Високо-високо, що ледве їх видно,
Повільно по небу пливуть журавлі.
До рідних домівок, з далекого півдня,
Летять за вожатим від краю землі.
Під крилами хата, знайомий садочок,
Уже побілілий під цвітом вишень,
А поряд дівчатко спитати в них хоче;
Про землі далекі дізнатись лишень.
- Скажіть, дикі птахи, куди ви літали?
Вас з осені в наших краях не було,
Вам пальми тропічні на вітрі співали
І море вам довго під крила пливло.
Що бачили ви у квітучій савані?
Які пролітали заморські міста?
А правда, що з сіллю вода в океані?..
Бо в нас у струмочку лиш тільки проста. -
Притихло дівчатко, напружило сили
І знову до птахів гукає здаля:
- Журавлики милі, скажіть, білокрилі,
А де найгарніша у світі земля? -
Летіли поважно створіння крилаті -
Якраз над садочком вишневим були -
І відповідь мудро промовив маляті
Вожак журавлиним протяжним "курли":
- На південь, маленька, ми в жовтні летіли,
Коли відхилялась від сонця земля.
На тепле проміння, за ходом світила,
Спрямовано в небі політ журавля.
Жили ми в затоці, за містом портовим,
Над морем солоним закінчивши путь,
І чули як пальми шумлять у дібровах,
І бачили як там савани цвітуть.
Там в диких пустелях біжать антилопи
І трави під сніг не ховає зима.
Там, в Африці, тепло і гарно в Європі,
А краще від твого садочка нема. -
Промовили птахи і вдаль потяглися,
Рубаючи рідне повітря з плеча.
Вони вже дивились на озеро в лісі,
А вслід їм дивилось притихле дівча.
Під пальми тропічні, з вишневого цвіту,
Так в землі далекі хотіла мала,
А зграя пташина, шляхом у півсвіту,
Повільно по небу додому пливла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 26.01.2019
Вони зустрілись на Майдані,
У неспокійний, грізний час.
Ті дні пекучі й полум'яні,
На міцність брали їх не раз.
Коли стріляє снайпер в спину
І на бруківку друг упав...
За вільну нашу Україну,
Життя геройські він віддав.
Упав один, а потім другий
І полилась рікою кров.
Скажіть, хіба ж то не наруга,
Топити в ній палку любов...
Вона мотала друзям рани
І несла чай гарячий їм,
Він найдорожчий і коханий,
У цьому пеклі був усім.
Коли було якесь затишшя
І випадав короткий час.
Вона йому писала вірші,
А він казав:" То все про нас".
Тоді Донбас... Свистіли кулі
І градом поливав свинець.
Вони обоє вже збагнули,
Що той початок, не кінець.
Вставало сонце, та не гріло
І небо в чорному диму.
Довкола тліло і горіло,
Хто розпочав страшну війну...
Дитячий крик, батьківські сльози.
Окопи, вирви і думки...
Дощі, пронизливі морози,
А в небі світяться зірки.
Щасливі двоє у любові,
Кохання завжди гріє їх.
Хоч сни у них не кольорові,
Та у душі все ж солов'ї.
І дні ось так летять за днями,
Наступить мир все ж на землі.
Не всіх синів обіймуть мами
І він не обійме́ її...
Коли в кохану цілив снайпер,
Її у бік він відштовхнув.
Той день, мабуть для них був зайвим,
Його забрав, її вернув.
І полетіла душа в небо,
Лишивши спогади сумні.
І вирвавсь крик: " Як жить без тебе,
Усе життя тепер мені"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822568
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 26.01.2019
Дорогій подрузі,колезі по перу Ганні Верес (Демиденко)
з нагоди дня народження
Поета слово - то перлина
І чиста крапля кришталю,
Бо в душу кожному проникне,
Добавить радості й жалю.
Це слово ранить і вбиває
Всіх України ворогів,
Бійців на сході зігріває,
Бо Вам сам Бог писать велів.
Нехай же Ваше звучить слово,
Бо в ньому правда,хоч гірка.
У світ хай лине знову й знову..
Бо України Ви – дочка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822662
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 26.01.2019
Там де трави сплелися з дощем,
Де краплини розкидали роси.
Закрадається в серденько щем,
Він в душі моїй тихо голосить.
Я благаю не треба, мовчи,
Не тривож тих думок і печалі.
Краще душу в кохання вмочи
І полинь разом з ним в світлі далі.
Про кохання усім розкажи,
Як же тепло, коли розуміють.
І міняє життя вітражі,
Коли ніжно кохати уміють.
Тихо так шелестить очерет,
Пташка дзвінко пісні заспіває.
Загадковості ніжний сюжет,
Перламутрове сяйво стрічає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822689
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 26.01.2019
Засніжене місто - зими вишивання,
Нитками біленькими на полотні.
І сонця проміння в природному жанрі
Так мило всміхнулось тобі і мені.
Засніжене місто, і вишивка сріблом
Сліпучо блищить на вчорашнім снігу.
Без тебе не можу, й тобі я потрібна,
Тепло відчуваю, любові жагу.
Засніжене місто у гладі білястій,
Калиновий глянець додав їй штрихів.
Зима вишивала кохання на щастя,
І разом зустріли ми сонячний схід.
Світлина нашого міста В. Чардимова. (Гладь - вид вишивки, в якій стібки щільно прилягають один до одного. Штрих - у значенні - окрема подробиця, характерна риса.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822708
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 26.01.2019
Щедро осінь сипле золотавим листям,
Ще земля не має лютих холодів.
З ним у павутинні бабиного літа
Я несу вітання донечці своїй.
У строкате листя всі згорну бажання
Їх в думках помножу я у сотні раз…
І з промінням сонця це моє вітання
Донесе з любов’ю тобі Ангел враз.
Хай тепло дарує кожне моє слово,
Оберегом буде поцілунок мій.
Я для тебе, доню, у молитві мовлю
Щоб щедроти долі сипались до ніг.
Щоб буяли квіти по життєвім полю
Щастя, наша доню, будь ти ковалем!
Добре, щире серце, щоб не знало болю
Завжди сяє чистим, ніжним кришталем.
Люблять нехай рідні, поважають люди
Лиш приємних вражень, гарних перемін.
А душі натхнення створить хай етюди,
Від яких лунає лише гарний дзвін.
Різнобарвна осінь порум’янить личко
Зачаровуй світ цей поглядм очей…
Хай він навіть буде зовсім невеличким
Та усіх так вабить сяєвом ночей.
Втіху хай дарує твій синок рідненький,
А сім’я міцніє з кожним спільним днем.
І життя дорога стелеться рівненько
В кольоровій гамі ніжних хризантем.
Кажуть: «мамі доня- то цілунок Бога,
Щоби повторитись ще раз у житті…»
Я щаслива, доню, маю таку змогу
Тішусь, що не буду в тихім забутті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811772
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 07.11.2018
Його приклеїв наш комроти
Під броньовим перекриттям -
Дівча задумливе, на фото,
На підвіконні, з котеням.
Сидить, тримає свого друга,
Пухнасту шийку обняла,
І на танцюючі по кругу
Сніжинки дивиться мала.
Тут у бліндажній, сивій димці
Солдатський жарт і зброя в ряд,
А там в садочку на ялинки
Вдягає шубки снігопад.
Під грубий сміх і грізний брязкіт,
В очах синеньких, на стіні,
Блистить життя німим контрастом
Навпроти смерті, у війні.
На підвіконні, по дитячи,
Вмостившись з котиком в анфас,
В нещастях наших і в удачах
Дівчатко ділить з нами час.
Змінилась курява болотом
І не один ліг побратим,
І ротний, вибулий трьохсотим,
Давно замінений новим.
А за сніжинками, на фото,
Спостерігає в бліндажі
Мала улюблениця роти,
На вогневому рубежі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Війна нагострила так зуби тваринні,
З жорстокістю топче життя.
І плачуть у небі зі смутком хмарини,
Чи буде колись каяття?
А кулі летять так безжальні свинцеві,
Підступність косить ворожа.
І падають в чорно-туманному мреві
Місця на смертельному ложе.
Криваво покапують сльози з ікон,
І повна вже густвина болю.
Найкращих синів забирає вогонь.
Гірка материнськая доля.
Приборкати треба прокляту війну,
Звірячі " братів" апетити.
Яку ж бо іще заплатити ціну?
Щоб людям у мирі жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800989
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 28.07.2018
Вони вдвох, бігли один за одним…Сонячні промені світили в обличчя, з мерехтінням десь тікали, наче за ними хтось гнався. Легенький теплий вітерець пестив,розвівав їх
коротке волосся, яке підіймалося хвильками і знову припадало до голів. Чи то блакитне небо й ранкове сонце звало їх до себе, чи можливо шовкова трава й різноманітність квітів вкритих сріблястою росою. Задоволення, відчуття свободи. З сяючими очима, усміхненими обличчями, розставивши руки, немов летіли вперед, до гаю, не звертаючи уваги, що під ногами. Їх переповнювало відчуття стати пташками й полетіти високо в небесний простір, поміж білих, пухнастих хмаринок, забивало подих. От би побачити всю земну красу звідти, з висоти пташиного польоту.
На пагорбку молоді стрункі берізки висаджені в декілька рядів, ховали між собою кущі шипшини і глоду. Трава майже по коліна. На невеличких галявинах де – не - де поміж трав і квітів червоніють полуниці.
-Ванько! Ванько…. Не біжи так швидко, я вже запихалася і в ноги дуже холодно,
- махнула рукою дівчинка, - Не поспішай так, зачекай!
Він миттєво зупинився, озирнувся до неї, раз- по- раз переводячи подих,
- Таню, ти не хитруй! Тож домовилися навипередки. Ми ж іще не прибігли на наше місце.
- От, який! Ти ж знаєш, що все перемагаєш, міг би так і не поспішати. Хай би дав мені, хоч одного разу виграти, - сказала протяжно, витираючи рукою спітнілого лоба.
В її смарагдові оченята потрапили сонячні промені, примруживши їх , схилила голову на бік й хитро позираючи, підкрадалася, наближалася до нього. Він опустив голову донизу,
- Ой, а й справді бачу розчервонілася не тільки на обличчі, а й ноги червоні, добре, що бриджі не намочила. А ну стій, давай я трохи розітру їх , відразу відчуєш тепло в ногах, а потім і зігрієшся. Ти так розпашілася, що й не скажеш, що промерзла.
- Ага давай, роса така холодна, наче з кристаликами льоду , ледь всміхнулася, намагалася приховати здригання тіла.
Лише якась мить і він носовою хустинкою,з її ніг витирав росу, , усміхаючись позирав на сяюче, від задоволення, обличчя. Від сонця кліпала очима, дарувала усмішку.
-Ну, що вже тепліше?! Гайда на вершину пагорба! - весело сказав Іванко і вже коли побіг, на ходу крикнув,
- Гайда, доганяй! Звідти краще видно річку!
Сполохані птахи загомоніли на весь гай, деякі вилітали з кущів, поспіхом губилися між дерев. Раптово, на березі закувала зозуля..
Вона підняла голову, тицяла вказівним пальцем догори,
-Ваню! Стій! Дивися, я бачу зозулю! Величенька пташка, поглянь яка! Сіренька, в чорно - білу смужку, така гарненька!
Вона не побігла за ним, йшла не поспішаючи, озиралась навкруги, любувалася казковою чарівністю природи. В сонячних променях, трави в росі виблискували, переливалися веселковими кольорами. Радо, глибоко вдихала свіже повітря, насолоджувалася його пахощами, йдучи, любувалася природою.
Іванко, чорнявий хлопчисько, вищий за неї майже на голову, вже стояв біля старої берези, чекав на неї..
- От класно, правда?! Як добре, що є куди поїхати, позаду школа, тепер суниці, полуниці, канікули, краса! –голосно сказав , обійнявши дерево двома руками.
Таня знаходилася вже зовсім близько, підтримала розмову,
-Ага, а потім, черешні, пізніше шовковиця, яку я обожнюю….
- Ну, що - що , а це я добре пам`ятаю, які в тебе уста були чорні. І не тільки, а майже все обличчя, - хіхікнув й хитро позирнув.
Вона зверхньо зміряла його поглядом, голосно випалила,
-Ой - ой, держіть мене, бо впаду, як пригадаю, який ти був!
Тихіше продовжила,
- Можна подумати ти був чистесенький, я вже не кажу за білу майку, що була на тобі, яка стала вся фіолетова. Пам`ятаю, як я потім намагалася її випрати в річці та все було марно….
- Бач, яка хитра! Так тож сама мене на дерево послала, то я й поліз! Хочу отих, спіліших! Он там їх більше! Підскакувала, задоволено тицяла пальцями.… Пригадай, як все було…. А вона і правда в тому році гарно вродила, де було не доторкнуся, то вже роздавив, - вирячивши очі, наче виправдовувався перед нею.
Поблизу берези - вона присіла на траву. Далі пагорб різко спускався донизу, а, ще нижче ріс густий темно зелений чагарник і по самому краю де – не –де ледь виднілося зілля, воно ледь світліше, росло по самому краю берега річки. Вона, то вужча, то ширша, тягнулася далеко між пагорбами й лісом. Здалеку здавалася в легкому тумані і вже з обох сторін,зовсім ховалася між темних дерев.
Він поспіхом присів біля неї,
- Ну, що, як там закінчила третій клас, сімки є?
- Таня хитро очі повела догори, всміхалася, розставила руки в різні сторони, наче злегка потягнулася,
- Ха! Я ж не ти! Тільки одинадцять й дванадцять в табелі маю!
- Ти не ображай мене, - раптово набундючився, перебив її.
Відкопилив губу, опустив голову донизу й трохи замислившись продовжив,
- Так тож був той рік, а тепер мені в четвертому класі предмети більше сподобалися, я старався…. До речі, без сімок, а по літературі навіть одинадцять маю.
Поглянув на неї,
- Мені батьки планшет купили за те, що я став краще вчитися.
- А мені пообіцяли на день народження! Це ж кругла дата – десять років! Думаю додержать слова, отримаю подарунок. Бо в мене старий телефон, це тато свій віддав, він зовсім простий, нікудишній, немає доступу до інтернету.
Іванко різко піднявся, обома руками схопився за стовбур берези. Намагався залізти на дерево, звичайно йому довелося напружитися, зібрати всі сили й йому це вдалося зробити. Спромігля піднятися вище, десь на пів метра, а можливо й більше, махнув рукою,
-О! А ти бачиш? Дивися там біля річки на кладці бачу наших батьків, рибалять. Значить на обід будемо мати юшку.
Відразу, ледь розчервонілий, зіскочивши з дерева нагнувся, підставив спину,
- Спробуй стати на мене! Давай! Ти ж не боягузка! Хапайся за дерево. Тільки добре! Не бійся, я сильний, втримаю.
Вона всміхалася, але боялася наважитися. Обійшла кругом нього, дивилася навкруги, на дерево, з острахом поставила ногу на спину,
-Ну, що ж тоді терпи - кажеш сильний!
- Так я сильний, бо щодня займаюся фізкультурою, - відповів крехтячи,обома руками впирався в коліна.
Ледь тремтіли ноги та Таня стояла на спині, міцно трималася за дерево. Крутила голову в різні сторони, нарешті зосередилася в сторону, де побачила кладку, на якій сиділи їх батьки.
Погляд припав донизу пагорба, побачила сині квіти. На мить забравши руку від дерева, махала нею в сторону і радо закричала,
- Ой, сокирки, сокирки! Он там, трохи нижче! Яка краса! Ото б дістати….
Той крик відлунням поплив вдалину над річкою. Швидко з острахом злізла зі спини. Від радості підскакувала, як на пружині, розчервонілася, в її очах з`явилися блискавки, задоволено дивилася на хлопця.
- Дякую! Так вище, більше видно! Красивий краєвид! Бачила наших біля річки. А тут біля пагорбка, зовсім близько сокирки, ти б бачив , там їх так багато! Прямо килимом ростуть, правда трохи обрив та здається можна дістати.
Йому здалося, що вона схожа на красиву рожеву троянду. Ніжно глянув на неї, на його обличчі розпливлася усмішка,
- Сідай, давай трохи посидимо, подивимося на все, що довкола та й будемо повертатися. Напевно наші мами вже на на сніданок виглядають, ще й батьків треба з рибалки забрати.
Вони присіли на траву, ледь спустивши ноги донизу. Іванко продовжив,
- Я обіцяв, що довго не будемо. А пізніше, ще прийдемо сюди. Сьогодні на дачах відпочиваючих мало, а суниць багато, ще встигнемо наїстися і завтра ж ще вихідний, тож час є.
Нахиливши голову в бік, вона хитро, примруживши очі, подивилася на нього,
- А сокирки… Я так хочу букет цих квітів…. Вони ж красиві, хай би в моїй кімнаті в вазі стояли, я б ними любувалася.
Він трохи замислився й різко встав,
- Ну гаразд, я зараз спробую.
Він на сідницях почав легко з`їжджати донизу, щоб вгледіти ті квіти,
- А бачу, бачу їх…
Вона, ставши на коліна, обперлася ліктями на землю, слідкувала за ним. Не поспішаючи, він трохи спустився, раптом під ним поїхала невеличка купа землі. Вже зосереджено тримався за траву та раптово вирвав її з корінням й зненацька, неподалік падав разом з нею. Та вмить затримався на великій грудці глини, що тирчала, як трамплін. Заболіло стегно, напевно від грудки - подумав хлопець. Та намагався від болю не скривитися, це приховати від неї. Таня ж, від страху за нього, вирячила очі,заціпивши губи, трималася обома руками за голову. Розхвилювалася, сварила себе в душі, от дурепа, навіщо попросила, що тепер буде?
Та він таки спромігся дістатися до квітів, лежачи рвав їх у букет і вже з усмішкою до неї,
-Так, а тепер треба думати, як вилізти, щоб далі з обриву не впасти. Давай не поспішаймо, я зараз все довкола огляну, за що краще можна схопитися.
На жаль на очі нічого не попалося, щоб він втримався. Вже лежав на спині, розмірковував, що робити, як бути далі?
-Агов! Ваню, чого влігся? Я тобі зараз допоможу, зачекай! - гукнула вона.
Не встиг й слова сказати, як вона почала обережно спускатися вниз та раптом підсковзнулася, зачепила коліном випуклий кусок глини, відчула біль, по нозі потекла кров. Зіщулилася від болю та все ж втрималася рукою за траву й присівши - подала йому руку,
- Давай дотягнися сюди, якось та я тебе витягну! Тож не залишу тебе тут самого. Думаю разом донизу не гепнемося.
Вони декілька раз намагалися дістати один одного руками і нарешті їм це вдалося. Таня повернулася до дерева. Лише кілька сантиметрів догори й хлопець впевнено стояв на ногах, подав їй квіти, приклавши зусилля самотужки добрався до неї.
З мокрими від хвилювання лобами, з переляканими очима, розчервонілі, оглядали один одного, одночасно розсміялися.
Він помітив… в неї на правій нозі подерте коліно, з рани сочилася кров, повільно стікала донизу,
- О! Чого мовчиш? Болить? Зараз найду листок подорожника, покладемо зверху, а носовою хустинкою перев`яжу. Все буде добре! Ну поболить трохи, потерпиш. Ти ж не плакса, я зараз почекай!
Він різко зробив крок і відразу ледь помітно присів, відчув біль в стегні, вже йшов спокійно, не поспішаючи, в траві знайшов подорожник.
Вони поверталися додому…. Таня несла в одній руці букет квітів, а другою рукою трималася за Іванка. Вона намагалася не згинати коліно, щоб знову не потекла кров, а він ледь-ледь шкутильгав, боліло стегно. Та намагався йти так, щоб вона цього не помітила, весь час їй повторював,
- Не поспішай! Не поспішай! Обережно, щоб рана знову не відкрилася.
З пагорба, вони спустилися вдало та коли треба було йти знову на пагорб Таня зігнула ногу в коліні й зойкнула. Він зажав її руку,
- Боляче? Тут трохи йти залишилося, а там далі вже по рівній дорозі підемо. Давай хапайся за плечі, через цей пагорб я тебе перенесу.
- Ага, в тебе ж нога напевно теж болить. Я помітила ти скривився коли різко встав й шкутильгаєш трохи….
- Та ні, ні! Це я так схилявся, коли тебе підтримував, - заперечив і продовжив,
- Давай мені букет і хапайся, я ж сильний!
Ззаду обома руками обхопила його за шию, ледь повисла.Тихо, не поспішаючи крок за кроком, ніс її.
- Ну давай, вмовив, кроків двадцять може пронесеш,
- з усмішкою на обличчі шепотіла йому на вухо. Вона ледь торкалася землі лівою ногою, намагалася ставати на пальці, щоб йому було легше нести, рахувала кроки,
- Один, два, три, чотири…
На мить замовкла, щось бурмотіла собі під ніс,
Він, трохи запихавшись, запитав,
- Що ти там бурчиш? Не чую.
Вона доволі голосно хіхікнула,
- Битий небитого везе! Битий небитого везе! Пам`ятаєш казку « Про хитру лисицю і сірого вовка»? Мені колись читали. Ну, як я була малою, а тобі? Ти знаєш цю казку?
- Та ти можливо і хитра лисиця, та я не сірий вовк. Давай злазь, відчіпляйся, здається вже вилізли.
Розчервонілий, спітнілий, відійшовши в сторону, рукою витер змокріле чоло,
- На, тримай квіти, пішли, он наших на кладці видно! Ми майже прийшли…
Перевівши подих, запитав,
- Ще болить нога?
- Та трохи, давай будемо йти не поспішаючи, щоб не помітили, що ми обоє забились. А то наступного разу самих не пустять за суницями. А хустинку з коліна я зніму, вже ж не тече кров.
Повівав вітерець, приносив прохолоду, вода в річці рябила, переливалася, виблискувала на сонці. Де – не - де по воді йшли круги, інколи виринала риба й знову десь зникала.
Батьки помітили, як вздовж річки стежкою йшли діти. Коли підійшли ближче до них, Танін батько привітно глянув,
- О, дивися, з букетом! А коліно де вхитрилася подерти?
Донька схилила голову на бік, трохи здивовано до нього,
-О! Побачив! Та то я на рівному місці, на росі підсковзнулася.
Батько Іванка зміряв обох пронизливим поглядом, підтримав розмову,
- То не страшно, до весілля заживе!
Хлопець почервонів, хитро зирнув на Таню, всміхнувся, відразу, опустив голову, підтримав батька,
- Я теж так думаю….
- До якого, ще весілля…., -тихо пробурмотала Таня, продовжила вже голосніше,
-Пішли, вже давно пора снідати, мама сказала, щоб коли будемо повертатися, то вас з собою забрати.
Усміхнена, взяла хлопця під руку й весело,
- Ой! Ну пішли вже! Хай доганяють нас!
Вони йшли по стежці в сторону дач. Ніхто не чув про що Іванко розповідав дівчині та було видно, що щось говорив, бо розмахував рукою, то в сторону дач, то в сторону річки.
Батьки кілька секунд дивилися вслід, потім з усмішкою на обличчі, переглянулися. Батько Іванка ледь покачав головою,
- Таке воно життя….. Хто знає, можливо і посватаємося, час покаже….
