За велич й надбання минулим літам
Всю шану й повагу я жінці віддам.
Бо жінка – чарівна Богиня земна,
Кохання, натхнення і згусток добра.
Щоб продовження дати нашим родам,
Через чари її пішов з раю Адам.
В битвах за неї наносили рани.
За вроду жіночу точилися драми…
Жінки надихали бійців до звитяг
На захист їх гордо підносили стяг.
Бо жінка – це мати, життя і сім’я,
Полум’я серця, і родини ім’я.
Святе материнство, щастя від Бога.
Жінка - продовження роду людського.
Вона – немов мрія, що в пісню пливе.
У кожній із них Афродіта живе.
І Євина мудрість, загадковість, краса…
Ніколи в ній сонця тепло не згаса.
Бо жінка – це ніжність, цілунку вогонь.
Цілющі й звабливі обійми долонь.
Як сяйво перлини,... квітуча Весна,
Оспівана світом жіноча краса.
У пісні й поемі живіть кожну мить.
Нехай вам Богині в усьому щастить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783631
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Вже весна он загляда в вікно,
Сонечко проміння шле до хати...
-Ну чого ж ти плачеш?..Ну чого?..
Чом весну не хочеш зустрічати?...
Чи стомила так тебе зима?..
Та ж зимою всім буває важче,..
А весна, на те ж вона й весна,
Щоб усе міняти лиш на краще...
Чуєш? Линуть весняні пісні,
І дзюркочуть лагідно струмочки...
Усміхнеться все навкруг весні,
В небуття відійдуть заморочки...
-Та знаю я,діточки, все це,
Що весна змиває усі болі,
Та мені так боляче про те,
Що триває ще війна на Сході...
Ще й жура щодня мене гризе,
Коли знову чую я неправду,
Що з "верхів" у нас вона іде,
І постійно топче Віру й Правду...
Що не бачать там,"вгорі" нужду,
Від якої люд давно страждає...
Чую,як весна співає: "Йду!"
І Надію,й Віру повертає!..
І весну я з радістю прийму,
Подихи її я відчуваю,
Неможливо не прийнять весну,
Сльози свої й відчай заховаю...
А весна,на те ж вона й весна,
Щоб додати людям Віри й сили,
І готові ми зробить усе,
Щоб війну цю швидше закінчили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783203
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Сніжинки березневі падають додолу,
Холодні білі з апліке морозним.
Весни нема - зима із сяйвом ореолу,
В природі срібне явище курйозу.
А ми щодня шукаємо весняне щастя,
Що пустить свіжі паростки любові,
Але життя-буття чомусь лише смугасте,
Вплітає нам вінець якийсь терновий.
І все ж не остудити снігом світлі душі.
Захопить сонце міцно в руки владу.
Проміння вміло кригу льоду з місця зрушить,
Весняний трунок приведе до ладу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783713
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Вітаю усіх зі Всесвітнім Днем поезії. Успіхів і натхнення!
Написати би оду восковій свічі,
що митця надихала в безсоннії ночі
брати в руки перо, папір і чорнило--
і творити, творити, допоки є сили.
Прикипівши очима в полум’я свічки,
гідність, шляхетність і чиюсь любов вічну,
у руках борців за свободу багнети
малювала творча уява поета.
А в розсвітання він вже зовсім безсило
перечитував твір, де уяв все ожило,
що, здавалось, давно у ньому заснуло,
чим жив колись сам і що забулось, минуло,
що жевріє й болить ще глибоко в серці,
що беріг--леліяв, мов дитя у колисці…
Заплакала з бентежним поетом свіча,
без вогню і надії новий день зустріча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783502
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Щиро вітаю усіх моїх друзів-поетів з
Днем Поезії.
Я знаю, як Ви закохані у слово.
Нехай ця любов
буде взаємною.
Я просто тобою живу,
Собі не збираючи лаврів.
Цю долю обрала нову
Під звуки словесних литаврів.
Ти – хліб для моєї душі,
Ти – крапля водиці в пустелі.
Ти – справжні до щастя ключі,
Ти – сонце у моїй оселі.
Тебе не прошу ні про що.
Ти просто приходь. Я чекаю.
Мені навіть раптом здалось,
Що ти – це промінчик із раю.
За щастя до тебе торкнутись,
Із вуст твоїх пити меди
Минутися і не минутись,
Ступаючи в Музи сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783635
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Не те щось в тій країні,
Де правди слово гине,
Де люди без роботи
Й про них нема турботи.
Не те щось в Україні,
Де цвіт поліг в могилі,
В в’язницях патріоти –
Для обраних – курорти.
Не те щось в тій країні,
Народ де на колінах,
Й йому будують кліті
І жертви нові мітять.
Не те щось в тій країні,
Де не проходять зміни,
Де молодь утікає.
Країна це яка є???
13.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783444
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Зайчик солнечный паркуром
Пробежался по стене.
Дотянувшись абажура,
Подскользнулся на струне…
Опьяневший,не нарочно,
В рыже -огненном волос,
Целовал бутоны розы…
До пупырышек… всерьёз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782515
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Повз поле стежина вертлява, прудка,
Біжить від зими в лісосмугу.
Знеможена безкрай журавка журна
Ховає у ніч свою тугу.
Гляділа пташат, хоча важко було.
Малим віддавала, що мала:
Любов материнську й обіймів тепло.
А молодість з тіла стікала.
Літа стерли крила та сили не ті.
Життя наплело довкіл сіток.
Десь ділись часини її золоті.
Тут й вирій у даль кличе діток.
На серце тривога наклала печать,
В очах затаїлась розлука.
Пташки невгомонно ридають-ячать.
Діймає й журавку розпука.
Тонесенький ключик – і ось пустота,
А старість з самотністю поряд.
Відкиньте засмуту, – шепочуть вуста.
Й сльоза затуманює погляд.
І серце болить, і геть стерте крило.
Іде до гнізда неохоче.
Оподаль востаннє «курли» пронеслось.
Гніздо ж гріти маму не хоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783276
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Ніхто не побачить, ніхто не почує,
Блукає, мов вітер самотній в степах.
Країнами світу земного мандрує,
На нас споглядає, немов білій птах.
То поруч стоїть і за руку тримає,
І плаче від горя, що в серці людей.
Страждання і муки в безодню кидає,
І сльози в долоні збирає з очей.
Він йшов біля річки, у воду дивився,
У синьому небі пташки щебетали...
На березі хлопчик маленький молився,
І люди навколо у війнах вмирали!
Відлунюють гори невпинні ридання
А тихо лиш там, під землею, в кургані.
-"Коли вже закінчаться ці злодіяння?!"
- І раптом все стало неначе в тумані...
Він йшов і дивися на висохлу воду,
На діток, що тихо вмирають щодня,
На дивні захцянки, нав'язливу моду,
І як витікає з екранів брехня.
У серці його так багато людей,
І кожен свій слід залишав у душі,
Хтось бився із ворогом, наче Еней,
Хтось просто писав про Енея вірші.
Він сів під кущем на вологу травицю,
Із неба звисали важкі, сірі хмари...
Мов ниточку срібну, спіймав блискавицю,
І грім викарбовував серця удари.
Приліг і заснув під холодним дощем,
І сни, наче море, до себе забрали,
А серце його проросло із кущем,
І сльози ранковими росами стали.
Він тут попрощався з своєю землею,
Сказав: "Повернуся" вустами річок,
Злетів в синє небо нічною зорею,
Самотній блукає серед зірочок...
Та скоро повернеться знову до нас,
Зорею впаде, Ненароджений син!
І зробить світ кращим, коли прийде час,
І з ним наше людство досягне вершин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783331
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Крізь тенета турбот, мов крізь хмари – промінчики сонця,
фраза, слово чи думка майне... наче з інших світів.
Може Муза послала із вітром її крізь віконця,
а чи янгол торкнувся крилом полохких почуттів?
Стрепенеться душа і пірне в протиріччя емоцій,
обважніє від виру строкатих думок голова
і, впіймавши зерно в тім бурхливім безладнім потоці,
несподіваним змістом наповнить звичайні слова.
Ле́гкий тремор і нерви, неначе натягнуті стропи,
подих в горлі завмер, щоби птахом злетіти до зір,
коли вбрані у рими слова заплітаються в строфи
і, освячені в серці, лягають рядки на папір.
Із небесної висі, з таємних світів нескінченних,
з амплітуди чуттів: від безодні – до місяця злет,
з болю, сумнівів, сліз, із любові поривів вогненних,
з праху, сяйва краси, мрій, фантазій натхненних,
в незбагненнім пориві, творить свої вірші Поет.
19.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783173
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Cлова згубились...тиша неймовірна...
Шепочуть очі, шепочуть смутком.
Яке ж бо серце зовсім непокірне,
Зібрало пам*ять у теплий жмуток.
Думки тепер у чорно-білій смузі,
Лимонний фреш ще на вустах кислить,
А ти на полотні моїх ілюзій,
Хоч протягу потік зі всіх щілин.
Вже стільки скуштувала цих мовчанок
У сяйві ненароджених доріг,
А п*ю за ніч свою і наш світанок,
Щоб відшукати мене знову зміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783167
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
[i]Якось так... Про себе.
І мені подібних...
Маю думку –
ділюсь.
[b][color="#074275"]Ми пишемо вірші, буває, вміло –
і рими, і метафори, і ритм…
Сльозу, буває, чавим відболілу,
й Пегаса нею по́їмо з корит.
Та від тих слів – ні холодно, ні жарко:
читач куняє, жде свого дзвінка,
сумує тоскно Тріумфальна арка,
і Лувр пустіє – доля в них така.
Скучають Ермітажеві атланти,
закляк в граніті грізний Каменяр,
не мітять час Біг-Бенові куранти,
й закутався в туман Холодний яр.
Пустеля постить* – не святая пустинь...
Конає правда в праведних отців –
своїх пророків в нас тепер не густо,
лиш гам самозакоханих "митців"…
Відтак вірші нічого вже й не варті…
І не тверді, як лісовий горіх,
Не стоїмо ж бо в правдоньки на варті,
а чинимо пред нею смертний гріх.[/color][/b]
10. 03.2018[/i]
__________
*Тиражує, в сучасному розумінні слова.
Карикатура "Графоман". Руслан Долженець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783296
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0GgeeWtK1f4[/youtube]
Сидить на гілочці синичка,
А сніг мете, мете, мете.
хоч повна зерен годівничка,
Та не до їжі; все не те.
Там, подивись, шматочок сала,
Це - вітаміни в такий день.
Я пам"ятаю, як співала.
Тобі ця їжа для натхнень.
Про що задумалась, маленька?
Струсила б з пір"ячка ти сніг.
Поїж зерняточок, хоч жменьку.
Ще сніг не капає із стріх.
Дивлюсь на тебе, ти - на мене,
Думки однакові у нас.
Зима вдягла у хустку клена...
Чому це так, весни ж вже час?
Твого серденька чую стукіт,
Тебе замучила зима...
Але від тебе жодних звуків.
Зимова тиша обійма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783102
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Маленьке серце, з кулачок.
А скільки може в нім вміститься!
Людський маленький тайничок,
Що може радістю світиться,
Коли в людини все гаразд,
Коли рідня уся здорова,
Коли упевниться не раз:
Зоря все ж світить вечорова.
Проб"ється промінь крізь туман,
Воно не зрадить нас ніколи,
То в рівновазі серця стан,
І не болить воно, й не коле.
Та серце може плакать гірко,
Бо його зраджено й не раз..
І тим сльозам безцінна мірка:
Не ставить сльози на показ.
Гіркими вмиється сльозами
І потече гірка ріка...
І буде жити разом з нами..
Воно до всього все ж звика.
Зітре сльозу і посміхнеться.
Бува по-різному підчас.
Воно від нас не відвернеться,
Воно безцінне, живе в нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782963
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Співаєм пісні... чи всі доспіваєм…
Життя пролітає, мов зоряний птах.
Чи завжди у ньому ми залишаєм
Слід гідний на довгих прожитих літах?..
Скільки було без причини сумували…
Боялись назустріч зробить перший крок
Спрагу кохання в собі тамували,
Хоч серце жадало любові ковток.
Сняться,стежки нам, які протоптали…
Ті очі, що поглядом ніжили в снах…
Батьки, що чекали і сумували…
І мрії в незвіданих наших шляхах.
Дні, мов свічада небесні згасали...
Час мине,… засипле минуле пісок…
Щоб ми його марно всі не проспали -
Сплітаймо святе із життя в колосок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782841
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Ой,Тарасе,ти Тарасе -
Кобзарю Великий!
Ти бунтар наш і пророк
Від нині й до віку.
Знав ти,буйна голово,
Що нам залишити-
"Заповіту"твого слово
Буде вічно жити!
Бо не має Україна
До тепер свободи.
Нема Правди,нема Волі
Для твого народу.
Вже нову несе Дніпро
В Чорне море воду,
Вже царюють не царі
А"слуги народу".
А ці слуги,як катюги-
Совісті не знають,
Все грабують та руйнують
Неньку розпинають!
Ой,не даром ти казав нам
Про гостру сокиру!
Пора батьку,пора отче
Підніматись миром!
Пора брати,пани -брати
Гострі коси й вила
І катів несамовитих
"Пустити на мило"!
***
Видел я намедни чудной сон.
Будто бы в мечети дело было...
С пейсами,но в рясе и с кадилом
Отпевает Путина...Кобзон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779488
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 18.03.2018
НА ПОРОЗІ
За роками роки веретенами граються –
Чи біжать навтьоки, чи додому вертаються?
Пам’ять впала до ніг, десь клубком покотилася
На перетин доріг – там, де ми не зустрілися.
Між мереживом рун – чи гадає, чи згадує?
Переборами струн – чи сумує, чи радує?
Шостим гласом злетить і кружляє над стріхами.
Засипає стежки білим вельоном віхола.
Йти пора за поріг, та ступити вагаюся.
Бережи, Боже, всіх – і прощаю, і каюся.
На коліна впаду до землі біля божниці,
Щоб підняти ще раз тричі зронені ножиці.
Проростає зерном все, що Словом засіяне,
Заростає терном, не здобуте – омріяне.
Часом гоїть печаль, заспокоїть молитвою.
Несподіваний жаль полосне, наче бритвою.
В храмі свічки горять, всі лампади засвічені,
У притворі стою, як на ганку до вічності.
Сум на мить забринить – мироточить сльозою,
Благовістом злетить - лебедить за тобою.
В храмі свічки горять, всі лампади засвічені,
У притворі стою, як на ґанку до вічності.
Тихо хорами плине мелодія щемна –
Чи то марш Мендельсона, чи то колискова Шопена?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774393
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 18.03.2018
Шануймо тих, хто поруч з нами
Сьогодні, завтра й повсякчас.
Хоч різними йдемо ми берегами,
Ріка життя єднає нас.
Шануймо тих, кого не помічаєм,
Хоча над нами спільний дах,
І з ким не завжди ми ладнаєм--
Їм ті незгоди гірше плах.
Стаємо легко ми чужими--
Самі не знаємо чому.
Шпурляємось образами гіркими,
А потім їх кладемо на вагу.
Шануймо тих, хто мовчки терпить
Наш гнів, зневагу, нарікання,
Хто вміє нам гріхи прощати
Й свої приховує страждання.
Шануймо їх, поки не пізно:
Вони ще поруч і ще є час,
Поки біда мовчить люб’язно
І... не вибрала нікого з нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782571
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Любонько, НАША ЗІРОНЬКО РАННЯ,
Прийміть найщиріші моі привітання.
Серце хай Ваше коханням співає,
Долю щасливу Господь посилає,
Скроні не знають нехай сивини,
Хай пишуться легко вірші і пісні,
Щоб непідвладні були Ви рокам,
Завжди подобались чоловікам,
Щастя, здоров"я , достатку бажаю
Й пісню найкращу мою посилаю.
ЛЮБАША
В моей Любашечки, щёчки румяшечки,
Губки как вишенки и карие глаза,
Шелковы волосы, грустинка в голосе, (2 раза)
Своими чарами огонь в груди зажгла. (2 раза)
Мне очень нравится, моя красавица,
Мягкий как бархат голосочек твой,
Зимою белою, такой несмелою, (2 раза)
Своей улыбкою зажгла во мне любовь. (2 раза)
Любовь нагрянула, как пламя алое
Я погрузился словно в розовый туман,
С тумана вышел, узнал что лишний, (2 раза)
В грустных глазах её я прочитал обман. (2 раза)
Мы расставались, не целовались,
Слёзы текли, как талая вода,
Любовь не вышла, я третий лишний, (2 раза)
Прости, прощай Любаша навсегда. (2 раза)
Тело дрожало, сердечко сжалось,
Моей любви к тебе -не погасить,
Пусть даже третим, пусть даже лишним, (3 раза)
Не перестану я тебя любить. (3 раза)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782753
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
[i]Якось, в лісі без мороки, зустрілися дві сороки,
Стали миттю, залюбки, скрекотіти про плітки.
Залюбки, залюбки, скрекотіти про плітки,
Скреку- скреку- залюбки, скрекотіти про плітки.
Ой, сороко-скрекотушко, моя подруго-подружко,
Чи ти чула? Новина в лісі сталася одна.
Новина, новина в лісі сталася одна.
Скреку-скреку-новина, в лісі сталася одна.
Моя подруго-подружко, ти сороко-скрекотушко
Досить навкруги кружлять. Новину я хочу знать…
Скрекотіть і кружлять новину я хочу знать,
Скреку-скреку- тут кружлять. Новину я хочу знать.
Ой сороко-скрекотушко, моя подруго-подружко,
Я сиділа на горісі, бачила що було в лісі,
На горісі, на горісі, бачила що було в лісі,
Скреку-скреку- на горісі, бачила що було в лісі.
Моя подруго-подружко, ти сороко-скрекотушко!
Що, ранкової пори, ти побачила з гори?
Що? Скажи….Що? Скажи, ти побачила з гори?
Скреку-скреку-скре- кажи ти побачила з гори?
Ой сороко-скрекотушко, моя подруго-подружко,
З гілки на гіллю стрибала і про все на світі знала.
От стрибала - так стрибала….і про все на світі знала…
Скреку-скреку- так стрибала і про все на світі знала.
Моя подруго-подружко, ти сороко-скрекотушко,
Ну скажи своїй кумі….що у тебе на умі?
Ой кумі, ой кумі, що у тебе на умі
Скреку-скреку-скре- кумі, що у тебе на умі???
Так сороки скрекотіли і плітками торохтіли,
Потім, швидко без мороки, розлетілись на всі боки.
Без мороки, без мороки, розлетілись на всі боки,
Без мороки, без мороки розлетілись на всі боки.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782668
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Білі хати в зелених садочках,
Жовте сонце з блакитних небес,
Рожі-мальви в барвистих віночках,
Скільки ще є у тебе чудес?
ПРИСПІВ: Україно моя, кольорова,
Веселкова, барвиста земля,
Я милуюсь твоєю красою,
Буду вічно любить тебе я.
На ланах, неозорих, пшениці
Достига золотий колосок,
І тендітні, блакитні волошки,
Дуже хочуть до мене в вінок.
ПРИСПІВ:
На долині червона калина,
Прикрашає собою природу,
І зелена верба похилила,
Свої віти у синю воду.
ПРИСПІВ:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782853
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
До цілителя прийшла гарна молодиця
Болить каже голова, крутить поясницю,
І в ногах немає сили, і стискає в грудях,
Це вже мабуть смерть приходить, мабуть жить не буду.
Тиця пальцем нижче пупа, отут щось лоскоче,
Вже й пігулки я приймала, що воно ще хоче?
Порятуйте, бо лікарі що робить не знають,
В нас здорові кажуть люди зараз помирають,
А у вас усеньке тіло крутить і болить,
Не знаємо що робить вам, до знахаря йдіть.
Роздів знахар молодицю, кругом обдивився,
Всю обмацав, вправив диски, Богу помолився,
Виливав пристріт на воду, палив аж три свічки,
А потім каже:"Залишайтесь у мене на нічку".
Викатаю вас яйцем, так як всі це роблять,
Не залишиться й слідів вашоі хвороби.
Як почав катать яйцем, молодиця й впріла,
Розпашілося лице, вся порум"яніла,
Він катав години три, а може й чотири,
Попустило молодичку, набралася сили.
Поки наш цілитель спав, відновлював сили,
Молодичка встала рано, сніданок зварила,
Зтушкувала на обід карасі в сметані,
Ще й співає веселеньку пісню про кохання.
Швидко день пробіг, молодиця каже
-"Я залишусь ще на ніч, бо це плем"я враже,
Ви не викачали все, я кажу вам правду,
Спереду, порядок повний, та проблема ззаду.
Ніч пройшла, й від тих проблем, не лишилось й сліду,
На радощах від успіху сідають обідать,
За обідом молодичка знахарові каже,
-"Ви знаєте чим злякать оте плем"я враже,
Ви цілитель настоящий, я скажу вам чесно,
Так щоб кожну ніч качали, то й мертва б воскресла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782851
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Солона шкіра в бризках шалу,
Душа — бентежна, піщана, —
Мандрує море до причалу, —
Пірнають гребені до дна.
Переливається у муках,
З найпотаємніших глибин,
І розчиняється у звуках
Нам невідомих, наче джин.
Знов заворожує стихія,
Утихомирює на мить.
Так море проживає в діях,
А берег жваво гомонить.
16/03/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782769
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
[i]В аннексированном Крыму при загадочных обстоятельствах погибли военные России ( фото в сети), чья гибель была положена в основу грубых фальсификаций с российской стороны и, последующих, таких же грубых, поспешных и беспримерно резких заявлений.[/i]
Цветет России ненависть во лжи,
А следом - время многим умирать,
И ворон чёрный всем наворожит,
Что первыми их будут сын и брат.
На фотографиях солдат России
В глазах всё больше грусти и тоски,
Смертельной грусти посреди насилия
Теперь им за бравадою не скрыть.
А их кумир, свинтив глаза и брови,
Легко для всех найдет своих врагов.
Чем больше льется русской крови,
Тем незаметней гнёт его ж оков!
Вот так живут, надеясь на авось,
И этот вождь их, на авось похожий,
Порядок в мире Крымом наискось,
Он зачеркнул с такой наивной рожей.
И свято веря в правильность пути,
У них в том никогда сомнений нету,
С надрывом тяжким будут все идти,
Пока им солнце краденое светит!
18.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685005
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 17.03.2018
Щлях до істини стане пророчим,
Коли глянеш з надією в очі -
Ці бездонні, прозорі озерця
І тоді дорога до серця
Вже не буде такою крутою.
Від токсинів звільнившись і болю.
Від людців, що хижіші за круків,
Свої стріли націлили з луків,
Геть протравлені опієм зради.
І якої мети заради
Знов клекоче ріка каламутна
Псевдо вождиків всує розпутних.
Завмирає життя, кровоточить.
Що нам знову вони напророчать?
Кігті рве запопадлива зграя.
Чи до пекла біжить, чи до раю.
Чи торує дорогу покути.
Знову розум обплутують пута.
Кров посмоктують яструби з рани.
Де не глянеш, кругом клептомани...
Вже від відчаю люд туманіє.
Чи ж бо є ще на краще надія...
Коли болем наповниться серце,
Глянь у чисті, бездонні озерця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766509
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.03.2018
Багато розчарувань і невдоволень було у авторів Клубу Поезії (особливо у тих, хто працює з пісенним жанром) з приводу того, що сайт обмежив можливість заливати звукові файли. Є два варіанти як виходити з такого скрутного становища. 1. Зжати файл до мінімума якимось медіакодером. Але тоді якість
звучання буде дуже низька. 2.Заливати фонограми на інші сайти чи хостинги (наприклад YouTube, або soundcloud).
-----------------------
Пропоную вашій увазі свій варіант мелодії до вірша Тамари Шкіндер.
Посилання на фонограму -
https://soundcloud.com/j4kx55edzkzf/pamyat-mater
[youtube]https://youtu.be/f4x82WuakUM[/youtube]
[b] Пам'яті матер[/b]і
На могилу прийду, помолюся до Господа Бога.
Припаду до хреста і вклонюся землиці святій.
Мамо рідна моя, відійшли ви у вічну дорогу,
Залишили у серці ні з чим не порівняний біль.
Відцвіли чорнобривці, калина знизала намисто,
Крають спогади душу в самотнім чеканні зими.
Тільки пам"ять про вас, як життя джерело світло-чисте,
В час гіркої розпуки обійме незримо крильми.
А здавалося нам, що розлука не прийде ніколи.
Залишаємось дітьми тоді, коли мама жива.
Перед рідним порогом спинюся закована болем,
І ніхто для розради не знайде у світі слова.
Та й заплачу без сліз і ридатиму серцем я гірко,
Як на прощу священну тихенько до хати зайду…
Вишня в смутку мені прихилила, мов рученьку гілку,
Наче рідна матуся на хвильку з"явилась в саду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782586
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 17.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ww7839W0DAs[/youtube]
Підковка із дзвіночком на дверЯх,
Прикрашена бусинками з коралу.
Щоб завжди було щастя у гостях,
Притримуюсь такого ритуалу.
Коли роса умиє новий день,
Руками доторкнуся до підковки.
Удачі попрошу собі лишень.
Нехай вона не промине домівки.
І я відкрию настіж усі двері,
Розлийся світлим променем...прошу!
І інша я у новій атмосфері.
Щасливою вже бути так спішу.
От тільки б десь його не загубити,
На вікнах усі штори опущу.
Моїх гостей все ж треба задобрити,
Найкращими їх стравами вгощу.
Накрию стіл, відзначу своє свято.
Найкращих друзів в гості запрошу.
Їх вірність зберігаю завжди свято.
І без уваги їх не залишу.
Домашні обереги будуть поруч.
Домовичок й пухнастий білий кіт.
Й сама присяду біля них, праворуч.
Усі вони чудовий життя цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782597
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Мудрый Гений вдохновений -
Свечи тем лишь зажигал,
Кто печалился,но верил…
А в бреду - не предавал…
Щедрый Гений вдохновений -
Чаши с верхом наливал
Грустью нежною видений…
В слово - после облекал….
Откровения откровений
Никогда бы не узнал -
Кто в раю ни разу не был
И дорогу в ад не клал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782815
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
У сонячних твоїх долонях тану,
Неначе теплий стеарин.
Я усміхаюсь...падає крисаня,
Небес відкривсь аквамарин.
Мов медом по губах твій поцілунок,
І млосно-солодко вустам.
Бо пишуться удвох кохання руни,
В обрамленні чуттєвий храм.
І я тону в обіймах неофітом,
Неначе вперше в цю купель,
З тобою разом в різнобарв*я світу,
У веселкову акварель.
Хмелить терпке бажання - з винниць херос,
І дотику граційність фраз.
Народжується вічнотілий ерос,
Росинка пристрасті - екстаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782830
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Хоча й не всі мені відкриті брами –
Люблю тебе, прекрасне місто Бугу.
На судні літ твоїх – я ще за юнгу.
Твоїх мозаїк дивні панорами
Вдивляються у вічі поколінням.
Ти ж – молодієш, йдеш сміливим кроком,
Хоч ти – не Рим, а є в тобі Бароко
Й лунають дзвони праведним молінням.
Проскурове, Хмельницький, рідне місто!
Ти – мій маяк, а я – твій подорожній,
Ти – мій поет, маестро і художник
Й моє життя, наповнене цим змістом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782829
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Вдяглося слово у мовчання.
Душа скимить. Чи треба комусь знати?
І тиша, змучена зітханням,
Уже готова на весь світ кричати.
Враз слово рветься із грудей,
Скидає знавіснілу одежину.
Боюсь: воно ж додолу упаде,
А хтось пройдеться по стежині…
Та виросли у слова крила,
Увись несміло чайкою злетіло.
Відкіль взялася в нього сила?
Із ним душа заговорила.
Фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782776
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Стало нудно у селі
Борисові жити,
То приїхав до Одеси
Трохи відпочити.
Перехожих він почав
Про житло питати,
Щоб не дорого і близько
Кімнату найняти.
-Так, щоб було зовсім поряд,-
Пояснював Боря,-
Щоб з кімнати в самих плавках
Зразу йти до моря.
Тут на щастя підвернулась
Одеситка Ціля,
Від радості стрепенулась
І взялась за діло:
-Таки добре мати справу
З вихідцем з народу,
Обіцяю для вас бути
Ще й екскурсоводом.
Покажу вам всі лимани
І театри, і кіно,
Найдорожчі ресторани,
Ще й місцеве казино.
Всі прогулянки по місту –
Від мене дарунок,
Покатаємось на яхті
(Це за ваш рахунок).
Якщо в мене ви наймете –
Вам не буде горя:
Будете ходити в плавках
Не тільки до моря!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782709
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Зимова ніч заглядає у вікно… По кімнаті чути годинник «Тік - так, тік-так».. Знову не спиться.. Але ж і місяць здається не вповні, чи його зовсім немає? Бажання дізнатись, позирнула до вікна, то світло від снігу, добре насипало за два дні. А місяць десь сховався поза хмари, між ними де-не-де ледь-ледь мерехтять зорі. Мабуть зима відтанцювала свої танці, адже останні дні лютого.
На годиннику третя година ночі, чому проснулася? Що вкотре не дає спати? Останнім часом я ніяк не можу збагнути, чомусь мої думки переносять мене у школу. Це ж треба, минуло більше п`ятидесяти років, а все один і той же випадок перед очима, неначе все було зовсім недавно.…
Я народилась і проживала в селищі міського типу Козача – Лопань. Це в Харківській області, з населенням - майже сім тисяч. Воно зовсім не далеко від Росії, якщо брати відстань по залізничному полотні, то лише до двох кілометрів, не більше.
Пригадую, як ми, босонога дітлашня, юрбою бігали, обожнювали грати в ігри; »Квач»,»Хованки». Подалі від будинків й вулиці, між полем й посадкою, стелилася широка дорога вздовж залізничного полотна. О, було де розгулятися. Ми бачили невисокі бетонні стовпчики, пофарбовані в білий колір з двома зеленими смужками, колись це був кордон з Росією. Тоді ж цим зовсім не переймалися, адже був союз.
Цікава назва селища походила від двох значень. Розповідали старші, що в сімнадцятому, вісімнадцятому столітті в цих краях на річці Лопань від переслідування переховувалися вільні козаки. Воно розміщене по дві сторони річки, а річку Лопань назвав один з царів. Одного разу він в кареті - переїжджав через міст, який був збитий з товстих дерев`яних брусків. Карету дуже трусило, ця незручність роздратувала його, він вирішив подивитися, чому ж така дорога? Поспіхом взявся за поручень карети, в цей час з пальця знявся перстень, звичайно ж полетів донизу. Бруски дерев збиті не щільно, перстень впав у воду, от він і висловився «злопала». Від тої пори, як розповідали старші й пішла така назва, а чи то правда, чи легенда, але люди вірили цьому. Річка - красуня, широкою стрічкою тягнулася через селище, по обіч неї широкі, квітучі долини з розлогими вербами, високими стрункими тополями, густими кущами шипшини.
Ми в дитинстві мали можливість біля річки вволю награтися в м`яч, купатися, засмагати, а часом й порибалити.
Дітей, шкільного віку, в селищі багато, тому й мали дві школи. Одна з них, «стара» - так всі її називали, в ній колись вчили «Боже слово», лише після 1920 року зробили семирічне навчання, а згодом восьмирічне.
Друга школа двоповерхова, неподалік від центру, була побудована в 1939 році та на жаль довго дітям навчатися не вдалося, почалася Друга Світова війна. Німецька авіація вщент розбомбила школу. Німці три рази заходили й виходили з селища, багато біди принесли населенню.
Лише в 1952 році відбудована школа прийняла учнів. Красива школа, побудована буквою «П», з просторими класами, здоровими вікнами і широкими коридорами. Школа прославилася в Харківській області, при ній був відкритий музей «Ніхто не забутий - ніщо не забуте». Навіть приїжджало телебачення з Харкова на відкриття цього музею, згодом навіть показали по телебаченню. Я приймала участь в роботі музею, так, як і деякі інші школярі. Нас називали слідопитами, ми знаходили й провідували ветеранів, знаходили матеріали для музею, родичів, фото, листи. За мною був закріплений стенд Володі Головіна, ще до цієї пори пам`ятаю кілька рядків з листа до дружини. Він писав російською мовою -» Отвори потихеньку калитку, дорогая подружка моя, посмотри на дорогу получше по которой меня увели».
Я і в той час й до цієї пори не можу зрозуміти одне, чому всі собі перемоги приписувала комуністична партія? Адже більше загинуло простих бійців і більш тяжку роботу виконує завжди простий народ. Зізнаюся, ці люди в мене визивали неприязнь, я вважала, що так не чесно. І за другим критерієм, вони майже всі стверджували, що Бога немає. Це визивало здивування, адже мої батьки вірили в Бога і нас виховували притримуватися всіх релігійних свят, тож я вважала краще вірити батькам.
Нас ніхто не запитував, чи ми хочемо в жовтенята, чи в піонери, твердили одне, не можна ганьбити школу, партія сказала треба - значить треба.
Нова вчителька з географії прийшла в наш клас в другому півріччі, ми навчалися вже в сьомому класі. Їй було тридцять три роки, саме такий вік, як розіп`яли нашого Всевишнього. Та вона на жаль була зовсім протилежність його навчанням. Занадто пишалася собою, що була членом комуністичної партії. Напевно не було такого уроку, де б не підкреслила, що Бога немає. Сама ж на вигляд доволі симпатична, світло-русяві коси, підстрижена під »Каре», круглолиця, на обличчі декілька веснянок. За статурою відносилася до повненьких жінок, слідкувала за своєю зовнішністю, користувалася косметикою. Приваблива, на перший погляд, ввічлива, але погляд її чорних очей визивав страх.
Вона завжди дивилася на учнів хитро. Любого учня, який був біля дошки змірювала з ніг до голови, немов оцінюючи, а потім обов`язково скаже щось таке, щоб принизити учня, то не так одягнувся, то їй не подобається зачіска.
В післявоєнний час до школи ходили не в формах, не кожна сім`я могла дозволити її придбати, адже життя тільки набирало обертів. До того ж, в Харківській області, літо тисяча дев`ятсот п`ятдесят третього року видалося дуже спекотним, врожай зернових був нікудишнім. В основному сім`ї були не маленькі, прогодуватися було важко, що вже говорити за одяг.
Нас дивувала поведінка цієї вчительки, вона в любій ситуації розхвалювала комуністичну партію. Інший раз було вкотре скаже, «Мені вас доручила комуністична партія, щоб я вас витягнула зі злиднів, тож навчайтеся й пам`ятайте, хто вам зробив таку ласку!».
Ні, ми не могли її прийняти напевно не тільки із-за поведінки, а й тому, як вона одягалася. Занадто короткі спідниці, коли присідала на стілець, вивалювалося жирне тіло, адже розпірки були, можна сказати до сокровенного місця, то по боках, то спереду.
Не соромилася нікого, але ж сьомий клас, це не четвертий, чи п`ятий, в дітей саме перехідний вік. Вчитися хотіли всі, але такої поведінки хлопці не витримали. Хіхікання по класу, коли проходила між рядами парт, навіть вслід кидали кульки з паперу, а часом хлопці стріляли з рогаток. Вона чи не помічала, чи не придавала цьому значення, не звертала уваги, бо продовжувала одягатися так, як й одягалася, як кажуть, в тому самому дусі. Ще зимою, не так все помітно, а з настанням весни, було неприємно бачити гумки з під спідниці, які тримали капронові панчохи. Робила вигляд,, що так й треба, цим не переймалася, до того ж, ще й блузки одягала з великими вирізами на грудях, як тільки нахилиться, то груди мало не випадали з білизни.
Були випадки, що декілька раз залишала четверо самих сміливих хлопців після уроку, читала моралі за поведінку. Особливо в нас у класі був Володя Г., він навіть їй в очі говорив, може б спідниці трохи довші носили та вона тільки після цього приходила, ще сердитіша. Все вихвалялася, що комуністка, що її виховала партія й вона знає в чому їй ходити одягнутій і, як себе поводити. Звичайно учням занижувала оцінки, але скаржитися на неї боялися.
Весняний ранок збирав учнів до школи… Хтось з дівчаток приніс тюльпани з розквітлим бузком, поставив на підвіконня навпроти класу. Біля нього вже стояло декілька учнів, гомоніли, але ніхто не заходив, хтось повідомив, що після миття сохне підлога. З хвилини на хвилину мав продзвеніти дзвоник.. нарешті з класу вискочило декілька хлопців, всміхаючись, в клас пропускали учнів. Голосно дзвонив дзвоник, всі відразу зайняли свої місця, адже перший урок мав бути з географії.
У вікно привітно заглядало сонечко, яскраві промені бігали по квітам, по підвіконні. Нічого поганого й не передбачалося.
З гордо піднятою головою, вчителька зайшла в клас, як завжди привіталася. Взяла журнал, підійшла до вікна, позирнула на букет, згодом подивлялася надвір й одночасно зачитувала прізвища учнів, перевіряла хто є, а кого немає. Аж раптом в двері постукали, до класу зайшов розчервонілий Володя Г., вибачився за запізнення. Вона незадоволено поглянула на нього, потім на годинник, але нічого не сказала, дозволила присісти на своє місце. Цього теплого весняного ранку, одягнена була в коротеньку чорну спідницю, з великою розпіркою збоку і в шовкову, блакитну блузку з вирізом на грудях, кругом якого йшов пишний волан. Вона від нього виглядала, ще пишнішою, хоча на сідницях спідниця так облягала, ледь - ледь не тріщала, немов намагалася приховати її пишне тіло.
Як завжди, вчителька ходила між рядами, розповідала про моря, це була нова тема уроку і визвала Таню Д. до дошки, на якій висіла карта світу. Таня уважно слухала вчительку, в любу хвилину була готова указкою показати, де і яке море розташоване.
Вчителька, нічого не підозрювала, наважилася присісти на стілець… Раптово опинилася на підлозі, задравши ноги догори…
«Ух»,- пронеслося по класу і в кожного з учнів страх в очах, що буде далі? Хтось від несподіванки схопився за голову, хтось рукою собі закрив очі, а хтось стояв розкривши рота, намагаючись приховати усмішку.
Той стілець під нею розсипався, як паперовий будинок. За мить зірвалася з підлоги, схопила одну ніжку від стільця і зі всієї сили вдарила по першій парті. Ніжка в руці розкололася навпіл, одна половина відскочила на підлогу, друга половина залишилася в руці. Зелений відтінок ліг на обличчя, губи трусилися, знервовано махнула рукою в якій тримала кусок ніжки від стільця і нею вдарила по голові Валю С.
Ми були шоковані, хтось з дівчат від несподіванки вирячив очі, хтось знову схопився за голову. Дехто зірвався з місця, просто стояв, намірився підійти до Валі С. Дівчина схопилася за голову, тихо заплакала. Вчителька закричала хриплим голосом,
-Встати! Її чорні очі палали вогнями ненависті, обличчя трусилося, чоло покрилося краплинами поту.
Ми ж звичайно, всі, як один встали, з під лоба позирали на всі сторони… Хтось ледь чутно хіхікав.
Вона крутнулася, кивнула рукою до Тані Д., а потім в сторону парт, дала їй зрозуміти, щоб та йшла на своє місце.Зненацька, зі всієї сили, кинула на підлогу біля дошки другу половину ніжки стільця, ту, що була в руці, поспішаючи вийшла..
Дівчата збіглися до Валі, вона в істериці збирала речі, всі намагалися її заспокоїти, допомогли зібрати речі в портфель. Валя нікому не дала подивитися, що під волоссям на голові, весь час трималася рукою. Схлипувала, сльози котилися наче горошини, махнувши рукою, поспішила додому.
В класі тихо, напевно б було чути, як летить муха, з коридору долинав чийсь голос, але про що мова, не можна було зрозуміти. В клас - першим зайшов директор школи, за ним слідом бліда вчителька з географії і червона, як рак наша класний керівник.
Директор пройшов між рядами парт, суворо подивляючись до кожного учня, підійшов до розібраного стільця, присів, хитаючи головою, зібрав в оберемок. Піднявшись, з сумом подивився на нас, голосно звернувся до вчителів,
- Дізнаєтеся хто це зробив, прийдете з ними до мене в кабінет.
Вчителька з географії поспішила слідом за ним…
Класний керівник не кричала, прочитала мораль за ганебну поведінку. Наполягала, а згодом і вмовляла, щоб зізналися, хто наважився це зробити. Володя таки не витримав, розповів про поведінку вчительки, що не раз їй хлопці робили зауваження щодо одягу. Дівчата одна перед одною розповіли, чому пішла Валя С. додому. Від почутого, вчителька миттєво зблідла, вискочила з класу.
Через декілька хвилин повернулася, дала нам час - один урок на роздуми, щоб зізналися, виказали, хто зважився на такий вчинок? Всі мовчали, як партизани. Що сказати, «діточки», це напевно саме такий вік, впертості, непокірності, проява своєї особистості. Звичайно ж, хтось знав, хто це зробив, але зрадників у класі, дякувати Богу, не знайшлося.
Так і через урок, ніхто і не зізнався, хто ж міг таке зробити, нам дали, ще один урок постояти, подумати. Результату від цього не дочекалися, навчання продовжилося. Але четверо хлопців з класу- наполегливо запросили в кабінет директора школи. Володя Г. також був серед них, але ж в нього було алібі, він запізнився на урок. Ми розуміли, що Володя хитрий хлопець і якщо його хоч раз хтось принизить, він цього не подарує. Були в нього й віддані друзі, тож не обійшлося без їхньої допомоги.
Клас прославився на всю школу своєю поведінкою. Хтось розумів нас, а хтось і ні, але шкода класну керівничку. Вона завжди, коли нам давала поради, ставила на шлях істинний, принаймні вміла підійти так, щоб не принизити учня. Можна сказати, була доброю вчителькою.
Після школи кілька дівчат пішли додому до Валі С. Мені, було її дуже шкода. Мама її жила в Харкові, одружилася вдруге, мала дівчинку від вітчима, а Валя ж жила з бабусею, якій було мабуть років під сімдесят, до того ж бабуся часто хворіла. Я розуміла, як їй боляче, адже без мами не солодко, немає кому поплакати в пелену, як ми часом робили це в дитинстві. Я зростала в великій сім`ї, тут і побилися, і помирилися, про щось поділилася, а їй напевно одненькій дуже важко, адже вона любила бабусю, оберігала її від всяких неприємностей. Валя старалася навчатися добре, щоб не хвилювалася бабуся, хоча деякі предмети їй вдавалися важко, загалом дівчинка спокійна на таких кажуть « Мухи не образить». А за першою партою сиділа, бо в неї були якісь проблеми з зором.
До Валі від школи напевно йти з кілометр. Надворі по - весняному гарно, погода сонячна, легкий, теплий вітерець обвіював обличчя свіжістю. Молоденька травичка, спів пташок підіймали нам настрій, ми емоційно обговорювали подію. Цілу дорогу в догадках, хто ж розібрав той стілець на частини? Ніяк не могли збагнути, як хлопці могли таке витворити, хоча в душі, що й гріха таїти, сміялися від цієї події. І надіялися, що вчителька нарешті буде з розумінням відноситися до нас, без принижень і вихвалянь про свою партію.
Собаки на обійсті не було, тож ми відразу зайшли в хату. Валя лежала в ліжку, біля неї склавши руки сиділа бабуся.
Ніхто навіть не подумав, що Валя приховає все від бабусі, про те, що відбулося в класі. Ми засипали запитаннями її, як вона почувається і відразу розповідали, чим це все закінчилося. Бабуся не сварила Валю, тільки поскаржилася на неї, що нічого не хоче їсти, жалілася на головний біль.
Наступного дня, як завжди в школі вирувало життя….
По коридору гамір, тільки й розмови про вчорашню подію. Біля дверей директора школи ми бачили Валіну бабусю, згодом вона зайшла до нас в клас, повідомила, що Валі краще, що завтра прийде в школу.
Вчительки з географії в цей день у школі не було, » шкільне радіо» гомоніло, що пішла на лікарняний. Та звичайно ж, це перша витівка, що можна було зробити, щоб ухилитися від відповідальності. Та звичайно ж, гадаю на мій погляд, хоча б вибачилася перед бабусею, чи принаймні б поговорила з нею, а то сховалася, як рак між камінцями. Звичайно комуністична партія завжди своїх брала під своє крило, не розбираючись, де правда, де брехня. Це я вже звичайно з життєвого досвіду зробила висновки.
А далі шкільне життя продовжилося, як річка в своєму руслі. Після вихідного дня до нас прийшла нова вчителька з географії, ми були дуже раді. Класний керівник мала розмову з нами на цю тему, призивала бути чемними, повідомила, що і вона, і директор школи вибачилися перед бабусею - за поведінку вчительки з географії. І вкотре просила, щоб зізналися, хто це зробив? Та все було марно. Я пишалася, як і інші учні, що в нас дружній клас…
Проживши життя, чомусь часто не дає спокою цей випадок і чомусь більше шкода дівчини й класну керівничку, чим вчительку з географії. Можливо хтось мене засуджуєю Можливо я не права, хто знає?
Ну от, надворі вже ранок…. По обрію виглядає сонне сонце, сніг виблискує, іскриться, переливається змішаним , білим з блакитним, кольорами, буде гарний день…. На душі спокійно, спогади зігріли серце й душу…. Життя продовжується…
16.03.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782492
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 17.03.2018
У небі хмарин дирижаблі,
Сфумато в зародженні дня.
І спів а-капельний привабив
Пташиний...Якась метушня...
З минулого він повернувся,
Із зношеним серцем, пустим.
Рукою до скронь доторкнувся,
І очі волали "спасти".
Непроханий гість спозаранку,
Неначе крізь землю проріс.
Вона у прозорім серпанку...
Пробігла хвилююча млість...
...Чому повертаються люди?
(Забуту стежину знайшли.)
Ввірвались останнім етюдом,
Хотілося світла в імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782525
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Зима не намечалась
Ещё вчерашним днём,
А поутру примчалась
Белым ноябрём.
Я топчу тропинку
Через первый снег,
Белою снежинкой
Чей-то брызнул смех.
Растворился в белом
Сказочном бреду,
Льётся миром целым
Смех в моём саду.
И на зависть Крыму,
Что в мечтах притих,
Я рифмую зиму
В свой ноябрьский стих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763510
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 16.03.2018
Щодня ті обстріли ідуть.
І плачуть димом небеса,
Затьмарила гримуча ртуть,
Від вибухів життя згаса.
Чотири роки ллється кров,
Вогнем охоплена земля,
І стільки знищено дібров,
Печаль на крилах журавля.
Але наш прапор майорить,
І сині проліски цвітуть.
Настане Перемоги мить,
Бо в мирі й правді - вища суть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782232
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Чи то мені тільки наснилось
Чи справді усе те було
Страшні дива в Україні творились
На Соді безжально вбивали село
А в містах майже всі росіяни
Або якісь ще нові племена
Більшість з них, безязикі словяни
яких в жодній карті світу нема
І так воно все закрутилось
Біда ж звідусіль насіда
Зачищали вони українців
В яких полководці -орда
А були то села в обжинці
Українці там дружні жили
Вбивали їх підло злочинці
І до нас ті часи доповзли
Затоплені наші могили
Обезкровлена рідна земля
Невже всім зібратись не сила
Чи інша вже мати,-країна чужа
GENYK
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781652
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 15.03.2018
То не клаптик неба ліг до ніг –
Пролісків синенькі оченята,
Мов святий для лісу оберіг,
Без якого ні весни, ні свята.
Ті дарунки неба для весни
Принесли вівсяночки на крилах,
Співом своїм дивно-голосним
Шлях для неї широко відкрили.
Вже налився-набубнявів клен,
Розродились котиками верби,
Кожен з них пухкенький, мов тюлень,
Та не льоду – сонечка їм треба.
Ще земля не хоче парувать,
Хоч теплу давно вона радіє,
А коли проклюнеться трава,
Трударі вже візьмуться до діла.
22.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782192
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Чи знаєш ти, що двісті тридцять два
Вже добровольців вбито на Донбасі?
Стають комком у горлі ці слова,
Ридання в грудях клякнуть безголосі.
Сімсот аж дев'яносто дев'ять з них
Трьохсотими доставлені в лікарні.
А скільки з них було таких важких,
Що вже здавалось - всі зусилля марні.
А інвалідом залишитись як?
Як перспектива – жити інвалідом?
Щоб потім дошкуляв якийсь «дурак»,
Бач, він «розумний», воювать не піде.
Ці добровольці – кращі за всіх нас,
На захист Неньки встали враз стіною
І віддали життя у важкий час,
Коли Вітчизна кликала до бою.
Своє життя поклали на ваги,
І не вагались жодної хвилини.
Злякалися, спинились вороги.
І ми сьогодні маєм - Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782276
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 15.03.2018
[i]Відійдемо трохи від "котячої"
тематики... Щось у
весни не все
в ладу...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GW6-Po21T-0[/youtube]
[i][b][color="#0f8c08"]Заплакані весни́ зелені очі –
Прозірність їхню застеля туман…
Мізе́рніють весною сни пророчі,
Хутчіш за все у них –
один обман.
Лежить ще сніг – безсилий і регідний,
Оголює зими заочний бруд.
Парі тримать за зиму він не гідний –
Збудила вже весна
поснулий люд.
Земля родюча ребрами вже світить,
І квіт сторожко зустріча весну,
Розставив скрізь вже примулові міти…
Та страдному бурлаці
не до сну!
Весна… Немов – як всі минулі весни.
От тільки – плач… Весни цієї – знак!
Чи зглянеться на неї цар небесний,
Щоб жити вже по-новому,
інак?
Нехай би лютень взяв з собою люті,
Що глибоко у зиму проросли,
А березень заграв весні на лютні,
Й послали щастя нам небес
посли!
Тоді б і зажили ми з добротою в парі
Й хвалили б сенс прийдешньої весни...
...І магію ночей шалено карих,
Що снили б нам украй
реальні сни... [/color][/b]
14.03.2018
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782204
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Коли цілунок смерті
Відчуєш на губах,
Тоді ти враз злякаєшся
Кривавих сліз в очах.
Пізніше зрозумієш ти,
Що долі не минеш.
З усим оцим ти змиришся
І із життя підеш.
20.10.2006
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781768
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Моє заповітне бажання -
Блакитної квітки весни,
Щоб небо - як мирне вітання,
А день, мов улітку, ясний.
Зненацька якщо загриміло -
Не постріл ворожих гармат,
А просто гроза прошуміла.
В музеї висить автомат.
Розгублено дивляться діти:
Бентежив їх тільки в кіно.
Аби мали змогу радіти,
І в сні щоб не бачить його.
Хай сняться блакитні троянди,
В дарунок матусям ростуть.
І лебеді білі, мов яхти,
В озерах попарно пливуть.
Тож мрії у діток блакитні:
Канікули, радість доріг,
Цікавинки різні привітні,
Із друзями зустрічі, сміх.
Як збудуться світлі бажання,
Це щастя і є навіки.
Щоранку блакитне світання
Любові земній завдяки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781598
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 14.03.2018
День народження в Ганнусі.
Скоро їй – чотири рочки.
Є питання у бабусі
І до свята заморочки.
- Що ти хочеш, моя кицю?
Замовляй, я те куплю.
Плаття, шапку, чи спідницю?..
Ну, скажи, тебе молю.
- Хоцю лозоцьку галненьку,
Бабця рада: «Ну, й дива,
Купим ложечку маленьку».
«Ні, не те!»-, твердить мала.
Довго думали-гадали,
Що воно таке і як?
Все в умі перебирали,
А воно – ні так, ні сяк.
Вже не знали, що й гадати,
Раптом : «Квітоцька!» -, маля
«Є індиго в нашій хаті!»-,
Радо бабця промовля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782229
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Люби життя: воно прекрасне.
Це дар небесний, диво з див.
І не кажи, що ти нещасна,
Бо Він тебе вже розлюбив.
Не підпускай до серця туги,
Її жени від себе геть.
Не підраховуй чорні смуги,
Себе не треба мордувать.
Ти спробуй порадіти шансу:
Життя дано один лиш раз.
У долі переглянь баланси —
На все у тебе є ще час.
Ти світ відчуй, себе у ньому,
Шануй прожиту кожну мить,
Бо в світу стільки є любові,
Що її вистачить на всіх.
Люби життя: воно чудесне
В різноманітті відчуттів.
І серце стріне суголосне--
Його відкрий для почуттів.
Фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782001
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Сльоза і воїн… Надскладна розмова…
В житті їх так непросто поєднать!
Та іноді буває доля злою,
Коли вирує полум’ям війна.
Так, воїн, справді, іноді ридає,
Коли втрачає друга на війні,
Убір із голови рука скидає,
А все єство його кричить: «О, ні!»
Й проколе серце болем ця утрата,
Адже в бою друг ближчий від рідні.
Він там за батька, іноді за брата,
Бо ж перед небезпекою – одні.
Й покотиться скупа сльоза щокою,
Яку сховати воїн поспіша…
Як згодитися з долею такою?
Та й тут рятує другова душа:
«Не плач, мій друже, я іще з тобою,
Запам’ятай, сльоза лишає сил.
Молитиму за Україну Бога,
А ти не тільки воїн – її син!
Я знаю, Україна переможе –
Нікому волі не перебороть!
За рідних потурбуйся, якщо зможеш,
Й за сина, бо це кров моя і плоть!»
9.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781859
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Звільнився простір для весни у світі.
Я думала: мабуть, уже запізно.
Чи вдасться серце ніжністю зігріти,
Бо ми, здавалося, з тобою різні.
Як мінус-плюс, і як вогонь і холод...
Але ж приваблював весняний вітер,
Ми опинились в замкнутому колі,
Не вистачало слів і навіть літер.
А від дощу сховала парасолька,
І свіжістю весняною бриньчало.
Нас охопила ніжність біополя,
Веселка ясна кольорами грала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781847
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
ФРАЄРА ГУБИТЬ ЖАДНІСТЬ
У славного,царя батюшки ''пір на весь мір''...
сам король ,поп музики співає ''Хава Нагіла''
із шиком на вітер витрачає тисяч тисяч лір
вища еліта їсть чорну ікру п'є заморські вина.
Все як у казці, є шикарний палац у Межигір'ї
білий корабель різні марки новітніх машин
звірі птиці і жарптиця у білосніжнім пір'ї
золотий батон ,унітаз його портрет картин.
Він обраний пан по списку номер чотири
і у всіх попередніх є cтатки вілли за бугром
прийшли нажитись і із трону свої руки змили
перед українським народом грають роль із понтом.
Так можна по-царськи жити і вік не тужити...
привласнити народні скарби у свою власність
вклонятись пітерському Володі, Кремлю служити...
у народі, є прислів'я що ''фраєра губить жадність''.
Увірвав чужу крихту дай іншим пожити на світі
відчути себе людиною християнином на землі
заробити у своєму краю валюту поїхати на Гаїті
і відкласти у банк капітал на чорний день на землі
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781699
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Мчить автобус в серце Прикарпаття.
Ріже кілометри, струшує озон.
Нас стрічає ліс в зеленім платті
Й мимо пробігає у блакитний сон.
Розганяють хмариська смереки,
Чистим кришталем виблискують річки.
Сонце близько… небо так далеко
Й жовті на асфальт натрушує стрічки.
Дивовижний, фантастичний краю,
П’янкий від трав гарячого ромену!
З мавками ми трішки поблукаєм
Оксамитом нового гобелену.
Може, стрінем білі едельвейси,
Диму нап’ємося у далеких гір,
Пригадаєм Довбуша Олексу,
Вишиємо в згадках ще один узір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781711
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
[img]http://dachadecor.com.ua/images/viraw%20grec%20oreha.jpg[/img]
[i][b][color="#085757"]
Сонце за обрієм, стелиться марево...
Запорошила зима.
Ой, зажурилось горіхове дерево:
- Спати б, та сну все нема.
Заполонили думки білу голову,
гілля схилилося вниз,
холод пробрався у душу смарагдову,
смуток коріння надгриз.
- Де красне літечко? Й осінь минулася,
перед очима - пітьма...
Ой, діти, діточки, де ви поділися?
Чи вас ростив надарма?
- Та не журіться ви, любий наш таточку, -
міцно я вас пригорну...
Тепло в обіймах, і ваше коріннячко
кріпне... Ще стрінем весну!
Зазеленіло горіхове гіллячко,
в серце любов потекла.
Очі світилися... Мружилось листячко,
в ніжних проміннях тепла.
Сонце на обрії... Зникло те марево,
вже не лютує зима.
Співи пташинії... Квітне знов дерево
гілля увись підійма.
[/b][/i][/color]
https://youtu.be/7PoGP_ahGnk
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/fr/cp0/e15/q65/27907607_202053667043879_9039166696222297045_o.jpg?efg=eyJpIjoidCJ9&oh=3978184137c92adc99880928cdc227d2&oe=5AFF7CF9[/img]
Фото і робота автора. Горіх, котрий росте посеред подвір'я
садиби авторки і кожного року радує своїми плодами,
та дарує сховок у спекотні дні літа від пекучого сонечка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777930
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 11.03.2018
Не поспішаючи, підкрадався осінній вечір.. В домі тихо, тільки чути,як чітко вибиває годинник «Тік – так… Тік - так». Вона в смутку, в розчаруванні, сиділа біля мами.Ледь стримувала сльози, в голові гуділо, перед очима іноді з`являвся туман. Вкотре рясні, солоні сльози, з гірким присмаком, вмивали обличчя, зволожували уста, краплями падали на
поділ сукні і окуляри. Весь час знервовано смикала в руках зовсім мокру носову хустинку, не відводила погляду від неї,
- Матусю, рідна, дорогенька, не йди, чуєш, тебе благаю. А, як же я сама? Одненька буду без тебе? Ні! Тільки не це..
В кімнаті тихо - тихо… Вона вже не чує годинника, увага вся до мами. Місяць, а може й більше вона лежала виснажена, бліда - бліда. Ледь затрусилися уста, шепіт,
- Донечко, пробач.
Раптово сивий місяць уповні заглянув в вікно, кинув сяйво на ліжко, закрив навічно її очі. Ніч давно розкидала зорі, які ледь-ледь мерехтіли, а сама дрімала в тиші.
Надія в відчаї… Залишилася одна, як билина, душа тремтіла, розривалася, гаряче на серці, біль у грудях, ледве їх стерпіла. Думки про рідну, ніжну матусю - що я тут без тебе досягти можу? Одна опора й світло у вікні була для мене ти…
Дівчина не знала батька, мама все тримала в таємниці. Інколи з сумом говорила - » Краще б його не мала, але ти доню, в мене одна розрада. Тобою вік я прожила і все робила, щоб краще було тобі, люба, комфортніше, на цьому світі. Дала освіту, тож тепер сама рідненька в житті дорогу вибирай, прошу тільки не оступись, як я. Добре роздивися, щоб тобі не така доля, як моя».
Вона пригадала, як поводилася мама, коли зустріне в селі п`яного чоловіка, задумається й скаже -»О, ще один. Де беруться гулящі і пияки? Чому коли зустрічаються, всі хороші здаються? А тільки подаруєш своє кохання, вкотре приповзе весь в болоті, п`яний й просить вибачення. Мине день - другий, творить теж саме. Ой доню, хто вигадав таке життя? Де знайти, щоб був порядний? Придивишся по селі майже всі горілку п`ють, хтось більше, а хтось менше, тому і в злиднях все живуть, хіба їм потрібна ця бібліотека? Хіба що, якась жінка прийде взяти прочитати книгу й то все більше про кохання. Це говорить про те, що жінкам - цим сільським трудівницям, теж хочеться нормального відношення, любові й поваги. Бути господинями, але не рабинями, подай, принеси, прибери. Хто знає, в місті людей більше проживає, можливо там й менше вживають алкогольні напої. Та й то треба знати з якої сім`ї і хто батьки? Хоча поговірка є; «В сім`ї не без виродка». Я молода була, не розгледіла, закохалася, годила, як могла, а він згулявся, бешкетував, а потім поїхав далеко, в Росію на бурові установки, там і спився». А так, щоб, ще щось про нього розповісти, то ніколи не хотіла. Тільки кивне головою, очі стануть сумні, відразу прикладе руку до грудей й слова - «Не ятри душу».
Наді минуло двадцять три роки, її дім від сусідів метрів двісті і від одних, і від других. Немає з ким поспілкуватися, окрім рижого сміливого, хитрого кота на ім`я Марс й невеличкого молодого, чорного пса на ім`я Топа. Вони кожного дня проводжали її до хвіртки - коли йшла на роботу, а після вісімнадцятої годили спокійно сиділи, кіт на паркані, а песик прямо біля хвіртки, чекали на господарку. І саме цікаво, що ніколи не билися, поважали один одного. Топа добрий, часом нюхне його, а в кота відразу хвіст догори, спокійно пройде, навіть не озирнеться. Та коли пахне, щось смачненьке, Марс відразу плигав на руки. Хитро заглядав в очі й терся, тицявся носом у підборіддя. Топа спостерігав, виляв хвостом, ледь - ледь скавулів. Вони звикли, знали, що дістанеться обом та кіт хитріший, хотів завжди все першим отримати. Вона тішилася, адже з ними веселіше. А, ще часом з телевізором, бо то тільки й розваги, а так майже всі дні з книгами. Колись рушники вишивала, адже кожна дівчина мріє зустріти коханого, стати з ним на весільний рушник. Тепер цим не займалася, оберігала очі, адже з зором мала проблеми.
Час плинув….. Вечоріло… За вікном ліпив мокрий сніг з дощем, чути свист вітру, то тихіше, а то так сильно, аж гуділо в пічці й в піддувайло сипалися яскраві, червоні вогники - жаринки, від яких освітлювало підлогу. Надя підкинула кілька дровенят, від яскравого світла, задоволено примружила очі. Жар в грубці спалахував великим полум`ям, в обличчя віяло гаряче повітря. На столі, на годиннику шістнадцята, помітила й замислившись, промовила,
-Так, скоро стемніє, якраз за дві години згорять, можна збиратися додому. Добре, що Топа та Марс на веранді, були б замерзли. Адже погода неприємна, їдюча, холодна, так, вже пізня, примхлива осінь.
Сьогодні бажаючих взяти книги, було зовсім мало. Вже, як примерзне, тоді приходить більше читачів, аж з колгоспу, це від села кілометрів три, тоді веселіше. Підіймається настрій, хтось, про щось цікаве розповість, чи помилуються її квітами в вазонах. Так, вона їх дуже любить, це мама так навчила, не забуде вкотре полити та помити листочки, налюбуватися ними. І часом в самотності пригадає, як колись до них тихо - тихо говорила мама, немов боялася їх злякати,
- Мої славненькі - квіточки
Наче гарненькі - діточки
Несуть радість тобі й мені
Справжня весна в нас на вікні
Шануй їх доню, це сонечка цвіт
Скільки б не було люба, тобі літ…
Спогади про маму турбують душу, скотиться непрохана сльоза. І все перед очами, пригадає її веселий настрій біля вікна, прислухається до пташиного переспіву, вкотре всміхнеться. А потім, як наслухається пташок вголос мріє; о, якби я пташкою була, то б полетіла куди захотіла.
Раптово її думки перервав стук в двері, зайшов високий, молодий чоловік в окулярах,
-Вибачте! Добрий вечір!
Зняв окуляри, поспіхом витирав скельця носовою хустинкою,
-Я здається заблукав, з села звернув, гадав доїду до траси, а дорога привела до вашого села. Оце проїхав трохи, все ще не розумію, як проїхати до траси. Ніде ніяких знаків немає, як на трасу попасти? Підкажіть будьте ласкаві.
У легкій курточці стояв перед нею, без головного убору. Акуратно підстрижене русяве волосся, обличчя світле, приємне, блакитні очі. Про себе описала його зовнішність, що в нього на душі, хто знає? Не зміг би, ось так, хтось незнайомий, приїхати, пожартувати, ще й в таку кепську погоду. Він скоса позирав, не міг зрозуміти її мовчанки. Кахикнув, щоб звернула увагу на нього, ледь почервонівши, продовжив,
- Ви знаєте, так стемніло, хоч око виколи, в яку сторону не погляну, нічого не бачу. Ото халепа, не можу зрозуміти в яку сторону їхати?!
-А ви хто і звідки? – запитала, поправивши окуляри.
- Я це… Ой, вибачте, я Максим, як треба й прізвище скажу.
Мило всміхнулася,
-А я Надя, бібліотекар, як бачите. Ви знаєте від нас до траси чотири кілометри та я вас розчарую, дорога погана, автомобілі розбили, коли в містечко возили буряк на цукровий завод. Якщо, і вас авто «Нива», то проїдете, якщо ж ні, боюся, що прийдеться вам зустріти ранок в якійсь калабані. Чоловік підійшов ближче, впритул до столу, за яким вона сиділа. Здивовано відреагувала на його сміливість, відразу встала, хотіла запитати, можливо зможе, ще чим допомогти. Та він уважно придивився на неї, протягнув руку,
- Тоді будемо знайомі.
Дівчина трохи розумілася на людях, адже скільки книжок читано – перечитано, з них таки чогось навчилася. Ледь усміхнена, гадала, що не помилилася в ньому, подала руку,
-А ви мабуть в Олексіївку їздили?
- Розумієте, в нас Василь Степанович – електриком працює на заводі. йому зателефонували, що захворіла мама, а вона ж в Голубівці живе. Автобус з містечка лише два рази на день ходить, то я допоміг людині, адже разом працюємо.
- То можливо чаю? Ви ж напевно не гостювали, з дому давно.
- Ну так - так, прямо з роботи, не заперечую, вибачте, вам заморока та я буду радий. Хоч в авто й тепло та з собою не додумався термос взяти, ще розсіяний таки трохи, хоча вже й не хлопчисько. Та знаєте, все не передбачиш, коли, ще сам, не маєш сім`ї, то на все не дуже звертаєш увагу.
- Сідайте, он стілець, - запросила, водночас уважно придивлялася до нього.
О, то він не одружений, цікаво, а чому, хіба дівчат на заводі, чи в містечку немає? Чи можливо перебирає, шукає якусь вишукану, багату. На вигляд років двадцять вісім, чи тридцять, але здається не більше.
Максим присів, чомусь розгубився не знав, як поводитися, роздивлявся полиці з книгами і з - під тишка позирав на неї, нарешті запитав,
- Ви тут одна і не боїтеся?
Мило всміхнулася, відвела погляд до вікна,
- Чому одна? З книгами, з квітами. Ви знаєте, в нас гарна бібліотека, тут самотнім себе ніколи не відчуєш. Правда, як хто зайде, якісь новини розповість, то теж цікаво. Але книги - це, як люди. В кожній із них є своя історія, своя доля. В них, як зачитуєшся, то здається попадаєш в море, в якому, то штормить, то так тепло й світло, що в душі відчуваєш весну. А історичні, то немов казки, правда, то я не про Шевченка, там стільки болі й журби, особливо зараз згадуються його твори. Яка гірка доля матінки України, чому віками, так званий брат, все хоче принизити націю. Та сумне, часом хочеться чогось душевного, вже візьмеш твори молодих поетів. Мова відроджується, то добре, чисте кохання, красива, щедра земля, а світанки й вечори, то потрапляєш в обійми природи, тішишся, насолоджуєшся всім, перед очима немов картини.
Він намагався заглянути в очі. Заслухався, сам того не помічаючи, ледь роззявив рота, вже стрепенувся, зробив глибокий подих,
- О! Ви прямо, як та фея знань, така промова! Я сам технічний інститут закінчував, все більше діло з залізом маю, знаєте залізниця, це вагони й вагони. Признаюся не дуже мав бажання до книг, так ото часом про кохання, то більше читав зарубіжних письменників. А зі школи звичайно більше пам`ятаю Шевченка, Лесю Українку. Та зараз інший час, скрізь більше комп`ятерів, в нас на роботі і в мене вдома є, тільки я там більше тримаю інформацію щодо роботи. А новини мені всі з інтернету батько розповідає, загалом зайнятий, якщо чесно, то бракує часу.
Вона не поспішаючи розлила чай, припрошувала до пряників, що лежали в тарілці. Так, про свою маму мовчить, є батько, цікаво, загалом сини завжди більше мову ведуть за маму, а тут інше. Значить не мамин синочок, як то є розбещений - не чоловік виростає, а ганчірка, нікчема, розмазня - перекручувала в голові роздуми за нього.
Тут була з ним і в той же час десь, чомусь згадувалися прочитані твори. Хотіла в них віднайти подібного героя.
Подякував за чай, якісь хвилини мовчання, теребив в руках окуляри,
- Ви дозволите переглянути книги? Можливо для себе, щось цікаве знайду.
- Будь ласка, - глянула на годинник, стрілки годинника доходили до вісімнадцятої. Він слідкував за нею, тож відразу зреагував,
- Ой, що ж я напевно піду, вибачте, бачу вам час додому.
Вона перебила його,
-Та, як це піду? Куди в автівку? Ні - ні, я запрошую вас до мене в гості, я б могла звичайно з вами тут до ранку побути , знайшла б вам, що розповісти та на мене вдома чекають.
Максим уважно дивився, вона трохи почервоніла, в голосі відчувалося хвилювання, миттєво не задумуючись випалив,
- Я зрозумів, чоловік, дитина. Вибачте, вас більше ні на хвилину не затримаю.
Вона різко встала, розвела руками, заговорила доволі голосно з хвилюванням, поспішаючи.
- Який чоловік, яка дитина, з чого ви взяли? Я вас просто не можу відпустити мерзнути в автівці, а включите опалення вам буде в ній небезпечно. Ви вперше в нашому селі, тож значить гість, вважаю так не годиться. А вдома в мене, мої любимі кіт і песик.
Присіла на стілець, зробила глибокий подих, знявши окуляри, поклала їх на стіл.
Він здивувався…. о, які очі, волошкові, їй краще без окулярів. Красива дівчина, варто придивитися, а що окуляри носить, то нічого, я теж очкарик, так в школі дражнили. Пригадав, свою дівчину зі школи, з протилежного класу, яка проводила в армію, але напевно не доля, бо не дочекалася, вийшла заміж. Від тої пори, то тільки робота, як наречена. Піймав себе на тому, що вона чим - то схожа на його перше й останнє кохання. В голові спогад - батькові слова, » Вже може господиню приведеш у квартиру, гадаю пора одружитися, можливо б менше був на роботі. Звернув би увагу на те, що роки швидко летять, молодість саме кохати, що заважає нарешті подумати про себе, про мене, одружився б, потішив мене, я б онуків, ще трохи побавив».
Вона одягалася в пальто, а він замислившись сидів, поринув в спогади. Йому було десять років, як мама зникла, поїхала в Москву на заробітки і все, ні слуху, ні духу. Батько все життя працює на ЖВРЗ, в електричному цеху, тому й вчився він по настанові батька. Місяця три, як очолив бригаду в цьому цеху, хотів змін на заводі, з`явилися інвестори, роботи було і йому це подобалося. Батькові одному важко тягнути сина, але більше він не одружився. Пригадує, як часом на ніч вдома залишався сам, тільки тепер дорослим розумів, де він був. Та про жінок, ніколи не було мови, можливо соромився, хто знає. Адже хлопчиськом ніколи про це не задумуєшся.До того ж й звикли вдвох, здавалося, що все так і треба. Хоча, зізнавався сам собі, що брала безсонниця, після якогось фільму, чи то від переглянутої інформації в інтернеті.
Вона поспішно в грубі прикрила піддувайло,
-Ну, що йдемо до мене, гадаю іншого виходу просто немає.
Як джентльмен, пропустив її вперед, виходив слідом, мов покірне ягнятко.Чомусь коли ближче до неї підійшов, її легкі парфуми, чи то не парфуми, привабили його. Мовчав йсам дивувався чому, з`явилося бажання, ще якийсь час побути з нею.
Надворі трохи вітряно, але дощу не було. Біля бібліотеки припаркована - синього кольору автівка.
- Ні, гадаю, в авто сідати не варто, там дорога розбита, краще пішки, - попередила його, не вагаючись пішла вперед.
Темно, хоч око виколи, вона витягла з кишені ліхтар, освічувала дорогу, він сміливо її взяв під руку,
- Так гадаю зручніше, під ногами багнюка, якщо будемо падати, то так і буде, адже разом веселіше.
Йшли не поспішаючи, Надя мовчала, лише схиляла голову донизу, час від часу, дивилася під ноги. Після його слів відчувала, як підступає гаряча кров до обличчя, розбігається в жилах по тілу. Він теж йшов мовчки, міцно тримав її руку, боявся відпустити, щоб від слизької дороги не втратити рівноваги.
Як добре, ось так - удвох, набагато веселіше, чим одній. Ха! А цікаво, як він в мене вдома буде себе вести? Ловелас чи ні? Але відразу зупинила себе, кажуть з повій бувають гарні дружини, можливо й з ловеласів згодом теж бувають гарні охоронці домашнього вогнища, хто знає.
На веранді загавкав пес. Кіт, не вагаючись, з підвіконня плигнув на підлогу, потягнувся, не міг зрозуміти, на кого може гавкати пес, адже мала прийти господиня. Вона відчинила двері й відразу взяла пса на руки,
-Подивися Максиме, це мій охоронець - Топа.
Той не хотів вгамуватись, ричав на нього, від ревнощів хотів вирватися з рук, дістати незнайомця.
-Е ні, так справи далі не підуть, гайда дам їсти і в буду, прикрию, курткою, щоб зігрівся, там будеш спати,- клопоталася до собаки, відчинила двері в простору кімнату й привітно до гостя,
- Ти проходь! Ой, вибач ненароком перейшла на «ти»
Він хотів взяти її за руку та пес виривався, аж клацав зубами, ледь не дістав його,
- То краще, що на «ти», будемо рідніші, так зручніше, це ж не дев`ятнадцяте століття.
Уже звчинила за ним двері, давала їсти собаці й котові.
Він - озираючи кімнату, помітив… О, як тут вишукано й комфортно. Пахне сосною, травами, а книг, як багато та й квітів, як в магазині! На серванті помітив фото жінки, знайшов схожість між ними, зрозумів, що це напевно мама, але ж її немає, що сама живе, оце сюрприз й наважилася запросити, це ж треба! Ще ніколи так, на одинці, не був, з дівчиною, в незнайомому селі, при такій кепські погоді. Доторкнувся до пічки, вона була ледь тепла.
З оберемком дров - вона відразу зайшла в хату й поспіхом розпалювала пічку, з усмішкою до нього,
- Ну ось, своє господарство нагодувала, тепер нам час подумати про вечерю. Ти любиш пельмені?
Він мовчав, вона права, я люблю пельмені, але не куплені в магазині, а ті, що вони готують в вихідні дні з батьком.
-Максиме, роздягайся, будь ласка сам, не соромся, нас в хаті лише двоє, немає чого соромитися, різниця в вікові бачу не велика, тож, як кажуть, сучасна молодь не соромиться нічого, вперед, ми ж живемо в двадцять першому столітті!
Вони сиділи за столом, насолоджувалися чаєм, після смачних пельменів, які запивали вином. Він розповідав про школу, друзів, за пройдений шлях в житті. Вона з радістю підтримувала розмову, розповіла про своє дитинство, про маму. Розповідала фрагменти з розповідей, прочитаних книг. Напевно вино трохи вдарило в голову, дивлячись один на одного, їх притягувало неначе магнітом. Максим все всміхався, ненароком клав свою руку на її плече, адже сиділи поруч, їй здавалося, що то сонячні промені підкрадалися до її тіла. Розчервонілася, веселий погляд, усмішка, задоволення від спілкування. Спіймала себе на тому, що їй так ніколи не було приємно спілкуватися, хотіла голову покласти на його плече. Як мамі колись, як було вечорами вдвох пили чай, а вона потім обійме її і скаже;» Добре доню вдвох, одній людині не прожити нормальне життя, обов`язково має бути сім`я, а вже яка, то Бог вирішує. Гадаю в тебе буде інша доля».
Вона й не помітила, як за думками опинилася в його обіймах.
Мабуть про, щось думає, він сам про себе вів бесіду, обставини, чи хтось керує тим, що зараз відбувається? Так спокійно на душі, неначе знає її все життя, лиш хвилювання, що чекає на нього попереду. Невже я не скористаюся цим випадком? Не наважуся, адже вона гарна, а що, якщо має когось? Але ж його тут немає. А я є і здається живий, що ледь стримую гарячі почуття. Це, що кохання? О, біс би забрав мою нерішучість, адже мовчить, в обіймах, як дитя. А волосся пахне, дурманить.
Від пічки відчувається тепло, йому ж здавалося, хмеліє. Хмеліє від спокуси, яка крутиться в думках, напрягши все тіло.
Їй так було добре, відчувала тепло й його серцебиття. Думки далеко не тікали, кого, ось тут, в селі зустріну, чи буде, ще така нагода зустрітися з ним? Ні, той переселенець, що заходить в бібліотеку частіше за всіх, їй зовсім не подобається, хоча й приносить цукерки, кидає погляди та він її не приваблює. Кинутися у вир головою. А раптом дитя? А якщо дитя, то хоч красиве, таке, як він. Та так і буде, тож не сама буду, потягну, робота є, а зараз на дітей дають допомогу. Вона придала собі рішучості, що має бути так і буде, це напевно доля…
Обережно звільнилася, від обіймів. Він раптово приторкнувся до уст. Той поцілунок вирішив все… Жадні цілунки, пружні перси, вогонь в серцях. Відчуття нового тіла і перший поштовх, розлилося (червоне вино)…
Лежав щасливий, ця мить спокуси йому неначе подарувала крила. Ніколи в житті, не відчував такого задоволення. Вона… вона єдина така і моя. Кипіла кров по жилах, у скронях гупотіло, а тіло, ще бажання мало та ні, він зупинив себе. Не втрачу я її, моєю навік буде. Клянусь в душі, збережу вірність лебедину, я берегтиму, кохатиму її все життя, це моя доля. Але ж, як дивно так далеко від мене була і так раптово я її знайшов…
Пізній, похмурий ранок заглядав у віікно, дощу не було і вітер здавалося зовсім пропав. Принаймні так подумала Надя, вона проснулася раніше. Чи шкодувала про нічну близькість? Ні, напевно так поступила після прочитаних книжок, вирішила, що кохати в житті можна декілька раз і воно те відчуття, не відразу приходить, а буває й з часом. Напевно там, на небі, зорі складають свої пазли, їм видніше. З висоти роздають долі, які їм до вподоби, чи можливо хто яку заробив, хто знає?
Він ледь – ледь відкрив очі, вона в синьому, махровому халаті, за столом нарізала бутерброди, закипів електричний чайник.
Він не соромлячись, в білизні, підійшов до неї, несподівано взяв на руки. Осінній ранок, а в серцях весна, а в душі радість й бажання насолоджуватися один одним. Обоє не вважали чогось боятися, соромитися, поринули у світ любові, медових поцілунків, пристрасно бажали близькості.
Сніданок, поцілунки, ніяких обіцянок, тільки погляди один до одного й кожен при своїх думках. В обох гарний, піднесений настрій та час нагадував, що треба йти на роботу. Він допоміг їй одягнути пальто, присівши на одне коліно, закривав замки на чобітках й усміхнено зазирав в очі, хотів знайти в них - хоч маленьку блискавку щастя.
Надворі Топа виліз з буди, тихо ричав і подзвякував, неподалік, біля пустої тарілки, сидів кіт, не звертаючи на пса уваги, поважно вмивався.
Вони підходили до бібліотеки, біля авто стояли два літні чоловіки, розмахували руками, про щось сперечалися.
Один з них помітивши їх звернувся,
- Ага, Надю, добрий день! То це до тебе гість приїхав, а ми з дядьком Іваном ледь не посварилися, вже, аж на пиво посперечалися. Я думав це син Степана приїхав, а він доводив, що до Валентини діти приїхали, тож ніхто не виграв, не буде кому пригостити пивом. Вибачайте нас!
І вже до Івана, товкаючи в плечі,
- Пішли, пішли! Чого рота роздявив? Молода, напевно коханця якогось замала, тож не буде, як її мати, весь вік одна. Чого такій гарній одній залишатися… Пішли….
