Кофеманка: Вибране

команданте Че

сказки о мертвых

перекладывать  с  полки  на  полку
фотографии  в  мятой  коробке
и  не  верить
что  не  поменялись
постареть
только  самую  малость
на  затертом  листе  фотобумаги
застывающие  в  полушаге
от  того  чтоб  не  с|двинуться  дальше
мы
портрет  ставший  мертвым  пейзажем
с  отмирающим  миром
друг  в  друге
умирая  рождаем  сквозь  руки
то  что  вечно  без  нас
выживает
не  имея  конца  или  края
продолжаясь  в  любви
любой  формы
я  ведь  тоже  любил
в  стихотворной
и  сейчас
застывая  на  фото
образ  смыт  мой  довольно
нечеток
и  как  будто  не  двигаясь  с  места
где-то  рядом  мой  призрачный
некто
исчезает  на  фоне  пейзажа
молча  снова
но  что-то  он  скажет
растворившись  в  дождя  океанах
я  один
|не  смогу  попрощаться|

останусь.



*фоновая  композиция  –
культура  курения  «Конфискатор»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725964
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 27.05.2019


Master-capt

Тайная радость

Ты,  моя  тайная  радость,  
Мой  златоносный  ручей,
Бог  предоставил,  как  благость  –  
Музу  бессонных  ночей.

Прелесть…тоска  и  разлука  –  
Краткая  повесть  любви…
Всё,  что  рождается  в  муках  –  
Дорого  стоит,  прими!

Нет  больше  милости  Божьей,
Кто  вдохновил  бы  творца  
Словом,  что  душу  тревожит,
Страстью  наполнил  сердца.  
                                                                             
Мы,  наслаждаясь  друг  другом
Терпим  излишество  встреч:
Радуем  преданным  слогом,
Чтим  стихотворную  речь.  

Жажда  любви,  восхищаться  –  
Трогать  румяную  плоть:
Сложно  невольным  встречаться,
Больно  в  тоске  пировать.

Ты,  моя  тайная  радость,  
Мой  вдохновитель  стихов…
Нам  уготована  малость  –  
Вечная  сладость  грехов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815150
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Vidok

Твои глаза я видел в облаках

Твои  глаза  я  видел  в  облаках,
Твоё  дыханье  чувствовал  на  коже
В  весеннем  ветре:  так  я  познавал
Твою  любовь...  и  ты,  конечно,  тоже.

В  осеннем  листопаде  видел  грусть
Твоей  души.  Я  плакал  твои  слёзы
Твоим  дождём;  я  верил,  что  дождусь,
И  грел  твоё  неверие  в  морозы.

Ты  улыбалась  теплотой  родной
Безоблачными  солнечными  днями,
Ты  пела  мне  --  я  слышал  голос  твой,--
Он  птичьими  струился  голосами.

Я  обнимал  охапками  листвы  
И  в  губы  целовал  тебя  цветами;
Я  знал  наверняка,  что  это  ты
Стихи  мне  шепчешь  звёздными  ночами.

Я  так  привык  к  присутствию  вокруг
Твоих  следов,  что  нет  желанней  встречи,
Мы  встретимся  с  тобою,  но  не  вдруг:
Мы  друг  для  друга  каждый  миг  ...и  вечность.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812324
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Наташа Марос

НЕМА…

Перша  ніч  після  втрати,  яка  ж  ти  нестерпно-пекельна...
І  чому  так  тривожить  минуле,  зриває  пласти,
Перетворює  в  сіре  оте,  що  любила,  пастельне,
Де  була  не  сама,  ще  живі  всі  і  ще  жива  ти...

І  лишень  дика  пам'ять  все  рвала  і  все  ворушила,
Плач  і  розпач  тулила  в  гарячий  до  болю  печворк,
Все  складала,  складала,  але  і  до  ранку  не  зшила
У  єдиний  малюнок,  малюнок  єдиний...  на  двох...

Щось  і  ранок  сьогодні...  це  ж  треба...  і  той  забарився,
Хоч  боялася  вперше  побачити  сонце...  сама...
І  за  ніч  прохолодну...  мені  геть  ніхто  не  приснився,
Було  темно  і  страшно,  немає...  немає...  нема...

                           -                          -                        -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811603
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 31.10.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2018


Володимир Верста

Silence!

Люблю!..  Люблю!..  Яке  дзеркальне  слово...
Фатальне...  Унікальне...  Ні!  Мовчу.
Замовкну  назавжди...  І  не  промовлю
Його  ніколи!..  Голосно  кричу

Тобі  це  слово  постаттю  німою!..
Дзеркал  кривих  уже  і  не  злічу
І  образів,  образ...  І  знов  розмови,
Подібні  на  згасаючу  свічу,

Що  догоряє  в  мареві  субстанцій,
Ілюзій,  лабіринтів  самоти,
Нікому  непотрібних  ілюстрацій,
Написаних  на  стінах  без  мети...

І  що  тут  залишилося  в  нас  зараз?..
Одне  це  слово  неосяжне  –  silence!

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  05.06.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794523
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 29.10.2018


A.Kar-Te

Магнолия

Не  мне  магнолия  в  бутоне
И  страсть,  и  нежность  берегла  -
Любовь  в  божественном  флаконе.
Моя,  похоже,  отцвела...

Но  манит  цвет  средь  чёрных    листьев,
Как  бабочку  огонь  свечи...
Как  безысходно  мало  жизни  -
Мелькнула  сном  былой  ночи.

О,  женщина  во  мне,  молчи...


(фото  автора)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799150
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 29.10.2018


Ulcus

Про ту, що пахне щастям

Завмерла  ніч  і  тишею  бринить
Світило  сонне  причаїлось  в  хмарній  пастці...
Він  не  забуде  ту  бентежну  мить
Коли  зустрів  Її,  оту,  що  пахне  щастям...

