Гляну у небо й не вірю, кохана,
Сонце таке, як завжди,
А озирнусь - кругом пустка і рана,
Сивіє серце... Зажди...
Я повернуся, чекай, моя зірочко,
Стримай пекучу сльозу,
Вижену ворога із Україночки
Й миру в устах принесу.
Плакати будеш від щастя, ріднесенька,
Більше не буде біди.
Я обіцяю тобі, моє серденько -
Визволю світ від орди.
Я повернуся, чекай, моя зірочко,
Стримай пекучу сльозу,
Вижену ворога із Україночки
Й миру в устах принесу.
Все у цім світі за нас, моя люба -
Ми не одні в боротьбі.
Згине московія оскаженіла -
Не піддавайся журбі.
Я повернуся, чекай, моя зірочко,
Стримай пекучу сльозу,
Вижену ворога із Україночки
Й миру в устах принесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946956
дата надходження 05.05.2022
дата закладки 06.05.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2020
Кажуть, в нас в прокуратурі
Всі закони знають,
А мене ось - безневинну,
По судах тягають.
Розкажу все по-порядку,
Бо це справжнє диво:
Погуляли ми добряче
На корпоративі.
Скільки випила - не тямлю,
Але добре знаю,
На столі я танцювала
(Це ще пам'ятаю).
Далі що було - не знаю.
Прокинулась - тихо...
На столі я спочиваю...
А це що за лихо?
І чого всі перестали,
Раптом їсти й пити?
Думала - всі на балконі,
Вийшли покурити.
Щоб закликати до столу,
Стала я співати,
І продовжила свій танець
Гола танцювати.
Так хіп-хопом захопилась -
Тут признатись мушу,
Що патологоанатом
Віддав Богу душу.
Мені, дівчині порядній,
Звідки було знати,
Що у морзі на столику
Ніззя танцювати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803989
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 24.12.2020
Думки твої, мов зорі таємничі
Блищать гірляндою у небесах.
І зіткані зі згоди й протиріччя,
Пливуть у просторі на парусах.
Твоє мовчання - прохолода ночі,
Кришталь морозний, заметіль снігів.
Вдивляюся у рідні сині очі,
Щоб розгадати ребуси зі снів.
Слова твої пахучі, мов троянди,
Як шелест ніжний шовку пелюстків.
Світанку ласка і санскриту мантра,
Сплетіння розуму і почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898786
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Я закохалася у тебе
У твої очі голубі.
Всміхалось ніжно мені небо,
А я всміхалася тобі.
У філіжанках наших кава,
А душу зігріва любов.
Ця ніч для нас така цікава,
З тобою ми зустрілись знов...
Ти цілував мої долоні,
На вушко шепотів слова.
Так пульсували наші скроні,
З під ніг тікала десь земля.
З тобою ми такі щасливі,
Моя рука в твоїй руці.
Твій поцілунок справжнє диво,
Назавжди лишивсь на щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898781
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Рік за роком іде у рахунку із днів,
Тільки що народивсь, а вже старість зустрів.
Навкруг тебе товпа із чужих голосів,
А де твій? А він був чи в пожарі згорів?
Попелище душі на догоду комусь,
Легше тінню іти, чим піднятись увись.
І гукати з гори: я - людина зовусь
І тобі я кажу, - задарма не хились.
Голос май свій завжди, щоби там не було,
Аби в серці добро, що ростить джерело.
Сонцедайність життя, де тоненьке стебло,
Сил додай ти йому, щоб в путі берегло.
Оберегом від зла совість власна стає,
Не губи, то не гріш, що заробиш іще.
У відміряний час, що нам доля дає,
Не вчорни ні за що родоводу кліше.
20.12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898750
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Ти – моя сила в кроці.
Ти – моє світло в дні,
Літо у довгім році,
Свято і вихідні,
Сонця ранковий дотик,
Щастя цупкий гачок,
Серцю для пісні – ноти,
Скрипці - новий смичок.
Картці з альбому долі –
Струганий олівець.
Точка в моєму колі.
Ти – моє все! Кінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898272
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 16.12.2020
Хто не кохав,
Не жив той до пуття…
І без гріха
Теж не бува життя…
Заплетені в ледь видиму стежину
Покликали їх в поле спориші…
Вона давно вже іншого дружина,
Та душі їх були і є чужі…
Нанизуючи вкотре незабутнє,
Куйовдить пам’ять збуджені думки:
Вона і Він… без планів на майбутнє.
Летіли їхні порізно роки…
Аж ось і жито… Морем розлилося…
Волошок очі крадуть височінь.
Ледь посивіле у обох волосся…
Це тут згубились щастя їх ключі.
Шукають. .. Шепіт… Рук і тіл сплетіння…
Гарячі і п’янкі в обох уста…
Як душі їхні зустрічі хотіли!
Здавалось, ось життєва їх мета…
Устало поряд житечка колосся,
Ховаючи кохання слід у шаль…
О, скільки ж пережити довелося!
Думки їх знов у молодість спішать…
А стежка споришева все чекала,
Поки по ній ітимуть Він – Вона…
Поволі й сонце в далині зникало
І міркувало: їхня в чім вина?
14.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897969
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Всё реже пишутся хорошие стихи...
За этот год... я странно повзрослела...
Всё переборчивей становятся мечты...
И осень... с золотой... вдруг поседела...
Всё чаще... я тоскую по друзьям...
Ну, а на фото - чаще... улыбаюсь...
Всё реже... посылаю всё к чертям...
Но и под жизнью... реже прогибаюсь...
Ну, а душа... взрослеть же не умеет...
И нежность просто так... не пропадёт...
И сердце... никогда не постареет...
А в жизнь мою... любовь еще придёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370839
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 13.12.2020
Вже не дарма так повелось,
Що краще з мудрим загубити,
Ніж з дурнем щоб щось додалось,
Бо з дурнем краще й чай не пити...
Мабуть, вина моя лиш в тім,
Що божевільною вважають,
Бо не навчилась догоджати всім,
Комусь, мабуть, ще й заважаю...
Життя чомусь, на жаль, не вчить,
Що сліпо так не варто довіряти,
Навіть тому, що і по грудях стукотить,
Щоб свою чесність, ніби, показати...
Той більше всіх кричить: "бігме",
Хто Бога й близько в душу не впускає,
Тебе ж принизить та лайном зілл'є,
Зухвало, бридко навіть словом убиває...
Невже не соромно поводитися так,
Чинити прикрість, хоч «божився»,
Брехню втирати скрізь, неначе факт,
Бо надто добре при тобі прижився…
Так гірко й боляче вбиває знов,
Що з тебе дуже часто клеять дурня,
Доводять вірність, чесність, чи любов,
Хоча насправді ти таким «не рівня»…
Немає в світі, мабуть, гіршої біди,
Як дурень гордий, той на п’єдесталі,
Бо якщо ти йому нічим й не завинив,
У його правди завжди аргументи сталі…
Такий знайде святе пояснення й брехні,
Хоч лиш для себе народився наймудрішим,
Але, на жаль, отак складається в житті,
Що дурень завжди той найщасливіший.
Та опускатись низько, навіть за для благ,
До рівня дурнів я ніколи не збираюсь,
Тому мене завжди пробачить навіть Бог,
Що лише правдою прожити намагаюсь...
То ж не дарма так повелось,
Що з мудрим краще загубити…
Повірити у путнє з дурнем щось..? –
Ні, краще вже лише для себе жити!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
10.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897745
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020
Йшло подружжя із базару,
Муж, нав’ючений торбами,
Випускав із себе пару,
Ледве шкандибав ногами.
Дуже часто зупинявся,
А дружина оглядалась:
Їй здалось, що якась краля
Вже занадто вихилялась.
-Ти розплився, як медуза,
А як дівку цю побачив –
Став утягувати пузо,
Пульс у тебе он як скаче!
-Тю, дурна, та вона в масці,
Може, дівка ця - потвора!
-А як гарна, наче в казці?
Та ще й ні на що не хвора?
Почала репетувати:
-Калатати треба в дзвони,
Щоб народні депутати
Прийняли нові закони:
Щоб дівиці й молодиці
Додаткові маски мали:
Крім тієї, що на пиці,
Голі стегна прикривали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897730
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020
Дивись, на зимовому фоні,
Де блиску сія оксамит.
Біжать білогривії коні,
Лиш бризки летять з - під копит.
Запряжені в різблені сані,
А в санях панянка одна.
В розкішнім, розшитім убра́нні,
Вельможна і наче княжна.
Обличя подібне до глянцю,
Холодна у неї душа.
На щічках немає рум'янцю,
У зиму вона поспіша.
Як гляне, спиняється серце,
Торкнеться, лишається слід.
Вона королевою зветься,
Живе в вічнім царстві де лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897754
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020
Вона була закохана у нього,
А він її усе не помічав.
Вона ловила кожне його слово,
А він кохання іншій дарував...
Весна до них приходила у гості,
Буяло все довкола у цвіту́.
І часто так стрічалися на мості,
Він йшов із іншою у пору ту.
Вони до неї навіть не вітались,
Про таємницю цю ніхто не знав...
Та в глибині душі, так сподівалась,
Бо він у снах її до себе звав.
Минуло літо, осінь наступила,
Пожовклий лист під ноги тихо впав.
Вона усе чекала і любила,
А вітер на сопілці звеселяв...
Коли зима трусила білим снігом,
Їй руку до маршрутки хтось подав.
Той погляд розтопив на річці кригу,
Він їй з усмі́шкою, привіт сказав...
А навесні в дворі музи́ки грали,
Під ноги знову падав білий цвіт.
Їм "Гірко!"- в один голос всі кричали,
Така любов - одна на сотню літ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897551
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 08.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m1PH6Ki5Zdo[/youtube]
Для щастя треба зовсім не багато,
Підтримка рідних й дрібочка тепла,
Коли із буднів в тебе завжди свято,
А за плечами білих два крила.
Для щастя треба крапельку любові,
І справжнє диво в серці і в душі,
Щоб милували миті світанкові,
З’являлись з-під пера нові вірші.
Для щастя треба крихітку удачі,
Горнятко кави, чорний шоколад,
Щоб кожен мрії здійснення побачив,
Тоді в житті настане мир і лад…
06.12. 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897350
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020
Ти мене на світанку розбудиш,
Доторкнешся долонею ніжно.
Прошепочеш, що так мене любиш,
Хоч любов завітала так пізно.
Вона довго обох нас шукала,
Серед дня, серед темної ночі.
Поруч з вітром у небі літала,
Виглядала закохані очі.
Плакав дощик із нею весною,
Як квітчала сади білим квітом.
Все життя вона бу́ла такою
І нарешті зустріла нас літом.
Перший погляд і серце здригнулось,
Перший погляд в німому мовчанні.
Ти з любов'ю мені посміхнулась,
Пломеніє у серці кохання...
Ти мене на світанку розбудиш,
Доторкнешся долонею ніжно.
Прошепочеш, що так мене любиш,
Хоч любов завітала так пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897327
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020
Поговори зі мною… просто так,
Бо зараз дуже душить порожнеча,
Поговори… відчуй самотній смак,
І те, як набридає холоднеча…
Поговори… нехай тобі чужа,
Й вірші мої у стрічці оминаєш,
Може страждає і твоя душа,
Чи може у мені себе пізнаєш?
Поговори, так-так, це я тобі,
Хоч ми іще з тобою не знайомі.
Поставить крапку встигнеш далебі,
Поговори… а я спинюсь на комі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897313
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020
Котитися сльоза не перестане,
Той біль назавжди лишиться в очах.
Волосся сивиною вкрилось мами.
Враз старість доторкнулась до плеча.
А їй пішов, рік, лише сорок п'ятий,
Попереду життя іще й життя...
Та вона встигла сина поховати,
Єдине, що було в неї дитя...
У рамочці в військовому убранні,
Стояло фото в хаті на столі.
Цукерок купка, яблука рум'яні,
Синочку клали рученьки її...
Коли вона його випроводжала,
Від ворога країну боронить.
Вернутися живим вона прохала,
Та обірвала куля життя - мить...
І відбулася зустріч та остання,
Стрічала сина у сльозах вона.
"Не виконав синочку ти прохання,
На світі цім залишилась одна!"
Зібрався люд неначе на весілля,
Та у скорботі і в сльозах воно.
У сина в головах свяченне зілля,
Лишилося не випите вино...
Враз пусткою зали́шилася хата,
Не буде в ній ні радості, пісень.
В останню путь тут провели солдата,
Дощами плакав за загиблим - день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897250
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Незабутньо так пахнуть дощі,
Де весняні розкинуто шати,
Ароматом бузкових кущів
І духмяною свіжістю м'яти,
Прохолодністю росяних трав
У грайливо-дзвінкому намисті...
Світ, як вдосвіта вмите дитя
Із очима блакитно-чистими.
І вже соло дощу здається
Таким тихим, молитва неначе,
Що десь там, на краєчку серця,
Від нежданої радості плаче…
В тихім схлипі прозорих краплин,
У стрімких ручаях на шибці
Ти вже бачиш, як хтось із глибин
Розсіває по світу гостинці.
Назбираю в долоні дощу,
Немов спрагло-весняного дива,
Разом з світом під дощ помовчу
В сподіванні на бажану зливу…
Й відпливає вже змита печаль,
Невідомо куди і без весел.
Грає дощ, як натхненний скрипаль,
Життєдайну мелодію весен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874587
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 05.12.2020
Недоспані ночі, тривоги, печалі,
Усе відійшло в небуття назавжди.
Калина в снігу і душа, і скрижалі,
Притрушені снігом, де зниклі сліди.
У хмарах згубились, в високому небі,
Голубить лиш погляд орлине крило.
Зайшлося так серце у щемній жалобі
Тінь смутку раптово лягла на чоло.
Прости, я прощаю, ніщо не змінити,
Хоч сотні разів перетрушуй життя.
Сил вистачить скільки, я буду творити,
Складати, мов пазли, у рими слова.
02.12.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896961
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 04.12.2020
Непривітно-важка, закостричена,
Ще й клеймована знаком тривоги,
Ти прийшла, блідолиця, пригнічена,
І виводиш нудні монологи.
На догмати твої не зважаючи,
Я з всіх весен позву квітовії,
Що, на веслах від нас відпливаючи,
Залишали фантазії й мрії.
Обійдуся тих споминів крихтою,
Де корон ми торкались ромену,
Де для нього була ще Джульєттою,
А для мене він був ще Ромео…
У любові попрошу пробачення
Й не шукатиму більш винуватців,
Бо немає ніякого значення,
Хто з нас справжнє змінив на ерзаци.
В двір заходить зима закостричена,
Ще й клеймована знаком тривоги.
Чому ж досі дивлюсь, намагнічена,
На позбивані мною пороги?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897083
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020
...
Ще буде день і будуть білі ночі,
і будуть хуртовини до світань...
Але сьогодні втомлена - не хочу
ні слів пустих, ні крайніх відрікань.
Сьогодні ще чекаю новоріччя,
ялинки, Миколая і Різдва...
Й тамую в со́бі темні протиріччя,
ковтаючи обпечені слова.
Бо, може, сніг, отой, що прийде в січні,
білішим буде й не таким гірким.
І ми ураз, такі непересічні,
не станемо лиш спогадом глевким.
Не згаснемо, як іграшки прадавні
у мами на старенькому поді*,
а збережемо в серці мрії тайні,
такі, в котрі ще вірилось тоді,
Коли на наших вікнах спали зорі,
коли у наших душах цвів бузок....
Тому не хочу жодних обговорень
сьогодні зовсім!
Вистачить думок...
2.12.20 р.
*горище
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896994
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020
Блакитний грудню з білим переливом,
Тебе стрічає радісно зима.
Як осінь розчинилась в північ мливом,
Ти птахом появився, крадькома.
У різні сторони летіло пір’я —
Мороз підковував його, як ас.
У блисках сонця ранішнє подвір’я
Сліпило очі й дивувало нас.
І це — початок, перемінам бути,
Та й випадковостей в житті нема.
Збулось щось, не збулося — не забути —
Ще нагадає нам про це зима. 1/12/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896914
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Гойдалося плісе ромашкових спідничок.
А ось і став у захисті вербовім,
Води прозорої блищало плесо вранці,
Лиш дикі гуси ґелґотіли щось казкове,
З "Івасика- Телесика", мабуть, послАнці.
І світ здавався добрим і цнотливим,
Така краса у душах тихо проростала.
Міцніли з кожним роком юні крила.
На жаль, дитинства мого казка нетривала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896941
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020
Подаруй мені любов,
Я повірю в чудо.
Поверни у казку знов,
Я щаслива буду.
Подаруй мені тепло
І зігрій долоні.
Почуття, щоб ожило,
Пульсували скроні.
Подаруй мені весну
І яскраві зорі.
Я без тебе не засну,
Об'єднай дві долі.
Подаруй луги, поля,
Блакить неозору
Ніжну пісню солов'я,
Літа - теплу пору.
Подаруй осінні дні,
Подаруй зимові.
Тепло, щоб було мені,
Й жарко від любові.
Ти коханий зрозумій,
Що єдине щастя.
Повертає образ твій,
Й Господа причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896818
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
Її душі торкнувся непомітно,
Запав у серце ніжне вже давно.
Сказав, що він живе, як вовк-самітник,
Вона поблідла, ніби полотно.
Він недосяжний, мовби неба купол,
І мало говорив, все більш мовчав.
Вдивлялася в ті очі- чистий купіль.
І в неї зародилася печаль.
Бо світ його під сімома замками,
Не підібрать ніколи їй ключі.
І незворушний давить суму камінь,
Скотилася сльоза гірка свічі.
Вражала делікатність і галантність,
До нього б доторкнутись хоч на мить.
Ніколи не зустріне з ним світанок
Самітник зачинив у клітці світ.
Дізналася причину однолюб він.
Коханої нема - таке буття.
І став тому самітником відлюдник.
Чекало дівчину нове життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896366
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
У співавторстві з Данилом-Київським:
Осiннiм Львовом стелиться туман...
Мене... твоєю ніжністю вкриває...
Нова сторінка... як новий роман...
Старим пером, та душу зігріває...
Рядок дерев оголених бринить...
Їх пестить вітер хмарками туману.
Цi почуття природні не спинить
I я тремчу - мить чарівного стану...
На гривах левів вже сріблиться сніг...
Я ж сяю вся... теплом твоїм зігріта...
Летять цілунки крихітнi до ніг...
Знов нас єднає... давній промінь літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459389
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 25.11.2020
Кружляло листя восени, і ми - у парі.
Хіба хтось був тоді щасливіший за нас?
Любові танець, танго пристрасті... і чари,
Але минули безборонні мить і час.
З дерев зістригла осінь буйні шевелюри.
Я жмуток листя, мов надію, берегла.
Стіна дощу була волога і понура.
Мотив меланхолії. Смуга без тепла.
Сховався дощ утомлено в намокле листя.
Остуда в серці. - Повернути б все назад, -
Звертаєшся до мене. Падолист у місті.
Звучить повільне танго. Тихий словопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896123
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 25.11.2020
Він кохав її до нестями,
В зимову ніч в осінній час.
Своїми, літо кольорами
Їх доторкало кожен раз.
Вона, сміялася так щиро,
Була любов в її очах.
Йому на вушко шепотіла,
Ти часто так приходиш в снах.
І кожен раз, коли світанок,
Так мило стукав у вікно.
Торкався вітер офіранок,
Кохання у серцях жило.
Чіпало їх воно думками,
І пульсувало біля скронь.
Кохав її він до нестями,
Палав у серденьку вогонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896116
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 25.11.2020
Я дякую тобі, мій любий друже,
За те, що жінку ти в мені збудив,
За душу твою щедру, не байдужу,
За почуття, яким нагородив!
Я дякую тобі за ту надію,
Яку в мені навіки поселив,
За ті хвилини, котрим я раділа,
За той вогонь, що серце запалив.
Я дякую тобі за світлі миті,
За таїну закоханих сердець,
За ранки поцілунками умиті,
Які не розгадає і мудрець.
Я дякую тобі за казку ночі,
Яку для мене ти подарував,
За щастя, яким сяють мої очі,
За сказані й несказані слова.
Я дякую тобі і… за безсоння,
Яке пили ми радо кожну ніч,
За те, що я – кохана – «не персона»,
І за кохання наше віч-на-віч!
15.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896078
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
В кохання я з минулого іду,
Щоразу зустріч нашу уявляю.
Та все стежини теї не знайду,
Хоч дуже, дуже так тебе кохаю.
В кохання я з минулого іду,
У весну, що квітує потрапляю.
Я разом з нею цвітом зацвіту
І буду шепотіти, що кохаю.
А коли літо доторкне теплом,
Тебе у ньому я шукати буду.
У небі птаха помаха крилом,
Душа моя й тоді кохати буде.
Осінній день вже пожовтив листок
І дощиком на землю сльози впали.
А я іду шукаючи місток
І кущ калини поруч не зів'ялий.
В кохання я з минулого іду,
Вже іній припорошив мої скроні.
Все ж вірю, що тебе таки знайду
І ти мені простягнеш ще долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896022
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Під завісу морозного дня
У душі просиналось кохання.
Хмарки в небі пливли навмання,
Із грудей виривалось зітхання.
Серце билось у ритмі з твоїм,
На губах заблукала усмішка.
Міцно пальці схрестив херувим,
Щоб любов поміж двох була вічно.
Опускавсь сонця диск за гілки,
Переливами грав наостанок.
А у душах з’єднались містки,
Щоби разом стрічати світанок.
23.11.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895965
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Перший приморозок, іній,
Угорі шмат неба синій.
У осінню цю годину,
Йде Михайло на гостину.
У руці тримає меч,
Щоб добра було без меж.
Бо поборник Святий зла,
Всім бажає він тепла.
Щоб і в серці, і в душі,
Щоб до столу калачі.
Щоб була дружна родина,
Щоб з війни діждались сина,
Брата, батька та сестру,
Щоб відкинули журу.
Щоби матір мали діти
І коханий був, і квіти,
Щоб цвіли попри усе,
Щоб усміхнене лице
Мали старші і малі,
Щоби мир був на землі.
21.11.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895655
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Мене ти закохав миттєво в себе,
І закрутилася жіноча голова,
І не перечило рожеве небо,
Лились єлеєм ніжності слова.
Від тебе не чекала обіцянок,
Зі спалахом у казку ми ввійшли.
Яким святковим був щасливий ранок,
Бо під вітрилами рожевими пливли.
Феєрія: чудовий сон відбувся.
Мені натхнення й радість дарував.
Рожевим осінь ще фарбує будні.
А може, ти насправді закохав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895555
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Неначе в сні, всміхнулася нам доля,
Неначе в сні, прийшла до нас любов,
І ми закохані у цілий світ обоє,
Смакуєм неземну свою любов.
Неначе в сні, серця пісні співають,
І гріють серце полум"ям вірші,
В серцях співучих почуття палають,
І світяться від щастя дві душі.
Неначе в сні, вернулась юність в гості,
Не дивлячись на скроні в сивині,
Від щастя, ми п"яніємо до млості,
Цвітуть сади в душі й співають солов"ї.
