Я тихо зайду в кімнату,
Побачу твої вже сни,
Кохана, пробач солдату,
Який не зберіг весни́...
І знову в нічному колі
Де суть нагадала все,
Оголені наші долі
Зіжмакались, як плісе.
Розгладити серце хоче
До ніжних душі глибин,
Як море воно хлюпоче,
Змиваючи часу плин.
Я тихо зайду в кімнату,
Побачу твої вже сни,
Кохана, пробач солдату,
Який не зберіг весни́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010099
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 03.04.2024
Зима. Глінтвейн. Скляні квадратики вікна.
Сплітає лютий макроме морозне.
Бузку засохлому наснилася весна,
Неначе хтось несе його з-за рогу,
А поки в фоліанті - пил і духота.
Хоч заглядає часом хуртовина,
Розлук далеких в'ється стигла глухота.
Застрягла у суго́рбі лиш провина.
Глінтвейну чи бузку відчула аромат,
Який вдихала, ніби кисень часу.
Душа, неначе всілась на журби шпагат.
Зима безмовна у холодній рясі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005668
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
[i]Курка хоч і літає,
Та орлом ne стає!
Народна мудрість
[youtube]https://youtu.be/GD0Fws4iQE4[/youtube]
[b][color="#8a048a"]Дворова курка, хлопаючи крѝльми,
Зідралась якось на високий тин
Й побачила орлана в небі… Пильно
Той споглядав на грішну землю… Й кпин
У тому вдався тут,
Що муж її – когут*
Орлана не злякався,
Лиш чемно запитався,
Чи може він навчить
Його й жону летіть?..
Обом щоб вище хати
Не в сні – в яву літати,
Маленьких щоб курчат,
Коли настане час,
Із даху доглядати
Та в курник заганяти…
Орлан на тин тут ґречно сів
Й таке когуту відповів:
— Простори неба – це мої пенати,
Родивсь я тут й згорю у тім вогні…
Мені дав Бог за хмарами літати,
А вам – довіку порпатись… в Lайні![/color]
[/b]
4.02.2024
________
*Півень.
P.s. Чи не останні події...
є підгрунтям цієї баєчки?[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004936
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Промінчики сонця пробили
Зашерхлу морозність світанку.
Бурульок лампади світили
Холодному, сонному ранку.
Ні сліду. Легке павутиння
Застрягло на лапах ялинок
Й махали крильми без зупину
Лелітки блискучих сніжинок.
Незаймане все, урочисте...
Та в ранок вплітається диво:
Льодово-червоне намисто,
Кришталем в снігу заіскрило.
Як постріл, у тишу без сліду,
Останнім штрихом на картині ̶
У повені білого снігу
Краплиночки крові калини.
Фото із інтернету.
Дякую авторам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005584
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 12.02.2024
/четверик/
Примостився спогад на ослінчик,
Чай пахкий усім лили спочатку.
Долю чи урок життєвий, слід чийсь –
Від бабусі всотує дівчатко.
Чай пахкий усім лили спочатку,
Латаних коржів пекли чимало.
У минуле починали мчати
Повісті, що бабця вік тримала.
Долю чи урок життєвий, слід чийсь,
Все, що стало з нашою ріднею –
Як цікаву істину засвідчить
Бабця… От і я пишу про неї.
Від бабусі всотує дівчатко
Тогочасне, пережите,вічне.
Притчі все продовжують звучати
У мені, вмостившись на ослінчик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005453
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 12.02.2024
Дерево не забирає своєї тіні навіть у того,
хто прийшов зрубати його.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GM4I1tUMaDs[/youtube]
Я йду повільно - тінь за мною,
Хіба це справжній мій двійник?
А, може, йде за мною доля,
Невже оце її відблиск?
Я зупинилася - чекаю,
Так хочу глянуть їй в лице.
Мабуть, думки мої читає?..
Відчула щось мені близьке.
Як доторкнутися рукою?
Мені теж руку подає.
Пішла я швидкою ходою,
Від мене знов не відстає.
Та що робити? Це - примара,
Від неї як знайти спасіння?
Із сил усіх себе тримала,
За мною йде моя надія?
Усі думки перелистала,
На це все ж відповідь слаба.
Чому ж вона мене злякала,
Смілива начебто була?
Я посміхнулася до себе,
Такі фантазії мої.
Та тут захмарилося небо,
І зникла тінь, пройшли жалі.
Це непогода тут виною.
Пішла дорогою своєю.
Ще я зустрінуся з тобою,
Моя ти, доленько рожева...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005518
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 12.02.2024
В магазині Ганна встріла
Дорогу куму Уляну:
-Скипидару ось купила,
Виведу на сукні пляму.
-В мене теж була проблема,-
Підхопила тему Уля,-
Знають всі: люблю порядок,
Акуратна я й чистюля.
Кажуть, плями є й на сонці
(Вченим це вдалось відкрити),
Та ніяких плям у хаті
Я не можу потерпіти.
В шафі зразу розібралась,
Далі все ішло за планом:
Вивела я на дивані
Величезну жирну пляму.
Вона зранку і до ночі
Бовваніла серед хати
І мозолила всім очі -
Не хотіла десь зникати.
Що робити з цим диваном?
Враз закінчилася драма:
Вчора вигнала Івана –
І відразу зникла пляма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005419
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Гнали баба з дідом,
Зранку самогонку,
Він давився хлібом,
Їй кричав (вдогонку)
*
Скакаєш, як білка,
Літаєш мов бджілка,
Та ні, вже, як шкапа,
І досі ж не крапа!
То чим промочити?
Не хочеться й жити…
Баба ж гонориста,
Слово, як намисто,
Розси́палось в хаті,
Що склад, то вже мати.
Спітніла, присіла,
За мить вже й зраділа,
- Бач крапа, безвусий,
Хоч ти, мені й милий,
Пора на спочинок,
Дай пару хвилинок,
Хай втіху відчую,
Сама посмакую.
І швидко до банки,
Очі куртизанки,
Не вмітила тряпку,
На (морді), вмить тертка,
Ото зашпортнулась,
Як лід підслизнулась,
Бражка на підлозі,
Встати... та й не в змозі.
Дід, як півень скаче,
-От життя собаче
Догодить не вмієш,
А про нічку мрієш,
От, як ти, до мене.
І я так, до тебе!
Підняв, все ж дружину,
Ловив без спочину,
З підлоги в долоньку
Схиляв голівоньку
Хоча й помаленьку
Та сьорбав сивеньку.
А баба ж мовчала,
Вона добре знала,
Хоч й горло стискав сміх,
Не брала на душу гріх,
Саме змовчати час,
Правда й погляд погас,
-Нам треба змиритись,
Навіщо сваритись!
Гомоніла тихо,
- Але ж це, не лихо!
Сприйнять звісно важко,
Переварим бражку,
Чуй дід, не журися,
Не злись, посміхнися,
Твій погляд не ласий,
Тож знову заквасим!
Надворі вже днина,
Дід спав мов дитина,
Бабця ж не дрімала,
Дріжді добавляла.
*
Не зраджує мету,
Усі ж ліки на спирту,
Сто грам -не завада,
Любу́, знищить ваду!
10.02.2024р
В 13.40 вставлена
картинка з інтер.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005428
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Я нап'юсь твоєї любові
Розвеснію,як ябуневий цвіт.
Приголублю тебе у слові
Нахилю блакить неба -увесь світ.
Зацілую,як сонце квітку
І лебединим крилом обійму.
О, розквітай -мій райський цвітку!
До твого серденька стежку знайду.
Полюбив гарну вроду твою,-
Як вишня в саду ніжний-ніжний стан.
Погляд твій зачепив душу мою
Блиск синіх очей немов діаман.
Подарую троянди білі
В них океан -високі почуття.
Захищу від зим,заметілі-
Зігрію Сонцем літа тебе я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005521
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Знай, розцвіте земля...
прикрасить Божий цвіт
ліси й поля, й на гори він збереться.
Розсіється туман, зрадіє поле й гай,
і сонце радо ранку усміхнеться.
І Перемоги день
зустріне співом птах,
і мрія знов ясна, знаю, воскресне.
Щоб доленька цвіла і щедрою була,
цю радість подаруй, прошу я, весно!
Цей переможний час
все ближче з кожним днем,
відважно всі свій край ми захищаєм.
Знай, розцвіте земля,і заспіває птах,
бо світ ясний любов'ю зігріваєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005458
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024
[b]Дід Петро про ту ВІАГРУ чув не раз хороше.
Та аби собі придбати - все немає грошей.
Але ціль собі поставив по осінній днині.
Щоб зробити подарунок бабці Катерині…
Не жував він довго соплі і зробив початок -
То продасть відро картоплі, то яєць десяток…
То пляшки здасть, що знаходить часом біля шинку.
Все у гроші переводить, щоб потішить жінку.
Капітал ховав від бабки, нащо ті розбори.
Люди нал несуть у банки, а дід – до комори…
Років два збирав, сердега, економи дійсно.
Далі вузлик взяв з грошима та подавсь у місто.
Це ж яку він ніч влаштує для своєї Каті !!!
Того щастя вже вже літ сорок не було у хаті.
Та ото було б спитати у дівчат аптечних.
Як пігулки ці приймати…Не спитав, сердечний…
Чув, що нюхають щось хлопці і стають веселі…
Розім`яв одну на бочці з причілку оселі.
Нюхав дід цей пил завзято, в носі лоскотало,
А коли зайшов до хати, бабці кепсько стало…
Глянула на діда скоса, -Та що ж це за лихо!!!
Подивись, що стало з носом… і зайшлася сміхом!!
Третій день уже сміється, спинитись не може…
Дай моєму діду розум, милосердний Боже!! [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005460
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024
В голубому небі, в голубому,
Я відчую щастя знову й знову,
Віднайду хмаринку, як дитину,
Відображу щемно цю хвилину.
Милий погляд і приємний дотик,
Дивна чудасія, мов екзотик,
Ось, загадка справжня у природи,
В ній сховаюсь тихо від негоди.
Ніжний подих і чудовий ранок,
Де краса ховається в серпанок,
Чиста і тендітна, як дитина -
Тихо розкривається година.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005408
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Заховалося в туманах миле літо
Та той смуток я не знаю де подіти,
Помандрую у поля, що за рікою,
Там не раз ми зустрічалися з тобою.
Зупинюся на хвилину, пригадаю,
Аромати ще доносяться із гаю
Дивна пісня солов'їна все лунає,
Доторкається зманіжено розмаєм.
Задивлюся в синє небо та помрію,
А думками приближатиму подію,
Ту, що в серці залишила я навіки,
Перемога - ось і будуть справжні ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004427
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Ти пам'ятаєш перший мій верлірб:
Про дикий острів, золоту рибину,
В обіймах океанських часоплину,
Яка торкнулася душевних лір?
Відчула ярі промені тепла,
Сентиментальну, романтичну вдачу,
Усмішку загадкову на додачу -
В його палких обіймах ожила.
Двом прихистком став сонячний причал -
Торкань, цілунків незабутніх шал.
Читав її - здіймались вгору груди,
Вчащались різко серця амплітуди.
Ми спілкувались - він тоді мовчав.
В клітинці кожній вирував запал.
15.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003258
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 17.01.2024
Найсильніший уночі,
Бо утримує ключі
На вервечці золотій,
Від усесвіту, як дар!
Заховав їх серед хмар
Від пітьми - вона крадій
І охоча до затій,
Місяць - магій воло-дар!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002835
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 11.01.2024
Був я парубок нівроку –
Вся душа співала,
І на розум мене бабця
Часто наставляла:
-Ти в компаніях буваєш,
Придивляйся, синку:
Як дівки їдять, жартують,
Бо підсунуть свинку.
Якщо дівка з ножа їла
(Така нетерпляча),
Буде зла, жорстока й підла -
По ній тюрма плаче.
Пам’ятав я цю пораду,
Але десь прогледів,
Бо не стала моя жінка
Ні пані, ні леді.
Тут не треба щось гадати,
І йти до ворожки:
З ножа їла - така злюка,
Не бачила ложки.
А вже теща, та зміюка!
Має таке жало,
То вже факт незаперечний –
Жерла із кинджала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002714
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 11.01.2024
(онєгінська строфа)
Зимовий ранок ніжністю сповитий,
Припудрена земля в глибокім сні,
Колише вітерець ще сонне віття,
Проникли пасма сонячні скісні.
Лоскочуть паморозь сріблясту легко,
Озерного прозору кригу глека.
Вуаль упала із сосни - сніжить.
Біліє небосхилу мляво нить.
Пливуть хмарини в небі, як вітрила
У свіжім мареві старі стежки.
Мої легкі мережаться думки
Про витвори зими, що підкорила
Тонкі вербові кучері дрібні,
І переможно їде на коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002717
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 11.01.2024
[b]Л[/b]етять сніжинки милі за вікном,
[b]Е[/b]х, вийду згодом трішки погуляти,
[b]Г[/b]ен, там обабіч, за отим ставком,
[b]К[/b]уди не глянеш, скрізь клубочки вати.
[b]А[/b] ось, з-за рогу йде сама краса,
[b]Х[/b]аризма виграє, прекрасні дані,
[b]О[/b]шатна і приваблива зима,
[b]Д[/b]екор бринить чарівністю в тумані.
[b]А[/b]гат вмістився, шарму додає,
[b]Т[/b]ріпочуть ніжно локони красою,
[b]А[/b] в роздумах уявлення моє:
[b]Г[/b]ординя в ній - здалася неземною.
[b]Р[/b]озгублена легенько у душі,
[b]А[/b] скільки там незнаних ще фантазій,
[b]Ц[/b]ікавий образ, шати із парчі
[b]І[/b] неповторні оплески овацій.
[b]Я[/b] в захваті була від тих щедрот,
[b]Р[/b]озчулена, не знала, що робити,
[b]О[/b] дякую, красуне, за курорт,
[b]З[/b]имою також можна відпочити.
[b]К[/b]идаю погляд в дивну далечінь
[b]І[/b] знову насолоджуюсь, вдихаю,
[b]Ш[/b]укаю ніжне сяйво мерехтінь
[b]Н[/b]айкращого для серця дивокраю,
[b]А[/b] щастя до дрібнички відчуваю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002768
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 11.01.2024
Я торкнулась думками руки
І відчула себе ще дитям,
Як же швидко злетіли роки,
А я ще не пізнала життя.
Милий дотик, дитинства порив,
Гріє душу, а згодом щемить,
Край найкращий у розквіті сил
Повернутися серцю велить.
Стільки літ, стільки весен пройшло
Та все лину в чарівні місця,
Посміхається щастям чоло
Де так дихає рідна земля.
Ніжний подих і все наяву,
Заколихує тихо мене,
Я цим дихаю, мрію, живу,
Бо в нім бачу найкраще земне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002630
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 09.01.2024
Де не було початку,
не буде і кінця.
(народна мудрість)
В усьому є початок і кінець -
Тут філософія присутня та знайома.
Все починається і сходить нанівець,
Як світ стара ця істина відома.
В усьому є початок і кінець...
Ти глянь, як джерельце мале збігає,
Тече вода, верба зняла вінець,
Схилилась і в ріку благословляє.
В усьому є початок і кінець...
Безмежний степ... Життя у нім вирує
Стрілою з неба вниз летить кібець,
Хтось поплативсь... Хижак вини не чує.
В усьому є початок і кінець...
На жаль чи то на радість так буває :
Недавно ріс і бігав хлопець-молодець,
Дивись, дідусь старенький шкандибає.
В усьому є початок і кінець...
Вже січень у права свої вступає,
Бо грудень обламав свій корінець
І рік новий Земля вже зустрічає.
В усьому є початок і кінець...
Чуть менше десять літ війна триває.
Засяють на весь світ і прапор, й тризубе'ць *
Вкраїни, а русня - нехай палає!
В усьому є початок і кінець!
* Тризубець - тут символ Герба, а не рослина,
два види якої росте в Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002587
дата надходження 08.01.2024
дата закладки 08.01.2024
Ой, на кухні крутиться молоденька жінка,
Як, не заморитися, бо ж сама, як бджілка,
Тож рано - ранесенько в руках вже й мукичка,
Для кого старається, має ж чоловічка.
Бо ж він, як у ліжечку, на вушко шепоче,
Так люблю варенички, із сиром, муркоче,
Ну, як,отой котик, що дріма на пуфику,
Разом з нею завжди слухав жваву музику.
От тому, як заводна, лип-лип до люстерка,
Він чомусь весь час говорить,- Ой, фантазерка!
То варенички в сметані, а то з шкварками,
Враз від нього, аж сп ‘яніла, фартух у ванні,
Освіжилась та й так швидко, вже на дивані,
От вареники оті, будьте ви неладні,
Та вони ж вдались, смачнющі і на вид гарні.
Час обіду, поголивсь її чоловічок,
Ич пахучий, доторкнувсь щічкою до щічок,
Розпашілась, як троянда, мило всміхнулась,
-Почекай, ще сметани добавлю - крутнулась.
На столі винце, сирок та й кільце ковбаски,
Щоб не думав про дівок, вночі хоче ласки.
Ой, як дуже пахнуть парфуми чоловічі,
Вже й очі іскрять, до інтиму ваблять свічі,
Чолом дотик до чола погляд очі в очі
Я варенички люблю і тебе щоночі.
23.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002505
дата надходження 07.01.2024
дата закладки 07.01.2024
Нехай час біжить і роки втікають,
Та твоя любов у мені променить.
Проблиски кохання яскраво сяють,
Мелодія любові мило звучить.
Молоднече кохання вирувало
І до любові прокладало свій шлях.
Щасливі моменти нам дарувало
І літало жайворонком у полях.
Ловили закохані, юні миті,
Спивали кохання, цілющий нектар.
Ми купалися в небесній блакиті,
Літали щасливі вище сірих хмар.
Ми зустрічали привітні світанки,
Каву смакували за твоїм столом.
Виконували наші забаганки,
Збирали милі квіти ген за селом...
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002491
дата надходження 07.01.2024
дата закладки 07.01.2024
Питання таке завжди залишається цікавим:
"Як здобути на Землі кращу якість життя?!"
І відповідь:" Форму правління змінити лукаву".
За фактами людського досвіду є пуття...
Коли демократія стане міцно тямковита,
Щоб у суспільстві були всі люди щасливі!
...В єдиному моральному напрямку треба жити -
І спільною волею всіх, - знищити злидні.
Державні закони всі повинен приймати народ,
Як і однаково діють на всіх без вагань!
Ось це реальне втілення рівності і свободи.
...Людина - розбещена під "аплодування".
Де почуття обов'язку у верхів? Зіпсовано!
Вже надивились - "дитя", як пташка забилась...
У неї там... Замки, повний комфорт ізольований.
А тут - "чиясь" війна... Совість не пробудилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002463
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 07.01.2024
Земля України-це тіло держави,
це піт хліборобів,козацька це слава.
це Мати, яка свій Народ нагодує,
це стимул життя, що від смерті рятує.
це Килим Господній у нас під ногами
з своєю любов'ю, з своїми дарами,
з полями широкими, з хлібними нивами,
з лісами, з гаями, з садами красивими.
Земля України - це є Батьківщина,
вона неподільна, велична, єдина.
і тільки но ворог це може сказати,
що треба цю землю комусь продавати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002475
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 07.01.2024
[i] ...він возносився над смертними рабами
і вірив, що повернеться колись.
Олександр Печора
1-го січня – за новим, а 14-го - за старим стилем православн миі християги святкують День Василя… Два великих співвітчизники народилися саме напередодні цього свята. Два велети Духу, котрі віддали свої життя за Україну, яку ми наразі маємо, якою пишаємось, якою, напевне, хоч не-
вповні задовольнилися б і ці веоикомученики - борці за правду, гуманізм.
Та сталося лихо – їхні життя забрала репресивна машина КДБ… Це – Василь Симоненко та Василь Стус. Тож ім. присвячено цей панегірик, вже раніше оприлюднений та відредаговапо нині у зв’язку з реаліями сьогодення.
[youtube]https://youtu.be/Yz7aFTZfajI[/youtube]
[b]1.
[color="#d60b0b"]В житті земному серед всіх професій
В найбільшій шані, звісно, ковалі…
І не попи – на кшталт еМПе-конфесій –
кували путь в майбугнє…. ковалі,
Свободу й волю неньці Україні
кували дячно й ревно Василі.
Жили ж не як чужинці-бедуїни:
сини святої Неньки – не “-огли”*
Кували одержимо… Та тирани
усяк лишали волі їх самих:
солону долю крапали на рани,
та біль за Батьківщину не затих.
2.
...Один сконав в Черкасах у лікарні
відчувши влади КГБістський плин,
як “мусора” відбили в буцигарні
печінку... Та не впав Василь у splin**,
Боровся ж бо з "косатою" щосили,
як із безкраєм утисків боровсь …
Содуха*** врешті-решт його скосила –
звізда його упала в шерхлу Рось…
3.
А ти, Василю?.. Випало спіткнутись
зорі твоїй в копальнях Воркути?..
Які тортурии і які спокути! –
чим завинив пред світлом Правди ти?..
...Та обернувся посохом твій карцер –
геройське серце наскрізь пронизав!
Ти наболіле, що сказати мався,
Вкраїні-неньці так і не сказав…
4.
Та зойк ваш, Василі, не зтанув,
безслідно в Універсумі**** не зник:
на Сонці розгулялися вулкани,
й відчули ми ваш відчайдушний крик…
Той гук у Лету задарма́ не канув –
гойднула світ луна від ваших слів!
І не було б у нас отих майданів,
не будь таких героїв – Василів!..
Та на шляху єдиному – в Європу! –
яку б оцінку виставили нам,
й які ви ще для нас дали б уроки,
коли на долю впала нам війна?..
Не йтиме вже Вкраїна манівцями:
з тропи життя в болото не вернуть,
бо Схід і Захід – з Дону і до Сяну –
торують Вами вистраждану путь.
І xай куються шпаги і ефеси
для мушкетерів –учнів Василів!!! –
з усіх відомих на війні професій
бракує в нас таких ось ковалів!
Щоб світ наставить на стежинуу істин –
змести дощенту з надр і вод Землі
диктаторів, як динозаврів істих,
яких плодять нам кляті москалі![/color][/b]
31.12. 2015 – 4601.2024
______________________
*що означає (арб.) – син.
**меланхолія, депресивний стан
***смерть. Василь Симоненко помер
після побиття у КПЗ м.Сміла 1963 року
****Всесвіт.
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002444
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Мама з татом говорила,
Кудись поспішала,
П’ятирічного Кирила
Вмила, зачесала.
-Я відлучуся, синочку,
Десь на три години,
Відвідаю перукарню
І ряд магазинів.
За тобою наглядати
В цей час буде тато,
Можеш пазлики складати,
З нянею гуляти.
З нянею цікаво гратись,
Не захочеш спати.
Що ти вибереш: ховатись,
Чи казки читати?
-Та у мене варіантів
Не так вже й багато,
Бо залежить все від того,
Що вибере тато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002410
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Я присяду ось так за столом,
Чашка кави уже охолола
Та від неї ще милим теплом,
Мовби запахом доля дмухнула.
Аромат, як чарзілля зі сну,
В нім усе: і любов, і розлука,
Знов дарує мені новизну
Неймовірно цілюща сполука.
Ох, як ваблять ці нотки мене,
Додають у життя насолоду,
Смуток хвилею миттю пройде,
Звеселивши і душу, й природу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002402
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Мерзенні руки запустили
Ракетний град і дронів дощ,
І крики, плач безмежних площ
Від горя та від божевілля
Рашистських покидьків шалених,
В яких пуста душа марнот
Бездумності віків цейтнот,
Гріховності прокази, лепри.
Невже ти, світе, в летаргії?
Нечутний милосердя пульс,
Бо не торкнувсь ракетний пуск?
Породжує безкарність дії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002415
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Пора зимова… на зупинці люди. Жінок побільше, хто з торбою, а дехто й з двома. Дещо купити, хтось часто їздити любить. Бувають й рідко, бо долає старість, сили нема, чи грошей катма.
У автобусі, вже сидячі місця всі зайняті, здаля, хтось, про щось шепоче. Та враз, інший, як гучномовець, комусь розповісти, нетерпляче хоче.
Дві жінки, пенсіонерки ведуть розмову про буття.
Одна питає,
-Ну, як ти там, як ваше з дідом життя?
-Та так, як ( старики), виживаємо, що нажили, потроху витрачаємо. Якби ж то не оця війна, можливо б жили краще. А у вас, напевно хтось воює?
-Та ти що, щоб мої, хай біда десь днює! Діти при роботі, невістка в магазині, а він частенько на лимузині. Із молодими справу має, на весілля, хтось замовляє.
-Ну, а онучок, не одружився?
-Куди спішити, він ще свободою не насолодився.
-У Військкомат не визивали?
-Ага, оце б ми цього ждали! Як тільки почалося все, вдало відправили в Америку, бо тут точно б на війну забрали.
Навпроти жінка, бальзаківського віку, на вухо, щось прошепотіла чоловіку. Що сидів поряд, здвигнув плечима, ніби щось хотів сказати.
Та раптом водій пенсійного віку, гучно,сердито,
-Ви можете, хоч під час поїздки, трохи помовчати.
Враз всі замовкли, ніби приспані бджоли, водій же в салон, раз - у - раз позирав суворо. Зупинка – дві, нема того терпіння, як дуже хочеться поговорити. Знов жінка стала вихвалятися,
-Онуку, мабуть така доля, що тут смерті шукати? Треба все вміло спланувати, він обіцяв грішми допомагати.
Терпець урвався, у жінки, що навпроти,
-Тобі я зараз допоможу, подарую шпроти, щоб врешті – решт ти пельку закрила. Вже буде рік, як я синочка схоронила.Оце везу на поминальний стіл. Мій син на цій землі миру хотів. Щоби усі жили краще. А ти вихваляєшся чим, що він боягуз, утік ледаще.
Миттєво, ніби на усіх морок напав. Хтось мовчки, під ногами торбу шукав. Вже готувався на зупинці вийти. З кутка автобуса ледь чутні схлипи. У когось нерви напевно здали. А, як почуваєтеся ВИ?
Ті, хто відправив дітей, як подалі. Хтось, як ця жінка, до поминок готується, в печалі. Чи хтось спроможний її зрозуміти? Чи згодом, прийде до тями, насмілиться засуджувати, буде знов тихо шепотіти.
Подумайте! Якби не ті сини, що за нас із вами, на полі бою полягли, як би тоді, ми всі жили??? Навряд чи й вижили б…
Засуджувати - ні! Не маємо права, тих, хто не пішов захищати. Бо ж різні ми і різні є обставини. Але роздмухувати слова, як отраву, щоби комусь болю завдати. Треба думати де, коли і що сказати!
05.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002360
дата надходження 05.01.2024
дата закладки 05.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kytxZ_LZUq0
[/youtube]
Сідає сонце на спочинок,
На зміну дню приходить вечір.
Зима накидала сніжинок,
Яка це радість для малечі!
Та сон тупцює від вікном,
Уже втомились малі ніжки.
Сніжинок чути передзвін,
А сон прийшов уже з незвідки.
Маленька доня уже в ліжку,
Як янголятко, та не спить.
Так любить мамині всі казки...
Нехай маленькій пощастить!
А мама, зморена за день,
Тихенько поряд задрімала,
На жаль, не чула тих пісень:
Маленька дівчинка співала.
Вона співала колискову
Своїй матусеньці рідненькій.
І вимовляла кожне слово...
Солодко спалось рідній неньці..
Спи, моя матуся, ти - моя рідненька,
Пісню чула нічна, тихо теж дрімала
Дівчинка маленька теж вже засинала..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002359
дата надходження 05.01.2024
дата закладки 05.01.2024
Листочки вкотре позбиралися на страту.
Поговори зі мною, як раніше, тату.
В тобі знаходила розраду і відраду.
Спасибі, рідний, за турботу та пораду.
В далеких вимірах Великого Ковша
Тепер живе твоя просвітлена душа. 23.11.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999208
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 24.11.2023
Ти запросиш на вальс, закружляємо в жовтому листі,
Бач, калина стоїть у тендітно барвистім намисті
І розкішний пейзаж вже накинув тендітні вуалі,
Ми пройдемо не раз де розкинулись звабливі далі.
Закружляємо ми у танку неповторнім і дивнім,
Ніжний образ краси, відшукавши чарівний і мирний
І весь трепет душі знов відчуємо в кожному русі,
Віддамось почуттям і такій дивовижній спокусі.
І у митях нічних де сховалася ніжності ласка,
Світ для нас залишив неймовірну та радісну казку
І у сяйві земнім де відчутні всі ноти природи,
У її тишині ми відчуємо смак насолоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999206
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 24.11.2023
[i] ...Особисте, наболіле...[/i]
[b][color="#66045e"][i]Пробач, мій Удаю, що я тебе покинув
й пішов розвідати нові світи!
Та мав тебе завжди я за святиню –
своїм ім'ям ти шлях мій освітив.
Пробач мій дім, моя старенька хато,
що кинув я тебе на самоті…
Для мене ти – маяк, як рідна мати,
як світлячок в суцільній темноті.
Простіть, батьки, що вас уже немає,
й за те, що не послухався – «не їдь»…
…Не каючись, уперто я шукаю
до вас хисткий,та ще не стертий слід.
Пробач, Уда̀ю,
те, чого й не маю…
Мо’, і прожив впусту, не до пуття
(зіграв роль… не патриція – плебея),
та мав у пам’яті й душі тебе я
(прямуючи не в пекло, ні, до раю),
як репер, як мірило! Як життя…[/color]
[/b]
23.11.2023[/i]
Текст гармонує з мелодією
Сергія Голоскевича ("Анатолевича")
на слова автора "Удаю мій"
( http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413838
Світлина ілюструє один із епізодів
розмовм Ол. Удайка з річкою Удай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999278
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 24.11.2023
Шестикласницю Людмилу
Відчитала мати:
-Щось ти, доню, дуже рано
Стала дівувати.
Що за одяг - топ і шорти?
Пупа оголила,
Безсоромнице, сьогодні
В школу так ходила!
Тебе вчора відшукала
Я на дискотеці,
А сидіти тобі треба
У бібліотеці.
-Мамо, тихо, розберемось,-
Мовила Людмила,-
Он в казках - які герої?
А вони всім милі.
Попелюшка йшла додому
З останнього танку,
Бо вже мали заспівати
Півні на світанку.
А Дюймовочка заміжня,
Що скрізь виробляла?
На крота їй наплювати,
З Ельфом загуляла.
А Тарзан по лісі бігав
Без трусів, весь голий,
І всі його поважали
За такі приколи.
Білосніжка вела себе
Дуже аморально:
Всі сім гномів жили з нею,
То це як? Нормально?
Мама - жінка дуже мудра
(Сивина у скроні),
Але тут вона не знала,
Що сказати доні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997766
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Хіба забудеш?
Слова, що говорив
Проникли в душу
Непомітно так.
Яскраві будні,
Бадьорості порив
Влягався плюшем,
відчувався смак.
А зараз тиша,
Осінняя журба.
Вже дні пожовкли,
Схилена трава.
Сумує вишня,
І тих думок юрба.
В минулім жовтні
Пам'яті ужва.
Якби вернути
Ніжності хвилини.
Чуттів всесилля,
Бо ніби гріє.
Поникла ж рута,
Холодніє днина.
Слабіють крила,
Слабіють мрії.
І вже не можна
Повернути долю.
Не стане вишня
Молодою знов,
Бо осінь схожа
На луну у полі.
Бринить колишнє,
Мов душевний схов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997768
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Різні обличчя, вік і водночас - щось спільне в усіх.
Вальс об'єднав... Це найтонше торкання до серця.
Музика витончена, легка і рухи - на втіху.
Доказ тому, хто поруч з тобою, хто знає все...
Музика тут вражає поетичністю, ніжністю.
Все, ніби казка, ніби наснилось... Жива любов.
Люди вальс танцюють повсюди не за вірністю ніг.
Радість, натхнення... У глядачів багато розмов.
Люди завжди шепочуть:"Вони мабуть закохані".
Вальс - спів вітру, мелодія душ, зачарування...
Це і ніжна квітка , жива вода з чужим докором,
Поцілунок зворушливий, легкий - сподівання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997780
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023
[b][i][color="#8f00ab"]Пам"ятаю, колись я була дуже схожа з весною,
Серед сонячних днів, розквітала, мов ружа щораз
Шепотіли вітри, мило бавлячись в полі зі мною,
Там, де бджілок рої танцювали над квітами джаз.[/color]
[color="#067504"]А як юність моя помахала рукою з-за гаю,
Та у літнє життя відтеснула мене течія.
Де я досвід років звідусіль в оберемки збираю,
І підкріплюю скрізь своє власне, отримане Я.[/color]
[color="#700c04"]Вже і осені час розбирати життєві пакунки,
Щось піде на смітник, щось в скарбничці своїй збережу.
Зрілість часу...і з ним листопадові склались стосунки,
Не чекаю весни, вже у зиму торую межу.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997787
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Гойдались сонні на вікні фіранки,
В бузковім вальсі їх вітрець кружляв.
Весна ішла в терновому серпанку,
Туди, де місяць ще собі куняв.
Лягає шлейф із чебрецю і м'яти,
Медово-п'яно пахне бузина.
Я у горнятко хочу назбирати
Пахучі трави, що дала весна.
Край сонного вікна чаю горнятко,
Стрічаю ранок й сонечко зі сну.
Довкола все духмяністю просякло...
Світає тихо, проводжа весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983440
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 18.05.2023
Зоріє вздовж неба ранковим багрянцем
Та променем сонце розгонить пітьму,
А ластівок трелі на проводі вранці
Оспівують дзвінко прийдешню весну.
Убралася яблуня в шати весільні,
Немов наречена, що йде під вінець
І плавно, розважно, доволі повільно
Теплом зігріває її промінець.
Бузок, що тихенько схилився над тином
Розносить над садом п’янкий аромат,
Змішавшись докупи із співом пташиним,
Вертається з неба блаженством назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983478
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 18.05.2023
Люблю коли співають солов'ї
І пахне дивовижно мила м'ята
Та мить найкраща на моїй землі
Де в пахощах сховалась рідна хата
Ось, підійду я вранці до вікна,
А ніжні аромати ваблять душу,
Заполонила серденько краса,
Цю тишу чарівну на мить порушу
Душа заграє мовою життя,
Колиска відгукнеться із дитинства,
Я дякую, за справжні почуття,
Відчувши смак найкращий материнства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983561
дата надходження 18.05.2023
дата закладки 18.05.2023
З листка на долоню спіймала росинку,
Ледь - ледь погойдалась, ну менш ніж хвилинку,
То ніби перлинка – дарунок природи,
Вона не ховає чарівної вроди.
В ній колір веселки і сонячне світло,
Зігрій на долоні - всміхнися привітно,
Ти радість відчуєш - душі насолода,
Перлинка на щастя - землі нагорода!
По травах ясніють сріблясті краплинки,
Під вітром холодним , тремтять намистинки,
Лежать, то рядочком, то в купі дрімають,
Вони, як і я - тепла й сонця чекають.
14.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983491
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 17.05.2023
[b][i][color="#6b0391"]Чарівниця весна у вбранні, що квітує яскраво,
Як сніжинки з небес, облітає в садах білий цвіт.
А бузок під вікном заглядає в шибки величаво
Він володар весни, і цвіте, прикрашаючи світ.
*
Аромати його ніжним шлейфом окутали простір,
Час для свіжих думок, для народження планів і мрій.
Як зазвичай весна розстеляє для літечка постіль,
Щоб у ложі квіток врешті-решт розчинитись самій.
*
Милуватися цим можна вічно без лестощів й фальші,
Пити воду з долонь, відчерпнувши її з джерела.
Солов"ї у лісах, як солдати з піснями на марші,
Будять в душах людей струни ніжності й нотки тепла.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983525
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 17.05.2023
А ти мені, а ти мені в цю ніч наснилася,
Що на хвилиночку в саду вмить зупинилася,
Тебе побачив у квіту, мов наречену,
А плечі ніжно покривала шаль зелена
Тебе побачив, а душа бентежно линула,
Ти погляд ніжно чарівний легенько кинула,
Торкнувся стану і не зміг вже відпустити,
Бо серце прагнуло краси, щоби любити
І, що робити підкажи, моя ти доленько?
Тебе я довго так шукав, прекрасна зоренько,
Залишся, люба, чарівна, навік зі мною
І будеш в серденьку сіять завжди весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983364
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 17.05.2023
А-ж гі́лля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Б-узкова ніжна, надзвичайна мить,
У-таєна в легендах вікових.
З-емля радіє від бузкових хвиль.
К-ипить, цвіте бузок...Ах, аромат!
О диво-сон травневих серенад.
В-есня́ної сине́лі буйноцвіт,
О-азисом розлився пишноквіт.
Г-райливо насолоджує серця.
О-вва, пахучість щедра без кінця.
К-вітує різнобарв'ям кольорів,
А очі піднімаєш догори,
З-ірвати прагнеш щастя- пелюстки -
Красуються пахучості зірки.
А-зартний аромат...казок стібки.
( Бузок ще називають "буз", "синель")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983417
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 17.05.2023
Ваші очі - неба чани -
Глибина космічна.
Через них пливу в нірвани -
Хвиля б'є сейсмічна.
Борсаюсь у вільнім стилі -
Вибратись не в силах...
Ваші очі - серцю милі,
А душа - на крилах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983057
дата надходження 13.05.2023
дата закладки 13.05.2023
А ти прийшов, як спали всі луги
І укладала спати ніч смерічку
Та в тишині у ніжності роси
Де зорі заглядали сміло в річку
Торкався сон черешні у саду,
Вкривав її вуаллю із туману,
А місяць цілував свою зорю
Та доторкавсь до чарівного стану
А ти прийшов, як шепотів струмок
Свою манливо милу колискову
Та у ві сні сопів малий листок,
Що відчував матусі рідну мову.
А ти прийшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983062
дата надходження 13.05.2023
дата закладки 13.05.2023
Сховайте, мамо, від біди мене.
Тепер ви – янгол, дивитеся з неба.
Нехай вона повз мене промине,
Мені її ні крапельки не треба.
Хто ті лелеки, мамо, біля вас? –
Вони такі прекрасні у польоті
І квіти ваші схожі до прикрас,
Й хатинка ваша – вся у позолоті.
Це – справді рай, це – справді, мамо, – рай,
Він – із краси та вічної любові.
Така та грань, невидима та грань,
Де розчинились ваші колискові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983117
дата надходження 13.05.2023
дата закладки 13.05.2023
Гаптує травень шовком яблуньки,
Стоять, всміхаючись до сонця.
Вмивають роси ніжні пелюстки,
Птахи їм вісті щастя носять.
П'янкий витає садом аромат.
Платочки гублять пустотливо,
І з вітром дзвінко радо гомонять.
Цвітуть неквапно, мов мрійливо.
Минають дні в любові і красі,
Встеляють землю білі квіти.
Гаптує травень шовком землі всі.
Сади, мов молоком налиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982640
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
[color="#00aaff"]..Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене, час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати, час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів, час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати, час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру![/color] [color="#ff0080"]Екклезіяст 3:1-8 . Біблія.[/color]
[color="#6b4178"]
Прадавні гештальти, минулого шпальти..
Вже кинуто карти. Не бійся, не варто …
На вічнім погості хтось крає у кості
Із душами . Злості нема . Ми – лиш гості
Під вічним. Під небом. Не бійся. Не треба.
У світі метафор – зрадливі порядки.
Чи кара, чи фатум – ти невинувата.
Світ втратив всі рамки. В зворотнім порядку
Крізь страх передбачень, крізь темінь без ранків
Ти мусиш пробратись, народження бранка,
Біль вклавши у мито, крізь лінію зіткнень
До тихого світла – чи нового літа...
І знов залоскоче нірвани торочка.,
І днів розмаїтість триватиме вічність,
І в долі вервечках старі добрі речі –
М’які суперечки, весела малеча.,
Долонь візерунки, буденності трунки -
Ти маєш прожити ще своєму світу.
Крізь всі теревені і схлипи фальшиві –
До нової смерті ти знову щаслива
Ще Будеш..
[/color]
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982714
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Не соромся, донько, сивини.
З нею ти не догораєш,
Це на скронях відблиски війни.
Постаріли діти рано.
Стільки суму у твої́х очах.
Сивина ж ця прикрашає.
Все минуло: вибухи і жах,
Бо війни вогонь вгасає.
Не соромся, донько, сивини,
Ти прекрасна вдвічі стала.
Поверне́мось ми із чужини,
І журба, мов сніг розстане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982471
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Комусь життя під сонцем гріє душу,
Комусь дощем шмагає раз по раз
І залишає тільки незабудки,
Не розкриваючи замків і брам.
Не кожному щастить. Хитросплетіння,
Немов морозом влітку обдає,
Не залишаючи знайомі тіні,
Круті лиш береги, то ж рани є.
Нахабно світ до дна фальшивий досі.
Не схибити б і не зійти з путі,
Бо задуми тирана, ніби оси,
Криваво жалять - пруться до мети.
Війна лютує. Сподівань є ж віра.
Земля розп'ята - йде сміливець в бій
За всіх живих. Знешкодить, звісно, звірство,
Що ласе на чуже. Чи вщухне біль?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982543
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Я зачиню своє вікно перед грозою,
Щоби побуть на самоті лише з собою,
Перегорнути сторінки, що прочитала,
Знов повернути те життя, що я пізнала
Відгородитись від усього негативу,
Щоби набрати до душі лиш позитиву
Та обійняти милий світ, ніби родину,
Тепло віддати і любов, і мить єдину
Відчути знову всю снагу, що забриніла,
А від квітучої краси душа хмеліла
І тихо вабили в гаю весняні роси,
Скрапала тихо благодать мені на коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982628
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Минають дні - мрій і сподівань,
Чи відлітають ввись до небес,
І чи бажанням буває грань,
Щоб швидко з вітром, розвіявсь стрес.
Жахи війни, щодня не до сну,
Машин сирени - крадуть спокій,
Все ж вірю я, в сонячну весну,
Хоча і йдуть бої жорстокі.
Чи можна звикнуть до тривоги?
І до небес, що часто плачуть?
Там мрії не знайдуть дороги,
Від злив холодних затріпочуть.
Й своїх - недосягнувши цілей,
Вже біль проймає, безнадія,
Ти з нею, мов між заметілей,
Лише за мить анестезія.
Жива душа, витримає все,
Війну, розлуку, дощ мінливий,
Для мене милий понад усе,
Щоб повернувся, був щасливий.
Тож любий, не втрачаймо віри!
Ми на порозі перемоги!
Здолаймо, здичавілих звірів!
Сонячний дощ змиє пожоги!
Все ж вірю я… в сонячну весну!
27. 04. 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982635
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
[b]Новий світанок смутком оповитий
А мав би бути кращим на землі.
Якби не підлі орки-московити,
І не шахеди у нічній імлі.
Не спить в тривозі ненька-Україна
У небезпеці матінка земля...
Але ніхто не стане на коліна,
Бо не злакались люди москаля.
А ранок...ранок з проблисками сонця,
Розкішні трави скупані в росі.
Ми за цей ранок нашим охоронцям,
Доземно й щиро вклонимось усі.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982630
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Звила' гніздо мала пташина
Під мирним небом на калині.
Майстерно галузки' сплітала,
Трудилася й біди не знала.
В турботах прокидалась зранку,
Пісні співала на світанку.
Радіючи, несла яєчка,
Щоб вивести діток в гніздечку.
Ось так, як горлиця, Вкраїна
Дочо'к й синів своїх ростила.
Як смерч, рашисти налетіли, -
Все сплюндрували, потрощили...
Вщент знищили цілі містечка,
Безвинних діток...мертві личка...
Бо народилися, щоб жити,
Щоб рід примножить на цім світі.
Ті сльози, що течуть з журбою.
Ту кров, що пролилась рікою, -
Повік нікому не забути!
Те горе і біди не змити.
Зруйновані людські гніздечка,
Розтоптане життя... Сердечко
Вкраїни-горлиці у ранах -
За що? Бо в оборону стала?
Що вистояла, не упала,
Синів і дочок згуртувала?
Таких Героїв - світ не бачив,
Непереможний рід козачий!
Знову співатиме пташина
І пісня Слави нехай лине...
Нескорена повік держава
Героям, Україні Слава!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982456
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Зустрітися б хоч поглядом, не більше,
Відчути б у душі оте тепло,
Щоб полилися з серця мого вірші,
Щоб смутку на душі більш не було.
Побачити твої щасливі очі,
Усмішку на щасливому лиці,
Я ж не багато, зовсім трохи хочу,
Бажання колись збудуться всі ці,
Надворі травень, все цвіте, буяє,
В гаю п*янкі співають солов*ї,
Лягаю спать і Господа благаю,
Щоб ти прийшла сьогодні в сни мої
А поки що, я в Господа благаю,
Я перед Ним навколішки стою,
Хай Бог нам Перемогу посилає,
Молитву хай почує Він мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982364
дата надходження 06.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Холод, вітер, надвечір'я,
По дорозі ніби пір’я,
То омана та то ж садки́,
Поскидали всі пелюстки́.
В сім’ятті всі вальсували,
Задарма тепла чекали,
Нема втіхи в дні весняні,
Зникли пахощі духмяні.
День при дні сонце в дрімоті,
Білий цвіт не в позолоті,
Жартував холод із ними,
Намагавсь взяти в обійми.
Вітер з хмарами здружився,
Хлюпав дощ, не забарився,
Мов війна в середновіччя,
Їх з’єднало протиріччя,
У двобої хто сильніший,
Цьому цвіту хто миліший?
Тихий шурхіт у відлуння,
Пелюсто́к, як умовляння,
Не страши забери болі,
Дай спочити нам на волі.
У сльозах обіч дороги,
Загубилися тривоги,
Ніч підкралась, сон міцніше
Вже й пелю́сточкам тепліше.
07.05.2023.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982536
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Схлипує пелюстка в затишку долоні—
чи упала з вишеньки спросоння,
чи її колиску розгойдав навмисне
надто рвійно капосний вітрисько…
Не у білім цвіті—в поглядах-наліпках
бачиться вона завиді-сліпню.
Нашпичачились його розгульні крила
і накрили перед ним безсилу.
Стихла пелюстина в ямочці долоні.
Причаївсь підступним змієм
вітер в кроні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982468
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 07.05.2023
Кульбабове щастя - пухнасте і миле,
Від подуву вітру летить, легкокриле,
В мрійливих обіймах весняної днини,
До сонця небесного на іменини.
Розкинуло німби з медового пилу.
Мільярд парашутів - дарунок Горнилу,
Щоб промені швидше на землю спустило
І ще яскравіше на землю світило! 1.05.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982163
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 05.05.2023
Яблуньки кралі красуються,
Сніжно рожевими квітами,
Весело бджілоньки тішаться,
Ніжним нектаром над вітами.
Ніби повторює провесінь,
Звичну травневу мелодію,
Тільки любуюся наново,
Чую, мов вперше, симфонію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982246
дата надходження 05.05.2023
дата закладки 05.05.2023
Тавро тривоги, тряскоту та товчі —
Таківський, травню, твій терпкий талан.
Тріщить твердинь тисячолітніх товща—
То тлумиться тогобіцький тиран.
Терпіть, тримайтесь тихомирні трави,
Турнемо темряву, трухляву тать—
Тартарариська твань темнокривава
Тьму троглодитів тягне танцювать…
Та, терпеливцю, тло тьмяніє твоє,
Тож трактами ти тюпаєш тумою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982142
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 05.05.2023
Не забувай, ти рідного порогу,
Де народився, де пройшло життя
Та вирушай, хоч іноді в дорогу,
Згадавши мить, коли ще був дитям
Найперші твої кроки по стежині
Де всі поля всміхалися тобі
І волошкові чари сині-сині
Ховалися в любові та журбі
Де кожен гай наспівував мотиви
Чарівно ніжні та ще й голосні,
Як кроки пробігали навіть в зливи,
Лишавши слід у чарівній весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981408
дата надходження 27.04.2023
дата закладки 27.04.2023
Літа мої у осінь подалися,
І в коси впала сріблом сивина.
Народжена в Поліській я колисці,
Де святить землю неба пелена.
Там верби кучерявляться й тополі,
Перед красою їх безсила я,
Там найжовтіше в світі хлібне поле
І найдзвінкіша пісня солов’я.
Усе це залишилося зі мною,
Мов талісман, що в серці умістивсь,
Любов’ю зігрівав мене земною,
Зорею незрадливою світивсь.
Вплітаючи в думки свої тривоги,
Весніла моя леготом душа,
Як діставалась отчого порогу,
Де стежка не схолола в споришах.
Свій край я величаю веселковим,
Бо там мого дитинства світла тінь,
Шукала я і щастя там підкову,
Що мала буть в оздобі золотій.
Там сплять тумани у холодних росах,
До цього вже долинам не звикать,
А коли небеса відкупоросять,
Озвуться солов’ї в густих садках.
І хоч життя нагадує про осінь,
Ловлю себе на думці все частіш:
«Чи доля на осінній вальс запросить
Мене із тим, хто серцю наймиліш?»
4.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981467
дата надходження 27.04.2023
дата закладки 27.04.2023
Не розучіться люди вчувати голос тишини!
У неї свої закони, влада її особлива...
Збагни тиші знайому премудру мову без вини.
Красу планети вона навчає берегти, як колись.
Вишнева віть, біліє усмішка , а серце мріє...
Як згусток тепла вишень в пишнім цвітінні, ще молоді.
Весняний день, радість на душі , сонце хоче погріть.
Скажи, чи помітив ти, як для тебе розквітли сади?
Неначе немає війни, кольори - тайна рослин...
Тюльпани, царські корони, кульбаби біля оселі,
У їхнім погляді, мов лагідний струм Батьківщини.
Оаза втішає мене і кличе думи веселі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981258
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 26.04.2023
У весняну годину на розкішному лузі
Дарував клен обручку дивовижній подрузі,
А за обрієм ніжно посміхалася доля,
Говорила калині, що то є її воля
Зашарілась, красуня, опускаючи віти,
А її обіймали зачаровані квіти
І схиляли голівки тихо в зелен-травицю
Де їх світ напувала так джерельна водиця
Цю звабливу картину вмить помітили люди,
Рознеслися мотиви неповторні повсюди,
У весняну годину на розкішному лузі
Клен вклонявся низенько своїй милій подрузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981210
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 25.04.2023
[b][i][color="#05735f"]Як зІйде сонце ПЕРЕМОГИ
Війна, як сон страшний, мине.
В країні всі шляхи-дороги
Осяє щастя неземне.
Збереться люд на мирних площах,
І вийде сонце із-за хмар.
Бо це не щось - Господня Проща,
Від Бога нам, як справжній дар.
І радість тут, і сльози болю,
І, як набат, серцебиття.
Від розуміння, що за волю
Рахунок - не одне життя.
А в цей же час і в цю ж хвилину
Десь за застінками кремля,
Від болю скорчиться скотина
Мерзенна і огидна тля...
Весь люд земний зітхне - НАРЕШТІ !!!
Диявол згинув на землі...
Він в пеклі відтепер в арешті,
В гарячій вариться смолі.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981213
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 25.04.2023
Було тоді перше квітня,
Усі жартували,
Підсів парубок Микола
До моєї мами.
Мама дівкою була,
Як писанка, гарна!
Жартували серця юні -
Ніч пройшла не марно.
Через день кудись назавжди
Наш Микола змився…
В перший день Нового року
Я на світ з’явився.
Хто мій тато, і який він,
Де живе - не знаю,
Може, до цих пір у квітні
Дівок розважає?
Хто в День сміху розгулявся
І міри не знає,
Про цей жарт вам перше січня
Любо нагадає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981168
дата надходження 24.04.2023
дата закладки 25.04.2023
Черешнецвіт розлився молоком,
А сонячне проміння, ніби пряжить.
Нарешті, квітень радує теплом,
І нитка-спомин в'ється з думки-пряжі.
Про нас, про шовк небес, кохання, фраз
Суцвіття раннє і пелю́сток ніжність.
Цінніших не було тоді прикрас,
Ніж щирість почуттів, мов сяйво німба,
Бо світ чистіший був у сотню раз
В сільськім черешнецвіті білім-білім,
І квітень пестив в молодості нас.
...Тепер лиш легіт доторкався гі́лля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981217
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 25.04.2023
Простелила стежку нічка у саду
Та ти знаєш, що я більше не прийду,
Бо нас доля розлучила, розвела,
Залишила ніжну згадку, як весна
Хоч і поряд ми блукаємо завжди
Та не разом прокладаємо сліди,
Мабуть просто не судилось бути нам,
Навіть дивно нерозчуленим думкам
Запалила мила нічка новизну,
Найпалкішу, найяскравішу зорю
Та ти знаєш, що я більше не прийду,
Не зустрінемо з тобою ми весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981010
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Немає матусі на світі,
Нарцисів її – повний двір.
Казки їм розказує вітер.
Природа , таки – ювелір:
Розсипала пам’ять по саду,
Де мама ступала колись.
Дивлюсь у дитинства свічадо,
Хоча на душі – падолист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981069
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Ми удвох зустрілись восени,
Вже скидали листя ясени,
Надвечір’я сонечко вкрало,
Та твоє серце покохало.
Напувала вдачею земля,
Відчувала мріяв про життя,
Не розлилось сяйво в небесах,
Ти повинен бачить по очах.
Несміливий погляд безнадій,
Хоч ти поряд, між нас суховій,
Не розквітнуть квіти й поготів,
Якби ти цього й надто хотів.
23.04.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981013
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Закінчаться дні непогожі
І сонечко з'явиться знов,
І буде світити нам , Боже,
Твоя незгасима любов.
Застуджені душі зігріє,
Поранені душі зцілить
В зневірену душу надію
На краще майбутнє вселить.
Де попіл там з'являться квіти,
Воскресне і пісня дібров,
Немає нічого на світі
Сильніше за Божу Любов.
Нове,буде сонце світити,
На краще обернеться час.
Якщо навчимося любити
Ми Бога як любить він нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980987
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Десь далеко чуть розкати грому,
Дощ міленький знову накрапа,
Він спішить, біжить до свого дому,
Ця життя дорога нелегка.
Зупинивсь, поглянув - чисте небо,
Закінчилась ця страшна війна.
Лиш тепер почув пташиний щебет,
У його країні вже весна.
Є дороги різні у житті,
Та найкраща, що веде додому.
Там живуть серця, що в доброті,
Це йому одному лиш відомо.
Ті, що не забудуть і не зрадять,
Будуть всі чекати до кінця.
Час серця ніколи не остудить,
Це найкращі у житті місця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981022
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 24.04.2023
– Квіть-квіть, квіть-квіть,
квіть-квіть, квіть-квіть, –
кирпатий квітень квіти кличе.
– Крайнеба колесо крутіть, –
кряхтить кислиця . – Клин курличе…
Кулачиться, крижує колотун,
коцюбляться кремезні клени.
Кудахчать кури коло клунь:
– Калюжа – крийка коллагена.
Кругом – ко-ко, кря-кря, кувіть,
купайте красно, кванти…
крилату кузеньку купіть,
клі-клі, – куватимуть куранти.
Кирпатий квітень: квіть-квіть-квіть,
кришіть клинцем крижинну кліть!
Колотун—холодний вітер.
«Клі-клі»—крик зозулиці, зозуля
чоловічої статі кричить «зо-зу».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981087
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Річка сонцем текла -
Усміхалися доли.
Я тебе нарекла,
Як ніхто і ніколи
Не покличе тебе
В край солодкої мрії.
Небо там голубе
Пестить спраглі надії.
У світанках стрічань:
Сонце, місяць і зорі
Ніжать світлом зізнань,
Між мовчань та зітхань,
Краєвиди прозорі -
В пазлі наших торкань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981117
дата надходження 24.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Где рая обитель...
где дочка... где мать...
летел истребитель...
- Летел... убивать!
Там дом... там собака...
там радуги свет!
россии вояка
оставил свой след...
Все стало кровавым
в том рае земном!..
Он истинный дьявол!
Ему все равно...
Закрыл смертным дымом
небес синеву!..
Он проклят живыми!
Его ждут в аду...
* * *
- Зачем, россияне,
пришли убивать?!!
В раю первозданном...
погибшая мать...
А дочка сквозь раны
шептала молитв...
- Я вас проклинаю!
И Бог не простит...
22.04.2023 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980931
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 23.04.2023
В Петрика сьогодні свято
(Нехай заздрять всі малята),
На майданчик погуляти
Вийшов хлопчик вперше з татом.
Не минуло й пів години,
Аж захекалась дитина,
Прибіг мамі розказати,
Чим закінчилося свято:
-За щось тато зачепився
(Наче хтось підставив ніжку),
Із розгону усім тілом
Тяжко гепнув на доріжку.
-Ситуацію, синочку,
Зможеш ти переказати?
Тільки матюки і крики
Ти повинен пропускати.
Враз синок напружив лоба,
Й пролунало з вуст Петруся:
-Якщо так, то тато тихо
Згадував чиюсь матусю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978009
дата надходження 24.03.2023
дата закладки 24.03.2023
Вже розпускаються верби
Хвильки в ставку мерехтять,
Я все дивлюся на небо,
А гуси чомусь не летять.
А гуси летять в схроні ночі,
На рідні ставки та лани.
Себе видавати не хочуть.
Мабуть,що бояться війни.
Земля вже парує як треба,
Весіння прийшла благодать,
Та тільки по синьому небу,
Гуси чомусь не летять.
А гуси летять в схроні ночі,
На рідні ставки та лани.
Себе видавати не хочуть.
Мабуть,що бояться війни.
В небо вдивляються очі
Шукають знайоме крило,
А гуси летять серед ночі,
Щоб їм спокійніше було.
А гуси летять в схроні ночі,
На рідні ставки та лани.
Себе видавати не хочуть.
Мабуть,що бояться війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977880
дата надходження 22.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Плаче земля… ой болять її рани.
Роси прозорі на неї упали?
З маків червоних пелюстки злетіли?
Воїна-сина залишили сили.
Плаче земля… вітри хмар наганяють?
Крові святої краплини стікають.
Страшна біда, мов змія, заповзає.
Жалить безжально, життя забирає.
Чує земля ще знесилене «Пити…»
Ось йде підмога… боєць буде жити!
Рани загоїть, хоч сили на донці.
Ангел - сестричка у вранішнім сонці.
А ясне слово – це теж наша зброя.
Знову воно врятувало Героя.
З нами осилить воно всі дороги.
Хай приближає наш День Перемоги!
Воїнам нашим нехай додасть сили.
Смуток розвіє, щоб всі ми раділи.
Радість дарує та висушить сльози.
Грім щоб лиш чули, коли гримлять грози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977881
дата надходження 22.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Я чекаю тебе з війни,
Мій коханий, до болю любий,
Щоби мир ти приніс весни
І заграли у серці струни
Я чекаю, немає сил...
Та знаходжу і знов чекаю,
Навіть в світі зловісних злив
Мир і спокій я уявляю
І найкращу ту мить душі,
Що постукаєш ти у двері,
Занотую все у вірші -
Перший крок вже відчувши в сквері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977899
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Розмови…Не завжди чуєш від душі
Про сумнів,ти не напишеш у вірші
Не зможеш, передати хвилювання
Бо сам, на краще маєш сподівання
Тобі здавалось, під час спілкування
Як – так, не може буть, людина щира
Вже в душу підкрадається зневіра…
На що багата? Загубила щирість?
Не притаманна їй любов і милість?
Зло посилилось? Його не позбутись?
На жаль із ним, не раз можна спіткнутись
Собі зашкодити, блудити в пітьмі
І врешті- решт, ти враз подібний зимі
На якийсь час, душа мов скрижаніла
Та чи вона, собі цього воліла?
Напевно, війна свою роль зіграла
Смертями, безнадією страшала
Душу ятрила, темінь при землі
Жура і біль, що принесли москалі.
Та озирнися, вже буяє весна
Мрій і надійся, закінчиться війна
Душа зігріється, розтане крига
Хоч і на мить, підкрадеться інтрига
Та тут вже доля… тобою скерує
Пробудить мозок, серденько відчує
Полегшання, хоч і змокріло чоло
Відчуєш, що ти зміг побороти зло.
З часом, стаєш щирим і добрішим
Певно,як і усі, будеш мудрішим
Гордитимишся, тож на душі ліпше
Тепер, друзів зустрічатимеш більше!
До свого серця, прислухайся, почуй
Усі мости, що зруйнував, відбудуй!
Ти зрозумієш, вернуть щирість вдасться
Й твоє життя, відчує солод щастя!
09.03.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977914
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Своє минуле торочу по нитці,
Немов картате ткане полотно:
Щось заніміло, щось і досі тисне,
А щось і досі бродить, як вино
І довгими мотаю вечорами
Клубочки дум із різних торочок.
О, з'їла міль! Чи то сердечна рана?
Та все ж міцна та тканка. Поки що .
Де сонячне і світле- то дитинство.
М'які ниткИ, як мамина рука.
А далі- чорне. Зрада досі тисне,
Забута майже, а чомусь щемка.
Червоне- то любов, немов у пісні.
Змотала, а вона ще пломенить.
Всього було в житті, клубки ті різні.
А вечори все довші восени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977181
дата надходження 16.03.2023
дата закладки 16.03.2023
Розквітлим соняхом спалахуєш в мені,
Схиляєш голову над мною низько -
Я відчуваю торки близько-близько,
Цілунками обох впиваємось вві сні.
Запалюєш в палкім нутрі мільярд жарин,
Пелюстям пестиш личко, шию, руки,
І, наче, не буває в нас розлуки...
О, скільки сонячних приховано зернин -
Чуттів бентежних, що збагачують світи,
У розквіті підсилять пломінь сонця,
Нарозтіж відкриваючи віконця.
Цвіти в мені яскраво
Соняхом,
Цвіти!
Так можеш тільки ти!
І я учуся -
В тобі свічуся! 14.03.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977001
дата надходження 14.03.2023
дата закладки 16.03.2023
Сходить ніч весни чарі́вна
В оксамит небеcних сил,
Першоцвітів сила дивна
Стелить зоряний настил.
Сад притишено шепоче,
Розливає білі сни,
Як травневий цвіт лоскоче
Погляд поміж пелюстки.
Мить твоїх очей розквітла,
У міжвітті ніжний сміх,
Нас вкриває злива світла,
Лет ясни́й цілує всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976005
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 07.03.2023
Вони стріляли в Україну ,
Незламну , сильну , солов'їну
В особі мужнього солдата,
Що здивував геройством ката.
Він стояв втомлений війною,
Та вогонь горів в очах героя...
До ворогів ненависть сильна ,
А в серці- Україна вільна!
Війну пройшов ,він все побачив,
І ворогам він не пробачить,
Що сплюндрували землю нашу...
В душі він проклинає рашу.
В голові думка - гідно триматись,
Хоч у полоні , та не здаватись!
Ворогу в очі , серед руїни ,
Звучала Слава для України!
І лють ворожа , і черга в груди...
Народ Героя наш не забуде!
Ми переможемо ! Буде держава!
Слава Україні ! Героям слава!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976154
дата надходження 07.03.2023
дата закладки 07.03.2023
Скотилося щастячко з мідної гори,
Часто озиралося, дивилось на двори.
Хотіло спинитися та не на день, два,
Крутилася від бажання його голова.
Довго щастячко те йшло, уже випав й сніг,
Але в хати не пускали, навіть на поріг.
Задивлялося у вікна, стукало у двері,
Давно мало такі звички, це в його манері.
По дорозі білі хати, щастя там вже є,
Там не чув ні сліз, зітхання - далі воно йде.
Бачить хата кривобока, тихо, як у вусі,
Зайшло в хату ненароком, глянув - там бабуся.
Свого віку доживає, хвора чиясь ненька,
Мабуть, щастячка немає. Чом одна, старенька?
Примостилось поряд щастя. Приймаєш, рідненька?
Подивилася бабуся, заболіло враз серденько.
Та не треба мені щастя, я була щаслива,
А тепер стара і хвора, рано стала сива.
Десь поїхали синочки край свій захищати,
Поспіши до них швиденько, поки жива мати...
Розкажи, як їх чекаю, подаруй їм щастя,
Може, їх іще зустріну, якщо мені вдасться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976081
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 07.03.2023
Ти завжди повертайся додому,
До найкращого в світі порогу,
Коли навіть нікого немає,
Рідна стежка давно там чекає
Виглядає, мов рідная мати,
Яка вірно уміє чекати,
Щоби кроки найкращі відчути
Та в теплі найдорожчім побути
Рідну мову, любов до хатини,
Ніби погляд тендітний дитини,
Дивний спів солов'їний і чистий,
Наче подих осіннього листя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976150
дата надходження 07.03.2023
дата закладки 07.03.2023
До Нашої скорої перемоги…
[youtube]https://youtu.be/_hHwz1UWJmI[/youtube]
[i]“[b][color="#035059"]"Почути” й “слухать”, звісно, – різні речі
“дивитись” й “бачить”, безсумнівно, – теж.
Коли глава на плечах, а не глечик,
узрієш ціну – між словами – меж.
“Побіг” – “не втік” ще, хай й не за границю –
у кожного в житті окреслено кордон:
усяк куштує Божу паляницю
й чатує всяк на свій армагедон.
Лиш кілька слів приємно пестять вухо –
синоніми, що штять людське єство:
звитяга,
перемога
і подуга,
тріумф,
вікторія
і... торжество![/color][/b]
6.03.2023[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976070
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 07.03.2023
Дивна мелодія лунає,
Танцюють закохані серця.
Вуста любов'ю промовляють,
Ллється наша пісня без кінця.
А твоє єство вогнем палає,
Та наповнює наші почуття.
Твоя душа на крилах літає,
Спиває насолоду до вінця.
Твоє тіло таке духмяне
І п'янке немов оцей нектар.
А серце таке полум'яне,
Я аж хмелію від твоїх чар...
З тобою я неначе у раю,
Ти цілуєш мене до безтями.
Тебе знову і знову пізнаю,
Ми пливемо синіми морями...
В насолоду поринаємо,
Пізнаємо до кохання шлях.
Від пристрасті ми згораємо,
Йдемо у гавань на кораблях...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973710
дата надходження 13.02.2023
дата закладки 14.02.2023
Мені було холодно літом,
В далекій чужій стороні.
Там сонце світило над світом,
Але не мені, не мені...
Мені було боляче в серці,
Боліло гірке відчуття,
Що доля мені не поверне
Найкращі хвилини життя.
...В гаю обнімаю калину,
І подумки Бога молю,
Помилуй мою Україну,
Яку я так щиро люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973741
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 14.02.2023
Леліє лебідочку лебідь,
Ласкаво лещить, лоскоче,
Люляє любов любов’ю,
Лавсаном лебідці лепоче.
Латаття, люстрою лотос,
Легато лебідь легоче.
Лекалом лінії лестить,
Лихацтво линвою любоче.
Лебідочка лагідно лещиться,
Латаття латає лілея.
Лебедик-ловкач лаштує
Лілей Ліхтентальалею.
Лебідочка – лебедя лада,
Ладувала лебедю лебедяток.
Лебедики любо люляють,
Леліють лебедедитяток.
Ладочком лебедяточка любі
Ладненько ладусі лабудять.
Лебедетато і лебедемама
Ладіно лебедяточок лучать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973770
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 14.02.2023
Лиш дощ прошумів... і над житом з'явилась
веселка барвиста у полі.
Ясні її барви так мерехтіли,
мов зорі в вечірньому морі.
"Веселко, веселко! Яка ж ти красива!
Хто щічки тобі фарбував?" -
спитав її жайвір маленький привітний,
що знову над полем літав.
Всміхнулась веселка, ще більше рум'янцю...
навколо квітує розмай.
Вона вже набрала водиці в відерця
й тихенько понесла у гай.
Раділа ріка, що в долині за полем.
Смарагдові тут береги.
Просила вона:"Веселочко щедра!
Ти б цвіту сипнула й сюди."
Всміхались жита золотії у полі,
веселка над ними пливла.
І наливалося житнє колосся,
йому ж позолоту несла.
Скрізь цвіт свій веселий вона розсипала.
Від цього барвистішав світ.
Радіє земля:"Спасибі, веселко!
Найкращий у світі твій цвіт!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973593
дата надходження 12.02.2023
дата закладки 14.02.2023
Яке щастя - жива,
І від цього така я щаслива!
Крикну в далі слова -
Це моя поетична вся сила!
Розірву на шматки,
Те прокляття, що стало війною,
Де найкращі стежки,
Що тернисті ще стали зимою
Не піти нам по них,
Знову куля ворожа зірвалась,
І немає стіни
Де будівля знайома стояла...
Та настане та мить,
Засіяє моя Україна!
Знову світ забринить
І розквітне розкішно калина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973749
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 14.02.2023
Яке щастя - жива,
І від цього така я щаслива!
Крикну в далі слова -
Це моя поетична вся сила!
Розірву на шматки,
Те прокляття, що стало війною,
Де найкращі стежки,
Що тернисті ще стали зимою
Не піти нам по них,
Знову куля ворожа зірвалась,
І немає стіни
Де будівля знайома стояла...
Та настане та мить,
Засіяє моя Україна!
Знову світ забринить
І розквітне розкішно калина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973749
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 14.02.2023
Ріка Усесвіту - невпинна,
Струмить надія швидкоплинна -
Не видно дальних берегів.
Крилатий обрій зазорів.
Спинитися хоча б на миті:
Мрійливий місяць в оксамиті
Пелюсткою троянд зажовк,
Закутаний у ніжний шовк.
Тремким вилискує промінням,
Нічним сповитий безгомінням,
Сіяє на усі боки,
Шукає у пітьмі стежки.
У візуальному натхненні,
Його красою полонені,
Віддатися б потоку яв -
Він розпливеться від уяв,
Назовсім зникне поміж віттям,
Немов імперія століття, -
Не втриматись їй назавжди -
Рікою змиються сліди. 7.02.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973186
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 08.02.2023
Не все так сіро в нашому житті,
Тож те, що маєш, треба цінувати,
Й про заповіді не забудь святі,
Що слід любов'ю душу лікувати.
Та й не бува життя ніде без втрат,
Надто тоді, як все залите кров'ю.
Лиш волі не осилить супостат.
Рани в душі ж лікуються любов'ю.
Цінуй і те, що терпить тебе світ,
І що виходиш ранок зустрічати,
Що ти на цій Землі – для когось свій,
Що вмієш сердитись, любити і… прощати.
Прислухайсь, як життя бринить в тобі:
– Люби мене у снах і в непогду,
Повчись кохатись в пари голубів,
Аби уникнути в сім'ї незгоди.
Прислухайся до шепоту зірок,
Коли на них ворожить тихий вечір,
Зайди у роси, котрі п'є ярок,
І зором проведи клини лелечі.
І ти забудеш про свої літа,
Хоч осінь уже й давить твої плечі,
І істина народиться свята:
Любов лікує все: тебе й малечу!
25.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973205
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 08.02.2023
Мрії зшиті ланцюгом...
Сонце в небі - зрідка...
Десь далеко світ з добром!..
Поряд... лише будка...
Та вона йому мала!..
Ще й холодна дуже...
Й від людей нема тепла...
- Всі такі байдужі!
А в сусідів вільний пес...
Доля без кайданів...
Чи такий у нього хрест?..
- Кожен їсть, що має...
Думи тяжкії у пса
застрявали в горлі...
А в очах пекла роса...
виїдали солі...
Скільки пес той сам-на-сам
днів протягне божих?!
Щоб віддати небесам
свій останній подих...
Не для нього вітру спів!
Запах квітів в полі...
Неосяжний сон степів...
клич доріг на волі...
Не для нього ліс шумить...
шепотить джерельце...
- Все життя - неначе мить,
де щеміло серце...
Доля зшита ланцюгом...
24.01.2023 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971871
дата надходження 24.01.2023
дата закладки 06.02.2023
Вийду раненько у світ неповторний,
Чую шепоче світанок мажорний,
Поглядом сміло окину простори,
В думці наснаги уже ціле море
Гляну навколо, стежки сніжно-білі,
Далі доріжечки трішки змокрілі,
Голуб воркує з голубкою поряд -
Все неймовірно чарує мій погляд
Ось і майданчик розкинувсь і грає,
Квіт білосніжний з небесся злітає,
Знову зима закружляла у танці,
Дивна година всміхається вранці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971174
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 17.01.2023
Обставини можуть змінити,
Натривожені наші думки.
Дружбою треба дорожити,
Ти відкинь всілякі будяки.
І нехай тебе не лякають,
Ці щоденні, сірі тривоги.
Нехай друзі допомагають,
У часі клятої знемоги...
Ти радій життю щохвилини,
Даруй щиру усмішку свою.
І бережи гідність людини,
Будь відважним в запеклім бою.
І розвій вітром сірі хмари,
Хай сонце серце зігріває.
Подаруй людям свої чари,
Нехай любов всіх омиває.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971185
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 17.01.2023
[i] З приводу чергової трагедії, спричиненої рф...
[youtube]https://youtu.be/-_SaZ7SV6K0[/youtube]
[b][color="#04665b"]
Був Кременчук, тепер – Дніпро…
І – жертви, жертви…
Чим би тобі набити рот,
аби не жер ти?..
Тебе чи мати понесла,
а чи вовчиця?
З якого міста ти, села,
у кого вчився?
Невже всі там такі, як ти
худобо хтива?
Не люди ви, але скоти –
блатня паршива!
Воюєш ти проти жінок
і діток наших –
на них відточуєш клинок,
косу мантачиш…
На полі бою ж ти – мазня,
гарматне м’ясо.
Не запанує тут русня –
питання часу!
За вами йде природний тлін –
дух чорноземів,
а нам – прийдешніх поколінь
уклін доземний!
Відродиться ізнов земля
і кров арійська,
вітатиме землян здаля
юнь українська!
Бо я єсмь – дух, євшан-трава* –
здоров’я зілля,
ти ж – сеча, перегній, черва –
пусте бадилля.[/color]
[/b]
16.01.2023
_________
*За половецькою легендою, полин (євшан —
тюркська назва) як символ батьківщини,
пам’яті народу про отчий край; у Біблії
полин — символ суду Божого за
відступництво та непослух.
На світлині та відео з інтернеу - будинок 9-поверхівки
в Дніпрі після ракетної атаки еРеФії 14.01.2023 року.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971172
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 17.01.2023
Стояла я і слухала рояль,
В саду вже осінь в струни награвала...
Я зачаровано дивилась вдаль,
Де листопада музика лунала.
Зіграй мені, музико, про любов.
Нехай я серцем трохи відпочину,
Хай не почую рідний голос знов
І назавжди з думок його полину...
Ти грай,музико, тихо про любов
І не дивись на мене, я не плачу,
То осінь дощ пустила без розмов
З душі моєї змити біль пропащу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971213
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 17.01.2023
Прощальні крики, лелек у небосині,
Сповиті смутком, колись були щасливі,
Під мирним небом, дружні, умілі злети,
Ой, рідна земле, так важко залишити!
Час не спинити… пора летіти у вирій,
Давно змужнілі, сміливі, білокрилі,
Омріяні, з легким тремтінням у серцях,
З надією, відчайдушно збороти страх.
У крилах сила, хоч і сльози на очах,
Їм важко знаю, але виходу нема,
Я не лелека та маю утікати,
Бомблять Херсон, шкода, попереду зима,
Ой так заважко, в дорогу вирушати.
Прощальні крики, лелек у небо сині,
Літає погляд, вдаль по Чорній долині,
Під серцем щем, надто важко, з ним прощатись,
Печаль проймає й смуток та зможу сподіватись,
Що тут недовго, рашистам гостювати.
Швидкий потяг, стук коліс, як крик лелеки,
Крізь збентеженість і втому, їду далеко,
Рідний край… вмився ранковою росою,
Біль й тривоги, течуть гіркою сльозою,
Й ти якийсь час, сумуватимеш за мною,
Я повернусь! Повір, ранньою весною,
Адже душею й серцем, завжди з тобою !
( Село Чорна долина
в Каховському районі
Херсонської обл.)
02.11. 2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971177
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 17.01.2023
Який крихкий цей білий світ
В безмежнім савані наметів!
Сніжинок мандрівний політ
Снує мрійливість для поетів.
Іскряться пера від світил.
На небі духи і на суші
Ефірних здобули мастил.
От як же відбілити душі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971239
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 17.01.2023
***
Слова бувають різними:
ласкавими та грізними,
простими, величавими,
солодкими, гіркавими.
Народжуються з муками,
увінчуються звуками.
***
Не всі дороги поведуть у Рим,
опісля спаленої Бучі,
а Ви мене втрачаєте між рим,
шукаючи слова жагучі.
***
Прилипнуть до скелі холодним мовчанням
Слова, що вже більш не торкають душі,
Мохами покриються марні старання -
Камінними брилами стануть вірші...
***
Мої слова вас більше не чіпляють.
Шкода - там енергетики гольфстрим,
а почуття ще й досі не зникають
І марно пишуться із римами,
й без рим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970284
дата надходження 06.01.2023
дата закладки 07.01.2023
Люди! Порадійте, першій зіронці, ясній
Златом, засяяла у вишині небесній
Тож віщає, народилося боже дитятко
Привітаймо, заспіваймо святкову колядку
Добрий вечір господарю, Бога прославляймо!
Зі Святвечором усіх, щиро привітаймо!
Ісус мир, нам подарує й щоб мали силу
Побороти ворогів, долю мать щасливу
Хоч нині, важкі часи, йде війна жорстока
Дух козацький не зламати, ймовірність висока
За столом… прославимо цей вечір і днину
Помолімося, нехай збереже дитину
Що сміливо, у боях усіх захищає
Бо за нами правда є і Ісус це знає
Люди! Порадійте, першій зіронці, ясній
Златом… засяяла у вишині небесній
Тож віщає, народилося боже дитятко
Привітаймо, заспіваймо святкову колядку.
Христос народився! Славімо його!
***
Шановні друзі З Різдвом Христовим Вас!
Миру! Здоров*я! Достатку і щастя!
Кожній родині злагоди і любові!
07.01.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970359
дата надходження 07.01.2023
дата закладки 07.01.2023
Картина намальована піском,
Ось бачиш, вже жовтіє берег моря,
Його з'єднаю з трепетним теплом,
А в небі проводжає тихо зо́ря
Ступають кроки легко, ніби сон,
Безмежністю, що манить у тумані,
А нічка доторкається до скронь,
Даруючи нам подихи духмяні
Розкішний берег кличе знову в даль
І хвилі, ніби ніжно обіймають,
Вкриває плечі зваблива вуаль,
А очі зупинитися благають
Запам'ятати хочуть назавжди,
Оту майстерність, створену душею,
Ось бачиш, вже незлічені сліди
Покрили вмить непрохано алею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970343
дата надходження 07.01.2023
дата закладки 07.01.2023
Мабуть сяду на мить,
Доторкнусь полотна,
В руці нитка бринить,
Наче доля одна
Доторкнулась, щоб жить,
Ніби подихом світ,
А душа все щемить
В милім вирії літ
Ось, стежина біжить,
У садок до струмка,
Ніжна пісня звучить
У мотивах листка
Стільки пройдено літ,
Що відчула в житті,
Виграє милий світ
На моїм полотні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970180
дата надходження 05.01.2023
дата закладки 05.01.2023
https://www.youtube.com/watch?v=6HgjzhJwLKs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970130
дата надходження 04.01.2023
дата закладки 05.01.2023
Нарікаю на погоду,
Себе жаль, шкода природу,
От зима… мов осінь. Думки,
Їх відкинула б залюбки.
Напевно… лізуть не дарма,
Немов… сьогодення карма.
Як сказати …. Нарікати,
Мо» не треба поспішати….
Коштовний газ, нема світла,
Для нас погода привітна,
Магічний світ… вищі сили,
Святу землю оросили,
Як тривогам нема міри,
Придають мужності й віри.
Де глянь - смерть, розпач, сумні дні,
Я вистояти... в цій війні?
Коли снаряди й шахіди,
Вкотре летять, несуть біди.
Як би ж ворога здолати,
Не одягала б хустку мати,
Чорнішу чорної землі,
У важкий час, душа в імлі.
Гіркі сльозини, мов німа,
Навіщо ж людоньки війна?
Крається серце на шматки,
У скронях ніби... молотки,
Вкорте вистукують - війна,
Ой дорога ж … волі ціна.
Могили… сироти діти,
Орді…у пеклі горіти!
За злодіяння, руїни,
За сльози неньки, країни.
Ви люди? Недонація!
Не станеться сенсація,
Доки.. (не включите) мізки,
Чи, розіб’ється на дрізки,
Земля російська навіки́!
Й не подасть дружньої руки!
Увесь світ, який любить МИР!
Нарікаю на погоду,
Нема снігу, жаль природу,
Вищі сили, певно знають,
Бо ж вони, допомагають,
Вижити в ці, надважкі дні,
Покласти край, страшній війні!
01.01.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969836
дата надходження 01.01.2023
дата закладки 03.01.2023
Летить зима на білих крилах,
Поля, дороги заміта.
І на сніжинках легкокрилих
Несе різдвяні нам свята.
Найперша – світла Катерина,
В барвистій хустці вигляда.
Це рукодільниць берегиня,
Красива, добра, молода.
Потім Андрій одяг кожуха,
Йде смакувати Калиту.
У сажі весь по самі вуха
Бо скуштував ту смакоту .
Ось вже підкралася й Варвара,
І з Савою, - немов на зло –
Безжально ночі увірвали,
Тай подались, мов й не було.
На зміну – Миколай зимовий
В наш край поважно завітав.
Послав на став місточок новий,
І все сніжком позамітав.
Слідком Свята Богиня Ганна
«Микільні» закрива святки.
«Ще трішки буднів»- кажуть здавна,
І залунають Колядки.
Меланка. Щедрик. Засівання
На день святого Василя.
Посіють зерном в хаті зрання,
Щоб колосилася земля.
Поллються щирі побажання,
Покотяться у вись і в шир.
Й одне на всіх у нас бажання –
Довгоочікуваний МИР
22.12.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969965
дата надходження 02.01.2023
дата закладки 03.01.2023
Ясного місяця срібне вітрило
Тихо у небі пливе між зірок,
Губкою ніч уввібрала чорнило -
Буде художнику свіжий мазок -
Перетворити реальність у казку,
Удосконалити видимість фарб,
Музи безсоння отримати ласку,
Наче безцінний у ніч довгу скарб. 7.12.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969983
дата надходження 02.01.2023
дата закладки 03.01.2023
Шепотіли в лісі трави,
Ніби грали всі октави,
А приємний милий промінь
Цілував мої долоні
З-під листків дививсь грибочок
Де співав пісні струмочок,
А замріяна калина,
Милувала, як дівчина
У долині де криниця -
Вигравала полуниця,
Колоритом спокушала,
Смак чарівний дарувала
У вишневому садочку
Чорнобривці у рядочку,
Вигравали дивні чари,
Як у ніченьку стожари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970002
дата надходження 03.01.2023
дата закладки 03.01.2023
Щось гребеться в огороді...
там, де ясне сонце ходить...
То звичайний був крадій...
Ненаситний лиходій!..
- Що хотів знайти, чужинець,
із московії злочинець?..
Ти шукав собі рабів?!
Ще й немислимих скарбів...
Не навчила тебе мати,
що чуже не можна брати!
Жив так само й батько твій...
То ти й лізеш в дім чужий...
Всі сліди твої криваві!
І про тебе лине слава
до самих небесних зір!
- Ти жорстокий дикий Zвір!..
Ти не був ніколи добрим...
Зло твоє летить за обрій!
Згинеш сам в моїм краю!
Згубиш тіло у бою...
А душа полине в пекло...
- Ти тікай! Поки не смеркло...
Хоч вже пізно... за гріхи
будеш жаритись віки...
А в моїй країні люди
відбудують всі споруди!
Заколоситься пустир!
Буде щастя, буде мир...
2.01.2023 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969990
дата надходження 03.01.2023
дата закладки 03.01.2023
Грудневий шалик доторкнувся ночі,
Прикрив землі оголеність невинну,
Пуховики хмарин розлізлись в клоччя.
Згадай: ранковий річки блиск і вигин.
Той перший морозець, що ліг на воду,
І снігу молодого подих свіжий.
Спивали вдвох цілунків насолоду,
Хоча зима тримала міцно віжки.
Грудневий шалик обвивав розмови
Двох постатей у єдності бадьоро,
І настрій, помережений святково,
У перехресних поглядах прозорих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968041
дата надходження 11.12.2022
дата закладки 12.12.2022
Пригадаймо, як було в дитинстві,
Сніг ішов, і йшла собі Зима...
Ми чекали дива на Ялинці,
І не знали, що його нема.
Вірили, що все в житті буває,
В дивовижну зірку на Різдво!
Що корова з татом розмовляє,
Чи й насправді так воно було?...
І дива траплялись щохвилинки,
Ми самі творили їх з надій!
І кружляли чарівні сніжинки,
І сіяли зорі наших мрій!
Скрізь і всюди відчувалось свято,
У повітрі... А стовпи димів
Піднімались вгору так крилато,
Наче Ангел в небі пролетів.
... Йшли літа, мінялись зими й весни,
Кожен з нас нелегкий шлях пройшов...
Хай в душі під Новий рік воскресне -
Диво, свято, віра і любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967861
дата надходження 09.12.2022
дата закладки 11.12.2022
Гірчить полин із тих минулих літ
Де ніжна синь і дивовижний світ,
Дитинства милі, чисті небеса,
Торкає серце трепетна краса
Переплелось в один земний букет,
А згодом вже напишеться буклет,
Читати будем разом залюбки
Такі душевно дорогі рядки
Була і радість, мрії, милий сміх
Та все гірчить полин з минулих літ,
Переплелось і їх не роз'єднать,
Гірчить полин зворушливих зізнань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967880
дата надходження 10.12.2022
дата закладки 11.12.2022
Людину, в якої мертвіє серце, душа
Захоплює жорстокість і зло бере в полон.
Вона іде - Землі не чує, поспішає...
Де цокає горя годинник однотонно,
А черствість мозок людей покриває шаром,
Який забуває про лихо й далі краде...
Суспільства гроші жує ця личинка-шашель.
Вітчизни біль ні озветься у неї ніде!
Нормальна ж людина нам нагадує птаху,
Якій потрібен простір, повітря і вітер...
На повні груди летить крізь здобуте життя,
Де правда проситься в серце - совісті втіха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967836
дата надходження 09.12.2022
дата закладки 11.12.2022
Остро-ви.
Море й Ви.
Кожна хвиля,
Наче миля,
Поміж нами -
Остро-вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967879
дата надходження 10.12.2022
дата закладки 11.12.2022
Життя наше – суцільна таємниця:
Коли й на скіьки ми прийшли у світ,
Якої глибини душі криниця,
І скільки древу роду мати віт.
Є особливою і загадка кохання:
Хіба це не душевних струн дует,
Де в двох сердець єдине коливання?
Хтось розгадав із вас оцей секрет?
19.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967930
дата надходження 10.12.2022
дата закладки 11.12.2022
Я не забуду погляд твій ясний,
В якому я була завжди в полоні,
Неначе промінь щедрої весни
Торкав душею трепетні долоні
Як наряджався сад у дивний стан,
Схиляючи до мене тихо віти,
А плечі ніжно покривав туман,
Вуаль з'єднавши з дивовижним квітом
У веремії щедрості ідей,
Могла я легко, просто загубитись,
В думках змагались анапест й хорей,
А я вагалась, що мені творити...
І знову погляд ніжний і простий,
Все перевилось у одну хвилину,
Неначе промінь щедрої весни
З'єднав рядки зворушливо в картину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967959
дата надходження 11.12.2022
дата закладки 11.12.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jdqhhxJEuMI
[/youtube]
В цей час ревуть іще гармати,
Моя країна у вогні.
Зустріне сина свого мати,
Прийде кінець оцій війні.
Пшениця вродить важкий колос,
І буде хліб в нас на столі.
Птахів почуєм дзвінкий голос,
Тоді не буде вже війни.
У полі зараз тиша й спокій,
Червоні маки у жалі.
Затихло все в журбі високій,
Схилились квіти до землі.
Бійці боролись за свободу,
І віддали своє життя.
Уклін низький вам від народу,
Про вас не буде забуття.
Завжди ви будете із нами.
В серцях у наших ви - живі.
Ви полетіли з журавлями,
На вас ми дивимось з землі.
Подяка щира за відвагу ЗСУ,
Бо ви - накращі в усім світі.
Вам немає рівних в цім часу,
У змозі ви життя оце змінити.
Прийде омріяний ще час,
Тарас давно про нього мріяв.
Ми щиро віримо у вас.
У нас до вас любов і віра.
А поки час важкий для вас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967826
дата надходження 09.12.2022
дата закладки 10.12.2022
Українська врода – не відпустить.
Хто байдужим буде тут, скажіть?
Згадую я очі в терен хустки,
Бачу сни в холоднім бліндажі.
У волоссі пахне рута-м’ята,
Ллють пшеничні коси з-під хустин,
Буду я тебе завжди кохати,
Все коштовне у душі нести.
Біля тину постань одинока,
Молиться в узвишшя до Творця:
Бережи від кулі й злого ока
Ти мого коханого бійця…
І сумує личко янголине:
Збережи кохання від війни.
Притуляє до очей хустину
З густо-синім доторком тернин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967417
дата надходження 04.12.2022
дата закладки 04.12.2022
Думки рохрістані, давно сумні,
Як пізня осінь, я їх відкину,
Мої ж думки - світанки навесні,
Під сонцем мрії оживуть ясні,
Про мир і дружбу на моїй землі.
Я помолюся за прийдешній день,
Хай в поміч, Бог воїнам – героям,
Сили придасть й сміливості щодень,
В борні, під його благословенням,
Відстояти - право на свободу!
Не стримаю спалах болю, гніву,
Ракети, кулі летять повсякчас,
У розпачі читаю молитву,
«Орда не зможе побороти нас»
Слова магічні, як заклинання!
Тьмяніє небо, мряка і холод,
Не сходить сонце, золоте, миле,
Літають ворони - послав ірод,
Земля в руїнах, всюди могили,
Для наших воїні… прошу сили!
Ти всемогутній, глянь на країну,
На відчайдушність нашого народу,
Не зрадим мову, ми солов’їну,
Де любов, щастя. В міцну родину,
Згуртуй нас, щоб досягнути миру!
У піднебесся, не зліта птаха,
Десь заховалась, в безкрайнім полі,
Як і людина, жде бідолаха,
Жде перемоги, літать на волі.
Серце маленьке, щемить до болю,
Я помолюся за прийдешній день,
Знай клятий вороже, не здамося,
До свободи, не зупиниш натхнень,
Щоби МИР всюди, нам краще жилося,
Ми виборимо щастя на життя!
Думки рохрістані, давно сумні,
Як пізня осінь, я їх відкину,
Мої ж думки - світанки навесні,
Під сонцем мрії оживуть ясні,
Про мир і дружбу на моїй землі.
04.12.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967406
дата надходження 04.12.2022
дата закладки 04.12.2022
Зими біліє пелерина.
Замаскувалась далина.
Не видно світу - сивина.
Розпушена для двох перина,
Взаємних торків глибина -
Укрила щільно пелена.
Плетуться найсолодші мрії.
Твоє намолене плече.
Розтанув сніг. Тепло тече.
Нам не завадять сніговії.
А ніч нові полотна тче.
Уява думкою січе.
*моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967311
дата надходження 03.12.2022
дата закладки 04.12.2022
Я сегодня не спала...
Мысли копошились...
- Сыпались с небес слова,
что шептал мне милый...
Теплый слов тех звездный свет
согревал сердечко...
Только вдруг пришел рассвет...
с пустотою вечной...
Скрип калитки на ветру
бередил надежду...
- Как понять судьбы игру?!
И забыть, чем брежу...
Веер лучиков прилег
по осенним лужам...
Я же... чувствую ожег...
- Нет того, кто нужен...
Облака спешили в даль...
Встретятся с любимым...
Пусть прольют мою печаль...
- Вспомнит, что сгубил он...
3.12.2022 г.
Автор фото Наталья Меньтюгова (Natalia Mentugova)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967317
дата надходження 03.12.2022
дата закладки 04.12.2022
Лебідь журився на річці...
- Де ж тепер пара його?!
Бути одному на віці
розпорядився сам Бог...
Холодно... стелиться вітер
листям ржавілим... сідим...
Птаха сумує... у світі
бути судилось однім...
Хвиля шепоче про милу...
В небо підійме крило...
- Птах не знаходить обійми...
Не віднайдеться тепло...
Лебідь тужив за минулим...
Крик заплітався в вербі!..
Доля неначе заснула...
Серце тонуло в журбі...
3.12.2022 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967304
дата надходження 03.12.2022
дата закладки 03.12.2022
[b]Ми з супругом разом - вже немало літ,
Осипався з зимами наш весняний цвіт.
І життя буденнеє вже обридло - жах.
Дай влаштую, думаю, вечір при свічах..
Поки на роботі мій любий чоловік,
Новизною втішу нас, бо який той вік.
Глянула на себе я в зеркало криве,
Це ж яке створіннячко на землі живе!!?
Зморшки, наче ритвини, поблизу очей,
Від такої гарної та хто хоч втече!
Ні!! Я все продумала - буде романтІк
Подарунок милому... ну, під Новий рік!
Накрутила локони, брівки підвелА,
Свічі в виді серденька - посеред стола.
Одягла те платтячко, що ще з юних літ,
Навіть кращим видався, справді, білий світ.
Два бокали вийняла з срібним ободком
І вином наповнила, для смаку, з льодком.
Нанесла на губоньки розовенький блиск.
Так раділо серденько, аж піднявся тиск.
Чую в коридорі ВІН чобітьми шкребе,
Я назустріч вибігла: "Любий, жду тебе !!!"
Він в порозі дубом став, оком стіл обвів
І бровиська чорніі вмить до носа звів!!
-Не чекала, видрисько, бачу, ти мене!!
Що не слово вистрілить, та таке брудне!
А далі, ой лишенько, то вже справжній глум
Верещить, показуй-но, де сховався кум ?
Ухватив за локони, рукавом стер блиск,
Але ж у романтиці мав би бути зиск!
Бігав по квартирі, шафи відкривав
Не когось, а кума, людоньки, шукав.
Нічого в тім кумові доброго нема.
Не хотіла б я його навіть і дарма.
Інша справа - з фельшером з нашого села
Я б іще погодилась на якісь діла.
Нащо ж мені здався той вечір при свічах!!
Луплював аж свічечки блимали в очах !!
Ось... сиджу, замащую пудрою синець...
Це така романтика, хай би її грець !! [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966742
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 27.11.2022
Похмура осінь все забула...
Про срібні зорі десь під ранком...
Про спів пташиний в поцілунку...
Про ніч в обіймах двох на ганку...
Забула осінь все... забула...
Про сонце жовте... ніжне... миле...
Ковтало нічку, як акула!
- А зараз... наче в тій могилі...
Що зеленіло, тріпотіло,
стелило землю буйним цвітом,
Тепер лягло, як мертве тіло!
Надія стерлась... зникло світло...
Повітря змокло у тумані...
і Вітер – вічний співрозмовник...
Безвихідь жме, неначе камінь!
Думки усі про теплий вогник...
Здавалось, десь в безкрайнім полі,
де сіре небо тче сльозами,
блукає виснажена доля...
Тягає пам’яті кайдани...
Немає світу... Мряка... холод...
І день насуплений в образі,
що осінь сум вела по колу...
топтала мрії по дорозі...
Похмура осінь...
27.11.2022 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966725
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 27.11.2022
В класі Коля, Петя й Жора,
Дві Натки й Марія
Обговорювали тему
Про життя і мрії.
-Мого татка називали
В дитинстві Семеном:
Мріяв стати космонавтом,
А став бізнесменом.
-Моїй мамі,- каже Ната,-
Не таке гадалось:
Мріяла моделлю стати,
Та життя не склалось.
Як не прагнула матуся,
Та не сталось дива:
Продає тепер в кіоску
Цигарки і пиво.
Підсумок зробив Микола:
-Можна все здобути,
А життя міняє плани,
Так повинно бути.
Коли дітки ще маленькі,
Знає мама й татко:
Хлопчики машинку хочуть,
А ляльку дівчатка.
А як виросли, малюють
Іншу вже картину:
Парубки шукають Барбі,
А дівки - машину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966744
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 27.11.2022
Кто стучит в мое окошко?
То ко мне пришла Зима...
Погостит пускай немножко...
- Все же буду не сама...
Вьюга песнею лихою
удивляет небеса!..
А снежинки бахромою
по округе колесят...
Ветер счастлив в ритме вальса
с юной девицей кружить...
Попытался целоваться...
- Только снег нельзя любить...
Вихрь с Метелицей у сада
рассыпают серебро...
- Я ищу тепло в прохладе...
Душу грею под ребром...
Пирогом творожным с вишней
угощу своих гостей...
- Лишь обидно - будет лишней
с нами Грусть... хоть всех верней...
Пусть заводит Ветер пляски,
Вьюга долго пусть поет...
Я была сегодня в сказке...
- Снова чувствовала лед...
25.11 2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966549
дата надходження 25.11.2022
дата закладки 26.11.2022
В ніч глуху лунає звук,
із перервами: "тук-тук!"
"Може, тітонька сова
Переплутала слова?
Не кроти, не зайченята..." -
Міркували білченята.
Їм же хочеться поспати:
"Хто ж це проситься до хати?" -
Виглядають із дупла, -
"Ні, це точно не сова...
Дятел стукає в сосну,
Мабуть, вибився зі сну!"
* Світлина і фото до віршика 6-річної Анастасійки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966635
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 26.11.2022
А в моєму саду знов цвітуть хризантеми
І мені додають ніжно-звабливі теми,
Ніби промінь земний повернувся у осінь,
Я його милий тон пам'ятаю ще й досі
Згадка - дивна то річ, може нас захопити,
Серед сніжних доріг нас красою зцілити
І від неї умить вже весна посміхнулась,
Її ніжна краса у серденьку відчулась
Згодом тихо, як тінь пробивається світло
Та вже шлейфом земним обіймається літо
І від нього завжди оживаєм мов квіти,
Ось, на стежці тепла знову бавляться діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966639
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 26.11.2022
Любов осіння – пурпурний велюр,
Величний, полум’яний, повний змісту,
Останнє соло кришталево-чисте
в романсах вічно юного «Люблю».
Щось в душу незбагненно-золоте
Лягло під оксамити листопаду –
Зім’яте серце ти шовками гладив,
що розум змовк… від м’якості отерп.
На скронях – слід від сніжної крупи,
а ти радієш: «Осінь – доленосна…»
Для тебе стану я слухняним воском:
Не випускай із рук мене… ліпи!
Ллє сонце. День новий там, за дверми,
для пари вносить масу корективів:
Осінні та без сорому щасливі
у оксамитах… Адже разом ми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966648
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 26.11.2022
О, Боже! Боже – ти вчиш любові,
Я ж правдоньки не знайду у слові,
А я, не знайду правдоньки в слові,
Ти вчиш пробачити, жаль, не в змозі,
Коли рашисти, знов на порозі.
Убивці - злодії, погляд з під лоба,
В очах вогонь, ненависть і злоба,
За що спитать, що в кожній хатині,
Хтось усміхнеться малій дитині?
За те, що заспівав колискову,
І що… розмову веде казкову,
Опис і фото про Україну,
У вишиванках дружню родину,
За війни й минулий голодомор,
За мрії й пісні творили терор,
Скажи за що, знущалися вони?
В душах нема ні тепла, ні весни.
Як й нині знущаються, вбивають,
І діток,маленьких відправляють,
У чужих сім’ях безлад, пиятство
У краях тих, не гніздиться птаство,
Там не знають.. . порядку, любові,
Одні лиш мати, при кожнім слові.
А що… попи рашистські не знають,
Тих заповідей, зате статки мають,
Жаль продаються за мілкі гроши,
Чи не ляка, розплата за гріхи?
Хіба не прийде?Я знаю й вірю,
Лише тобі Всевишній повірю,
Що прийде час, буде перемога,
Хоча.. болісна, довга дорога,
Козацький рід, ніхто не спаплюжить,
Надія й віра, то ж зможем вижить.
Хай без газу і навіть без світла,
Та країна, як квітка під вітром,
Спроможна, стримати негаразди,
Єднання, мир… між людьми назавжди!
І віра в майбуття і свободу!
***
Сьогодні ми запалимо свічку пам'яті, вшануємо
Невинно убитих та померлих від голоду.
26.11.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966654
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 26.11.2022
Немає світла. Місто у пітьмі.
Німі будинки, а не в сплячці.
Свічки у вікнах вже горять слізьми
зі стеарину, мов болячки.
Болить: ракетні обстріли весь час.
Болить за скоєну розправу.
Примусити орда не зможе нас.
Ці іроди не мають права.
Щодня звіріє кодло із кремля
Ми ж - витривалі, разом - сильні.
Нам допоможуть рідні стіни і земля.
Не обламати волі крила.
Продалися бездушні сатані,
Ми ж в серці кожен маєм Бога.
Ніколи не здамося. Скажем: ні,
бо праведна у нас дорога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966697
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 26.11.2022
Осіннє листячко летить,
У танку кружляє...
Вітер всівся відпочить
На сопілці грає.
Ось березовий листок
В пару взяв кленовий.
Заграв вітер гопачок -
Танець пречудовий!
Осиновий підхватив
Красня з горобини.
Вітер музику змінив
І вальс уже лине.
Ясен-лист в обійми взяв:
Золоті - з тополі.
Хороводом закружляв
Й пісні калинові -
Так лунають понад краєм!
Й кружляють листочки...
ЗСУ оберігають -
Вірні сини й дочки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964976
дата надходження 07.11.2022
дата закладки 08.11.2022
Захвачен мир враждебной силой (1)
И потому идёт война.
Зло в мире многих изменило.
Девятый вал -опять волна.
Смываются пути-дороги,
Нам объясняют -не судьба.
Ладья проходит вновь пороги,
Но ведь не в них источник зла.
Зло души многих подчинило
Уже не годы, а века.
Идёт война с нечистой силой
-Война за души и сердца.
Нам с детства рассказали сказки,
Добро и правду в них вложив,
Что зло не раз оденет маски,
Свою личину изменив.
Сейчас мы видим продолженье.
Вновь обнажился корень зла.
Да, повторенье -мать ученья.
Мир переходит на дрова.
(1)
мир -подразумеваются в стихотворении
народы и всё, что находится
на планете Земля.
22.10.2022.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963647
дата надходження 23.10.2022
дата закладки 08.11.2022
Вони чекають наших молитов -
Ковточок слів, загублених у ранах,
Чекають незакінчену любов
Весною, у замріяних каштанах.
У літніх мальвах, вишні у саду,
У зорепаді, вишитій веселці,
В осінніх кроках зморену грозу
І вірність щиру у людському серці.
Чекають миті витканих свічок,
Тепло розлук у смутку світанковім...
Промінням сум притишить потічок,
Останнім криком, вірним, смерековим.
Останнім птахом в світлих небесах,
Осанною відспіваного болю,
Увіруйте у птаха в небесах -
В молитву, що відпущена на волю...
#лесяутрисковоробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965059
дата надходження 08.11.2022
дата закладки 08.11.2022
Мені б хотілось, друже, просто жити,
Вдихати аромати неземні,
Плекати тихо, мріяти, любити,
Схилитись просто низько до землі
Відчути її дихання гаряче,
Вдихнути смак найкращий у житті,
Повір мені, привабливий юначе,
Ці миті найдорожчі і святі
Мені б хотілось просто лиш радіти,
Дивитися у мирні небеса,
Від мудрості і спокою хмеліти,
Як від цілунків зморена весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965024
дата надходження 08.11.2022
дата закладки 08.11.2022
Яскраві осінні барви
мої зачаровують очі,
так хочеться випити кави
у вишитій білій сорочці.
Заплющити очі від смаку,
думками змінити свідомість.
Війну залишити позаду,
поринути в цю монотонність
яскравого жовтого листя,
де світ без війни і без болю,
де правда з любов'ю сплелися...
За нашу державність і волю.
Яскраві осінні барви
мої зачаровують очі,
так хочеться випити кави
у вишитій білій сорочці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965029
дата надходження 08.11.2022
дата закладки 08.11.2022
[b][i]Вставай у повний зріст, могутнє слово,
Ти маєш йти сміливо до звитяг!
Не можна зараз десь, кудись у сховок,
Потрібно поряд з військом у боях.
Пліч о пліч у строю з захисниками,
Вперед! І лиш вперед за кроком крок.
Щоб фрази твердь була міцніш за камінь.
І в слові-зброї зведений курок.
З рушниці я стріляти не умію,
Та маю інший засіб боротьби,
Відважним словом завжди я зумію
Влучати в ціль не гірше від стрільби.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963022
дата надходження 16.10.2022
дата закладки 17.10.2022
Так пахне вранці скошена трава,
Духмяний запах забиває дух.
Вбирає очі панорама степова,
І вітер зупинився, раптом вщух.
Парує ще недавно зорана рілля,
Себе до сонця радо підставляє.
Повільно оживає все довкілля,
І новий день неспішно звеселяє.
А сонце підбивається все вище,
Радіє, що життя дає усім.
Гостріше пахнуть трави всі щілющі,
Пахучий серед них - гіркий полин.
Повільно день схиляється до вечора,
Втрачає сонце всі свої принади.
І вся природа вже в його покорі,
Бо на землі одне лиш має владу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963012
дата надходження 16.10.2022
дата закладки 17.10.2022
Ніч доторкнулася неба краєчком -
зорі заблимали, як ліхтарі,
викотивсь місяць з-під хмари яєчком,
жовтим-прежовтим, світився вгорі.
Дійство вершилось активно та щемно -
тіні снувались, торкались землі,
фея серця сповила нам таємно -
нитку шовкову знайшла у гіллі:
довгу, міцну, чарівну та прозору,
щільну, тонку, непомітну для зору.
В неї повчитися міг би павук.
Попрацювала натхненно та сміло,
нас поєднала майстерно, уміло,
в кожнім витку відчували: "тук-тук!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963040
дата надходження 16.10.2022
дата закладки 17.10.2022
Добігає осінь середини,
Та дарує теплі нам ще дні.
Радують серця наші жоржини,
Що в осінній квітнуть тишині.
Десь шматочок заховався літа,
Щоб зігріть у час осінній нас.
Ще нап"ємось літнього повітря,
І його сховаєм про запас.
Розмістились поряд чорнобривці,
Жовті, ніби сонця промінці.
Вони наші рідні, не чужинці,
Та тепер в задумі, мовчазні.
Це вони теж журяться за літом,
Швидко все ж прийде зимовий час.
Їм іще не хочеться старіти,
Осінь їм дала останній шанс...
-----------------------------------
Вітаю друзів і читачів зі святом Покрови.
Бажаю всім здоров"я, миру, удачі.
[img]https://spadok.org.ua/images/ariyi/05.jpg[/img]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQI1FpnFLLxzIGkmDGb-ctoor53XPTF6sQggQ&usqp=CAU[/img] [img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcT5Y4wN-nVdwnZRXXLxpflcd2TFtLJEJ5dVMQ&usqp=CAU[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962778
дата надходження 14.10.2022
дата закладки 14.10.2022
Пишаюсь тим, що я твоя краплина,
народе Світла, Щастя і Добра.
Разом ми всі - одна міцна родина,
стать ще сильнішими прийшла пора.
Терпкі проходим ми життя уроки,
у Доброті зникає жаху тінь.
До Перемоги йдемо, в наших кроках
кується доля нових поколінь.
Радій же, наша Україно-мати,
бо так ведеться в нас споконвіків.
Сини твої відважнії солдати,
звитяги вчаться у своїх батьків.
Народе мій! В твоїй відвазі й силі
бажання щастя й волі дух живуть.
Ще задзвенять скрізь голосочки милі
і світлу звістку світу принесуть.
Пишаюсь тим, що я твоя краплина,
дорожче це від чистого злата́.
Тільки разом ми всі є - Україна.
Із нами світ… О, доленько свята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962645
дата надходження 12.10.2022
дата закладки 12.10.2022
Золотими дукатами осінь засипала ліс.
Горобинові грона червоні їй жовтень приніс.
І уквітчана листям з відтінком гарячих багать,
Осінь просто прийшла...
І я рада її привітать.
Довгі коси руді вітерець заплітає в косу,
Хризантеми і айстри доповнюють щиру красу.
І на тлі неосяжних, блакитних, бездонних небес
Ще яскравіша осінь,
Подивишся - наче воскрес.
Наче всі негаразди лишились далеко в пітьмі,
Поруч з осінню добре мовчати і просто іти,
Із повітря вдихаючи ніжність, кохання, красу -
Відчуття ці чарівні крізь зиму тобі принесу.
10.10.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962604
дата надходження 12.10.2022
дата закладки 12.10.2022
Не впускай у серце холод, не впускай,
Хай назавжди там поселиться розмай,
Ніжна казка, що чарівністю бринить,
Щоби серце відчувало кожну мить
І у рідному куточку на землі,
Оченята посміхалися тобі,
Ніжне сяйво, щоб торкалося лиця,
Милим щастям вигравало все життя
Не впускай у серце холод, не впускай,
Хай завжди співає в ньому дивограй,
Щирість, ніжність обіймає залюбки,
А в житті нехай зігріють ці рядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962488
дата надходження 11.10.2022
дата закладки 12.10.2022
Розпахлася осінь то яблуком стиглим,
То сливою сивою в чистій росі,
Заглянула в сад вона не на гостини,
А щоби добавити шарму красі.
У плахту багряну прибралась калина,
Із кетягів пишний вінок одягла.
Спіткнулось об явір «курли» журавлине
Й журбою війнуло, що в серце лягла.
Уже й алича у новім сарафані.
Махнула рукою услід журавлям.
«Ніколи вона не була така файна,» –
Пишалась красою її і земля.
4.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960982
дата надходження 26.09.2022
дата закладки 26.09.2022
Коли вона звучить… хоч осінь,
та смутку в ній шукать дарма.
Коли зимою залунає,
знай, холоду у ній нема.
Як розцвіте земля весною,
то пісню сонце обійме.
Барвисте літо в ній розквітне,
у світ мелодії позве.
Бо непоборна пісня наша,
як ми... в ній велич і краса.
У ній верба є і калина,
і сині-сині небеса.
У ній є сонця позолота
в безмежній щедрості ланів.
Козацька слава, мужність й сила,
любов всіх дочок і синів.
Весела пісня України
уже лунає на весь світ.
У ній слова – ясні перлини,
це мови рідної є цвіт.
У нашій пісні світла радість,
що світло ясне ллє на все.
Дзвінка, красива, голосиста,
хай МИР у ду́́ші принесе.
Бо непоборна пісня наша,
як ми... в ній велич і краса.
У ній верба є і калина,
і сині-сині небеса.
У ній є сонця позолота
в безмежній щедрості ланів.
Козацька слава, мужність й сила,
любов всіх дочок і синів.
Коли вона звучить… хоч осінь,
та смутку в ній шукать дарма.
Коли зимою залунає,
знай, холоду у ній нема.
Як розцвіте земля весною,
то пісню сонце обійме.
Барвисте літо в ній розквітне,
у світ мелодії позве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960928
дата надходження 26.09.2022
дата закладки 26.09.2022
Хоч волхв, хоч характерник-заклинач.
Клич тим, кому озватися захочеш.
Мов лист осиковий, тремтиш, сокочеш, –
млів дощ, накинувши на осінь плащ. –
Лише не плач.
Не плач, бо сліз цьогоріч понадміру,
тебе війною знехтувано й ліру.
За невидющість й глухоту пробач.
Не поспішай іти до перехресть,
як чуєш що не день тривожні вісті,
і грунт рудий з горбків в ізюмськім лісі
й тобі завдасть обаполовий хрест.
Безодню мук прицвяшили кати.
Болітимуть вони невинним душам,
допоки їх до мирних днів грядущих,
мов меч покари, будемо нести
Тож волхв чи характерник-заклинач?
Луною– довгий плач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960942
дата надходження 26.09.2022
дата закладки 26.09.2022
[i]На долю автора (за віком) випало дві ВВВ –
Друга світова, що звалась в тодішньому СРСР
(більшовицькій імперії) “великою вітчизняною”
і ця – ВВВ, Велика Визвольна Війна українського
народу від тіє ж, але вже відверто антиукраїнської,
КГБістсько-путінської, нищівної імперії… І не в дужках.
З дитинства запам’ятався вислів дорослих, що як
закляття повторювали тост на вечірках після так званої
“перемоги” – аби війни не було!
Інші часи настали. Інша війна. А побажання-тост той же!
І – як закляття… Хоч смисл інший. Та про це нижче.
[b][color="#066e35"]Якби не було в нас цієї війни,
були б уже, певно, у тому союзі,
що зветься ЄС, хоч не ждали вони,
повзли ж ми до цілі, як жаба на пузі.
Було б нам велично, що герб наш розцвів
в ряду геральдичному вільних народів,
лунав щоб вкраїнський наш гімн-переспів,
пеан Незалежності нашій, Свободі!
У хор європейських озброєних сил
влилось резонансом би й військо козаче:
багато хто ще б, як колись, попросив
його постояти за правду, одначе.
…Не будь в нас Росії цієї війни,
не знали б, що значить оте “брат-за-брата”,
і сліз матерів, і невчас сивини…
Звитяги, одначе, у нас не забракло!
Не знали б ще довго, що руський то "Мір"
створив нам огидний світ колаборантів,
які під сутанами лавр Святогірська
й Почаєва несли душ схрон від Гаранта.
Свою “солов’їну” ще довго б – “в ігнор ”,
аби не уторгнення “старшого брата”:
це путлера холодо-голодомор
нас змусив “уроки ті” в голову брати!
Тепер ми вже знаємо, як голоси
й за кого на виборах слід віддавати…
І хоч обіця́нки, хоч “гречку” неси –
у памці спливуть і події, і дати![/color]
[/b]
14.09.2022
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959700
дата надходження 14.09.2022
дата закладки 26.09.2022
Щедрі хмари , дощ холодний
Вітер віє, мов голодний,
Зрива листя попід ноги
Омиває… вспіх дороги…
По стежках ніби намисто
Блиск пелюсточок… барвисто
Цвіт дрібнесенький від айстрів
На калюжі майже острів
Зовсім поруч і вже далі
Листя з цвітом... у печалі…
Плаче вересень, нещадний
Чому злий, до злив нежадний?
Хай би хмари розступились
Квіточки б іще погрілись…
Дощ спинити? Ні, не в змозі
Справжня осінь на порозі
Ясне сонечко дрімає….
День за днем, тепло вщухає…
По воді, наче в колисці…
У краплиночнім намисті
Вітер стих, ледь - ледь гойдає
Неминучо! Сон долає.....
Кожну купку, мов дитину
Час спішить… немає спину…
22.09.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960822
дата надходження 25.09.2022
дата закладки 25.09.2022
[b]Я[/b] сьогодні відображу ранок,
[b]С[/b]вітлом милим, що живе в мені,
[b]В[/b] дивній тишині уже серпанок
[b]І[/b]скрами запалює вогні.
[b]Т[/b]ихо замилуюсь та чарівно
[b]Р[/b]озмалюю день, який прийде,
[b]О[/b]хоплю зі співом мелодійно,
[b]З[/b]наю, що мелодія живе.
[b]Ф[/b]еєрична, ніби мила Фея,
[b]А[/b] здаля красуня чарівна,
[b]Р[/b]осами окутана алея,
[b]Б[/b]ачу виграє, як неземна.
[b]У[/b] розкішно дивному сюжеті
[b]Ю[/b]ністю малюю вечори,
[b]Т[/b]репетно із осінню в дуеті,
[b]А[/b], які виходять в нас рядки.
[b]К[/b]олихає вітер тихо річку,
[b]М[/b]елодійно додає мотив,
[b]А[/b] в уяві відображу нічку
[b]Г[/b]ордо, що веде серця до див.
[b]І[/b] душа, яка дарує ніжність
[b]Ч[/b]исто, мов прекрасне янголя,
[b]Н[/b]агадаю, що краса - це вічність,
[b]О[/b]беріг найкращий для життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960796
дата надходження 25.09.2022
дата закладки 25.09.2022
Осіння ніч - це чарівниця,
Усе у неї у руках.
Тобі, що хочеш, те й присниться,
Полинеш в небо, ніби птах.
А то присниться, що щасливий,
І зовсім іншим стане світ.
І все у сні такім можливе,
Життєвий зникне раптом гніт.
Тебе поверне у весну,
Про ту, що мріяв ти давно.
Забудеш ти про сивину,
Бо в сні кохати ще дано.
В цей час втече від тебе страх,
І скажеш їй : Любов моя!
(Хоч сам давно вже у літах),
Словам повірить цим вона.
Та десь крадеться сивий ранок,
І зникнуть з ним й чудові сни.
Накриє сірий все серпанок,
Реальність виведе з весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960745
дата надходження 24.09.2022
дата закладки 24.09.2022
А ця осінь доволі прохолодна,
Сипле білим снігом, сіє дощем.
З її примхами дітвора не згодна,
Що окутує їх мокрим плащем.
Війна тривожить осінні світанки,
Розсікає осколками навкруж.
І шматують землю поганські танки,
А осінь листя золотить чимдуж...
Осінь іде впевненою ходою,
Її не здолають сильні вітри.
Вкриває білосніжною габою,
Пагорби Мармароської гори.
Осінь казкові картини малює,
Її кольори такі барвисті.
І вона свій шарм усім нам дарує,
Волосся в калиновім намисті.
В осінню пору нам хочеться тепла,
Людину, що серце зігріває.
І щоб у каміні тліла ще зола,
А кохана ніжно обіймає.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960753
дата надходження 24.09.2022
дата закладки 24.09.2022
Проспівав ти пісню журавлину,
Полетів на крилах тих пісень.
Рідний край назавжди ти покинув,
Той мотив залишив нам лишень.
Як тобі у тім далекім краї,
Чи згадаєш землю ти свою?
А чи серце сум розлуки крає?
Пам»ятаєм пісню ми твою.
Ти для нас немов отой журавлик,
Що шукає долю десь свою.
Може, просто схожий на метелик
Той, що спалить крила на вогню.
І назад немає вже дороги,
Терном поросли усі стежки.
Хай не згасне в серці твоїм вогник,
Згадки хай летять, як ластІвки.
Посхилялись віти край дороги,
Не забудь оте, що обіцяв.
Хай летять до отчого порогу:
Наймиліший тільки рідний край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959887
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 16.09.2022
Виліплю для тебе сонце,
як захочеш - не одне...
Глипне місяць крізь віконце
і ніколи не збагне:
чом світліш у світі стало,
витирається пітьма.
І, подумає, що впало
небо грішне, жартома,
на вколисану землицю -
перетнуло рубікон,
обласкало круглолицю
і потрапило в полон.
Сяєво таке натхненне -
ним піклується Творець -
пломениться сокровенне
від залюблених сердець! 16.09.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959924
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 16.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2022
У-країно, ти життя колиска,
К-ращої нема у цілім світі.
Р-ідне слово і козацька пісня,
А-вангард армійський у суцвітті.
Ї-(І)мідж твій зростає неповторний.
Н-епокірна нечисті російській,
А стремління - міццю непоборне.
Н-ацію єднаєш, правду сієш.
Е-х, яка ж у тебе волелюбність.
"З-ійде українське сонце" рв'яно,
А чужі ворожі згинуть люфи.
Л-иш настане Перемоги ранок,
Е-пігон залишиться в минулім.
Ж-итимеш ти в мирі, Україно.
Н-езалежність збережеш уміло,
А-втентично розвивайсь, країно.
(Авангард - найсвідоміша частина суспільства. Імідж- репутація, образ. Люф - ствол вогнепальної зброї. Епігон - застарілі ідеї. Автентично - по- справжньому. "Зійде українське сонце" - слова Джохара Дудаєва.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957046
дата надходження 20.08.2022
дата закладки 21.08.2022
А я прокинусь, коли мить війне,
Солодким квітом зустрічі розмаю
І як за плечі вітер обійме,
Запрошуючи трепетно до гаю
Зашепотить веснянка у далі,
Торкне цілунком, ніби квіт калини
І знаю, що на всій моїй землі
Немає чарівнішої хвилини
Загляне в очі небо на зорі
Та зачарує ніжно кольорами
І знаю, що лиш тільки навесні
Торкнутись можна свіжості руками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957081
дата надходження 21.08.2022
дата закладки 21.08.2022
А та колиска ще мала, мені вночі наснилась знову,
Забуть її я не змогла, вона створилася з любові,
Солодкий голос милих снів все долинав із серця неньки,
Я хочу глянуть дивний світ, коли була зовсім маленька
Хотілось швидше підрости, в життя дорослеє пірнути,
А зараз в рай отой п'янкий стежину хочу повернути,
Пройтись сміливо, як дитя, щоб ні турбот, а ні печалі,
Щоб нічка дивна, чарівна зіграла п'єсу на роялі
І посміхнувся б милий світ і я в дитячому полоні,
Де милі посмішки батьків торкнули люблячо долоні,
Неповернути вже ніяк, та мить залишилась у серці,
Лиш тільки грітиме в думках та у душі відчинить дверці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956344
дата надходження 14.08.2022
дата закладки 14.08.2022
Голубкою сизою вечір
летить у гніздечко своє.
Зібралося сонце до втечі -
останній промінчик снує.
Він воду черкає грайливо
і ковзає між берегів.
Як Ви, усміхнувся сяйливо,
замріяний, між островів.
Стрибав, наче зайчик, на хвилі -
награтись йому б досхочу!
Добрячі намотував милі.
До Вас я на ньому лечу...
голубкою... 13.08.22
*моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956293
дата надходження 13.08.2022
дата закладки 14.08.2022
Збережу на згадку, вечоровий промінь,
Ніби милу казку для моєї доні,
Звабливий світанок де ступали кроки,
Ніжності серпанок, що ховали роки
Збережу хвилину, мить оту казкову,
Трепетні обійми, мову загадкову,
Голубе небесся та безмежність світу,
Дивовижне танго чарівного квіту
Збережу чарівність, посмішку грайливу,
Милу і найкращу, як завжди щасливу,
Дотик твій коханий, що теплом зігріє,
Від якого серце радісно хмеліє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955542
дата надходження 06.08.2022
дата закладки 06.08.2022
Несказані слова залишив у душі,
Ніхто не знає адресата.
Вони потихо гаснуть у тиші,
Для когось це - велика втрата.
Ну ось прийшов ти в гості у віршах,
Взяла старанно в руки твою збірку.
Твої вірші мали завжди Аншлаг!
Торкаюсь з хвилюванням я добірки.
Гортаю обережно кожен лист,
О, як умів в житті своїм любити!
Живий і неповторний у них зміст,
Слова, що можуть душу осліпити.
Рядки ведуть в щасливе те життя,
У молодість, що вже не повернути.
Гучніше вже моє серцебиття,
Для когось стали б незабутні.
Яке було у тебе ніжне серце!
Не всім дано любити так в житті.
І до сих пір лунає ніжне скерцо,
Що лине тихо із твоїх віршів.
Ти - велич і краса в одному тілі,
Це можна у рядках цих відчувать.
Ти про кохання так казав уміло,
Ти - майстер той, що міг так зчарувать.
Несказані слова були, як сповідь,
Лишилися наза́вжди у віршах.
А потім понеслися, ніби Лебеді,
А з ними понеслася і душа.
---------------------------------
До дня народження поета та виходу
його збірки " Несказані слова".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955432
дата надходження 05.08.2022
дата закладки 05.08.2022
Так блискавично, через грому гуркіт,
веселку відчуваєш вдалині,
миттєво упіймавши серця стукіт,
ти ніжно засинаєш у мені.
Я виколисую палкі бажання
і бережу твій надчуттєвий сон.
Вірші читає нічка нам до рання,
виводять зорі пісню в унісон.
*моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955387
дата надходження 04.08.2022
дата закладки 05.08.2022
[i][b][color="#9c0b89"]Впав, козаче?.. Швидко підіймайся –
долі, що спіткала, не корись!
На ногах упевнено тримайся,
як тримались пращури колись…
Ти ж відчув, що ти не наодинці?
Віра і Надія в ногу йдуть.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
ПРОГРАВАННЯ (без голосу).
Там, далеко, десь на горизонті
блимає іще одна зоря…
То твоє незгасне й щедре сонце
путь освітить в доли і моря.
Зірка, що тобі так вірно служить,
зветься не інакше, як Любов.
Це вона... людей єднає в узи
й зміцнює єднання до основ!
Це вона... людей єднає в узи
й зміцнює єднання до основ!
ПРОГРАВАННЯ (без голосу).
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь:
скоряться простори неозорі
і спіткнутись долі не дадуть!
Скоряться простори неозорі
і спіткнутись долі не дадуть!
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь!
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь!
ПРОГРАВАННЯ (без голосу).[/color][/b]
12.06.2022[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950346
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 14.06.2022
Я був вже не раз убитий
Похований був не раз,
Та ваші палкі молитви
Мене повертали до вас.
З вирви,з траншеї,З підвалу,
З будинку розбитого вщент
Божі руки мене діставали
В геть безнадійний момент.
Боротись знаходив сили,
Не падав в багно лицем,
До вас повернусь з могили,
Вам вірити треба в це.
Я з полум'я вийду.Треба!
Скрізь страх,непроглядність,дим.
Мені допоможе небо
І я повернусь живим.
Вам скажуть , ви не здавайтесь!
Вірте,як вчив Ісус.
Без мене мене не ховайте!
Моліться! І я повернусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950352
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Квітуче літо стелить килими
Із розсипу ромашок біло-ніжних.
Удвох ідемо, споглядаєм ми
Тендітність цвіту на тоненьких ніжках.
Пелю́стки дріботять на тлі зела,
Сере́динка у кожній квітці жовта.
У полі їхнє царство край села,
Дорога в'ється далі довга-довга.
Твої цілунки - розсипи тепла.
Любов ця квітне, мов ромашки білі.
Торкаємось легенько до стебла,
Пестливо вітерець гойдає хвилі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950353
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Прийшла в гості до бабусі
Першокласниця Софійка,
Розказала: -Гарно вчуся,
Хоч не ставлять нам оцінки.
Бабця тішилась, хвалила,
Двадцять гривень в жмені м’яла
(Отаке внучатко миле),
Потім лагідно сказала:
-Це останні в мене гроші,
Так хотіла тобі дати
За ті успіхи хороші,
Але, що тут вже казати:
Якби було вдвічі більше,-
Баба ойкала й зітхала,-
То я б тобі кожен тиждень
На морозиво давала.
-Ти, бабусю, не журися,-
Соня радісно сказала,-
Взяла швидко цю купюру,
Перед дзеркалом поклала.
-Бачиш, грошей більше вдвічі
(Баба з подиву аж встала),
Заглядала внучка в вічі:
-Тобі радісно вже стало?
Гроші,- мовило дівчатко,-
Кожен чесно з нас здобуде:
Я візьму оцю двадцятку,
В дзеркалі - твоє вже буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950409
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Гонить, гонить хмари вітер батогами.
Кашляє громами навздогінці вись,
І, стомившись бігом, стишаться десь гнані—
Перед сліз потоком, гніве, й ти спинись!
Йде конфлікт стихій—
сили бережись!
Люто буйвітрисько верби гне додолу.
Ляскає по спинах яблунь малахай,
Розсікає груди клену по живому,
Махом збив без жалю кучму ясенову,
В січку хвилі трав сперіщив—то нехай?
Їхня в чім вина?
Бо земля не рай.
Козир у сильніших—так було і буде
(Що ж, в негоду смуток похмурнішав знов),
Спірки у природі—звичні й неосудні.
Завтра Сонце Всесвіт змирить, приголубить—
Чом же шлях до миру в нас, де ллється кров?..
Віриш, помисл це
Творця світобудов?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950370
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Спека неймовірна, жарке літо,
Вітер десь сховався у гіллі.
Колоситься спіле уже літо,
Важкий колос хилить до землі.
У надії в небо поглядають,
Просять в хмар, хоч крапельку води.
Та бажання їх не співпадають,
Мабуть, їх не чують з висоти.
Щоб закрити сонце - треба сила,
Та вони легенькі, ніби пух.
Ненадовго хмарка все ж зуміла,
Всі навколо перевели дух.
Тут вітрець розправив свої крила,
Полетів прожогом до ставка.
Ця ідея швидко осінила,
І вона була така тривка.
Від води неслася прохолода,
Настрій вже змінився навпаки.
Показать талант - була нагода,
І притихли раптом всі птахи..
Очерету щось шепнув на вухо,
Попросив стеблину непросту.
Той уважно так усе це слухав:
Цю ідею я не пропущу!
І зробив вітрець собі сопілку,
Полилася музика зараз.
Грати вправно міг він ще змалку.
І була доречна музика якраз.
Все затихло, впала ніби й спека,
Як чарівна музика лилась.
А думки про спеку вже далеко,
Ніжна прохолода розлилась...
----------------------------------
Здогадались, хто її приніс? )))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950427
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Спека неймовірна, жарке літо,
Вітер десь сховався у гіллі.
Колоситься спіле уже літо,
Важкий колос хилить до землі.
У надії в небо поглядають,
Просять в хмар, хоч крапельку води.
Та бажання їх не співпадають,
Мабуть, їх не чують з висоти.
Щоб закрити сонце - треба сила,
Та вони легенькі, ніби пух.
Ненадовго хмарка все ж зуміла,
Всі навколо перевели дух.
Тут вітрець розправив свої крила,
Полетів прожогом до ставка.
Ця ідея швидко осінила,
І вона була така тривка.
Від води неслася прохолода,
Настрій вже змінився навпаки.
Показать талант - була нагода,
І притихли раптом всі птахи..
Очерету щось шепнув на вухо,
Попросив стеблину непросту.
Той уважно так усе це слухав:
Цю ідею я не пропущу!
І зробив вітрець собі сопілку,
Полилася музика зараз.
Грати вправно міг він ще змалку.
І була доречна музика якраз.
Все затихло, впала ніби й спека,
Як чарівна музика лилась.
А думки про спеку вже далеко,
Ніжна прохолода розлилась...
----------------------------------
Здогадались, хто її приніс? )))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950427
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Як квітне степ… Горби, яри та балки
Хвилює трав махрова цілина.
Сюди, здається, не дійшла війна –
Терпкий полин сховав в лиман русалку.
Ось суховій завив, немов заплакав:
Поніс типчак і хвилі ковили,
Умить до фарб художника лягли
Шафран, волошки, горицвіт і злаки.
Фіалки степові в блакитті льону
Не зірвані, не здушені ніким,
В байраках – дерези чагарники,
Квіт терну, що дрімає напівсонний.
Вогонь від маків блисне – не згасити,
Та вкрив гінкий їх, сизий тонконіг.
Природа – посміхається мені
Суцвіттям розпашілих гіацинтів,
Промінить світле й тепле зсередини!
Усе навкруг буяє і цвіте!
Хай буде мирним твій квітучий степ,
Красуне, чебрецева Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950439
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 13.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2022
Маленьке затишне кафе,
Стоїть самотнє край села.
Вдень рідко хтось сюди зайде
У літню пору, бо жнива.
Хазяйнуватий тут господар,
Лаштує затишок старанно.
Свіженький завжди тут товар,
Усе у нього бездоганно:
Пахучі свіжі скатертини,
Квітки на кожному столі.
Красива ще нова картина:
Летить десь зграя журавлів.
Присіла й я попити чаю,
Тут прохолода обняла.
Я це все добре пам"ятаю,
У голові все кружеля.
Один тут стіл упав у око,
Фужер з невипитим вином,
А поряд квітка одинока,
І золотий блищить кулон.
Сидить красивий тут хлопчина,
Весь час все дивиться в вікно.
Якась була у тім причина,
Чому не випив він вино?
В фужері краплі розгулялись,
Краплина краплю здоганя.
Але мені чомусь здавалось,
Що він сидить отут щодня.
Когось чекає з нетерпінням,
В очах надія, частий погляд,
А на лиці усе ж сумління.
(Й мене торкнула ця тривога).
Когось чекав, хотів побачить,
Так жаль - йому не повезло.
Але за це він їй пробачить,
Чекати буде все одно..
Прив"яла квітка непомітно,
А він все дивиться в вікно.
Чомусь мені так стало сумно.
О, як було це все давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949848
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 07.06.2022
Сьогодні дощ. Розмита авеню
Дрімає під яскравими вогнями,
Дві сотні кроків – зливою між нами,
Своїм ключем я двері відчиню.
«Бешкетник-дощ під вечір підстеріг
Й давай немилосердно поливати!»
… Смак піклування, кави аромати
Відчую, ледь ступивши на поріг.
«Як краплі б’ють. .. сумує, одинак –
Так хлюпотить, аж забиває подих,
Хоч він сумної ввечері заводить,
Не шкодить нам, закоханим, ніяк…»
Вразлива крапля шибкою тече,
А ми – у тиші… ніби у пустелі…
Камін палає в затишній оселі,
Яку відкрила я своїм ключем.
Кохання кожен пише власноруч,
Та всі love story між собою схожі:
А щоб ніхто коханих не стривожив,
Закриємось з середини на ключ.
...Геть вимокла французька авеню
Романтика-поета вічним вразить.
Крізь дощ домислю всі забуті фрази –
Сьогодні дощ… Здається, що я сню…
/Фото Кристофа Жакро./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949820
дата надходження 06.06.2022
дата закладки 07.06.2022
Літа її у щедрій сивині,
Хоча і не глибоку має осінь.
Синок її, єдиний, на війні,
Вона й лягла автографом у коси.
Вже кілька літ матуся в молитвАх,
А іноді вплітає їх і… в вірші,
Шукає найчуттєвіші слова,
Аби вони звучали яскравіше.
Їй туга зморшкою поранила лице,
І усмішка кудись запропастилась,
Адже синочок став тепер бійцем.
Навідавсь раз. Вона й не надивилась…
А це наснився, хоч і не малим,
Як запускав повітряного змія.
Не бачила ніколи його злим –
Чи ворога убити він зуміє?
І вже думками поряд вона з ним:
Чи у безпеці син і чи здоровий?
Чи має він сніданок, хоч пісний?
А може, де стікає любий кров'ю?!
Тривогу жінка швидко проганя,
Адже у неї він один-єдиний,
Під ним його й її рідна земля
І усієї їхньої родини.
Тож Бог врятує і його, й її,
І всю-усю велику Україну,
Де особливі люди й солов'ї.
Може, тому і мова солов'їна!!!
16.05.2022.
Ганна Верес Демиденко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949896
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 07.06.2022
Бружель шепоче, бо життю радіє,
Густа куляста яскравіє крона.
Від сонця струменить тепла надія.
Хизується у розквіті фасоном.
У парах квіти в пазухах листочків,
Плоди блакитно-темні із нальотом
І не розгледіти дрібненькі точки.
Куштуєш ягідки - це ж насолода!
Бо жимолості м'якоть соковита.
На смак солодко-кисла із насінням.
Голубить вітерець це юне віття,
І небо усміхається їй синню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949897
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 07.06.2022
Північ сплила —й на канві передсвіття
Півні сурмлять на три сторони світу.
Впору на чати йде з трухлої мерви
Вмитий в крові Іоанновій червень.
Заспане сонце, в соках кошенілі,
Не віднайшло сорочечку білу—
Й миттю увись, бо хитнулась планета.
Ризи Господні шпигнула ракета.
Землю тривога обв’язує пасом.
В сонця червневого сивіють пасма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949904
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 07.06.2022
Дощ барабанить по вікні,
Патьоки з радістю спливають.
Пливуть хмарки, і з висоти,
У річку воду підливають.
Уже наповнена доволі
Немов, дали нове життя.
І потекла собі поволі,
Так була рада, як дитя.
Біжать струмки вже по асфальту,
Змивають бруд весь по дорозі.
Змінився швидко весь ландшафт,
А грім сердитий слав погрози.
Земля ж, вся змучена від спраги,
Погроз не чула, пила воду.
Себе тримала в рівновазі,
Не зіпсувать би свою вроду.
Скінчився дощ, як і почався,
І хмари схудли всі за раз.
А грім недовго нервувався,
Та десь утік і без образ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949700
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 05.06.2022
Станіслав Копиця - медик,
Травматолог непоганий,
Вислуховував вже зранку
Настанови жінки Гані:
-Ти складай там руки, ребра,
В межах свого діла знайся,
А на бюсти і на бедра
Там не дуже витріщайся.
Я твої манери знаю!
Не дивися так вороже,
Бо як очі поламаю –
Там твій гіпс не допоможе.
На роботі думав Слава:
-Не зуміли нас навчити,
Як обстежити ті ребра,
Щоб сосків не зачепити?
Люди всі мене шанують,
Я багато знаю, вмію…
Назло жінці опаную
Мануальну терапію.
Буду щупати, де схочу
(Всі жіночі точки знаю),
Ганю доведу до сказу,
А себе я оправдаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949688
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 05.06.2022
Выходить мне замуж иль не надо?..
Бу’дет лучше?! Иль наоборот...
Всю судьбу мою накроет рана!..
Поджидает горе у ворот...
Мне бы так, чтоб каждый день встречала
Солнышко... тепло в своей груди!..
Чтоб улыбок не казалось мало...
Счастье есть и будет впереди!..
Не коснуться к туче разногласий,
грубый не услышать тон... упрек...
Мне судьбу бы радугой окрасить!..
От нее не ждать иных дорог...
Встреча наша чтоб казалась чудом!
Чтоб благодарила я тот день!..
Чтоб любил меня... был лучшим другом!
Пусть объятий вечным будет плен!..
Выходить мне замуж иль не надо?..
- Выйду! Полюбила навсегда...
Только это сердцем знаю твердо...
Остальное... сыплют нам года...
5.06.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949693
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 05.06.2022
[b]Сьогодні разом з нами плаче небо,
Стікає з чорних хмар рясним дощем.
Затих дитячий сміх і пташки щебет,
А у душі весь час нестерпний щем.
Вже стільки днів болить і рветься серце,
Бракує сил, бракує навіть слів.
Бо сповіщають кожен день про смерті
Найкращих наших доньок і синів.
Згорьовані матусі і вдовиці,
Як гине син, донькА чи чоловік...
О, небо, шли на орків громовиці,
Щоб знищити це люте зло навік.
Нехай під ними все горить-палає,
І навіть дощ стає важким свинцем.
Сам дідько в пекло браму відкриває
І забирає нечисть цю живцем.
Дай захист Україні-ненці,Боже!!!
Благаємо в молитвах день при дні.
Хай військо орків люте і вороже
Згорить дотла в пекельному вогні.
Вже вкотре плаче небо разом з нами,
Затьмарена згорьована блакить.
За доньками, за нашими синами
У неба, як і в нас душа болить...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949714
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 05.06.2022
У сукні тендітній кольору вишні,
Ти загубилася в сонячній тиші,
Сміло зникала, як фея у далі,
Дивно, ховаючись в ніжній вуалі
В сонячнім сяйві розносились звуки,
Ніби обіймами вабили руки
І в колоритах чарівних пейзажів
Світ розкривав неземних персонажів
Ох і казково, краса така чиста,
Ніжно всміхалося звабливе листя,
Дивна картина, приваблива пані,
Знов розчинялася в сизім тумані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949591
дата надходження 04.06.2022
дата закладки 04.06.2022
(вільний переклад пісні Морозової Тетяни
,,Бабка Ежка, выгляни в окошко,,).
По незвіданих доріжках
там, де веселковий міст...
Дім на курячих є ніжках...
А до хмар тягнувся ліс...
- Хто живе в будиночку –
200 років жіночці?!
Там бабусенька Яга...
кістяна її нога...
П-в:
Бабця Йожка, встало сонце!
Освітило всі поля...
Тру-ля-ля, тру-ля-ля...
Вибігай з своєї хати,
щоб співати й танцювати!
Тру-ля-ля, тру-ля-ля...
Стільки літ одна бабуся...
Так чекала друзів в дім!
Йдуть до неї... обіймуться...
Буде весело усім!
Буде бабця посміхатись...
Хоровод їй аж до сліз!
У танок пішла і хатка!..
Й пісня лине на весь ліс...
П-в:
Бабця Йожка, встало сонце!
Освітило всі поля...
Тру-ля-ля, тру-ля-ля...
- Я біжу!.. Біжить і хата!
Щоби з вами танцювати...
Тру-ля-ля, тру-ля-ля...
14.04.2022 р.
Переклад для дитячого танцювального колективу з Падіюна, м.Ужгород...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944992
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 14.04.2022
Вернулся папка, наконец, с войны...
Играет в прятки... спрятался в коробке...
Игрушек обещал... – И где они?!
Шептал мне в телефон: - По обстановке!..
Игрушки там, где дом стоит чужой...
и люди там живут... и дети с ними...
- Я самокат просил! И ножик выкидной...
Ты слышишь, пап, вы всех уже убили?!
А мамка так мечтала, чтоб манто
до самых пяточек... длиной до пола!
Ревет чего-то... - Где твое ,,потом,,?!
Еще ей миксер обещал и магнитолу...
Не вижу ничего... – Ну выйди, пап!
Не прячься... хватит... мне не интересно!
Сосед сказал тут, пап, что ты кацап!
И что людей ты убивал напрасно...
Еще сказал, что грязи много тут...
И что очиститься нам не удасться...
- А я еще, папуль, хотел батут!
Не будет ничего... с тобой все ясно...
И мамка ненавидит... позарез!
Вдруг кто-то поспешил за неотложкой...
Обидел пап... подарков не привез!
- Зарыла в землю с цинковой коробкой!
14.04.2022 г.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944990
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 14.04.2022
Март... Весна... Да только мира нет!..
Солнце скрылось... всех накрыла темень!
- Русские придумали сюжет,
где плюют свинцовой пулей в темя!
Дьяволята совершают казнь...
Убивают гордо... за похлебку...
- Отбирают, не жалея, жизнь!..
У отца... у матери... ребенка...
С поднебесья сыплется беда!
Я закроюсь от нее ладонью!..
- Не простим... Навеки к ним вражда!
И отрубим голову драконью...
13.04.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944907
дата надходження 13.04.2022
дата закладки 14.04.2022
Кривавий ґрунт скропили сльози,
Холодний піт, немов роса.
Такі страшні метаморфози,
Де батько жив, пройшла гроза.
Скипіло дуло автомата,
В бентежне серце в’їлась сіль.
Десь тут була батьківська хата,
Тепер димить ворожа гниль.
Бузковий цвіт спадає тихо,
Стяг розвіває вітерець…
Вцілів солдат — минає лихо,
На милість нам, на чортів грець.
Заплющ козак невтомні очі,
Весна прийшла під неба гнів…
Згадай на мить любов дівочу
Ту колискову з ніжних слів.
Встояв Ірпінь — стоїть Гостомель…
Все відбудуєм, так і знай!
Шануймо тих, хто нас боронить,
Хто захищає рідний край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944976
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 14.04.2022
Цілує Землю Сонце...
- Зігрію тебе, рідна.
Зерном поля засію.
Заколосишся, світла.
Цілує Землю Сонце...
-Загою твої рани.
Сипну червоних маків
там, де глибокі шрами.
Залишу променята
в твоїх шовкових косах,
коли веселим ранком
я пробіжусь по росах.
Позолочу у річці
грайливу хвилю синю
і пригорну до серця
твою я Україну.
Бо бачу, як з любов'ю
боронять її діти.
Сипну їм під віконця
барвисті ніжні квіти.
А діти ті хоробрі...
радію українцям.
То ж підмалюю брівці
я їхнім чорнобривцям.
Цілує Землю Сонце...
- Зігрію тебе, рідна.
Садами заквітчаю.
Ой розцвітеш ти, світла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944838
дата надходження 12.04.2022
дата закладки 13.04.2022
Місто світла та квітів… Не схиляй голови,
Не зламати сміливців нізащо.
Любий Харкове наш, ти мужній і живи,
В цілім світі для нас ти – найкращий.
Знов розквітнеш у спалахах сонця та клумб,
Відбудуєш будинки і школи.
Не здавайся… протився насиллю та злу,
Бо таких не зневолиш ніколи.
Оживуть всі альтанки, фонтанів розмай,
І петуній запахнуть розливи…
Тільки зараз прошу: оборону тримай,
Стрій бо твій – бойовий та сміливий.
Відбудуємо… будеш в ошатній красі….
у сучасних обновах, герою.
Тож тримайся, за тебе ми молимось всі
І пишаємось, рідний, тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944576
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 11.04.2022
Затухают под сердцем угли...
Перестал милый быть кавалером...
Осыпались надежды мои...
Вместе с ними - заветная вера...
Так хотела всю жизнь быть его!..
Родила бы ребеночка даже...
- Не была у него я одной!..
И что любит... уже мне не скажет...
Разбежались пути далеко...
В прошлом сад, где цветущие вишни...
И тепло на плече под рукой...
и улыбка... – Я стала вдруг... лишней!..
Так бывает... Как в небе лазурь
кружит солнышка ласковый мячик...
То вдруг тьма... стаи туч среди бурь...
- Но чуть позже... проклюнется лучик!..
Позабуду, что мы не смогли
сохранить с теплотою объятье...
Пусть затухнут под сердцем угли...
- Я свое подожду!.. Будет счастье...
10.04.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944583
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 11.04.2022
[b][i][color="#0896c9"]Зупинись, плането, на єдину мить,
На твоєму тілі, ген, земля горить.
В неї сиплять гради, б"ють ракети в ціль,
А довкола смерті, сльози, крик і біль!
Просимо, плането, зупини орду!
В мирі хай розквітнуть вишні у саду,
Хай полине з гаю пісня солов"я,
Усміхнеться сонцю зранена земля.
Хай з підвалів вийде врешті дітвора,
І відлунням лине сміх у всіх дворах!!
А тривоги зникнуть з гучномовців геть,
І відпустить серце слово горя "смерть".
Зупинись, плането, хай притихне вир,
Україні, людям так потрібен мир!!!
Вже весна, лаштують гнізда журавлі,
Хай же горе щезне з нашої землі.
10.04.22 р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944608
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 11.04.2022
Пташки лякаються сирени,
Але співають знов пісні.
Чомусь на світовій арені
Нема відпустки для війни.
Земля не має відпочинку
Від безлічі важких подій.
Дощі, мороз скажений взимку;
Чи сніговій і буревій.
Страшні цунамі. Може штучні?
І пандемії в том числі.
Нерівно дихають до людства
Якісь глобальні "королі".
Вони "дарують" людям кризи,
Пожежи, зникнення людей.
Вдяглися в білі, вовчи ризи
І дуралей і бармалей.
Тому й тривають в світі війни,
В країнах безлічі проблем.
Готують штучний хаос, злидні,
Життя без совісті й систем
Які дають хоть краплю волі.
Ще не настав їх Новий мир. (1)
Ще вибір є людської долі
Щоб подолати хижий тир.
(1) "О дивный новый мир" Олдос Хаксли
Квітень 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944625
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 11.04.2022
Ти моя лебідка, ніжна синьоока,
Ти моя красуня та доля жорстока,
Чому ж й в чому винна моя Україна,
Де пшениці в полі, мова солов*їна,
Дружні, працьовиті і добрії люди,
Нам би Миру, сонця і щастя повсюди.
Щоб мале дитятко всміхалось матусі,
Теплий, ніжний погляд грів серце бабусі,
Щоби татко поруч, мужній і сміливий,
Щоб війни не знав він, працював щасливий.
Прошу тебе Боже, зглянись на родину,
Спаси від неволі козацьку країну,
Всели віру в душу, любов і надію,
Щоб раділи люди, завжди мали мрію!
Я вклонюсь синочкам, донькам України,
За хоробрість, мужність, що сни зберігають
У боях жорстоких волю захищають,
Вірю в перемогу, відженуть навалу,
Розквітне країна, збудуєм на славу,
Всі міста і села, хліб заколоситься,
Малому дитяті, війна не насниться,
У шовкових травах, засрібляться роси
І життя настане, жаданим, прекрасним!
11.04.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944680
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 11.04.2022
[i] Трохи сентиментально...
[b]якого кольору журба,
як пахнуть вранці спілі лози
весною як цвіте верба
й гуснуть враз дитячі сльози
чому посіявся кукіль
й не родить на ланах пшениця
чому дме вітер ізвідтіль,
що спохмурніли наші лиця
я ці питання задаю
собі не вам, о злії люди,
бо я чомусь в чужім краю
й не знаю ще, як довго буду….
та хочеться, щоб цвів жасмин
й не рвались у містах гранати,
і не було ворожих мін...
вже хочу до своєї хати
бо хочеться свого борщу,
щоб парувала наша каша
й ніколи вже не допущу,
щоб це було чуже - не наше[color="#440545"][/color]
[/b]
21.03.2022,
Duisburg.de
© Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943198
дата надходження 25.03.2022
дата закладки 25.03.2022
Ваш якір в моєму морі,
Припнутий до дна, адмірале!
А Ви у нічному дозорі
Пильнуєте цінні корали.
У бухті, омріяній нами,
Вигойдує сни бригантина,
Ваш прихисток тут, між штормами, -
Наснаги набратись причина.
На палубі - зоряні коди -
Таємна, містична в них сила.
Найкращі в житті нагороди -
Любові розкішні вітрила!
14.03.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942397
дата надходження 14.03.2022
дата закладки 16.03.2022
Лиш стали на ноги... і знову руїна.
Та бореться наша славетна країна.
Та лишенько зникне, людоньки... Зникне!
І вишенька наша знову розквітне.
А в вишневім цвіту такі гарні хати...
Троянд ми насадим, насіємо м'яти
і чорнобривців ясних біля хвіртки,
щоб грались, де квіти, малесенькі дітки.
І знов побіжать галасливі стежини
в великі й красиві міста України,
й покличуть у світ дороги широкі.
Вперед, Україно, бо впевнені кроки!
Усі ми - разом. Усі ми - єдино.
Ми бачим майбутнє твоє, Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942492
дата надходження 16.03.2022
дата закладки 16.03.2022
Девчонка встретила парнишку...
такой красивый!.. Прям, плейбой...
Зашел в салон к ней сделать стрижку...
шепнув ей... – Встретился с судьбой!
Она же... сразу полюбила!..
Навек сердечко отдала!..
Хотела, сколько бы ни жили...
чтоб только с ним душа была!..
Связал пути их солнца лучик
и обогрел своим теплом...
Счастливей нет! Не будут тучи
пугать, когда они вдвоем!..
Они встречались больше года...
Шекспировских коснулись пьес!..
Они коснулись небосвода!
- Потом красавчик вдруг... исчез...
Сменилось счастье тишиною...
Боль одиночества – года!
- Ее желание мечтою
осталось, видно, навсегда...
* * *
Переступить не всякий может
через родник любви своей...
И не у всех она под кожей
продержится вот столько лет...
10.03.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942071
дата надходження 10.03.2022
дата закладки 10.03.2022
В руках тримала його лист -
сто раз читала,
тих слів прочитаних й той зміст
все не сприймала.
«Я не приїду, не чекай..
кохаю іншу.
Мене забудь. Навік прощай!
Більш не напишу.»
Не вірила своїм очам:
Невже це - правда?!
Подушка мокра по ночах –
коханий зрадив.
Поїхав десь на чужину́,
на заробітки,
та залишив її одну
й маленьких діток.
А там забув він про сім’ю,
що так чекала,
та поміняв на ту чужу..
Якби-то знала…
І ось тепер тримає лист
перед очима..
Вкриває тихо падолист
ніч за дверима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940879
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022
Не зламали заборони і тенета,
Не зазнала від репресій руйнування.
Мова - дивосвіт, духовності планета.
Зберегла традиції і сподівання.
Упродовж віків творили мову нашу.
В ній є таємнича сила і безсмертя.
Милозвучна, чарі́вна, для нас - найкраща
З досвіду, культури й слави в ній осердя.
Найкоштовніше надбання - рідна мова,
Бо як мати в кожного, як Батьківщина.
Передасть нащадкам мудрість в кожнім слові.
Для народу українського - єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940884
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022
Дня прожитого закінчилась вистава,
Сонце впало в сосни нагорі,
Потягнулась вслід йому заграва ,
Захід, ніби спалах , відгорів.
Лиш жовтіє смуга понад лісом
Зеленню відсвічує з сосни,
А над нею - темних хмар завіса,
Ніби коней чорних табуни.
Шовку синього розмотує сувої
Вечір , що впирається до хмар,
Під якими плямою сумною
Догорає заходу ліхтар.
Місяць - ніби меду грудка жовта,
Відірвались зоряні крихтИ ,
Та й порозсипалися по шовку,
Так, що і до ранку не згребти.
Вітер стих, і пахне берег талий,
До води вербовий кущ припав,
Лютий ніби , а весна настала-
Лебеді вертаються на став-
Хвиля легкі тіні розплескала-
Шурхіт шовку тишу розірвав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940859
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022
Руки в діда Віті пружні –
Бабу Галю обіймав,
Про обов’язки подружні
Він сьогодні нагадав.
Але, як дід не мостився,
Чогось нового хотів,
Лиш подумав - вже втомився
І фіаско потерпів.
-Це все влада винувата,
Ось до чого довела,-
Дід розказував завзято,-
Хай би трясця їх взяла!
Я до слабості не схильний,
Це система в нас така,
Пригадай, який я сильний
Був колись за Кравчука!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940867
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022
Горить земля...
Скільки підірваних мостів,
Скільки поставлено хрестів,
О скільки бід! Скільки горя!
І мертвих чайок, вздовж моря,
Відстріляних із гарматів,
У тюрмах змучених братів,
Що воювали за свободу,
Не берегли… душу, вроду
Дивились у вічі смертям,
Щоб спалося, спокійно нам.
І день і ніч...
По бліндажах блукає сум,
Всім непозбутись їдких дум,
Про смерть, синів, що полягли,
Чи в них…. на руках вмирали,
І, як сказати матерям,
На війну кожен, йшов дитям,
А серденько зупинилось,
Матусі, мабуть й не снилось.
Що син зростав - йти на війну,
Що не зустріне вже весну,
І не спечеться каравай,
Його душа злетить у рай.
Летять снаряди...
Ворог не спить, імла… кордон,
Знов підкрадається »дракон»,
І свисти пуль збивають сніг,
Понапивались, луна сміх,
То їх розвага, їх пиха
Банда на землю зазіха.
Коли ж нажреся, (людоїд)?
Чи замість серця, маєш лід?
Не сняться, тобі ті хрести?
За гріх маєш відповісти!
Перед людьми й перед Богом,
Маєш кроваву дорогу,
Не мрій про рай, тобі у ад,
На тебе там, жде (маскарад)!
Страждають сім`ї...
О, скільки бід! Скільки горя,
Коли уйметься ця буря?
Буря ненависті, війни,
Коли ж повернуться сини?
Знов стемніли небосхили,
О, Всевишній, дай їм сили!
Вистоять за Україну!
Землю зберегти й родину!
19.02.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940761
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022
Зачем ты начал воевать
И в обе стороны стрелять?
Зачем законы преступил
И заповедь совсем забыл?
Разрушил мирные дома,
Подставил церковь и себя.
Опять сбивают самолёт,
А в нём гражданский ведь народ.
Ты как паук сплетаешь сеть,
В которой торжествует смерть.
Ты хочешь крови как вампир
И хочешь покорить весь мир.
Мечтаешь Киев захватить
И паспорт свой всем "подарить".
Стремишься Русь восстановить
И КГБ в ней насадить.
Ты у руля большой страны,
Которую не любишь ты.
Большой Семёрки чемпион
И не указ тебе ООН.
Твой путь ведёт людей в беду
И в мировую кабалу.
Зачем тебе нужна война,
Неужто она мать родна?
Зачем людей гнобить в стране?
Они и так как на войне.
Зачем в погибель уводить,
Чтоб вместе с демонами быть?
Ты знаешь, пролетает век
И остаётся только след,
А если много нагрешил,
То значит сильно наследил.
Запутать ведь порой легко,
Распутать может не дано.
Распутин -рус.... человек.
Какой же будет твой ответ?
Какой ответ простых парней,
Которых поджидает смерть?
Какой ответ людей в миру
Кто верит в честную войну
И ложь за правду посчитал.
Не тех в душе он "убивал"...
Ты истину опять распял,
Давно об этом ты мечтал.
Какого духа твоя Русь?
Порой и думать берегусь.
А выбор ведь уже стоит:
Московский, европейский чип.
Возможно начал воевать
Быстрей в концлагерь чтоб загнать
И мир "мамоне" покорить,
Любовь и правду подавить.
Стих написан в июле 2014.
Стихотворение было удалено
с моей страницы осенью 2017,
но поскольку стихотворение
не потеряло своей актуальности
и сейчас, то решил выставить его
снова, изменив в нём четыре
строчки и несколько слов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940796
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022
[i][b][color="#57082f"]Вкраїнців вам ніколи не збороти –
арійський рід по груди в землю вріс.
Земля хистить від роду і до роду
той корчуватий та міцний праліс…
Він верховіттям вперся в саме небо,
де молиться небесним всім богам,
бо в нього є нагальна в тім потреба,
щоб січу влаштувати ворогам…
Вони ж нараз підступно оточили,
узявши нас у вогняне кільце,
й шукають на́пасті сумну лучину,
щоб птаха заманити у сільце.
Не дочекатись злому людоїду,
бо він ще не всеможний Ганнібал!
З імперії не ли́шиться і сліду,
не звершить цілі лютий канібал,
Праліс розправить владні, дужі плечі
й покаже світу, чий тут богатир*!.
Уже відомо навіть і малечі,
в якому лісі потонув Батий**!
Були, одначе, й інші в нас навали –
перераховувати тут не варт –
закляті вороги в вогні сконали:
нам не звикати до побідних ватр!
Тож як з мечем в країну нашу зайдеш –
себе наразиш, вір, на люту смерть!
з часів далеких отамана Байди
тих лицарів
в Русі
сповна,
ущерть![/color][/b]
20.02.2022
_________
*Йдеться про претензії РФ на героїв відомої картина В. Васнецова
"Богатирі" ("Три богатирі"). Древні літописи Добриню Микитича
згадують як дядька князя Володимира Великого, брата Миклуші -
Володимирової матері, про Ілька Муромця – воїна з с. Муромська
з-під Чернігова та Олешка Поповича з Пирятина (див. світлину).
""Відомий історичний факт про потоплення татарського війська
гуцулами в долині Карпат, що ліг в основу повісті І. Франка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940824
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022
Снова птичий звон апреля
песни льет над рощами...
Память крылышком согрела...
прикоснулась к прошлому...
Горсть тепла еще осталась...
Согревает душу... плоть...
Но такого счастья мало!..
- Как он без меня живет?..
Ну зачем его я помню?!
Под ребром горячий вихрь...
Кладу мысли к изголовью...
- Ночь пролистываю их!..
Но с рассветом нет ответов...
лишь под сердцем маета...
- Мой любимый неприветлив...
Обнимает... пустота...
20.02.2022 г.
Фото Хейли Стейнфилд в образе Джульетты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940818
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022
Летіли журавки до рідного краю...
вони повертались та й до свого гаю.
Летіли журавки, крильця тріпотіли,
своїй землі рідній журавки раділи.
А у гаю травка та й зазеленіла...
бо журавкам ніжним вся земля зраділа.
А кожна журавка, як краплинка світла,
вона несе весну, щоб земля розквітла.
А кожна журавка краплю-радість несла,
щоби земля рідна у цвіту воскресла.
Кружляють журавки ген у небі синім...
так весна-красуня додає всім сили.
Летіли журавки до рідного краю...
вони повернулись та й до свого гаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940767
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022
Штурпаки ще торішні стирчать
На старому печальному полі,
А слова твої досі ячать,
Ніби слід від палких меланхолій.
Хоч на брамі іржавий замок,
Зрозуміти тебе все ж резонно.
День здається з тобою замовк,
Відчуття пахкотять посезонні.
Згустком долі напишеш мені.
Знову книга міняє свій титул.
Так замшіло в старім курені,
В серце б трішки весни напустити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940607
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 19.02.2022
Цим віршем був навіяний вірш:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940614
Для мене будь сонцем,
Моїм охоронцем -
Тобі подарую тепло.
Будь мені хвилею:
Теплою, милою -
Цілунками вкрию чоло.
Стань мені піснею:
Світлою, пізньою -
Відчуй лебедине крило! 31.01.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940633
дата надходження 19.02.2022
дата закладки 19.02.2022
В нас урок літератури
Був цікавим і комічним:
Мислити навчав нас вчитель
Послідовно і логічно:
-Долетить не кожна птаха
Над Дніпром до середини,
То невже цей птах - невдаха,
Чи ще інші є причини?
Встав Грицько голубоокий:
-Гоголь цим хотів сказати,
Наш Дніпро такий широкий,
Що його не подолати.
-Молодець,- сказав учитель,-
І ця істина є вічна.
Постарайтеся назвати
Приклади аналогічні.
Каже Леся: - Ось в Кореї,
Там уже свої причини,
Жодна в них собака нині
Не дійде до середини.
Не тому, що там собаки
Вибирають відпочинок,
А тому, що всі корейці
Дуже люблять цих тваринок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940573
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022
В безславні роки, кремлівські хрести,
Штурмують дніпровські висоти,
Мов чорнії янголи ллють із гори
Свинець в окривавлені соти.
Розпечений рій, шеренгами вій,
Зажмурює очі небесні.
Розгніваний змій у паніці злій,
ЄДНАЄ, щоб духом воскресли!
Під розпачу вий, зламав буревій,
Розлюченим воронам крила.
Стояла на смерть, на твердині земній
Козацька незламана СИЛА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940565
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022
Там, за вікном намітилась весна,
На фоні неба абриси і тіні...
Вже прилітала звістка , й не одна,
Щось чаклувала з вітром на калині.
Щоб не було, та збудеться сповна,
І з року в рік це діється - красиво!
... Коли в вікно постукає весна,
Ти мимоволі знов повіриш в диво!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940515
дата надходження 17.02.2022
дата закладки 18.02.2022
За столом, посварились сусід із сусідом
Зпересердя, кожен друга обзивав дідом
Хоч роки, ще ого-го, до молодиць гожі
Стали пики червоні, як під вікном рожі
Старий дід, сидів навпроти, ними пишався
В очах сльози, згадать, молодість намагався
Ой, мені б, ваші роки, не втрачав би шансу
Такі славні жіночки, а вони до «Шнапсу»!
Як телята до корови, от присмоктались!
Сказав вголос,- Досить пить, вже понажирались!
Дві сусідки, жінки славні, схожі на квочки
Тож спочатку не втручались, дивились мовчки
А коли, дійшло до бійки, стали наливати
По грам двісті кецнувши, пішли танцювати
Хапа кожна, чоловіка й тулить до себе
Нащо силоньку втрачать та ще й без потреби
Ходи сокіл, ходи ясний, жвавіший у бійці
Може нині, вже й догодиш, своїй милій жінці
Брали заздрощі старого, підкрутив вуса
Так за віком годиться, взяв обох за вуха
Вже хитрий погляд, всміхнувсь, змовчати не в змозі
Як воєвода, гучно крикнув на порозі
Забіяки! Ну, як півні!Гайда до хати!
Може й справді, настав час квочок потоптати…
Вслід дививсь, позаздрив дід, почухав брюхо
От мені б , молодому! Жаль не та житуха….
13.02.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940542
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnDQ1JAwwU4[/youtube]
Слова, слова та й більш нічого,
Товпляться всі у голові.
Та що сказать тобі такого,
Щоб накінець дійшло тобі?
Як важно вміти слова слухать,
Що йдуть від серця, від душі.
Не пропускати їх повз вуха,
Не забувать у метушні.
Вони живі, їм треба воля,
Уважно слухать, зрозуміть.
В душі хорошій їм роздолля,
Коли захочеш їх впустить.
Якщо душа черства, безлика,
Нема таланту когось слухать,
То брак душі тут завеликий,
А в голові лиш завірюха.
Вчимося слухать тих, хто поряд,
І болі їм не завдавать.
Даруйте їм свій ніжний погляд,
Слова красиві роздавать...
Слова такі не для архіву,
Де павутинням обросте.
Вони, як зерня для засіву,
В надії, що в серцях зійде..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940545
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnDQ1JAwwU4[/youtube]
Слова, слова та й більш нічого,
Товпляться всі у голові.
Та що сказать тобі такого,
Щоб накінець дійшло тобі?
Як важно вміти слова слухать,
Що йдуть від серця, від душі.
Не пропускати їх повз вуха,
Не забувать у метушні.
Вони живі, їм треба воля,
Уважно слухать, зрозуміть.
В душі хорошій їм роздолля,
Коли захочеш їх впустить.
Якщо душа черства, безлика,
Нема таланту когось слухать,
То брак душі тут завеликий,
А в голові лиш завірюха.
Вчимося слухать тих, хто поряд,
І болі їм не завдавать.
Даруйте їм свій ніжний погляд,
Слова красиві роздавать...
Слова такі не для архіву,
Де павутинням обросте.
Вони, як зерня для засіву,
В надії, що в серцях зійде..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940545
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022
Ох, як чарує у саду осіннє листя,
Таке тендітне й неземне та ніжне й чисте,
Як ніби вміло змалював художник диво,
Що все сіяє навкруги ось так красиво
Який чарівний колорит, палітра грає,
Прекрасні образи листків, мов сон сплітає,
Танок, створивши чарівний у змові з світом,
Як відгук осені-краси, з'єднавшись з літом
Кружляють чари кожну мить, як балерини,
Ловлю тихенько всю красу дощу краплини,
Торкнувшись трепетно листків, мов мрій тендітних,
Я у мотивах розчинюсь, як снів розкішних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940455
дата надходження 17.02.2022
дата закладки 17.02.2022
- Я лечу на звездном шаре...
На огромном корабле!
С песней старой под гитару,
где любовь всего важней...
Не пугают душу тучи...
Есть над ними – океан!
У меня кораблик лучший!
Я - планеты капитан!..
Пусть мои проходят годы
в постоянной суете...
- Не касаются невзгоды
ни к одной моей мечте!
Днем есть Солнце, ночью – звезды
и огромная Луна!..
Стать еще счастливей можно!
- Есть красавица одна...
Подойду к ней утром ранним...
о своей скажу тоске...
Расскажу, как больно ранит
от нее быть вдалеке!..
Без нее дышать не в силах...
Сердце рвется из груди!
Без нее – печаль по жилах!
Пусть любовью наградит!..
Будет мне женою верной...
Мой маяк... ориентир...
С ней промчусь по всей Вселенной!
- С ней другим познаю мир...
Я лечу на звездном шаре...
На огромном корабле...
17.02.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940523
дата надходження 17.02.2022
дата закладки 17.02.2022
Злетів вітер до калини,
Ніжно промовляє:
"Яка гарна, як дівчина,
Красою вражаєш. Ой!
Яка гарна, як дівчина,
Красою вражаєш.
Чом сумуєш красунечко,
Віти опустила?
Бачу - сонця ти донЕчка,
Що в любві зростило. Ой!
Бачу - сонця ти донЕчка,
Що в красі зростило".
Припадає крильми вітер,
пестить і ласкає.
"Ти - найкращий його витвір,
Кращої немає. Ой!
Ти - найкращий його витвір,
Кращої немає".
Ніжно гладить і жаліє,
Та - мовчить, ні слова.
Та все більше червоніє...
Ось така розмова. Ой!
Та все більше червоніє...
Ось така розмова.
Присів поряд, зажурився -
Як розвеселити?
Як зарадить? Розгубився,
Але треба жити! Ой!
Як зарадить? Розгубився,
Але треба жити...
"Нещаслива у коханні?
Що ж, і так буває..."
Тут почув її зітхання...
І питань немає ...Ой!
Тут почув її зітхання...
І питань немає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940114
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
В-есною пахне день зимовий,
Е-фектна сонця усмішка вгорі.
С-аба́ лютнева ось не повна,
Н-астил снігів не той вже має крій.
О-ладок озера - обм'яклий,
Ю-ла із вітром сплять у забутті,
П-илиною зимова клямка.
А-гов, підсохли вже нові путі.
Х-орал зимі не чути. Тихо.
Н-асуплені бурульки потекли.
Е-дем грунтів і сонця вихід -
Д-арунок щедрий неба на теплінь.
