Такого болю ще мені ніколи
Не завдавала жодна із жінок…
Відносини між нами прохололи,
Переплелись барвінком у вінок.
Все відійшло, покрилося журбою;
Зів’яло, наче в спеку черемша…
Тужливо Муза плаче за тобою,
Та щось шепоче втомлена душа…
Роки прогомоніли швидкоплинно,
Позаду залишивши півжиття…
А ми усе шукали безупинно
Стежину у безмежні почуття…
У грудях щем і біль тупий, відколи
Ми заблукали в хаосі думок…
Таких страждань іще мені ніколи
Не завдавала жодна із жінок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510847
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 25.06.2018
Я бачила тебе. Підняв комір,
Щоб сніг не зміг проникнути у душу.
А в мене у кишені той папір,
Де ти всі сльози виплакати змусив.
Я бачила тебе. Не підійшла.
Ти знаєш, я гарнесенька і досі.
Ти знаєш, я кохання не знайшла,
А просто... Сердце геть не дуже просить.
Я бачила тебе. Вдавала вид,
Що не впізнала, ти ж в чужому домі.
Все збайдужіло. Ні. Ти не набрид,
Ти ліжко вмів стелити моїй втомі.
Я збайдужіла... Ми... Вже не знайомі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771352
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Я вже не твій і твоїм вже не буду:
Хочеш – поплач, а хочеш – порадій.
Думки «про нас», цю свою ляльку Вуду,
Залиш уже на цвинтарі надій!
Не повернеш, не склеїш, не з’єднаєш
Загублене, забуте і розбите…
Плоди свого ж насіння пожинаєш,
Тобою же надійно в сніг сповиті.
«Не той, не так, не вмів і не кохав,
Не те робив, не те просив у неба…» –
Можливо й так! А як поясниш факт:
З тобою було гірше, ніж без тебе?
Були твої ілюзії, рожеві скельця мрій –
У них (а не в мені!) була тобі потреба.
Вони так і залишились - фантазії без дій,
Не бу́ло дій! Тепер – уже й не треба!
Можливо в чомусь я і катом був,
Та ти сама себе вела на місце страти.
Без тебе може чогось й не здобув,
Але з тобою - значно більше втратив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770774
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Смерть – сладкий сон,
Пир во время чумы.
И любовь – это сладкая боль
Страсть же глупая пытка души
Хочешь – дыши
Не хочешь – умри.
Все это будет,
Но будто не с нами…
Глаза ночи во тьме
Горят холодными огнями
И делимся с ними
Своими мы снами.
Кровавый восход
Утром нас ждет
И вместе с ним
Страсти мира угаснут
Любовь уснет,
А после нас
И надежда умрет…
20.12.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419901
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 12.01.2018
Дуб й берізка серед поля в самоті стояли.
Їм вітри свої романи на гілках писали.
Їм дощі свої поеми до самого серця.
Як змогли, усе донесли крізь льодяні скельця …
Їм сніги в зимові ночі ставили вистави,
Дуб й берізка завжди радо браво всім кричали …
А як вся ця славна трупа десь собі гуляла,
То берізка того дуба ніжно обіймала.
А він каже:
Я ж як скеля, як якась незграба,
Ти ж у мене така гарна, могла б мати граба.
Він і тріщин мало має, і широка крона,
Його любить дуже жайвір і навіть ворона …
Але ти чомусь до мене в степу прихилилась,
Я згрубів, а ти така ж красуня лишилась.
І на то вона одразу просто відповіла:
Через те, що ти, коханий, від вітру не гнешся,
А буває з того вітру як струна напнешся,
Через те, що ти мене так оберігаєш,
Ти сьогодні мою ніжність біля себе й маєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761605
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017