Неначе в сні, душа моя співає,
І повертаюсь я у весни знов,
І трепетно кажу я їй:"Кохаю",
І п"ю у відповідь п"янку її любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895551
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2020
У полі, там де маки квітнуть,
Спішила я на зустріч вітру.
А де волошки синьоокі,
Летіла з вітерцем високо.
Думками небо обіймала,
До свого серця пригортала.
Моя душа - коханням вмита,
Твоя любов, неначе літо.
Дощами щедро напуває,
Мелодією серце грає.
Блакить небесна й теплий вітер,
Мені дарує, поля квіти.
За руку ти ведеш у казку,
Там де любов, тепло і ласка.
Така щаслива із тобою,
Те щастя нам дарує доля...
Не роз'єднати, не згубити,
Тих двох, що вміють так любити.
Тих двох, що вміють так кохати,
В житті ніким не роз'єднати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895019
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 15.11.2020
Розворохобив... Час вернув назад...
Дзеркалив блиск у оченятах спраглих,
Став мимохіть руйнівником засад,
Володарем коштовниць незасмаглих...
Запестив ніжністю у небеса,
І сплутав літо бабине з весною...
І байдуже, що сріблиться коса,
І що душа вже стала затісною...
Сплітав мереживо з пестливих слів,
Поїв нектаром, щоб аж захмеліла...
Від дотиків... від ніжності шалів...
----------------------------------------
Вона...
Вона ж від щастя просто мліла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556911
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 15.11.2020
Він її малював олівцем на зім'ятім папері,
Серед скошених трав, де уперше побачив у сні.
І шукав кожен день серед замків прадавніх імперій,
А вночі малював і заточував мрій олівці.
Малював лиш її, викарбовував ніжно деталі:
Кожну прядку волосся з любов'ю вкладав у косу,
Ніжні руки і плечі, на шиї - багаті коралі,
Що цнотливо прикрили одвічну жіночу красу.
Так лягав олівець, ніби обриси пестив кохані,
Ледь торкаючись губ, підборіддя, спускався униз ...
Зупинився на мить, загорілися очі в бажанні:
Це - Вона, його мрія зі снів, чи любов, чи каприз.
Він її малював, цей художник-дивак у лахміттях,
Милий образ, неначе ікону, що бачив у сні.
А зім'ятий папір цей портрет збереже крізь століття,
Бо її як не в цьому, то в іншому стріне житті.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893930
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 04.11.2020
А ви не бійтеся любить,
Коли весна надворі рання,
А ви не бійтеся, любіть,
Можливо це любов остання,
А ви не бійтеся любить,
Коли травневі в небі грози,
А ви, не бійтеся, любіть,
Коли зима прийде, морози.
А ви не бійтеся любить,
Коли надворі дощ і вітер,
А ви не бійтеся, любіть,
Навіть, коли дорослі діти.
А ви не бійтеся любить,
Святіших почуттів немає,
Нехай у серденьку звучить,
Кохана, я тебе кохаю!
А ви не бійтеся любить,
Нехай завжди душа співає,
А ви не бійтеся, любіть,
Любов, Господь благословляє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893488
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 01.11.2020
Ти пам"ятаєш обіцянку:
Як лист останній упаде,
Тебе чекала, щоб на ганку,
В цей час до мене ти прийдеш?
Чекати ввечері, чи вранці,
Ти не сказав в який же час.
Можливо, в цьому мало шансів,
Все ж збережу думок нюанс.
Повільно осінь входить в місто,
І вітер десь так міцно спить.
Так неохоче пада листя,
І час повільно так біжить.
І сумно, гірко, все ж чекаю,
Терпіння треба, ось і все.
Та ти прийдеш, я точно знаю,
Той час тоді обох спасе.
Я прислухаюся до звуків,
І кожен шелест - це твій крок,
Який скорочує розлуку,
Повітря свіжого ковток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893565
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
Розбудив мою сутність жіночу,
І безсоння, наче Едем.
Ніби місяць сіяєш щоночі.
Ти вже став моїм міражем.
Мов вдивляєшся в сірість блакиттю,
Ще й росинка - цілунок твій.
А обійми легкі, оксамитні.
Вражень теплих цілий сувій.
Ти, як злива, омив моє тіло.
Через душу пройшов наскрізь.
Від любові гарячої млію,
Мені п*янко до самих риз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893579
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
Чого мовчиш? Скажи, чого мовчиш?
Невже так важко мовити «вітаю,
Здоров’я тобі, радості бажаю»,
Залити звуком віковічну тиш?
Чого до мене не приходиш в сни,
Червону ружу щастя не даруєш?
Не явою чуття мої шматуєш,
Ведеш у зиму з буйної весни.
Чого не мчиш до мене по шосе?
Тебе на дотик так відчути хочу,
Із уст твоїх напитись донесхочу
Любові, що бажана над усе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893586
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
Давним - давно вже трави скошені,
Пожовклий лист на землю впав.
Я заберу тебе у осені
І більш нікому не віддам.
Я заберу тебе у осені
І теплим чаєм напою.
З тобою в казку ми запрошені
Щоб ти пізнав любов мою.
Чекають нас дива незвідані,
Дзвінкоголосії ліси.
Любові ми з тобою віддані,
Що зігрівала всі часи.
Я заберу тебе у осені
І поведу, де маків цвіт.
Давно омитий уже росами,
Я подарую казки - світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892157
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020
У садочку в холодочку
Скаржився кум куму рано:
-Хочу випить - нема грошей,
Чого жити так погано?
Кум промовив: - А я знаю.
(Гляну, щоб не чула Нінка),
Правду вам я нагадаю:
Негаразди всі - від жінки.
Все так гарно починалось:
Всюди Рай, Адам і Єва…
Він - закоханий, щасливий,
І вона, як королева.
Чого тобі, жінко, треба?
Маєш радості по вуха,
Світить сонце, чисте небо,
Не гризе тебе свекруха.
Вже нажерлась, нагулялась,
Яблука, бач, захотілось!
Із спокусником злигалась –
От де лихо затаїлось.
Ще й Адама пригостила,
А він радий, іще хоче…
Для нас пекло заробила,
Навіть Змій, і той регоче!
Через Єву, ту дурепу,
Людство прирекли на муку:
Кожен день у нас халепи,
І безсильна тут наука.
Он біжить вже ваша Настя,
Зараз стане в свою позу!
Усім ясно: всі нещастя –
Через бабський дурний розум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889688
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 25.09.2020
Моє безмежне щастя!
Я кожний подих твій ловлю,
В душі чуття колишу.
Ти знаєш...Я тебе люблю!
Як цю ранкову тишу.
Я кожне слово,кожний жест,
Малюю в барвах літа.
Твоїм теплом за сотні верст,
Мій,любий,я зігріта.
Я кожний дотик,й серця стук,
Сприймаю,мов причастя...
Я божеволію від рук,
Моє безмежне щастя!
07 06 2019 р.
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838295
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 11.06.2019
Розписує сонце в багрянець картину -
Над бухтою лайнер, причал, кораблі.
Ти трудишся, зводиш міста, Україно,
І соняшник тягнеш до неба з землі.
Славутича хвилі і вітер здалека
Шевченкову пісню співають тобі.
Твій прапор - пшениця і небо над степом,
Звитяга і мужність в твоєму гербі.
Ще свіжа легенда у землях козацьких,
Як грізний полковник свій одяг роздер.
І крик твоїх коней під шабельний брязкіт
Відлунням далеким ми чуєм тепер.
В степах придніпровських, у центрі Європи,
Ти перша стрічала, спиняла орду.
І знову на сході вогонь і окопи,
І внуки козацькі відводять біду.
Там тане у битвах надія забродів,
Що шлях твій накреслить російський багнет.
На карті планети, між вільних народів,
Вже час вимальовує твій силует.
Ти юна, і тільки нарощуєш сили,
Сусідка стареньких, заможних країн.
Я вірю - чужинців в столиці осілих
Замінить відважний Тарасовий син.
Підніметься в травні на полі колосся,
Де грудень холодний розсіював сніг.
І жито комбайн покладе у покоси,
Де танк крізь окопи прорватись не зміг.
Від заходу хмарки пройдуть, Україно,
До самого краю твоєї землі.
І сонце допише багрянцем картину -
Над бухтою лайнер, причал, кораблі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831751
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 21.04.2019
Ходив Бог світом, мови роздавав. Мав стільки їх,
як квіток серед трав. Дзвінкі, бадьорі та барвисті.
Які ж ті мови голосисті!
Носив з собою повний міх, ті мови розсипав, як сміх.
І люди тішились, раділи, бо ж голоси їхні дзвеніли.
Довго ходив... то ж натомився. Сів відпочити там,
де гай. Вода прозора там в ставочку. Подумав:
- А тут справжній рай! Калина наливає ґрона, у дуба
кучерява крона.
В берізок є нові сережки, у молодих ялин - мережки.
І люди трудяться у полі. Ген височіють як тополі! Жита
зазолотіли нині. А небеса над ними сині...
Люблю бувати в Україні, - радів Господь. - Тут заночую,
їй гарну мову подарую.
Порожнім був уже мішок... Бог засмутивсь.
Чийсь голосок почув гарненький. То з гір збігав струмок
маленький. А він так дзвінко дзюркотів, що кущ калини
задзвенів! Що ягідка - то слово світле.
- Дзвени! Дзвени, моє ти рідне!
Словами повнилася мова, а Бог радів все: - Калинова!
Уже за гаєм сонце сіло... примовкла нива, притих став.
Лиш соловеєчко співав. Переливалася, дзвеніла та ніжна
пісня. - Солов'їна! - тішивсь Господь.
А коли вранці сонце встало, вся Україна заспівала.
І гарно так заговорила... Є в кожнім слові Божа сила!
І ти люби свою країну і її мову солов'їну. Дзвінку, веселу,
калинову, барвисту, ніжну, світанкову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826670
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019
Чекай...Невтомно виглядай з дороги...
І я прийду. Осіннім листопадом
пройдусь колись квітучим пишним садом,
пожовкле листя скинувши під ноги.
А потім, як зима морозним дивом
прикрасить вікна, снігом все засипле,
почуй, як віхола шепоче сипло.
Цей спів єдиним стане лейтмотивом
всіх днів й ночей в очікуванні дива.
Та в час, коли набридне геть чекати,
надія вмоститься безсило спати -
прийде весна. Усміхнена, красива.
А з нею знову я прийду то тебе.
Пташиним співом вранці пролунаю,
прикрашу землю фарбами розмаю
і прихилю до тебе синє небо.
Зелені трави простелю під ноги,
і посміхатись стану веселково...
Все буде саме так, обов'язково.
Чекай на мене. Виглядай з дороги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818011
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018
Чекає вас багато змін,
(Але ж, не без підводних мін),
І коли рішення приймати -
Не буде часу міркувати.
Відкриються до щастя дверці,
Та злості не тримайте в серці,
І знайте на своїм путі -
Ви будете на висоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816957
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018
Я СПИНКОЮ ТЕБЕ ТОРКНУСЬ,
В ОБІЙМАХ ЛАСКИ НЕЗЕМНОЇ…
ТРЕМТЯЧИМ ТІЛОМ ПРИТУЛЮСЬ
І СТАНУ ГРІШНОЮ З СВЯТОЇ…
Я НА ПІДЛОГУ ЗІСКОВЗНУ,
ВІД ПРИСТРАСТЕЙ ТАКИХ СП'ЯНІЛА,
РУДЕ ВОЛОССЯ РОЗПУЩУ,
ТОРКНУСЯ ВМИТЬ ДО ТВОГО ТІЛА.
І ВСЕ НА СВІТІ ПІД ВІДКІС,
ЛИШЕ БЕЗМЕЖНЕ СПОДІВАННЯ,
ЗЛАМАТЬ В ВАГАХ СТОСУНКІВ ВІСЬ,
Й ТВОЄЮ СТАТИ ДО СВІТАННЯ.
ГОЛОДНИХ РУК ТВОЇХ ТАНОК,
НА ТІЛІ ЛАСКИ У ДАРУНОК
ТИ ЗЗАДУ ЩЕ… В ОЧАХ ТУМАН,
ПАЛА НА ШИЇ ПОЦІЛУНОК.
ЗЕМЛЯ ВЖЕ СУНЕТЬСЯ З ПІД НІГ,
СВІДОМІСТЬ Я УЖЕ ВТРАЧАЮ,
ТИ ВСЕ ЗАБУТИ ДОПОМІГ,
В ОЧАХ Я ЩАСТЯ ПОМІЧАЮ.
ДО ТЕБЕ МИТТЮ ПОВЕРНУСЬ
ЗІМКНЕМОСЬ СПРАГЛИМИ ГУБАМИ
ПОДИХОМ ЩАСТЯ ОБПЕЧУСЬ .
ЗУСТРІНУСЬ З ГАРНИМИ ОЧАМИ.
МИ ЗАГУБИЛИСЯ НА МИТЬ,
В ОБІЙМАХ ПРИСТРАСТІ НІМОЇ,
ТАК НІЖНО ПЕРЕНІС МЕНЕ,
ІЗ ГРІШНОЇ У ЛИК СВЯТОЇ.
ПАЛАЄ ТІЛО….І ВОЛОГІСТЬ…
ТРИМЧУ, ЗІ СТОГОНОМ ЗДРИГАЮСЬ…
НЕМА ДУМОК…. ВСЕ БУДЕ ПОТІМ…
ІЩЕ ХОЧ МИТЬ… Я ПРОКИДАЮСЬ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790494
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 25.11.2018
Я б все, що є, змінити міг би враз,
Щоб кожен день твоїх грудей торкатись.
Щоб не долати вічно перелаз,
А просто жити – жити й не боятись.
Скажи мені, ти знаєш, що люблю?
Мені на всякі межі наплювати...
Люблю тебе, кохана, як люблю,
Не можу більше у житті чекати.
Краплиночку себе віддай мені,
Живу тобою і в душі надіюсь.
Мені ти найдорожча на землі,
А я у своїй мрії тільки гріюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814965
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Давно всі сказані слова
І ним, і нею –
Розкішні із весни хліба
Стали стернею.
Давно закінчився терпець ,
У душах – рани…
А може, стали під вінець
Обоє рано?
А може, витліла любов –
Зола лишилась?
А чи забув про нас сам Бог?
Серця втомились?
Давно всі сказані слова,
І в серці – пустка.
Від дум аж пухне голова,
Бо ж їх так густо.
Страшний сміється лиходій –
Знайшов забаву.
– Для чого ми зійшлись тоді? –
Думки стрибали.
Як сонце сходить, то трава
Росою плаче.
З любов’ю серце ожива
Завжди неначе.
А коли сонечка нема,
Травиця в’яне.
В душі – одна лише зима…
Що буде з нами,
Коли всі сказані слова?
13.08.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799809
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 19.07.2018
Я про тебе любий не забула,
Хоч і зустрічі такої не було.
Доля все життя перевернула,
Ти у місто повернувся, я в село.
В кожного життя в нас завертілось,
Доля кожного стежиною вела.
Може інколи тобі я снилась,
Може інколи в думках твоїх була...
Як мені хотілося зустрітись,
Пригорнутися до дужого плеча.
Почуттями взяти і відкритись,
Таємниче щоб світилася свіча.
Щоби падали яскраві зорі
І губилися у росяній траві.
Місяць стежку посріблив щоб в морі,
А під вікнами співали солов'ї.
Я про тебе любий не забула,
Ти лишивсь в моєму серці назавжди.
Молодість з часів наших гукнула
І осипала уже рясні сади...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798213
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 18.07.2018
Мы не виделись сотни дней,
Потеряв миллионы мгновений.
Упаду пред Тобой на колени -
Прочь разлука! Мы справились с ней...
Обниму твои стройные ноги,
Согревая дыханьем живот,
Прохриплю сквозь одежды-"Ну, вот!
Отдыхай, Ты устала в дороге"
Смыв усталости душа дождем,
В плен отдам голубому халату,
Ты его так любила когда-то...
"Отдыхай! Соловья подождем)"...
Отнесу Тебя тихо в кровать...
Посижу возле нашего ложа,
Не мешая Тебе отдыхать.
Ты, как прежде, на фею похожа...
Засыпай..И в забвеньи целуясь,
Не шепчи обессиленным ртом -
О любви мы пошепчем потом.
А сейчас ..дай, Тобой налюбуюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799702
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 18.07.2018
Я до тебе лечу, щастя в долі прошу,
В осінь йти із тобою, коханий мій, милий.
Із волошок вінок прикрасить сивину,
Прихилюся на груди, а сміх пустотливий.
У цілунку п’янкім розгублю геть роки,
Запалає в душі незгасимая ватра.
Де любов господиня, дива й навпаки,
І в жіночому серці живе Клеопатра.
Приголуб, обійми, дай напитись ще раз
Того хмелю, що в трепет кидає все тіло.
І не треба тоді безкінечності фраз,
Де тепло почуттів, там кохання мірило.
17.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799699
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 18.07.2018
Кохалася у житі квітка росяна,
Великим синім оком сонцю посміхалась.
Світило спить, було, і квітка засина,
Бо вволю вже за день наколихалась.
Її волошкою назвав народ колись,
І зовсім не тому, що з виду волохата.
Русалки то полів, що сонця напились
І з неба в жито впали. Їх багато.
Хто до краси тієї серцем доторкнувсь,
Вдихнув хоч раз жагу замріяного поля,
Мені здається, той у рай, земний, пірнув,
Де все переплелось: краса, життя і воля.
10.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799669
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 18.07.2018
Зацілую тебе, зацілую,
Подарую кохання своє.
Почуттями тебе зачарую,
Бо найкраща у мене ти є.
Понесе вітер в поле цілунки,
Місяць тихо всміхнеться зорі.
Дві берези неначе чаклунки,
Погляд свій відобразять в воді.
Тільки я не піддамся тій силі,
Не здолає кохання вона.
У коханої оченьки милі,
А у них розквітає весна.
Зацілую тебе, зацілую,
Подарую кохання своє.
Почуттями тебе зачарую,
Бо найкраща у мене ти є.
Защебечуть птахи на світанні,
Ти кохана в обіймах моїх.
Ми щасливі з тобою в коханні
І те щастя даруєм для всіх
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799502
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 16.07.2018
Шумлять гаї, шумлять гаї, шумлять діброви,
Торкаєш рученьки мої,цілуєш брови.
І закружляють почуття нас у коханні,
Ми будем поруч все життя й такі бажанні.
Верни мені, верни мені моя любове,
Ті літні дні, ті літні дні такі казкові.
Верни тумани на світанку білосніжні
І поцілунки аж до ранку ніжні, ніжні...
Квітують маки у житах, цвітуть волошки,
Виводить соло дзвінко птах в гіллі для пташки.
А я спішу моє кохання так до тебе
І лиш тобі мої вітання шлю від себе.
Несуть нас спогади життя, як русло річки,
Живем тепер минулим ми тим невеличким,
Яке в морози нас собою зігрівало
Й кохання щире нам з тобою дарувало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799106
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 14.07.2018
Ми Незалежні наче вітер!
Як голос в горах бо луна.
Ми розквітаєм наче квіти.
І ми сміємся як весна.
Ми люди вільної країни,
Хоча ми сковані в руках.
Ми стоємо немов стіною,
І це для світу ніби знак.
Ми не здаємся, хоч вбивають!
Останній подих, як ривок!
Ми піднімаємся, хоч знаєм,
Що не відкрити цей замок.
Ми вірим, боремся, і плачем.
Не слабкість, сила у думках.
Руками землю піднімаєм.
Пшеницю жнемо у полях.
Живемо далі, подих вільний.
І серце вільне все життя!
Ми незалежна Україна!
І це Козацький рід довів,
Що не вмирають козаченьки.
А завжди вільно йдуть у бій.
Руками голими як треба,
Доводять волю ворогам!
Такий народ як наш щасливий.
І ми вклоняємся всім вам!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799040
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
ЛЕЧУ ДО ТЕБЕ ЧЕРЕЗ ОКЕАН ШИРОКИЙ
Твоя любов забрала мій спокій
я побиваюсь пташкою в тишині
лечу до тебе через океан широкий
щоб почути розмову твоєї душі.
Манить, до тебе небо синє
світла щира усмішка твоя
бачу твої очі волошки сині
по зоряній стежині веде зоря.
Я не можу більше мовчати
моє серце рветься до тебе
скільки ,потрібно ще чекати ?
щоб долі наші звінчало небо.
Для тебе літо пише листа
вітання моє передасть вітер
журавка постукає до вікна
слово душі із пяти літер.
Я прощаю, за все на світі
за образи, колючі слова,
ми ідемо стежками літа...
чому у душі холод зима?
Розійшлись стежки дороги
стоїмо на різних берегах,
і відчуваємо біль тривогу
і в зажурі , одинокий птах.
Без тебе ,я сумна пісня...
чорна нічка без ясних зір,
у саду, опавше пожухле листя
не радіє ,сонцю із синіх гір.
А з тобою ,я жінка кохана ...
і за спиною дужі крила,
поцілуєш загоються рани
і не лякає ,осінь зливна.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798995
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Тендітну, в сукенці шкільній,
із бантами у косах,
зустрів з країни юних мрій
тебе русоволосу!
У білих гольфах, каблучки
та фартушок ажурний,
і оченята-світлячки –
увесь "прикид" гламурний...
У літні ці, поважні, дні
назвав би те я шалом,
та саме з юності мені
наснилась на Купала.
Давно не відчував весни
на дні душі своєї,
але я знову бачу сни,
часів весни тієї…
07.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798411
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 07.07.2018
Кохання - мов скрипки струна,
Заграла у ранішній тиші.
В альтанці твій келих вина,
Мої недописані вірші...
А щастя в оселі живе,
До себе обох пригортає.
Дарує кохання своє,
Луною в повітрі літає.
І навіть як лист упаде
І осінь до нас завітає.
Кохання тепло віднайде,
Бо затишно тут, воно знає.
Сніжинки на землю впадуть,
А іній покриє волосся.
Кохання не змерзне, бо тут,
Омріяне щастя є й досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798429
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 07.07.2018
Нам шанс дається раз у цьому світі,
Щоби не нарекли нас «пустоцвіт»,
Красу пізнать зими, весни і літа,
І після себе залишити слід.
У дітях він, у правнуках і внуках,
В посадженім учора деревці.
Ніщо не дістається нам без муки
І без роси на маминій щоці.
Життя завжди свої закони пише,
Для них надійна охорона – Бог.
Чергуються у нім і буря, й тиша,
Людська ненависть і свята любов!
27.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798423
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 07.07.2018
А літо падало в траву
Росою-м’ятою,
Купало ніжну синяву…
Хмаринки – ватою.
Закучерявились сади,
П’яніють вишнями,
А он – мережкою сліди,
Мабуть, Всевишнього…
Дзвеніла тиша навкруги,
Як зорі падали,
У сивім мареві луги
Й долини-впадини.
Осяяв місяць наш поріг
Ще й… посміхається…
Здалося, тишу він стеріг
Тим, що кохаються…
Тікало літо поміж трав
Назустріч осені,
Лягло покосами з отав,
Сміялось росами .
То раптом падало в стерню
Дощами синіми,
А ми злилися у сім’ю
Й були щасливими.
19.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797384
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Двори пропахли наскрізь капріфолем.