Той намагався вкотре озирнутися, рукавицею підтирав ніс.
Максим обійняв її,
- Чуєш Надю, молода, коханець, то я тобі тепер хто?
Вона ледь почервоніла, миттєво згадала ніч, опустила очі,
- Ну врешті гадаю не коханка, а далі час покаже. Може цей соловейко, що залетів в бібліотеку, тільки в ліжку щирий, а так ні, хто знає?
Він ледь збліднів, не соромлячись притиснувся до неї, знявши їй окуляри поцілував. Не пручалася, хай там хтось і побачить, так і буде.
Вони в бібліотеці… Швидко почала роздягатися, він допоміг й нічого не запитуючи, пішов надвір, з під навісу приніс оберемок дров.
Раділа допомозі, але занепокоїлася,
- Тобі ж час їхати, ти вже й так запізнився на роботу, доки доїдеш, буде обід.
- Все гаразд, я зателефонував батькові, о другій буду на роботі. А ти мені поясни, ще раз якою краще дорогою поїхати, щоб не заблукати.
Вона всміхаючись розповіла йому маршрут,
- Гадаю сюди дорогу, ще знайдеш, чи знову в іншому селі заблукаєш?
Зморщила носа, притиснула вказівного пальця до його вуст,
-Це я пожартувала, мовчи, не треба нічого говорити.
Він на всякий випадок залишив свій номер телефона, на ходу,
-Шкода, що зараз не маєш телефона та гадаю скоро він в тебе обов`язково з`явиться.
Вони завмерли в поцілунку, їм обом не хотілося розлучатися та в житті не завжди виходить так, як хочеться.
Поспішив до дверей,
- Не проводжай мене, скоріше повернуся.
Минуло три дні… Надя в бібліотеці, біля вікна… Сутінки лягали на землю, чому так довго тягнеться час? Хай би неділя швидше була, то можливо б приїхав.
Прийшовши з роботи додому, тішилася з котом та песиком й все прислухалася, чи раптом не їде якась автівка.
Погода в неділю покращилася, навіть виглянуло сонце.
Вона з вікна дивилася в сторону садка, любувалася калиною, яка пишалася червоними гронами. Декілька горобців, крутилися над нею, то відлітали, то присідали, крутили голівками, щось знаходили й знову відлітали. Пригадала, що на весільний каравай обов`язково кладуть калину. Гарні звичаї та чи я колись буду розрізати весільний караван для гостей, час покаже. Ну, як не приїде… Та ні вона відкидала цю думку, але сумнів підкрадався, як черв`як.
Пройшло більше тижня, від Максима ніякої звістки. Вже перестала чекати, вирішила так і буде, напевно зірки в небі переплутали все, не мала бути ця зустріч, втішала себе. Ввечері, в п`ятницю, чомусь зовсім зіпсувався настрій, навіть не знала чого. Біля маминого фото, тихо просила вибачення,
- Прости матусю, своє непокірне дитя, не прислухалася до твоїх порад. Зізнаюся тобі, він мені сподобався, я б хотіла з ним бути, в мене склалося враження про нього, що він порядний, надійний. Хотілося б мати такого чоловіка та чи будемо разом? Я тільки мрію про це, попасти в його обійми й ліпити пельмені, які він обожнює. Та не їде, а дзвонити я перша не буду, йти по людях, дайте зателефонувати, ні. Пробач мамо своє дівчисько, зрозумій мене, як жінка, адже ми створені Богом для кохання, для продовження роду. Знаю це гріх, але ж такий солодкий….. Кожна жінка мріє кохати і бути коханою, це ж врешті не мої вигадки.
Щоб поліпшити настрій, включила телевізор, знайшла канал - »Горизонт», звучали українські пісні. А й справді, музика творить чудо, вже всміхалася швидко прибралася в хаті. Не задумуючись, замісила тісто на пельмені, адже пару днів назад купила в сусідки свіжини. Вирішила, чого вже другий день має стояти перемелене м`ясо. Не їде, ну й нехай - сама наїмся.
Вже близько півночі в хаті смачно запахло. Так, хоч пізно та вона зварила кілька штук, смакувала, тішилася, як дитя,
- Ага тебе немає, то я сама пару штук з`їм і за тебе також, а ти пошкодуєш, що не посмакував мої пельмені з кропом.
З головою накрилася ковдрою в ліжку, від позитивного настрою, чи від вечері відразу заснула.
Сьогодні не спішила на роботу, в суботу відкривала бібліотеку об одинадцятій. Пробудив її кіт, лапою торкав пальці ніг, це так завжди, як захоче надвір. Потягнулася… Ого! На годиннику близько десятої. Оце так! Посміхнулася, мабуть завдяки пельменям так гарно спалося,всі хвилювання десь поділися.
Раптом загавкав Топа, почула гул автівки. О! Та сьогодні ж субота, заспокоїла себе, він зазвичай на роботі та і так рано не може приїхати.
Не поспішаючи, накинула халат, випустила кота, від здивування, на якусь мить застигла на місці. Біля хвіртки стояли якийсь чоловік з жінкою, жінка тримала в руках на рушнику хліб, хто це може бути? Ні, щось не те… Аж раптом побачила Максима з букетом червоних троянд, на ходу поправляв квіти.
О, Боже! Як дзиґа закрутилася в хаті, за хвилину, вже одягнена, відчиняла двері. Топа рвався, гарчав, схаменулася, але ж оголені ноги, розчервонілася від хвилювання,
- Ой, Боже, що ж це я!
Але ж не повернуся - подумала, мов умовляла себе. Поспіхом, в калоші всунула ноги, що стояли поряд, поспішала вгамувати пса.
То були батько Максима з тіткою Ганною, Максим взяв їх на підмогу, як сказала тітка, що сватання має бути в непарній кількості людей. Надія задоволена, не дарма вчора багатенько наліпила пельменів, але й гості прийшли не з пустими руками.
Пройшли зимові свята, вже й вода освятилася по всій землі, закінчувався холодний січень.
Морозним видався і цей день, сніг сріблився й золотився від сонячних променів.
І так світло й тепло було в молодят на душі, їхали в комфортній автівці від РАКСУ. Максим сяяв від щастя, все намагався притулити до себе наречену. Надя на якусь мить, дивлячись у вікно, задумалася - мамо, це так красиво, ти напевно бачиш. Пробач, мене, що не прислухалася до твоїх порад. Подивися - я щаслива, мені доля зробила подарунок і в мене все добре, люба,привітай мене.
24.02.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781305
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018
На чисті сторінки свого літопису
Посію я зерна любові й добра.
Йти впевнено буду, відкривши завісу
По самих тернистих куточках буття.
Щоб кожен мій крок був розважливим, вірним
Не мучила совість за вчинки й слова.
І розуму серце хай буде покірним
Хай світлі думки осява голова.
Не впасти у розпач і розчарування,
Як стрінеться сум і невдача й біда.
Душа хай палає з зорі до світання
І сили додасть із криниці вода.
Чи буде все так, як планую і хочу,
А може так буде, як Богом дано…
І губи молитви слова прошепочуть,
Про мрію, яку я лелію давно.
А книгу життєву писати я буду,
Наснагу вплітаючи, в долю свою.
Хай поряд ідуть дорогі мені люди
Й Всевишній освятить дорогу мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781443
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Земля й поет не нарізно живуть,
Де перша – живить, а поет їй служить.
В однім човні життєвому пливуть,
А з ними віра, і любов, і мужність!
Поет не владі служить, а землі,
Що пестила його найперші сходи,
Лікує рани, часом не малі,
Єднає із глибинами народу.
Поет не славі служить, а землі,
Бо крила слави не завжди надійні:
Підніметься він на її крилі,
І хто те зна, яким буде падіння.
Поет не продається і за кошт,
Бо муза є чутливою до зради.
Він людям служить все життя також,
А не влаштовує невігластва паради!
17.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781448
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Кохання у душі бринить струна...
Пянить напій, де радості і сльози
Свій келих, любий, питимем до дна
Добро хай гріє серце в дні морозні.
Як раптом доля ще доллє печаль...
Здолаєм разом труднощі й напасті.
Хай келих наш сіяє, мов кришталь
Щоб тільки разом пити з нього в щасті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781467
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSWt8fjH5guPlzZo8LG_wmytnMeutY2TaXGZBG4B8MtP4IIHRuk6g[/img]
Розколошкаю спогадів рій,
Які пам'яті скриня тримає.
І полину у казку тих мрій,
Куди час вже, на жаль, не вертає.
У ріднесенький батьківський двір,
Де стежини зійшлись звідусюди.
Він для мене найкращий- повір,
І такого в житті вже не буде.
Там все рідне, привітне, святе.
Там любисток духм'яний і м'ята.
Це дитинство моє золоте,
Де, як сонце, стріча мене мати.
А у хаті, завжди чепурній,
Із печі- теплий хліб запахущий.
Його смак не забути мені,
Як й води, із криниці, цілющий.
Я туди поринаю в думках.
Там давно вже живуть чужі люди.
І летіла б на крилах, мов птах,
Щоб хоч поглядом в двір зазирнути.
[img][/img]
ВСІХ ЖІНОК ЩИРО ВІТАЮ З СВЯТОМ ВЕСНИ.
БУДЬТЕ ЩАСЛИВИМИ, КОХАНИМИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781004
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Ще сонце тепло пригрівало -
Та день тихенько догоряв.
Але було його замало
І наш Василик добре знав,
Що в травах десь курча блукало
І він не всіх їх позбирав.
Що ще стоять бички у полі,
Припнуті там, де три тополі.
Потрібно ще нарвати гички
І бур'яну для тих кролів.
Тож взяв ряденце й рукавички
І за кропивою побрів.
Робота ця зайшла у звичку -
Та й тато вдосвіта велів.
І всім було на те плювати,
Що може Вася відчувати.
-Потрібно, Васю, працювати. -
Казала мачуха не раз.
-Ти робиш для своєї хати
Й не може бути тут образ
І буде хто допомагати?!
Ти маєш вільний на це час.
Бо Вітя в нас глядить дитину -
Маленьку дівчинку Аліну.
І Вітя взяв собі сестричку
Й до діток гратися пішов.
Там посадив її в пісочку
І цілий день отак пройшов.
Вона ще зовсім невеличка
Й не може бути тут розмов.
Комусь потрібно ж доглядати,
Тай на роботі наша мати.
Хоча й живуть у одній хаті,
Де батько, мачуха й сетра.
Синок у мачухи пихатий -
Його аж зверхність розпира.
Той захисту дарма шукати,
Для пасинка - не та пора.
Така вже доля не проста,
Коли в сім'ї ти - сирота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780400
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 11.03.2018
ПЛАЧУТЬ КАРІ ОЧІ В БЕЗСОННІ НОЧІ
Плачуть карі очі в безсонні ночі ...
а вдень, від сонця брови линяють
у смутку журі -ходить серце жіноче
бо немає того в парі, кого любить кохає.
Немає кому пожаліти птаху одиноку
Краса в'яне цвітом, як квітка в саду...
молоді літа пливуть швидким потоком
душа виливає море сліз від печалі і жалю.
Як струнку тополю в полі вітер гне додолу
ранить чуттєву душу шмагає тонким бичем
кружляє зриває зелене листя веде розмову
і в земнім тихім божім раю вмиває дощем.
Стою, на березі надія плачу, як мала дитина ...
мій човен поплив у море широке в далекі світи,
а високі хвилі ревуть, гроза роздирає хмарину...
і на золотім піску розмиває кохання сліди.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781485
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
По латках, проваллях, вибоїнах,
по полю, шосе й навіть асфальті
ми пхаємо біду із пробоїнами--
і скаржимось про себе, й на шпальтах.
Біда зі стосильними ніжками
вподобала нас -- упирається.
Бува, обертається ріжками
і сама собою впивається.
Крок за кроком – життя в сантиметрах,
лиш бачим свої ноги та руки,
а лік далі пішов в кілометрах--
нам однаково всім не до скуки:
штовхаємо далі кляту біду.
Втомились. Не шлях, а пародія.
Здається мені: от-от упаду--
й за мною буде лише колія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781422
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Показався зелений барвінок
Під кущем голубого бузку.
Тут росте, бо так любить затінок,
Між цих квітів собі в холодку.
Посадила його ще матуся
Так давно у своїм квітнику.
Вишивати барвінок навчуся,
Як вона на моїм рушнику.
Вишивала на щастя, на долю
І в дорогу далеку дала.
Щоб свій край я любила до болю
І стежину назад віднайшла.
Я так довго по світу блукала
І додому верталась не раз.
Слід матусі своєї шукала,
Та лиш смуток стрічає щораз.
Потемніли в хатині віконця,
Вже матусі немає тепер,
Лиш барвінок всміхається сонцю
Та ще вітер сльозинку утер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781206
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 10.03.2018
Дощу краплинку відчувала кожну,
Що сіялась, немов крізь сито.
Мелодія за вікнами тривожна
Доносилась з нічним транзитом.
Чекання розливалося потоком,
Мов хвиля - думка променаду.
І темна ніч здавалась довгим роком,
Хоча світилася лампада.
На Вас чекала до безтями, зойку
Серед дощу краплин розпуки,
Аж на смереці тріпотіла сойка,
Гондолою пливла розлука.
Минала ніч, дощу стихали звуки,
Слова збиралися у зграю.
Світанок простягав рожеві руки,
Надія сонцем огортала.
І ось Ви поруч - і терпке мовчання,
А так хотілося сказати.
Глибокі очі, сповнені кохання,
Такого справжнього, не в чаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781323
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
У муках терпіння народ віки скніє,
Шукав цвіту щастя, та все в безнадії.
За роки у горі народ мій стомився--
Тяг гори зневіри і потом умився.
О Боже Всевишній! Подай нам надію:
Без неї нині вижить ми не зумієм.
Нам волю здобути б, дітьми не платити,
І ворогу злому не дати скорити.
В годину страшну, коли брат убиває,
Надія зрадлива, бува, утікає…
Єднаймося разом в години скорботи,
Дасть Бог, проженемо ми враже болото!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781395
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
Дозволь щастя краплин напитися
З долонь твоіх і зіниць
І смутком щемким ділитися,
Розчинятись у світлі зірниць...
В унісон із тобою дихати...
До міцних тулитись грудей,
Відчувати...й до болю вірити...
Найрідніший-із тисяч людей....
Ангелом бути тобі... і розрадою,
Кохання нектаром п"янким,
Ніжним прихистком... і порадою,
На дорогах життя стрімких...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780872
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Написано ще років 10 тому, та ніби не втратило актуальності.
Тарасів «Заповіт»
Дивна країна, дивні люди, дивні долі,
неначе хтось все на віки зачарував,
ніби заплутав всі стежки у чистім полі,
І нашу Волю у кайдани закував.
Ми стали вже потроху забувати,
що живемо ми на своїй землі,
і рідну мову дали сплюндрувати,
і вже чужинці тут як хазяї.
Навіть забули вже чиї ми діти,
забули пращурів, хоробрих козаків,
що змушували геть усіх тремтіти,
на суші й в морі упродовж віків.
То скільки ж можна жити у кайданах,
В обіймах братніх вже три сотні літ,
Може вже час згадати на майданах,
Тарасів невмирущий «Заповіт».
«Поховайте, та вставайте,
кайдани порвіте
і вражою, злою кров’ю Волю окропіте.»
Дивна країна, дивні люди, дивна доля,
неначе хтось все на віки зачарував,
та ще не вмерли України слава й Воля,
ще буде те, що нам Тарас заповідав..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781151
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Заслухалася піснею рідної землі,
І серце переповнилось любов'ю.
Злетіли спогади, неначе журавлі,
Разом із тугою,Рідненька, за Тобою...
Побачила свій край, неначе уві сні,
Поки ще місто спало у тумані,
Як вдома прокидаються сади рясні,
І сонечко з-за обрію встає багряне.
У вишиванку вдягнута моя душа,
Блукає десь під небом України,
Живе у спогадах, як вітер в споришах,
В обіймах рідної моєї Батьківщини!
А по щоці котилася гірка сльоза,
До тебе пригорнуся, мов до мами,
І як цілує трави вранішня роса,-
Так я, рідненька, поцілую твої рани.
Заслухалася піснею рідної землі,
І серце переповнилось журбою.
Злетіли спогади, неначе журавлі,
Разом із тугою, Рідненька, за Тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781226
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Вінець терновий, Українонько, наділа,
Стікаєш кров’ю у гібридній цій війні.
Весну стрічаєш ще одну пополотніла
Та не схилила голову в лихій борні.
Вірні сини твої стають вкотре до бою,
У непохитності змужнілі й вольові.
Щоб розстріляні поля степового краю
Налитим колосом згинались до землі.
І мирно голубіли квітами волошки,
І солов’ї співали в тиші на зорі.
Не діжде ворог бачити нас навколішки,
В нас поклик волі по жилах тече в крові.
09.03.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781199
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
/ до Шевченкової Музи/
Як Тарас тебе боготворив!
Ти була «пречистая й святая»,
Ти була букетом справжніх див,
Зіронька в невільному безкраї.
Златокрилим дотиком душі,
Пташечкою линула до нього.
В час, коли приносила вірші –
Ти була посланницею Бога.
Ти була «живущою водою»
Посеред засушених степів
І «сестрою завжди молодою» -
Кобзаря, засмучений заспів.
Ти його «порадонька святая»,
Світ безсмертя у його очах
Ти – така, мов дотик горностая.
України – істина і шлях.
У молитві – свічечка за волю,
Глас Тараса, дзвін на цілий світ!
Ти сльозою випала на долю
У його бунтарський «Заповіт».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781127
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Лицар маленький
в землиці тепленькій--
як тільки раненько
усміхнулась весна--
прокинувсь раденько--
й тут його серденько
відчуло: пора.
Вдихнувши повітря
у груди слабенькі,
він тут же хутенько
розправив рівненько
листочки гостренькі,
хоча ще важкенько
і сили скромненькі.
На поміч з’явився
промінчик тоненький.
Підсніжник підтягся,
за нього схватившись,
І, тут же підрісши,
ще більш розбілівся
та з вдячністю ґречно
землі поклонився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781026
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2018
Я вслухалася в тишу, в німі її кроки –
Ти не йшов, загубившись в мирській суєті.
Ти літав у світах, може й вище, ніж сокіл,
Випивав до дна час – його миті святі.
Тебе кликала я, навкруги – блискавиці.
Ти ж десь був за межею далеких світів.
Я відкрила футляр і заграла на скрипці
Пісню двох невідомих донині життів.
Так заплакали струни, що плакало небо,
Ти цю пісню почув за півтисячі літ.
Я летіла душею далеко, до тебе,
Ти тримав у долонях для мене цей світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781042
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Весна іде вже повним кроком,
Хоч перепони на шляху...
Не обминула б ненароком,
Коли мороз додасть страху.
Із нею йде жіноче свято...
З ним зацвітуть надій сади
В цей день чекаєм небагато:
Приємних слів в душі сліди.
Вже в пошуках весняних квітів
Снує Адамова рідня...
Щоб привітать найкращих в світі
Вони чекають цього дня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780864
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Дядько Гнат прийшов до клубу, у Жіноче Свято
Хотів дуже він жінкам фокус показати.
Узяв з зали наймолодшу, найгарнішу жінку
Щоб вона йому впустила курча у ширінку
Вийшла з зали молодиця, вклонилась низенько,
Взяла з шляпи дядька Гната курчатко жовтеньке,
Показала на всю залу, що воно живеньке,
Й переклала елегантно курча з жменьки в жменьку.
Розстібнула молодиця три гудзики сміло
Й дядьку Гнату у матню курчатко впустила.
Зал гуде, лунають гучно оплески жіночі,
Фокус всі побачать зараз, на власніі очі.
Молодиця чемно в залу людям поклонилась,
І в матню до дядька Гната руку запустила.
Щось шукала вона там, так, хвилин п"ятнадцять,
Гнат увесь почервонів, почав хвилюваться,
Молодиця теж нервує, це вперше для жінки
Витягти вона не може руку із ширінки.
Розстібнула ще гудзика, через гудзик цей
Не могла вона дістати руку із яйцем.
Гнат цвіте, весь фокус вдався, навіть дуже вдало,
Молодиця ж не курча, а яйце дістала!
Гучні оплески у залі, привітання Гнату,
Своім фокусом зробив він настояще свято,
А грицько бурчить під ніс -"Гнат зробив ім свято,
Та я міг би вам з матні і двоє дістати"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780776
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Надихнула поезія [b]"Чорна кава"[/b] автора [b]макарчук[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778008
Для нас кохання - кава з пекучим перцем:
Тиском - у скроні, вогнем полум'яно - в кров
Та щосекунди ритм відбиває серце,
Дихати - важко. Стогнати... стогнати знов.
Довгих сім років - наша жага не згасла.
Я пам'ятаю очі травневі в січні:
"Ти не впізнала мене? Я - твоє Щастя!"
Каву пили, смакуючи з нею пристрасть.
Наше кохання - чай з чабрецю та м'яти:
Спокоєм душу заллє, ніжністю - тіло,
Зорі - з небес, цілунки - втретє... і вп'яте,
Мурахи - по шкірі, омріяні крила...
Обрали ми чай, аби серце - здорове,
Та інколи кави нам хочеться знову!
20.02.18р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778063
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 07.03.2018
Росте край подвір'я калина,
Не знаємо хто посадив.
З цього обійстя - вся родина,
Тут рід наш коріння пустив.
Не раз вже її викидали,
Під корінь рубали не раз.
Та пагони знов проростали,
Весною цвіли повсякчас.
Вітрами її не схилити,
Чужа не зрубає рука.
Бо Бог наказав довго жити,
Тому і живуча така.
Нехай же завжди розцвітає
Калина у нас під вікном
І цвітом усіх звеселяє -
Родина хай буде з добром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780550
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Яскраво Сонце світить,
А я чекаю ночі,
Допоки Місяць зійде,
Й побачу Твої очі.
У мріях я літаю,
Тебе у снах я бачу,
За ніжність я кохаю
І за непросту вдачу.
За вигин тіла кожний,
За шкіру шовковисту,
І за грайливий погляд,
За шию у намисті.
Чекати миті буду,
Щоби напитись трунку,
І наші спраглі губи
Злилися в поцілунку.
Ти душу роз'ятрила,
Що не засну відразу,
Шукаєш щастя мила?
Давай шукати разом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780386
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Я в теплий край не відлітаю,
Хоча морозить, а я – тут.
Як пережити я не знаю,
Чи хижаки мені дадуть?..
Така я пташечка-невдаха,
За голу душу завжди б'ють.
До болю тне якась комаха
І жах – яка у неї лють!
Кусає так, сама аж пухне,
Не зупиняє навіть кров,
Нап’ється вдосталь, далі пурхне
Й яка тут мова про любов?
Мені не затишно і сумно,
Та як залишу рідний край?
Його бандуру дивострунну
І український коровай.
Щодня не чути солов’їну? –
Свій голос втрачу вже тоді.
Я не покину Україну!
За лад візьмусь в своїм гнізді!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780473
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Поглянь, Тарасе, із небес
На Україну свою милу--
Тут волі дух давно воскрес,
Та правди дух у нас безсилий.
Дніпро могутній ще реве,
Такі ж високі його кручі,
Народ проснеться й знов засне,
Допоки зойкне неминучість…
Свої пани, як і колись,
Як річчю, Матір’ю торгують.
За них, Тарасе, помолись--
Твою молитву Бог почує.
І вірим ми, що час прийде —
Неправди сила зовсім згасне,
Народ вкраїнський заживе:
Не схоче бути вік нещасним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780643
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Чужина, чужина, чужина..
Почуваюсь я зовсім одна.
В цій далекій чужій стороні
Одиноко і сумно мені.
Непривітне усе накруги,
Лиш холодні і білі сніги,
Лиш виблискує сяйвом вона -
Ця багата чужа сторона.
І з тривогою йдуть мої дні -
За домівкою сумно мені.
Ось сьогодні почула в імлі,
Прокричали мої журавлі.
До святої моєї землі,
Ви летіте скоріш, журавлі;
Де зостались світанки мої,
Де співають в саду солов'ї.
Де калина росте під вікном,
Помахайте їй ніжно крилом.
Там матуся чекає мене,
Виглядає в віконце сумне.
Передайте від мене привіт,
І ще довгих життєвих їй літ.
Хай тривога покине наш дім:
Я вже скоро вернуся - пождім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780561
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
ОЛІГАРХІЧНИЙ ДРАКОН
Вісімнадцятий рік перші дні весни...
із осені перед радою революція іде,
обман брехня привів героїв війни сюди
зупинити війну беззаконня і все лихе.
Мій Боже, знову у нас лихо горе і біда?...
олігархічний дракон розпустив крила,
''Беркут'' назвали у''Корд'',захищає царя
вчать ''жити по новому''застосовують силу.
Скажені навіжені пси, ставлять АТО на коліна,
кийками б'ють, катують по тілі ногах і голові...
знову біль, на білім снігу пролита кров невинна-
надію ,топчуть ногами, щоб згасло світло у вікні.
Падає, білий сніг... покриває сліди пролитої крові,
кордівці атовців, закули в наручники кайдани
як мішок каміння тягнуть по студеній землі до болю,
на кого, ви підняли руку, стікає кров як вода із рани.
Місяць березень, а зашкалює мороз тріскучий...
люта зима приспала Україну в сніговії кучугури,
чудовисько, розпустило кігті обвило дріт колючий...
загнало силоміць обезброєних соколів у закові мури.
За що боролась, Небесна Сотня за волю свободу...
ніхто ,не покараний за їхню смерть до цієї пори,
на війні, віддають своє життя тисячі із народу...
за сильну державу де є правосуддя захищений я і ти -.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780154
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Трави цілувались стеблами шовковими,
І горіли зорі на небесній сукні.
Місяцем грайливим очі зачаровані,
Молодість яскрава і сердечний стукіт.
Вітерець ласкавий повівав між травами,
І тепло у грудях, і обійми крилець.
Поцілунків перших час перед загравою,
Аж шарівся місяць, як серця любились.
...І тепер... яскраві зорі, сяє місяць теж.
Пухом сивочолим час летить невпинно.
А думки бентежать душу: спогадів кортеж,
Запахом медовим з присмаком полинним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780408
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
Народжується Україна
Із диму, крові й вогню…
Душа її геть зболіла,
Та й час її не нагнув.
Всього-усього бувало
На довгім важкім путі:
І чорні орди навали,
Й москаль кліщем на хребті,
І вирізаний Батурин,
І кров юна біля Крут,
Й сьогодні з синами труни…
Віки цього не зітруть!..
Народжується Україна
Із криці й народних дум,
Й звучить мова солов’їна,
Й безсмертний свободи дух.
4.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780270
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 05.03.2018
Старенька жінка вийшла на дорогу,
Всі хворощі замкнувши на замочок.
Сховала в сивині очей тривогу:
Чи завітають донька і синочок?
Ховає погляд в даль самотня мати.
Вже давно для неї зупинився час…
Бува, ще матір можуть забувати,
Утрачаючи останній, може, шанс.
Біль розлуки її шматує душу,
Гризота шкребе, висмоктує життя.
Священним «мама» дорожити мусять,
Вони ж,невдячні, не знають каяття.
Байдужість рідних крає мамі серце,
Та уста її не знають нарікань.
В очах любові – два ущерть відерця.
Дітям вона всю віддасть
без зволікань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780195
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
[color="#2f00ff"][i][b]І те не те, і се не так…
Усе-так сяк,не знаю як…
Будь-що -ніщо , цілющо – що?
А що якщо,не абищО?
Тоді - за що те казна - що ?
А ні за щО! Хіба... де щО..?
Думки блукають там і тут…
То рій спокут,то кут і жмут…
Ми у полоні власних пут -
Щоб захиститися від смут -
Пиши статут без переплут…
ТО так,отож,бігме,еге ж …
Усіх і вся ти не бентеж!
Усе відстеж,будуй кортеж…
І не жалкуй думок одеж…
Мереж усе,без меж,авжеж…
04.03.2018р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780167
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Нам календар привітно усміхнувся,
Сьогодні перший день весни-красни.
Старий сніжок прогнувся і здригнувся -
Зимою милувався в ретросні.
А де ж весна пахуча забарилась?
Її в салоні бачили краси.
Вона від щастя радісно світилась,
Бо їй вплітали квіти до коси.
В електрокарі їде юна пані,
Дорогами спішить-спішить до нас.
З теплом, з мімозами в новій крисані
У душах викликає резонанс.
Усіх вітаю з першим днем весни! Гарного настрою Вам, здоров*я, любові, творчого натхнення! З повагою, Світлана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779652
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Поіхав мій милий в далеку дорогу
Поіхав мій милий в АТО
А я вишиваю йому вишиванку
Плекаю надію святу
Що скоро мій милий до мене прилине,
Що більше не буде війни,
Піду погадаю на білій ромашці
Що доля готує мені
Ромашко, ромашко, ти квітка надіі ( 2 рази )
Скажи мені правду святу ( 2 рази )
Ромашечко біла, коли я надіну ( 2 рази )
Весільную сукню й фату. ( 2 рази )
Пішла я у поле, де квітнуть ромашки
Де долю зозуля кує
Питаю в зозулі, коли повернеться
До мене кохання моє?
Зозуля кує мені доленьку красну ( 2 рази )
Якщо будеш вірно чекать, ( 2 рази )
Повернеться милий, як тільки закінчиш ( 2 рази )
Сорочку йому вишивать. ( 2 рази )
Закінчила я вишивать вишиванку
Зозуленька долю кує,
І вийшла я в поле, де квітнуть ромашки
Й кохання зустріла своє.
Зозуленько люба, зозуленько мила, ( 2 рази )
Ти правду кувала святу ( 2 рази )
Сьогодні я з милим поіду вінчатись ( 2 рази )
Одіну весільну фату. ( 2 рази )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779561
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 03.03.2018
ЧОГО МОВЧИШ ЗНЕДОЛЕНИЙ НАРОДЕ ?...
ДОБА АНАРХІЇ
Чого мовчиш знедолений народе?...
чому набрав у свій рот повно води
від ртуті окисляєся розрядили нейрони
Скажи із якого роду... із якої масті ти?
Чому дозволив взяти владу казнократам?...
ограбити очистити із скарбниці все під йод
а дитя на війну на передову із автоматом
гине цвіт націїї плює в душу гей із сексот...
За бугром кайфують зюзікі алікі ганжі
їм рожево-малиново за долю України
летять в заморські світи на золотім крилі
за людські дукати підкоряють Мальдіви
Зневірений народ по власній волі
пішов шукати хліба в далекі світи.
Обпалені крила скалічені чужі долі
а олігархи множать лимони із сльози.
Недоля, мільйон завела у неволю...
повічно рабою закувала в кайдани,
розбила надію,в злидні..незасіяне поле...
і доба анархії, душі- сипе сіль на рану.
За спиною, опльовують недруги вороги...
зрадники, гострою косою підкосили-
і пригнічену святу душу взяли на штики
кинули на вогонь сірником підпалили.
До церкви ,ходять кажуть, що християни...
моляться, Богу і гріхи збирають в мішок,
Ой ,йой йойой... які ж ви лукаві погани
ви не вартуєте,не годні стати в трудяги крок.
І алмазну світлу чисту вистраждену душу
брудним чоботом топчите в болото багно
осквернившись, заклали собі петлю на грушу
очманілого асмодея затягує на глибоке дно.
Лихий регоче сміється із чужої біди
а вашій ницості немає меж на землі,
ограбили обікрали пустили на вітри
щоб гниди і воші їли ходили по голові.
Вихваляється шулір -безхребетний язик
що я всесильний мудрий найбагатший
і я на троні в короні ,що король а не патик...
у мене шоколадне життя і я найгладший.
А сирота із хати ,взяла торбу і в тім в чім одіта...
пішла шукати долю між чужі люди у світи,
щоб досягти мету безлюбові рідних необігріта
страждаючи в болю взяла хрест на плечі нести.
А із високої трибуни ричать тигри і левиці...
пишуть, хижі закони для глухих сліпих німих
розпалили на два фронти війну хитрі лисиці
вбивають дитя, копають яму для мертво-живих.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
Асмодей-жлоб скупий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780107
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Я так хочу про тебе писати,
Про дитинство твоє непросте.
Та не знаю із чого почати,
Як мені розказати про все.
Я, напевно, почну із домівки,
Що в колгоспнім стояла садку,
Де весною біленька голівка
Появлялась у кожнім кутку.
Де ходили удвох із сестрою,
Забавляли себе як могли.
І у копанці, там під вербою,
Дні щасливі шалено пливли.
А матуся в цей час на роботі,
Ви до неї ходили туди.
Відчували її ви турботу -
Пригортала до себе завжди.
Така добра була в вас матуся,
Що не знали ви з нею біди.
І не думали: дні ці минуться
Та дитинство піде назавжди.
Не минули сирітства сумного,
А життя все пішло шкереберть,
Кольори із дитинства ясного
Відібрала матусина смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779606
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Тут, серед книг, знаходжу спокій,
Гортаю тисячі думок.
Тут час не робить собі копій,
А я роблю у вічність крок.
Я – у оточенні великих,
Мені – задарма їх труди.
Вже бачу їх прекрасні лики
І приміряю їх сліди.
Від слів захоплює мій подих.
Ця велич – у моїх руках!
Творити так – то справжній подвиг,
Щоб потім жити у віках!
Усім відвідувачам сайту - мої вітання
з приводу Всесвітнього Дня Письменника!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779987
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Дизайнер ночі неповторним стилем
Оригінальний в творчості своїй.
Захоплює чарівність небосхилу.
Сузір*я сяйво - жмуток золотий.
І місяць щедро сіє дивне світло.
Прийшли удвох на рандеву нічне.
Найкращого нема кохання в світі,
Бо від Всевишнього воно міцне.
До тебе пригорнусь душею й тілом,
І світ почує, що люблю... люблю.
Нічого, що так пізно ми зустрілись,
Зірками наше щастя устелю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779910
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Ніхто не пояснив іще у світі
Ненависті й любові джерело,
Теплом чи злом, чи іншим чим зігріте
Котре зелом у душах проросло.
Та кожен знає, як міцніють крила,
Коли любов поселиться в душі,
А як ненависть по-живому риє,
То душі після того вже чужі.
І хоч любов – до світла то дорога,
Ненависть – різновид людського зла,
Та не було б життя таким розлогим,
Якби любов у світі лиш жила.
Бо пізнається все у порівнянні,
І меду не бува без гіркоти,
Тому й шляхи людські, складні й незнані,
Оті, котрі судилось нам пройти.
12.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779705
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 02.03.2018
[color="#7700ff"][b][i]
/ для п і д р о с т а ю ч о г о покоління /
Два кольори чому на фортепіано
Ахроматичний білий,другий-чорний?
Чому не «аква» ,чи «бордо» а чи «вохряний»
Чому ,наприклад,не орнаментарний?
Я золотавою зробила б «клаву»
Це найдавніший колір благородства…
Чи веселкову пропоную тую гаму,
Щоб показати інструменту всі багатства.
А ще б взяла б пурпур, кармін ,порфіри
І лазурит,і бірюзу й аквамарини…
Були б шикарні всі клавіатури!
Мов кольоровенькі виноградини...
Мабуть тому,що білий-білий колір
Сукупність кольорів у сонце-світла
Немов яскравий світлий сонця комір
Щоб зрозуміти - ціла то освіта…
А чорний колір - синього відтінок,
На сході – це добро і досконалість.
Це осягти - не вистачить оцінок…
Потрібно мати час і витривалість…
Відтінків фарб існує так багато!
Хочу поринути в абетку кольорів…
Веселки сяйво - то для зору свято!!
Спектральне різнобарв’ я почуттів!
[/color]
[color="#002fff"]ЦЕ ЦІКАВО[/b]
[b]БІЛИЙ[/b] колір – найяскравіший відтінок сірого / Бі́лий ко́лір — це ахроматичний колір, точніше зорова рівноважна сукупність усіх кольорів видимого спектру сонячного світла, сприймана людиною. Має найвищу яскравість, відтінок — 0. Білий колір може бути створений шляхом поєднання трьох основних кольорів — червоного, зеленого і синього (RGB-модель), або жовтого, пурпурного і блакитного (CMYK-модель) — у рівних концентраціях при найвищій яскравості. Таким чином, білий — найяскравіший відтінок сірого. Білого кольору може бути вівця, хмаринка.
[b]ЧОРНИЙ[/b] – це відтінок синього.
[b]Пурпуро́вий[/b] ко́лір, шарла́товий ко́лір (пу́рпурний колір — частіше вживається в російській мові) — темно-червоний або яскраво-червоний колір з фіолетовим відтінком; багряний. Назва кольору походить від пурпуру — фарбувальної речовини, яку добували в давні часи з залоз равлика пурпурового — морського молюска Muricidae — родича рапана. В колориметрії до пурпурових відносять гаму кольорів, що утворюються внаслідок змішування червоного кольору з синім.
[b]Кармі́н[/b] (кармінова кислота) — барвник, що виготовляється з пігментів тіла самиць червця, з якого виготовляють яскраво-червону фарбу кармінового кольору.
Барвник застосовується для надання забарвлення напоям, ковбасам, кондитерським виробам, і десертам. Залежно від вмісту препарату барвника доза для різних продуктів складає 0,05 - 10 г/кг.
У 2009 в ході судового розгляду з'явився домисел про те, що до складу харчових добавок Кока-Коли входить харчовий барвник кармін (E120)
[b]Порфіри[/b] (рос. порфиры, англ. porphyries, нім. Porphyre m pl) – загальна назва порід з фенокристалами лужного польового шпату, кислого плагіоклазу, кварцу, біотиту і рідше рогової обманки в основній масі, що складається з тих же мінералів. Іноді основна маса представлена склом. Забарвлення сіре, жовте, рожеве, буре. Деякі порфіри з високими декоративними якостями використовуються як виробні або облицювальні камені.
[b]Лазурит[/b] (рос. лазурит, англ. lazurite, lapis-lazuli, ultramarine; нім. Lasur m, Lasurfeldspat m, Lasurit m, Lasurstein m, Lasurblau n, Lapis m, Ultramarin n, Lapislazuli m, Azurstein m, Kupferlasur m) — мінерал класу силікатів, алюмосилікат каркасної будови, група фельдшпатоїдів.
[b]Бірюза́[/b], або туркус — мінерал, фосфат алюмінію й міді. Напівдорогоцінний камінь, що високо цінується в ювелірній справі.
Українська назва походить від перського «фірюза» («та, що несе перемогу й щастя»), яка в свою чергу походить від авестійського кореня «сяяти, блищати». У романо-германських мовах бірюзу називають «тюркіс», оскільки камінь потрапляв до Європи з Персії через Туреччину.
[b]АКВАМАРИН[/b]- Ціа́новий колір або ціан (англ. cyan, від грец. κυανoῦς — «блакитний», «лазуровий») може використовуватися для назви будь-якого з кольорів у синьо-зеленій частині спектру. Що стосується видимого спектру, то ціановий колір використовують для позначення кольору, отримуваного змішуванням рівних кількостей зеленого та блакитного світла, або відніманням червоного від білого світла.
[b]ВОХРА[/b]- Природна мінеральна фарба. Складається з глини та оксидів заліза. Колір — від блідо-жовтого до темно-бурого.
[b]СПИСОК КОЛЬОРІВ І ВІДТІНКІВ[/b][/color]
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2
http://hexell.livejournal.com/103176.html
01.03.2018р.
/ [color="#002fff"]мабуть,тому,що з Весною приходить різнобарв"я у природі,авторка вирішила торкнутися теми кольорів.[/color]
[color="#ff0080"]З ВЕСНОЮ ВАС,ДРУЗІ!![/color] /
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779608
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 02.03.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR0TegB1AzBpnEnNbUlMRFJw-QdV49RutCo-HpJADfw6LPydzP0ew[/img]
Вслухаюсь, як шепочуть трави,
Як мило з вітром гомонять,
Як сонце губиться в загравах,
І день лягає спочивать.
Гойдає вітер надвечір'я
І ніжно листям шелестить.
У сон вкладається довкілля.
Яка ж чарівна - ось ця мить!
Он, перша зіронька вже сяє,
З-за хмари місяць виплива.
Коханка-ніч його чекає-
В природи є свої дива.
Вслухаюсь, як шепочуть трави.
Сюркочуть пісню цвіркуни.
Так пахнуть скошені отави,
І манять у солодкі сни.
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTlxA1ctSqUGygwJ0gjjRXvSIaMlztfWRm4D_M0Oh6B04K2eska[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779708
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018
Багата мова, що й казати,
Відтінків різних, кольорів.
Словами можуть ображати,
Та потім скажуть: Не хотів.
Слова у душах цвітуть пишні,
А душі - це для них квітник.
Нащо тримаємо найгірші?
Скажи мені, ти ж садівник.
Нащо в серцях лелієм, грієм,
Чому не виполим бур"ян?
Чому накращі не засієм?
Для чого їх тримати нам?
Нащо нам заздрість, пересуди,
Людей доводити до сліз.
Кажіть приємне тільки, Люди.
Цих слів в нас вистачить для всіх.
Любіть, радійте, посміхайтесь.
У душі сійте лиш добро..
Людьми ви завжди залишайтесь,
З корінням виривайте зло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779497
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 01.03.2018
Мені знов приснився сон,
так не раз бувало...
Прилетіли сто ворон
й на подвір"ї стали...
Ураз стихло все кругом,
хоч і вітер віяв...
А з-під снігу полотном,-
щось білим біліло...
Придивляюсь я у сні,-
голубок біленький,
щось сказать хоче мені
голоском тихеньким...
Захотілось мені встать,
до голубка вийти,
та нема де сили взять,
що ж його робити?..
Я рвонулась зі всіх сил,
скрипнула зубами,
спалахнуло сто світил,
поперед очами...
Якось таки встала я,
до вікна добігла...
ні ворон, ні голубка,-
я там не узріла...
Більш заснуть я не могла,
думала,гадала...
Чи це сон, а чи мара
мене налякала...
Чом приснилися ворони,
що вони віщують?
Чи життєві перепони,
а чи лихо чують?..
Хто той білий голубок,
що хотів сказати?..
Все боліло від думок,
боялася спати...
А можливо голубка,-
доля мені слала?
Передбачить щось могла,
й від біди ховала...
І забути про цей сон
я ніяк не можу,
він узяв мене в полон,
так й живу в тривозі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779332
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Упаду зерням в стражденну землю
І скроплю сльозою ту ріллю.
Як мені на серці зараз темно,
Щастя їй ніяк не намолю.
Я в собі шукаю добре слово,
Хочеться моїй землі тепла,
Хочеться щоб їй було медово,
Дочекатись з зернятка стебла.
По стерні блукала цілу вічність,
А спитай – скажу: «Ще не жила».
На землі стою, мов той підсвічник,
А в руці – свіча супроти зла.
Ще тримаю слово у долоні,
Полетить воно колись у світ.
Мчать моїх років гривасті коні,
Задивився в очі перецвіт.
Упаду зерням в стражденну землю.
Я ще дочекаюсь колоска!
Крутить час невпинно каруселлю
І віршам життя дає рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779537
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
[color="#7700ff"][i][b]
@
@
@
@
@
@
[u]КОЛИ ХВИЛЮЄ ЧАСОПЛИНСТВО [/u]-
[u]згадайте смак свого дитинства…[/u]
Як ти стрибала босоніж,з м'ячем чи без,упереміж…
Як рано-рано навесні бігли струмочки голосні,
Як мама ніжила тебе і купувала всім щербет…
Ходили з дідусем у ліс,дивились,що їжак приніс…
Косили для овець траву,а потім їли ми кавун…
Такий солодкий і смачний, а зараз зовсім не такий…
Як грілись всі біля печі,пекла бабуся калачі,
Пили козине молоко,їли пампушки із маком…
Ходили рвати ми горох ,матуся,бабця й я,утрьох…
Пасли гусяток біля річки,які смачні були порічки…
Дивились часто на зірки,ми на траві біля ріки…
Катались разом на качельці, веселій нашій карусельці,
З'їжджали взимку із гори,усе для нас,для дітвори…
Рвали зелені абрикоси і квіточки вплітали в коси…
А влітку плавали у річці і загорали на травичці…
[u]Згадайте смак свого дитинства,
коли хвилює часоплинство…[/u]
04.02.2018р.
@@@@@@@@@@@@@@
@@@@@@@@@@@
@@@@@@@@
@@@@@@
@@@@
@@@
@
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775103
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Гамір вулиць... Йду, в тенетах дійсності.
– Обережно! Під ногами лід, –
лине голос із моєї юності,
пронизавши пласт в десятки літ.
Радість і розгубленість. Спинилися,
поглядами схрещені на мить.
Світе милий, як же ми змінилися!
Не впізнати. Аж душа щемить.
Доторк рук... – Як?! Ти – й не відсахнулася? –
обійняти стримує порив.
– Ти ще й досі жартівник, – всміхнулася.
– Ні, я трагік. Вже "відгуморив".
Як в пінг-понг, побавились розмовами,
півжиття не втиснеш в п'ять хвилин,
не торкнувши тему, що за сховами, –
юність не стирає часоплин.
Спогади кружляли завірюхою,
світлі й чисті, наче свіжий сніг,
де піймати погляд було мукою,
червоніли від очей до ніг.
Аж помолоділи, так сміялися.
Все згадав, нічого не забув.
– Чи щасливий ти? Як в тебе склалося?
– Щастям я твоїм щасливий був.
І таким поглянув ніжним поглядом,
аж сльоза по серцю потекла...
Як це – жити з невтоленним голодом,
з прагненням взаємності, тепла?
Що тобі сказати, милий друже мій?
Як Сізіф тягну свою вину.
Через мене ти, неощасливлений,
випив стільки болю й полину.
Раптом:
– В серці ти одна зосталася...
– Чом же так?!
– Шукав... та не знайшов...
Щоб сльоза зрадлива не зірвалася,
рвучко розвернувся і пішов.
Вклякла... Стільки літ душа томилася,
а мій спокій рушить не хотів...
Мимоволі голова схилилася
перед висотою почуттів.
Озирнулася. Курив, зажурений,
сумно мені дивлячись услід...
бо любові, замкненій за мурами,
не судилось вирватись в політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779484
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Білосніжна зима збудувала кордони між нами,
Ти залишився там, у осінньому плачі дощів.
Стих вже голос молитв. В серці замкнуті сонячні храми
На мільйони замків, від яких не знайти нам ключів.
Ми з тобою тепер стоїмо за межею любові.
Тільки де був кордон, який ми перейшли в почуттях?
Чому голос мовчав, коли серце ридало від болю,
А у наших руках догорала кохання свіча.
Мені холодно так... Заметіль віє попелом в душу.
Там десь ватри горять. А між нами холодна стіна.
Я іду босоніж по снігах крижаних, як порушник,
За зимовий кордон. Може, біль цей розтопить весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779531
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Скрепился день с крутым морозом.
В окошко сквозь узор слюды
Смотрела я на виртуозность -
Его ледовые щиты.
И от зимы душа устала.
Туман белёсый напускной.
На миг комком сердечко сжалось.
И охватило пустотой.
Глаза не отводя с дороги,
Что змейкой убегала в лес.
Мне захотелось диалога -
Мешало гроно антитез.
Забвению придаться б нужно
И вычеркнуть пришёл черёд.
Но слышен голос тот простужен,
Мороза скрип...Крошился лёд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779530
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
И в Риме снег…
Упал на розы,
На лук венеры, Колизей…
И для чего мне эти грёзы
В пути неведомых морей?..
И для кого все эти слёзы
Воруют ночь, не красят день…
А в Риме снег укутал розы…
И не одну нагую тень…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779459
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
[i] Як продовження «котячої» тематики,
на прохання окремого «літературного»
бомонду, примушу свого ЛГ говорити.
Рефлексами, а при необхідності
й співати людським
голосом… [/i]
[youtube]https://youtu.be/fhI19sy8jEU[/youtube]
[i][b][color="#29058a"]Як вже було сказано іншим віршем*,
мій Кіт – титулований, вчений…
І хоч допоміг він при пошуку тем,
зі мною не був завше
чемним…
Така вже, напевне, природа в Кота:
то лежнем лежить – куль соломи,
то злість випадкову на вус свій мота,
немов буревій той
«Палома»**…
Чудує подеколи, мов скоморох,
працює під блазня, паяца…
Й тоді не підходь – хоч один чи удвох:
відкусить язик, а то й…
яйця!
Бува, накидається він на слова –
знічев’я, дарма... Але рясно...
То, певно, у Нього болить голова
і рецидивує па-яц-
ність…
Та в захист від нього є декілька слів,
якщо не послуха – ломака.
Бо розуму в Нього – на кілька ослів,
хоч зовні – маленький...
Макака.
Такі ось бувають учені коти
підступні, хоч зовні – послушні…
І ними дивуються в псарні хорти
і всі віслюки у...
конюшні![/color][/b]
25.02.2018
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777175
**Ураган , що пронісся в Атлантичному океані і над
Островом свободи у 2008 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779227
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Я неба поглядом торкнулась -
Це синій клаптик у воді,
І сонце ніжно посміхнулось,
І коси розплело руді.
Я неба поглядом торкнулась,
Очима з'їла всю красу,
Ріка легенько сколихнулась,
Лишила на очах росу.
Тепер у серці синій клаптик,
Як мікрокосмос у душі,
Це наче вир нових галактик,
Що закрутився у вірші.
Я встигла з'їсти неба клаптик,
Ріка вдягнула з льоду фрак,
Неперевершений романтик,
І має вишуканий смак.
У погляді злітають зграї,
Вже сонце спить удалині.
Сховався день за небокраєм,
А клаптик - в льодяній броні...
***
Гадаю, на світі існує доторк очей, доторк поглядом до чогось ніжного, світлого, дивного, неймовірного,можливо холодного, чи навпаки гарячого, загадкового, темного, сумного до болю чи яскраво іронічного. А ще, доторком очей можна відчути доторк серця, душі, який до мурах на тілі зворушує, хвилює, затягує у інший незвіданий простір...
Сніг - це проста біла холодна ковдра, але варта було торкнутися до неї поглядом, як вона почала затягувати з неймовірною силою, з шаленою швидкістю у безкраї простори минулого....Теплого, світлого, дитячого...
І враз у душі наче розпалили багаття, потріскують дрова, запахло печеною бульбою, чути радісний галас дітвори,
рідний голос мами, яка гука на вечерю.
Сніг рипить... так, сніг рипить, під ногами, водночас дитячими і вже дорослими, які бредуть по світу, і несуть купу думок ... а як колись було легко цим ніжкам... дитинство...
Мабуть, і в холодної ковдри є гаряча глибока душа, яка когось затягує, як мене, і несе у шалений вирій тендітних метеликів дитинства, що лоскочуть спогадами душу, до мурах на тілі, чи душі...
Торкатись поглядом - неймовірне щастя; - це подорож у світи минулого, майбутнього, чи теперішнього;
- це все є Всесвіт нашої душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779097
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
***
Майдану дух живе в серцях, в умі,
хоч віддаляємося з кожним днем на крок.
Ще раз він дав усім гіркий урок:
що маємо – обрали ми самі.
***
Вже вкотре шарлатанська влада –
народний відчай, бо дурман,
грабіж, хаос, брехня і зрада
злили́сь в хижацький "деребан".
***
Хтось ліс ростить – хтось краде до безтями.
Тут кожен дбає, але... хто про що.
Немає, браття, єдності між нами –
то й в Україні буде казна-що.
***
Чому ж отак щораз не без ганьби
закінчуються всі благі пориви?
Чи то дурні, чи безхребетні ми,
щоб вичавити не́чисті нариви?
***
Не буде крони без коріння.
Не вродить поле без насіння.
Слабкий вожак зведе* породу.
Без єдності нема народу.
*зведе – в розумінні зведе нанівець, до могили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779133
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Красне літо, мов всміхалось…Сонце височенько.. А по небу ні хмаринки… Здалеку чути ґел ґотання гусей переспів півнів, , перегавкування собак.. Село давно проснулось… Яскраве сонце заглядало в вікно, промені пригріли обличчя…. Сашко, кліпав віями, не хотів прокидатися, не кваплячись потягнувся в ліжку. Йому минуло дев`ять років… Як добре літом, немає підстав кудись поспішати. Та все ж вставати треба й відразу туди… Звичайно, як завжди, до рідного ставка.
Лише через дорогу пагорб, а за ним розлігся широкий став. Краса земна, очей не відірвати! Навкруги нього безліч пишних кущів й різних дерев, мов на сторожі, як охоронці. Лише де-не-де рівний схил до води, квіти, трави до самого берега. Дві пари лебедів поважно плавали попід плакучі верби, наче ховалися між вітами, які купали світло-зелені листочки в воді. Вона чиста - чиста, аж дно видніється. Як відразу близько підійдеш, то неподалік, під самий обрив, б`є джерело, станеш ногами в воду, вона така холодна, наче лід прикладаєш. Сонце в воді купає промені, вона ж змінює кольори, то стане салатовим , то темно - зеленим кольором. А часом посиніє, як здалеку подивишся, наче синє море.
Сашко підійшов до ставка, на кладці бабця Марія з онучкою Вікою полоскали білизну. Бабця викручувала речі, подавала дівчинці та клала в таз, все поправляла кучеряве світле волосся, коли нахилялася, воно спадало на чоло,
- Доброго ранку, - всміхаючись, привітався він і одягнений в шорти та футболку, кинувся у воду.
Віка зморщила світле, в веснянках личко, примружувала очі від сонячних променів, морщила носика, всміхалася до хлопця,
-Бабцю, я теж хочу у воду, вона ж туди, далі, не холодна, ти ж знаєш!
-От парочка, як Мартин та Одарочка, не можете один без одного, біжи, тільки ж платтячко зніми, - кивнула рукою, дала згоду.
-Та я ж без купальника…. Правда чужих тут немає, - тихо сказала дівчинка, знімаючи літнє, квіточками, платтячко.
- Там, ще немає, що ховати, рік - два тоді вже будуть рости «бурульки»,- всміхаючись до онучки проговорила бабуся.
Займалася білизною, а думки про життя - що далі з них виросте?
Вони давно живуть по - сусідству з подружкою Дариною, яка має доньку Олену й зятя Григорія та цього завзятого хлопчика. Лишилася без чоловіка давненько помер - від запалення легенів.
Онуки, як кажуть, ще, як сопливі були, змалку, разом в піску, на городі, чи в садку. Він біля неї, як голуб біля голубки, всі її забаганки виконує. Минуло три роки, як син Марії - Сергій, переїхав в містечко, купив там дім, тож тепер Віка у школу ходить в місті. А Сашко, кожного разу, як зустріне її то тільки й мови коли приїде онучка? Ця теж має його, можна сказати, за брата й тепер, як тільки літо, тікає з міста в село.
Пройшло чотири роки…. Сашко сьогодні встав раненько. Відчинив вікно, свіже повітря підбадьорило. Ласкаві сонячні промені витанцьовували на підвіконні. Він, не поспішаючи, збирався на рибалку. Його мама вже вигнала корову на пагорб, чекала череди. До обійстя Марії під`їхав старенький «запорожець», звідти вискочила Віка,
- Доброго ранку! Тітко Олено, а, що Сашко, ще спить? А я на канікули приїхала! - весело й жваво щебетала дівчинка.
О! За цей час попишніла - подумала про себе Олена, час іде, до чого ця дружба доведе? І ось так кожне літо, не розлий вода. І, як він все сприйме, коли перестане в село приїжджати? Адже на календарі, як тільки починалося літо обривав листки паперу, рахував дні, ну коли вже Віка приїде….
Яскраве сонце світило в обличчя…. Вони сиділи біля ставка, опустивши ноги в воду…
-Ну, як справи? – спитала вона..
А він всміхався, довго задивлявся в її сині, волошкові очі, опустив погляд на округлені перси, почервонів,
-А в тебе веснянок стало менше, погарнішала.
- Та ну тебе, - зірвалася з місця, миттєво скинула його в воду і відразу відбігла,вже неподалік всміхалася.
- Ну от, що засумувала за пустощами, - обізвався весело з води, поправляв русяве волосся на лобі.
Крутнула головою, розсипавши біляве волосся по плечах, не поспішаючи пішла вздовж ставка. Ох і терплячий - думала за нього, я б ото вже й викупала його, якби він мене так. Сіла на ледь обривчастий берег, висока, шовкова трава лоскотала ноги. Вона всміхалася й задивлялася в прозору воду, а там зграйки маленьких рибок, наче літали, то в одну сторону, то в іншу. Вода від вітру злегка рябила, приваблювала до себе. Перехопила подих, коли побачила величенького карася, який підплив і наче стояв на місці. Озирнулася до Сашка, кивнула рукою, той вже йшов до неї, з футболки та з шортів по ногах стікала вода.
Вона приклала вказівний палець до уст й тихо,
-Тихо, поглянь, я хочу того карася, дістань мені..
Її очі іскрилися веселкою, бігали по ньому, наче шукали розраду, вкотре поправляла волосся, заглядала в очі, дарувала усмішку. Він, як покірний слуга, зняв футболку, тримав у руці, похапцем спускався до ставка . Ледь-ледь пересував ноги у воді, намагався не зробити тінь на рибу, щоб не злякати її. Розставив руки, в них тримав футболку, розправив її, ледь розтягнув, придав форму рушника й миттєво занурив глибоко у воду, враз висмикнув. Карась підскакував на футболці, дівчина від радості запищала, підскакувала. Та враз похитнулася, здалося сіра пелена насунулась на очі, у вухах задзвеніло…
Сашко побачив, як вона наче поступово втрачає силу в ногах, нахилялася донизу, миттєво вискочив з води, відкинув рибу в сторону, підставив під неї руки, поклав на траву.
Уже в голові прояснилося, кліпала очима, Сашко витирав її бліде обличчя мокрою футболкою,
- Ти мене чуєш, Віко? Чомусь не втрималася на ногах, що з тобою? До того ж, ще й помарніла, може це від сонця?
Вона труснула головою,
- Якесь запаморочення, напевно від сонця…
Відчула, як все тіло покрив піт, перед очима мерехтіння мушок.
Сашко уважно дивився на неї і час від часу кидав погляд на сонце,
- Не поспішай вставати, полеж трохи, зараз минеться.
Кілька хвилин мовчанки, вона дивилася на небо й від нього ховала погляд. Нарешті відчула, що вже має силу встати. Зовсім неподалік від них виблискував на сонці карась, його хвіст раз – по - раз здригався. Де й поділась її веселість, підняла карася,
-Я піду, щось трохи кепсько, напевно перегрілася. Приходь ввечері на юшку, бабуся, ще й пирогів з капустою напече, ти ж їх любиш.
Він збентежено кивнув декілька раз головою, дав згоду. Його сумний погляд лежав на її плечах, адже хвилювався, йшов слідом, провів до самої хвіртки.
Бабуся на обійсті за великим столом різала кропиву,
-О! Щось зарано повернулася?! Славний карась, що хтось з знайомих подарував, чи може хто з чужих рибалок? - засипала запитаннями.
- Та ні ! Це мені Сашко піймав, можна сказати руками, так уміло футболкою підхопив, що карасик, не встиг виплеснути. Якраз буде нам на юшку, я Сашка запросила. Бабусю, пішли до хати, я тобі хочу дещо сказати.
Здивовано, в той же час уважно поглянула на онучку. Лише тепер помітила легку блідість на її обличчі й розгубленість,
- Ну, якщо по секрету, тоді пішли.
Життя…. Вкотре перевела подих бабця, ось і онучка вже доросла, чому невістка їй нічого не розповіла про жіночі секрети, не могла збагнути. У кожного свій характер, добре, що поїхали жити окремо, спокійніше на душі, вмовляла себе. Хоч Катерина була й непоганою невісткою та мала свій погляд на життя. Часом весела, часом сувора, а то було, як підмінять її, як кажуть, ні з того ні з сього стане сердитою. В особисте життя сина не втручалася, часом вмовляла себе, хто знає, що там в них, краще змовчати. Часом в синові бачила характер свого чоловіка , знала його запальний характер, тому й хотіла, щоби йшвидше жили окремо.
Сином задоволена, він влаштувався на завод водієм. Тож заспокоїлася, робота є, хата теж, що ще треба, хай живуть.
Через години три Сашко відчиняв хвіртку,
- Добрий день! Ну, як там Віка, краще? Відійшла від спекотного сонця? А то.. я оце місця не знаходжу, все зазирну через паркан, її не видно. Може, щось треба, то я гори переверну та знайду, тільки скажіть…
-Та, ні, нічого не треба. Все гаразд! Трохи поспала….. Все минулося.. Заходь, заходь , будемо обідати. Зараз я її покличу, – привітно, з усмішкою запросила Марія.
Віка за столом, розповідала, як Сашко зловив карася, а потім раптово,
- Бабцю, я напевно завтра додому поїду. Хоч до школи, ще два тижні та гадаю, треба підготуватися, деякі покупки зробити, тож корову будеш завтра пасти сама, боюся на сонці перегрітися.
Марія зрозуміла онучку, махнула головою,
-Гаразд, тільки одна умова, зберу сумку, Сашко довезе до самого дому. Що скажеш, хлопче?
- Та я… Що ви запитуєте, я завжди - за! Хоч дізнаюся де живе, а то скільки раз в містечко їздив і ні разу в них не був. Можливо, ще знадобиться колись, щось завезти, то я завжди готовий.
Місячна ніч за вікном… Тиша нервувала хлопця, виглядав у вікно, шукав місяця, думав може вповні, що не спиться. Напевно поїздка в місто не дає спокою, вирішив він. Взяв першу книгу, яка потрапила до рук, включив настільну лампу, занурився читати.
Прочитавши кілька сторінок, сердито відкинув в сторону, ні - ні в цьому віці краще про кохання не читати.Подушкою накрив голову, закрив очі, почав рахувати, як бабуся в дитинстві вчила.
Вони їхали в автобусі, Сашко спостерігав за кожним рухом Віки, задоволений, що вдома дозволили поїхати. Він за неї на пів голови вищий, відчував себе охоронцем, на всіх позирав з осторогою.
Катерина радо зустріла дітей,
- Ну ти вимахав , вже й вуса чорніють, справжній легень.
Час летів… Віка закінчувала дев`ятий клас, мала йти вчитися на лаборанта. Дівчина помітно підросла, носила коротенькі спідниці, хизувалася красивими ногами. Обличчя світле, веснянок майже немає, можна на пальцях перелічити. Вона любила дивитися в дзеркало й вкотре думала- ну, що хлопці, що вони мені, хоч і зачіпають розмовами та з ними краще не зв`язуватися. І хто придумав дружбу, кохання, сімейне щастя, якась дурня.
Характером дуже змінилася, принаймні такі висновки робила Марія, дивлячись на неї. Чому така дівчинка стала, відколи рідше приїздила до неї, то з кожним разом становилася черствіша, десь пропали ніжності, які привила їй з дитинства. Напевно вік такий, або ж гени, адже характером ставала дуже схожа на невістку.
Одного літнього вечора Олена прибігла до Марії, сповістила, що дуже погані справи з Дариною, адже та давно хворіла, доймав тиск та й роки ж не молоді.
В хаті тихо… Марія присіла біля подружки, вони довго згадували молодість, деякі моменти з життя. Дарина тремтячою рукою взяла за руку, схвильовано сказала,
- Я тебе хочу попросити. Не знехтуй моїм онуком, він так кохає Віку, я знаю, він її не образить. Пообіцяй, що ти не будеш проти, щоб вони побралися.
- Та, що ти, дорогенька, хіба ж я проти! Я бачу, як він ставиться до неї, тут й говорити немає про що. Я б теж була щаслива, коли б Віка пішла за нього, знаю він буде гарним, надійним чоловік. Та про все це, поки зарано говорити, вивчиться, потім армія, якби ж Бог дав дожити…
В той же рік Дарина померла. Сашко змарнів, був в розпачі, адже дуже любив бабусю, яка ростила, з пелюшок плекала його. До всього, ще й останнім часом хворів батько, виразка шлунку не давала спокою. Віка була з Марією на похоронах, наче приїхала підтримати Сашка, але чомусь не знаходила слів. Майже весь час мовчала, не стало тих поглядів з співчуттям, все ховала очі, а то відводила їх, коли він дивився на неї. Йому здавалось, що він її втрачає, в душі з кожним роком все важче переносив розлуку.
Вдома важко без його допомоги та батьки все ж відправили хлопця вчитися в КЕМТ на електрика.
Вони майже рік не бачилися, а згодом цілих два роки… Він писав їй листи та вона рідко відповідала, напише пару рядків, про навчання, про погоду, про себе конкретно - ні слова.
А час летів…. А після навчання батьки влаштували її працювати на завод комірником. Сашко після навчання - служив в армії. Проводів гучних не було, адже дуже хворів батько. Олені занадто важко справлятися одній з хазяйством. Вона тепер не могла уявити життя без сина, тільки на нього й надія, що прийде з армії буде жити в селі. Він служив в Німеччині, звичайно писав листи додому й до Віки. Та ті листи, як та погода восени, рідко були теплі, в основному прохолодні, без ніяких слів на підтримку, чи то хоч би одне слово, що сумує без нього. Відчував, що Віка стала балуваною, адже одна в батьків й жили в достатку, ще й бабця передавала, яйця, молоко, не говорячи вже про всю городину. Та все ж не втрачав надії, що вона таки буде з ним. За пів року до кінця служби помер батько, в цей час саме проходили навчання в лісі, на полігоні, йому дали знати, аж через тиждень. Хлопець важко переніс втрату. Ніхто й не подумав йому дати дозвіл – на кілька днів поїхати додому, адже це за кордоном, керівництво тільки висловило співчуття та розводило руками.
Позаду служба…. Сашко стояв на порозі хати з букетом квітів. Катерина зміряла з ніг до голови,
-О відслужив?! Вітаю! А Віка в подружки, тут неподалік. Може пізніше зайдеш?
Хлопець здивувався такому прийому, адже стільки часу не бачилися. Тож з квітами… може б запропонувала почекати. Не знав куди себе подіти, чи повертатися, чи присісти, тут на обійсті. Аж раптом заскрипіла хвіртка. Віка підходила не поспішаючи, хитро позирала, всміхалася,
-А приїхав! От пропаща душа, чому не приїхав на похорон рідного батька?! Мовчи -мовчи, зараз скажеш не пустили, або ще щось вигадаєш..
Поцілувавши її у щоку, віддав квіти. Вмить, як дзиґа крутнулася,
-Ну, до чого такі ніжності… Ти, що прямо з потяга до мене?! Ха! Це ж треба, такі почуття…
Катерина всміхалася, спостерігала, як донька зустріла хлопця, але до хати його запросила.
Пройшов лише тиждень, Сашко вже працював на вокзалі електриком, спочатку щодня з села їздив на роботу, а згодом два дні працював і мав два дня вихідних. Важкі дні, не досипав, роботи вдома не початий край, що таке в селі без батьківських рук, напевно кожен знає.
Віка не давала Сашкові слова «чекати« , то ж з хлопцями зустрічалася, але постійного не мала. Напевно тому Катерина не відказала йому, коли він дав зрозуміти, що хоче посватати доньку. А можливо мала розмову з нею, бо та тільки всміхалася, та хитро позирала в його сторону.
Сонце ховалося за обрій, небо переливалося темно- синім та червоним кольором…. Вони стояли біля ставу, він ніжно обіймав за плечі
-Віко, ти ж знаєш, я з дитинства тебе кохаю…
Запала тиша….. Раптом здалеку закричала качка, дівчина наче стрепенулася,
- Не лякайся, що замріялася?! Чуєш, підеш за мене?
То були перші медові поцілунки в уста. Вона не пручалася,
- Все одно треба йти заміж, хтось це все придумав, любов, сім`ю, щастя, але я згодна!
Через пів року відгуляли весілля… Життя продовжилося, але кохання для Сашка не стало солодом. Адже Віка не погодилася піти винайняти квартиру, жили з її батьками. Відразу звикнути до сімейного життя важко, можливо коли б були вдвох, то й відносини б були інші. В домі всім керувала теща, якій було все одно, чи зять поїв , чи поспав. Одне бажання, щоб більше приносив грошей та з села привозив - все, що бачив.
Воно б нічого та вдвох наодинці з Вікою майже не залишалися, вона часом хизувалася перед ним, що не дуже хотіла йти за нього заміж, але ж чому не відмовила? Зізнань в коханні від неї ніколи не чув та мав надію, що подорослішала, адже сімейне життя, це не пустощі, як в дитинстві. Та згодом зрозумів, що зробив помилку, то вже не та Віка, що була в дитинстві. Хіба про таке життя він мріяв? Звичайно ж ні. Ті колючі слова тещі та тестя - «Тебе ніхто не питає, як має бути, чи буде..», його пригнічували, ніхто не рахувався з його думкою. Хоча тесть часто був у відрядженні, він працював на заводі водієм, достатньо було побути ввечері всім разом вдома, щоб відчути приниженість, вкотре виставити себе господарями. Його скрізь всі називали Олександром та тут він залишався Сашком, немов якимось хлопчиськом. Теща не працювала, кожен крок тримала під контролем, де поставити капці, чи посадити в городі тільки там квітку, де вона дозволить і часто за спиною слова - » А ти тут хто?!». Звичайно, все розумів, тому не раз вмовляв Віку винайняти квартиру, щоб жити окремо та все було марно. Про, що було говорити з нею, як тільки батько в відрядженні - біжить спати до матері, наче мала дитина. Усмішка на обличчі, до півночі біля екрану телевізора.
Він два рази на тиждень їздив в село допомогти мамі по господарству, завжди привозив продукти. Інколи бракувало часу та намагався все зробити вчасно.
Минув рік…. Народилася дівчинка, яку теж назвали Вікою, так захотіла теща і це обговоренню не підлягало. Донечка - спокійна дитина, це подобалося Віці, адже вона, як і раніше любила поніжитися в ліжку. Багато часу йому доводилося приділяти маленькому сокровищу, так інколи він її називав, коли гуляв, годував та міняв підгузки. Літом - хоча і в село їздив було легше та взимку набагато складніше. В його обов`язки входило два рази на день палити пічку, адже хата шлакова, холодна, ще й не маленька. Це не мало значення, чи в вихідний день , чи то в робочий. Теща вважала, що в домі жінки цим не повинні займатися, де б це видано було, щоб її донька, чи то вона дрова носила, коли є зять.
Коли донечці виповнилося три роки, померла бабуся Марія. Тепер біля мами в селі по – сусідству ніхто не проживав, у Сашка боліло серце за неї. Адже тоді був спокійнішим, знав, що поряд з нею ця мила й добра старенька, яка їй стала наче рідною.
Олена давно - при нагоді відкладала кожну копійку, щоб купити в містечку дім, адже багато людей виїхало з села. Що їй тут, одній залишатися жити? Від кого чекати допомоги? Хазяйство, город щодня обходити важко, вже не те здоров`я, не молоді роки. Згодом вона продала свій будинок. На околиці містечка Олександр сам вибрав, для неї будинок, невеликий, з літньою кухнею. Задоволений, тепер їздити недалеко, менше хвилювань за маму..
Одного зимового вечора на залізниці дуже сніжило, утворився колапс для руху потягів, не працювали стрілки. Всіх працівників після роботи попросили піти на чистку снігу, хоча б на пару годин. В цей день саме чергував Олександр, він цінував свою роботу, був відповідальним, не зміг залишитися осторонь.
Близько півночі повертався додому, зморений, в промоклих чоботах. Тихо постукав у вікно до Віки та вона напевно міцно спала, бо було тихо. Вже кругом хати розчистив сніг, щоб зігрітися, наважився знову постукати в двері. Відчинила теща,
- Що нагулявся! Йди туди звідки прийшов!
Здивовано здвигнув плечима,
-Я був на снігоборотьбі, тож бачите засипало, на станції потяги стоять.
Теща стала в дверях, схилившись до стіни,
- А мені, що до твоїх потягів, це відмовка, що ще придумаєш?!
Терпець урвався, зблід, скільки ж можна терпіти це приниження, різко вийшов з обійстя. Але куди йти ?! На вокзал, мокрим?! З роботи хтось побачить, соромно. До околиці міста далеко, снігу намело вище колін тайі крізь одежину до тіла вже давно пробрався холод.В одній із кімнат, в сусідів горіло світло, може до них зайти?! Вагався, вже сам себе заспокоював, але ж тітка Тоня привітна жінка, може дозволить переночувати?
Тоня сиділа дивилася кінофільм й одночасно в`язала шкарпетки, почула стук у вікно. Здивовано подумала, хто б це? Та напевно хтось із своїх раз собака не гавкає. Звичайно жінка здивувалася та запросила до хати. В цей день онуки пішли додому спати, тож місця було достатньо. Олександр розхвилювався, тремтів, аж цокотів зубами, коротко сказав,
- Був на снігоборотьбі після роботи, а вони не пустили до хати.
Тільки похитала головою, швидко зігріла хлопцеві води відігріти ноги, дала нові шкарпетки, напоїла чаєм з медом. Більше запитань не задавала, по – сусідству все видно, як ставилися до хлопця й так дивувалася, що на скільки часу мав терпіння. Сама працювала на залізниці, тож для неї не дивина, щоб після роботи людей посилали на снігоборотьбу.
Надворі ледь посвітліло, Олександр, подякувавши, пішов додому.
Стукати не довелося… В їхній кімнаті біля дверей на нього чекала валіза. Віка ніжилася в ліжку, доня солодко спала. Він тихо почав розмову,
- Вікусю, я був на снігоборотьбі, розумієш. Твоя мама не повірила, не впустила мене. Мусив попроситися до сусідів, бо замерз, як цуцик, до того ж ноги промочив.
Вона зневажливо кинула погляд, потягуючись, зловтішно усміхалася,
-Ой, ой… Думаєш душу розворушив? Чекаєш, що зараз розплачуся… Раз на тиждень можеш до доньки зайти, щось принести, а зараз забирайся! Нам немає більше про що говорити…
Олександр ніжно взяв її руку з хвилюванням, умовляв.
-Віко, але ж ми маємо обов`язково бути разом, в нас дитина, ми маємо виховати, бути відповідальними за її життя. Адже мріяли жити щасливо, ти пригадай, як нам було добре разом в селі, пригадай! Давай підемо на квартиру, в мами є трохи грошей, згодом купимо дім, чи квартиру, що захочеш. Адже ми кохаємо один одного!
Вона сіла, звісивши ноги до підлоги, дивилася у вікно,
-Слухай, то було дитинство. Оті слова; кохаєш, щастя, яке в бісу щастя?! Ти прямо розумник і знаєш, що таке бути щасливим? Я хочу краще вдягатися, ходити в кафе з подругами, замовити там все, що захочу, тоді я буду щасливою. А для цього треба гроші, вважаю будуть гроші, тоді і буде оте щастя. А в тебе тільки робота та дім, з тобою нудно. Йди, це зайве, не треба умовлянь, я і без тебе буду щаслива. А за Вікусю, не хвилюйся, он баба з дідом є, будуть бавитися.
Він спішив додому… Ні, сльозам волі не давав, здавалося, вони десь самі пособі зникали, хоча горло здушило, хотілося кричати, ридати. Та, ні, я ж чоловік, маю взяти себе в руки. Втішав себе, добре, що сьогодні вихідний й дороги трактор чистить, значить автобусом доберуся швидше.
Це був сюрприз для Олени. Хоч й бідкалася, що дитина буде зростати без батька та намагалася підтримати сина. Щоб не падав в відчай, життя продовжується, тим паче знала, що донька його любить, тож з нею бачитися буде.
Життя змінилося…. Зробив вдома євроремонт і в літню кухню провів опалення, Олена хотіла жити окремо, гадала так буде краще обом, адже він не хлопчисько, а чоловік, тож рано чи пізно знайде собі пару.
До донечки він приходив раз, а коли й два рази на тиждень, вона завжди зустрічала його радо. Ходив з нею гуляти в центр містечка, в парк, часто балував іграшками, купував деякі речі. Віку не завжди заставав вдома, а коли зустрічалися то лише вкотре розумів, що вороття не буде. Аліменти вона завжди отримувала вчасно, до того ж непогані, на той час на залізниці працівники перейшли на бригадний метод, завдяки якому отримували гарну зарплатню. Вона відразу покинула роботу, займалася вихованням доньки, на її місце пішла працювати теща.
Олександр інколи мав бажання поговорити, помиритися та коли бачив Віку на підпитку, а часом заставав з цигаркою мовчав, не впізнавав в ній ту, яка була мила, щира, якою жив, кохав.
Три роки поспіль провідував доньку, яка його завжди чекала. Здавалося все купив до школи та все одно донечці поклав на долоню сто гривень.
- Хай там будуть, віддаси мамі, вона щось купить тобі. .
Вікуся так схожа на нього; русява, смарагдові очі, овал обличчя, усмішка, тільки трішки від мами взяла веснянок .
-Тату, мама казала собі хоче купити нову футболку, таку з блиском, забере гроші, побачиш..
Серце облилося кров`ю та, що поробиш, підморгнув й мовчки стиснув кулачок з грішми,
-Віддаси, добре?
Після першого дзвоника в школі, він запропонував піти в кафе та Віка не захотіла, але дозволила з донькою погуляти до вечора. Він справно, раз на тиждень приходив до школи, забирав до себе на декілька годин.
Віка згодом пішла працювати, торгувала в одній із «ракушок» на базарі продуктовими товарами.
Одного осіннього дня , Олександр чекав доньку під дверима класу. З сусіднього класу вийшла дівчинка, видно, старша за доньку на пару років. Вона в руках несла ранець, схвильовано тормосила ним, не могла закрити. Він, з усмішкою на обличчі, запропонував,
- Що замок - змійка барахлить? Давай допоможу, ось тут біля вікна.
Вона здивовано поглянула,
-А зможете зробити? Стільки раз кажу мамі, що заїдає, а вона каже треба новий купити, а грошей немає…
Він відразу витягнув з кишені пасатижі, намагався придавити «собачку»,
-А, що тато не міг зробити, чи десь у відрядженні?
-Та ні, тата немає, він нас давно покинув.
Раптово задзвенів дзвоник, він поспіхом закрив замок – змійку.
В коридорі з`явилася темноволоса, на зріст височенька, жінка, в руках несла декілька книг,
- Доброго дня!
І вже до дівчинки, - Що Таню знову проблеми з замком - змійкою?
Та кивнула головою.
- Дякую вам, - звернулася до нього.
- Та нічого,то пусте, гадаю, ще трохи послужить.
Навпроти них відчинилися двері, юрбою діти товклися один поперед одного, кожен намагався першим вискочити з класу.
Він зачастив до школи і таки дочекався одного разу Таню, з якою вирішив дочекатися її маму. Так вони познайомилися, Олеся була родом з іншого села, заради роботи в місті винаймала квартиру. Вона викладала географію та природу.
Пройшов майже рік знайомства., Олександр, в основному після занять, Олесю та Таню проводив додому. Разом чаювали, дівчинка тягнулася до нього, він це бачив і таки вирішив, що не хлопчик бігати, вже мабуть треба попросити руки. Олеся ввічлива, серйозна жінка, добре розуміла, що весь вік одна жити не буде. Зважила всі «за» і »проти» коли дала згоду на пропозицію. Тим паче їй здалося, що зустріла свою долю, пишалася Олександром. За, що б не брався, в руках все (горіло )до того ж не палив, не зловживав алкоголем.
Олена задоволена вибором сина, відчувала, що ця жінка буде його любити й шанувати. Таня ввічливо спілкувалася з новою бабусею, часто з нею проводила час. Дівчинка вихована, Олена інколи дивувалася, порівнювала відношення цих двох дітей до себе, робила висновки, що все ж мати освіту, бути вчителем, в сім`ї -багато грає ролі.
Не пройшло й двох років, як помер батько Віки. Сергій приховував хворобу печінки, рак здолав менше чим за три місяці.