Е-маль морозна впала швидко,
Н-еквапний хоч іще весни приплив.
Ь -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940095
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
На уроки Петя в школу
Книжку, зошит забував,
Зате маску на обличчя
Завжди при собі він мав.
Вчора однокласник Женя
Чемно Петі розказав:
-Поклади її в кишеню,
Дуже ти зразковий став!
-Не тобі мене повчати,-
Гордо Петя відповів,-
Задоволення щоб мати,
Свої правила завів.
Бо раніше тільки дулі
У кишені я складав,
Як мене до дошки фізик,
Або мовник викликав.
А тепер я маску маю,
Тішусь нею день при дні,
Бо під нею виробляю
Різні фокуси свої:
Корчу вчителям гримаси
(Гарна витівка така),
А директору у класі
Покажу ще й язика!
Ця забава - як обнова,
Бо від Жені взнав Тарас,
І методика Петрова
Облетіла школу враз.
Кожен вчитель дивувався:
Вся у масках дітвора…
І ніхто не догадався,
Що заслуга ця - Петра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940065
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
Медовий місяць гіпнотично
Причарував зимову ніч,
Щоб почувалась фантастично, -
Сніжинки струшував із пліч.
Леліток сила - незлічима,
Як і високих почуттів, -
Голубив тілом і очима,
Поміж безкрайніх берегів.
У поцілунках, захмелілі,
Кохалися. Їм всеодно.
На згадку квіти сніжно-білі
Прикрасили у світ вікно. 12.02.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940123
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
Вслід кидали: вона не з нами, ой, не з нами…
Йти в пущу щось схиляє пані загадкову.
Словами рідними чужу веде розмову
І відчиняє не хвіртки—ненаські брами.
А звідти не почути про козацьку славу:
Погудки іудеїв глушать з Вавилону,
Хоча, як ми, давно привиклі до полону,
Сусідам віддані безвинно не поталу.
Вона не з нами—в Римі. Біля стоп Месії…
Вогнів досвітніх силу начебто пророчить,
Котрі засвітять в царській темряві робочі,
А варто б зглянутись на муки гречкосіїв…
Про нас «раби», «біда», — промовить з гіркотою
Й не в змозі приховати у блакиті туги.
Шукає світла, щоби вибратись з яруги,
Бо ж як сліпма нас путтю вивести отою?
…Ромашка ніжна під заслоном олеандра,
Що змусила на світ дивитись по-новому,
Провидиця різких майбутніх переломів
Була не з вами. Йшла попереду —Кассандра.
Несла нам слово, витончену грацію,
Котре сягнуло світових вершинних рівнів,
Надію, що здобудем волю неодмінно
Й народ консолідується у націю.
Раніше ромашка була емблемою товариства
боротьби з туберкульозом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940124
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
До дому вже не так то і далеко,
а стежка бур'янами поросла,
бо ми, нажаль, не відданий лелека,
який щороку лине до села...
Хоча пройшли дорогами багато,
а щасливіші не були ніде,
ніж на порозі стомленої хати,
яка все жде…
Тепер лиш роки важно, по-одному,
злітають тихим скрипом із воріт,
та туляться ромашки біля дому,
мов зграйка переляканих сиріт...
Струмить повітря пахощами липи,
яким колись впивались досхочу,
а бджоли лементують аж до хрипу,
коли впаде краплиночка дощу...
Любисток ще не вивітрили сіни,
стоять похмурі в хаті рогачі,
забуті фотографії на стінах,
та мамина хустина на печі...
Латає вітер плечі черепичні,
голосить, часом, в комині нудьга...
Стоїть порожня хата, наче вічність,
під небом на березових ногах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939904
дата надходження 11.02.2022
дата закладки 11.02.2022
Лютневий подих прикрашає клени,
Синяву снігу припорошив златом,
А мені ж хочеться бачить зеленим,
Їх гілочки, щоб пахли ароматом.
Весняний подих, вже не за горами,
Хоч іще поле, в білому лататті,
І морозець, іскриться вечорами,
Вона прийде́.... в шифоновому платті.
Зачарує.... розсипаним намистом,
Із діамантів і льодових мостів,
По стежинах, дорогах, пройде містом,
Лишивши слід, на поверхні асфальтів,
Малі озерця в сонячнім промінні.
Подих лютневий, давно потеплішав,
Він не суворий, як йому годиться,
Тож недарма, світлий день подовшав,
Й жвава пташина, зранку веселиться,
Теж відчуває наближення весни.
11.02.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939877
дата надходження 11.02.2022
дата закладки 11.02.2022
***
Ваша світлість очей, як на квітах роса, -
Екзотична така і красива.
Надпивають її кожен день небеса...
В них шукаю я справжнього дива. 9.02.22
***
Бездонні океани - Ваші очі
Вигойдують мої безсонні ночі,
Вихлюпують бентежні почуття,
Яким нема упину, каяття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939816
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 11.02.2022
В саду пора цвітіння яблунь - звабоока,
Дозріла осінь принесе плоди.
Я бути яблуком твого хотіла б ока -
В тобі щоб залишитись назавжди́. 11.02.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939911
дата надходження 11.02.2022
дата закладки 11.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1hSGEkjns1k[/youtube]
Ніщо безслідно не зникає,
І твій залишиться десь слід.
Ось за вікном уже смеркає,
І завтра буде вечора прихід.
І сонце світить нам постійно,
На ранок знов проміння шле.
В житті не так все безнадійно:
Одне у інше перейде.
Як хтось колись пішов назАвжди,
Не вірте ви оцим словам.
Колись узнаємо ми правду,
Та зараз недоступна нам.
Колись в юрбі чужих людей,
Мелькне знайоме вам обличчя,
Зірветься зойк тоді з грудей,
І стане серце битись швидше.
Лиш посміхнуться вам услід,
І здвинуть з подивом плечима.
(Пройде по тілу ніби лід,)
Вони ж не знають цю причину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939898
дата надходження 11.02.2022
дата закладки 11.02.2022
Сипле цвітом яблунь, заметіль в саду
- Я до тебе, милий, стежкою іду…
Чи на радість зустріч, а чи на біду -
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Чи на радість зустріч, а чи на біду -
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Тихо шепотіла: - Любить, а чи ні?...
Пелюстки ловили крила вітряні…
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Цілувало сонце береги душі,
Як Любов,пелюстка впала в спориші...
Стихла хуртовина, де зустрілись ми,
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
Стихла хуртовина, де зустрілись ми,
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939695
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Сипле цвітом яблунь, заметіль в саду
- Я до тебе, милий, стежкою іду…
Чи на радість зустріч, а чи на біду -
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Чи на радість зустріч, а чи на біду -
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Тихо шепотіла: - Любить, а чи ні?...
Пелюстки ловили крила вітряні…
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Цілувало сонце береги душі,
Як Любов,пелюстка впала в спориші...
Стихла хуртовина, де зустрілись ми,
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
Стихла хуртовина, де зустрілись ми,
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939695
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 10.02.2022
У попелі днів, у часи неоліту,
Захмарений обрій проміння притиск.
Розгнівана мить спалахнула суцвіттям,
Ковтнувши живцем діамантовий блиск.
По схилам небес в розпростерті долоні
Ковзнула дугою зоря вогняна.
Кривавим рубцем, наче хвиля з безодні,
Залишила слід спломеніла сльоза.
Розкраяло вістря ножа атмосферу,
Окреслив порізом орбіту свою.
Вогонь осліпив яснооку Венеру,
Яка заблукала в небеснім краю.
Безсмертя зоріло в довкіллі віками,
Кропило планети сріблястим дощем.
Життя не зникає в обпечених ранах,
Любов проростає оновленим днем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939589
дата надходження 08.02.2022
дата закладки 08.02.2022
Камеру маленьку маю
(В мене тут свої мотиви),
З задоволенням знімаю
Пікніки, корпоративи.
А на другий день гуляки
Цей відосик проглядають,
В кожного гримаси жаху
На обличчі застигають.
Всім дивлюсь я гордо в вічі,
Ціни називаю вищі…
Платять більше мені вдвічі,
Щоб це відео я знищив!
Побажання клієнтури
Я виконую негайно:
Знищую всі шури-мури
Й почуваю себе файно.
Маю вже квартиру й дачу,
Головне, тут треба знати:
Де, коли, в якому місці,
І кого із ким знімати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939380
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 06.02.2022
Камеру маленьку маю
(В мене тут свої мотиви),
З задоволенням знімаю
Пікніки, корпоративи.
А на другий день гуляки
Цей відосик проглядають,
В кожного гримаси жаху
На обличчі застигають.
Всім дивлюсь я гордо в вічі,
Ціни називаю вищі…
Платять більше мені вдвічі,
Щоб це відео я знищив!
Побажання клієнтури
Я виконую негайно:
Знищую всі шури-мури
Й почуваю себе файно.
Маю вже квартиру й дачу,
Головне, тут треба знати:
Де, коли, в якому місці,
І кого із ким знімати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939380
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 06.02.2022
Намальована картина, ох, яка краса!
Посміхаються грайливо дивні небеса,
Білі трепетні хмаринки в милій новизні,
Ніжно падають сніжинки, ніби неземні
Ось і сонце заховалось, в звабливій красі,
Пробиваються крізь хмари милі промінці,
Щоб торкнутися природи, обійняти світ,
Від його п'янких цілунків розквітає квіт
Все змішалось в неповторність - мила дивина,
Хто ж чарує нас сьогодні, осінь чи зима?
У звабливому таночку сніжна й неповторна,
Загадкова мила краля трішечки мінорна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939367
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 06.02.2022
Люблю тебе, слово! Люблю тебе, рідне.
Про росяний ранок і небо погідне,
про верби, що в річці купають знов коси,
про трави розкажеш, що ляжуть в покоси?
Повідай про поле, там хліб дозріває,
що вітер крилатий, де хоче, літає...
що мальвами квітне в саду наша хата,
і дзвінко щебечуть малі ластів'ята.
Ти соняхи в полі напоїш дощами,
розкажеш, як пахне у лісі грибами,
як літо фарбує суничкам всім щічки,
з-під віт визирають руденькі лисички.
Люблю тебе, слово! Люблю тебе, світле.
Дзвенить в тобі пісня і яблунька квітне.
Скількох ти зігріло, ласкаве і сильне...
Ти є оберегом, святе наше. Рідне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939396
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 06.02.2022
1
Любов
Від неї в жилах кипить кров,
Що серце гріє знов і знов,
Проймає душу до основ,
Найкраща мова з усіх мов.
2
Ненависть
Це чорне, злісне почуття
Прискорює серця биття,
Тривожитиме все життя,
Поки не піде в забуття.
3
Надія
Вона міцна протидія
Супроти чар лиходія,
Чия кожна зла затія
Згорає, мов марна мрія.
4
Віра
Вона ‒ наслідку джерело,
Предвічнеє натхнення тло.
Усе, що марою було,
Із нею яв’ю зацвіло.
5
Довіра
Щоб мати до неї вхід,
Її заслужити слід,
Та лиш один хибний хід
Її знищить здатен вслід.
6
Жорстокість
Хто нею володіє,
Того душа черствіє,
А серце лиш нидіє,
Бо з нею світ мертвіє.
7
Смуток
Він ‒ спокою викрадач,
Що створює душі плач,
Лихих вчинків спонукач
В пітьмі ворожих невдач.
8
Радість
Коли з душі вона зрина,
Враз серце в світло порина,
Якого золота струна
Співа, мов арфа чарівна.
9
Страх
Навіює душі тривогу,
Що нівечить життя дорогу,
Що сковує свободи змогу
Над ним здобути перемогу.
10
Чуйність
Найвищий вияв теплоти,
Уваги прояв, доброти,
І значно легше з нею йти
До бажаної висоти.
11
Воля
Хто здатний нею керувати,
Того вже дух не поламати,
Бо зможе він усе здолати,
Спроможний суть свою пізнати.
12
Гордість
Вона щтовха на гідні справи,
Одначе не заради слави,
За честь як власну, так й держави,
Що всіх приймає в свої лави.
13
Щирість
З душі та серця глибини,
Неначе перший цвіт весни,
Спливають почуттів човни,
Яким би не були вони.
14
Приязнь
Вона подібна на кохання,
Проте у мить розчарування
Згасає, мов свіча остання
Навік сердечного з’єднання.
15
Кохання
Потужне, сильне почуття,
Це вічне двох сердець злиття,
Комусь ‒ єдиний сенс життя,
Смак ніжний світу сприйняття.
16
Гнів
Він сіє тільки злобу й страх
Як на словах, так і ділах,
Та ключ його в твоїх думках,
Адже усе в твоїх руках.
17
Повага
Глибокий прояв це пошани
Відвертої та без омани,
І тільки щирі душі стани
Здійснити здатні її плани.
18
Презирство
Байдужість у серце запрошує,
Зневагу й гонор оголошує,
Які в собі довго виношує,
Цим самим душу лиш спустошує.
19
Сором
Коли назовні випливає,
То гордість болісно терзає,
Та він у того лиш буває,
Хто чистеє сумління має.
20
Тривога
Коли вона вривається,
Душа щораз здригається,
Сум в серце підкрадається
Й скорити намагається.
21
Туга
Як душу вона огортає,
Солодкий життя смак зникає,
Але її той подолає,
Хто справжню силу духу має.
22
Лінь
Без приводу і без вагання
До дій відбирає бажання,
За гідного лиш спрямування
Візьмеш над нею керування.
23
Відвага
Хто нею вправно володіє,
У того небезпека скніє,
Той з неї скористать зуміє,
Хто з розумом із нею діє.
24
Розпач
На дрізки серце розбива,
Мертвіє з ним душа жива,
Збентеження лиш навіва,
Що внутрішнє єство вбива.
25
Впевненість
Вона, немов скеля, міцна
І протилежності не зна,
Коли в свідомість порина,
Всі нищить сумніви сповна.
26
Жалість
Пронизуюче почуття,
До горя інших співчуття,
В відчайні миті від життя
Осяє світосприйняття.
27
Наснага
Неробству все ж на противагу
Тамує тіла й душі спрагу,
Між прагненнями рівновагу
Формує в дійсну перевагу.
28
Огида
Коли всередину впадає,
Від неї душу вивертає,
З грудей серденько вистрибає,
Бажання жити відбирає.
29
Насолода
Сама довершеність вона,
Від кóтрої душі струна
Звучить, мов пісня чарівна,
І серце квітне, мов весна.
30
Ніжність
Вона голубить почуття,
У них вкладає зміст життя,
З душі провадить сум’яття
В безповоротне забуття.
31
Захват
Нестриманий душі порив,
Потужних вражень це приплив,
Що здійснює шалений вплив
На сферу емоційних жнив.
32
Обурення
Настала темная пора,
Кого воно все розпира,
Воно ‒ мов у душі діра,
На шмаття серце роздира.
33
Задоволення
Без жодних прагнень гіркоти,
Здійснить усе, що прагнеш ти,
Лиш силу слід в собі знайти
Тернистий шлях життя пройти.
34
Біль
Тоді, коли він виникає,
Душа щемить, тіло страждає,
Та втім усе це означає,
Що він лише нас захищає.
35
Симпатія
Стосунки лагідні будує,
Прихильність нею лиш керує,
Емоцій гідних вал дарує,
І очі, й душу враз милує.
36
Антипатія
Вона несе душі страждання,
Неприязнь і розчарування,
Бентежить серце, дух, сприймання,
Властиві нам переживання.
37
Подяка
Це вияв вдячності на змогу
За послугу чи допомогу,
Та не на змушену вимогу,
На поклик серця, перемогу.
38
Каяття
З душі знімає сум’яття
За ницих вчинків підняття,
Веде на гідний шлях життя
За знищення їх вороття.
39
Образа
Сповняє душу гіркотою,
Досадою та блекотою,
Полонить серце мерзлотою,
Вражає мозок сліпотою.
40
Доброта
Людських стосунків теплота,
Душі промінна висота,
Коли серденько огорта,
Рясніє з нього чистота.
41
Лють
Коли у душу проникає,
Її на шмаття роздирає,
Всередині вогонь палає,
Що серденько дощенту крає.
42
Жах
Від нього завмирає рух,
У п’яти заглядає дух,
Розносить спокій в прах і пух ‒
Немов осліп, немов оглух.
43
Розчарування
Стирає з серця сподівання,
Довіру та замилування,
Душі високі поривання,
Лиш сіє темні почування.
44
Зловтіха
Сумління, співчуття позбавля,
Вбира в душу моральне гнилля,
З ким вона чогось не поділя,
Тому в серце гострий ніж встромля.
45
Заздрість
Досаду в душу упускає
За те, що краще хтось щось має,
Та хто на щастя зазіхає,
Свого повік не відшукає.
46
Інтерес
Спонука до тих володінь,
Що прагнуть до навичок, вмінь,
Які за високих стремлінь
У світлу ведуть височінь.
47
Провина
Навіює серцю тремтіння,
Гризе нестерпимо сумління,
Її визнання й розуміння ‒
Це шлях до її умертвіння.
48
Розчулення
Воно пройма до глибини
Душі, огорнену у сни
Барвисті, наче всі вони −
То пишний розквіт є весни.
49
Пристрасть
Мов злива, буйная вона,
Прониклива та запальна,
Нестримна, миттю поглина
Об’єкт бажання аж до дна.
50
Передчуття
Неясне, дивне почуття,
Можливий проблиск майбуття.
Чи втілиться воно в життя ‒
Питання часу і буття.
Євген Ковальчук, 28. 06. 2015 ‒ 16.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939325
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
[i][b][color="#0a12ad"]П-росыпайтесь, будем слушать утро,
Р-анний час без шума и возни.
Е-ле-еле иней перламутром
Д-ом укрыл... и луч над ним возник.
Р-азукрашен гроздьями рябины
А-йсберг белый у резных ворот.
С-нег с морозцем пишет нам картины.
С-частлив сам и вместе с ним народ.
В-сходит солнца шар над темным лесом,
Е-й-же-ей, услада для очей.
Т-о, что ночь держала за завесой,
Н-ебо красит яркостью лучей.
А- в природе новая завязка,
Я-сный день идет на смену мгле.
Т-емнота сняла под утро маску
И- бесшумно стало на земле...
Ш-епот снега слышал кто-то раньше?
И-з сугробов чуть заметный пар.
Н-ет на свете этих кадров краше,
А- все это - зимний месяц царь.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939319
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
Засріблилася паморозь біла
І сховала в зимовий туман
Ту надію, що ледве жевріла,
Біль утрати та зболених ран,
І весь розпач, й буденні тривоги,
І предовгі сумні вечори,
І журбу, що несла до порогу
Чашу смутку й тривоги у сни.
Все це десь залишилось позаду,
А попе́реду жде пустота,
І лиш шлейф із холодним туманом
Мої думи щільніш обгорта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939297
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
Ой насію проса та й піду по росах
через поле у долину, там побачу я калину.
А калина рясна гронечка схиляє,
добре знають ягідочки, хто мене щодня чекає.
Бачать, хто чекає й мене приголубить,
добре знають ягідочки, хто мене насправді любить.
Знає вже калина, чула нашу мову,
що вплету я в свій віночок ніжну гілку калинову.
Ягідки красиві, кожному б так вдаться,
у весільний свій віночок я вплету для свого щастя.
Ой насію проса та й піду по росах
через поле у долину, там побачу я калину.
А калина рясна гронечка схиляє,
під калиною рясною мене миленький чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939284
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9yX8tz41pY8
[/youtube]
Усе проходить, все колись мине,
І злі морози, і вишневий цвіт.
Колись ночами все це промайне,
В минуле, без повернення політ.
Не треба тут шукати винуватих,
Бо час давно розставив тут крапки.
Який урок із цього можна взяти?
Можливо, що "було" узять в лапки.
Було оте, можливо, нетривке,
Що лед колись у душах тих трималось.
Розсипалось від вітру, бо крихке,
І не збулося, як тоді гадалось.
Рожевий цвіт розкидав давно вітер,
І у душі залишив пустоцвіт.
А час це спостеріг - і швидко витер...
Та що казать, пройшло вже скільки літ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939281
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
Хурделило ще звечора село.
Батьки взяли лопати в хату.
Уранці снігу навкруги багато.
Пухнасто-ніжне красувалось тло.
Із вікон видно білизну було,
І очі тоді сяяли - щасливі.
Побачила незвичне сніжне диво:
Гігантські кучугури намело.
Дісталися сніги до самих стріх.
Робота дружна - це не є проблема,
Лопатами пробили враз тунелі.
Здавався велетнем старий горіх.
І на дорогу сходинками вверх
Я піднялася, бо пора до школи.
По кучугурах, а тоді по полю,
Лиш валянки по снігу: шерх та шерх.
Санчатами усім були портфелі.
І діти з "групи третьої" раділи,
Летіли з гірок снігу, мов на крилах -
Зі школи повертались до оселі.
("Зі спогадів про дитинство". Це був 1967 р. Частину с. Малий Фонтан люди називали "третя група").
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939285
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
Ліворуч і праворуч сад дрімав:
В цегейках білих заспані дерева.
Куди не глянь - зимовий всюди крам,
Немов тулилася небесна сфера.
Ставок виднівся оком крижаним,
Дорога в діамантових крупинках.
Хоч нам хотілося скоріш весни,
Легкі спускалися до ніг сніжинки.
Хати забілені у два ряди, -
Це "заболотники", - казали люди.
І на подвір'ях втоптані сліди.
На вікнах - морозенкові етюди.
А на горі вже ліс у пелені
Нас вабив тишею у королівство.
Пірнали ми в м'якім снігів руні
І милувалися зимовим дійством.
("Із спогадів про дитинство". Частину с. Малий Фонтан Котовського (нині Подільського) району Одеської області люди називали "заболотники".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938896
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 01.02.2022
Я получил твоё письмо
И долгожданный в нём ответ.
Я думал- точно повезло,
Но было в нём лишь слово "нет".
Конечно я не Дон Жуан,
К тому же не Ален Делон
И на душе вдруг больше ран
Как-будто пробежался слон...
Уже прошло так много лет
С улыбкой вспоминаем дни
Когда желанный твой ответ
Был просто розыграш весны.
С уведомлением письмо,
Которое вручили мне,
Первоапрельское оно
Пылится где-то в вышине.
А через пять минут звонок.
Ты в дом зашла, сказала "да".
Весенний, жизненный урок
Соединил нас навсегда.
И продолжение "кина"
-Подарок нам на Новый год.
Дочурка первым января
Пришла в наш славный, добрый род.
Декабрь- январь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938727
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
Весь мир ведут к Армагеддону
И казахстанцев в том числе,
Но кто-то держит оборону,
А большинство на "умняке"
Что правильно, мол, по закону
Скорее разогнать майдан...
Не по Небесному ведь Кону
В стране рулетки барабан.
Людей лишают прав, свободы.
Пойми, остались годы, дни
Когда свободные народы
Лишат и солнца и земли.
С "намордников" всё начиналось
И продолжается ещё.
Одной на всех победы малость.
Не ошибиться б- за кого?
За кьюар коды, без которых
И "не купить и не продать"?
Война ровняет злых и добрых,
Но честь лишь подвигом назвать.
Правительства "с цепи сорвались",
Такое вводят для людей,
"Экспериментами" занялись,
Как-будто правит Бармалей.
Сначала травят пандемией,
Потом укольчики дают.
Сердца от страха в аритмии
-Таинственный, опасный спрут.
Готовятся большие бойни,
Зачистки и Армагеддон,
Искусственные глады, войны.
Пройти непросто Рубикон.
07.01. 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938721
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
Як душі поклик, широке рідне поле,
У ізумрудах, привидилося мені,
Напередодні ж, стояло майже голе,
Я зрозуміла, це ж бачу все уві сні,
Зачарувала сріблясто –біла днина.
Пухкі намети, ледь- ледь, торкав вітерець,
Легкі сніжинки, здіймались й припадали,
Сліди глибокі, за кроком крок навпростець,
А вдалині простирадла вигравали.
Приворожила, шовковитість пагорбів,
Ніби торкнулись чепурної блакиті,
Хатки по обіч - біліі шапочки грибів,
Й дерев вертушки іскрять, сріблом облиті.
Не зупиняюсь, упевнено йду далі,
Рідний край, а за хатками яр дитинства,
Я по дорозі гублю усі печалі,
Мов проснулась, досягла стану блаженства,
Врешті обожнення, всього свого єства.
Промінь сонячний, торкнувся до обличчя,
Білизна снігу, завада глянути в яр,
Сяє ніжно іскриться, вже й потойбіччя,
Золотом б’є, не побачиш без окуляр.
Ніби стою, майже над самим проваллям,
Донизу гладдю, по обіч рване рядно,
Біле й руде лежить споріднено хвилям,
Що вже замерзло, лиш біле накрило дно.
Здійнявся вітер, в лице січе крупою
Враз за мить тане. Струмочками краплини,
Стікають вниз. Почуваюсь я сильною,
Живу, радію, щаслива в ці хвилини.
Легенький стук…. і десь розвіявся мій сон,
До скла вікна,знов прилипають сніжинки,
Гуля хурделися, співає в унісон,
Я на обличчі відчуваю сльозинки….
На душі тепло, тож за сон вдячна зимі.
30.01.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938698
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
Спасибі, ненько, що дала життя,
Що можу жити, дихати, любити,
Пізнати дивовижні почуття
Та і любов'ю можу все зцілити
За перші кроки, що пішли у світ
І найцінніше, найдорожче - мамо,
Та неповторний той весняний квіт,
Що так п'янив чарівно і духмяно
За першу поміч, корисну пораду,
Як вберегти найкращі почуття
Та обійти в житті і сум, і зраду,
Ось та важлива мамина мета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938314
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022
[b][color="#051d94"]А- води плинуть ріками в моря,
Я- пробую в потік пустити смуток.
Ш-епоче мені вранішня зоря -
У- долі не великий щастя жмуток.
К-охання загубилось... не знайду,
А- вірила, ось-ось мені це вдасться.
Ю-нацтво, перші зустрічі в саду,
В-есняне, наше вимріяне щастя.
Т-ам залишився простір юних мрій,
Р-азом ми спільні плани будували,
А- ти був мій, тоді був тільки мій...
Ч-и ж нам лихе щось долі віщували?
Е-легія сумна, а не романс
Н-аписана чомусь у нас з тобою
У- всьому Бог дає людині шанс...
Л-ишити б все, пов'язане з журбою.
Ю-рбою дум заповнені роки,
Б-езмежним залишається бажання.
О-дне-єдине, що далось взнаки -
В-ернути те прогаяне кохання.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938317
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022
[i] Вперше на своїй сторінці
презентую цю пісню...
Музика Сергія Голоскевича
Виконання Володимира Сіірого [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00594535.mp3
[i][b][color="#800860"]Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле... (2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле, (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Стихне водограй,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
______
*ПРОГРАШ:
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай![/color][/b]
12.07.2013
_________[/i]
*) щоб прослухати пісню, натисніть на
посилання, подане на початку допису.
Світлина з інтернету (Вікторія Сергієнко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938319
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6UTmyCjwiuU
[/youtube]
Коли проходиш мимо вікон,
Мене все поглядом шукаєш.
Та я до цього уже звикла,
На це вже зовсім не зважаю.
Махну рукою для порядку,
І вслід, як завжди, посміхнусь.
Зірвеш синеньку незабудку,
А я подумаю: Комусь...
Та ось не стало незнайомця,
І осінь спіла вже прийшла.
Я все ж виглядую в віконце,
Бо звичка ця іще жива.
На скло упав осінній лист,
Це лист від нього, точно знаю.
Я не забув, - короткий зміст.
Вір, незабудка... пам"ятаю...
Маленька, ніжна, синя квітка.
Що ти сказати цим хотів?
Де ти тепер? Ти пишеш звідки?..
Та так сказати й не зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938371
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022
Мабуть ревнуєш, може й ні, коханий мій,
Тліли думи, мов у вогнищі, не знала,
Як хмурий день, так сумно на душі мені,
Втекла нічка, в моїм серці мрію вкрала.
І ясний місяць, збліднів, загубив красу,
У хороводі, між тьмяних сонних зірок,
Приніс у душу: зневіру і сліз росу,
Ні, я не здатна, відважитись, зробить крок.
За собою, не відчула я провини,
Ти пішов, ніби навіть не озирнувся,
Чом ревнуєш? Як нежданна хуртовина
Тож не клич, до тебе ні, не повернуся.
Обвинувачення ці, всі безпідставні,
Вже й бере сумнів, чи в нас було кохання,
Вкотре згадаю прогулянки недавні,
В душі на краще, я мала сподівання.
Не подзвоню, нехай, що поміж нас було,
Ой так важко, доленько, слізонька бринить,
Сніжна зима, зуміла зупинить тепло,
Все забрала, ой, як же серденько болить.
Вірш до картини
2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938329
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022
Немає осені без літа,
Весни не буде без зими –
На все свої закони в світі,
За ними й мусим жити ми.
Усе народжується в муках,
І це є істина свята,
Немає щастя без розлуки,
Нема задачі без питань.
Нема поранення без болю,
Як і вдовиці без сльози,
Ціни не знатимемо волі,
Коли не матимем грози.
Без материнської печалі,
Ще не навчився жити світ,
Бо доля часто їй вручає
Квиток туди, де гине цвіт.
Немає річки без долини,
І не буває без гори,
Нема весілля без калини
Й без волі Божої згори.
21.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938061
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 25.01.2022
/дит.розповідь/
Була зима, схожа на осінь…
І ранок видався похмурий
Лиш де- не- де виднілась просинь
Барсик сидів, занадто хмурий
Все зранку гавкіт, веселенький
Дивлюсь й не можу, я зрозуміть
То все розпустить хвіст пишненький
Може надумав, ти захворіть?
Гукала та нема емоцій
Схилив голову, іще нижче
Побачила, сльозу на оці
Що робить? Вже підійшла ближче
Що за біда? Чому сумненький?
Немов дитя, тихенько плачеш
Він скаулів.. .. О мій гарненький
Кістка в тарілці, ще щось хочеш?
Побіг до буди, ціпок тягне
А вона й справді далеченько
Знов озирнеться й ніжно гляне
Мов підзивав, давай швиденько
Що за диво, буда прикрита
Якесь лахміття і газети
Шматок хліба, біля корита
З під дошки видно, шмат котлети.
Я ледь присіла. А він лиска
Руки й обличчя. Махав хвостом
Його торкнулась шийки, писка
Ото замала, клопоту з псом.
За мить, хтось пискає із буди
-Диви! - Сама до себе гучно
Хто там? Двома руками туди
Мені ж, було дуже незручно
Що мусила, я до землі лягти.
Мале біленьке кошенятко
Дуже трусилось, в моїй руці
Чиєїсь кицьки, янгелятко
Таке худеньке, одні хребці.
Легесеньке, немов пушинка
А Барсик мій, так звеселився
То радості, немов іскринка
Проникла в серце, сполошився.
Бігав, що духу, наче в цирку
На лапках, жваво як в таночку
До кошеняти,торкавсь писку
І лискав, мов смачну цукерку.
Тільки тепер, я зрозуміла
Чом дивний був, мій дружок Барсик
Його душа, добра веліла
Розумний, гарний в мене песик.
15.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938117
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022
В туманной дымке небосвода
резвился Месяц молодой...
- Среди божественной природы
юнец с серебряной душой...
Сковавши Темень ледяную,
он сохранил тепло сердец...
Послал воздушный поцелуй ей...
и бросил в каменный ларец...
Украсил серп небес долины
до самых дальних уголков!..
Посеребрил овец пустынных -
ряды косматых облаков...
Как чародей из дивной сказки,
разлил повсюду серебро!
Цветной пусть не хватает краски,
картиной удовлетворен...
Вокруг - в бездонной чаше неба,
Плеяда звезд, рассыпав блеск,
волной гоняла сладкий трепет...
- Сердечных умилений всплеск...
С теплом им Месяц улыбнулся,
но не коснулся их мечты...
Смотрел на звезды ровным пульсом,
не сокращая к ним версты...
Взглянул на Землю... там девчонка
так сладко на перине спит!..
Лучом погладил нежно челку...
и отогрел от всех обид...
Пообещал ей, что однажды
во сне предстанет принцем он!..
Любовь к ней будет самым важным!
- А может вовсе то... не сон...
Ну а пока... с небес высоких
шептал сказитель молодой
о двух Вселенных одиноких...
- Но лишь до некоторых пор...
24.01.2022 г.
Ricardo Sanz - испанский современный художник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938059
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Пам'ять творця - художника здатна на різні дива,
Бо природа людська багатогранна, як ті слова.
Хоч нам не знайти зрозумілу, правильну відповідь,
Лиху дух не вбити, як впаде на плечі цілий звіт.
Ставши глухим, Бетховен музику не гіршу писав.
А Остужев, утратив слух, на сцені - не пропадав...
Пам'ятаємо його, як видатного актора
За любов, чисті сльози і за душу нестомлену.
Славен дух, що в кожному живе, проявляє голос.
Зве у путь мистецтво, не покладаючись на когось.
Моцарт одного разу почув, записать зміг точно...
Світу дав складну видатну п'єсу в неволі ночі.
Глазунов-композитор легко відновив всі форми,
Всі утрачені партитури музикальних творів.
Світе вчасний... В ньому дивне щастя і гордість майстра.
Все яскраве, світле в праці і в силі "маятника"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938029
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Як люблю я поля де квітують привабливі маки
Та найкраща земля де родилася з запахом м'яти
І у світі вітрів, що колишуть кущі та дерева,
Це прекрасне життя, мені іншого зовсім не треба
Я родилася тут і зростала в родині на славу,
Чула ніжності звук, ту найпершу чарівну октаву,
З кожним днем розквітала, як приваблива квітка
І чекала тепла з нетерпінням чарівного літа
І мені із цих пір сняться миті найкращі у світі,
Море маків в полях, у яких ніжно граються діти
І небесна блакить, що розкинулась сміло в безмежжі,
Де звучать голоси неповторні та ніжно бентежні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938100
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022
А ти один межи світил,
Даруєш серцю сотні крил
В бентежних грудях.
Світаєш у моїй душі
І спонукаєш на вірші -
Нутро що будять.
Здіймаєш у свої світи
І кажеш: "Сонечком світи -
Мені та людям!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938070
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Осіннє сонце прямо в очі,
Моє обличчя обіймає,
По-особливому співоче,
Це листя жовте осипає.
І листя падає під ноги,
Картину спогадів малює,
І знову осінь, діалоги,
Дороги золотом лікує.
І знову рік один минає,
І знову перехід у віці.
І знову ми її кохаєм,
Таку майстерню - живописця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929175
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 22.01.2022
Ці верби поцілунком лоскотали,
коли на схилах вітер чарував,
неначе коси гарно розчесали,
а він їм колискову заспівав.
Вони давно з ним подружками стали
і пам'ятали все з давніх-давен:
коли ще козаки на кобзі грали,
коли "червоні" зграєю знамен!
Коли фашисти-нелюди напали,
коли весь безлад водночас і мор...
Коли у храмах молитов співали,
коли з'явилось на вустах "мажор".
Ці верби тихо-тихо щебетали,
немов казкові, про свою любов...
Тепер в смартфоні фото їх знімаєм,
а вітер хилитає знов і знов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924130
дата надходження 04.09.2021
дата закладки 22.01.2022
Над чубом—стріли блискавиць,
Кулі з свистом—повз.
Лиш тінь моя лягала ниць.
Бід не брав всерйоз.
Тримавсь корінням двісті літ
В ґвалті змін епох.
У камбінальних кільцях звіт—
Як були ми вдвох.
Так, довго пульсував в мені
Дотик її рук,
Й лишила спомин в сивині
Радощів і мук.
Осіла думка в кладці гіль
Муляла не раз:
В безглуздій смерті древа сіль,
В щезненні нараз?
…Безсмертний втілиться мій дух
В колянці-дуді.
На ній заграє до ладу
Хтось «Сім струн» тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937811
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
[b]Р[/b]ай - це тоді, коли не одинока,
[b]А[/b] є родина, ніжність і любов,
[b]Д[/b]уша тоді щаслива і глибока
[b]І[/b]з тим теплом, що відчуває знов.
[b]Ю[/b]рба емоцій зібраних у серці
[b]Я[/b]скрава і помітна у житті,
[b]Б[/b]ез стуку відчиняє сміло дверці,
[b]О[/b]біймами, даруючи мені.
[b]В[/b] світлині де так люблячо приємно,
[b]С[/b]покійно зустрічає нас тепло,
[b]В[/b] такій родині затишно і чемно
[b]І[/b] є до кого прихилить чоло.
[b]Т[/b]оркнутись ніжно трепетно рукою
[b]І[/b] на хвилинку все забуть сумне,
[b]Н[/b]адія, віра і любов зі мною
[b]Е[/b]моції прекрасні збереже.
[b]С[/b]хилюсь низенько я своїй родині,
[b]А[/b] ще додам любов і теплоту,
[b]М[/b]оя повага щедра і понині
[b]І[/b] за турботу й їхню доброту.
[b]Т[/b]ворити світ - така важлива справа,
[b]Н[/b]аснага відчувається любить,
[b]Я[/b] знаю, що життя - це справжня мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937757
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
[b][color="#07a60c"]Дед Мороз пришёл под вечер,
Вид... О Боже... ну до слёз.
Поздравлялкой так отмечен -
Синий - весь, не только нос...
Во упился - до предела
Новогодний Дон Жуан.
Я его скорей раздела,
Уложила на диван...
Ну а Дед - не вяжет лыка,
Развалился и храпит.
Рядом села... - Горемыка!!
Нужен доктор Айболит!
Так сидела, сострадая..
И листала календарь...
Тут... как молнией средь мая!!!!
Нынче - МАРТ.... а не январь!!
Я !!зачем ему открыла?
Знать меня - попутал бес?
Дед Мороз -смотрю! Впустила!
Тут не разум, а рефлекс!
Завтра - День 8-го Марта!
Блин! Вот это карнавал...
Он, выходит, целый квАртал -
С Новым годом поздравлял![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937797
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
Заглянь у природу, де біліє сніг на морозі.
Заглянь в історію, де добрий матерії погляд,
Отих літ хоч недосяжних краса, зосталась творчість.
Закарбувать все в пам'ять ми раді цінним спомином.
Петро Ніщинський... Варто,земляче, згадати тебе!
Письменник, поет-перекладач... Тиха грань таланту.
Сучасникам не відомо, що в нього звершень безліч.
Знав декілько мов... Рідний край був на першому плані.
Поетові честь і хвала, наче у слові живий.
В далі минулих років донині багато слідів.
Величний композитор поруч з нами в музиці мрій,
Який відчував гармонію звуків і відчуттів.
Перекладав рідною мовою Софокла й Гомера...
Він розумів на законах миру, пізнань і краси.
...Дитинства світ - заповідний край. Догорає ера.
Несуть співзвуччя рукі співучі. Пісням віддаси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937817
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
Ця ніч зимова наче казка
Обійми Ваші надприємні
Ви зупиніть цю мить будь ласка
Уста в цілунках надто чемні
Ви зупиніть поки ще маю
Для Вас я аромат Жасмину
Яким Вас щедро пригощаю
Коли в обійми Ваші лину
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937745
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
Хтось перший клас в душі зберіг...
Хтось блиск очей на випускному...
Переступивши шкіл поріг,
душа свого лишалась дому...
А далі що?.. Комусь сніги...
вітри жорстокі... заметілі...
Комусь же... сонце навкруги!
Проміння ніжить душу й тіло...
Комусь каміння йти не дасть...
Когось крило несе в сузір’я!..
Комусь немає їжі... – Зась!
Біда шматує плоть безмірно...
Хтось робить помилку в житті,
а хтось вирішує проблеми...
- Бажаю всім... не в самоті...
вдихнути справжнього Едему!..
Лихий нехай скінчиться час...
Забудуть люди слово ,,відчай,,...
Всі посміхнуться водночас...
- Неначе рай знайшовся вічний!..
Щоби все бажане збулось...
Щоб Бог почув усі молитви!..
Щоб справжнє щастя всім було...
- Й самі могли теплом ділитись...
Бажаю всім...
21.01.2022 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937733
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 22.01.2022
Давно земля, стала чорним вугіллям,
Бо спалена, розбита чужаками,
Не вихваляється, ніхто весіллям,
Відчуджена… й нині під вояками,
А хто вони, бомжі в рашистській спілці
Погрожують, продвинутися й далі,
Чом не сидять, біля сім`ї в домівці?
А люди… по підвалах у печалі.
Наче той звір вигляда через решітку,
Як чорний ворон, висліджує здобич,
Нема кому, заповторити в клітку,
Летять снаряди. Як той змій Горинич.
Все пащу, із вогнем не закриває,
Вночі й вдень гинуть, люди на кордоні,
І знов… плаче мати, сім`я страждає,
Хоронять сина, давно немає доні.
О, Україно! Вистраждана доля,
Калини цвіт, опавший до землиці,
Яка ж важка, дорога твоя воля,
Дитя кричить, сльози в молодиці.
О Боже – Боже, скільки довгих ночей,
Розчарування, страждань, болей ,туги,
Скільки ж іще, треба за волю смертей
Як здолать ворога, позбутись наруги?!
Сьогодні зранку, гуляє свавілля,
Смертельні кулі, вмить сніг почервонів,
На батьківщині не буде весілля,
Хто стук сердець, молодих спинить посмів?
30.12.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937703
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 21.01.2022
Не забувай, людино, власних коренів,
Підтримка роду проникає в сни.
Хай серце б’ється спогадом прискорено,
Прислухайся: поради не жени.
Неси в собі нетлінну мудрість прадіда,
Все пам’ ятай: як жив, чому радів.
Навчися із людьми навколо ладити –
Не рвати нитку віри від дідів.
Не кресліть із минулого нічого Ви:
Дарма людей у світі не було.
Стежину власну пращур твій вичовгував,
Щоб не зазнав його ти помилок.
Не забувайте розповідь бабусину,
Хай людяність, як мальва проросте.
Нести тепло довіку щире мусимо,
Лишивши душу роду для дітей.
Теперішнє тривогою спотворене,
Душа людини – ніби льодостав.
Сучасність відштовхнула мудрість коренів –
Всі покоління їй жили «не так»…
Крізь війни предки йшли, голодоморами,
Та цінували хліб, природу, світ.
В щоденній праці бідували, зморені,
Щоб ти онукам істину повів.
З молитвою, душею коридорами,
Знайди свій щит – наснагу поколінь.
Не забуваймо, люди, власних коренів –
Свій справжній слід на матінці-землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937644
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 21.01.2022
Перечитала кілька поезій Миколи Ткача, про якого недавно писала, і дійшла висновку, шо
Так писати міг тільки він…
Не рукою писав – душею.
То від мами благословінь
Не покрилась душа іржею.
Так писати міг тільки він,
Бо опоєний був любов'ю,
Нею дихав, творив, сивів,
Все життя був самим собою.
Так писати міг тільки він –
Був святої землі зернятком,
Що жило у його крові
І було особливим статком.
Так писати міг тільки він,
Бо закоханий же у слово:
Влітку житечком половів,
Зодягався у шаль зимову.
Так писати міг тільки він…
Мав за подругу щедру музу,
Вдвох збирали зірки в траві,
Почуттям відкривали шлюзи.
Так писати міг тільки він,
В пелюстки заховавшись ночі,
Вони слухали серця дзвін,
Заглядали в кохані очі.
Так писати міг тільки він,
Бо від неба мав цей дарунок,
З дивовижних спивав суцвіть
Незбагненний поезій трунок.
Так писати міг тільки він
Під мелодію ліри й серця.
Сам Творець його світом вів
По стежині високих терцій.
20.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937585
дата надходження 20.01.2022
дата закладки 21.01.2022
Пухнасту постіль, пурпурову,
Встелив мороз на небосхилі.
Торкання Ваші, серцю милі,
Зігріють нас у ніч зимову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937696
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 21.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=edg3MJmRR9k[/youtube]
Я обіймаю тих, кого люблю,
Найкращих друзів близьких і далеких.
З любов"ю обійматиму й сім"ю,
І тих, з ким порозумітися нелегко.
Я вам віддам частинку доброти,
Відчуєте її в моїх обіймах.
Наллю із келиха своєї теплоти,
Нехай зігріє у холодних зимах.
Нехай в очах цвіте лиш радість.
Коли на серці важко буде вам,
Знайду у серці я таку можливість:
Підтримку своїм словом я надам.
Тебе я обіймаю ніжно- ніжно,
Відчув мою ти ніжну теплоту?
Хай те́плою зима ця буде сніжна,
А серце хай не взнає сльозоту...
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937666
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 21.01.2022
Засніжені гори, — засніжені…
Розніжені очі, — розніжені…
Вже хвиля стікає на спід вранці — рано,
На річку студену холодним туманом.
Бурульки в гребінчик, — зростають сльозою,
По схилах гранітних спливають лозою…
Зоріє в мереживі скеля відьмацька,
Сполоханим птахом застала зненацька.
Ось вітер самітник дзвенить у дзвіночок,
Розшиваний травень плете свій віночок.
Мокріє каміння з дощами парними
Та падають роси на пахощі з ними.
Весна — весняніє в карпатських просторах,
Де беркут гніздиться на змієвих горах,
Де спокій сховався в мохах під сосною,
Де світ наодинці з бентежним тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937384
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 18.01.2022
Щоб розливати всім добро,
Щоб до зірок – неначе вершник!
Щоб поділитися теплом...
- Усі робили ми щось вперше...
В житті у всіх є перший вдих...
і перше серця тріпотіння...
Є перший крок... (один на двох...
Тоді була матуся тінню...)
Є перший погляд в небеса...
Туди ж злетіла перша мрія...
Світанку першого краса...
Та під ребром – зерно надії...
Є перше літечко в житті...
Є пальці змерзлі на морозі...
І розпач... наче на хресті...
- Був перший сміх та перші сльози...
Дорослий світ стрічав усіх...
- Хотілось, щоб новенькі душі
несли сердечність... перший сміх
з минулого у дні грядущі...
Приходимо ми в світ з крилом...
людину обійняти... звіра...
- Щоб поділитися теплом...
Щоб захистить когось від горя...
18.01.2022 г.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937317
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 18.01.2022
Любов ніколи не погасне,
Допоки ще живе душа,
І так, неначе сонце ясне,
Вона сіяє у віршах.
Допоки ще хвилюють серце,
Твої малинові вуста,
Допоки птахом в грудях б"ється,
Ота п"янка любов свята.
Любов, ніколи не погасне,
Вона, мов полум"я горить,
Це почуття, святе, прекрасне,
Нічим в житті не замінить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937146
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Заросла стежинка травами густими,
Заросла так щільно що і не знайти,
Ми по ній ходили зовсім молодими,
Нас вона із трав тих вивела в світи.
Маємо дорогу довгу та широку,
Наче й не погано склалося життя.
Та ота стежинка не дає нам спокій,
З нею нас єднають світлі почуття.
Мрієм залишити ці свої дороги,
Повернутись в місце де були колись,
Щоб душа раділа коли знову ноги
По знайомій стежці поміж трав пройшлись.
Скільки тих стежинок є на білім світі,
Та хвилює память тільки но одна,
Та що заховали трави соковиті,
Та що через серце пролягла вона.
Нас не покидає дороге бажання
Знову повернутись хоч на мить туди
Де живе у травах зоряне кохання,
Де таяться в травах юності сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937078
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Розбуджують сонце світанки спізнілі,
З холодного ліжка підводять повільно,
Плетуть з нього промені, наче в артілі, -
Підніметься в небо, засяє привільно -
Стихають миттєво земні заметілі.
Зима охолодженим подихом в груди -
Так дихає важко - німіє планета,
Малює на шибах морозом етюди,
Замріяна у крижаних переметах -
Стоять кучугури, неначе приблуди.
Видніє устелений світ пеленою,
А липовий чай пахне літом та медом.
Люблю, як торкнешся до мене рукою -
Усе забуваю, огорнута пледом, -
Втішаюсь в час за́тишку тільки тобою.
Грудень 2021 - моя світлина.
*Зимова пора - час затишку, смачної їжі, теплого дотику дружньої руки та розмови біля вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937181
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Розбуджують сонце світанки спізнілі,
З холодного ліжка підводять повільно,
Плетуть з нього промені, наче в артілі, -
Підніметься в небо, засяє привільно -
Стихають миттєво земні заметілі.
Зима охолодженим подихом в груди -
Так дихає важко - німіє планета,
Малює на шибах морозом етюди,
Замріяна у крижаних переметах -
Стоять кучугури, неначе приблуди.
Видніє устелений світ пеленою,
А липовий чай пахне літом та медом.
Люблю, як торкнешся до мене рукою -
Усе забуваю, огорнута пледом, -
Втішаюсь в час за́тишку тільки тобою.
Грудень 2021 - моя світлина.
*Зимова пора - час затишку, смачної їжі, теплого дотику дружньої руки та розмови біля вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937181
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Як спалахом яскравим сонця,
В примерзлість серця вп'явся.
І не здалося їй спросоння,
Уже тримали п'яльця.
І вправно день ним вишивався,
І ніч безсонню рада.
То нот лили́сь любовні кварти.
Вони ж були вже разом.
Хоч, кажуть, не буває довго
Закоханості буря.
Теплом торкнулась взимку доля,
В душі пропала кура.
( Кура - в значенні -заметіль)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937156
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Чому зажурений стоїш, понурений твій погляд,
Схилившись тихо до землі, думки твої не поряд?
Рука непрохано тремтить, а в серці світ надії,
У мріях зовсім лиш земних, зображені події
Від неба синіх кольорів, як ніби тінь на плечі,
Як хвиля смутку почуттів - мабуть вона доречі
І опадає тихо лист, сховавши в барвах літо
Де розгубилося тепло і те душевне світло
Сльоза збігає по щоці - емоцій не зупиниш,
Думками трепетно, як в сні в чужі краї полинеш,
Ось там захована причина того тяжкого суму
І стука в серці і душі вібраціями струму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937118
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Прогріло сонце ополонку
В надземній кризі,
Весну накліпало спросонку
В прадавній книзі.
Кладе сомнамбула наосліп
Чужі лекала.
Зима ж, як тінь, простоволоса,
Обруси ткала…
Фотонів зрання тішив хрускіт
Снігів скоринок.
Вдень—черв’яків-струмочків журкіт
Й річок з лощинок.
Заклали пролизень надвечір
Умах сніжинки.
Розтали з виром колотнечі
Зими журинки.
Сховалось до пори світило,
Та це не втеча—
Зима, як вміло, сповістило, —
Весні предтеча.
Всесяйне завтра з ополонки
Нам ті ж репризи:
—Вже яр зв’язала посторонки
Конятам сизим!
Яр—поет. весна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937140
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Місяць в небі засвітився,
Це Син Божий народився
Тож від хати і до хати,
Саме час колядувати
В цей чарівний, дивний час
Дух Різдва єднає нас.
Щастя, мир, добро дарує -
Україна колядує
Колядуйте всі, співайте.
Одне одного вітайте
Хай ніхто з нас не сумує -
Україна колядує
07.01.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937094
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Она забыла обо мне...
- А я все помню!..
Узор морозный на окне...
и вечер темный...
Водила пальцем по стеклу...
в ресницах слезы...
- Прости, я больше не люблю...
Не нужно розы...
Другого встретила... Поверь,
лишь он мне нужен!
Тут от него пришел конверт...
просил быть мужем...
Ты вечность что-то там решал!..
Дела... проблемы...
Все радужный искал причал...
Нет лучшей темы...
В любви признался кое-как...
(швырнув монету...)
Меня втянул в гражданский брак...
- Зачем мне это?!
Взмахнув последнюю слезу,
к звезде умчала...
- А я хочу... сквозь тень безумств...
начать сначала!..
Душа попала в бездну мук...
и дальше – хуже!..
Пойду собаку обниму...
- Хоть ей я нужен...
Вдвоем посмотрим на Луну...
про боль расскажем...
С обидой на себя вздохну!..
- Не знал, что важно...
14.01.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937003
дата надходження 14.01.2022
дата закладки 15.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sg5RVXHFItg[/youtube]
Сніжинка впала ни лице,
І потекла сльозою.
А необдумане слівце,
Поранить душу вдвоє.
І потечуть струмки образ,
Не зупинити болю.
Зробить це можуть кілька фраз,
Душа не знає вже спокою.
Вже неспокійні довгі ночі,
Обдумуєш оці слова.
І гнів образи вже клекоче,
Чомусь йде кругом голова.
Та раптом поряд проясніло:
Привіт, кохана! Як живеш?
І все пройде, що так боліло,
І слів хороших знову ждеш..
І ти забудеш, що зима,
Накриє ніжність з головою.
А слів в житті таких є тьма,
Вони не жалять кропивою...
---------------------------------
Вітаю, друзі, вас з цим святом.
Побільше кажіть один одному
приємні слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936615
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 11.01.2022
Остаться просто человеком
-Как это очень хорошо.
"Не улететь" с другой планетой,
Не быть кому-нибудь на зло.
Остаться просто человеком
-Любимым, нужным, дорогим.
Как очень много значит это
-Когда ты знаешь, что любим.
Остаться просто человеком
-Незримо "зверя" победить,
Ведь мы за многое в ответе
-Ценить, творить, уметь любить.
Остаться просто человеком,
Хотя так просто стать никем.
Будь молодцом зимой и летом,
А кто-то ведь замёрз в сей день.
Остаться просто человеком,
Ребёнку место уступив.
Ему ещё учиться в этом
И ты примером научил.
Остаться просто человеком.
Всегда есть выбор-"да" и "нет".
Ты проходил всё это где-то,
Хотя минуло много лет.
Остаться просто человеком
-Как это важно для страны.
Защитником, певцом, поэтом.
Учить детей, растить цветы.
Остаться просто человеком
-Всех, словно, солнышко, согреть.
И сказано ведь было кем-то:
"Что жить в пример- надо уметь".
Остаться просто человеком,
Простив друг друга от души
И в Рождество Христово это
И во все праздничные дни.
Остаться просто человеком
-Согреть хорошие мечты.
Живём сейчас и этим веком
И воплощаем для любви.
Вторая половина стихотворения:
Коснусь я важных размышлений,
А ведь то был единый стих.
На свете много развлечений
-Хороших и совсем плохих.
На свете много есть вопросов,
Задать порою их легко,
На обсуждение выносим:
"Что плохо и что хорошо?"
Остаться просто человеком,
Не возноситься над войной,
Мечтая умереть за "это"
С одной с другою стороной.
Простите, если всё-же жёстко
Сказал с какою стороной.
Останься просто человеком
И я остануся с тобой.
Не цель ведь жизни- чтоб погибнуть.
Не цель- побольше погубить,
Но цель- спасения достигнуть,
Не навредить, не наследить.
Кому война сегодня в радость?
Кто счастлив горем на войне?
Остаться просто человеком
И в Украине и в Москве.
Обоих Вас столкнули лбами
С ружьём направив для "любви",
Чтоб стали общими ......,
Так и не поняв- где же Вы?
Зачем сейчас мне "распинаться"?
Сложил бы стих про "аси-сяй",
Но человеком чтоб остаться
И не жалеть что промолчал.
Вот снова праздники приходят
И Новый год уже пришёл,
Вопросы новые находят.
А кто на них ответ нашёл?
Остаться просто человеком
И гражданином и отцом.
За будущее мы в ответе
И настоящее потом!
Стихотворение написано в начале
января 2018 и было сразу разделено
на две части с добавлением в начале
его второй части двух куплетов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936559
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Я взбалмошной была – метель, точь-в-точь.
Снежили дни, меняя рядом лица.
Жгли мысли, хоть гнала, сумбурных, прочь.
Ах, эта ночь!
Да что же в ней таится?!
Будило сердце облачную блажь,
На серебре гадали чародеи.
Ловил слова, что в жизни не предашь,
Мой карандаш,
На белой лжи чернея…
/Художник Магдалена Корженивска (Magdalena Korzeniewska), Польша./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936562
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Сняться степу соняхи,
Сте́жок сивий слід.
Світле сіло сонечко,
Спить строкатий світ.
Спиться саду солодко,
Солов'я стих спів.
Стиглі сливи - солодом -
Соковитий спив.
Сняться селам соколи,
Сойка світлом снить.
Сплять, схилившись соняхи.
Смага сонця спить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936517
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Чи осінь, чи весна - сама не знаю...
Високе небо, сонце золоте...
Хоч невідомість холодом проймає,
Але душа ромашками цвіте!
Серед зими враз пригадалось літо,
Краплинки зір в схвильованій воді.
В польоті мрій ми починали жити,
Були такі щасливі й молоді.
...Зла доля двері в казку зачинила,
І зникла стежка у чагарниках.
Та, де вона нас тільки не водила,
Тепер звела самотніх і в літах...
Чи осінь, чи весна? і що робити?
Маленька радість губиться в юрбі...
Спасибі, доле... якось будем жити,
Як і раніше - кожен по собі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936535
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Ой почекай, вітре хоч хвилинку
Нехай спіймаю, білу сніжинку
Бо з нею мрії, мої літають
І я радію, ніби те дитя
Мені вдалося її спіймати
Всміхнись коханий, подарувати
Я тобі хо́чу, в ній всі секрети
Про життя наше, падіння й злети
Любий не ва́рто, нам сумувати
А в небі зорі, наче перлини
Нам шлях, хай освітлюють й стежини
Хай заіскряться й казкові миті
Для двох, дарують щастя щомиті!
Вітер спинити, справа не проста
Тож ти коханий, поцілуй в уста
Хай всі сніжинки, розтануть між нас
Поки вогонь кохання не погас…
03.01.2022р
Вірш до картини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936510
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Як в зимовий простуджений вечір
Заблукають у потемках зорі,
Сокотітиме вогник у печі
Й на стіні намалює узори,
Розгорни, люба мамо, хустину,
Подаровану мною обнову,
Де на синьому—маки й жоржини,
І з червоних ромашок підкови.
Як зимовий простуджений вечір
Чорнотою завішає вікна,
Усміхне хай сяйниста хуртеча—
Дрібноцвіту краса непоникла.
Не раз вернеться стужа зимова
Й лепетатиме дощ не до речі—
Загорнись у хустину тернову
В день січневий й безбарвистий вечір.
До весни зачекати лиш трішки—
І подвір’я потоне в розмаї.
На обличчі матусі усмішка,
Рідні руки мене обнімають…
Сокотить про щось вогник у печі,
Розмальовує тінями стіни.
Розцвіло літо в мами на плечах,
В її ясних очей мерехтінні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936458
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Ти знаєш, не забула я ту мить і той садок, що дарував нам радість
І серце до цих пір моє щемить, бо то була найбільша моя слабість,
Перебираю тихо я думки і з ними нерозлучні, як подруги,
Ось, бачиш, з почуттів оці рядки, дарую щастя, ніби білі смуги
Я не забула літа глибину, в якім хотілось просто утонути,
Красу його маніжну і земну бажала я до тонкощів відчути
Та й осінь легкокрилу, як тоді, до неї я хотіла повернутись,
У колоритах ніжної краси бажала на хвилиночку забутись
Та ось, зима війнула лиш на мить та відлетіла мабуть на Канари
І віхола зимова тихо спить, лишивши десь по заду свої чари
Та в серденьку чекаю я завжди, коли в парчу дерева одягнуться
І віти білосніжні забринять та чарівливо знову посміхнуться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936490
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Пролетіли так швидко роки
І назад вони вже не вернуться.
В край вертаються тільки птахи,
А роки у думках лише в'ються...
Тихий берег, кохання - ріка,
Несла хвилями нас за собою.
Обіймала так ніжно рука,
Ми щасливі були із тобою.
Посміхалася наче весна,
Наче пташка на зустріч летіла.
А тепер залишилась одна,
Не піднятися більше на крила.
Не співати нам разом пісень,
Не кружляти у парі з тобою.
І чомусь сірим став навіть день,
А душа не витримує болю.
Пролетіли так швидко роки,
Наче бистрії коні промчали.
Не догнати кохання - ріки,
У минуле роки повертали.
І як важко не буде мені
Перешкоди усі я здолаю.
Ти для мене зорею світи,
За тобою я дуже скучаю...
Автор Тетяна Горобець (MERSEDES)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936508
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Ваші очі - ворота до раю,
Заворожує зір глибина.
Потопаю у них, виринаю -
Неможливо дістатися дна.
Ваші очі - сяйливі люстерка -
Погляд мій в далину між сторіч.
Я розтанула в них, як цукерка,
Почуттями запалених свіч.
Ваші очі - це космосу диво,
Випромінюють світло душі.
Поглядають на мене сяйливо
І диктують найкращі вірші. 2.01.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936455
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Чому вишиванка така дорога українцю?
Чому на сорочці той мак найдорожчий йому?
Чому розсип хрестиків, зшитий рукою умільця,
Вшивається в душу, як нитка лягає в канву?
Чому полотно, що ткане із прядених ниток,
Що зроблені з льону, що виріс на рідній землі,
Майстриню схиляє над п’яльцями довго сидіти,
Фарбовані жилки ладнати на білому тлі?
Щоб потім цей витвір потрапив до рук патріота.
Можливо у спадок, а декому як сувенір.
Щоб ця досконала, майстерна, мистецька робота
Вдягнулась на свято, як гарний, святковий мундир.
Так, дійсно, вдягати сорочку за честь патріоту.
Вдягати - на себе. Носити - глибоко в собі.
Червоний - несе в ній любов. А чорний - скорботу.
А разом це суміш народного щастя й журби.
Це прояв колись пережитого предками болю,
Розказаний у візерунках для всіх поколінь.
Це втілення міцності духу, любові до волі.
Найбільше з надбань і найбільш важливіше з творінь
Це ще один привід пишатись, що ти українець.
Нащадок князів, і славетних бійців-козаків.
Це спосіб усім показати, що ти не чужинець.
І знаєш всю сутність та значення цих кольорів.
То ж саме тому вишиванка і стала такою
Священною річчю на протязі довгих років.
Такою важливою та надзвичайно близькою,
Частиною пам’яті й спадщини наших батьків.
2018 рік
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936525
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Ти мене проведи по стежках,
Де чарзілля залишила рута,
На її, пожовтівших листках
Подивись, відобразилась скрута
Мабуть тяжко прийшлося її
У житті ось такім не веселім,
Тихо стебла схилила живі,
Що деінде лишились зелені
Нахилюся з душею тепла,
Обів'ю я любов'ю своєю,
Доторкнуся рукою стебла,
Поведу я розмову із нею
А у відповідь милі листки
Посміхнуться і скажуть спасибі,
Рута знов оживе і думки
Засіяють у серці щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936265
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Й тобі пороша скроні притрусила,
А в тебе в серденьку іще цвіте весна,
І розлюбити ти не маєш сили,
Від щастя розквітаєш ти щодня.
Літа уже у вирій відлетіли,
Вже літечко у скронях відцвіло,
Але мабуть, так Господу схотілось,
Щоб ти відчула Лебедя крило,
Від щастя засвітились твої очі,
Від щастя, заспівали солов"ї,
Розмови й зустрічі із юністю щоночі,
Вмить ожили у серденьку твоїм.
П"яній, люби, лови щасливі миті,
Душа від щастя в небо хай зліта,
Найщасливішою ти будь у цілім світі,
Не дивлячись на прожиті літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936428
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
/ ремейк на твір
Олекси Удайка
" Рік Тигра золотий"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935805
🎈🌟🌟🌟🌟🌟🌟🎈
Я ж намалюю
Зірку у вікні,
Вечірню зіроньку,
Сповісницю вечері,
Космічне світло
тче веретено,
Блискучі цяточки
скида на тло містерій.
Довкруж тієї
вісниці путі,
зірковий шлях
на сяючому небі
і зібрані
в сузір'я золоті,
Обшири поза
думкою ,далебі...
Краса ця -
запозичена в богів,
Трояна,Хорса,
Велеса,Перуна,
Що стримують
і випускають холоди,
Підсилюють життєві та
любовні руна.
Цей рух таємний-
космосу глибинь,
Чумацький шлях
у Сонячній системі.
І теми для яскравих сновидінь,
Фантастика
щасливого Едему...
Мазки лягають
плавно на папір.
Сповісниця Різдва
Лягла на думку.
Славімо Сина
Божого
і вір-мо:
Народження- для
Людства порятунок.
07.01.2022р.
👩🦰В.Мала
/ на світлині новорічна
ілюмінація Покрову/
🎈🎄☃️🎄☃️🎄☃️🎈
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936297
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Пасли хлопці коні… хлопці молоденькі.
Тут гніді є і булані, й коні вороненькі.
А гніді ті коні вітер перегонять,
а булані із полечка пшениченьку возять.
Як ніченька прийде… козаки чекають.
Своїх коней вороненьких вони осідлають.
Коні вороненькі, як зіроньки сходять,
козаків тих молоденьких до дівчат відвозять.
З них одна, мов пташка, інша немов квітка.
Ну, а третя наймолодша, мов біла лебідка.
Ой женіться, хлопці… та бережіть Квітку,
і шануйте гарну Пташку, і любіть Лебідку.
Ой женіться, хлопці… вітер обганяйте,
ростіть діток й пшениченьку в полечку збирайте.
Пасли хлопці коні… хлопці молоденькі.
Тут гніді є і булані, й коні вороненькі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936390
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Ой, як казково! Летять сніжинки
Іскрять чарівно, блистить повсюди
У бистрім танці, як балеринки
Віхола снігу, нанесла груди
До віконця, радо виглядаю
Юрба дітей, немала́ зібралась
Поспішаю, чобітки взуваю
На щедру зиму й не сподівалась
Уже й з гірки весело спускалась!
Ой, красива ж, зимонька, чудова!
Кружляє… падає сріблястий сніг
Стоїть баба… снігова, здорова
Як гарно! Навколо лунає сміх…
*
То це ж канікули - прекрасна пора!
Гайда швидше, летимо на санчатах
Хай веселиться, радіє дітвора!
Нехай усмішка сяє на вустах!
09.01 2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936403
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ySSdg8Nh0tQ[/youtube]
З тобою мовчки розмовляю,
Почуй мене крізь сто віків.
Тобі усе я довіряю,
Чекай, я добираю слів...
У нас зима давно в розпалі,
Навколо снігом замело.
Замерзли краплі у бокалі,
На дні прозоре лише скло.
Візьму бокал у теплі руки,
Зігрію подихом своїм.
Свої думки складу докупи...
Тебе винить - нема причин.
Як ти живеш? Хіба я знаю?
Пройшло вже сотні лютих зим.
Коли думки твої впіймаю,
Тепло повернеться у дім.
Зима не буде вже зимою,
В душі фіалки роцвітуть.
Тепло, що ти забрав з собою,
На жаль, уже не повернуть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936418
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Мода на сумки
В Австралії далекій
Із дуже давніх пір
Носити сумки — моду
Почав тамтешній звір.
Кладуть вони в ті сумки
Своїх малих звірят,
Ніколи не лишають
Без нагляду малят.
Відтоді, як так склалось
Їх сумчастими звуть,
Без зручної торбинки,
У справах, не ідуть.
Втомилася малеча,
Не хоче йти сама
І мама вередулю
У сумочку хова.
Практично, лапи вільні,
У сумці спить маля,
Із листям спритно гілку,
Щоб їсти нахиля.
За модою слідкує
Пухнастий вомбат-звір,
Котрий нарив чимало
Собі глибоких нір.
З торбами наче ґазди
Всі види кенгуру.
Валабі та гігантські,
Усіх і не назву.
Тушканчики і миші
За модою живуть,
У сумочки маленькі
Також дітей кладуть.
Опосуми з торбами,
Летяги, жабки тут,
Борсук місцевий в нірці,
На ймення — бандикут.
На дереві коала,
Із сумкою ведмідь,
Він меду не вживає,
А любить евкаліпт.
Там сумчасті повсюди:
В полях, в чагарниках,
На суші, у водоймах
В ярах та у лісах.
Всі з сумками гасають
Куди не глянеш ти
І навіть землю риють
Там сумчасті кроти.
А раптом хтось цю моду
У нас тут заведе?
Візьме теля корова
І в сумку покладе?
Й пошириться цей звичай
І в місті і в селі
І сумчастими стануть
Собаки і кролі?
Рогаті кози, вівці
І свині у хлівах,
І кицьки кошеняток
Сховають по сумках?
Ні! Краще хай не знають
Про моду цю вони,
Щоб з котиками гратись
Й надалі ми могли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936423
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Як зірка упаде із неба,
Ти загадай бажання.
В Різдвяну ніч спішить до тебе,
Негаснуче кохання.
Воно минає перешкоди
І сніжні заметілі.
Не стра́шні витівки природи,
Коли ідеш до цілі.
Приспів:
І нехай і нехай мрії збудуться,
Ми з тобою зустрінемось знову.
Сніг мете, сніг кружляє по вулицях,
Він веде із зимою розмову.
І нехай і нехай мрії збудуться,
А Різдво подарує нам казку.
Нехай ба́жана зустріч відбудеться,
Бо чекати, повір, дуже важко.
Доторкнулась сніжинка щоки,
Перекинулась в краплю.
Ледве видно у небі зірки,
Та до тебе я втраплю.
Приведуть мене мрії мої
І зігріє кохання.
Ти долоні простягнеш свої,
І здійсняться бажання.
Приспів:
Автор Тетяна Горобець ( MERSEDES)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936393
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Прийшло у світ мале дитя, із ним в вертепі Мати.
Напевно, хоче немовля нам всім про щось сказати...
Мабуть, почуєм ті слова, що будять сонце зранку,
що несуть світло у наш дім, гойдаючи фіранку.
Вони веселі, гомінкі і лагідні, й цікаві,
вони є ніжні, ще й які, почуєш їх від мами.
І мужні, й сильні є слова, що вміють захищати
свою родину, рідний край. О, значать як багато!
Співаю гімн я тим словам, що є у колисковій.
О, як багато в них тепла... всі скупані в любові.
Радію завжди щирим тим, веселим і приємним,
що у закоханих в серцях є в закутках таємних.
Їх в цей святковий світлий день світ щедро розсипає.
Знайдіть, відчуйте і скажіть тим, хто на них чекає.
Слова уміють привітать, додати сили вміють.
Нехай перлиночки-слова, звучать як пісня солов'я,
як музика легка й дзвінка
із вуст на радість линуть.
Прийшло у світ мале дитя, із ним в вертепі Мати.
Прислухаймось, які слова нам всім хочуть сказати?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936216
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 08.01.2022
Засніжило, а як захурделило!
БІлосніжжям лягло долілиць.
Прилягло, пересипалось меливом
Із небесних далеких зірниць.
У купинах пухнастих сховалося,
Побіліло довкілля в снігах.
Холоднеча вітрами озвалася
Візерунком - мазком на шибках.
Припухнастилось гілля перинами,
Теремками збіліли садки.
Заступилося небо хмаринами,
В чудернацьких беретах стіжки.
Вітровієм хурделить метелиця…
І, направду, зими антураж.
Срібна ковдра довкола простелиться -
Незрівнянний зимовий пейзаж!
Долілиць - додолу, вниз, на землю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936255
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 08.01.2022
Скаржилась сусідці Люсі
Молоденька Ніка:
-За свій шлюб я вже боюся,
Втрачу чоловіка.
Йому зовсім не цікаві
Всі мої забави,
Після сексу повернувся
До стіни зубами.
Хочу ласки я напитись,
Гратись без упину,
А тут змушена дивитись
На широку спину.
-Було й в мене таке лихо,-
Відповіла Люся,-
Я владнала справу тихо,
Зараз похвалюся.
Є відтінки у коханні,
Треба це відчути:
Сексуальне виховання
Тут повинне бути.
На стіну,- призналась Люся,-
Додала я дещо:
Зразу, тільки повернувся,
А там - портрет тещі.
Мамин погляд здатність має
Всюди керувати,
Чоловіка направляє
Мене обіймати.
Тепер Ніка - королева
Із таким секретом:
За годину уже бігла
З маминим портретом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936307
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 08.01.2022
С Рождеством Христовым, Друзья!
Легенда о рождественских розах
Б.Никонов
То было в давние года:
Над спящим миром ночь царила,
И светозарная звезда
Над Вифлеемом восходила.
И дети бедных пастухов,
Узнав, что родился Спаситель,
Со всех сторон, из всех шатров
С дарами шли в его обитель.
Несли ему ягнят живых,
И соты меда золотого,
И молоко от стад родных,
И хлеб от очага родного...
И только девочка одна,
В святой вертеп войти не смея,
Стояла поодаль, грустна,
А дети шли, смеясь над нею...
- О, Боже! - плакала она.-
Зачем меня Ты создал нищей?
Я одинока, я бедна...
С чем я войду в Его жилище?
Вдруг свет, как тысяча огней,
Сверкнул вокруг во тьме унылой,
И видит девочка: пред ней
Посланник неба святокрылый.
- Не плачь, бедняжка, не грусти! -
Промолвил кротко гость небесный. -
Ты можешь Богу принести
Своих слезинок дар чудесный.
Взгляни, малютка: на земле,
Куда твои упали слезы,
Там вырастают, там во мгле
Цветут прекраснейшие розы.
Ты розы светлые сорви,
Иди к заветному порогу
И дар страданья, дар любви,
Отдай, дитя, Младенцу-Богу!
И вот с кошницею цветов,
Цветов, усеянных шипами,
Она вошла под Божий кров,
Сияя светлыми слезами...
И ей в ответ в очах святых,
Как искры звезд, сверкнули слезы,
И изо всех даров земных
Христос-Младенец выбрал розы...
Художник Фриц Зубер-Бюлер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936188
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022
Снігу хрустик захрустів,
Кроки чути на морозі.
Вранці сніжно, стільки див
Виглядає із-за рогу.
Настрій, ніби карусель.
Закружляти б в танці білім.
Сніг будує цитадель,
Сипле щастя із ванілі.
Хто ж малює цю красу?
Січень з пензликом нажи́во.
Небо вбралося в ясу,
Дітвора біжить щаслива.
Радість нині, торжество.
Україна вся сіяє.
Ми шануємо Різдво,
Бога славимо, вітаєм.
(Сердечно вітаю всіх одноклубників з Різдвом Христовим! Миру, добра, любові і злагоди!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936213
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022
Ти шуми калино біля мого ставу,
Вийде в гай дівчина чарівна на славу,
Заспіває ніжно пісню солов'їну
Та прославить щиро нашу Україну!
Зазвучить та пісня на усі простори,
Відгукнуться щедро всі розкішні доли
І земля безмежна забринить, засяє,
Соловейко в гаї дзвінко заспіває
Зашумлять діброви з миром в поєднанні,
В них життєва схожість в милому бажанні,
Ніжність і чарівність перев'ються вміло,
Бо відчують чари у природі сміло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936172
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022
На перехресті кинутих доріг,
там, де обходять люди забобони....
Знайшла потертий пара оберіг...
та не знайшла... обіймам заборони.
Вона тягла коханого вперед...
Туди, де сонце ллється у долоні!
- Він не хотів... він начебто помер!..
Все шепотів, що побіліли скроні...
Вона... неначе зіронька з небес!
Грайливо сяяла йому з безодні...
Найчарівніша із усіх чудес!..
- А він... був лише тінь... лиш тінь холодна...
Вона його затримувала час...
щоб він не падав та не йшов за вітром...
Її нестримний подих кожен раз
його душі давав ковток повітря!..
Йому стелила лагідні пісні!..
Так розливає спів весняна птаха...
- Прийшла до нього... кликав уві сні!..
Та наяву... без серця був невдаха...
З ним обняла сузір’їв острови!
Подарувала ніжність шовку в полі!
Босоніж з ним торкалася трави...
- А він не розумів, що це з ним – доля...
Вона сміялась, як з небес дощить
та грім лякає з чорної хмарини...
- Вона любила!.. Він же на щоці
не витер в неї жодної сльозини...
Вона витримувала кожен біль!..
Любов’ю огортала, наче лебідь...
- Самотності не витримала хвиль...
Пішла додому... до зірок на небі...
* * *
Життя своє він навпіл розділив...
Душа, як скреслий лід, від згуби щастя!..
Відчув тепер лиш сум та долі вплив...
а повернути серденько не вдасться...
Босоніж бродить довго по стерні...
колишнього не відчуває шовку...
- Все кличе милу... та шукає уві сні...
та плаче гірко... одиноким вовком...
7.01.2022 р.
Фото з інету.
Солнце в ладонях...
На перекрестке брошенных дорог,
где все обходят горе-предрассудки,
нашла потертый пара оберег...
Оставили себе... так, ради шутки...
Она звала любимого вперед...
Туда, где солнце льется к ним в ладони!..
- Но только он... хотел наоборот...
Хотел туда, где тишь лилась бездонно...
Она сияла звездочкой с небес!..
Все отдала ему без сожаленья!
Была неповторимей всех чудес!
- А он... лишь тенью был... холодной тенью...
Она его поддерживала жизнь!..
Не падал чтоб... и не скользил за ветром...
- Свободный вдох ее чтоб каждый раз
его душе давал частицу света!..
Весенней птицей разливала песнь!..
Чтоб он под кожей чувствовал горячность...
- Пришла... ведь так он звал ее во сне!..
А наяву молчал... как неудачник...
В созвездьях с ним касалась островов!..
Шелка дарила нежные в раздолье...
- По молодой траве с ним босиком
кружилась в вальсе полуночным полем!..
Она смеялась, коль попала в дождь!
И молний не пугалась в черных тучах...
- Он мог сказать... что день был нехорош...
и, точно, завтра вряд ли будет лучше...
Она терпела с ним его же боль!
Любовью согревала, будто лебедь! ..
Но одиночество... на ране – соль!
Ушла домой... где звездочки на небе...
* * *
Он жизнь свою надвое разделил...
Душа, как тронувшийся лед, без счастья!
Сейчас лишь ощутил судьбы узлы...
но возвратить, что было... не удастся...
Теперь один он бродит по траве
и не находит там былого шелка!..
- Потерянное ищет в синеве...
и плачет горько... одиноким волком...
10.01.2022 р.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936197
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022
У родного берега
все хотят уют...
Только... все ли бережно...
правильно живут?..
Кто-то садит семечку...
ждет заветный плод...
Кто-то рубит елочку...
встретить Новый год...
- Нет другого выбора?..
Лучше всех – она?!
Но чуть позже выбросит...
будет не нужна...
Не рубите елочку!
Пусть она растет...
- Будет кара грешнику
сотнею невзгод!..
Кто погубит деревце,
будет целый год
видеть тучи серые...
- Ангел не спасет!..
У родного берега...
где живой озон...
- Люди, будьте бережны!
Чтоб не выйти вон...
1.01.2022 г.
Из цикла ,,СтихоВЫтворения,,.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935675
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022
В сиві коси зими полини повплітались стрічками
Ряд нетоплених хат. Під снігами- трухляві тини.
Між беззахисним склом ще біліють облущені рами
Та відірваний шмат від покрівлі під вітром бринить.
Це дитинства село, де сплітались стежки в візерунок
Між криницею, клунею , й щоб до сусідів пройти,
І горить на щоках ще бабусин м'який поцілунок.
Й як плетіння її- по заметах пташині сліди.
Лиш дорога прочищена радо біжить - ще десь хата
Є , що світить теплом жовтих вікон у сині сніги.
Мертва вулиця ця, що була так дитинством багата
Болем щемно тремтить під нетоптаним слідом нудьги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935139
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Буває різним стан душі,
Зростає в щасті від любові.
Десь піддається він сльозі,
А то вирує він у слові.
Буває різним стан душі,
Плаче від розпачу й розлуки.
Колись співає він пісні,
То слухає пісенні звуки.
Буває різним стан душі,
Виходить він із рівноваги.
То крики чуються гучні,
Шле вірності він перевагу.
Буває різним стан душі,
Йому найкраще наодинці.
Побути десь на самоті,
Дарунки долі і гостинці.
Буває різним стан душі,
Летить з полону він на волю.
Долає шлях - роки сумні,
Лише б зустрітися з любов'ю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935083
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Я пам`ятаю, ненько твої руки,
І часто очі, в сльозах, дуже сумні,
Нині ці спогади, як скрипки звуки,
Тривожать душу, так боляче мені.
Я пам`ятаю недоспані ночі,
Коли хвороба, як змія стискала,
Боліли ніжки. А мо» хто наврочив?
Співала пісню, у травах купала.
На ранок…Сонце й усмішка ласкава,
Матусю, її я й досі шаную,
Згадаю, колискову співала,
Слова, ще до цих пір,здається чую.
Жилисті руки гладили голівку,
З тремтінням легко заплітали коси,
Стрічку вплітала шовкову, біленьку,
А по ній блиски, мов сяючі роси.
Хоч і не в формі, а в квітковім платті,
Ішла до школи, бо все недостатки,
То від сестрички і капчики взуті,
На жаль, не мала й нової абетки,
Та відпустила мене в країну знань.
Дитинство… відлітало босоноге,
Я милувалась квітами і садом,
І мріяла, що це життя убоге,
Все ж закінчиться, лиш спогадом стане.
Кажуть, що доля, краща де родився,
Хто знає,чи буде туга і печаль,
Та так напевно, Бог розпорядився,
В той путь, невідомий, послав хранитель.
На чужині, давно вп`ялось коріння,
І зернята, добре укоренились,
Достатньо волі і порозуміння,
За щастя, цій святій землі вклонились.
Давно стежина заросла до хати,
Червоні ружі в поклоні в бур`янах,
А, я ж так хочу туди завітати,
Матусю рідна, не тільки у снах,
Хоч на хвилину, де яблуні в рядок,
Й диво півонії квітнуть запашні,
Ніжно торкнулася б, я до пелюсто́к
Зігріють серце, ваблять очі пишні.
Ті спогади про чарівні світанки,
І рідне поле, там волошки сині ,
До душі дотик, неньки колисанки,
Не раз, ще хочу бачить сни щасливі...
Все пам`ятаю, наче було вчора.
27.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935096
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Обігрій держава раннє дитинство дітей.
Освіти щастя матерів і батьків, долю,
Щоб душа у вирій не вилітала людей.
Із руїн піднімись, не торкаючись болю.
Нині, однак мало добрих твоїх побажань.
Тож потрібні добрі діла і ласка, любов...
Лікувати повинні за кошти держави,
Не очима цвісти та бажати здоров'я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935125
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Ой летіли голубки́ та й сіли на тиноньку.
З Новим роком ми вітаєм всю свою родиноньку.
З Новим роком! З Новим роком!
Ой летіли голубки, сіли на віконечко.
А у хаті діточки, мов ясненьке сонечко.
З Новим роком! З Новим роком!
Ой летіли голубки, в них біленькі крилоньки.
З Новим роком вас вітаєм, набирайтесь силоньки.
З Новим роком! З Новим роком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935136
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Всё ближе, ближе Новый год.
На ёлках шарики сверкают.
Добрей стал, радостней народ
-Три дня на славу погуляет.
И отдохнёт в кругу семьи,
Друзей, подруг, своих знакомых.
Пусть будет счастье впереди
И больше радостей законных.
Дышать не в маске на дворе,
Решать житейские заботы.
Пусть будет мирно на земле
И больше денежной работы.
Пусть снова бизнес расцветёт
-Порадует людей вещами,
На фермах чтоб "растаял лёд"
И не остались с овощами.
Красиво, хорошо кругом,
Не надо уезжать в Европу.
Теперь мечтают за "бугром"
Скорей найти у нас работу...
Всё ближе, ближе Новый год.
На ёлках шарики сверкают.
Пусть в Украину принесёт
Чего все ждут, о чём мечтают.
Чтоб согревали каждый дом
Любовь, добро, уют, достаток
И были счастливы все в нём
И чуда миг не был так краток.
21.12.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935141
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
За кілька днів опівніч Новоріченко
Народиться під сплески феєрверків
І піде шляхом впевнено наміченим
Людьми віднизу і зірками зверху.
Крок в крок. Обабіч суще, ява, візії.
Незчуємось—й зостанемось в облозі.
Характери, сюжети і колізії
Окресляться у драмах ваших й прозі.
Претонкострунно забринять поезії,
Змережані палким пером жар-птиці
В пишноті жанрів (наче гожі фрезії!)—
У віршотворців власні таємниці.
Покличете— вмить музи із Пієрії
Для вас слова позичать у природи,
У ностальгії і в птахів у вирію,
В історії великого народу.
Нового року ще попрошу щиро,
Аби приніс він в Україну миру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935142
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
***
Предпраздничные дни!Смешенье неслучайных
Удач, невзгод и встреч...
В них - волшебство есть.. И необычайно
Здесь будни рядом с тайной
Так спутаны, что и не устеречь
Тот тонкий лёгкий переход незримый
Меж чувством, мыслью, миром и тобой...
Событьями и грёзами гонимы,
Бегут года безумной чередой..
Бегут часы... Зима уют и вечер.
Так хорошо . И скоро - Новый Год.
И будет ёлка.Снова будет встреча
Так близко к счастью, что придёт вот-вот..
И мир весь станет лёгок, тих, невинен,
Морзен, свеж, отчаянно снежён..
Опять мы сядем тихо у камина,
И скажем - Боже, как же хорошо!
И нежно – нежно в белом балерина
Кружиться станет ночь всю напролёт..
Мы поцелуемся, съедим по мандарину,
И в небе кто-то нам свечу зажжёт..
И вновь нас унесёт.. В наш Новый Год!
***
А наша комната пахнет нашей комнатой -
Смешением девичьего тепла
С мечами и надеждами о ком-то,
Кто вдруг прийдёт из зимнего стекла
И уведёт нас в лучшее из комнаты,
Что тоже лишь в мечтаниях была...
А Новый Год пахнет Новым Годом!
В нём что-то очень светлое, воздушное,
Со старой тайной, вопреки всем модам,
Окутывающим давним детством души -
Чтоб этим Новым, самым новым годом
Всё старое усталое разрушить..
И новое построить в пепелище!
А за окошком вьюжный ветер свищет,
Зовёт меня в незнаную дорогу,
Где от сиянья снега света много,
Туманом белым небосвод обласкан..
И знаю - счастье есть. И верю в сказку,
Где хорошо, где есть покой и мир,
Где я - твоя принцесса и невеста.
И снова - мы. Так близко вместе - мы..
И Новый Год - на расстоянье жеста..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935039
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
Все прикрасив навкруг сніг сріблистий, легкий…
Яким будеш для нас всіх ти, роче Новий?
Хай упевнена буде і тиха хода.
Щоб усмішки розквітли, а зникла біда.
Посіваєм зерном кожен рідний наш дім.
Зрозуміє хай кожен - найкращим є він.
І родинонька наша, немов сонце ясне.
Кольорами веселки доля хай розцвіте.
Хай зростають у мирі дорослі й малі,
квітне й множиться наш Божий цвіт на землі.
Нехай родить і в полі, росте все зело.
Добрим людям на радість, на щастя й добро.
Сієм зерна ясні, золоті… їх багато.
Хай радіє серденько усім будням і святу.
Все прикрасив навкруг сніг сріблистий, легкий…
Стань для нас всіх щасливим, роче світлий Новий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934985
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
Вже морозець людей лякає,
Скував озера і потічки.
У наші душі заглядає,
І людей морозить залюбки.
Йому зима допомагає,
І снігом припорошує нас.
Пишні перуки одягає,
Та кружляє посеред терас.
Із сильним морозом мандрує,
Обіймає дерева й ліси.
Смерекам коси полірує,
Вона є еталоном краси.
Кружляє із вітром у полі,
Скидає білосніжну вуаль.
Мандрує у вечір поволі,
Сховала якнайдалі печаль.
Займає зорю вечорову,
Птахою летить над землею.
Маніжку вдягає казкову,
І морозить ніжну лілею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935015
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
Первый луч вплету в ресницы...
Зорьке новой улыбнусь...
Буду петь и веселиться...
- В лес помчу под старый блюз!..
Там вдыхаю воздух чистый...
Зачерпну воды чуток...
Закружусь в осенних листьях
там, где веры есть исток!..
* * *
Туча Солнышко закрыла...
будто спрятала тепло...
Но мои не тронув крылья!..
- Чтобы в даль меня влекло...
Вдруг в тиши прорвалось небо!
Крик в долине лег... в лесах...
- Одинокий белый лебедь
горе стелет в небесах!..
Он единственный из стаи
выжить смог!.. Его беда...
Пули тело не достали...
- В сердце рана навсегда!..
Три охотника, играя,
затаились в камыше...
- Лишь его не расстреляли!
Боль его... в моей душе!..
* * *
Край судьбы у птиц трагичен...
Жизнь была... и нет теперь!
- В человеческом обличье
стаю встретил дикий Зверь...
Не найдет бедняга лебедь
смысл существования...
Обогреет только небо
и... воспоминания...
25.12.2021 г.
Фото из иета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934945
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
Хай жінки ідуть служити
(Рівність гендерну вручили),
Та із вибором професій
Декому не догодили.
-Який нелюд безсердечний
Під законом підвів риску?
Я професії своєї
Не знайшла у тому списку!
Подалась до військкомату
Вкрай обурена Марія:
-Хто це вирішив, що в війську
Не потрібна вже повія?
Маю з гордістю казати,
Що і в Раді мене знають:
При потребі депутати
На роботу викликають.
Закон каже, що на облік
Всіх жінок потрібно брати,
А я чесна й благородна
Вже готова працювати.
Чоловіків в кабінетах
Треба нам оберігати,
Україну своїм тілом
Буду мужньо захищати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934967
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pzQBSMuKV6o[/youtube]
Зима втомилася - відлига,
І білий сніг уже не той.
Повільно тане в річці крига,
Навколо тиша і покой.
Відпочиває і природа,
Втекли морози, заметіль.
Але в душі ще прохолода,
Незрозумілий в неї біль.
Складає вітер сильні крила,
Приліг між гіллям - спочива.
Підняти крила вже несила.
Та свою неміч все ж хова.
Лиш де-не-де злетить сніжинка,
Повагом, нехотя впаде.
І вже тепер не та картинка,
Відлига всю красу вкраде.
Дерева вирівняли плечі,
Упав зими важкий тягар.
І лиш сумує порожнеча,
Зима вже втратила свій дар...
І все б здавадлося нічого,
Оце все можна пережить,
Та як позбутися малого,
Коли в душі зима сніжить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934872
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Прокинулось поле ромашками ніжно уквітчане,
Ніби ясними зорями дивовижно засвічене,
Чарівливою казкою, що дитинством війнула,
А душа моя трепетна всю красу не забула
Неподалік краси розлилася, як світ мила річка,
Прохолоду її відчувала зворушлива нічка,
А у дивних місцях де вже сонце сховалось за хмари,
Засіяли зірки неповторно, як ясні стожари
Ох, краса неймовірна, так вабила чарами очі
Та хіба загадковість буває чарівніш, як ночі?
Феєричність її і романтика, як у романі,
Ось, які неповторно звабливі у ніченьки дані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934862
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
У ЦУМі передноворічний бум продажу товарів… Куди не поглянь, вивіски -
» З Новим 2003 роком!» Звучала весела музика,підбадьорювала покупців. Записаний на плівку, доволі приємний, чіткий жіночий голос, запрошував відвідати відділки, рекламував товари. Навіть зі знижкою, це дуже вразило Максима. Вже й не пам`ятає коли був у такому великому торговому центрі. Сюди прийти мабуть би й ненаважився, але щоб водієм працювати й надалі, треба пройти медкомісію. Переглядаючи одяг після прання, самому стало неприємно бачити доволі старий, вицвівший одяг. Ще верхній більш - менш, а з білизни, то вже й залишилося тільки на одну зміну. Ото дожився - в думках лаяв себе.
Йому ж минуло лише п`ятдесят років. Ніби, ще й не старий одружитися, але, чи соромиться з ким небуть познайомитися, чи може просто, вже звик жити сам. Інколи, поспішаючи на роботу, поголиться, затримає погляд до дзеркала. Помітить сивину на скронях, зауважить,
- Ой, що роки роблять з нами.Чому так швидко плине час..
А часом, пригадає покійну дружину - Софіє, бачила б ти мене нині. Нема кому постригти так, як мені подобається. Що в перукарні, присядеш на стілець, крутить, вертить й слова не промовить. Ніби не людина стреже, а робот. Колись, ти торкалася мого волосся, гладила по голові, усміхалася,
-Ти на вигляд у мене, як справжній козак! А вуса - іще з молодих років моя забаганка. Вони тобі пасують, нехай будуть, як й мене не стане. Адже, ще є порох в пороховицях! Може й одружися, я не проти.
І ніжно поцілує в щоку.
За мить скотяться сльози, її згадає, як мучилася в боротьбі з хворобою. Онкологія, як вирок людства. Доглядаючи за нею, задумувався - У космос літають, а знайти ліки від цієї недуги й досі не спромоглися. Яка несправедливість, їй же тільки минуло сорок п*ять, ще би жити й жити. Шкода, Бог і дітей не дав,чому така доля? За які гріхи?
В роботі, за кермом машини « Соки, води», про все забував. Ото тільки й розваг, коли підпише папери за доставку товару, перекинеться деякими слова з продавчинями. І знову поспішає в квартиру до телевізора, до улюбленого кота Кузі. На пару, частіше сиділи на сухом`ятки. Хіба що в вихідний день зварить суп з фрикаделями. І кіт, вдоволь наївшись, облизуючись, плигне йому на коліна. Він пригорне його, мов маленьке дитя.Кіт задоволено погляне й витягне шию, покладе голову ближче до серця, примружуючи очі, замуркоче. Ніби намагається зняти втому, заспокоїти, заколисати. Тих вихідних не дуже й хотілося, самотність дратувала. Інколи просто виходив з квартири, довго блукав алеями, втихомирював часте серцебиття.
*
Максим підійнявся на третій поверх. В очах, аж мерехтіло… людей, як комах. Звичайно, до Нового року залишилося два тижні, всі бажають придбати подарунки, як не собі то ближнім, чи просто друзям, коханим.
Відділ джинсів… тут простіше, втішив себе, приміряю, які підійдуть вже й можна буде придбати. Не відразу, але після кількох примірок, йому таки вдалося підібрати штани. Дивлячись у дзеркало, тільки тепер помітив, що схуд, втягнувся живіт, став стрункішим, повеселішав. Задоволений, попрямував у відділ сорочок. Тут проблем не буде, адже добре пам`ятає, як дружина завжди клопоталася, щоб почувати себе комфортно, треба брати сорочку по коміру сорок три.
Уже розрахувався за джинсову сорочку, посміхнувся - Як добре, саме така, як я люблю.
За мить, увагу привернула вітрина. За склом макет жінки в рожевій нижній білизні і зверху накинутий, такого ж кольору шовковий пеньюар. Ледь здвигнувши плечима, про себе,
- Але ж як красиво! Ой, де ж наші молоді літа….
Крутив головою, шукав чоловічу білизну.
Раптово, його хтось добряче товкнув,що ледь з ніг не звалився. Довкола озираючись, незадоволено,
-Хоча би вибачились, чи що?
Але в цій метушні, не зміг второпати, хто зміг так товкнути. На його слова ніхто й уваги не звернув. Озирнувшись, побачив вітрину з чоловічою білизною.
А вибір… розбігалися очі. В три ряди на вішалках труси, майки, футболки. Так багато, але ж який розмір - догнала думка. Ой, Софійко, важко без тебе! Казала козак, який там дідька козак, коли навіть свого розміру не знаю. Ні про що не думав, жив з тобою, як риба в воді.
Між рядами білизни, в синій формі стояла жінка невисокого зросту. Вона спостерігала за покупцями. Її каштанове волосся, виблискувало від освітлення. Несміливо, він кілька раз торкнувся вішалок з білизною, розгубився, які взяти? В цю мить почув слова,
-Ви собі не в змозі подарунок вибрати, чи комусь?
До обличчя підступила гаряча кров, розгублено,
-Знаєте сам працюю, пов`язаний з торгівлею, але там простіше, назва соку, води. А тут, у виборі чомусь шкутильгаю. Собі хочу… Відколи дружини не стало, знаєте, самому такі речі не доводилося купувати.
Оце відвертість, сам себе впіймав на думці. Але ж у ній,щось є притягуюче, ніби знайоме. І вже сміливіше, прямим поглядом подивився на неї. Так - так зелений колір очей, як у покійної дружини і такий же теплий погляд.
Жінка лагідно звернулася,
-Тю!Та ми ж, здається одного віку з вами, життя прожили, чого тут соромитися. Ану дайте, я на вас подивлюся.
Зашарівся, стримувала невпевненість, соромливість.
Пристальний погляд, усмішка на обличчі, вона стурбовано,
-Мене звати Марія. Ану розстебніть курточку.
Він ладен був тричі провалитися крізь землю. Не зміг і слова сказати, озираючись, все ж виконав її прохання.
-Ага так - так, і чого червоніти, зараз щось підберемо.
Максим топтався на місці, вона показувала, пропонувала білизну кращу за якістю. Він, то здвигав плечима, кривився, морщився, а то всміхався, на згоду кивав головою.
Непоспішаючи, Марія в пакети складала вибрану білизну,
-Бачу багато подарунків собі зробили. Вирішили обновитися на Новий рік. Кажете дружини нема, то можливо донька є, чи син. Хоча для нас, у молодих завжди бракує часу. Я оце, живу з донькою і зятем, здається й допомагаю їм, але почуваюся ніби живу в чужому будинку. Онук вже парубок, коли був меншим тулився, а нині, до мене нікому немає діла. Добре хоч роботу маю, оце тільки й втіхи, що тут з клієнтами перекинешся кількома словами та щось порадиш. Правда молодь сама речі вибирає, в них уже давно інші погляди.
Подякувавши, Максим стояв у черзі до каси. Ніби й не хотів та все ж поглядав до неї. Її погляд, ніби сонячний промінь, що дарує тепло. Але ж така привітна і в той же час проста. Й таку гарну білизну підібрала, можна сказати за моїм смаком. Задоволений повертався додому.
З піднятим настроєм, під ніс мугикав мелодію пісні »Листья жёлтые» і відкривав замок вхідних дверей. Як завжди біля порога на нього чекав Кузя.
-О, мій друже, сьогодні в мене чудовий день! Я обновився і здається, познайомився з доброю жінкою. Може колись і тебе з нею познайомлю. Тебе сососкою порадую, а сам іще раз приміряю новий одяг.
У спальні тихо- тихо… Поряд на кріслі міцно спав кіт. А Максим раз -у - раз ворочався, не зміг заснути. Тільки очі закриє, перед ним Марія, усміхнена, ласкавий погляд. Терпець урвався, спересердя, гучно сказав,
- О Боже, вгомони мою душу. Хай врешті відпочину, мені ж завтра на роботу!
Кіт з переляку, за мить очутився на підлозі. Витаращив очі на господаря, але він лежав обличчям до стіни. Кузя витягнувся і плигнув через нього, мордою терся об обличчя, почав муркотіти. Обійнявши кота, йому вдалося провалитися в сон.
*
Минув майже тиждень … Виснажений після роботи, Максим відчинив двері квартири. Біля порога Кузі не було. Кілька раз гукнув його. Тиша насторожила, не роззуваючись, зайшов до ванни. На підлозі лежав кіт, ніби без признаків життя. З острахом кинувся до нього,
-Кузя ні! Ні мій хлопчику! Що сталося?
Він взяв його на руки, кіт почав важко дихати, сумно дивився на господаря. З його рота тирчало щось чорне.
-Оце так біда, що там в тебе? Чи їсти не було що, чого якусь резину в рот запхав?
Він кілька раз намагався розчепити зуби, але кіт виривався, витаращував очі, розширялися ніздрі.
Максим поспіхом закривав двері на ключ,
-Треба до ветеринара, але ж вже пізня година. Ну хіба, що в центрі…
Уже їхав на таксі, кіт сполохано позирав вбік і час від часу закривав сумні очі.
Максиму здалося їхав цілу вічність, хоча добрався за пів години. Пулею вилетів з таксі… поспішав, ледь не збив із ніг жінку. Вона миттєво схопила його за руку,
-О! Куди це так летиш ?
-Ой, вибачте це ви Маріє?
-Так, що впізнав? У тебе щось сталося?
-Дуже поспішаю в ветиринарну клініку.
Він показав на кота, його голова тирчала з-за пазухи.
-Це мій Кузя, щось запхав у рот, я сам справитися з ним не в змозі. Сусідам не захотів голову морочити. Можливо якраз допоможуть в клініці.
-Бідолаха…Тут недалеко, я з тобою, мене вдома всеодно ніхто не чекає. Тим паче, я завтра вихідна. Може моя допомога потрібна буде.
*
Майже годину Максим і Марія чекали на лікаря, коли їм повернуть кота. За цей час, він схвильовано розповів, як знайшов кота. Виправдовувався і в той же час сварив себе за зайві речі в квартирі. Жінка слухала його, час від часу кивала головою. Підтримала, щоби не хвилювався, завіряла, що все буде добре. Розповіла про свою сіамську кицьку, яку два роки назад хтось вкрав. Посилаючись на однаковий вік, наполягла,щоб звертався на« ти».
Лікар, чоловік середньої статури, років п`ятидесяти, ніс на руках кота,
-Ну от забирайте свого Кузю, здається ви так його називали. Напевно він дуже грайливий. На гумовий м`ячик намоталася чорна плівка, частина попала в горло, добре, що не перекрила все дихання. А рота так відкрив, що м`ячик застряг у зубах. Він просто не спромігся його витягнути. Він зараз іще трохи під наркозом, в легкій дрімоті, але десь через годину буде знову гратися.
І звернувся до Максима.
-Хай дружина для нього зварить супчик, тільки м`ясо перемелить. Бо знаєте ж, тепер у горлі є подразнення. А через три дні минеться, їстиме все. Наступного разу,з такими речами, вдома будьте обачливіші.
Подякувавши, вони направилися до виходу.
*
Холодне повітря вдарило в обличчя… Жінка забідкалася,
-Ану давайте я його накрию своїм шарфом, він лежить такий немічний….
Максим не заперечив. За кілька хвилин вони сідали в таксі. Він відчинив задню дверцю,
-Маріє,сідай сюди, бери Кузю,а я сяду біля водія.
Таксі під`їхало до самого під`їзду…. Марія відчинила двері, одночасно кіт підняв голову. Максим саме протягнув руки взяти кота,
-Ну,от і добре! Кузю,мій котику, все гаразд, ми вже вдома.
Марія звернулася до водія,
-А тепер мене до моста підвезіть!
-Е ні-ні,- заперечив Максим, подав їй руку і продовжив,
-Хіба так годиться, а хто суп для кота зварить?
Жінка не очікувала такої пропозиції, кліпала очима, не знала що робити.
Водій хитро позирнув на Максима,підморгнув,
-Та я це, в мене зміна закінчилася. Вибачайте, мені не в ту сторону.
Здвигнувши плечима,вона лише подивилася вслід таксі,
-Що ж буду ловити інше.
Ніякого інше, хтось хвалився що завтра вихідний, чи не так? Пішли Маріє, прохолодно, ще застудися і ти, і ми з Кузею.
*
В квартирі смачно пахло м`ясом…. Марія в каструлю кидала фрикадельки, весело до кота,
-Такий суп не тільки ти будеш їсти,а й ми посмакуємо, правда Максиме.
Усміхнений, прямим поглядом дивився в її очі,
-Знаєщ Маріє, я дуже радий,що маю передноворічні подарунки. Одяг то таке діло, а от тебе зустрів, напевно доля нас звела. Чого тобі жити з дітьми. Завтра після роботи, давай я тебе заберу до себе
-О ні, так швидко, але ж ми дуже мало знайомі.
-Ну гаразд, але вже пізно, сьогодні ти переночуєш тут, завтра вихідна побудеш з котом. А ввечері, я відвезу тебе додому.
Після пізньої вечері в кімнаті на дивані спала Марія, в її ногах дрімав кіт. А в спальні, ледь уговтав свої почуття, спав Максим.
*
Здалеку чути звуки музики… Освітлюючи частину піднебесся, раз- у -раз злітають салюти, розсипаються й десь зникають. Під покровом новорічної ночі, вони стояли на балконі, любувалися містом. Ласкавий погляд, на обличчі легка усмішка,
-З Новим Роком Маріє!
-З Новим Роком!
На вустах солодке вино і ніжний поцілунок в уста.
- Хай ця ніч буде початком нашого життя!
-А, що, чому бути, того не оминути. Гаразд, я згодна.
Легкі сніжинки кружляли, прилипали на обличчя. Усміхнені,трохи задумливі, позирали один на одного, смакували вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934879
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Осень... тихо... Вечер поздний...
Будет ночь опять без сна...
- У меня мои есть звезды!
Серебристая Луна...
И крыло рассвета утром,
что цепляет облака...
И мечта есть с перламутром...
- Пульс горячий у виска!
Есть тепло моей надежды...
Вера, будто ось Земли!
- Пламя есть... того, что прежде
мы – влюбленные – зажгли...
Ну а боль, где я распята...
в прошлом! Больше не важна...
Те судьбою стерты даты...
- Будет новая весна!..
25.12.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934854
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Ялинці затишно в зимовім лісі,
Незрубана - у сніговім намисті.
Як пахне хвоя - аромат природний!
Комфортно дереву у прохолоді.
А штучна - то ж красуня в рідній хаті,
Їй так пасують новорічні шати.
Якби це кожен розумів! О люди!
Тоді б і дихалось на повні груди.
Тоді б і мали найцінніше - кисень.
Не знали б бід і ураганів свисту.
І лисі б не були земля і гори.
На жаль, великі гроші творять горе.
А кожен з нас - крупинка у природі.
Нащадків наших що ж чекає згодом?
Святкуймо біля штучної ялинки
У колі вірних друзів і родини.
Здоров'я, миру всім в Новому році.
Робіть до щастя тільки гідні кроки.
(Вітаю усіх одноклубників з чудовими зимовими святами!) (Світлина моя).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934898
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Догорел еще один денечек...
Затихают всюду голоса...
Только травит мысли колокольчик,
что звенел, касаясь к небесам...
Потерялся маленький теленок
и не может путь найти домой...
Мамку звать давно уж нет силенок...
Звон лишь разрывал туман густой...
Слушала теленка вся округа!..
Петухи умокли... детвора...
- Наконец-то - зов (иль, просто, ругань),
выбежавшей тетки со двора!..
Отлегло с души и стало легче...
- Маленького к мамке поведут!..
Пусть малыш порадуется встрече,
навсегда запомнивши к ней путь...
* * *
Догорел еще один денечек...
и совсем затихли голоса...
- Только травит душу колокольчик...
тот, что прикасался к небесам...
25.12.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934859
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Відкрило небо для снігів долоні -
Мигтять сніжинки зорями здаля,
Півмісяця сія в нічній короні -
Він краще бачить всесвіт, ніж земля, -
Притягує в солодкому полоні -
Єднаються містерії поля.
Я думаю про Вас - палають скроні,
Сніжинками віршується зима... 22.12.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934740
дата надходження 23.12.2021
дата закладки 24.12.2021
Якби молодість знала, якби мудра була,
Глибу скелі рубала б і крізь гори пройшла,
Підстелила б м’якеньким на своєму путі
Щоб не боляче падать у подальшім житті,
Не робила б помилок - йшла на вірний лиш шлях,
Засівала добро лиш у родючих полях.
Якби молодість знала, якби мудра була,
То багато б змінила, людству радість несла.
Якби старість зуміла, якби старість змогла,
То ту глибу рубала б, щоби молодість йшла:
Прокладала б дорогу, навпростець, у полях,
Щоби сонце світило на тернистих шляхах.
Якби молодість знала, якби старість могла,
То життя би змінилось - світ зазнав би добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934785
дата надходження 24.12.2021
дата закладки 24.12.2021
Я зустрілася з Осінню вранці.
Наші долі на стежці зійшлись,
Де тумани гойдаються в танці,
Загадкові й тепер, як колись.
А за ними, вже зоране поле...
Все минуле уже в борозні.
Та стерня, що до крові колола,
Притомившись, лежить десь на дні. (2 рази)
Програш
Як же схожа з тобою я, Осінь…
Павутина торкнулась чола.
В тиші мудрість звучить безголоссям...
Біль ночами повзе до крила.
Та обличчя зоріє рубіном,
Кришталева роса у очах...
Хай дощі... Вони чисто і пінно
Змиють бруд, що несла на плечах. (2 рази)
Програш
Обійму тебе, Осене, міцно.
Чай поп'є́мо при теплих свічах...
В зиму зробимо крок непомітно
В найпростіших життєвих речах. (2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934667
дата надходження 22.12.2021
дата закладки 23.12.2021
У кафе дешеве Коля
Вдень забіг перекусити,
Поруч дівчина присіла –
Відчув зразу, що вже ситий.
Обтягала пишні груди
Блузочка в блискітках синя,
Називали дівку люди
Гарним іменем - Графиня.
Поважає вона моду,
Виглядає дуже файно,
(З графського, напевно, роду) –
Зацікавився негайно.
Уявив: аристократка…
(Що йому таке й не снилось),
Буде жити у достатку -
Може спадщина лишилась?
Запросив до ресторану,
Як годиться, купив квіти,
Не підозрював, що рано
Цьому щастю став радіти.
Родове її коріння
Треба зразу розкопати:
-Ваше прізвище, чи титул? –
Обережно став питати.
Дівка дзвінко засміялась,
Кліпнула грайливо оком:
-Таке прізвисько дісталось
Мені зовсім ненароком.
Звуть мене, насправді, Машка,
Всім дивлюсь сміливо в вічі,
Знаменита я алкашка,
І була судима двічі.
Ми пили у барі вина,
Там щось хлопці накрутили,
Із горілкою графина
Об мою башку розбили.
З тих пір стала я Графиня!
Усі бари й шинки знають,
Як заходжу - всі п’яниці
Мене радо зустрічають.
Це була смертельна рана:
Не став графом наш Микола,
І так прудко з ресторану
Не тікав іще ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934330
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 20.12.2021
Ушел мороз на крайний север
и потекли снегов ручьи...
Стал шаловлив и ласков ветер...
к мечтам подвязывал лучи...
Где сон уставшего сугроба,
где шум колес... и смех судьбы...
Компотом сладким лился шепот
на остановке средь толпы...
Парнишка был еще безусый,
но звал девчонку в пыль бесед...
(- Среди обманчивых иллюзий...
среди бессмысленных надежд...)
Она задумалась сначала...
(Души красавца не видать...)
Потом сомнения сломала...
- Любимою хотела стать...
Увлек ее тот парень в сказку
где сон созвездий... явь тепла...
Взялась за руку без опаски...
- Навеки сердце отдала!..
Но навсегда ему не надо!
Он вечности не понимал...
Душа его - с крупицей яда...
с дождем ждала осенний бал...
Девчонка не подозревала,
(влюбилась, видно, без ума...)
что за осенним покрывалом
нагрянет долгая зима!
Гирлянды звезд совсем исчезнут...
Исчезнет лунное гало...
Печаль накроет душу бездной!..
- Забудет милый, что влюблен...
Была у девушки возможность
не потерять земных светил...
Но выбран путь, где безысходность...
- Не тот парнишка сердцу мил!..
На остановке у вокзала,
(в начале солнечной весны...)
Душа другая восхищалась
девчонкой той со стороны!..
Другим бы скрасила сюжетом
весь календарь судьбы своей...
- Невероятным первоцветом...
иных сословий и корней...
* * *
Где сон уставшего сугроба,
где, будто мыши, воробьи,
компотом снова льется шепот
среди скучающей толпы...
По кругу катятся сезоны...
приходит часто сказка в сны...
- Мы снова можем быть влюблённы...
встречая тех, кому нужны...
20.12.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934400
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 20.12.2021
Під шерех листя, в піднебессі…
Танцює діва молода…
Граційність ліній, подих честі,
Жіноча ніжність та краса.
Самотня муза у мовчанні
В полоні танцю їз вогню,
Там мрія гріється в кохані
Під шепіт серця — Я, люблю…
Вогненна румба й холод ночі
Де ясні зорі молоді…
Танцює то душа дівоча
В ній біль розтоптаний на дні.
Присвята доні Яні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934345
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 20.12.2021
Коли дерева у безсніжній наготі
Вдивляються у захололе небо -
Відкритим бачу білий світ - у простоті -
До ребер.
*Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933868
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 15.12.2021
(за світлиною моєї подруги Наталії )
-Ну що, мій коханий, тобі як ця хустка?
Я зранку для тебе сьогодні вдягла.
Збиралися в ліс, бо настала відпустка,
Тож вділа щоб тепло і гарна була.
-Для мене найкраща, моя ти - зозулько,
І в цілому світі така ти одна.
Моя ти дружинонька, мила голубко,
І де ти пройдеш - там розквітне весна.
Та серце по вінця наллється любов’ю,
Захочеться жити, кохати, творить.
Я хочу за руку йти разом з тобою,
Підтримкою бути в житті та любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933858
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 15.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bK222X5fDWM[/youtube]
Розлогий терен зріс біля дороги,
Ніщо не зможе сонце затінять.
Та в серці затаїлася тривога:
Хто посадив?- Так хочеться узнать.
Давно вже цвіт упав, зима надворі,
Та ягідки тримають ще гілки.
Морозу не бояться, в непокорі,
Навколо ягід гострі колючки.
І хто не йде, зупиниться на хвильку,
В надії скуштувати ягідок.
Не так багато ягід росте взимку,
Терновий смак навіює думок.
Кохання проросло чиєсь у терен,
Колись не взнало щастя у житті.
Рости кущем колючим тепер здатен,
Тому живе гірким у самоті..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933942
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
У затишку душі
верлібр
У затишку душі, де сам собі хазяїн –
Те саме сокровенне, як в записнику,
Листаю... в сторінках... все радісне і щемне,
Лицем до мене все стає таке живе...
До школи з друзями – прозорий лід лиману...
...Вже й проводи до Армії, три роки вряд.
Та й Інститут в очах, на все життя колеги.
Весілля кілька днів, сміх рідних та сільчан...
Дітей поява в світ... Життєве поле в зорях!
Зрання́ робота жде – назад при ліхтарях.
Був дитсадок і школа, вже весілля згодом.
...Онуки, то святе – їх майбуття молить...
У затишку душі – сльоза і усміх з вуст...
15.12.2021р.
Картина французького художника
імпресіоніста Лорана Парсєльє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933919
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Наберу я в долоні світ барвистого листя,
А душа в нього мила і до тонкощів чиста,
Бачу се́рденько добре, ніби справжня людина,
Так тендітна і дивна, як малеька дитина
Пригорну я до себе, обійму і зігрію,
Від осінніх мотивів так душею хмелію,
У красі розчиняюсь, світ кружляє в повітрі,
Неповторні листочки колоритні й тендітні
І танцює чарівність вся зібравшись в таночок
Та бринить тихо- ніжно дивовижний листочок
І у звабливих чарах, що думки захопили,
Нам даються моменти, щоби просто любили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933913
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Что может быть прекрасней больше
Чем эти милые черты?
Не в шубах счастье и не в кольцах,
А в том тепле что даришь ты.
Кому-то дорог звон браслетов
И блеск рубинов на руках,
Но разве то заменит этот
Весёлый блеск в твоих глазах.
И никакая сумма денег,
И необычный вид домов
Мне совершенно не заменит
Твоё тепло,твою любовь.
Ну что же может быть милее
Чем этот ангел что со мной.
Ничто меня так не согреет
Как поцелуй горячий твой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933890
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Время у нас - относительно!
Всё чем живём - показательно!
Наши грехи - отвратительны,
Если душа в нас сознательна!
Нужно бороться старательно,
Что б не случилось страдательно!
Совесть иметь - обязательно!
К жизни своей быть внимательным!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933783
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Інею пора
На корі дерев блищить
Прикраса денна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933754
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Хоч віртуальна дружба в нас з тобою,
Та ми з пів слова відчуваємо її.
Вона в життя ввірвалася з весною,
Коли від сну все прокидалось на землі.
Радію так, що ти з'явивсь у мене,
Твою підтримку дружню, відчуваю я.
Є поетичне слово в нас взаємне,
Без нього дружба, не буватиме міцна.
Я радість в спілкуванні відчуваю,
По поетичних ми блукаєм сторінках.
У них зустрівшись, дуже добре знаєм,
Таємні почуття до нас приходять в снах...
Для мене ти збираєш ясні зорі,
Подорожуємо у місячнім човні.
Я відчуваю доброту у кожнім слові,
Яку з цілунком посилаєш ти мені.
Твої слова звучать неначе пісня
І часто так торкають серця і душі.
А може то любов, як перша - пізня,
Про неї розповідь ведуть, мої вірші.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933746
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Не щастить Петру з жінками.
Чим у Бога провинився?
В шлюбі мучився роками,
З третьою вже розлучився.
Перша - лаятись охоча:
Було крику повна хата,
Аж на лоба лізли очі,
Що мала була зарплата.
Друга теж була горлата,
І завжди хотіла казки…
Утекла до мами й тата –
Їй не вистачило ласки.
А вже третя - справжнє горе!
Кожен ранок голосила –
Не возив її на море,
Монстра із Петра зробила.
Бився головою в стінку:
Як його у світі жити?
Гумову купив вже жінку –
Й ця продовжує шипіти!
Чоловік переконався:
Треба брати в руки дрюка -
Жінка в будь-якому виді,
Як не відьма, то зміюка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933740
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Тобі щастя дарую,
Наллю у келих вина.
Смачну каву зготую,
Ти вип'єш її до дна.
Я торкнусь твого тіла,
В якому вогонь горить.
Ти від щастя спяніла,
А в серці любов зорить.
Любий твій поцілунок,
Який тривожить мене.
Він, як солодкий трунок,
Та кохання вогняне.
В тобі вся моя сила,
Яка снаги додає.
Ти розправляєш крила,
Я щасливий, що ти є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933593
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
Об одном лишь душа моя молится,
Об одном просит Бога она,
Чтоб твои, Украина, околицы
Никогда не коснулась война.
Непорочной пускай остаётся
Украинских небес синева,
И под мирным украинским солнцем
Растёт хлеб,зеленеет трава.
Нам не надо домов заколоченных
И невинных тяжёлых смертей,
Матерей,всех в слезах,в страх заточенных.
И своих,и чужих матерей.
Обнимаю душою околицы,
Будь счастлива родная страна.
Давай вместе за мир мы помолимся,
Пускай нас не коснётся война.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933592
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
Доле найкраща, простори широкі,
Як же біжать і злітають всі роки,
Ніби недавно була ще дитина,
А ось вже зараз доросла людина
Ніби, як виросла квітка у полі,
Тихо горнулась стебельцем до долі,
Слушні поради матуся давала,
В довгу дорогу мене проводжала
Важко буває, то згадую очі,
Як колихала маленьку щоночі,
Сили зростали і я уже сильна,
Вміє зцілити порада та дивна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933516
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
В колостої скосмачені хмари
Вже віщують нічний снігопад.
Поповзли голокості примари
Чорнотінного скопища в сад.
Мерехтяться стовпи вензелями
(Ритуал, ліхтарняний обхід),
Й бачать зиму—скородить граблями,
Бадиляччя вдягає як слід.
Знов непроханим гостем під вечір
Зазирає з лілеями гість.
Проганяю його—суперечить
І на вікна вихлюпує злість.
Та навіщо мені мертві квіти,
Їх за інших оказій несуть?
Як почне синя вись журавліти,
Підеш сам, онімілості суть.
Ще задихає вповні розквіття,
Навесні цвіт воскресне з золи—
Хай дотягнеться рік лиш до квітня…
…З скла скотилася крапля сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933588
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
Бродить осінь по дібровах,
Заглядає під пеньки,
Зашерха вода в цеброві,
Чистять хутро русаки.
Затуманилися луки,
Гниллю пахнуть болота.
Наступає час розлуки –
І в очах, і скрізь сльота.
Стогне яблуня від болю:
Вітер всі плоди відняв –
Всіх ростила із любов’ю –
Обтрусив це за пів дня.
Зажурилася калина,
Воду з потічка п’ючи,
Бо не бачить журавлиних
Попід хмарами ключів.
Бродить осінь по калюжах,
Завернула й на ріллю.
Ба, до всього не байдужа.
От за це її й люблю!
18.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933585
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
Мов спілі ягідки калини
зарум'янились твої щічки,
як вперше я сказав "Кохаю..."
там, на місточку біля річки.
Мов засоромилась калина,
схилила нижче свої віти.
Я ж шепотів тобі єдиній,
найкращій для мене у світі.
А сніг кружляв, кружляв...
так легко
вкривав дорогу, дерев віти.
Весна цвіла в моєму серці,
й зима нам дарувала квіти.
А потім білі квіти ніжні
іскрились в сяйві зір яскравих.
І ми раділи ( пам'ятаєш?),
тим поглядам зірок цікавих.
Не холодом зима війнула,
а розсипала диво-квіти.
Весь світ світився чистотою,
тягнув назустріч руки-віти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933579
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IUsRptlsiU4[/youtube]
Тихо вітер шепоче на вухо:
Не забула його? - він питає.
Ти скажи, хай не падає духом.
Щоб узнати - мені докучає.
Все затихло навколо, ні звуку,
День зимовий повільно згорає.
Десь сховалась у серці розлука,
Вітер відповідь довго чекає.
Похитнулася гілка бузкова,
Нагадала утрачений рай.
Знову тиша якась загадкова,
І почула: усе ти згадай.
І спливала минула весна,
Кожна квітка про це промовляла.
Але ж зараз цвіте вже зима.
Нащо снігом усе закидала?.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933572
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
Зайду, і трепетно відкрию скриню
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих ,кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало таки волі
Старезну скриню в дрова поламати.
Давно не чутна мамина розмова.
Пішла , стомившись роки довгі жити.
А під вікном- заграва калинова,
І до криниці йдемо воду пити.
То мамина намолена хатина.
Мина її і сирість і задуха.
Кудись мчимо. ЗайдЕмо на хвилину
Щоб тишу там іще живу послухать.
Там білих стін ще не торкнувся порох,
І в квітах рушники над образами.
Тече молитва, відганяє морок
Кружляючи і досі понад нами.
В вікно лиш гляну - зразу щемно в очі
Впадає хата , місяцем омита
Голубкою біліє і воркоче -
Запрошуючи грубу затопити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933559
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
Добре, що це все було,
Хоч снігами замело..
Тепле, затишне село ..
Між снігів біліє хата -
І не бідна - й не багата,
З запахом сухої м’яти..
Світла є у ній кімната,
Особлива, наче свято!
Гордо там на давніх ліжках,
Дерев'яних і залізних,
Повставали подушки -
Вишивані, в три ряди !
Квіти в вазах і вазони,
Фотографії, ікони..
Все на стінах - в рушниках,
І підлога - в хідниках..
В цей «музей» в сільській хатині
Можна тільки на хвилину
Було чемно завітати -
По́душки - не зачіпати..
Але як же нам хотілось
Побувати в тому диві !
І тому ми тишком-нишком,
Як бешкетні кошенята,
Інколи вбігали в ліжках
Тих чудових полежати.
А старенькі нас любили,
Все прощати нам уміли!
Вже давно нема їх, милих..
Може зараз тільки снитись
Те дитинство - та світлиця,
Рідні і любимі лиця ,
Бабця, дєда - добрі,сиві ..
Й сон той -тихий і щасливий -
На великих подушка́х -
У майбутнього в руках..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933555
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
В бабусиній коморі стара скриня,
Дивні по ній розписані квітки,
Багатство - полотняні рушники,
Та сорочки на свято всій родині.
Дитинства мого той магічний знак,
Коли бабуся відкривала скриню,
Я зберігати в пам'яті повинна
Без нього я в майбутнє вже ніяк.
Здавалося, що жив там домовий,
Чи то з казкових снів моїх герої,
Між білих полотняних тих сувоїв
Було там те, що мріялось малій.
Перед святами відкривали скриню:
Для мене магія тодішнього життя,
Все дивувало в ній мене-дитину
І завмирало вмить серцебиття.
Що там все перекладала бабуся,
"Багатством" переповнена ущент,
Як зрозуміла - згадувать боюся,
Був клунок нею складений на смерть.
Нема нічого, спогад пам'ять пише
І навіть скрині теж давно нема,
Залишиться нехай у цьому вірші
В душі моїй від квітів тих весна.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933549
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gGJGSYrbYFk
[/youtube]
Не про зиму пишу, про літо,
В зимовий день додать тепла,
Що кольорами перелите.
Для вас, в душі, що зберегла...
Розлогий степ, трава шовкова,
І забива квітковий дух.
Цвітіння квітів веселкове,
А дощ лиш тільки що ущух.
Дощу краплинки зависають,
Немов намисто на гілках.
І ось-ось промені заграють,
Який усидить в гнізді птах?
Ще не втомилося перо,
Я знов пишу, що було потім.
Не псуй картинку ти, журо!
Хай буде це красиве фото..
Наперекір зимовим снам.
Ідем ми поруч рука в руку,
Назустріч сонцю і вітрам.
Нащо тут думать про розлуку?
Щасливий день, нема війни.
Мене ти ніжно обіймаєш.
Нема ніякої вини,
Що в день такий отак кохаєм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933548
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
А музыка ложилась на слова
И ню-душа тихонечко запела...
Беспечно утро, мысли оборвав,
Ко мне вернулось, как же я хотела...
Зайти "в траву, как в море, босиком",
Поймать себя с закрытыми глазами,
Мелодию услышать далеко,
Обрадоваться жизни несказанно...
О, где найти спокойствие уже -
Вот-вот - снега... Вчерашнее не греет,
Но, коль душа в прохладу - неглиже,
То никогда она не постареет...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933213
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Быва́ют люди
С А́нгелами схо́жи!
В них прибыва́ет
Безусло́вная любовь!
Чтоб ря́дом с ни́ми быть
Нужна́ похо́жесть!
Мой Бо́же, как же стать
И мне такой?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933237
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Бажаю всім щасливої зими!
Хай всі печалі снігом замітає.
Хай в кучугурах, там за ворітьми,
Всі негаразди доля залишає.
Для радості я стежку промету,
Від хвіртки аж до самого порогу.
Включусь в передсвяткову суєту,
За кожну хвильку дякуючи Богу.
Бажаю всім здоров'я і тепла!
Це те, що всім завжди найбільше треба.
Щоб Віра в краще у душі жила,
Велика й світла - від землі до неба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933259
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Усе у порівнянні і...
поєднанні...
[youtube]https://youtu.be/pmoYP_QvGsM[/youtube]
[i][b][color="#098894"][color="#055b66"]СВОЄ І НАШE
Своє і наше – як то все не сплутати ,
як розділити вcе у час журби?
Нам би радіти власному теплу, а ти
шукаєш ярмис від нашесть юрби.
Й безсилою здається контрацепція –
чужинське нам вже в’їлося в крові…
Нам би підняти людськості концепції –
вони ж у нас покояться в траві!
І щоб в житті ні перед ким не прогинатись,
й не бути нам такими, як ми є,
пора вже, витуривши іноземну на́пасть,
збагнути все до рисочки своє.
І жити так, щоб жоден гнус бруднющим носом
підмурок наш уже не підточив,
і щоб не пхав його у наше тепле просо –
у злодія нема на те причин!
Своє і наше! Дві, як кажуть в нас, різниці!
Своє і наше?.. Зайвий жоден спір:
своє – то благодаті Божої зірниці,
а наше – то вода з Карпатських гір!
Любімо ж ми своє, хранімо вельми наше –
обидвоє – як рідні два крила...
Щоб парувала на столі весела каша,
шануймо все, що Ненька нам дала.
[/color][/color][/b]
7.12.2021
_______
Про своє і наше краще читати в супроводі пісні
Славка Вакарчука, який підгледів задум віріша.
Світлина із мережі Інтернет...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933261
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
До тебе осінню з'явлюсь, сплету вінок із листя,
З собою сміло захоплю мереживо барвисте
І той осінній килимок, що встелені стежини
Та неповторністю думок я полечу в долини
А ти стоїш, чекаєш там, у мріях захопився,
Твій погляд зовсім не простий до тонкощів змінився,
Перебираєш всі думки, завмер, як ніби в чарах,
Відчувши осені мотив чарівності появи
Впіймав мій подих дорогий, торкнувсь чолом долоні
І погляд сміло показав, що ти в моїм полоні,
Замилувався, затремтів, здійнявся, ніби з листом,
А вітер дружно повівав та проводжав зі свистом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933201
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Зайшла Зоська до книгарні,
Пита в продавщиці,
-Чи є книги у вас гарні,
Хочу подивиться.
Продавщиця відпові́ла,
-Вам про що бабусю?
В мене нога оніміла,
Цілу ніч верчуся.
-Ви до лікаря зверніться,-
Дає та пораду.
-Що ви, любко схаменіться,
В черзі я позаду.
Все стою, усе чекаю,
Всі мене штовхають.
Йой, кричу, що помираю,
А вони зітхають.
Як піді́йде черга ближче,
То обід почнеться.
Їжте, кажу дохтор швидше,
Бо болить вже серце.
Він подивиться на мене,-
- Уже час бабусю.
Вам вінок робити з клена,
А ви сюсі - пусі...
Цілий час чекаю й більше,
А його немає.
Люди під дверима інші,
З черги випирають.
- Я стояла і молилась,
Враз терпець ввірвався.
Закричала - мов сказилась,
Натовп розіпхався.
- Двері враз мені відкрились,
Сіла на кушетку.
Іскри в очах заіскрились,
-Дайте хоч таблетку.
Промовила Зоська тихо,
-Невже помираю?
Чи наїв вже лікар пиху,
-В медсестри питає.
А вона її на вухо.
Закричала здуру.
-Треба бабо ноги рухать,
Щоб була фігура.
Тоді й лікар прийме швидко,
Бо він таких любить.
-А на вас, дивитись гидко,
Його від вас нудить...
Зоська вийшла з кабінету,
Лікар й не з'явився.
Полетіла, мов комета,
З думкою:"Вдавився!"
-Ось й прийшла я до книгарні,
Книгу купувати.
Щоби ноги були гарні,
Й молодою стати...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933119
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Далеке минуле...Жил пророк, реформатор Ісая.
Чи довіряв він прийдешнім часам? ...Ісуса признає.
І в глибині й в далечі бачив він межу,влади розчерк.
Критикував і вказував на тяжкі людські пороки.
Предбачив майбутнє суспільства хворобу невипадково.
Писав, що будуть руки у людей заплямані кров'ю,
А пальці з душею підвладні багатствам, беззаконню...
І боязно стало Землі. Життя з горем взято в полон.
Ісая описував дію брехні, спокуси й зраду...
Сьогодні люд надію кладе на марноту, на екран.
Бідою вагітнює швидко і породжує злочин...
Хто відступив від Божої істини, знову холоне.
Нема правосуддя в путі на стежках земного життя.
Тут мирні шляхи невідомі. Втрачаєм ми почуття...
Зростає соціальний занепад і правда зникає.
Брехні ведеться навмисна політика... Не спадає.
Суди згадує пророк, обвинувачення нечесні
І сфабриковані процеси, спотворену правду й честь...
Тож результат занепаду - несправедливість, насильство.
Врятуймо майбутнє, поки не припало серце гниллю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933131
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EU5T_VIxly0[/youtube]
Коли приходить вечір в хату,
Щоб скоротати ніч зимову,
Люблю з тобою розмовляти,
Чарує ніч така шовкова.
Я задивляюсь в твої очі,
Що випромінюють тепло.
А серце з радості стукоче,
Я хочу, щоб завжди отак було.
Струмками линуть твої речі,
Казковий світ з них вирина.
І я схиляюся на плечі,
Життя зникає рутина́.
Тебе вивчаю знову й знову
Яка все ж ніжність твоїх рук!
І вітер слухав цю розмову,
Нехай не буде в нас розлук.
Мене ти вводиш в світ казковий,
Я, як дитина, вірю в це.
Аж поки промінь світанковий,
Мене у тебе не вкраде.
І вже у сні йдемо у казці,
Там не зима - цвіте весна.
І пахне м"ята так на грядці,
І в цім щасливі ми сповна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933152
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Стоїть троянда на морозі,
Який ув'язнив її красу.
Рухатись вона вже не в змозі,
І не вип'є ранкову росу.
Вже не чутно її аромату,
Вона давно нерухомо стоїть.
І не співає птаха сонату,
Працьовитих бджіл уже не роїть.
Вона стоїть так одиноко,
А її душа ледь-ледь жива.
Любов заховала глибоко,
Яку відродить аж у жнива.
У троянді жевріє надія,
Яка їй опимізму додає.
Вже розквітла давня її мрія,
Із якою, досі вона живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933159
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Зимовий вечір….. Молилась, цілувала хрестик,
Щоб не поранитись, на пальчик клала наперстик,
Що полегшить тягар на душі? В смутку до ранку,
Вишивала для сина, сорочку - вишиванку.
З`являлись на полотні, відмінні візерунки,
Як пам`яті народної… сердечні відлунки,
В кожен хрестик із думками доленьку вплітала,
І читала «Отче наш» ? Всевишнього благала.
Щоб син з війни повернувся, щасливим, здоровим,
Наперекір, завірюхам сніговим, тривогам,
Щоб чисте небо і сонце привітне, ласкаве,
На полотні проміння золотисте, яскраве.
Зігріло душу у виборі своєї стежки,
Стежки в життя, щоб мрії не розбились на дру́зки,
А вздовж, пообіч, яскраві, ясноокі квіти,
Щоби, не плакав.А по долі тільки радіти.
Спромігся. Завжди поспішав до рідного дому,
Ніколи, забуть не посмів, до неньки дорогу,
Ниточка до ниточки, омрійливо всміхалась,
Хрестики мережками, на краще сподівалась.
Догоріла свічка… Запалав сонцем світанок.
Затремтіло серце –Боженьку,дай мирний ранок!
Помарніла… дві сльози скотились на хустину,
Я вже вишила сорочку, повертайся сину!
05.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933166
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Білий сніг... Білий сніг... віхола співає.
Білий сніг-чародій все навкруг вкриває.
І летить, кружляє він ніби у таночку.
Наш кленочок одягнув святкову сорочку.
І у сосен, і в ялин гарні сукні білі.
Всім дарують білий цвіт сніжні заметілі.
Квітне сад, мов навесні... ой, які розкішні
наші яблуньки в саду, грушки, сливки, вишні.
Білий сніг... Білий сніг... віхола співає.
Білий сніг-чародій все навкруг вкриває.
А по білому сніжку Дід Мороз йде в кожушку.
В нього у торбинці гарні є гостинці.
Тут ведмедики і фарби, олівці й машинки гарні.
Є цукерки і горішки, черевички, брючки, книжки.
Ще приніс Дідусь зернята, щоб могли ми посівати.
Щоб у хаті розцвіло, щоб водилося добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932298
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Білий сніг... Білий сніг... віхола співає.
Білий сніг-чародій все навкруг вкриває.
І летить, кружляє він ніби у таночку.
Наш кленочок одягнув святкову сорочку.
І у сосен, і в ялин гарні сукні білі.
Всім дарують білий цвіт сніжні заметілі.
Квітне сад, мов навесні... ой, які розкішні
наші яблуньки в саду, грушки, сливки, вишні.
Білий сніг... Білий сніг... віхола співає.
Білий сніг-чародій все навкруг вкриває.
А по білому сніжку Дід Мороз йде в кожушку.
В нього у торбинці гарні є гостинці.
Тут ведмедики і фарби, олівці й машинки гарні.
Є цукерки і горішки, черевички, брючки, книжки.
Ще приніс Дідусь зернята, щоб могли ми посівати.
Щоб у хаті розцвіло, щоб водилося добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932298
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Не поспішай у вирій відлітать,
Матусенько-матусю наша рідна,
Адже для нас ти є й була свята,
Ти, як повітря, нам завжди потрібна.
Цей світ, святий і грішний, не лишай,
Хай довше він побуде кольоровим,
Бо прикраша його твоя душа,
Красива, ніжна, зі слабким здоров'ям.
Найважчий біль – утрата матерів,
Що за дітей молитви посилають,
Це найвірніший в світі оберіг,
Він діє й там, де вороги стріляють,
І де пістеріга дітей біда,
Й тоді, як скроні в інеї біленькім.
За них життя готова теж віддать,
І це тому, що ймення має – ненька.
25.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932303
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 29.11.2021
У литопаднім повнолунні
Розлиті запахи кавунні -
Так свіжо пахне перший сніг.
Звільнити небо, наче хоче,
І сиплеться, як потороча, -
Пухнасто-білий восьминіг.
Блукав десь довго манівцями,
Вкриває землю пластівцями -
Покірно лащиться до ніг.
Обличчя ночі, стан лоскоче -
Їй повідомити щось хоче -
Те, що у пам'яті зберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932278
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Ми зобов'язані усім нашій безборонній планеті
До елементів, які складають тіло людини і світ.
Ми всі повинні природі за сонячне світло понині
І за озоновий шар в пору атома, епоху ракет...
Ми зобов'язані нашим диханням безмежно природі.
І наша дружба рушиться з нею. Лишився згусток тепла.
...Життя в безводній пустелі, під холодним мереживом скла.
Хіба оце фінал людського буття, де знищена врода!
Ми нестримно, та і бездумно вичерпуєм надра Землі.
Лінійний прогрес і жадібність людство ведуть на ешафот.
Ми зараз вже на межі екологічної катастрофи,
Бо хижі люди в погоні за владою, "силою" стільки літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932365
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Два келихи червоного вина
І пурпуро́ва гілочка калини.
Довколо листопаду дивина,
Кружляє нас в осінній хуртовині.
Приспів:
Якщо прийде́ негадано зима
І кине своє срібло на волосся.
Втішатися вона буде дарма́
Її з тобою ми не боїмо́ся.
Питаєш ти, чи холодно мені,
Не холодно, тобі я промовляю.
Для мене то найщасливіші дні,
Зі мною ти і я тебе кохаю.
Я так люблю - летять увись слова,
Вони торкають місяця у небі.
В смарагдах, ще виблискує трава,
А я щаслива, так тулюсь до тебе.
Два келихи червоного вина
І пурпуро́ва гілочка калини.
Тепер я знаю, в світі не одна,
Коханий біля мене і єдиний.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932362
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Ян - відомий всім нероба,
Не виходив навіть з хати,
Все придумував хвороби,
Щоб ніде не працювати.
Лікарю уже набридло
Час на нього витрачати,
До психолога направив
Пацієнта виправляти.
Молода психологиня
Стала з Яном говорити:
Двісті гривень за годину
Мусив тут же заплатити.
Хлопу зразу, безумовно,
Стало прояснятись дещо:
Ці питання безкоштовно
Задають дружина й теща!
Кожен день його морально
Так навчились проробляти,
Що за їхні всі прийоми
Вчений ступінь треба дати.
Від фізичної розправи
Треба тіло рятувати,
Хоч-не-хоч, а треба завтра
На роботу вирушати.
Ян забувся за лікарню,
Зрозуміло стало нині,
Що вправляють мізки вміло
Вдома дві психологині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932347
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Тремтить і тане
на кінчиках твоїх вій
перша сніжинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932346
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Ти Прости мене Боже, що якось молюся невчасно
Суєтою запхавшись , буває з дороги збиваюсь.
Та не можна забути, що ЖИТИ Ти дав мені щастя,
І в сум'я́тті душевнім на милість Твою покладаюсь.
Ти прости мене ,Боже, за спомин, розвіяний вітром,
За бажання й спокусу , що серце буває тривожать.
Та висить над усім чорним шрифтом - незміненим титром-
Слава Богу за все! І за все Ти прости мене , Боже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932235
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Знову порт. Знов зупинка.
Осінь йде з корабля,
За квартали будинків,
Де в туманах земля…
Доки йшла, розгубила,
Злото милих доріг,
А знайти, ні, несила,
Під ногами вже сніг.
Ухопилась за груди,
Ні людей, ні вікна,
Тільки протягом - грудень,
І вина без вина.
-Та невже на орбіті,
Новий простір і час?
У холодному світі,
Клен останній погас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932231
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
До берегу твого кохання,
Пливу через усе життя.
То світить зірка мені рання,
То місяць стелить вишиття...
Коли цвітуть сади весною,
Птахи вертаються в свій край.
Думками любий, я з тобою,
Ця зустріч, наче справжній Рай.
А як приходить тепле літо,
Пісень співає соловей.
Його теплом я так зігріта,
Блукаючи серед алей...
Журбою осінь накриває,
А ще, коли ідуть дощі.
Мені тебе не вистачає,
Й кохання твого пригорщі...
Засипе снігом все навколо
І холодом війне зима.
А серце все співає соло,
Воно чекає недарма...
Думками берег той шукаю,
Хоч його снігом замело.
Та сніг розтане, добре знаю,
Кохання ві́зьме на крило...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932230
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Я,Сонечком кохану називаю,
Вона й насправді сонечко моє,
Щовечора я зустрічі чекаю,
Щасливий, що вона у мене є.
Вона для мене зіронькою з неба,
Цілунки шле, неначе цвіт весни,
Ну що, скажіть, в житті мені ще треба?
Коли так гріють серденько вони.
Я Сонечком кохану називаю,
Без неї важко по житті іти,
Я в Господа одне лише благаю,
Світи для мене,Сонечко, світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932227
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Неподалік від поля і лісу , в покинутій хатині, під старою трухлявою підлогою, в нірці мешкала Миша. Вона проживала з донечкою на ім`я Чуча. Миша , самій донечці далеко бігати ніколи не дозволяла.Та інколи Чуча потай нишпорила під підлогою і вибігала надвір,подивитися на ліс. Вона любувалася ним, особливо, коли з дерев злітало кольорове листя. Від радості в її очах сяяли зоринки, задоволено підскакувала і пищала,
-Ото би й мені так політати! І чому я не пташка? Чому таких крил в мене немає? Ну навіть, не хай би на якийсь час я побула хмаринкою, ото би політала, побачила світу.
Ця мрія довго не давала спокою. Їй хотілося, щоб якнайшвидше мама побігла в поле по зерно.
Одного дня майже весь час дощило. Та підвечір, дощ ущух і Миша вкладала доньку спати, сама ж хотіла побігти в поле назбирати зернят пшениці.
Осінння погода ніби спонукала до сну, але маленькій, вередливій Чучі не спалося. То на один бік повернеться, то на другий. За мить хитро поведе оченятами, подивиться чи мама, ще вдома, чи вже пішла. Стук- стук хвостиком, це вона так сердиться, думає - І коли ж мама піде по ті зернята?
В нірці тихо…. Чуча лежала з закритими оченятами, вдавала, що спить. Миша прислухалася до дихання доньки,
-Ну нарешті вгамувалася, ото непосида! Тільки й слідкуй за нею, щоб часом кудись не побігла, не потрапила в якусь халепу.
Матуся завжди за неї хвилювалася, адже вже декілька раз, витягувала з під купи камінців. Не розуміла, чому вона під підлогу лізе? А одного разу Чучі довелося довго пищати, доки матуся не повернулася з поля.Тоді навіть захворіла та добре, що за три дні хвороба відступила.
Миша ковдрою накрила донечку,
-Ну все добре, здається спить,- пропищала і вискочила з нірки.
Минуло кілька секунд …. Чуча зірвалася з ліжка, потай споспішила за мамою. Втішила себе,
- Ну нарешті, я дочекалася! Сьогодні моя мрія здійсниться!
Вона пробігла попід хатиною і далі, оминаючи якийсь хлам, гірку хмизу, добралася до лісу.
В захваті, від падолисту вертіла голівкою,
-О! ! Яка ж краса!
Листя тихо злітало, кружляло, заворожувало. Вона й не помітила, як опинилася біля старого дуба. Жовте листя, доволі більше за листя з інших дерев, тож вирішила політати на ньому. В захваті від своє ідеї, спритно пробігла по товстому стовбурі. Зупинилася майже на самій верхівці,
-Ой – ой, це я з листочком, вже зараз полечу.
Озирнулася довкола, від побаченої краси лісу, не змогла й слова пропищати. На мить закрила оченята і уявила,що вона вже летить. Раптом одна задня лапка сповзла з гілки, вона ледь втрималася, злякалася,подивилася вниз,
-Ой, як я високо!
Не задумуючись, передніми лапками схопилася за листочок, який ще тримався на гілці.Та вмить він відірвався і мишка з ним полетіла донизу. Перед очима замерехтіло, від страху закрила очі.
Вона спинкою впала на купу листя, що лежало на купі хмизу. Тремтіла, подібна листочку, що ще тримався на дереві, сперечався з вітром. Відкрила оченята, ніби перед нею хмари, їй здалося,що летить разом з ними. Та поворухнувшись, відчула легкий біль у спині,
-Тю, та я здається не лечу, а лежу! І чому все так швидко, чому не так, як листя?
Та знову позирнула до неба. Хмари пливли до заходу сонця.
-Ой і мені треба поспішати додому, скоро зовсім стемніє!
Але вона кілька раз пробігла довкола дуба, зрозуміла, що заблукала, стомлена, залізла в хмиз, вирішила відпочити. Злипалися очі, дрімала.
Пройшло трохи часу….Чучу розбудив шурхіт листя. За мить перед нею стояла мама Миша,
-Як добре, що я тебе знайшла! Ох і чому ж тобі вдома не сидиться? І чого було бігти так далеко, чи мене шукала?
Чуча мовчала, в неї трохи боліла спина,але про це не наважилася сказати. Вона знала, що мама буде сваритися, розуміла, що вчинила не правильно. Але обов*язково розповість, що разом з листком упала з дерева та не зараз. Вже потім, як вкотре в кутку відбуде покарання, попросить вибачення. І мама, як завжди її приголубить і скаже,
-Дорослішай, донечко! Це добре, що цього разу я тебе знайшла, але могло статися й гірше.
Приховуючи біль, вона додому бігла поруч з мамою. Їй, як скоріше хотілося бути в своїй затишній нірці.
***
Дітки! Не робіть таких помилок, як мишка Чуча! Прислухайтеся до порад. Батьки завжди вам бажають тільки добра!
28.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932224
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Печальная осень листвой показала действительность,
меня занесло куда-то в моей голове...
И я осознала ранимую сердцу чувствительность,
которая ранит в природном своём естестве.
Печальная осень со мною играет вновь струнами,
где струны души - по сердцу кровавым ножом.
Хотелось бы снова вернуться в ту девочку юную,
в наивную осень, где птицы по небу ключом...
В наивную осень, где я влюблена в небо звёздное,
где осень пьяна от любви, от мирской суеты!
Пленительный блеск и в глазах отражение розами,
и осень моя восприятие лишь доброты...
Печальная осень листвой показала действительность.
Меня занесло куда-то в моей голове...
И я осознала ранимую сердцу чувствительность,
хочу убежать по холодной осенней траве...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932222
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Цілую руки мами, поки є,
На світі теплі материнські руки,
Не знаю я ні горя, ні розпуки,
Допоки руки материнські є.
Цілую руки мами і вони,
Своїм теплом, неначе сонце гріють,
Вселяють в серце віру і надію,
Й дають в житті упевненість вони.
Цілуйте часто руки матерів,
Не дивлячись, що в вас вже сиві скроні,
Зашерхлі, грубі, мамині долоні,
Вас захистять, від зим і від вітрів.
Цілуйте руки мами, не соромтесь,
І хто б там що в житті не говорив,
Чомусь цілують... вже холодні руки,
Цілуйте теплі руки матерів!
Цілуйте теплі руки матерів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932221
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Кожен може світ зробить добрішим,
Кращим і хоч трішечки світлішим.
Миті щастя дарувати людям,
І з любов'ю жити в серці буде.
Прокладе до істини дорогу,
І надію матимуть від Бога.
Дні наповнить радістю земною,
Огорне теплом усіх, красою.
Просто посміхнеться - стане світло.
Відгукнеться на біду, розквітне,
Ніби квітка, з серця ласки віття.
Яскравіше стане жити в світі.
( Вільний переклад вірша Лариси Гапєєвої Каждый может сделать мир добрее
Каждый может сделать мир добрее,
Лучше и хоть чуточку светлее,
Если счастья миг подарит людям,
Жить с любовью,с верой в сердце будет.
К истине добра пути проложит
И надежду обрести поможет.
Дни наполнить радостью сумеет,
Всех вокруг себя теплом согреет.
Если каждый просто улыбнётся,
На беду чужую отзовётся,
Сердце людям распахнёт пошире -
Станет жизнь вдруг ярче в этом мире. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932249
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Когда уменьшится душевность
И в мире станет холодней,
Не потеряй любовь и нежность,
Храни тепло души своей.
Когда увидишь беззаконье,
Когда в законе будет зло,
То не "рогатое отродье",
То испытание твоё.
Всё дальше призрачные цели,
Всё ближе испытаний час,
Вновь где-то пули просвистели,
А ведь могли попасть и в нас.
Сценарий жёсткий кто-то пишет,
Людьми играясь на Земле,
Возможно он и не услышит,
Что стало холодней вдвойне...
Когда уменьшится душевность
И в мире станет холодней,
Не потеряй любовь и нежность,
Храни тепло души своей.
12.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932270
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 23.11.2021
Жінці каже чоловік:
"Он дивись панує півень,
у гаремі скільки дів,
і в любові кури вільні.
Ти пресуєш цілий день,
те не так,і тут не в тему,
як співати тут пісень,
та й із сексом у нас темінь.
Там свобода й вибір є,
кури бачу всі ласкаві,
ніхто з тебе кров не п"є,
бо всі милі й добрі кралі."
"То чого ж іди у курник,
заведи нову сім"ю,
всіх курей топтати будеш,
те що хочеш,як в раю.
Тільки в птиці куций день,
пару років і кінець,
переріжу весь гарем,
тебе гада в холодець.
А сама заживу вільно,
та знайду собі орла,
на основі,на постійній,
і не півняча сім"я."́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931709
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 23.11.2021
Не студё́н вечерок…
Река, тра́вы, лесок
Желтизна́, как песок
Путь листвы́, недалёк
Ведь слегка́ ветерок
Словно ста́рый дедок
Не силё́н щёк надуть
Лишь пове́ет чуть- чуть
*
На меня́, так похож
Уж совсе́м, я негож
Старость, во́жжи взяла
Си́лушку забрала
Словно ко́нь вороной
Пахал зе́млю весной
Нынче я́, посмотрю
В реке гру́сть, утоплю
*
Ноги са́ми несут
Слёзы го́рьки текут
Шаг за ша́гом кряхтя
Поруга́ю себя
Уж бы до́ма сидел
С горя пе́сню запел
Но пройду́сь, хоть разок
Ведь давно́ одинок
*
Здесь разве́ю тоску
Потепле́ет глазку
Погляжу́, край родной
Милый мо́й, дорогой
Хочу до́лго любить
Чашу сча́стья испить
Здесь сторо́нка моя
Как люблю́, я тебя
*
Не проща́юсь, я нет
Хотя мне́, много лет
Вновь пройду́сь, вечерком
Погрущу́... о земном.
Последний куплет повторить.
02.11.2021р
Навеяла картина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931735
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021
Я читаю жизнь саму
Улиц, осенью одетых,
На распахнутых портретах
И во взглядах, синью спетых,
Я читаю жизнь саму.
Мостовыми лист печальный...
Ветр бодрящий карнавальный
Норовит улыбкой дали
Слаться в розовом дыму.
Расскажи-ка день мой славный –
Ведь души излечишь раны?
Чтобы трепетом органным
Возносило на крыла...
И высокое звучанье
Всё встряхнуло б мироздание!
А вот странника в мечтаньях –
В горний край даль привела...
23.11.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931743
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IsgklDEeUXw[/youtube]
Осінній день вже догорає,
Схиляє стомлені він плечі.
На зміну прийде вечір - знає,
Неспішно стихнуть людські речі.
Спокійний сон прийде вночі,
У снах узнають люди щастя.
Забудуть всі свої плачі,
Бо тільки в сні оце їм вдасться.
А вранці буде так, як вчора:
Тяжкі і безпросвітні злидні.
До когось послух і покора,
Які самі собі огидні.
Прожить в надії новий день,
І дочекатись знову ночі.
Бо ніч одна, вона лишень,
Поспівчувати нам так хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931658
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
Застиглий цвіт – троянда на морозі.
Краса і ніжність скована в імлі.
І сніжний кант ясної паморозі,
Спинив замрію літньої пори.
Готичний стиль, граційність, віртуозність,
Бутон любові, вірність без числа.
Морозний геній – срібності художник,
Створив картину змерзлого тепла.
І я здивуюсь, захопившись миттю,
І я застигну: потім – оживу.
І зажурюсь трояндовому цвіту,
Бо всьому час свій і своя пора.
Коли опівдні у обіймах сонця
Розтане лід, розвіється імла.
Краса-троянда запитає:
«Що це, не пам’ятаю, де це я була?»
То їй одвітом зашепоче вітер:
«Хай омине тебе ця участь зла,
Я так старався, навіть сльози витер,
Щоб ти ще квітла, мила, щоб жила!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931700
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2021
Были в моей жизни откровения
Женщин, утопающих в слезах,
Что теряли силу на мгновения,
Успевая главное сказать...
И мечтали грузы безысходности
Уничтожить, напрочь раскрошив,
Не желая просто быть похожими
На достигших сказочных вершин...
Женщины, хранившие молчание,
Силой духа, трезвостью души, -
Вдруг на красноречие отчаянно
Уповали искренне в тиши...
А потом, жалея, как и водится,
Что открыли тайны невзначай,
Понимали: стало легче, вроде бы,
Отошла угрюмая печаль...
........................
И опять - в круговорот за новыми
Крестиками-ноликами, датами,
Да следами старыми, знакомыми,
Ранами сердечными, заплатами...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923567
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 22.11.2021
Я дуже люблю цю красу незрівнянну,
В парчовому платті, для вітру кохану.
Вона то сміється, а то бува плаче,
Та все ж вам скажу, має серце гаряче.
З дощами холодними любить дружити,
А ще вона віддано вміє любити.
Весільні музи́ки пісень їй заграють,
То гори й долини від них завмирають.
І лине луною далекою пісня,
Кружляє і падає золотом листя.
Природа для неї встеля килимами,
Доріжки, алеї і сиві тумани...
У кошику в неї завжди є дарунки,
На диво - картинах лиша візерунки.
Бурштино́ві відтінки лишають сліди,
У цю пору вона незрівнянна завжди.
Я з нею стрічаюся кожного ранку.
Як тільки відшторю з вікна офіранку.
Всміхаюсь до неї, вітаюся щиро,
Її не любити скажу, неможливо...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931648
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
На грудях землі золота пектораль.
Недовго прикраса утіхою буде—
Підхопить її круговерті спіраль,
Як тільки почину зима тло запрудить.
Творінню віддавши чимало зусиль,
Всесвітній Закон й прирікає на згубу,
Бо знає: діждеться землиця весни—
Й, як за́вжди, сам вдягне в розкішне, бо любить.
…Утрата платні восени за ужинок.
Цяцянка, абищиця— ця пектораль,
Якщо небесам абсолютно не жаль
Й свого надскладного проекту «ЛЮДИНА».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931677
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
Слова любові стислі,
Де почуттів лавина.
"Моя ти половина" -
Шепоче вітер в листі.
*моя світлина 21.11.21.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931691
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
Скажи-но брате, милий мій,
Чого так в світі повилося,
Що там де моня*там і гній?!
Чи так лише мені здалося?
Чому на чорній скибі поля
Родючий родить урожай,
А у людей нікчемна доля?
Піди-но правдоньку пізнай…
Бо хтось Вкраїну щиро любить,
Вона рідненька, бо своя,
А інший за копійку журить,
Йому не жаль, йому — чужа.
Здере останнє та й до біса…
Все за кордон в швейцарський банк,—
Суха земля, Карпати лисі,
А по стерні ворожий танк.
Гребе з населення мільйони
Та розгодовує боки,
А волонтер купуй патрони,
Щоб не зійти до сліз ганьби.
Давай-но Ненько — прокидайся,
Збирай під стяг свої полки!
Твори, долай та не здавайся,
Об’єднуй, віруй та бори!!!
Моня* — Молоко.(Українська)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931643
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
Я дуже люблю цю красу незрівнянну,
В парчовому платті, для вітру кохану.
Вона то сміється, а то бува плаче,
Та все ж вам скажу, має серце гаряче.
З дощами холодними любить дружити,
А ще вона віддано вміє любити.
Весільні музи́ки пісень їй заграють,
То гори й долини від них завмирають.
І лине луною далекою пісня,
Кружляє і падає золотом листя.
Природа для неї встеля килимами,
Доріжки, алеї і сиві тумани...
У кошику в неї завжди є дарунки,
На диво - картинах лиша візерунки.
Бурштино́ві відтінки лишають сліди,
У цю пору вона незрівнянна завжди.
Я з нею стрічаюся кожного ранку.
Як тільки відшторю з вікна офіранку.
Всміхаюсь до неї, вітаюся щиро,
Її не любити скажу, неможливо...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931648
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
[b][i][color="#0b38d9"]Ніч одягла на місто полотно,
Ні, не сумне, на ньому сяють зорі.
Цей візерунок виткав Бог давно
І розмістив у неосяжнім морі.
І день створив, за ним чарівну ніч,
Росою вкрив луги, поля й долини
Яку б не взяв Господь у руки річ,
Вона ставала дивом за хвилини.
А ще ліси, долини і ставки,
І береги, й прекрасні водоспади
Буквально все з Господньої руки
Не просто так, земних людей заради.
Та все ж найкраще із його творінь
Це Всесвіт весь, а ще - сама людина...
Любіть життя... і неба голубінь
Несіть Творцю подяку щохвилини..[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931540
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021
Вільний переклад з іспанської [color="#ff0000"] Luis Fonsi - ft. Daddy Yankee [b][u]Despacito[/u][color="#ff0022"][/color][/b][/color][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kJQP7kiw5Fk[/youtube]
[color="#ff0055"]
Ой! Фонсі! Ді.Ва! О, о, ні, о, ні.. О,так!
Так!
Ти .. Ти маєш знати – тебе вже давно шукав
Бачу погляд твій – ним кличеш ти .
Знай, наш танець я би з тобою затанцював –
Лише б міг до тебе шлях знайти .
Ти..Ти – то мій магніт, а я метал.
Я в голові своїй складаю план –
І в мені́ пульсує він так сильно.
Я – знаю – все не так, як зазвичай,
І всі ці почуття в мені – кричать.
Але я знаю – буде все - повільно...
Так повільно
Я цілую тихо твою шию,
В вушко ніжно шепотіти смію,
Що буде́ш моя ти скоро, Мріє..
Тихо–тихо
Роздягну тебе, щоб залишити
Десь на стінах твого лабіринту
Від цілунків моїх манускрипти..
Вище, вище, вище, вище….
У волоссі вітер, хочу бути твоїм ритмом,
За устами зрозуміти -
Де твоє таємне місце (фаворитне, фаворитне, мила..)
Ти дозволь всі небезпеки обійти повільно –
Доки не почую крику,
Доки ти не станеш дика.
[b][color="#ff0400"][i]Це було б дуже гарно –
Якби поцілував би
Мене – ти ж теж бажала !
Це – діє! Так! О, мамо..
Будем разом – все життя піде но-новій - Бам, Бам !
Будем разом – діти будуть в нас з тобою - Бам, Бам !
Ти приходь, щоб знати справжній смак моїх цілунків.
Ти приходь – щоб я побачив сенс наших стосунків..
Я зовсім не поспішаю, подорож велика -
Починаємо повільно - дійдемо до крику[/i].[/color][/b]
І крок поза кроком , ніби ненароком,
І всю твою спрагу втамує мій дотик.
Коли ти цілуєш мене так глибоко -
Вповільнюю рухи, затримую подих.
І крок поза кроком , так м'яко й глибоко
Вповільнимо дотик, затримаєм подих.
Ти – зага́дка моя, як головоломка.
Щоб її зібрати – маю свій шматочок.
Так повільно
Я цілую тихо твою шию,
В вушко ніжно шепотіти смію,
Що будеш моя ти скоро, Мріє..
Тихо - тихо
Роздягну тебе, щоб залишити
Десь на стінах твого лабіринту
Від цілунків моїх манускрипти..
Вище, вище , вище, вище....
У волоссі вітер, хочу бути твоїм ритмом,
За устами зрозуміти
Де є краще твоє місце (фаворитне, фаворитне, мила...)
Ти дозволь всі небезпеки обійти повільно
Доки не почую крику,
Доки ти не станеш дика..
Так повільно
Зробимо ми це в Пуерто-Ріко,
Доки хвилі не почнуть тремтіти .
Запечатаюсь в тобі – навіки..
І крок поза кроком - ніби ненароком -
І всю твою спрагу втамує мій дотик...
Свої́ми устами даєш всі уроки
І крок поза кроком , так м'яко й глибоко
Вповільнимо дотик, затримаємо подих.
Спочатку буде тихо - в кінці дійде до крику..
Так повільно..
[i][b]Дес - па -сіто[/b][/i]..[/color]
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931529
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=B4Qh3kTBPJ0
[/youtube]
Приходить вечір непомітно,
Стихає гамір, людський шум.
І я звертаюся привітно
До неслухняних своїх дум.
Вони збираються юрбою,
Уважно дивляться в лице.
А я прошу у них спокою,
Їх шануватиму за це.
Вони це швидко зрозуміли,
Їм треба воля над усе.
Зібрались зграями й злетіли.
Тепер спочинь, моя душе.
Чомусь враз стало все пусте,
Нащо від себе відпустила?
Самотність швидко дістає,
Я їх за все давно простила..
Дивлюсь в вікно, їх виглядаю,
Надворі темінь, уже ніч.
А чи пове́рнуться, не знаю,
І я лечу думкам навстріч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931517
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021
Іде тихенько манівцями
Обдерта, втомлена душа,
Байдужі їй вітри з дощами,
Що поли рвуть її плаща,
Що так безжалісно шмагають
У пізню осінь ось таку,
І роздирають, й вивертають
Холодним вітром наготу.
Розхристана і вщент промокла
У сірій і туманній млі..
Іде до раю, чи до пекла?! -
Вже не бентежить це її.
Лиш ззаду шлейф з туги та жалю,
Та слід із виплаканих сліз,
Що десь в обхід слів на скрижалях,
Життєвий шлях її проніс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931516
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021
Людино, ти вид механизмів зі складених атомів...
Чомусь лиш добре визнаєш на словах важливість всього.
Не захищаєш твердження, що за зраду треба карать.
Де розумові здібності? Земля засіяна горем...
Усі ресурси країни, хто і куди витрачає?
...Справедливість і об'єктивність. Згадаємо про збитки.
Довірся щирій правді і слову. Прийшов вже час меча.
Меча правосуддя. Звершиться суд під цією блакиттю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931545
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021
( із збірки "З ким на край світу...")
Оксамитова хмаринка
Зачепилася за обрій.
Сни чужі спішать навшпиньки
В мій вечірній тихий спокій.
Сонце променем останнім
Бік лоскоче у хмаринки,
І тихенько, і печально
Поринає у шпаринку.
Над яскравим дня спектаклем
Обрій вже напнув завісу,
Управляти другим актом
Випливає Повний Місяць.
В голубому сяйві ночі
Затаїлись чорні тіні,
І до витівок охочі
Сни чужі до мене линуть.
Прилітай мій сон! Скоріше!
Я чужого сну не хочу,
Принеси святе, колишнє
Юне щастя в сяйві ночі.
Чую: феї-чарівниці
В сон тихенько йдуть навшпиньки...
...Колисає Повний Місяць
Оксамитову хмаринку...
02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931283
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Неустанно хочеш побачити,
Невблаганно мимо пройдеш,
Ти мене не можеш пробачити,
Ну а я... та і я тебе теж.
Як минуле нам зараз вимкнути?
Як ввімкнути лайтове "тепер"?
До життя, де окремо, не звикнути,
Вже не той, де не разом, етер.
Як в пітьмі, ти без мене живеш,
Як наосліп — без тебе я,
Будь зі мною — щоб ти воскрес,
На любові ж стоїть Земля!*
*а не на трьох китах))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931311
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Ніч обняла нашу землю,
В тиші дрімала імла.
То не золочені зерна –
Зорями вись зацвіла
Вмитій росою травиці
Раптом добавилось сил,
Зорі упали в криниці –
Свідки нічної краси.
Ген зачепилась у хмарах
Тиша ранкова, дзвінка,
Під посивілим туманом
Плине у далеч ріка.
А коли сонце постука
В темне небесне вікно,
Перші птахів перегуки
Вмочать край неба в вино.
І запала калиново
Край той холодним вогнем.
Сонце заявиться знову
Світ повінчати із днем.
4.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931299
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 19.11.2021
О як же ти земле радісна
І терпиш нас стільки літ –
Який же ти любий краю наш,
Все шлеш степовий привіт...
Не треба мені міський асфальт
І замкнутий цей комфорт,
Кімнатного простору тиха фальш,
Дай вітру й грози акорд!
Всім серцем в обійми я прийму
Рожеві світанки днів,
Хліб покладу й молоко в суму –
Твій квіт польовий все б пив...
Люблю осоко́рів білий лист
І очеретяний вірш,
Пташиноньки пісню й лету хист –
Лиш серцю, земля, повір...
Захоплює ніч так зорями,
Небес погляд душу рве,
Бо всі ж під його фаворами –
Земля... й фантазер поет...
19.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931329
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
В опалім листі
Спалахують гербери.
Листопад квітне.
*Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931266
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Застелил окно ноябрьский вечер...
Выйду на крыльцо его спугнуть...
Не смогла... - Там был прохладный ветер!..
Он к груди моей хотел прильнуть...
Затоплю камин... накрою ужин...
и свечою приукрашу стол...
- Нет того, кто сердцу очень нужен!..
А другой... не нужен ни за что...
Тишину нарушила романсом...
Пусть тревожит душу до утра!..
За потерянным заплачу шансом...
- Прокляну все наши вечера...
19.11.2021 г.
Художник Мануэль Авендано.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931308
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Я дивилась тобі тихо в очі,
Опускався на плечі туман
І всміхались привабливо ночі
Де писався життєвий роман
І у тиші, яка нас єднала
Де сіяли сузір'ям зірки
Ніжна нічка нам казку лишала
І привабливо ніжні сліди
Випливав місяченько з-за рогу,
Він указував сміло шляхи,
Щоби мали з тобою ми змогу
Всі відчути хвилини краси
Я дивилась тобі тихо в очі,
Опускався на плечі туман
І всміхались привабливо ночі
Де писався життєвий роман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931312
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
/тріолет./
Хоч тридцять літ пройшло відтоді,
Життя не збавило свій темп.
Бабусю, в нашому городі,
Хоч тридцять літ пройшло відтоді
та Ваша жовта вишня родить,
ще й два десятки хризантем.
... Хоч тридцять літ пройшло відтоді.
Життя не збавило свій темп.
У вікнах бачу блиск і подив:
Від Вас чекають ті вістей.
Іду, мов сотні пішоходів,
У вікнах бачу блиск і подив,
Бо нові мешканці в господі,
Там інша дівчинка росте...
... У вікнах бачу блиск і подив
Від Вас чекають ті вістей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931332
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-m7BjKWFJVw[/youtube]
Сумує сад, людьми забутий,
Про що думки, мій старий друг?
На самоті так важко бути,
Тут тиша, пустка ріжуть слух.
Цей сад занедбаний і хворий,
Вже не торкне його рука.
Стоть безлистий і прозорий,
Так, доля ця його гірка.
Лиш пролетить колись пташина,
Спішить до теплого гнізда.
І зашаріється шипшина,
Коли гілками клен торка.
Все ж їй приємні ці торкання,
Чим відповість йому вона?
І тут на долю нарікання:
Чому весь час вона одна?
Як опинилась в цім саду,
Ще й до сих пір вона не знає.
Хто зрозуміє цю біду,
Чому тут молодість втрачає?
Ти молода, красива тілом,
То будь окраса серед всіх!
А твої ягідки, як світло,
На тлі покинутих, старих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931326
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Привела біда Семена
До невролога в лікарню:
-Лікарю, проблема в мене,
Скільки б’юся - і все марно.
Сон у мене нездоровий:
Тільки стану засинати –
На англійській чистій мові
Починають всі кричати.
Якісь люди-посіпаки
Мене тягнуть на дорогу,
Навіть гавкають собаки
По англійському, їй-Богу!
Рано встану, як побитий,
Від жахів цих - серцем млію,
Дуже важко мені жити,
Бо цих слів не розумію.