Пульсують соки жилами плодів.
Кудлате сонце з-за свого престолу
Пильнує штилі золотих морів.
Пливуть у даль вітрильники-хмарини,
Гаптують висі, наче синій шовк.
В ставок забігли верби по коліна
Й завмерли під гучний птахів фольк-рок.
А серце моє мріями співає
Про Україну — наймиліший край.
Хай знає світ: гарнішої немає
Землі, що квітне, наче справжній рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797412
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Як той школяр, що марить першим поцілунком,
Я марив першим дотиком твоїм!
Він мав би стати божим подарунком,
А став як присуд, як небесний грім.
Чому й за що зелений погляд так карає
Холодним присмерком смарагдового скла?
Чому так сталось, що між нами пролягла
Стіна холодна, що морозом обпікає?
Чому я крізь твої довірливі слова
Все намагаюсь щось таке почути…
І навіть чую ніби то … Ов-ва!
Все не про те! Хіба ж так має бути?!
Скажи, чому коли я довго не приходжу,
Тебе хвилює, що мене нема?
Коли приходжу часто, то – негожий.
І в погляді твоїм шукать любов дарма.
Чому ні в першу, ні в останню мить
Відвертості між нами не буває?
І я ніяк не можу зрозуміть
Чому, чогось я все ж таки чекаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797459
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018
[i]Я хочу зараз у твої обійми,
Зігрітись, під спекотними вустами,
І пестить ласкою тебе без меж,
А не будити смс-листами.
Відчуть взаємність - через ніжний дотик,
Заснути під сердець двох колискову.
Радіти кожній нашій спільній миті,
А потім, пошепки, збудить зорю ранкову.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795170
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 11.06.2018
Завмерла ніч і тишею бринить
Світило сонне причаїлось в хмарній пастці...
Він не забуде ту бентежну мить
Коли зустрів Її, оту, що пахне щастям...
Так тонко, ніжно, наче білий цвіт
Мов пелюстки в саду червневого жасмину
Всоталась в шкіру, в душу, в цілий світ
Запеленала щастям, мов малу дитину
Вона стелила м‘яко, ніби пух
Залюбленими, срібними словами, сміхом
В Її б долонях і вулкан потух
І вуркотів би в такт слухняно, мирно, тихо...
Він все б продав, віддав за майбуття
Удвох, за поцілунок вранішній зап‘ястя
Бо він вже знав - не шкода і життя
Коли пізнаєш Ту, що завжди пахне щастям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 10.06.2018
Я ніжністю грунтую полотно
Свого кохання незбагненного до Тебе…
Хай поглядом спрямованим у небо,
Шедевром пристрасті залишиться воно…
Я сонечко віддам твоїм очам,
Вустам віддам п’янких черешень грона,
Що кличуть випити нектар темночервоний
І запах резеди дарують всім ночам….
Я ледь помітним пензлем присмерковим
Змалюю дуги брів твоїх шовкових.
Метеликами що чорніше ночі,
Окреслю вії, що ховають бурштино́ві очі.
Та я ніде ні фарб, ні ліній не дістану
Щоб змалювать красу спокусливого стану.
Хіба що пестощами ніжними руки
У пам’ті своїй змалюю на віки
Твої принади. Правда ж, бездоганна?
Моя зоря! Моє життя! Моя кохана!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793198
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018
Якби хто знав, як хочу я
Послухать пісню солов"я,
Із вечора і до півночі
Коли горять жіночі очі,
Жіноче серденько тремтить,
Ота жадана така мить,
Коли вуста п"янять медами,
Коли кохання поміж нами
Гарячим полум"ям горить,
І серце мліє і щемить,
І місяць з неба поглядає,
Й душа від радості співає,
Коли все тіло так жадає,
Побути в неземному раю,
І з губ меди жіночих пить,
І від кохання зап"яніть,
А солов"і по всьому гаю
З грудей серденько витягають,
І пісня ллється на весь гай,
Кохай іі! Кохай! Кохай !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792448
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 20.05.2018
Хвалилася вдома жінка,
(Бо прийшла з корпоративу),
Як вітали свого шефа
Від усього колективу.
Чоловік там теж працює
(На вечірці були разом),
Трохи злився на дружину –
Випить не дала, зараза!
І ще вдома про роль жінки
Стала лекцію читати,
Як вони помилки шефа
Вміють вчасно виправляти.
-Нас мужчини поважають,
Це ж не просто якісь жарти,
Стоячи за нас всі пили -
Значить, ми чогось та й варті!
Чоловіка це дістало
(Не вдалося вволю пити),
Захотілось усю правду
Про традицію розкрити.
-Встати завжди ми хотіли
(Буду правду говорити),
Щоб ви в вухо не шипіли:
-Скотиняко, досить пити!
Вже нажлуктивсь, як свинюка,
Волочи тебе додому…
Було б тобі не женитись,
Заливатися самому!
То вже, п’ючи третю чарку,
(Поки можемо стояти)
Стараємось компліменти
Разом з тостами казати.
А жінки сидять, радіють:
-Нас шанують в колективі!
І від того просто мліють…
А не знають того дива,
Що вже на четвертій чарці
За жінок ми забуваєм,
А коньяк, горілку й пиво -
Все до себе пригортаєм.
Ця вечірка не вдалася,
Буду, жінко, я казати…
Ти вважаєш, що я п’яний?
То іди окремо спати!
А щоб ти не сумнівалась
(Тебе буду поважати),
Ці слова завжди з любов’ю
Буду, стоячи, казати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791231
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 11.05.2018
Якби ти знала, моя кохана,
Ота єдина, ота жадана,
Ота, єдина у цілім світі,
Як хочу серцем тебе зігріти.
Як хочу рядом бути з тобою,
Ні, не в Парижі, десь під вербою,
Нас заховають вербові віти,
Й найщасливіші у цілім світі,
Вуста зіллються у поцілунку,
І зап"янієм, немов від трунку ,
Веселка в небі над нами буде,
Цю зустріч нашу, ми не забудем.
В такі хвилини, не треба Раю,
Відчуєш серцем, як я кохаю,
Відчуєш тілом моі долоні,
Враз почорніють у мене скроні,
І заспіває душа піснями,
Моя єдина, моя жадана,
Плекаю в серці своім надію,
Про зустріч нашу, і в снах я мрію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790736
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Козерог надёжен
Сдержан, в меру строг
Благороден во всём...
Не спешит...
Ему надо узнать...
Во всём разобраться...
Чтобы что - то решать...
В жизни встречает много людей
Друзей мало ...
Предпочтение даёт Доброте...
С виду посмотришь -
Он, как скала...
Но... мягкий, спокойный голос,
Представление меняет:
Нежный, весёлый,
То, что не увидят глаза...
Большое Сердце у таких людей...
Я точно знаю!
Ведь - я - Водолей!
Водолеи видят на 50 лет вперёд!
Он - не обманет -
Самый честный Козерог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771690
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 06.05.2018
Загублена, заблукана у своїх мріях
Ти знов шукаєш кращого життя.
Збираєшся поспішно в вирій,
Як та лелека в тимчасове вибуття...
В новий вояж, там за кордоном
Геть від родинного гнізда,
Щоб познайомиться з Месье чи Доном.
Бо тут тобі чомусь одна невдача та біда...
Цукерки там букети, чисті пляжі
Та подарунки щирі від душі,
Поки не знаєш як там карта ляже,
Бо правила там інші та чужі...
Загублена, заблукана у своїх мріях
Можливо робиш ти сміливий крок.
Бо всі бажаємо у своїх феєричних діях
Хоча б на мить но дотягнутись - до зірок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790518
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Я себе не вважаю поетом,
Мої вірші – це проба пера,
Й крила надто слабкі ще для злету,
А в житті вже осіння пора.
Тож слова у думки запрягаю,
Уплітаю краплинки тепла,
І від щастя, й сльози знемагаю,
Щоб поезія плином плила.
Пишеш й світ проклинаєш і любиш,
Загадковий і дивний цей світ,
Коли шепчуть Всевишньому губи:
«Урятуй Україну і цвіт.»
Коли знаєш, що слово – це криця,
Й усвідомлюєш силу його,
Й дістаєш кожне з денця криниці
Для душі і утіхи, й нагод.
Не вважаю себе я поетом,
Але ліру свою не згублю
Й поділюся із вами секретом,
Що поезію справді люблю!
6.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783859
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018
А подумки я все ж тебе кохаю,
А подумки я все ж тебе люблю,
Із трепетом серденько завмирає
Коли світлину бачу я твою.
Мов зіроньки твоі кохана очі,
Трояндово-медовіі уста,
Без тебе вже не милі дні і ночі,
І в серце поселилась пустота.
Чому Господь нам посилає зими,
І снігом скроні наші серебрить,
Закохані серця стають чужими,
Коли ще в серці полум"я горить.
Навіщо образ твій мене бентежить,
З грудей моє серденько рветься знов,
Коли давно ти іншому належиш,
І марно сподіватись на любов.
Ну що ж, нам бути разом не судилось,
Нас в різні боки доля розвела,
Ми просто друзями на все життя лишились,
Бажаю, щоб щаслива ти була.
Коли весною, місячноі ночі,
Почуєш ніжну пісню солов"я,
Гони від себе біль і розпач,
Згадай що в світі є ще я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783551
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Я для Тебе хотіла бути,
Найближчою в світі людиною.
Як же мріяла і надіялась,
Бути завжди для Тебе єдиною.
Я б для Тебе зуміла бути,
Найріднішою сестрою.
Де б Ти був, як Тобі б не було,
Я б завжди була із Тобою.
Я для Тебе зуміла б бути,
Найвірнішою подругою.
Розуміла б Тебе і усе життя
Ти б був перший, а я - другою.
Я б змогла,я була б для Тебе
Найбажаніша коханка.
Берегла б Тебе і леліяла,
День і вечір і ніч до ранку.
Я б любов"ю своєю і ніжністю,
Зігрівала б Тебе, як мати.
І Тебе від усіх невдач
Я б зуміла оберігати.
Я б молитвою стала Твоєю,
Я б була Тобі берегинею.
Я б рабинею стала Твоєю,
Я б була Твоєю Богинею.
Я б світилась Тобі зорею,
Розквітала б для Тебе жоржиною.
Якби тільки були ми разом -
Була б кращою в світі дружиною.
Я Тобі б з неба зорі знімала
З них стелила б Тобі стежину.
І кохала б Тебе до нестями,
Цілувала б Тебе без упину.
Я б у спеку водою криничною,
Тебе б спраглого напувала.
Я б у холод горячим серцем,
Тілом виснаженим зігрівала.
Я б літала з Тобою,як думка,
Ніби тінь за Тобою б ходила.
Я б у серці Твоїм цвіла піснею,
...Бо люблю Тебе так, як любила.
2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783010
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Люблю цей молочний світанок,
Коли тихо довкола так.
У вікно зазирає ранок,
У піснях замріявся птах.
Впали роси на трави слізно
І розсипались мов кришталь.
Вітерець накине любязно,
З павутиння сплетену шаль.
Усміхнеться блакиттю небо,
Сонця промені угорі.
Я коханий спішу до тебе,
Щоб в обійми впасти твої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781975
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
[i]Присвячую любій мамі - найдорожчій у світі людині[/i]
Подарую мамі квіти
у ранковому привіті.
Щоб сіяли її очі,
Як небесні зорі ночі.
Посміхалось її серце -
добра й ніжності озерце.
Пригорну і поцілую
Всю любов її відчую…
Зітру, наче ту росинку,
світлу з щік її сльозинку.
Слова щирі відшукаю,
Із весною привітаю...
Сяду поряд я близенько,
подивлюся в очі неньці…
Богу дякую щоднини,
Що вона жива донині.
Їй теплом зігрію руки,
Що зазнали втому й муки.
Не чекаю нині свята -
Квітів їй несу багато…
Знаю: радість подарую
вже лиш тим, що нас почує.
Дяки в квітах цих замало,
бо життя подарувала.
Нас ростила і плекала
Радість й щастя в цьому мала.
Цей букет найкращий в сіті:
діти й внуки у суцвітті…
Всі до рідного порогу
часто топчемо дорогу
Поки мама жде родину,
то свята для нас година…
Нам згори курличуть птахи
Потомились бідолахи…
До свого гнізда вертають…
Кращих місць вони не знають
Тут коріння і майбутнє,
Найрідніше й незабутнє!
Хай птахи про це і люди
Рознесуть по всіх усюдах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781855
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
А ти сьогодні знову не прийшов,
Хоч добре знав. що я тебе чекала.
Від болю руки в небо підняла.
Й тебе вернуть Всевишнього благала.
Хотіла я, щоб ми були удвох,
Удвох ділити радість і печалі.
Але ж чому, скажи мені, чому,
Між нас лежать незрозумілі далі?
Хто тебе більше , любить, аніж я?
Чи ж моє серце не для тебе б'ється?
Скажи, коли до мене ти прийдеш?
Коли до мене щастя посміхнеться?
З тобою хочу бути ночі й дні.
Мені не треба й крапельки розлуки.
Я вже нестерпно жду хвилини ті.
Коли сплетуться у обіймах руки.
Я жду, коли твої п'янкі вуста.
До моїх губ уп'ються в поцілунку.
Від ласки й ніжності твоїх палких долонь
Просити хочу в Бога порятунку...
11.02.2009 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781784
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Земля й поет не нарізно живуть,
Де перша – живить, а поет їй служить.
В однім човні життєвому пливуть,
А з ними віра, і любов, і мужність!
Поет не владі служить, а землі,
Що пестила його найперші сходи,
Лікує рани, часом не малі,
Єднає із глибинами народу.
Поет не славі служить, а землі,
Бо крила слави не завжди надійні:
Підніметься він на її крилі,
І хто те зна, яким буде падіння.
Поет не продається і за кошт,
Бо муза є чутливою до зради.
Він людям служить все життя також,
А не влаштовує невігластва паради!
17.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781448
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Життя твоє у вишиванках долі,
В них - смерть і слава, й кров на тлі звитяг…
Важкий твій, Україно, шлях до волі,
Бо платою завжди були життя.
Та ти ішла, скалічена і горда,
Втрачаючи найкращих із синів,
На світ увесь ти заявила: «Годі!»
І вкотре опинилась у… війні.
І знов підступна москалів навала –
Азійська до війни охоча кров.
Скількох же доньок і синів сховала,
Котрі життям сплатили за любов!
Вогонь і дим ще виїдає очі,
Лежить в руїнах-попелі Донбас.
Не буде ворогам ніколи прощі,
Й не знищити ніколи їм і нас!
4.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780680
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
[b][i]
[color="#ff00ee"]Він любив кольорову палітру весни,
І поля в золотому колоссі...
Він приходив до неї у ранішні сни,
І ромашки вплітав у волосся...
Він любив, коли сонце сідає за гай,-
Коли вітер шукає пристанку...
Як червоними пасмами весь виднокрай,
І, як нічка стрічається з ранком...
Він любив тепле літо й сріблясту росу,
І хмарини імлисті та сині...
Він любив її ніжну, тендітну красу,-
Її носик з густим ластовинням...
Він любив, як воркують в гнізді голуби,
Як гримить і збирається злива...
Він її так любив! Як ніхто не любив,-
Поряд з нею, був дуже щасливий!
10 01 2017 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
https://m.youtube.com/watch?v=HAJTsVU-Qh4&feature=share
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711388
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 05.03.2018
Сніг танцює, кружляє, летить,
І лягає не сміло на вії.
Ти до мене сьогодні прийди,
Лиш про тебе думки мої й мрї.
Сніг танцює, кружляє, летить,
Замітає мою стежину.
Тихо й ніжно, як тінь прийди,
Я до тебе на зустріч лину.
Й закружляє обох заметіль,
Зацілує снігами білими.
І розкаже зима усім,
Як були ми з тобою щасливими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780470
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
Ми змалку знаєм правило одне
В житті є добрі і погані люди.
Нас вчили, що добро перемагає чарівне,
Та так буває не завжди й не всюди.
Людей багато, наче океан
В них хочеться зануритись й не виринати
Чудово так лікують від всіх ран
І перешкоди вчать вони долати.
У час важкий чи у скрутну хвилину
Не відвернуться від усіх вони
І продадуть останню свою свитину
По допомогу руку простягни.
Та люди є також, немов калюжа,
Яку б ти оминав і не вступав.
Душа у них завжди чомусь нездужа,
Хоч їх ніхто ніколи не чіпав.
Ми мусимо надії не втрачати
І боротьбу свою далі вести,
Але на мить хоча б подумай, брате,
А ким із цих людей є ти?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780366
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
[b]
[i][color="#0015ff"]Мої приховані бажання...
Мої пекельні муки...
Я мрію про кохання,
Про ніжні твої руки.
Зоріє...Ніч розмаю...
Думки дедалі гірші.
Ти чуєш? Я кохаю!
Мій спокій - лиш у віршах.
Розвіє день тривогу -
І я піду шукати
Промінчика живого,
Щоб душу лікувати.
20 02 2017 р
Вікторія р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719554
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 05.03.2018
[b][i][color="#ff00cc"]Крізь сон я чула шепіт твій
Вустами ти торкався ТІла...
І лоскітно було од вій;
Твоя, вві сні, Левиця...біла!
Ти з ніжністю будив мене-
Принади вабили дівочі;
У вушко щось казав смішне,
І заглядав у карі очі.
Цей ранок тішив і п'янив;
Співала нам багряна осінь...
Мене твій погляд полонив,
І срібне пасмо...
у...
волоссі...
14 05 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733915
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 05.03.2018
[b][i][color="#ff005e"]«l'amour»
Любить умею без оглядки,
И ждать умею вопреки.
Любовь-похуже лихорадки,
И далеко не пустяки...
Любить умею без оглядки,
Быть может даже чересчур.
Любовь бывает горько-сладкой,
Её величество «L'amour»
Любить умею без оглядки,
Так любят в жизни только птицы...
Любовь-есть главная загадка!
И в ней не мыслимы границы.
24 02 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779070
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Не кохай ти мене, не кохай,
Не даруй мені квітів тепличних.
У заварнику - липовий чай
З ароматом надії незвичним.
Не цілуй, не цілуй ти мене,
Без цілунків від тебе п"янію.
На вустах моїх - беж праліне,
Чорна ніч беззіркова - на віях.
Ти зі святом мене не вітай,
Не бажай і шаленства в коханні.
А гаряча вода - через край
В ароматно-запіненій ванні.
Не готуй подарунків мені,
Не про це я молю Валентина.
Те, про що мрію ночі і дні:
Подаруй, любий, доньку чи сина.
13.02.11р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240832
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 26.02.2018
Промчать і літа, й осені, і весни
На крилах волі, миру і добра,
Не раз лютневий день зими воскресне,
Що медсестру у двадцять три забрав…
Її війна догнала в двадцять три,
Хоч дівчина нікого не вбивала…
Тоненьку ниточку життєву медсестри
Війна безжально й рано перервала…
Свою любов до волі, до людей
Несла й обом їм долю присвятила,
Не знала, що коли війна гряде,
Вони покличуть дівчину із тилу .
Красуня світлокоса і війна –
Не зовсім звичне людям порівняння…
У чім була Сабіночки вина,
Що перервала смерть життя й кохання?
Війна іще терзає наш Донбас
І мітки чорні роздає найкращим,
Та буде жити пам’ять серед нас
Про медсестру Сабіну – гордість нашу!
24.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778832
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018
[b][i][color="#ff00e1"]Я - буду вашими глазами...
Я - буду парой нежных рук...
Я - ваша роза! Нет! Розарий!
Я - неизменный сердца стук.
Я - буду вашими стихами.
Вы - лучик света и тепла
Под голубыми облаками,
Я Вас всю жизнь свою ждала...
Я - буду вашими годами
Моя любовь из сотни доз...
В мороз согрею Вас губами,
И напою, Вас чаем с роз!
20 03 2017 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724642
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 24.02.2018
[b][i][color="#ff00a6"]
Ты для меня - частичка неба,
Я для тебя - вода в жару,
Ты для меня - кусочек хлеба
И лучик солнца поутру.
Ты для меня - звезды мерцанье,
Ты - самый лучший на Земле,
Я для тебя - весны сиянье
И чистый воздух на заре.
Ты для меня - ребенок малый,
Я для тебя - души огонь,
Я для тебя - цветочек алый,
Ты для меня - тепло ладонь.
Ты для меня - аккорд Шопена,
Я для тебя - хрустальный звон,
Ты страстью мне бежишь по венам,
Мой мир тобою покорён.
Ты для меня - сосуд желаний,
Я для тебя - мольберт и кисть,
Ты - кладезь разума и знаний,
А в сумме - мы любовь и жизнь.
25 0 2 2017 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720275
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 24.02.2018
[b][i][color="#ff00cc"]Грусть с приходом мая
Страница прошлого в клочки,
Стираю с памяти все даты.
Когда-то были мы близки,
И молоды и не женаты...
Всё это было в прошлом веке,
А может вовсе в жизни той.
Ты был хорошим человеком,
Уютно было мне с тобой...
Но разошлись пути-дорожки,
Решила жизнь за нас иначе.
Мне не нужны от счастья-крошки,
Как раньше я давно не плачу.
Ты стал другим и я другая,
Скопились чувства в липкий ком.
И только грусть с приходом мая,
По сердцу бродит ветерком...
20 02 2018 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778727
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Ходив Бог світом, мови роздавав. Мав стільки їх, як квіток
серед трав.
Дзвінкі, бадьорі та барвисті. Які ж ті мови голосисті!
Носив з собою цілий міх, ті мови розсипав, як сміх.
І люди тішились, раділи, як голоси їхні дзвеніли.
Довго ходив, то ж натомився... Сів відпочити там, де гай.
Вода прозора там в ставочку. Подумав: - А тут справжній рай!
Калина наливає грона, у дуба кучерява крона, в берізок є
нові сережки, у молодих ялин - мережки.
І люди трудяться у полі... Ген височіють як тополі!
Жита зазолотіли нині. А небеса над ними - сині...
Люблю бувати в Україні! - подумав Бог, - тут заночую,
їй гарну мову подарую.
Порожнім був уже мішок... й Бог засмутивсь. Чийсь голосок
почув гарненький. То з гір збігав струмок маленький!
А він так дзвінко дзюркотів, що кущ калини задзвенів.
Що ягідка - то слово світле. - Дзвени! Дзвени, моє ти рідне!
Словами повнилася мова, а Бог радів все... - Калинова!
Уже за гаєм сонце сіло, і змовкла нива, притих став...
лиш соловеєчко співав. Переливалася, дзвеніла та ніжна пісня...
- Солов'їна! - тішивсь Господь.
А коли вранці сонце встало, вся Україна заспівала. І гарно так
заговорила... Є в кожнім слові Божа сила!
І ти люби свою країну і її мову солов'їну.
Дзвінку, веселу, калинову, барвисту, ніжну, світанкову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778321
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Я піду там, де маки червоні,
Де у полі співає душа,
Оксамитом ляга на долоні
Цей цвіт маку, що око втіша.
Я із квіток там зроблю віночок,
Щоб вдягнути його на чоло.
До листочка добавлю листочок,
У вінок заплету я стебло.
Буду слухати жайвора у небі,
Який пісню співає мені.