І забравши вудочки, чоловіки поспішили за дітьми …
12.06.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799869
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 28.07.2018
Біжать в майбутнє дні, листаючи буття,
Мов перегортаєм книгу свого життя,
Де є й прекрасні в замальовках миті,
а є сумні листочки, що і слізьми покриті.
А є і ті, що хочемо скоріш перегорнути,
Із книги вирвать, та про все забути.
Але із памяті минулі не зітреш помилки,
Не перегорнеш без них майбутнього сторінки.
А є й щасливі дні, та незабутні сині ночі,
Дитячий щирий сміх й веселі їхні очі,
Це все що гріє душу і серденько ласкає.
Це все, що у минуле що миті повертає.
Чи лиш у снах, чи як на фото глянеш,
Проскочить спогад і журба розтане,
Що пройдено в житті, даремно нам не далось,
З минулих помилок майбутнє усе склалось.
Все те що не зломило, нам більше сил додало,
Чого в житті навчились, лише б не пропало.
І не біда, що трішки старієм з кожним роком -
Стаємо ми мудріші із кожним новим кроком.
Біжать в майбутнє дні і нам їх не догнати,
Відмітимо закладку і сторінки листати.
А дещо занотуєм, важливе щось підкреслим,
Щоб потім нам не стерлись ці спогади чудесні.
Руслана Ліщинська-Солецька
12 липня 2018
ruslana679@gmail.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799135
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 27.07.2018
[i][b]Мільйони різних ваблячих акустик
Гучного літа радують мене.
І міні-глобус ранньої капусти
Й тонке баштанно-ніжне макраме.
Густе сплетіння пагонів ожини,
магічний порух крилець у джмеля.
В такі бо миті я така щаслива,
Мов від безсмертних рухів скрипаля.
І, поки осінь чорних клавіш - віття,
Не доторкнулась хмурим візаві.
Я медитую з музикою літа
І небу вдячна, що усі живі.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800411
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 24.07.2018
Ти хочеш знов моїх віршів гарячих,-
Від яких б’ється невгамовно серце?
Бажань пянких, солодких, нетерплячих,
Щоб закипало у душі озерце?
Ти хочеш, знов, пробудження кохання,
І почуттів високих злет... в безодню?
Ти хочеш мене, пристрасну, жадану,
Таку незвичну і таку природну?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800440
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018
НАС І НЕ БУЛО (На вірш «Нас вже не існує», автор Коток Оксана )
Чому ми зрадника так довго не впізнали,
Чому спектакль дійшов аж до кінця…..
Мужчина перед Богом клятву дав, хіба не знали,
Що зрада гірше смерті, крах на все життя!
Як жаль, людини серце ми не бачим,
Обов’язок «назавжди» світ байдужий не сприйняв.
Чому ми не навчились серцем відчувати
Де той, що від обіцянки ніяк не відступав….
Ще цар Давид у сиву давнину
Про вірних, відданих мужів говорить:
Такий від обіцянки не відійде, все одно,
Хоча й собі завідома на шкоду робить.
Як змізерніли ми в обіцянках пустих,
І слово наше важить небагато….
За дифірамбами, де слів ні щирих, ні простих,
Себе самих вже відучились поважати!
Псалом 15:1-5 (Пісня Давида)
« О Єгово, хто може бути гостем у наметі твоєму? Хто може жити на твоїй святій горі? Той, хто в бездоганності ходить, робить те, що правильне, і правду говорить у серці своєму. Він ні на кого не зводить наклепів, не чинить зла своєму ближньому і не обмовляє своїх друзів. Він відкидає негідників, а тих, хто боїться Єгови, шанує .Він не відступається від своєї обіцянки, навіть якщо це на шкоду йому. Не позичає він грошей під відсотки і хабара не бере, щоб невинного кривдити. Людина така ніколи не похитнеться».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799307
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 22.07.2018
[b][i]Липневий дощ, попри біду і лихо,
В калюжі кинув листя-якорі.
І так спокійно, так нестерпно тихо.
І так прекрасно в нашому дворі.
Сентиментальність неба сірі площі
Й будівель давню, давню сивину,
В сльозах небесних з радістю полоще,
Немов відлига - пролісок й весну.
Приємна хвиля на засмагу сонця,
На поріділу хлюпнула юрбу.
Й з'явилося в спітнілому віконці,
Від пальчика дитяче: "I love you".
А нижче: "Бог, тролейбусів рогатих,
Верни на мирні вулиць манівці ".
І падав дощ, а землю, мов плакати,
Розписували зривів олівці.
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799384
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 15.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2018
Засмаглий липень заглядає в лиця,
Сплітаючи із сонцем макраме.
І коники цвірчать, цвірчать в пашниці,
Мохнатий джміль збирає диво-мед.
Куштуємо дозрілі вишні з дички,
Що стрімко проросла окрай села,
А гіркота її - мала дрібничка
В коханні свіжий неповторний лас.
Укрилось небо килимом бажання,
Пливуть ванільні пілігрими хмар.
Цілуємось, як вперше, не востаннє,
Медовий, відчуваючи, нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799098
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Довіку народ не забуде
Крилато – літаючий спів,
Не стерти у пам'яті люду
Шедеври,перлини із слів.
Не зможуть нащадки забути
Дорогу народних митців,
Не бачити слово закутим
До віку, до згину віків,
Не знатиме мова загину,
Ні мряки сліпої,ні тьми!
Розвиньте її мов дитину -
Сідайте співати з людьми.
Розлийтеся морем широким,
В найдальший куточок зайдіть -
Маленьким і всім карооким
Віршами добробут несіть.
Народ буде Ваше співати –
Словами, що мову живить.
Не зможуть до Вас не ходити –
До моря струмочок біжить.
Вам випала доля щаслива
Побачити в кольорі все,
Сьогодні потрібен,крикливо -
Сіяч,Прометей і Мойсей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680506
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 12.07.2018
Віршована розповідь
Ходить котик біля столу
Похилив голівку кволу
Дуже хоче він ковбаски
Ще й бабусиної ласки
Вчора знає… Провинився
В молочко впхався, напився
Прямо з глечика, смачненько
Підкравсь нині теж тихенько
Хутко вкрав з столу курчатко
Коли снідало дитятко
Тож сьогодні, тихий –тихий
Та я знаю, дуже хитрий
З мишами, зовсім не друже
Ставиться, до них байдуже
Краще ж в ліжку полежати
Незалежність показати…
Вже потерся біля бабці
Взяв клубочок, що був в шапці
І давай всюди вганяти
Та й бабусю розважати
Певно м`яса він заслужить
Бо старенька його любить.
2014р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799018
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Лунала тиша. Лиш шепоти зірниць
Полохали розсіяні тумани.
А плачниця-- роса припадала ниць
Й сама землі знечулювала рани.
Земля стогнала, збруджена та рвана,
І важко дихали недужі груди.
Роса знімала ніжно і старанно
Ті болі, що удень завдали люди.
Та знову люто заревли снаряди
І зорі сипались додолу градом--
Війна відкрила смерті чорні ляди
Й вогнем дихнула і гарячим чадом.
У темну одяглась земля хустину,
Й ридає над синами-- не від болю.
Вони отут стоять за Батьківщину,
Боронять рідну землю й нашу волю.
Земля у неба знов прохає тиші,
Щоб в мирі цілу ніч шептались зорі.
Вона ж синів самих тут не залишить--
На чати з ними стане у дозорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798738
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 10.07.2018
[b][i]Не заскринив ніхто на сторінці
Мого серця, подію з життя-
Перейшла як дорогу я жінці,
Іншій жінці стезю перейшла.
Шпилька туфель, незмінна покора,
Блиск рожевий, дівочий секрет.
Слів забракло дружині цій вчора,
Затьмянів у дверя́х силует.
Її погляд заселфив картину:
Ситець плаття мого (не "Шанель"),
Як із вуст, мов з пелюсток жасмину,
Ти солодку збирав карамель.
Серце видало в ритм нетерпляче
Сотні жалібних раптом октав.
Чоловік він її, а, одначе,
У кавярні мене цілував.
Мить зірвала невінчану дату
Із життєвих, яскравих вітрин.
І, здавалось, вготовив розплату,
Навіть сонця - рудий апельсин.
Бо, опісля не бачилась з Вами
Але знаю, що в ролі змії
Я приходжу у гості ще снами
До дружини твоєї й сім'ї.
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798455
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Могутній птах із вільними крильми
Й широкою, як степ, душею,
Ніколи не подасться у найми.
Гордитись буде волею своєю.
Могутній сокіл, що до волі звик,
Не сяде в клітку, що скує свободу.
Могутнього в саванні лева рик
До панування кличе на своїй землі народу.
Безстрашний і могутній вепр дикий,
Що за дитя розі́рве на шматки.
І десь далеко чутимуться крики.
Коли на волю вепр побіжить.
Свободолюбний вільний той мустанг
Що в преріях ширяє без упину.
Для нього не відоме слово «пан»
І він не знає, як на когось гнути спину.
А вільний вітер, що ширя в степах,
Дає новий свободи-долі подих.
Та квітка розквітає у садах.
А їй на шию накидають зашморг.
Бо знає, що росте в неволі.
Красою пану прислужити має,
А пані викидає у траву, недолю.
Пекуче сонце квітку цю вбиває.
Народе, що до волі прагне,
Що пута розривати вміє.
Ніхто тебе, крім тебе, не зодягне.
Ці образи для тебе не чужії.
Твої герої, що у вічності святій,
Властивості усі ці також мали.
На смерть стояли на землі своїй.
Безстрашно, гордо у бою вмирали.
Щоб жили ми, спокійно жили.
І дихали на повні груди.
Своїм повітрям і під своїм сонцем.
На віки-вічні, завжди й всюди.
22.01.2016 р. © В. Загрійчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788451
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 10.07.2018
Кохання - мов скрипки струна,
Заграла у ранішній тиші.
В альтанці твій келих вина,
Мої недописані вірші...
А щастя в оселі живе,
До себе обох пригортає.
Дарує кохання своє,
Луною в повітрі літає.
І навіть як лист упаде
І осінь до нас завітає.
Кохання тепло віднайде,
Бо затишно тут, воно знає.
Сніжинки на землю впадуть,
А іній покриє волосся.
Кохання не змерзне, бо тут,
Омріяне щастя є й досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798429
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 08.07.2018
Ой, пускаю віночок, пускаю.
По воді хай пливе, по воді
І милого мені хай шукає,
Щоб підняв той вінок в бистрині.
Хай у руки візьме, в свої руки,
Принесе він мені й дасть мені.
В нас не буде ніколи розлуки,
Хай пливуть в синю даль дні сумні.
Повінчає хай нас, повінчає
Ніч Купальська, Купальськая ніч.
І назавжди обоє рушаймо,
Від сьогодні, ми долі навстріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798438
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 08.07.2018
Колись до неї я прийду,
Бо на усіх вона чекає.
Сама дорогу віднайду--
Тут ще ніхто її не знає.
Прове́ду поглядом німим,
Де сонце ляже спати,
Й на першу зірку подивлюсь —
Вони дорогу мають знати.
Пройдусь по піднятій пилюці
Шляху небесних чумаків
І по розквашеній багнюці
Під світлом тьмяних ліхтарів.
Забуду радість, біль і тугу,
Забуду все, що тут пізнала,
Забуду чорні й білі смуги,
Із чим ішла й що обминала.
Залишу всім благословення,
Хто йтиме стежкою сумною.
Попрошу щиро я прощення,
У тих, хто буде йти за мною.
Усе обірветься, як нитка,--
І не зв’яжу вузлом я міцно,
Не накладу на нього латку —
Й душа моя пізнає Вічність.
Колись до неї я прийду,
Та хай ще трішки зачекає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798255
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 08.07.2018
Я про тебе любий не забула,
Хоч і зустрічі такої не було.
Доля все життя перевернула,
Ти у місто повернувся, я в село.
В кожного життя в нас завертілось,
Доля кожного стежиною вела.
Може інколи тобі я снилась,
Може інколи в думках твоїх була...
Як мені хотілося зустрітись,
Пригорнутися до дужого плеча.
Почуттями взяти і відкритись,
Таємниче щоб світилася свіча.
Щоби падали яскраві зорі
І губилися у росяній траві.
Місяць стежку посріблив щоб в морі,
А під вікнами співали солов'ї.
Я про тебе любий не забула,
Ти лишивсь в моєму серці назавжди.
Молодість з часів наших гукнула
І осипала уже рясні сади...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798213
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 05.07.2018
Падали зорі із синього неба
Миттєво згорали у тиші нічній…
В хвилини ці загадати нам треба
Миру, щастя й любові у майбутті.
Падали зорі, а ми усміхались…
Палав у серцях, тих дарунків вогонь.
Пейзажем чарівним ми милувались,
Тримав у покорі любові полон…
Падали зорі, а ми цілувались…
Спліталися руки,… змикались в кільце.
В сяєві їхньому палко кохались,
У відблисках грало кохання міцне.
Падали зорі - ми щастям сіяли…
Кожна зірка – квітка надій й сподівань
Рясно в цвітінні жадання буяли…
І квітла земля від людських побажань.
Падали зорі, мов сипались перла
Закоханим прямо до ніг у цю ніч…
Лише рання зоря картину цю стерла
Незбагненну красу, що йшла сонцю навстріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797919
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 04.07.2018
Як пахне літо травами
Квітучими, духмяними.
На споришеві росами
І свіжими покосами.
Ще, вечорами тихими,
Зірками мерехтливими.
А вранці прохолодою
Від квітів насолодою.
Дощем, а потім свіжістю,
Промінням сонця ніжністю.
Черешнями достиглими,
І ранками привітними.
Ще грушами медовими,
Плодами кольоровими.
І цвітом липи в пахощах
Бджолиний спів тут в радощах.
І мальвами красунями,
Що вихвалялись сукнями.
Трояндами - царівними,
Ромашками чарівними.
Віночками дівочими,
Що на Купала є пророчими.
І колосом пшениченьки,
Водою із криниченьки
О, як усе це любиться
І серденьком голубиться!
Земля в красі пишається,...
A Літо цим втішається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798046
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 04.07.2018
Донбасу зЕмлі, стомлені й змарнілі,
Затьмарила від вибухів імла.
Серця людей неначе зледеніли
В очікуванні миру і тепла.
Бо ця війна, так підло розпочата,
Вбиває нації найкращий цвіт.
Чи є душа у того супостата,
Який за владу здатен знищить світ?
В страшному сні нам не могло наснитись,
Що ворог гострить проти нас мечі,
Що стільки крові може тут пролитись,
Яку віки змиватимуть дощі.
Земля здригнулася б від болю й горя,
Аби докупи всі звести жалі.
Кремлівскі утопились би потвори
В сльозах осиротілих матерів.
Ти вистоїш в двобої цім, я знаю!
Очиститься від ворога земля,
І воля запанує в ріднім краї,
І звільнимось від хижих пут Кремля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797709
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 04.07.2018
Затьмарила землю і небо покрила
Сріблястими зорями ніч.
Зі сходу на захід повзуть небосхилом
Мільйони палаючих свіч.
Пливуть вони дружно, мигають звисока,
Не сходять зі шляху ніде.
А з ними сузір'ям, завжди одиноким,
Велика Ведмедиця йде.
Далеко на Північ, проходить по небу
Маленька сестричка одна,
І з нею Великій зустрітися треба,
Та тільки не може - сумна.
Їх в просторі космос з своєї колиски
Розкидав ще зовсім малих.
Під розміром різним, горінням і тиском
Вирує життя своє в них.
Летять вони двоє, кружляють по колу,
По тверді своїй голубій,
І жаль, що не зможе Велика ніколи
Потиснути лапку Малій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797257
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 02.07.2018
Мріє зайчик про будинок
Та не з каменю й цеглинок,
А з добреньких корінців
І капустяних листків:
Чи салатових, чи білих –
Аби тільки хрускотіли;
Можуть бути і цвітні -
Аби лиш були смачні!
Мріє зайчик і про тин –
З помаранчевих морквин:
А чи жовтих, чи брунатних -
Аби тільки ароматних;
Із маленьких, чи великих
Аби тільки соковитих.
Мріє зайчик і про грядку,
Де б росла смачна кульбабка.
Деревій і конюшина,
І цикорій, і шипшина,
І люцерна, і пшениця,
Подорожник, і чорниці…
А ще хоче квітничок,
Замість квітів – бурячок:
Може бути і цукровий,
І столовий, і кормовий.
Чи рожевий, чи руденький -
Аби тільки солоденький.
Мріє зайчик, що й не спиться…
Та коли ж оте здійсниться?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794710
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 02.07.2018
Как хорошо быть женщиной любимой,
Встречая с милым каждый день рассвет,
Быть самой нужной и необходимой,
Ведь счастья бОльшего на свете нет.
Как хорошо быть женщиной желанной,
Свою судьбу с твоей соединив,
И радостью делиться несказанной,
Тебе на плечи голову склонив.
Как хорошо быть женщиной – загадкой,
Быть маленькою тайной для тебя,
Такой родной, таинственной и сладкой,
И греться у любовного огня.
Как хорошо быть женщиной Вселенной,
Палитру красок для тебя раскрыв,
И оставатися необыкновенной,
И чувствовать любовный твой порыв.
Как хорошо быть женщиной любимой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796824
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 02.07.2018
Спекотне втомилося літо
І знову полили дощі.
Все зливами рясно помито:
Дерева, трава і кущі.
Закрився весь цвіт у бутони,
Сховалися їх пелюстки.
Від холоду, мабуть, від втоми,
На землю схилились квітки.
І тут, у садочку вишневім,
Мовчить, не співає вже птах.
Дивись: ластівнята липневі
Обмоклі сидять на дротах.
Лиш вітер гуляє охоче.
Він так розходився навкруг:
Здіймається в небо й регоче,
Не бачить палаючих смуг.
Так плаче захмарене небо -
Хмарини пливуть звідусіль.
Нам зливи такої не треба,
Ми сонце чекаєм усі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797867
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Заспівай мені пісню козаче,
Розкажи про минулі часи.
Бож на струнах душа твоя плаче
І доносить сумні голоси.
Розкажи про нелегкую долю,
Про походи і битви свої.
Про приниження і про неволю,
І як гинули друзі твої.
Заспівай мені пісню козаче,
Щоб душа стрепенулась від слів.
Їй не можна мовчати, інакше
Непобореш своїх ворогів.
Хай почують і доли, і гори,
Як боролись за правду святу.
Як у небі світилися зорі
І ховались тумани в траву.
Заспівай мені пісню козаче,
Хай полине вона на весь край.
Хто почує її, той заплаче,
Сколихнеться березовий гай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797884
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
[i] …Старі дуби
у сивому тумані
бентежать, певно,
душу не одну…[/i]
[i][b]Олена Жежук[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/ibHNIYSsFnE
[/youtube]
[i][b][color="#077a65"]Блукала Мавка
в лісі, як в тумані,
Поміж дубів – свого вона шукала…
Та стріла не жаданого – шакала!
…О, ця цнотлива невідь!
О, омана!
«Дуби – мов люди…»
Та за них сильніші,
Бо непідвладні вітровій стихії…
О, як тих мавок красно розумію,
Що втрапить норовлять
в дубові ніші!
...Дубіє тіло,
та не фібри серця –
Сильніші у дубів фібриногени,
Як правота і праці Орігена*,
І чистота...
І фібри милосердя...
І в час, коли
у груди втрапить смуток,
Не гріх, а шарм – з дубами подружитись
І спокоєм, й бентежністю упитись,
Відчувши в лісі
Вічності набуток.
…Блукала Мавка…
Поміж дерева́́ми…
Шукала втіху, а знайшла шакала.
А ви, читачу, долю відшукали?...
Чи то було із іншими,
не з Вами?
[/color][/b]
17.06.2018
_________
*Ориге́н Адама́нт –(185—254 рр н.е.) – грецький філософ,
прибічник ідеі апокатастасису ( в противагу апокаліпсису) –
кінцевого спасіння всього сущого. Стверджував принципи
реінкарнації душі і земного раю, сповідуваного Ісусом, але
замовчувані апостолами. За це і заплатив своїм життям.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796063
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 01.07.2018
[b][i][color="#7e10cc"]Навіщо самота в обіймах із чеканням...
Плаче тиша.
Коли мій спокій вкрав, то не карай мовчанням,
Бліднуть вірші.
А я ж до тебе звикла вже давно...
І після заходу завжди буде світанок
Любов жива.
Бо невигойні залікують в душі рани
Твої слова.
Ти сонечком засвітиш у вікно.
Ніяк від себе утекти чомусь не вмію
Болить душа.
Та у все добре збережу святу надію
В своїх віршах.
Коли б не ти не було б і мене.
На перехресті всіх думок посію віру
і доброту,
За мир на світі і в душі молитву щиру
Складу, святу.
Почуй мене, хай смуток промине.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797746
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018
Від помаранча сонячного тепло,
Лоскоче вії цедрою ласкаво.
Думками тягнемося, ніби стебла,
Одне до одного межи батави.
Колосся пізніх почуттів дозріло,
Їх ласкою спокус колише вітер,
Вплітається ліричність танцю Гріга...
З небес природний неповторний витвір
Дарує з ніжності бажань намисто,
Із поцілунків легких - дотик літа.
Джерела рідних душ напрочуд чисті,
Бо пізняя любов - напій елітний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797575
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 01.07.2018
Гаснуть зорі у туманній млі
І світанок грає на скрипці.
Чарівні, мелодійні пісні,
Соловей щебече берізці.
У сріблястих краплинах роси,
У блакитному піднебессі
Прокидається день у красі,
Верби горді, наче принцеси.
Відзеркалилось небо в воді,
Усміхнулося сонце ніжно.
Його промені ляжуть ясні,
На високії гори сніжні...
Враз піднявся меткий вітерець,
Закружляли в млина вітрила.
При дорозі зігнувся чебрець,
Бо у вітру велика сила.
Все прокинулось і ожило,
День дає нам свою пораду.
Б'є водицю смачну джерело,
Той хто вип'є всміхнеться радо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797706
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018
Розсіялись, густі тумани,
Летять, неначе дельтаплани,
Повсюди, хмари темно – сині,
Не стримані, вже при долині.
Розплакались, зовсім тихенько,
Все дощик, поливав гарненько,
Зростайте, трави шовковисті,
Земля ,уквітчана в намисті.
Хай сіно, буде для худоби,
Радіють, житу хлібороби,
Вбереться, в колосся пшениця,
Усіх, потішить паляниця.
…..
Бог ангелів, спустив із неба,
Бо в дощику, була потреба,
Чудовий, щоб вродив урожай,
Й розквітнув мій милий, рідний край!
Липень 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797751
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018
[color="#187ca1"][b][i]А я решила - это на века
Нас развела судьба под парусами.
Но миг единый... и твоя рука
И образ твой опять перед глазами..
Ладонь твоя мне не дает уйти,
Влечёт обратно с небывалой силой.
И разделить нам общие пути
Опять нельзя... опять невыносимо...
И это вовсе не самообман,
И не мираж в приветливой лагуне.
Ты мой любимый, мудрый капитан
На уходящей в рейс совместной шхуне.
А помнишь, раньше... там... на небесах,
Любовь для нас предрёк небесный знахарь?