Звичайно ж, Олександр не міг стояти осторонь, як годиться, все в чому міг допомагав. Віка була в відчаї та трималася гордо, хоча проблем навалилося багато. Закрутилося в неї життя, неначе летіло в прірву, нестача грошей - тиснула за горло. Адже звикла жити краще, тепер одні розчарування. Вирішила продати свій дім, окремо купила хатинку для Катерини й собі двокімнатну квартиру, в одній з п`ятиповерхівок. Та це тільки на пів року, весь час бідкалася матері за гроші, що недостатньо для життя. Катерина в свою чергу посилала до Олександра за допомогою, хоча він справно сплачував аліменти.
Одного разу Олександр провів доньку додому, до самих дверей. Віка відразу відчинила двері, наче чекала на них,
- Може зайдеш?
- Хіба на пару хвилин, треба бігти, вдома чекають, - все ж поріг переступив.
-Ой, хто тебе там чекає! Своєї дитини не маєш, а спішиш.
Він розвернувся до дверей,
- Це наші справи, в мене є донька тут і є там. Це не твої справи врешті, зараз нелегкий час для країни, не знати, що буде далі з роботою. Ти коли небудь думала про те, що я можливо попаду під скорочення, аліментів не будеш отримувати таких, як маєш? Чи ти взагалі ні про, що не думаєш, а живеш так, як і раніше, тринькаєш гроші направо й наліво. Я дитині, що треба куплю, але грошей тобі більше давати не буду, зрозумій в мене є сім`я, тож надалі, як ти кажеш, на мої подачки, не розраховуй. Зрозумій, у нас тепер у кожного своє життя, як не прикро та ти сама цього захотіла, - знервовано поспішив до дверей.
Віка продала мамину хатину, знову жили разом, іншого виходу не було. На базарі багато грошей не заробиш, стала скупляти, фрукти, ягоди возити на продаж в Київ.
Пройшло більше десяти років….
Олександр, вперше за скільки років, стояв поруч з Вікою. Вони благословляли доньку в нове життя, весілля гуділо. Віка хотіла, щоб він був на весіллі сам, тому після поздоровлення молодих в кафе, відразу повернувся додому. Він зі стороги уважно придивлявся до колишньої дружини, чи змінилася і в яку сторону, в кращу, чи в гіршу? Ні, його серце не тьохнуло, як колись. Як добре склалося все, що я таки пішов, тепер свого життя не шкода. Адже в мене, є дружина, яка цінує мене, іще є одна донька, яка теж скоро вийде заміж. Ніяк не міг зрозуміти, чому Віка стала такою?! Адже її життя щасливим напевно не назвеш. Останні роки, зі слів доньки, як той холодний вітер, все сама, зневага до всіх чоловіків. Хіба що в котрий раз посидіти в кафе, розважитися з черговим знайомим. І весь час десь, то в Москву, то в Київ на заробітки, бо тільки й мови, чого тут сидіти, треба заробляти гроші. А хіба в грошах щастя? Вкотре запитував себе…і тут же давав відповідь, ні напевно коли маєш кохану людину. Яка поруч всміхнеться і привітно загляне в очі, поділиться своїми роздумами та проблемами, щось порадить й зігріє своїм поглядом. Ото напевно справжнє щастя.
Лютий 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778919
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 25.02.2018
Минає час лютневих холодів,
Весняне проника сопрано
До королівства мерзлих володінь,
І заживають давні рани.
Весна розбурхала думок рої,
Схвильовані чуттями духу.
І зранку до вечірньої зорі,
Мов губкою, вбираєм рухи.
Всміхнувся на безлистому стеблі
Вже пролісок-ефемероїд.
Весна життя підносить на щаблі,
Тримає міцно тонус-повід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778913
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 25.02.2018
Собравшись в путь, возьми надежду,
И крепко за руку держи.
Нелегкий путь, душа мятежна.
Как знать, что будет впереди?
Отбрось тревожные сомненья,
И веру в сердце посели.
Надейся твердо в исполненье,
Своей задуманной мечты.
Изгибы жизни, неудачи,
Измена искренных друзей,
Пускай в пути не озадачат.
Все это сделает сильней.
Возьми с собой попутный ветер,
Что будет парусом в пути.
Но как же жить на этом свете?
Придется все это пройти..
Увидишь свет на горизонте,
Когда сумеешь все снести.
Тогда засветит ярче солнце...
Ты должен сам себя спасти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508990
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 25.02.2018
До дівчат на пару з кумом
Більш ніколи не піду.
А якщо ще й в картузі кум,
Перший признак , на біду.
Ось і вчора, удвох з кумом
Пішли до Марусі,
Молодичка, як писанка
Неначе Мадонна
Личко, хоч води напийся,
Очиці бездонні
Кум хитрючий , як той лис,
Картуза знімає,
Нате куме потримайте,
Бо мені мішає.
Той картуз мені, як прищ,
З ним одна морока,
Бачу кум на Марусинку
Вже накинув оком
Мені вже од картуза
Стало й дурно й жарко,
А ні тобі з"істи шкварку,
А ні випить чарку.
Кум п"є чарку, ість шкварки,
А мені гукає
-"Ви ж дивіться, на картуз
Не поставте плями"!
Щоб він був той кум сказився,
Разом з картузом,
Кум з Марусею лишився
А я з гарбузом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778626
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 25.02.2018
Промчать і літа, й осені, і весни
На крилах волі, миру і добра,
Не раз лютневий день зими воскресне,
Що медсестру у двадцять три забрав…
Її війна догнала в двадцять три,
Хоч дівчина нікого не вбивала…
Тоненьку ниточку життєву медсестри
Війна безжально й рано перервала…
Свою любов до волі, до людей
Несла й обом їм долю присвятила,
Не знала, що коли війна гряде,
Вони покличуть дівчину із тилу .
Красуня світлокоса і війна –
Не зовсім звичне людям порівняння…
У чім була Сабіночки вина,
Що перервала смерть життя й кохання?
Війна іще терзає наш Донбас
І мітки чорні роздає найкращим,
Та буде жити пам’ять серед нас
Про медсестру Сабіну – гордість нашу!
24.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778832
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 25.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pC2pgMX9gV0[/youtube]
А весна вже робить перші спроби,
Несміливий відчуваєм крок.
Всі її нам примхи до вподоби,
Бо зими проходить уже строк.
Ми відчули перший весни подих:
Синьоокі квіти на снігу.
Зрозуміти можеш ти наш подив,
І нестримну до весни жагу.
Хай весна буяє в твоїм серці,
Щоб не знав ні горя, ні біди.
Не згуби свій шлях у круговерті.
Ціль намітив - впевнено іди.
І прийми мій скромний подарунок:
Первоцвіт, що виткався на світ,
Мій солодкий щирий поцілунок,
Побажання довгих і щасливих літ.
Хай тебе обходять неудачі,
Буде важко, прошу: не сумуй.
За життя з тобою дуже вдячна.
Про хороше завжди ти міркуй.
Обнімаєм ми тебе, всі любим.
Всі ми заодно, твоя сім"я.
І вітаєм всі у День святковий.
Береже хай Бог твоє ім"я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778623
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Откуда взялся этот ветер?..
Как пёс, потерянный,скулит…
Свеча сандаловая вечер
Для откровения горит…
Уже не плачет, не рыдает
На белом блюдце без каймы.
Кто позабыл, не поминает -
Ни год, ни день, ни час судьбы…
Кто не любил, не понимает –
Зачем хранить календари…
И знать, наверно, не желает,
Как полыхают те мосты…
Как ностальгия донимает…
И тяжко - бремя тишины…
Без сожалений отрывает
Листочки осени, зимы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778781
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Немов у ферзевім дебют-гамбіті
Обрав позицію цікаву,
А я була неначе Нефертіті...
Він запросив мене на каву.
Як мучила чомусь підозра, ревність...
Нюанси безліччю мелодій...
Влучав приємними словами певно,
Руладами нових рапсодій.
Очима він казав, що апетитна,
І пити вже збиравсь, мов каву.
Трималась "Нефертіті" непохитно,
Бо очі в нього геть лукаві.
Пахуча кава і гаряча вдача,
Веселий, невгамовний мачо.
Годинник його тукав від Versace...
...Прокинулась, бо була спляча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778655
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Надоело, надоело –
Не выигрывать войну…
Под знамёна ностальгии
Позовёте, не приду…
Захотела…захотела –
Но не сладкого вина
(Из хрустального бокала)...
Из сакрального – до дна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778671
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Коханий, присядьмо на дорогу,
На хвильку прихилюся ще на плече.
У серці стисну щем і тривогу,
Вона зрадливо у грудях так пече.
А за вікном лапатий, чистий сніг,
Відбілює сторінку злого часу.
Якби могла, спинила б той потік,
Війни безжальну та лиху гримасу.
"Пора іти, а ти радій життю,
Я боронити буду сміх твій, спокій".
Причулось в тиші мовлене: " Люблю".
Храни Господь! Світ на війні жорстокий.
22.02.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778402
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Пробачте, друзі, я в польоті,
Хоч в літаку, та на роботі...
Пишу, мачулю, чищу, правлю,
Та вірші ваші не проґавлю.
Як вдома лад я наведу,
До вас негайно я прийду.
Нехай не всім це й до вподоби,
Excuse me, please,
мою жадобу...
[youtube]https://youtu.be/WjnWmFHtGzI[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778518
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Когда не спишь ночами лунными
И тайно пишешь строки рунами,
Святую паперть умолчания
Стрелой пронзает не нечаянно…
И берег мой (не лоно пустоши)…
О,Господи, я это чувствую!..
Ни те слова, ни те касания
Не оправдают ожидания…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778495
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Крізь стіни чула тиху увертюру,
Немов хтось грав її мені.
Від звуків ожила стара гравюра,
Стрибали ноти весняні.
І танули сніги замшілі, сірі,
І в грудях - промінці з теплом -
Зароджувалась непомітно віра
Прозоро-чиста, ніби скло.
Він, мабуть, поруч - серце чуло кроки.
Дзвінок у двері - щастя звук.
Не рахуватимем ми більше років,
Сплетемо ніжність душ і рук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778365
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UydjGQOtOh4[/youtube]
Скотилось сонечко за обрій,
На землю вечір завітав.
Його чекають, бо він добрий,
Усіх до себе пригортав.
Земля тихесенько зітхала,
Це відпочить прийшла пора.
Блаженний час, вона дрімала...
Чекала сну і дітвора.
Люлі, люлі Янголятко,
В вікно заглядує он сон.
Ти ще щасливий, спи, малятко.
Віддайся сну, дитя, в полон.
Он з неба місяць кинув промінь,
Зірки на небі засвітив.
Вже затихає людський гомін.
Щасливий сон всіх сполонив.
Тобі, маленький, треба спати.
Втомились ніженьки за день.
Матуся буде колихати.
Он входить щастячко, дзень-дзень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778217
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Молюсь, синочку, за твоє життя,
За долю у житті тобі щасливу.
Щоб було добрим в тебе майбуття,
До успіхів щоб несли тебе крила.
Молитва хай в дорозі збереже,
Щоб ти по ній ішов синочку сміло.
Вона нехай нещастя відверне,
Як рішення прийматимеш невміло.
Молюсь, синочку, за твоє життя,
Яке дали тобі ми разом з татом.
Нехай гарячі будуть почуття
І буде у сім'ї дітей багато.
Нехай ростуть онуки в доброті,
Нехай любов крокує завжди з вами.
І щоб не сталося в твоїм житті,
Ти пам'ятай молитву щиру мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777927
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 22.02.2018
ПАМ'ЯТАЙ, ДИТИНО ГЕРОЇВ ПОІМЕННО!!!
Ніколи невідмити невинну кров на Майдані
і героїв України ніхто незабуде імена
Небесна Сотня ,як на небі зорі ранні...
променем осяюють стежки в майбуття.
Пам'ятай дитино!!!-героїв поіменно...
Революцію гідності-чотирнадцятий рік!
як від куль гинули хлопці щоденно
і до боротьби проти тирана повстав світ.
Михайлівський монастир бив у набат
дзвеніли голосно дзвони по всій Україні
криваву розправу розпалив тиран-пилат
снайпер безжально стріляв в серце калині.
Брат пішов на брата із зброєю в руках
беркут бив кийками принижував людину
і голуба миру клював ворон чорний птах
пісня ''пливе кача''вела сина в домовину.
Плакало, ридало небо сизими дощами...
зима відкрила ворота двері в божий дім
один за одним злітали хлопці -журавлями
поклонялись чорні хоругви голосив дзвін .
Над труною сина плаче ридає батько і мати
від болю страждання в очах блестить сльоза
скорбить Україна стікає кров'ю від рук ката...
в пам'ять героям горить палає воскова свіча.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778283
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018
ЗАЦВІЛА САКУРА НА ЧУЖИНІ
Зацвіла ніжна сакура на чужині,
як біла вишня у веснянім саду
пелюстка дарує щастя пташині
незабутню мить -неповторну красу.
Із долонь сакури п'ю водицю із джерела...
на крилах мрій лечу лечу до ясних зір,
і в заметіль виграє милозвучна струна
оживає надія в божій красі із синіх гір.
Сакури -духмяний рожевий лілейноцвіт,
вітерець заколихує у квітучім розмаю
із Японії -пахучий аромат несе привіт
і в казковім царстві моя душа розквітає.
Я ,милуюсь, любуюсь подихом весни...
насолоджуюсь вродою у пишноцвіті,
квітне сакура із крапельки чистої роси
із небес сонце купається у буйноквіті.
І я, цвіту ,як ніжна сакура весною...
дивокраса іскриться в моїх очах,
прекрасний світ малюю душою
на полотні -земний рай у моїх руках.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778338
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Зловісна смертельна хмара
Спустилась на Київ весь –
Стріляв… у людей Макаров,
Ще й свій – не якийсь «СС».
Стріляв прямо в серце, в юне,
Студента, артиста… і…
Життя замовкали струни
Й хололи тіла в крові.
Вони добивались волі,
Їй знаючи всю ціну,
Але… заблукала доля
І втрапила у війну.
Стояли вони за правду,
Хоч плата за це – життя.
Правдиві – не завжди праві –
Це істина теж буття.
Багато є бід на світі,
З них кожна гірчить, болить,
Але, коли гинуть діти,
То є найстрашніша мить.
І серце тоді тріпоче,
Й душа матерів кричить:
«Та краще би я, синочку,» –
Ридає, сльозу п’ючи.
А він: «Ти не плач за мною,
Вклоняюсь тобі до ніг
З любов’ю, вже не земною,
По-іншому я не міг.
Нас, мамо, тут більше сотні,
В нас інший Майдан тепер,
Де є почуття високі,
Любив і люблю тебе.
Усіх ми вас стерегтимем,
Приходитимем у сни,
Вкраїнська ж земля зростила,
І ми є її сини.
Тепер ми з Великим Богом
З небесної висоти
Великою теж любов’ю
Вас будемо берегти.
Хай хліб у вас колоситься,
Цвітуть хай сади рясні –
Ми ж слухатимем молитви
Й вкраїнські про нас пісні».
21.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778143
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Мені наснилось нині, що розлука,
між нас прокралась тихо, мов гроза
І я в останнє протягаю тобі руку,
щоб зупинити мить, що в нас була.
Мені наснилось вже коханню край,
той час настав що в грудях серце мліє.
Що не побачу більш твоїх очей ,
і я в сльозах зриваюся і вірю:
п-в:
Любов солодкою буває і п'янкою,
два люблячі серця що бються в унісон.
Так трепетно і ніжно б'ється в серці
і я кричу-це сон, це тільки сон, це сон
Ті грози відступили, розійшлися,
і вже розвіялися хмари в небутті.
І ти мені так любо усміхнулась, (усміхнувся)
Що зацвіли всі квіти на землі.
Коли у серце зазира до нас тривога,
Летів би (летіла б) птахом - хоч на край землі.
Мелодію сумну розлука нам зіграла,
і віриться що це лише в-ві сні.
п-в:
Руслана Ліщинська-Солецька
15 лютого 2018
ruslana679@gmail.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777280
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 21.02.2018
[b][i][color="#7700ff"]В чужие руки...
Отдаёшь меня в чужие руки,
Но тебя спросить хочу зачем?
Я с тобой не выдержу разлуки,
Не смогу и дня прожить совсем.
Отдаёшь меня в чужие руки,
В одночасье рушишь все мосты...
Слышу сердца бешеные звуки,
И смотрю в застывшие черты...
Отдаёшь меня в чужие руки,
А ведь я боюсь так темноты...
Все собрал остались только брюки,
Ни тебя, ни капли теплоты...
Отдаёшь меня в чужие руки,
Для тебя не значу ничего?..
В голове от страха даже глюки,
Я люблю тебя! А не его....
13 02 2018 г
Виктория Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777865
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Туман рождался под овражком...
Струился лентой бережком...
Стелился ковриком бухарским
Для первой ночи сладких слов...
Воздушно-белый,бестелесный
И над землёю зависал
До той поры,пока чудесный
Фонарь дорожку освещал...
Лежал не тронутой невестой
До первых лучиков зари...
С кровавой нитью (тайной вести)
Он исчезал,стерев следы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778160
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Світив місяць ясно в небі угорі,
Розбігались красні зорі хто куди.
Милувалися з тобою до зорі,
Залишав на моїм тілі ти меди.
Ох, солодкі твої губи, не губи,
Завмирала, тріпотіла лиш люби.
Упивалась, відчувала міць жаги,
Цілувала, чула шепіт: йди сюди.
Йди до мене ув обійми, не спіши,
У мелодії кохання звук сурми.
В ласці бою в грудях стогін з горла рви,
Що твоя я, милий, знай, те без клятьби.
20.02.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778166
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 21.02.2018
А межень у снігу...
Зухвала й бунтівна
зима свою жагу
втамовує сповна.
В пуховику земля,
вагою гнеться ліс,
схолоджені поля
у пелену взялись.
Убрались в кожушки
калина, глід, кизил.
Засріблені вершки
у тополиних крил.
А холод і в рукав
забрався, і в колер*,
і за лице щипав
без ніжності й манер.
Зимовий передзвін
вростав в захмарну вись,
струмок і водогін
у кригу зодяглись.
Пороша, як перкаль!
Зимовий антураж.
А холод у кришталь
заковує пейзаж.
*Колер -жіночий комір.
Межень - лютий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777065
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Навчи, мій Боже, як прощати
У цю неділеньку святу.
Які мені слова сказати?
Не думаю, що я прощу.
Ну як пробачити убивцю,
Що сина вбив там на війні?
Я ката віддала б в темницю,
Замурувала б у стіні.
Ну як пробачить педофіла,
Що познущався над дитям?
І багатьом не має діла,
Що покалічене життя.
Я прийму кару, якщо скажеш
І згідна я нести свій хрест.
Обірване життя не зв'яжеш,
Неси ти хрест хоч сотню верств.
Пробач мені, мій Боже милий,
За все, що зараз я скажу:
-Додай мені терпіння й сили,
Та нелюдів я не прощу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777783
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Я піду там, де маки червоні,
Де у полі співає душа,
Оксамитом ляга на долоні
Цей цвіт маку, що око втіша.
Я із квіток там зроблю віночок,
Щоб вдягнути його на чоло.
До листочка добавлю листочок,
У вінок заплету я стебло.
Буду слухати жайвора у небі,
Який пісню співає мені.
Дуже хочу сказати:" Спасибі"
За ці співи такі чарівні.
Ще пройдусь по пшеничному полю
І букет із цих маків нарву.
Я вклоняюсь тобі, моя Доле, -
Бо у рідному краї живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777925
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 20.02.2018
ІІ він не бачив, лиш голос
Із слухавки ніжний почув,
І серце його стрепенулось,
За сон і за спокій забув.
Заграло серденько, як ліра,
Лилися із серця слова
А він покохав, і він вірив
Що кращоі в світі нема.
В морози чув спів солов"іний,
Й троянди цвіли на снігу
Блукав він в густій заметілі
Неначе в квітучім саду.
І сонце світило і гріло
Для нього і вдень і вночі
В думках малював іі тіло
Коханням своім живучи.
Вона його рани лічила
Одним лише словом,...люблю,
І серце до болю хотіло
Побачить кохану свою.
В коханні воно пломеніло,
Мов сонце на весь білий світ
І навіть зима відступила,
Щоб землю коханням зігріть.
Одного зимового ранку
До вуха він слухавку взяв,
Почуть іі голос жаданий,
Розмову іх хтось розірвав.
У слухавці чулось мовчання
Він тільки тепер зрозумів,
Сьогодні не зробить зізнання,
В душі замовк спів солов"ів.
І знову зима і морози,
На землю кохання прийшли,
Кохання молилось крізь сльози
Просило хоч краплю весни.
Залишити, не заморозить,
Хоча б лише в мріях, чи снах,
А потім воно розіллється
В п"янких солов"іних піснях.
І трапилось диво, і знову,
Від НЕІ полились вірші
Відчувши палке ІІ слово,
Кохання заграло в душі.
І вирвалось співом на сонце
Щоб птахом у небо злетіть,
А потім в гаях солов"іних
Закоханим душі п"янить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777587
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 19.02.2018
В нічне адажіо пірнали разом,
Зірок ескорт блищав на шовку неба,
Кохання розливалась ніжна плазма,
І місяць срібне сяйво лив із цебра.
Цей мюзик-найт нас поглинав всеціло
Обіймами гарячого тремтіння.
І серце в грудях в ритмі стугоніло,
А на стіні свічок мигтіли тіні.
...І де оця феєрія крилата?
Тепер вже тільки спогад у зеніті,
А місячна ятрить в душі соната,
На згадку залишившись у софітах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777967
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Навіяне твором Миколая Волиняка [b]…за обрій понесу[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777782
Ти обпечеш мої вуста цілунком,
І вип'єш мою пристрасть, як вино.
Гроза ж, стара воржка і чаклунка,
Підсвітить блискавицею в вікно.
Я розплету косу свою чорняву,
Пірнеш в її незайманий покров.
І піднесе нас ніч аж понад хмари,
Де ангели співають про любов.
18.02.18р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777871
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Экспромт
Пленяет небо синевой,
А мне – не пишется…
Запахло в воздухе весной,
А мне – не слышится…
Меж лабиринтами снегов
Ищу подснежники!
Изранят корочками льдов
Запястья нежные…
А те минуты февраля
Такие смутные…
Не вспоминаю про тебя,
И звёзды – ртутные…
Из капель крохотных опять
Низаю бусинки…
Хотя бы взглядом обнимать
И снова чувствовать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777912
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Малюєш в пам*яті графітом
П*янку зимову жінку-вишню,
Подарував би самоцвіти,
Але ж чомусь тобі не втішно.
Натхненно лінії виводиш,
Вишневий післясмак зимою.
До серця б знати усі коди,
Заповнив би його снагою.
В нічному мареві графіту
Малюєш ілюзорно вишню.
Бринить симфонії сюїта...
А чи поверне Бог колишнє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777568
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 19.02.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSpNsaLKe_6Bc4XxVlBGV3a9-6OUbYbR-rVTXOW5_Dj_mZRUbNteQ[/img]
[color="#9e4a19"]В який чудовий дивосвіт
Вела та стежка із воріт!
Була я зовсім ще маленька,
Трима за руку мене ненька.
Моя рука в її руці,
Сльозинка сохне на щоці.
І щастям повниться душа,
Мов птаха в вирій вируша.
Де кожна квітка - мені диво.
Торкнутись хочеться наживо.
Вдихнути справжній аромат,
Зелену ягідку зірвать,
Яка ще зовсім не дозріла.
Впіймать метелика за крила.
Он, глянь, вмостився на листок.
Горобчик-ось в калюжу скок,
Купає вправно своє пір'я.
Ой, скільки див на цім подвір'ї!
Цікавинок всіх не злічити,
І щоб в гармонії з цим жити,
Іду я пізнавати світ![/color]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQmAa8YTEiPKB6e1IGtV88n3NFgMJoEvU5hvWeYAUcJcJ2BhXNv[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777759
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Я создана лишь для тебя гитарой,
Карбоновые струны счастья не порви.
Не место ей лежать внутри футляра,
Скорее в руки ты возьми и удиви.
Сыграй, мой гитарист, о жизни песню,
И от души прольётся сладостный нектар.
И разольются звуки в поднебесье.
В руках умелых - я гитара - солнца дар.
Услышишь сразу в звуках птичьи трели,
Ведь одному тебе играю попурри.
Любви вонзились в сердце нежно стрелы,
И льется, льется музыка для нас - гран-при.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777367
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Ех, була не була, думаю, женюся
Пішли з кумом на Меланки
Свататись до Люсі.
Люся гарна, як троянда,
Ямочки на щічках
Хазяєчка чепурненька,
Красива, як квітка.
Кум як сват, то вже сват,
У Люсі питає,
Що в господі в неі є?
Що вона тримає?
Люся каже:"Зараз ні,
Але буду мати,
Як хазяін в дворі буде,
Буду все тримати".
Кум на мене подивився,
А потім на Люсю
Я й сам кума зрозумів,
Звичайно ...женюся.
І хазяєчка, й гарненька,
Й ямочки на щічках,
Ще й хазяйство тримається,
Й гаряча, як пічка.
А от кум, той зразу скис,
Мота головою,
Мені шепче він на вухо
Підем до другоі.
Та ви куме що, здуріли?
Куди йти від Люсі?
Не видумуйте ,- кажу,
На Люсі,- женюся.
Кум показує на мигах
Да, гарненька Люся,
Та я тільки за хазяйство
За ваше боюся.
Та чого там боятися,
Будем кумувать,
Буде важко, вас покличу
Мені помагать.
Я до цього, -каже кум,
Уже не гожусь,
В мене вада, я ревнивий,
Лоскоту боюсь.
Та хто там буде лоскотать,
Свиня, чи теличка,
Чи ви може боітеся
Гуски, чи ягнички?
Як почув про гуску кум,
Його й затрусило,
За хазяйство його гуска
Маленьким вкусила.
Це ж додуматися треба,
З-за якоісь гуски
Я повинен відмовитись
Женитись на Люсі.
Як погодиться за мене
Люся, то женюся.
А от з кумом свататися
Заказав ходить.
Як боіться за хазяйство,
Хай дома сидить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777578
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Вже зустріла яскраву вечірню зорю
Посміхнулася небу привітно…
Обійняти тебе я бажанням горю…
В сон до мене прийди непомітно.
О, мій Ангеле, ніжних, щасливих ночей,
Може кроків твоїх і не чую,
Але поглядом лише торкнешся очей,
Я любов твою серцем відчую…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777516
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2018
Чому ми бідні?Бо дурні.
Чому дурні? бо бідні!
Чому ті клоуни смішні,
настільки однорідні!
Люд розуміє, все ж мовчить,
закрили знову рота!
Але душа вона кипить,
що ми для них істота!
Лише істота - хай вам грець!
А клоуни - то"люди"...
Коли нарешті , той кінець!
Краіні -" правдолюбів"?
Чому повинен рахувати
пенсіонер - копійку?
Чому повинні годувати,
ми зграю ту -"злодійку"!
Чому? Простий народ істота?
Чому брехня керує?
Чому з нас роблять ідіотів?
"Надлюди" знов панують!
Чому ми бідні - бо дурні.
Чому дурні - бо бідні.
Чому безкарні всі вони,
і праця та - безплідна!
Вся молодь їде!
Нас НЕМА!
Безкарність вже усюди,
не від великого ума,
над нами, є "надлюди"!
..............................
І знов ми бідні - бо дурні,
дурні - бо знову бідні...
"Надлюди" - знову чепурні,
МАЙДАН ПРОЙШОВ - БЕЗСЛІДНО...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777597
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU[/youtube]
Дрібненький дощ в вікно постукав.
Так починався новий день.
А вітер з ночі іще грюкав,
Немов вікно було мішень.
Залопотіли вмить листочки,
Від сну пробуджені якраз.
Хіба, хто всидить тепер мовчки?
Давно весна вже почалась.
Нехай маленькі, ще тендітні,
А так відчули цю весну.
Отак бува частенько в квітні,
Коли усім тут не до сну.
Скінчився дощ, затих і вітер,
Прозорі краплі на гіллі.
Який красивий дощу витвір..
Вдяглись дерева в кришталі.
Пахучий чай примножить радість.
Весна - це крок в нове життя.
Збагатить мудрість, зітре слабість.
Піде усе вже допуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777494
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2018
Я проснулася від любові,
Сни наснилися кольорові.
Як проснулась – всміхається світ,
Я кажу із любов’ю: « Привіт!»
Я йому – аж мільйон цілунків,
Розпочала свій день з малюнків.
Малювала маленьких діток,
Руту-м’яту і ще й любисток.
Коровай малювала з сонця,
Його зайчика – на долонці.
І корівок божих багато,
Ще й весняний танок у свято.
Малювала лелечий політ,
Малювала, як вміла цей світ.
Ви щасливі? – Я дуже рада!
Ще пройдуся казковим садом.
Може я домалюю там щось,
Аби вам усім краще жилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777104
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Зачем ту странную картину
Нарисовала я вчера –
Амур из зарослей малины
Стрелою целится в тебя…
Согнули силой ветры спину,
Рыдая эхом у моста…
Заколыхали волны тину
И целовали берега…
Тебе приснился шелест моря…
Лазури синие глаза…
А мне – ромашковое поле…
И та (не быстрая) река…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776951
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Зустрів мене в фламінговім світанку,
Вдихнув у душу ніжний промінь ласки.
Обсаджена смерічками альтанка
Нас огортала у хмельній запасці.
Подарував для щастя небо й крила,
І макраме міцним плелось кохання,
А поцілунків на зап*ясті сила
Вузлом єднала у палкім бажанні.
Фламінго-птахом тріпотіло серце,
Світанок владно зазирав рожево,
Блищала поруч річечка люстерцем...
...Чи дійсно бУло, чи любові мрево?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777205
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
А этот маленький оркестрик
Играет снова до утра…
У пульта чувственный маэстро
Ответа ждёт не на слова...
Одним движением растерзает
С волшебной палочкой рука…
Не прикасанием оживляет,
Когда мелодия нежна…
А этот маленький оркестрик
Играет то же,что вчера…
И роза красная прелестна!.. -
С росой живою...И глаза,
Полузакрытые, - пронзают...
Из раскалённой рампы - свет…
И струны...те же обжигают,
Не обрываясь, столько лет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777185
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Найсвятіші для людини речі –
Мати, діти, воля і земля,
Саме їм – твоя душа і плечі –
Й ця турбота серце звеселя.
Коли ненька радо зустрічає
Всю родину, отчий де поріг,
Почастує борщиком і чаєм,
Приготує для усіх пиріг,
Там шанують батька-матір діти,
Й щастя більшого в житті нема,
І цвіте у душах тоді літо,
Й відступає перед ним зима.
Не буває щастя і без волі,
Котра здобувається в борні,
Тож плекаймо, люди, власну долю
На своїй прабатьківській землі!
12.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777064
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Начиталася дурниць Галя із книжок
Що в Франціі, носять в спальню на руках жінок
Я тебе коханий Грицю , хочу попросить
Хоч раз в житті на руках в спальню занеси.
Підв"язався Гриць ременем, як справжній штангіст
Погрузив Галю на плечі, і в спальню поніс
Не доніс він свою Галю навіть до порогу
Впав, зламав аж два ребра, та ще й праву ногу,
Попросила Галя вперше і більше не просить,
Третій місяць Галя Грицька вже на руках носить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776963
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Экспромт
Это сердце птицей бьётся
Под рубахой и ребром… -
Чисто-белая страница
Расцарапана пером…
Постучит в окно синица,
Накормлю опять зерном…
И водички дам напиться…
И - оставлю (на потом)…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776828
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Ты вернёшься за советом...
Или - просто вспомнить дом...
Будет много-много света...
Или...темень за окном...
Когда осень… или летом...
Когда - белая зима...
Возвратишься за ответом…
Я почувствую - когда…
Всё быстрее сердце мчится…
Но - неведомо куда…
Пусть с тобою не случится
Даже малая беда…
Пусть с тобою будет солнце
И полярная звезда…
Ты однажды в то оконце
Постучишься, как тогда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776608
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Экспромт
Покинули тревоги,
Куда-то делась боль…
На раны недотроги
Не рассыпали соль…
Зимы чуток осталось:
Каких-то пару дней…
Вчера (не показалось) –
Мелодией капель…
Тепло внутри родилось
Приятнее огня…
Наверное,влюбилась…
Нечаянно она…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776193
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 12.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2018
Збирали той п"янкий нектар вуста
Зі слів твоїх і несли в чашу серця...
А вийшло так, що мова та пуста,
Змішалась з пилом у життєвім герці.
*
Чому б словам, як квітам, не цвісти,
Квітує все любов"ю в час веснів"я.
Але ж буває часом цвіт пустий,
Як і твоє солодке пустослів"я.
*
Тепер гірчить в душі моїй полин,
Горять вуста, що спрагло пили щастя.
Нектару смак поверне часу плин,
І почуттів нових святе причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744984
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 11.02.2018
[b][color="#951dad"]Загубились у покосах молоді літа,
Вплела стрічку у волосся осінь золота.
Десь надія моя в"ється в віршах поміж рим
І природою кладеться на обличчя грим.
І у дзеркалі я бачу вже не ті вуста
А у посмішку закралась долі гіркота.
Покриває мої скроні срібна заметіль,
Ніби й далі йде дорога, а не та вже ціль.
Те, що в дзеркалі я бачу, все не до смаку,
А було ж - коня спиняла на усім скаку
Але падати у відчай не погоджусь я,
По весні ще хочу слухать співи солов"я.
Я покосами густими в далечінь піду.
Може десь там поміж ними молодість знайду.
Ну то й що, усе міняє невблаганній час
Та ще хочу я кохати, як у перший раз...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775146
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Ви чуєте, співає Украіна
Ви бачите, всміхається Дніпро
Тепер вже наша ненька не загине
Хоч як би тяжко неньці не було
Порвали ми братерськіі кайдани
Тернистим шляхом йшли нелегкий путь
Не сподівайтеся заброди і тирани
Назад вам Украіну не вернуть
Для вас запроданці кати і лиходіі
Давно вже зсукана петля
Даремно ви плекаєте надіі
На поміч біснуватого з Кремля
Ми вибороли право на свободу
В ярмо народ мій більше не вернуть
Широким шляхом ми йдемо в Європу
Нам сонце правди освіщає путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776271
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018
ТИ В МОЄМУ СЕРЦІ ВІЧНО ЖИВИЙ
ПРИСВЯТА ВОЛОДІ ЖЕРЕБНОМУ
Від сльози, печаль смутком зацвіла...
по іншому, дивлюсь на цей білий світ-
Я, не плачу мій сину тільки в душі журба-
живу, тобою мій любий і молитва- це мій лік.
Швидко пливе час удаль -бистрою рікою...
я, виплакала море сліз -безсоними ночами,
іду, в завтра.... тихою сповільненою ходою,
і шукаю, тебе мій ангеле під святими небесами.
У спогадах ,шукаю тебе згадую вчорашні дні..
твоє дитинство ,квітучу весну -юність зрілу...
із фотографій, дивляться карі оченята твої-
і твоя мила усмішка додає мені духу і сили.
Хресною дорогою - іду до заходу життя...
рука ворожа спопелила твої літа молоді,
застиг твій шлях і сліди замела люта зима...
та в моєму серці, ти вічно живий на землі.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776295
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Я бачила,як плачуть квіти,
І боляче було дивитится мені...
Вони були ображені,як діти,
Які щось бачили страшне у сні...
Виблискували сльози в них,як перли,
Їх заспокоїти хотілося мені,
Пелюсточками кліпали й мовчали,
Певне страшне теж бачили у сні...
Може злякали їх пориви вітру,
І їм незатишно і холодно було,
А може втратили й вони вже віру,
І сльози відчаю вкривали їх чоло...
А може снились їм невдячні люди,
Що не оправдали їх віри і надій...
І негаразди,що тепер є всюди,
Отож і сльози капали з їх вій...
Адже вони природу відчувають,
І негаразди, й болі всі людські...
І людям, і природі співчувають,
Жура і болі, певне, й їм близькі...
А може і вони бува страждають,-
Від неповаги й грубості людей,-
І топчуть їх,й з корінням виривають,
Бо не вважають за своїх дітей...
До них частенько я звертаюсь,
Їм довіряю свої болі і жалі...
І вони чують, й сльози в них зникають,
Стає їм легше, а з ними і мені...
Отож і квіти мені рідні,як і діти,
Радують красою, сповнюють буття,
Розмовляю з ними, і вони як ліки,
Змістом наповнюють моє життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776223
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018
Людина в світі цім, щоб буть щасливою.
Іти вперед, до світла, ввись летіть!-так думала раніше.
Зрозуміла: людина в світі цьому, щоб служить!
Служити тим, хто поряд. Правдою. Робить добро.
По совісті тут жить. Щоб ясним день був. Сонячним.
Щоб світлою була тут кожна мить.
Якщо буває скрутно... Не хвилюйся. І знай, що ті,
хто поряд йде, зуміють своє плече тобі підставити в путі.
Так по життю йти треба всім, до світла...
До світла ми всі йдем! Й само те світло сяє. Світиться.
У тому світлі ми усі живем!
А якщо хмари? Сонцю не пробитися?
Значить не так щось. Людино... Зупинись! Тобі дано теж
світло, як і Сонцю. То ж Добротою своєю засвітись!
І зникнуть хмари ті. Розсіються... Зрадіє Небо і Земля.
А це Гармонія - енергій двох, Добра і Світла, гра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776183
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018
Вот поворот и снова поворот, скорее бы доехать, надоело. Эта дорога прямо сплошной лёд и не посыпал какой-то идиот. И голова от движения, аж гудела. Он мчался на « Мерседесе» вторые сутки, зима, ему довольно надоела. Давно уже так сосало в желудке и тело отдохнуть хотело. Уж десять лет, как уехал, батрачил в Москве, на стройте. А время быстро так пролетело, но уж не выдержал этой зимовки. В том вагончике был страшный холод и иногда донимал голод. Но хочешь денег, вот так надо зашибать, да, как и никак этого не избежать. Сказать от души откровенно, уж очень всё осточертело. Ну вот и крутой трассе конец, виднелся знак к селу «20км».
Всё вдоль посадка, возле деревьев совсем голых, девчонка танцует на каблуках. А шапочка на ней видать, что с пуха, стоять на морозе в ней невеселуха, мороз наверное донимал и он слегка на тормоза нажал. А может женщина… Рукой взмахнула и мило не стесняясь улыбнулась. Наверно взять да подвезти, а вдруг понравится, роман завести? Другого нету ведь пути, поскольку, уж притормозил, своим желаниям отказать не имел сил. Кто знает, черт побери, ведь уже больше тридцати и было их у него, не больше пяти, но не нашёл ту что искал. И правда, не раз был скандал, всё хотели его охомутать, но каждый раз во время убегал и неприятностей удавалось избежать. А что Россия, нет не для него, он там был лишь ради денег. Имел желание одно, поскорее бы домой, где лес родной и речушки крутой берег.Где вырос, рыбку там ловил и тех девчонок, сельских красавиц, любил.
О да! Это сюрприз просто, наверное проститься с ней будет не просто. Она красива, словно молодая берёзка. Светла улыбка, ах, ну да просто крошка. А губы цвет спелой вишни, без помады, подумал, а может я где –то уже встречал однажды. Не удивлюсь, если поедет в моё село, тогда уж точно будет мне не всё равно. Глаза…. Её глаза терзали душу, их цвет сводил его с ума. Он немного покраснел, подумав, неужели её имя спросить я струшу, узнать бы или замужем она? Зелёный блеск глаз как изумруды, искрились слегка с тёмным оттенком, чуть растерялся, оторопел от улыбки тёплой, нежной…
Она поправила пальто,
- Ну, что едете далеко?! Вы до Матвеевки, иль дальше?
Голос чист, никакой фальши. Ха, уж мысль, звонкоголосая такая. В кармане слышно звуки - ключей бряканье.
Он улыбаясь поправлял своё пальто,
- Считаю вам очень повезло. Туда и я, только правда, живу в начале села, а вы оттуда, иль судьба вас в гости к кому - то занесла?
Она молчала, узнав его, в мыслях крутилось, ну ничего, что грешник вернулся, на родную землю потянуло? Взяла - не торопясь пальто расстегнула,
-У тебя здесь тепло… Хотя я вижу и ты одет не легко, издалека наверно держишь путь, решил взять меня, чтобы развеять грусть? Иль правда пожалел, чтоб не замёрзла, ведь на дворе, пятнадцать градусов мороза?
Убавил скорость, зачем так спешить? Иль что-то ей ответить, иль спросить? Правда странная она на «ты « перешла сразу не зная меня. Не торопясь бросил взгляд на расстёгнутое пальто, о, грудь пышна, ведь это хорошо. Видать красавица в моём вкусе, наверное надо отвечать. А то подумает, что струсил, надо с чего- то начинать,
-Да мчусь из- за границы, соскучился, домой охота и надоела эта работа. Пора уж видать якорь бросать, достаточно по чужим землям шастать. Пустует дом, уж года три, родные от меня ушли, в тот свет, иной, теперь вот жизнь совсем стала другой. Война, на Донбассе одна разруха! Не удалась вот нам житуха, чтоб в мире, как в те времена. А жить ведь каждый хочет, она одна.
Она смотрела в сторону. А за окном, посадки все в снегу и белые поля и издали виднелась водонапорная башня.
-Ну, вот, уж нам совсем немного осталось до села. А я думала, грешник, ты снова уедешь и не оставишь адреса как тогда.
Остановил машину, нахлынуло волнение, лёгкий озноб,
- Чего - то не пойму, кто ты и какой мой грешок? Ты меня знаешь вижу, а я нет. Так кто же ты? Открой будь добра секрет.
-А, что Вадим так изменилась? Похорошела, иль постарела? Ты знаешь, мне ведь сегодня приснилось, что я в зеркало смотрела. А это говорит о том, что будет свидание и думаю не постигнет меня разочарование. Так столько лет тебя не было сознайся и почему молчал или скрывался? Видать твои родители умерли тогда, когда я на заработках в Москве была. Уж извини, но увы, ведь у каждого жизнь своя. Да время пролетело, очень жаль но мы живём не так, как бы нам хотелось. Скажу честно, сочувствую тебе, так говоришь совсем забыл обо мне?
Ему стало жарко, не по себе,
-Давай выйдем из машины, поговорим. Она не спеша открыла дверь, он подал руку ей как джентльмен. А взгляд глаза в глаза… И она покраснела, слегка рукою по плечу провела,
- Ты правда стал мужчиной славным, можно сказать очаровательным. Что не женился значит, тебя я поняла…
И так неожиданно его за плечи обняла,
- Вон вдалеке видишь башня и сад. А ведь когда ты там был и был мне рад. Ты целовал в густой траве под вишней. Вспомни, я же тогда была девчонкой пышной. Настойчиво умолял и клялся мне в любви, тогда гуляли мы с тобою до зари. Под утро, еще пел нам соловей, а ты в страсти так просил, ну будь моей….
Не помнишь? Или скажешь мне – что ты гонишь.
Чуть смутно, но вспомнил он ромашки…. Да, в тот день нарвал их у соседки, для Наташки…Тогда им было по семнадцать… И вдруг так резко повернулся, словно от чего - то ужаснулся. Закрыл одной рукой лицо своё, припомнил её платье голубое и как прятала упругую грудь. А он целовал её и ласкал, и нашёл к сокровенному путь…
И вдруг, расставив руки закричал,
-А я ведь лет пять тебя после этого искал. Прости, ну просто не узнал.
А потом тише, подойдя ещё ближе,
- Я с мыслями о тебе жил столько лет, уехала, ничего не сказав и даже не передала хотя бы мне привет.
- Слышишь, прости Наташа, что жизнь так сложилась наша. Начнём сначала всё, я грех тот отмолю, ведь тебя одну до сих пор люблю.
Ты изменилась да, вижу это, ведь столько лет прошло, не есть секретом. Но ведь взгляды твои ко мне нежны, поверь, они для меня очень важны.
Она стояла обворожительно красива, румянец на лице и ему показалось, что счастлива, её улыбка, словно солнце.
И вот сделала шаг назад и тихо прошептала,
-Я вижу очень рад, а я ведь знала. Однажды мне цыганка нагадала. Что б не спешила замуж я, что буду иметь короля, который близок стал, родной. И я поверила, о Бог мой!
Он за руки её уж взял и голос едва задрожал,
- Скажи, что правда, ты меня ждала? Замуж не шла, была верна. Ой, да ладно, всё то не важно. Скажи, ты свободна как и я?
Обнял так крепко, освободиться не смогла, ведь она этого ждала.
А потом нежно взял за подбородок, посмотрел в блестящие глаза, тонул в них и тихо прошептал,
- Мы ещё молоды, ведь нам не по сорок и мы найдём с тобою наш причал.
И нежный, сладкий поцелуй и стук сердец, волнение. Каждый из них в душе таил восхищение. Ах, ведь разлука была не напрасной и складывается всё прекрасно…
Он целовал, кружилась голова, а ветерок слегка их охлаждал, к чему какие- то слова.
Как вдруг сигнал машины остановил их пыл и он трепетно спросил,
-Так, что? Ты едешь домой или в гости к своим? Где живёшь на самом деле? Пойдём в машину, поговорим.
Наташа улыбаясь, в машину садилась не спеша, да думала.. Это же надо, всё видать не спроста. Её в село тянуло к родителям давно, но почему – то всё никак не выходило, всё время что- то мешало, то на грипп заболела, а то работа.
Уже в машине, гудел мотор, он вдруг сказал,
-Ты посмотри, как красиво! Хоть и зимой, поля искрятся, словно под шёлковой простынёй. Вот что значит, наш край родной и дышится здесь так легко…
Она смотрела на него со стороны, нет на ней не было вины, что так сложилось, что уехала она тогда. Учиться ведь надо было и жить как-то. В Днепре у бабушки случилась беда, умер дедушка, она по –другому поступить не смогла, ведь ей поддержка была так необходима. Решила, всё ему потом я расскажу, пока наверно лучше промолчу.
Он бросал взгляд, видел, что призадумалась она, боялся отвлечь довольно долго. А потом снова притормозил, казалось что-то искал в её глазах и не спеша нежно спросил,
- Так, что ты ангел, мне скажи, у нас с тобою позади все жизненные миражи. Я думаю, едем к тебе, как по мне, пора идти навстречу нашей судьбе. Думаю тыкву ты мне уже не дашь, выбросишь с головы любую блажь… Что скажешь? Что молчишь?
Улыбка на лице, губы коснулись его щеки,
-Да, думаю, больше не стоит идти вопреки желаниям нашим. Не думаю, что жизнь врознь будет краше. Кто знает, что нас ждёт там, впереди, бери меня и хоть на край света завези.
Среди дороги остановилась машина, кто знает в чём эта причина. Но они в страстных поцелуях замирали, а ведь когда-то об этом только мечтали.
Неслась машина, уж к селу подъезжала, она от волнения чуть дрожала. Но знала теперь только вдвоём и пусть их жизнь бьет ключом. А жизненный путь продлиться светлым, чистым ручьём, согретый тёплым, солнечным лучом.
02.02.2018 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774660
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 10.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JJTDZt2hOTE[/youtube]
Кудись тече замріяна ріка.
Спокійно хвильки гладять ніжно човен.
І вечір десь повільно утіка,
Вже ніч думками плине, наче повінь.
А на човні лиш двоє: він й вона.
В тумані їх невиразні обличчя.
А он з-за хмари місяць виплива,
І вже ясніше видно їхні лиця.
Чомусь в човні ні жодного весла.
Невже їх випробовує так доля?
І річку затягнула сіра мла...
Природа без обов"язків - сваволя.
Грайливий вітер спостеріг човна.
Хіба для нього це - сидіть без діла?
І полетів, прибивши млу до дна...
Щоб човен врятував, я так хотіла...
А я стою на березі одна.
О! як мені знайомі оті двоє.
Чи вітер прижене того човна?..
Там ти і я...в минулому обоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775759
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 10.02.2018
В цю ніч, мій коханий, разом з тобою
В обіймах зустріну ранкову зорю.
Ніжно торкнуся обличчя рукою
І безліч разів я «люблю…» - повторю.
Ангели - зорі над нами в малюнках
Немов в галереї Небесних чудес…
Хвостаті Комети у візерунках
Тримають в чарівнім полоні небес.
Бажання таємні Ночі – чаклунці
Зірками напишемо в диво-листі
Залишим на ньому слід поцілунків…
Приховає свій погляд Місяць ясний.
Мить незабутня... ми не відчуваєм,
Як у променях щастя губимо час…
Прозорий серпанок ранок вкриває,
А ми все танцюємо Зоряний вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776010
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018
Думки холодні знову лізуть в душу,
На вулицю спустилась темна ніч.
До ранку з вами я сидіти мушу
І плед шерстяний все спадає з пліч.
Зірки надворі знову небо вкрили
І вийшов місяць з ними у танок.
Думки я намагаюся щосили
Відправити у небо до зірок.
Ідіть собі далеко в світ широкий,
Залиште бідну душу - не гризіть.
Нехай, нарешті, в серце прийде спокій,
Який на кожну думку дасть отвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775331
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 10.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UydjGQOtOh4[/youtube]
І знову вечір тулиться до хати,
Думки летять уже через поріг.
А я до купи хочу їх зібрати.
Від холоду впускаю на ночліг.
Гарячий чай зі смаком бергамоту,
Не можуть зупинити їх політ.
Із хати проганяють геть дрімоту,
І тягнуться до мене, як магніт.
Мої думки, сильніші ви від мене.
Тому так непокірні, як завжди.
Не можу вас утримати у жмені,
Мені від вас усього тільки й жди.
Буває, що підносите у хмари.
І я радію: мабуть, повезло.
А іноді напоять ваші чари,
Прокинеться до вас у мене зло.
Повільно в хаті тиша зависає,
Я хочу вас уже заколихать.
І з вами я до ранку спочиваю...
Ви спіть, мої хороші, спати, спать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775967
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018
Літа у сиві кучері вдяглись,
У молодість давно забута стежка…
Не той політ, як то було колись,
І на обличчі вицвілі мережки.
Щоразу на лелечому крилі
Моя весна й до мене прилітала,
Тривожна трохи й радісна мені,
Коли на мир надії повертала.
Й на те, що скоро скінчиться війна,
Й сини живі повернуться додому,
А молода заквітчана весна
Поверне землю у старих кордонах.
7.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776175
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018
И - рассеялись тревоги...
Спало - марево тоски...
Только душу недотроги
Растерзали на куски…
За то небо (над дорогой)…
За дыханье - у щеки…
За елей, пьянящий, кожи
Между холмиков груди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775962
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
[b][i][color="#ea00ff"]Я не скажу...
Я не скажу, что я ревную
Ты сам поймёшь наверняка...
Я по тебе сейчас тоскую,
В пространство тянется рука...
Я не скажу, что я ревную
В твоём молчанье весь ответ...
Я время тратила впустую,
Хранила верности обет...
Я не скажу, что я ревную
Всё это будет ни к чему...
Возможно ты нашёл другую?..
Моложе, лучше по уму...
Я не скажу, что я ревную
Ты просто чувствами ослаб...
Я на тебя не претендую,
Коль ты охоч до разных баб...
07 02 2018 г
Виктория Р
[/color]
[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775996
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Трепет порвёт тишину -
С чувством адажио звуки…
Тянутся души к огню,
Словно озябшие руки…
За фейерверком любви
Время приходит расплаты…
Не объявляя войны…
Шрам,оставляя,заплатой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775910
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Слава! Слава, Україно! Слава там, де степ гуде,
Де снарядами в окопи ворог цілить і іде
Убивати, гвалтувати землю нашу і народ,
Слава шириться між хлопців без претензій нагород.
В дні осінні по грязюці місять місиво бійці,
Ув окопах вахта миру, де приклад в міцнім плечі.
Де лапатий сніг лягає на розтрощений бетон
І ніколи де вже листя не укриє мертвих крон.
Хрустить слава на морозі під підошвою ноги,
Мерзнуть пальці рук і сльози вітер витиснув, борги
Віддають солдати нині, не свої, - чужі, в оброк,
Та недовго глум нестиме ненажерливий божок.
Слава в зливі, що гуляє на посту й за шию ллє,
Слава вперта, вона знає, щире братство в неї є.
Та армійська дружня сила, що підтримає завжди,
Без якої в миті скрути на війні, як без води.
Слава в зорях, що в загравах в небі водять хоровод,
Не торкається лиш слава всіх непрошених заброд.
Слава в маках, символ крові тихо стелиться до ніг,
Славу з вибору по духу ще ніхто не переміг.
03.02.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774994
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 07.02.2018
А сонце пробивалось крізь зіниці вікон
І в оболонку райдужну очей.
І бризкало, і бризкало лимонним світлом,
Торкалося оголених плечей.
На спині цяточками родимок сузір*я.
Тремтіння в грудях і весняний шал.
І дотик вуст, неначе лебединим пір*ям
Так лагідно душі співав хорал.
І ранок за вікном прозорим бив джерельцем.
Довір*я у житті - міцна шлея.
І завмирало в шепотінні ніжно серце:
- Ти рідний мій тепер, а я - твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775622
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018
[i][b]Недавно осінь жовтими таро
Ще ворожила в золоті сусальнім,
А вже ось біле лебедя перо,
Зимово креслить знаки запитальні.
Красивий почерк пластику вікна
Морозними химерами шліфує.
І на душі зима... зима... зима...
Попри плюси квартирні тріумфує.
Ця одинокість щирих почуттів,
Мов та струна, бринить в куточку тонко.
Я б так хотів, ах, як би я хотів
Переписати зи́му, незнайомко!
Нехай, хоча б у сотому вірші́,
Додавши червня вишеньку і неба.
А сонце... сонце... в тебе у душі ,
Тож малювати, мабуть, і не треба.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775648
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018
У кожного із нас одна стежина,
Де біль падіння й над собою злет.
В житті людськім усе це надважливе,
А особливо, коли ти – поет.
Тоді твоя рясніє ними доля,
Бо сенс життя – важкий словесний бій,
Де захищаєш ти смиренну волю,
За зброю взявши слово лиш собі.
І рани у поета надглибокі,
Бо бою без поранень не бува.
Не може він спостерігати збоку –
У ціль летять його палкі слова.
Наповнити щоб людям спраглі душі,
Він краплі серця людям роздає,
Й душа людська стає вже небайдужа,
Борцем також за волю постає.
23.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774775
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Згасає хмурий день у царині безлистій,
Ховає краплі дощ в зеленім ялівці.
І підпирають горизонт дуби кречисті,
І дятел стук, і вмовк. Чи вчулося мені?
Сойка кричала йойком на старій вербині,
А вітер пестував її та колисав.
Милий із фото усміхавсь, у середині,
У серці стислім видих чисто завмирав.
І марилася нічка та, котра до рання
Розлуку стерегла, лягала на поріг.
Ловила у поділ ніжні грудні зітхання,
Щоби майбутній день у мирі те зберіг.
02.02.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774743
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018
Сіріло небо... Над ставочком
легкий просіявся туман...
Роса на кожному листочку!..
Спочив під ковдрою лиман.
Спів солов`я накрив простори...
Діставсь пухких небесних хмар.
Від чарівних його акордів
В серцях людей багато ран.
В тепленьких гніздах чути шерхіт...
Вже сну немає в дітлахів.
То ж в їх батьків почався клопіт...
Час годування для птахів.
На річці задрижали струни...
Дмухнув легенький вітерець.
Цей хлопець... має вічну юність...
Помчав крізь плавні навпростець.
Дмухнув на кожну квітку в полі...
Підняв до сонця колосок.
Наповнив свіжістю стодоли...
Нового хліба... колисок.
Аж ось... проснувся перший промінь!
Легесенько торкнувсь теплом...
Ловлю його собі в долоні...
Відчую Янгола крило...
- Не мрію я чужої долі!
Ось це і є рай від Творця.
Люблю свій край... Лиш ця неволя
хай обнімає нам серця.
28.01.2018 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773733
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 02.02.2018
Я дякую за плин мого життя.
Моя дорога вся окроплена сльозами,
Хоча назад немає вороття
І наперед не можу знать, що буде з нами.
Я Богу дякую, що ще живу,
Що світ цей можу ще побачити очима.
Та думка дуже часто та: "Чому
Важка́ ця доленько моя? Яка причина?"
Напевно, я зробила щось не так.
За це тепер покарана я Богом.
Я, навіть, відбиваюсь від атак,
Випробувань, що за моїм порогом.
Несла я хрест по світу як могла.
Той хрест, що доля на мої звалила плечі.
Я, все таки, в житті щось досягла,
Але дорога повернула вже в надвечір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774303
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 01.02.2018
Дмухає холодом біла зима,
Запорошила між нами стежину.
А пам’ятаєш, як ти, жартома,
Кидав у ротик пахучу малину.
Соком впивалися наші вуста,
Ласі до стиглих цілунків у літі.
Небо хилила травичка густа,
Мов килимок з візерунками квітів.
Знов завиває, хурделить, мете —
Шпарками сіються срібні завії,
Сіно у клуні нагадує те,
Як солодились малинові мрії.
31/01/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774457
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 01.02.2018
Я не ворожка, не ідеаліст,
Та долю іншу всім передрікаю:
Зійде на землю нашу благовіст,
І запанує лад у ріднім краї.
Ще засміються мати і дитя,
Вдихнуть повітря свіжого у груди,
І України зміниться життя,
І заживуть щасливо наші люди.
І сонце буде веселіш світить,
І зацвіте біліш рясна калина,
Земля радіти буде і родить
Багаті врожаї своїй родині.
11.02.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774522
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
[i][b]Я закохався в нинішню неосінь,
В незиму, з частим вкрапленням дощу,
Та більш за все - у шовк її волосся
І в голос, що в трамвайчику почув.
Крізь цей досвітній звук його гудіння ,
Де сонечка недопалок горів,
Лились в баси протертого сидіння,
ЇЇ слова, мов трелі солов'їв.
О, ці поїздки й зустрічі! Це ж, бо́ги,
Мов добра крапля меду у полин!
Отак і я - вернувся із дороги
На превелике щастя не один.
У келихах іскриться "Беладонна",-
Маленька доза градусів у склі.
І заздрить там, в Америці Мадонна,
Моїй найкращій дівчинці Лілі́.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774248
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018
«Если пришёл, заходи…
Нить на запястье от сглаза?..
Помнишь – какие цветы
Ставлю в муранскую вазу?
Слышал – вчера соловьи
Словно поэму экстаза?..
Видел – срывались с пути
Млечного яркие стразы?..
Чувствовал – устье реки
Из прикасания неги?..
Если пришёл,заходи…
Не поминай про те снеги…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774350
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Самота роз*їдає людину,
Ніби цвях покриває іржа.
Час безжальний біжить неупинно,
Не існує для нього межа.
Розкажи, як живеш наодинці.
Не приховуй. Твій біль струменить.
Відчуваю, бо в кожній клітинці
Так вразливо й тривожно щемить.
Не мовчи. Загою твою рану
Теплотою своєї душі.
Від акорду старого органу
Розіллються рікою вірші.
Не залишиться сліду від суму,
Із шпаринок його прожену.
Лиш твої бачу очі у тлумі,
І вночі мені теж не до сну.
Я втамую твій біль поцілунком
І хмарини розсію суцільні.
Візаві, мов бальзам порятунку.
Тільки вдвох ми з тобою... сильні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774342
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635
[i] продовження
[/i]
О світе прекрасний, ти більший, аніж у вікні.
Та зорі тьмяніють… їм важко забуть незабутнє?
Ще вчора рожевим світанком гойдалися сни,
Ще вчора у небо я линула птахом могутнім.
Та небо без сонця – і я не знаходжу доріг,
Блукаю без світла у зорянім всесвіті тихо…
Скотилось до ніг моїх світло твоєї зорі,
Та сонце в мені ще… і я шепочу йому: Дихай!
Слова-заклинання над тлінням небесних вогнів…
Навіщо лунає мелодія срібного суму?
Знов падають зорі… та я не знаходжу вже слів.
Торкаюся неба - впускаю в свою лагуну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773560
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Поміж ялин плететься позолота —
Дубів чубатих, кленів і беріз.
Гостинно відчинив свої ворота
Утаємничений тутешній ліс.
Олій ефірних пахощі — в легенях —
Від туї, сосен, ялівців, ялин.
Промінчики, затиснуті у жменях,
Нас зігрівали… Гусячий ось клин
Залопотів крильми, здійнявся вгору,
І полетів, ґелґочучи, в блакить, —
У довгий переліт зібрався впору.
Прощальний спомин й досі ще болить.
11/11/17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774266
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018
В повітрі ніби казкою дихнуло
І став чарівний, дивовижний світ.
Із неба снігу білого сипнуло,
Лиш червоніють снігурі з під віт.
Довкола білим полотном застлало,
Приємно й тихо так зима сніжить.
Вона у гості з далека примчала,
Сніжок шарами на гілках лежить.
В красі отій мелодію я чую,
То виграє на струнах нам зима.
Для неї в фарбах день цей розфарбую,
Щоб не була в самотності вона.
І будем грати ми сніжки із нею,
Ліпити Бабу - Снігову в дворі.
В думках назвусь коханою твоєю,
А ти цілунок свій пришлеш мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774278
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018
В одну речушку дважды - без боязни входить…
Прочувствовав однажды, не хочется забыть…
Не оскарные роли -похоже не мои…
Придумала пароли (отличные замки)…
От маленького камня – круги,круги,круги…
Фломастером рисую для радуги мосты…
Старинная монетка - на счастье (от судьбы)…
Из солнечного блика скользящие лучи…
Случайное касание - горячая волна…
Без пламени рассвета холодная роса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774041
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
Гойдалась ніч у місячнім човні,
Сніжинки дріботіли босі,
Оголені лягали по стерні,
Думки снувались у хаосі.
Попереду бар*єри снігові,
І темінь гірко обіймала.
Ятрили душу точки больові,
Мабуть, ми втратили кресало.
І ніч байдужа, в холоді сліпа,
І лиш сніжинок білі шати.
Межи слідів видніється стопа,
Чи принесе вогонь до хати?
Зробити треба вибір непростий...
Без світла журиться лампада.
Та вчасно сказане душі "прости" -
І в дім вогню добавить Лада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773753
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
Відгоріло…відцвіло кохання,
Пролетіли дивовижні дні,
І в душі застигли трепетання,
Так недавно, радісні мені.
Все рожденне, що в душі горіло:
розвивалось, пристрасно цвіло,
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773866
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
Білу гриву зима розпустила,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.
І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
І думки, й відчуття на арго.
Задаю риторичне питання:
- І для чого минуле мені?
Все! Не буду я більше, востаннє!
Але ж бачу: вже близько вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773038
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 26.01.2018
У плетиві гіркім старих думок
Постійно матінка сама себе питає:
– Чому не я, чому пішов синок? –
Та ніч нічого не відповідає, –
Придумав хто нікчемну дітям смерть,
І як вона пов’язана з землею,
А чи з душею, коли повна вщерть
Незрозумілих внутрішніх полемік?
Й холоне мозок в неньки, й сон тіка,
І тіло про спочинок забуває.
– Чому у мене доля отака,
І завдяки чому життя триває?
Чи зможу я дізнатись хоч колись,
І біль душі перемогти живою,
Здавалося, що шлях, як слід, стеливсь.
Чому ж тепер повінчаний з журбою?
Вже ранок сірий стукає в вікно,
А з ним укотре й відповідь ступає:
– Життя у тебе є лише одно,
І ноша ця тебе лише чекає!
27.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773491
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018
Десь гори стрічаються з сонцем —
Таке неймовірне злиття.
Здається, що небо віконцем
Вдивляється в наше життя.
Вдивляється і не прощає —
Ні зради, ні підлості, ні…
У душі проміння вселяє,
Запалює день в вишині.
Запалює зорі небесні
Чиясь невідома рука —
Здіймаються мрії воскреслі,
Ридають струмки і ріка.
Ридає дощем хмаровиння,
Сполохане вітром, штормить,
Снуються літа павутинням,
Відчути б намолену мить.
Десь обрій розлився у морі,
Купає веселку в імлі,
А небо стоїть у дозорі,
Тримає життя на землі.
25/01/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773497
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018
В поета лиш одна життєва дата –
Це день народження… Й лиш той митець,
Котрий зумів всього себе віддати,
Зодягне слави непростий вінець.
За паспортом – Висоцький Володимир,
За покликом – він бунтівний поет.
По лезу бритви доленька водила,
Саме таким постав його портрет.
Не маючи ні золота, ні слави,
Він надто рано відійшов-спочив,
Хоч особливо зорі йому сяли,
Та нагород поет не заслужив.
Пісні й тепер людей до купи зводять,
Їх крила – понад містом і селом
Й єство поета на думки наводить,
Тому, мабуть, так рано відцвіло.
Поезія його жива й донині,
Бо зіткана із правди і надій,
Тому й близька вона простій людині.
Хто пригубив її, життю радів.
24.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773370
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 26.01.2018
[i][b]Хай спогадом відчуженим сніги
З твоїм теплом лягають у долоні,
Хай краще так, ніж пасмом сивини,
Від безнадії падають на скроні.
Бо, може , це останній падо-сніг,
Остання завірюха в цьому році,
Вона колись повернеться, а ти -
Залишишся пекти у лівім боці.
Ти станеш тільки світлом у меню
Для сенсору, мовчанкою в кишені.
У нім, як бачиш, функцію "люблю"
Змінили "смайли" й дотики-мішені.
Хіба ж за ними згадуєш про ті,
Обняті снігом, львівські, теплі кнайпи,
Як чорним віям ставили тоді
Сніжинки білі-білі вподобайки.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773087
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 25.01.2018
Горобино,горобино,
Вірна подруго моя,
Чому так несправедливо,-
У житті нашім бува?..
Він любив і я любили,
Де ж взялася ця війна?..
Нас навіки розлучила,
Я лишилася одна...
Україно, Україно,
Рідна донька я твоя,
То чому ж ти допустила,
Що стражда твоє дитя?..
Не одна така я нині,
Подивися навкруги...
Тебе ззовні й всередині
Давлять злії вороги...
Чом народ свій розділила
На багатих й бідняків?
Об"єднати не зуміла
Своїх доньок і синів...
Похилилась горобина,
Як почула ці слова,
Їй здалось,що й вона винна,
Що країна ледь жива...
Плаче дівчина за милим,
Він в землі сирій лежить...
Співчува їй горобина,
І душа в неї болить...
Зажурилась Україна,
Її доньки і сини,
Бо жура людей накрила
Від неправди і війни...
-Горобино,горобино,
Про біду всім розкажи...
Врятувати Україну
Своїм духом поможи!..
Зашептала горобина:
-Об"єднатися пора,
Захистити Україну-
Задля Правди і добра!
За кордони не спішити,
Не для нас тамтешній рай,
І народ свій захистити,
Свою землю й рідний край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772587
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Твори добро, дитино!
І у твоїй родиеі
Засяє зіронька в душі
На радість Батьківщині.
Твори добро, бо ти людина!
Тому любити все повинна.
Цей світ такий прекрасний,
Зелений і смугастий.
Плекай надію і любов,
А віру в душу поклади.
Нехай вона співає знов і знов!
Радісно дорогою добра іди.
Хто сіє зерна доброти,
Пожне щасливе жниво.
Матиме щастя він завжди -
Добро добром і відплатило..
Якщо ти сієш кругом зло,
Його і сподівайся.
В душу твою воно вросло -
Не жди добра, а начувайся.
Бо зло повернеться до тебе,
І гіркі сльози ти пожнеш.
Та ображайся лиш на себе -
Ти в світі один раз живеш.
Тож виполи бур'ян в душі,
Поки не став дорослим,
Помилки виправляй свої,
Щоб стати батьком добрим.
Люби людей, рослин і звірів,
Веселку в небі, ясні зорі,
Цей світ такий чудовий,
Стежинку, що веде до школи.
Почуй,як пташечка співає,
Шумить струмочок весняний,
Десь коник у траві сюрчить,
Поглянь на захід сонечка багряний.
І грім у небі полюби,
І рясні літні зливи,
У цвіті рясному садки.
Та соловейка переливи.
Ось вітер травами колише -
Земля неначе живе й дише,
І чути запах свіжої ріллі,
Не сплутаєш який ні зчим в житті.
Ти син своєї Батьківщини!
Вона, як матінка одна -
Не зрадь її і захисти
В тяжку, лиху годину.
29.03.2017 року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772625
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Земля всотає нас, як дощ.
Як теплу зливу після спеки.
Хоч різні ми, а всі підем,
як вийшлі з моди саундтреки.
З землі узятий в землю йдеш...
Який ти слід на ній лишаєш?
Клянеш ти, чи благословляєш?
Кому себе ти віддаєш?
Земля обійме нас, як всіх
і міцно до грудей пригорне.
Як рідних діточок своїх.
Як білих пересельців в чорне.
05.07.2007.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772636
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Змахну сльозу долонями із вій,
У грудях серце щемом озоветься.
На лінії вогню затихнув бій,
Десь снайпер ще невидимий крадеться.
Зібрались побратими, гомонять,
З цигарок дим над головами в’ється.
Торкаються розмовами понять
За гріш де мідний гідність продається.
І закипає в душах правий гнів,
І злість, назбирана війни роками.
Стискається кулак без зайвих слів,
Не панувати ворогам над нами.
19.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772286
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 21.01.2018
[img][/img]
[b][color="#4d2066"]Нехай за вікном уляжеться ніч,
А місяць розсипле зорі по небу.
З коханням своїм тепер віч-на-віч,
А більшого, любий, нам і не треба.
Хурделить нехай надворі зима,
І смачно хрумкоче сніг під ногами.
Та кращого раю в світі нема.
За той неземний, який поміж нами.
Вдивляюсь в очей твоїх голубінь.
Від погляду наче в небо злітаю.
Мене не лякає та височінь.
О, Боже, ти чуєш, як я кохаю.
Напитись любові нам дай досхочу.
Встели чебрецем ту стежку над плаєм.
Назустріч весною тобі полечу
І в серці твоїм розквітну розмаєм[/color].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772591
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
МУЗИКУ- РОЗУМІЮТЬ БЕЗ СЛІВ
Музика-це єдина всесвітня мова...
її не переводять розуміють без слів,
торкається серця струна пречудова
закружляє у вальсі милозвучний спів.
Музика- дає наснаги сили і натхнення...
у неї закоханий світ творчі люди землі,
у поклоні аплодують в честь її імення-
і веде у казку торкається серця і душі.
Музика -розправляє у пташини крила...
веде, у мріях у Всесвіт до яснооких зір-
відлунює мелодія і кипить кров у жилах
і насолоджує, водограй із музичних лір.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772491
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
[i][b]Коли блука по темних манівцях
Січнево-світла, місячна гондола,
Ви кличете на зустріч в Чернівцях,
А серце рветься пташкою до Львова.
Важкі повіки і карат сльози,
Як результат, що почуття вразливе.
Не хочу чернівецької грози,
Про львівські мрію, теплі нині зливи.
Й про тебе, сонце, що лише гориш
На Чернівецькій Ратуші ліниво,
Для тебе - це малесенький Париж,
Мені же - місто серденьку не миле.
Бо тільки-но лиш зіронька моргне,
Із залицянням до нічних провінцій,
Він в Буковину знову зве мене,
Та я душею з іншим у Криївці.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772512
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Затерялись с тобой в снежном ворсе зимы...
Мне твоих не хватает с искринками глаз.
Как же трудно найти в белом хлопке Пимы,
В бахроме белизны где-то канула связь.
Затерялись с тобой в снежном ворсе зимы...
Не хватает твоих сильных ласковых рук,
Укрывавших меня теплотою каймы,
Создавая чувствительный нежности круг.
Затерялись с тобой в снежном ворсе зимы...
Как найти после вьюги друг друга теперь?
Знаю: ищешь меня средь морозной кошмы.
Приходи, даже в холод распахнута дверь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772515
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Розквітла білими трояндами зима,
Пелюстки шовку сніжні скрізь.
Відбитки діамантів, срібного клейма -
Морозу витівка-реприз.
А у кімнаті, на вікні троянди теж -
Природний витвір чистоти.
І обіймають неофітом із мереж,
Розкривши душу наготи.
Зайшов з морозу, серце тепле в квітах.
В пелюстках білих суть одна.
Не зрозуміти, може цьому світу:
Троянди для душі - весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772322
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[b][i][color="#ea00ff"]Лише в твоїх обіймах любо,
Я забуваю в них про все...
Коли цілую твої губи,
І ніжне й лагідне лице...
Тебе, коханий, я плекаю,
Я у полоні твоїх рук...
Тебе, як сонечка жадаю,
Я слів уже не доберу...
Земля з'єдналася із небом,
Зелені пахнуть килими...
Ти пригорнув мене до себе,
Від дотиків палаєм ми...
Промінчик сяє у волоссі,
Твій запах тіла тільки мій!
Трава лоскоче ноги босі,
Ми наче хвилі двох стихій...
20 01 2018 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772394
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k6DXxH1lC_E[/youtube]
А за вікном хурделиця півнОчі,
Старанно замітає всі сліди.
Сіріє, та не хочуть спати очі,
Думки все відлітають в нікуди.
Чому буває так, як ти не хочеш?
Хіба життя - це тільки боротьба?
І це питання нерви все лоскоче...
Думок до ранку ціла вже юрба.
І все я розкладаю по поличках:
Не можу зрозуміти все ж ніяк:
Чому любов буває у двох лицях?
Невже її ціна один мідяк?
З тобою ми не бачились ніколи.
Чому ж до мене ти приходиш в сни?
І від питань думки стають вже кволі.
Такі вони нічні думки чудні.
Під ранок затихає завірюха,
Ліхтар теж заспокоївся на мить..
А я чекаю відповідь послухать.
Чи зможе мені хтось все пояснить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772417
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[i][b]Щасливі ви, бо любите когось ,
Любов’ю, що солодша шоколаду,
Але в житті, так прикро, є той - хтось ,
Що замість неї презентує зраду.
А слідом: поділ спільного майна,
Надривний звук останньої валізи.
Багато тих, що вірили - сім’я,
А це були її лише ескізи.
Не так давно святе його "люблю"
Відлунням стало в інші вікна битись.
Ніяк... нізащо, мабуть, не збагну -
Чому чужими легше спокуситись?
Невже, із інших рук гіркий полин,
Смакує, наче в парку солод вати?
Ми ж викрадаєм, любі, не мужчин,
А назавжди дітей лишаєм тата .[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772373
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Наш світ – руїна. Все летить у прірву!
Розірвано намисто днів і слів…
Вже й перли істин падають у ви́рву –
люци́фер видно добре зголоднів.
Наш сад пору́бано, зів’яли буйні крони,
а під ногами тліє прах надій…
Народ плюндру́ють графи і барони,
тиран на троні, крамар, лицедій.
Руйнуються міста людсько́ї віри
і манускри́пти мудрості димля́ть.
Чатують в небі ворони й вампіри
на плоть людську, байдуже вік і стать.
Уже гірча́ть у роті й зовсім ну́дять
верве́чки з обіця́нок-молито́в.
Керує кат, закони ве́ршить, су́дить
і не страши́ться Всесвіту основ.
Нас у полон хапа́ють темні сили,
над світом душ панує чорна мла.
Цивілізації вони не раз губи́ли,
бракує лю́дям світла вже й тепла.
Світ нетривки́й, звучать останні ноти –
проро́чить старець, лірник і скрипаль.
Чи ж тільки я в сумні ці дні скорбо́ти
жахли́ву казку слухаю, на жаль?..
Молись. Епоха зла прийшла доча́сно.
Уже зоріє твій армагеддо́н.
Лиш боляче буває й вельми жа́сно,
як зневажа́ють світови́й закон.
20.11.2017
[i]* За мотивами твору Шона Маклеха Патрика „Розірване намисто“.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761357
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2018
Схилились верби до води,
Купають ніжно свої віти.
Минули біль і холоди,
Навіщо знову білі квіти?
Нащо повернення у світ,
Яким давно переболіла?
Кохання того впав вже цвіт...
Як я тоді його хотіла.
Звучать тепер оті слова,
Які від тебе так чекала.
Та пам"ять терпить, ще жива.
І біль у серці не приспала.
Безсонні ночі, день за днем.
Так час ішов, життя спливало.
Минуле часто міражем
Ледь тьмяним світлом оживало.
Уже дорослим став твій син.
Згадай ту зустріч на пероні.
І до сих пір в душі полин.
Від гіркоти іще в полоні.
А далі все немов хвилина,
Крутилась обертом земля.
Для мене головне - дитина,
Душа,жаль - зорана рілля.
Щаслива наша вся родина,
Вітри не збили мене з ніг.
Дивлюсь із гордістю на сина...
Минуле замітає сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687732
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 20.01.2018
НА БЕРЕЗІ НАДІЯ ЗАМРІЯНИЙ СИДЖУ
На березі надія замріяний сиджу...
і думаю, про тебе про тебе про тебе...
крізь тумани у твої казкові сни іду,
у твоє вікно зорю і нахиляю небо.
Розквітають чудові квіти у літнім саду-
шовкові пелюстки квіти кохання і краси
білолиций місяць розсипає роси-зорепадом
щоб для тебе ,мільйон троянд зацвіли...
Пробудись, від сну мила дівчино дорога...
вийди, до мене у надвечір'я до зелен гаю-
я ,осяю тобі стежки в зоряні світи вдаля...
і подарую, квіти кохання... бо тебе кохаю.
Ти, жадана мрія, моя любов зіронька у небі...
найпрекрасніша квітка троянда на землі ,
встеляю в стежечку ніжні пелюстки для тебе-
і будую мости щастя, щоб з'єднати серця свої.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772358
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
(до кліпу «Українські художники-ілюстратори»)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Nt-6GsY-64s[/youtube]
На запітнілому склі
зараз я щось намалюю.
Може морські кораблі,
або дівулю стрункую,
гарний будинок в садку,
тихий вогонь у каміні,
милих дітей на лужку,
юних коханців на сіні,
птаха, що в небі шугав,
або складний візерунок!
Щоби я не՜ малював ̶
вийде банальним малюнок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772247
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc[/youtube]
Зі сцени сходить треба вчасно,
І не кажи, що ще не час.
Аплодисментів вже нерясно,
І забувати стали нас.
Та ми надіємось, все ж любим,
І щоб пом"якшить гіркоту,
Свою надію все ж голубим,
Плекаєм мрію, та не ту.
Надія тішить, зігріває,
І зводить з розуму підчас.
Але в цей час ми ще не знаєм:
Давно забули вже про нас.
І десь багаття мрії гасне,
І ледве блима промінець,
Та почуття, що так прекрасне,
Згасить не зможе вітерець...
Бо ми погане все забули,
І пересіяли зерно,
І живемо лиш тим минулим,
Хоч й не повернеться воно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772182
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[b][i][color="#0000ff"]В мені нема ні крапельки гордині,
Я наче в осінь жовтий падолист...
Я посміхаюсь дуже рідко нині,
Але в душі така, як і колись...
Привітна, щира і до всіх люб'язна,
До кожної людини свій підхід...
З роками стала мудра та серйозна,
Таким і є увесь мій родовід...
Але бува наперекір усьому,
Сміюся я, ну майже до плачУ...
Як сонечко яскраве серед грому,
У світлі мрії, ніби птах лечу...
19 01 2018 р
Вікторія Р[/color]
[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772262
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Навчилась пережити біль і радість
Ненависті у серці не держу.
Учусь прощати й поважати старість,
І справжнє щось у серці
бережу…
Спіткаюся… встаю і знову вчуся –
Коліна здерті згодом заживуть.
Байдужості людської лиш боюся –
Крізь неї зло і помста
проростуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771561
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 19.01.2018
В Різдв"яну ніч звернуся я до неба
Дай Боже те, що кожному з нас треба
Пробач провини всім, бо ми грішили.
Та з каяттям до Тебе все спішили.
І в ніч цю безперечно особливу
Ісус родився - сталось справжнє диво.
То ж мить оцю священну величаймо..
Отримуймо Різдв"яне чисте сяйво.
Погляньте, з неба світло струменіє
То Бог дарує кожному надії.
Щоб всі народи у земному вирі
Жили довіку в радості і мирі.
З Різдвом Вас, люди добрі, люди милі.