Дуже хочу сказати:" Спасибі"
За ці співи такі чарівні.
Ще пройдусь по пшеничному полю
І букет із цих маків нарву.
Я вклоняюсь тобі, моя Доле, -
Бо у рідному краї живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777925
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Як хочеться ніжно в обійми.
І тіло як ніби під током.
З тобою поринути в барви.
Забути про світ цей жорстокий.
Тобою напитись від спраги.
В тобі потопати як в морі.
Ти просто забудь відпустити.
І будеш у вічнім полоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778009
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 22.02.2018
[b][i][color="#ff00ae"]Сильны мужчины от природы!
СильнЫ мужчины от природы,
Об этом знают все давно.
Они - любители свободы!
С рожденья первенство дано.
Сильны мужчины от природы,
И всякий труд им по плечу!
Присутствуют они на родах,
Не страшно им, и там ничуть.
Сильны мужчины от природы,
И cтерпят жизненный укол...
Все беды в жизни и невзгоды,
Разделит с ними женский пол.
Сильны мужчины от природы,
И нужно ими дорожить.
И должным примут свои годы,
И, как таких нам не любить!
18 02 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778133
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Летять думки між осінню й зимою,
Долаючи невизначений час,
Не може бути пам’ять та німою,
Котра землі торкається й звитяг.
Адже за волю в бій пішли найкращі,
І дяка саме їм за тихий сон.
Відважні, мужні встали проти Раші
Свободівці, донбасівці, УНСО.
Й афганці сиві, і звичайні хлопці,
Такі ще юні, майже пацани
У вогнянім революційнім році
Зустріли ворога найпершими вони.
Саме вони найпершими й упали,
Муруючи фортецю з мертвих тіл.
Ніколи не зміліє про них пам’ять,
Бо не відбудемось і ми без їх життів!
18.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778011
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Щасливу жінку видно по очах:
Вони, мов зорі, своїм щастям сяють,
З них не стікають сльози по щоках,
У них немає докору, лиш страх,
Що невблаганно так роки минають.
Щасливу жінку видно по ході:
Вона неквапно впевнено крокує,
А юнаки й не зовсім молоді
Чоловіки, часом такі смішні,
Гадають, що вона їх провокує.
Щасливу жінку видно про словах:
Вона їх навсебіч не розкидає,
А розкладає рівно по рядках,
Щоб проростали нишком у віршах,-
Можливо, хтось колись їх прочитає.
Щасливій жінці щастя є навкруг:
Сама у собі скарб цей добуває
Життя складає з веселкових смуг,
Бо чорно-біле - то важкий недуг,
Який із жінки щастя виїдає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777859
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018
[b][i][color="#7700ff"]В чужие руки...
Отдаёшь меня в чужие руки,
Но тебя спросить хочу зачем?
Я с тобой не выдержу разлуки,
Не смогу и дня прожить совсем.
Отдаёшь меня в чужие руки,
В одночасье рушишь все мосты...
Слышу сердца бешеные звуки,
И смотрю в застывшие черты...
Отдаёшь меня в чужие руки,
А ведь я боюсь так темноты...
Все собрал остались только брюки,
Ни тебя, ни капли теплоты...
Отдаёшь меня в чужие руки,
Для тебя не значу ничего?..
В голове от страха даже глюки,
Я люблю тебя! А не его....
13 02 2018 г
Виктория Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777865
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018
[b][i]
[color="#ff00e1"]Мне нравятся нескромные мужчины,
Один такой по мне давно вздыхал...
Мне предлагал крутые лимузины,
Скажу Вам честно тот еще нахал!
Он танцевал покруче Бреда Питта,
И от души играл на фортепиано...
Я на него была весьма сердита,
Когда изображал он Челентано...
Шутил, смеялся, и дерзил отчасти
Ах, как же он проказник целовал...
В его глазах пылало много страсти,
В одном лице любовник и нахал!
15 11 2017 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760624
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 19.02.2018
[b][i][color="#aa00ff"]Кое-как...
На каждом слове бью поклоны,
И с ритмом не сроднюсь никак...
Мне чужды всякие законы-
Пишу стихи я кое-как...
Не профи я, и не мастак
И не стремлюсь, увы, - к вершине...
Я не училась на филфак,
Но не жалею, и поныне...
Все точки, знаки, запятые,
Не контролирую я их...
С души слова мои простые,
За пять минут, и новый стих!
10 02 2018 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776188
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 18.02.2018
[b][color="#ff0088"]Радость моя, не скучай...
Жду! Приходи ка на чай,-
Чёрный, как любишь, с горчинкой,-
Пирог с карамельной начинкой...
На завтрак, обед и ужин
Ты очень, Любимый, нужен,-
Плечи укрою пледом,
И за тобою следом...
Где бы ты не был - я рядом,-
Согрею своим нежным взглядом,
К сердцу прижму, любя,
Сделаю всё для тебя...
Радость моя, не скучай,
Жду! Приходи ка на чай,-
Если ты вдруг простужен -
Ты очень, Любимый, нужен!
08 12 2015 г
Виктория Р[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627667
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 18.02.2018
[b][i][color="#002bff"]Любимых губ прощальный вкус,
И нежных рук прикосновенье.
И учащённый страстью пульс,
В душе моей, как наважденье...
Одна в тиши безмолвных стен,
Твой образ вижу я всё реже...
Тоска и грусть, их жуткий плен,
Как-будто сердце моё режет...
Невыносимо боль снести,
И память не даёт забыться...
То, что люблю тебя... Прости...
Мечтам моим не воплотиться.
29 09 2017 г
Виктория Р[/i][/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753168
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 18.02.2018
[b][i][color="#ff0091"]Я вибрала тебе зі ста,
І закохалась до нестями...
В полон взяли твої вуста,
Ми поєдналися серцями...
Горіли очі, мов вогні
І кожен дотик ніби жало...
Запав у душу ти мені,
З тобою щастя я пізнала!
Цим почуттям немає меж,
Кохання наше, то є - диво!
Тамую подих, як ти йдеш
З тобою, любий, я щаслива!
05 01 2018 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770098
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 18.02.2018
[b][i][color="#d500ff"]Лише пані
Я для тебе буду лише пані,
Ну така собі - сіренька миш...
В голові думки снують погані,
Ти мене хоч бачиш та мовчиш.
Я для тебе буду лише пані,
У простому платті з декольте.
Знов тебе зустріну на світанні,
Коли встане сонце золоте...
Я для тебе буду лише пані,
Ти в душі у мене наче клин...
Я тебе впізнаю у тумані,
Ти в моєму серці лиш один!
10 02 2018 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776288
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 18.02.2018
[b][i][color="#ff00cc"]А я - проста людина
На мою честь нема присвят,
Пародія єдина.
Віршів, мов в соняху зернят
А я - проста людина.
Далека думкою від всіх,
Душею не порожня...
Натхненням є - дитячий сміх
І посмішка їх кожна.
А літа щедрого тепло,
Зігріло...Очі мружу...
На мої плечі і чоло,
Спадають білі ружі!
13 02 2018 р
Вікторія Р
[/color]
[/i][/b]
А я - проста людина
Вітаю з днем Святого Валентина!
Кохайте і будьте коханими!
З днем закоханих Вас любі друзі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776895
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 18.02.2018
[b][color="#ff007b"]Ты без одежд - красивей Аполлона,-
Твой торс волнует мой горячий взор!
Ты пальчиком коснулся еле лона-
Потом же - нежный рисовал узор..
Вздымалась грудь, дрожали в неге плечи,
Волна желанья, ласки, тел накал!
Горели у кровати страсти свечи
И тихий блюз с окошка долетал..
На миг коснулся в неге ты запьястья,
Прилёг у полусогнутых колен,-
И в жгучих капельках хмельного счастья
Попали, милый, мы в блаженный плен!
В тот,- томный, долгожданный плен желаний,-
Который,- счастье, забытьё и стон!
От дрожи жгучей и хмельных стенаний
Пришел в волненье наш во ржи затон..
13 08 2015 г
Виктория Р[/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599502
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 17.02.2018
Літа цвіли вже інеєм у косах,
Коли послав свій погляд ти очей,
Прийшла до нас обох життєва осінь,
Та кликало мене твоє плече.
Хотілося слова тепла почути,
Щоб ніжністю лилися із душі.
Омріяний піймати щастя жмутик
Й кохання пити із твоїх віршів.
Хтось погляд у зневіру заховає,
А хтось засудить перезрілий вік,
Зерно ж любові в серце засіває
Закоханий і мудрий чоловік.
7.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777541
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
[b][i][color="#ff005e"]Ваша Вика!
Во мне всего горой,
И нежность и забота.
И злость- её долой,
Душе так петь охота!
Во мне всего горой,
Любовь и грусть отчасти...
Я - хорошА собой,
Я - женщина во власти!
Во мне всего горой,
И ласки и труда.
Но иногда порой,
Бываю, я горда.
Во мне всего горой,
Есть Муза вдохновения!
Меня поймёт любой,
От чудака до гения...
Во мне всего горой,
Переизбыток шика.
Не стану я другой,
Победа! Ваша Вика!
16 02 2018 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777471
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
Мені кортить: які на смак твої вуста?
Як пахне шкіра, та яка вона на дотик?
Ти моя манія, єдиний мій наркотик.
Собі дозволю це, бо істина проста -
тебе я хочу...дуже...так несамовито
зацілувати, усього тебе відчути.
Так щоб Відбутись (а не просто так відбути).
Запам'ятатись кольорово, соковито.
У кожнім погляді, у жесті відчуваю,
все розумію, ніби ми роками разом.
Тобі віддам (нехай безумство) все й одразу.
Й ти віддасиш всього себе, я точно знаю.
А поки що, я тут пограюся словами,
твою фантазію розбурхуючи вміло.
Тебе так хоче серце, і душа, і тіло
очима...пальцями...губами та думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777343
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018
[b][i][color="#ff00ae"]Один на миллион!
Лучше нету моего мужчинки,
В сотый раз об этом говорю.
Зацелую все его морщинки,
Потому, что я его люблю!
Лучше нету моего мужчинки,
Он такой один на миллион!
В этой жизни, мы - две половинки,
За него, я всё отдам на кон...
Лучше нету моего мужчинки,
О таком все вправе помечтать.
У меня к нему своя тропинка,
Я его всегда готова ждать!
Лучше нету моего мужчинки,
Я любуюсь бесконечно им сама...
Прижимаю к сердцу фотоснимки,
От него я просто без ума!
14 02 2018 г
Виктория Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777016
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
[b][i][color="#dd00ff"]Ты будишь меня по утрам,
Готовишь мне завтрак и ужин...
Люблю! Я шепчу ветрам...
Ты милый мне очень нужен!
Как лучик тепла в октябре,
Ласкаешь мне страстно плечи...
Я сердце отдала тебе,
И душу за нашу встречу...
За твой лучезарный смех,
За ласку твою и сердечность...
Любить мне тебя не грех,
Хоть целую жизнь и вечность!
15 11 2017 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763384
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 14.02.2018
[b][i][color="#ff00e1"]Так важен твой ответ,
Я жажду нашей встречи...
Мне нужен твой совет,
Мне б нежности давеча...
Мне б ласки от души,
И крылья для полёта...
Чтоб я и ты в тиши,
И неба позолота...
Мне б шепота в ночи,
И губ твоих услада...
Есть множество причин,
Чтоб видеть тебя рядом...
05 01 2018 г
Виктория Р[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769939
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 14.02.2018
Наша ніч загадкова і сніжна,
Так коханням п'янким зігріває.
В небі зорі мереживом ніжним
Покривало з смарагдів сплітають.
Дійство це мов казкове є диво,
Грає в небі мелодія ночі.
У вікно загляда вередливо
Місяць - сторож під ніс щось муркоче.
Я купаюсь в гарячих цілунках
І в обіймах купаюсь гарячих.
А за вікнами нічка чаклунка,
Колискових співає дитячих.
Так спокійно і тихо на серці,
Я для тебе кохана й єдина.
Бачу очі в яких два озерця
І солодкі уста мов малина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776961
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
[b][i][color="#ea00ff"]Лише в твоїх обіймах любо,
Я забуваю в них про все...
Коли цілую твої губи,
І ніжне й лагідне лице...
Тебе, коханий, я плекаю,
Я у полоні твоїх рук...
Тебе, як сонечка жадаю,
Я слів уже не доберу...
Земля з'єдналася із небом,
Зелені пахнуть килими...
Ти пригорнув мене до себе,
Від дотиків палаєм ми...
Промінчик сяє у волоссі,
Твій запах тіла тільки мій!
Трава лоскоче ноги босі,
Ми наче хвилі двох стихій...
20 01 2018 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772394
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 13.02.2018
Усе в житті своє джерельце має:
З любові проростає лиш любов,
Високий дух на подвиг піднімає,
Із ним ніхто ще не ставав рабом!
Земля також народжує зернину,
Коли води нап’ється і тепла,
Й коли пошле їй небо світлу днину,
Й любов’ю щоб людина полила.
Любов’ю дише і поета ліра,
І мати, що виношує дитя,
Любов щедріше щастя людям міря
Й знайти допомагає сенс буття.
Тільки б любові не було замало,
Бо міра їй – у кожного своя,
Вона й родинне щастя теж тримає,
Коли із неї проросте сім’я.
Непросто сад любові посадити,
А ще складніше виростить його,
Коли, крім двох, зростають їхні діти,
Горніть же їх до саду до свого!
9.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776847
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Лежать пожовклі фота і листи,
А в них – життя – скупий автограф долі –
Якесь із них не встигло й розцвісти,
Чиєсь же перейшло життєве поле.
І не букетом, а снопом думки:
Життя, шо ж робиш ти із нами:
То плину тихого наповнені роки,
То розженуться швидко, мов цунамі?
І знову думка час переганя:
Нема життя без мук, випробування,
Й для кожних ніг своя лише стерня,
І висота в життєвому змаганні.
9.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776845
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
[b][i][color="#0066ff"]Вам пожелаю доброй ночи,
Уйду в мечты свои опять...
Скажу Вам просто, между прочим,
Я Вас боюсь так потерять...
И вновь в душе моей прохлада,
Но в этом нет ничьей вины...
Ваша улыбка - мне награда,
О Вас прекрасны мои сны ...
Без Вас вдали тоска и мука,
Ваше молчанье хуже крика...
И чёрной кошкой вновь разлука,
Пронзает душу мою дико...
11 01 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771081
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.02.2018
[b][i][color="#8400ff"]Ночь из белого ситца,
Сверкают на ёлке огни...
Снег под луной искрится,
Напротив глаза твои!
Нежность души и тела,
И свеч ароматных блеск...
О счастье нам вьюга пела,
Горячих эмоций всплеск...
Каждой клеточкой кожи,
И вдох и выдох едва...
Вдыхаю тебя до дрожи,
Глотаю твои слова...
Наши счастливые лица,
Чувства, и стоны и нега...
Ночь из белого ситца,
Усыпана хлопьями снега...
13 01 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771959
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 13.02.2018
[b][i][color="#ea00ff"]С любимым, рай и в шалаше!
Простая женщина в миру,
Мне чужды в жизни маски.
Когда нибудь, и я умру-
От переизбытка ласки...
От нежности, и слов твоих
Летаю выше крыши...
Тепло и радость на двоих,
Мы счастьем общим дышим!
И если вдруг печаль в душе,
Жизнь всё равно прекрасна!
С любимым, рай и в шалаше!
Всецело я согласна.
13 02 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776755
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Помовчи... Помовчи...
Осінь дихає часто,
Бо ось-ось вже народить чорні хмари сумні.
Хмари виллють дощі
На оманливе щастя,
Що всміхалося влітку і тобі, і мені...
Помовчи, помовчи,
Обіймаючи чашку,
Обпікаючи пальці долі трунком гірким.
Дорікай, та не вчи,
Бо збагнути це важко,
Чому я тебе знала не таким. Не таким...
Помовчи, помовчи...
Чим зарадиш словами,
Що як листя померле нам спадає до ніг.
А минуле гірчить...
І зима вже між нами
Розбудовує вежі і в лице сипле сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776773
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
[i]Не кілометри міряють розлуку,
А сірий лист календаря,
Мовчання в телефонну трубку
І не промовлене ім'я...[/i]
Зима із літом розміняла,
Усмішки з сірістю доріг,
Ти мені струни обірвала...
Хоча я й сам їх не вберіг
Тоненьким пальчиком бриніла,
Перебираючи лади...
Сама від музики сп'яніла,
А я благав...не йди, не йди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776762
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Поверни в моє серце весну,
Я благаю тебе поверни.
Пробуди від чарівного сну,
Ніжним дотиком ти пробуди.
Задзвенить мов струмочок струна
І луною полине туди.
Де коханням палає весна,
Де в цвіту потопають сади.
Поверни в моє серце любов
І гарячі свої почуття
Ти напій мою душу теплом
І залишся на ціле життя...
Поверни в моє серце весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776422
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Цвітуть в моєму серці ружі,
В душі співають солов’ї.
Люблю тебе, кохана, дуже,
Єдину квітку на землі.
Літа неначе повернулись,
Хоч вже на скронях сивина.
В нас нові жайвори проснулись,
У небо кличе далина.
Цвітуть в моєму серці ружі,
В душі співають солов’ї.
Люблю тебе, кохана, дуже,
Єдину квітку на землі.
Торкаюсь вуст – німіє серце,
Воно співає –«Я люблю!»
Неначе сталося це вперше,
Та є в нім крапелька жалю.
Цвітуть в моєму серці ружі,
В душі співають солов’ї.
Люблю тебе, кохана, дуже,
Єдину квітку на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776358
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Летять із Космосу слова,
Лягають зернами у душу,
Їх муза гріє й осява,
Тож вірші з них ростити мушу.
Любов’ю кожен загорну,
Теплом своїм загенерую
І сонцесяйну далину
Творінням людям подарую.
Я відшукаю ті слова,
Котрі зруйнують бастіони,
Щоб клич мій зброєю ставав,
На боротьбу повів мільйони.
Й уп’ється волею земля,
І сонцем – посмішка у неньки.
І мури зваляться Кремля
Онукові у ніжні жменьки.
Пливуть, мов човники, слова,
Осяяні теплом любові,
І кожне дна душі сяга,
Бо послане великим Богом!
2.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776353
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Добалакались,
Доборолися –
Поводир згубивсь,
Спало колесо…
Про що мріялось,
Не забулося,
Щастя мірялось,
Та не збулося…
Роздяглись уже
І розбулися,
Чи ж і досі ще
Не проснулися?!
Воєвод зяті
В сріблі-золоті,
Вже й отці святі
Теж розколоті.
Багачів сини
Й ще багатшають,
Майже всі – чини,
Й з виду гладшають.
А сини удів
Все горбатяться,
Їм – війни уділ –
Знемагаються…
У Донбасі цвіт
Осипається,
А ті, що живі,
Ще змагаються.
У сльозах земля
З кров’ю міситься,
Бандостан Кремля
Цьому тішиться.
Та не відібрать
У нас воленьку,
Не збудуєм грат
Ми для доленьки.
Прийде світлий час –
Мрія збудеться,
Буде наш Донбас –
Відбудується!..
2.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776066
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018
[i][b]В прекрасну, цю сливово-теплу ніч
Старих тополь клубочки білі вати,
Летять... летять... в долоні зусебіч
І їх нестерпно хочеться сховати.
Стиснувши міцно-міцно у кулак,
Мов потайне, німе, послання неба,
Коли тремтить ця блискітка-сльоза,
Немов волога дощику на стеблах.
Й бракує щастя, так, неначе би
Легеням кисню бракне до знемоги.
Якби... якби... якби ж ото... якби...
У цім житті не мучили тривоги,
Коли, красиві блиски бурштину
Заграв ранкових, мила Афродіто,
Не Вам мережать з білого пушку
Струнких тополь подушечку із літа.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775973
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Простіть того, хто Вас кохає,
Кому цей пломінь не на мить.
Того, хто вірить Вам безкрає,
Не осудіть, не остудіть !
Простіть того, хто Вас кохає,
Того, хто не зустрівши б Вас,
Уже б зачах, навік погас,
А так – живе і як палає !
Простіть того, хто Вас кохає,
В чиїм житті Ви – над усе,
Чия душа цей хрест несе,
А ніжність виходу шукає.
Простіть того, хто Вас кохає,
А Вам не сміє нести квітів,
Даруйте літу, що не знає,
Весни, як Ви, в усьому світі !
Простіть того, хто Вас кохає,
Кого жаданням лихоліть
Не Бог, кохання покарає.
А Ви простіть. Чи не простіть !
© Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775716
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 09.02.2018
[i][b]Недавно осінь жовтими таро
Ще ворожила в золоті сусальнім,
А вже ось біле лебедя перо,
Зимово креслить знаки запитальні.
Красивий почерк пластику вікна
Морозними химерами шліфує.
І на душі зима... зима... зима...
Попри плюси квартирні тріумфує.
Ця одинокість щирих почуттів,
Мов та струна, бринить в куточку тонко.
Я б так хотів, ах, як би я хотів
Переписати зи́му, незнайомко!
Нехай, хоча б у сотому вірші́,
Додавши червня вишеньку і неба.
А сонце... сонце... в тебе у душі ,
Тож малювати, мабуть, і не треба.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775648
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018
А сонце пробивалось крізь зіниці вікон
І в оболонку райдужну очей.
І бризкало, і бризкало лимонним світлом,
Торкалося оголених плечей.
На спині цяточками родимок сузір*я.
Тремтіння в грудях і весняний шал.
І дотик вуст, неначе лебединим пір*ям
Так лагідно душі співав хорал.
І ранок за вікном прозорим бив джерельцем.
Довір*я у житті - міцна шлея.
І завмирало в шепотінні ніжно серце:
- Ти рідний мій тепер, а я - твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775622
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018
Ну ось уже і лютий,-
Зими останні кроки...
Колись він звався студень,
Минають його строки...
Характер ще зимовий,-
Сюрпризи й завірюхи,
Як сонечко пригріє,
Він опускає вуха...
Ще будуть і морози,
Та будуть і відлиги,
Такі зими прогнози,
І люди до них звикли...
Хоч кажуть,що буває
Аж сім погод надворі...
На весну повертає,
Хоч завтра,чи й сьогодні...
І сіє,й віє,й крутить,
Мете, бува й лютує,
Дощем поллє і мутить,
Та все ж і весну чує...
Вже звикли усі люди
До витівок погоди...
Та це ж закономірне
Пробудження природи...
Не встигне сніг розтануть,-
Проснуться медуниці,
Підсніжники сміливі
Проб"ються з-під землиці...
У сонячні деньочки
Вже чутно спів синиці,
І лютого капризи
Маленькі то дрібниці...
Радіють потеплінню
Поповзень і пищухи...
Рулади щепетливі
Виводять омелюхи...
Шукають наречених
Зайці й вовки шалені,
Їх шлюбні залицяння
Настирливі й химерні...
Від зимової сплячки
Проснуться і дерева:
І клени гостролисті,
Горіхи,вільхи й верби...
В скорботу впаде лютий,
Та потуги даремні...
Хоч ще земля й під снігом,
Весна в свій бік поверне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775290
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Зимова ніч в містичній таємнниці,
Блукає з зорями у далині.