Так  тонко,  ніжно,  наче  білий  цвіт  
Мов  пелюстки  в  саду  червневого  жасмину  
Всоталась  в  шкіру,  в  душу,  в  цілий  світ
Запеленала  щастям,  мов  малу  дитину

Вона  стелила  м‘яко,  ніби  пух
Залюбленими,  срібними  словами,  сміхом
В  Її  б  долонях  і  вулкан  потух
І  вуркотів  би  в  такт  слухняно,  мирно,  тихо...

Він  все  б  продав,  віддав  за  майбуття
Удвох,  за  поцілунок  вранішній  зап‘ястя
Бо  він  вже  знав  -  не  шкода  і  життя
Коли  пізнаєш  Ту,  що  завжди  пахне  щастям




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 20.06.2018


Flexis

В память

Недолог  час,
И  я  к  себе  вернусь,
Уставшему  под  грудой  многоточий.
Где  жизнь  еще  не  обретала  вкус,
И  оттого  не  чудилась  короче.
Где  я  не  ждал  фортуны  и  побед,
Где  я  носился  с  фибрами  наружу,
Когда  мои  неполных  …надцать  лет
Не  истощали  девственную  душу.
Настанет  день,
И  сам  себя  найду.
И  вытолкну  с  обочины  на  встречку!
Я  буду  в  постмальчишеском  бреду
Избавлен  от  возможности  осечки,
Оплошности,  напрасного  труда,
Ненужных  слов  безумно  нужным  людям...
И  жизнь  моя  свернет  из  "не  туда"
В  стезю,  где  ложных  выборов  не  будет.
Перелистаю  ряд  календарей...
Под  вечерок  решив  тоску  разбавить,
Услышу  приглушенное  «налей…»
И  руку  на  плечо  положит  Память.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312734
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 24.05.2018


OlgaSydoruk

Я ожидала эту встречу…

Я  ожидала  эту  встречу...  
Я  выбегала  за  порог...  
Дорожкой  выставляла  свечи...  
Сливовый  испекла  пирог...  
Над  чашей  грога  колдовала
И  вскипятила  молоко...  
Часы  у  времени  украла  
(Под  чёрно-белое  кино)...  
Всё  вспоминала,вспоминала,  
Перелопачивая  дно...  
Я  укололась  и  упала!..  
С  трудом  поднялась...Зажило...  
Мне  было  мало,мало,мало!..  -  
Такое  сладкое  вино...  
А  те  сандаловые  свечи  -  
В  заледеневшее  окно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788789
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018


archic

Заново

Просто  остынь  и  останется  нам  апрель,  
С  пыльными  стенами  в  этой  уставшей  комнате  
Мы  неожиданно  сели  с  тобой  на  мель  
Все  расставания  так  неудачно  скомканы  

Там  за  пределами  падает  чистый  снег,  
Въедливый  дым  затуманил  мое  сознание,  
Вместо  улыбок  отчетливо  слышу  :  «нет»  
Птицы  весной  не  найдут  своего  пристанища.

Выменяй  сердце,  уставшее  от  забот,  
До  темноты,  где  глазницами  окна  города  
Будто  впиваются,  выкинув  всех  за  борт  
В  цепкие  лапы,  где  ночь  укрывает  холодом

Видится  разное,  истина  –  не  права,
Кто-то  диктует,  как  жить,  но  не  очень  хочется,
Все  начинается  заново  –  как  глава,
Новые  лица  без  имени  и  без  отчества.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788430
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 22.04.2018


Володимир Верста

Маска

Це  все  міраж!  Ілюзія!  Вустами
Торкаюся  твоїх  я  ніжно  пліч
Холодних.  Дні  заплутані  листами.
І  дзеркало,  в  нім  тисячі  облич...

О  музо,  тягнеш  довгими  мостами
Розбиту  душу  вічних  протиріч.
На  страту  проведеш  чи  п'єдестали?
Мовчиш?  Ну  що  ж...  Я  слухаю  твій  клич!

Блукаємо  з  тобою  ефемерно,
Даруючи  частиночки  тепла...
Хоча  весь  світ  давно  уже  химерний,
І  мало  залишилося  добра!...

Театру  ролі  добре  нам  відомі!
Крокуємо  у  масках  в  невідоме...

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  15.04.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787522
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 22.04.2018


Квітка))

Вода не одвічна, спливла…

Я  сильна,  а  сильні  не  плачуть.
Чому  ж  тоді  сльози  течуть?
І  серце  нічого  не  бачить,
Опори  ніяк  не  знайдуть
Із  долі  поранені  руки,
Хапають  повітря  надій.
Що  страхам  важким  на  поруки,
Кидають  світ  душі,  зумій
Свій  важель  сердець  відшукати,
А  сльози  то  просто  вода.
То  біль  захотів  лиш  погратись.
Вода  ж  не  одвічна,  спливла...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782054
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 22.04.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2018


Олена Вишневська

Окраєць неба

Здається,  в  тобі  лиш  /без  ліку/  моя  потреба.
Тримає  безодня,  в  долонях  -  окраєць  неба.
Впущу  -  розлетиться  на  друзки  вчорашнє  літо,
А  те,  що  прийде,  не  зуміє  мене  зігріти.

Тому  не  впускаю  свічадо  з  перлин  розлуки,
Де  пам'ять  домашньою  кішкою  лиже  руки
Холодні,  як  сніг,  що  на  землю  приліг  не  впору.
І  цокотом  стрілок  годинник  мені  говорить:

"За....".  Будь  мені.  Будь  мені!  Будь  у  мені.../за  щастя/...
Нехай  ні  тузів,  ні  шестірок  нема  під  масть,  я
Їх  не  шукаю.  Для  мене  і  того  вдоста,
Що  подих  нагадує  вперто  твою  лиш  постать.