Хай щастя Вам несуть життєві хвилі,
Добробуту й доволі благодаті,
Здорові будьте, щирі і багаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769971
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 19.01.2018
Відпусти мене в ніч, де цілуються з хмарами зорі,
Де молочний туман на світанні лягає в луги.
Нам затісно удвох у бурхливім життєвому морі,
Та і щастя ріка віддаляє від нас береги...
Відпусти... прожени!!! Всеодно вже нестерпно від болю.
Не сама ніби йду... так малюють майбутнє зірки.
Напророчили нам розіпнуту вітрилами долю.
Я в покорі прийму її вирок полинно-гіркий.
Я за обрій піду, своє серце залишу з тобою,
Бо ж без тебе мені, як колоссю в жнива без зерна.
Я напевно слабка... за любов не готова до бою...
Відпусти мене в ніч, бо для дня я занадто сумна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736312
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 19.01.2018
Ісус у тридцять років Хрещення прийняв.
З небес почувся голос Бога,
Христоса сином він своїм назвав,
І Дух Святий вказав дорогу.
На Водохреще є цілющою вода,
Лікує всі хвороби люду.
Освячує хрестом церковная хода.
Хто п*є святу -здоровим буде.
В Йорданськім святі таїнство причастя є,
Очищення душі водою.
Хай Віра всім добро і злагоду зів*є,
І щастя потече рікою.
Вітаю всіх зі святом Водохреща Христового!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772002
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 19.01.2018
Розпинають Україну
Зсередини й зовні…
Краще плем’я її гине.
Реформи – позорні.
Розпинають Україну –
Кров’ю запивають.
Могилами – не своїми ж –
Землю засівають,
А нашими – слов’янськими –
Ще й душі катують,
Із ордою поганською
Пекло нам готують.
Розпинають Україну
Із півдня і сходу…
Похоронні дзвони линуть –
Меншає народу.
Розпинають-четвертують,
Граблять до нестями,
Про «досягнення» звітують,
Та ведуть до ями.
Розпинають щогодини
Без жалю небогу…
Біду-лихо розбудили,
Згубили й дорогу.
Розпинають Україну
Магнати та Раша,
Не дозволимо ж загинуть
Україні нашій!
Досить, люде, глум терпіти –
Шаблі пора брати,
Козаків ми славні діти,
Не даймо забрати
Ані Донець із землею,
Ані Крим із морем…
Україну зшиєм-склеїм,
Переборем горе!
4.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771978
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018
Зима укотре снігом притрусила
Всю землю нашу й київський Майдан…
Ще тужить мати за загиблим сином,
Який життя там за народ віддав.
І тане сніг від сліз її гарячих,
А в коси рання впала сивина…
Кигиче вона чайкою і плаче:
–Скількох забрала і АТО-війна?
Коріння проросло її з Росії.
Вже знемагає, гинучи, народ,
Та сподівається, що прийде той Месія,
Що України буде патріот.
Й озвалось небо віщими громами:
–Святішого обов’язку нема,
Як боронить народ свій від омани.
Поставить крапку нинішня зима.
Й закінчення війни не за горами –
Гряде для України світлий час,
Тож не дарма сини в вогні згорали…
Палахкотить їх пам’яті свіча.
25.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771975
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018
Я стою біля рідноі хати
А в дворі вже нікого нема
Де ходили моі батько й мати
Поселилася пустка страшна.
Постою в журбі біля криниці
Похилився старенький наш тин
До батьків мені не прихилиться,
Я один,в цілім світі один.
Я молюся до Бога на небі
Хай Господь мене верне в літа,
Коли батько і мама старенькі
Поспішали мене зустрічать
І нічого в житті більш не треба
Доторкнутись до батькових рук
Ніби сонця промінчик на небі
На чолі дотик маминих губ
Все що маю,усе я віддав би
За одну лиш життя мого мить,
Щоб побуть коло батька і неньки
Сумні очі іх розвеселить
Та назад вороття вже немае
У дворі нашім пустка сумна
Скроні снігом зима застилае,
Сльози льодом морозить зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771976
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018
[i]Всім, хто хочуть мати
та мають діточок,
внуків, правнуків...[/i]
[youtube]https://youtu.be/WoCBHKlotiI[/youtube]
[i][b][color="#073e78"]Недарма квіточками звуть дітей,
Бо зерня прокидається із квітки.
Коли нема їх – темно без ночей,
Кохання у житті вінчають дітки.
І хай ти батько, мати чи дідусь,
Чекаєш зерня як свою кровинку.
Не вірте в те, що сказане комусь:
«В житті не чаю на свою дитинку».
Приспів:
Любітеся, кохані, за життя –
На світі тім не матимете права!
І хай в вас буде не одне дитя –
Радітимете ви і дід, і прадід…
На дітках бо плететься родовід,
На них, жаданих, квітне вся держава.
І усміхнеться в вуса бравий дід,
І відгукнеться квіткою купава.
І грішно тим, хто дитинча вбива,
Нехай в утробі, в батькові чи в сині:
В землі убитій не росте трава,
Лелеки не кружляють в небі синім.
Тримаймо пальці о́хрест на зорі,
Щоб день явився сонячним і тихим.
Бо діти родяться, коли в борні
Візьмемо мир, і в нас немає лиха.[/color][/b]
[/b]
14.01.2018,
Кельн, ФРН[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771769
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Коли засинають верби,
Панує уже зима,
Снігами лякає з неба,
І виходу вже нема,
Як владу її признати,
Пізнати її красу,
Й турбуюся про пернатих –
У холод зерна несу.
Проснуться тоді лиш верби,
Як спів весни задзвенить,
Хмарки, мов птахи, на небі –
То літа приходить мить.
В журбі сіро-жовті верби –
То осені вже пора:
Сумує природа й небо,
І навіть дерев кора.
Затужать з вітрами верби,
Останній як згублять лист.
Весь рік дні лічило небо –
Останні вже подались…
11.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771740
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 17.01.2018
То имя на влажно-горячих губах,
Как след от расстаявшей встречи.
Ведь канувший камешком в водных кругах,
Затерян он в дальнем заречье.
Невольно закрыла обитель свою.
Из слёз одинокое соло...
Но мысли в движеньи, в раздумьях цевью,
Фарфоровый крутится ролик.
Хотела глоточек водицы живой,
Смотрела глазами надежды.
Хоть смутно за синей заречной чертой,
Но вера рождалась как прежде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771793
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Укрыли снеги до утра
Все парапеты бытия…
А я была с тобой нежна…
Как никогда, как никогда…
А я тебе одна нужна -
Ты повторил опять вчера…
Когда заплакала свеча
И не молчала тишина,
Среди темнеющих небес,
Не Он (единственный) воскрес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771814
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
[i]Старий Новий рік! Вже тільки випито...
і сказано! А як отой старечий Новий рік
ще повернеться, то що будемо робити?
Залишається одне - [b]жартувати![/b][/i]
[color="#de1414"][b]З НОВИМ РОКОМ, МИЛІ ДРУЗІ!
НА ЦЕЙ РАЗ – О-СТА-ТОЧ-НО![b][/b][/b][/color]
[youtube]https://youtu.be/WAt3_RehDB0[/youtube]
[i][b][color="#073370"]Що значить помпа - певно всім відомо,
Із нею зручно ляльці в світі жить
Коли ж у ляльки й пимпа є невтомна,
Вам повезло, бо є чим дорожить.
Та пимпочка – зваблива, файна кнопка:-
Натиснеш в трібне місце – маєш писк,
А то – погладиш ніжно там, де .опка,
Й отримаєш від того повний зиск.
Отак життя твоє й проходить в зойках,
Бо ляльці те подобається вкрай,
Що ти знаходиш найзручніші стойки,
Які ведуть у неймовірний рай.
Бува, одначе, так: не ту із клавіш
Торкнеш у ляльки раптом, невпопад.
Тоді такого прочухана маєш,
Що з раю враз летиш у бісів ад.
Коли ж та лялька раз оскалить зуби
Й покаже всім свій милий пишний зад,
Та пимпочка вас доведе… до згуби!
А хто такій халепі буде рад?!
[/color][/b]
14.01.2018,
Кельн, ФРН
_________
Примітка. У слова «пимпочка» нема дослівного
перекладу, бо, певно, належить, до жартівливого
сленгу; технічно означає «тумблер» чи "затичка".
А ось в людському? Спробуймо! Можливо, вперше.
На світлині (http://uareview.com/niasha-doll/) гумова
лялька "славнозвісної" Наталії Поклонської, яку можна
придбати у вільному продажу в Російській Федерації.
Цей витвір "гумового" мистецтва автор використав
як прототип літературного героя даного твору.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771369
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Я звертаюсь до вас,бузувірів
Украіни моеі кати
Ненажерливі демони,звірі
Тільки кари вам,не обійти
Вже над вами сокира піднята
Уже зсукана з лика петля
За невинно пролиту кров брата
Безгрошів"ям убите дитя
Душі праведні кличуть до Бога
В Бога просять прощення для вас
В вас немае нічого св"ятого
Вогонь Світла в душі в вас погас
Мені жалко вас,Ірода діти
Отакі розпинали й Христа
Ви ще можете рік багатіти,
Але прийде Розплата Св"ята
Через рік заговорить каміння
Стріли помсти на вас упадуть
Буде плач,буде крик,голосіння
Вас офшори тоді не спасуть
У маетках в вас житимуть сови,
Діти ваші на кару підуть
І басейни наповняться крові
Страшні муки вас не обійдуть
Як написано в Слові Св"ятому
Буде гній до конячих удел
То ж робіть щось,хоч рік,для народу
До гріха не доводьте людей
Ви на крові Небесноі Сотні
Піднялися на владний Олімп
Що ви робите зараз,Горгони
Приміряете Господа німб
Не грабуйте мою Украіну
Й наша ненька устане з колін
Й пам"ятатимуть вас аж до згину
Сім прийдешніх нових поколінь
Час ще е,цілий рік для Вкраіни
В вас можливість добро е робить
Я молитиму Бога віднині
Хай Господь всих вас благословить.
І
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771458
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Голодна гривня знову схудла,
Мене знов уряд обібрав.
А злодій жадібний, облудний
В кишеню ще мільярд поклав.
Нема за що купити ліки,
Будинок толком обігріть.
Якщо ти хворий чи каліка,
У цій державі – не прожить.
Здоровим також не до жиру.
То що ж сердешним нам робить?
Чи знов пора гострить сокиру,
Щоб правду-матінку будить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771439
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Трава дика на могилах,
Плющ обвив сірі хрести.
Де ж ти ходиш, рідний сину,
Чи забув про нас вже ти?
Не забув я, мамо й тату,
Не коріть мене ви, ні.
Захищав я Україну,
Був весь час я на війні.
Там на Сході земля плаче,
Сонця схід горить в вогні.
А на гілці ворон кряче,
Серце крається мені.
Побратимів там ховав я,
Про вас згадував щодня.
На коліна ставши, клявся,
Помста, ціль нині моя.
Щоби лан шумів хлібами,
В небі сяяли зірки.
Щоб не стали ми рабами,
На війну знов маю йти.
13.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771186
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Знущались хлопчаки над песиком маленьким,
Футболили, як м*яч, його по черзі.
Камінням кидали, грязюкою в чистеньке.
Нікчемність"сили" показали бевзні.
А новороджених щенят втопили в річці,
Скулила їхня бідна мати в горі.
Негідники відвезли в ліс на електричці,
Дивились, співчуваючи, лиш зорі.
А ось хазяїн-нелюд викинув собаку,
Старий вже став, беззубий бідолаха.
Один лишився на дорозі неборака.
Бездушність цю чекає, мабуть, плаха.
У рік Собаки будьте милосердні люди,
Вже так багато песиків бездомних.
Приречені вони в жорстокості і бруді,
Бо часто у людей серця бетонні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771416
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Не хлібом єдиним
Живе людина,
А словом Божим,
І це є так.
Навчи ж ти рідних –
Голодних, бідних,
А ще заможних
І роботяг.
Й світ стане іншим,
І більше віршів,
І люди краще
В нас заживуть,
Бо кожен знає:
Слова єднають,
І жити нащо,
Розкриють суть.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771236
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Єство зрадливо прагне ласки,
Твоїх обіймів, пригорни.
Зануритись в кохання казки
І щезло жало щоб війни.
Щоб ранок зустрічати конче
В єдинім клекоті сердець.
І, щоб крізь штори у віконце,
Сміялась райдуга з небес.
І ми розморені, щасливі
Лежали поруч пліч о пліч.
Дивились в очі й розуміли,
Позбулись ми чужинських бід.
Й тіла сповнялись теплотою,
Чиста любов лилась без меж.
Жила й живу, милий, тобою.
Приходь. Цілуй. Душу бентеж.
14.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771268
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Відгарцювала молодість в труді,
Десятки літ нам доля нанизала,
Не пасти задніх і тепер в житті
(Так Україна-ненька наказала),
А правди слово нести поміж мас,
Прошите кулею, освячене любов’ю,
Щоби прозрів-проснувся вже Донбас
З молитвою і каяттям до Бога.
Збудити маєм українства дух,
Зачарувати мовою своєю
Усіх і проросійських відчайдух,
Щоб зажили всі дружною сім’єю.
І хоч Москва воює – не дріма,
Наш дух і волю нашу не здолати,
Не віддамо землі ми задарма,
Бо Україна – то як рідна мати,
Що лиш одна буває у житті,
І тільки їй завдячуєм буттям ми.
Хай за штурвал усілися не ті,
Та вона прийде скоро вже до тями.
Із влади гниль відкине геть вона –
Очиститься, мов грішниця на прощі,
Забуде слово назавжди «війна».
Мир не купляється за золото чи гроші,
А тільки кров’ю той відродим дух,
Що помічний у битві за свободу,
І сповістить під новий рік дідух
Про те, що досить гинути народу!
17.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771238
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
До пісні на слова Михайла Плосковітова зробили кліп. Пропонуємо вашій увазі.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pfQXpyB9vLY[/youtube]
---------------
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо в цьогорічнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771270
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Зі Святом, Друзі!)
[b]Зі Старим-Новим Роком![/b]
У рік новий буває так
Старий зустрівся і юнак
Та не юнак, а ще пацан
Горілки правда випив з чан
Ну, чан не чан, а дві неділі
І не в теорії – на ділі
Із перших чисел до сьогодні
Пив не компот, а вуглеводні
В люстерко глянув і…..о, блін!
Стоїть там дід, а де ж сам він???)
Обох назвали люди – Рік
Новий старезний чоловік)
Рум’яним був він, молодим
Спливла та врода немов дим
З похмілля спатиме всю зиму
В пшеницю влігшися озиму
Сніг зійде – може лиш тоді –
Спливе похмілля по воді
Сьорбне з берези банку соку
І знову леґінь він нівроку
А там вже літо – вітамінки
На пляжі Галі, Люсі, Нінки
Для організму – ВІРНИЙ знак!
І оживе дивись юнак))
13.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771163
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Був ранок, і сонце на лапи ялин
Накинуло вже позолоту.
Брели з оленихою, схожі в один,
Двійнятка по краю болота.
Старанно по сліду, тримаючись в ряд,
В траві обережно ступали,
І в променях очі в смішних оленят
І носики чорні блищали.
Здавалось все мирним, і тиша була
У світі тваринних ідилій,
Та з блиском сталевим зіниця ствола
Вже хижо дивилась на цілі.
Здригнулись ялини, і грубо свинець
Звершив свою чорну роботу.
І з жахом малята, одні, навпростець
Пустилися в ліс по болоту.
Далеко в гущаві, в дрімучих кущах
Спинились і впали безсилі.
І розпач в великих, блискучих очах
Застиг у звіряток змарнілих.
Був ранок і вечір вчетверте підряд -
Ще відчай відступить не скоро,
А двійко голодних, сумних оленят
Бредуть спотикаючись бором.
Їх ночі морозили холодом зір,
Лякали в грозу блискавиці.
І знову жахливий, стріляючий звір
Десь поряд палив із рушниці.
Над ними у кронах кричала сова -
Ховались від неї плямисті...
Тривожно дубина шумить вікова,
На вітрі наспівує листям.
А двійня крадеться, іде з укриття
На луг з запашною травою.
Несуть оленята над смертю життя
На ніжках тоненьких з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770712
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Я вишивала ниточками сонця,
Ти ангелом летів крилатим.
У пластиці блищало пір*я-стронцій,
І поглядів скреслось зачаття.
Жіночністю я вишивала ніжність
В мусони, блискавиці грізні.
Стіжків росла міцна суміжність,
І струмінь відчуттів наскрізний.
Я вишивала бісером дороги,
Ти подихом вливався в душу.
І повертавсь зорею до порога,
Сердечна розкривалась мушля.
Я вишивала під покровом неба.
Ти Всесвіт і моє повітря.
І проза, і поезії потреба -
На вишивці уся палітра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771105
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
У старій свиті, сивину вкрила пороша,
Вона стояла серед натовпу, що мимо йшов.
Сніжинки танули на ній, хоч була боса,
А люд штовхав її та осудом своїм боров.
Вона ж терпляче зносила глум, чужу хулу,
Хилила голову лишень щоби через нужду,
Котра зволожила обличчя, скупу сльозу,
Не бачив недруг, те займало не її одну.
Посестри, то правда, віра та любов жива,
А ще розтерзана боями змучена земля.
Стікала болем покрита струпами душа:
"Скільки біди ще принесе загарбницька війна?"
12.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770995
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 13.01.2018
[i]У християн східного обряду Рідв’вяні свята прийнято
зустрічати 12-ма їствами на столі за числом учнів
Ісуса Христа. Одним із страв є деруни або терті
(переважно картопляні) [b]пляцки*…[/b] Про них
(і не тільки) в цьому коротенькому рев’ю з
площі Neumarkt міста Кельну, куди забрів,
мов ненароком, за 10 діб до Цього року
автор.
[/i][youtube]https://youtu.be/uAcmi5WM_wE[/youtube]
[i][b][color="#063773"]Ось і знов у Кельні я,
де живе моя сім’я –
донька й внучка –
дві колючки,
внук Максим та ще й зятьок –
славний польський козачок.
Їли пляцки та й гадали –
що то за холера? –
як би видать свою дану
заміж мільйонеру…
Ми жили б тоді, як пави,
горя та й не знали…
Ну а ще на думку спало –
(нам прости, мій Боже!)
коби ми ся враз так стало,
нам було би гоже…
На когось там ся молити,
йти кудись в Європу? –
Най вона до нас, облитих
миро, здійме попу…
Щоби не жувати латекс**
й не постить Хануку***,
ліпше буде їсти пляцки
й пестити онуків…
Недарма ж із України
вранці сходить сонце…
І живуть тут жовто-сині –
славні оборонці.[/color]
[/b]8.01.2018,
Кельн, ФРН
________
*Назва дерунів, характерна для більшості
слов’янських країн Центральної Європи.
**Деруни у єврейській кухні, що супроводять
святкуванні єврейського свята Хануки***.
На світлині: автор з внучкою Ханною
на brench в одному із ресторайій Кельну...[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770339
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 13.01.2018
[b][i]Січневий плюс лама прозору кригу,
Хоча, цвітінню й буйству не пора.
Та плаче... плаче соком на відлигу
Старої вишні зранена кора.
Моє вікно фільмує цю картину,-
Плачу зими і вишні, - й не збагне,
Що ця, з прогресом виросла людина,
Кого кохає, того й сильно б’є.
Від цих побоїв зрубами рясніють
Карпатські схили - рани і рубці.
Жаль, ні у кого, навіть не тепліє
Солона крапля горя на щоці.
І вишня, вишня, вишенька навпроти
Оту січневу, вигріту весну
Гілками ловить, зламами на дотик,
А ми за миром йдемо на війну.
Та за здоров'я п'єм гірку отруту,
Здається, цей прогрес забрав уми
У душах вічний лютий, лютий, лютий...
Якби ж то квітня їм... якби... якби...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Велике спасибі за музичний супровід і допомогу у створенні першої пісні Віктору Охріменку і Олексі Удайку.
Де б я не ходила,
не бувала я,
завжди наймиліша
батьківська земля.
Там, де батько й ненька,
і моя сім'я,
погляди тепленькі,
жде уся рідня.
Приспів
Вернусь домів,
де б шлях не вів.
Уклінно стану на поріг.
До тебе йду,
де цвіт в саду,
мій краю рідний, оберіг.
Тут хатина тепла,
миле все довкруж…
І пташині співи
серед мальв і руж.
Так спокійно серцю,
тішаться думки,
мови дорогої
жебонять струмки.
Приспів.
Матінко рідненька,
тату любий мій!
Вам поклін доземний
і землі святій.
Богу помолюся –
щиро в височінь,
миру попрохаю
я для поколінь.
Приспів.
23.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771128
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v6d78pIkfFg[/youtube]
Відлига - це на щось надія,
Це - потепління серед зим.
Таємно квітне чиясь мрія,
Маленьким вогником, блідим.
І ти малюєш вже картину,
(От тільки б мрію не злякать).
Що буде потім? Відпочину...
І знов в фантазії блукать.
Відлига взимку - ненадовго,
Бо раптом вдарить морозець.
Від мрій залишиться - нічого.
Пішло усе тут нанівець.
Засипе сніг усі бажання,
Доріжки мрії замете.
Та все ж у серці є вагання:
Ще, може, білим зацвіте?
Відлига в серці теж буває.
Це значить, що надія є,
Бо серце добре пробачає,
І болю вже не завдає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771108
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Осінній вечір …. Сіра пелена - немов туман, в небі сховала зорі. Листя багрове, жовте, ледь зелене, потріпане і на пів сухе крутиться під дійством вітру. Часом підлітає наче в танці, чи скрутиться клубком, чи по одинці все ж припадає до землі, знаходить спокій.
Ото так і життя, думав Олег, вкотре уважно придивлявся до дороги. Та, щось у мене ніяк не виходить зі спокоєм. Весь час в напрузі, така професія...
Прохолодний вітер віяв у вікно, то злегка, то сильніше, розвіював пасму волосся, ніжив його. Трамвай набирав швидкість,згодом знову гальмував, перед кожною зупинкоюг попереджав пасажирів - оголошує назву. Уважно придивлявся в дзеркало, чи можна зачинити двері.
В місті – ліхтарі по алеях…. Освітлення достатнє, видно, як кудись поспішають люди. Часом всміхнеться, як побачить, що цілуються пари. І знову вся увага на дорогу і в салон. Два роки їздить одним маршрутом, людей багато, але постійних пасажирівта знає, особливо ввечері, коли робить останнє коло.
Ніколи не думав, що прийдеться переїхати з Сімферополя в Вінницю. Події на Майдані змусили це зробити, не зміг змінити погляд до своєї країни. Він іще зі школи нею жив, так любить Україну, читав твори Шевченка, Лесі Українки. Особливо любив читати книги - історичні, воєнної тематики.
Він виріс с біля моря…… На жаль , коли йому було п`ять років їх покинув батько. Переїхали в Ялту, відтоді наче й не було в хлопця батька, навіть не присилав аліменти.
З мамою в місті, з бабусею та дідусем - в приморському селі пройшло дитинство. Коли був молодшим, з дідом на човні виходив в море порибалити. Закінчував школу, поховали дідуся. Більше часу вділяв бабусі, був помічником , вона жила в приватному будинку, біля нього завжди треба чоловічої руки.
Після школи Олег вивчився на водія. Кілька місяців возив товари в магазини, згодом мав дозвіл на перевезення пасажирів. На кожні вихідні в бабусі, в курортний сезон навіть прямо від неї їздив на роботу. Бабуся на той час брала на квартиру відпочивальників. Хлопця тягнуло до компанії. Молоді дівчата, хлопці, магнітофон, музика і все це біля моря, це був суцільний кайф. Присяде на пісок, задивиться на море, а хвилі піняться, стеляться, одна на одну, в полон забирає одна іншу. Відразу наче, якийсь біс вселявся в тіло, здавалося перевернув би гори. Інколи таке було, що дівчата самі запрошували в кімнату.. Молодий, в жилах кров кипіла, відчував себе жеребцем, але спокусам не піддавався. Правда, до тієї пори, поки не зустрів двох подружок. Ох і засліпила очі Оксана, думав здуріє, згадував, як воно буває вперше, коли горить в душі вогонь і не можеш зупинитися. Часом вийде надвір хіть остудити, а море штормить, вітер б`є в обличчя, розвіє довге волосся, хотілося завити вовком. Дівчат було, що сказати, гріхів, як вже пізніше думав - мав занадто багато..
Можливо тому й не одружився до цієї пори. То на заваді друзі, не хотів дорогу переходити, то його не хотіли. Здавалося, хлопець з виду не поганий, білявий, з синіми очима. Високий на зріст, «міцненький горішок», так його називала бабуся. Та невдовзі, залишила їх. Бідкався хлопець, дуже любив її. Одна біда кажуть не ходить, в армію не взяли, захворіла мама. Через два роки її не стало, здолав рак. Йому тобі минуло двадцять два роки.
Дві тисячі чотирнадцятий рік війде в історію. Майдан, розмови, що Росія прийде на допомогу кримчанам. Не розгубився, не вагаючись продав бабусин будинок. Продав квартиру,переїхав в Вінницю. Чому в це місто і сам не знав, він, якось одного разу, їздив з другом по роботі, в гості до його бабусі. Місто сподобалося, красиве, привабливе. Протікає річка Буг, любив бродити по берегу, насолоджуватися виблискуванням води -любив пейзажі, особливо з плакучими вербами.
Усе вдалося зробити все швидко. В міській раді запропонували роботу в автопарку, водієм трамваю. В гуртожитку дали кімнату. Навіть був трохи спантеличений, це ж треба, без проблем, тільки, погляди в його сторону і де хто дивувався, що виїхав з Криму. Згодом зрозумів, вірне рішення, адже Крим окупувала Росія. В гуртожитку довго не затримався, компанії, веселощі, вже не для нього. По відношенню до жінок, чи охолов, чи переїзд зупинив його. Не пройшло і чотирьох місяців купив двокімнатну квартиру, життя потекло спокійним, звичним руслом.
Пізній вечір… Він вкотре, за звичаєм, зазирнув у салон, всього чотири пасажири. Обнявшись,сиділа молода пара, хлопець всміхався до дівчини, про щось емоційно розповідав. І чоловік, років п`ятидесяти, який мав на наступній зупинці зійти. Він його добре пам`ятає, часто возить. Неподалік від них, з букетом червоних троянд, сиділа жінка.
О, як багато квітів й без мужчини, цікаво… та таке буває- подумав. Останній поворот, далі - по прямій. Раптово засвітив в очі автомобіль, відразу загальмував, в метрах п`яти на колії стояли два автомобілі, декілька чоловік розмахували руками . Ось так тепер треба чекати, коли приїде ГАЇ - подумав, вже почув сирену.
Олег попередив пасажирів, що треба трохи зачекати, адже побитих авто не було, тож все мало владнатись швидко.
Його магнітом тягнуло подивитися на жінку з квітами. Стоп, зупинив себе, адже я її десь бачив. Де? Коли? Очі, ці очі і волосся каштанового кольору, щось знайоме, впевнився він, знову дивився на неї. Невже це Оксана? Очі забігали, немов шукали порятунку, відчув під серцем холод. Та ні, це напевно жінка дуже схожа на неї. Не пригадаю звідки вона була. Ото дурість, молодість все було по барабану. Пригадав той випадок, як у бабусі, відпочивали дві подруги. Як Оксана умовляла його, просила, щоб не чіпав, щоб пожалів - пошкодує потім. А він тоді від поцілунків наче оп`янів, домігся її. Вона ж наступного дня виїхала, поїхала раніше. Запекло в грудях, кинуло в жар - правду говорила.
Сигнал автомобіля відволік від спогадів. Колію звільнили, заметушився, поїхав. На зупинці вийшов чоловік й дівчина з хлопцем.
То це вона, чи не вона ? Вкотре запитував себе Олег, чомусь не наважився знову подивитись, немов боявся. Але ж така ж гарна, може й не вона . А якщо, познайомитися, саме кінець зміни, запропонувати провести додому.З квітами і сама - цікаво…
Оксана працювала в банку, після роботи накрила святковий стіл, адже в неї сьогодні день народження. Дуже рідко їздила трамваєм додому, то друзі підвозили автівкою, то співробітники, інколи на маршрутному таксі. Після шампанського боліла голова, вирішила чим довше добереться додому, тим краще. Вдома на неї чекала донька, цей подарунок долі в молоді роки, що змінив її все життя.
Після того,як Оксана поїхала, зрозуміла - вагітна. Подружка радила, щоб дала знати йому та батьки хоча й сварилися, але згодом змирилися, були проти цього. Батьки інтелігентні люди, обоє викладали в університеті. Щоб менше було розмов по під`їзду, відразу в іншому мікрорайоні купили їй двокімнатну квартиру. Оксана вирішила, що це на краще, адже батьки дали їй шанс самій вирішити, як жити далі. Від батьків мала фінансову підтримку, вони окрім роботи займалися репетиторством, давали уроки англійської мови.
Дівчинка народилася вчасно, Оксана дала їй ім`я – Оля. Ввирішила хай буде три ім`я на «О». Можливо колись пробачить Олега, дасть знати, що в нього є донька. Маленька народилася темненькою та з часом волосся почало світлішати, оченята сині, красиві. Помітно підростала, все більше ставала схожа на Олега.
Оліі було три роки, коли Оксана отримала диплом, вона навчалася на заочному відділені Вінницького торгівельно - економічного коледжу. Відразу пішла на роботу - в банк, а доню водила в садочок.
На роботі колектив в основному жіночий, подружка ,з якою відпочивали на морі, виїхала в Київ. За особисте життя забувала, вільний час від роботи, приділяла доньці. Батьки онучку не бавили, інколи раз чи два рази на місяць приїдуть автівкою, на якусь годину - дві, провідають і все. Жалілися, що не витримують капризування онучки, хоча Оксана не вважала дівчинку вередливою, хіба коли захворіє.
Не встигла оглянутися, як доня так швидко виросла, на обличчі від неї успадкувала красиву форму губ, все останнє - від Олега.
Батьки інколи запитували її, чи не написала листа батькові дитини та вона тільки хитала головою. А в самої щеміло під серцем, відчуття образи, ще не пройшло. А донька підростала…….
Надворі зима… Напередодні Нового року, Оля сама наряджала ялинку. Вона навчалася в сьомому класі, весело розповідала мамі, що в школі має бути новорічний вечір та про цікаві конкурси, які готують діти. Оксана прийшла з роботи, за цілий день роботи з клієнтами в голові, аж шуміло. Обіперлася на підвіконня, задивлялася в засніжене, вечірнє місто. Повішані ліхтарі на стовпах, гойдалися від вітру, то світили на більшу частину тротуару, то на меншу. Сніг - то іскрився, то знову пропадав в пітьмі, наче заколисував. Смуток запав на душі - ось вже який Новий рік, а вона одна. Донечка розцвіла, як квіточка, мабуть вже хлопці задивляються» - навіяло в думках. Оля підійшла, обійняла за плечі,
-Мамо, а хто мій тато? Я вже майже виросла розкажи мені, що в дитинстві розповідала, то напевно байки , що поїхав на заробітки….
Вона приторкнулася устами до щоки, поцілувала,
-Мамо, я все зрозумію, гадаю маю право знати.
Двома руками взяла за плечі, повернула до себе… В Оксани сум в очах на віях тремтіли сльози. Оля притулилася до неї,
-Тобі боляче, тоді може іншим разом, якось….
-Ні – ні, давай сядемо.
Після розповіді, Оля, дивлячись в очі запитала,
-Мамо, а ти його кохала?
-Тоді - іще сама цього не знала, а, коли народилася ти, ще так схожа на нього, з роками зрозуміла, що то було кохання. Чи я помилилася, чи доля так все повернула в моєму житті. Не наважилася йому написати про тебе. Ти вибач, мабуть я поступила – неправильно, не знаю чому довго тримала образу.
Час летів… Донька підросла, до цього питання не поверталися, адже Крим окупувала Росія.
Трамвай під`їжджав до останньої зупинки… Олег здалеку побачив напарника - Миколу, який мав завтра вийти на маршрут. Тішився думкою- от добре, він зможе трамвай завезти в депо, а я наважуся познайомитися. Тим паче на зупинці більше нікого немає.
-Ви останній пасажир і більше ніде нікого… Може я допоможу вам, такий великий букет іще й пакет., Напарник поїде в депо, а я вже вільний.
Вона зніяковіла та все ж вирішила прийняти пропозицію. Хоча в салоні не дуже світло та Олег помітив, як вона почервоніла.
Він взяв пакет, вона йшла за ним. Як годиться джентльмену, допоміг вийти з трамваю. Вона подала руку, відразу опустила очі, напевно від його погляду її кинуло в жар. Освітлення на зупинці погане та він зрозумів, що це вона. Йшли мовчки, він тішився, що не відмовила в його послузі. Біля п`ятиповерхового будинку, вона притишила ходу. А він, як хлопчисько, не наважився, щось сказати, чи запитати. Від хвилювання гупало серце, здавалося ось - ось вискочить. Ні, вона мене не впізнала - зробив висновки, адже скрізь напівтемрява. Треба зробити так, щоб потрапити під гарне освітлювання, щоб нарешті подивилася на мене, а не опускала голову й не ховала очі. Сумні думки невизначеності копошилися в голові, як зробити краще, що буде далі? Хоч осінній вечір і прохолодний та йому здавалося, що він щойно виліз з лазні.
-О! Я вже прийшла… Дуже дякую, мій другий під`їзд,…. Далі я вже сама.
- Та ні, що ви! Ваші квіти не витримають, шкода таку красу зламати. Чи в вас чоловік ревнивий, що боїтеся, щоб я до квартири провів? – запитав з опалу.
-Ну гаразд, в мене третій поверх, гадаю вас ненадовго затримаю,
- погодилася Оксана, поправляла квіти.
Вона перша зайшла в під`їзд, не озираючись, швидко підіймалась по сходах. Під`їзд добре освітлений, пахло свіжою фарбою. Зверху розмовляли, то голос хлопця, то дівчини, сміх. Підходячи до третього поверху Оксана пізнала голос доньки, зупинилася, не знала, що робити, чи йти вперед, чи подякувати й попрощатися.
-Щось не так?
Оля перша помітила маму на сходах, поруч з нею стояв юнак. Дівчина не розгубилася,
-О мамо! Ти не одна! Нарешті…. Бачу і подарунки відразу принесли.
І до хлопця,
-Ти, Сергію, вже йди, завтра в школі зустрінемося.
Хлопець привітався прошмигнув мимо них і, як півень, через дві сходинки поскакав донизу.
Олег був в шоці, наче закам`янів, ноги не слухалися, не зводив очей з дівчини. Невже це донька? Кров прихлинула до обличчя. Не озираючись Оксана попрямувала до дверей. А він чекав, що ж буде далі?
Усміхаючись, донька відчинила двері,
-Ну запрошуй гостя, в мене все готово будемо святкувати.
Оксанин погляд пронизав доньку з ніг до голови. Не очікувала від неї такої витівки, розгублено подивилася на Олега. Їх погляди зустрілися, вона зблідніла, ледь не впустила квіти, все ж сказала,
-Заходь Олеже, навіть не могла подумати, що це ти міг бути.Ти трохи змінився, але ж скрізь напівтемрява, відразу не впізнала.
Оля підопила квіти, крутнула головою, про себе,- «Оце дивина, татусь знайшовся».
В небі моргав мінливий місяць, де-не-де виднілися зорі…. Прохолода освіжила Олега, коли вийшов з під`їзду. Дві години розмов -пролетіли швидко. Спочатку годину тет – а - тет, потім разом, майже мовчки, пили чай. Для дівчини, в її віці, це було сюрпризом, щоб так, зустрілися майже рідні люди. Спочатку вона сиділа в своїй кімнаті, дала час побути їм наодинці, розуміла, мама йому вибачить, напевно тому, що сама так хотіла. Заспокоювала себе, якби мав сім`ю, то не прийшов би і де вони зустрілися?
Він, в гарному настрої, задер голову догори, подивився на балкон.Оксана і донька проводжали поглядом.
- Доню, все буде добре, він завтра прийде, взяв номер телефона, подзвонить, скаже в який час.
-Мамо, гадаю не буде хлопчиськом, побачення, поцілунки… Буде з нами жити? Чи в нього є сім`я?
-Ні сонечко, його сім`я це ми. Тож тепер маєш батька.
Легенький вітер розвівав волосся, йому здавалося летить на крилах.
Все думки- от доля …. Пригадав, як Оксана розповідала про імена. Це ж треба три «О» - тепер сім`я! Душа раділа, що вогонь кохання, ще жеврів, не згасав стільки років, надіявся, що знову розгориться полум`ям кохання.
Грудень 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769544
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Думками у зірчастості небесній...
І хоч не зірка, а проста людина,
Я згадую свої колишні весни,
Що цвітом облетіли, мов пір*їни.
Гарячим було літо до нестями,
Проміння-щастя огортало серце.
Кохання обіймало почуттями,
І вилося із ніжністю кубельце.
І осінь жовтокрилу пам*ятаю,
Як осипала золотом багряним.
Здавалося, немає краще раю,
Але ж краса осіння також в*яне.
Зима співає сніжні серенади.
І сподіваюсь: пані не лукавить.
Тепер морозні за вікном принади,
А в мене на столі - гаряча кава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770547
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 13.01.2018
[i][b]Tth[/b][/i]
[i]Подаю (повторно) текст пісні, музика
на який створена Сергієм Голоскевичем.
В процесі правки з невідомих причин
текст втрачено та відновлено по пам'яті.
Просимо читачів вибачити та прореагувати
на нову редакцію пісні.
[b][color="#0c0578"]Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої в плідній неволі,
Та не знесло лихим, буйним вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб багряний лиш у зріст
Ту любов підніме, вгору...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини,
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
І дерева, від літепла п’яні,
Самотіють безрадісно й голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб багряний лиш у зріст
Ту любов підніме, вгору...
Падолист мій, падолист!
Вже німіє, мовчить горда осінь,
Пришерхає у думі зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність, притлумленість ліній.
Хоч природа не йме уже віри
У величність Всевишнього волі,
Святу віру вертають нам ліри –
Ліри щастя, єдиної долі…[/color][/b]
1.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760825
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 12.01.2018
Зоряна ніч, невесела,
Сумно дивилась згори
На поруйновані села
І на чужі прапори,
І на поля, почорнілі,
В ранах там стогне земля,
І на міста, спорожнілі,
Від «подарунків» Кремля.
Раптом ту ніч сколихнуло
Вибухом, і не одним,
Небо знов стало похмуре:
Нове убивство під ним.
І поселилась тривога
В темній небесній імлі…
Де та надійна дорога,
Край покладе що війні?!
19.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770826
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Із ним не вистачає їй розмов
І тихих вечорів удвох.
Годинно-похвилинний стукіт-зов,
Що кличе крізь чортополох.
Зими колючість... і скло морозне
Із ліній і фігур, і трав.
Амбітний і завше скрупульозний
Пропав у забутті підстав.
Із ним розмов не вистачає їй,
Мовчання вже дістало веж.
Сніжинок граціозних в серці рій,
Тривожності якийсь кортеж.
Манеж безсоння...пустеля тиші.
Не відповість їй монітор.
Люмінофором лягають вірші.
Як хочеться розмов повтор...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770892
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
О світе білий, певно, ти минаєш…
Ідеш на свій призначений рубіж.
Між злом-добром летиш кудись навстіж,
Людською болем-радістю страждаєш.
Четверту зиму душить нас війна…
А чи молитви не дійдуть до Бога?
Терниста? Ні! Під кулями дорога
До тої правди… гіркая ціна.
Напевно, ти, мій світоньку, сказивсь…
Щоб в ХХІ брат убивав брата?
За що, скажи, земля моя проклята?
Чом нечестивий ірод тут упивсь?
Чорнієш, никнеш, світе, і мовчиш,
Свята земля ступає до омеги…
Коли посієш в душі обереги..?
Всевишнього любов'ю люд простиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770486
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Слова ̶ Ніна Третяк
Музику на слова написано було раніше. Та виставляю твір лише зараз, коли можна послухати разом з відео. На сайті з якогось часу не можна додавати звукові фійли. На жаль.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_aYiTc_-UOE[/youtube]
--------------
[i] (пісня)[/i]
Любов тримає всесвіт на долонях –
Чужа для неї мачуха-війна.
У сонця запеклася кров на скронях –
І Судний день нікого не мина…
Він прийде і свої запалить свічі –
Високе небо розітне гроза.
Не соромно дивитись людям в вічі,
Коли душа пречиста, мов сльоза.
Приспів:
А молодість не відає, що страшно,
Утверджуючись крізь вогонь і дим –
А молодість – рішуча і відважна!
Не страшно помирати молодим…
Це хто сказав, що з вами ми не вічні,
Це хто таке подумав, хоч на мить –
Ми вирвалися в простори космічні,
І будемо віки на світі жить.
Життя свіча згорає, та не гасне,
Запалюючи міліони свіч.
У тім горінні є сумне й прекрасне,
Що розвидняє непроглядну ніч.
Приспів:
Їх мрії недомріяні літають,
Їх слід стрімкий, гарячий не прочах,
Бо все-таки Герої не вмирають,
Продовжуючи в пам’яті свій шлях…
-------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770498
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Пожовкле листя обійма граніт,
Що вітер нажбурляв його усюди,
Ним бавиться і підійма в політ,
Бо йдуть по стежці до могили люди.
Осіннє сонце ніжно зігріва,
Воно ще не засмучене дощами,
А попід ноги стелеться трава,
Бо їй не хочеться прощатись з нами.
Написані солдатів імена,
Побачити їх можна ще здалеку.
"Героям Слава!" – близькі всім слова,
Хоча читаються вони нелегко.
Вже скоро вдаль полинуть журавлі
І білий світ стривожать голосами.
За горизонтом, на краю землі,
Їх крик із серця вирветься сльозами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769249
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 08.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]
Чом зажурився, голуб сизий?
Чому неспокій на душі?
Немолодий, та все ж красивий.
Невже замучили дощі?
Сидиш самотній. Де голубка?
Чому до хмар ти не летиш?
Одна літає твоя любка,
А ти від холоду тремтиш.
Покинь в думках своїх тужити.
Дивлюсь: нетронуте зерно.
Ти здатен гнізда в парі вити.
Зніми з душі думок ярмо.
Свої розчесуєш все крила,
Намокли, мабуть, від дощу.
Ти не спіши складать вітрила...
Я так тебе про це прошу.
Ще вийде сонце із-за хмари,
Осушить крила, полетиш.
Всіх заворожать твої чари...
Думки нерадісні залиш.
Іще заграє промінь сонця
В твоїх засмучених очах.
Осяде сум цей десь на донці
В цих безкінечних, злих дощах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770207
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
В льодах замерзла Антарктида біла
І безсловесно спить в крижинах.
Іскрить холодне кришталеве тіло.
Обрамлена у стрази спина.
Мабуть, зима заснула з нею разом,
До нас не завітала в січні.
Слабкий зв*язок, чи долітають фрази?
Задумалась зіркова вічність.
Земля скучає без сніжинок блиску,
Без віхол у тумані плаче.
Не втрать, царице, снігового хисту,
Ти ж одягала від Версаче.
І пухом снігу притруси уміло.
Лети мотивом сніжно-білим.
Не втрать, не втрать свої сріблясті крила.
Чекаємо, красуне, мила.
Блискуча Антарктида у мовчанні,
У кришталевім спить бокалі,
А ми зустрінем фейєрверком зрання,
Зими діждемось супер-ралі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770129
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018
[color="#6200ff"][i][b]…Бринить сльоза у мене на щоці…
Загострюється в свято-одинокість…
Горять ліхтарики –святкові повзунці
Кому потрібна ця слабка розмоклість?
Шукаю радості і простоти тепла,
І кожен Новий рік чомусь тихенько плачу…
Не думаю,що в тому кра-мо-ла…і…
Та де ж ти бо ,мій слізний вимикачу??
Я знаю й вірю- ти до мне йдеш,
Через сніги і хуґу й буревії…
Свою любов велику принесеш
Й роздмухаєш душевні ностальгії…
Йой,Думки мої - душевні манівці...
Кому потрібна ця слабка розмоклість?
Ти витреш сльози в мене на щоці...
І проженеш далеко—о-ди-но-кість...
07.01.2018р
/ на світлині-шматочок центральної святкової вулиці
нашого маленького містечка /
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770040
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018
О, як його ж війною обпекло!
Так несподівано, а головне – безжально...
Руки тепер у нього… не було…
Шукав очима… тут вона… лежала.
І холод тіло пронизав до п’ят:
Як буде жити далі він безрукий?
На ноги як поставити хлоп’ят –
Терзався мозок у душевних муках.
Укрила очі сіра пелена,
А там – картина, випечена болем:
Сім’я і шахта, й ця брудна війна,
І ті, хто з ним прийшли сюди з забою,
Щоб Україну-неньку врятувать
Від чорної чуми, що смертю сіє.
Горіло все: земля, тіла, трава –
То «Гради» били «братньої» Росії.
І товпились-пекли його думки,
Аж поки він від них таки отямивсь:
Він зробить все, щоб юні козаки
Не відчували батькової травми.
18.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769883
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 07.01.2018
[b][i][color="#ff00e1"]Так важен твой ответ,
Я жажду нашей встречи...
Мне нужен твой совет,
Мне б нежности давеча...
Мне б ласки от души,
И крылья для полёта...
Чтоб я и ты в тиши,
И неба позолота...
Мне б шепота в ночи,
И губ твоих услада...
Есть множество причин,
Чтоб видеть тебя рядом...
05 01 2018 г
Виктория Р[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769939
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 07.01.2018
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/738134438.jpg[/img]
[b]«Нитки із сміху ткались у години»[/b]
Вона була весела і грайлива
Нитки із сміху ткались у години
І не було ніжнішої дитини
А все життя – в очікуванні дива
Навколо неї – сонячно і світло
Веселий сміх, віночки із пісень
Уранці зустрічала літній день
Наввипередки бігаючи з вітром
Метеликів ловила, а впіймавши
Їх гладила, як котиків із замши
На вушко щось нашіптуючи ніжно
Казки розповідала їм неспішно
А потім відкриваючи долоні
Всіх відпускала – не життя в полоні
Співала щось листочку у садочку
Вітала кожну квітку з новим днем
Палала в гніві праведним вогнем
За квіти зірвані жаліючись струмочку
А він щось заспокійливо дзюрчав
Щоб заспокоїти розгніване дівча…
................................................
Вона була, і є, і буде…
І головне – щоб не зламати
Не вбити ніжність у дівчати
Як убивати вміють люди
© Микола Карпець (М.К.)
*06.01.18* ID: №584893
[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/nitki_iz_smikhu_tkalis_u_godini/2-1-0-141"]©Авторська поезія М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769977
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 07.01.2018
Ніч вкрила оксамитом світ.
У Вифлиємі спав нарід.
Ось перша зірка загорілась.
Дитя у Діви народилось.
Про це всім Янгол сповістив.
І срібний місяць заблистів.
І очі радісні в Марії,
В життя людське прийшов Месія.
З тих пір ми славимо Різдво.
І кожен рік ждем торжество.
Це свято віри і любові,
Чекаємо надію знову.
І Бога просимо весь час,
Щоб мудрість дарував для нас.
Щасливу долю Україні,
Щоб мир запанував віднині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769903
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 07.01.2018
Ніч вкрила оксамитом світ.
У Вифлиємі спав нарід.
Ось перша зірка загорілась.
Дитя у Діви народилось.
Про це всім Янгол сповістив.
І срібний місяць заблистів.
І очі радісні в Марії,
В життя людське прийшов Месія.
З тих пір ми славимо Різдво.
І кожен рік ждем торжество.
Це свято віри і любові,
Чекаємо надію знову.
І Бога просимо весь час,
Щоб мудрість дарував для нас.
Щасливу долю Україні,
Щоб мир запанував віднині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769903
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018
Найперша сьогодні молитва
Усіх світових перетин
Для тих, хто несе своє Світло***,
Тому, хто дарує світи!
Хто у пересічні морози
Для тебе свій вогник знайде,
Хто тихо дощу витре сльози,
Я вірю мій друже в тебе!
Для тих, хто у бурю зігріє ,
З незгодами-чесно, на 'ти',
Хто душу мою розуміє,
Слова моі линуть прості.
Бажаю, щоб в році старому
Залишив невдачі свої
І щоб відтепер по-новому
Щасливились кроки твої.
Усі негаразди-здолати!
І щоб всі життєві шторми
Твою не знаходили хату,
Щоб янголи в душах жили!
Тобі, хто зберіг моє світло,
Крізь всі негаразди буття,
Сьогодні всміхаюсь привітно,
Щоб разом іти в майбуття.
Здолати всі біди і горе,
Відкривши вітрила свої!І
І, щоб лише лагідні зорі
Світили вам, друзі мої!
Тетяна Прозорова
З НОВИМ 2018 РОКОМ ТА РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768982
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 06.01.2018
Будуєм країну добра і любові,
І час вже позбутись нової сваволі,
І час вже звільнитись нового прокляття,
Єднаємось сестри, єднаємось браття,
Нас можна вбити, та не можна зламати,
Час шаблю і клятву козацьку згадати,
Ми не скоримося ярму воровському,
Душу Богу, серце - Жінці, життя Вітчизні, Честь - нікому.
приспів до пісні "Живу я у своїй країні"
автор Світлана Александрова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721578
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 06.01.2018
У людей непростих
Не проста є і доля,
Важче їй пропустить
І двобій із бідою.
Посилає вона
Різні випробування,
Й не людей в тім вина,
Що душі поривання
Їм ускладнять життя
І заставлять долати
Всі закони буття,
Посилають за грати.
Ні колючі дроти,
Ні нікчемні погрози
Не злякають отих,
Що в житті мають позу,
Тобто чесне ім’я
І всебачучі очі,
Їх хвилює сім’я,
В них недоспані ночі.
Мов по лезу ножа,
Ходять люди ці часом,
І комфорту душа
Не одержує часто.
Але це – їхній стиль,
Їх стихія, їх хобі:
Між камінням цвісти,
Й сенс у цьому знаходить.
У людей непростих
Не проста є і доля:
За собою вести,
Бути світу відомим!
14.04.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769848
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018
Доля щаслива – ген за лісом,
Їй вже немає вороття,
Бо темна хащова завіса
Те з блиском,- вкрила майбуття…
Лише у пам’яті світлини,
Кохання першого життя…
Туди думками серце лине
Зі щирістю,- без каяття
Хоч розпустила чорні крила
Велика хмара звідусіль,-
Та те далеке світле миле
Тамує всю душевну біль…
І покриває чистим снігом
Це негараздоме буття
Святим, як мати оберігом
З молитвою своє дитя…
03.01.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769723
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Новорічний вальс
Кольористі вогні мерехтять на магічній ялинці,
А сніжинки кружляють тихцем за розписаним склом.
Ми з тобою удвох за святковим столом, наодинці.
Серпантином салюти злітають у ніч за вікном.
Відпустили полегко ми давні жалі і провини,
А за кілька хвилин - рік Новий і проб'ють Дзиґарі!
Ти зі мною в житті і я вдячна тобі щохвилини
За кохання, дітей і за зустріч на нашій зорі.
Доля нам дарувала прихильність і безліч талантів.
- Відкорковуй ігристе і вип'ємо келих за нас!
Ти для мене у світі дорожчий за всі діаманти!
Запроси, як раніше, мене на улюблений вальс.
Я тебе обійму за натруджені, втомлені плечі,
А натомість мене поведеш у омріяний сон.
І ніколи не буде між нами жури й холоднечі,
Хоч зима із вітриськом співають для нас в унісон.
І нехай рік старий поступово пішов крок за кроком,
Та на зміну йому поспішає Новий, молодий!
Нам ніколи не буде бентежно в житті й одиноко.
Хай лютують морози, нуртує цупкий сніговій.
Кольористі вогні мерехтять на магічній ялинці.
Запах кави, свічі і відкритий сімейний альбом.
Ми у ніч новорічну з тобою удвох наодинці,
А сріблястий архангел махає нам білим крилом.
20. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767088
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 05.01.2018
[i]Мудрий той, хто має знання та робить
вигляд, що не знає. Дурень той, хто
не має знань, та робить вигляд,
що знає
[b] Лао Цзи[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/HKSrCR-ZGGo[/youtube]
[i][b][color="#002fff"]Коли мовчиш ти більше, ніж говориш,
й абиде не пасеш своїх думок,
коли діла свої належно твориш,
закривши рота міцно на замок;
коли достоту відаєш дорогу
і знаєш, як опону обійти,
і ділишся думками лише з Богом,
як досягаєш трібної мети;
коли лаштунки в тебе під рукою
для найважливіших життєвих справ,
і знаєш наперед, що маєш скоїть,
щоб вирішальну битву не програв;
коли у змозі розпізнать знамення,
що враз тобі спустилося з небес,
й не валиш справи на чужі рамення,
а маєш власний досвід і прогрес;
коли сміття не винесеш із хати
й не подаси, як завітає гість,
а будеш плюси у речах шукати
і мінус оцінити маєш хист,
Ти – мудрий!!!
Й маєш безумовне право
судити ницих, блазнів і лихих…
Та не питаєш і не кривдиш прямо,
не б’єш за думку візаві своїх.
Бо істина й тебе колись поправить!
Й не апелюй до більшості... Колись –
голосуванням не вінчають правду –
в покорі їй колінно поклонись![/color]
[/b]05.01.2018,
Кельно, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769711
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Зимнее утро.
А. Пушкин
Мороз и солнце; день чудесный!
Ещё ты дремлешь, друг прелестный –
Пора, красавица, проснись:
Открой сомкнуты негой взоры
Навстречу северной Авроры,
Звездою севера явись!
Вечор, ты помнишь, вьюга злилась,
На мутном небе мгла носилась;
Луна, как бледное пятно,
Сквозь тучи мрачные желтела,
И ты печальная сидела –
А нынче… погляди в окно:
Под голубыми небесами
Великолепными коврами,
Блестя на солнце, снег лежит;
Прозрачный лес один чернеет,
И ель сквозь иней зеленеет,
И речка подо льдом блестит.
Вся комната янтарным блеском
Озарена. Весёлым треском
Трещит затопленная печь.
Приятно думать у лежанки.
Но знаєш: не велеть ли в санки
Кобилку бурую запречь?
Скользя по утрешннему снегу,
Друг милый, предадимся бегу
Нетерпеливого коня
И навестим поля пустые,
Леса, недавно столь густые,
И берег, милый для меня.
Переклад.
Зимовий ранок.
Мороз і сонце; день чудовий!
Ще ти дрімаєш, друг вродливий –
Пора, чарівниця, проснись:
Відкрий очам своїм простори
На зустріч з півночі Аврорі,
Зорею півночі явись!
Згадай, як в вечір хуга злилась,
На мутнім небі мла носилась,
І Місяць повний – бліде чоло,
Так сумно, із-за хмар… жовтіло,
І ти зажурена сиділа…
А зараз… виглянь у вікно:
Під голубими небесами
Покритим сяйвом килимами,
Іскрить на сонці, сніг лежить;
Прозорий ліс один чорніє,
Крізь іній хвоя зеленіє,
Під льодом річечка блищить.
Кімната вся янтарним блиском
Озорена. Веселим тріском
Тріщить протоплена вже піч,
Приємно думати з лежанки.
А знаєш: запрягти б у санки
Кобилку буру – і навстріч…
Нестись по ранішньому снігу,
Друг милий, піддамося бігу
При нетерплячому коні,
Провідавши поля пусті,
Ліси, недавно ще густі,
І берег, милий так мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769661
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Слова до музики
[youtube]https://youtu.be/2kOTsVkL95o[/youtube]
- Засинай, засинай, внученько рідненька,
Сонечко злотавеє, моя дорогенька.
Засинай, засинай, дитинонько мила,
Над тобою, любонько, дідусеві крила.
Почепив, почепив на колиску зірку,
Щоб в житті дитиночці не бувало гірко.
Заяснить, заяснить онучаті стежку,
Світлим гаптуваннячком вишиє мережку.
Ой, люлі, люлі, сонце. Ой, люлі, люлі, спи.
Цілував, цілував білесенькі ручки
І у долі випрохав щастя для онучки.
Милував, милував ніженьки пухкенькі,
Прикладав до п'яточок капці золотенькі.
Розганяв, розганяв хмаровиння з неба,
Бо дитяті сонечка якнайбільше треба.
Та просив, та просив вітер не шуміти,
Бо дрімає ясочка, годі гомоніти.
- Гойда-да, гойда-да, наше світле диво,
Ми засієм радістю й благодаттям ниву.
І зросте, і зросте дівчинка-зоринка,
Втішиться родина вся і Вкраїна-ненька.
Засинай, засинай, внученько рідненька,
Горличко крилатая, дівчинко маленька.
Засинай, засинай, втіхо люба й мила,
Над тобою, серденько, дідусеві крила.
Ой, люлі, люлі, сонце. Ой, люлі, люлі, спи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769626
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Моє кохання ще тебе знайде,
Підсніжником у душу твою ляже.
Я стільки літ кохаю лиш тебе,
Нехай голубка все тобі розкаже.
Я збережу гарячі почуття,
Не дам захолодити їх морозам.
Ми не зустрілися... таке життя.
Течуть струмочки по шибках мов сльози.
А я усе надіюсь прийде час
І погляди зіллються воєдино.
Гарячі почуття зігріють нас
І ти мене назвеш: " Моя єдина".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769550
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Ніколи наш народ не жив без війн,
І кожен раз від них він був у шоці…
Вони зустрілись тут – вона і він, –
Де чатувала смерть на кожнім кроці.
Вона і він, неначе два крила
Одної долі, котра поєднала
Її, що медсестрою тут була,
Й його у час, коли весна буяла.
І свідчив про кохання блиск очей,
Не поміщалось серце в теплих грудях.
І вже нема важливіших речей,
Ніж почуття… Й святішого не буде…
Диктує їм задимлена весна
Свої військові і людські закони:
Садів тут незвичайна білизна
І смерть, що ворог слав з-за териконів.
Та почуття сильніше від війни,
Тож під ногами в них рушник весільний,
Все переможуть з гідністю вони,
Під силу їм і Путінська Росія.
5.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744675
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.01.2018
В тихім березі,
під вербою,
Ми зустрілися
із тобою.
Й народилась
красива мрія:
Твої очі –
мені надія.
Через вінця
лилося щастя,
І здалося –
мрія збулася.
Та з неба раптом
зоря злетіла –
І зустріч наша –
вже безнадія.
Сумує й зараз
вербове листя…
Чом долі з нами
так обійшлися?
5.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769228
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 03.01.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQozcD5Xb2vZ51HBEYnVs2YsE5mCi8XUH5qVfiuRs7V_RfyykMq[/img]
[i][color="#28289c"]Зимовий вечір проситься до хати...
Йому зігрітись хочеться в теплі.
Хутенько чаю заварю із м'яти.
Й пиріг уже готовий на столі.
Зима хурделить ніжно сніжно-біло.
Бешкетник-вітер гріється в танку.
Мороз малює візерунки вміло.
Фіранку місяць лагідно торкнув.
Сріблясті витанцьовують сніжинки.
Чаклунка творить за вікном дива.
Зимовий вечір… Мрію наодинці.
Бувають зайві іноді слова…
[/color][/i]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRjVTV0tKa_8yfhIXuHI6ELwKHQiRTxs5yrh8EBTZ3iOpQWUyCAmQ[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768843
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 03.01.2018
Душа королеви студена,
Лиш вітер її обійма,
І холод колючий у венах.
На блюді ж японська хурма.
Крижини повільно так тануть,
Цей дивний вогонь-персимон.
Руками самого титану
Відкрився тепла пантеон.
Тремтить снігова королева,
Цілунки в морозне чоло.
Спадає корона січнева,
І ватрою вже запекло.
(Хурма - в перекладі з грецьк."божественний вогонь", вона ж - " персимон. Титан - у перен. значенні " надзвичайна людина". Пантеон - сукупність божеств.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769409
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
Закуталась багрянцем знову осінь,
Клини лелечі зникли в далині,
А він димить… Болить Донбас… і досі,
Бо полягло вже стільки в цій війні!
Вітри осінні дмуть на нас зі Сходу
І день, і ніч… Чи ж стомляться вони?
Усі казали: ми одного роду –
Чому ж ми стали жертвами війни?
Донбас димить, а матері… ридають…
Під дзвін могилка свіжа вироста.
Багрянець тихо з дерева спадає,
Та не прикриє чорного хреста…
27.09.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769383
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
[i]д л я ш к о л я р і в[/i]
/ [i]Розрізняють не менш [b]чотирьох підходів[/b] до розгляду терміну [b]ЛЮДИНА[/b]:
@ людина розумна як біологічний вид;
@ людина як щось, що виходить за рамки живого світу і в значній мірі протистоїть йому;
@ людина як людство в цілому;
@ людина як індивід,як особистість
Ось один з підходів...:))) [/i] /
[color="#8000ff"][i][b]Людиною бути –це світ цей любити,
Ніколи в житті хоч когось-не зганьбити,
І руку подати малому й старому,
І бути достойним і гідним самому.
Людиною бути- батьків шанувати,
Про літніх людей своїх гарно подбати,
Взірцем кращим бути свого родоводу, і
Служити Добру і своєму народу!
Це –жити у Правді,Любові,Добрі,
Це брать до уваги і досвід старий,
Любить Батьківщину,сім'ю і людей,
І цьому навчати дорослих й дітей.
Людиною бути – це іншого чути,
Найближчих своїх ні на мить не забути,
Прощати усім та ще й до-по-ма-га-ти,
Та все ж недостатньо - про це лише знати
Людиною буть - не зашкодить нікому,
Ні друзям,колегам,сусідам із дому,
Це гідність свою у питаннях всіх мати,
Статечністю вади всі перемагати,
Ошатністю мову свою одягати,
І з ґречністю гостей завжди зустрічати.
Це цінності люду всі не розгубити,
А ще, безумовно, це - весело жити!
Це руку подати малому й старому,
І бути достойним і гідним самому.
Ніколи в житті хоч когось-не зганьбити,
Людиною бути –це світ цей лю-би-ти!
03.01.2018р.
[/b][/i][/color]
/ / [i]а ще ...[b]вислів "Будь Людиною" використовують[/b],
коли звертаються до...
покидьків; ( людей-негідників, нікчем, паскуд, поганців; плюгавців, сквернословців, недобрих, кепських, паскудних, паршивих, МИРШАВИХ, неякісних, незадовільних, не вартих доброго слова, д. нездалих, шпетних, ледаяких; недосконалих, невправних; недосвідчених, ... ПОГАНЦІВ; поганеньких, поганющих,які...
плюгавлять; (місце) бруднять, (людей) паскудять, псують; (кого) неславлять, паплюжать, опоганюють, ГАНЬБЛЯТЬ; сквернять, оскверняють.[/i] //
[b]ДОПОВНЕННЯ ТУТ[i][/i][/b]
1) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746598
2) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768912
3) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747459
4) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760494
5) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769720
д а л і б у д е...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769369
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
Про нього спогад непохитний -
Шматок граніту із жадань.
Щоночі зазира блакиттю,
Як радість, сповнена страждань.
Застряг у хащах цього світу,
А прагнув у небесну вись.
Був квітнем у вінку із цвіту -
А став, неначе хижа рись.
Втекти! - вже гупало у скронях...
О ні! Побачити б на мить.
І досі ще душі долоні
Тримають міцно спогад-нить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769250
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 03.01.2018
Між вершиною і безоднею
У гармонії на струні
Зорі сіять на плесі краси...
Пагін істини віднайти...
Серце трепетне кров"ю сочиться
Як повіють зі сходу вітри...
Прикладаю зусиль
Хоч на мить підіймаюся
Над землею ,де мій кумир...
Балаклавою в собі закриваюся
Працю приймаю,
Як життєвий ясир...
Коли хмари підступлять
Воскресне Везувій
І лава пекуча по горах стече...
Божою іскрою зійдеш у душу...
Я вистою...
Навіть коли не підставиш... плече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744225
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 03.01.2018
Коли осяде в серці морок
Побачиш...в тернах дорога
Та веде вона не до зірок,
Важливо,що веде до Бога...
Пориви блискавки злітають
Душевним сяйвом догори,
Сніжинки холодом спадають,
Лжа паде...з дороги не зверни...
Ще очі усміхом палають
Вуста хвилююче-тремкі...
Клітини тишею волають,
Зраджені...вони надто крихкі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743366
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 03.01.2018
Похилилася тополя на шлях курний, битий,
Ні гілочки, ні листочка, лиш стовбур безлиций.
Як на вечір заступило, степ "Градом" був критий,
Ні жалю нема, ні серця в ворога, що ниций.
Став він схожий на шакала, кров стікає в землю,
Кров скалічених, убитих на догоду Кремлю.
Виїдають очі сльози, нестерпно від болю,
Один поступ в України - скинути недолю.
У гурті здобути волю, повернувши славу,
Що належить нам із давна по роду, по праву.
Дай же, Боже, допомоги відродить державу,
Віддаємо тобі в тузі пожертву криваву.
02.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769313
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
[b][i][color="#ea00ff"]Звёзды в небе всё краше,
Мы у них на виду...
Эта ночь только наша,
Не во сне - наяву...
Два бокала мартини,
И десерт с миндаля...
Ты скользишь за бикини,
Лёгкий звон хрусталя...
Тонкий запах "Шанели"
Незатейливость поз...
Мы лежим на постели,
В лепестках алых роз...
01 01 2018 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769171
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Закинув десь свою гітару,
Я з нею чверть життя колись пройшов,
Коли мені погано, пам’ятаю, граю,
У ній я друга був знайшов …
Тепер стоїть покинута й розбита,
Це ж не її проблема, що не співалося давно,
Це ж не кінець історії. І книжка ця відкрита.
Білий пісок, струна і молоде вино …
І пальці вже не так болять, як то було раніше.
Вже пальцям легко. Просто дивина …
Слова складаються простіше, сміливіше,
Слова уже всі є. Ще музики нема …
Так й у житті не варто покидати
Те, що в руках і те, що від душі.
Тоді буде усе гарно звучати,
Коли гітари не чиїсь, свої …
А так, коли єдині інструменти -
Байдужість, хитрість і обман,
Гітари – непотрібні рудименти.
Гітари згин таким не нагадав б жіночий стан …
Якщо гітару не умієш обійняти,
То як тоді кохання у руках тримати?
Не рідним стане вигин тіла, а всього лиш дорогим,
Якщо його за гроші купувати …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769198
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Лунає музика кохання,
В ній грають скрипка й саксофон.
Свіча розтанула до рання,
Закоханим віддав вогонь.
А за вікном малі сніжинки
Співають арію зими.
По склу скотилися сльозинки,
Торкнувся він її струни.
Вона прогнулась, застогнала,
І розплела свою косу.
Як скрипка, до мажор заграла,
Творила у зимі весну.
Він підхопив її тональність,
Співав в шаленстві саксофон.
Зимою втрачена реальність,
В коханні розцвітав бутон.
Вона і він, й шаленство ночі,
І Бах, і Моцарт, і Шопен…
Світились щастям юні очі,
У цім – кохання феномен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769284
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2018
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/96540627.gif[/img]
[b]«Про кохання пишу на снігу»[/b]
Про кохання пишу на снігу
Кожне слово – смарагд на вагу
Кожна фраза – то чистий алмаз
І душа щось співає під джаз
І кружляють сніжинки й вона
А на серці кохання й весна)
Про кохання пишу на снігу
Не утримати в серці жагу
Хоч палаю, але не згорю
Бо зустрів із тобою зорю
Проводжав я тебе від ріки
Рахували ми разом зірки
І коли вже зібрався піти
Залишайся – промовила ти…
А вже вранці пишу на снігу
Що у щастя я знову в боргу
Із свого ти читаєш вікна
Це десерт, до нічного вина…
Як десерт до того, що було…
Подаруєш цілунок крізь скло
© Микола Карпець (М.К.)
*28.12.2017* ID: №769169
[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/pro_kokhannja_pishu_na_snigu/2-1-0-138"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769169
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Мене назвали ковалем,
Кує що долю власній мові.
Приємно чути це, але
Сьогодні зайва ця розмова.
Коваль із мене ще слабкий,
Хоч мову я й люблю без міри.
Й не хочу, щоби на скибки
Хтось краяв неньку Україну.
Цьому служитимуть завжди
Душа моя і серце, й віра.
Моєї долі це вердикт:
Служить народу має ліра!
11.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769227
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Тебе я бачу в своїх снах
У сукні з голубого неба,
Тримаєш ліру у руках,
Веселка в поясі у тебе.
Летиш над хмарами – зоря,
Чаруєш перлами-очима.
Ступаєш в часі крізь моря
Красуня, німфа, моя рима.
Тобі дарую небосхил
І серце стомлене поета.
З останніх вибиваюсь сил
І пробиваюсь крізь тенета
Твоїх із вогником очей,
І ніжних дотиків долоні.
Недоспаних молю ночей,
Щоб вічно жить в твоїм полоні.
О, римо, муза, білий птах
Не покидай мене ніколи,
У день приходь, вночі, у снах,
Приходь, як квітнуть матіоли.
Носити буду на руках –
Промінчик неба, подарунок.
А муза-рима на вустах,
Немов коханої цілунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768973
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 02.01.2018
Ось перший день Нового року
Весняно-сонячним вродився.
В календарі зима нівроку,
А за вікном - проміння-живчик.
В природі є метаморфози,
І січень скоро подарує
І гіацинти, і мімози,
Бо з нами красень цей жартує.
Дивує часом нас природа,
Не схибніть, люди, в цьому вирі.
В житті панує хай свобода,
Живи, країно, в щасті й мирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769113
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
І що тільки не робиться у…
неживій природі: чекаєш
одне, а приходить інше…
Певно, так воно і в людей –
живих, хоч і
зледенілих…
[youtube]https://youtu.be/rWqSBvd1kRw[/youtube]
[i][b][color="#530575"]Легінь ждав на дівку… що прийде до хати,
Й став у буйнім лісі дрова їй рубати.
Хоч мав сам здоров’я, та кому застуда
Додавала радість?
Най її не буде!..
Гарно потрудився, та дівча зрадливе –
Стріло по дорозі іншого… Вродливий
Був той парубійко, але ще безусий,
Візаві ж хоч старець,
досвіду мав кусень.
Кращі подарунки прихопив з Європи –
Легіт веселенький найвищої проби,
Для зваблення жінки він ще знав молитву,
Щоб у невідомість
зупинить гонитву.
То й затримав дівку, не на день – на місяць …
Хай всі перехожі твань ногами місять.
Старець же промоклий тішиться з зимою,
Та вже меч Домокла
звис над головою!
Бо чекає легінь – марець в прі завзятий:
Певно, у зими вже буде добрим зятем –
Не зустрів білявку, стріне красну весну,
Молоду, красиву
ще й у вчинках чесну.
[/color]
[/b]30.12.2017,
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768839
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 02.01.2018
[i]Тут трохи реальності
(зима ж така) і видумки:
марці, мавки, вітровії тощо...
Але
вже
як
є.[/i]
[youtube]https://youtu.be/nb5HWIavI_Y[/youtube]
[i][b][color="#002fff"]Покохав блондинку…
Вітре-вітровію,
розстібни доху їй,
я ж бо сам не вмію.
Розпусти бретельки – десь там милі перса…
А блондинка гарна. Видно, що із перцем!
Чарівну блонпинку торкать не посмів він...
То ж просив пройдисвіт вітру-вітровія:
«Демонструй мені ти всі принади тіла,
Розпитай у неї, що б вона хотіла!
Та погладь їй сукню, розчеши їй коси,
Ще узнай в блондинки, що під сподом носить.
Я десь у прихожій… приховав пакунок,
там для молодої – цінний подарунок…
Ще спитай кохану, чим зігріти душу,
знати щоб допевне, що казати мушу.
Натякни, як зм’якне, чи запросить в хату,
щоб в зимову хугу переночувати…»
Все зробив, як треба, вітер-вітровійко –
правду про блондинку козаку повідав:
«Краля молода ще… дуж-же вже красива,
має все при со́бі… ще й велику силу.
Зустрічі з коханим пестує в надії,
та тебе, козаче, ледве чи зігріє –
в неї довгі ноги і холодні перса,
під мереживами – скаменіле серце».
Оповивши зиму, вітер втік у весни,
щоб вертіти з сонця літу перевесла.
«Певно, ще не час нам в хугу взимку пхатись,
З чічками із льоду не пора кохатись!»
…так подумав марець* й повернув додому,
щоб не остудити серця молодого.
Сніг усохне в лісі – не до запита́ння –
З мавкою-весною на рушник він стане!
[/color][/b]
27.12.2017,
Кельно, ФРН
________
*Березіль, березень./i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768415
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 02.01.2018
[i]Час кохання -
година* життя...
[/i][youtube]https://youtu.be/dzrygVstCuc[/youtube]
[i][b] [color="#0fbab1"]Кохання час…
Але розбавлений водою…
А треба б –
краплями небесної краси…
Вода в любові обертається бідою –
І хоч моли, а хоч проси!
- Кохання час,
Але окроплений… сльозою,
І недоречні тут
ні гумор, ані сміх!
Я рану поетичним словом враз загою,
Промовчать бо – великий гріх!
- Кохання час…
Бува завіяний… журбою,
Й нещадно
замітає долі віхола…
Не треба зайвих слів і жестів у любові –
Змагайтеся… утіхою.
- Кохання час…
Порою вкутаний пітьмою...
А треба б –
пелюстками ружі – квітами,
Що проростають і жагучою зимою, –
Усміхненими дітками...
- Кохання час...
Підступно вкрадений… війною,
А треба б,
щоб – уквітчаний рожевим цвітом,
Обласканий життя квітучого весною
Й завдячний мирним світом!
Кохання час….
[/color]
[/b]26.12.2017,
Кельн, ФРН
_________
*Тут - як синонім сонячного дня, днина[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768184
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 02.01.2018
[i]Така весела та усміхнена зима...
Нам, людям, не під стать.
Але радіймо! Хоч стримано
та - п'яно...[/i]
[youtube]https://youtu.be/ywEegcWR_b8[/youtube]
[i][b][color="#640569"]Зима… зима… Округ – зима!
Зима... Мов літечко проснулась,
Бо снігу не було й нема –
Зима об весну спотикнулась.
Сміються й плачуть горобці:
Нам солодко б купатись в просі,
А де ж морози ваші ці –
На небі грає світла осінь
А як же, зимо, бути нам,
Усім цілком статечним людям?
Як вірити зимовим снам?
Думки настирно весни будять.
Сміються й плачуть горобці.
Стрекочуть мідіа-сороки:
Несу в життя на каблуці
Свої родинні мужні кроки…
Подивувала нас зима –
Всміхнулась світові весняно!
Хоч раю на землі й нема,
Радіймо! Стримано, та п’яно…
[/color][/b]1.01.2018,
Кельно, ФРН
[b][color="#ff0000"]ПРИСВЯЧУЮ ВСІМ МОЇМ ДРУЗЯМ -
НИНІШНІМ І НЕ ДУЖЕ, СТАТЕЧНИМ
І МОЛОДИМ, АЛЕ ЩИРО І ГРЕЧНО!
ВСІХ. ВСІХ. ВСІХ З НОВИМ РОКОМ!!![/color][/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769072
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018
Не купиш ти любов за гроші,
За золото і діаманти,
Бо почуття це найдорожче
Знайдеш по волі Божій в мандрах.
Хмільне воно, аж до бестями,
І романтичне, і сердечне,
І усміхається зірками,
Мов небо світле, безкінечне.
Буяє в молодому віці.
На старість теж, як дар приходить.
На жаль, буває камнем в річці,
Даремно вже питати броду.
Дай, Боже, справжньої любові,
Як скарб духовний збережемо.
І щастя, й радуг кольорових,
Бо лиш єдиний раз живемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768398
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IMpBsw94Q9c[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DWJfMhSXpDM[/youtube]
Зимовий вечір зависає в тиші.
Як завжди, волю дам своїм думкам.
Та в вечір цей думки уже тепліші,
Я не роблю аналіз помилкам.
Життя хвилини відбива будильник,
Ніхто не заважає у цей час.
Здивовано поглядує світильник,
Який не тільки в мене для прикрас.
Він свідком є недоспаних ночей,
Коли світанки заглядали в хату,
Не розумів заплаканих очей...
Думки тепер не буду колихати.
Нехай летять в цей час до моїх друзів,
В оточенні, яких я так давно.
Слова мої, не видумка ілюзій,
Вони солодші, ніж міцне вино..
Хто я б була у цьому клубі, ДРУЗІ,
Якби підтримки не було від вас?
Щаслива я тепер у вашім крузі,
І дякую за це вам повсякчас.
Своє добро ви завжди дарували,
Ви не жаліли добрих своїх слів.
Добро у мою душу наливали,
І кожен щиро так сказаь умів...
Хай доброта живе у ваших душах,
За ЛЮДЯНІСТЬ усіх я вас ЛЮБЛЮ!
Вам сказане, ніколи не нарушу,
За вас, МОЇ ХОРОШІ, я молюсь..
--------------------------------------------------
Дякую за підтримку, розуміння, за щирі і ДОБРІ ДУШІ:
Ніні Незламній, Олексі, Удайко, Шостацькій Людмилі,boroda171,Радченко Олі,
Ганні Верес, Ніні- Марії, Лаурі ( Маковій),Волинському Анатолію,Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, Олені Жежук,Валентина Малая, Макієвській Наталії.
Миколаю Волиняку,Крилатій Любові,Надії Башинській,Миколі Карпець,Феї Світла, Анатолійовичу Сергію, Лілеї ( одній і другій), @NN@ , Чайківчанка,OlgaSydoruk, Без,Олеся Шевчук,Зоя Журавка, Корозлик Оксані, Ганні Верес, Любові ІвановіЙ.
Володимиру Версті, Олі A.Kar-Te, Таїсії,Світлій ( Світлані Пироговій).
геометрії, MERSEDES Танюші, Миколі Холодову, Фіалці Олені, Наталці Данилюк.
Пробачте, якщо я, можливо, когось пропустила...
Бажаю всім бути щасливими! Хай у новому році збудуться всі ваші мрії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767984
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Світлом твого кохання
Розфарбований світ...
В нім стрімкі буревії й неба щемливий міт,
Серця ...мозку робота...повсякчас турбота...
Він яскравий... ніжний... як весни первоцвіт...
Ним дихаю я, мрію
На твоєму крилі....
Міць твою я лелію...від неї хмелію...
Відкриваю завзято таємниці земні...
П"ю богемний напій...що даруєш мені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765978
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Поет – людина дивно-особлива –
Так є, було і буде так завжди:
То радістю заллє, неначе злива,
А то рубає корінці біди.
Мов генератор, все акумулює,
Що вибухнути словом на весь світ,
Природу, мов художник, замалює.
Росу заставить плакати в траві.
І доля незавидна у поетів:
Талант не можуть часто зрозуміть,,
Тому й ламають крила їм при злеті.
Але й без них не вижити землі!
27.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767685
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 25.12.2017
[i]Вже третій день… в Європі…
Ну й що ж?[/i]
[youtube]https://youtu.be/7zNZY3arR5I[/youtube]
[b][color="#ff0000"]Придюсельдорфились
в тумані,
Приєвропеїлись в пітьмі,
Явили паспорти погані –
Й відчули враз ми
тут людьми…
Та все, що тут, – для європейців..
Ми – зайве колесо, не віз,
Ми – вахлаки, епікурейці…
Такий тепер для нас
безвіз!..
Бо нам ще муляє Азопа,
В душі ми, певно, - ще совки...
Пупами ж ми - давно в Європі,
А в снах жахливих -
Соловки.
Та все ж побути слід нам разом –
Донька, онуки й Schwigersohn*…
У тому єсть своя зараза,
Родинного буття резон.[/color][/b]
20.12.2017
_________
*З німецької – зять.
© Copyright: Олекса Удайко, 2017
Свидетельство о публикации №117122407926
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767625
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Гортаю знов пожовклі сторінки
Історії моєї України,
А там – неволі чорної роки
І воскресіння не одне з руїни.