Твоя рука, как ветер в парусах...
И я свою подам тебе без страха.[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797423
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Скажи чому, скажи куди, ти поспішаєш час?
Як птах летиш, нащо? Не запитаєш нас,
Ми осінь хочемо, зиму, весну,чи літо?
На гарний ранок, є надії, щоб світло,
Нехай щоб сонце, нам сяяло привітно,
На жаль, та час, швидко летить, непомітно!
Ну не, як осінь, не плаксивим це життя,
А щоб, як літо, квітло наше майбуття,
Ласкаве сонце, срібні ранкові роси,
Щоб прикрашали, не тускніли коси.
Й життя тихенькою, плинуло рікою,
Як ми йдемо, так, звичайною ходою,
Щоб мир усіх, й радість, ніжно огортала,
Як рідна ненька, в дитинстві сповивала.
Не спіши прошу! Я благаю, тебе час,
Життя, як вогник… ні, не хочу, щоб погас!
21.06.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797012
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 26.06.2018
Давай, всміхнися, біля моря ми,
Побачим хвилі, які плескають,
Ніжно шепочуть із берегами
Неначе чари, не відпускають.
Сонечко я́сне, купає промінці,
Вода прозора… блиском іскриться,
Рибка срібляста, вмить у схованці,
Хочу цим дійством насолодиться.
А десь звучить, скрипка Страдіварі,
І я спіймала, твій теплий погляд,
На серці радість, йдемо у парі,
Мені, так тепло, коли ти поряд.
15.10.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797011
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 26.06.2018
Коли жива любов - тоді живеш і ти
І сонця промені ласкають ніжні.
В душі таємно не розводяться мости,
Є літо - літом й зими білосніжні.
Коли жива любов - душа співа пісень,
Блакитний погляд - мов волошки в полі.
І линуть звуки ніжні з саду цілий день,
Літає вітер з гордістю на волі.
Коли жива любов - хмелієш без вина,
Чи можна ще в житті таке відчути?
І хоч роки спливли, з'явилась сивина
Ці почуття ніколи незабути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797200
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 26.06.2018
Келих звабливого вина
У келиху духмяного вина,
біль розчиню, що моє серце крає,
і може біль той у вині втоплю,
як же мені тебе не вистачає.
Може замало було в келиху вина,
я знов його по вінця наливаю,
і випиваю келих той до дна,
і відчуваю біль потроху відступає.
У келиху звабливого вина,
натомість спогад із минулого спливає,
далека Осінь і дружини сивина,
і знову біль, що в серці не вщухає.
У келиху зрадливого вина,
спливають в спогадах дощі і грози,
остання Осінь, що тобі була дана,
твої дитячі радості і сльози.
Та за які ж такі страшні гріхи,
мене покарано? Великий Боже!
Знову наповнюю порожні келихи,
хоча і знаю це мені не допоможе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760824
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 26.06.2018
Поплачь, моя милая доченька,
Пусть грусть из души прольется
Печальным летним дождиком.
Поплачь и радость вернется.
Не надо печалиться, мучиться,
Пусть время раны залечит.
Ничто, когда с Богом, не случится.
Молись, если трудно поверить.
Нам вера дает исцеление,
От всякой тоски избавляет.
Христово прими утешение,
Он с радостью всех принимает.
Поплачь, если сердцу так хочется,
Пусть грусть из души прольется.
Слезою земля пусть промочится,
Поплачь и радость вернется!
2017 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795834
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 26.06.2018
В самотнім запалі думок,
За які - часом я плачу
В безодні мрій і сподівань
Крізь вічність й далеч я лечу.
Несуть мене потоки ті
До витоків життя
Де у бездоннім склепі літ
Сховався сенс буття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796472
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 21.06.2018
Щойно небо світліло
По стежинці, по лужку
Чап чалап - хтось уміло
У сіренькім кожушку.
То повільно, то швидко
Тільки носик тирчить
Чомусь морди не видко
За мить спиниться,мов спить.
Як скручений в клубочок
Кожух - гостренькі голки
Він схожий на горбочок
Покотиться залюбки….
Хочу дітки, запитати
Хто любить мишей ловить?
Цього звіра, як звати?
Що довго зимою спить.
( Їжачок)
2010р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796088
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Плакала мати, ой, плакала,
Син повертався - не ранений,
Смерть їй у двері постукала,
Крик увірвався так жалібний.
Що ж ти накоїла, смертонько?
Біль замаївся датований.
Ой, обійми його, вербонько -
Холод війнув закатований.
Впали із неба краплиноньки,
Грізно вінчались із мороком,
Пила землиця сльозиноньки,
Дихало світло обмороком.
Світе огидний... неправедний,
Сина забрав - мого янгола,
День мій навіченьки вкрадений,
В ніч одягнулася віхола.
Мальвами, стиглими мальвами
Квітне оплакана душенька
Стежку приспано загравами -
Матері вічная мученька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796164
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
[b][i][color="#bf00ff"]Сходиночка за сходинкою
життя не стоїть - біжить,
А можна, я буду вірити
в добро і красу Душі.
Бо в світі несправедливому
так губляться світлі дні,
Сльозами Душа вмивається
і страшно тоді мені...
Хай віра в душі не міліє -
не зітреться хай доброта,
Хай любить душа і доброю
залишиться - просто так.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796027
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 18.06.2018
[color="#000dff"][b][i]Ось, випускний прийшов в ваше житття,
Надію дав ступить в майбутнє крок ,
У світле і незвідане буття,
Назустріч до омріяних зірок.
Бажаєм, щоб куди ви не ішли,
Вас зустрічали і назад чекали,
Щоб сподівання, плани всі і мрії
На дійсності реальністю ставали.
Щоб прагнули завжди ви до мети ,
І мчалися до неї без зупину
Хай вас усюди Бог оберіга ,
Даруючи чудову ясну днину.
Щоб завжди поруч був хороший друг,
Що вислуха, порадить, зрозуміє,
Які б незгоди не були навкруг,
Допомогти й підтримати зуміє.
Бажаємо терпіння і добра,
Здоров’я найміцнішого, як криця
Хай ангел щастя завжди поруч буде ,
Й не висоха натхненності криниця.
Ще хочу побажати у цей час
Ніч зоряну і росяне світання
Радійте, веселіться від душі
Бо це - у вас, дитинства мить остання…[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796061
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Під ніжну мелодію скрипки,
Звучали чарівні слова.
Торкалися руки до квітки,
Що в кожних словах ожива.
Пелюстки летіли додолу
Встеляли мов килим траву.
А скрипка виводила соло,
Коханий тебе я люблю.
В мелодії тій розчинився
Закоханий квітки букет.
В думках моїх знову з'явився
Знайомий мені силует...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796174
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Белая стая
Белая стая, белые птицы,
в небе осеннем, крик лебедей,
белая стая ночью мне сниться,
в стае как птицы души людей.
Белые птицы, крылья как руки,
в небо поднявшись, кличут вдали,
здесь нам, оставив горечь разлуки,
боль и печали грешной земли.
Белые крылья, как символ надежды,
но (Он) не услышал молитвы мои
белые птицы в небе как прежде,
и крыльями стали руки твои.
Белые птицы, как к вам подняться,
в небо, покинув бескрылых людей,
белые лебеди ночью мне сняться,
как светлые души невинных детей.
Белая стая летит, в небе тает,
и исчезает где-то вдали,
как мне безумно тебя не хватает,
и крыльями стали руки твои.
Белая стая, белые птицы,
в небе осеннем, крик лебедей,
белая стая ночью мне сниться,
в стае как птицы души людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731264
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 18.06.2018
Вільний переклад пісні композитора Ісаака Дунаєвского на вірші Михаїла Матусовського, "Шкільний вальс".
Завершується знов навчальний рік,
купаючись в квітковому цвітінні.
Прощається з дитинством випускник,
кружляючи у вальсі на подвір'ї.
Приспів
Летять літа, мов пташки полохливі.
Звучить прощальний дзвоник у стрічках.
Чомусь сльозинки котяться зрадливі,
а усмішка із сумом на вустах.
В минулому шкільні лишились дні
і перші, ніжні паростки кохання.
Чомусь кортіло швидше підрости
і ось лунає дзвоник уостаннє.
Приспів
Попереду складний життєвий шлях.
Круті підйоми, спуски і пороги.
Штурвал життя тримаючи в руках,
упевнено злітай до перемоги!
Приспів
Нехай чекають тисячі доріг,
до класу повертайся час від часу.
Шкільний зустріне з радістю поріг
під звуки незгасаючого вальсу.
Приспів
23. 05. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792912
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 18.06.2018
Біля ставу зозуля кувала
Раз за разом, весь час без упину,
Дівка парубка причарувала,
Він без неї не може й хвилину.
Стан гнучкий, молода, чорноброва,
Очі сяють, вуста пломеніють,
Ніжна, пристрасна і гонорова,
Всі під поглядом ніяковіють.
Ой, ви чари, звабливі дівочі,
Розтривожили хлопцеві душу,
Впали в серденько карії очі,
Каже: « Бути з тобою я мушу!».
Як же солодко серденько б`ється,
Як же хочеться з вуст тих напитись!
А дівчина жартує й сміється,
І нема куди парубку дітись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795140
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Лягає на плечі шаль росяниста,
За руку вечір веде у садок.
Напнуло вуаль на яблунях листя,
В гнізді десь схлипнув спросоння пташок.
Пливе зовсім низько небо імлисте
У клапті вати завивши зірки.
Спокійне затишшя йде по розхристі,
Душі торкнулась та часу ріки.
Огля́нулась мить в одвічному русі--
Світ помолодшав і ми разом з ним.
Зірки вишиває ніч на обрусі,
Довкруж здається все неземним.
Рука у руці і ноги у росах.
Ніч же яка! Дивовижна, хмільна!
…В обох вже давно зі сріблом волосся
Й бринить в нас спільна життєва струна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795997
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
В РОСЯНИХ ТРАВАХ ЗАЦВІЛИ РОМАШКИ
В росяних травах зацвіли ромашки
на зеленій долині забіліли біло -біло,
розпустили крильця ластівята пташки
радіють, сонцю і щебечуть пісню мило.
Н а крилах жайвора злітаю у поля...
вдихаю, у запашний аромат румянку,
купається в зеленім морі моя душа
зриваю, квіти плету віночок зранку.
За сонечком біжу в оксамитове літо,
де пломеніють червоні маки у житах
не відірвати очей ,як зашарілись квіти...
як заголубіли волошки сині у полях.
Замайорів, любисток ,чебрець рута м'ята,
зелений барвінок увінчав божу красу,
тут мріями квітне вродлива земля мати...
я заблукала, і додому стежку не віднайду.
Ясне сонечко прокладає міст до річки
де із синіх гір тече бистрий водограй,
хлюпоче до високого берега водичка
і соловейко несе пісню у небокрай.
У солодкі парфуми запашилось літо...
виткало барвистий рушник у Діброви ,
я поспішаю, де малина дозріла на вітті...
де столітні дуби тримають лісові хороми.
Збираю , ягоду малину у своє відерце...
пригощами смакую засолоджую уста,
і дивлюсь, як причепурилось озерце
білими ліліями немов мавка лісова.
Як добре, на волі іти стежкою у літо,
де сонечко зігріє тебе своїм теплом,
бджола медоносить на польовім квіту
коник стрибунець обнімає крилом.
Від спраги, п'ю чисту водицю із джерела
усміхається сонце зарумянилo щічки...
у казковий світ кличе птаху золота пора,
дарує, прекрасну мить до зоряної нічки.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795972
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Я до тебе спішу мій коханий,
Через поле іду навпростець.
Де ромашки, де м'ята духм'яна,
Де квітує так рясно чебрець.
Сонце ніжно цілує у щічки,
Вітер коси куйовдить мені.
А у мене усмішка на личку
І співають в душі солов'ї.
Незабудки і небо злилися,
У єдину всецілу блакить.
Ріки у береги розлилися
І роса під ногами бринить.
Я іду, я спішу мій коханий,
Щоб упасти в обійми твої.
Біль відійде, загояться рани,
Як уста доторкнуться мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795930
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Краплини дощові спадають пуантильно,
А сумніви рояться бджілками в душі.
І не дає щось спокою його прихильність,
Одна- однісінька ж чомусь в німій глуші.
Краплини дощові спадають пуантильно,
А він, жаданий, вже двері відчинив ключем.
Відчула трепет рук, кільце обіймів сильне,
Повільно літній дощ змиває сум і щем.
Краплини дощові спадають пуантильно,
Втамовуючи спрагу літнього тепла.
І вечір видався напрочуд ніжно-стильним,
І сумнівів не залишили дзеркала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795958
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2018
Намалюй мені крила з веселок, а може з метеликів,
Розпишись на вітрилах моїх, так чудних, кораблів,
Запроси мене в ніч, знов квітучу, в восковій метелиці,
Відпусти в дні із мрій... із своїх неземних берегів.
Розкради наші задуми ті, що блукають насмішено,
Дожени пелюстками назбираних сутінків, хміль,
Поцілунки метеликів вп'ються у крила так грішними,
Де зберу їх, з веселками разом, в мій зоряний бриль.
Кину поспіль траву, заколисану вітром, на вулиці,
В ній весь світ кольорів - всі віночки, букети, квітки
І метелики зоряні, і веселки- пророчі розпусниці -
Мої крила земні, що сьогодні змальовуєш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793913
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 16.06.2018
Світанок... Пам'ятаєш наш світанок...
Мелодія дзвіночків чарівна.
Багрове сонце освітило ранок,
То було літо а в душі весна.
М'яка трава і запах конюшини,
У небі хмари наче баранці.
Мій дорогий, коханий і єдиний,
Моя рука лежить в твоїй руці.
Ми йдемо полем зустрічати сонце,
Волошки сині у моїх руках.
І вітряки млинів мов веретенце,
Холодну прохолоду дмуть на шлях.
Ось золотаві промені з'явились
І освітили неба синяву.
В твоїх очах іскринки засвітились,
Я в подарунок їх собі візьму.
І як букет проміння золотого,
Що гріє й ніжить у ранковий час.
На фоні хмар і неба голубого,
Назавжди в парі поєднає нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792877
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 16.06.2018
Ехал я полем.
Один ехал я полем, ехал я лесом,
Ехал я лесом со своим интересом.
Один ехал я лесом, ехал я полем,
Ехал я полем, да и был я им болен.
А поле в июне меня поманило,
Меня поманило, всего полонило.
Меня поманило зелёное море,
Зелёное море в безбрежном просторе.
Зелёное море кипит белой пеной,
Кипит белой пеной, не пахнет изменой.
Кипит белой пеной ромашково поле,
Ромашково поле, я тоже им болен.
Ромашково поле так пахнет травою,
Так пахнет травою и пахнет тобою.
Так пахнет травою, цветёт же до боли,
Цветёт же до боли ромашково поле.
Цветёт же до боли, играет со мною,
Играет со мною ромашка у поле.
Играет со мною девчонка Наташка,
Девчонка Наташка, сама как ромашка.
Сидел и страдал я, в ромашковом поле,
В ромашковом поле, Наташкой я болен.
В том ромашковом поле рвал я ромашку,
Я рвал ромашку и гадал на Наташку.
Рвал я ромашку и любил я Наташку,
Любил я Наташку, как эту ромашку.
Любил я Наташку любовью земною,
Любовью земною, что будет со мною?
С любовью земною, поехал я полем,
Поехал я полем и не был я болен.
15.06.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794738
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 16.06.2018
Троянда ніжна цвіла, буяла,
Вона любила, вона кохала,
У неі з серця лилися вірші,
Для неі сонце світило інше.
Для неі інші всміхались зорі,
Вона кохала його, до болю.
А він любисток, високий, статний,
Мріяв навіки з нею побратись.
Вона для нього, була святою,
Щодня троянду поів росою,
Троянда квітла і посміхалась,
З любистком ніжно вони кохались.
Вони співали, про роси пісню,
Для них було це кохання пізнє,
Вогнем світилось іхнє кохання,
В житті троянди воно останнє.
Вся від кохання вона тремтіла,
Віддать любистку любов хотіла,
Віддать любов свою, всю, до останку,
П"яніть від щастя з милим до ранку.
Та,-не судилось, тендітну квітку,
Зірвали руки людські, на втіху,
Зірвали квітку, і пелюстками,
Воду прикрасили для себе в ванні.
З любистку рвали зелені віти,
Щоб ванну пахощами заполонити,
Злились востаннє пахощі в ванній
Любові іхньоі подих останній.
. . .
І буде нова весна на світі,
І будуть нові троянди квітнуть,
Буде любисток біля троянди,
Лише не буде,між них кохання.
Даруйте люди коханим вірші,
Нехай не буде розлуки більше,
Даруйте вірші, даруйте ласку,
Лиш не вбивайте любов! Будь ласка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795278
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 16.06.2018
Сяє сонце над лісочком
Віє вітер під горбочком
Мов стрічка - пряма доріжка
Я дівчинка невеличка
Так, гарненько поскакаю
Тож, скакалочку я маю
Вмію добре, як зайчисько
Під лісочком, дуже близько
Уздовж килимом сунички
І співають тут синички
Соловейко теж співає
А скакалка почекає
Смачні ягоди, запашні
Доо вподоби усі мені
Тож суничок я скуштую
Щедре літечко відчую.
2010р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795332
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 16.06.2018
В твоих глазах увидел счастье
И отражение любви.
Пусть не постигнет нас ненастье
И будут солнечные дни.
В твоих глазах восходит солнце
И небо синее всегда,
И лучик нежный на оконце
-Твой взгляд. Счастливые глаза.
В твоих глазах увидел море
И в зной прохладой освежит,
И с плеч слетают словно горы.
Твой взгляд согреет, вдохновит.
В твоих глазах оазис счастья
Чудесной, нежной красоты.
В нём место есть любви и страсти,
И исполняются мечты.
В твоих глазах всегда лишь лето
И очень тёплая весна.
Но всё-же в них бывает редко
Зачем-то осень иногда.
Твои глаза магнитом манят,
В них утешаются сердца.
Они в любви, они не ранят,
Они прекрасные всегда.
В твоих глазах увидел душу.
В ней отражение добра.
Душа сказала:"Сердце слушай!
Пусть будет только красота!"
Я восхищён великой тайной
Разумной жизни на Земле.
Хотя в ней всякое бывает.
Есть место "вечной мерзлоте".
Глаза любимой укрепляют
Всегда на жизненном пути.
Порою даже воскрешают,
Когда тяжёлые вдруг дни.
Глаза, лицо, ты вся такая
-Из сказки фея наяву.
И это Женщина любая.
Всех воспеваю красоту!
И каждая почти Принцесса!
Свой цвет, узор и аромат.
Мужчина увлечён процессом
Познать загадочный Ваш сад!
Вам этот стих я посвящаю!
Мужчин умеете любить!
Добра-любви-тепла желаю!
Под мирным небом Вместе жить!
Май- июнь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795764
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 16.06.2018
Троє друзів розмовляли
(Всі недавно оженились,
Від весіль, і як гуляли -
Гарні спогади лишились).
-Моя Зоя, - Олег каже,-
Не дружина - просто мрія:
І на кухні, і у ліжку
До пуття зробить все вміє.
Усіх хлопців пригортала
(Не важливо, де навчалась),
Зате все опанувала
І тепер мені дісталась!
Тут Петро вступив в розмову:
-А я мріяв, щоб дружина
Розуміла мою мову
Й народила мені сина.
Мені з Олечкою, хлопці,
Пощастило, як нікому:
Розродилася нормально,
Вчора вже забрав додому.
Хоч знайомі ми півроку
(Люди кажуть, що це мало)
Достроково мені двійню
Олечка подарувала!
Прийшла черга до Миколи,
Який хоче похвалитись,
(Хоч казав, що він ніколи
Не наважиться женитись):
-Щодо вибору дружини
В мене була своя мірка:
Серед інших виділялась
Молода штангістка Вірка.
Еталон краси у мене –
Це моя нова машина,
Вибирав, щоб була схожа
З «Нивою» моя дружина.
Мало жерла, була скромна,
З виду щоб була красива,
Обережна, економна,
І щоб мала кінські сили!
Щоб усе тут розказати -
Не вкладешся у хвилинку,
То ж продовжили розмову
Наші хлопці вже у шинку.
За своїх дружин хороших
(Щоб не влізла тут коханка),
Пропили у шинку гроші
Й розійшлися перед ранком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795200
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 16.06.2018
Люблю я осінь… крики журавлині
Люблю дивитись в небо голубе…
Люблю узори ніжні павутини
Усе це заворожує мене...
Люблю я квітів пелюстки тендітні
Люблю як пахнуть ранки й вечори.
Люблю я сонця промені привітні,
Щасливий сміх малої дітвори.
Люблю пташиний щебет. спів у лісі
Люблю я краплі теплі дощові.
Люблю лелек в гнізді з гілок на стрісі,
Що радість й щастя в дім несуть сім’ї.
Люблю я темно-синій колір річки,
Люблю сади квітучі навесні.
Люблю джерела і малі потічки
В яких життя вирує десь на дні.
Люблю морозну зиму сніжно-білу…
Люблю малюнки взимку на вікні.
Люблю дивитись, як на диво- крилах
Несуть сніжинки посмішку мені.
Люблю усе, що бачу я довкола
Люблю людей, що не наносять ран.
Люблю усе, що дарувала доля
За це я вдячна Богу і Батькам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763547
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 16.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2018
[i][b]Ти потрібен мені-це не просто слова
Вони мають важливий зміст.
Зрозумій, що стою біля прірви життя,
Й лише ти - у майбутнє міст.
Тебе буду шукать, і чекати тепла,
Бо ж надія зникає остання.
Може я і діждусь, або знов помилюсь
І в сльозах потону до світання.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795413
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018
Дрижать у фарах липи при дорозі,
Росу скидають краплями вони -
Піднята двадцять шоста по тривозі
Газує, прогріває двигуни.
Ще трішки - і потягнеться колона,
Затихнуть в парку окрики солдат,
І вранці нагадає в гарнізоні
Про нас лише подряпаний асфальт.
Далеко, на палаючому Сході,
Чекають нас в обвуглених степах,
І вихлопом їдким від самоходок
Нічний туман в околиці пропах.
Ми знаємо - чиїсь погаснуть зорі,
Не кожен з нас повернеться з війни,
І знає ворог - смерть блукає поряд,
Коли у нас заводять двигуни.
Нехай щастить. Вперед бригада, з Богом!
Без зайвої жіночої сльози
Зникає замикаюча за рогом,
Під мирний стукіт крапельок роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793879
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 02.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2018
[b][color="#002bff"]Я хочу простого щастя,
Найкращого, тому що мого
Я хочу я палкого кохання
Щоби любить коханого свого.
Я хочу бути йому ідеалом
Щоб він мене голубив, розумів,
Щоб він для мене зорі міг дістати
І що завгодно ради мене зміг.
Щоб з ним я почувалася безпечно
Йому довіритися повністю могла
Щоб Богу дякувала за це щастя
Й до старості з ним в злагоді жила.
Але, якщо до мене ти байдужий,
То зразу йди, не псуй мені життя,
Поки ще я не втратила надію,
В високе, чисте, вічне почуття.
