Тебе я вперше покохала,
Коли черемха зацвіла,
Кохання я іще не знала,
Ще не цілована була.
Мене манили твоі очі,
Медом налитіі уста,
Мені вчувалися щоночі
Твоі такі п"янкі слова.
Цих слів не чула я ніколи,
Й заграло серденько моє,
Ці відчуття для мене нові,
Відчула -ти у мене є.
Мене наповнювали щастям,
До тіла дотик рук твоіх,
Вдвох мріяла піти купатись
На заздрість всіх подрУг моіх.
Навіть поранить собі тіло,
Щоб ти мене на руки взяв,
Й щоб ти так ніжно і несміло
При всіх мене поцілував.
Роки-роки, спливають весни,
І замовкають солов"і,
Чому ж тепер вони воскресли,
Ті почуття в душі моій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819309
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018
Щоб вибрати супутницю життя,
Потрібна лиш одна хвилина!
Словами вам не передати почуття,
Щасливою стає тоді людина!
Здається,все змінилось навкруги,
І серце стало битися частіше...
Коли рука торкнулася руки,
Від дотику стає якось тепліше!
Проходить час,вмить змінюється все...
Про щастя можна лиш згадати.
Одна хвилина- починається життя,
Роки потрібні,щоб усе забути!!!
22.04.2018р. © Іван Щасливий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789298
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 08.11.2018
Не можна рвать на шмаття Украіну !,
Так боляче за смерть наших синів,
Відтяли Крим, Донбас у крові гине,
Щоб ти Люцифере уже в вогні згорів !
Яка тебе тварюка породила?
Що ти тварюко хочеш в світі ще ?
Найкращий цвіт лягає в домовину,
Тебе в Кремлі це зовсім не паче.
Шматують Неньку з заходу і сходу,
Та й внутрішнє ворожжя не дріма,
Кров точать ріками із власного народу,
Невже Небесна Сотня йшла дарма?!
Допоки, Боже, будемо терпіти?!
Біль розриває душі, а про те,
Йдуть в сиру землю тільки наші діти,
А ви,"чужинці" все не наістесь.
Молюсь до Матір Божоі святоі,
Вкрий омофором всіх наших синів,
Всіх ворогів УкрАіни святоі
Щоб Сам Господь вогнем святим спалив.
Нехай воскресне Ненька-Украіна,
Нехай зорею в світі засія,
Хай всяка нелюдь на Землі загине,
Вкраіна хай освятиться моя,
Тоді ми будем жити і радіти,
І славить Господа й співать пісні,
Молю я Все що є Святе на світі,
Зробіть щасливою УкрАіну мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809948
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Той перший вальс, той перший вальс
І я така щаслива.
Він поєднав, коханий, нас,
Твоїх обіймів диво.
Торкнулись руки до плечей,
Так ніжно пригорнули...
А я не зводила очей,
Хвилини промайнули.
Один лиш вальс, один лиш вальс,
Як шкода розставатись.
То в перший раз, останній раз,
Було нам танцювати.
Тепер згадаються мені,
Ті очі волошкові
І ті найщасливіші дні,
Ті дні такі казкові...
Хоч ми давно уже не ті,
Роки давно минули.
Та ми зустрілися в житті
І як би там не бу́ло.
Той перший вальс, той перший вальс,
Його я пам'ятаю.
Він поєднав один лиш раз
І був нам наче раєм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806290
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 01.10.2018
Люблю природу після зливи
І вітер, що у вишині.
Скажу усім. Така щаслива,
Те щастя ти приніс мені...
Любю росинки на світанні,
Як грім гуркоче вдалині.
Те нерозтрачене кохання,
Яке даруєш ти мені.
Люблю блукати берегами
І слухати природи - світ.
Губитись в сизому тумані
Й шукати папороті цвіт.
Люблю життя - бо ти у ньому,
Люблю тебе - бо ти в житті.
Я не віддам тебе нікому,
Бо ж важко жити в самоті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806837
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 01.10.2018
Тихий вечір... Квітують жоржини,
Я стою в цій німій тишині.
Зорі в небі малюють картини,
Місяць - красень пливе у човні.
Прохолодою дихає осінь,
Зазиває у гості вітри.
Що на гіллі вмостились у сосен,
Щоби їх не змогли віднайти.
Посміхнулася осінь поважно:
Не ховайтесь, прошу вас, брати.
Дощик вмиє вам личенько рясно,
Де б не дули, вас зможу знайти.
Є у мене сини, мої діти,
Жовтень, Вересень і Листопад.
Що мандрують по світу, як вітер
І вертають до мами у сад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808360
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 01.10.2018
Чому, скажи, без тебе сумно так,
Чому без тебе серденько ридає,
А може це якийсь із Неба знак,
Якого просто я не помічаю.
Я розумію, серденько саме
Для себе половинку вибирає,
Я марно звинувачую себе,
Я в тому винен тільки, що кохаю.
Я розумію, роки, сивина,
Давно вже юність в вирій відлетіла,
А серце птахом б"ється, -це вона,
Побачив і все тіло затремтіло.
І заспівали в серці солов"і,
І забуваю враз своі нещастя,
Лиш тільки в очі подививсь твоі,
І вже від них не можу відірваться.
І так неначе в юності я знов,
Від дотику руки я весь п"янію,
Я серцем п"ю оту святу любов,
Про тебе знову я ночами мрію.
І бачу сни, де разом я і ти,
Й стежина наша в золотому житі,
Якою ми збираємося йти,
Найщасливіші, може, в цілім світі.
Рука в руці і серденько тремтить,
І почуття співають солов"ями,
Яка чарівна і прекрасна мить,
Й палке кохання чисте поміж нами.
Про тебе, моя трепетна любов,
Потоком щастя ллються з серця вірші,
І молодію я душею знов,
Від щастя, навіть, тіло стає іншим.
Ти не дивись, що скроні в сивині,
У серці почуття вогнем палають,
Дай Боже кожному в житті любить,
Отак, як я тебе кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808220
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 29.09.2018
С тобой была не я,а лишь попутный ветер,
Он помогал проплыть по морю кораблю,
Тихонький танец волн ты вовсе не заметил
И я умчала вдаль,к тому ,кого люблю.
Умчала я туда,где равенство,свобода,
Где солнце нежит так,что хочется запеть,
Где так спокойно жить в любое время года
И где не страшно плыть и высоко лететь.
Тогда я поняла,что мне не быть попутной,
Не быть звездой на миг,на вечер или час,
Я не умею быть чужой себе,распутной,
И без тебя могу и завтра, и сейчас.
Ты не оставил след в моей душе безбрежной,
Ты не согрел ее и даже не раскрыл,
А я была такой: то трепетной,то нежной,
Но не любила,нет,а ты меня любил.
14.11.2016 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700498
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 28.09.2018
Любов нас в"яже перевеслом,
І повертає в юність знов,
Кохання квіткою воскресло,
І полум"ям пала любов.
Твоі п"янкі жагучі вірші,
Неначе сонця промінці,
Не хочу я чекати більше
Вже хочу щоб рука в руці,
Вже хочеться мені сьогодні
Із губ спивать п"янкі меди,
В осінні ночі прохолодні
Щоб зігрівать тебе завжди.
Щоб ти була щаслива знову,
Раділа щоб життю ти знов,
Щоб серце повнилось любов"ю,
Пізнала щоб мою любов.
Щоб ти, моя чарівна квітко,
Співом прилинула з дібров,
Щоб нам кричали друзі "Гірко!"
Благословили на любов.
Щоб відступили заметілі,
Щоб відступили холоди,
Душа і тіло молоділи,
І так в житті було завжди.
Любов нас в"яже перевеслом,
Кохання голову п"янить,
Нехай в душі буяють весни
Я буду Господа молить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807340
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 22.09.2018
Матусю, де ж твоя краса,
Де довга русая коса?
А де ж румянець на щоках?
Де ж твоя сила у руках?
Де все, що було молодим?
Чомусь розвіялось як дим
І тільки – ох, і тільки – ах.
Ноги в вузлах і мозолях.
А де подівся блиск очей?
І де знайомий круг людей?
І чому ліки на столі?
І чому зморшки на чолі?
Ти - моя мама, ти – бабуся.
Моя сім’я і я горджуся,
Що наша ти і ми твої,
Що ти найкраща на землі,
Що ти жива і ще працюєш
І слава Богу не бідуєш,
І дім, і двір у тебе є,
І є сім’я і щастя є.
Гостюють часто в тебе діти,
А внуки і правуки як квіти.
Та ще ти любиш свою родину,
Своє село і нашу Україну.
Живи матусю до ста літ.
Ріка життя несе твій пліт.
Грійся на сонці, радій волі
І дякуй Богові і долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791529
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 03.09.2018
[i]Без слів. Аналізуючи пресу…
[b][color="#065c6b"]
Святе письмо – Свята і віра…
Вона до Бога нас веде.
Та позолочена порфіра
Отців лукавить деінде…
Бувають дні і роки спитку:
Екзамен той здають не всі –
Сумління й сором не у вжитку...
Було так здавна на Русі.
"Отцям" дорожча «честь мундира»,
Але не правдонька свята.
Й підкупність там, а не офіра –
Вся суть гидливого кота.
І дишуть душі святотатством
В святенників* від сатани,
Як в церкву, ряджену у штатське,
Сують єфрейторські штани.
Підмога їм – колаборанти,
Що заробляють грішний гріш.
Бо не Венери й не Атланти –
Вони…. котів паскудних гірш!
І преться в Рашку Ані Лорак,
З собою тягне Лободу…
І де їм знать, що той вже ворог,
Який родинну пне ходу?
Такі людці, хоч з виду гарні, –
Laйно «кремлевских мудрецов»…
...А втім, наразі в буцигарнях
Мруть свято Балух і Сенцов... [/color][/b]
1.09.2018
________
*Святенник - удавано-побожна,
лицемірно-праведна людина
(СУМ, т.8, 1970-1980)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805309
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 03.09.2018
Жайворонка пісня знов лунає в полі,
Я іду щоранку виглядати долю,
Виглядаю доленьку з сонечком, з піснями,
Де моя стежина пролягла житами.
Десь і моя доленька заблукала в полі,
Я пісні співаю для моєі долі,
Хочу я попасти у чарівну казку,
Де ти, моя доленько, обізвись, будь-ласка.
Озовися віршем, задзвени піснями,
Простелися доленько щастя рушниками,
Я плекаю в серці сонячну надію,
Доленько, серденько, я про тебе мрію.
Там піснями жайвір наливає жито,
Вже весна минула, вже минає літо,
Скроні вже покрились яблуневим цвітом,
В Господа благаю доленьку привітну.
Губоньки до губок, серденько до серця,
І від щастя пісня хай із серця ллється,
Де ти заблукала доленько-сестрице,
Ніжності й кохання вже пора напиться,
Вже пора, ти ж чуєш, як серденько б"ється,
Як кохання пізнє із серденька рветься,
Так, неначе з клітки вирватися хоче,
Щастям щоб наповнить серденько жіноче.
Я для тебе доленько, буду найщирішим,
Напишу для тебе я найкращі вірші,
Подарую щастя, подарую ласку,
Де ти моя доленько, обізвись, будь-ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803532
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 29.08.2018
Я своє кохання вишию узором,
Покладу відтінки ніжних кольорів.
Буде неспокійним, але тихим море
І пісні співати будуть солов'ї.
У німім мовчанні б'ється моє серце,
Почуття гарячі ллються через край.
В кольорах яскравих щастя - то веселка,
Коли ми з тобою, то небесний рай.
Вишию доріжку в споришах зелених,
Квітами розсшию запашні сади.
По доріжці любий будеш йти до мене,
Будеш посміхатись і любов нести.
Як застане нічка вишию я зорі,
Місяць срібло кине на доріжку ту.
Будуть вигравати коханням узори,
Принесуть у серце ніжності красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800873
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 29.08.2018
Вишию для тебе милий вишиванку,
Вкладу туди небо, тихії світанки.
І любов гарячу, що ношу у серці,
Виложу нитками кольори веселки.
Вишию калину, жолуді із дуба,
В тебе я єдина і для тебе люба.
Милий і коханий я завжди з тобою,
Хай та вишиванка не допустить болю.
Коли ти одінеш мою вишиванку,
Буде пісня линуть по долинах зранку.
Буде сонце ніжно гладити волосся,
Буде шелестіти вітер у колоссі...
Ми з тобою в парі,чого ще бажати,
Будуть в небі ясно Стожари палати.
Казку нам створило долі світле диво,
Ось тому й живеться обом нам щасливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804306
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 29.08.2018
Дивлюсь на личко, й серце співає,
Це ж та єдина, що я кохаю,
Хвилюють серце уста жіночі,
Що сну лишають мене щоночі.
Люблю серденьком цей погляд ніжний,
Хоч розумію, вона ж заміжня,
Хоч розумію, забути мушу,
Чому ж запала у саму душу?!!
Чому так пізно в житті зустрілись,
Коли вже скроні в нас сріблом вкрились,
Коли кохати не маю права,
Кохання пізнє -п"янка отрава.
П"янить серденько вона медами,
Не може бути любов між нами,
Не може бути, і не повинно,
Але ж любити,-яка провина?
Яка провина, що серце хоче,
Бачить чарівні жіночі очі,
І любуватись іі красою,
Перед якою ніхто не встоіть,
Краса жіноча ім Богом дана,
Така чарівна, така жадана,
Благати буду цієі ночі,
Нехай насняться ці карі очі,
Нехай насниться личко кругленьке,
Нехай співає моє серденько,
Я цілу нічку щасливий буду,
У сні кохати, гріха не буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788420
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 29.08.2018
Тихий вечір над рікою,
Вітерець шумить в діброві,
Не дають мені покою, (2 рази)
Карі очі чорні брови. (2 рази)
Карі очі чорні брови,
Статне тіло як в богині,
Вийди мила, я чекаю, (2 рази)
Я до тебе серцем лину. (2 рази)
Я до тебе серцем лину,
Буду ждати до півнОчі,
Соловейком на калині, (2 рази)
Я співатиму щоночі. (2 рази)
Соловейком на калині,
Я співатиму до рання,
Хай про тебе пісня лине, (2 рази)
Про моє палке кохання. (2 рази)
Про моє палке кохання,
Я співатиму з зорею,
Присягну тобі кохана, (2 рази)
Будеш ти навік моєю. (2 рази)
Тихий вечір над рікою,
Вітерець шумить в діброві,
Не дають мені покою, (2 рази)
Карі очі чорні брови. (2 рази).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801658
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 16.08.2018
[i]Сьогодні, 27липня найдовше
за сторіччя затемнення місяця.
Про один із можливих його
наслідків – у цьому вірші…[/i]
[youtube]https://youtu.be/naZ996xZOMI
[/youtube]
[i][b][color="#bf0a9e"][color="#2c7282"]Хотілось би – без прототипу –
Й мені сказати тут чогось…
Кохати ж бо (не до просипу!)
В житті своєму довелось...
То ж любимо ми все природне,
Навіщо нам той віртуал!
Подай нам кралечку породну,
Її любовний арсенал.
І пестіть всмак інструментарій -
Принади тіла усього,
Бодай поповнити гербарій
Мемуаристики й того,
Що збуджує, коли вже старість
Наступить неповоротка,
І пасія, що не до пари,
Вам дасть заслужено «пінка».
Пройдіть по трепетному тілу,
Знайдіть – що треба, як атлант,
Щоб високо душа злетіла,
Розквітнув єгеря талант!
…Й до чого вам ті фібри серця,
В душі курдуплевій політ,
Коли в руках дівчи́на з перцем,
ІІ реально «кльовий» світ?!
Знайдіть круту й розкуту позу
Й скуштуйте терпкого вина,
Нехай гримлять на небі грози –
Наситить вас вином вона!
Та не забудьте «післявкусся» –
Гірком солоним закусіть,
Заки у нетрях ваша Нюся,
Сплоха розшукує труси…
Ще б на прощання жоломігу
Попестить вдячно не забуть!
Щоб надихнула ще й на книгу
Про хтивості скоромну путь…
…Нехай простять мені читачки
Оцей «любовний» вінегрет,
Та хай знайде такі «заначки»
В любовних опусах поет![/color][/color][/b]
27.07.2018.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800964
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 28.07.2018
Як часто чуємо в житті :"Я маю честь".
Від тих, хто Господа Святого зневажає,
Хто каже Господа ніякого немає,
Якщо для нього Господа немає,
Скажіть яка у нього може бути честь.
Скажіть, яка у нього може бути честь,
Хто зневажає сироту й каліку,
У кого власний шкурний інтерес,
Затьмарює і сонце в білім світі,
Скажіть будь-ласка, де у нього честь.
Скажіть будь-ласка, де у нього честь,
Хто для людей тарифи піднімає,
З-за кого люд держави весь страждає,
У нього Господа в душі немає,
Скажіть, яка у нього, в біса, честь.
Коли мені чужа біда болить,
І біль чужий спать не дає ночами,
Я Божим Даром поділюся з вами,
З молитвами біда вся піде геть,
Роблю я це тому,..що маю честь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800943
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 28.07.2018
Я
Тобі
Принесу
В подарунок
Троянду оцю
І вплету у вінок,
Що з пшеничного поля,
Нарваних квіток польових.
Він так личить тобі до лиця -
Цей віночок, в"юнком оповитий.
І помитий дощем у медовому
Теплому ранку, де співав соловейко
Голосні незабутні пісні на світанку.
Ти вдягни на чоло оксамитовий, маковий,
Волошково-ромашковий витвір і підемо ми
Вдвох у липневий танок. Хай кохання дарує вінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799786
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 19.07.2018
Жінок у світі білому багато –
Застигла їх краса й на полотні,
Та найсвятіша поміж ними – мати,
Що йде частіше боса по стерні.
Вона і є та світу рятівниця,
В якої діти – справжній дивоцвіт.
Душа – любові світлої криниця,
Приречена урятувати світ.
Матуся – й роду вірна берегиня,
Хоч створена, говорять, із ребра,
Не побоюсь назвать її БОГИНЯ
Любові, щастя, миру і добра!
14.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799316
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 16.07.2018
Замов мені квиток в Краіну Щастя,
Де співи солов"ів і квітнуть квіти,
Там будем я і ти, і якщо вдасться,
Ми в парі будемо життю радіти.
Замов мені квиток в Краіну Щастя,
Мені багато у житті не треба,
Щоб з губ спивали ми святе причастя,
Щоб усміхалось сонечко на небі.
Замов мені квиток в Краіну Щастя,
У ній з тобою ми щасливі будем,
Ми будемо в раю, якщо це вдасться,
Ми в цім раю, найщасливіші будем.
Життя збіга , немов пісок між пальців,
Вже й скроні стали сніжно-золотасті
Чому, скажи, чому ми мов скитальці,
Якщо на світі є Краіна Щастя?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799407
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 16.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2018
Музика, виконання і відеомонтаж - Тетяна Мирошниченко
Слова- Тетяна Прозорова
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3KtratUXBCE[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794260
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Вирішила моя жінка
Тиждень десь перепочити,
А дітей і господарство –
Все на мене залишити.
Надивилась телевізор
(А в нас є дурні програми),
Що доводять різним людям,
Як погано всім без мами.
Тут машина підкотилась,
Мама всіх поцілувала,
Поруч з водієм вмостилась
І рукою помахала.
Скажу, друзі, стало пекло.
Що вперед у руки брати?
(З того часу кожен ранок
«Отче наш» почав читати).
За щось братись - треба вміти,
(Щоб так жити – краще вмерти).
Я не знав, що мої діти
За день можуть стільки зжерти!
Чогось стало їх до біса,
Бачу, правда, всі мої,
Хоч я був ще той гульвіса
(Може ще є десь в селі).
Пішла така дурна мода –
Вдома всіх нагодувати,
Ще й кожному треба в школу
Бутерброд приготувати.
Поки всіх дітей я зранку
В ясла, в школу розіпхав,
У хліві кнуряка клятий
Вже дві клітки розібрав.
Тут качки, індики, свині –
Верещить усе живе,
А недоєна корова
На всю вулицю реве.
На городі, бачу, марно
Прикладать якесь зусилля,
На картоплі, правда, чисто –
Жуки з’їли все бадилля.
Цілий тиждень в цьому пеклі
Я крутився, скільки міг,
Щось там здохло, щось пропало,
Не догледів, не вберіг…
Як дружині все вдавалось?
Проявити скрізь турботу,
До ладу усе зробити
І ще й бігти на роботу!
Принесу я мішок глини,
Попри балачки й повір’я
Виліплю я жінку-бюста
І поставлю на подвір’ї.
Це не Статуя Свободи
І не Батьківщина-Мати,
Але жінку-трудівницю
Буде бюст цей прославляти.
Нехай бачать усі люди
І моя дружина мила –
Цю найвищу нагороду
Вона чесно заслужила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784442
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 03.06.2018
Яблука падали пізньоі осені,
Яблука в райськім саду.
Зустріч з коханням мені розтривожила,
Душу мою молоду.
Нічкою ясною, травами -росами,
Довго ходили в гаю,
Спогади юності скинули роки нам,
Гарно, неначе в Раю.
Довго ходили ми травами -росами,
Падало листя, мов сніг,
Я покохав тебе, дівчисько босеє,
І розлюбити не зміг,
Посеребрило мені скроні осінню,
Очі, мов тала вода,
Ти у душі моій, золотокосая,
Вічна любов, молода.
Тихо впліталась мелодія осені
В крик журавлиних ключів,
Довго я гнав із душі тебе в спогадах,
Та розлюбить, не зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794134
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Спить Ігор Білозір на Личаківськім,
І Маркіян Шашкевич міцно спить.
Колесса спить, Людкевич і Барвінський
Їм колискову вітер шелестить.
Франко Іван нарешті спати сміє,
Не будить мозок Муза і протест.
Спить Крушельницька – та, що Соломія,
Взяла (Орфей!) співацький Еверест.
Спить Володимир Івасюк – молодик,
Йому б ще гори двигати й річки.
Душа пішла до Божої господи,
А тіло тут, де квіти і свічки.
Микола Кацал спить. А як він вправно
Дудариківцям голос шліфував!
Іваничук Роман заснув недавно.
Своє ім’я бібліотеці дав.
Сплять воїни УПА в могилі братській.
Герої сплять новітньої війни.
Обидва Василі – Сліпак, Кіндрацький,
На сході впали, тут лапають сни.
А скільки б то могли вони зробити
Для України-Мами, для людей.
Пішли на схід країну боронити,
Урвав життя їм ворог молоде.
Провідала могили, поклонилась
Найкращим, що знайшли дорогу в рай.
Думки пекли. Душа сльозами милась.
Колись і я піду за небокрай
Дудариківці – хористи чоловічого хору "Дударик".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793791
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Там, де жита половіють
Й соняхи морем цвітуть,
Верби, мов люди, сивіють,
Дивлячись в воду святу.
Дивно шумлять осокори,
Що до небес піднялись,
Кримські й Карпатськії гори
Колють замріяну вись.
Приспів:
То все моя Україна –
Рідна до болю земля,
Мова її солов’їна
Гріє і кличе здаля.
То все мій край веселковий,
Дише Дніпра водограй,
Щедрий, багатий казково,
Небом опущений рай!
Там, де цвітуть синьо-синьо
Небо, волошки й льони,
Квітнуть сліди там лосині,
Сонцю дзеркалять лини.
В білім садів шумовинні
Хорами бджоли гудуть,
Звуки трембіт з верховини
В світ Україну ведуть.
Приспів.
23.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793774
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Посадила калиноньку край води.
Ой рости, моя калинонько... Рости!
(2р.)Ой рости, моя калинонько, рости.
Білим цвітом тобі веснами цвісти!
Ой цвіти, моя калино! Ой цвіти.
Білим цвітом мою землю освяти.
(2р.)Ой цвіти, моя калино! Розцвітай.
Хай радіє тобі річка, поле й гай!
Посадила калиноньку на весні.
Соловейко вже співає тут пісні.
(2р.)Ой росте моя калинонька. Росте!
В її гронах ясне сонце, золоте!
Посадила калиноньку край води.
Ой рости, моя калинонько, рости.
(2р.)Ой рости, моя калино! Зацвітай.
Хай радіє Україна - рідний край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793785
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Раптово спалахнув і згас раптово,
Роман на злеті увійшов в піке.
Одне тобі сказати встигла слово,
Мабуть хотів почути не таке.
Бестселером мав всі задатки стати
Отой стрімкий, як блискавка, роман.