Сьогодні знов земля моя в війні:
Відтятий Крим, Донбас залитий кров’ю,
Неначе сам Нечистий зголоднів –
Упивсь війною і насупив брови.
І затремтіла змучена душа,
І вкотре небо про одне благала,
Щоби людей в біді Бог не лишав
І благодать навколо нас лягала.
17.08. 2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767682
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017
А у долоні падав-падав сніг…
Пухкий, лапатий, різнокольоровий.
І я, немов царівна срібних снів,
Роздмухую пушинки пурпурові.
Нехай кругом по-білому мете -
Мені ж пасує ця прекрасна сніжність…
Хай спить земля - та у душі росте
Й гойдається на віях срібна ніжність.
Так ось яка ти, Радосте моя!
Так ось які солодкі миті Щастя!
О мить! Спинися на моїх вустах –
Цілуй до згуби, ніжносте пухнаста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767720
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Спливають спомини років вісімдесятих,
Коли я працювала в першій школі...
І не забути молодість мою завзяту,
З Ананьєвом з*єднала мене доля.
Це миле, затишне, хоч невеличке місто.
Ріка ТилІгул стрічкою блищала,
Калина ніжно красувалась у намисті.
Життя педагогічне я пізнала.
Мій перший клас, допитливість очей дитячих,
Уроки мови, малювання, праці.
За щирість, доброту ананьєвцям я вдячна,
Цю зустріч Бог подарував на таці.
(Працювала у 80-х роках у ЗОШ№1 м. Ананьєва Одеської області. Нині це гімназія. Світлини мої.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767788
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Йшла Правда по дорозі... Довго йшла... й на хвильку не присіла.
Аж тут побачила ріку і дуже їй зраділа. Плескалася довгенько серед
хвиль. Вже й з рибенятами пірнає... А коли вийшла ( Боже мій! ), по-
бачила, що одягу немає.
А тут йшла дівчина, що з милим обвінчалась. Коли дізналася вона
у чому річ, наряд весільний їй віддать зібралась. Та Правда не взяла,
бо ж одяг під вінець! Старесеньким прикрилась. Подякувала дівчині
й пішла.
Тут звідки не візьмись... Кривда з'явилась. Така ж весела й моло-
да, як Правда, й рум'яні має щічки. Впізнала Правда, що на ній її но-
веньке плаття й черевички!
Спитала Кривда: - Куди йдеш?
Та ж до людей та Правда поспішала!
- Кому потрібна ти така? - сміятись з Правди лиха Кривда стала.
А Правда йшла, бо знала... треба йти. Бо тільки між людей вона є
сильна. А та людина, в якої Правда в серці є, відчує, що є вільна!
Отак і ходять й нині між людей Правда і Кривда, й кожен вибирає.
Правда є щира і проста. А Кривда зла... хоч кращий одяг має.
Не кожен вміє правду розпізнать. По одягу не вибирайте!
Бо волю й щастя матимете Ви лиш з Правдою у цьому світі... Знайте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767660
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Сьогодні задощило знову,
Довкола потекли струмки.
І завела зима розмову
Із другом вітром залюбки...
Десь заховалась хуртовина,
У край холодний відбула.
Подруга для зими єдина
У всі часи вона була.
Та дощ із нею посварився
І злість свою на ній зігнав.
А потім взяв і зажурився,
Що хуртовину ображав.
Тепер він проливає сльози...
Допоможи мені зима.
Нехай примчать брати - морози
І попрацюють недарма.
Нехай пробачить хуртовина,
Нехай повернеться в наш край.
У біле вдінуться ялини
І буде Новорічний рай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767662
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Не молоком залитий кущ калини –
Упав на листя білий буйноквіт,
І засміялась сонячно долина,
Й зачарувала поряд себе світ.
Я теж зіп’ю ту казку, калинову,
Немов цілющий трунок від біди,
Той оберіг мені потрібен знову
Зерно любові в людях розбудить
До матінки святої, що зродила,
Й до України-неньки, і Дніпра.
Якщо любов’ю житиме людина,
Її душа відкрита для добра.
8.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767509
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017
На порозі біля хати
Новий рік сидить в санчатах.
Скриньку побажань тримає,
Книгу спогадів гортає:
В когось було сліз багато,
Доля змусила страждати.
Хтось когось чекав щоночі,
Що аж вигоріли очі.
Хтось щоранку поспішав,
Рідних вже не помічав.
Хтось кохав і розлучався,
І від почуттів ховався.
В когось діти народились,
Мов зірки нові з'явились.
Хтось образив свого друга,
В когось була темна смуга.
Хтось здобув винагороди,
Хтось хороші мав пригоди.
Хтось зустрів людей від Бога,
Кличе їх життя дорога.
Хтось на самоті лишився,
З свічкою в руках молився.
Хтось врятовував, хтось нищив,
В когось в серці вітер свище.
Новий рік гортав сторінки,
І в очах пливли картинки.
Сніг на плечі падав тихо,
Хтось щасливий, в когось лихо...
Взяв і книгу він закрив.
Скриньку свою відчинив.
І зайшов у вашу хату,
Щоб дарунки дарувати:
"Щастя, радості і миру,
Посмішку від серця щиру,
Щоб усі здорові були,
Щоб любов палку відчули.
Друзів вірних і надійних,
І сусідів вам спокійних.
Кожен день щоб цінували,
Про близьких не забували.
Щоб знайшли себе в житті,
Були чесні в каятті.
Лиш з добром ішли у світ,
Хай встеляє стежку цвіт.
Хай не буде важких втрат,
І не знайте болю зрад.
Хай збуваються всі мрії,
Сонце у холодні дні зігріє.
Квітнуть хай весняні ранки,
Будуть радісні світанки.
Хай усе у вас складеться,
І щасливо вам живеться.
Хай Господь оберігає,
Янгол ніжно огортає.
Ну а я йду працювати,
Треба книгу написати.
Є у космосі кімната,
Де книжок таких багато.
Долі всіх людей землі
Збереже вона в собі.
Ну а зараз всіх вітаю,
Щастя вам усім бажаю!
Буду радість дарувати,
І здоров'я в кожну хату!
На порозі не тримайте,
Серце своє відчиняйте!
Хай засяють ваші очі,
І зірки горять щоночі.
Я здійсню всі ваші мрії,
Всі бажання, і надії.
Хай ялиночка засяє,
Всю родину звеселяє.
Обіцяю не підвести,
Лиш добро я буду нести"
Мирним буде хай життя,
Вірте в світле майбуття!
Хай несе достаток рік,
Довгий і щасливий вік
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767611
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Мені дитинство часто сниться,
Хоч і важким воно було,
Та і тепер ніби живиця,-
Вперед веде,як і вело...
Важке, голодне, босоноге,
Та все ж чарівне й золоте...
Мені здавалось кольорове,
Хоч дуже бідне і просте...
І юність також мені сниться,
Весела,щедра,як весна,
Казкова світла чарівниця,
Лиш жаль,що швидко відпливла...
І зрілі роки пречудові,
Хоч не минули і жури,
Світлі, наповнені здоров"я,
Тепер приходять лиш у сни...
Та непомітно прийшда старість,
І сил поменшало, на жаль...
Не зникла щирість і цікавість,
Хоча буває і печаль...
Життя - не вигадка-цариця,
Не сон,не казка і не фальш...
У щастя також є границя,
І до кінця все йде на жаль...
Та все ж тривожитись неварто,
Як люди, так і я живу,
Смуток і спогади, і жарти,
Дивлюсь, читаю і пишу...
Все що минуло пам"ятаю,
Воно усе в мені живе,
Душі і серця все торкає,
Доки живу й воно не вмре...
У снах бува моя розрада,
Ніби екскурсія, вояж,
Мріям і думам не завада,
І не важкий мені вантаж...
Границю щастя роздрукую:
Уздовж,уширш,угору,вниз,-
У снах і мріях помандрую,
Не допущю життєвих криз!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767495
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Сукню тримала про свято,
Для особливих моментів.
З шафи боялася взяти
Просто, без аплодисментів.
Шафа також наглядала…
Завше – в порядку й на місці.
Сукня нагоди чекала,
Бачилась в туфлях й намисті.
Свято чомусь забарилось,
Мода – вперед на два кроки.
Сукня попала в немилість,
Ще й натерпілась мороки.
В очі вдивлялась свічадам,
То – завелика, то тісно
Часто бувала і рада б
Вийти з хазяйкою в місто.
Дача, городи, робота –
Все відкладалось на потім,
В клопотах кожна субота,
Дні так згорали на попіл.
Вже постаріла хазяйка,
Сукня така ні до чого.
Вийшла така з нею байка –
Так й не була за порогом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767317
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 22.12.2017
/ Щира подяка поету-мотиватору [b]Олексі Удайко[/b] /
[youtube]https://youtu.be/HiUkmghWoWo[/youtube]
[b]ОЛЕКСА УДАЙКО
ЗИМОВИЙ РАЙ[/b]
Навкруги все завмерло і заціпеніло.
Стинь*…
А ще вчора було тут і світло, і мило –
Синь!
То природа із людством живе в унісон.
В такт…
І немов би і порско, та, врешті, – у сон.
Всмак…
Та хурделиці, хляки негайно проходять .
Враз…
Як надворі заграє привітно природа.
Час…
І врятує від згину свята амплітуда.
Ритм…
Перманенту не буде для страдного люду!
Битв…
Нехай зникне з планети зими холоднеча!
Стинь…
Бо весна переможе… людей колотнечу.
Згинь! *
І землею покотиться Богова гра –
Ра**
Подолає в душі підло-пакосний страх!..
Аа-х!
31.12.2016 _________
*Словотвір від омоніму "стигнути" - холонути.
**Бог Сонця в слов’янській і грецькій міфології.
Валентина Малая
[b]ЗИМОВА СИМФОНІЯ ЗАПРОШУЄ[/b]
А людина милується і релаксує...
Блаж!
І природа вибілює та вичищає.
Раж!!!
Нехай згинуть усі –усі ворожнечі...
Геть!
Хуґа їх замете і завіє ,і знищить...
Вщерть!
Лине музика , хурделить і танцює вальс…
Сніг!
То нічого,що дисонанс у колес і у…
ніг...
Йду назустріч завії наперекір і ти…
Вірь!
Нехай нас вичищає й гармонізує той…
Вир!
А зимова симфонія лине ,почуй і …
Глянь!
І як пазли складаються в купу…те інь та…
Янь!
Іде Герда назустріч долі,шукає і…
Кай…
І усіх сніговій замилує,запрошує в…
Рай!!!!
19.12.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766929
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Летять кілометри невпинно...
І хто би подумати зміг -
Ти гониш легенько машину
Сплетінням донецьких доріг.
Забуті проспекти столичні
І сяйво неону навкруг,
Для тебе свята новорічні
Настануть не в колі подруг.
Біноклі, приціли зенітні -
Не зовсім жіночий вантаж.
І в двадцять на юній, тендітній
Не в розмір лежить камуфляж.
Доросла, гарненька і сміла,
Для когось лиш тільки одна,
Ти впевнено вибір зробила,
Коли розгорілась війна.
Не місце розвагам і модам,
Коли покривалом густим,
Над кров'ю стікаючим Сходом,
Чорніє тротиловий дим.
Для тебе - студентки ще вчора -
Стрічати святкове число
В дорозі, з нагрітим мотором,
Сьогодні не вперше було.
Крутили сніжинки свій танок,
Хрустів під колесами лід.
Позаду - столичний світанок,
У фарах - темніючий Схід.
І в вечір останній грудневий,
Прийнявши безцінний вантаж,
Тебе на ура, королеву,
Прокурений стріне бліндаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767226
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Кружляють двоє у зимовім вальсі,
І пухом лебединим сніг летить,
А ніжний на морозі дотик пальців
Любов*ю зігріває щастя мить.
І грудень-чудодій чаклує вміло,
Під сонцем сяйво свічада льоду.
Лягло сніжинок філігранне тіло,
І скрізь сріблиться казкова врода.
Кружляють двоє в лебединім танці.
У холод гарячіші почуття.
Зажевріли калинові рум*янці,
Палка любов, мов музика життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767148
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 21.12.2017
В ДОЛОНЯХ ВЕЧОРА
В долонях вечора догорає літній день...
пожовкле листя закружляло із вітром
соловейко відспівав веселих пісень
і сизокрилий птах прощається із літом.
У вікно ,стукає Осінь -Золота пора...
встеляє багряний килим під ноги,
холод, паморозь спалює троянду до тла-
падає проливний дощ несе печаль тривогу.
І я, у спогадах шукаю молоді літа свою весну,
яка розквітала немов синя волошка у житті...
усміхалось ,мені літо у травах пила красу-
і до зір, злітала птахом у прекрасній митті.
Доля, лебедям кохання малювала чудову казку...
рожеві світанки розсвітали несли в серце надію,
Всесвіт засівав зорепад і дарував квітку щастя
і крок за кроком вимірювала світ у бажаних мріях.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767281
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Заколосилось житечко у полі –
Широким дивним морем розлилось,
А поряд нього три зросли тополі –
На Україні часто так велось,
Коли брати-вітри в полях гуляли –
Не знали вони іншого в житті –
Дерева щиросердо забавляли,
Що зустрічалися на їх путі.
Немов живе, їх шелестіло листя
І стан тремтів у кожної стрункий,
Коли гілки із вітром обнялися,
Та швидко мчав він далі залюбки,
Щоб хвилями жита поколисати,
Тополі ж тільки зирили услід,
А їх зелені крони, ніби шати,
Собою чарували білий світ.
16.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767252
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017
[img][/img]
[color="#09279e"]До нас чарівна пані завітала,
Уся така в ошатному вбранні.
Це та зима, яку ми всі чекали,
Це Миколай приїхав на коні.
Кружляє, плаче, віхола завзято,
Пухнасті стеле всюди килими.
Бреде ще сонний досвіток до хати.
Несе холодні подихи зими.
Дерева всі у срібних кожушинках.
І сяють перли зорями у ніч.
І мерехтять сніжинки на ялинках.
Горять вогнями вибілених свіч.
Нехай зима, як справжня чарівниця,
Змете давно вчорнілії сліди.
Нехай у всіх задумане здійсниться,
А спокій в душах селиться завжди![/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766975
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Кружляла віхола людським єством,
Колючим снігом в душу світлу.
Біліло скрізь мережане шитво,
І сипалась байдужість світу.
Німа, мов королева снігова,
Крижиною врослося скерцо.
Пекли із інею давно слова,
Що дотиком взяли за серце.
Хотілося пройти крізь заметіль,
Не впасти в ополонку свіжу.
А холодом ще дмухало звідтіль.
Зими калейдоскопом сніжним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766658
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Посіяла долю дітям
Матуся у чебрецях,
У душах цвіло щоб літо
І посмішки – до лиця.
Щоби чебрецевий трунок
Чуття чарував-п’янив,
Щоб діти раділи врунам
Й не стріли в житті війни.
Та доленька посміялась
Над матінкою й дітьми:
На сході земля здригалась –
Донбас про війну сурмив.
І душу закутав холод:
Як бути її синам?
(Учора – ще учні в школі –
Сьогодні – й для них війна).
Й знов сіє матуся долі
У розові чебреці:
«Жили щоб сини на волі, –
Сльоза текла по щоці.
10.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766746
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
[b][i][color="#0400ff"]Там за вікном зима
Ховає під снігом стежки й сліди...
І думка крадькома:-
Ти стежку до серця мого знайди.
І сиплять небеса
Пухнастий, біленький, сріблястий сніг.
Зимові чудеса -
Це хто ж таку казку створити зміг!
Закохана душа
Будує надійний з чекання храм...
Хай дні летять, спішать -
Вчимося перечити злим вітрам.
Дарована краса!
Відбілить хай смутки біленький сніг
Зимові чудеса -
Це хто ж таку казку створити зміг![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764766
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Засніжила зима білосніжно,
Склала крила тихенько і ніжно,
Білим пухом, на землю упала...
Я бажання для нас загадала.
Коли буде хурделити зранку,-
Промету нам доріжку від ґанку.
І «люблю» намалюю вітрами,
У танку закружляю снігами...
Шелестіла зима далиною,
Залягала в душі самотою...
В темінь часу вдивлялася жінка.
За вікном пролітали сніжинки.
Вечорово у зорях іскрились -
Сріблом в коси її зачепились.
«Ой, замріялось!» – враз схаменулась,
Лиш куточками губ усміхнулась.
Ті ж засніжені в спогадах вишні,
І прощання з коханням колишнім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765261
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Прощай, Сімнадцятий, назавжди.
Нелегким був, як не крути.
І не забути й не згадати,
Хотілось часом утекти…
Іди собі, як кажуть: з Богом.
Наллю тобі бокал вина.
І не затримуйся за рогом
Так, як затрималась війна.
Ти обіцяв, коли зустрілись.
Чекала цілий рік щодня,
Що перестане ворог цілить,
А те, пробач, було: брехня.
Візьми з собою всі печалі,
Спакуй в рюкзак усі жалі.
Вже жме Новий на всі педалі,
Чекаєм з миром на Землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766717
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Край річки виросла калина,
Гірку журбу корінням п’є.
Пташки летять над нею клином,
Та ні одна гнізда не в’є.
І лиш зозуленька-сестриця
Щодня до неї приліта,
Розкаже, що вночі їй сниться,
Калину також розпита.
Сховає в кучерявім листі
Мала пташина довгий хвіст
Тай замилується намистом,
Яке наниже білий цвіт.
Калина ж, ніби наречена,
Стоїть у білому вінку,
Багатство квітів незліченне.
Чи можна ще знайти таку?
Коли ж зозуля заніміє,
Не ній намиста вже разки.
Ніхто там жити не посміє,
Вона лиш лічить там роки.
10.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766470
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Признаниям – «счастлива очень»
Не веришь?..Не верь…Никогда...
Не всё до ноля обесточит
Разлука…Умеет она…
У времени век - бесконечность…
Известная мера - одна…
Прошедшее спрятано в вечность…
Но путников много туда...
Прогнозы синоптиков точны…
И будет снежить до утра…
Не чёрные – белые ночи
Когда наступает зима…
Звучание мелодий так сочно…
Красивые - вязью слова…
Не всё до ноля обесточит
Разлука…Умеет она…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766401
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Моя весна давно вже відцвіла
І осінь павутинням вбрала коси.
А від зими дарма ждати тепла,
Лиш вітер за вікном скиглить, голосить.
Лапатий сніг повільно із небес
Вкриває мокру, скніючу землицю.
Роки біжать, немов швидкий експрес,
Життя везуть з собою зоряницю.
І час рахує дні до небуття,
Нового Року крок повільно плине.
Усе минає, щастя й каяття,
Лишається любов, вона не згине.
Вона незмінний вічності рушій,
У лебединій вірності воскресне.
Візьме скитальця в гості на постій,
В морозну ніч зігріє спрагле серце.
16.12.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766408
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017
[i]В зимовому [b][color="#88048a"]"Теплослів'ї"[/color] [/b]
основне - одежа...
Краще - біла...
[youtube]https://youtu.be/7fSj-Ptf7No
[/youtube]
[b][color="#43055c"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято
стрічає трудяга-земля…
Рік, що минув, свою старість в кожуха
Сором’язливо навіки сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білу
одежу Новому придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Чиста
криштально божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має на
стягнення право своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Землю вітає добряк Водолій*!
Білі одежі лаштують поети:
Чорне –
в хімчистку, що біле – білій! [/color][/b]
16.12.2017
*Наступна за Рибами (нині) астрономічна
епоха Землі (з період біля 2300 років).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766238
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Різдвяна заметіль...
музика, виконання – Тетяни Мірошниченко
слова – Тетяни Прозорової
1.
Вечірнi сутiнки настануть,
Зігрівши спокоєм усiх.
I землю нiжним покривалом,
Знов обiйме пухнастий снiг.
І сяйвом Зіронька мрійливо
Торкнеться кожного із нас,
Й різдвяне закружляє диво –
Цей заметілі срібний вальс!
Приспів:
Заметiль, заметiль – забере всi незгоди з собою!
Заметiль, заметiль – рани в серцi укриє й життi.
I залишиться свiтло – тієї краси неземної –
Разом пишем її ми з тобою на чистiм листi.
2.
А небо щедро нам дарує
Сузірˊям шитий оксамит.
І всю планету зачарує
Та чиста потаємна мить.
І легкокрило, ніби діти,
Мов перший і в останній раз,
В казкових заблукаєм квітах
І мерехтінні сніжних страз.
Приспів:
На рiздво, на Рiздво – заповітні збуваються мрiї.
А Різдво, а Різдво – час добра й потаємних надій!
Ти мені посміхнись– і ця посмішка серце зігрiє,
Збережімо її ми у світі шалених стихій!
3.
Дорiжка мiсячна у небi
Усі шляхи в один зведе,
І щастя, що усім так треба.
На грішну землю знов прийде.
В очах, і серці зникне крига,
І переможе доброта,
Життя, мов потаємна книга,
Святиня вічна і проста.
Приспів:
Заметiль, заметiль – забере всi незгоди з собою!
Заметiль, заметiль – рани в серцi укриє й життi.
I залишиться свiтло – тієї краси неземної –
Разом пишем її ми з тобою на чистiм листi.
I залишиться свiтло – тієї краси неземної –
Разом пишем її ми з тобою на чистiм листi.
ВІДЕОВЕРСІЯ https://www.youtube.com/watch?v=LhNQaoA1uws
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708441
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 16.12.2017
Ех, літа, мої літа...
Пам’ять в гості приліта.
Уночі мене тривожить –
Очі росами воложить.
Кущ калини розквіта,
Мама знову молода.
Батько сходить із портрета,
Одяга свого кашкета.
Я біжу йому навстріч –
Стрічки в кісках навсібіч.
В татка - лагідна усмішка,
В мене суму – ані трішки.
Смикаю кота за хвіст,
Після міряю свій ріст.
В радості усі, бо мірка
Дістає до чверть одвірка.
Отже в школу хочу йти,
Татко просить підрости.
Мама вийшла вже на ганок,
Щоб покликать на сніданок...
Як хотілося б мені
Повернутись у ті дні:
Сонцеокі, особливі,
Безтурботні, галасливі!
Щоб піснями дім дзвенів
У яснім Чигирині.
А дівча на ймення Ліда
Зовсім прикрощів не звіда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766009
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Коли у снах поселиться печаль
І їх ґвалтує мало не щоночі,
Коли надійний губиться причал,
То безнадії вистражданий почерк.
Коли відчув ти зради смак гіркий,
Що болем ліг уже на сиві плечі,
Перебереш свої й чужі роки,
Що відлетіли по шляхах лелечих,
Тоді пізнаєш істину просту:
Життя нема легкого у людини,
А в долі є невидимий пастух,
Котрий пасе її щоднини, щогодини.
І ти мудрієш: невблаганний час
Сторінку за сторінкою гортає,
Аж поки там, на фініші, стріча
Твоя зоря, що небо покидає.
3.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766315
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Обожнюю, коли летить пухнастий сніг
Чарівно із бездонності небес.
І сипле біло-сніжне щастя повний міх,
Зірчастістю танцює полонез.
І танцю підкоряється земля-раба,
Сніжинок ніжність у холод ближча.
Незнана їй, як жінці тихій, боротьба,
Бо чудо Боже усього вище.
Лікує душу грішну колір чистоти,
Енергію вселяє, мов алмаз.
І жити хочеться в природній красоті!
- Живи, - від Бога чую раз по раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765886
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Заплакані маленькі долі,
Їм кожен день, що Новий рік.
Одна лиш мрія в домі й школі,
Щоб татка Бог від куль зберіг.
Не вірять більше у Морозів,
Не тішить їх сніжинок вальс,
Лиш витирають нишком сльози:
«Де ти, війна лиха, взялась?»
Вони не тішаться святами,
Вони вже виросли давно.
Про що мовчать сьогодні мами
І як гірчить думок вино –
Вони все знають на півслові,
Дідусь вже ен-ну запалив,
В бабусь молитви-колискові,
Давно їм татко не дзвонив.
Одне загадують бажання…
І навіть вишня край воріт
Схилила голову в чеканні
Знайомих кроків від чобіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766325
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017
[i]Тепло чи холодно, але... зверстано...
за умовами та вимогами
[color="#090569"][b]"Новорічного
тепло-
слів'я" [/b]
[/i][/color]
[youtube]https://youtu.be/hcOY84xL5-c[/youtube]
[i][b][color="#1d0452"]Рік притомився в нестримно-диявольськім та́нці –
він, наче мавр, все живе на землі переміг…
Осінь віддала всі чари і сни до останку,
нив’я
зоравши – солодких плодів переліг…
Снігом укутала землю зима-королева,
ліс потонув у дрімотно-теплесенький рай...
В небі дзвенить від морозу струна металева –
грайся,
природо, у зиму! І, граючись, грай!
Фуги, кантати, симфонії й щебет сопілки –
щастя мелодії й зроджене ними життя
сло́ва із барв, що назбирані ревністю пчілки, –
вірша
нового, мов матері рідне дитя…
Словом поети кмітливі весну повертають…
Ранок рожевий природу, що спить, зустріча!..
Словом своїм я майбутнє натхненно вітаю…
Гасне
у променях сонця небесна свіча…[/color][/b]
28.12.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765922
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Читаю книгу білої зими.
На сторінках кристали чисті льоду,
Сніжинки стелять з блиском килими,
Чекаю новорічну насолоду.
І хвойно-мандариновий коктейль
Струнких ялинок і гілчастих сосен.
І забринить в душі віолончель
Святково-ніжним духом стоголосся.
Блаженство шоколадне і зефір,
Зимові чудеса і подарунки.
І фейєрверки вирвуться в ефір,
Сюрпризи щастя від зими-чаклунки.
І перша зірка - благовіст Різдва
Засяє діамантом в небі миру,
Теплом зігріють дії і слова,
Життю я заспіваю оду щиру.
Читаю книгу білої зими,
На сторінках в красі моя країна.
Любові застелю я килими -
Зимове теплослів*я Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766092
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017
Самотність пеленала ніжне серце,
Стискала груди у зимовий вечір.
І тиша мовчазна холодним герцем
Торкала трепетом сумним за плечі.
...На жирандолі запалила свічі,
А за вікном моргав ліхтар і снігопад.
Здавалося, не бачила вже вічність
Сніжинок срібла, як гурту кавалькад.
Росли наметом сніжним кучугури...
Думки, мов білі голуби, літали.
Невже зима ця збудувала мури?
Вона ж колись співала двом хорали...
Індиго вечора змішалось з білим.
У двері стук - нестяма в серці мліла.
Обійми хоч засніжені, а зрілі.
Любов не втратили - в душі ж бо сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765701
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Зимовий вечір попросивсь до хати.
Сніжинки б"ються у віконне скло...
Так хочу я думкИ заколихати.
Не сплять все неслухняні, як на зло.
Вони для мене непокірні діти,
Все норовлять покинути мене,
І в край моєї мрії полетіти.
Душевна забаганка їх жене.
Я ніжно пригортаю їх до себе,
І намагаюсь їх угамувать.
Не треба десь летіть, нема потреби.
Вже нічка, треба дома ночувать..
Але вони, як завжди, невблаганні.
Не втримати рокам, ані замкам.
Та благородні все ж у пориванні,
Я дякую за це мандрівникам...
А за вікном вже розгулялась хуга.
Тріщить мороз, засніжені стежки.
Повільно десь розсіюється туга...
Вже ранок... заспокоїлись думки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765543
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Зимнее солнце неярко…
Серые - неба глаза…
Я новогодние марки
Клею в конце декабря…
Синим сверкают гирлянды…
Дух вездесущ мандарин…
Всё повторится однажды…
Даже сюжеты картин…
Сплин о любви напевает…
Звуки стихают во мгле…
Красным герань расцветает
С розою белой в стекле…
Сильный мороз обещают…
Ветер холодный и снег…
Но всё равно ожидаю,
Мой дорогой человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765351
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017
[i]Підбірку зроблено за умовами...
конкурсу "Новорічне теплослів'я"[i]
[youtube]https://youtu.be/2MVfKRyvRgc[/youtube]
[b]
[color="#064f63"][i]Перший сніг… Привітно й біло…
Робить радше своє діло:
Біло-ніжною габою
Покриває нас з тобою…
Покривало ніжне й тепле
Кличе в марева нештепні,
Піднімає дух і волю –
Так зворушливо… До болю!..
Приспів:
Ой, лапатий, пелехатий,
Стели стежечку до хати,
А у хаті тепла піч –
Буде жарко цілу ніч…
Ранком мусимо проснутись…
Та так любо пригорнутись
До тепленької... черені –
Нащо зайві теревені!
Говорили, жартували,
Перемети враз розтали…
І спустилися до ніг -
З’орем, мила, переліг...
Щоб родила нам пшениця…
- Піди, милий, подивиться:
Чи надвóрі випав сніг?..
Та щоб хутко в хату біг…
Приспів.
…Перший сніг… Привітно й біло…
Бо взялись вони за діло…
Білий пар стовпом з труби…
На горищі голуби…
Між собою щось воркують –
Кращу долю пророкують...
Ну, а нам своє робить –
"Покуняємо"... ще мить!
Приспів.[/color]
22.11.2014 [/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765233
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 12.12.2017
[i]Підбірку зроблено за умовами...
конкурсу "Новорічне теплослів'я"[/i
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[i][color="#0c6178"][b][color="#0b5975"]Сріблястість, мов ранок, стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці...
жеврі́є...
Сріблястість довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер…
Гаптує пухнасту постіль –
не на мить,
мурує палаци у лісі…
Мете і хурделить...
холодна зима,
чуття мої кутає в ніжність…
Й мене на цім світі вже, мабуть, нема:
неволить, в полон бере...
сніжність…
Холоне в душі моїй поділ клітин…
Вже змерзли від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин:
зима вже доводить...
до згуби…
…Та що за халепа?.. Пірнаю в буття!..
І чим холодніше, тим глибше…
Ще буде й у мене різдвяна кутя!
Надіюсь, не тільки,
не лише…
О, де вже той холод?.. Лиш поклику гук:
пірнаю... срібляно... під ковдру…
...І в лісі десь тріснув...
знеможений сук
і впав отрухля́вілий стовбур.
…А глибоко в небі, як завше, веснить!
І сріблом
сріблить
срібні
душі...
О, Боже, спини оту срібність!
На мить!..
Життя ж бо ми любимо дуже…[/color][/b]
12.12. 2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765238
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 12.12.2017
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8kQZHYbZkLs[/youtube]
[i][b][color="#0b9ed4"][color="#04435e"]Чому ламка так між роками грань?
Чому роки метуть – як той осінній вітер?
Прокинешся у безпросвітну рань,
А ранок -
наче півжиття твойого витер.
І котиться воно – немов ковил,
Немов летке у полі перекотиполе…
Й здається – вже не стане більше сил
Почати знов
життя, окреслюючи коло…
Та й там, бува, зустрінеться туман,
Й зітре усе старе, як олівцевий порох,
Й закрадеться в уяву, мов дурман,
Солодкий,
наче та цукрова пудра, морок…
Й захочеться всотати широчінь
І глибину утіхи для душі і тіла…
Нуртує серце і клекоче чин –
Й отримуєш
усе, що суть твоя хотіла.
Велике щастя – здужати себе
І вийти на свою пряму дорогу:
Нехай сумління й стид вас не шкребе:
Себе долання –
то веління Бога.[/color][/b]
05.12.2017.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764206
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Я був у Чорнобилі після аварії,
Нищив життя, опромінене Ɣ-ми
Привида-міста, пусто-порожнього…
Горе торкнулось тоді майже кожного.
Я нищив усе, що змогло тоді вижити:
Від звіра домашнього до звіра хижого.
Здригаюсь під ковдрою кожної ночі,
Як сняться оті благаючі очі
Великих, малих, пухнастих і зморщених,
Сліпих і беззахисних, ще ненароджених.
Страх їхній спинявся під ґвалт автомата…
Наказ за життя важливіш для солдата…
Собою дворняга щенят закривала:
Скавчала, гарчала і навіть кусала,
А потім, востаннє потомство лизнувши,
Душею хотіла прикрити їх душі.
Я був у Чорнобилі після аварії,
Нищив життя, опромінене Ɣ-ми
Привида-міста, пусто-порожнього…
Люди, майбутнє залежить від кожного!
Життя не буває маленьким, чи більшим!
Ніяка грошина за нього не вища!
Ми жителів лісу звемо «дикунами»,
А що тоді коїться, люди, із нами?
Вбивати, карати, труїти і нищити...
Люди, послухайте ви, та навіщо так?!
Ми маєм до глузду нарешті достукатись!
Чи нам доведеться ставати наступними?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758832
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 12.12.2017
Мов сніжне королівство моє місто -
Зимовий справжній ексклюзив
Життя наповнив зовсім іншим змістом,
Навколо стільки різних див.
Ось храми з золотими куполами
Блищать, мов сонце угорі.
Внизу дерева у кришталь сховались,
Кущі у білому шатрі.
Мости, будинки в сріблі потонули,
У хутрі білім парк міський.
І холодом зима мерщій дихнула:
Сніжинки падали пухкі.
Зима в фотелі править королівством.
Милуюсь ексклюзивом цим.
Як хОроше у зимньому Подільську!
А ось - і рідний бачу дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765497
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Замерзлі, сковані у кризі,
До вікон тягнуться гілки.
Зима малює всі ескізи
Одним лиш помахом руки.
Вона всесильна, усе може.
Легеньким подихом своїм
Навколо все враз заморозить.
Сніжинок чути срібний дзвін.
Посріблить голови ялинкам,
По пояс снігу намете,
По шапці кине всім будинкам,
І білим цвітом сад цвіте.
Зима панянка і чаклунка.
Тебе до мене приведе.
Буває, іноді пустунка,
Якщо захоче - украде...
Вже сніг деревам по коліна...
Та все хурделиця мете.
Та я їй дякую уклінно:
Маленьку радість все ж несе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765323
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Мас-медіа небесна, Божа, чиста
На землю чорну перший сніг послала.
Було оце піднесено, врочисто,
Що аж душа людська пісень співала.
Вражало дійство свіжістю сніжинок,
І білизною світ причарувало.
Кружляли у повітрі балеринки
І щічки, лиця ніжно цілували.
Сріблястий сніг враз оживив природу,
Дерева в реверансі нахилялись.
Й мені ця до вподоби біла врода,
Бо серденька невидимо торкалась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765298
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Як ти там, мамо, на чужині? Як тобі живеться далеко від рідної домівки, рідного слова, рідної пісні? Ти, мамо, сиза голубка, якій зав’язали очі, і вона не знає, як повернутися додому. Навіщо? Навіщо страждати тільки через якісь нещасні гроші? Чому вони зараз стають основою усього сущого? Скільки ще людей змушені будуть покидати своїх рідних, близьких заради них?! Відповіді не існує. Є тільки жорстока реальність, яка вказує на те, що тебе нема тут, мамо…
Ірина Грицюк, 15 р., м. Івано-Франківськ
https://zik.ua/news/2008/07/03/142067
[youtube]https://youtu.be/HZTrv0OYmpA[/youtube]
[color="#02706e"]
[b]Д[/b]рібненьких діток залишила,
[b]О[/b]селю і старих батьків–
[b]Р[/b]ясних здобутків захотіла,
[b]І[/b] «долярів» не «гривняків».
[b]Ж[/b]адала статку та багатства,
[b]К[/b]расиво жити повсякчас,
[b]А[/b] не життєвого митарства –
[b]Д[/b]олати кризи кожен раз.
[b]О[/b]бдумала все. Полетіла...
[b]Р[/b]одина тут. А там - вона.
[b]І [/b]раптом, в наймах, зрозуміла,
[b]Д[/b]е молодість її мина...
[b]Н[/b]емовби блискавка у тіло –
[b]О[/b]дужала від згубних мрій:
«[b]Г[/b]ніздо – родинна хатко мила,
[b]О,[/b] краю рідний, милий мій...»
[b]Д[/b]ітей до серденька тулила...
[b]О[/b]сиротіла, бо батьки...
[b]М[/b]олилась слізно на могилах.
[b]У[/b] небі, мов свічки, зірки.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764984
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017
Впилась болем Україна
Й сльозою гіркою –
Лежить Донбас у руїнах,
Кров тече рікою.
Не матимуть ті прощення,
Хто смертями сіє,
Рано-пізно зло пощезне.
Пам’ятай, Росіє!
І добра тому не буде,
Хто правдоньку топче.
Проклинають його люди.
Ти прости їм, Отче!
Кажуть, що клясти негоже,
Та як осягнути
Отой біль? Прости їм, Боже…
Синів – не вернути ж…
Де батькам шукать розради,
Що смерть недаремна,
Коли всюди – тільки зрада,
Події буремні?
Не сліпий господь. Я вірю,
За усе спитає,
Й хоч немає горю міри,
Воля є святая.
З нею й будем панувати
На землі багатій,
З неправдою воювати
В українській хаті!
7.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765153
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017
Пахне чай лісовими квітами.
Відчуваю росу на губах.
Вітер грається голими вітами.
Це найкраща для нього з розваг..
Сліпо блима вогонь у комині.
Не скажу, що так сумно душі.
Люблю мріяти я в самотині..
Щоб ніде не було метушні.
Ось до краю вже рік добігає,
Погортаю життя сторінки.
Що було, все старанно згадаю.
Головне, що в житті моїм ти..
День за днем - це життєва дорога.
І не можна тут збитись з шляху.
І триматись міцніш, якомога.
Твердо йти, не піддатись страху.
Новий рік, нехай буде все нове:
Щастя, радість і мир на землі.
Я вітаю усіх Вас, панове,
Тих, що друзями стали мені.
Хай наповняться радістю хати,
Хай дитячий лунає в них сміх.
Щоб на щастя були всі багаті.
З НОВИМ РОКОМ ВІТАЮ УСІХ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764904
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017
ЧОРНА ХМАРА.
З невеличкої дзвіниці лине світом дзвін –
Плаче! Кличе! Розриває кожне серце він!
З невеличкої дзвіниці бідного села
Горедзвоном страшна, чорна звістка попливла…
У селі тім невеличкім справних мужиків
Може сто… А може менше було до цих днів…
А тепер ще на одного стало менше їх –
Привезли в труні хлопчину… На війні поліг…
Молода ще, гарна, мати постаріла вмить…
Чи жахливіш є наруга – сина хоронить!
Сина в землю положити! Без руки, без ніг!
Хто таке у сні страшному уявити міг?!
"Я ж тобі молила , сину, довгого життя…
Та тепер нема, синоньку, з пітьми вороття!
Ми ж тебе чекали, сину, весілля гулять…
Як тепер без тебе будем жити-доживать!
Вас з коханою чекали ми біля воріт…
Не діждалися онуків! Обірвався рід!"
Ой, за що ж ти, чорна хмара, впала на село?!
Звідкіля на нашу землю лихо принесло?!
З невеличкої дзвіниці лине світом дзвін…
Плаче…Кличе…Розриває кожне серце він…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764233
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 10.12.2017
Зима, мов біла магія, в саду і в лісі,
І на полях хурделить сильний сніговій.
Вона пройшлась по селах, вулицях у місті,
Розкинула із полотна білил сувій.
Зима, мов біла магія, на всіх планшетах -
Світлинами сніжинок, віхол, завірюх -
В смартфонах, "компах", ноутбуках - в Інтернеті
Летять на сноубордах сотні відчайдух.
Зима, мов біла магія, на всіх бігбордах:
Реклама подарунків до майбутніх свят.
Хоч в "Книгу Гіннесса" внесіть її рекорди,
Зима-імператриця - гідний кандидат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764877
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Зимовий вечір попросивсь до хати.
Загнала хуртовина до тепла.
Не бійся, це нащо тобі зітхати?
То просто за вікном зима цвіла.
Зігрію я твої замерзлі руки.
Присядь зі мною поряд, край вікна.
Невже це від зимової розпуки
Цвіте на скронях в тебе сивина?
Та прийде час і ти помолодієш,
Прийдеш з теплом до мене і в цвіту.
І ти тоді мене уже зігрієш,
А поки що, тебе таким люблю.
Пригрівся у теплі, бачу куняє...
Та я тобі сказала ще не все...
Повільно за вікном уже світає...
Чому ж це сіль пече моє лице?
Ще хвилька і підеш на відпочинок,
А ранок посміхнеться вже мені.
Хай сніг не замете отих стежинок,
Ти не залиш мене на самоті..
------------------------------------
Тут мова йде про вечір..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764177
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Договариваться с душой
Я,наверное,научилась…
Говорила ей - что со мной…
Почему - всё так получилось…
Оборвалась опять струна –
Очень долго ноту искала…
Объявлялась на день война,
И все правила изменяла…
Когда лодочка вверх плыл`а,
А в терновнике птица пела,
Обнажалась душа сама...
Не случайно ведь...Так хотела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764172
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Дороги бур*яном всі поросли,
І сохнуть чистії джерела,
А в небі чути жалібне "курли"
В злиденних українських селах.
Розтягнуто давно майно народне,
"Всихається" земля на пай.
І загнане у зашморг все природне.
Безжально знищено "коштовний" гай.
В столітті двадцять першому біда,
Йде вимирання хижим темпом,
Стоптала ніби землю цю орда,
А хтось із цього має ренту.
( З мапи України зник 641 сільський населений пункт, з яких 40 селищ і 601 село.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764119
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Так тихо-тихо сіявся із неба сніг,
Неначе біле конфетті вкривало,
Мереживом сріблястим мерехтів і ліг,
А шосте почуття про зустріч знало.
Фантомами тепла блукали дві душі
Замерзлим лабіринтом білосніжним.
Сміялася зима в люстровім кунтуші,
Доріжкою лягала м*яко ніжність.
Зійшлись ці вогники у царстві льодянім.
Єдині жести, усмішки, манери.
І гАряче було від поглядів хмільних
Удвох межи морозного пленеру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764263
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Чи знаєш ти в житті ціну сльози, -
Очей солону, мамину вологу,
Яка із шумом першої грози
Спада, мов бісер, рясно на підлогу?
Коли, рука війни, в її життя
Сипнула надто гострих серцю спецій,
З тих пір в красивих, кавових очах
Застигли води всіх земних Венецій.
Із тої днини сива далечінь,
Тепер відносить душу у окопи,
Де світло-ніжна, рідна голубінь
Очей синочка, миру в неї просить.
Тож ти, хоч зрідка, просто уяви,
Як їй у груди б'ють воєнним берцем.
Чи знаєм ми таку ціну сльози,
Як плаче мама... плаче мама серцем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763470
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 03.12.2017
[i][b]Tth[/b][/i]
[i]Подаю (повторно) текст пісні, музика
на який створена Сергієм Голоскевичем.
В процесі правки з невідомих причин
текст втрачено та відновлено по пам'яті.
Просимо читачів вибачити та прореагувати
на нову редакцію пісні.
[b][color="#0c0578"]Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої в плідній неволі,
Та не знесло лихим, буйним вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб багряний лиш у зріст
Ту любов підніме, вгору...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини,
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
І дерева, від літепла п’яні,
Самотіють безрадісно й голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб багряний лиш у зріст
Ту любов підніме, вгору...
Падолист мій, падолист!
Вже німіє, мовчить горда осінь,
Пришерхає у думі зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність, притлумленість ліній.
Хоч природа не йме уже віри
У величність Всевишнього волі,
Святу віру вертають нам ліри –
Ліри щастя, єдиної долі…[/color][/b]
1.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760825
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 02.12.2017
Спроба перекладу... вірша,
що міг бути... українським
народним... романсом......
[youtube]https://youtu.be/zOkOJHgTRDo[/youtube]
[i][b][color="#02706e"]Куйовдить вітер ревно шаль,
Цілує складки сукні.
Рожевий обрій... І печаль,
І вітровій попутній...
А неба синього кришталь
Дощем дочиста вмитий...
Чекаю щось, чогось так жаль,
Та сум печаллю вбитий.
Сьогодні можу я простить...
Зумію – всяк буває.
Від тебе ладна я піти –
Любов благословляє.[/color][/b]
19.11.2017[/i]
Оригінал:[b]
[i]И листья сладко пахнут[/b]
Ревнивый ветер треплет шаль,
Целует подол платья.
Закат разлит... Легка печаль
И листья сладко пахнут.
А неба синего хрусталь
Так чист! Дождями вымыт.
Чего- то жду, чего- то жаль
И клином клин,уж, выбит.
Сегодня я тебя простить
Сумею — всякое бывает.
Я научилась уходить —
Любовь меня благословляет.
(вірш Олі Радченко)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761469
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 02.12.2017
[i] Думи мої, думи...[/i]
[youtube]https://youtu.be/BFuNXA_M6SQ[/youtube]
[i][b][color="#5b0478"]Коли душа твоя, хай без причин, в комфорті,
й коли здоров’я ще – нівроку, хоч куди,
коли твоя кохана – ягідка на торті,
і дома
вже давно ніякої біди;
коли роботу маєш по душі (і гроші),
коли вночі не маєшся, й здоровий сон,
коли у тебе ще й сусідоньки хороші,
коли
й з природою живеш ти в унісон;
коли збираєшся до праці, як на свято,
додому мчиш, немов фрегат на парусах,
коли найтяжчу справу владнуєш завзято,
коли тебе
бентежить вранішня яса;
коли тобі ще Бог послав палке кохання,
й дружина не в журбі почерез твій запа́л,
коли із друзями приємне спілкування –
щасливцю,
осуши наповнений бокал!
Коли тобі всміхається привітно сонце –
твоє кохане, яснооке цвіт-дитя…
О світе Божий! Чи, бува, не сон це –
оте до
щему бажане життя?
[color="#ff1a00"] ♥ ♥ ♥[/color]
...Та міра щастя в кожного із нас є різна,
бо в кожного в житті є свій пріоритет:
один в ясну погоду рюмсає і кисне,
а той,
в понеб'ї хмаровинному, –ПОЕТ. [/color][/b]
24.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762000
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 02.12.2017
[i]Знову піднімає голову 5-та колона, щоб повалити
конституційний лад в Україні, повернути зуспід хід
[b]революційних перетворень[/b] а нашій державі.
Згадаємо, за що полягли і все ще кладуть голови
найкращі сини і дочки на наших фронтах!
Читаймо, "вчитуючись" в прочитане, новоприбулі
члени і членкині нашого клубу:[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789#com3372467
[youtube]https://youtu.be/0-R7yc3uLZQ[/youtube]
[b] [i]
[color="#02555e"]Чи заржавіли в вас шаблюки,
Вкраїнські дужі козаки?
Чи притупились пера й руки
Творити правду? Чи совки?!
А мо', пішли ми всі на службу
До Путі - батюшки-царя?..
Чи вже померкли воля й дружба,
Дороговказ - ясна зоря?!
А контра барко наступає,
Береться знову за старе,
Бо в серці правдоньки не має
Та своє ґарґало дере!
А ми, вкраїнці, між собою
Не розбере́мось... Нам ганьба –
Не час нам чубитись в двобої,
В похід вже кличе нас труба!
Бо "уКРАХінці" йдуть до краху
І нас туди усіх ведуть,
Не цуплять зайд отих на плаху,
Не зводять єдності редут.
Відтак панують тут ординці,
Леліють лідера свого…
Один козак між українців,
Та й той по імені Міхо![/color]
[/b]
[i]1.12.2017 [/i]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763286
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017
Чи знаєш ти в житті ціну сльози, -
Очей солону, мамину вологу,
Яка із шумом першої грози
Спада, мов бісер, рясно на підлогу?
Коли, рука війни, в її життя
Сипнула надто гострих серцю спецій,
З тих пір в красивих, кавових очах
Застигли води всіх земних Венецій.
Із тої днини сива далечінь,
Тепер відносить душу у окопи,
Де світло-ніжна, рідна голубінь
Очей синочка, миру в неї просить.
Тож ти, хоч зрідка, просто уяви,
Як їй у груди б'ють воєнним берцем.
Чи знаєм ми таку ціну сльози,
Як плаче мама... плаче мама серцем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763470
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017
Курличе осінь в небі журавлем
І сіє в душу у мою тривогу,
То кличе гай бурштиновий мене.
Прослала осінь листяну дорогу.
І ось я тут, де казка навкруги,
І шепіт листя товпиться у груди,
Дерева – різнобарвні корогви…
Таку красу ніколи не забути.
Вдяглась у помаранч горобина,
У спалахах, червоних, кущ калини,
А наді мною – неба глибина,
І я туди пташиною вже лину.
Перебираю сонця промінці,
В мереживо осіннє їх вплітаю,
І щастя вже сміється на лиці.
Тепер я осінь із-під хмар вітаю.
А піді мною багряніє гай,
Я ж упилась красою, неземною:
Це мій чарівний, український край,
Повінчаний навіки він зі мною.
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762902
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Було це давно, і була тоді «цветущая жизь», і текли тоді молочні ріки поміж кісільними берегами, правда черги за тим молоком були по пів кілометра, та це не тема сьогоднішньої розмови. А «цветущая жизнь» справді таки була бо пили і випивали тоді і на найвищій горі, і під горою. Різниця була не великою. Найвищі пили у спец. їдальнях, спец. ресторанах для них усе було спец. І усього було в достатку, а для низів були різновиди генделиків це: чайна, магазин, магазинчик, пивнушка, забігайлівка. Найбільш престижною для низів звичайно ж була чайна на «Високих ступеньках», та «Тіхая гавань» у центральному сквері. Ну а швидко доступні, це численні «точки» нашого маленького містечка, а простіш «очаги самогоноваренія» . Не знаю що там пили на горі, а у низу були популярні та доступні горілка за три ке.ре.бе. . та вино за руб нуль п’ять. Найбільше популярними були беззаперечно «Чорнило та Біломіцин.» Закуски теж було навалом це і тулька, і ковбаса ліверна, і ковбаса субпродуктова, ну а вищій клас то це - завтрак туриста. Правда ліверна і субпродуктова, як тепер виявилось, це котяча і собача їжа ну як тепер оце кі́текен. Так ми ж тоді не знали, що забираємо останнє із рота у «братів» наших менших, це ж тепер реклама та різна інформація.
Так от. Приходить якось до мене з рання кум, а діло було якраз перед Покровом, та й каже.
- Давай поїдемо сьогодні по гриби.
- Чи ти з дуба впав кажу які гриби? Не сьогодні завтра мороз або сніг на голову, а тобі по гриби.
- Чи може тобі з перепою?
- Е… темнота, відпарирував кум ти чув коли небуть про гриби зеленушка?
- Ні кажу.
- Так отож. Кум плюнув, бозна чого, на палець підняв його до гори і багатозначно подивившись на небо, промовив.
- Їдемо! Не довго думаючи ми повсідались на своїх двоколісних коней і вперьод. По дорозі заїхали у генделик щоб запастись провіантом ну і звичайно ж горючим для души і тела. І оце з цієї миті і почались наші пригоди.
Я скочив на велік та й поїхав, озирнувся а кума поряд нема. Вертаюсь до забігайлівки і бачу таку картину. Стоїть мій кум зігнувшись у три погибелі, розставив руки і розкарячив ноги, роззявив рота та й закляк мов чорти йому запхали кудись кочергу. Думаю чи не радикуліт його часом схватив. - Куме ти чого? питаю, а він тільки пальцем показує на асфальт і ні гу-гу. Бачу пляшка розбита під ногами, а це для кума було не аби яке потрясеніє. - Та тю, кажу на тебе, чи й не горе по дорозі ще чотири магазина. У слідуючій забігайлівці ми поповнили запас «горючого» і за якихось десять хвилин були вже за околицею Лохвиці. День був прекрасний. Світило сонечко, у небі ні хмаринки та у кума настрій був на нулю, бачу треба приймати срочні мери. А у нас зразу ж за містом чудовий березняк ото ж я і подумав треба цей факт використати, бо кум надувся як жаба, їде мовчки та тільки сопе мов ковальський міх.
-Куме, кажу. А чи не заїхати нам у цей березнячок та підзаправитись? У кума враз спалахнули очі. «- Дельноє предложеніє і главно необходімо - своєчасне,» каже кум. Усілись ми на самісінькому крутогорі. За спиною золотаві берізки, а внизу скільки оком глянь у неозорих заплавах Сули вигойдуються хвилями безкінечні очерети та осока. В осінньому небі тяглися вервечки диких гусей та качок і там, із піднебесся, чулося їхне прощальне та тужливе ґелґотання. За пів години ми непогано підзаправились і моїм добросердечним кумом повністю заволодів ліричний настрій, а в такі моменти його завжди тягло на пісню, особливо на морську тематику, бо служив він на Балт. флоті. Правда музикальним слухом його Бог не наділив, і як він сам частенько говорив, що йому ведмідь на вухо наступив у дитинстві, а потім обов’язково додавав – І де він у біса взявся у наших краях? Тож співав він своєрідно, вірніше співав я, а він підспівував. Ото ж я починав його улюблену пісню.
- Прощайте скалистые горы.
Тут кум уставляв своє короне АГА.
- На подвиг Отчизна зовет
Кум вставляв своє АГА. Так ми агакаючи проспівали до кінця і вже у прекрасному настрої продовжили свій шлях до заповітних зеленушок.
Півтора кілометри які відділяли Лохвицю від Млинів ми подолали зовсім непомітно. Переїхали мостом через Сулу, а тут, чи то на радість, чи на лихо нечиста сила біля самісінької дороги притулила сільський шинок. А всім відома ж істина – чим більше тим дужче хочеться. І ось уже привітна шинкарка подає нам «чорнило» пиво і якусь занюхану ліверку.
Осінній ліс зустрів казковими барвами та неповторним запахом свіжої хвої. На моє здивування ми швидко назбирали зеленушок хоч і ховались вони у піску. Та завдяки тому що місцевий люд повигрібав усю хвою у невеличкі копички, яку заготовляли для опалення своїх хат , гриби було дуже видно. Після вдалої грибної охоти ми з величезним задоволенням усілись під копичкою хвої на осонні, накрили невеличку поляну. За приємними розмовами плинув час, зникала ліверка, винце і звичайно ж жигулівське пиво. Ну як усі розуміють після такої кількості рідини яку ми спожили у нас, як то кажуть, закипіли труби. Діло було під берізками які росли обіч невеличкого болітця тож кум відвернувся в один бік ну а я в інший. Від блаженного задоволення з яким я звільнявся від зайвої рідини очі мої закрились. Аж тут, зовсім поруч загарчав пес , а потім голосно загавкав. Мої баньки миттєво розкрились і за якихось десять, п'ятнадцять метрів від нас бачу стоїть лосиха з налитими кров’ю очима, а поруч маленьке лосенятко. Не пам’ятаю як але вже за мить я був аж на самісінькій верхівці берізки, мабуть тому що я був худорлявий та й ростом 165 та й то як у картузі та ще й як підстрибну. А ось кумові не повезло. Він був трішки нижчий від мене за те широкоплечий у животі та й важчим за мене удвічі ото ж і мав прізвисько Колобок. Так от, поки я кайфував спорожняючись із закритими очима, кум побачив лосиху та й вирішив здуру її налякати. Та не придумав нічого кращого як загавкати по собачому. А воно ж дурна звірина замість злякатись та двинулась з налитими кров’ю очима на нас. Ну так ото ж я на дерево, а кума мабуть кипіли обидві труби бо він присів під берізкою. А та тварюка не зрозуміла жартів та пішла у наступленіє . Бідний кум хотів скочить на ноги та де там. Штани спали зовсім і він так і репнувся прямісінько там де і присів. Лосиха зробила ще декілька кроків і зупинилася , мабуть шукала того пса, але окрім двох придурків які їй нічим не загрожували, нічого не побачила то ж повернулась і пішла геть. Ви запитаєте, а що ж було далі? Та що ж, я ледве зліз із тої берези потім ми розпалили невеличке багаття, так- сяк підсушили кумові штани і зібрались додому. Та якщо хтось подумав що на цьому наші пригоди закінчились – так той дуже помиляється. Бо це був лише початок.
Чи то хміль на нас подіяв, чи пригода з навіженою лосихою, але ми ніяк не змогли визначити у якому напрямку рідна Лохвиця. Кум показує в одну сторону, я в іншу тож згодились іти третьою дорогою кудись та й вийдемо. І справді незабаром ліс закінчився перед самісіньким носом село, а так як тут іншого села як Гиряві- Їсківці немає то ми зрозуміли де ми знаходимось. Не дивлячись що село зовсім у протилежному напрямку від Лохвиці ми вирішили провідати місцевий магазин бо кум сказав шо «нада знять стрес» і поправить «пошатнувшеся здоровля.»
Та не так сталося як гадалося бо магазин був на замку тож ми відбули з села у напрямку траси Суми – Київ. А на околиці, неподалік крайньої хати, стяла копичка сіна отож ми і вирішили під нею перекурити то обмозгувати "план действій". Я ще ставив велосипед, а кум уже вмостився під копичкою, порозкидав руки та ноги. А тоді дивлюсь він порпається у сіні і витягає з відти трилітрову банку а на самісінькому дні там ще шось і булькає. Кум швиденько відкрив банку і звідти війнуло благородним запахом первака, у нас таке діло називають лагідно – три гички. - Це, кажу кумові, мабуть чоловік заховав своє еН.зЕ. подалі від жінки то може залишимо? Кум подивився на мене, як Ленін на буржуазію, ковтнув слину, а потім каже. – Ти шо здурів? Якби доля не захотіла то не навела б мене на цю банку. З таким железним аргументом не можливо було не погодитись. Ні банку ми таки поклали на місце уже пусту, а самі вирушили у напрямку Лохвиці. У напрямку це ще не означає що додому, бо до селища Червонозаводське лишалось якихось зо два кілометри і кум пригадав що там у нього є рідня тож треба провідати бо давно не бачились.
Біля воріт нас зустріла привітна молодичка і зразу ж запросила до хати.
- Заходьте, заходьте у мене і свіжий борщик тільки з печі і варенички з сиром та сметанкою. Господиня насипала борщику, а він такий гарячущій шо не доведи господи, налила по чарці малясовки, та вона така смердюча шо не дай бог, то я її не пив а зразу ж до борщу з обережністю. А кум не роздумуючи хильнув чарку і теж до борщу, а він же як вогонь. Дивлюсь у кума баньки з орбіт полізли він і ложку кинув, руками махає, а я з реготу аж під стіл заліз. Та все ж таки пообідали ми гарненько, подякували господині красненько і вирушили на Лохвицю, а це не мало не багато а 12 ке. ме. та відмахали ми вже чотирнадцять, а годинник тим часом нацокав чотири години дня. Та якби там не було б а вже за сорок п’ять хвилин и ми були дома, точніше додому ми так і не попали бо кум ніяк не хотів потрапити під гарячу руку коханої дружини пам’ятаючи що вона ой як не любить коли він з’являється заквашеним по самісіньку зав’язку тож попросив мене проявити солідарність і поїхати на ніч до його батьків у село, а це ще одинадцять ке. ме. плюс до тих двадцяти восьми які ми уже подолали. А куди ж ти дінешся це все ж таки кум! Отже я заїхав до себе додому, віддав жінці гриби і кажу.- ти мене сьогодні не жди бо їду з кумом на село, там конче потрібно допомогти батькам.
Осіннє сонце уже майже заховалося за обрій коли позад себе ми залишили останні хати рідного міста. У Харківці ми в’їхали разом із густими присмерками. Це село знамените тим що тут народився видатний український драматург Олексій Федорович Коломієць, автор знаменитих ( фараонів) А ще родом з цього села
Славнозвісний письменник Архип Юхимович Тесленко.
Центральна дорога сільської вулиці круто повертала ліворуч і якраз зразу ж за рогом стоїть старовинна комора. Стоїть на стовпцях , мабуть з метр від землі перед дверима площадка це щоб легше було б згружать, чи навпаки грузить на підводи збіжжя. А так трішки далі величезна і глибока калюжа, а поміж нею і парканом стежина, десь до пів метра. Так отож минаємо ми оту комору настрій чудовий, я попереду, кум позаду і просвітляє мене.
- Оце, каже, з цієї коморної сцени виступала сама Марія Заньковецька.
- Та ти шо ! кажу і одночасно повертаюсь. І якраз тої миті руль – круть і я уже в калюжі, кум звичайно ж за мною. Одні кашкети плавають та голови стирчать з тої калюжі. Повилазили ми з як чорти у багнюці, мокрі, а хороший настрій тю-тю, мов корова язиком злизала.
Колеса у велосипедах погнуті, , а на додачу ще й собаки такий гавкіт підняли шо ой! Ну плентаємось ми селом у багнюці, мокрющі добре що хоч людей не було. А до кумових батьків ще кілометрів зо два не менше. Хміль почав потроху вивітрюватись, зуби цокотіти, та ще й небо затягло чорними хмарами. Я уже не дуже пам’ятаю як ми подолали ті ке.ме., але добре знаю шо велосипеди таки затягли на подвір’я. Коли ми зайшли у хату то у мами з рук так і випала банка з огірками, а батько схопився за серце. Ще б пак зайшли у багнюці, майже роздягнені та ще й босоніж. Це вже вранці мама кумова розповіла що ми почили роздягатись ще біля самісіньких воріт, а це метрів сорок від хати. Батьки нас не допікали розпитуючи, ми ж мовчки так-сяк умились і… на теплу піч. Та не довго там полежали бо від жари дуже таки нудило. Ми один за одним сповзли на піл, але і там чомусь долівка з’являлась або з боку, або взагалі кружляла над головою. Кінець – кінцем ми позалазили під піл і там на прохолодній долівці таки поснули.
Прокинулись ранком це жах. У голові наче рій розлючених бджіл, у мізках немов чорти б’ючись копійку шукають, в очах літають метелики, а у рооооті так немов коров’ячих млинців наїлись. Мама із співчуттям промовила. –Хлопці може свіженького супу поїсте? Я вже он і понасипала. Та де там про їжу неможливо було і згадувати. Батько усміхаючись пригладив сиві вуса і промовив. -Бачу вас полікувати треба, і наливає по чарочці її проклятущої і наказує – пийте песиголовці! Після тих ліків за якихось п’ять хвилин ми немов на світ народились. Бджоли заспокоїлись, чорти порозбігались, метелики зникли мов і не було. Поснідавши ми стали одягатись. Дивимось на чистенькі штани, сорочки , на сухенькі черевики і тільки переглядаємось.
Скажіть ото спасибі матері бо ви почали роздягатись ще від воріт, а велосипеди ваші я уже полагодив. Минуло з того часу більше сорока років, а пам’ятається усе до маленьких дрібничок. Виходить правду сказав якийсь розумаха
(– Кто не был молод – тот не был глуп!) Так – таки так! Свята правда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761545
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Ти відшукай у серці слово,
Нехай зігріє увесь світ.
Не пропусти тих випадково,
Хто скінчив свій давно політ.
Хто слово це давно чекає,
І втратив віру в доброту.
До сірих буднів вже звикає,
Згубив давно свою мету.
А втішне слово приголубить,
І стане м"якшою душа.
І віру в людяність не згубить.
Вона йому вже не чужа.
І стане світ в новій обнові,
Не дошкулятимуть дощі,
Бо буде вірить знову й знову,
Що є все ж ліки для душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762893
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017
[img][/img]
[i]Літа кружляють спогадом далеким,
Мов кличуть нас у юність золоту.
Крилом махають із гнізда лелечим,
Там, де моя й твоя весна в цвіту.
Де гай шумів пташиним стоголоссям,
Де співом нас вінчали солов'ї.
З небес нам щастя зоряне лилося
В твої долоні, любий, і мої.
Весна довкруж красою полонила.
П'яніли ми до млості без вина.
Несла любов удаль нас легкокрила,
ЇЇ сипнула доля нам сповна.
Та все нові писала нам сюжети.
Летів життя нещадний часоплин.
За обрієм виднілись силуети
Отих крутих вготованих вершин...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762798
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017
[i]Дякую Ярославу К. за натхнення...[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761890
Ночь... и ветер стучит за окном,
Нагоняя тоску дождливую.
Ну, а я на плече твоём
Закрываю глаза счастливая.
Вот ладошка в твоей руке –
Моё сердце любовью греется.
Прикоснуться губами к щеке –
В сладкой нежности чтоб рассеяться.
Как хочу я тебя целовать,
Обнимая, пылать до забвения.
А потом о любви напевать,
О счастливых минутах мгновения.
За окном знойный ветер утих,
Позабыв о тоске печалиться.
Нам не нужно слов никаких,
Чтобы в сердце
друг друга
отправиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762307
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 28.11.2017
Душі народної огранка,
Найкраща мова всіх часів.
Віночок, диво-вишиванка,
Веселка, солов’я заспів,
Тобі вклоняюся низенько,
Що ти жива, що ти в нас є,
Що в ритм – твоє й моє серденько
Й світанки нам Господь дає.
Така нелегка доля в тебе,
Наперекір всім ворогам
Тобі покров дарує небо
І слів божественних бальзам.
Живеш і в казочці маленькій,
І в Славні наших козаків,
З тобою Леся і Костенко,
Ти – моноліт в борні віків.
Тримаєш і в окопах гідність
Для всіх прийдешніх поколінь.
Ти – Кобзаря мого всесвітність,
Ознака величі й молінь.
Стаю, рідненька, на коліна,
Прошу: пробач, за суржик мій.
Моя ти сонячна перлино,
Живи, звучи, співай, радій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759499
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 28.11.2017
О,які палючі,гострі стріли
Поціляють в серце...
Світ горить...
У вогонь перетворилась ніжність,
Очей сонце...мене спопелить...
Тепер знаю...
Як вмирає квітка,
Спалена морозом восени..
Зламана... кохання вітка,
Соком скапує...невинноі сльози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762075
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 28.11.2017
•[b]Існує тільки одна дорога до щастя — припинити перейматися тим, що не підвладне нашій волі. Чого не варто робити, не роби того навіть у думках.[/b]
• Розумний не переймається ілюзіями, а задоволений тим, що має.
/ Епіктет (грец: Ἐπίκτητος; бл. 50 — бл. 140) — давньогрецький філософ-стоїк. Епіктет — прізвисько раба, що перекладається з грецької мови як Придбаний. Справжнє ім'я філософа невідоме./
***
[b]Живе Людина в вимірах[/b],
Обмеженнях і гамірах…
Росте ,працює,учиться,
Жирує чи сутужиться…
Боїться а чи смілиться,
Вперед іде чи милиться,
Помилки за помилками,
Із цілями-надійками…
Будує щось,копить,вершить,
І Хто ж те щастячко продлить??
***
Час плине немов пар, сірник,
Що загорівся й швидко зник.
Навчитись керувати б отим часом
Пливти і горілиць ,а може брасом…
Пливти,летіти в просторі,
В мажорі і у гуморі,
У місті чи у хуторі…
***
За тиждень вже й зима-зима…
Яка приходить крадькома
А за лаштунками готується в круїзи…
осінь,що тікає вже і порає валізи…
***
/[i] Поки хтось думає про сенс життя і блукає в своїх думках,інший= повноцінно живе...[/i]- В.Малая /
*[b]«Життя́»[/b] (Vitae; синонімія: Biota, Eobionti) — це явище, що є сукупністю фундаментальних загальнобіологічних ознак (метаболізму, гомеостазу, росту, розвитку, відповіді на подразнення, розмноження, еволюції тощо
Різні природничі науки дають різні тлумачення Життя, однак, більшість сходиться на кількох фундаментальних критеріях живої матерії, які окреслюють життя як процес.
На сьогоднішній день не існує єдиноприйнятого визначення поняття Життя.
Трактування поняття життя дуже різниться у природничих та математичних науках, у філософії та релігіях. Уявлення про саме життя, його походження та розвиток настільки відмінні у різних напрямках суспільної свідомості, що часто призводять до конфліктних ситуацій. Сьогодні триває полеміка між креаціоністами та еволюціоністами, суть якої полягає у суперечностях між баченнями походження, розвитку та сутності життя.
Джерело https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F / Це- цікаво /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762339
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 28.11.2017
Сегодня купила билет -
На зиму (со снегом, морозом)…
Ангоровый шарф и берет…
И самую красную розу…
Я снова пишу для тебя –
Стихами, сонетами, в прозе…
Темнеют у неба глаза, -
Прольются, наверное, слёзы…
Неровно тобою дышу…
Мечтами себя окрыляю…
Последний листок ноябрю
Специально не отрываю…
А время – куда -то летит…
Кометой…За ним - не угнаться…
А слово за словом - спешит…
А я - не желаю прощаться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762383
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Колосся сипалось на сонці,
Спадало хлібом до землі.
Тримав зернину син в долоньці,
А в небі, небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
Поля наповнені хлібами.
Носився ворон по селі…
Дитя голодне в руках мами,
А в небі, небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
За вирвану одну зернину
Смертельний вирок. День в імлі.
Пускає матінка пташину,
А в небі, небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
Лунає постріл сину в спину,
Червоний колос, у крові.
І ніч запалює лучину,
А в небі, в небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762297
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Одну світлину… Лиш одну світлину
У спадок маю я від дідуся
Й думками у 30-і чорні лину…
Ох, не одна життєва драма ця.
І пам’яті фрагменти повертають
В скупі з бабусі вирвані слова:
«Про це, дитино, в Сталіна питають,
А не у мене»… Й мимохіть сплива
Оте, як гнули нас тоді, ламали…
Вели вперед, до «світлої мети»,
Два голоди, війну із німцем мали…
Ой, довелось нам дорого сплатить!
Народ, який лиш поклонявся волі,
Плодився й жив в усі часи в труді,
Зустрів в 30-і голод і недолю:
Жив на воді і дикій лободі.
І вижив, щоб відбутися у світі,
На повен зріст устати й заявить:
Ми, українці, люди горді й смілі,
Рабами нас ніколи не зробить!
І «рай союзний» мали – досить «щастя»,
Ним ситі й на майбутні вже віки,
Бо інше маєм розуміння братства.
Із діда-прадіда ми вільні козаки.
Дізналась мало я тоді, та горда
Із того, що дідусь мій – правдоруб.
Для мене це звання є вище лорда;
Його за приклад я собі беру!
28.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762184
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Коли загублюся, ти — шлях мій додому.
Здіймаєш у небо, знімаєш і втому,
Як дихати важко — повітря ковточок,
Коли листопадить — надії листочок.
Ти — пісня бадьора, коли хуртовина,
У ночі холодні — гаряча жарина,
Підтримуєш ватру душевної втіхи,
Проблеми долаєш, мов колеш горіхи.
Втішаєшся мною у шепоті вітру,
У барвах веселок знаходиш палітру.
Промінчиком сяєш на долі стежину,
У тілі пробуджуєш кожну клітину.
Назавжди з тобою — ніяк не забуду,
Як спрагу відчуєш — краплинкою буду,
Яка назбирає водиці озерце,
Струмками наповнить залюблене серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762178
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Спроба прози
[youtube]https://youtu.be/5Q-ircxDAtM[/youtube]
Осінній ранок. Накрапає.
Зрізані квіти обережно кладе на землю:"Боронь боже, ненароком зашкодити ніжним пелюсткам. Так тихо зараз... Які ж вони гарні! Восени трояндовий кущ вкривається чудовими відтінками, можливо, літо завдячило цій розкішній палітрі. О, так! Це зроблено, попри заборону суворого директора швендяти клумбами. Зрізана краса, це їй - моїй симпатії, котра вже рік, як з'явилася у нас."
Усмішка розтягнулася на вдоволеному обличчі... Уявив, як його пасія дивуватиметься отакому пишному, запашному букету... Як радітиме, що тільки цей уважний чоловік із всіх жителів геріатричного будинку пам'ятає особливу для неї подію і водночас зрозуміє, якою важливою є для нього, Антона.
Швиденько позбирав всі квіти і побіг до дверей. Пронісся сходами вверх до комірчини і заховав квіти в шафу.
Антон - худорлявий, літній чоловік без зубів, окрасою котрого залишився лише один, що, мов на сміх зберігся на яснах, нахабно виглядаючи, навіть із закритого рота.
Усі вважали його диваком, несповна розуму... "Та хай думають що хочуть!" - не переймався. Жив, як умів... Коли боліло - плакав, як сміялися - реготав, коли насміхалися співмешканці - міг і побити. А коли Настуня - нова молоденька лікарка, уважно прислухалася слухавкою до серця - муркотів щось під ніс, а його серце в ту хвилину гупало, мов дзвін...
Він зустрічав її кожного ранку на порозі будинку, коли всі ще спали. Вдавав, що просто прогулюється коридором і проводжав поглядом додому. Уявляв, як відпочиває чи готує щось на вечерю; приймає душ чи крутиться перед дзеркалом, розчісуючи своє довге русяве волосся...
Задощило... Настя бігла попри калюжі. Високі підбори лунко видзвонювали в такт дощу. Отак віртуозно минати камінці на зруйнованій часом дорозі і перескакувати щойно утворені глибоченькі баюри, під стать тільки граційній лані, на яку вона тепер так схожа.
При вході, складаючись, зойкнула Настина парасолька і зацокали каблучки коридором в напрямку до кабінету.
Прокидалися мешканці... Хтось молився новому прийдешньому дню, а хтось стогнав від чергової безсонної ночі, сповненої болячок, проклинаючи своє минуле. Життя починало пульсувати і тут, в притулку, де проживає осінь.
Пора! - подумав Антон. - Поки нема пацієнтів, - привітаю!
Перечекав поки коридором перейде дебела санітарка з відром води. Війнуло хлоркою, що аж залоскотало у носі. Навшпиньки пробрався в кладовку. Перекладав квіти тремтячими руками... Зав'язав стрічкою, відрізок котрої колись заховав, коли працівники закладу прикрашали стіни перед святами.
... В напіввідчинених дверях спочатку з'явився величезний оберемок квітів, а потім постать чоловіка, що ніяковіючи, ніс їх, дрібно тупцюючи ногами.
- Настуню! - видихнув із себе Антон ім'я дівчини. Щоки чоловіка побагровіли від хвилювання. Йому здавалося, що він зараз знаходиться десь між небом і землею.
- Анастасіє Вікторівно, - ще раз пробелькотів.
Дівчина спантеличино дивилася на чоловіка.
- Я... я... Ось! Це - тобі... Це - вам, Настуню! - ледь вдалося вимовити перші слова.
Настя зупинила погляд на букеті. Десь вона бачила ці троянди... "Ох! Це ж квіти, що ростуть отут, на центральній клумбі! - промайнула думка. - А їх так багато, мабуть, з тридцять... Ой! Чому вони у Антона?"
Кабінет наповнювався неймовірним ароматом...
- Сьогодні свято у вас, Настуню! У нас свято! Я пам'ятаю... Ви...ви... прийшли до нас, якраз сьогодні рік! Я такий щасливий! Ти... ти... лікуєш мене... я здоровий тепер! Дя... дякую, лікарко! - Антон сяяв, немов ті квіти і тицяв, тицяв букет їй в руки.
- Антоне... Ну, навіщо ці квіти? Забери їх! Ні, ні, краще віддай. Вибач!.. Вибач...
Розв'язала стрічку, що утримувала вкупі оберемок і почала швидко переламувати стебла, ціляючи ними у смітник...
- Ти не міг мені просто так сказати?.. Квіти? А що скажуть інші? Звідки вони у мене? Хто подарував? Ан-то-не! - і лагідний голос дівчини змінився до невпізнання.
- Рік саме сьогодні? От і добре! Ще рік попрацюю і все! По направленню з медуніверситету зобов'язана відпрацювати в держзакладі. Антоне, не ображайся, спасибі тобі! О, а якщо хочеш порадувати мене, - добавила, перевзуваючись у кімнатне взуття, - помий мої черевички від болота, ідучи сюди до праці, забруднилися трішки.
...Антон ніс черевички по темному коридору... Чи був він темний, чи освітлений - не пам'ятає. Щось дзвеніло у скронях... Снували попри нього мешканці будинку. Когось він зачепив ліктем, його вдарили в плечі... Давно він плакав. Десь із низу, з першого поверху лунало:"Сніданок!.."
"Мухи... Мухи? Чого їх тут так багато?"
А коли нахилився над тазиком мити черевички, почув крик знадвору:
" Хто?! Хто посмів обривати квіти?!!"
В очах потемніло... "Мухи... Знов оті мухи..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760696
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 24.11.2017
За твором Л. Крилатої
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761763
Заздрість часом страшніша , ніж куля.
Вона б’є непомітно, та влучно,
Душу разить, мов око цибуля,
Тіло в’яже підступно, беззвучно.
-------------------------------------
Пам"ятай, щоб ти не робив за спиною у людей,
ти робиш це на очах у Бога.
____________________________-
Хіба відчуєм якось заздрість?
Яка вона бува на смак?
Це - антитеза слову щедрість (душі)
Вона без будь-яких ознак.
Йому синонім - слово підлість.
Тут дуже схожість є однак:
Втрачають люди людську гідність.
Та бумеранг віддасть все взнак.
Прощення просять часто в Бога,
А роблять підлість на очах.
Чому бува душа убога,
Несе цю ношу на плечах?
-----------------------------------
Щедрість душі - доброта, добрість, тепло, доброзичливість ( синоніми)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761844
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Щодня вражає осені відвертість,
Бо листопад завершує етап.
Летять сніжинки-вісники з конверта
Зими, що надіслала білий крап.
А я листи твої перегортаю...
Зачитані до чорних дір рядки.
І стеарином спогади стікають,
Розлуки свідки - крижані зірки.
Сніжинок досконала аксіома,
Змерзає у самотності душа.
І блідне жовтий листопад від втоми,
Зима спішить, а сум не полиша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761983
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Я вас прошу, - залиште мою осінь,
Поки вокзальне світиться табло.
І не зважайте, що думки й волосся,
Студенний вітер плутає на зло.
Що в розкладах , із всіх знайомих речень,
Не викреслено: "Київ - Кривий ріг",
Що жовте листя, хоч і недоречно ,
Вінтажним злотом падає до ніг.
Геть, попри все, зробіть свідомий вибір,
Не засмутивши жодну із жінок.
Хоча, одна лиш вимовить: "спасибі!".
Й помолиться на придбаний квиток
Та на гучні пере́співи вагонів,
Що вас несуть додому іздаля.
А там... перон... стрибне на руки доня...
Та мамою її буду не я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761932
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dx4c3ZwdDA8[/youtube]
Повернути б в осінь літо,
Кликнуть журавлів,
Бо тепла ще недопито
З теплих літніх днів.
Щоб проливсь пташиний щебет,
Ніби ніжний шовк,
Розпогодиться хай небо,
Дощ холодний змовк.
Розцвіте жасмину гілка,
Мак серед степів.
Вітер грав би на сопілці
Так, як влітку вмів.
Хай душа краси нап"ється..
Радісний мотив.
Тоді й серце усміхнеться.
Ти так теж хотів..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761529
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017
[b][b]Гострі верхів'я осик падолистом
Сиплять осінній додолу бурштин
Й теплого вересня срібні підвіски
Вітер гойдає на тлі павутин.
Суміш багряна терпкого відтінку,
Млосно-печальна тече потайна,
Легко зібравши, мов з чашечки пінку,
Краплі холодні із брами вікна.
З суми всіх осеней я лиш четверту
(Легко ідучи назустріч судьбі),
Ніжно виводжу на спільнім мольберті
Осінь, яку присвятила тобі.[/b][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761284
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0GgeeWtK1f4[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CvBUU2CPunc[/youtube]
Синичка стукнула в вікно,
У очі пильно задивилась.
Чому не тронула зерно,
Нащо у рань таку прибилась?
Невже мій корм не до смаку,
Думки замучили про зиму?
Проблему вирішу таку,
Не дам загинуть в цю годину.
Про щось хотіла ти сказать,
Як зрозуміти твою мову?
Нащо, сердешне, так страждать?
Моя пташинко, ти - чудова!
Так хочу біль я твій узнать,
Веду з тобою цю розмову,
Щоб сум з життя твого прогнать,
Зумій відчуть від серця слово..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761290
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
Доспало літо не в траві –
В отав покосах.
Несміло вересень привів
Нам ранню осінь…
І обізвались небеса
Криком лелечим,
А клену з золота краса
Накрила плечі.