Якщо не маєш ти довіри
Й не віриш зовсім ти мені
Тоді вважай – 5 років тому,
Що я тоді сказала тобі – «Ні»
Ти визначся, чого ти хочеш?
І поруч себе бачиш ти кого?
І пам’ятай: я хочу щастя,
Найкращого і лиш мого.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794051
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 02.06.2018
Задзвенів ранком дзвіночок
Біжу радісно в садочок
Ой, що ж бачу, справжнє диво
Підійшла я несміливо
Він росинками вмивався
Мов до мене усміхався
Ой який, синій красунчик
Загубивсь, в ньому промінчик
Весь іскрився, засріблився
Води чистої напився
Як же гарно, коли літо
Бач, довкола - все розквітло!
Ось, налюбуюсь дзвіночком
Пройдусь квітучим садочком
Побіжу, я теж вмиватись
Буду з сонечком вітатись!
2010р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794076
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 02.06.2018
Який цей вечір у саду,
Духмяні пахощі ніжні,
Мені здається, я в раю,
Пісні лунають, пташині.
Поведеш оком, чарує,
Листва зелена, аж блистить,
Голубів пара, воркує,
Джміль на дереві, сів, гудить.
І вітерець, повіває,
Медові пахощі ловлю,
Вже й півонія вітає,
Я кожну квіточку люблю.
І неймовірні почуття,
Душа здалося, літає,
Яке чудове це життя,
Мене теплом огортає.
Рідна земля, дяка тобі,
Щаслива я, тут у раю,
Мені так добре на душі,
Твою чарівність я люблю.
2015р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794077
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 02.06.2018
Вона пройшла повз тебе, зовсім поруч.
І хто сказав, що тут її уже нема,
Що повернула десь праворуч чи ліворуч,
Вона у всьому, що навколо, розцвіла …
Вона у цих чудових ніжних квітах,
Вона у втомленому від дощів бузку,
Вона роздягнута вночі, удень одіта
В весняних райдуг сонячну красу …
Вона туди далеко полетіла.
А що там? Там у неї цілий світ.
От тільки в тебе її світу вже немає,
Її неспокою, її стрімких орбіт …
Але ж чому так серце щось питає,
І поглядає в неспокійні небеса?
Вона у серці тому сховок має,
А у вірші живе її душа …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793679
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Морская ночь.
Солнце заревом красным садится…
Вкруг, чернеет простор голубой…
Мне представилось, с теменью слиться
И парить над пучиной морской.
Золотистую солнца дорожку
Серебрит окаянная ночь,
Призвала на подмогу подружку –
Извести благодатную… прочь.
Как вуалью, накрыла прохлада,
Серебром засверкал небосвод….
Миг прелестный: парад звездопада
Отражается в зеркале вод.
В эту ночь, мои мысли трезвеют,
Холодеет, в тревоге душа...
В полном мраке...одна только греет,
Так весною Звезда хороша.
Среди волн, словно путник в пустыне,
Увлечённый: и сильный, и горд!
Коль, Полярная светит доныне -
Возьмём пеленг, стремлённый на Nord.
Угол, даст нам дорожка ночная,
В перекрёстке с Полярной зарёй,
И на карте лишь точка немая...
Моя жизнь заколочена в ней.
Не страшна нам ночная прохлада,
Не боимся мы чёрных теней.
В нашей жизни: любовь и свобода –
Предпочтение дерзких друзей!
______
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792921
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 28.05.2018
А ти пиши мені, пиши,
Нехай у серденько вірші
Моє заллються найп"янкішим хмелем.
Хай зап"яніє голова,
І всі несказані слова
Прилинуть ластівкою в снах до мене.
А ти пиши мені пиши,
Бальзамом будуть для душі
Найпотаємніші думки, -ці вірші
Я прочитаю, усміхнусь,
До тебе серцем пригорнусь,
Мені не треба вже нічого більше.
Мене п"янять твоі слова,
П"яніє зразу голова,
І серце рветься у політ, щоночі,
Так хочу я тебе зустріть,
Коханням серденько зігріть,
І від кохання пломеніть, -так хочу!
А ти пиши мені, пиши,
Зізнанням будуть хай вірші,
І заспівають солов"і у гаю,
Тобі відкрию душу я,
В гаю, з піснями солов"я,
Почуєш в віршах ти моє "кохаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792524
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 20.05.2018
Перші вірші тобі присвячую,
Що лягають рівненькою стрічкою.
Спілкуванням тобі завдячую,
В день ясний, навіть темною нічкою.
Жду, й не знаю, ким стану я:
Твоїм ангелом, чи напастям?
Ми складемо нову мозаїку
Може відчаєм, може щастям.
Може другом, а може ворогом,
Може просто забудеш як сон…
Або довго тебе чекатиму,
У наш дім до своїх вікон.
Може радуєш, може зраджуєш,
Може серце сльозу проллє,
З переляку я долі дякую,
Що такий ти у мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792291
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 20.05.2018
Ти прилетів метеликом до мене,
Торкнувся ніжно шовковим крилом.
Розслала покривало нам зелене
Весна й накрила нас своїм теплом.
Рожевий цвіт у яблуневім саді,
Довкола мов хурделиця кружляв.
Яскравий килим, квіти на леваді,
Хмарини вітер в стайню заганяв.
Стежиною біжу тобі на зустріч,
Довкола линуть пахощі бузку.
В моєму серці ти зімною поруч,
В щасливий день й годиноньку важку.
Впаду в обійми, ніжно пригорнуся,
Скажу тобі... найкращий в мене ти...
Трояндою до тебе усміхнуся
І буду все життя тобі цвісти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792456
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 20.05.2018
А дні ідуть.
А дні ідуть, минають знову,
Моїй журбі краю нема.
Бо без любові, без любові.
Прийшла печаль, прийшла сама.
А за вікном холодний вечір,
І на душі згаса вогонь.
Не обійму тебе за плечі.
І не відчую жар долонь.
Та пам’ятаю, пам’ятаю,
Цілунок губ твоїх п’янкий.
Тебе згадаю - серце краю,
Лечу до тебе, в час такий.
А дні ідуть, проходять ночі,
Моя надія, не проста.
Я хочу бачить твої очі.
І цілувать твої вуста.
00:25.25.12.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790378
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 14.05.2018
Весняний ранок, тихо так і ніжно,
В повітрі пахне прохолода ще.
Хмаринки наче вата білосніжні,
Мурашка причаїлась під кущем.
Роси краплини впали дзвінко з листя,
На вже зігріту сонечком траву.
Із цвіту яблуневого намисто
Дерева прикрашає наяву...
Урок розпочала сім'я пташина
І соло вивів батько - горобець.
Для них ця пісня у житті єдина,
Цвірінь - цвірінь і пісенці кінець.
Розмаєм травень увірвався радо,
Волошки у дарунок дарував.
Кульбабою покрилися левади,
А вітер вербам коси розплітав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791617
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 14.05.2018
Весняний ранок, тихо так і ніжно,
В повітрі пахне прохолода ще.
Хмаринки наче вата білосніжні,
Мурашка причаїлась під кущем.
Роси краплини впали дзвінко з листя,
На вже зігріту сонечком траву.
Із цвіту яблуневого намисто
Дерева прикрашає наяву...
Урок розпочала сім'я пташина
І соло вивів батько - горобець.
Для них ця пісня у житті єдина,
Цвірінь - цвірінь і пісенці кінець.
Розмаєм травень увірвався радо,
Волошки у дарунок дарував.
Кульбабою покрилися левади,
А вітер вербам коси розплітав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791617
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 14.05.2018
Яка чарівна мить! ... Душа Зорі тріпоче,
Неначе серденько у юності дівоче...
На зустріч милого, хвилюючись чекала...
Закоханим Ніч-фея бал подарувала.
Сіяли ніжним блиском в панни диво–очі,
як зорі прикрашали Небо серед ночі
Гаптують оксамит красуні-міріади...
На скрипках цвіркуни виводять серенади...
Лише сховалось ясне сонечко за обрій,
З'явився у яскравім спектрі пан хоробрий.
Зустрілись погляди, як блиск ілюмінацій...
І зазвучав спів Ангелів, мов гул овацій.
Меж почуттям їх в небесах не має...
Цих поглядів коханих небо не ховає.
У парі красень Місяць з ясною Зорею
Створили чудо-галерею над Землею.
Лише як сонце поцілує її зрання,
День в оксамит сховає Всесвіту кохання.
Тому любов людська при зорях розквітає,
Бо почуттів зразок в нічному небі сяє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791538
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Ніхто в житті не знає долі наперед…
З ким вірність жде, а де чекати зради…
Хто стане другом нам, хто радість відбере,
а хто у час сумний додасть розради.
Хто знищить все прекрасне… Хто усе віддасть,…
розділить хліб, і слово тепле скаже.
Хто руку допомоги в час важкий подасть,
а хто й в простій пораді нам відкаже.
З ким почуваєшся самотнім і чужим,
Кому відкриєш легко серце й душу…
Або ж усе життя своє живеш із тим,
кого не любиш, а терпіти мусиш.
Ніхто не знає, яку маску одягне,
І що де жде, блукаючи цим світом…
Кого удача всюди, й успіх посягне,
а хто за гріх зів’яне пустоцвітом.
Таке людське життя: одним завжди щастить -
біль, горе і страждання - мають інші.
Одним - за справедливість завжди вічний бій,
а де - хто і брехнею є мудріший.
Так живемо на цій святій своїй землі
І в благодаті, радості і в злості…
Грішим, як недосвідченні і молоді,
Забувши те, що ми на ній лиш гості.
Ще помилкам чужим ведемо справно лік,
а про свої не хочемо і чути…
Та рідних, друзів ображаємо весь вік,
не боячись страждання від покути.
Там де кричати треба, довго мовчимо,
А інколи і по святинях топчем…
І перед сірістю ми трусимось давно
Хоча красиво жити усі хочем.
Ми в розпачі, коли не досягли мети
Наше життя у суєті нестримній…
Дивись, воно пройшло... І ми уже не ті,
Бо за вікном звучить наш вальс осінній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791174
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Біля вікна зацвів бузок,
Вишневий й вишня біла.
Мов наречену у танок,
Він запросив несміло.
Як нахилилися вони,
Сплелися їхні віти.
Пахучий цвіт впав до землі,
Був в вихрі з ними вітер.
Як цілувалися вони,
Солодким поцілунком.
Летіли пахощі весни,
У серце ніжним трунком.
І сонця промені ясні,
Їх ніжно зігрівали.
Дощі вмивали їх рясні,
Вони ж все танцювали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791424
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Розквітла яблуня в саду -
Травнева ніжна наречена.
Тебе на зустріч з нею жду…
Нам дасть вона благословення.
П’янить весняний цвіт ранет
Пелюсткам білим усміхаюсь…
Повсюди бджі́лковий сонет…
В його мелодію вслухаюсь.
Душа співа з ним в унісон,
Акорди щастя линуть в серці…
Пейзаж довкола, наче сон…
В думках - звучить кохання скерцо.
Нас подих вітру огорне,
Тепла додасть в палких обіймах,
А в серце сонце зазирне…
[b]Кохання в яблуневих римах.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790486
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 07.05.2018
У неї райдуга злітає за плечима,
Неначе променем засліплює очима,
Дотик руки легкий мов подих вітру,
Людського почуття змішала всю палітру …
Тепер уже то холод, то пекуче сонце,
То [b]сон[/b] удень, то сум’яття ночей,
Можливо це було усе й не конче
Потрібно для цього́ [b]дощу[/b] гостей …
Почався як гроза, як буревій,
Його чіпати не дозволь, не смій,
А потім раптом спокій і печаль,
За тим неспокоєм страшенний жаль …
За тим вітрищем і за тим вогнем,
Якого не здолав сердечний щем,
За тою публікою чи за сценою такою,
Що виявились явором й вербою …
А так здавалось, що там стільки люду,
Там стільки галасу, людського пересуду,
Насправді тільки двійко втомлених дерев.
Регоче у кутку камінний лев …
Де ж та реальність взяла ті ключі
Відкрила двері в грози і дощі,
Відкрила очі в ночі й буревій
А ти їй кажеш: то чуже, не смій?
Занадто вже тієї простоти.
Може і зручно, але з цим не йти,
Не бігти, не летіти стрімголов.
Ти думав дощ, а то зайшла любов …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790723
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Якби ти знала, моя кохана,
Ота єдина, ота жадана,
Ота, єдина у цілім світі,
Як хочу серцем тебе зігріти.
Як хочу рядом бути з тобою,
Ні, не в Парижі, десь під вербою,
Нас заховають вербові віти,
Й найщасливіші у цілім світі,
Вуста зіллються у поцілунку,
І зап"янієм, немов від трунку ,
Веселка в небі над нами буде,
Цю зустріч нашу, ми не забудем.
В такі хвилини, не треба Раю,
Відчуєш серцем, як я кохаю,
Відчуєш тілом моі долоні,
Враз почорніють у мене скроні,
І заспіває душа піснями,
Моя єдина, моя жадана,
Плекаю в серці своім надію,
Про зустріч нашу, і в снах я мрію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790736
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018
[b][i][color="#0f4b9e"][color="#e32822"]С[/color]-пинився час, неначе впав у жерло,
[color="#e32822"]Х[/color]-олодна шаль лягає на плече.
[color="#e32822"]О[/color]-сь тут… десь тут... твоє кохання вмерло
[color="#e32822"]В[/color]-ідтоді біллю серденько пече…
[color="#e32822"]А[/color]-ле ж початок був таким красивим
[color="#e32822"]Є[/color]-ство палало в пристраснім вогні.
[color="#e32822"]С[/color]-кажи лишень, ти був тоді правдивим,
[color="#e32822"]У[/color]- почуттях освідчившись мені?
[color="#e32822"]М[/color]-оже я вдала бажане за дійсне,
[color="#e32822"]М[/color]-оже впадала в простір гарних мрій,
[color="#e32822"]І[/color]- ти вдавав свою любов умисне,
[color="#e32822"]Й[/color]-шов без бажань, бо я жадала дій.
[color="#e32822"]Т[/color]-и - далечінь, а солов»ї співають,
[color="#e32822"]Е[/color]-дем кругом, лиш нас у нім нема
[color="#e32822"]М[/color]-іж диких трав думки мої блукають,
[color="#e32822"]Н[/color]-а серці біль... і на душі зима..
[color="#e32822"]А[/color]- завтра знову темрява настане,
[color="#e32822"]Н[/color]-а небо вийде місяць молодий.
[color="#e32822"]І[/color]- вся печаль в отій імлі розтане
[color="#e32822"]Ч[/color]-и десь пірне в лагуні голубій.[/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790604
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Зустрілися у сплетиві доріг.
В очах любов і смутку караван.
Ніколи не прийду на Ваш поріг.
Чужому щастю не завдам я ран.
Навряд чи ми побачимось колись,
Бо недосяжні мрійні береги.
Я Вам не напишу ніколи лист,
Хоч полум*я іще горить жаги.
І зупинитись не попрошу час,
Що сиплеться, мов друзки кришталю.
Хоча щоденно думаю про Вас.
І серце ятрить блюз мого жалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790610
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Я поділюсь з тобою первоцвітом-
Скажи тепер- хіба ж ти не кохав?
Весни октави розляглися світом,
Де в полум'ї жаги наш час згорав.
І трепіт струн, і музика прощання-
Віддай скрипалю ту, останню мить,
Я морем відтанцюю все кохання,
Нехай душа у музики щемить.
Лиш музики струна єдина знає,
Тобі вона, я знаю, розповість,
Як тихо ніч розлуку заховає,
Оту розлуку, у якій ти тільки гість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790035
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 04.05.2018
Берег кохання.
Зеленіє берег, зеленіє,
Чиста річка в даль свою біжить.
А мої усі дівочі мрії,
Линуть знов до тебе, кожну мить.
Ти найкращий в мене, мій коханий,
Я тебе не можу, не любить.
І весь час чекаю, мій жаданий.
Щоб удвох, щасливо, в світі жить.
Тихий вечір, гарно біля річки,
Вже зоря вечірняя сія.
В моїх косах дві яскраві стрічки,
Щоб ти знав тебе кохаю я.
Повний місяць лиш мене голубить,
У душі співають солов'ї.
Я надіюсь, що коханий любить,
Та прийде до мене, в сни мої.
14:00.01.04.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790248
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
Я відкриваю серце для кохання,
Його зустріну з тисяч одного,
Мабуть, це нагорода за чекання,
Тебе люблю – не знаю ще кого.
Хай зараз вітер у дротах співає,
Хай дощ дарує струни із краплин,
Ти захистиш, зігрієш, приласкаєш,
Бо Ти- один, бо Ти такий один.
Як близько, дуже близько хтось блукає,
Шукає долю в іншій площині,
Як я – він помиляється, втрачає,
І всім, так як і я говорить: «Ні»
Я мушу Тебе любий дочекатись
Торкнутись до майбутнього свого,
Тобою милуватись і пишатись,
Любити вічно тільки одного.
2008 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790231
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
Ти котиш, Дніпро, свої води лісами,
Степами південних рівнин,
І все пережите тобою з віками
Ти знаєш, Славутич, один.
Давно, в льодовик, твоє русло водою
Прорізала вперше весна.
І перші, на Північ, над юним тобою
Мисливські брели племена.
З'являлись народи і знову зникали
На сивих твоїх берегах.
Сармати і скіфи кургани лишали
І час їх розвіював в прах.
Ти ще пам'ятаєш Хорива і Кия
На хвилях своїх голубих.
Ти ніс їхній човен - і гордо твій Київ
На кручах стоїть після них.
Тут твій кошовий, Запорозької Січі,
Давав курінному наказ,
І мужньо дивився противнику в вічі
Із полум'я грізний Тарас.
Закований в кригу вітрами зі Сходу,
Не раз ти сповільнював хід,
А потім ламали бушуючі води
І в море виносили лід.
Ти гордо, Славутич, течеш без упину
Крізь простір і далеч віків,
Лиш хвилі грайливо в степах України
Б'ють в сивий пісок берегів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790243
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
Подаруй мені своє кохання,
Я його чекаю все життя.
Засвітилась в небі зірка рання,
Розгорілись в серці почуття.
Усміхнися місяцем до мене,
Срібним промінцем торкнись руки.
Я прийду у темну ніч до тебе,
Через міст бурхливої ріки.
Подаруй мені своє кохання,
Поцілуй мене коханий мій.
Солов'ї співають на світанні,
Розривається душа від мрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789848
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 01.05.2018
Тобі сьогодні, не написала,
Як завжди зранку, ніжного листа,
В душі напевно, сум відчувала,
Той сон наснився, мені неспроста.
Вікна навпроти, бачу цілуєш,
Часу зада́рма, ти не марнуєш,
І давно мабуть, з нею фліртував,
Мені болить, на жаль, не відчував.
Нехай в мобілці, картку я зміню,
Тебе назавжди, від дзвінків звільню,
Хоча під серцем пече і щемить,
Та все забуду, неприємна мить,
Тож хай до біса, все в вогні згорить!
02.09.2015р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789639
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Ой дівчино, дівчинонько, рожевії щічки
Підем люба, погуляєм, ми вдвох уздовж річки
Так вербиченька зацвіла, як та молодиця
Б`є джерельце молоденьке, цілюща водиця
Хай придасть вона свята та й силоньки доволі
Ой уста, твої медові, як квіточки в полі…
Вода в річці чиста - чиста, все ледь – ледь сріблиться
Чи за мене, підеш мила? Хочу одружиться
Заспівала пташка в лісі…Чи будеш моєю?
Хай життя, наше щасливе стане течією
Вік я буду, шанувати, сонечку радіти
Зчарувала ти красою, хай будуть в нас діти!
Над рікою місяченько, скоса поглядає
Козаченько дівчиноньку міцно обіймає
Очі ясно засяяли… І по небу зорі
Мерехтінням освятили, поєднали долі…
09.04 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789640
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Учора цвіт ще рано квітував,
Співали коло нього соло бджоли.
Зелений килим вранці білим став,
Пелюстки вітер піднімав угору.
Неначе впала з дерева фата,
Заплуталася у траві зеленій.
Пливуть хмаринки в небі мов літа,
Тікають в осінь де сумують клени.
З тобою ми зустрілись навесні,
Коли все розпускалось й оживало.
В коханні тихо признававсь мені,
А серце в ту хвилину душу рвало.
Неначе вчора любий то було,
Закрию очі і усмішку бачу.
Багато літ з тих пір уже спливло,
Яж відчуваю ту любов гарячу...
Лебідкою на зустріч полечу,
Поклич мене у день чи серед ночі.
І запали коханням знов свічу,
Щоб зазирнути у блакитні очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789676
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Шумлять берези з небом розмовляють,
У білій заметілі сад стоїть.
Довкола цвіт неначе сніг кружляє,
Ванілі запах - дивовижна мить...
І ми з тобою в білій заметілі,
Щасливі бо єднає нас любов.
І б'ється серце у гарячім тілі,
Неначе хоче вирватись з оков.
Весняний вітер коси розплітає,
Тобі моя кохана чарівна.
Коли у небі зіронька засяє,
Кохання в серце впустить нам весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788984
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Надворі сонце, птахи, співи,
Весна, мов дівчина, прийшла.
Ранкові роси, переливи
І квітка біла ожила.
Вона томилася під снігом,
Мов в’язень, в скованій землі.
Було приходили набігом
Дні теплі - ручечки малі.
Вони не мали дужу силу,
Щоб ланцюги усі порвать.
Лиш посміхалися безсило,
Та й йшли поночі горювать.
І от весна, і от потуга
В руках у неї з сонця меч.
Прийшла зі сходу, аж до Бугу,
Красуня з силою, мов смерч.
І ланцюги в струмки зібрала,
І розчахнула вікна всі.
І квітка ніжно заспівала
В ранковій звільненій росі.
Весна, як діва, вся в любові,
Тому і творить чудеса.
І доброта в її основі
Перемагає сили зла.
03.04.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785863
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Знала б молодість вчасно, як швидко мине,
То не втратила б жодну хвилину.
Не впустила жорстокість у серце своє,
Цінувала кохану людину.
В думах старість вертає в минулі літа,
Де ще молодість сповнена сили.
І якби все спочатку прожити змогла,
Багатьох помилок не зробила б.
Знала б молодість вчасно, що крім кольорів
Ще існують пастельні відтінки.
Не судила б завзято премудрості спів,
Золотої дійшла серединки.
Мала б молодість мудрість, а старість могла,
Протиріч не було б поміж ними.
У гармонії вдвох пролітали б літа,
Осягнувши найвищі вершини.
Має молодість - силу, а старість - знання.
В поєднанні вони є безцінні.
Хай сумісні надбання у вирі життя
Йдуть укупі в міцному сплетінні.
Знає молодість вчасно, що старість дана,
Щоб премудрості в неї навчиться.
Сива старість цінує, що йде не одна,
Що їй молодість в друзі дається.
Що вони нерозлучні, між ними лиш час,
Що стирає життєві картини.
Залишає лиш фото у профіль, анфас,
Тільки вчинки і справи людини.
Тільки б молодість знала, а старість могла...!
06. 04. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786264
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Він міг назвати міною снаряд
І зовсім був не схожим на героя,
Як підліток, зелений ще солдат,
Прикурюючий поряд після бою.