Його би розібрали на цитати...
Розвіявся мов вранішній туман.
Судилося йому лиш пару митей
Та миті вартували ті віків.
Комусь за все життя так не любити,
Як ти в короткий термін цей зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793443
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Не треба
стільки слів… то глибина.
Дурман-трава. Чар-зілля. Дика рута.
Морська вода в прогалинах човна.
Невільниця,
безпомічно прикута
До райського
квітучого куща.
Волосся мідь поглинуть сині клени.
Благаю, промовчи!.. ця глибина
заповнила тебе
й пройшла крізь мене.
Коли уже ні слів.
Ні сліз. Ні сил.
Відлуння звуків і безглуздість літер.
То вітер нас сьогодні освятив.
……………………………………то вітер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775057
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 27.05.2018
Порой нам кажется, что мы кого-то любим,
Так сильно, что не в силах удержать
Себя от мысли - Мы едины будем!
А на реальность попросту плевать.
Но если мы посмотрим в себя глубже,
Там, где таится истины печать,
Окажется, мы просто себя дурим,
Любовью называя свою страсть.
Хотениям своим даем мы волю,
Желаниям, мечтам открыта дверь,
А о любви мы попросту глаголим,
Её виним в неистовстве потерь.
Но если б мы хоть капельку любили,
Забыв про то, чего хотим себе,
Мы бы смогли согреть такие глыбы,
Какие вряд ли встретим на Земле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771926
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 26.05.2018
В день такий чудовий, в цю Красиву Дату
Хочу з Днем народження я Вас привітати.
Щоб були завжди Ви гарною такою,
Щоб завжди світилась посмішка любові,
Щоб краса жіноча Ваша розквітала,
Щоб і Ви любили, щоб і Вас кохали.
У житті в Вас менше щоб було розлуки,
Щоб раділи з Вами діти і онуки.
Щоб раділо серце, щоб душа співала,
Щоб не знали більше смутку і печалі,
Хай співає серце, легко щоб писалось,
І в житті і в віршах доля посміхалась,
Хай кує зозуля Вам щасливі роки,
А в душі хай квітнуть почуття високі,
Доля хай співає,соловейком в гаю,
Щоб завжди Ви чули" Я тебе кохаю"!
А іще бажаю ніжного кохання,
То ж прийміть від мене щирі привітання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792031
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Дивлюся я пильно на чистеє небо,
Де лебеді-гуси махають крильми.
- Куди ж ти, синочку? Спинися.Не треба.
Саму ти лишаєш мене між людьми.
До кого, рідненький, тепер прихилюся?
Де зможу твої відшукати сліди?
За тебе, синочку, я Богу молюся
І прошу його, щоб тебе відпустив.
Бо ти - молоденький, пішов дуже рано.
Забрала життя та проклята війна.
Осколком уражено груди. Крізь рану
Не стала бреніть життєдайна струна.
Не встиг ти нічого в житті цім зробити:
Не з'їв, не сходив, та і ще й не любив,
А нелюд рішив, що тобі досить жити
І підло, й підступно снаряд той пустив.
Вже сивії хмари спустилися з неба,
Шугають у душу холодні вітри.
Сховалися лебеді вже за півнеба,
Лиш встигла гукнути: "Синочку, прости!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789606
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 30.04.2018
А подумки я все ж тебе кохаю,
А подумки я все ж тебе люблю,
Із трепетом серденько завмирає
Коли світлину бачу я твою.
Мов зіроньки твоі кохана очі,
Трояндово-медовіі уста,
Без тебе вже не милі дні і ночі,
І в серце поселилась пустота.
Чому Господь нам посилає зими,
І снігом скроні наші серебрить,
Закохані серця стають чужими,
Коли ще в серці полум"я горить.
Навіщо образ твій мене бентежить,
З грудей моє серденько рветься знов,
Коли давно ти іншому належиш,
І марно сподіватись на любов.
Ну що ж, нам бути разом не судилось,
Нас в різні боки доля розвела,
Ми просто друзями на все життя лишились,
Бажаю, щоб щаслива ти була.
Коли весною, місячноі ночі,
Почуєш ніжну пісню солов"я,
Гони від себе біль і розпач,
Згадай що в світі є ще я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783551
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 14.04.2018
Великий день.
Веселий дзвін
в ранкове небо лине.
І відкриваються серця
у цю щасливу днину.
-Христос воскрес!
Христос воскрес!-
лунає звідусюди.
І усміхаються привітно
усі навколо люди.
А біля церкви,
ніби рій...
й вогні горять, як зорі.
Тут святять пасхи, крашанки,
є писанок доволі.
Христос воскрес!
Христос воскрес!
Христос воскрес навіки!
Любов посіяв між людей,
щоб квітла, ніби квіти.
Навчав усіх
по-правді жить.
Для мами і для татка,
Для нас усіх він залишив
ще й доброти зернятка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786830
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 12.04.2018
Барв сипнуло небо на лужок...
незабудками розквітло.
Сині очі незабудок тих
дивляться на світ привітно.
А над гаєм хмарки пропливли,
невеличкі, ніби черепашки.
І з'явились у гайочку тім,
як хмарини біленькі... ромашки.
Цілувало сонце пелюстки,
золотий залишило промінчик.
І заграв на скрипці чарівній
скрипаль-коник, що сів на камінчик.
Квітнуть незабудки голубі
у траві зеленій біля річки.
Сяють, ніжні, сонця промінці
у ромашках в гаю, де смерічки!
Барв сипнуло небо на лужок...
і у ліс, і в полі, і в діброву.
Як барвистий світ оцей, люблю
я природи кольорову мову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786983
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 12.04.2018
Впало небо волошками в жито,
На поля синевою лягло
І травневими грозами змито,
Що раніше в степу відцвіло.
Відбуяли біляві нарциси,
Від кульбабок розвіявся пух
І до сонця з хлібів піднялися
Сині очі близняток-подруг.
Із цвітучими злаками поряд,
Квіти пізньої зовсім весни,
Бірюзою безкрайнього моря
Розцвітають надовго вони.
Їм лугів різнотравних не треба,
Їм миліше між юних хлібів
З колосками здійматися в небо,
Коли цвіт ранніх трав облетів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784635
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 11.04.2018
Біля хати бродить Вітя
(Він сьогодні - без обіду),
І це ж треба, щоб нечиста
Принесла його сусіда!
Не хотілось в такім виді,
Щоб зустріли його люди:
З допомогою сусіда –
Все село сміятись буде.
-Вітю, голубе, що з вами?
Чув я крики ще до того…
Де ж це ви так постраждали?
Місця тут нема живого!
Що сказати чоловіку?
Відповідь таку він дав:
-Це через кохану жінку
Я так тяжко постраждав.
-Які нелюди в цім світі,-
З подивом сусід сказав,-
Щоб людину так побити,
Я вас зразу й не впізнав…
Вітя каже: -Так змісили,
Та їм цього було мало,
Що вся пика стала синя –
То ще й ребра поламали.
Ліву руку перебили,
(Добре, що лишилась права),
Ой, дружище, відчуваю –
Дуже кепська моя справа.
-Не дай, Боже,- сусід каже,-
До такого ось дожити,
Щоб за вірне це кохання
Отак тяжко заплатити.
Але ви хоч їх впізнали?
Часу тут не тратьте марно,
Повідомте всі канали,
Йдіть в поліцію, в лікарню!
Зітхнув Вітя: - Що доповнить?
Змушений сказати дещо:
Віддубасили по повній,
Це мої - дружина й теща…
Тепер довго я не зможу
До чужих жінок ходити –
За всі мої походеньки
Відплатили, паразити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785471
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 09.04.2018
А мені кажуть :"Пізно вже кохати".
А мені кажуть :"Пізно вже любить".
А в мене в серці квітне рута-м"ята,
Кохання в серці музика звучить.
Ніщо роки, ніщо ті зими й весни,
Що скроні прикрашають в сивину,
Коли юначі почуття воскресли,
Й весна затронула ту, чарівну струну.
І серденько проснулося весною,
Розквітло ніби папороті цвіт,
І душу переповнює любов"ю
Неначе в ті, моі сімнадцять літ.
Коли не можна погляд відірвати,
Від ніжноі, жіночоі краси,
А ще весна вдягає своі шати,
Краса така, -очей не відвести.
Ну як весною, можна не кохати?!
Ну як весною, можна не любить?!
Нехай в серцях в вас квітне рута-м"ята,
Й кохання ваші голови п"янить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786726
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018
[i] Якось, граючись "кнопками-окціями" на своїй сторінці, я випадково
заблокував одну із своїх робіт, та так, що й через "google" знайти
не зміг,хоча анонс на неї значиться там. Якби то була звичайна ро-
бота, то закинув би затію та переключився на інші! А то така, що
не втратила своєї актуальності і понині, позаяк багато авторів сайту
все більше пишуть іноземною, ризикуючи стати "класиками" російської
літератури та "бути визволеними" з "бандерівського" рабства Месією.
Я прошу вибачення у тих, хто прокоментував мою роботу раніше, чиї
коменти я видалив, але не менше прошу тих, хто цю роботу не читав,
прокоментувати її (не смайликами, а живим словом), бо це надасть
мені наснагу і натхнення працювати у цьому напрямку і далі...[/i]
[youtube]https://youtu.be/cv1JhQJcCGg[/youtube]
[b][i][color="#085680"]Ти був для нас всіх великий й могутній, –
Російський радянський всесильний «язик»…
А зараз – нікчемний! Скажу – вже на кутні:
Тургенєвський красень кудись таки зник…
Що чуємо ми на стражденнім Донбасі,
Що прагне нових нездійсненних угод?..*
«Калякати» суржиком лисі і ласі –
Втрачають обличчя і Васі, і Тасі…
А мова зникає, то щезне й народ!**
Та що то за мова в болоті з’явилась?
Які в неї корені?.. Хто їх заклав?..
Та мова, як кажуть, на вивіз і винос:
У мов праслов’янських –
чужинський анклав.
В болоті ви кумкали... Шлюбні хорали
Із жабами, мосхи***, і досі б вели,
Якби той «язик» у народів не вкрали****!
То де б ви, москіти, сьогодні були?..
Нічого й нікого ви ним би не «взули»,
Бодай не шіпавий, гнилий монархізм!
То ж ним ви зігнали рої в один вулик,
Й назвали олжу ту бридку – комунізм…
…А в нас була «Правда»*****, а ще були віче,
Хоч правили людом гетьмани й князі…
Для чого нам мову державну калічить,
Для чого звертати з святої стезі?..
Та вам наша мова постала як вража:
Беззубому мерину – кріпкий урюк…
І «руськоязикі» пустились у ражу,
Здоровому глузду сказали: «Каюк!»
І тут, як у казочці, трапилась меря******…
І ну – мериносів своїx визволять,
По їxнім «понятиям»… «публику меря»,
Під огласи: «бля.., ПНХ, …ёна мать»!..
Покаятись, вбивці, могли б ви раз триста!
Наразі ви маєте ще один шанс…
Та ваша й вождів канібалова пристрасть
Утопить в крові калинові намиста
Чужиx вам,
– довіку не здійснениx,
– щасть…[/color][/b]
5.02.2016
________
*Київський письменник Олександр Горобець ініціював у
Київраді законопроект про визнання російської мови [b]окупаційною.[/b]
Зокрема він сказав: "Якщо ти не можеш брати автомат і стати
на захист своєї Вітчизни в бою, викинь на смітник свій «язык»,
заговори українською!*
http://www.uapost.us/news/u-kembrydzhi-zamistj-rosiysjkoyi-movy-bezkoshtovno-vyvchatymutj-ukrayinsjku/
** У Кембриджському університеті (Великобританія) в програмі
додаткових безкоштовних курсів російську мову замінили україн-
ською
***Одна із назв московитів або москалів…
****На всі 30% російська мова складається із українських слів,
а ще на 1/3 (завдяки німцю-лігнвісту Далю) – з німецьких
*****Йдеться про «Руську правду» – кодекс законів, впровад-
жений Ярославом Мудрим у Київській Русі
******Одне із угро-фінських племен, що лягло в основу сучасної,
але… конаючої Імперії Зла – Росії
Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 19.02.2016 > Тема "Резонанс"
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784377
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 09.04.2018
Щоранку сонце золоте
на землю день приносить.
Веселий ранок - беручкий,
скрізь розсипає роси.
Назустріч сонцю пелюстки
всі квіти розкривають.
В промінні ніжнім тім, яснім,
вже ластівки кружляють.
О, скільки променів ясних!
Розсипалось доволі:
в діброві, в лісі і в гаю...
в хлібах густих, що в полі.
Яким прекрасним є наш світ,
де кожного зігріє
промінчик сонця золотий...
Бог всіх любити вміє!
Для Нього й ми, як промінці,
ясного сонця діти.
Нам вчитися любить життя
і в радості всім жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786202
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 05.04.2018
Приснился мне ночью глубокою
Вечер таинственный...
С любовью... такою далекою!..
Танец... единственный.
Парили в едином дыхании
В дымке заоблачной...
- Создали для нас мироздание!
Славное... теплое...
От нежных касаний... мурашками
тело... Пьянимыми!..
И в чувстве желанном... сотрясшими
небо... счастливые!..
Сомкнулись ладони... Горящие
души... Влюбленные!..
Объятья... средь звезд восходящие!..
Кружит Вселенная...
Понятно, что сердце тревожится...
Мир всколыхнувшими...
Подушка в слезах... Горе множится...
Боль не минувшая.
5.04.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786089
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 05.04.2018
Соловейку, милий друже,
Щось ти забарився дуже,
Швидше повертайсь !
Розкажи моі коханій,
Про любов мою останню,
Лиш не зволікай.
Поки пісня з серця ллється,
Поки ще кохання в серці,
Полум"ям горить,
Заспівай ій пісню брате,
Щоб кохана вийшла з хати,
Хоч на одну мить.
Якщо вийде, усміхнеться,
В серденьку любов озветься,
Щебечи ! Співай !
Соловейку, як побачиш,
На щоці сльозу гарячу,
Зразу замовкай.
Не тривож іі жіноче,
Серденько, яке щоночі
Облива слізьми,
Ті світлини, де були ми,
Зовсім юні, молодими,
Й посеред зими,
Зігрівало нас кохання,
Навіть в зустріч ту,..останню,
Щастям ми цвіли.
Як побачиш, друже любий,
Що тремтять жіночі губи,
Поцілунку ждуть,
Заспівай моі коханій,
Що я все ж іі чекаю,
Щоб нам разом буть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785853
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 04.04.2018
Ім навіть не вірилось, що такі ще є,
Любе МОЄ СОНЕЧКО, серденько моє,
Лагідно щебече, в радості й біді,
В одну мить минає горенько тоді.
А коли щаслива, сонечком сіяє,
Впевнений, у світі, більш таких немає,
Якщо й є, то десь там, на якійсь Венері,
Полюбуйтесь нею, справжні кавалери,
В неі ніжне тіло, і душа квітує,
Вірність і кохання, вона серцем чує,
Подихи весняні в пісні солов"ів,
Відчуває навіть серед холодів.
Навіть як нахмурить чорні своі брови,
Оченьки сміються все простить готові,
Навіть у негоду, навіть у тумані,
Зігріває душу, мов промінчик ранній.
Навіть якщо й скаже хтось, що таких немає,
Я скажу:"Неправда, -я ІІ кохаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784926
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Так хочется услышать Ваше ..."Да"
Счастливыми увидеть Ваши глазки,
Отдать всего себя, любовь и ласки,
И оказаться рядом, ...навсегда.
Так хочется душою Вас согреть,
Душа чтоб Ваша радугой светилась,
Чтоб голова от счастья закружилась,
Чтобы как в юности хотелось сердцу петь.
Чтобы слились в единый стук сердец,
Чтоб пыл и страсть, как в юности ночами,
Чтобы всё то, о чём мы так мечтали,
Реальной жизнью стало наконец.
Я знаю, не вернуть назад года,
Как не вернуть седую зиму в осень,
Как много иногда в Судьбы мы просим,
Я лишь одно прошу,...услышать Ваше..."Да".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784579
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Свое сердечко милому дарила...
Но он не взял. Такая вот беда...
Мне душу пылью притрусил учтиво...
И скрылся в прошлом... Знаю, навсегда.
- А я жалеть, любимый мой, не стану!
Коль смог моим ты чувством пренебречь.
Со временем рассеются туманы...
- Забуду звездопады наших встреч!
Забуду цвет волос... пшеничный колос...
Касаний рук... как будто бы во сне!
Сотру из памяти любимый голос...
- Забуду поцелуи при Луне!
- Раз ты не хочешь быть со мною рядом,
И не закроешь от холодных вьюг,
Ты мне не нужен. Чувства водопадом
не захлестнули нас двоих, мой друг...
Я сяду в поезд... И помчусь планетой!
Пусть Солнца нет!.. Сверкают фонари...
- Переболею я... любовью этой!
Рассеются печали до зари...
Скажу тебе, любимый, напоследок...
- Не будет мир мой грустный и тосклив!
Тебя же, милый, пусть обходят беды!..
И в жизни... будь, пожалуйста, счастлив.
25.03.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784352
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Мені сорочку мати вишивала
У кожен хрестик доленьку ложила
Співала пісню й Господа благала (2 рази)
Щоб сина доля лагідна любила (2 рази)
Одіну я сорочку-вишиванку
Неначе рук торкнусь своеі мами
Осв"ятить душу квітка вишивана (2 рази)
Св"яченим зіллям що за образами (2 рази)
Мене в дорогу ненька проводжала
І вишиванкою благословила
Щоб зрада рідну хату обминала (2 рази)
Щоб не цуравсь я неньки-Украіни (2 рази)
Поіхав я в далеку сторононьку
Землі взяв пригірщ од рідноі хати
Там вишиванка душу зігрівала (2 рази)
Сорчка біла наче сива мати (2 рази)
Вернувся я з далекоі чужини
Мені не треба золота і срібла
Лиш квітла б тільки ненька-Украіна (2 рази)
І гріла душу вишиванка біла. (2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771453
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 26.03.2018
Заграй, кобзарю, ту, про Северина.
Тяженька смерть судилась козаку.
У нього була тільки Україна...
За неї й вмер у мідному бику.
Про Наливайка хай усі почують.
Ото був гетьман нашої землі!
А нині що? Палаци лиш мурують...
Вже не гетьмани. Тільки гиндлярі.
Ти заспівай. А я буду молитись
За наших всіх, що згинули в боях.
Вже кровію людською можна вмитись...
А гетьмани дрімають в перинах.
Заграй кобзарю, бо усе ти бачиш...
Тепер у нас поводирі сліпі.
Чи ти, Вкраїно, ще раз їм пробачиш,
Отим своїм, які тобі чужі.
Оксана Максимишин-Корабель
присвячую Василю Нечепі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740496
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 26.03.2018
Не плачте, діти, плакать не треба,
Візьме вас Господь завтра до неба.
Візьме вас Господь, молитви вчує
і нагодує.
Настала, діти, чорна година
З голоду пухне наша Вкраїна.
З голоду пухне, тихо вмирає
сили втрачає.
Зранку вберу вас в вишиті льолі
Тільця маленькі, бліді і кволі.
Голодом морить орда чужинців,
нас українців.
Не плачте, рідні, плакать не треба
Татко чекає вас вже у небі.
Зазнали горя й біди по вінця,
бо українці.
Свічу запалю вночі прощальну
і проведу вас у путь останню.
А потім, діти, піду за вами
як вам без мами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762126
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 26.03.2018
Сиділа жінка, чорна вся від смогу,
на попелищі хати у селі.
Немов причинна, щось кричала Богу,
стояли люди тихо у дворі.
Вона уже не бачила нікого,
згоріла хата, все пішло з вогнем.
"За що караєш так?" - кричала Богу,
"За що мене закопуєш живцем?"
І раптом грім ударив, як набатом,
аж спалахнула грушка у дворі.
Привиділась в огні стара горбата,
ну де б узялась баба в цій порі...
Шептались люди: хату цю прокляли
дід з бабою, що жили на куті.
Вони усю худобу розпродали,
сховали в вузлик гроші чималі...
... І погорілиця усе згадала,
як плакали навзрид, оті старі.
Вона би може й гроші їм віддала,
але ж не вкрала, а знайшла собі...
Був ранній ранок і базар у місті,
все молоко продалося тоді.
Вже покладе у сховок гривень з двісті,
бо нову хату зводить у дворі.
О, як то тяжко йде оця будова,
зарібки з молока такі малі.
Щоночі сниться їй хатинка нова,
була би пані у цілім селі...
Вона ішла собі, так крок за кроком,
там гуси продають, а там - кролі.
Корову хтось повів із білим боком,
а хтось поніс качатонька малі.
Зашпорталася, й чуть тоді не впала,
лежало щось у хустці на землі.
Присіла й хустку білу розв'язала,
... там були гроші... гроші чималі.
За пазуху швиденько все запхала,
не вкрала ж, а знайшла цей скарб тоді.
І раптом, якась бабця закричала:
"пропали гроші, людоньки, мені...
Та я ж усе, усе з двора продала,
настали в нашій хаті чорні дні.
Я внука так від смерті рятувала,
хвороба їсть Василечка мені.
Одного я його на світі мала,
а більше ні дітей, ані рідні.
Продала нині все, що тільки мала,
а гроші з торби випали мені."
Старій би, може, гроші ті віддала,
але так гріли в пазусі її.
Вона ж не вкрала їх, вона ж не вкрала,
лише підняла гроші із землі.
Йшла молодиця, бабця вслід кричала:
"Хай спалить грім, хто зло вчинив мені!"
Вона би може гроші ще віддала,
але так гріли в пазусі її...
А вже за місяць сум дзвіниця била,
помер Василь, згорів, як у печі.
"На все в житті є вища - Божа сила",
вона ж не винна цій страшній біді...
За внуком вслід пішла горбата баба.
… а в жінки хатка нова у дворі...
І все було би добре, якби баба
не приходила в кожнім її сні.
Сиділа жінка чорна вся від смогу,
а дощ періщив, мов порвався міх...
І через сльози й схлип сказала Богу:
" Найвищий Суд твій, Боже, є для всіх."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688336
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 26.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2018
[b]Сквозь все прожитые, прошедшие года
Блеск звёзд ночных и свет луны унылой
Напомнили мне прошлое, когда
Меня любил ты, а я вот не любила.
Жизнь всё расставила - права ли, не права.
Мы стали взрослыми, далёкими, чужыми.
Благодарю , что ты любил меня тогда.
Прости за правду - я вот не любила.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783651
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Ти можеш витягти людину із болота,
Та ти не витягнеш болото із людини
Це буде марна і нудна робота
Ти витратиш дарма життя години.
Бо як людину вже навчили змалку,
Така вона завжди, на жаль, все ж буде
Вставляє іншим у колеса палки,
Образ вона ніколи не забуде.
Ще може посміхатися у очі,
А за спиною лиш плітки складати.
Вона сама такою бути хоче,
Ти їй не можеш більш нічого дати.
так часто нам, мабуть, усім здається,
Що цю людину варто полюбити,
Та поки її серце в грудях б"ється
Ніхто не здатен вже її змінити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775316
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 18.03.2018
Подивись, я продовжую жити.
Хоча доля водила пером,
Та не буду я більше тужити,
Заховаю із фото альбом.
Подивись, я продовжую жити.
Попри все те, що було і є
Із тобою надалі ми квити
Сам ти рішення зробив своє.
Подивись, я продовжую жити.
Гордо витерла сльози й пішла
Бо не так мене просто розбити
Ще багато чого не знайшла.
Подивись, я продовжую жити.
Може, далі крутий поворот
Когось іншого буду любити
І нових собі знайду пригод...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782927
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Виходить вірш з під олівця,
Строфа збирається в куплети,
Слово лягає до слівця,
Для них Пегас чекає лету…
Вознести вірш той в небеса,
Його щоб заспівали птахи.
Він в хмарах синіх, як роса,
Дощем змив рими у невдахи.
А у поета на коні,
Стали вірші такі піснями.
Загартувалися в вогні
І хвилювали до нестями.
Щоб вам писалися вірші,
Муза дивилася у очі.
А ваш Пегас сягав вершин,
Де родяться вірші співочі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782957
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2018
Говорив Юрко до Олі:
«Не буду купатись в морі.
Чорної води боюся,
Через неї забруднюся».
Оля каже: «Зупинись!
Ти ж на хвилі подивись.
Вода чиста ще й тепленька
І не чорна, а синенька.