Ще з літа заховались громовиці,
Притихла річка у казковім сні.
Десь вітер грає на віолончелі,
Свої пісні розносить по селі.
Яскраве світло світиться в оселі,
В зажурі курять трубку димарі.
Пухнасті шуби одягли ялини
І поле загорнулось у сувій.
Малює пензлем ніч свої картини,
Дарує місяць поцілунок їй.
Вона його приймає дуже радо
Й невинно посміхається зорі.
Тому, що він сьогодні її зрадив,
Зоря засумувала угорі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775263
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
[i][b]Іще не осінь, Господи, не осінь,
А так самотньо в вашому дворі.
Деінде срібло вільхи на волосі
І біло-біло курять димарі.
Ані колядки, ані вам щедрівки,
Під'їздом з вітром гоняться страхи.
Та з цяточками божої корівки
У шапочках засніжені дахи.
Замерзлі вікна дивляться веранди,
Як білий місяць кинувся в лиман.
І чорні-чорні у снігу троянди,
Порозростались ген аж під паркан.
Так темно-темно, хто із нас побачив,
Що оті квіти, там, де бузина,
У затишному дворику, одначе,
Снарядами насіяла війна?[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775259
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Тихесенько на вушко прошепчу:
"Заскучила шалено за Тобою"!
Обніму, і ніколи вже не відпущу,
Ти збагатив мене любов'ю!
Радію, коли бачу блиск Твоїх очей.
Яскраво сяю кожну мить, коли з Тобою!
Я голосно сміюся кожен день,
Ти оповив моє життя любов'ю! (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775252
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Втрачає сніг одежу з мельхіору,
Сліди лиш акварельні світло-сірі.
Гармонія в повітрі Піфагора,
І гама почуттів у повній мірі.
І незабутній спогад про цілунки,
Про подих, що торкався ніжно тіла.
Виводив ти любові візерунки,
А я, мов сонечко, тобі світила.
Бо тільки ти умів отак кохати,
Щоби душа в душі палахкотіла.
Напою присмак із п*янкої м*яти
ЗалИшився до цього часу, милий.
Втрачає сніг одежу мельхіору,
Лиш Viber нас єднає ниттю знову.
Весна спішить, гармонії опора,
Торкається теплом твій дотик слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775244
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Я усміхнулась, ти розвесилив
Я ніби квітка стала розцвітати.
Ти так повільно до життя все повернув.
І я ночами вже не можу спати.
Твій погляд з фото кидає назад.
І згадую всі наші посиденьки.
І те вино як терпкий виноград.
І голос що сміявся так тихенько.
Ми розуміли все просто в очах.
І всю підтримку у слова кидали.
Напевно у житті ти був як знак.
Не роздивилась бо зірки мовчали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775193
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Насипала знову зима,
Пухнастого снігу довкола.
На землю ступила вона
Й луною полинуло соло.
Укрилися сріблом сади,
Хтось лісу співа колискову.
Згубивсь в заметілі цій ти,
Ведеш десь із нею розмову.
А сніг все летить і летить,
Нема ні початку, ні краю.
Чарівності дивна та мить,
Що в серці моєму палає.
І може до тебе сама
Я прИйду у сни загадкові.
Коли доторкнеться весна,
Цілунком гарячим любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775152
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Ні не моя! Хіба від цього гірше
Стає твоя нев’януча краса?
Моя любов не глибша і не ширша
Аніж твоя до нього. Небеса
Звеліли так. То все одно так буде…
Але ж кохання свічка не згаса –
Хоч би й хотів Тебе я не забуду….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775132
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Ти не втратиш мене – хай і небо падає долу,
І кричить із безумства ніч в попелищах неправд минулих.
Ти не втратиш мене – я ніколи цього не дозволю,
Навіть з позасвітів, чи з-між зір, назавжди поснулих.
Хай вмирає надія, хай пітьма панує присно,
Чи омана, чи біль – доведеться і їх пізнати ж!
Хай впадуть всі обіти, слова і сніги – дивись-но –
Хай розсиплеться світ – все одно ти мене не втратиш.
І нехай ти відкинеш, зречешся без милосердя,
І нехай ти байдуже мене віддаси на страту –
Я піду, до грудей пригорнувши шматочок серця,
У поля світанкові із крил твоїх пір’я збирати.
Ні в пустелі брехні, ні в проваллях зневіри й образи,
Серед повеней, мук, самоти, землетрусів і градів
Ти не втратиш мене – навіть як не згадаєш ні разу,
Я ніколи не зраджу тебе, так, як ти мене зрадив.
2-3.2.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775008
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Сама свою я долю вибирала
Тепер над нею хоч засмійся, плач,
Чи хоч заголоси, бо добре знала,
Що не завжди солоденький калач.
Я не шкодую. Лиш дійшла до краю,
Всі почуття із зливою знесло.
Сонце років пекло за небокраєм
Життя ж вело за руку і вело.
Думки розбіглися від мене мимоволі
(Наче передчувають - проженуть, )
З мірою власної чи волі , чи неволі
Стривожили й на лаві тихо ждуть.
Все заніміло. Не чекала зміни,
Лиш мрії лізли в голову всякчас,
Без дозволу. Ставали на коліна
Й благали: - Ти прислухайся хоч раз.
Послухай серце і воно підкаже
Де твоє щастя ходить по землі,
Кохання й радість вузликом зав’яже
Назавжди прожене усі жалі.
Надихнула книга" Софія" Лесі Романчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774916
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
[i][b]Я закохався в нинішню неосінь,
В незиму, з частим вкрапленням дощу,
Та більш за все - у шовк її волосся
І в голос, що в трамвайчику почув.
Крізь цей досвітній звук його гудіння ,
Де сонечка недопалок горів,
Лились в баси протертого сидіння,
ЇЇ слова, мов трелі солов'їв.
О, ці поїздки й зустрічі! Це ж, бо́ги,
Мов добра крапля меду у полин!
Отак і я - вернувся із дороги
На превелике щастя не один.
У келихах іскриться "Беладонна",-
Маленька доза градусів у склі.
І заздрить там, в Америці Мадонна,
Моїй найкращій дівчинці Лілі́.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774248
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018
[b][color="#097307"]Ти приходиш у сни... І у них ми з тобою до рання
Як дві долі, які заплелись перехрестям доріг.
Та чому.. та чому?!! Як за обрій йде зірка остання
Ти, як марево мрій, полишаєш наш спільний поріг?
Ти приходиш, як тінь, у мої сновидіння щоночі..
Розхвилюєш мене ніжним дотиком губ і чола.
Кажуть, сни не спроста, що вони переважно пророчі,
Я не знаю, бо я у твоїх снах навряд чи була...
Ти приходиш у сни... Де межа, чи то сон, чи реальність?
Може то нам Господь пропонує по новому шанс...
Тільки звідки у дня замість ніги - гнітюча безжальність.
Він тебе з моїх снів забирає насильно весь час.
Ти приходиш у сни...Та я вірю - мені це не сниться,
Бо без тебе у снах прохолода і люта зима.
Одкровення моє ,моя мрія вже не таємниця -
Я прошу - ПОВЕРНИСЬ! Бо для інших там місця нема.
Ти приходиш у сни.! Я благаю - у них залишайся,
Я торкатимусь вуст поцілунком жагуче-палким.
А підеш, то за мить... за короткую мить повертайся,
Бо без тебе світанок на присмак буває терпким.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773812
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
Цю жінку я люблю. Така моя печаль...
Микола Вінграновський
—Ні, не печаль. А просто — божевілля!
Відтяти б якось. Та нема меча.
Нема й чим рану вмити — тільки сіллю.
Вона мені ввижається в хвилинах,
годинах, днях і гуркоті думок,
і світ увесь, немов стара ряднина,
розлазиться: від зливи вщент промок.
Це ж бо вночі так. Спрагле надвечір'я
кошлатить день й злотаві пасма хмар,
закреслюючи темінню вугілля
ескізи сонця, кладучи тягар —
ні, не на плечі. Їх уже немає.
Немає тіла, і немає рук.
Лиш крила — слабнуть; падає вся зграя
на зльодянілий, здичавілий брук.
Це — той тягар. Оце така крилатість.
Як у сльози, що тягне вії вниз.
Мутніє небо. Місяць ніби стративсь.
Зірки ввібрали кращі з її рис.
Але на ранок... дихається вільно.
Я вилізаю із сирих проваль.
Чи ж є на світі більше божевілля,
аніж любити й берегти печаль?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773275
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 25.01.2018
Самі напишуться фрази
І сам же закінчиться дощ,
Десь зникнуть несправжні образи,
Що серцю шепочуть: "Помовч".
Тоді я розсуну фіранки
І вникну в таємну суть,
Де місця нема забаганкам -
Забуть щоб чи разом буть.
І втягує нас безнадійність,
Проте так надія п'янка.
Надія на що? Імовірність...
Ймовірно сніг вже проліта.
Можливо припали сніжинки
До рук і до вуст твоїх.
А хтось постріпав їх, щоб тільки
Не змерзти тобі від них.
Й чи так там насправді добре?
Отам, де немає мене.
Здається, що надто я горда...
А що каже серце твоє?
Різниці немає в тім. Хочеш,
Хай просто про мене мовчить.
Я й так тишком-нишком залишусь
Десь близько, щоб з ним говорить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773277
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 25.01.2018
Розсипалась зорями ніч
і сміхом дзвінким, десь у гаю.
торкаюсь коханої рук
і ніжність її відчуваю.
Всміхається місяць ясний...
а верби купаються в річці.
На березі клен молодий,
шепоче щось ніжно смерічці.
Як в дзеркалі, в чистій воді,
тепер вже все небо безкрає.
Чарівна, ця зоряна ніч,
вже в хвилях вогні розсипає!
Торкаються чари її
тонких струн душі й мого серця.
Доріжкою срібною міст
побіг вже із річки в озерця.
І ніжність моя через край...
коханій вона передасться.
Бо ж світиться зоряна ніч,
дарує закоханим щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772815
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Моя кохана тихо шепотів,
Я розуміла все без зайвих слів.
Кохання ніби казка чарівна,
А казка - то щаслива дивина.
Довкола нас летить лапатий сніг,
Тобі весь світ кидаю я до ніг.
Моя скажу навіки і одна,
Лебідонька із озера весна.
Усмішка наче сонечко в вікні,
А очі наче зіроньки ясні.
Уста манять малинові твої,
А у душі співають солов'ї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772798
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Роз'єднало життя наші долі,
Понесла їх у даль течія.
А кохання лишилось на волі,
В щебетанні дзвінкім солов'я...
Як весна прокидається рано,
Як в цвіту потопають сади.
У душі від кохання так п'яно,
Бо у ній ще залишився ти.
Серце ритми свої відбиває,
У думках потопає щодня.
І на тебе щоденно чекає,
Та чекаю найбільш тебе я.
За весною гаряче йде літо,
Наші зустрічі в ньому цвіли.
Ми в коханні з тобою зігріті
І щасливі з тобою були.
Нас осінні дощі поливали,
В танці ніжно кружляв листопад.
А кохання серця зігрівало,
Не страшний їм зими снігопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772557
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
[b][i][color="#0000ff"]В мені нема ні крапельки гордині,
Я наче в осінь жовтий падолист...
Я посміхаюсь дуже рідко нині,
Але в душі така, як і колись...
Привітна, щира і до всіх люб'язна,
До кожної людини свій підхід...
З роками стала мудра та серйозна,
Таким і є увесь мій родовід...
Але бува наперекір усьому,
Сміюся я, ну майже до плачУ...
Як сонечко яскраве серед грому,
У світлі мрії, ніби птах лечу...
19 01 2018 р
Вікторія Р[/color]
[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772262
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[color="#8000ff"][i][b]Малюй калейдоскопні візерунки,
Щоб змити тугу,розпач і печаль!
З»їж шоколадку-чорну ту ласунку
Тікай від негативів і мовчань…
Свята вода хай змиє негаразди,
А душ Шарко розіб»є кавардак…
Надія подарує розум ґазди…
Хай сильним стане той ,хто як слабак!
Все для Людини є-лиш користуйся!
Духовну свічку завжди поправляй!
За все,що маєш- дякуй,не хизуйся!
Якщо упав-вставай і плечі розправляй!
Шалій не сильно від п»янкого трунку!
Будь мирним з усіма,хто б то не був!
Май толерантні з усіма стосунки!
Проси у Бога,щоб у Мудрість одягнув!
18.01.2018р.[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771949
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018
О квітко дивовижна, хай вірші тобі лунають
Й любов торкається обличчя, серця, рук твоїх
Хай твої очі - щирі душі надихають
Слова кохання хай летять, та не лише мої
Нехай з любов'ю все життя твоє триває
До Бога, до людей, до рідної землі
Ти робиш чудо- твоє серце інші зігріває
О мила пташко, незбагненна, дякую тобі!
P.S. Я думаю кохання щире не зникає
Не охолодять і реалії буття
Якщо сам Бог - нас все життя кохає
Він дарував і нам ці почуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771875
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Життя триває, як не дивно.
На ранок кава, потім чай.
Ще все болить, ще не все рівно.
Але вже якось... Не зважай.
Будь ласка, йди. Та будь у мирі
Зі світом, з долею, з людьми.
Вони поглянь - відкриті, щирі.
Зайшовши ззаду, зі спини
Ножа вженуть тобі у серце.
Аж до руківья, без жалю.
Та й, зцідять кров твою в відерце,
Як сік березовий. Не сплю,
Не їм. Вартую твої болі.
Нехай зневажений, але ж,
Хто прихистить тебе в недолі
Якщо не я? Та все ж...
Іди. Іди, не озирайся.
Все буде потім, восени.
Тоді не плач. Тоді не кайся.
Не треба. Просто позвони....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771870
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
в своїй уяві намалюю я тебе,
таку всю ніжну, милу і невинну,
а над тобою небо неосяжне, голубе,
сіятиме чудесно, тихо і невпинно.
ти там стоятимеш, немов заквітчана весна,
уся така чарівна, свіжа й загадкова,
промінчиком проб'ється тихо до мого вікна,
краса твоя тендітна, чиста, світанкова...
і вмить на серці стане радісно мені,
твоє проміння осінить теплом сповна,
ти гріти будеш трепетно мої холодні дні,
і у душі моїй знов розквітатиме весна.
і, знаю, чаруватимеш мене повік,
твій образ, вірю, ще потішить наяву,
бо ж, певно, для душі моєї то найкращий лік,
побачити хоч раз приємну усмішку твою живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771668
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018
****
Вербові віхи хиляться до сну
І чути шепіт вітру до стіни...
Я бачив ту загублену весну
Без порожнечі грізної війни.
Там ти була. Свічею у вікні
Твоя кімната не твого будинку
Світилася. Занедбані зупинки -
Були тоді твої роки і дні.
...Ми повертались як давно знайомі.
І руки розірвати не могли.
Мене гнітила тиха невідомість,
Якщо не знав, побачимось коли.
Ти стала непояснювано рідна,
І бути так, здається, не могло.
Я часто цілував твоє чоло.
А йшов від тебе, мов заброда бідний.
Серед тіней сполоханих видінь
Це все було і не звершилось досі.
Твоїх очей глибока ніжна синь
Мою зігріла осінь.
11.09.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771548
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Тебе я не кохаю… і кохаю!
Минуле і майбутнє водночас…
Забуду, потім знову пригадаю,
Надія й недовіра поміж нас.
А Ти щоразу іншим ставиш лайки,
Свою самотність ними розбавляєш.
Тобі сказати хочу без утайки –
Немов прив’яла квітка виглядаєш.
Критичний брак живильної вологи –
Душі Твоїй тепла не вистачає.
В очах відбиток смутку і тривоги –
Коли вже хтось нарешті покохає?
Твою я не порушив заборону –
Не ставлю лайки, не пишу листи…
Були Твої світлини як ікони…
Міняла надто часто образ Ти…
Невдалий неприродній макіяж
Мене чомусь від Тебе відштовхнув.
Розплився ідеал немов міраж –
Я ніби пелену з очей змахнув.
Тоді прийшла спокуса-ностальгія –
Накрив туман осіннього кохання.
Та вітер як приніс, так і розвіяв…
Помада на губах… Розчарування…
Сьогодні лиш з’явилося натхнення,
Яке я радо в риму загортаю.
Прийми душі моєї одкровення –
Тебе я не кохаю… і кохаю!
© S.Nemo
15.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771546
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 16.01.2018
А знаєш, коли дівчина щаслива?
Коли всередині у ній усе вирує?
Тоді, як він тепліш від сонця гріє
і ніжно потайки весь час її цілує.
А знаєш, коли дівчина літає?
Коли він їй дарує спільні крила,
коли обійме так, що біль у руки-
такі не зрушить жодна в світі сила.
А знаєш, коли дівчина сміється?
Достатньо доторкнутися долоні
по всьому тілу ніжний лоскіт ллється,
у ніжно- струменевому полоні.
А знаєш, що в її житті найкраще?
Це знати, що і він чекає днини
коли нарешті будуть вічно разом
переглядати пам'ятні світлини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771549
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 16.01.2018
[b][i]Січневий плюс лама прозору кригу,
Хоча, цвітінню й буйству не пора.
Та плаче... плаче соком на відлигу
Старої вишні зранена кора.
Моє вікно фільмує цю картину,-
Плачу зими і вишні, - й не збагне,
Що ця, з прогресом виросла людина,
Кого кохає, того й сильно б’є.
Від цих побоїв зрубами рясніють
Карпатські схили - рани і рубці.
Жаль, ні у кого, навіть не тепліє
Солона крапля горя на щоці.
І вишня, вишня, вишенька навпроти
Оту січневу, вигріту весну
Гілками ловить, зламами на дотик,
А ми за миром йдемо на війну.
Та за здоров'я п'єм гірку отруту,
Здається, цей прогрес забрав уми
У душах вічний лютий, лютий, лютий...
Якби ж то квітня їм... якби... якби...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Я так тебе без пам'яті кохаю
І час не подолав ці почуття.
Твій образ серед натовпу шукаю,
Летить так швидкоплинно в даль життя.
Цих почуттів не можу передати,
Вони у серці в глибині живуть.
Я буду все життя тебе кохати,
Хоч за плечима довгий, довгий путь...
Зима сніжить і вітер разом з нею,
Сніжки кидає, як кидали ми.
Цілунки зігрівали у хурделю,
Та так ще було довго до весни...
Думками пригортаюся до тебе,
Не зводжу погляду з твоїх очей.
Вже зорі застелили сріблом небо,
А хтось чужий торкає до плечей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770849
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 12.01.2018
На жаль, наш світ такий несправедливий
Найкращий скарб в нас зовнішня краса
І поведінка часто в нас жахлива,
Не помічаєм, що в людини є душа.
Якщо ти гарний ти на п"єдесталі
І "друзі" завжди біля тебе є
Чи довго буде зовнішність як у журналі?
Бо старість все ж колись до нас прийде.
Ця зовнішність, на жаль, лише омана
Хоча обличчя Ангела дано,
Та замість серця може бути камінь
Й душі може не бути все одно
Хоча на людях ти поводишся як зірка
Та всередині одна лиш пустота,
А потім через все це іншим людям гірко
Така от цього світу марнота.
І через ці не видимі нам вади
Так часто ми біля не тих людей
Ніхто із них не дасть тобі поради,
Не зрозуміє твоїх мрій, ідей
І завдяки цій зовнішній омані
Нерідко ми втрачаємо свій дар,
А потім в серці в когось лише рани
В суспільстві має бути один Цар
Ми, люди, усі рівні перед Богом,
Він рівні нам можливості дає,
Та в кожного із нас своя дорога
Хто знає, який шлях він обере?
Ти вибираєш все таки оману?
Тебе захоплює лиш зовнішня краса?
Дай Бог, щоб не зазнав ти, друже. рани
Бо у людини також є душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770805
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018
Відкрию двері завтра в новий день,
Зберу до купи всі свої надії,
Забуду про набридливу мігрень,
Запрограмую радісні події.
На зустріч мріям душу відчиню,
І розфарбую світ свій кольорово,
Хандру в куточок загоню свою,
Скажу собі: "Все буде в нас чудово!"
Так хочеться щоб все так і було...
Щоб лиш хороші чули ми новини,
Щоб ця війна із назвою АТО
Не добавляла матерям сивини,
Щоб ті хто там при владі на горі,
Жили так само, як народ простий.
Щоб зрадників Вкраїни - упирів
Діждавсь казан у пеклі смоляний,
Щоб на стражденну землю цю прийшла
Нарешті довгожданна перемога!
Щоб ненька Україна розцвіла!
Нас так багато просить це у Бога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770326
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Цілуй мене, кохай, я буду твоїм серцем.
Візьми мене, в спокусі всіх бажань.
Ніжніше мого тіла, подих смерті.
А краще поцілунків, днів розмай.
А коси пахнуть, аж заворожили.
Мій запах манить, ще з кінця землі.
Тобі ці дні уже не будуть милі.
В душі горять коханння всі вогні.
Цей запах ніби лотос ароматом.
Заманить в ріку чистої води.
А поцілунок ніби вишні смаком.
До губ притягне соковитість доброти.
Не відірвешся, хочеться забутись.
Втопитися у пристрасті бажань.
Тепер назад уже не повернутись.
Ти став закований, в солодкий цей розмай.
Руками тіло ніжно огортаєш.
Ти вже спіймав мене і я твоя.
А подихом мене ти спокушаєш.
В мені сховалася вся ціль твого життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770269
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]
Чом зажурився, голуб сизий?
Чому неспокій на душі?
Немолодий, та все ж красивий.
Невже замучили дощі?
Сидиш самотній. Де голубка?
Чому до хмар ти не летиш?
Одна літає твоя любка,
А ти від холоду тремтиш.
Покинь в думках своїх тужити.
Дивлюсь: нетронуте зерно.
Ти здатен гнізда в парі вити.
Зніми з душі думок ярмо.
Свої розчесуєш все крила,
Намокли, мабуть, від дощу.
Ти не спіши складать вітрила...
Я так тебе про це прошу.
Ще вийде сонце із-за хмари,
Осушить крила, полетиш.
Всіх заворожать твої чари...
Думки нерадісні залиш.
Іще заграє промінь сонця
В твоїх засмучених очах.
Осяде сум цей десь на донці
В цих безкінечних, злих дощах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770207
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
[b][i][color="#ff00ae"]Життя мого основа,
Це перш за все любов!
Це - пісня світанкова,
Яка бентежить кров.
Це - теплі барви літа,
Це - сонця промінці.
Це любі мої діти,
Їх радість на лиці...
Це - тепла кава вранці,
Та милого вуста.
Це - в поцілунках пальці,
І він один із ста!
Безкрає поле жита,
І соловейка спів...
Це - мамина молитва,
Це - білий цвіт садів!
07 01 2018 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770191
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Моє кохання ще тебе знайде,
Підсніжником у душу твою ляже.
Я стільки літ кохаю лиш тебе,
Нехай голубка все тобі розкаже.
Я збережу гарячі почуття,
Не дам захолодити їх морозам.
Ми не зустрілися... таке життя.
Течуть струмочки по шибках мов сльози.
А я усе надіюсь прийде час
І погляди зіллються воєдино.