-Вихід є,- невролог каже,-
Будете спокійно спати,
Тільки треба постаратись
Організм врегулювати.
Щоб у снах цих розгадати
Всю тематику злодійську,
Треба взятись і негайно
Мову вивчити англійську.
Добре з місяць попрацюйте
(Будете тут менше спати),
Головне, щоб в сні навчились
Балачки перекладати.
Я гадаю, через місяць
У нас будуть результати,
З практики своєї знаю –
Будете спокійно спати.
Через тиждень в ресторані
Лікар пострічав Семена:
-Як здоров’я?- поцікавивсь,-
Що в сні кажуть джентльмени?
Грає усмішка в Семена:
-Вже відома вся балачка,
Бо під боком спить у мене
Молода перекладачка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931338
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Как жаль, что больше птиц не слышно!..
Их хор покинул край родной...
Лишь дождь промозглый бьет по крыше...
след оставляя под ребром...
Округа сердцу неугодна
с пожухлой выцветшей травой...
- Весь берег скрыла безысходность
и обняла меня тоской...
Мечты... все так же рвутся в небо!..
Найти бы к прошлому тропу...
Желания пусты... нелепы...
- Слезою горькой их топлю!..
Последний лист сорвался с ветки...
Держался долго... ждал тепло...
Сад опустел... скрипит калитка...
- Ко мне лишь ветерок влекло!..
Пускай дружок заходит в гости...
Пусть чай остывший пьет со мной...
листает мысли... пляшет, просто...
поет гитарною струной...
18.11.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931296
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Найкращий фільм, з тобою і сьогодні,
Найкраща новина, з знайомих вуст,
Найкращий день, коли у всіх все добре,
І світ без тероризму і розпуст.
Найкращий об’єктив – зіниця ока,
Найкращий клік – це дотик твоїх рук,
Найкраща пісня, то душевний спокій,
І серця безперервний тихий стук.
Найкращий янгол завжди за спиною,
Найкращий рік, коли наступний є,
Найкращі друзі – це коли стіною,
І ніч найкраща, коли спать дає.
Найкраща думка, проростає в дію,
Найкращий запах, запах рідних місць,
Найкраща справа та, яку ти вмієш,
І посмішки найкращі – рідних лиць.
Найкраще небо, що над головою,
Земля найкраща, що у наших ніг,
Й життя найкраще, що у нас з тобою,
Ти ж іншого пізнати і не міг.
07.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930216
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021
Чому плачеш, осене?.. Золота нема?
Цвіт зів’яв і близько вже холодна зима?
Чому плачеш? Бабине літо відцвіло?
Понесли на крилечках журавлі тепло?
Непомітно сплинули золотаві дні…
Не плач… Гріють серденько спогади ясні.
Ти ж цвіла жоржинами й чорнобривців цвіт
силоньки додасть ще всім на багато літ.
Бачу твою усмішку… втіха неспроста.
Квітнуть хризантемами вже й мої літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930076
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 06.11.2021
З нудьги листки розклала для пасьянсу.
Минулись маскаради і бали.
Не їй співатимуть вітриська станси.
Не їй. Прогар не йде із голови.
Ще вчора донна-леді-фрау-пані
В сап’яні, оксамитах, з рос парчі,
Соромлячись потертого жупана,
Від нас світ-заочі піде хутчій, ,
Щоби ніхто не бачив і не чув
Осіннього тужливого плачу.
Піде, уклавши душу в крапелини
Обвитої льодистим сном калини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930124
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 06.11.2021
...якось так.
[youtube]https://youtu.be/rO1KXTJ_xcE[/youtube]
[i][b][color="#08728c"]Якось вже тісно стало на цім світі:
не ті слова, не ті поля, ліси…
Не тим вже квітом балки й гори вкриті –
нема тієї вічної краси.
Якісь трихѝ*), якесь дивне тусання
в громадах з кволістю живих ідей…
Як не хватає нам того єднання
з природою і поміж нас – людей!
І йде на ум одна лиш аксіома:
один же раз на світі живемо.
Для чого нам в житті закони Ома,
коли гуртом до кращого йдемо?!
Для чого нам оті блукання струмів
від опору, що стримує прогрес, –
ті запальні, незлагоджені думи,
що в людності породжують абсцес?
Нехай би плинув струмінь електронів
вільготно, тихо і без перешкод,
не збуджуючи звихрення нейронів –
діяння задля сум винагород…
Нехай би тісно стало лиш дерзанням
у руслі Неба і його послів –
для людності й природи процвітання
не слід щадити ні снаги, ні слів! [/color][/b]
18.10.2021
_________
*возня (рос.), суєта-суєт.
Світлина автора - АЛЕГОРІЯ, що уособлює часоплин.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928271
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 06.11.2021
Я б до тебе полетіла чайкою у даль
Та немаю крил злетіти, ох, як серцю жаль,
Щоб душею доторкнутись рідного чола
І тобі подарувати ніжності тепла
Я б до тебе полетіла навіть де зима,
А серденьком посміхнулась, як сама весна
І тобі б подарувала сині небеса
Та красу де заховала ранішня роса
Полетіла б і у гори, аж за небосхил
Та немаю крил злетіти і немаю сил,
Зупинюся у долині де бринить краса,
Знаю, що ти відшукаєш де моя душа
Доторкнешся, обігрієш - ось казкова мить,
Зберегти любов зумієш, серденько щемить
І захопиш на світанку всю земну красу,
У чарівному серпанку, що тобі несу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928876
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 25.10.2021
Вірш для поета – білий журавель,
Який весна несе з коханням першим.
Під осінь лірик, голову задерши,
Вбирає сум, що вирієм пливе.
З’єднався з віршем… крила – їх розмах:
Величний, гордий, у натхненні дужий.
І неважливо – сонце чи калюжі,
Діймає спека чи сніжить зима.
Крилата муза, мов журавка та,
Невидима… кружляє – не спинити.
Їх дві душі лягають в кожен витвір,
Співець до серця пару пригорта.
Ти не сполохай риму їм, дивись!
Бо іноді вона примхлива панна,
Розсердиться – й розтане у туманах,
Прямуючи від них в безмежну вись.
Хай зачіпає слово за живе
І з хвилюванням стукає у груди:
«Яка краса, ви подивіться, люди!» –
радіє світу білий журавель…
Надходить ніч, без метушні й суєт,
Стихає шум в буденній каламуті.
Нарешті, можна власний світ відчути!
Зринають в небо Муза і Поет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928926
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 25.10.2021
Рясніє яблуками сад
І груш багато.
Вони між листячком висять,
А поряд – хата.
І заглядають у вікно
Високі мальви,
Що відцвіли не так давно,
Тепер дрімали.
Летять з-під стріхи горобці,
Шукають здобич,
Сіренькі жителі оці
Тікають з дому,
Щоб нагулятись досхочу
Роси напитись,
Щоб їхній галас сад почув.
В красі втопитись
І дикі сиві голуби –
Все воркували,
Було їм мало і доби.
Життя триває…
5.06.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926407
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 28.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=13e7jO_KjFQ[/youtube]
Осінній день нахмурив брови,
Чомусь в ненастрої він був.
І влаштував він сонцесхови,
Свою мовчанку увімкнув.
Про що ти в час такий міркуєш?
Чи надоїв цей листопад?
Дивися - голуби воркують,
Хоч і безлюдний давно сад.
Вони тебе не розважають,
Тобі сьогодні все одно?
Давно всі сонечка чекають,
Його нема давним - давно.
За всим уважно споглядаєш,
Ну як покращить настрій твій?
Твою загадку розгадаєм:
Виходь же швидше з своїх мрій!
Ти не сумуй за днем вчорашнім,
Пішов у безвість на цей час.
Осяй людей ти сонцем краще.
Зроби щасливими ще нас.
[img]https://postila.ru/resize?w=500&src=%2Fdata%2Ff4%2Fc3%2F83%2Ff7%2Ff4c383f74a7212a0d0c5fb1eb15dbe24141bb6b1f562f581d852e2284c6bee70.gif[/img]
( НАТИСНІТЬ НА КАРТИНКУ )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926438
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
Коснусь ладошкой радуги...
Она с таким теплом!..
- Во сне сердечко радую...
Хоть там взмахну крылом!..
Хоть там себя порадую
свершившейся мечтой...
- Цветной касаюсь радуги...
и нахожу покой...
* * *
Пусть милый мой не рядышком!..
Душа его – броня...
- Он навсегда останется
любимым для меня...
28.09.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926427
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
[b]А[/b] я на мить поринула в дитинство,
[b]З[/b]емна краса - чарівна благодать,
[b]А[/b] у душі малесенька колиска,
[b]П[/b]риємно з неї спогад діставать.
[b]А[/b] так мені щемить вона у серці
[b]Х[/b]вилина незабутня знов і знов,
[b]М[/b]атуся відчинила в хату дверці
[b]О[/b]біймами, даруючи любов.
[b]Л[/b]иш мить одна і вже дитя щасливе,
[b]О[/b]хоплене найкращим почуттям,
[b]К[/b]олиска заколихує грайливо,
[b]А[/b] аромат насичений життям.
[b]В[/b]еселкою всміхається щаслива
[b]І[/b] ніжний дотик, як літневий сон,
[b]Й[/b]ого душа так трепетно манила
[b]Н[/b]атхненно доторкаючись долонь.
[b]У[/b] милих тінях де сховались миті,
[b]В[/b] солодких ароматах, неньки рук.,
[b]Я[/b] бачу, як любов і ніжність звиті,
[b]К[/b]расою, об'єднавшись в один звук.
[b]З[/b]ахоплююсь побаченим, почутим,
[b]Г[/b]райливо все милуюся життям,
[b]А[/b] так мені хотілося побути
[b]Д[/b]е б я себе відчула ще дитям.
[b]К[/b]расу і аромати всі вдихнути,
[b]А[/b] душу ще наповнить почуттям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926226
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Шукає син, аж збився з ніг,
собі в дорогу оберіг...
Шукання ті цілком доречні,
бо ждуть важкі і небезпечні
дороги в синовім житті,
тяжкі доріженьки-путі.
Тому й шукає син в дорогу
оберіг як допомогу,
щоб він його оберігав
й долати путь допомагав.
Про клопіт сина каже мати:
"Ти, синку, мусиш добре знати,
що помогти найкраще зможе
тобі всеможна сила Божа.
Тож перед виходом в дорогу
ти помолися спершу Богу,
щоб Він в дорозі допоміг,
бо Бог --- найкращий оберіг."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926254
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Світилко сонця тьмяне вимила весна.
Горіха бру́ньки блимала лампадка.
Небавом в квіточку розвинулась вона.
Мале шпача пило з її горнятка.
Ховалася від злого вітру штурханів,
Щосил трималась, щоби не опасти,
І бачила, як град нестямно сатанів,
Як інші квіти долі впали пластом.
А кажуть: молодість! рожева юнь!
Знай, бався сонячним лапастим бликом.
На чатах спокою дозрінь зелена рунь—
Лиш в старості пізнаєш вперше лихо…
Вже й осінь. Зрідка блискавиця спалахне.
З-за крони синя збільшується латка…
Надійне, та останнє вкутання тісне
В шрамованого зрілістю зернятка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926256
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
[color="#0009ff"]Переклад вірша Джорджа Байрона "Вона йде в красі"[b]George Gordon Byron « She Walks in Beauty»[/b][/color]
Вона іде у всій красі -
Як ніч у сяєві зорі
З безхмарних радісних країв..
Всі світла ніжні голоси
В її очах.. Як блиск роси
[color="#ff0000"][/color]
На сонці - у́смішка в лиці
Відтінки променів несуть
Гармонії граційну суть
І м’якість у її красу ,
Розвіюють печаль і сум -
В солодких дум палітру всю,
В життя щасливу полосу
А погляд цей, і ніжність скронь,
І легкий сміх, як передзвін,
І осяйних відтінків тон,
І тонких брів тендітний згин,
Любов її - ясна, як сон -
Добро привносять у часу плин
She walks in Beauty, like the night
Of cloudless climes and starry skies;
And all that's best of dark and bright
Meet in her aspect and her eyes:
Thus mellowed to that tender light
Which Heaven to gaudy day denies.
One shade the more, one ray the less,
Had half impaired the nameless grace
Which waves in every raven tress,
Or softly lightens o'er her face;
Where thoughts serenely sweet express,
How pure, how dear their dwelling-place.
And on that cheek, and o'er that brow,
So soft, so calm, yet eloquent,
The smiles that win, the tints that glow,
But tell of days in goodness spent,
A mind at peace with all below,
A heart whose love is innocent!
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926268
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Старались ми завжди за часом
Іти бігом, а не ходою.
Усяк було нам: часом з квасом,
Ну, а порою із водою.
Плекали храми вічні квіти,
А потім позривали їх.
Жили душе наші діти -
Наразі мліють від утіх.
Наш білий світ - це пляма біла.
Батьків ховає божество.
Ми біжимо, а хата сіла.
Мабуть, надибала єство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926276
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Повзе туман і котить сивину:
Дорогу биту ледь-ледь видно,
Немов шукаючи чиюсь вину,
Оповиває все, що рідне.
Долина в сумнівах, краплистий гай,
Ставок устелений туманом.
А хтось комусь сказав колись "прощай",
Немов стиснув коня арканом.
Повзе туман і котить сивину,
Доріжка в споришах притихла.
Чи віднайдеш життєву глибину?
Колись жили давно тин з тином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926269
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
З далеких і близьких доріг,
Лечу, біжу, спішу до хати.
Вертаюсь я на свій поріг,
Щоб літо в кошик позбирати.
Привітно шелестить горіх,
Мені ця мить так часто сниться...
Криниця - вічний оберіг,
Яскраві айстри й чорнобривці.
І хата вікнами сія,
Схилилась в докорі німому...
Осіння доленько моя,
Ти привела мене додому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926278
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jGASDZ7IN50[/youtube]
Пройдуть роки, зведе нас доля,
На перехресті двох доріг.
Та вже не буде того болю,
В душі з роками десь приліг.
В очах лишиться лише слід,
Колись недоспаних ночей.
І слід докорів давно зник,
Не буде ніжних тих речей.
На дні у серця буде пустка,
Байдужість тихо промайне.
І залишиться лиш пелюстка
з цвіту, до ніг тихенько упаде.
Лиш на хвилинку очі в очі,
Не сум у них і не печаль.
Тепер спокійні уже ночі,
І що пройшло, лиш трохи жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926233
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Збирає осінь яблука рум'яні,
і сливи, й виноград, і грушечки духмяні.
Старались всі... й весна рясніла цвітом,
налило плід веселе сонце, літом.
Купались щедро в сонячній ми ласці,
то ж пильно придивись... живем насправді в казці,
де руки працьовиті творять диво,
й земля за труд віддячує уміло.
Гаптує осінь золотом діброви...
Радійте. Тіштеся та будьте всі здорові.
А щоб поля шуміли знов хлібами,
злотоволоска сіється дощами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926134
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021
На осінніх ланах свіжий вітер гуляє,
Так висвистує, ніби схолов від нудьги.
Розфарбованим золотом землю вкриває,
Шле останній привіт від п'янкої пори.
Потопає оранж у сріблястій калюжі,
Та виблискує промінь в краплинах роси
На сухих пелюстках у тендітної ружі,
Як невтішний коханець в полоні журби.
Оксамитовий ліс в кольорах пекторалі
Стелить долом на трави вбрання дорогі,
Висікає вогнем намистини - коралі,
Розмальовує воском листки золоті.
Ця фієрія фарб й нотки зрілого трунку
Залишають на згадку той присмак дощу,
що пролився з небес вересневого ранку
Та й омив, наче сповідь, остиглу красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926145
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021
[b][color="#0812cf"]А у нас такая скука,
С карантином все сложней.
По утрам стал муж мяукать,
Молочка, мол, мне налей!
Я сегодня злая очень..
Молочка ему дала.
А он, *** жрать не хочет
Слабит, видите ль, козла!!
Учудила бабка наша
Ну не бабка, сущий цирк!
Из кумыса варит кашу
Внуки ржут, как жеребцы.
Муж в Москве, жена в поселке
К ней толпа через плетень,
До чего ж раздолье тёлке,
Новый хахаль каждый день
Что ты прячешь за сараем
Сквозь забор мне все видать,
Я здесь баба коренная.
Ну а ты - всего лишь зять!!
Весь на нервах, исхудал,
Ревность и заскоки.
Дед на бабку в суд подал
А правнуки - в шоке.
Вот такая нынче мода
Деньги важные в судьбе.
Переводят за полгода
Со счетов дедов себе!!
Своему миленку Нилу
Угождала, как чуме.
И кормила, и поила
А он жить ушел к куме.
Мы затеяли разборки,
Распотрошили весь склад,
Двадцать ящиков икорки
Ночью спер какой-то гад...
Завертело в попе шило,
Зачесалось между ног.
Выйти замуж поспешила,
Прогадала, видит Бог!!
Я посеяла петрушку,
Аж вспотел кудрявый чуб.
Позову сейчас подружку,
И бегом на танцы в клуб.
Семь потов сошло с Любаши
Я скажу, не ошибусь!!
Эта девка коль уж пашет,
То, как трактор "Беларусь".
Вот те раз! Какое чудо!!
Приготовлю, что за труд?
Ела я такое блюдо
Оливье его зовут.
Неужели скоро лето,
Настежь мы откроем дверь!!
Кот наставил в доме меток,
Летом метит во дворе.
Где ты бродишь, девка гарна?
Скоро, вон поди, обед.
Приходил к тебе пожарный,
Чё хотел, пожара ж нет![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926149
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021
Кожен день цікава теща
З наполегливим завзяттям
Ревізує й контролює
Поведінку свого зятя.
Молодий, а сиві скроні…
Чи достатньо заробляє?
Як відноситься до доні,
За дітей, добробут дбає?
Це Семена стало злити,
Ляпнув, теща ледь не впала:
-Як би, мамо, так зробити,
Щоб ми довго вас шукали?
Враз схопилась за голівку:
-Якщо я несу вам горе –
В червні ти купи путівку
І відправ мене на море.
В липні, щоб відпочивати –
Прибережні є курорти:
Там я зможу показати
Всі бікіні, сукні й шорти.
А у серпні я не проти
Пригадати сни дівочі –
Кращі всі міста Європи
Бачити на свої очі.
Буде в спокої радіти
Вся сім’я твоя, Семене,
Протягом усього літа
Відпочинете від мене.
А як все оце оплатиш,
Буду я не теща-мати,
Після цього мене будеш
Дорогою називати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926167
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021
Любов - натхнення до життя
І буде добрим майбуття
Коли в душі, вона живе
Людина, зло переживе!
Любов - натхнення до життя
Коли в оселі є пуття
Сім*я у злагоді й мирі
Непропаде вона й в вирі
Ради любові зробить все
Бо лиш тепло в душі несе
І чисте небо звеселить
Подарувавши щастя мить
Любов і мудрість назавжди
То ніби річки береги
Оберігають від незгод
І цим втішається народ
Любов солодка, наче мед
Нею ділися, йди вперед
Коханому даруй й другу
Батькам й дітям - насамперед
Любов й натхнення - є життя
Всі найщиріші почуття
Й ласкавий сонця промінець
Як стук закоханих сердець
Всім цим Господь нас наділив
Цінить й любити, усіх вчив
Земну красу й радісні дні
Подарував тобі й мені.
02.09.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923970
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 03.09.2021
Руки твої, як ліани,
Ковзають в’юнко по тілу.
Ми летимо крізь нірвани
В осінь тремку, захмелілу.
В кожній клітинці — натхнення
Доторків ніжних, вібрацій.
Лине душі сокровення
Серед небесних овацій. 28/08/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924074
дата надходження 03.09.2021
дата закладки 03.09.2021
Пахнуть у лузі покоси,
Щедрого літа дари.
Сині волошки у коси,
Теплі вплітають вітри.
Йдеш по широкому полю,
Шовку торкаєш трави.
На пасовиську вже коні,
Сонце всміхнулось згори.
Бджілка присіла на квітку,
Пісню свою завела.
Як же красиво улітку!
З квітки пилок узяла.
І полетіла швиденько,
В сад де бджолина сім'я.
Радіє моє серденько,
Чується спів солов'я.
Літечко миле і тепле,
В обійми мене взяло.
Там де схилилися верби,
Стежкою вдаль повело.
Знаю, мене ти чекаєш,
Вірю у нашу любов.
Серцем своїм зігріваєш,
Щастя в коханні знайшов...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920711
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021
Тобі не напишу уже листа,
А так хотілось серденько відкрити
І не звільниться ранена душа,
Щоби від смутку хоч на мить спочити
І голос не відчуєш, як колись,
Який упізнавав ти у рядочках,
Шляхи так сміло в далі розійшлись,
Як в осінь осипаються листочки
Ти не відчуєш подих, що п'янив,
Як ніби через роки на екрані
Та він тобі на згадку залишив
Мотиви милі та світанки ранні
Тобі не напишу уже листа
Та й відповідь не зможу прочитати,
Бо в володіннях вже давно зима,
Що буде далі впевнено писати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920691
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021
Десь так...
[youtube]https://youtu.be/nhV_OX6ZQ0s[/youtube]
[i][b][color="#7a097a"]Прокинусь рано з сонцем я –
життям своїм насолодиться…
……А поряд – ангелів сім’я,
і зріє за вікном пшениця.
Я вийду в поле, щоб росу
всім спраглим тілом обійняти,
вдихнути щоб оту красу,
розквітлу в полі, рути-м’яти;
щоб сонцю жаркім навздогін
про радість – жити – прокричати,
творити щоб життю той гімн,
де в нього я стою на чатах…
О Боже милий, не карай:
Хіба не рай – це одкровення,
що в сон прийшло як благодення?!
За богохульство не карай...
Хіба життя моє – не рай?
Хіба не рай? [/color][/b]
28.07.2021[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920703
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021
Забудеш про спеку,забудеш про втому,
Забудеш про все що боліло роками,
Коли стаєш знов на дорогу додому,
Дорогу до батька,дорогу до мами.
Знайомі ландшафти,знайомі пейзажі,
А рідне повітря п'янить до дурману,
А мама вже чує,їй серце підкаже
Що скоро обійме кровинку кохану.
А ось і обійми,і сльози щасливі,
І те найдорожче матусі тепло.
Лице вже змарніле і коси вже сиві
Та серце матусі любов зберегло.
Дорога до дому одна,не багато,
Дорога що серце благає - пройди
Дорога додому справжнісіньке свято,
Дорога туди де чекають завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920677
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 28.07.2021
ДЯКУЮ ЗА ІДЕЮ ОЛЕКСІ УДАЙКО
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920703
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TjLABRzqsEA[/youtube]
Я хочу вийти в спеку в поле,
Підняти руки до небес.
І щоб цвіло усе навколо,
Відчуть життєвий цей процес.
Побачить жито важке, спіле,
Що хилить колос до землі.
Відчуть, що трохи я щаслива,
Забуть, що сили є ще злі.
Вдихнуть повітря чисте, свіже,
Наповнить груди аромат.
На трави росяні приляжу,
Зчарує ніжний спів пташат.
Земля ковтає сині роси,
Від спеки сповнена жаги.
Десь недалеко дзвенять коси.
Все це надасть мені снаги.
Тут наберу я сніп проміння,
В вінок барвистий уплету,
В степу знайду душі спасіння,
На зло задусі пронесу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920714
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021
Не впусти зречення свого кореня, своїх предків
Святої віри і своєї мови, свого прізвища.
В країні з'явилися перевертні, зрадники рідкі.
Не думай, не крути, це не плід уяви й не рідкість...
Хоч голос нашої держави почули у світі,
Не приняли нас до сім'ї європейських народів.
Глумляться над нею і нині, сміються у вічі,
Бо владні люди не можуть наситить утробу.
Ворота розчинені в поле, віє болем й горем.
Що творять вони, які землю не цінять роками.
Відчинені двері й вікна - нас ведуть через борню.
Немов звірі вже люди, тому живуть ворогами.
Бо кожній владі було не сором зло у світ нести.
Народ свій грабували і грабують! Добавлю слів...
В житті нічого не зосталось. Ні надії і ні мети.
Летіли мрії стільки літ та шукали щастя слід...
Пенсіонери до безтямності бідні, безсилі.
А молоді знову виїжджають із Батьківщини.
Відчалюють подалі, поки несуть ще свої крила,
Там поважаючи роботу всяку, ночі й днини.
Тому запізніла "демократія" пізнала крах.
Крізь тьму державної неволі ми не знаєм долі.
Як міст поміж серцями наша путь. Свій шукаєм дах.
Мов бритвою відтято горизонт на кровном полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920713
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021
Припав туман при лісосмузі,
Все ж соловей, співав неспинно,
Косив траву раненько лузі,
ВІН озиравсь і щохвилинно,
Про Музу, мріяв у напрузі.
Літо… краса, трава росиста,
Веселкою, немов намисто,
Переливається сріблиста,
За мить вже сяє золотисто.
Та тож, усе дива природи,
А мені б Музу для кохання,
Тоді б, не втратив я нагоди,
Гуляв би з нею до світання.
Як зорі й місяць нерозлучні,
Вірші б читав, ніжні, душевні,
І дарував сонячні мрії,
Як ті троянди, в щедрім червні.
Злегка крап- крап, ранковий дощик,
Ніби ревнивець, прогнав думки,
Прошепотів, - Вставай романтик,
Наточи косу, бери в руки.
Поки не злива, тож поспіши!
Блищить коса й тихо задзвенить,
То з нею Муза виводить соло,
Подих землі, свіжий, аж п`янить.
Душа сприйма, чарівний солод,
Торкнулась серця, щаслива мить.
29.06.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920715
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021
Ой летіли білі лебеді над моєю країною,
Над широкими полями, над Донбасом – руїною.
Ой летіли та летіли, жалібно курликали,
Наче серце розпинали, наче Бога кликали.
Кликали та й кликали, мов до раю звали,
Мов своїми крилами пекло обіймали.
Чом ви білі лебеді горя не минаєте?
Ви ж від куль ворожих Неньку затуляєте.
Та ж ви, білі лебеді — янголи скалічені,
Ваші крила зламані — дотепер незлічені.
Ви ж безсмертні братики, побратими — лицарі,
У віках нескорені — кулями посічені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919316
дата надходження 12.07.2021
дата закладки 13.07.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1LU9AJvwy3c[/youtube]
Спішить до осені вже віз,
Багато в літа ще роботи.
Зробити треба позаріз,
Одна його оця турбота.
Коротші дні - його тривога,
А чи зробити все успіє?
Коротша вже оця дорога,
Та хто завадити посміє?
Підставить ніжку сильна злива,
І все, що зроблене - стече.
Яка душа його вразлива:
Чому ж це сонце так пече?
Та попри все - його робота,
Закотить вище рукава.
Ступають ноги по болоті,
Все зробить чи за раз, чи два.
Колись все ж треба відпочити,
Дурне ж натхнення підганя.
Думки всі треба відпустити,
Пришвидшить все ж воно коня.
Немолоде вже, де та сила,
Яка спочатку ще була?
Та знову думка осінила:
Усе робила, що могла.
Присядь, спочинь, не поспішай,
Ще середина тільки літа.
Своїм думкам не потурай,
У всій красі ти вже розквітла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918801
дата надходження 06.07.2021
дата закладки 07.07.2021
Ой на Івана, та на Купала,
Ой там дівчина гільце вбирала
В волошки й маки із зелен-поля,
В ромашку білу на гарну долю,
В кетяг черешень червонобоких,
Щоб личко було червонощоке,
Щоб були брови, як рута-м’ята,
Щоб на Пречисту йшли свати в хату,
А ще в цукерку й бублик солодкий,
Щоб милий сватав її – молодку;
А ще у зірку та на верхівку,
Щоб ішла заміж прекрасна дівка.
Ой на Івана, та на Купала,
Там та дівчина гільце ламала,
З вербиці корінь в воді топила
І у Купала щастя просила:
З гільця корінчик, що від вербиці,
Пливи тихенько в річці-водиці,
Разом з віночком із квіток білих,
Нехай спіймає його мій милий.
Якщо віночок він цей спіймає,
То значить: доля нас поєднає.
Сьогодні в нічку піду до гаю
Й чарівну квітку там пошукаю.
Вона опівніч розсипле чари –
Хто її знайде, той буде в парі.
Ой на Івана, та на Купала,
В гаю ходила, квітку шукала..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918885
дата надходження 07.07.2021
дата закладки 07.07.2021
Як вечір торкається вуст черемшини,
Хмеліє весна в солов’їних садах,
У пам’яті знову зринають світлини…
До тебе, мій любий, літаю у снах.
І кожна клітина вібрує у тілі,
А душі сіяють — у профіль, анфас.
Ці миті солодкі — такі захмелілі,
Заповнюють розум думками про нас. 1/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918745
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 06.07.2021
Густо рум'янком зацвічений сад,
Божа краса дрібних невістульок.
Ллється навколо її аромат,
З неба моргає сонячна куля.
П'янко...Ромашковий килим живий:
Цяточки жовті, біле пелюстя.
Десь заховався пустун-вітровій,
Певне, дрімає в тихих галузках.
Червень-господар, квітує пора.
Стебла тоненькі. Ніжне суцвіття.
Сонця й рум'янку захоплива гра.
Літо в ромашках - радощі світу.
( Ромашку ще називають рум'янком, невістульки.) Світлина у саду сусідки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918155
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 29.06.2021
Розніжуєш і душу, й тіло —
Так лагідно і захмеліло,
Суничне розливається вино…
Загрався мідний місяць в доміно
З яскравими вночі зірками.
Укрився обрій пелюстками
Завій жасминних літньої пори.
Гойдають небо пишні явори —
Підставили в сплетінні руки,
І линуть дивовижні звуки —
Вібрують в просторі на крилах мрій.
Мій любий червню, кожну ніч зорій! 28/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918116
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 29.06.2021
Я хочу голову схилить, там де пройшли солдати,
За них душа моя болить, їх так чекає мати,
Ховає сльози від усіх, подалі у куточок,
Хотілося, щоб в цій весні вже був без сліз рядочок
Нарешті мир, щоби прийшов тихенько в кожну хату,
Щоби матуся в темну ніч могла спокійно спати
І посміхнулися весні її прекрасні очі,
А негаразди і жалі згоріли в темні ночі
Щоби любов і почуття торкнулися людини
Та серце вірне і душа до кожної дитини,
Щоб щирість, чуйність і добро - лунали в кожній хаті
А ми від щастя і тепла були завжди багаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918121
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 29.06.2021
[b][color="#046656"][color="#e31246"]Я[/color]-скравий той роман забути серцю важко,
[color="#e31246"]У[/color]- спогадах живу багато довгих літ
[color="#e31246"]П[/color]-оринула б увись, та я - безкрила пташка,
[color="#e31246"]А[/color]-дже любов скував своїм зимів"ям лід.
[color="#e31246"]М[/color]-ожливо й у зими бувають потепління,
[color="#e31246"]Я[/color]- подумки не раз буваю там, де МИ.
[color="#e31246"]Т[/color]-ам радість і любов, там ніжних рук сплетіння
[color="#e31246"]І[/color]- літо там весь час, без лютої зими...
[color="#e31246"]П[/color]-опливли врізнобіч, як дві бродячі шхуни,
[color="#e31246"]Р[/color]-озбіглись... та в думках ти ніби поряд знов.
[color="#e31246"]О[/color]-дначе це ж не так, що почуття лиш юним,
[color="#e31246"]Ш[/color]-укаю крізь рокИ загублену любов.
[color="#e31246"]У[/color]- всіх подій життя зазвичай є і давність,
[color="#e31246"]Т[/color]-а наші почуття не йдуть ніяк з думок.
[color="#e31246"]А[/color]- треба їх уже відправити в туманність
[color="#e31246"]Й[/color]- нехай біль віднесе в моря швиидкий струмок.
[color="#e31246"]М[/color]-ине можливо час, не буде рватись серце,
-
[color="#e31246"]А[/color]-би той час мені Господь подарував.
[color="#e31246"]У[/color]-яво моя, біль, звучи десь поміж терцій,
[color="#e31246"]Т[/color]-а видно ти мене тоді причарував.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918066
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021
Хвалиться колезі Настя:
-Я тепер така щаслива,
Бо зустріла справжнє щастя,
І літаю, як на крилах!
Дуже милий мій багатий –
Олігархом, точно, зветься:
Не біжить у карти грати,
І на танці не женеться.
Не метає кулю в кеглі,
В депутати теж не преться,
Має фірму, де підлеглі
(До ста тисяч набереться).
Поділилася, що хочу
Збільшити і губи, й груди,
То сказав, що у цій справі
Взагалі проблем не буде.
-Знаю твого кавалера,-
Тут колега промовляє,-
Це наш пасічник Валера –
Вулики прекрасні має.
Його бджоли-трудівниці
Свою справу добре знають:
В чоловікову скарбницю
Дещо з грошей відкладають.
Бджілки кошти зберігають,
Щоб не тратив милий здуру,
За красу твою подбають –
Накачають всю фігуру!
В Насті щелепа відвисла,
Креслила якусь кривульку…
Все багатство зразу скисло,
Луснув олігарх, як булька!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918078
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021
А зелень пишна тогою до самих його п’яток.
Й теплінь замотує ліс в кокон, наче шовкопряд.
Гуртом навчаються вокалу плиски й солов’ята—
Продовжує справляти літо свій обряд.
Трухлявіє на тлі розмаю яблуні оцупок.
В зелено-срібний мох злітає клаптями кора.
Нехай би впав уже—та ґрунт тримає корінь цупко
Й не відпускає. Каже: —Ні, ще не пора.
На зморшкуватім окоренку крихітний росточок,
Бо, орючи, не зачепив час лезом лемеша.
І тріпотить на всіх вітрах листочковий зубочок—
Немовби в дряхлім тілі молода душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918015
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 28.06.2021
Здійнялась уві сні
В теплих сутінках літньої ночі -
І так любо мені,
І багрянцем світилися в очі
Золоті купола
Оксамитного пишного неба,
А колосся в полях
Наливалися соком у стеблах,
А у лузі трава
Простяглася у довгі покоси,
Вечір враз покривав
Ті отави в холоднії роси.
І пташок переспів
Ген аж нісся з зеленого гаю,
Ллялась пісня без слів
В тім куточку блаженного раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918034
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021
Велична книга є в Державі- Конституція!
У ній записано для нас право - інструкція
На прожиття на святій, на народженій землі
Де диво – ранки і влітку співають солов`ї
Де крутосхилі береги й повноводні ріки
Й яскраве сонце і блакитне небо навІки
Нас на життя надиха Богом дана природа
В книзі записано, все це - багатство народа
Щоб зберегти, ми маємо жити по закону
Кожному з нас треба завжди бути правдивому
Не відрізнятись,чи незаможний, чи багатий
Сором`язливий, чи бува надто пихатий
У книзі цій, написано про кожного із нас
Ми маєм право жити, який би не був той час
Закон один для всіх - працювати і навчатись…
Та нині бідному, як вижити, лікуватись?
Кажуть землиця наша, на надра забагата
Але чомусь, у старого все холодна хата
Майже обдерта, жаль, не спроможній поладнати
Ніби Держава, для народу, як рідна мати?
То деж наш газ? Чому віддали в приватні руки?
Хіба не знають, що всіх покинули на муки?
Останні гроші похабно здирають з народу
Не один пан, за це має нагороду….
А, як же сім`ям, у кого діти ходять до школи
Вони ж бідують, голодні, як узимку бджоли
Як виживати, коли давно нема роботи?
Он у дитини, знов продирявілись чоботи…
Хтось роз`їжджає на дорогущих Мерседесах
А хтось же їздить у брудних, старих автобусах
У книзі,записано - маємо бути рівні
На жаль, вже майже тридцять років ми ніби в прірві.
Як вибратися й насправді закони поважать
Як вижить олігархів і можновладців рать
Яка збагачується кожного дня й хвилину
Чи й в майбутті, побачимо щасливу людину?
День Конституції відзначає Україна
У сподіванні - жити краще кожна родина
В серцях надія, що стане один закон для всіх
Країна встане з колін і до нас прийде успіх!
Я українка- маю закони поважати
Мене завжди, цього навчали батько й мати
І моя віра в чесність, прекрасне майбуття
Щоби пізнало щастя, знов народжене дитя!
****
Шановні друзі! Вітаю Вас з Днем Конституції!
Миру, здоров`я, достатку, добра!
Хай виконується закон не тільки народом
Тоді й всі здатні будем покінчити з безладом!
Щиро бажаю, щоб кожного мрія, як зірка рання
Яскраво сяє, не згасла - щоб надія й не остання!
28.06.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918037
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021
Ой, кувала зозуленька. То комусь кувала
А я свого миленького під бузком чекала
Диво цвіт, як твої очі, зваба в них і ніжність
Гріє серденько і в душу вкладає бентежність
Линуть пахощі повсюди, п`янять ніби чари
Вітер стрімко розгулявся, аж здригались хмари
Відступали лежебокі, золотистий промінь
Лиця ніжно торкнувсь, неначе здаля пломінь
І раптово, так помітно, небо засіяло
Ясне сонце, по обрію жовте жабо пряло
Розстеляє й червону дивовижну мережку
Кольорам, як у водограї, проклада стежку
Я по ній, по між трав, назустріч поспішаю
Милий мій, жаданий, нині скажу, що кохаю
Хай співає зозуленька, обом нам на щастя
Підем разом, ми до храму, там приймем причастя.
24.05.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917630
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 23.06.2021
Прийшов кум до Василини,
Позич цибулину,
А я тобі відпрацюю,
В лихую годину.
А до тої цибулини,
Налий іще й пляшку,
То я зроблю щось приємне,
Це мені не важко.
А Василина:"Ні, не дам!"
- І тиче дві дулі,
Будеш потім цілувать,
Наївшись цибулі?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917568
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021
Стоять коні на припоні, стоять біля хати.
Засватали дівчиноньку, раді мама й тато.
Стоять коні на припоні, коні вороненькі.
Буде тепер у родині ще й зять молоденький.
А ті коні вороненькі стоять біля тину.
Рада мама, радий ненько зятю, ніби сину.
А тим коням вороненьким вівса підсипають.
А тих коней вороненьких з відер напувають.
Напувають вороненьких з гарного відерця,
Бо дівчиноньці красивій парубок до серця.
Хоч козак той молоденький забере дівчину,
Повезе невісточкою у свою родину.
Стоять коні на припоні, стоять біля хати.
Засватали дівчиноньку – весілля гуляти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917572
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IURlXk0AFIA
[/youtube]
Мрія - справа нелегка,
Треба тут помучиться.
Раз ступнув, чи, може, два.
Може, ще получиться.
Розбив носа - зупинився.
Спробувать ще раз?
Де ж оце я помилився?
Відступать - не час.
Вдох зробив на повні груди,
Підняв вище ніс.
Засміялись злії люди:
Бачиш в цьому зміст?
Мрія - це красива пташка,
Схоче - прилетить.
Дочекатись дуже важко,
Потім зникне вмить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917574
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021
Мамо! липа так рясно цвіте,
Дух медовий кружля коло хати.
Літо стало таке золоте,
Вам сьогодні я хочу сказати.
Дикий голуб туркоче в гіллі,
Як тоді, коли ви відлетіли...
Стало порожньо враз на землі,
Наче сонце для нас погасили.
Стільки мудрості, стільки добра,
Почерпнула від вас я для себе!
... День найдовший і літня пора
Знов нагадує - мама на небі...
Квіти так неймовірно цвітуть,
І любисток пахучий і м'ята.
Наче й знають та віри не ймуть,
Що спустіла давно ваша хата...
Ви приходите з теплим дощем,
Щоб сади і городи вродили...
...Пам'ятаємо і бережем
Все найкраще, що ви нам лишили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917592
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021
Любіть мене… Ні! Не любіть,
Коли я зовсім Вам не рідна.
Душа у мене — своєрідна,
В коханні піснею бринить.
Любіть, не згадуйте, як сни.
Навіщо ті бездонні ночі?
Думки до вирію охочі,
В п’янких обіймах у весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913539
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 11.05.2021
Слова стихотворения в равной мере
относятся двух враждующих сторон.
Двух братьев в разные края
По жизни развела тропа
И каждый счастья захотел
И в чём-то даже преуспел.
Но вот беда- всё дальше путь,
Который хочет обмануть.
Им разрешили торговать,
А после даже воевать.
Не удивляйтесь Вы тому,
Ведь эта сказка наяву.
Чтоб полностью счастливым быть
Сказали: "Надо победить!"
Проходят годы и беда
Не рассосалась вдруг сама.
Командует всё тот-же грех
И он порабощает всех
Кто промолчал, и кто стрелял,
И кто законы написал
Что можно честно убивать
-По братьям во Христе стрелять,
Чтоб на земле построить рай,
Лишь банкоматы наполняй.
Что можно доверять врагам
-Лукавым духам и грехам.
А строится сейчас везде,
А также вводится в стране
Один "концлагерь" мировой
И потому закон такой
Что важен мировой стандарт
И здесь и там, где папуас,
Где россиянин "дорогой"
И где казах, и где ковбой.
Где европейский джентельмен
И где китайский супермен,
Где немец, турок и араб
-В системе каждый, словно, раб.
Везде система для тебя
Как-будто матрица одна
И крайний не "директор" здесь,
Над ним ведь тоже кто-то есть.
За что сейчас идёт борьба
-Междоусобная война?
Ведь вся Земля- наш общий дом,
Чтоб с миром Божьим жили в нём...
Двух братьев в разные края
По жизни развела тропа,
Но после встретились они,
Нажав так быстро на курки.
Октябрь 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913430
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 11.05.2021
Я не плакала... то плакав дощ.
Ой, які його краплі холодні...
Мої сльози усі той дощ змив,
як пішли ми у бій знов сьогодні.
Дощ, дощ, дощ...
Кожна крапля гірчить полином.
Дощ... дощ... дощ...
Там, де бій ішов за селом.
Я не плакала... то плакав дощ.
Хтось розкидав його краплі-мрії.
Як пораненим тебе знайшла,
на життя не втрачала надії.
Дощ, дощ, дощ...
Кожна крапля гірчить полином.
Дощ... дощ... дощ...
Там, де бій ішов за селом.
Рятувала тебе, як могла.
А ти в мене просив усе пити.
То не я... врятував тебе дощ,
зміг вологою губи змочити.
Дощ, дощ, дощ...
Кожна крапля гірчить полином.
Дощ... дощ... дощ...
Там, де бій ішов за селом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913467
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 11.05.2021
Весна квітчасто-кольорова непорочна
Для нас дарована, лиш придивись навкруг.
Ось сонця тепла ласка зазирає в очі,
І руки ніжні тягнуться до твоїх рук.
Весна-співачка голосиста, легкокрила.
Для нас - пташині довгі арії звучать.
Прислухайся, - це пісня із любові, мрія.
Душа цвіте, як в білосніжнім квітті сад.
Безхмарне небо весняне в шифоні синім,
І рідні, любі очі, чисті, чарівні.
Мелодія кохання - звуки клавесину,
Це спомин добрий з юності тобі й мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913510
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 11.05.2021
Стоїть береза тихо у зажурі,
Сумна-сумна, як ненька у дворі,
Гілки схилила трепетно понурі
Та все шукає погляд в далині
Кого вона з дороги виглядає?
Переплелися образи, думки,
Мабуть на зустріч трепетну чекає,
Схиливши так низесенько гілки
Я підійду тихенько та й спитаю,
Чому журливий, невеселий стан?
В очах думки зворушні прочитаю,
Як щемний недописаний роман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912972
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Коли помре надія в серці,
Чужі вуста сплетуть плітки…
Біда зламає мури вперті
Твоєї чистої душі.
Та щезнуть змії паперові,
Зміліє духу океан…
Іржею напис на підкові
Зітре задушливий обман.
Ти зціпиш зуби мимоволі
Та ти закотиш рукави.
Ти встанеш мужньо навкір долі,
Щоб у безчестя не зійти!
Бо хто там знає, що там буде?
Одні базікання кругом,
А непокірні — гідні люди,
Ідуть у вічність напролом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912993
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Знову політ у чистім повітрі -
Сонячний зранку проміння засів.
В'ється легка, строката палітра -
Кучері з ніжності "квітів дощів".
Ось і рожеві, і золотисті,
Сині і білі, бузкові ... Краса!
Стебла зелені, глянцеве листя.
В нім загубилась блискуча роса.
Щедрості повінь - сад гіацинтів.
Барви яскраві, квіти духмяні.
Запахи линуть, запахи линуть...
Диво з Харлема - казка весняна.
(Світлина моїх гіацинтів. Гіацинт - переклад з грецьк. мови - "квітка дощів".)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912943
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 06.05.2021
За спиною, прожиті золоті літа
І я, вже не біжу ...а іду поволі.
Впереді, сходинка веде вниз у життя
Там де захід сонця , що сідає в полі.
Для мене є неповторна кожна мить
Безцінна , дорога і серцю мила.
Так хочу , цей прекрасний світ долюбить
Злетіти, за синій обрій на крилах.
Допоки, є мій час ...Я, клонюся землі
І Славлю , Бога його велич, і силу.
Він, дав мені це життя -незабутні дні
Оспівати , життя - Україну милу.
О ,Сонце весни відігрій мою душу!
І променем, моїх ніжних крил не спали.
І зароди, на вітті солодку грушу
З рук, літнього саду подорожніх вгости.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912900
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 05.05.2021
Задивлявся на Марисю
Чорнявий Микола,
Із сусідом поділився:
-Тремчу, як ніколи.
Закохався і журюся,
Що робить - не знаю…
Ще до неї притулюся –
Я надію маю.
Кажуть, що вона гаряча,
І з радості скаче,
З кавалерами активна,
Ніколи не плаче.
Сусід мовив: -Дівка - диво!
Що тобі сказати?
Того жару пощастило
І мені спізнати.
Багатьох отак зустріла,
Дісталося й куму:
Залицяльників нагріла
На пристойну суму.
Якщо в тебе зайві гроші,
Бува, завелися,
Вихід дуже є хороший –
Іди до Марисі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912345
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 29.04.2021
В мовчанні — сила безголоса.
Не треба більше зайвих слів.
Душа, розніжена та боса,
Пішла у світ, між полинів. 26/04/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912337
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 29.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jUYCghC4h58[/youtube]
Повільно день складає білі крила,
Натомлений життям цим непростим.
Роса вечірня квіти окропила,
І все запахло свіжістю, близьким.
Душа лаштує намір відпочити,
Звільнитись від настирливих думок.
І все, що так складне - спростити,
Розтане хай душевний холодок.
Думки, думки, у чому ваша сила,
Чому без вас так важко в світі жить?
Їх в тиші цій вечірній захистила:
Зі мною, я прошу вас, помовчіть.
Не думати про те, що буде завтра,
В минуле в тиші можна зазирнуть.
Та плакати при цьому все ж не варто,
Його сльозами нам не повернуть.
Лиш посміхнутись ніжно, ненароком,
Відчути теплоту із тих країв.
І повернуть в сьогодні тихо кроки,
Без гірких сліз своїх і зайвих слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912313
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 28.04.2021
Я буду загадкою завжди в житті,
Промінчиком сонця сія́ть навесні
Та зорею в небі світити, як сон,
Торкатися ніжністю рідних долонь
Хмаринкою буду ставати на мить,
Нехай твоє серце, коханий, щемить,
А згодом на землю сміливо зійду,
Тобі подарую чарівність земну
Я буду загадкою, любий, в житті,
Трояндою ніжно всміхнусь на зорі,
А потім тебе проведу по стежках,
Красу подарую ліричну в рядках
І так дивовижно під милий мотив,
Я знаю, коханий, завжди ти любив,
Шукав мою ніжність, тендітну красу,
Яка поєднала в собі і весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912256
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 28.04.2021
[i]Ясну блакитнооку просинь
Гойдала на собі вода.
Весняний квіт на абрикосі
Моє кохання нагадав.
Як зустрічалися з тобою
Пройшло чимало довгих літ.
Під абрикосою старою,
Що сум лишила на землі.
У ароматах ніби тоне
Пелюсток плач – біжать літа…
Казав, любитимеш до скону,
До серця ніжно пригортав.
Хотіла берег я забути,
Який не виправдав надій.
Кохання впало білим смутком –
Ти розтоптав його тоді.
Несло кохання течією.
І загубився слід гіркий.
Під абрикосою тією
Згадаю юності роки.
Я обійму німого свідка,
(Як і тоді колись дівчам.)
Впаде на землю біла квітка –
Моя любов… моя печаль…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912216
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 28.04.2021
У піднебессі зірка засіяла,
І народилось маленьке дитятко,
То немов квітка весни забуяла,
Втішалась ненька і щасливий татко.
Змінялась нічка на день, а день на ніч,
Вставало сонце омріяне сяйвом,
О, як же добре, як йдеш піч – о – пліч,
Коли підтримуєшься добрим словом.
У вишиванці з золотом світанки,
Де тиша, спокій і порозуміння,
Там босоногим зустрічаєш ранки,
Себе втішаєш, росте покоління.
Уже позаду недоспані ночі,
Ясніший місяць увібрав тривоги,
Біля колиски голоси співочі,
Вже відлунали, вийшли за пороги.
Хата мов вулик, розмови, поради,
В очах зоринки, дитя йде до школи,
І ти в нащадка помічаєш вади,
Від хвилювань не раз руки хололи.
Вдосталь освідченості, шляхетності,
У сім`ї кожній, доволі турботи,
Неначе й гени, в них зовсім не ті,
І не той настрій до навчань, до роботи.
Та відлік часу сплив занадто швидко,
І самостійність вершить сподівання,
Й не раз почуєш, докірно- Ну мамко,
Твоє життя мені розчарування.
На кавовій гущі, ні, не ворожу,
Коли іду по життєвому шляху,
Знайти потрібно, лиш добро для душі.
Тож основне, щоб прожити в розкоші.
А, що попереду буде,побачим,
Принаймні тут - не першорядні гроші,
Та й не назву своє життя собачим,
Хоча так шкода, таким ваше бачу.
Роки минають, весільні рушники,
А по них маки і волошки сині,
Веселі в ліжку, неначе голубки,
Батьки хатину придбали дитині.
Надмірно тягнуться весь час, як воли,
А їм, знов кажуть,часи важкуваті,
Як це прожить - не купить «Кока- коли»,
Хоча, старі зовсім не в захваті,
Та що ж поробиш треба помогати,
Щоби навчились самі виживати.
Так пори року змінялись кілька літ,
Є малі діти, ото справжня радість,
-Життя невдале, то сусіда пристріт,
Їх розпинає всіх за нас заздрість,-
Тільки й почуєш ті слова по хаті,
Старі сумненькі, що в руках планшети,
Гризе сумління, думки волохаті,
За що живуть, влаштовують бенкети!?
А погуляти діти вміють добре,
Хай онучата в старих поночують,
Ну, а звичайно, коли їм, зле зовсім,
То вже тим паче, тож краще нас лікують.
Холодні зими, газ забира грошву,
О, як настачиш? Пахать неохота,
-Адже я раз на цьому світі живу,
А за комп`ютером, що не робота?-
Якусь рекламу, комусь скинуть вранці,
Уже копійка, дитині в школу є,
А, як пусті два гаманці, так зразу,
За гроші докір, на що дід складає?!
Чи часто бабця спішить до базару,
Їм скільки треба? Могли би й помогти,
За день чи два несуть повненьку тару,
Чи й дали вдосталь?!допомога! Все би забрати.
Їм жилось легше. Хату будували,
Хоч самотужки, те давно минуло,
Але такої,в банку позики не мали,
А, що якби… із заначки відбуло.
Чи можна, подумати всі на ліки,
Спустили й не мають грошей прожити!
Тож хочуть, щоб приходили онуки,
За, що ж, мають діда й бабу любити?
Як на городі старенькі, все( окей),
Гарний врожай, весь поспіхом збирають,
Як відірватись? На планшеті ж хокей,
Ще ж місяць жовтень куди поспішають?
Гостей приймають - онуків до старих,
Тож нехай тішаться, трохи гуляють,
Ні, не відмовлять,знають матимуть гріх,
Нехай хоч трішечки позабавляють.
Роки минули підросли онуки,
Стежки далекі, стали до всіх батьків,
Вже й повивчали основні науки,
Нема давненько зорин у малюків.
В тих оченятах яснооких на жаль,
Не поспішають провідать, як колись,
По старій хаті розвіялась печаль,
Та слава Богу, що уже піднялись.
Як спадок - відношення до роботи,
Щоб гарував за три штуки, що дурень?!
Ото скоти, горбатитись на когось,
Тож тільки мова - уже взявся мігрень.
Знов планшет, друзі, розваги, стрілялки,
Довгі розмови про життя сумбурне,
Як від ліні, то найкращі пігулки,
Не переймаються й так життя гарне.
Он дід є.. й баба, батьків потормошу,
Допомагать? Хай осилюють самі,
Невелику замороку приношу,
Ще нароблюсь, дайте відпочить мені.
.>
За вікном зима, кучугури снігу,
Мов забута хата та світло в ній є,
Мабуть пес, ще спить, ніякого сліду,
Кого ждать?! Дідусь сам- сніг відкидає.
>
Ой, в родинах так, частенько буває,
Скільки їм не дай, то завжди замало,
Аж під серцем щем, розпач душу крає,
Все чомусь дитя - позира зухвало.
Кажуть світ змінився - ми відстаємо,
У людських помислах любити працю,
Занадто дотошними… всі стаємо
Чи й зрозуміють, колись діда й бабцю?!
>
Я трішки тішуся, тож не всі такі,
Може так, буяє іхня молодість,
Може колись й зникнуть почуття терпкі,
А чи згодом, в них пробудеться совість.
10.03.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912262
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 28.04.2021
Буває свято в Україні,
І линуть так далеко мрії.
Пісні там чути солов'їні,
Той клич у небі журавлиний.
Буває свято в Україні,
В одному серці бій подвійний.
В полоні закоханих серця,
Бо немає в любові кінця.
Буває свято в Україні,
Та всі живуть в одній надії.
Зійдуть злі віруси і війни,
Не хмара в небі, а день світлий.
Буває свято в Україні,
Іде весна у повній мірі.
Чари літа, осінь золота,
У кожну сім'ю- щасливе життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912259
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 28.04.2021
[b][color="#1f08a1"][color="#c90a34"]В[/color]ечер... и волшебный, и красивый,
[color="#c90a34"]З[/color]а горой ложится солнце спать.
[color="#c90a34"]В[/color]се заволокло туманом сивым,
[color="#c90a34"]Е[/color]сть земная в этом благодать...
[color="#c90a34"]З[/color]а рекой во мгле токует филин,
[color="#c90a34"]Д[/color]нем он среди веток тихо спал,
[color="#c90a34"]Н[/color]у а мрак с отливом темно-синим
[color="#c90a34"]О[/color]н нас, словно маг, очаровал.
[color="#c90a34"]М[/color]ы идем густой травой вдоль речки,
[color="#c90a34"]Б[/color]ерег утопает в камышах.
[color="#c90a34"]А[/color] на небе зорьки, словно свечки...
[color="#c90a34"]Р[/color]адостью наполнена душа.
[color="#c90a34"]Х[/color]оровод из ярких самоцветов,
[color="#c90a34"]А[/color] понятней - просто млечный путь...
[color="#c90a34"]Т[/color]ам встречают часто Муз поэты,
[color="#c90a34"]Е[/color]стеством свою наполнив грудь...
[color="#c90a34"]Н[/color]ебо... и светящиеся точки,
[color="#c90a34"]О[/color]чи наблюдают лоск и гладь...
[color="#c90a34"]Ч[/color]ерный шелк без разных фалд и строчек
[color="#c90a34"]И[/color]ли кров, что дарит благодать.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912173
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021
Експеримент пройшов невдалий,
Низький контроль безпеки.
Чорнобильські підвладні далі
У вибусі, мов в пеклі.
І дах реактора - руїна.
Ще вибух - враз пожежа.
Водою гасять люди...Спинять?
Горять графітні межі.
А викиди - радіаційні!
Південно-східний вітер
Поніс хмарину горесійну _
Забруднене повітря.
Зараження навкруг суцільне:
Радіаційність йоду
І цезій лиха, ковкий стронцій...
Людське життя в смертельних дозах.
...Пройшло уже чимало часу.
Помилка і провина,
А наслідки ЧАЕС ще плачуть,
Голосить Прип*ять й нині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912153
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 27.04.2021
[b]В[/b]есна вже стиха входить в володіння,
[b]С[/b]відомо нам даруючи тепло,
[b]А[/b] сонце ніжно шле своє проміння,
[b]Д[/b]овершуючи квіти і стебло.
[b]У[/b] гоміні вітрів за небосхилом
[b]П[/b]ривабливо лунають голоси,
[b]О[/b]сяяна мотивами долина
[b]Ч[/b]арівно поєднала кольори.
[b]У[/b] тиші неповторній, ніби в казці,
[b]Л[/b]ояльність дивувала, як весна,
[b]А[/b] поряд утопаючи у ласці
[b]З[/b]амислилась дівчина чарівна.
[b]В[/b]еселкою привітно посміхнулась,
[b]У[/b] чарах світанкової роси,
[b]К[/b]раси рука тендітно доторкнулась,
[b]В[/b]альсуючи із дотиком весни.
[b]І[/b] не зрівнять мелодію чарівну,
[b]О[/b]світлену весняним почуттям,
[b]Л[/b]ітаючи в повітрі мелодійно
[b]А[/b]налогічно ваблячи життям.
[b]Н[/b]айкращі ноти вищої октави
[b]Ч[/b]ерез глибинні, ніжні голоси,
[b]Е[/b]моції тендітної появи
[b]Л[/b]егенько доторкались до краси
[b]І[/b] утопали в ніжності роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912170
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1iSqARheumA[/youtube]
Ось з вирію тихо летять журавлі –
Додому здалеку вертають,
З собою весняне тепло на крилі
Несуть, бо його всі чекають.
Не чути тих криків журливих з-під хмар,
Що в осінь пронизують небо,
Тож в серце із болем не ляже тягар,
Щоб душу гнітити безмежно.
Нема хвилювання за наших птахів:
Вони долетіли додому.
Пройти через що із них кожен зумів,
Не знати тепер вже нікому.
Тепер вже лиш радість, тепло і весна,
Де все зацвітає розмаєм.
В усіх журавлів клопітка йде пора:
Зростить журавлят в ріднім краї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912174
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021
На світанку біля ганку впали свіжі роси…
Обійняв Василь Мар’янку,
Пестить ніжно коси.
В піднебесся голуб рветься — крилами тріпоче…
Юне серце не здається,
Цілувати хоче.
На окраю біля гаю косарі співають…
Жух та жух на косовиці
Травонька лягає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912194
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021
- Где Солнце спит?.. И Зорька...
Кто будит их потом?
Кто звезд насыпал столько?!
Сверкают серебром?
Откуда дует ветер?
Кто лепит шоколад?
Как пишут на газетах?
- Хочу про все узнать!..
Как делали мой мячик?
А как твой гребешок?
Смеется или плачет,
когда пищит щенок?..
А что он ест на ужин?..
А мама где его?..
Он никому не нужен?!
- Хорошенький такой!..
От детки неуемной
кружится голова...
- Что значит быть бездомным?!
Он где сегодня спал?..
Решила мама с дочкой
на лавочку присесть...
Погладила щеночка...
- Попробуй-ка не есть!
Бездомным... это плохо...
Бери щенка себе!
Смотри, какая кроха!..
Ты луч в его судьбе...
На все твои вопросы
ответы расскажу...
- Лишь... кто щеночка бросил...
понять я не смогу...
19.04.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911472
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 20.04.2021
Мені ти лист писала, люба нене,
Схилившися низенько за столом
І малювала у думках ідеї
Та солодила трепетно теплом
Як було любо бачити в задумі,
Твоє прекрасне, любляче лице
Та змінювалось радістю і сумом,
У нім вбачалось рідне та святе
Тобою милувалась щохвилини,
Як тихо неповторністю руки,
Ти, ніби вже летіла до дитини
Через тернисто встелені шляхи
Хоч не художник та моя уява,
Все малювала образ неземний,
Мені потрібна так твоя порада,
Щоби відчути справжній смак весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910870
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
[i]Згадай рибацький човен на воді,
Як першим почуттям серця кричали.
Вертали ми з уловом небувалим
на хвилях із безхмарних сновидінь.
Під сонячним мазком вода дзюрчить,
Малює нам тепло бентежно-раннє,
В два голоси сміялося кохання,
До берега на веслах ідучи.
Озерно-чисті, ніби з кришталю,
Вражали очі, виткані із сині.
Під бриликом – весняне ластовиння –
Здавалось, все життя його люблю.
В’юниться сріблом у човні улов,
Тріпоче серце рідне твоє близько.
І долітають з весел теплі бризки,
Як добре, що колись таке було!
Червоний човен, капелюху в тон,
Тепер старий, без нас осиротілий.
І тільки досить часто чайка біла
Доносить нам цей підлітковий сон.[/i]
[b]На вёслах юности[/b] /рус./
Ты помнишь нашу лодку на воде?
Как первым чувством нам сердца кричали?
Шли к берегу с уловом небывалым,
И с облака стрелой Амур задел.
Любовь, казалось, о себе кричит
В два голоса, идя на шумных вёслах,
Мы так с тобой изображали взрослых,
Что улыбалось солнце сквозь лучи.
Глаза твои, как в озере вода,
На носике – любимые веснушки,
Панамку ветер сносит на макушку –
Не позабыть миг счастья никогда.
На лодке рыба блещет чешуёй,
Прохладой с вёсел долетают брызги,
Ты их встречаешь громким, диким визгом –
Но всё равно рыбачишь ты со мной.
Был красный борт твоей панамке в тон.
Теперь он стар, на берегу скучает.
А нам с тобой несёт на крыльях чайка
Наш светлый, тёплый, подростковый сон
/Надихнула картина Шеррі Валентини Дейніс, Великобританія, 1956/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910897
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
Жовтий підбіл на горбочку
Оксамитову сорочку
Одягнув собі на груди,
Домальовує етюди.
Де розлогі, довгі балки,
Надпивають синь фіалки
Із небесної піали.
В них — весільні ритуали.
Світлі очі незабудок
Розгубили в росах смуток —
Голубінь іде до личка
І смарагдова травичка.
Мов ромашки білосніжні,
Анемони в лісі, ніжні,
В листі палому — прикраси,
Споглядати кожен ласий.
А медунки кольорові
Пахнуть медом у діброві —
Напувають комашину,
Звеселять в душі людину.
Золотесенькі кульбабки
Намочили в росах лапки,
Задивились на проміння
І розсипали насіння.
Освіживсь дощем барвінок —
Увібрався у відтінок
Солов’їного садочка,
З квіточок заплів віночка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910867
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fpGPHa1G53M
[/youtube]
Не сумуй, наш Друже,
Бачиш - вже весна?
Запізнилась дуже,
Все ж таки прийшла.
Розіллється цвітом,
Ти ж таку чекав.
Визира десь й літо,
Та не має прав.
Думай про хороше,
У важкий свій час.
Ангел допоможе,
Добрий надасть шанс.
Поруч ми з тобою
В радості й біді.
Справишся з журбою,
З ВІРОЮ, НАДІЄЮ ІДИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910880
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
В промінні сонячних заграв,
де пень стояв сутуло...
накрите ніжним шовком трав,
мале зайча... заснуло...
Нема ні лиски... ні орла...
- Страх... наче кляте путо!..
Солодка тиша обняла...
дозволила заснути...
Приснилась матінка йому!..
Теплесенька... ласкава...
- Та раптом... злякано... в диму...
миленька закричала!
Прокинулось мале дитя...
(Спасала рідна мати...
бо на кону його життя...)
Й не вдасться вже поспати...
Жахливе полум’я навкруг...
Сірник в траву хтось кинув...
Став пеклом рай!.. Зайнявся луг...
- Біжить з вогню дитина!..
Душа тріпоче у вогні!..
Нема й ковтка повітря...
Він в справжнім пеклі... у імлі...
- То долечки палітра...
Спаслось мале!.. Хоч боляче...
Душа ще жити варта...
Ще джерело життя тече...
- А що чекає завтра?..
12.04.2021 р.
Фото з інету.
Путо
Нашел поляну зайка – рай!
Совсем врагов не слышно...
- Душа, спокойно засыпай
в местечке живописном!..
Где лучик стелет свой рукав,
где пень стоял сутулый,
укрывшись нежным шелком трав,
уснула крохотуля...
Приснилась матушка ему...
с теплом невероятным!..
- Вдруг закричала вся в дыму!..
Душил тот дым нещадно...
Малыш проснулся... Все в огне!
Поджег траву прохожий...
Стал адом рай!.. Все в пелене...
Огонь залез под кожу...
Хотя бы воздуха глоток!
Душа трепещет в зное...
Кипит по венам кроток...
- Но зайка стал сильнее!
Рванул сквозь пламя... черный дым!..
Хоть тельце все в ожогах...
Зайчонок бегом волевым
с судьбы убрал жестокость...
Спас сам себя!.. Нашел ведь путь...
где травушка... нет жара...
На спинке раны заживут...
но только... – Что ждет завтра?..
12.04.2021 р.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910857
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 13.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI[/youtube]
Веде омріяна дорога,
Та на шляху не заблукай.
Згадай усі перестороги,
І лиш омріяну шукай.
Здолай вітри, дощі, тривоги.
Не йди до цілі навпростець,
Лиш так дійдеш до перемоги.
Не увірветься хай терпець.
Навколо снігу кучугури,
Тобі так важко вже іти.
Але ж ти сильна, вір, натура,
Ти доберешся до мети.
Не плач, а смійся у дорозі,
Повітря глибше тут вдихни.
Ти все здолаєш, бо ти в змозі,
Сльозу непрохану змахни.
І ти уже на півдорозі,
Упав, стомився... не біда!
Лиш тільки крок і вже невдовзі,
Твоя упевнена хода...
Яке воно людське те щастя?
Мабуть, у кожного своє.
І досягнути тому вдасться,
Хто в нього вірить - воно жде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907925
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Коли щось маєш, то сприймаєш
Ти як належне в цім житті,
Живеш собі й не помічаєш,
Що не все вічне на землі.
Живеш собі і не цінуєш
Ту кожну мить свого життя,
Даремно звичний час марнуєш
Й хвилини радості буття.
Сьогодні ліньки й відкладаєш
На завтра справи, й так бува,
Що завтра, навіть забуваєш,
Всі недомовлені слова.
А завтра може й не настати,
Бо не все вічне на землі.
Дано від Бога нам втрачати
Ті миті звичні і прості.
Коли втрачаєш – розумієш,
Що вже назад не повернеш,
Що теплим словом не зігрієш,
Й в минуле стежку не знайдеш.
Цінуй сьогодні все, що маєш
І днем сьогоднішнім живи,
Та дякуй Богу, що ще можеш
Сказати ти комусь «прости».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907937
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Я стояла край дороги...
Плач ховала віхола...
- Далі йти не можуть ноги...
Забуваю дихати...
Таточка везуть додому!
Провести в останній путь...
Що ж дісталось золотому?!
Звідки бідоньки пливуть?..
Думи ранять... - Був здоровим!..
Біль який забрав життя?!!
Як же житиму без нього?..
Без його серцебиття...
Розірвала навпіл доля...
Мій рідненький... Мій маяк!..
- Зможу витримати горе?!
Зустріч витримати як?..
Що там далі?.. Невідомо...
Нащо всіх туди зовуть?!
- Їде таточко додому...
їде в свій останній путь...
Не потрібна ця розлука!..
Може є другі світи...
- Хай би взяв мене за руку...
вдвох би матінку знайшли...
Я стояла край дороги...
Плач ховала віхола...
13.03.2021 г.
Фото з інету.
Років багато вже пройшло, а болить так само...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907883
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 14.03.2021
[i] Є Свята в в нашому житті, котрі не можна
не відмічати. Недарма ж вони мають корінь
"свят-", спільний зі словом "СВЯТІСТЬ"!
Одними серед таких Свят є Шевченківські дні:
9-те та 10-те Березня! Останнє пам'ятне ще
й тим, що цьогоріч воно є 160-ю річницею
пам'яті нашого поета, пророка, апостола. [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/vvnIV3XxN-Y[/youtube]
[i] І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся: чому не йде
Апостол правди і науки?!
Тарас Шевченко
[/i]
[i][b][color="#78096f"]Ми – напрочуд сором’язлива раса…
Не по собі нам – все бо в нас своє:
земля і надра, дух і мова наша.
Сусідка ж з нас кровицю жадно п’є.
Як втамувати люті апетити,
що має хижий, хтивий людоїд?
Допоки вже наш люд в крові топити
І кидати у вир нелюдських бід?
Ключі до рішень – в помислах Тараса:
його Кобзар – до волі й сили код,
дороговказ на міжнародній трасі
від власних й імпортованих негод!
Нехай наш меч Тарасом освятиться,
наш крицевий, твердий каральний меч!
Без просу не піду в твою світлицю,
то ж поважай і ти мою картеч!
Моя душа геть гнівом вибухає
і вибухне тротилом ще не раз,
якщо урвеш священний шлях до раю…
Бо в мене є апостол – мій Тарас!
Шануймо ж, гей, месію і пророка!
Прислухаймось до меседжів його –
Й ростиме правда й мудрість рік за роком
в очах людей!
І – в чорта самого̀![/color][/b]
7 березн 2021 р.
© Олеса Удайко
______________
На світлинах з інтернету. - недавні сліди вандалізму
"славних прадідів великих правнуків поганих"щодо
нашого месії, апостола, пророка Тараса Шевченка...- [/i]
[youtube]https://youtu.be/04nSETVJTg0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907231
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 13.03.2021
Ще говорили, але обережно,
Себе труїли так бентежно.
Скривалась правда, кинута за ґрати,
Забракло слів, щоб щось сказати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907775
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
Здається ти холостяк до нутра кісток,
З красунями ти зачав не один роман.
Деякі не можуть відійти від душі ран,
Важкий ти подругам до шлюбу місток.
Мамуня зачекалась від тебе невісток,
Не імпонує мамі твоїй холостяка стан.
Здається ти холостяк до нутра кісток,
З красунями ти зачав не один роман.
Кохання твого падав не один листок,
Годинник цокає хоч ти серцем титан.
Облиш же холостяцьких ігор дурман,
Смакуй свого щастя сімейний ковток.
Здається ти холостяк до нутра кісток.
(Рондель)
19 січня 2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907712
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
А ти прийдеш, коли зовсім не жду
І синь небесну вкриють ніжно хмари,
Як світ побачить ранішню росу,
Накинувши в життя душевні чари
Впаде листок, забутий на гілках,
Останній, що лишивсь тобі на згадку,
А ти полинеш думкою в літа,
Згадавши неповторно милу казку
Війнуть зворушно миті дорогі,
Торкнуть чутливо ніжністю своєю
І зрозумієш, що на всій землі -
Була завжди я тільки лиш твоєю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907706
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
Не повернути весняних емоцій.
Це ніби йти сліпому у дрімучий ліс.
Невідомість висить на кожнім кроці.
Оте, що долею написано тобі
Не перепишеш, пізно вже писати.
І не веди з собою марно боротьби.
Для чого ці в душі німі дебати?
Багаття не розпалиш після довгих злив.
Обходь мене, прошу, щоб я не звикла.
І не шукай тепер торішнього мотив.
Я іскра не твоя. Даремний виклик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907731
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
Біснуються у березні завії
На кришталевій крапельці тепла,
А небо лебедіє й журавліє,
Бо вже весна. Весна.
Вона ступає обережно краєм,
До річок закликає береги,
Уверх піднятись просить шовкограїв—
А їм не до снаги.
Не втямить: сновидіння це чи прокид.
І первоцвітами не пахне сніг…
Відчуло сонячне проміння докір
Й заластилось до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907683
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 12.03.2021
Загадаю я бажання,
Милі мрії, сподівання,
Миті, що життя дарує -
Знову казка нас милує
Дивні, гарні наші долі,
Сніг іскриться, ніби зорі,
Сміло сипляться сніжинки,
Як привабливі перлинки
Закружляв світ в водевілі,
Рухи ніжні та умілі,
Всі радіють, що за чари
Нас в таночку закружляли?
Підійнявся сміло вітер,
Закружляв мінор у вітах,
А сніжинки, ніби феї,
Покривають всі алеї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907617
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 11.03.2021
Ой, журились два журавлі –
Клин їх розчинився в імлі.
Інші, молоді, полетіли,
Їм дорога вже не під силу.
Старість вбила силу в крилі,
Поглядають сумно з землі.
А раніш – блукали світами,
Скільки весен вдвох повертали.
В молодості дітки малі,
Та невтомні два журавлі
Все життя у купочці, в парі,
Не боялись долі ударів.
Кожен вірну пару жалів –
Прихистили бідних в селі.
В зиму їх лишати негоже
Посланців весни, птахів Божих.
… Клин несе весну. На чолі
Син отих старих журавлів.
З хвилюванням мусить вертати –
Де тепер його мама й тато?
Придивився він до землі:
Там безжурні два журавлі,
Тріпотіли крильми старими –
Не здолати вірності зимам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907584
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 11.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RRBSmQhStAE[/youtube]
Розтав вже лід, зажебоніла річка,
Хвильки веселі подалися в нікуди.
Весну чекає молода смерічка,
Зими пропали вже тепер й сліди.
І потекли струмки, розбуджені весною,
Спросоння не повірили в тепло,
І жваво розмовляли між собою.
Це сонячне проміння припекло.
Тут горобців злетіла ціла зграя,
Давно вони чекали банний день.
І радість цих пташок була безкрая,
Бо про весну таку думки лишень.
І знову погляд кинула на річку,
Листок торішній он кудись пливе.
Ніхто не прочитає того змісту,
З запізненням цей лист комусь несе.
Пройшов вже час, але його ж чекали,
Та винувата в цім була зима.
Вона цей лист старанно приховала,
Спішить, мабуть, листок цей задарма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907639
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 11.03.2021
Журавлі, журавлі, ви повірте мені,
Я від дому тепер так далеко.
Мої рідні місця бачу лише у сні,
Де гніздяться на хатах лелеки.
Журавлі, журавлі, дивні птахи мої,
Ви літали в далекі дороги.
Розкажіте, співають, чи там солов'ї?
Де батьки мої й рідні пороги.
Журавлі, журавлі, прокурличте мені,
Уявити, що я в ріднім краї.
Не дивуйтесь, що маю я очі сумні,
Поселились у душу печалі.
Журавлі, журавлі, ви повірте мені,
Що я сильний і відстань здолаю.
Прикипів я всім серцем до свої землі,
Жить не в змозі без рідного краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907681
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 11.03.2021
Літо бабине казкове!
Наплело мережива...
Заплело усю діброву...
- Неймовірні там дива!..
У повітрі присмак м’яти
та легесенька блакить...
Хмари – папірці пом’яті...
уляглись під береги...
А в берізоньки кленове
листя ковдрою лежить!..
Клен закоханий шле знову
стос листівок... – Ніжна мить!..
Спів пташиний чути з лісу...
- Неповторний їх вокал!..
Там і казка... там і пісня...
Щем під шкіру заповзав...
З прохолодною росою
п’ю малинову зорю...
- Лиш з цією стороною
відчуваюсь, як в раю!..
Знаю, є на світі чари...
Хай підтримають надій!..
- Я під берегом у хмари
покладу сердешних мрій...
14.03.2021 р.
Фото з інету.
Утро раннее
Бабье лето кружева
рассыпает по дубраве...
Дым пушистых покрывал
ветер весело дырявил...
Мятный воздух с бирюзою...
- Льется небо свысока!..
А на речке под вербою
утонули облака...
Под березой лист кленовый...
Осень... старый почтальон...
Письмеца летят с любовью...
потому что клен... влюблен...
С самых дальних перелесков
слышен птичий разговор...
- Там и сказки... там и песни...
и церковный перезвон...
Пью с прохладною росою
золотистую зарю!..
- Здесь лишь душу я открою!..
Здесь судьбу благодарю...
Запущу с мечтой кораблик
в облака среди волны...
Утро раннее... Озябла...
- Мысли... ветром сметены...
11.03.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907608
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 11.03.2021
Забралось чувство под ребро...
и ранит бесконечно...
Я улыбнусь ему порой...
- Коснусь любви сердечной...
А он не смог меня понять!..
Не знал моих желаний...
- Вернуть лишь я хотела вспять
горячий пыл свиданий!..
Чтоб пить волшебный блеск Луны
сквозь стоны поцелуев...
Где вокруг нас... лишь соловьи...
поют, сердца волнуя...
Где звезд волшебных фонари
присыпаны мечтами...
А мы парим... - Да, мы – парим!
Мы в сказке с чудесами...
Он не хотел меня понять...
Не плел из слов мне кружев...
- Лишь я могу, сквозь много дат,
шептать... как он мне нужен!..
Лишь я во сне ищу ладонь...
Ищу тепла частицу...
- Найду его!!! Но то... лишь сон...
Ничто не повторится...
Забралось чувство под ребро...
и ранит бесконечно...
- Я улыбнусь ему порой...
коснусь любви сердечной...
10.03.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907582
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Немов весілля надворі,
Набули промені веселки.
Он красень Сонце угорі,
а свіжість пахне медом зранку.
Весна! Весна...! Кричать хлоп’ята,
Музики втяли гопака.
Летять метелики на свято…
Привело шляхом чумака.
Воли сопуть неначе п’яні,
З Тавриди cніжним степом йшли.
Мішки на возах полотняні…
Не видко й сліду від зими.
Іванко грає на цимбалах,
Василько грає на дуді,
На тин посіли сірі гави —
Шпаки підтьохкують весні.
Танцює шлях, танцює панство,
Старі танцюють та малі,
Все українське щире братство,
На цій освяченій землі!
Село ожило — загуділо,
Неначе світ у дивнім сні.
Радіє мила Україна,
Як все радіє навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907530
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
С глухой покорностью...
с потухшими свечами...
бежим над пропастью!..
- Ее искали сами...
Спешим... Не видим явь...
- Не чувствуем друг друга!..
И каждый был неправ,
коль встретилась разлука...
Теперь болит душа!..
Пролистывает нежность...
- Надеждою дыша,
желает жизни прежней...
Но небо дождиком
закрыло вход и выход...
И боль истошная
шумит под сердцем лихо...
Исчезло прошлое...
мечты весенние...
- Любовь отброшена...
двумя влюбленными...
С глухой покорностью...
4.03.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906873
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 05.03.2021
Люся - славна молодиця,
Чогось гарного бажала,
Стала біля свого Гриця
І замріяно сказала:
-Як же добре в цьому світі!
Є чарівні скрізь куточки…
Хочу я в воді сидіти,
Походити по пісочку.
Десь у горах побродити
З рюкзаком, в легеньких шортах,
І цілющу воду пити
Із бюветів на курортах…
Мудрі речі перервала
Грицева розмова груба:
-Довго в хмарах ти літала,
Повертайсь на землю, люба.
Думкою далеко скачеш,
Тішишся дурниці кожній.
Ось пісок. Хіба не бачиш?
Чан без цементу - порожній.
Набирай он воду з діжки,
Будеш розчин колотити,
Заодно, помиєш ніжки,
Можеш личко освіжити.
В Люсі вирвалось зітхання,
Подавала цеглу Грицю…
Отаке в селі кохання,
Невичерпне, як криниця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906922
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021
Мов цвіт лобелії, небесна синь
Вдивляється у шумовиння біло-пінне.
Невтомний моря бірюзовий плин.
І хвиль дзвінка лунає знову чиста пісня.
Про що співає море повсякчас?
Про парашути хмар, про світло сонцекола,
Про шторм, прибій і катастрофи бас.
Кипить його безмежна і розкішна воля.
Про хор чаїний, острови примар,
Про втрати, знахідки, скарби, пісок і вічність.
І про маяк, і свіжості азарт,
І силу громовиць - кардіограмне віче.
А естрагонні пахощі навкруг -
Стихії бірюзової стрімка звабливість.
І бриз, і обрію далекий пруг...
Ця пісня моря таємнича і мінлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906938
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021
[i]Вже березень… та сиплеться до ніг
Білявий красень впевнений і впертий.
Танок сніжинок в срібній круговерті –
Останній козир в рукаві зберіг.
Розлогий дуб – могутній восьминіг,
Всміхається красі такій відверто.
В розкішнім сріблі чистий, незатертий
Блищить коштовним сяйвом вранці сніг.
На землю тільки, стомлений, приліг,
Щоб відпочити з вранішніх концертів –
Й розтанув… залишивши на мольберті
Чуттєву згадку про весняний сніг.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906515
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fpGPHa1G53M
[/youtube]
Я чую кроки обережні,
Іде омріяна весна.
Вона на вигляд так поважна,
Та поки що не запашна.
Іще не стала до роботи,
Лиш оглядає все навкруг.
Зиму ще треба побороти,
Он знов наслала завірюх.
Літають стомлені сніжинки,
Ледь досягають до землі.
Вони так хочуть вже спочинку,
Літать не звикли у теплі.
Розправлять крила неохоче,
Що толку з них - уже ж весна.
Чому це вітер з них регоче?
Та їх примушує зима.
І сміх, і гріх, вони це знають,
На землю ляжуть відпочить.
Тайком на зиму споглядають:
Невже вона в цей час вже спить?
Весна присіла до престолу,
Чи щось робити пора вже?
Роботи повно, усе голе.
Не варто їй спішить іще...
___________________________-
Мої любі Друзі і Читачі! Бажаю ВАМ
щасливої ВЕСНИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906488
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jdejMlJpBW8[/youtube]
В такі холодні темні ночі,
Коли завія плаче за вікном.
Не хочуть спати чомусь очі.
Невже лякає вітролом?
Та ні! Причина тут не в цьому,
Думки рояться раз - по - раз.
Вночі не знають вони втоми,
Приходять в гості в такий час.
І не тому, щоб випить чаю,
Щоб заспокоїлась душа.
Мене для іншого шукають,
Це не для них - мене втішать.
Мене знайдуть вони без втоми,
Щоб більше болю завдавать.
Бо не змогла поставить коми,
За це все будуть нарікать.
Де заховатись, куди дітись?
Ось знову стукають в вікно.
На цей раз, може, порадіти?
А ранок вже цвіте давно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905110
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
Осінь - пора до відльоту птахів... Їх ждуть маршрути в небесах.
За горами, лісами й морями теплий дім шукати мусять.
...Різав мороз лице, ранковий ставок остигає на очах.
Задихалась остання жива вода у морозному диму.
Злий туман завис там, де красувались великі білі птахи.
Лебеді не хотіли відлітати, кидати рідні місця.
Крилами розбивали лід, поки в ньому була м*яка хибкість,
Не давали зникнути воді. ...Щедро палахтіли їх серця.
В перші часи птиця, наче перемагала, і лід відступав.
Приклика увагу, лебеді плавали, але мороз брав верх.
Завмирає в диму вода та скляніє, інших шансів не мав.
...Птиці відлітали вночі. Звісно, голос голосу озветься!
До весни вони нам залишили лебедину пісню.
Та до мене долітає ледве чутний прощальний перегук.
Я шукаю очима по всьому небосхилу. Вирій був над лісом.
Дружньо летять птахи сумним трикутником - ключем далеких мук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905130
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
МОЯ ЛЕСЯ УКРАЇНКА
(Надруковано у літературному альманасі)
Це було десь у 1977 році.
Перебуваючи в Києві на курсах підвищення кваліфікації, вечорами я поспішала до театрів, подивитися спектаклі саме там, в тих храмах культури, де вони народжувалися, де уже біля гардеробної витає неповторний аромат театру, сцени, декорацій...
Ось так, скажу відверто - зовсім випадково, у драмтеатрі ім. Лесі Українки поталанило мені побачити спектакль “Сподіватися” - про життєвий шлях Лариси Косач — в майбутньому Лесі Українки.
Її роль виконували відразу три актриси: дві уже добре знані глядачами — Ада Роговцева і Валерія Заклунна, а третя — ще зовсім маленька, п'ятирічна дівчинка, донька Ади Роговцевої Катя Степанкова. Вона грала дев'ятирічну Ларису Косач.
Пройшло багато років, з пам'яті стерлося чимало, але перед внутрішнім зором постає сцена, жінка в інвалідському візочку і приголомшливе величчю враження, яке так хочеться передати у віршованих рядочках...
ЗАМІСТЬ ПРОЛОГА
Київ. Осінь. Роки' сімдесяті,
Ми на курсах тут, з Кременчука,
Нам з колегою випало щастя:
В “Драмтеатр Лесі” є два квитка.
Дощ періщить, і хочеться спати,
Ще й болить голова, на біду,
Дивна п'єса якась, “Сподіватись”,
... Все ж, пігулочку випивши, йду.
Жаль, місця наші аж на балконі,
Мо', в партер хтось не прийде? Аби!
Та хоч дощ, зал “під зав'язку” повен
Тож балкон, перший ряд. Йдем туди...
І, забувши про дощ, і про болі,
Мов крізь терни, із Лесею вдвох,
Йшла по стежці, що вишила доля,
Не в театрі — в житті — до зірок!
СПОДІВАТИСЯ...
(МОЯ ЛЕСЯ УКРАЇНКА)
В декораціях - болю відлуння,
Гасне світло. Зал нишкне за мить...
... В інвалідськім візочку Заклунна -
Тілом зболена жінка сидить.
Під оглушливий гуркіт овацій,
Ада Роговцева — мрій політ!
Виринає з тенет декорацій.
З нею донька, п'яти-шести літ.
Три актриси, три суті — в єдиній.
Ада — світла, яскрава, стрімка,
Донька Ади — то Леся-дитина,
А Валерія — доля важка.
І витає на сцені крилата
Клятва духа незламного: - НІ!
Не піддамся хворобі триклятій,
Квіти сіятиму навесні!
О, Поезіє! Ніжність і сила,
Жар душі, перелитий в рядки:
Горе, сум, мить любові щаслива —
Відізвуться і через віки!
*******************************
Промайнули літа безупинні
в потрясіннях, кривавих штормах,
Революції, голод і війни,
Ні царів, ні Союзу — нема!
Та дзвенять крізь віддалену Вічність
Гімном мужності Лесі слова!
Ті пророчі слова поетичні
не вмирають.
Їх Час не змива.
Знову й знову під гуркіт овацій
Клятва Лесі зове в Майбуття:
“Без надії — таки сподіватись!”
Будувати достойне життя!
04.02.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905151
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
Ты поссорилась с любимым...
Не нужна ему совсем...
Он теперь проходит мимо...
Он разрушил Ваш эдем...
- Он плохой!.. Ты это знаешь...
Не души себя тоской!..
Вытри щечки со слезами...
Отвернись! Забудь его...
Пусть сгорят в душе архивы!
Посмотри на все, шутя...
- Бог, чтоб ты была счастливой,
подарил тебе... дитя!..
Не ему!.. Тебе - ребенка!
Достучалась до небес...
- Позабудь-ка об аборте!..
Береги, что есть в судьбе...
Времени пройдет немножко...
- Девочки... иль мальчика...
будешь чувствовать в ладошке...
маленькие пальчики!..
Назовет ребенок ,,мамой,,!..
Доброй... ласковой... родной...
милой... нежной... самой-самой!!!
Будет маленький... лишь твой...
Больше всех тебя полюбит!..
Это будет солнца свет!..
- Ты не будешь душегубом!!!
Кто придумал этот бред?!
А однажды... будет зритель
средь зеленых покрывал...
- Ненаглядный Вас увидит!..
И поймет... что’ потерял...
Он присесть захочет рядом...
тронет прошлого тепло...
Ты... – Чужой, - прошепчешь, - дядя!
И с ребеночком... уйдешь...
Знаю точно, время лечит...
и у каждого свой крест...
Повторяю бесконечно:
- Береги того, кто есть...
17.02.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905155
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
Цивілізацією розбещена, зіпсована людина.
Чомусь поступився народ природними своїми правами
Цій горстці злочинців, групі маючих силу грошей і нині,
Нечесно здобувши весь капітал. І тепер керують нами...
Хіба збагне та істота, в якої жадібність немає дна.
Крадіть, але знайте, що в кінці приходе смерть та правосуддя...
Розумне влаштування миру бачу: не ідея керівна
І судова сфера - обслуговування галузь... Правда суща!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905012
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Я повертаюсь знову в весни,
Ваші співаючи пісні,
І знову почуття воскресли,
Не дають спокою мені.
Співаю пісню, серце в"яне,
І рветься в небо ніби птах,
Таке освідчення в коханні,
Бува, хіба що у віршах.
Але коли душа співає,
І пишуться такі пісні,
Мабуть, це серденько кохає,
Здається так чомусь мені.
Нехай кохання Ваше пізнє,
Чарує Вас, вночі і вдень,
Нехай воно дзвенить мов пісня,
А ми співатимем пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904998
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Хай порозмовляє з світом вітер,
В різних своїх проявах краси,
Зачерпне на згадку ніжне літо
І пожовклі трепетні листки
Хай порозмовляє із садами
Де п'янять плодами восени,
Ніжно поспілкується з квітками,
Що лишають ніжності краси
Згодом полетить де небосхили
Та захопить згадку у весни
І зупине погляд у долині
Та напише подихом рядки
Хай порозмовляє з світом вітер,
У зимову казку поведе
Та ми не забудемо про літо,
Хай у душах наших поживе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904972
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Осенние деньки
царапались дождями...
Мы стали далеки...
Мы стали вдруг... друзьями...
Любовь прошла, как ночь...
Луна исчезла... звезды...
Мы разбежались прочь...
У каждого свой остров...
Но только без тепла...
Без ласковых ладоней...
- Мы страсть сожгли дотла!..
Мы больше не влюбленны...
Осыпалась листва...
Что было... стало пылью...
Под сердцем кружева
застелены полынью...
Мы стали далеки...
Вдруг стали мы... друзьями...
И наперегонки
туда... где путь с камнями...
Осенние деньки
царапались дождями...
16.02.2021 г.
Художник Слободан Трпевски. Картина ,,Идиллия,,.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904996
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Осень... Греюсь у камина...
Мысли льются ручейком...
Под окном горит рябина...
жжет сердечко мне огнем...
Потерялся мой любимый...
- Чтоб дышать, мне нужен он!..
Рву сердечко всею силой!..
Быть хочу его цветком...
Пел мне песни на гитаре...
Зацепились под ребром...
- Он судьбою мне подарен!
Так хочу его тепло!..
На крыльце прохладный ветер...
отобрал клочки надежд...
Угасал ноябрьский вечер
средь законченных бесед...
Был единственным мужчина...
но забыл дорогу в дом...
И горит моя рябина...
- Будто плачет под окном...
15.02.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904935
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Чому поїхав в далечінь,
Лишив на серці тільки тінь,
Слова розкидані по світу,
Як ніби сад, опавшим квітом?
Чи лист осінній розтріпався,
Який із осінню прощався,
Чи фарби втратила світлина,
Що зберігала вся родина?
Чому поїхав в далечінь,
У неприємну моросінь
І почуття забрав з собою,
Залишив серце із журбою?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904723
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E2HD64KpzEc
[/youtube]
Люби мене різною, як квіточку ніжно,
Люби в тепле літо, зимою, як сніжно.
Як сонце рум"яне, як трави духм"яні,
Щоб ми від кохання були, ніби п"яні.
Як дощик весняний, що пахне грозою,
Тримай мене міцно своєю рукою.
Хай місця не буде зимовим завіям,
Не зрадь лиш найкращим рожевим ти мріям.
Люби, коли плачу гіркою сльозою,
Зітри ти сльозинки своєю щокою.
В обіймах своїх заспокій мою душу,
Та вірність тобі ( ти повір) не нарушу.
Живе хай Любов ця - на зло всім вітрам,
Дарована Богом, призначена нам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904748
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Відчула лебедя крило,
Його турботу, чемність, ніжність,
Незвичну ласку, дивовижність
І внутрішньо-близьке тепло.
Він доторкнувся і до вух —
Так делікатно та чуттєво —
Пішла реакція миттєво,
Неначе в нас єдиний дух.
Не відірватися від мрій —
Заворожила і постава.
Йому б лебідкою я стала…
Насправді, то був Янгол мій! 12/02/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904659
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2021
Тобі красивих слів не бракувало, почула ти їх досить за роки,
Та я б хотів щоб ти почула, слова найбільшої ваги.
Не "я люблю..." чи "ти потрібна...", в стосунках цього вдосталь є завжди,
Почути маєш ти, єдина, - Тебе я буду берегти!
Не про́йдусь я твоїми почуттями, у складнощів глухі кути не зажену,
Не відвернусь коли ти ждеш підтримки - обіймами тебе я обгорну!
Про все що в думці, вислухаю щиро, холодний розум мій на тво́їй стороні,
Тож викликам черговим долі - є досить представлятись в однині.
Ти потребуєш буть в безпеці, шукаєш захист від проблем,
Перед тобою стану я стіною, котру не про́йде жоден із гидких нікчем.
Бо ж бережуть лиш найдорожче, лиш те, чому нема ціни,
І жодних сумнівів немає, моїм безцінним найдорожчим стала Ти!
Я би хотів, тобі одній це сам сказати,
Тримаючи за руку, ніжно в очі промовляти,
Та це є ті слова, які лиш тільки раз говорять,
І я, це все, уже колись,.. комусь,.. сказав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898707
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 13.02.2021
[b][i]Я ЗГАДУЮ ВЕСНУ ВЕСЕЛУ Й ЧАРІВНУ,
ЯК Я ПЛЕЛА З ТРАВ КОСУ ЗЕЛЕНУ, ЗАПАШНУ,
ЇЇ, ТАКИЙ БУЗКОВИЙ АРОМАТНИЙ КВІТ
І БАРВИСТИХ МЕТЕЛИКІВ НА ТОЙ ЗАПАХ ЗЛІТ!
А МИ ЗАКОХАНІ Й ТАКІ ЩЕ МОЛОДІ,
ЦІЛУВАЛИСЯ В ТІЙ ЇЇ БУЗКОВІЙ ІМЛІ,
ДУРМАН КОХАННЯ НАД НАМИ ВІТАВ, ЛІТАВ,
У ТАНЦІ ДИВНОМУ КРУЖЛЯВ І НАС ЗАКРУЖЛЯВ...
У НЕБЕСНОМУ ВИХОРІ ВЕСНЯНИХ ЧАР,
МИ ПОКЛАЛИ ТОДІ ВСЕ НА КОХАННЯ ВІВТАР,
ПІД МЕЛОДІЮ СОЛОВ'ЇНИХ СЕРЕНАД
НАС ПОГЛИНУЛА БЕЗОДНЯ ВСІХ ЇЇ ПРИНАД...
ЗНОВУ МРІЮ ПРО МАРЕВО ТЕ ЧАРІВНЕ,
ТАКЕ БУРХЛИВЕ, ПРИСТРАСНЕ ВАНІЛЬНО ХМІЛЬНЕ....
МОЖЛИВО З ПЕРЦЕМ АЛЕ ЗОВСІМ НЕ ГІРКЕ,
З АБРИКОСОВИМ ФЛЕРОМ І НІЖНО ОСЯЙНЕ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902959
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 13.02.2021
Ми із кумом у запої вже три дні,
Наливаю куму я, а кум мені,
Раптом кум мені гукає:"Подивись,
А звідки це рогачі оці взялись?"
Я подумав, що кум "білочку" впіймав,
Я давно цю слабину у кума знав,
Коли глянув, Боже милий, оце жах,
Стоїть теща і трима рогач в руках.
Ну все, думаю, голубчику, допивсь,
То на кума, то на тещу подививсь,
Рогачем таким торохне і нема,
Молю Бога, швидше щоб прийшла кума,
Ми ж з кумою, як не як, якась рідня,
Виручала у житті мене вона,
Я за це кумі купальника купив,
Навіть мірить до ставка її водив,
Я рішив відразу тещу задобрить,
Став молитись, обіцяв покинуть пить,
І...проснувся, хоч від страху чуть не вмер,
На село, один неп"ющий я тепер.
Всі дивуються в селі,ото дива,
Як це в мене і твереза голова,
Див немає, вже наука довела,
Це рогачотерапія помогла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904575
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Життя гайне мов холод від тепла
Торкне мене а потім жди розлуку
Мені б твого повітря без вина
І щоби разом взятися за руку
Бо що ж душі? Замерзне від жалю
Без теплоти без дотиків коханих
Я просто хочу.. я тебе люблю...
Я хочу бути в променях останніх....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904587
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Поезія - у цьому слові,
Живе частиночка любові.
Живуть найкращі почуття
У них є - ти, у них є - я.
Поезія - слова і звуки,
Вона приймає перші муки.
Думки і розповідь душі,
Тому і пишуться вірші.
Поезія - у ній кохання,
Буває біль, розчарування.
Коли розмову поведеш,
З початку й до кінця дійдеш.
Немає сліз і біль проходить
І дивна розповідь виходить.
То дощ, а то уже зима,
Біленький сніг, мов дивина.
То посміхається хмаринка,
У квітах бі́ленька хатинка.
Струмки згори стікають вниз,
А то вже осені каприз...
І так весь час з словами поруч,
Вони для нас суцільний обруч.
Без них нам просто нікуди́,
Вони дороги і мости.
В поезії, ми з ними дружим
І не буваємо байдужі.
Без слів, поезія - ніщо,
Її любити - є защо.
Поезія - в моєму серці,
Мов відзеркалення в люстерці.
Беру перо й пишу для вас,
В ранковий, чи вечірній час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904600
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Лютнева ніч на роздуми наводить.
Затишшя - мов від скуки втеча.
Скувало льодом ті кохання води,
І ліпить сніг в вікно хуртеча.
А як же ми купались у любові!
Чому лишилась порожнеча?
Дзвенить лиш інеєм гілля вербове,
В кімнаті віє щось чернече.
Розбіглися стежини сантиментів.
Зима доклала всі зусилля?
Невже ті зустрічі слабкі фрагменти?
І спогадів примерзла хвиля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904521
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Вже сонечко частіше в нас гостює
Природу до весни воно готує:
Рослини, звірів і завбачливих людей –
Ніщо вже не сховається й ніде.
Коли ж повернуться у край у рідний птахи,
Прокинуться від довгих снів комахи,
Проснуться річка й матінка-земля,
Це душу кожному собою звеселя.
І здасться всім життя буденне кращим,
Бо ніколи питать: живемо нащо;
Адже народжуються світлі почуття
Один до одного і навіть до буття.
Така природи суть воістину велична,
І щовесни вона для нас і всього звична,
Й здається, що немає кращої пори
Для нас, дорослих, і для дітвори.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904527
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021
В промозглой тьме
брел человек с мечтою...
Под сердцем хмель...
и спорил сам с собою...
Взгляд в облаках...
Рвал веру злобный ветер...
Пульс у виска...
- Как тяжко жить на свете!..
Его камзол -
бязь ярких звезд с Луною!..
Один он шел
бесплодною землею...
Чащобами
тащил мечту безумец...
- Рев пропастью!..
Как будто кто-то умер...
Как зверь скулил
над долею ненастной!..
- Нет больше сил
искать былое счастье!
Берег клочок
израненной душою...
- Дней прошлых шелк...
пропитанный слезою...
Его алтарь
тащил с собой повсюду...
Под сердцем гарь...
- Разлука... вечной будет...
* * *
Шел человек...
и мыслью плоть царапал...
- Не уберег
любовь... душа в заплатах...
12.02.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904547
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Сміливий вітер схилами співав
Траві шовковій тиху серенаду.
Крутилась від кохання голова
У чебрецево-дивних ароматах.
Стелилась в ноги шовком ковила,
Грав вітер теплий із її волоссям.
І раптом пісня інша ожила –
Дівоче, ніжне світом полилося.
Клубком звернувся в сірі типчаки,
Розтанув в насолоді чуйний вітер.
Про щось народне голос вів дзвінкий,
Лунав над схилом тембр той колоритний.
Здавалось, пісню журавлі несуть,
Душа жіноча щось благала небо.
Прислухайсь: український степ красу
В дуеті з вітром донесе й до тебе…
Автор: Білоозерянська Чайка
/ Надихнуло чудове фото Андрія Любарського «Ходосівські схили.» с.Ходосівка, Київщина./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904549
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021
[b]М[/b]ені сьогодні сон наснився дивний,
[b]О[/b]голені дерева вже в квіту,
[b]Р[/b]омантикою ранок так чарівний
[b]О[/b]співує небачену красу.
[b]З[/b]агадка неповторна у природи
[b]У[/b]спішно розмальовує життя,
[b]М[/b]елодія, відлуння, переходи
[b]І[/b] все сприймає радісно душа.
[b]Л[/b]атаття на водоймищах чарує,
[b]О[/b]х, як прекрасне все-таки життя,
[b]Р[/b]оса на листі звабливо милує,
[b]О[/b]сяяна в промінні почуття.
[b]З[/b]амислилася трішки на хвилину,
[b]Ф[/b]антазія довершує весь стан,
[b]А[/b] поряд у замріяній долині
[b]Р[/b]ічки вкриває звабливий туман.
[b]Б[/b]айдарки потихеньку пропливають,
[b]О[/b]крилені лебідки на воді
[b]В[/b]ітаються обіймами - зникають
[b]У[/b] зарослях водоймищ в тишині.
[b]В[/b]есна з зимою мило поєднались,
[b]А[/b] завжди суперечки в них були,
[b]В[/b]ійнувши вітерцем вже залишались
[b]В[/b]агомості відчутні і смаки.
[b]І[/b] сон так непомітно розчинився,
[b]К[/b]оли ранкова стишилась хода,
[b]Н[/b]акидку із сніжиночок створивши,
[b]О[/b]х, як малює чарами зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904563
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
У сподіванні, я поруч з тобою,
Що ти, зігрієш, хоч надворі мороз,
Твій погляд теплий, як сонце весною,
Притягуючий, як цей букет мімоз.
Що дарував, як предвісник кохання,
Так несподівано сполохав серце,
Віщала щастя, нам зіронька рання,
Ти ж намагався стримать хвилювання.
Я пам`ятаю, білосніжну зиму,
Що залишили, давно за плечима,
Ти витирав непрохану сльозину,
Одній побути,знав була причина.
Ясні зірки, скрип снігу під ногами,
Уповні місяць… шепіт про кохання,
Та час летів, відстань лягла між нами,
В душі таїла сум і сподівання.
В морозний вечір - вітер ятрив душу,
Ти обіймав жадав мене зігріти,
Втішав,- Пробач та я їхати мушу,
Адже дав слово, його не порушу.
Я почекаю, як ота калина,
Нині під снігом, у білій вуалі,
І також вкрита вузенька стежина,
Вітер здіймався… порошив печалі.
У метушні, позирну, що за вікном?
Лапатий сніг - підкрався, як цей спогад,
Земля прикрашена сріблястим вінком,
І мій коханий - ти зі мною поряд.
13.02.2021р
Фото з інтернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904577
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Чи існує у світі, щось об*єктивно правильне,
Незалежне від суджень, висновків й уявлень людей?
Правильність залежить від культури та норм прагнення.
І майбутнє наше все у нім, бо немає ідей...
Визнаємо: життя в Україні сьогодні складне...
Ми не впевнені в правильності усіх своїх рішень.
Неможливо передбачити все. Хлюпоче сумне.
Батьківщину знедолену знову принизили скрізь.
Та знеславили народ. ...Виплив місяць нелюдимим.
Влади рішення не відповідають жодним нормам,
Ні духовним, ні моральним. І щось було правдивим?
Повноправний день новий - депутат спішить до ночви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904532
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 12.02.2021
хай старість нікого в житті не лякає,
свій вік поважайте і навіть любіть,
не старять вас зморшки,вони прикрашають,
частіш посміхайтесь, здорові живіть.
посмішки щирі сильніші за ліки,
а ваші роки найцінніший це клад,
отож насолоджуйтесь ви своїм віком
і тільки з любов'ю дивіться назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904540
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 12.02.2021
Вже сонце хилиться до обрію поволі...
За день втомилося,лягає спочивать.
Вітер притих , вже не гуляє в полі,
І трави прохолодою бринять.
Он захід неба ,аж зарум'янився,
Барвами міниться , виграє...
В дзеркало ставочка задивився,
Де срібна хвиля чари роздає.
В очеретах промінчик загубився,
Голубить вербу , що схилилась до води
Палає захід ,наче запалився...
Кумкають жаби на усі лади.
А у селі так пахне прохолода,
Бо сонечко в колисочку лягло.
Від спеки дня звільнилася природа...
Вже літній вечір розпустив крило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904278
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 10.02.2021
Ползет под ребра дымкою
проснувшийся рассвет...
Всю ночь была в обнимку я
с любимым!.. – Жаль, во сне...
Вдвоем считали звездочки
в неведомых мирах...
Одной судьбою-лодочкой
парили в облаках...
Вдруг рассвело... забрезжило
туманностью густой...
Исчезла сказка нежная...
а с ней... любимый мой...
Сквозь занавески лучиком
рассеялся мой сон...
А милый этим утречком...
в другую был влюблен...
Душа накрылась буднями...
Прохлада там... озноб...
печаль за счастьем лютая...
соленых слез потоп...
10.02.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904308
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 10.02.2021
Такої шкоди, як самим собі,
Не зміг би ворог навіть нам завдати
Тепер в такій прострації, ганьбі,
Що рейвах той, не сила споглядати.
Все розумію… Та питаю як?
Куди поділись розум і свідомість?
Бажання мати все і на дурняк,
Нічого не вкладаючи натомість.
Тому благаю, - Господи! Навчи,
Брехню від правди люд цей розрізняти?
Карай нас грішних, але не мовчи,
Не дай Москві нас знову підім’яти.
Ми помилились! Тож нехай цей крок,
Як крок ганьби і відступу в минуле,
Буде останнім кроком помилок
І щоб про це ніколи не забули!
08. 02. 2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904135
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 09.02.2021
То легенький не з лебедів пух
Розлітається тихо в цю днину —
Пустодуйки з кульбаб-відчайдух
Замережили річку, долину.
Парасольки розкрили свої —
Делікатні, маленькі, пухнасті —
Забілили поля та гаї,
На дерева накинули снасті.
Лоскітливо торкаються вух,
Намели кучугури чубами,
Хаотичний у них кожен рух,
І утеплюють землю снігами! 1/02/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903648
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SoT1pSX1Fbc[/youtube]
Вже вечір заходить, тихенько
Спустилася ніч на село.
Поїхав мій милий далеко
І смуток зайшов крізь вікно.
Сховалися зорі за хмари
І місяць спочити приліг.
А вечір холодним туманом
Легенько ляга на поріг.
Де ходиш, я того не знаю
І з ким ти проводиш свій час.
А серце щемить і ридає,
На тебе чекає щораз.
Чи досі мене ти кохаєш?
У парі зі мною ти був.
Чи з іншою ранок стрічаєш,
Можливо, мене вже забув?
Ви, зіроньки, вийдіть з-за хмари,
Ти, місяцю, з неба світи.
Нехай розійдуться тумани,
Для милого шлях покажи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903572
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Чудно, дивно на Землі...Доля нам не дарувала
І до самої межі муки наші, як чужі.
Не по добрій волі - всіх по неволі роз*єднали.
Гуркіт, шум і все таке, лиш ведуть до грабежів.
Шум надмірний впливає на серце, органи слуху
І життя гучне з використанням "навушників"
Розвиває приглухуватість і давить на "вуха".
Шум відволікає, травить добру нашу душу.
Так впливають на нервову систему звуки біди.
Під діянням їхнім зростає пульсу чистота,
Змінюються ритмічність, навіть глибина дихання.
Шум - забруднювач середовища, губить світа.
Всі шкідливі ці чадні газоподібні домішки
Швидше потрапляють до організму людини.
Тривалість шуму призводить до швидкої утоми
Та погіршення пам*яті і чварам в родині...
Шум чинить погіршений сон, слабкість та біль головний.
Люди втрачають працездатність і силу свою.
Він повільний вбивця. Нудливо, сонно тягне до труни.
Зрозуміло, що ми зростили ядовиту змію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903521
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=usWdQcz5wMY[/youtube]
Ти довго вчив її тебе любити,
Вона тобі слухняною була,
Бо так боялась все це загубити,
Тому на тебе не тримала зла.
Та не цвіла любов ця первоцвітом,
Не часто гріла і в осінні дні.
Коли весна вкривалась білим квітом,
Обоє ви сиділи мовчазні.
Думками десь далеко все літали,
І кожен думав про своє в цей час.
І в дні такі обоє відчували,
Що обмілів чарівних слів запас.
І ось зима у очі заглядає,
А ви вже порізно, одні.
Вона на вас з-під лоба поглядає,
Чому ж ці погляди її сумні?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903555
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Багатство фасонів,
Плюмаж… кольори…
Каміння коштовне –
рубін, діаманти.
У розкоші тонуть
блискучі двори,
Шляхетністю повнять
Убори крислаті.
Кокошники й кло́ші –
Мистецтво прикрас.
Панами й берети
у стрічках та стразах.
Віддати б всі гроші…
так сяє алмаз
У милій «таблетці» –
об’єкт всіх фантазій…
Боярки й тюрбани,
«колеса» й брилі,
Незвичні й буденні,
прості й елегантні.
В мереживі й бантах,
великі й малі,
Мірила натхнення
та символи знаті.
В них смак та культура,
і менталітет.
Із фетру й соломи,
із хутра та повсті.
Чорніють в зажурі…
й весільний є тренд,
Носили їх вдома,
вдягали у гості.
Таку енергетику
моді несуть!
Для статі слабкої –
хара́ктерність стилю.
І сяє кокетливо
личко красунь,
Й нема супокою –
такі вони милі!
/Картина Ельжбети Брожек, Польща./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903557
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021
А буває, що година,
Лиха́ підбереться.
Різною бува хвилина
Інколи сміється.
Та сміятись їй не довго,
Добро перемагає.
Нас зустріне тепле слово,
Любов хай зігріває.
Для чого в світі живемо?
Не здатні лиш пахати?
Посіяти в весні зерно,
Уміємо кохати...
Наше кохання від душі,
Як сплав металолому.
Достойні пишемо вірші,
Проводимо додому.
Кохайтеся, усі, усі!
Любов хай прогресує.
Нехай звучать гучні пісні,
Весь світ нехай почує!
Удачі зичу і добра,
Того благословіння.
Порадує усіх весна,
Є в неї щире вміння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903576
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021
[b]Ц[/b]інуйте мить, яка дається зранку
[b]І[/b] дотиком розбудить, як дитя,
[b]Л[/b]ише ві сні потрапимо у казку
[b]У[/b] дивний сон чарівного життя.
[b]Н[/b]аповнить світ чудовим водевілем,
[b]О[/b]горне неповторно, як струна,
[b]К[/b]расою зачарує нас уміло,
[b]С[/b]міючись ніжно, ніби янголя.
[b]О[/b]хопить сміло подихом весняним
[b]Н[/b]езнано чарівної насолоди,
[b]Ц[/b]ікавим сяйвом ніжним та бажаним
[b]Я[/b]сним промінням матінки-природи.
[b]З[/b]аграє радість в кожного у серці,
[b]Н[/b]агадуючи сміло про красу,
[b]О[/b]х, як прекрасно в свіжому озерці,
[b]В[/b] люстерку, ніби бачити весну.
[b]У[/b] ніжнім відображенні такому
[b]Н[/b]езнано забавляє новизна,
[b]А[/b] поряд відчуваєм насолоду
[b]В[/b] чудових митях справжнього життя.
[b]У[/b] світі казки де чарівність вічно
[b]С[/b]мак додає солодким почуттям,
[b]Т[/b]ак відчуваєм трепетно і ніжно,
[b]А[/b], як приємне сяйво промінця,
[b]Х[/b]оваючи в куточок для життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903588
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Весна свої вже розправляє знову крила –
Готова землю зігрівати та серця людей,
То ж завмираєм всі в очікуванні дива
Й душа уже виспівує веснянок ніч і день.
Під снігом білим зачаївся вже підсніжник,
Струмки кришталю передзвонюють Весні,
На серці навіть почуття прокинулися ніжні,
Так ніби проростають нові паростки в мені.
Весна свої вже розправляє знову крила –
Уже, мабуть, валізи ранніх квітів набрала,
Зима щоб врешті догуляла й відступила,
Й по проліски побігла галаслива дітвора…
Вже сонце ніжно виглядає спозаранку,
У шибки промінцями дзвінко стукотить,
Мереживом озолотило скло й фіранку,
Залоскотати вікна хоче й розбудить…
Весна свої вже розправляє знову крила,
Уквітчано-святкову нову сукню надягла,
В Небес благословення, мабуть, попросила,
Та шлях новий на землю свій розпочала…
Вже кіт з просоння муркотить на ґанку,
В гілках прорізуються котики й бруньки,
А півень стрибає з сухих штахет на лавку,
Мабуть, весняну зелень хоче віднайти…
Весна свої вже розправляє знову крила –
Веде весняну, теплу нам когорту близнюків,
Бо Березень, і Квітень, й Травень породила,
Назвати щоб бездітною ніхто її не смів…
Весна вже навіть темні ночі вкоротила,
А сніжні хмари вправно розганяє батогом,
Хоча ще міцно біла ковдра землю вкрила,
Та спів пташиний вже лунає за селом…
Весна свої вже розправляє знову крила,
Та у озер люстерко заглядає крадькома,
Якого б болю й клопоту Зима не наробила,
Весна все вилікує й виправить сповна!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
02.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903418
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021
Горить багаття древнього народу,
летять жаринки в темінь вогняні...
Голодне Сонце проситься до сходу,
багрянець тліє у небесній млі...
Блукають тіні у відлунні світла,
злягає тихо росами туман,
він наче хоче напувати тишу,
слізьми омити спалений вігвам.
Невинні душі, ще поспіють в небо...
Струмок кривавий в гору не тече,
його ковтком Землі допити треба,
допоки Сонце з неба не пече.
Летить вогонь, бо дме невпинно вітер
та сіє сивий преріями дим,
додолу гне сухі криваві квіти,
немов прийшов віддячити живим.
Зійшлись й вовки, віддати мертвим шану,
колись вони єдиний був народ.
Тепер немов зализували рани —
співавши пісню виючих скорбот.
Та вили гордо, наче звали душі,
отих на смерть скалічених дітей,
бо навіть звірі не були байдужі,
до цих простих — нескорених людей.
Захтілось лордам крові на забаву,
кортіло в війнах нищити народ,
в жорстоких битвах здобувати славу.
Для них Шeйєни були ніби скот...
На совість вділи золоті мундири,
пішли мечем підкорювати світ,
Поклавши плем'я під війни сокиру —
Сховав в шляхетстві свій лукавий рід!
Та де ж тепер той мужній індіанець,
та зграя з ним танцюючих вовків?!
На всіх висить ярлик — американець,
свинцевим гнітом вкрадених років.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903413
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021
Французська дівчина навчалась у Китаї,
Де рисові поля і ріки неокраї.
Жила на чужині злиденно із сім’єю.
Багатого китайця син страждав за нею.
Чекав на перший крок її в своїй машині.
У поглядах його топились очі сині.
І ось, вона прийшла… Постукала в віконце.
В яскравих променях їх пригорнуло сонце.
Благав він батька, чемно кланявся, сумлінно,
І одружитись дозволу просив уклінно:
— Наш дух, тіла злились навіки, воєдино…
Без неї я — ніхто. Прийми її в родину.
— Твої вмовляння не поможуть й сокровення,
Даю тобі із іншою благословення —
З китайкою-красунею у нас в окрузі.
Тобі позаздрять рідні та найкращі друзі.
Коли на батьківщину вдалеч відпливала,
В той день його рідня весіллячко гуляла.
Рясненькі сльози заливали ніжне тіло,
Котре, здавалося, навіки заніміло.
Пройшли роки... Вона — письменниця відома,
Життя її ні з ким не склалося удома.
Він розшукав її, аж у Париж приїхав.
Побачити кохану — найсолодша втіха.
Здається, все життя чекав тієї миті.
Відмовилась. Спливли літа несамовиті.
І як не хочеш, та минуле не вернути.
У творах спогади — кохання не забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903440
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021
Ой люблю, таку погоду
Прикрашає зимі вроду
Снігом землю звеселяє
Душу й серденько втішає.
Ой, віє - віє вітерець
Здійма сніжинки й навпростець
Чари, розсипа довкола
Кине, жмут срібла додолу.
Пройшла зима по стежинці
З неба зірки на долонці
Всюди златом заіскрилось
З білим пір`ям розстелилось.
Поля у коцах пухових
Дерева в шалях шовкових
Річка дріма, спить долина
Сяйвом покрита калина.
День з сонцем витворять казку
Одягнуть корону царську
Заблистить зима красою
Вмита срібною росою
Ой, люблю, таку погоду!
Люблю зимонькину вроду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903258
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6msihS6AzsQ[/youtube]
Ще присмак літа залишився на губах,
І я його краплинками смакую.
Бо літо вже давно десь у бігах,
Мені ж узимку так його бракує.
Давно за північ, стогне хуртовина,
Дрімає тихо свічка на столі.
І капають із неї, мов сльозини,
В душі рояться днів отих жалі.
І не тому, що ти уже не поряд,
А що даремно пролетіли дні.
Вже не шукаю у пітьмі твій погляд,
Лиш зазирну в минуле в темноті.
А за вікном негода не вщухає,
Морозний вітер припада до скла...
Ти не прийдеш ніколи, я це знаю,
Твої сліди ця хуга замела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903244
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Зима повноправна, моторна ґаздиня,
В сніжинках-лелітках її полотно.
Сувої тканини дістала зі скрині,
Наткала сама на верстаті давно.
Вже стелить майстриня, гаптує узори.
Морозного срібла не жаль їй на сніг.
У білі берети вдягає знов гори,
Бо сніжної пряжі розсипався міх.
Співають їй норди, лоскочуть принади.
Бурульок гірдянди. Мовчання печать.
Зими це творіння - кришталь водоспадів.
Моторна ґаздиня - і шати блищать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903268
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
[i]Постукала вертка синичка в шибку,
Цей епізод мене не полишав:
а раптом, це чиясь прийшла душа?
Спустилась птахом на біляву липку?
Земне життя і незбагненна вічність…
Багато рідних перейшли межу.
Всі спомини коштовні бережу,
За царство їх – молитва в сумі свічки.
То, може, хтось із них – ота синиця?
І той прийшов, з ким бачились давно?
Синичка дзьобом стукала в вікно –
Й схотілося до шибки притулиться…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903272
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
[b]Загадала в Новый год
Пусть ко мне мужик придет
Весь такой - с любовью пылкой.
А пришел сосед с бутылкой!
Кто там в маске и с мешком?
Этот дед почистил дом!!!
Съел на кухне литр варенья,
С елки снял все украшенья.
Я себе слепила бабу
Под забором у Генштабу.
Так служивые три дня
Гнали улицей меня!
Кто под елкой - не понять
Хоровод ведет опять.
Дед Мороз какой-то левый
И не те поет напевы.
Крыса серая. прощай!!!
Гонит в зад тебя бугай!
Надоел твой маска-рад
Бык выходит на парад!!
Веселиться мы умеем
Как ни как, а Новый год!
С дружбаном - зеленым змеем
Праздник весело пройдет!!
Был подарочек с сюрпризом
Всех убил его финал.
Натянули кверху низом,
и пошли на карнавал...
Ёлку с мужем украшали
Но игрушек мало, блин!!
Мы изрезали три шали
Чтобы сделать серпантин.
Как то раз мы со Снегуркой
Выпив по 0,5 вина.
Долго мерились фигуркой
У кого стройней она.
У Снегурки грудь мала
И она - в уныньи.
А хирург! Ему хвала!!
Нарастил, как дыни.
Белым снегом замело
Двор, сарай, хибару!
Со своим сижу козлом
Пятый день на пару.
На завалинке сижу
После ссоры с мужем,
Молодым - не пригожусь,
Старый - мне не нужен!
Самогона полторашку -
Раньше была такса..
А сейчас - гони бумажку
Брачную.. из ЗАГса!!
Про любовь я петь не буду,
О мехах и платьях!
Лучше я спою частушки
Тут хоть деньги платят.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903147
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
А ти прийдеш, як лист впаде останній,
Земля вже підготується до змін
І сад оголений в період ранній
Торкнеться ніжно так розкішних вій
Коли мороз торкне усе суцвіття
І інеєм окутає сади,
Я пам'ятаю, що пройшли століття
Та погляд не відірвеш від краси
А ти прийдеш де все отак змінилось
І не пізнаєш дорогі місця,
Лиш згадка щемна в серці залишилась
Та образ ніжний милого лиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903125
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Мается де'вица
пламенем вспыхнувшим...
Сильно надеется...
- Встретится миленький!..
Счастье нечаянно
обняло милую...
- Только не вечное!..
Слишком пугливое...
Скрылось за птицами...
- Как околдовано!..
Дни вереницею
грустью зашторены...
Пусто надеется...
Вера не надо ей!..
- Любит ту девицу
Ветер прохладою...
Будет с голубушкой...
Будет не сладко ей...
Долюшка грубая...
холодом наткана...
* * *
Мается дe’вица...
Мается глупая...
- Пусто надеется...
Больше не любит он...
31.01.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903122
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Час летить…Зима мчить на конях,
З ним неначе на перегонах,
Бо забарилась, нині ж спішить,
Змарнілу землю запорошить.
І пада, кружля біленький сніг,
Рядном, ковдрами до неї ліг,
Щоб врешті не замерзла вона,
Любові подарує сповна.
На деревах заіскрить вуаль,
Приховає перлами печаль,
Про дні, що лишились у думках,
Мороз…лякав, наводив на них страх.
Час летить, зима мчить на коні,
І на серці так тепло мені,
В полі вітер сніжинки здійма,
Зберем щедрий врожай в закрома.
27.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903150
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Квітує пісня у духмянім полі,
Мотив – весняним настроєм засів.
Купаю ліру в сонячній красі,
Мелодію-нектар збирають бджоли.
Пісні, мов квіти – різні є в букеті:
Сумної про розлуку хтось завів,
І знітились волошки польові –
Затихли у печальних силуетах.
Ось – незабудка. Так дзвенить кохання…
Щасливі ноти рвуться до небес.
Вже сумнів в почуттях коханих щез –
Стрічають ранок в маковім світанні.
Про світле хтось та радісне співає,
Дитини пісню чуємо дзвінку.
Ромашкою у плетенім вінку –
Замилування українським краєм…
Хай не змовкають у серцях ніколи,
Теплом звучать – забуті чи нові,
Завжди з піснями-квітами живіть,
Щоб Вас ніяке лихо не збороло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903185
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Хтось щастя має в парі, хтось – в батьках,
А хтось його знайшов у власних дітях,
Нещастя біль усіх-усіх ляка,
Щасливо жити, мабуть, треба вміти.
Наука ця і справді непроста,
Звичайно, й доля вносить корективи:
Собою бути в будні і свята
З сусідом, у сім’ї, у колективі.
Хоч це й не скарб, але допомага
Долати виклики життєвої недолі,
Коли доводиться й себе перемагать,
Коли шляхи подальші невідомі.
І почуваєшся тоді ти на коні,
Коли біда лишилася позаду,
І поряд голос чийся ще дзвенів,
Отже тебе ніхто в біді не зрадив.
Отож, щасливі будьмо ти і я,
Бо щастя відшукати можна всюди,
Й його гарантом є таки сім’я,
А також добрі незрадливі люди.
24.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903199
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Неначе завітала Арктика до нас,
Бо білий колір нині в моді.
Несе хурделиця свій сніговий запас,
Циклон гуляє на свободі.
В зимовім ареалі зайці-біляки,
Мов притаїлись під кущами.
Полярні, ніби залягли навкруг вовки -
Намети білими пластами.
Ведмідь кошлатий, леопард і білий лев
Вляглись сугробами на землю.
Сова полярна всілась на гіллі дерев,
Мороз розсипав з лоском зерна.
А на верхівках сосен - екстремал макак.
Пролізла ласка у щілини.
Сніжить повсюди, повний вже зими гамак.
Зимовий подих справжній нині.
( Полярний вовк, ведмідь, леопард, білий лев, ласка, сова полярна - тварини білого кольору, а макак має назву "сніжний").
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903028
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Не журіться Ви так на прощання —
Хай не Вашою стане печаль,
Ранок скинув із ночі вуаль,
Поселились у серці вагання.
Не страждайте — розвіються муки,
Загудуть, як у комині дим.
Знаю я, що тепер не один,
Хоч між нами вляглился розлуки.
Не журіться, кохана, не треба,
Тріскотить наостанок камін.
Ви отримали волю взамін
І політ до високого неба. 27/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903056
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Замітає стежки, ось і знову зима завітала,
На зів'ялі листки накидає красу-покривала
І дерева стоять у тендітно чарівних нарядах,
А покрівлі вкрива білосніжно приваблива вата
Сріблом сяє весь світ, ніби зорі із неба упали,
Як чарівний привіт, ніжні чари красою заграли
І торкнулась рука, казка в мене уже на долоні,
А зима звідусіль покриває чарівністю скроні
Дивина навкруги, оглянулась, як ніби у казці,
Наяву чи ві сні, я купаюсь у трепетній ласці,
Білосніжна краса все кружляє в ранковім тумані,
Як прекрасно мені, у такім феєричному стані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902887
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
[i]Куди іду я стежкою життя?
Не знають тихі маки при дорозі,
Замріяно зітхають верболози:
Куди так роки поспіхом летять?[/i]
Спішу туди, де неба й трав злиття,
Де райдуга крізь дощик тонкосльозий
Відпочиває на духмянім стозі –
Громи примовкли… вже не гуркотять.
[i]На власну стежку вийшла ще дитям,
Раділа тата й мами допомозі.
До крові позбивала ноги босі –
Мінялась швидкість з силою тертя…[/i]
Кохання серце рвало на дрантя –
Хилилася, підкошена, в знемозі.
Та йшла вперед, крізь спеку та морози,
Мій кожен крок лунав серцебиттям.
[i]Ціную кожен день свого життя,
І вірю в кращий із усіх прогнозів.
А – скажете – каміння при дорозі?
Мій Ангел знов крило мені простяг…[/i]
/Надихнула картина Герхарда Несвадба «Пшеничне поле»./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902923
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
[b][i][color="#ab0505"]А[/color] мне бы снег, он точно лечит душу.
[color="#ab0505"]А[/color] мне бы вьюг, метелей волчий рык.
[color="#ab0505"]Н[/color]еужто сердце, леденея в стужу,
[color="#ab0505"]Г[/color]ортанным звуком изрекает крик:
[color="#ab0505"]- "Е[/color]ще чуть-чуть и я скорее в клочья!!!
[color="#ab0505"]Л[/color]юбовь теперь приносит только боль."
[color="#ab0505"]Л[/color]арец любви, а все о ней - в межстрочьях,
[color="#ab0505"]Е[/color]сть та, с высот назначена юдоль.
[color="#ab0505"]Г[/color]орчит в душе и жжет огнем сердечко
[color="#ab0505"]У[/color]шел... а я? Как дальше с этим жить?
[color="#ab0505"]К[/color]ак нужно мне хотя б одно словечко,
[color="#ab0505"]Р[/color]азрушить грусть и счастье заслужить!
[color="#ab0505"]А[/color] слов-то нет, куда не глянешь - пропасть,
[color="#ab0505"]Я [/color]вновь стою над бездною... одна,
[color="#ab0505"]Н[/color]еровен час и жизненная лопасть,
[color="#ab0505"]Е[/color]щё виток... и я уже у дна....
[color="#ab0505"]Б[/color]езгрешный вестник, самый добрый вестник,
[color="#ab0505"]О[/color]н рядом есть, когда так нужен мне,
[color="#ab0505"]С[/color] небес поет спасительные песни,
[color="#ab0505"]К[/color]асаясь нежно-нежно в тишине...
[color="#ab0505"]Л[/color]ишь он держал над жизнью звездный купол,
[color="#ab0505"]О[/color]бъяв меня заботой и теплом.
[color="#ab0505"]Н[/color]ет, шаг мой в бездну - это будет глупо,
[color="#ab0505"]А[/color] мне надежно под его крылом...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902889
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Людину в собі поважати
І гідність своїх громадян
Навчились тоді цінувати,
Як вийшли усі на Майдан.
Як падали беркутом вбиті,
В січневу ніч перші сини,
А потім вже кров’ю залиті
Тіла все несли і несли.
Як Крим захопили зненацька
Московські посланці кремля.
І кров полилася козацька,
Й вогнем запалала земля.
Як стали до бою на сході,
Де били сепари вогнем,
Влучали із градів і досі
Стріляють гарячим свинцем.
Солдати готові до бою,
І в полі, і на блокпосту.
За наші родини стіною
Герої стоять на посту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902916
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Осень... Птиц шумит гурьба...
Предстоит немало им...
Застелила всех судьба
серым покрывалом...
На тепло надежды нет...
Ветерок хохочет...
Летом каждый был согрет...
солнцем позолочен...
А теперь, душа, встречай
сырость и прохладу!..
Обогреет мятный чай
с плиткой шоколада...
старый плед... охапка дров,
что трещат в камине...
Да еще... клочки из снов...
где была счастливой...
* * *
Осень... грусть за окнами...
- Где-то там любимый...
Дождь пошел... намокло все...
Жизнь проходит мимо...
29.01.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902920
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-Q1x4FxDcPo
[/youtube]
Ну як примусить долю покоритись,
Щоб була лагідна для нас?
І щоб вона змогла цьому скоритись,
І щоб в житті було так повсякчас.
Важка моя ця просьба - добре знаю,
Чому ж тоді в житті однім щастить?
А я свою, як є, завжди приймаю,
Не раз ти намагалась засмутить.
З тобою я борюся, як умію,
Прихильною ти не завжди була.
Життя - це боротьба - я розумію,
Додай мені хоч трішечки тепла.
Прошу про це я також і для друзів,
І за мою рідню тебе прошу.
Ти не тримай усіх нас у напрузі.
Почуй усе оце, що я пишу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902906
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Прийде знову весна, радість всім принесе,
Свою душу природа розкриє.
У обіймах весни оживає усе,
Подарує усім своє диво.
Прийде знову весна і розквітнуть сади,
Та літа вже до нас не повернуть.
Поспішають до рідного краю птахи,
Проросте на полях нове зерня.
Прийде знову весна, роки разом зведе,
Не у всіх буде щастя, а й смуток.
Адже старість попереду всіх нас іде,
Не сприймає душа той дарунок.
Прийде знову весна і залишить журба,
Коли сонце теплом нас зігріє.
Надоїли дощі і недбала зима,
Вона настрій прогнати уміє.
Прийде знову весна, оживуть почуття,
Тим пташиним розбуджені співом.
Дасть надію на мир і на краще життя,
Ще приємною зустріч із літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902790
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
В квартирі тихо… Лише інколи вітер, кинувши на скло вікна жмуток снігу, порушить тишу. І то так тихо, але Вона тупо дивиться на скло, хоч й час від часу чує, те тихе торкання. Для неї мов пробудження від думок.
В кімнаті, навпроти вікна, святковими стравами накритий стіл. Два кришталеві бокали, в них на дні залишилося по декілька крапель недопитого вина. Ті залишки, їй здавалися недомовленими словами, на які Вона чекала роками. Вогонь і запах пахучої свічки, часом хитався від її подиху, торкався душі, намагався втішити, зігріти. Бо ж стан душі такий, як надворі зимовий, холодний, а так хотілося тепла. Немов шукала десь розради, щоб не розплакатись. На склі вікна, купки сніжинок трималися його, деінде на лисинах стікали маленькі краплинки. Цим придали жалю, Вона тихо заплакала. Напевно від своєї недолугості, було бажання все висказати, що лежало на душі, щоби врешті почув.Та не посміла, адже в такий вечір не мала бажання сваритися. Декілька років поспіль такого не було, щоб він пішов і не всміхнувся, чи не залишивши на ній ніжний погляд, чи на якусь мить затримався в солодкого поцілунку.
В душі, спогад, мов написав книгу про її життя.Чи плач є в ньому, напевно так, коли не приходив вчасно, як обіцяв. В тій книзі викарбувані золотом слова про щасливі миті; в спокусі, в теплих обіймах. Ніжні дотики, ласкаві погляди, як нагорода за її ласку. А Вона мліла, вміла дарувати, адже кохала. І не жадала знати, що він одружений і є дитя . Та мала сподівання, що буде майбуття, нехай не зараз, а колись. Та поки кров у жилах кипить, прийде до неї, вгамує полум`я, той жар потушить, що палить її тіло. Віддасть йому частину тепла, порине в річку прохолоди, з тремтінням впаде на його мужні груди. Він так жадав її. Таким солодким було їх кохання. Не сміла відмовити і Він руками, немов птах крилами, пригортав її. І обіцяв все життя кохати. Хоча і знала, що це гріх, але погодилась його пронести через все життя. Бо Він один, як розділити на двох? Коли топилась в його зелених очах, намов ковток цілющої води шукала там для спасіння. Тож серце тріпотіло, немов у пташки, що тікала від ястуба, в обіймах знаходила захист. Він цілував її груди, стан, ховався під простирадло, відчував її бажання, виконував їх і сам з блиском в очах, від задоволення стогнав.
Сльози котились…. Деж молодість? Чому покидає? Адже не бажає з нею прощатись. Хай би, як раніше…. під лісом широке поле. Почути дзвінкоголосого солов`я, спів про кохання, збирати в букет квіти; маки, волошки, ромашки і стиглі колоски жита, пшениці. І бігати по травах, квітах, як колись, немов діти. Чи на долоню покласти декілька зерен і пригостити, вустами доторкнутись долоні. І, як вдячність - відчути поцілунок, що стрілою проникне через все тіло. Як же відмовитись від цього? Не знати. Підкралась думка - »Хіба, як сорок років, то вже все не так сприймаєш? Можливо хтось та тільки це не для нас… В такі роки здається магія притягує до того, кого по - справжньому кохаєш. Відмовитись? Де сили взяти?
Думки літали -» Ну ось,провели Старий Новий рік. Невже з ним моя молодість відлітає. Перше і останнє кохання мене покине? Що це було? Ніяких слів, лише зітхання. Між нас, як прірва в небуття. Холодний став, як айсберг в океані. На жаль не доторкнувся до мого тепла. А, як же я? А може, ще прийде? Чи може - це моя помилка в житті? Ой, від думок, аж голова стала свинцева «.
Вона встаючи з-за столу, на ходу налила в бокал вина і залпом випила до дна. Кілька раз сердито труснула головою, кліпала очима, з вій на тарілку впали останні сльози. Віддвинувши її, підійшла до люстерка, криво усміхнувшись, обома руками взялася за голову. На скронях помітила кілька сивих волосин. Так, Вона білявка, їх важко розгледіти, але ж раніше не було. В розчаруванні пригадала »- Пішов, але ключі від квартири не залишив,значить прийде! В душі мов буря бушувала, розставивши руки, повсюди роздивлялась, що справді не залишив? На мить надія, мов промінь сонця зігріла серце. Але, підійшовши до телевізора, на підвіконні балкону, на коробці цукерок помітила ключі. Схиливши голову, мов підстрелена пташка припала до холодного скла вікна, в ньому хотіла знайти розраду. П`ятнадцять років надій і сподівань забрав з собою Старий рік...
Крізь сльози шепіт,
- Так це була моя помилка.
А за вікном жбурляла заметіль, сховала всі стежини, по яких він приходив до неї. Вітер по склі, немов би в такт із сердечним частим ритмом, відбивав,- «Так,це помилка … Помилка… Помилка…
28.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902803
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Сніданок на світанку,
хатиночка стара.
Два голуби на ганку,
десь Куцого нема.
Ось півень на воротях,
задер до неба дзьоб,
й Іванко у чоботях,
а дід наморщив лоб.
— Шикуйсь, малих орава! —
(Іванко до курчат)
— Це зовсім не забава,
бо Я ваш комендант!
Дідусь старий всміхнувся.
— Дивись на вояка,
ще азбуки не вивчив,
а виправка яка!
— Іди вдягни рейтузи,
Славетний командир!
Солдати бачать пузо,
забув одіть «мундир»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902817
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Дівка- оранж,персик,сонце,
А чи мандаринка,
Глянь,кучерики звисають=
Дівчина- картинка.
Сяє вся,не де- не-де,
бо волоссячко руде.
Очі- ніби два смарагди-
То дівочії принади.
Щастя світиться в очах
.Локон висне на плечах .
Виклик робить всім і вся...
Де ж це легінь подівся?
Губи бантиком пухкі,
Брови- чорнії,чіткі.
Ой,руда,руда,руда,
Дівко,гарна й молода!
Персик,сонце,
мандаринка,
Два смарагди-
Й ось картинка.
/ світлина- картина "Руда дівчина",виконана авторкою в стилі " малювання по цифрах"
27.01.2021р.
Полотно 40×50.Акрил./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902755
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021
/музика - Віктор Ох, слова - Білоозерянська Чайка/
[i]В струнах ніжно плаче дощ,
Перебором кличе знов
В спогад серця – сльози площ –
В нашу втрачену любов.[/i]
Ро́ки – птахи перелітні –
Тануть вирієм в очах.
В них – кохання нерозквітле,
ще купається в дощах.
[i]Разом – змоклі ти і я,
Про́шу хмару: не розтань,
Бо кохання-янголя
Б'ється в краплях між світань.[/i]
Грай же дужче, гітаристе,
Щоб веселка – в небокрай.
Почуття юнацьке чисте
В дивних нотах нагадай...
[i]...Серце струни рвуть, пробач...
Краплі, мов серцебиття.
Під гітари срібний плач -
Розгубили почуття. [/i]
Та звучать гітари струни
У буденності речах.
Ти прислухайся: то юність
Нам співає у дощах.
/Фото Олександри Шаторної./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902768
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Я казку розповім тобі одну,
В якій з тобою - головні герої,
Це ми створили у житті красу,
Щоб поєднати наші милі долі
Вкладали все хороше із дрібниць,
Щоб засіяла в небі ясно зірка
Та поглядом нескорених зірниць
У слід нам говорила сміло - гірко!
Чарівний світ, кохані почуття -
Це, любий, наша сила і наснага,
Весь ароматний квіт всього життя
І мудрості життєвої поява.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902655
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 27.01.2021
Ти одна є у світі така,
мов розквітла під вікнами вишня.
І весела, й дзвінка, мов ріка…
знов до мене ти вечором вийшла.
Лиш одній тобі, рідна, скажу
ті слова, що найкращі у світі.
Це ж до тебе приходить весна,
у наш сад, у рожевому цвіті.
Кожен день залишає свій слід…
позолотить і літо колосся.
Твої очі - неба блакить,
і ромашками пахне волосся.
Лиш одній тобі, рідна, скажу
ті слова, що найкращі у світі.
Це ж до тебе приходить весна,
у наш сад, у рожевому цвіті.
Ми підемо разом по житті...
тут несолодко часто буває.
Нехай усмішка ніжна моя,
немов сонце тебе зігріває.
Лиш одній тобі, рідна, скажу
ті слова, що найкращі у світі.
Це ж до тебе приходить весна,
у наш сад, у рожевому цвіті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902637
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 27.01.2021
[i]Іній срібло на гілля́ розвішав,
Забриніло сумом в мертвій тиші.
Я без Вас, звичайно, стала інша –
Сніговієм сипалися вірші…[/i]
Кригу день той у душі залишив,
Намагалась повнитися ніша –
Та рубець на серці в тузі більшав,
Одинокий сніг валив густіший.
[i]Ревно я молилася в узвишшя,
А чомусь ставала все крихкіша,
Біль у серці не тривожив більше,
Але так і не ставало ліпше…[/i]
Рік за роком кожен з нас старішав.
Спомин серця – нашу білу вишню –
В срібній нитці іній долі вишив.
…Так і квітне у весняних віршах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902584
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 27.01.2021
Зупинилась на мить, де бузок.
Ой розцвів як… і пахло весною.
Тут співала на гілці рясній
мала пташка вверху наді мною.
І була її пісня дзвінка,
немов весен розквітлії кроки.
І летіла та пісня легка,
немов юності світлії роки.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
Ой, як дзвінко співала вона…
повернулась додому й раділа.
Її цвітом зустріла весна,
щоб спочили натомлені крила.
Брала нотки високі й низькі,
по всім гаї той спів розсипала.
Все притихло, примовкло навкруг…
життя радість пташина пізнала.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
І здалось, що почула мене
пташка та… бо у небо злетіла.
Ой, як легко дивитись було
на в блакиті розправлені крила.
Обізвався до неї весь гай
в унісон із землі стоголоссям.
І летіла та пісня в поля,
що наллються добірним колоссям.
Ти лети, моя пташко… Співай!
Я з тобою буду співати,
бо й людині дано на землі
миті щастя ясного пізнати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902136
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Незрима радість в цих січневих днях:
В полях так щедро встелених снігами,
У дрімотІ лісів, їх білих снах,
Льодовій гірці, вкритій малюками.
В збудованих із снігу кораблях,
В очах рибалок з срібними чубами,
Хто перший раз стоїть на ковзанах,
А хто в хокей ганяє до нестями.
У безтурботних дітях, що біжать
Прочищеною стежкою з санками,
В рожевих щічках, мокрих чобітках,
В переживаннях, не хворіти мами.
У посмішках родини за столом,
В колядках, що лунали вечорами,
В зерні, що посівали із добром,
У мріях і бажаннях наших з вами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902181
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Як колись буде тяжко тобі,
То прийди на те місце до гаю
І згадай почуття неземні,
Як хилилися руки до раю
Де душа все співала пісні,
Натискала сердечні октави,
Стане легше відразу тобі
Та глибокі затягнуться рани
І поглянеш на все навкруги,
Як же долі були наші звиті,
Ти пробач, дорога і прости,
Я і зараз ті згадую миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902177
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Не вирватись з його міцних обіймів.
Схопив, мов пташку, аж уся тремтить.
Шепоче мило, ніби білі вірші,
Що тануть, знову тануть з снігом вмить.
Прокинулась - немає сліду. Тиша.
На Сході досі ще війна гримить.
Засніжена в зимовій сплячці вишня.
Бійцям щоночі сняться дім і мир.
А що ж вона? Утіха - двоє діток.
Запитують про тата кожен день.
Помічники, так люблять гомоніти.
Не вистачає батька їм лишень.
Сльоза збігає по щоці гаряча.
Скаженій тій війні кінця нема.
Вже рік дев'ятий, а жінка все ж терпляча.
Надія є, хоча в душі зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902211
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fcG1Qr7LG_w[/youtube]
Ти ненароком струн торкнувся,
Моєї ніжної душі.
То ніби час в тиші схитнувся:
Заграли струни мовчазні.
І стрепенулася душа,
Нові малюються етюди.
Немов все знову воскреша,
Давно забуті ці акорди
І відізвалося кохання,
Що вже мовчало скільки літ.
І миті ніжні хвилювання,
Перевернули увесь світ.
Душа уважно прислухалась,
Мов зачарована була.
Невже, вона знов закохалась,
У віртуоза - скрипаля?
І лине музика, торкає,
Знайти де сили, зупинить?
Мене вона чомусь лякає,
Чи, може, слабкості це мить?
Впустить у душу, помилитись?
Чому ж вона так спокуша?
Душе! Ти можеш запізнитись,
І стане та душа чужа....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902212
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Село моє – моя одвічна казка,
Буття мого й любові джерело,
Мого дитинства недопита ласка,
Знов на краєчку пам’яті спливло.
Село моє, далеке, незабутнє,
У спеки час і довгих холодів,
Ти у мені завжди-завжди присутнє
І особливе в повені садів.
Село моє! Дорожчого куточка
Я не знайшла на грішній цій землі.
Колись обрала долю я листочка,
Якого вітер носить на крилі.
Село моє. Мені болить розлука.
У цім йому не вперше зізнаюсь,
Бо ж там мого дитинства сни і звуки,
Та долі своїй вкотре підкорюсь.
17.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902122
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Все починається з любові.
Буяє надворі весна
І все навкруг стає враз нове,
Й кохання в серці ожива.
Все починається з любові
Від материнских ніжних рук,
Вона тече із кодом в крові
Від дотику дитячих губ.
Все починається з любові:
Краса душевна й теплота,
Коли дитині тепле слово
В хатині мама промовля.
Все починається з любові:
І щирість серця, й доброта,
Взаємність ляже нам в основу
Будови свого майбуття.
Все починається з любові
До краю рідного й землі,
Саме вона нас зве на подвиг,
На вчинки праведні, святі.
Все починається з любові –
Й трава без неї не росте,
Любов звучить у Божім слові,
І до людей з небес іде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902101
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VFdK7i4S-g8[/youtube]
Йди сміливо по слизькій дорозі,
Обережним будеш - не впадеш.
І не бійся, що печуть морози,
Так сміливо до мети дійдеш.
Не ховай обличчя від завії,
Сльози хай від вітру потечуть,
Хай сніжинки падають на вії,
Це вони від мрії так цвітуть.
Ти ідеш невпинно і уперто,
Хай не раз впадеш на цім шляху.
Діалог з життям веди відверто:
Не піддайся непогоді і страху.
Впав? Нічого, швидко підіймайся,
Це життя випробує тебе.
На ногах упевнено тримайся,
Ти відчув? Надія поряд йде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902087
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Хто твій володар — страх чи слава?
Хто переможець — ти чи біль?
Шукає ціль твоя уява
ти розсікаєш джебом тінь.
Міцні, як сталь гарячі м’язи,
за кожним подихом стрибок…
Б’єш боковий в щелепу — зразу,
відхід у бік та знову крок…
Кружляй метеликом у ринзі
та жаль ударом, як бджола!
Будь чорним вороном на кризі —
ґатунки є, бо ціль одна!
Нехай тепер танцюєш с тінню
та згодом вийдеш на двобій,
бо цей танок — то битва з лінню,
як вийшов в ринг — до смерті стій!
В синцях лице та краплях поту!
Яким не був би твій фінал,
ти виконай свою роботу —
тоді зійдеш на п’єдестал!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902121
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Стоїть зимова ніч, беззора, сива.
Мов соняхи, в задумі ліхтарі.
Повіки вікон сіпаються з дива:
Пихтять без спину з люльок димарі.
Зриває покривало з тиші потяг.
Додому хтось прибув о цій порі:
Хто всі п’ять днів очікував суботи,
Щоб стати знов на батьківський поріг.
А хтось вертає з довгої розлуки
Й хвилини підганяв би, якби міг.
Його обнімуть материнські руки,
Утішить дім, родинний оберіг.
А дехто слухає чеканку з жалем,
Бо ждать на нього вже нема кому.
Йому вночі дивитися зосталось
У даль безмовну й про́сиву пітьму.
-Тік-так, тік-так, – відмірюють колеса.
І відстані маліють, і віки.
Шрамує тишу стукіт, наче лезом.
Як боляче розставити крапки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902009
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Це під вечір сталось, край неба палало
Так не передбачено, що воно віщало?
Розгулявся вітер, мов дух навіжений
На підмогу, йому мороз злий, скажений
Завмерла природа - зима закувала
Озера, водойми, мов зачарувала
В задзеркаллі місяць - водевіль гуляє
А чарівність красуні,аж звеселяє
Перламутром сірим, переливавсь нині
Посилав цілунки, сонливій калині
Яскраві зірниці - ревнощі принади
Їм вітер тужливо…. співав серенади
Снігова панянка вихрем закружляла
Простирадла білі в полі розстеляла
Пагорби під лісом, осяяні сріблом
А стежки- мережки покриті кристалом
Вечір у сповитку … шепотів вітриську
Друзі не показуйте - велич гетьманську
Землю не морозьте - поведіть у казку
Природа у сяйві, хай пізнає ласку.
17.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901980
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
А день пройшовся холодом і сумом.
Мороз пробрав, сльоза німа замерзла.
Шукала...не знайшла його у тлумі.
Не вийти взимку знову на Говерлу.
Сніжить довкола. Ось висить бурулька.
На серце впала снігова лавина.
Це не повітряна літає кулька -
Журба і біль розлуки - двох провина.
Морозна проза, ще й з колючим вітром...
...Почувся скрип дверей і тихі кроки.
Торкнулись одне одного, мов віття, -
Цей день пройшов для них зими уроком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901990
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
[i]Над проваллям –
Сила мрій – два крила,
В Задзеркалля
Нас несе рятівним альбатросом.
Там життя для вразливих дорослих:
Без образи, без зради і зла…
Сонце сіє
Щедрі зерна тепла,
Стигла мрія,
Витікає з глибин водоспадом –
Кришталево-прозорим свічадом
Серце ніжність п'янка обплела.
Мрії крила
Небом носять мене,
Їхня сила
Плавно спустить з небес до підніжжя,
Ми зіллємося в подиху ніжнім,
Буде серце на двох в нас одне…
- Ти – несправжній?
Це ілюзія лиш?
Я уважно
В очі-зорі крізь мрію дивлюся
І тону в них, немов в завірюсі:
- Ти несправжній? Ну що ти? Облиш…
Стоголоссям
Почуття-ручаї
Мрію просять:
В водоспаді ілюзій дні сиві –
Залиши наяву їх пориви!
В справжнім світі вони – нічиї…
Все засяє
У красі в той же час.…
Водограєм
Забринить-заспіває кохання…
Сонця промінь проб’ється з туманів:
І освітить закоханих нас...
(Надихнула фантастична картина американського художника Джима Уоррена.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902026
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Тасує пінний берег гребінці
Мінливих хвиль, що скачуть, мов гінці,
Крикливих зграй, чаїних, балаган
Окрилює простори — снить туман.
Вигойдується човен в осоці,
Твоє тепло тримаю у руці.
Звивається вітрисько-бусурман,
В очеретах красується лиман.
Жбурляє сонце спиці-промінці —
Скидає петельки́ в усі кінці,
Торочить почуття, як кардиган —
Не дов’язався, як і наш роман,
І котиться сльозинка по щоці.
У позолоті тонуть манівці,
Пливе хмаринок в небі караван,
На крилах мрій здіймається баклан. 31/12/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902035
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Кували долю ковалі,
У кузні над горою.
І чули дзвін той дві зорі
І місяць, що дугою.
Кували день, кували ніч
І лише на світанні.
Торкнулась доля щастям, пліч,
А серденька коханням.
Всміхнулась й дух перевела
І зазирнула в очі.
Блакить небесну їм дала,
А бровам - чорні ночі...
Помітив вроду ту юнак,
До юнки привітався.
Послала доля йому знак,
Він взяв і закохався...
Чарівна пара - він й вона,
Усміхнені й вродливі.
Обоє біля вівтаря,
У доленці щасливі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902019
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Вмостились білосніжні прядива на видноколі,
Тусуються призахідні, найдовші вечори —
У грудні дочекалися зимової пори.
Ти — зовсім не чужий мені — та і не був ніколи…
Ворожка-ніч віщує зорепад — летіть опали!
Чатує круглий місяць нас і вибіливсь, як льон…
Якби ж забути я могла тебе колись, як сон…
Спиваю спогади із новорічної піали. 24/12/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899152
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020
Кажуть люди: грудень - студень,
вистачало в ньому свят...
Та минають свята й будні,
ми ж нових чекаєм свят...
Новий рік уже на "носі",-
знає, звісно, кожен з нас..
Та є вірус у прогнозі,
у важкий життєвий час...
Новий рік, Різдво Христове,
для дорослих і малят...
Та не все у нас готове,
бо ж проблем є цілий ряд...
І війна, що йде на Сході,
і цей вірус не спинить...
Та ж і хворі, і здорові,
хочуть свята всі зустріть...
І Свят вечір із кутею,
з дванадцятьох різних страв...
Розвивай свої ідеї,-
і печи, вари і жар...
А чи буде щедрування,
й вечорниці чарівні?..
Кому дать таке питання,
невідомі всім й мені...
А Меланки, Меланії,
Щедрий вечір й знов кутя...
Як тут стримать свої мрії
ще й Святого Василя...
Кажуть люди: грудень - студень,
січень буде схожий з ним...
Та вже буде так, як буде,
вижить треба все ж усім...
Будем ми молитись Богу,
щоб усе було гаразд...
І свята ми всі зустрінем,
звісно в визначений час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899208
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020
Чекаємо чудес у Новім році
Усе погане - ли́шить високосний,
Де на поріг – не можна навіть го́стей.
Емблема року – щур китайський – в шоці.
Світ в масках… без обличчя… без емоцій…
Усе ж й цього нам в році ще замало.
Народ долає тільки пандемію –
Огнем пожеж планета вся чорніє…
Вже так багато їй заборгували.
Останні дні цього спливають року,
Рік Білого Бика іде на поміч.
І хай він буде кращим ніж цього́річ:
Чекаємо у ньому мир та спокій.
Напевне, ми загрузли у гонитві
Усяких благ… та тільки не духовних.
Нам міркувати треба, безумовно,
І не ходити більш по лезу бритви.
Чудес! Здоров’я! Зичу всім в молитві...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898881
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Осенней порою в туманы субботы
шагала орда мужиков...
Азарт - слаще меда!.. Не нужно свободы...
Плевали на кипы грехов...
Один, улыбнувшись веселой пехоте,
сказал, что вожди им под стать...
- Ведь дедушка Ленин... увлекшись охотой...
любил - как они... убивать...
Осенней порою в туманах субботы
шумела ватага мужчин...
Могли, улыбаясь... совсем беззаботно...
- В кого-то стрелять без причин...
* * *
А в небе над тучей... с судьбой невезучей...
толпа собиралась из душ...
- Расскажут все Богу... о жизни горючей...
Накажет охотников пусть...
17.12.2020 г.
Художник Саханов А. И.
---------
Ленин убивал зайцев на острове во время половодья прикладом ружья...
"Его жена в своих воспоминаниях о нем рассказывает, как однажды в
Шушенском он охотился на зайцев. Была осень, пора, предшествующая ледоставу.
По реке шла шуга - ледяное крошево, готовое вот-вот превратиться в броню. На
маленьком островке спасались застигнутые ледоставом зайцы. (Как тут не
вспомнить русскому человеку про деда Мазая! - В.С.) Владимир Ильич сумел
добраться в лодке до островка и прикладом ружья набил столько зайцев, что
лодка осела под тяжестью тушек. Надежда Константиновна рассказывает об
охотничьем подвиге антипода некрасовского деда Мазая с завидным благодушием.
Способность испытывать охотничье удовлетворение от убийства попавших в
естественную западню зверьков для Ленина характерный штришок". (Выписано из
книги Доры Штурман "В. И. Ленин: ИМКАпресс. Париж. 1989, стр. 61.)
Владимир Солоухин. «При свете дня». М., 1992. С. 116.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898443
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Ти заглянеш тихенько в вікно,
На столі охолонувша кава,
Стільки років, коханий, пройшло,
А вона, ніби завжди чекала
І серветка тендітна, мов квіт,
Білосніжна, неаче хустина,
Із тих пір вже пройшло стільки літ
Та радію, немовби дитина
А на блюдці смачненький бисквіт
Солодить ароматом ванілі,
Ніби шле із дитинства привіт
І шедевр - твої руки умілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898865
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Відкрийся, радощів джерельце,
Пролийся — в душу, розум, серце,
Очисти в тілі дух та кров —
Всесвітня вселиться любов.
Призупини невірні кроки.
І з них вивчатиму уроки,
Складатиму життєвий звіт —
Мене зміни і цілий світ! 22/12/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898931
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Когда Любовь играет в прятки,
А Сердце ищет впопыхах,
То поцелуй вишнёво- сладкий ,
Вздымает в небе белый флаг.
Моя Душа проснётся рано,
Возьмёт аккорды соловей,
Но, а затем Закат багряный,
Пленит нас Мудростью своей.
Осенний День Слезой повержен:
Дожди, Разлука , Листопад -
Судьбы избранники всё те же,
Забыть о встречах не хотят.
Зима оставила нам сани,
Весна в цвету плывёт рекой.
И где ж тот берег мой хрустальный ?
Где я найду Любовь легко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898884
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Є святе, то – заповіді Божі,
Та прошу іще одну-одненьку:
Україну щоб любили-неньку.
Всі, хто хлібчик їсть її, негоже,
Щось в лице казати їй вороже
І топтати тут святу земельку.
Є святе, то – заповіді Божі,
Та прошу іще одну-одненьку.
От, якби любив її так кожен
І щодня носив її в серденьку,
Не співав в догоду воріженьку,
Так собі та іншим допоможеш.
Є святе, то – заповіді Божі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898780
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Я хочу дива! як я хочу дива!
Хай трапиться, хоча би раз в житті.
Під Новий рік прийде до нас красиво
Й засвітить в серці зорі золоті.
Намріяне - само собою вдасться,
І радісні новини - звідусіль!
Накриє світ рясне раптове щастя,
Як Новорічна сніжна заметіль.
В душі надія, віра і тривога,
Даруймо і приймаймо позитив!
І всі молитви звернені до Бога -
Без нього в світі не буває див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898818
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Як не було би любові — квітка б не розцвіла,
не журила її доля — виживати вміла.
Виростала — біль ховала в пелюстках тендітних,
не забракло в неї духу, бо любити хтіла.
Сіяв-віяв вітер з неба — кришталеві роси,
напували в оксамиті — трави свої коси.
Та кружляли біля квітки соколи навколо,
бо вона любити вміла, як ніхто ніколи...
Застелила стиглим цвітом золотисте поле,
засівала свої зерна навкруги-довкола...
Майорять на рідних землях маки пурпурові,
бо зростали діти-квіти, в маминій любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898809
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
[i]Який чарівний ти, мій рідний краю,
Ти знаєш, а тобі зима – пасує –
В поезію красу твою вбираю[/i]…
Ялинка… мерзла гілка… галок зграя –
Тепла частинку кожного несу я,
Який чарівний ти, мій рідний краю…
[i]І вибілене поле це безкрає
До себе в серце віршем занотую,
В поезію красу твою вбираю…[/i]
Ось вечір сонце у Лиман ховає,
На спалах Муза в римі тріумфує –
Який чарівний ти, мій рідний краю…
[i]Зринає день новий, уже світає…
Тонке мереживо зі слів плету я –
В поезію красу твою вбираю…[/i]
Не знаю, звідки все взялось сама я,
Та рими на вікні мороз малює:
Який чарівний ти, мій рідний краю,
В поезію красу твою вбираю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898791
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Думки твої, мов зорі таємничі
Блищать гірляндою у небесах.
І зіткані зі згоди й протиріччя,
Пливуть у просторі на парусах.
Твоє мовчання - прохолода ночі,
Кришталь морозний, заметіль снігів.
Вдивляюся у рідні сині очі,
Щоб розгадати ребуси зі снів.
Слова твої пахучі, мов троянди,
Як шелест ніжний шовку пелюстків.
Світанку ласка і санскриту мантра,
Сплетіння розуму і почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898786
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Я закохалася у тебе
У твої очі голубі.
Всміхалось ніжно мені небо,
А я всміхалася тобі.
У філіжанках наших кава,
А душу зігріва любов.
Ця ніч для нас така цікава,
З тобою ми зустрілись знов...
Ти цілував мої долоні,
На вушко шепотів слова.
Так пульсували наші скроні,
З під ніг тікала десь земля.
З тобою ми такі щасливі,
Моя рука в твоїй руці.
Твій поцілунок справжнє диво,
Назавжди лишивсь на щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898781
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/128174247_2717569081836800_1452802173841110640_n.jpg?_nc_cat=105&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=CtABdm9Q_HkAX_MDH8d&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&oh=1555ad10aec1d40268b4dc4263b2293b&oe=60059C49[/img]
Кружляє в дивнім піруеті
Осіннє танго жовтий лист.
Як відтворити у сюжеті
Природи неймовірний хист?
Оту палітру у відтінках,
Що грає барвами навкруг.
Яка ж красива Осінь-Жінка!
Я навіть слів не підберу.
Завжди ошатна і зваблива,
Міняє вправно свій декор.
Буває часом вередлива
Й дощем виплакує мінор.
То повні келихи проміння,
Проллє із щедрістю з небес.
То виставить свої творіння,
Щоб милувався світ увесь!
То з рукава немов причастя,
Сипне росинок у траву.
Комусь - наповнить жмені щастям,
На довгу ниву вікову.
Сама ж, роздавши всім щедроти,
Залишить незабутній слід.
Митцям віддасть натхнення й ноти,
І для віршів, і для сюїт.
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/s960x960/128783009_2717569248503450_435858984071897405_o.jpg?_nc_cat=107&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=S39jNMBpdbwAX84dtOq&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&tp=7&oh=c7ed3e7c72a24c6d5281bc98cabbe74c&oe=6003FA43[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898701
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
Я тебе не віддам ніколи ,я нікому тебе не віддам,
Я тебе так благав у долі,і нарешті тебе повстрічав.
Наче квітку найкращу в світі,найчарівнішу серед квіт,
Буду серцем усим любити, пить кохання нектар і п"яніть.
І нічого, що скроні білі, в серці полум"я ще горить,
Тож цінуймо кохання пізнє те, що полум"ям палахкотить.
Навіть зорі яскраві в небі, світять щастям в височині,
Щастя більшого вже не треба, Богом послана ти мені.
Ні зима, ні хурделиця біла, шлях до щастя не замете,
Серце ніжністю запалила, мов троянда воно цвіте,
Я тебе не віддам ніколи, я нікому тебе не віддам,
Я ж тебе так благав у долі! Тебе Бог Сам мені послав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898609
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 19.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YVOoETLPrfU[/youtube]
Життя непередбачене й складне,
В житті нічого не буває вічне.
Та винятком із правил є одне:
Тримає пам"ять, що було незвичне.
Оте, що нас тримає на плаву,
Без дозволу вселилось колись в серце.
І поки є, до пір отих живу,
Життя мого невичерпне джерельце.
Коли втрачаєш - все наперекіс,
Життя втрачає фарби - чорно - біле.
Та що зупинить тут потоки сліз,
Коли ріка життя вже обміліла?
Самотність - це як вирок для душі,
І як тепер оце усе змінити?
Не може бути, що ми уже чужі,
Ну як оце душі все пояснити?
І знову край вікна самотність й я,
А за вікном повільно вже світає.
Пробач, прошу, мене, душе моя,
Чому буває так, ніхто не знає...
--------------------------------------------
Події в творі не стосуються автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898616
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 19.12.2020
Сокрыто солнышко в свинцовых тучах
И дождь танцует в лужах декабря.
А мысли в этот вечер не тягучи,
Шумят, толпятся в образах летучих
И судьи и творцы и лекаря.
Года летят, сгорают быстрой искрой
И жизнь спешит, хоть недалек финал.
Судьба была талантливой актрисой
Суровой, а порой интимно близкой.
Кто подарил мне этот идеал?
Она мотала как снежинку ветер,
Целуя редко мой морской погон.
Прошедшее искрилось в разном цвете
Где молодость сияла на рассвете
А зрелость - старости вязала сон.
Любви моей прекрасные мгновенья
Храню, лелею, и в стихах пою.
Всю красоту ушедших вожделений
И чистоту их мыслей, откровений,
Что дали побывать в земном раю.
13.12 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898524
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 18.12.2020
Ти послухай, коханий, як шепоче ріка,
Її хвилі рахують нам життєві літа,
Наше щастя до купки позбирали і вкрай,
Хай співає душевно чарівний дивограй
Позбираємо зорі, що упали з небес,
Замилуємось долями, що дісталися веж,
Хай земля заспіває неповторний мотив
Та рядки зачарують неймовірністю рим
І до серденька горнеться краса неземна,
Щиро вдячна я долі та це справжня весна
І говорить зворушно - не рахуйте літа,
Бо в любому етапі є життєва краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898310
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 18.12.2020
Веселенько, втіха дітям
Скрізь біліє, засріблилось
Так яскраво заіскрилось
Миколай… поспіша світом.
Надворі мороз гарненький
Йде в валянках, у кожусі
Вже так близько на узліссі
Мішечок несе повненький
А в ньому смачні гостинці
Ляльки, книжки , телефони
Кульки, автівки, смартфони
Роздасть, він кожній дитинці.
Зоріє ніч … настав той час
Усіх з святом привітати
Та здоров*я побажати
Дід Миколай прийшов до нас
Будем радо святкувати!
Шановні друзі!
Вітаю з наступаючим святом Святого Миколая!
Бажаю вам здоров*я! Щастя і любові!
Достатку, радості, душевного тепла і щирості!
18.12.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898515
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 18.12.2020
Ви стояли в блідо́му тумані,
У руках ваших пахнув бузок.
Граціозна, як лань, мила пані,
Сплетена коса у колосок.
Образ ваш, то ціла загадковість,
Усмішка - рожевої весни.
А довкола квітів й трав шовковість,
Все було для мене наче в сні.
Щастям, так світилося обличчя
І ховалась зваба на плечах.
Ніжна, незнайомко білолиця,
Сукня у мережеві парча.
Як уперше поглядом зустрілись,
У очах я ваших потонув.
Ви чомусь умить ту розгубились,
Стукіт серця вашого відчув...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898498
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 18.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T-h7TPwcsFg[/youtube]
Ти йдеш таємними стежками,
Назустріч радісній весні.
В твій слід вступаю я ногами,
Тепліші вже зимові дні.
Тобі, як завжди, вітер в спину,
Не заблукай лиш на шляху.
І я спішу, не знаю спину,
В думках немає і страху.
Присяду трішки, лиш на хвильку,
Дивлюсь - чималий шлях пройшов.
А мої кроки так дрібненькі,
Та все ж біжу я стрімголов.
В думках благаю: озирнися,
Куди спішиш, ще є в нас час.
Надію дай і посміхнися,
Нехай не втратимо свій шанс.
Зима завіяла, хурделить,
Ледь видно вже твої сліди.
Мороз так боляче вже жалить.
Все важче й важче мені йти.
Але завзяття це неспинне
Все ж сили знову надає...
Та це тривало лиш хвинину,
Бо поряд мене ти вже є.
Таке ж присниться в ніч зимову,
Я пригорнусь..яке тепло!
Така чудна ця передмова,
Неначе справді це було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898505
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 18.12.2020
Поміж горами, ніби стрічечка,
ой шумить-дзвенить, в’ється річечка.
А на березі тім калинонька,
зажурилася там дівчинонька.
- Чого журишся, дівча-квіточко,
чи не теплим тут було літечко?
Чи не слухалась свого батенька,
чи сварилася твоя матінка?
- Я слухняна є в свого татонька,
не сварилася й моя матінка.
- А чому ж тоді засмутилася,
мов калинонька похилилася?
- Тут з миленьким я зустрічалася,
тут кохалася, тут прощалася.
То ж чекаю я… Як діждатися,
щоб у парі буть, щоб побратися?
Поміж горами в’ється річечка.
Дівчинонькаа жде, ясна квіточка.
Повертайтеся, соколята… час,
зачекалися вже давно всі вас.
З Землі рідної проженіть усіх,
з-за кого журба і притих наш сміх.
Щоб став світлим наш життя кожен день,
щоб веселих знов заспівать пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897278
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Відлистопадив тихо листопад,
Відворожила в підворітні осінь.
Липучий іній обсідає сад,
Як влітку спасівку медову оси.
Згорнуло небо стяги голубі
Під гру пеана вітру на сопілці.
А поруч пара сивих голубів,
Мов навесні, цілується на гілці.
Зачудувався ними вереда
І, задивившись в далечінь імлисту,
В задумі ноти славня передав
Сліпому старцю, сонцю-бандуристу.
Тривожно-тужно ще загув в ріжок:
-Узимку, бачте, можна теж любити!
Задрібцював «Метелицю» сніжок
Та ухитрився смуток схоронити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897293
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Бродит леший за селом,
И водит бульдога.
Я его огрел веслом,
Чтобы баб не трогал.
Девки в проруби купались,
Как русалки, без трусов.
Мы с Иваном умудрялись,
Наблюдать из-за кустов.
Ходят к бабке женихи,
Истоптали грядки.
Им бы тексты панихид,
А не флирт и *лядки...
Прилетела тёща к сроку,
Нынче с отдыха, с морей!!
Подставляет свою щёку,
Мол, целуй меня скорей!
Заведу себе лягушку...
Как - зачем? Назло жене..
Она с кумом, я с квакушкой
Все ж не одиноко мне..
Пробежало время быстро
Просвистело, коль точней...