Море Чорним лиш назвали.
З кольором пожартували.
Є моря Червоне й Біле
Та вода там також синя.
Тож швиденько роздягайся
І на пляжі розважайся.
Треба тут відпочивати -
Можна ракушки збирати,
Будувати щось з пісочку…
Скинь нарешті ти сорочку.
Плавай, хлюпайся, пірнай,
Вище хвиль собі стрибай.
Лиш медуз остерігайся
З ними краще ти не грайся.
Чайок й кораблі рахуй.
Тільки, прошу, не нудьгуй».
Юрчик глянув навкруги -
Скрізь багато дітвори.
Перестав море боятись
І побіг мерщій купатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782965
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2018
Весны отпразднуя победу,
Спешила этот мир покинуть
Зима... Встряхнула напоследок
свою небесную перину...
Накрыла пухом всю округу,
Украсив горы и равнины...
Лес убрала в наряд без вьюги...
Неповторимые картины!..
Трудилась до вечерней зорьки...
Весна обнимет спозаранку.
Толпа ребят летела с горки...
Последний снег!.. Скрипели санки...
Вдруг в небе показались бусы
Из птиц... невероятно милых!..
Летели с дружным криком гуси,
Восторг удерживать не в силах...
Тепло с собой несли на крыльях...
И веру, что в краю любимом
Их не обидит кто-то сильный
И жизнь у деток... не отнимут.
Вздохнула Зимушка-царица...
Еще разочек оглянулась,
Чтоб благодатью насладиться...
И нежно-нежно... улыбнулась.
18.03.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782871
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
[b][i][color="#c42020"]Скільки раз вже сонечко сідало,
Щоби знову вдосвіта вставати.
60 - багато а чи мало?
Я сьогодні можу вже сказати.
В 60 я викупана в щасті,
У турботі, радості й любові.
Я сьогодні - ніби на причасті
А воно - у кожнім добрім слові.
Я, здається, знову народилась
За благословінням Господа і неба!
Є вже те, чому в житті навчилась.
Є ще те, чому навчитись треба.
Чималу пройшла уже дорогу...
Та в майбутнє і думки і погляд.
Я за все вклоняюсь низько Богу
І тим людям, що зі мною поряд.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782698
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Гребінь вітру розчісує луки,
І розтрушує, скрізь, перли рос.
Сонце, після прощання – розлуки,
Мовчки, сходить, далеко з-за лоз.
Тільки ми заблукали в світанні,
Ранок холодом нас лоскотить,
Зупини ці хвилини жадані
Нашу зустріч продовж ще на мить!
ПРИСПІВ: Оживає в душі диво-казкою
І цвіте наче квітка весни
Любов наша огорнута ласкою
Кличе нас у омріяні сни.
Впало листя і смутком умилося,
Нам на лишок, дало золоті.
І здавалось, що все тільки снилося,
Розійшлись в різні боки путі.
Замело, замело, захурделело,
Занесло мокрим снігом сліди,
Хоч надія у вирій полинула,
Хоч на мить, ти до мене прийди!
ПРИСПІВ:
Заквітчались сади білим маревом,
Перших птахів зустріли вони,
Зустріч наша лишилася в пам’яті,
Та мене ти за це не вини.
ПРИСПІВ:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781880
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Не слухався Зайчик мами,
Бігав сам собі полями .
Був в капусті й в бурячках,
Хвостик весь у реп"ячках!
Лапки мокрі від роси,
Бо тікав він від оси.
Та- вкусить його хотіла,
Тай здогнати не зуміла.
Стомився Зайчик вже ганяти,
Захотілось дуже спати.
Задрімав він під пеньочком,
Що у лісі під горбочком.
Закрив стомлено він вічки,
І проспав там , аж до нічки.
Мама зайчика шукала
І слізоньки проливала.
Треба Зайчику збагнути ,
Що потрібно ЧЕМНИМ бути.
Як самому в лісі сісти,
Може Вовчик його з"їсти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781884
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
То не вигадка, не казка
І не байка неправдива,
Це колись зі мною сталось,
Люди ж кажуть, що наснилось…
Було так і то напевно,
Вже брехати вам не стану,
Звечоріло, майже темно,
Сонце втомлене ховалось,
Я ж роботу закінчивши
Йшов вечеряти додому,
Раптом звідки не візьмися
Появився перед мною,
Чи то дідо, чи то дідько,
Весь обідраний і босий,
У небачених лахміттях,
Щось белькоче,чи то просить,
Придивився я до нього,
Спаси Боже і помилуй!
Бо ж під пасмами на лобі,
Таки роги, щоб він згинув,
«Тьфу на тебе вража сила!
Хай тебе громами вкриє!», -
Прокричав і враз хреститись,
А воно так тихо, мило:
«Що ж ти синку сполошився?
Що лякаєшся даремно?
Я прийшов тебе просити,
І повір - це достеменно,
Про одну маленьку поміч,
Так дрібничка, не абищо,
Ти б не лаявся, натомість
Підійшов до мене ближче
Розкажу тобі на вухо,
Щоб не чули чужі люди», -
І таке зашепотів,
Вік ніколи не забуду...
"Слухай добре мене хлопче,
Не сердись і не гнітися,
Розповідка буде довга,
Тож зручніше примостися " -
Замовчав, почіхав лоба,
Закрутив у боки вуса,
Потім глипне як у очі,
Ах, ти в Бога твою душу!
Я взмокрів весь, ніг не чую,
Тільки й дивлюся на нього,
А воно бісівське сім'я
Вже по-новому заводить:
"Попід урвищем за лісом,
Де ламають коні ноги,
Протікає бистра річка,
А над нею свої крони
Похилили дві вербиці -
Дві сестриці... Поміж ними,
З триста років як потому,
Камінь ліг, лежить донині,
Він тяжкий мов їхня доля
Й наче горе їхнє чорний,
Під тим камнем небораче,
Заховали, в скрині щастя,
Хто дістане, той побаче,
А візьме... Усі напасті
Оминати його стануть,
Тільки знаєш милий хлопче..." -
Й раптом став про щось гадати,
Я ж мовчу, вже й йти не хочу,
Причарований словами,
Дід відкашлявся та й каже:
"Швидко мовиться, а правда...
Правда в тім, що то не всякий
Підійме старого камня,
В нім таїться темна сила
Запечатана закляттям,
Тільки той його осилить,
Хто у правиднім завзятті
Має чисту, щиру душу
І велике добре серце..." -
Вже укотре замовчавши
Став вдивлятися у мене...
Причепився та й буравить,
Аж примружив свої вирла,
Я ж терпів, та скоро втратив
Стрим до того і як крикну:
" Ти чого триклятий аспид
Щуриш витрішки так довго?!
Може де лихе побачив?
Чи затіяв щось недобре?
Ти ж дивися вража сила!
Бо прийде біда до тебе!
Ну, а хочеш щось сказати?
Говори! Допоки в мене
Не вірвалось ще терпіння..."
Той почувши аж закліпав
Й мовив тихо: "Що ти... Що ти...
Не зі зла отак дивлюсь я,
Хочу знать лиш, чи готовий
Все здолати, чи зумієш
Віднайти в собі потугу,
Не злякавшись, поборотись,
Чи зберіг ще щиру душу
І чи серце й нині добре...", -
Тут притих в своїй задумі,
Щось мудруючи поволі,
Раптом зовсім якось тихо,
Майже пошепки продовжив:
" Що ж здається наче є ще,
У тобі завзяття й сила,
Тож вникай у кожне слово
І розправ уяви крила...
Отже слухай небораче,
Намотай на свої вуса,
Підеш зараз ти додому,
Поїсиш там й відіспишся,
Ну а зранку, на світанні,
Лиш но півень крикне тричі,
Помолись як тільки встанеш,
Поцілуй всіх та зберися,
Візьмеш хліб, ще й кусень сала,
Рискаля, ножа, сокиру,
Що в пригоді тобі стане,
Все бери, бо ж вражий сину
Помогти тобі не зможу,
Ані думкою, ні словом,
Лиш обачність за сторожу,
Тільки віра в допомогу...
Вийдеш з дому, обернися,
Похрестись, вклонися гідно,
Всі турботи та неспокій
Залиши позаду й сміло
Йди шукати своє щастя...
Ось візьми собі у поміч,
Невеличку цю торбину...", -
Перепитуюсь: "Для чого?"
Він ж мені: "А щоб не згинув,
В мить коли настане скрута
І втрачатимеш надію,
Трійко раз, бо більш не буде,
Помогла тобі спасінням...
В ній приховані від світу,
Щоб не трапилось де лихо,
Три монети древньо-срібних,
Не питайся мене звідки,
Знай одне лиш, їхня сила
Помогти тобі у змозі,
Коли візьмеш й міцно-міцно,
Одну з них, протреш в долонях,
Загадавши вмить бажання..."
Я не в силі дальш терпіти,
Перепитуюсь в старого:
"Ти скажи нарешті діду,
А тобі це все для чого?"
Той нітрохи не таївся,
Відповідку зразу мовив:
"Тобі щастя, мені ж скриню!
Хай тебе вже не обходить,
Що робити з нею буду,
Не для тебе та турбота...
То береш з собою срібні?
Якщо так? Ось моє слово!
Все повідане є правда,
Думай хлопче, думай швидко..."
Я не знав вже й що казати,
Серце в грудях колотило,
Страх губився у жаданні,
Мати те чого немаю,
Не для себе, так для когось,
Як не я, то ж хтось пізнає..
І рука взяла ту торбу,
Потягнувшись не впускала,
А за хвилю мої очі
Зрозуміли, що не стало,
Як й не було, враз, старого,
Роздивився ще довкола,
Та й побрів до свого дому...
А прийшов, не став казати,
Чом сьогодні забарився,
Повечеряв та ліг спати,
Мовив жінці: "Притомився..."
В здивуванні промовчала,
Я ж на те, в щоку поцьомав,
Ніч накрила покривалом,
Від пригод, прийдешню втому,
Спав так міцно, що не зчувся,
Як когут своє пропіяв,
Швидко вставши потягнувся
І помившись, нум молитись,
За дружину і малого,
За батьків, дай Бог їм сили,
За матусю Україну,
Й щоб в дорозі де не згинув,
Осіяв себе знаменням
Троєкратно і підвівся,
Після, тихо так, тихенько
Підійшов до свого сина,
Цьмокнув ніжно його в лобик,
Прошептів слова любові,
Там ступивши кілька кроків,
Нахилився і до тої,
Що кохаю сильно-сильно,
Зготувавши щось, поснідав,
Все зібрав і чемно вийшов...
Ранок стрів пташиним співом,
Сонце милося у росах,
Серед пишного цвітіння,
Розцвірінькався горобчик,
Так довколо було мило,
Що на мить зачарувався
Я весняною красою,
Врешті-решт опам'ятався,
Приструнивши серце своє,
Ще раз глянув на домівку,
На садок та на подвір'я
Й заховавши в сумі втіху
Рушив повз розцвівше гілля,
Йшов не знаючи як буде...
Десь під вечір тої днини,
Коли ліг довкола сумерк,
Серед пізньої години,
Підійшов уже до лісу,
Притомившись зупинився,
Назбирав швиденько хмизу
Й на галявці примостився,
Розпаливши враз багаття,
Заварив собі окропу,
Щось поїв й попивши чаю,
Задрімав там ненароком...
Сплю... Крізь сон неначе чую
Навкруги предивний шепіт,
"Хто це?" - зморений мудрую,
Аж нараз: "Та це ж дерева!"
А вони не замовкають,
У тривозі мовлять тихо,
Вітер їх слова гойдає,
Поміж гілками та листям
"Хто він..? Хто він..? Хто..?" -
шепочуть,
"Звідки..? Звідки..?" -
всюди лине,
"Що шукає..?" - чути в ночі, -
"Може камінь..? Вбити... Вбити..."
Я й незчувся як підскочив,
Де взялися тії сили?
Нахилившись наді мною,
Гілля вило павутину,
"Вбити... Вбити..." - ліс шепоче,
Та торкається листвою,
Зжавши намертво сокиру,
Відбиваюсь, скільки можу,
Вже й боротися не сила,
Піт і кров, роздертий одяг,
Як із торби ненароком,
Враз монета покотилась,
Я ж мерщій її в долоні,
Притиснув і нумо терти,
Загадав відразу своє,
Мить...
І ось минувши смерть я,
Опинився над рікою...
Тож стою вгорі на кручі,
Стукіт груди розриває,
Аж з-за обрію дивлюся,
Сонце промінь вже кидає,
Просвітліло темне небо,
Я ж присів відчувши втому,
"Як там, в тебе моя мила?
Чи побачити ще зможу?" -
Не змовка бринить питанням,
Сум стривоженого серця,
У задумі ледь зітхаю,
Та відвага не здається...
Подивився я довкола,
Вітер хмар жене отари,
А під кручею вдолині,
Води хвилями гойдають,
Стало радісно й спокійно,
Солов'їні чулись трелі...
"Де ж лежить триклятий камінь?
Щось не бачу тії верби...", -
Видивляюсь та й мудрую,
Раптом глип, аж ось дивися,
Щось гойдає ніби гіллям,
Підійшовши вже поближче,
Бачу, дійсно дві сестриці,
Дві сестриці - дві вербиці,
Нахилились над водою,
А за ними вкритий листям,
Наче б камінь... Прости Боже!
Що за камінь! Мовби лихо,
Триста літ уже потому,
Осилившись в ту породу,
Поєдналося з бідою..!
Страшно, лячно, та не дуже,
Дивлюсь й думаю, гадаю:
"Як ж до тебе темний друже
Та й добратися я маю?
Де ховається стежина,
Що із кручі йде до тебе?
Хто ж мені таке підскаже?" -
Шепчу й поглядом, у неба
Прошу, молю допомоги...
"Боже! Милий, добрий Боже!
Зглянься вкотре і помилуй!
Підкажи рабу своєму,
Що то мав би я робити,
Як знайти таємну стежку,
Щоб зійти з цієї кручі?
Як добратися до мрії?
Бо добратись таки мушу..." -
Змовк й тихесенько заплакав,
Рюмсав мов мала дитина,
Так зненацька, якось раптом
Жаль розхристаний нахлинув,
Відпустивши тугу серця,
Оголив, ще щиру душу,
А думками все несеться:
"Мушу... Боже милий, мушу..."
Хлипав... Й врешті-решт спинився,
Ледь зітхнув та й витер очі,
Встав, тихенько помолився
І гайда з всієї мочі
Пробиратися вниз до долу,
Через камні, хмиз і віття,
Руки збилися до крові,
Одяг здерся у лахміття,
Чи то йшов, чи біг не скажу,
Гнався ж вперто, без зупину,
Аж на раз... "Щоб тобі враже..."
Глип, дивлюся, а стежина
В'ється ниточкою мовби,
Тягне, манить за собою
І легким, завзятим кроком,
Не збігав, летів, як сокіл,
Серце ж тьохкало у грудях,
Радість знову оселилась,
Вірив... Знав уже, що буде
Й коло мене з жару птиця,
Що станцює ще зі мною,
Завальсує миле щастя...
Збіг нарешті і... О, Боже!
Це скала стоїть, не камінь!
Чорна, темна-темна глиба,
Мов твердиня зла і жаху,
Як дістати тую скриню?
Чую віє звідти страхом,
Подивився я на верби,
Запитався погляд німо:
"Що, невже усе даремно?"
Захиталось їхнє гілля,
Зашуміло довге листя
І почувся тихий шепіт:
"Ти прийшов сюди навіщо?
Не ховай відкрите серце,
Збережи у собі волю,
Подолай страхів тенета,
Зможеш, зміниш свою долю,
А як ні, вважай, що мертвий,
Пригадай де взяти силу,
Вір у себе, не гнітися,
Буде все, як ти захочеш..." -
Враз замовкло все і листя
Не шуміло, не хиталось,
Я ж стояв і дивувався,
Що таке зі мною сталось
Й не замітив як дібрався,
Тишком-нишком до кишені,
Чую пальцями, монета
Заповзла, у мою жменю...
Я й незчувся, нумо терти
З всього духу у долонях,
Сам ж загадаю бажання,
Аж гуркоче в моїх скронях:
"Клятий камінь згинь, у воду!
Хай ріка тебе сховає!
Відпусти мою нагоду,
Все ж добратися до щастя!"
Заревіло громом небо,
Сонце хмарами сховало
І страшна жахіття темінь,
Все поглинувши сповзала,
Під ногами затремтіло,
Захитався чорний камінь,
Та упасти все ж не зміг, бо
На заваді тому стали
Сили нечесті поріддя,
Тьма впиралася у нього,
В мені наче щось кипіло,
Надавив зі свого боку,
Прошу: "Господи, помилуй!
Дай збороти тую погань!
Не покинь, в лиху годину!
Боже! Прошу тебе, Боже!"
І пробився світла промінь,
І розкраяв навпіл темінь!
Та відчув я міць у собі,
Й твердо вперся, в рідну землю!
Захитався вкотре камінь,
Похилився знову й знову,
Аж нарешті таки сталось,
Загуділо все довкола,
Рухнув... Впав... Летів донизу!
Лиш пилюка за ним слідом,
Тільки гуркіт йому спомин,
Прогремів та й бухнув в воду,
Враз розвиднілось повсюди,
Хмари випустили сонце,
Темінь зникла, як не було,
Я ж ступив до місця того,
Де лежати мала скриня,
Дивлюсь, наче і немає,
А мене немов би в спину,
Хтось невидимий штовхає,
Роблю крок один і другий,
Чую ніби під ногою,
Щось твердіє, ґрунт розсунув,
Є... Розчистивши рукою,
Потягнув, та не дається,
Ще раз, ще... І от нарешті,
Відпустило... Серце б'ється,
Так колотиться нестерпно,
Що здається тріснуть груди,
Весь спітнів, стою й боюся
Привідкрити... Як не буде?
Як сполохаю? Й молюся:
"Вибач, Господи ласкавий!
Не сердись і не гнівися,
Не для себе я питаю,
А для милої та сина,
Не чекаю на хороми,
Не шукаю скрізь достатку,
Боже! Тільки ж, любий Боже!
Подаруй хоч трішки щастя!"
Прилетіла біла птаха...
Промінь ліг на тую скриню...
Відчинилася... І раптом,
В сяйві радісного дива,
Вийшло те чого чекав так
Й пригорнулося тихенько,
Обережно заховавшись,
У глибинах мого серця...
Не дивився я на скриню,
Не торкався... З мене досить,
Кому треба, сам хай прийде,
Всяк своє з собою носить...
То не вигадка, не казка
І не байка неправдива,
Це колись зі мною сталось,
Люди ж кажуть, що наснилось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781877
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
«Синку рідненький, молюся щодня –
Буде легкою хай доля твоя.
Дуже сумую, не їдеш так довго,
Шлю молитви я гарячі до Бога»
Матері знати важливо, що діти
Ніжністю, щастям та благом зігріті.
Серце віддасть за доньку і за сина…
Хоч вже болить дуже втомлена спина,
Хоч очі матері майже не бачать,
Мати всміхається, потайки плаче…
Тільки чекає дітей своїх в гості,
Тільки щодня щастя в Бога їм просить.
Час непомітно і швидко спливає,
Мати все молиться, мати чекає…
Не запізнитись би дітям дорослим,
Та завітати до матері в гості,
Щоб не прийшла гіркота каяття-
Дуже коротким буває життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781223
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Хтось святкує 8 березня, хтось ні, а я привітаю прекрасних дам гарним віршем) Заздалегідь, бо завтра буду не у неті)))
Ніч кохання
Ніч... Дзвінкий перелив
У долоні стікає твої.
Мов би янгольський спів-
То в садочку дзвенять солов"ї...
А надвір, крізь вікно
Наче стежка зіркова лягла...
Отже, пройдемо знов
До крутих берегів джерела.
Випий склянку води,
Наче хтивість налий до країв!..
Підійди! Підійди!
І віддайся в обійми мої.
Тільки зараз. Тепер...
І тіла поєднались нараз...
Темні очі Химер
Хижо дивляться з ночі на нас...
Цю стежину пройдем
Ми сьогодні удвох у Раю...
Мов казковий Едем,
Ніч нам постіль дарує свою.
Розпались, шаленій
Під сопілковий спів солов"їв!
Ці казкові пісні-
Мов цілунки твої і мої...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115060900216
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780798
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Паше Кураре
Ей всё так просто и понятно,
Хотя и в логике прокол:
Твоя рубаха в странных пятнах,
Рыбалка, пиво и футбол.
Ведь ты ж давно забросил это!
Так нет – скандал, ругня, попрёк.
…Но вкусно делает котлеты
И к празднику печёт пирог.
А ночью… Тс-с-с! Молчок! Как можно?
Она такое вытворя…
Да-а, болтовня пустопорожня –
Её обнимешь осторожно…
Но – партизанишь втихаря!
7.05.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221101
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 06.03.2018
[b][i][color="#0e780c"]С-оловей-соловушка, спой еще нежней
Л- ьется твоя песенка в рощице моей.
У- ручья, у быстрого - крУгом голова,
Ш-епчет он мне ласково о любви слова.
А- ж до неба-небушка нотный перелив,
Ю-ной здесь энергии чувствую прилив…
Т-ы, пичуга певчая, сердце не тревожь
Р-азливаешь песнями мне по телу дрожь.
Е-ли величавые, старый дуб с сосной,
Липы и березушки слушают со мной.
И- от тишины такой песня веселей,
В-едь непревзойденный ты, чудо-соловей.
Л-истьев зеленеющих слышу шёпот я.
Е-сть ли, кто спеть пробует лучше соловья
С-толь же величавую песню о весне.
У-вертюра классная... и по нраву мне.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780532
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Авторська пісня
Ми собі лежимо під ромашками,
Найщасливіші із бійців,
Я з Дніпра, командир наш з-під Жашкова,
А механік-водій з Чернівців.
І не снилось нам, не гадали ми,
І не чули, бодай навіть дзвін,
Що домова є між генералами
Ворогуючих різних сторін.
Поле в липні гуде, наче пасіка,
Галасують пташки напрочУд,
Та в посадці спланована засідка –
Хтось продав наш таємний маршрут.
ПоталАнило нам, як тим голубам –
Спішно нас засікли снайпера,
Полетіли горобчики в груди нам,
І на очі нам впала мара.
Просто, певно, настав наш зірковий час,
І було у душІ щось святе…
Просто міною зверху накрило нас,
Просто вибухнуло БМП…
Ми собі лежимо під ромашками,
Найщасливіші із бійців,
Я з Дніпра, командир наш з-під Жашкова,
А механік-водій з Чернівців…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779890
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Відливали кулі супостати,
Все списи гострили та ножі,
Коней запрягали у гармати,
Мріяли про скорі бариші…
Так збиралося московське військо
Йти війною проти козаків,
Їх Господь накаже це злодійство –
Козаки поб’ють всіх ворогів!
Вжикне куля прямо біля скроні,
Чуба лиш обпалить козаку,
Не пролити нашої їй крові,
Бо поцілить у москву-ріку…
А Виговський був той козарлюга,
Що забрав у чорта кочергу,
Відпенехав хвіст по самі вуха,
Шаблею махнувши на скаку!
Отаман зібрав всіх побратимів,
Вірних і сміливих козаків,
Аби захистити Батьківщину
Від навали злобних москалів!
Вжикне куля прямо біля скроні,
Чуба лиш обпалить козаку,
Не пролити нашої їй крові,
Бо впаде лиш у москву-ріку…
Бій жорстокий був аж до світанку,
Ворог, хто вцілів, дав драпака,
Бо від крові небу було жарко
Та від бойового гопака!
Гнали московітів болотами,
Били їх в лісах і у ярах,
Ще й татари нам допомагали
Та і ляхи торували шлях!
Пам’ятаймо, браття українці,
Московітські кулі та ножі,
І хай не обдурять вас гостинцем,
А чи обіцянками, «вожді»…
04.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779807
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
ПРИЄМНО, ЗГАДУЮ ДИТИНСТВО БОСОНОГЕ
Приємно, згадую своє дитинство босоноге...
як в сонячні дні бігала у яблуневий сад,
упавши до землі у пахучі трави у дороги
милувалась, як випромінює осяйний зорепад.
І білим птахом відривалась від землі у небо
дивилась ,як пливуть засніжені хмари удаль
зорила у- музей де картинна галерея для мене
і магнітом, манив Всесвіт думи у синю даль.
За спиною ,виростали крила міцні і дужі...
