Вікторія Лимар: Вибране

Наталі Косенко - Пурик

Повір

Весна...це  дарунок  землі,
Краса...від  природи  мені,
Живу  ...і  ціную  життя,
Несу  ...все  тепло  в  майбуття.

Пройде...звук  неспокою  й  жах,
Лише...відгукнеться  в  думках,
Повір...у  найкраще  життя
До  зір...де  душі  почуття.

Схоплю...ніжні  мрії  свої,
Люблю...я  обійми  твої,
Жива...бо  у  серці  весна,
Дива́...ця  краса  неземна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999970
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 04.12.2023


Світлая (Світлана Пирогова)

Дощик- сюрприз (вірш для дітей)

Дощик  пісню  заспівав:
-  До,  ре,  мі,  фа,  соль,  ля,  сі,
І  земельку  напував  -
Вся  у  крапельній  красі.

Осінь  залюбки  взяла
В  друзі  дощика  собі.
Теж  співала;  тра,  ля,  ля.
Вдвох  пустилися  у  біг.

Дощик  ноти  вигравав,
У  шпаринку  кожну  ліз.
Крапель  цілий  караван  -
Це  для  осені  -  сюрприз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964716
дата надходження 04.11.2022
дата закладки 09.11.2022


геометрія

ПРИВІТ ІЗ ПОЛЬЩІ …

                                               Четвертий  день  живу  я  в  Польщі,
                                               І  дуже  добре  тут  мені...
                                               В  моє  віконце  світить  сонце
                                               Усе  красиве.  як  у  сні  ...

                                               І  син  й  невісточка  чудові
                                               І  внучка  часом  забіга...
                                               Уваги  сповненні,  красиві.
                                               Тривога  зникла  і  біда...
                         
                                               І  син,  й  невістка  на  роботі.
                                               Зі  мною  є  лише  їх  кіт...
                                               Та  він  ховається  щоденно,
                                               Не  реагує  на:  "кіс-кіс!"

                                               Сидить  десь  в  тишині  під  ліжком.
                                               Може  й  голодним  він  бува...
                                               Шукаю  я  його  і  кличу,
                                               Та  він  не  йде,  й  не  вибіга...

                                               Щодня  включаю  телевізор,
                                               Новини  я  дивлюсь  щодня...
                                               І  все,  що  робиться    в  Україні.
                                               Про  все,  звичайно,  знаю  я...

                                               Мені  тут  добре  і  цікаво,
                                               Душу  наповнює  тепло,
                                               Пишу  про  все,  я  не  лукавлю,
                                               Перемагає  сум  -  тепло...

                                             За  Україну  я  тривожусь
                                             І  за  Долинську,  звісно,  я...
                                             Та  повернутися  не  зможу
                                             Жити  не  можу  вже  одна...

                                             І  гарно  тут  мені,  й  спокійно
                                             Хоча  і  сумно  теж  бува...
                                             Та  я  триматися  вже  вмію
                                             Учора  ж  був  день  захисника...

                                           І  я  сьогодні  всіх  вітаю
                                           І  ці  вітання  я  всім  шлю...
                                           І  перемоги  всім  бажаю
                                           Бо  ж  Україну  я  люблю!!!
























   




                                                 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962908
дата надходження 15.10.2022
дата закладки 19.10.2022


Денисова Елена

СЮРПРИЗ

Давно  хотiв  Гiпопотам
вiдправитись  в  круїз.
—  Хiба  таких  не  маю  прав?
Це  давнiй  мiй  каприз.

На  довго  справу  не  вiдклав,
до  кас  мерщiй  чкурнув,
купив  квиток  на  пароплав
та  радiсно  зiтхнув:

—  Побачу    врештi-решт  Стамбул,
Нью-Йорк  та  Амстердам,
бо  зовсiм  я  нiде  не  був.
Та  й  каже    дiточкам:

—  Я  повернусь,  утрiть  слоьозу,
гiрких  не  треба  слiз.
Я  вам  з  круїзу  привезу
даруночок-сюрприз...

