Ти повернула молодість мені,
Я знов гарцюю на баскім коні,
Я знов душею юний як колись,
Злітаю птахом у небесну вись.
Я знов п"янію від твого кохання,
І знов купаюсь в ніжних почуттях,
Немов юнак, вірші пишу до рання,
Всю душу виливаю у рядках.
Пісні з мене течуть неначе ріки,
І почорніла, навіть сивина,
Лише до сну закрию я повіки,
Ти біля мене люба, чарівна.
Співає пісня в грудях солов"ями,
Зимовий сад черемхою цвіте,
Горить кохання полум"ям між нами,
Нас зігріває почуття святе
Я виливаю почуття до тебе,
У вірші виливаю і в пісні,
Святого Господа я дякую на Небі,
Ти повернула молодість мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825692
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 26.02.2019
Моя душа співає про любов
А серце любить, так, немов востаннє,
І скільки б я не кидав, знову й знов,
Душа моя оспівує кохання.
Не дивлячись на скроні в сивині,
В душі моій буяють знову весни,
І душу переповнюють пісні,
З піснями й почуття моі воскресли.
В моєму серці є багато струн,
І кожна з них, несе життєву силу,
Оце і є, той життєдайний струм,
Що робить молодим мене й щасливим.
Бо піснею й коханням я живу,
Вони мене тримають в білім світі,
Із ними забуваю я журбу,
І надихають знов життю радіти.
Я час в житті піснями зупинив,
Для мене пісня, ніби зірка рання,
На пісню мене Бог благословив,
І я живу піснями і коханням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825272
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 15.02.2019
Прощайте обиды,
Отпускайте печали.
Даже если "прости"
Вам еще не сказали.
Даже если вам больно
И в груди сердце плачет,
Отпускайте достойно!
Что обиды вам значат?
Примиритесь с врагами,
Пусть пробьется луч света.
Этот "свет" будет "вами",
Что обида вам эта?
Отпусти, стань свободным,
Радость в сердце вернется.
Ведь прощать - благородно!
Благом вам обернется.
Отпустил, значит вырос,
На "ступеньку" стал выше.
Значит правильный выбор
Принял сердцем ты свыше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786427
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 02.06.2018
Мелодія Андрія Мартиненка (Амадея)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UO2Ix9q4ugw[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D3iN6FB1pNk[/youtube]
Присвячується Василю Малянівському,
Племіннику і прийомному сину Ольги Калини.
Я чую твій голос, єдиний на світі,
Пливучи по хмарних, блідих небесах,
І бачу букет твій, і лист на граніті,
А відповідь губиться, тоне в вітрах.
Ти чуєш - кричать білі лебеді-гуси?
Послухай, поглянь на хвилиночку ввись,
Я мимо лечу, але ще повернуся
І в снах появлюся таким, як колись.
Прийду на вечерю, і знову так само
На місце улюблене сяду в кутку,
А ти приготуєш вареники, мамо,
Із вишнями тими, що скраю в садку.
А в грози травневі, під блискавки сині,
Коли забіліє калина в цвіту,
Ти знову побачиш, як я по стежині,
Промоклий до нитки, з рибалки бреду.
Чекай - і я буду тихенько ночами
Приходити в сни крізь тумани і сніг.
Тоді, під Луганськом, любов твою, мамо,
Снаряд відібрати осколком не зміг.
Відповідь на вірш Ольги Калини
"Писала лист".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789486
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 29.04.2018
Я його пам’ятаю ще хлопчиком –
Світлоокий, солом’яний чубчик.
Пас корову і тішився дощиком,
А бувало щось вкоїв, пустунчик.
Мама Надя – так мило: «Мій Льончик!»
У житті головного мужчину
Так любила, казала: «Мій льотчик!»
Й віддала свого світла частину.
Перемоги були і поразки,
Не втрачав свою гідність ніколи.
І далеко бувало від казки,
Так гуділи епохи, мов бджоли.
Був звичайним: робота, родина.
Уже скроні давно посріблились.
«Добровольці!» -, гукала країна,
Як адресою Ті помилились.
Не злякався ні «Граду», ні зливи
Він собою закрив Україну.
І були надто сильні мотиви
У лиху, ненависну годину.
На життя мав написані плани,
А війна – ненаситне створіння
Одягнула в вогні і тумани,
Залишила лиш пам'ять й моління...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782316
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 27.04.2018
Поєднались в щасті люблячі два серця
Затишок сімейний ангел їх гойда…
Почуття ці світлі, сріблом у озерці
Виграють і сяють, як свята вода.
Подарунки долі їм приніс лелека
Сяйвом заясніла материнства суть…
Подарунок Божий, мрія їх далека
Посадили квіти… в радості цвітуть…
Райдужно зростає втіха у родині
Їм батьки дарують щастя і любов.
Дбають, поливають, щоб росли щоднини
І доволі в серці щирих молитов.
Щоб тяглась до сонця квітонька-дитина,
Мати хай дарує ніжність і тепло…
Виросте жорстока – не шукай причину,
Значить хтось посіяв в малу душу зло.
Щоби мати мужність, справедливим бути -
Батько хай дарує свій духовний гарт.
Витримка й сміливість, то в житті набуте
Дайте у майбутнє їм надійний старт.