між білосніжних гір являлись образи мені,
то принц, на білому коні...то принцеси, як ружі-
бачила, медведика пухнастого, котика на полотні.
Приємно, згадую час дитинство босоноге...
де для душі розквітає сад співають солов'ї,
у полі, як море колишеться жито у дороги.
і здається, більшого щастя не треба тобі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779428
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Живуть у серці мойому дві мови:
Російська й українська від обох батьків.
Вони для мене рідні й я ніколи
Не розділяла їх, а зараз — й поготів.
Бо це, як пам'ять зрадити і долю,
Минуле викресливши зразу й назавжди
І попрікати цим я не дозволю —
Хіба російська привела нас до біди?
А "щирі українці" не завжди і щирі —
Мугикати навчились України гімн,
Долоню до грудей приклавши, хтиві й хитрі,
А їм людські прокльони в спини навздогін.
І тим, що знаю я російську мову,
Не відрікаюся від України я.
Не зраджую ні пам'ять, ані долю —
Я українка з перших подихів життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779416
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
[b][i][color="#ea00ff"]Лише в твоїх обіймах любо,
Я забуваю в них про все...
Коли цілую твої губи,
І ніжне й лагідне лице...
Тебе, коханий, я плекаю,
Я у полоні твоїх рук...
Тебе, як сонечка жадаю,
Я слів уже не доберу...
Земля з'єдналася із небом,
Зелені пахнуть килими...
Ти пригорнув мене до себе,
Від дотиків палаєм ми...
Промінчик сяє у волоссі,
Твій запах тіла тільки мій!
Трава лоскоче ноги босі,
Ми наче хвилі двох стихій...
20 01 2018 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772394
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 28.02.2018
В простуженном небе намокшие крылья...
С костлявым ознобом... пытались летать...
Сквозь рваные тучи, где дождь бьет рапирой,
Где ветер могучий и молний вираж.
Душа еле тлела средь страшных барьеров!..
Последние силы... ползла на убой...
С надеждой ранимой... и шаткою верой...
- Но все же... горела! Горела мольбой...
Пыталась сквозь время прорвать эту стену!
Пыталась сквозь тьму... где зло царствует всласть...
Сквозь жгучую боль бессердечной гиены
в объятии ада... И вдруг... прорвалась!
Расслабились когти у дикой зверины...
Пробилась душа и осталась живой!..
Там нет больше бури! Там солнца лавина!
Там небо в лазури... Там тишь и покой.
Теплом наслаждалась счастливая чайка...
Встречая совсем незнакомый ей мир.
Что било наотмашь... ей вовсе не жалко...
Растаяла в прошлом вся боль... словно дым.
27.02.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779291
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Над магазином білих лілій ,
в тісній , занедбаній квартирі ,
самітник жив , як в домовині ...
Ще нестарий , та геть вже сивий .
Не жив . Волік лиш існування ...
Не тішили навколо люди ...
Напитися волів би трунку ,
щоб знати ,- завтра він ... НЕ БУДЕ ...
Та мав велике протиріччя :
ВІН ВІРИВ в БОГА , ВІРИВ БОГУ ...
Тому отак , по-боягузьки ,
не міг покинути Дорогу ...
..........................................
Забрала Доля , може , Фатум ,
а чи несплачені рахунки ,
все те , чим дихав понад Часом ,
найвартісніші подарунки ...
Не залишилося ... НІЧОГО !
Пожежа випалила серце .
Дружина , ... син ( такий маленький )...
Лиш пам"ять в скронях береже все ...
Згоріло навіть шлюбне фото ,
а він один , чомусь , зостався ...
Чому не розділив їх болю ?...
Чому в жар попелу не вбрався ?...
Чому ?!!!...............................
............................................
Ой не мовчіть же більше стіни !...
Впадіть саваном-пеленОю !
Не чуєш ?!... Боже !!! Ну за віщо ?!....
За щО ти , Боже , тАк зі мною ?...
.............................................
І рятувала тільки Діва ,
з Дитям Господнім на лівиці ....
Щовечора моливсь Пречистій ,
мов пив з долонь їїї водиці .
Ставав з колін і вірив в диво :
настане день - і вгору гляне ...
А поки - йшов до себе битись
із болем , що вбивав , поганий ...
А ввечері вертав до Неньки ,
бо знав - колись такОж страждала ...
Побачив ,- грона білих лілій ,-
Святій , у ноги , жінка клала ...
Припав очима до пелюсток ...
Щось стрепенулось всередині !...
Незаймана їх ніжна врода ,
мов перша Сповідь у дитини ...
................................................
Він біг чимдущ ... в оту крамницю ,
просився доглядати квіти ...
Вже знав : його спасала Діва ,
даруючи цей шанс , щоб жити !...
Тепер усе набУло змісту .
Плекав лілеї , наче діти ...
Щовечора приносив грона
прекрасній Пані у суцвітті ...
Та й жінка , давня незнайомка ,
всміхалась лагідно ... О диво !...
А очі ж в неї рідні-рідні !...
Як погляд лілій при Святині .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611928
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 27.02.2018
Він зрадив тричі... Тричі боягуз.
Та хто в житті ніколи не боявся?
Едем із боєм завжди діставався...
Упав - вставай! Звільняй шлях від спокус.
Ох, Петре, Петре... Ноша нелегка!
Тебе судили і судити будуть.
Чи дума хто, що і його розбудять...
ті треті півні?... Рай як був - нема!
Він тричі падав, тричі помирав,-
щоб більше Симон в ньому не озвався...
Відтоді - Скеля,- й так повік зостався,
пізнавши біль розп"ятого Христа!
23.02.2017р.
Апостол Петро, з дитинства і до зрілих літ, носив ім"я - Симон. Був покликаний Христом, разом з іншими одиннадцятьма апостолами, нести у світ Слово Боже... Від тоді був названий самим Спасителем - Петром, що означає "скеля". Христос передбачив Петрову зраду... "Доки півень проспіває, ти тричі зречешся мене..."
Так сталось. Та пізніше, апостол усім своїм життям, довів вірність Христовій науці,- переслідуваний за Боже Слово, був розіп"ятий на хресті (головою вниз).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719830
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 27.02.2018
Хто ви, білі гуси, на старім обійсті?
...Батька сиві зморшки, на святій ріллі...
Хто ви, білі птиці, мрії паперові...
...Попіл срібно-чистий рідної землі...
Хто ви, білі гуси, крила диво-криці...
...Материнські рани поміж перс-планет!
Хто ви, білі птиці? ...Пам"яті орга́ни!
Срібно-чиста зброя поколінь нових.
Хто ви? Біло-білим... Квіти срібноткані.
На вікні. А вдома,- на стіні рушник...
Сім"ї вас чекали, хоч і марно,- знали!
Ви - любов коханих, мури для живих...
Не кажіть дарма що... Не встромляйте в рани,-
сумніви і зраду,- поміж перс-орбіт...
Біло-білим снігом білі птиці впали...
Щоб весною верби освятили світ.
25.02.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779084
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2018
Моє “кохаю” - то не просто слово,
Воно цінніш десятків сотень слів,
Бо означає, що завжди готова
Йти за тобою в будь який з світів.
Я гола і боса, без страху йтиму,
І бАйдуже що за вікном зима…
Аби лиш поруч був, коханий ти мій,
Щоб тільки не зосталась я сама.
Для тебе не жаль нічого на світі, -
Небо і сонце тобі прихилю,
Зорею яснОю будУ світити,
Тобі присвячу я долю свою.
Моє “я поруч” - то не просто букви.
То значить - що з тобою я навік.
У горі, радості незмінно буду,
Моя ти доля, любий чоловік.
“Чекатиму” - говОрю не для звуку,
Якщо сказала - йтиму до кінця.
На цій дорозі витерплю всі муки
І ні на мить не опущу лиця.
“Твоя назавжди” - то не просто фраза,
У ній для мене є цілЕ життя.
Нині й навіки ми бУдемо разом
Творити спільно наше майбуття.
17.01.2017
Руслана Ставнічук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778877
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 25.02.2018
1
Сонечко зайшло уже давно.
Небо різними вогнями грає.
Взяла нічка чорне полотно,
І на ньому місяць вишиває…
А навколо - зіроньки малі -
Буде покривало золотисте,
Ним усе покриє на Землі,
Хай планеті гарний сон присниться.
Приспів
Спіть діброви і поляни,
Острови та океани.
Спіть озерця і ставочки,
І малесенькі струмочки.
І долини, і пустелі.
І ліси, і вічні скелі…
2
Погасив ліхтарик світлячок,
І прикрився пелюстками квітки.
Взяла нічка скрипку і смичок,
Буде грати колискові діткам.
Заспіває ніченька пісень,
Цвіркуни їй допоможуть в гаю.
Завтра знову буде новий день,
А сьогодні все хай засинає…
Приспів
Спіть дерева у гайочку,
Ніжні квіти - у садочку.
У гніздечку – пташенята,
А у нірочках – звірята.
І метелики, й комашки,
І малесенькі мурашки…
3
Ти поглянь в небесну далину –
Он хмаринка ніжно позіхає…
Має нічка скриню чарівну,
І її щоночі відкриває.
А у скрині – дивовижні сни,
І цікавих казочок багато.
Вже мандрують по Землі вони.
Їх побачить той, хто ляже спати.
Приспів
Спіть дівчатка та хлоп'ятка.
Засинайте мами й татка.
І бабусі й дідусі,
І книжки, і олівці…
Всі навколо засинайте,
Цілу ніч відпочивайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738347
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 24.02.2018
Нам не судилося кохати...
Нам не судилося кохати:
Епохи розділили нас!
Але в очах могла читати:
Бажань не вичерпано час!
Нам не судилось разом жити!
Зато хмаринок сивина...
Не дасть любові відпочити,
Коли душа така жива!
Нам не судилося весною
Відчути дотики... бажань!
Але єднають нас з тобою,
Нестримні миті хвилювань...
м. Львів автор Наталі Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778746
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018
В чистім полі дві тополі І стрункі вони,і гожі,
розмовляли між собою, і як сестроньки похожі,
одинокі у них долі,- і коханих вони мали,
нема щастя ні в одної... та все ж щастя не зазнали...
Одна з вітром заручена,
друга з дубом обвінчана...
Вітер свою обнімав
і на другу поглядав...
І на дуба вітер злився, Вітер небом хмари котить
ламав гілля і рвав листя, і на дуба злом все гонить,
і хребта хотів зламать, снігом сиплять хмари ті,-
дуб не думав уступать... зі злобою в завзятті...
Опирався дуб щосили,
та зламав той вітер крила,
дуб тихенько застогнав
і на землю мертвий впав...
Вітер з радощів плигав, В чистім полі дві тополі,
і тополі обіймав... розмовляють між собою,
А на ранок все покинув стали тихі і сумні,
і на захід десь полинув... та й без милих чарівні...
Ті тополеньки обидві,
хоч сумні, та усім видні...
Хто не йде,їх не минає,-
про своє розповідає...
І тополі усім раді, В чистім полі дві тополі,-
і стоять,як на параді, дуже схожі у них долі...
додають усім краси, І сьогодні ждуть весни
і наповнюють снаги... повні світла і краси...
І в жінок бувають долі
схожі дуже на тополі...
Не ламають їх вітри
ні за якої пори...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778630
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Мы бродили по травам густым,
Нежный трав аромат вдыхая,
Нецелованный мальчик я был
Ты смеялась меня лаская
Свежий ветер мне душу пьянил,
Обнажая тебя из-под платья
Я весь день,словно пьяный был (2 раза)
Предвкушая минуты счастья. (2 раза)
Тело нежно ласкает трава,
Я весь пьян,от твоих поцелуев,
Даже кругом пошла голова,
Тела женского близость чуя,
Возвращались домой при луне
Звёзды в небе ночном считая
И виновник всему соловей, (2 раза)
Песни пел без конца и края (2 раза)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772572
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 23.02.2018
ПАМ'ЯТАЙ, ДИТИНО ГЕРОЇВ ПОІМЕННО!!!
Ніколи невідмити невинну кров на Майдані
і героїв України ніхто незабуде імена
Небесна Сотня ,як на небі зорі ранні...
променем осяюють стежки в майбуття.
Пам'ятай дитино!!!-героїв поіменно...
Революцію гідності-чотирнадцятий рік!
як від куль гинули хлопці щоденно
і до боротьби проти тирана повстав світ.
Михайлівський монастир бив у набат
дзвеніли голосно дзвони по всій Україні
криваву розправу розпалив тиран-пилат
снайпер безжально стріляв в серце калині.
Брат пішов на брата із зброєю в руках
беркут бив кийками принижував людину
і голуба миру клював ворон чорний птах
пісня ''пливе кача''вела сина в домовину.
Плакало, ридало небо сизими дощами...
зима відкрила ворота двері в божий дім
один за одним злітали хлопці -журавлями
поклонялись чорні хоругви голосив дзвін .
Над труною сина плаче ридає батько і мати
від болю страждання в очах блестить сльоза
скорбить Україна стікає кров'ю від рук ката...
в пам'ять героям горить палає воскова свіча.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778283
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Багряніє осінь золотава,
Смутком впали в серце холоди.
Розбуди прошу мене ласкава,
Від печалі люба розбуди.
Ще на тебе хочу надивитись,
Не скидай убранок до води.
До діброви хочу помолитись,
Дай мені ще трішки теплоти.
І з тобою хочу пожуритись,
Не жени у вирій череди.
Адже зможу часом запізнитись,
Не лишай на пам'ять гіркоти.
Червоніє обрієм заграва,
Замітає листячком сліди.
Зупинися, я прошу жовтава,
Натягни ще трішки поводи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749380
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 21.02.2018
Ходив Бог світом, мови роздавав. Мав стільки їх, як квіток
серед трав.
Дзвінкі, бадьорі та барвисті. Які ж ті мови голосисті!
Носив з собою цілий міх, ті мови розсипав, як сміх.
І люди тішились, раділи, як голоси їхні дзвеніли.
Довго ходив, то ж натомився... Сів відпочити там, де гай.
Вода прозора там в ставочку. Подумав: - А тут справжній рай!
Калина наливає грона, у дуба кучерява крона, в берізок є
нові сережки, у молодих ялин - мережки.
І люди трудяться у полі... Ген височіють як тополі!
Жита зазолотіли нині. А небеса над ними - сині...
Люблю бувати в Україні! - подумав Бог, - тут заночую,
їй гарну мову подарую.
Порожнім був уже мішок... й Бог засмутивсь. Чийсь голосок
почув гарненький. То з гір збігав струмок маленький!
А він так дзвінко дзюркотів, що кущ калини задзвенів.
Що ягідка - то слово світле. - Дзвени! Дзвени, моє ти рідне!
Словами повнилася мова, а Бог радів все... - Калинова!
Уже за гаєм сонце сіло, і змовкла нива, притих став...
лиш соловеєчко співав. Переливалася, дзвеніла та ніжна пісня...
- Солов'їна! - тішивсь Господь.
А коли вранці сонце встало, вся Україна заспівала. І гарно так
заговорила... Є в кожнім слові Божа сила!
І ти люби свою країну і її мову солов'їну.
Дзвінку, веселу, калинову, барвисту, ніжну, світанкову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778321
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Влюбились сильно, безответно,
Она в него, а я в неё,
И только ангелам заметно,
Что мучает всех нас враньё,
Уж не до смеха, треугольник,
Как попадаем мы в него,
Забыто-новый грёз наркотик,
И по чуть-чуть есть в нём всего,
Я каждым утром повторяю,
Открою карты и конец,
К обеду смело забываю,
Какой сегодня был мудрец,
Она расскажет честно, завтра,
При встрече с ним забудет текст,
Наверно им всё это надо,
Не находить спокойных мест,
Любовь, разлука, муки, страсти,
Готовы снами за край дней,
А могут взять бессовестно пропасть, и,
И ждать за спинами морей !!!!!!!!!!!!!!!
9.12.14.
ГОРЕЦ.
(фото из интернета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747269
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 21.02.2018
Біжить струмочок через ліс
І пісеньку співає:
"Я чисту воду вам приніс,
Всіх щедро напуваю."
Прийшла лисиця до струмка
Напитися водички.
За нею зайчик прискакав,
Дві кізоньки-сестрички.
Ще був барсук, їжак і тхір,
А також купа птиці.
Ладнали добре птах і звір.
Всі прагнули водиці.
На гамір цей забрів і вовк,
Хотів, бач, подивитись,
Що то за шум. А натовп змовк,
Не міг поворушитись.
"О, скільки їжі,- вовк зрадів,-
Бенкет влаштую добрий!"
Почув струмочок, зашумів,
Малий, але хоробрий.
Завирувала враз вода
І хлюпнула щосили.
Прийшла до вовчика біда,
Його накрила хвиля.
Цього вовчисько не чекав.
Геть мокрий, сіроманець,
Хвоста негайно підібгав,
Кудись чкурнув, поганець.
Струмочок весело шумить -
Послухайте, будь ласка.
Не замовкає ні на мить.
Закінчилася казка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778266
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Так боляче, що ти такий байдужий.
Що день, що ніч - хіба не все одно?
Над нашим почуттям вже ворон кружить,
Та втім, признайся, чи було воно?
Хіба що радість, здивування, ніжність,
Та страх від того: раптом не прийдеш.
Барометр показує на сніжність,
Бо вже не чуєш, не зовеш, не ймеш.
Сьогодні я покличу в гості риму,
І їй про весь свій біль перекажу,
Нехай розвіє цю холодну зиму,
Щоб не дізнався, як я все ж тужу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778294
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Чи то ворон, чи то Янгол
Над Майданом плаче...
Кличуть діточок матусі
Та ті їх не бачать…
Тільки чують болю крики ,
Що крізь хмари линуть
Душі втомлені журбою
Тихенько спочинуть…
З того часу п’ятий рочок
Кров на Сході льється,
Чорний Янгол там літає
Й болісно сміється…
Чи то тісно стало жити?
Чи забракло віри?
Що у світі цім земному
Люди озвіріли…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778309
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Я стою біля рідноі хати
А в дворі вже нікого нема
Де ходили моі батько й мати
Поселилася пустка страшна.
Постою в журбі біля криниці
Похилився старенький наш тин
До батьків мені не прихилиться,
Я один,в цілім світі один.
Я молюся до Бога на небі
Хай Господь мене верне в літа,
Коли батько і мама старенькі
Поспішали мене зустрічать
І нічого в житті більш не треба
Доторкнутись до батькових рук
Ніби сонця промінчик на небі
На чолі дотик маминих губ
Все що маю,усе я віддав би
За одну лиш життя мого мить,
Щоб побуть коло батька і неньки
Сумні очі іх розвеселить
Та назад вороття вже немае
У дворі нашім пустка сумна
Скроні снігом зима застилае,
Сльози льодом морозить зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771976
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 21.02.2018
Зачерпнула нічка зорі у долоньки,
Став, здригнувся мляво сполохом хвил́ець.
Мигонули бабки - неумиті соньки,
З рогози сигари, ніби попілець.
Вербонька згубилась у медах акацій,
Розтріпавши косу об терновий кущ.
Пестячи на стеблах пелюстко́вих грацій,
Мак стулив повіки грубих шкаралущ.
Вийшов з очерету джиґунець серпанок,
На піску лишивши росяні сліди.
Луками посунув до п’янких коханок –
Кущиків ромашок в нетрях лободи.
Нічка розгнітила в небі для мандрьохи,
Місяця тремкого срібний каганець.
Простелила шляхом джерела панчохи.
І… пішла босоніж полем навпростець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778199
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Кохай,
Кохай,
Кохай,
А що ще треба,
У цьому грішному житті,
Чи, може, зірку зняти з неба,
Та, ось вона, тримай... лови.
Бо пройде час, наступить осінь,
І густо скроні посріблить,
Жаліти будем, що так просто,
Ми втратили чарівну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773176
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 21.02.2018
Сьогодні ти є ніби на коні,
Здається вже не скинуть з нього,
Та пригадай, що було у життті,
Ніколи не кажи ніколи.
На місце слабшого ти часом стань,
Його очима подивись навколо,
Не ігноруй, здобутих, нових знань,
Ніколи не кажи ніколи.
Невдачі є у кожного в житті,
Впадеш на дно, не видно вже нічого,
Ти поміч друга з радістю прийми,
Ніколи не кажи ніколи.
Буває хтось образив, чи ще гірш,
Буває болю хтось завдасть тяжкого,
Ти зраду від помилки відрізни,
Ніколи не кажи ніколи.
Всі помиляються, помилишся і ти,
Важкий бо вибір, як ніколи,
Та тільки висновки ти правильні зроби,
Ніколи не кажи ніколи.
Якщо образиш ти колись,
Чи ненароком, а чи може і свідомо,
Прощення попроси і повинись,
Ніколи не кажи ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772838
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 21.02.2018
На прогулянку Місяць вже вийшов,
Поміж сво́їх сестричок Зірок,
Не страшний а ні дощ, а ні вітер,
Де гуляють закохані вдвох.
Пам'ятаєш, як ми зустрічались?
Місяць ясний згори нам світив,
Наймиліші слова про кохання,
Я на вушко Тобі говорив.
Як приємно обом притулитись,
До старої, старої верби,
Заховатись від цілого світу,
Десь є світ, а тут є тільки ми.
Пам'ятаєш, як ми зустрічались?
Місяць ясний згори нам світив,
Наймиліші слова про кохання,
Я на вушко Тобі говорив.
У розмовах пройшов цілий вечір,
Пролетіла в обіймах і ніч,
Ось і ранок пора розставатись,
Щоби вечором знову зійтись.
Пам'ятаєш, як ми зустрічались?
Місяць ясний згори нам світив,
Наймиліші слова про кохання,
Я на вушко Тобі говорив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773376
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 21.02.2018
Як добре сказано - любов сліпа...
Бо невідомо, як і чим ми вибираєм,
А потім, або згораємо дотла,
Або до дна всю чашу випиваєм,
Та краще вже згоріть за мить,
Якщо все чисто і взаємно,
Чим все життя немилого терпіть,
А з іншим зустрічатись потаємно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773835
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 21.02.2018
Світло - жити,
Темрява - вмерти.
Сіяти правду
В теренах вперто.
В теремах горя
Воюють військові.
Там, де колись було поле -
Хоронять.
Там, на кордоні
Вбивають за чесність.
Там, в кабінетах
Ціловані перстні.
Це LOVE, а не lovers,
Це ломані криги...
Кругом недолугі
Бандити й бариги.
Це наша держава,
Тут правду хоронять,
А з нею і славу,
і волю, і Бога.
І промені сонця
Сіяють в тумані...
Розсіяне світло
Залите в омані.
Колись у дитинсвті
Я вірив в країну.
Я щиро і чесно
Любив Батьківщину.
І зараз люблю...
Але дивлюсь тверезо
На ці набундючені
Пафосні п'єси.
Я щиро бажаю,
Щоб наша держава
Була незалежна,
Велика і славна.
Слава Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754447
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 20.02.2018
Вишивала доленьку
Вечорами
Гірко умивалася
Я сльозами.
Вишивала доленьку
Хрестом-гладдю
Полотняну правдоньку
Щиру правду.
Вишивала доленьку
Квіточками.
Без чорного кольору
В ніжній гамі.
Вишивала доленьку
Різнобарв"ям
Майорить красивая
В різних фарбах.
Дала мені матінка
Красу й розум
Та позамість радості
Життя грози.
Заміню ж бо доленьку
На яскраву
Та буду щасливою
Я по праву...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1912056051
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196037
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 19.02.2018
І погляд твій лоскоче ароматом,
Торкається щоки рожевим квітом…
Одна жоржина може стати садом,
Одна людина може стати світом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777823
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Що принесеш мені, мій день прийдешній?
Чи жменю радощів, чи привід для журби?
Живу на світі ніби не тутешній,
А представник далекої доби.
Мій ідеал - про нереальність мрія:
Кохання вічне, вірність над усе,
На милість Неба віра і надія,
А ще у те, що доля принесе
Іще не раз бажану зустріч з кимось;
Що навіть після кроку в нікуди,
Я в інших вимірах із друзями зустрінусь,
Ковток джерельної ще спробую води,
Потішу око дивною красою
Оцього світу, сповненого див,
Де так багато неба наді мною
Де я так мало плавав і ходив,
Де не літав, хоч створений для лету.
Безкрилий птах: та зовсім не пінгвін,
Бо кожним нервом відчував планету
Навколо неї беручи розгін.