Бражки вон - была канистра,
А осталось лишь на дне.
В Новый год готовим стол
Все для наслаждения.
А на утро - есть рассол
Для опохмеления.
День прибавился немножко
Что ль, весна на старте?
Глянь-ка, Мурка - наша кошка,
Хвост дерет, как в марте...
За деревней стог стоял
Свежий, здоровенный.
И не надо одеял,
В сене секс отменный!
Осерчала не на шутку
На Егорку жениха!
Должен был зарезать утку
А зарезал - петуха!!!
Слух прошел, что дед Аким
Пойман был у свахи.
А как выбрался живым,
Так ушел в монахи.
На колядки я сходила
Чтобы времечко убить.
Лишь разочек изменила,
А позора не сносить!
Знать украли нынче зиму,
Все ее устали ждать,
Скоро все фуфайки снимут,
И... с котами март встречать!!
Распотешилась я ноне
Точно, от восторга!!
Самогон с Сережкой гоним
Прибыль ждем от торга!
Поскорее бы зарплата
Буду я счастливый, Оль...
Мелочь - курточка в заплатах,
Денег нет на алкоголь!
Двадцать-двадцать год крысиный
Совпаденью чисел быть.
Выйду замуж за грузина
И айда в Тбилиси жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897284
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Кум прийшов до кума снідать:
Біля хвіртки - хлопчик Юра,
З ним - мала сестричка Ліда
І великий собацюра.
-Батько вдома? - кум питає,-
Тут зайти до вас непросто,
Вовкодав такий гуляє,
Що залишить з мене кості.
Береже подвір’я ревно,
Он як гордо походжає!
Дресирований, напевно,
Всіх до себе підпускає?
Діти раді (гість у хату),
Нумо хвіртку відкривати,
Кажуть: - Рекса любить тато,
Став його дресирувати.
Ідіть сміло, тут не слизько,
Пес свою роботу знає:
Підпускає дуже близько,
А тоді вже рве й кусає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897228
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Під уривчастий сніг, в холоднечу,
Згадка серця – далеке село…
Пахне, ніби скоринкою з печі,
Світлий спогад про рідне тепло.
Годувальниця-піч віковічна,
Прабабусин знайомий поріг,
В пе́чі - вогнище… чисте, величне,
На лежанці - дитячий нічліг.
Піч-вівтар – оберегом у хаті,
Дух родини та спів вечорниць,
Материнська любов, сила тата
І бабусин рецепт паляниць.
Святість в ній та достаток родини,
Вищі сили в жіночім кутку.
Аромат цей в тобі, зсередини,
Витинанку виводить легку.
Бачу усміх прабабці з далечі –
Рогачем чавунці дістає.
Тане, ніби скоринкою з печі
Босоноге дитинство моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897237
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Помірно так спливає час:
За ніччю - день, та й знову - темінь.
Зі жмутком смутку кожен раз,
Немов стискає серце ремінь.
І як лещата, силоміць,
Зіжали й вогник загасили,
Та звуки брязкоту із герць
Доносять звістку: є ще сили.
Душа волає: - піднімись!-
З кута глухого вийти зможеш.
Не все ще втрачено – борись!
Ти в цім двобої переможеш!
Шукай стежину ти скоріш,
Із лабіринту вибирайся.
Розгубленість, неначе гріх,
Злим силам ти не піддавайся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897245
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Котитися сльоза не перестане,
Той біль назавжди лишиться в очах.
Волосся сивиною вкрилось мами.
Враз старість доторкнулась до плеча.
А їй пішов, рік, лише сорок п'ятий,
Попереду життя іще й життя...
Та вона встигла сина поховати,
Єдине, що було в неї дитя...
У рамочці в військовому убранні,
Стояло фото в хаті на столі.
Цукерок купка, яблука рум'яні,
Синочку клали рученьки її...
Коли вона його випроводжала,
Від ворога країну боронить.
Вернутися живим вона прохала,
Та обірвала куля життя - мить...
І відбулася зустріч та остання,
Стрічала сина у сльозах вона.
"Не виконав синочку ти прохання,
На світі цім залишилась одна!"
Зібрався люд неначе на весілля,
Та у скорботі і в сльозах воно.
У сина в головах свяченне зілля,
Лишилося не випите вино...
Враз пусткою зали́шилася хата,
Не буде в ній ні радості, пісень.
В останню путь тут провели солдата,
Дощами плакав за загиблим - день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897250
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Я знову думками… лину в рідний край
Де небо блакитне… мене, зустрічай
З волошками полечко, рівненькі стежки
Босонога бігала все навпружки
Ясне сонце в позолоту сповива
Під промінням вся природа ожива
Павучок, плете мережки, узори
Всіх чарують, неосяжні простори
Я ниць, упаду серед пахучих трав
Послухаю, як соловейко співав
Від щастя, оброню сльозину й печаль
Розвіє, лагідний вітерець – скрипаль
У спокої душа й птахи радіють
Ці спогади мої -серденько гріють
Я поговію в глибокій тишині
За все подякую батьківській землі.
04.12.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897241
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
ПОДАРУЮ ТОБІ ЛЮБОВ
На написання вірша надихнув вірш Тані Горобець
"Подаруй мені любов"
Подарую тобі, кохана,
Я свою неземну любов.
Щоб у серці весна буяла,
Щоб у юність вернулась знов.
Щоби знову буяли весни,
І співали в душі солов"ї,
Почуття щоб палкі воскресли,
В юнім серці, в душі твоїй.
Щоб із серця лилася пісня,
Солов"їна, й лились вірші,
Щоб любов, мов троянда пізня,
Розцвіла в солов"їній душі.
Щоб всміхалися зорі з неба,
І волошки в очах цвіли,
Щастя більшого нам не треба,
Бо ми щастя своє знайшли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897153
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 04.12.2020
Зазвучала арфа у зимовий вечір,
Закружляв сніжинок ніжності танок.
Вже давно не чути голоси лелечі,
З коменів туманом купчиться димок.
Притрусило снігом осені мотиви,
Зорі в небі ясні засвітив Мудрець.
Нам пора зимова посилає диво,
І зібравсь картини малювать митець.
Біля тину сумно схилилась калина,
Ягоди червоні падають на сніг.
Засина в колисці маленька дитина,
Лине колискова для малеч усіх.
Мами ніжне слово, мами тепло й ласка,
Будуть зігрівати в цю зимову ніч.
Сяде місяць в човник і розкаже казку,
Сон торкнеться тихо й лагідно до віч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897148
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 04.12.2020
День морозний… лютує-іскриться
Сніговій, припадає до скла.
Я відкрию тобі таємницю,
Що роками в душі берегла.
Почуття мої світлі, окріплі –
По життю два надійних крила.
А надворі все сипле і сипле
Сніговій… припадає до скла…
Я відкрию тобі таємницю,
Що для мене цей сніг – в квіті сад.
Квітне вишня, яскрава дівиця,
В пишній розкоші білий наряд.
Запашну чарівну насолоду,
Що роками в душі берегла,
Не здолати морозам і льоду
Квіту серця… натхнень джерела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897140
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 04.12.2020
Ще вчора було хмурим небо,
сьогодні всипали сніги.
Вже підвечір'я — тин замело,
а ми все бавимось в сніжки...
Яка то радість гратись в сніжки...
Встеляє білим пухом шлях,
немов метелики з маніжки
кружляють в свіжих кольорах.
Горять життям дитячі очі,
рум'янець гріє на щоках...
Сповились зорі в небі ночі
у білосніжних пелюшках.
А гомін лине над полями,
відлунням сіє щирий сміх...
Мороз парує над дахами,
на сірий ґанок іній зліг.
Така ти мила, Україна,
у ці морозні зимні дні.
Прислало небо свого сина ...
Стрічай — то грудень на коні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897171
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 04.12.2020
Наче щойно приплив із минулого до берега човен,
Де віки спливають на хвилях Дніпра і б*ються об нього.
Гордо стоять на човні три брати і сестра чорноброва.
Владним рухом показує Кий на місто владне і строге...
Щек - мудрий полководець. Лук, стріли свідчать захист і силу.
Будівничий Хорив тримає сокиру в руці для миру.
Він вдивляється в гори - стоїть споруджений красень "сивий",
Дідуган, не старіючий лицар, квітуче місто миле...
Ось стоїть на березі Дніпра велике місто-Київ
По той бік ріки берег низький, по другий - високі гори,
Променисті міста, чисті хвилі і голубінь на віки,
Зорі ясні, дух слави... Бути кращим у світі він годен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896950
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020
[i]Різдвяний сніг покликав Вас –
Геть забілив буденність сіру.
Ванільні запахи зефіру
В повітря просочились враз.[/i]
Геть забілив буденність сіру
Вершків знайомий аромат,
Мов повернув роки назад,
На зняту нам на двох квартиру.
[i]Ванільні запахи зефіру
І кава… що з вогню стеріг…
Ні, не зефір – то просто сніг
Торкає солодко за шкіру…[/i]
В повітря просочилось враз,
Іскрилось в білосніжній цноті
Щось світле… те, що не збороти –
Коштовне, чисте, як алмаз.
[i]…Здається, сніг покликав Вас…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896964
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020
В шовках трави... де дуб могутній...
де синь бринить за хмарами...
До милого шукала ключик
душа... згорає заживо...
Під ребрами бажання блудить...
Пекло нестримно раною...
Давила мрія серце в грудях!..
- Як стати їй коханою?!
Обранець же... був непривітний...
Кохати ще не довелось...
Між різнотрав`ям не помітив,
що поряд з ним... не дихав хтось!..
А Вітерець... її лиш бачив!..
Знайшов жаданий ідеал...
Скучав... страждав... - Здурів неначе!..
Її б до зіроньок підняв!..
Вона його частинка раю...
- Чи є сильніше почуття?!
Він так взаємності чекає!..
Дарує їй своє життя...
* * *
Таких закоханих немало...
де неба синь... трава в полях...
Даремно з мріями блукали...
- У них слабеньке янголя...
9.12.2020 р.
Малюнок з інету.
Частичка рая
В шелках травы... где дуб могучий...
где в синем небе облака...
К чужому сердцу ищет ключик
душа нежнейшего цветка...
И днем, и ночью все мечтала...
Судьбу хотела изменить...
Ей в жизни сказок было мало...
- Желала искренней любви...
Избранник только... неприветлив...
Не тронула ее душа...
Средь разнотравья не заметил,
что кто-то рядом... чуть дышал...
А Ветерку... онА лишь снится!..
Нашел заветный идеал...
Скучал... страдал... - Была бы птицей...
Ее бы к звездам поднимал!..
Она его частичка рая...
Нет чувств в природе горячей!..
У ног любимой засыпая...
мечтает, глупый... лишь о ней...
* * *
Влюбленных душ средь нас немало...
где облака и зелень трав...
Напрасно милые мечтали...
- В их судьбах Ангел был... не прав...
2.12.2020 г.
Рисунок из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896983
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020
/ поетичний переклад слів пісні Майкла Джорджа «Сareless whisper»/
Я знаю, що це був танок останній,
Шепоче музика і щось в твоїх очах.
Колись я бачив це з кіноекранів,
Ті ноти - у знівеченім коханні...
Й провини страх…
Я винен сам у підлому обмані,
В житті, як в танці, вже не буде разом нас.
Зі мною в парі більше ти не станеш,
Хоч може, з часом і загоїш рани –
Я втратив шанс…
Твій шепіт не вернути безтурботний,
В очах порожніх смуток... невимовний біль.
Кохана, я для тебе на все згодний…
Та ти ідеш чомусь безповоротно
У заметіль.
Слова пробачення – завмерли в горлі,
Бо ці зізнання-хвилювання непрості.
Завдав багато я коханій болю -
мелодія лунає на танцполі,
- Прошу, постій…
Давай залишимося вдвох у танці,
Нехай чуттями заспіває небокрай.
Та невблаганні на щоках рум’янці
говорять, що немає в мене шансів…
… Не залишай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896729
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Осінній день… Небо затягнула сіра пелена. Здалеку, наче за білою ширмою, проглядало сонце, наближалося до обрію. По парку хазяйнував прохолодний вітер. То набирав розгін, то на якусь мить вщухав, ховався у купу опалого листя. Незабаром, немов просинався, з новою силою підіймав декілька листочків і крутив ними й крутив. Деяке листя припадало до асфальту, а деяке, ще на якісь секунди танцювало в повільному танці. Інколи вітер так війне, що листя немов один одного доганяє. Згодом задріботить в танці під музику «Лебединого озера». Згодом, мов у змові, маленькими купками припадало до землі.
Роза вкотре задивлялася на листя і відчувала на душі тривову. Мабуть й з нами так станеться, ти підеш в одну сторону, я в іншу. Як немає порозуміння, який може бути вихід? За три дні вирішиться наша доля. О,Павле … Павле… Зробити важко, щоб в такому віці розлучатись. Але ж, скільки печалі налив у душу, скільки недоспаних ночей. Та мабуть досить… Вкотре журилася, пригадувала своє життя.
У селі гучне весілля… Хтось за спинами шепотів - »Ой, не буде щаслива, от точно, побачите». Їй, всупереч тим словам так хотілося крикнути, що вони кохають один одного, будуть щасливі. Навіть неповірила тим словам, що сказала бабуся,
-У них в сім`ї всі випивають. Боюся, щоб і тобі Павло не споганив життя. Хочеш бути щаслива, перш за все не втрать свою гідність, люби себе, щоб він не посмів витерти об тебе ноги.
Рожеві окуляри і світла мрія. Намагалася, щоб все було, як у людей. Її батьки розміняли трикімнатну квартиру. Звичайно ж , заради доньки на все готові, собі однокімнатну квартиру, для молодих двокімнатну. Ще й інколи допомагали грішми.
Павло працював на ЖВРз, у плановому відділі. Вона ж касиром на пошті. Перші два роки, як лагідний погляд сонця, то тепер, як сон. Все було добре, злагода й повага, поцілунки, кохання. З надією, що життя й надалі буде, мов навесні квітучий сад. Роза народили двох хлопчиків блезнюків. Поки перебувала в дикретній відпустці, все було добре. Справлялася майже сама, рідко Павло мав настрій на свіжому повітрі погуляти з дітьми.Хоча ж було дуже важко їх двоє, а вона одна. Все рідше приходив з роботи вчасно, бідкався, що на роботі завал. Та час спливав. Коли ж діти пішли в садочок, життя змінилося. Павло став часто приходити на підпитку. - Причини які?- іншим разом запитувала його.
Очі наче в тумані,
- Та ми по маленькій чарчині.
Інколи змовчувала, а інколи з ним діти сварилися, говорили, щоб не соромив їх своєю поведінкою. Та з нього, як з гусака вода. Коли діти навчалися в старших класах, часто проводили з ним бесіди, але на жаль, це не допомагало.
В Державі криза, невчасна виплата зарплати, скорочення штату. Все це пережили. Хоча він все ж знаходив гроші і час, щоб вкотре прийти на підпитку.Терпіла, як з`являвся в мокрих штанах, не приходив, а майже прилазив накарячки. Ще важче стало, коли синів визвали в військкомат. Згодом, обоє проходити строкову службу в морфлоті. Молила Бога, щоб у них все було добре.За себе, що не може дати ради з чоловіком, мовчала. Материнське серце ховало все в собі. Навіщо дітям про таке писати.Жила надією, що Павло таки остепениться і змінить життя. Але він наче, як на зло їй, частіше приходив на підпитку. Намагалася напоумити; коли невчасно дають зарплату, від відчаю не треба свою душу заливати горілкою. Просто, як всі набратися терпіння. Але не так сталося, як гадалося, він не прислухався до її порад. Одну надію плекала у душі, приїдуть сини, проведуть з ним бесіду і він нарешті зрозуміє, що пити, це не вихід.
Як сонця чекала кожного ранку так і синів виглядала у вікно, з дня на день мали приїхати.
Тепла зустріч, обійми поцілунки. Й Павло протримався три дні, вчасно приходив з роботи. Але намагався якнайшвидше зникнути з очей. Роза ж не хотіла відразу розповідати їм про батька. Аж тут така звістка, сини повідомили, що за тиждень їдуть в Одесу. Вже домовилися працевлаштуватися на роботу в Одеську судноплавну компанію. На наступний день Павло прийшов на підпитку. Тепер сини і побачили, який батько приходить з роботи. Роза коротко повідала синам, як вони живуть останнім часом. Наступного дня, не світ не зоря, сини розбудили Павла. Роза збиралася на роботу, чула крики, погрози.Але втручатися не наважилася, сини вже дорослі, може трохи поправлять татові мізки.
Сини поїхали, а проблема залишилася. Їй дивувалися на роботі, що терпелива.Вона вже й сивіти почала від думок, як бути далі? Та втішала себе, але ж руки не підіймає. І вкотре прощала. Прийшовши з роботи та приготувавши вечерю, йшла гуляти в парк. Щоб не бачити його запухлого обличчя. Крутилися думки, як ще не вигнали з роботи? Були прогули, але він весь час викручувався. Чи то напевно того, бо ж на заводі був непоганим спеціалістом.
Кажуть дальше в ліс, більше дров… Павло вже й замав друзів безхатченків, інколи у вихідні дні, коли Роза була на роботі, приводив їх до себе додому, пиячили.. Це вже й було напевно не раз, помічала, що все зникало з холодильника. На кухні пусті пляшки з під горілки та сміття.
Пройшло три роки, сини були в гостях лише три дні, запросили в Одесу на весілля. Вони в один і той же день брали шлюб. Роза плакала і раділа, може хоч діти не будуть пиячити, а житимуть щасливо. Як було не поїхати, але Павло категорично відмовився, тож благословляти поїхала одна.Три дні поспіль гостювала,то в одного сина, то в другого і вже на вокзалі прощалися. Невісточки,теж близнючки, славні дівчата. Дивилася на них і тішилася, не з бідної сім`ї, вже в обох є двокімнатні квартири, тож, як кажуть, жити і радіти життю.
Уже, сідаючи у вагон, майже на ходу, син подав пакет,
- Мамо це тобі, ти подивися там, тільки відразу, все зрозумієш.
Потяг набирав швидкість, вона подивилася в пакет, подумала, що продукти. Але там лежала невеличка коробка з під турецьких солодощів. Вирішила не витягувати, прямо в пакеті зазирнула в неї. Від несподіванки затрусилися руки, в ній лежали долари. О Господи, що це і навіщо?! У валізі ж везу подарунки від невісток, а це ж до чого? З думками добираля додому, хоча б Павло не побачив.
Ввечері … вже вдома.У квартирі сморід і пусті пляшки. Сміття і безлад, розкиданий одяг, наче хтось рився у шафах. Павло в ліжку спав одягнений. Від нього дуже неприємно пахло.Як горошини,по щоках стікали сльози.. Але ж тривожно на душі, для чого ці гроші? Хвилюючись, ще й знайшла лист.
«Мамо, так, як ти живеш, цього більше не можна допустити. Ці гроші від нас тобі на квартиру. Придбай собі і ми приїдемо на новосілля. На днях маємо відбувати в рейс, будемо через пів року. Цілуємо.
І підписи синів. Зачинилася в своїй кімнаті, дуже плакала. Їй би порадіти, але так щеміло під серцем, здавалося воно зараз розірветься на шматки.
Кілька днів поспіль, носила ці гроші з собою. Адже прибираючи той безлад в квартирі, зрозуміла, хтось шастав по всіх закутках, напевно шукав гроші, чи коштовності. Ранком намагалася з Павлом поговорити, але він з кімнати прошмигнув в душ. На пропозицію,-
»Давай поговоримо», махнув рукою,- »Зараз не до тебе.»
На ходу натягував светра, в руці тримав жакет, пулею вилетів з квартири. Поглянула на годинник, мабуть на заводі летучка.
Цього дня він повернувся з роботи дуже пізно. Але знову встиг добряче набратися. Видно десь падав, бо одяг був у багнюці.
Нарешті Роза дочекалася неділі. Боляче дивитися на того, кого колись кохала. На кого став схожий! Хоча кожного ранку приймав душ, в чистому одязі йшов на роботу, але приходив звідти, смердючий, як безхатько. Весь одяг пропитаний горілкою, кефаліями, де він був, не розуміла і коли встигав так набратися,теж не розуміла.Але йти до нього на роботу не посміла, вважала, це занадто низько, навіть для себе. Завжди намагалася з ним говорити спокійно, але він без галасу не міг, починав кричати, що зовсім мало випив, немає чого чіплятися.
Так було й цього разу тільки почала просити, щоб перестав пити, він відразу знервовано перед нею замахав руками, обличчя почервоніло, очі, аж іскрилися від злоби,
-Замовкни! Замовкни, я сказав! Я що не маю права запросити друзів, чи пригостити?!
Вона не очікувала такої реакції, блідла і біліла. У відповідь, схиливши голову сказала,
-Не лякай мене, грозишся кулаками, чи вже так низько впав, що зможеш на мене руку підняти.
Лише мить, він вдарив її по голові, вона втратила свідомість.
Прийшла до тями…З вікна, їй прямо в очі, світило сонце. Поворухнувшись зрозуміла, що весь одяг, що на ній змоклий. В хаті тихо. Біля столу її сумка,з якою вона ходить на роботу. Крізь сльози посміхнулася, як добре, що вчора на роботі долари залишила у сейфі. На голові намацала гулю, знову заплакала…
Павло з`явився ввечері… Побачивши її, тільки й сказав,
- Відглегала…. Ха, хотіла мене налякати…
Це були останні слова для неї,вона відчувала, обірвалася остання нитка, яка ще поєднувала їх. Скільки до нього було любові, які останні надії мала, все пропало.
Наступного дня, Роза на роботі порадилася з своєю керівницею і її відпустили за адресами, подивитися, а можливо й вибрати квартиру. Остаточно вирішила, адже іншого виходу немає.
За три дні вже була в новій квартирі. І знову плакала,чи від біди, чи від радості, що в неї такі розумні діти. Що характером вдалися до неї, а не до Павла.
Вона складала свої речі у сумку і потай, по дорозі на роботу, заносила речі в свою нову квартиру. Павло все продовжував приходити на підпитку, але добре хоч не ліз, як п`яниця. Ховалася в своїй кімнаті, він лише помітивши її, посміхався, грав у мовчанку.
Їй знадобився лише один тиждень, щоб все обдумати. В п`ятницю вона зустріла його з роботи. На заводській прохідній когось чекали два чоловіки, спілкувалися, розмахували руками. Один з них топтався на місці, іноді ним похитувало. Видно вже заправилися - подумала Роза - точно його чекають. Павло здивувався, коли побачив її, але відразу кивнув рукою до них, ледь прихилившись.
Озираючись,чоловіки відразу поспішили до виходу.
Вже підійшов до неї,- Чого тут? Щось сталося?
Тільки й вимовила, - Пішли додому.
Їй би скинути тягар з душі, викричатися. Але вгамовуючи хвилювання, завела розмову.
Сідало сонце…. Роза забирала валізу,
-Не знаю чи зрозумів ти мене, чи ні, але я тобі даю три дні на роздуми. Буду чекати в парку на нашій лавці.
Похабно посміхнувся, трохи здивовано запитав,
-Що верзеш? Ну і куди ти подінешся?
-Ти не хвилюйся за мене, я без тебе не пропаду. А от ти без мене зовсім зіп`єшся.
Павло навіть не встав з стільця, коли вона направилася до дверей. Колотилося серце, але вона не показала сліз, спускалася по сходах. За мить гучно зачинилися двері.
Очі дивилися в нікуди, рукою витерала непрохані сльози. В цю мить підлетіла зграйка горобців, її відволікла від думок. Вони скакали один поперед одного, крутили голівками, цвірінькали, позирали на неї.Уже й посміхнулася й тихо,
- Мої маленькі…Подумали, що вам щось кидаю…
І тут же, пригадавши, з сумочки дістала печиво. Розкришила і кинула до горобців. Це відволікання від думок, як віддушина для неї. Озиралася, придивлялася вдалину, чекала, але він так і не прийшов. Можливо й на краще, досить калічити мені життя.
З центральної алеї повернула на стежку, а там недалеко вже й її нова квартира. Вітерець пестив обличчя, в душі надія і віра, що все що відбувається, це на краще. Йшла навпростець, вітер підносив листя, вертів ним, воно припадало до землі, немов шукало захисту, збиралося до купки.
30.11.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896737
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Сховалось сонце на спочинок в морі,
Не дуже видні ще небесні зорі.
Туманний вечір, сліпувата ніч,
Але, скажу вам, що не в тому річ…
Приймає море радісно в обійми,
Пливу на спині, любим стилем вільним.
Стихією впиваюсь тілом спраглим,
Красою у розчиненім смарагді.
Плече надійне відчуваю поруч.
Щасливі діти ніжаться ліворуч.
Малює доля фарбами буденність,
Ще кілька райських днів – і знов щоденність…
Спасибі Господу за сонце, небо, море.
(Позбутися ще б сліз кривавих, горя)
Спокійне серце б’ється завжди в такт.
Його зриває смерть… війна, теракт*
*Теракт в Барселоні, на Рамбла стався в цей день
17 серпня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896743
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Розпорошило смутком мокрий сніг...
Шукаю Вашу руку в призмі літ,
циклон приносить вітер з далини.
і в осуд заплітає серця біг.
Впав сніжний доторк - слід від сивини…
Та наш зв’язок міцний, немов магніт –
І він зруйнує холод, вітер, лід,
Бо кожен з нас в душі тепло зберіг…
Невпинний мокрий сніг нас огортав.
Нестерпна у буденності сльота,
Вмивала щоки, билась об поріг...
Хоч сніг закрив останній ріст трави –
В душі, під снігом – завжди поряд – Ви...
/Художник Джеф Роуленд, Англія./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896754
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
КАРТИНИ ЩАСТЯ
Із суму вирвусь комірчини,
вдихатиму тепло в легені,
і світле тягнеться до мене –
пульсує щастя - не зупиниш.
В холодну та похмуру днину,
я настрій уявлю весняний –
вже пахне квітом із каштану,
а вітер просто гладить спину.
Радію я осінній сині,
не чую холоду шаленства,
навіє спокій із давен цей
щаслива посмішка в картині.
Зима. Під снігом сплять ялини,
сніг пригощає пластівцями.
Почуйте настрій цей серцями –
і щастя більше не покине.
Життю радійте щохвилини,
нехай усе в житті удасться –
ділюсь рецептом свого щастя
У вірші… в сонечку… в дитині…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896620
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Тишко наш, як хочте знати, любить вранці довго спати.
І сьогодні спав довгенько. Мишка ж проснулась раненько.
Вмилась в бочці й пішла їсти. Встигла дві зернини згризти.
Тут позвав її Барбосик й запитав:
- Ще спить наш котик? Ти, будь ласка, добра мишко, розбу-
ди малого Тишка, бо ж давно пора вставати й до роботи при-
ступати. Сонечко вже пригріває. Тишко нам хай поспіває. Сто-
рожив я всю ніч хати, то ж мені пора б поспати. Коли Тишеч-
ко муркоче, сон солодкий бачать очі.
- Добре! - відказала мишка. Я позву малого Тишка.
З нірки в нірку… з нірки в нірку… бігла мишка швидко-шви-
дко. Ось маленька хитра мишка вже добралася й до Тишка.
Тишко солодко так спав… з ліжка довгий хвіст звисав. Було
гамірно у хаті, та не думав кіт вставати. У клубочок він згорну-
вся. Засміялась - не проснувся.
Стала роззиратись мишка. Яке діло їй до Тишка? У кімна-
ті пахло гарно, то ж забігла, знать, немарно. Пригладила свої
кіски та й біжить мерщій до миски.
А там, гляньте, як у Тані, варенички у сметані. Подивіться, як
у Зої, бутерброди з ковбасою. Як в малесенької Даші, тут ле-
жить ще й ложка каші.
Спритна мишка так зраділа… їла, їла, їла, їла. Мишку ту ніхто
не бачив, то ж вона тепер, мов м’ячик. Не пішла, а покотилась.
Тишка так й недобудилась. Та й навіщо їй будити?
Граються в садочку діти. Мишка вже відпочиває. А Барбосик
все чекає…
Якщо ти пообіцяєш, знай, зробити діло маєш. Бо людина – це
не мишка, її мудрості вчить книжка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896611
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/s960x960/122486032_2686189174974791_3390144172956568172_o.jpg?_nc_cat=102&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=IyKd7_MhS1MAX_I2wV9&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&tp=7&oh=90a3bf0e73279df154bc0f2eea85cf12&oe=5FE81D52[/img]
Люблю осінню заметіль,
Багрянцю неймовірне диво.
Гривастий вітер звідусіль
Несе мелодію грайливу.
То вербам коси розплете,
То хвилі кидає на греблю,
То хвацько листя підмете,
Що дні розтрушують на землю.
Із хризантем струсне росу,
Ще не сполохану ранкову.
Поніжить пелюсток красу,
Й стрибне на гроно калинове.
І там, спинившись лиш на мить,
Скубне рубінів повні жмені.
І легкокрило полетить,
Лишивши всю красу для мене.
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/122460649_2686189241641451_6186853069119534475_n.jpg?_nc_cat=111&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=TeMao2O7ejYAX9uoaEZ&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&oh=c117ee68974833e7fb65e6f1ed1c9a62&oe=5FE7ECF4[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896600
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Так-от склалося, як не гадалося,-
Ледве дівчинка підросла.
Вдосталь лялькою ще не награлася,
А на паперть шлях вже прославсь.
Стало вперше дівча й, червоніючи,
Простягнуло руку без фраз.
Тихо-слізно прохало копієчку,
І сміліло більше чимраз.
Через тиждень-два зовсім без сорому
Клало в куль дрібні копійки.
Збоку чуло: «Міняє на долари.
Отакі у нас жебраки».
Під’їжджають під вечір господарі,
Подання збирають скупе.
І за службу дають нагородою
Суп пісний і чай з канапе.
А смішки розливаються ріками,
Й не скінчиться гра в вар’єте.
І нікчемою звуть, й недорікою-
Всміхнеться дівчатко на те.
Вірить: світом й нуждою намається,
Й буде мати теж портмоне,
Негаразди помалу владнаються…
Прийде час – і все промине.
Так-от склалося, як не гадалося,-
Зовсім трішечки підросло.
Тільки-тільки життя розпочалося,
А вже жалість людей принесло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896627
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Не осень всем решит проблемы,
Ну и конечно не зима,
А лишь когда вдруг в жизни все мы
В трудах закотим рукава.
Когда поймём предназначенье
Для добрых, актуальных дел.
Пусть будет верное решенье.
Пусть в жизни будет меньше стрел:
Раздора, злобы, веры, фобий.
Ведь разделяют мудро нас
Согласно сложенных из-торий
Придуманных в недобрый час.
И жизнь идёт по старым рельсам,
Ведь паровоз летит вперёд.
Теперь мы верим даже немцам
-Кто сотни лет "гнобил" народ.
Не осень всем решит проблемы,
Ну и конечно не зима,
А лишь когда вдруг в жизни все мы
В трудах закотим рукава.
Начало ноября 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896637
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Стихотворение написано в начале 80-ых
на тему, которую периодически затрагивали
в общественных газетных публикациях.
С деньгами родился, с деньгами умру,
За деньги учился я в Высшем.
Спасибо вам деньги я смело живу,
Есть чем расплатиться с Всевышним.
Мой папа и мама- большой "теллигент".
Работают чисто, на славу.
Спасибо родные, у вас я в долгу,
А ваши труды постигаю.
Устроился сам, устроил жену,
Когда-то устрою сынишку.
Нет, жизнь- не букварь, она посложней;
К чему ж мне заглядывать в книжку.
Про нас про мещан как про зло говорят.
Всё это мне больно едва ли.
Я ж деньги свои не коплю, берегу,
А людям всегда помогаю.
Путёвки, квартиры достать- ерунда!
Теперь это стало привычно.
Все рвутся, стремятся достать для себя.
Хотят райской жизни отличной...
Но если кто в жизни научит меня
Быть честным, открытым, безстрашным;
Скажу откровенно- заброшу дела.
Скажу- прожил жизнь не напрасно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896629
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Мы не виделись целую жизнь...
Растворились пустыми рассветы...
- Ах, судьба... ты за веру держись!..
В темноте она даст лучик света...
Прикоснется к сердечку теплом...
Зорькой алой сквозь мглу и туманы...
Пусть душа взмахнет белым крылом
в поднебесье залечивать раны!..
Вдруг иссякнет разлуки родник...
Отогреется плоть от бессилья...
- Ты услышишь отчаянный крик!..
Зов, который свои ищет крылья...
Наша встреча Вселенной важна!
С поцелуями лучше картина...
- Я поверю, что очень нужна!..
Его сердцу... нужна половина...
29.11.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896583
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Чому ти одягла блакитну шаль,
Щоб бути може, мовби, як сестрою,
Сплела красиву, чарівну вуаль
Та порівнялась образно з весною?
І сукню неймовірної краси
Ти також одягла на звабне тіло
Та ніжно неповторністю руки
Торкнулась мило і зовсім несміло
Для чого спокушаєш і тремтиш,
Чарівна і приваблива панянко,
Ще так далеко, люба, до весни,
Щоб сонце посміхалося світанком?
Чому ти одягла блакитну шаль,
Щоб зупинити неповторні миті,
Розкинула на образи вуаль
З чарівної тканини ніжно зшиті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896547
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Не збирайтесь нікого змінити.
Кожен шлях свій обрав, стиль життя.
Бо змінити людину — убити,
Відібрати її майбуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896552
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
А доля в мене все-таки щаслива –
Мій корабель пливе у майбуття.
І хай погода за бортом мінлива,
Я – капітан! Штурвал – моє життя.
Сама собі обрала кращі ролі,
Ніколи не блукаю у пітьмі.
Бо кожен з нас – коваль своєї долі:
Що маєм - допускаємо самі.
"Погоди з неба" зроду не чекаю,
Я й з долею почну базарний торг:
На щастя знижку в неї попрохаю...
Не заслужила? Що ж, візьму у борг!
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896560
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Впевнені кроки… давно в чобітках осінь
Легенький іній…. листя спада з горіха
Але у небі, сьогодні знову просинь
Промінь надії, то для душі, як втіха
Коли я бачу сонце поміж хмаринок
В калини грона налились стиглим соком
Іскрять під сонцем вже декілька краплинок
Як ті сльозинки, скотяться ненароком
В опале листя, помітно зеленаве
Але змарніле з прожилками багрянцю
Примхлива осінь…. хоч сонечко й ласкаве
Все приховає землиця у скарбницю
В ці дні останні… Скажу, осене бувай!
Візьми з собою, всі сумління й печалі
Та вже запрошуй, до нас зимоньку на чай
Вона прикрасить й моє життя надалі.
29.11.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896559
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Молитва ця повинна
лунати звідусіль:
- Спасибі Богу й Сину
за хліб святий і сіль.
- Бодай голод не знати!,–
дідусь хрестив весь стіл,
й ми слухали, малята,
про вимирання сіл.
Пройшли роки відтоді
та душу рвуть рядки,
Як рили на городі
з-під снігу буряки,
Зі шкірок картоплиння
спасав людей кандьор,
Як не було й зернини…
а смерть співала хор.
З’являлись людоїди
в страшні часи колись –
Страждання їх і біди
в свідомість не влились.
Ціна, щоб далі жити –
безтямність божевіль –
Вмирали їхні діти,
і нищив розум біль…
…Хай спочивають жертви
страшних тих лихоліть,
Сьогодні за всіх мертвих
Ви свічку запаліть.
Молитва допоможе
їм чути нас звідсіль:
- Спасибі тобі, Боже,
за хліб святий і сіль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896505
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Подаруй мені, осене, крила,
Аби я піднялася увись.
Доля коси уже посріблила,
У минуле роки подались,
Та від того я не сиротію –
Підкоряю закони життя –
В чистоті дух тримаю і тіло,
Бо ж Землі я і неба дитя.
Подаруй мені, осене, вітер,
Теж крилатий, щоб разом летіть,
Не спішили роки щоб старіти,
І не збилися ми у путі.
Буде сонце нам шлях осявати,
Що намітив з народження Бог,
Серце стане теплом зігрівати,
Щоби в нім розросталась любов.
23.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896512
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Горять вогні голодомору...
В холодній хаті у пітьмі
співала мати колискову —
самотня пташка у журбі.
Бліде дитя, не в силах спати,
запік її нестерпний біль.
Голодну муку не здолати —
Покрила землю чорна цвіль.
Пикаті, підлі комісари
складали новий маніфест,
а в Україні над ярами
палав вогнем пекельний хрест!
Продали житечко за злато,
зкормили хлібчик пацюкам.
Сьогодні плач ВКРАЇНА — МАТИ,
дітей вбиєннх поминай !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896460
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Судьбу шагами мерила...
Уже прошла так много!
- Живем мы все здесь временно...
Мы все здесь... ненадолго.
Так быстро таяли те дни,
где мы касались к счастью...
К несостоявшейся любви...
с неутолимой страстью!..
Ушли в неведомый архив
картинные рассветы...
И день ушел, что был дождлив...
И тот... где мы согреты...
Улыбки теплые... слова...
рука в руке... надежды!..
Ушло все будто в никуда...
- Осталась в прошлом нежность...
И письма откровенные...
Хранимые секреты...
И мы вдвоем... влюбленные...
дающие обеты...
Давно был праздничный салют...
Потухли фейерверки...
Мечты находят свой приют...
- Но далеко от сердца!
Забыл любимый обо мне...
Ничто не повторится...
- Воскреснет время... лишь во сне...
а память... рвет страницы...
* * *
Годами жизнь измерена...
Осталось в прошлом много...
- Живем мы все здесь... временно...
Мы все здесь ненадолго...
28.11.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896500
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rhj3e5spFso
[/youtube]
Вже повільніші твої кроки,
Втрачаєш, осінь, ти права.
Уже не матимеш мороки,
Пройши уже твої "жнива".
Комусь чомусь не угодила,
Бо надто ранньою була.
І нас за носа ти водила,
Бо обіцяла ще тепла.
Та раптом землю снігом вкрила,
Загнала зашпори гілкам.
Мабуть, зимі ти так годила,
Та ми пробачим помилкам.
Не будем лаяти за сльози,
За сум осінній без причин.
Ти пам"ятаєш оті грози,
Що ти кидала між хмарин?
Та все ж була ти бездоганна,
Ще кілька днів цвіла весною.
Ти все робила так старанно,
Я задоволена тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896491
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Воет волк в пшеничном поле...
- Где с волчицей ладить быт?..
Малышей подарит вскоре...
- Где спокойно можно жить?!
Тут - пшеница... там - подсолнух...
Слева - гречка... дальше - лен...
- От машин вскипает воздух!..
Волк с семьею обречен...
Где бояться он не будет?..
Где запрятать непосед?!!
- Жить здесь могут только люди...
а животным... места нет...
Плач стоит в пшеничном поле...
- Где построить логово?!
Волк боится... в страшном горе...
потерять, что дорого...
* * *
Мир, казалось... весь распахан...
Нет свободы для зверей...
Не избавится волк страха...
- Будут беды от людей...
19.11.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895521
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 28.11.2020
[b]Я[/b] хочу пригорнути світ до скронь,
[b]З[/b]атамувавши подих - весь вібрати,
[b]А[/b] згодом ніжно взявши у полон
[b]Х[/b]аризму неповторну відчувати.
[b]О[/b]крилено впіймати звук пісень,
[b]П[/b]ривабливість побачить в надвечір'ї,
[b]Л[/b]юбові келих спити в повсякдень,
[b]Ю[/b]рливо закружлявши у сузір'ї.
[b]К[/b]раєчком ока бачити усе,
[b]Р[/b]одзинки щастя сміло позбирати,
[b]А[/b] від тепла усміхненим лицем,
[b]С[/b]макуючи чарівність відчувати.
[b]У[/b] зоряних ночах де грає квіт
[b]В[/b]ійнути ніжно чарами в природу,
[b]С[/b]міливо обійняти дивний світ
[b]В[/b]есни відчувши справжню насолоду.
[b]О[/b]крилено полинути у даль,
[b]Ї[/b]ї безмежність знову осягнути,
[b]Д[/b]одаючи у образи вуаль -
[b]О[/b]мріяно в тендітності забутись.
[b]Л[/b]егенько обійняти все земне
[b]О[/b]сінніми чарівними думками,
[b]Н[/b]адія знаю, знову оживе
[b]І[/b] зачарує серце почуттями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896432
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Перестигла осінь усміхнулась тепло —
Сонцем вигравала на хмільних вустах.
Легіт оксамитний дарував стиль ретро,
А свободу небо, мов крилатий птах.
Ми літали в мріях, ласували спокій —
Видохам і вдохам тішилось єство.
Танцювала хмарка на горі високій.
Зустріч дарувала світле торжество.
Упивались губи чародійним соком,
Сканувались тіні в профіль і анфас.
Просвітив очима душу ненароком,
Перестигла осінь здивувала нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896378
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Смакую я про тебе теплий спогад:
Кав’ярню жваву в людній метушні,
Вишняк без нас, коханий, спорожнів,
І білим сумом сипався під ноги.
Куди б не повела життя дорога,
Кохання наше житиме в мені.
Смакую я про тебе теплий спогад:
Кав’ярню жваву в людній метушні.
Наш столик, де черешні вид розлогий
та мелодійний вихор комашні,
Я часто бачу, любий, уві сні,
та вдіяти не можу вже нічого –
Смакую я про тебе теплий спогад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896389
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Ой лети птица, ты лети
Да к милому на сеновал
Ко мне вернись, да расскажи
Кого он страстно целовал
<
В автобусе… все сердиты
Лица под маской - не видать
Не привыкли одесситы
Ведь анекдот не рассказать
<
Царю батюшке приснилось
Что всей землёй он завладел
Лишь к утру всё прояснилось
Как от прохлады протрезвел
<
Загляделся… раз парнишка
Увидев, сразу дала в глаз
Гордо к нему,- Слышь,мальчишка
Ведь я пришла не на показ
<
Мы с подругой сторговались
За богатого мужика
Дело было уж подрались
А он слабак, дал драпака
Пила с милёнком, я вино
До тех пор - пьяною стала
А ему было всё равно
Лишь бы позами давала...
<
Душа пьяная в парнишки
Хочет сразу всех любить
Проиграл штаны в картишки
Просится, не будет пить.
>
Я люблю свою гармошку
А жёнушку ещё больше
Выкопала всю картошку
Говорит проживу дольше
Вот настали времена
Не пойти к подруге в гости
На тоску обречена
Уж и не с кем помыть кости
************
Мой муженёк ковбоем стал
Ну, как с другим меня застал
Я больною притворилась
Встреча мирно завершилась
<
Попал под дождь, лил как с ведра
Пророчили мне доктора
Дела худо…у вас цистит
Пропадёт… к бабам аппетит
<
Я на приём пошла к врачу
Уж говорю дитя хочу
А он мне, иди помойся
Сделаю, меня не бойся
<
Потрудилась я на славу
В баньке выпарила Славу
Едва яйца не сварились
Охлаждать вдвоем решились
<
Нынче погладил старуху
Уж получил оплеуху
Обозвала меня чёртом
За кроватью, как за бортом
<
Ух лодочка раскачалась
Когда с милым я ласкалась
Но где то взялся «Рыбнадзор»
В лодке качаюсь до сих пор
<
Дед Мороз стучит в ворота
Живу сам, бабы охота
Сердито,-Слышь ведь я не гей
Уноси ноги поскорей….
<
Вчера Верка вышла замуж
Говорит, что плохой муж
Он не выдержал экзамен
Переспать с нею не дюж…
<
По дорожке прямо баня
В ней яички моет Ваня
Он Снегурочку там ждёт
Ведь скоро придёт Новый год.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896369
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Її душі торкнувся непомітно,
Запав у серце ніжне вже давно.
Сказав, що він живе, як вовк-самітник,
Вона поблідла, ніби полотно.
Він недосяжний, мовби неба купол,
І мало говорив, все більш мовчав.
Вдивлялася в ті очі- чистий купіль.
І в неї зародилася печаль.
Бо світ його під сімома замками,
Не підібрать ніколи їй ключі.
І незворушний давить суму камінь,
Скотилася сльоза гірка свічі.
Вражала делікатність і галантність,
До нього б доторкнутись хоч на мить.
Ніколи не зустріне з ним світанок
Самітник зачинив у клітці світ.
Дізналася причину однолюб він.
Коханої нема - таке буття.
І став тому самітником відлюдник.
Чекало дівчину нове життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896366
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Дожди хлестали днем и ночью...
Надежду с верой леденя...
А я рвала сердечко в клочья!..
- Любимый... позабыл меня...
Исчез за тучей белый лебедь...
одну оставив под дождем...
Душа рыдала... глядя в небо!..
- Исчез мой милый... насовсем.
Однажды раннею весною
средь туч услышу шум крыла!..
Прощаясь со своей мечтою...
я прошепчу: - Любовь прошла...
Ну а пока... рвала сердечко!..
Душа рыдала в небеса...
- Дожди, казалось... будут вечность...
печаль в судьбу мою неся...
13.10.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891620
дата надходження 13.10.2020
дата закладки 14.10.2020
[b] [i] (Віланела)
На шиї – червоні коралі,
Нанизані срібні дукати.
А очі – так звуть в сині далі…
Я тільки зітхаю в печалі –
Чи може так серце кохати
На шиї – червоні коралі?
Світанки, що разом стрічали,
Мов спалах, мов постріл гармати,
А очі - так звуть в сині далі…
Всі рухи твої - досконалі,
І будуть, мов маки палати
На шиї – червоні коралі…
Кивнеш мені злегка, недбало,
Немов би хотіла прогнати…
А очі – так звуть в сині далі…
Зустрінемось ми на причалі…
Тебе в моїм серці – багато:
На шиї – червоні коралі,
А очі – так звуть в сині далі… [/i][/b]
Фото - інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884965
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 06.10.2020
(Віланела-жарт.)
[i]Ти розлюбити не грози –
У цьому році на городах
Вродили рясно гарбузи![/i]
Кохання – ніби терези:
Чи насолода? Чи свобода?
Тож розлюбити не грози.
[i]Любов із чистої сльози
Знівечить може і незгода –
Вродили рясно гарбузи…[/i]
Тому шануйся, і вези
Мене, кохану, на підводі,
А розлюбити – не грози.
[i]Та склались ніжності пази,
Радіємо удвох відто́ді,
Що рясно родять гарбузи.[/i]
Секретів розповім «ази»
Я нашій доньці при нагоді:
«Ти розлюбити не грози –
Вродили рясно гарбузи!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890873
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020
Краплини калини іскряться в міжлисті,
Немов «голубиної крові» карати.
Ця осінь багата, в квітчастім батисті…
Однак ще не хоче опаллю гортати.
Вітрильники хмарищ продовжують дрейфи.
Невже спішите журавлям навздогінці?
Шпачині вгорі серпантиняться шлейфи
Й зникають, торкнувшись обрію вінця.
Осіння красивість— засмутку роздолля.
Здається, що він поміж нас споконвічно.
Завіса опуститься. Сплинуть гастролі…
Ніщо не триває у Всесвіті вічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890912
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020
В'ється дорога... у світ поспішає,
літній веселий день барвами грає.
В синіх волошках радістю квітне,
хмарками лине в небо блакитне.
Гляньте, як гарно... ген у долині,
льону сміються віченьки сині.
Грається барвами день веселково,
річка стрімка цвіте волошково.
Сонечком в соняхах день ясний сяє,
барви веселі в них розсипає.
І в оксамитових травах шовкових
не зрахувати барв веселкових.
Як затихає день ясний в долині,
бачать чарівні сни віченьки сині.
Синім волошкам малі сняться бджілки,
пташкам маленьким - кленові гілки.
Будуть приходити зорі казкові
травам розквітлим у сни кольорові.
Соняхам гарним веселі сни сняться.
Жити під сонцем - це таке щастя!
Дню ясне сонечко барви дарує,
кожен по-різному тут все фарбує.
О, як осінній день золотом грає...
сріблом зимовий ясно засяє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890573
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 03.10.2020
Туман завис серед колючих сосен,
Самотній шлях, малини повні жмень...
Уже не літо, та іще не осінь,
Не вечір ще, та вже мабуть не день.
Милуюсь лісом і вслухаюсь в тишу,
Хоч під ногами тріскає гілля.
Мій любий ліс, на згадку я залишу,
Твій подих тихий, що мене зціля.
В розмові посумуємо з тобою,
Торкнусь рукою ніжно твоїх крон.
І помандрую легкою ходою,
Туди, де вже чекає мене сон...
Я подарую усмішку щасливу,
Тобі, щоби мене не забував.
І почуттів візьму на пам'ять зливу,
Щоб кожен з нас до лісу завітав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890465
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Кувала зозуля — роки накувала,
та люди почули — міста будували...
Міста будували в них лихо долали,
бо сіра пташина неправду казала.
Не ніжило людство світло Господнє,
та й ночі в їх душах селились холодні...
У душах холодні — серцями голодні,
бо хтось говорив, що брехати природньо.
Лукавити підло, дурити, ховати...
У рабство продати — нащадків та бата,
за ламаний гріш від царя супостата,
щоб потім вельможно себе почувати.
Кувала зозуля не марно кувала...
Поцупили славу — пани обібрали.
Чого обікрали? Бо правду цькували,
бо чортова сила їх душі здолала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890482
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Відвикнути від тебе неможливо.
В палітрі осені сліпа журба.
І ллє вже непохитна суму злива,
А я стою - похнюплена верба.
Де того літа почуття гарячі?
Невже погасли тихо, як вогні?
Хоч за вікном сльотою сіро мрячить,
Загруз ти у моїм щасливім сні.
І ми іще закохані з тобою,
Надій міцний горішок у руках,
А зараз осінь свіжою різьбою,
Журливим виром, наче по серцях.
Відвикнути від тебе неможливо.
І ти ні слова не сказав чомусь.
На небі вітер вилива поливу,
А я в думках до тебе ще тулюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890491
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 02.10.2020
эээээээээээээээээээээээээээээээээээээээээээээээ
Ты плыви моя лодка,плыви,
Ты лети над волной синей птицей,
У меня внутри море любви
И желание ею делиться.
Пускай нас твои крылья несут,
Одолеем любые преграды
Мы зайдём в те порты где нас ждут
И гостям будут искренне рады.
Ты плыви ,лодка,морем плыви
И не бойся ветров и ненастья,
В помощь Бога себе позови,
Может мы принесём с собой счастье.
Счастье тем кто нуждается в нём,
Кто нуждается в нашей поддержке
Мы в подарок любовь принесём,
Пусть исполнятся все их надежды.
Ты плыви моя лодка ,спеши,
Я боюсь если мы опоздаем
Поделиться теплом от души
С теми кто там его ожидает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890415
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Шле мені мила осінь листи:
-Будь щасливою й доброю ти!
Зачерпни в мене злата й тепла,
Щоб натхненною завжди була.
-Щиро, осене, вдячна тобі…
Я шукаю у кожній добі
Миті щастя та краплі добра.
Ти для мене –натхненна пора.
Неповторну красу золоту
Ніжно в душу свою заплету.
Ти чаруй...надихай…шелести…
Я твоЇ прочитаю листи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889667
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 29.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=barrz_wrg-E[/youtube]
Шматочок літа поселю у серці,
Спиватиму ковтками до весни.
Хай для наснаги буде це джерельце,
Що нагадає про тепло мені.
Коли нагрянуть зимні буревії,
Дерева сніг закида по плече,
Не буду піддаватись настальгії,
Зимова ця фантазія втече.
Згадаю я про теплий тайничок,
Візьму із нього трошки літа.
І оживе у скрипці знов смичок,
Проллється тут мелодія пригріта.
І поверне мене у край щасливий,
Без сліз, вагання. метушні,
І радості відчую цілу зливу,
Що в час важкий - підтримка для душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889842
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 26.09.2020
ЗАСПІВАЙ МАЕСТРО ПІСНЮ
Я прошу,тебе маестро не мовчи!!!
Заграй, на струнах...хай гітара дзвенить.
Та заспівай,пісню щоб чули світи
Твій голос , розбудить від сну тих хто спить.
О , заспівай ,мені маестро заспівай!
Золотим голосом пісню для душі.
І в одиноке, моє серце -завітай
Та подаруй ,мить щастя на землі.
Я подарую,тобі ліричні вірші
Напишеш,мелодійну пісню ніжну.
І увись,злетять білі птиці до зорі
Запалиш,свято у зиму білосніжну.
Я журавкою,прилечу до твого вікна
Буду ,слухати тебе зранку до ночі.
Черпну ,твій спів...розправлю два крила
І розцвіте,трояндою серце жіноче.
О , заспівай,мені маестро заспівай!
Нехай душа не знає смутку і журби.
А диво струна,веде у рідний край
Де навесні,біля хати цвітуть сади.
Я , закохана у пісню солов'я...
І п'ю, твій голос спраглими вустами.
В октаві,ллються глибокі почуття
Єднають , лебедів кохання словами.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889847
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 26.09.2020
Дорогий, ненаглядний читачу!
Я душу тобі сьогодні відкрив.
І тепер тобі вже рішати задачу,
Чи даремно на світі життя я прожив.
По дорогах життя я йшов тільки прямо.
Колін я не гнув ні перед ким і ніде.
Не йшов по байракам, не падав у яму, -
До людей я ішов, в яких слово живе.
Лиш дурнів я не любив... та фарисеїв.
Бо ці істину гнуть під ноги завжди,..
Щоб з ближніх зробити нікчемних пігмеїв,
А самим під "шумок" повзти до мети.
А мета в них дрібна та нікчемна,
Лиш би живіт свій набити сповна...
А щоб в сусіда в очах стала ніченька темна,
Л'ють у гранчак, не жаліють вина.
Якщо не вино, то слова пусті і брехливі
І ніщо їх не мучить: ні правда, ні совість, ні суть.
Ніщо їх не виправить, навіть смерть у могилі.
Бо так і підступно, з брехнею на той світ і йдуть.
Якби це були... тільки чужинці... чи іновіри,
А то знайомий, близький або ж сусід...
Вважає, що щастя здобуде на братові шкірі
І з люттю вже дивиться нишком у слід.
Дорогий мій,.. мій ненаглядний читачу
Я сьогодні стараюсь кинути в душу зерно,
Бо хочу рішити найважчу у світі задачу, -
Щоб людина людині завжди несла добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220740
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 25.09.2020
Кружили в синем небе гуси...
с охрипшим криком из души...
с печальным... рвущим сердце, блюзом...
- Прощались с нами малыши...
Им теплый ветер в путь-дорогу
срывал осеннюю листву...
- А я слова шептала Богу...
пусть бережет их... пусть живут...
Туманом выстланная речка
хранила гнезд пустых ряды...
- А я стояла на крылечке...
крестила клин от злой беды...
Дождусь их раннею весною,
когда едва сойдут снега...
- Вернутся шумною гурьбою
к родным желанным берегам...
Ну а пока... с охрипшим криком...
с тоской истерзанной души...
Кружили в небе горемыки...
- Прощались с нами... малыши...
22.09.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889482
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 23.09.2020
- Скажи мені, лелеченьку, чому зажурився?
- Бо летіти в край далекий, тому й засмутився.
- Чом, веселий явороньку, нахиляєш віти?
- Бо прилинув із півночі вже холодний вітер.
- Хочу знати, синя річко, чому посмутніла?
- Наді мною вже не біла, ходить хмара сіра.
- А чому ти, земле рідна, смутком оповита?
- Бо минуло… відзвеніло теплесеньке літо.
Чорнобривці відцвітають в моєму віночку.
Оголились рясні віти яблунь у садочку.
Молодому лелеченці у вирій летіти.
А стрункому яворочку від вітру хилитись.
Проливатися дощами хмарі над полями.
Й так не хочеться прощатись мені з журавлями…
- Не журися, земле рідна, ще втіхи доволі.
Золотоволоса осінь хазяйнує в полі.
Дням ще щічки підрум’янить… ну, а в вечорочках
золотом засяють зорі на нових сорочках.
Гаю нашому й діброві вдягне вишиванки.
Буде щедро гаптувати золотом всі ранки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889495
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 23.09.2020
- Скажи мені, лелеченьку, чому зажурився?
- Бо летіти в край далекий, тому й засмутився.
- Чом, веселий явороньку, нахиляєш віти?
- Бо прилинув із півночі вже холодний вітер.
- Хочу знати, синя річко, чому посмутніла?
- Наді мною вже не біла, ходить хмара сіра.
- А чому ти, земле рідна, смутком оповита?
- Бо минуло… відзвеніло теплесеньке літо.
Чорнобривці відцвітають в моєму віночку.
Оголились рясні віти яблунь у садочку.
Молодому лелеченці у вирій летіти.
А стрункому яворочку від вітру хилитись.
Проливатися дощами хмарі над полями.
Й так не хочеться прощатись мені з журавлями…
- Не журися, земле рідна, ще втіхи доволі.
Золотоволоса осінь хазяйнує в полі.
Дням ще щічки підрум’янить… ну, а в вечорочках
золотом засяють зорі на нових сорочках.
Гаю нашому й діброві вдягне вишиванки.
Буде щедро гаптувати золотом всі ранки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889495
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 23.09.2020
Вип"ю келих смачного вина,
Все смакуючи літні деньочки,
Відлітає чарівна краса,
Лиш лишає приємні рядочки
Ніжну згадку життєвих доріг
У яких залишилося літо
Та квіток незабутній той квіт,
Що як мить розлетілися світом
Ось створила чарівний букет,
Додала неповторної гами,
Щоб чудовий життєвий буклет
Дарував нам осінні програми
Пролунає мелодія знов
Ніжна, мила, але вже не літня,
Чути звуки грайливі розмов -
Осінь йде до порогу всесвітня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889496
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 23.09.2020
Сховаю сум у жмутку листя,
Що осінь сипле залюбки.
Хай забере моє розхристя,
Наповнить радістю думки.
Стою на перехресті долі,
Розмову з місяцем веду.
Ти, знаєш, місяцю, доволі
Всього пізнала на віку.
Таку ж холодність, як від тебе,
І сонячну палку любов.
Чи то такий вже випав жереб -
Нести кохання без розмов.
Збирати в серці ніжність й ласку,
І там всечасно берегти.
Дивився місяць у кватирку
Та в кожного свої хрести.
22.09.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889472
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 23.09.2020
Храм Божий, виден у речушки….
Вьётся узкая тропа, средь деревьев, густых трав,
Ветер воет, рвёт так жесток - показывал свой нрав,
Со щеки слёзы стирая, не печалься уж ты,
Словно рядом вздыхает, в уши режет- не грусти!
Как печаль унять в душе? Ведь Она, совсем рядом,
Он влюблён, так давно, покорила его взглядом.
А её взгляд, так нежен, словно наваждение,
Если бы знала, ведь так тяжело терпение.
Прекрасна, словно нимфа, с зелёными глазами,
Греховны мысли, иль что может быть между нами?
Мужскую похоть, как стерпеть? В жилах закипает кров,
Так опуститься! О, Боже, ведь это грех какой!
В забвение упасть бы, тело пылает вновь и вновь,
Молодушка, летний цветок, с ней грех познать любовь.
Он алтарник, не молод, знает, ведь надо устоять,
Уж увидев, вздохи, как притяжение унять?
Наверняка, ей лет двадцать, может чуть побольше,
О, что за мысли блудные, прости меня Боже!
Признаться стыдно? Да, ведь мне уж давно тридцать пять,
До поры этой - одинок…. увы, девственник я.
Летний вечер, тёплый, дремлет в лёгком тумане,
Проходит служба и людей нынче много в храме,
Он озабочен, для батюшки правая рука
Здесь и она, для него же это просто мука.
Стройна как берёзка, стояла в уголочке,
Желанна, красива в летнем, белом платочке,
Шептали губы, а взор устремлён к иконе,
На миг какой –то, уж застывшая в поклоне,
Казалась, совсем хрупкой, очень одинокой,
Прошу, судьба моя, ну не будь же жестокой!
Не уж - то ты, так и не сможешь меня понять,
Ведь я страдаю - горю желанием обнять.
Довольно странным было, ему сегодня принят,
Одна сегодня, без мамы, очаровывал взгляд,
Греховны мысли, может после службы, мне вдруг взять,
Да подойти, к ней смело? О, Всевышний, нет - нет – нет!
Давно в душе бушует ураган, цунами,
Но я на службе, это пропасть между нами.
Отслужив службу, молился, покаяние,
Увы, но ведь нельзя позвать на свидание,
Переодевшись, всё же торопился за ней,
Коварны мысли, Он вновь, как среди двух огней.
Едва догнал её, нежно руки коснулся,
Сиянье глаз, стесняясь, слегка улыбнулся,
Оторопевшая, чуть – чуть, уж рядом Она.
-Ты не боишься, вот так идёшь, совсем одна?!
Сегодня служба, уж довольно долго длилась.
Глазами хлопая, пред ним слегка склонилась,
-Я знаю, завтра отмечаем праздник большой,
Вблизи мой дом, ну уж коль пришёл, пойдём со мной,
Сегодня мама, в ночную смену на работе,
Боюсь немного… не горит свет на повороте.
Вдруг замолчала, словно ждала, что скажет Он,
Но очень близко, зазвонил чей - то телефон,
Слегка вздрогнула, плечом коснулась его плеча,
Он так разволновался… поцеловал сгоряча.
Нет - нет, Она не сопротивлялась, поддалась,
Желала страстно, ну же, наконец дождалась,
В руках растаяла, как белый снег под солнцем,
Пускай что будет, бать может всё обойдётся.
А Он, уж так голоден, что забыл о грехах
Тонул, в её счастливых, удивлённых глазах.
Узка тропинка, губы слегка касались губ,
Какая нежность… невзначай охмелела вдруг,
Тишину в улочке нарушил стук калитки,
Чтоб дверь открыть, ей ведь не надобно визитки,
Уже в глаза, не боясь, посмотреть посмела,
Того не зная, что на лице побледнела,
Манящие губы, уж тихо прошептали,
- Но мы, ведь хотели этого, давно ждали,
О, эти чувства, намного посильнее нас,
Он восторгался ею, не мог отвести глаз.
Чуть растерялся, ему рубашку расстегнула
Ладонью тёплой, провела по лбу, улыбнулась
Вся задрожала, как оторвавший лист на ветру
Лишь только миг - с себя сбрасывала всю одежду.
Два чуть твёрдых соска, ощупь волосатой груди,
-Ты не бойся, любовью нынче, меня награди.
Лёгкий румянец на лице, уж коснулась плоти,
В его руках изнемогала, душа в полёте.
Он понял, его хотела, ждала, совсем не прочь,
Не знал женщин, бурен порыв, прекратить уж невмочь.
К бедру притронулся, возбуждал, ласкал рукой,
Тихо шептала, - О , мой милый, мой дорогой.
В объятиях, Он едва смог к кровати поднести.
Слова, чуть слышно,-Я знаю что грех, меня прости,
Давно ждала, буду любима только тобой,
Не бойся ты, делай, что пожелаешь со мной,
Смелее, наверняка уж давно мужчина,
Так в чём же дело, милый, какая причина?
-Я же алтарник, ты правда доверяешь мне?
-Согласна я, может не веришь в нашу любовь?
Он к её плоти, ласково коснулся рукой.
Уж блеск в глазах и страстный, манящий, нежный взгляд,
-Ты наслаждение, ведь нам, не до слов сейчас.
И под влиянием блаженства и сильных чувств,
Жаждущих тел слияние и влюблённых душ,
Извивался, в соблазне дрожал, в голове шум, звон,
Дождалась, уж словно в тумане, её тихий стон,
Достиг желанного, сорвал цветок весенний,
Словно в неволе, уж подобна Жар птице в клетке,
Изнемогая от неги, слегка трепетала.
Как сладостны минуты любовных влечений!
И шепот, -Любимый, ты лучший всех на свете!
Любуясь младым телом, Он страстно целовал,
Хмелея, улыбаясь, снова привлекал.
В который раз, казался пьян, шептал,-О ты мой свет!
Ни обещаний, ни слов, любя встречали рассвет,
Груди касаясь, с невероятной страстью ласкал,
От поцелуев, Он, уж в какой раз изнемогал,
От тёплых, нежных слов, в нем словно растворялась,
Казалось, как дитя - сильнее прижималась.
Но вдруг, будильник, двоим о времени напомнил,
Звонок, ну совсем не кстати, нарушил их покой,
Но губы её, ведь так сладостны как мёд. И Он,
Еще … с новым азартом желание исполнил.
Уж лёжа рядом, так взволновано произнёс,
- Я счастлив -хочу, чтобы ты об этом знала,
Давно собою – на всю жизнь очаровала.
Вдруг, пальцами касаясь его губ, сказала,
-Знаю, в праздник согрешили – себя спасала.
Ведь в храм ходила, всегда только ради тебя.
Тебя ждала. Думала уже сойду с ума,
Если хоть раз, милый, не поцелуешь меня,
Не обратишь внимания и не коснёшься рук,
О, если бы ты знал, какие это муки!
Теперь знаю, какой ты нежный, мной любимый,
И эту ночь, и вечер наш, неповторимый,
Давно в моей душе совсем нету сомнений!
Люблю! Поэтому тебя прошу поверь,
Так нежен, я твоя, до конца своих дней,
Ведь ты, сегодня в мир любви, открыл мне дверь.
Он одевался, - Да, знаю, вдвоём грешны,
Но пусть нас Бог…только услышит и простит,
Уж настрадались… он с небес это видит,
Ведь каждый из нас, по жизни, свой крест несёт,
Не уж не милостив, думаю нас поймёт.
Поцеловав, не торопясь, он уходил,
-Мой дорогой, меня собой ты покорил,
Пусть Бог простит и оградит от всяких бед,
Слезу уронив…. нежно посмотрела вслед.
Не посмела пойти в храм Божий помолиться,
После бурной ночи, ведь надо освежиться,
У иконы просила прощения за грех,
Волновалась, уж в доме убиралась наспех.
Ведь мама придёт, ах, только бы не узнала,
Всё вспоминая, в душе каясь, уж страдала,
Как сладок грех, вряд ли сможет меня понять,
Терпеть так тяжело, желание унять,
Уж так старалась, принять вид спокойной лани.
В храме так празднично - украшено цветами,
Уж весь пол устлан, ароматными травами,
В нарядной одежде, радостны прихожане,
Есть знакомые, почти все односельчане.
Сияют лица и в руках ветки берёзы
В серебряных вазах, тёмно- красные розы.
Батюшка, всех поздравлял и кропил водицей,
Люди из храма, выходили вереницей.
Сегодня, всё вовремя, сделать не успевал,
С хором в мольбе, прощения просил, подпевал.
По нему видно, всё же что- то с ним случилось,
Дитя моё….Но неужели ты влюбилось?
Уж в какой раз, на него батюшка посмотрел,
Всё держишь в тайне? Ну погоди, как же посмел?
Коснуться женщины, надо разрешение
Иль ты забыл? Боже, что за поведение?
Уж в храме… совсем пусто, догорают свечи,
Озлоблен батюшка, вдруг взял его за плечи,
- Дитя сознайся, ты нынче дома ночевал?
-Прости я грешен… Уж ему руку целовал.
Покраснев сильно, пал на колени перед ним,
-Прости я каюсь! Не сдержался – был победим.
За этот грех, я молиться буду день и ночь!
-Что любишь, от меня посмел скрыть! Да пошёл прочь!
Скажи, как искупить пред Богом, тобой вину?
Прошу! Не рви мне душу, как тонкую струну,
Грех этот - буду нести до конца дней своих,
Поверь, я все грехи, отмолю за нас двоих.
О, Боже! Подскажи как научить молодых?!
Попросишь у Всевышнего и у всех святых
Прощения. Лишь вода, ни соков, ни борщей!
-Тебя, я закрою на сорок дней и ночей!
Одно окошко, не поглядеть, так высоко,
В душе тревога и на сердце так нелегко,
Молился Он и всё время библию читал,
И мысль о ней, не покидала, больно страдал,
Надо бороться за любовь - это понимал,
Не думал, что предстоит долгая разлука,
Её не видеть сколько дней, какая мука.
А может время очень быстро пронесётся?
Кричать, просить, этим ничего не добьётся.
Брали сомнения за всё, тяжело дышал,
Как там она? Снова о поцелуях мечтал.
Увы, но почему ночи так темны и длинны,
У нас, все намерения благие, чисты,
Любимая, хоть на миг бы, увидеть тебя,
Во всём, что случилось, пойми, я виню себя.
Он в полумраке, как оторваться от смуты?
Такие долгие секунды и минуты,
Где же ты солнце? И день как ночь, и ночь как день,
Душа болит, а от свечи содрогалась тень.
Как всегда, утром ясно солнышко вставало,
Уходил день, слегка сердечко ликовало,
Читая библию, чуть эхо разносилось,
Но сон краток, совсем ничего не приснилось.
В полнолуние, душа рвалась на части
Боже, скажи мне, почему я несчастен?
В отчаянии поклоны бил, уставал,
И снова в руки, брал «Божье слово», читал.
С утра в окошке немного посветлело,
Услышал шорох…уж дверь тихо заскрипела,
Всю ночь не спал, от мыслей в жилах кровь кипела,
В надежде… сегодня день - был сорок первым,
Уж очень похудевший, выглядел бледным.
Уставший взор на дверь, батюшка на пороге,
-Сознаюсь честно, тебя просто от в восторге,
Молись дитя! Как дела? Ну что скажешь теперь?
Ты … испытание выдержал образцово,
Думаю всё понял, читая Божье Слово.
Их разговор длился примерно часа два,
В глазах туман, вдруг закружилась голова,
Умылся потом, на ногах едва держался,
Но устоял, кивнув головой, соглашался.
Руки коснулся, не отводя от него глаз,
-Так что пошли!, тебя прощаю, на первый раз,
Речей довольно…поспешим, все давно ждут нас.
Летело время…..И вот, Он на службе снова,
Ну, что поделаешь, коль судьба так сурова,
Горечь разлуки… Душа страдает, так больна,
В храме так пусто, часто пугает тишина.
Началась служба, искал глазами, где Она?
И вот, в который раз её не находил,
Я бы, всю жизнь, только одну ценил, любил,
Страдал, часто при с книгами свечах, дружил,
Себя, даже иногда, невзначай жалел,
Но мать, спросить о ней, Он просто не помел.
Но, Он не знал, что ей младой пришлось пережить,
Мать бы узнала позже, ведь нельзя было бы скрыть,
Ей бы сквозь землю провалиться, просто не жить!
В храм ей, идти не хотелось, в себе закрылась,
Она бы мышкой, в одиночестве, зарилась,
Сколь унижений выслушать? Вот бы поплакать,
Молча слушала, на душе горько однако.
Со временем… уж путь далёк, ждала родня,
Ведь под сердцем, Она дитятко носила,
Вот потому, всё мать так и решила,
Дитя от кого? Молчала, в тайне держала,
Вот так вдали, четыре года проживала.
Какая радость, мальчонка родился на свет,
Еще прошло, казалось быстро, так пару лет,
И так похож на него, те глазки, улыбка,
Но Он не знал, что где - то подрастал сынишка.
Давно домой пора, - тихо сказала себе,
Но сын от кого, сберегу - пусть будет секрет,
Ведь мысленно, всегда любимый, я с тобою,
И часто плачу по ночам, правду не скрою.
Но вдруг, словно стрела пронзила её сердце,
А может, ты совсем не был, уверен во мне?
Давно другую, в тёплой постели ласкаешь,
И обо мне, даже совсем не вспоминаешь.
Приеду… в храм уже с сынишкой я приду,
Не знаю, иль на радость будет, иль на беду,
Но ведь, нашему сыну, скоро идти в школу.
Его… ты сам увидишь, думаю все поймешь,
В один из вечеров, может к нам в гости придёшь,
И коль судьба - звёзды в небе соединятся,
Я ещё верю…. мы найдём с тобою счастье.
Но время шло… и Он уже стал совсем другим,
Ему казалось, что Бог его давно простил,
Переболел, уж всё бурной рекой отнесло,
Любить решил, ОН лишь Бога, больше никого.
Поездка в Харьков, довольно изменила жизнь,
В дорогу батюшка благословил,- Ну трудись!
И проучившись в духовной семинарии,
Казалось ожил, понял, что не в изгнании,
И такой радостный, уж возвратившись домой,
В служение в храме, окунулся с головой.
Нынче заканчивалось солнечное лето,
Её сердечко, всё ещё прошлым согрето,
Уж с пол часа, как слышны колоколов звуки,
Благословение получить на науки,
Держа за руку сына, Она в храм спешила,
И ведь сюда, сама раньше, ходить любила.
Вот с тропинки, они сошли у ворот храма,
На мгновение, ей показалось, Он замер.
Но с машины, не озираясь, вышел смело,
Уж увидала, его лицо побледнело,
Глаза блестели, вспомнилось искушение.
Казалось, сердце едва не выскочит с груди,
Но мысленно сдержался, себе твердил – иди!
Ты библию читал, нас Бог учит- потерпи!
Ведь люди смотрят на тебя, нынче ждут в храме,
Ты батюшка, они со всей душой в поклоне,
Даже если душа, пылает в адском огне,
И закрыв дверь машины, поклонился ко всем,
Он так торопился и со словами,- Мир Вам!
По ступенькам, словно убегал, поднялся в храм.
Он проводил службу, вскользь посматривал на всех,
Она прекрасна, уж стояла в уголочке,
Пышна маленько, в том же беленьком платочке,
А совсем рядом, стоял небольшой парнишка,
Мучила мысль, а может это мой сынишка?
Продержаться смог, не показал волнение,
Ребятишек - благословлял на учение.
Причастились хлебом, вином, все расходились.
Её мысли терзали, словно раздвоились.
Идти иль может остаться, с ним наедине?
Узнал ли сына? О Боже, а если вдруг нет?
Уж горьки слёзы от волнений и печали,
Мы будем вместе? Какой путь звёзды избрали?
А Он, после службы, уехал на машине,
Смотрела вслед, но остановив взгляд на сыне,
Терзали мысли и душу рвали на части,
Бог не простил? Не уж мы потеряли счастье?
Но вскоре, домой спешила с библиотеки,
Сигнал машины, Он резко открыл две дверцы,
Остановился, её заставил встрепенуться,
-Не думал, что дороги, вновь пересекутся,
Хотя я очень часто тебя видел во сне,
Разволновавшись,- Поговорим наедине?!
Присела, терялся взгляд, спрятала гордыню.
Машина двигалась, ехал к реке поближе,
-Ты так, уж не гони, прошу чуть -чуть потише,
А хочешь, мы можем поехать прямо ко мне!
Сжав руль, удивился, но вдруг густо покраснел,
Словно, что -то поднял, повернуться не помел,
Остановив машину, так страстно поглядел,
-Ты так прекрасна, как цветок. Но скажу в ответ,
-Прошу прости, любимая! Мне так жаль, но нет!
Как гром слова, - Тогда пропала, так внезапно,
Батюшка был зол, в комнатушке меня запер,
Я так страдал, за своё непослушание,
Ночью и днём, в полутьме читал Слово Божье,
Имел наказание, на долгих сорок дней,
Всё для того, чтобы стать ответственным, мудрей,
Ведь за двоих, просил прощение у Бога.
Она слушала, голову склонив, как же я?
Он серьёзен, словно все её мысли читал,
Говорил, уж совсем не торопясь, продолжал,
-Я страдал и в надежде почти два года ждал,
Ведь в храме, очень часто мать, в здравии видал,
Прости, но поэтому за тебя не спросил,
Пережить разлуку, мне едва хватило сил.
Затем учеба и вот теперь на службе я,
Но ты пойми я не отрекаюсь от тебя,
Одну любил и клянусь, я век буду любить,
Посмел с тобою, один бокал вины испить,
Теперь за грех, расплачиваться я буду один!
Вдруг резкий жест и она, за руку его взяв,
-Ты что ослеп, иль рядом мальчонку не видал?
-Но ведь у нас с тобой, подрастает сынишка!
Двумя руками, её нежно взял за плечи,
-Я не могу! Любимая, к чему все речи,
Пойми, женщин не иметь, я Богу поклялся,
Только ему, уж навеки верным остался,
Спелой вишней ты стала - ещё будет семья!
Но вдруг, покатились слёзы по его щекам,
-Прости! Я знаю, очень больно пережить нам,
Но мне, дороги назад нет, я прошу пойми,
Сына, лучше в церковную школу приведи,
Знай, я не откажусь от кровушки то своей,
В жизни встретишь - хорошего человека, друзей!
-Ну, отпусти, зачем ты нас обеих мучишь!?
-Как снести боль, от человека когда любишь?
Вдруг очень громко, так злобно крикнула она,
Сказав так резко, словно оборвалась струна.
Он в этот миг, руками, её прижал к себе,
-Пойми, я благодарен тебе, нашей судьбе,
Любовь моя! Если я вознесусь в небеса,
Ты в моей памяти, останешься навсегда,
Даже когда, душа будет среди тёмных туч,
Как светлый, тёплый, желанный, нежный солнца луч!
Но сейчас, призирай меня, перестань любить,
Так обеим, нам будет легче всё пережить,
Сын подрастёт, ведь я всегда помогать буду!
А он пойдёт, уж по своей жизненной тропе,
Уж повзрослев, я надеюсь, не попрекнёт мне,
Всё же надеюсь, меня узнает и поймёт.
Освободилась от объятий, уж поняла,
Вместе не быть, в шоке, вдоль дороги побрела,
Все же машина , медленно ехала за ней,
Он до сих пор влюблён. Тот голос словно ручей,
-Такова жизнь! Но встречей остался доволен.
Прошло три года….
Он в храме, весел, радуется душа,
Ведь нынче, крестил славного малыша,
Родного брата сынишки своего,
И это, уж стало счастьем для него,
Сиянье глаз и на сердце так легко,
Она любима - значит всё хорошо!
-Спасибо Боже! Что меня услышал ты!
А я твой раб, навеки!
И за всех буду, отмаливать грехи!
***
Алта́рник (служитель алтаря) — именование мужчины-мирянина,
помогающего священнослужителям в алтаре.
От автора;
Прошу меня простить,
за мысли откровенные
Из жизни, ведь не выбросишь,
чувства сокровенные
И кто любил, был любим,
думаю не осудит
Мы все грешны…
не живём без прелюдий.
22. 09. 2020 г .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889424
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
В тумане слышен гулкий выстрел...
То шум охотничьей стрельбы...
- Кого-то кто-то там обидел...
Лишил единственной судьбы...
У человеческой породы
так мало нежности... тепла...
- Для злости - полная свобода!
Совсем исчезла доброта...
Из тела выветрилась совесть...
Душа желает крови... битв...
По венам движется жестокость...
- Сын божий... захотел убить.
Хоть в бренном теле мало силы,
он хитростью копал могил!..
- Вершину мира смог осилить...
но Зверя в сердце... не сгубил.
* * *
В тумане слышен гулкий выстрел...
То шум охотничьей стрельбы...
- Кого-то кто-то там обидел...
Не слышал боль... испуг... мольбы...
22.09.2020 г.
Человеческая цивилизация уничтожила 83% диких животных и около половины всех видов растений на Земле.
(Исследования ученых).
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889428
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Ставить осінь печатки,-
і на яблуні, й вишні,
і листочкам на згадки,
і мені на обличчя...
Й не лише на обличчя,
а й на руки, і ноги,
і на спину, і плечі,
і на коси, й на брови...
Це ж бо осені кроки,
ніби й радужно-дужі...
Та скрегочуть сороки,
їм печатки байдужі...
Й те, що літо минуло,
й полонила світ осінь,
і печаллю війнула,
розлива красу й просинь...
Слава Богу, що сонце
про тепло не забуло,
посила у віконце,
щоб життя не заснуло...
Осінь, звісно, цікава,
ще ж до всього й красива,
і її кожна днина,
додає у світ дива...
А ще ж "бабине" літо
не закінчило бал,
і осіннії квіти
ще не втратили пал...
Ставить осінь печатки
на садки і ліси...
це її забаганки
для життя і краси...
Я прошу дуже осінь:
"Не спіши, не спіши,
і сховай всі печатки,
до весни, до весни!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889452
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Так лагідно торкнув мене чолом,
Поцілував у щічки розпашілі,
Обдарував надією, теплом —
Метелики звивались захмелілі.
Думки полоскотав, торкнув струну —
Душевні засвітилися віконця.
Стривай! Не залишай мене одну,
Мій вересневий промене від сонця! 17/09/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889453
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Котяться літа мої у осінь.
Я ж не намагаюсь їх спинить.
Принципово не фарбую коси.
Вищі мене вже мої сини.
Відбуяли квітом синьовесни.
Напоїло літечко теплом.
Спогадом немеркнучим воскресне
Найдорожче на землі село.
Відчиняю сміло двері в осінь,
Доля ж перед мене поспіша,
Небо предковічне вона просить:
«Хай вона ще землю не лиша!»
Дякую я їй за цю турботу –
Стільки ж не закінчено ще справ!
Та й Всевишній теж, мабуть, не проти:
Хай моя сопілка ще погра.
20.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889459
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
[b](З мого виступу на форумі «Книга року-2019» у Чернігові)[/b]
Люблю тебе, праотча земле мила,
Люблю таку, як є ти, – без прикрас.
За все життя любити не втомилась
І хочу повторити в сотий раз:
Люблю тебе, знедолену і бідну,
Люблю за те, що ти така одна:
Обкрадена, покраяна, та рідна,
З тобою спільне горе нас єдна.
Люблю твої простори-вишиванки,
Калина де з барвінком заплелись
У мамині молитви і співанки,
Що з сивини до нині збереглись.
Люблю тебе, сльозами жінки вмиту
І потом щедро зрошену зрання,
Героїв кров’ю теплою политу.
У пам’яті їх подвиг не злиня!
Люблю тебе у снігових завіях,
У листопадну жовту заметіль,
З тобою торжествую і сивію,
Й навік лишитись маю на меті!
17.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889374
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Стежки поприпадали до землі,
Сховалися під папороть й ожину.
А тут вже й осінь на зеленім тлі
Вихлюпує емоції наживо.
Дивлюсь: на чатах згорблена верба.
Давно забула, що то плач і сльози,
Й не хилить сиве віття їй журба,
Як пише хтось в поезії і прозі.
-Мовчи,- шепоче,- тишо, не лунай.
Стелю в дуплі із листя постелину.
Тут відзимує Мавка лісова.
Її я берегтиму, мов дитину.
Їй будуть снитись лиш солодкі сни-
Русалки, ліс в мелодіях сопілки.
А може, й Перелесник навісний…
Поки не збудять навесні ягілки…
В сни не впущу я Лу́каша. О ні!
Бо не уміє жити він красою.
Людські істоти часом ниці й злі,
Ведуть до нас ту… з чорною косою.
Гілля верби майнуло у мій бік
Як докір через вторгнення в природу,
А ще й зловмисник липу поволік-
Сучками геть обтикану колоду…
На руки впала надвечірня мжа,
Тож поспішаюсь завидна додому.
Тепер сама знайшла мене стежа,
Бо що робить в оселищі чужому?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889377
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Рясні зорі сховалися в верби,
Прошкував світлий ранок здаля.
Як прожити, щоб в щасті померти,
Як в утробі вже грішне маля...
Кволе серце ще б’ється повільно,
Третє око замінює зір.
Невідомість здається теж спірна,
Дитя ж кличе життєвості вир.
Перший крик, перший крок у безмежжя
І тепло материнське в руці.
І любові невичерпне збіжжя
В кожній зморшці на ріднім лиці.
І невидимі ґрати, де доля
Ставить вибір пекельним ребром.
І душа, мов тополя край поля
Та для інших горить світлячком.
21.09.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889379
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Довгою хвилею вкрився пісок —
Води наносять йому макіяж,
Пахне вологою пінний чубок,
Сонце вготовило теплий масаж.
Звуки сплітаються — стогне причал,
Чайка спонтанно торкнулась весла.
Ти відпливаєш, бо зникнув запал,
Довгою хвилею котиться мла.
Бризом впивалися наші вуста,
Шали емоцій, чуттів водограй.
Кажуть, кохання — то річ не проста…
Не повернути утрачений рай. 19/09/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889399
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Виглядаю у віконце,
Як чарівно сходить сонце
Та вплітає ніжний промінь,
Як вінок чарівний долі
Золота у нім мережка,
В"ється тиха, довга стежка,
Що веде завжди додому
Крок за кроком знову й знову
Де найперше слово чула
Та любов, тепло відчула,
Де гайок співав мотиви,
Миті так були щасливі
Там де першая розлука
Вмить постукала без звуку,
Як матуся проводжала -
Я ніяк не забувала
Виглядаю у віконце,
Як чарівно сходить сонце,
Та зустріне лиш стежина
І у серці мить єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889407
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ckEb4w3RI48[/youtube]
Осінній сум заплутавсь в павутинні,
Повис на гілках сірим полотном,
На квітах пізніх в білій хуртовині,
І здоганяв тумани табуном.
Для нього час осінній - заморочки,
Тепер він в силі всіх нас засмутить.
Він може зазирнуть у всі куточки,
Ну що від нього може захистить?
Осінній сум буває і високий,
Бринить, немов обірвана струна.
Поселить у душі якійсь неспокій,
Хіба за це його така вина?
То потече за річкою глибокою,
А то захоче мовчки посидіть.
Надасть душі жаданого вже спокою,
Тому його нема за що судить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889408
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
[i]Не же́́брав - брав!
Бо слово - зброя...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1THwbLedRoI[/youtube]
[b][color="#03656e"][color="#034657"][i]
В житті своєму
не жебракував,
хіба що колос
взяв в колгоспнім полі –
по волі
Божій предок мій кував
козацький дух в мені,
несхитність волі.
Й за словом у кишеню
теж не ліз,
не жебрав
любомудрого я слова –
мого прароду
праведний реліз
вчив зерня відділяти
від полови.
І з цим у світі
грішному живу,
дарую всім,
хто поряд,
щире слово,
напнуту родом
пружну тятиву
тримаю міцно.
Лук – напоготові!
І хай хоч хто
зобидить славний рід,
мою кохану
неньку Україну –
тим словом вцілю
в саме серце.
Слід
залишиться назавше,
до загину.
А ще молюсь...
щоб слово проросло
й дало у душах
правди буйні сходи,
щоб в нас притомних
множилось число
задля звитяг
козацького
народу.[/color][/color][/b]
20.09.2020, © Олекса Удайко
Світлина демонструє оту притомність на акції "Ні - капітуляції",
що відбулась 14 жовтня 2019-го року в Києві у День Покрови,ЗСУ
і Українського козацтва. В центрі з прапором України - автор.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889280
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Зустрілись з тобою зовсі́м випадково,
Де шумно, де людно, вокзал і перон.
Побачила очі блакитні ті знову,
Вони мене наче взяли у полон.
Так тепло на серці ураз мені стало,
Минулим коханням здригнулась душа.
Ти знов біля мене, де я не чекала,
Мій поїзд в минуле чомусь вирушав.
Туди де ще літо лоскоче промінням,
Туди де з тобою були молоді.
Всміхалося небо до нас синє, синє,
А я посміхалась коханий тобі.
Кружляв веселенький у парі нас вітер,
Мочили нераз нас дощі проливні.
Мені дарував ти букетами квіти,
Було то насправді, чи може у сні...
Літа пролетіли, літа промайнули,
Ця зустріч миттєва, мов зблизила нас.
Віз поїзд сьогодні мене у минуле,
При зустрічі знову спинився наш час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889327
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Побіжу у луги смакові
Де верба вже розкинула коси
І спасибі скажу я весні,
Що дарує весняні нам роси
І найперший чаруючий квіт,
Що до нього у розкіш горнуся,
Я вклоняюсь безмежний мій світ,
Бо без тебе лишитись боюся
Де знайду я ще більшу красу
І долини, і милі простори
Та мелодію ніжну, просту,
Де струмок нам наспівує знову
Неповторний, грайливий мотив,
Що лунає із саду далеко,
Та зворушність чеканих хвилин -
Де з чужин прилітає лелека
Відзеркалля чарівне в воді,
Яке вмить відображує вроду,
Неповторний той смак навесні,
Що дає нам відчуть насолоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889321
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Панянка осінь, пришвидшує ходу,
Плескає фарби по всій землі,
А я неначе, в літі живу,
Купаюсь у сонячній імлі.
Й молодий ясен, зеленавий,
Змінить не хоче, одежину,
Хоч й обійма, туман ласкавий,
І сповива, немов дитину.
А на бузочку… всі листочки,
Від сонця зайчиків, гойдають,
Павук - завада… плів ни́тки,
Та все ж цілуночки сприймають.
А осінь, пришвидшує ходу,
Піддавсь спокусі старенький клен,
Все ж зранку приховував журбу,
Почервонів, присоромивсь вщент.
Чарівна осінь сипле злато,
Із зорями в тихеньку нічку,
Адже ще планів, так багато,
Ще ліс, розмалює строкато,
А я потішусь, цій майстрині.
20.09.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889328
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Я не жалкую, що літаю в мріях.
Думки про тебе не закреслить осінь,
Бо сонячна іскриться зранку віра
Перемагає прохолоду босу.
Хоч вересень іде, художник вільний.
Вже фарби підбирає для обійстя.
Журливість не поранить думку сіллю.
Мов квіти, пахне листя золотисте.
Я відчуваю, що у нас взаємність.
У кожнім слові - літа відголосок.
І вірю, що та зустріч недаремна.
Хіба забудеш, як ти пестив коси?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889332
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QH39JbR3Zt4[/youtube]
Дарую цей вірш своїй хорошій подружці -
Ніні Незламній... Хай осінь ця буде для вас щасливою.
------------------------------------------------------------
Оглядає осінь володіння,
Чи хороший спадок їй від літа?
І в душі розлилось потепління,
Це тепло і зараз скрізь розлито.
Почекаю! Нащо руйнувати
Те, що будувалося з трудом?
Треба лише фарби підібрати,
Це зробити зможе все цілком.
У саду самотнім зупинилась,
Тиша тут панує навкруги.
То нічого – трохи запізнилась,
Треба все ж себе перемогти.
Озирнулась з думками сумними:
Може, кольоровим зробить сад,
І дозволить тут співать пташині?
Тільки б не зробить все невпопад.
І про це все думала – гадала,
Сонця пригрівали промінці.
Ненароком раптом задрімала,
І чомусь їй снились літні сни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889334
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Чомусь у грудях серце завмирає,
Коли я бачу в небі журавлів.
В далекі далі зграя відлітає,
Цей сум відчути кожен з нас зумів.
Листок осінній притрусив в садочку,
Свій килим позолотою країв.
Вдягнувся клен в золочену сорочку,
А вітер навіть подих затаїв.
Мене за плечі осінь обіймає,
Букет складає з ніжних хризантем.
Вона всі таємниці наші знає,
Вінок із листя з нею ми сплетем...
Чомусь у грудях серце завмирає,
Кінця вже добігає цілий рік.
Життєва книга сторінки́ гортає,
У небі журавлів прощальний крик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888416
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Як ніч торкає вікна у будинку,
А місяць золотіє угорі.
До серця відшукай скоріш стежинку,
Світитиму зорею у шатрі.
Як хороше в обіймах утопати,
Душевне відчувать твоє тепло.
Купатися з тобою в зелен-м*яті
І цілувати яснеє чоло.
Коли удвох, то сум туманний тане.
Коли удвох, радіє наче світ.
І восени любов також жадана,
Чуттями сповнена, мов стиглий плід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888420
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
А знаєш - Осінь у житті, то ще не гріх,
У ній дозволено прощати та любити,
Ти скажеш - сміх, а це не сміх... таки не сміх,
Вона прекрасна - тож не смій у ній тужити.
Ти мрій у ній, згубися... захмелій,
Аби забути пройдені тривоги,
До болю у розлук сумний двобій,
Та все ж любов - чудні перестороги.
Не гріх кохання вічне вберегти,
Хоч за плечима осінь падолистом,
Призначено удвох цей гріх пройти,
Осінній гріх, увібраний намистом.
На скронях млосним дивом бухне сніг,
Та в Осені ще визнано любити,
Кохання - це не гріх... а може й гріх -
Багаттям уст весь холод розтопити.
А знаєш - Осінь у душі, ще пишний цвіт,
Навчися в ній прощати й жити, жити,
І хай роки лишають дивний слід -
Чарівна Осінь! Нам у тобі ще любити...
(С) Леся Утриско Воробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888404
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Збігли секунди і хвилини,
Спливає час, вже й прийшла осінь,
Ділиться небо на частини,
Все більше сизе,зника просинь.
Вночі збирає з зорей злато,
І розсипає по землиці,
На ранок ліс, вбраний строкато,
Торкнулись трав, що при долині.
В саду черешня в сарафані,
Жовті листочки,як стан душі,
Засумувала на світанні,
Вже скоро прийдуть, холод й дощі.
Години лічить місяць в сяйві,
Сприя панянці, хай гуляє,
Птахи принишкли… галасливі,
В сон впали квіти… чорнобриві,
Мов колискову всім співає.
08.09.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888417
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Слов’янська хата, де жили діди...
Одвічний символ, сила України,
Безмежний Всесвіт – вогнище родинне.
Ти не забудь дух предків той, гляди!
На покуті – ікони в рушниках…
Домашній простір весь у витинанках,
Від лиха - у оздобленні лежанка,
За піччю – блюдце для Домовика.
У хаті – свіжий хлібний аромат,
На сволоку – небесні добрі знаки,
на рушниках горять багряні маки,
Різьблені вікна – мальовничість хат.
Немов гостюю: по світлиці йду
Через поріг у справжній насолоді,
Він, вірю, зберігає Душі Роду -
Я житиму з собою у ладу...
На Покуті – Дідух, міцний, тугий…
У рушниках, зі свічкою – Божниця.
Домашня скриня – посагу скарбниця.
На миснику – розписані круги.
Майстерно ліжко вбране вишиттям.
Верета, по́шивка - усі в узорах,
У білосніжнім мареві – підзорник,
А від краси – щемке серцебиття…
Плекали в хаті й душах – чистоту,
Гармонію людини та природи.
Цінуй, вкраїнцю, в генах родоводу
Народну мудрість – щиру і святу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888187
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 08.09.2020
А я сумую по твоїх листах
В яких вбачала твої рідні руки,
Де так губились букви у словах
Та відчувались лиш єдині звуки
Твій почерк, любий, не скажу - краса,
Але у нім приємна особливість,
Я згадувала образ твій лиця,
Який відображав душі вразливість
Манера трішки букви завертать,
Хтось сміло скаже:"Зовсім некрасиво",
А я люблю сторіночки листать -
Твою любов шукати в них щасливу
Рядки любимі, ніжні почуття,
Ти їх так відображував невміло,
Але твій образ рідного лиця
За них мовляв так трепетно і сміло
І зараз згадка ніжна по листах,
В яких вбачала твої рідні руки,
Де так губились букви у словах
Та відчувались лиш єдині звуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886416
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 20.08.2020
[i] [b]Туманні світанки –
Печальним сонетом.
Рве струни циганка,
Вогонь дириґентом.
Чуттєвість до ранку
Лунає наметом.
Любов до останку
Їм служить поетом.
В шаленім багрянці –
Вся пристрасть у танці,
Очей полум’яні вогні…
В туманному шалі
Кохання звучало,
І мчала душа на коні…[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886419
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 20.08.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vV_b2HGRlF8
[/youtube]
Дивлюсь на зірку Безіменну,
Чом не дали їй ще ім"я?
Чи й вона дивиться на мене,
Чи й не тому така смутна?.
Яке ім"я їй підібрати,
Щоб красивіше серед всіх?
Могла щоб промінь посилати...
Ім"я дають, та не наспіх.
На неї Місяць задивився:
"Де ж ти взялася тут, скажи?"
Та ні! Він геть не помилився:
Десь поряд є такі ж світи..
Але лиш тут життя є вічне,
Воно без краю і кінця.
Воно назАвжи безконечне...
Яка ж сумна картинка ця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886421
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 20.08.2020
Ішло літо через поле,
всі йому раділи.
Буряки, капуста, дині,
кавуни і сині.
Посміхалася квасоля,
боби веселились.
Поряд сад… у плодах віти
перед ним схилились.
Пливло в човні через річку.
Ой легке ж весельце...
- Поплескайсь, - просила річка,
потіш моє серце.
Завітало і до лісу…
йшло через ярочки.
Там виспівували птахи
на всі голосочки.
А у лісі кучеряві
молоді берізки
заплели вже в довгі коси
золотисті стрічки.
Там зустріло літо осінь
в золотім віночку.
Її здалека впізнало
ще й по голосочку.
Радо літечко тепленьке
осінь зустрічає.
Спас вже яблучка для неї
в кошики складає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886446
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 20.08.2020
❤ ***** ***** ***** ❤
Я , лишь увЕриться хочу,
Что это ТЫ...
Тот, кто души моей изрАненой достоин.
Ведь, так давно,
Свои ты садишь в ней цветы,
ОснУя сад,
В котором рОстишь лишь СВЯТОЕ.
Вся боль моя,
Давно извЕдана тобой.
Где отгремели
Грозы слёзных расставаний!
Прошло-ушло...
Моих страданий бытиЕ,
Свободно место здесь
Для будущих предАний.
Я наслаждаюсь ароматами цветов
В своём саду душЕвном,
МнОжеством разлИчным!..
Тебе, я мнОго благодарна,
И за то...
Что заставлЯешь жить меня
НЕ БЕЗРАЗЛИЧНОЙ !..
(❤....тебе....М...❤)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886474
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 20.08.2020
Ти з сумом осінь зустрічала
І проводжала журавлів.
А вечорами сумувала,
З тобою вітер гомонів.
Він заспокоював словами
І листям тихо шепотів.
Туман стелився берегами,
Він землю наче димом вкрив.
Ти тихо плакати навчилась,
В душі своїй ховала біль.
На серці рани все лічила
І розганяла заметіль...
Коли зима прийшла у гості.
Розмалював вікно мороз.
Думки з'явились дуже часті,
Й слова, що сказані всерйоз.
Ти у думках була щаслива,
Спокійно там було тобі.
І ніби виростали крила,
Ти відривалась від землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885700
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020
Укутаюсь в пальто
осенних грустных мыслей...
- Судьба, как решето...
то сеет... то зависнет...
То в солнечных лучах...
То плачет вместе с ливнем...
а тело в жерновах,
что ранят непрерывно...
Душа же... к небесам
безудержно стремится!..
Считает звезды там...
Родные ищет лица...
Потерянной любви
средь звезд находит крохи...
- Судьба, останови
под сердцем чувств всполохи!..
Избавь меня от мук,
что ранят бесконечно...
- Прикосновений губ
не позабыть мне вечность...
Укутаюсь в пальто
осенних грустных мыслей...
- Любимый далеко...
Душа... средь звезд зависла...
12.08.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885702
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020
Постукай в двері… лишній раз
Прошу, мій сокіл, не цурайся
Не треба квітів, дивних прикрас
Любий, на краще сподівайся
Не примхлива…. немов осінь
В душі несу… весни надії
Хоч на скронях…давно просинь
Плекаю я… світлії мрії
Кохання те - струмок життя
З тобою нами пережите
Вдалось пізнать... і нам щастя
Дай Бог здоров`я - по вІнця
Ще в полі, не раз, зберем жито…
Постукай в двері … лишний раз
Й до мене… ніжно посміхнися
Не пам`ятаймо…. ми образ
Вогонь кохання, ще не погас
Не розлучити… і бідам нас…
Вже промінь перший виграє
Віджене хмари і печалі
День новий… сили придає
Златі трави в срібній вуалі
І ми будем - так жити далі
Лиш хай Бог, допомагає…
Яскравій зірці, як завжди
Мені даруй… ласкавий погляд
Життя рікою… чисті води
Твоя опора …. я назАвжди
Разом поборем негаразди.
12.08.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885726
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020
Я не поэт — пишу нескладно,
местами путаю слова.
Но сердце шепчет откровенно,
мои стихи — его вина...
Пишу о том что наболело,
пишу о том что напекло.
Пускай по сути неумело,
но на душе моей светло.
Я ненавижу ложь и пафос.
Да! Чванство тоже не люблю.
Ищу покой, блаженство, радость —
сердечность в людях признаю!
В любовь я верю неземную,
в слезах я вижу чистоту.
В дворцах роскошных не ночую —
ценю уют и простоту.
Не трачу время я на подлость,
мне это вовсе не к чему.
Не то чтоб лень, не то чтоб гордость,
жить по другому не могу.
Я не поэт — читаю редко,
но это вовсе не беда.
Я просто обниму вас крепко!
Об этом все мои слова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885730
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020
Заховалася в долині
Чарівна, п"янка калина,
В білім квіті, як в віночку
Посміхається струмочку
Ніжно віти нахилила
Та водиці попросила:
"Дай напитися, будь ласка",-
Буде тобі вічна казка
Подививсь струмок чарівно,
Напоїв красу привітно,
Обійняв за стан калину,
Як прекрасную дівчину
І стоять разом в долині
В чарівну, приємну днину,
Дивний світ, коли є щастя -
Ось тобі і вічна казка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885613
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 11.08.2020
Із квітів польових сплету віночок,
Піду із теплим вітром у таночок.
Нехай радіє сонечко й хмаринки
І розквітають маки мов жаринки.
Я простягну долоні до пшениці,
Вона у колосочках колоситься.
Пташиний хор все арії співає,
Мелодія до серця долітає.
Шовко́ві трави манять так до себе,
Блакиттю посміхається нам небо.
Метелики дарують поцілунки,
То літечка чаруючі дарунки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885614
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 11.08.2020
В понеділок, з ранку рано,
Два куми, аж два Івани,
Взяли пилку, в торбу сала,
Щоби жінка не спитала,
Заховали під хліб пляшку,
Запрягли у воза Яшку
Й подались у ліс по дрова,
А погода ж гонорова.
Сонце світить, аж пече,
Вже в кумів і піт тече.
Зупинились в холодочку,
Розіклались на пеньочку.
Прив’язали коня поруч,
Десь узявся овід-покруч.
Вжалив коня попід круп,
Той ногами з жахом туп
Та прожогом до села,
Лиш зостались куми два,
А ще віз один на двох.
Зчинивсь в них переполох.
Запряглись куми в огноблі
І посунули до греблі.
До села три мірки з гаком:
"Доповземо, аби і рачком."
Щось підспівують під ніс,
Тут один Іван кричить:
"Куме, гать, дивись під ноги!
Пррр! Чи не бачиш ти дороги?"
Кум Іван, що важко дихав,
Тягне цоб й не чує лиха,
Що лежить товсте поліно.
"Йой, пропаща, моя спина."
Зупинились, набрались сил
І в сільський гомін влились.
Кричать кури, поросята,
Під парканом пахне м’ята,
Вже й година скоро п’ята,
У кумів душа затята.
До знемоги тягнуть воза,
Позирають з під брів скоса.
Добрі ж куми, два Івани,
Не шукали б в лісі прани,
Як поїхали по дрова -
То вечеря не холола б.
10.08.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885594
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Пам’яті Кириченків присвячую
Сльоза важка упала раптом з неба
Туди, де впали пісні два крила.
– Не зміг я жити на землі без тебе…
– Я теж без тебе довго не змогла…
То не сльоза важка упала з неба –
Раїсин на могилі диво-хрест,
Що вчить, любить як Україну треба,
Адже вона життям цей склала тест.
«Любіть її вседенно і всенощно,
Як матір, як голубоньку любіть,
Багату і водночас незаможну, –
Звучить козачки щирий заповіт, –
Любіть її, як я її любила,
Клітиночкою кожною любіть.
Нехай міцніють України крила,
Не дайте їм в польоті ослабіть!»
То не бандура в небо рветься гордо –
Її то пісня і її душа,
А поряд - чоловікові акорди,
Свою журавку він не залиша. 3.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885496
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 10.08.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_AV3cQjhLVA
[/youtube]
Серпнева ніч якась магічна,
З-за хмари місяць виплива,
(І все здається так незвичним),
На ранню зірку погляда.
Вона всміхається приємно,
Та тайну все ж не видає,
Свій погляд кидає на землю,
І тим цікавість придає.
Когось шукаєш, ясна зоре,
Тому й встаєш раніше всіх?
Поглянь - он небо неозоре,
Це твоя гавань, це - твій світ.
Зірки - подружки твої вірні,
Їх не цікавить світ земний.
Вони мовчАзні і покірні,
І вид далеко не сумний.
Торкнись до місяця промінням,
Відчуєш радість і печаль.
Проймись до нього розумінням,
І не дивись зі смутком вдаль...
То не твоє, знайди тут спокій,
Бо на землі життя друге.
Воно отут таке жорстоке,
Повір - для тебе так чуже..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885579
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
[b] [i] Від хлору сліпну, серце рветься на свободу.
Я – не екзотика! Дельфін – не акробат!
Плавник б’є сітка…
Я хочу жити в лоні дикої природи!
В неволі ж – знову шкіру точить хімікат.
Здавила клітка…
… Дресирування – немов завчені тортури.
Постійний голод, відчай, стрес на самоті.
Всі рухи – кволі…
Я б’юся тілом об людські жорстокі мури.
І лине крик, останнє соло у житті.
… Нарешті, воля! [/i][/b]
(Копла.)
(Світлина - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885563
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Не працюють ясла, школи,
Дитсадок на карантині,
Тож батькам вже, як ніколи,
Довелося скрутно нині.
Не готові ми до бою:
Треба мати якісь кошти,
То бере доньку з собою
Мама - працівниця пошти.
П’ятирічна Оля швидко
Свою маску одягає,
Сидить тихо у куточку,
За всіма спостерігає.
Скрізь так сумно, всі у масках,
І заходять по одному…
Нецікава така казка –
Хочеться уже додому.
Олечка засумувала,
Маму почала питати:
-Чому пошту ти обрала?
Ти все любиш відправляти?
Мама каже: -Доню мила,
Що тобі на це сказати?
Так робота захопила,
Що люблю я посилати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885519
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Вона чекала цього дня… О, як чекала!..
Хоча очей на ніч одну – для неї мало
Та цей мурашками по спині ніжний дотик
Флюїди щастя ніс у душу, як наркотик.
Палкі обійми дарували насолоду,
Топилось серце в відчуттях, не мало броду.
Вуста всю волю випивали по краплині
І чари сипали ці очі сині-сині.
Не раз хотіла розірвати це кохання,
В душевнім полум’ї згорали намагання.
В його долонях світлячками квітли зорі,
Вона ж запалювала їх в нічнім просторі.
Світанок тихенько їм стукав у віконце,
Нектару радості - ще трішечки, на денце…
На клапті душу розривали ці прощання
Цілунок зустрічей – чекання й знов чекання…
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885523
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Ой пливла хмарина, де льон у долині.
Дарувало поле їй волошки сині.
А як пропливала, де жита шуміли,
в віночок зібрала там ромашки білі.
Ой пливла хмарина там, де наша хата,
у вінку з’явилась ще й духмяна м’ята,
червоні троянди й чорнобривці пишні.
«Яка ж ти красива!» - сміялися вишні.
Дощиком пролилась тут, де наш садочок,
ґронечко калина їй вплела в віночок.
У зелених травах в лузі, біля річки,
Цвіту назбирала на барвисті стрічки.
Ой пливла хмарина в небі теплим літом,
радувала світ весь кольоровим цвітом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885525
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Картин серпневе розмаїття,
Горнило плавить небокрай.
Зірки виблискують суцвіттям
Й Перун ховається за край.
Плетуть стрічками дві панянки...
Застигла в камені краса,
Тече Мурафа та Бушанка
Ярами древнього села.
Співають півні на світанку,
Любисток зріє на горі,
Ніч розчиняється в серпанках,
Мов в дзвони б'ють каменярі.
Козацький хрест в імлі сіріє,
Схилила туга до землі.
Від втрат вчорашніх, серце мліє —
Де кров скипіла на іржі..
З джерельним соком п'ю чар-зілля,
Хай оживе моя душа
В перлині рідного Поділля!
Святись, нескорена Буша!
Земля дідів благословенна!
Блакить не створює кордон...
Свята розмова — одкровення,
Й не схопиш волю у полон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885529
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Годы приятной ношей...
Быть вопреки хорошей,
Красивой под слоем морщин.
Годы приятной ношей,
Чтоб удивлять мужчин.
8 06 2020 г
Виктория Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885538
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Маестро! Серце просить музики,
Воно чекає ніжності й пісень.
Маестро! Зорі наче гудзики,
За ніччю знов для нас наступить день.
Маестро! Серце просить радості,
Прошу скоріше клавіші нажміть.
Нехай в душі не буде старості,
Запам'ятайте назавжди цю мить.
Маестро! Серце просить погляду,
Одного, щоб лишивсь на все життя.
Пташиних крил у небі розмаху,
Щоб чулось пісні і вірша злиття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885542
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Небо в маркізеті, серпень у засмазі,
День з кавунно-динним свіжим ароматом.
Ти для мене, ніби у степу оазис.
Очі заблищали - теплі два агати.
Сонця вічна фреска, маки і цикорій.
Заблукали в травах ми удвох з тобою.
Тиша пасторальна, почуттів прозорість.
Серце пломеніло, сповнене жагою.
Пролітає серпень птахом легкокрилим.
Залишає згадку про гаряче літо,
Трав*янистий килим. Як же ми любили!
В поцілунках сонця - неповторні миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885548
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
До зеніту іду у небеснім промінні блакиті,
А красу і дива прогортаю навколишнім днем.
Залишаю словам всі пробачені й пройдені миті,
Хай стихають укупі, загорнувшись новим міражем.
Я сприймаю навстріч всі небесні потоки вітрами,
Уміщаюся в простір, набираю іще висоту,
Залишаючи кроки на простелені досіля крами,
Я собою вбираю незбагненну краси пишноту.
У німому чеканні прислухаюсь до подиху світу
І доземно схиляюсь за дарунок сприймати убір.
В цім полоні живу, визначаю щоднями орбіту , -
Де у далі зорить у співзвуччі небесний Клавір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885449
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020
Перебираю я думки,
Той слід лишився в серці -
Любимі, радісні листи,
Які писала неньці
і ось вже, ніби милий сон
Торкається волосся
Та пригортається до скронь
Ріднесеньке колосся
Біжить стежина в далину
До болю так рідненька,
Де зустрічала квіт-весну
Найкраща, люба ненька
Ті очі сяяли теплом
І руки пахли хлібом,
А серце вабило добром,
Ділившись з усім світом
Де сад вишневий гомонів,
Збираючи родину
Та вечір в сутінках зорів
У чарівну годину
Де милий затишок бринів,
Як в книзі гарна казка,
Де чути було спів птахів
Та неньки ніжна ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885407
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020
Не ищите опять - убежала я за куражом,
За весной, за мечтой, за горячим расплавленным летом...
Подышу, поживу, потанцую чуток, а потом
Я вернусь, может быть, растеряв своё прошлое где-то...
Не зовите меня - не услышу я и не хочу,
Я не знаю Вас больше, не вижу в упор и не помню...
Только бы никогда не жалеть мне об этом ничуть -
Ведь не зря убегала в слепую да глупую полночь...
Отпустите сейчас - даже не оглянусь невзначай -
Водопадом-дождём уплыву я на радуге влажной...
И подарком явлюсь - поутру не придётся скучать
Вам уже одному... никогда... ну, а впрочем, неважно...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885412
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020
Я так люблю осінній світлий день,
Жовтневе небо вільне і холодне
Під супровід улюблених пісень,
Тих, несучасних, та давно немодних...
Люблю кленовий лист всіх кольорів,
Від нього тепло, як від чашки чаю.
Іще на рік будинок постарі́в,
На щастя, він того не помічає.
А люди .. Я люблю їх восени,
Мудріших і привітніших до долі.
Люблю осінні мальовничі сни
І дим багать, в якому присмак болю.
І велич засинання... Й спокій той,
Якому дощ дрібний приносить втіху.
Люблю осінній дуб, бо він листом
Своїм, я вірю, захистить від лиха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885415
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020
Ти - доля моя, до якої ішла,
Як липа цвіла молочно.
Тоді я іще молодою була
Тепер я вже знаю точно:
Що з липи бувають не тільки меди,
Не тільки чаї духмяні...
Щоразу, коли я приходжу сюди -
А спогади манять і манять -
То волію більше ніде не ходить,
Ніякими в світі шляхами,
Бо бігали ми молодими туди,
Де липи лилися стежками...
Тепер лише чаю пахучого рай
Нагадує все вечорами:
І липень спекотний, і перший розмай,
І все, що було поміж нами...
Та тільки, мов яду, торкнуся, бува,
Я меду з цілющого зілля,
Болять мені ті, не для мене, слова
З чужого, на жаль, весілля...
Де музика грала і пісня лилась,
І танці - у кого як вийшло...
А я все пригадую мліючий вальс
Й стареньку заплакану вишню...
Стихали далеко десь співи гучні,
Чим далі - повільніші кроки,
Солодкі такі, ніби снились мені
У ті молоді наші роки...
А липа кипіла!!! А липа цвіла!!!
Не видно за цвітом нічого!!!
І я, пам'ятаю, щаслива була...
Тоді. Так давно. Біля нього...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І квітка на шпильці, й стрічка,
І тиха, як сповідь, нічка...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623516
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 01.08.2020
(Рондель.)
... Оксамитом торкає пісок…
Б’ються хвилі за день перегріті…
Я у піні – немов Афродіта,
звабний пасок у морі розмок…
Подих моря голубить мій крок,
розчиняюсь в блаженному літі.
Оксамитом торкає пісок…
Б’ються хвилі за день перегріті…
Я звільнила себе від думок…
Тільки море і я… в цілім світі…
Захід сонця рожево-привітний,
що у хвилях чуттєвих замовк,
оксамитом торкає пісок…
(Картина - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884080
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Не дотягнутися журбою.
Здається, ми на різних континентах.
І не знайти нам супокою.
Існують ще уривки всіх фрагментів.
Сахара й обшир океану.
Глибинних почуттів живий оазис.
Чому ж він з блиском ятагану?
Незрозумілості і жаль, й образа.
Поговорімо, лиш відверто,
Без гордості у тихе надвечір*я,
Щоб апатично мить не стерти,
Щоби душа не впала у зневір*я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882332
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
[youtube]https://youtu.be/mlUVutmhfjM[/youtube]
[i][b][color="#73086f"]Доле українська,
ой, яка ж хрещата –
дух і тіло наші сплетені навік…
Крутяться історії
жваві коліщата,
не дають склепити нам своїх повік.
Процвітання роду
і духовні сили
з’эднані навічно Сонячним хрестом*.
Нам би, українцям,
нам би дужі крила,
щоб здолати висі, вказані Хрестом.
Нам би у дорогу
подвиг Прометеїв,
Кобзаря й Богдана силу, хоч на мить,
щоб збудити поспіль
приспану Ідею
і жагу у душах вічну запалить!
Притомились наче
наші віра й сила,
єдність, дух козацький сильно підупав.
Ой, притомні вої,
налаштуйте крила
й не спаліть у славнях павичів і пав!
Бо не спить двоглавий,
в усі боки зирить,
щоб своє конання здути, хоч на мить.
В бік наш поглядає,
певно, хоче в вирій,
щоб у теплім краї кості схоронить.
Ой, Сварожі вої,
налаштуйте крила,
й не спаліть у вирі повсякденних справ!
Покажіть поденкам,
що є віра й сила –
запал й дух козацький Бог не відібрав.[/color][/b]
9.07.2020.
___________
*Йдеться про язичницький (арійський) символ у формі рівностороннього хреста
на тлі Сонячного диску. Вважається, що цей оберіг захищає природні здібності
людини і допомагає їм розкритися; як знак Духовної Сили і процвітання Роду.
Ілюстрації: мила світлинка автора (на Майдані після бурхливої ходи "Ні - капітуляці" в День Незалежності 2019 року): Тарас Компаніченко з відомою козацькою піснею, мелодію якої вкрав Комінтерн.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882202
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
Кружляють в голові думок обривки,
Коли вночі дзвінка і сонна тиша.
Мов недозрілі у саду оливки,
А вже притягують єством з узвишшя.
Вслухаєшся у те послання Боже -
Зі світлом знов лягає на папері.
Хай не Прокруст йому застеле ложе,
Без штампів, звісно, як в небесній сфері.
Рядки народжуються, ніби діти.
Втрачаєш сили, все ж плекаєш образ.
Радієш тим новим плодам просвіти,
І віршів вимальовується обрис.
(Обрис- в значенні "зміст").
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882248
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
[b] [i]Ко мне сегодня постучалось Прошлое,
пришло в слезах, в мою жилетку плача.
Но чай помог с хрустящими пирожными,
теперь сидим, о жизни вот судачим…
- Нет больше пищи для зловонных сплетников,
поскольку больше нет душевной грусти,-
поведало об этом собеседнику
пирожное мое со сладким хрустом...
- Ты, Прошлое, всегда было напористым -
всю правду расскажу тебе, не скрою.
...Немного подсластить бы твои горести...
Ведь ты с дороги - кушай заварное!
...Мы пили чай в дымящихся историях,
Прощаясь с тем вредящим - уходящим.
Не думали в тот день мы о калориях,
а радовались вместе… настоящему.[/i][/b]
(Фото - интернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882276
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
Почаївська Лавра святиня - з - святинь,
Там ку́поли, сонця торкають.
І лине молитва у тиші з вершин,
Там дзвони святково співають.
Низенько святині я цій поклонюсь,
Здоров'я для всіх попрохаю.
І тихо в молитві за всіх помолюсь,
Слова́ Господь чує - я знаю.
Віками до Лаври паломники йшли,
З Волині, Полісся, Підляшшя.
Вони Боже слово у серці несли,
Свята їх земля заждалася...
Легендами повняться завжди слова,
Реальні історії пишуть.
В думках моїх Лавра завжди́ ожива,
Там вільно леге́ні так дишуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882226
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
Сидить скрипаль і сум в очах
Листає гіркі думи,
А в зачарованих ночах
Лиш стукіт серця чути
Розклеївсь мабуть, як буклет
Думки зібрать не може,
А на траві стоїть портрет
Так рідний серцю дуже
І погляд ніжний скрипаля
Світлина все чарує
І знову струн його рука
Мелодію дарує
І світ купається в красі
Вразливій до глибинки,
Як сон вклоняється весні
Всесвітньої перлинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882099
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
Є слова, що ранять дуже душу.
Не кажіть ніколи ви: "ПРОЩАЙ".
Хай ваш спокій в серці не порушить,
Є для цього інше: "ВИБАЧАЙ".
Якщо щось не склалося в житті,
Коли хтось не зрозумів когось,
Не кажіть: "ПРОЩАЙ на півпуті".
При житті, щоб слово не збулось.
Є один момент лиш для прощання,
Хай він мимо нас усіх пройде,
Все ж в житті хвилина є остання,
Лиш тоді це слово віднайде себе..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882117
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
Ці мальви, Господи, садила ще матуся,
Обабіч плоту - зрілої землі,
До їх краси, мов до святих усіх молюся,
Хмелію ними, мов у літечку джмелі.
Цвіли б іще... магічно, загадково,
В них мамин рай, в них мамині роки
І мрії днів, і спогади казкові,
І доторк, щемний, рідної руки.
Що у дитинстві гладила голівку,
Любов плела у коси, всю - до дна,
А нині мальва обійма стару домівку -
Сльоза на росах, в листі буйнім сивина.
Цей цвіт життя - у ньому вічна злива,
У нім повір’я, гомін косовиць,
У нім матуся, Господи, вже сива,
Де зріло мальви зирять горілиць...
Торкаюсь їх - шепочуть щось не сміло,
Цілую цвіт - тепло від рідних рук,
Так перетнутись із дитинством захотіла...
Та тільки спогад доторка солодких мук...
(С) Леся Утриско
Художник - Анатолій Марчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882080
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 08.07.2020
А я співаю, бо радість маю.
Кує для мене зозулька в гаю.
Дарує пісню ще й соловейко.
Він мене будить щодня раненько..
А я співаю, бо радість маю.
Є в мене хлопець, його кохаю.
Він обнімає мене за плечі.
Говорить ніжні солодкі речі.
А я співаю ще й веселюся.
До всіх сьогодні я посміхнуся.
Радіє моє добре серденько.
Знов викликає мене миленький.
Стояти будем в саду, де вишні.
Люблю там слухать слова ті ніжні.
Й вони солодкі, як зріла вишня.
Як сяде сонце, просив, щоб вийшла.
А я співаю, бо радість маю.
Кує для мене зозулька в гаю.
Дарує пісню ще й соловейко.
Він мене будить щодня раненько..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882072
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
А я нікому , нічого не винна...
Всі борги , віддала до йотa в житті.
Моя душа щира завжди гостинна
Приймає , з радістю гостей на землі.
А ще ніхто , нікому не догодив
І люд, як потяг приходить, відходить.
Добродій, у віршах сонет присвятив
Недруг ,попелище вогонь розводить.
Хтось прийде , у дім подасть свою руку
Усміхнеться, немов сонечко літа.
А лукавий , як вітрюган без стуку
Увірветься , стопче у твоїм раю квіти.
Прийде , так нежданно - як гроза і дощ
Нещирий погляд у душу зазирне.
І поводиться ,гордо як князь з вельмож
Зламає , гілку квітки... під ноги жбурне.
А без неба, сонця ,води і роси
В садочку ,найкраща квітка зів'яне.
Ти , не зривай троянду , а посади...
Захисти, від грози залікуй її рани.
Боготвори ,прекрасну жінку у слові !
Нехай світяться щастям очі у житті.
Цвіте квітка ружа у ласкавій мові
Оспівує її вроду соловей на землі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882039
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
Не бракує лілеям ніжності,
Височать на зелених ніженьках.
Помаранчева, біла, рожева
І бузкова, і жовта - липневі.
Горді квіти богині Юнони.
Це окраса квітуча сезону.
Чистота і цнотливість всіх ліній,
Щастям сповнені чаші у лілій.
Богородиця й біла лілея -
Замальовка веде в галерею.
На полотнах Росетті, да Вінчі
Усміхнувся їм сонячний вінчик.
Боттічелі і Лоті картини...
...У саду моїм - лілії й нині.
(Фото моїх лілій)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881968
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kEQ9r8Y-mYI
[/youtube]
Упаду у росяну траву,
Дам душі своїй я відпочинок.
Травами цілющими спою,
Всю красу вбиратиму очима.
Кину погляд на погідне небо,
Промінь ще не скрасив горизонт.
Заспокоїть птаха ніжний щебет,
Покидає землю милий сон.
Тільки він на світі всіх миліший,
Все, що так боліло - відболить.
І оця ранкова ніжна тиша,
Заспокоїть, хай хоч і на мить.
Капають повільно сині роси,
Це збиває вітер їх із трав.
Недалеко десь дзвенять вже коси,
Поки перший промінь не заграв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881977
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
Не стану нарікать… Хто я у цьому світі?.. Я можу лиш просить:
- Допоможи! Нам підкажи усім, як тепер жити? Куди не глянь, біди
там є сліди. Ходить вона нечутно, де захоче, і залишає скрізь лиш
сльози й біль. І чую я:
- Вперед іди, сміливо, ти по Моїх слідах, у силу й доброту Мою повір.
Радій, що сонце бачиш й синє небо, розквітлій квітці ніжній порадій.
Прислухайсь, як лунає дзвінко ( то для тебе) малої пташки ніжний спів.
І дощ рясний шумить, поглянь, над садом, де поміж листя зріють вже
плоди. Такі веселі і такі барвисті... Навчися помічать мої сліди.
Для вас ще й райдугу у хмарі гарну маю. Над житнім полечком яскра-
во так горить! Цвіт її, ніжний, кольорами, зуміє в світі всіх-усіх зігріть.
Біда піде сама собою, вже їй не буде вороття. Радій усьому, що ство-
рено для тебе. Все, що від Мене є, несе в собі Життя.
Не стану нарікати… Бо ж навіщо? Хоч з гіркотою є тепер наш час.
Життя вперед веде нас за собою. Воно прекрасне, створено для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881993
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
Блукає місяць в куполі небес,
Мов захмелів від чарівниці ночі,
Вогонь купальський на воді воскрес ,
Любов"ю засвітив серця коханих й очі.
Кохання-трунку напилась роса
На травах між крутими берегами.
Купальська ніч- любов ,життя,краса,-
Пливуть водою в квітах із свічками.
Віночки носить хвиля по воді,
Іх вітер ніжно,мов дітей гойдає,
На берегах воркують пари молоді,
Жага кохання в душах оживає.
Усім в цю ніч так хочеться кохати,
Любов" ю душу вщерть заполонить,
В іі обіймах папороть шукати,
І не забути ту прекрасну мить.
Та ніч казкова і така зваблива,
Пахне чарами кохання і зела,
І п'є душа замріяна й щаслива
Любові чашу ... П"є іі до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882001
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
[i][b]Я вплету материнку й полин,
Сон -траву та ще м’яту духмяну,
На добро – деревію дістану.
Тирлич-зілля хоч пару стеблин.
Для здоров’я - безсмертник знайду,
Сокирки та блакитну волошку.
Ще й калину вплету…хоч потрошку…
Чорнобривці візьму, резеду.
Ці дванадцять розкішних квіток
несуть магію рідного краю,
Бо з коханням навіки єднає
У це свято купальський вінок.
Так з надією я до вінка -
Прикріплю вже палаючу свічку,
Ти неси мій вінок, нічна річко,
Хай коханий мене відшука…
Ми стрибнемо удвох стрімголов
через вогнище, взявшись за руки.
І ніколи не буде розлуки,
Бо Купала дарує любов…[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882028
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
Чарівна верба заплітає коси
Та стрічки вплітає ніжнїї, як роси,
Каже подивись:"Яка я красуня?"
Навіть в далині чути це відлуння
Модниця верба змінює наряди,
Має смак вона ноточки для зваби
Та шумить усе, розмовляє ніжно
Мова гомінка лине мелодійно
Світло пролягає дивно по місточку,
Є свята краса в кожному листочку,
В тишині звучать дивнії октави
Стиха кличуть нас ніжності появи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881508
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020
Пісок, про що мовчиш ти крізь віки?
Скажи й мені, і я мовчати буду...
Своєї обіцянки не забуде,
Хто поцілунок твій відчув цупкий...
Ти бачив зміни часу і ідей,
І лиш краса лишалася собою...
Під сонний спів солоного прибрю
Ти мудрості завжди навчав людей...
Не охопити досвідом своїм
Всього. Та і книжок бува замало...
Навчи, щоб сутність трохи ближче стала
Сторонніх доль, незвіданих країн...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881518
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020
Я в бреду от лунной ночки...
Так распелся соловей!..
- В сердце миленький мой - прочно!..
Радость у судьбы моей...
Взгляд с небес читает мысли...
Знает все мои мечты!..
Знает все, что было смыслом
всех желаний завитых...
К небесам стремилось тело...
Рай запрятан средь светил...
Сон... иль явь... душа взлетела!
- Милый крылья подарил...
Пусть уйдет туманной дымкой
череда прохладных дней...
- Счастье в сердце... невидимкой...
От всего давно важней...
Я в бреду от лунной ночки...
Под ребро разлился свет!..
Звезды в небе... то - цветочки...
- Жаль, что миленького нет...
2.07.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881457
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020
Ой тополі, ви тополі, як стрункі дівчата.
Поспинались в синє небо — горнетесь до тата.
Дуб крислатий, кучерявий сонячно сміється,
розпустив рясного чуба, вітру не здається.
А серпанок, наче вуса в'ється під горою,
там лоза - любов квітуча миється росою.
Ріки трави напувають соковитим чаєм,
небом беркути кружляють над зеленим гаєм.
Промінцями оповило колосисте поле,
десь співає соловейко мелодійне соло.
Розлітались ластівоньки над зеленим лугом,
Сонце з хмари визирає золотистим кругом.
Барви теплі, кольорові на рушник лягають.
Хай веселі, щирі люди горечка не знають!
Срібні струни задзвеніли від такого дива...
Ти не вмреш в моєму серці рідна Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880777
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Ловлю в долоні крапельки дощу,
Сумую, що літа кудись тікають.
Пробач, що я минуле ворушу,
Думки мене до нього повертають.
Роки назад уже нам не вернуть,
Вчорашній день, ніколи не настане.
Вони мов води бистрії течуть,
Лишаючи свої на серці шрами...
А дощ іде, змива твої сліди,
Де ти ступав лишилося озерце.
І скільки б по минулому не йти,
Любов'ю не зігрієш більше серце.
Лише думки торкають раз - у - раз
І сторінки минулого листають.
Немає у душі моїй образ,
Минуле - наче птахи відлітають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880741
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Привиділося, наче сильний вітер
Постукав в двері батьківської хати.
І зразу в голові: «Лише б поспіти,
Бо там співає пісню рідна мати.»
Не слухаються ноги зовсім-зовсім,
Їх плутають зелені трави пишні
Та все ж біжу й прошу небесну просинь
Аби назустріч знову ненька вийшла.
Побачити б ще раз ці очі сині,
Всміхнутися і міцно пригорнутись.
Куди побігли роки непомітні?
Хотілось ще дитиною побути.
Із терпеливих рук любов прийняти
На світ увесь роздати по частинах…
Та вирішив Господь матусю взяти
Зосталася лиш пісня журавлина.
У серці ніжним незабутнім цвітом,
У рушниках, що гладдю вишивали
З молитвою на гарну долю дітям,
Ви щиру душу, матінко вкладали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880745
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Затремтіла сльозливо хмарина над плесом.
Сум відвертий, краплистий в думках.
Зачастили дощі і самотності пресинг.
Розмиває сліди на шляхах.
І на кожнім стеблі дощ залишив відмітки,
То ж висять тепер кліпси води
Від мелодії ночі у ритмі чечітки.
Ніби вів манівцем поводир.
Просвітління дай думці, відкинь дріб*язкове,
Щоби легкість відчула душа.
Ці нахабні дощі відійдуть безстроково,
Смутку, болю давай відкоша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880755
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RxtlpIx5Ojg[/youtube]
У росах квіти - подарунок,
Горіли полум"ям вогню.
А на прощання - поцілунок,
Тебе за нього не виню.
До цього все було інакше:
Привіт! Як справи? ..Ось і все.
І спілкуватись було легше,
Тепер вже не туди несе.
Щоночі бачу твої очі,
Твій голос хочу так почуть.
І ці бажання так лоскочуть,
Тебе так хочу пригорнуть.
Почути кілька слів знайомих,
(Якщо не втратили свій зміст),
Не потече сльоза солона,
Що заховає суму вміст.
Врятує ранок ці бажання,
І буде все, як має буть.
Твоє пробачу я мовчання,
Лиш поцілунок не забудь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880768
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Із збірки "Срібна місячна доріжка"
Синє небо в вечірні години,
Коли стихне робоча пора,
Пензлем вітру малює картини
На полотнах своїх панорам.
Позавчора - розбурхане море,
Білі чайки на сірому тлі,
Пінні хвилі, застиглі, мов гори,
Де торкається небо землі.
Вчора - гай, синю річку в долині,
Пасма гір у серпанку хмарин,
Попід вербами білі хатини,
І дорогу, що йде під уклін.
Ще колись, пам'ятаю, леваду,
Зачаровані тихі гаї,
І садибу, як в мами і тата,
Де спливли юні роки мої.
А сьогодні під вечір, з'явились
Білорунні ягнята небес,
Проводжають спочити Ярила
В царство снів, міражів і чудес.
Синє небо в вечірні години,
Коли стихне робоча пора,
Пензлем вітру малює картини
На полотнах своїх панорам.
20.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880693
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020
[b]У полі почуттів заснулих
Бреде зарошене минуле,
І так довірливо до нього гнуться трави.
Уже іти бракує сили,
Цей невзаємний світ немилий,
Не шкодували серця очі зеленаві…
Магнітом погляд той крізь хмари
По серцю зраненім удари –
Шаленим пульсом те кохання б’ється в скроні.
Та сонце знов на зміну ночі
Промінням згаслим затріпоче,
Мені холодні зігріваючи долоні.
Всі зустрічі давноминулі
У хвилях часу затонули б –
Не витримало почуття таку розправу…
Та знову шовк травою в’ється,
Минуле вперто йде до серця,
Яке залишила у полі золотавім…[/b]
(Фото -- інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880697
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020
Букет ромашок польових
приніс мені. А де їх взяв?
Вони найкращі для мене.
Дивуюся, а звідки взнав?
Які в них ніжні пелюстки…
на них гадать не стану я.
Ці квіти сонячні, ясні,
шепочуть лиш твоє їм’я.
Звучать в них жайвора пісні,
що чуло небо голубе.
О, знаю я, як прийдеш ти,
розкажуть, як люблю тебе.
То ж нам не треба зайвих слів,
ці квіти кращі є від них.
Глянь, щастям світиться ясний
букет ромашок польових.
Букет ромашок польових,
звичайно, в полечку зібрав.
Вони найкращі для мене...
і підказали, як ти взнав.
Там, де волошок синіх цвіт,
і гордовитий виріс мак,
вони між житніх колосків
моє ім'я шептали... Так?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880686
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020
На березі ріки горить вогонь,
Чужий, далекий, та усе ж привітний.
Неначе на запрошення його,
Я підійду тихенько, непомітно.
Шлях до краси, то шлях у власний храм
І поспіх тут не стане у нагоді...
Багаття - квінтесенція добра
Для нас. Та непоборне зло природі...
Тому, коли я бачу, як вогонь
Запалюють в траві, живій до того,
Шкодую, що творцем людських долонь
Вважають не Диявола, а Бога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880683
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IXV1ZPah_Is
[/youtube]
Про щось шепоче мені ліс,
До мене тягнеться гілками.
Давно мене він переріс,
Так постарів уже з роками.
Постійно вітер в нього гість,
Спочити любить в прохолоді.
Життєву тайну розповість,
Про чималі свої пригоди.
Притихне ліс - в увазі весь,
Яка це радість для старого!
Лиш пташка тихо писне десь,
Злетить з гнізда свого раптово.
І знову тиша, лише промінь,
Торкне верхівки мимохіть,
Освітить цю таємну темінь.
Зморився вітер, вже мовчить.
Дрімає ліс, стомився слухать,
Тихенько вітер гладить ліс.
Повільно зникла десь задуха,
Яку в душі цей вітер ніс..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880662
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020
Він їй писав чудові ві́рші
І признавався у коханні.
Лились вони для неї з тиші,
Немов у справжньому романі.
Він зігрівав теплом сердечним,
А зорі з неба так світили.
Був незабутнім для них вечір,
Вони віршами говорили.
Клялися в ніжності, любові,
Назавжди бути у коханні.
Воно було у кожнім слові,
Воно було у їх єднанні.
Був місяць свідком в небі й зорі
І нічка з вітерцем у парі.
І роси, мов кришталь прозорі,
Вмивались ними густі трави.
Він їй писав чудові ві́рші
І признавався у коханні.
Лились вони для неї з тиші,
Немов у справжньому романі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880447
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Літо є і зима...
щось холодить, щось гріє.
Є у кожного мрія своя.
В когось вміє літати,
а у когось - безкрила.
Та не бійся її,
і без крил полетить -
дай вітрила.
Ще попутнього вітру додай,
їй прибавиться сили.
О, скільки безкрилих думок
до зірок долетіли!
А бувало крилатих
залишали без крил.
В свою мрію...
повір!
Осінь є і весна...
щось цвіте й плодоносить.
І плодами своїми
всіх так щедро пригостить.
Ну, а хтось без плодів,
проте крона красива.
Відпочинеш в тіні -
і додосться знов сила.
Ти не бійся своєї,
якою б вона не була,
мрія й доля.
Навіть якщо ти -
одинока край поля
тополя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880354
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 21.06.2020
Запылил милый душу мне сказкою!..
Обещал настоящий эдем...
- Оказался совсем он неласковым...
Оказался совсем он не тем...
Я оставлю надежду на лавочке,
где когда-то рождались мечты...
Где когда-то влюбленною парочкой
целовались мы сладко в ночи...
Позабуду обиды несносные!
Растворятся, как пыль от дождя...
А судьба моя с темной полоскою...
посветлеет! Чуть-чуть погодя...
Теплым Солнышком... нежным и ласковым...
обогрею просторы души...
Вдруг пойму ... что могу я жить счастливо!..
- Только надо себе разрешить...
21.06.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880357
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 21.06.2020
Коли Господь створював світ, подбав, щоб множивсь його цвіт.
Щоб кожен шанував свій рід, важливим був щоб кожен пліід.
Всього було багато…. Все ж став Бог міркувати, яку б створить ще
Благодать, щоб всіх з любов’ю зігрівать?
Це відбувалось в квітні. Думки роїлись світлі. В цей час світ Бо-
жий розцвітав. Велику чвшу Господь взяв. Цвіту того брав крихітку
від кожного, на донце.
Коли все старанно зібрав, то засвітилось... Сонце!
О, як же тішилась Земля, як Сонце-квітка розцвіла… В тій квітці
небо і земля, в тій квітці вітер і вода, у ній є ти, у ній є я. Бо соняч-
не проміння із різного насіння… із кожної зернини, із кожної роди-
ни.
Знай, Сонце-квітка любить сміх. Цвіте вона одна на всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878969
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020
[b][i][color="#c008d4"][color="#046e63"]М[/color]-олодое и безоблачное счастье!!
[color="#046e63"]Н[/color]-ам звучал под сенью дуба этот гимн
[color="#08728a"]Е[/color]-динение весны, и юной страсти
[color="#046e63"]П[/color]-лен сердец, в котором каждый был другим.
[color="#046e63"]О[/color]-х мечты девИчьи - чувственные грезы
[color="#046e63"]Е[/color]-жечасно млело сердце и душа...
[color="#046e63"]Т[/color]-о ль к утру упали росы... то ли слезы
[color="#046e63"]О[/color]-т которых никуда не убежать!!!
[color="#046e63"]Л[/color]-ьется песня, ублажают переливы..
[color="#046e63"]Ю[/color]-ность сбрасывает много со счетов
[color="#046e63"]Б[/color]-ередят сердца певучие мотивы
[color="#046e63"]В[/color]-месте с милым слушать хочется без слов..
[color="#046e63"]И[/color]-сполнитель.. Он такой неутомимый..
[color="#046e63"]С[/color]-виристелью заливался средь ветвей
[color="#046e63"]О[/color]-чаровывал мелодией игривой
[color="#046e63"]Л[/color]-екарь чувств и артистичный чародей..
[color="#046e63"]О[/color]-блачила ночь и тайной укрывала
[color="#046e63"]В[/color]- кронах кленов и задумчивых берез
[color="#046e63"]Е[/color]-стеством лесная музыка звучала
[color="#046e63"]Й[/color]- пленила нас мотивами всерьез...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879016
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020
Заховалася у лузі чарівна калина,
У вечірнії спокусі стоїть, як дівчина,
Поправляє свої шати та усе чарує,
Своїм поглядом привітним дивосвіт малює
Та хвилює калиноньку смуток, що в природі,
Не дає спокійно жити в милій насолоді,
Як біду нам подолати, негаразди змити
Та розбиті всі серденька від жаху зцілити?
І стоїть в думках гадає, вірний шлях шукає
Та той смуток у серденьку все не покидає,
Подружуся мабуть з світом, стану вже благати,
Подаруй прошу надію, що дарує мати
Посміхнувся світ калині, сумними очима,
Швидко так не пройде лихо, милая дівчино,
Бо роками світ гнобили і прийшла розплата,
Зупиніть свою жорстокість, ось моя порада
Тож зберіте, любі друзі, всю любов і волю,
Угамуйте ворожнечу,хоча б між собою,
Розбудіть же свою мудрість, майте всі терпіння,
Бо врятує світ любов та ще розуміння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878713
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020
Там де трави шовково - зелені,
Де вітри танцюють у полях.
Назбираю щастя повні жмені,
Що у росах срібних на листках.
У вінок вплету волошки сині.
І до хмар біленьких доторкнусь.
Павучок заплутавсь в павутині,
Сіті готував мабуть комусь.
Загорнусь у сонячне проміння,
Стане тепло так в душі мені.
Чути бджіл мелодії - гудіння,
Дятел у червонім кептарі.
Обережно день веде за руку,
Дякую за подорож йому.
Чарівні природи ніжні звуки,
Я у серце радісно прийму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878714
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020
Ну ось й весна з зимою попрощались біля поля. Та хтіла,чи не хтіла, а все ж полетіла, залишивши вологість всюди. Весна ж ясноока дівиця, вдиха повітря на повні груди. Засяяв обрій, золоті промені цілують землю, ведуть дерева й трави в спокусу. Ні, то вже все насправді, не уві сні. А в світанковім сизим тумані. Лиш де - не - де прихований кришталь в бурій траві і паморозь поблизу річки й на долині. Без гомону, без звуку, вітерець принишк, чи ще можливо не проснувся.
Вода в ставочку ледь - ледь рябить, часом, риба несміло виплесне доверху й знову у воду - розведе кола. Вода,то переливається, то знову прозора, то кольорами синім й зеленим й неначе дзеркало для неба. Ледь сизуваті хмари ближче до заходу. Зі сходу білі хмаринки – перлинки, купаються в золотистих променях. Ледь сизуваті навіюють сум та в той же час, проводжають зиму на спочинок.
Торкнулись промені дерев, кущів, в пробуджені світлії мрії. Вже відлітають сни сумні, весни цілунок, несе надію. Що вже позаду, той невеличкий морозець, а часом й сніг місцями по країні, а то пороші злегка вкривали землю. І часом лихий вітер наспівував серенади.
Серед людей панічний настрій – коноровірус розлітається по світу. Ну, а природа навесні все ж має свою волю. Останні сніги розплакалися по полю і ті, що приховались по ярах, стекли струмками., забрали зимовий сум, землі додали вологи. Вже й шпак озирається навкруги, у шпаківню ховає голівку. І ніжний погляд до подруги, веселим співом про кохання вселяє надію. Воркують веселіше голуби, птахи злітаються до лісу. Стрімкі річки порушили береги, в собі втіху несуть, розлитися, відчути волю. Останні груди снігу скидають пагорби і гори, величний погляд світліше до небес. І ось вже скоро квітень. Ведуть розмову квітучі котики вербички і розсипають довкола пахкий, сонячний пилок. Нагадуючи нам, що принесе свято Вербної неділі і згодом зустрінемо Паску і пролунає Христос Воскрес! Воістино Воскрес!
І ми в весняній метушні, радо сприйняли весну з первоцвітами.І поспішає бузок, розкриває повні бруньки, а під ним мати й мачуха, як краплі сонця, переливається, виблискує, дарує оку сонячний привіт. А в лісі пробуджуються кущі і дерева, берізка – білявка тягне віти, в бажанні відчути поцілунок сонця. І вздовж дороги проснулися, випнулися перші зеленаві травинки і заблистіли по них ранні роси. Весна, як пташка, розправивши крила, з вітром, мов під музику скрипаля зазиває народ до весняних робіт.
Вже й травень місяць впевнено зустрівся з сонцем. Але ж забракло сили, чи порозуміння з ним. Частіше хмари заглядали до віконця, а то бешкетував суховій. А там, у величних горах Карпатах, де вершини підпирають небо,часто сніги прикрашали, вдягали шапки - вушанки. І хизувалась зима, що, ще здатна навідатися в гості. Та все ж весна з сонцем домовлялась. І руйнувала забаганки зими. Вже гуркотіло скрізь довкола, зривалися з вершин гір лавини снігу, струмки води в стрімкі ріки впадали й ледь - ледь пробившим травам приносили втіху. Та все ж часом морозець встеляв дорогу, сріблив стежини, вже й підкрадався до малини. Яка в журбі позирала вдалину, де сонце на хмари одягало золотисту одежину. І вже лунали перші грози. Блискавиця навпіл розрізала небо, і грім гримів, розносив звістку, про впевненність весни. А частково схід і центр країни в цю пору стогнав, чекав дощу, бажав умитись після зими. Донбас, Луганск все ще палає, ніяк не може позбутися війни. На жаль там шостий рік гинуть герої, відважні доньки і сини.
Здавалось згодом потепліло, та то лише на якийсь час. Бо неначе квітень, так зачастив у гості, що принишкли вже квітучі черешні й вишні. Й на якийсь час завмерли бруньки пишні. А, як розкритися й для кого? Бджолиного оркестру, нуде не чути, лиш часом джміль зненацька загуде. Та й той тікає в свою хатину, на жаль тоненьку має одежину. А там, в селі, давно вже вулики надворі. На вході кожного, як на дозорі, кілька бджолинок, мов вимірюють температуру, чи й полетіти? Хоча б на мить красу дерев і квітів уздріти. Та холод крильця припікає, вже й кожна у вулику зникає.
І зажурилася весна - дівиця. Як холодний вітер вгамувати? Й злетіла в небо, до хмар поближче. Ану гайда, спустіться нижче! І врешті – решт, змийте з землі журбу. Нехай здіймаються трави шовкові від зимового сну. Й потішила весна трошки. Відцвіли вже весняні квіти, а в полі підростає стебло волошки. Озимина доволі підросла, вбралася в силу. В надії долю матиме щасливу. Черешні, сливи, вишні по них ягідки зеленуваті. Вже й зав`язалися яблучка й грушки. Й пташки, що повернулися з вирію у захваті. В садах, гаях, лісах, лунають веселіші пісні й гомінкі звуки.
На жаль не скрізь по Україні так відбулося. Холод і дощ надовго покрили землю. Тепла замало, ховає пташка яйця у гнізді. А друг її співом зазиває сонце у вирії надій. Щоби нарешті, весна стала тепліша і добріша.
І кожен з нас чекав ранку і тепла. Вважав, що весна має бути красива й добра. Та не вдалось їй все до ладу зробити. А, що ж нам залишилось? Надіятися й жити. Зустрічати літо, хоч є прохолода. Та все ж кожен з нас в надії - буде краща погода. І дай нам Бог дожити до літа. Щоб було більше тепла і світла. Щоби, що росте в садах, лісах, гаях і те, що зійшло в полі й на городі втішало нас. Бо й справді ми живемо в важкий час.
З Початком літа Вас, шановні!
Хай кожен з нас зустріне Зелені свята! Хай запанує скрізь мир і доброта! Хай підростає жито, хліба й буде щедрим урожай! Щоб процвітала ненька - Україна! І наш квітучий, рідний, солов`їний край!
31.05.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878720
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020
З тобою не запалювали свіч,
Не цілував мої ти ніжно руки.
Звучала пісня в горобину ніч,
Роїлися думки. Терпіння. Муки.
Лежали пелюстки сухих троянд
На клавішах холодних піаніно.
Нанизані роки і блиск гірлянд -
Співав дискант Лоретті Робертіно.
Лиш не почула кроки тихі я
В густих трояндах біля темних вікон.
І досі у душі твоє ім*я,
Хоч спільних не було у нас реліквій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878724
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020
Низько-низенько над озером вечір...
Спить дивовижна принцеса-лілея...
Місяць наважився, навіть, на втечу,
В воду пірнув просто поряд із нею...
Зморшок легких проплива павутина,
Що ж, і водойми старіють,і люди...
Озеро спить як маленька дитина,
Голову вклавши на берега груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878644
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Дитинства запахи я досі пам’ятаю.
Зимовим свіжим ранком пах в кутку бузок.
Спекотне літо пахло пилом й молочаєм,
Малиною — бабусин чай із галузок.
А знаєте, як дивно пахли верболози,
Котрі свій корінь вимокали й ані руш?
Настоянка під ними, мов Господні сльози,
Й духмянь така, як в райських ранньоспілих груш.
А поле… Чим лише не пахло поле!
Коноплями, і медом, й хлібом впереміш.
Тримався повів у розмаєві довкола
Й тоді, як перші скиби вивертав леміш.
Чимсь своєрідним пахло в хаті двох модисток:
Нитками, шматинка́ми й хистом вправних фей.
Любов’ю пахло мамою дароване намисто
І мозолями тата — куплений портфель.
Пахтіло вдома із підко́минка любистком.
Від лампи ґасової — ґнітом і димком.
Свяченим зіллям пахла братова колиска,
Велика піч — сосною, просом і теплом.
Дитинства запахи я досі пам’ятаю.
Вони в рожеву незабутність повертають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878640
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Невдоволена Марина
Каже чоловіку:
-З таким дурнем я повинна
Мучитись довіку!
Перестань всього боятись,
Пора уже знати:
Ти повинен намагатись
Хоч щось світле мати!
Через тиждень - не впізнати,
Чоловік змінився.
-Тепер світле буду мати,-
Жінці похвалився.
-Виконав твоє прохання,
Дорога Маринко,
В мене є коханка Таня,
А вона - блондинка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878601
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Я кожен раз танцюю в сні з тобою,
Той вальс, який не станцювали ми.
Він гріє лебединою любов'ю
І розквітає квітами весни.
Я відчуваю твої теплі руки
І чую тихе ди́хання твоє.
Такою довгою була розлука,
Але любов у серденьку живе.
Вона не лише в сни мої приходить,
Вона крокує поруч все життя.
Буває навіть з розуму так зводить,
Бажає знов коханого злиття.
Та час минув, нічого не поробиш,
Чекаю ночі я, щоб знов у сні.
Мене за плечі ти тихенько збудиш
І танець подаруєш цей мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878605
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
🍀🍀🍀
А все не вічне. Час пливе рікою,
Під дзенькіт крапель весни відійшли.
Печаль ночей, що не знайшли спокою
Опали цвітом, тихо одцвіли.
На вістрі днів тремтіло кволе щастя.
Розбите серце, як підбитий птах.
Згоїла рану небом і причастям
І стало легко на семи вітрах.
Так, все не вічне. В скронях вільно стало,
Як самотужки вирвалась з оков.
Вже сон-травою небо сповивало -
Мою пречисту стомлену любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878614
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Тяжёлые серые тучи
С утра прогнозируют дождь...
Вновь дождь! Надоел и замучил,
Когда ж наконец ты уйдёшь!
Художнику надо, чтоб солнце
Зажглось на портрете в глазах,
Но кисть непокорна. Упорно
На холст наползает слеза.
Качая седой головою
Горюет творец у холста:
То ль кисть напиталась слезою,
То ль я уже грустен и стар?
Творец временам неподвластен!
Он мир осязает душой!
Вдруг, в сером промозглом ненастье
Спектр солнца увидел цветной:
Сияние радости в тучах,
Слепящий раскат грозовой,
Любви нежный, ласковый лучик,
Согретый минувшей весной.
Пусть годы уходят в закаты,
Но краски в палитре свежи,
И облачко в беленьком платье,
Написано вместо слезы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878621
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Ольго Микитівно! Ольго Микитівно!
Вчителько перша, та доля сумна.
Ольго Микитівно! Ольго Микитівно!
Рідна до болю, бо щира душа.
Ти не повчала нас, ти наче бавила.
Всю віддавала себе до кінця!
Ти поважала нас, ти нас не кривдила...
Мила нам була наука оця.
Ми пам'ятаємо, як ти в нас вірила!
Не забуваємо, яка ти була...
Чесна, відверта, смілива та ввічлива,
Чистий кришталь з глибини джерела!
Ольго Микитівно, Ольго Микитівно,
Вчителька перша — любов з корінця!
Ольго Микитівно, Ольго Микитівно,
у вдячному серці Ви до кінця!
p.s. Присвята, моїй першій вчительці Ользі Микитівні Микитюк. Одній із самих найщиріших,
найдорожчих людей у моєму житті. Вічна пам'ять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878298
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 02.06.2020
Я райдугу в руках тримаю,
Це справді, це не сниться.
Зараз бажання загадаю,
І вірю, що здійсниться.
Червона стрічка намалює,
Палке, п»янке кохання.
Оранжева – та нагадає,
Нам зустрічі, єднання.
Жовта, як сонце, - це надія
На щастя, щирість, ласку.
Зелена – це життя, це мрія,
Це світ, схожий на казку.
Голуба стрічка - Твої очі,
Мов крапельки озерця.
Синя – це згадка, літні ночі,
І стукіт Твого серця.
А фіолетова – це віра –
В красу сердець, в добро.
Розмова бажана і щира,
Це рідних душ тепло.
Я райдугу в руках тримаю,
Я обіймаю світ.
Спогадом пам»ять зігріваю,
І шлю Тобі «Привіт»
01.06.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878237
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 02.06.2020
Я ту ніч лишу собі на згадку
І тепло, яким мене зігрів.
Не забуду нашого світанку
Й ніжну пару білих голубів.
Кожен раз, як їх я зустрічаю,
Спомин постає в моїх думках.
Вогник свіч і філіжанки з чаєм
І блакить, блакить в твоїх очах.
Не забуду слів твоїх... Кохаю!
І твої цілунки наче мед.
Кожен раз у ті часи вертаю,
Знаю все, що буде наперед...
Я ту ніч лишу собі на згадку
І любов на згадку залишу.
Шепотіння ніжності світанку,
До цих пір у серці я ношу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878262
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 02.06.2020
[i]Вічне і думи…[/i]
[youtube]https://youtu.be/JIdH-08qlJ4[/youtube]
[i][b][color="#038082"] Схились…
над квітами, що неживі:
то – ча̀сові достойні монументи.
Вони не є для тебе візаві –
лиш спогади, живі твої моменти…
Схились
над тими, що уже не з нами.
Де Гідності належний обеліск?..
Живемо ж бо, як спершу, між панами,
де кошти для небесних не знайшлись.
Схились
жертовно перед суттю Бога,
йому у го́рі й щасті помолись:
сприйми Голгофу як свою дорогу –
для тебе Він обрав її колись...
Схились
к добру, та нижче якомога,
до мудрих слів із шаною схились!
Здобудемо над злом ми перемогу –
чужій, ганебній долі
не скорись![/color]
[/b]
02.06.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878244
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 02.06.2020
Лягали спати на весні,
Аж глип, настали літні дні.
Всміхнулось сонечко до нас,
Цінуйте люди літній час.
Працюйте, з радістю живіть,
Природі збитка не робіть.
Для Вас все квітне навкруги,
Не буде в Вас злоби, нудьги.
Хай буде свято на душі,
Співайте наче солов'ї.
Добро, любов у всі часи
Най будуть з Вами на землі.
Червень 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878208
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 01.06.2020
Венок надела королева,
корона стала ей тесна.
В груди кольнуло что-то слева:
"Ах, как же долго я спала."
Вмиг расцвели сады земные,
в весенних солнечных лучах...
Сверкнули слезы голубые
в молящих искренних глазах...
Исчезла тенью жажда власти...
Иссякли злобы родники!
Фатой скользнули сети страсти
на волны тающей реки.
А дальше жизнь в иных потоках
и сердце в любящих руках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878055
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
[b]Не такая я страшилка,[/b]
[b]Вон, фигура - просто ГУТ!
Под пупочком есть наживка,
Мужики вовсю клюют.
Проходи, на полке тапки,
Причеши свои усы...
Положи на столик бабки
А потом снимай трусы...
Мы не виделись с субботы
Скучно мне, ядрёна вошь...
Но с тебя кроме зевоты
Ничего и не возьмешь!
Я обычно как напьюсь
Разгоняю в доме грусть.
Муж - в чулане, сын - под лавкой
А мы дальше квасим с Клавкой.
У меня жена - "стряпуха",
Жаль, но нет у бабы нюха...
У соседки пахнет смачно
У моей лишь дым табачный.
Я уснула и во сне
Ров крутой приснился мне.
Чтобы в прорву не свалилась.
Мужу в "корень" уцепилась!
Если милый изменяет
Есть веревка бельевая.
Обкручу кольцом за шею
Быстро бросит свою фею.
Мы купили пылесос
Но зачем он нам - вопрос?
Дома нет, квартиры тоже
Что он нам сосать поможет?
Как люблю копать я грядки!!
Это вместо физзарядки.
Попой влево, попой вправо,
Муж кричит с дивана - БРАВО!
Под черемухой душистой
Потеряла я монисто.
Вот стою, чешу затылок,
С кем была я здесь - забыла.
Много в доме барахла
Я за годы собралА.
Тоже мне большое горе...
Секонд-хенд открою вскоре!
Ми с миленком под луной
Занимались ерундой...
Вышел жизненный сюжет
"Ерунде" пять лет уже!
Колбасу жена не ест
Хоть продукт хороший.
А не то прибавит вес
И я ее брошу!
Мой миленок озабочен
Говорит, "пистоль" упал!
Так тебе и надо, кочет,
Скольких баб перетоптал!
Фотку выставлю на сайте,
Мне на ней шашнадцать лет
Вы, робяты, не зевайте
Пока спит на печке дед.
В лифте раз один мужик
Прижимался долго,
Только в сумку и проник...
Стыдоба, и только!
Если вдруг мешает муж
К месту будет сцена:
Ты ори, что он не дюж
И нужна замена..
Секретарша твоя, Вера -
Буфер пятого размера,
Под мальчонку стрижка.
Сама, как кубышка.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877860
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
В човні спіймали срібну місячну струну —
Запала та мелодія у серце.
Вже стільки літ пройшло, і досі не збагну —
Чарівний спів не раз ще озоветься.
За вартового був ошатний очерет,
В духмяній лепесі — солодка втома.
Удалині підспівував цикад квартет,
І осока, здавалось, невагома.
Нема водоймища —ростуть чагарники,
А тепла згадка іволгою лине,
Як до моєї доторкнувся ти щоки
Так ніжно, наче пухом тополиним. 29/05/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877853
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Гойдає дощ лаштунки моїх дум,
У теплу ковдру заповзає спокій,
Під музику тонких небесних струн
Промокла ніч стирає денні кроки.
Перлиночки дощу тук-тук, тук-тук
Відмірюють по крапельці наркозу…
Зі стелі опускають, з божих рук
Намисто мрій захмарні віртуози.
Лоскоче серце дощовий скрипаль,
Цілунку сну чекають спраглі губи,
Закутуюсь в тонку, прозору шаль
Де дрімота ніжнесенько голубить.
Спускаюсь в задзеркальну глибочінь
Під чарами Морфеєвого трунку
У магію солодких сновидінь
Нектар яким несе весна-чаклунка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877874
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
А дощ не може вгамуватись,
Все ллє і ллє немов з відра.
З весною хоче танцювати,
Але надіється дарма.
Він їй бузок в букет збирає,
З калини цвіт кида до ніг.
У очі тихо зазирає,
Щоб танець був таки у них.
Весна дарунки не приймає,
Вони холодні й водяні.
Вона на милого чекає
Щоб він зігріти зміг її.
Дощу цілунки не для неї,
Не по дорозі - каже нам.
Не буду дощику твоєю,
Танцюй ти друже краще сам.
Піднявшись в небо над землею,
Відмов не може пережить.
Дощ зрозумів, не бути з нею,
З сльозинок танець мережи́ть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877875
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Посварилась з чоловіком.
Що мені тепер робити?
Мудрості немає з віком,
І як далі в світі жити?
Довелося допомоги
У психолога просити:
Хай розкаже, як найкраще
Вдома затишок створити?
Готувалася ретельно,
Як військовий до параду!
Вислухав уважно вчений,
Потім дав таку пораду:
-Чоловіка не заманиш
Ані пряником, ні кексом,
Щастя так своє прогавиш…
Треба вам зайнятись сексом!
Доведіть, що ви хороші,
Палко вмієте кохати –
Буде лад в сім’ї і гроші,
Позитивні результати.
Я ж не все там зрозуміла,
Тому трохи помилилась:
Не дійшло, що треба спати
З тим, із ким ти посварилась.
Це була не легка ноша –
Всім годити і коритись ,
Була я для всіх хороша,
Саме час і помиритись.
Тут таки перестаралась:
Чоловік утік із хати,
Я тепер сама зосталась –
Ось такі вам результати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877859
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Слова любові особливо пахли
Весною, мов акацієвий цвіт.
Складались зустрічей жадані пазли,
І зачарованим здавався світ.
Слова улітку, наче пломеніли,
Як полуниця лісова на смак.
У двох серцях одна струна бриніла.
Мелодія звучала, звісно, в такт.
А восени слова любові зріли,
Мов яблука солодкі й запашні.
Хоч від плодів схилялось нижче гілля,
То ж теплими були осінні сни.
Слова узимку ніжно-філігранні.
Тепер вітри й морози не страшні.
Щасливі, хто зберіг своє кохання,
І знов їм дочекатися б весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877877
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Я біжу... Там де хмари із небом,
Доторкаються цвіту ромашки.
Розмовляю із вітром про тебе,
Чую голос щасливої пташки.
Я біжу по шовковому полі,
Розлітається пухом кульбаба.
Тут з тобою зустріли ми долю,
Було справжнє кохання - не зваба.
Я біжу босоніж по травичці,
Срібні роси збираю в намисто.
Вітер вербам сплітає косички,
Світить сонечко вслід променисто.
Я біжу мій коханий до тебе,
Ти на мене чекаєш - я знаю.
Пригорне́ш мене любий до себе
І промовиш так ніжно:" Кохаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877724
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Ми з тобою не будемо іншими,
Інші радості нас оминуть...
Кожній квітці не стати все ж вишнею...
Кожен камінь не вкласти в стіну...
Ми з тобою залишимось впевнені,
Що найгірше позаду і все...
Та ночами безхмарними темними
Пам'ять щось із тоді принесе...
І забудеться, навіть ,пробачиться,
Бо і ракурс змінився, і тло...
Ми з тобою були не невдачею,
Просто вийшло не так, як могло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877732
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ggTbxUjODG8[/youtube]
Ти вчив мене колись літати,
Та я боялась висоти.
До самих хмар могли б дістати,
Слабенькі крила все ж були.
Невдалі спроби були перші,
На землю падала не раз.
Дивилась в небо я, упавши,
Від тебе не було образ.
Та ти чекав із нетерпінням,
Була наука ця важка.
Душа боліла від падіння,
Твоя тримала все ж рука.
Ти в мене вірив, я - старалась.
Як побороти мені страх?
Не раз злітала й поверталась.
Могла літати тільки в снах...
Пройшло з тих пір років немало,
Ти десь літаєш, ніби птах.
Я цю історію згадала,..
Так жаль, що в нас був різний шлях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877731
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Ой заграй, музико, а я затанцюю.
Бо твою, музико, мелодію чую.(2р.)
В ній дзвенять потоки… співають Карпати.
Мене до милого відпустила мати.(92р.)
Озую новенькі свої черевички,
Буду танцювати з милим біля річки.(2р)
Буду танцювати з милим біля річки,
Де шумлять високі зелені смерічки.(2р.)
Буду танцювати та ще й заспіваю,
Бо весело жити нам у ріднім краю.(2р.)
Ой заграй, музико, а я затанцюю.
Бо твою, музико, мелодію чую…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877736
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Розплескалось небо у нічному морі.
Шепотіла ніжність під моїм вікном.
Усміхались щиро золотаві зорі.
Цілував той простір місячний поклон.
Груша лопотіла листям метелково.
Обіймались душі у чарівну ніч.
Почуттів малюнок - фарби кольорові.
Вітерець торкався лагідно до пліч.
Радість, ніби хвиля, лоскотала серце.
У нічному морі ми були удвох.
Щастя нам дісталось, чисте, мов джерельце.
Солов*їна пісня розливала "тьох".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877753
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Десь, поза тишею дощів,
За шторами очей і слова,
Вони, мов двоє голубів,
При недокінченій розмові…
-Привіт. Я радий.
-Навзаєм.
-Спішиш?
-Даруй. Як завше. Справи.
-Що ж, календар календарем.
А може, філіжанку кави?
-Спасибі. Правда, я спішу.
-Тоді щасти. Колись пізніше.
Між ними простягла межу,
Розгойдана минулим тиша.
Дзеркал душі не обійти –
В очах завжди розгадка суті –
Недорозведені мости,
Мовчанням поглядів роззуті.
На все, звичайно, ліки – час,
І буде так, як має бути.
Розлука в профіль і анфас,
Там, де себе не оминути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877667
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020
Ой летіли птахи з чужини додому,
на крилечках несли крапельку солону.
А та крапля впала в нашому садочку,
В ґронечках калини згіркли ягідочки.
Вийшла подивитись з хати стара ненька,
ой плакала гірко… боліло серденько.
Віяло морозом, хоч вже пахло літом,
розцвіли ті сльози полиновим цвітом.
Здогадалась рідна, чия то краплинка…
то гіркого болю солона сльозинка.
Комусь дано птахом в небі пропливати,
іншому – сльозою до рідної хати.
Не лишайте, діти, неньку сиротою,
радістю вертайтесь до рідного дому.
Завжди пам’ятайте, де б ви не ходили,
що лиш земля рідна всім додає сили.
Ой летіли птахи з чужини додому,
на крилечках несли крапельку солону.
А та крапля впала в нашому садочку,
в ґронечках калини згіркли ягідочки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877679
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020
Целый вечер под луною
целовалась с милым...
- Когда рядом он со мною,
лишь тогда счастлива!..
Лишь тогда увижу звезды,
коль тепло ладоней
обогреет даже воздух!..
- Милый сердце тронет...
Над душОю вижу звезды!..
Серебро Вселенной...
- Ненаглядный - счастья дождик!..
Необыкновенный!..
Он такой необходимый!..
Искренний и верный...
Мой единственный... любимый...
- Счастлива... безмерно!..
Вечер тихий... безмятежный...
Сказка - до рассвета!..
- Я в объятьях... нежных-нежных!..
Миленьким согрета...
На ковре под вишенкою
счастье пьем глотками...
- И храним возвышенное
чувство между нами...
28.05.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877684
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020
Щось сучасна людина, мабуть, здрібніла
І чомусь морально розвинута слабо.
Наче ерудована, зрідка хворіла.
То ж бракує надійної долі слава.
В неуцтві рада, в неуцтві наш і народ.
Тільки злочинець тут стає найбагатшим,
І на запах влади лізе нечисть зброду.
Розбрат у державі, "живуть" лиш пихаті...
Наші люди, лиш згадують честь і працю.
Гомонять за зраду, знов мріють про гроші.
...Скуповаті виглядають із палацу,
Дні похмурі - із життєвої пороші.
Шахраї гріють руки, мають декілька лиць.
Досить керувати: Бадону, Соросу -
Вибір один, щоб народу не впасти ниць,
А країні цвісти, не маючи сором...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877622
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020
Ганьби немає для солдата,
нестерпний біль — батьківська втрата.
Омиті голови бідою,
в полон захоплені війною.
Знецінять хлопів як людину,
зженуть на бійню як скотину.
Невільний птах в тенетах слави,
розп'ятий злидням на забаву.
Хто йшов крізь пекло той пізнає,
не всіх свята печать чекає!
Спочатку цінять, похваляють,
Коли скалічать — зневажають!
Чи може хтось його спитає,
за що ж так доленька карає?
За що журба іде по людях,
за що ж та куля в дужих грудях?
Лежать сини — покрили трави...
Тече струмок біля канави.
Калина зріє біля краю,
плететься стежка біля раю.
Не засудити павших люди!
Лежить покинуті повсюди.
Ми ще живі! Вони ніколи...
Не долетять домів соколи...
Хто сльози лив на домовину?
Хто поряд був в лиху годину?
Холодний дощ та біль пекучий...
Вогненна сталь та дріт колючий...
А далі смерть, несита діва,
бліда царівна — мати сива.
Я мусів всім це написати,
Вшануймо їх... Вони солдати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877505
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Травневий вітер перегойдує весну,
Дерева упиваються цвітінням,
Зненацька зачепив душевності струну —
Не за чужим, а за своїм велінням.
Заворожив удвох, повів у райський сад —
У пелюстковій захурделив днині,
Між сонячних, духмяно-пристрасних принад
Підсилював мелодії джмелині.
Ошатний вітер поклонився до зорі,
Розквітлій у неоновім суцвітті,
Відчув прохання допомоги угорі —
Застрягнув місяць у розлогім вітті.
Цілунком причащає пару тьма нічна,
У плетеві дерева-наречені,
Стокрилий легіт упивається сповна —
У пам’яті моменти ці священні.
Розколихавши ніжно яблуневий цвіт,
Пірнув щосили в яворову крону,
Хрущів пожвавив невгомонний переліт,
Звільнивши раптом місяця з полону. 27/05/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877545
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
В грязном пальто,Да в ботинках изношенных,
Как по стеклу, я по жизни прошел,
Лишь потому что тебя я ,хорошая,
Вовремя в жизни своей не нашел.