Дiтей,  дружину  обiйняв,
валiзу  взяв  свою
та  сiв  на  бiлий  пароплав.
Cказав  усiм  :  ”Адью”!..

Минає  час.  Без  телеграм,
без  жодних  звiсток  днi...
—  Де  любий  наш  Гiпопотам?
Як  довго  ми  самi!

Та  ось(подяка  небесам!)
причалив  пароплав.
По  трапу  йде  Гiпопотам,
нiде  вiн  не  пропав!

На  шиї  виснуть  дiтлахи,
дружина  обiйма.
Вiн  посмiхається:  —  Кхи-кхи,
чекали  недарма.

На  землю  ставить  дiтлашню:
—  Вам  тато  щось  привiз.
Валiзу  зараз  вiдчиню  –
там  є  для  вас    сюрприз.

Валiзу  з  гордiстю  вiдкрив...
—  Ай-яй!  Бiда!  Бiда!
Сюди  гостинець  положив,
а  тут...  одна  вода.

В  краях    далеких  бачив  снiг  –
це  бiле  диво  з  див.
Натiшитися  ним  не  мiг,
привезти  й  вам  хотiв  .

Вiз  снiгу  парочку  валiз
з  краiни,  де  льоди.
А,  виявляється,  привiз
звичайної  води?

Повз  випадково  проповзав
старенький  Крокодил.
Вiн  довго-довго  реготав,
а  далi  пояснив:

—  Ти  в  школу,  друже,  не  ходив,
у  тому  вся  бiда.
Нiхто  тобi  не  пояснив,
що  снiг  –  i  є  вода.

Життя  ти  в  Африцi  прожив
й  не  бачив  снiг,  дружок.
Даремно  вчитись  не  любив
та  не  читав  книжок.

—  Так,  так,  —  зiтхнув  Гiпопотам,  —
здолаю  цю  бiду.
Хоч  перерiс  я  по  лiтам,
а  вчитися  пiду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944687
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 20.07.2022


М.Гомон

ХТО НА ФОТО?

Приїхали  з-за  кордону
До  бабусі  діти,
Ще  й  онука  привезли,
Як  тут  не  радіти?

Виїхали  вже  давно
У  краї  далекі,
Тож  вернулися  додому,
Як  оті  лелеки.

Бабця  радо  показує  
Їм  свої  пенати,
Подивились  на  город,
Повела  до  хати.

Частувала,  чим  могла,
Стали  розмовляти,
Довелося  що  було
Колись  пригадати.

З  ким  і  де  навчались  в  школі,
Хто  з  ким  одружився,
Де  живуть  їхні  знайомі,
Хто  в  селі  лишився.

А  щоб  краще  пригадати,
Бабця  пошукала
І  на  стіл  старий  альбом
З  фотками  поклала.

Вся  історія  сім’ї,
Наче  на  долоні,
Ще  бабуся  молода,
Ще  не  сиві  скроні.

Хлопченя  альбом  гортає
І  пита  стареньку:
-Хто  цей  хлопчик  кучерявий
І  такий  гарненький?

А  бабуся  та  ласкаво:
-Який  ти  дурненький,
Тож  твій  тато  такий  красень,
Як  ще  був  маленький.

Здивувалось  хлопченя,
Глянуло  на  маму:
-Хто  ж  то  лисий  і  пузатий,
Що  приїхав  з  нами?





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939449
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 08.02.2022


Олекса Удайко

СЕРПЕНЬ ВПАВ НА ПОКОСИ

[youtube]https://youtu.be/l14-HobPV88
[/youtube]
[i][b][color="#033042"]Серпень  впав  на  покоси  
ваговитим  снопом,  
вже  в  комору  заносить  
лантухи  із  зерном.
Не  бідує  родина,  
не  горює  сім’я  –
дожидається  сина,  
що  вітає  здаля.

         [b]Приспів:
[/b]
         А  веселка  на  сході    
         В  кольорах  виграє:
         бути  гарній  погоді...
         На  столі  усе  є:
         і  хліби,  і  до  хліба,
         і  пухкий  коровай...
         І  дівчинонька  люба  –
         хоч  сватів  зазивай!  