Новенького в обстріляній сім'ї,
Салагою прозвали його з жартом
І з фляги посвятили у свої,
Хоча не думали що буде вартим.
Давно було, а пам'ятаю як
Тодішній бій розкручував картину,
Як наповзаючий російський танк
Впритул уже обстрілював хлопчина.
Вони ішли - чотири по снігу,
Стріляли з кулеметів, а навпроти,
Нервуючи, піхоту на бігу
Від танків відсікала наша рота.
Завмер один і щезнув у вогні...
За мить, ще два роззулися на міні...
А той що поряд повз і на броні
Іскрили рикошети від машини.
І коли холод крався по спині,
Коли бувалих зрадила відвага,
Прицільно їхні прилади скляні
Впритул кришив короткими Салага.
Не впустить бій засліплену броню,
Ракета в нерухомий не промаже...
І чорний дим тягнувся від вогню,
Як стрічка ритуальна екіпажу.
Горів метал. Розносив вітер чад
І дух людський, горілий, після бою.
А зовсім поряд щупленький солдат
Нагар знімав з розібраної зброї.
І лиш в уяві бачився живий,
Угадувався в рисах на обличчі
Його далекий предок, кошовий,
Полковників скликаючий на Січі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786666
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Залиш мені ті, недописані листи,
У звої загадкового зізнання,
У ніч вдягни збентежені світи,
У час, коли горить сліпе кохання.
Спини мелодій зморену жагу,
Нехай проміння ляже на папері,
Останнє слово перелий в нудьгу-
Для неї відімкни холодні двері.
Я допишу все те, в тобі зачате,
Де кожне слово- зірвана печаль,
Де кожна мить- стежки нові початі:
Любов на двох і зоряна вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788796
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Люлі, люлі спи донечко
Моє сонечко маленьке
Подивись у віконечко
Вже заглянув місяченько.
Зірочки сяють яскраво
Дружно ніченьку вітають
До усіх діток ласкаво
Поцілунки посилають.
Казки теж з ними літають
Про ведмедика й лисичку
Все на світі вони знають
І про півня й рукавичку.
Про мишку, що в нірочці
Ту, сіреньку і хитреньку
Й про білочку на гілочці
Таку спритну, ледь руденьку.
Ще про курочку й яєчко
Старі раді, золотеньке
Доню спи - моє сонечко
Миле й ніжне, малесеньке.
Тож гарненько умостися
Послухай люба, ти мене
Закрий очі не барися
Казочка прийде й до тебе.
Люлі, люлі, спи донечко
Моє сонечко маленьке
Подивись у віконечко
Вже дрімає й місяченько…
29.03.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785292
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018
До мене ти всміхнулася весною
І ніжністю у серденько лягла.
Проміння сонця обвило собою,
В полон очима ти мене взяла.
Тендітний стан неначе у берізки,
Розкішні коси, мов листочків шовк.
Постава і манери твої світські,
При зустрічі отримую я шок.
А голос мелодійний, соловейка,
В волошках польових твоя коса.
Ти найдорожча у житті й рідненька,
Хай про кохання чують небеса.
Нехай вони розкажуть всьому світу,
Про ту палку не скривджену любов.
Нехай вони накажуть нести вітру,
Ті почуття у шелести дібров...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785173
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018
Згадається нераз те перше, не останнє...
І не було образ, було лише кохання.
Раділо небо нам і зорі посміхались,
У місячнім човні так радісно катались.
Де трави запашні і де дзвеніли роси,
Освідчувавсь мені й вплітав ромашки в коси.
І вітер чарівник літав поміж лісами,
Він мандрувати звик, він милувався нами.
Всміхалися уста і ніжно шепотіли,
Ти пригортав мій стан а почуття кипіли.
І знають трави лиш кохання таємниці,
Сплітавсь в вінок спориш і падали зірниці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784710
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 29.03.2018
О, ви - поети наші славні,
Вічні хранителі пера,
Пишіть ви вірші дуже гарні.
Натхнення вам всім і добра!
На крилах ви летіть Пегаса,
Сягайте аж висот Парнаса,
Де на хмаринах в небесах
Орфей на лірі виграває,
А Муза в гості зазиває,
Заглибитись в казкових снах.
Одична строфа - строфа із десяти віршів, римованих по схемі абаб вв гддг, застосовується в жанрі урочистої оди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782098
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 28.03.2018
Вирішила моя жінка
Тиждень десь перепочити,
А дітей і господарство –
Все на мене залишити.
Надивилась телевізор
(А в нас є дурні програми),
Що доводять різним людям,
Як погано всім без мами.
Тут машина підкотилась,
Мама всіх поцілувала,
Поруч з водієм вмостилась
І рукою помахала.
Скажу, друзі, стало пекло.
Що вперед у руки брати?
(З того часу кожен ранок
«Отче наш» почав читати).
За щось братись - треба вміти,
(Щоб так жити – краще вмерти).
Я не знав, що мої діти
За день можуть стільки зжерти!
Чогось стало їх до біса,
Бачу, правда, всі мої,
Хоч я був ще той гульвіса
(Може ще є десь в селі).
Пішла така дурна мода –
Вдома всіх нагодувати,
Ще й кожному треба в школу
Бутерброд приготувати.
Поки всіх дітей я зранку
В ясла, в школу розіпхав,
У хліві кнуряка клятий
Вже дві клітки розібрав.
Тут качки, індики, свині –
Верещить усе живе,
А недоєна корова
На всю вулицю реве.
На городі, бачу, марно
Прикладать якесь зусилля,
На картоплі, правда, чисто –
Жуки з’їли все бадилля.
Цілий тиждень в цьому пеклі
Я крутився, скільки міг,
Щось там здохло, щось пропало,
Не догледів, не вберіг…
Як дружині все вдавалось?
Проявити скрізь турботу,
До ладу усе зробити
І ще й бігти на роботу!
Принесу я мішок глини,
Попри балачки й повір’я
Виліплю я жінку-бюста
І поставлю на подвір’ї.
Це не Статуя Свободи
І не Батьківщина-Мати,
Але жінку-трудівницю
Буде бюст цей прославляти.
Нехай бачать усі люди
І моя дружина мила –
Цю найвищу нагороду
Вона чесно заслужила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784442
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Я видел много красивых женщин.
Я видел много красивых женщин,
Ну до чего Все хороши!
Любил я тоже красивых женщин,
Любил я сам, от всей Души…
Женщина красива – она как сказка,
Любить её ведь каждый рад.
И нам мужчинам её ласки,
Очень приятны, как любви водопад…
Женщин некрасивых не бывает,
Только в Душе должна быть красота.
А тот, кто об этом иногда забывает,
То без любви у него – пустота.
Давайте выпьем за красивых женщин,
За их волшебную, святую красоту!
Я уже не молод, но люблю я женщин,
За их мягкую нежность и за теплоту.
И пускай мои дни сегодня короче,
И пускай седая моя борода.
Любить женщин, себе я желаю,
Того желаю и Вам, господа!
06:50.06.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783954
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 24.03.2018
[i]Я – ГАРЯЧА, ЧОРНА КАВА…
ТО ПРИМХЛИВА, ТО ЛУКАВА,
ТО СОЛОДКА І ПЕКУЧА,
ЯК ПОЛИН, ГІРКА Й КОЛЮЧА.
АРОМАТНА І ЖАДАНА,
ТО ХОЛОДНА, НЕЗРІВНЯННА,
ТО НЕЧУВАНО ЗВАБЛИВА,
НЕ КУШТОВАНА Й ЩАСЛИВА…
ХОЧЕШ МНОЮ СМАКУВАТИ,
Й ДО ОСТАНКУ ПОРИНАТИ,
У МІЙ СМАК У ТІЛО Й ДУШУ?
Я ЧЕКАТИ НЕ ПРИМУШУ…
ПОКИ КАВА ЩЕ ГАРЯЧА,
Я ТВОЯ, Я НЕТЕРПЛЯЧА ,
ПРИСТРАСТЬ В ТІЛІ ЗАКИПАЄ,
І НІХТО, НІХТО НЕ ЗНАЄ,
ЯК ТИ МНОЮ ПОСМАКУЄШ,
ЯК ПРИГОРНЕШ, ПРИГОЛУБИШ
ЯК ТЕБЕ Я РОЗІГРІЮ….
ЯК ПОРИНУ В ТВОЮ МРІЮ,
ЯК З ТОБОЮ МИ ЗІЛЛЄМСЯ,
ЯК НЕКТАРАМИ ПРОЛЛЄМСЯ…
ЯК ВІДЧУЄМ СЕРДЕЦЬ СТУКИ,
ГРУДИ, СТЕГНА, НОГИ, РУКИ,
ЇХ СПЛЕТЕМ ЇХ ПОЄДНАЄМ,
БО МИ ЛЮБИМ І КОХАЄМ…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784091
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Воркував пташині
Голуб сизокрилий:
-Щастя на вершині,
Губи шепотіли.
Поглядом тривожив,
Обсипав квітками
Білий цвіт бентежив,
Пахнув грушечками.
Дзвоником в польоті
Серце тріпотіло
В ніжності і млості
Тихенько раділо.
Та листок гіркавий
Пташка упіймала
То обман лукавий
Доля готувала.
Щастя дика грушка
Стала колючками,
Поколола душу
Гострими шипами.
Зраненій пташині
Жити з цим роками,
Голуб сизокрилий
Полетів з вітрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784026
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 24.03.2018
За велич й надбання минулим літам
Всю шану й повагу я жінці віддам.
Бо жінка – чарівна Богиня земна,
Кохання, натхнення і згусток добра.
Щоб продовження дати нашим родам,
Через чари її пішов з раю Адам.
В битвах за неї наносили рани.
За вроду жіночу точилися драми…
Жінки надихали бійців до звитяг
На захист їх гордо підносили стяг.
Бо жінка – це мати, життя і сім’я,
Полум’я серця, і родини ім’я.
Святе материнство, щастя від Бога.
Жінка - продовження роду людського.
Вона – немов мрія, що в пісню пливе.
У кожній із них Афродіта живе.
І Євина мудрість, загадковість, краса…
Ніколи в ній сонця тепло не згаса.
Бо жінка – це ніжність, цілунку вогонь.
Цілющі й звабливі обійми долонь.
Як сяйво перлини,... квітуча Весна,
Оспівана світом жіноча краса.
У пісні й поемі живіть кожну мить.
Нехай вам Богині в усьому щастить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783631
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 22.03.2018
20 марта - международный день счастья!
Искренне всем желаю счастья и здоровья!
Раньше жила надеждами о тебе, теперь живу грустью…
В моей Душе, как в лесу, заблудилась печаль…
Но я подарю ей компас, чтоб выход нашла к устью
Той реки, которая унесёт её в далёкую даль…
Теперь в моей Душе, как в лесу, заблудилось счастье!
Выход не найдя, решило со мной остаться навсегда…
У меня для него есть новые, красивые платья!
Нам по пути! Впереди долгие, счастливые года…
Раньше часто жила грустью, теперь живу надеждами!
Воспитываю в себе радость и любовь, как ребёнка….
Одеваю Душу и тело в светлые, красивые одежды,
Я должна быть счастливой женщиной, а не злой бабёнкой!
@ Марина Малиновская / 13.03.2018 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783421
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Цей світ - театр, а люди в нім - актори,
Де кожному із них відведена вже роль.
Одному дано все: моря, річки і гори;
Щодня сидить в сідлі і завжди він - король.
А іншому не те, хоч має все для цього,
Бо так же, як і той, він по життю іде.
Хоч якби не старавсь, але нема нічого:
Тернистая стежина в сторону веде.
А доленька його, як ролі роздавали,
Блукала в лузі десь, чи спала у траві.
Мабуть, в той час її тоді вже не шукали,
Бо в черзі ще стоять, там - доленьки нові.
Лишається йому лиш не втрачати віри:
Не лише епізоди, а ще зіграє роль.
Та смикають згори за струни його ліри
Й на сейф його душі поклали вже пароль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783356
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Пригорни мене ніжно до себе,
Ми з тобою послухаєм тишу.
Оксамитом виблискує небо,
Нам кохання симфонію пише.
Подивися, заглянь мені в очі,
В них ти весну зустрінеш і літо.
Колисатимуть дивнії ночі
І світанок зустріне привітно.
Знов до тебе потягнуться руки
І смак меду устами відчуєш.
Закую ланцюгами розлуку,
Ти ж кохання мені подаруєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783362
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Зимова ніч заглядає у вікно… По кімнаті чути годинник «Тік - так, тік-так».. Знову не спиться.. Але ж і місяць здається не вповні, чи його зовсім немає? Бажання дізнатись, позирнула до вікна, то світло від снігу, добре насипало за два дні. А місяць десь сховався поза хмари, між ними де-не-де ледь-ледь мерехтять зорі. Мабуть зима відтанцювала свої танці, адже останні дні лютого.
На годиннику третя година ночі, чому проснулася? Що вкотре не дає спати? Останнім часом я ніяк не можу збагнути, чомусь мої думки переносять мене у школу. Це ж треба, минуло більше п`ятидесяти років, а все один і той же випадок перед очима, неначе все було зовсім недавно.…
Я народилась і проживала в селищі міського типу Козача – Лопань. Це в Харківській області, з населенням - майже сім тисяч. Воно зовсім не далеко від Росії, якщо брати відстань по залізничному полотні, то лише до двох кілометрів, не більше.
Пригадую, як ми, босонога дітлашня, юрбою бігали, обожнювали грати в ігри; »Квач»,»Хованки». Подалі від будинків й вулиці, між полем й посадкою, стелилася широка дорога вздовж залізничного полотна. О, було де розгулятися. Ми бачили невисокі бетонні стовпчики, пофарбовані в білий колір з двома зеленими смужками, колись це був кордон з Росією. Тоді ж цим зовсім не переймалися, адже був союз.
Цікава назва селища походила від двох значень. Розповідали старші, що в сімнадцятому, вісімнадцятому столітті в цих краях на річці Лопань від переслідування переховувалися вільні козаки. Воно розміщене по дві сторони річки, а річку Лопань назвав один з царів. Одного разу він в кареті - переїжджав через міст, який був збитий з товстих дерев`яних брусків. Карету дуже трусило, ця незручність роздратувала його, він вирішив подивитися, чому ж така дорога? Поспіхом взявся за поручень карети, в цей час з пальця знявся перстень, звичайно ж полетів донизу. Бруски дерев збиті не щільно, перстень впав у воду, от він і висловився «злопала». Від тої пори, як розповідали старші й пішла така назва, а чи то правда, чи легенда, але люди вірили цьому. Річка - красуня, широкою стрічкою тягнулася через селище, по обіч неї широкі, квітучі долини з розлогими вербами, високими стрункими тополями, густими кущами шипшини.
Ми в дитинстві мали можливість біля річки вволю награтися в м`яч, купатися, засмагати, а часом й порибалити.
Дітей, шкільного віку, в селищі багато, тому й мали дві школи. Одна з них, «стара» - так всі її називали, в ній колись вчили «Боже слово», лише після 1920 року зробили семирічне навчання, а згодом восьмирічне.
Друга школа двоповерхова, неподалік від центру, була побудована в 1939 році та на жаль довго дітям навчатися не вдалося, почалася Друга Світова війна. Німецька авіація вщент розбомбила школу. Німці три рази заходили й виходили з селища, багато біди принесли населенню.
Лише в 1952 році відбудована школа прийняла учнів. Красива школа, побудована буквою «П», з просторими класами, здоровими вікнами і широкими коридорами. Школа прославилася в Харківській області, при ній був відкритий музей «Ніхто не забутий - ніщо не забуте». Навіть приїжджало телебачення з Харкова на відкриття цього музею, згодом навіть показали по телебаченню. Я приймала участь в роботі музею, так, як і деякі інші школярі. Нас називали слідопитами, ми знаходили й провідували ветеранів, знаходили матеріали для музею, родичів, фото, листи. За мною був закріплений стенд Володі Головіна, ще до цієї пори пам`ятаю кілька рядків з листа до дружини. Він писав російською мовою -» Отвори потихеньку калитку, дорогая подружка моя, посмотри на дорогу получше по которой меня увели».
Я і в той час й до цієї пори не можу зрозуміти одне, чому всі собі перемоги приписувала комуністична партія? Адже більше загинуло простих бійців і більш тяжку роботу виконує завжди простий народ. Зізнаюся, ці люди в мене визивали неприязнь, я вважала, що так не чесно. І за другим критерієм, вони майже всі стверджували, що Бога немає. Це визивало здивування, адже мої батьки вірили в Бога і нас виховували притримуватися всіх релігійних свят, тож я вважала краще вірити батькам.
Нас ніхто не запитував, чи ми хочемо в жовтенята, чи в піонери, твердили одне, не можна ганьбити школу, партія сказала треба - значить треба.
Нова вчителька з географії прийшла в наш клас в другому півріччі, ми навчалися вже в сьомому класі. Їй було тридцять три роки, саме такий вік, як розіп`яли нашого Всевишнього. Та вона на жаль була зовсім протилежність його навчанням. Занадто пишалася собою, що була членом комуністичної партії. Напевно не було такого уроку, де б не підкреслила, що Бога немає. Сама ж на вигляд доволі симпатична, світло-русяві коси, підстрижена під »Каре», круглолиця, на обличчі декілька веснянок. За статурою відносилася до повненьких жінок, слідкувала за своєю зовнішністю, користувалася косметикою. Приваблива, на перший погляд, ввічлива, але погляд її чорних очей визивав страх.
Вона завжди дивилася на учнів хитро. Любого учня, який був біля дошки змірювала з ніг до голови, немов оцінюючи, а потім обов`язково скаже щось таке, щоб принизити учня, то не так одягнувся, то їй не подобається зачіска.
В післявоєнний час до школи ходили не в формах, не кожна сім`я могла дозволити її придбати, адже життя тільки набирало обертів. До того ж, в Харківській області, літо тисяча дев`ятсот п`ятдесят третього року видалося дуже спекотним, врожай зернових був нікудишнім. В основному сім`ї були не маленькі, прогодуватися було важко, що вже говорити за одяг.
Нас дивувала поведінка цієї вчительки, вона в любій ситуації розхвалювала комуністичну партію. Інший раз було вкотре скаже, «Мені вас доручила комуністична партія, щоб я вас витягнула зі злиднів, тож навчайтеся й пам`ятайте, хто вам зробив таку ласку!».
Ні, ми не могли її прийняти напевно не тільки із-за поведінки, а й тому, як вона одягалася. Занадто короткі спідниці, коли присідала на стілець, вивалювалося жирне тіло, адже розпірки були, можна сказати до сокровенного місця, то по боках, то спереду.
Не соромилася нікого, але ж сьомий клас, це не четвертий, чи п`ятий, в дітей саме перехідний вік. Вчитися хотіли всі, але такої поведінки хлопці не витримали. Хіхікання по класу, коли проходила між рядами парт, навіть вслід кидали кульки з паперу, а часом хлопці стріляли з рогаток. Вона чи не помічала, чи не придавала цьому значення, не звертала уваги, бо продовжувала одягатися так, як й одягалася, як кажуть, в тому самому дусі. Ще зимою, не так все помітно, а з настанням весни, було неприємно бачити гумки з під спідниці, які тримали капронові панчохи. Робила вигляд,, що так й треба, цим не переймалася, до того ж, ще й блузки одягала з великими вирізами на грудях, як тільки нахилиться, то груди мало не випадали з білизни.
Були випадки, що декілька раз залишала четверо самих сміливих хлопців після уроку, читала моралі за поведінку. Особливо в нас у класі був Володя Г., він навіть їй в очі говорив, може б спідниці трохи довші носили та вона тільки після цього приходила, ще сердитіша. Все вихвалялася, що комуністка, що її виховала партія й вона знає в чому їй ходити одягнутій і, як себе поводити. Звичайно учням занижувала оцінки, але скаржитися на неї боялися.
Весняний ранок збирав учнів до школи… Хтось з дівчаток приніс тюльпани з розквітлим бузком, поставив на підвіконня навпроти класу. Біля нього вже стояло декілька учнів, гомоніли, але ніхто не заходив, хтось повідомив, що після миття сохне підлога. З хвилини на хвилину мав продзвеніти дзвоник.. нарешті з класу вискочило декілька хлопців, всміхаючись, в клас пропускали учнів. Голосно дзвонив дзвоник, всі відразу зайняли свої місця, адже перший урок мав бути з географії.
У вікно привітно заглядало сонечко, яскраві промені бігали по квітам, по підвіконні. Нічого поганого й не передбачалося.
З гордо піднятою головою, вчителька зайшла в клас, як завжди привіталася. Взяла журнал, підійшла до вікна, позирнула на букет, згодом подивлялася надвір й одночасно зачитувала прізвища учнів, перевіряла хто є, а кого немає. Аж раптом в двері постукали, до класу зайшов розчервонілий Володя Г., вибачився за запізнення. Вона незадоволено поглянула на нього, потім на годинник, але нічого не сказала, дозволила присісти на своє місце. Цього теплого весняного ранку, одягнена була в коротеньку чорну спідницю, з великою розпіркою збоку і в шовкову, блакитну блузку з вирізом на грудях, кругом якого йшов пишний волан. Вона від нього виглядала, ще пишнішою, хоча на сідницях спідниця так облягала, ледь - ледь не тріщала, немов намагалася приховати її пишне тіло.
Як завжди, вчителька ходила між рядами, розповідала про моря, це була нова тема уроку і визвала Таню Д. до дошки, на якій висіла карта світу. Таня уважно слухала вчительку, в любу хвилину була готова указкою показати, де і яке море розташоване.
Вчителька, нічого не підозрювала, наважилася присісти на стілець… Раптово опинилася на підлозі, задравши ноги догори…
«Ух»,- пронеслося по класу і в кожного з учнів страх в очах, що буде далі? Хтось від несподіванки схопився за голову, хтось рукою собі закрив очі, а хтось стояв розкривши рота, намагаючись приховати усмішку.
Той стілець під нею розсипався, як паперовий будинок. За мить зірвалася з підлоги, схопила одну ніжку від стільця і зі всієї сили вдарила по першій парті. Ніжка в руці розкололася навпіл, одна половина відскочила на підлогу, друга половина залишилася в руці. Зелений відтінок ліг на обличчя, губи трусилися, знервовано махнула рукою в якій тримала кусок ніжки від стільця і нею вдарила по голові Валю С.
Ми були шоковані, хтось з дівчат від несподіванки вирячив очі, хтось знову схопився за голову. Дехто зірвався з місця, просто стояв, намірився підійти до Валі С. Дівчина схопилася за голову, тихо заплакала. Вчителька закричала хриплим голосом,
-Встати! Її чорні очі палали вогнями ненависті, обличчя трусилося, чоло покрилося краплинами поту.
Ми ж звичайно, всі, як один встали, з під лоба позирали на всі сторони… Хтось ледь чутно хіхікав.
Вона крутнулася, кивнула рукою до Тані Д., а потім в сторону парт, дала їй зрозуміти, щоб та йшла на своє місце.Зненацька, зі всієї сили, кинула на підлогу біля дошки другу половину ніжки стільця, ту, що була в руці, поспішаючи вийшла..