Часто немытый,с тяжелую ношею,
С душою разбитой по жизни бреду,
Но всё же с надеждой что встречу хорошую,
Что непременно тебя я найду.
Может ты рядом проходишь нарядная,
Очень красива ,чиста и мила,
Ну посмотри ж на меня неприятного,
Может я тот кого ты не нашла.
Ты не смотри на одежды порванные,
Лучше в глаза глубоко посмотри,
Может увидишь моя ты желанная
Что сохранил для тебя я внутри.
Может быть дверь в твоём сердце откроется
И совершится большая мечта.
Ты не волнуйся вся грязь с тела смоется,
А вот душа перед Богом чиста.
Жизнь моя вся кувырком,перекошена,
Но в этом виню я лишь только себя
И сожалею моя ты хорошая
В том что не встретил я раньше тебя.
В грязном пальто,в сапогах перекошенных
Как по стеклу я шагаю босой,
А было бы всё в моей жизни хорошее,
Если бы встретился раньше с тобой.
Из разговора в электричке пару лет назад,
Нарисовалась такая картина.Сегодня вспомнил.
17.05.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876336
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Вітер колише весну дівицю,
Вона між квітів мило сміється,
Не відпускає її блудницю,
Сором`язлива, не піддається.
Тихенький шепіт, не обіймайся,
Такий холодний, неначе айсберг,
Не сяють зорі й не сподівайся,
Я не накину на себе зашморг.
З дощем лютуєш, серденько краєш,
Жага літати, сіять доброту,
Ти ж божевільний лиш заважаєш,
Не витанцьовуй, марно не чатуй.
Пливуть хмарини, розвій повсюди,
Нехай промінчик, ляже на квітку,
Теплом сповиє ніжну пелюстку,
Любов зігріє, всупереч смутку.
Не по дорозі, нам із тобою,
Сонце - за друга, я хочу мати,
Щоби землиця вмилась росою,
Щоб соловейко хтів заспівати.
Притихав вітер, наче на згоду,
Утік дощик… вже й стрепенувся гай,
Мабуть відпущу, лиш шануй вроду,
Прошу тебе….. у відчай не впадай.
Врешті зігрілась весна дівиця,
В окрузі сяють сріблясті роси,
Небо в блакиті, квітне землиця,
Вона ж красуня, всміхалась сонцю.
27.05.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877500
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Це так красиво, коли жінка любить,
Багаття, небо, … все в її очах,
Вона мовчить, та щось шепочуть губи,
І так багато в цих несказаних словах …
Вона умить готова обійняти,
Вона не помічає Всесвіт навкруги,
Не смійте в неї почуття це відібрати,
Ще буде час на заметілі і сніги …
Люблю дивитись, коли жінка любить,
Так зовсім ненароком, тільки мить,
Вона у собі щось таке розбудить,
Нікому це не в силах зупинить …
Яка вона тоді стає красива!
О ні, красивою вона була завжди.
Ні, відчайдушна, чарівна, смілива.
Не оминай таку. Їй серцем посвіти …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877535
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Я наодинці із природою не налюбуюсь її вродою.
Мов з другом зустрічаюсь я, вона – кохана, мов моя.
Вона мене захистить вмить, коли чи сніг, чи дощ шумить.
Вгамує біль, загоїть рани, душа очищеною стане.
Я розчиняюсь у природі, радію будь-якій погоді.
Вона завжди мене чекає, як найріднішого вітає.
Розповідає, як живеться, як вітер через віти рветься,
Як з надр пробилось джерело, як все навколо розцвіло,
Як гуси в небі пролітали, як солов’ї в саду співали.
Про доброту людську і зло, про те, як зараз, як було.…
Про все, про все розмова лине. Я в ватру додаю поліно.
Я низько Богові вклонюся, за світ цей дивний помолюся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862663
дата надходження 26.01.2020
дата закладки 27.05.2020
Не зрікаюсь тебе, не зрікаюсь,
Відпускаю на волю, іди.
Що пізнала з тобою, не каюсь,
Повернулася б знову туди.
У ті миті тривожно-ласкаві,
В стогін крові, що тілом біжить.
Не судилось в житті переправі
Почуття нанизати на нить.
Одиноко пливе човен плесом,
Тільки хвилі хлюпочуть в боки.
Не буває реваншу із часом,
Хоч сльоза ще торкнулась щоки.
А ще сон відсторонить реальність
У зірковім коханні сердець.
Лоскотатиме душу та даність,
Полосне ж груди ранком різець.
27.05.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877491
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XeH93zEsg0o[/youtube]
Холодний вечір тулиться до хати,
Повільно входять вечір, ніч...
Думки, як вас заколихати,
Чому ви розлетілись врізнобіч?
Я пригорну до себе вас, зігрію,
Ви відпочиньте, ляжу поруч й я.
Від вас сховаю сокровенні мрії,
А вам було і досить, думки, й дня.
Знов вітер кида краплі у вікно,
Віконні очі від дощу сльозяться.
Минуле розгортає полотно,
Моменти у пітьмі усі рояться...
Життя непередбачене і строге,
Буває, подарує щось на час.
Та пам"ять зберігатиме це довго.
Постукає у душу ще не раз.
Проходять дні із довгими ночами,
Ще суму додадуть оці дощі.
І так живуть ці мрії поряд з нами...
Болючі оці згадки для душі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877489
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Устало сердце,ему очень больно,
Всё теряют зрение глаза
И всё чаще катится невольно
По щеке холодная слеза.
Мама,мама, всё я понимаю,
Я тебя стараюсь подбодрить,
Рядышком с тобой и я страдаю
Боль твою не в силах отменить.
Непослушны стали твои руки,
Ноги постоянно устают
И всё чаще ты, под сердца стуки,
Вспоминаешь молодость свою.
Мама,мама, всё я понимаю,
Я тебя стараюсь подбодрить,
Рядышком с тобой и я страдаю
Боль твою не в силах отменить.
*****
Вот и мною старость управляет,
Серебром покрыта голова,
Нет,тебя я мам не вспоминаю,
Ты со мною рядом,ты жива.
Мама ,мама всё я понимаю,
Я тебя старался подбодрить,
Рядышком с тобой тогда страдая
Боль твою не в силах отменить.
Ты стоишь, меня ты провожаешь,
Утирая слёзы у ворот,
И с улыбкой светлою встречаешь
Когда твой сынок домой идёт.
Мама,мама всё я понимаю,
Ничего исправить не дано,
Ты прости,прости меня родная,
Хоть знаю что прощён тобой давно.
Мама, моя мама дорогая,
Я тебя за жизнь благодарю,
Ты в душе моей всегда живая,
На портрет твой каждый день смотрю.
Мама ,мама всё я понимаю,
Ничего не в силах изменить,
Я тебя по прежнему родная
Продолжаю искренно любить.
31 МАЯ 1994 ГОДА МАМЫ НЕ СТАЛО.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877455
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Вечерняя заря.
Люблю тебя – мой свет вечерний,
Как любишь ты свою весну,
Поклонник преданный и верный
Тоской пришпоренный к окну.
Твоим восходом очарован,
Лучистым блеском поражён…
Влюблённый взор к тебе прикован,
Тобой – божественной, пленён.
Не суждено… к груди прижаться,
Твой волос нежно теребить:
Вдали печально вдохновляться –
Твои мерцания ловить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877466
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Нет, в зеркале живу не я!
Девчонка юная совсем
Смотрела гордо на меня,
Всё впереди, и нет проблем!
И брови лихо вверх летят,
И локон выбился не шибко,
И светлый, чистый, умный взгляд
И ямочки, когда улыбка...
А сердце? Сердце помудрело,
И в Зазеркалье сохранилось.
Нет, не сдалось, не постарело,
А слушать душу научилось.
27.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877478
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Ліхтарики черешень перших
Рубінами налиті в травні.
А сонячний промінчик-вершник
Ще скаче у шовкових травах.
...Як смакували нам черешні!
Щасливим був травневий подих.
І де ж узявся з жалом шершень?
Чому не ти зі мною поряд?
Стежиною пройшла зрадливість,
Шершневе розпустила жало.
І щастя стало враз мінливе,
Гілля від вітру розгойдало.
Пригіркло черешневе диво,
Дзижчить ще шершень у рубінах.
А спогади принесли зливи,
І мокне дерево під тином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877483
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Просто знай, кохаю любий я
І тебе кохати завжди буду.
У душі живе твоє ім'я,
Я його ніколи не забуду.
І якщо розквітнуть знов сади,
І весна у гості завітає.
Ти у сад коханий наш прийди,
Напою тебе медовим чаєм.
Як у твої очі зазирну,
Вогник в моїм серці запалає.
Ти люби, люби мене одну,
Хай кохання наше буде раєм.
Просто знай, тебе кохаю я
І кохати вже не перестану.
Дарувала нам любов - весна,
Швидше обійми свою кохану.
Подаруй мені цілунок свій,
Щоб його мені не забувати.
Знай, що у житті ти тільки мій,
Більш ніхто не зможе так кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877477
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
О, ці троянди – дар небесний
Для радості людській душі...
Сенс ніжних і сердешних весен –
Водночас квітнуть не спішіть...
Ось ти – білявая красуня,
Твої світи, звідкіль прийшла?
Через моря привіз на шхуні
Любові – серця на крилах...
А ти, рожева, ясноока –
Очей ніяк не відвести;
Все красивішаєш, нівроку,
Не всіх – його чекаєш ти...
Мов та гірська порода грейзен,
Не з воску – з кварцу, чи слюди?
А може із фарфору Мейсен,
Чи із джерельної води?
Чекаєш вічної любові,
Єдиної, тут на Землі –
В омріянім, кохання слові
І припаданні до колін...
Троянди – символи любові,
В них ласка й трепет пелюсток...
І в раритетнім ось, бузковім,
Гуляє танок в ритмі – рок!
Яка ж приваблива дівочість,
Краса всеквітньої мольби;
Божественна любові почесть,
Тінь нероздільної журби...
Життя миттєва швидкоплинність
Є філософія троянд...
Як же любові жар в вас плине,
Троянд про знатність – слово гранд!
22.05.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876829
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Ти подивись, в мої кохані очі,
В них стільки є любові та тепла,
Такі чарівні і завжди дівочі,
Немовби пригорнулася весна
Розкішні вії ніжно нахилила,
Торкнувшись мило рідного чола,
Мабуть вона також в житті любила,
Бо так чутливо дихає душа
Розкрився світ небачений і чистий,
Як ненька пригорнула немовля
І тихо чути ніжний шелест листя -
Це від любові так бринить душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876809
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Вмивався ранок сонячними росами,
Коли забула свій травневий сон.
Несла кохання, що у Бога просимо,
Назустріч серцю, з вітром в унісон…
І радість напувала душу досита,
так мліла я від сонця і тепла.
Була душа беззахисною й босою –
Усю себе - коханню віддала.
Веселкою два серця поєдналися
В сліпучо-ніжній, сонячній красі –
В безмежних хвилях почуття купалося,
І посміхалось сонцю у росі…
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876826
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
А де́тство, ты помнишь,
Как в поле пшеничное бегали?..
Весь день напролё́т
Мы гоняли гурьбо́й, босиком!
О, сколько цветов в поле том,
Разве все их изве́даешь?
А их аромат опьяня́л
В том в селе каждый дом!
*** ***
Срывали с ромашек тогда
Лепестки белосне́жные!
Гадали... хотели узнать
О взаимной любви!
И за́ руки взявшись с тобою,
Мечтая, надеялись,
Как вырастим взрослыми,
Верности клятву дадим!
*** ***
Мы под фоногра́мму
Концерты показывать бегали,
Собрав у себя во дворе
И своих, и чужих!
С бутылок не нужных
Свои микрофоны мы делали,
Весёлым концертом,
Всегда развлекали других!
*** ***
Девчонки достали одежды
Из "скры́ни" прабабушек!
Мальчишки, с отцовских плече́й
Принесли пиджаки!
И петь, под гитару (фане́рную)
Стали мы жалобно,
Про адрес любимой,
Который в Стране не найти!
*** ***
А после концерта, мы мчались
В то поле зака́тное,
Где ветер ласкал гладь колосьев
Ржаных и других!
Колосья, цеплялись за нас
И немного царапали.
Мальчишки, нам рвали букеты
Цветов полевых!
*** ***
Укра́шено Богом всё поле
Цветами причУдными...
Цикорий и пи́жма, фиалка,
Репе́й, василёк...
Ещё одуванчик, чабре́ц,
И лаванда паху́чая,
Мак красный, и кле́вер,
И мальвы пленящий цветок!
*** ***
Собравшись у поля,
Сидели девчо́нки под Ивами...
Веночки плели,
Распустив, длинны косы свои!
И было светло в душах наших,
Мы были счастливыми!
Ведь, помощь друг другу
И бабушкам нашим неслИ!..
*** ***
Коров, мы всегда выгоняли
На пастбище ра́ннее,
Насты́рных быков отогнав
От бурЁнок своих!
Ответственно было всегда нам
Людей пожелание,
Где вы́пасти стадо,
Куда к водоёму сводить!
*** ***
Бесце́нный, наш опыт, приходится
Лично отта́чивать!
В науку, нам жизнь приводила
Мудрейших людей!
Нас с детства к труду приучАли,
Как земли обсАпывать...
Те грядки, с заро́сшей картошкой
В противный пыре́й!
*** ***
Любили на ветках вишнёвых
Сидеть и шелко́вичных!
Мы ягоды, в банку срывали,
К груди привязАв!
И если на дерево влезли,
ДержАсь не по совести...
То, сразу срывались на землю,
Коленки содрав!
*** ***
Но, годы летели...
И лета так мало осталось нам!
То школа, то ВУЗы...
Житейская лишь суета!
Мы стали взрослее
И в сердце, с любовью оставили
Лазе́йку, в то время,
Где детство пребудет ВСЕГДА!
(❤с любовью...о детстве❤)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876852
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Країна пращурів моїх,
Синів тяжкої долі.
Росли на теренах святих,
А квітли у неволі.
Країна честі і добра,
Співоча, легендарна.
Здолати нечесті орда
Тебе воліла марно.
Країна, де братерства дух,
Мов криця та, незламний.
І козаків визвольний рух
У всьому світі славний.
Країна божої краси,
Сердець відвертих, щирих.
Дай всім нам, Господи, єси!
Жить в злагоді і мирі.
Ліси і гори, і поля,
моря, Дніпро, калина -
Благословенная земля,
Прекрасна Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876744
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Зеленуватий килим і жовтаві цятки -
Гостинці сонячних манер.
Пухнастики на диво гарні, наче цяцьки.
Над ними неба синій флер.
Голівки золотаві - прикрашене стебло.
Всередині - молочний сік.
І безліч тих кульбабок навколо проросло,
І квітнуть так за роком рік.
Листки - ланцетна зелень, і яскраві квіти.
Віночок з них додасть краси.
У нім дух вільний, жмені щастя, розкіш світу,
Прозорі крапельки роси.
Хоч нетривале існування жовтих квітів:
Голівки побіліють враз.
І рознесе, немов порошу сніжну, вітер,
Щоб знов порадував цвіт нас.
Людське життя так схоже на життя кульбабок.
Цвіти, рости, давай плоди.
Всім світло, радість подаруй для теплих згадок,
І залиши добра сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876714
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9dKGUodhCvI
[/youtube]
Постукав дощ так несміливо,
Краплинка краплю здоганя.
Спочатку ніби жартівливо,
Та так було тільки зрання.
А як почався день новий,
То шкереберть все полетіло.
Уже не тихий - громовий...
Тепер набрався звідкись сили.
По хмарах стріли розкидав,
Поливсь не дощ, а ціла злива.
В напрузі всіх тепер тримав,
Давно не бачили ми дива.
Так несподівано почався,
І раптом десь пішов він геть.
Недовго він із нами грався,
Він знав, що треба мати честь.
Струмки текли навперегонки,
Був банний день для гробців.
Такі щасливі ці хвилинки,
А цим пташкам і поготів.
Тремтять на гілочках бусинки,
Їх дощ на згадку залишив,
Бо потім лив ще без зупинки,
Давно не був, цим й завинив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876753
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Нежно-розовый рассвет
прикоснулся к щечке...
И оставил теплый след
под моим сердечком...
Вспомнился вдруг крыльев взмах!..
Мы... счастливой парой...
на пушистых облаках
сладко целовались...
Звезды, Солнце и Луна
будто в колыбели
нас кружили на волнах!..
С завистью глядели...
Ненаглядного ладонь -
часто так бывало...
обжигала, как огонь!..
Сердце... трепетало!..
- Там душа была единой...
В небесах - оазис!..
Жадность губ... касаний иней
отбирали разум...
Дух захватывал лишь взгляд!..
Покрывалом шепот...
- Мы познали райский сад...
жар любви высокой...
* * *
Нежно-розовый рассвет
прикоснулся к щечке...
- Ранит миленького след!..
Под моим сердечком...
Грусть косой холодною
больно режет мысли...
- Больше мне... влюбленною...
не коснуться к выси....
21.05.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876709
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Із неоліту, саме із Трипілля
Нам стала вишиванка добрим дивом.
Це славне та магічне рукоділля –
З енергією світла й позитивом.
Свою любов – найкращий подарунок,
Всім серцем мама вишивала дітям,
Молитву вклала в кожен візерунок –
Частинка мами стала з ними жити…
Давала сину оберіг-молитву,
Щоб він був дужим у бою і вправним,
А раптом кулею зачепить в битві -
То вишиванка зцілить його рани…
І зберігали вправні господині
Свої секрети вишиванки свято,
Мистецтво з покоління в покоління
Своїм нащадкам вміли передати.
Сучасні зараз вишиванки носять,
Та все ж на оберегу всемогутнім
Зійшлись троянди, маки та колосся –
Теперішнє. Минуле . І майбутнє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876653
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Вітри, вітри - шумлять, гудуть,
Про щось розповідають.
Учора там... сьогодні тут...
Неначе крила мають.
Вони веселі - то сумні,
А то сердиті дуже.
У вікна стукають мені,
А то, якісь байдужі.
Збивають краплі дощові,
Обтрушуючи віти.
Тоді, сховаються в траві,
Там, де яскраві квіти.
Візьмуть, метелика штовхнуть,
Мабуть погратись хочуть.
Ти доганяй... я тут... я тут...
Словами так лоскочуть.
Та налітавшись досхочу,
Набавившись - втомились.
Присіли тихо на пеньку,
Магічно розчинились...
І стала тиша навкруги,
Теплом торкнула плечі.
Лягали спати береги,
Вже наближався вечір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876694
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KKwzrMlY4W4
[/youtube]
Пройшли дощі і обважніли трави,
І краплями впивалася земля.
І яскравіші стали літні барви,
Таман шовковий землю застеляв.
В повітрі аромати душі пестили,
Евшан - полин нам груди лоскотав.
А ми тоді з тобою ще не вірили:
Це час осінній душі обіймав.
І падали повільно самоцвіти,
Так добре відчувала це душа,
Бо серце не хотіло шаленіти.
Нащо ти цілував тоді вуста?
Гіркий полин торкнувся губ моїх,
Чому так сталося, ну як це зрозуміти?
Прийшла це осінь в літо рано, наспіх,
Щоб нас гірким ностоєм напоїти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876641
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Не забувай мене в ранковім світлі свята,
Коли врочисто сонце розкриває світ.
І повногруддям дихає земля завзято,
Колише вітровій цнотливий диво-квіт.
Не забувай у день напружено-гарячий
У суєті людській бурхливої ріки.
Тебе одного дочекаюся терпляче,
Яку б нам прірву не пророчили б роки.
Не забувай мене в безшумний вечір смутку.
Відчуй, що у думках терпких лиш ти один.
І не зів*яла досі пам*ять-незабудка,
Немов води душа черпнула із глибин.
Не забувай мене в безмовну стиглість ночі.
До тебе в загадковість сонну прилечу
І ніжно-ніжно цілуватиму я очі,
Адже любов не сохне, це ж бо вічний чур.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876589
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020
[b]Ну і хто це із самого ранку.
У сусідки Марисі на ганку?
Дуже взутись спішить
За причілок біжить.
Та цілує її на останку!!
Чи не наш це Олекса - завгаром.
Він зустрітись боїться з Макаром.
Той йде з ночі в цей час,
Він же сторож у нас.
Вже за милю несе перегаром!
Ось тобі й результат - чути галас.
На диванчику майка зосталась.
Хоч і п"яний Макар
Ухватив він кинджал.
Вимагав, аби жінка призналась.
А Марися ще та молодиця,
Мов, додому я йшла, від криниці.
Дивлюсь - майка лежить,
Хтось візьме, як лишить.
А тобі, мій миленький, згодиться.
Вдів Макар тую майку на збори
Їх зібрали районні мажори.
По купівлі землі
У людей на селі.
А людей повен зал й коридори.
Майка гарна була, модерняча
Одягнув, як футболку неначе,
На весь торс - "adidas!
(Бо ж носив ловелас!)
Нарядився на лихо, одначе!!
Був Макар, як на диво, тверезий.
Не забув взяти зуби-протези.
Тут завгар на весь зал
Крадієм обізвав!!!
На розмову веде, до берези!!
Ти чого в моїй майці, злодюго!!
Та давай гнать Макара по кругу.
Сам не зразу згадав,
Де ту майку скидав.
Ой, прийшлося Макарчику туго.
Почекай, не лубцюй мене, лихо!
Вже Макар, бідолага, ледь диха.
У Марисі спитай
Розповість та нехай
Ну давай розберемося тихо.
Перестань лупцювать, лютий враже.
Он тобі і Марися докаже.
Від криниці як йшла,
Вчора майку знайшла
Тебе ж Бог за побої накаже.
Аж тоді то дійшло до завгара,
От не вір, що Господня є кара!!
Заспівав солов"єм,
Мирову йдем - зап"єм!
Засмутився і став наче хмара
На кульбабі Макарові зуби,
У завгара розквашені губи.
Ну а майка - в шматки,
Від Олекси руки...
Чи не соромно Вам, сивочубі.
З злополучної майки шматочків
Шиють маски в обох сім"ях дочки.
Вийшли масочки - клас,
Як-не-як - adidas!!
А дядьки собі ставлять примочки...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876604
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020
Душа співає в тремтливім леті,
Із вуст гарячих слова палкі.
Немає кращих на всій планеті
За ті, що в серці, як мед, п’янкі.
Ти мій коханий, ти мій єдиний,
Як легкокриле ім’я твоє.
Пухом кульбабки, зором незримим,
Ніжно торкаєш, щастя, - ти є.
Дякую долі за зустріч ранню,
В осінню пору тепла посів.
Вливавсь у мене новою гранню,
Вулканним вихром із почуттів.
Пила всеціло твою нестримність
Та віддавала свою до дна.
Вплітаю стрічку у часу плинність,
Зоріють букви - любе ім’я.
19.05.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876506
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Начало лета… За окном уже светло. Солнечные лучи пробивались сквозь тонкие голубые шторы, достигли кровати. Некоторые из них касались милого личика с задорным курносым носиком, ласкали светлые кудряшки волос. Лучи солнца касались её век, заставляли открыть глаза. Она едва открыла их и потягиваясь, повернулась на бок.
Вот уже и утро, наверняка будет хороший день. Лето, красное солнышко, голубое небо и много - много всяких цветов, вот что теперь буду рисовать. Интересно, мама спит, или уже проснулась? Наверняка проснулась, но скорее всего, еще нежится в постели. А так хочется к ней, залезть под тёплое одеяло,обнять её.
Она, вдруг вспомнив, улыбнулась … О! И мне так же хочется, как, наверное, хотелось маленькому птенцу под мамино крылышко. Вчера с мамой ходили в парк, случайно, у куста услышали чириканье птенца. От любопытства заглянули в куст, а там…. В гнёздышке чирикал взъерошенный маленький воробушек. Он едва открывал глаза и чирикал, звал на помощь. Потом мы быстро отошли подальше. Присев на скамью, следили, скоро ли прилетит его мама? Но нам не пришлось долго ждать. Как только отошли, она сразу слетела з дерева, попрыгала у куста и исчезла среди веток. Он больше не пищал. И я так хочу, но я же не птенец, пищать не буду.
Её голубые глазки засветились радостным блеском. Встав с постели и подтянув штанишки пижамы, слегка покачиваясь, направилась в спальную комнату родителей.
В это время Светлана уже не спала. Она пересматривала журнал «Мама и малыш». Ведь ей до родов осталось два месяца. Когда родилась Вика они жили в поселке, ей помогала мама. Сейчас же как всё будет? Лёгкое волнение теребило душу, сможет ли справиться одна. На мужа надежда маленькая, с утра и до ночи, каждый день на своей фирме; по техническому обслуживанию и ремонту машин. Приходит домой вечно уставший, голодный как волк. С одной стороны, хорошо, что с дочкой всё время дома, есть время приготовить кушать. С другой стороны, все же плохо, что дочь не ходит в садик, ведь ей осенью идти в школу. Лягу в больницу, опять придётся нагрузить маму. Если бы помоложе, а то ведь года берут своё. Да еще, эта гипертония её мучит.
Под дверью, Вика прислушиваясь, сделала несколько шагов, приоткрыла её.
-Мама, к тебе можно?
Дочь прервала её мысли. Отложив журнал в сторону, улыбнулась,
-Ты уже проснулась? Ну хорошо, иди приляг возле меня.
Дочь , поправив рукой свои волосы, подошла к кровати.
- Да только осторожно!- отодвигаясь, заметила Светлана. И гладя её по голове, продолжила,
- Будь осторожна. Смотри не толкни меня.
И всё же, ещё немного отодвинулась. Дочь мило улыбнулась, прилегла рядышком, заглядывала в глаза,
-А что, тебе братик не дал поспать? Опять толкался. Мам, дай я послушаю какой он вредный.
-Ну, что ты дочурка, он совсем не вредный. Это так должно быть. Это он даёт понять, что с ним всё в порядке.
-Вот видишь, ведь я не зря у нашего дома рисовала аиста. Ты мне тогда рассказала, что есть такая примета, что если аист прилетит к кому – то, значит родится ребёнок. А я знала, что у меня будет братик.
-Откуда, солнышко?- внимательно, немного с удивлением, заглянула в её глаза.
-Вот знаю и всё,- она обняла её, поцеловала в щеку, хитро посмотрев,
- О мам, дай я послушаю как он стучит.
Слегка улыбаясь, взяла руку дочери, легонько прислонила к себе.
Затаив дыхание, хлопала глазами, прислушивалась. За несколько секунд отодвинулась,
-Нет, ничего не слышу. Он не хочет чтобы я его послушала.
-Наверное уснул, вот ты его и не слышишь,- сразу возразила, хотела обнять дочь. Но она, надув губы, слезла с кровати,
-Пойду к себе. Ты всё равно его будешь больше любить, чем меня. Я знаю…. Да, ты сегодня сможешь мне заточить карандаши? Почти совсем стёрлись,
-Ну конечно, моя маленькая художница. Только сначала позавтракаем.
Провожая её взглядом,задумалась - вот странно, почему так часто говорит, я знаю. И этот её рисунок с аистом, ещё до зачатия ребенка. Твердила, что будет братик. Вдруг вспомнила, что недавно, стоя за спиной дочурки, увидела рисунок. Девочка с жёлтыми кудряшками стоит на кладке у реки и подписано- «это я». Странно, а ведь мы одну к реке никогда не пускали и откуда взялась кладка? Фантазии… А может соскучилась за рекой, хочет к бабушке, в поселок. Да там красиво и мне бы туда поехать, ведь воздух свежее, да и спокойнее, чем в городе. Но ведь Руслана одного оставить нельзя, ему сразу даст о себе знать гастрит.
На кухне свистел чайник… Вика, уже одета в синие шорты и жёлтую футболку, ела овсяную кашу на молоке. Немного задумываясь, обратилась к ней,
-А ты мне сказку прочитаешь?
Мать, выключив чайник, удивилась,
-Что сейчас?
-Угу! А что нельзя. Мне так хочется рисовать, но тишина меня пугает. А мультики надоели. И вообще , разве сказки можно читать только на ночь?
В ответ, слегка сдвинув брови, возразила,
-Ну почему? Я просто должна приготовить кушать, а уж потом…
Дочь встала из –за стола, слегка закрыла глаза и тут же их открыла,
-Спасибо, всё было очень вкусно. Мама, я тебя жду.
И слегка наклонилась. Сдвинув плечами, расставив руки в стороны,
-Я как самолёт полечу и с высоты брошу зернышек воробушкам.
-Хорошо, будь добра, только осторожно на балконе!
- Не волнуйся, там, мне ничего не грозит. Я им в коробочку насыплю, а сама спрячусь за дверью. Буду любоваться, как они будут один за другим прилетать, чирикать и клевать зернышки. Потом я их нарисую.
Прошёл месяц, дни проходили без приключений. В хорошую погоду, после обеда ходили в парк. Вика - почти каждый день рисовала цветы, солнышко, безоблачное небо и даже пыталась красиво нарисовать птиц.
А время спешило…. Светлана не очень хорошо себя чувствовала, отекали ноги, поэтому последнее время в парк не ходили. Большую часть времени, дочь на балконе занималась рисованием.
Однажды в обед, Светлана, насыпав для дочери гречневый суп , погладила по голове,
-Я кушать не хочу, пойду прилягу. А ты, моя умница, сама поешь и может мультики посмотришь?
В глазах дочери грусть, унылое лицо, тяжело вздохнув,
-Иди мамочка. Не волнуйся за меня. Я уже большая. А у тебя ножки пухнут из- за братика? Это что навсегда?
-Ну что ты, солнышко, это иногда так бывает, со временем всё пройдет.
Она ушла, но не в спальню, вышла на балкон. Грустное лицо дочери её взволновало. Ведь пару дней назад, еще весёлая была, хохотушка, а это ходит, как в воду опущенная. Интересно, что она сегодня нарисовала? На маленьком столике лежало два рисунка. На одном из них, изображена зелёная высокая трава и голубое небо с оранжевым солнцем. И три фигуры, подписано; папа, мама, братик. Интересно, а почему себя не нарисовала? Второй рисунок , ещё больше удивил. Река разукрашена в серый и темно синий цвет, а небо почти всё затянуто чёрными тучами, вдалеке, в самом уголке, красная стрела. Такой представила грозу? Странно, буквально три дня прошло, как была гроза, небо не было таким.
Она с балкона смотрела вдаль. Охота прилечь, совсем отпала, хотя чувствовала себя неважно. В это время услышала, как дочь включила телевизор. Шёл мультик - « Губка Боб Квадратные Штаны». Войдя в комнату, увидела, что она полулёжа на диване, простым карандашом что – то в альбоме пыталась навертить. Она, слегка торкнулась её кудряшек, строго сделала замечание,
-Вика, ты же знаешь, я запрещаю тебе рисовать в таком положении. Ну отдохни малость, ведь у тебя уже и так много рисунков.
Не перечила, она сразу удобно уселась, улыбнулась,
- Ничего, зато это будет память о моём детстве. Разве не так? Ты же их не выбросишь?
-Ну, что ты, они всегда будут в твоей комнате. Мы расставим по полочкам,будем любоваться.. Скоро пойдёшь в школу, будет меньше времени для рисования. Подрастёшь, взрослой станешь, сама будешь удивляться своему таланту. Вот только к тебе вопрос. Почему на рисунках река такая темная? И на другом рисунке подписала нас, а себя что, забыла нарисовать?
Дочь вдруг изменилась на лице, её взгляд показался задумчивым, смотрела в окно,
-А меня там нет…. А я у бабушки буду, что здесь непонятного? Мам, а как вы назовёте братика?
- Ну вот родится, тогда все втроём и выберем ему имя, - погладив её по голове и поцеловав в лоб, продолжила,- Ну я пойду, что –то устала.
Прошло около недели, Светлана поглядывала на дочь, удивлялась. Всё таки семь лет не пять. Может так взрослеет? Стала замкнутой и уж очень послушной. Но может это и к лучшему.
Она, в который раз, хотела дозвонится к маме, но телефон находился вне зоны. Да связь конечно, не лучшего качества. Смотрела на календарь, а ведь ещё день - два и малыш появится на свет.
Буквально на второй день, Вику разбудил отец,
-Дочурка, открой глазки, просыпайся! Я уже готов отвезти тебя к бабушке.
- А что мама уже в больнице?- резко сорвалась с кровати.
Обеими руками протёрла глаза. Поправив волосы, внимательно смотрела на него.
-Нет, она дома. Вот в рюкзаке твои вещи. Мы так решили, она завтра поедет в больницу, а я тебя отвезу сегодня.
Она вдруг часто – часто заморгала глазами, немного щурясь, словно вспоминая,
-А альбом и карандаши положила?
-Ну конечно, не волнуйся! И сказки положила, там тебе бабушка будет читать. И сама больше учись читать. Ничего не забыли, не волнуйся.
Одевшись, она побежала в спальню. Светлана лежала в постели,
-Я не очень себя хорошо чувствую, провожать не буду. Ты же знаешь, мне тяжело подыматься на пятый этаж.
Дочь, расставив руки в стороны, потянулась к ней, в желании обнять. Она, наклоняясь к ней, прошептала на ушко,
-Ты моя умница, всё понимаешь, я думаю, ты и бабушку не будешь расстраивать. Будь послушной, аккуратной девочкой и одна от дома далеко не уходи.
Они обнявшись, поцеловались. Вика, отойдя в сторону,
-Мама ты такая красивая, я тебя очень люблю. У меня к тебе есть просьба, когда родится братик, ты сразу назови его Димой.
Светлана, нежно посмотрев, улыбнулась,
- Приедешь от бабушки тогда и выберем имя, я же уже тебе об этом говорила.
Она, убрав рукой красивые кудряшки, наклонила голову в сторону,
- Если честно, мне почему –то не очень хочется к бабушке ехать одной, вот если бы с тобой. Но если надо, значит надо, потерплю. Правда, долго ли пробудешь в больнице, ведь неизвестно. Я тебя очень прошу назови его Димой.
Погладив дочь по голове, внимательно посмотрела в глаза,
-И от чего, эти синие глазки стали грустные? Я обещаю, ты там долго не будешь.
-Ну всё мам, пока, - махнув рукой и слегка нагнув голову, пошла к отцу.
Отчего такая грустная? Смотря ей вслед, думала Светлана. Ведь раньше только и разговоров, что поеду к бабушке, ведь там очень хорошо, так красиво.
По дороге в село, Вика с машины выглядывала в окно. Все больше засматривалась в небо, вдруг спросила,
-Па-а –п, а к бабушке дозвонились?
- Нет, это будет сюрприз. Даже не знаем, как она сейчас? Чем занимается? Как её здоровье?
-Да если бы я стала птицей, взлетела в облака, точно бы увидела бабушку. Пусть даже крохотной, зато знала бы, что она делает. Или уточек кормит или в огороде бурьян вырывает.
-Ох, ты и выдумщица у нас , - он слегка повернул руль в сторону, продолжил,
- Вот и село…. Смотри в саду яблони все в яблоках, вот это урожай! Только ты не больно прикладывайся к яблокам, особенно, если будешь пить свежее молоко. Знай, тогда яблоки нельзя есть.
Она, задумываясь смотрела в окно, не спеша заговорила,
-Да мама мне целую лекцию прочитала, как надо себя вести. Да и мы с бабушкой как бы и не ссорились. Наконец-то дождётся меня… Раньше, когда говорили по телефону, говорила что соскучилась. Обрадуется моему приезду….
Машина слегка покачивалась… Дочь, с заднего сидения, смотрела вперёд,
-Вот качает! Ужас какие ямы по дороге, как здесь машины ездят? И почему так далеко забралась наша бабушка.
Он засмеялся,
-Мы в дороге ровно один час. Не так уж и далеко, зато лес и река почти рядом. Мама очень скучает по селу, всё вспоминает как в детстве с дедушкой по грибы ходила да в реке купалась.
Мария Петровна не была удивлена приезду гостей, поскольку знала, что дочь скоро должна родить. Обнимая и целуя внучку, сказала,
-Уж пять дней, как что-то со связью, никто из села, ни к кому не может дозвониться. Говорят - идут работы… Со дня на день обещают сделать, вот уж посмотрим.
Она, сложив гостинцы в сумку, поднесла к машине,
-Ты смотри там, Руслан, езжай осторожно, не гони машину. Когда родит, постарайся дозвониться к нам. Да я и сама буду пробовать вас набрать.
Вика подошла к отцу,
-Папочка я тебя очень люблю. Нагнись я тебя поцелую.
Улыбаясь, взял на руки,
-Ну что, моя принцесса, придумала чем будешь бабушку развлекать?
Она поцеловала его в щеку и одновременно моргнув двумя глазами. Лбом коснулась его лба и тихо , почти шепотом,
-Чем - чем, как будто ты не знаешь, она любит мои рисунки. Слушай, я говорила маме, хочу что бы братика Димой назвали. Это красивое имя, пусть знает, что это имя я предложила.
Он, погладив её по голове, поставил на землю,
-Ты сама ему скажешь. Ну я поехал, думаю, через дней пять ты будешь дома
Вечером они с бабушкой пошли к реке, напомнили уткам, что пора возвращаться домой. И те, подавая звуки, взмахивая крыльями, один за другим, выходили из воды. Они пропустили их вперёд, Вика весело, помахивая обеими руками, подбадривала их,
-Ах вы хорошие, травки наелись, вдоволь накупались, пора уж и баеньки.
Мария Петровна шла чуть сзади, любовалась внучкой. Какое милое дитя, скоро начнётся школа, начнутся мучения. Да, это время быстро пролетит. Иль дождусь увидеть её счастливой, иль доживу я со своим давлением, до её свадьбы, а так бы хотелось..
Возле своей конуры лежал старый пёс Серый, он внимательно смотрел за всем, что происходило во дворе. Вику он любил, но подняться ему, наверное, было лень. Хотя очень любил, что бы его погладили по голове, дали кусочек хлеба. Внучке не надо было напоминать, она знала, что каждый вечер его надо покормить хлебушком. И сейчас, перед тем как ему дать, маленький кусочек оторвала себе, хитро посмотрев, подошла к нему,
-Ну что, не сердишься на меня? Ну ты же не жадный, бабушка и мама говорят, надо делиться.
Мария Петровна засмеялась,
-Вот уж хитрая. Ну - ка на ещё этот кусочек, дай ему. Я тоже поделюсь и я не жадная….
На столе альбом и карандаши. Вика, присев на стул, складывала карандаши в коробочку,
-Бабуль, а пойдём завтра к реке, я хочу нарисовать уточек в воде.
-Ну почему не пойдём? Пойдём… У нас, немного далее, за камышами, кладка есть, рыбаки сделали. Я ноги помою, а ты у берега маленько искупаешься. Если вода не будет холодной. Только без меня ни-ни, в реку не входи. Песок только по краюшке, а далее глубоко. Ну всё, пора молоко пить, чистить зубы да будем спать ложиться. А сказку тебе прочту - маленькую. Уж вижу глазки усталые, намаялась за целый день.
Утром Вика проснулась от крика петуха. Улыбаясь, хихикнула и встала, как Ванька - встань ка. Сразу забралась на стул у открытого окна. Едва не вываливаясь с него,
-Эй! Что поёшь, спать не даёшь? А ты наверное пшенички хочешь?
И сняв ночую рубашонку, всунулась в летнее платьице розового цвета.
В это время Мария Петровна варила овсяную кашу на молоке, услышав внучку, громко позвала,
-Вика, я здесь… на кухне.
Она в при прыжку забежала к ней. Увидев внучку, приветливо улыбнулась,
-Ну, ты как принцесса в этом платьице, а кудряшки запутались, надо привести себя в порядок.
Она сразу повернулась уходить,
- Это я знаю, пойду всё сделаю.
Буквально через пять минут, уже умытая и причёсанная сидела за столом. Набирая в рот воздух, дула в кашу, облизывала ложку,
-А курочкам и петушку ты дала пшенички?
-Конечно дала. И Серого без тебя накормила. Ты так сладко спала. А кудри твои шелковые на подушке, ну точно, как у принцессы.
В ответ довольно посматривала на неё. Прищурив глаза, морщила нос,
-Ну прям таки принцесса….
И сразу приумолкла. Доела кашу, встав из-за стола,
-А где телефон,? Я папу наберу, скажу, что у меня всё нормально.
Мария удивилась,,
-А почему не маму?
В ответ сдвинув плечами,
-Ты что не понимаешь, маму сейчас тревожить нельзя. Папа сказал, если что надо, чтобы ему звонила.
Она несколько раз набирала номер, но так и не дозвонилась. Показав телефон бабушке, она сказала, что нету зоны. Внучка разочарованным голосом,
-Я пойду воробушкам дам зернышек, я дома всегда их кормлю.
Мария возразила,
-Да они возле кур уже наелись, посмотри на крыше сарая как весело чирикают да свои пёрышки чистят. Сходи- ка лучше в сад, чёрной смородины поешь, она с куста вкуснее.
После обеда они пошли к реке. Идти – то, по тропинке через огороды, не более пяти минут. Она отдала бабушке карандаши и альбом, вырвалась вперёд. Стоя на кладке, подняв руки вверх, произнесла,
-Ах , какая красота! Мне кажется, я руками достаю голубое небо!
Опустив руки и слегка опустив голову, засмотрелась на воду,
-Посмотри как блестит вода в реке! Лучи солнца так глубоко светят, что даже рыбок видать.
Этот день был прекрасным, солнечным и тёплым. Вика два раза плескалась в реке. Бабушка стояла по колена в воде, недалеко от неё, прищуриваясь от солнца, каждый раз напоминала,
-Далеко не иди, там глубоко.
После купания, с наслаждением ели варёные яички и пили молоко. Затем, Вика, сидя на кладке, что- то рисовала в альбоме.
Под вечер собирались домой. Мария Петровна выйдя на кладку, подняла телефон вверх,
-Вика! Кажется сейчас дозвонимся.
Она поговорила с зятем и дала телефон внучке. Та, соловьиным голосом, рассказала как у неё прошёл день. Руслан им сообщил, что завёз жену в больницу.
Прошло три дня… Они были на кладке, уже собирались идти домой, внезапно раздался звонок. Мария Петровна улыбаясь, на телефоне нажала зелёную кнопку. Вика в это время собирала карандаши в коробку и поглядывала на бабушку. Удивилась, что она сначала разговаривала весело, а потом вдруг, её лицо изменилось, стало серьёзным.
-Я всё поняла. Ну как она ? Ну хорошо, звони, может как раз дозвонишься. Нет. Хорошо. Пока.
Вика смотрела на неё, в недоумении, спросила,
-А что со мной говорить не будет?
-Я тебя поздравляю, у тебя есть братик, а у меня внучек.
Она поспешила к ней, обняв за талию,
-Ура бабуля! А я ему уже имя придумала, назовём его Димой.
Она, обняв двумя руками плечи девочки, старалась спрятать слёзы. Шутка ли, кесарево сечение. Хотя бы всё нормально было. Конечно, мальчик четыре кило и восемьсот грамм, богатырь! Как, она бедная, теперь на руки его сможет взять, коль так порезанная? Господи, помоги ей в эту трудную минуту! Пряча глаза, посмотрела в сторону. Вдруг, у тросника, увидела лодку, отвлекла внучку,
-Смотри, вон там,- она показывала рукой, - Гляди, а мы и не заметили рыбаков, и они молчат, не признаются.
Она громко спросила,
-Эй, дед Федор! Ты что ли? Чего не признаётесь? Хотя бы поздоровались….
Дед крутил спиннинг, к ней громко,
-Уж домой собираемся… Боялись рыбу распугать. А я гляжу, это что внучка приехала?
Она, немного покраснев на лице, почти прокричала,
-Да, а что не узнал?
В ответ, он кивнул рукой,
-Не узнал, подросла за год...
Вика, задрав голову доверху, спросила,
- Дед Федор, это тот который меня в том году угощал ранней черешней? А с ним, что за мужчина такой высокий?
Она погладив её по голове,
- Этот мужчина, его сын Андрей. Они здесь, недалеко живут, третий дом от дороги.
- Ого, дед такой низенький, а сын такой высокий!
Мария, взяв её за руку,
-- Да, так бывает, старенькие растут вниз, а молодые вверх.
Вика хихикнула,
-Ну бабушка, скажешь такое…
Прошло несколько дней… Она хозяйничала вместе с бабушкой. Мария днём, хоть немного, но ложилась отдыхать. Просила её, чтобы тихонько рисовала, жаловалась, что плохо себя чувствует, хотя это скрывала от детей. Но у девочки пропало желание рисовать. Она набрасывала эскиз быстрыми уверенными штрихами, но красиво разукрасить не удавалось. Всё казалось хмурым, облака почти касались реки и никак не могла подобрать цвета, чтобы вода была посветлее. Хотя и рисовала на ней белые лилии, но листья получались довольно темными. В который раз, посматривала на телефон. Ей так хотелось услышать голос мамы и папы. Но бабушка предупредила её, что мама задержится в больнице и еще придется немного подождать. Что возможно и мама с братиком после больницы, сразу приедут сюда.
Со связью снова были проблемы и это раздражало и Светлану с Русланом, и их обеих, ведь они ждали звонка. И Мария пыталась набрать, но ничего не получалось.
С утра стояла чудная летняя погода, хотя был август, но было довольно тепло и днём, и ночью. Но ближе к полудню по небу собирались темные тучи. Мария Петровна с утра капала сердечные капли,
-Знаешь это видно погода так на меня действует. Видать снова давление. Я прилягу…
Вика испуганными глазами смотрела на неё,-
- А может скорую надо вызвать, бабуль ? Здесь тоже набирают сто три?
-Да нет, я полежу и всё пройдёт. Тем более зоны опять нету, разве что попробовать пойти на кладку, подальше от леса, там появится.
Она возле неё сидела на маленьком стульчике, взяв за руку,
-Ну полежи маленько, может и правда пройдёт.
В это время, Руслан с роддома встречал жену с сыном. Они решили, что он сразу отвезёт её к маме. Хотя бы на пару недель, чтобы после больницы немного окрепла. Да и дочь будет рядышком, будет помощницей, всем будет спокойнее.
Вика рассматривала книгу со сказками, в который уж раз, беспокойно посмотрела на бабушку. Она лежала с закрытыми глазами. Глазки забегали по её лицу, показалось,очто она не дышит. Рукой дотронулась щеки и тихо к ней,
-Бабушка…. Бабушка!
Но она не реагировала ни на её руку, ни на слова. Уже громко позвала,
-Ты слышишь меня?
Маленькая рука потянулась к телефону. В голове гудело, по телу расходился холод. Позвоню папе. Нет, наверное вызову скорую. Она пыталась несколько раз набрать номер скорой, но связи не было. Словно птица из клетки, выскочила на улицу, несколько дождевых капель попало ей на лицо. Волнуясь, бросила взгляд на небо, со всех сторон надвигались тёмные тучи. Ею овладевал страх неизвестности.
- Надо идти на кладку, там дозвонюсь,- уговаривала себя, шептала по дороге,
- Погоди бабуля, погоди родимая, я быстро, я успею.
Холодные крупные капли попадали на лицо, на шею, стекали на хрупкие маленькие плечи, мочили платьице. Запыхавшись, она подбегала к кладке, навстречу ей шли, те же, рыбаки. Дед удивился,
-Ты что под грозу искупаться пришла? А бабушка где?
Она сдерживая слёзы, на ходу ответила,
-Надо бабушке скорую вызвать, ей очень плохо, она лежит и молчит.
Быстро двигалась по мокрой кладке, подошла к середине и подняла руку с телефоном вверх. Но на телефоне было всего две полоски.
Дед Федор остановился и к сыну,
-Кажется дождь утих. Погоди малость, ей надо помочь. Вон гроза будет, а она с телефоном, это же опасно. Иди к ней, ты же повыше меня, я подожду и все вместе пойдём. Потом ты домой, а я с ней пойду, посмотрю, что там с Марией.
В это время, Вика подалась вперёд, не замечая, стала на краю кладки и вдруг поскользнулась, выпустила телефон.
- Ой!- вырвалось с груди. Пыталась поймать, но пошатнулась, снова поскользнулась и упала в реку.
На кладке лежал телефон. Андрей нёс девочку на руках, положил на траву. Федор быстро подбежал, но ужаснулся. На виске сочилась кровь, тело несколько раз дрогнуло и вытянулось.
В это время Андрей уже был на кладке, вызвал скорую помощь и сразу выключил телефон, возвратился к ним. Небо побагровело, ослепительная молния вспорола его пополам. Мгновенный взрыв пламени на другой стороне реки, молния попала в дерево. Федор упал на колени перед девочкой, не мог сдержатся, рыдал навзрыд. Андрей на руке послушав пульс, удушливым голосом произнёс,
-Нет уже поздно, она мертва.
Гроза снова разрезала небо пополам, сильный грохот раскатился и понёсся вдаль. Они оба плакали. И заплакало небо, пустился сильный ливневый дождь. Из ниоткуда взялся сильный ветер, он дождю придавал силы. Им казалось, ему не будет конца, промокшие насквозь, её тело прикрывали собой. Минут двадцать лило, как из ведра. Когда дождь утих и одновременно приутих ветер. Андрей из под перевёрнутого ведра достал тряпку, с неё вытащил телефон.
- Надо милицию вызвать. Ой, по этой дороге попробуй добраться. А скорая в соседнем селе, так, что должна скоро быть. Я указал адрес Марии.
Дед, с опухшими глазами, охрипшим голосом едва заговорил,
-Ты здесь сиди, а я пойду к Марии, на минуту заскочу домой, штаны переодену, а то худо мне будет, не молодой же.
Когда всё небо засверкало от грозы, внезапно заплакал малыш. Они успели доехать до села, у сада, Руслан остановил машину,
- Подождём малость, пусть гроза да дождь пройдёт, почти ничего видно, еще в яму попадём.
-Вот непогода, а гром, можно оглохнуть - поддержала разговор Светлана и продолжила,
-Он есть хочет. Как раз покормлю. Она к груди приложила сына.
После дождя, Руслан завёл машину, не спеша тронулись с места. Хотя колёса скользили, но всё же потихоньку подъехали к дому Марии. Малыш уже спал в люльке - колыбельке.
Серый, не сидел в конуре, он помахивая хвостом метался по двору. Руслан вылез с машины, открыл ворота.
В этот момент, из дома вышел дед Фёдор,
-А вам кто позвонил?
Светлана в недоумении смотрела, то на мужа, то на деда. Почему он здесь? Что с мамой? Где Вика? Она вылезла из машины, ничего не спрашивая, вбежала в дом. Сразу кинулась в комнату, где спала Вика. По дивану, в глаза кинулись рисунки, такие же как дома. Небо в тучах, гроза, черные птицы над тёмной рекой. А на полу лежал рисунок, на котором она с мужем и мальчик, внизу надпись братик Дима. Сгоряча схватила рисунки, влетела в спальню мамы. Мать лежала бледная, как стена. Увидев дочь, в её глазах появились слёзы. Светлана лишь успела спросить,
- Что с тобой?
Но сию секунду, к ней подошёл Руслан. Сзади него зашли двое мужчин в белых халатах.
Руслан вывел её во двор,
-Иди к сыну! У мамы наверное инсульт. Я пойду к врачам.
Ведь дед Федор уже успел ему рассказать, что случилось на реке. Сжав руки в кулаки, до боли, он не знал как лучше поступить. Едва сдерживая волнение, он решил, жене о дочери пока не говорить. Приедет милиция, пусть уж потом. Один за другим удар, как это можно пережить. Ему хотелось кричать, желание завыть, как заблудившемуся волку, среди пылающего леса.
Врачи вошли в положении молодых, забрали Марию в больницу. Она так и не узнала о случившемся.
Прошло два дня. В доме тихо – тихо. Запах свечи разносился по комнате. У входа, на лавке сидело несколько старушек. Зеркало трюмо завешено белой простынёй. На тумбочке карандаши и альбом. Светлана сидела на стуле, смотрела на останки дочери. В белом платьице, она лежала как спящая принцесса. Над головой, из крупных белых ромашек, лежал венок. Ручки и ножки прикрыты полевыми ромашками.
Убитая горем, она словно пьяная, напичкана медикаментами, держала в руках рисунки. Уж не было слёз. Губы не уставали шептать,
- Если бы я знала… Если бы я знала. Эти же рисунки, были как предсказание мне, почему я недоглядела…
19.05. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876501
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
У інеї у раннім ти і я,
Та душі наші молоді і досі.
Нас поєднала з юності ще осінь,
І майже пів століття ми – сім’я.
Залюблені у золото гаїв,
В тужливе журавлине голосіння,
Ми стрілися у вечір той осінній
Без тьохкання весняних солов’їв.
Залюблені у спалах тихий рос,
У трави, котрі бачили немало,
У ранки, підперезані туманом,
У музику останніх дивних гроз.
Осінню казку вже п’ємо не вдвох
Від ніжного «люблю» нетлінні звуки,
На власних крилах діти і онуки.
Їм оберегом наші долі й Бог!
25.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876441
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Найкращі написані вірші?..
Тоді нам навіщо старатись,
як можемо їх ми читати
й у святості їхній купатись?
Найкращі написані вірші,
у них кожне слово ясніє?..
Тоді нам навіщо старатись,
так більше ніхто ж не зуміє?
Та ллються потоком нестримним
слова мої з серця... ласкаві.
Калинова в ґроні тут гілка,
синички на вишенці жваві.
Спориш вже цвіте край дороги,
метелики в'ються в таночку.
На тин заліз Мурчик... дрімає,
Дружок заховавсь в холодочку.
А я одягну вишиванку,
ясніють в ній барви святкові.
Ой скільки ж на ній гарних квіток...
легкі, мов слова в нашій мові.
Зберу я, немов намистинки,
слова ті і вам подарую.
Щоб ви, як і я, всі раділи...
їх музику серденьком чую.
Бринять вони весело й дзвінко,
мов бджілки в весняному гаю.
З них пишуться вірші найкращі
щоденно... я це відчуваю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876493
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
І засіяв Сівач поле наших сердець зернами
своєї Любові. А щоб воно проросло будем зрошувати його
живою водою Слова Божого. Сонечко, ясно світи. А те
сонечко - то ти. І без тебе тим зернам любові не прорости.
Та й принесе та любов достойні плоди. Вона ж
бо змінює світ. Друже, тобі мій привіт!
Якщо не віддавати серця свого любов, теплоту,
то для чого я живу? І чим більше віддаєш, тим більше при-
буває. Кожен з нас це добре знає.
Щоб не застоялася у глеку нашої душі любові
жива вода - виливаємо її до дна, наповнюючи інші душі нею.
О! Та любов - то добра, свобідна, сильна воля! А чи вона -
неволя? Бо поєднані, пов"язані ми один з одним невидими-
ми узами тієї любові і почути Слово Боже готові.
" Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як
я був полюбив вас, так любіте і ви один одного!" ( Ів.13.34).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876495
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fpGPHa1G53M[/youtube]
Як пояснити це душі,
Що не завжди бува, як хочеш?
До неї, як знайти ключі?
Переконати вряд, чи зможеш.
Вона не чує й знать не хоче,
Спішить туди, де добре їй.
Її туди лиш треба й конче,
І тут перечити не смій.
Вона проста, тендітна, ніжна,
І вірить завжди у добро.
Можливо, інколи і грішна,
Не вірить, що буває зло.
Коли спіткнеться ненароком,
Поплаче мовчки, бо болить.
Не стане це її уроком,
І знову в полум"ї згорить.
Після падіння - знову розквіт,
Душа живуча, пробача.
І рани всі свої загоїть,
У доброті себе вбача...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876464
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
[i]Слова, слова!
У чо́му ваша сила?..
Який слова
лишають в серці слід! [/i]
[youtube]https://youtu.be/KmqRCw9zsLM[/youtube]
[i][b][color="#16c1c4"][color="#0c948d"][color="#640066"]"Я не саджу культур багаторічних ,–
казав мені раз літній чоловік, –
і цуценят здорових чи калічних
не заведу – через поважний вік.
Плодами ж бо дерев не скористаюсь,
й не хочеться, щоб пес осиротів,
коли з-за гір посуне раптом старість,
а як кончина... то – і поготів…”
Та я навкір – копав собі криницю
й сад буйноцвітний всьоме посадив.
З криниці п’ю цілющу свят-водицю.
і маю у житті немало див...
В тіні више́нь голубляться дівиці,
скубе бамба́ру* вадка дітвора,
а цямринам холодної криниці
б’ють чолобитну мешканці двора.
А вірний пес вестиме до останку
мій по землі, нехай невірний, слід
туди, де я свою неждану бранку
прийму... Пожив, дав Бог,
немало літ…[/color][/color][/color][/b]
20.05.2020
___________
*Ягода (діал.)
На світлині: ота красуня, посджена мною 7 років тому,
цієї весни розродилась буйним цвітом! Милуймося![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876478
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Напилась обмана вволю...
Милый мой не знал святынь...
У него душа, как поле!..
- Но растет там... лишь полынь.
Теплой звездочкой согрею
затуманенный свой взгляд...
Понадеюсь, что с зарею
все мечты мои сгорят!..
И желаний перламутры...
Волны памяти моей...
- Пусть исчезнет ранним утром
дымка прошлых горьких дней!..
Как бы дальше не сложилось,
Что бы не произошло...
Даже если будет мило...
- Разобью все, как стекло!..
Отвернусь и не увижу
ненаглядного в толпе!..
В жизни нет романов книжных...
Ситуации не те...
Напилась обмана вволю...
Счастья горстка... средь руин...
- У него душа, как поле!..
Но растет там... лишь полынь.
19.05.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876479
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
А я таку хатину пам"ятаю,
В ній народилась, і у ній росла.
Там всі стежки вели мене до раю
Веселка брала воду з джерела.
У тім селі завжди весна і літо,
Там стережуть кринички журавлі.
Мені ж здавалось - вічно будуть жити
Всі найдорожчі люди на землі.
Все, що було - нікуди не зникає.
Воно у море Вічності пливе...
І доки я ту хату пам"ятаю,
Вона стоїть, існує і живе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875907
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 14.05.2020
- Не надо, милый, мне подарков...
И в ресторан я не хочу...
Не надо подвиг... сказок ярких...
Коснуться б к твоему плечу!..
Конечно, так люблю эклеры!..
Чтоб со сгущенкой сладкий крем...
- Но лучше, миленький, твой берег!..
Тебя, любимый... насовсем...
Сквозь сон девчоночка шептала
Желанному свои мечты...
Ей просто... счастья было мало
средь одинокой пустоты...
Голубке просто было не с кем
искать Счастливую Звезду...
У жениха любимых - бездна...
Она же... крайняя в ряду...
* * *
- Порадуй душеньку эклером!
И оглянись по сторонам...
Достойных встретишь кавалеров...
Тепло... прогонит холода...
13.05.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875812
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 14.05.2020
Вже прокидаються верби поснулі,
Сонце оздоблює землю промінням,
Сом бульбашки випускає в намулі,
Мабуть, відчув — настає потепління —
Ось, незабаром, у плавання рушить,
І оживе озерце в лісосмузі,
Легіт голівку травичці розпушить
Під акапелли пернатих у лузі.
В подиху кожнім вчувається свіжість,
Ми — невід’ємні частинки природи.
Як віднайти, зберегти гармонійність,
Щоб зрозуміти її нагороди? 11/05/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875594
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hgWx_z7Ke1Y[/youtube]
Не вірю, що мене не любиш,
Що мариш іншою в житті.
Нічого з цим ти не поробиш,
Бо ти живеш в моїй душі.
Так часто іншу ти голубиш,
Але в думках твоїх лиш я.
Та своє серце не обдуриш,
Тебе влаштовує ця гра.
Коли вночі лягаєш спати,
Шукаєш губи ти мої.
До ранку можеш мене ждати...
І я приходжу в сни твої.
Ти міцно спиш, коли я поряд,
Кому ж всміхаєшся у сні?
Ти впорядкуй душі світогляд,
Тобі одна, чи треба дві?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874967
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020
Шановні друзі!
Представляю вам вірш свого сина Юрія.
Опублікований у міському альманасі.
БЕРІЗКА
В парку міському Берізка стояла,
Князя чи принца собі виглядала.
Наче казкова царівна чи пава,
Вперше убралась в осіннії барви.
Ось нагодився і парубок справний -
Місяць осінній Листо'пад, він справжній
Жиголо був - ловелас з ловеласів.
Трохи підтоптаний, та все ще красень.
Словом ласкавим та подихом вітру
Він зачіпає Берізку за віти,
Вірші шепоче, коханою кличе,
Стан обійма, зазирає у вічі,
Листя яскраве зриває, зриває:
- Ой, яке золото, дай потримаю!
Липне до стовбура білого тіла...
Наче осика, Берізка тремтіла,
Мліла з улесливих слів Листопада,
Сипала щедро листочки-дукати,
Слухала його звабливі сонети
І розгубила усе до монети.
А Листопад був не вартий довіри -
Мокрий раптово зробився і сірий.
Вітром сирим голі віти хитає,
Словом дратливим Берізку питає:
- Де ж ти поділа усі свої кошти?
Пороздавала задурно? Чого ж ти
Марно незайманість губиш дівочу?
Я тебе більше любити не хочу!
Так він промовив, Берізку покинув,
Десь за птахами у вирій полинув.
Ласим він був до беріз златокосих,
Та вже ледь теплим було його сонце.
Бідна Берізка лишилась саменька,
Журиться мовчки, зітхає тихенько.
Як сирота, безпорадна та гола,
Бачить холодну байдужість довкола.
Грудень морозний, ще й Січень та Лютий
Цідять крізь зуби, неначе злі люди:
- Так тобі й треба! Диви, яка цяця!
Краще б ти зовсім з землі не звелася.
Учить Берізоньку матір-землиця:
- Холод не вічний, ти сил наберися.
Є у беріз надміцна серцевина,
То ж бо тримайся свого ти коріння.
Злі хуртовини, негода імлиста
Хай пронесуться повз тебе зі свистом.
Визирне сонячний промінь весняний -
Знайдеш тоді своє справжнє кохання.
Довго тягнулись зимовії ночі,
Та все ж зробилися дещо коротші,
З неба засяяло сонце весняне,
Сніг почорнішав, зіщулився, тане.
Згодом від нього не стало і сліду
І до Берізки посвататись їде
Березень місяць, веселий та гарний.
Сяє берізонька, листячком вбрана,
Наче смарагдовим платтячком пишним,
Вже й не жалкує за листям торішнім.
Сльози, що міцно тримала півроку,
Бризнули рясно березовим соком.
- Здрастуй, Берізонько! - Березню, здрастуй!
Міняться юні коханці від щастя.
Ось і нарешті побачились зблизька
Березень юний та юна Берізка.
Ніяковіє Берізонька нишком,
Бо за минуле їй соромно трішки.
- Не докоряю тобі ловеласом -
Березень каже берізці на разі;
Те, що з тобою траплялося досі,
То ж не весна, то була лише осінь.
Злі язики нехай що собі чешуть,
Ми одне одному станемо перші!
Ніжним цілунком зігрів її личко,
Ніженьки взув у м'якеньку травичку,
Разом з коханням, глибоким і сильним
Подарував їй сережки весільні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874935
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020
[b][i][color="#072cb3"][color="#b50e75"]И[/color] почему из года в год
[color="#b50e75"]Д[/color]ень ото дня нам подтверждает,
[color="#b50e75"]У[/color]ж только ливни у ворот,
[color="#b50e75"]Т[/color]ак грусть-тоска одолевает.
[color="#b50e75"]Д[/color]а как же эту цепь прервать,
[color="#b50e75"]О[/color]тбросить вечные причуды?
[color="#b50e75"]Ж[/color]изнь, как подарок, благодать
[color="#b50e75"]Д[/color]ает Господь нам в виде ссуды.
[color="#b50e75"]И[/color]згнать из сердца серость дней
[color="#b50e75"]Д[/color]олжны мы сами, без участья...
[color="#b50e75"]У[/color]крыть размазанность теней
[color="#b50e75"]Ш[/color]ифоном радости и счастья.
[color="#b50e75"]А[/color] то, что в мыслях - гнать в архив,
[color="#b50e75"]В [/color]леса, подобно волчьей стае,
[color="#b50e75"]П[/color]оможет в этом - позитив,
[color="#b50e75"]Е[/color]го держись, не отпуская.
[color="#b50e75"]Ч[/color]адру на мрачность дум одень
[color="#b50e75"]А[/color] сверху -зонт... Пройдись по саду
[color="#b50e75"]Л[/color]ови с небес любви капель.
[color="#b50e75"]И [/color]чувствуй мир цветами радуг.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874702
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020
Злився Влад, бо змерз у спину,
Хотів спати, плющив очі,
Виглядав свою дружину,
Що прийшла посеред ночі.
Кулаками в двері гупав,
І вже голосу дав волю,
Верещав, ногами тупав –
Та до цього звикла Оля.
-Доки буде це тривати?
Ресторани, клуби, танці…
Досить роги наставляти!
Знаю всіх уже коханців!
Я тобі – не веретено,
І повагу тут здобуду,
Друга скрипка - не для мене,
Грати я цю роль не буду!
Муж - це соло! Ти не знала?
Досить віятись, гуляти,
І в сім’ї, щоб пам’ятала,
Буду я диригувати!
Відрубала Оля Владу:
-Що ти з себе представляєш?
Дякуй долі, що хоч ззаду
Ти в оркестрі цьому граєш!
Я стомилась, хочу спати,
Голова болить і ніжки…
Влад зітхнув, що тут казати?
І поплівся мовчки в ліжко.
Сон приснивсь: В концертній залі
Публіка шляхетна всілась,
А у нього ноти вкрали,
Та ще й паличка десь ділась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874653
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020
Закрыли мир на карантин.
Железный занавес опять
С небес спустили не один
Вопросы важные решать.
Нельзя с детьми гулять в лесу;
Нельзя на море, океан.
На встречную вдруг полосу
Занёс Планету ураган.
И мчится, маску натянув,
Законы новые вводя
Про землю, воздух и Луну;
Прививкой наградить тебя.
И мир становится другим
-Порядок новый настаёт.
И новый на Планете гимн
И каждый этот гимн поёт.
Ведь вместо мировой войны
-Коронный, новый, хитрый грипп.
Судьбу благодарите Вы,
Что каждый в пандемию влип.
Нам так с экрана говорят
Открытым текстом между строк,
Что будут года два подряд
Преподавать такой урок.
И лишь когда изменят мир,
Закрутят гайки насовсем,
Среди чумы устроят пир
-Всемирный царь в подарок всем...
Приснится же такая чушь,
Ведь верю- будет всё не так.
Проходит ночь; исчезла тушь,
Которая легла как мрак.
25 апреля 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874614
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 05.05.2020
Дарує сонце ніжний промінець
І жайвір з неба пісню посилає,
Моім стражданням вже прийшов кінець,
Сьогодні я почув твоє "Кохаю".
Серця забились ніжно в унісон
І доленька трояндою розквітла,
Здається, це якийсь чарівний сон,
Моя кохана, мрія моя світла.
До тебе я ішов через роки,
У серці ніс вогонь, що не згасає,
Нам вистачило дотику руки,
Для мене вистачило одного "Кохаю".
І сонце усміхається мені,
І в небі райські голоси співають,
Радію сонцю, небу і весні,
І зізнаюсь, як я тебе кохаю.
Ти моя доля, квітка чарівна,
Мій символ незрадливоі любові,
В моєму серці знов буя весна,
Я вдячний Богу, вдячний своій долі.
Нехай же доля квіткою цвіте,
І у серцях весна хай вічно квітне,
Ми збережемо почуття святе,
Не дивлячись що вже на скронях літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874474
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
Ніжки світанку по ньому ідуть.
Вигляне сонце, розставить долоні,
Промінь тендітно проникне у сад
І обігріє травневе осоння.
Вранішні роси для нього, мов клад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874561
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Иду по парку, в красоте купАясь...
Благоухают запахи цветов!..
Весна и солнце...ими наслаждаюсь...
Ещё...сирени рЕдкостным кустом!
Там сосны тихо крОнами качают...
КолЫшит небо нежным ветерком...
Я жизнь свою ВЕСНОЮ наполняю!
МассИву радуясь, родному, на "ЛеснОм"...
Берёзки - серьги майские надЕли,..
Украсив ветки, в листья - изумруд!
А... вдоль дорожек плИточных, и елей...
Ковром зелёным - травы предстаЮт!..
О, сАкуры!.. Здесь стали вы родными!..
Словно невесты, выстроились вряд...
Для хоровода, с яблонькой и Ивой...
Оделись в бело-рОзовый наряд!..
Цветут и древовИдные пиОны...
У камня, возле берега...пруда...
И днём, и ночью, там - полно влюблённых
На "МОСТИКЕ ЛЮБВИ" - обЕт даря!..
Иду по парку, в красотЕ купаясь...
Смотрю вокруг, не отрывая глаз!
Благодарю я БОГА, тихо умилЯясь...
Как ЖИЗНЬ прекрасна, данная для нас !..
(Киевский Парк Киото)
фото моё...❤
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874531
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Ти – тихе сяйво у житті моєму
І сон, який приходить наяву.
Ти – літо днів. Усі роки щаслива,
Бо скільки разом – у тобі живу.
В очей промінні світла неосяжнім,
Що кличе в таїну душі, без меж.
У відчутті невтоленної спраги
Бальзам якій, в твоїх вустах, знайдеш.
У цих руках: і ніжних й трудовитих,
У серці, яке має два крила.
А що жінкам потрібно на цім світі?
Аби любов і гріла, і цвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874450
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
А травень розпустив бузкове розмаїття,
Квіткові феєрверки щедро пестив.
Розносив пахощі п*янкі веселий вітер,
І звіддаля твої виднілись жести.
Зустрілися - і раптом заспівав крапчастий.
Де ж дощ-тотем блукав до цього часу?
Залопотів дзвінкий, іскривсь, мабуть, на щастя,
Вологи живчик скинув швидко рясу.
Кохання в травні, мов бузкове розмаїття,
В квіткових феєрверках - мить Едему.
І ти шептав мені, що найдорожча в світі,
І не потрібні серцю діадеми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874455
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HEfeRl6IDgo[/youtube]
Подивлюсь на небо неозоре:
Місяць й зорі вийшли погулять,
І немов на вишитім узорі,
Просто про щось мріють і мовчать.
І на цім шовковім розмаїтті,
Мерехтить вечірняя зоря.
Заблукала в цьому лабірінті
Сумовита, суджена й моя.
Не заходь за хмари в час вечірній,
Буде тебе важко розшукать.
Знай: що всі зірки тобі нерівні,
Бо вони чомусь усі мовчать.
Ти ж зі мною можеш говорити,
Слухати у тебе є талант.
Ти проміння ніжні можеш лити,
І душі моєї знаєш стан.
Ні, не думай! я не буду плакать...
Просто я на тебе подивлюсь.
Зорі інші хай тобі позаздрять,
Вірною тобі я залишусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874434
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Сопілки чути ніжні звуки,
То сопілкар весні так грає.
Заслухались зелені луки,
Весна мелодію приймає.
Радіє сонечко сопілці,
Промінням радісно торкає.
Замилувався птах на гілці,
Під звуки ці - пісень співає.
Приспів:
А сопілка грає, грає,
Моє серце звеселяє.
Зачарована я нею,
Лине пісня над землею.
В блакить небесну загорнулась,
Мелодія така весела.
До вітру тихо доторкнулась
І полетіла з ним у села.
Нехай почує звуки річка,
Радіти буде разом з нами.
Торкнуться ноти до водички
І будуть литися піснями
Приспів:
А сопілка грає, грає,
Моє серце звеселяє.
Зачарована я нею,
Лине пісня над землею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874419
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
( слова до пісні)
Ось прийшла я до води
І до нашої верби.
Ясний місяць вже зійшов,
В небі зірочку знайшов.
Посміхається згори
До тендітної верби.
Приспів:
Ти підеш, а я прийду,
Ти загубиш – я знайду.
Серед літа, чи зими
Назавжди з тобою ми.
Серед літа, чи зими
Назавжди з тобою ми.
Подивися - вже весна,
Підростає скрізь трава
Й зеленіє навкруги
Аж до самої води.
Тут мене наша верба
Знов у юність поверта.
Приспів:
Ти підеш, а я прийду,
Ти загубиш – я знайду.
Серед літа, чи зими
Назавжди з тобою ми.
Серед літа, чи зими
Назавжди з тобою ми.
І одні у нас стежки,
Де я ходжу – там і ти.
Бо любов у нас одна,
А в душі цвіте весна.
Ми удвох йдем до верби.
Ми з тобою назавжди.
Приспів:
Ти підеш, а я прийду,
Ти загубиш – я знайду.
Серед літа, чи зими
Назавжди з тобою ми.
Серед літа, чи зими
Назавжди з тобою ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874410
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Вуста малинові наповнені соком,
На віях зібралась роса.
Здригалися плечі, збігала потоком,
Щокою солона сльоза.
Ні, серце не плаче, а лише сумує,
Літа пролетіли, як мить.
Зозуля у гаю роки ще рахує,
Та час невблаганно летить.
Хоч мріється жити – любити, кохати,
Та спокою в серці нема.
Ще хочеться міцно-преміцно обняти,
Бо жде попереду зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874406
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Заплакав дощ, а я йому так рада,
Його сльозам, мелодії краплини.
Як тихо він торкається до саду,
Як умиває душу України.
Землиця п’є і любо подивитись,
Вода стікає їй аж за сорочку.
Мелодія співзвучна: «Жити, жити!»,
Росте чиєсь дитятко в повиточку.
Ростуть жита, наснилась їм хлібина,
Стоять дуби, узявши руки в боки.
Була і буде мати Україна,
А лихо піде ген за світ широкий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874303
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 02.05.2020
Серця щасливить квітня пишне свято.
Як неба щирий лик, бузковий цвіт!
В зелених снах беріз - пташин бельканто.
Танцює юне листя сонця твіст.
Хміліє день у вишні на долоні.
У кожній квітці – світу таїна.
Кохані йдуть удвох в думок полоні.
Пече любов. Кричить в серцях весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874360
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 02.05.2020
Заліз на тин руденький Кіт, на сонечку грів спинку.
А ж тут побачив - біжить Пес.
- Спинися на хвилинку! - вдогонку Кіт промуркотів.
Почув Пес. Озирнувся. Кіт мов забув, що його звав,
ліниво потягнувся.
Пес підійшов:
- Здоровий будь! Скажи, як поживаєш?
Кіт тільки очі чуть відкрив й сказав:
- Ти до-о-о-бре зна-а-єш...
- Та звідки ж знати мені, Псу, як тобі там живеться?
Я от біжу... не знаю й сам... Раптом їда знайдеться.
А ти, я бачу, ситий. Так? За тебе порадію.
Кіт потягнувся ще разок й сказав:
- Не ро-о-зумію... Мене годують добре так. Їм м'ясо
і сметанку. Піду... обідати пора, бо загораю зранку.
А чому ти отак живеш? Бо видно, що ледачий. Та
всі ви, Пси, мабуть такі. Такий весь рід собачий.
Піду обідать. Ти біжи. Тебе я не тримаю. Як пообідаю
- посплю. Ще трішки подрімаю.
- Ти попросив би за мене, сказав той Пес Котові.-
Скажи, що правдою служить буду йому. Їй Богу!
- Добре. Скажу, - промовив Кіт й пішов поважно в хату.
А Псові довго довелось хазяїна чекати.
Все ж вийшов... Глянув він на Пса й сказав:
- Служи! Йди в буду! Беру на службу тебе я і годува-
ти буду.
Зрадів той Пес й побіг мерщій. Та ще й не годували,
а посадили на ланцюг й міцненько прив'язали.
І з того часу на Кота Пес сердиться. Кіт ситий. Пес сто-
рожить вдень і вночі, та ще буває й битий.
Зате Котові добре жить, мурличе все на вушко. То він
на сонечку лежить, то ляже на подушку.
Кіт гордовитий. Він, як пан. На волі, бачте, ходить.
Хто-зна хазяїну він що про Пса щодня говорить.
Отак буває й між людей... В труді чийсь день минає.
А хтось мурличе, як той Кіт, та ще й багато має.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874301
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 02.05.2020
Весна тепла́ вділила по крихтині
Й, вернувшись за калиновий місток,
Підхмар’я вільге сушить на ряднині
Під шум роїння збурених думок.
Чому знов у людей іде все дриґом?
А стільки-бо докладено старань.
Поквітила, поцвічила до шмиґи,
По келишку піднесла сподівань?..
В лісах декор нових дереворитів,
Стострунно окликається етер…
О, обезумілі Ромео і Джульєтти,
Ви також стали б іншими тепер?
До шмиги — як слід, до ладу, до речі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873860
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 29.04.2020
Віртуозна гра квітневого дощу,
Соло крапельок по черепиці.
Думкою до тебе в ніч цю прилечу.
Ти ж казав колись, що чарівниця.
Зрозуміла: інтермеццо не для нас.
Хочу бачити тебе і чути.
Мов із свічки стеарин, стікає час,
І самотності пече отрута.
Не стихає віртуозний дощ вночі,
Й шаленіє у чечітці серце.
До глибин душевних б*ють джерел ключі,
Виграють думки надії скерцо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873917
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020
Беда присела на порог...
незваной гостьей...
Мир стал немыслимо жесток...
Пылает в злости...
Повсюду копоть, горя дым...
И матери все в черном...
А смерть приходит к молодым...
без жалости... безмерно...
Душе не нужно ждать тепла...
Огонь накрыл лавиной...
Надежда тоже умерла...
- Не будет небо синим!..
Здесь демон ставит свой спектакль...
Распорядитель судеб...
Здесь обреченность... полумрак...
теряется рассудок...
Войны бессмысленная власть
швырнула всех в пучину...
- Попробуй дьявола не клясть!..
Попробуй-ка не сгинуть...
29.04.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873973
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020
Дивлюся на зорі,
У неба безодні,-
Вони недосяжні землі...
В безкрайнім просторі,
В блакиті, як в морі,
І світять і людям, й мені...
І я на ті зорі
Дивлюся прозорі,
І легше стає на душі...
Щовечора очі,
Бува аж до ночі,
Питаю: ми вічі, чи ні?
Мовчать усі зорі,
В небеснім просторі,
Нічого не кажуть мені...
Та я не журюся,
На зорі дивлюся,
Я ж знаю: не вічні ми, ні...
В небесній блакиті,
І сяйвом сповиті,
І Місяць теж світить між них...
І зорі величні,
Вони може й вічні...
Нема на землі в нас таких...
В вечірні години,
Думками я лину,-
До зір тих з своєї землі...
У просторі зримо
Шукаю очима,
Я ту, що належить мені...
Коли бува гірко,
Шукаю ту зірку,
Що світить яскраво вгорі...
Та зірка незвична,
Мені вона рідна,
І зменшує болі й жалі...
Всі зорі величні,
Можливо і вічні,
Про це невідомо мені...
Прості і поважні,
Мені недосяжні,
Та світять і людям, й мені...
Любуюсь зірками,
Скажу поміж нами,
Що це до вподоби мені,
В безкрайнім просторі,
В блакиті, як в морі,
Горять недосяжні землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873832
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 29.04.2020
Я зібрала цей день у розкішний букет.
Загорнула в п'янке надвечір'я.
Поцілунком солодким, як липовий мед,
Сіло сонце за наше подвір'я.
Ароматом бузок простеливсь по землі,
Де червоний-червоний край неба.
Вечір зірку гойдав на своєму крилі,
Пригортав її ніжно до себе.
Надвечір'я весняне з чарівних пісень
У вінок запліталось квітками.
Серед жовтих кульбаб задрімав ясний день...
Вийшов місяць гуляти стежками...
автор: Лариса Мандзюк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873842
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 29.04.2020
Промайнули сотні літ до нас.
Сотні промайнуть іще у світі.
Мчить стрілою неупинний час.
Вчить людей радіти кожній миті.
Все проходить. Зостається мить-
Чиста і священа, як причастя.
І ця мить - струмочком зазвенить,
Трепітним і радісним від щастя.
28.04.2020р. 22-05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873847
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 29.04.2020
Якби твій погляд вивчив я до дна,
Дотик руки в крові моїй лишився.
А голос знов співав немов струна,
З якої диво-пісні я напився.
Тоді б у мене крила поросли
І я б тебе не відпустив нікуди…
Любові квіти в душах зацвіли,
Щоб нам постійно посміхались люди.
Жили красиво й незалежно,
В недільний день ходили в храм.
І упивалися безмежно
Щасливим радісним життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873878
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020
Я Вам пишу, так скромно і не сміло,
Мені простіше буде так сказать.
Що у душі повірте, защеміло,
Все недоказане не хочеться лишать
Мені пробачте, що пішла так швидко,
Лишив думки в саду на самоті.
Хотілось розпрощатися лиш тихо
Та мабуть не судилося мені
Я не хотіла, не бажала смутку,
Мабуть без нього вже не обійтись,
А тут прийшлось провести чітку смугу,
Щоб Ваші мрії і мої збулись
Але не поряд, порізно, незнано.
Де доля нам доріжку прокладе
І щастя посміхнеться так бажано
Та в кожного, як зіронька зійде
Мені пробачте, що прихід не вразив,
А просто стороною обійшов,
Мені не зручно. знаючи, що важив,
Для Вас,він щастям, що звучало знов
В житті буває не збулися мрії,
Ви, не сумуйте, що пішла ось так,
Листа писавши,так тремтіли вії,
Бо не хотіла ображати Вас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873887
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020
[b]Зачем тебе пишу я эти строчки,
Зачем мечтаю я опять сквозь ночи,
Зачем?
Зачем люблю безропотно и нежно,
Ведь не осталось у меня надежды
Совсем.
Зачем ты едешь…и будешь далеко -
С сердцем справиться, поверь, мне нелегко!
Оно
Также тебя любит, как и год назад,
Хоть и под ноги цветы твои летят
Давно.
Но на душе июнь. Начало лета,
И кружится от счастья вся планета
Земля.
Ладонь твоя – мою нежно сжимает,
И жизнь опять поет, и жизнь играет
Моя…
Зачем пишу тебе я эти строчки,
Зачем мечтаю о тебе сквозь ночи
Одна?
Ведь смеюсь теперь сквозь слезы я всегда,
Но и слезы – это, впрочем, ерунда.
Стена
Между нами той весною пролегла,
Все терпела я и преданно ждала
Сквозь зимы.
Весною ты ушел и не вернулся,
Сказал: «Прости меня» и улыбнулся,
Любимый…[/b]
(Фото - интернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873886
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020
Я заноза в душе твоей,
Она просто мешает жить.
Если вытащишь, больно ей,
Без нее начинает ныть.
А оставишь - будет колоть,
Глухой болью напоминать,
Обжигать то и дело плоть,
Душу рвать на куски опять.
А быть может, я приживусь,
И сольюсь с твоим телом в такт?
Я - заноза твоя, твоя суть,
Без нее проживёшь . Но как?
21.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873895
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020
Летів журавлик... Хмари білі
летіли теж. Тільки куди?
Летів журавлик... Сильні крила
несли до рідної землі.
Хмарини ті легкі сміялись:
- Сідай, малий! Ми підвезем.
Тільки скажи, куди летіти,
а то ми як твій край знайдем?
Сказав журавлик наш привітний:
- А ви не знаєте хіба?
Мов небо , там озера сині
і золоті шумлять хліба.
Летіть зі мною, білогриві!
Напоїте і поле, й гай.
Мене чекає Україна,
для вас - весь світ є рідний край.
Летів журавлик... Хмари білі
летіли теж. Тільки куди?
Летів журавлик... Сильні крила
несли до рідної землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873784
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Ты слёз хотел? Ну что же, были слезы.
Любви хотел? Была одна любовь.
Зачем теперь нелепые вопросы?
Не расцвести, не возродиться вновь.
И среди новогоднего веселья,
Я отводила потускневший взгляд.
Ты спросишь, почему закрыла дверь я?
Забудь, уже никто не виноват…
Душа покрылась горечью коррозий,
И как же ждать мне, что придет весна,
Ведь говорит в глазах знакомых просинь:
"Увы, но нам ты больше не нужна..."
Была печаль моя полынно-горькой.
От фразы стыла: "Как твои дела?"
Тушила чувства жар, не смела ойкать –
Да только затушить все не смогла...
Потом привыкла жить сама собою,
И стала сильной без твоей руки,
Я очень долго мучалась - не скрою,
Шептала вьюга: "Опыт извлеки!"
И на звонок я больше не бежала,
Чтоб распахнуть пошире свою дверь.
Я просто потихоньку застывала,
Я – Королева Снежная теперь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873800
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Моя прекрасна музо, о дякую тобі,
Що часто так заходиш до гостини
Та посміхаєшся все радісно мені,
Даруючи рядочки щогодини
Ти можеш підштовхнути і надати,
Ту неповторність. що вража красою
Та вмієш і писати, і співати,
Зимою, літом, осінню, весною
Усе ти вмієш, мудро і майстерно,
Простори швидко, мило обійняти,
А ще ти можеш правильно і чемно
І досвіду життєвого додати
Умієш зупинити на хвилину,
Щоб досконаліш фразу підібрати,
Спасибі,що заходиш у гостину,
Щоби душевний світ мій ще пізнати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873610
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020
Мій рідний край! Моє Полісся!
Правічна батьківська земля!
Ти раєм крізь віки зберігся,
Краса ця - душу звеселя.
Широкі тут лани й простори,
Озера, ріки і ліси.
Гуляє вітер по діброві,
Й звучать пташині голоси.
Тут жайвір з піснею під хмари
Уранці до небес зліта
І розсипає звуки-чари
На достигаючі жита.
У вишині, в блакитнім небі,
Несуться крики журавлів.
Поза селом, в полях, де гребля,
Лунає гуркіт тракторів.
В садах весною зацвітають:
І вишні, й сливи, й яблуні.
У цім безмежному розмаї
Живеться любо так мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873630
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020
Дякую за ідею Олегу Князю
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873606
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pqmbAWnN9dQ[/youtube]
Життя - безцінний дар із неба,
Його не просто нам пройти.
В житті нам спробувать все треба,
Важливо - досягти мети.
Відкинуть заздрощі й розпуку,
(Вони в житті не по путі),
Сміливість й віру взять за руки,
Вони - попутники святі.
Не ображайтеся ніколи,
І не тримайте в серці зло,
Бо злість живе у серці кволім.
Даруйте людям лиш тепло.
Життя людське непередбачене,
Що день на ніч може змінить.
Колись були ми необачні,
Бо не могли когось простить.
Радійте, людям посміхайтесь,
І пробачайте, й Бог простить.
З коханими не розлучайтесь.
І пам"ятайте: життя - мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873622
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020
Злетіли з неба променята,
розсипались в густій траві.
З'явилися кульбабок квіти,
вони як сонечко, ясні.
До них так весело сміється
із неба сонце золоте.
Сади в цвіту... зелений килим
землі кульбабками цвіте.
На них здивовано дивилось
мале руденьке кошеня.
"О! Скільки сонечок з'явилось,-
подумало. - Так би щодня!"
Весна дарує див багато...
радіють їм ліси й гаї.
В смарагдовій красі святкові
кульбабок золоті вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873674
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020
Хмари-ртуть. Весна, мов каземат.
Маскарад в ім'я здолання смерті?
Вірші, рими, образи - затерті,
Лиш вітри гуляють поміж хат...
В лабіринтах вуличних пустель
Голуби клюють самотній вечір.
Час настав жертовних самозречень,
Час дивитись як трава росте,
Слухати як дощ у шибку б'є,
Як сади справляють шлюбну пору
Й шепотіти, погляд звівши вгору,
Господи, в Святе Ім'я Твоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872934
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 26.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2020
О, весно, відігрій мою душу,
Хай проміння накриє печалі,
Бо сама я цей камінь не зрушу
Щоб віднести його у провалля.
Дай мені ще тепла хоч краплинку:
Для молитви сердечної треба,
Щоб не криком минулому в спину,
А словами прощення у небо.
Знов душа відчинила б віконце,
У світанок злетіли би круки.
У жовтенькому платтячку сонця
Йшла б з любов’ю у літо за руки.
Фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873494
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Цвіли вже вишні... Ой, як пишно.
І тішив душу білий цвіт.
Весна прийшла, красива й ніжна.
Її красі радів весь світ.
А я чекала, а я чекала...
що прийдуть сонячні ті дні.
А я не знала, а я не знала...
що полином гірчать вони.
Земля горіла, Боже... й небо
рожевим цвітом зайнялось.
Нам залишати рідну Прип'ять,
в розквітлому вбранні, прийшлось.
А я чекала, а я чекала...
що прийдуть сонячні ті дні.
А я не знала, а я не знала...
що полином гірчать вони.
Ой гірко-гірко... стихли кроки.
Був молодим той кожен крок.
Ой гірко-гірко... знову роки
нам повторили свій урок.
А я чекала, а я чекала...
що прийдуть сонячні ці дні.
А я не знала, а я не знала...
що полином гірчать вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873520
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Припекла твоя красномовність мовчання,
Як гаряче тавро на душі.
У коктейлі змішали холодну печаль
І весняні палкі лемеші.
Щоб почуть глибину словесну з безодні,
В закапелках - стерти "не можна"
І забути спільні найтяжчі незгоди,
Забриніли б серця тотожно.
Зарубцьовані дні лиш в надійних руках.
Перекреслим вагання нічні.
Не тримаймо слова у незримих думках
І відчуєм любові вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873530
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Не плачте, очі... Гірко. Знаю.
Хмарина в небі попливла.
Вона мов ніжна біла квітка.
У білому цвіту й земля.
Не плачте, очі... Подивіться.
Цвіте черешенька мала.
Здається, сон усім нам сниться.
На світ ми дивимось з вікна.
А як проснемось... Що побачим?
Чия у тім буде вина?
Бо ж декому, мабуть, не спиться.
Була б то Силонька Ясна.
Розсіє тьму вона й росою
напоїть щедро білий цвіт.
Так дивно... сон один і той же
з віконця бачить увесь світ.
Якщо не сон?.. То що насправді?
Що відбувається? Скажіть?
То певно час такий, що всіх нас
вчить берегти життя й любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873386
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Сьогодні з неба зорепад,
На землю сипав оксамити.
Це диво Всесвіту парад,
Землі свої він шле привіти.
Ним милувалася весна,
Для неї то чарівне дійство.
Роса холодна і рясна,
На трав'янистім королівстві.
І навіть теплий вітерець,
На диво дивиться магічне.
Краса торкається сердець,
З природою злилась навічно.
Сьогодні з неба зорепад,
На землю сипав оксамити.
Затамував свій подих сад,
Весна зустрінеться із літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873481
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Не плачте, очі... Гірко. Знаю.
Хмарина в небі попливла.
Вона мов ніжна біла квітка.
У білому цвіту й земля.
Не плачте, очі... Подивіться.
Цвіте черешенька мала.
Здається, сон усім нам сниться.
На світ ми дивимось з вікна.
А як проснемось... Що побачим?
Чия у тім буде вина?
Бо ж декому, мабуть, не спиться.
Була б то Силонька Ясна.
Розсіє тьму вона й росою
напоїть щедро білий цвіт.
Так дивно... сон один і той же
з віконця бачить увесь світ.
Якщо не сон?.. То що насправді?
Що відбувається? Скажіть?
То певно час такий, що всіх нас
вчить берегти життя й любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873386
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
Ой, гуляє козак в лузі,
У даль задивився.
Має серденько в напрузі,
Дивний сон приснився.
Що зустрів в путі далекім
Дівчину чарівну.
Розігрався в грудях клекіт,
Пісню вчув наївну.
Щебетала соловейком
На містку на річці.
Виливала тугу зойком
Молодій смерічці.
Я ж його кохала вірно
З року в рік, як вміла.
Ласк в душі було безмірно,
Віддати не сміла.
Інша милого любила,
Інша цілувала.
Її ж тепло хвиля змила,
Річка в вир забрала.
25.04.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873423
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
А ти бачив, як небо збирається спати?
Його також вкладає так любляча мати,
Обіймає руками ласкаво і ніжно,
Щоби серденьку б́у́ло приємно і втішно
Колискову співає з ніжними звуками,
Що єднаються чарівними сполуками,
А небесся в колисці в дрімоті кружляє,
Ніжні, милі хмаринки до сну прихиляє
Ось, нотки дрімотні пригортають до нічки,
А у небі зірки мерехтять, ніби свічки,
Така зваба стоїть, мовби подих чаклунки
Та майстерність її виграє, ніби струнки
А ти бачив, як небо збирається спати?
Йому треба казкову чарівність сприйняти
Та вібрати красу усієї природи,
Щоб відчути найвищу ві сні насолоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873340
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
[i]Мне было суждено с тобой проститься,
И на столе теперь осталось фото.
И, может быть, меня осудит кто-то –
С тех пор мне по ночам совсем не спится.
Мне воздух не подходит и вода,
И всех друзей мне стало вдруг не надо,
Когда не бьется сердце твое рядом
Не станет хорошо мне никогда.
Мне было трудно пережить разлуку –
Душа металась, разрывалась болью.
Я расставалась со своей любовью,
И не решалась взять тебя за руку.
Я так боялась, что вот-вот сорвусь,
На шею брошусь и – все расскажу,
Как я тобою очень дорожу!
Ты только позови – и я вернусь.
Но я сумела все перетерпеть.
И плакала, что все прошло так скоро,
Я вынесла себе часть приговора:
- Уехать, позабыть и перетлеть.
Мне было суждено с тобой проститься,
И на столе осталось только фото.
И, может быть, меня осудит кто-то –
С тех пор мне по ночам совсем не спится…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873362
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
Ой у гаю... Ой у гаю... Ой у гаю...
У стрімкому я потоці ніжки мила.
У потоці ніжки мила, там я милого зустріла.
Там я милого зустріла.
А в милого карі очі... карі очі.
З ним ясніше сяють зорі в темні ночі.
(2р.) А в милого очі карі, кажуть він мені до пари.
Кажуть, він мені до пари.
А як милий, а як милий усміхнеться.
А як милий, а як милий усміхнеться.
А як милий усміхнеться - всі слова його до серця.
Всі слова його до серця.
А як милий, а як милий приголубить.
А як милий, а як милий приголубить.
А як милий приголубить - відчуваю, як він любить.
Відчуваю, як він любить.
Ой у гаю... Ой у гаю... Ой у гаю...
У стрімкому я потоці ніжки мила.
У потоці ніжки мила, там я милого зустріла.
Там я милого зустріла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872798
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Ти спав в мені. Ронив у мені чар...
Вітрами пелюстковими здійнявся
сьогодні вранці, мов би й не вгавав!
Ти завтра відлетиш,- та все ж зостанься!...
...Плодами, що не в"януть, мов пісні...
Нескореності сік - життєва розкіш!
Розливом цим завдячую тобі.
Квітневим вихром стала сива осінь!
20.04.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872762
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Розпеченими струмками
Думки з водою стікали
По оголеному тілі донизу.
Тіло здригалось,
Дрібно тремтіло,
Пропускаючи крізь себе
Усю людську сутність.
Заздрість і немічність,
Ненависть і спокусу,
А ще раптовий гнів,
Які перетинались, зливались
У один нероздільний потік
Та враз змінювались
Відчаєм і криком болю,
І так пекли у тім’я,
Свердлячи собою свідомість,
Що на мить кам’яніли,
А по хвилі змінювались теплом,
Поступаючись прощенню
І вуста ледь чутно шепотіли:
Я відпускаю, відпускаю в ім’я,
В ім’я спокою й любові.
В ім’я подолання темряви
В середині нас,
В ім’я чистого світла,
В ім’я Ісуса Христа,
Блаженність,
Заради спасіння душі.
20.04.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872757
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Та що казати тим хто жили
В ті рокові для нас часи.
Він не питав, За що Іуди?
Вони кричали — Розіпни.
То, нелюбов їх роз’єднала —
Жага й невпинна круговерть.
Гордині янголи повстали,
Подарували людям смерть.
Безжальний млин та смуга чорна,
сухе, несіяне зерно…
Невпинно труть пекельні жорна
Все те, що зрощено було.
Погасла Зірка на Голгофі!
Покинув Землю Божий Син...
Закрив Ісус блакитні очі,
Розправив крила чортів млин.
Які думки — такі ми люди,
Куди ведуть — туди йдемо...
Ми наче загнані в никуди,
Таврують нас, нам все одно.
Що породили - будем мати!
Любов — це зовсім навпаки.
Коли на тобі божі знаки,
Полюбиш все що навкруги.
Ісус живий та буде жити!
Хто дарував, той не вкраде!
Хто не вбивав — не буде вбитий!
Хто возлюбив той, не помре!
Пройшовший біль, поневіряння,
Пізнавши яд черствих сердець,
Простивший зраду та знущання
Господніх намірів творець!
Тоді рождЕнний та надалі…
ЗрощЕний правдою в віках,
Розп’ятий в муках та печалі,
Воскреслий в праведних серцях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872753
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Розкажи мені, небо про безвік.
Розкажіть мені, ріки, про плинність.
Розкажіть мені, трави, про вічність.
Ви спроможні її осягнути?
Бути нам, а чи, може, не бути?
Якщо бути - навіщо, скажіть?
Про любов розкажіть мені, квіти.
Але хто мені скаже про сутність,
Про м'які споришеві дороги
До ріки, до лілеї, до Бога?
Розкажіть мені, люди, про мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870275
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 20.04.2020
І знову вишні зацвіли в саду,
Неначе вельон одягли весною.
І я до них, немов у юність йду,
Полюбуватись чистою красою.
До цвіту я губами припаду,
Неначе перший раз дівча цілую.
І в мить таку в життя роки вкраду,
І знову чуба в чорне пофарбую.
Тут пахне медом і гуде бджола,
Легенький вітер пелюстки зриває…
Тут кожна вишня наче молода,
Слова любові небу посилає.
Коли їх вельон заберуть вітри,
Тоді всі вишні одягнуть коралі.
І загоряться вогником дари,
Вишні червоні одягнуть вуалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872764
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Як швидко листки розпускає калина,
А з"явиться квіт - буде, ніби дівчина,
У ясну, привітну та милу годину
Красою зваблятиме кожну хвилину
Чарівна, розкішна, прийшла вона звідки,
Чи є в цім приході життєвії свідки,
А може, як янгол з небесся спустилась,
Чи може чудова картина приснилась?
Та ні - це не сон, а фантазія грає,
Чарівнії нотки на серці лишає
Та згодом листочки вже будуть в реалі,
А зараз вони у весняній вуалі
І потім за листям вже з"являться квіти,
Зберуться близенько, як милії діти
І їхня краса весь світ зачарує,
Ії аромати серденько відчує
Як швидко листки розпускає калина,
А з"явиться квіт - буде, ніби дівчина,
У ясну, привітну та милу годину
Красою зваблятиме кожну хвилину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872711
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Дівки гарні, як ті мухи
В парку лавку обліпили,
Посідали цокотухи,
Про любов заговорили:
-Де знайти собі коханця
І щоб мати чоловіка?
В стриптиз-клубі, чи на танцях,
Щоб любив тебе довіку?
Зачепило бабу Олю
(Тут присіла на хвилину),
Каже: -Треба ловить долю
Біля каси в магазині.
Ото станьте й розглядайте,
Що в мужчини у корзині?
І оцінку свою дайте,
Чи практичний буде нині?
По товарах видно зразу:
Оцей вміє готувати,
Той культурний, не образить,
Цьому - тільки випивати.
Ще одна є вірна мітка,
Перевірена, хороша,
Бо на касі бачиш чітко
Скільки в кого й які гроші.
По манерах визначайте –
Холостий він, чи жонатий:
Якщо путнє, починайте
Ледь помітно загравати.
А тоді вже - вас не вчити,
Свої чари проявляйте,
Постарайтесь обкрутити -
Йому спуску не давайте!
Враз дівчата подивились
На світ іншими очима,
В супермаркет усі змились
Вибирать собі мужчину.
Баба вільно позіхнула,
Розрівняла ноги й спину:
-Всіх дуреп, як вітром здуло,
Я сама хоч відпочину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872710
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VcCwGCJcqYA[/youtube]
Стоять, як наречені в цвіту вишні,
Немов зібрались разом до вінця.
У платтях ніжних, білих, таких пишних,
Що так пасують до вродливого лиця.
А де ж їх наречений, може, вітер,
Що ніжно припада до них крильми?
Вони з любов"ю тягнуть свої віти,
Шепочуть тихо: ти мене візьми.
Розгублений, невпевнений страждає,
Як вибрать тут, найкращу серед всіх?
Але це неможливо, добре знає,
Вони йому потрібні всі для втіх.
Пограється лиш хвильку і забуде,
Ще білий цвіт зірве із гілочок.
Хіба за це осудять його люди?
Можливо, хтось візьме це за урок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872719
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Христос Воскрес! – пронеслось світом,
Цю звістку стали сповіщать.
Нам Янголи додали світла,
Й принесли Божу Благодать.
Христос Воскрес! Радіймо, люди,
Бо це є чудо із чудес.
Хай мир і щастя будуть всюди.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872730
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
[b][i][color="#a608a1"]Великдень ми стрічатимемо вдома,
А дзвони нам звучатимуть онлайн.
Залишена позаду зайва втома
І сповнені серця великих тайн.
Як переступить день за опівночі
І сяйво сповістить нам із небес
Ту вість - гучну, величну і пророчу
Очікувану вість - Христос Воскрес!!
Паски і крашанки на скатертині
І рій турбот уже нарешті щез.
Панує спокій в серці і в родині
І відповідь - "Воістину Воскрес!"[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872548
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 18.04.2020
Накрыло горе колким пледом...
Не согревает... Холодит...
И края нет... как будто небо!..
И тяжесть... от бетонных плит...
Озноб стелился, раня плечи...
и болью обжигал всю плоть...
- Придумал кто, что время лечит?!
Неправда!.. Все наоборот...
Иду на кладбище я... к маме...
с душой, не знающей покой...
с незаживающею раной...
с невысыхающей слезой...
Вдруг жаворонок, чуть дыша,
запел в пушистых облаках...
- А может мамина душа...
печаль пыталась отобрать...
Накрыло горе...
18.04.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872508
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 18.04.2020
Весна й Любов- це рідні сестри.
Їх зустріч- свято на землі,
Бо намагаються привести
До розцвіту весняні дні.
Весна- це радісна красуня,
Завжди у молодих літах.
Завжди привітлива, без суму.
Весна не полюбляє жах.
Любов сестрі допомогає,
Без неї не було б життя.
Тому Весна й перемагає
І боронить сердцебиття.
Але чомусь у цьому році
Весна сумує за людьми,
Бо в хаті їх сини і доці
Сидять як в клітці солов’ї.
Нехай минає швидше лихо,
Щоб була радісна земля,
Живуть у щасті наші діти,
Країна кожна розцвіта.
Квітень 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872541
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 18.04.2020
Прийшла весна... Прийшла весна...
в вікно постукала.
Синичок пісеньку дзвінку
в садочку слухала.
Полями йшла... Гаями йшла.
Ой роздзвенілася!
Промінням сонця, золотим,
навкруг розлилася.
З'явився ніжний первоцвіт
і рясту стрілочки.
В них неба синього блакить,
хмарин краплиночки.
Мов первоцвіт - весняний день,
всім подарований.
Своїми тішиться земля
знову обновами.
Радіє ластівка стрімка,
що повернулася.
Чарівна дівчинка-весна
до всіх всміхнулася.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872294
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 17.04.2020
Ластівко мила,
Ти прилетіла
З краю далекого
Через моря.
Нічку просила,
Щоби світила
В зорянім небі
Рання зоря.
Ранок просила,
Щоби він крила
Не огортав їй
Туманним плащем.
Хмарку просила,
Щоб відлетіла
І не мочила
Холодним дощем.
Вітру просила
Збавити силу,
Щоби негоду
Не розбудить.
Щоби без шторму
Летіти додому –
В ріднім лиш краї
Любо так жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872372
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020
[i]Весна і мрії...
Під чарівну музику
Поля Моріа.
[кликніть - замилуєтесь][/i]
[youtube]https://youtu.be/I63zxA0Sce8[/youtube]
[i][b][color="#140aa6"]Сіріло… Каравели чорних хмар
пливли спроквола за рожевий обрій…
Пас світла з неба – ранку аватар –
упав на землю... Впевнено, хоробро.
Та в м'язах ваших ще панує ніч,
і – млість, і - баглаї* передранко̀ві...
Й хотілось вам усе послати пріч,
щоб збувся сон – як щастя у підкові.
Та щось нараз заглянуло в вікно –
і тут... любов’ю засіяли лиця.
То черевишні квітнуче руно
ласкала ніжно квапна дощовиця.
І все живе у вас уже цвіте:
заходите усмак в завітні зони
й ні хвилечки не мислите про те,
що в світі святці є і забобони.
В красі й любові оживає все:
кохання, пристрасть,
плем’я, рід, родина.
І хто у серці ту красу несе –
освятить мрії роду й України.
[i] Ὠ Ὠ Ὠ[b][/b][/i]
...Світає. Каравели сонних хмар
в ясі світанку попливли за обрій.
І промінь сонця – ранку аватар –
вітає Землю світлом.
Теплим,
добрим. [/color]
[/b]
14.04.2020
_________
*у розумінні лінощів ("баглаї бити"), "розслабону".
На світлині автора - квітуюча, вже оспівана мною
черевишня. Світлина з сьогодняшнього холодного
вечірнього вікна оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872070
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 17.04.2020
Я забув дивовижу кохання.
Що таке обіймати любов?
Промайнули усі сподівання
І не певен, що з’являться знов.
Я забув світлі сонячні ранки,
Сяйво радісних чесних очей,
Вже не вірю давно обіцянкам
І лякаюсь холодних ночей.
Пригадав нещодавно чимало:
Солод вуст і обіймів тепло,
Як тебе моє серце жадало,
Як спокійно удвох нам було.
Образ твій надихав на творіння,
Сили духу мені надавав,
Але втомленим, хворим створінням
Без любові твоєї я став.
Певно різні ми, зовсім не схожі
І причина доволі проста,
Та донині забути не можу
Ясні очі та ніжні вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831288
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 12.04.2020
Після сну, нестримуючи емоцій, серед ночі, на аркуш лягли мої рядки
***
Погляд в літню ніч… Вповні місяць ясноокий, Чумацьткий шлях
То б моя воля… Я б від захвату – туди злітала мов птах
Сім`я сузір`їв…. Тривожно, ніч зореока, забрала сон.
То тиша,то знов… Тихий шелест листя - музика в унісон
У вікно навстіж…. Запахи трав терпких, нічна прохолода
Віднайду спокій? Чи прийде Божа благодать й допомога…
О, країно! Знаю кругла земля, тут живу на ній я. Україна моя, благодатна земля. Є ліси і моря, і безмежні поля. Ясноока блакить. Промінь сонця… Ця мить…. Скажіть, як не радіти? Та чи можна посміти? Не побачить красу, яку Бог, всім нам дав?!
Щастя - сенс житя. Життя дар Божий. Народила ненька мене в день, пригожий. Він її й мене, прийняв, на цей світ, нині наша земля. Стріну ранню зорю. Мамо, я вже не сплю.Тож піду у життя, там є стежка й моя. Помолюсь на порозі, думка - шепіт, чи й взмозі? Наперед хто це скаже? То вже лиш час покаже. Яку дав мені долю….
Ледь зажеврів світанок, в кольорах різнобарвних…Аж вражає очі мінливість, фіолетових і синіх. Ген, по обрію тягнеться, темно - червона смужка. Розріз по вертикалі, золотистая нитка. Вже спромігся прорватись, промінь сміло, златавий… Ніжно небо торкає, лукаво позирає. Небо прийме в обійми, він, як неньку цілує. Небо синь засіяє, зорі зникнуть повсюди. З ними й сни ясноокі, чи видіння приблуди? Мо» приборкають спокій, чи позбудусь я мрії?
Ранок ледь-ледь шепоче, поклонюся дорозі. Вітер щоки лоскоче, чом душа все в тривозі? Пестить сонечко ноги. Там, попереду довга, ген чорніє дорога. Я ступлю босонога, в душі рада й до Бога. Як верба похилюся і до нього звернуся. Під крило ти візьми… Прошу благослови.. .. Хай пройду я свій шлях, подолаю весь страх. Щоб щаслива й на волі, як волошечка в полі.
Ясне сонце яскраве, сипле золото всюди. Миле, тепле, ласкаве, певно гарний день буде. Сонце - Боже творіння, як і небо й земля. Я розвію сумління, ранком сяє роса. По траві, по хлібах, погляд мій наче птах. Ой, яка ж це краса, чарівні небеса . А по них там хмаринки, мов човни й паруса. Ще пів неба сивіє, може дощик посіє. Прийму Бога крестіння, приховаю сумління. Часом йду й озираюсь й до землі нахиляюсь. Я красу цю спрймаю, з неї сили черпаю й далі йду в майбуття.
І душа вже співає, вдалечінь подивлюся. Поле, вітер гуляє, як дитя посміхнуся. Наче все море в хвилях, в золотих акварелях. Ні, мені це не сниться - колоситься пшениця. Доторкнулась рукою, вже вдається рікою. Цвіт – краплинки злітають, тріпочись відлітають. Вмить здійнялись, комашки, заясніли ромашки. Жу-жу-жу мова бджілок, мов тихеньких сопілок.. І деінде по полю, манять погляд волошки. Насолоджусь , надивлюсь, я на них іще трошки. Ген-ген, по край поля, маківки червоніють, тихий шепіт з травами, тут й дзвіночки синіють.
А за полем, як сторож, дуб старезний широкий. Підпирає лісочок, за ним зелен горбочок. Сонце в сивім тумані, випива роси ранні..
Вздовж дороги травичка… Низько летить синичка. Це ж, як вісник погоді, все супутниця волі. При дорозі дві пташки, голуби сизокрилі. Ранок….. сонце стрічають, ой, які ж вони милі. Промінь пару цілує, тихо голуб воркує. Раптом подруга в небо, трепіт крил засторога. Він сміливо за нею, полетів, мов стрілою. А я ж, ледь посміхнувшись, далі йтиму стежинкою. Споришева, холодна, м`якість, я відчуваю, червоніють підошви, росинки збираю. Наберуся з них сили, в сонця трішки тепла. А природа красу надасть, мрії - принесуть небеса. І землиця свята, вскладе в душу добра. А Господь наш Ісус, навчить мене любові . В житті щастя знайду! І за все це, подякую Богові!
Березень 2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871101
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 12.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BN8AQ7Ehx2E[/youtube]
Як пахне дощ, я вже забула,
Прошу, хоч крапельку дощу.
Маленька хмарка й та минула,
А я великої все жду.
Набігли хмари знову сірі,
А вітер їх кудись все гнав.
Чомусь корилися похмурі,
Він у покорі їх тримав.
З моєю пам"яттю щось сталось,
Забула зовсім голос твій.
Немов у цьому щось зламалось,
Ти мій, не мій? Невже чужий?
А очі кольору якого?
Невже і це могла забуть?
Хто тут підкаже? Ні, нікого...
Але тепер не в тому суть...
А дощ таки усе ж почався,
Побігли краплі по вікні.
Він довго лив і не скінчався,
Гримів десь грім удалині...
[img]https://grandgames.net/puzzle/source/tyulpani_13.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871490
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
На полотні нічному в роздумах зірки:
Мої супутниці у час безкрилля.
Безмовності тіла небесної ріки,
Аж місяць тихо зупинився в брилі.
Хисткі й тонкі зруйновані зв*язки світів.
Сама табу я змайструвала клітку,
А думка котиться (були ж і я, і ти)
В зірчастість, в спраглість поцілунків літа.
Цукатами смакують спогади мої.
Мабуть, лише зірки це розуміють.
Примарно знову очі дивляться твої.
В них сум і радість, ніби в аритмії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871483
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
В поле ночью тайком
выйду мысли проветрить...
- Прошлогодним листом
счастье мчало за ветром...
В небо звездочкам зря
напевала мотивы...
- Я запрячу себя
от безумного мира!..
Среди многих потерь
был любимый святыней!..
Все надежды теперь
с чувством горькой полыни...
Пусть сгорят от зари
бесполезные крылья
безответной любви!..
Станут серою пылью...
* * *
В поле ночью тайком
выйду мысли проветрить...
Счастье было грехом...
- Я любима... лишь ветром.
10.04.2020 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871497
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Весна в вікні. В ній щастя, ніби океан,
А карантин повзе, мов черепаха.
За шибкою звучить, звучить землі орган.
Парфумами весни дерева пахнуть.
Від цвіту юного біліє все навкруг.
Між віттям барви сонця виглядають.
Автомобільний непомітний майже рух,
І люди де-не-де у цім розмаї.
Спостерігаємо частіше із вікна.
І попри карантин, душа теж квітне,
Бо надихає з чистим серденьком весна.
Тебе не можна не любити, світе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871334
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020
[b][i][color="#043d8c"][color="#bf2604"]А[/color] река ушла в разливы,
[color="#bf2604"]К[/color]рошит льдины без торпед.
[color="#bf2604"]Т[/color]ам...под солнышком игривым
[color="#bf2604"]Р[/color]асцветает первоцвет.
[color="#bf2604"]И[/color] полным полно проталин,
[color="#bf2604"]С[/color] гор к реке бегут ручьи,
[color="#bf2604"]А [/color]капели отыграли
[color="#bf2604"]В[/color]се мелодии свои.
[color="#bf2604"]Е[/color]сли в роль вошла зимцерла,
[color="#bf2604"]С[/color]петь с ней вместе я не прочь.
[color="#bf2604"]Н[/color]а планету радость вверглась,
[color="#bf2604"]А[/color] ее - не превозмочь!![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871378
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Скажи, ти чув, як грає вітер?
Слова складає щиро з літер,
А потім з них вже світ-рядочки
Торкає впевнено листочки
Вставляє образи з світлини
Малює вітами картини
Золотить подихом весняним
Вражає милим та бажаним
Бо легіток так мелодійно
Здружився з променем надійно
І разом щиро шлють привіти
Весни найкращі перші квіти
І світло в серце поселяють
Дуетом ніжно забавляють
Потрібно настрій завжди мати,
Щоб світ від смутку рятувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871316
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Счастье можно дарить
Но не всем подряд
В обе руки поймать мир
Зацветает майский сад
Счастье можно дарить
Близким и любимым детям
Услышать внуков смех и крик
И станет тесно на планете
Счастье можно дарить
С другом своим поделиться
Либо счастье, маленький миг
С кем- то иным соединится
Счастье можно дарить
Когда к тебе лично пришло
Может гостить малые дни
Было одним на двоих дано
Счастье можно дарить
Когда у тебя его много
Соединяет вас крепкая нить
Оно вернется к тебе снова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871277
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OPbRyTpyqco[/youtube]
З тобою холодно, то жарко,
То носиш, ніби на руках,
І відганяєш в небі хмарки...
А то дивлюсь - поїхав дах.
Рівняєш все, що на дорозі,
І клявсь: Не буду вже любить!
Візьмеш і душу заморозиш...
Та раптом інший вже за мить.
І знову ніжний, милий, рідний,
Дістати зірку обіцяв.
Як пояснить: такий солідний,
Чому ж ти плакать знов почав?
Як розібратися з тобою,
Забуть, покинуть назавжди?
Чому це стала я рабою?
Від тебе віють холоди.
Сидиш, насупив знову брови,
Ну що скажи тепер не так?
Не дарувала я любові,
Не куштував її ти всмак?
Всміхнулись очі твої сірі,
Погода, бачу, вже друга.
Ось так любили, як уміли...
Коли ж ця спиниться "пурга"?
Така оце любов бува...
---------------------------
Події в творі не стосуються автора.
Це просто видумка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871266
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Меня так манят небеса
И даже сны мои о том,
Что там священные леса
И наш небесный, отчий дом.
А здесь я, словно, аватар.
Проходит жизнь в одном ключе.
И эта жизнь- конечно дар,
Но иногда взгрустнётся мне.
И видя явный беспредел,
Земле всё тяжелей дышать.
Вокруг глобальный передел.
Как это важно понимать.
От Вавилона делят нас
И сталкивают всех войной.
На пирамиде тот-же глаз
И в Церкви вроде бы такой.
Вот ночь прошла и снова день
И скоро расцветут сады.
На землю вновь ложится тень
Заоблачной всем высоты.
Нас манят реки и моря,
Просторы неба и земли.
Нас вдохновляет красота
Для творчества и для любви.
Март 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871278
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Весна щебече у саду,
Травиця зеленіє.
По ній до Тебе я іду,
А серце б»єтся й мліє.
Весна у квітах запашних,
В веселім синім небі.
В обіймах ніжних, та міцних,
Вони такі лиш в Тебе.
Весна вмістилась у зорі,
Що дивиться щоночі.
Весна – це райдуга вгорі,
Й Твої блакитні очі.
Весна – це птахів переліт
Над рідними полями.
Це квітів неповторний цвіт,
Й кохання поміж нами.
07.04.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871156
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
В час, коли біда прийшла
до всіх людей одночасно
і в карантин сидимо по домівках
хочеться радіти кожному дню.
Я дякую тобі, прийдешній день,
За те, що у хмаринок сині очі,
Що ранок променистих теревень
Несе тепло із кавою охоче.
Що свистом шпак зове мене ізнов
І бруньки груш чіпають підвіконня.
У гості вітер крізь вікно зайшов
А квіти позіхають ізпросоння.
Виблискує бурштинова смола
На сливах, що вмивають білі личка.
У пуп’янках заплуталась бджола,
Під вишнями розпушилась травичка.
Від щастя застрягають десь слова.
Стою, дивлюсь, торкаючись фіранок.
У душу ллється ніжність вікова.
Я дякую, що в мене є цей ранок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870949
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
Ранок проснувся в безхмарному небі,
Променем сонця торкнувся землі.
Тихо й безшумно жахливі й химерні
Тіні нічні заховались в імлі.
Вранішня вслід їм пішла прохолода,
Лише війнула туманним плащем.
Вітру цей вранішній сон – насолода,
Він у кущах лиш дрімає тихцем.
Промінь від сонця торкнувся шпаківні
І пробудив голосистих птахів.
Враз на горісі в гіллястім верхів’ї
Весну вітати почав іхній спів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870933
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
Відчуваю, Земля дихає,
радію квітучому початку.
Білому, блакитному, ліловому,
палітру не угамувати -
Божа Благодать.
Бал Життя пахне цвітінням,
Рай Земний прославляє.
Ніжність у всьому інтимна, глибока, ранима,
як її утримати,
цю кришталево-чисту зверхблагодать.
Не зів'яне Божий Вінець,
Земній Красі не настане кінець.
Навіть сонечко, стрибунець, метелик -
прикрашені, як посланці Небес.
У красі цій купаюся і радію,
у всьому живе Творець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870958
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
А квітень розпустив зелену гриву,
І сонцеграй танцює залюбки.
Квіткове море розлилося дивне.
Уявою малюю я стежки.
Від серця і до серця ніжні ниті,
Щоб аромати щастя ти відчув.
Лелеки гнізда починають вити,
Тріпоче вітер саду білий чуб.
У поцілунках, ніби в сонцекраплях
Зіллємось з ніжністю весни теплом.
І щебетатиме нам свіжий ранок,
Неначе білий птах з міцним крилом.
(Сонцекраплі - авторський неологізм).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870951
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
А що душа? Душа не спить
та серце мріями плекає...
Коли відпустиш — полетить,
коли в кайдах — заридає.
А що думки? Думки — ярмо.
малюють сивину на скронях...
Посіяне в пітьмі зерно,
тримають серце у полоні.
А що душевна чистота?
Це ніжний поцілунок долі...
Коли лихих думок нема —
життям впиваєшся на волі.
А що є тіло? Тіло — смерть.
Нестерпна біль його здолає...
Не втримає навалу твердь,
коли підтримки вже немає.
А що сердечна доброта?
Це подих вічної любові!
Коли не носиш в собі зла,
коли душа співає в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869340
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 05.04.2020
Вихвалялась Валентина дочками завзято,
Одна в мене балерина, друга в депутатах.
Третя дуже знатна леді, їздить на Канари,
Є ще й син у мене Федя, ледар і бездара.
Працювати він не хоче, любить добре їсти,
Цілий день мов кіт муркоче і сидить у кріслі.
А як тільки борщ запахне, бере зразу ложку,
Запихає на дві гулі, робить в губі трощу.
Балерина завітає у гості до мами,
Все дієтою балу́є і шле телеграми.
В телеграмах чоловіку надає роботу,
Мабуть буде так довіку у неї він " мотом".
Як приїде депутатша у гості до мене,
То не мов японська гейша, кімоно зелене.
Все промови якісь строчить, шукає трибуну,
А тоді блука щоночі з бару її сунуть.
Коли ж третя завітає, дуже знатна " леді",
То така до всіх привітна, навіть і до Феді.
Він її так полюбляє, наче котик треться,
Бо багато грошей має, мов курка несеться...
Спокійніше в хаті стане, як нема нікого,
Серце рівно в мене б'ється і не болять ноги.
Нехай мають свої справи і в них поринають,
Я від них не хочу слави, хай собі тримають...
Трохи недільного гумору!!! Посміхніться!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870779
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Кохаю!
Ти загубився десь у лоні дня,
А я тебе чекаю,так слухняно...
Смакую каву щойно із горня,
І думаю про тебе,мій коханий!
І кожною хвилиною до мрій,
Літаю небосхилом наче пташка...
З тобою і без тебе,але ж мій,
І як би вже не було мені важко...
Люблю тебе!Кохаю!Знай про це!
На відстані зігрій мої долоні...
Бо ти і я, це замкнуте кільце,
Це віри та надії світлий промінь.
31 03 2020 р
Виктория Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870775
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
ТЮЛЬПАНИ КОХАННЯ
Ми з тобою стрілися
ранньою весною,
Ще тюльпани тільки-но
набирали цвіт.
Молода закоханість
хвилею хмільною
Нас вела в чаруючий
веселковий світ.
Під ясними зорями
поклялись у вірності,
Для побачень видано
нам короткий час,
Бо дала на витримку
доля перевірочку —
Знали ми, обставини
розлучають нас.
Срібними сльозинками
сіяв Місяць жалібно,
Завтра ти — до армії,
я — в чужі краї,
Вірили: зустрінемось!
Та того не знали ми:
Разом не почуємо
знову солов'їв.
У листах не висловиш,
що лежить на серденьку,
Між рядків губилися
щирі почуття,
Ти на мене, я на тебе
через щось розсердились,
Розсварила гордість клята
нас на все життя.
Моя доля постелила
росяну стежину:
Є сім'я міцна, надійна,
діточки' ростуть.
Та надія жевріла:
мо', тебе зустріну —
В серці, першого кохання
спомини цвітуть.
Сивими лелеками
линуть дні до вирію,
Вже осіннім золотом
пам'ять заміта,
Зимно. І пора прощатись
зі своєю мрією.
Та в душі тюльпани квітнуть,
через всі літа'!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870765
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs[/youtube]
Спішать написані сонети
Весняну тишу розбудить,
А серце все питає: де ти?
Не смій весну цю остудить.
Весна крокує по планеті,
Вкрапляє радість у серця.
А я в весни питаю: де ти?
Послухай музику творця!
Весна - творець падіння й злетів,
І надихне творить, любить.
Це основні її прикмети,
В душі й байдужій зазвучить.
Вона все може, усе вміє,
Чарівна музика весни.
Серцям зчерствіти не посміє,
І в тім нема її вини.
Вдихнем весняного повітря,
Розправим груди, ширше крок.
Ця процедура не так хитра,
Відчуєм радості ковток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870704
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Є у моїм житті казкар - чарівна людина
А я так слухаю його, як мала дитина
Поринаю в світ казковий, колоритну гаму
Та з любов"ю я сприймаю і життєву драму
Різнобарвність неймовірна, як він так уміє?
Тут веселка задзвеніла і вже настрій гріє
Поєднає, обмалює, придума смішинку
Звеселити він зуміє не лише дитинку
Ох, казкар ти мій чудовий - чарівна людина
Полюбляю цікавинки, хоч і не дитина
Тож із кожним днем чекаю усе нову казку,
А ти розповідь даруєш та ще й милу ласку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870760
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Слова… слова… Могутня ваша сила –
Не просто глас народу у віках!
Це – «мама», вперше вимовлене сином,
І «на», що вперше піднесе дочка.
Слова – це скарб, який не продається, –
Він або є, або його нема.
Людина з ним крилатою здається,
А ні – тоді людина ця німа.
Слова – це скарб, незвичний, особливий,
На всі події і в усі часи:
До Бога шлях, коли гроза і злива,
І до людей, коли прийшов просить.
Слова – це скарб – зумій же скористатись,
І з них дорогу вміло проклади
До рідного і навіть супостата,
Щоб не відмовив і подав води.
Слова – це скарб…
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870737
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 05.04.2020
-Що це з вами, куме, сталось?
Ноги в гіпсі, пика синя…
-То вже доля постаралась -
Мене кинула дружина.
-Так за нею побивались?
Хай іде! Лягли так карти…
Кажуть, ви з вікна кидались,
Третій поверх - це не жарти!
-Як летів - не бачив сонця,
Попрощався в думці з сином…
Із відкритого віконця
Швирнула мене дружина!
Бо застала в Валентини,
До вікна дрючком пригнала,
Приземлився біля тину,
А там вже «Швидка» забрала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870761
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Обходила милого
дальней стороной...
- Солнце погасила я!..
Залила слезой...
Ласково-ванильные
таяли слова...
И душа безкрылая...
больно падала...
Так ему поверила!..
Но любовь... обман!..
Отобрал доверие...
Искромсал роман...
Собрала обиды все,
как дары его...
- Белый свет не виден мне!..
Слышу только боль...
Сердце мое сильное
вдруг накрыла мгла...
От него... любимого...
не уберегла!..
Пусть туман застелет все!
И запрячет ночь...
- Я попалась с верой в сеть...
Разорвать невмочь...
* * *
Счастье обходила я
дальней стороной...
- Так теряла милого...
Ссорилась с судьбой...
4.04.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870661
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020
ДУМКАМИ ЛИНУ У СЕЛО
Всі так люблять чорну каву,
А я - із трав біле молочко,
І в душі вгамовую спрагу
Та думками лину у село...
Я лечу, де мальва біля хати
І цвіте яблуня і вишня,
Біля воріт жде калина, як мати
Поведе у рай - літа колишні...
Біля неї батьківська криниця,
Цілюща водиця, чисте джерело.
Біжу додому, неначе птиця,
Де сонцеграй, як золоте руно...
Загублюсь у запашних травах,
Вдихну у мить щастя на землі,
І розпущу свої крила, як пава,
Подарую батькам квіти у красі...
Більше щастя душі не треба -
Хоч на час повернути свою весну,
Щоб були батьки - високе небо
І садочок вишневий у цвіту!..
Ой, сяду-присяду у чистім полі!
Обніму свій край крилом журавля,
Від щирого серця дякую долі
За те, що Україно, я - твоє дитя!
Поділитись сторінкою: FB
сі так люблять чорну каву,
А я - із трав біле молочко,
І в душі вгамовую спрагу
Та думками лину у село...
Я лечу, де мальва біля хати
І цвіте яблуня і вишня,
Біля воріт жде калина, як мати
Поведе у рай - літа колишні...
Біля неї батьківська криниця,
Цілюща водиця, чисте джерело.
Біжу додому, неначе птиця,
Де сонцеграй, як золоте руно...
Загублюсь у запашних травах,
Вдихну у мить щастя на землі,
І розпущу свої крила, як пава,
Подарую батькам квіти у красі...
Більше щастя душі не треба -
Хоч на час повернути свою весну,
Щоб були батьки - високе небо
І садочок вишневий у цвіту!..
Ой, сяду-присяду у чистім полі!
Обніму свій край крилом журавля,
Від щирого серця дякую долі
За те, що Україно, я - твоє дитя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870459
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
[youtube]https://youtu.be/JqP_7IU3R10[/youtube]
[i][b][color="#06929c"]Дощі – як діти: плачуть,коли гірко?
а ми бідуємо, як їх нема…
І щастя в нас – мов в атмосфері дірка,
в душі – не літо, узаміт зима.
Дощі не люблять, як нізащо ганять,
коли вони із неба сльози ллють,
коли на небо вщент змокрілим гаєм
випліскується безпідставну лють.
Не люблять, як у орія - недбалість,
коли байдужість в люду до землі,
коли нероби... набирають бали,
гендлюючи вспак нив’ям у імлі.
Коли хистять одні лани широкі,
а інші – тупо збіжжя з них зіжнуть,
коли в свої ще юні, кращі роки
за неньку-землю молодята мруть.
Дощі – як діти, люблять, щоб із серцем
до них, малих, й до будь-яких волог…
Коли на ум візьмемо ми усе це,
не буде більше
втрат,
нещасть,
тривог.
[/b]
01.04.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870365
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Скільки гарних жінок і вродливих дівчат
Я на свому шляху зустрічаю,
Та не думаю я озиратись назад,
Бо одну вже давно я кохаю.
Скільки різних красунь на моєму шляху
І білявок,і темних,і русих,
Навіть поруч пройду,голови не зверну,
Не піддамся ніколи спокусам.
Моє серце давно полонила вона
І ніякої більше не треба.
В серці завжди повинна но бути одна,
Тільки та,що дарована небом.
Та з якою всі будні як свято завжди,
Та з якою роздору немає.
Та що завжди вважає мене молодим
І як в юності палко кохає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870339
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Весна плете пробудження спіралі.
Скрізь свіжість пахне - дихай в повні груди!
Проте не тішаться як завжди люди
Й один від одного тримаються подалі.
Час нелегкий та неспокійний нині -
Накрила світ хвороби хмара темна.
Усе в житті проходить недаремно,
Тож присвятіть себе своїй родині.
Щодня вікуємо у метушні буденній,
А зараз приділіть себе тим справам,
Яким завжди часу не вистачало
У настрої, бажанні та натхненні.
Час зрозуміти: дім ваш - це фортеця,
А міць її у почуттях взаємних!
Лиш тут найбільш затишно і приємно,
Лиш тут повік-віків краще живеться.
Батькам подяку скласти й запитати
Про їх здоров'я - це для них у радість,
Адже так хочеться, щоб сива старість
Щадила довго наших батька й матір.
Час придивитися уважно до дружини
І оцінить всю грань її роботи .
Час дяку скласти чоловіку за турботу
Й згадать разом з життя світлі години.
Час для спокійного із дітьми спілкування.
Не лиш, щоб дати мудрі настанови,
А й взяти для себе напрочуд нове -
Це зближує й ріднить в стосунках гарних.
Про все погане хоч на мить забудьте
І вірте в краще - віра помагає!
Нехай хвороба дім ваш і рідню минає!
Живіть щасливо та здорові будьте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870331
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Дождем судьбу накрыла осень...
А мне бы... чуточку тепла!..
Скучаю за любимым очень...
Душа за ним всегда брела...
Веселых птиц в саду не слышно...
Лишь шелестит упавший лист...
Весной здесь, под расцветшей вишней,
играл когда-то гитарист...
Пел песню голосом басистым...
Рвал струны под моим ребром...
Серпом остался серебристым...
колоть сердечко... Милый мой!..
Печаль осенняя стелила
прохладу в мыслях... и в судьбе...
Лишь сна неведомая сила
дарила счастье слышать песнь...
Но явь моя... встречает осень!..
А мне бы... чуточку тепла!..
- Скучаю за любимым очень...
Душа за ним всегда брела...
2.04.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870397
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Під парканом легке шарудіння,
Це вітерець з чебрецем заграє,
Його взЯло, легеньке сумління,
А чи вже й час веснянки настає?
Мілкі листочки, повздовж фіалок,
Шепіт тихенький, ведуть розмову,
А ми чекаєм, давно на бджілок,
Рясно умиті, рано росою.
Чебрець в задумі, погляд до неба,
Панянки праві, вже сонце вище,
Йому ж із вітром, здійнятись спроба,
Зібравши сили, жага найвище.
Тепла б побільше, мені ж ще рано,
Фіалки чують, співочу мову,
Вітрець й весна, завели сопрано,
Сумний чебрець прислухавсь слухняно.
23.03.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869829
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 29.03.2020
Вчителька Нінель Петрівна:
-Ми не будемо читати,
Заспокойтесь, сядьте рівно,
Почнемо фантазувати.
Ось - Дюймовочка у творі,
Було важко її жити…
Вам кінцівку треба скоро
По сучасному зробити.
-Крихітка ця не журилась,-
Випалила швидко Ліна,-
Вона з Ельфом одружилась
І живе тепер в Берліні.
-Часто снились їй хороми,-
Версію озвучив Слава,-
Випила наперсток рому,
Зрозуміла: Кріт - красава!
Тепер в норах там салони,
Казино своє відкрили,
Стриптиз-бар, де на пілоні
Всякі миші тупорилі.
Розвивалась думка в Гані:
-Могли бути всі щасливі,
Женихи всі непогані,
Просто Дюйма вередлива.
Молода була, дурненька,
І витала десь у хмарах,
Вийшла б заміж за Жабенка –
То була б вже на Канарах.
Ельф на Дюймі оженився,
Бо вона була багата,
Як Кріт здох (вина напився) -
Продала зерно і хату.
Підхопилася Ванесса:
-Дівчинці хотілось гратись,
Як купила «Мерседеса» -
Ельфи почали злітатись.
-Бідний муж, - зітхає Лана,-
Хоч Дюймовочка й хороша,
За півроку в ресторанах
Промотає його гроші.
Вчителька дала тут маху,
Починає трохи злитись –
Їй фантазії за фахом
Треба ще в дітей повчитись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869815
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 29.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tHcsU4mvmLo
[/youtube]
Весна, як свідок цьому лиху,
Цвіте раніше, ніж завжди.
У цім цвітінні нема страху,
Лиш невблаганні холоди.
Вітри літають і жирують,
Збивають перші пелюстки,
А сірим хмарам, що кочують,
З нечів"я рвуть їх на шматки.
У неспокої вся природа,
А в душу лізуть все думки:
Коли ж ця зміниться погода,
Що так дається узнаки?
І тут згадаєш день вчорашній,
Неначе все було давно.
По тілу повзають мурашки:
Що нас чекає? Мовчимо...
І десь шукаємо надію,
Що заховалась у цей час.
Лиш блідо - блідо квітне мрія,
Що ще тримає в житті нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869561
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020
Весна вже дихає на повні груди,
Хоча зі смутком у сплетінні дні.
Проміння сонячне танцює румбу,
Немов шепоче: горю, лиху - ні.
Гілки вербові у пухнастих сукнях
Гойдає вітер теплий ніжно їх.
І ніби виганяє ноти суму,
Садок в чеканні розквіту притих.
У білому цвітінні абрикоса
І стукає гілля її в вікно.
Крокує скрізь весна зеленокоса.
Нехай засіє лиш добра зерно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869468
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 27.03.2020
Потерял любимый нить,
что со мной связала...
- Как теперь на свете жить?!
Воздуха мне мало!..
Мне б прильнуть к его плечу...
Утонуть во взгляде...
До утра Луне шепчу:
- Только он мне надо!..
Вот бы лечь ему на грудь
и услышать сердце!..
Преградить разлуке путь...
- Вот бы!.. Было б легче...
Время льется без него...
Пусто днем и ночью...
Застелю свой взгляд тоской...
Рву надежду в клочья...
* * *
Так бывает иногда...
Всем мечтам не сбыться...
Расстаются навсегда,
отпустив Жар-птицу...
26.03.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869487
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 27.03.2020
Я на світ народилася, мов маля-янголя
І відчула наснагу із хвилинок життя
Все тепла набиралась, ніжноти від матусі
Та зростала, як квітка у життєвому русі
Посміхалась я сонцю та спасибі казала,
Бо тепло безкорисне все щомиті вбирала,
А душевную щирість я також віддавала,
Щоб земля повним ходом теж тепло відчувала
Як приємно так жити де взаємність вирує
Та тепло, любов, ласку до безтями дарує
Де наснага приходе із прекрасного всього
Обдаровує квітом неймовірно святого
Де чарує барвінок, виграє синім квітом
Та розносяться нотки дивовижним тим світом
Де виблискують барви. що наслідують моду
Та чарівними митями прикрашають природу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869535
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020
[i][b]/ ремейк на твір ОЛЕКСИ УДАЙКА
"Я -ЛЮБОВ"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415432/
[color="#1100ff"]Ти- Любов,многолика,свята
Та І дзвінкоголоса,
Світлий Промінь,що гріє
І Світить усім зусібіч,
Досконалого Слова есе,
Що пронизує Весну
І осінь,
Ти є Та,що запрошує
Бігти Коханню і долі
навстріч.
Ти - незмінна по суті,
Така як була- така й будеш,
Із Тобою воскресне земне
І потягнеться ввись.
Ти ,як є - то і камінь,
і скелю,і гори розбудиш,
Як..нема- се ля ві...
- і страшись,і борись,і кріпись.
Ти- Життя,подарунок,
чарівна енергія Бога,
Із Тобою - щаслива і доля
й усе дороге.
Покривай покривалом всесильним
весь світ і дороги-
І пролий Світло Правди
На многая літ золотих.
27.03.2020р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869545
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020
Мій хлопчику з блакитними очима,
З тобою в юність повертаюсь я.
Хоч стільки літ у нас вже за плечима,
Та не забула я твоє ім'я.
Воно живе в моєму серці й досі,
Коли сніжить, всміхається весна.
Як літо розкидає травам роси
І як приходить осінь золота.
Як дмуть вітри, кружляють листопади
І як у небі грози гуркотять.
Як падають під ноги зорепади,
Яскравими вогнями миготять.
Коли збираються птахи у вирій,
Торкаючись своїм крилом сосни.
Мій хлопчику, лелеки білокрилі,
Мене до себе зазивають в сни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869552
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020
У камина встретила весну...
Память перелистывая снова...
Чувствуя под ребрами струну...
мир весь от которой болью скован...
Я сама придумала любовь...
И сама себе взрастила крылья...
Милый обрывал их вновь и вновь!..
Говорил, что ноша непосильна...
Мысли отдаю во власть огня...
Сердце пламенем стяну потуже...
- Слишком важным был он для меня!..
Слишком я была... ему ненужной...
Будоражу юности весну...
Боль невыносима и не нова...
- У камина душу запахну!..
Память перелистывая снова...
27.03.2020 г.
Художники Михаил и Инесса Гармаш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869533
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020
[b][i][color="#031ea6"][color="#a6034c"]В[/color]едёт тропа к любимому ручью,
[color="#a6034c"]С[/color]юда влечет судьба меня, как прежде,
[color="#a6034c"]Т[/color]ут у вербы я жду любовь свою,
[color="#a6034c"]Р[/color]оняя слезы вслед живой надежде.
[color="#a6034c"]Е[/color]два позвал, готова бросить всё,
[color="#a6034c"]Т[/color]олько бы ждал у той красивой ивы.
[color="#a6034c"]И[/color] там, я знаю, к небу вознесём
[color="#a6034c"]М[/color]ы чувств волну, но жаль, без перспективы.
[color="#a6034c"]С[/color]емейный ты, меня ждёт дома муж,
[color="#a6034c"]Я[/color]рлык измен нам вешать не пристало.
[color="#a6034c"]У[/color]вы, нас ждет потом холодный душ,
[color="#a6034c"]Р[/color]азлуки боль, а счастья - очень мало.
[color="#a6034c"]Е[/color]ще горят огнями чувств сердца,[color="#a6034c"][/color]
[color="#a6034c"]Ч[/color]асы в пути нам годы насчитали.
[color="#a6034c"]К[/color]ак быть, коль ум - наш жизненный швейцар
[color="#a6034c"]И[/color]звлечь не смог из памяти детали.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869223
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
Ты в понедельник рано утром
Чуток подумай обо мне
Быть может в платье с перламутром
Кружилась у тебя во сне
Порозмышляй ещё во вторник
О том, другом, да о бо всём
И собери всех мыслей сборник
Чтоб смог подумать и потом
Ты набери мой номер в среду
Лишь бы услышать голос мой
Скажи: "Малыш,скоро приеду"
И поскорее мчи домой
В четверг чуть-чуть, совсем немножко
Как за компьютером сидя,
Моя любименькая крошка,
Подумай ты и про меня
А в пятницу идя с работы
Планируй встретишь как меня
Откинь все прежние заботы
Меня в объятия пленя
В субботу просто наслаждайся
Купайся в том прекрасном дне
Ты сильно так не напрягайся
Но всё же думай обо мне
Любовь не только в понедельник
в первой половине дня
И в воскресенье,мой бездельник,
Немного вспомни про меня
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869178
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
Дни, как листья, срывала мне осень...
Не оставив счастливых минут...
- Полюбила душа моя очень!..
Только в прошлое доли бредут...
Безысходность сдружилась с судьбою...
Тащит тело мое в жернова...
Тащит в омут меня с головою...
Паутины плетет кружева...
Посмотрю я на небо... там птицы!..
Встретят первыми алый рассвет...
К ним вспорхнула душа из темницы...
где любимый оставил свой след...
В новом дне я найду в себе силы...
чтоб крушить все, что так больно жгло!..
- Я забуду того, что любила...
Сотру память всем бедам назло...
24.03.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869182
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
Там де ступала весна
І зеленіла травичка,
Снігу зима намела
І запорошила личко.
Тільки не довгим було,
Дійство зимового снігу.
Сонце торкнулось його,
Весна вміхнулась щасливо.
З березнем радо вона,
В ніжному вальсі кружляла.
Чула ту радість луна,
Рухи їх всі повторяла.
Птахи співали пісень,
Весело так і грайливо.
Весняний почався день,
Бути зимі, неможливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869169
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
* * *
Лелечив зранку мляво сніг легкий.
Забув, що вже весна. Пробіг стрімкий.
Торкнув, як друг. І серця, і руки.
Крутили небо білі вітрячки.
Хоч вишив день журбою рушники,
Святив надії світлом сніг м'який.
Немов молитва йшов, писав рядки
Спізнілий сніг в душі, як друг близький ...
23.03.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869115
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 24.03.2020
Я полину у світ там де грають лиш зорі
Кожна ніжна душа - неймовірнії долі
Та торкнуся теплом, щоби їм передалось,
Щоби щастя завжди у житті посміхалось
Захоплю в полон, обів"ю все безпекою
Повір, я ніколи не буду далекою,
Бо я чую поклик, той душевний і рідний
Знаю де б не була та завжди буде вірний
Обійму, пригорну та як сонце зігрію,
Бо по іншому просто повір, я не вмію
Як зірка у небі буду ясно світити
Та в такій теплоті можна вічність прожити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869143
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
Із збірки "Краплинка"
Дівчинонько — красунечко,
Чом сидиш одна?
Чому личко насуплене,
Чому ти сумна?
Розриває серце туга,
На душі імла,
Бо розлучниця-подруга
З миленьким пішла.
Не подруги в тому воля,
Що милий пішов,
Отже, не твоя він доля,
Не твоя любов.
Забудь його, невірного,
Подивись навкруг,
Знайди хлопця надійного,
Щоб був вірний друг.
Не будь сумна, як тополя,
Швидко мчать літа,
Шукай щастя, шукай долю,
Поки молода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869161
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
лллллллллллллллллллллллллллллллллллллллллллллллл
Утро выдалось очень печальным
и обидным, ну прямо до слёз,
Так ударил бездушно,безжально,
По цветам запоздалый мороз.
И они наклонившись застыли
Обожженные пламенем льда,
А они очень солнце любили
И тепла им хотелось всегда.
А они же дарили всем радость
И к весенним желаниям зов,
Чувств возвышенных милую сладость
И большую мирскую любовь.
Уж казалось погибли ,пропали,
Но с небес сошёл солнечный свет,
Обогрел,обласкал и подняли
Все растения пламенный цвет.
Так и людям что холодом скованы
Нужен ласковый свет и тепло.
Чтобы чувства все были раскованы
А в душе, как в раю, всё цвело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869126
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Милый мой искал, где лучше...
Солнца больше и тепла...
Я была... всего лишь лучик!..
Слабо грела... мало жгла...
Я была лишь только тенью...
промелькнув в одном из снов...
Ветхим счастьем под сиренью
на одном из берегов...
Вдруг крыло осенней стужи
обхватило летний пыл!..
- Милый мой был так мне нужен!
Но любовь он не хранил...
Мало звездочек снимала
для души... что тверже скал...
В лунных сказках страсти мало...
Не его я идеал...
Берега нашел, где лучше...
Мне оставив боли ком...
Давит грудь нависшей тучей...
Хлещет памяти дождем...
Завтра я найду тропинку,
где согреюсь у костра...
- На щеках моим слезинкам
исчезать пришла пора...
22.03.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868996
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Я колиску згадала єдину
У якій ти мене колихала
Найріднішу маленьку дитину,
Як душею і серцем плекала
Чарували тебе оченята,
Що дивились на тебе, мов зорі,
Як маленькі такі янголята
Появлялись з зерняток-любові
Як горнули свої рученята,
А душа завмерала, тремтіла
Найдорожчим у світі дитятам
Ти безмежного щастя хотіла
Ти плекала, любов всю вкладала
Віддавала і ласку і ніжність
Та завжди від душі дарувала
Безкорисливу серденька вірність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869006
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Как легко дышать весенней ночью
И чувствовать приятно то как вновь
Вместе с распускающейся почкой
В сердце просыпается любовь.
Идёт весна планетой величаво
Красоту волшебную несёт,
Украшают нашу землю травы
И соловей заливисто поёт.
Идёт весна,лозовой веткой машет,
Скворцы в садах трещётку завели,
Волнистый пар возносится над паром
И радостно курлычат журавли.
В лес зовёт загадочный подснежник,
Качая белоснежной головой,
В реальность превращается надежда
Прекрасен мир,доказано весной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868992
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Рубиновым закатом
душа опалена...
Нет к прошлому возврата...
А счастье только в снах...
Там первое свидание
с теплом дрожащих рук!..
Там первое касание
огня горевших губ...
Там чувства все безбрежные
и туч нет грозовых!..
Весна цвела надеждами
о вечности любви...
В осыпавшихся листьях
теперь моя мечта...
- Пускай сгорит от искры
осеннего костра!..
Нет к прошлому возврата...
- Как растворить тоску?!
Рубиновым закатом
себя я дальше жгу...
2.03.2020 г.
Рисунок из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866654
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 02.03.2020
Полетіли у небо лелеки,
Ген за обрій, де хмар вже нема
І не чується більше їх клекіт,
Лише звістка лиши́лась сумна.
Не дощі, не дощі, паду́ть сльози,
Горем й болем вбитих матерів.
Не зустріти їм більш на порозі,
Не обнянти відважних синів.
Високо злетіли, мов лелеки...
Віддали за нас своє життя.
З краю полетіли, так далеко,
Звідти, вже немає вороття.
І коли весна теплом зігріє,
Прилетять лелеки в рідний дім.
А матусю будуть гріти мрії,
Мов синочок повернувсь живим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866207
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 27.02.2020
Был чуден вечер... давно предлог искала,
Чем заняться? А душа страстью пылала,
Как пыл погасить? Жадный взгляд к авторучке,
Уж лист на столе… а мозги жгут колючки.
Я думала, тебе письмо писать, иль нет,
А ночь убегая, звала к себе рассвет,
Глядя в окно, мне кажется твой селует,
В который раз, ты не напишешь мне ответ…
Рассвет, уж вишнёвый, загорелся огнём,
Давно, мне так хотелось погасить грусть в нём.
О, злато солнце! Сожги мои печали
Забыть… лето бы, да как рассвет встречали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866187
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 27.02.2020
Просила калина:"Не гни мене, вітре!
Гілля поламаєш. Не встоять мені. А ягідки пишні мої
розкидаєш. Навіщо, скажи, це тобі?
Ті ягідки людям на користь і птахам. Я дуже радію,
як так.
Не гни мене, вітре! А то поламаєш. А жити тоді мені
як?"
І вітер прислухавсь. Притих. Придивлявся...
Він більше калині гілля не ламав.
Калина сама у подяці схилялась завжди, коли мимо
він пролітав.
То ж гнеться калина, як вітер кружляє. Ще краща
від того стає. І ягідки соком її наливає земля, на
якій вона є.
Не кожен уміє в пошані хилитись. А нам би усім
у калини навчитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866183
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 27.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2ZRXdOsxs3o[/youtube]
Знайомі чую відголоски,
Минула це співа весна.
Такі чудові, теплі сплески,
Тривожить душу дивина.
Весняна музика торкає,
Уважно слухаю її.
Усе на світі забуваю,
Складає музика пісні.
В житті вмить зробить повороти,
Несе туди душі каприз.
І зможеш ніби все збороти,
Так схоже це на вітру бриз.
На крилах музики і вітру
Спішу.. Чи встигну долетіть?
Чи хватить сили і повітря,
Допоки музика звучить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866185
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 27.02.2020
Грає вітер на мінорі
Сумні звуки не на жарт
Розтріпочує всі долі.
Як ворожка стопу карт
Білі клавіші минає
Чорні-чорні лиш торка
І в безмежності кидає
Нерозбірливі слова
Зрозуміти їх не можу
Лиш читаю по вустах
Вітре-вітре я не хочу
Йти по мічених слідах
Зупинися, любий вітре,
Білі клавіші торкни,
Дай мені, хоча би трішки
Тихим вечором пройти
І ось вітер на мажорі
Нам вже грає залюбки
Та збирає людські долі
Де поєднані всі ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866174
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 27.02.2020
Я чула рапсодію, звуки лились,
Які так чарівно лунали
Звабливістю ноток, що дзвінко неслись
Усіх навкруги дивували
То ніжно торкали весняним теплом,
Ловивши привабливі пахощі,
А потім грайливо зеленим листом,
Лишаючи свіжії радощі
А іноді линули в милі поля,
Торкавши пелюсточки звуками
Від них зігрівалась, співала земля,
Як гралася, ніби сполуками
Я чула рапсодію, звуки лились,
Які так чарівно лунали
Звабливістю ноток, що дзвінко неслись
Усіх навкруги дивували.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866067
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 26.02.2020
Как угодить под сердцем струнам?!
Как подобрать душевный лад?..
- Давно потерянную юность
пытаюсь тщетно воскрешать...
Желаний много невозможных...
Одно хранится под ребром...
- Я у любимого заложник!..
Так часто думаю о нем...
Припомню наш последний ужин...
Свеча в слезах... букет мимоз...
- Мечтала так ему быть нужной!..
Но не случилось... не сбылось...
Остались в прошлом поцелуи...
тепло ладоней... нежный взгляд...
- Как жаль... вернуться не могу я
в то время, где цвел райский сад!..
Где пальчики касались к небу...
Вдвоем парили в облаках...
- Костер любви оставил пепел
на всех несбывшихся мечтах...
Не угодить под сердцем струнам...
Мгновений прошлых не вернуть...
- Спасибо памяти за юность!..
Согреюсь я... хоть как-нибудь...
25.02.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866012
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Приходит счастье часто к нам...
когда одолевают сны.
Лишь только там своим мечтам
расскажем, как мы влюблены...
В далеких и немых глубинах
рассыпал кто-то много тайн...
Огни каких-то властелинов...
- Возможно там и есть наш рай!..
Там, точно, сбудутся мечты!
Желаний жажду утолив,
почувствуешь средь красоты...
насколько можешь быть счастлив!..
- Ну а пока... вздохнем средь вьюг!
Искать не будем жизни суть...
Тепло для всех, где птичий юг!..
Терпения нам бы чуть-чуть...
12.02.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864532
дата надходження 12.02.2020
дата закладки 12.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l_-DShnz_hs
[/youtube]
Маленька річка несе води,
Старанно миє береги.
А кущ калини додав вроди,
Укрили кетяги сніги.
А річка музикою грала.
Було так світло навкруги,
Вона все грала, не змовкала,
Бо це було їй до снаги.
І нашорошив вітер вуха,
Присів спочити на пеньок.
І зупинилась завірюха,
І сипавсь з кетягів сніжок.
Заворожила, зчарувала,
Красива музика життя.
Лише вона одна не знала,
Що надала серцебиття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864446
дата надходження 11.02.2020
дата закладки 11.02.2020
Мороз и солнце- как прекрасно!
Всё в этой жизни не напрасно
И в феврале уже зима
Открыла снега закрома.
Вновь стали радостные лица,
Кто на мороз совсем не злится
И снова белые тона
Природа в жизнь нам принесла.
Исчезла серость зимних дней
И сразу стало веселей.
Ведь на морозе снег искрится.
Ну почему б не веселится?
Вновь в спячку залегла земля,
Разбудит тёплая весна
И снова птицы запоют,
Подарят песенный уют.
Февраль 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864394
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
Звенела чувством безответным
капель семнадцатой весны.
Хранила девушка секреты...
О ней все знали... только сны...
Ее душа забыть не хочет
тортуры сердца от любви!
Дни повторялись длинной ночью...
когда любимый... не любил.
А ей достаточно лишь взгляда!..
Прикосновения руки...
- Ее любви... ему не надо!..
Хоть чувства очень велики...
В букете роз... одна ромашка...
- Кому нужна она была?!
Душа болела нараспашку!..
Костер любви сжигал дотла...
А милый даже не заметил
что рядом... океан тепла!..
Алмаз... кристально чист и светел...
И так душа его звала!..
* * *
Пылала чувством безответным
капель семнадцатой весны.
Хранила девушка секреты...
О ней все знали... только сны...
10.02.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864383
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
[b][i][color="#ad0a0a"][color="#0a25ad"]П[/color]олоснуло по душе, как же так случилось?
[color="#0a25ad"]О[/color]поздал ты, опоздал! У меня семья...
[color="#0a25ad"]З[/color]алило глаза слезой, где же Божья милость?
[color="#0a25ad"]Д[/color]орогую цену, знай, заплатила я.
[color="#0a25ad"]Н[/color]е сказал ты нужных слов, тех что я желала,
[color="#0a25ad"]Е[/color]сть наверное на то множество причин.
[color="#0a25ad"]Е[/color]й-же Богу, все понять, будет жизни мало,
[color="#0a25ad"]П[/color]ламя чувств нашло уют где-то среди льдин.
[color="#0a25ad"]Р[/color]азвела судьбина нас, как две шхуны в море,
[color="#0a25ad"]И[/color] накрыла, не спросив, пеною волной.
[color="#0a25ad"]З[/color]авершился наш роман на беду, на горе,
[color="#0a25ad"]Н[/color]е любимый столько лет рядышком со мной.
[color="#0a25ad"]А[/color] теперь зачем судьба нас свела сквозь годы
[color="#0a25ad"]Н[/color]еужели ради тех сердцу милых слов?
[color="#0a25ad"]И[/color] среди любых невзгод, среди непогоды,
[color="#0a25ad"]Е[/color]сть причина полагать - не прошла любовь!!![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864401
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
Вибрации любви, добра
Нас удивляют иногда.
Их светлый, дружеский мотив
Приносит людям позитив.
В душе легко, светло, тепло
Когда добро в ней, а не зло.
Там и в мороз сады цветут
И в непогоду есть уют.
Плоды прекрасные всегда
В любые жизни времена.
Родник живой воды течёт
И даже тает "вечный" лёд.
Февраль 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864393
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
Я ехала в троллейбусе. Томилась...
Вокруг всё плавил летний знойный день.
Как вдруг, внимание переключилось
На двух, вошедших с улицы, людей.
Он и Она.
Он — писаный красавец,
В явь воплощенный сказочный герой,
Фигура, рост, осанка — всем на зависть!
Во всём тот парень был хорош собой.
Но привлекал не столько красотою,
Как чем-то нереальным, неземным,
Всё в нём дышало, искрилось любовью
К ней, что вошла в троллейбус вместе с ним.
Как нежно он держал её за руки,
Как трепетно внимал её словам,
И, словно голубь со своей голубкой,
О чём-то тихо, томно ворковал.
А вот она — увы! Была горбунья.
Но, чувством озарённая своим,
Цвела, как роза, рядом с принцем юным,
И мир вокруг принадлежал двоим!
И вопрошала я в недоуменьи:
Он очарован? Женщиной такой?
И, вдруг увидела, что к сожаленью
Тот сказочный красавец был ...слепой!...
Простите! Я их вовсе не судила,
Услышав в мыслях мнение своё:
(- Она его за красоту любила,
Но как, за что он полюбил её?)
Слепому в мире сложных поворотов,
Где зрячему непросто выживать,
Наверное, немало «доброхотов»
Глаза пытались «правдой открывать».
Но так судьба двоих соединила,
Был в этом Высший замысел такой,
Его — красивым телом наградила,
Её — красивой, ангельской душой.
А жизнь одна. Кому какое дело?
Важна не внешность.
И любовь не зла!
Он был горбунье - идеалом тела,
Она слепому - зрением была.
. . . . . . . . . .
Небесным нимбом ауры светились
Одной дугой сиянья на двоих,
И где-то в небе Ангелы молились,
От всех невзгод оберегая их.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864372
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
[b]В гороскоп не верь, подруга.
Я поверила и что?
У избранника лачуга
Конь и драное пальто.
Спрятал в елке я бутылку
Думал будет под шашлык
Отчего тогда у милки
Заплетается язык?
А вареники с сюрпризом
Нам сказала мужа мать,
Пока смотрят телевизор
Я - давай их все кусать.
Мы в метель с кумой попали,
Забрели в сторожку в лес,
Позабыли о морали,
Скажем всем - попутал бес.
На курорт поеду с милым
Отдохнуть решил малыш!!
Хоть в деревне - не Курилы,
Но есть речка и камыш!!
На ремонт ушла неделя
И не страшно, что в кредит!
На мне женится Емеля!!
Если Щука разрешит...
Я не сею, не копаю
Это дело не для дам,
Но секрет к супругу знаю...
Потому он пашет сам!!
Я купила балалайку
Чтобы муж скорей отлип.
Он ушел к подруге Майке
Та ему купила джип.
Справа Люба, слева Лена.
А меж них - мой муж седьмой.
Мне не в кайф такая сцена,
Волоку за чуб домой.
Накрывай поляну, Петька,
Как ни как - твой юбилей.
Два яйца есть, хрен и редька,
Бражки восемь бутылей.
Я не знаю почему
На ногах мозоли.
Видно все же туфли жмут
Вырос в ногу, что ли?
Эх, кому б теперь продать
Новую рацуху,
Как в перине отделять
Перышки от пуха?
Мой миленок - генерал,
А мне б парня с роты
Чтоб всю ночь на мне пахал
До седьмого пота.
Йог приехал к нам в село
На постой просился.
Меня за душу взяло
А муж прослезился.
Срочно делаю подтяжку
Нужен вид для секс услуг!
Запрягу Петра в упряжку
И с рекламой по селу.
Бабка деду угодила
Свечи к вечеру зажгла.
Из кислющего кизила.
Самогонки нагнала!![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864220
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020
Протиріччя сердечні під настрій хурделиць,
Хвилювання бентежне хмарин-пілігримів.
Не чекали, що доля доріжки простеле
В різні бОки життєві, мов гра пантоміми.
Сум зимового саду в сріблястих одежах,
Що мовчанням пронизує ниті душевні.
І лиш вітер шалений гуде: де ж ти, де ж ти?
Туги пальці студені стискаються ревно.
Замість слів оберемки холодних сніжинок.
Вже примерзли й застигли безмовні хвилини.
І цей час порожнечі укрився крижинно,
А думок тепловійність до тебе все ж лине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864213
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020
Місячна нічко, закохана в обрій,
Що ти у ньому шукаєш? Скажи.
Хоч він для тебе принадний, хоробрий,
Краще на зорях собі ворожи —
Любить, не любить, цуратися буде,
Може, пригорне, як зійде роса?
Звісно, довіку тебе не забуде —
Заполонила сяйлива краса.
Ти ж бо у нього така феєрична,
Наче царівна земних сновидінь,
Сутність твоя загадкова, незвична —
Зникнеш під ранок, лишаючи тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864193
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ehtcbaOegLs[/youtube]
Так нелегко йти весні назустріч,
Забаганки всі її пройти..
Потім роздивитись і відчути,
Що не досягла усе ж мети.
Тут зненацька вдарить морозець,
Сніг посипе, ніби з рукава.
Це зима звела все нанівець,
Що вже довго у душі трива.
І зима з весною вперемішку,
Подадуть надію й заберуть.
Кине раптом сонечко усмішку,
Та сніги все раптом заметуть.
І закрутять, ніби циган сонцем,
Стане тепло-тепло на душі,
Гляну із надією в віконце-
Там ідуть зимові вже дощі.
Так триває довго два в одному,
Та зима завжди перемага
У двобої, що не знає втоми.
Дуже довго так трива снага.
Може, просто не чекать погоди,
Прийде все ж зимі оцій кінець.
Потечуть весняні тихі води,
Тільки б не урвався вже терпець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864201
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020
І ось вже вікно в кришталевій оправі
Небачена грає краса
Мороз зупинився на вдалій октаві,
Щоб звук відтворити сповна
Малює, співає, створив власне шоу
Та комплекс чудових мереж,
А потім усе гордовито вже знову
Так вміло малює котедж
Торкнувся легенько берези і клена
І вже, ніби брат і сестра
Ось тільки не може торкнутися неба
Занадто далеко краса
А тут вже калина і віти так смілі
Кетяги чудові бринять
І ті намистинки червоні у сріблі,
Як ніби зірки мерехтять?
Рука потягнулась, торкнувшись картини
Та хто її автор узнать?
І ніжно гортаю. як ніби світлини,
Проходячи виставки ряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864192
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020
Сонячний промінчик диво-ключиком
Відчиняє браму для весни,
Падають акордами співучими
Краплі від бурульок осяйних.
Сонечко розсипалось на скалочки,
У струмках іскриться, виграє,
І мені ласкаво усміхається
З підвіконня зіллячко моє.
Скоро, скоро вже зітхне, прокинеться,
Сон зимовий прожене земля...
... Влітку урожаєм щедрим зіллячко
Душу роботящу звеселя.
Котиться по небу сонце колесом,
Котяться до вирію роки,
А душа весняним щастям повниться,
З року в рік, з початку,й на віки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864198
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020
Поговори зі мною, милий,
Про що завгодно говори:
Про сніг,чи дощ, чи літні зливи,
Про сонце ясне ізгори.
Ти розкажи мені про зорі,
Про темну нічку, білий день.
Не замикайсь в своєму горі,
Давай послухаєм пісень.
Відкрий душі ти навстіж двері
І промінь сонячний впусти,
Щоб тіні чорні і химерні
Зуміли звідти утекти.
Поговори зі мною, друже,
Всі таємниці розкажи,
За тебе я хвилююсь дуже..
Мою довіру бережи.
Поговори зі мною, любий,
Довір тривоги й почуття.
Тобі підтримкою я буду:
Не на роки – на все життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864177
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 09.02.2020
Краю мій рідній, праотчий –
Вільне поліське село,
Люди, мов птахи, співочі –
Роду мого джерело.
Там моя батьківська хата
І заповітний поріг,
Запах любистку і м’яти
Й небо високе вгорі.
Там мені мама і тато
Дух гартували в труді,
Юність моя там крилата
Швидко промчала тоді.
Й грози там перші шумливі,
З гуркотом перших громів,
Й перше кохання щемливе –
Сніг його рано замів.
Краю міій рідний коханий,
Я твоє вірне дитя,
Пісня хай ця не стихає,
В серці звучить все життя!
Краю мій рідній, праотчий,
Вільне поліське село,
Люди, мов птахи, співочі –
Роду мого джерело.
22.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864155
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 08.02.2020
Маленький проклюнулся подснежник...
Выдержал неравных сотни битв!
Выстоял он перед вьюгой снежной...
Чтобы нежностью нас удивить...
Непогоды бязь еще стелила
гнев и силу! Только не сдалась
крошка, что такой казалась милой!..
Первой ей кружить весенний вальс!
Попрошу людей: - Не надо ранить
тельце, пережившее метель...
Откажитесь от своих желаний!
Пусть растет малыш!.. Пусть будет цел...
Холод беспощадный не жалеет
и легко расправится с судьбой!..
Только люди... холодов грубее...
к тем, кто к солнцу тянется душой...
Маленький проклюнулся подснежник...
Выдержал неравных сотни битв...
Выстоял он перед вьюгой снежной!..
Чтоб весною души напоить...
8.02.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864162
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 08.02.2020
Покохай мене,покохай,
Запали ти для мене надію
Що існує малесенький рай,
Рай в якому збуваються мрії.
Покохай мене,покохай,
Подаруй мені щастя бажане,
Ти прийди,поспіши, не чекай
І життя наше зоряним стане.
Ні,не треба небесних зірок
Діставати,того я не прагну.
Подаруй мені краще"Бузок"
І я в твоїх обіймах розтану.
Подаруй мені ласку свою,
Я тобі подарую увагу,
Ми будемо неначе в раю
Любов пити тамуючи спрагу.
Покохай мене,покохай
Ти це можеш,я вірю,я знаю.
Ти своїх почуттів не тримай,
Бо тебе вже давно я кохай.
Покохай мене,покохай,
Подаруй мені квіти надії
І потрапиш в справжнісінький рай,
Рай в якому збуваються мрії.
Я тобі все на світі віддам,
Я на вік твоїм ангелом буду,
Моя вдячність служитиме нам,
Я з тобою на вік і по всюди.
Ти це зможеш я маю надію
Половинка моя ти,це знай.
Тільки ти подаруй мені мрію, Про яку я,закохана ,мрію
Покохай мене ти,покохай. І благаю тебе,покохай.
1 СЕРЦЕ В НАДІЇ Б'ЄТЬСЯ 11 10 19
2 КОЛИСКОВА 7 10
3 Я ХМАРИНКОЮ ДО ТЕБЕ 28 09
4 МЕЛОДІЯ ДУШІ 24 09
5 ДВА СЕРЦЯ НАЧЕ ДВА КРИЛА (ТРЕТЯ СТРОЧКА ДВІЧІ.) 17 09
6 ПОСІЯЛА МАКИ.
7 ДУМКИ МОЇ ЛИНУТЬ 16 06
8 ТУГА 14 06
9 У МОЄМУ САДУ СОЛОВЕЙ ЗАСПІВАВ 09 05
10 ТАНОК 11 05
11 НІЧ ПРИЙШЛА 25 03
12 ЦВІТЕ ВЕСНА В САДАХ 17 03
13 МИ ВИПАДКОВО ЗУСТРІЛИСЯ ЗНОВ.(ПІД ВАЛЬС) 24 01
14 ЕЙ ЗАГРАЙТЕ МУЗИЧЕНЬКИ
15 ДЯКУЮ ДОЛІ ЩО МИ ЗУСТРІЛИСЬ.(ПІД ВАЛЬС) 20 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864152
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 08.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2UoyBYOJ6oE[/youtube]
Снігом запорошена калина,
Під моїм вікном ще міцно спить.
Та у снах вже бачить теплу днину,
А в гілках лиш вітер шарудить.
Він зігрітись тут не був би проти,
До червоних ягід припадав.
Манять запорошені щедроти,
Та тепла від неї не дістав.
Зазирнув в вікно бешкетник - вітер,
Поглядом зустрілись віч-на віч,
Захитались кетяги і віти,
Розгулявся вітер навсебіч.
Спересерддя замітав сліди,
І заплакав він чомусь із злості.
Хто посмів вночі прийти сюди,
І порушив тільки його простір?
Хто кидав калину у вікно,
Хто стояв тут до самого ранку?
Бачив вітер, хто ходив давно.
Цілував кого, аж до світанку.
[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/918543/fb70cea6-4755-4c2d-91c1-6d6a4cee556b/s1200[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864091
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 08.02.2020
Мабуть, в гості до мене іде вже зима
Та несміло товчеться вона на порозі.
Знає: радості в мене до неї нема,
Не хотіла б ще бачить її на дорозі.
Хоч терниста дорога, та тільки моя
І омита дощем, й закидалась камінням.
Та ішла я вперед, де так сонце сія,
Посилало мені те ласкаве проміння.
Я тягнулась до нього як тільки могла
І шукала у ньому розраду і щастя,
Щоб отримать від нього хоч крапю тепла
І прогнати з душі негаразди й напасті.
Манівцями, бувало, брела й навпростець,
Бо наївна й спокушена я міражами,
І вглухому куті шлях оцей нанівець
Обривавсь й розкидався по світу друзками.