Поет – це промінь. У людській подобі
Він мусить жити. По життю іти
І осявати для людини кожної
Шлях вдосконалення, досягнення мети,
побачити і образом художнім
Явити світу істину небес,
Щоб у душі це відізвалось кожній
І кожний упізнав у ній себе.
Чи я дивак? Можливо, та не в силі
Бути таким, як всі: і в цьому суть.
Прийдешні дні як зорі з небосхилу
І що вони від неба принесуть?
08.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775992
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Не для нас було сьогодні свято,
Хоч не вмерло в серці почуття.
Пережито нами так багато!
Вистачило би на два життя
Іншому старому, а чи жінці
Теж в літах… та мусимо самі
Пити з чаші, де до краю вінця
Гіркоти налито на всі дні!
Не вітаю в гаморі загальнім,
Не дарую символів чужих…
Просто у твої зіниці гляну,
Просто потону надовго в них.
Пригорну в звичайний тяжкий будень
Поцілую в зморене чоло!
Хоч на мить при цьому ми забудемо,
Що до цеї миті нам було.
Проведеш рукою по сивинах,
Які стали зріджені й ламкі…
За літами з голови чуприна
Полетіла… ніби вир ріки
Затягнув у глиб юначу вроду,
Висотав із тіла заряд сил…
Як живу?! Самого бере подив!
Бо кістки та шкіра… жмуток жил
Замість повних сили гарних м’язів…
Отакої! Страшне відкриття:
Старості, хвороб довічний в’язень
В Ойкумені власного життя.
День кохання! Він у нас щоденно.
У дрібницях, в поглядах, в руках.
Не для когось, а для двох, пісенно,
Продзвенів мажорно по роках
14.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777117
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 19.02.2018
́Невже ти не знаєш,невже ти не чуєш
Невже ти не бачиш,невже не цілуєш,
Невже ти далеко,невже ти пропав,
Невже ти забув що ти мене знав.
Невже ти не знаєш,як сильно сумую,
Невже ти не чуєш,як боляче мені,
Невже ти не бачиш,як образ малюю,
Невже не цілуєш ти навіть у сні?
Невже ти далеко?Я бачу-немає,
Невже ти пропав?лиш образ твій є
Невже ти забув нас?Ніхто це не знає,
Лиш безліч шматочків - це серце твоє.
Як мало сказала,як мало віддала
Не встигла нічого зробити тобі
Якби я почула,якби я це знала
Що підеш назавжди....прости мені.
Прости що не вміла тебе так кохати
Прости що не дала я щастя тобі
Прости що не вміла тебе обіймати
Я гірше зробила лиш тільки собі.
Якби я могла-я все б повернула
Якби я могла обійняти тебе
Я навіть твій погляд цей ніжний забула,
О Боже!Поверни серце моє.
Ця моя частинка десь загубилась
Далеко у тебе-тримай...бережи
Вона із тобою і я з цим змирилась
Лиш прошу тебе її не впусти.
Я б душу віддала,життям поплатилась
Лише щоб ти був біля мене в ці дні
Я б серце віддала і з смертю змерилась
Лише щоб сказав "Не йди" ти мені.
Як важко писати,і сліз вже не має
Та я якось зможу і я проживу
Як хочу забути лиш Бог один знає
Цю мить переломну і дуже гірку.
Одного боюся-тебе не обійму
Й не зможу сказати як сильно люблю
За руку ту рідну тебе вже не візьму
Й не зможу лишити там душу свою.
О Боже!Прости-я все розумію
Випробування твоє не можу пройти
Я більше не можу...я не зумію
Не знаю як дорогу до нього знайти.
Я всім усміхаюсь,я завжди весела
Ніхто не бачить як гірко мені
Насправді я плачу,насправді я мертва
І все це я ношу у своїй душі.
Я вже не живу-я тільки існую
Лиш діти тримають,цілують мене
На них я подивлюсь і образ малюю
Я бачу у кожного лиш тебе.
Ти може не чуєш,ти й не читаєш
Ти навіть мабудь і цього не знаєш
Та кожного ранку і кожної ночі
Я згадую твої найпрекрасніші очі.
Твій сміх як лікарство і де його взяти
Твої поцілунки,обійми й тепло
Як хочеться все це знову мати
Та все це далеко у вирій пішло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777707
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Звонить не буду, завтра увижу тебя,
Насмотрюсь, хватит на 2 дня,
Ведь ты слово бриллиант, трогать нельзя,
На расстоянии буду смотреть я,
Рулетку надо не забить прихватить,
Что б случайно границу не переступить.
Не знаю смотреть ли мне можно,
Но я постараюсь, осторожно,
Сяду и буду смотреть из-за кустов,
Что б не было лишних разговоров и слов.
Обнять тебя тоже нельзя,
Впечатление такое, будто болен я,
У тебя сразу мурашки по коже, знобит,
А у меня при видя этого, сердце болит,
Может в натуре сходить к врачу,
Честно, справку тебе принесу.
Любить тебя тоже не возможно,
Ты говоришь, что все сложно,
Ничего сложного там нету,
Даже в школе дети делают это.
Говорить с тобой, вроде можно,
Но тут в натуре все сложно,
То сеть пропадает,
То кто-то вместо тебя отвечает,
Будто на запрещенный объект дозвонился я,
И кто-то говорит, - этот абонент не твоя.
Пускай, но сладок запретный плод,
И смотрю я на небосвод,
Со временем, жизнь не поменялась ни на грамма,
И повторяю я снова грех Адама,
То что нельзя,
Буду делать я,
Живем ведь только раз,
Так почему не сделать это сейчас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777753
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
[b][color="#821d6f"]Сьогодня день, коли усі образи
Ми маємо віднести на смітник.
А замість них добра й тепла алмази
Посіяти в душевний свій квітник.
Немає на землі людей безгрішних
Віки складалось і донині так.
У бідних, у багатих і розкішних
Гріх може бути навіть у думках.
Для цього день є - прощена неділя,
Бо не образи наш дороговказ.
Благаю в каятті... не від безділля -
Простіть мене, а я прощаю Вас.
Це світла днина - днина всепрощення.
Благаємо, прости нас Бог-Отець.
Хай стануть наші щирі откровення
Очищенням для душ і для сердець.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777703
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Біла хата під стріхою
На горбі у селі.
Чи печаллю, чи втіхою
Відгукнеться в мені.
В тій хатині давно вже
Ніхто не живе.
Та доріжка до ганку
Споришами цвіте.
На долівці кульбаба
Проросла із зерня.
І стоїть у задумі
Піч холодна й пуста.
Журавель край криниці
До зрубу схиливсь,
А колись він, як птаха,
У небо дививсь.
І світлиця чекає –
В хату прийде рідня.
Всіх покличе до столу
Мати жива.
Дужі руки у батька
Вверх підкинуть дитя.
Біла хата старенька
Бузком відцвіта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594056
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 17.02.2018
Приснився сон – вікно і діти.
Середньовіччя на дворі.
Я так хотіла їх зігріти.
Я знала – діти це мої.
То я уже жила й любила?
У цьому світі вже була?
Зоря мені уже світила?
То вічність уві сні прийшла…?
Так я жила? І буду жити?
Дітей народжувати знов?
Страждати, вірити, любити
Цей світ наповнювать добром!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599116
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 17.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2018
[i][b][color="#b02929"] Кохання...
Вічно живе...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#2f8037"]До криниці йшла взять водиченьки,-
Все турботи в нас… Все діла!...
Підійшов… Шепнув… Глянув в віченьки,-
Стежка в трави нас повела….
В трави прим’яті, понад річкою,
Де коханнячко - маків цвіт…
Спалахнула я тою нічкою,-
Відірвалася,- і в політ...
Цілував мене, милував мене,
М'яли трави ми, спориші...
Я вже думала - ця напасть мине,-
Не минулася... До душі
Мені пестощі зачудовані,
Ніжні руки ті ,- сама хіть...
Поціунки ті...Не даровані,-
Взяті ніжністю,- все горить!..
Вже нема в мене ані плямочки,
Де б ті рученьки не були!..
Знайшли всі мої ніжні клямочки,-
Вийми й серце вже,- забери!!.
До криниці йшла взять водиченьки,-
Все турботи в нас… Все діла!...
Підійшов… Шепнув… Глянув в віченьки,-
Стежка в трави нас повела….
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777292
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2018
Наша стежка в гаю
Заросла вже травою,
Там любов ми свою
Вiдшукали весною.
Пам`ятаєш тi днi,
Як любов була з нами,
Щебетали пiснi
Нам гаї солов`ями.
Ми зозулю кувать
Як подовше просили,
Наперед щоби знать
Скiльки жить залишилось.
Як зривались зiрки -
Загадали бажання:
Щастя нам на роки
Та мiцного кохання.
Зруйнував час усе
I любов i кохання,
Вiн усiм принесе
Тiльки старiсть й страждання.
Ми ж душею ще там
У гаях з солов`ями,
Де любилося нам
Й говорилось вiршами.
28.08.2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777272
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Навіщо докори, образи?
Вже не коханий і не любий!
Гіркі слова, дошкульні фрази,
І не цілуєш більше в губи.
Я розумію, час минає,
В минуле вороття не буде.
Любов, теж інколи вмирає,
Або її хоронять люди.
Що відбулося, я не знаю
І хто це зможе пояснити,
Як те, що я тебе кохаю,
І як тепер без тебе жити!
Тобі байдуже, я це бачу,
Та серце, серце шаленіє!
Даремно я зусилля трачу
Душа від остраху німіє.
Як їм доступно розказати,
Душа щемить, а серце крає,
Що їм судилося кохати,
Та їх ніхто вже не кохає!
16.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776492
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Котику-воркотику,
В шубоньці пухнастій,
Не лежи у кутику,
Підійди до Насті.
Кігтики гостресенькі
Заховай глибоко,
В подушки м’якесенькі.
Примостися збоку,
Поклади голівоньку
На дитячі ніжки,
Муркоти їй пісеньку —
Веселися трішки.
Загорнись калачиком,
Сіро-бура спинко,
Обігрій малесеньку,
Забавляй дитинку.
11/02/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776504
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018
[i]Згадалась мені Велика Британь. Поневіряння, заробітки,
пошуки примарного щастя… Гіркими видавались ті фунти
стерлінгів… Бо був свідком того, як хоронили українців…
Під звуки пісні братів Лепких «Чуєш, брате мій», що стала
вже похоронним маршем для тих, хто знайшов свій вічний
притулок в чужій землі… А скільки наших братів-бурлак по
світу? Не коментую –
плачу!
[/i] [youtube]https://youtu.be/2_JkMpO3bgs[/youtube]
[i][b][color="#084675"]Летять у вирій журавлі... В задумі...
Колись і я так, певно, полечу…
Почуєш «кру» – й нічого, окрім суму:
Не заздрю журавлиному ключу…
…Куди летиш, стражденний українцю?
І хто тебе на чужині чека?
Женуть тебе від матінки ординці,
Як гнала нас імперії ЧК…
В країні тяжко – гноблять олігархи,
Тарифи і податки душать нас…
Їх поводир – подоба, лик монарха!
Таке життя, мій друже, без прикрас.
І з сумом б'ють в набат Дніпрові хвилі...
Гучніше все ж квиління журавлів,
Що відлітають в ірій, щоб могили
Відвідать тих, хто в чужині зотлів.
Та «чуєш брате» небо вже курличе –
До Вас, живих, його відчайний клич!
О Українцю! Трударю! Мужиче!
Собі і Україні
Щастя зич!
[/color][/b]11.02.2018,
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776480
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Проходять дні, минають ночі,
За літом осінь, там зима
І знову літо, знову осінь...
І так біжить усе по колу -
Йде день за днем,
за тижнем тиждень…
І ту образу, що учора
Так сильно ранила тебе
Сьогодні ти забув. А горе,
Яке сьогодні мучить душу
І вже здається безкінечним,
Розстане завтра наче сон.
Сьогодні ти вірші складаєш,
Такі дотепні та красиві,
А завтра їх перечитаєш –
Безглуздям вже вони здадуться.
Сьогодні дивишся в вікно ти
І бачиш там одну картину.
А завтра – наче все те ж саме,
Але все інше, все нове:
Дерева наче веселіші
І сонце сяє геть не так…
Коли ж ти змін не відчуваєш
І все тобі одноманітне
Повір, це зовсім не цікаво.
Частіше змінюйся, живи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776487
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Не буду жити я в твоїх думках,
Неначе листям ними шарудіти.
Минуле міцно в’яже по руках,
Йому ще довго в пам’яті яріти.
Ще довго очі, їх магічний блиск,
Манити буде, кликати і звати.
Кохання – приз за болі і за риск,
Себе від нього не застрахувати.
Взаємним теж, буває не завжди,
Вражає серце стрілами Амура.
Хитка межа від щастя до біди,
Не кожному по силах партитура.
Із часом біль від серця відлягла
Не покохала і не сталось диво.
Не забажала, або не змогла,
Примусити кохати неможливо!
Не дорікаю, що не покохала!
Вини твоєї в цьому не вбачаю..,
Але я вдячний, що жалю не мала,
Адже любов на жалість не міняю.
Пашить обличчя, мабуть язики –
Кістки нам миють і перемивають.
Але хай камінь візьме до руки
Той, хто гріха у цім житті немає!
12.12.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776491
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018
У стомленім саду опале листя
Згрібає доля в кучу непросту.
Воно і чорне, й сіре, і барвисте,
В собі зібрало й свято й суєту.
Та що із ним робити, коли мокре
Від сліз нестримних, й зовсім не горить.
Чекати, доки з часом все просохне? –
Не встигне – сніг на голову летить.
І залишаються лиш спогади яскраві
Про листя перше – зелен-золоте…
В такі хвилини серце не лукавить
І хоч у пам’яті, а все ж таки цвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776463
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 12.02.2018
- Що буде... як мене не стане?..
Невже так само піде дощ?..
А зранку знову Сонце встане...
Заллє промінням безліч площ.
Трава, вмиваючись росою,
До неба буде ще рости...
- А я вже не ступлю босоніж...
Бо календар мій став пустий.
- Коханий милий, серце ніжне...
Ти вибач, що покину світ!
Десь там душа літає вічно...
Це на Землі життя... лиш мить.
- Поглянь, в саду листок торішній!
То свідок почуттів без меж...
- Коли згадаєш нас колишніх,
Не плач!.. Бо я заплачу теж...
- Років багато ти був поряд...
Кохав одну мене... - Весь час!
- Щаслива я... Найкраща доля...
Та все ж вона... розлучить нас.
Бескрайній Всесвіт... - Чи повіриш?..
В безодні кращі є світи!..
Я почекаю десь в сузір`ї...
- Мені потрібний... тільки ти.
11.02.2018 г.
Фото з інету.
Когда меня не будет...
Жалеть нас времечко не станет...
- Когда-то, знаю... я уйду.
А утром Солнце снова встанет...
Мою не чувствуя... беду.
Трава, залитая росою,
Не прекращает к небу рост.
- А я уж не ступлю босою...
В календаре последний лист.
- Мой ненаглядный, серцем нежный...
Прости, что я покину мир!..
Итог у жизни... неизбежный.
Мы на Земле лишь только миг.
- Смотри, листочек прошлогодний!..
Свидетель наших сильных чувств.
- Не плачь... когда воспоминаний
волна пошлет в сердечко грусть.
- Ты много лет со мной был рядом...
Всегда любил меня одну.
- Мое ты счастье и отрада!..
Но как разлуку я приму?!!
- Я не смогу одна над бездной...
Хоть в звездах лучшие миры.
- Я подожду!.. Во всей Вселенной
мне нужен, милый... только ты.
11.02.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776498
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Віє Вітер, всі простори завіває,
Снігом сіє нам у вікна й димарі,
Він Весну, свою подруженьку, шукає
Між дерев, що задрімали у дворі.
А вона десь там під снігом і листочком
Заховалася у проліска в душі
І березою напоєним ковточком
Розтеклася між тумани у дощі.
Усю зиму Вітер віє, завіває,
Ниє, плаче, душу рве і стугонить,
Між сніжинок він свою Весну шукає
І благає: ще зустрітись хоч на мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776330
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Ми зимі радіємо і літу, досягати щось в житті непросто, нас розміщують по алфавіту, змалку в школі ставили по зросту! Рейтинги в нас індивідуальні, свого роду доленосне сито, різні схеми скрізь матеріальні, все в тіні, а начебто відкрито! В годівниці тимчасові друзі, всіх єднають «шкурні інтереси», ділять пирога не по заслузі, ставлять радо палиці в колеса! Конкуренція велика сила, прагнемо у вищі ешелони, всіх права вирівнює могила, не дієві там ні крісла, ні погони!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776140
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Прислухайся. Чуєш, як пада задумливо сніг,
Земля загортається в білу замислену тишу?..
Я жити без тебе спокійно б, напевно, не зміг.
Ти чуєш, крізь сніг звіддаля: «Я тебе не залишу!»?
Ти чуєш, як вітер натужно гуде у дротах
І грається хмарами в мареві сірого неба?..
Душа крізь хурделицю, як замерзаючий птах,
І чується в помахах крил: «Я до тебе, до тебе»...
Навколо лютує холодна і сніжна зима,
У вітрі і снігові губляться стишені звуки...
Та ближче за нас, все ж, на світі напевно, нема...
Тримай мене міцно, тримаймося міцно за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 11.02.2018
Зажурилась Україна,
Україна-мати.
Зажурилось Чорне море,
Степи і Карпати.
Зажурилась ,сльози ронить,
Туга душу крає:
Кожен день в боях за волю,
Синочка втрачає.
Розгорілася на сході
Та війна проклята.
Гинуть хлопці молодії,
Сини-соколята.
Зажурилась,плаче.просить,
Спиніться --благає.
Та невже в вас супостатів
Матерів не має?
Чому мовчать,не голосять
І не б*ють тривоги?
Прокидайтась ,сивочолі,
Вставайте на ноги.
Не дивіться, як на крові,
Синів :ваших,наших.
Заробляють,всміхаючись,
Беручи найкращих.
Зажурилась -- бо не чують,
Чи бояться чути.
Страшно їм із колін встати,
Спину розігнути.
Подивитись правді в очі,
Вдихнути свободу,
Годі -- крикнути --знущатись
З простого народу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743687
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 11.02.2018
Давайте вип'ємо вина,
Сухого, білого, терпкого,
Щоб та далека давнина
Не турбувала вже нікого.
Давайте келих піднімемо,
Й нехай той невгамовний час
Припинить рух свій на хвилину,
Забудить хоч на мить про нас.
- Ви пам'ятаєте нас юних?
- Скільки недоспаних ночей...
- І тих цнотливих поцілунків,
Свідком яких був соловей.
А співи ті, під ясним небом...
А скільки зір було колись...
А зараз лише хмарочоси,
Які щодня деруться ввись.
- Ви пам'ятаєте, як ми гуляли...
Ішли повз річки і чомусь
Ми забажали там бажання,
Яке, на щастя, не збулось.
-На щастя? Що ж Ви забажали?
-Я забажав Вас не любить.
-А Ви любили?.. І мовчали?
-Я був не в змозі без вас жить.
Пройшла хвилина, дві, ні слова...
Стояла тиша навкруги.
Чомусь сльоза скотилась кволо.
-А я навчилась без Вас жить.
Було кохання і у мене -
Тремтіли руки і вуста. -
-Я так боявся Вашої відмови
-Що загубили нам життя!
***
Прості слова - сміливі вчинки!
Порою здатні все змінить.
Схрестити долі, роз'єднати.
Або нещасними зробить.
Лиш не мовчіть,
коли душа говорить
Віддайте слово, подаріть
Комусь надію, щастя, віру,
Що можна й варто ще любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776304
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Стікаючи краплинками роси
по паростках минулого, змовкаю...
і спогади так лагідно плекаю
про полум'ям охоплені часи,
коли тобі промовила: " Згораю"...
Босоніж, і зодягнена в любов
з тобою я вогнем своїм ділилась,
в твоїх обіймах димом розчинилась,
у просторі згубилася, немов,
і заново, мій любий, народилась.
Якби стежинка знов вела туди,
де, окрім нас, не було більш нікого...
Знайти б мені омріяну дорогу,
лишаючи палаючі сліди.
Я там би й залишилася, їй- Богу.
03.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710095
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 11.02.2018
Плач голосний, як музику, чує в родзалі мати,
І розцілує радісно ручки у немовляти,
Пальчики ніжно-крихітні подихом своїм грітиме.
Ось це маленьке щастячко. Більше вже не болітиме…
« Люлі, дитинко, люлечки» світиться у віконці,
Ніч відійде і деколи пісню стрічає сонце.
Маревом сон ввижається, сльози течуть струмками,
Але беззуба посмішка серце зігріє мами.
Кожен день щиро молишся щоб не хворів синочок.
Час плине, не спиняється… Ось вже йому і рочок.
Водиш за ручки, тішишся, лічиш маленькі кроки,
Слухаєш, прислухаєшся, пестиш рум’яні щоки.
Дні все летять за хмарами, мов на крилатих конях,
Й ти вже не та, й коханий твій, - срібло блистить на скронях.
Вчора носила, люляла, і не спала ночами,
Нині стоїш під школою з іншими матерями.
Рідше і рідше бігтимуть в наші обійми діти,
Виростуть, як під сонечком, швидко зростають квіти.
Тішмося кожній посмішці, не піддаваймось злості.
Прийде час й наші діточки йтимуть до нас, як гості.
Що є життя? – хурделиця… Крутить, мете, жбурляє.
Кожна людина трішечки часу на світі має.
Скільки би не крутилися стрілки на циферблаті
Плач голосний, як музику, запам’ятає мати…
02.10.17.
©Богдана Пілецька
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776262
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Давайте вип'ємо вина,
Сухого, білого, терпкого,
Щоб та далека давнина
Не турбувала вже нікого.
Давайте келих піднімемо,
Й нехай той невгамовний час
Припинить рух свій на хвилину,
Забудить хоч на мить про нас.
- Ви пам'ятаєте нас юних?
- Скільки недоспаних ночей...
- І тих цнотливих поцілунків,
Свідком яких був соловей.
А співи ті, під ясним небом...
А скільки зір було колись...
А зараз лише хмарочоси,
Які щодня деруться ввись.
- Ви пам'ятаєте, як ми гуляли...
Ішли повз річки і чомусь
Ми забажали там бажання,
Яке, на щастя, не збулось.
-На щастя? Що ж Ви забажали?
-Я забажав Вас не любить.
-А Ви любили?.. І мовчали?
-Я був не в змозі без вас жить.
Пройшла хвилина, дві, ні слова...
Стояла тиша навкруги.
Чомусь сльоза скотилась кволо.
-А я навчилась без Вас жить.
Було кохання і у мене -
Тремтіли руки і вуста. -
-Я так боявся Вашої відмови
-Що загубили нам життя!
***
Прості слова - сміливі вчинки!
Порою здатні все змінить.
Схрестити долі, роз'єднати.
Або нещасними зробить.
Лиш не мовчіть,
коли душа говорить
Віддайте слово, подаріть
Комусь надію, щастя, віру,
Що можна й варто ще любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776304
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Спи малесеньке дівчатко,
Навіть вклалось Янголятко.
Півень, котик і лисичка
Вже заснули. Ось спідничка,
Що руками вишивала,
Проколода пальчик. Знала,
Що робити я не вмію.
Та для тебе! Все! Я мрію,
Щоб ми в морі накупались.
Зіроньки пообсипались.
Я за кошиком. Ти - спатки.
Буду тебе цілуватки.
Сон вже влягся до кімнатки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776275
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Нас зупиняють кілометри.
Немає дотиків, биття
Не чути серця, одинокі
Лишаються ще два життя.
Не бачити, не чути, тихо
Безмежно, дзвін не гомонить.
Коли ти там, ще так далеко
Життя все порізно летить.
Так є багато, що сказати,
Але чомусь немає сил.
Немає сил, щоб закричати.
Щоб прилетіть, немає крил.
Так хочу... хочу обійняти,
Відчути подих, дотик рук.
"Люблю тебе" - хочу сказати, -
"Люблю... назавжди і навік!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776300
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Шепоче вітер до калини:
Поглянь, які у нас бійці,
Стоять і вдень, і ніч - є сили,
Щоб Україну зберегти.
Шепоче вітер до тополі:
Поглянь, які дівчата в нас,
Допомогають бравим хлопцям
В тяжкий для України час.
Шепоче вітер до берези:
Поглянь, яка у нас земля,
На ній ростуть хоробрі діти
З любов'ю в серці до життя.