Дощами скупані луги,
Жовто-зелені,
Отави, складені в стоги.
Без листя клени.
Ослабла змучена трава
У сивих росах,
А осінь землю засіва
Й холоду просить.
10.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761291
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
*********************
@@@@@@@@@@@@@@@
Поруч з тобою
зима стає літом,
А час сплива непомітно.
Поруч з тобою
Відчуваєш себе жінкою,
Порошинкою,дитинкою.
Поруч з тобою
Плутаються дні тижня
І все,що навколо-лишнє.
Поруч з тобою
Забуваєш про все
І тебе несе,несе.
Поруч з тобою
Все стає зрозумілим,
Ошалілим і зрілим…
Поруч з тобою
Не боїшся нічого,
Ні відвертого,ні терпкого.
Поруч з тобою
Розчиняєшся в казці,
Шаленієш у згадці.
Поруч з тобою
Кріпне надія,
З'являється мрія.
Поруч з тобою
день яскравий,
ласкавий,цікавий!
Поруч з тобою
зима стає літом,
А час сплива непомітно.
[b]Поруч з тобою…[/b]
20.11.2017р.
*********************
@@@@@@@@@@@@@@@
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761365
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
[b][i][color="#1e00ff"]Жизнь у каждого своя,
Кто слепой, кто зрячий...
То смеюсь, то плачу я,
Так или иначе...
19 11 2017 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761390
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
Як легко можна словом обпекти
Тендітну ауру людини,
Неначе сир блакитний посікти,
Не відчувать химер провину.
Шубовснути камінням в океан
З усмішкою, бо все ж на троні.
І що Медузі до відкритих ран,
Коли їй зручно в фаетоні.
А ти тримайся, бо життя одне.
І щоб не сталось в цьому світі,
Образу не ковтай, і це мине.
У правди гілка у суцвітті.
( Аура - 1. Прояв душі та духу.
2. Блакитний сир у Фінляндії.
Медуза -У давньогрецькій міфології — одна з трьох дів зі зміями на голові замість волосся, погляд якої обертав усе живе в каміння. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761393
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
Экспромт
Мой волос пахнет мёдом,
Ромашкой и корицей…
Твой голос через своды
Божественно струится…
Уходят быстро годы,
Меняя маски лицам…
И - убегают воды…
И - улетают птицы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761235
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
[i]продовження[/i]
Ця спрагла ніч… і я в ній полонянка.
Уповні місяць в темряві спливає
В мої обійми. Мій він до світанку,
І до останку – далі нас немає.
Пробачте, зорі, ви ж бо ворожили
Його собі холодними ночами.
Я лиш торкнулась ночі, мов ожини,
Жагою вуст під тихими дощами.
В його обійми пригорнусь, розтану,
Й до краплі вип'ю… Завтра чи настане?
Цілуй мене - як вперше, як востаннє!
Кохай мене - допоки серце п'яне!
Допоки небокрай іще світає,
Моїх бажань - міжзоряна безодня.
Кохай же, місяцю... Хай не згасає
Твоє проміння у моїх долонях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760712
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 19.11.2017
АХ... ХОЧУ КАК, У ТРЕЩИН ХРЕБТОВ
КРЫМСКИХ ГОР, СЛОВНО В ПАЗЛИКЕ РАЯ,
ЗАСИДЕТЬСЯ В БЕСЕДКЕ ВЕТРОВ,
ЧЬЮ-ТО ТЕПЛУЮ РУКУ СЖИМАЯ.
ПОКА НЕБА РАКУШКА-ЛУНА,
НЕЗАМЕТНО ХМЕЛЬНОГО КОКТЕЙЛЯ,
НЕ НАЛЬЕТ В СЕРДЕЦ ЗАКРОМА,
ИЗ ОТБОРНЫХ СОРТОВ КОКТЕБЕЛЯ.
И В НОЧИ ВОДОПАДОМ КОСЫМ
СВЕТОМ ЗВЁЗД ЗАСТРУИТЬСЯ НА ПЛЕЧИ
КРЫШ МЕЧЕТЕЙ... ЛЮБИМЫЙ МОЙ КРЫМ,
ОБОЖАЯ Я ЕДУ... ДО ВСТРЕЧИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760969
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017
@@@@@@@@@@@@@@
Віч-на-віч ,ось тут,тепер…
Дай напитися тебе!..
Не сила справитись з жагою…
Орошай мене собою!
Ціла купа щастя…Мить!
Музика в душі звучить,
Ти- хмільний гарячий трунок,
Ти – чарівний подарунок.
Я тону в цьому дурмані…
І все Тіло в магіо- стані,
Схвилювалось моє серце,
Очі сині мов озерця,
Й твої очі ось навпроти…
Рук гарячих смілий дотик,
Й твої слова послідовні,
Вечір ясний,місяць повний,
Віч-на-віч ,ось тут,тепер…
Дай напитися тебе!
@@@@@@@@@@@@@@
18.11.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760984
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Во мне давно пропадает актриса.
Душе не хватает огромной сцены.
Как прежде в уме черчу биссектрису
Актёрскому слову - некой измене.
И роли себе сама подбираю:
Рабыни, феи и гордой царицы...
И твёрдо уже, без раздумий, знаю:
На сцене буду тигрицей и львицей.
Играю с утра, играю красиво,
И шум оваций с просторного зала.
Я, без сомнений, конечно, игрива.
И этой игры мне мало и мало.
На бис вызывают зрители снова,
Звездой выхожу, уже примадонна.
И сыграны роли так образцово!
Но, остаюсь, к сожалению, дома.
(2016 г.)
Щиро вдячна автору М.С. за переклад українською мовою http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786058
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761044
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017
[img]http://i.ytimg.com/vi/xQrFjMFpyBg/mqdefault.jpg[/img]
Запахла осінь враз гіркими полинами,
Опалим листям під ногами шурхотить.
Крильми розлуки наче тріпотить між нами,
Вона ніколи у мені не відболить.
В пожухлих травах хай росою засріблиться,
Світанком босим до оселі забреде.
Якась надія ще десь у душі тепли́ться,
І смутком осені на землю упаде.
Хай він зотліє у рудому падолисті
Прогірклим болем невимовного жалю.
Зберу із світлих мрій моїх разок намиста.
З тобою пополам їх любий розділю.
[img]https://static.pexels.com/photos/63614/autumn-tree-leaves-red-63614.jpeg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760032
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 17.11.2017
[b][i]
[color="#ff00e1"]Мне нравятся нескромные мужчины,
Один такой по мне давно вздыхал...
Мне предлагал крутые лимузины,
Скажу Вам честно тот еще нахал!
Он танцевал покруче Бреда Питта,
И от души играл на фортепиано...
Я на него была весьма сердита,
Когда изображал он Челентано...
Шутил, смеялся, и дерзил отчасти
Ах, как же он проказник целовал...
В его глазах пылало много страсти,
В одном лице любовник и нахал!
15 11 2017 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760624
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017
Серця у трепеті вогню палкі,
Напроти спраглі губи, лиця.
Кагор любові з амфори п*янкий,
Цілунки стиглої суниці.
І нагрівався швидко той тигель,
І тіл сплелась в*юнка ліана.
Медово-липовий кружляв єлей,
Не було меж, не було грані.
Це марево, чи казка, а чи сон?
Фантазія дійшла далеко.
Я ж відчуваю дотик губ до скронь,
І пристрасті жагучу спеку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760751
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017
Луг сивів унизу туманами,
Стежечки упивались росами,
Сонце, довоювавши з хмарами,
Промінцями пробилось косими
На верхів’я тополі в золоті
І на груші під багряницями,
І на кущик калини молодо
Що давно жартував з криницею.
Вітер не колисав ще листячка,
Та уже доторкнувся пір’ячка,
Розцвіло на кущі намистечко –
Осінь впала і на подвір’ячко.
Заквітчалася диво-квітами:
І жоржинами, й чорнобривцями,
Й золотими берези вітами,
Вихвалялася і полицями
З помідорами й огірочками,
І грибами, й смачненьким соусом,
І важкими капусти бочками.
Крутить жовтень осіннє колесо.
21.11.2014.
ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760556
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
[b][i]
[color="#1e00ff"]Дождь идёт, день без просвета
Это осени каприз...
Я хочу вернуться в лето,
И поехать в свой круиз...
Лицезреть как плещут волны,
Любоваться на закат...
Когда выйдет месяц полный,
Загорится звездопад...
Эх, мечты шальные мысли,
Всё идёт своим чредом....
Опадают в парке листья,
Я спешу в свой тёплый дом...
Чтоб укрыться и согреться,
Сесть на пуфик у окна...
И на осень засмотреться,
За бокальчиком вина...
12 11 2017 г
Виктория Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760277
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Мов на побачення, спішу в осінній ліс,
Щоби дубовим запахом упитись,
Щоби його частинкою зробитись
І залишити слабкість там і злість.
Серед могутніх велетнів-дубів
Себе відчула чудернацьким гномом,
Отож віддам я їм душевну втому,
А міць дерев від них візьму собі.
Дуби ж давно забули про свій вік,
До мене жолудями посміхались,
Мов між собою шепотом змагались,
Коли торкався листя вітровій.
Я слухала чарівне те шептання,
Ловила зором кожен листя рух;
Один зірвався й, описавши круг,
Упав до ніг під стримане зітхання.
20.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760323
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Де ходили ноги босі
Й слід козацького коня,
Почорніли раптом роси –
То Донбасівська земля.
То моя свята земля.
Де тополя із вербою
Й з вітром буйним розмовля,
Пісня стрілася з журбою –
У вогні моя земля.
То моя свята земля.
Де вітри ковил колишуть,
Треба землю визволять,
Просить миру вона й тиші,
Плаче змучена земля.
То моя свята земля.
Не сніги упали в коси –
То в матусі сивина,
Виглядає сина й досі,
Бо ж покликала війна.
Зачекалася вона.
24.11.2014
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760324
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=45MR7t7keaQ[/youtube]
Струни тонкі, в позолоті.
Чистий серця звук.
Він звучить на ніжній ноті:
Дивний серця стук.
Заворожить враз це соло,
Якщо не глухий.
І чарівний звук навколо,
Попливе легкий.
І складає вітер крила:
Хоче теж почуть.
Дивина ця підкорила.
Як же зміст збагнуть?
Нема слів, лиш звук спокійний,
Трішечки сумний.
Темп почуєте повільний,
Срібно-золотий.
Хтось відчує вибух щастя,
А хтось просто звук.
Як кому почути вдасться,
Серця ніжний стук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760403
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Як багато в дощах є утрати!
Скільки лементу жовтня та крику,
Запитальних калюжками знаків
І в душі налагоджених скрипок!
Що оркестром виводять: "сумую",
В емоційну заплакану просинь.
Я ж, як вільха, стою одесную,
Про́шу неба : - ну досить, вже досить!
Ця осінньо-примхлива скорбота
Надто довго в мені царювала
Й у волошках очей, як із фото,
Застилала той радісний спалах
Бірюзою сльози, мов вуаллю,
Я й не сміла на щось сподіватись.
Та була це - хвилинка печалі,
Ну, а зараз, давайте всміхатись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760407
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017
–Це не наша війна в Донбасі?
На мечах не слов’янська кров?
Не було і не буде спасу
Тим, погасла у кім любов.
–Ні, це наша війна, мій друже,
Запалила її Москва,
Кацапня і тупа, й байдужа
Стала наших синів вбивать.
Так, це наша війна. Й це правда.
Й жити нам би у мирний час,
Але ж цілять ворожі «Гради»
Вже по юних вузьких плечах.
Так це наша війна. Всі знаєм.
Нам кохатись би до зорі,
Милуватись весни розмаєм -
Похоронки летять в поріг.
Так, це наша війна на Сході.
України там ллється кров.
Вона славу в борні відродить.
Переможе війну любов!
29.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760172
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
[b][i]
[color="#1e00ff"]Дождь идёт, день без просвета
Это осени каприз...
Я хочу вернуться в лето,
И поехать в свой круиз...
Лицезреть как плещут волны,
Любоваться на закат...
Когда выйдет месяц полный,
Загорится звездопад...
Эх, мечты шальные мысли,
Всё идёт своим чредом....
Опадают в парке листья,
Я спешу в свой тёплый дом...
Чтоб укрыться и согреться,
Сесть на пуфик у окна...
И на осень засмотреться,
За бокальчиком вина...
12 11 2017 г
Виктория Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760277
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Бува я не сплю ночами,
думки в голові снують...
І чую я голос мами,
слів осмислюю суть...
-Доню, не треба журитись, У кожнім житті є, доню,
в житті буває всяк. і прикрощі, і жалі...
З любов"ю на світ дивитись, Не ремствуй,доню, на долю,
простіше жити так... болі гамуй в собі...
Живеш ти у власній хаті,
і діти,й онуки є...
Душею вони багаті,
і люблять теж тебе...
Хоча приїжджають не часто, І дякуй, доню, Богу,
у них життя своє... що пам"ять у тебе є...
Та дуже добре знати, І до твого порогу
що вони у тебе є... стежка людей веде...
Спілкуйся з ними, доню,
це зменшить твої жалі...
І дякуй і Богу,й долі,
живеш на своїй землі...
Слова і голос мами, Отож, усім я бажаю,
із вдячністю я ловлю... маму слухать свою.
І з свіжими думками, Навіть якщо її немає,
я засинаю і сплю... ловіть,як я ловлю...
Спокійніше буде ночами
з мамою в мріях і снах...
Не забувайте мами,
вона жила для вас!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760201
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Підсунься, приляжу біля тебе,
Обіймеш чистим, втомленим теплом.
Моєму серцю воно любе,
Не хочу бути я під каптуром.
І притулюсь бочком до тіла,
Аби відчути, як тече любов.
Щоб та обидві душі гріла,
Щоби горіла поспіль без відмов.
Торкнусь зажури на волоссі,
Що загубилась в прядках сивини.
Нехай в нічному безголоссі
Німий розчиниться привид війни.
11.11.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759958
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 13.11.2017
[b][i][color="#b700ff"]Не заставляйте женщину скучать,
Дарите ей вниманье и заботу...
Не заставляйте женщину страдать,
И делать всю домашнюю работу.
Не заставляйте женщину молчать,
Стирать, готовить, и бежать на рынок...
Не смейте на неё с утра ворчать,
И не вступайте лучше в поединок...
Не заставляйте женщину Вас ждать,
И ночью плакать в глаженые брюки...
Умейте её счастьем наполнять,
Целуйте чаще ласковые руки...
Ведь женщина поистине нежна,
Но иногда бывают исключенья...
Быть может вам, такая не нужна
И ищете Вы только развлеченья...
11 11 2017 г
Виктория Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760008
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Їсть Галина смачне сало,
А Микола їй гукає:
-Не їж сало, мені мало,
Орган мій умить падає.
***
Закохався наш сусід
В молодую Галю,
Чим ти думав, старий дід,
Бджілка ця ужалить.
***
Дощ іде, Микола спить,
Колисала вчора Галя.
До дівчат не побіжить,
Бо штанці коза зжувала
***
Била Мотря макогоном
Василя по пиці,
Розмовляв по телефону,
Захотів дівиці.
***
Ось поїхав Петя в ліс,
Кабана хотів впіймати,
Як побачив вепра злість,
Втік в берлогу дулю ссати.
***
Випив Петя п*ятсот грамів
Первачка міцного дуже,
Самодуром став і хамом,
Зі свинею ліг в калюжу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760170
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Як потрібна людині пам’ять
На добро, на людей хороших,
На корисні і мудрі справи,
Бо всьому голова – не гроші!
Як потрібна людині мова,
Щоб і висловить, і почути
Необхідне любові слово,
Без якого життю – не бути,
Без якого сіріє днина,
Й сонце світить, але не гріє!
Пам’ятай, що ти є людина!
Без любові слів світ змарніє!
25.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760171
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5pVnu1lmuRQ[/youtube]
У шибку стукнув жовтий лист.
Чом на вікні моїм спинився?
Літати маєш добрий хист,
Чому до мене ти прибився?
.
І я подумала в цей час:
Гірка, листочку, твоя доля.
Колись ти був тут для прикрас..
Та й вас торкає Божа воля.
Осінній ранок вдавсь похмурим,
Туман укутав у вуаль.
А жовтий лист, всіма забутий..
Ось так проходить все. Так жаль.
Пливе журба, немов примара,
У перемішку із дощем.
Так обважніли сірі хмари,
А на душі і біль, і щем.
Тут дощ змінивсь на мілку мжичку,
І стало легше на душі.
В вікно заглянула синичка
Неспокій влігся у тишІ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759998
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Катится солнце с горы...
Вечер фонарь зажигает…
Крепче меня обними –
Душу тоска вынимает…
Видишь – и тень ожила…
Кто-то её раздевает…
В локонах - тонет рука…
Н`а пол шифон опадает…
Пальцы сплетает в замки…
И,наделённая,властью,
Жадно целует соски… -
Нежность,ведомая,страстью…
Тихо звучит клавесин…
Звук достают молоточки…
Пыльный,затёртый винил
Помнит мелодии ночи…
Снова - её вспоминает… -
Кто-то... За нею грустит…
Кто-то - глаза закрывает
И...беспросветно скорбит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759917
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Ти - ластівка весняна,
Відрада для душі,
Кохана, незрівнянна –
Мов блискавка вночі.
Собою сліпиш очі,
Дивуєш кожну мить,
А голос твій співочий -
Родзинкою бринить.
Неначе колискова
Поезія твоя
І магія… у слова -
від співу солов’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759781
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Плакала осінь,плакала,
Свої наряди жмакала.
Крутила листом у танку
І на берізці й на кленку.
Плакала осінь,плакала,
Свої наряди жмакала.
З вітром кружляла до рання
Пороздягала убрання.
Плакала осінь,плакала,
Свої наряди жмакала.
Порозганяла шелест трав
І запалила соло-драйв.
Плакала осінь,плакала,
Свої наряди жмакала.
І розбудила зливу й дощ
Серед степів та інших площ.
Плакала осінь,плакала,
Свої наряди жмакала.
Холодом в місті дунула
Ачи грозою блимнула.
Плакала осінь,плакала...
11.11.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759838
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Не варто! Що ви? Стримує купе
Ваш звабний хист знайомства, пасажире,
Й медово-розтікаюче, нещире,
Признання заперечує, скупе.
А вам не йметься, максимум старань
Й екзотику вагонів слово й кава
Ласкаво бавлять, аж від них розтала,
На склі лютнева, вицвіла герань -
Окраса зим з ефектом дежав'ю.
У її вбивстві ваша лиш провина,
Вона цвісти на цьому склі повинна,
Та вбила крапля вашого - "люблю!".
Тож, помовчіть... без "сонечок", без "зай",
Відвертих слів й притримувань за плечі.
Зупинка - дві і лиш "аревідерчі"
Вас проведуть із кодовим - "гудбай".
А може, швидше, ваша анонім,
Дощем зустріне зморені вокзали.
Якби ще знали, ах... якби ж ви знали,
Що ви і є той принц із її снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759854
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
[b][i][color="#002bff"]Любимых губ прощальный вкус,
И нежных рук прикосновенье.
И учащённый страстью пульс,
В душе моей, как наважденье...
Одна в тиши безмолвных стен,
Твой образ вижу я всё реже...
Тоска и грусть, их жуткий плен,
Как-будто сердце моё режет...
Невыносимо боль снести,
И память не даёт забыться...
То, что люблю тебя... Прости...
Мечтам моим не воплотиться.
29 09 2017 г
Виктория Р[/i][/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753168
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 11.11.2017
Велике спасибі за натхнення і науку Любові Івановій
[youtube]https://youtu.be/G_OaVd394pM[/youtube]
Н-атхненням стану я для тебе...
А у веселки барв візьмем.
М-итцем чудовим буде небо,
А ти - умілим фахівцем.
Л-юбові влиємо у барви,
Ю-нацьку пристрасть і запал,
Й добавим ніжності заграви,
М-агічний радості опал.
Е-скіз малюнку нанесемо
Н-а полотно свого життя,
І долю щастям ми назвемо.
Щ-асливі будем - Ти і Я!
А як захоче непогода
С-тирати вітром кольори,
Т-и пензлем замалюй негоду,
Я-скраве сонце сотвори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759752
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Сумний, похмурий день…. Господарює осінь, наводить свій лад. Листя кольорове покидає сад. Купами вітрисько його підгортає, а то десь несе… Де небо безкрає…
Небо набундючилось, ось - ось, десь заплаче… Десь із вітерцем листочок мов скаче… Крутиться, танцює, вже вітер ривком подме….Так в спину подує, що мене ледь з ніг не зіб`є.
Стою на городі роботи, ще є… Осінь надихає, мов до себе зве…
Та й я задивляюсь в на пів роздягнений сад, а там на верху лози, видніється виноград. Ой треба зірвати, скоро задощить. Осінь із ним дружить, любить намочить. Напоїти землю, щоб на рік вродило і кожному із нас серце звеселило. Щоб росла озима та й укоренилась, щоб гарненьким килимом скрізь зазеленілось.
Жовтеньке, червоне, по між ним багрове.. Листя все до купи підгортаю, мабуть там десь в ньому свій смуток сховаю. То, як рік і осінь нас все навіщає, і кожного разу мир обіцяє. Це напевно ми так собі загадали, кожного року, як її зустрічали.
Вже похолодало, як там, на фронті? Чи одягнені наші, воїни - охоронці? І чи не голодні, як на початку війни? Але ж там так холодно, не казарми, пости….
І все - чомусь думки десь літають, не знаю чому та не забавляють. Все більше тривога на душі лежить і чому ж час, так швидко біжить? І чи вже настане та щаслива мить, щоб повсюди злагода і мир?
Щоб і я раділа - осені барвистій, вона ж, як та жінка в червонім намисті, зачарує всіх, фарби розплескає, вже й на душі легше, мов мене плекає.
Та немов проснулась від думок своїх, здалеку почула голоси чиїсь. Швидко, догори погляд полетів, не знайшла від радості відразу я слів. Так високо! Широкий клин … Пташки летіли, гомоніли. Ой - та так високо не розібрати, що за птахи, ні мабуть не лелеки, бо на вид маленькі, а може, то здалеку здаються дрібненькі. Багато - декілька десятків, така велика зграя, полетіли дружно в небо безкрає. А той крик розривав серце, запекло у грудях… Їїм те небо, як рідне озерце, а як буде там - в чужих краях?
Сама живу на чужині і знаю, як важко, за них боляче мені, там жити – не казка. На вії бринить сльоза, тих пташок дуже шкода, хоч би не задощило, та й не запорошилось. Настали холодні дні, чому пізно зібрались? Та вже відлітали, крики, з рідним краєм прощались. І мабуть зі мною… Ще трохи постою. Попрошу Бога - за їхню удачу й тихенько та чомусь відразу заплачу….
Ой Боже, не знати, як-то на віку, чи я - ще почую зграю ,ту дзвінку, скільки раз зустріну осінь у вінку?
Вітерець грайливо захопив листочок і кудись поніс та й вже на горбочок. Та й впав - на велику купу золотого листя і я кинула свій погляд… знову до обійстя. Ой, думки - дороги, просила погоди гарної в Бога, щоб все встигнути зробити й тим пташкам долетіти. Щоб осінь не капризувала, ще теплі дні нам всім подарувала….
06.11.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759349
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017
У кожного із нас своя є Україна:
Для когось – мати, рідна і свята,
Де особлива пісня солов’їна,
Де роду слава власного зліта,
Де соняхом цвіло твоє дитинство,
І заповідні слалися стежки,
Де упивався запахом любистку,
І долю стерегли твою зірки.
А є й такі, для кого Україна –
Це територія, порожній в серці звук,
Заради вигоди такий усе покине,
Терпіти не захоче зайвих мук.
Про ці позиції почуй, громадянине,
У час війни, важких випробувань,
Чим є для тебе наша Україна,
Зроби свій вибір і не забувай!
26.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759181
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017
[i][b] - Привіт! Ти як? Екраном чудо-смайли
Своїм єством захоплюють онлайн,
А їй гірчить, мов соком згірклим айви,
Далека відстань з бантиками тайн.
Та пише: "good ". Й соната білих клавіш
Онлайн-листа відносить за межу.
Мільйон сердечок і одне - "скучаєш?",
Летять навзрид в всесвітню мережу,
Слізьми небес, по щічках небокраю,
Ввібравши шквал емоцій досхочу.
Й лише "бувай!", і крапелька "кохаю...",
Лоскочуть її вушко в ритм дощу.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759201
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017
Пора осіння з вереснем приходить,
Багата і красива це пора.
Завжди у неї золото у моді,
В гурти птахів для вильоту збира.
Із потаємних, жовто-сірих схронів
Свої дива для світу дістає,
Живе частенько теж не по законах:
То літом бабиним дерева заснує,
То задзеркалить сонцем тиху воду,
То дощиком умиє сіру вись,
Милується щодня на свою вроду –
Не відкладе нічого на колись.
24.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758966
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017
Слова - Ніна-Марія
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uAgfFPV_ZX8[/youtube]
Заспівай же ти пісню про долю, козаче,
Про гірку, ту що в хаті на покуті плаче.
Про синів України полеглих в боях.
Журавлями у небо їх стелиться шлях.
Про село, де затишна над кручею хата,
За ворітьми терпляче жде стомлена мати.
Від обіймів якої милішає світ...
Як хотіла б вона живим сина зустріть!
Та пекучий той біль розтинає їй груди.
У скорботі німій до землі геть зігнута.
Скільки ж праведних мрій в її сина було!
Але куля ворожа спалила крило.
До могил тих синів, що у небо злетіли,
Ми червоні супліддя калини прихилим.
Їх потомки прийдешні не зможуть забуть,
Бо весною барвінком вони зацвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759105
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017
[i]Грядёт сто лет Переворота,*
Над Петербургом Ангел плачет…
[b] Олег Ставицкий[/b]
[youtube]https://youtu.be/uIjNB7DBx-o[/youtube]
[i][b]1.[/b][/i]
[color="#960505"][b]В сусіда знов «червоне свято»!..
На цей раз в честь того 100-ліття,
Коли творилася завзято
Так звана «царствена еліта».
Матрос закони всі зневажив,
Заговоривши автоматом…
"Хто тимчасові тут?" – він скаже…
Й закінчить річ відбірним матом.
І так постала та Росія,
Яку й наразі ми ще маєм…
Й з’явився сам творець – «месія»,
Оголосивши Рашу раєм!
[b][i] 2.[/i][/b]
Не знаю, як твоїм народам,
Судить за них не маю права,
Та втрапив край мій тим "уродам",
Коли та армія – орава
Заброд з команди Мурав’йова
Штиками захопила владу...
Із давнини тут рід Кийовий
Молився іншому укладу.
Й запанували дурість, морок
Для волелюбного народу...
Не обійшлось без вбивств і порок –
Осяйнокам'яній в угоду...
Микола Щорс був, певно, першим,
Хто в карк отримав вражу кулю…
Та тим сусіда не завершив –
Скрутив «братам» трипалу дулю.
Міхновський, добрий мій земляче,
Хто допоміг тобі у смерті?..
Ще й досі за тобою плачуть –
В чужій живемо круговерті…
А далі пали правдописці –
Письменники, знавці, поети…
Це їх в українській колисці
Чекістські нищили адепти!
[b][i] 3.[/i][/b]
Сандармох, Воркута, Соловки
І Мордовія, й тундра Сибіру…
То не гра вже у вас в піддавки –
У смертях ви не знали вже міри…
І кістки українців усюди:
Густо встелена руська землиця –
Прислужили тому зайшлі юди,
Й держиморді Сосо вірні лиця!
Через те,що не йшли на «утори»
Непокірні «брати»-гречкосії,
Влаштували їм голодомори…
А що мала за зиск вся Росія?..
[b][i] 4.[/i] [/b]
А та загарбницька війна –
Хто влаштував її Вкраїні?
Мільйони жертв взяла вона,
В замін залишивши руїни.
І не кажіть, що вітчизняна,
Бо рідною була УПА,
Та спалена вона вогнями –
Енкаведистів мста тупа!
А голодівка повоєнна,
А депортація в Сибір?
А «Вісла» підла, потаємна?
А в шахти (примусом) набір?
А газ Дашави? А Чорнобиль?
А тисячі сумних смертей?
Афганістан… І все «на обум»…
А – сльози… (чуєте?) дітей!..
Іще і далі можна б «акать»,
Але… чи варто? Наяву –
О, кільки сліз!.. Не треба плакать:
"Я стверджуюсь! Бо я живу!" –
Так вигукнув Павло Тичина,
Бо не вдалося розстрілять,
Як те «Відродження» дитинне
І як письменницьку всю рать…
[b][i]5.[/i][/b]
…Та маскарад на Красній площі**
Під репет: «Наці не пройдуть!»
І – о, "кощунство"! – Бланка мощі
Нам кажуть, що новий редут
Вже зводить цар супроти світу…
(На ядерний на цей раз штиб)
О, скільки в нас ще того квіту –
Диктаторе! Вдавився ти б…
І пнеться геть зі шкури Раша...
Вдається й до таких лукавств,
Як нинішній парад на Красній,
Немов пародія якась…
...І буде бал , і будуть гості…
(Та чи поїде хтось туди,
Де море крові, тлін і кості,
…І канібалові сліди?!)
[i] [b] [b]6. Епілог[/b][/b]
Бенкетуйте ж, радійте… на тризні –
Злодіянь не забудуть народи:
В них відняли ви їхню вітчизну!
Ще б покаятись вам, та вже пізно –
Адже тендер на мсту уже продан![/b][/color][/i]
7.11.2017
_______
*В Росії, та і в СРСР теж, величали той більшовицький
заколот як Велика жовтнева соціалістична революція.
**МОСКВАрад – кошмарад, присвячений нібито
75-річчю параду 7 листопада 1941 року, коли
війська Вермахту вже були під Москвою...
Із свіжої преси: «Видихніть, та ВВВ давно вже
закінчилася (закінчиться й ця, ваша – загарбницька,
а наша – за Незалежність) і Гітлер помер. Рефрен
сьогоднішнього параду "фашисти готові на все"
читається як "Росіяни готові на все". "Хворе
суспільство. Коли нема чим пишатися, починають
мишачу метушню. Краще б розповіли про шкоду
жовтневого перевороту, про роль покидьків в історії", -
пишуть коментатори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759125
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017
Коли до осені вже просяться літа,
І перше срібло помережить скроні,
Тоді життя ще швидше проліта,
Немов несуть його вітри, як коні.
І не встигаєш оглядатися назад,
Спішиш, немов це вперше і востаннє.
Тепер і в радощах непрохана сльоза
Частіше твої очі застеляє.
А особливо, коли прямо навпростець
До тебе внука ніжки чеберяють, –
І молишся, і ждеш – ось підросте,
Й за те, що впав, собі теж докоряєш.
Отак усе життя чомусь летить
В сльозах і радощах, і в вічному чеканні.
Змінить, звернути – не посмієш ти.
І справа тут є не лише в звиканні1
А в чім тоді?..
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758967
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017
А листопад міняє імідж у дерев,
Стоять мовчазно голими стовпами.
Печальний схлип дощу і вітру сильний рев...
Тримайте, люди, Книгу із Псалмами.
Бо беззаконня вже пройшло давно межу,
Країну роздягають можновладці.
Між ними і людьми незборність рубежу,
Як віл знесилений, народ наш в пастці.
Щоби не втратити надію в листопад,
Читайте, люди, Книгу із Псалмами,
Просіть у Бога дати низку барикад,
Щоб захистити душі від омани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758977
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Знов непроханим гостем до нас завітав листопад,
Журавлиним відлунням заплакане небо прорвало.
Прохолодні дощі ллють у груди землі невпопад
Нерозтрачене небо, якого усім було мало.
У каштановій стиглості тверднуть надії нові,
Хай імпресію осінь вливає у душу людини.
Я із осінню хочу відпити ці дні дощові
До останнього листу… останніх тремтінь бадилини.
Віддзеркалять калюжі вчорашнім барвистим теплом,
Під нічним ліхтарем засоромиться клен облисілий.
Я прощаюся з осінню тут, під вселенським крилом,
Й до грудей притискаю невипите небо щосили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758929
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Сіренькі хмари, всю ніченьку блудили,
Ясним світанком землицю пробудили,
Листва барвиста, поспіхом прикривала,
Немов рядном, щоби тепло зберігала.
Туман молочний, до неї постелився,
У піднебессі, вітер враз закрутився,
Погнав хмарини, ген-ген до полонини,
Імла порідшала, боявся днини.
Краплинки падали, неначе в намисті,
Мокренькі й кволі, листочки золотисті,
Чорніші хмари, летіли навздогінки,
Раптово білі, завертілись сніжинки.
Й до низу тихо, наче у ніжнім вальсі,
Слідили клени, сумні, у білій рясі,
Ой, не на часі зимонці поспішати,
Осінь сердита, не сховалась у шати,
Із вітром жваво, всі хмари розганяла,
Дуже сварилася, дощем дошкуляла.
04.11.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758901
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Я буду говорити до тебе віршами...
Буду кричати мовчанням, закутим помежи рядками...
Почуй... Почуй мене... Почуй!
Бо мені болить так само, як тобі!
Бо в нас однакова мука на двох.
Бо в нас одне печальне небо на дві душі!
І одна заслабла осінь...
А ти й не підозрюєш...
А ти й не припускаєш,
уперто ховаючись від мене
під наметами своїх чорних хмар.
За безсиллям сірих мурів, на яких викарбувана
твоя палка любов до світу,
твоя невимовна любов до життя.
Саме така, що звила колюче гніздо і в моїх грудях!
Саме така, що воркує одинокою сивою голубкою в моєму серці!
Саме така...
Благаю тебе, відчуй...
Благаю тебе, прочитай...
Бо дощ із твоєї хмари падає і мені на голову.
Бо й мої плечі обдряпані сухим колючим гіллям осені.
Тієї осені, котра не має чим прикрити свою боліючу наготу,
і безпорадно тулиться до наших віршів,
як до останньої надії -
надії на своє спасіння...
5.11.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758925
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Рання осене! Ой дивна осене!
Ти по саду ногами ще босими
Ходиш тихо, ніким не помічена,
Та пташки галасують у відчаї:
За моря відлітати збираються –
Серед них ватажки обираються.
Сад рясний так радіє цій осені:
Ноги миє дощем їй і росами.
І туман загляда- женихається,
Тільки осінь над ним насміхається,
Тож походить, немов неприкаяний,
І в найближчих ярочках зникає він.
Рання осене! Ой дивна осене!
Моя подружко ти, жовтокосая!
За тобою спішу, йду я стежкою,
Зачепилась за кущик мережкою,
Ой мережечкою- павутиннячком,
Полетіла, легка, в капустиннячко!..
Рання осене! Ой дивна осене!
12.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758899
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2017
Казав козак дівчиноньці
мало нещодня:
-Ой ти, моя рибчинонько,
доленько моя...
Ходи, люба-любесенька,- А дівчина радесенька
у садочок мій. косу розплела,
Пригорнися до серденька до козака близесенько
я навіки твій! вона підійшла...
Тулилися,кохалися,
вже й місяць зійшов...
А на ранок розійшлися,-
в бій козак пішов.
Зажурилась дівчинонька, Обіцяв же козаченько,
козака нема. скінчиться війна...
Заболіла голівонька, Повернеться ранесенько
а в душі зима... до її крила.
А війна та затягнулась
на довгі роки...
Та дівчина не здалася
і ждала таки...
Повернувся козаченько Так буває у цім світі,
на п"яту весну. де є козаки...
Відгуляли весіллячко, Виростають диво-діти,
створили сім"ю. як і їх батьки!
Рідну землю захищати
готові вони,
Щоб любити й працювати,
й жити без війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758888
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
У душі так таємно задзвеніла струна,
Чи в твоїй мій коханий відізвалась вона.
За вікном листопадом вітер листям мете,
Я чекаю на зустріч я чекаю тебе...
Зазирну тобі в очі там озер глибина,
Серце вирватись хоче я в кімнаті одна.
Коли ляже на плечі твоя тепла рука,
Заколише нас вечір, понесе вдаль ріка.
Яке щастя, ти поруч, мрії наші збулись,
Місяць в небі мов обруч, зорі яснії скрізь.
І палкі поцілунки і медові уста,
Розгорілись жаринки, ніч приспала міста.
Мить... Летять зорепади із бажаннями вниз,
У тумані левади то осінній каприз...
Лине музика дивна в тишу ніжну таку,
Осінь наче царівна їй тепер не до сну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758751
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017
Скриплять качелі заржавілі,
Не чутно сміху дітвори.
Пусті будинки обважнілі,
Вітри гуляють, де двори.
Жовтаві сосни німотою
Із тугою горнуть печаль.
Текло життя колись рікою,
Чорнобиль - пустки пектораль.
Відродження чекають душі,
Хто впав в невидимім бою.
Життя не в хлібі лиш насущнім,
У єдності в однім строю.
І жити в мирі, щоб з любов’ю,
В дружній підтримці всіх живих.
Без хизувань у марнослав’ї,
В діяннях людяних, простих.
04.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758622
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017
Земля і воля, й мова солов'їна –
Це триєдиний нації портрет,
Якої ймення – мати Україна
Й яку не раз піднято на багнет.
І мова, й воля нагло плюндрувались.
Проти відваги ворог сатанів.
Земля ж сльозою й кров'ю заливалась,
Та відданих не позбулась синів.
Сьогодні долю знову розпинає
Росія – учорашній «рідний брат»,
(Чужинська мова у містах лунає)
Забрала Крим, Донбас хоче забрать.
Та дух козацький, вільний, незборимий,
Не втримає його ніяка кліть,
Ніяка сила й волі не скорила
На протязі кількох тисячоліть.
Єднаймось, браття, духом і тілами
Проти свавілля-дикості Кремля
Й на битву із іудами-панами,
Нам Бог поможе і свята земля!
3.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758653
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017
Пропоную вашій увазі ще один кліп для серії «Художники України».
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CXbZNblQO08[/youtube]
-----------------------
Художник пропонує глядачу
відчуть приховане, непізнане, незриме,
побачити історію чиюсь
своїм уявленням, мистецькими очима.
Ти теж, глядач-читач-слухач, лети,
наповни творчою фантазією груди,
щоб досягти величної мети
і відділити правду від облуди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758571
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017
[i][b]Tth[/b][/i]
[i]...щастя вимірюється тим, хто
з тобою зустріне твій падолист.
[b] Ol Udayko[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/smtTYJTplHo[/youtube]
[i][b][color="#05557a"]Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої плідні і кволі,
Та не зне́сло лихим, сивим вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
Дерева́ – колись буйні і п’яні –
Самотіють безлисто і голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Шаленіє… мовчить гордо осінь,
Мов принишкла у дії зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність… неправильність ліній.
У природи немає вже віри,
Окрім Бога Всевишнього волі…
Та в любові могутніють міри –
Міри щастя… єдиної долі…[/color][/b]
1.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758323
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Коли зоря дугу опише в небі
І згасне, раптом стиснеться душа…
«Хіба немає в ній уже потреби
Й куди вона так рано поспіша? –
У Вічності я мрію запитати, –
Адже ми й зорі – часточки буття.
Всього початком є природа-мати,
А світ навколо – то її дитя.
24.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758409
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Я тішуся чистому ранку
І сонцю осінньому вдень.
І кава - моя забаганка,
Й поезія світла - мішень.
І хочу радіти я словом,
Молитва вже лине увись.
І янгола прошу святого:
Крилом сніжно-білим торкнись.
І мрії плекаю я в серці,
І любий для мене весь світ.
Перлини збираю із денця,
Бо досвід - завжди дивоцвіт.
Любов бачу в кожнім листочку,
Мені навіть милі дощі.
Я словом сплітаю віночок,
Поезія йде із душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758037
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017
Незакінченість крапками тане...
І в думках ти знов зі мною,
Ніби камінь в темну воду канув,
Ти із гордістю в двобої.
А ця тиша, мовби розриває
Небо на шматки перкалі.
Вітер листя з щемом розвіває,
І летить воно опалом.
Інтуїція вузлом єднає,
Рух життя тепер в спіралі.
Та яка ж бо гордість? Час спливає.
Мчиш до мене магістраллю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758219
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
Бувають дати у житті,
Ти не забудиш їх ніколи.
І тихо плачеш у тиші,
Яке страшне оце "Ніколи"
І все життя нести цей хрест.
Яка важка для серця ноша...
І скільки пройдеш ти з ним верст?
Вона до скону днів - найдовша.
І будеш думати в цей час,
Яке життя немилосердне,
За що нараз карає нас?
Зробити щось - ми безпорадні.
Життя піде уже не так,
Краса поблідне ця осіння.
І ти заб"єшся, ніби птах.
Душі проситимеш спасіння..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758207
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
Я і Осінь - осінній тандем.
Вишкрібаємо кроки із листя.
До зими ми сьогодні ідем,
У дощах перепрані імлистих.
Я і Осінь, а поміж версти
Й хризантем багрянисті оскіпки.
Я звикаю думки донести
Пелюстками з осінньої квітки.
Я і Осінь! З вітрами в танку
Хай самотність кружляє листів”ям.
Й павутинку останню тонку
Відпускає в безлисте верхів’я.
Я і Осінь - осінній тандем…
В сірім смутку ряхтять парасолі.
Листопад золотим міражем
Виставляє осінні бемолі.
Я і Осінь... і спогадів мить
Перешіптує краплями щему.
І, здається, уже не болить…
Життя креслить нову теорему.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758225
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
Малює осінь казку за вікном:
Закутані у золото діброви,
Лелечі клини, згублені давно
В високім небі, раннім, сіробровім.
Гаптує осінь диво-килими
І літа бабиного ніжні візерунки,
І ліс, нехай не зовсім ще німий,
Припас для нас грибочки-подарунки.
Прядуть дощі осіннє срібло з рос,
Колишуть воду вітряні весельця,
Не скоро закує її мороз,
Тому й радіє ніжне пташки серце.
27.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758231
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
Історія – то є не просто час,
Події й люд там у клубок сплелися,
Коли хотілось плакать і кричать
Від того, що всі мрії не збулися.
А час летів і долю напинав,
Важку, вдовину долю України,
Де хрест і пісня, де народ конав,
Та вижив: знать хотів, що буде після.
У голод у тридцяті врятувавсь,
Лишивсь напівживий… Чи не для суду?
А далі 37-ий влаштував
Віссаріон, із Грузії Іуда.
Це він війну на плечі нам поклав,
Котру проніс народ і раз, і вдруге,*
Та перемогу впевнено кував,
Хоч мав у серці непомірну тугу,
Що вилилась у праведну мету –
Оплакану й омріяну свободу,
Й після стількох в історії потуг,
Таки здобуто волю всім народом!
І хоч, здавалось, воля – ось вона,
Та московити все до рук прибрали,
І ось аж через двадцять літ... війна…
А може, і не м’язи то заграли,
А вміло запланований реванш,
Щоби затиснуть нас тугіш петлею?
Щоб нахилити знаву до параш?
Вони не просто дурнів з себе клеють –
Не можуть нам пробачити Майдан,
Коли народ закинув їхні пута,
Коли не захотів уже ридать…
Це добре зрозумів кривавий Путін.
Та той, хто волі укусив хоч раз,
Недоїдки вже споживать не буде,
Це усвідомити вже й Путіну пора:
Ми – не раби, ми здавна вільні люди!
23.10.2016.
* …проніс народ і раз, і вдруге – Війна пройшла із заходу на схід і назад.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758249
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
З ПЕРШИМ листопада, друзі!))
[b]«Вже листопад»[/b]
Вже листопад і кава на столі
Стоїть холодна, мною недопита
І паляниця, запашна, із жита
Обжинки вже минули на селі
Вже листопад – кружля танок листок
І в чашку, і за комір вам, і в душу
А я терпіти цю погоду мушу
До хрусту в пальцях, болю до кісток
Вже листопад – як літа й не було
Все промайнуло потягом-експресом
Холодна кава з назвою експресо
Така ж холодна, як із льоду скло
Вже листопад, з дощами і мороз
З хурделицею разом ходять в гості
Вони чекають час свій на погості
До нас прийти надовго і всерйоз
Вже листопад – затих пташиний крик
Лиш горобці цвірінькають на гілках
І осінь вже на міжсезонних стрілках
І час тече закінчуючи рік
І час тече закінчуючи рік
Скує мороз поверхні вод і рік
Одягне в білу шубку снігопад
І закінчиться врешті листопад
© Микола Карпець (М.К.)
*13.11.15* ID: № 620839
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758305
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSsVfvTDB35z5Dgxw1ctDtqkXAKVxpAiovWZwjQBYRr22gw5bWHqw[/img]
[color="#520c3e"]Ледь гріє сонце й зовсім маліє день,
Промінчик нишпорить десь по закутках.
Давно дістала осінь фарби з кишень,
Узори вміло виводить на листках.
В рудий каштани вбрались на алеях.
Лише тополь ще не торкнулась осінь.
Стоять стрункі і зовсім ще зелені,
Мов збляклу неба підпирають просинь.
В зажурі тихій сад старий дрімає.
Йому так жаль згасаючого літа.
Останнє листя вітер злий зриває,
Тепер чим душу в холод буде гріти?...
А небо сіре вже дощами плаче,
Сльота осіння всім днями докуча.
Зима до нас на білім коні скаче,
І снігом раптом сипне із-за плеча.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757746
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 31.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wRzKZd1alc[/youtube]
Постаріла осінь... Постаріла..
До зими лишився один крок.
Від туманів дуже посивіла.
Лиш думок залишився пучок..
Треба готувати свої речі,
Скільки їх? Та жменька там одна.
Неважкий тягар на слабкі плечі.
Ось така історія сумна.
Обвела все поглядом уважним...
Не повірю, що тепер все так.
Лиш недавно я була поважна,
А тепер в повазі, як жебрак.
Де краса поділася шикарна?
Змили, мабуть, цю красу дощі.
А тепер вся сіра і безбарвна,
Думки неспокійні уночі.
Пролилась холодними дощами,
Вітер пожаліти лиш зумів.
І якими йти тепер стежками?
Ось і сніг посіятись посмів..
Це зима на п"яти наступає,
І краде осінні іще дні.
Та вона, мубуть, того не знає:
Чим хутчіш - скоріше до весни..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757902
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017
[u](Українська патріотка-снайпер з чеченським корінням, убита ввечері 30.10.2017. під Києвом пострілом у голову. Їй було 34.)
[/u]
Осінній вечір пострілом лукавим
Розіп’яло і болем обпекло…
Зі скронь Аміни цівкою стікала
Гаряча кров. Забризкане і скло…
Ця жінка-амазонка – справжній воїн,
В очах – небес безмежна глибина…
Чому краса ця створена для воєн?
Яка її в прийдешньому вина?
Може у тім, що жінка вона й мати,
І Україні віддана дочка,
То ж ворогів навчилася вбивати
І мала фах найкращого стрілка?
Чому життя добігло її рано,
Адже краса й любов врятують світ?
На тілі України це є рана,
Бо гине найвірніший її цвіт.
Аміна – то є справжня українка,
Так, Україна – це й її земля.
І тяжко нам, і невимовно гірко:
Свої? Чи то убивці із Кремля?
30.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758054
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Осінньо-синя затремтіла вись,
Стривожилась лелечими ключами,
Вони ж під самі хмари піднялись
Й землі «прощай» розгублено кричали.
І смуток борозною в серце ліг,
Не одному сльоза зросила очі:
Тікало літо на лелечому крилі,
А нас чекали довгі темні ночі.
26.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758056
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
"Комментируя убийство Амины Окуевой, российский оппозиционный политик Константин Боровой заявил: оно осуществлено российскими спецслужбами, которые "почти открыто" действуют на территории Украины в тесной связке с украинскими спецслужбами."
Іще одна жертва шоколадно-ригайлівської банди – Аміна….одних позбавляють громадянства і висилають з України…кого не можуть – вбивають, чи СПРИЯЮТЬ убивству….так були створені усі котли, щоб знищити найбільш активних патріотів України…..накіпіло...вилилося в рядки....
[b]Давити гадів потрібно знов[/b]
Шакал при владі –
Тече вже кров
Давити гадів
Потрібно знов
Вбивають кращих –
Їм до душі
Сміються з наших
Про це віршів
Бандитська влада –
Все для своїх
Знов барикада
Змете лиш їх
Герой для влади –
Найкраще вбить!
Бояться гади –
Смола кипить
Іще лиш трішки
Іще чуть-чуть
Катюгам – вишки –
В останню путь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758109
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Я всихала без тебе немовби плакуча верба
І голівку тужливо хилила до берега твого
А мене роз'їдала на крихти жорстока журба
До кісток обпікала струна від жалЮ вікового.
А мене розпинали листи, де чорнило бліді
Залишало сліди, пропитавши папір й мою пам'ять.
І ніщо ж бо тоді не віщало, що бути біді
Коли й досі від тебе вірші тихим трепетом манять.
Мені вирвали серце з грудей ці вітри-маяки
Що у морі осінньому лист направляють до раю
І бурштинова леді впинала щосили гаки
Там де погляд до болю сумний твій в уяві ховаю.
Так ця осінь забрала тебе, залишила дощі
Які холодом бродять примарним, ведуть дисонанси
І без тебе з моєї душі проростають хвощі
Мене душать й ламають вони...ну, а решта? - нюанси.
Вимальовує дощ твою тінь по асфальтній тропі.
Клятий жовтень не милий мені і ця осінь не мила!
І ще довго тебе я шукатиму в сірій юрбі
І не скоро в душі моїй вщухне неприязна злива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757176
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Згорали-падали зірки
В ніч листопадову
І понад стрічкою ріки,
Й понад левадами…
Там полином зросла печаль
У серці матері:
Сини йдуть землю захищать –
Їх в неї… п’ятеро…
Боровся перший до кінця –
Загинув, стоячи,
А готувався ж до вінця –
Як серцю боляче!..
А другий втрапив у полон,
Упав, не зламаний…
Чому життя так повело?..
Ще троє… з мамою…
Кигиче чайкою вона
Між них… Старається…
Спокою не дає війна…
У сні здригається…
І коли бачить зорепад
У небі зорянім,
У серці – лютий снігопад,
Тугою зораний.
6.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757913
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Життя людське – всього лише дорога
у край сумний, де ангели живуть.
Тернистий шлях від матері до Бога,
у когось довгий чи короткий путь.
Людина в світ з’являється безсила,
і перший крик – це плач її, не сміх.
А те, чи виростають в неї крила,
залежить, перш за все, від нас самих.
Дай Боже людям віри і надії,
любові, мудрості і витримки добав.
Здійснити змогу мав щоб кожен мрії,
а допоміг їм сили й волі сплав.
Від нас залежить ширина ж дороги
і те, яке на ній постелим покриття.
Що жде нас – те відомо лише Богу,
але і ми куєм своє життя.
30.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757910
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Обра́зи відпускаю вдаль,
У міжсвітів безмірне коло.
О не вертайте мого болю
У сховки зранених проваль
Ілюзії чи божевілля…
Бо я ще день – не надвечір'я,
Розкрилля!
Бо я ще бранка зелен-літа,
Ще образу його тавро.
В мені Адамове ребро
І карма роду заповітна,
Що іменована любов'ю…
Я п'ю її з небес живою
З тобою.
Зі жмутком сонця у волоссі
Несу в щоденнім суголоссі
Крізь час, крізь будні, крізь роки́,
Щоб хтось торкнувся невтямки́
Її змарнілим спраглим серцем,
Щоб виростив нові зеренця
Тої любові…
Боже мій!
У ній затято код віків,
Свобода вічного натхнення,
Хрещатого шляху проще́ння,
Едем зруйнованих гріхів...
Іду в незвідані світи -
Цей світ змілів - мені ж рости…
Прости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757607
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Обпалила мої крила клята ця війна,
Вогнем дише та холодить, по що ти прийшла?
У гонитві, у примарній слави бо катма,
У осінню дощовицю скапує сльоза.
Безборонна душа плаче, голосить у ніч,
Я кохала, як уміла, не розправить пліч.
У серденьку кіготь гострий, дайте пару свіч,
Роздмухаю з іскри віру на тисячу літ.
На добро, на Перемогу, на вірний наш путь,
В Україні зроду люди мирні лиш живуть.
Коли ж ворог кордон рушить, на захист стають
І боронять честь та гідність, волю бережуть.
28.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757644
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Коли в душі любові дивний сад
Вже поселивсь і рясно квітне цвітом,
Коли ти не втомився колисать
Чуття, яке тобі дарує літо,
То до землі до рідної любов,
Котра від діда-прадіда далася,
Ота синівська,неспокійна кров,
Що у борні століттями лилася.
Нуртуй, козацька кров, не затихай,
Адже земля під ворога прицілом,
Немає в світі більшого гріха,
Ніж той, як діти власний код* не цінять.
25.10.2017.
* Кодом вважається рідна мова, земля, звичаї рідного краю.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757680
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=whUTz6AG4xw[/youtube]
Хто нам першим нагадає:
Літо йде на спад,
Що тепло вже відцвітає,
Кволий спів цикад.
Це - проста і скромна квітка,
Полонить наш зір.
Починає цвісти влітку
Із прадавніх пір.
Квітка верес низькоросла,
Цвіт аж до зими.
Так пахуча, медоносна,
Стелить килими.
Невимоглива, красива,
Бджіл збирає рій.
Хто не пив оцього дива?
Спробуй цей настій.
Він надасть здоров"я, силу.
Хочеш вір, чи ні...
Оця квітка, дуже мила,
В нас завжди в ціні.,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757749
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Про що шепоче листя восени?
Про те минуле незабутнє,
Коли всміхались юні ясени,
І все було яскраве й літнє.
І цілувались зорі уночі,
А місяць шлях стелив любові,
Твоя рука лежала на плечі,
І верби гнулись пурпурові.
На серці - радість, сяйво навкруги,
Тремтіння в грудях, поцілунок
Солодкої нестримної жаги,
Елітний "San Vicente" трунок.
О молодість моя - нестямний шал,
Польотом розганяла хмари.
Суцільна ніжність, щастя інтеграл,
Магічні жмутки, сила чарів.
Шепоче листя восени про те,
Що час пробіг швидкою ланню,
Про "San Vicente" спогад і соте,
Про юність чисту, як світання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757778
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
ОЙ ЛИШЕНЬКО! ЗА ЗМІРЯНО-БЕЗДОННИМ
УЛАМКОМ НЕБА СВІТЯЗЬКИХ ОЧЕЙ,
В ПУСТІЙ КВАРТИРІ ЖУРИТЬ ЧАСТО ДОННА,
У ЛІВІМ БОЦІ ЗГАДКОЮ ПЕЧЕ.
КОЛИ В ЇЇ ВІКНО ГУСТА МЕРЕЖА
ЕЛЕКТРОЛІНІЙ, ВПЯВШИСЬ В ХМАРНИЙ ДИМ,
ГЛЯДИТЬ... ЦЕЙ СУМ СИЛЬНІШАЄ... АВЖЕЖ БО,
ТАМ НЕБО! НЕБО! БУ́ЛО НЕ ТАКИМ.
А У М'ЯКІЙ, ЗАХМАРЕНІЙ ГЛАЗУРІ,
НАД ГАМОЮ НЕВИЦВІЛИХ СТЕБЕ́Л,
ШАТРОМ ЛЯГАЛО В ТРЕПЕТНІЙ ЗАЖУРІ,
ДЕ І ЗНАЙШЛА БЕЗЦІННОГО ТЕБЕ.
НЕ ЗНАЮЧИ, ЩО Й СИНЯВА ЗНИКАЄ
І ГОРИЗОНТОМ ВИЗРІВША ГРОЗА...
ПРОЙДЕТЬСЯ..Й ТЕПЛУ ЩІЧКУ ЗАЩИПАЄ
НІКИМ НЕРОЗЦІЛОВАНА СЛЬОЗА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756986
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Экспромт
А ты листаешь годы…
И - катится слеза…
Уносят пароходы в чужие города…
Седые капитаны над картами стоят…
И чайки,над вол`нами,охрипшие,кричат:
Так трудно возвращаться, когда тебя не ждут…
Так трудно улыбаться, когда огнём сожгут…
Так трудно правду принять…
А ложь – порой сладка….
Когда душа не знает – кому она нужна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757246
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Свідомості змінить ніхто не зможе,
Бо стержень за роки зміцнів.
Яке б м*яке не постелили ложе,
Відчутна слизь бридких в*юнів.
Верткі, гнучкі, з солодкою брехнею,
Луска блистить, як щит - межа.
Зо дна підмазують і мулу й глею.
Душа-нажива нам чужа.
На жаль, ще в летаргії правосуддя,
Коли прийде всьому кінець?
Мандрівка тхне у темнім словоблудді.
Дощем свистітиме свинець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757220
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017
(Учора, 7.09.2017, під Авдіївкою загинув ще один укр. воїн.)
Учора ще одна свіча згоріла…
І над промзоною увись душа знялась…
Ще сонце вересневе землю гріло…
Чом доля врятувать не спромоглась?
Застигло у німім риданні небо
Над полем, де Авдіївка, в четвер…
Скількох ще українців туди треба? –
Серця запричитали всі тепер.
А згодом вдома свічечка горіла
Й рікою сльози бігли із очей…
Упала мати на холодне тіло
І біль, немов метал, її пече:
Чому ж синочка в неї відібрали
Й за що насправді ще трива війна?
Невже то доля з нею жарт зіграла –
Її і нас тривожить таїна.
8.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757286
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017
И для тебя, и для меня
Большое счастье - скрип пера…
Пьянящий - тишины глоток…
Простой, но нежный (нужный) слог…
В объятиях ночи и зари
Мне письма длинные пиши…
Но не клянись на той крови…
Не отвернуться от судьбы…
Душа с душою говорит…
Когда в ответ одна молчит…
То - обрывают провода,..
Наверно, льдистые снега…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757165
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Недавно, осенью унылой,
Под шорох парковой листвы,
Давно прошедшее …ожило
И виноваты в этом – Вы.
Под грусть душевного вокала,
Вам удалось налить вина,
Чтоб сердце вновь затрепетало
И в этом Ваша лишь вина.
Читал, стихами восхищался,
И наслаждался естеством…
В тиши ночами упивался –
Любви божественным вином.
Красой поэзии чудесной,
Как в юности, был изумлён:
Чертами женщины прелестной,
Умом навечно… покорён!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756783
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Намалюй оксамитове поле мені,
Де озимої ранні стебельця,
Найдорожчі для серця принади земні,
Як для пташки, що звила кубельце.
Намалюй мені лісу осінню красу,
І цирконову казку шипшини,
Лазуритного терну краплисту росу,
І у небі хмарки-балерини.
Намалюй мені, доленько, рідне село,
І щасливу мою Україну,
Щоб цієї землі не торкалося зло,
Щоб добро процвітало в країні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756881
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017
То не живе,що не болить
І не пульсує трафіком прибою,
Синусоіда наповненая кров"ю,
Субстанція великоі любові...блаженну мить
Ти не пізнаєш як не затремтить
Струна душі,очищена в двобої
У сірих днях у прі з собою,
Коли зумієш сонце в грудях засвітить
В розпуці Небо розірветься над тобою
Тисячі понівечиних юрбою,
Із серцем чистим з мрією-стрілою
Зійдуть чинити суд правдивою тропою...
І ні оден покари не мине:
Дамоклів меч висить над головою,
Стріла з натягненою тятивою,
І куля праведна мимо не промайне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756907
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Осіння ніч в кишенях сни тримала,
Ділила їх на всіх-усіх людей,
А коли ранок вирветься з туману,
Тоді й дорогу сонечко знайде.
Прорве воно завісу щільну, сиву
Несмілим першим променем згори.
Нечітко ляже в мареві курсивом,
Як свідок осені й ранкової пори.
Ще вітер не насмілився повіять,
Красу боїться ранку сколихнуть.
В росі купають айстри свої вії,
Щоб сонечку закохано моргнуть.
Осінній ранок – то не просто казка,
Що з марева, мов човен, виплива,
Він той, хто для душі дарує ласку,
Яку не передати на словах.
21.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757068
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Зустрілось літечко з осінньою добою,
Щоб вересню вудила передать,
А та відповіла йому любов’ю,
Зраділа почуттям отим вода.
Городи запишались врожаями,
У золоті діброви і ліси,
Громи стомились – більше не дрижали –
Боялись край позбавити краси…
9.08.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757069
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9ukuWtyxwcQ
[/youtube]
А думки все просяться у літо.
Це не гріх згадати про тепло,
Де трава в оздобі малахіту...
І куди оце усе втекло?
А воно пробігло, ні, промчалось!
Часто ми шукаєм його слід.
Ось тепер так сильно забажалось,
Осені в думках зробить обхід...
Відголоски ми шукаєм, осінь..
Може, ще знайдемо оті дні:
Милували очі сині роси;
Почуття тоді були в ціні.
Це було учора, а сьогодні,
Перший пролітає ось сніжок,
Ранками міцніє прохолода,
І не видно літа вже стежок.
Все тепер змінилося, неначе:
Вітерець за комір заповза.
Осінь зна свої права, одначе:
Починає хід свій із туза.
Та завжди є виняток із правил:
Вишні можуть восени цвісти.
І під снігом зеленіють трави,
Спалені будуються мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757073
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2017
У вирі незнання
Блукаю по сансарі
Не в силі розрізнить
Де гідність...де порок...
Приборкуючи пристрасті
В чуттєвому сафарі,
І пізнаючи суть, до вічності на крок...
Занімів язик...
І обілились крила,
А вічна суєта,осадком пала ниць...
Торкнулося...Галактику яскраво освітило
Найщемкіше...із усіх зізнань...
Душа...така летюча...і така безкрила...
Грааль мені подарувала ...і щастю дала крила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756484
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 24.10.2017
[b][i]Ви вірите? Сумую кожний час...
І поміж зацілованих магнолій,
Трамвайчиком старим із схудлих колій,-
Я так спішу нестримано до ВАС .
Надавши шанс надії, як життю ,
Стоптавши об бруківку свої кеди,
Сердечний легіт вкутавши у светри,
Я Вас усе ж між вуличок знайду.
Де заховавсь, за виступами кнайп,
Мій львівський захід сонячно-рожевий,
Що так голосить: де ви?.. де ви?.. де ви?..
Самотня леді із очима Альп.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756562
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Думкою падаю у міцні обійми,
Знов відчуваю на раменах ласку рук.
Страждає серце з крилами підбитими.
Спини, коханий, - теплим словом суму стук?
Вслухаюсь, тиша і відстань просторова,
З її глибин вичитую тебе, молю.
Зняти секрет змагаюсь, де післямова,
Сама не знаю я, за що я так люблю.
У протиріччях тисне кохання груди,
Я притихаю біля тебе, мабуть, сню.
Та враз руїни, боїв дикі споруди,
Звертаюся до Господа, миру молю.
Свободу мати з власної на те волі,
Діймають душі, розум привиди війни.
Хрестом камінним ноша, як важіль долі,
Не втратитись аби, лишатися людьми.
22.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756637
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Ще один кліп для серії «Художники України».
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qNQXw_VI7lc[/youtube]
-------------------------
Від туманного і кволого естецтва
в голові словесний передзвін.
Не берися пояснити твір мистецтва –
бо він за՜гадка, якщо справдешній він.
Полюбуйся твором і отримуй ̶
рівно стільки, скільки зможеш ти ̶
пам'ять почуттів своїх незриму,
ідеал краси чи доброти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756639
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 24.10.2017
[i]Відчути ті дари небесні хочу:
Торкатись щастя ніжними руками...
[b] Елена Марс[/b]
[youtube]https://youtu.be/zotRnVeBVjA[/youtube]
[b][color="#4d0354"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по стерплому тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен на осонні,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756668
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
[i]Відчути ті дари небесні хочу:
Торкатись щастя ніжними руками...
[b] Елена Марс[/b]
[youtube]https://youtu.be/zotRnVeBVjA[/youtube]
[b][color="#4d0354"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по стерплому тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен на осонні,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756668
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Листя легенько додолу летіло,
Землю встеляючи пледом яскравим.
Трохи тремтіло, опале хрустіло.
Жовтня мандрівка проходила жваво.
Мрія тривожила душу осінню,
Сонячні дні повернути не в силах.
Маревом було кохання-видіння,
Що розправляло, як птах, свої крила.
Двоє зустрілись в осінніх заметах.
Погляд жіночий - сапфір загадковий.
Навіть з орбіти всміхалась планета,
Все ж відшукали щасливу підкову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756696
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Опало листя. Холодно. Стоять
Оголені й обвітрені дерева.
І п'є земля барвисту благодать,
Що вчора золотила обрій неба.
А небо плаче, як горить земля,
Про щось шепоче листя в круговерті.
В цей час печалі в пісні журавля
Знайшла
себе я
в справжності
відвертій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756725
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Ви з цікавістю торкались
Ніжних пелюстків душі,
Серце з серцем запліталось
У безсмертному вірші.
Чула різні запитання,
Що лунали в темну ніч:
- Це писалось від страждання,
- Чи з коханням віч-на -віч?
Ви так трепетно дивились
На розхристані вірші,
Очі полум'ям світились,
Що горів в моїй душі.
Без вагання відчинила
Браму у таємний світ,
Піч стареньку розтопила,
Вас чекаю у воріт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756727
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Тривожний час. Війна кипить на сході…
Танцює танго Путін на хрестах,
Та ми не віддамо уже свободи
Й наш спротив до рашистів вироста.
Немає в світі ще такої сили,
Щоб закувала волю в кайдани,
А чи змінити колір неба синій.
Хоч не були готові до війни,
Та маєм дух, а він сильніший зброї,
У ньому все: і мати, і земля.
Це він народжує і в бій веде героїв,
І рани після бою ізціля.
Щоби раділа Україна дітям,
І не чорніло сонце ув очах,
Воно також радіє й краще світить,
Коли плече торкається плеча.
Єднаймося ж усі в кулак, єдиний,
І перемогу викрешем в борні.
Тоді лиш прийде світла та година,
Що подарує мир тобі й мені!
31.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756758
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Ви з цікавістю торкались
Ніжних пелюстків душі,
Серце з серцем запліталось
У безсмертному вірші.
Чула різні запитання,
Що лунали в темну ніч:
- Це писалось від страждання,
- Чи з коханням віч-на -віч?
Ви так трепетно дивились
На розхристані вірші,
Очі полум'ям світились,
Що горів в моїй душі.
Без вагання відчинила
Браму у таємний світ,
Піч стареньку розтопила,
Вас чекаю у воріт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756727
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
[img]http://dozor.kharkov.ua/content/documents/11802/1180181/thumb-big-420x305-be14.jpg[/img]
Я хочу, Вкраїно, тебе привітати!
Як жінку вродливу, як люблячу матір.
Вклонитись доземно, що ти в мене є.
Тут я народилась, в тім щастя моє
З тобою разом я радію й страждаю.
Крізь серце всі болі твої пропускаю.
Ти ж зовсім, голубко, така молода,
Звалилась на тебе страшенна біда.
Свободу виборюєш крові ціною.
Воюєш з москальською злою ордою.
Вже стільки у землю козаків лягло,
Щоб небо над нами лазур'ю цвіло.
Хай слава твоя невмирущою буде!
Я вірю в боях перемогу здобудеш!
Хай буде щасливою доля твоя,
Святиться в віках нехай горде ім'я!
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755519
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 22.10.2017
[b]
[i]Сумний поріг, ледь мліє літня осінь,
Кричать дощі в порожні вікна школи,
Під барабанний бій гілля із сосен
Снується павутиння, наче штори.
Голосить тиша текстами із стенду.
Й чиїмсь відбитком теплої долоні
Ледь гріє класи ніжно, мов легенда,
Та сивиною плутається в скроні.
І хочеться, хоч тінню аплікацій,
Пробігтись класом й коридором школи.
Та вітряне, від стомлених акацій,
Доноситься - "ніколи ... ой, ніколи..."[/i][/b]
P.S. Історія однієї закритої школи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756371
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Колисала ніч розлуку,
Падали зірки,
Потонули в тиші звуки…
На землі – пташки.
Нічка тишу колисала,
Проганяла сни,
А в бійця життя… згасало
На шляху війни.
Ніч у очі заглядала,
Проганяла смерть,
А коли уже світало,
Напоїла вщерть
Не росою, а водою,
Що лилась дощем,
Й розминувся він з бідою,
Легшав біль і щем.
Ніч розлуку колисала,
Зірку ж – зберегла.
Долю хлопцю врятувала
Дівчина з села…
3.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756076
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Привезли чоловіка із зони АТО,
Щоб у рідній землі поховати.
А чому не з війни, те не скаже ніхто…
Боїмося війну ми війною назвати?..
Що війна це, те визнав уже цілий світ,
І вогонь там смертельний літає:
України воює найкращий там квіт
І вночі, і удень, і коли ледь світає.
Поховають бійця, як належить, як слід,
Та від того матусі не легше.
Смерть і цю проковтне Україна і світ?
Втрата сина далеко не перша.
Тисячі полягли у нерівнім бою,
І без бою також вже без ліку,
Захищаючи землю, родину свою,
Люди ж ті були різного віку.
Прогримить над могилою залп – не салют,
Спорожніє душа і знеможеться серце.
І усі цю війну у думках проклянуть.
Завтра ж знову в АТО відправлятимуть берци…
1.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756029
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Я стою на горі -
Задивився у даль,
А в очах дві зорі,
Тільки юності жаль...
Лине пісня в душі
Про красу всіх Карпат...
І збудились вірші -
Кожен став ніби брат...
Приспів:
Гей,.. гей... гори Карпати,..
Щось горить в далині,..
Тільки пісню де взяти
Бо ж чудесно мені...
Ніч сховала всі чари,
Лиш трембіта не спить...
В небо манять стожари -
Зупинилася мить...
І з'явилась в душі,
Нова пісня ураз...
Це для тебе вірші
З зачарованих фраз...
Це для тебе слова
Ідуть з серця мого
І ця пісня нова
Теж для серця твого...
Приспів:
Гей,.. гей... гори Карпати,..
Щось горить в далині,..
Хочу пісню цю дати
Бо ж чудесно мені...
Ніч відкрила всі чари
І трембіта не спить...
В небо кличуть стожари -
Зупинилася мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742440
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 21.10.2017
А ось і ніч у довгій чорній сукні,
І зіроньки в ній золотим зерном.
І місяць-свідок серед них присутній.
Думки мої- негашене вапно.
Я знаю: снюсь тобі на видноколі,
І голос, ніби музика дощу.
А, може, й не побачимось ніколи?
Усмішкою у сні я пригощу.
Чи закохалась? Можливо, я люблю...
Вже двісті двадцять перейшли межу.
Ночами й днями за тебе лиш молюсь.
Ім*я таємно в серці бережу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756126
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 20.10.2017
Світ – це мега-оркестр, що виконує музику сфер.
Власне соло у Божій симфонії грай без афер!
Силься понад усе, головне ти старайся не схибити!
Головне – це звучати, в оркестрі ніяк не фальшивити!
Співай[i] maestoso [/i], [i]legato[/i] і [i]forte[/i], [i]con dolcherezza[/i]
[i]Cantabile[/i] і [i]largo[/i], [i]appassionato[/i] ачи [i]misterioso[/i]
[i]Andante,accelerando, con forza, fortissimo[/i]
[i]Legiero, piano, vivace, moderato, sempre і adagio[/i]
Будуть нотки твої у житті хай помірно скерцовані,
Оперловані та зачаровані і відшліфовані…
А відтак неповторну кантату підхопить оркестр.
І, можливо, запишуть її у небесний реєстр!
Силься понад усе, головне ти старайся не схибити!
Головне – це звучати, в оркестрі ніяк не фальшивити!
Власне соло у Божій симфонії грай без афер!
Світ – це мега-оркестр, що виконує музику сфер.
[b]Терміни, що визначають стиль і жанри музики[/b]
[b]Маестозо (maestoso)[/b] - величаво, урочисто
[b]Легато (legato)[/b] - плавно, спокійно, безтурботно.
[b]Форте (forte)[/b] - голосно, з силою.
[b]Кон дольчерецца (con dolcherezza)[/b] - м'яко, з ніжністю.
[b]Кантабіле (cantabile)[/b] - співучо, распевно, з почуттям.
[b]Лярго (largo) [/b]- широко, привільно, неспішно.
[b]Апасіонат (appassionato)[/b] - живо, з пристрастю.
[b]Містеріозо (misterioso)[/b] - тихо, таємниче.
[b]Анданте (andante) [/b]- розмірено, не поспішаючи, задумливо.
[b]Аччелерандо (accelerando)[/b] - збільшуючи темп, прискорюючись
[b]Кон форца (con forza)[/b] - з силою, напористо.
[b]Фортіссімо (fortissimo)[/b] - дуже сильно і голосно, громоподібно.
[b]Леджіеро (legiero)[/b] - легко, плавно, бездумно.
[b]Піано (piano)[/b] - тихо, неголосно.
[b]Віваче (vivace)[/b] - живо, скоро, безупинно.
[b]Модерато (moderato)[/b] - помірно, з розстановкою, неспішно.
[b]Семпре (sempre)[/b] - постійно, не змінюючись.
[b]Адажіо (adagio)[/b] - спокійно, повільно.
[b]Кантата[/b] - твір для концертного виконання оркестром, солістами або хором.
[b]Скерцо[/b] - музична замальовка легкого, жартівливого характеру. Може входити в велике музичний твір в якості його складової частини. Також може бути самостійним музичним твором.
[b]Скерцовані[/b] – від скерцо
[b]Симфонія[/b] - твір у виконанні оркестру з чотирьох частин. Ґрунтується на принципах сонатної форми.
Джерело: http://faqukr.ru/mistectvo-ta-rozvagi/99871-muzichni-termini-spisok-najvidomishih-muzichnih.html
15.10.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755479
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 20.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NNAeYCZEREE[/youtube]
У полі осінь зовсім інша:
Ледь диха зорана земля,
Якась незвична стоїть тиша,
Листок десь візьметься, кружля.
Туман покотиться клубками,
Облите все, як молоком;
Ганяє вітер байраками,
Війне десь з дач гірким димком.
О, осінь ! - жінка неповторна,
Якась загадка непроста.
Сказати мало - неймовірна.
Солодкий присмак на вустах...
Вона барвиста, норовиста,
Поки краса її цвіте,
А прийде час - уже безлиста,
Тоді покірною стає...
Стоїть, замучена дощами,
Ледь диха, дУмками живе;
Не спиться їй, як нам, ночами...
Ось-ось зима уже прийде..
Та я люблю її такою:
Без барв, без гонора, каприз.
Із уподобою людською,
Я так люблю її, до сліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755899
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Вкривають ревнощі іржею душу,
Ти слухаєш мене й не чуєш.
І що тепер? Мовчати знову мушу.
А ти, мов океан, бушуєш.
А це всього лиш друг із соцмережі,
Листівку надіслав і вірші.
Слова твої дістали вже до вежі,
Дедалі з гнівом гірші й гірші.
Я виключаю геть комп*ютер. Тихо.
Дивлюсь з тобою телевізор.
Фантоми в соцмережі, мабуть, лихо.
Тебе лікую, як провізор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755930
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Постукали слова до мене,
Щоби у вірші їх ввела,
Про жито, стигле і зелене,
Про долю рідного села,
Й про неньку нашу – Україну,
І доленьку її, гірку,
І про красуню Чураївну,
І про Дніпро – святу ріку,
І про замріяну калину,
Що стереже у лузі брід,
І одиноку тополину,
Що український славить рід.
Слова… Ви друзі мої вірні
У горі й радості – завжди,
І це, мабуть, закономірно.
Врятуйте ж край мій від біди!
3.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755787
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Так жесток этот мир -
Проимперская власть:
Прирождённый вампир,
Ненасытная пасть.
На вершине...тиран
Окрылённый войной,
Возведённый на трон
Раболепной толпой.
Для злодеев - кумир...
Обездоленным - вор!
И чудовищний пир,
Как чума...Приговор!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755438
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Світ фарб довкола золотистий
І листя мов перина на землі
І неба синь в сорочці чистій,
З височини всміхається мені.
Твій погляд ніжності осінній,
Мене мов вітер теплий пронизав.
Закарбувався колір синій
І ті слова, що ти мені сказав...
Ти чуєш, осінь разом з нами,
Торкається до малинОвих губ.
Вмиває личенько дощами.
Ми від дощу ховаємось під дуб.
У дуба чуб й великі віти,
Там дощ нас не дістане ні за що.
Шмигає коло нього вітер,
Ти віддаєш мені своє тепло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755852
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Куди, красо оманлива, осіння,
Зникаєш надто швидко повсякдень?
Який мольфар в час свого повеління
Посмів тебе позбавити натхнень?
Куди щедроти ясних днів поділа,
Куди пливеш, сягнувши всіх вершин
Краси своєї ? Тлінна і відцвіла
Летиш зів’ялим листям в часоплин.
Де покровителі краси твоєї ?
На що зрадливці очі відвели?
Як плаче мудрість старості своєї,
Вони вже іншим возвели хвали?
Оплакувать дощем – то марна справа,
Як горювать від зболених образ.
Час не лікує втрат. Твоя відправа –
Зима, що скорить нас усіх не раз.
В лісах оголених красу шукаю,
Мов з вічних зір вичитую знання,
Серед одвічних істин знов блукаю,
Та вічна не краса й не надбання.
У бляклості й понурості вся мудрість,
Із золота вчорашнього - гниття.
Як сенс людського майбуття, як сутність –
Це з «праху в прах» - зі смерті у життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755650
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Заплакав росою ранок,
Як сина її убили…
Тяжка, незагойна рана
В душі у матусі нила:
Чому розтоптали право
Її мать живого сина?
За що була ця розправа,
За колір, за жовто-синій?
Син так любив Україну
Від Заходу і до Сходу,
За що ж він тоді загинув –
Продовжувач свого роду?
І тихо сльоза стікала,
І кров’ю волало серце,
А з ними – і дні тікали…
Життя вже не мало сенсу…
Та є материнська сила,
Свята і непереможна,
Устане вона й за сина,
Загляне у серце кожне
Й поділить загальне лихо
На всіх – по дрібній частині –
Такий заповіт великий
Дістала вона від сина.
І плакав росою ранок,
Щоб сили ті відновити,
Й народу глибокі рани
В росі назавжди втопити.
18.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755793
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Листаю жизнь страница за страницею,
Огонь любви не сжёг в ней всё до тла,
Не прячь же взгляд красивый за ресницами,
Мне так не достаёт его тепла.
Не достаёт так голоска певучего,
Родного мне, любимого до слёз,
И губ, от поцелуев не отученых,
И крабиком заколотых волос.
Я всё отдам за радость мне желанную,
А ты меня теплом своим согрей,
Ты для меня природа первозданная,
С печалями и радостями в ней.
Листаю жизнь страница за страницею,
Огонь любви не сжёг в ней всё до тла,
Не прячь же взгляд красивый за ресницами,
Мне так не достаёт его тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755260
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Бувають дні такі чудові,- Зоріє листя новизною,
як літні і як весняні, до смаку зміни ці мені...
і ранки диво-веселкові, хоч груша стала мовчазною,
і ночі зоряні, й ясні... все ж не ховається в пітьмі...
Вже підрум"янились листочки,-
і на калині, й на вербі,
лиш зажурилися кленочки,
схилили голови в журбі...
На землю падають горіхи, І різнобарв"я пречудове:
шишки з ялини і сосни, в лісах,садках і у гаях,
плоди достигли обліпихи,- усе чарівне, загадкове
таке бува лиш восени... бува лише в рідних краях...
І люди стали спокійніші,
їх дії зважені й прості,
стосунки в сім"ях ще міцніші,-
в ці дні осінньо-золоті...
Природа диха веселково, Давно пора вже зупинити:
радужні пишуться пісні, неправду, злочини й війну,
і все було б дуже чудово, і люду дать можливість жити,
якби не втрати у війні. так як належить це йому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755719
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Вздовж поля, в ряд тополі - високі, пищні….
Тягнуться до самого села, воно розкидане по пагорбах, схилилося до річки. А в самій низині став, широкий, широкий, ледве розгледіти, що росте по іншу сторону. Та добре видно лебедів, вони один до одного голівки схилили, немов про щось шепочуть, застигли на одному місці.