І прийшла я тепер до глухої стіни,
За якою сховалась одна невідомість.
Лише подих холодний несеться зими
І яку не сприймає моя вся свідомість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864009
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 08.02.2020
(Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
В очах твоїх цвітуть надії.
Цілую ніжно рук зап*ястя,
І почуття нам душі гріють.
Береш із рук ці білі квіти,
В пелюстках - сонячні краплини.
Ти найдорожча в цьому світі,
Моя жадана і єдина.
В очах твоїх я бачу щастя,
В очах твоїх цвітуть надії.
Цілую ніжно рук зап*ястя,
І почуття нам душі гріють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863650
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 05.02.2020
я до тебе сонечком
загляну в віконечко
По стіні промінчиком
ніжно пробіжу,
Спатки хоче донечка
кучеряве сонечко
Я тобі ріднесенька
казку розкажу.
Вечір вже на дворі
запалю я зорі
Хай вони вартують
тут біля вікон.
Спи моя малесенька,
спи моя ріднесенька,
Хай тобі насниться
найгарніший сон.
Як тобі присниться
вовк або лисиця,
Доню,ти не бійся,
не страшні вони.
Це ж вони із казки
що маленьким сниться,
Що завжди приходить
у дитячі сни.
Я попрошу свого
брата молодого,
Хай походить місяць
тут біля вікон.
Хай не пустить того,
страшного такого,
Що забрати може
у дитинки сон.
спи моя малесенька,
спи моя ріднесенька.
Біля твого ліжечка
я ще постою.
постою тихесенько
бо тебе ріднесеньку
Дуже-дуже люблю я
донечку мою.
Вранці встане сонечко
загляне в віконечко
Посміхнеться весело
зайчик на стіні.
І підніме донечку,
кучеряве сонечко,
І вона протягне
рученьки мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850752
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 05.02.2020
Ой високая гора, біля неї вишня
Кажуть люди на селі, що я дівка пишна
Вже й піду прогуляюсь, її цвіт чарує
Мо»стріну миленького, серденько нудьгує
При дорозі будяки, до спідниці липнуть
Тож насправді парубки, як ворота скрипнуть
Зустрічають з квітами, любить присягались
Ой, які б ви не були, нащо мені здались.
Тож все йду до вишеньки, вона, як хрещена
Подарує мені цвіт, буду наречена…
Мій сужений чорнявий, найкращий на світі
Загубимось, ми із ним в білому суцвіті…
Із лісочку пісенька лине сольов`їна
Не ходіть же парубки, тож тепер не вільна
Покохала всім серцем, душенька співає
Ой, яка ж я раденька й він мене кохає…
2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863662
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020
Соловейко з світлячком,
У житті зустрілися.
Нести світло і любов,
Ім обом хотілося,
Він співав пісні для неі,
Аж луна котилася,
І вона відчувши ніжність,
Сонечком світилася.
Соловейко день і ніч,
Любувався вродою,
Світлячок для нього був,
Ніби нагородою,
І обом із неба ім,
Сонечко всміхалося,
В осінь листячком рудим,
Ім дорога слалася.
Зажурився соловейко,
Вже й співать облишив,
Завтра в вирій відлітать,
Як іі залишу?
Вирішив іі забрать,
Пісні з серця литиме,
А вона за ту любов,
Сонечком світитиме.
Соловейко з світлячком,
У житті зустрілися,
Мабуть в парі буть обом,
Долею судилося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863656
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020
Ти мені подаруй троянди рожеві,
Промінясті, мов ранку літнього гребінь,
Наче лебедів крила в східному небі,
Що летять до озер, де зраджені меви.
Хай роситься на квітах вода кришталева,
А сувої ховають снів павутину.
Я торкнусь їх очима, в згадки порину,
А вони немов щедрі світла розливи.
Ти мені подаруй троянди рожеві,
Без усяких оказій візьми й подаруй,
Слів чужих привітань надарма не готуй,
Бо однак вони будуть штучні й дешеві.
Без надуманих слів просто так подаруй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863702
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020
Вийду вранці в садочок,опущусь на коліна,
Доторкнусь до землі,низько їй поклонюсь
І до тебе звернусь,Всемогутній наш,Боже Єдиний
Захисти Україну,я так її втратити, Боже, боюсь.
Захисти цю красу.В чому це і кому вона так завинила
Що напали шакали,та ворони тіло клюють.
Дай їй,Боже піднятись,дай їй наснаги і сили,
Щобздолала вона ту ворожу навалу і лють.
Вразуми.Хай залишать безвинну красуню в спокої
Хай розвернуться,геть вороги ті прокляті підуть.
І не падають більше зустрівшись зі смертю герої,
І по душах загиблих нехай рідні сльози не ллють.
Хай ростуть на полях зернові і не палять їх "ГРАДИ"
Нехай бджілки збирають в полях той цілющий нектар,
Буде мир не землі і не буде ніхто безпорадний.
І за справу свою нарешті візметься такий працьовитий шахтар.
Піднімуся з колін подивлюся глубоко я в небо.
Боже чуєш мене,я благаю, захисти Україну мою.
Це вона вся в сльозах і з молитвою нині до тебе
Бо покращити хоче так змучену долю свою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863664
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020
Щось втрачаєш, щось знаходиш, -
Каже мудрість вікова.
Сонце теж по колу ходить,
Де й завія снігова.
І посуха у пустелі
Палить квітки ніжний цвіт.
А в глибинних акварелях
На коралах цілий світ.
Огризаються гармати,
Б’ють у відповідь вогнем.
У молитві щирій мати
Заховала серця щем.
Край дороги, де тополя,
Хилять плечі вниз роки.
Що пізнав, те є від Бога,
Маєш й славу, й честь, й гріхи.
27.01.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862758
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 27.01.2020
***
По паркану ходить котик
Підіймає вгору хвостик
Бачите, який сміливий
Знаєте, ще й нелінивий
Мишей і крис дуже люблю
Тож кожну нічку їх ловлю.
***
Кум - кум – кум , жабка в ставочку
По між ряски, як в віночку
Має очі балухаті
Хазяйнує в своїй хаті
На берег плиг, воду змутить
На сонечці спинку сушить…
Загадка
Надворі, вже давно весна
Скажіть з ким, прийшла вона?
Таке ясненьке, тепленьке
Воно кругленьке, жовтеньке
Зазирає у віконце
Що ж це дітки? Та це ж –
(Сонце!)
Знов цей дощик
Крап - крап дощик…. Доня плаче
«Ой, чомусь м`ячик не скаче
Знов попав він у халепу
Ну в калюжу ж … Взагалі то.. ..
Блищить… у воді й сміється
Цей дОщик, мов хизується!
Для чого, це сумне літо?
Де ж сонечко, ясне світло?
Чому в чорних хмарах небо?
Я гадаю так не треба!»
Й ледь хитає головою,
« Щось не так, літо з тобою!....
Біля річки
Я раненько, залюбки
Побіжу до річечки
В траві й квітах пагорбки
Там пасуться кізочки.
Вони - дві білесенькі
Мають гострі ріжки
В них гарні, сіресенькі
І тонесенькі ніжки.
А над річкою верба
У воді віти мила
Туди кізонька моя
Та й голівку схилила
Я в долонцях водички
Піднесу, хай нап`ються
А вони вперед ріжки
То неначе сміються
От хитрунки, раденькі
Все зирять до вербички
Я ж хитріша,любенькі
Тож дам з бурячка гички
Дуже люблю кізочок
Поведу в гайочок
Ім і собі, там сплету
Гарнесенький віночок
Про крота
Кріт хатинку…. Побудував
Під ніс пісеньку все співав
Розгрібав земличку вміло
Підгризав травинки сміло
Впала нині капустинка
Покотилася сльозинка
Та хто ж скажіть його уйме?
І гарний дощ коли прийде?
Нібито в городі й тихо
Та в землі гуляє лихо
Треба дощика позвати
Крота з хати виганяти…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862724
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 27.01.2020
Півмісяць холодним кришталиком
Киває мені й не перечить,
І легітним вкутує шаликом
Лавандовий вечір.
Прикована дивним предтечею
Нічниця зродилася з глею.
Десь обрій сховався від кречетів--
Йде Всесвіт межею.
Ховаю обличчя у присмерку,
Угадую в прийшлім минуле.
Таким же розписане почерком…
Чому не забулось?
Зимовий надвечір лавандою
Засіяв у спомин дорогу.
Я в нім залишилася бранкою —
Без слів й епілогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862774
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 27.01.2020
Испепеленная судьбой
Душа брела своей тропою...
Касаясь к памяти живой...
Гася обиды шлейф слезою...
- Так не хотела той любви,
что обрывает с плотью крылья!..
Ждала покоя... тишины...
Встречает... холод замогильный.
Взаимность ей не суждена!..
Да и взлететь... не дали силы...
- Лишь горя дали ей сполна!
И едкой грустью притрусили...
Она повенчана с мечтой...
Ей только... встретился б любимый!..
- Коснуться к взгляду бы его!..
Вдохнуть все то, чем одержима...
Душе дано... лишь помечтать!..
Лишь так достанет к звездной пыли...
Сквозь прожитых промчаться лет,
Что брызги счастья сохранили...
Испепеленная судьбой
она брела своей тропою...
Касаясь к памяти живой...
Гася обиды шлейф слезою...
27.01.2020 г.
Художник Вильям Витакер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862773
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 27.01.2020
Чарівно усміхнулась, мов весна,
Азарту наганяє, як у покер.
А то мов осінь сива, - враз сумна,
Чи, може, вже потрібен з фірми брокер?
Думки її не розгадати нам.
Зима-пустуха незвичайна нині.
Щоденних ребусів осів туман.
І чи розкриє таємничу скриню?
Січневий ранок зиркає в вікно,
І сонце простягає знову руку,
А карти розкладає в казино
Зима-круп*є без білої перуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862644
дата надходження 26.01.2020
дата закладки 27.01.2020
[i][color="#00d5ff"] …[color="#0a647d"]отака чудасія щойно
мала місце в Кельні,
де зима – не зима,
а літечко – як квіточка...
Отака знакова "плутанка"
в День Соборності нашої. [/color][/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/O06wNpYip7E[/youtube]
[i][b][color="#8b05a6"]Зима щадить зухвалих і сміливих:
їм не страшні ні хуги, ні мороз,
ні суховії, ні липневі зливи–
ніщо до них не тулиться всерйоз!
...Дві ягідки красуються на сонці,
несуть в життя несхитний позитив –
вони законів вічних охоронці,
ченці начал – Небес прерогатив.
Ті посланці вросли надійно в землю,
підправивши буттям своїм дизайн,
аби краса вражала нас приємно,
аби вдалась розгадка сущих тайн…
І дай нам, Боже, ту красу примножить:
ростити сад, леліяти дітей,
щоб роль свою відчути міг би кожен
у втіленні Всевишнього ідей!
Дві ягідки – підтекст одної суті:
чуже й своє – немовби два крила.
Нехай до них увага в нас прикута –
дуальність ту природа нам дала.
Дві ягідки – одне... єдине... ціле,
як ненька рідна і один народ,
одні турботи і єдині цілі,
земля єдина –
як один Господь![/color][/b]
21.01.2020, Kln, BRD
На світлині автора ота чудасія: райські
яблучка серед зими і як прототип єдності,
неперервності поколінь – внучка Ханна,
одіта в тон Едему... У дворі будинку.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862221
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 23.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=q12bwRNsTQ8
[/youtube]
Коли я раптом озирнулась-
Навколо бачу пустоту.
Це, мабуть, я зі сну проснулась.
Картинку бачу вже не ту.
Насправді все було не так,
Це сон картинку цю навіяв,
Немає зовсім тих ознак,
Любов до мене сон примірив.
Чи це придумала сама
Оцю любов, що в сон приходить?
І не холодна вже зима,
Душа в тім затишок знаходить.
І часто мучаюсь ночами,
Ніяк не можу зрозуміть:
Чому ж щаслива я думками,
І не прошу їх зупинить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861989
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 20.01.2020
Оставляю печаль свою Осени...
Пусть сама обнимает тоску!..
С мокрым дождиком... листьями с проседью...
- Я себя в это не вовлеку!..
Разольется в долине туманами...
Дымом... вместе с пожухлой травой...
Облаками плаксивыми... рваными...
- А со мною... пусть будет покой.
В прошлом скроется все, что мне грезилось!..
Пусть растает... как тает рассвет...
- Я почувствую вдруг равновесие...
Золотистый под ребрами свет...
Сказка с миленьким вся перечитана...
В ней итог не такой, как хочу...
- Я как птица... в ночь лунную сбитая...
тащу крылья... и веры чуть-чуть...
Пусть еще сердце чувством пропитано...
Раной выстлано... горькой такой!..
- Мне тепло... от того, что испытано...
что не каждому в жизни дано!..
Оставляю печаль свою Осени...
Пусть сама обнимает тоску!..
С мокрым дождиком... листьями с проседью...
- А во сне... душу к счастью влеку...
14.01.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861461
дата надходження 16.01.2020
дата закладки 16.01.2020
Старі фото старих історій…Мають очі забутих думок,
І ще зовсім не сиві скроні …немовля, хлопченятко,юнак
Ось за руку з батьками в школу, Мама в хустці ,тато в пальто
Ось з сестрою граєш в футбола, а тут з дідом матч в доміно.
Бабця з глечиком ,усмішка щира, з козенятком мала дітвора,
А ось з татом майструєш вітрила, мама ріже шматки пирога.
Там прабабця стоїть в вишиванці, молода , у весільнім вінку,
Ось весілля, музики,танці, ось бабуся маленька в саду.
Прадід гордо з косою у полі, дід малий згрібає траву,
Скільки ж віри і скільки там волі…очі,душі , розмови живуть.
В старих фото немає закінчень, всі живі у моменті буття,
Фото –спогади складені в вічність, у альбомах сторінки життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861431
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020
Колючість думки знову набридала,
Пустельне кактуса старе єство.
В які б іще податись дальні-далі,
Щоб тиші ночі розірвати шов?
Зламать колючки, сумніви - до чану.
Під снігом чистим незначна стерня.
Трухою стала й в*язка сіна з часом.
Пройдисвіт-вітер погуляв сповна.
Вже відкривалась сонцем тугість брами.
Думки сягали вище за межу...
Безсоння кануло. В сорочці ранок.
Невже, мов ніч, пройшло...й тепер - ажур.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861397
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020
На побаченні Антон
(Перший раз зустрілися),
Задає розмові тон
(Всі слова десь ділися).
-Ви - шикарна, вищий клас,
З модою змагаєтесь,
Запитаю тоді Вас:
-В кого одягаєтесь?
Слава Зайцев чи Діор?
Від Армані шортики?
І в Марусиних очах
Враз заграли чортики:
-Мода - це не головне,
В цих ділах не знаюся,
В кого я прокинулась –
В того й одягаюся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861364
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020
В тому місті зимовім,
Де твій образ завіяла в’юга,
Де під снігу вагою
ПотонУли любов і печаль,
В білім вихорі томнім
Шепотіли ім’я твоє – губи…
Лиш поривом холодним
ВіднеслО його вдаль…
В тому місті зимовім
Вальсували шалені сніжинки,
Льодовими сльозами
Спогад мій на вітрах замерзав…
В снігопаді лавиннім
Любові тепліла жаринка,
В білім царстві печалі
Твоїм подихом ранок світав…
Я тепло збережу
Від бентежного дихання хуги,
Крізь феєрію часу
Припаду до міцного плеча…
В цьому місті зимовім
Я живу у полоні розлуки,
І гірчить моя ніжність,
І тепліє незгасна свіча…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861341
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 14.01.2020
Боса ніч, серце латане клаптями чорними,
Поміж слів причаїлася тиші струна.
Розкажи, як до тебе ходою мінорною
Йде вона і очима довкіл поглина.
Розкажи, як шукаєш розради у темряви,
Хміль душі, виливаючи вікнам німим,
Щедра мить, зорі сходять коштовними зернями,
Завтра день знову прийде у світ молодим.
Завтра сіль стане вже не такою солоною,
Ночі диск перекотиться за океан.
Розкажи, як печуть розміновані спомини,
Битим склом застрягаючи в давності ран.
Ніч мине босоногим дівчам розциганеним,
Сонця сік розіллється, не знаючи меж.
Ти прислухайся - Хтось за захмарними гранями
В твоїй долі дописує: "Ще проростеш..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861344
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 14.01.2020
На заході обрій малює розмітки,
Вистрибують хвилі на кониках мрій,
Танцюють при березі в піні чечітки,
Блукають у морі фрагментами дій.
Вихлюпують радість, жалі та тривогу —
У звуках спонтанних промова століть.
Їм сонце промінням освітить дорогу —
На гривах шовкових любов принесіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861334
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 14.01.2020
Сійся, родися, жито - пшениця,
Жито - пшениця, всяка пашниця,-
На щастя, на здоров"я, на Новий рік,-
Усім добрим людям і в душі, й на поріг...
На поріг і в хату,і в кожну кімнату,
У кожне серденько, дорослим й маленьким,
Зрілим і стареньким,негарним й гарненьким...
Коноплі - до стелі, а льон до коліна,
Щоб у людей голова не боліла...
Щоб і нині усім, у Новий рік,
Було значно краще, ніж було торік...
Сьогодні - Мелані, а завтра Василя,
Удвох вони ходять, усе роблять,
Родюча земля усіх звеселя,
Приносить удачу й щастя в додачу...
А щоб була вдача, треба працювати,
Це життя потреба, Бог бачить все з неба,
Працюючим помагає,
Теплом й щастям награждає...
І лінивих не минає,
Теж до праці спонукає,
На добро, а не на зло,
Щоб усе росло й цвіло...
То отож, працюймо, люди,
Тоді й радість завжди буде!!!
Сійся, родися, жито - пшениця,
Жито - пшениця, всяка пашниця!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861192
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
Ти знаєш,
що коли
здіймаєш крила
І вільно розпростерши їх
летиш,
То цілий Світ в обіймах
поміж ними
Ти можеш сам
із легкістю
нести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861194
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
Перегортаю сторінки життя,
Потріскані від часу і від болю,
Мо’, й не була улюбленим дитям
Я в долі власної, а може, і у Бога,
Але я знаю, що таке життя:
Випробування це душі і тіла,
Де мало бува радощів, звитяг,
Й людей нема, що щастя б не хотіли.
І хоча шлях, намічений згори,
Де ти гравець і на чужому полі,
Все дно висоти мрієш підкорить,
Що ставить на путі для тебе доля.
Читаю між рядками сторінок:
Людська душа вмирає без любові.
Життя ж – із щастя і журби вінок.
Чом, доле, розминулись ми з тобою?
8.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861094
дата надходження 12.01.2020
дата закладки 13.01.2020
/ Трохи з минулого /
Зимовий вечір … Все вікно в білому рядні, чути свист вітру, гуляє хурделиця. В комині час від часу, аж гуде й відразу чути сильний тріск дров. На плиті, в щілинках між кругами видніються язики полум`я, вони, то зовсім маленькі, то від вітру, аж вискакують через щілини.
Мама на кухні в своїх справах, старша сестра Оля в спальні, читає книгу. А я, наполегливо втримую великі ножиці, вирізаю з газети «Правда» різні картинки.
З веранди чути голоси, згодом сміх і гупання ногами. За мить слова мами,
-Он віник, обтрусіть сніг з себе… І хто в таку негоду ходить…
Я зрозуміла прийшов брат Микола з друзями…
В кімнату ввалилися хлопці, веселі, усміхнені, хіхікали й моргали один одному. Як на мій погляд великі, а я ж тільки піду в школу, правда вже вісім років має бути.
А в сім років, мене в школу не взяли. За кілька днів до навчального року, мама одягла мені сукню сестри, правда, в якій вона вже три роки в школу відходила. Та то нічого, я до цього звикла. Остання в сім`ї, що не подерлось зовсім, чи то відремонтує мама, все мені перепадало. Сукня коричневого кольору, мама сама її пошила, на жаль вона мені була майже по кісточки ніг. Мама ж вміло й швидко підшила низ сукні, зробила трохи нижче колін. Та й в ширину теж була трохи завелика, але мама посміхалася й цілувала мене в чоло. Втішала, сказавши, що на вид, я не така худенька, що обов`язково мають взяти до школи.
Та мої мрії не збулися, вчителька запросила мене присісти за парту. Я така задоволена, сміливо залізла на сидіння парти. Але на жаль, мої очі, перед собою побачили дошку парти. Мама швидко підклала під мене кофтинку та й так із-за парти виднілись тільки очі. Ніс впирався в дошку, я скривилася, ледь стримувала сльози, щоб не розплакатися. А вчителька, мило посміхнувшись, погладила мене по голові й наказала гарно їсти. Бо, як буду така мала, то й на наступний рік не візьмуть до школи. Ото взнавши про це, мій брат, він за мене старший на сім років, прямо при своїх друзях назвав «кнопкою». Хто був в кімнаті всі засміялися. Тільки Сашко, друг брата, присів біля мене, погладив по голові,
- Ну чого ви дитину ображаєте?
І до брата,- І не сором, дилда…
Мені запам`яталися його сині привітні очі. Я дивилася на брата, вони ж однолітки, чого такі різні?
Пройшло три роки… За цей час всі підросли. Хлопці закінчували десятий клас. Микола з Сашком і Віктором, так і дружили. В нашій сім`ї їх називали; тополя, дуб і верба. А й справді, їм підходили ці назви. Брат був чорнявий, високий, Сашко ж, русявий, майже такого зросту, як брат, тільки добре вгодований, як мама казала. Віктор трохи нижчий за них, мав красивого кучерявого чуба, чомусь мав звичку сутулитися. Вражало мене те, що колір очей був однаковим, правда погляд Сашка завжди здавався ніжним. Одного дня, мама спекла пиріжки з капустою. Поклала їх в миску, прикривши рушником, поставила в кімнаті на столі, де я робила уроки. Їх запах рознісся по кімнаті, аж слинка потекла, хіба можна було втриматися, не взяти? Смакуючи пиріг, я читала казку, яку нам в школі задали прочитати. Це казка про дванадцять місяців, тільки й відволікли мене пиріжки, я знову занурилася в книжку. Раптом відчинилися двері, в кімнату зайшли хлопці, брат відразу два рази смикнув мене за косичку і суворо,
- Дивися читанку не замасти, ще ж іншим по ній навчатися.
Я скривилася, від болю, аж сльози виступили на очах.
Сашко відразу до брата,
- От дурень! Це ж твоя сестра, що ти її ображаєш?!
І нахилившись до мене, погладив по голові, вмить різко розвернувшись, дав брату щегля зразу відскочив у бік.
Віктор розставивши ноги, вже стояв між ними,
-Так харе, півні. Миколо, краще пиріжками пригости та й підемо.
Я забрала біленький рушник, яким були накриті пиріжки, стиснутим голосом,
-Беріть, пригощайтеся.
Віктор першим схопив пиріжок, поспішив до дверей,
-Пока «кнопка»!
Сашко знав, що я ображалася, коли мене так називали, сердито, до Віктора,
-Тю … Та пішов ти! Яка вона кнопка, подивися, як підросла, а вії які довгі і очі має красиві.
Микола не звернув уваги на ці розмови, теж взяв пиріг,
-Бери Сашко та пішли.
- Ой, ще теплі, дякую! – взявши пиріг, сказав Сашко й підморгнувши, вийшов за хлопцями.
А час летів… Хлопців призвали в армію, служили всі в різних містах.
Микола повернувся з армії останнім, він служив водієм в Казахстані.
Вечоріло… Ми всі сиділи за довгим столом в нашому саду . Поруч три старі яблуні «шафран», яблука, ще невеликі, не стиглі, але тоненькі червоні смужки виблискували на сонці. Довкола яблунь цвіли матіоли, я тримала в руці декілька квіток, це подарунок Сашка. Він також кілька квіток дав і Олі. Хоч і зірвав їх, на ходу, підходячи до столу, все ж мені було приємно. Я тішилася, що не зробив різниці між мною і сестрою. Хоч я вже навчалася в восьмому класі та мене завжди в любій ситуації принижувала сестра, докоряючи - ти ж менша за мене. Веселі розмови, розповіді про службу затягнулися до пізнього вечора. Гуртом зі столу прибирали посуд, хлопці спішили до клубу. Прощаючись, усміхнений Сашко підійшов до мене,
-Ну,що Нінок, підросла, мабуть я б тебе й не впізнав, якби десь зустрів. Знаю, Микола скоро буде одружуватись, а я напевно тебе почекаю…
Він пішов, я на якусь мить наче завмерла, відчувши, що горять щоки, побігла до хати. От Сашко, таке вигадав! Сам, як дядько мені, а таке утнув, подумала я.
Брат одружився, адже його дочекалася дівчина, яка проводжала в армію.
Пройшло два роки… Я після восьмого класу пішла на шестимісячні курси, згодом працювала телефоністкою.
Одного разу, приїхавши з нічної зміни, застала в нас Сашка, він з братом за столом пив пиво. Здивувалася, давно не бачилися, розмови були, що поїхав на будівництво, а тепер повернувся, бо хворіла його мама. Він один був у батьків, я тільки, як подорослішала, дізналася, що в нього була сестричка, яка маленькою померла від запалення легенів. Тільки тепер я зрозуміла його ставлення до мене. Його погляд і зараз був щирим, ніжним, як завжди. Та він побачивши мене, з сумом опустив голову і раптом мелодійно, мов заспівав,
*- Ой, Нинок - Нинок… Сегодня жизнь моя решаеться, сегодня Нинка соглашается….*
Я здивовано до нього,
-Тю…. Ти, що п`яний?
Він, вставши з стільця, взяв мене за плечі, прямим поглядом дивився в очі. В його очах я бачила сльози, ніяк не могла второпати, що за Нінка й чому сумний?
Він, розмахуючи руками, продовжив,
- Бачиш, чекав коли підростеш… А тобі, ще нема сімнадцять. А мене женять, мама каже, вже старий дуб, всі одружені, а я ще гуляю, пора гніздо вити.
Залягла мовчанка, Микола смакував оселедця й посміхнувся,
-От набрався… Напевно перед пивом вже щось пив….
Я дивилася на Сашка, зрівнявшись зі мною, він мав вигляд дядька - велетня. Розуміла ті слова - «Я тебе почекаю», що колись мені казав, були жартом. В душі бажала йому щастя. Але цікавість ятрила душу,
-Сашко! А, як звати твою наречену, чому співав такі слова?
Він, переводячи подих, присів на стілець, нахилившись, обійняв голову двома руками,
- Як… Як… Ніною звати, так, як тебе… Якби інакше, я б на ній не одружився…
Я розуміла, що в цьому винне пиво… Хоч кажуть, що в тверезого на умі, те в п`яного на язиці. Та я так не думала. Мабуть, ще молода була, багато чого в житті не знала, не розуміла
Так, таке життя, всі одружуються, але чому примушують одружитися? Хіба можливо не кохає? То ж нащо одружуватися?! Мені по неволі пригадалися моменти з дитинства, як він захищав мене. Якась жаринка пекла під серцем, мені було його шкода, а чому й не знати…..
*---*- Рос мовою.
Грудень 2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861072
дата надходження 12.01.2020
дата закладки 13.01.2020
- Як гарно сяють зі́рки, мамо! - Ми підем гуляти?
- Вже пізно, донечко, тобі потрібно спати.
- А як це так - світила зірка й раптом впала?
- "Не хочу жити більше я" - вона сказала.
- А коли зірка упаде - вона заплаче?
- Дарує щастя вона то́му, хто це бачить.
- Там всі на фото, а мене нема на ньому?
- Тебе шукала я тоді по світу всьому.
- А де ж раніше я була - я що хворіла?
- Ти з янголо́чками жила - літати вміла.
- Скажи, матусю, а чому не видно Бога?
- Він в небесах живе - туди тяжка дорога...
- Ось, Божий дім на небесах, а ключ від дверці?
- Він в серці схований, дитя, він в тебе в серці.
- А якщо знову буде грім і дощ з грозою?
- Тоді закрию я тебе, маля, собою.
- На ручки, мам, візьми мене - я хочу спати...
- Ходи, дитя, я тебе буду колихати.
- А мені зірка прилетить у сон із ночі?
- Так, прилетить, як тільки ти закриєш очі.
- А щастя буде і мені? Його ж так мало...
- Його шукала довго я... його шукала...
- Я знаю - щастя в небесах, де зірки сяють!
- Його знайшла я на Землі... його знайшла я...
- Це коли пташечка співа́ у тиху днину?
- Ти моє щастя на Землі, моя дитино...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861156
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
Горить у небі зірка рання,
Найкращу вість нам сповіща.
Взнав цілий світ, на сіні в стайні,
Родилось Божеє дитя.
Радіє Йосип і Марія,
Що Господь сина нам послав.
І ми також в цю ніч радієм
І прославляємо Христа.
В печі потріскує багаття,
Свята вечеря на столі.
Вже завітало свято в хату,
Радіють діточки малі.
Уся сім'я сіда до столу,
В віконце зірка загляда.
Із дзвоном завіта в стодолу,
Дзвінка, Різдвяна коляда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861144
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
Мова українська - стиглість урожайна.
Кожне слово - золоте зерно.
В ньому дух народу, правди життєдайність.
Сіймо щиро те, що нам дано.
Мова українська кришталево-чиста.
Ллється слів безмежності потік.
Мов блищить під сонцем дороге намисто.
Хай живе Господній дар повік!
Мова українська - нації колиска.
То ж не будь манкуртом, а цінуй
Пращурів здобутки, в них чимало зиску.
Рідне слово бережи й шануй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861155
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
Моєму серцю спокою немає,
Коли чарівна музика звучить,
Мабуть тому, що я іі кохаю,
Мабуть тому так хочеться ще жить.
Зима повсюди землю снігом вкрила,
Льодок на річці дзеркалом блищить,
А в мене від кохання ростуть крила,
Душа у небо соколом летить.
І лине з неба з піснею любові,
На землю зір небачена краса,
Й душа моя купається у слові,
І полум"я у серці не згаса.
Рука в руці і серденько до серця,
І подих перехоплює в мені,
Насправді це, чи це мені здається,
Чи може сниться у чарівнім сні?
Трояндою у серці щастя квітне,
Коли серденька б"ються в унісон,
Молю я Господа лиш про одне на світі,
Щоб снився вічно цей чарівний сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861170
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
Моя журба не ходить по хатах,
жовтавість не розтрушує осінню.
Вона тремтить тихенько на вустах,
або летить за мною тихо тінню.
Куди їй йти? Довкола – пустота,
посаджена на трон двоногим стадом.
Із нею дружить тільки самота,
та пригощає чаєм з шоколадом.
У темний час людської глухоти
журбі уже не треба небокраю,
Хоча у снах цвітуть іще сади,
і птах співочий на гілля сідає.
малюнок Томаш Ален Копера
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860672
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 08.01.2020
Різдвяна нічка. Урочисте небо.
Сіяє ясна зіронька вгорі.
І сніжність чиста, ця землі потреба.
Розкрила ніжно крила чарівні.
І чути дзвони, радісно дзвенять.
Мереживо на склі із блиском срібла.
А в хаті затишно й смачна кутя,
І за столом зібралися всі рідні.
Син Божий народився від Марії.
Лунає благодатний неба спів.
Нехай Любов, Надія й сильна Віра
Не гаснуть у житті вовік віків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860508
дата надходження 06.01.2020
дата закладки 08.01.2020
Заря уснет на горизонте...
Тогда я к звездам полечу!..
Со стареньким и верным зонтом...
- Во сне, конечно!.. - хохочу...
Любимый вдруг поверил сказке...
О том, что я летать могу...
- Родной мой, дай мне больше ласки!
Ведь не останусь я в долгу!..
С тобою рядышком, как кошка,
Мурлыкать песню захочу!..
Погладь животик мне немножко...
Я первой скрипкой зазвучу!..
Заря, тихонько засыпая...
Услышит, как я хохочу...
От ласки нежной, точно знаю...
Я никуда не улечу!..
6.01.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860617
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 08.01.2020
Золото листьев кленовых
Ржавчину сыплет под ребра...
Грусть шла от мыслей терновых...
- Как позабыть милый образ?!
Чтоб растворился навечно!..
Даже забыла бы имя!..
- Как разлюбить человечка,
если сама нелюбима?!
Если он в каждой картине...
В каждом на ветке листочке!..
- Я же... окутана тиной...
Топит в болоте дружочек...
К звездам мечтой лишь достанешь!..
Крылышек нет... То б взлетела!
- Столько ненужных страданий!..
В шрамах душа крыта хмелем...
Мир изумительный - рядом!
Но не видать его блеска...
Грусть прикасается ядом...
Слышу под ребрами всплески.
* * *
Золото листьев кленовых
Ржавчину сыплет под ребра...
Грусть шла от мыслей терновых...
- Мне не забыть милый образ...
6.01.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860616
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 08.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aA2csE-HBkQ[/youtube]
Час іде, веде життя стежками,
і ми спішим за ними кожен день.
Знаємо - вони все ж невблаганні,
Залишається коритись їм лишень,
І приймати смирно подарунки,
Хочемо цього ми, а чи ні.
З ними не ведемо ми рахунки,
У життєвій нашій метушні.
Дякуєм за білі й чорні смужки,
Не дають нам право вибирать.
З чорними боримось самотужки,
Якщо є за що нас так карать.
Я бажаю вам в житті лиш білих,
Щастя, щоб всміхалося в житті,
Щоб його на кожнім кроці ви ловили,
І купалися в удачі й доброті.
______________________________
Дорогі мої вірні друзі і читачі!
Будьте щасливими, здоровими, удачними.
Дякую, що підтримуєте мене.
З великою повагою до вас - Надія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860633
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 08.01.2020
В горлі тисне, в очах сльози,
Тут нелегко, вже морози,
У окопах, сніг до згуби,
Він поранений у груди.
В небо погляд, прости Боже!
Проклятущий, згинь же ворог!
Я за волю, за свободу,
Ти ж за що? Грошей колоду?
У Святвечір зірка сяє,
Лежить воїн і не знає,
Чи хтось прийде, допоможе,
Ледь – ледь хрипло - Спаси Боже!
Мов метелики у очах,
Ой,та чом, же я та й не птах?
Десь свистіло і гуділо,
Засвітилось… біло- біло.
Ледь - ледь тіла, відчув трепіт,
Та раптово тихий шепіт,
Гей, хтось є ? Як янгол з неба,
Тут ні – ні, лежать не треба.
Гайда брате, підіймайся,
Лише добре пригинайся,
Спадав сніг, світліли мрії,
Є тепло, в душах надіі…
Бліндаж поруч… в небі сяйво
В очах радість… слова зайві.
06.01.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860540
дата надходження 07.01.2020
дата закладки 08.01.2020
Притаманно людині постійно в житті помилятись:
То піднятись по східцях нагору, то падати вниз.
Та не можуть усі, хоч для себе, у тому зізнатись,
Що насправді,він був не правий,але вчасно спинивсь.
І для цього чи вистачить розуму, сил та терпіння
Втамувати гординю і першим сказати: «Пробач»,
Всі помилки признати і жити за Божим велінням:
Не зломитись,не впасти,пройти крізь всі смуги невдач.
Чи засвоїть уроки, які піднесла в цей час доля,
Чи внесе корективи і визначить правильний шлях,
А чи буде й надалі ступати на граблі поволі,
Й пожинати бур’ян, що посіяв він сам у полях?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860548
дата надходження 07.01.2020
дата закладки 08.01.2020
[i]До 100-річчя “Щедрика”
Миколи Леонтовича, Остання
редакція пісні була створена
автором у 1919 році, незадовго
до звірячого вбивства композитора
чекістами у його рідному селі Марківка,
що на Вінниччині. [/i]
[youtube]https://youtu.be/zwHHxbuxgg0[/youtube]
[b][i][color="#740dab"]Всього три ноти, а яка в них сила
і широта – з народин до заклань!
Христос родився, щоб людина мила
життя стеряла не задля страждань…
Всього три ноти! Скільки ж в звуках смислу:
Отець-Бог, Божий Син і Дух Святий...
Лунає «Щедрик – глибоко і стисло:
життя – в єднанні сутностей злотих.
Всього три ноти… З закликом до миру
землян притомних – зовні і в собі…
Під лавкою примостимо сокиру,
та не здамося татю в боротьбі!
Всього три ноти! А яка свобода
у виборі тональності життя!
Та зрадити не можна клятві роду,
Бо запізнілим буде каяття.
Всього три ноти – генії не хиблять!
Ознаки їх доступні і прості.
А ти, тиран, не цуп на себе схиму:
потоп у світі духа – на меті…[/b]
[/color]
07. 01. 2020.
Sauerlande. BRD[/i]
ПІСЛЯСЛОВО
«Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка»
– здавалося б, хто з українців не знає цієї щедрівки.
Народжена ще в дохристиянські часи, саме завдяки
українському композиторові Миколі Леонтовичу вона
стала відомою на увесь світ. Їй судилося стати справжнім
символом Різдва, мати безліч переспівів та варіантів
виконання, стати саундтреком до популярних голівудських
фільмів та звучати в кращих концертних залах світу.
Мало хто знає, що ця колядка, відома не лише в Україні,
а й в усьому світі під назвою «Колядка дзвонів», - одна з
найпопулярніших обробок Миколи Леонтовича.
Існує чимало припущень музикознавців, де саме
Микола міг почути вперше щедрівку і записати її. Одна з них
на Хмельниччині. В невеличкому селі на Заславщині –
Підлісцях, звідки родом його дружина Клавдія Жовткевич.
«Всесвітньо відома обробка «Щедрик» належить до тих,
над якими Микола Леонтович працював майже усе життя», -
розповідає Ольга Прокопенко, завідувачка музею Миколи
Леонтовича (с. Марківка) – філії Вінницького обласного
краєзнавчого музею. – Всього було п’ять редакцій – перша
у 1901-му, а остання – у 1919 році. «Звісно, я чула й таку
версію – про походження щедрівки з Підлісців» – каже
Ольга.. Але у 1902 році Микола Леонтович з Клавдією вже
одружився. На той час він вчителював в Чукові на Вінниччині.
За дослідженнями етимологів, варіант цієї щедрівки все
ближчий Поділлю. А втім, зовсім не суттєво, де Леонтович
записав цю щедрівку – Вінницька область чи Хмельницька –
це усе наш край, а «Щедрик» – співанка наших пращурів.
Саме дякуючи Миколі Дмитровичу, вона стала відомою на
весь світ!
Перше хорове виконання «Щедрика» відноситься
до 1916 року. Тоді цю пісню представив хор Київського
університету ім. Святого Володимира під керівництвом
Олександра Кошиця. Пкрший аудіозапис «Щедрика», що
зберігся в сучасному вигляді, датується 1922 роком.
За кордоном «Щедрик» прозвучав вперше в
українському варіанті 5 жовтня 1921 – на концерті в
Карнегі-Холі в Нью-Йорку. У 1936 році американець
українського походження Пітер Вільховський переклав
текст пісні, зробивши її впізнаваною нині «Carol of Bell».
А після 90-х «Щедрик» зазвучав і в кінематографі - у
фільмах «Один вдома», «Міцний горішок 2», «Гаррі
Поттер» та ін.
Геніальний «Щедрик» Леонтовича – одна з
найбільш популярних духовних пісень нашого
часу. Ще більше про історію створення пісні
можна почитати тут:
https://ye.ua/istiriya/37744
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860618
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 08.01.2020
Я інколи, вже й сам себе питаю,
А може це і є ота любов,
Якоі інші у житті не знають,
Не знають як нуртує в жилах кров.
Коли почуєш голос і вже свято,
Для спраглоі, замерзлоі душі,
Почувши ж голос, ти стаєш крилатим,
І родяться нові пісні й вірші.
І хоч давно вже посивіли скроні,
Та серцю все ще хочеться весни,
Зігріть теплом коханоі долоні,
І запросить іі у своі сни.
Й полинуть у вишневі заметілі,
З піснями солов"іними в саду,
І пригорнуть до серденька несміло,
Від почуттів щасливу й молоду.
І пить із вуст п"янкий нектар любові,
Від ніжності у почуттях п"яніть,
Ловить чарівне кожне іі слово,
І ніжний погляд на собі ловить.
Я інколи вже й сам себе питаю,
А може це і є ота любов,
Про яку кажуть що іі немає,
А в нас в серцях, вона розквітла знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860249
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 04.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T0pdKtkNPZk[/youtube]
Новий рік - це значить по-новому,
Все почну із чистого листка.
Не скажу, що буде по-казковому,
Та надія в серці все ж близька.
Будь до мене щедрою, удача!
Подивлюсь сміливо у лице.
Буде щось не так, я не заплачу,
Бо не все крізь пальці протече.
Може, стану трохи я обачною,
І думок політ я трохи приглушу.
Доля, що дарує - буду вдячною,
Сум, розчарування не впущу.
Йтиму по житті помірною ходою,
Ні на крок не озирнусь назад.
Все хороше заберу з собою,
Мрії й вчинки будуть нехай в лад.
--------------------------------------------
Вітаю всіх моїх друзів і читачів з Новим роком.
Від щирого серця бажаю вам щастя,сімейного
благополуччя, здійснення мрій.
З повагою до вас Надія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860248
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 04.01.2020
Нудиться душа… красиві очі,
Вкотре наснились, посеред ночі,
Погляд – метелик… стіни холодні,
В тілі бажання, вовчі голодні.
Ще одна нічка… згасає мрія,
Чом журба - дружка… втекла надія,
Гріє зізнання… то моя вина,
Зникло безсоння… знову засина.
24.12.2019р
Вірш до картини
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860231
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 04.01.2020
Упали стяги дня. Уздовж і вшир
Розплився вечір сірою габою.
Блідий найперший місячний пунктир
Торкнувсь несміло димного сувою.
На попелі заграви – сон-трава,
Земля весь день в обіймах у Морфея.
Зима — глухоніма, і див бігма,
Лиш в небі зір ріденьких галерея.
Спиняю погляд ні на чім й гублю,
І холодно-моро́зно без морозу.
Твоє запі́знене: «Тебе люблю»
Озвалося в мені осіннім блюзом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860252
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 04.01.2020
Мерзнуть пальці на морозі,
Тихо так у верболозі.
Серце б'ється дзвінко, дзвінко,
Виграє немов сопілка.
Сніг летить і замітає,
Хуртовина десь співає.
Про кохання, розставання,
Про чекання і страждання.
Лише в долі шлях великий
І любов неначе ріки,
Буде гріти нас весною,
Сонячною, голосною...
А сьогодні сніг, як казка,
Заметілі ніжна ласка.
Доторкає мого серця
І у ніч кудись несеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860220
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 04.01.2020
Не нарікай, не нарікай,
Що вже не тих пісень душа співає
І солов’ї давно замовкли в гаю,
Й не котить хвиль назад ріка.
Часу́ за плин не дорікай,
Що стрімко твоя юність промайнула
Й найголовніше у житті минуло —
Його без жалю відпускай.
Нікому теж не докоряй,
Що мрії заповітні не здійснились,--
Вони ж леліялись й ночами снились —
Ти їх, як скарб, оберігай.
Себе даремно не картай,
Що згаяно однісіньку можливість,
Що швидко ціль утратила звабливість,
А шлях до неї пам’ятай.
Хвилини з пам’яті стирай,
Що карбували біль твій і образи,
Даруй сам милосердя й слів оази
І білий цвіт душі плекай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856452
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 01.12.2019
Я на' перекрестке, где судьбы в полоску...
Где часто от черного ноет в груди...
А счастья так мало под сердцем!.. То роскошь...
- Чего еще встречу?! Что ждет впереди?..
Под небом огромным в прохладе устала...
Мечты околели и часто льет дождь...
- Всегда замерзала!.. Тепла было мало...
Встречала частенько жестокую ложь.
Я на' перекрестке, где ветер свирепый...
Где сумрачным вихрем захвачен мой мир...
Пойму своих целей большую нелепость...
Где ставила точку... там вижу пунктир...
Под лентой из шелка запрятала слезы...
Под лентою скрыла и душу, и взгляд...
Уйду с перекрестка за старым обозом!..
Пусть вера с надеждою благословят...
28.11.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856250
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 29.11.2019
Девушка шла по страницам
мыслей печальных своих...
Будто бы раненной птицей
билась средь туч грозовых!..
И не видать ей просвета!..
Старую греет беду...
И не уснет до рассвета...
Тело как будто в аду...
Давние фразы иголкой
Душу кололи ее!..
Боль просыпалась надолго...
С прошлого тек ручеек...
Невыносимой печалью
хлещут из памяти дни!..
С миленьким звездною шалью
были объяты они...
Только вдруг... горькой неправдой...
кто-то ту шаль с них стащил...
Слишком жестоко и радо
пару оставил без крыл...
Через какие-то мили
милый не может уснуть...
- Что же они натворили?!
Смогут ли крылья вернуть?..
Маются бедные души...
Чувства еще глубоки...
- Память свою не заглушат...
Звезды от них.. далеки.
27.11.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856078
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019
То не холод, як плачуть дощі,
Й наскрізь вітер бездушно проймає.
Холод той – що лежить на душі,
Як мене біля Тебе немає.
То не сум, коли хмари кругом,
І вологий туман обіймає.
Сум тоді - коли мов батогом
По живому зневіра шмагає.
Не біда, якщо сніг заміта
Ті стежки, що удвох ми топтали.
В тім біда, що душа пам»ята
Те, що вже відчувать перестали.
То не біль, коли серце шемить,
Тут зарадити можуть уколи.
Біль тоді – коли втрачена мить,
Та, яку не вернути ніколи.
27.11.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856122
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019
Вмлівають роси по припалих травах,
Якісь лишились, іскряться сніжинки,
Все потопає, в сонячних загравах,
Десь впаде срібло, на вузькі стежинки.
Уся дорога… дзеркальна до лісу,
Морозець пухом, простирадло рехтує,
Туман клубками, створює завісу,
Десь спів лунає, джерело струмує.
Його дзюрчання, немов колискова,
У німій тиші запрошує до сну,
В листву сховалась, осінь загадкова,
Солодкі мрії…. в імлисту пелену.
26.11.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856045
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019
Слова сліпі, тавровані тобою
У дощ, що перекреслив всі надії.
То ж не було хвилини супокою,
Хилились хризантем промоклі вії.
І падолист. і вітер, і печалі -
Усе змішалось у гіркім коктейлі
Зів*яли восени колишні чари.
І сльози дощові котились в темінь.
Хоч ночі вишивались фіолетом,
І дні минали у бурхливім скерцо,
Слова застрягли холодом стилета
Крізь обладунки трепетного серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855840
дата надходження 25.11.2019
дата закладки 27.11.2019
Я рву з минулим ..Хай іде.
Мені його зовсім не шкода.
Я маю безліч ще ідей
І випала така нагода..
,
Щоб втілить мрію у життя,
Зусиль багато тут не треба:
Живи, твори і майбуття
Лицем повернеться до тебе.
Я маю час, бо ще живу.
Це значить: можу ще творити –
Себе загублену знайду
Й душа ще в віршах буде жити.
А може піснею злетить
Й торкне струну чийогось серця.
Чи так, чи сяк – все ж буде жить
І зазвучить в сонатнім скерцо.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856049
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019
У ворожки Варка сяє –
Біла відьма правду каже,
Все говорить, як читає
(Правда, тут, як карта ляже).
-Живеш, мила, ти в достатку,
Чоловік тебе кохає,
Дуже чесний, працьовитий,
І коханки він не має.
Таро-карти не брехали
(Не підводили ніколи),
Про синочків розказали,
Що відмінники у школі.
-Тільки ввечері сьогодні
Не збивайся з пантелику:
Мусиш вдома пережити
Колотнечу невелику.
Сварка потім розгориться,
Бо замішані тут гроші,
Та не думай ти журиться –
Буде в вас кінець хороший.
Тобі дуже пощастило,
Таке іншим і не сниться!
І за все це заплатила
П’ятсот гривень молодиця.
Їхала додому жінка,
Думала: «Що я зробила?
За цю казку я, дурепа,
Аж півтисячі вгатила!»
Хоч ворожка і хороша,
Таки совість гризла Варку…
Щоб збулося на всі гроші –
Мусила вчинити сварку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855819
дата надходження 25.11.2019
дата закладки 26.11.2019
Ненаписаний лист загубився в думках.
Я чекала твоє одкровення.
Пілігрим мандрував - суперечностей страх.
Пролилась ще й захмареність денна.
Розбрелися слова, обірвалась струна.
Розтеклося твоє безголосся.
Чи була взагалі та любові весна?
Та журба мої помисли косить.
До архіву душі увірвавсь листопад,
Вітром рвав і змивав все дощами.
Відголоски німі застарілих балад
Разом з тінню втекли із гущавин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855094
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 19.11.2019
Ніжних снів тобі кохана,
Шепочу в вечірній час.
Ти мов зірка полум'яна,
З найкрасивіших прикрас.
Заворожуєш словами,
Навіть поглядом своїм.
Переповнений піснями.
Завжди наш родинний дім.
Голос твій ласкавий, ніжний,
Усмішка казковий рай.
Погляд милий, дивовижний,
Мов блакитний небокрай.
Зацілую твої руки,
Обійму і пригорну.
Не змінили думок роки
Я люблю тебе одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855172
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 19.11.2019
[i] блукає літо
серед жовтого листя
маковим цвітом[/i]
[youtube]https://youtu.be/bKTPpvAkU_c[/youtube]
[i][b][color="#610785"]заблукало літечко
у тенетах осені
наглими вкрай квітами,
бджолами і росами
пишними палітрами, гамами розваг…
не кінець то світу ще –
променями босими
тінь землі освічена задля противаг
то ураз захмариться,
то вкрай розпогодиться
а то ліс запариться
мікоризи родами…
літнім людям мариться молодість своя
панегірик валиться
пред такою вродою
й ронить кволо палицю в трелях солов’я
серед кіл барвистості
споглядає червнями
вповні звабний пристрастю,
та гонимий тернами
впевнений в успішності смілий маків квіт
як взірець безгрішності
подивує зернями
тонучий в невтішності божевільний світ[/color][/b]
19.11.19
© Олекса Удайко (текст і світлина)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855126
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 19.11.2019
Опять осеннее тепло,
Душевность лета сохранив,
Откроет нам своё окно,
Покажет кто как летом жил.
В нём видим радость и любовь,
Услышим добрые слова.
Увидим где пролилась кровь
И обагрились берега.
Увидим неба синеву,
Но, к сожалению, без вод.
Назвал кто эту красоту
Красивым словом небо-с-вод?
Окно как зеркало порой.
В нём чувства, мысли и слова.
Не скроешься в нём за горой,
Оно ведь смотрит на тебя.
И осень тоже дарит нам
Шедевры летней красоты.
Не придирается к словам,
Оставив место для любви.
Осень 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854717
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019
У передзимному чеканні,
У післяцвітності жоржин
Тремтить на гілці лист останній
В легкій зажурі, в покаянні
Небесний п*є аквамарин.
Лишились лічені хвилини:
Від материнського плеча,
Назустріч сніжним хуртовинам
В пориві вітру безневинний
Полине, несучи печаль.
Десь ляже на краєчку світу,
Сповитий у туманний дим
І спрагло маритиме літом,
Як був теплом земним зігрітий,
І як зелом грав молодим.
Обновець вистелить дороги,
Збіліє простір до весни.
Тоді й минуть усі тривоги,
Листочку стануть епілогом
Квітнево-брунькуваті сни.
*Обновець - перший сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854597
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019
Не клич мене, я не прийду в нікуди.
Твій вечір простягає теплі руки,
І сутінки прядуть свій знаний кужіль,
Мов скреготом, в житті моїм, по бруку.
Не клич мене, я не прийду в нікуди.
У тебе ще світанків ціле поле.
Я виполю з душі той білий кукіль,
Що тягне живо соки, п*є із волі.
Не клич мене, я не прийду в нікуди.
Твоє кохання полум*я вже лиже.
І припікає гАряче облуда,
Я по вогню не побіжу на лижвах.
Звичайно, не свята, гріхів доволі.
Важка чуттєво-розумова брама.
Довіку вже у просторі юдолі,
Не клич мене, не клич, прийду...думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854253
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 13.11.2019
Ой осінь, осінь, що ти наробила
її чарівну, я тихо спросила
Чом й нащо звела, ти сердито брови
Золото й срібло, зняла із діброви
Краса зів`яла, стала сіро – чорна
Лише в калини, соковиті грона
На мить від сонця, ловлять поцілунок
А я так хочу, впіймати їх трунок
Позбутись суму, розвіять печалі
У сподіванні…Знімеш сірі вуалі.
Рранкові роси… Яскраві, сріблясті
Вкриють діброві листочки попелясті
Лиш на якусь мить, дерева звеселіють
Вже всі в дрімоті, про весну лиш мріють..
Час швидко плине… Підеш на відпочинок
Знову сивеньких вплетеш краплинок
Мені в волосся, яких не хотіла
Ой осінь - осінь, що ж ти наробила….
07.11.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854316
дата надходження 11.11.2019
дата закладки 13.11.2019
.[i]..слухаючи музику, краще
сприймаєш написане;
таку музику можна
слухати вічно. Адже
вона є дух, вібрації
Божої Любові...[/i]
[youtube]https://youtu.be/HVesltqTloA[/youtube]
[i][b][color="#437004"]Твої вуста миліші в цілім світі,
бо пломеніють чарами без слів.
Слова ж твої – що в давньому санскриті,
я в пісню їх про тебе радо вплів.
Люблю твої заломи й пуповину,
твою жертовність, відданість посту.
І дихання, твій клич в лиху годину
я чую, люба, в леті за версту.
Милують око марева й картини,
що пропонуєш ти мені щодня.
У пахмурну чи сонячну хвилину
ловлю їх серцем, як лелеченя:
з любов’ю, свято, як своє причастя,
щедротну манну, Божу світло-тінь...
З тобою бути – неймовірне щастя,
одне з найпотаємніших хотінь.
До серця дай своїм торкнутись словом,
що найдорожчим є посеред слів,
гармонією неземних мелодій
в угоду Небу і його послів.
Торкнусь, о Земле, – хай і без одвіту! –
набутком дум у спільнім леті літ…
Бо вірю, рідна, в істинну орбіту,
йму віру заки в праведний політ!
[/color][/b]
30.10.2019
_________
*Світлина: доторк до води Білого озера (із ФБ). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853226
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 09.11.2019
Він цілував її долоні
І пригортав її до себе.
Вже посивілі стали скроні
І лист під ноги впав із неба.
Довкола них кружляє осінь,
А у душі живе кохання.
Хоч в білім інії волосся,
Та не померли сподівання.
В очах іскринки наче зорі,
Усмішка не перемінилась.
Їх поєднала пізня доля,
Усі роки вона журилась..
Він цілував її долоні,
Вона всміхалася до нього.
В обох були дорослі доні,
Та щастям встелена дорога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852788
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Пішла боронити Батьківщину
Ода - присвята медсестрам,
захисницям, які
загинули на сході)
***
Пізньою весною, в квітучім садочку,
Ненька вишивала донечці сорочку,
Там роду оберіг - маки червоненькі,
Листочки біля них, ніжні зелененькі,
Все від злого ока і думок гнівливих,
Символ - пам`ять роду, всіх бійців загиблих.
Сонце припікало, матінці на плечі,
Душеньку втішали лепети лелечі,
Рясно в вишиванці синенькі волошки,
Хоч й пристала нині, вишию, ще трошки.
В жіночій сорочці… Цвіт - символ вірності,
Краси душевної, тепла й ніжності,
Лозу виноградну, як знак родючості,
А грона багаті - то щастя й радості.
Увірвався вітер, до саду вразливо,
Привіталась доня, сказала сміливо,
-Ой, піду я, ненько, на схід воювати,
Зісковзнула голка, заплакала мати,
Та й вже до заручин, готова сорочка,
Й стрічки прив`язала до твого віночка.
Рушники вишиті, давно на весілля,
Чи й закінчиться, це московське свавілля?
Чи й думала мати дівча – патріотка?
Хоч згадка про діда - у шафі пілотка,
Вмовляла й кричала – Не йди, не йди, доню,
В ніжних очах сльози, цілунки в долоню,
-Я, вже й придивлялась на весільну сукню,
Куди поспішаєш, це ж життя в безодню!
Весь пташиний щебет, замовк на хвилину,
Обіймала ненька, як малу дитину,
Ні, не проводжала, лиш вслід подивилась,
Ой, коли ж підросла? Біль в серці… змирилась.
Пливли чорні хмари, все туди, до сходу,
Думки немов в річці, не знаючи броду,
Змарніле обличчя, сива голіво́нька,
Сьогодні чому, мені не дзвонить донька?
Так вночі гриміло, розгулявся вихор,
Ранком небо сіре, падав дощик тихо,
Мабуть втішав душу, ніченьку не спала,
Думи… все до сходу, біду відчувала.
То осені вада… рано впало листя,
Молитву читала, донечко озвися!
У вікно стук гучний… молода пташина,
Надіслала звістку, здригнулась хатина,
Ота клята куля, серце зупинила,
Вона ж молоденька, в чому ж завинила?
Красуня дівчина в білому халаті,
В надії на щастя, всі ж думки крилаті....
Тіло заніміле… тягнулось до світла,
Сили покинули… хапала повітря,
Бути ні, не може! Скажи за що Боже?
Відібрав дитину, так робить негоже!
Пішла ж боронити свою Батьківщину,
Спасати воїнів - теж чиюсь дитину!
Боже, скільки років ворони літають,
Люди, геть безвинні… бідують, страждають.
Все село зібралось, припадало в горі,
Зупинились в журбі - пінні хвилі в морі,
Віра в щасті жити, все ж прийде розплата,
Не обійде – знаю, кремлівського ката.
В безкрайньому небі летіла лелека,
Не вернеться птаха - дорога далека,
У чорній хустині, мовить мати долі,
Хотіло ж ангелятко, жити на волі,
Не гріх - то є люди! Любить землю рідну!
Загинула доня… за Неньку – Україну!
Жовтень 2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852581
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 27.10.2019
На світанку, світаночку
Я тебе родила
І від щастя, від такого,
Сльози я зронила.
Хай ці сльози, на порозі,
Життя твого, сину,
Будуть щирим завіренням,
Що я не покину.
Не покину я тебе
Ні в біді ні в горі,
Поки ти, на ноги станеш,
Буду у нагоді.
Буду колихати я
Тебе кожну нічку,
Поки ти не ввійдеш, сину
У життєву річку.
То нестримна, то бурхлива,
То глибока й тиха,
Все навчу тебе долати,
Щоб не було лиха.
Щоб у річці тій стрімкій
Ти не утопився,
Бо на щастя, у цей світ,
Тільки народився.
Хай несе тебе ріка
Та не на горбочки,
Хай здорові народяться
Твої сини й дочки.
Хай вони в достатку будуть
Й на любов багаті,
Хай вони, теє багатство,
Не тримають в хаті.
Хай любов по світу ходить,
Щоби кожна мати
Могла в мирі і спокої
Дитя колихати.
На світанку, світаночку
Я тебе родила
І від щастя, від такого,
Сльози я зронила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852694
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 26.10.2019
-Діду, в мене є питання
(Зараз дуже актуальне),
Як раніше спілкувались
Ви в мережах соціальних?
-Ой, було цікаво з нами,
Бо любили теж скандали,
Все, що думали і знали –
У мережі викладали.
Ім’я дівчини писав я
У під’їзді, й як на диво,
Десь уже через годину
Відгуки ішли правдиві.
Блогери твою бабусю
Завжди першу виставляли,
Навіть стін не вистачало –
Так її коментували.
Я дописував останній,
Її батько зупинився…
А щоб не забив до смерті –
То на ній я оженився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852559
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 26.10.2019
Зажурений перон, неначе пустка,
Хоч гамірно навкруг і шумно.
Ще кілька діб тому, мов сонця згусток,
Радів. Чому ж тепер так сумно?
Не врівноважити тривогу бумом.
Ця благодать лиш тілу, звісно.
А для душі б тепла живлющий струмінь.
Любові сяйво й більше б кисню.
Зажурений перон і паралелі...
Ніхто про це тоді не відав.
Злиняло все, мов фарби акварелі,
Але ж вона ще досі вірить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852733
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 26.10.2019
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSw6s5nhK1ZMD9hZ4vXkk5kc9j0-yubaozxJ8rorT0jgSqS31Xtdw[/img]
Давай удвох загубимось у літі.
Теплом ще ніжить сонце золоте,
Волошками синіє в стиглім житі,
В дворі рожево мальвами цвіте.
Серпневі дні потрошечку маліють,
Осіння зморшка ляже на чоло.
Гарячі почуття твої зігріють,
І все, що літо нам приберегло.
Ще в літі нам би тішитись з тобою,
До млості спити всю його красу.
Хоч восени повінчані з тобою,
Я крізь життя любов святу несу!
[img][/img]
З ЯБЛУЧНИМ СПАСОМ ВАС, ДРУЗІ! БОЖОЇ БЛАГОДАТІ ВСІМ!
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845530
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 13.10.2019
Ой ти, осене, чому журишся?
Стихли пісні солов'я?
Ой ти, осене, чому хмуришся?
Під калиною з милим я.
В тебе, осене, золота коса.
Не сумуй... прошу тебе.
Зачаровує всіх твоя краса.
Любить миленький і мене.
Золотиночко, тиха осене,
та краса зваблива. Знай.
Вже впустив мене мій милесенький
в свого серденька ніжний рай.
Ой ти, осене, не журись... прошу.
Ще теплом на нас сипни.
Розплететься вже і моя коса,
бо ж приходить миленький в сни..
Ой ти, осене, чому журишся?
Стихли пісні солов'я?
Ой ти, осене, чому хмуришся?
Під калиною з милим я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851316
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 13.10.2019
Пойми любимый, не моя вина,
Что ты не выпил этого вина,
Тебя ждала, ведь я, тогда у реки,
Не позвонил, но всему вопреки,
Не сомневалась, жила надежда.
Время всё сгладит… и мы как прежде,
Будем вдвоём, несмотря на осень
Обиды сможет, сердце отбросить?
Уметь прощать, ты не научился,
А ревновать? Как жаль, что ты злился.
Уж погляди, на этот небосвод,
Может утеху, всё же принесёт,
Гордость уйми и налей мне вина,
Прикоснись губ, вдвоём выпьем до дна,
Всю горечь ту,что на душе лежит,
Желая сможем, обиды простить.
Давай же выпьем, за любовь, милый!
2016г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851081
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 13.10.2019
Дожди. И радость на душе
-Уже не жарко на дворе
И в лужах видно облака.
Мы лету говорим "пока".
Дожди. И воздух, словно, сок.
В душе как аленький цветок.
Ведь в воздухе любовь, тепло
И оттого в душе светло.
Дожди. И смотрим мы прогноз.
Нам обещают много гроз.
Идут дожди опять к грибам,
К столу вкусняшки будут нам.
Дожди. И детям хорошо,
Когда несильно глубоко.
Полазить можно в сапогах
И радость отгоняет страх.
Дожди. И осень налегке
Озолотилась в октябре.
Дожди ведь тоже- чудеса.
Смеются, плачут небеса.
30.09-01.10 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851124
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 13.10.2019
Небесна органза висить вгорі,
Ескортом листя падає з дерев.
Пройшов чимало звивистих доріг,
А так хотілося йому перерв.
І осені Шопенівський ноктюрн
Звучав в роздягнутій сумній душі.
Парад дерев - цнотливістю скульптур,
Плоди життя вже зібрані в коші.
І вічний той неміряний цейтнот,
І силует жіночий вдалині.
То ж не було фальшивих в серці нот,
І дотепер блищать очей вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851298
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 13.10.2019
Вже осінь закружляла листопадом,
З калини ніжно сплетенім вінку.
Не сипляться в долоні зорепади,
Лиш місяць відзеркалився в ставку.
Іду щаслива, стежкою мандрую,
Туди де небо землю обійма.
Між вітами в повітрі голос чую,
Тихенько підкрадається зима.
А я ще хочу, щоб нас гріло літо,
В ромашках веселилися поля.
Щоб пригортав до себе теплий вітер
І хвилями торкалися моря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850934
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 09.10.2019
Ув осінь заблукали ми з тобою
І потонули в першій сивині,
Окрилені ще з юності любов’ю
Йдемо, за руки взявшись, по землі.
І хоча осінь – то не красне літо,
Та душі наші – вогники тепла,
Тому й родинне древо наше в цвіті,
Тож не дарма ріка життя текла.
Краса осіння – не весни розмаї,
Та наша не у сірих кольорах,
Надія й віра нас в житті тримає,
Бо ж у гніздечку з нами дітвора.
Нам не про сум шепочуть темні ночі,
Хоч є осколки й давньої журби,
Твої для мене найдорожчі очі
Зорею все життя були якби.
В житті є місце спеці і морозам,
Вітри і тиша – все також бува,
Хай сяють тільки щастям наші сльози,
А у серцях карбуються слова:
«Ув осінь заблукали ми з тобою
І потонули в першій сивині,
Окрилені ще з юності любов’ю
Йдемо за руки взявшись по землі».
3.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850725
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 08.10.2019
[youtube]https://youtu.be/7WZ7Csh7Aec[/youtube]
[i][b][color="#620587"]В ендшпіль року м’яко
впала з неба осінь
і позолотила спомини в душі –
в ній тепер коралі
й неймовірна просинь,
хоч ріллю цяцькують бісером дощі…
На краєчку долі –
сонце в видноколі,
і безхмарне небо – в долі на межі.
Стелиться низенько
рястом шлях у полі,
й жайвором вже впала пісня в комиші.
А з-за горизонту
чути голос зову –
до великих звершень, до нових висот,
світлі дні осінні,
їхня тиха мова
ваблять нас до чину і мирських чеснот.
...Бути на цім світі –
щонайвище щастя,
креатура Божа й рукотворний рай!
Сонми барв одвічних
кличуть до причастя,
в край любові й братства,
в благоденства край…[/color]
[/b]
05.10.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850626
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Рудою лисицею
жовтень приліг край діброви,
Вдивляється в сонце
туманністю сірих зіниць.
Журбує душа -
хутро світу стає пурпуровим
І близиться час
завірюх і гучних колядниць.
А що ж тій душі?
Їй би соняхів цвіту по вінця
І хвиль голубих
(як же рясно буяв льоностав!),
Їй дрібку тепла,
як і кожній закоханій жінці,
А замість дощів
солов"їних до ранку октав.
Ще трохи розмов
про намріяне і про буденне
Під небом з бузку,
не під пасмами хмар затяжних.
Та ронять дерева
свої золотаві знамена,
Скоряючись жовтню,
що стиха підкрався до них.
І ранки тепер
в попелястих краватках із диму,
Ключі журавлині
лишають свій сум голосний.
Душа переходить
межу цю осінньо-незриму,
Відтак журбуватиме
аж до самої весни...
5.10.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850636
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Своїх не забувайте вчителів
Ніколи у житті, ніколи!
І скільки б не було вам, люди, літ,
Прийдіть, вклоніться рідній школі.
Бо саме там добру навчали вас,
І знань відкрили світ широкий.
Хоч змінює потреби й пам*ять час,
Зробіть назустріч школі кроки.
Учитель - світоч правди у бутті,
Його любов у ваших душах.
Хоч промайнули дні шкільні оті,
Що формували мову й думку.
Своїх не забувайте вчителів
Ніколи у житті, ніколи!
І скільки б не було вам, люди, літ,
Прийдіть, вклоніться рідній школі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850601
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
́́Я з весною подружилась дуже, дуже
І цілунки свої літу віддала.
А для тебе написала вірші, друже,
Бо закохана ще з юності була.
В них з тобою розмовляла часто, часто,
Відкривала, ті таємні почуття.
А згори світили зорі ясно, ясно,
Диктувала доля нам своє життя.
Не зустрілися, вмішалась до нас осінь,
Прилетіли з нею в серце холоди.
Впав листок пожовклий на твоє волосся,
Листопадом замітало вже сади.
І якщо зима постукає у двері,
Чи морозом залоскоче у душі.
Знов думки свої залишу на папері
Знову з'являться написані вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850540
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Наречена
Серце тьохкає шалено,
ніби пташка лісова
і від цього, мов щоденно
радість лине у слова.
Очі сяють сонцем зранку
від щасливих тих думок,
що з проміннями серпанку
у майбутнє зробиш крок.
Одягнула сукню білу
і на голову фату,
адже нині маєш силу
на дорогу в світ святу.
Ти сьогодні наречена
того чудо-юнака,
із яким благословенна
у життя твоя ріка.
Усміхайся як ті квіти
чарівні в твоїй руці,
хай любов для вас є світом
з поцілунком на щоці.
На руці твоїй обручка,
а в душі нова весна,
в ній ти вже не одиначка,
а кохана і ясна.
Він тепер твоя фортеця,
твоя радість і біда,
бо між вами скрізь збереться
любість чиста, як вода.
На щоці твоїй палають
сльози щастя і тепла,
цвісти ніби закликають
із єдиного стебла.
Ти сьогодні наречена
того чудо-юнака,
із яким благословенна
у життя твоя ріка.
Хай між вами буде згода,
ніжність, ласка, доброта,
за вікном ясна погода
тішить літом всі літа.
Віктор Цвіт 23.09.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850590
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QLS3l7f-7zM[/youtube]
Хіба осінь винна,
Що прийшла з дощами?
Тільки ж половина,
Ще прийде й з громами.
Закриває сонце,
Щебіт пташок зник,
Навкруги все сонне,
Чути дуба скрип...
Таїна навколо,
Все чогось ще ждем.
Сниться матіола,
Несе в серце щем.
Шарудить між листям,
Монотонний дощ...
Мабуть, це все сниться.
Сон на правду схож...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850450
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Чепурна осінь, то ж потішимось люди,
Роси бурштинові, сяють, іскрять всюди,
Проснулось сонечко, промені ласкаві,
Ніжні цілунки, а погляди лукаві.
Хоч тепла й менше, але ж вони жадані,
Дозрів горішок у зеленім жупані,
Зраділа білочка, жолудю на дубі
Зло кряче ворон, аж на верхівці, в чубі.
Чепурна осінь - є золотисті крила,
Завзято з вітром, вже земельку накрила,
Десь менше кинула сяючих краплинок,
До лісу більше, тих, яскравих зоринок.
Виграють роси, так ніжно ваблять очі,
По златім листі, то ж я пройдусь охоче,
Чепурна осінь, така вміла майстриня,
Багата панночка. Дивовижна скриня.
Є в її шатах, давно золото й срібло,
Гарна господарка, розсипає сміло,
Ще й фарб підмішує, із глечика свого,
Все з добротою, це до погляду мого,
Чепурна осінь, враз всміхнулась до сонця,
І нею я, захоплююсь край віконця.
05.10.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850435
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Прийшла осінь золота,
Урожай збирать пора.
Кинеш оком, ох, краса,
Все б доправить до двора.
Ой, ти доле, ех, біда,
Живу жінка я одна.
Як та пташка без гнізда,
Чоловічого б плеча.
Лежать в полі гарбузи,
Нема сили їх знести.
Хочеш плач, а, хоч кричи,
Якщо сам, краще мовчи.
Щоби зорано й тепло,
Щоби сіялось зерно.
Щоби серце розцвіло,
Бо кохання в дім прийшло.
І, як вечір надійде,
Гомоніть про те й про се.
Час ділити пополам,
Щоб жилося в мирі нам.
А, як вийдем на село,
Те від заздрощів гуло.
Що розумний та під стать
І для мами гарний зять.
05.10.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850415
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Променисті ниті доторкались грона,
Ніби теплі губи насолоду пили.
Шепотіла осінь пристрасть цицеронно,
Обіймала ніжно соковитість тіла.
Вересень достиглий підійшов до краю,
Заховалась сонця айстра золотиста.
Вже рілля ребриста слід зітерла вправно,
І самотньо стало і доволі прісно.
Хаотичність вітру навівала думу,
Із мовчазно-сірих хмар сувій послання.
Осінь забриніла дощовитим сумом,
Листя розлетілось, мов птахів прощання.
Не впадай ніколи у сльозливий розпач,
Ці метаморфози тимчасові, звісно.
У майбутнє зробиш знову крок за кроком,
Дні наповнить осінь іншим, мудрим змістом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850394
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Осінній дощ... немов з відра.
Ми так його чекали!
Бо ж сіять житечко пора,
весь урожай зібрали.
А він чомусь не поспішав.
Може з дороги збився?
Тепер шумів він між гілля.
Ой, як розгомонівся...
А як він весело співав!
Я чув його спросоння.
Веселі нотки розсипав
по всіх-всіх підвіконнях.
Я чув його... і розумів
ту тиху, дзвінку мову.
Здавалося, співав мені
він ніжну колискову.
Ой, як він весело шумів!
А світ весь прислухався,
як легким дзвоном ноток тих
навколо розсипався.
По зелен-листу, й золотім,
стрибали нотки чисті.
На мить стихали лиш в ряснім
калиновім намисті.
А ще він весело стрибав,
бо ж розгулявсь на волі.
В житах озимих проростав
у нашім ріднім полі.
Садки й городи поливав,
щоб напилися вволю.
Щоб все весною зацвіло -
благословляв він долю!
Осінній дощ... немов з відра.
Ми так його чекали!
Посієм житечко. Пора.
Що прийде час цей... знали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850373
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019
Я кличу ніч, свою розраду.
Я кличу ніч в свою печаль,
Бо не осудить і не зрадить,
Й не повторятиме «як жаль…»
Укрий же чорною габою
І від людей, й розчарувань.
Я говоритиму з тобою
Відверто, начеб увостань.
Тебе чекаю, світлозора,
Серед утомливих думок,
Поки кладеш свої узори
На тло чиїхось мрій разок.
Моя ти подруго неспішна,
Зцілителько незцілих ран,
Неправедній й не зовсім грішній,
Як по живім провести грань?
Я кличу ніч, свою розраду.
Я кличу ніч в свою печаль.
Не дай убити зорі градом,
Дай відцвісти їм до світань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850370
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019
Шепоче осінь, про свою красу,
І я так хочу… листя торкнутись,
Так несподівано струсить росу,
Щаслива мить, встигла всміхнутись.
Та прохолода, торкнулась душі,
Через долоню, відчула осінь,
Стікають краплі, їх чудні пісні,
Ніжно лунають в небесну просинь.
А в очах мрія, мені б поміж хмар,
Птахою стати. Причастить душу,
З тими піснями, ще й пізнати чар,
Та я безсила, тут бути мушу.
Ласкавий погляд, приліг до клена,
Його почую, хай пошепоче,
Який він красень, я, як блаженна,
Немовби в казці, він вже тріпоче.
Листок строкатий, падає до ніг,
Враз обірвалась музика листви,
Причарувати, все ж він мене зміг,
Як й чудна осінь, багряні барви….
Нині послухай, осінь шепоче.
04.10.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850300
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019
Ви не карайте за Любов,
Оту, що з серця мого ллється,
Хто не любив, нехай сміється,
Я ж про Любов співаю знов.
Ви не карайте за Любов,
Вона ж не кожному дається,
Вона, заполоняє серце,
Щоб ми вертались в весни знов.
Оту палку, п"янку Любов,
Що посилають нам із Неба,
Ще заслужить у Бога треба,
Щоб покохати палко знов.
Не плюйте в душу,бо Любов,
Свята Любов, вона від Бога,
Що в вас лишилося святого,
Коли плюєте на Любов?
Не лізьте в душу, й не топчіть,
Іі брудними ви ногами,
Оспівуйте іі піснями,
За неі Господа моліть.
Коли моя Свята Любов,
Вам посміховищем здається,
Ви хочте крові?! Вирвіть серце!
Лиш не карайте за Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850327
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019
Вже доля перші зморшки вишива,
І відпочинку тіло моє просить,
Сльоза частіш на очі наплива –
То осінь інеєм ляга у мої коси.
У казку осені я двері прохилю,
Красою спробую, як слід, насолодитись,
У келихи чарівності наллю,
Щоб нею й маревом, немов вином, упитись.
А коли плодом посміхнеться сад,
Й жартуючи, листочком поцілує,
Думки мене пожурять й звеселять:
Невже в раю такому місце злу є?
12.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850267
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 04.10.2019
За три роки після школи
Не впізнати дівку Нелю,
Пощастило, як ніколи –
Влаштувалася моделлю.
Запросила, як годиться,
На показ матусю в гості,
Хай побачить і гордиться,
Яка доця на помості.
Бо лиш знала ті городи,
Корови, качки і свині…
Ось - подяка й нагорода
Від єдиної дитини.
Почалося дійство скоро:
Як пішли усі моделі,
Охопив матусю сором –
Не впізнала свою Нелю.
Наче хто наслав ті чари,
Це було таке жахіття:
Всі ходили, як примари
У старезному лахмітті!
Раптом бачить - іде Неля
(Наче мумія тут кожна),
Довга у дірках шинеля,
Що й заплутатись в ній можна.
А ведуча розпиналась,
Що колекція осіння,
І у моді, виявлялось,
Всі деталі дуже цінні.
В одязі - дірки повсюду,
Зручно в будь-яку погоду!
Розказала всьому люду,
Що це є висока мода.
Сидить мама і зітхає:
-От дурницю я зробила,
Такий точно светрик маю –
Вчора ним часник накрила.
Треба в Бобика із будки
Кофту вовняну забрати,
Постелила цуценяті,
Бо не бачу вже латати.
Ще дірява є спідниця
(Колись праскою спалила),
То на неї там, де птиця,
Літом квочку посадила.
Плащ і сукні теж не гірші
(Їх погризли трохи миші),
Треба вийняти із шафи
І дірки зробити більші.
Їхала додому мама –
Радість груди розпинала,
Від побаченого в місті
Вся душа її співала:
-Тільки, хто в селі повірить,
Що життя в нас не пропаще?
І колекція осіння
В мене набагато краща!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849825
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019
Загляну в очі твоі чарівні,
Й душа нап"ється медів устами,
Й не дам згубити мою надію,
Все те, що квітне поміж нами.
Зіп"ю з барвінку сонце-роси,
Промінчик сонця вип"ю з неба,
Відчую запах Твого волосся,
І що мені в житті ще треба.
Забуду болі я і печалі,
Душа мов птаха полине в небо,
Душа полине в далекі далі,
І стану Янголом біля Тебе.
Я розцілую Твоі долоні,
Й вуста, мов вишні, Твоі медові,
І почорніють вмить наші скроні,
Й поллється щастя з душі моєі.
Й поллється з серця чарівна пісня,
Зіллється в гаю із солов"ями,
І буде квітнуть кохання пізнє,
І сад розквітне наземним раєм.
Загляну в очі Твоі чарівні,
Й душа нап"ється медів устами,
І буде вічно із серця литись,
Чарівна, вічна пісня кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848072
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019
У Бога ничего не прошу...
Принимаю то, что заслужила
Если щедра - в щедрости живу
Если люблю - Любовь Всесильна!
Посылаю Свет!
Лишь прими!
С щедростью благословляю!
С щедростью живи!
В Любви!
Любовь - огромная Сила!
Изливаю я свою Любовь
Любовь - состояние Бога
Что просить?
С Богом имеешь всё!
Если пребываешь в Любви !
Любовь - большая сила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847918
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 13.09.2019
Здогадайтеся про кого йдеться мова
Спілкується у клубі з нами давно
Мистецтвознавець українського слова
Стелиться стежиною твір під перо
Їі творчість вийшла у світ
Отримала премію слова - творець
Учасник гурту" Горицвіт"
Має прізвище . . . . . . . . . .
Кличе читачів до себе знову й знов
Іще своєю посмішкою чарівною
Ймення має гарне . . . . .
Завжди лишається сама собою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843221
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 02.08.2019
1
Нічка шепоче…. Спокуси тайну
Місяць лукавий, до тебе манить
Хочу побачить, я в очах весну
Не зможу мила, без тебе прожить…
*
Я ж тебе люба, дай зацілую
Лиш усміхнися, мені ніжненько
Тебе цінити, все життя буду
Бо це ж кохання, мліє серденько…
2
Сядьмо кохана, ми під вербою
Нам заспіває пташина пісні
Немов у казці разом з тобою
Зустрічі радий, так добре мені...
*
Я ж тебе люба, дай зацілую
Лиш усміхнися, мені ніжненько
Тебе цінити, все життя буду
Бо це ж кохання, мліє серденько…
3
Поглянь рідненька, як сяють зорі
На душі тепло, мрії літають
Та тож ті зорі, то наші долі
Нам, моє серце, щастя бажають…
*
Я ж тебе люба, дай зацілую
Лиш усміхнися, мені ніжненько
Тебе цінити, все життя буду
Бо це ж кохання, мліє серденько…
Тебе цінити, все життя буду
Бо це ж кохання, мліє серденько…
01.08.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843711
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019
Люся - краля на базарі,
За прилавком - королева!
Розбирається в товарах,
І торгує в місті Лева.
-Як тобі все удається? –
Чоловік питає вдома,-
Все так швидко продається,
Не долає тебе втома…
-На базарі хист потрібний,
(Не тваринницька це ферма)
До шкарпеток і білизни
Додаю я слово «Термо».
Труси, майка, рукавички –
Треба слово це ліпити,
Це ввійшло у мене в звичку
(Всі ми хочем їсти й пити).
Я не просто спекулянтка,
Бо торгую, наче граюсь:
Жінка творча, з інтелектом,
І постійно розвиваюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843682
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019
Сонце ласує в посудині неба
Збитими щедро вершками хмарин.
Стежка від липня побігла серпнева,
Око милує карміновий крин.
Ось абрикосова розкіш з плодами,
Слива медова з поклоном до нас.
Яблук дозрілих барвистості гама
І чорнобривцевий зоряний час.
Айстр заметілі, і циній, і флоксів,
Рододендронів цвітіння парад,
Врода гібіскусів сповнена лоску, -
Літа віночок і серпня дукат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843707
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019
Фіалка ночі - матіола.
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
На хвильку ніби зупиняє час.
В левконії є парні квіти.
Удвох тепер і ми в нічній красі.
- Як ароматно пахне літо, -
Шепочуть наші рідні голоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842833
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
Де батьківська хата, там вишні цвітуть у садочку.
Сюди повертає лелека в гніздечко своє.
Де батьківська хата, любисток там пахне і м'ята.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там матінка збудить раненько.
І татова посмішка завжди зігріє мене.
Де батьківська хата, там радості й друзів багато.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там зорі ясніш сяють в небі.
Купається зранку у річці тут сонце ясне.
Зібрать би в долоні ті яснії зорі ранкові
Й по росах піти у дитинство, що кличе мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842707
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=99Tu7x8x7uo[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NxZ2kPy3WWk[/youtube]
Ти кожен раз від мене йдеш, немов, востаннє,
Зі мною попрощавшись назавжди.
А я вся змучена в безмовному чеканні,
Та впевнена - повернешся сюди.
Припів:
Бо я лише твоя, а ти в житті лиш мій,
Не скоро ще зима застудить заметіль.
Прийдеш до мене знов, повернеться весна,
Бо ти в житті лиш мій, а в тебе я одна.
А знаєш: я навчилася тебе чекати
Спокійно, без емоцій, боротьби.
Ти можеш на свободі трішки погуляти..
Я впевнена - повернешся сюди.
Припів:
Бо я лише твоя, а ти в житті лиш мій,
Не скоро ще зима застудить заметіль.
Прийдеш до мене знов, повернеться весна,
Бо ти в житті лиш мій, а в тебе я одна.
Затиснутий ти звідусіль в тугі лещата,
Біжи, втікай і як тут не крути,
За мною, прийде час, почнеш ти сумувати,
Тоді вже впевнено повернешся сюди.
Припів:
Бо я лише твоя, а ти в житті лиш мій,
Не скоро ще зима застудить заметіль.
Прийдеш до мене знов, повернеться весна,
Бо ти в житті лиш мій, а в тебе я одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842521
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 21.07.2019
Хтось сказав їжаченяті:"Краще б ти сиділо в хаті.
Бо негарне, в колючках. Не тваринка - просто жах!"
Засмутилося малятко. Це помітив його татко, та
нічого не спитав, просто весело сказав:"Врятував я
перепілку. Хтось сильце поклав на гілку.Перепілка ту-
ди сіла.Крикнув я, вона - злетіла! Бобренятам допоміг
греблю загатить, як слід. Дах ремонтував зайчаті, вже
живе він в своїй хаті.Є багато добрих справ, лиш не
треба ловить ґав!"
"Добрих справ справді багато, то ж не буду сумува-
ти,"- так подумав їжачок та й подався у гайок.
Ось повзе мала мурашка. Їй тягти травинку важко.
Допоміг їй їжачок, переніс через горбок. Пташенятко роз-
кричалось, бо одне в гнізді зосталось. Їжачкові б погой-
дати, та самому не дістати. На пеньок він тоді став, та
й пісеньку заспівав. Пташеня з ним заспівало! І цього бу-
ло немало. Дуб вже гілками хитає,бо веселий спів лунає.
Побіг далі їжачок. Ось дзвенить малий струмок. Летіть
бджілочка боїться, не зміцніли її крильця. Взяв на спин-
ку їжачок, переніс через струмок. Дуже бджілочка зраділа.
Подякувала й полетіла...
Ще малому зайченяті допоміг гриби збирати. Жабенятко між
беріз заблукало. Скільки сліз! Показав йому дорогу до озер-
ця через ліс.
Тут зустрів хитру лисицю. Та одягла нову спідницю.
Говорити гарно стала:"В тебе тато гарний й мама. Шубка в
тебе гарна, сіра".
А що недавно говорила? То ж розумний їжачок враз згор-
нувся у клубок!
Навчився він добро робити і знає, з ким можна дружити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842617
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019
Соромливо калина прикривається листям,
а як прийде година, скине все, крім намиста.
Із-під вій зазоріє погляд в мрії дівочі,
але даль зчужиніє-- хтось її все ж зурочив.
Дожидає сердешна у зеленій суконці,
і лякає прийдешнє, де утомлене сонце.
Теплоту літо в лунки розкладає наосліп.
Відішле його в клунках чорнобривцева осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842655
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019
Я піду в далекі гори, де Карпатський диво світ,
Тут розквітли едельвейси, то красунь дівочих цвіт,
Наречені, вишукані, тішать очі і маня́ть,
Ледь тримаються на схилі, намагаються встоя́ть.
В біло - сизому тумані, тягнуться в небесну синь,
Темні хмари тут химерні, залишають на них тінь,
Поміж них сонце яскраве, пестять промені рясні.
Ніжний вітру поцілунок, на душі тепло й мені.
Йду під гори величаві… Стрункі сосни й смереки,
Спів веселий, дзвінкий птахів, чудні звуки лелеки,
Нехай трохи поблукаю, по зеленім моріжку,
Вже й знайшла Червону руту – мабуть попала в казку.
Ой, ви гори й полонини, ген, не видно неба край,
Білосніжнії вершини, ваблять погляд мій удаль,
Ой, я очі, не відведу, там дрімають небеса,
Пісню вітру послухаю. Гарно! Яка ж тут краса!
11.07.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842640
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019
́ [i] Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
[b] Тарас Шевченко[/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/wlF0kVZaGJE[/youtube]
[i][b][color="#0cb040"]Нас літо «зеленню» іще побавить,
попореду… "веселі й" "чму́тні"* дні!
Важливо тут – щоб не впіймати ґави:
гадюк не стріти… і минати пні.
Бо ж всі ми любимо бродити в лісі
та вибираєм хащі погустіш…
Не видно неба там, не чутно висі,
веселий гамір диких "качок" лиш.
Позеленів вже світ злато-блакитний:
зелені мислі, принципи і рух.
Цвітуть зелено храми наші й скити,
і притупивсь в послушників вже слух…
І, не дай Боже, затриколоріє –
згадаємо цей липень ще не раз!
О! Де слова ті – заповітні мрії,
що нам з неволі вихаркав Тарас?
Квітуче зе́ло літа цього "тішить",
вертає в юність начебто... Якби…
Якби не смуток... цвинтарної тиші...
якби героїв наших... не гроби. [/color]
[/b]
18.07.2019
_________
*від чмут (рос. забавник, проказник).
[/i]
Для тих, кого цікавить Зело як прототип, шижче
свідчення людей, компетентних і поінормованих
(слухаємо 15.40 -хвилину інтерв'ю В.Цибулько).
[youtube]https://youtu.be/DCg3TO3SfqI[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842330
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 21.07.2019
Немає слів, затамувала подих.
Не знаю, що Тобі відповісти.
Я не чекала, але ось на подив.
З»явивсь, як привид, ненароком Ти.
Той голос… але трішки хриплуватий,
І паузи, поміж нехитрих слів.
Пониклий трохи, й навіть вайлуватий…
- Привіт! Ну, як Ти? Що хотів?
З ноги на ногу Ти переминався,
Плів, мов школяр невивчений урок.
Як у «минулому житті», в чімсь признавався…
Але боявсь зробити хоча б крок.
Тремтіли несміливо в Тебе руки,
Застряли в горлі, як комок, слова.
Колись і я терпіла такі муки.
Пройшло. Не тим забита голова.
Порвались струни – не бери гітару,
Не треба квітів, як опав їх цвіт.
Колись Ти сам собі обирав пару,
То… зайвий зараз мій Тобі совіт.
Не склеїлось?. Немає винуватих,
Бог дає те, що витримаєм ми.
Не треба фраз, заучених, крилатих.
Щоб не було… залишимось людьми.
21.07.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842630
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019
Де Русалка розпустила коси,
Озеро Піскове тихо спить.
З трав спадають прохолодні роси,
Як цей край Поліський не любить...
Сосни нам про щось розповідають,
Може казку, що в лісах блука.
Хто приїхав в край цей, зустрічають,
Я цю зустріч в серці зберегла.
І хоч дощ розплакавсь, розтривоживсь,
Омивав і озеро і ліс.
То стихав, то знов собі розходивсь,
Потім взяв і в травах загубивсь.
Тихо так у Лесиному саду,
Яблука звисають до землі.
Лиш птахи пісень співають радо,
Полюбились ці краї мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842607
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019
О, скільки ніжності в мені... а де взяла? Не знаю.
Можливо в квітів тих ясних, коли гуляли в гаю?
А чи калинонька рясна зі мною поділилась?
У літні сонячні ці дні, глянь, ніжністю налилась.
Можливо, теплий вітер цей, що жито колихає,
Збирає в жмені ніжність цю й, де хоче, розсипає?
Ромашкам ніжності додав, щедро набрав в долоні,
Мені вділив і... полетів туди, де мак червоний.
О, скільки ніжності в мені... й ти, певно, поділився.
Бо поцілунок твій палкий теплом в мені розлився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842096
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 16.07.2019
У скрипки також є душа,
Вона, то плаче, то сміється.
А то в повітрі мов пташа,
Мелодія від щастя ллється.
Вона розкаже про любов,
Щасливу, ніжну, то нещасну.
Думками вирве із оков,
А то насипе звуків рясно.
У казку тихо поведе,
Де Мавки травами блукають.
Про найдорожче, про святе,
Для тебе її струни грають.
У скрипки також є душа
Її відчути тільки треба.
Вона у всесвіт вируша,
Як лине музика у небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842026
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bdZX3sP1jGM[/youtube]
Кохання справжнє не проходить,
Ніде не дінеться воно,
Воно не зрадить, десь не бродить,
Дарунок долі, як одно.
Хоч з ним приречені страждати,
Чекати довго, все життя,
Готові навіть все віддати,
Кохать до самозабуття.
Важкий цей шлях, не кожен зможе
Безцінний дар цей зберегти.
Воно на промінь сонця схоже,
Його лиш треба досягти.
Його забути дуже важко,
З тобою поруч день при дні.
І ти живеш, неначе в казці...
Такі от справи тут чудні...
[img]https://resheto.net/images/mater/0-rompic/romantic_pic_30.jpg.pagespeed.ce.sy6x18iu4c.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842035
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019
Душа співає, коли добре.
Яка ж є пісня та дзвінка!
Душа співає, коли світло.
Її лякає темнота.
Душа співає ніжно-ніжно.
До неба пісня та летить.
Коли панує в серці радість,
то душу тішить кожна мить.
Вона сміється, мов дитина,
коли навколо світ цвіте.
Медовий цвіт отой духмяний,
нектар добра у душу ллє.
І світла радість та незримо
й мене заповнить... аж за край.
І десь думки вже полетіли...
Та лиш з тобою тут є рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842029
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019
Біжить ріка, шумить ріка... біжить і не спиняє.
Учора милий мій сказав, що він мене кохає.
Сьогодні вдвох прийшли сюди, зустрілись біля річки.
Знов задивилися на нас тут молоді смерічки.
А хвиля хвилю доганя, і кожна щось шепоче.
Я бачу миленький мені сказати теж щось хоче.
Ой, річко-річенько, спинись... Куди так поспішати?
Почуєш, каже милий мій, що вік буде кохати.
Біжить ріка, шумить ріка... біжить і не спиняє.
Учора милий мій сказав, що він мене кохає.
Сьогодні вдвох прийшли сюди, зустрілись біля річки.
Ой, річко-річенько стрімка, чому так мало нічки?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842028
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019
Ось так...
[youtube]https://youtu.be/vmuBcaTDeZY
[/youtube]
[i][b][color="#51047d"]Хоч вабили мене висо́ти,
родивсь і повзав по землі,
та всім життям своїм усотав:
уретно* їхать… на ослі́.
Хотілось жвавості і руху,
а ще – на краще перемін.
Прийшла у зрілості “проруха”:
все, що оточувало, – тлін…
Й жахнув, мов полум’я, у простір,
лазур’ю неба похлинувсь.
Та все ж летів увись наосліп,
вспіх обминаючи весну.
…А та крайнебо запалила,
зелом на землю пролилась,
мов океану пінна хвиля
із присмаком зіркових трас.
Й здалося все украй резонним:
весна – начало всіх начал…
Не віха з’явисьок сезонних –
життя і мудрості причал !
Отак і маюсь – низ і небо –
за настроями, як коли…
Чи в неба є в мені потреба?..
Мені ж набридли вже воли![/color][/b]
7.07.2019
*Скучно.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841039
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Ой смарагдова ніч на Івана Купала.
Я віночок плела, на голівку сплітала.
Я віночок плела, на голівку сплітала.
Своє щастя в ту ніч я шукала.
У смарагдову ніч своє щастя шукала.
Я віночок плела та й на воду пускала.
Я віночок плела та й на воду пускала.
Свою долю в ту ніч я чекала.
У смарагдову ніч свою долю чекала.
А смарагдова ніч все вогні розсипала.
А смарагдова ніч все вогні розсипала.
Видно знала, що я покохала.
Ой смарагдова ніч на Івана Купала.
Я віночок плела та й на воду пускала.
Ця смарагдова ніч - чарівниченька. Знаю.
Той з віночком, кого я кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841864
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Іду по стежці. Ніжна вечоровість
Плете гамак притишеним вітрам.
Високі трави пишуть літню повість,
Лоскочуть ноги рідним споришам.
Цвіте казкове диво – різнотрав’я.
Пахуче в серце хлюпає чебрець.
І на сопілці тихо-тихо грає
В обіймах теплих липень-пустунець.
В водиці миють кучері хмарини,
Ковтками хміль п’є річечка до дна
Колише вітер хвилі і краплини
Купають трави росами сповна.
Душа співає спілими житами.
Деінде вже видніється стерня.
Летять всі діти літечком до мами
Аби зібралась разом вся рідня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841873
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Стигле літо моє, наспівай ту мелодію щастя,
Стрепени почуття, що поснули в криниці душі...
Десь там осінь-сновида у чашу гіркого причастя
Вже назбирує роси й пронизливо-довгі дощі...
Ще тріпоче на вітрі смагляво-червона калина,
Пахне сонце медами і папороть в лісі цвіте,
Ще кохається літо в копицях ромашкових сіна,
Та здалека стернею рудава мольфарка іде.
Я ще вся у тобі - у теплі, моє лагідне літо,
У щедротах твоїх - на цвітіння, на біль, на любов...
Осіянням твоїм я пронизана наскрізь, зігріта,
Та дивлюся ув осінь - вона мене кличе ізнов...
Задивляюся в осінь: вона пригощає плодами...
Ці плоди пізнання - ви буваєте часом гіркі.
Літо долі згасає - ніхто вже не стане між нами:
Я і осінь гортаєм альбому життя сторінки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841847
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Приховала нічка зорі, поміж хмари – перли
Ясноокий місяченько, ховався за обрій
В самоті посеред поля, почуття завмерли
Мабуть тільки, я тут зможу, знайти собі спокій…
Вже й світанок, в очі глянув, любо подивитись
Чудо барви, в піднебессі й золотисті стрІчки
Геть печалі, відкинути й цим насолодитись
Й дуже хочу, час вернути й побродить вздовж річки…
Зранку м`ята, п`янко пахне, голову дурманить
Босонога йдеш назустріч, ти моя кохана
Скрізь намисто, розсипане, трава роси ронить
Немов знову, тебе бачу, ні це все омана…
Розійшлись, наші дороги, ті слова любові
Лише чула, стрімка річка, понесла далеко
Ми ж з тобою, моє сонце, раділи розмові
Тій душевній, і відвертій, забути нелегко…
Вітерець гойдає листя і злегка тріпоче
Торкнувсь сивого волосся, свіжість б`є в обличчя
Хай би знову, тебе зустрів, серденько так хоче
Почуття, ще тліють в душі, бо ця любов вічна…
02.07.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841843
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
О роки мої, моя казка і кара
За кожен правдивий і схиблений крок,
Ви можете крилами бути Ікара,
А можете мрії піднять до зірок.
О роки мої, легкокрилі лелеки,
Лиш Бог один віда про ваші шляхи.
Ніхто вас не спинить: ні вітер, ні спека,
Ні надбані мною і вами гріхи.
О роки мої, посланці ви крилаті,
Усе вам під силу: і далі, і вись –
Моя нагорода ви й гідна розплата
За те, що накоїть в житті спромоглись!
17.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841714
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 14.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2019
Іде війна. Десь там вона.
І добре, що не в мене, й не зі мною.
І я така тут не одна -
Волію я займатися собою.
Потрібен нам дешевий газ,
Потрібно, щоб понизили тарифи,
Щоб щось зробили вже для нас,
А то щодня підсовують лиш міфи.
І не вникаю я в ніщо,
Бо завжди буде моя хата скраю.
Шкода, що гинуть.. Ну, а що
Я можу вдіяти отут? - Не знаю.
В Росію, чи в Європу шлях?
Плювать.. Хто їздить, той хай вибирає.
Якщо і гинуть у боях –
Мені до того діла геть немає.
Коли лиш прилетить снаряд
Й розірветься у мене на подвір’ї,
Тоді дістану всіх підряд
Та так, що буде навкруги лиш пір’я.
Таких багато серед нас,
Вони не бачать далі свого носа,
В складний для України час
Не розуміють звідки йде загроза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841718
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Немає казки без рясних фантазій,
Й зима без снігу – також не зима –
Так мислиться мені чомусь щоразу,
Як залишаюсь надовго сама.
Й зими нема без вітру та морозу,
І осені без затяжних дощів.
Вони ж, немов печалі свіжі сльози,
Лишають слід в зажуреній душі.
Я весен не стрічала теж без сонця
І без пташиних радісних пісень,
Їх звуки мене кличуть до віконця
І розумію: в тих піснях про все.
А коли грози небо літнє збудять
І веселкові спорудять мости,
Про все на світі я тоді забуду,
Й душа моя готова зацвісти.
14.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841597
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Дивилась на портрети тих, хто віддав життя за вільну Україну, і щоразу тремтіла душа моя й туга низала думки, чом душі їх рано у вись відлетіли? А справжні ж були вони всі козаки!
Любов і смерть… На жаль, але можливе
У Україні явище таке:
Найкращі стебла втрапили у жниво,
Тому й п’ємо питво тепер гірке.
Любов і смерть… Як часто вони поруч
Крокують із людьми земним життям,
І добре, коли смерть знаходить пору,
Коли насолодився вже буттям.
Коли ж вона приходить надто рано
І платою є за твою любов
До України-неньки і багряно
Цвіте на її тілі твоя кров,
Болить мені, бо ж цілі благородні
Сповідуючи все своє життя,
До волі кликав маси ти народні
І першим був у сонмі тих звитяг.
На жаль, любов і смерть ще зводять шпаги
Над головою не дного борця,
Але свободи не зламався пагін.
І з ним ми будем жити до кінця!
22.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841602
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 13.07.2019
У колгоспі "Шлях в тюрму", триває нарада
Треба вибрать кандидата у Верховну Раду.
Як на мене, - каже Клим, трударя Тимоху,
Там всі сплять, хай після жнив відіспиться трохи.
А може краще пошлемо сторожа, Микиту,?
В нього кулаки пудові, буде морди бити.
Як подивишся як б"ються у Верховній Раді,
То аж гидко, б"ють ногами, нападають ззаді.
- Пропоную тракториста, Бурячка Івана,
Він щодня, селом, як чіп, тиняється п"яний.
Розуму ж не треба там, не життя, а пісня,
Бігай тільки між рядами, та на кнопки тисни.
-Пропоную, каже Ганька, двох синів і зятя,
Ти що Ганько, треба ж совість, хоч свинячу, мати.
Це ж так треба знахабніть, Бога не боятись,
Щоб усю свою рідню до" корита" пхати.
-А може дояра пошлемо, Гудзя Миколая?
Він за правду, опонентам все повідриває.
Пишуть в нас закони всі,шофери й артисти,
Вся прислуга олігархів, тільки не юристи.
То кого ж ми пошлемо, всі сидять, гадають,
Аж тут руку в мозолях, Настя піднімає,
Краще, виберім Стицька, - пропонує Настя,
А те що дурник, то ще й краще,... буде менше красти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841787
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 13.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Pw5zdYDn4mU[/youtube]
Навіть за сльози диявола,
хтось повинен заплатити.
-------------------------------------------
Я міняю теми: вже не плачу.
Не побачиш більше сліз моїх.
У віршах їх більше не побачиш.
Радість хай наповнить душу й сміх.
Бо частіше люди чують сміх,
А не сльози ті, що їх не бачать.
Сльози - це не вихід для утіх.
Хай за ці слова мене пробачать:
Рідко, хто за сльози пожаліє,
В кожного болить своя душа.
Не тому, що люди збайдужілі
А тому, що в кожного своє життя.
На ногах стою, неначе, твердо,
Іноді збиває щось із ніг.
Та життю й такому завжди рада.
Скільки ще несходжених доріг!
Знаю - поруч доброта і зло,
І до цього треба все ж звикати.
Зрозуміти серце не завжди могло.
І в цім житті я мушу все здолати...
---------------------------------
[img]https://st.depositphotos.com/1818295/2427/i/950/depositphotos_24274233-stock-photo-chocolate-cake-with-rose.jpg[/img]
[img]http://luxfon.com/large/201302/19521.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841762
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Що ж, Господь, змалював землю серцю моєму,
Візерунки її – радості і жури.
В цих злотавих степах в дар – дитинства поему,
Пух її ще летить у зелені яри...
Ти Любові доніс суть й брильянт діадеми –
Всю глибинність ще людству щораз відкривать,
Бо у душах гуляє ще звір невситимий,
Злоба є у притулку, не мир – булава.
Чи ж то трави чаклунські, чи розум на сконі,
Непрощенне навстріч, чи коса на косу?
Не середні ж віки – XXI на дворі,
Нам дикунство б змінити на Божу красу.
11.07.2019р.
*Тот — древнеегипетский бог мудрости,
знаний, Луны, покровитель библиотек, учёных...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841771
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Іду степом по стежині, вона ж барвінкова
Сині квіти попід ніжки та й роса ранкова
Ноги пестить і лоскоче, яка насолода
Кажуть люди, що щаслива, не зів`яла врода…
Іду степом де не гляну, маки і волошки
Мабуть і я, як ці квіти, маю сині очки
Й пухкі щічки, червоніють, як побачу хлопців
Кажуть люди, що достатньо маю охоронців…
Відгуляли нині свято Івана Купала
І я теж, як всі дівчата віночок поклала
По річечці, при низині, де вода, тихенька
І просила свою долю, щоб була, добренька….
Мов русалонька в гаєчку, голівку схилила
Скажи ж врешті моя доле, в чому завинила
Та вода вінок понесла нащо так далеко
Мов у вирій закрутила, на серці не легко….
Ні один з них не наваживсь, віночок спіймати
Хитрий погляд, в безнадії, не треба страждати
Шлях тернистий, не для мене, тож не суди строго
Щоб життя немов той терен, двом нема дороги….
Іду степом по стежині, вона ж барвінкова
Сині квіти попід ніжки та й роса ранкова
Ноги пестить і лоскоче, яка насолода
Ой, боюсь так час спливає, геть зів`яне врода…
Чи сприйму красу земную, хоч на неї схожа
Чому долю, важку маю, чому не пригожа
До кохання, до любові не знайду стежини
Маю вдосталь охоронців, чом самотня ж нині….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841659
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Ясночолого сонця погляд бентежив,
Проникав у ритмічність вулиць.
Голосистість буття, мов вулик...
Відшукати б у вирі до серця стежку.
Вже від спеки бажань пацьорилась втома,
Покотилась, а хтось все ж шукав,
Не виконував давній устав,
Відчуваючи людськість її в содомі.
Через спраглість і мотлоху перегони,
Очищаючи фальші сморід,
Розриваючи масок смокінг,
Подолала любов життя перепони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841656
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Есть в мире очень много тайн,
Они играют свои роли.
О них побольше узнавай,
Иначе будут, словно, тролли.
И станут сказки всем внушать
Про то, что было и что будет.
Порой не сразу разобрать:
"Где скрылся волк в овечьей шкуре?"
Летят по небу облака,
Одеты в белые одежды,
А ведь их вес и их цена
Земными мерками безбрежны.
"Их вес- сказали -сотни тонн."
Учёные наверно шутят. (1)
Они ж не камень и не слон.
Здесь явно что-то хитро мутят.
Ведь если б были сотни тонн,
То падали б как град на землю.
Представь, свалился сверху слон,
Помял людей и их одежду...
Так что такое облака?
Стена, но это же не крепость?
Как пролетают их тогда?
Учёные несут нелепость.
Есть в мире много сложных тем
-Сплошные тайны и загадки.
Они подарены нам всем,
Чтоб были мы честны и кратки.
(1)-Согласно официальным данным
современной науки одно перистое
облако весит в среднем 800 тонн.
Кучевое, кудрявое облако, которое
радует нас в хорошую погоду,
объёмом в один кубический километр
весит 500 тонн.
Май 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841692
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Самоцвіти життя під небесним світилом:
Це метеликів румба і коників соло,
Це і мрії крилаті, й надії вітрила,
І розкрита твоєї душі парасолька.
Самоцвіти життя сяють льоном небесним,
Лине піснею дзвінко щебетання птахів.
І у серці жаринки кохання воскреснуть,
І розпалять багаття, наче диво із див.
Самоцвіти життя щедро сипле природа.
Бережімо й цінуймо цей Божественний дар.
І напея й лимнада співатимуть оди.
У гармонії світу вип*єш справжній нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841483
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 11.07.2019
Бачу очі твої кожен раз,
Як дивлюсь на волошки у полі.
Чую диво - мелодії вальс,
Виграє вітер з листям тополі.
І заслухалися небеса,
Закружляли у танці хмаринки.
Задзвеніла у травах роса,
Вона падала наче сльозинки.
Приспів:
Де ти кохана, скажи,
Хочу зустрітись з тобою.
Ще залишились в душі,
Зустрічі ті під вербою...
Я блукаю з тобою в думках,
В тихім вечорі, ніжного літа.
Вже засяяло небо в зірках,
Вишивали ім'я оксамити.
Несли мрії з тобою у даль
І у вальсі казковім кружляли.
Забирали із серця печаль
І кохання на двох дарували.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841558
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019
Истошный крик рвал поднебесье!..
А пальцы... царапали воздух...
- Вернись, мой любимый!!! Чудесный...
Вернись!.. Пока дышим... не поздно!..
Пока можем чувствовать солнце...
Рассвет в облаках с перламутром...
- Пока можем чувствовать сердце!..
Слезу на душе... ранним утром...
Брела к нему годы... Глупышка...
- Пока различаешь звук клавиш...
Пока любовь с нами... Ты слышишь?!
Мы все еще можем исправить!!!
Тоска за любимым давила...
Желание видеть так манит!..
Коснуться бы... - Есть в мире сила,
чтоб била под ребрами камни?!
- Вернись!!! Обними, ненаглядный!..
Не нужно ни злато... ни слава...
Вернулось лишь эхо с прохладой...
Судьбу невозможно исправить.
Но крик... разрывал поднебесье!..
И пальцы царапали воздух...
- Вернись, мой любимый!!! Чудесный...
Вернись!.. Пока дышим... не поздно...
11.07.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841569
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019
[i] [b] Tth[/b]
до Свята сім'ї -
пісня-дарунок
(незалежно
від статі, віку
і с и с т е м и
координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/xQ4F35woKII[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи мене в рай,
де б зоря багряніла в екстазі,
і щоб щастя – навік, не наразі…
Там мій рідний засмучений край.
- Поведи мене в край,
де чуття фахкотять пурпурово,
де пернаті вирують в діброві,
подаруй мені пестощів рай…
- Поведи мене в сон,
де кохання і в снах не дрімає.
Та веде в апогеї до раю
і голубить, як легіт-мусон.
– Як прийду у твій рай,
й запалають там ранки багряні,
почуття враз наструнчаться ранні,
мов удосвіта синявий плай.
- Я прилину в твій край,
бо твій острів моєї любові
мій навіки... Всякчас, та не в слові…
Я злелечу приборканий рай.
- І являтимусь в сни,
так, зненацька, як ласка дівоча…
Сновидіння ж хай будуть пророчі.
Я не зраджу твоєї весни,
що цвіте на осонні,
як у ніч – час безсоння,
у солодкім полоні кохання:
душ розіпнутих спів
(шурхіт крил голубів)
з вечорової тиші...
до рання![/b][/color]
9.07.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 11.07.2019
Она и он...
Смешались краски и тона,
Ночь утонула в шоколаде...
Раскинув руки...Он,она...
ПредАлись праздничной усладе...
Движенья тел,и чувств каскад,
И магия-поток соблазна...
С объятий рано выпускать,
Они на грани...Пик оргазма!
Она и он...В горящей схватке...
Она и он...Река страстей...
Она шептала:,,Мне так сладко,,
А он дарил всю нежность ей!
03 07 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840934
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Не чекайте, прийду рано.
Не чекайте, прийду рано.
Відпустіть мене, мій тату.
Відпустіть мене, мій тату.
Відпустіть мене, мій тату.
Бо я хочу погуляти.
Бо я хочу погуляти.
Хоч музика гарно грає.
Хоч музика гарно грає.
Хоч музика гарно грає.
Мнен мати не пускає.
Мене мати не пускає.
Не пускає мене й тато.
Не пускає мене й тато.
Не пускає мене й тато.
Знають: хлопців там багато.
Знають: хлопців там багато.
Є чорнявий та білявий.
Є чорнявий та білявий.
Є чорнявий та білявий.
Ще й русявий кучерявий.
Ще й русявий кучерявий.
Як русявий усміхнеться.
Як русявий усміхнеться.
Як русявий усміхнеться.
Ніжно серденько заб'ється.
Ніжно серденько заб'ється.
Як білявий заговорить.
Як білявий заговорить.
Як білявий заговорить...
Ой, солодкі ж речі мовить.
Ой, солодкі ж речі мовить.
А русявий - кучерявий.
А русявий - кучерявий.
А русявий - кучерявий.
До чого ж веселий, бравий.
До чого ж веселий, бравий.
Мене ніжно обнімає.
Мене ніжно обнімає.
Мене ніжно обнімає.
Моє серденько співає.
Моє серденько співає.
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Не чекайте, прийду рано.
Не чекайте, прийду рано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840862
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 05.07.2019
Як прокинусь уранці, ще з теплого ліжка,
Піднімуся тихенько, ступлю до вікна.
По підлозі ледь - чутно ступатимуть ніжки,
А із саду доноситься пісня дзвінка.
Вже прокинулось сонце і птахи щебечуть,
Свої грона розкинула горобина́.
Шовком падає шаль, що лежала на плечах,
Я без тебе в кімнаті сьогодні одна.
Це нічого коханий, тебе відчуваю,
Голос твій і обійми торкають мене.
Ти шепочеш на вушко кохаю... кохаю...
Б'ється серце у грудях моїх вогняне.
Усміхнуся і тихо промовлю думками,
Милий мій!Я назавжди лишилась твоя.
Споришевими вдвох помандруєм стежками,
Найдорожче для мене твоє лиш ім'я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840957
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019
Ось в перший клас – лунає свято,
А вже й десятий промайне...
Років життя немов й багато,
Мелькають: шорти, то кашне...
Весна життя – надій метелик,
Цілунки і жура батьків.
Швиденько шлях в майбутнє стеле,
Багацько мріям, супротив...
Непередбачуване часто –
То лагідне, то все в шипах,
То в захваті від першо-рясту,
То жорстке з скрипом на зубах...
Таке воно і є земнеє –
Не ідеальне, ще й в лапках.
...Тихенько в'януть орхідєї.
Все ж зве у Небо крильми птах...
То ж через всі оті припони
Гартується й зроста Душа.
О, ці життєві перегони,
І є той самий Божий шанс...
03.07.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840739
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019
Насичене повітря пахощами липи,
Висить янтарна люстра сонця в небі.
Як непомітно ти прийшов, спекотний липень,
Розкішний, щедрий - для душі потреба.
Квітучість літня по-дитячому безпечна,
Купаються в пилку рої бджолині,
В траві сюрчання цвіркунів доречні.
Метнулись серпокрильці - вгору линуть.
Суфле хмаринне - радість для птахів, утіха.
Людина ж думкою літає, словом.
Лоскоче липень надзвичайно мирну тишу:
Натхненню пише передмову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840758
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RWwfPxAUA3U[/youtube]
Між нами день, то ніч з грозою,
Політ до хмар, падіння вниз.
Туман окута пеленою,
То розгуляється каприз.
Проллється дощ, і знову сонце,
Природа все передбача.
Ось знов хмарки на горизонті...
Кохання орентир втрача.
Спекотний день дасть відпочинок,
Запахло ніби знов дощем.
Скінчить він зможе поєдинок...
Повіє теплим вітерцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840671
дата надходження 02.07.2019
дата закладки 02.07.2019
Біжить авто. Поміж густих ланів
Дорога в’ється плавним серпантином.
І долітає запах з берегів
Від гречки, конюшини і люпину.
Зелене море хвилями рябить,
Суцвіття пишні вітром оповиті.
Спіймавши літа життєдайну мить,
Сюркоче коник, схований у житі.
А вдалині високі і стрункі
Вп’ялися в небо стебла кукурудзи.
На їх верхівках білі і легкі
Хмарини всілись, як смішні картузи.
Ще милі зо дві і у жовтий тон
Природа пофарбує все довкола.
Це соняхи беруть у свій полон,
Неначе сонце прилягло на поле.
Спинитися. Поринути в красу.
У розсип квітів поглядом упасти.
Як на журбу не гаяти часу́,
Прийдуть хвилини, викупані в щасті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840585
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 02.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kWHP_67Oo6c[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SsIt-ur6HH4[/youtube]
Невже він пішов і ще не вернувся,
Десь іншу знайшов й про тебе забувся,
Бо міг же тобі хоч раз подзвонити..
Як смів він тебе в тривозі лишити?!
Приспів:
Змирись, відпусти,
Нехай політає.
Змирись, відпусти,
Хоч серце кохає.
Хоч плаче душа
І вголос ридає..
Ти стала чужа
Й тебе не кохає.
Ти біля вікна всю ніч простояла,
В тривозі, сумна, його виглядала.
А місяць світив стежину із неба,
Та він не спішив – не бачив потреби.
Приспів:
Змирись, відпусти,
Нехай політає.
Змирись, відпусти,
Хоч серце кохає.
Хоч плаче душа
І вголос ридає..
Ти стала чужа
Й тебе не кохає.
А вранці роса упала на трави
І сум заховавсь в пахучі отави.
Нехай він іде й назад не вертає,
А з іншою він хай щастя не знає.
Приспів:
Змирись, відпусти,
Нехай політає.
Змирись, відпусти,
Хоч серце кохає.
Хоч плаче душа
І вголос ридає..
Ти стала чужа
Й тебе не кохає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840415
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 02.07.2019
Не ніж, не вогнепальна зброя,
А слово може різонути так,
Що з ніг зіб"є струмент "героя",
Життям провірений цей факт.
***
А доля може посміхатись,
Коли затіє якусь гру.
У схованки ще може гратись,
Коли надіються і ждуть.
Із нами грається, жартує,
В думках: мабуть таки, спасе.
В цій круговерті нас здивує,
Як в пух і прах все рознесе.
***
Зів"яла квітка у стакані,
В воді купала пелюстки.
Були думки все ж нездоланні:
Як врятувати колючки?
***
Предовга ніч: не видно краю,
Замучивсь ранок вже чекать.
Та я про тебе, нічка, знаю,
Зі мною любиш жартувать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840575
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019
В житті я знав і сум і біль,
І одинокість серце іла,
Тоді здавалося мені,
Любов в житті, - одне мірило.
Любов жила в мені свята,
Вона, як сонце душу гріла,
Я ніс іі через літа,
А про кохану тільки мріяв.
Господь на небі прочитав,
Моі думки, моі печалі,
І з неба доленьку послав,
Щоби я більше не печаливсь.
Для мене, це була свята,
Про неі спогад душу гріє,
Та час пробіг, пройшли літа, ...
Немає поруч іі більше.
Молив я Бога день при дні,
Й оспівував кохання в віршах,
Щоби Господь послав мені,
Таку ж як та, хоч й зовсім іншу.
Щоб жить, любить, пісні співать,
Любов і ніжність дарувати,
Кохану серцем відчувать,
Щоб кожен день для нас був святом.
І ось зустрів,і покохав,
Ту святість серцем відчуваю,
"Тобі Господь іі послав"...
-Душа до мене промовляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840577
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019
Я піду, пройдуся в споришеве літо,
Ой краса, довкола налюбуюсь світом,
Підкрадавсь, вже вечір,чути запах м`яти,
Поспішу… стежкою, милого стрічати.
Квіточки, у житньому полі збираю,
У вишневім садку на тебе чекаю,
Синьоокий сокіл, де ж ти забарився,
Вже й лукавий місяць донизу дивився.
Місяченько, ясний, освіти дорогу,
Ти з душі, забери всю мою тривогу,
Бравий вітер, нехай розвіє по полю,
Буду з квітами, зустрічать свою долю.
Запах липи, приніс вітерець легенький,
Освіжилась, за мить, де ж ти мій миленький,
У віночок вплету синенькі волошки,
І ромашки білі, почекаю трошки.
Бачу близько, вже серденько, аж тріпоче,
Душі радісно, пригорнутися хоче,
Ти барвистий віночок- моя надія,
Світлі зорі знають, що збулася мрія.
Місяченько, ясно освітив дорогу,
Любий разом, йдемо до твого порогу,
Солов`їна пісня... із лісу лунає,
Таємничо, нас нічка благословляє.
30.06 2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840541
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019
Рано - вранці сонечко проснулось,
До хмаринок мило усміхнулось.
Вранішньою вмилося росою,
Милувалось літньою красою.
Приспів:
А голубка з голубом в коханні,
Стукають в вікно, як гості ранні.
Радо один - одному воркують,
Ніжно пригортаються, цілують.
Чула я, що голубина пара,
Про любов усім розповідала.
Вірності цій можна порадіти
І у щасті їхнім будуть діти.
Як торкнусь цілунком до обличчя,
Пригадаю голубів величчя.
Так вони лише кохати можуть,
Почуттями душу розтривожать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840539
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019
[i]Хоч вірш створено в День
Конституції, він не про Неї.
Хоча... як пильно глянути..
в розряд встраченого
попадає і Основний
Закон держави.
Ескіз з натури...
Факти...[/i]
[youtube]https://youtu.be/tcPJ_UHsArU
[/youtube]
[i][b][color="#066875"]Вмирала пташка… трепетно і гордо:
жагучий погляд – в сонячну блакить…
Стихія ж там: і хмар, і райдуг орди,
а тут – остання, хоч і світла мить…
Не пожилось… На те вже в неї йшлося:
Вертка малявка випала з гнізда,
внизу ж життя – голодне, спрагле, плоске –
обитель для… рептилій і нездар.
Вмирала пташка, а за нею – й мрії
піднятись в небо, в царство висоти…
А як хотілось, як цвіли надії,
красот лазурних серцем досягти!
Вмирала пташка – символ лету й щастя
для нас, простих, приземлених украй…
О, як сверблять, буває, в тих зап’ястя,
махнув би хто за нею в дійсний рай!
Де гордо мріти можуть
тільки птахи,
де їхній голий, але рідний дім,
де все – на чину й правди плаху,
щоб недарма –
і блискавка,
і грім. [/color][/b]
28.06.2019
На світлині автора: прототип ЛГ - "винуватиця" ідеї твору,
вже бездиханна, але з піднятою догори головою. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840364
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 01.07.2019
Вечірнє небо й сонячна утома.
У роздумах про те, що відбулось.
За хмарами суцільна невідомість,
А десь заколосилась жита ость.
Дороги денні заплелись в косиці.
Турбує спогадів кортеж.
Шумлять дерева у зеленім ситці,
І вечір доторкнувсь душевних веж.
Життя не обійшлося без помилок.
Вартує совість на шляхах.
Мережані вже скроні у прожилках.
Поліфонія...згадку грає Бах.
(Світлина вчорашня моя.))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840245
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 29.06.2019
"Кохання — спів, зальот душі — не тіла,
Зоря з-за хмар, веселка дощова;
Вона ростить у нас незримі крила
І до країн незнаних порива..."
(Михайло Старицький)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Vju0aMWPd9s
[/youtube]
Кохання -- спів, не завжди слова має
А просто тихо входить у серця.
Але воно, на жаль, цього не знає,
Як там приймуть коханого- творця?
Чи випадково він не помилився,
А чи зрадіє гостю ця душа?
Таке буває, що із курсу збився...
Але ж в дорогу все ще поспіша.
Та якось в цьому, знаю, пощастило:
Відкриті були серце і душа.
Вони кохання без вагань впустили...
Та десь незвідки - прірва, як межа.
Та як вчинить? Чи допоможуть крила?
Незримі крила здатні все змінить.
Вони сильніші, ніж морські вітрила...
Кохання має вічність, а не мить..
Не перешкода тут, краї далекі,
Не повноводні річки, чи моря,
НЕ зіб"ють з курсу і вітри жорстокі,
Запалена вперед веде зоря...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839778
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019
Заснув ставок. Здається, і не дише.
Крильми метелик-хіпі захват пише.
Старенькі верби, зовсім посивілі,
Розшукують даремно долі хвилі,
Однак, вродливиць дивних бачать лише.
Рогіз в циліндрі чистім-- ні пушинки —
В «завмри» загрався. Може, на квітинки
Він задивився білого латаття
Або калюжниць у жовтеньких платтях…
Я ж спомини збираю по крупинках.
Новий місток підставив дужу спину,
Мене відводить на вузьку стежину.
Ти щезла, стокілометрова втомо,
Бо я удома. Знову в себе вдома.
Душею й серцем врешті-решт спочину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839593
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 23.06.2019
[youtube]https://youtu.be/C87uQdUHDdM[/youtube]
[i][b][color="#065e6e"]Земне життя – збирання атестатів,
Що раз-по-раз виписує життя –
І, попри вік, положення та статі,
Підкреслює його – життя – знаття.
Народження, навчання чи женіння –
Всі акти – дії – стверджує папір.
Які б в путі не правили тяжіння,
Нотаріус – найперший поводир.
Не всі, одначе, гербові печаті
Свідоцтва мають… Є іще й такі,
Як зошити, як книги непочаті –
Слова-похвали, помисли леткі.
Та найкрутіші з них підводять риску –
Яке життя ти апріорі мав:
Чи не було від нього пусто-тріску,
Чи не робив ти недоладних справ.
Той атестат не писаний, а усний –
В громади… і сім’ї у голові…
І дай то Боже, щоб було там густо –
Не бланки незаповнені… Нові.[/color][/b]
14.06.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838777
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 14.06.2019
Приходжу я до дерева бажань,
Загадую для України миру.
Достатньо людям вже отих страждань,
Нехай Господь дасть найміцнішу силу.
Достатньо вже війни на цій землі,
Достатньо сліз, що проливають діти.
Нехай пісень співають солов'ї,
Дзвінкоголосі голосять трембіти.
Приходжу я до дерева бажань,
Там тихо так, не чути навіть вітру.
У кожнім серці стільки ще чекань
І душ отих розкиданих по світу.
Хай сплять вночі спокійно матері,
Хай зорі в небі світять беззупинно.
Як хочу я, щоб мир був на Землі
І сміх дитячий линув щохвилинно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838439
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 11.06.2019
То тиха, то хвилююча безмежжям
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...
Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного простору,
Легенький бриз літає знову краєвидом.
...Очима малювалися марини,
І ми стояли зачаровані красою.
І вигравало море білопінне
Мелодію любові нашої з тобою.
(Серф - дошка для серфінгу. Марини - картини, що зображають морський краєвид.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838316
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 11.06.2019
Ничто просто так не бывает...
Любая встреча - это не "просто так"...
Самое важное ...кого - то встречая...
Почувствовать...
Для чего он Дан...
Есть много "просто прохожих"
А есть...
Кто надёжно " поселился" в Душе
Долго не видясь - скучаешь...
Как хочется опять встретиться с ним...
Хочется всей Душой Дарить Радость!
Отдавать!
Всё, что лучшее...
Ведь главное - Любить!
Своей нотой Души вдохновляя!
Подожди...
Не спеши уходить...
Музыка Души...
Слова поэта...
Вдохновляет нас!
Не думай, что " песня пропета"..
Есть ещё классика...ноктюрн...вальс...
Струны Души задеты...
Возвышенно...
Сердцами поднимая нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838415
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 11.06.2019
Де б ти не був – ти будеш українцем –
В чужім краю, під ліхтарем чужим,
Нехай асимільований по вінця –
З літами і на старість, в дні тужні –
До рідної землиці, на колінця…
Де б ти не був – почуєш серця спів,
Матусину, з дитинства, колискову.
Пектимуть сльози та забракне слів,
Не забувай ніколи рідну мову
І те, як дід і прадід твій говів.
Де б ти не був, нащадку України,
Святині рідні гідно бережи.
Навчайся мудрости в чужій країні,
Та дітям про свій рід ти розкажи.
Не раз Пророка згадуємо нині…
Де б ти не був – шануй святе, Отця,
Щодень проси в небес благословення.
Не забувай про місію творця –
Живи в любові, правді, з Божим йменням –
До вічности провадить путь оця.
Де б ти не був – лишайся українцем,
Вишивана сорочка – оберіг.
У правді йди вперед життя гостинцем,
Не нахромися на достатку ріг…
Молися, щоб Господь твій рід беріг.
Родина – корабель, вітрила – мова,
Козацька пісня, запальний танок.
З любови, віри, єдности основа -
В Господній славі квітчаний вінок.
Благословенна будь, родино, Богом!
05.06 2019
(с) Валентина Гуменюк
Світлина зі свята " Українська родина"
школи " Берегиня", м. Мадрид
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838249
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019
Луны серебряное блюдце
по небу медленно плывет.
Фантазиям пора проснуться
и звезд веселый хоровод
мигает мирно и беспечно,
как тыщи лет тому назад.
Мгновенье жизнь. Слагает вечность
любви восторженный трактат.
Как ночь тиха и пахнет мята.
Сплетенье неги и мечты.
Смотрю в окно. Постель не смята.
Витают грезы. В них есть ты.
9.11.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838200
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019
Твоя душа запалює Стожари,
Високо в небі сіє зорецвіт,
Просвітлює рентгеном темні хмари,
Космічний пробиває моноліт.
Купається у сонячнім промінні,
Вихлюпує життєвий позитив,
Наповнена знаннями, у прозрінні
Дарує ніжність, безліч перспектив.
Твоя душа окрилює натхненням,
Перемагає труднощі в борні,
Дивує найщирішим одкровенням,
Спалахує вогнями у мені.
8/06/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838242
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019
Ти говорив мені, що я черешенька,
яка розквітла навесні.
І називав мене ясною зіркою.
Вогонь палав тоді в тобі, й мені.
Та вже пройшли літа... із ними я не та.
Мій вік вже осінь золотить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить.
Ти говорив мені, що я є квіточка,
яка барвисто так цвіте.
Казав мені, що я твоя лебідочка,
що за собою завжди кличе, зве.
Та вже пройшли літа... із ними я не та.
Мій вік вже осінь золотить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить.
Кажеш, що ми тепер стали ще кращими,
що прикрашають нас літа?..
Усі слова твої квітують ніжністю,
як віку осінь наша, золота.
Лебідка й квітка я... твоя черешенька,
умію зіркою світить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838205
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019
Життя своє прожив неначе в казці,
Господь на небі казку цю писав,
Страждання знав і знав Господню ласку,
І вітер часто гнув, та не зламав.
І засипала снігом хуртовина,
Та я ішов, на зло усім вітрам,
Збивав до крові часто я коліна,
Але вогонь в душі моі палав.
Й Фортуна усміхалася до мене,
Ота, що долею усі зовуть,
Ви скажете:"Що у житті ще треба?"
-Прожить життя достойно, - не схибнуть.
Любові у житті я знав немало,
Із чаші пив в житті я біль і щем,
Згадав і серце знов закалатало,
Як цілувавсь під зоряним плащем.
Я згадую, як пахла дома м"ята,
Любисток, що за хатою росте,
Як пестила мене в дитинстві мати,
Ці спогади у серці, то святе.
Я згадую оту найпершу квітку,
Що дівчині я вперше дарував,
І посмішку іі оту чарівну,
Як вперше я іі поцілував.
Запрошення на перший з нею танець,
Коли від щастя й радості п"янів,
Коли від щастя серце калатало,
Й не міг сказати все що я хотів.
Як вперше проводжав іі додому,
Те вперше, що було в моім житті,
Я згадую ночами, й знову й знову,
Купаюся у вирі почуттів.
О, весни, весни юності моєі,
Багато я б за вас в житті віддав,
Я так скажу - Господь Святий на небі,
Життя мені прекрасне дарував.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838222
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019
Закохався дуб в берізку і промовив їй слова:
"Подивись, що я так близько у мені любов жива.
Якщо буде буря в лісі, я від неї захищу.
Почуття до тебе чисті, мов краплиноньки дощу.
Якщо сонце доторкнеться, промінь листя обпече,
Мої віти, наче серце, захистять завжди тебе.
Якщо хтось тебе образить, я в обіду не віддам,
Дути накажу відразу, семи - тисячним вітрам."
А берізонька тендітна, посміхнулась, розцвіла,
Додалося стільки світла, додалось в душі тепла.
І тепер вони у парі і любов їхня жива.
Як горять в небі Стожари він шепоче їй слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838059
дата надходження 08.06.2019
дата закладки 08.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Zpw92UvMFJI[/youtube]
Барвінок, як справжній мужчина,
Почуття нерозтрачені мав,
Задивлявсь на червону калину,
У думках пригортав, цілував.
Це бажання торкнутись до неї,
Вкрало спокій і вдень, і вночі.
Як лишитись такої ідеї?-
Все роздумував він, плачучи...
А калина всміхалася ніжно,
Червоніла від схожих думок.
Розуміла, що це недосяжно,
Та чекала, як більшість жінок.
Так хотіла узнати кохання,
Щоб барвінок її обійняв.
Залишалося їй лиш зітхання,
Мабуть, день ще такий не настав.
Коли вітер нахилить калину,
То торкнеться барвінку вона.
Він обніме тоненьку стеблину...
Досить щастя такого сповна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837943
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 07.06.2019
У погляді твоїм є стільки теплоти.
Чому нам є так солодко від того?
У дотику твоїм є стільки доброти.
Хто дав нам це, скажи мені... й для чого?
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
Тут кожен день новий... Життю радіє все.
Пелюстки розкривають ніжні квіти.
Ти знов приніс букет і усміхнувсь мені.
Яке це щастя є для нас - любити!
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
Нехай летять літа... Їх не дано спинить.
Так непомітно день за днем минає.
Та радість у душі... від того, що ти є,
й мов сад весняний, в серці розцвітає.
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837864
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Коли осінню казку доля тче,
А спрагле серце літепла ще просить,
Як добре, коли є оте плече,
Якому можна виплакати сльози!
Коли ж його в твоїм житті нема,
І серце льодом-кригою укрилось,
Тоді в душі поселиться зима,
І горе, коли з цим душа змирилась.
Хай доля тче осіннє полотно,
А ти навчись і в нім знаходить радість:
У тій красі, що бачиш за вікном.
Запам’ятай: життя – це не паради.
4.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837872
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Назбираю у полі ромашок -
Про них мріяла я так давно.
Та до них ще добавлю волошок
І поставлю в букет на вікно.
Будуть квіти мене ці вітати,
Дарувати п’янкий аромат,
Коли стану вікно відкривати
У вишневий і рідний мій сад.
Доки бачу скрізь в житньому полі,
Ці приємні для ока квітки,
Я збиратиму їх у долоні -
І хай мчаться шалені роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837890
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Дитинство моє було щасливим,
дай Боже кожному,
а Життя важким,
не приведи Боже нікому.
Та по-життю буває неприємно,
коли дивляться на тебе зверхньо,
наче ти є і водночас тебе нема.
Лише Душа має крила та відчуває серця силу.
Лише вона приспала надію, віру та любов,
і віддає по-краплині знову і знов.
Душа - це наш Рай,
нікого зайвого до неї не впускай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837835
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0dEJfDsW9Z4
[/youtube]
Відцвів жасмін і півники чубаті,
і пусто стало якось у саду.
Вже відцвіли, та наче винуваті,
Бо знали добре, що я в сад прийду.
Нащо журба, із кожним так буває,
Коли цвітіння скінчиться пора,
То цвіт отой повільно опадає,
І пустка поселяється в садах.
Спочинок після довгого цвітіння,
І хай щасливими вас зробить сон.
(І не шукайте у журбі спасіння),
Ніхто ще не порушив цей закон.
Мені приємне ваше шелестіння,
Легенький вітер з радістю зустрів.
Все намагаюсь зрозуміти шепотіння...
О як же ти за час цей постарів!
Ти, смутку мій, не линь до мого серця!
Не треба ранить, хай же не болить.
Хороший спомин буде, як джерельце,
Яке минулу радість буде лить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837862
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Періщить дощ безжально батогами.
По склу ще й град гатить горохом.
Безладний шум, пташиний чути гамір,
Втопились ніжні бідні рожі.
І від напруги горбляться дерева,
Пеньки залилися сльозою.
Колись мені здавався дощ рожевим,
Тепер - з пекучою грозою.
Бо все із часом набуває сенсу.
Сприймаю глибше сказ природи.
Погода, мов людина, в стані стресу.
Не знищуйте ніколи вроду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837712
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 05.06.2019
Якби пташкою була, якби мала крила...
Полетіла б я додому, на тиночку б сіла.
Якби вийшов батечко - його б не впізнала.
Давно дома не була... Гірко б заридала.
Якби вийшов братець мій, для нього б співала.
Та журлива пісня та... Не знаю, що б мала.
Якби вийшла сестронька, я б заворкувала.
Погладила б крилечка та й зерняток дала.
А матуся б, рідная, серденьком відчула.
Запитала б:"Донечко, де так довго була?"
Я б сказала матінці, що гірка чужина.
Дома добре, бо тут є вся моя родина.
Скільки ж будем, людоньки, по світах ходити?
Чи ж Вкраїна нам не мати? Чи ми їй не діти?
Якби пташкою була, якби мала крила...
Полетіла б я додому, на тиночку б сіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837713
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 05.06.2019
[youtube]https://youtu.be/gvpoBPFCU8Q[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав думки
сирітські,
безпритульні,
немов у лісі жо́луді збирав…
Такі міцні,
звабливі і "манту́льні"
на фоні ночі й вранішніх заграв.
Збирав думки, розсипані віками,
в некошених лугах і в бур’яні,
і обрамляв благенькими віршами,
та серце чо́мусь твердило мені:
джерела слова?
Йди не манівцями –
ось... повні відра...
Й не вони одні,
розхлюпані на тлі вологих цямрин...
Словесний рай – в колодязі на дні.
Напевно, слід відчути гостру спрагу,
щоб всякнуть глиб стражденної землі,
як бурлаку, як вікінгу, варягу,
й відчути звук…
в колодязній імлі.
І пити ту, “глибинкову”, водицю,
що накопив віками рідний край –
думок,
припнутих
зрубом
у криниці:
підспудний, щедрий, невичерпний рай. [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 05.06.2019
Попри все нагло бажати жити,
Поки чуєш слова священника.
За життям треба часто тужити.
Попри все нагло бажати жити.
Світу живих добро усе робити
Біля дверей вічності маятника.
Попри все нагло бажати жити,
Поки чуєш слова священника.
(Тріолет)
24 березня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837665
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 05.06.2019
Завесніло довкруж – кожна мить відшліфовує вічність.
Забриніли, розвились, завили голодні думки.
Та слова все не ті, переспівані чи надто звичні,
А слова, як обжинки - готичних думок сторінки.
Так у тиші й стою. Скільки слів у такому мовчанні!
Так обрядно лягає на груди неви́гойний щем.
Я сьогодні ще гілка весняна, в квітучім убранні,
А вже завтра летітиму в осінь пташиним ключем.
У мовчанні тремчу – мов уперше весну зустрічаю,
Мов мені оцей світ зеленить і цвіте навкруги.
Мов на вишитій стежці мене із весною вінчають
Закосичені сонцем, до щастя причетні боги.
Завесніло в мені – і слова розгалузились в серці…
І весніють, ясніють, пˊяніють, дзвенять у красі!
На вустах розлились і лоскочуть бажання відверті,
Будять квітку у грудях весняні оці голоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836608
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019
Я бачила, як стоптали ряст...
і мама, й тато засмутився.
А він піднявсь, ще більш зміцнів,
і ще ясніше засвітився.
- Якщо впадеш, то встань!
Маленький ряст, поглянь,
а сили так багато...
І людям вмій світить, -
мене так вчили мама й тато.
Я бачила, як стоптали ряст...
як плакали ті очі сині.
А він піднявсь, розцвів для нас,
ще краще стало у долині.
- Якщо впадеш, то встань!
Маленький ряст, поглянь,
а сили так багато...
І людям вмій світить, -
мене так вчили мама й тато.
Ой, гарно ж як зацвів той ряст,
раділо небо й наша річка.
То був весни цвітіння час,
у її косах синя стрічка.
- Якщо впадеш, то встань!
Маленький ряст, поглянь,
а сили так багато...
І людям вмій світить, -
мене так вчили мама й тато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836616
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019
Каштан рожевий… Справжнє диво з див
Поставив на шляху мені Всевишній.
Спасибі, Боже, що нагородив
Видовищем таким рожево-пишним.
Дивлюсь на цю небачену красу
Й величним світ здається і святковим.
Зникає у такі хвилини сум
І Божа благодать лише довкола.
Цей цвіт каштанів, неба світло синь!
Чи є краса у світі чарівніша?
Й так хочеться у рай цей запросить
Того, хто є для серця наймилішим.
17.05.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836489
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019
Крахмалила Зимушка платье...
Спешила нести холода...
Спешила забрать мое счастье...
спокойствие и благодать.
- Я в детстве была кучерявой...
И волосы... будто бы снег!
С годами темнела упрямо...
И кудри ушли... как на грех!..
Мечты ударялись об звезды...
И там рассыпались вдали.
- Несбыточными были грезы...
И раны глубокие жгли.
Ладонью судьбу не прикроешь...
Душа знала мало тепла.
- Так холодно было порою!..
А сердце... колола игла.
От чувств безответных боль будет...
Слеза не потушит угли.
- Мы тащим с собою повсюду...
что в юности не берегли.
Пролистывала я страницы...
Роман... под названием ,,Жизнь,,.
- Вдруг волосы начали виться!..
И локон мой стал... серебрист...
Крахмалила Зимушка платье...
Спешила вручить холода...
Спешила забрать мое счастье...
спокойствие и благодать.
25.05.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836496
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Копиці хмаровиння з решета немов би
Розсіяли дощу дрібні краплини.
Лиш очі, що далекі тихо-тихо мовлять,
Хоч заблукала в них журба росинно.
Чому наповнились вони відтінком смутку?
І де поділась радості іскрина?
Розлуки пережить би невимовну скруту,
Яка у серці, мов шипи ожини.
...Між ними відстань і війни гарматний постріл,
Дощі дрібні із сивим хмаровинням.
З росинкою блакить очей - цей рідний поклик -
Від смерті оберіг в бою єдиний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836431
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни у мені, Любове, квітнем,
бо в тебе я по самі груди вріс,
цим дощовим, але і теплим літом,
що дарував нам боязко праліс.
Розквітни болем, при нагоді й горем –
я розділю й до глибини збагну…
І не страшні нам й надвисокі гори:
баран гірський* – не антилопа гну.
Розквітни радістю, хоч незбагненною, –
я порівну з тобою розділю:
була в мені ти донькою і ненею,
й холодною водою на Іллю…
Ми вивчили закони гравітації –
в проникненні навзаєм є свій сенс:
в тобі – мов у небесній тачці я,
що котиться вже тисячі парсек**
І хутко зникнуть міжпланетні діри,
як прокочусь з тобою в грішний світ:
нема в Любові вже земної міри:
то – ангелів небесний алфавіт.
Та на Землі горять твої вібрації,
Любове світла – доле неземна!
Як чуємо у серці їм овації –
хмеліємо " у чіп"...
І без вина.[/color][/b]
23.05.2019
_________
*Родився піз наком Овна ж бо...
**Скорочення – паралакс-секунда: астрономічна
одиниця довжини, якою вимірюються відстані
між космічними об’єктами (планетами, зорями,
галактиками).
Свіилина автора: святкування минулого Різдва
на вулицях Кельну[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Опять увидел чудеса
-Стеною стали небеса.
На горизонте облака
Помяли вдруг себе бока.
Собрались, словно, по делам
Решать к каким лететь местам.
Прогноз какой передают?
Дожди иль солнечный уют?
Весна сюрпризами полна.
То снег на Пасху, то гроза
И сразу тёплый дождь идёт,
Потом всё быстро расцветёт.
Ну и конечно облака
Имеют важные дела.
Они погоду создают
И настроенье всем несут...
Опять взглянул на горизонт,
Сегодня отдыхает зонт,
Ведь Солнце видно в вышине
В прекрасной чудной красоте.
Начало мая 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836314
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Без преамбули...
[youtube]https://youtu.be/LvTh4SvYIsA[/youtube]
[i][b][color="#460b61"]Блукало якось світло по світах...
Бувало скрізь – у нім була потреба:
Як гостроокий та кмітливий птах,
що в ніч спустився з зоряного неба.
І стало на землі журній світліш:
палало те, що ледве-ледве тліло...
Та не ходило виднокраєм лиш
те життєдайне і палке світило.
То ж якось зазирнуло і туди,
де ще чомусь ніколи не бувало.
та все ж знайшло і там чиїсь сліди,
що встигли вже накоїти немало!
Й спитало сонце, хто то є вони,
і чим йому життям своїм повинні…
- Хоч антиподи – дочки ж і сини,
нехай таємні, в мороці... Ми – тіні.
...Отак й живуть – мов рідні, та самі,
отак й блукають по світах – у парі:
одіті й голі, звучні і німі,
занадто світлі... й несусвітні тварі.[/b]
[/color]
20.04.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833447
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019
У полі розкинулось море,
Гойдаються в хвилях льони.
Блакиттю покрились простори,
Всміхались до сонця вони.
Їх вітер беріг і леліяв
І рясно мочили дощі.
І кожен із нас тихо мріяв,
Щоб швидше достигли вони.
Чарівна окраса Полісся,
Зливається з небом вона.
Доносяться звуки із висі,
Щасливого птаха здаля.
Як гляну у поле безкрає,
Радіє просторам душа.
То казка льонами блукає,
У гості вона поспіша.
Ще й запахи поля чарують,
Не можна повз нього пройти.
Блакитні голівки дарують,
Красу що побачиш лиш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832597
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019
Душа такою юною
рвалась на части... боль из ада!
- Коснулся милый струн ее...
тех, что звучат от звездопада...
Как проклятая на мосту
с надеждой непоколебимой...
Швырять пыталась ввысь мечту!..
Чтоб возвратился к ней любимый...
Ветра сносили... дождь и гром
ее запугивали тельце!..
- Но мысли были... лишь о нем!
О нем ее болело сердце!..
Любовь поярче всех огней
что сыплются к нам из Вселенной!...
И в сотни тысяч раз больней
от боли всей... Средь чувств нетленна.
Пыталась вырваться душа...
найти потерянное счастье...
- Судьба же... знала новый шаг...
Тащила вдаль своею властью.
- Мне жаль ту душу!.. Тот цветок...
Такой неведомою силой...
(Хоть время сыпало песок...)
ждала его... И так любила!..
Пусть дольше плещется закат,
Чтоб повстречалась ей фортуна...
- Услышит милый... как звучат...
как плачут струны... плачут струны...
13.04.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832599
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019
Так мало сину літ, та він вже на війні.
Порозумнішав десь на років двадцять -
Це в спілкуванні відчувається мені.
Напевно, й вороги його бояться.
Дорослим став раптово й помужнів.
Оця війна змінила його долю.
Вітчизну боронить - обов'язок велів
І він пішов боротися за Волю.
І рушив він на Схід..Бо хто ще, як не він
На захист земляків піде до бою.
І завдяки йому діждемося ми змін,
Діждемось Миру завдяки Герою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832239
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 12.04.2019
Неначе матуся в біленькій хустині,
під нашими вікнами вишня.
Мене зустрічати маленька красуня
так рано-ранесенько вийшла.
До чого ж красива! Вже сонце сміється
в розквітлих білесеньких квітах.
Тріпочуть так ніжно вони пелюстками,
гойдає їх вітер на вітах.
Між білого цвіту й твоя заясніла,
матусю, біленька хустина.
Відчуло серденько... ще й вишня шепнула:
"Пора зустрічать, ненько, сина!"
Хай завжди додому сини повертають,
чекають між вишень в хатині.
Тут душу зігріє завжди цвіт весняний
й матуся в біленькій хустині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832079
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019
- Я снова прощаюсь с тем краем,
Где много знакомых... друзей...
Живем беззаботно... не зная...
что завтра быть может трудней.
Затихли метели и бури...
Заря засыпала вдали...
В спокойствии сами уснули...
- Но где-то... костер для нас жгли.
Обхватит вдруг северный ветер!
И хлещет судьбу мокрый дождь...
- И вовсе исчезнут рассветы!
И счастье ты больше... не ждешь.
Нам кто-то рисует дороги
И водит по ним, как детей...
Обиженные и в тревоге...
Страдаем от боли своей.
Но все же... проклюнется лучик!
С надеждой и первым теплом...
Я в небо кричу: - Будет лучше!!!
И к счастью бегу напролом...
23.03.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830491
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019
[color="#069c27"][b][i][color="#9c0ec7"]П[/color]омнишь, там у реки есть тропинка, где мы проходили,
[color="#9c0ec7"]Р[/color]аспускалась верба, опустив лозы длинные вниз.
[color="#9c0ec7"]И[/color] на глади речной больше ста ослепительных лилий
[color="#9c0ec7"]Ч[/color]ас от часа для звезд исполняли свой танец на бис.
[color="#9c0ec7"]А[/color] сейчас я стою, память болью пронзает мне душу
[color="#9c0ec7"]Л[/color]илий нет на воде и луна, словно вор из-за туч...
[color="#9c0ec7"]Н[/color]о пусть годы прошли, наш с тобой уговор не нарушу
[color="#9c0ec7"]А [/color]сказал ты тогда - будем вместе средь зноя и стуж...
[color="#9c0ec7"]Ш[/color]анс всегда может быть, если мы постараемся оба,
[color="#9c0ec7"]Е[/color]сли только в сердцах не погиб тот источник живой
[color="#9c0ec7"]Й[/color] тогда наш обет, наша клятва - быть вместе до гроба
[color="#9c0ec7"]Л[/color]авой страсти большой нас накроет опять с головой
[color="#9c0ec7"]Ю[/color]ность наша ушла, но и зрелость не против желаний
[color="#9c0ec7"]Б[/color]ез которых - не жить...и не зря я стою у реки.
[color="#9c0ec7"]В[/color]се простила давно ради тех незабвенных признаний
[color="#9c0ec7"]И[/color] я верю они в этот раз несомненно близки....[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830239
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічки сині є і білесенькі,
є рожевий цвіт... й золотесенький.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
І кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830271
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Ти спустилась з небес опівночі,
Пізня музо моя норовлива,
Бо наснагою втішити хочеш
І освятиш чуттів рясну зливу?
Відкладу недочитану книгу,
Доп’ю чай охололо-забутий.
Древні ямби, шикуйтеся в рими,
Путівці вибирайте розкуті.
По-жіночому м’яко пройдімось
Між рядків ненаписаних віршів.
З слів нехитрих щось путнє сплетімо
І для мудрих розставимо верші.
Опочинку ти в дактилях прагнеш,
Чи то пак, вабить, надить співучість?
До світанку, я певна, устигнеш…
Та вчуваю твою нерішучість…
Кажеш, інші зовсім в тебе плани,
Забрела у мій дім мимоходом…
Віршарі твої друзі-- титани,
А до мене прийдеш, може, згодом.
Я ж то думала, що опівночі,
Пізня музо моя норовлива,
Ти наснагою втішити хочеш
І освятиш чуттів рясну зливу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830165
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Моя Любовь меня спасла!
От горести и разочарований.
На дворе - Весна!
В ней - пробуждение!
В ней - тайна!
Весеннее тепло!
Весною пахнет!
Всё просыпается от сна...
Давая Жизнь!
Весна, как мама...
Её Любовь - всегда полна...
И безусловна!
Ещё! Ещё одна Весна!
Что Господу подобна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830245
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Не забудемо дитинство босоноге,
Що до нас приходить часто у вісні.
І ведуть туди щасливії дороги,
Линуть звідти співи птахів голосні.
Приспів:
Веде мене, веде мене дорога,
До рідного, до рідного порогу.
У світлий, ніжний край мій незабутній,
Туди де було свято, були будні.
Достигають у садах червоні вишні,
Зігріває сонце річку й береги.
Я пригадую історії колишні,
Їх у пам'яті з тобою зберегли.
Бігли весело купатися до річки
І вплітали конюшину у вінки.
Заплітали білі бантики в косички,
Доторкалися метелики руки.
Прокидалися з тобою до схід сонця,
Гнали в поле вередливу череду́.
Засинали коли місяць у віконці,
Догравав свою сонату на ходу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830260
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Нова звучить мелодія в душі,
Вона напевно в мене не остання.
Минули більше я не ворушив,
Бо стрів уперше я своє кохання.
Нам не змовкали птахи цілу ніч,
Несли на крилах пісню незнайому.
Просило серце, линув з неба клич,
Щоб я тебе не відпускав додому.
Палають руки, серце у вогні,
Не можу відвести від тебе очі.
Пахнуть любистком коси чарівні,
Що запах щастя нам обом пророчать.
Йдемо по росах - стелиться туман,
Мов береги, нас кладка поєднала.
Ранок в серпанку нам писав роман,
Роки на двох зозуленька кувала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830211
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Самотність глибока, як все, що велике;
В самотності мріяти вчуся й мовчати:
Мовчання часом голосніше від крику,
А все відболіле - так – слід відпускати.
Що рідне, те прийде, не вразить даремно,
І відданість - в слові, в очах засіяє,
Сповідую щиру і ніжну взаємність,
Щоб в горі і в щасті – назавжди, до краю.
Сьогодні я мріяти буду про ласку,
Про сонце, що Всесвіт осяяло ніжно,
Весну, що дарує реальності – казку,
Про душу близьку, що сумує невтішно.
В глобальному світі з його віражами
Пливуть наші душі, блукають, минають…
Та Вічність – безмежна… Що буде із нами?...
У іншім житті обіймемось… Чекаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830210
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
А ви бачили світанок, який він мінливий?
Червоніє, соромиться, як мила дівиця,
Ні, це наче, парубійко, зовсім не сміливий,
Потемніє на якусь мить, зненацька іскриться.
То так зовсім, випадково, стає весь рожевий,
Виглядає упевнен, до землі так ніжно,
Стежку стелить, на весь обрій, майстер березневий,
Кольори всі сірі, на сині змінить поспішно.
Ясний промінь, як художник, намалював ребра,
Розстелив, раптом веселку, ледь – ледь в позолоті,
Так сміливості набрався, сяйво на пів неба,
Вмить увагу відвертає, пташина в польоті.
І заграє часом морем, хмари справжні хвилі,
Крають небо на частини. Ще по ньому зорі,
Та й світанок схова в шати, на самому схилі,
Десь до заходу найближче, в темному просторі.
А на сході квітне мальва… із відтінком літа,
Фарби смужками, різнокольорові, стрічками,
Шматок ситцю яскравіє, піднесе ввись світла,
Промінці, вмить поміж хмари, виграють свічками.
Яке щастя, просто жити, відчуть прохолоду,
Край мій рідний,любуюся, вишневий світанок,
Зачарована красою, маю насолоду,
Із пташиними піснями, зустрічаю ранок.
23.03.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830107
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019
У весни палітра свіжо-чистих фарб.
Розливає купіль синь небесна.
І пливе, і осяває сонцедар,
Виграють промінням теплим жести.
Від метаморфоз весняних блиск в очах,
Юна зелень і фіалок першість.
І несе на крилах нас кохання птах,
І цілунки ніжні, ніби перли.
Логотип весняний - з пахощами трен.
Ллється у повітрі фреш любові.
У природі березневих барв є бренд,
Пагін почуттів квітує знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830101
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Минає день...цілує плечі...
Повітря свіжістю п'янить,
Неначе кіт, скрутився вечір,
І у нічних обіймах спить.
Під ліхтарем чекала потяг,
Цигарка тліла на землі,
Ховався вітер в теплий одяг,
Години танули в імлі...
Мрійливо смикала намисто
Під шурхотіння юних крон,
А у очах вщухало місто,
Яке занурювалось в сон...
Чекала потяг на пероні,
Гадала, щастя привезе,
А час ішов, сивіли скроні,
Кришились дні, немов бізе.
Ковтала каву на вокзалі,
Яка гірчила, мов полин,
Жувала булочку з печалі,
Під звуки дощових краплин.
Вона чекала щастя миті,
А навкруги - пустий перон,
Лишала на стіні графіті,
Самотніх спогадів вагон.
А щастя зустрічі чекало,
Сопіло в світлі ліхтаря,
На сонці фарбами блищало,
Неначе глечик гончаря.
Воно усюди, навіть в каві,
Яка гірчила полином,
Воно у зорях, у заграві,
У чорнобривцях під вікном.
Минає день...цілує плечі...
Повітря свіжістю п'янить,
Неначе кіт, скрутився вечір,
І у нічних обіймах спить.
А на перон спускався іній,
Години танули в імлі...
Під ліхтарем стоять дві тіні,
Цигарки тліють на землі...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830087
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Наді мною летять
журавлині ключі.
Відчиняють ворота весні.
І удень, і вночі
ясени шелестять,
що побачу її уві сні.
І напевне вона –
це любов, і весна...
Є у пам'яті образ її.
І кому як не їй
і не мрії моїй
защебечуть іще солов'ї?
Буйний вітер-бунтар
очищає від хмар
вечори у моєму вікні.
Наступає пора
і стила, і пера...
І не спиться ночами мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828460
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Мене не цікавлять пусті постулати
Розхитана правда , розмитих шляхів
Я чую в середині дзвонять набати
Прихована гордість забутих гріхів
Навіщо реклами , бездушних талантів
Обіцянки раю з фальшивих ідей
Заміна моралі на блиск діамантів
Спотворенні суті живих не людей
У птаха є крила - дарована доля
Його покривало - обійми небес
А в мене є сила - спокута і воля
Я вірю тому - хто розп’ятий воскрес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830058
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Не загубися у думках,
Не втрать себе в життєвім вирі.
Майбутнє у твоїх руках –
Додай йому наснаги й віри.
Це так важливо – зберегти
Ту чистоту душі і серця.
Джерельної взяти води
Із дна прозорого озерця,
Омити нею білий світ
І темні фарби свого смутку.
А в куряві, що з-під копит,
Літам додати щастя жмутку.
Хай задзвенить душі струна,
А очі радістю іскряться.
Хай в серце завжди йде весна
Й веселки барви пломеняться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827099
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 22.03.2019
У минуле спішу по стежині,
По якій ми з тобою ішли.
Несуть крила мене лебедині,
Ми любов свою знов віднайшли.
Не відпустимо більше від себе,
Не дамо забруднити її.
Жити люба не можу без тебе,
Ти одна лиш така на землі.
Приспів:
Зі мною поруч лиш ти одна,
Зігріє серце обом весна.
Тебе кохана в життя візьму
І більш від себе не відпущу.
Я не втомлюся любить тебе,
Я не втомлюся кохать тебе.
На крилах щастя лечу туди,
В моєму серці одна лиш ти.
У очах твоїх синьо - блакитних,
Я топлюся не можу спастись.
Нагадає весна нам і літо,
Як лугами блукали колись.
Було чути в тумані дзвіночки,
Пасовисько стрічало коней.
Своє щастя вплітали в віночки,
Ти горнулась до мо́їх грудей.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829924
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]
Якщо мене розлюбиш ти колись,
Чи в серце моє сумніви поселиш,
Забуть мене, прошу, ти не барись,
Своє ти серце цим пораниш.
Нехай не буду знати я про це,
Бо ще не всі слова тобі сказала.
Можливо, троне душу ще слівце,
Яке давно в душі своїй сховала.
А час жаданний так і не прийшов,
Сміливості не мала, щоб сказати,
А, може, він давно уже й пройшов,
Нема тоді потреби його знати.
А час міняє швидко ніч на день,
Біжать життя секунди безупинно,
А ми завжди чогось в житті все ждем
І віримо у здійснення страшенно.
Коли, здається втрачені надії,
Ми, затаївши подих, все ще ждем.
І молим бога: хай здійсняться мрії,
Бо вірою й надією живем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829873
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019
[i]До дня поезії
та Щастя...
Казала Настя:
"як удасться"...[/i]
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я долю-ружу посаджу на підвіконня
і сонечко в кватирку запрошу… –
Нехай несуть її до зір небесні коні
наперекір
дощу…
Нехай у ній бушує неугавний Гелій –
і сонячну енергію віддасть…
До тебе ж, добрий-кароокий-щедрий геній,
всім духам чорним
зась!
Краплини вічності моєї – все для тебе:
тобі ввіллю свій древній архітип
і зорепадом уквітчаю наше небо –
сип зорі щастя,
сип![/color][/b]
20.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019
Не вій вітрисько, душу не холоди,
Сонячний промінь, доторкнеться ніжно,
Із трав сонливих, останній сніг струси,
Хай сум, тривога, пропадуть безслідно.
Весни вітання, хочу я пізнати,
Дивлюсь, задумаюся, знов до вікна,
Він там, на сході, піду зустрічати,
Ой, нащо ж люди, страшна, вбивча війна?
Якби не він, то хто б йшов боронити,
В кроваве пекло, під кулі, снаряди,
І хто б зміг землю й мій сон захистити,
Боєць за волю, на посту й за правду.
Там не один, де жахи, страх й смерть ходить,
Сини відважні, немов рідні брати,
Всі негаразди, нехай Бог відводить,
Живі верніться, жде жінка і мати.
20.03.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829746
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2019
Опять красавица Весна
Согрела всех издалека.
Лучами нежности своей
Она вновь радует людей.
И каждый может увидать
В природе Божью благодать.
Вдруг просыпается земля,
Встречается с Весной Зима.
Творец даёт земле тепло.
Неоценимо велико
Для всех значение любви
Во все века в любые дни.
Ведь без тепла замёрзнет всё.
Без света станет вдруг темно,
А без любви и жизнь не жизнь,
Поэтому добра держись...
Опять красавица Весна
Несёт нам благодать Творца.
Сейчас Зима и тает снег.
Пусть будет радость и успех.
15-17.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825965
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 19.03.2019
Сьогодні мене обіймала весна,
Так ніжно теплом пригортала.
Блакиттю світилась у небі вона,
У казку свою повертала.
На гілках розсілись пернаті птахи,
Вони акапельно співали.
Внизу веселились гуртом дітлахи,
І весело м'яч підкидали.
На вулиці гамірно після зими,
Роботи у полі хватає.
Впряглися у неї стальні трактори,
Весна за роботу спитає.
І падає в землю промоклу, зерно,
Воно набереться в ній сили.
Всю зиму лежало в коморі воно,
Тепер його в поле просили.
Зігріється сонця промінням земля,
І з'являться перші вже сходи.
І буде виднітися килим здаля,
А літечко плідно зародить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829691
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OI0NUk816u0[/youtube]
П"ять букв лише у слові щастя,
Та не дають все спокою думки,
Чи все узнать про нього вдасться,
Його чи втримаєш в руці?
Чи не злетить воно, як пташка,
Кудись в розчинене вікно?
Так, повернути буде важко.
Однак, терпляче все ж воно.
Шукаєм іншого, другого,
Що особливий містить смак,
А не такого, хай любого,
Все манить новизна ознак.
А щастя терпить і чекає,
Повільно в"януть в нім ростки,
І несподівано зникає,
Забравши прожиті роки.
Його, на жаль, не помічали,
Як сирота найкращих днів.
Нарешті все ж його втрачали,
Коли запас його збіднів...
Пішло й знайшло вже іншу душу,
Де тепло й затишно було.
Зустріть змогли великодушно.
Притулок в доброті знайшло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829706
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019
Луна играет с нами в прятки
И снова задаёт загадки.
Луна- планета или спутник,
А может быть зеркальный путник?
Луна встречала астронавтов,
Терпела взгляды космонавтов.
Луна даёт холодный свет.
Какой здесь правильный ответ?
Луна чудит Земле приливы
И в настроеньи перегибы.
Луна нам освещает ночь,
Торопит пешеходов прочь.
Луна к Земле небезразлична,
Вокруг неё петляет лично,
Но непонятно почему
Скрывает сторону одну.
Луна не терпит любопытства,
К себе не подпускает близко.
Летит космический объект
-Таинственный всем континент.
Луна сама под впечатленьем,
Что потеряли настроенье.
Никто к ней в гости не спешит
Красиво и счастливо жить.
На Марс туристов собирают,
А за Луну всё забывают.
Не стало денег и программ,
Чтоб на луну помчаться нам.
Февраль 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827201
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 18.03.2019
Не виправдовуйте когось, а лиш прощайте,
"Чому хтось так вчинив?" - все думати не варт.
Причин й чужих мотивів не шукайте,
це - їхній вибір, зроблений на їхній смак.
Бо дуже часто - власне ЕГО наймиліше.
"Своя сорочка ближча...", - світ такий.
Від когось не чекайте щось, так є простіше,
бо смак розчарувань - завжди гіркий.
Не зачаровуйтесь, не створюйте ілюзій,
самі себе обманом не дурі́ть.
Людей скануйте, бачте їхні душі,
бо розуміння не приходить в одну мить.
Співзвучності мелодію відчуйте,
і відгукніться на її мотив.
Слова до музики складіть, імпровізуйте!
Сакральним змістом в них душа, як лейтмотив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829405
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Злетіла ввись зазивна пісня,
Синичка сповіщала про весну.
Завіса скрипнула горішня,
Хвіртка збудилася із напівсну.
Спориш проклюнувся вздовж стежки,
Що бігла звивисто десь в далину.
Сонечко гладило сережки,
Тріпав їх теплий вітер в дивину.
Рясніли грона калинові,
Мов краплі рудуватого вогню.
Шпаки щось чубились в полові,
У небі чапля кликала рідню.
І білизна лилась по сині,
Славили в церкві дзвони новий день.
І річка хлюпалась в долині,
І в серці радість билась, що живем.
17.03.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829389
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Коли зима прощалася,
Весна в гаю вінчалася,
Їй дарувало сонечко тепло.
Вона ж була грайливою
І молодою зливою
Умила зачароване село.
Блукали сонця промені
У неспокійній повені,
Де потонули в казці береги.
В воді птахи купаються,
Холодна, та не каються,
Адже вона їм тільки до снаги.
Поля іще не зорані
Голубить нічка зоряна
Й верби цілує перші брунечки.
Їм місяць посміхається
Й на кожну задивляється,
Запалюючи в небі свічечки.
6.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829292
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 17.03.2019
У двір заходить ніч-черниця,
Лишивши втому в росах споришів.
Спадає з невідь сиза мжиця
На порошню, що день нам залишив.
Сховався місяць білолиций
У мичку льону барви бузини.
Вода солодка у криниці
Студенно дзвоном срібним з дна дзвенить.
Єдина, кліпнувши, зірниця
Спустилася до дзеркала води,
Бо там живе всесвітня таємниця,
Чому ж щодня приходить всяк сюди?
Стара вже вишенька крекоче
Замшілої цямрини поблизу́.
Про себе листячком шепоче,
Змахнувши краплю, мов журну сльозу,
Бо пам’ятає: молодою
Її колись мій батько посадив,
Солодкою поїв водою,
Викохував роками і годив.
Тепер-от часто вишні сниться,
Намисто пишне й довге-- до землі,
Й зіниця зоряна криниці
Сплакне за тим, хто викопав її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829274
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Є в світі небо і земля,
Є сіра тьма та світло.
І є в душі ця вічна тля...
А є ще пісня,..
Щоб серце нею квітло.
Є в жінки шкіри оксамит
І почуття польоту,..
І для монаха хмурий скит,
І ще робота, аж до поту...
А є ще сумнів,
На шальках зважений,
І крик минулих днів,
Коли ти був ображений,
Та доказати не хотів...
І ще багато всього є,
Та на все немає часу.
Та те, що було - вже моє...
І я кладу це в пам'ять, ніби в касу...
Оце і є наше життя -
Складене із різних там дрібниць.
А де ж велике майбуття?..
... І сум тече з моїх зіниць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143132
дата надходження 27.08.2009
дата закладки 17.03.2019
Золотокосе сонце виглядає знову
У крепдешині біло-синіх хмар,
І ллється струмом свіжість чиста, світанкова.
Весна листає долі календар.
Як хочеться віч-на-віч бути лиш з тобою,
І линути в зелений березіль,
А під ранкові звуки флейти і гобою
Причарувати ніжністю твій зір.
Вдихати насолоду райдуг і медовість,
Життєвий пити залюбки коктейль.
Вслухатися у тихий березневий говір,
Ліричну малювати акварель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829383
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
[color="#5900ff"][i][b]
Є люди потрібні,мов свіже повітря.
Що слізки зі щічок ніжнесенько витруть ,
Вони- мов спасіння,обставин розрада.
Їх власне сумління - бездіям завада…
Можливо,що знань у них повне озерце,
Широка душа й дуже добреє серце…
Їх Слово лікує, зализує рани,
А голос –мов солод смачних марципанів.
Важливі секретики ,певно,що знають,
Бо вчасно з'являються й допомагають…
На поміч приходять, мов ангели з неба,
Присутність таких – то щоденна потреба.
Вони- мов спасіння,обставин розрада
Їх власне сумління - бездіям завада…
І слізки зі щічок ніжнесенько витруть ,
Є люди потрібні,мов свіже повітря.
17.03.2019р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829340
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
[b][i][color="#ff00fb"]До року рік складаю у валізу
І ревізую часом цей багаж.
Прийде пора... у труднощі чи кризу
Літа візьмуть мене на абордаж...
Усіх подій не перерахувати
Були сумні, хвилюючі й смішні.
Є ті, що варто швидше забувати,
Або ж такі, що дуже дорогі.
Я за усе безмежно вдячна Богу
За неба синь і за красу долин
І за мою заквітчану дорогу
Ось, до відмітки шістдесят один...
Люблю людей і вірю, що взаємно
Радію сонцю, як мале дитя...