Гарячі почуття зігріють нас
І ти мене назвеш: " Моя єдина".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769550
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Я просто тобі наснилася…
Замріяна, зачарована…
Я в очі твої дивилася
Твоїми словами закована.
Я просто тобі наснилася,
Вся вбрана в жоржини дівчина.
А ніч м'ятним соком лилася,
Оспівана і обвінчана…
Я просто до тебе всміхнулася –
Я – музика, зорями писана.
Я казка твоя, що збулася,
Я – повість твоя недописана.
Як тільки цвістиме мальвами
Весна, що прийде із грозами,
Слова між нас стануть зайвими,
І вірші всі стануть прозою.
Я вбе́ру кохання зорями,
I місяць , він нам світитиме!
Я стану бездонним морем,
Що хвилями говоритиме…
Я сон твій ,що квітне ромашками,
Ми росами в них заблудилися.
Я – пісня ранкова пташечки…
Я та, що тобі наснилася…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769549
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Не все життя моє прожито,
Не все ще випито вино.
Не все посіяно ще жито,
Не все ще на віку було.
Не всі зносились вишиванки,
Не всі списались олівці,
Не всі заспівані співанки,
Не всі ще зморшки на лиці.
Не всім вдалось здобути щастя,
Не всім завдання по плечу,
Не всім дають святе причастя,
Не всім образи я сплачу.
Не всяк мені зоветься братом,
Не всяк поможе, як біда.
Не всяк в житті стає солдатом,
Не всяк згоряє від стида.
Не все життя моє прожито,
Не все ще випито вино.
Не все посіяно ще жито,
Не все ще на віку було…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769526
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Та ніч п'янка манила нас у поле,
Де синь волошок, наче небокрай.
Де сходить сонечко ранкове,
Роса на травах, наче той кришталь.
Та ніч п'янка з тобою нас з'єднала
В єдиний сніп, сплела гнучкі тіла.
Як папороть в ту ніч я розквітала,
Для тебе, любий, цвіт той віддала.
Та ніч п'янка шаленого кохання
І синь волошок, наче небокрай.
Цілунки, ніжність і зітхання...
І шепіт...ти кохай, кохай, кохай.
Зоя Журавка(Іванова)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769488
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Я літ своїх не дожену –
Вони десь там, а я ще поруч
З тобою, моя ніжна зоре
Стрічаю впевнено весну.
Твоїх обіймів теплий шовк
Мене блаженством огортає.
Навіщо десь шукати раю,
Як на Землі його знайшов?
Хай сонце свіжу напівтінь
Дарує на невтомні кроки –
Ми навіть мріяти про спокій
Не можемо у цім житті.
Дивись – тьмяніє горизонт.
Міцніш тримаймося за руки,
Щоб в наші двері лиху стукать
Ніколи не настав резон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769431
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
Ти мені подзвони без причини –
Простір мій розбентеж, розітни –
Мій дорослий осінній мужчина,
Просто так ти візьми й подзвони.
Заховаю обличчя у листі,
Зашаріюсь, як в юні літа.
Осінь бродить у нашому місті.
Осінь та, тільки різні міста!
Загасила б, але не вдається
Відчуття твоїх спраглих долонь.
Твоє серце прискорено б’ється,
Нас обох спопеляє вогонь.
Згоримо, помремо і не буде
Сяйва місяця, світла руки –
Будуть інші події і люди,
І такі, як і ми, диваки…
Запізніла любов наздогнала,
Якщо зможеш – сховайся, втечи!
Я так довго від неї втікала.
Подзвони. І у трубку мовчи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756184
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 02.01.2018
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/96540627.gif[/img]
[b]«Про кохання пишу на снігу»[/b]
Про кохання пишу на снігу
Кожне слово – смарагд на вагу
Кожна фраза – то чистий алмаз
І душа щось співає під джаз
І кружляють сніжинки й вона
А на серці кохання й весна)
Про кохання пишу на снігу
Не утримати в серці жагу
Хоч палаю, але не згорю
Бо зустрів із тобою зорю
Проводжав я тебе від ріки
Рахували ми разом зірки
І коли вже зібрався піти
Залишайся – промовила ти…
А вже вранці пишу на снігу
Що у щастя я знову в боргу
Із свого ти читаєш вікна
Це десерт, до нічного вина…
Як десерт до того, що було…
Подаруєш цілунок крізь скло
© Микола Карпець (М.К.)
*28.12.2017* ID: №769169
[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/pro_kokhannja_pishu_na_snigu/2-1-0-138"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769169
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Не купиш ти любов за гроші,
За золото і діаманти,
Бо почуття це найдорожче
Знайдеш по волі Божій в мандрах.
Хмільне воно, аж до бестями,
І романтичне, і сердечне,
І усміхається зірками,
Мов небо світле, безкінечне.
Буяє в молодому віці.
На старість теж, як дар приходить.
На жаль, буває камнем в річці,
Даремно вже питати броду.
Дай, Боже, справжньої любові,
Як скарб духовний збережемо.
І щастя, й радуг кольорових,
Бо лиш єдиний раз живемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768398
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Я Тебе хочу і не бачу в цім гріха.
Гріх - не хотіти в храм твого кохання!
Хтось назове нездІйснене стражданням,
А я благаю – хай бажання не стиха!
Я Тебе хочу – твій чудесний стан
У всіх подробицях я хочу цілувати -
Шовко́ві плечі, литочки і п’яти!
Порину в вуст твоїх рожевий океан!
В п’янких цілунках вкра́ду я ковтки
Тонких зап’ястків найніжнішої руки,
Вушо́к маленьких мушлі – пелюстки́,
Грудей спокусливих рожеві тичинки́!
Я Тебе хочу і не бачу в цім вини.
Я Тебе хочу наче чайка хоче моря!
Тебе благаю – серце відчини!
Я винен лиш, що поки ще не поряд!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768404
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Ти зігріваєш квітів пелюстки,
Що так весняно-ніжно розквітають,
І щирістю наповнені бруньки
Із твоїм подихом щоразу проростають.
Під твоїм сяючим негаснучим теплом
Міцна, мов криця, крига розтавала.
Зерном любові, радості з добром
Твоє бездонне серце проростало.
І навіть крізь розмиті береги
І засуху безжальної пустелі
Твій шлях тобі все ж до снаги,
Хоча життя тобі нем'яко стелить.
В кому цвіте негаснуча весна,
В того любов по вінця і без дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768054
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
А я завжди була твоя...
З тих самих днів, саме з того моменту
Коли ти гостем завітав в моє життя,
Усе тоді розбив... розбив до щенту.
Хоч і жила в своїх тісних світах
Знаходивсь час подумати й про тебе...
З тобою я літала наче птах,
Я бачила яке на колір небо.
Чомусь здавалось, що з тобою я - це я...
І знову мріями у небеса летіла,
В твої обійми рвалася душа,
Але у клітці зачинили тіло.
І так проходять дні, минає час,
Нічого не міняється з роками
Є просто "Я" і "ТИ"... немає нас...
Тиняється кохання між світами.
Та я молюсь... молюся до небес
І в серці бережу свою надію-
Я знаю ти прийдеш та обіймеш-
Важливо лиш - повірити у мрію.
24. 12. 17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767931
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2017
Я торкнуся твоєї руки,
Й поведу тебе рідна у казку.
Де збігають з вершини струмки,
Подарую кохання і ласку.
Моє серце відкрите тобі
І для тебе воно лише б'ється.
Твої очі такі голубі
І глибокі немов два озерця...
Я у них наче в вихрі тону
І в коханні своїм потопаю.
Я кохаю тебе лиш одну,
Чуєш люба, тебе лиш кохаю...
У дібровах зелених отих,
Що з тобою ми двоє блукали.
Линув ніжний, замріяний сміх,
І ховався у шовкові трави...
Ти кохана назавжди моя,
Не віддам тебе люба нікому.
Лине пісня в саду солов'я,
Й відбивається в серці людському...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767469
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Зимовий вальс кружляє знову сніжно,
У танці цім пригорнеш мене ніжно.
І поведеш у загадкову казку,
Де є тепло, кохання є і ласка.
Зима всміхнеться нас не заморозить,
Лише любов п'янку на двох помножить.
Впадуть на вії порошинки срібні,
Зимовий вальс ці звуки такі рідні...
Чумацький шлях у небі світять зорі
І місяць ясний вийшов на простори.
А нас обох зимовий вальс кружляє,
І танцю кращого для нас немає.
Радію я й всміхаюся до тебе,
Зимовий вальс - нам більшого нетреба.
З тобою ми щасливі і кохані,
Горять серця у звуках полум'яні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767272
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Кружляють двоє у зимовім вальсі,
І пухом лебединим сніг летить,
А ніжний на морозі дотик пальців
Любов*ю зігріває щастя мить.
І грудень-чудодій чаклує вміло,
Під сонцем сяйво свічада льоду.
Лягло сніжинок філігранне тіло,
І скрізь сріблиться казкова врода.
Кружляють двоє в лебединім танці.
У холод гарячіші почуття.
Зажевріли калинові рум*янці,
Палка любов, мов музика життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767148
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Душа болить і серце болем крає,
Неначе птаха в клітці помирає.
Останній подих і здавило груди,
Своїм теплом врятуйте її люди...
Нема тепла, лише холодний вітер,
Літає полем і зриває квіти.
А почуття людей такі холодні,
Невміють дарувать тепло сьогодні...
Радіють тому, що комусь погано,
Уміють сіль насипати на рану.
І легко так із когось посміються,
Від того сльози наче ріки ллються.
І рветься біль із глибини рве душу,
Збиває з ніг усе довкола руше
Його любов лиш зможе зупинити,
Нажаль не всі уміють ще любити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767128
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Скажи, ти хочеш, аби я мовчав,
Аби не снив, не плакав, не просив?
Не плачу, то щось вітер нашептав,
І сльози – не найкращий наратив.
Мовчатиму… А що із моїх слів,
А що з прохань? Хльостке чергове – «ні»,
Впізнаване між тисяч голосів,
Монеткою влягається на дні.
Мовчатиму… Адже колись мовчав,
Мовчатиму, згадаю статус, вік,
Хто ж я такий, аби тебе повчав?
Не друг… Не брат… Не сват… Не чоловік…
Ти знаєш, люба, я тобі брехав,
Бо я – не геній і не напівбог,
Я – вічних суперечностей анклав,
Який хотів з тобою бути, вдвох.
Я – щось дрібне, якийсь тканини шмат,
Який в святковий не ляга костюм,
Не чоловік, не друг, не сват, не брат,
Я – не успішний і не товстосум,
Я – з тих «ніхто», яких не звуть ніяк,
Яких булО та, певне, що й будЕ,
Й достойніші не чули слова «так»,
Лише чіткі «ніколи» і «ніде».
Ми, може, ще й почуємось колись,
Ти скажеш: «Глянь-но, любий, - то наш сад,
А то – альтанка, грає падолист…»
Я переб’ю: «… Зручніше – листопад.
Так, ваше, ваше, а мені – чиєсь,
Моє – таке… скарлючене й худе
І ледве дише. То Христос воскрес,
А я – помер… В «ніколи» і «ніде».
Ми, може, ще й обІймемось якОсь,
Але… впереджені, але уже не ті,
Ще, може б, нам побути довелось,
Побути вдвох, але… - на самоті.
Ще, може, буде пристрасно і вглиб,
Ще, може, буде швидше й долілиць,
Та то вже, мила, зовсім інший штиб,
Без блиску тільки наших зоряниць.
Залишу, може, часточку себе
В твоїм нутрі. Який убогий дар
Та крапля сім’я… По душі шкребе?
Не до вподоби? Кинеш на вівтар.
А далі що? Тобі – альтанка й сад,
Нарциси, вишня, персиковий цвіт.
А я? А в мене, люба, листопад,
То ваш, не мій отой квітчастий світ.
Скажи, ти хочеш, аби я мовчав?
Щоб видер серце, відірвав язик?
Не бійся… То щось вітер нашептав,
А я пропав… Я розчинився… Зник…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766846
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Ніжно-ніжно, немов кошеня, заховаюсь в обіймах.
В нашій тиші не чути нічого крім стуку сердець.
За вікном метушня, вічний рух, наче кадри у фільмах.
Наша тиша незмінна - то щастя лавровий вінець.
Ніжно-ніжно на вушко тобі буду щось шепотіти.
А від подиху твого мурашки по шкірі весь час.
Наші мрії дарують нам крила, можливість летіти,
відчувати щось дуже важливе...та тільки для нас.
Ніжно-ніжно...так кінчики пальців торкаються шкіри,
так твої неймовірні флюїди торкають душі.
В цих обіймах без міри турботи, і щастя без міри.
А в думках лиш бажання спинити цю мить...і вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766515
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Ясна-ясна зіронька засвітилася,
Де мала дитиночка народилася.
А до неї Ангели посміхалися,
Пастушки малесенькі їй вклонялися.
Колихала ненечка та й дитиночку,
І співала матінка ніжно синочку.
- Спи, моя дитиночко... Ой спи, рідная!
Бо для тебе зіронька зійшла світлая.
Колихала ненечка та й дитиночку,
І співала матінка тихо в сінечку.
- Спи, моя дитиночко... Спи гарнесенька!
Біля тебе матінка та й ріднесенька.
І ще більше зіронька заяснілася,
Бо співала матінка. Веселилася.
-Спи, моя дитиночко... Спи прекрасная!
Щоб у тебе доленька була ясная.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766428
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Невтомно стрілки циферблату
Подій гортають сторінки.
Летять удаль роки крилаті,
В літопис ставлячи крапки.
Лише природа в круговерті
Нагадує забуті дні.
Зима поглине осінь врешті
І знов поступиться весні.
По колу зміняться пейзажі,
Квітчаючи земні роки.
Одні відійдуть персонажі,
І прийдуть інші залюбки.
Хтось принесе палке кохання,
Додавши фарби золоті.
А дехто ранить уостаннє,
Лишивши дні на самоті.
Але повільно, крок за кроком,
Затягне рани лікар-час.
Зоставить пройдені уроки
І фото в профіль і анфас.
Старе забудеться кохання,
Хіба що прийде уві сні.
Болюче, давнє розставання
Вже не торкнеться струн душі.
В безмежжі простору, напевно,
Нове підхопить долі нить.
Долаючи колючі терни,
Назустріч поспіхом примчить.
І так по колу хороводи,
Кружлятимуть, немов у сні.
Ріку наповнять талі води,
Бузок розквітне навесні.
Але життєвий шлях без кола.
Лише чотири є пори.
На ньому пагорбів доволі
І розмаїтих кольорів.
Та кожна мить в житті безцінна,
Їй повторитись не дано.
Рукою долі неупинно
Життєве пишеться панно.
15. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766229
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017
Холодне серце важко розтопити,
воно не чує найтепліших слів,
у ньому сила крижаної Антарктиди,
у ньому холод зоряних світів.
Гаряче серце снігом не згасити,
воно пульсує силою життя.
Так, як вулкан у ньому не спинити,
так і до холоду не буде вороття.
Байдуже серце нам не зрозуміти,
воно немає жодних почуттів.
Байдужості ніколи не прозріти
й не відновити спалених мостів.
27.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766149
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017
Я вже забув, який у тебе смак,
у пам’яті ти розчинилась у тумані.
Кохання подає нам новий знак,
але болить у незакритій рані.
Почувши шепіт втомленого вітру,
роси нап’ються трави молоді.
Візьму я в руки сонячну палітру
і намалюю стежку на воді.
З’єднає стежка небо із водою,
а сонце визирне в короні золотій.
І знову ранок сумуватиме зі мною
там, де кохались ми в траві густій.
Впаде зоря – я вимовлю бажання,
щоб знов світанок ми зустріли вдвох.
З грудей дістану нерозтрачене кохання,
і розділю на половинки для обох.
На крилах вітру ве́рнуться зізнання,
дощем проллються спогади палкі.
Зігріті сонцем наші сподівання
вернуть для нас мелодії дзвінкі.
17-25.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766147
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017
Я знов тебе зустрів
І потонув у тіні ночі,
А думав що перехворів,
Я помилявся. Погляд, очі...
Секунду, ні лиш якусь мить,
Бо нам не можна днів, годин
Тужливо серце защемить.
Втікла. І знову я один...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766143
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017
Життя – політ у вись, у невідому,
Коли позаду слід – твої роки,
Твої здобутки і невільна втома,
І берег твій життєвої ріки.
Життя – твої у завтра смілі кроки,
Коли крізь біль ступаєш і багно,
Це повсякденні, болісні уроки,
Коли, як жить, тобі не все одно.
Життя – дорога, долею ведома,
Коли у тілі й мудрості ростеш,
Коли в душі порядок і удома,
Тай не бува воно легке, просте.
Коли ж політ угору не вдається,
Й ти сенс утратив, чи зламав крило,
Чи ненароком доля посміється,
Тримайся. Не впади на саме дно.
6.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766037
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Коли ховалось сонце за будинки
І стомлені повіки закривались,
Я бачив посмішку хмаринки,
Вона лише для мене посміхалась
І поринаючи до рук Морфея,
Я відчуваю ніжний поцілунок,
Немов в дитинстві прилетіла фея
І щастя, що отримав подарунок
І сниться ніби ти в моїх обіймах,
Притиснулась всім тілом і шепочеш,
Що не востаннє в моїх снах
Бо теж побути поруч хочеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764956
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Грає рапсодія зимова,
Вночі у мене за вікном.
Гуляє хуга вечорова,
Скувало річечку льодком.
Бурульки звисли під дахами,
Виблискують немов кришталь.
Зима блукає берегами,
Кидає білую печаль...
І наче зграя лебедина,
У просторі кружляє сніг.
Стоїть зажурена калина,
Рве вітер, й кидає до ніг.
Кругом біліють кучугури,
Дерева вділи кожушки.
Міцних фортець постали мури,
Не перебратись, не пройти...
Позамітало скрізь стежини,
Загнало звірів у ніркИ.
Самотньо дивляться вітрини,
З небес не світяться зірки...
Зима рапсодію дограє,
Під ранок піде спочивать.
І лиш сніжинок білі зграї,
Нам оксамитом заблищать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764866
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Приборкувати серце - надто пізно.
Тону я - без жалю в твоїх очах!
І що з того, що ми з тобою різні,
Загублені в надіях і світах?..
Обом таке ненависне мовчання!
Ми здатні зруйнувати рубежі!..
Це ж юність - коли є в душі кохання,
Це ж юність - коли пристрасть на межі!
Для мене почуття до тебе - цінність!
В них кожен крок - повернення до мрій...
І час немов спиняє швидкоплинність,
Коли тобі повторюю: ти мій...
Я хочу все життя тебе любити
Й весни красу, між нами, вберегти,
Весни, неначе ніжність оксамиту...
Й ніколи почуттями не старіти!..
Й щоб все життя закоханим був ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764502
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017
Дрімає в забутті, колись розкішний, сад.
Тремтять від холоднечі голі віти.
Їх листям прикрашало тепле літо,
Та зняв барвисті шати стрімко листопад.
Зима ще з осінню співають в унісон,
Гарцюючи окрилено, зі свистом.
Ландшафти посипаючи намистом,
З легких сніжинок, що зникають, ніби сон.
А то зненацька закружляє дощовій,
Вдягнувши раптом небо в темні хмари,
Що мжичать безутішними дощами.
Утім на варті вже пильнує Сніговій.
Приходить хутко він за покликом зими,
Чатуючи з вітрами на сторожі.
Вкриває сонну землю від морозів,
Мерщій укутуючи в сніжні килими.
Працює вправно Сніговій аж до весни,
Застиглу напуваючи природу.
Купаючи її заснулу вроду,
Щоб розцвіли медовим подихом сади.
Та лиш теплом пригріє сонечко згори,
Зібравши лантухи умить зі снігом,
Хмаринку осідлає він з розбігу
І відлетить аж до наступної зими.
06. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764410
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 07.12.2017
Прокинувсь ранок у пухкій перині,
Яка накрила поле і ліси.
Пливуть хмарини білі в небі синім,
Немає в світі дивної краси.
Зима ступає килимом так тихо,
Дороги наче в казці замело.
Для неї сипать снігом добра втіха
І добра втіха розпрамлять крило...
Волочить шлейф сріблястий королева,
Їй кришталева шуба до лиця.
У теплі шапки одягла дерева
І снігу ні початку, ні кінця.
Стою біля вікна й зимі радію,
Чи є у світі ще така краса.
Яка у серці зігріває мрію,
А мрія творить дивні чудеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764183
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
Серця у трепеті вогню палкі,
Напроти спраглі губи, лиця.
Кагор любові з амфори п*янкий,
Цілунки стиглої суниці.
І нагрівався швидко той тигель,
І тіл сплелась в*юнка ліана.
Медово-липовий кружляв єлей,
Не було меж, не було грані.
Це марево, чи казка, а чи сон?
Фантазія дійшла далеко.
Я ж відчуваю дотик губ до скронь,
І пристрасті жагучу спеку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760751
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2017
Я люблю твої очі. І тишу тих днів,
Де читаєш книжки ненаписані досі.
Доцілую тебе у молитві всіх снів,
Що насняться мені в дощову нашу осінь.
Я люблю твої руки. Обійми... Тебе...
Я люблю наш будинок, де ключ не підходить
До замків.. До дверей... Я шукаю себе
Біля ліжка твого, де лиш ніч сама ходить.
Я люблю ненаписані вірші усі,
Що читаєш мені цілу ніч без спочинку.
Я шукаю... Й ніяк не знаходжу ключі
Від найкращого в цілому світі будинку...
Де ти мій... На малу... На найменшу хвилинку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760444
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 15.11.2017
З тобою добре... Добре. Пам'ятаєш
той літній дощ, що зберігав тепло?
Ти підійшов, і солодко так стало.
Узяв мене ти під своє крило.
Ми під дощем тоді, без парасольки,
йшли по воді... з'єднались два крила.
Я трепет той, твоє тепло, усмішку
назавжди в своїм серці зберегла.
Прошу тебе, мій рідний... Повертайся!
Коли одна - холодний дощ іде.
Ой, як гірчить сьогодні наше щастя.
А хто ж, крім нас, між гіркоти знайде?
Твого сердечка стукіт я відчую.
Не стане більше в нашім світі зла.
Знов ніжний трепет в душах озоветься.
З'єднаються у щасті два крила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760016
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Давно земля батьківська без оков,
Тут небо чуба гріє вільно в житі.
Але чому мої краяни знов
Вчащають до катівень московитів?
Чом сіті триколірні їм плетуть,
На голови безжально накидають,
У спутані тіла вливають ртуть
Та вбивчим болем «каюсь» вибивають?
Допоки владний і підступний «брат»
Не мирне зерня сіятиме – морок,
Ковтати кров невинних буде Град?
Пора в горлянку злу запхати корок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759390
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017
Трояндові пелюстки на постелі -
Рожева ніжність з білизною.
І усміхається ласкаво стеля.
Жаданий, ми удвох з тобою.
Як птах торкаєш крилами-руками
І зігріваєш мерзлу душу.
Губами дотик - спалах до нестями,
І розквітає знову ружа.
Охоплює мереживо нейронне,
Ти - Всесвіт... і політ любові.