Серпень  в  душу  лягає  
збіжжям  ситним,  добром.
Спас  витає  вже  в  гаї…  
Своїм  щедрим  крилом
він  усіх  обіймає...  
На  столі  мед  і  ром,
гості  йдуть  з  ріднокраю  –
чути  гам  за  селом.

         [b]Приспів.[/b]

Серпень  риску  підводить,    
є  талан  в  трударів  –
святом  Спас  хороводить,  
звієм  звершень  зігрів...
На  порозі  вже  осінь,  
та  в  душі  –  водограй:
серце  пісню  попросить  –
грай,  музиченько,  грай!

         [b]Приспів.[/b][/color]
[/b]
11.08.2019
*********
Світлина  –  автора,  де  ота  зріла  пшениця,
вдалині  –  будинок,  де  мешкає  сам  автор.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844748
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Ірина Кохан

Коли мене не стане на землі

Коли  мене  не  стане  на  землі,
А  в  вишині  на  зірку  стане  більше  -  
Я  знаю,буде  осінь.  Журавлі.
І  поміж  листя  плакатимуть  вірші.

І  буде  все  однаково  мені
Чи  хто  нап'ється  тою  вже  сльозою.
Котитиметься  сонце  по  стерні,
Пливтимуть  хмари  сірі  наді  мною.

Гаряче  літо  з  яблунь  обпаде
Плодом  духмяним.  Ляже  на  покоси.
Високе  небо,  сизе,  молоде,
Вдивлятиметься  дощовито  в  осінь.

І  поросте  вже  по  мені  трава,
Палатимуть  жоржинові  пожежі.
У  своїх  віршах  буду  я  жива.
Жива.  От  тільки  в  світі  протилежнім.

Летітимуть  за  обрій  журавлі,
Прощальний  крик  кидаючи  дібровам.
І  в  мить,  як  відірвуся  від  землі,
Захочу  тут  лишитися  хоч...словом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824776
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 01.03.2019


majra

Як холодно

Як  холодно  у  цей  осінній  вечір,
Здається,  сонце  вмерло  назавжди.
Вселенська  туга  обійма  за  плечі,
І  час  замерз  у  крапельках  води.

Блукають  думи,  що  чорніші  ночі,
Хіба  їх  зробить  білими  зима?
Душа  болить,  але  не  плачуть  очі,
І  в  цілім  світі  просвітку  нема.

Це  -  листопад,  найважчий  місяць  року,
Стікає  світло    у  криницю  тьми.
І  серед  цього  темного  потоку,
Так  важко  спілкуватися  з  людьми.

Ніхто  не  бачить  і  ніхто  не  чує,
Заглиблені  в  своє  самотнє  -  я.
І  де  та  радість  сонячна  зимує?
І  де  та  зірка,  що  вночі  сія?

...Та  я  скажу  вам  -  не  сумуйте,  люди!
Усе  минає  -  радість  і  біда.
Прийде  пора  -  природа  всіх  розсудить,
І  всі  печалі  забере  вода!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814839
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 27.11.2018


ТАИСИЯ

Любимое блюдо

(успела    к    обеду)

Посоветуйте,  что  же  мне  делать?    Чтоб    белок    я    имела    в    меню?
Ресторанно    -    высокие    цены    превышают  зарплату  мою.

Я    купила    на    рынке    амура.  Он  по    весу  –  почти  2    кило.
Пусть    смеются    домашние    куры,    я    считаю,  что    мне  повезло.

Я    его    приготовить    умею:    запекаю    и    юшку    варю.
А    потом    я    приятно    «балдею»…За  обед    «ай-лав-ю»    говорю.

И    теперь    я    дружу    с    браконьером,    кстати,  он  до  сих  пор    не    женат.
Аппетит    мой    с    таким    кавалером  -    увеличился    сразу  в  100  крат.

Приглашаю    отведать    амура.  С  удовольствием    вас    накормлю.
А    любовные    стрелы  Амура  –  пусть    присутствуют    в    каждом    меню!