Поливайте в спеку, захистіть в морози…
Хай не зломить вітер гілочки тонкі.
Вчіть достойно, з честю витримати грози
Тішилось щоб серце в вас через роки.
Будуть діти - квіти вдячні вам довіку.
Осінь ваша пройде серед їх краси…
Від людей подяки буде вам без ліку,
Хай квітник родинний додає снаги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788605
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Поки кохається, кохай!
Коханню серце відчиняй,
Нехай в душі цвіте розмай,
І квітнуть квіти.
І не дивись на календар,
Кохання, -це найбільший дар,
Нам Богом даний,
Душі щоб зігріти.
Якщо в душі весна цвіте,
Палає почуття святе,
Світ посміхається, пташки співають,
Залиш журбу, вернись туди,
Де ти щасливий, молодий,
Де солов"і до ранку
В серденьку співали.
Туди, де юність золота,
Водила стежкою в жита,
Де жайвір в небі мов струмок
Дзвенів піснями,
Де почуття оте святе
І досі маками цвіте,
Через роки в душі горить,
І не згасає.
Якщо зустрінеш ти колись,
Свою кохану, посміхнись,
Ій подаруй свою любов,
Й найкращі квіти,
Нехай у серденьку іі,
Знов заспівають солов"і
Нехай кохання в серці знов
ІІ розквітне.
Поки кохається, кохай,
Коханню серце відчиняй,
Спіши всміхатися життю,
Співать, радіти,
На світі так життя прожить,
Щоб кожен день і кожну мить,
Міг після себе залишить,
Лиш квіти.
Поки кохається, кохай,
Коханню серце відчиняй,
Поки в душі цвіте розмай,
І квітнуть квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788067
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Із весною знову розлилися води,
Затопили луки, вийшли з берегів...
Верболозу пісню чути вряди-годи,
В унісон несеться з співами птахів...
Попід очеретом танець хороводом
Радісно виводить табунець качок.
Тут їхня малеча світ побачить згодом
Їх домівка рідна – затишний ставок.
У веснянім колі, в темно-синіх хвилях
Лебедина пара – радість і краса...
Шиї вигинають серцем птахи милі
Їх кохання гріє сонце в небесах.
Понад ставом клекіт, співи стоголоссям...
В хорі цьому ода рідній стороні.
Вітерець розчеше милим вербам коси
Рясно вкриють землю квіти весняні.
Чи є в цілім світі край іще миліший
Як на моїй рідній батьківській землі!?..
Навіть сонце в ньому світить яскравіше
І несе лелека щастя на крилі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787573
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 15.04.2018
На чисті сторінки свого літопису
Посію я зерна любові й добра.
Йти впевнено буду, відкривши завісу
По самих тернистих куточках буття.
Щоб кожен мій крок був розважливим, вірним
Не мучила совість за вчинки й слова.
І розуму серце хай буде покірним
Хай світлі думки осява голова.
Не впасти у розпач і розчарування,
Як стрінеться сум і невдача й біда.
Душа хай палає з зорі до світання
І сили додасть із криниці вода.
Чи буде все так, як планую і хочу,
А може так буде, як Богом дано…
І губи молитви слова прошепочуть,
Про мрію, яку я лелію давно.
А книгу життєву писати я буду,
Наснагу вплітаючи, в долю свою.
Хай поряд ідуть дорогі мені люди
Й Всевишній освятить дорогу мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781443
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 15.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2018
[i]Присвячую любій мамі - найдорожчій у світі людині[/i]
Подарую мамі квіти
у ранковому привіті.
Щоб сіяли її очі,
Як небесні зорі ночі.
Посміхалось її серце -
добра й ніжності озерце.
Пригорну і поцілую
Всю любов її відчую…
Зітру, наче ту росинку,
світлу з щік її сльозинку.
Слова щирі відшукаю,
Із весною привітаю...
Сяду поряд я близенько,
подивлюся в очі неньці…
Богу дякую щоднини,
Що вона жива донині.
Їй теплом зігрію руки,
Що зазнали втому й муки.
Не чекаю нині свята -
Квітів їй несу багато…
Знаю: радість подарую
вже лиш тим, що нас почує.
Дяки в квітах цих замало,
бо життя подарувала.
Нас ростила і плекала
Радість й щастя в цьому мала.
Цей букет найкращий в сіті:
діти й внуки у суцвітті…
Всі до рідного порогу
часто топчемо дорогу
Поки мама жде родину,
то свята для нас година…
Нам згори курличуть птахи
Потомились бідолахи…
До свого гнізда вертають…
Кращих місць вони не знають
Тут коріння і майбутнє,
Найрідніше й незабутнє!
Хай птахи про це і люди
Рознесуть по всіх усюдах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781855
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 14.04.2018
Коли вона
заплакала уперше –
святилище здригнулося.
Боги
на вершах,
сиві голови підперши,
відлунювали словом.
Навкруги
буяло літо,
шаленіло цвітом.
Вони ж, мов діти –
у руці рука -
прощалися
урочисто і світло.
Полин і вітер –
ниточка гірка.
Як на плече
упали сльози вдруге,
від туги
небо тріснуло.
Вона
не вміла
залишатись просто другом
і лугом
поверталася сумна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442396
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 14.04.2018