І щастя світлі подихи синхронні,
І ніч із зорями казкові.
Трояндові пелюстки на постелі,
Драперії вид феєричний.
Настінні тіні і легкі пастелі
І почуття м*які, ліричні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759333
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017
Коли до осені вже просяться літа,
І перше срібло помережить скроні,
Тоді життя ще швидше проліта,
Немов несуть його вітри, як коні.
І не встигаєш оглядатися назад,
Спішиш, немов це вперше і востаннє.
Тепер і в радощах непрохана сльоза
Частіше твої очі застеляє.
А особливо, коли прямо навпростець
До тебе внука ніжки чеберяють, –
І молишся, і ждеш – ось підросте,
Й за те, що впав, собі теж докоряєш.
Отак усе життя чомусь летить
В сльозах і радощах, і в вічному чеканні.
Змінить, звернути – не посмієш ти.
І справа тут є не лише в звиканні1
А в чім тоді?..
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758967
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Пора осіння з вереснем приходить,
Багата і красива це пора.
Завжди у неї золото у моді,
В гурти птахів для вильоту збира.
Із потаємних, жовто-сірих схронів
Свої дива для світу дістає,
Живе частенько теж не по законах:
То літом бабиним дерева заснує,
То задзеркалить сонцем тиху воду,
То дощиком умиє сіру вись,
Милується щодня на свою вроду –
Не відкладе нічого на колись.
24.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758966
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Як же вміло привабив до себе,
Драйв очей захопив у полон,
Ілюзорно дивилась у небо,
І морський ухопив Посейдон.
І з обіймів міцних не втікала,
Цей міраж насолоди нектар,
Бо з одного пили ми бокала,
Колоритом любові вкрив шар.
А стосунки, може, приречені...
Бо невічний буває фарфор,
Але магма в тілах розпечена
Малювала кохання узор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758838
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
[color="#ff0000"][i][b]Який приємний в тебе голос,
І так пасує до Душі…
Мов почуттям налитий колос,
Шепоче про Любов мені…
Які ж чудові в тебе очі…
Я так безмірно їх люблю,
Мій полонили смак жіночий,
Тим синім блиском кришталю.
А от уста твої… медові,
Смакують м*ятою мені…
Цілунки пристрасті зливові -
П*янкі… не стримано рясні…
Легку ходу твою і брови,
І все, що є в тобі люблю,
І сміх, і глузд завжди здоровий,
Позви край світу – я піду… [/b][/i][/color]
19.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738416
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 05.11.2017
У душі так таємно задзвеніла струна,
Чи в твоїй мій коханий відізвалась вона.
За вікном листопадом вітер листям мете,
Я чекаю на зустріч я чекаю тебе...
Зазирну тобі в очі там озер глибина,
Серце вирватись хоче я в кімнаті одна.
Коли ляже на плечі твоя тепла рука,
Заколише нас вечір, понесе вдаль ріка.
Яке щастя, ти поруч, мрії наші збулись,
Місяць в небі мов обруч, зорі яснії скрізь.
І палкі поцілунки і медові уста,
Розгорілись жаринки, ніч приспала міста.
Мить... Летять зорепади із бажаннями вниз,
У тумані левади то осінній каприз...
Лине музика дивна в тишу ніжну таку,
Осінь наче царівна їй тепер не до сну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758751
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017
Напишу про незгасну любов
На кленовому листі в діброві,
Вітер схопить його, стрімголов
Понесе на царини Дніпрові.
Покружляє рясний листопад
Помаранчевим гріхопадінням,
Занесе хоч один у твій сад,
Ти відкриєш листа з нетерпінням,
Пробіжиш, поковтаєш слова,
Ну а потім – по буквах, неспішно.
Згусла патока їх цукрова
Смак залишить залюблено-ніжний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758699
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017
Перша зустріч не випадкова,
Друга зустріч- щира розмова,
Третя зустріч теплом до серця
Мені від втоми та суму вирветься.
Четверта, п'ята та так далі,
Я вже не рахую, лише помічаю,
Що твої глибокі та карі очі
Підскажуть , що пестощів ти справжніх хочеш.
Ти моя муза та фея кохання
Підтверджуєш хвилі моїх міркувань
Бо перший крок- боязкий дотик,
А другий кохання свіжого подих...
А третій, четвертий та п'ятий
Каже - до справжніх взаємин я зараз придатний
Перше освідчення як пісня лірична
Друге таємне та поетичне,
Третє , четверте - вони вже визнання
На добрі думки мої сподівання .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756524
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Віддавалася серцем, любові повним,
Припадала душею спрагло, всеціло.
Тілом горнулася до тіла гріховним,
Хмеліла, пив ковтками повільно, вміло.
Віддавалася жіночою сутністю,
Озивалась тремтінням в гарячім лоні.
Обіймав за плечі, ставала м’ятою,
Податною, ти був вже король на троні.
Віддавалася єством усім збудженим,
Розцвітала в полоні твого бажання.
Відкидавсь на подушку геть виснаженим,
Сльози щастя, ти поруч мене до рання.
22.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756501
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Так хочу з тобою побути,
Без слів , без обману і без істерик ...
Просто прийти і тебе пригорнути,
Хоча я і є невиправний холерик,
Та біля тебе я ладна стерпіти,
І біль заховати в глибокі кишені...
З тобою готова я старість зустріти ,
Й повітря вдихнувши на повні легені ,
Готова я стримати ревність і сльози,
Готова мовчати, якщо так потрібно,
І навіть, якщо за вікнами грози
Сяяти сонцем для тебе все рівно !
Лиш знати б чи ти цього хочеш?
Чи я недаремно готова любити,
Чи оголену душу ти не розтопчеш ?
А може ти хочеш любов в мені вбити?????
Уляна Квітка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668115
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 21.10.2017
А можна, я прийду до тебе в гості ?
На чашку чаю чи бокал вина ,
Ми перемиєм всім знайомим кості ,
Й загубиться між сміху тишина,
А після чаю , може піде віскі ,
Й розмови про інтимне , про любов ,
Про почуття які нераз бували згірклі ,
А потім розчинилися немов ....
Поплачем трохи , тай згадаєм про колишніх ..
Про той далекий , пройдений етап,
Посидимо й помрієм про майбутніх ,
Про ідеальних ... Наших .. якось так ..
І так півночі пройде незамітно ,
Тай біль розвіється і сум пройде ,
Й тобі скажу , подруго, ледве чутно ,
Що все проходить , ну і це мине !
Ти тільки вір у світле , у прекрасне
Й сльозами душу ніжну ти не рань ,
Ти знай , що заслуговуєш на краще ..
На здійснення усіх твоїх бажань !
Уляна Квітка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666548
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 21.10.2017
Ти спиш, кохана, ніч дарує сни,
А небо рясно всипане зірками.
Милуюся тобою, а вони -
Тремтливим сяйвом мерехтять над нами.
Осінній вітер холодом подув,
І жовте листя знов зашелестіло.
З тобою я давно про все забув,
Твій дотик бігає мурашками по тілу.
Я знов не сплю, я думаю про нас.
Я знов підкорений осінній ностальгії.
Дощить ця ніч, перетворивши час,
В маленькі краплі, що лягли на вії.
Ти спиш, кохана, спи, солодких снів
Тобі бажаю ніжним поцілунком,
Поки малює жовтень на вікні
Дощем сумні осінні візерунки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756222
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017
Світ фарб довкола золотистий
І листя мов перина на землі
І неба синь в сорочці чистій,
З височини всміхається мені.
Твій погляд ніжності осінній,
Мене мов вітер теплий пронизав.
Закарбувався колір синій
І ті слова, що ти мені сказав...
Ти чуєш, осінь разом з нами,
Торкається до малинОвих губ.
Вмиває личенько дощами.
Ми від дощу ховаємось під дуб.
У дуба чуб й великі віти,
Там дощ нас не дістане ні за що.
Шмигає коло нього вітер,
Ти віддаєш мені своє тепло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755852
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Немов колиску з милим немовлям,
Гойдає вітер листя на гілках,
Усе невдовзі вже помчить літати,
Листок в повітрі, а дитина в снах.
Опаде все, залишиться лиш мряка,
І дивний шепіт вітру за вікном,
Погода, що тепер уже ніяка,
Зігріє душу пледом і вином.
Так холодно на вулиці й в душі,
І вже ніщо, здається, не врятує,
Нам просто треба пережити дні,
Коли навкруг осінній сум панує.
Замкнути двері і дивитись у вікно,
Як з дерева спада останній лист,
Як настрій тихо падає на дно,
І на папері пишеться вже новий вірш.
І так чекати, поки лютая зима
Простелить всюди білі килимки,
І підбирати знов і знов нові слова,
Й писати знов і знов нові рядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755073
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Солоні сльози витри з її щік
Поцілуй лоба, кажучи що з нею
Не станеться ніякої біди
Усе пройде, як тінь, як день натхненно...
Розкрий їй світ ти у відтінках пустоти
В самотності розвішай їй гірлянди
Щоб більше не боялась темноти
І відрізнялась дотиками правди...
Їй подаруй світанки і дощі
Ти знаєш, вона досі їх збирає
Складає у коробки з-під взуття
Нікому серця більш не обіцяє...
Обіймами їй душу ти зігрій
Так легко, просто ззаду обійнявши
Щоб більше не втрачала вона мрій
А йшла, тебе у собі відчувавши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752956
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2017
Над землею розсипались жовтогарячі зорі,
та зустрівся між ними сивий, густий туман,
Місяць світло сяє крізь хмари прозорі,
Тихі гори, а поряд шумить океан.
Видно берег, і жодна хвиля його не мине,
Як до матері мчить, повз прикуте каміння до дна,
Ніби чує, що поряд це щастя одне,
Ніби бачить, що зараз зовсім одна.
І вона розуміє, що виходу більше нема,
Чи ви бачили, щоб хвилі вертались назад?
Поряд з берегом відчуває, що вже не сама,
Він їй зараз як мати, як батько, як брат.
Так і люди..Та з ними все надто складніше.
Ми ідемо вперед доки бачим, що світло горить перед нами .
А коли все тьмяніє, й попе́реду темніше й темніше,
Повертаємося в минуле, що хотіли забути роками.
Ми стаємо горді, одягаєм фальшиві корони,
забуваєм про те найцінніше що зветься душа,
Ми не хочемо долати на дорозі життя перепони,
Боїмося, що впаде з чола корона чужа.
Ми повинні бути як хвилі, що мчать лиш вперед,
Убити ту гордість, забути про своє"не знаю",
Не ховати почуттів уночі під холодний плед,
А знайти своє щастя і сказати відверто:"кохаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752271
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Тримай мене. Тримай мене до болю.
Тримай допоки не настане ніч.
Так добре наодинці із тобою.
Так добре коли двоє. Віч-на-віч.
Цілуй мене,неначе я - твій кисень.
Цілуй,немов нікого так не цілував.
Вдихни мене,немов холодну осінь.
І обійми. Так, як нікого ще не обіймав.
Цілуй мене. До втрати пульсу навіть.
Цілуй аж до мурашок на руках.
Твоя рука на талії,і,мабуть,
Не втримаюсь я зараз на ногах.
Від тебе тануть всі клітини. Кожна.
З тобою день триває у роках.
А поки ще є час,і поки можна,
Я буду тільки у твоїх руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752017
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
В ту ніч не сяяли ніякі зорі,
Закриті штори, вимкнені світла,
І місяць плавав десь глибоко в морі,
Серед кімнати тільки ти і я.
Так тихо,темно й холодно однак,
Але тобі, як і мені-байдуже,
Моя рука зараз в твоїх руках,
Теплом наповнені гарячі душі.
Тепер мені спокійно, як ніколи,
Тепер я відчуваю, що живу,
І поки руки наші ще не похололи,
Стискаєм міцно я -твою а ти- мою.
І хочеться так цілу ніч разом стояти,
В обійми влитись до дрібних мурашок .
Від поцілунку голову втрачати,
Як в теплий день, на полі, між ромашок.
Вбиваєш..Коли поглядом проводиш по мені,
Коли я бачу ніжний слід очей твоїх,
Так хочеться сказати вже тобі,
Що саме ти-причина усмішок моїх.
І мріяти з тобою про майбутнє,
Хотілося і хочеться мені,
Про щось цікаве, щире, незабутнє,
Що можем бачити лише у своїм сні.
Ця темна ніч вже дуже скоро промине,
Покличе нас з тобою тихо спати,
Обіймеш й не відпустиш ти мене,
І ми до ранку будем так стояти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752034
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Полонила мене найбільше
Та любов, що чарує віршем
Про таке дороге й потаємне,
І високе, й близьке, й приємне…
Полонила мене безмежно
Любов перша і… обережна,
Про яку не розкажеш словом,
Невідома і мудрим совам.
Полонила мене весною,
Але стала чомусь… пісною,
І затьмарився світлий погляд,
Тож від щастя лишився… спогад.
24.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751414
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Я зігрію цілунком уста,
Пригорну тебе ніжно до себе.
Хай летять в небуття ті літа,
Що прожив я кохана без тебе.
А тепер ти у мене одна,
Моя зіронько ніжна і ясна.
Не злякає мене сивина,
Що покрила так голову рясно.
Не злякають прожиті роки,
Що минули не наче хвилина.
Я до тебе спішитиму йти,
Бо у серці моїм ти єдина.
Не віддам на поталу вітрам,
Буду завжди у парі з тобою.
І самотності більш не віддам,
А зігрію любов'ю п'янкою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751447
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Чому тебе я покохала?
На це є тисяча причин.
У серце іскорка попала –
Не пригасить її нічим.
Імунітету не набути
До хво..., ім'я любов якій.
Хоч ти далеко (не торкнутись!),
Вилущуєш мій супокі́й.
Тебе легенями вдихаю –
В очах горять зірки-вогні.
І рада, що Тебе кохаю,
І сум всякчас живе в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751286
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017
Літає павутина примою в повітрі,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.
І швидко час злітає, мов легка пір*їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,
А я сказать не можу "так" чи "ні".
Червоної калини кетяги дозріли,
І як туман проникла сивина.
І де блукав до цього погляд милий?
Очей осінніх скаже глибина.
Сріблястою душею сплів вінок із мирта,
Зелений спалах світла від стебла.
Роки пройшли. Від іскри запалала скирта,
Додало літо бабине тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750909
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017
Осінь з листям танцювала
У вечірній час
Ніжно скрипка вітру грала
Вересневий вальс
Крок назустріч, крок направо,
Легкий реверанс -
Дивна музика кружляла
І п'янила нас
Про любов нам шепотіла
У росі трава
Я дарую тобі мила,
Всі її слова
Шаленію від кохання
Наче від вина
У оті слова зізнання
Серце порина
Осінь з листям танцювала
У вечірній час
Ніжно скрипка вітру грала
Вересневий вальс
Тихо котиться краплина,
По щоці сльоза,
Нас з тобою не розлучить
Й весняна гроза
Дощ осінній не злякає,
Ні яка печаль,
Золото до ніг жбурляє
Осені містраль
Я цілую твої очі
Бачу в них зірки
Нас чекають довгі ночі
І життя роки
В парку музика лунала
Лиш для нас одних,
Шурхотіло жовте листя
Біля наших ніг
Осінь з листям танцювала
У вечірній час
Ніжно скрипка вітру грала
Вересневий вальс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750616
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Хто сьогодні мій ідол?
Де сьогодні мій принц?
Всі питання закриті
Це щасливий кінець
Ти сьогодні для мене
Завтра будеш мій
Я солодка як небо
Наших з тобою мрій
Будеш у моїх снах
Буду в твоєму полоні
Ніч для нас жива
День для нас неволя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750576
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017
То за́ що ж Бог мені у володіння віддає
Шовкові плечі і оці чарівні очі?
Твою красу моє кохання п’є
І з кожним днем сильніше пити хоче!
То за́ що ж Бог нагородив мене
Твоїм нестримним пристрасним коханням?
Яке ніколи, знаю, не мине
Й байдужим не затьмариться прощанням.
То за́ що ж Бог віддав Тебе мені?
Не знав, не знаю і мабу́ть не хочу знати.
Лиш відчуваю й вічно буду відчувати,
Що лиш с Тобою проживу свої найкращі дні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750358
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 13.09.2017
Ти все питаєш, що я в ній знайшов,
І вибрав так між нею і тобою?
Не від кохання до кохання я пішов -
Я вибрав між байдужістю й любов'ю!
Пішов не від незгоди чи брехні -
Від поглядів, що день, то холодніших.
Йшов не від тої, що є гіршою від інших -
Пішов тому, що стало холодно мені.
Йшов не від того, що був вічно "не таким",
Не від твоїх образливих доко́рів.
Цей вибір був між нею і ніким!
Пішов тому, що пусто стало поряд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750357
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 13.09.2017
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00393954.jpg[/img]
[i][color="#34a110"]Свою любов у віршах заримую,
Вплету осіннє злото між рядків.
Я знаю, любий, ти мене почуєш,
І через сотні пройдених років.
В багрянець барв вберу я кожне слово.
У цвіт жоржин і в пахощі любистку.
Хай грона їх прикрасять калинові,
Які червоним гратимуть намистом.
То ж хай мелодія дощів осінніх,
Розвіє осад смутку в твоїй душі.
Про те кохання вічне і нетлінне
Тобі розкажуть написані вірші...[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750142
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Де ж подіти вразливість душі?!
Шаленію з очей цих красивих!
І у скронях моїх, уже сивих,
Пульс рахують шаленні вірші!
Гріють спогади серце завжди -
Ми ж бо згадуєм тільки найкраще...
І в години бурхливі, найважчі
Погляд Твій береже від біди!
Маяки цих прекрасних очей
Не дають заблукать у дорозі.
Мрію – скажеш « Я просто не в змозі
Пережити самотніх ночей!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749751
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 10.09.2017
Де роси на квітах полощуть джмелі,
Де пахне рум’янок і м’ята…
Від цього блаженства я враз захмелів,
Для мене життя було свято…
Окремі питають: - Де рай на землі?
Він часто у нас під ногами.
Коли поруч з нами живуть солов’ї,
Коли ми живемо з батьками.
Як сонечко сходить і пахне трава,
Зузуля кує спозаранку.
Коли Батьківщина на волі й жива,
А ти одягнув вишиванку…
Лише придивіться і знайдете рай,
Не треба нікуди ходити.
Живемо в раю - знай про це й пам’ятай,
Лиш треба любити і жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749985
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017
Синьоока волошко, яскрава, тендітна,
Закохався у тебе минулого літа.
У блакитних очах, бачу озеро синє,
А уста червонясті мов грона калини.
Коси кольору стиглий ячмінь і пшениця,
Я кохана не можу на них надивиться.
Чорні брови коромисла вигнуті дуги,
Голосочок дзвінкий, соловейка подруги.
Ти у світі одна найдорожча і мила,
Як зустріну тебе виростають враз крила.
Прихилитися хочу і хочу обняти
І одну лиш тебе донестями кохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748314
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Заблукали москалики у степу чужому,
Не повернуться ніколи до власного дому.
Заблукали та й пропали, як зірване листя.
Кожен з них землі чужої досхочу наївся.
І горіли вони в танках, горіли в Камазах,
Хто одразу помирав, а хто не одразу.
Але всіх єднає доля, в них вона єдина.
Ворогів у черноземи вкладе Україна.
Україна - вічний цвинтар "володарів світу"
Тут їх у п'ятсот шарів у землі зарито.
І лежать одне на однім гуни і хозари,
Готи, половці, османи, монголи, татари,
Ті, що стали москалями й назву Русь украли,
Хоча кілька сотень літ з Руссю воювали.
Воювали і тікали, знову воювали,
Трупами чужинськими степи застеляли.
І обнялися навіки католик з буддистом,
Іудей і мусульманин, бабтист із чекістом.
Всіх, кого тут довелося у землю зарити,
Україні довелося усіх помирити.
А як піде українець свій город копати,
То змішаються в землі якути, буряти,
Голодранці москалі, всі злидні Росії.
Українець на усіх свій укроп посіє.
Ю. Брайтон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747591
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Твоє кохання - діамант коштовний.
Прозорий " чистої води" карат.
Алмаз душі із сонячної штольні,
Яскрава, світла арія з кантат.
Німію від гарячої любові,
І від обіймів тану, ніби сніг.
Дивлюся в очі рідні волошкові.
Казковий сильний мій єдиноріг.
Палає у моїй душі багаття.
І розумію все із півтонів.
Кохання наше - то земне багатство,
Тепло, що зігріває і без слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747585
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Не скажу, що я в Те́бе закоханий -
Я жіноцтву брехати не смію.
Спогад милий ТОБОЮ сполоханий
Я від себе сховать не зумію…
Не скажу що я в Те́бе закоханий,
Хоч із розуму зве́сти Ти МОЖЕШ !
Спогад милий портретом сполоханий,
Нащо душу мою Ти тривожиш?
Не скажу що я в Те́бе закоханий.
Та ЧОМУСЬ? не вщухає бажання!
Спогад милий ВЕСНОЮ сполоханий,
Знов тривожить старі сподівання.
Я не ЗНАЮ чи в Тебе закоханий,
Хоч багато для мене ти важиш…..
Спогад милий що НЕЮ сполоханий,
Може ТИ мені правду розкажеш???
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747563
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Тебе носити, дихати тобою,
Тобою день стрічати після сну,
Прощати ніч, теплити кров добою.
Тобою лити і втирать сльозу.
Тобою простір денно малювати.
І серця кожний повнити куток.
Тебе на клапті в хвилі смутку рвати,
А потім знов складати в образок.
Стояти в твого щастя на дозорі.
Стріляють? Дух тримати бойовий.
Тебе любити, наче небо зорі,
Як дощ трава, як сонце день новий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747393
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Меня покинул сладкий сон -
Я счастлив и несчастен!
Я был Тобою унесён
В страну безумной страсти!
Я растворялся весь в Тебе
В Твоём прекрасном теле!
В желаний сладостной борьбе
Мы к небесам летели!
Все Твои прелести любил
Я так неудержимо,
Как будто кто-то позабыл
Упрятать в лампу джина!
Я упивался красотой
Моей богини милой -
Твоею нежностью святой
Твоей любовной силой!
И Ты меня любила так!!!…
безумной этой ночью!!
Я верю, сон мой - это знак!
Он счастье мне пророчит!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747371
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Я каюсь в то́му, що так легко відпускав
Кохання, що було ще можна зберегти!
І, навпаки, міцніш за все тримав
Те, що не треба було зовсім стерегти!
Та бог благословля всі наші помилкИ!
Він дарував нам радість і страждання,
І це з його найлегшої руки
Оплакуємо ми найкращі сподівання!
То що ж тепер?
Чужого щастя я ні крихітки не вкрав,
І помилок своїх я не зрікаюсь!
Тому за те, що часто так кохав,
Я не караюсь,і не мучусь, і не каюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747370
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Ти слова для мене віднайди,
Щоб душею й серцем відчувала.
Ті слова, що доля заховала,
А ти сам зумів всі їх знайти…
Додавай в них крапельки тепла
І солодкі спогади кохання,
Ніжність додавай і сподівання
Ті, що дійсність вбити не змогла…
Музику чарівну віднайди,
Щоб могла слова твої співати.