18.  11.  2018.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814303
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 26.11.2018


Катерина Собова

На курортi

В  санаторії  -  знайомства,
Залицяння  -  без  обману,
Через  три  дні  вже  курортні  
Розвиваються  романи.

Один  зразу  кинув  оком:
За  столом  -  сусідка  гарна...
Пропонує  ненароком
Час  провести  вдвох  не  марно.

Познайомилися:  Лера,
В  бізнесі  є  перші  кроки,
Артист  цирку  він  -  Валера,
Стаж  -  уже  п'ятнадцять  років.

Розказав,  що  вже  п'ять  років
Сам  живе,  бо  розлучився,
І  хоч  вільний,  незалежний
Та  кохать  не  розучився.

Чемно  в  дверях  пропускає,
Компліменти  -  як  годиться...
Але  враз  -  куди  він  хилить
Розкусила  молодиця.

Покаталися  на  яхті
(Бий  тебе  нечиста  сила,
Каже,  гаманець  забувся)  -
То  й  за  нього  заплатила.

Потім  бреше,  що  велика
Черга  біля  банкомату
І  тому  не  зміг  сьогодні
Тут  отримати  зарплату.

Через  тиждень  наша  Лера
Бачить,  що  кіна  не  буде,
Виказала  все  Валері,
Так,  щоб  чули  усі  люди:

-  Обдурити  кожну  хочеш?
Думаєш,  що  в  цьому  здібний?
То  ти  вільний,  нежонатий,
Чи  нікому  не  потрібний?

Ти,  брехливий  голодранцю,
Сам  на  себе  будеш  злиться,
Бо  жінки  дурні  й  наївні
Вже  давно  перевелися.

Враз  представився  артистом,
Захотів  здобути  славу?
З  таким  шлюбним  аферистом
Я  не  раз  вже  мала  справу.

Я  сама  сюди  примчалась,
Щоб  не  так  відпочивати,
Як  знайти  якогось  дурня
І  до  нитки  обібрати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805564
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 20.09.2018


Амадей

Стежина довжиною в півстоліття

Стежина  довжиною  в  півстоліття,
Покручена  лягла  через  життя,
Креслатий  ясен,  ніби  батько  діток,
Чека  мене,  у  гості  вигляда.

Іду  стежиною  у  юність  стоголосу,
У  ту  щасливу  щастя  мого  мить,
І  навіть  спомин  запаху  волосся,
І  зараз  моє  серденько  п"янить.

Прийшов  через  роки  і  заметілі,
У  той  кохана  наш  земний  Едем,
Де  від  кохання  люба  ми  п"яніли,
Де  почуття  буяло  молоде.

Роки-роки,  моі  літа  і  весни,
Із  юності  у  зрілість  пронеслись,
Багато  що  мені  в  житті  принесли,
Ви  в  вирій  мою  юність  віднесли.

Стояв  і  згадував  я  незабутні  ночі,
Коли  нам  місяць  з  неба  щастя  лив,
Коли  дививсь  в  твоі  чарівні  очі,
Із  губ  твоіх  меди  кохання  пив.

І  зігрівалось  серденько  незвично,
І  розгоралось  почуття  святе,
І  ніжно,  й  трепетно,  і  водночас  велично,
Так  лиш  любов  і  папороть  цвіте.

Чекав  тебе  я  з  солов"ями  в  гаю,
Де  полини,  ромашки  з  чебрецем,
Де  наш  з  тобою,  ясен  нас  чекає,
Що  вітами  вкривав  нас  як  плащем.

Чарівно  зорі  в  небі  миготіли,
Манили  в  невідому  далечінь,
І  місяць  виглядав  з-за  хмар  несміло,
Й  струмочок  свою  пісню  жебонів.

Прийди  ж,  кохана,  серденько  так  хоче,
Й  душа  моя  як  в  юності  співа,
Як  в  юності  цілунками  до  ночі
Тебе  я  буду  ніжно  частувать.

Стежина  в  півстоліття  довжиною
Що  пролягла  через  моє  життя,
Покрила  моі  скроні  сивиною,
Та  не  згасила  в  серці  почуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804370
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 25.08.2018