Відповіли дерева вітру
Разом одні і ті ж слова:
Усе це наша Україна -
Велика, мужня, чарівна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775731
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Б---ез неї в світі б не було краси,
А--- очі її - цьому свідки!
Н---айкраща дівчина в усьому нашому житті -
Д---онька Вкраїни - українка!
Е---геж багато інших є -
Р---одина кожна своїх любить.
І--- маю право я на це...
В---країнок більш за всіх любити буду!
К---рай мій, тебе люблю, радію сонцю, небу...
А---ле її в серці несу - бандерівку свою у себе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775808
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 11.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2018
Переймаючись за Україну,
Що вона є в руках беззаконня,
Наче мати за любу дитину,
Нервуватися, мати безсоння,
Апетиту позбавитись, кров'ю
Постікати за неї від болю —
Для душі це ознака здоров'я,
Бо здоров'я душі є в любові.
А у тих крадіїв, що спокійно
Власні збільшують золота гори,
Невигойно вже і безнадійно
Душі підлою гнилістю хворі.
[i]30.05.2016
Чернігів
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776059
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018
Пробач нам, Тарасе, що твій заповіт не сповняєм...
З колін не встаємо, не дихаєм волею ми!
Не рвемо кайдани, а тішимось тому, що маєм —
Кидаємось вільними гаслами, в серці ж — раби!
Пробач нам, Кобзарe, що струни бандури ржавіють!
Не та в душі пісня, що треба, Кобзаре, не та...
Не ті у нас думи — убогістю щедро сіріють,
Ховаючи правду в неправді на схилах Дніпра.
Пробач нам, Пророче, ми святість життя не пізнали,
А чоpне у біле та біле у чорне вдягли!
Не цього від нас твої мрії столітні чекали...
Пробач нам, Тарасе... ми блуднії доньки й сини...
Марія Дребіт
07.03.2017 Португалія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722372
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 10.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2018
І зійшов місяць над горами,
Оглянув білу землю - заметену снігами.
Потріскуючи стрибав мороз дібровами
І було чути лиш рип - рип під ногами.
Там, за ялинкою зайці причаїлися,
Ховаючись від холоду, чекаючи весни.
А по барлогах оберталися
Медведі, бачачи солодкі сни
Дерева сонно похилили голови
Дрімаючи і снився їм весняний спів.
Не було чути в лісі звірииної мови
І тільки вітер завивав як вмів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765942
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 09.02.2018
[color="#720780"][b]Робота — місце нелегке:
Долаєш голод, втому;
І відчуття завжди таке,
Що вже пора додому.
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775948
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Павутинка-ниточка на стелі,
як єдиний, та вселенський гріх -
бруднить цноту білої пустелі,
що тієї павутинки? Сміх...
То - життя мого тремтлива нитка,
пальчиком зачепиш - перервеш,
підчепила, люба? Швидко... Швидко...
Не жалкуй за тим, що не вернеш.
Не шкодуй за тим, що не любила
І не плач за тим, що не твоє,
обірви ту нитку швидше, мила,
я змирився. Хай вже... Є, що є...
Кожному - своє. І всім воздасться,
кожен, що шукав - те віднайшов,
розповзлось примарне наше щастя,
що й не залатає жоден шов.
Розповзлось, розтануло туманом,
що уже не знати чи й було.
Ні, таки мені не стати паном,
рви ту нитку! На добро чи зло.
Евтаназія - гуманно й просто.
В тебе було й, певне, ще буде,
А мені той одяг не за зростом,
я - ніщо, я - марення бліде.
Буде пристрасть - вповні віддавайся,
ти прости, що я те перебив,
я ж - не Бог і навіть - не підмайстер,
щоб спиняти той чужий порив.
Розкладай, сортуй все по полицях:
де - кохання, де - любов і хіть.
Пристрастей людських тісна крамниця,
я ведмідь в ній, люба, я - ведмідь.
Клишоногий та неоковирний,
марив щастям й не зумів знайти.
Щастя - нетривке і надто спірне,
в тебе - інший, в мене щастя - ти.
Не даєш життя, то дай хоч смерті,
гострим нігтиком доріж початий край.
Страшно, люба, зовсім не від смерті,
перекрай ту нитку, перекрай.
Смерть - це звична за життя розплата,
я стомився та "іду на ви",
забагато, люба, забагато,
перерви ту нитку, перерви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775947
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Згадай про мене на краю землі,
Хай вітру повів дасть про це познаку,
І я розвію серця тоскний вакуум,
Старий альбом розкривши на столі.
А світлини чорно-білі,
Наче птахи у гнізді,
Що у вирій не летіли
Лиш були б ми молоді.
щоб дивились у майбутнє
А воно уже прийшло
Неможливо позабути
Те що в юності було.
Усе в житті буває в перший раз
Медова зустріч і гірка розлука
Поглянь на фото, в спогади постукай
їх забуттям не зміг занести час.
[youtube]https://youtu.be/3k6yIPnGJvU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775946
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
[b][i][color="#0040ff"]Життя-важкий екзамен
Вмирають цінності моральні,
Зростають ціни день при дні.
Захмарні стали комунальні,
Живемо всі ми у борні...
Ввійшли нові закони в дію,
Та все одно не до пуття...
Керують владою злодії,
Людське марнуючи життя...
Із року в рік, одне й те саме
Ми чуєм, що ідем в Європу...
Життя - тепер важкий екзамен,
Ми всі принижені холопи...
07 02 2018 р
Вікторія р[/i][/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775868
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Увімкнули баба з дідом
Скайп та інтернет.
І до ранку розмовляли
Наче тет-а-тет.
Про кохання до нестями
Линули слова.
Пригадалися покоси,
І густа трава.
– Може ми… дід бабі мовить,
– як колись, в круіз?
В мене , звісно , є у схові
Декілька валіз.
До під’їзду я примчуся,
Як юнак, мадам!
Ви ж – на лавочці присядьте
Я вам знак подам.
Бабця аж помолоділа,
Красно розцвіла.
Дід дивується: – Чи й справді
Це любов прийшла?
Вирушаємо негайно
Юність зустрічать!
Тільки жалько: дев’яносто –
Це не двадцять п’ять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775943
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Зимова ніч...Під місяця крилом.
розсипала зима сріблясті зорі.
Мороз малює на вікні, з веслом
зимовий човен у нічному морі.
Пливуть зірки у білому човні...
Скрипить пухнаста ковдра під ногами.
А в місяця стежки, такі ясні ...
Зимова ніч, між білими снігами.
Кришталь під ноги кинула вона,
в люстерка заглядає, мов панянка.
І тишина, сніжинки й тишина...
Зимова ніч заснула аж до ранку.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775890
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
Бігла кізка через міст,
гострі ріжки, рудий хвіст.(2р.)
Шубка плямиста,
вода у річці чиста.(2р.)
Бігла кізка, де ставок,
там зелений моріжок!(2р.)
Шубка плямиста,
вода в ставочку чиста.(2р.)
Бігла кізка, де струмок,
є у кізоньки дзвінок.(2р.)
Шубка плямиста,
вода в струмочку чиста.(2р.)
Бігла кізка мимо хат,
з нею троє козенят.(2р.)
Бігли щосили,
дзвіночками дзвеніли.(3р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775754
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
На цей витвір мене надихнула Ніна Незламна. Прочитала її Дістало і от що із цього вийшло:
Хоч смійтесь, хоч плачте – користі в цім мало.
З болотного глею зліпив хтось ДІСТАЛО.
Повірте, такого іще не бувало:
Воно ожило, серед ночі напало
Й давай заважати до самого ранку.
Я зорі рахую – воно ж до останку
Стирає їх з неба, узявши ганчірку,
А потім ДІСТАЛО протерло ще й дірку.
Та ні, не на небі, в старенькій куфайці,
Отож, не щастить і мені, й бідній гайці.
При чому тут гайка? Тепер вже й не знаю,
Та знаю одне, що її не з’єднаю
Із болтиком, котрий лежав у кишені.
Я руку в кишеню – ба... порожньо в жмені.
Сиджу і ридаю. Кап-кап, хлинуть сльози.
ДІСТАЛО сміється і сипле морозом.
Я сержусь, замерзла. ДІСТАЛО набридло.
І тут я згадала про банку з повидлом.
Потерла я руки, потерла я ноги.
Тихцем я іду, ледь торкаюсь підлоги.
Виделку між пальці і спритно: ,,на вила!”
ДІСТАЛО оте нахромила щосили.
Я банку відкрила, й туди,бульк, ... Втопилось?!
І враз зрозуміла, що все це – наснилось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760803
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 08.02.2018
На цей витвір мене надихнула Ніна Незламна. Прочитала її Дістало і от що із цього вийшло:
Хоч смійтесь, хоч плачте – користі в цім мало.
З болотного глею зліпив хтось ДІСТАЛО.
Повірте, такого іще не бувало:
Воно ожило, серед ночі напало
Й давай заважати до самого ранку.
Я зорі рахую – воно ж до останку
Стирає їх з неба, узявши ганчірку,
А потім ДІСТАЛО протерло ще й дірку.
Та ні, не на небі, в старенькій куфайці,
Отож, не щастить і мені, й бідній гайці.
При чому тут гайка? Тепер вже й не знаю,
Та знаю одне, що її не з’єднаю
Із болтиком, котрий лежав у кишені.
Я руку в кишеню – ба... порожньо в жмені.
Сиджу і ридаю. Кап-кап, хлинуть сльози.
ДІСТАЛО сміється і сипле морозом.
Я сержусь, замерзла. ДІСТАЛО набридло.
І тут я згадала про банку з повидлом.
Потерла я руки, потерла я ноги.
Тихцем я іду, ледь торкаюсь підлоги.
Виделку між пальці і спритно: ,,на вила!”
ДІСТАЛО оте нахромила щосили.
Я банку відкрила, й туди,бульк, ... Втопилось?!
І враз зрозуміла, що все це – наснилось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760803
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 08.02.2018
Піднявся над обрієм місяць,
Синіє уже далечінь,
В вечірньому стихлому лісі
Лягає під соснами тінь.
Густіють, повзуть таємниче
Молочні тумани з боліт,
І манить, знайти себе кличе
Ніким ще не бачений цвіт.
Ще з древності ходить Поліссям
Повір'я, легенда про те,
Як папороть в темному лісі,
Вночі, на Купала цвіте.
І хто наодинці посміє
В пітьмі залишитись нічній,
Щасливо здійснить свої мрії,
Зірвавши ту квітку мерщій.
Шукали дівчата спрадавна
Тих квітів бутон чарівний,
Та все безнадійно і марно -
Нема їх, хоч вовком завий.
Злукавили предки, можливо,
Чи плітку пустили дарма -
Не так уже нині й важливо
Чому того цвіту нема.
Нема тут помилки, насправді,
Й ніколи її не було,
Все знали по справжньому давні,
Їх мудрістю плем'я жило.
Гуляв на Івана Купала
Народ, позабувши про сон,
А молодь тихенько тікала,
Шукала щасливий бутон.
Звичайно ж, одне не посміє
Забратись у хащу дівча,
І квітку побачити мріє,
Тримаючись друга плеча.
Для того легенда й гуляє,
Як привід почати свій путь,
А квітки там зовсім немає,
Ніколи її не знайдуть.
Там в темряві бродять олені,
І місяць над лісом пливе,
А цвіт, що придумали древні
Лиш тільки в легенді живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736391
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 08.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2018
Простіть того, хто Вас кохає,
Кому цей пломінь не на мить.
Того, хто вірить Вам безкрає,
Не осудіть, не остудіть !
Простіть того, хто Вас кохає,
Того, хто не зустрівши б Вас,
Уже б зачах, навік погас,
А так – живе і як палає !
Простіть того, хто Вас кохає,
В чиїм житті Ви – над усе,
Чия душа цей хрест несе,
А ніжність виходу шукає.
Простіть того, хто Вас кохає,
А Вам не сміє нести квітів,
Даруйте літу, що не знає,
Весни, як Ви, в усьому світі !
Простіть того, хто Вас кохає,
Кого жаданням лихоліть
Не Бог, кохання покарає.
А Ви простіть. Чи не простіть !
© Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775716
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018
У нас в ставку завелися
Дивовижні Несі.
Щоб русалка,- не русалка
Розповім все чесно.
Розкажу вам все по правді,
Я сам іі бачив,
Кум приносив показать,
До мене на дачу.
Серпень.Літо. Я тверезий!
Й кум не дуже п"яний,
Я собі стою, майструю
Кліточку для птиці,
Коли дивлюсь, кум до мене
Несе молодицю.
Таку гарну, що нівроку,
Так пудів на десять,
А в кума вага, як в кози,
І ріст метр десять.
Я скажу відверто вам,
Тільки це між нами,
Шкура, кістки й криві ноги,
Бубон із ногами.
В нас буває у селі,
Як музик немає,
Ловлять кума, і на пузі
Гопак вигравають.
Отак глянути на кума,
Нема що дивиться,
Але ж бігають за кумом
Дівки й молодиці.
Що вони там намацали,
Кум і сам не знає.
Так ото,стою, майструю
Кліточку для птиці,
Дивлюсь кум до мене пре
У двір молодицю.
Не несе, вона йому
Вилізла на плечі,
А кум тягне так, неначе
Барана од тещі.
Припер, сів біля криниці,
Водички напився й розказує,
У нас в ставку Несі завелися.
Я в обід, узяв відро,
Пішов на ставок,
Наловити відро ряски
Для моіх качок,
Тільки я заліз у воду
Де тут не візьметься,
На воді велика хвиля,
Й появилась Несі.
Зразу я оторопів,
Думав що русалка,
Якби була молодиця,
То була б у плавках,
А так, вся іі краса,
Як ти Боже бачиш
Лиш мотузочка вузенька,
Такий шнурок наче.
Кум питає:"А ви хто"?
-Отвічає:"Несі".
Роздививсь я так нічого,
Не гірше Наталки,
Думаю, нехай живе,
Мені хати жалко!
Постелив в своій кімнаті
Я найм"якше ліжко,
В нас же Несі занесені
У Червону Книжку.
Постелив матрас м"який,
Так ніби між ділом,
Змастив смальцем всі пружини,
Щоби не скрипіла.
Сам думаю подзвоню я
Ради інтересу,
Журналістам, хай приідуть,
Подивляться Несі.
Подзвонив я журналістам,
Коли чую Несі
Людським голосом кричить
-"Мене зовуть Леся"!
Ну єй богу причепились,
Несі та все Несі,
Я вже двадцять раз казала,
Що мене звуть - Леся.
І купаюсь я у стрінгах
Із самого рання
Хочу в вашому селі
Я знайти кохання
Тепер мені вже цікаво,
Ради інтересу,
Яка вона до кохання
Ота наша Несі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775726
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Гомін, гомін по діброві.
Гомін, гомін по діброві,
Журавлі курличуть.
Молодого козаченька,
До походу кличут
Виряджала стара мати,
Сина у дорогу.
Щоб не прийшли воріженьки,
До її порогу.
Все що мала, то й поклала,
Йому у торбину.
І з сльозами наказала:ові
"Борони Вкраїну!"
Та й просила Матір Божу,
Сина врятувати.
Буде вона біля нього,
Віка доживати.
Хай синок з війни вертає,
Живий і здоровий.
Він у неї молоденький,
Гарний, чорнобровий.
Приведе тоді невістку,
До своєї хати.
Будуть жити і радіти,
Добра наживати.
Так і думала, й гадала,
Собі стара мати.
І не знала як їй довго,
Синочка чекати.
Пройшло літо, уже й друге,
А сина немає.
Біля хати, стара мати,
Його виглядає.
Болить серце, тисне туга,
За свою дитину.
"Де ж ти, де ти забарився,
Ріднесенький сину?
Мала б крила, полетіла,
По світу шукати" -
Тихо плаче й примовляє,
Одна, стара мати.
Гомін, гомін по діброві…
08:25.16.09.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774847
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Людське життя - одна маленька мить,
Маленька мить у просторі і часі
Над світом метеором пролетить
Транзитом по всесвітній трасі.
Та світ її ще довго мерехтить
Візьму в долоню підніму до неба.
Світи нам , зіронько , світи,
Бо на Землі так холодно без тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775727
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
Веселився весь клас,
веселився весь клас.
Бо прийшов на урок
кіт Маркіз до нас.
Сидів, муркотів,
хвостиком вертів.
Разом з нами читав,
ще й співать захотів.(2р.)
Веселився весь клас,
і лунав дзвінкий сміх.
Бо веселий цей кіт
розважав нас всіх.
Сидів, муркотів,
хвостиком вертів.
Нас усіх доганяв,
пиріжки з нами їв.(2р.)
Дуже дружний наш клас.
Дуже дружний наш клас.
Навіть кіт захотів
бути тут весь час.
Сидить, муркотить,
очками пряде.
Знаєм всі: завтра знов
він до школи прийде!(2р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775631
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018
Який у попороті цвіт?
Того, мабуть, ніхто не знає.
У липні, в лісі, уночі
Його закоханий шукає.
У зорях спить Купальська ніч,
Жаринки в травах розкидає
І весь міфічний сонм лісів
Звабливим голосом співає.
Пливуть віночки по воді –
Шукають доленьку дівчата.
У них у кожної душа
Коханням, щирістю багата.
Та знайте, папороті цвіт
Від долі серце не врятує.
І що призначено тобі,
Те тобі доля й намалює.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775517
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 07.02.2018
Не возвратиться в кокон мотылек...
Хоть кАк порхал бы над Вселенной!
Любимый в прошлом... - Как же он далек!..
Уходит безвозвратно наше время...
Из хризантем храню букет... Как сон,
сухие выцветшие ветки...
А память возвращает вновь и вновь...
- Когда-то бросила монетку...
И невозможно что-то изменить...
- Как вытравить из сердца верность?..
Как разорвать связующую нить?!
Забыть любовь его и нежность...
- Жалею я... И он жалеет сам.
Еще, казалось, будет время,
Чтобы летать, как птицы в небесах...
И сад растить... и хризантемы...
Еще, казалось, будет много встреч...
И будут падать звезды в души...
Закат крылом коснется наших век...
Чтобы в объятьях сказки слушать.
Судьба знакома только с драмою...
А счастье так необходимо!..
- Он не сказал о том, что главное...
И я о том... что так любила!..
Нам больно от незавершенных дел...
Мечты несбывшейся... - Так больно!..
- Сквозь сон я слышу запах хризантем...
Взамен тепла его ладоней.
Пусть нет возврата к прожитым денькам...
Пусть память будоражит чувства!
Добавлю лишь... к несказанным словам...
- В моей судьбе... он самый лучший!..
6.02.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775453
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Я чула в трубці його голос:
«Алло, я слухаю!». Упав
У грудях дух мій, наче колос
Від змаху гострого серпа.
«Я вас не чую», - ще добавив.
А я мовчала, мов німа.
Мов мови хто мене позбавив,
Немовби в мене слів нема.
Я чула голос його нині –
Низький – махровий баритон,
Мов сонце, вистрілив у днині,
Мов сік із виноградних грон.
Почула – та й уся потіха
А далі – вірш, самотня ніч.
Не витягнуть його з горіха,
Нема путі нам - пліч-о-пліч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734629
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 06.02.2018
Оксана вийшла заміж за Данила.
Життя із ним було у неї – рай.
Їй перед шлюбом мама говорила:
- Як хочеш щастя, язичок сховай.
Своєму мужу не переч, дитино,
І будеш ти кохана навіки.
Як допече - бери нитки й тканину
І вишивай серветки, рушники.
Так і робила. Жили мирно-тихо
Літ п’ятдесят, їм заздрило село.
Та захворіла, підібралось лихо
У час, коли квітчалося зело.
Оксана тоді мужа попрохала
Піднести їй коробку до руки –
Оту, де нитки з голками тримала.
Приніс, подав.
- Тут гроші й рушники!
Казала мама, щоб я не сварилась
З тобою. Злиш? Займалась вишиттям.
- Моя голубко. Тільки раз сердилась?
Один рушник тут з сірим голуб’ям.
- Не раз, Данило. Гроші звідки взялись?
- А й справді, звідки? Товстенько лежать!
- Щоб не сваритись, вишиттям займалась.
Сестра возила в місто продавать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524721
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 06.02.2018
Люд кричав: « Скарай Iсуса!
Хай його нiхто не слуха,
Бо вiн вчить в любовi жити,
Та розбою не робити.
Каже - працею живiте,
Свого ворога любiте,
Ми ж не зможем й дня прожити,
Щоб не вкрасти й не побити».
Люд кричав: «Прости Вараву!
Цей розбiйник мав забаву,
Вiн як ми - звик грабувати,
Цiлий вiк свiй святкувати.
Вiд роботи дохнуть конi
I болiтимуть долонi,
Хочем жить багато рокiв
Без учителiв - пророкiв.
Вiдпускай скорiш Вараву,
Хай продовжить свою справу,
Розпинай мерщiй Iсуса,
Ми затулим очi й вуха».
28.04.2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775399
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
З-абавляється, наче дитина
О-сміх дня - промінець-бешкетун.
Л-иже ніжно траву біля тину
О-смілілий на диво пустун.
Т-еревені розводять ворони
А-ж до пізніх вечірніх годин.
В-еличаво вдягнули корони
А-куратні алеї жоржин.
П-рохолода осінньої ночі
О-пускає на землю туман.
Р-ізнолистом вітрисько тріпоче
А- поля, наче той океан…
Н-ебо втратило барви яскраві,
А- ліси загорнулись у сни.
С-ад одягнутий в сукні цікаві,
Т-ануть в небі гусей табуни.
У- повітрі чадить листопадом,
П-оховались бджолині рої,
А- клубистії хмари – каскадом…
Є- у осені чари свої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748268
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 05.02.2018
В-іти гнучкі опустились на воду
Е-х!! Невимовна словами краса!
Р-ічка дзеркалить величність і вроду
Б-ризки на листя летять, мов роса.
А- течія розплітає волосся,
С-онячний промінь дарує тепло,
В-ітер і хмари їй свіжість приносять
О-сінь зів"ялить усе, що було...
Є- в цім така таїна від природи,
Г-лянеш лиш раз, пам"ятатимеш вік
І- , як дитя, відчуватимеш подив,
Л-агідно віття купає потік.
Л-ози вздовж річки і між татар-зіллям
Я- задивляюсь в небес голубінь
П-росто дива - краєвиди Поділля
О-брази, наче з моїх сновидінь.
Л-истя шепоче щось ніжно і тихо...
О-брій в палітру додав кольорів,
Щ-емно до серця притулює втіху
Е-кстра глибоких моїх почуттів.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744374
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 05.02.2018
Н/ад спящим городом луна,
Е/ё тепла не ощутить.
Ж/жёт душу мне твоя вина,
А/ я решила - слёз не лить.
Л/юбовь, как раненый птенец,
Е/ще трепещет сердце в нем,
Ю/доль земная - мой венец,
Н/ас опалила ложь огнем...
Е/сли бы знал кто, как болит,
З/аноза горьких перемен,
О/стрее жизненных обид,
В/ зловещей мгле твоих измен.
У/ходит счастье в мир стихий
Н/ет, не во сне, а наяву.
Е/сть то, что впишется в стихи,
П/ересказав строкой судьбу...
Л/арец с названием "любовь"
А/ в нем - неписанный обет...
Ч/тобы понять однажды вновь-
У/ сердца грусти больше нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744629
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 05.02.2018
[b][color="#690e0e"]Я-вь ты моя безмятежная,
Л-асточкой в небе паришь..
Ю-ная нега безбрежная,
Б-оль ...и сердечная тишь!
Л-егкой печали рапсодия,
Ю-ности чувственной власть.
Т-айны сердечной мелодия,
Е-жеминутная страсть.
Б-удет ли что-то похожее?
Я- не пытаюсь гадать...
Д-ар мой, знамение Божее!
О-блик, иконе под стать..
С-колько ночей перепутанных,
Л-унных мечтаний и грез!
Е-й-же...ей Богу окутано
З-арево.... дымкою звезд..[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773359
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 05.02.2018
Йшла я з міста через ліс
В кошику гладущик.
А Микола, лисий біс
Запросив під кущик…
*
З лісу він дрівця возив
Хмиз, пеньки сельчанам,
Ось, коня притормозив
Та на мене глянув.
*
Вмить лягла мені під бік
Сорочина біла.
Він з годину жарив-пік
Я аж вщент упріла..
*
Не чекали ми біди,
Час же був блаженний!
Винуватий кінь гнідий
Ржав, як навіжений!
