Ти знаєш, зовсім це не складно,
Стоїть гітара, мовчки, край вогню.
А ти не стій, забудь же про обачність,
Побудь нескромною - Тебе молю.
Я - чоловік, також не бездоганний,
Я так боюсь про Тебе не вгадати.
Візьми гітару і зіграй про безталанну,
Допоможи мені Тебе пізнати.
Я хочу знати - лагідна, зухвала?
Тебе читатиму, як книгу, як оповідання.
Хоч Ти про себе ще і слова не сказала,
Побудь зі мною, тільки не в останнє.
Бо це ж так просто - будь собою й тільки,
І уяви, що вечір цей навічно.
Нам жити й жити, солодко чи гірко,
Ти заспівай свою гітарі пісню.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786367
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786677
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018
Бабуся, тоненька, як павутинка,
Стояла на автостанцiї
Та розмовляла з жiнкою
Тихо, майже пошепки,
Вiд старостi своєї.
Запам"ятався менi
Бiлий єдиний переднiй зуб.
"У голод, бувало, наллю я супу
Сину з борошна i бараболi,
А вiн малий, сидить, згорбився,
Худий та кволий.
"Мамо, я трохи пiдожду -
Суп упо́тiм стане густiший"
Боже, нема нiчого страшнiше,
Нiжа дивитись на ту бiду!
По́мер мiй син уже давно..."
Сперлась на палицю.
Сива вона, мов голуб.
"А ви кажете, жити зараз тяжко!
Ех, якби ви знали мою жисть..."
Тут жiнка, тучна, мов вгодована корова,
Крикнула їй:
"Та шо ви говорите!
Жити зара усiм важко!"
Бабуся, тендiтна, як павутинка,
Тихенько розвернулась - i пiшла.
Доля її - книга непрочитана.
Доля її - справжня доля людська.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776138
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 13.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2017
Сніг іде... Спадає тихо
На землю стомлену, німу...
Зимова ніч... Усе притихло,
У білу загорнулось млу.
Кудлатий морок темнобілий
Заглянув тихо у вікно,
Шепнув: "Облиш снувати мрії,
Засни... Засни... Вже ніч давно.
Засни, - шепоче, - сніг, як вата,
Я з нього сон тобі зліплю
І буду тихо колихати...
Засни... Засни-и-и...". Та я не сплю,
Вдивляюсь в білу сніговицю,
А там синіє капюшон,
І там... Ой, проліски! Це сниться?
О, ні! Це проліски - не сон!
Вони пройшли крізь заметілі,
Тендітні, милі, весняні...
... А сніг іде... І квіти сині
Приходять знов до мене в сні.
1967
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740221
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 02.07.2017
У завіях похнюплених днів
Біля тебе я бути так хочу...
Я для тебе мережку зі снів
Виплітатиму кожної ночі...
Так буває в житті лише раз.
І повторюєш знову і знову
Сотні тисяч закоханих фраз,
Що душа узяла за основу...
І вслухаючись в шепіт вітрів,
В партитуру космічних симфоній,
Ти мене віднайдеш серед снів,
Візьмеш душу мою у долоні...
Я вклонюся тобі за любов
Самозречену, з тисяч пробачень,
На межі зрозумілих основ,
За межею невтрачених значень..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720276
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 30.06.2017
Твой новый,
нагло,
в комнате курил,
проигнорировав:
«У нас не курят».
Качок, штангист –
горилла из горилл,
такой в один момент
любого скрутит.
И я молчал.
Металась ты: «Кис-кис»
звала кота,
породистого дважды.
Я ликовал,
душа вопила: «Бис!»
жизнь – бумеранг,
накажет всех однажды.
А «брит» сидел
на шубке – вся из лис,
я произнёс:
«Прости за прямоту,
ты нравишься качку.
Ну, ну – не злись,
а он тебе,
но только не коту»
Весь показав
возможный «пилотаж»,
всё прихватив
(и комнату в придачу),
ты убралась
и твой плечистый страж
до вечера.
А я съезжал на дачу,
забыв в сердцах –
а запирал ли дверь?
«Да черти с ней»,
подумал неприлично.
Ну и не запер?..
Вешаться теперь?
Или сигать
из окон электрички?..
~~~*~~~
«Кис-кис» зову.
Ну, где ты обормот?
Я знаю, что ты
гуру маскировки.
Припомнил,
как ты спрятался
в тот год...
А в прочем в N-ый год,
без маркировки.
Не важно, да?..
А кошки то скребут.
Но сантименты в сторону.
Где Рыжий?
Ага, опять на вешалке,
ах плут,
а почему горячий носик,
слышишь?..
~~~*~~~
И понеслось:
таблетки, доктора,
укольчики «блохастику»,
иначе,
он не дотянет
даже до утра,
ну а до марта
брачного
тем паче.
И я колю
по графику кота,
не то чтоб дорог мне.
Но человечней
он многих из...
Тепло и доброта;
к нему привык,
в компании с ним легче.
~~~*~~~
Он отыскал меня
за тридцать вёрст –
по компасу
известному лишь Богу
(не аист же его
ко мне принёс,
не спрашивал же
в ГОМ-1 дорогу)...
И ожил я.
Он спас меня тогда,
я завязал терзаться –
«если б», «может»...
Но если Бог
прислал ко мне кота,
тогда ему в болезни
пусть поможет.
~~~*~~~
Он так стонал,
когда вливал
раствор
таблеток с молоком.
– Пей, будет легче,
шептал ему.
Он шёл на уговор,
а как смотрел –
почти по-человечьи.
Кошачьих восемь жизней,
все в зачёт,
девятая
на волосинке виснет...
Нет, сорвалась.
Вздохнув, покинул кот,
меня, не дотянув
девятой жизни...
Стою – курю,
февральский дождь обрыд,
и как бродяга
ветер завывает.
Сквозняк лизнул,
как кот...
И я навзрыд:
«Чёрт побери,
но разве так бывает?».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739841
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Я визнаю поразку - от і все.
Немає більше гарту і горіння,
в душі завмерло спротиву насіння.
За течією день тепер несе...
Хоч небо й обіцяє блискавицю,
а хвиля підмовляє на протест -
я скорено беру на плечі хрест
і білу стрічку в зранену десницю.
Не озираюсь більше на сурму
і не хапаюсь бити в барабани.
У мрево йду захмерено-безхмарне,
у далечінь усміхнено-сумну.
І хай довкруг ще скачуть поторочі,
уже не має сенсу боротьба.
Перед олжею хилиться юрба,
а я не можу і могти не хочу.
Тож визнаю поразку, от і все.
Не має більше у душі набоїв.
Життя уклалось у німі сувої.
За течією день тепер несе...
22.06.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739936
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Ти завше будеш моїм першовідкривачем
В тебе не було в руках ні лопати, ні кирки
Просто перечипився об камінець
І взяв у долоні
Протер, дихнув і побачив ледь-помітне
Биття іскри в середині.
Ти завше будеш моїм першодослідником,
Який брав проби моїх грунтів, вод і повітря,
Ставив експерименти
І спостерігав реакції
Додавав власне свої частки, намагався описати непідконтрольне
Ти завжди будеш моїм першорятівником,
Який шукав протиотрути від
Моїх божевіль і безсонь,
Споряджав мені ноші і просто мовчки посміхаючись,
Волів, щоб я перестала опиратися невідвортньому
Та іноді обирала хоч трохи відомі стежки
І ще багато у чому залишишся першим для мене, бо потому може траплятися безліч і подій, і думок, і людей
Але це буде мабуть таки вторинно
Бо першим може бути лише один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739552
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 27.06.2017