Мрії у безмежності гойдати
Й пити щастя крапельки води…
Надприродні фарби подаруй,
Ті, що радість тихо залишила.
Ними все що біль розпорошила
Швидко і назавжди замалюй…
Лиш для мене віднайди слова,
Щоб душею й серцем відчувала.
Ті слова, що все життя чекала
І сама збагнути не змогла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747309
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Я пам'ятаю рук твоїх тепло,
Твою усмішку ніжну й загадкову.
О Боже! Як давно то все було,
А ти до мене в снах приходиш знову...
Моя кохана, люба, дорога,
Вишневий сад ніколи не забуде.
Ти в нім неначе квіточка цвіла,
Твій лик носив з собою я повсюди.
Мочила ноги з ранку нам роса,
Півні співали перші на світанні.
Манила вдаль до поясу коса,
Ховався в неї до самого рання.
Топився я не раз в твоїх очах,
Твій сміх летів з відлунням разом з вітром.
Блукала наче Мавка в берегах,
У полі осипав тебе я цвітом.
Тендітний й досі пригортаю стан,
Беру тебе ще досі я на руки.
Ніяк не збавлюсь від душевних ран
І від тяжкої, гіркої розлуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747320
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Я серцем кохаю тебе до безтями.
Як складно, повір, передати словами.
Все те, що душа так тихенько шепоче,
А тіло до тебе все прагне щоночі
І розум життя лиш з тобою будує.
І казка в уяві щасливо панує,
Бо Бог дав можливість пізнати тебе…
Я просто кохаю забувши себе
Твій запах і усмішку, тиху розмову,
Що наче краплино малюєш ти знову…
Твій дотик і пристрасть, солодке бажання,
Яке надихає безкрає кохання…
Той рай, що насправді відчути ми варті
Коли все життя в нас стоїть вже на карті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747250
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
У очах твоїх сонце світле,
У очах твоїх квітка квітне.
Ти сьогодні така привітна,
Ти любов моя кінцесвітна.
Ти далека така й незнана,
Ти негадана і неждана.
Чи молюся тобі, чи прошу?
Ти сьогодні така хороша.
Чи то раз просив чи то двічі,
І дивився тобі у вічі.
Спокій був та кудись подівся,
Ти сказала мені – надійся.
Ти лиш раз мене цілувала,
А мені було того мало.
Не забути мені, не стерти,
Поцілунку того до смерти.
2017рр.
Парище.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747144
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Люблю ж тебе. Люблю... Я закохалась.
Дозволила себе я цілувати.
Пробач, що тобі зразу я зізналась.
Ти... Певно... Не повинен цього знати...
Всі хмари давно випрані дощами.
Всі молитви у рученьках маленьких
Янгелика. Він молить, щоб душАми
Не було в світі більш, ніж ми рідненьких.
Люблю ж тебе... Люблю... Я наліталась
З тобою небом. Я... Знов крила маю!
Пробач, що я так сильно закохалась.
Я вірила... Змогла! Я знов літаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747141
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Я пам’ятаю те, як я зніяковів,
І пам’ятаю те як Ти зніяковіла.
Чому так сталось я не розумів
І знаю, що і Ти не зрозуміла.
А, так багато мріяв я сказать,
Ти так багато мріяла почути!
Чому ж тоді якісь магічні пути
Нам не дали цей вузол розв’язать?
Які ж чекають нас ще радощі і скрути?
Тоді між фраз холодних і пустих
Я головне тобі сказать не встиг -
Я вірю – буде й те, чого не може бути!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747013
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Чому так важко віднайти слова
Щоб описати всю красу Твого творіння
Коли я відчуваю, що жива....
Бачу й Любові добреє насіння
Вітер шепче щось мені на вушко
Такий різний деколи бува
Й холодом обвіє,скаже терпи, пташко....
І теплим дотиком буває ожива...
А спів доносить, серце швидше б’ється
Щебет для мене наймиліший звук
Миром в серці щиро одізветься
Не хочу я зазнати з ним розлук...
А річка щиро вітру все розкаже
Що вона бачила і де була
Та таємниць своїх вона не скаже,
Навіки їх сховала глибина...
А як подивлюсь... Боже, милий Боже
Краса таки здолати може світ
Одна лиш квітка скрасить життя може
Як усміхнеться і скаже привіт...
І кожен день в природі якісь зміни
Як же все мудро Ти задумав навіки
В Любові проживу я всі хвилини
І в Твоїй благодаті всі роки....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746638
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Багато років проходило...
А чекали все вони....
І хотіли, щоби було диво
Бачили вони про нього сни...
І бачать : ось дитя із ними
Й щира усмішка його ясна
Грає ручками малими
І від нього у душі цвіте весна..
Та прокидаються вони все знову й знову
Не збувається цей сон у них, на жаль
Й дав чоловік дружині слово
Ми будемо таки про когось дбать...
Взяв щенятко, теж живе створіння,
Буде хоч компанію складать
Хоч й не є людське насіння
Та буде ж чимось помагать...
Виростала все собака, і розумні очі мала
Любила й була вірна людям тим
Що дружньо й тепло так ЇЇ прийняли
Охороняла чесно і сміливо їхній дім
В їЇ очах все відданість сіяла
І радість вміла їм подарувать
Та ось як сім років вона мала
Почала вона трішки сумувать
Тоді велике щастя в дім прийшло -
Довгоочікуваний син нарешті засміявся.
Й чекання у минуле відійшло...
Із ними він так щиро грався.
Багато часу довелося присвятить
Цьому дарунку із небес
Синочка, як не як, треба ростить
Уваги не отримував вже пес...
І ревнував він трохи, бо ще не привик
Та служив все ж таки безперервно
Аж ось із спальні чуть незрозумілий крик
Щось із дитиною сталося напевно
Собака вибігає із кімнати
А кров є на її зубах
Куля в лоб, за мить він зміг сконати
Й рушниця в чоловіка у руках
Ох, як це сина, думає уже нема
І забігає з страхом до кімнати
Дивиться, о Господи, велика є змія
Без голови, тому й не може вже кусати.
Великий жаль ввійшов у серце чоловіка
І думає: за що я друга вірного убив?..
Як часто суд на ближнього у серці можем мати
А потім думаєм: для чого ж я його згубив....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746750
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
В ранкових сутінках співають солов’ї
Про що співають? Ну звичайно ж про кохання!
Коли ж іще про це співать, якщо не на світанні?
У їх піснях усе про пестощі твої
І про мої напівсвідомі привітання...
І про слова, і про все те, що скажем ми без слів!
І про солодкі й радісні зітхання,
Про аромат і смак таких жаданних тіл!
Про невблаганність тих магічних сил,
Що нам дарують вранішні бажання!!!
Про все, що станеться от-от, їх соромливий спів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746589
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Як сонце, втомлене за день,
Під ковдру обрію не поспіхом лягає,
Так соловей своїх спокусливих пісень
Співать натхненно починає!
І сон злітає, як туман з ріки,
Бо наші м’язи, занімілі вже від втоми,
Що ледве душу нашу принесли додому,
Згадають пестощі коханої руки….
І ми бажаєм вже не пристрасті шаленства -
Ми зараз хочемо лиш тихого блаженства…
Співає серце солов’єм, хоч втома не зникає...
Кохання наше просто ніжності чекає….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746748
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Тендітні вії додолу опускаю,
У подумках з тобою я лечу.
Мені до болю тебе не вистачає,
Я, ніби полум*я свічі, тремчу.
Чекаю, що покличеш знову ти мене.
І без вагань я швидко прибіжу
Кохання , мов іскринка, до душі торкне.
І перейду вже будь-яку межу.
І не страшні в житті мені дев*ятий вал,
Цунамі і торнадо на шляху.
Якою б темінь не була, чи сильний шквал,
Прийду! І полум*ям згорю в гріху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746747
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Через роки, через віки
Загляну сміло у минуле.
– Яка ж моя земля таки! –
На крилах думка промайнула, –
Ген, товпились рясні гаї
Побіля білих хат з садами,
І повітки були свої,
Й поля, з ворожими слідами,
Й вусаті милі парубки,
В розкішних диво-шароварах,
В сорочках вишитих дівки,
Що зналися на травах-чарах.
А молодиці ж бо які!
Кров з молоком – про них казали,
То все – дружини козаків,
Хоч і жили не в царських залах.
А вже як прийде та пора,
Коли сади радіють цвіту,
Щебече всюди дітвора –
Немає кращої у світі.
Були й такі тоді часи,
Коли хати вогнем палали,
Та нікому було гасить,
Бо у полон людей тих гнали.
Все витримала ця земля
Й як молодиця після родів,
Ще краща стала. Й звеселя
Її природа всі народи.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746465
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Десь, за туманом спогадів моїх,
Та наша ніч ще розправляє крила -
Я ж пам'ятаю твій звабли́вий сміх
І те, як Ти мене тоді любила!
Так гаряче, і ніжно, і чимраз
Сильніше обпікали твої губи!!!
Ти шепотіла найсодлдшу із образ-
"Я так ненавиджу тебе, мій сокіл любий!"
Ти розривала моє тіло до кровІ
І ніжно заціловувала рани -
Моїй безмежно пристрасній любві
Такими муками Ти віддавала шану!!!
Безумством, болем, жахом забуття-
Я, чим завгодно, ладен заплатити
За віру в те, що ме́не зможуть так любити
Іще хоч раз, наприкінці життя!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746443
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Він потопав в закоханих очах,
І від напруги бились громовиці!
Горіла спрага на її вустах,
Лукавий пив з гріховної криниці.
Забув за все! Був тільки він й вона!
І пристрасть що вогнем їх обпікала!
Від поцілунків зовсім вже хмільна,
Народжувалася й знову помирала!
Світало… Ніч поволі відступа.
Купались світла промені у морі.
Лиш той з криниці пристрасті черпа,
Горіти хто уміє. Апріорі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746292
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Того що вже пішло, назад не жди -
Нас доля наша не веде по колу.
Кохані повертаються завжди -
Кохання не вертається ніколи…
++++++++++++++++++++++++++
Люблю і прокидаюсь ніби у раю!
Я дихання Твое неначе роси п'ю!
І лиш про те я іноді зітхаю,
Що не УСЕ ЖИТТЯ, САМЕ ТЕБЕ кохаю!
++++++++++++++++++++++++++++++++
Я безмежно втомився від трагізму розлучень,
Від циклічності переживань-
Наша доля - життя між щастям заручин
І нещастям розчарувань.....
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Я Тебе зацілую до радості, закохаю Тебе до втоми!
Я замучу Тебе до щастя в вирі пестощів ще невідомих!
Насолоджусь Тобою як медом і Тобою нап’юсь як росою,
Світ навколишній перефарбую, розмалюю Твоєю красою!
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Я спогади свої не посажу за грати -
Душа щодух до спогадів летить!
Хоч розум згоден зустрічі чекати,
Та серце зачекать не хоче ні на мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746288
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Досі я невгамовно шукала сенси життя.
Нещодавно, зрозуміла – ти сенс найважливіший.
Тепер я не назву жодного листка з календаря,
Щоб моє серденько від твого палкого кохання не тішилось.
Долю на двох розділяю з тобою знову і знову.
І в цієї залежності немає кінця краю.
Я шукала сенси життя, знайшла випадково.
Тепер не буває й хвилини, щоб мої очі від щастя не сяяли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746227
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Один єдиний раз, ми танцювали в клубі,
Ти запросив на вальс, тремтіло тіло й губи.
Коли моя рука лягла на дужі плечі,
Кружляв легенько вальс і усміхався вечір.
Мелодія несла думками нас у мрії
Подарував той вальс любов свою й надії.
І я в той час була закохана й щаслива,
А серце билось так, що починалась злива.
Та то були думки, мелодія спинилась...
Ті пам'ятні рядки в думках моїх з'явились.
У небі мережів прозорий знов серпанок,
Так холодно мені, в вікно постукав ранок...
І ти далеко десь, сім'я, дружина, діти,
Я пам'ятаю всі чудові дивні миті.
І рада що вони, були у нас з тобою,
Що з нами був наш вальс і я жила любов'ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746191
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
не встигнеш роздягнути і плеча,
"лахудра! шльондра!" - заволає натовп дружним хором,
чому ж, коли оголена душа,
то порпаються в ній гуртом, і хоч комусь би сором?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743000
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 15.08.2017
Бурштинові сни хвилюють щоночі,
Бо світло мені від кохання.
Я бачу твої небеснії очі,
Що повні любові й бажання.
Цілуєш мене, і пестиш так ніжно
Руками, як теплим промінням.
Проймаєш легенько тіло наскрізно,
І я завмираю в видінні.
Збираєш блискучі зорі із неба,
Приносиш мені в подарунок.
Неначе Сатурн, а я твоя Феба,
І спільний у нас візерунок.
Бурштинові сни хвилюють, як сонце,
Що світлом малює картини.
Ми знов тет-а-тет у безмежнім просторі,
Єдині, бо дві половини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746136
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
В мереживо сплітаються слова,
І тягне пензлик дивні візерунки,
Шепочуть струни, мов медові трунки
Словечко лиш однісіньке: краса…
На честь її завжди складали гімни,
Оспівуючи велич і могутність,
Ми в ній божественну шукали сутність,
Так намагались передати в танці ліній.
В блаженних примхах голого натхнення
Пророками казали: «В ній спасіння»!
Приховуючи слабкість слів сумлінно,
Розносили по світу її вчення.
Вона єдина крові не просила,
У світі хаосу, терору і злочинства,
Вона завжди була невинно-чиста
І завжди людству віддано служила.
Хоча насправді все доволі просто:
Краса від дотику одного помирає,
Та краще світ цього нехай не знає,
Немає ж бо у неї кігтів гострих.
Тому сплелись в мереживо слова,
І пензлик закінчив свою картину,
І струни знову моляться невпинно,
Шепочуть тихо: «Хай живе Краса»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746121
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017
На синій оксамит нічних небес
Зоря зійшла чарі́вна і мінлива -
Венера, як і Ти, неви́мовно вродлива!
І як і Ти – найліпше із чудес!
Але й вона позаздрить і заплаче!
Бо в світлі місячнім п’янких, як мед, ночей,
Сліпому, навіть, не можливо не побачить
Всі барви цих палких і пристрасних очей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745986
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017
Йшов дощ…Якийсь шалений дощ.
Гули дроти, шибки дзвеніли
Я скучила. Ти чуєш милий?
Сльози змивають дощ із тіла.
Ти так далеко…Ти десь там…
Не дотягнутися руками
Та серце зайде у твій храм
І зцілить рани. Не словами,
Коханням,що горить між нами.
Грудьми закриє від напасті,
Напевне знаєш тільки ти
В таких хвилинах лише щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745891
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Я Тебе не забуду ніколи….
Наче Зірочка по небосхилі –
Пролетіла й розвіяла холод,
Промайнула і збурила хвилі…
Душу звабила вже заколисану,
Та любов мою ніде подіти!
Хай вірші, що для Тебе написані
Гріють серце, бо це – наші діти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745856
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Буває так зачепить, так закрутить
Затягне у лиху трясовину...
І думаєш, за що важка спокута,
Та за яку ж незгадану вину!?
За що той біль, тісна чіпка безвихідь?
Чи ж на таку чекала ти любов,
Що не дає на повні груди дихать,
Що твій устій руйнує до основ?...
Кого любити ніц не вибираєш,
Хоч як наказуй серцю, як тримай!
І номер боягузливо стираєш,
Мов зарікаєшся від тих “нехай”.
І дивно: головою розумієш –
Неварто, смішно, пусто, хоч заплач,
Любити ж на півподиха не вмієш,
Хоч й півсльози не гідний твій палач…
І то насправді досить сильна кара.
І хай би той сидів собі й мовчав,
Хто точно знає, “хто кому не пара”,
І хто людину недостойну не кохав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745453
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Частіш за все, життя дарує, щоб забрать -
На що ж нам сльози лить, як щастя вже пішло?
Те що було, вже за горами загуло -
Не треба довго за минулим сумувать....
Вклонись у слід і "Дякую" скажи
Тій долі, що тобі його подарувала,
За те, що в ній знайшлося радощів чимало!
І спогади найкращі збережи!
І, відмоливши всі гріхи за двох,
Рушай на пошуки нової долі -
В життєвім зачарованому колі
Багато ще чого готує щедрий Бог!
Та пам'ятай про те, що все минає -
Минуло давнє, пройде і нове.
Змістовно лиш тому наш брат живе,
Що в світі вічного нічого не було й немає.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745447
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
[i]
«Отак німота
запалила
Велику хату.І сім’ю,
Сім’ю слов’ян
роз’єдинила
І тихо, тихо упустила
Усобищ лютую змію».[/i]
Тарас Шевченко.
Дурили нас: «Кудись йдемо...»,
Що вже –
«Вельможні і багаті...».
І не узріли, як ярмо
оті погоничі пархаті
вдягли на шиї ваші кляті
й на наші, з вами, заодно!
Наразі ж - «маєм те, що маєм».
Все НАШЕ -
«Прахом поросло»,
в кишенях злодіїв осіло.
А ми - як теє чересло,
куди штовхнуть - то там і сіло.
То ви вже маєте усе,
продавши
нас за ті «доляри»?
Наразі вас те не спасе,
бо вже нависли чорні хмари.
І бачу я
тюремні нари,
що вам історія несе.
О, недолугі і блудливі!
Збагніть – багато нас лежить
по цвинтарях.
А ви ще живі?
То – тимчасово.
Час злетить...
І враз - зупиниться на мить
по ваші душі полохливі.
І вас вже скоро однесуть
без каяття і жалю.
Знаю,
що час спливе, роки пройдуть...
І знову в нашім ріднім краї
людськеє щастє засіяє.
А вас – навіки проклянуть!
За те, панове- «демократи»,
що до вовків –
по вовчі вили,
народ продавши супостатам.
Чужим богам
лоби молили,
і нас цькували
брат на брата.
По вашій милості
і смерть,
і муки,
і всі страждання маєм
доти,
доки новії кармелюки
нас не очистять від підлоти,
узявши в руки
га-а-арні
ДРЮКИ!
1996 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745394
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Про любов вже сказано багато,
Мало хто з нас не знайомий з нею.
Для одних вона була, як свято,
Сонцем і яскравою зорею.
Хтось її черпав з душі криниці,
І без жалю іншим роздавав,
Хтось робив із неї таємницю,
Хтось її люб’язно лиш приймав.
Хтось зробив з любові просто пекло,
Вигоріла в нім вона дотла!
А душа знесилено, отерпла…
Прагла просто лЮдського тепла…
Та коли на двох вона одна –
В неї виростають щастя крила!
Із любові крихітки - зерна
Проростає незбагнене диво!
Про любов вже сказано багато.
Неповторна в кожного вона,
Для одних це нескінчене свято,
Інших болем вимучить сповна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745284
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Ти мене любиш! Та хіба ж віддячить,
Я зможу всім що маю у цім світі?!!!
Ти мене любиш! І нічого вже не значить,
Що відбувалось до цієї миті!!!
Ти мене любиш! Інше все здається
Таким малим і зовсім незначущим!
Ти мене любиш! Серце вже не б’ється –
Клокоче полум’ям , вулканом невмирущим.
Ти мене любиш! Я тепер вже знаю
Навіщо серцю треба так кипіти!
Ти мене любиш! І воно палає
За тим щоби Тебе іще сильніш любити!!!
Ти мене любиш! І в очей Твоїх безодню
Я свою душу як в колиску опускаю…
Життя початок я рахую від сьогодні,
Бо Ти сказала – Я тебе кохаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745178
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017
[b][i][color="#0900ff"]Я п'ю тебе, життя моє земне, -
Душею, серцем та вустами.
Чому ти миле й водноча́с сумне,
І сяєш різними вогнями?
Я п'ю тебе, як дорогий напій,
Бо кожна крапля, то є доза.
Солодкий смак неприспаних надій,
Для мене, - щастя та загроза.
Я п'ю тебе, життя моє земне, -
Щоразу, начебто як вперше.
Цілюща доза кров мою жене,
І я - лечу, як вправний вершник!
06 08 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745041
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI
[/youtube]
Коли життя закрутить в круговерті,
Не піддавайсь душевній суєті.
Відверті тут поради слухай серця,
Вони не підведуть в передчутті.
Хай хвиля враз накриє з головою,
А ти не смій здаватися, пливи.
Бо цілі досягнеш лиш боротьбою,
Найменшу із надій тримай, лови.
До берега дістатися нелегко,
Бо вітер б"є щосили у лице.
Борися поки день, іще не смеркло,
Хоч руки налились твої свинцем.
Вдихни повітря та на повні груди.
Не треба поспішать, перепочинь.
Нехай ще сили трохи тут прибуде.
Яка краса життя, як моря синь...
Не раз каміння з берега кидали,
Та все-таки, уже ти на землі.
(Хоч збити тебе з курсу так бажали)
Втрачали свою силу сили злі.
------------------------------------------------
( Образ зібраний)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744833
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
[b][i][color="#ff0066"]
Твоя душа - і ніжна, і ласкава;
Горнусь до неї з трепетом щомиті.
Вуста - смачні, неначе тепла кава;
П'янкі цілунки - вкрай несамовиті!
Яке то щастя - чути краєм вуха...
Твій шепіт...і вміщати Вічність! Мить -
Не поспішай, мій любчику, не рухай!
Тебе, собою, хочу оповить.
З'єднати все, і стук сердець, в єдине!
Тебе вмістити у собі...до ляку...
Збігають швидко лічені години.
Я хочу...
зупинити їх...
всіляко.
17 06 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738268
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 13.07.2017
[b][i][color="#7700ff"]Не полишай саму
У розпачі гіркому...
Мій біль скоріш вгамуй,
Не дай мене нікому...
Не сій в душі полин,
А сій волошки сині...
Любов моя з перлин-
Одвіку і донині...
Знайди в собі чуття,
Хоча б краплину ласки...
Верни мо до життя,
Зірви з обличчя маску...
10 02 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718057
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.07.2017
[b][i][color="#aa00ff"]А ти мені сьогодні снився,
І, наче плющ, по тілу вився;
А я тремтіла, бо не вперше
Ти у мені кохання вЕршив.
В солодких муках млію досі.
Ти пестив щедро ноги босі -
Коліна, стегна та сідниці...
Цілунки - з смаком полуниці!
Бентежив вкрай твій кожний дотик;
Кохання - як важкий наркотик!
Я спину вигинала...риссю!
Забракло навіть трохи кисню...
Зомліло тіло до нестями,
Я задихалась почуттями!
Була усюди твоя ласка...
То був не сон, а справжня казка!
28 06 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739776
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 13.07.2017
[b][i][color="#cc00ff"]Крізь сон до тебе йтиму...
В мені горить бажання!
Волію я інтиму,
Набридло вже чекання!
Цілуй мене у губи,
Кордон цей перетни!
Розніж, приборкай, любо...
До себе пригорни!
Відчуй мене цнотливу
І трішки будь зухвальцем.
Пізнай мене...щасливу;
Вгамуй тремтіння пальців!
Вивчай мене, як мапу;
Будь, наче всюдихід...
Мої, зніми, всі лати,
Мій еротичний гід!
10 07 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741763
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017