Живу, сміюсь, римую не даремно
У цьому й є мій справжній сенс життя....[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829339
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Весняний дощ буянить у шибки,
По склу мережить хвилями картини.
Наввипередки бігають струмки,
В калюжах тонуть срібні намистини.
У тих дзеркалах, наче кораблі,
Пливуть хмарини вкриті сивиною,
І кожна з них тримає на крилі
Своє дірчасте решето з водою.
Заплутавшись в оголене гілля
Гойдає вітер липи і каштани,
На втоптаних стежинах, як маля,
Довершує свої грайливі плани.
А у домівці затишок заліг
Пухнастим кошеням на підвіконні.
Вдивляюся у сірий блиск доріг,
Замислено підпершись на долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828403
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 10.03.2019
Моє щастя в тобі!
Доторкаюся серцем до неба.
Зачаїтись? О, ні!
Злих умовностей рву мости.
Бути разом з тобою
Це не просто душевна потреба,
Хочу дихати, жити,
У тобі зацвісти!
Відректися тебе?
Це жебрачкою йти по світу.
Я і так перед Богом
У своїй наготі стою.
Все придане – любов.
(У скрижалях несу завіти)
І зорею світання
Повертаюся в душу твою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826348
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019
Згадала як колись осіння злива,
Лякала запізнілих перехожих,
Стояла я сумна та нещаслива,
І бачила в юрбі на мене схожих.
Дерева гнулись, листя відлітало,
Неслося вниз як у прощальнім танці,
Так боляче ніколи не бувало,
Й не віщувало мені рано вранці.
Осінній холод заглядав у душу,
Бажав тепло моє собі забрати,
Та в добру долю вірити я мушу
І все, що радість принесло, згадати.
Усе в житті минає й це минеться,
І буде знов зима, весна і літо,
Я вірю, доля всім нам усміхнеться
І подарує всі найкращі квіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825771
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRbovOjeqE80ihqQoAoV1vlR_pni46aAC7ryEe852Iwoo4MIgqg[/img]
Безсонна довга ніч римує гами,
Думки рояться, гублячись в імлі.
Зима ще сипле мокрими снігами,
Немов притрушує мої жалі.
А я в далеких спогадах блукаю.
У них лиш ти на весь безмежний світ.
Та не знайти мені ключі від раю,
Де нашої любові квітнув цвіт!
Де кожна мить бурхливо-неповторна…
Холодний дощ, мов щедрий зорепад.
І я з тобою поруч завжди гордо,
Несла у серці тисячі свічад.
Вони теплом нам душі зігрівали,
До нових весен наближали шлях.
А ми, як вперше, палко так кохали,
Блукаючи по зоряних стежках…
А тиша ночі злегка пестить душу,
З безсоння час немов спиняє плин.
Я знаю, любий, відпустити мушу…
Дощем стікає смуток із краплин…
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ6zcVEJc6npSBrOGW_ASKC6kqcpmNbmOONT-NZ7VbBjqTKwsNB[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825816
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
Ходить ніч — блукальниця сива,
Як жебрачка сліпа, попідтинню
Під порошею білою млива
Й уклякає фантомною тінню.
Ледь вловимі обриси сірі
Оминають акорди органа.
Дріб крупи в холодних пунктирах
Наспівають зимі цій осанну.
Ніч нагору викотить ноту —
І не буде симфонії спину.
Не запрагнуть мрії польоту —
До сердечок коханих полинуть.
Чудна́ ніч на білому фоні…
Чом сховалися яснії зорі?
Як в туманному Альбіоні,
Панорама із крапель прозорих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823721
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 02.02.2019
Ти чув колись як плаче дощ
І землю росами встеляє?
Як з трав’яних зелених товщ
Струмочком стрімко витікає?
Як миє кожен пелюсток
Ромашок, скошених у травах,
Й зів’ялий трішечки листок,
Теж заховався десь в отавах.
Дощ ще малює вітражі,
Декором землю прикрашає,
Панно повісив на кущі,
Маленькі краплі розкидає.
А знаєш ти, як плаче дощ,
Коли іде понад розмаєм?
Слідами мокрими підошв
З кришталю стрази залишає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823739
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 02.02.2019
Засніжене місто - зими вишивання,
Нитками біленькими на полотні.
І сонця проміння в природному жанрі
Так мило всміхнулось тобі і мені.
Засніжене місто, і вишивка сріблом
Сліпучо блищить на вчорашнім снігу.
Без тебе не можу, й тобі я потрібна,
Тепло відчуваю, любові жагу.
Засніжене місто у гладі білястій,
Калиновий глянець додав їй штрихів.
Зима вишивала кохання на щастя,
І разом зустріли ми сонячний схід.
Світлина нашого міста В. Чардимова. (Гладь - вид вишивки, в якій стібки щільно прилягають один до одного. Штрих - у значенні - окрема подробиця, характерна риса.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822708
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Дитинства мого світлі дні вишневі,
Бо то ж весняні аромати світу.
Коли щасливою тонула в мреві,
Серед дерев у сніжно-білім квіті.
А згодом - юності широкі крила,
І зав*язь вишеньок - кохання перше.
І поцілунки ніжності рясніли
Промінням сонячного диво-пензля.
І плинув час, і дозрівали вишні.
Плодів червоних - соковите щастя,
Що подароване самим Всевишнім,
Із саду батьківського тепла ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822190
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Небо сьогодні у хмарах,
Трусить дрібненьким сніжком.
Радо приймаєш вітання,
Гості сидять за столом.
Звісно ж бажають Здоров'я,
Квіткою пишно цвісти.
В Злагоді, Мирі, Любові,
Роки свої провести.
Щоби всі мрії збувались,
Щоб помагав Тобі Бог.
Щоби Щасливо в Коханні,
З Милим прожили удвох.
Щоби маленькі дві Зірки,
Ясно світили згори.
Щоби Твої милі дітки,
Справжніми стали людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822052
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019
Підкрався тихо вечір синій,
День відпустивши спочивать.
Дерева густо прибрав іній,
Сніг взявся землю прикрашать.
І вітер ледве – ледве дише,
Мороз не хоче набридать.
Хтось тихо собі вірші пише,
А хтось ще буде їх читать.
А потім нічка зазоріє,
В обійми прийде ніжний сон.
Він купу спогадів навіє,
А ті – візьмуть у свій полон.
І знов до півночі не спиться,
Думки у синю даль летять.
І там з Твоїми… ніби птиці,
Про щастя ніжно шепотять
20.01.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822078
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019
Моя нежность окутывает тебя...
Нежностью не играют...
Я читаю Душу твою...
Читаю тебя...
Тебя...
Читаю...
Зимний вечер...
Рисую тебя...
Рисую...
В реале...
Зимний вечер...
Строчка за строкой...
Буквы складываются в стро́ки...
Свою нежность вдохну ...
Вдохну...
Между строчек...
Кто Чувствует - прочитает...
Зимний вечер...
Январь...
Луна на Небосводе...
Нежность...
Серебристая струя...
Тонкость Чувств ...
Нежность строчек...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822079
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019
Ловлю твій погляд на собі,
Довкола нас усі танцюють.
Але не байдуже мені,
Що твої очі знов цілують.
Кажу очима:" Як живеш?
Що нового в житті... Питаю.
Коли стежину віднайдеш?"
У відповідь твоє... Не знаю...
Тоді до танцю запроси,
Не можу, заніміли ноги.
З твоєї дивної краси,
Твої німі перестороги...
Минуло вже багато літ,
Як ми у залі цім зустрілись.
Знов зустріч... Погляд...Цілий світ...
Один на одного дивились...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822082
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019
Ти ба́йдуже обняв сьогодні світ,
Снуєшся з неба до землі печаллю.
Знічев’я кинув у вікно: «Привіт»,
Вигойдуючи мокрою вуаллю.
Чудово знаєш: в хату не ввійдеш,
Хоч сліз твоїх— нескінчені потоки.
Ображений на мене ти, авжеш?—
У відповідь розлилися патьоки.
Я знаю: не твоя провина в тім –
Це все процеси у повітрі й вітер.
Однак вже досить масок й пантомім,
Й даремно ти малюєш море квітів
На шибах, посивілих якось враз,
Й мені дарма читаєш свої вірші,
Бо не торкає скупість змоклих фраз
У німот́і нічної взимку тиші.
Ще про весну пові́даєш мені,
Що десь-то там вона, аж ген далеко,
Й постійно час іде по метушні,
Й за домом знудьгувалися лелеки?..
Про що сказати б ти мені устиг,
Я схимника поспівчуваю долі.
І дощ, прощемравши ще трохи, стих.
Втирають очі шиби лисочолі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822105
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019
Промінь сонця вирвався на волю,
Пригорнувсь до милої обняв.
Посміхнувся хмарам, небу, полю
І від щастя всіх розцілував.
Прокидались гори і долини,
Пахощі полинули земні.
В білій сукні дівчина - калина,
У вінку голівонька її.
Забаривсь, не їде наречений,
Мабуть десь в яру забуксував.
З вітром шепіт прилетів від клена,
Він її коханою назвав.
Посміхнулась дівчина - калина
І кохання клену віддала.
У думках його була єдина,
Кожен рік для нього лиш цвіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821954
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019
[youtube]https://youtu.be/dyocgJxHatk[/youtube]
Хмурий місяць, уповні, в хмарах – пелюшках,
Вітер швидко підіймавсь, давав йому шлях,
Розійдіться сіро -сизі, зіронько засяй,
Це ж прийшов, другий Святвечір, свято зустрічай!
Хай щедрівка, зігріє, всім серця теплом,
Нехай ангел, торкнеться Вас ніжно крилом!
Хай Господнє Хрещення, зайде в кожну хату,
Добро й щастя принесе, радості багато!
Хай водиця, окропить, засіє любов`ю
Подарує благодать і міцне здоров`я!
19.01.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821900
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019
Малювала хурделиця , в полі білим по білому ,
Обіймала студеністю зачарований світ ,
хвилювалася ве'лично , небесами вітрилами ,
Поринала за обрієм у моря степові .
Простягалась заметами і снігами пухнастими ,
Стугоніла вітриськами із безкраю в безкрай ,
знов кружляла знов падала з неба зимно-прекрасного ,
В танго бурі і віхоли , в дивоспів дивограй ...
Й не ставало ні місяця а ні хмар а ні простору ,
Все злилось в одночасності , і зникало за мить ,
Щоб на ранок залишити , візерунковим розписом ,
На мольберті віконному , січня сивого лід ..
Олександр Квітень
м.Мукачево
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821918
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019
Лежать в тумані
Білі сніги,
І настрій тане
Що не роби.
Злилися вкупі
Небо й земля,
В мокрій халепі
Стоять поля.
Туман стіною:
Чи день, чи ніч.
Тихо з журбою
Іду навстріч
Сірій негоді
Серед зими.
Примхи природи –
Жахливі сни.
Глянь, хмари кволі -
Сонця нема.
Сніги навколо
Миє вода.
Скоріш додому
У теплий дім.
Залишу втому
У полі цім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821874
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 19.01.2019
Эту Радугу Чувств,
Что живёт во мне
Я тебе отдаю...
Отдаю тебе!
Чтоб заполнить ты смог
Душу свою
Разным цветом Любви
Этой Радугой Чувств!
Заиграет Душа!
Притянет Божественный Свет!
Ведь сильнее Любви -
Ничего в мире нет...
Этим Светом живу!
Живёт Душа!
Тебе отдаю!
Вновь наполнюсь - Любя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821915
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTDY8tBDv00[/youtube]
Коли ішов, просила:
залишайся.
Але пусті були мої
слова...
Забути ти мене
не намагайся.
Це пам"ять не дозволить,
бо жива.
І раз -у -раз торкатиме
у груди,
І солоніше буде вже сльоза.
Від цього ти не дінешся
нікуди.
Стара, як світ, історія оця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821835
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019
Автор:
История любви давно минувших дней.
Он и Она...Вновь встретили друг-друга.
Возможно, дело рук Амуровых затей,
Да, только, запоздалая услуга.
Они не виделись. Прошло нимало лет.
Сценарий был не писан этой встречи.
Здесь неожиданность представила сюжет -
Был поднят занавес, кругом горели свечи...
Он:(мысленно)
Смотрю в твои бездонные глаза...
Невинный взгляд, как полон он смущенья.
Блестит непрошено слеза...
Мне хочется так попросить прощенье.
Простишь ли, что разрушены мечты
Весенних дней, не давшие еще нам цвета.
Простишь ли, что разорил цветы
В твоем саду, они не встретили рассвета.
Я не расслышал звонкого ручья,
Бегущего в саду, при наших встречах.
И не заметил, что взошла звезда -
Брел в темноте, а ты ждала́ весь вечер.
Мной позабыт медовый вкус
И нежность губ, когда-то целовавших.
А без тебя весь мир остался пуст…
Как хочется тепла, к тебе прижавшись.
О, снова вижу этот милый взгляд...
Сгораю от стыда... А ты глядишь невинно.
Отда́л бы все, чтобы вернуть назад
Твою любовь. Но мне признаться стыдно.
Она:(мысленно)
Я вижу вновь твои глаза
Вдруг, начинает сердце биться.
И чувствую - бежит слеза,
А может встреча эта снится.
Да, знаю, можно многое забыть,
Но первую любовь не забывают.
И множество обид простить,
Скажи, предательство прощают?
Простила ль я, что море слез
За грубость слов твоих пролито.
Простила ль я, что предана любовь,
А сердце девичье разбито.
Ты помнишь наши встречи, друг.
Как первый раз поцеловались.
О, как захватывало дух...
Мы обнимаясь - согревались.
Был нипочем лихой мороз -
Тепло ведь на двоих делили.
Какое счастье быть в полете грез -
Да, мы любили, так любили!
Твое, вдруг, сердце превратилось в лед.
А я любовью согревала...
Но ты сказал, что " все пройдет",
Моей любви наверно мало.
Я опущу свои глаза.
Ты не увидишь в них печали -
Ее я выпила сполна...
Огонь погас. Чужими стали.
Автор:
Они молчали и смотрели…
(Но не о том идёт молва),
А встретившись вновь, не посмели
Сказать прощения слова.
История любви прекрасна,
Когда счастливый в ней конец.
Амуру время не подвластно -
Не смог соединить сердец.
Увы, печальны расставанья,
Но извлечем от них урок:
Чтоб не познать стыда в признаньи -
Просить прощенье нужно в срок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821514
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Я приеду в твой дом, в твой заброшенный сад, мне не спится,
Поутру оставляя домашнюю клетку - я вольная птица...
С Новым годом, родной, всё глубоким засыпало снегом -
Ни заехать сюда или даже пройти... ох, давно ты здесь не был...
Я побуду одна, потому что вчера всё решила,
Мне болит тишина, закружила зима, вот опять закружила...
Без тебя даже в дом не влететь, как бывало, с разбегу...
Телефоном пишу дорогие слова по хрустальному снегу...
Рисовала не раз нашу встречу, где тёплая осень,
Среди белых снегов ты об этом уже не узнаешь, не спросишь...
И давно не горит свет в окне и молчат занавески,
И ни птиц, ни души, ни следа, пустота... почему же мне тесно...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821543
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Губив місяць сивий погляд, до землі дивився
З ним неначе журба поряд, хлопчик народився
Та напевно б порадіти, хай би, нічка тиха
Якби ж матінка не знала, тої біди й лиха.
2 останні рядки 2 рази
Не побачить татуся він… Десь в чужій сторонці
Зірки ясно не горіли, загинув на фронті
Не візьме ніжно на руки та й не приголубить
Син його на фото взнає…Сльозинку загубить.
2 останні рядки 2 рази
В чорній хустці завше мама, дуже сумні очі
Бачить єдиний синочок, чує плач щоночі
А раненько, разом з нею, вхопить фото в руки
Та того не розуміє, які мамі муки.
2 останні рядки 2 рази
Хоч надію хлопчик має та батько ніколи
Не візьме його за руку, не йтиме до школи
Рік за роком, а татусь, весь час молоденький
Син тривогу відчуває, де ж ти мій рідненький?
2 останні рядки 2 рази
Вкотре гляне здивовано, неньку запитає
Чому так довго немає, тож вже й сніг літає….
Пече холод від образи, чи здатен простити
Чому буде, він маленький та й без тата жити….
2 останні рядки 2 рази
11.01.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821078
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Мені шкода, не судилося бути разом.
Мені шкода, що долі урозріз.
Мені шкода, що в цій недоспіваній пісні,
стався сумний кінець.
А могло бути все по-іншому.
І сонце світило б інакше.
Спалахувала зоря надії,
добра і теплоти.
Як ніколи, сто років люблячи
хотілося жити.
Щоб ранок мав
особливий запах -
щемлячого серця аромат.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821217
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Ой у полі у широкім жито колоситься.
А у нашій Україні доля веселиться.
Бо є щедрий коровай у кожній хаті.
Будьмо багаті!
Ой у полі у широкім пшениченька родить.
А по нашій Україні світла радість ходить.
Бо є в кожному дворі вівці, корови.
Будьмо здорові!
Ой над полем над широким жайівір в небі в'ється.
Тепер нашій Україні ясний день всміхнеться.
Бо весела в світі в нас дружна родина.
Доля щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821192
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Орхідейно-білий ранок снігом пахнув,
Біла орхідея розцвіла в кімнаті.
Глянцеві бурульки, як мовчання пазли,
Ще вночі застигли у скляному насті.
А тепер звисали, мов сліпучість сонця.
Хвилювали серце новизною часу,
Діставали ніжно і чуттєво донця.
У зіницях любий виринав анфасом.
Орхідейно-білий ранок таємничий.
Орхідея біла розцвіла любові.
Імпульсом до дії - біла мальовничість.
Крізь мовчання криги пробивалось слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821105
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Який чарівний, гарний мир.
Вкрив землю сніг неначе сир.
Укрив природу, всі місця.
Подарував любов в серця.
Всім стало світло на душі
Від білизни і чистоти,
Бо ця чарівна красота
-Натхнення всім і новизна.
Її дарунок- ніжність лір,
Душевна радість, Божий мир.
Вона знов зцілює серця.
Без неї радощів нема.
Нема без красоти добра.
Ця красота для всіх одна,
Але по різному її
Оцінює весь світ собі.
У будь які часи епохи
Цінують всі життевий спокій.
Цінують золоті стосунки,
Від серця добрі подарунки.
Цінують радість від душі,
Чудові твори і вірші.
Цінують творчість в екумені (1)
-До світла чарівні ступені.
Любов цінують, позитив.
Як добре, що сніг землю вкрив.
Як гарно що така краса
Добром наповнює серця!
(1) Екумена- всесвіт.
Вірша написано у грудні 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821111
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Чудесны зимние пейзажи.
В них свет, природы красота.
Не Дед Мороз, Творец уважил
-Простёр красивые снега.
Вновь солнце радостью играет
В снежинке каждой на земле
И потому она сверкает
И отражает свет тебе.
И ты будь светлым днём и ночью.
Пусть сердце будет в теплоте,
Ведь каждый в этой жизни хочет
Любви-добра к родным, к себе.
Стих немножко изменил,
надеюсь в лучшую сторону.
12.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821125
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019
[b]Замела метель миленка
Этой снежною зимой.
Я тянула, как теленка
За веревочку домой.
Пролетевший Новый год
Горький, словно редька.
Мне покоя не дает
Шляющийся Петька!
Дед Мороз признался Мане
Я к тебе с любовью, Мань!!
А не смог сегодня в бане,
Без ВИАГРЫ - дело дрянь!!
Надоели жутко всем!
Бабушки на лавочке.
Кто? К кому? Зачем?
Все наводят справочки.
В воскресенье в нашем клубе
Насмотрелись мы всего!
Приставал дед Митя к Любе
И добился своего.
Растопила печку Люба
Съел огонь дровишек треть,
Разогрелась только груба
А Петра не разогреть!!
Что ж ты, милый, недоволен
Я трудилась, как пчела
Распилила сорок брёвен.
Все потом в сарай снесла.
Отдыхала я в Тунисе
На меня был средний спрос.
Я мечтала о метисе.
А подъехал негритос.
Милый сделал предложенье
Батя тиснул на него!
То всего предположенье,
А ребенок - не его!
Это кто такой сердитый,
Петька, чтоли? Оляля!
Словно бомж в трубе - не бритый,
Ну а гонор - короля!!
Не доели оливье...
Две кастрюли точно
Говорю своей "свинье"
Доедай-ка срочно...
Скоро, скоро на работу!!!
Все неделю пьют и жрут!!
Каждый праздником измотан
А излечит - только труд.
Поздравляли с Рождеством,
Девки в ЦУМе модные,
Одиночки, в основном,
На любовь голодные..[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821080
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Слизька дорога...Пада сніг.
Гріхи природи засипає.
Деревам вже по пояс ліг...
Зимова нічка догорає.
Останній промінь кинув місяць,
Сніги ледь сріблом притрусив.
А вітер щось із снігу місить,
Зірки десь ранок розгубив.
Така невинність у природі,
Земля ледь груди підійма.
Відкриє віки при нагоді,
А там мете, мете зима.
А очі біле все вбирають,
Душа щедрішою стає.
В повітрі мрії зависають,
Зима від мрій оцих цвіте.
Та десь узявся чорний ворон,
Все біле це не по нутру.
Йому б не білі фарби - чорні,
Змагатись з вітром у яру.
Від білизни чомусь він сліпне,
А від народження глухий.
Оця краса вся недоступна...
Тому ж ти чорний і лихий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821087
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Коханий мій, коханий мій,тебе чекаю,
Багато мрій, багато мрій я в них літаю.
Хоч хуртовина за вікном і сніг лапатий,
Тебе коханий перед сном, хочу обняти.
Приспів:
І нехай хоч, що буде у зиму цю сніжну,
Шепотітимуть губи, так ніжно, так ніжно.
Притулюся до тебе в кохані зіллюся,
Я не можу без тебе я в серці лишуся.
Коханий мій, коханий мій, моя любове,
Ти зрозумій, ти зрозумій, цей день казковий.
Ти будеш завжди у душі в моєму серці,
Не відпущу бажаних мрій в очах озерце.
Приспів:
Коханий мій, коханий мій, зима так сні́жить,
Твої слова, твоє тепло, голубить й ніжить.
І не страшні́́́ нам хуртовини ні морози,
Хай на обличчі лиш від щастя будуть сльози...
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821073
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
прости, что ласки попросила я чуток.
Прости, что думаю о нежности с любовью.
Ведь так хотела к звездам на часок,
А оказалась просто за кормою.
Плыву, барахтаюсь- темным темно вокруг,
Не зги не видно, чувства притупились.
И мысли чередой собрались в круг
В душе мятежной горечью забились.
Ласкала берег гордостью своей
И не могла утешиться я в сказке.
Но виден огонек из ясных дней
И слышен зов владычицы прекрасной
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820758
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Не зима у душі,
не зима за вікном -
просто біло.
Закодовані інеєм
сплять в потойбіччі
міста,
Між собою нявчать
світлофори з очима
кота
І за пазухи скверів
крадуться сніжинки
несміло.
Не зима ув очах,
не зима поміж зір -
сни на віях.
Уздовж вигинів вулиць
рясніють молочні
снопи,
Місяць тане і медом
стікає у відтиск
стопи
Босоногої казки,
що нишком блукає
у мріях.
Не зима у словах,
не зима у думках.
Пеленою,
Мов корсетом
весільної сукні обвиті
сади,
Срібнодзвонні рулади
нечутно пливуть
в нікуди,
Від Ван Гога шибки.
Так буває лише
Незимою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820884
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
[b][color="#2e11d4"][color="#2f22e3"][color="#2f22e3"][i]Коли у вечірній щасливій порі
Займеться в зіницях заграва,
У очі твої покладу дві зорі
Й тумани встелю на заплавах.
І ми під зоринним наметом удвох
Скупаємось в росяних травах.
Ти серце гаряче даси мені в борг,
А я тобі обрій у барвах.
А ти подаруєш мені три разки
Сліпучо-росистих коралів.
У сяйво волосся вплетеш колоски
Й укриєш серпанком... А далі
Хай місяць погасить свої ліхтарі
Й на ніч цю сховається в хмарах -
Коли у вечірній щасливій порі
Займеться в зіницях заграва...[/i][/color][/b]
[/color][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820489
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 10.01.2019
А він жадав прозорості небес,
Ранкової тендітності її пелюсток.
І сильних хвилювань бентежив прес,
І сонячне видіння доторкалось бюсту.
А він жадав очей нічну зорю,
Щоб душу сяйво золотаве лоскотало,
І шовком шелестів від сукні рюш...
Принади вабили, і знов - думок коралі.
А він жадав, жадав її усю,
І ніжно називав трояндою з шипами,
Але ж охоплював нещадно сум:
Заміжньою була жадана серцю пані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820859
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
Сумрак тЕнями играет...
Дышит свечечка теплом...
Добрый Гений отдыхает,
Не явившись за огнём...
А закат кровавой тогой
Лёг на снежные мосты... -
Обожают красный Боги
На полотнищах любви...
От чего - пришли тревоги?..
Для кого - нести кресты,
Уплывая на пирогах
До планеты тишины?..
Я сегодня недотрога...
В одиночестве (вдвоём)...
И моя молитва Богу
Нацарапана пером...
Сумрак тенями играет...
Свечка плавится теплом...
А мой Гений отдыхает,
Не явившись за огнём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820856
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
[i] [b]Tth [/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/egBINuJ2o2Y[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть, пізня любов – це не свято
лиш уява, лиш розуму гра…
та її ж не закинеш... за/грати (!..)
як заснула душа
загора_
ється в жінки
раптово
при слові
що вона є жадана комусь
хто вподобав її за любові…
і засвітиться очі…
І ус_
мішка враз на обличчі заграє
у погадці про зустріч із тим
хто ще й досі так ніжно кохає
і вважає кохання святим…
забагато того не буває,
що любов’ю своєю назвеш
і її своєчасною – теж…
воно вічне – оте любування,
бо воно не окреслює меж…
у любові – одвічне кохання
[/color][/b]
9.01.2019,
Kln, BRD
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
Не приходять від тебе давно романтичні листи
І від цього зима видається бридкою удвічі
Як поранений птах, збитий пострілом губ холостим
Стрімко падаю вниз наостанок всміхаюсь у вічі
Невагомості мить – мить покути, блаженства й розлуки
Чого варті слова, коли очі говорять за них
Я німію з тобою, без тебе до шалу розкутий
На балу балагур, наодинці колега сумних
Прокляни, розлюби, хоч ніколи ти так не любила
Щоб розпечене серце трощити щомиті об лід
Щоб на злеті горіли від погляду зраджені крила
Ти не плакала – знала і їм посміхалась услід
Бо не в тому біда, що свіча догоріла завчасно
Хто страждав зрозуміє – чекати найважче завжди
Зупинись, не втікай, швидкоплинне кохання прекрасне
Бачиш, знову зима замітає за нами сліди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820793
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
Сьогодні ми зібралися, щоб разом
Почати цей незнаний Новий Рік,
Щоб пов’язати все минуле в’язом,
Хвороби відігнати десь убік!
Щоб нас іще могли носити ноги,
Щоб не крутило у спині свердло,
Щоб пам’ять не тікала за пороги,
Щоб очі бачили куди нас понесло!
Щоб серце не тремтіло в перебоях,
Щоб сон спокійний був у нас вночі,
Щоб не ходили з болю по покоях,
Коли ,то- тут- то –там, беруть корчі!
Нехай цей рік несе нам тільки щастя,
Частіше сходитись, провести гарний час,
Щоб горе не підкралося зненастя,
Щоб Божий дух завжди був біля нас!
Тож візьмемось за руки й в дружнім колі,
Крокуймо вдаль! Нехай пливуть літа!
Хай весни йдуть! Вітаймо їх як долі,
В подяці Господу, що не завжди зима!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820764
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019
Цього вірша написано після прочитання
прекрасного вірша Леоніда Новоградець
"Найкраща земля"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393
Читав я Вашого вірша,
І ледь не плакав як дитя.
Чудові, лагідні слова.
Гарячі, ніжні почуття.
За рідну землю, неба край,
Що наче справжній любий рай
І навіть птахи люблять тут
Сімейний скласти інститут.
Бо тут найкраща їм земля,
Тому й кохають ці місця.
Це їх Вітчизна, рідний дім.
Співається з любов’ю всім.
Тут перші кроки роблять діти
З батьками в всесвіт, щоб летіти.
Чекають мандри і пригоди,
А також перші перемоги.
І силу їм дає земля,
Природа, небо і вода.
Тут річки Буг, Дністер, Дніпро,
Ліси, озера. Все добро.
Удосталь неба, щоб літати
-Красу Вітчизни розглядати.
На жаль триває ще війна.
Колись закінчиться вона.
Птахи до наступу зими
Летять у сонячні краї.
Відрядження це справжнє їм,
А після знову в рідний дім...
Отак і люди вирушають
І рідну землю залишають.
Чекає рідна їх земля
Коли і осінь і весна.
Жовтень-Грудень 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816920
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.01.2019
Все стремятся к Счастью!
Стараются его создать...
Но прежде нужно сделать
Мир вокруг себя счастливым -
Радость создавать!
Пусть даже в малом...
Пусть небольшой " шажок"
Само стремление.,..
Его увидит Бог...
Начни сегодня!
Дари Любовь!
Миру так Любви не хватает...
Любовь и Счастье...
Так похожи меж собой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820729
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019
Я не хочу прощатися з хатою,
Вона рідна, як мати мені...
Почуваюся в ній я крилатою,
Дуже вдячна за все це я їй...
Тут були і весілля, і проводи,
Будні й свята завжди на порі...
І останні зробили тут подихи,
Найрідніші мої дорогі...
Тут дітей зустрічаю з дороги я,
І онуків своїх дорогих...
Прислухаюсь до кожного шороху,
І дзвінків я чекаю від них...
Тут читаю, дивлюся і слухаю,
І міркую про долі людські,
І пишу, і складаю, й дивуюся,-
Щось вдається мені, а щось - ні...
Чистим серцем і духом у мріях я,
Та буваю і в розпачі я,
І сумною буваю, і тихою,-
Розуміє все хата моя...
Тут живу я працюю і дихаю,
Ще й на радість надіюся я...
І ходжу, шкандибаю і цвигаю,-
Тут і пристань, і доля моя...
І про все, що було тут я згадую,
Була ж в мене чудова сім"я...
Переповнена щастям й увагою,
І сльозою умита була...
Розлучатись не хочу я з хатою,
Ще Надія і Віра жива...
Що було тут завжди пам"ятатиму,
Й завершатиму власні жнива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820720
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019
А метелица повсюду куролесила,
Засыпая снегом улицы, дома.
По деревьям нежно снежки поразвесила,
А вокруг блестит сплошная кутерьма.
А метелица метет – все запорошено,
Обнимает всех, целует и поет.
Ворвалась ко мне любовь совсем непрошено,
И покоя сердцу вовсе не дает.
А метелица повсюду куролесила,
Засыпая снегом улицы, дома.
Ты пришел, я плотно окна занавесила,
Пусть метет метель, на то она - зима.
09.01.2019 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820754
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019
Які слова мені сказати, щоб всю любов ту передати,
мій дорогий і рідний краю, яку до тебе відчуваю?
Твої ліси, діброви, ріки... поля, росою зранку вмиті, хви-
люють душу, тішать зір. Я так люблю тебе! Повір.
А кущ калини, де джерельце, мов теплоти сипнув у
серце. Своєю він зігрів красою.
Ген сходить сонце за горою... Проміння щедро розсипає
на все, що бачить. Воно знає - чекають всі його тепла.
Моя ти доленько ясна! Дав Бог в такій красі нам жити,
де жайвір в небі, зріє жито. Чебрець квітує, пахне літом.
Ромашки тут цвітуть, сестрички. В'ються стежини в світ,
мов стрічки, через поля у світ широкий... та повертають
через роки.
Їх скільки б не було багато, всі кличуть нас вони до хати,
де мама й тато. Зріють вишні. Які ж рясні вони й розкішні!
Там медом яблука налиті й дитинства дні найкращі в світі!
Які слова мені сказати, щоб всю любов ту передати,
мій дорогий і рідний краю, яку до тебе відчуваю?
Твої ліси, діброви, ріки... поля, росою зранку вмиті, хви-
люють душу, тішать зір. Я так люблю тебе... Повір!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820477
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 09.01.2019
Для Серця марево
мережі
байдужі фрази -
"Пошук Душ "
Чийогось променя
Шукаєм
Щоб обігріти
Чи спастись
Порятуватися
від Болю
Самоті Туги і Журби..
[b]Музика приємно огортає м'якою ватою серце , радикально відволікаючи біль . Пульсує під ритм Серця ...
Екран своїм сяйвом вабить Життєвіше аніж реальний світ , даючи Змогу Забутися від Холоду Самоти.
Удари крапель дощу по шклу , п'яні хрюкання свиней що йдуть із хліва (Бару) , спрацьована сигналізація такого ж самотнього чийогось авта , блимання фар - Осінній вечір .
Скоро інший біологічний "віртуал" - сон поглине свідомість , Але Шкода покидати Цей Світ мереж.[i][color="#002fff"][/color][/i][/b]
2017 рік . з збірка " філософські нісенітниці та Поетині дурниці".
Ярослав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819855
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 05.01.2019
[youtube]https://youtu.be/8Xr68ZvU_XE[/youtube]
Знову налив, в келих вино, аж через край,
Побудь прошУ, ще зі мною, тож не тікай,
У ясні очі, хай загляну, в чарівні,
Майже щоночі, їх бачу, сняться мені.
Колись навпІл, все ділили, щастя й радість,
А чи хотіли, щоб прийшла журба й старість,
І щоб зронили, троянди всі пелюстки,
Як молодими, їх садили залюбки.
Думки огорнуть і тиснуть, вкотре печаль,
Б`є безпорадність, як жити? Погляди вдаль,
Десь загубитись, по траві, поміж квітів,
Одному жити, так важко на цім світі.
11.12.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820108
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019
Моя Жизнь - скупа на счастье,
тайна непреодолимая мною.
Душа не имеет покоя.
Но, не только женская Душа уязвима,
мужская тоже.
Каждый стремится, чтобы его покинули боль и печаль,
а любовь господствовала в сердце.
Поэтому слова - родной мой, любимый, бесценный,
всегда цепляют за живое.
Они дают нам понять,
что именно этот человек дороже всего нам,
нужный, единственный.
Даже комплименты иногда желательны,
от них становится тепло, как будто от объятий,
пламенного взгляда или
в них слышен стук сердца,
радость и сладкая боль в тоже время.
Я также, как каждая из нас, жду своего
единственного человека, который наполнит мою Жизнь
всем наилучшим, без боли.
Не напугает мое чувство "пугливой бабочки".
Хочу осознанной любви,
чтобы пронести ее,
сквозь оставшиеся года.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820124
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019
С Радостью встретили Новый год!
Как его встретишь,
Так и проведёшь!
По - своему прекрасна Зима!
Сколько Праздников!
Радуется Душа!
Их целый хоровод!
Радостью и Добротой
Растопят в Душах лёд...
Щедрость - добрый знак!
Свет в глазах!
Новый Год!
Чудо произойдёт!
Добрые пожелания раздавай!
На улице Зима-
В Душе - май!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819833
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 04.01.2019
Сніжинок біле птаство закружляло.
І що йому до тих стосунків,
Які вже не горять, а шепчуть мляво,
І чути дзвін розлуки лунко.
У білих сукнях лиш дерева мріють,
Весну усміхнену чекають.
Лягають на папір холодні рими,
Морозом обіймають каву.
Сніжинок біле птаство розлетілось,
Заплуталось на мить у віях.
Блукають ще кохання краплі в тінях,
І що ж зима серцям навіє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820136
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019
Ищи Знания!
Они помогут.
Вытянут из темноты...
Ищи Знания!
С восторгом!
Не отказывайся от мечты!
И получай , по заслугам...
К чему стремилась Душа!
Лишь Знания Чистоты,
Что ведут к Богу...
Совершенствуй себя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817791
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 18.12.2018
Вляглась віхола за гаєм
Спішить нічка з Миколаєм
Несе він в своїй торбинці
Діточкам усім гостинці
Під подушку по пакунку
Тіштесь любі подарунку!
Тут цукерки і родзинки
Є і ляльки, і машинки
Книжки і веселий м`ячик
Маленький біленький зайчик
Він не взяв з собою різки
Бо в нас всі хороші дітки.
Ось і ранок на порозі
Не лишайтесь на морозі
Завітайте і ви в хату
Будем разом святкувати
Хочу радо, всіх вітати
Та здоров`я побажати
10.12.2018р
*****
І Вас дорогі друзі! Шановні читачі! Сердечно вітаю із Днем святого Миколая Чудотворця!!! Хай прийде мир на нашу святу землю! Бажаю здоров`я всім, достатку, поваги, тепла! Хай щира любов завітає в кожен дім! Нехай збуваються мрії і плани!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818015
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018
Прилетіла, на крилах, до мене весна,
В моїх снах свої барви розлила,
Гами м'ятно-рожеві малює вона,
І кохання, і ласку, і ніжність, і силу.
Прилетіла, на крилах, до мене весна,
Всі думки теплотою повила,
І цілуючи сонцем повіки вона,
Зміст новий мені в світі відкрила.
Прилетіла, на крилах, до мене весна,
Свіжим вітром волосся куйовдить,
Колір свій заплітає у коси вона,
Своїм запахом коси все повнить.
Прилетіла, на крилах, до мене весна,
Таємницю мені привідкрила,
"Бо настільки кохання свята таїна,
Що дарує всім вибраним крила".
Прилетіла, на крилах, до мене весна,
Відчуваю я в ній твою ніжність,
Пророкує великий початок вона,
І у серці зароджує вірність.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816510
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817956
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 18.12.2018
Притча про заздрість і злість
Мудра притча про те, як реагувати на заздрість, злість і образи навколишніх.
Жив-був старий мудрий самурай. У нього була група учнів і він навчав їх мудрості та бойового ремеслу. Одного разу під час занять до нього зайшов молодий воїн, що прославився своєю нечемністю і жорстокістю.
Його улюбленою тактикою був прийом провокації: він ображав противника, той виходив з себе, брав виклик, але в люті здійснював одну помилку за іншою і програвав бій.
Так сталося і цього разу: воїн вигукнув кілька образ і став спостерігати за реакцією самурая. Але той незворушно продовжував вести заняття. Так повторювалося кілька разів. Коли самурай ніяк не відреагував і в третій раз, боєць в роздратуванні пішов геть.
Учні уважно і з цікавістю спостерігали за процесом. Після відходу бійця один з них не витримав:
- Учитель, навіщо ви терпіли його нападки? Потрібно було викликати його на бій!
Мудрий самурай відповів:
- Коли вам приносять подарунок і ви не приймаєте його, кому він належить?
- Своєму колишньому господарю, - відповіли учні.
- Те ж стосується заздрості, ненависті і образ. До тих пір, поки ти не приймеш їх, вони належать тому, хто їх приніс.
Переклала на українську мову 14.12.18 13.34
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817992
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2018
Белой пылью снег крошИтся…
Наливаю в чашу грог…
На тебя хочу молиться,
Хоть давно ты мне не бог…
Обжигает воск венчальной…
Пуансеттия - горит…
В лоне сумерек печальных
Альбинони прозвучит...
Разметаются узоры
На не хоженых коврах…
Доля нежности - во взоре...
И в придуманных словах…
Не забыть - поставить точку,
Отрекаясь от судьбы…
Сберегая ту сорочку,
Где все запахи твои...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817828
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
[color="#0004ff"][i]/ ремейк на твір [b]Олекси Удайка[/b]
"Не оскверни криницю"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545 /
[/color]
[color="#7700ff"][b]
Мамина колиска,мамина криниця...
Серце крає пісня ... і твої слова...
Я тобі в долонях принесу водиці...
Хай у серці пам"ять світла...ожива!
Джерело дасть сили ,спрага загаситься,
Із душі спадає вже жага роси...
І...в моїх долонях...Та вода-живиця...
Оживить назавжди всі-усі ікси...
Віримо у краще і молімось Богу,
Хоч своє диктують серцю віщі сни...
І ...веселу пісню...до квитка ...в дорогу...
Я ж ...щиро промовлю :"Швидше повернись!".
15.12.2018р.[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817569
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZCzZWLQNQpU[/youtube]
Всі зустрічі не випадкові,
(Про це хтось дбає із небес)
Це ті, хто різні всі по крові,
Що мають різний інтерес.
Якщо ж серця у них гарячі,
Від цього так пульсує кров,
Якщо вони достатньо зрячі,
Відчують, що таке любов.
Якщо ж вони глухі душею,
Не взнають, що таке весна,
А серце вкриється іржею...
Така історія сумна.
Відкрийте ширше свої очі,
Відчуйте подихи весни,
Хай оживуть всі сни пророчі,
З душі всі вирвіть полини.
І не пишайтеся cобою,
Притишіть гонор, що так зріс.
Живою вмийтеся водою.
Не треба дерти в небо ніс.
---------------------------
Таку ось думку маю я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817757
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Поезія – це голос сьогодення
Й відлуння сивоооких поколінь,
Це шал вітрів, північних і південних,
Безсмертя голос з неба і землі.
Поезія – акорди дивні серця,
Мелодія глибокої душі,
Співзвуччя невідомих людям терцій.
Без неї світ зачах би й зубожів.
Поезія – краса і сила слова,
Де дум рясних і вись, і глибина.
Це з Богом незакінчена розмова –
Молитва, пошук істин, сивина…
28.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817707
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Я бачу... бачу... тане сніг!
На ніжних гілочках беріз
тремтять вже крапельки рясні.
Бо теплі дні стоять... Ясні.
А тане сніг той неспроста...
Є в світі істина проста:
Усьому - в міру завжди й скрізь!
Лиш теплота розтопить лід.
Отак розтане, зникне зло.
Забудем, що воно й було.
Кажу вам все це неспроста.
Із злом не дружить Доброта!
Де Справедливість й Честь живуть,
не ходять ні обман, ні лють.
Де Світло - никне темнота.
Все очищає Чистота!
Я бачу... бачу... тане сніг!
На ніжних гілочках беріз
тремтять вже крапельки рясні.
Бо теплі дні стоять... Ясні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817724
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Ворожила й чарувала,
свою долю не вгадала.
Як так вийшло, я й не знаю,
що жонатого кохаю...
Він в село наше приїхав,
і мене якось примітив,
поглядав завжди на мене,-
кожен вечір і щоденно...
Були погляди цікаві,
і слова його ласкаві...
Не змогла я удержатись,
примудрилась закохатись...
Це зі мною вперше сталось,
все цвіло навкруг всміхалось...
Не ходила я, літала,
і душа моя співала...
Стали ми з ним зустрічатись,
і любитись, і кохатись...
Місяць нам моргав грайливо,
а зірки чогось глумливо...
Ні на що ми не зважали,
на любов ми мали право,
нас з"єднала її сила,
він любив і я любила...
Що жонатий я не знала,
він мовчав, я не питала...
Та приїхала дружина,
ще й мала з нею дитина...
Я коли про це дізналась,
не на жарт уже злякалась...
Спохватилася запізно,
і до болю стало слізно...
Ворожила й чарувала,
свою долю не вгадала...
Що робить тепер не знаю,
я ж його лише кохаю...
Як складуться наші долі,
час покаже й Божа воля...
І дружину жаль й дитину,
й я зректись його не в силі...
Розумію,що дитина,-
ще мала й ні в чім не винна...
Як складеться, так і буде,-
час підкаже і остуде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817672
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018
Знову падає сніг за вікном,
Знову згадую дні ті чудові.
Ясний місяць зійшов над селом,
А на небі розкидані зорі.
Ніжний шепіт почувсь в далині,
Обіймалась закохана пара.
В ті часи пригадалось мені,
Як зимова нас ніч обіймала.
А попереду бу́ло життя,
Мрій багато, надій, сподівання.
І щасливе мабуть майбуття,
Разом з нами гаряче кохання.
Пролетіли так швидко роки,
Загубились у сніжній хурделі.
Ми з тобою давно вже батьки,
Я у серці лишилась твоєю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817670
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018
Одяглись дерева в білі шати,
Все в снігу – дороги і ліси.
Лиш Зима так вміє малювати,
Фарб у неї досить для краси.
Снігу купи – шкода руйнувати,
Мов перина ніжна і пухка.
Лиш Зима уміє так вкривати,
Мов матусі рідної рука.
Все покрите білим оксамитом.
Заховалися під ним сліди.
Лиш для мрій усі шляхи відкрито,
Душу ж стрімко сковують льоди.
Ваблять зір ялиночки пухнасті,
У сріблястім сяйві миготять.
Хай для всіх Зима приносить щастя,
Хай сніжинки – на добро летять.
15.12.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817659
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018
[i] Буває, квиток на щастя - в кишені,
та ключик від шастя - в руці у
Бога... [/i]
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]
[i][b][color="#48077a"]Хотілося б напитися води?..
Джерельної... Холодної... До зливу…
Хутчій – у ліс, до явора ходи:
ручай з-під нього в’ється боязливо…
Свої козацькі вуса оброси
і пий упохват, шебсько, до одухи –
нехай спаде з душі жага роси:
питущого не відтягнуть за вуха!
А спрагу загасив – свою данину дай
тому, хто змайстрував оту криницю,
хто показав тобі отой ручай,
де ти напивсь джерельної водиці.
...У всьому головою є вода,
та не усе змивається водою:
коли тебе зневажать – не біда,
біда – коли зневажиш сам собою.
І той природний дар не оскверни –
не гань святинь, де душам є волого:
хоч благодать приходить в райські сни,
ключі від Раю – у самого Бога.[/color][/b][/i]
14.12.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 15.12.2018
Нiколи iнших не судiть!
Вам не дано такого права,
бо ви - не Бог. Слова лукавi,
коли їх кажуть в злостi мить.
Гасiть в собi невтримну лють:
ви не були в чужому тiлi.
Нi вiк, нi скронi посивiлi
судити права не дають.
Нiколи iнших не судiть,
не кидайте услiд камiння.
Це так непросто: розумiння.
Та ви подумайте. Заждiть.
Не вiдчиняйте злостi брам,
щоб когось ви не розiп'яли...
Як ви всiм щедро вiдмiряли -
колись вiдмiряють i вам.
Нiхто не жив без помилок.
Ми всi у свiтi не безгрiшнi.
Оцiнить нас лише Всевишнiй,
коли настане певний строк...
Нiколи iших не судiть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817406
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 13.12.2018
Чомусь так лунко впав на землю сніг.
Він, ніби постріл, наглий серед ночі.
Ступаю я на крижаний поріг,
Де холодно розлука зирить в очі.
Кохання чую запах ще п"янкий,
Від нього тінь густа лягла розлого.
Спиваю трунок спогадів терпкий,
В моїм житті не буде вже такого...
Хурделить люто за вікном зима.
Я хоч у мріях пригорнусь до тебе.
Нічого в світі вічного нема,
Лиш ти і я - й між нами синє небо...
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQu2euVoeCU9UrviuOhIVsOmuUHPPRQq2zVS2pKW1j_FTS6ZtPRsQ[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816896
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Помолися за наші гріхи,
Що чинили без сорому ми,
Та схиляли зла чаші віхи,
До своєї страждання тюрми.
Помолися за злісні думки,
Які плідно зростила сама.
Помолися вночі за танки
Із гріхами земними всіма.
За гординю навколішки стань,
Пригадай всю ту власну пиху,
Обійдись без прилюдних зізнань,
Та зжени цю проказу лиху.
Замоли свою жадібність ти,
Що не зробить тебе багачем,
А лише зажене у світи,
Де спочинеш в обіймах з мечем.
Помолися за зрощений гнів,
У душі, що буяє вогнем,
Що лишив безтурботних тих снів,
Без яких як раніш не заснем.
Замоли безсоромний той блуд,
Якщо й був він лише у думках,
Приведе лиш до хтивих паскуд,
Що звиваються в лиха струмках.
Замоли і зажерливість ти,
Що хоч трохи сліпила всіх нас,
Та без неї все ж легше іти,
До тих справжніх життєвих прикрас,
Згадай заздрість в молитвах своїх,
З середини, що їдко гризе,
Відганяє всіх друзів твоїх,
Із тобою в самотність повзе.
Наостанок зневіру згадай,
Що можливо найшла у цю мить.
Вона нищить увесь земний рай,
Вона душу нещадно щемить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816931
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
В обіймах опинилась непомітно.
Ти ж кликав, і летіла я чимдуж,
Немов метелик на примарне світло,
І тіло обдавав контрастний душ.
В обіймах опинилась непомітно.
Ти ж вабив - я покірно піддалась.
Якби ж знаття, що то лиш щастя міфи,
Хоч не жалів ти ніжних перлів-ласк.
В обіймах опинилась непомітно,
І зрозуміла, що прийшла зима.
Яке ж холодне серце в неї й міра:
Забрала все, і разом нас нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816913
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
[b][i][color="#2f04c9"][color="#c90459"]П[/color]-амять сыграла со мной злую шутку,
[color="#c90459"]Р[/color]-ежет по сердцу и рвет на куски.
[color="#c90459"]О[/color]-х бы вернуться туда на минутку,
[color="#c90459"]Ш[/color]-кольной любви своей видеть ростки.
[color="#c90459"]У[/color]-лицу нашу и белые платья
[color="#c90459"]В[/color]-ишни в цвету и метель лепестков.
[color="#c90459"]С[/color]-нова почувствовать радость объятья,
[color="#c90459"]П[/color]-ервую в жизни охапку цветов...
[color="#c90459"]О[/color]-тчий там дом... и разбитое сердце,
[color="#c90459"]М[/color]-амин... за позднее время упрек,
[color="#c90459"]И[/color]- гром мелодий немыслимых герцев
[color="#c90459"]Н[/color]-очи без сна, губ и рук твоих шелк.
[color="#c90459"]А[/color]- вот теперь когда годы... и опыт
[color="#c90459"]И[/color]-волга снова поет у реки,
[color="#c90459"]О[/color]-чи напротив и твой милый шепот,
[color="#c90459"]Б[/color]-удто у сердца в груди мотыльки.
[color="#c90459"]О[/color]-сень уже обнимает за плечи,
[color="#c90459"]М[/color]-еньше оттенков в ней, меньше огня,
[color="#c90459"]Н[/color]-е отпускай, не забудь наши встречи,
[color="#c90459"]Е[/color]-сли любил ты и вправду меня...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816914
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Мов літній скарб - вечірні цвіркуни,
Мов срібні струни – солов’ї далекі.
Що своїм співом, ніби чаклуни,
Перебивають тишу, наче глеки.
І котить запах у тумані луг,
І зорепад ховається в тумані.
І сипле снігом тополиний пух,
Останній цвіт зривається з каштанів.
Червнева ніч – прогнала вдаль туман,
Збирати диво-квіти на Купала.
І вийшов Місяць, мов казковий дзбан,
Зозуля десь у лісі закувала.
Раптово появилась дивна тінь,
Що мала чудернацькі фари-очі.
І зорі у мільярді мерехтінь,
Передивлялись казку диво-ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816880
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Люблю осінні довгі вечори,
Хоча темніє надто таки рано,
З вікна невидимі ні сад, ні явори,
І місяць, і зірки неначе вкрали.
А ми із музою чаюємо в теплі,
Домовились не поспішать нікуди,
Здається, ми одні на всій землі…
І спогадів, і планів у нас – пуди.
Коли ж у нічку вечір заблука,
Посіє букви строго у рядочки,
А в них – про нас, героя-вояка,
То кров вистукує у скронях молоточком.
Завмерли у шерензі і думки:
Комфортно їм у довгому чеканні,
Осінній темній ночі завдяки,
Побачать світ і вірші про кохання.
Люблю я довжелезні вечори,
Коли думкам у голові не тісно,
Коли диктує хтось мені згори
Наступний вірш, а чи слова для пісні.
22.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816804
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Не раз я весни у житті стрічала
І проводжала осені не раз,
Поки із долею поета повінчалась.
Мої кумири – Леся і Тарас.
Злітала в вись, у синьояснооку
І животворним падала дощем.
Душа мужніла, не жила я збоку,
Була з народом серцем і віршем!
9.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816803
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018
Торкнулась ніч сорочачим крилом
Скарбів небесних таємниці.
Заграло самоцвітами кругом,
Мигтять зимові плетениці.
Сновида місяць—майстер-ретушер--
Сяйливості додав опалам
І стелить білий трендовий мохер
На листя вижухле опале.
Чарує цноти світла благодать,
І пахне ладаном святечним.
А десь в селі розлився сміх дівчат
Й поплив по світу безкінечнім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816762
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018
[b][i][color="#0011ff"][color="#f21308"]С[/color]колько лет, сколько зим пролетели и в прошлое канули
[color="#f21308"]Л[/color]ишь теперь я смогла, стоя здесь, у реки сосчитать.
[color="#f21308"]У[/color]скакали года и истлели в бушующем пламени
[color="#f21308"]Ч[/color]то же тянет меня поэтапно в душе воссоздать.
[color="#f21308"]А[/color] коль жизнь привела нас с тобой снова к памятной пристани,
[color="#f21308"]Й[/color]значально понять - в лабиринтах запутались мы
[color="#f21308"]Н[/color]у а коль суждено, все былое забудем и... выстоим,
[color="#f21308"]А[/color] сейчас мы стоим, взяв у прошлого счастье взаймы.
[color="#f21308"]Я[/color]хта нашей любви столько лет дрейфовала меж скалами,
[color="#f21308"]В[/color]етры гнали ее, а бывало ложили на борт...
[color="#f21308"]С[/color] наших вольных широт мы прибились к причалу усталыми
[color="#f21308"]Т[/color]ак бывает в пути... вот такой-то у нас поворот.
[color="#f21308"]Р[/color]астеряли давно мы обиды, которые гложили
[color="#f21308"]Е[/color]сть лишь чувств красота, есть любовь и желание жить.
[color="#f21308"]Ч[/color]то жалеть о былом.... А хорошее мы подытожили,
[color="#f21308"]А[/color] важнее всего - между нами не прервана нить.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816662
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018
У розкоші безмежності пухких снігів
Ні звука, і ні слова, тільки тиша.
Кохання прокладе доріжку, ніби гід.
І душ, й сердець торкнеться ваших нишком.
Щоби з очей світилась радість, не сльоза,
Для вас віч-на-віч ніжність і без свідків.
Щоб вірності плелась серед зими лоза,
Щоби жорстокості не віяв вітер.
То ж бережіть любов, що відшукала вас,
Не втратьте в недовір*ї, в холоднечі.
В гармонії живіть, цінуйте щастя час,
Тоді не буде в душах порожнечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816408
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018
Подаруй мені коханий, зиму кольорову,
Щоб в блакитному тумані, ніч була казкова.
Щоби зорі золотаві, розцвіли, як квіти,
Свої фарби різнобарвні дарувало літо.
Подаруй мені коханий, голубі світанки
І гарячі поцілунки, і щасливі ранки.
Щоб тепло твоє душевне у морози гріло,
Щоби сонце в небі темнім, радісно світило.
Подаруй мені коханий, заповітну мрію,
Серцем я тебе кохаю і в душі лелію.
Я з тобою буду поруч, любий мій, у свято
І розквітне літо в зиму, і чудес багато...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816432
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018
[b][color="#cc00ff"]Нікому не потрібні
Мої вірші нікому не потрібні,
Але душа, так хоче на папір.
Рядки прості, і трішки наче бідні,
Мабуть душа затерлася до дір
Та все одно благає порятунку,
І часом плаче,як мале дитя.
Шукає у рядках собі притулку,
І прагне словесами до життя!
Спинається на ноги, зріє словом
Хоча і біль дається їй взнаки.
Усі слова просіє від полови,
Вірші спече із справжньої муки.
05 12 2018 р
Вікторія Р [i][/i][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816433
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018
На цій главі не ставитиму крапки,
Бо мариться продовження колізій.
В страждання не закохана, як Кафка,--
Скажу, однак, поменшало ілюзій.
І крила ще літають — вже не юні,--
Бо так душа ще рветься до польоту.
Гортаю сторінки я незабутні,
Щоб відновити хоч частину соту
Того, що ви́крали літа-злодії,
Лишивши в пам’яті з омрій руїни.
Щоб не позбавив нині ще надії--
Одного в Бога я прошу незмінно.
Щоби душі́, живій і невсипущій,
Котра з іржавої поверне да́лі,
Більш не пекло за тим давно минущим
Й життєпис мій не ве́ршили печалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816333
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Свет твоих глаз
О многом говорит...
Это не иллюзия и не обман...
В них - настоящий - ты...
Свет утренней мечты
Может проникать... до глубины...
Свет любимых глаз
Должен побеждать -
Серость... жизнь в "не любви"
Ты знаешь - "как"...
Храни, Любовь, храни!
Я чувствую тепло
От искорки твоей...
Твой поцелуй!
Хоть рядом тебя нет...
Ты - феномен...
Одновременно "Быть"...
И "там" и "здесь"...
Лишь светом глаз
Любовь зажечь!
От этой искорки - светлей!
Подарок для Души!
Оставайся!
Таким , какой ты Есть!
Всё время развивай
Любовь Души своей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816323
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Стукає осінь в віконце…
В вальсі кружляє листок…
Долі стомилося сонце –
Знову чекає місток.
Тиснуть життя перевесла
І заважають пройти…
Важче утримати весла,
Щоб на той бік пропливти.
Час тоді той наступає,
Котрий стежину снує,
Всюди і все він встигає,
Навіть суддею стає.
Він, як і доля, крилатий.
Те не можливо збагнуть
Й ані конем обігнати,
Ані назад повернуть!..
26.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816173
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Усе життя я так люблю тебе,
Як прокидаюсь, як лягаю спати.
Як світить в небі сонце золоте
І як торкає вітерець кирпатий.
Люблю тебе, коли на дво́рі сніг,
Коли метуть за вікнами хурделі.
Коли течуть струмочки навесні
Як літо нам дарує каруселі...
Люблю тебе, коли впаде листок,
Для нас їх осінь з дерева зриває.
Вдихну повітря свіжого ковток,
Мене любов в цю пору зігріває...
Люблю тоді, коли цвітуть сади,
Коли роса на трави пада дзвінко.
Мені сказати хочеться тобі:
"Коханий! Подивись, як світить зірка!".
Торкнися пальцем шибки, до зорі
І усміхнись мені, я так чекаю.
Блакитні бачу оченьки твої,
Моїм коханням завжди будеш, знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816249
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018
[color="#0400ff"][i][b]Крокує світом Миколай,
Й до тебе прийде також,знай!
Йому бажання замовляй!
Його в віконце виглядай
ПРИСПІВ
Знайдіте чарівну силу
Та і врятуйте сміло
Цей світ від зла і темноти
Знайдіте чарівну силу
Та і врятуйте сміло
Планету світла й доброти!
Почуй же ,небо,дітвору
Дорослу ,а чи замалу...
І МИР на ЗЕМЛЮ принесіть
Й на Україну поспішіть!
ПРИСПІВ
Знайдіте чарівну силу
Та і врятуйте сміло
Цей світ від зла і темноти
Знайдіте чарівну силу
Та і врятуйте сміло
Планету світла й доброти!
Крокує світом Миколай,
Й до тебе прийде також,знай!
Йому бажання замовляй!
Його в віконце виглядай
ПРИСПІВ
Знайдіте чарівну силу
Та і врятуйте сміло
Цей світ від зла і темноти!
Знайдіте чарівну силу
Та і врятуйте сміло
Планету світла й доброти!
01.12.2018р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815874
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Ти мене віднайди.
Не дивлячись на сивину осіннього захмареного неба, залишитися хотілося дощем у твоїх очах, щоби крізь задушливі тенета ночей тобі не боліло щоразу, коли читатимеш мою прозу, яка знає, що діється з нами тепер, але не знає, що буде завтра. Адже ми не хочемо жити, як карта ляже. Мимоволі торкаючись тебе, десь у глибинах зболілого серця найбільшою перлиною вважатиму тебе, і не шукатиму щастя деінде.
Хочу чути твоє дихання, іноді важке, іноді легке, як павутинка світанку, відчувати у твоєму волоссі іще теплий легіт цієї осені. Погляд мій марить твоїм ангельським ликом, блуканням бездоріжжям твоїх очікувань. Мрію здолати пустелю розлуки, пустку самотніх ночей, віднайти стежину до тебе, непроторену і тернисту. Ти маєш прийняти мене серцем або залишити під осінніми дощами моїх літ і приректи довіку блукати бездоріжжями долі.
Тенета ночей
Петро Кухарчук
АГАПЕ
Затягнувся мій день сивиною зомлілого неба,
Залишуся дощем у твоїх, так чарівних очах,
Ти вичитуй мене... сумувати кохана не треба,
Тільки нині знов день відродився так дивно для нас.
Нерозгадані карти лягають у поле страждання,
Не чіпай, хай для інших пророчать - лишень би не нам,
Збережу - й не шукатиму інде те, світле кохання,
Лиш піддамся пророчим та віщим замріяним снам.
Віднайди мене в них, моя вірна кохана перлино,
Так, щоб дихати нам у стрімкий та благий унісон,
Будь моєю жагою, або вічно осінньою дниною,
Дай стежину знайти, що веде у тернистий твій сон.
Ти прийми мене нині в пустелю болючих розлук,
Усім серцем прийми, непроторену змучену волю,
Ну а може залиш під осіннім дощем вічних мук,
На моїм бездоріжжі кохання - в приреченій долі...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816269
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Палають гори в мерехтінні,
Де віхоли танцюють тіні,
У білосніжному убранні,
Зі сонцесходом на світанні.
Грайливе сяйво в’ється плаєм
І скаче спритним горностаєм,
Перекидається з вершини
На срібні пагорби, долини.
Гаї смугасті та діброви
Повиряджалися в обнови.
Невтомна рання завірюха
Здіймає з ночі капелюха.
3/12/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816189
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018
ЩАСЛИВИЙ КВИТОК
Як пташка почувається у небі,
як риба почувається в воді, -
Для них стихії іншої не треба,
так я себе відчула у житті.
Я маю все, чим люди є багаті,
пізнавши горе й теплу доброту,
Хвилини радості побачила я в хаті,
і полину відчула гіркоту.
У "45" життя лиш почалося,
А жить я буду дійсно лід до ста.
І збудеться усе, що не збулося,
Хоч доля була в мене не проста.
Вона дала мені всього уміру -
і як води живильної ковток.
Беру у неї я натхнення й силу,
Господь, щасливий дав мені квиток !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816169
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018
Літо.. Теплий, сонячний день. Сонце грає промінням в блакитному небі, пробивається між пухкі білі хмаринки до землі.
Яскраві золоті промені, витанцьовують, мерехтять з легеньким вітерцем, переливаються по траві. Купаються в позолоті квіти; васильки й ромашки, а чебрець тягнеться догори, в надії вкотре отримати сонячний поцілунок.
Доволі теплі, сонячні промені припікали майже голі, вже добре засмаглі плечі, заглядали хлопцям в очі, які світилися радістю. Вітер крилом пестив обличчя, підіймав, розвіював волосся, бавився з ним, воно час від часу хвилясто спадало на чоло. Вони височенькі на зріст, худорляві, до того ж босоногі, в однаковому одязі, в сірих майках й в чорних закочених по коліна штанах, мали вигляд чаплі.
Костя - чорнявий красунчик, так називали його в школі, раз - по - раз рукою підбирав кучеряве волосся, вдивлявся в ярок. Толя ж русявий хлопець, з зеленими очима і веснянками на обличчі, весь час тормошив його за руку, відволікав від погляду. Це щойно прийшли з кукурудзяного поля, тримаючи в руках по декілька молодих початків, кинули їх на землю, присіли на самому краю обриву над яром. За звичкою, спустивши ноги донизу, задоволено гойдали ними.
Кукурудзяне поле зовсім поруч, лише широка вулиця й невеликий пагорб з городами відділяв хати від яру. Воно здалеку здається зеленим морем з сонячними променями, як що ж підійти ближче, добре видно золотавий цвіт верхівок кукурудзи і широкі, довгі листки, які приховують молоді початки.
Хлопці жили по - сусідству, метрів сімдесят один від одного, їх розділяло глибоке урвище. Воно утворилося від води, що стрімко стікала з поля після сильних дощів.
Як приємно насолоджуватися свободою після закінчення школи. Попереду чекало нове життя, навчання в місті. Обоє мали бажання вивчитися на слюсаря по ремонту автомобілів, тому й подали документи в професійно - технічне училище.
Веселий галас долинав з яру, де паслися качки і гуси і тут же гралася дітвора. Для дітей, від чотирьох до дванадцяти років, то наче земний подарунок, було де чудово провести вільний час. Ярок доволі широкий і глибокий, приховував в собі невеличкий ставочок, можна сказати копанку. Коли дні занадто жаркі, діти місилися ногами й руками в багнюці, будували якісь загорожі, замки. Потім задоволено купалися, вимивалися та хлюпалися й обливалися водою, тішилися відпочинком.
Ці хлопці теж мали таку насолоду, тут промайнуло і їх дитинство. Яр вабив до себе, шовкова трава виростала такою високою, що в ній можна було заховатися, дітвора часто грала в хованки. Дівчата, здебільшого тішилися квітами, що росли попід самі обриви яру, плели віночки. Як стати на пагорбі, за дорогою в полі, яр здається великою чашею наповнений зеленню і квітами, а маленький ставок, що майже в середині, здавався дзеркалом. По іншу сторону яру доглянуті городи, а за ними в ряд, як під лінійку, нові одноповерхові будинки.
Костя вдивлявся, спостерігав за Танею, яка спустилася в яр, з іншої сторони, махала рукою, звала до себе шестирічного брата Сашка. Швидкий, дотепний, непосидючий, так про нього відзивалася дівчина, коли щось розповідала про нього. То справжнє шило, за яким треба добре дивитися, чи часто навідуватися, щоб раптом не потрапив знову в якусь халепу.
Вона доганяла його, а він, як козлик скакав, тікав від неї кругом ставу. Діти в захваті дивилися на це дійство, ніхто не наважився зупинити малого, тільки пищали, коли та майже доганяла його й гучно сміялися, коли вивертався з під її рук.
Толі було шкода дівчини, він захоплювався нею, відчував симпатію, вкотре махнув рукою перед очима Кості, шкірився,
- Ти мене чуєш? Агов! Ну досить зуби показувати від задоволення. Ото малий бешкетник! Такий неслухняний, ну капець! А ти, аж рота відкрив, дивися, щоб часом метелик не залетів, он бачиш, який красивий літає….
Таня симпатична дівчина, у міру вгодована, світло русява, з волошковими очима красивої форми. Обом хлопцям подобалася, кожен хотів привернути до себе увагу. Вона з`явилася в їхньому житті три роки назад. Сама родом з Воронезької області, батьки, в пошуках кращого життя, приїхали працювати в Радгосп. Спочатку жили у гуртожитку, а згодом купили будинок, діти раділи, їм сподобалося селище.
Дівчина навчалася в цій же школі, що й хлопці, закінчила дев`ятий клас. Вони майже щодня поряд з нею, кожен пропонував провести зі школи додому, часом сварилися між собою, хто буде нести її портфель. Костя був хитрішим за Толика, поводився вільно, не стримував своїх емоцій, міг притулитися всім тілом, зажати в обійми, не бажаючи відпустити. Таня ж на це тільки всміхалася, хоча бачила, що подобається Толику. А сама ж мріяла про дружбу з Костею, про перший поцілунок, його дотики хвилювали її, а погляд підкоряв молоде сердечко.
Одного разу, мама, дивлячись на неї сказала,
- Ой, рано ти доню, розквітла квіткою весняною. До бабці вдалася. Та мене в шістнадцять народила, така ж була трохи пухкенька, як ти. Ой дивися, не зроби помилки, як вона.
Таня трохи здивувалася, потім хитро повела очима,
- Мамо та хіба ж то погано? Тож вийшла заміж за дідуся, ти є на світі….
Та вдивлялася в дівчину, шукаючи, чи часом, щось не змінилося в ній,
- Важкі умови життя заміжньої жінки, доню. Це тільки зараз життя стає трохи кращим, розбудовується країна, відкривають фабрики , заводи, а раніше з села було не виїдеш, не дозволяли, а в селі жити дуже важко, сама ж знаєш. Хоча і в селищі нелегко та все ж надія є , що ти виб`єшся в люди, навчатися поїдеш в місто. Прошу, не закохуйся рано, моя пташечко.
Почувши мамині слова, в розмову вліз Сашко,
- Ага, он Костя і отой Толик все їй, то квіти дарують, то цукерками та яблуками пригощають, напевно обоє в неї влюбилися.
Скрививши кирпатого носика, задоволено хіхікав, дивився на реакцію сестри. Та ображено надула свої темні, як стигла вишня, пухкенькі губи,
- Ото вже шило, чого встряєш, ану геть звідси!
Хоча Костя і спостерігав задоволено, як Таня бігає за братом та коли Толик відволік його своєю промовою, схрестив руки перед собою, підморгнув,
- Так я пішов….
Він, як вихор злетів з пагорба, де не так було круто, за кілька секунд стояв перед Сашком, розставивши руки, спіймав його. Малий дригав ногами, пищав,
- Ой спасіть мене, не хочу додому.
Костя добре зажав його доволі сильними руками,
- Ану, зізнайся кукурудзи хочеш?
Малий здивовано закліпав оченятами,
- А, що вже є така, що можна варити?
Таня вже стояла поруч з ними. Квітчата сукня ледь просвічувалася, облягала її молоденькі пишні перси, від яких хлопець, занімів. Його погляд в її очах горів вогнищем, бажанням доторкнутися, по тілу бив струм. Коли погляди зустрілися - почервонів, як варений рак. Вона ж трохи зніяковіла, різко взяла брата за руку,
- Йдемо додому… Пора обідати…
Костя, труснув головою, дивився в сторону поля, шукав слова,
- Оце… хочу запропонувати твоїй сестрі, щоб пішла зі мною по кукурудзу, ми з Толиком принесли трохи та не помішало б більше зварити, щоб наїстися досхочу. І в посадці яблука «білий налив» є.
Сашко відразу скумекав,
- Давай йди, я зараз сумку принесу, а мамі скажу, що пішла до Тоні побазікати, музику послухати…
Таня й Костя, від здивування ледь – ледь хитали головами, посміхалися, адже малий підтримав його.
- Ото молодець, а кажеш в тебе брат вередливий, а він бачиш який, справжній скарб мудрості.
Вона відразу сердито заперечила,
- Ага! А потім продаси?! Ні, не підмовляй мене…
Костя, в надії, схопив її за руку,
- Та ми ненадовго, пішли…
Вони відразу відійшли, як подалі від дітей, вона вагалася, не знала, як краще поступити. Але ж дуже хотілося тих яблук, таких ранніх, по – сусідству, ні в кого не було.
Сашко дивлячись, що сестра вагається, взяв напрямок додому. Обоє, мов схаменулися, дивилися йому вслід, він біг швидко, миготів брудними стопами. Костя уважніше придивлявся до дівчини, намагався заглянути в очі, сміливіше взяв за другу руку,
- Почекаймо, не тікай, такий гарний літній день, тим паче вихідний, охорони, ну об`їждчиків, сьогодні не буде, в одного з них день народження, хвалилися пару днів назад….
Ховала погляд, звільнилася від його гарячих рук, відійшла в сторону, позирнула в сторону Толика. Той пересів, як подалі від обриву, підібгав одну ногу під себе, злегка покачувався, спостерігав за ними, в голові роїлися думки- й про, що можна говорити так довго?
Малий вже біг по стежці, що тягнулася від хати, через весь город, до яру, в руках тримав плетену сумку, весело кричав,
- Гей – гей! Все! Я вже є…
Він знову скакав, здавалося, часом летів, за мить був біля них,
- Таню, мама пішла на поле, до буряків. Тож прийде нескоро, кажу йди, принесеш кукурудзи, вона прийде похвалить, що зварили, побачиш, ну й яблук, вони ж мабуть вже стиглі. Я даю чесне слово, пообідаю і буду гратися в яру. Не віриш? Ось тобі хрест.
Позираючи на всі сторони, перехрестився, від задоволення, в очах грали бісики.
- Ну гаразд, давай цю сумку, - погодилася сестра.
Костя свистом привернув увагу Толика, крикнув,
- Не чекай на нас !Я під вечір зайду до тебе!
Хлопець похапцем піднявся, кивнув рукою, зібрав качани кукурудзи в руки й опустивши голову, з думками попрямував додому. І куди це їх понесло, якого дідька не сказав, що за намір має, тож говорив, що, як брати, всім треба ділитися. А це, не сіло, не впало, десь пішов, навіть додому кукурудзу не заніс.
Костя й Таня, тримаючись за руки, йшли яром в сторону, до менш крутого схилу. Як подалі від дітвори, підіймалися на гору, до дороги, а там вже й поле.
Кукурудза оточувала зі всіх сторін, наче забрала їх в полон. Йшли навпростець, часом мовчки пригиналися під густо переплетеними листками, кожен думав про своє.
Які гарячі в нього руки і сильні - думала вона- напевно стане, ще сильнішим й мужнішим, ще ж піде в армію, там вимуштрують. Може не буде шукати собі молодшу жінку за мене. Хай би разом довіку, як моя бабця.. І гарний же, хіба б були не пара?
Костю ж хвилювало інше - як добре я і вона, і більше нікого. Така зваблива, проста, як дрова і в той же час загадкова, а очі, втопився би в них… Тільки, як стримати себе, адже так манить її помацати, притулитися, відчути тепло тіла. Ні – ні, більшого я собі дозволити не посмію, адже, ще молоденька, хоча й при ній все є. Хай би, ще пару років, туди, перед армією, тоді б вже точно знав, що буде моя. Бажання близькості треба вгамувати. В книгах пишуть одне, а як воно насправді вперше, навіть не уявляю. Та колись же все одно маю стати чоловіком. Легкі удари листя кукурудзи по обличчі, відволікли від думок.
Раптово взяв її за плечі, злегка обійнявши, дивився в очі, наче, щось намагався побачити в них,
- Ти така гарна, як квітка…
- Ого, певно не троянда, а ромашка, бо світла,- усміхаючись заперечила, намагалася звільнитися від обіймів.
- Хай буде й так. Чуєш, давно хотів тебе спитати, будеш зі мною дружити? - серйозно, прямим поглядом, ще дивився в очі.
- Так ми ж втрьох дружимо, хіба ні? - спитала й відразу наче присоромилася, опустила голову.
Він наблизився так близько, що чула його подихи. В неї чомусь, наперекір бажанню, закрилися очі. Солодкий, невмілий поцілунок сполохав їхні серця. Відсахнулася, не знала де подітися, почервоніла. Його рука доторкнулася її підборіддя, ледь стримував тремтіння тіла,
- Що не сподобалося? Чи може я тобі противний?
Краплі поту виступили на лобі. Говорив не поспішаючи, перехоплював подих, щоб не відчула його хвилювання, зупинявся після кожного слова. Миттєво вирвалася, як пташка вилетіла з клітки, бігла вперед до посадки,
- Тю, дурнику, щось таке скажеш. Давай спочатку яблук нарвемо. А потім вже кукурудзи.
Його серце ледь не вискакувало з грудей, як зупинити бажання спокуси. Він здається читав у книжках про таке відчуття. Хоч доволі, ще ж хлопчисько сказати та його тягнуло до літератури про кохання. Батько дуже любив читати про кохання, брав книги у бібліотеці, хтось привозив з Москви, була і йому нагода дізнатися з книжок про почуття, відчуття та звабу щодо жінок. Мабуть і зарано часом думав про себе. Та де подітися, як вгамувати цей потяг? Книги зробили свою справу, він порівнював свої відчуття до Тані з тими героями, про яких читав. Часом, аж струм по тілу, як було побачить її десь на одинці, бажання цілувати й цілувати..
Мати ж не помічала чим захоплюється син, коли лягав спати, бачила, що за книгами, а за якими не цікавилася. Навчався непогано, не палив, що ще треба матері, здавалося в сім`ї все нормально. Їй ледь вистачало часу впоратися по господарству; зварити їсти, прибрати, а потім в поле на буряки. Взимку, то менше роботи, так старша сестра приносила доньку, Наталочку, щоб побавила, їй щойно виповнився тільки один рік. Її чоловік з батьком Толика працював в місті на ХТЗ. Рано їхали на роботу, пізно приїжджали, де там їм до дітей. Часто на заводі працювали по дві зміни, виконували план.
Таня підскакувала біля яблуні, намагалася дістати жовтувате яблуко. Кректала, підіймаючи руки догори, вкотре ставала на ціпочки та на жаль не могла до нього дотягнутися.. Костя вийшов з кукурудзи й зупинився. Досить і так коротка сукня, підіймалася, ще вище, її оголені пружні стегна притягували погляд, відчував збудження. Швидко, обома руками, схопив її вище колін, підняв, щоб нарешті дістала яблуко. Вона махала руками, діставши його, сміялася від задоволення. Вони хилилися до землі, їй здалося, що падає, нагнувшись, обійняла його руками за шию, тримаючи яблуко, приголубила до грудей,
- Костю, дай я вкушу, почекай! Хай посмакую, бачиш стигле, жовтесеньке, - щебетала дівчина.
Опустилися в траву, вона посміхаючись, позирала на нього, натягувала сукню на оголені стегна. Хлопець не задумуючись впав поряд з нею, облокотившись однією рукою, спостерігав, з якою насолодою вона смакувала те яблуко. Поправивши своє волосся, що спало на чоло, тягнувся дістатися її руки,
-А мені, я теж хочу покуштувати.
Вона різко повернулася в сторону яблуні. Розплелася коса, волосся розсипалося по плечах,
- Там вище є, діставай, що без мене не дістанеш - не дістанеш?!
Мила усмішка, сяючі очі, наче мавка зачарувала його. Це розпущене волосся…. Дивився на неї, як на святу, не в змозі зупинити вулкан почуттів. Вона саме кусала яблуко, коли він наблизився, намагався одночасно з нею вкусити його. Сік потік по бороді, він пристрасно цілував її уста, ховався в волоссі. Ніжні дотики губами до шиї сп`янили обох, його пальці торкнулися пишних грудей, яблуко покотилося.
Десь загубилося… те яблуко спокуси. Лише яблуня й трава знали цю таємницю. А поряд шелестів вітер, загравав із листям і здалеку чути мелодійну пісню соловейка. Неподалік, не дуже високо, кружляв рудий шуліка, мов підглядав до молодої оголеної пари, яка сховалася в високій, шовковистій траві.
Вона розчервоніла, приходила до тями. Соромилася, намагалася дивитися в сторону, ховала очі, а він вкотре цілував пружні пишні груди й повторював,
- Не хвилюйся, ти тепер моя. Тільки зараз про це нікому не треба знати, чуєш.. Я не боюся - ні, просто навіщо ці розмови, ми тепер дівчина й хлопець, присягаюся, будемо разом. Треба зачекати, відслужу, потім одружимося. .
Сором`язливо… затуляла руками груди, розгублено до нього,
- Досить, Костику досить, благаю.
Уже одягнена лежала під яблунею, а він, мовчки над нею, обривав яблука.
Поверталися додому… Час від часу, він цілував її в уста. Від дотику закривала очі, танула росою на сонці, наскільки приємні їй були його дотики, ніжність огортала все тіло.
Мати Тані вже була вдома, коли вони зайшли на обійстя. Здивовано дивилася на пів голого Костю,
- Ну ти даєш, хоча б посоромився при дівчині, ось так, вже легень здоровий. Ой, молодь… молодь…
Суворо позирнула на обох, довго ходили?
- Та ні, - заперечила Таня, - Ми швидко.
- Ось принесли яблук й кукурудзи, сьогодні охоронці гуляють, завтра такої нагоди не буде, - підтримав розмову Костя.
Біля криниці - на лавку викладав качани кукурудзи.
- То добре, що приніс, дякую. Тільки, щоб в пелені нам донька подарунок не принесла.
Дівчина відчула вогонь по всьому тілу, почервоніла. Костя відразу підійшов до неї,
- Ви тітко Олю, не хвилюйтеся я її не ображу, гадаю прийде час, будемо разом. Ну я піду Таню….. На все добре!
- Та то не тобі вирішувати, а долі, - вдогін сказала жінка.
З ніг до голови зміряла поглядом доньку,
- А ти йди, посуд треба перемити й пообідай, бачу, що не їла….
О - хо - хо – хо - хо… Час летить….Будемо разом - це ж треба такого! Ще молоко на губах не обсохло, а він – будемо разом…
Тані наче ніж по серцю, мовчки йшла на кухню. Але ж він мені подобається мамо і до чого це бурчання. Що хіба будеш проти? Сама ж колись казала гарний хлопець. Ні, про те, що сталося нікому ні слова, навіть подружці - зробила висновки.
Галасливо лунала пісня з приймача. Костя - задоволений подіями, вже вдома вплітав зелений борщ. Розмірковував, піти до Толика та ні, краще цим не ділитися. Ось, як воно буває, це сталося, навіть не міг подумати, наче солодкий сон. Але ж дозволяти собі такі щасливі миті великий ризик… Думай голово, думай, як уникнути пастки.
Та час летів, йому не приходилося про це багато думати. Таня почала тікати від нього, разом намагалася бути лише в компанії. Вони зустрічалися раз на тиждень, потай від усіх, ввечері та й зовсім ненадовго. Дівчина намагалася тримати дистанцію між ними, не допускала звабливих ніжностей, лише поцілунки. Він теж не наполягав, знав, що так поводитися - небезпечно, попереду навчання, а потім армія.
Хоча Костя нічого не сказав Толику про потайні відносини з Танею та той все ж помітив, якими закоханими очима вони дивилися один на одного при зустрічах. В нього боліло серце й душа, адже він мав намір запропонувати їй дружбу, як колись, в восьмому класі, тоді відказала. Зараз знову чекав нагоди та на жаль друг випередив його.
Час летів… Навчання в училищі, робота на городі і раз на тиждень зустріч з Танею влаштовували Костю. Він помужнів, мати косо позирала, качала головою,
- Ой парубче, дивися не попади в крижану воду, не провались під лід, дивися на життя як слід, будь відповідальним за свої вчинки, щоб не плескали в магазині про тебе нічого поганого.
Він у відповідь чмокне у щоку, вкотре всміхнеться,
- Не хвилюйся все під контролем.
Розумів, що грається з вогнем та все ж пару раз, ходив з Танею по солому для корови. Обоє розуміли, що варто б було близькості не допустити та молода, гаряча кров переповнювала сосуди, нестримні почуття спокуси брали над ними верх.
Толик почав зустрічатися з Тамарою, на рік молодшою за Таню. Худенька, світлоока дівчина, доволі симпатична привернула його увагу, ще в школі, на одному з вечорів. Її рухи чимось нагадували рухи Тані, йому здавалося, що вони навіть трохи схожі, різниця була тільки в статурі. Часто весела компанія збиралася під його парканом, гучна музика линула по всій окрузі, топилася в яру. Їм разом добре та він все ж задивлявся на Таню, шкодував, що друг завадив стосункам. А Костя був наскільки веселим, що часто навіть більше уваги приділяв Тамарі, не помічаючи цього за собою. Дівчина поводилась легковажно, розв`язно ніж Таня, могла не соромлячись розповісти похабний анекдот, часто йому підморгувала, зваблювала веселими розповідями. Для Тані це послужило дзвіночком, зробила висновки, що більше ніяких інтимних стосунків, тільки дружба.
Воно напевно так й мало бути, доля писала нові штрихи в житті. Час летів… Таня навчалася в місті на бухгалтера, Костю забрали в армію. Відносини між ними стали трохи холодніші, чи можливо із - за ревнощів, чи, щось інше, але коли йшов в армію, вмовляв Таню піти з ним, залишитись на одинці та вона категорично відмовила,
- Прийдеш з армії, потім, ми ж тоді були майже діти. Гадаю подорослішали, адже наслідки можуть бути не найкращі, ти зрозумій мене, поїдеш, не знати, що буде далі…
Щось і в душі Кості коїлося, відбувалася, якась війна. Його тягнуло поспілкуватися з іншими дівчатами, побути вільнішим у стосунках. Навіть не просив Таню дочекатися його з армії, це її насторожило. Та напевно гордість, яка з`явилася в неї з роками, не дозволила говорити на цю тему. Залицяльників багато, не тільки з селища, а й міста, з тими, що навчалася - пропонували дружбу. Зупиняли думки за Костю, надія, що все буде в них добре і те, що сталося між ними. А часом, як поганий настрій губилася в своїх думках і запитувала - а може в мене вже до нього все перегоріло? А потім ввечері в ліжку, згадувала перші відносини, тихо плакала, ні, я без нього жити не зможу.
Минуло два роки… Костя служив в Казахстані, писав, що служба непогана, працює водієм при штабі. Таня все рідше отримувала від нього листи, хвилювалася, в душі приховувала відчай, намагалася, щоб ніхто не помічав, що їй боляче. А тут, ще й Толик посварився з Тамарою, став частіше її зустрічати з електрички.
Служити в армію не пішов, чи якісь проблеми зі здоров`ям, чи, щось інше, дівчина не цікавилася цим. А він часто жартував,
- Матуся не відпускає.
Один в батьків, можливо тому й не захотіли відпускати своє чадо. Тим паче дядько мав звання капітана, при одній військовій частині в місті.
За останній, третій рік, служби Таня отримала всього чотири листи від Кості, вже й сама не знала, що робити. Толик же не давав проходу. Якось одного разу завів розмову,
- В житті все буває, хай там, що було з Костею, це не буде завадою, для нашого кохання. Ти лише почуй мене, адже я тебе давно кохаю. Ну так, я не такий сміливий був, як він та він же перейшов мені дорогу, зрозумій це, давай зустрічатися.
Лише всміхнулася та все ж, наче соромлячись, видавила з себе,
- Життя покаже…
Одного вечора вони їхали разом з роботи, він проводжав її додому. Під ніжним поглядом дозволила себе поцілувати. Він працював в місті на ХТЗ комірником в одному з цехів, робота не важка, після роботи мав багато вільного часу. Знав, що Костя майже не пише листів, при зустрічах, вкотре освідчувався в коханні, приносив квіти, цукерки. Вона губилася в думках. Дивне відчуття пронизувало тіло при поцілунках. Чомусь пригадала восьмий клас, як Толик пропонував їй дружбу, помічала, що був ніжніший, уважніший при спілкуванні ніж Костя.
Збігли три роки служби…. Ніякої звістки від Кості вона не отримала. Одного разу в магазині баби шушукалися, що мати Кості отримала листа, хвалилася, що має там дівчину, залишився, ще на рік, по контракту на відбудову міста.
Ні, вже не плакала під яблунею в саду, як раніше, коли так чекала від нього листи. В душі щось перевернулося до болю.
Пройшло трохи часу, Таня з Толиком побралися… Дім Толика був побудований на два входи, проблема, де будуть жити - відразу відпала. Батьки задоволені його вибором, радо прийняли її в сім`ю. Вони жили злагоджено, в достатку, через рік народився хлопчик. Душі не чаяли, тішилися малим Максимком, хлопчик оченятами був схожий до неї, вона раділа цьому. Адже всі говорять, що діти будуть щасливі, якщо дівчинка схожа на тата, а хлопчик до мами. Толик, щасливий тато, цілував йому ніжки й примовляв,
- Ах ти наше щастячко! І вкотре обіймав й цілував Таню.
Минуло чотири зими, як пішов на службу Костя, всі думали, що там одружився і залишився жити. Та він, одного травневого вечора з`явився, як грім серед ясного неба.
Мама Толика Марія, здивувалася, коли той зайшов до хати,
- О Костику, з поверненням!
Оглядала його, помітила нижче виска невеликий шрам від опіку.
- Помужнів, справжній чоловік. Що це на щоці? Чи горів десь, від чого рубець? Ти з дружиною приїхав?
Він присів на стілець,
- Та це одного разу автомобіль загорівся. Але він же невеликий, майже непомітний, а ви помітили. І не одружився я… з чого ви взяли?
- Та Зоя хвалилася, що дівчину там маєш, - торохтіла іграшкою перед онуком жінка.
Підправивши чуприну, усміхнено,
- О мама є мама, я ж написав, що доглядає дівчина в медсанбаті, як потрапив після опіку. Я тому і залишився, ще на службі, хотів, щоб все добре зажило. Нікому не писав про це в листах, боявся, що наважиться мама приїхати, а це ж їхати далеко, не близький світ та й навіщо, щоб охала та ахала біля мене, як квочка біля курчат.
А малий схожий до Тані, гарненький хлопчик, як назвали?
- Максимко в нас є, бачиш дядьку, - поцілувала малого в чоло,
- А ти змінився, подорослішав, помужнів.
Тільки промовила ці слова, відчинилися двері, до хати зайшли Таня й Толик.
Таня відразу зблідла побачивши його, в грудях здавило, ховаючи хвилювання, привіталася,
- З приїздом!
І забравши сина, йшла в іншу кімнату.
- Ну, я пішла… Таню, вечеря на плиті, знайдеш, - кинула на ходу свекруха.
Хлопці обіймалися, дивлячись один на одного. Толик весело запропонував,
- Ну не тікай, давай повечеряєш з нами.
Він не відмовлявся, лише поглядав в сторону кімнати, куди пішла Таня з сином.
Травневий вечір видався приємним в спілкуванні. Толик поставив на стіл пляшку домашнього вина. Першим тост сказав Костя, привітав з сином, побажав достатку, щастя.
Таня після вина розслабилася, розпашілася, годувала сина манною кашею, раз – по - раз чмокала у чоло. Вони сиділи за столом, як справжні друзі, наче й нічого дивного не сталося.
Життя продовжилося… Таня поводилася розгублено, коли до них заходив Костя. Толик інколи спостерігав за обома та для ревнощів не було причин.
Мати ж Кості хвилювалася, відчувала, що не забув перше кохання, наполягала, щоб менше спілкувався з ними, не ліз в сім`ю. Костю в місто зовсім не тягнуло, в селищі влаштувався водієм на роботу, з пекарні - по магазинах розвозив хліб.
Пройшло декілька днів, в одному з магазинів він побачив Тамару, трохи здивувався. Дівчина стала справжньою жовтою трояндою. Вона побачивши його, аж підскочила, на обличчі розпливлася привітна усмішка,
- Костю, це ти? Сто років не бачила. Ану дай погляну. Ох - ох, справжній чоловік став, помужнів, красунчик!
Веселі очі засяяли від щастя, хитро позирнула довкола й вискочила із – за прилавка, так близько підійшла, наче хотіла в ньому заховатися, шепотіла на вухо,
- А, що легеню, правда, що одружився чи, то все брехня?
Він не очікував такої реакції, але не розгубився, поцілував у щоку й тихо,
- Ні, ясне сонечко, я в твоєму розпорядженні, якщо бажаєш.
Дівчина вирячила оченята,
- То скільки того діла, чекай після роботи, прогуляємося…
Костя чомусь розхвилювався, від чого сам не міг зрозуміти. Та радий, що все так склалося, життя налагоджується….
Вони почали зустрічатися. Тамара рада, що він з`явився в житті, їй чомусь все не везло з хлопцями. Довгих стосунків ні з ким не було. Згадували минуле, часом сміялися, часом поринали кожен в свої думки. Кості було приємно спілкуватися з нею, ніяких протиріч. Вона усміхалася, намагалася звабити і їй це вдалося, приємні вечори з магнітофоном, солодкі поцілунки, вони зрозуміли, що їм добре вдвох. Костя згадував Таню, посміхався, інколи губився в думках та загубив я її, вмовляв себе, загубив, що вже тепер вдієш.
Зустрічалися майже пів року, коли нарешті Костя запропонував Тамарі одружитися. Ні клятви, ні палкого освідчення в коханні не було. Вона просто, одного вечора, запросила до себе в гості, її батьки поїхали відпочивати в Ялту. Чи мало так бути, чи взаємне почуття бажання близькості, все за них вирішило. Вона мов купалася в щасті. А може і справді він моя доля, замислилася, можливо це і є кохання, хто знає яке воно насправді. Колись думала, що Толик буде чоловіком, навіть тремтіла в його обіймах, коли грішили. А вийшло все по іншому, в нього давно сім`я. Від роздумів на устах заграла усмішка, ясний блиск в очах. Та і тепер же ми дружимо в чотирьох, це ж просто класно, коли ніхто, ні на кого не ображається.
Три вечора Костя з Толиком будували намет для весілля. Гостей на весіллі небагато та гуляли весело. Поздоровлення, тости, подарунки, а згодом «Гірко», молодь рахувала протяжність поцілунку. А потім танці під магнітофон та Толик і Таня відразу пішли додому. Свекруха вже виглядала та й виглядала у вікно, бо Максимко капризував, без мами не хотів лягати спати.
Пройшло майже дев`ять місяців…. Одного вечора, Таня вкладала сина спати, як раптом щасливий Костя, з усмішкою на обличчі, переступив поріг,
- Вибачте! Ой, привіт, ти одна? А в мене радість, народився син, а Толик де?
Таня приклала пальця до губ, щоб не розбудив сина, рукою вказала на другу кімнату.
Толик вже почув його, відчинив двері,
- Заходь. Щось хотів?
Костя із - за пазухи дістав пляшку вина,
- Син в мене народився, чуєш, син, хочу в честь діда назвати Сергієм. Прийшов з вами відсвяткувати цю подію, до своїх йти запізно, хай там сплять.
- Ну то й добре, вітаю! Хай росте здоровим і щасливим! - привітав його.
І відразу трохи хвилюючись,
-А, як там Тамара, як здоров`я, важко їй прийшлося?
Костя трохи здивовано,
- Та все добре, все, як годиться - потерпіти це жіноча справа…
Таня зайшла в кімнату, в руках тримала тарілки з закускою,
-Ну, що ж вітаю Костю! Хай росте здоровим твій синочок, вам з Тамарою на радість!
Вони сиділи зо дві години….. Костя, розповідав про роботу, про життя. Після весілля з Тамарою жили в літній кухні, біля її батьків, планували купити земельну ділянку, збудувати будинок. Дівчина категорично відмовилася жити з свекрухою, Костя й не сперечався, вирішив можливо так і краще. В одній хаті з її батьками він не захотів жити, адже в Тамари ще був молодший брат, який закінчував школу.
Пройшов час…. На обійсті в Толика весело, Тамара кожні вихідні приїжджала з Сергійком до Тані. Тільки теплий день, вона вже тут, як тут. Немовби подруги з дитинства, ділилися всякими новинами, часом обоє тішилися новим вбранням, як маленькі діти, купували однаковий одяг. А основною втіхою було спілкування з дітворою. Що матері, ще треба - щоб не хворіло дитя та не плакало, зростало в радості, в достатку.
Минуло два роки…. Костя й Тамара ввійшли в новий дім, відгуляли новосілля. На святкуванні Костя не одноразово дякував Толику за допомогу. За цей час дружба їх сімей стала ще міцнішою. Було й таке, що Костя прийде до Толика за чим - небудь, то Таня й до столу запросить пообідати, хоча того й вдома часом не було, чи побавляться вдвох з малим. Ніяких розмов лише погляди. Щось відбувалося в їхніх душах, ховали очі один від одного та переступити межу дозволеного не наважувались, вслід одні зітхання.
Жінки між собою, наче сестри, кожна ділилася своїми поглядами на життя, тішилися хлопчиками. Свою материнську любов ділили навпіл, чи плакав Максимко, вдвох втішали, чи вередував Сергійко, обоє вмовляли, намагалися забавити іграшками. Тільки одну тему ніколи не підіймали, тему про кохання, про особисті відносини з чоловіками, це кожна тримала при собі, ховала під потайним замком. Та частіше за все, знаходили в журналах нові страви, веселі суперечки, що ж смачнішого приготувати чоловікам.
Зима постукала в вікно… Цього року, відразу після жовтневих свят, добре навіяло снігу, тримався невеликий морозець.
Тамара торгувала в магазині за графіком - тиждень вдома, а тиждень працює. Одного разу й зібралася з стном до Тані та хурделиця стала на заваді. Якось Костя прийшов пізно з роботи, передав привіт від Толика, бачив його, той біг в аптеку, за ліками, бо всіх звалив з ніг грип. На Новий рік захворів Сергійко, всі свята пройшли в лікуванні..
Одного вечора, це було після Водохреща, Тамара, Костя і Сергійко в коридорі обтрушувалися від снігу,
- Агов! Хтось є вдома? Чи ви вже забули про нас? - весело гукав Костя.
Із-за дверей виглянув Максимко, навстіж відчинив двері, почав підскакувати,
- Ура! Сергійко прийшов з мамою й татом і торт принесли!
За кілька секунд з`явився Толик, всім допомагав роздягатися,
- О! Які гості, ну нарешті вирвалися, заходьте, заходьте.
Дорослі весело спілкувалися за столом, хлопчики посмакували тортом, вже гралися в іншій кімнаті. Тамара нахилилася до Тані,
- Ти, щось говорила про вечір в школі?
Та, не поспішаючи шепотіла,
- Та, ще не встигла, куди поспішати, ще є час…
- Еге, знаю свого, йому треба заздалегідь сказати,
зирила Тамара в його бік.
Таня продовжила,
- Сукні в нас є, думаю вмовимо своїх мужиків піти потанцювати. Давно ніде не гуляли, гадаю не відмовлять.
Тамара зразу ж чайною ложкою постукала по склянці,
- Слухайте мене! Увага! Ми маємо пропозицію. Шостого лютого в школі зустріч випускників, давайте вирвемося хоч в цьому році. Скільки часу пройшло, а ми жодного разу не були. Діти вже старші, думаю бабусі посидять, що скажете хлопці?
Ті усміхнені, переглянулись. Костя моргнув Толику,
- А не боїтеся, що собі молодших знайдемо.
Тамара на мить рукою прикрила йому уста, сердито писклявим голосом,
- Ну ото таке бовкнув, подумав, що сказав?! Навіщо нам настрій псувати, то гадаю всі - за!
Через кілька днів двоповерхова школа приймала випускників. В спортивному залі лунала музика, прямо в коридорі вздовж вікон стояли столи, на них пляшки з напоями « Ситро», « Крем-
сода» та солодощами. Довкола тільки й чути привітання, веселі розмови,сміх від захоплень, крики й вереск.
Таня з Толиком прийшли першими. Він одягнений в чорний костюм з білою сорочкою, яку прикрашала атласна, небесного кольору, краватка. Таня ж виглядала круто, на ній гарна сукня такого ж кольору, як краватка, з модним рукавом кльош. Вона облягала її красивий стан, трохи приховувала пишні груди.
Таня вкотре озиралася назад, шукала поглядом Костю, сьогодні вирішила з ним серйозно поговорити, один на один, бо іншої нагоди не буде.
Тамара не йшла, а плила павою, вздрівши знайомих, привітно всміхалася. На ній сукня такого ж покрою, як і в Тані, тільки рожевого кольору. Позаду Костя, справжній джентльмен, в коричневому костюмі в білій сорочці і рожевій краватці. На них всі звертали увагу, так вишукано ніхто не був вдягнений.
Вони тільки зустрілися й привіталися, як в коридорі всі заплескали в долоні, з учительської вийшли вчителі й директор школи. Промови, вітання, квіти, овації, усмішки. На якийсь час наче повернення в дитинство….
Хтось відкоркував « Шампанське».. Хтось з юрбою посунув в клас, а дехто пішов в спортивний зал, де грав магнітофон.
Тамара тягнула Таню за руку,
- Йдемо танцювати, пішли до залу, чуєш, це « Лада «, пішли.
Костя задивлявся на Таню, відколи зустрілися, з неї не зводив очей. Та Толик все тримав під контролем, трохи здивовано кліпав, водив очима, то в її сторону, то в його.
В залі зазвучала пісня «Червона рута», Толик похапцем обійняв Таню, заглянув в очі,
Що це ти чимось заклопотана, все в порядку?
- Та все в нормі, це тобі здалося.
Вони всміхалися , намагалися танцювати в такт музики, хоча їм це не зовсім вдавалося.Костя відійшов до однокласників, за кілька секунд вже линув сміх. Тамара ж стояла з однокласниками, про щось розповідала, розмахувала руками. На сцену піднявся директор школи, сказав кілька привітальних слів і об`явив білий танець. Зазвучала музика вальсу.. Тамара поважно підійшла до Толика, усміхнено,
- Я запрошую, вас джентльмене, Таню, ти не проти?
Та кивнула головою. Вона повернулася в бік до однокласників та перед нею вже стояв Костя,
- Ви можливо мене хотіли запросити мадам?!
О! Саме вчасно, - дивлячись прямо в очі, помітила Таня.
Він обережно, немов скарб, тримав її за талію, вони легко танцювали під музику. Серце билося в тривозі, з чого почати, як сказати,
- Костю, нам треба менше бачитися, ця дружба ні до чого доброго не приведе, ти над цим ніколи не задумувався?
Ледь - ледь притулився до неї, збуджено шепотів,
- Ми зробили помилку, знаю. Ми маємо бути разом, хоч, як там, лише треба трохи зачекати.
Вона дивилася прямо в очі, раптово голос затремтів,
- Ой, руки сильні, не підходь занадто близько
Гріха боюся, скорюсь, піддамся спокусі
Став, ще сильнішим, ніж тоді, як був хлопчисько
Давай у танці, сховаєм почуття, в русі.
Він ледь підняв її, в ритмі танцю летіла пташкою. Обоє розчервонілі, від задоволення закривали очі. Костя, переводячи подих, заговорив,
- Люба, благаю, не дивись на мене так
Закривши очі, я відчуваю.. .лечу
Зумів з тобою, як колись попасти в такт
Все пам`ятаю, не думав, що утрачу
Треба пробачить, що винен, це я знаю
Мене бентежиш, хочу тебе відчути
Ми розлучились, навіщо? Поведи до раю
Де скуштували, вдвох яблуко спокуси
Де так любились, кохались, не забути…
Танець закінчився… Перевівши декілька раз подих, Таня сміливо дивилася в очі,
- Що за спогади Костю? Ти не забув… Пам`ятаєш… А я думала вже й забув…
Вже веселіше,
- А ти добре танцюєш, не розучився.! Вміло вів у танці, геть закружляв мене, як птах летів, я ледь встигала за тобою.
Він витримав її погляд, покірно,
- Я птах біля тебе, бо це ти даєш мені крила.
Відразу заперечила, крутнула головою,
- Ну досить, досить вже співати, пішли!
Вона відчула тремтіння його руки. Він проводив її, на ходу шепотів,
- Кажеш співати?! Та я без тебе, як той соловей, що втратив голос.
Вони підійшли до Толика,
- Забирай свій скарб, бережи, а то правда хтось вкраде, гарно танцює!
Таня радісно, наче охмеліла від танцю,
-О! Оце вечірка, так закрутив у танці, що ледь капці не злетіли.
Всі дружно переглянулися, линув сміх. Цей вечір видався чудовим. Кожен для себе отримав задоволення - маленький шматок щастя.
Минали дні… Весняний переспів птахів бадьорив настрій, звеселяв і вже давно бузок відцвів. А Костя вкотре згадував очі Тетяни, в душі переживав радість тої миті, як колись були разом. Насмілився зробити крок, щоб її повернути собі. Із хвилюванням не один раз її чекав з роботи. Зупинить автомобіль, в стороні від дороги, відкриє капот, а для чого і сам не знає, косо позирає, хто йде з електрички, чекав нагоди, коли одна йтиме додому.
Навесні та на початку літа роботи завжди багато на городах та Сергійко часто просив маму, піти погратися з Максимком.
Якось, одного разу, Тамара запитала Таню,
- У вас все в порядку вдома?
Та здивовано запитала,
- Чого це ти раптом про це запитуєш?
- Тамара не забарилася з відповіддю, швидко пролепотіла,
- Та пару раз бачила Толика, в забігайлівку заходив, вона ж поруч з нашим магазином. Думаю чого б це? Він же здається пива не любить….
- Все в порядку, більш – менш. Ти цим не переймайся, це в нього бувають дні такі, інколи чомусь дуже замислений ходить. Я в душу не лізу, можливо на роботі, щось не так, він не любить про роботу говорити.
Та не знала ні Тамара, ні Таня, що Толик одного разу випадково їхав додому не в тому вагоні, що дружина. Згодом побачив автомобіль Кості, а потім, як Таня йшла додому не одна, їхав в своєму напрямку додому. Це його заінтригувало, він декілька раз слідкував за дружиною та нічого підозрюваного не помітив. Але, те, що стала часто відмовляти в близькості, знову повертало до сумних думок. То тоді чого б це? А можливо вони знову разом?
Одного літнього дня- в Толика на роботі була комісія, після ситного обіду в кафе, випровадив гостей додому. І сам задоволений, що з перевіркою все в порядку, вирішив раніше поїхати додому.
Він спускався по сходах з електрички, за пару метрів, на першій платформі побачив Тамару. Вона ледве пересувалася з сумкою, вирішив їй допомогти,
- Тамаро, зачекай!
За пару секунд забрав в неї сумку,
- Привіт! Ти що камінців набрала, таке важке підіймаєш?! Давай проведу додому.
Вона радо всміхалася,
- Та я сьогодні вихідна, малого завела до мами, а сама по зарплатню пішла. А тут якраз товар привезли, оце й отоварилася, бо сам знаєш, як зараз з продуктами, не часто завозять. А ти чого сьогодні так зарано з роботи?
- Так склалося, був облік. Раніше закінчили, зводив комісію в кафе та й чкурнув додому. Таня сьогодні затримується на роботі, то я звільню маму від Максимка.
Вони зайшли в хату, Тамара відразу поставила пательню на газову плиту,
- Зараз, за компанію, зі мною поїси, потім підеш додому, я тебе вином пригощу.
Він ледь посміхнувся,
- Та я то не голодний, хіба, що за компанію та поспілкуватися. Як в тебе справи? Задоволена життям? Ми ніколи на цю тему не говорили, все всі разом, то діти, то, ще хтось.
У відповідь трохи зажурившись,
- Та живемо… Костя правда змінився, напевно твоя Таня таки його турбує… Хоча нічого не помічала та відчуваю. Наша дружба мене часом дивує, але так звикли один до одного, що навіть й не уявляю, щоб ми не спілкувалися.
- А ти знаєш Тамаро, я не можу зрозуміти, що в нас відбувається, вона більш привітніша стала до гостей, чим до мене.
Виклавши на тарілки ковбасу і смажені яйця, запросила,
- Давай, он вино, бери, вип`ємо, перекусимо, ти ж не за кермом.
В душі відчував радість, що поруч з нею, посміхаючись, наливав вино у фужери. Вона, немов ненароком, притулилася до нього, прилягла на плече,
- Та ну їх, Толику ти, що нічого не помічаєш? Ми дружимо, воно наче й смішно та не стану нічого казати, до чого приведе ця дружба, скажу чесно - не знаю.
Запала тиша… Випили вина, закусили. Він ніжно взяв за талію,
- Тамаро, якщо чесно - я шкодую, що не з тобою…
Вже темніло коли Толик йшов додому, йшов не по дорозі, а через колії, щоб часом не зустрітися з Костею. Відчував задоволення, вгамовував емоції після спокусливого вечора. Що далі? Думки гризли, як оси. І відразу вмовляв себе та, якось буде, але ж вона така жадана й гаряча, як колись. Це напевно перст долі, принаймні, це не погано, що ми знову разом.
Одного літнього вечора Таня затрималася на роботі, робила звіт за квартал, додому приїхала електричкою, коли вже стемніло. Було не людно… Перейшовши через колії, здивувалася, побачивши посеред дороги автомобіль «Хліб», Костя, вздрівши її, гукнув через відчинене вікно,
- Таню, давай сюди!
Вона підходила, до відкритих дверей,
- Ну нарешті, а вдома за тебе хвилюються, що так довго. Це я був у вас, привіз запчастину для авто, ваша ж не находу. Сідай підвезу, свою пізніше зажену в гараж….
Таня чомусь тремтіла, гучно билося серце, коли сідала, побачивши на ньому білу сорочку розстебнуту до пояса. Її погляд ковзнув по мужніх оголених грудях й відразу різко відвела донизу. Він не міг не помітити, той ніжний погляд світлих, блискучих очей, пригадав ті сяючі очі під яблунею. Ой, Таню, що ти робиш зі мною, що ти робиш? Як витримати той потяг до тебе? А можливо й не треба нам ховатися один від одного, можливо прийшов час знову бути разом?
Автомобіль різко рушив з місця,
- Що замерзла? Та наче ж літо, правда серпень, вечорами відчувається прохолода.
Вони їхали вздовж посадки, Костя більше звертав увагу на Таню, чим на дорогу, хотів дивитися й дивитися на неї, хоча б на мить доторкнутися до її вуст.
- Ух!- Костя раптово відсахнувся, зупинив автомобіль перед пишним кущем шипшини, продовжив,
- О, маєш тобі, дивися, як нас угораздило, це все твої очі, як поглянеш мов заворожуєш, ой, не даєш ти мені спокою.
- Здавай назад, шкода, ще й такий рясний кущ, - Таня похапцем, трохи хвилюючись, вилазила з автомобіля.
Миттєво був біля неї, взяв за дві руки, вона зіскочила на траву. Ховала очі,
- Слухай Костю, відпусти! Далі сама піду, одного не можу зрозуміти, до чого нас приведе оця дружба?! Мені важко знайти причину, щоб посваритися з Тамарою. Та й не хотілося б, скажу чесно та ми всі вже занадто часто зустрічаємося. Мені важко розумієш, те, що було між нами, спогади хвилюють мене.
Він дивився на неї з болем в очах, з ніжністю, трепетом, теплом в душі, міцно зажав в обіймах, цілував в уста, в шию, вона не відчула під ногами землі, поніс на руках в посадку.
Життя… Таємні зустрічі продовжувалися більше року…
Тамарина мати помітила, що все частіше Толик заходив в гості до її доньки. Навіть хотіла з нею поговорити на цю тему та розмови не відбулася, Тамара відразу обірвала,
- Мамо не лізь в душу! Моє життя, сама розберуся… Благаю, не треба повчань, вже доросла!
Стосунки Кості з Тетяною теж продовжувались. Це ввійшло в звичку, хоч раз на тиждень та таки зустрічалися. Часом Костя їхав в місто, зустрічались в готелі, не могли вберегтися від спокуси й любовного божевілля, насолоджувалися радістю до самозабуття. Не було сили волі розірвати стосунки, хоча часом й задумувались, як жити далі…
Одного вечора Костя заїхав до батьків,
- Мамо, ось привіз свіжого хліба два буханці, був дуже гарячий, придавив лотком. Як ви тут? Батько на роботі?
Та сердито зміряла сина,
- Ти мені краще скажи, як ви там?
Він лише посміхнувся,
- А, що? У нас все, як у людей, все в порядку…
Мати раптово почервоніла, стукнула по столі кулаком,
- Що ти дурника корчиш! Зупинися, ну погуляв трохи та скільки ж можна?! Люди два роки кості миють, друзі зі школи до тепер та дружіть, але ж навіщо зраджувати дружинам. Чи мізків зовсім бракує, що в одного, що в іншого. Тож маєте діти, Максимко вже має йти в школу і наш Сергійко підріс, як ти уявляєш собі, як діти дізнаються від людей, їм роти не позакриваєш. Яка то рана буде хлопчикам?! Сором і ганьба на все селище!
Костя більше не хотів слухати моралі, як обпечений зірвався зі стільця, йшов до дверей, на ходу вигукнув…
- Ма, ти так не хвилюйся, я поговорю з Толиком, ми щось вирішимо, якось воно буде, все має стати на свої місця…
Тікало літо… вечоріло…. Костя з Тамарою несподівано завітали в гості до Толика й Тані. Їх зустрів Толик з Максимком, малий відразу запитав,
- А Сергійко де? Чому не взяли з собою?
Тамара зайшла останньою, привіталася, ніяковіла перед поглядом Толика, не знала де заховати очі. Він зрозумів, що щось не так, але мовчав, дивився, що відбуватиметься далі
Костя поставив на стіл пляшку вина й палку ковбаси,
- Нам би поговорити, можливо на дворі краще, щоб без малого…
- Зараз Таня зайде, вона понесла моїм батькам продуктів, я з міста привіз.
Й відразу до сина,
- Ти йди до бабці з дідом, пограйся там, скажи мамі, я так наказав…
Відчинилися двері, зайшла Таня. Побачивши гостей, посміхнулася.
- О! В честь чого збори? Ще й з пляшкою, що будемо обмивати?
Толик з хати випровадив сина,
- Ну ось прийшли поговорити, а про що, зараз дізнаємося.
Хилилося сонце до сну…. Останні промені лизали хати, листя на деревах, ховалися між соняхами в полі, на пагорбі припадали до трави. А тут, де яр, набагато темніше, а на самому дні світлішою плямою виділявся ставок. Було напрочуд тихо, лиш десь далеко часом гавкала собака.
Вони сиділи в чотирьох, на самому краю обриву яру, спустивши босі ноги донизу. Костя вдивлявся в яр, пригадував дитинство, а за плечима, неподалік поле з кукурудзою, яке нагадувало про той випадок, про те медове яблуко спокуси, яке колись поєднало їх з Танею. Вона тихо, наче миша сиділа в його обіймах. А Толик, обійнявши Тамару за плечі, шепотів на вухо, вона час від часу сміялася, луна топилася в яру й знову ставало тихо.
Розмова, що відбулася нині, була настільки стриманою, серйозною, без крику, без дорікань, без образ. Вони достукалися один до одного, зрозуміли, що варто все повернути назад, хоча втратили час і є діти. Та гадали, що подальше життя не стане великою раною дітям, що, як і раніше будуть дружити сім`ями. А діти з часом підростуть, зрозуміють, що краще жити з коханою людиною, що від долі ніде не подітися…
Згодом селищем пішли чутки… Обмінялися дружинами, це ж треба такому статися – дивина. І хто б, колись зміг подумати, що так буває в житті…
Минуло два роки…. В кукурудзяному полі лунав сміх і вереск, Максимко й Сергійко з дітьми гралися в хованки, вони тепер жили по сусідству. А біля паркану Толика, на лавці сиділи дві подруги, поруч з ними дві коляски. Таня тримала на руках чорняву, кучеряву доню, вона голівкою вертіла в різні боки, наче шукала когось. А Тамара, час від часу заглядала в коляску, де солодко сопіла донечка…
То персти* долі, вони підвладні їм… Чи … вершин досягали в житті, чи в скрутні часи, що згодом з`являлися по дорозі життя, вони проходили разом, підтримуючи одна одну. А час летить, життя продовжується....
Персти – збіг обставин
Листопад 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816121
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018
Ходою впевнено зима крокує,
І не шкодує сніжну філігрань.
Пряде й пряде білясто-срібний кужіль,
Лише між мною і тобою грань.
Чому ж ми віддалились берегами,
Згубили перли щастя у снігу.
І гордості стоїть кремезна брама,
І буревію чується "гу-гу".
Спліталися колись ліанно долі,
А потім - роздоріжжя і зима.
Вдихаєм холоду і смутку дозу.
Тепер тепліє в снах любов німа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816149
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018
Від зливи слів живих в мені,-
Ніде немає порятунку…
То грає на моїй струні
Осінь – поезії чаклунка…
У цю осінню благодать,
осінь слова мої колише…
Не хочу я, й не можу спать,
душа диктує, рука пише…
Вже роздягла природа сад,
зима в потилицю вже дише…
Пливуть слова, як диво-клад,
Зима у спокій мене кличе…
Не піддаюся я зимі,
разом із осінню чаклую…
І знову ніби на струні,-
слова кладу, ніби малюю…
І візерунки вже нові,
рядки вкладаю на папері…
Стрункі виходять всі живі,-
мчать на зимовій каруселі…
Отак живу, завжди пишу,
звісно, лиш те, що з серця лине…
Благословляю тишину,
хоч час за обрій мене кличе…
Туди я, звісно, не спішу,
хоч не шукаю й порятунку…
Може, як зиму полюблю,-
стане й вона тоді чаклунка…
Ще й допоможе мені жить,
тому я зиму вже й чекаю…
Осінь мені ночами снить,
а я нові вже плани маю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816159
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ov16vCf2Jeo
[/youtube]
Зима така непердбачена:
То сніг, то дощ, а то відлига.
Неначе сенс її тут втрачено.
У чому зміст її інтриги?
Мороз ударить, холоднеча.
І ніби з нами заграє.
Чи маєш примхи ти жіночі?
Ужалить - болю завдає...
А то дивлюсь : дощем вже плаче,
Невже за скоєне так жаль?
Ми їй пробачимо, одначе,
Бо в неї серце це - кришталь.
А то візьме і пожаліє:
Стече водою білий сніг,
Хоч і зима, та все уміє.
Уміє вдарить навідлиг.
Морозить наші ніжні душі,
Знов пробирає до кісток,
Та ми до неї не байдужі,
Повітря свіжого ковток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816162
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018
Вишивала мати донечці кофтину,
Мріяла про файну долю для дитини.
Кольори веселки – на веселу вдачу,
Хрестики рівненькі клала на удачу,
Квіточки червоні – на красу і вроду,
На любов і шану батьківського роду.
Не хотіла чорну нитку вибирати,
Щоб журби у долю доньки не вплітати.
Радість дарувала, шила візерунки,
Заполоч на щастя прикрашала лунки.
З піснею лягали хрестики на долю,
І лилася пісня з хати по роздолу.
Вишивала мати вишиванку-долю,
І вкладала пісню про любов і волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816055
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
[b][i][color="#940d0d"][color="#0d2d94"]У[/color] деревьев снял ноябрь одежды,
[color="#0d2d94"]Ж[/color]ить теперь нагими до весны.
[color="#0d2d94"]Е[/color]сли не терять в душе надежды,
[color="#0d2d94"]С[/color]ладкие о лете будут сны.
[color="#0d2d94"]К[/color]атит ветер листья в буераки,
[color="#0d2d94"]О[/color]тцвели в садах поляны астр,
[color="#0d2d94"]Р[/color]азбросал морозец всюду знаки
[color="#0d2d94"]О[/color]н своё сполна еще отдаст...
[color="#0d2d94"]З[/color]а рекой туман прилег в ложбине
[color="#0d2d94"]И[/color] уже не видно птичьих стай.
[color="#0d2d94"]М[/color]ожет на душе и не унынье
[color="#0d2d94"]А[/color] попала льдинка невзначай.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816071
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
Ой, кусает морозец
Зимними деньками!
Солнце светит в декабре!
Играется с нами!
Не видать зимой тепла -
Знойного лета...
Солнце светит - нет тепла,
То, что было летом...
Согревает Любовь!
Вдохновляет!
Для того нужна Зима!
Зимой - сердце тает!
Не хватает тепла?
В Любви - Душа пылает!
Вокруг снег!
Зима пришла!
Декабрь!
Радость!
Настоящая Зима!
Ой, морозец кусает!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816059
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
В цей день зимовий, скажу – Привіт
Шановні друзі! Я всіх люблю
І Боженьку за вас молю
Хай дасть здоров`я й шматок щастя!
Перебороти нам удасться
Всі негаразди! Хай відійде
Війна гібридна! І мир прийде!
Принесе радість у хатину
Життя любімо й Україну!
Зима сувора…Змінити
Зима сувора. То ж навмисно,
Прийшла так рано, нас всіх страшить,
Принесла холод і в намисто,
Вдягла дерева. Зникла блакить.
Повсюди сипле чари білі,
Пір`їнки, пух, у снігу стежки,
Завіє вітер, несе хвилі,
Сріблі і златі, я залюбки,
Порину з ними в казковий світ,
На серці тепло, хоч лід іскрить,
Ловлю очима блистівок цвіт,
Душа радіє… щаслива мить.
О2.12.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816030
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
Снують думки неначе павутина,
І холодом проймає уночі.
Закутала мене якась рутина,
Одне прошу - Ти тільки не мовчи!
Ти може просто із дороги збився?
А мо не те подумав ідучи….
Нічого, що в бажаннях заблудився,
Прошу одне - Ти тільки не мовчи!
Як щось не так – в собі не замикайся.
Важких думок у серце не товчи.
Що непокоїть так Тебе? – зізнайся,
Я зрозумію. Тільки не мовчи!
Якось не так усе чомусь виходить,
Хоч сядь та й плач тихенько, хоч кричи…
Моє кохання за Тобою оберегом ходить,
Відчуй його… І більше не мовчи.
02.12.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815999
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
Вже і сімдесят лягло на плечі,
Білий весь, не тільки сивина.
Крила є, проте вже не лелечі
І в політ не кличе далина.
Блиск в очах говорить про багато,
Та до справи… Сили вже не ті…
День прожив, рахуй цей день за свято
І тримай себе на висоті.
Надоїло жити, хліб жувати,
Хоч його по праву заслужив…
А, як прагне дід ще політати,
Бо по-правді наче і не жив.
Взяв би торбу і пішов із хати,
Стидно, що ж подумає онук…
Інколи так хочеться кричати,
Як кричить часами чорний крук.
Мовчазний, хіба заплаче стиха,
Коли долі забринить струна.
І терпить дідусь і біль, і лихо,
Жде коли повернеться весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815985
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
А за вікном летить сніжок
І нічка з місяцем радіє.
На річці сріблом вкривсь місток,
Він про закоханих так мріє.
З тобою при́йдем ми туди,
Зігрієш ти мої долоні.
Там наші лишаться сліди
І пульсувати будуть скроні.
Гаряче серце й почуття,
Нас грітимуть в зимовий вечір.
І лишиться на все життя,
Твій дотик, що лягав на плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815960
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018
Грудневий вечір тягнеться так довго -
Надворі розгулялася зима.
Не розуміє матінка одного:
Чому зосталася вона сама?!
Ростила діток, пестила, любила,
Все віддавала, що тільки могла.
Колись найкраща, і така вже мила,
І сама найрідніша їм була.
Роки летіли - діти підростали
Й помандрували свій шукати хліб.
Та й чоловіка рідного не стало -
З тих пір уже пройшло дванадцять літ.
Не їдуть діти: ні сини, ні дочки,
Не хочуть внуки бабу навістить.
По хаті дим засновує куточки
Від свічки, що забула загасить.
Напередодні помолилась Богу:
Щоб в її діток склалось все гаразд,
В житті щоб вірну вибрали дорогу,
Щоб успіх супроводжував щораз.
Аби лиш їм жилося в місті добре –
Вона вже якось проживе сама.
Сьогодні встала, порубала дрова,
На когось сподіватися - дарма.
Зайшла у хату, грубу запалила,
І борщик тихо мліє у печі,
Та відчуває, що не ті вже сили
Й чомусь уже не спиться уночі.
Чомусь так довго затягнулась нічка,
І вітер страшно виє за вікном,
Потухла, догорівши зовсім, свічка -
Сидить матуся в хаті за столом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815905
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018
Велюр сніжинок простеляє вміло грудень.
Вдихаємо парфум холодної зими.
І знову ми у коливаннях амплітуди
Від білого сніжку до темної сурми.
Висять у небі смутку сіропінні хмари,
Мов жмуток мовчазних терпінь прадавніх хвиль.
Коли ж розсіються оманні хитрі чари,
І розплескається гряда німих безсиль?
По білому снігу ганяє чорна ґа́ва,
Спіткається у білизні і чистоті.
Скоріш весною таємниць прийде розгадка.
Людської правди бережімо гарт і тік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815915
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018
Я запізнилась у твоє життя осіннє,
Лиш блискавичним розчерком майнула.
І швидко проросла, мов гілочка осини,
Роки кувала ще мені зозуля.
Я твого берегла тепла німий окраєць,
І вечір погляду, очей зізнання,
І прагнення сліпе, і недоречні рамки,
Що так тримали в обрисах серпанку.
Я запізнилась у твоє життя осіннє.
Моє ж, здавалось, розцвітало квітом.
Все ж наздогнала восени під небом сірим,
А листя облітало вже із віття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815630
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Сніжинки неначе метелики білі,
Тихенько на віти ялиноньки сіли.
Всміхнулись до мене, так весело й ніжно
І нас запросили у зиму цю сніжну.
До тебе спішу мій коханий із вітром,
А місяць в дорозі для нас буде світлом.
В обійми мене ти пригорнеш до себе,
Зима закружляє у парі із небом.
З тобою ми поруч, а з нами наш вечір,
Торкаються руки, лягають на плечі.
Мов лебеді білі піднімуть на крила,
У казку з тобою нестимуть вітрила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815545
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018
[b][i][u][color="#240acc"][color="#cc0a92"]Л[/color]ес укутан тополиным пухом,
[color="#cc0a92"]Е[/color]ли вышли на парад невест.
[color="#cc0a92"]Т[/color]ак же, как на мед в июле мухи
[color="#cc0a92"]И[/color]ней наземь падает с небес.
[color="#cc0a92"]Т[/color]анец не на сцене, а в пространстве
[color="#cc0a92"]С[/color]олнце создает пушинкам блеск,
[color="#cc0a92"]Н[/color]ет красивей скверика в убранстве
[color="#cc0a92"]Е[/color]й-же Богу - это мир чудес!
[color="#cc0a92"]Ж[/color]дут декабрь и взрослые, и дети,
[color="#cc0a92"]И[/color]м по нраву вьюга и мороз,
[color="#cc0a92"]Н[/color]ебо держит в тщательном секрете
[color="#cc0a92"]О[/color]чень занимательный прогноз.
[color="#cc0a92"]К[/color]ажется, что это всё из сказки,
[color="#cc0a92"]Х[/color]утор, роща в инее и пруд
[color="#cc0a92"]О[/color]казалось - хватит белой краски,
[color="#cc0a92"]Р[/color]азукрась - картинки оживут...
[color="#cc0a92"]О[/color]х и фея, матушка природа,
[color="#cc0a92"]В[/color] сказке быть - такая красота!!
[color="#cc0a92"]О[/color]т того морозная погода
[color="#cc0a92"]Д[/color]аже в минус двадцать - не беда![/color][/u][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815447
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018
Ты, моя тайная радость,
Мой златоносный ручей,
Бог предоставил, как благость –
Музу бессонных ночей.
Прелесть…тоска и разлука –
Краткая повесть любви…
Всё, что рождается в муках –
Дорого стоит, прими!
Нет больше милости Божьей,
Кто вдохновил бы творца
Словом, что душу тревожит,
Страстью наполнил сердца.
Мы, наслаждаясь друг другом
Терпим излишество встреч:
Радуем преданным слогом,
Чтим стихотворную речь.
Жажда любви, восхищаться –
Трогать румяную плоть:
Сложно невольным встречаться,
Больно в тоске пировать.
Ты, моя тайная радость,
Мой вдохновитель стихов…
Нам уготована малость –
Вечная сладость грехов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815150
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018
[b][i][color="#d000ff"]Я намедни увидала...
Из копны две пары ног.
А когда Петра узнала...
Скрыться он уже не мог!
Привели меня на суд.
Я смотрю, супруг мой тут.
А синяк уж на отходе
И простил меня он вроде.
На базаре побывала
Огурцами торговала.
Только вот каки дела,
Я все деньги пропила.
Девки гнали самогонку
За день уж седьмую гонку.
Здесь у них уж четвертый год
Настоящий спиртзавод.
Председатель на машине
Разъезжает по пустыне..
Ведь не сеет и не жнет
Здесь колхоз который год.
У кумы украли плавки
Возле дома, у ворот!
Прикреплю к трико булавки
Чтоб не страшен приворот.
Лает бешено собака,
Глянуть надо бы в окно!
Возле клуба снова драка...
Фиг увидишь, там темно.
Ну и пусть сегодня стужа.
Мне по пьяни все равно!
Босиком иду по лужам.
Будем с Глашкой пить вино!
Осень- время листопада,
Можно рухнуть в кучу ниц.
Жаль, полночная прохлада
Уж не в кайф для ягодиц.
Мой миленок в Интернете...
Виснет сутки напролет.
Я в сенях на табурете,
Жду, когда сосед придет...
Я люблю уж лет пятнадцать,
Хоть и лысый мой милок.
Уж пора и свадьбу сбацать,
Взять его на поводок...
У зазнобушки моей...
Руки - лом с оправой!
Правда - левая слабей,
Крепко лупит правой![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815081
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018
Кордони осінь літу відміря,
У сивім мареві їй трапилась долина.
Вона ж повільно простір підкоря,
Навішала намистечка й калині.
А коли й птахи стали на крило,
Озвалося «курли» у високості,
Журбою прокотилось над селом
Та й полетіло журавлями в гості.
Ключам прощальним погляд кину вслід
І тугу їхню з ними буду пити:
Який же, все-таки, складний наш світ
Й його законів годі підкорити.
Несила це вмістити і в слова
І осягнути розумом несила…
А осінь нишком скроні вишива
І срібло те, я знаю, не наснилось.
9.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815113
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018
Да, к сожалению, не я один,
Кто старость в одиночестве встречает
И о былом ночами вспоминает,
Вдыхая сигареты горький дым .
От прошлого не в силах оторваться
Купаемся в любви прошедших дней,
Перебирая фотографии детей,
Чтоб в море горьких слез не оказаться.
На снимках столько счастья и любви:
На пляже, в замке, на лесной опушке…
И пиво пенится в обычной кружке,
И на углях дымятся шашлыки.
Жизнь словно замерла на этих снимках,
Запечатлев безоблачные дни.
Но, вот, с рассветом гаснут фонари,
А мы на месте, будто ноги в путах.
Вновь одиночество приходит в дом
И прогоняет прошлого виденья,
И заставляет делать нас движенья,
Хотя они даются нам с трудом.
Да, я сочувствую вам, старики.
И одиночество, как кару принимаю,
И лишь ночами горечь забываю,
Когда курю на кухне от тоски.
Но все проходит вместе с забытьем.
И нас забудут, когда нас не станет.
Со временем боль мучить перестанет.
Страдаем лишь, пока еще живем.
24.11.2018 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815106
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018
А знаешь... Абсурд - но я всё ещё помню,
Как мы познакомились где-то в сети,
Стеснялся я номер спросить телефонный,
И после в горсправке пытался найти.
Так, глупость, конечно... А всё же я помню
Волнение детское, лёгкую дрожь...
Казалось, на "ты" - это очень нескромно,
А вдруг ты неправильно как-то поймёшь...
Да ты не поверишь! Я всё ещё помню,
Как весточку ждал, вдохновлялся, грустил,
Средь ночи в компьютер заглядывал сонно
И рАзочарованный, падал без сил...
Забавно, пожалуй, но я еще помню
Особый ромашковый наш уговор,
И сколько б ни было историй любовных -
Я их не дарю никому до сих пор.
Пора и забыть бы, а всё же я помню...
Ведь оба мы знали, что дальше - ни-ни.
Держались дотошно флажков мы условных,
Друг другу лишь скрасив унылые дни.
Ты будешь смеяться, но я ещё помню
Наивные грёзы, дурацкие сны...
Жаль, время умчалось... Ты - больше никто мне...
А сердце уснуло до новой весны.
Да стоит об этом? Зачем я всё помню,
Когда уж давно сожжены все мосты?
Прошло, отболело... Нет. Чуточку больно.
И так интересно, а помнишь ли ты?
На это произведение появился замечательный, на мой взгляд, стих-"ответ" на другом сайте поэзии
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47727&poem=300226
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815087
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018
Як є – так є… І хай так буде…
Хай жовкне лист, ідуть дощі.
І щоб запам’ятали люди,
Життя міняє всім плащі.
Чомусь міняється волосся,
Яке вдягає сивину.
Жовтіє осінню колосся,
А проліски несуть весну.
Різдво з хурделицею разом,
У біле одягають все.
Вночі під хуртовиним джазом,
Міняє в біле все лице.
А люди звикли і п’яніють,
Для них життя – це благодать.
Зелене осінню – охріє,
А взимку в біле ляже спать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815062
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018
Хто придумав страшні кілометри і милі?
Щоб були ми не разом - кохані й щасливі.
Бо таке є життя, лише Бог один знає,
Де когось хто знайде і кого покохає.
Хочу смак Твоїх губ я своїми відчути,
Хочу щастя пізнати й закоханим бути.
Де Ти щастя моє, де моя Ти Лебідко?
Чому бачити можу Тебе я так рідко?
Ти нудьгуєш сама - я без Тебе скучаю,
Як нам бути тепер? Ти повір, я не знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814878
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 24.11.2018
[color="#0022ff"][i][b]
Скоро ,так скоро зима розґнуздає
Свої сніговії й дикі морози ,
Ріки скує… Вже навколо сягає,
Десь наступає і …прийде невдовзі.
Та діток запросить в чарівную казку
Із Дідом Морозом,Снігуркою в санях.
В Зимові свята в володіннячках царських
Розважить й дорослих й малесеньких самих.
Свавільну зимовую цю королівну
Дехто чекає,а хтось і боїться…
Коти усідаються біля комину…
І птаство у гніздах тихенько чаїться.
Грудень циклічність річну завершає.
Підсумок року і справ у людини…
І в повновладдя зима вже вступає.
І випускає сніги й хуртовини…
Скоро ,так скоро зима розґнуздає
Свої сніговії й дикі морози ,
Ріки скує… Вже навколо сягає,
Десь наступає і …прийде невдовзі.
22.11.2018р.[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814895
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Тільки не полон! Дівчина дістала останню гранату й вирвала із неї запобіжну чеку. А кільце чеки вдягла собі на палець — замість обручки…
Де ти ДОЛЕ була, кому сонцем світила
і дороги стелила дощем пелюстків?
Об'єднала два серця єдина могила
та чека від гранати — обручка богів.
ЮНІСТЬ мила, чому така вдача скорботна?
Чи це лихо наклало фатальне тавро…
Такі світлі обоє, з них писати б полотна,
поєднати дві долі на життя, на добро.
Де ви, ЯНГОЛИ рідні, може десь відлетіли?
Залишили на мить — розминулись навік.
Між світами полярними й зорі зомліли,
від жалю і печалі не створено лік.
Де ти ЧАСЕ завис, сторопів, ущільнився?
Все фільмуєш на плівку минулих подій,
у зворотному напрямі ще не навчився?
Тож усім покажи, розкажи — тільки дій!
О, ЛЮБОВЕ всевладна, де була твоя сила?
Як же так передчасно молоді відійшли,
як дозволили ми, аби темінь скосила
наші паростки чисті й відраду душі.
СВІТЛІ СИЛИ небесні, стрічайте причетних
в своє лоно до сонму героїв-богів.
В них на двох одна пісня птахів перелітних
і весь світ під крилами біліше снігів.
Таня СВІТЛА
11.2018р.
Художник Олександр Дорошенко "Обручка"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815010
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Эссе
Выражение: " Любовь греет" у меня всегда
ассоциировалось...- Греет Душу, сердце...
Но...испытав...это Чувство...поняла́...
Любовь греет по - настоящему...
Даже на физическом уровне...
Мороз, холод...
А мне тепло...
По телу разливается вот эта самая Любовь...
Она течёт...наполняя...
Выбрасывая на поверхность эндорфины...
Гармоны счастья!
А они такие тёплые!
Окутывают всё тело...
Мягкие, как пушинки...
Вот тебе и " пуховик"!
Это большое дополнение к тёплой одежде!
На улице пасмурно...
Но, когда наполняешься Любовью -
включается внутреннее солнце...
Так можно экономить Природные ресурсы!..
Научившись Любить -
Учишься вырабатывать своё тепло...
Эврика!
Насколько щедра Любовь!!!
Влюбляйтесь!
Согревайтесь!
Наполняйтесь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814837
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 23.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]
Пусті слова не йдуть від серця,
Не хоче слухать їх душа.
Вони, як висохле джерельце,
Вони не варті і гроша.
Вони не можуть заспокоїть,
Від них лиш холодом несе.
Вони наснагою не поять,
Неначе сніг в лице січе.
Вони у холод не зігріють,
У спрагу - не ковток води.
Лиш безнадією засіють.
І мають присмак лободи.
Слова казати треба так,
Що їм без сумніву повірять,
Щоб з вуст злітали, ніби птах.
Таким словам могли позаздрить.
Заб"ється серце, як шалене,
Відчувши щирість таких слів.
На смак - не яблуко зелене,
А ніби персик, що поспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814975
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Було літо… Було кохання…
Наші душі в раю гуляли…
Розлучаючись, ми на світанні
Цілий день знов на зустріч чекали.
Погляд твій чарував і бентежив,
Я тонула у сині очей.
До останку мені ти належав
Під пісні солов’їних ночей.
Було літо… І мучила спрага
Невгамовне серце твоє.
Ти гадав, що це тільки розвага,
Убиваючи літо моє.
Мов ріка, поміж нашим коханням
Інша стала – стрімка глибина.
Ти купавсь, надихався пірнанням,
Я ж хотіла дістатися дна…
І тепер ми два береги різні –
Як ту ріку мені перейти?
Хай минуть швидше осені слізні,
Взимку льодом зумію пройти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814984
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Коли жінці сорок п`ять , вона ягідка (опять)
Так в народі всі ( судачать ) й на весіллях і на дачах. Й на городах молодиці, вбрані в гарненькіі спідниці. Часом колінця покажуть, лице кремами намажуть, вії, що то вже сказати, тоді й справді не впізнати, скільки їм, чи сорок п`ять, можна дати й двадцять п`ять, як периночки скриплять…..
Як в парі жити , то і не тужити, а як самотність - сум долає і душенька все страждає… Пора року чи погода, й ні до чого її врода, гляне похапцем у люстерко, відразу тілу терпко. Сама гарна, все при ділі і роки давно вже зрілі. І красуня, в грудях пишна, як на весні квітуча вишня. Щічки - яблучка рум`яні, що й сказать, роки, ще славні. А уста, немов малинки, хто б зібрав із них краплинки, тоді б напевно не покинув. Шкода , а час, так швидко плинув.
Так собі гадала.. І наша Поліна, часто стояла біля млина, гладила голі коліна . Вбралась файно, поспішала, груди намистом приклала, щоб іще здались пишніші, хлопці ж будуть сміливіші. Ледь - ледь влізла, в вузькі шорти зелененькі, ловила погляди - чоловіки гарненькі. Чомусь проходили все поряд, лише кидали дивний погляд, Та тож напевно заздрість їх їла, вважала собі так Поліна.
Ось, виглядала сусідку, ну, ту - що привозила влітку, знайомого генерала, саме у парку гуляння, музика чарівно грала.
День при дні , навіть вночі, як лежала на печі, те бажання не сховати, привела б його до хати…
- Генерал, - неначе марить. Чи то тиск у мізки вдарить. Так про себе дуже часто шепоче. Страждає душенька, його побачити хоче…
Чи то душа, то певно тіло, від спогадів чомусь мліло. Пригадала цілунок у щічку.Й коли ходили на річку. Є на що там подивитись… От би ледь - ледь притулитись. У обійми б, мов у полоні - не були б ночі холодні. І в уяві з ним у танці, що там молоді (засранці), ті шалені дівки - щебетухи, налітають немов мухи й корчать із себе невинних, від усмішок безпричинних. Куди Їм до генералів, хай попробують капралів, нащо високо літали, адже можна й низько впасти.
А згодом закриє очі, згадає вечори дівочі.Ото лихо плинув час. Вогонь кохання той погас. Чом доля іншій віддала, чому її не спитала. А ті очі немов небо. Та кому була потреба, їх озерце осушити. Нема з чого воду пити. Й боротись було не сила. Коли його тоді спросила. А він очі геть відводив, наче туман в них заходив, іскри й блиск, десь погас. Лише сказав,
- На все свій час.
Часом взимку, як морози, проливала гіркі сльози, часто у вікно виглядала, адже все ж його кохала…
Вже й весна і першоцвіти, як то було не радіти. Щебет птахів й соловейка. Біля вікна все одненька. І неба синь їй усміхалась , а вечорами прислухалась. А мо» вже й справді прийде сусідка, від радості вона мов квітка, відчинить двері й запросить в любу годину, нехай би мала вже родину, а то одна, як перст на світі, десь загубилася в суцвітті.
Роки летіли, як птахи в вирій, в неї думки, як би ж то люди щирі. Та й не судили, в її сорок п`ять… Як би ж то знали, як важко чекать. Щоб було з ким ввечері погомоніти, як надоїло самій крижаніти, тулитись до ледь теплої пляшки з водою. Де ж ті роки, що була молодою? І піч не піч, чомусь весь час тухне, а за вікном вже осінь, дощ не вщухне. І одинокість їсть настрій, сум навіває.… Весь час одна… Так серденько страждає.
Неначе шелест, листя спадає до вікна…. І знову наче хтось шкребеться… Здригнулась,
- Це ж треба, приверзеться….
Та все ж поглянула у вікно… Цього чекала так давно. Він під дощем… Під серцем щем .. і швидко до дверей, вмить зашарілась. Від погляду відразу вся зігрілась.. Нарешті й без сусідки, прийшов сам. Не вірячи своїм очам, ледь на стілець присіла. В душі то, так раділа. Ті чорні очі, як вогонь палали та лиш не знати, чи й справді покохали? Ховався сумнів, кидала ніжний погляд, як тепло й добре коли поряд.
Стікали краплі по шибці одна за іншою. Він доторкнувсь до чола рукою,
- Ось вибач, це тобі і ось цукерки в пакеті. Поглянь на мене не тримай в секреті.… Свої почуття, до мене, я так мріяв бути разом. Іще тоді, як гуляли ми садом…Пригадуєш ,- на вухо шепотів,
- Я згаяв час, зізнаюсь так жалів, що не насмілився тобі сказати… Гадаю зорі, нас мають поєднати. Хоч зараз й осінь, й дощ хлюпоче… Радіє серденько, пізнати щастя хоче..
Спитати стільки йому літ? Ні! Мабуть, робити це не слід. Роки… І скроні в сивині… Та чомусь рідні вже мені. Вона літала в вирій думок та викинула сумнівів жмуток і пригорнула до себе ніжно, лагідно дивилась. В його очах неначе утопилась. Уста медові бувають і в сорок п`ять… Не дарма кажуть, то ягідка ( опять)…..
08.10 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813084
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018
Я у тебе один, ти у мене одна,
Доля щастя на двох дарувала.
Зігрівала любов і раділа весна,
Осінь в танці своєму кружляла.
Доля наша - життя, а життя - довгий шлях,
Ми з тобою не схибили в ньому.
Усміхаюсь тобі, бачу ніжність в очах,
Що даруєш мені лиш одному.
Хоч за вікнами дощ, чи лютує мороз,
Зігріває палке нас кохання.
Дивний запах ловлю від розпущених кос,
Ти лебідко моя - зірка рання.
Промінь сонця загляне у наше вікно
І цілунком обох приласкає.
У житті ми пили, лиш солодке вино
І солодшого більш не буває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813082
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018
[b][i][color="#ed0909"][color="#19cf13"]В [/color]бокале искрился волшебный напиток
[color="#19cf13"]И[/color] в воздухе таял его аромат...
[color="#19cf13"]Ш[/color]афраном стелился ковер маргариток...
[color="#19cf13"]Н[/color]ам было волшебно без боли утрат.
[color="#19cf13"]Е[/color]ще опьяняла любви атмосфера ,
[color="#19cf13"]В[/color] саду заливался шальной соловей
[color="#19cf13"]О[/color] чем я мечтала, всего лишь химера
[color="#19cf13"]Е[/color]ще бы, родник осушил суховей.
[color="#19cf13"]В[/color]се ж помнится мне та наливка хмельная,
[color="#19cf13"]И[/color] чувства... и чувства, испитые всласть.
[color="#19cf13"]Н[/color]е зря и сейчас, когда их вспоминаю,
[color="#19cf13"]О[/color]пять окунаюсь в ту первую страсть[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813110
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018
Кохання- наче справжня казка.
Багато в неї є причин.
Вона не скаже нам будь ласка,
Але кінець частіш один.
Вона знаходить свою долю
Там, де кисільні береги.
Де назавжди кохані двоє
Для щастя все перемогли.
Вона дарує насолоду
- Чудову пісню солов’я.
Добром кінчаються пригоди
І знову мир, а не війна.
Кохання розцвітає всюди
Де гарний є врожай добра.
Любіть, цінуйте добрі люди
Себе і близьких і життя!
Жовтень 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812190
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 02.11.2018
Дождь по стеклу барабанит,
Как музыкант-виртуоз…
Розу в гранёном стакане
Стало вдруг жалко до слёз…
Осень, а ты ведь паску***да -
Душу зажала в тиски…
Грусть принесла с ниоткуда
(За паутинку в виски)…
Осень - такая *** -
Радость мою отняла…
Чтобы разбилась посуда
На черепки с хрусталя…
Тайное вышло наружу…
(Видно Господь занемог)…
В пустошь душевная стужа
Тыщу открыла дорог…
Осень, а ты не паскуда… -
Слово найти помогла…
Осень, спасибо за чудо:
У твоего алтаря…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812312
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018
[color="#0a68b0"] [i]В о з ' є д н а н н ю
[/color] [color="#b00a94"]правослаавних церков в Україні[/color]
[color="#e0930d"] п р и с в я ч у є т ь с я[/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/eavK2s-XcYs[/youtube]
[b][i]Кажіть слова хороші за життя,
бо на тім світі в них нема потреби:
там інші алгоритми в небуття,
закони різні – на землі й на небі…
По-іншому розводяться мости,
по-іншому янтаряться коралі…
Щоб до краси тієї нам дійти,
на цьому світі не творіть печалі…
Любімося ж… То Богом нам дано.
Кохаймось тут, бо там все інше буде…
Ділімо хліб... й на всіх – п’янке вино,
і Бог за це, повірте, не осудить…
Та слів дарма не кидаймо пустих:
Від щирості… хай серце не зів’яне!
Не забуваймо віншувати тих,
хто в милосерді і турботах – п’яний…
Шануймо і славімо щиро тих,
хто хрест свій тяг, хоч тяжко, на Голгофу,
тримався клятви на крові́ святих –
братів по кро́ві й їхніх філософій…
…Найдіть слова потрібні – за життя,
щоб славити пожертви… і коралі…
щоб слізьми не вмивалося дитя,
коли батьки його у прі вмирали.
Все, що́ щастить – у наших же руках:
гнівити Бога в нас нема потреби…
Єдиний Він – у серці і в думках,
його веління –
на Землі й
на Небі! [/b][color="#5c0c99"][/color]
30.10.2018[/i]
На світлині – Володимирський собор
у Києві (фото автора).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811954
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Чи то була любов, а чи хвороба?
Дарунок ... чи прокляття із Небес?
Терниста для обох ота дорога ...
Святий і грішний пізній той експрес.
І день, і ніч згорати від бажання
По різні боки долі барикад.
Єднання тіл ... Навіки - душ єднання...
А в серці - спогадів невпинний листопад ...
Не бався, доле, їм і так дісталось,
Жорсткі уроки їм життя дало ...
Де є любов - гріха там, справді, мало,
Налий їм щастя трішки, хоч на дно ...
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811918
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Пишу вірші… Чому? І сам не знаю…
Пишу про те, лежить що на душі.
Про те, що моє серце відчуває,
Про те, що часто сниться уві сні…
Пишу про те, чого собі бажаю...
Пишу... Не знаю: правильно чи ні,
В рядках своїх я рими підбираю?
Чи ритм тримаю? Все ж пишу собі...
Пишу про те, чим я живу, що мрію...
Що бачу поруч, дихаю я чим.
Пишу, бо, мабуть, маю я надію,
Що легше так іти шляхом земним…
Пишу... В свої рядки любов вкладаю,
Свою любов до рідної землі...
Пишу... Пишу... І все ще сподіваюсь -
Вірш кращий вдасться ще колись мені…
Пишу вірші... Не можу не писати...
Пишу й тоді, як зовсім мені зле...
То ж буду й далі вірші віршувати,
І не осуджуйте за це мене...
Анатолій Розумний
26.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811616
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018
Шуршит осенняя листва
Когда наступишь на неё
И как мгновение года,
Что прожиты уже давно.
Мы часто думаем- "потом",
Хотя желается сейчас.
Растим деревья, строим дом,
Любовь всегда как в первый класс.
Нам хочется о всём сказать
Судьбе, друг другу и себе.
Листок календаря опять
Оторван где-то в вышине.
Так день за днём летят года.
К чему стремится мир земной?!
Скрывали знания всегда,
Чтоб легче управлять судьбой.
23.10 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811414
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 28.10.2018
Любви все возрасты покорны.
Любовь не ведает границ.
Мы счастливы, любимы дома
Среди родных любимых лиц.
И сердце дружно в радость бьётся
И попадает в унисон.
Всех согревает словно солнце.
Такой любви святой закон.
И слово вдохновляет душу.
В нём свет, желание добра.
"Зачем покой ты мой нарушил?"
-услышать может иногда.
Легко влюбиться через строки,
Когда они бальзам души,
И жизни добрые уроки,
И капельки большой любви.
Пусть рифма будет только в радость.
Затем и пишем и живём.
Пусть чувства наполняет сладость
Когда одни или вдвоём.
Стих написан 30.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809333
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Переплітаються вуста.
Кохання — справа непроста,
Мов човен, у глибокім морі,
Шляхи шукає там, де зорі,
Перевертає океан, —
Високе, щире, без оман,
Нуртує гейзером на дні
І не підвладне мілині.
Здіймає серце на вершину,
Його не зміряти аршином,
В душі черешнею цвіте.
Воно — величне, непросте.
14/09/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808657
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018
Коли в нічному небі догорить
Моя зоря, промчавши небосхилом,
Подумаю в свою останню мить -
Вона із тих, що все-таки, світили.
Не спіймана у ями чорних дір,
В висотах не відшукуючи слави,
Іде моя - одна з найменших зір -
Між інших, іменитих і яскравих.
Хай правди відстояти я не вмів
І хижий світ змінити був не в силах,
Але коли кипів у мені гнів,
Вона гарячим полум'ям горіла.
Байдужістю несе від мертвих тіл
З давно уже погаслими вогнями,
А в розсипі палаючих світил
Моя орбіту креслила за вами.
Коли смішні малята в перший раз
На ніжки піднімалися несміло,
Хвилюючись, дивилася на вас
Моя зоря, і променем світила.
Хай кажуть: - Не з важливих ти світил, -
Холодні зорі, мертві і не зрячі.
Але палаючи з останніх сил,
Моя зоря іде в сім'ї гарячих.
І навіть коли час мою свічу
Погасить в мерехтливому світанні,
Я в небі метеором пролечу,
Яскраво догоряючи востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018
Бар*єрів восени не має ватра,
Осіння серцевина легко загорілась.
Багряний жовтень піднімає важіль,
Розкішні листяні ворушить знову вілли.
Безпеку гарантує ця пожежа,
Перо гаптує слово Музи, ніби жаром.
Летять, летять іскринки рим від жезла,
Новий барвистий стиль із колоритом жанрів.
Осіння Муза інколи примхлива,
Як наче хтось лихий стає на перешкоді.
Чи квола, ніби в*яле листя липи,
А чи пароль забула в поетичнім коді.
Бува осіння Муза особлива,
Дає піднесення душі, живе натхнення,
Бо Бог окриленій дарує силу.
Поезії, щоб вогник не згасав із неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808610
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018
«Я не руда, а золота, —
Шарілась осінь в сквері, —
Не розкидаю просто так
Листочки гостропері.
Перетанцюю листопад,
Переспіваю хугу».
Вбрання губила невпопад
Під вітрову наругу.
І, засоромлено-нага,
Заплакала сльотою,
Покинула її снага
Замерзлою сльозою.
30/0918
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808420
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 01.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KBUwAvnmtCc[/youtube]
Тиша.. Світанок крадеться несміло.
Лагідне літо іще на порі.
Ніжні принади так ллються по тілу,
Тільки зітхають чомусь явори.
Знаю: відчули, що осінь в дорозі.
Гляньте на небо - цвітуть ще шовки.
І заспокойте думки, що в тривозі..
Осінь торкнула одні лиш ставки.
Тільки вони не сумують.. повірте.
Ряска - це тільки прикраса ставкам.
Їм ще не шкодить холодне повітря.
Літнім пробачуть вони помилкам..
Он серед ряски квітує латаття.
Наперекір цьому літу й вітрам.
Лілії ніжні вдягли різні платття...
Вдячна за спомин далекий я вам.
Тиша навколо..Краса ще вирує,
Осінь, пробач..Не твоя ще пора.
Літо ще трошки хай нас почарує,
Хай хазяйнує по нашим дворах..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804173
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018
Атланти-- Карпати, Говерли вершина
і луки картаті, й нарцисів долина.
Озера сяйнисті, пісні солов’їні,
калини намисто—
моя Україна.
Ключі журавлині, надземність барвінку,
стрункі тополини, зоря на зарінку.
Хрести у блакиті — церковець данина,
волошки у житі —
моя Україна.
Купайло й гаївки, букетик на Спаса.
Колядки й щедрівки — фольклору окраса.
Козацтва звитяга і туга чаїна,
на вірність присяга —
моя Україна.
Провладні "пророки" — калитки й тартюфи,
незняті «навроки», високі тарифи.
Плачі Ярославен, що спалюють душі,
і лицарства слава, і битви за куші .
Народ, що не стане перед злом на коліна,--
це рідна країна —
моя Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804204
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018
[i]Про красоти і
недоладності
природи...
І життя. [/i]
[youtube]https://youtu.be/lQ4AG7Smyro[/youtube]
[i][b][color="#450870"]Стояла яблунька… І заглядала в вікна,
щоб хтось бодай поглянув на її красу…
А ми, так різні всі за календарним віком,
байдужечки – як тінь – клепаємо косу.
Стояла яблунька… Але відчувши літо,
відгукувалась враз на всі його думки,
ми ж байдужіли далі – не одні ж на світі! –
плекали в темряві нікчемні маячки...
Стояла яблунька… І сипала плодами
в надії, що оцінить хтось оте добро,
а ми знічев’я шту́рхали дари ногами,
аби у небуття прискорити свій крок…
Стояла яблунька… І хукала в долоні:
її душі, напевне, дошкуляв мороз…
А ми, черстві, в теплі, в інформаційнім лоні
вишукували сенс… у віртуальних роз*.
О, Homo sapiens ти наш!.. Поглянь довкола:
як ми, сердешні, живемо без тих щедрот?!
Контентно й ситно…
Та дари Еола**
не оминуть й тобі... відміряний горо́д!.
Стояла яблуня.
Й молила нас...
сльозами..[/color][/b].
22.08.2018[/i]
*До речі, яблуня, за існуючою класифікацією,
належить також до родини [i]Rosaceae[/i]
**В грецькій міфології Еол - повелитель вітрів.
Тут – як символ відповідальності людини за
зло, скоєне нею супроти її власної суті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804102
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 23.08.2018
Н K
Скоро осінь...за вікнами серпень
Вже останні дарує ромашки.
Що диктує тобі твоє серце,
Прислухайся - не буде промашки.
А воно відчуває немало...
Десь кленовий листочок жовтіє.
Хоч ця осінь, мабуть, не примара,
Все ж пульсує душа твоя й тіло.
Щире серце ще полум*ям грає,
І зігріє когось, безперечно.
Залишився серпневий окраєць,
А попереду - осінь сердечна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804066
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018
Твоё тепло...
Оно разлилось морем...
Наполнив все клеточки во мне...
Твоё тепло...
Ты - рядом...в моём" поле"
В моей Душе!
Душа! На воле!
Могу лететь!
Хочу я музыку в тебе зажечь!
Чтоб ты услышал ...
Любви концерты...
Романтику сердец!
Мелодией! Я прилечу к тебе!
И тоже стану морем...
Морем нежности, ласки и тепла...
Ты - не молчи...
Ты - словом вдохновляешь...
Как Солнце , отражаясь в любящих сердцах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802210
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Веди мене у танці серед літа,
Метеликом затріпочу в житах.
Хай буде солодом душа налита,
Вихлюпує натхнення у медах.
Під співи невгамовної цикади
Не відпускай і легкістю торкни.
Нам небо подарує серенади,
В мелодіях казкової струни.
Кружляй мене, як вітер дику квітку,
Я буду вигинатися у такт, —
Голуб натхненно, наче вечір нічку,
В таємних почуттях ти знаєш смак.
Веди мене упевнено і ніжно,
Як тільки можеш це зробити ти!
Обом нам буде радісно і втішно —
Найвищої досягнемо мети!
7/08/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802282
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Двоє. Ніжність. Перший поцілунок.
Кожен пробував палкий кохання трунок.
Роки. Зустрічі. Жадані очі.
Шлях пізнання. Недоспані ночі.
Разом. Завжди. Діти наймиліші.
І стосунки зрілі. Почуття палкіші.
Часто. Будні. І чорні, і білі.
Треба ростить древо і плекать у вірі.
Зрідка. Сварки. Майже із нічого.
Жити треба далі – є заради кого.
Часом. Свята. Не лише для моди.
І Добро, і Зло йдуть поруч – це з природи.
Завжди. Разом. Нездійсненні мрії.
Ніколи не треба втрачати Надії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801129
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 29.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2018
Котилось сонечко… донизу,
Промінчик пестив, купку хмизу,
Куль - баба вранці, у дрімоті,
Павук тче килим, він самотній.
Тримають путь, додому бджілки,
Нектаром сповнені, клітки,
Сховався вечір, у тумані,
Все небо в хмарному жупані.
Зненацька пташка, закричала,
Земля скорилась, задрімала,
Спів соловейка, чути з лісу,
Свою готує…. ніч завісу.
22.07.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801040
дата надходження 28.07.2018
дата закладки 28.07.2018
Знов у серце проникла зневіра
В ясність світу і цільність буття.
Змовкла сонячних мрій ніжна ліра.
В знак питання скрутилось життя.
В чім шукати сердешну розраду?
Нащо брати у руки перо?
Не питаю ні в кого поради.
Сяду тихо схиливши чоло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796458
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 23.07.2018
У павутину загорнулось літо
І соняхом всміхнулося до нас.
Достигле колоситься в полі жито,
Його гойдає вітер, повсякчас.
Комбайни наче велетні в роботі,
Розпочались в полях уже жнива.
У вуликах наповнилися соти,
Лягла в покоси скошена трава.
Щебечуть птахи, пісня ллється радо,
Калина достигає під вікном.
В зеленому шатрі стоять левади
І виноград сплітається вінком.
Дарує вітер ніжну прохолоду,
В кущах сюрчання чути цвіркуна.
Схилила верба віти в тиху воду,
Природою любується вона.
І я любуюсь поряд біля неї,
Кришталиком виблискує роса.
На річці парашутами лілеї,
Мене заполонила ця краса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799911
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 19.07.2018
Хлюпочеться вода тихенько під вербою,
Кудись вона біжить за обрій вдалину,
А берег вкрився весь рясною осокою,
Що стрімко піднялась високо над водою,
І корінь заховавсь у річки глибину.
Тут качка в осоці звила собі кубельце
І вивела діток, малесеньких таких.
Ховаються вони в пуховеє сідельце,
І захисток для них - тонесенькі стебельця,
Гойдаються які на корінцях легких.
Поважно ходить тут висока сіра чапля
І нишпорить кругом в зеленій осоці,
Басує на качок, що заховались в зіллі,
Та ловить жабенят, що скачуть по бадиллі
Й живуть своїм життям у стишеній ріці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799939
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 19.07.2018
Засивілась в далеч стежка серед поля,
А обабіч впору колоситься доля
Й простягає руки ген до виднокола
Та зриває пасма з райдуги додолу.
Оскуділо вбрання молодого неба:
Всі стрічки сплелися квітами в оздобу
Ячменю і жита, пшениць та вівса…
Глянь довкола — бачиш: не лани — краса!
Вже й запахло літо свіжим короваєм,
А вінком із квітів ми його замаєм.
Покладем святково долю на рушник--
Опустилось, скажуть, сонечко в квітник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799815
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 18.07.2018
Заблимали в небі дві ясні зорі
Близенько, немов одна одну тримались.
Можливо, то янголи наші вгорі
В той час між собою про нас домовлялись.
В яких тільки ми не блукали краях,
Виднівся твій слід і відразу ж губився.
Замислило небо осяяти шлях,
Щоб ти в моїй долі нарешті зустрівся.
З тих пір мені інших не треба доріг,
За руку візьми й поведи без вагання.
Єдиною бути в обіймах твоїх
Для мене найбільше у світі бажання.
Гарячих сердець неземні почуття
Я вірю, що нам зберігати удасться.
Тепер лиш збагнула, що сенсом життя
Є просто щоденне невимірне щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799819
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 18.07.2018
Опять взглянул на облака,
В них вдохновения река.
Чудесны, сказочны всегда.
Они не лёд и не вода.
Легко, торжественно летят
То в разнобой, то в дружный ряд.
То задают опять вопрос,
Чтоб мысленно чуть-чуть подрос.
Познай природу облаков,
Их жизнь , рожденье. Где их кров?
Зачем несутся в вышине?
"Не босиком" и по траве.
Есть круглые , квадратные,
То просто очень странные.
Ступеньками, полосками,
Какими то отмостками.
Красивыми букетами,
Рекламными буклетами.
То словно пух и поролон.
То ваты будто бы вагон.
Таинственны, загадочны.
Из дальних сказок радостных.
Всегда ко всем приветливы.
Хоть верьте, хоть не верьте вы...
Опять взглянул на облака,
В тетрадь легла ещё строка
И словно мир слегка затих,
Из строчек вдруг родился стих.
Июль 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799798
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 18.07.2018
Обвив альтанку дикий хміль в*юнкий,
Думкам було занадто тісно.
Галопом мчався день, мов білий кінь,
Не вистачало ніби кисню.
І думала про те, чому ж втекла,
То ж каменем упала черствість
І почуття спотворила на злам.
Куди ж поділась давня чемність?
Коли втікала - поглядом обпік,
Не зупинив - в душі колючість.
На самоті в альтанці - млості пік:
Любові дикий хміль - живучий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799655
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2018
[i]Присвячується моїм батькам на честь 30-ої річниці спільного життя[/i]
Перлинки чудові! Батьки дорогі!
Вам сонце сьогодні всміхнеться.
А щастя зі свого життя берегів
Вистукує ритмами серця.
Зі святом вітаємо! Хай повсякчас
Кохання пливе поміж вами.
Ви будете за́вжди найкращі для нас;
Міцніє любов із роками.
Здоров’я бажаємо вам від душі!
І щастя, і радості, й втіхи.
Завжди зберігати від серця ключі
У скриньці кохання, навіки.
А тридцять перлинок життя кожен день,
Прожитий у вірності й щасті,
Подвоять, потроять нехай із натхнень
Роки перлинко́во-прекрасні.
Для щастя не треба шукати шляхи
Непройдені, нові, незнані.
А просто шляхом свого серденька йти
У вірнім і довгім коханні.
Перлинка на дні заховалась морськім
Й пала навсібіч перламутром,
Неначе коханням зігріта тривким,
Отим довговічним, почутим.
Хай завжди зігрітими будуть серця
В любові життя полум’яній.
І хай супроводжують вас до кінця
Багрянці кохання рум’яні!
Хай гріє любов всі прийдешнії дні
Так мирно, й спокійно, й терпляче.
Палайте ж, неначе перлинки ясні!
Батьки наші любі, найкращі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799688
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2018
Я до тебе лечу, щастя в долі прошу,
В осінь йти із тобою, коханий мій, милий.
Із волошок вінок прикрасить сивину,
Прихилюся на груди, а сміх пустотливий.
У цілунку п’янкім розгублю геть роки,
Запалає в душі незгасимая ватра.
Де любов господиня, дива й навпаки,
І в жіночому серці живе Клеопатра.
Приголуб, обійми, дай напитись ще раз
Того хмелю, що в трепет кидає все тіло.
І не треба тоді безкінечності фраз,
Де тепло почуттів, там кохання мірило.
17.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799699
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2018
Схаменися сину любий,
гріхи заробляєш,
Коли брата ти не любиш,
себе зневажаєш.
Ні тобі не тра, ні брату...
- правила сурові,
Навіть жінка й діти в хаті,
не ближче по крові.
Не ятри сердечко синку,
збережи джерельце.
В цім не слухай навіть жінку,
кропом спалиш серце.
Зло в любові ненависне,
й ненависть в любові.
Але разом їм не тісно,
Як судинам в крові.
Не лови, що кажуть люде,
душу не паскуди.
Любов в неї не прибуде…
в лапищах іуди.
Зло,порядність ходять поряд,
Не одна в них ніша.
Та коли вони лагодять,
То нема рідніших.
Вибач рідному, що було,
не копи розпуку.
Щоби ненависть відбула,
подай брату руку.
Старший мусиш будь мудрішим,
не подобсь ж.добі.
Будь до брата лагіднішим,
не годи бісові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799693
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2018
Пахне рутою-м’ятою
Ще й любистком за хатою
На ромашках настояна
Літня зоряна ніч.
А як ранок туманами
Попливе над лиманами,
Я ж, думками притомлена,
Побреду босоніж.
Зорі в водах купаються,
І мені посміхаються,
Я ж слідами лелечими
Полечу-загублюсь.
У красу закохаюся,
З ранком тим привітаюся,
А зустрінуся з вечором –
Знов роси пригублю.
11.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799116
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Засмаглий липень заглядає в лиця,
Сплітаючи із сонцем макраме.
І коники цвірчать, цвірчать в пашниці,
Мохнатий джміль збирає диво-мед.
Куштуємо дозрілі вишні з дички,
Що стрімко проросла окрай села,
А гіркота її - мала дрібничка
В коханні свіжий неповторний лас.
Укрилось небо килимом бажання,
Пливуть ванільні пілігрими хмар.
Цілуємось, як вперше, не востаннє,
Медовий, відчуваючи, нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799098
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Не дайте хлібу пліснявою вкритись,
Не кидайте святиню у смітник.
Якщо змогли ви вдосталь насититись,
Згадайте тих, хто в злиднях жити звик.
Не пожалійте бублика смачного
Тому, хто подаяння попросив.
Віддайте шмат насущного, святого,
Щоб вас колись теж голод не зморив.
Не з’їли нині – покладіть пташині,
Ви крихтами врятуєте життя.
Собака, може, бродить по стежині,
Почуйте псяче з голоду виття.
Не дайте хлібу пліснявою вкритись.
Не кидайте хлібину на сміття!
Бо може хтось і крихтою зцілитись,
Бо хліб святий є символом життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799114
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Подаруй мені дощ.
Щоб в тандемі з ранковим серпанком
Стукотів поміж вулиць і площ.
Подаруй мені дощ на світанку.
Подаруй мені дощ рано-вранці.
Такий чистий, як ро́си у травах
І шалений, як сонячні танці,
Що виблискують так на отавах.
Подаруй мені дощ серед літа,
Благодатний той дощ подаруй.
Той, якого очікують квіти.
Їхню спрагу шалену втамуй.
Подаруй мені дощ той дзвінкий.
Освіжи від палючого сонця
Подаруй мені дощ чарівний
І веселкою глянь у віконце.
Подаруй мені дощ,
Такий ніжний, як твої обійми,
Як цілунок між вулиць і площ.
Такий щирий, такий мелодійний,
Подаруй, подаруй мені дощ.
© В. Загрійчук 18.05.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799016
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Між нами крок, а начебто безодня.
Прощальних слів вирує течія.
Була коханою - тепер, на жаль, самотня,
Була потрібною - тепер я нічия.
А думалось, що ми разом навічно,
Що неподільні ми: ти - мій, а я - твоя.
Мій любий, глянь, прошу, мені в обличчя
Й скажи: - Чому ідеш? В чому вина моя?
Що сталося? Чим так не догодила,
Що ти ураз від мене віддаливсь?
Тебе всім серцем, як уміла, я любила.
Згадай усе, коханий, і спинись!
Твоя байдужість, наче ніж в долонях.
Ти замість слова [b]"ТАК"[/b] говориш [b]"НІ"[/b].
Якщо любов для тебе гра й неволя,
То йди! Прошу, дай спокою мені!
Нехай цей крок буде взаємним й спільним.
І доля в кожного тепер уже своя.
Хай не кохана вже, проте я буду вільна.
Вже не існує [b]НАС,[/b] тепер є [b]Ти[/b] і [b]Я[/b].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798576
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Услышал в Храме песнь "Блаженны"
И струны дрогнули души.
Слова волшебные наверно,
Как бриллианты хороши.
Себя искал в них откровенно,
Дыханье даже затая.
Нашёл,но вот одновременно
Увидел грешные дела.