Що  ночі  світліші  за  ранки,  а  дні,  як  ночі,
І  замість  доріг  тільки  курява  від  обочин.
Від  себе  втекти  б.    На  перонах  чужих  вокзалів
Маршрути  зриваються,  взявши  акорд  печалі.

Гортаю  секунди  й  листи,  що  летять  в  нікуди,
Тумани,  де  вічність  в  собі  горизонти  губить,
І  плетиво  втрачених  слів   в  павутинні  вулиць,
Якими  бродили  /рука  у  руці/  й  не  забулись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785176
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018


Олена Вишневська

Темні води

Бездоріжжя  тривог  -  між  бетонними  мурами  сповідь,  
Хаотичність  думок,  непокірність  сердечних  вітрил.
Наче  танець  дощу,  ця  сльоза,  що  нагадує  скло,  від  
Повік  до  душі  залишає  рубець.  Із  чорнил  

Полинових  озер  замовляю  собі  білу  тугу.
Із  люстерка  навпроти  вдивляється  пильно  вина.
Я  ж  сама  над  собою  вчинила  найбільшу  наругу:
Потягнувшись  до  неба,  сягнула  до  самого  дна.

Все  навзнак  й,  мов  платівка,  по  колу...  За  мить  до  свободи  
На  зап'ястях  вервечки  ілюзій,  згорнувшись  в  сувій,
Розсипаються  ..  А  над  землею  -  важкі  темні  води.
Наді  мною  -  вода,  і  до  берега  -  жодних  надій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784642
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018


Ulcus

клітка

Життя  у  когось  -  як  у  клітці  птах,
Ледь  жевріє,  минаючи  поволі,
Та  навіть  той,  хто  не  у  кайданах,
Не  завжди  почувається  на  волі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783278
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Олена Вишневська

і хто йому скаже?…

і  хто  йому  скаже,  що  врешті  прийшла  зима,
яка  її  знову  за  душу  вузлом  трима,
і  що,  коли  ніч  поділила  усе  на  три,
просила  вона:  "вітре,  пам'ять  мені  зітри..."

а  що  залишалось?  чекати,  що  все  мине.
пасьянс  розкладати  із  надто  тугих  тенет.
і  навіть,  як  випав  наранок  торішній  сніг,  
не  вірила  в  диво,  бо  втриматись  він  не  зміг.

бо  все,  що  любила,  змивала  ураз  вода,
хоч  світ,  наче  ляльку,  в  колисці  її  гойдав.
та  що  та  колиска,  як  ліжко  пусте  і  сни
про  нього  вервечкою  тягнуться?  "не  засни,"  -

шепоче  вона  і  рахує  зірки  з  Ковша,
аби  не  зайтися  вовчицею.  /...тихо,  ша.../
бо  знає:  лікують  не  сльози  і  не  любов,
і  точно  не  час,  що  поволі  по  ній  ішов.

що  правди  і  правил  немає  в  такої  гри.
і  хто  йому  скаже:  "а  ти  говори,  гори
до  неї  крізь  ночі,  бо  знову  прийшла  зима..."
що  світла  у  неї  без  нього  і  вдень  катма.


/9.12.17/


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783322
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018


Ки Ба 1

а воно все мете і мете…

а  воно  все  мете  і  мете…
кава/кава/зелений/мате,
хитрі  смайли  /  чужі  вподобайки,
остогидлий  мотив  балалайки
агресивних    ворожих  хвиль…

камилавка_    єпитрахиль…  
якісь  дивні,  нізвідки,  слова…
млявим  обертом  голова,
все  не  з  тими,  не  так,  і  не  те…
…ще  й  воно_  що  мете  і  мете…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782697
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018


Пётр Корнейчук

И будет мир лежать у ног



____________Памяти  Ли

И  будет  мир  лежать  у  ног.
А  зависти  тугой  клубок
Покатится  среди  толпы...
О,  люди!  Как  же  вы  слепы
В  стремлении  убить  поэта  -
Грошом,  унизив,  и  наветом;
Ярлык,  навесив,  бунтаря!
Глаза  озлобленно  горят:
Казнят  ведь  лучшего  из  лучших,  -
Спаси  нас,  Господи,  заблудших.

     



©  Copyright:  Корнейчук  Пётр  Ефимович,  2018
Свидетельство  о  публикации  №118031610706    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782647
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Вітрисько

Коли тепло своє віддасть ранкова кава

Безсовісний  плагіат  вірша  "коли  своє  тепло  віддасть  ранкова  кава..."  автор  :  Кофеманка

Коли  тепло  своє  віддасть  ранкова  кава
Вітрам  які  так  грізно  за  вікном  гудуть
Вже  буду  я  не  я(  а  трішки  інший
Надія  в  дім  мій  позабуде  путь

Все  закінчилось  не  зосталось  навіть  тіні
Бажаннь,    хотіннь...    Поразок  й  нагород
Скінчились  ігри  в  "подарунки"  й  "всі  так  кажуть"
"душевний  біль"  й  "рулетка  насолод"  

Не  прокленеш)    бо  навіть  не  згадаєш(
Моя  любов  до  тебе  стежки  не  знайшла
Твоїй  душі  це  все  здалось  лиш  грою(
Моя  ж  -    дурна)))    кохала,    як  могла

Все  закінчилось,    не  лишилось  й  тіні(
Немає  у  душі  вже  болю  й  жалю
Але  мабуть  і  ти  також  втомилась
Мене  весь  час  травить  печаллю

Коли  своє  тепло  віддасть  ранкова  кава)
Я  іншу  буду  ніжно  обнімати
І  будуть  знов  поразки  й  перемоги)    
І  буде  знов  моя  душа  кохати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781869
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018


@NN@

Заплету в життя…

Заплету  в  печаль  волошку  синю,
Хай  небесним  цвітом  нагадає,
Що  на  мапі    є  по  центру  Україна,
Де  крізь  терни  воля  проростає.