А вода від вітру рябить і де – не - де круги по ній, вона така чиста, що здалеку видно водорості, а де їх немає видніється дно і зграйки маленьких рибок, весь час кудись поспішають. А зовсім близько, попід
чагарник і зілля, по воді, немов розкидані, водяні лілії.
Ранкове сонце кидало перші промені до землі. Миколка спостерігав за поплавком у воді , який час від часу колихався від вітру і течії.
Зовсім близько, б`ють джерела, вода прохолодна, інколи, аж промерзне та він звик. Клювало добре, тому й рибалив, кожного дня додому приносив рибу. Гарний улов, коли зранку, а потім сиди, хоч цілий день майже нічого не впіймаєш. Та він й дуже не переймався , цієї риби достатньо, щоб зварити юшки та посмажити. іншим разом скільки наловить - навіть занесе тітці Надії й дядькові Степану. Правда він трохи соромиться туди йти, бо там є дві дівчинки Наталка і Ніна. Та соромиться тільки при дорослих, а так ні. Коли дівчата купаються в ставку, чи біля річки засмагають, підходить, поспілкується, щось цікаве розповість. Він старший за них на два роки, йому минуло дванадцять років. Дуже схожий до мами, чорнявий, а очі сині, як волошки, зростом вдався до тата, як на свій вік – височенький.
Між дівчатками різниця в один рік. Обоє світлоокі, колір волосся теж схожий, світло русявий з рудим відтінком. І зростом однакові, і одна, і друга мають по обличчі ластовиння. Наталка старша, пишніша й добріша, завжди уступить, якщо виникає якась суперечка. А про Ніну цього не скажеш, особливий, жорсткий характер, ще змалку непосидюча, вередлива, хитренька. У всьому намагалася бути лідером, часто ображала сестру, а іншим разом, як хтось пригостить цукерками, ніколи порівну не поділить, завжди собі більше візьме.
Дівчатка і школу пішли у один клас, так вирішили батьки.
Миколка жив з мамою, він народився - коли розпочалася Велика Вітчизняна війна. Батька знає тільки на фото, загинув взимку, в кінці тисяча дев`ятсот сорок першого року. Одній матері важко виховувати сина та, але що поробиш. Часом треба чоловіка вдома, напиляти дрова, чи, щось полагодити біля хати, як був меншим, все бігав до дядька Степана - батька дівчаток, щоб допоміг мамі. Той лагідно погляне в очі, усміхнеться, погладить по голові і скаже,
-Гаразд синку, прийду.
І хлопчикові так тепло на душі, часто думав, от би мій тато був живий, напевно б теж таким був. Інколи, ввечері прибіжить до мами, присяде на коліна , обійме і просить, щоб розповіла про тата. Вона ж кожного разу, витирає сльози, довго розповідає, доки почує сопіння сина.
Дружба дітей , як сонце, щодня разом. В інше село ходили до школи, навпростець чотири кілометри, воно, то нічого коли погода гарна, а коли восени дощами заливало, кепсько. На уроках сиділи в промоклих шкарпетках, чи в онучах. Не кожен тоді мав добротне взуття, все якісь низенькі черевики. Ще скрутніше взимку, як завіє! Світу білого не видно! Такі пагорби сріблястого снігу понасипає, що застрягали, аж по пояс. А часом навіть не виходили з хати, не йшли до школи, коли мороз за двадцять, всі грілися на печі.
Пройшов час ..... Весняний теплий день нічого поганого не віщав.
Четвертий клас здригався від галасу, захворіла вчителька з математики. За дорученням завуча школи прийшла учениця дев`ятого класу, на дошці написала самостійну роботу. Приклади й задачі розділила на два варіанти, в класі настала тиша. Дехто справився швидко з завданням, а дехто вертівся, просив, щоб дали списати.
Наталка вже зробила самостійну роботу, Максим, який сидів через ряд, шепотів до неї, щоб передала свій зошит. Та ж намагалася не звертати уваги, хоч і не було вчительки та вважала за потрібне бути дисциплінованою. Дівчинка сиділа ледь з повернутою головою до вікна, раптом ручка з пером влетіла в бік ока.
-Ой, - пролунало на весь клас.
Діти завмерли від несподіванки, Наталка підтримувала рукою ручку, з під якої текла кров. Ніна з переляку побігла до директора школи, вже слідом за нею бігла медсестра.
На той час в селах, яка там була медицина - невеличкий будинок, в якому і поліклініка й лікарня. Ручку звичайно з пером витягли, але дівчинка зосталася понівеченою. Хоча вона на нього бачила непогано, але біле більмо затягнуло все око. Максим - хлопець з іншого села, директор школи визвав його батьків, просили вибачення за те, що сталося. Та це нічого не дало, щоб виправити, вже не повернути звичайного вигляду ока.
Після того випадку Миколка був охоронцем дівчаткам, навіть у школі, на кожній перерві підходив до них. Шкода Наталки, намагався розвеселити дівчаток, але більше йому подобалася Ніна. Хоча дівчина була з каверзним характером та вона йому, ще з дитячих років більше подобалася.
Микола закінчував восьмий клас, справжній парубок, так казала на нього мама. Послала його до дядька Івана, це двоюрідний брат матері, щоб навчив водити автомобіль, той возив голову колгоспу на УАЗі.
Час плинув… Дружба продовжувалася, без ніяких пригод, все завжди втрьох. Корови пасти, чи в полі сапати буряк, чи кукурудзу, ніякої роботи не боялися. Як старші, на току, засмаглі, веселі дівчата, хлопець більше задивлявся, любувався Ніною.
А Наталка кидала ревнивий погляд, дівчина відчувала до нього ніжність і більше турбувалася про нього, ніж сестра. В спеку - з дому приносила компот, він дякував, жартував з нею, думав Ніна приревнує , вона тільки усміхалася.
Пройшло два роки…. Текля чистила рибу і дивилася на сина,
-Чому зажурився, синку, в тебе щось трапилося? Здається все добре, навчився водити автомобіль. Не озирнешся, вже й останній дзвоник у школі. Все добре, вам зараз легше жити, чим ми жили. Тішся синку, дякувати Богу, війни немає, підеш в армію, відслужиш , як годиться, все буде добре. Як там, в Надії справи, приїхала з Москви? Добре навчилася торгувати, має комерцію, сало в людей скупить, повезе продасть, сюди ж ситець везе, якісь хустинки. Все для дівчат, прямо принцеси, в селі найкраще одягаються..
-Та вони хочуть в містечку купити хату, дядько Степан піде працювати на залізницю, він же гарний слюсар, говорить, що пообіцяли в депо взяти.
-А ,що Ніна? Ти ж бачу давно по ній сохнеш….
-Мамо, давай не зараз, ми всі разом з молоддю. Але вона гарна та чи не вискочить заміж , поки я відслужу. А зараз одружуватися, ще рано, боюся поїде в місто, загордиться, не захоче зі мною діла мати.
Микола часто мріяв про стосунки з Ніною, якось навіть на побачення запросив, вона тільки усміхнулася,
-Ми майже кожного дня з тобою на побаченні, хіба не так?
А потім тихо сміється, хитро позирає, ледь стримується, щоб при всіх голосно не засміятися.
Дівчата закінчували школу, а Микола йшов у армію. В сестер плани навчатися в районному містечку на лаборанта.
Наталка і Ніна, і тут, як завжди разом, хоча Ніна мріяла піти в торгівлю, щоб переїхати жити в обласне місто та батьки наполягли ,щоб в училищі навчалися разом, а там, час покаже.
Микола писав одного листа на двох, розповідав про службу, цікавився новинами села. Писав, що дуже нудьгує за обома й дуже хоче додому. Але в листах більше звертався до Ніни, вона ж з цього лише сміялася й жартувала, - Ой любов моя! Чи будеш моя?! Ха! Ха! Ха! Ой, як зворушливо!
Одного разу, отримавши листа, Наталка запитала Ніну,
- То коли ти будеш їхати в місто? Хай би вже прийшов з армії Коля, то ми б з ним побралися.
Ніна від здивування відкопилила губу, витріщила очі,
- Ха! А у вас, що любов? Щось я не помічала? Чи може ти з ним вже й цілувалася?
Хитро її зміряла, оглянула з ніг до голови, гучно засміялася.
-Та ні,, але думаю, що він до мене не байдужий. Та і я старша за тебе, тож маю вийти заміж перша, - хвилюючись відповіла Наталка.
-Не знаю, що тобі сказати…. Він якось мене на побачення запрошував та я відмовила, з сільськими не хочу діла мати, от би якогось військового зустріти, щоб квартира в місті. А він, тим паче, водієм працює, все від нього несе соляркою, завжди замурзаний, після нього треба прати засмальцьовані речі. Ні! Це не моє. Тож можеш з ним закрутити, як прийде з армії, він мені не потрібен.
Вечоріло… Сонце загубилося поміж хмар, небо встелене сірими і чорними хмарами. Легенький вітерець просушував землю після дощу.
На лавці під хатою сиділо кілька дівчат, перед ними хлопець, бринькав на гітарі . Ніна зачаровано дивилася на нього, мило всміхалася, в очах мерехтіли яскраві вогники. Сергій, приїхав з батьком, з Криму - в гості до баби й діда, вони жили тут, по – сусідству. Дівчата відразу звернули увагу, коли на лавці біля двору почули звуки гітари. Він вперше приїхав сюди, тому й нікого не знав, на вид, йому добрих років двадцять п`ять. Розповідав, що служив в мор флоті, працює в порту диспетчером. Ніна, дізнавшись все це про нього - не зводила очей.
Чорні брови, карі очі, - наспівувала дівчина під ніс, - Якби ж мені вами та заволодіти.
Кілька днів поспіль Ніна ввечері прогулювалася з Сергієм наодинці, він взяв адресу, обіцяв написати.
Та, як кажуть, - » У воду канув, ні слуху ні духу». Цілий рік дівчина виглядала поштарку та так листа від Сергія й не дочекалася.
Пройшов рік….. Одного літнього вечора Микола повернувся зі служби, в мами розпитував, як тут , що нового в селі ? І в першу чергу запитав, чи Ніна заміж не вийшла, бо останнім часом на листи відповідала Наталка. Мати плакала від радості, тішилася, що вдома є помічник.
-Все добре синочку, ти довго не гуляй, одружися, підуть дітки, веселіше буде в нашій світлині.
-Добре мамо, добре, думаю після жнив засватаємо, а там й зіграємо весілля.
На вулиці ввечері гучно, в хлопців і дівчат, тільки й мови - з армії прийшов Микола .
Наталка одягла найкрасивішу сукню , колоском заплела косу. В руках тримала капроновий рожевий шарфик, він пасував до обличчя, зливався з кольором сукні.
Ніна, не переймалася вбранням, не відчувала таких хвилювань. Вона мріяла переїхати в велике місто, жити шикарно, мати квартиру, авто, ходити в театри.
Микола - на відстані усміхався до всіх, привітався, пригощав цукерками » Барбарис». Наталка з нього не зводила очей, адже давно кохала, тільки боялася зізнатися Ніні. Він підійшов до сестер, став посеред них, обох охопив руками й обох поцілував у щічки. Задоволено дивлячись на всіх дівчат, усміхався,
-Ой! Які ж ви гарні, немов троянди, красуні наші ! Де тільки не був, а кращих, чим наші дівчата ніде не бачив.
Того вечора наче й не було для Наталки, так швидко сплинув час, юрбою слухали розповіді Миколи. Він відслужив в Казахстані, всього надивився, як там люди живуть, як відносяться до жінок, було що розповідати.
Ніч тихо спустилася до землі…. Небо прикрасилося яскравими зірками, а місяць тарілкою, мінливо переливався , світив все ясніше і ясніше. Його світло обливало землю синявим кольором, десь недалеко з садка линув спів соловейка.
Вже пізно - сестри спішили додому, щоб часом від батька не було прочуханки. Він ранком завжди сварився, коли гуляли допізна , на другий день не давав довго поспати, завжди знайде якусь роботу.
Літо збігало до кінця… Жнива закінчилися давно та на току, ще кипіла робота. Микола працював на вантажному автомобілі, перевозив зерно, додому повертався дуже пізно, не було часу на вечорниці.
Одного разу , в вихідний день молодь, як завжди зібралася ввечері, хтось з хлопців навіть приніс гармошку. Веселились, хлопці ,щось розповідали, жартували, дівчата, одна перед іншою наспівували частівки. Микола стояв поруч з сестрами, як завжди уважний, весело спілкувався. А потім між словом проговорив,
-Думаю мені пора одружитися, досить, нагулявся.
Й до Ніни,
-А, що сватів з хати не виженуть, як прийду?
Та хитро зирнула,
- В нашій хаті є дівка на виданні, чому ж виженуть? Та й загалом, ми завжди раді гостям.
Наталка розчервонілася і випалила,
-Ми давно рушники вишили, тож чекаємо.
Вже всі поспішали додому…
Мама, ще не спала, коли Микола зайшов до хати, вона щось шила на швейній машинці.
-О, так пізно працюєш! Все тобі не спиться! Ну, що підемо сватати Ніну?
-А ти з нею поговорив, вона тобі не відмовить? Чула , що по тобі Наталка сохне. Але синку скажу, мені більше до душі Наталка, хоч біда в неї з оком, але ж така добра.
- Та ні ,мамо, на вихідні сватаємо Ніну, думаю не відмовить.
Надія приготувала страви, гомоніла біля столу,
- То добре, Микола хлопець не поганий, як скаже, так і зробить, роботящий. Та і свекруха така, що невістку не образить, багато труднощів зазнала на віку, важко було без чоловіка.
В хату зайшло п`ять чоловік, як за звичаєм привіталися, розсілися на лавці, вели переговори.
Ніна і Наталка в другій кімнаті слухали розмови, які вели старости. Ніна ледь голосно не засміялася, коли почула, що просять її за дружину.
- Я за нього не піду, хіба він мене не зрозумів. Тож ти йому за рушники сказала, то яке я маю діло до сватання.
Надія зайшла в кімнату до дівчат,
- Не знаю, що мені з вами робити, хіба годиться меншу віддавати першу? Не знаю такого, зараз батька гукнемо, що він скаже?
Ніна почала говорити матері, що зовсім байдужа до Миколи, щоб і не думали, що вона колись піде за нього.
Батько сердито дивився на дівчат,
-Що обидві хвостом вертіли? Довертілися!
Наталка вся на нервах, розпашілася, ходила по кімнаті, здавалося, зараз все розірве на клоччя, щоб не попалося під руки. Тремтіла, стискала руки в кулаки, не витримала , випалила
- Це він мене мав сватати, адже я його кохаю, чуєте, ще з дитинства!
На декілька секунд всі завмерли… Вже мати й батько шепотіли між собою, розмахували руками. Нарешті батько взяв за руку Наталку,
-Пішли, що Бог дасть.
В голові Наталки, аж гуділо від хвилювання. Коли вийшли до сватів - розцвіла, сяяла, як на сонці квітучий кущ калини .
-Ось, Миколко тобі дружина, зростили. Така доля дівоча - йти з батьківської хати.
Текля зирнула на сина, взяла його за руку. Він зблід, стиснув їй руку, хотів встати. Вона стримала, очима показала, щоб сидів, прошепотіла,
- Синку, візьми себе в руки, якщо тебе не хочуть, не принижуйся, а Наталка гарна дівчина, буде тебе все життя любити, побачиш. Та і не годиться, йти з цієї хати з гарбузом, адже тут дві дівчини. Чи хочеш, щоб по селі з тебе сміялися? Остудись, подивися, яка вона щаслива!
Микола встав, трохи усміхнувся, поцілував руку Наталці.
В хаті жваво велися розмови про весілля. Наталка щаслива сиділа біля Миколи, шалено стукало серце, про себе дякувала Богу, що він буде її чоловіком.
Рівно через місяць зробили невеличке весілля. Наталка щаслива, перейшла жити до Миколи, а він зразу був трохи засмучений та згодом зрозумів, як Наталка кохає його, годить, немов бавить малу дитину, може воно й на краще.
Не пройшло і місяця Надія з Степаном в містечку купили хату, ще й неподалік земельну ділянку для Наталки й Миколи, щоб будували хату.
Микола задоволений, вже їздив на роботу в містечко. Тесть вже працював на заводі, тож проблем з роботою не було, по знайомству зятя працевлаштував вадієм.
Ніна відразу поїхала в обласне місто і все ж таки працевлаштувалася в ЦУМ, продавцем. Тож мріяла жити в великому місті, знайти чоловіка, як вона казала,-«Інтелігентного».
Роки поспішали…. Микола з Наталкою, в сім`ї чекали поповнення. Будинок майже готовий, після пологів Микола планував сюди забрати дружину.
Минуло кілька днів,щасливі їхали з пологового будинку, вона усміхалася, він цілував у щоку, дякував за сина - Ярослава.
Вдома в Надії - зібралася вся родина, радісно зустрічали гостей. Тільки Ніна не приїхала, вона взагалі стала рідко приїжджати.Все чимось не задоволена, інколи з заздрістю дивилася на сестру, ніяк не могла зрозуміти, чому вона не може бути такою щасливою?
Невдовзі, Ніна в ЦУМі познайомилася з інтелігентним чоловіком, Едуардом, він вибирав костюм. Він старший за неї на років вісім, мав однокімнатну квартиру, автівку, викладав курс економіки в торговому технікумі. На вигляд статечний чоловік, доволі симпатичний, чорнявий, доволі веселий. Швидко наполіг на одруженні. Ніна навіть батькам не встигла нічого сказати. Так сталося, відразу дала згоду, через два тижні жила в його квартирі, вже чекали на дитину.
Не пройшло і пів року, як Едуард став приходити з роботи дуже пізно й на підпитку. Згодом, як Ніна народила дівчинку - Катрусю, його вигнали з роботи. Вона не витримала такого життя приїхала до батьків.
Та не на довго… Відчувала себе пригніченою, зрадженою своєю долею. Адже мріяла бути щасливою, хотіла жити в розкоші. Хотіла, щоб її кохали, так, як тепер Микола кохав Наталю. І жити в достатку так, як тепер жила її сестра, гарний дім, вже й машину купили. Біль, заздрість ятрили душу, з сестрою майже не спілкувалася, хіба, що в батьків зустрінуться на якусь годину і все подивиться до Наталі з докором , неначе вона винна в її невдачі. Вирішила так буде краще, дитину покинула батькам, а сама ж поїхала. В матері за неї боліла душа, тільки сльози ковтала, себе картала. В думках, взяла на себе гріх, треба було тоді вговорити, щоб пішла за Миколу. А згодом вже тішилася, що Наталка щаслива з ним. Тому й взяла Катрусю на виховання, мовчки, хоч вже не молода та в чому ж дитина винна?
Ніна майже пропала, хоч знали недалеко, там же, в місті та приїжджала тільки на день народження доньки. Приїде розфуфирина, фарби, парфуми, лукава веселість, від мами ховала очі. Жила в достатку, сережки та товстий ланцюг на шиї, все золоте, дитині подарунки дорогі. Мати розмову починала, дивлячись в очі, запитувала, може заміж вже йдеш? Ніна відразу тулила доньку до себе,
- Нам нікого не треба, правда доню?
- Коли ти забереш дитя? Я ж не вічна , в мене тиск, а батько ледь ходить, виразка шлунку. Гадаю вже п`ять років, може вигулялася, може досить? Хоч адресу залиш, де ти зараз живеш?
Сердито зібрала сумку, мовчки вийшла з хати, навіть не озирнулася…
Пройшло п`ять років… Гарний літній день…. В небі ні хмаринки, лиш ластівок політ. А поряд зграї горобців і чути «Цвірінь, цвірінь «. Катруся з мискою йшла в садок…. Нарвала, червонощоких яблук, пахучих, медових грушок «Бера», принесла до хати. З хвилюванням чекала свій день народження, адже мама прислала листа, обіцяла приїхати. Перед цим днем,вона з під подушки витягла мамине фото, ще раз поглянути, яка вона, бо ж за п`ять років жодного разу не приїхала. Хвилювалася, вибігала на вулицю, дивилася, може вже йде.
Весело зустрічали гостей…. Миколу, Наталку і їх діточок, Ярослава та Маринку, якій виповнилося вже два роки. Всі обіймали бабцю й діда, вітали Катрусю, вона дуже любила двоюрідних братика й сестричку, обіймала й цілувала їх.
За столом майже всі, лише Катруся стояла біля хвіртки, раз –по- раз визирала на вулицю. Чекали на неї, переглядалися один з одним, розуміли, як дівчинка чекає маму.
Холодний трепіт по всьому тілу, здалеку побачила жінку, яка махнула їй рукою. В обличчя підступила кров , раптово почула, як стало гаряче під сердечком, схопилася за голову, не знаючи, що робити, може вона? Може мама ?! Не розуміючи нічого, своєї поведінки, розвернулася, пішла до хати. Всі помітили, адже обличчя червоне, на очах сльози.
- Нічого , сонечко, вона приїде, трохи пізніше, не хвилюйся,- цілувала і обіймала бабуся.
Вона не заплакала, розгублено позирала на всіх,
-Там хтось йде, по вулиці ….
Запала тиша… Дорослі - дітям діставали страви з тарілок, ті не звертаючи ні на кого уваги, вже смакували.
Нарешті відчинилися двері. Ніна неначе вчора всіх бачила,
- Усім привіт, а ось і я!
Підійшла до Катрусі, поцілувала в щоку,
-З днем народження, донечко! А це тобі, гадаю, ще ляльками граєшся…
Дівчинка взяла подарунок, соромливо опустила очі, в тих очах розгубленість, ніякої іскринки радості,
- Дякую вам!
В великій коробці лежала світлоока лялька, в красивій мереживній сукні рожевого кольору, на голівці такого ж кольору капелюшок, капчики трішки темніші.
Всі загомоніли, напруга спала, проголошували поздоровлення, вітали всі по черзі. Ніна сиділа між Катрусею й сестрою, нічого не розпитувала, позирала на Миколу з дівчинкою.З заздрістю зирила на сестру.
Наталка спекла торт іменинниці, різала на шматки, всім роздавала. Тихо до сестри, щоб ніхто не чув,
- Ти, що все сама? Чи може маєш кого, то хоч би приїхав з тобою, познайомилися б,побачили з ким ти живеш.
Суворий погляд, як обрізала,
-Ти щаслива, то й тішся, бачу веселі, прямо закохані. Ну й живіть, до мене не пхайтеся з запитаннями.
Наталка почервоніла, опустила голову, щоб не побачили, як в неї несподівано почервоніло обличчя. Їй неприємно, адже п`ять років не бачилися і ось, так до сестри….
Катруся гралася з дітьми, показувала ляльку , крадькома позирала на маму. Вже гості спішили додому. Микола однією рукою тримав доньку за ручку, другою обійняв Наталку, всміхаючись звернувся до неї,
-Ну що мамочко…. пішли, пора на сідало, завтра до праці…
Ніну, аж перекосило, поспішила в іншу кімнату, сердито на ходу,
- Всього найкращого….
Катруся , дід і бабця проводжали гості, Ніна доних більше не вийшла.
Вона вже збиралася їхати назад, дещо з продуктів клала в сумку.
Мати здивовавалася, не витримала, просльозилася,
-Ну гаразд на нас гніваєшся, що так склалася доля, може ми й винні, але ж ти за нього йти не захотіла , а дитина в чому винна? Ти ж мати, поспілкуйся з нею, подивися, порадь їй в чомусь, підкажи. Вона ж чекає від тебе ласки, а не подарунків. Наталка з Миколою на кожні свята їй, щось приносять. Дивися, он бачиш стільки книжок, то все вони.
Ніна присіла біля столу, зайшов батько.
-Це що за чортівня, що за мати? Чому така черства до своєї доньки?
Опустивши голову,
- Куди її заберу, в однокімнатну квартиру? Вона ж нам буде заважати.
Батько почервонів, з всієї сили кулаком гепнув по столі,
- А ну сиди і слухай! Зробити дитя змогла, а виховувати батькам. Ми не відказуємося допомогти, хай би всі канікули Катруся була в нас та вона чекає маму, часом запитує де тато і хто він? Нам ,що дитині сказати? Ха! Ляльку привезла! Ти спитала, чи є в чому дитині в школу йти? Ми її звичайно одягаємо не гірше інших, Наталка їй сукні шиє та вона хоче матері…
- Знову Наталка! – зненацька підняла голос на батька.
Побачивши його очі - мерехтіли від злості вже тихо,
-Я ж не маю чоловіка, не везе мені, то один ,то інший, не хочу травмувати дитину, тому й не забираю….
- О Господи! - сплеснула руками мати ,
- То вже мабуть доню зупинися, стільки ж можна їх міняти і хто тобі з таким характером вгодить.
Ніна встала, взяла в руку сумку ,зиркнула на обох,
-А ви он, Миколі та Наталці годіть , а мені не треба, цього не хочу. Не заважайте мені жити, не вчіть, а Катрусю… я колись заберу.
І вийшла. Неподалік стояла донька, напевно все чула, з оченят котилися сльози, вздрівши маму, опустила голову, стрімко побігла в садок.
Пройшло не менше години, як Катруся зайшла до хати. Бабуся у вікно бачила, як дівчина плакала в садку, в миску збирала грушки і знову плакала.Наче нічого й не було, поцілувала онучку у чоло,
- Гайда сонечко, будемо рихтуватися спати, все добре. Не гнівайся на маму, вона тільки владнає всі справи так і приїде.
Лягали спати Катруся дивилася у вікно, згадувала день, думала, як добре, що в мене є бабуся і краща ніж мама, приголубить, казку розповість і навіть допомагає зробити уроки. А мама… Що мама? Чому їй так не везе в тому коханні, що вона не виходить заміж. Все собі шукає чоловіка, нехай би вже швидше знайшла, може б була добріша до всіх і в мене був би тато.
А час летів… Неначе синиця в небі, швидко-швидко.
Минуло багато часу. У школі випуск… Усміхнені і веселі діти, сповнені радістю, стояли на лінійці, кожен дивився на своїх рідних, знайомих.
Славна, чорнява, височенька, дівчина в гарній рожевій сукні, в капцях на підборах, стояла біля директора школи. Очі сяяли щастям, вона допіру отримала золоту медаль, привітно дивилася на свою родину, яка прийшла подивитися на випускників. Дівчина раптом помітила, до воріт школи,з букетом троянд поспішала її мама. Їй було приємно і в той же час біль стискав у грудях, подумала- мені ж, ще не двадцять, в черговий раз скаже, -« Колись заберу». Адже приїздила кожного разу тільки через п`ять років.
Привітання, поцілунки….. Всі радо поспішали додому. Катя йшла між мамою і бабусею. Дід тримав великі букети квітів, задоволено поглядав на онучку,роїлись думки - ну от, немов свою доньку зростили, піде наша красуня в люди.
Наталка з чоловіком і дітьми йшли позаду. Ярослав та Марина усміхаючись, між собою щебетали про школу. Ярослав став справжнім парубком, схожий до мами, тримав Марину за руку, розповідав про свій випуск і про навчання в технікумі. Сестра ж розповідала про шкільні пригоди.
-Доню, тепер в який навчальний заклад будеш поступати? – тихо запитала Ніна.
-А ми з бабусею вирішили, піду в Торгово – економічний інститут, там дають гуртожиток, - обіймаючи однією рукою бабусю, усміхаючись відповіла Катя.
-Та я думала те, може в мене будеш жити, якщо захочеш звичайно..
Дівчина вже звикла, що в неї така мама, ніяких образ не тримала.
Та й таких, ніжних почуттів, як до бабусі в неї не було.
-Навіщо мамо? Адже ти, ще заміж не вийшла, живи своїм життям, я вже майже доросла та і в мене є кому допомогти. Звичайно навідаюся, коли буду здавати екзамени та гадаю нам разом не жити.
Ніна була задоволена відповіддю доньки, усміхнулась,
-Ну і молодець, що ми з тобою порозумілися.
Микола позаду доганяв усіх, допіру в магазині купив солодощі. Наталка світилася щастям, вона любила Катрусю, як своє дитя.
Попереду нове життя… Катя в інституті познайомилася з Євгеном, хлопець гарно вихований. Його батьки викладали в цьому ж інституті, їм дівчина сподобалася. Дружба переросла в кохання, вони на останньому курсі вирішили одружитися.
Невеличкий курінь був красиво вбраний в килими, в кольорові кульки й квіти.
Духовий оркестр, з місцевих музикантів, грав веселу музику. На воротах з хлібом – сіллю, молодих зустрічали рідні. Бабуся і дідусь одягнуті в вишиванки, Наталка пошила їх, а Катя встигла вишити до весілля. Ніна стояла красиво вдягнена, поруч з нею привітно усміхався трохи старший за неї чоловік - Юрій Петрович. Наталка з своєю сім`єю щосили плескали в долоні, вітали молодих, зустрічали сватів.
Гості по черзі підходили, вітали щасливих молодих….
Ніна нарешті познайомила доньку і зятя зі своїм чоловіком. Нікому не сказала, що недавно зареєструвала шлюб. Боялася, що зурочать, зробила сюрприз, знайшла таку людину, яку, хотіла мати, ще в молоді роки. Правда він був вдівцем, мав одруженого сина, який жив в Москві, вже мав сина. Він всі роки, після закінчення педагогічного інституту, викладав в цьому ж інституті англійську мову, мав двокімнатну квартиру і старенький «Запорожець», на якому й приїхали на весілля.
Всі новини дізналися від Каті, вже всі вітали їх, тискали руки й обіймали. Наталка взнавши таку новину, перехрестилася, тихо прошепотіла,
-Ну нарешті, може вже зупиниться, може справді її доля, хай буде щаслива.
Вся Наталчина сім`я привітала їх, вручили великий букет троянд, в подарунок самовар. Ніна крадькома позирала на Миколу й сестру, думала- ну от нарешті і я буду щаслива, тепер ви позаздріть мені!.
А музики грали й грали веселих танців…
Червень 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755603
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Історія завжди права:
Як ти не пнись в наполеони,
Та все це марно, бо вона
Зриває тоги і хітони.
До неї леститись дарма –
Вона свої закони має
І як не тужся, та сама
Вона героїв обирає.
Ось ти сьогодні на коні,
Або, скажім, на «Ламборджині»,
Ще й у Європі (світлі дні!),
А не в якійсь там Україні.
А завтра де ти? Стережись,
Щоб, раптом, лихо не спіткало,
Бо як не тужся, як не пнись –
В історії таких чимало.
І згинеш ти, як не було,
Хоч як тобі тепер не йметься,
І прах від імені твого
Десь над Гудзоном розів’ється.
А ми пребудемо повік
В любові, злагоді і мирі,
А ти тут зайвий чоловік!
Вшивайся, поки ноги цілі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755556
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Без тебе скнію я, плекаю долю,
Мого кохання дар палкий.
В серцях вимолюю святу Покрову,
Щоби минув цей час важкий.
Щоби в тобі, моя терпка любове,
Відчути смак минулих днів.
Дивитись в чисте небо бірюзове,
На лавці поруч ти присів.
Сльози зціловуєш зі щік гарячі,
Краплини щастя, що з душі.
Во істинно, жінки, ми є терплячі,
Знесемо злигодні усі.
14.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755303
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Так жесток этот мир -
Проимперская власть:
Прирождённый вампир,
Ненасытная пасть.
На вершине...тиран
Окрылённый войной,
Возведённый на трон
Раболепной толпой.
Для злодеев - кумир...
Обездоленным - вор!
И чудовищний пир,
Как чума...Приговор!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755438
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=km5IPEhRaI8[/youtube]
Ще вчора настрій був поганий,
І все валилося із рук.
Один дзвінок, що був бажаний,
Прискорив серця мого стук.
Ти щось казав, а я мовчала,
Щось про осінні довгі дні.
А я всміхалася, бо знала:
Не те сказать хотів мені.
Та раптом стих.. Я відчувала,
Моя тут черга щось сказать...
Я швидко тишу обірвала:
Так хочу я тебе обнять.
За мить усе тепер змінилось:
Яка чутлива ти, душа!
Твої слова ще не спізнились,
Любов все терпить, ще жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755610
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Спроба перекласти життєвий твір, який
схвилював мене дуже.
Автор Булат Окуджава
Мой мальчик, нанося обиды,
о чем заботятся враги?
Чтоб ты не выполз недобитый,
на их нарвавшись кулаки.
Мой мальчик, но – верны и строги -
о чем заботятся друзья?
Чтоб не нашел ты к ним дороги,
свои тревоги пронося.
И все-таки, людьми ученый,
на их нарвавшись кулаки.
еще задолго до седин,
рванешь рубаху обреченно,
едва останешься один.
И вот тогда-то, одинокий,
как в зоне вечной мерзлоты,
поймешь, что все, как ты, двуноги,
и все изранены, как ты.
-------------------------------------
Коли тобі несуть образи,
Про що тут мріють вороги?
Якщо не вмер ти просто зразу,
Щоб не нарвавсь на кулаки.
А що тут друзі вірні, чесні?
Про що турбуються в цей час?
Щоб не прийшов до них невчасно,
І вигляд твій їх не потряс.
І все-таки людьми навчений,
(На їх нарвавшись кулаки)
Хоч ще далеко сивина,
Рванеш сорочку нескорений:
Один ти в світі - сирота.
І ось тоді-то ти, самотній,
Як в вічній зоні мерзлоти,
Ти зрозумієш: всі двоногі,
Такі ж нещасні, як і ти..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755120
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017
В заду́мі, гортаю сімейні світлини
і телепортуюсь в далекі роки...
Ось фото – найперше – моєї дитини.
– Привіт, янголятко! – торкаюсь руки,
а там – світлий Боже! – ті пальчики милі,
немов у Дюймовочки-крихти, – малі...
І ніжість щемливі накочує хвилі,
підхоплена ними, пливу, як в імлі,
крізь ночі безсонні, повз пам'ятні віхи:
ось – зубчик найперший, а тут – перший крок,
від першого слова так мліли од втіхи,
що радість, напевне, сягала зірок.
Згубилася лялька – і слізок озерце,
обдерла колінця – і знов полились
струмочком окропу на мамине серце...
Чи буде спокійним воно, хоч колись?
Траплялися, зрідка, непослух, пручання
і таткова кара – заслання в куток.
Та це вже – садочок і в школі навчання,
де кожен із нас свій проходив урок.
Росла наша доня, а з нею – тривоги,
вже час самостійні шукати путі.
Рішуче долола затори й пороги,
тож місце достойне знайшла у житті.
Ти болі й хвороби уміло гамуєш.
З жіночою чуйністю і співчуттям,
поранені душі батькі́вські лікуєш,
рятуючи діточкам їхнім життя...
Кровиночко рідна, ти нам – нагорода,
безцінний прекрасний дарунок Небес.
Як гілка старого козацького роду,
ти вистоїш всюди і з нами,.. і без.
А дехто не хоче дітей. І без риску
й мороки шукає розваги в житті.
З тобою я взнала любов материнську,
а це – найсвятіше з людських почуттів.
Що просять батьки для єдиної доні?
Здоров'я, кохання, життя без проблем.
І дякують Богу за щастя в долоні,
аби не втекло в небеса журавлем.
Ти – мама і жінка, і доня. Хоч нині
життя в нашім краї – не мед, не єлей,
та, попри тривоги і втрати, і кпини,
примножуй достойні чесно́ти Людини.
Будь Примою, доню, у кожній з ролей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754794
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Запалював вогонь грайливо в тілі,
Іскринками під шкіру гостро проникав.
І восковою свічкою я мліла,
А ти розжареною плазмою торкав.
І пальців ніжних кінчики тремтіли,
Цілунків електричний струм наскрізь проймав.
В десятку влучно попадали стріли,
А ти у полум*я одне нас двох стинав.
І де ж тепер та лава вулканічна?
Що все горіло до нестями на шляху.
І де ж вогонь живий, той титанічний?
Перед собою бачу ...лиш стіну глуху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754985
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
[i] …нарешті маємо своє свято – Захисника Вітчизни,
всупереч імперським бредням «неділимої» та її
5-ї колони і просто ватників… Це Свято завдячує
феномену УПА-Майдан, що має своїм «тригером»
ворога, зовнішнього та внутрішнього, включно…[/i]
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[i][b][color="#9206a1"]Якось спитали на Майдані
У сивоусого бійця,
Чого стоїть він в «калабані»,
Кому потрібна вахта ця…
«Свої тут маю «квадро-метри»
Й заповнюю своїм єством,
Та коли треба буде вмерти,
Прийму з належним торжеством!»
Й тепер стоїть він… Вже в граніті…
Чатує від руки сваволь…
І простяглись від нього ниті
В прийдешнє світу… Та "уволь" –
Йому на небі вже все рівно,
Що буде в нас, та не однак
Нам, сущим тут і правовірним,
Куди поверне той гопак,
Що від Майдану має владу –
Гетьма́н клейноди й булаву!
Чи дасть країні гідну раду,
Чи не послабить тятиву,
Напнуту на стального лука
Борні супроти тих принад,
Що владоможців – хижих круків
На світ пустив зелений гад.
За тих, що в небі, ми в одвіті:
Щоб не даремно полягли,
Щоб не кляли нас наші діти,
Щоб спали в спокої орли…
О ти, наш орле сивоусий,
Наш революцій рядовий!
Твоє знамено ми не впустим,
Щоб подвиг твій був віковий.[/color]
ЗІ СВЯТОМ ВАС, ДОРОГІ СПІВВІТЧИЗНИКИ,
ПОКРОВИ – АРМІЇ НАШОї І ДОБРОВОЛЬЦІВ,
ЩО БОРОНЯТЬ НАС ВІД В О Р О Г І В!!!
СЛАВА УКРАЇНІ! - ГЕРОЯМ СЛАВА!
[/b]
13.10.2017
[b]На світлині автора[/b] - брат і сестра із Прилук,
учасники Визвольної Вітчизняної Війни (ВВВ)
проти російсько-фашистських окупантів.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755142
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Стеле осінь листя невпопад:
Під кущі, дерева, у калюжі -
Килимками зажовтів і сад.
Зеленіють лиш високі ружі.
Квіти ці давно вже відцвіли,
Брилики згубили в теплім літі,
Горобці свій лемент підняли –
План складають, зиму як зустріти.
Пропливли у вирій журавлі,
Десь, мабуть, до моря долітають…
Свіжі скиби чорної землі
Трактори в полях перевертають.
10.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755158
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
За твором Д. Павличка "Не бійся сивини моєї"
Не бійся сивини моєї –
Вона тебе не забруднить –
Ця біла, наче цвіт лілеї,
Ця, наче небо, синя нить.
В ній голова моя зігріта,
Неначе в мареві гора.
Це подих не зими, а літа,
Це дим незримного костра.
Там думка палахтить, як рана,
Горить віків броня і бронь.
Благослови, моя кохана,
У скронях схований вогонь.
Прийди до мене – це не сором,
Любити мисль, що опекла.
Схились над полум’ям прозорим
Мого печального чола.
І не питайся, що згоріло,
Бо кров мою вогонь зберіг,
Байдужості смертельне тріло
Не вдерлося до жил моїх.
Навчив мене вогонь терпіти,
Хапливим бути, мов карук,
Але мого чола орбіти
Засвітяться від ніжних рук.
Тож доторкнися до сивизни,
Що очі молоді пече,
Можливо, світло дивовижне
Тобі між пальців потече.
Дмитро Павличко
[youtube]https://youtu.be/vU96fW5Z_VQ[/youtube]
Не обпікай мене словами,
Вони є зайві у цю мить.
Хіба світання поміж нами
Білявий волос затемнить
Й кохання нашого світило,
Нестримні зови тіл і душ?
Чи, може, є таке мірило,
Що розрізнить нас? Аніруш! -
Благатиму його... Мій милий! -
Тебе до серця притулю...
Твого волосся колір білий
На весь наш вік благословлю.
Хай зігріває світло срібне
Замерзле серденько моє...
І місяць сонечку подібний -
Його проміння, як твоє.
Тож не журися, що біліє,
Й густіш сяйливість сивизни,
Цей колір ніжної лілії
Любіший серед білизни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755169
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
[i] емоції, інколи творять зло,
але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
[i][b][color="#470696"]Що то за жінка, котра не кричить,
Коли на неї сонечко звалилось?!
Така неждана і щаслива мить,
Немов удруге
в світі народилась.
Що то за жінка?.. Милого свого
Не спонукає інколи кричати,
Щоб серед світу грішного сього
З нудьгою,
що засіла, враз кінчати?
І що за чоловік?.. Невидиму красу,
Як оксамит, не вміє цінувати
І ранішню незбирану росу
Лінується
до скону цілувати!
Що то за ми, що посеред зими
Не можемо тій даності радіти,
Що в вирі справ не ляжемо кістьми,
Щоб жити вволю
в радості, як діти?
І хай весь світ іде у тар-та-ра-ри –
Від правди нам нема куди подітись! –
Я славитиму той нестямний крик,
З яким нараз
народжуються діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
[i] [b][color="#c42020"] Канув в "лєту" Союз...Колгоспи...
Оглоблі держави вже,- на Захід...
Жити б людським новим життям,-
Та " клопи" доморощені не дають... [/color][/b][/i]
[i][b][color="#155454"]Худа, надломлена, змарнiла,
Ти мов би вишня, що зросла
Десь пiд балконом, не до дiла,
Котру обскубла дiтвора.
А скiльки ж скубли! Боже, Боже!
На фермi...В полi...В бурсi - те ж...
В цеху... Хоч там життя не схоже
На той колгоспний глум без меж.
I ти все зносила, небого,
Вчепившись в заводський димар.
Де тiльки взявся вiн, у Бога,
Перебудовчий рев фанфар?
Фанфарам що - вони не люди,
Одежа, їжа - їм пусте.
А Вас, таких, скiлькох не буде,
Поки той ринок пiдросте?
Ще й Маркса внуки нехорошi
Лиш словом бережуть вiд бiд...
Вже й дiда продали за грошi,
Бо... з бронзи був вiдлитий дiд.
Пройшли роки...Десятиліття,-
На Захід воза!.. Здвиги є!!.
Та всі збісились!.. Це ж страхіття,-
Тягнути все, що не твоє...
Загал працює... Гнуться спини...
Державній касі б вже тріщать!!.
Та "клопи" смокчуть...Без упину...
З глибинки грізне,- "Бога мать"!!.
Худа, надломлена, змарнiла,
Ти мов би вишня, що зросла
Десь пiд балконом, не до дiла,
Котру обскубла дiтвора.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754530
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Ще інколи гукнеш здалеку віршем
Та у рядках дочитую лиш спомин.
В твоїх словах мене немає більше.
Ще раз гортаю наші дні без втоми.
Ось ми з тобою в потиску долоні,
Ось - поруч із обіймами берези.
Від щастя мої сльози не солоні,
Від щастя ми , неначе нетверезі…
А думка закрадалася, корила.
Тулилась до плеча й уся німіла.
Чекала слів, що піднімають крила...
Кришилася любов отак несміла.
Щоднини відцвітала у чеканні,
А ти казав: ”незграбна, неуспішна...”
Слова луною міряли прощання…
І нас не стало між собою більше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754550
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Бабця внука вчить абетку.
В лоб – горохом, так у Петьку.
Б’ється, бідна, з «А» до «Я»,
Голос вже, мов в солов’я.
- А-а-а, бе, ве, т.д, т.п.
Бачить Петрик: щось – не те!
Як його втомила нянька!
- Бабо, що то – буква «Манька»?
Кажеш: Я та й я! То – ти?
- Чуєш, Петьку, не плети!
Хлопець знову за своє:
«Буква «Манька» справді є?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754338
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Підчепила в інтернеті жениха,
Тож бувають у житті ще чудеса.
Називав мене красива, ух, ти, ха!
Відбивалась, як уміла, не змогла.
Подавав у ліжко каву день у день
І з усмішкою, галантно так, кремінь.
Як настане ранок, знову дзвоник дзень,
Зазиває на розмови в "Меssеnger".
Королевою у нього я була,
Просинатись поруч, мрія лиш одна.
Слова лесті розтікались, як вода,
Та фантомом став він, гріш всьому ціна.
09.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754368
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Знімають люди селфі на смартфони
На тлі осінньої арт-модної краси,
Бо осінь пробігає марафоном,
Коралом, яшмою фарбуючи ліси.
Хітовий помаранчево-лимонний,
Цитриново-бериловий, агат-гротеск.
Новинки із осіннього салону,
Вбрання дерев, кущів - це розмаїття сплеск.
Залишаться на згадку фотознімки,
Бо згодом естетична осінь стане в "ню".
І вітражем завершиться мандрівка,
Як спомин пряного осіннього вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754467
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Ми не були з Росією братами
Й історія засвідчила про це –
Ми у Європу є й були вратами
І мали незап’ятнане лице.
Земля котилась впевнено і кволо
Й стогнала Україна у ярмі,
Та мріяла про мир вона і волю,
Хоча кинджал в душі її стримів.
Ми не були з Росією братами ,
Коли, мов діти, гралися в Союз,
Тоді, як в кращих голови злітали,
Не відчували справжніх її уз.
Сьогодні час кинджал той витягати,
Тяжкі загоїть рани вікові,
Навчитись матір, землю шанувати,
Намітити шляхи собі нові.
1.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754468
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M[/youtube]
Мелодія дощу у сірій млі.
Чомусь думки тоді приходять сірі.
Он зграя прокричала - журавлі!
Я проводжаю поглядом у вирій.
А дощ оцей листає сторінки,
Роки стікають краплями в долоні.
Чомусь стають вразливіші думки,
Частіше я тепер у них в полоні.
Меланхолію створюють роки,
Та як не впустиш ти її у душу.
Оце роки! Даються нам взнаки.
Та так не хочеться, впускати мушу.
Осінній вітер трохи освіжив,
І інша вже мелодія лунає,
Він інші почуття вже розбудив,
Але про це один лиш вітер знає.
Що не пуста й незвірена душа,
І почуття не втрачені з роками.
і думка ця, мене тепер втіша,
Осінніми вривається ночами..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754274
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 09.10.2017
[i]…якось, гортаючи сторінки осені…[/i]
[i][b][color="#076891"]Свою концепцію Він так настирно тиснув,
Гнучи Закон і Волю мас через коліно,
Що глузд здоровий в нього геть, здається, тріснув:
Оскал душі й емоцій
грали білопінно…
Та рукоблудство Князя тьми не знало меж –
Буяли формули приватні й алогізми…
О, ескулапе душ, за тим пильнуй і стеж,
Щоб не здолали нас
синдроми атавізмів!
Проти хвороб є безліч засобів, порад,
Й простіша з них є РАДИкальна терапія –
Якщо не допоможе голос Віч і Рад,
Згодяться...
вівісекція
і ектомія… [/color][/b]
7.10.2017
________
Вівісекція і ектомія - хірургічні терміни,
майже синоніми, що означають видалення;
але перший - стосовно теплокровних,
а другий і Homo sapiens, включно.
Фото - власного виробництва, здійсненого
на Кельнському карнавалі у лютому 2009 р. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754280
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Краю ожиновий,
Світе калиновий,
Сонячна земле моя!
Ранніми росами
Ніжками босими
Літо біжить у поля.
Хвилі у Світязі,
Наче ті витязі,
Дружньо тримають блакить.
Грає сопілочка…
Кожна тут гілочка
Піснею в серці звучить! 2/08/17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753563
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Біля образа мати в молитаві ,
А у серці розпука і біль .
Синочок загинув у битві ,
Важко жити у світі одній.
Сивина вже посріблила скроні ,
Зморшки з горя покрили чоло,
Фотографії сина в долонях,
Як то разом їм добре було.
Разом будні і свята стрічали,
Ділили і радість й жалі,
Та не думали і не гадали
Про лихо на нашій землі.
Забрала війна зла синочка ,
Не вернеться до рідної хати,
Залишилась у хрестик сорочка...
Та старенька згорьована мати.
І клен затужив біля хати,
Що сина під ним виглядала,
До віт пригорнулася мати,
І сином ... Синочком назвала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753938
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Підкрадається вже осінь –
Обережний чути крок –
Золоті обнови просить
У завбачливих зірок.
Ще отаву коси косять;
Це – остання сіножать,
Ластівки снують-голосять,
Навівають тихий жаль.
У садочках рум’яніють,
Посміхаються плоди.
Як тумани засивіють,
Осінь зайде і сюди.
Сяде бджілкою на віти,
На дерева чи кущі,
Зацілує ніжно квіти
Й тепло стане на душі…
6.09.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754228
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Я долю витчу власними руками,
Щоби мені покірною була,
Щоби не насміхалась над роками
І польовими маками цвіла.
А поміж ними житечка колосся,
Щоби життю всміхалася не раз,
Легеньким сріблом розлилась в волоссі –
А це найкраще із усіх прикрас.
Я долю свою вишию руками
На сірому життєвім полотні
І простелю святими рушниками,
Щоб ніг не поколоти на стерні.
Земля і хліб – щось є цього дорожче,
Як мак цвіте і в росах свіжий слід,
А понад ним – небесні сині очі…
Який казковий, все-таки, наш світ!
5.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754227
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
[b]
[i][color="#ff00cc"]Утром солнышко проснулось,
Улыбнулось мне в ответ!
Где же ты шальная юность?...
Где же ты хмельной рассвет?...
Я шагаю по тропинке,
И любуюсь всем вокруг.
Рву ромашки по старинке,
Для себя, и для подруг!
Ах, ты юность - час веселья!
Ты в душе навек моей...
Ах, какое было время,
Не забыть прошедших дней...
07 10 2017 г
Виктория Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754200
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/8/403152271.jpg[/img]
[b]«Освідчення»[/b]
або
[b]«Доброго ранку!»[/b]
[color="#1e09de"][b][i]Доброго ранку, чудового дня!
Квіти, хмаринки – мені як рідня)
Гарного настрою вам і мені
Сонечко світить нехай в вишині
Листя цілує пустун-вітерець
Вдосталь розбив він чутливих сердець
Ластівки всілись в рядок на дротах
Доброго ранку скажу й тобі птах
Гарного настрою, справ для душі
Легко хай пишуться Ваші вірші)
Стануть в рядочок як треба слова
Щоб не боліла з невдач голова)
Щоб українські і небо і гори
Вас надихали писати ще твори
Доброго ранку скажу я й собі
24 годин у добі
24 ЧУДОВИХ годин!
Щоб цей прекрасний був день не один
Щоб так проходило наше життя
І до життя не втрачать почуття
Ввечері, вдень і в години ці ранні
Я признаюся життю у коханні)
© Микола Карпець (М.К.)
*03.07.17* ID: №754201[/i][/b][/color]
[url="http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/dobrogo_ranku/3-1-0-126"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754201
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
У моїм південнім милім краї
осінь золота прийшла в гаї,
землю рідну щедро напуває,
під нові готує врожаї.
В ріки зазирає і озерця,
засіває луг рясним дощем,
проникає сумом в кожне серце
і туману накрива плащем.
Вже холодний вітер все частіше
одинокі тормошить стіжки,
верби стали над ставком сумніші
і затихли з трелями пташки.
Сіре небо землю придавило,
розгулялась мряка у полях.
Так природа набирає силу.
Хай спочине матінка-земля.
А зима уже не за горами
з блиском діамантів й серебра,
та чомусь їй відчиняти браму
осінь не спішить. Ще не пора.
07.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754159
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Справді так краще, як каже той критик?
Може так бути, та – те, не моє,
Я у руках його – крихітний гвинтик,
Справді, воно так і є, так і є…
Думає так, крізь свої окуляри,
Я йому – хтось лиш, нездара, маля.
Може його так гласять циркуляри,
Може він бачить лиш те, що здаля?
Ріже усе без жалю і без сорому,
Б’є об асфальт кришталеві слова,
Бачу з якою це робить оскомою,
Думаю: “Де ж це моя булава?
Я ж своїм дітям не ворог, а мати
І боронитиму їх до кінця,
Мають моє щирі люди читати,
В славу Господню, во ім’я Творця!”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754199
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Твоє ім’я вином солодким з вуст
У грудях підіймає жарку бурю.
Маліє відстань нараз дальніх верст,
Попала я в приціл на влучну зброю.
Серце калатає шалом гінким,
Котрий кохання здатне лиш здійняти.
Чому цей світ стає таким тісним,
Чую тебе, мої ти вічні грати.
Рветься єство знеможено в полон,
Твоїх обіймів жадібне безцільно.
Зійти з тобою на чуттєвий трон,
Люблю тебе, люблю безтямно, сильно.
07.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754198
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Місто втомилось від денних турбот.
Спати вляглося, позбувшись марнот.
Знову довірилось звично Морфею,
Ніч подала непогану ідею.
Я лиш заплуталась в сітях безсоння,
Може й виною тому – міжсезоння?
Ходять думки караваном верблюжим,
Навіть дрібне стало враз небайдужим.
Крутиться, крутиться спогадів стрічка,
Пазли складає всі зоряна нічка.
Так поспішає, бо скоро світанок,
Знак показав у вікно з-за фіранок.
Я ж намагаюся ніч наздогнати,
Думку свою заколисую: «Спати».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754092
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
[b][i][color="#b700ff"]
Холодна ніч, і схожий ранок
Густий туман ліг на стежки...
Позаду літечка серпанок,
І молоді мої роки...
А час біжить нема зупину,
Думки, як коні без узди...
Купає дощ рясну калину,
На щастя це, чи до біди?..
Немає вітру, якось тихо,
Пожухли всюди спориші...
Приспав, Господь, нещастя й лихо
Та неспокійно на душі...
01 10 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754081
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Мой день летит по небу как яркое мгновенье,
То к солнцу устремлён, то в снежную пургу,
Я день за днем ищу своё предназначенье,
Как стрелка на часах своей судьбы, бегу.
Как много ярких звёзд на небе, одиноких,
Они ведь как и люди, живут и умирают,
И свет лучей планет непознанных, далёких,
Мы видим лишь тогда, когда они сгорают.
На лавке тихо мёрзнет дедушка бездомный,
И пальцы онемевшие устало растирает ,
Во времени застыл немой фигурой тёмной,
Звездою одинокою навеки угасает.
А завтра дымкой сизой затянет город спящий,
И лучик мимолётный протянет свою нить,
И на прощанье, день, так быстро уходящий,
Меня попросит молча: помедленнее жить.
Прийду туда где дедушка молча голодает,
Я душу отогрею огонём своей звезды,
И пусть его звезда огнём вночи сверкает,
И станет на планете поменьше темноты.
В окно уже стучится холодный, зимний вечер,
Сегодня с тишиною хочу поговорить.
Накину шарф уюта на ледяные плечи,
Бежать уже устала. Я буду просто Жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753857
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 06.10.2017
В житті є всього одне щастя: любити і бути
любимим.
Жорж Санд
----------------------------------------
Красива жінка та, що любить.
Її впізнаєш серед всіх.
В усмішці завжди в неї губи,
І загадковий, ніжний сміх.
Вона несе в собі загадку.
Хіба, хто може розгадать?
Така проста, але ж солодка.
В полон, захоче,- може взять.
Кохана жінка - справжнє диво,
Що випромінює тепло.
Вона тому й така щаслива:
Добро у серці проросло.
Прохожі всі її помітять,
Хода упевнена, м"яка.
Хіба її хтось звинуватить,
Що серед всіх одна така.
Її відгадка лиш у тому,
Що, як ніхто змогла любить.
Комусь захочеться й самому,
Таку у серці поселить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753967
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Як хочеться втекти із джунглів кам*яних,
Із лабіринту темних вулиць міста,
Не відчувать бездушність сіру цегляну,
А пити трунок кришталево-чистий.
Бо лиш природа розуміє нас обох,
Комфорт найкращий - то любові острів.
Де на зеленім полотні ми тільки вдвох,
І рай, де пісня солов*я, де простір.
Ця душ спорідненість не кожному дана.
Я дихаю тобою, а ти - мною.
І хочу дочекатись радісного дня,
Коли втечемо ранньою весною.
Забудемо промерзле місто-лабіринт,
Де ми блукали довго поодинці.
Зігріє сонце і небесний гіацинт.
Мов перли, щастя заблищить в росинці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753983
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Коли земля із сонцем повінчалась
І землю заквітчав зелен-розмай,
Вона стає безмежно-величава –
Це мій усе, це український край!
Десяток сьомий доля розміняла,
Але жива в мені моя любов
Ще з тих часів, як мати пеленала,
І поки душу в небі стріне Бог.
Від сивих гір під зорями в Карпатах
До берегів, освячених, Дніпра
Моя земля, єдина і багата –
Країна хліба, волі і добра.
16.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754011
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Понад краєм осінь пропливає,
Золоті розвішала дощі,
Землю вони спраглу напувають
І грибочки кличуть під кущі.
Заглядає осінь і в озерця,
Засинають росяні стежки,
Забавляють небайдуже серце
Одинокі у гаю пташки.
Не танцює листя ще в таночку,
Ще рясніють фруктами сади,
В золотих берізоньки сорочках
З літом попрощались назавжди.
Осідлало землю сіре небо,
Заблукало в сіро-жовті сни.
Опустили в воду коси верби,
Думатимуть думу до весни.
Понад краєм осінь пропливає
В сарафані жовтому й вінку,
В келихи наливки наливає,
Готувала з літа ще яку.
26.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754017
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
[i]...Чому я не можу бути просто звичайною жінкою?
Мерилін Монро
[youtube]https://youtu.be/3-Ccbx8YhOo[/youtube]
[/i]
[b][i]Я заздрю тій, що некрасива -
невидимій її красі...
Є незбагненна міць та сила
в очах сяйливих, і в усіх
ії принадах... Зриме світло,
де цінним є душа та ум,
а не лише прекрасне тіло,
що змеркне швидко. Щемний сум
пройняв думки: авжеж, - старію...
Насправді, де ж цей еталон,
отой зразок, ота надія
в рятунок світу?
... Моветон?*
[/i][/b]
* недоречно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754025
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
[color="#b300ff"][i][b]...( д и т я ч е )
Все для вас,красунi, вiд вашої бабунi!
Блинцi вiд бабусi Євочцi й Iннусi
Поки день настане,сонечко загляне.
Їжте ,онучата,любiї дiвчата.
Ростiть благодатнi,чуйнi,делiкатнi!
Славетнi,ошатнi,ще й самодостатнi!
Будьте симпатичнi,ґречнi i лiричнi!
Зичнi i сердечнi,доречнi,фантастичнi!
Все для вас,красунi, вiд вашоi бабунi!
Пiдставте долоньки,онуця i донька
Я насиплю вдачi,хай буде добряче,
Щастя повнi жменьки вiд вашої неньки!
Джерельну водицю ,для бажань жар-птицю
Янгол-охоронцiв онуцi i донцi!
Все для вас,красунi, вiд вашої бабунi!
Сонце у долонi, мир на пiдвiконнi!
Шануйтеся!
24.09.2017р.
[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751992
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 06.10.2017
Мне тебя напоминают
Эти поздние цветы -
Неизбежность увядания
Затенённой красоты...
Твои чувства остывают:
Постепенно - до ноля...
День вчерашний
Посыпают серым пеплом... не любя ...
Я целую твои губы...
Мятой кажется полынь...
Я целую твои руки!!!
Ты вчера играла Сплин...
Я скучаю за тобою...
Возвратись - издалека
Я прошу - побудь со мною...
Как когда-то...Как тогда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754026
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Лине мелодія осені дзвінко,
Моцарт, Бетховен, Верді чи Глінка.
Тихі акорди а то голосні,
Осінь симфонію гра на струні...
Вітер грайливо узяв контрабас,
Дощик ударні і лине вже джаз.
Листя кружляє то вгору, то вниз,
Вальс мелодійний заграв піаніст.
Скільки мелодії, скільки тепла,
Дощик за вікнами в серці весна.
Нічка торкнулась тихо сопілки,
Місяць з зорею грали в лічилки.
Промені ранку освітять знов день,
Звуки мелодій торкнуться пісень.
Осінь мелодії знову збере
І по долинах, полях рознесе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753841
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Ти поплач, моя осінь, ще теплим дощем,
Змий із душі увесь осад життєвий.
Бачиш, у сірому небі рваним ключем,
У даль летить журавлів клин журливий.
У мокрій мережці лине лячне курли,
Дощ поглинає розпачливі звуки.
Тремтячу надію у вирій понесли,
Бути живими, вернути з розлуки.
04.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753718
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=datT_1I6tGI
[/youtube]
Справжній друг – це той, хто буде тримати тебе за руку
і відчувати твоє серце.
Габрієль Гарсія Маркес.
----------------------------------------
І як зробить у будні душі свято?
До себе в гості друзів запросить.
Вони наповнять посмішками хату.
Ненастрій зможуть в свято відтворить..
Коли далеко друзі і не в змозі,
Зі мною посидіть, поговорить,
Вони думками завжди у дорозі,
Не треба їх просити подзвонить..
Оце для мене є найкраще свято,
Почую тих, кого давно люблю.
Хоч вірних і надійних небагато,
Все ж з ними свою радість поділю.
Знайомі голоси, а я в тривозі,
Як хочеться побачить їх, обнять.
Я вас чекаю, станьте на порозі..
Так хочу всіх із радістю прийнять..
Застукотить від радості серденько,
І сльози потечуть струмком чомусь...
Запрошую до себе вас, рідненькі.
Нехай до вас я поглядом торкнусь..
--------------------------------------------
Запрошую і своїх друзів з сайту! Чекаю, бо вас люблю!
Свято для вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753674
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017
В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
Перед тим, як писати привітання, захотілося ще раз перечитати
"ВІДСТАНІ... РОКИ... І ПЕРЕЖИТЕ" – збірку поезій Тетяни Луківської, що вийшла з друку минулого року. Чіпляє за живе доля жінки і чиста, щира відвертість, – що нині мало кому притаманна – думок та почуттів, обрамлених в красиві о́брази.
Ніби із сестрами чи подругами ділилася наболілим, таким близьким і зрозумілим для кожної з нас.
Фрази, на які особливо відгукнулась душа, я виписувала на листочок...
і, несподівано для себе, переплела їх своїми словами.
Ось що з цього вийшло. (Рядочки зі збірки подано курсивом).
"[i]Усі щось пишуть – я ж все про любов...
Про відстані... роки... і пережите.[/i]"
Тетяна Луківська
Читаю, вкотре, сагу [i]про любов,[/i]
на [i]відстані[/i] вдивляюсь в [i]пережите[/i],
де крізь [i]роки[/i] сльозами [i]знов і знов
гірчить[/i] твоє [i]кохання недопите[/i].
Яке велике й ніжне [i]почуття,
умите в росах у колисці ранку,[/i]
несе маленька жінка пів життя,
із болем... й чистим сяєвом світанку.
[i]Здебільшого[/i] іде все [i]по стерні
босоніж,[/i] як русалонька [i]прадавня...[/i]
Вже [i]ступні з болю зіткано[/i] й мені, –
взяло за душу відчуття страждання.
[i]Коли бувають вчасними слова?[/i]
Коли "по темі" хочеться сказати:
від болю посріблилась голова –
та саме він і надихнув писати.
І ти писала, мов плела вінки
з волошок, жита... полину й куколю,
окроплюючи рясно сторінки
сльозами незагоєного болю.
Прийшла ти в світ в ось цю осінню мить –
красива, світла, добра, з творчим хистом.
[i]Чому ж так серце, осене, щемить,[/i]
коли [i]грайливо й щедро сиплеш листом?
Ти вибач, осене,[/i] сумний Тетяни щем,
коли [i]твої золо́тяться принади.[/i]
Зі сліз її [i]букет дощу[/i] зберем,
[i]а ти розсип в осінні зорепади.[/i]
Тетянко! Смутку час сказати: "Ні!!!"
Не варто пити лиш гіркі приправи.
Хай вороги ступають по стерні,
тобі ж під ніжки – шовковисті трави!
Ти так ще хочеш [i]вірити в добро,
пройти обабіч сумоти й печалі[/i] –
зерно є в кожнім... лиш знайти б ядро,
відкинувши лушпиння якнайдалі.
[i]Душа моя чомусь за всіх болить
і просить в неба ласки і терпіння[/i] –
то хай цю душу Бог благословить
за співчуття до всіх і розуміння.
Ми ж зичимо, сердечно і з теплом,
любові й щастя гарній молодиці,
а поетесі – Муза, ще й з пером,
та не простим, а із крила жар-птиці,
аби писалися натхненно і з добром
пресвітлі вірші, мов з роси й водиці!
Танюшо, вітаємо тебе!
Любимо щиро і ніжно
– твої друзі-одноклубники.
5.10.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753813
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Коли зашарілось обличчя калини,
А листя бурштином блищало,
Літали удвох у ключі журавлинім,
Кохання у цвіті буяло.
Складали із шалу букет-ікебану,
І вохрою сонце сліпило,
І в юності зорі були талісманом,
А очі навпроти п*янили.
Стелив місяць сяйвом медовим дорогу,
І серце палало багаттям.
І дні, мов свічадо казкове в пролозі,
Лисніли коштовним лататтям.
Роки промайнули, неначе година.
Горить від зірок теплий спогад.
І знову дозріла червона калина,
І погляд осінній твій поряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753815
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Пройшло вже двадцять років,
Як біля гір Карпат
Акордом нових кроків
Вирує творчій сад.
Буяють цвітом весни,
Зникають в світлі літ,
У спогадах воскресне
Мистецький наш політ.
Приспів:
О Школо наша музика бурхлива,
Мелодії злітають в небеса,
В мистецтво двері ти відкрила,
А ми - це серце, внутрішня краса!
Лиш доторком мистецької руки
Пітьму ти перетворюєш на світло,
Ми слід свій залишаєм на віки,
Щоб творчістю Земля розквітла!
Заквітчана ромашка
Красу дарує полю,
А творчість наче пташка
Проситься на волю.
Хай з нашої землі
Мистецтво не зникає,
І навіть у пітьмі
Світилами сіяє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753862
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
[b][i][color="#002bff"]Любимых губ прощальный вкус,
И нежных рук прикосновенье.
И учащённый страстью пульс,
В душе моей, как наважденье...
Одна в тиши безмолвных стен,
Твой образ вижу я всё реже...
Тоска и грусть, их жуткий плен,
Как-будто сердце моё режет...
Невыносимо боль снести,
И память не даёт забыться...
То, что люблю тебя... Прости...
Мечтам моим не воплотиться.
29 09 2017 г
Виктория Р[/i][/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753168
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Ой, любове моя, мій дурманочку,
Закружляла мене, понесла в небеса.
Встала п’яна тобою ще з раночку,
Вчарувала кохання хмільна та краса.
У сон до мене приходиш щоночі,
Вітром стиха шепочеш про щось за вікном.
Йшла би я за тобою світ за очі,
Устелила б дорогу лляним полотном.
Вишиванку під ноги би кинула,
Від розлуки лихої, щоб нас берегла.
Щоби пісня над нами лиш линула
Та дзвеніла підкова під спів солов’я.
01.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753209
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Осінь тамує в душі моїй справжню відвертість,
Мрякою сивих дощів умиває печаль.
Шле мені літо щодня у кленовім конверті
Тепле і радісне, сонцем зігріте «прощай».
Струни строкатих дощів відголосять цю осінь,
Що позолотить думки і на мокрий асфальт
Зсипле із кленів, мов вічності сни безголосі,
Листя пожовклого сповідь на мертву скрижаль.
Вранішня паморозь душу стискає в обійми,
Тулиться в змерзлі жоржини неспита любов.
Осінь зухвало всіх споює смутком снодійним –
Я ж у полоні п'янкої краси знов і знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753255
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Уже холодна осінь завітала,
Далекий шлях проліг для журавлів,
Лише надія крадькома втішала,
Що з"їсть туман несправедливий гнів.
Розгладить вітер зморшки в синій річці,
Корабликами листя попливе.
І ти, як і тоді, по добрій звичці,
Захочеш так побачити мене.
Коли настане ніч й тобі не спиться,
Як завжди, підійди знов до вікна...
Ні-ні, не думай, це тобі не сниться,
Це я тебе за плечі обняла.
Відчув мій подих і моє зітхання?
І побіжать мурашки по спині.
І зрозумієш ти, що це твоє кохання
Прийшло до тебе знову з далини.
Воно тобі шепоче: Не вбивай!
Хіба душа зробити зможе це?
Ти забери назад своє ПРОЩАЙ,
І не ламай безжально стебельце.
Хіба в житті буває так? Не часто...
Не всі це зможуть на собі відчуть..
І повернись у край, що зветься щастям.
Образи хай за листям попливуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753315
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017
А жовтень прохолодою повіяв,
І стіни кам*яні мовчать, німі.
Ти і сьогодні білий парус-мрія.
Невидно крізь шибки мутні в пітьмі.
Ти тільки будь, - молюся я ночами,
А вдень у круговерті різних справ
Бинтую порожнечі сірі рани,
Самотності виконую устав.
Хоч холод лізе, лізе крізь шпарину,
Надія в*ється стрічкою з ключем,
А оптимізм старого клавесина
Розвіює мій сум і тихий щем.
І знов стою, продовжую канони.
Міняє жовтень уміло градус.
І дні минають, дмуть уже мусони,
Пливе до мене твій білий парус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753481
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Якось так... про малят 90+).
[youtube]https://youtu.be/9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[i][color="#0a528a"][b]Родилось маля… У колізійних муках…
Бурхливо-зелене… І так буйноквітно
Воно у серця нам настирливо стука
Добром, а то й болем…
натхненням досвітнім…
Й кохаємо ми те дитя незбагнене…
В щоденних турботах, в суєт круговерті…
Й здавалось – в любові до нього шаленій
Кохатимемо дитинча…
аж до смерті.
Та ось прошуміли... і спеки, і зливи,
І стало дитя незалежним, дорослим...
То жінка… ласкава, шалено зваблива,
А стать в неї статна,
міцна, плодоносна…
Ескізно – гітари співучої хвилі,
В анфас – колоритні, до одуру, перса,
У профіль – долини і пагорби милі…
Куди антиподам тим?..
Нам, неотесам!
В ній чуються й бачаться віку красоти,
Що зваблюють нас у своє різнобарв’я…
Несе вона нам незліченні щедроти,
Чуття надзвичайні
і дії зугарні.
Чарує всім тілом – і зверху й зі споду…
Оділа наряди, розкинула кросни
Плодів і подарря!
Пора суголосна
Усім молодим і не дуже… І врода
У неї задумлива, строга та горда!
Це ти, наша юносте…
й зрілосте!
Осінь…
[/b]
[/color]
30.09.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753087
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 03.10.2017
Проміння райдужне
Красою повнить осінь
Теплом погідним ніжно обійма
Коли у лет здійнялось віще слово,
Підняло наді мною Небеса
В поривистих вібраціях доби
У просторі космічноі розлуки
Душею я читатиму той знак,
Коли торкнешся словом як струною
Моїх найпотаємніших ознак
Ця тятива прозора і міцна
Стріли впускає у саменьке серце
Їх щемкий біль дарує вир життя
І відзеркалює як у відрі вода
Незнані досі ...грані пізнання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753100
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017
Поміж трав і лісів
Плине Ворскла і слухає тишу,
А над нею присів,
Повний місяць у сяйві легенд.
Чую я, як вода
Прохолодою ранньою дише.
Ще вітрець не гойдавсь –
Він удень головний диригент.
Тихо Ворскла пливе –
Оксамитом-водою хлюпоче,
А як день оживе,
Засміються ліси серебру,
Зацвітуть береги,
Адже знають, як річечка хоче
Свою долю вручить
Незрадливому батьку Дніпру.
5.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753065
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017
Ви український народ
Вбиваєте градами,
Зенітками,катуєте,
Вибухами знищуєте
Все навкруги,
Землю нашу родючу
Топчете,плюндруєте!
Ви мабудь забули,
Що укропи,укри,бандеровці
Не-боягузи,не- панікери,
А- мужні,сильні,
Талановиті,працьовиті люди
І неньку-Україну
Вам не перемогти!
Геть,загарбники,
З нашої землі!
28.09.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752860
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Курличе осінь в піднебессі журавлем,
Дарує золотаві всім дукати,
На землю сірим падає дощем,
До цього восени нам не звикати.
Тоді і річка часто в мареві дріма,
Здається, й вітер ніби утопився,
Ніяких птахів на воді нема.
В тумані ранок теж з дороги збився.
Та сонечко пошле на землю день
І річку радо визволить з туману,
Бадилля висушить, уже не молоде,
Напоїть осінь м’ятою-дурманом.
3.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753061
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
[b][i]Заміноване поле громами густої грози,
Що скотилась яскраво по щоці небокраю стрілою,-
Переоране впоперек й вздовж одкровено війною
Й захлинається кожною краплею горе-сльози .
Є в степах благодать,- переконую мовчки себе
Між проплаканих доль, де в осколках, купається миля
Й іще теплі сліди надсолона зціловує хвиля -
Розтривожених, зляканих небом і світом людей.
Що бинтують в підвалах сердечні й душевні рубці,
Ці мільйони життів у руках однієї людини,
Ну а по́ки... німі, благодатно-небесні краплини,
Наче бісерки миру, тремтять у дитячій руці.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752539
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Та що для мене осінь ця:
У ній малюєш пекторалі
І ми у двох, у тому залі,
Де лине музика пянка.
Пянка і я, в твоїх обіймах,
В очах твоїх, твоїх руках
І поцілунок на вустах,
Паде і губиться у прірвах.
Та що нам дощ, зітхання вітру,
У двох малюємо палітру:
Осіннє небо, в нім кохання,
Осіннє щастя, в нім зізнання,
Не відпущу ув зими люті
Наш шал і блюз-
Зірки обуті.
Свічки ув сяйві, грона сині,
Де в блюзі два серця невинні,
Та що для нас оті дощі?
Та стигла осінь у душі?
Де блюз і джаз- в них наші долі,
У вічній ніжності любові,
У спалаху нічних вогнів
Притихне той, осінній гнів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751069
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 30.09.2017
[b][i][color="#8c00ff"]Не кохай її,
В очі не гляди...
Почуття твої-
Тільки до біди...
Не твоя вона-
Хоч би, що роби...
А чужа жона,
ПрОшу, не люби...
Не ходи на ніч,
Коли зір нема...
Не торкайся пліч,
Не кохай дарма...
Повертай назад,
Заспокій мій щем.
Зацвіте наш сад,
Під рясним дощем...
30 09 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752986
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Три складових життя у кожнім серці.
Це - наші потаємні почуття,
Як оберіг в життєвій круговерті..
Тримають лиш вони серцебиття.
НАДІЯ, ВІРА І ЛЮБОВ - нам допоможуть.
У скрутний час ми молимось до них.
І віримо, надіємось, що зможуть
Підтримать дух, що ніби уже зник.
Хай в кожнім серці не зникають ВІРА І НАДІЯ.
ЛЮБОВ хай окриляє кожну мить.
І вірю,що здійсняться ваші мрії,
Якщо оці жінки у вашім серці будуть жить.
------------------------------------------
Вітаю всіх зі святом ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ.
Будьте щасливими!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752975
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Тобі – моя кохана,
Любов свою дарю
І щастя, так незнане,
З тобою розділю.
Немов би той барвінок,
Ти – зацвіла в душі…
Щоб був не хмурим ранок
Тобі пишу вірші.
Краса!.. Не намилуюсь
Багаттям неземним!
Коли вже розцілуюсь
Із космосом твоїм?
Далека – недосяжна,
Мов зірочка горить,
Твоя краса безмежна
В очах моїх бринить.
Не можу відвернутись –
Магнітом тягне даль…
До ранку не заснути,
Така в мені печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750642
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Переведіть мене через майдан...
(В. Коротич)
Волошки між гіркого полину
Про очі твої сині нагадають.
І спогад, через відстань і війну,
До тебе, в Київ, знову повертає.
Живий ще був Серьожка Нігоян
І беркутня свинцем не заряджала.
- Переведи мене через Майдан, -
Мене ти несміливо попрохала.
Вже дні у них відлічені були
І шини вже палаючі диміли.
Ми площу неспокійну перейшли,
Але розстатись так і не зуміли.
Нам все відтоді ділиться на двох,
І чорні дні відміряні війною.
Ти навіть в непривабливий окоп
Волошкою заглянеш голубою.
Я вже не пригадаю кожен бій,
І кожну перемогу і невдачу,
А тебе, в сірій курточці твоїй,
На фоні диму барикади бачу.
Я згадую несмілий голос там,
Під грізний шум палаючої ночі,
- Переведи мене через Майдан, -
І погляд твій чекаючий, жіночий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751790
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 30.09.2017
[i]Дещо рідкісно, та всмак,
бо в житті буває й так...[/i]
[i][b][color="#035a66"]Стояла клуня… Видавалась
Понад безрадісним багном…
А в ній тихесенько пишалась
Соха: « Я велетень – не гном:
Тримаю на своїх раменах
Високий і надійний дах!
Такого дуба-суперемена
Вам не знайти по всіх світах!»
«Було б це правдою, – присішки
Тихенько мовили, – та ми
Тримаєм крокви-руки нишком
На плечах сіх… І враз кістьми
Поляжемо із ними разом,
Коли негода, не дай Бог,
На нас нагряне, ми із часом
Згниємо разом… Щоб ти всох!»
Та дуб-соха не вгамувався…
І став присішки розпинать,
Бо владу мав і не вагався,
Бо ще хотів й Прем’єром стать…
Поникли долу враз присішки
З собою й крокви потягли…
І тут сосі уже не смішки –
І дах, і клуня… полягли.
Мораль у баєчки проста:
Якщо ти дуб, не пнися вгору –
Ти лиш підпора для моста…
Сохою стать тому упору,
Хто для присішків є опора
І їм під стать – не без Христа![/color][/b]
25.09.2017
__________
*Соха – товстий центральний стовп у клуні
чи сараї, що служить опорою для кроков,
котрі опираються на бокові стовпчики–присішки.
© Copyright: Олекса Удайко, 2017
Свидетельство о публикации №117092602893 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752234
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 29.09.2017
[i] Після закінчення XY з’їзду ТМУ в Одесі
була автобусна екскурсія… в «Українську
Венецію»… Мої враження і роздуми…[/i]
[youtube]https://youtu.be/DEpxa8JEbUw[/youtube]
[i][b][color="#035661"]Автобус мчить… Та не по бездоріжжю,
А трасою… з Одеси на Рені…
Але чомусь уїдла думка ріже –
В автобусі не затишно мені.
Не хочу бачити красоти Півдня?..
Так ті самі мені у очі йдуть…
Хоч у Одесі запустили півня:,
У нас своя, невідворотна путь.
…Та ось і Вилкове. Тут старовіри
Вже знають певно слово «патріот»,
Бо в душах їх уже немає «міра»,
Нема й Кремлем обіцяних щедрот.
Та є, «на щастя», дула автоматів,
Що бережуть «прихоплене» добро –
Довкола маячать... грабовані «палати»,
Та «на замку» в них «слово-серебро»!
Все ж є церкви… І труд тут непосильний,
І дух священства, правди, простоти…
І люд привітний, вельми богомільний,
Хоч дещо дивний, Господи прости!
А в лоні річки широченні плеса –
То води з Альп несе святий Дунай…
І заздрить їм, напевно, вся Одеса,
Бо мудрий там народ, -мудріший най…
…А ми туристи, і цього нам досить,
Бо краєвиди пестять спраглий зір,
Бо старовірка рибу нам приносить
Й вино… з боліт, а не високих гір…
Сади заплав милують наше око,
І святістю приваблює Дунай,
Де українства дух витав високий –
Знай наших козаків, народе! Знай…
Та недарма стоїть град на Роз-Вилці**,
Де і заплави є й буяння Роз!
Чи довго бути нам в чужій тарілці,
«Героями» служить не од, а проз?..
Та вже пора збиратися в дорогу –
Усе «хороше» має свій кінець…
Прихопимо з собою перемогу –
Приречена ж Вкраїна на… вінець?!
…Чекає вже автобус на узбіччі
Дороги, що веде у Царство Роз!
Дороговказ гукає нас одвічний
У вир спасенних, богоданих гроз!
[/color]
[/b]
21.09.2017
_________
*Йдеться про пожежу в дитячому санаторії.
