Окіл квітучість весняна́ –
Все начебто у ритмі звичнім,
Якби, запе́вне, не війна
На тлі фактичнім.
Тож, ніби спалах у воді,
Вогнію та згасаю раптом –
Либо́нь однаково мені,
Де буде крапка.
Думки́ розбіглись по кутках.
Я – ті́нява себе самої.
Замало втіхи у думках
Для супокою.
Усе минає – далебі́!
І начебто у ритмі звичнім
Життя проходить в боротьбі
На тлі фізичнім.
02.04.2024
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010116
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
А я вчора зустріла весну -
вона подихом гріла руїни
та будила планету з півсну,
ідучи поміж трави і міни.
Усміхалась крізь гостру печаль,
в небо зводила сплакані очі,
пнулись квіти з вчорашніх заваль,
огортаючи юні, дівочі
поціловані смертю вуста.
Очі дивляться в вічність без страху.
...В невідомість зникають міста,
переповнені дикого жаху.
...............................................................
А я вчора зустріла весну -
вона йшла тихо понад рікою
і будила планету зі сну,
до грудей притискаючи зброю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009320
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024
Хоч ніколи не знатиму як тобі,
Та завжди оминатиму "байдуже",
В протиріччях своїх, як у боротьбі,
Де фізично ніяк не болить чуже.
Перетворюються і стають тепер
Фрази куцими, тіні сутулими,
Ніби час зупинився, затих, завмер,
Загубився між днями минулими.
Ріже руку тримати, хоча й твоє.
Відстань більшає, хочеться затишку,
Важко пташці, гніздечко ж собі зів'є.
Щастя рідко буває у надлишку.
Прорахунки, чи просто уламки мрій,
Бережу й відкриваю всі тайнощі.
Вчусь твій світ берегти, розвивати свій
І приймати помірності й крайнощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004944
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 14.03.2024
[b]В[/b] снах привиділись сині красуні,
[b]О[/b]х, яка неповторна краса,
[b]Л[/b]ітом вкриють маніжно долоні,
[b]О[/b]бійнявши, як ненька-земля.
[b]Ш[/b]епіт милий та рідні мотиви,
[b]К[/b]рок за кроком вся радість життя,
[b]О[/b]берегом немов для дитини
[b]В[/b]лучно знов принесуть почуття.
[b]І[/b] в безмежжі пшениці та жита
[b]П[/b]ривітає мене легіток,
[b]О[/b]х, до болю чарівністю звита
[b]Л[/b]ітня магія дивоквіток.
[b]Я[/b] у захваті, я у полоні,
[b]З[/b]ачарована в милому сні,
[b]Н[/b]іжна казка на рідному лоні
[b]О[/b]хопила простори земні.
[b]В[/b]еличаво вальсує, вітає,
[b]У[/b]топаю у розкоші трав,
[b]Б[/b]ільш не бачила, кращого краю,
[b]А[/b] деінде пахучих отав.
[b]Ч[/b]ерез роки прилину, я знаю,
[b]У[/b] місця де мій всесвіт зростав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007053
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024
Самі переспіви народжує натхнення.
Заплутався в метафорах язик.
Емоцій схлипи -- то не одкровення,
Крикливі фрази -- ще не серця крик!
Десятки тисяч слів, несхожих
Межи собою; сотні порівнянь;
Думок тьма-тьмуща, наче перехожих.
Але ще більше до життя питань.
Сказати є що, лексикона досить.
Аби повірив хто отим словам!
Бо не того душа постійно просить,
Кортить всякчас інакшого вустам.
Триває вік химерний, і чим дальш,
Стають пливкими добрі починання.
Де істина в тобі ховається, де фальш,
Коли приходить миг самопізнання?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890407
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Присвята Герою Небесної Сотні- Володі Жеребному. Світла Пам`ять тобі, Герою України...
Пишна осінь цвіте молитвами,
Хилить вітер коругви рясні,
Погляд щирий, холодний для мами,
Із світлини, де очі ясні.
Колисала б осінні світанки
І дощі б заплітала в снопи,
Кроки вчути на рідному ґанку,
Де реальність... не мамині сни.
Одружилась реальність із смертю,
Повінчались і час, і сльоза -
Вічні спогади, болем роздерті,
Та розп’ята юнача гроза.