*
На оцей конячий грик
Позбігались люди.
Серед них якийсь мужик
Бив Миколу в груди.
*
Той мужик остобісів!
Бив мене по с**аці.
Я ж то зовсім без трусів
...Вони на гілляці!
*
То ж супруг мій –лісоруб!!!
(А ми - зовсім голі!!)
Завалив кремезний дуб
На окіст Миколі!
*
Якби знав мій чоловік
Що поміг добряче!
І Микола вглиб припік,
Дістав, де гаряче!!
*
Далі дивлюсь Миколай,
Виглядає блідо!!
Перебили, хоч волай,
Всеньке все лібідо!!
*
Коля стогне, бо болить
Я - від насолоди!
Реготали всі в цю мить
Побіля підводи!
*
А тепер гуде село
Хоч ховайся, нене!!!
Ще такого не було
Як в Миколи й в мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746251
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 05.02.2018
І де ж ти бачив, любий сину,
Щоб попереджував нас хтось,
Давав рекламу без упину,
Що небезпечне дуже щось.
А тут, неначе рідна мама
З щитів рекламних.. з цигарок,
До вас звертаються з словами,
Щоб ви засвоїли урок ;
- Куріння шкодить так здоров"ю,
Що може викликати рак.
Скажи ж, моє ти безголов"я,
Як пояснити краще?? Як??
А виробник, йому ж байдуже
Аби прибуток - певна річ...
Тому тебе я прошу дуже,
Скоріше звичку цю залиш..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200026
дата надходження 08.07.2010
дата закладки 05.02.2018
Чарівна і свята! Пісенно-колискова!
Ти пестиш наче матінка мене.
Ти - пісня солов"я у гомінких дібровах,
Що зачарує й небо осяйне..
Чарівна і свята! Пісенно-колискова!
Цілющої води п"янкий струмок.
Ти ніжна і м"яка, джерельно-світанкова,
Повітря життєдайного ковток..
Чарівна і свята! Насправді - солов"їна!
На світі краще мови не знайти.
Ти -лагідна моя, улюблена, родинна,
Ти - незрівнянна! Сама краща ти!
Чарівна і свята! Пісенно-колискова!
Ти краща на землі посеред мов,
Тобі, тільки тобі, моя співоча мово!
Освідчуюсь в любові знов і знов..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11005275511
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199229
дата надходження 04.07.2010
дата закладки 05.02.2018
Хто не відчув землі - не знає неба,
хто дня не знав, не зрозуміє ніч.
А хто не мав кохання біля себе,
не знає всіх можливих протиріч..
Любов свята, та часом ранить серце
І в той же час - життєвий оберіг..
Для когось з нас кохання цілий всесвіт,
для когось прірва попри самих ніг.
У час коли проснеться зірка рання
у прірву ту уважно подивись..
Там рай чи пекло? Ні!! Там вир кохання!
Стрибай у нього, щоб злетіти ввись..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106087736
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263989
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 05.02.2018
Даремно сподівалась, що ти мій..
Не мій.. Не мій! Звучить, як вирок долі
Вже не реальність - тінь рожевих мрій,
бажань шматочки, від зневіри кволі..
Я марно сподівалась.. Все дарма..
Дарма.. Дарма! Змиряюсь у покорі..
Лишень гірчить в душі самообман..
Все розчинилось у життєвім морі.
Я марно сподіваюсь? Знов і знов,
не відпускає втомлена надія..
Тускніють барви, а моя любов
яскравим світлом досі пломеніє..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11110014231
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283759
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 05.02.2018
Ой летять роки мої у далекий вирій,
залишають по собі подарунки щирі,
Бо навіщо й справді їм у дорогу брати
всі досягнення мої, прорахунки й втрати..
Підіймаються туди, де магічні зорі,
напиваються води у життєвім морі,
В"яжуть міцно майбуття перевеслом долі
і збагачують життя врожаями в полі..
Біло-срібним порошком сипляться на коси
та проводять бережком у прозорі роси..
Залишають чітко слід на чолі і скронях
і спиняють переліт у моїх долонях..
Ой літа, мої літа, перелітні птахи,
низько зграями летять понад долі дахом,
Та плекаю віру я, що повернуть знову
переспівом солов"я у мою діброву..
Copyright Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации № 11105237209
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261469
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 05.02.2018
[b][color="#951dad"]Загубились у покосах молоді літа,
Вплела стрічку у волосся осінь золота.
Десь надія моя в"ється в віршах поміж рим
І природою кладеться на обличчя грим.
І у дзеркалі я бачу вже не ті вуста
А у посмішку закралась долі гіркота.
Покриває мої скроні срібна заметіль,
Ніби й далі йде дорога, а не та вже ціль.
Те, що в дзеркалі я бачу, все не до смаку,
А було ж - коня спиняла на усім скаку
Але падати у відчай не погоджусь я,
По весні ще хочу слухать співи солов"я.
Я покосами густими в далечінь піду.
Може десь там поміж ними молодість знайду.
Ну то й що, усе міняє невблаганній час
Та ще хочу я кохати, як у перший раз...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775146
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018
“Якби ви вчились так як треба,
То й мудрість би була своя”,
То й знали б ви, напевне, треба -
Життя прожити недарма.
Усі ми люди, зрозуміло,
І всі ми робим помилки,
Та щоб їх виправляти вміло -
Прожити треба нам роки.
Знання потрібно здобувати,
І як би важко не було,
В свої обійми Альма-мати
Прийме дитину під крило.
Візьме вона дитя «зелене»,
Зігріє і навчить знанням,
І вийде вже воно учене,
І йтиме по своїм стежкам.
Стежки ті нелегкими будуть -
Вони тернами поросли,
І ті, хто вже знання здобудуть,
Зуміють до кінця дійти.
Знання чужими не бувають,
В мішку з собою не нести.
Вони усім допомагають
Своєї досягти мети.
Мета — це зірочка яскрава,
Вона для нас дороговказ,
І тільки доленька лукава
Готує іспити щораз.
Ні, іншої мудрості не треба,
Вона у кожного своя,
Вона нас піднесе до неба,
А може скине в небуття…
Бо мудрість то є річ взаємна,
Якщо цінуєш ти її-
То буде з неї річ приємна,
А якщо ні — то жди біди.
Своя нам мудрість допоможе
Пройти крізь труднощі буття.
І той, хто вчився так як треба
Доб'ється всього від життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774969
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Розкинувся на небі Чумацький Шлях...
Безмісячна ніч. В моїх очах
Натхнення, та доріжка до твоїй хати,
А зорі пульсують мені слово - кохати...
Ох, вже ці теплі вечори літа!
Цвіркунів чудові трелі , відкрита
Хвіртка твоя, світ у вікні...
Перебуваю я зараз як у доброму сні.
Люба моя, добра жінка,
Привела до тебе заповітна стежинка.
До столу запрошуєш, вечеря накрита,
З добрим духмяним запахом літа...
Розмови тихі, як шепіт вітру,
Чекала на мене. У справжню палітру
Змішую фарби та звуки чудові.
Вимкнемо світло. Твої очі, як зорі.
В обіймах та пестощах моя квітка кохання
Напевно розквітне до бадьорого ранку...
Ось, перша пташка нам пісню співай!
Кличь швидше в ліс у зелений розмай...
Бадьорить роса наші втомлені ноги,
Не чуємо суму ,не чуємо болі.
Ця ніч феєрична нас поєднає разом,
Бо усі перепони минуться із часом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759841
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 05.02.2018
Вишивала мати синові сорочку,
І лягав стібочок рівно до стібка.
Тихо промовляла: «У житті, синочку,
Хай тебе боронить Господа рука.
Сильним будь, розумним, вправним, вірним, добрим,
Хай серденько щире не впускає зла.
За хвилину кожну завжди дякуй долі,
Помовчи – хай скажуть все твої діла.
Поважай родину, що тебе зростила,
Мамі й тату дякуй за усі труди.
Хай завжди не бракне і часу і сили:
Де б не був ти, сину, - завжди приїзди.
Полюби цю землю, де твоє коріння
Крізь віки і бурі проросло на дні.
Батьківщина в світі є одна-єдина,
Тож пишайся нею і цінуй її.
Не цурайся мови, знаної з колиски,
Бо вона твій ключик до усіх доріг.
У житті буває холодно і слизько,
Май терпіння й розум гідно йти по ним.
Ти добро і щирість бережи у серці,
Всім, хто потребує – прагни помогти.
Будь же справедливим і тобі озветься,
І вернеться згодом, що посіяв ти.»
Вишивала мати синові сорочку,
І лягав стібочок рівно до стібка.
Настанови мами виконай, синочку,
І щаслива буде доленька твоя.
06. - 08.09.2017
Руслана Ставнічук-Остаховська (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772656
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 04.02.2018
Киця носика закрила,
у клубок себе крутила,
щоб було тепліше
і до весни ближче.
А надворі сніг іде:
лютий як-не-як буде,
пора землі укриватись
і під ковдру заховатись.
Інша була киця,
та не ворушиться,
біля печі посидить
і спідницю сторожить.
Третя сидить киця,
що в ліжку моститься
і його займе сама,
бо їй відпочить пора.
3.02.2018.
Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774996
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Як пахнуть в ніч глибоку ці пізні хризантеми!
Мов ліки від зворушливих хвороб…
Ти не розказуй Богу, які в тебе проблеми,
А розкажи проблемам, що є у тебе Бог!
Розтанули гудки на сніжному пероні…
Все вирішиться та минеться все,
І сяйво місячне твої цілує скроні,
І добру вістку ангел вже несе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774959
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Если солнце опустилось,
За рябину закотилось,
Это значит, все ребятки,
Тихо спят в своих кроватках.
Только мне совсем не спится.
Я хочу повеселиться!
Только лягу на подушку, -
Превращаюсь в хохотушку.
Видно я, когда зеваю,
Все смешиночки съедаю.
Я устала, спать хочу,
Но чего-то хохочу.
То пушинка щекоталась,
То само расхохоталось,
Или зачесалось ухо,
Или в дом влетела муха.
Или просто на подушку
Примостилась хохотушка.
Что же делать?
Как же быть?
Как же маму не сердить?
Пусть она поспит немножко.
Обниму ее ладошкой.
Хохотушка растворится.
Рядом с мамой сладко спится.
03.02.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774965
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Впали сніжинки на вії твої,
Кохана моя і єдина.
Доноситься тихе мовчання гаїв,
В зажурі стоїть горобина.
Серце палає моє у вогні,
Жаринки злітають у небо.
Ти найдорожча, кохана, мені,
І більшого щастя не треба...
Як мені хочеться взяти тебе,
За руку любове гаряча.
Доля у мандри кудись все веде,
Вона чомусь стала незряча.
Буде холодною наша зима,
Та більше вона не злякає.
Ти в моїм серці кохана одна,
І серце коханням палає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774974
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Перебісишся ти (як було вже не раз),
Повівшись, на улесливу розмову,
Страждати будеш й думати, що у житті не так,
Чому з тобою все повторюється знову.
Не можеш зрозуміти, що
лише актор крутий,
Все так упевнено "співає",
Добропорядний, ввічливий такий,
І все, що любить жінка добре знає.
А простий смертний не такий,
Він підійти до тебе, як не знає,
Тому, що по простому звик,
Й свої недоліки ніяк не приховає.
Сором'язливий може бути й скутий,
Ще й нерішучий, несміливий,
Але ніколи, майже, підлий,
Та й рідко він бува нещирий.
Якщо полюбить - від душі,
В собі носити довго буде почуття,
Бува і не признається тобі,
Та не забуде до кінця життя.
Якщо знайдеш такого - то цінуй,
І зрозуміти спробуй, якщо вдастсься,
Того, хто щиро любить, ласкою зігрій,
Бо не у тому, щоби пил пускати в очі щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767728
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 03.02.2018
Свято постукало в двері
Друзям Ти їх відчини
Щоб Щастя прийшло до тебе
Свою половинку знайди
***
А, якщо утекти вже несила,
Ти до мене, у сні хоч, прийди,
Приголуб, обніми і скажи: -" Мій ти милий,
Об'єднаємо долі свої".
***
А може часом помовчати,
Замріяно в очі дивитись,
Так ніжно на груди схилитись,
І в тиші про все розказати.
***
І я тебе завжди кохати буду,
Через роки пронесу в серці жар,
Як б'ється, мила, ти послухай,
Не загасити вже в душі пожар.
***
Нехай та мить коротка буде,
Запам'ятаєш на життя,
Ти не страждай, не тіш злі люди,
Скоріш скажи про почуття.
***
Стріляй у мене стрілами Амура,
Я хочу бути вбитий наповал,
Давно пора вже розігнати смуток,
Хай у життя прийде щасливий бал.
***
У той мент стали зайвими інші слова,
Ніби їх ми і зроду не знали,
Було чутно: " Ти мій..."-"Ти моя..."
А між ними, ледь чутно:"Кохаю"...
***
Розбите серце... Біль... Страждання,
Хто не цінує - хай "щасливий" буде,
А може все, що діється, на краще,
Прийде ще час - кохання знов розбудить.
***
Ти відшліфуй мене, як діамант,
Вбери мене у золоту оправу,
Кохай мене сьогодні так,
Неначе завтра світу день останній.
***
Якби ж я міг у сні забутись,
Помріяв би, як серце хоче,
Що ти прийдеш і приголубиш,
Прийди, прийди і більш не муч.
***
Відпустити?
А ти справді того хочеш?
Полетіти шукати нових орбіт?
Може краще, спочатку,
В розлуці, перевірити потяг?
А тоді вже палити,
А чи знов наводити мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769663
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 03.02.2018
Зорі ласкаво всміхались,
Цвітом буяла весна,
Як Ти зі мною уперше,
З танців додому ішла.
Очі Твої намистинки,
Щічки рум'янцем горять,
Складені бантиком, губки,
Часто я бачу у снах.
Глянь, як надворі красиво,
Місяць над нами висить,
Тихо Тобі прошепочу,
Серце моє як горить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774944
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Посварились дві ворони... Десь зранку вкрали макарони.
Принесли їх у лісок. А тут чути голосок:
-Тук-тук-тук! Тук-тук! Тук! Тук!
А ще мимо біг борсук.
І сказали дві сварилки:-Не дамо їм ні краплинки!
Полетіли до діброви, а там паслися корови. Підлетіли до
берізки - розмовляли там дві кізки.
І сказали знов ворони:-Не для них ці макарони!
А де росли три ялинки, весело стрибали білки.
Знов сказали:-Заберуть... Заберуть! Ой, не дамо!
Краще все самі з'їмо!
То ж усілись на місточку, біля річки, в холодочку.
А там рибки. Їх багато. Чути знову:-Щоб не стало,
не дамо їм... Для нас мало!
Що за лихо, за біда?! Макаронів же нема!.. Бо весь час, коли
ховались, макарони висипались.
То ж наївся дятел Стук, білка Сілка і борсук, і корови,
і козички, й рибенята... біля річки сумно тим воронам стало.
Так буває, коли мало!
Посварились дві ворони за чужі ті макарони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774805
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Колисала мати із дітьми колиску,
Застеляла долю білим рушником,
Пролягли дороги, їх життя, неблизькі-
Посходили мальви в мами під вікном.
Приспів:
Кучеряві мальви- різнокольорові-
Іванко в Канаді, а Роман у Львові,
Галинка в Мілані, Марічка в Бурштині-
Їх чекає мати в старенькій хатині.
Посивіла мати дітей виглядає,
Рушником стареньким поріг застеля,
Ой ви лелеченьки- сини мої й доньки,
Коли ж повернетесь до свого гнізда?
Приспів:
Кучеряві мальви- різнокольорові-
Іванко в Канаді, а Роман у Львові,
Галинка в Мілані, Марічка в Бурштині-
Їх чекає мати в старенькій хатині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774803
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Купи себе счастье - счастье стоит недорого:
Несколько милых фраз, брошенных невзначай,
Идти без зонта с любимой по мокрому городу,
Под песню "Поплачь о нём" в исполнении "Чайф".
Когда осень орудует кистью и акварелями,
Малюет оранжевый сплин на холстах наших душ,
И глупое чувство, как будто выпал из времени,
И ты идешь молча, смотрясь в отражения луж.
А листья рабами в ноги трепетно падают,
Целуя кроссовок заляпанных язычки.
В такие моменты хочется стать императором,
В такие моменты ты - император почти..
Купи себе счастье - оптом купи или в розницу,
В лизинг возьми или в кредит под процент,
И пусть неудачники в злобе завистливо косятся -
Это совсем неважно, неважно совсем.
Отпускается счастье везде и по разной стоимости,
Но только не всем, а владельцам чистых сердец,
Помни - счастье это в согласии жить по совести и..
Ты - покупатель, посредник и продавец..
© Паша Броский
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490128
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.02.2018
Дзвінок у двері. На порозі –
В хустині вицвілій стара.
«Стомилась, - каже, - удорозі,
Та вже удома. Здрастуй, бра…»
«Ти хто така?! Тебе не кликав!
Не знаю й знати не хотів!»
Всміхнулася старечим ликом:
«А, що ж ти, рідний, остовпів?
Не пізнаєш? Я – твоя старість.
А ти й не думав, не чекав,
Що буде й в тебе така радість?
Ану ж бо, хлопче, не лукав.
Я ненадовго на гостину.
Допоки ще старечих сил –
Приймеш й небажану в родину.
Що ж, садови мене за стіл…»
І – знов дзвінок. Брудний безхатько:
«А чи впізнАє мене пан?»
«Не кум… Не брат… Не сват… Не батько…»
«Я – твій обідраний талан.
А що? Не рад? Чекав на інший?
Так кожен має, що надбав:
Хтось – в лімузині, хтось і піший,
Хтось – поповзом, а хтось – уплав…
А хочеш – щастя, хочеш – доля,
Мене, як хочеш називай…»
Переступив поріг поволі
І – теж за стіл, на самий край.
Та тільки зачинились двері
І ледь ввійшов у паз замок –
Ще хтось прибився на вечерю.
Дзвенить вимогливо дзвінок.
Струнка чорнявка... Брови – стріли,
І стан, немов сарматський лук
А шкіра - ніжна й сніжно-біла
І лінії тендітні рук,
Вуста в бажанні привідкриті,
Між губ – гарячий язичок,
В очах – вогнем горять софіти,
А погляд – гострий, мов гачок.
Кива правицею блідою:
«Чеканнями зморилась вщерть,
Та, все ж, прийшла. Я – за тобою.
Ходім. Пора. Я – твоя смерть".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774827
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
А хто, як не я? А хто, як не ми?
Постали на захист країни,
Московські багнети закрили грудьми,
Доньки і сини України!
Окрім мене ніхто і ніхто окрім нас
Боронити не буде країну.
Наша кров окропила злощасний Донбас,
Що схожий тепер на руїну.
Ми постали на захист своєї землі
Від захланного «руССкого мира»,
Із двоглавим, потворним тавром на чолі
І пащекою хижого звіра.
Готові на подвиг, не треба вмирати!
Вражою кров’ю заллємо Донбас,
Бо за Україну потрібно вбивати,
Без тіні жалю, настав цьому час!
Без тіні жалю і без совісті мук,
Щоб корчився ворог від жаху.
Ми взяли для захисту зброю до рук,
Немає в нас іншого шляху!
02.02.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774825
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
На ладошке,
Будто крошка,
Или капелька росы,
Отдыхает,
Не летает
Пара крыльев, да усы.
Как фонарик светофорный,
Ярко-красный маячок.
Не коровка, а проворный
И застенчивый жучок.
Отчего же?
Отчего же
Все зовут тебя коровкой?
Ты ведь даже не похожа,
Ни рогами, ни головкой.
Словно легкая пушинка,
Только с родинкой на спинке.
Эту крошку на ладошку
Посажу:
"Лети, жучок!"
И взлетел, поджав все ножки,
Красный лаковый бычок.
Ну, какой бычок?
Коровка!
Из ромашковых полей.
Прилетала ненадолго,
За конфеткой для детей.
02.02.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774818
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Ось, мамо, серпень знову завітав
Й приніс на крилах Ваше свято.
В повітрі чути осені печаль,
Та Ви не смійте сумувати.
Роки, роки…Які ж вони швидкі…
Вже назбиралось їх чимало.
Та Ви, як і раніше, молоді,
Лиш сивина в коси закралась.
Матусенько! Забракне певно слів
Щоб виразити щиру вдячність
За літа довгі невтомних трудів,
За доброту і любов Вашу.
У цю літню святкову годину
Шлю Вам, рідненька, привітання.
Нехай квітне життя кожна днина
Й здійсняться таємні бажання.
Хай тихе доля дарує щастя,
Достаток пророчить для дому,
Задумане неодмінно вдасться,
Хай лиш внуки приносять втому.
Зозуля накує най довгих літ
Прожити у здоров’ї й мирі,
Серце захищене буде від бід,
Й кожна мить буде особлива!
18-19.08.2017
Руслана Ставнічук (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746903
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 02.02.2018
Уникнення оглушлива жорстокість
Пройшла я нею щонайменше сто кіл
Від прірви кола ці на кілька кроків
Лети, тепер ти вільний, наче сокіл!
Для сну лише лягай в холодну постіль!
Працюй сім днів всі тижні року поспіль!
Мов джміль запилюй овочі до скону
Роби із себе трудову ікону!
Не маєш крил - пливи у даль глибоку!
Втім, знай, ти втратив німфу карооку
Що граючи на клавішах пороку
Вклонялася тобі немов пророку
Повзи подібно древньому дракону!
Підірвано вже «вежу Вавилону»
Із "цоколя" я витягла цеглину
І вкинула палаючу вуглину
Лети, пливи, повзи, не зви своєю!
У "цоколі" був порох, і з землею
Зрівнялося, що хибне від почину
Тепер я і від тебе відпочину!
***
Коли мене так сильно накриває
Для рівноваги я пишу рубаї
До Бога йдуть на прощу монорими
У чорних ризах - різні пілігрими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766574
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 02.02.2018
Та він пішов. Як літо – без пробачень.
У той Вирай, котрий уже не їх.
А плетиво півпотайних побачень
Забрав з собою. Їй зоставив гріх…
Стояла. Нерозкаяна і боса.
Гасила в оці образ, що як дим.
Невінчана жона простоволоса
Із присмаком полинно-молодим.
©Рудокоса Схимниця
На обличчя душі натягну забуття арафатку
Власяницею тіло бажань огорну, хай пече!
Випікає все те, що хибує з самого початку
А торбину думок перекину за голе плече
На фантазії - кукіль, на пристрасті - мідні вериги
Одягну і піду, відшукаю собі іншу путь
Доки можна втекти, доки повінь твоєї відлиги
Не збурила льодів, підіймаючи спогадів муть
Хай всихають озера, спокута випарює воду
Залишає сліди на глевких берегах біла сіль
Спокусився на юної німфи нефритову вроду
Розгадав просто неба у шалі пташиних весіль
Хай не грають оркестри, хай стихнуть пісні солов'їні!
Хо́ри наших чуттів не триматимуть ніжності стрій
Не давай ауфтакт! Горло стисли обійми зміїні
Де померли метелики - рине кажановий рій
Битим шляхом піду, забувай таємничу мольфарку
Що писала вірші, обертала в саке прісний рис
У будиночку чайному з сузір’їв трусила заварку
Розливала розваги на будь-який смак і каприз
Галактичне морозиво клала в озерну креманку
Найсолоніші з тез вистеляла Чумацьким шляхом
Та із рози вітрів спромоглася зробити шарманку
Ну а ти,… чоловіком не став, і не був женихом.
Наче коней гнідих запрягаю хмаринок отарку
І проїду повз тебе, молодик мені за ландо
Вітражами промінь намалюю веселкову арку
Перетну рубікон, розмежуюсь на «після» і «до»
Не шукай! Не розпитуй! На наших лазурних дорогах
Непролазними хащами бігають хижі вовки
Не полюю уже, не танцюю на чортових рогах
Не окутую мрії в небесно-прозорі шовки
Не вдягаю фати, не побачиш північну Аврору
Іншим світлом засвічена, хоч темний уже мій хітон
Я сповідала гріх «Адвокату», а не «Прокурору»
Наречена Христова Йому віддала камертон.
©Марґо Ґейко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770812
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 02.02.2018
Бывают в жизни повороты...
- Так часто нам дает судьба
Ненужные совсем заботы...
Совсем ненужные дела.
Людей ненужных... ситуаций,
без смысла... с горечью нам всем...
- Когда захочешь отказаться...