Дівчата збіглися до Валі, вона в істериці збирала речі, всі намагалися її заспокоїти, допомогли зібрати речі в портфель. Валя нікому не дала подивитися, що під волоссям на голові, весь час трималася рукою. Схлипувала, сльози котилися наче горошини, махнувши рукою, поспішила додому.
В класі тихо, напевно б було чути, як летить муха, з коридору долинав чийсь голос, але про що мова, не можна було зрозуміти. В клас - першим зайшов директор школи, за ним слідом бліда вчителька з географії і червона, як рак наша класний керівник.
Директор пройшов між рядами парт, суворо подивляючись до кожного учня, підійшов до розібраного стільця, присів, хитаючи головою, зібрав в оберемок. Піднявшись, з сумом подивився на нас, голосно звернувся до вчителів,
- Дізнаєтеся хто це зробив, прийдете з ними до мене в кабінет.
Вчителька з географії поспішила слідом за ним…
Класний керівник не кричала, прочитала мораль за ганебну поведінку. Наполягала, а згодом і вмовляла, щоб зізналися, хто наважився це зробити. Володя таки не витримав, розповів про поведінку вчительки, що не раз їй хлопці робили зауваження щодо одягу. Дівчата одна перед одною розповіли, чому пішла Валя С. додому. Від почутого, вчителька миттєво зблідла, вискочила з класу.
Через декілька хвилин повернулася, дала нам час - один урок на роздуми, щоб зізналися, виказали, хто зважився на такий вчинок? Всі мовчали, як партизани. Що сказати, «діточки», це напевно саме такий вік, впертості, непокірності, проява своєї особистості. Звичайно ж, хтось знав, хто це зробив, але зрадників у класі, дякувати Богу, не знайшлося.
Так і через урок, ніхто і не зізнався, хто ж міг таке зробити, нам дали, ще один урок постояти, подумати. Результату від цього не дочекалися, навчання продовжилося. Але четверо хлопців з класу- наполегливо запросили в кабінет директора школи. Володя Г. також був серед них, але ж в нього було алібі, він запізнився на урок. Ми розуміли, що Володя хитрий хлопець і якщо його хоч раз хтось принизить, він цього не подарує. Були в нього й віддані друзі, тож не обійшлося без їхньої допомоги.
Клас прославився на всю школу своєю поведінкою. Хтось розумів нас, а хтось і ні, але шкода класну керівничку. Вона завжди, коли нам давала поради, ставила на шлях істинний, принаймні вміла підійти так, щоб не принизити учня. Можна сказати, була доброю вчителькою.
Після школи кілька дівчат пішли додому до Валі С. Мені, було її дуже шкода. Мама її жила в Харкові, одружилася вдруге, мала дівчинку від вітчима, а Валя ж жила з бабусею, якій було мабуть років під сімдесят, до того ж бабуся часто хворіла. Я розуміла, як їй боляче, адже без мами не солодко, немає кому поплакати в пелену, як ми часом робили це в дитинстві. Я зростала в великій сім`ї, тут і побилися, і помирилися, про щось поділилася, а їй напевно одненькій дуже важко, адже вона любила бабусю, оберігала її від всяких неприємностей. Валя старалася навчатися добре, щоб не хвилювалася бабуся, хоча деякі предмети їй вдавалися важко, загалом дівчинка спокійна на таких кажуть « Мухи не образить». А за першою партою сиділа, бо в неї були якісь проблеми з зором.
До Валі від школи напевно йти з кілометр. Надворі по - весняному гарно, погода сонячна, легкий, теплий вітерець обвіював обличчя свіжістю. Молоденька травичка, спів пташок підіймали нам настрій, ми емоційно обговорювали подію. Цілу дорогу в догадках, хто ж розібрав той стілець на частини? Ніяк не могли збагнути, як хлопці могли таке витворити, хоча в душі, що й гріха таїти, сміялися від цієї події. І надіялися, що вчителька нарешті буде з розумінням відноситися до нас, без принижень і вихвалянь про свою партію.
Собаки на обійсті не було, тож ми відразу зайшли в хату. Валя лежала в ліжку, біля неї склавши руки сиділа бабуся.
Ніхто навіть не подумав, що Валя приховає все від бабусі, про те, що відбулося в класі. Ми засипали запитаннями її, як вона почувається і відразу розповідали, чим це все закінчилося. Бабуся не сварила Валю, тільки поскаржилася на неї, що нічого не хоче їсти, жалілася на головний біль.
Наступного дня, як завжди в школі вирувало життя….
По коридору гамір, тільки й розмови про вчорашню подію. Біля дверей директора школи ми бачили Валіну бабусю, згодом вона зайшла до нас в клас, повідомила, що Валі краще, що завтра прийде в школу.
Вчительки з географії в цей день у школі не було, » шкільне радіо» гомоніло, що пішла на лікарняний. Та звичайно ж, це перша витівка, що можна було зробити, щоб ухилитися від відповідальності. Та звичайно ж, гадаю на мій погляд, хоча б вибачилася перед бабусею, чи принаймні б поговорила з нею, а то сховалася, як рак між камінцями. Звичайно комуністична партія завжди своїх брала під своє крило, не розбираючись, де правда, де брехня. Це я вже звичайно з життєвого досвіду зробила висновки.
А далі шкільне життя продовжилося, як річка в своєму руслі. Після вихідного дня до нас прийшла нова вчителька з географії, ми були дуже раді. Класний керівник мала розмову з нами на цю тему, призивала бути чемними, повідомила, що і вона, і директор школи вибачилися перед бабусею - за поведінку вчительки з географії. І вкотре просила, щоб зізналися, хто це зробив? Та все було марно. Я пишалася, як і інші учні, що в нас дружній клас…
Проживши життя, чомусь часто не дає спокою цей випадок і чомусь більше шкода дівчини й класну керівничку, чим вчительку з географії. Можливо хтось мене засуджуєю Можливо я не права, хто знає?
Ну от, надворі вже ранок…. По обрію виглядає сонне сонце, сніг виблискує, іскриться, переливається змішаним , білим з блакитним, кольорами, буде гарний день…. На душі спокійно, спогади зігріли серце й душу…. Життя продовжується…
16.03.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782492
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Весна радіє з серцем в парі
І сонце грає на струні.
Втекли від нас зимові чари,
Співають птахи голосні.
Течуть струмки неначе ріки
Гуртом залили береги.
Дерев відкрилися повіки,
Бруньки з'явилися з кори.
Весна принесла нам кохання
І теплі, щирі почуття.
Любові радісні зізнання,
Залишаться на все життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782238
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Люблю цей молочний світанок,
Коли тихо довкола так.
У вікно зазирає ранок,
У піснях замріявся птах.
Впали роси на трави слізно
І розсипались мов кришталь.
Вітерець накине любязно,
З павутиння сплетену шаль.
Усміхнеться блакиттю небо,
Сонця промені угорі.
Я коханий спішу до тебе,
Щоб в обійми впасти твої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781975
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
[i]Присвячую любій мамі - найдорожчій у світі людині[/i]
Подарую мамі квіти
у ранковому привіті.
Щоб сіяли її очі,
Як небесні зорі ночі.
Посміхалось її серце -
добра й ніжності озерце.
Пригорну і поцілую
Всю любов її відчую…
Зітру, наче ту росинку,
світлу з щік її сльозинку.
Слова щирі відшукаю,
Із весною привітаю...
Сяду поряд я близенько,
подивлюся в очі неньці…
Богу дякую щоднини,
Що вона жива донині.
Їй теплом зігрію руки,
Що зазнали втому й муки.
Не чекаю нині свята -
Квітів їй несу багато…
Знаю: радість подарую
вже лиш тим, що нас почує.
Дяки в квітах цих замало,
бо життя подарувала.
Нас ростила і плекала
Радість й щастя в цьому мала.
Цей букет найкращий в сіті:
діти й внуки у суцвітті…
Всі до рідного порогу
часто топчемо дорогу
Поки мама жде родину,
то свята для нас година…
Нам згори курличуть птахи
Потомились бідолахи…
До свого гнізда вертають…
Кращих місць вони не знають
Тут коріння і майбутнє,
Найрідніше й незабутнє!
Хай птахи про це і люди
Рознесуть по всіх усюдах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781855
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Твоя любов встеляє ніжним цвітом,
Стежину, що веде нас до весни.
Туди де сонця промені привітні,
Туди де місяць зазирає в сни.
Твоя любов з джерельною водою,
Весною все руйнує на шляху.
Щасливі ми у парі із тобою,
Щасливий я що повстрічав таку.
Твоя любов із запахом жасміну,
П'янить мене і паморочить знов.
Таку жаданну в серці і єдину,
На все життя лишила нам любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781761
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Ох, маленькая зарплата
У нашего депутата
Не живёт он, существует
По Канарах всё кочует
***
Царь батюшка на фургоне
Подъежджал к подруге Тоне
На крыльце она стояла
Зам. министра целовала
***
Я собралась идти в баню
Взять хотела с собой Ваню
А подружка, мне на ухо
Ой,большое, в него брюхо
****
Нагадала баба Зина
Выйдет замуж за грузина
А он негром оказался
И жениться отказался.
****
Вчера побывал в колхозе
Застрял малость я в навозе
Бабы ржали как, те кони
Пришлось ночевать у Тони.
***
Говорила, мне мамаша
Не спеши ты, замуж Глаша
Ну как же, не торопиться
В другую, может влюбиться.
***
Долго парился в парилке
Я из баньки, прямо к Зинке
Горят глазки… Мне,-Ого-го
Во распарил! Как ты его!
***
Проколола вчера уши
Теперь дома, бью баклуши
Они стали словно розы
По щекам стекали слёзы.
***
Выйти замуж захотела
За одну ночь залетела
Он от новости, вот такой
Да взял женился, на другой!
***
Ночевали, мы в подвале
Мечтала о... Генерале
Лоханулась.. Бабы, отстой!
Оказалось,он мент простой!
***
На свидании с милёнком
Кажется было, всё с толком
Он, второй раз, не явился
Дала плохо - очень злился.
***
Продала корову бабка
У неё мужик то - тряпка
Ты не сильно – уж везучий
Значит денег не получишь
***
Ой бабоньки, я распелась
Целоваться захотелось
Глежу муженёк, в постели
Ой, добьюсь своей, я цели.
Извените, малость пошалила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781704
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
А я була, з тобою, просто жінкою,
Слабкою, щирою і трішки боязкою,
Відчула себе дивною і смирною,
І трішки безтурботною й стрункою…
Я танула, як свічечка від полум’я,
Твоїх гарячих ніжних поцілунків
І так до тебе хочеться наблизитись…
До щирих, світлих, пристрасних стосунків.
Я шаленіла від жаданих дотиків,
Раділа – бо щасливі наші миті,
Ми душі наші і тіла з’єднали,
І простягли на кілометри ниті.
З тобою легко - ніби вік знайомі ми,
Знов хочеться від ласки потремтіти,
Наповнитись скоріш твоєю суттю…
Та щоб любити - треба потерпіти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780346
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Я тобі, хочу сказати,
Щоб мене, врешті зрозумів,
Не навчився, ти кохати,
Обманути, вкотре посмів.
І не треба, нам мовчати,
Немов тиша,сонна вночі,
Ні,не хочу, все втрачати,
Від сердечка, віддай ключі.
Зірки в небі, вже ясніють,
То моє, мабуть відчуття,
Світлі мрії, не марніють,
Ми зустрінемо майбуття.
Любий, знай, прощу образи,
Тож сердечко не закривай,
Разом ми, будем завжди,
Тільки ти, мій милий, кохай.
Лютий 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781562
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSWt8fjH5guPlzZo8LG_wmytnMeutY2TaXGZBG4B8MtP4IIHRuk6g[/img]
Розколошкаю спогадів рій,
Які пам'яті скриня тримає.
І полину у казку тих мрій,
Куди час вже, на жаль, не вертає.
У ріднесенький батьківський двір,
Де стежини зійшлись звідусюди.
Він для мене найкращий- повір,
І такого в житті вже не буде.
Там все рідне, привітне, святе.
Там любисток духм'яний і м'ята.
Це дитинство моє золоте,
Де, як сонце, стріча мене мати.
А у хаті, завжди чепурній,
Із печі- теплий хліб запахущий.
Його смак не забути мені,
Як й води, із криниці, цілющий.
Я туди поринаю в думках.
Там давно вже живуть чужі люди.
І летіла б на крилах, мов птах,
Щоб хоч поглядом в двір зазирнути.
[img][/img]
ВСІХ ЖІНОК ЩИРО ВІТАЮ З СВЯТОМ ВЕСНИ.
БУДЬТЕ ЩАСЛИВИМИ, КОХАНИМИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781004
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Я постарел
Я постарел, и постарели мои шрамы,
и даже уже больше не болят,
а я все чаще вспоминаю свою маму,
ее слова и руки, ее взгляд.
И мне порой невыносимо больно,
порою, даже стыдно вспоминать,
все то, что сделал вольно и невольно
все то, о чем просила меня мать.
Прошло немало лет, все лечит время,
и все ж порой, когда я в сумерках сижу,
я думаю, зачем мне это бремя,
да и на кладбище не часто я хожу.
Все, как и раньше, вечно чем-то занят,
и бесконечно неотложные дела,
куда-то мчусь, покой меня не манит,
жизнь закрутила, завертела, увела.
Уносят мысли в прошлое упрямо,
и мне порой так хочется сказать:
- Не обижайся и прости мне мама!
жаль только, некому уже это сказать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663820
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 11.03.2018
Власне, це переклад з російської вірша однієї знайомої. Оригінал нижче.
Така я вперта, ще й сперечлива,
гординя в мене через край,
я часом нерозумна й нещаслива,
ще безпідставно іноді ревнива,
та я люблю тебе, ти все це вибачай.
Сильна, смілива, часом мовчазна,
я жінка, із якою жити важко,
зате я серцем щира, не сумна,
всім всупереч кохаю бідолашка,
Така я жінка, схожої немає,
не намагайся відповідь знайти,
під сміхом сльози я свої ховаю,
бо я кохаю і тобі все пробачаю,
забуду все, що ненароком скоїв ти,
Я наче келих гарного вина,
мене не можна випити одразу,
я наче в лісі квітка чарівна,
приходь, забудь усі свої образи.
-------------------------------------------------
Я так горда, упряма и строптива,
Порой глупа, но ты не обессудь.
Что иногда бываю я ревнива,
Но я люблю тебя и в этом суть.
Смела, сильна...бываю молчалива,
Я женщина с которой тяжело.
Но ведь за то я сердцем не фальшива,
Любить умею я ...и всем на зло.
Я женщина - похожей больше нет.
Прикрою смехом я свою слезу.
И не пытайся ты найти ответ,
Забыть и все простить тебе смогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763711
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 11.03.2018
На чисті сторінки свого літопису
Посію я зерна любові й добра.
Йти впевнено буду, відкривши завісу
По самих тернистих куточках буття.
Щоб кожен мій крок був розважливим, вірним
Не мучила совість за вчинки й слова.
І розуму серце хай буде покірним
Хай світлі думки осява голова.
Не впасти у розпач і розчарування,
Як стрінеться сум і невдача й біда.
Душа хай палає з зорі до світання
І сили додасть із криниці вода.
Чи буде все так, як планую і хочу,
А може так буде, як Богом дано…
І губи молитви слова прошепочуть,
Про мрію, яку я лелію давно.
А книгу життєву писати я буду,
Наснагу вплітаючи, в долю свою.
Хай поряд ідуть дорогі мені люди
Й Всевишній освятить дорогу мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781443
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Унылый ветер загрустил ,
Хромая серым бездорожьем ,
В разлуке жить нет больше сил,
Душе страданье приумножил.
Туман кисейный на плечах,
Глазам так больно, до предела ,
И дверь открыта без ключа,
Что нам во след всю ночь глядела.
Ушло видение любви ,
В лучах рассвета растворилось,
А сердце грезит и кровит,
И разбавляют слёзы сырость !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781295
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
О, женщина – краса земная!
В сей день… приветствую тебя!
Создатель, долг свой исполняя
Украсил прелести…любя!
Ты краше всех цветов на свете,
Ты подымаешь стаю чувств,
Ты таинств, всех мирских свидетель,
Ты – покоритель наших уст.
Тебе, не выстроить кордоны,
Их не приемлет красота:
Перед тобой роняли троны,
Перед тобою суета.
Ты – властелин мужских поступков,
Несёшь с достоинством свой долг.
Ты – победитель над рассудком!
Ты заслужила свой престол.
Свою – Эпоху Возрожденья,
Как на Голгофу влачишь Крест!
Себя украсила… смиреньем,
Но твёрдый взгляд, как грозный Перст!
Из-за тебя рождались ссоры
И наступала благодать,
Ты всем живущим в этом Мире
Любима: дочь, сестра и Мать!
Ты - украшенье, в наше время,
Как расцвеченный розы куст,
Влечёт шмеля удобрить семя…
Ты королева наших чувств!
Тебя Создатель, в назиданье,
Предрёк для нежности, утех,
Тобой любуясь – сновиденье,
Мы принимаем Божий грех.
От зарожденья и доныне,
Чтобы добыть святой бутон,
Блестяще спрятала в бикини
Свой символ власти – царский трон.
О, женщина! Ты – Божий Дар!
Награда за бои, терпенье…
Ты – Гений по коварству чар!
Ты рождена… для Вдохновенья!
С праздником Вас, дорогие женщины! Здоровья Вам и Вдохновения! Берегите себя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780916
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 09.03.2018
[b][i][color="#04546e"]Полюбила баяниста
Вроде дал кто по мозгам?
Как возьмет на грудь грамм триста -
Все от страха - по домам...
Подарила мне соседка.
По весне свою наседку,
А теперь уж третий год
Фиг назад ее возьмет.
Приходила белка снова
В дом Никиты Иванова.
А теперь мы с ней втроем
Три недели водку пьем.
В Петьку чучело влюбилось
Вот с тех пор все изменилось.
Я решила ту страшилку
В погребок отправить в ссылку.
Нина глазками стреляла
И Петруху соблазняла..
И у Ниночски сейчас
Сломан нос и выбит глаз.
Передачу мы глядели
Как качать вдвоем гантели..
Вышло так - мой остолоп
Получил гантелью в лоб..
На базаре присмотрела
Классный крем себе для тела..
Еще где-то две зарплаты.
Чтоб хватило для оплаты.
За кумою дед скучал
Как бычок в хлеву мычал
А кумася на Майями
Развлекается с парнЯми.
Любят пиво мужики,
Крик, разврат и матюки.
От жены сбежать с дружками
И вернуться с синяками.
Меня милый целовал
Затянув на сеновал...
Так что нечего кривиться
Целовал - изволь жениться.
Помогать жене придется
Когда с отдыха вернется
Не то буду виноват,
Что у ней разросся зад.
С бодуна явился Гришка
Мы решили – парню крышка..
А он высушил 0,5
И давай кан-кан плясать![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781156
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
[color="#ff0000"]Лише для вас весна приходить знову,
Лише для вас щебечуть солов’ї,
Лише для вас найкращі рими слова,
Лише для вас усі мелодії й пісні!
Лише для вас цвітуть духмяні квіти,
Лише для вас казкові замки і світи,
Лише для вас це почуття – любити,
Лише для вас міжзоряні мости!
Лише для вас придумав Бог кохання
І материнства доручив вінок,
А для мужчин невичерпне бажання -
Щасливими зробити ВАС - ЖІНОК![/color]
08.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780989
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Зітхає хуртовина за вікном,
А я вслухаюсь в її звуки.
Час відлітати і махне крилом,
Зима в останні дні розлуки.
В холодних березневих кришталях,
Бурульки наче оксамити.
Весна все ж прокладає собі шлях,
Щоб вбралися в зелене віти.
Рапсодія заграє джерела
І потечуть струмки рікою.
Весна за руку дощик привела,
Їй сумно в краї буть одною.
І хоч лежить на вулиці ще сніг,
Вночі мороз, ще веселиться.
У день весна всміхається до всіх,
Тому в людей веселі лиця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780931
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Яке ж це рідне слово -"мама"!
Воно з дитинства на вустах.
Матуся зцілить словом рани,
Утішить, знявши біль і страх.
До неї летимо на крилах,
Щоб дітьми ще побути знов.
Вона стрічає поки в силах,
Даруючи свою любов.
Тремтять від щастя в неї руки.
Як може так і годить нам.
Радіє дітям і онукам,
Усупереч усім вітрам.
Пригорне всіх і приголубить.
Сльозинка скотиться на мить.
Лише нас матінка так любить,
Все зрозуміє і простить.
Забуде враз усі образи.
Вночі помолиться за нас.
І на прощання тихо скаже:
– "Я знов чекатиму на вас!
Куди б не кликали дороги,
Вертайте, бо так плине час.
Летіть до рідного порогу,
Допоки вогник не погас".
І знову скотиться сльозинка
З її засмучених очей.
І знов самотня, мов билинка,
Молитиметься за дітей.
Ще довго їх побіля хати
Хреститиме тайком услід.
Яка ж велична жінка-мати!
Родини - вічний оберіг.
13. 02. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776818
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 07.03.2018
О, Сердце женское - бездонный океан...
Ведь столько нежности вместить ты можешь.
И в вышине паришь как дельтаплан -
Все необъятное постичь ты хочешь.
Как разгадать загадку бытия?!
О, сколько же страданий переносишь!
Ты всем прощаешь и обиды сносишь...
Пытаешься принять, понять...
Полно любви, смирения и терпения,
Заботясь о семье - в ней созидая мир...
О сердце женском - поэтам вдохновение
Во все века! Не хватит лир!
О, Сердце женское - жемчужина в груди.
Сияет добротой, участием.
Им можно мир приобрести.
Пусть Бог хранит его - оно есть счастье!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780847
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eHZdiZ5cyvg[/youtube]
[b][i][color="#1526bd"]Що побажати нам у наше свято,
Щоб жінка неповторність зберегла?
Земного щастя й радості багато!
Здоров"я, миру, успіхів й тепла.[/color]
[color="#ba1f68"]Щоб хлопці нам здавались без вагання
Й п"яніли з нами навіть без вина.
Щоб в них палало полум"я кохання,
А в наших душах розцвіла весна.
[/color]
[color="#279c0c"]Хай щастя птах постукає у двері
До кожної с усіх земних жінок.
А фільм про успіх буде з тисяч серій,
Як в найталановитіших зірок...[/color]
[color="#910a8f"]Нехай натхнення і найкращі мрії
В душі у жінки кожен день живуть.
Хай радість і кохання серце гріє,
Бо жінка... то і є ВЕСНА ... мабуть.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780851
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Весна іде вже повним кроком,
Хоч перепони на шляху...
Не обминула б ненароком,
Коли мороз додасть страху.
Із нею йде жіноче свято...
З ним зацвітуть надій сади
В цей день чекаєм небагато:
Приємних слів в душі сліди.
Вже в пошуках весняних квітів
Снує Адамова рідня...
Щоб привітать найкращих в світі
Вони чекають цього дня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780864
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Музика стихає й знову ллє акорди.
Сумніви, байдужість, сіра прохолода —
Все змішалося у тій малій кімнаті,
Де жила любов. Тепер її розп’ято.
Золото за вікнами ллє старенька осінь,
На землю проситься густа небесна просинь.
