Kate.Rina: Вибране

Не Тарас

До українців

Земле  моя  вмита  дощами,
Вітрами  пронизана  з  краю  у  край.
Сповита  туманами  і  думками
Ти  тільки  ти,мій  земний  рай.

Пращури  стежки  в  краю  цім  топтали
Батьківщину  боронили  від  ворогів.
Дітей  народили  і  внуків  чекали
В  землі  спочивають  ,але  в  рідній  землі.

Буває  замислишся  в  тяжку  годину
І  манять  незнані  далекі  світи,
Та  я  не  покину  свою  Україну
Тут  корні  мої  і  сестри  й  брати.

У  радісну  мить  і  у  тяжку  годину
Любіть  все,що  є  у  цій  рідній  землі.
Любіть  свою  землю  ,любіть  Україну
Бо  краще  не  буде  на  чужині.

Любіть  своє  місто  і  гори  й  ліси.
Любіть  стиглі  вишні,червоні.красиві.
Любіть  ту  країну  де  виросли  ви.
І  пісні  любіте  сумні  і  грайливі.

Любіть  кожний  день  і  цінуйте  хвилину.
Любіть  колоски  і  квіти  у  полі.
Любіть  Україну  свою  Батьківщину
І  матір  любіте  і  слово  і  волю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792930
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 23.05.2018


Леся Утриско

Наді мною лежить чужина.

Наді  мною  лежить  чужина,  
А  я  серцем  лечу  в  Україну,  
Проведе  лиш  стежина  одна-
Йтиму  вірно  по  ній  аж  до  згину.  

Повернуся  у  рідні  сади,
Цілуватиму  цвіт  черешневий,
Мить  моя!  Зупинися-  не  йди...
Одягаю  вінок  свій,  вишневий.  

Волошок  назбираю  в  полях,
Маків  цвіт  застелю  на  порозі,
Я  у  зорі  вберу  рідний  шлях,  
Всю  любов  простелю  на  дорозі.  

Ту  любов,  що  віддали  батьки,
Поділю  між  дІтьми  та  собою,
Загортаю  у  спогад  стежки...
Рідний  Краю-  я  завше  з  тобою.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787517
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 15.04.2018


Денисенко А.

Як би я мала крила

Як  би  я  мала  крила,
Куди  б  я  полетіла?
За  сонце,  за  хмари,  за  яснії  зорі.
Летіла,  летіла  і  сонцем  крила  обпалила.
У  хмарах  заблукала.
І  тільки  зорі  сяють  в  небі  чистим.
Лечу  до  них,
А  вони  так  далеко,  мої  любі  зорі.
І  ось  я  долетіла  до  першої  зірки.
А  вона  така  холодна,  така  болюча.
І  крила  замерзають,
І  більш  не  можу  я  літати.

Як  би  я  мала  крила,
Куди  б  я  полетіла?

Туди,  куди  серце  лине.
Де  непотрібні  крила.


P.S.  Не  потрібно  гнатися  за  ідеалами,  які  нав'язує  нам  минуле.  В  погоні  за  зовсім  не  потрібним  можна  втратити  своє  справжнє  щастя.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787205
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 12.04.2018


Вікторія Лимар

Сторінка кривава Донбасу

Сторінка  кривава  Донбасу…
Згадаєш  –  і  тіло  тремтить.
Не  можна  змиритися  з  часом,
Бо  він  не  наближує  мить.

Цю  мить  довгожданого  миру
Чекають  і  діти  й  батьки,
Із  болем  пекельним,  нестримно,
Так  відлік  пішов  на  роки…

Роки  загубились  в  безодні,
Поринули  в  пекло  війни,
Де  люди,  в  стражданнях,  голодні.
Їх  очі  так  просять  весни.

Весни,  коли  сонце  уранці
На  мирному  небі  зійде.
Додому  повернуться  бранці,
І  спокій  у  серце  прийде.

Коли  замовчать  вибухівки,
Ховатись  не  треба  в  підвал.
А  зброя  досягне  зупинки  –
Припиниться  пострілів  шквал.

Донбас…  Він  спотворений,  в  крові!
Давно  у  стражданнях  живе!
Почуйте  ж  цей  відчай  у  слові,
Життя  побудуйте  нове!

Війну  зупиніть,  схаменіться!
Чи  совість  із  глуздом  прийдуть?!
До  Бога,  в  молитві,  зверніться!
Хто  винен,  хай  кару  несуть!!!

04.02.2018




   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787061
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018


BlackEyes

Вірш спогадів

Пишу  даний  вірш  тобі,
і  нашим  спогадам,
стільки  спільного  маємо,
ніколи  про  це  не  згадаємо.

В  своїх  серцях  таємницю  носимо,
про  любов  ні  слова,
навіть  думки  не  допускаємо,
про  те,  що  досі  кохаємо.

На  різних  об'єктивах  мучимось,
чекаємо  вчинків,
та  ніхто  з  нас  не  врахував,
кількість  життєвих  відтінків.

А  так  хочеться  запитати,
чи  існую  для  тебе  я,
чи  варто  мені  згадати,
для  тебе  чуже  вже  ім'я.

При  зустрічі  все  ж  згадаю,
перші  дотики  наших  рук,
як  в  коханні  боявся  зізнатись,
навіть  збільшився  серця  стук.