Знову осінь і стигла розлука,
І свічки, і алтар, і хліби...
Сива мати і біль - вічна мука,
Де у небі летять голуби.
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850728
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 08.10.2019
Пароплави туди не рушають,
Ані потяги, ні літаки.
Там немає гарячого чаю –
Там є спогади тільки й думки.
Там останні слова ще лунають:
Я люблю тебе, мамо, люблю.
Там за руку тебе я тримаю…
Ти летиш… я лишаюсь… стою…
Ти для мене тепер синє небо,
Тепле сонце і сяйво зірок.
Все навколо говорить про тебе:
І фіранки… і блиск тарілок…
Ти далеко, а може, ще й далі,
Пароплави туди не пливуть…
Одягнути б сукенку й сандалі
І в дитинство на хвильку пірнуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669835
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 26.02.2019
Чи знаєм ми історію правдиву
І про Союз, і про імперське диво,
Коли в руках одних було усе,
Коли була цензура й на… есе?
Не тільки спини – душі нам ламали,
І прикладів таких було немало,
Коли митець був змушений хвалить
Того, з-за кого так душа болить.
Коли висів над кожним меч Дамоклів,
А у митця душа від сліз промокла,
Йому ж пророком малось буть в житті…
І дивляться згори мільйоннооко
Імперією знищені тоді!
Таку минувшину ми маєм гірко-кислу,
Та вже туди не буде вороття…
Щоб горло нам система знов затисла?
Невільник не відчує смак життя.
2.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814220
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Незавiсiма чувiха, мов десятий Вiндовс
Мої нєрви, моя втiха, мiй – буенос дiас!
Пiдкорила моє серце, ще без обновлєнiй
Але, згодом почалася война поколєнiй
Молодьожнi шури-мури просять обновитись!
А менi – не до статури, соромно й дивитись
Я глюкнув, як взнав вiд чого молодi екстазять
На моє старе "жилiзо" драйвера не влазять
А вона, в команднiй строчцi, мiй реєстр чисте
У моїй новiй сорочцi сьорбає "iгристе"
Я ж тихенько калькулятор запустив у фонi
I дивлюсь, що до зарплати можна двинуть конi
Тож мозги запiнгувало вiрус-наваждєньє:
Я вiзьму крiдiта налом – це моє спасєньє!
Запахторився у банки, вибрав оптiмальний
Ще тодi не мав гаданки про фiнал скандальний
Так, розслабився, бо в штанях вiдчував копiйку
I все далi пригрiвав я та й на шиї змiйку
Тож в очах лише мелькали чулки та резiнки,
Хоч не Сєрий я, та вигрiб п'ятьдесят вiдтiнкiв...
А вона все налягала на моє здоров'я,
Та його вже не хватало, словом, охолов я
Ну а їй давай фурори – тут не до сатири
Бо раз, другий i... " error 404 "...
Всьо достало, остогидло, зв'яли помiдори,
Зашиптiлося повидло...
Дзвонять крiдiтори...
Оклiмався я вiд чар, к носу шось прiкiнул,
I впустiл в сєбя кашмар,
I навєкi сгiнул..
Бо, кажись не заплатив вовремя крiдiта
Та й у базi даних всплив, под вiдом бандiта
I коллєкторських дзвiнкiв повалило мнясо
З перепугу я почах, це й – дурному ясно!
Пресували, суткi прочь, давили морально,
Але я рєшил памочь сам сiбє скандально.
Їх у гостi запросив так – по телефону,
До зубiв вооруживсь, заняв оборону.
Не пройшло i пари днiв, як вони явились,
Чимсь важким у бронєдвєрь увлєчьонно
бились ...
Чую дим – хтось закурив нєрвенно цигарку
З матом щось поговорив i включив "болгарку"...
Але ж я дивився всi...
Частi "Адiн дома"!
I для тих паганих псiв учинив пагрома
Чьотко бидло проучав – драпали, котились
Я ж з такою опит мав, шо їм i не снилось!..
Згодом, страстi улєглiсь, я тепер свободний
От крiдiта i от мiсс кубка прєiсподнєй
Тiлько у кошмарних снах – вой сipєн, прожектор
I бiжить за мной в чулках дєвушка-колєктор
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777416
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018