Вперто гітарний плач вривається в кімнату.
Без нього наче мало болю в моїй хаті.
Жаліється гітара й тужить у розпуці,
Акордами з душі зриває по пелюстці…
Не розпинай невинні струни, гітаристе,
Дай же спокій струнам, музико-егоїсте.
А зношена душа ще квилить і страждає,
Й схлипує гітара, акорди розливає.
Губиться у верховітті вбогім тихий плач.
Доблимує і гаситься смутку посвітач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777673
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 07.03.2018
Навколо неї створюють легенди
Малюючи незримий ідеал небес
Вона як голос внутрішній, потреба,
Міраж далекий й життя сенс
Заради неї ведуться війни,
З неї картини пишуть і нею живуть.
Вона це перший крик перемоги.
Її боготворять і її кленуть
Її ненавидять і моляться до неї
Її шукають і втікають від її чар
Порівнюють невинність до лілеї
Й вона випускає чоловікам пар
Вона і подруга й цариця і богиня
Вона і ангел охоронець й сила зла
Вона це та що дарує життя
Вона це жінка і грішна і свята
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780417
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Милуємось принадами Веселки
Яскравим коромислом в теплих кольорах.
Вражає спів чарівний соловейка
Дивує сяйво в загадкових вечорах…
А колір неба - мир в душі і спокій,
Надія світла - хмарки крапля дощова.
А квіти!.. Барви їх - то світ широкий,
Де лише пісню щастя в нас душа співа.
Весна дарує кольори надії…
Гаряче сонце нам любові дасть й тепла
У кольорах яскравих наші мрії…
Душі наснага з них, немов із джерела.
Нажаль, існують кольори похмурі…
Від них ми в смутку, горі, очі у сльозах.
Від болю й зради, серце у зажурі...
Ці кольори життя сумні не на словах.
Тож хай над нами кине міст Веселка,
Накриють всіх квітучі Щастя кольори
Щоб линув до небес спів соловейка
І благодать зійшла на Землю із гори!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780651
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
[i][b]Можливо, це безглуздо й недоречно
Серед зими, десь поміж шубок й пальт,
Пройтися по місцях доволі гречно ,
Де ні́вечила туфелька асфальт.
Безцеремонно, нагло, наче княже ,
Дівоче її з бісиком - "Шкода́"
Ах... на колінце більше їй не ляже
Моя непутня, юна голова.
Канва волошок в погляді зів'яла,
Азарт і сміх з вакциною жалю,
Їй доля постіль з іншими прослала,
А я люблю…
люблю…
люблю…
люблю…
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772962
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 06.03.2018
Не поспішай, він шепотів так ніжно,
І намагався дивитися в очі
А навкруги, сріблиться білосніжно
Пухнастий сніг, чарівність, зваба ночі.
Ставало звечора, іще світліше,
Зима сніжить, від неї подарунок,
І ми на світ, дивились веселіше,
П`янка любов - це кохання трунок.
Вітер гуляв, сніжинки мов у вальсі,
Повсюди біло, жвавий,в позолоті,
Стриманість рухів, ніжний дотик пальців,
У танці вдвох, раділи кожній ноті.
28.02.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780610
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Цей прохолодний запах білого бузку
У долонях вечора в саду біля альтанки
Під «па» ромашок у замріянім танку
Й солов’їної до очманіння лихоманки.
Все ллються, хлинуть-- і плинуть аромати
Й бринять в півсоннім світі, освяченім росою.
Не хочеться в цей бузковий вечір спати--
Упитися я прагну хрещатою красою.
З неї почерпнути пригорщу натхнення,
Здійнятися душею у творчі високості.
Пінна повене, від суєти спасіння,
Ти благословення Боже у духмяній брості.
Фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780450
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
Чуєш поете, не зраджуй сам себе,
Хоча зима, чи весна, чи, то літо,
Гадаю, що всі, зрозуміють тебе,
Спостерігаєш, ти за усім світом.
І всередИні, мов щось тебе шкребе,
Надія й радість, береш ручку і папір,
Чи мислиш ти? На вухо хтось шепоче,
Чому, подумаєш, терпів до цих пір.
Адже поклав, на папірець охоче,
Все, що сховалось, там далеко в душі,
Часом тікає, в нічку сон,не спиться,
То прийшла Муза і принесла вірші.
І сам ти хочеш, цим насолодиться,
Від всіх сховався, неначе у мушлі.
І що бентежить, чи війна на сході,
Де діти гинуть, безвинні, за волю,
Чи ненароком, заблудиш в природі,
І помандруєш…по хлібному полю,
Перед очима,стрінеш чиюсь долю.
Цей раз можливо, ти напишеш прозу,
У мріях загубишся, про кохання,
У життя ринеш і знайдеш відзразу,
Вогнище те, від якого безсоння.
І уже виплеснеш, як немов дитя,
Це ж при народженні, огорне тепло,
Сприймаєш втіху, чуєш серцебиття,
Нового твору, зовсім змокле чоло.
Шматочок щастя, ти немовби знайшов,
Й своє натхнення, між зірок у слові,
Мінливий місяць, вже за обрій зайшов,
А ти мислитель, тішся своїй волі,
Себе не зраджуй, пиши, твій час прийшов!
27.02.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779346
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Летить кружляє сніг в вікні
І падає на віти.
Морозні пальці знов на склі,
Малюють дивні квіти.
І розпускаються вони,
Сріблястим колоритом.
Букет чарівної зими,
Запах в кімнаті літом.
У височінь летять слова,
Хурделиця танцює.
Зима, шепочу я, зима,
Вона мене не чує...
Лише мелодія її
Доноситься із ночі.
Поснули вже давно зірки
Не сяють їхні очі.
До ранку стихне все і день,
Зустріне сонце радо.
Зима співала нам пісень,
Лапатим снігопадом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779224
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Батьківський берег... Вертайте до нього...
Справи лишайте — їм ліку нема.
Рідна домівка — нема більш святого,
Навіть , якщо вітер пустки співа.
Ходить кімнатами в тиші самотній,
Легко фіранки колише старі.
Час завжди буде і є незворотній,
Тихо гортаючи календарі.
Батьківський берег — любов’ю зігрітий,
Стане ріднішим з роками в стократ.
І всі роки, що колись в нім прожиті —
Казка і пісня вже для онучат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751999
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 26.02.2018
Недавно, осенью унылой,
Под шорох парковой листвы,
Давно прошедшее …ожило
И виноваты в этом – Вы.
Под грусть душевного вокала,
Вам удалось налить вина,
Чтоб сердце вновь затрепетало
И в этом Ваша лишь вина.
Читал, стихами восхищался,
И наслаждался естеством…
В тиши ночами упивался –
Любви божественным вином.
Красой поэзии чудесной,
Как в юности, был изумлён:
Чертами женщины прелестной,
Умом навечно… покорён!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756783
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 25.02.2018
Присвячується Коцюбі Віталію
Новоярівськ,Львівська обл..
Не мовчи, мій синочку, не мовчи! Не мовчи!
Чуєш хлопче! Гудочок я чую.
Підніми телефон! Ще хоч слово скажи,
Може,мамо, я знову почую.
Не плачте матусю! Василинко, не плач,
Посміхнися Назаре!Майдане!
До вас я тулюся! Україно, пробач,
Завтра сонце над Києвом встане.
Я ще чую рідненька! Серце рветься, щемить,
Залишаюсь з майданом-тривога.
Та чому, мій синочку, телефон твій мовчить,
Тому, що у мене до Бога дорога.
Чуєш мамо! Майдане! Країно моя!
Мене сотня прийняла, як сина,
Чомусь скучно мені, хоча всі ми сім’я,
Найдорожче для нас -Україна.
Гони брате! Чуєш! Майдане, гони!
Нахабного звіра з майдану.
Ми там в небесах України- сини,
Навік полюбили її, як кохану.
Ти не плач, моя мамо, не ридай- я прийду,
Почекай мене в барвах весняних.
У садочку під вечір тебе я найду
Гвоздик принесу, тих духмяних.
А я тут, моя мамо! Чуєш брате, молю!
У землі я, та ти не журись.
Навіки на варті я з братом стою
Прийди, хоч разочок за нас помолись.
Василинко!Назаре!Тато знав, що робив,
Не плач, молодая дружино,
Та звір знахабнів в мене кулю пустив
За тебе, боровсь я країно.
19.12.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778829
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Моє кохання вітром в чистім полі,
Промінням сонця кожен час і мить,
Птахом у небі.. ген, на видноколі,
В мороз і спеку до тебе летить..
Крізь буревій, дощі і подих спеки,
Через негоду..понад гладдю плес..
В гордім польоті почуття-лелеки,
Сховалась мабуть таїна небес..
Поряд з тобою в ритмі серце б"ється,
Любовь - потік, що ллється через край..
Відлунням щастя ніжно озоветься..
Побіля тебя для мойого серця рай..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11009053768
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209437
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 24.02.2018
Ангелочок із неба злетів
І стрілу запустив в моє серце.
А тобі я сказати хотів,
Ти ніколи на мене не сердься.
Часом можу я бути наївним,
І не те щось, в запалі, сказати,
Але це не зашкодить мені,
Тебе ніжно і палко кохати.
Часто ночі бувають безсонні,
Образ твій тоді ясно я бачу,
Подивлюсь в твої очі бездонні,
І на дні їх себе я побачу.
Доторкнусь тебе легко і ніжно,
Вітерцем по принадах пройдусь,
Ти в полон захопила надійно,
Певно тут назавжди залишусь.
Голосок твій я слухав би вічно,
А також як серденько тріпоче,
Кожну ніч, тільки Місяць лиш вийде,
У коханні признатись я хочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778794
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018
[b][color="#821d6f"]Сьогодня день, коли усі образи
Ми маємо віднести на смітник.
А замість них добра й тепла алмази
Посіяти в душевний свій квітник.
Немає на землі людей безгрішних
Віки складалось і донині так.
У бідних, у багатих і розкішних
Гріх може бути навіть у думках.
Для цього день є - прощена неділя,
Бо не образи наш дороговказ.
Благаю в каятті... не від безділля -
Простіть мене, а я прощаю Вас.
Це світла днина - днина всепрощення.
Благаємо, прости нас Бог-Отець.
Хай стануть наші щирі откровення
Очищенням для душ і для сердець.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777703
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Думки холодні знову лізуть в душу,
На вулицю спустилась темна ніч.
До ранку з вами я сидіти мушу
І плед шерстяний все спадає з пліч.
Зірки надворі знову небо вкрили
І вийшов місяць з ними у танок.
Думки я намагаюся щосили
Відправити у небо до зірок.
Ідіть собі далеко в світ широкий,
Залиште бідну душу - не гризіть.
Нехай, нарешті, в серце прийде спокій,
Який на кожну думку дасть отвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775331
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Заховався… в сутінках вечір,
Вітер в полі, ледь хилить траву,
Обійняв, хто її за плечі
Молоду, цю жінку й красиву.
Йде війна. Немає молодця,
Полетів, він нині до неба,
Тепер що? Вона вже вдовиця,
Це кому, скажіть все так треба?!
Щоби щастя, не було родині,
Хтять на шмаття, все розірвати,
Як єдиній, бути дитині?
І хто зможе, світ врятувати?
Світлий світ, де добро і радість,
Де здоров`я, ясні обличчя?
Най загине, ганебна заздрість,
Хай мир всюди і благополуччя!
Вітер віє і веселиться,
Одна в полі, немов вовчиця,
Їй життям, хтілось солодиться
Та болить, душа удовиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778376
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018
И ветер нас ласкал упругий,
Судьбы вздымались паруса,
Вальс Мендельсона пели вьюги,
Сердцами нежными скользя.
Свеча мерцала в предвкушеньи,
Катился по небу закат.
Любовь изысканно-блаженно,
Дарила счастья аромат.
К душе твоей я обнажённой ,
Своей душой повязан я.
Тебя я взял сегодня в жёны,
А ты в мужья себе меня !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777910
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Вони тримали небо над Майданом,
Над волею, над гідністю, над правом.
По духу кожен був із них титаном,
Хоч, як і всі, топтав в дитинстві трави.
Лишили все, що мали – працю, сім’ї.
Намети стали їхніми домами.
Їм Михаїл – архангел, дихав в тім’я,
Дим шинний обіймав їх замість мами.
Їх душі крила понесли до раю.
Тіла лишились – з кров’ю, та без тіней.
Надривний плач стрясав легені краю
Й неслося «Плине кача» просторінню.
Героїв лиця зараз на плакатах.
В музеях - шини, каски, заборола.
Та чи звернула правда шию кату?
Чи Україна зло переборола?
Багато праці та любові треба,
Щоб край верби на рівні ноги звівся,
Щоби на тлі барвінкового неба
Наш тризуб щирим сонцем заяснівся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778126
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Їх сто сім, журавликів летіло,
У надії, дивились до землі,
Свою душу віддали і тіло,
За Вкраїну у смертній боротьбі.
Аж тремтіла від біди країна,
Від жахУ, знущань злої беркутні,
У воді,погрузли по коліна,
Здалось ноги ставали кам`яні,
Як болить! Не стерпіть жити в брехні?
Як навалу, спинить, змогли вони?
Ці синочки козацького роду,
Тож стояли, не хотіли війни
І боролись за мир, за свободу.
Відшумів, мовчить Майдан в поклоні,
Ті герої, нема поруч з нами,
Тут лиш квіти, троянди червоні,
Й молитви. І відчай жінки й мами.
Луна пісня, у квітах гробниці,
А у небі чути крик лелечы
Героям слава!
Вже дзвонять дзвіниці,
Усіх вшануєм,
Хто там, далеко…..
20.02.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778136
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Молюсь, синочку, за твоє життя,
За долю у житті тобі щасливу.
Щоб було добрим в тебе майбуття,
До успіхів щоб несли тебе крила.
Молитва хай в дорозі збереже,
Щоб ти по ній ішов синочку сміло.
Вона нехай нещастя відверне,
Як рішення прийматимеш невміло.
Молюсь, синочку, за твоє життя,
Яке дали тобі ми разом з татом.
Нехай гарячі будуть почуття
І буде у сім'ї дітей багато.
Нехай ростуть онуки в доброті,
Нехай любов крокує завжди з вами.
І щоб не сталося в твоїм житті,
Ти пам'ятай молитву щиру мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777927
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Мені кортить: які на смак твої вуста?
Як пахне шкіра, та яка вона на дотик?
Ти моя манія, єдиний мій наркотик.
Собі дозволю це, бо істина проста -
тебе я хочу...дуже...так несамовито
зацілувати, усього тебе відчути.
Так щоб Відбутись (а не просто так відбути).
Запам'ятатись кольорово, соковито.
У кожнім погляді, у жесті відчуваю,
все розумію, ніби ми роками разом.
Тобі віддам (нехай безумство) все й одразу.
Й ти віддасиш всього себе, я точно знаю.
А поки що, я тут пограюся словами,
твою фантазію розбурхуючи вміло.
Тебе так хоче серце, і душа, і тіло
очима...пальцями...губами та думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777343
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Я піду там, де маки червоні,
Де у полі співає душа,
Оксамитом ляга на долоні
Цей цвіт маку, що око втіша.
Я із квіток там зроблю віночок,
Щоб вдягнути його на чоло.
До листочка добавлю листочок,
У вінок заплету я стебло.
Буду слухати жайвора у небі,
Який пісню співає мені.
Дуже хочу сказати:" Спасибі"
За ці співи такі чарівні.
Ще пройдусь по пшеничному полю
І букет із цих маків нарву.
Я вклоняюсь тобі, моя Доле, -
Бо у рідному краї живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777925
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Як важко прожити поетам
Й творити у час суєти,
Злетіти, немовби комета,
Лишаючи світла сліди.
Вогонь свого серця роздати,
Аби запалить маяки…
Поети – словесні солдати
На вічних теренах війни.
А скільки їх гине в двобії
За місце для правди в житті.
Вони, як та зірка надії,
В обмеженім часом путті.
А може, як полум’я свічки,
Що пише нетлінний куплет,
Слова залишаючи вічні.
У слові - не згине поет!
18.02.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777795
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
МОЛЮСЬ , МІЙ БОЖЕ ЗА УКРАЇНУ!!!
Молюсь мій Боже за Україну!!!
почуй благання щиру молитву мою
ти є Сонце правди -єдина надія
світло яке спалює темряву тьму
Молюсь , мій Боже за Україну!!!
бо віра є основа і суть життя
добро переможе зло небо синє
і сонце миру осяє стежки для дитя.
Нехай ясне світло зійде на Вкраїні!
принесе злагоду спокій у наш дім
у владі буде мудрість порозуміння
зрадників розжене небесний грім.
Подай, нам Боже сили і терпіння!!!
пережити ,перенести важкий час...
прийняти причастя -єдине спасіння
відігнати нечисть почути божий глас.
Мій Боже ,охорони, вбережи Україну!!!
у храмі молитвою з'єднай у мові мирян...
недай знищити мій рід козацтва коріння,
бо ти один на цій землі -господар і пан.
Молюсь, мій Боже За Україну!!!
врятуй, її від руїн пекла війни...
у сивої матері витри сльозину
і цілющою водицею рани зціли.
Молюсь ,мій Боже за Україну!!!
нехай із згарища воскресне земля,
хлібороб оре ,сіє зерно росте калина...
на столі, був хліб і славити твоє ім'я.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777504
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Муж ревнивый, муж лукавый…
Жизнь чужую - не понять!
В отдалённые дубравы
Не пускает отдыхать;
Держит в клетке несмеяну,
Уж поверьте мне, друзья,
То ли сдуру, то ли спьяну –
Заточил он…соловья.
Не поёт душа в теснине -
Издевается вампир…
Среди гор и на равнине
Опустел зелёный мир.
Соловьиные распевы
Предавали мне покой:
Золочёные оковы –
Её голос роковой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771078
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 16.02.2018
Я создана лишь для тебя гитарой,
Карбоновые струны счастья не порви.
Не место ей лежать внутри футляра,
Скорее в руки ты возьми и удиви.
Сыграй, мой гитарист, о жизни песню,
И от души прольётся сладостный нектар.
И разольются звуки в поднебесье.
В руках умелых - я гитара - солнца дар.
Услышишь сразу в звуках птичьи трели,
Ведь одному тебе играю попурри.
Любви вонзились в сердце нежно стрелы,
И льется, льется музыка для нас - гран-при.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777367
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Наша ніч загадкова і сніжна,
Так коханням п'янким зігріває.
В небі зорі мереживом ніжним
Покривало з смарагдів сплітають.
Дійство це мов казкове є диво,
Грає в небі мелодія ночі.
У вікно загляда вередливо
Місяць - сторож під ніс щось муркоче.
Я купаюсь в гарячих цілунках
І в обіймах купаюсь гарячих.
А за вікнами нічка чаклунка,
Колискових співає дитячих.
Так спокійно і тихо на серці,
Я для тебе кохана й єдина.
Бачу очі в яких два озерця
І солодкі уста мов малина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776961
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Стежина в спориші забута,
А я стою на ній роки.
Неначе поглядом прикута,
В думках листаю сторінки.
Не вся прочитана та книга,
Що почали читати ми,
Життя крутило, ніби дзигу,
Не тільки гладь, а ще й ями.
Стою я боса на стежині,
Чекаю, хоч і пізно вже.
Ти забарився у рутині.
Стою...в ранковім негліже.
Люблю до німоти, до болю.
(Блукаєш ти серед чужих.)
Чи я побачу очі льону,
Поки є видих і є вдих?
Чекаю досі на стежині,
У венах стигне моя кров.
І чую пісню лебедину,
І знову воскреса любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775957
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 11.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2018
Сумую у зітханні німоти,
Сумую у дощах, у теплім літі.
Для мене найдорожчий в світі ти,
В душі кохання наче оксамити.
Я відчуваю тихий подих твій,
Слова твої мов дихання в тумані.
Ти подаруй мені букет із мрій,
Палкі цілунки і такі бажанні.
Душа моя - неначе джерело,
Завжди з тобою і прозоро - чиста.
В важку хвилину підставля крило
У променях яскраво - золотистих.
Душа моя обласкана в вітрах
І зіткана із ніжності й любові.
Приходь коханий хоч до мене в снах,
Хай будуть сни для мене кольорові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775480
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Насипала знову зима,
Пухнастого снігу довкола.
На землю ступила вона
Й луною полинуло соло.
Укрилися сріблом сади,
Хтось лісу співа колискову.
Згубивсь в заметілі цій ти,
Ведеш десь із нею розмову.
А сніг все летить і летить,
Нема ні початку, ні краю.
Чарівності дивна та мить,
Що в серці моєму палає.
І може до тебе сама
Я прИйду у сни загадкові.
Коли доторкнеться весна,
Цілунком гарячим любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775152
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
[b][color="#1231e0"]Девки в проруби купались
Рядом Ванька-рыбачок,
На крючок к нему попались
Мощный, видно, мужичок.
Вышла замуж по залету,
Зря поверила речам.
А к любимому пилоту
Забегаю по ночам.
Дед Мильдония напился
Бегал голый по селу
Говорят - ума лишился,
Сел, как Ёжка на метлу.
Разболелся зуб у Петьки
Шел бы лучше - удалил.
Приложила к зубу редьки,
Так он редьку проглотил.
Занял тыщу до зарплаты
Я у кума и кумы.
Говорю им, вы богаты..
Просто дайте, не взаймы.
Понедельник всем не в радость
Ну а мне - наоборот,
Будет то, о чем мечталось,
У меня с Петром развод.
Надоело мне годить
Шефу и главбуху
Одному из-за обид
Откусила ухо.
Я терпела целый год
Без любви и ласки...
А теперь, держись, народ
Буду строить глазки!!
Вот мечта моя сбылась
Радуюсь... и плачу!!!
Отсудила дома часть,
Вертолет и дачу.
Воробей сидит на ветке
И щебечет в тишине...
Обещал жениться Светке,
А женился Петр на мне.
На две части коромысло
В клочья кума галифе
Я ж совсем не с этим смыслом
С кумом встретилась в кафе[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774943
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Я б писала у вічність листи…
І нехай їх відносять Жар-птиці
У той світ, у який не дійти,
Але він нам іноді сниться.
Малювала б на стінах вежі,
Там, де небо яскраве тьмяніє,
Густі трави у срібній росі вже,
А за небом ховаються мрії.
Я б писала у вічність листи…
І читали б їх ті, що чекають
У тім світі, куди не дійти,
Але пошти такої немає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774987
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
До дир зачитану тримаю книгу,
В ній мудрість неба вікова.
Вона ламає лід і крушить кригу,
А там такі прості слова.
У книзі цій закладені всі ліки
Для серця й звісно для душі.
Вона тамує людські болі й крики,
І каже тихо: «Не гріши.»
А ці слова, як грім посеред неба,
Як дзвін тривоги в ясний день.
Летять туди, де є на то потреба,
Де смак забули від пісень.
До свого серця пригортаю книгу,
Вона мені так дорога.
Читаючи, в зимі відчув відлигу,
Рікою ллється доброта.
Спасибі Боже за прості поради,
За світ любові і тепла..
І за оті небесні водопади,
Душа у котрих ожива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774867
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
У небі сузір'я кохання,
В повітрі пахучий жасмін.