Заплету  у  смуток  мак  червоний,
Він  не  в'яне  -  листя  опадає.
Вже  давно  на  сході  горе  чорне  ходить,
Там  гірка  вода  в  струмки  стікає.

Ще  вплету  у  пам'ять  цвіт  шипшини,
Запах  ніжний  серце  наповняє.
Пам'ятатиму  завжди,  що  я  людина,
У  якому  б  не  була    я  краї.

Та  вплету  у  радість  цвіт  калини  -
Біля  хати  нас  з  доріг  стрічає.
Покоління  хай  зміняють  покоління
З  них  нові  герої  виростають.

Заплету  на  згадку  біле  гроно,
Від  моїх  улюблених  каштанів.
Українка  я,  дитя  свого  народу,
І  співать  про  це  не  перестану.

Ще  додам  колосся  у  віночок,
Коло  завершила  жовтим  й  синім.
Покладу  вінок  цей  у  струмочок  -  
Подарунок  Неньці    -  Україні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781187
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Радомір

Спи, моя люба

Cпи,  моя    люба,    спи.
Спроба  мовчати  -  сни.
Спокій  до  хати  звик,
Хата  до  спокою  ні.

Білим  по  чорному  дні...
Сонця  вчорашнього  крик...
Сьогодні  іду  в  заметіль,
Звик  я  напевно,  звик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374028
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 12.03.2018


Master-capt

Муж ревнивый…

Муж  ревнивый,  муж  лукавый…
Жизнь  чужую  -  не  понять!        
В  отдалённые  дубравы
Не  пускает  отдыхать;

Держит  в  клетке  несмеяну,
Уж  поверьте  мне,  друзья,
Толи  сдуру,  толи  спьяну  –  
Заточил  он…соловья.

Не  поёт  душа  в  теснине  -  
Издевается  вампир…
Среди  гор  и  на  равнине
Опустел  зелёный  мир.

Соловьиные  распевы
Предавали  мне  покой:
Золочёные  оковы  –  
Её  голос  роковой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771078
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Твоя Сніжинка

Горіти…Жадати…Бути.

Летіти.  Горіти.  Хотіти  торкнутись,  побачити.
Згоріти  дотла.  І  образитись  -  потім  пробачити.
Кричати  без  слів...Чи  мовчати  -  так  голосно-голосно!!
Нутро  оголити...від  цього  то  тепло,  то  морозно.

Любити,  жадати,  боятись  за  мить  усе  втратити.
Вуста  цілувати,  руками  всі  вигини  гладити.
Торкатись,  в  обіймах  губитись,  вкриватись  "мурахами".
На  землю  раптовим  дощем,  чи  у  височінь  птахами.

Світити,  мов  сонце  у  небі  твоєму  безхмарному.
Розквітнути,  стати  осяжною  в  світі  примарному.
Із  вітром  весняним  упасти  до  серця  зерниною,
і  там  прорости,  ставши  разом  з  тобою  єдиною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768124
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017


Твоя Сніжинка

Ніжно-ніжно…тиша…

Ніжно-ніжно,  немов  кошеня,  заховаюсь  в  обіймах.
В  нашій  тиші  не  чути  нічого  крім  стуку  сердець.
За  вікном  метушня,  вічний  рух,  наче  кадри  у  фільмах.
Наша  тиша  незмінна  -  то  щастя  лавровий  вінець.

Ніжно-ніжно  на  вушко  тобі  буду  щось  шепотіти.
А  від  подиху  твого  мурашки  по  шкірі  весь  час.
Наші  мрії  дарують  нам  крила,  можливість  летіти,
відчувати  щось  дуже  важливе...та  тільки  для  нас.

Ніжно-ніжно...так  кінчики  пальців  торкаються  шкіри,
так  твої  неймовірні  флюїди  торкають  душі.
В  цих  обіймах  без  міри  турботи,  і  щастя  без  міри.
А  в  думках  лиш  бажання  спинити  цю  мить...і  вірші...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766515
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Ліна Ланська

ОДВІЧНИЙ АМУЛЕТ



Не  божевілля  -  втілення  мари
Минулого,  -    ескіз  сумного    раю.
Печалить  сміх,  навіяний  згори,
Шукаючи  тебе,    ще  зазираю

У  лабіринт,  де  знівечена  тінь,
Душі  моєї    -  диво    суголосся.
Я  дика  ружа  на  твоїм  Хресті,
Полин-вино  і  те,  що  не  збулося.

Блукаючи  в  світах,  не  звеселю,
Вібрацій  вікових,  безликі  милі.
Повторюю,  як  мантру:  "...із  жалю
Любові  не  зійти,    і  ми    безсилі..."

Кармічне  лезо  ріже  силует.
Услід,  чи  глум,  чи  Бога  засторога?  -
Та  сіра  тінь    -  одвічний  амулет
Моїх  недосконалих  аналогій.

23.12.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767914
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Svitlana_Belyakova

Счастьe

Счастлива,  пока  идеей  пылаю,
счастлива,  пока  мечтою  горю,
счастлива,  что  достичь  успеха  желаю,
счастлива,  что  просто  живу.
Счастливцы  о  счастье  забывают,
а  таких,  как  я,  оно  обошло,
иные  же  живут  и  в  поиске  не  пребывают,
им  оно  ведь  даром  пришло.
Знаю,  Минута  Счастья  перевесит  все  несчастья,
что  за  жизнь  в  душу  сложу,
знаю,  Господь  спросит  за  каждую  минуту  счастья,
поэтому,  на  вес  золота,  им  дорожу.