Нельзя терять все насовсем.
Нам бы прислушаться к совету:
,,Расставит время по местам...,,
Судьба открыла бы секреты,
Чтоб нам понять... кто друг, кто так...
Попал Амур стрелою в сердце...
Взаимность только... не для всех.
Взлетаешь раненою птицей,
Не видя солнца и небес...
- Так обжигает это чувство!..
Любовь... Ее Высочество...
Обхватит нас волна безумства...
И губит одиночество.
- Зачем душа рвалась на части?
Себе оставив... только боль.
- Зачем искать пыталась счастье?..
Судьбе дана иная роль.
Но не всегда вот так печально...
- Вдруг не хватило времени,
Увидеть окончательно,
Какое пламя у любви?..
Понять заранее нам всем бы...
Какой потом встречать сюрприз...
- Одних поднимут крылья в небо...
Кому-то камнем падать вниз.
Но чувства часто переменны...
Ползут немые облака
И не пускают нас к Вселенной.
Мы помечтаем... Пусть пока...
2.02.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774747
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018
[i] Бува, настає мить, коли розмова
з нащадками набуває
особливого
змісту...[/i]
[youtube]https://youtu.be/qb4b0ERq19M[/youtube]
[i][b][color="#074a61"]Настав той час, що треба естафету
комусь з рідні нехибне переддать,
не лише вміння й задуми поета,
але й усю,
що маю, благодать.
Щоб все, що коренем проникло в душу,
у новій гілочці, як даність, проросло...
Які слова знайти ще маю й мушу,
щоб прищепить
життєве ремесло?..
Бо ж не хотілося б, щоб дріб’язковість
над всім, що вище, прикро брала верх.
Розгледіти б правдивість і казковість,
щоб глузд
здоровий раптом не пришерх.
Щоб мудрості хватило в лихоліття
добро від зла гапевне відрізнить,
щоб квіточки єднались у суцвіття –
єднала душі
зв'язувальна нить.
Щоб, все життя молившись, пам’ятати
своє коріння й рідне джерело,
що б'є від прадіда... І рідну хату,
що виглядати
вийшла за село...
...А ще... Щоб в нас нащадджувались діти,
доконче знать, де сіяти зернят,
щоб свято мати… Ніде правди діти –
ми гідні
і варті всі родинних свят.
[/color][/b]
02.02.2018,
Кельн, ФНР
На власній світлині: "лапка" 6-місяної
внучки Hanna-Mari в "лапищі" автора.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774664
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018
Мені тебе замало.
Мені тебе до болю.
Ти сонце, що вставало;
Ти дах над головою.
Мені тебе до смутку...
До рук, покритих кров’ю:
Закритого від звуку,
Заритого в сувої.
Мені тебе на щастя,
Чи, може, все ж на сльози?
Ти тут тому, щоб здатись?
Чи просто зрадив розум?
Мені тебе до мрії,
До щирого бажання...
Мені б втекти в завії -
Забути про кохання.
Мені тебе… Ну годі!
Вже досить лити відчай!
Закритись від морозу,
Залишитись не річчю!
Мені тебе не мало!
Мені тебе... до болю.
Ти сонце, що зламало
Життя просте без бою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774751
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018
В автобусі щаслива їде жінка-
Усмішка на губах, в очах зірки.
В її житті, мабуть, нова сторінка,
Напевне щастя доторкнулось до руки...
Вона закрила очі, мов дрімає,
Та щастям випромінюють уста.
Вона не спить, а з мріями літає...
Вона така і грішна і свята.
В автобусі щаслива їде жінка...
Їй серце зігріває ніжний щем,
В її житті, мабуть, нова сторінка,
В руках букет прекрасних хризантем.
11.12. 7
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765470
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 02.02.2018
Ви чуєте, як плаче Україна?
Вже вкотре загуділи дзвони над селом,
Вже вкотрий раз хоронить свого сина...
І знову мати землю б*є чолом.
Герой, герой... Герої не вмирають...
Герої ні - у небо йдуть СИНИ !!!
Своєю кров*ю землю поливають,
А ми її скропляємо слізьми.
Не висихають сльози, сиплять "ГРАДи"...
Вже в кожному селі нові хрести...
Сини в руках тримають автомати,
Щоб їхні діти з квітами росли.
А в мережі вже знову нове фото...
Навіки згасла вже чиясь зоря....
Везуть у домовині сина вкотре???
Сльозами плаче небо і земля...
Ви чуєте, як плаче Україна?
І як сміється за спиною звір?
Ви чуєте, як плаче Україна ???
...І знову в небі стало менше зір....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774758
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018
Не догода нашій Явці:
Ні на печі, ні на лавці;
Ні в світлиці на перинах,
Що покрили спальне місце
Де і міг би літак сісти;
Ні в стіжечку, що край поля,
Там, поближче до стодоли;
Ні в стодолі, ні в коморі,
Ні на призьбі, ... а на ганку,
Де вона із поза - ранку,
Щось не спить і виглядає...
Чи не милого чекає?
Він у снах до неї ходить.
Серце діви він тривожить:
Мліють ручки. Вся рум’яна,
Від кохання – мов би п’яна...
Щось не можеться, не спиться.
В голові все щось роїться.
Сон не йде. І стан пітніє.
Біле личко червоніє.
Перси чуйні, перси пишні,
Мов налиті медом вишні.
Пропадають за - даремно -
Коливаються буденно.
Все вона когось чекає.
Все вона чогось шукає,
А знайде - перебирає:
Цей не то – він закороткий;
Той занадто аж високий.
А отой, такий кудлатий -
Наче пудель волохатий.
А оце? Оце так диво -
Весь рябий та не сміливий.
Цей дурний. А той розумний.
Ще мене пошиє в дурні.
Ні. Хай дибає він звідси,
Краще камінь буду гризти.
Женихів було багато.
Всі крутились коло хати.
Тільки ж діва та вважала,
Що вона одна – як пава.
А час йшов. Ні – «Tempus fugit.»
Ті дні минали, мов в клепсидрі;
Час для роздумів спливав;
З пави вітер часу, барви пір’я поздував.
Згодом час, як зупинився,
Він крізь простір розчинився.
Зникли, щезли женихи.
Так прийшли осінні дні.
Тільки Явка ця примхлива
Фарбувала далі крила.
Все і всіх уже пізнала –
Все одно їй було мало:
Тестувала - як хотіла.
Дізнавалась – як могла.
Пів життя уже злетіло.
Вороття йому нема.
Але ось одного разу,
Дзеркало взяла вона.
Хто до неї там сміється?
Зникни геть! Страшна мара.
Так буває. Було. Буде.
Молодість одна дана:
Той, хто все перебирає –
Зникне так, як та мара.
06.2009; 10.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774428
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 01.02.2018
Страждав вiн вiд роздвоєння душi,
Хоча, єдина в кожного вона,
Його життя, думки, його вiршi –
То не одна медалi сторона...
Вiн знав, та забував, хто є такий –
Суцiльне власне протирiччя, спам...
Примарний красень, велетень ясний,
Якби реалiй не потворив сам...
Такий собi – подвiйний чоловiк,
Хоча, на мiсцi в нього голова
I вiк у нього, так – середнiй вiк,
Теж – символiчне дiлення на два...
Вiн i святий i грiшний водночас,
Хоч знає сам, що не буває так...
Та свiт лякають речi без прикрас,
Тому i вирок – непростий простак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774544
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
Я кохала потвору.
У брехливій окрасці.
Він брехав з дня в день знову.
І начхав на всі ласки.
Все що просто хотіла.
Щоб донька усміхалась.
А йому все по боку.
Тільки нитка все рвалась.
Ти збирав весь не потріб.
Ну а я не цінилась.
Хоч я була і горда.
А в сльозах потопилась.
Потім просто я встала.
І закрила всі двері.
Мені лиш залишилось.
Підписати папери.
Це той шанс що відпустить.
Я нарешті вже вільна.
Не закована в грати.
А красива царівна.
Я не чую ні крики, ні слова про байдужість.
Я нарешті вдихнула.
І на світ повернулась.
Що в тобі покохала.
То напевно омана.
І тебе і не знала.
І не була кохана.
Просто зникни як тінь.
Що ночами приходить.
І блукай серед зрад.
І не знай що хоробить.
Не потрібен тепер.
Бо я сильна й без тебе.
А на тебе прийдуть.
І сильніші потреби.
Не живу одним днем.
А іду по сходинкам.
Не приходь ти тепер.
Я є вільна вже жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774547
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
Ллє дощ. Повз хату тіні бродять,
Намокле листя носиком сопе
Рожеві айстри вгору руки зводять,
На сонце поглядають:
-Що таке?
Шукаю осінь: -Ти поглянь в віконце,
Холодний дощ уже о цій порі?
Світити зараз має літнє сонце,
Бо серце не поніжилось в теплі.
Ще не кружляло жовте листя садом
Білі хризантеми не цвіли.
Вуста не смакували винограду,
Молоде вино ще не пили.
Калина не зняла своє намисто
Хмари сірі ризи не вдягли,
Сади вдоволено, ба, навіть гонористо
Плоди тобі іще не віддали.
Ти ж мої роки в вирій проводжаєш
Здіймаються ключем у небеса,
Печаль і тугу в серці залишаєш
Струмочком ллється дощ- моя сльоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774555
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
Тебе я бачу в своїх снах
У сукні з голубого неба,
Тримаєш ліру у руках,
Веселка в поясі у тебе.
Летиш над хмарами – зоря,
Чаруєш перлами-очима.
Ступаєш в часі крізь моря
Красуня, німфа, моя рима.
Тобі дарую небосхил
І серце стомлене поета.
З останніх вибиваюсь сил
І пробиваюсь крізь тенета
Твоїх із вогником очей,
І ніжних дотиків долоні.
Недоспаних молю ночей,
Щоб вічно жить в твоїм полоні.
О, римо, муза, білий птах
Не покидай мене ніколи,
У день приходь, вночі, у снах,
Приходь, як квітнуть матіоли.
Носити буду на руках –
Промінчик неба, подарунок.
А муза-рима на вустах,
Немов коханої цілунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768973
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 01.02.2018
Я пишаюсь, що є українець!
Я пишаюсь – за справжній мій люд.
Що в країні своїй – не чужинець,
Соромно, що президент – душогуб.
Соромно, що брехню прославляють –
Сам гарант і ситі його байстрюки.
Соромно, що у правду стріляють
Вовкулаки в погонах і пацюки.
Я пишаюсь стремлінням до волі,
За солдат, що, як сталь, в окопах стоять
І знамена тримають у болях,
Що в бою від ран, і від крові горять.
Я пишаюсь за ту Україну,
Де на плечах жінка рятує бійців.
Де в листах пише батько до сина,
Учить землю любити й бить ворогів.
Ситих тих вовкулаків є меншість,
Тож і сорому лиш тонкий потічок.
На теренах за правду нас більшість –
Ціле море із сотень тисяч річок.
Я пишаюсь, що є українець!
Я пишаюсь – за справжній мій люд.
Що в країні своїй – не чужинець,
Соромно, що президент – душогуб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723865
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 01.02.2018
Колосся сипалось на сонці,
Спадало хлібом до землі.
Тримав зернину син в долоньці,
А в небі, небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
Поля наповнені хлібами.
Носився ворон по селі…
Дитя голодне в руках мами,
А в небі, небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
За вирвану одну зернину
Смертельний вирок. День в імлі.
Пускає матінка пташину,
А в небі, небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
Лунає постріл сину в спину,
Червоний колос, у крові.
І ніч запалює лучину,
А в небі, в небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762297
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 01.02.2018
Господи, дай мені крила,
І я полечу у світи.
Господи, дай мені силу,
Щоб ношу життєву нести.
Господи, дай мені долю,
Я щастя творитиму сам.
Крила направлю на волю,
У щасті збудую Твій храм.
Господи, дай мені мудрість
Швидку і легку, як та мить.
Господи, дай мені радість,
Із миром так хочеться жить.
Зерна прошу ще любові,
Посію їх всі у полях.
Твердості, сталі у слові,
І правди – єдиний наш шлях.
Совість у душу налити –
В Твоїх усе, Боже, руках.
Людям, прошу подарити
Це все, заблокуй лише страх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768566
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 01.02.2018
Тужливий день сплакнув дощами,
Забився вітер у кутку.
Сьогодні, мамо, Ви не з нами,
Ледь, ледь я стримую сльозу.
Не чую Ваші, мамо, співи,
Не бачу посмішку ясну.
Смакую мамині лиш сливи
Й дитинства згадую весну.
Які були ми всі щасливі,
Раділи сонцю й небесам.
На жаль пройшлися сірі зливи,
Стою зажурений я сам.
Ось дві могили: мама й тато…
Де були Ви, тепер – хрести.
У Вашій хаті нема свята,
Нема з дитинства і весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774524
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
[b]кальяна вкус..пиала чая..
дев танец медленно плывёт..
твои глаза..от неги вялой..
рождает в мыслях поворот..
под шум фонтана..в полумраке..
вдруг появляется она...
как арабеска на бокале..
танцует танец живота..
вибрация и развороты..
и рук манящих всё к себе..
ты вскакиваешь словно кобра..
раскрыв объятия свои..
под властною рукою смело..
вся изогнувшись..как дутар..
лишь для тебя..поэт умелый..
шепочет нежные слова..
и не укрыв свои порывы..
прильнёшь от голода дрожа
к губам..подкрашенным умело
всё для тебя..и для тебя...
побуду я Шахерезадой..
и сказки напишу тебе..
чтоб отдохнул главой усталой
на нежном..на моём плече..
но!!! рукам ты волю не давай..
а то настукаю..ты знай!!!!
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774477
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
- Ты, дед, живёшь почти сто лет ,
А все равно боишься смерти..
- Да просто долго я живу
И жить привык, поверьте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774449
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 01.02.2018
,Стоіть козак з дівчиною,
Пригорта кохану,
Й аж труситься,як торкнеться
Дівочого стану.
Оце,дума собі дівка,
Знайшла кавалєра,
Може в нього грип свинячий,
Чи якась холера?
Покинула б,та негоже
Кидати больного,
Бо так можна ненароком
Розгнівити Бога!
Постояла з пів години,
А тоді питає
"Ну чого ти так трусишся,
Невже так кохаєш"?
-Та який там батько вражий,
І скаже,-кохаєш,
Я згадав,що мені вирвуть,
Коли жінка взнає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772361
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 31.01.2018
ВИНОГРАДНЕ ГРОНО
Гроно виноградне… Мед солодких губ…
Грає далеч хвилею морською…
Ще, коханий, ще мене голуб,
Ще ж я не напилася тобою…
Виноградне гроно… Щік горить вогонь…
Не остудить осінь їх, ні море.
Ми сплели кайданами долонь
Міцно так кохання яснозоре.
Гроно виноградне… Місяця жовток
З хвилі перескакує на хвилю…
Ще, коханий, ще один ковток…
В морі нашім не буває штилю.
Виноградне гроно…Шумка на воді…
Стук сердець ніщо нам не заглушить
Ми удвох такі ще молоді!
Лозами сплелися наші душі…
Гроно виноградне… Ми коло води –
Бризки від прибою - нам в обличчя…
Підожди, коханий, підожди…
Я цю мить розтягну на сторіччя!
25. 10. 2015 (оновлено 30. 01. 2018) м. Львів Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774219
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Я люблю тебя, до слез
В салоні музика лунає.
Я люблю тебя, до слез
А в мене серце завмирає.
Я люблю тебя, до слез,
Невже не будемо ми разом,
Я люблю тебя, до слез
І серце завмира, відразу.
Я люблю тебя, до слез
Побачить хочу твоі очі,
Я люблю тебя, до слез,
І серце тужить дні і ночі.
Я люблю тебя , до слез,
Чекаю зустрічі з тобою,
Я люблю тебя до слез,
Душа наповнена любовю
Я люблю тебя, до слез
Чекаю й вірю, день настане,
Я люблю тебя, до слез,
Обоє ми щасливі станем.
Я люблю тебя, до слез
В салоні музика лунає,
Я люблю тебя, до слез
Повір, і я тебе кохаю
Я люблю тебя, до слез
І щастя більшого немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774217
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018
В повітрі ніби казкою дихнуло
І став чарівний, дивовижний світ.
Із неба снігу білого сипнуло,
Лиш червоніють снігурі з під віт.
Довкола білим полотном застлало,
Приємно й тихо так зима сніжить.
Вона у гості з далека примчала,
Сніжок шарами на гілках лежить.
В красі отій мелодію я чую,
То виграє на струнах нам зима.
Для неї в фарбах день цей розфарбую,
Щоб не була в самотності вона.
І будем грати ми сніжки із нею,
Ліпити Бабу - Снігову в дворі.
В думках назвусь коханою твоєю,
А ти цілунок свій пришлеш мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774278
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Стоїть одиноко хатина,
Холодна, але ще жива,
Вродила там щедро малина,
Плоди вже ніхто не зрива.
Із першим морозом замерзнуть,
Лиш клюне пташина якась,
Не буде полоти і чистить
Її вже хазяйська рука.
І здичавіє малина,
В чагарники поросте,
Наче на захист хатини
Стане як той очерет.
Тут не живуть уже люди,
Стихли усі голоси,
Зілля в городі по груди,
Травою стежки поросли.
Сад лиш квітує весною,
Кличе до двору життя…
«Ти не одна, ми з тобою!»,-
Хаті шепоче листва.
Яблуком спілим наллється
Пам'ять чиєїсь весни,
Дар той прийми, як прийдеться,
Тих, хто тут жив, пом»яни…
11.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774196
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Дожилися ми, Тарасе,
Мабуть, вже до краю...
Гірше ворога – байдужість
Неньку розпинає…
Нищать юди землю рідну,
Мову та культуру,
А народ – мовчить, чекає
Та гадає думу…
Що ж то коїться у світі,
Рідний мій Кобзарю?
Як же Неньці подолати
Цю ворожу зграю?
Як дивитись в очі дітям,
Що розповідати..?
Що нездатні українці
Волю відстояти?
Про яку ж тоді-то славу
Мова та ведеться?
Якщо рідна Батьківщина
На частини рветься?
Незалежність Україна
Кров'ю здобувала!
Щоб над нами, українці,
Нечисть панувала?
Прокидайтеся, рідненькі,
Так не можна жити!
І байдужістю людською
Матінку ганьбити!
Повставайте, люди добрі,
Здобувайте волю!
Та виборюйте найкращу
Для Країни долю!
© Олександр Кобиляков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774140
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Душа щемить і очі плачуть,
А серці відчай затужив.
Чому, чому, скажи юначе,
В сирій могилі ти лежиш?
Як мало літ тобі зозуля
Кувала в лузі на вербі.
Мабуть, що Доля десь заснула,
Роки прогавила твої.
З дитинства ти не бачив ласки
І материнського тепла.
Недобра мачуха із казки
Тієї ласки не дала.
А батькові було плювати -
Не дбав він зовсім про дітей,
Він поспішав собі гуляти
І кожен день стрічав гостей.
Ти сам з собою залишався,
Із вітром бавився в лужку,
І лиш йому ти признавався
Про свою доленьку тяжку.
Тепер лежиш в сирій в могилі,
Відправився у небеса,
А вітер досі вербу хилить,
А з неї падає роса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772873
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 30.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2018
якщо ти новий в Клубі цьому
вірші ще рано виставлять
поетам важко тут новому
творцю увагу приділять
спочатку треба ставить лайкі
усім, до кого ти зайдеш
і гарні коменти всілякі
п'ятірки й смайлики без меж
а коли в том достігнеш піка
то можна думати про вірш
придумай йому назву дику
щоби його читали ліпш
і так роби все це по кругу
щоби хоч хтось тебе читав
стань кожному найкращим другом...
поет тут той, хто "щось" лизав
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768513
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.01.2018
Катилось солнце к краю словно...
Еще чуть-чуть... и ткань из звезд
Укроет мир зонтом огромным...
Где много счастья... много слез.
Туман стелился под дубравой,
Затих на берегу камыш...
Казался ветер парнем бравым,
Но вдруг... исчез. В округе тишь...
Все замерло... и луг, и речка...
А лес цепляет облака,
Что вдаль спешили бесконечно...
И улыбались свысока.
Но мир недолго был безмолвным...
Взлетела с переливами
Божественной волной
Песнь соловья над ивами...
Неповторимый птичий голос...
Лесная скрипка для души...
Скрипач, то грустный... то веселый...
Пусть засыпают малыши.
Последний луч был самым ярким...
Исчез нечаянно в реке...
Взгляну я в зеркало украдкой...
Вздохну, что юность вдалеке.
Неслышной поступью к окошку
Подкрался вечер с сединой...
- Я погляжу еще немножко...
Что время... делает со мной.
29.01.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774088
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
Трава дика на могилах,
Плющ обвив сірі хрести.
Де ж ти ходиш, рідний сину,
Чи забув про нас вже ти?
Не забув я, мамо й тату,
Не коріть мене ви, ні.
Захищав я Україну,
Був весь час я на війні.
Там на Сході земля плаче,
Сонця схід горить в вогні.
А на гілці ворон кряче,
Серце крається мені.
Побратимів там ховав я,
Про вас згадував щодня.
На коліна ставши, клявся,
Помста, ціль нині моя.
Щоби лан шумів хлібами,
В небі сяяли зірки.
Щоб не стали ми рабами,
На війну знов маю йти.
13.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771186
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 29.01.2018
Відгоріло…відцвіло кохання,
Пролетіли дивовижні дні,
І в душі застигли трепетання,
Так недавно, радісні мені.
Все рожденне, що в душі горіло:
розвивалось, пристрасно цвіло,
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773866
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 29.01.2018
́Мій син вернувся із війни,
Голову вкрила сивина у 35,
Служив там півтора року,
Дружина з дочкою стомилися чекать.
А я щоночі очі зводила до Бога,
Просила його захистить,
І повернуть в сім'ю живого,
Від кулі злої боронить.
Синочок мій найкращий в світі,
Ти захистив нас, втримав ворогів,
Не дав війні до нас прийти,
Батьківщину нашу боронив.
Священний свій обов'язок віддав,
Ти мужній, не злякався,
Дякую, що не влежав на дивані,
Встав і пішов - ворогу не здався.
Я пишаюсь тобою, сину,
Що ти в мене такий,
Хоч я й інших синів люблю,
Радію, що повернувся ти живий.
Живи, мій, сину довго - довго,
Будуй країну для дітей,
Для внуків, правнуків, нащадків,́
І ворогам її не віддавай.́
17.04.2016 року.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774068
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
[b][i][color="#ff007b"]Любуюся розмаєм,
Весняним цвітом дишу,
За що тебе кохаю -
Я у віршах напишу.
За посмішку чудову
І за любові трунку,
За щиру твою мову
Та пристасть поцілунку,
За лагідність безкраю,
За ніжні твої руки,
За відданість кохаю,
За серцю милі звуки.
Палаю почуттями
У цю зіркову тишу,
Кохаю до нестями,
Тобою, любий, дишу!
30 04 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731265
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 29.01.2018
Як швидко юність пролетіла,
Неначе впав із яблунь цвіт.
Несли в майбутнє дужі крила,
Щасливим був у них політ.
І мрій було тоді багато,
Душа співала молода.
І кожен день був наче свято,
Вела стежина в майбуття.
Плоди з'явились на деревах
І промінь сонця впав на них.
І розливалися озера,
Довкола линув ніжний сміх.
Були і злети і падіння,
З'явилася міцна сім'я.
Міцне пустилося коріння
І твердою була земля.
Як осінь скинула листочки,
З'явилась в косах сивина.
Повиростали сини й дочки,
А в серці досі ще весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774060
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
А діти потребують більш любові,
Коли не заслуговують її,
Саме тоді з дитиною в розмові
Облиш слова вимогливі свої.
Коли вони найбільш у чомусь винні,
Коли вони пробачення не ждуть,
Слова, з любов`ю сказані дитині,
Крізь сніг, як сині проліски, зійдуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769801
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 29.01.2018
[b][i][color="#ff0091"]Я вибрала тебе зі ста,
І закохалась до нестями...
В полон взяли твої вуста,
Ми поєдналися серцями...
Горіли очі, мов вогні
І кожен дотик ніби жало...
Запав у душу ти мені,
З тобою щастя я пізнала!
Цим почуттям немає меж,
Кохання наше, то є - диво!
Тамую подих, як ти йдеш
З тобою, любий, я щаслива!
05 01 2018 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770098
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 29.01.2018