Нагадаю  про  літні  вечори,
як  солодко  з  тобою  обіймались,
не  любили  розлуки,
за  руки  завжди  тримались.

Як  плакала,  коли  їхала  на  навчання,
розуміла,  що  з  тобою,
рідко  будемо  бачитись,  
я  знаходилась  за  іншою  стіною.

Наші  відносини  різко  змінились,
ти  не  часто  мені  писав,
а  я  зі  своєю  гордістю,
зверталась  лише  в  небеса.

Пам'ятаю,  як  дізналась,
що  ти  в  армію  йдеш,
я  тоді  вечори  проридала,
чекавши,  коли  мене  обіймеш.

З  пар  втекла,  щоб  коханого  провести,
щоб  сказати  як  люблю,
що  буду  завжди  чекати,  
що  любов  чистіше  кришталю.

Як  би  я  знала,  що  тоді,
буде  останній  наш  поцілунок,
що  не  стане  в  моєму  житті  тебе,
а  лишиться  лиш  подарунок.

День,  коли  тебе  звільнили,  
я  кинула  всі  свої  справи,
повернулась  додому,  
це  було  не  лише  для  забави.

Та  у  відповідь  відчула  холод,
це  настільки  було  нестерпно,
я  чекала  від  тебе  того,
що  було  б  справді  дотепно.

Ти  знову  вернувся  на  навчання,
твоє  життя  набирало  обертів,
а  я  втратила  сенс,
не  діждавшись  твоїх  конвертів.

Знову  вільний  для  тебе  день,
ти  приходиш  на  дискотеку,
я  для  тебе  наче  тінь,
нагадала  покинуту  лелеку.

Я  набираюсь  сміливості,
запитала  чи  це  кінець,
так  боялась  почути  у  відповідь  так,
що  відчувала  лиш  холодний  вітерець.

Дві  неділі  чекала  від  тебе  смс,  
думала,  що  все  таки  зрадію,
Коли  ти  скажеш  що  завершився  сюжет,
бо  давно  терпіла  безнадію.

Прибирала  собі  в  кімнаті,
беру  до  рук  телефон,
розумію,  що  дочекалася,  
але  здавалось,  що  все  лиш  сон.

Ти  написав,  що  ми  розходимось,
в  мене  сльози  потекли  з  очей,
ніхто  не  розумів,
моїх  безсонних  ночей,

Нарешті  звикла,  що  ти  не  мій,
що  нам  не  бути  разом,
та  в  голові  твоїй,
все  змінювалося  з  часом.

Мій  день  народження  настав,
три  місяці  після  розлуки,
я  зустріла  знову  тебе,
ти  не  бачив  моєї  муки.

Ми  опинились  поруч,  
ти  за  руку  мене    взяв,
я  повірила  в  те,  
що  час  примирення  настав.

Та  все  даремно,
ні  смс,  ні  слова  наступного  дня,
а  я  довго  чекала,
лиш  твого  каяття.

І  знову  біль  посеред  грудей,
і  все  сильніш  мені  пече,
та  хто  б  мене  змусив,
забути  твоє  мужнє  плече.

Я  звикла,  що  постійно  болить,
що  від  тебе  немає  ні  духу,
що  моє  серце  щодня  щемить,
згадуючи  всю  розруху.

Пройшло  вже  8  місяців,
в  мене  стосунки  нові,
та  я  все  ж  досі  розумію,
що  ти  головний  в  моєму  бутті.

7  Березня,  ми  зустрічаємось  поглядом,
розумієм  на  відстані  все,
та  мій  же  розум,
свою  часточку  в  стосунки  внесе.

Ввечері  у  вайбері  приходить  смс,
я  здивована  вона  від  тебе,
наша  розмова  зав'язалась,
я  поглинаю  в  небо.

8  Березня  ти  робиш  подарунок,
приходиш  до  мене,
і  в  нашій  розмові  зізнаєшся,
яке  життя  шалене.

Розповідаєш  як  було  насправді,
що  не  хотів  бачити  сліз,
що  почав  заблуждатись,
серед  тисячи  дрібних  беріз.

Розповів,  що  повернувшись  додому,  
зрозумів,  що  помилку  зробив,
що  готовий  почати  з  нової  сторінки,
ти  шаг  на  зустріч  ступив.

Найцінніші  були  ті  слова,
як  в  коханні  мені  зізнавався,  
сказав,  що  готовий  боротись,
аби  всесвіт  не  розломався.

Моє  життя  з  чистого  листа,
пов'язане  лише  з  тобою,
я  розумію,  що  наше  кохання,
не  обійде  нас  стороною.













: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787062
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018


Олексій Благослов

На війні



 
А  на  війні  ,як  на  війні:
щоб  не  тебе  ,то  мусиш  ти...
Поставить  всі  крапки  над"Ї"
щоби  вернутись  до  сім'ї  
живим.

Де  йде  війна-там  кров  і  біль,
зі  смертю  ввічливо  на"ти".
Розп'яттям  в  небо  від  землі  
хрести.

Бо  ж  на  війні  ось  так  завжди:
Щоб  не  тебе,то  мусиш  ти.
Стає  так  звичним  гріх  "Не  вбий".
Прости,Господь,прости...

2018.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786955
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018