А клирос пел "терзая" душу
И сердце умилилось вдруг.
Я с радостью глаголы слушал.
Их нам сказал наш Лучший Друг. (1)
Слова чудесные живые
- Благословение Творца.
Они так актуальны в мире,
Да и в любые времена.
А песнопение всё льётся
И наполняет торжеством.
Оно, как лучик добрый солнца,
Душевный освещает дом.
И словно побывал на небе.
Душа как облако была.
Как хорошо когда не в гневе
И тяжело когда борьба.
"Блаженны" песня впечатляет.
В ней жизни истинной слова.
К любви и к свету призывает
И трогает всегда сердца.
(1)- Господь Бог
18.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798229
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 12.07.2018
[i]За твором Інни Рубан - Оленіч "Сенс в житті"http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795903#com3608017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/gbquzBRSBow[/youtube]
[i][b]Без вашого кохання день імлиться
і біль в моєму серці увесь час,
мені б до вас душею притулитись –.
люблю вас! Як же я кохаю вас!
Листи палкі щоденно я писала,
згорала в кожнім слові вся до тла,
свою вкладала душу і чекала,
та відповідь жорстокою була.
Не рівня вам і вчена - мала б бути,
щоб у панянку закохався пан.
Сказав суворо, щоб його забути,
бо ця любов – уява і дурман.
Сльозами вмилось серденько гіркими
та розлилось солоне море сліз.
Втопилось горе й почуття раниме,
та... загоївсь на серденьку поріз.
Колишуть хвилі в морі сонце ясне,
вогонь любові в серці не погас.
Кохаю знову і життя прекрасне,
та в ньому – вже немає, пане вас...[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798088
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 04.07.2018
Просите Господа немедля,
Чтобы ослепли снайпера –
Летали Ангелы намедни
На смертный бой у блиндажа…
К тем душам смелым и мятежным,
Забывшим, напрочь, что одна…
Просите Господа с надеждой –
А вдруг…закончится война…
Тогда – живой домой вернётся…
И скажет: "Мама, это я"…
Молите Господа немедля…
За тех,которые вчера…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797907
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 03.07.2018
Заспівай мені пісню козаче,
Розкажи про минулі часи.
Бож на струнах душа твоя плаче
І доносить сумні голоси.
Розкажи про нелегкую долю,
Про походи і битви свої.
Про приниження і про неволю,
І як гинули друзі твої.
Заспівай мені пісню козаче,
Щоб душа стрепенулась від слів.
Їй не можна мовчати, інакше
Непобореш своїх ворогів.
Хай почують і доли, і гори,
Як боролись за правду святу.
Як у небі світилися зорі
І ховались тумани в траву.
Заспівай мені пісню козаче,
Хай полине вона на весь край.
Хто почує її, той заплаче,
Сколихнеться березовий гай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797884
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Спекотне втомилося літо
І знову полили дощі.
Все зливами рясно помито:
Дерева, трава і кущі.
Закрився весь цвіт у бутони,
Сховалися їх пелюстки.
Від холоду, мабуть, від втоми,
На землю схилились квітки.
І тут, у садочку вишневім,
Мовчить, не співає вже птах.
Дивись: ластівнята липневі
Обмоклі сидять на дротах.
Лиш вітер гуляє охоче.
Він так розходився навкруг:
Здіймається в небо й регоче,
Не бачить палаючих смуг.
Так плаче захмарене небо -
Хмарини пливуть звідусіль.
Нам зливи такої не треба,
Ми сонце чекаєм усі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797867
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Заколисує вітер шовкову траву,
І наспівує їй колискову.
Я для Тебе найкращу троянду зірву,
І зорю прихилю вечорову.
Я розвію туман, від дощу захищу,
Я зігрію Тебе серденьком.
Я до Тебе ніяких незгод не пущу,
Моє сонечко, доню рідненька!
Я за Тебе молюся і ночі і дні.
Щастя – долі у Бога благаю.
Щоб веселка сіяла в твоєму вікні,
Й добрі янголи – оберігали.
Щирий сміх щоб дзвенів у оселі Твоїй,
Нехай радість прийде на розмову.
Нехай мрії Твої, заповітні і святі,
Чують ніжну Твою колискову.
29.06.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797605
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 30.06.2018
Люблю смотреть на облака.
Они как море и река,
Когда опять за горизонт
Садится солнце, словно зонт.
Картина чудная всегда
- Таинственна, торжественна.
Лучи всё меньше светят нам,
Внимая больше облакам.
И тишина приходит вдруг.
Она- всегда желанный друг.
Пора природе отдыхать
И день ложится тоже спать.
Пусть всё спокойно отдохнёт,
Ведь дел всегда невпроворот.
Давайте вспомним вечер, день;
Конечно если нам не лень.
Плывут по небу облака.
Уносит жизни их река.
Другие, словно снег и лёд,
Не сразу двинутся вперёд.
Забрались выше в небеса
И распростёрлись как леса.
Они, как ребус и кроссворд.
То словно пинчер- классный торт.
Всё в этом мире неспроста.
Земля, природа, небеса.
Непросто так из далека
Летят по небу облака.
Май 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793906
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 03.06.2018
Полечу як пташка... орликом високо,
Зачекалась мама, мамі одиноко.
Упаду до ніг їй хай мені пробачить,
Обійме за плечі бо уже не бачить.
Приспів:
Мамо моя люба, матінко матусю,
Як малим до тебе знову пригорнуся.
Матінка розрадить, мати приголубить,
Хіба хтось на світі, як матуся любить.
*
Налітався вдоволь... сиве ластів'ятко,
Притомилось в полі мамине хлоп'ятко.
Пішли в ирій роки, як гості чужії,
Потріпали крила в полі буревії.
Приспів:
*
Чом змарнілий синку... силу підкосило,
Сину мій синочку, де ж тебе носило.
Ой, не легко було, тяжко в долі бранцю,
За тобою скучив, мамцю ж мою мамцю.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793523
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2018
[i][color="#259e06"][b]Напій жагучого кохання
Спиватиму з твоїх долонь.
І спалахну, як зірка рання,
Як ніжно ти торкнешся скронь.
Крилато серце затріпоче
І світ зупиниться на мить.
Як же воно любити хоче,
Як же душа моя бринить!
Не згасну, любий, не зотлію,
В шаленім ритмі не стомлюсь.
Як від кохання захмелію,
І долі, й Богу поклонюсь.
Аж до небес кохання пісня.
Полинем в юності Едем.
Гори-палай, любове пізня,
У ритмі люблячих сердець!..[/b][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792450
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 20.05.2018
Ой у полечку, у широкому,
жито.
Козаченька тут, молоденького,
вбито.
Ой заплакала, зажурилася
мати.
На своїй землі виганяють нас
з хати.
Ой у полечку, у широкому,
круки.
Сіють горечко та недолечку,
муки.
Проженім мерщій теє лишенько,
люди!
Запанує тут щастя-доленька
всюди.
Ой у полечку, у широкому,
жито.
Буде весело, буде радісно
жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792366
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 19.05.2018
В бокале тонком нету дна
И тени проплывают мимо...
Тебе к лицу так седина
И грусть в глазах неотразима.
С тобой готова хоть на край,
Хоть за предел земного шара...
В твоих ладонях спрятан рай,
Слова опаснее пожара.
Ступает ночь, к себе маня...
Сегодня небо слишком звездно...
Лишь ты не проганяй меня.
Поверь, любить еще не поздно.
29.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792322
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 19.05.2018
Ми починаємо старіти
Десь о 22-ій,
У когось зморшки біля губ,
У когось біль у грудях.
У когось в грудях чорний птах.
У когось щире серце...
Це не важливо все, це так -
Сьогодні є, а завтра стерте.
І по стерні гуляти босим -
Напевно, вже минуле.
Жінки не заплітають коси,
Вони їх всі утнули.
Жінки катаються з горба,
Бо згадують дитинство.
Де ділась їхня худорба?
Де молодість? Це вбивство?
Я думаю, що у старих
Жива душа і тіні.
Погляньте в дзеркало своє -
там у очах постійні
Літають світлячки добра,
Там сонце, там турбота.
Там мати сина обійма,
Там... нескінченна врода.
Незламність, ввічливість, тепло,
Там кольорові барви.
І хай посивляне чоло,
Але й старі ми ГАРНІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792375
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 19.05.2018
На сердце радость, тишина
Когда в нём мир, а не война.
Когда в душе цветут сады,
Растут прекрасные цветы.
Когда тепло, любовь и свет
Ты даришь людям много лет.
И сердце песнями звучит
-Умеет искренне любить.
Ты счастлив небу и земле,
Идёшь по жизни налегке.
Как солнце согреваешь всех
И ближним даруешь успех.
Стремишься войны прекратить,
Цветами землю засадить,
Растить прекрасный урожай,
Чтоб процветал любимый край.
На сердце радость, красота.
В нём отражаются дела.
В нём есть красивые мечты,
Которым улыбнёшься ты.
И в сердце есть тепло для всех.
В нём радость жизни, детский смех
И даже райские плоды,
Порою замечаешь ты.
Как хорошо когда всё так
И в сердце свет развеял мрак,
Но иногда на сердце бой,
Непросто справиться с собой.
14.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792095
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Розкрив вологі очі дощ живильний -
Краплинки благодаті на землі
Змивають кожну порошинку пильно,
Блищать дрібним алмазом по зелі.
На вулицю виходжу- дощ лоскоче,
І визирає травня чистота.
А поруч хтось, мов вірш, мені шепоче
Про рідну землю, що вона свята.
Божественній майстерності радію,
Бо для душі цей рай земний - бальзам.
І знов життя дає нові надії.
Молюся і вклоняюсь Небесам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791654
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 14.05.2018
Обійми бога – небо голубе.
Долоні хмар голублять верховіття.
У білизні любов Його живе,
Збирає чисті душі у суцвіття.
На крилах вітру думи долетять,
Молитвою впадуть до ніг Господніх.
Їх я сльозами буду омивать
Й просити милості і завтра, і сьогодні.
Благатиму спинити цю війну –
Оце жорстоке, підле братовбивство…
Надією країну обійму
І вірою ввійду в село і в місто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791550
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Рабиня чи богиня – хто ж вона –
Та жінка, що життя дарує людям,
І змушує п’яніти без вина,
Й про себе часто змушена забути.
То – мати. В двох іпостасях живе –
Рабиня і богиня одночасно –
Чи то у неї дзеркало криве,
Що не завжди усе в неї прекрасно?
Чи звиклось так: усім завжди служить,
Й обов*язків щодня в неї по вінця,
Забула, що й для себе треба жить,
Чи на помаду викинуть червінця?
А іноді, хоч рідко, й так бува:
Одягне вона сукенку тугеньку,
Що стан її красивий обвива,
Туфлята на підборах… Диво-ненька!
Нікого не хвилює й її вік –
Милуються і діти, й перехожі.
Про ревнощі згадає чоловік –
Вона ж і справді на богиню схожа.
Постава, губи, очі – все, як слід,
І голову упевнено тримає…
Саме такі красу несуть у світ
І часто потрапляють у романи.
Рабиня і богиня – хто ж вона –
Ота, що світ своїм рятує болем,
По серцю її котиться війна,
Але не меншає у нім любові.
І навіть урятований вже світ
Без неї був би знищений багнетом,
Саме вона дарує людству цвіт:
І мудреця, й художника, й поета!
8.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791452
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Весна п’янка вернулася в село,
Пелюстки пломеніли в ружі.
Спивали тілом сонячне тепло,
Думки сумні навіяли матусі.
Гніздиться в серці маминім журба,
Заледве піднімає мама руки.
Не тішить синя далеч голуба,
Щемить у грудях з довгої розлуки.
Стоїть в воротах сива і худа,
Душа її до Господа волає.
Гризе її скорбота й гіркота,
Усе свого синочка виглядає.
Зажурена над призьбою верба,
Приїдь синочку: «матері молила».
Над ворітьми схилилася руда,
В стежину білі коси постелила.
Дитино люба, стань біля воріт,
Вже матері до осені… смеркає.
Поглянь синок схилився долу пліт,
А хто ж його крім тебе полатає.
Давно в онуків клопоти свої,
Розкидали по світу суховії.
Не втомлять тебе клопоти мої,
Єдиний мій синочку і надія.
Знов стріла клекіт бусячий весна,
А мати котрий рік все виглядає.
На серці ж у старенької зима,
Вже в очі її снігом заглядає.
Шкодуйте дітки ваших матерів,
Допоки ще живі не забувайте.
Частіш ступайте в мами на поріг,
Віддати дяку й шану поспішайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791437
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Шануй свого батька, шануй свою матір.
Довго будеш жити, щастя будеш мати.
Будеш сіять жито і ниву орати.
Головні в житті для нас мама й тато.
Збудуй свій будинок, народи дитину.
Посади в садочку червону калину.
Нехай шумить листом,
пишним гроном гнеться.
То зрадіє щире, добре твоє серце.
А ще буде в тебе радості багато.
Коли навчиш діток своїх працювати.
Як підростуть діти, й вони будуть знати,
Що батька і неньку треба шанувати.
Шануй свого батька, шануй свою матір.
Довго будеш жити, щастя будеш мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791376
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Весна буяє пишним дивоцвітом,
В рожево білий вбралися сади.
П'янить бузок, що під вікном розквітнув,
Краси такої більше не знайти.
Шепоче вітер ніжно з пелюстками.
Тремтить гілля, збиваючи росу.
Радіє світ, оновлений квітками.
Я запах цей у юність понесу.
Туди, де наші перетнулись долі,
Де так п'янив обох весняний цвіт,
І грало барвами усе довкола,
Яким щасливим був для нас цей світ.
А солов'ї аж захлинались співом.
Любові злива гріла нам серця.
А весни в коси заплітали срібло,
Не гасли лише світлі почуття.
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791377
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Зірчастою вуаллю небо вкрила ніч,
І скибка місячна висіла смачно.
Лягло розпущене волосся аж до пліч,
А він палав вогнем від нетерплячки.
Дививсь на фотографію і цілував
Думками пристрастно її принади.
Вона далеко сяяла межи заграв,
Мов діадема у нічнім каскаді.
Не міг він відвести свій погляд від очей...
Кохану відшукав у цьому вирі.
Хоч серце пережило болю апогей,
Не втратило любов, безмежність віри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791393
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
[b][i][color="#d460bf"]Глупое сердце, слепое, глухое,
Видишь - тебя записали в изгои.
Вместо взаимности - хлещут кнутом
И выставляют с издевкой шутом.
Глупое сердце! Слепое! Глухое!
Не замечаешь коварство людское,
Ты захлебнешься в словесной грязи.
Что же не ищешь достойной стези?
Глупое сердце..... Да что же с тобою?
Чувства хранишь, укрывая собою.
От равнодушия - рвешься в куски!
Розы сажаешь, где злости ростки.
Глупое сердце... Изранено в клочья,
Не замечаешь, что видно воочью.
Храмы возводишь из личной мечты,
Жаль, что рассудка не слушаешь ты.
Милое, доброе, нежное сердце,
Силу Всевышний вложил в твое тельце...
От бессердечных , бездушных - беги!
С жизнью простись - а любовь сбереги.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790032
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Тьохнув соловейко у зеленім гаї,
Щебетом залився у всіх на виду.
По зелених травах, по росі шовковій,
Я до тебе милий, як колись іду.
Вже кує зозуля не так, як кувала,
І стежина в’ється, не та, що колись.
Вже років чимала відшуміла зграя,
Ту вже не побачиш, що була колись.
Сивина вмостилась стиха на волосся,
І зморщечки видно, як їх не маскуй.
Лиш любов та сама, чи мені здалося?
На губах принишкла - тільки покуштуй.
Ну, а ту, що в серці полум’ям палає.
Ту, що не згорає вже десятки літ.
Тільки твоє серце відчує й згадає,
І покличе в дивний зоряний політ.
12.05.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791379
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Благим теплом земля согрета -
Светлы одежды и легки.
Из плена холода - и в лето
Кочуют души-челноки.
Я в этом праздничном апреле
Легко кружилась с мотыльком,
И озадаченно глазели
Седые ели: что потом?
Свободно тело солнцем дышит,
И грудь играет: наконец!
Извечный зов природы слышит
Весны пленительный певец.
Творец весеннего причастья -
Ему я имя сотворю...
А счастье есть - простое счастье:
Дышу и чувствую, люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791349
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2018
На флейті грали промені в саду,
В куті алеї срібло спалахнуло.
Іскрились бджілки краплями в меду,
Бджолине братство в розкоші тонуло.
Рядком лягали строфи з під пера,
Снагою дивна сила прибувала.
Спірея... біло - біло розцвіла,
Терпким нектаром душу напувала.
Весна в гаю стояла у вінку,
І росяне вино пила з бокала.
У вись понесла музику п'янку,
Птахам співучим ноти шліфувала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791317
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
[i] Свято перемоги! Радіймо, українці!
Бо «побіда» у кожного народу своя…
Вийшло так: у нас вона – обопільна.
Одна вже в історії, а інша – в дії….
Гуртуймося ж, брати мої славні!
Ради останньої і…
незворотної!
[youtube]https://youtu.be/j7xQeybH1B0[/youtube]
[/i]
[i][b][color="#0a728f"]Ти зродилась в період третинний,
Коли наша була молодою земля –
Та така молода і красою невинна,
Що примітна прохожому навіть здаля…
Мордували тебе й холоди, і негоди
І куйовдили коси залітні вітри…
Хоч була та краса для сусідів не в моді,
Заглядали до тебе – з боліт і згори.
Майориш на горі гордовито красою,
Споглядаючи доли з небесних висот,
І обходить ота, що в досі із косою,
І докучливі трави – пирій і осот.
Ти ростеш з давнини, купина неопалима*,
Коли щез із біоти гігант-динозавр…
Та попереду ще та щаслива хвилина,
Коли здохне останній в Русі "НАМ-НЕ-ЦАР"[/color][/b]!
9.05.2018
_______
*Ясенець кавказький (неопалима купина).
Реліктовий вид, з третинного періоду.
Квіти ясенцю кавказького під час спеки
виділяють велику кількість ефірних олій,
які можуть спалахнути від вогню. Полум’я
не шкодить самій рослині. Тут – образ України
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790953
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Весна кругом розсипала тепло…
Краса проснулась – око забавляє…
Заворушилось-ожило село,
Вітри в дуду свою постійно грають.
Коли весна затче небесний край
Голубизною й хмарками легкими,
Здається, Бог сам опустив нам рай,
Прибравши землю барвами такими.
У сині проліски обулися ліси,
Що з осені сміливо роздяглися,
Позичивши у весноньки краси,
Проснулося салатно-свіже листя.
У кучерях, у білих снять садки,
Тому бджола знайшла собі роботу.
Яка ж краса навколо, все-таки!
Птахи також у весняних турботах.
Після грози із сонечком вода,
Чарівні вимальовує підкови,
А із-за хмарки ангел погляда:
Нам посміхнувся щиро, веселково.
Нема, здається, місця для журби,
Коли знов ранок сонце зустрічає…
Великий Боже, ще одне зроби –
Війну спини – вона життя лишає.
7.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791185
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018
Калина сріблом світиться в меду,
Голівку в груди клену притулила.
Як наречена вбралася в фату,
Красою гай довкруж заполонила.
Бджола квітки цілує на льоту,
Поглянь... суцвіття білі обліпила.
П'янка весна клопочеться в саду,
Золотить сад, розпилює білила.
Леліє клен закоханий в княжну,
Давно вона вже парубка вабила.
Сподобав же дівчину показну,
Листки зелені в квітах теребила.
Спивав її божественну цноту...
Нектором цвіту щедро оп'янила.
В усіх красунь в діброві на виду,
Вогонь гарячий в серці запалила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791182
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2018
*****
Тобі дванадцять. Час дитинства б'є.
З тобою ми прийшли погомоніти.
Ми любимо тебе таким, як є,
І це нікому вже не відмінити.
Ти - наш. Ти - рідний. ти ростеш щодня.
Чоло високе і розумні очі.
В тобі сплелася вся твоя рідня -
Батьки й діди, до пісні й праці гожі.
Це є твій рід. Ти роду свого цвіт.
Ти паросток у родоводу кроні.
Тобі радіємо уже дванадцять літ.
Ми - поряд, і живі, й потусторонні...
Цінуй летючі спалахи життя,
Хай кожна мить тобі засяє світло.
Краса ця, неповторна і свята,
Дарована тобі великим Світом.
Цінуй оте, що маєш, що знайшов,
Найбільш важливе - не купить за гроші:
Своя сім'я, і вірність, і любов,
І дружба, сину, й мудрості розкоші...
Без творчості і праці - не живем,
А без освіти - наче у неволі...
Крізь перешкоди - до мети ідем:
У цьому сенс і суть людської долі.
А підлих, ницих, сину, обминай,
Із тупістю також не сперечайся.
Життя свого будівлю закладай
З надійних каменів любові, честі, праці.
У тебе, сину, вірить давній рід:
Ти будеш гідним і змужнієш з віком,
Слабким - опора, захисток від бід...
Зростеш надійним, справжнім чоловіком.
І пам'ятай слова "народ" і "рід",
Вони надія кожної родини,
Наш паросток тоненький, гордий цвіт,
Наш неповторний, наш чудовий сину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791167
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018
О чём щебечут воробьи?
Они подвижны, озорны.
Им есть о чём поговорить,
Свои проблемы обсудить.
Чудесны песни соловья,
В них вдохновения река.
В них восхищение всегда
И утешенье иногда.
Летят по небу журавли,
Кричат своё "курлы,курлы".
Петух орёт "кукареку",
Сова шумит "угу,угу".
Стучится дятел "тук,тук,тук".
Клюв длинный,крепкий как бамбук.
А голова, мозги- "гранит".
Хотя он вряд ли фаворит.
Красив,чудесен птичий мир.
У каждого свой вкусный пир.
Кто ест жучка и стрекозу,
Кто ловит мошек на лету.
А есть, кто любит птичек есть
И нипочём ни честь, ни лесть.
Орёл и ястреб,словно пан
И словно высший птичий сан.
И только сокол может жить
И верой-правдою служить.
Да, голубь мира- символ есть.
Ему средь птиц почёт и честь.
Большое царство разных птиц.
Ворон и страусов, синиц.
Павлины есть и попугай.
Любую птицу выбирай.
А на кого похожи мы
- Народы разные Земли?
А как-же все себя ведут?
Какие песенки поют?
Хотя ведь каждый человек
Свой личный проживает век.
Апрель-май 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791154
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018
[i][b]Вся музика - це, долі різні грані,
То таємничі, згублені, жадані,
То світлі, незбагненні, чи відкриті,
Стрімкі, в бурхливості роки прожиті.
У музики немає часу й віку
І проявам її не знайдеш ліку
Бо, де б не пролунали її звуки,-
Це все мистецтво, й витвори науки.
2006 рік
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791075
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018
Розгубивши зорі на світанні,
Місяць втік з розбурханих небес.
Зникли ночі подихи останні –
До життя проснувся інтерес.
Вмився день криштальною росою,
Поклонився травам до землі,
Запишавсь весняною красою.
Сонце помолилось синяві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790995
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 09.05.2018
Десятки справ вирішуєм щоденно,
Нема коли на небо подивитись.
А час стає безбарвним і буденним,
І ніби вовком хижим хоче вити.
Закономірність: ранок, день і вечір,
А ніч заплющує зі смутком очі.
І ляже непомітно вік на плечі,
І щось сорока знову наскрекоче.
То безупинно час летить, так швидко.
Пізнай всю мудрість і себе, людино,
Бо в суєті спливе життя-лебідка,
То ж залиши хоча б добра зернину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790942
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 09.05.2018
[b] Гармонія:[/b] [i]яке життя,
така й пісня...
[b] Олекса Удайко [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/MZbSHODSf9A[/youtube]
[i][b][color="#d41313"]«Не шуми, калинонько, людям не розказуй ти» -
так співав в минувшину страдний мій народ,
Та часи змінилися –
інші кут і азимут,
інших жде Калинонька
наших нагород…
Ким ти так розтерзана, ким краса сплюндрована?
Чобіт чий вже топчеться по твоїй красі?
Чим ти ошелешена,
ким свобода скована?
Що за гад вже повзає
у нічній росі?
Чом пелюстки ніжнії вже не так привабливі,
чом їх часто ранки кутають в сльозу?
Чом холодні ночі в нас,
й сонечко не квапиться,
небо ж непривітне їм
обіця грозу?..
…То ж шуми, Калинонько, людям все розказуй ти
Про свої турботоньки, тугу і… печаль.
В тілі суть хворобами,
а в душі – проказами...
Збуджуй в українця… мсту,
а не тільки жаль!
Ненько наша милая, дорога Калинонько!
Ти шуми округою і надію чай.
Той туман розвіється
і ураз долиною
Опанує сонечко
і небесний рай![/color] [/b]
08.05.2018
Світлина автора[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790795
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Поцілуй мене, миленький, ув обидві щічки,
Пригорнуся я до тебе, ген, біля смерічки.
Пригорнуся, задивлюся на стан твій пригожий,
Бо без тебе пропадає даром день мій кожний.
Бо без тебе день, як вічність, тягнеться повільно,
А з тобою, любуючись, у душі так хмільно.
І на серці соловейком ніжність в груди б’ється,
А розлука зміючкою підповзає, в’ється.
Та розлука не порушить єдності кохання,
Бо кохання щире й чисте, як росинка рання.
Як та зірка, що ясніє у вечірнім небі,
Почуття в тілах вирують, як вода на греблі.
Розливають теплу хвилю з голови до п’яток,
Що з ласкавими словами є безцінний статок.
Не докупиш те за гроші, що в душі немає,
Та кохання без лукавства все в житті здолає.
05.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790477
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Бисером вышью картину…
Радугой станут мосты -
С края до края холстины…
Первыми лягут стежки -
Жёлтого солнца - в лазури,..
Вербы - у кромки воды,
Спелых колосьев июля…
Зелени - сочной травы…
Розовых ягод калины...
Маков,ромашек волны…
Раем зовётся долина -
Полная света любви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790753
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Подаруй мені своє кохання,
Я його чекаю все життя.
Засвітилась в небі зірка рання,
Розгорілись в серці почуття.
Усміхнися місяцем до мене,
Срібним промінцем торкнись руки.
Я прийду у темну ніч до тебе,
Через міст бурхливої ріки.
Подаруй мені своє кохання,
Поцілуй мене коханий мій.
Солов'ї співають на світанні,
Розривається душа від мрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789848
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Хтось сказав...Так страждаю без тебе...
Хтось промовив...Не наша біда...
Більш не визирнув місяць на небі,
Каламутною стала вода.
Сумували думки за минулим,
Билось серце чомусь вперебій.
Вже лелеки додому вернули,
Тільки день залишився сумний.
Розбиваються мрії об гори,
Розлітаються бризком води.
А від вітру шумлять осокори,
Хоч довкола квітують сади.
Хтось сказав... Сумувати нетреба...
Хтось промовив... життя чарівне...
Буде ясним і чистим ще небо
І кохання не буде сумне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790020
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 07.05.2018
[b][i][color="#4178b0"]День просто не знав,
що чекання у сутінках плаче.
Він просто минав -
Віддаляв чи скорочував час...
Знов у самоти
я у подружках...,вечір побачив
Сльозу гіркоти,
що так схожа, здаєтья, на нас.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788421
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 07.05.2018
Не карай ты его,Боже…
Нелегко и ему всё же...
Виноватых найти - сложно...
И обиды копить - можно…
Не смотри на меня - грозно…
Умоляю простить - слёзно...
Сохрани на моём ложе
Только запахи той кожи…
Я как только усну,Боже,
Он желает меня тоже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790478
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Невидима… Чому? Мене нема?
Ще ж вдалині ледь-ледь бринить струна
І тягнеться кривий, глибокий слід,
Кроки ведуть не «до», а уже «від».
Вгору лечу…Може це хтось, не я...
Не переймаюсь, що десь там сім’я.
Яскраве світло ллється звідусіль,
Відходять всі тривоги, жаль і біль.
Неначе слайди- все моє життя
І почуття – любов і каяття...
Немає туги. Радість…Я лечу-у-у!
-Лише не загасіть мою свічу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790530
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Ти котиш, Дніпро, свої води лісами,
Степами південних рівнин,
І все пережите тобою з віками
Ти знаєш, Славутич, один.
Давно, в льодовик, твоє русло водою
Прорізала вперше весна.
І перші, на Північ, над юним тобою
Мисливські брели племена.
З'являлись народи і знову зникали
На сивих твоїх берегах.
Сармати і скіфи кургани лишали
І час їх розвіював в прах.
Ти ще пам'ятаєш Хорива і Кия
На хвилях своїх голубих.
Ти ніс їхній човен - і гордо твій Київ
На кручах стоїть після них.
Тут твій кошовий, Запорозької Січі,
Давав курінному наказ,
І мужньо дивився противнику в вічі
Із полум'я грізний Тарас.
Закований в кригу вітрами зі Сходу,
Не раз ти сповільнював хід,
А потім ламали бушуючі води
І в море виносили лід.
Ти гордо, Славутич, течеш без упину
Крізь простір і далеч віків,
Лиш хвилі грайливо в степах України
Б'ють в сивий пісок берегів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790243
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Ще спить Нарцис, а бачить Весну,
Себе закохано у ній
Й любов до неї безсловесну.
Думок у нього – цілий рій.
Вже ніжить сонячне проміння,
Цілує тихий вітерець,
Порушив спокій сновидіння -
Тюльпан: і красень й молодець.
Він знову стане конкурентом!
Нарцису це – не до душі…
Якимось болісним акцентом
Від саду дзенькнули ключі.
Тюльпан, мов принц – в своїй короні,
І гарний видався на зріст,
Такий упевнений на троні
І саду – перший вокаліст.
Нарцис із заздрощів страждає,
Хоч люблять всі його також.
Мабуть Нарцис про це й не знає –
Він місце мав в садах вельмож.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790011
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 06.05.2018
[b][i][color="#0f4b9e"][color="#e32822"]С[/color]-пинився час, неначе впав у жерло,
[color="#e32822"]Х[/color]-олодна шаль лягає на плече.
[color="#e32822"]О[/color]-сь тут… десь тут... твоє кохання вмерло
[color="#e32822"]В[/color]-ідтоді біллю серденько пече…
[color="#e32822"]А[/color]-ле ж початок був таким красивим
[color="#e32822"]Є[/color]-ство палало в пристраснім вогні.
[color="#e32822"]С[/color]-кажи лишень, ти був тоді правдивим,
[color="#e32822"]У[/color]- почуттях освідчившись мені?
[color="#e32822"]М[/color]-оже я вдала бажане за дійсне,
[color="#e32822"]М[/color]-оже впадала в простір гарних мрій,
[color="#e32822"]І[/color]- ти вдавав свою любов умисне,
[color="#e32822"]Й[/color]-шов без бажань, бо я жадала дій.
[color="#e32822"]Т[/color]-и - далечінь, а солов»ї співають,
[color="#e32822"]Е[/color]-дем кругом, лиш нас у нім нема
[color="#e32822"]М[/color]-іж диких трав думки мої блукають,
[color="#e32822"]Н[/color]-а серці біль... і на душі зима..
[color="#e32822"]А[/color]- завтра знову темрява настане,
[color="#e32822"]Н[/color]-а небо вийде місяць молодий.
[color="#e32822"]І[/color]- вся печаль в отій імлі розтане
[color="#e32822"]Ч[/color]-и десь пірне в лагуні голубій.[/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790604
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Зустрілися у сплетиві доріг.
В очах любов і смутку караван.
Ніколи не прийду на Ваш поріг.
Чужому щастю не завдам я ран.
Навряд чи ми побачимось колись,
Бо недосяжні мрійні береги.
Я Вам не напишу ніколи лист,
Хоч полум*я іще горить жаги.
І зупинитись не попрошу час,
Що сиплеться, мов друзки кришталю.
Хоча щоденно думаю про Вас.
І серце ятрить блюз мого жалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790610
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Дав кожному Господь усе, що тільки міг.
І ріки... і поля, що знов шумлять хлібами.
Гаї з піснями солов'їв, безліч доріг,
високі гори, з вершинами до хмари.
О, що за дивний світ! Він барвами цвіте.
Калина тут рясна і мальви біля хати.
У травах росами горить сонце ясне...
і ластів'ята навчаються літати.
Моя земля в цвіту... для мене і для всіх,
хто любить, як і я, в кого вона єдина.
Розсипав щедро Бог навкруг веселий сміх,
й дзвінких пісень тут... нас радує перлина.
Дав кожному Господь усе, що тільки міг.
І ріки... і поля, що знов шумлять хлібами.
Гаї з піснями солов'їв, безліч доріг,
високі мрії, з вершинами за хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790529
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Пелюстки білі і барвисті квіти
Танцюють вальс Шопена навесні,
І диригент легенький юний вітер
Колише спогади в душі рясні.
Ти говорив: "Танцюєм до світанку".
Очима мовила: "З тобою...так".
І губи цілував гарячі палко,
Був неповторний поцілунків смак.
І вальс, мов тепла мелодійна злива
Кружляв, кружляв серед смарагду трав.
В пелюстках білих ми були щасливі,
Тоді душею душу ти торкав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790320
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Цвіте у саду вже бузок,
Піони от-от зацвітуть.
Калина убралась в вінок,
І гості вже скоро прийдуть.
Зустрінеш Ти їх на порозі,
Усі Тебе будуть вітати.
Міцного, міцного Здоров'я,
Й Достатку всі будуть бажати.
За стіл Ти всіх поруч посадиш,
Подякуєш за подарунки.
У келих ігристе наллєте,
І вип'єте разом за Дружбу.
По черзі казатимуть тости,
Веселий лунатиме сміх.
Щасливою будь, як сьогодні,-
Сьогодні Ти Краща за всіх.
Від себе скажу не останнє,
Щоб ще хтось добавити зміг.
Знайди свою Долю й Кохання,-
Кохати ніколи не гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790498
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Немає в світі більшої любові,
Як найніжніша мамина любов,
У поглядах, у серці, в кожнім слові
Без будь-яких обмежень і умов.
І ця любов віками не зітреться,
Я свято бережу, її як скарб.
У дні важкі лише вона озветься,
Прикрасить будні тисячами фарб.
А прийде радість – в сто разів примножить,
Без заздрощів, байдужості й образ.
І буде наче ангел, на сторожі,
І вбереже від помилок не раз.
Я вдячна Богу, що можливість маю
Щоденно знати мамину любов.
Блаженне щастя душу зігріває
В обіймах тихих маминих розмов.
Склонюсь на руки найтепліші в світі,
Як добре, коли поряд є вони.
І почуття, як весен буйноцвіття,
Торкаються життєвої струни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789717
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Учора цвіт ще рано квітував,
Співали коло нього соло бджоли.
Зелений килим вранці білим став,
Пелюстки вітер піднімав угору.
Неначе впала з дерева фата,
Заплуталася у траві зеленій.
Пливуть хмаринки в небі мов літа,
Тікають в осінь де сумують клени.
З тобою ми зустрілись навесні,
Коли все розпускалось й оживало.
В коханні тихо признававсь мені,
А серце в ту хвилину душу рвало.
Неначе вчора любий то було,
Закрию очі і усмішку бачу.
Багато літ з тих пір уже спливло,
Яж відчуваю ту любов гарячу...
Лебідкою на зустріч полечу,
Поклич мене у день чи серед ночі.
І запали коханням знов свічу,
Щоб зазирнути у блакитні очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789676
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Стих написан 28-29 апреля
2001 года
Пятнадцать лет
С тех страшных бед.
Чернобыль был
И не остыл.
Смывается дождём земля
И очищается она.
И снова кругооборот
- По судьбам и финансам бьёт.
В Чернобыле кто побывал,
В Афгане словно пострадал.
Навек увидел, перенёс
Немало крови, пота, слёз.
И плачут матери порой,
И очень часто ждут домой.
Полынью в сердце пролегла
Для них Чернобыля беда.
Так весь народ, знать неспроста,
Опять коснулася беда.
И вскоре пал Большой Союз.
Его побил Солидный Туз.
Мы независимы теперь.
Ты хочешь верь или не верь,
Но раны всё-равно болят
И вопрошают нас опять.
За тех, кто мог не уберёг
И кто навек костями лёг.
Кто ныне продолжает жить
И от Чернобыля тужить.
Всё это общая беда.
Хоть тяжело, но ведь всегда
- Что жизнь не поле перейти
И с поля брани не уйти.
Чернобыль- то Полынь-звезда.
Взорвалась вовсе неспроста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789155
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Писала лист тремтячою рукою,
Й спадали сльози гіркі на листок:
"Хотілося б побачитись з тобою,
Не їдеш ти додому, мій синок.
Спустошилась без тебе наша хата,
Лиш павуки снуються по кутках,
А по ночах ота сова проклята
Вганяє в серце своїм криком страх.
Той страх, що я тебе вже не побачу.
Покрилася стежина споришем.
Ти повернись, невже не бачиш - плачу,
Я не вгамую сильний біль і щем.
Ти завітай додому на хвилинку,
Хоча б ще раз побачити тебе,
Почути голос твій, мій любий синку.
Без тебе вже й калина не цвіте...
Ти знай, що я тебе щодня чекаю,
Я принесла тобі із вишень цвіт.
Чекай на звістку - зараз відправляю," -
І лист взяла й поклала на граніт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788938
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Нас приглашает мелодия к вальсу.
Взгляд твой горит озорной.
Чтоб отказать, не даешь ты мне шанса.
Вихрь увлекает шальной.
Глянец паркета струится сияньем.
Крепки объятья твои.
Снова душа замирает с волненьем.
Руки трепещут мои.
Музыка льется, неся вдохновенье –
Дивный бальзам для души.
Дарит любовный огонь, наслажденье!
Просит: «Прими, поспеши!»
Вальс долгожданный - кудесник желаний!
Встреча дана неспроста.
Словно, в награду, за годы страданий
Нежно коснулись уста…
***
Нет, не мелодия нас пригласила!
Тайну открою тебе.
Встречу так долго у Бога просила,
И покорилась Судьбе.
24.04.2018
Свидетельство о публикации №118042411144
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788906
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Не раб я Йсу.
Я внук Дажбожий!
Природи син... збудивсь від сну.
Єрейський бог мені ворожий,
Свого люблю, я Бога... й поверну.
Чужі церкви... опоєні настоєм,
Там кров блакитну чорноризі п'ють.
Й раби покірні, приспані спокоєм,
Ще й досі душу в пекло продають.
Мене ж діброви няньчили, ростили,
Поїли медом, соком і добром.
Під зорі Мавки ночами водили,
Вкривали в холод Янгола крилом.
Наш, світлий день, стоїть вже на порозі,
Відкрили ставні Божі небеса.
Спинити день ніхто уже не в змозі,
Пора в світ мли провідникам Христа.
Свої в душі відродимо ще Храми,
У Божих променях наповнимо теплом.
До матінки повернемося до Мами,
Щілини всі наповнимо добром.
Обласкані, щасливі і єдині в насолоді,
Новим буттям очистим грішну кров.
Знов заживемо, як колись в злагоді,
Зберіг скрижалі Дух Першооснов.
Над світом знов лунає мова солов'їна,
Імла пітьми ярами розтає.
Не вмерла і не вмре ніколи Україна,
Бо в неї стержень... і у діток є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788872
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 25.04.2018
-- Погляд твій, наче жар обсипає,
Поцілунків гарячий вогонь!
Моє серце від них завмирає
і тріпоче в пелЮстках долонь!
У обіймах твоїх я - щаслива!
В нашім небі нема суєти...
Ти сьогодні причетний до дива,
І його сотворив мені - ти!..
-- Твої очі іскринками сяють,
Сміх дзвіночком лунає в гаю!
Білі руки, мов крила літають,
Розтривоживши душу мою!
Ти така неповторно щаслива!
Сонце тільки для тебе сія!
Я сьогодні причетний до дива,
Бо його сотворив тобі я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788892
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Весна прийшла,
Журбу не віднесла,
Порвавши серце,
Пішла!
Нащо магнолія цвіла?
Щоб серце плакало в неволі?
Щоб очі виїло, прозорі?
Та ні, не може бути так...
Цвіла Вона,
Щоб щастя дарувати,
Хоч трохи серце милувати,
Давати йому радість і нектар.
А оченята - Лісова смола,
Солона і гірка душа...
Милуються вони, слізьми стіка,
І так стражда душа твоя!
Послухай милий пане - землянин,
Не смій плювать ти просто так!
Полу́м‘ я не горить sto lat*!
І серце тво́є точно так!
Цілуй, цілуй ти цвіт магнолій,
Не втрать надій бажання ти свого,
Ти просто віру май,
Таку, яку не маю я,
Заплаче до́щем немічність моя...
Sto lat (пол.) - Сто років
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788904
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Під високою горою...
стоїть хлопець з дівчиною.
Кучерявий чуб в хлопчини,
а в дівчини очі сині.
Відзеркалюються зорі
в джерелі в воді прозорій.
І дзвенять, немов джерельце,
ті слова, що гріють серце.
А для того й темні ночі,
щоб дивитись в сині очі.
Кучерявий чуб розкішний,
щоб слова дзвеніли ніжні.
Бо ж красива, мов калина,
синьоока та дівчина.
А той хлопець кучерявий
дівчиноньці тій до пари.
Під високою горою...
стоїть хлопець з дівчиною.
Кучерявий чуб в хлопчини-
то ж сміються очі сині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788912
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Співайте, солов'ї... Співайте!
Земля в цвіту. Розвеселяйте
всіх, хто проснувся... І будіть
тих, хто ще спить!
Бо час вперед...Бо час біжить.
Його ніяк не зупинить.
Щасливий, хто із часом йде,
немов той час він сам веде.
Співайте, солов'ї... Співайте!
Свої зернята розсівайте.
У кожного зернятко є,
хоч різний плід воно дає.
Чиїсь піснями задзвенять,
у когось - колосом шумлять.
Хтось сад свій у плодах плекає,
у когось в морі в хвилях грає.
Зернятами є й букви ці,
як сонця ніжні промінці.
Вони серця всім зігрівають,
в душі любов'ю розцвітають.
Співайте, солов'ї... Співайте!
Земля в цвіту. Розвеселяйте.
Ми з вами будемо радіти,
і стане веселіше жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788911
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Черемха зацвіла в гаю,
Від аромату дух спирає.
Коли зустріне доленьку свою,
Ніхто з нас наперед не знає.
Прийде вона у молоді літа,
А чи коли на носі старість.
Та є на світі істина проста,-
Кохання нам приносить радість.
Триватиме воно усе життя,
А чи згорить миттєво, як сірник.
Минає все без вороття,
Але лишає в серці слід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788922
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Весняний настрій у молочнім цвіті,
Який розлитий щедро у садах.
Ми зачаровані в полоні світлім,
Пелюстки шовку миготять в очах.
Весняний настрій у небеснім ширі,
У сонячнім мереживі тепла.
Тримає квітень впевнено рапіру,
Найкращий фехтувальник проти зла.
Весняний настрій без війни і лиха,
Лише потрібен українцям мир.
У вічності життя - весняна втіха,
І Перемога - наш орієнтир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788813
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Світлій пам'яті мого батька
--Мені, моя доню, багато не треба:
Зачуй свого тата-- зірку у небі.
А прошу одного:
Не зрадь слова мого,
Що грів я в долонях
До самого скону.
--Мені, мій татусю, зігріти несила,
Вже й літ тих багато, вже й осінь зустріла.
Час пройде швиденько,
Заквилить серденько:
«Спочити б пора…»
--Гай- гай, моя доню, іній на скронях--
То ще не біда. Відкинь ті вагання,
Не лиш в сподіваннях,
В любові, стражданнях
Наше життя…
--А як же зігріти, не дать спопелити,
Як перли, відкрити потрібні слова?
Де взять мені хисту,
Щоб наче намистом,
Рівним рядочком
Сплести їх віночком?
--Тобі, моя доню, журиться не варто,
Своє правди слово постав ти на варті.
Ти дай йому сили
І дай йому крила--
Окрилене слово
Знайде собі рими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788845
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Вже вишні зацвіли в саду,
Весна-красна в права свої вступила.
А я в душі спокою не знайду,
Чому Ти не зі мною моя мила?
Чому не можу я торкнутись губ,
Чому не чую твій приємний голос?
Чому не скажеш:"Милий приголуб",
Чому ти тільки в снах приходиш?
Вже соловейко заспівав в гаю,
Навколо зелень все покрила.
Здається, що живеш в Раю,
Чому ж життя мені не миле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788768
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Саднить і мається душа моя -
Її провина хвилею накрила.
Свідомо не чинила злого я,
А мимоволі кривди наробила.
Де. є такий, хто зроду не згрішив,
Чиє сумління чисте, як сльозина?
Я перед кожним, хто безвинно жив,
Смиренно рада прихилить коліно.
Великодушний Отче нас усіх,
Ти ж не караєш і не судиш всує!
Умисний мій і ненавмисний гріх
Прости, прости мені, Тебе прошу я!
А без покути як у світі жить?
Тягар вини не всякий нести може.
І всі, кого я скривдила, простіть!
Помилуй душу, милосердний Боже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788737
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Світило сонце увесь день... Світило.
Всіх зігрівало, для усіх ясніло.
І щедро так своє тепло всім дарувало.
Комусь багато все ж було, а комусь - мало.
То ж хтось жалівсь, бо жарко... Розімлівся.
А інший за весь день так й не зігрівся.
Тепер задумалася я... У чому сила?
Світить, як сонце? Для усіх?
Не догодило ж?..
Не догоджать... А просто жить. Всіх не зігрієм.
Та все ж, як сонце, дарувать ми радість вмієм.
Чи одному, чи багатьом... хто скільки зможе.
Буває, що в житті і нам хтось допоможе.
Життя навчає нас усіх, як в світі жити.
Хай не для всіх, для одного, та все ж... Світити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788650
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Пламя тихое красных астр
На мгновение замирает...
Твоё имя внесла в кадастр...
Неожиданно...
Так бывает...
Я,наверно,сто лет не сплю
И забвения сна желаю...
На реке камыши: шу-шу... -
И бумажный корабль уплывает...
На ветру - полощется флаг -
Шапито напросилось в гости...
Грустный мим, примеряя фрак,
Промывает чужие кости...
Акробат, без страховки, (чудак)
Купол звёздный руками ласкает...
И по лезвию... (просто так)
Он легко до конца пробегает.
Не кричите ему: "Мудак!"..
Не кричите...Не вдруг - сорвётся...
Пламя тихое красных астр
Под окном моим не займётся!
Напишу я ещё не раз,
Когда скука прийдёт немая...
Заглянув, перед тем, в кадастр... -
Почему-то лицо, забывая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788674
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
[color="#1e62f5"]О, весно мила, юнко легкокрила,
Нарешті ти з'явилась, ти прийшла!
Усі незгоди, холоди здолала,
Розбурхана природа ожила.
Бруньки бубнявії враз розбухають,
До сонця пнеться жилаве гілля.
Ходою легко по землі ступаєш.
Твій розмах крил он бачу вже здаля.
Берізки жовті коси розпускають,
А верби по коліна у воді.
Річки розлиті землю напувають,
Ідуть у ріст стебельця молоді.
Розбудить ліс ось музика пташина,
Серця наповнить пісня чарівна.
Луги квітчасту розіпнуть хустину,
Красу цю хочу спити я до дна.
Моя Весна, зеленоока вродо,
Хвилюєш душу, аж нуртує кров.
Тобі до ніг поклала я свободу,
Щоб крізь життя нести святу любов.[/color]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTmy_98xTWlbuqx981dzXBYi0BASBTRxJ_mjBvi2nRkUe5TNWs4[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788567
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Дзвеніла тиша навкруги,
Як вперше ми зустрілись,
Серця, як в полум’ї стоги,
Коханням загорілись.
Ми ж так кохались – я і ти,
Немов одна сполука,
Та не змогли життям пройти –
Завадила розлука.
Дзвеніла тиша навкруги,
Свої в неї закони:
Ніколи річки береги
Не зійдуться. Ніколи!
Давно вже вицвіли літа –
Біліють пасма в косах…
Не раз розтали вже сніги,
Та душі щастя просять.
Дзвеніла тиша навкруги,
Як ми зустрілись знову.
Де трави пахли, вже стоги –
Те саме тільки слово.
– Кохаю, – вимовила я,
Ти в унісон:
– Кохаю.
Хай це високе почуття
Усе життя триває.
11.05.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788602
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Мне интересно...
Что бы ты сказал...
Любовь - это просто совпадение...
Или это всё - таки Судьба?
Ведь столько людей...
Но только с тобой...
Учащённее бьётся сердце...
Душа летит под облака!
Сто́ит только подумать...
Мурашки по телу бежат...
Весна!
Душа на распашку!
В прохожих ищу тебя...
С тобою схожесть...
Напрасно...
Нет другого такого, как ты...
Твоя улыбка...глаза...
Любимые черты...
Другого такого нет...
И не будет...
Всё в тебе то, что мне надо...
Как - то так всё совпало!
В своих мечтах...
Именно таким тебя и представляла!
Знала...
Случайно...а может...не случайно...
Мы с тобой встретились!
Для Любви!
Она прекрасна!
Она ненапрасна!
Живёт!
Весеннее тепло!
Тёплые дни...
Нет на тебя схожих!
Не замечаю прохожих...
Сердце тебя чувствует!
Оно не может без Любви!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788580
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
На краю села в долині,
Зовсім близько біля лісу
Красувалася калина,
Мов гулять дівчина вийшла.
Килимом трава зелена
Їй під ноги простелилась,
Навесні, мов наречена
Біло так на світ дивилась.
Осипались пелюсточки
До землі, немов сніжинки,
З неба усміхалось сонце,
Грілася під ним все літо.
Красень вересень нагрянув -
Зашарілась, зчервоніла,
Мабуть в нього закохалась,
Лиш зізнатись не зуміла.
Жовтень ще додав багрянцю
Ягідкам маленьким, листю,
Запросив її до танцю,
Гарне дарував намисто.
Згори падав сніг лапатий,
Як прийшла зима сувора,
А калинонька чекати
Буде весну в гості знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787645
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Несамовита і холодна тиша
листає сторінки всього життя.
Вона черговий розділ мовчки пише
під супровід мого серцебиття.
Перегортає нескінченні ночі,
похмуро зазирає у вікно.
Її байдужі очі не пророчать
мені нічого доброго давно.
Відверто подивлюся їй у вічі,
неволі не злякатися вже бранцю,
вдягну костюм і запалю всі свічі,
та запрошу, як в юності, до танцю.
За вже немолодечі міцно плечі
тримає сивочола танцівниця –
моя коханка вірна, Порожнеча,
безмовна, невгамовна чарівниця.
Всього було в житті моїм удосталь:
жалю, любові, радощів, тривог…
Та все ж за спокій підіймати тости
ще рано. Бог дасть, це не епілог.
02.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769274
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 22.04.2018
Веде дорога поміж гір
До призабутого села.
Спливло чимало літ з тих пір,
Як мати юнкою була.
Злетів пахучий липів цвіт
Парубкувань і стріч палких,
Сліди заплутав родовід,
Не віднайти струмочків тих.
Я підіймаюся на схил
І припадаю до основ:
Тут – пуповинна лійка сил,
Струмує істинна любов.
Тепер куди б не занесло,
Не розірветься той зв’язок.
Пульсує венами тепло –
Чумацький шлях моїх зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788499
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Нравится мне в людях -
Естественность...
Простота...
Быть собой...
Это Главное...
Остальное - суета...
Человеческая гордость...
Заносчивость...
К чему это всё?
Проходят года...
Гордыня - она отталкивает...
Гордыня - это также злость...
Будьте красивы Душой всегда!
Посмотри на цветок!
Он красотой своей радует!
Собой оставаясь всегда!
У Природы учиться надо нам...
В простоте - красота!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788434
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Впало небо волошками в жито,
На поля синевою лягло
І травневими грозами змито,
Що раніше в степу відцвіло.
Відбуяли біляві нарциси,
Від кульбабок розвіявся пух
І до сонця з хлібів піднялися
Сині очі близняток-подруг.
Із цвітучими злаками поряд,
Квіти пізньої зовсім весни,
Бірюзою безкрайнього моря
Розцвітають надовго вони.
Їм лугів різнотравних не треба,
Їм миліше між юних хлібів
З колосками здійматися в небо,
Коли цвіт ранніх трав облетів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784635
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 22.04.2018
Звернуло сонце стежкою на осінь,
Холодні роси берегом лягли.
Заплутались тумани мамі в коси,
Та їх красу змінити не змогли.
Вона, як завжди, квітонька весняна,
Дарма, що жовтий лист вкриває шлях,
Осінній день нудьгою їй не стане, -
Добром зійде в натруджених руках.
В душі палкій не відцвіте ніколи
Вишневий сад у білому вбранні.
Дівчина юна на порозі школи
На фото усміхається мені.
На мить той рідний погляд стисне груди,
Покличе неповторна далина.
Туди життя повернення не буде,
Де ронить цвіт сімнадцята весна.
Злітає в небо пісня журавлина,
Крізь пальці, мов пісок, збігає час.
На крилах долі я до мами лину,
І хай вона не розлучає нас.
Два рідних серця в тихій благодаті
З надією чекатимуть весни.
А мамині літа - птахи крилаті,
Хай не спішать до вирію вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788471
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Не бентеж своє щастя думками
Хай пливуть за водою,- пусте.
За вікном сходить сонце ласкаве,
Тчуть хмарини прядиво густе
А пташина...дивись, як співає,
Як же солодко серцю її.
Знать , вертлива, про ключик той знає,
Що симфонію ллє по землі
Бо ж весна, подивись , як розлилась,
Затамуй просто подих, вдихни!
Ні, не щастям, а раєм скотилась
Просто в ноги, у душі - згори
Не бентеж своє щастя думками,-
Розвівається цвіту фата.
Не пускай таку мить манівцями,
Бо це мить, на вагу - золотА
Просто ти не розгледів з -за квіту
І пороші, що вальсом мете
Ноту щастя, правдиву зігріту,
В її коді - магічне, святе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788171
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Не розлюбила нас стрімка весна,
І радує небес свічадо,
І цвітом білосніжним враз зрина,
І ваблять очі ці принади.
Не розлюбила нас дзвінка весна,
І сонця дотиком ласкає.
Бринить душі тендітная струна
В квітневому теплі розмаю.
Не розлюбила нас палка весна,
Охоплює в обіймах рідних.
Садів пахучих грає білизна,
І сподіваємось на плідність.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R70EFSQuSw8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788153
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
На панели прошедших драм
Я стояла совсем нагая... -
Примеряла крылья плечам,
Капли красные, вытирая...
В эту ночь - рябина цвела...
В эту ночь - те крылья надела...
Неулыбчивая Луна
Так печально на всё лицезрела...
Было больно - уже не там...
Было слышно,как ветер дышит...
Обнимала Луна мой храм...
И рябину,и медную крышу...
Убывающая Луна
Серебро собирала на росах,..
Забывая, серую нить -
Незаметную,длинную в косах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788098
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Коли весна утопиться в красі,
Отій найпершій, свіжій і цнотливій,
Купають ранки трави у росі
І перший грім розбудить теплу зливу,
Й зозулине озветься з гаю «ку»,
Й веселка з небом землю поєднає,
Хіба красу ще стрінеш де таку,
Й земля така у світі лиш одна є.
7.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788128
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Дивись, співаночку співає
Чарівно прибрана весна.
Пташина пісня лине з гаю:
Дзвінка, весела, гамірна.
Тут із зорею соловейки
Прекрасний голос подають,
А над полями вже лелеки
На крилах сонечко несуть.
До сонця тягнуться всі трави
І мати-мачуха цвіте.
А на горбочку біля ставу
Фіалка польова росте.
В гаю шепочуться берізки
І красень-дуб між них стоїть.
Щоб не вели плітки сестрички,
До них він листям шелестить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788143
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Женщина многого хочет:
Мира, любви и достатка,
Чувства дарить без остатка.
Может читать между строчек,
Если, конечно, захочет.
Всех, призывая к порядку,
Среди словесных баталий,
Молнии, искры метая,
Редко когда уступает.
Женщина, право, загадка.
Деток уложит в кроватку.
Внуки играют с ней в прятки.
Горе, когда ее гложет,
Дрожь пробегает по коже,
Может, смеяться прохожим.
Чтобы с высот не сорваться,
Сильной должна оставаться.
Сильной быть хочет и слабой:
Чтобы любимый был рядом.
С ним бы идти по ухабам.
Женщина многого хочет:
Если просить - похлопочет.
Хочет, проснуться красивой,
С милой улыбкой, игривой.
С ветром померяться силой.
Радость познать в материнстве.
Быть непреклонной к бесчинству.
Просто любить, быть счастливой.
Рай на земле встретить с милым!
18.04.2018
Свидетельство о публикации №118041800205
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787878
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 18.04.2018
Я знов просинаюсь у батьківській хаті,
Радіє світлиця ранковій зорі
В кутку рушники, як лелеки крилаті,
Мов гнізда, вкривають ікони старі.
Тут пахне дитинством і завжди спокійно,
В душі, озирнувшись назад, защемить.
І сонячний зайчик пройдеться по стінах,
Ввірветься, як спогад, і зникне за мить.
Згадаю, як вранці матуся будила:
«вставай, моя доню, до школи пора»
І вулиця наша стає галаслива,
Біжить на уроки її дітвора.
І тільки приходить субота-неділя,
У двір поспішаємо гратись у квачик,
В руках не планшет і не спінер з мобільним,
А плюшевий мішка, скакалка і м’ячик.
Це все ще було у дитинстві моєму,
Змінились бажання і пріоритети,
Підійду до мами і міцно обніму,
У неї в обіймах згадається все те.
А ти пам’ятаєш, питаю у мами,
Як вдвох вчили алгебру, твори читали,
І в грубці вогонь тріскотів вечорами
За те, щоб вернутись в той час – все віддала б.
Лишилося спогадів дуже багато,
Дивлюсь старі фото, сміюся чи плачу.
Частенько навідуюсь в батьківську хату,
Бо довгу розлуку вона не пробачить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787875
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 18.04.2018
Чарівний сад, де так квітують вишні,
Неначе наречена під вінець
Оділа сукню і назустріч вийшла
Лоскоче плечі тихо вітерець...
Спішу на зустріч, ти в саду чекаєш,
А навкруги милуюча краса.
Щаслива я що ти мене кохаєш,
Свою блакить дарують небеса.
Ступаю тихо по траві шовковій,
Хвилинка ще і зустріч наяву.
Мій принц, мій королевич загадковий,
Коханий мій я так тебе люблю.
Впаду в обійми ніжні, пригорнуся,
Відчую серця сильного биття.
До твоїх губ медових доторкнуся
Нас почуття нестимуть в забуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787822
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Спустошена душа без цінностей і мрій,
Розбите серце, втрачена любов,
З брехні й ненависті бджолиний рій,
Німі думки ґвалтують щастя знов.
З реальності створився лабіринт
Без виходу…та й входу вже нема,
В полоні сподівань й пересторог
В безодні я залишилась сама…
Ніхто мене не помічає там,
Де в темряві вже світить каганець,
Де нитка Аріадни що веде
Загубленого в радісний кінець.
Мовчання, тиша і сердечний біль,
Ступити важко, а як далі йти?
Як втриматись і пережити все?
Хтось допоможе…та нажаль, не ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787752
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Якось погляд спинивсь на хлопчині,
Що навпроти стояв і дививсь.
Закохалася в очі ті сині,
Вони часто так снились колись.
Почуття володіли душею,
Піднялись мов лебідка у вись.
Так хотілося стати твоєю...
Юність - де ти... прошу озовись...
Вирувало життя, клекотіло,
А думки все вели в майбуття.
І годинника стрілка летіла,
Їй назад не було вороття.
Серце билось і щиро кохало,
Пригортали світанки в імлі.
Сонце ніжно обох зустрічало,
Дарував ти цілунки мені...
Я сміялась тоді і раділа,
Я щасливою любий була.
Ти за руку тримав так не сміло,
Квітувала довкола весна...
Погляд той пам'ятаю і нині,
Він в минуле так часто зове.
Твої очі кохані і сині,
Полонили навіки мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787296
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 16.04.2018
[i]У першу суботу травня у моїй рідній
Гійченській середній школі відкриті двері для
зустрічі з випускниками. Цей вірш я читала у її
стінах на святкуванні 20-річчя закінчення
школи. Перечитавши, здивувалася, що він
актуальний і досі.
[/i]
Від рідної школи ідемо в світи…
Учителю, рідний, за черствість прости.
Ти добрим, як батько, для нас був усіх –
Ми ж мало несли́ і добра, і утіх.
Ми гордо дивились в широкі світи,
А ти нам, як зірка, як сонце світив.
Та часто в житті не згадаємо ми
Того, хто в біді затуляв нас крильми.
Піднялись ми в небо – політ бо який!
І вчитель для гордих такий – ніяки́й!
Забули, що ча́сом й оцінка була
Не наша, здобута, така – ніяка́.
І ми з його ласки висот досягли,
Подякувать щиро в житті не змогли…
Душа не черствіє в Учителя, ні,
Лиш очі у нього бувають сумні.
Іде він селом: чи у будні, чи в свята,
А ми то туди, то сюди – нас багато!
Часо́м забуваєм сказати: «Добридень!»
А скажем і в серці у нього – Великдень.
Усі ми, усі ми зростали у школі,
Де сонце стрічали високі тополі.
Усі ми зростали у рідному Гійче,
Тож черствими бути нам, друзі, не личить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787722
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018
Я люблю берізку,а любив тополю,
Може ця берізка, справжня моя доля,
Може моє серце віти ій зігріє,
Як і я про щастя, теж берізка мріє.
Капа сік з берізки темними ночами,
Залива подушку гіркими сльозами,
Рано сонце й зійде, світить та не гріє,
Два чужих серденька про кохання мріють.
Мріють про кохання, про щасливу долю,
Зустрічати разом зірку вечорову,
Слухати до ранку соловейка в гаю,
І п"янке щоб чути:"Я тебе кохаю"!!
Дарувати ніжність з вечора до рання
Мов свіча горіти в полум"і кохання,
Знову губи в губи, знову очі в очі,
Серцем розігріти почуття жіночі,
Так щоб від кохання голова п"яніла,
Щоб душа співала, щоб до божевілля,
Нам хотілось пити той нектар кохання,
Від кохання мліти, так, ніби востаннє.
Я люблю берізку, а любив тополю,
В Господа молю я нам щасливу долю
Зверху Йому видно, ту берізку в гаю,
Бо Всевишній знає, я іі кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786915
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 16.04.2018
Для многих праздник славится застольем –
Обилием за праздничным столом…
Меня влечёт весеннее раздолье,
Заботливо умытое дождём.
Я слушаю мелодию оркестра.
Весной она торжественно звучит.
Невидимый таинственный маэстро
Так виртуозно им руководит!
Рождаются аккорды в чистом поле.
Звучат они на речке и в лесу.
Как будто радость вырвалась на волю,
Печальную покинув полосу.
От спячки пробуждается природа.
Спокойнее журчание воды.
Весна – одно из лучших времён года,
Восторженно о ней поют дрозды.
Сильнее ощущаем жизни цену…
Торопимся с утра в цветущий мир,
Туда, где щедро наполняет вены
Божественный напиток – эликсир.
15. 04. 2018. Рисунок автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787521
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 16.04.2018
Закоханість вселилась в серце
З квітневим цвітом абрикоса,
Світанком із рожевим флером,
Із соковитих трав пророслих.
Закоханість - надії світло
У фільмі, створеному нами.
Два імені мигтять на титрах,
Що перетнулися шляхами.
Безмежність променева сонця
Сіяє в келисі блакиті
Хизується весна фасоном,
Даруючи щасливі миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787651
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018
Ця сива старенька на лаві сидить,
Обличчя змарніле і серце щемить.
Зчорніла душа і немає вже сліз
Ще й каменем відчай у серце заліз.
Все водить очима вона навкруги,
А в погляді тому вже стільки туги.
Нічого не бачить вона у цю мить,
Бо серце ридає, бо серце кричить:
Синочок рідненький в могилі лежить,
Йому б, молодому, радіти і жить.
Забрала синочка проклята війна,
Зосталась матуся у хаті одна.
Сидить ця старенька в глибокій журбі,
Не сміє пташина співать на вербі,
Лиш вітер холодний шмагає в лице,
І очі налилися сірим свинцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787667
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018
Провів дружину літній чоловік
В останню путь за сиві видноколи.
На самоті без неї ще не звик
Та мабуть і не звикнеться ніколи,
Що вранці не подасть вона на стіл
Смачний і запашний на двох сніданок,
І приховає, що немає сил,
Аби йому не зіпсувати ранок.
Дорослі діти світом розбрелись,
Спілкуються все більш по телефону.
Такої ж миті щастя, як колись,
Без неї він не знатиме до скону.
Лише тепер картає він себе,
На схилах літ соромився сказати,
Що її очі – небо голубе,
Продовжує, як в юності, кохати.
Коли лягали зморшки на чоло,
Вся їх любов належала онукам,
На себе завжди часу не було,
З’явився час, коли прийшла розлука.
Букет її улюблених жоржин
Під хрест кладе тремтячими руками,
Розкаже все, що вислухав з новин,
І побреде самотніми стежками.
Не бійтеся сказати лишній раз
Люблю коханим, дивлячись у вічі,
Допоки в них вогонь життя не згас,
Допоки в пам'ять їх не ставлять свічі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787575
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 15.04.2018
Літо… Яскраве сонце, ще пригрівало, хоча плинуло ближче до заходу. У небо сині, високо - високо, деінде, немов той пух, пливуть білі хмаринки, доганяють одна
одну. А ці, що нижче, здавалось рукою подати, завмерли, зависали на якийсь час , а потім, так раптово, під дійством вітру, летіли. Там, здовж обрію, рожева стрічка відокремлювала небо від землі. А зі сходу сунула чорно - синя хмара, вітер її часом обіймав, вона поспішала, а потім на якусь мить зупинялася, ховаючи під себе білі хмаринки, які згодом розчинялися в ній.
Напевно буде гроза, позираючи на небо, подумав Анатолій. Він сидів на маленькому дерев`яному стільчику, широко розставивши ноги, в руках тримав полин, який вибивався в цвіт. Кілька раз нюхав його, закриваючи очі, а потім, вкотре, кидав погляд довкола себе й кудись далеко – далеко. Яка краса! Барвисте літо, трави шовкові, зелені - зелені, пирій доволі вже високий і килимом встелився кучерявий спориш. А далі все змішалося, серед трав ромашки, конюшина, де – не –де видніються бутони волошок, вони, ще не цвітуть. Купками висока татарська колючка й зовсім при землі - молодий чортополох. І немов хто посіяв, цілі кущі полину, вони ледь прихилялися від вітру.
Він дивився на них - пригадував своє життя. Вкотре думаючи - чому життя таке гірке, полинове? В серці носить спогад про бабусю, яка все йому говорила, - «Жити, це вже щастя». А хіба щастя буває таким гірким? Але моє життя, як стверджувала бабуся, що це щастя, чомусь воно із присмаком гіркого полину..
Русявий хлопчик років шести – семи, в сірій майці й подертих синіх штанцях, закачені по коліна, сидів на товстій гілці, розложистої, старої яблуні. В руках коротка патика, якою прицілювався кудись вдалину. Його блакитні очі бігали, то в один напрямок, то в інший, голосно закричав,
-«Та-та-та-та—та- та-та».
-Досить в війну гратися, - голосно обізвалася бабуся, щойно вийшла з хати,
- Пішли в город бур`яни рвати! Бачиш, як після дощу виросли. Як підгорну бараболю? Ти спочатку великий бур`ян руками вирвеш, а я слідом за тобою, буду підгортати, - продовжила вона.
Він примружував очі від сонця, рукою підтер ніс, ледь усміхнувся,
-Не кричи, іду, вже йду! Ти без мене не можеш!
Як метеличок, вже був поруч з нею, вона, ледь всміхаючись, рукою погладила по голові,
- Та і ти кому ж потрібен, сиротиночка? Ти мені, а я тобі,- приховуючи сльозу, перевела подих.
І то правда, він жив з нею, залишила його мама, пішла заміж в інше село. А батька зовсім не пам`ятає, бабуся розповідала, що був та давно кудись далеко поїхав, ні разу не написав листа.
А, щоб вона без онука? Одна донька й тій щастя немає, пішла долю шукати. З ким би було в хаті заговорити? Та й так, хоч малий та все ж допомагає, воду з криниці витягне, в городі теж від нього є поміч. То добре, хоч городина родить непогано. В колгоспі, в полі на буряках, багато грошей не заробиш, копійки. Злиднота все життя, за весь вік навіть корови не придбала. Її батьки мали багато дітей, скрутно жилося, всі розбрелися по святій землі, навіть не знати де один від одного живуть - немов чужі. Не кожна родина так жила та, то напевно цій сім`ї таке щастя. І їй щастя Бог не дав, чоловік змолоду помер. Ще досі носить по ньому тягар, так і не наважилася вдруге вийти заміж. Тож тепер тільки й розради, що біля неї онук.
Толя висмикував, бур`яни голими руками, а щоб витягнути осот, замотував руки в старе ганчір`я, було дуже боляче, коли малесенькі гострі голочки кололи долоні. Бабуся швидко, вміло підгортала бараболю, намагалася встигати за хлопчиком,
-Ти не біжи швидко! Он дивися, який кучерявий кущ полину пропустив! Його краще вирвати з корінням, бо, як зрубати то знову буде рости з новою силою, ще пишнішим стане.
Він кидав бур`яни на купу й позирав довкола,
-І чого, його так багато на городі? Як нахилюся до нього, то такий пахучий, що, аж в носі закрутить, так і хочеться пчихнути. І долоні після нього трохи зеленуваті, а ще, якщо їх не помити, то все, що візьмеш в рот, таке гірке, аж язик терпне.
Бабуся всміхнулася,
-Тож недалеко земля пустує, його там багато розвелося, от вітром насіння йпереноситься навкруги.То ліки, любий, майже всі трави лікувальні, підеш до школи, все будеш знати, якщо не будеш ледачим.
Час летів, Толя перейшов у третій клас. На початку літа, як завжди, робота на городі. Він вже брав в руки сапу, хоча, ще не дуже вміло, але допомагав бабусі справитися з бур`янами. Після городу, їли зварену в мундирах бараболю. Хлопчик, облизував пальці, по яких стікала олія, бабуся побачивши це, товкнула рукою між плечі,
-Не розливай, тож гроші коштує! Он скільки всього треба до школи! Капці, одяг новий, підріс!На тебе грошей не настачуся.
Махнула рукою в сторону садка,
- Он після обіду, підеш у сарай візьмеш ручну пилку, залізеш на яблуню, на ту, ну на стару, що все на ній сидиш, спиляєш сухі гілочки, вони не товсті та їх там багатенько є, порубаємо, буде чим хоч на раз пропалити в пічці.
Заперечень не може бути- подумав - бо гратися з дітьми не пустить, а, ще так хочеться на ставок, покупатися, адже літо. Любив своє село… Йому бабуся розповідала, що раніше воно малу назву Головчинці. В той самий рік, що він народився, село перейменували в Кармелюкове, на честь народного месника, організатора селянського руху Устима Кармелюка. Село мальовниче, декілька невеликих ставків, сповиті плакучими вербами. Неподалік - листяний ліс і широка смуга з ялин та сосен, а далі все поля йполя по рівнині, а то по широких пагорбах.
Він на яблуні,тремтячими руками тримав пилку, вона не слухалася його, змокрів, з лоба стікали краплі поту. Трохи відпочивав і вкотре брався за пилку, наполегливо пиляв, хоча було доволі важко. Здавалося запаморочилась голова, адже сонце добре припікало, незчувся, як злетів разом з гіллякою до землі, від удару, різкий біль в голові і в спині. Лежав розставивши руки й ноги, боявся поворушитися, оце так - так, відразу думки, ото буде крику від бабусі - на все село. Вона, в цей час, сиділа на стільчику,для чаю перебирала сухий чебрець.З переляку зірвалася, бігла до нього розмахуючи обома руками, сплеснула в долоні,
-Ото роззявляка, чому ж з тієї гілки не зліз?! Застав дурня Богу молитися й лоба поб`є.
Декілька днів Толя лежав в ліжку, все боліло, бабуся розтирала горілкою. Журилася, в містечко не повезе, бо треба гроші на автобус та, ще не дай Бог покладуть в лікарню, то вже краще вдома. Та йому доля дала шанс на життя, все обійшлося, через два тижні, хлопчик засмагав на ставку - разом з сільською дітлашнею. Бабуся, після падіння, трохи жаліла його, менше заставляла допомагати, щовечора читала молитву, щоб відійшли всі напасті й хвороби.
А час летів, шкільні роки придали сили. Підріс та був не дуже високим, зате широкоплечим. Дивилася зі сторони на нього бабуся і думала - в кого вдався? Адже в роду таких низеньких не було, а може те падіння далося взнаки, хто знає? Він для неї був справжнім помічником, вона дуже любила його та все ж сварила і бурчала на нього занадто часто. Все хотіла, щоб більше звертав уваги на навчання та думав, як пережити зиму, адже дрова треба носити з лісу, де ті гроші на вугілля? І донька за стільки років пару раз навідалася, як гостя.
Йому до душі прилягли уроки співів, ні не самі пісні, а музика на баяні, його зачарувала. Навіть бігав додому до вчителя музики, той вчив його грати і хлопець мав мрію поїхати десь вчитися. Було проснеться раненько, відчинить вікно надвір, слухає солов`їний спів, який линув з лісу. І після того все доймав бабусю, щоб купила йому баян та вона в відповідь все головою покачає, трохи сердито,
-Коли ти подорослішаєш? Тебе баян не нагодує!
Час летів… день за днем все кудись поспішав… Толя часто у вікно задивлявся, планував - ось вже школу закінчу, щоб там не було, якби не було та поїду навчатися музики. Декілька років потай складав від бабці гроші. Ті копійки, що заробляв влітку, коли пас на пасовиську чужих корів і на колгоспних полях сапав буряки. Ходив до клубу, де був баян, часом відводив свою душу, награвав деякі мелодії. З іскринками в очах мріяв поїхати вчитися в музичне училище. Та на жаль ті мрії, лише зосталися мріями. Так, він не погано грав на баяні та бабуся категорично заборонила навіть думати про це. Документи заховала, хлопець плакав і просив, ледь не на колінах, вона не хотіла його почути.
Після закінчення школи багато молоді поїхало в районне містечко. А дехто поїхав поступати навчатися в Вінницю, в Київ. Він та ще декілька однокласників, звичайно бідніші, залишилися жити в селі, працювати в колгоспі.
Думки страшні сповили молоду голову. Не бажання жити, підкралося, переслідувало хлопця. Одного вересневого дня, він у відчаї заліз на горище, плакав, не міг змиритися, з тим, що залишився в селі. Непередбачено в старій валізі знайшов дідові речі для рибалки: сітку, кілька крючків, поплавки. Раптом під ногою, під старим лахміттям й сіном відчув, щось тверде, горбкувате. Зацікавлено розгортав руками. Рушниця! Оце ж треба – подумав- як її раніше не помічав?! Ну от, тепер все вирішиться, вбив собі в голову. Кілька днів поспіль, потай зникав на горище і одного разу бабуся почула постріл.
Толя лежав в ліжку, поряд сиділа бабуся, люди в білих халатах копошилися біля нього, про щось шепотіли. В голові гуділо, на очах, якась пелена, на мить не міг зрозуміти, чому всі біля нього? Він смутно пригадав, як наважився вистрілити в себе та тільки все осмисливши, почав плакати, чому не помер? Бо не хоче жити без музики.
Швидка допомога з Жмеринки, повезла хлопця на обстеження в Вінницю. Заключення лікарів нікого не втішало - куля залягла недалеко від серця. Ніхто з лікарів не наважився оперувати, йому кололи антибіотики, ще дещо, щоб не сталося зараження крові і звичайно ж вітаміни.
Ця новина відразу долетіла до матері. Вона вже на другий день була в лікарні. Толя холодно її зустрів, плакав як маленький, занурившись в пелену бабусі, що не хоче жити, що немає заради чого жити. Он хтось щасливий, а він? Чому так живе, де його щастя? І коли нарешті буде жити не гірше інших?
Бабуся, хвилюючись, гладила голову онукові, умовляла, що все буде добре. Вона по - своєму розуміла, що таке щастя, бо вкотре говорила, що жити - це вже щастя. Бачити сонце, небо, відчувати тепло землі, вирощувати на ній врожаї, слухати спів пташок, треба радіти цьому. Сама ж тремтіла від його слів, згадуючи своє злиденне життя, ледь стримувала себе, щоб не розплакатися при ньому. Адже і насправді багато людей жило набагато заможніше їх. Гадала з цим треба змиритися і просто жити, працювати, надіятися, що колись, доля зробить подарунок і життя обов`язково стане кращим.
Минав час… Бабуся поступилася хлопцеві. Він закінчив Вінницьке музичне училище. Військкомат признав не пригідним для служби в армії за станом здоров`я, тож залишився в селі.
Мусив змирився з цим життям, як і раніше пас корів і інколи ходив до клубу. Одного разу гнав корів на водопій до ставка, на пагорбку помітив обрив, з під чорної землі виднілася світла глина. Виникло бажання зліпити статую Устима Кармелюка і він таке це зробив, хоча на це пішло багато часу.
Згодом купив собі баян, в святкові та вихідні дні грав у клубі, нарешті в колгоспі вирішили, призначили його завідуючим.
Вже й не хлопець, а справжній чоловік, тішилася ним бабуся. Тільки біда була в тому, що лікарі попередили, на трактор сідати не можна, треба шануватися, щоб часом куля не зрушилася з місця в сторону серця.
Напевно б уже і одружився та не знайшов дівчини собі до душі. В селі кожен один одного знає, це так завжди ведеться, всі як одна сім`я. Але співчуття хлопець до себе не хотів. Мабуть тому коли відчував це від дівчат, намагався розірвати стосунки. Не був красенем, дехто з дівчат цуралися його, до того ж низенький на зріст, але в клубі завжди веселий, охайно одягнений і ввічливий.
Бабуся часто клопоталася про нову хату. Як одружитися, куди приводити наречену? В приказному порядку наполягла, щоб почав будувати новий, просторий дім. Адже ця глиняна хатина залишилася, ще від її бабусі. Солом`яний дах протікав, маленькі вже давно перекошені вікна мало освітлювали хатину всередині, а стіни, здавалося вросли в землю. Як не важко, але будівництво було розпочато, стіни, простінки і дах вдалося зробити за два роки. А потім по одній кімнаті планував робити внутрішні роботи, бо вікна, двері, підлога, це все ж гроші, яких так не вистачало.
Пройшло два роки…Одного разу, на святкування -«День врожаю», на концерт в клуб завітали гості з іншого села. Ось тоді він зустрів свою половину. Це була Людмила, чорнява жінка тримала на руках дівчинку, років трьох, яка весь час виривалася, під музику хотіла танцювати.
Згодом він дізнався, що вона розлучена, зустрічалися недовго. Жили злагоджено, її донька Аня дуже полюбила його. Бабуся доживала останні дні, стала зовсім немощна. Тішилася, що нарешті може спокійно піти в інший світ.
Згодом Людмила народила двох синочків. Раділи щастю, що прийшло в їх дім. Воно все б наче добре та після других пологів дружина захворіла, залишила його з трьома дітьми.
Ото, життя, як той гіркий полин! Дуже переживав, побивався, упадав у відчай, розпач, плакав, як мала дитина. Дивився на дітей, хапався за голову, що буде сам з ними робити? Боліло в грудях, аж пекло. О Боже, що ж це за життя, мов в пеклі…. Відчував, що втрачає сили, слабкість у тілі. Куля дала про себе знати.. А діти, як зляжу, хто ж буде з дітьми? Від мами не чекати підмоги, відтоді, як вийшов з лікарні, лише раз була, коли хоронили бабусю.
Треба терміново шукати дружину, все валилося з рук, досить ледь осилював бідність, ще діти один за одним хворіли і сам неначе став напівживий. З сільських жінок, на троє дітей - ніхто не наважився піти. Раніше - часто в клубі бачив газету» Сільські вісті», якось навіть сміялися з хлопцями про рубрику-- »Вербиченька», в якій подавалися об`яви для знайомства. Що було чекати? Наважився відразу декільком жінкам написав про своє життя та проблеми.
Згодом приїхала жінка, з села Хмельницької області.
Галя, русява жіночка, з смарагдовими очима, симпатична, мала красиву косу, яку закладала віночком. Вона не була заміжня, хоча такого віку, як і він. Жінка найняла вантажний бортовий автомобіль, привезла придане; корову, кілька овець, шафу з дзеркалом та дві валізи з речами.
Це було влітку, діти її добре прийняли, адже вона вміла приготувати, щось смачненьке, до того ж ввечері розповідала цікаві казки. В хаті стало веселіше, встигала і прибрати, і попрати, і за дітьми мала час догледіти. Минув місяць та Анатолій залишився незадоволений нею, помітив, що занадто багато готує їсти страв, які залишалися псові та котові. Йому не подобалося, що вона зовсім не вміла економити гроші. Тож не склалося в них сімейне життя.
Але ж молодий, гаряча кров - в жилах грає, як без жінки ? Знову писав у «Вербиченьку». Далеко не прийшлося їхати, йому відповіла Рая з сусіднього села. Вона розійшлася з чоловіком, мала сина. Ось так у хаті було четверо дітей, яким треба було дати раду та і жити за щось.
Анатолій задумався, за ті копійки, що отримує в колгоспі за роботу в клубі таку сім`ю не прогодуєш. На свій риск вирішив зайнятися фермерством, в колгоспі взяв землю в аренду. Сам не міг сідати за трактор, тож взяв до себе кілька чоловіків на роботу. Заощаджень майже не було, мусив брати позику в банку. Придбав трактор, комбайн і вантажну машину.
Справи пішли непогано, перші два роки мали прибутки, справно сплачував процент в банк. Діти підростали, були в якійсь мірі помічниками, на обійсті повеселішало, окрім курей - розвели качок та гусей. В полі вирощував зернові, ріпак. І недалеко від себе капусту та помідори, цим в основному займалися старші діти.
Тим часом і в сім`ї знову поповнення, народився син, а через рік і другий.
Здавалося життя налагодилося та фермерство стало занепадати, трактор часто ламався, запчастини дорогі, інший купити нема за що. А згодом зламався і комбайн. Біда була в тому, що він брав позику в банку на десять років, які, ще не сплили, боргу залишалося багато. Єдиний вихід продати автомобіль, щоб хоч трохи зменшити борг. Так все і відбулося, його фермерство розвалилося. Ще років два вирощував капусту, а згодом і це не стало вигідно, щоб десь зліва когось наймати, щоб зорати поля, теж треба гроші.
Почалися проблеми з здоров`ям, куля наче ворушилася, мусив часто їздити в лікарню на консультації. Відчай в душі, знову розчарування, а в недобудованій хаті шестеро дітей, яких треба ставити на ноги. Старших треба відправити вчитися в училище, а молодших вкотре підготувати до школи. Він ніколи не покидав свій баян, коли все ладналося добре - звучала весела музика. Коли ж у душі відчай, награвав сумні мелодії, які линули на все село. Люди відчували його життя, часто говорили, - О! Толя в музиці свою журбу виливає ».
Коли більше приділяв уваги фермерству, не помічав, що Рая була занадто повільною жінкою. Як старші діти вдома, в хаті, хоч і сірі стіни, та завжди підметено, більш – менш прибрано й завчасно приготовлений сніданок чи обід. Коли ж старші поїхали навчатися в районне містечко, помітив, що дружина не може справитися навіть по господарству.
Про неї в селі говорили;» Якщо Рая зранку варить суп, то до обіду зварить, якщо ж борщ, то це лишень на вечерю буде готовий. Та, що вдієш, втішав себе чоловік, добре хоч так, тож сам не залишиться з дітьми, в хаті треба жінки. Коли часом й бурчав на неї, вона змовчувала, розуміла, що суперечки ні до чого доброго не доведуть. Він все частіше прикладав руку до грудей, ледь – ледь бліднів, вона бачила, що йому болить, співчувала, жаліла його, тому й намагалася все згладити.
В тій хаті, як в убогій, одинарні вікна, взимку холодно, треба багато дров, щоб зігрітися взимку. Дружина на роботу ніколи не ходила, де там, хіба можна все встигнути робити, коли така повільна, а ще й таку араву нагодувати, не встигне зварити одне, вже з`їли, треба щось інше, діти підростали, мали хороший апетит.
Пройшли роки… Старша донька вийшла заміж, жила недалеко, мала троє дітей. Не було такого дня, щоб не навідалася до батька, а старша онучка, то майже весь час біля дідуся.
Його старші сини- далеко від дому знайшли свою долю. Менші ж діти після закінчення школи були біля нього. Куди не кинься, майже скрізь навчання платне, тож на сімейній нараді вирішили взяти землю в аренду, зайнятися вирощуванням малини. Анатолій розумів, він сам не потягне, вже зовсім немає того здоров`я, одна надія на синів. Та і щоб десь недалеко їхати дітям на роботу, попробуй її знайти, можливо з часом і поїдуть кудись та зараз знову настав час виживання.
Три роки поспіль літо все засушливе, тож хлопці змушені з ставу возити воду, наймати автомобіль, щоб не пропала малина. Майже всі дні в малиннику, важка праця та, що поробиш. Хлопці здавали малину в Жмеринці на вокзалі перекупщикам, які везли на Одесу. Шанували кожну копійчину, батько тішився ними, добре що в мене є, щоб без них робив... Хоча не такий старий та здоров`я не мав, тепер хіба що, навчився добре керувати.
На сиву голову й за шию впало декілька крапель дощу…
Анатолій здригнувся, немов проснувся, раптовий, сильний вітер кружляв, віяв в обличчя, спогади десь полетіли. Він позирнув на темно – синю хмару, яка висіла над головою…
-Тату! Тату! Гайда, швидше в хату! А то змокнеш, знову захворієш, - гукнув один з синів.
Два сини поспішили в хату, в руках тримали по дві луб`нки з малиною.От і добре - подумав він – буде що здати, буде в хаті свіжа копійка..
Встав зі стільчика, той полин, що тримав в руці,він вже ледь – ледь прив`яв, підніс його до носа, примруживши очі відчув запах і в голос,
-Ой ,який же ти пахучий! Та чому ж такий гіркий, як моє життя?!
Заходив в хату, усмішка на обличчі, тішився, що пішов дощ, адже він так потрібен для малини…
Квітень 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787144
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 15.04.2018
коли від землі до неба один лиш крок
і ти, оминаючи прірву, ідеш до сонця –
стають зрозумілими повені, безголосся…
життя – урок…
коли опускаєш крила, то лиш на мить,
щоб далі летіти мало стремління – сили б.
додай мені моці, мій досвітку, світе милий!...
…а світ – горить…
коли від роси до юги хвилина лиш –
стараєшся зрозуміти все «до» і «після».
залиш своє слово у вірші, у тихій пісні -
себе залиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787482
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 15.04.2018
[color="#0000ff"][b]Я[/b]скравих вражень хай дарує день…
[b]Т[/b]равичка пробивається весняна,
[b]Е[/b]нергія в повітрі задзвенить,
[b]Б[/b]ерізка сік проллє, така жадана.
[b]Е[/b]лектротоком, в тілі оживуть
[b]Л[/b]аскаві почуття, що зиму спали,
[b]Ю[/b]нацькі сни у далеч проженуть
[b]Б[/b]ентежні думи, що ночами задрімали.
[b]Л[/b]юбов весняна в серці спалахне,
[b]Ю[/b]лою-вихрем у життя ввірветься,
[b]М[/b]істочок з серця в серце прокладе
[b]І[/b] казкою весняною озветься.
[b]Й[/b] розкаже мрію спільну і одну:
[b]К[/b]оли птахи розбудять все довкола,
[b]О[/b]кликне музика про долю осяйну,
[b]Х[/b]тось чарами покличе в дивне коло.
[b]А[/b] поки що, читай все згори вниз
[b]НИ[/b]ті кохання зав’яжи між нами,
[b]Й[/b] радій віршам, які немов, весняний бриз,
в душі виводять хроматичні гами.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787485
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 15.04.2018
Чудовій Людині, Вчителю, моїй шановній наставниці і класному керівникові Ріті кАндріївні Животовській, яка 19 квітня відзначатиме свій славний ювілей, присвячую
Світлана Данилюк (Імашева)
*******
Коли свої джерела осягаю,
У пам’яті, як в дзеркалі, сплива
У юності зеленому розмаї
Ця школа Андрушівська номер два.
У стінах цих минули ніжні роки -
Навчання й дружби незабутні дні.
Це ж тут знання і мудрості уроки
Давали наші славні вчителі.
Вам дякую за те, що поряд з нами
Були ви в час мужніння непростий,
Ділилися турботою й знаннями -
Для здійснення юнацьких наших мрій.
Був вересень, навчальний рік на часі,
І повінь айстр веселкою цвіла…
Шкільний дзвінок - із книгою до класу
Вродлива Математика ввійшла.
Утілення наук, ЇЇ Величність, -
Так, Ріта це Андріївна була.
Вимогливість, знання і артистичність,
І ясність думки, й людяність сама.
І закружляли формули у вальсі,
Вже дошка не вміщала їх шкільна.
Ви говорили - й світ нам відкривався,
Й та теорема-загадка Ферма.
Складні задачі стали зрозумілі
І теореми логіка струнка:
Отак навчати саме Ви уміли,
Не на короткий термін – на життя.
Ви мислити учили нестандартно,
Шукати рішень мудрих і ясних,
В житті це знадобилося стократно
Для мене й однокласників моїх.
Ви говорили нам про честь і гідність,
Про милосердя, вірність і любов -
Скарби духовні, людям необхідні,
Що є в житті основою основ.
У світ пішли, озброєні знаннями,
На перевали нелегкі життя.
Ми їх долали гідно - разом з Вами,
Бо вчили нас на совість, до пуття.
Ми всі з сімей простих, не гонористих,
Та стали інженери, вчителі,
Аж шість - лиш в нашім класі - медалістів,
Учитель-майстер, виховали Ви.
Та справа, звісно, не лише в медалях,
Хоча ця перемога окриля.
Ви нам характер мудро гартували,
Аби в житті усе могли здолать.
Уроки Ваші й нині пам’ятаю,
Майстерні, і глибокі, і чіткі.
Як нині в школі учнів я навчаю,
Методика ота живе в мені.
Цікаво з Вами, весело і стрімко
Зелена юність наша відпливла.
І школа наша рідна Андрушівська
Нам краща європейської була.
Альбому пам’яті гортаємо сторінки,
І вдячність Вам з роками не згаса,
Математичний розум Андрушівщини,
Учительства вкраїнського краса.
Схиляюся, цілую Вашу руку,
Наставнице шановна, дорога,
За працю Вашу щиру, за науку...
Хай множаться Вам сили і снага.
Хай промінь кожний щастям зігріває,
А сміх онуків серце бадьорить,
Людська любов хай душу огортає ,
Вам многі літа в радості прожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787503
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 15.04.2018
Обличчя вже прикрасили морщини,
і вкралася в волосся сивина.
Тепер зовсім вузенькою здається
дорога, що в життя мене вела.
Дорога до села... в тополях, ясенах.
Яка ж для мене ти близька і рідна!
Як часто тепер бачу тебе я в своїх снах.
Моя ти світла!
Садили ми дерева край дороги
у юні свої роки... молоді.
Є радощі на ній наші й тривоги.
Широкою здавалась нам тоді.
Дорога до села... в тополях, ясенах.
Яка ж для мене ти близька і рідна!
Як часто тепер бачу тебе я в своїх снах.
Моя ти світла!
Тут все в цвіту, мов сніжні заметілі,
затрималися в нашому саду.
І себе відчуваю молодим я,
коли цією стежкою іду.
Дорога до села... в тополях, ясенах.
Яка ж для мене ти близька і рідна!
Як часто тепер бачу тебе я в своїх снах.
Моя ти світла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787460
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Поэт- он словно соловей,
Когда стихи повеселей.
Когда в стихах есть красота,
Созвучна песне соловья.
Слова- целительный ручей.
Текут и днём и средь ночей.
Они как воздух для души,
Как свет спасительный в глуши.
Летает птица счастья в них.
Прекрасный, добрый, лёгкий стих.
Надежду, радость подаёт.
Прочтя стих, каждый расцветёт...
Поэт бывает как пророк.
Он обличает злобный рок.
Слова- огонь в них Божества
И вразумленье иногда.
Он изрекает наперёд,
О чём не ведает народ
И только правду говорит.
Разбудит каждого, кто спит.
Поэт в тот миг- искусный врач.
Но не жесток он, не палач.
Он, как светильник, светит всем;
Лукавых избегает тем...
Поэт бывает как судья
И смотрит словно свысока.
Он душу взвесит на весах
И чаще облекает в страх.
Поэт выносит приговор:
"Разбойник, врун, а может вор."
Конечно, доля правды есть
И чаще справедливый вес.
Судья вердикт всем говорит,
Под стражу может заключить.
А может дать зелёный свет
- Путёвку в жизнь на много лет...
Поэт- себе сам режиссёр.
Открытый он, порой актёр.
То запятой подарит жизнь:
"казнить нельзя спасти стремись!"
Кино в стихах и детектив,
То в них лирический мотив
И мелодрама посетит,
То вдруг фантастика сквозит...
Поэты!Каждому дано
- Писать на благо,не на зло!
О Всех немножко здесь сказал,
С почтеньем просто написал.
Апрель 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787329
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018
Я тобою живу... У тобі є мій день.
І хоч в косах зима засріблилась,
Ти ж такою для мене, як наша весна,
що цвіла... У душі залишилась.
Я тобою живу...Ще міцніш почуття.
Дотик рук... й ти усе зрозумієш.
Те, що є у душі, і що в серці моїм,
прочитати в очах ти умієш.
Я тобою живу... вже частіше без слів
відчуваєм усе ми порою.
Бачиш, грози шумлять? Прикриваю тебе.
Ти не бійся, бо я є з тобою!
Відшуміло, спливло... Скільки літ золотих!
Мов той жовтий листок за водою.
Я тобою живу... А ти є й дотепер,
як розквітла весна та... Такою!
А молитва твоя - то є мій оберіг.
На сторожі щоднини зі мною!
Повернусь. Обніму. Притулю до грудей.
В тобі день мій... Живу я тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785393
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018
А знаешь, чтО в тебе мне нравится?
Открою маленький секрет.
Совсем не то, что ты - красавица,
И что умна, игрива - нет.
Не удивят меня хозяюшки
И хорошо накрытый стол,
Но поражает то, что знаешь ты
В искусстве женственности толк.
А жизнь моя, довольно пресная,
Чудесный привкус обрела,
С тобою ставши интересною
И без накрытого стола.
А что хожу вокруг да около,
Так это ты не обессудь.
Я знаю, сердце твоё ёкало,
И у меня щемило грудь,
Пересеклись когда мы взглядами -
Ведь было ясно всё без слов...
Но объясняться разве надо ли,
Что наше время... не пришло...
Ах, эта мартовская влюбчивость -
Кружится кругом голова...
Зимы угрюмой неуступчивость...
Вступай, апрель, в свои права!..
P. S. Для любознательных читателей: на этот стих появился ответ автора Олена Жежук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785928
Впрочем, судя по его содержанию, какой из этих стихов и чьему ЛГ является ответом, определить довольно сложно)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785365
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018
Всі дні летять в нестримному польоті,
Об’єднуються в тижні, місяці,
А як дванадцять їх мине в клопоті,
Назвуть їх роком. І роки оці
Біжать-чергуються один за одним:
Звичайні й високосні. З них – життя.
Але нікого не хвилює чином жодним,
Як ти прожив? Яке в тебе дитя?
Здобутки мав які, і чи глибокі рани?
І що зробив для себе й для людей?
Ким був і чи не став мурлом-тираном –
Таке не значиться в житті людськім ніде.
А дати – то історія, не більше,
Не дружать з почуттям, вони – німі,
І кілька літ набавити собі ще
Теж ніяк: в долі кінчився ліміт.
14.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784661
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018
Теплей всё днём и тает снег.
То злит,то радует он всех.
Но не о нём уже рассказ,
Ведь скоро снег уйдёт от нас.
Тепло летит, спешит скорей
Снег растопить,согреть людей.
Дорогу жизни дать земле
В зелёной чудной красоте.
И чаще птицы песнь поют,
Нам дарят радость и уют.
И на душе опять весна!
Пусть будет в сердце навсегда!
Чтоб были добрые плоды,
Побольше места для любви!
Пусть свет, тепло, пасхальный мир
Нас вдохновит для добрых лир!
25-26.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784531
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Кохання – що це? Гріх?
Чи Бога нагорода?
Це безтурботний сміх,
А чи прокляття роду?
Яке воно на смак:
Гірке, а чи солодке?
З деталями всіма,
Шкода, коли коротке.
Коли радіє світ
І серця два співають.
Притулишся до віт, –
Здається, оживають…
І блиск обох очей
Несила пояснити,
І небо їм рече
Стосунки ці зміцнити.
Тоді кохання – рай
Для неї і для нього,
Радіє навіть гай
З кохання неземного!
Коли ж серця мовчать.
Не кличуть до єднання,
Нема вогню в очах…
О ні! То – не кохання.
І присмак гіркоти
Наповнить щедро душу.
Як не хотів би ти –
Кохать себе не змушуй:
Не знайдено оков
Для вільного кохання,
Не встереже закон,
Як почуття зникає…
Ганна Верес (Демиденко).
3.01.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784483
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Сонце грейпфрутове лагідне, ніжне.
Неба шифон голубий.
Ось і розтанула зимоньки сніжність,
Веснонька виграла бій.
Сон у минулому, вітер ласкавий
Віття колише дерев.
Річка водою хлюпочеться жваво,
Гомін лунає джерел.
Щастя весняне прийшло непомітно,
З ним у консенсусі я.
Сонце грейпфрутове ніжне, привітне.
Бог нам дарує життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784491
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Я відчуваю райдугу в душі.
По ній, як по місточку, йду до тебе.
Ми не близькі, але і не чужі.
Для нас одна зоря упала з неба.
В твоїх долонях спить моя рука,
В твоїх очах відбилась моя ніжність.
Але я – сон, що плине як ріка,
Зате цей сон для тебе має цінність.
Не спиниш, милий, осені ходу
І час назад ніколи не повернеш.
Та я до тебе в пам’яті прийду.
Ти свої мрії на моїх ожениш.
Цінуй усе, що доля віддала
І бережи в душі усе найкраще,
Бо в ній і я, як пролісок, цвіла.
Не віддавай її журбі нізащо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784186
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Багато в світі різних протиріч.
З брехнею поряд у куточку й правда,
На протязі кількох уже століть
Шукає у собі вона розраду.
Для когось вона сіра і гірка,
Хтось хоче її бачити такою,
Одних вона відштовхує, ляка.
Що ж з Україною, Богдане, ти накоїв?
У сонмі закривавлених століть
Сімнадцяте болить чомусь найбільше,
Коли утрапили ми у Московську кліть
Й вважали братом старшим, наймилішим.
Віддавши волю в обмін на життя
Без мови власної шукали власну долю…
І це після стількох важких звитяг,
Де стільки полягло уже за волю!?
Чому спинив свій вибір на Москві?
Хто очі засліпив тобі, Гетьмане?
Була ж козацька кров на булаві,
А може, впивсь кохання ти дурманом,
Що не помітив посмішки, лукавств
Своїм гетьманським невсипущим оком?
О, скільки поплило в Москву багатств!
Візит твій став для України роком!
Як міг ти буть таким короткозорим,
Коли вершилась доленька землі?
І чи не віщували тобі зорі,
Що нам добра не дбають у Кремлі?
Твоїх угод ще чути відголосся,
І Переяслав тоне у журбі…
Сивіє в матерів, синів волосся…
Доповідаю, Гетьмане, тобі:
Праправнуки твої стікають кров’ю,
А вороги ті ж самі – москалі.
Під «Градами» і люди, і діброви…
Чи чуєш стогін рідної землі?
Все ж знай, Богдане, прорвемо тумани,
Хоча за волю плата – тільки кров.
Хребет Росії, все-таки, зламаєм,
Бо дух живий в нас і свята любов!
20.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784166
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Там, де зозулі долі тчуть в садках,
І солов’ї світанки рано будять,
Здається, що то Господа рука
Мене туди вселила поміж люди.
Шляхи круті долала я в житті
І звідала всього: висот щасливих,
Невдачі й першу в косах заметіль,
І щебет діток милих, галасливих.
Сьогодні знов у пам’яті мій край,
З людьми трудящими й теплом поспішних весен.
Там неоспіваний ніким ще дивний рай,
Де очі сонцю засліпили плеса
Ставочків трьох. Дитинства сторона…
Вона й сьогодні надто мені мила,
Де вулиця у туї порина,
Й ярки росою срібною умились.
Там хмари гострокрилих ластівок
І іволга ридає до світання,
Мого дитинства світлий островок
І слід на серці першого кохання.
Весна вдягла укотре свій вінок
З кульбабок жовтих й просині рясної,
Звіряток запросила у танок,
Щоб рутою впилися запашною.
За мене знову молиться село,
Щоб мала у житті безпечні кроки,
Можливо, це мені й допомогло,
Що я живу – не плентаюся збоку!
19.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784164
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Я віднайду загублені слова -
Миттєвості високі та чудові.
Врожай нещедрий, але це дарма:
Стоцвітна гама - у живому слові.
Душа мовчать не хоче, бо жива, -
Людська душа, розіпнута журбою,
І тліють іскри - вражені слова,
А серце-скрипка схлипує від болю.
О, як без крику, пафосу, клятьби
Слова насущні, наче хліб, сказати?
Аби ішли вони поміж людьми
Й служили в ділі доброму початком?
Щоб трепетали в звуках почуття,
Щоб даром чарівничим володіли;
У лабіринтах, в сутінках життя
Відроджували, й гріли, і світили...
А ранок сонцем землю осява,
Нова весна - незнанії мотиви...
Посію в світ віднайдені слова -
Зійдуть барвінком на забутій ниві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784100
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Воркував пташині
Голуб сизокрилий:
-Щастя на вершині,
Губи шепотіли.
Поглядом тривожив,
Обсипав квітками
Білий цвіт бентежив,
Пахнув грушечками.
Дзвоником в польоті
Серце тріпотіло
В ніжності і млості
Тихенько раділо.
Та листок гіркавий
Пташка упіймала
То обман лукавий
Доля готувала.
Щастя дика грушка
Стала колючками,
Поколола душу
Гострими шипами.
Зраненій пташині
Жити з цим роками,
Голуб сизокрилий
Полетів з вітрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784026
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Я себе не вважаю поетом,
Мої вірші – це проба пера,
Й крила надто слабкі ще для злету,
А в житті вже осіння пора.
Тож слова у думки запрягаю,
Уплітаю краплинки тепла,
І від щастя, й сльози знемагаю,
Щоб поезія плином плила.
Пишеш й світ проклинаєш і любиш,
Загадковий і дивний цей світ,
Коли шепчуть Всевишньому губи:
«Урятуй Україну і цвіт.»
Коли знаєш, що слово – це криця,
Й усвідомлюєш силу його,
Й дістаєш кожне з денця криниці
Для душі і утіхи, й нагод.
Не вважаю себе я поетом,
Але ліру свою не згублю
Й поділюся із вами секретом,
Що поезію справді люблю!
6.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783859
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018
До гаю лугом пісня ллється,
Ушпарив жайвір на струні.
Чи то я сплю чи то здається,
Дуга веселки... в таїні.
Запахло медом у садочку,
Шепочуть мальви в табуні.
Вдяглися в вишиті сорочки,
І пломеніють… як вогні.
Я хочу світ домалювати,
Так часто бачу у ві сні.
Як сина ніжно любить мати,
Й немає ж.да… і брехні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782826
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Нельзя отнять дыханье у живого.
О жизнь моя, прошу, не уходи.
Еще лишь слово, слышишь, только слово,
Одно, и будь-что будет впереди.
Мне очень жаль, что время быстротечно.
Его жестокость нам не разгадать.
Зачем же смерти покорилась вечность,
А жизнь – чтобы в скитаниях страдать.
Любовь, любовь лишь ты за выживанье,
Ты ищешь бесконечности пути
И ждешь, как чуда, с вечностью свиданья,
Бежишь, терзая сердце до крови.
Забыть мечту, забыть свою надежду,
О, не проси, изменница судьба!...
Как облачиться в белую одежду?
И чтоб душа осталася жива.
Земных шагов поступками не мерять
Нам не удастся, как ты не желай.
С своею ношей подойдешь ты к двери,
И там грехи мольбою искупляй.
Тебе ль откроют, страннику слепому,
Когда пуста котомка за спиной?
Небесному такой не нужен дому,
Но ты стучи раскаяньем, мольбой!
Приди во сне и дай совет другому:
Как одолеть греховной плоти зов?
Как не споткнуться, не поддаться злому,
Не заблудиться в лабиринте слов?
Как тяжела в печали жизнь земная…
Как одолеть унынье, нищету?
Одна любовь быть чище заставляет
И гонит прочь тоску и суету.
Одна любовь нас просит верить в чудо.
Ее дыханье силы придает.
Лишь ею я оправдываться буду,
Когда мой час быть искренней придет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783834
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Когда-нибудь закончатся архивы,
Которых я ещё не прочитал -
Творений моих авторов любимых,
Что долго напоследок оставлял.
Когда вы вдруг возьмёте передышку,
Уснув зимой, подобно тем суркам,
Иль просто затаитесь вы, как мышки,
Вернусь я к вашим избранным стихам.
Черпать своё в них буду настроенье,
И отзывы под ними просмотрю,
Читая, просижу так целый день я,
А может, встретим вместе и зарю...
В эмоции былые погружусь я,
Давно забытым мыслям улыбнусь,
Пусть где-то доведётся и взгрустнуться,
Но это не навязчивая грусть.
Я думаю, приятно будет вспомнить,
Дебатов огнедышащий накал,
Кому-нибудь добавлю новый "коммент",
Хотя я там уже их оставлял.
Конечно жаль, что кто-то не ответит,
Кого-то уж давно на сайте нет,
Но свет их душ по-прежнему нам светит -
Бессмертно то, о чём поёт поэт.
Иной стишок покажется мне странным,
И я его, пожалуй, удалю...
Но главное останется ведь главным:
Своих друзей-поэтов я люблю...
Большое вам спасибо за уроки,
Я чувствую, что рядом вы всегда.
А ваши полюбившиеся строки
Запомнятся на долгие года!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783637
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Люблю поезію й свою творю давно,
Не знаю ще творитиму допоки…
Чи то від Бога так мені дано,
А чи гашу душі у ній неспокій.
Не розумію, хто ж мені звелів
Волошкою зійти у житнім полі,
Чи в жайвора на трепетнім крилі
Пізнати смак краси, польоту й волі.
На світ погляну я із вишини
І піснею полину над простором,
Молитиму, щоб рай Бог відчинив,
Де сліз немає і людського горя.
3.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783606
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Крізь тенета турбот, мов крізь хмари – промінчики сонця,
фраза, слово чи думка майне... наче з інших світів.
Може Муза послала із вітром її крізь віконця,
а чи янгол торкнувся крилом полохких почуттів?
Стрепенеться душа і пірне в протиріччя емоцій,
обважніє від виру строкатих думок голова
і, впіймавши зерно в тім бурхливім безладнім потоці,
несподіваним змістом наповнить звичайні слова.
Ле́гкий тремор і нерви, неначе натягнуті стропи,
подих в горлі завмер, щоби птахом злетіти до зір,
коли вбрані у рими слова заплітаються в строфи
і, освячені в серці, лягають рядки на папір.
Із небесної висі, з таємних світів нескінченних,
з амплітуди чуттів: від безодні – до місяця злет,
з болю, сумнівів, сліз, із любові поривів вогненних,
з праху, сяйва краси, мрій, фантазій натхненних,
в незбагненнім пориві, творить свої вірші Поет.
19.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783173
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Коли весна, загорнена в тепло,
Покличе птахів з вирію додому,
То оживе природа і село,
Згубивши у снігах зимову втому.
Завруниться пшениця у полях,
Зрадіє око сонця й селянина,
Клейкою зеленню розродяться гілля,
І з гаю пісня солов’я полине.
Весніти стане і людська душа
Новим, іще не знаним досі духом,
І час тепер не буде поспішать,
Аж поки день стривожений потухне.
10.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783116
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Печаль мне в сердце постучала
И почему-то грустно стало.
Какая разница за что?
Но стало очень тяжело.
Она пришла как королева,
Всё личное присвоив время.
Ей хорошо вдвоём со мной
И наслаждается собой.
Она, как знатная персона,
Банкета ожидает снова,
К себе вниманье приковав,
Взаимность мне пообещав.
Она прекрасна, но ревнива.
Порою в ней большая сила.
Она с соперницей на "ты",
Не любит лишней суеты.
Печаль, как милая жена,
Желает быть со мной одна.
По всем путям идти вдвоём
Зимою, летом, ночью, днём.
Но оказалось всё не так.
Дурак не мал. Мал не дурак.
Ведь в жизни главное любовь
И каждый ожидает вновь
Тепла, уюта, светлых дней,
Прекрасных радостных идей.
Событий добрых, красоты,
Чтоб исполнялися мечты...
Печаль мне в сердце постучала
И гостьей дорогою стала.
Я понял:"Значит так должно,
Чтоб каждый пережил своё".
17-18.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782992
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Мудрый Гений вдохновений -
Свечи тем лишь зажигал,
Кто печалился,но верил…
А в бреду - не предавал…
Щедрый Гений вдохновений -
Чаши с верхом наливал
Грустью нежною видений…
В слово - после облекал….
Откровения откровений
Никогда бы не узнал -
Кто в раю ни разу не был
И дорогу в ад не клал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782815
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Пиши, малюй мені листи
сплітай з думок складні сюжети
не залиши, не осуди
Пиши аж до самої смерті.
Дивуй мене і зігрівай
бажанням жити й посміхатись.
І між рядками даруй рай
Я буду їх у сні читати.
В листах мене дуже люби
Так ніби я твоя найкраща
Всі мої слабкості спиши
Не додавай до тексту фальші.
Пиши мені щодня-щодня
Щоб усі пошти впізнавали
Так ніби в тебе я одна
Бо ми колись так домовлялись.
Пиши, складай мені листи
розповідай про дні й про ночі
І білим голубом пришли
Коли не знайдеш листоноші
Нехай між нами кілометри
Між нами більше ніж світи
Усі слова розписуй серцем
Приходь у снах, принось листи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782974
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Виходить вірш з під олівця,
Строфа збирається в куплети,
Слово лягає до слівця,
Для них Пегас чекає лету…
Вознести вірш той в небеса,
Його щоб заспівали птахи.
Він в хмарах синіх, як роса,
Дощем змив рими у невдахи.
А у поета на коні,
Стали вірші такі піснями.
Загартувалися в вогні
І хвилювали до нестями.
Щоб вам писалися вірші,
Муза дивилася у очі.
А ваш Пегас сягав вершин,
Де родяться вірші співочі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782957
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Маленьке серце, з кулачок.
А скільки може в нім вміститься!
Людський маленький тайничок,
Що може радістю світиться,
Коли в людини все гаразд,
Коли рідня уся здорова,
Коли упевниться не раз:
Зоря все ж світить вечорова.
Проб"ється промінь крізь туман,
Воно не зрадить нас ніколи,
То в рівновазі серця стан,
І не болить воно, й не коле.
Та серце може плакать гірко,
Бо його зраджено й не раз..
І тим сльозам безцінна мірка:
Не ставить сльози на показ.
Гіркими вмиється сльозами
І потече гірка ріка...
І буде жити разом з нами..
Воно до всього все ж звика.
Зітре сльозу і посміхнеться.
Бува по-різному підчас.
Воно від нас не відвернеться,
Воно безцінне, живе в нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782963
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
За все прийдеш відповідати,
Своїм бажанням всупереч.
Не ті поняття там й розклади,
З собою гроші не візьмеш.
Баблом не зможеш відкупитись,
Не обійдеш і не втечеш.
Тож бійся вкраденим вдавитись,
Розплату ж бо’ не проведеш.
Не можна долю задобрити,
Нема до підлих співчуття.
Не можна Бога одурити,
Коли твоє гниле буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782902
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Зціплені губи, молитви скрізь зуби,
Селфі із церкви, свічки у руках…
Ми так давно, наче люди - іуди,
З глумом лукавим на ніжних вустах.
Світ перевернем увесь, якщо треба,
Лиш би дійти до своєї мети,
Ангели ж білі дивуються з неба,
Вимогам нашим до Бога на ТИ.
Моляться люди словами бездушно,
Всюди їх фото з хрестами в руках,
Ніби забули про те, що насущно -
Сльози на люди, та пусто в думках.
Так завжди було, хрестилися люди…
Потім кляли і вбивали людей,
Мов бур`яни розрослися Іуди,
Ніц не змінилось з минулих ночей.
Гляньмо назад, коли предки ділили
Землі, озера, поля та ліси
І, так по-звірськи, сусідів давили
Із-за півметра чужої межі...
Де вони всі? Вже хрести покосились!
Де ті поля? Бур‘яном поросли!
Може не так, діди наші молились,
Раз не дійшли до своєї мети?
Моляться люди...І я поміж ними.
В серці молитва...А мрії в думках.
Де життя справжнє те, чисте, не хитре
Посеред інших? Чи тільки у снах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782807
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Ти наче вітром розгойдав сердечну тишу.
Яку давно тримала на припоні.
Кохання більше в мріях не колишу.
Тепер живу я у його полоні.
Воно бушує і в твоїх зіницях.
В устах від кави теплих і терпких.
Душа моя від радості іскриться.
Це щастя нашого тепер триптих.
Серце моє даю я на офіру.
Хоч в нім тремтить ще дотепер сльоза.
Надіюсь не розб'єш ти мою віру.
Яка мов паморозь на сонці є крихка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782755
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Заслуг немає у любові:
Є просто ти. Є просто я.
Поєднання душі і крові,
Коли із двох – одна сім’я.
Заслуг немає у любові:
Є лиш потреба бути вдвох.
Дивитись в очі, чути мову,
Відгадувати хід думок
І відкривати в новій днині
Щось незвичайно чарівне
У нерозгаданій людині,
Що як створіння неземне
На протязі останніх років
Так спонукає до життя,
Аж відступають крайні строки,
Даючи місце почуттям.
Заслуг немає у любові:
Є дивна ніжність і тепло,
Яке мов літо веселкове
Крізь долі наші протекло.
Є ти, є я, а поміж нами -
Є діти, трієчко внучат.
Зимовий сад ще марить снами,
Та в ньому вже на всю звучать
Їхні пісні, як гімн любові,
Як щебетання пташенят!
Це наші весни в їхній крові,
Не відмираючи, дзвенять.
Заслуг немає у любові:
Є довгий, чи короткий вік.
І навіть у часи суворі
Не забувається повік
Ота миттєвість поєднання
Той спалах світла у душі,
Що й досі в почутті кохання
В серцях породжує вірші.
14.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782730
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
[i][b] [color="#c71e1e"] Життя... Людське життя...[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#116614"]Привела до тебе стежка між житами...
Жайвір...Ти...І тіні... Хмарочки легкі...
Ліс...Стежина...Доля...Визріло між нами
Те,- ще несказанне... В щасті дві руки...
Підлісок... Малина...Різнотрав'я...Квіти...
Хмарка промінь сонця випива до дна...
Повняться відерця... Погляди - привіти...
Десь схропнули коні,- відгуком - луна...
Усмішки...Розмови... Від коней подалі...
Лісове джерельце... Моху оксамит...
Дотики...Зіниці!..Захлинулись в шалі!..
Це дрімало в душах хтозна скільки літ...
Привела до тебе стежка між житами...
Жайвір...Ти...І тіні... Хмарочки легкі...
Ліс...Стежина...Доля... Малинові гами...
Довгождані...Ніжні...Солодко - гіркі...
[/color][/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782734
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Весна іде. Ой рано, іще рано
Радієм ми цим променям ясним,
Бо ще розкриється зрання небесна брама
І заморозок випустить на дим.
Весна крокує по голодних душах,
Стомились всі від довгої зими?
Та промінці Сваровські вже на грушах
Сиплють поцілунки: -Ось, візьми!
Прокльовуються крокуси в городі,
Тюльпан листки до сонця нахилив,
Підсніжник посміхається.Негоди
Йому не страшні -- він уже зацвів.
Вже соком наливаються берези,
Хоча ще зовсім крихітні бруньки.
Вербові котики танцюють полонези
З вітром і сонцем в парі залюбки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782560
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Чуєш, люде України! Встаньте татку, сестро й брат!
Знов Михайлівські дзвони б’ють і б’ють в набат!
Набат будить спокій ночі та зове людей без слів:-
- Встаньте, люди України, пробуджуйтеся від снів.
Встаньте, воїни Слави, підійміть мечі, щити!
Знов вороже іго пробудилося із тьми.
Вперше дзвін той бив на сполох, вісімсот літ тому,
Як орда, татаро-монголів крушила Київську стіну.
А тепер крізь темінь ночі чутно крик і зойк дітей.
Діти встали за Свободу без щитів і без мечей.
Наші діти - діти Слави, була музика та спів,
Ніби Коршун на здобич, кримський “Беркут” налетів.
Дітей били кийками і щитами на розмах
І топтали, хто не втримавсь на ногах.
Де-хто вирвався з облоги, доганяли у дворах,
Доганяли по дорогах, ніби звірів на ловах.
Звук набата - допомога, діти кинулись на зов,
Врата Святі відкрились в Михайлівській Собор.
Та не всім було дістатись до Святих Воріт,
Сліди Беркута лишались від окровлених чобіт.
Крик дітей, звук набата - все змішалося вночі,
І кияни пробудились, засвітилися вогні.
Та ніхто не став чекати, переступивши свій поріг,
І на зов набата люди йшли з усіх доріг.
А набат котивсь лугами вздовж Дніпровських берегів,
По Карпатах, по Донецьку і засвітились тисячі вогнів,
По Волині та Поліссю, й не минав він сільських хат.
Повстань за Волю, Україно, чуєш кличе знову набат!
У Києві на Майдані мільйонне віче відбулось.
Криваву бійню засудили. Дійсність єдності збулось.
Не дрімайте, українці, хай в серцях ще б’є набат!
Бо українці-яничари з ворогом на брудершафт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781890
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Три подруги вихвалялись
Як рік Новий зустрічали,
У фантазіях змагались
І захоплено пищали.
-Я стрибала з парашутом,-
Каже радісно Орися.
Було страшно, але круто –
Ти летиш, неначе птиця…
Я,- продовжила Зоряна,-
На Мальдіви полетіла,
Там на пляжі засмагала,
Свого принца я зустріла.
-Ти чого мовчиш, Ірино,
Де тебе в цю ніч носило?
Доповзти додому рано
Не було вже, певне, сили?
-Та на кухні разом з вами,
За столом ми втрьох сиділи,
Ви пили і щось курили,
А я тільки салат їла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781915
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Музыка клавиш, в небо зовущая,
Мысленным взором за светом ведет.
Пляшет душа чудо-песню поющая,
В трепете чувств совершая полет.
Крылья расправила белой голубкою,
Сердце стрелою пронзает ветра.
И устремляется в синь неприступную,
Радует глаз чистоты красота.
Пусть она помыслы черные выбелит,
К выси безгрешной коснувшись рукой,
Формулу жизни молитвою выведет,
Чтоб заслужить и любовь и покой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782003
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Люблю цей молочний світанок,
Коли тихо довкола так.
У вікно зазирає ранок,
У піснях замріявся птах.
Впали роси на трави слізно
І розсипались мов кришталь.
Вітерець накине любязно,
З павутиння сплетену шаль.
Усміхнеться блакиттю небо,
Сонця промені угорі.
Я коханий спішу до тебе,
Щоб в обійми впасти твої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781975
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Я бачила дива́ чужин країн:
міста модерні у пісках пустелі,
священні древні залишки руїн,
захмарні вежі, храми іі готелі,
стомовний різноликий Сінгапур,
архітектуру Праги, Риму, Відня,
величні Прамбанан, Боробудур,*
віднайдені у диких джунглях півдня.
Сповна в світах екзотики й краси,
вражаючих. Але чомусь душею
чаруюся від крапельки роси
на маминій стежині споришевій
в моїм краю, від пісні солов'я,
голубизни озер, волошок в житі,
де жайвора почула соло я,
від спогадів, з дитячих літ нажитих.
Лякали "співом" павичі, орли,
вдаряв по нервах крик різкий папуги,
а смуток журавлиного "курли" –
до спазму в горлі! –стільки в ньому туги...
Вишневе буйноцвіття вабить зір,
п'янять степи розлогі чебрецями,
мре серце від краси Карпатських гір,
закохана у Київ до безтями...
Все миле серцю – край мій і нарід,
де народилась з Божого веління.
Тут, в Україні, весь мій славний рід
крізь сотні літ проріс углиб корінням.
Ввібравши мудрість, силу й біль землі,
ми аурою спільною вповиті.
Тож я – листок на древньому гіллі́,
без кореня свого не здатна жити.
* Прамбанан, Боробудур – дивовижної архітектури
древні храми на о. Ява.
12.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781964
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Поблякнув місяць, ясні зорі
Із переляку став гасить.
І в небі темнім, неозорім
Хуткіш сховався у ту ж мить.
Сонливий ранок протер очі,
Грайливо поглядом сяйнув
На сонну землю ще із ночі,
Блаженно й смачно позіхнув.
Розправив плечі і бравурно
Простяг рукою в виднокіл
І рвучко здер опону чорну
Й кудлаті хмари відпустив.
Звільнившись з темної в’язниці,
По виднокрузі розбрелись
Отар химерних багряниці
Й помчали світочу навстріч.
Торкнулись променів рожевих,
Струсили музику із струн--
І ллються роси кришталеві
Умити трав весняних рун.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781917
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Ой плакала берізонька, слізоньки втирала.
Ой плакала берізонька... сил ставало мало.
Підрубали. Сік забрали. Все капають сльози.
Ой плакала берізонька... знов шуміли грози.
Сильні кралі дощу того стукали по листі.
Ой плакала берізонька, сльози її чисті.
Не плач, не плач, берізонько! Не плач, не журися.
Йде та хмара, що дасть сили. Візьми та й напийся!
Загоїться жива рана, силонька прибуде.
Не плач, не плач, берізонько. Так насправді буде!
Зашумить ще лист зелений, пташки заспівають.
Дівчатонька молоденькі в танку закружляють.
І парубки всі веселі підуть танцювати.
Не плач. Всміхнись, берізонько! Будем долю мати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781952
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Є люди різні: хмари і вітри,
Є сонячні і теплі, є холодні.
Одні дарують світу кольори,
Є підлі, ниці, чисті, благородні…
Бувають навіть люди їжаки,
Такі до себе близько не пускають,
Та гірші певне ж ті хто слимаки,
Бо неприємний слід в душі лишають…
Лінивці люди, і мурашки є,
Люди ліхтарики, і люди морок ночі.
Є серед нас хто не відасть своє,
А є хто з іншим ділиться охоче.
Живуть між нами трутні, бджоли, оси,
Нарциси, і ромашки польові.
Неговіркі є, і дзвінкоголосі,
Розумні, і без клепки в голові.
Свій шлях шукає в долі кожен сам,
Комусь земні стежки, комусь політ.
Хтось левом йде життям, а хтось ягням.
Родюча вишня хтось, хтось пустоцвіт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781871
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Сльоза і воїн… Надскладна розмова…
В житті їх так непросто поєднать!
Та іноді буває доля злою,
Коли вирує полум’ям війна.
Так, воїн, справді, іноді ридає,
Коли втрачає друга на війні,
Убір із голови рука скидає,
А все єство його кричить: «О, ні!»
Й проколе серце болем ця утрата,
Адже в бою друг ближчий від рідні.
Він там за батька, іноді за брата,
Бо ж перед небезпекою – одні.
Й покотиться скупа сльоза щокою,
Яку сховати воїн поспіша…
Як згодитися з долею такою?
Та й тут рятує другова душа:
«Не плач, мій друже, я іще з тобою,
Запам’ятай, сльоза лишає сил.
Молитиму за Україну Бога,
А ти не тільки воїн – її син!
Я знаю, Україна переможе –
Нікому волі не перебороть!
За рідних потурбуйся, якщо зможеш,
Й за сина, бо це кров моя і плоть!»
9.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781859
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Упала в озеро зима
Зелено-синім льодом,
Води і хвилечок нема,
Та вернуться ізгодом.
Коли вже сонце, осяйне,
Льоди ті поламає,
Весна позичить «Муліне»
І зиму налякає:
Розшиє луг вона і бір,
Галявину у лісі,
Сіреньких вишиє собі
Горобчиків не в стрісі.
А також вишиє ріллю,
Мов галка, чорну-чорну,
Зерно я з лантуха звільню,
Яке придбала вчора
І ним засію на врожай,
Хай буде він багатий,
Й радітиме моя душа,
Адже земля – то мати.
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781868
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Звільнився простір для весни у світі.
Я думала: мабуть, уже запізно.
Чи вдасться серце ніжністю зігріти,
Бо ми, здавалося, з тобою різні.
Як мінус-плюс, і як вогонь і холод...
Але ж приваблював весняний вітер,
Ми опинились в замкнутому колі,
Не вистачало слів і навіть літер.
А від дощу сховала парасолька,
І свіжістю весняною бриньчало.
Нас охопила ніжність біополя,
Веселка ясна кольорами грала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781847
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
[b][i]Он шел ко мне отчаянно сквозь зиму
Хоть повод не давала я никак.
Любовник? Он забрал мой пыл и силу.
Ведь столько дам вокруг..А он... чудак.
И только встретил, без прелюдий, сразу
Меня он уложил скорей в постель.
Не помню, доводил ли до экстаза,
Ах, если б знала - не открыла дверь...
Забыла о прическе и о платьях,
И кажется, что белый свет не мил.
Почти неделю я в его объятьях..
Хотела оттолкнуть... да нету сил..
И кажется - совсем я изомлела.
С ним вместе на примятой простыне.
И до всего, что важно,нет мне дела.
Пот каплями стекает по спине...
Мне млеть в его объятьях - не приятно.
Скорее бы за ним и след простыл..
И это и логично... и понятно,
Коль даже муж измену с ним простил.
Я от него избавиться бы рада.
С чего, скажите, он ко мне прилип
Хоть был бы мужиком, таким, как надо
А то обыкновенный вирус ГРИПП...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781779
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Думки подібні до крилатих птахів,
Що линуть вільно в небуття.
Досить лише одного змаху -
І в думці з'явиться життя.
В святковий час чи серед буднів
Вони летять, лишивши тінь.
Обдумані та незабутні
Обгорнуть враз на самоті.
Чи благородні, чи то грішні -
Нам невідомий їхній хід.
Про них дізнається Всевишній,
Коли думки здійснять політ.
Отак життя в думках триває
І в пам'ять ляже назавжди.
Мереживом переплітаєм
Своє буття й свої думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781766
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Твоя любов встеляє ніжним цвітом,
Стежину, що веде нас до весни.
Туди де сонця промені привітні,
Туди де місяць зазирає в сни.
Твоя любов з джерельною водою,
Весною все руйнує на шляху.
Щасливі ми у парі із тобою,
Щасливий я що повстрічав таку.
Твоя любов із запахом жасміну,
П'янить мене і паморочить знов.
Таку жаданну в серці і єдину,
На все життя лишила нам любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781761
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2018
Запрягла мої роки старість,
А душа й досі молода.
Скільки ж їй у житті дісталось!
А вона навіть… не рида.
Бо живе в ній сумління й віра,
Без яких не людина ти,
Сутність їхня – любов без міри,
А твоя – їх уберегти.
Особлива душа в поета,
Незвичайна і в матерів –
Не спинити обох їх в злеті,
Бо покликані в нім згоріть!
24.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781644
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Слово, моя ти єдиная зброє...
Леся Українка
А для поета слово - зброя гостра,
То ж захистімо ним країну.
Комусь найкращий, мабуть, теплий острів,
А нам дорожча Україна.
І слово наше має криці силу,
Вперед веде до правди, честі.
Ото ж довбаймо фальші темну брилу,
Не стіймо й мить на перехресті.
Несімо слово українське гордо,
Борімося за нашу мову,
Щоби чужинці не складали рондо,
Брехню убиймо сильним словом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781632
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Сергею
Белые хлопья слетали с аккордов
несостоявшейся светлой любви.
И погрустнели возможные зори,
цвета не выпитых вовремя вин.
Мы окольцованы были до встречи,
каждый своей полноправной судьбой.
Падали хлопья в шифрованность речи,
чутко фальшивил гитаровый строй.
Ландыши плакали в недоумении,
что им мешает друг друга познать.
Таяли хлопья, касаясь сомнения -
может быть, впрямь дважды два будет пять.
Помнит гитара, как сыпались хлопья
в наш не задетый банальностью миг.
Ангелы с облака слали нам оптом
светлые чувства на радужный блик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781621
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Скажи мені правду, якою б вона не була…
Про місяць упо́вні… Про два лебединих крила…
Про літа веселки барвисті… про теплі дощі…
Про пестощів ласки іскристі… про сповідь душі…
Скажи мені правду, що й досі у серці щемить…
Про ту найдорожчу, про найсокровеннішу мить…
Про всесвіт у зорях, утоплений в глибах криниць…
Про мову безмовну промінних широких зіниць…
Про сонце, що сходить в обіймах і чезне в імлі…
Про стежку до саду, де бродимо ми ще малі…
Про мамину ніжність, про батькову гордість німу…
Про сльози печалі на вижовклих трав килиму…
Про муки відталі, душевний утрачений рай…
Скажи мені правду – нічого в собі не ховай…
Я знаю, що тяжко – правдивий, оголений біль…
Я знаю ж бо – тяжко, бо цілі не видно відсіль…
Не видно ж бо цілі – далеко далекі світи…
Скажи мені правду – бо з правдою легше іти!
Крізь бурі і товщі, де квітне неторканий Сад,
Крізь товщі і бурі, пургу і рясний снігопад…
Скажи мені правду – і я тоді ска́жу сама…
Про те, що у серці не все ще панує Зима…
Хоч журно над чо́лами пам’ять пече і тяжить…
Про шлях, нами сходжений – що у багрянцях лежить…
Про місяць уповні… Про два лебединих крила…
Скажу тобі правду, якою б вона не була…
7.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775717
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 11.03.2018
[i][b][color="#ff0000"]Переспів…[/color][/b][color="#000000"][/color][/i]
[i][b][colorТы помни обо мне сегодня, засыпая,
Я прилечу душой к тебе издалека,-
Прочувствуй, нежный мой, как трепетно ласкает,
Нектар желаний пьёт, озябшая рука…
Ты помни обо мне, когда придёт усталость
От ожиданий тех, возможных лишь любя.
Ведь, может быть, нужна тебе всего лишь малость,-
Тот унисон сердец, волнующий тебя...
Ты помни обо мне, когда душой ревнивой
Я усомнюсь порой в порывах той любви...
Ведь я, пойми, себя не мыслю чудо – дивой,-
В неверьи я,- но ты небесной всё ж зови!..
Зови...Кровиночкой...Единственной...Родною...
Я жажду правды... Жду... Тебя правдивей нет!..
И хоть брюзжу порой,- иду я за тобою
В мир, созданный тобой, - счастливый взять билет!..
Ты помни обо мне - и я твоё услышу,-
В предсонной тишине желанное “люблю“.
И я приду, родной, приду под твою крышу,
Твой первый сон из дрожью разделю...
Ты помни… Обо… Мне...
И не грусти,- твоя!!.
[/color]
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781533
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Зійди в серце моє Україно Свята,
Поселись в нім піснями із гаю.
Прохолоди хай вип’ють вуста,
Прилинь шумом вітрів і ручаю.
Нагрянь гуком і бурею в тіло моє,
Дзвоном чистим Дажбожої мрії.
Нехай святиться імя твоє,
Чорноризі хай згинуть в стихії.
Ти надія і щастя, життя моє все,
Як той попіл в тобі відроджуся.
Ти завзять моїх, дум озерце,
Я в тобі, як ручай розіллюся.
Загляни в мою душу відлунням кайдан,
Зойком болю загиблих в засланні.
Вітром з степу, що впав на курган,
Духом тих, що згубились в змаганні.
Я ж помститися хочу за честь і ганьбу,
За Степана й Тараса помщуся.
Час розплати не має страху,
Тобі Мамо моя поклонюся.
Скріпи волю мою і мій дух загартуй,
Не заростає хай туди стежка.
Збережи і для справи закуй,
В полумяному серці замешкай.
Я не здам тебе рідна Матусю в біду,
Береже твою вічність трисуття.
Може смерть свою в муках знайду,
Та ти... житимеш сильна й могутня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781482
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Земля й поет не нарізно живуть,
Де перша – живить, а поет їй служить.
В однім човні життєвому пливуть,
А з ними віра, і любов, і мужність!
Поет не владі служить, а землі,
Що пестила його найперші сходи,
Лікує рани, часом не малі,
Єднає із глибинами народу.
Поет не славі служить, а землі,
Бо крила слави не завжди надійні:
Підніметься він на її крилі,
І хто те зна, яким буде падіння.
Поет не продається і за кошт,
Бо муза є чутливою до зради.
Він людям служить все життя також,
А не влаштовує невігластва паради!
17.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781448
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
Лучи от солнца - нити золотые
Вплетает в косы юная Весна.
Веночек в волосах - цветочки полевые,
Наряд из нежных трав одела, как шелка.
Умылась ключевой водою
И нежный шлейф остался родника.
Прекрасна, хороша собою!
Спешит Весна из далека.
"Весна! Весна! Ты так чудесна!"-
Щебечет дружно птичий хор.
Не умолкает эта песня,
Сорок и воробьев - веселый спор.
Пришла Весна! И все пришло в движение.
В лесу засуетился весь "народ".
Ведь надобно ему весною обновление,
Весна пришла - пора забот!
Проснулся еж, убрав свою перину,
Медведь с берлоги вылез не спеша.
Лисица сушит шубку меховую,
На солнце лисья шубка хороша!
А белка - все снует по веткам ели,
Зайчиха с норки вывела зайчат на свет.
Собрались жители - лесные звери,
Весне они передают привет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781402
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
[b][i][color="#690f0f"]Життя, як свіча... Відгорить і за обрієм згасне
Залишивши слід у серцях і на рідній землі.
І все, що було... а було ж - і сумне...і прекрасне,
Розтане як день в невблаганній, вечірній імлі.
Життя, як свіча, що стікає неквапно додолу,
Та світлом своїм зореніє вона не дарма.
А скільки сердець ця свіча зігріває довкола
І поряд з людьми зігрівається серцем сама.
Життя, як свіча... Та не можна безслідно згоріти,
Даруйте тепло, бо не треба у душах зими...
І дуже шкодА, якщо хтось це тепло не помітив,
І поруч пройшов, загорнувшись у морок пітьми.
Життя, як свіча... Хай горить якнайдовше цей вогник,
Наповнять життя невичЕрпної сили струмки.
Нехай поміж круч пропливає життя, наче човник.
І власна свіча зореніє ще довгі роки...[color="#690f0f"][/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781426
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
Виражи судеб настолько круты,
На них мы сошлись - две капли воды.
Будем надеяться, жить и любить,
В небе парить и кружить до зари.
На зорьке, на грудь тебе каплей впаду,
Сольюсь воедино, в моря уведу,
Там множество капель таких, как и мы,
Закружимся счастьем мирской суеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781172
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
/ до Шевченкової Музи/
Як Тарас тебе боготворив!
Ти була «пречистая й святая»,
Ти була букетом справжніх див,
Зіронька в невільному безкраї.
Златокрилим дотиком душі,
Пташечкою линула до нього.
В час, коли приносила вірші –
Ти була посланницею Бога.
Ти була «живущою водою»
Посеред засушених степів
І «сестрою завжди молодою» -
Кобзаря, засмучений заспів.
Ти його «порадонька святая»,
Світ безсмертя у його очах
Ти – така, мов дотик горностая.
України – істина і шлях.
У молитві – свічечка за волю,
Глас Тараса, дзвін на цілий світ!
Ти сльозою випала на долю
У його бунтарський «Заповіт».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781127
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Xh8N0JCeros[/youtube]
Накритий стіл в кафе, всього добра,
І ти сидиш за столиком напроти.
Невже це знов почнеться стара гра?
І як оці думки перебороти.?
Ти наливаєш в келихи вина,
Воно іскриться, ніби в позолоті.
А за вікном холодна ще весна...
Та нАщо про погоду? Про це потім.
А тиша причаїлась край стола,
І подих перехоплює неспокій.
Ось що спитать хотіла й не змогла...
Чому ти так близький, а так далекий?
Надпий із мого келиха добра,
Настояний з роси пахучих квітів.
Душею доторкнись мого пера...
Вони найкращі будуть тобі ліки.
Збери слова, що сказані тобі,
Що силою цілющою повиті.
І пригорни до серця їх собі.
І рани перестануть вже боліти...
Мелодію якусь скрипаль там грав,
І тиша залишалася між нами..
Очима ти мене в полон узяв...
Я так хотіла це почуть словами..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781122
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Як сонячний промінь світання,
Ви острів в безмежжі краси.
Створив вас Господь для кохання,
Ви впевненість наша, плюси.
Роса Божа випита зрання,
Чудна прохолода з роси.
Ви часточка з гаю дихання,
Під час весняної грози.
Вам наші найкращі вітання,
Зі святом вас любі жінки.
Хай здійсняться ваші бажання,
Хай падають в ноги зірки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781056
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Стихи на сайте про любовь
Всё время согревают кровь!
Всегда в них чувства хороши
И струны трогают души!
Ведь Каждый искренне любил
И ныне в чувствах не остыл!
Желает дальше так любить,
Мгновеньем каждым дорожить!
Чтоб Половиночке своей
Интимней стало потеплей!
Чтоб наслаждение для Вас
-И в жар и в пот по много раз!
Чтоб в сердце было торжество
И снова стало хорошо!
Душа,как сказочный Цветок,
Опять прекрасно расцветёт!
И два Цветочка-две судьбы
В сей час становятся одни!
Опять в душе для Них Весна!
И так в любые времена!
Всё это тайна на Земле
И раскрывается в Тебе!
И увлекает Всех она
В свои медовы берега!
Вновь наслаждаешься в любви
-Спешишь,то медлишь словно Ты!
То задержался в глубине,
То улетаешь налегке!
Какие чувства!Красота!
Любовью светятся глаза!
Влюблённых встречи,как стихи
-Что превосходно хороши!!!
2-3 марта 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781051
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Зітхає хуртовина за вікном,
А я вслухаюсь в її звуки.
Час відлітати і махне крилом,
Зима в останні дні розлуки.
В холодних березневих кришталях,
Бурульки наче оксамити.
Весна все ж прокладає собі шлях,
Щоб вбралися в зелене віти.
Рапсодія заграє джерела
І потечуть струмки рікою.
Весна за руку дощик привела,
Їй сумно в краї буть одною.
І хоч лежить на вулиці ще сніг,
Вночі мороз, ще веселиться.
У день весна всміхається до всіх,
Тому в людей веселі лиця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780931
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
О, женщина – краса земная!
В сей день… приветствую тебя!
Создатель, долг свой исполняя
Украсил прелести…любя!
Ты краше всех цветов на свете,
Ты подымаешь стаю чувств,
Ты таинств, всех мирских свидетель,
Ты – покоритель наших уст.
Тебе, не выстроить кордоны,
Их не приемлет красота:
Перед тобой роняли троны,
Перед тобою суета.
Ты – властелин мужских поступков,
Несёшь с достоинством свой долг.
Ты – победитель над рассудком!
Ты заслужила свой престол.
Свою – Эпоху Возрожденья,
Как на Голгофу влачишь Крест!
Себя украсила… смиреньем,
Но твёрдый взгляд, как грозный Перст!
Из-за тебя рождались ссоры
И наступала благодать,
Ты всем живущим в этом Мире
Любима: дочь, сестра и Мать!
Ты - украшенье, в наше время,
Как расцвеченный розы куст,
Влечёт шмеля удобрить семя…
Ты королева наших чувств!
Тебя Создатель, в назиданье,
Предрёк для нежности, утех,
Тобой любуясь – сновиденье,
Мы принимаем Божий грех.
От зарожденья и доныне,
Чтобы добыть святой бутон,
Блестяще спрятала в бикини
Свой символ власти – царский трон.
О, женщина! Ты – Божий Дар!
Награда за бои, терпенье…
Ты – Гений по коварству чар!
Ты рождена… для Вдохновенья!
С праздником Вас, дорогие женщины! Здоровья Вам и Вдохновения! Берегите себя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780916
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Не буди мене, милий, холодного темного ранку,
Поки ніч ще тріпоче долонями сірої мли,
Полетімо удвох зустрічати солодкі світанки
На планету, яку ми любов’ю колись нарекли.
Ще дрімає Аврора в колисці полярного сяйва,
Срібний місяць в човні на той берег іще не доплив,
Синьоока душа ніжно квітне у небі, як мальва.
І розпилює сни в мікрокосмі небесних вітрил.
Пролітає в галактиках серця легенька пір’їнка,
І відлунням звучать інкрустовані в щастя слова,
Тихо котиться Шляхом Молочним зоря-намистинка
Прямо в наші долоні. Як просто творити дива!
Заглядають у очі космічні зірки-орхідеї,
Хтось запалює небо на сході іскрою бажань,
На планеті любові прокинулись білі лілеї,
А світанок зберіг таїнство наших щирих зізнань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780852
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eHZdiZ5cyvg[/youtube]
[b][i][color="#1526bd"]Що побажати нам у наше свято,
Щоб жінка неповторність зберегла?
Земного щастя й радості багато!
Здоров"я, миру, успіхів й тепла.[/color]
[color="#ba1f68"]Щоб хлопці нам здавались без вагання
Й п"яніли з нами навіть без вина.
Щоб в них палало полум"я кохання,
А в наших душах розцвіла весна.
[/color]
[color="#279c0c"]Хай щастя птах постукає у двері
До кожної с усіх земних жінок.
А фільм про успіх буде з тисяч серій,
Як в найталановитіших зірок...[/color]
[color="#910a8f"]Нехай натхнення і найкращі мрії
В душі у жінки кожен день живуть.
Хай радість і кохання серце гріє,
Бо жінка... то і є ВЕСНА ... мабуть.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780851
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Трави цілувались стеблами шовковими,
І горіли зорі на небесній сукні.
Місяцем грайливим очі зачаровані,
Молодість яскрава і сердечний стукіт.
Вітерець ласкавий повівав між травами,
І тепло у грудях, і обійми крилець.
Поцілунків перших час перед загравою,
Аж шарівся місяць, як серця любились.
...І тепер... яскраві зорі, сяє місяць теж.
Пухом сивочолим час летить невпинно.
А думки бентежать душу: спогадів кортеж,
Запахом медовим з присмаком полинним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780408
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=g8mah0n7kyA[/youtube]
Коли на вечір ляже втома,
Земля повіки закрива.
Тоді приходить й мить знайома:
Це хвиля згадок наплива.
Не зніме чай нудьгу вечірню,
Ні муркотіння і кота.
Самотність поряд, дуже пильно
У мої очі загляда.
Чомусь душі усе немиле,
Щось серцю смутку додає.
Колись бажання, те, стокриле,
Вже полином тепер цвіте.
Знайду тут вихід: друзів фото..
Запрошу в гості їх усіх.
Влаштую з ними вечір- свято.
Вже чую їх веселий сміх.
І я щаслива поряд з ними,
Неначе смутку й не було.
Тому і теплі люті зими,
Дарують друзі це тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780639
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Я в теплий край не відлітаю,
Хоча морозить, а я – тут.
Як пережити я не знаю,
Чи хижаки мені дадуть?..
Така я пташечка-невдаха,
За голу душу завжди б'ють.
До болю тне якась комаха
І жах – яка у неї лють!
Кусає так, сама аж пухне,
Не зупиняє навіть кров,
Нап’ється вдосталь, далі пурхне
Й яка тут мова про любов?
Мені не затишно і сумно,
Та як залишу рідний край?
Його бандуру дивострунну
І український коровай.
Щодня не чути солов’їну? –
Свій голос втрачу вже тоді.
Я не покину Україну!
За лад візьмусь в своїм гнізді!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780473
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Прекрасна і блаженна та хвилина,
Коли маленька крихітка - дитина
До мами щиро ручки простягає,
Воліє ніжності і ласки вимагає.
В обійми прагне, де тепло й приємно.
Ці відчуття для них єдині і взаємні!
Бо мамин дотик - простір радості і щастя,
Підтримки, любощів і поцілунків рясних.
[b]- Ти - непосида, живчик і чомучка
В майбутньому. А зараз - йди на ручки![/b]
Життя єднає сутність материнства
З бажанням ощасливити дитинство.
[i]Присвячується доньці Аліні[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779150
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 06.03.2018
Дизайнер ночі неповторним стилем
Оригінальний в творчості своїй.
Захоплює чарівність небосхилу.
Сузір*я сяйво - жмуток золотий.
І місяць щедро сіє дивне світло.
Прийшли удвох на рандеву нічне.
Найкращого нема кохання в світі,
Бо від Всевишнього воно міцне.
До тебе пригорнусь душею й тілом,
І світ почує, що люблю... люблю.
Нічого, що так пізно ми зустрілись,
Зірками наше щастя устелю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779910
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Солнышко ясное в небе горит,
Солнышко ясное нам говорит:
-«Люди, взгляните, к нам осень пришла,
И красотою весь мир увлекла».
Красная девица вышла во двор
И зарумянился радостно бор.
Милая девушка, девушка цвет,
Прими - ка в подарок осенний букет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779419
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 02.03.2018
Душа, я по тебе со всех сторон
Ударила сегодня очень смело.
Хочу, чтобы ты больше не болела,
А пела с жизнью смело в унисон.
Пересмотрела все свои пути,
Смела я неуверенность с дороги,
Отбросила нелепые тревоги
И стала, как бы, заново идти.
Пускай ошибок за плечами груз
И в волосах рассыпались седины,
Но тело, дух, душа должны едино
Идти, минуя тяжести обуз.
Глаза открою, пусть бежит слеза,
Смывая все грехи струей горячей.
И призову на помощь я удачу,
И попрошу, чтоб ангел подсказал
Как не сойти с дороги верных дум,
Как обойти сомнения и страхи,
Как снова не запутаться во мраке
И испытать от чистоты триумф.
Душа моя, ты верно служишь мне,
И о тебе я больше не посмею
Забыть, а буду с радостью лелеять,
И станешь ты сама себе верней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779738
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Зима не хочет уступить,
Решила снова пошутить.
И на "почин" и на "пока"
Снегами землю замела.
Весна не против красоты.
Деревья отдохнут, кусты.
А снег сейчас-Всем зимний дар
И актуальнейший товар.
Потом ведь лучше расцветёт,
Побольше пусть сейчас метёт.
"Ну и сюрприз!"-глядит Весна
И эстафету приняла.
"Сейчас с дороги отдышусь,
Зима-сестра "почудит" пусть.
Её на сани усажу,
До перекрёстка провожу.
Лети за снежный свой барьер
-На заполярный интерьер!
Немного снега попрошу,
Ещё до Пасхи притрушу.
Пусть расцветает всё в Стране,
Ну и конечно же в душе!
На Женский день как супер-приз
-Природный будет всем сюрприз!
Покажет время, а сейчас
-Рощу подснежники для Вас!
Хотя быть может Вам нельзя.
Альтернатива есть всегда!
1.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779699
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Чулки, корсет, каблук высокий –
Смысл в этом вовсе не глубокий…
И с томным взглядом «smoky eyes»
Иду к тебе на страстный вальс.
Упали кудри на постель –
Ждет ласки мадемуазель.
Взвиваясь телом от истомы,
Порою забываем, кто мы.
Мы поддаемся чувствам низким,
Кто дарит страсть чужим, кто близким,
Но все мы ищем в ней любовь.
Кто-то находит, кто-то боль
Оставит в сердце, пустоту,
А кто-то радость и мечту.
А я, тот миг, что дарит ласку,
Зову волшебной чудо-сказкой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778162
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Єрейська в шию вдарила сокира,
Скропила кров діброви і гаї.
Підрізані вже крила і вітрила,
Вступили в дію правила змії.
Не захистять русини Світодара,
Втопили їх… немає вже кому.
Рабів лишила для себе отара,
В крові лежить Лебедія… в диму.
Під гомін дикий сучого правління,
Вели на страту сивого волхва.
Покора панувала й збайдужіння,
Візантія завершила жнива.
Й так тищу літ рабами в зайди досі,
Гетьманом… і над церквами хозар.
Проснітеся нещасні й безголосі,
За вас пішов… у ирій Світодар.
Народе мій згадай, що ми рутени,
Від світлих є високих ми богів.
Русине мій проснись благословенний,
Очисть в собі генетику рабів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778037
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2018
Малюєш в пам*яті графітом
П*янку зимову жінку-вишню,
Подарував би самоцвіти,
Але ж чомусь тобі не втішно.
Натхненно лінії виводиш,
Вишневий післясмак зимою.
До серця б знати усі коди,
Заповнив би його снагою.
В нічному мареві графіту
Малюєш ілюзорно вишню.
Бринить симфонії сюїта...
А чи поверне Бог колишнє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777568
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
Сумую у зітханні німоти,
Сумую у дощах, у теплім літі.
Для мене найдорожчий в світі ти,
В душі кохання наче оксамити.
Я відчуваю тихий подих твій,
Слова твої мов дихання в тумані.
Ти подаруй мені букет із мрій,
Палкі цілунки і такі бажанні.
Душа моя - неначе джерело,
Завжди з тобою і прозоро - чиста.
В важку хвилину підставля крило
У променях яскраво - золотистих.
Душа моя обласкана в вітрах
І зіткана із ніжності й любові.
Приходь коханий хоч до мене в снах,
Хай будуть сни для мене кольорові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775480
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 17.02.2018
Якби ти встав Тарасе,
Якби проснутись зміг.
Та не спиняйся часе,
Щоб не прийшов з доріг.
Щоби не спив по денце,
Щоб душу не ятрив.
Щод не поранив серце,
Вкраїною ж марив.
Знов свічечку запалю,
За Вкрайну помолюсь.
Поспи іще Кобзарю,
В надію... я дивлюсь.
Поета не забудем,
Благословен твій труд.
Тоді тебе розбудим,
Як весь проснеться люд.
Волхви вже недалеко,
Журавки клич несуть.
Поспи іще сердего,
Будити вже ідуть.
Звучить вже солов'їна,
Дніпро, як дзвін Гуде.
Не вмерла Україна,
Жива в віках... й не вмре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777221
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Поверни в моє серце весну,
Я благаю тебе поверни.
Пробуди від чарівного сну,
Ніжним дотиком ти пробуди.
Задзвенить мов струмочок струна
І луною полине туди.
Де коханням палає весна,
Де в цвіту потопають сади.
Поверни в моє серце любов
І гарячі свої почуття
Ти напій мою душу теплом
І залишся на ціле життя...
Поверни в моє серце весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776422
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Засніжила зима білосніжно,
Склала крила тихенько і ніжно,
Білим пухом, на землю упала...
Я бажання для нас загадала.
Коли буде хурделити зранку,-
Промету нам доріжку від ґанку.
І «люблю» намалюю вітрами,
У танку закружляю снігами...
Шелестіла зима далиною,
Залягала в душі самотою...
В темінь часу вдивлялася жінка.
За вікном пролітали сніжинки.
Вечорово у зорях іскрились -
Сріблом в коси її зачепились.
«Ой, замріялось!» – враз схаменулась,
Лиш куточками губ усміхнулась.
Ті ж засніжені в спогадах вишні,
І прощання з коханням колишнім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765261
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.02.2018
Стежина в спориші забута,
А я стою на ній роки.
Неначе поглядом прикута,
В думках листаю сторінки.
Не вся прочитана та книга,
Що почали читати ми,
Життя крутило, ніби дзигу,
Не тільки гладь, а ще й ями.
Стою я боса на стежині,
Чекаю, хоч і пізно вже.
Ти забарився у рутині.
Стою...в ранковім негліже.
Люблю до німоти, до болю.
(Блукаєш ти серед чужих.)
Чи я побачу очі льону,
Поки є видих і є вдих?
Чекаю досі на стежині,
У венах стигне моя кров.
І чую пісню лебедину,
І знову воскреса любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775957
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018
Відгоріло…відцвіло кохання,
Пролетіли дивовижні дні,
І в душі застигли трепетання,
Так недавно, радісні мені.
Все рожденне, що в душі горіло:
розвивалось, пристрасно цвіло,
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773866
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 10.02.2018
Сльозою радості і світлої печалі
Зустрілось нам кохання на путі,
Незвідане ще досі й величаве, –
Таке, яке буває раз в житті.
Немов осінню, тепло-ніжну казку,
П’ємо удвох цей трунок чарівний,
Де все переплелось: і сивина, і ласка,
І почуття невинної вини.
Обличчя наші в вишиванках долі,
В очах – небесно-світла голубінь,
І вже душа не проситься на волю,
Бо віддалася повністю тобі.
Тікають сни у щастя позолоті,
Їм поміститись важко у душі,
А ми удвох над вічностю в польоті
Й вогонь кохання ллється у вірші.
6.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776174
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2018
Дорога моя людино,-
Ти давно вже в небесах,
Відчуваю я щоднини,
Ти чекаєш мене там...
Ти зі мною,я з тобою,-
Найщасливіші були,
Розуміли все з півслова,
Завжди в злагоді жили...
Вечори наші ласкаві,
В них розмови до душі,
Ночі сповнені любові,-
Не забути їх мені...
Ранки сонечком зігріті,
І сніданки запашні...
І робота...Й наші діти,
У турботах усі дні...
Ранки світлі,дні в роботі,
Веселкові вечори...
Дні народження святкові,
І походи по гриби...
Запах лісу загадковий,
Відпочинок на траві...
Синє небо...Вітер кволий,
Тепло матінки-землі...
Хоч тебе нема зі мною,
Не зникає ні на мить
Образ твій...І за тобою
Серце ниє і болить...
Гарно нам було з тобою,-
Пам"ятаю я ті дні...
А ночами ти зі мною
Ще живий у кожнім сні...
І я згадую щоденно,
І журюся повсякчас...
Та мені дуже приємно
Тебе бачити у снах...
Дорога моя людино,
Хоч тебе давно нема...
Я до тебе в мріях лину,
І любов моя жива...
День народження у тебе,
Був колись веселий час...
То ж прийди у сон до мене,
Хоч у сні станцюєм вальс...
Ти у спогадах зі мною,
У ясні,й в похмурі дні...
Я сумую за тобою,
Важко жить одній мені...
Слава Богу наші діти,
І онуки чарівні...
Приїжджають в нашу хату,
Додають снаги мені...
Дорога моя людино,
Жди мене у небесах,
Якщо там тебе зустріну,
Не розлучить ніхто нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775494
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
У небі сузір'я кохання,
В повітрі пахучий жасмін.
У серці одні сподівання,
Малюнки вельможних картин.
Десь линуть мелодії ночі,
Не спить веселиться цвіркун.
А я усе згадую очі,
Казкову мелодію струн.
І линуть чарівності звуки,
Крізь роки і через життя.
Гарячі коханого руки,
Гарячі і ніжні серця.
Я спати сьогодні не буду,
Не зможу, коханий, в цю ніч.
Сузір'я кохання - це чудо,
Торкнеться нас полум'ям свіч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774761
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018
Здається, все про зиму написали,
Моя ж душа в рядок несе слова...
Дивилась ж бо, як діти сніг топтали
І як сміялась Баба Снігова,
Як тихий усміх щастям материнства
Коректував цей білосніжний грим.
І радощі у галасі дитинства -
В нелічених роками диво зим...
Лапатіші все падають сніжинки,
Їх не злякає кригою мороз.
У пригорщах тепліють на краплинки...
Такий от є в зими “метаморфоз”.
Хурделиця загралася з вітрами,
Мете сніги в горби, ген на шляхи!
Із срібного засніжжя панорами,
Лиш в обрисах видніються дахи.
Я нашепчу у віхолу бажання,
Нехай летять у відстань зимову.
І в нашу ніч, що видалась остання,
Краєчком щастя спомин відгорну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765258
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 02.02.2018
Ллє дощ. Повз хату тіні бродять,
Намокле листя носиком сопе
Рожеві айстри вгору руки зводять,
На сонце поглядають:
-Що таке?
Шукаю осінь: -Ти поглянь в віконце,
Холодний дощ уже о цій порі?
Світити зараз має літнє сонце,
Бо серце не поніжилось в теплі.
Ще не кружляло жовте листя садом
Білі хризантеми не цвіли.
Вуста не смакували винограду,
Молоде вино ще не пили.
Калина не зняла своє намисто
Хмари сірі ризи не вдягли,
Сади вдоволено, ба, навіть гонористо
Плоди тобі іще не віддали.
Ти ж мої роки в вирій проводжаєш
Здіймаються ключем у небеса,
Печаль і тугу в серці залишаєш
Струмочком ллється дощ- моя сльоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774555
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
…Снег – это дождь.
Дождь – это слезы.
Слезы – печаль,
А печаль – это жизнь.
Жизнь – это степь,
Где гуляют морозы.
Ну а мороз –
состоянье души.
Струны души –
Это робкая песня.
Песня – полет
Одинокой мечты.
Ну а мечта-
Быть женой иль невестой.
Ну а жена –
это долг суеты.
А суета –
это тяжкое бремя.
Бремя – сжигает
надежды мосты.
Ну а мосты –
это хрупкое время.
Время – союзник
Утекшей воды.
Капли воды –
Это, может быть, омут.
Омут – капкан,
Где прячется ложь.
Ложь – это в лесть
Обернутый холод.
Холод, как снег,
А снег – это дождь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774584
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
Когда придёт последний час,
Решится теорема,
Когда судьбою без прикрас
Замкнётся жизни схема,
Тогда собрав своё добро
Прощаясь навсегда
Возьму не злато-серебро -
Всё это тлен, вода.
Мне не нужны в том измерении
Куски, фрагменты вещества.
Тем более ума прозрения -
Конкретной жизни существа.
Там область действия богов -
Потусторонний странный мир,
Пространство бесконечных снов,
Никем не познанный эфир.
Возьму в тот мир с собою тайны,
Моменты жизни, бытия
И память встреч почти случайных,
И тень событий жития.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773924
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
О тебе всю жизнь мечтаю,
Никого не допускаю,
Никому не открываю,
Тайну дерзкую мою.
Вот письмо я получаю,
Глаз от строк не отрываю,
Все читаю и читаю:
-« Встретимся…, тебя я обнимаю».
Дни на годы превратились,
И часы остановились.
Мир застыл, мгновений жду
Миражами все живу.
Метеором я летаю,
Знаю точно, повстречаю,
Девушку,
Красавицу, мечту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764892
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 28.01.2018
Как радостно когда стихи
Легки,красивы,хороши!
Из сердца ведь исходит стих
И много личного есть в них!
Он мелодичен и красив,
В нём есть гармонии мотив.
И хочется опять прочесть;
Воздать хвалу,почёт и честь!
У каждого особый стиль,
В нём есть покой и моря штиль.
В стихах бывает лёгкий бриз
-Как-будто тайна и каприз.
Бывает лёгкая волна
И увлекает нас она.
А иногда в стихах видна
Гроза, и буря, и шторма.
Как-будто там девятый вал,
Он многих выживших смывал.
Он силу разрушенья нёс,
Обидно было мне до слёз.
Но вот на море вновь покой,
Сдружилась лира со строкой.
Рождает моря красоту;
Пленяет,дарит чистоту.
Мы видим парус далеко
И будто с ним плывём легко.
Мы верим-что он доплывёт
И компас истину найдёт.
Укажет правильный нам путь,
Поможет ложно не свернуть.
И парусник у всех в душе,
Словно на Ноев корабле.
24.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773160
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Стелися доле рушником-
Тим рушником, що шила мати,
Стелися полем за селом,
Стелися гаєм біля хати.
Стелися тихо на поріг,
Торкни намисто, що у скрині,
Скуштуй матусеньки пиріг,
Цілуй їй руки щиро нині.
І те, стареньке вишиття,
Візьми в далеку ту дорогу,
Ним застели моє життя,
А я молитимуся Богу.
Я заспіваю всіх пісень-
В них розкажу про Божі дива,
Де за вікном жевріє день,
Де колоситься щиро нива.
Де мамин хліб, що на столі,
Торкну солодкими вустами,
Весь жаль залишу десь в імлі,
Як і колись іду до мами.
О тим, малим її дитям,
Малим дівчиськом- коси з льону,
Несу в руках лиш вишиття,
З ним повертаюся додому.
Життя минає, наче мить,
А в нім дороги... всі дороги,
Сльоза у долі защемить,
Як бачу ріднії пороги.
Цвіте мій льон- на скронях цвіт,
Знов марить квітом вишиванка,
Де за плечима жменя літ,
Зі мною каву п'ють на ганку.
І я всміхаюся життю,
Всміхаюсь долі, Богу- мило,
Радію тим, що я живу,
Життя людське- велике диво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772336
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Печаль моя, прости грехи
несостоявшегося счастья.
Писали жизнь чужие краски,
толкали миг в бесовский хит.
Прошла сквозь всё. Огонь - мой друг
Вода спасает от пожаров.
А саксофон рождает чары.
Иду спирально в новый круг.
Звучит неистово аккорд,
лишь мой. В нём вечна тема грусти.
Лесных фиалок скромный кустик
волнует память до сих пор.
Ах, эта плоть, виновник мук,
грехопадения услада.
Голографическим парадом
рождает сердца перестук.
И вновь печаль. Букет потерь
дополню розою увядшей.
Забавны молодости клятвы.
Всё преходяще, верь, не верь.
Уйдём в миры, где нет страстей,
одни раздумья об ошибках,
рождают умственную гибкость.
Но всё ушло. Жди и лелей
надежду жить среди страстей?!
Вновь позабыв про вечность дней…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772051
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 19.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2018
Уже вітер холодний повіяв
І мороз у обличчя пече...
Старий рік свої кроки відміряв,
Новий нам вже нове щось несе...
Люди ждуть усі Миру й Любові,
Щастя й Волі вгорі й на землі,
Щоб були усі рідні здорові
І кінець наступив вже війні.
Закружляли сніжинки в просторі,
Покривають усе на землі.
Світить Місяць у небі і зорі,
І ялинкові диво-вогні...
Піклування усі хочуть люди
Відчувать на яву, а не в снах...
Усім віриться, так воно й буде,
Так нам Бог спланував в небесах!
Вже зустріли Новий рік всі друзі,
А старому сказали: -Прощай!
Вже не хочемо жить у напрузі,
І земний побудуємо рай!
Бо ж і руки ще маємо дужі,
І робити уміємо теж,
Вже не можемо бути байдужі,
І щасливими будем безмеж!
Рік же Новий,це рік вже Собаки,
Ми з ним нові стежки оберем,
Установимо нові порядки,
Україну й себе збережем!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771343
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Я дякую Боже за доньку і сина,
За міцну сім'ю і щасливу родину.
За ранок, що сонцем всміхається ніжно,
За небо блакитне таке й дивовижне.
Я дякую Боже за друзів багато,
Коли вони є то для мене це свято.
За вітер, що коси мої розплітає,
За сяйво, що зоряним блиском так сяє.
Я дякую Боже за маму і тата,
За любу сестру і найкращого брата.
За тих вчителів, що навчили любити,
Свою Батьківщину і мирно в ній жити.
Я дякую Боже, що маю внучата,
Теплом і любов'ю наповнена хата.
Від цього так радісно в мене на серці,
Спасибі тобі, що я маю усе це...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771871
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Вночі упав на землю сніг раптово
Й навколо стало дивно і казково.
Покрила пухом всі дерева й трави
Пані- зима морозна, не лукава.
Серед квіток лишились хризантеми.
Яка чудова для художника ця тема! -
На білім покривалі мерзлі квіти,
Мов виклик смерті та бажання жити.
Байдужий сніг пелюстки відбиває,
Холодний вітер ловить їх й кружляє.
Та квіти, наче душі відчайдушні,
Незламно тріпотять укупі дружній.
За що їх так жорстоко і навіщо?
Не відцвіли ж іще, а сніговиця нищить.
Ще не закінчена із осінню розмова,
А вже січе байдужа крижана полова.
Як до тендітних жалю не відчути?
Чи до безстрашних? Зразу й не збагнути.
Приходить віра в чисте і прекрасне,
Що взавтра буде теплим день і ясним,
Щоб з хризантем упали білі шалі.
Враз оживуть вони покірні і зів'ялі.
Продовжиться життя своя принада
В природній нерозважній серенаді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771681
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Хори-дзвіночки
Сини і дочки,
Тобі Вкраїно
Свято готують.
Ангели линуть,
Небеса чують.
Сина і Матір
В Різдві віншують...
Дай Боже щастя,
Дай Боже миру,
Прозри нещасних,
Сховай сокиру
Розбрату й воєн.
Рани Христові
Всеньким народом
Будемо гоїть.
Хай *чорні круки*
Змовкнуть на сході.
Засій нам радість
В кожній господі.
Дай Боже щастя,
Дай миру, Боже,
В СвятВечір людям
Плакать не гоже.
Хори дзвіночків
Чути усюди.
Божого Сина
Віншуйте люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769798
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Біжать літа,летять моі літа
Давно минула юність золота
Так,ніби жінка з русою косою ( 2 Рази)
Вже зрілість в скроні сивину впліта ( 2 рази)
Життя пройшло, неначе й не було
Вже літо з сумом в душу заглядае
Вже осінню пооране чоло ( 2 рази )
А я усе ще весну виглядаю ( 2 рази )
В душі іще співають солов"і
Хоч літо й повернуло вже на осінь
Все більш сумні стають моі пісні ( 2 рази )
Хоч серце для душі весни все просить ( 2 рази )
Частіше все дитинство сниться в снах
Частіше сняться мамині долоні
Й оспівана стежина в споришах ( 2 рази )
Яка вела до батьківського дому ( 2 рази )
Біжать літа,летять моі літа
Давно минула юність золота
Та соловей вечірніми піснями ( 2 рази )
Мене у юність знову поверта. ( 2 рази )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771273
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
У надвечірньому серпанку
День весняний вже догорав
У сяйві золотих заграв,
Сюрчав цвіркун безперестанку
А я у спогадах витав
Туди де молодість блукає.
В дитинстві топтаних стежок.
Приємних згадок ланцюжок
Наразі пам'ять повертає
З минулого мій образок
Де перешіптуються трави,
Дзвін малиновий із гори
Де чорнобривці у дворі
Де солов’ї у дві октави
Витьохкують аж до зорі
Туди де дивний передзвін
Лунає в росах кришталевих.
Де розмаїття лук травневих.
Де лине тихий відгомін
З ошатних, ніжних горобин.
Цінуймо ж Божий дар життя!
Бо тільки раз воно дається
І вже минуле не вернеться.
Не допоможе й каяття.
Цінуймо ж , Божий дар життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771180
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2017
Стомився день. До ночі ще далеко,
Та перший струмінь свіжості війнув.
І на душі так затишно і легко.
Здається, гори сам перевернув.
Із сонцем встав і старанно трудився,
Тож день прожитий знову недарма,
А зачерпнеш долонями водиці –
Утоми слід, мов вітром, геть здима.
І як повітря присмак вечоровий
Вдихнеш, відчуєш дивну благодать,
А вечір зустрічатимеш вчергове,
Про пережите не забудь згадать.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768537
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
А доля була крилата…
Мене повела від хати,
У світ, чужий і далекий,
Неначе того лелеку,
У світ, іще невідомий,
А там все не так, як вдома:
Вода не така в криниці,
І голос не той з пшениці,
І люди чужі, лукаві,
' І роси не так стікали,
Й не так половіло жито,
А треба, а мусиш жити…
Бо доля моя … крилата.
27.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768533
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017