Вы  можете  прослушать  данное  произведение  на  канале  автора:  https://youtu.be/l_YVlOZdTvg



Щаслива  поки  ідеєю  палаю,
щаслива  поки  мрією  горю,
щаслива,  що  досягти  успіху  бажаю,
щаслива,  що  просто  живу.
Щасливці  про  щастя  забувають,
а  таких,  як  я,  воно  обійшло,
інші  ж  живуть  і  в  пошуку  не  перебувають,
їм  воно  дарма  прийшло.
Знаю,  Хвилина  Щастя  переважить  усі  нещастя,
що  за  Життя  в  Душу  складу,
знаю,  Господь  запитає  за  кожну  хвилину  щастя,
тому  на  вагу  золота  ним  дорожу.
















Вы  можете  прослушать  данное  произведение  на  канале  автора:  https://youtu.be/l_YVlOZdTvg

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767447
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017


Crystal view

to salamander

саламандро,  дитино  сонячного  вогню!
ти  народилася  в  цих  дивних  танцях-поцілунках.
зупинися  на  час,  тоді  й  я  припиню
розбиратися  в  наших  незворотних  стосунках.
на  спині  в  тебе  –  та  чи  правильно
читаю  в  твоїх  візерунках?
там  читаю  саму  лиш  легковажну  гульню.

тут  стільки  запитань!  бажаю  знати
хто  пов'язав  тебе  з  твоїм  ім'ям;
хто  запалив  твою  свічку,
хто  заповів  її  нам,  –
і  для  чого  її  взагалі
так  високо  й  гордо  тримати?

бачу  тебе,  як  ходиш  перед  моїм  вікном
в  нашому  оцьому  лондонському  тумані.
гори,  танцюй  зі  мною!  згорімо  тут  разом,
а  потім  –  знов  постаньмо
розумні,  бездоганні

за  твором:  salamander,  jethro  tull

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767395
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017


Ліна Ланська

УСЕ НЕ ТАК…

Усе  не  так,  усе  не  до  душі
Прийде  прозріння,  тільки  не  одразу.
Поріже  долі,  як  м"які  книші,
Бо  пащекує  поряд  прірва  часу.

Здригається  від  захвату  і  злість
Немилосердну,  виплюнути  хоче.
А  ми  -  комахи,  крапельки  малі
Безодню  вкотре,  прагнем  перескочить.

На  край  ступи  і  руки  простягни,
До  неба  доторкнись,  якщо  не  впало,
Не  закотилося  у  віщі  сни;
Останній  раз,  бо  знову  буде  мало

Хвилин  для  смутку,  щастя  й  відкриттів.
Тягнись,  воно  в  очах,  нехай  не  сьоме,
А  перше,  третє...  небеса  оті
Шукають  нас  свідомо  й  несвідомо
Нахиляться,  щоб  ти  зумів  злетіть.

30.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766655
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Марґо Ґейко

ТРАВА ДИЯВОЛА (дежавю)

де  плазма  кадить  небосхил
малює  фрески  крипти  неба
царю  світил,  я  прошу  сил
не  марити  вночі  про  тебе

де  диск  солярний  догорів
в  заграві  утворивши  ербу
лунає  спів,  не  чутно  слів
то  вітер  сповідає  вербу

відлунням  вторує  йому
моя  спокутна  тиха  пісня
усупереч  всьому  прийму
тебе,  любов  моя  запізня

з  мого  склепіння  зі  сплетінь
артерій,  капілярів,  нервів
сонць  серпокрилих  мерехтінь
несе  чуття  до  міста  левів

вони  лежать  частіш  без  крил    
закуті  в  мармурі  і  гіпсі
чому  туди?  тому  що  ти
сьогодні  знов  мені  наснився

скурив  з  руки  чад  гіркоти
пекельний  фіміам  дурману  
тепер  думки  -  мої  кати
шаманять  парою  туману

і  вкотре  в  бдінні  вечорів
в  храмині,  чиї  ґрати  -  ребра
зорею  мрів  і  серце  грів  
той  спогад,  що  забути  треба

у  ньому  світлий  образ  твій  
що  у  душі  зіткався  з  плоті
омано  мрій,  мій  сум  розвій
допоки  ладан  ще  не  попіл!

та  я  відкину  каяття
тебе  плекатиму  в  молитві
усе  життя  отак  здаля
лишається  лише  любити

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766382
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Lawliet Darko

не надейся, уж я знаком…

не  надейся,  уж  я  знаком
с  этой  гнилью  ворот  в  сезам.
пережив  сумасшедший  дом,
пережив  сумасшедших  дам,
я  остался  как  прежде  тверд
в  утвержденье,  что  мир  наш  -  морг
и  пускай  до  пределов  стерт
искривленный  стихами  горб  -  
я  все  чаще  молчу  в  ответ
на  попытку  внушить  мне  жизнь.
дорогая,  на  свете  нет
ничего,  кроме  гнусной  лжи
да  подспудного  бытия.
мне  давно  впору  строить  храм
не  от  мира  сего,  где  я  -  
и  строитель,  и  раб,  и  Сам.
что  тебе,  жено,  до  того,
кто  мы  есть,  да  и  есть  зачем?
просто  верь,  что  твое  вдовство  
слаще  запаха  хризантем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765578
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Радко

ВСЕМ ВАМ



Подыму  с  подоконника  свеже  налитый  бокал,
Пожелаю  ВСЕМ  ВАМ  с  новогодней,  разнузданной  ночи,
Чтоб  огонь  ВАШ  не  гас,  чтобы  дух  не  садился...  летал
Между,  смысла  наполненных,  ВАМИ,  написанных  строчек...