У серці одні сподівання,
Малюнки вельможних картин.
Десь линуть мелодії ночі,
Не спить веселиться цвіркун.
А я усе згадую очі,
Казкову мелодію струн.
І линуть чарівності звуки,
Крізь роки і через життя.
Гарячі коханого руки,
Гарячі і ніжні серця.
Я спати сьогодні не буду,
Не зможу, коханий, в цю ніч.
Сузір'я кохання - це чудо,
Торкнеться нас полум'ям свіч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774761
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018
Давай ми поговоримо мовчанням…
Про те, що бачимо в очах…
Про щирість душ, і їх єднання
Про те, що сниться в зоряних ночах.
Почуєм як пульсує кров у скронях,
Як дихаєм з тобою в унісон…
Тремтить моя рука в твоїх долонях
Як дивимось з тобою один сон.
Побачимо в очах любов безмежну
Зігрієм поглядом серця…
Ми в них відкриєм обережно
Для спраглих губ блакитні озерця.
Давай ми поговоримо мовчанням…
Про те, що відчуваємо в ту мить,
Коли говорить лиш кохання.
Що душу й тіло ніжно нам п’янить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759384
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 01.02.2018
КРАСИВА ЛІТНЯ ЖІНКА
Красива літня жінка, а чомусь сумна?...
розцвіла, як троянда білосніжний цвіт-
закохалась,- у чарівну мелодію скрипаля
яка оспівує тихий рай прекрасний світ.
Заграй, скрипалю пісню про кохання...
про зоряний вечір у вишневім саду.
щоб слухати золотий голос до світання
дарувати людям щастя і запалити свічу.
Променем тепла зігріти того кого люблю...
нахилити небо і вести зоряними стежками,
і до ранку вдихати у пахощі в зеленім гаю
із келиху ,пити щастя над квітучими берегами.
Послухай , мила, як співає соловейко для нас!
у пісні , крізь світи широкий океан єднає долі ...
бо біжить ріка життя -водограєм кохання час...
будує мости у трави, де цвітуть квіти волошкові.
Заграй, скрипалю пісню про кохання ...
нехай понад плай дзвенить ніжна струна
і під сіянням зір я загадаю одне бажання-
щоб в заметіль зими зігріла лебедів весна.
Красива літня жінка, а чомусь сумна?...
розцвіла ,як троянда білосніжний цвіт...
я ,прошу твоєї руки кохана до вінця,
щоб із тобою у парі злітати у зоресвіт.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774557
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
З тобою ми позАочі знайомі,
Та я в думках щоденно біля тебе.
Десь є планети й зорі не відомі,
А я про очі мрію наче небо.
Блакитна синь у них і стільки блиску,
Здавалося б давно минули роки.
Нераз ти коло мене був так близько,
Нераз я чула за спиною кроки...
Ми зустрічались поглядом тривожним,
Та незмогли нічого розказати.
Лише в думках ми ту любов помножим
Й розповімо, як можемо кохати.
Далекий друг із юності із мрії,
Лишились почуття у серці чисті.
І спогади під назвою " надії",
Такі далекі, а мені так близькі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774456
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Життя людині Всесвіт дав…,
Для чого та чому - він не сказав…,
Питання люди задають…,
Та відповіді не знайдуть!
Одні говорять - працювати…,
Інші вважають - танцювати…,
Решта бере в житті, що зможе,
А як же треба жити, Боже!?
Ми полюбляємо комфорт, добробут…,
Життя складне - це проза…, побут…,
Як досягти «весни» в душі?
І щоб жилося як у гарнім сні…,
Питання, і питання, і питання…,
А де ж духовне те зростання?
Матеріальна душить дріб’язковість…,
Ховаємо в кишеню - совість…,
Людина вільна - вітер в полі…
Живи, радій у своїй долі…,
Як забажаєш життя будуй!
Та людську гідність - не марнуй!
15.04.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493173
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 31.01.2018
Цей вечір моє серце розриває,
Тебе нема і дихати несила,
І пам'ять день у день не забуває
Як та безжальна смерть тебе скосила.
Я пам’ятаю наші дні і ночі,
Твої слова, обійми і зізнання,
І як світились щастям наші очі,
Як берегли з тобою ми кохання.
Несила мені втрату цю прийняти,
Гріхи твої я прошу відпустити,
До Бога хочу руки я здійняти
І Царства Божого тобі просити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774356
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
[b][color="#097307"]Ти приходиш у сни... І у них ми з тобою до рання
Як дві долі, які заплелись перехрестям доріг.
Та чому.. та чому?!! Як за обрій йде зірка остання
Ти, як марево мрій, полишаєш наш спільний поріг?
Ти приходиш, як тінь, у мої сновидіння щоночі..
Розхвилюєш мене ніжним дотиком губ і чола.
Кажуть, сни не спроста, що вони переважно пророчі,
Я не знаю, бо я у твоїх снах навряд чи була...
Ти приходиш у сни... Де межа, чи то сон, чи реальність?
Може то нам Господь пропонує по новому шанс...
Тільки звідки у дня замість ніги - гнітюча безжальність.
Він тебе з моїх снів забирає насильно весь час.
Ти приходиш у сни...Та я вірю - мені це не сниться,
Бо без тебе у снах прохолода і люта зима.
Одкровення моє ,моя мрія вже не таємниця -
Я прошу - ПОВЕРНИСЬ! Бо для інших там місця нема.
Ти приходиш у сни.! Я благаю - у них залишайся,
Я торкатимусь вуст поцілунком жагуче-палким.
А підеш, то за мить... за короткую мить повертайся,
Бо без тебе світанок на присмак буває терпким.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773812
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Як швидко юність пролетіла,
Неначе впав із яблунь цвіт.
Несли в майбутнє дужі крила,
Щасливим був у них політ.
І мрій було тоді багато,
Душа співала молода.
І кожен день був наче свято,
Вела стежина в майбуття.
Плоди з'явились на деревах
І промінь сонця впав на них.
І розливалися озера,
Довкола линув ніжний сміх.
Були і злети і падіння,
З'явилася міцна сім'я.
Міцне пустилося коріння
І твердою була земля.
Як осінь скинула листочки,
З'явилась в косах сивина.
Повиростали сини й дочки,
А в серці досі ще весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774060
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
Мостами гнуться ці мої думки...
Спішу до тебе я на зустріч знову
Лечу, щоб доторкнутися руки
І у обіймах стріть зорю ранкову.
Думки летять, сягаючи небес
В молитві застигають руки й губи...
Я все чекаю здійснення чудес,
Що допоможуть бути мені з любим.
Ми разом з ним напишемо вірша,
Як голуби утішимось в розмові...
І доторкнеться враз душі душа
А в серці забринить струна любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773888
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 29.01.2018
Мати слабкість кохати не тих,
Мати силу відчути інакше,
Не шукаючи стежок простих,
Бути жінкою – кара чи вдача?
Мати владу почати війну,
Мати мудрість її зупинити,
Мати мужність сказати «люблю»
Не лише чоловіку, ба – світу!
Вірне серце спокуту несе
За доступність твою й непорочність.
Не кажіть, що краса світ спасе,
Не краса нас спасе, а жіночність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406422
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 28.01.2018
Ні, я не плачу,сліз гірких не ллю,
Не проклинаю і не злюсь на долю,
Я вдячна їй за те, що я люблю,
За подарунок відкохати вволю..
Що ж то таке.. казкової краси..
Прозоро кришталем бринить на віях?
Та то ж маленька крапелька роси,
Я бавилася нею в своїх мріях..
Ні, я не плачу, сліз гірких не ллю,
Хай плаче той, хто почуття не знає.
Не може бути смутку і жалю
В серденьку, де живе любов безкрая..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11006253883
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204013
дата надходження 02.08.2010
дата закладки 27.01.2018
Похилилась старенька хатина
В чепурному садку край села.
Сива мати чекає на сина,
Вишиваючи біля вікна.
Ледь гаптує стежки кольорові.
Неупинно рояться думки.
Просить сину щасливої долі.
Вишиває любов на віки.
Лине згадками в давнє минуле,
В молоді, незабутні літа.
Та вони, наче мить, промайнули.
Залишилась гірка самота.
А світанок, гуляючи небом
Гасить зорі і рештки свічі.
На сорочці лягли оберегом
Материнські, святі молитви.
Виглядає утомлена жінка
Сина з дальніх, тернистих доріг.
Кришталями спадають сльозинки,
Мовби роси, до зболених ніг.
Ніби вчора, тихцем проти ночі
Колисала своє немовля.
Від завійних вітрів і зурочень,
Захищаючи ревно щодня.
Не помітила в щасті й тривогах,
Як згубились в туманах літа.
Як дорослого сина в дорогу
На світанні колись провела.
Похилилась старенька хатина
В чепурному садку край села.
Сива мати чекала на сина,
Вишиваючи біля вікна...
08. 06. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586155
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 27.01.2018
То морозы, то метели!
Хата, жрачка.. и кровать!
Мы с Танюхой залетели
К сентябрю пойдем рожать.
Что ты милый смотришь грозно,
Так, что вроде ты чужой!
Раз тебе налево можно
Так и я туда, родной!
Кум потрепанный, помятый
Еле ноги уволок!
У меня он нынче пятый,
Он же сам - не много смог.
В темноте не разглядела
Думала, Петро шальной!
А когда дошло до ..тела..
Блин! Так это ж свекор мой!!
Мы с соседкою не плачем
Ведь веселье – лучше слёз.
На двоих – один в нас мачо,
И с обеими всерьез!
С горки гоним на капоте
А потом лежим в траве.
Когда вы без меры пьете,
Тоже шухер в голове!
Налегает мил на сало,
У меня ну просто шок.
Выше носа пузо стало
И не видно корешок.
А у кума под окошком
Аж три девицы стоят
Подожду еще немножко
И пойду гонять девчат.
Это ж надо умудриться
Думал, сделаю сюрприз.
Мол, летаю я, как птица.
И слетел, как чурка, вниз.
Получила СМСку:
"Здравствуй, милая жена!
Отворила занавеску,
Три грузина у окна.
Петьку к Нинке так влекло
В знойный день на пляже
Как затылок напекло,
Не заметил даже!
Не скажу, в какой деревне
И в каком таком селе,
Парень жил, годами древний
И всегда навеселе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773615
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 27.01.2018
Дзелень, дзелень дзвіночок
Схилився під горбочок
А сонечко яскраве
Тепленьке і ласкаве
Сховалося за обрій
Там свій віднайшло спокій.
Ой, дітки, люлі, люлі
Вже в лісі сплять козулі
В гніздечку пташенятка
Спіть хлопчики й дівчатка.
Сваривсь місяць на хмари
Навіщо виринали
Гайда у свої шати
Настав, час подрімати
Щоб зорі заясніли
Всі гарні сни гляділи.
Ой, дітки люлі, люлі
Сплять на горищі гулі
А в лігві зайченятка
Спіть хлопчики й дівчатка.
04.08.2006р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773621
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 27.01.2018
Мої думки із погляду читаєш
Бажання, мрії знаєш ти мої.
Мене мені нову ти відкриваєш.
Такою я себе не знала, ні!
Ти п’єш нектар солодко-ненаситний
Із губ моїх – нестримні почуття.
П’янкі слова злітають з вуст тендітно
І у душі моїй зароджують життя.
За що мені це щастя – я не знаю!
Купаюся в коханні, наче в сні.
Я світ новий з тобою відкриваю.
За це, мій милий, дякую тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773501
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018
НА СВЯТ ВЕЧІР ДО МАМИ
Мамина світлиця прибрана вишитими рушниками
із далеких країв по урочистому зустрічає внуків дітей,
під вікном різдвяна квітка пломеніє пелюстками
і святвечір, відкрито двері для колядників гостей.
На святковім столі застелена біленька скатертина
немов у квітучому полі цвітуть сині волошки у житі
у підсвічнику горить свіча віддає тепло для родини
і перед вечерою згадуюють мертвих у щирій молитві.
У надвечір'я ,зійшла зоря заграли ангели дзвоном...
господар заносить дідуха благословляє усіх у хаті,
Христос родився!!!-Славімо його! відповідають хором,
під обрус кладуть сіно, а солому встеляють по хаті .
Пахне дванадцять страв далеко ...ще із порога,
голубці із картоплею, вареники і паляниця...
риба, квасоля, огірочки і смачна кутя медова-
часник ,щоб були здорові і желе солодка суниця.
Яка то радість, заколядувати у великій родині !
тисяч зір із місяцем у шибці слухають коляду...
за вікном, тріщить мороз, падає сніг, хуртовина...
витає, вертеп Ісуса і несе радіть у душу твою.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773059
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
[b][i][color="#ff0091"]Я вибрала тебе зі ста,
І закохалась до нестями...
В полон взяли твої вуста,
Ми поєдналися серцями...
Горіли очі, мов вогні
І кожен дотик ніби жало...
Запав у душу ти мені,
З тобою щастя я пізнала!
Цим почуттям немає меж,
Кохання наше, то є - диво!
Тамую подих, як ти йдеш
З тобою, любий, я щаслива!
05 01 2018 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770098
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Ти голка майстра, що вколола серце,
Я смертник, що пожертвував собою,
Можливо хтось присмачить перцем,
Малюнок намальований з тобою
Не треба слів, все підсвідомо
Єднання душ і подих в унісон,
Я з радістю терплю судомно,
Прекрасний і далекий сон
Із тисячі уколів постає картина,
Яку лиш бачим ти і я
Де із гори в далечині рівнина
Лиш там я твій, а ти лише моя...
І це, най більш ніхто не чує,
Можливо всі вони сліпі,
Хай хоч на хвильку посмакує,
Цей вірш народжений в журбі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770928
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 24.01.2018
А до зими не дні, а метри
Вже й срібний іній в голові.
Позаду літа кілометри
Й короткі ночі на траві.
Позаду спогади, минуле,
Попереду біжить життя.
Хоча те літо промайнуло,
У нім лишились ти і я.
У нім лишились ми з тобою
У серці юні молоді.
Хоч дні вінчаються з зимою,
А ми такі ж, як і тоді.
Ми поряд дивимось у вічі,
Не бачим осінь, а ні сніг.
Лиш зорі літні, ніби свічі,
До наших опустились ніг.
Нехай зима, нехай і лютий,
І буревії хай сніжать,
Мій погляд в літо все прикутий,
В ті очі, що іще зорять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772781
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Моя кохана тихо шепотів,
Я розуміла все без зайвих слів.
Кохання ніби казка чарівна,
А казка - то щаслива дивина.
Довкола нас летить лапатий сніг,
Тобі весь світ кидаю я до ніг.
Моя скажу навіки і одна,
Лебідонька із озера весна.
Усмішка наче сонечко в вікні,
А очі наче зіроньки ясні.
Уста манять малинові твої,
А у душі співають солов'ї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772798
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Роз'єднало життя наші долі,
Понесла їх у даль течія.
А кохання лишилось на волі,
В щебетанні дзвінкім солов'я...
Як весна прокидається рано,
Як в цвіту потопають сади.
У душі від кохання так п'яно,
Бо у ній ще залишився ти.
Серце ритми свої відбиває,
У думках потопає щодня.
І на тебе щоденно чекає,
Та чекаю найбільш тебе я.
За весною гаряче йде літо,
Наші зустрічі в ньому цвіли.
Ми в коханні з тобою зігріті
І щасливі з тобою були.
Нас осінні дощі поливали,
В танці ніжно кружляв листопад.
А кохання серця зігрівало,
Не страшний їм зими снігопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772557
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Я так тебе без пам'яті кохаю
І час не подолав ці почуття.
Твій образ серед натовпу шукаю,
Летить так швидкоплинно в даль життя.
Цих почуттів не можу передати,
Вони у серці в глибині живуть.
Я буду все життя тебе кохати,
Хоч за плечима довгий, довгий путь...
Зима сніжить і вітер разом з нею,
Сніжки кидає, як кидали ми.
Цілунки зігрівали у хурделю,
Та так ще було довго до весни...
Думками пригортаюся до тебе,
Не зводжу погляду з твоїх очей.
Вже зорі застелили сріблом небо,
А хтось чужий торкає до плечей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770849
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Я дякую Боже за доньку і сина,
За міцну сім'ю і щасливу родину.
За ранок, що сонцем всміхається ніжно,
За небо блакитне таке й дивовижне.
Я дякую Боже за друзів багато,
Коли вони є то для мене це свято.
За вітер, що коси мої розплітає,
За сяйво, що зоряним блиском так сяє.
Я дякую Боже за маму і тата,
За любу сестру і найкращого брата.
За тих вчителів, що навчили любити,
Свою Батьківщину і мирно в ній жити.
Я дякую Боже, що маю внучата,
Теплом і любов'ю наповнена хата.
Від цього так радісно в мене на серці,
Спасибі тобі, що я маю усе це...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771871
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Летять кілометри невпинно...
І хто би подумати зміг -
Ти гониш легенько машину
Сплетінням донецьких доріг.
Забуті проспекти столичні
І сяйво неону навкруг,
Для тебе свята новорічні
Настануть не в колі подруг.
Біноклі, приціли зенітні -
Не зовсім жіночий вантаж.
І в двадцять на юній, тендітній
Не в розмір лежить камуфляж.
Доросла, гарненька і сміла,
Для когось лиш тільки одна,
Ти впевнено вибір зробила,
Коли розгорілась війна.
Не місце розвагам і модам,
Коли покривалом густим,
Над кров'ю стікаючим Сходом,
Чорніє тротиловий дим.
Для тебе - студентки ще вчора -
Стрічати святкове число
В дорозі, з нагрітим мотором,
Сьогодні не вперше було.
Крутили сніжинки свій танок,
Хрустів під колесами лід.
Позаду - столичний світанок,
У фарах - темніючий Схід.
І в вечір останній грудневий,
Прийнявши безцінний вантаж,
Тебе на ура, королеву,
Прокурений стріне бліндаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767226
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 20.01.2018
Пишу… Дышу
Этим живу…
Ах, если бы, не эта война,
Наверняка, пела бы душа,
Посмотрев ТВ, уж нету слов,
Ох уж, ( братская), это любовь,
Скольких ребят, ты загубила.
Пишу,
Дышу,
А за окном зима
Сверкает, словно в сказке, блестит,
Белым бело, под снегом все дома,
Душа не радуется, болит,
Горит Восток, там идёт война.
Кому, зачем, скажите нужна,
Жена и мать, так давно не свят,
Ведь все так ждут, уж давно звонка.
Задребезжал рассвет, перо возьму,
Рядом чернила, вот пишу, дышу,
Снова ловлю, лучик, этим живу,
Мне почему, но ведь не всё равно
Хоть далеко, я так от войны,
Ведь погибают за свободу,
Но у ребят, знаю нет вины,
Ценят всегда, в жизни лишь правду.
Жить желание… в мирной стране,
Мечты в душах, хранят надежду,
Улыбнуться маме и жене.
Пишу,
Дышу,
Этим живу…
Хочу всем пожелать, мира, добра!
Чтобы радовались зиме, весне,
Наконец, чтоб закончилась война!
Не писала, чтоб больше я о ней,
Чтобы жизнь была всегда прекрасней!
18.01.2018г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772152
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Чоловіку присвячую
– Подивись пильно в очі, коханий.
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
– Обійми за натомлені плечі,
Тугу з серця скоріш прожени.
Сивий лебедю, вірний, терплячий
Заспокой мудрим словом жалі.
Ти - мій захист, надійна опора,
Мій єдиний в житті чоловік.
Лиш пробач за мою непокору
І гордині надмірної гріх.
За непослух, за ревнощі, бурі,
За слова недоречні, цупкі.
Помилки та образи минулі
І невдячність у дні молоді.
Устеляючи тропи розмаєм,
Захищав від холодних завій.
І досягнення ті, що я маю,
Завдяки лиш турботі твоїй.
Знадобилось так часу багато,
Щоб засвоїти істину цю.
Щоб зерно від плевел відділити
Та змести непотрібну труху.
Час розставив усе по полицях
У постійній, життєвій борні.
Ніби мудрий, невтомний провидець,
Знав про терни на нашій стезі.
Ми пройшли нерозлучно у парі
Безліч довгих стежин і доріг.
Розганяв наді мною ти хмари,
Бо інакше в житті і не міг.
Вдячна долі за наше єднання,
Що веде нас із року у рік.
Ти єдиний, ні з ким незрівнянний,
Богом даний мені, чоловік.
– Подивись пильно в очі, коханий!
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
14. 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635839
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 16.01.2018
Вирвали серце, нащо тоді тіло?
Кохання вкритись льодом не могло,
Любов- це гріх? Не вірю… Світла сило:
-Куди ми котимось, якщо кохання-зло.
Яке це зло, якщо душа співає,
Літає, лине прямо до небес
І кращого в твоїм житті немає
Ніж почуття того, що ти воскрес.
Якщо ти кожен день чекаєш інший
Всі люди, перехожі - рідна кров,
А зустрічається брехня – це так (між іншим)
Бо у очах твоїх – цей світ любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771650
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Був ранок, і сонце на лапи ялин
Накинуло вже позолоту.
Брели з оленихою, схожі в один,
Двійнятка по краю болота.
Старанно по сліду, тримаючись в ряд,
В траві обережно ступали,
І в променях очі в смішних оленят
І носики чорні блищали.
Здавалось все мирним, і тиша була
У світі тваринних ідилій,
Та з блиском сталевим зіниця ствола
Вже хижо дивилась на цілі.
Здригнулись ялини, і грубо свинець
Звершив свою чорну роботу.
І з жахом малята, одні, навпростець
Пустилися в ліс по болоту.
Далеко в гущаві, в дрімучих кущах
Спинились і впали безсилі.
І розпач в великих, блискучих очах
Застиг у звіряток змарнілих.
Був ранок і вечір вчетверте підряд -
Ще відчай відступить не скоро,
А двійко голодних, сумних оленят
Бредуть спотикаючись бором.
Їх ночі морозили холодом зір,
Лякали в грозу блискавиці.
І знову жахливий, стріляючий звір
Десь поряд палив із рушниці.
Над ними у кронах кричала сова -
Ховались від неї плямисті...
Тривожно дубина шумить вікова,
На вітрі наспівує листям.
А двійня крадеться, іде з укриття
На луг з запашною травою.
Несуть оленята над смертю життя
На ніжках тоненьких з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770712
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Любіть чоловіків за добре серце
За ту красу, що є в душі
Лише у ній живе озерце
Що відрізнить любов від метушні.
І не важливо його вигляд зовні
Яка вага, і кількість літ
Аби не дав він впасти у безодню
і щоб душа летіла з ним в політ.
Цінуймо міцність духу, сильні руки.
Він захистить, тепла додасть
Сумує й мріє у часи розлуки
В коханні вірнім болю не завдасть.
Любіть чоловіків своїх за мудрість,
А не за повний гаманець
То не настане днів ваших похмурість
Не прийде світлим почуттям кінець.
Любіть чоловіків без розрахунків
За простоту і щирість слів.
Хай будуть поцілунки подарунком
Від них у серці соловейка спів.
Любіть чоловіків - опору і підтримку
Стріла Амура цілить в почуття
Навіть коли мороз лютує взимку
Як є любов, тепло є і життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771315
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 15.01.2018