И...  того,  что  купить  невозможно...  любви  и  тепла
И  цветов  с  вишен  белых  среди  холодов  и  ненастья...
В  ВАШИХ  снах...к  берегам  ВАШИМ,  чтоб  принесла
Речка  быстрая  НЕОБХОДИМОЕ...СЧАСТЬЕ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765432
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


rutzt

Благословенний день

Якщо  ніхто  на  небо  не  пішов,
Яке  мовчить,  похмуре  та  холодне,
Якщо  нема  засмучених  розмов
Про  магнетизм  і  жадібність  безодні,
Якщо  не  треба  кланятись  вінкам
Та  вибивати  імена  в  граніті,
Якщо  ти  віриш  мріям  та  думкам
На  кожнім  кроці  і  у  кожній  миті,
Якщо  веселих  хочеться  пісень,
І  десь  сховався  сумнів  одинокий,
То,  певне,  є  благословенний  день,
Як  спалах  світла  в  темряві  глибокій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765413
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Flexis

Обманывая себя

Я  ненавижу  зиму  и  стихи  –
Обманывать  себя  теперь  сложнее.
Делю  среди  ненужной  требухи
Свой  мир  на  «не  люблю»  и  «не  умею».

Уйти.  Проститься.  Двинуться  к  нулю.
Забыть  о  небе,  ямбах  и  хореях…
Но  грезится  минорнейшее  «лю…»,
Которое,  пожалуй,  «не  умею».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304245
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 11.12.2017


Eva1904

Ты говори, только я не услышу.

ты  говори,  только  я  не  услышу,  
ты  приглашай,  только  я  не  приеду,  
ты  проводи  меня  тихо  на  крышу
и  расскажи,  как  легко  ты  нас  предал...

ты  говорил,  что  с  тобой  стали  ближе.  
ты  целовал  и  сжимал  мои  руки,  
счастью  слезам  ты  нашёптывал  -  «тише...»  
и  уводил  меня  днями  от  скуки...

ты  продолжай,  только  я  не  услышу...  
ты  позвони,  только  я  не  отвечу...  
ты  обнимай  под  огни  фотовспышек,  
только  предательство  это  не  лечит.

я  теперь,  милый  мой,  глухонемая.  
адреса  нет  у  меня,  телефона...  
я  на  ответы  и  нежность  скупая
это  у  женщин  такие  законы!


А.В.  #Annaslittlepoetry  #AnnVishtak  #poetry  #odessa

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765366
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Наташа Марос

ПОЧЕМУ…

Почему,  почему  эта  женщина
Не  стояла  у  входа  в  рай,
Почему,  если  было  обещано,
Предложили  ей:  выбирай...

Вот  и  выбрала...  наилучшего  -
Настоящего  среди  всех...
Но  всё  чаще,  всё  чаще  мучилась,
Разливая  всё  реже  смех...
И  грехами  ложились  на  душу
Непонятны  её  шаги,
И  гулялось  на  свадьбе  взбалмошно,
Но...  никто  не  сказал:  беги...
Ведь  она  всё  равно  б  ослушалась,
Прислоняясь  к  его  плечу  -
Это  он  прошептал:  ты  -  лучшая,
Моя  самая...  я  хочу...
Улеглась,  отшумела  звонкая,
Превращаясь  в  глухой  набат,
Но,  постель  холодную  комкая,
Ничего  не  вернуть  назад...

Почему,  по-че-му  эта  женщина...

                 -                -                -  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764800
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 09.12.2017


Alina Kim

У грудні так далеко до тюльпанів…

[b]У  грудні  так  далеко  до  тюльпанів  
І  до  конвалій  –  навіть  до  підсніжників…
У  грудні  сутінки  вечірні  ранні
І  ранки,  повні  крижаної    ніжності…  

У  грудні  серце  згадує  про  літо,
І  б’ється  птахом,  і  до  сонця  проситься,  
І  сіє  квіти,  і  плекає  жито  –  
І  кличе,  кличе,  кличе  в  зорі  росяні.  

А    квіти  –  то  кохання  ніжні  очі,
А  жито  –  то  життя,  коханням    мічене,  
А  зорі  –  то  краса  його  пророча,  
Що  відкриває  людям    двері  Вічності.  [/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763655
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 05.12.2017


Flexis

Безысходность

Не  зову,  не  ищу...  Мне  осталась  твоя  тишина,
Зарифмованный  вздох  и  прощальная  фраза  навылет.
Ты  привыкла  сбегать  и  всегда  остаёшься  одна  -
Это  ангелы  наши  тебя  уберечь  позабыли.

Я  не  в  силах  бродить  по  следам  умирающих  звёзд  -
В  этой  чёрной  тоске  все  мечты  уже  были  отпеты.
Это  путь  одиночества,  он  неизбежен  и  прост,
Зачехленных  гитар  и  случайно  убитых  поэтов.

Но  взвывает  душа,  измеряя  тобой  города,
Измеряя  весь  мир,  задыхается,  кашляя  пылью...
Как  бессмысленно  ждать  и  бессмысленно  верить,  когда
Это  ангелы  наши  меня  уберечь  позабыли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340996
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 30.10.2017


АТОлік

Когда закончится война

Когда  бои  уснут  в  руинах
Когда  закончится  война
Мы  сложим  список,  длинный  длинный
Запишем  всех  мы  имена.

Мы  вспомним  тех,  кто  не  добрался
К  черте  с  названием  «финал»
Кто  по  дороге  потерялся
И  кто  на  той  дороге  пал.

Как  Крым  сдавали  генералы
И  илловайский  «коридор»
Когда  российские  капралы
По  безоружным  и  в  упор.

И  как  последнее  ребятам
в  селе  со  всех  дворов  несли
«Вы  передайте  им,  солдатам
поклон,  и  то,  что  испекли»

И  как  девченки-волонтеры
Вдруг  дружно  на  контракт  пошли
А  депутаты  и  мажоры
Не  на  контракт  а  на  Бали.

Когда  бои  уснут  в  руинах
Когда  закончится  война
Мы  сложим  список,  длинный  длинный
Запишем  всех  мы  имена...
09.06.2107

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757737
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017


A.Kar-Te

Все дороги ведут не в Рим

Все  дороги  ведут  не  в  Рим,
Все  дороги  -  к  звезде  высокой...
Даже  тот  журавлиный  клин
Улетел  на  зов  ясноокой.

Все  дороги  ведут  к  Любви,
Беззаветной  и  беспристрастной...
О,  звезда  Любви,  позови
Не  терновой  тропой  -    атласной.

Без  сомнений  и  мыслей  вслух,
Побежать,  полететь,  случиться!
Потеряв  по  пути    "а  вдруг...",
Всё  былому  простить  и  сбыться.

О,  звезда  Любви,  не  суди,
За  безликие  дни  планиды...
Стало  колом    в  моей  груди
Хладнокровное  сердце  Метиды*.

Все  дороги  ведут  не  в  Рим...


*Метида  -  первая  жена  бога  Зевса
Метида  (дословно  —  «разум»,  «мысль»,  «благоразумие»)


(фото  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757065
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 27.10.2017


A.Kar-Te

Под дождём

Ах..,  оставьте  же,  мысли  лукавые,
(Хоть  порой  вы  чертовски  милы),
Хоть  вы  левые  или  же  правые,
Вы  сегодня  ничтожно  малы.

Не  гадайте  кофейною  гущею
На  бубновый  души  интерес,
Не  стращайте  тоской  вездесущею  -
Знаю  ваше  я    "поле  чудес".

Да    оставьте..!  Коль  даже  вы  вещие...
Необъятное  время  объять  -
Мне  бы  неба  дождливую  трещину
Лентой  радуги  перевязать!



(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755537
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Vita V-D

Томлюсь.

[b][i]Живу  в  краю,  вподобаному  Богом.  
Томлюсь...  Він  недолюблений  людьми.
Благаю  Всесвіт,  щоб  прогнав  тривогу,
Молюсь,  щоб  вийти  швидше  із  пітьми.  
Б'юсь  об  буття,  покрите  сірим  смогом,  
Щоразу  захлинаючись  слізьми.
Втішаюся  щоденним  монологом
Й  ідеями,  що  топчуть  чобітьми.  



[/i][/b]

"Мотанка  з  перцем.  Київщина"  художник  Марта  Пітчук.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754587
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Flexis

За лаштунками душі

Загортаючи  простір  кімнати  у  сутiнь,
Легким  протягом  вечір  крізь  вiкна  ковзнув...
Я  був  трохи  самотнiм  (та  вiльним,  по  сутi),
Мiркував  над  сюжетом  майбутнього  сну.

Билась  гілка  об  скло,  заважала  постiйно.
Я  щодуху  думки  на  кулак  намотав...
Та  все  швидше  стрибала  по  меблях  та  стiнах  
Ледь  помiтною  тiнню  моя  самота.

Поїдала  мене  домінуюча  втома,
Мертво  погляд  застиг  в  конденсаті  на  склі...
А  назовні  пожовклеє  листя  в  судомах
Потерпало  від  крапель  на  мокрій  землі.

Розтинаючи  груди,  невидима  сила
Затискала  легені...  Сильніше,  сильніш...
І  застуджене  горло  про  поміч  просило  -
Не  почув  же  ніхто.
А  якби  ж...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253892
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 16.10.2017


Любов Іванова

ИЗВЕЧНАЯ МЕЛОДИЯ ЛЮБВИ

И-  вновь  ложится  волнами  на  сердце  
З-накомый  своим  трепетом  мотив  .  
В-  мир  таинства  всегда  открыта  дверца  
Е-два  у  сердца  чувственный  прилив.  
Ч-астоты  звуков,  нежная  тональность,  
Н-ередко  и  минорный  блюз  души.  
А-  как  иначе,  вот  она  -  реальность,  
Я-рчайшая...  а  мы  испить  спешим.  

М-инор,  мажор,    улыбки,  радость,  слёзы  
Е-стественно,  что  хочешь  может  быть...  
Л-ирические  нотки  в  строках  прозы  
О-днажды  помогают  к  небу  взмыть.  
Д-уше  и  сердцу  точно  не  прикажешь  
И-  не  страшит  нас  лестница  из  лет
Я-  знаю,  что  к  закату  жизни  даже  

Л-ишают  чувства  сна...вот  и  ответ....  
Ю-неем,  забываем  о    проблемах,  
Б-одримся  и  становимся  нежней.  
В-оспеты  чувства  страстные  в  поэмах,  
И-  ничего  не  может  быть  важней.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751897
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Геннадий Дегтярёв

Блаженный

…Мне  прощают  многое,  блаженному,
но  при  этом  мало  подают,
слишком  часто  грязному,  смиренному
не  дают  в  хлеву  своём  приют…

Я  не  связан  скучной  несвободою,
не  со  мной  богатство,  дом,  семья,
если  был  задуман  я  природою,
значит,  ей  зачем-то  нужен  я…

Выбрал  сам  я  долю  эту  сложную,
не  желая  жить  в  земном  раю,
этой  ночью  мёрзлою,  тревожною
сам  себе  вопросы  задаю…

Всё  ли  этом  в  мире  относительно?
Кто  рисует  линии  судьбы?
Что  на  свете  ценно  нам  действительно?
Все  ль  в  цепях  несчастные  рабы?

Где  предел  в  надеждах  и  желаниях?
Что  на  свете  стоит  не  любить?
Есть  ли  смысл  какой-нибудь  в  мечтаниях,
если  их  не  выйдет  воплотить?

В  чём  полезность  призрачного  знания?
Ценность  в  чём  несбывшегося  сна?
И  зачем  душе  даны  терзания?
И  вообще,  зачем  она  дана?

Сколь  реальны  веры  откровения?
Где  нас  ждут  незваные  шторма?
Сколько  правде  пользы  от  сомнения?
Счастье  нам  иль  горе  от  ума?

Что  кричат,  чем  громче,  тем  и  лживее?
Чьи  слова  воистину  новы?
Что  в  миру  безумия  правдивее?
Что  во  мне  боитесь  видеть  вы?

И  зачем  в  плену  у  лицемерия
вы  меня  стараетесь  любить?
Может,  вы  во  власти  суеверия,
что  грешно  блаженному  вредить?

…Что  ж,  стыдитесь  нищего  пришедшего,
вам  стыдом  безумье  не  смутить,
мне  ж  ценнее  право  сумасшедшего
всё  и  всем  свободно  говорить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751626
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Олена Вишневська

…додому, який не дім…

Скотиться  колесом  сонце  за  горизонт.
Пам’ять  підніжки  розставить.  Втекти  б,  та  –  ні…  
Я  залишаю  /впустила  квиток/  перон
І  повертаюсь  додому,  який  не  дім.

Тут,  де  немає  від  мене  ні  сліду,  я
В  серці  тамую  весни  больовий  синдром.
Хочеться  дива.  /Забула  його  ім’я…/
Входить  дитинство  навшпиньках  десь  під  ребро.

Ось  знову  вулиця.  Вишні  зронили  цвіт.
Скільки  б  мені  не  пройти  не  моїх  доріг
/Й  тих,  що  мої/,    через  всю  павутину  літ,
Хочеться  переступити  за  той  поріг,

Де  вже  не  чутно  ні  сміху  за  склом  вікна,
Ні  вечорових  розмов,  тільки  вітру  свист
Ходить  по  колу  сирих  і  пустих  кімнат,
Де  кожна  річ  у  собі  зберігає  зміст

Глибший,  ніж  іншим  здається.  Бо  тут  і  я
З  вітром  колись  перешіптувалась  в  думках,
І  у  свята  за  великим  столом  сім’я
Дружно  збиралась.  Тепер  на  кількох  замках

Двері  у  світ,  де  від  тиші  загусли  зву…
…чи!!!  -  я  прошу.  -  Зазвучи  у  мені  ще  раз!
Так,  щоби  сили  сказати  було:  «Живу!»
Так,  щоби  лікарем  стала  любов  –  не  час…

Лиш  чорно-білі  портрети  тепер  мені
Дивляться  в  душу.  /Минуле  крізь  об’єктив./
Я  повертаюсь  додому,  який  не  дім.
/Той,  що  як  кисень,  покликав  і  відпустив…/  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732913
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 28.07.2017


Олена Вишневська

Доброго ранку, моя перелітна пташко

Доброго  ранку,  моя  перелітна  пташко!
Як  подолала  свій  шлях  /крізь  тумани/  сюди?
Спека  така  неможлива,  що  й  дихати  важко.
Душать  у  грудях  солоні  краплини  води.

Не  зупиняйся:  немає  ні  хліба,  ні  злата.
/Точать  на  мене  завбачливо  будні  ножі./
Все,  що  зуміла  б  тобі  я  сьогодні  віддати  –  
Подих  і  руку,  допоки  дійдемо  межі.

Краще  лети!  Вбережи  свої  крила  від  клітки.
Тут  не  вітають  свободу  і  вільний  політ.
Точаться  війни.  Стріляють  гармати  у  свідків.
І  по  периметру  правди  –  оголений  дріт…

Не  побороти  супротив  земного  тяжіння:
Небо  –  твоє,  та  не  може  належати  нам...
Просто  лети,  повертаючись  у  сновидіння
/Будемо  тіням  давати  свої  імена/.    

Просто  лети!  Подолай,  моя  пташко,  кордони!
Бачиш,  де  лінія  дотику  неба  й  землі:
Там  зовсім  інші  /до  нас  небайдужі/  закони.
Там  навіть  нашій  любові  серця  замалі…  


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738424
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 23.07.2017


Олена Вишневська

І нікуди бігти

Вже  нікуди  бігти,  і  ніч  напуває  дощем
Пустелю  в  мені.  /  Градом  сипле  назустріч  незмінно./
Вірші  -  не  вірші.  А  слова  -  не  слова:  поле  мінне,  
Де  я  по  крупиці  втрачаю  себе  ще  і  ще.

Добратись  до  крапки,  а  далі  -  босоніж  по  склу
За  межі  рядків,  бо  невчасно  сплатила  рахунки
За  обраний  шлях...  /і  безсоння  в  його  поцілунках.../
Немов  би  ця  вічність  ніколи  не  зійде  в  золу.

Торкнутися  сонця  -  спалити  вчорашній  листок.
І  зрадити  римам  зумисно  -  віддатися  прозі.
А  потім  так  довго  вслухатися,  як  по  підлозі
Ледь  чутно  /мов  стогін/  скрипітиме  біль  помилок.

Невдала  утеча.  І  досі  в  руці  олівець.
А  я  напишу...  /Відрікалась?  Можливо...  Пізніше.../
Врізається  криком,  як  лезом,  обвуглена  тиша,  
Ота,  що  не  другом,  а  зводить  усе  нанівець.

І  нікуди  бігти.  Біжу  за  дощем  навздогін.
Вода  по  мені,  як  по  грифу  його  тонкі  пальці.
Мені  би  в  ті  руки!  Акордом  прогнати  печаль  цю,  
Допоки  зі  мною  у  кожному  подиху  -  він.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739930
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 23.07.2017