**Вилкове отримало свою назву через те, що
стоїть на "роз вилці" (тут гра слів) Очаківського
та Кілійського русел гирла Дунаю.
На світлині автора: одна із старообрядницьких
церков у Вилковому. [i]
© Copyright: Олекса Удайко, 2017
Свидетельство о публикации №117092200216
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751614
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 29.09.2017
[i]Неллі Миколаївні Ждановій,
професорові, лауреату премій,
гарній людині...
[/i]
[i][b][color="#8d0694"](до 75-річчя від дня народження)
Я не дарую Вам святкову оду –
Це зробить краще Бодя Мацелюх*.
Своїм віршем підкреслю Вашу вроду,
Щоб стан душі ліричний не потух.
І зичу Вам того, що найдорожче…
Надіюсь, це сподобається й Вам –
Душі, де є недремні тихі прощі,
Де місце уготоване Богам.
5.10.2007
(до 85-річчя від дня народження)
Ви, Неллі, анітрохи не змінились –
Така ж моторна, світла й молода,
Бо з Вами Бог, його щедротна милість,
Його упевнена по Всесвіту хода!
Відтак мені те легко побажати,
Що зичить Вам наш охоронець – Бог:
Багато літ ще прикростей не знати…
Ступайте з ним ще сотню літ удвох!
20.09.2017[/color][/b][/i]
_________
*Наш "придворний" поет, доктор наук,
професор, член-кореспондент НАНУ,
член Спілки письменників України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751354
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 29.09.2017
[i] Іванові Кириловичу Курдишу*
до 75-річчя від дня народження
[/i]
[i][b][color="#068394"]Простий хлопчина з милого Полісся…
Пройшов крізь військо й університет.
Та зараз він Афіною вознісся –
У мікробіології атлет!
На службу він покликав тих мікробів,
Що дбають про високі врожаї…
Азотобактера вдягнув у робу
Й виполював в науці кураї.
Та не змовкає в лірника гітара ,
Вона співає серцю в унісон:
Несе життя співця святу покару –
Рівняння щастя Йванові – не сон.
А щастя в тім, що є в нього дружина –
Його жаданий сущий… ідеал –
І учнів вірних бойова дружина,
І пороху сухого арсенал…
То жити має він ще триста років,
Вершить життя дієвий інтеграл:
В науці він повинен стать пророком
Й створити «Азогран»-імперіал.[/color]
[/b]
20.09.2017[/i]
_________
*Доктор біологічних наук, професор,
віце-президент Товариства мікробіологів
України, лауреат премії ім.Д.К.Заболотного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751351
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 29.09.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/9/2/802087378.gif[/img]
[b]«Свою любов шукала я…»[/b]
Свою любов шукала я…
В яких сховався ти краях?
Стоптала ноги – не дійти…
Та най беруть тебе чорти!
Сказала так, розправив плечі
Такі тендітні, не старечі
На вії – туш, помади трішки
Тугі поправила горішки))
І попливла – лиш кроки дрібно
Нема тебе? – І непотрібно!))
*26.09.17*
[url="http://mykola.at.ua/publ/gumor/svoju_ljubov_shukala_ja/8-1-0-124"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752384
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Яка ж чаклунка мила жінка-осінь...
Малює вміло теплотою фарб.
Чарівність і жіночність - дивний спосіб,
Для чоловіка найдорожчий скарб.
Яка ж чаклунка люба жінка-осінь...
Сорочку вишиває золотом.
І хоч сріблястий бісер у волоссі,
Зігріє полум*ям у холоді.
Яка ж чаклунка мудра жінка-осінь...
Вино цілюще - її гарний стан.
Дружина вірна, лагідна і досі.
Лікує душу ніжністю від ран.
Яка ж чаклунка тиха жінка-осінь...
Їй ягідне намисто до лиця.
В очах любов, небесна сяє просинь.
Жіночі чари - загадка Творця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752819
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Бувають нещасні істоти, у яких є серце, щоб страждати, але немає серця, щоб любити.
Етьєн Рей
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fcG1Qr7LG_w
[/youtube]
Торкнись, не бійся, словом серця.
Відчув, дзвенить його струна?
Бурхливий ритм розбудить скерцо,
Неначе знов прийшла весна.
Яка таїться сила в слові,
Які приховані дива!?
Такі візьми з них за основу,
Щоб в серці рана зажила.
А слів багато: ціла злива,
Відтінки різні, вибирай!
Бринять хай ніжно, не фальшиво.
На струнах серця вправно грай.
Нехай воно відчує радість,
Нехай забуде слово БІЛЬ.
Не покажи у них убогість,
Хай їх почують всі довкіл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752835
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Розлились по землі
Чорні сльози біди і печалі…
Бандюки, що в Кремлі,
Про війну навіть не прокричали,
Лізуть, і не спинить
Біль гіркий у серцях материнських…
Гинуть кращі сини
Від рук чорних снарядів, чужинських.
В чорній смуті земля,
Адже діти щодня її гинуть…
Кровопивці з Кремля
Їм підступно готують могили.
Та мине полоса –
З болю чорного вирвуться люди,
А святі небеса
Скоро синіми й мирними будуть.
20.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752885
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Моя любове, віра незгасима,
У дні пекельної війни, гори.
В житті безпутнім будь усе вагома,
Душею чуй та серцем говори.
Щоби у осінь твердою ходою
Ступати сміло в долі перехрест.
За горизонтом Схід дрижить землею
Та підіймає хвилею протест.
Сваволі слід кривавий, ворожнечі,
Зриває стогін з глибини єства.
Хустками чорними вкриває плечі,
До сліз війна байдужа і черства.
Скриплю зубами, стиснутими в гніві,
Допоки маємо терпіти зло.
Кується воля в куль гарячих співі,
Щоб мирним стало небо, як було.
29.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752911
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017
[b][i][color="#bf00ff"]Я осені онучка,
Вмостилась їй на ручки...
Вітрець прудкий та дужий,
Ступає по калюжі.
Набігли сині хмари,
Грімисько в струни вдарив!
По небі блискавиця,
Чомусь мені не спиться...
Цілує осінь в щічки,
Несе мене до пічки...
Кладе мене в колиску,
Співа про руду лиску.
25 09 2017р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752908
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017
***
Немає пісні кращої за солов'їну,
Це маминого серця ніжний голос.
її ми любим все життя, єдину,
Як любить землю золотавий колос.
Немає дому кращого, ніж отча хата.
Там теплі вечори і свіжі ранки...
Любимі мої, рідні мама й тато,
Смачні вечері й сонячні сніданки.
А як цвітуть у ріднім краї вишні!
Так хочеться всім серцем притулитись...
Вустами квіти цілувати пишні,
Росою ранішньою досхочу напитись.
Немає кращої ніж рідний край землі!
Життя на чужині - безмежна мука...
Серед чужого - наче на війні,
Замість меча у серце б'є розлука.
Як серце лине, краю мій, до тебе!
Душа і тіло не знайдуть спокою...
Щодня благаю я в "чужого" неба,
Щоб берегло Вкраїну рідну мою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472757
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 29.09.2017
Плакучі верби похилили віти,
У вирій відлітають журавлі.
Росою плачуть на могилах квіти,
Сплять вічним сном герої у землі.
Біда прийшла до нас на Україну,
І чорний крук у небесах кружля.
Тримає мати на руках дитину,
Червоним снігом вкрилася земля.
Сьогодні наодинці з небесами
Згадаєм тих, хто землю захищав.
Хто сонця не зустріне разом з нами.
Хто у бою життя своє віддав.
Болить душа за тебе Україно!
Сльозами плачуть ранки і земля.
Вони вмирають ,щоб цвіла калина,
Щоб не змовкала пісня солов'я.
Щоб билось серце кожної дитини,
І прапор наш здіймався в небеса.
Безсмертна була Слава України!
Героям Слава Вічною Була!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685716
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 29.09.2017
Я плачу щоночі
моя мила пташко,
мій сонях у полі,
рідна земля.
Вже сплакала очі
На серці так важко
Втомилась від болю
Калино моя.
Цвіт вишневий віднесе у рідний край
У садочок біля хати
Де у горах виграє дзвінкий ручай
І чекає люба мати.
У часі спливають
Чужі мені люди
Обличчя зникають
В потоках ріки,
За руки тримають
І б'ють мене в груди
Вогнями палають
Про тебе думки.
Я до тебе пригорнусь в своїх думках
Ніжно колос поцілую
Мов дитина на твоїх руках
У минуле помандрую.
Ти небо безкрає
Моя вишиванка
Ти цвіт рути м'яти
І пісня моя.
Твій голос співає
Мені на світанку
Про сині Карпати
Й безмежні поля.
Цвіт вишневий віднесе у рідний край
У садочок біля хати
Де у горах виграє дзвінкий ручай
І чекає люба мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749851
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 29.09.2017
...Починаєш коріння
пригадувати -
"шароварщиною"
звинувачують.
Без коріння хіба
зможе сад цвісти?
Всі йому існуванням
завдячують.
А, мо` треба забути
пісні було,
у совдепівській
"перистальтиці"?
Щастя нам, що не всохло
те джерело.
Автентичність лягла
на шпальти ці...
Колективи, хори і
"народники",
нафталіном вам, бачте,
"попахують"?
Та чи зможуть сучаснії
"модники",
запобігти усікненню
плахою?
Примітиву, з відтінком
безликості.
До чужого, своє
зневажаючи.
Знов хотіти печерної
дикості?
"Шароварний" гопак -
то вражаюче!..
29.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748283
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.09.2017
Мене вітає сіра днина,
А я дивлюсь за небокрай.
Десь там - рідненька Україна,
У золоті мій любий край.
Прядуть шовкову павутину
В осіннім лісі павуки.
Я вкотре бачу цю картину
Стоптала спогадів стежки.
Дивлюсь на світ і бачу гори,
Як важко дихати без вас.
А за вікном ревуть мотори,
Звикає слух до звуку трас.
В руках моїх парує кава,
І б'є по склі невпинно дощ,
А вдома - осінь золотава,
І ароматний мамин борщ.
Щезають за вікном пейзажі,
Зникає марево Карпат,
Розлилось місто у пасажах,
У тисячах сумних сонат.
Мене вітає сіра днина,
А я дивлюсь за небокрай,
Тримаю у руці калину,
Бринить у серці водограй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752733
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Повільно сонечко за обрій сідає,
Та гріють ще теплі його промінці.
День за днем, якось непомітно зникає,
Лишаючи зморшки на моїм лиці ...
Людське життя, яка ж то чудова штука,
Богом дана нам благодать на роки.
Тільки де ж вона є, та мудра наука,
Щоб на довші роки вік свій зберегти?.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749893
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 09.09.2017
Дні злітають тополиним пухом.
І здається, ніби не жила.
А невпинному годинам руху
Не завадить лукова стріла.
Ось вже осінь дихає у двері,
Рахуватиме моїх курчат.
Вірю, що життя це недаремне,
Хоч душа страждала від лещат.
Ніби знищена стара система,
І новий країни в нас каркас.
Незакінченість сприяє темі,
І молюсь, щоб вогник мій не згас.
Хочеться любов плекати, ниву
Засівати зернами добра,
Щоб зібрати потім гідне жниво.
Жити хочу - це моя пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749875
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 09.09.2017
Як швидко час втікаючи летить,
Не зчулись ми а вже й заосеніло.
У пелену сховалася блакить,
За пагорби низенько сонце сіло.
Не чекай лети собі без мене.
Лети собі ти пташе перелітний,
Моє серце не печаль тружденне.
Бо час не вЕрнеш як і день цей літній.
Вже так як було більше не буде,
І мому серцю вже печалі досить.
Хай вітер в жовтім теремі гуде,
Кохання молоде моє відносить.
Парище.
06 09 2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749571
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 09.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hZtkAx_PgFg
[/youtube]
Я щось сказать тобі хотіла..
Що знову осінь за вікном.
Про це вона прошепотіла,
Опалим, в"ялим вже листом.
Іще сказати я посміла,
Що ночі осені сумні.
І що калина вже поспіла,
А у чеканні довгі дні.
Що будуть ще дощі і зливи,
І посивіє листопад.
Ти, осінь, знаю,вередлива:
Мені все зробиш невпопад.
Зіб"єш з шляху, нагониш хмари.
Вітри ти зможеш зчарувать..
А я в думках слова складала,
Важливе, як тут відшукать?
Його сказати так хотіла...
Куди ж поділися слова?
Та так сказати й не зуміла.
Бувають ось такі дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749744
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017
Людей, нещасних зовсім, не буває,
І щастя їхнє різний час триває:
У когось – вік, чи рік, у когось – мить,
І потім все життя болить, щемить
І ниє серце. Що йому порадиш?
Чужому горю, звісно, не зарадиш,
Й за щастя треба, все-таки, платить,
Адже купатись в нім завжди кортить
Усім. Допоможи їм, милий Боже,
Та й щастя у людей таке несхоже.
Воно завжди у кожного – своє:
Той – церкву, сад чи місто заснує,
Хтось діток цілу дюжину народить
І не чекає манни-нагороди,
Той – рідну землю вірно береже
Й себе не бачить іншим він уже.
Цей – служить людям, чесно, без віддачі,
І сам за це їм навіть дуже вдячний.
Той – хліб вирощує: пшеницю чи овес –
Від сонця скоро вже згорить увесь.
Нещасних повністю ніколи не буває.
Вір, щастя прийде, і життя триває!
14.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749745
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017
Ходити по колу розбитих, забутих шляхів,
За контуром ліній палає моя свобода!
Знайти б своє місце поміж тих небесних птахів…
Та піниться в келиху й кисне гірка насолода…
Занедбано все! Принишкли слова у жалі́!
В утраченім небі не видно дороги до трону.
Усоте по колу… відплили мої кораблі…
В тривимірнім царстві одна поправляю корону…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749818
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017
Даруйте милим своїм квіти
І не жалійте добрих слів.
Лиш вам дано серця зігріти,
До вас ніхто так не умів.
Шукайте кращі ноти милим,
Пишіть мелодії сердець,
Стеліть до ніг з веселки килим,
Малюйте. Ви – також митець.
Беріть найкращі акварелі,
Полотна щастя з них творіть,
Нехай родинні паралелі
Багатшим зроблять цілий світ.
Нехай розкішні серенади
Летять в відчинене вікно,
Оксанки, Лесі, Ольги й Наді…
Одягнуть мрії в кімоно.
Даруйте своїм милим щастя,
Цілуйте руки і вуста
І пийте, пийте це причастя,
У щастя формула проста.
Цінуйте тих, хто з вами поряд,
Кого за вас завжди болить,
Цінуйте незрадливий погляд,
Любові й щастя світлу мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748787
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 08.09.2017
Ти дівчина - красуня молоденька,
тендітна, полохлива наче лань.
Для когось ти сестра, а комусь ненька,
крокуєш у Європу без вагань.
Ти голубими дивишся очима
і калиновий вділася вінок.
Яка ж гірка вже доля за плечима
і як далеко до висот зірок!
Ти горда і красива наче пава,
упевнено крокуєш до мети
і хоч в душі палає ще заграва,
та подолаєш, переможеш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746837
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 08.09.2017
Життя не завжди гладить по голівці,
І влітку холодом проймає серце.
Жбурне обличчям прямо по бруківці,
А інколи буває з гірким перцем.
Зламати може, ніби вітер, гілку.
Чи спалить полум*ям, як дім, дощенту.
І крутить смутком тихо темну плівку,
Переглядаю зі слізьми фрагменти.
І вити вовком хочеться від болю,
І духом майже падаю донизу,
Але зібравши міцно силу волі,
Звільняюся від пут важкої кризи.
Печаль проходить, і усе минає.
Життя прекрасне в смузі чорно-білій,
І душу сонце промінцем торкає.
Як птах, я розправляю знову крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749597
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YT71ktbRvDg[/youtube]
Дерева у саду, не в позолоті,
Але чомусь притишені, мовчать.
Невже, вони піддАлися дрімоті:
Зручніше буде осінь так стрічать?
Зітхне в зажурі дуб, такій знайомій.
Лиш де-не-де впаде зів"ялий лист.
Прекрасний ти в мовчанці нерухомій!
Все ж журишся....Навколо подивись.
Он мальви, чорнобривці і жоржини..
Хіба хвилює їх осіння ця журба?
Ти скажеш, що на квітах цих сльозини?
Не думай так, хороший, то - роса...
Невже, у смутку винні хризантеми,
Що білі- білі, як торішній сніг?
Не треба, ти відкинь оці проблеми.
Вони у мене викликають сміх.
Ця квітка, не весняна, а осіння.
Дарує людям радість у ці дні.
В очах її не бачу я тужіння.
Можливо, десь далеко в глибині..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749634
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017
Мене Наталею назвали,
Таке святе її ім’я,
Не знаю чи достойна- Талі!
Вона свята, та грішна я!
Наталія –Різдва новина,
Небесна радість тисяч літ,
Я ж на землі, мала жарина ,
Що гасне , й ось-ось догорить!
Сердечно дякую всім, які привітали мене з Днем мого народження і з Днем агела!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749660
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017
Весна вже тче небес ясну блакить
І жовтими, і білими нитками,
Засяє сонце й попливуть хмарки,
І я пливу між ними теж думками
Туди, де юності моєї цвіт,
Де перші, десь невдалі мої кроки
У загадковий, неспокійний світ.
Це він припас мені свої уроки.
І затремтить у спогадах душа,
І застукоче серденько частіше –
Літа мої до вирію спішать
Із кожним днем жвавіше і жвавіше,
Щоб відродитись в правнуках і віршах.
7.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749680
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017
Слова і виконання – Ярослав Чорногуз
------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0CyQCMkF8dE[/youtube]
Усміхається ген далина,
Мов до світла ворота відкрила,
Тиха пісня мені долина
І свої розпросторює крила.
ПРИСПІВ:
Ти – любов моя, ти – печаль,
Ти – веселка ясна над гаями,
Піднімає хмара вуаль,
Знову сонце – між нами, над нами.
О світи мені знову, світи,
Наче мрія – у вись тополину,
Я до тебе в далекі світи
Мов лелека, полину, полину.
Приспів.
Я спущуся з твоєї гори,
Прийде нічка, пахуча, мов кава,
Ув обіймах, кохана, гори,
Ворожбитко моя ласкава.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740017
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 07.09.2017
Загубилося кохання серед літа,
Залишилося у теплому краю.
Там де поле, де буяють рясно квіти,
Де лунає щебетання у гаю.
Мандрувало берегами між туманом,
Підіймалося угору до зірок.
Дарувало почуття своє коханим
І робило кожен раз на зустріч крок.
Гостювало у серцях палких, гарячих...
Поцілунки посилало кожен раз.
Та було в ночі в думках сумних дівочих
І тривожило їх серце водночас...
Так хотіла заховатись в ньому осінь,
Танцювати і кружляти увісні.
І щоб вітер розплітав їй жовті коси,
І щоб дотики були його міцні...
Загубилося кохання де шукати
І чи знайдеться воно іще коли...
Так в самотності не хочеться страждати,
Хочеться щоб почуття завжди цвіли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749649
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017
Будоражит снова осень красным цветом георгин
И нарядом жёлтых просек в паутинистый муслин...
Теноровыми ключами отмыкает тихо шлюз...
И плаксивое цунами обволакивает грусть!..
Будто звонкое монисто - обольстительность речей...
Увядающие листья в тенях прячутся ночей...
Капли множатся - на коже...
Вздохом выдохом - уплыть...
Кто-то очень осторожно укрощает страсти прыть...
Многоликость оригами - на карминовом холсте
И плаксивое цунами - в самой нежной широте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749547
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 07.09.2017
Золото-руса, осінь, ти несеш щедрі дарунки,
Дощів по вінця, повні кошики садовини.
Вплітаєш у зруділі трави бабині ладунки,
Невабом кинула мені у коси сивини.
Вдивляюся у долі дзеркальце скупе, розмите,
Строкатими стібками помережані роки.
Навстіж серце моє, в однім куті, для всіх відкрите,
Навпроти - душа заклякла: "В любові пригорни!"
І припадає щиро до Господнього розп’яття,
В молитві просить прощення, покуту за гріхи.
У прощенні благає миру за хмільне причастя,
Щоб у терпимості кохання в осінь понести.
06.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749413
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Горджуся тим, що я є просто жінка,
Й від батька маю прізвище Ходак,
І тим, що я проста є українка,
А прадідусь відважний був козак.
Горджуся тим, що рай земний пізнала,
Він від Карпат до сивого Дніпра,
Пахучим хлібом з часником до сала,
Котрий в сім’ю родину всю збирав.
Горджуся тим, як бачу клин лелечий,
Що понад краєм рідним проліта,
Як дощ купає клену жовті плечі
Й зозуля лічить у гаю літа.
Горджуся тим ,як пахне двір любистком,
І клечанням на Троїцькі свята,
Як ранок в споришах росою бризка,
І українства дух над цим вита!
18.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749429
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Серця, країну, молодість русяву,
Прийшов нам ворог навпіл роздирать,
Але не вмре ніколи наша слава…
«Героям слава!» –очі всіх горять…
Від східного кордону і до Сяну –
Знайдеться всюди вірний патріот,
Котрий землі, своїй, примножить славу.
«Героям слава!» – не змовка народ.
Убитих душі в небеса злетіли…
«Героям слава!» – світ весь підхопив…
Щоб кулі у Донбасі не свистіли,
Що ти для України вже зробив?
5.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749430
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
(пам'яті татка Муригіна Олексія Степановича,який прожив 87 повних років,присвячую.9 днів,як його нема)
***
[b]Відбулася Альфа і Омега[/b]
[u]Дав[/u] Всевишній, потім[u] взяв[/u] чиєсь життя.
Мислить про цінніше
в житті треба,
Бо немає часу вороття.
Жив на світі чоловік ,
ім'ям Олекса.
Вдачею він був
прямий,святий.
Близькі називали його Божий.
Правильний був ,чесний,
не земний.
В шахті працював він у забої,
Марганець завзято добував.
А діток було у нього троє.
Із дружиною він все перемагав.
Працював в Північному кар'єрі,
Був спеціалістом вищий клас!
Нині ж він відкрив небесні двері.
І зненацька всіх покинув нас.
З жінкою прожив шістдесят років.
Душа в душу,з гумором дружив.
Сильними були шахтерські кроки.
Рідними й сім'єю дорожив.
Царствіє небесне й світла пам'ять
Чоловіку,татку,дідусю.
Хай тебе в сім'ю небесну приймуть,
Від всіх рідних щиро попрошу…
Відбулася Альфа і Омега
[u]Дав[/u] Всевишній, потім [u]взяв[/u] чиєсь життя.
Мислить про цінніше в житті треба,
Бо немає часу вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749455
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uySNMYNk5TU[/youtube]
О скільки слів у душах притаїлось!
Хто зможе ті слова порахувать?
А чи багато в серці ворухнулось,
Щоб слово добре це комусь сказать?
А серце переповнене словами,
Та ми їх так старанно бережем.
Тримаємо, буває, і зубами,
І все чогось в житті оцім все ждем.
Слова хороші просяться на волю,
Ні! ми оце не хочем зрозуміть.
(Пишаємось, милуємось собою)
Вони ж в неволі так не хочуть жить.
Та іноді буваєм такі щедрі:
Кидаємо на вітер ці слова,
Немов вони родилися в печері,
Тоді від них іде з-під ніг земля.
І ми не знаєм, де від них подітись.
Яке тут перевтілення у слів!
І як із ними далі в світі жити?
І світ, немов, від слів тих скам"янів.
Нехай слова не квітнуть павутинням,
Їх не тримать від сонця, в темноті.
І хай вони не будуть, як каміння,
А будуть йти від серця, як святі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749456
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Вышивает осень золотой парчой,
Нитки подбирая столь умело,
Ей одеть наряд так хочется с лихвой
И пройтись по подиуму смело.
Платье соткано из капелек дождя,
Лёгкие стежки легли тумана.
Сильный ливень листьев кружевных бродя,
Песнь поёт красивого романа.
Дышит осенью холодная земля,
А кокетка будто бы играет,
С лиственным букетиком поёт "ля..ля",
Поступью янтарной проплывает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749542
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Чи справді то було чи сон це,
Дивились жахаючись ми.
Безсило боролося сонце,
Із повстю холодної тьми.
Земля вивергалася ревом
У акті смертельної гри.
Безлисті і мертві дерева
Вгинали могучі вітри.
Долів опускалися руки
Важчала душа від ридань.
І в дупла ховалися круки
Свою вижидаючи дань.
Земля до кінця перемокла,
Зловісну б пору пережить.
Мечем задіймленим Домокла
Природа нащадкам грозить.
Молились ми: Господи явся,
На смуток оцей наполяж.
Лиш грім в небесах розсміявся
Молитву сприйнявши як блаж.
3 09 2017р
Парище.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749140
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Україно моя! Земле моїх дідів!
Калинова , бузкова й полинна,
Ти , рідненька , стоїш на розпутті шляхів,
Та у цьому ти , ненько ,не винна.
Знемоглася вже ти, бо не легко іти,
По шляхах , що кров"ю политі,
І куди ж то іти , як не видно мети,
І за що ж ті синочки убиті?...
На теренах твоїх торжествує брехня
І мужі , що їх жадність згубила,
Вони сквернять твоє материнське ім"я
Та синів , що ти їх схоронила.
Не сумуй Україно! Ми є діти твої,
За тебе ми станем рядами.
Ніколи не змовкнуть твої солов"ї,
Ти будеш гордитися нами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747007
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 06.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2017
Ще марить ніч омріяним спокоєм,
А в серці – незагоєні рубці…
Не можна не любить землі такої,
Тому в Донбасі й досі ще бійці.
Ще сильний ворог. Зуби гострі шкірить
І часто огризається вогнем.
Мороз щипає боляче за шкіру…
А мо’, й не кожен правду цю збагне?
Та Україна ціль одну тримає:
Єднання й воля, й на своїй землі,
І принципів уже не поміняє.
Запам’ятайте ті, хто у Кремлі!..
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749379
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Весняний ранок заглядав у вікно. Чути голос зяблика, ото пісню заводить! Так здалеку - з лісу, плине щебетання над селом.
Вікно відчинене навстіж, п`янить півонії запах, ті пахощі вітерець приніс у кімнату. Люба лежала в ліжку й позирала надвір, думала- буде гарний день, так сонячно. Все добре, але напевно треба йти трохи зранку прорвати бурячки,пізніше буде занадто спекотно..
Вона вдома сама, мама з батьком давно на роботі, адже така пора, що - один день місяць годує.. Роботи вистачає в колгоспі, на фермі, біля корів, то доглядає за телятами. А батько працює трактористом, в цю пору вихідних немає, всі працюють на землі, щоб вижити. Та і вдома є трохи господарства, інакше не проживеш. Обласне місто далеко, щоб їздити на роботу щодня, заробити копійчину.
Після школи - їздила в районне містечко, вчилася на перукаря, тепер вдома стриже бажаючих. Чоловіки приходять рідше,жінки ж частіше, особливо, якщо якесь свято, чи весілля в селі. Людям подобається, як вона швидко і вміло робить зачіски, тому і йдуть залюбки до неї. Хтось дає гроші, а хтось принесе шматок свіжини, чи яєць. Хоча молоді в селі залишилося мало, частина виїхала на заробітки в Росію, а частина в Київ, але добре, що є хоч трохи клієнтів, все ж не без роботи. Є клуб та працює тільки на свята, а так людям немає часу гуляти, не до гульок. Життя важке, три роки, як війна на Сході, все обіцяють покращення, яке може бути покращення, як немає роботи?
Люба вкотре потягнулася в ліжку - як сумно, як далі складеться життя? Адже їй вже двадцять один та хлопця в селі напевно для неї не було, хіба, що сусід, Микола, якого обожнювала. Високий, чорнявий, ще й вуса запустив, очей не відвести, красень. А, як погляне карими очима, то здається теплий промінь, аж вглиб до серця струменить. Та він одружився чомусь так рано, з сусіднього села привіз Надію. Відразу всі думали, що вона вагітна та живуть вже чотири роки, а дітей так і немає. Та, які можуть бути діти, коли його дружина зовсім не тримається сім`ї. Вдома два тижні, не більше й знову в Москву на заробітки, так вже декілька років. Микола був на Майдані, отримав поранення, після цього його вже більше в Військкомат не визивали. Довго лікувався, розмови по селі ходили, що права рука розтрощена, лікарі дали третю групу інвалідності, сказали, що воювати більше не піде.
Уже зірвалася з ліжка, в нічній сорочці ледь не вивалилась з вікна, роздивлялася на всі боки. З переляку зграя сполоханих горобців розлетілася на всі сторони.
- От розцвірінчалися .. .А злякалися! І що тут біля хати можна шукати? Он, туди гайда, на кущі, на дерева.
На городі побачила Миколу -, тьохнуло серце, знову сам. Високий на зріст, вміло володів сапою, видно поспішав. Різко махав лівою рукою, не оглядаючись, нахилявся, підбирав бур`ян, кидав на купу.
Ага- майнуло в голові, зиркнула на годинника - все встигну. Швидко накинула сукню, на шпильку зібрала русяве волосся. З сапою в руках підходила до сусіда,
-Доброго ранку! А помічниці не треба?
Він злегка почервонів, збентежено випрямився,
-Доброго, доброго… Але Любо, дядько Дмитро та тітка Оля ж будуть знати, сусіди побачать, обов`язково донесуть. Будеш мати, що слухати, сваритимуться, ти получиш і мені дістанеться. В тебе, що, вдома роботи немає?
Вона дивилася на нього зачарованими смарагдовими очима, в них побачив радість, від цього, ще дужче почервонів. Вмить зблід опустив голову донизу, махнув рукою,
-Краще додому йди, не відволікай мене.
А в самого - від хвилювання голос тремтів. Хотів приховати свій неспокій, перехоплюючи подих, відчував, як гупало серце, неначе барабан, здавалося зараз вискочить.
На кілька рядків відійшла від нього, мовчки почала сапати. Він ледь стримував себе, йому хотілося поглянути на неї, адже колись вона йому дуже подобалася та й зараз не проти бути з нею, але ж як? Батьки її точно не дозволять бути разом. Дівчину віддати за розвідника - хіба, що в лісі хтось здохне. Та треба ж було так закохатися в Надію! Він розумів, що зробив велику помилку в житті. Але виправити не наважувався, хоч вже декілька раз сварився з дружиною, щоб не їздила, вже лишалася вдома, тож сім`я, як не як, може б дитя було. Про дитину вона й слухати не хотіла, все відмовки - треба пожити для себе. Але ж молоді, інкли Микола умовляв, щоб народила, але знову в шухляді знаходив протизачаточнії таблетки.
Люба - розчервоніла, немов та троянда, а в очах блиск, той блиск, ні з чим не зрівняний, горів вогонь кохання.. Стримуючи себе, щоб не втратити самоконтроль дівчина підійшла до нього, всміхалася, весело заговорила,
- Ну от, закінчуй ці рядки і по бур`янах! Бувай здоровий!
- Любо, з мене цукерки, - вже сказав веселіше.
Вона ледь не затремтіла, крутнула головою, уста бантиком, ще сильніше почервоніла, пожадливість очей,бажання спокуси.
-А коли пригостиш?
-Та хоч сьогодні, коли захочеш, - любувався нею, зирив на пишні груди.
-Ну гаразд прийду до криниці, як стемніє, - майже на ходу сказала й швидко зникла за сараєм.
З гарним настроєм, як пташечка біля гнізда, вскочила в грядку з буряками. Щось підспівувала під ніс й проривала буряки.
Закінчувала роботу, прийшов дядько Степан, просив, щоб підстригла та поголила. В обідню перерву прийшла продавщиця з магазину, теж підстригтися. Ледь встигла приготувати обід, прийшла мати,
-О, привіт сонечко, обід готуєш, що ледь встигаєш? Чого до Миколи ходила? Навіщо допомагала сапати, що вдома роботи немає?
-Мамо, який там сапати, то в мене, щось з мобілкою зробилося, заблокувалася, то я до нього на хвилину забігла, він, щось нажав і вже все гаразд…..
-Ой, не дури матір, гріх! Сусідка, тітка Катерина, тебе бачила, каже, що ти йому допомагала сапати.
Хитро зирнула, обійняла за плечі,
- Сусідам мамо, немає що робити, то все плескання язиками.
- Дивися доню, в нього дружина, приїде , тобі стусанів надає, що стріляєш очима до жонатого чоловіка.
-Ма ! Я не маленька, може із –за сусідів і зустрічатися ні з ким не можна, мені, що сімнадцять років, що я маю звертати увагу на те плескання.
-Ну добре, досить, гуляй та тільки з розумом, ото вже виросла, знаєш, що сказати…
-Мамо та настільки я знаю, коли закохуються, точно розум втрачають, - весело проговорила, ледь стримувала хіхікання, швидко пішла по воду..
Мати вслід кивнула рукою, щось говорила та її ж миттєво не стало, наче й не було.
Після трудового дня батьки дивилися телевізор, Люба вертілася перед дзеркалом, вже в котрий раз поправляла на плечах волосся,
-Мамо я пішла, там збираємося юрбою, повеселимось трохи з дівчатами й хлопцями….
У відповідь кивнула головою,
- Тільки ж не до ранку! Бо спати довго немає як, роботи, хоч відбавляй.
Люба йшла до криниці…. Небо - одягло темну вуаль, по якій мерехтіли зорі. Молодий місяць зачепився рогом, неначе підморгував їй. Десь здалеку чути гавкіт собак та гул автівок.
Рівненька стежка здавалася довгою, їй так хотілося швидше побачитися з Миколою.
« -Серденько тріпоче, а душа співає
Ой напевно Любка, Миколу кохає
Та не судіть же люди, бо мав бути мій
Бо оте ж кохання, справжній буревій
Я його устами ніжно зацілую
Не віддам нікому… Ой, я не жартую, - підспівувала тихо, дивилася вперед.
Зовсім поряд, завівся трактор, різко повернулася, зашпортнулася і впала.
-Ой, що це? - відчула під собою величенький горбик.
-Ото роззява, тут же мурашник, хай йому грець, - голосно, сердито заговорила, намагалася встати та відчула біль в нозі, внизу біля кісточки.
-Отакі справи! Де ж той мій Миколка, буде чекати, а я тут розклалася, як стара баба, - бурчала про себе.
Раптово побачила перед собою постать Миколи, -
-Любо ти, що забула, що тут мурашник, а ну ходи до мене, бо зараз кусати будуть.
Серденько захололо, як він взяв її на руки і ніс, ніс в напрямку до себе. Вона мовчала, а серце здавалося вискочить, його дотики рук бентежили. Втрачала себе, неначе п`яніа від його запаху тіла, ледь –ледь схилила до нього голову, а бажання - розтопитися в ньому.
Він заніс її до хати, посадив на стілець, включив світло, побачив її розчервонілу, на якусь мить завмер, а потім,
-Ану, що тут у тебе? Покажи…
Декілька мурах коричневого кольору бігали по ногах, по сукні- заклопотано струшував їх,
-Ото насіли, як на мед, дивися, бач які спритні…
Вона спостерігала за кожним його рухом, намагалася заглянути в очі, якими все життя марила.
-Тобі треба зняти сукню, я зараз, щось знайду, якусь мою сорочку, чи що. Щоб струсити всіх комах, а ні, то зніми, я відвернуся, он в ліжку простирадлом загорнись, поки я надворі струшу. Як нога, ще дуже болить? Може тобі до лікаря треба?
Крутнула головою, струсилася,
-Ото гризуть, відвернися, а нозі вже краще…
Він вийшов з кімнати. Люба недовго думаючи, зняла сукню, нирнула в ліжко під простирадло,
-Заходь! Он візьми! Оце так пригода, такого, ще не було, чому вони такі злі?
Він несміливо зайшов, з під лоба зирнув на неї, забрав сукню і неначе пулею вискочив з кімнати. Але ж гарна, така пишна і в моєму ліжку- думав - а серце калатало. Відчував, як по судинах протікала кров, ледь стримував почуття, бажання бути поруч з нею.
Вона сиділа на ліжку, ледь прикрила пишні груди. Вони раз- у- раз підіймалися, манили до себе. На якусь мить завмер, просто стояв, дивися, а думки - от якби спокусила, щоб сама, довіку був би з нею, хай вже що буде, то буде. Але ледь видавив з себе,
-Ти, як панночка, пишна в моєму ліжку, ось бери, здається немає мурах, витрусив, всю сукню обгледів.
Сяючі очі,звабливий погляд, усміхнулася, взяла його за руку,
-Поглянь на ногу, здається трохи почервоніла, напевно розтягнула м`язи?
Уже відсунулася, щоб він зміг біля неї присісти. Вони так були близько один від одного - так, як вона мріяла. Обома руками обійняла за шию, він хвилюючись, обціловував її оголене тіло.
Біля відчиненого вікна стояв Микола, слухав, як соловейко заводив пісню й водночас думав- напевно так мало бути, це доля, навіщо було молодому дурневі одружитись, поспішав. Але вже не повернеш той час, треба жити, піду ж зараз до її батьків, а там, що Бог дасть, гадаю не вб`ють.
Після бурхливих почуттів, вона міцно спала, йому здалося уві сні посміхалася, піднявся настрій.Від спогадів тепло на серці- яка вона щаслива, радісна - коли шепотіла, що кохає».
При вході на веранду, включене світло… Микола підходив до сусідів. Біля вікна, її батько палив цигарку.
-Доброї ночі!
-О, це ти, привіт, щось дівка наша загуляла, довго немає, хвилюємося.
-Та я, ось про це прийшов з вами поговорити.
-А до чого тут ти?
-Та, я оце прийшов до вас, вона в мене!
Батько, не довго думаючи, вдарив кулаком в обличчя. Микола похитнувся, схопив його за плече, збуджено заговорив,
-Не треба, чуєте, так не годиться родичатися. Я не підніму на вас руку, ви ж мені, як батько. Все нас з мамою підтримували, як батька не стало. І, як ото, залишився сам, це ж ви були мені опорою, вчителем, все життя поруч.
Холодний піт виступив у старого, від несподіванки розкрив рота, витріщив очі,
-Ти мене будеш вчити, чоловіче?! В тебе ж є дружина!
Дмитро більше не підійняв руки на нього, зачепила його мова за живе, остиг. Присів на лавку, пригадав сюжет, як Микола, ще хлопчиком, плакав біля розбитого мотоцикла, припадав на коліна, підіймав до верху руки, біля неживого тіла батька.
Микола трусив головою, рукою тримався за щелепу,
-Та я вже подав на розлучення. Завтра суд, вона знову десь поїхала та папери всі готові, нас нічого не поєднує. Тож я наважився прийти з вами поговорити, щоб за мене віддали Любу.
Старий знову зірвався, майже закричав,
-То ти її зганьбив, а тепер руки просиш?
Загавкали сусідські собаки..
-Та вона в мене, бо підвернула ногу, впала на мурашник, як кудись йшла. До мене близько, гукнула, - брехав Микола і самому від того було соромно. Думав- добре, що не дуже видно обличчя, а то б, ще більше отримав стусанів.
-Мурахи трохи покусали, жалілася, що нога болить. До вас нести не буду, а то й так плескають про нас. Оце прийшов до вас, вона напевно вже заснула.
-О, ну тоді молодець! Не ображайся, а то я відразу подумав, знаєш таке діло, сам був молодим, дівок спокушав, так і про тебе таке подумав, вибач вже.
Микола ледве стримував сміх, бач, думав про старого- так би напевно й не зізнався, що був гуляка. Де ж ті дівчата візьмуться незаймані, якщо є такі чоловіки. А на мене бочку котить.
-То ти говориш, що розлучаєшся. Ну тоді добре, я дам згоду зустрічатися, знаю вона ще з дитинства тобою марить. Тільки ніяких більше стосунків, чуєш. До весілля, ні- ні! - вже спокійно, роздумуючи говорив батько, але в кінці мови, ще й посварився вказівним пальцем.
Микола стояв перед ним, уважно слухав,на згоду кивав головою. Хвилювався, щоб старий не пішов до нього додому, Люба ж спокусливо, напівгола спала в ліжку, ще й двері закриті на замок..
Старий поклав руку на плече,
-В такому разі, подалі від гріха, вона в тебе спить, а ти, он йди, на сіно, в сарай. До ранку замкну тебе, що б не було забаганки тобі, щоб щось не чухалось, спатимеш тут.
Микола поправив чуба та що робити, погодився,
-0 добре дядьку, добре, я тут переночую, я ж буду слухняним зятем, бо поважаю вас, я справді все життя її кохаю.
-Ну, досить, досить вже кохаю! Ми мужики знаємо для чого вони нам, а ну чекай, я зараз прийду.
За кілька секунд старий в руці тримав пляшку і щось в пакеті.
-Давай, заходь в сарай, щоб часом моя не почула, бо нам тоді обом дістанеться. Знаю верещатиме, буде проти, думаю якось умовлю, тільки дай час, не поспішай. Вона й так скаржилася мені, що люди про вас говорять, а вони й бач, все краще бачать, чим ми. Все із-за роботи, за всім не подивишся, - емоційно говорив, вмощувався на сіні..
-Ой, чекай , забув, от дурна голова, хліб забув, - зірвався з місця, швидкою ходою попрямував у хату.
Здавалося йшов тихо та раптом голос дружини,
-Дмитре ти? Чого метушишся? Люба прийшла?
- Та прийшла, давно прийшла, спить. І ти, спи, не хотів тебе розбудити, піду посмалю цигарку. А її завтра підніму, не світ не зоря, щоб знала, як довго гуляти.
Дмитро виходив з хати, озираючись на дружину, чи часом не встає з ліжка. Але було тихо.
Микола слухняно чекав та роздумував- як же це воно буде, що він тут, а вона там прокинеться, а його немає. Він, аж здригнувся, коли весело заговорив Дмитро.
-Все нормально, спить дружина, мусив збрехати, що прийшла Люба. А ми з тобою, це, як ти казав - породичаємось.Зроблю тобі добру справу, дозволю одружитися та тільки, щоб ти її беріг, як зіницю ока, вона ж в мене одна, як трояндочка.
-Чую дядьку, чую. Ви ж мене змалку знаєте. Шкодую, що так вийшло, надибав Надію, немов осліпила, ото й одружився.
-Добре, добре, хто знає свою долю? Ніхто!, - наливав в чарки самогон,- Тож давай, майбутній зятю, по –нашому, вип`ємо, поцілуємося, як на сватанні.
Випили, Дмитро покуйовдив Миколі чуприну,
-Ти вже вибач, що спочатку заліпив.
Потім обняв його, поцілував тричі,
-Ну тепер будемо родичами, закусюй! - подав шматок сала з хлібом.
-Ось свіже яйце, кислий огірок, не соромся, пригощайся,
- налив другу чарку.
-Е, ні! Дядьку, я більше не п`ю, одну для годиться.
-Стоп! Тепер між нами можеш мене називати батьком. Я хотів тебе за зятя, знаю, який ти роботящий, ще й патріот. Знаю землю любиш, село не покинеш, а я тішитимусь, що донька поруч.
Раптом біля дверей, щось зашаруділо, - Мяу.
Піднявши хвоста, поважно зайшов кіт, принюхувався.
-Ото, хай йому грець! Сірий! Ходи дам шматочок сала. Бач, прийшов полювати на мишей, а ми його місце зайняли.
Микола гладив кота, теж їв сало, а думки за Любу- як вона там? Хоча б не налякалася чогось.
Дмитро скрутився калачем, тихо засопів, вмить махнув рукою,
-Ти лягай, спи, а я зараз передрімаю і тільки сірітиме піду, треба дівчину розбудити, бо ж обіцяв дружині, що рано її підніму. Не хочу, щоб знала, що в тебе ночує, тоді, хоч з хати тікай. А ти спи, як прийду вже потім підеш додому.
Та, яке там спи роздумував Микола- я ж її закрив на ключ, як вийде, якщо її гукне батько?
Сіріло…. Микола почав ногою шарудіти, щоб розбудити Дмитра. Та, той спав, міцно, щось про себе пробурмотів, почав хропіти.
Він всміхаючись, взяв соломину, нею торкнувся його вуха. Той відмахувався декілька раз, нарешті відкрив очі. Микола ж швидко закрив очі, немов у сні, почухав носа. Тільки старий зірвався на ноги, як Микола неначе спросоння запитав,
-Що вже йдете?
В другій половині сараю заспівав півень. Старий виглянув надвір,
-Так ! Сіріє, піду. Чому півень раніше не заспівав? Боюся моя проснеться, побачить, що ні Люби, ні мене, тоді мені вже не відвертітися.
-А, я це, до вітру хочу, - позирнувши на нього, сказав Микола.
Хоч і ледь видно та приховував очі, бо ж знову збрехав. А, як було інакше зробити, щоб на ключ сарай не закрив? Роздумував -треба швидше нього пробратися на своє обійстя, відкрити хату, щоб не побачив».
Дмитро, трохи хитаючись, озираючись навкруги, відчиняв хвіртку. Микола тим часом, шмигнув в кущі, він знав де можна коротшим шляхом пройти до хати.
Ольга вже не спала, біля вікна одягалася, як раптом побачила чиюсь постать, що промелькнула до хвіртки. Світло в цю пору все виключали по селі, то майже напомацки, на веранді, всунулася в якісь капці, крадькома спішила з хати. Надворі розгледіла,- от бісова душа - думала, Дмитро! Куди ж це він ? Ото! Хай йому грець! . Взулася в капці та не в свої, завеликі, зашпортнулася, ледь носом не зарила. От холера, краще босою – зняла капці.
Тим часом Микола відкрив на дверях замок, сам заховався за кущами чорної смородини й барбарису, хотів побачити, що ж буде робити Дмитро?
Той, не озираючись, заговорив до собаки, погладив його, потім різко відчинив двері веранди, гукнув,
-Любо, дочко, виходь, треба швидко додому.
Зайшов на веранду, причинив за собою двері.
Дівчина відкрила очі - хтось гукав, чи, що? Чи це здалося? Потираючи очі, спросоння хотіла включити настільну лампу та світла не було. Гукнула,
- Миколо, ходи, чого заховався?
-Любо, це я, Микола в нас, у сараї, - знову заговорив батько.
-О, Боже! Голос батька ! Пулею натягла сукню й до дверей.
Тим часом Микола хотів, повернутися назад та, як побачив тітку Ольгу, яка розмахуючи руками до собаки, спішила в хату. Ой, що ж це буде, схопився за голову, треба спасати Любу й дядька.
Він вийшов із - за кущів, - Доброго ранку! Ви, що так зранку до мене в гості?
-Ах ти бісова душа! А я думаю, чого не спить мій старий? Це що коханку привів, десь-то сам водиш, дружини немає і моєму Дмитрові знайшов?
Вона схопила з купи не різаних дров патику і замахнулася його вдарити. Він відскочив, не знав, що робити.
Дмитро, аж затрусився, коли почув надворі крик дружини, відчинив двері веранди, за ним, витріщивши очі,стояла донька.
Та Ольга здалеку не могла розпізнати, хто ж то? На веранді темно, вікна зашторені, тільки видно образ якоїсь жінки.Затрусилася, пасмо волосся впало на обличчя, рознявши рота, вирячивши очі, з патикою кинулася на чоловіка,
-Бач, притон організували, ах ви хвойди, той молодий, а той старий і собі! Ану покажи, яка *** за тобою стоїть? Хто це?
Люба злякавшись, торкнула батька за плече,
- Що це тут, тато?
Той швидко скумекав, що зробити, схопив її на руки, виходив надвір.
Ольга побачивши доньку на руках, розвернулася, ще з патикою в руках знову до Миколи,
-То це ти! Ти, що з нею зробив? Ах ти *** я тебе заб`ю! Живого місця не залишу! А бодай тобі!
-Тітко! Тітко! Ви не зрозуміли. Зупиніться нарешті! - втікаючи від неї голосив Микола.
Крик линув, аж в долину. Вже ніхто не говорив, а всі кричали, неначе серед них хтось був глухий. По селі гавкали собаки, півні завели пісні, а гуси по обійстях почали ґелґотати.
- Ану замовкли всі! Розкричалися, все село на ноги підняли! Я сказав, Ольго, зупинись! – зарепетував Дмитро, поставив Любу на ноги.
- Слухайте всі! Посміховисько робиш Ольго. Ти б подякувала Миколі, а ти з патикою, дівчина впала, ногу розтягнула. Тобі не хотіли говорити, хотіли, щоб спокійно поспала, а вона, до нього з патикою. Хай тобі грець!
Ольга не розуміючи майже нічого, викинула патику. Все ще сердито дивилася, то на чоловіка, то на Миколу, то на доньку, трохи збавила гучність,
-Ану, докладніше, щось нічого не можу зрозуміти.
Микола набрався хоробрості,
-Давайте я понесу її додому, в неї ж нога болить, там і поговоримо.
Дівчина почервоніла, потай всміхалася до батька, дивлячись до матері кривилася.
Затягнулась пауза, позираючи один на одного, всі йшли до Дмитрового обійстя . Микола ніс своє кохання на руках, вона ледь стримувала сміх, за ним гуськом йшов Дмитро, а позаду опустивши плечі донизу, часом оглядаючись назад ,не поспішаючи, йшла Ольга.
В хаті тихо,… На ліжку сиділа Люба. Батько відразу пішов на кухню випити води, адже дуже сушило в горлі. Микола, трохи розсіяно, приклав до губ вказівного пальця, тихо прошепотів,
-Мовчи, хай батько говорить.
Доки мати останньою заходила до хати, дівчина добре натерла до почервоніння ногу, кривилася.
Батько взяв стільця, присів навпроти Люби, Микола переминався з ноги на ногу, не знав де краще стати.
- Слухай Ольго, ми вчора з тобою дивилися ввечері телевізор, як донька пішла до дівчат, - почав старий.
Вона поправляла на собі волосся, - Ну той, що?
-От бісова душа, не перебивай, сказав. Спішиш поперед батька в пекло, - гримнув на неї.
-Я через десять чи п`ятнадцять хвилин пішов курити, реклама була.
Бачу по стежці біжить Микола, сказав, що Люба впала біля мурашника, нога болить, побоявся дівчину на руки брати, бо ж сама говориш по селі плескають про них. То я швиденько з ним туди, сам заніс до Миколи, бо ж було ближче. Там вже обтрусили її від тих мурах, а нога почервоніла, там залишив її спати.
Ольга зблідла,
- Ти що здурів ?!Тепер вже не відговорюся від людей, вони ж, як оси, все сватають Миколу до неї, гутарять, що вони люблять один одного.
- Сказав помовчи! Я Миколу забрав до себе, в сарай, там ми з ним всю ніч пробули вдвох. А тобі збрехав, що Люба прийшла, щоб спокійно поспала, щоб не нервувала, бо була б галасу наробила на все село. Пожаліли ми тебе, а ти до нас з патиком,- хитав головою й відразу серйозно до Миколи,
-Пішли проведу, гадаю їй в лікарню не треба, почервоніла нога, але ж не напухла. Дякую тобі! Подав руку.
Вже, як проводжав до хвіртки, посміхнувся погладив себе по голові,
-Таке життя, часом треба й збрехати! Не хвилюйся, все буде добре, буде тобі дружиною, буде, трохи зачекай..
У Миколи бажання не йти, а бігти від радості.
Ольга донці поставила компрес на ногу, не розмовляла, тільки охала, час від часу позирала на неї. Дмитро тут же, на дивані вклався спати, за кілька хвилин засопів.
Пройшло два дні…Люба позирала у вікно, в сторону сусіда та він на городі не показувався. Дівчина ці дні сиділа в хаті, нікуди не виходила. Зайшла мати,
-Оце так новина, Надька покидає Миколу! Ото біда буде мені, ти дівко в його сторону й не дивись, тобі розвідник не потрібен. Я розумію, він вміє підійти, вчений, ти мені дивись, ні - ні!
-Чого ти репетуєш?! – з іншої кімнати вийшов батько.
- Надька за речами приїхала, будуть розлучатися….
- От новина! Він вже розлучений! Сам вчора бачив свідоцтво про розлучення,- сказав батько, присівши на диван - замовк.
- Воно шкода хлопця, батьків немає, тепер вже й без дружини. Сам же не поганий, роботящий, напевно така доля.
Від розмови розчервонілася, суворо дивилася на доньку.
-А ти дивися мені, щоб ніде тебе з ним не бачила, бо тепер, ще більше будуть про вас плескати язиками, тільки дай привід.
-А ви мамо, щоб не плескали язиками, віддайте мене за нього заміж, -випалила, немов з гарячки й відразу приховала голову за штору від вікна.
Мати, як стояла так й присіла поряд з чоловіком. Округлилися очі, на лобі виступив піт, щось хотіла сказати та її випередив Дмитро,
-А, що доню, якщо дуже любиш його, то я тобі не ворог, я не проти.
Ольга схопила маленьку подушку, вдарила його по голові,
-Ти, що здурів? Єдину дитину за розвідника! Я не дам згоди! Чуєте не дам!
Обійняв дружину,
-Твоя мати теж мене не хотіла, говорила, що я гуляка та ми все ж побралися, пригадай! Пригадай, як потай зустрічалися.
Ольга почала плакати,
-Дмитре, вона ж у нас одна, квіточка наша, а ти…
Витирала хустинкою сльози, притулилася до грудей..
-А що хіба погано буде, як вона поруч з нами житиме? А то найде собі якогось, повезе світ за очі тоді що? Тоді будеш плакати, а зараз тішся. Я даю благословення і ти не вдавай із себе тещу ягу!
Вона подивилася на доньку- та усміхнена, очі сяяли щастям. Материнське серце лагідне, добра душа - розтав лід,
-Ну гаразд, буде нагода, хай приходить, поговоримо…
Наступив вересень місяць… Гарний сонячний день, хоча вже відчувалася прохолода. На обійсті на деревах де-не-де виблискувало жовте листя. Біля хвіртки ледь похилилися червоні хризантеми, біля них на вишні прив`язані різнокольорові кульки. На столі лежало два хліба, прикрашені калиною і барвінком.
Ольга і Дмитро усміхалися,чекали на молодих. На обійсті гучно грали музики, люди збиралися на весілля. Дмитро побачивши дітей, які йшли дорогою, усміхнені, щасливі, обійняв дружину за плечі,
-Ось, тепер вже не буде мови за нас, як ти там говорила,? Тепер не плескатимуть язиками…
Серпень 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749269
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Ось вітер зірвався, листочок приніс,
Від шуму такого прокинувся ліс.
Скупалися трави в холодній росі,
До купки хмарки позбирались усі.
То Осінь - царівна спустилась з небес,
Всміхнулась чарівно, від усмішки змерз
Дубок молоденький,що вже закохавсь
В берізку тендітну та Осінь злякавсь...
Вона ж зрозуміла усе навпаки,
Хмарки чередою розбіглись в боки.
І небо смарагдами блиснуло враз,
Осіння краса ще порадує нас...
До танцю її запросив вітерець,
Вона ж так хотіла із ним під вінець.
А в нього до верби були почуття,
Ось так шкереберть полетіло життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749319
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Справжня любов усіх несе:
хтось зна куди,а хто й не зна...
Чи є любов, чи я ще є,
чи може вже мене й нема?..
Колись була я молода,
і віра, і любов була,
була і радість, і біда,
і з ними я в світі жила.
Таки ж була колись любов,
куди ж поділася вона?
Чи захолонула вже кров,
чи то в душі моїй зима?..
А без любові і життя,
то не життя, сумне буття.
Здається я вже й не жива,
та й не жива - жива бува...
І я оглядаюсь назад,
ще чую поклик в майбуття,
чи то підказка, чи наказ:
люби себе й люби життя!
Хоч пари вже в мене нема,
та від любові є сліди,
і хоч в душі давно зима,-
я повертаюся туди.
У ті роки і в ті часи,-
мене вже спогади ведуть,
сповнюють вражень і краси,
у світ чаруючий несуть...
Діти й онуки, вся рідня,-
до них любов моя земна,
сьогодні, завтра і щодня,-
любов жива, як і була!
Приємні чуються слова,
й співає знов моя душа,
я розумію, що жива,
тому й пишу цього вірша...
Знають усі і знаю я,
що любов є, як і була.
Як серце стука й грає кров,
тоді і щастя є, й любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749339
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Нас часто доля ставить на коліна,
Та сліпо їй коритися не слід
Навіть тоді, як у душі руїна
Й чужим і сірим здасться білий світ.
Не дозволяй назватися слугою,
А стань за себе у житті борцем,
Що здатен рани у душі загоїть.
Дарма не кидай камінь чи слівце.
Нам час гартує і тіла, і душі,
У цім і є та справжня суть буття,
До себе і людей не будь байдужим,
Бо лиш одне дароване життя.
30.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749233
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Летять роки у вирій, мов листочки
у листопадний час. І календар
фіксує дат яскраві й чорні точки,
нам послані на кару ачи в дар.
Буденні дні, так схожі між собою,
зливаючись в одноманітне тло,
розвіються туманом над водою,
зітерши слід свій, згадку чи тепло.
Буває ж – зрідка – доля шле дарунки,
як усмішку неждану із Небес,
осяявши у душах візерунки
із плетива любові та чудес.
Моменти щастя, радості та втіхи,
коли вирують світлі почуття, –
то наші власні вікопомні віхи,
посвідчення не марноти життя.
... І чорні дні... О ці болючі дати
пекельних мук! О незагойний біль
і відчай незворотності утрати,
коли нема рятунку нізвідкіль!..
А потім – нескінченно довга смуга
затерплості. Для нас вмовкає світ.
Лиш серце квилить. І безмежна туга,
як нурт...
Та враз – спасіння пліт
чи рятівна соломка – тепле слово,
пробивши врешті мури наших бід,
пробудить душу і відродить знову
бажання жити, розтопивши лід.
Дороги долі – їх не розгадати,
але вкарбуємо в душевний календар
всі вікопомні світлі й чорні дати,
що напророчив кожному Звіздар.
І знову всі щасливі й чорні дати
душа вкарбує у календарі, –
дорогу долі прагне розгадати,
неначе карту неба – звіздарі.
5.09.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749310
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
[img]http://bm.img.com.ua/smak/orig/2/10/4d1a9a969996077ee674cbc97081a102.jpg[/img]
Заспівай же ти пісню, про долю, козаче,
Про гірку, ту що в хаті на покуті плаче.
Про синів України, полеглих в боях,
Журавлями у небо їх стелиться шлях.
Про село, де затишна над кручею хата,
За ворітьми терпляче жде стомлена мати.
Від обіймів якої милішає світ...
Як хотіла б вона живим сина зустріть!
Та пекучий той біль розтинає їй груди.
У скорботі німій до землі геть зігнута.
Скільки ж праведних мрій в її сина було!
Але куля ворожа спалила крило.
До могил тих синів, що у небо злетіли,
Ми червоні супліддя калини прихилим.
Їх потомки прийдешні не зможуть забуть,
Бо весною барвінком вони зацвітуть.
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS-3WAPo7KHihAgrRqQDhgN99lHsknDfl3QkW-aXR5aPZESyyFtZA[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749321
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Летить по небу, крутиться планета,
Кружляє із супутником своїм,
І на орбіті круглим силуетом
Відблискує промінням голубим.
Зима зміняє літо з кожним колом,
Веде світила оберт по кривій,
І точно не дізнатися ніколи
Що бачити доводилося їй.
Пливуть сусідки поряд - ледь жевріють,
Планети безнадійно неживі,
А ти, Земля, лісами зеленієш
І тонеш в океанській синеві.
В тобі одній, у зоряній безодні,
На рідній, на єдиній і своїй,
Біліє сніг на Півночі холодній
І в тропіках хлюпочеться прибій.
Лиш ти гудеш постійними штормами
В ревучій сороковій широті.
І ти одна над стиглими хлібами
Ганяєш вітром хвилі золоті.
Для нас ти, обертаючись, плането,
Відводиш час для щастя і біди,
І вміло підбираючи сюжети,
Ти зводиш двох в єдино назавжди.
Ми день з тобою знову зустрічаєм
В надії, що сьогодні пощастить,
А поле диким маком розцвітає
І бір сосновий кронами шумить.
З тобою, лиш єдиною на світі,
Загублені в космічній глушині,
Ми по своїй проходимо орбіті,
Кружляємо у Всесвіті одні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749267
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Я сегодня, по секрету, вам такое расскажу -
И моё куда-то лето улетает… Не держу -
Ни словами,ни признанием (до мурашек на груди)…
И не клятвой(обещанием) бесконечности любви…
Райских яблок, переспелых, пол-ведёрка собрала…
Пряно -сладким ароматом надышаться не смогла…
Я восьмое чудо света открывала в этих днях!
След оставило и лето в моих рыжих волосах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749153
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Народе України мій, великий,
Не раз в житті ти падав і вставав,
Не раз відчув ти смак гіркого лиха,
Та знов тебе єднала булава.
Вона є атрибутом сили й волі,
І мій народ у бій вела не раз
За землю рідну і за кращу долю,
Яку так щиро оспівав Тарас.
Вона не річ козацької забави,
Хоч слід на ній і злота, й серебра,
Вона нетлінна пам’ять роду й слави,
Що дух гартує воїнам добра.
Народе України мій, великий,
Не раз в житті ти падав і вставав,
Не раз відчув ти смак гіркого лиха,
І знов тебе єднає булава!
2.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749049
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Злітає потихеньку з поля неба,
Сідає рій зірок на підвіконня.
Окраєць місяця, ріжок - оздоба
Самотній в оксамитовім бездонні.
Блукаючи примарою в безсонні,
Я теж одна-однісінька чекаю.
І голову схиляю, ніби сонях.
- Прийди скоріше,- я вночі благаю.
Вогонь свічі палає філігранню,
Обвітрений заходиш, бачу погляд.
Шепочуть губи розсип слів кохання,
І відчуваю ніжний подих поряд.
І знов для двох феєрія любові,
Міцних обіймів теплий кашемір.
Не обірватись диво-ланцюгові,
Що нас єднає досі з давніх пір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749127
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GvDRymbgefY[/youtube]
Скотилось сонечко за гори,
Затих пташиний ніжний спів.
У снах зникає людське горе...
Блаженний рай серед степів.
Десь запізніла пташка писне,
Летить до рідного гнізда.
А вітер так, ніби навмисне,
З дерев вбрання тайком скида.
А он маленька річка-стрічка.
Хлюпочуть хвилечки в імлі.
Все бачить це, хоч й темна, нічка,
Не можуть буть тут сили злі.
Цвіте полин-євшан пахучий,
Відчувши присмак на вустах,
Згадаєш край ти свій, квітучий,
В думках летиш туди, як птах.
Гірка настоянка із зілля:
Полину, м"яти, чебрецю,
І де тут з"явиться знов сила?
Хай вип"є лиш настійку цю.
І знову стелиться дорога
Додому, в рідні ті місця.
Торкнеться серця так тривога:
Заплачеш ти від каяття.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749219
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/2/377014614.gif[/img]
[b]«Ну от і все…»[/b]
Ну от і все, останній день тепла
Вже промайнув – лишив нам тільки дощ
В дуплі сидить і білка, і бджола
Холодні краплі з мокрого стебла
З дерев у парках, з клумб, що серед площ
Тече брудний, розбурханий потік
Короткий в літа виявився вік
Ну от і все – краплинка, як сльоза
Вже покотилася, по склу, в вікні
Як жаль, що це не літня нам гроза
За нею інша вниз зажурено сповза
Зароджуючи смуток десь й в мені
Ну от і все – можливе ще тепло
На день, на два, а може на декаду
Далеко ще до грудня й снігопаду
А з цим дощем все ж літечко втекло
© Микола Карпець (М.К.)
*04.09.17* ID: №749214
[url="http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/nu_ot_i_vse/3-1-0-122"]© Сайт авторської поезії М.В. Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749214
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Навіяне віршем О. Жежук "Ну ось і здрастуй..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
[youtube]https://youtu.be/N_AeZH_eRiQ[/youtube]
І ось прийшла. Мене чекала в гості?
Отут стою у купелі жоржин.
Ще надарую барв тобі і просинь
Посеред хмарних, прохолодних днин.
Бери палітру! Золото кидаю...
Калинове намисто вже несу.
Взяла б для тебе і частинку раю,
Щоб зберегти осінню цю красу.
Попий води із чистого джерельця,
Вона жива, бо із душі землі,
Вбери цілющий лік у щире серце...
Малюй!.. Бо дні мої такі малі.
Ще постою біля твого порогу,
Жбурну листків багряних із долонь,
Вінок жоржиновий сплету в дорогу...
Кленовий - прикладу тобі до скронь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748865
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Гітара плакала.плакала
Роки пропливли в нікуди
Струни рвалися,озиралися
Не розгледіли,не знайшли
А душа уже не сміялася
Рвала життя на куски
Де ти радість, розплескалася
Розпорошилась вся назавжди
Придивлялися,примірялися
Танцювали за роком роки
Одинокими так і зосталися
Прошу серце тебе не мовчи
Так хотілося щастя незвичного
Щоб разом і усе в унісон
Лишились тепер і привичного
Щастя-марево вже за бортом
Genyk
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743226
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 02.09.2017
І коли мені зрізав крила,
Я ножі тобі подавала.
Я не плакала, не просила
Не зрізати їх. Я прощала.
Я прощалась з тобою. Підеш-
Зачини в сто замків всі стіни.
Ти без мене колись та зможеш -
Коли виростуть з них руїни,
Де поселяться наші тіні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748908
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
А Слон сказав:"Не буде так!" І не було.
За тими, хто не так як він, відразу загуло.
Сховались в норах і сидять тихенько там собі.
Мовчать. Ховаються отак подалі від біди.
Бо Слон є Слон. Гляньте який! Хоч і на місці
топче... йому перечити не слід, бо багатьох
розтопче!
А Слон сказав:"А тепер так!.."
Хто біля нього - стихли, знов повилазили із нір
ті, що раніше зникли.
Тепер ховаються оті, що панували в горах. Слу-
жити будуть, догоджать... хто відсидівся в норах.
Отак минає день за днем. Роки ідуть. Столі-
ття. Коли ж то Правді панувать? Минуло б лихо-
ліття.
Та ж не один у світі Слон! Правдивих є ба-
гато. Чому ж тоді саме такий має панувати?!
Вини Слонів у цім нема. Це в нас сміття бага-
то. Тому й з'являються такі, щоб нами керувати.
Повимітаймо зайве все, з усіх своїх засіків.
Тоді і Правді панувать - найкращій в світі... з ліків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748861
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
***********
А я заримую достиглої осені
Дощі холоднаві і сонячні дні,
Палітру небесну високої просині
І проводи літа - щемливо-сумні...
А я заримую цвітіння жоржинове,
І скошене поле, і стомлений сад...
Налитії ґрона багряні калинові
І танго прощання - рясний листопад...
А я заримую лелеку над хатою
І бабине літо на зжатій стерні...
Із осені - весну нову виглядатиму
У літ водограї іскристім - житті.
І рими мої будуть кольору осені,
Багрянцю калини і золота жнив...
Одвічні слова, українські, незношені,
Що в серце з дитинства корінням вросли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748871
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Навіяне віршем О. Жежук "Ну ось і здрастуй..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
[youtube]https://youtu.be/N_AeZH_eRiQ[/youtube]
І ось прийшла. Мене чекала в гості?
Отут стою у купелі жоржин.
Ще надарую барв тобі і просинь
Посеред хмарних, прохолодних днин.
Бери палітру! Золото кидаю...
Калинове намисто вже несу.
Взяла б для тебе і частинку раю,
Щоб зберегти осінню цю красу.
Попий води із чистого джерельця,
Вона жива, бо із душі землі,
Вбери цілющий лік у щире серце...
Малюй!.. Бо дні мої такі малі.
Ще постою біля твого порогу,
Жбурну листків багряних із долонь,
Вінок жоржиновий сплету в дорогу...
Кленовий - прикладу тобі до скронь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748865
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
На все нас провидіння поєднало,
Вінчало розум, душі та серця.
Здається, що життя одного мало,
Щоби любов пізнати до кінця.
Так спрага жаром денно сушить губи,
Твоїх цілунків прагне, бо одна.
Хай скаже хтось, що я впилась облуди,
Тобою марю, милий, п’ю до дна.
Єдиний звіт перед Творцем складаю,
Він бачить, знає, як люблю, твоя.
Кохання в грудях стиснула, тримаю,
Аби в обіймах вчути:" Ти - моя!"
02.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748903
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
[i] ...осінній настрій у любові,
але ніяк в фантомах болю.
[youtube]https://youtu.be/VHV-qPblrUQ[/youtube]
[i][b][color="#058387"]Любов, певно, – найвищий дарунок,
Що дається людині в життя!..
І вплітається тернами в руни
Те солодке – до сліз – почуття…
І купаються люди в любові,
Не чекаючи в ній потрясінь
Й покладаючись в долі на Бога,
На його прецедент воскресінь.
Та буває – любов покидає,
А чи губиться в купі проблем…
Хто того не відчув і не знає,
Той не втратив повік свій едем.
Та таких, певно, в світі немає,
Хто б карався без втрати кохань,
Адже любляче серце – окраєць
Тяжких мук, і терзань, і зітхань.
…Наші сни, мов фантоми любові,
Повертають у прядиво крез*
І ведуть, як рабів, за собою,
Без порад, і залагоджень без….
То ж буває – фантом під ногами,
Обійдіть , не тусайте його…
Мо’, там серце чиєсь й оригамі
Викресати з любові вогонь…
Поторочі… Примари… Фантоми…
Як же бути людині без них,
Коли любляче серце застогне
В сподіванні подій весняних ?..
О, фантоми! Фантоми любові –
Хай болючі, та... ніжні чини**!
Бо серця у кохань не дубові:
Не засуджуй – своє відчини! [/color][/b]
2.09.2017
______
* тут як символ багатства;
**тут - дії.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748902
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Кохаю, без тебе я нежива,
Душа мертвіє без твого цілунку.
Зорею будь, хай серце ожива,
Дай ще напитися хмільного трунку.
Дай ще відчути безуму ковток,
Коли торкнеш рукою мого тіла.
Коли проймуть мурашки до кісток,
Як ти в мені, тобою ж бо боліла.
Збирала ніжність в серці, берегла,
Щоби насолодився вдосталь мною.
Щоби пізнала ще твого тепла,
В замін наситивши тебе любов’ю.
01.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748777
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
М-елодии дивной осени
Е-два проникают звуки.
Л-етают ласточки в просини,
О-ткрыты небесные руки.
Д-еревья оделись в багрянец
И золота лучший наряд.
Я-вились на медленный танец,
О-сыпится листьями сад.
С-олист ветерок заиграет,
Е-ловый закружится лес.
Н-октюрн волшебством обладает,
И дождик прольётся с небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748837
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Народе мій, ти загадка для світу:
Терплячий і покірний, і палкий!
Ці риси, мій народе, в тебе звідки?
Від тих, чиї топтали нас полки?
Народе, ти на диво витривалий,
Пожежу в душах якісно гасив
І витримав ворожі всі навали
Став вільним на прийдешні всі часи!
Народе мій, відомий ти у світі,
Твоя складна історія – моя.
Не хочем жити ми Москві підзвітні
І під диктат, що лине із Кремля!
Народе мій, проснися, досить жити
За принципом: аби тільки не я!
Не будь обслугою, зумій служити,
Стань як хрестом освячена сім'я!
Облуду скинь з очей, о мій народе,
І від князів ти відділи синів,
Щоби не милостиню – нагороду
Від них усіх ти вимагати смів!
Народе мій, я в мудрість твою вірю,
Постанеш скоро вже на повен зріст,
Бо і терпінню є в природі міра,
Й планету сколихне одвічний благовіст!
18.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748813
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
«Убий Її, убий!», - кричали.
Було так схоже, як в Ісуса.
В cірків очей напозичали
Й спасінням видалась спокуса.
Топтали стяг, ламали герб
І розпинали за любов.
Заплакав місяць на ущерб
Від поєдинків «братських» мов.
За торбу гречки, літр олії –
«Убий Її, убий Її!»
Свої несправджені надії
У себе ж вкрали крадії.
«Убий Її!» - Себе убили.
Немає шансів на спасіння,
Бо не пульсує правда в жилах.
Лиш Душ невинних – голосіння…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747384
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 02.09.2017
Ну ось і здрастуй... Моя люба осінь.
Так несміливо стукаєш в вікно.
Яка ж ти юна… зеленоволоса,
З дощем на віях, з вітром заодно.
Зажди… хвилинку… Я тебе змалюю
У світлі щастя, радості й краси.
Барвисті думи, розкіш золотую,
Легку печаль листочком до коси.
Ти літ моїх нестримних позолота,
Любов, утіха, радість і журба…
І спраглої душі найвища нота,
Неспитих дум надія голуба.
В тобі сховаю душу поза часом,
В роздоллі мрій, в блаженстві почуттів.
Тобою вражена... ділитимуся щастям
В картинах, у віршах, а то й без слів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Відпочивають ластівки на сонці,
Вмостившись чинно на підвішених дротах.
Стукоче дятел на малій сосниці,
Закукурікали ще півні на плотах.
І відізвались здалеку сороки,
Скречокуть у вільсі густій навперебій.
Пастух на стадо гейкає з толоки,
У кожного із них своя, умовна ціль.
Тільки життя дається раз прожити,
Якої б не досяг в польоті висоти.
Не сип з руки ти бруду до криниці,
Котра дала напитись чистої води.
31.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748504
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017
Обпікши жаром зелень соковиту,
шалена спека враз пішла на спад.
Відмерехтів салют фінальний літу –
серпневий феєричний зорепад.
Іще лунають в небесах осанни –
той величальний спів пташиних зграй
землі і дому рідному, востаннє
до вильоту в чужий далекий край.
Фальш-старт зіграла осінь з холодами,
по склу сльозинка смутку потекла...
Та пам'ять йтиме літніми слідами
у чарах його ласки і тепла,
пригадуючи світле, веселкове
чи ледь хмільне, немов аліготе...
Було ти вередливе – і чудове,
прекрасне, незабутнє, золоте.
31.08.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748544
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017
Вже минула літа теплота,
І танцює вальс невпинна осінь.
Не зважає дама на літа,
Липою всміхнулась жовтокоса.
Світла осінь поки без дощів.
Видно в небі чисту-чисту просинь.
Листя в позолоті у кущів -
Осені багряний щедрий розсип.
Яблука рум*яні у садках,
Грона розпустила горобина,
І строкаті квіти у рядках...
Зашарілись ягідки шипшини.
Осінь ліс чарує, луг і гай.
Листя шелестить від пісні вітру.
Радісний і милий серцю край
Одягнувся в осені палітру.
( Фото моєї липи.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748546
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017
Ой, у полі три дубочки росли виростали,
Росли, поки ті дубочки та й дубами стали.
Три дуби високі, статні, в листі, як ніколи,
Три богатирі неначе та й у чистім полі.
Ой, хто ж іде, ой, хто ж їде, на них поглядає,
А сердитий сильний вітер жолуді гойдає.
– Ой дуби, мої дубочки, дуби зелененькі,
Чому ж у вас, чому ж у вас жолуді дрібненькі?
– Ой, тому вони дрібненькі, що у чистім полі,
Що тим вітрам, ще й сердитим, забагато волі.
Що ті вітри, сильні вітри дуби роздягають,
А дощі у пізню осінь щедро поливають.
А ще сніги, завірюхи гілля розпинають,
А морози-морозенки печуть-допікають.
Ой дуби, мої дубочки, дуби зелененькі,
Пошли ж бо їм тепло, Боже, й дощики дрібненькі!
21.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748598
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017
Сьогодні у серпневий світлий день
В родині нашій незвичайне свято!
Ще літня квітка радістю цвіте
В твій День народження для тебе, любий брате!
Десяток сьомий почало життя.
Хай доля всі незгоди обминає…
Здоровий будь, роби все до пуття,
Живи без горя, сліз і без обману!
За тебе вип’ю келих цей до дна,
Щоби наповнилась душа твоя любов’ю,
Щоб друзі цінували і рідня,
І ангел-охоронець був з тобою!
31.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748600
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017
Чорноока нічка розпустила коси,
Місяць тихим смутком зазирає в душі.
А між нами кілометри, хмарочоси.
Океан бездонний і не видно суші.
Лиш тебе я наче років сто чекала.
Пагони любові протяглись магнітом.
Це кохання, ніби опера з Ла Скали.
Зірка щастя, астероїд Геракліта.
А до зустрічі вже часу небагато.
Навіть світ увесь принишк давно в чеканні.
Перейдемо знову вулканічне плато.
Ніжно стеблами сплетемося в жаданні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748361
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Посаджу калину
В себе під вікном,
Хай же запах лине,
Змішаний з вином.
Виросла калина –
Зчарувала світ,
З нею й я, дівчина,
Ніби маків цвіт.
Калинові губи
Маками цвітуть,
Калинове щастя
Теж зустріла тут.
І хоч гіркувате –
Кращого нема,
Щастя не сховати –
Не зляка й зима.
Калинова гілка,
Кажуть, чарівна.
З неї ж бо сопілка
Незвичайно гра.
А вже як заграє
Для коханих двох,
Сина посилає
З неба їм Сварог.
Хай росте калина,
Гілля не всиха,
Колискова лине –
Сина колиха
Мати молодая
Зачарує світ.
Радо поглядає
Калиновий цвіт.
23.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748478
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Замостилась у хмаринку казка,
Із дощу зіткала чудеса.
Миле літо, не спіши, будь ласка,
Он навколо ще ж яка краса!
Килимком злягли високі трави,
А кленове гілля - до землі!
У духмянім подиху отави
Стишились цибато журавлі.
Висота всміхається промінням,
Над землею сяйва благодать.
Дозріває у теплі насіння,
Зорі чорнобривцями горять.
Не спишу краси і ласки літа.
Поруч стільки див дарунком нам.
Пригорнути б до душі зуміти
Сонцеликий неповторний храм...
На вітрах замріяні жоржини...
Серпнем дозирають теплі дні.
Барвами із літньої картини
Осінь розмалюю у вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748479
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Изнежилась в поле берёзка
В ночной тишине, сладким сном…
Травой зарастает дорожка -
Тоскою щемит за окном.
И...больно, как ноет печёнка,-
Разлука терзает тайком...
Грустит и печалится жёнка
За милым, своим моряком.
А ветер тихонько, устало,
Верхушку качает крылом.
Забава?.. Забавы здесь мало –
То жизнь просыпалась кругом.
И этой, осенней порою
Господство его велико:
Развеет туман над водою,
И плач разнесёт далеко.
Прохладою тянет ночною…
Всех будит рассвет не спеша.
Не сохнет слеза над щекою -
Так горько рыдает душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748481
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 31.08.2017
З нагоди Успіння Пресвятої Богородиці
О, Матір світу, славимо тебе,
В твоєму лоні цілі покоління,
Хто освятився іменем твоїм,
Чекає на твоє благословіння!
Плекає діток,як ти нас лелієш,
І на землі ростиш своє зело,
Аби коріння міцно проросло,
Бо тільки так лани життя засієш!
Даруєш світло і несеш добро,
Вершини працею увік скоряєш,
В дитячім сміху щастя ти черпаєш
І материнське осягаєш ремесло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748493
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Ціле літо вже немає
В нас гарячої води.
Трубопровід прокладаєм...
До Європи чи куди?
Може, виділили квоти?
Гей, дамо їм кип'ятку!
Любі друзі із Європи,
Вам - окріп, а нам - газку!
Може, нафту відкопали
Та приховують від нас?
Ми вже відра всі б побрали -
Ось він, наш зірковий час!
Може, "чорний" археолог
Інвестує в цей бардак?
Бо копають все навколо,
Мов, шукають "артефак"...
Все подвір'я, мов окопи...
Може, то проект "Стіна"?
Щоб з Росії до Європи
Не полізла сарана?
Звете себе хазяями,
До небес злетіли там?
Хто кому копає ями,
Той туди потрапить сам!
"Артефак"- відомий "перл" від нинішнього мера Києва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748469
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Де високі і скелясті гори,
А між ними віковічні доли,
Де дощами граються хмарки,
Виглядають ввечері зірки,
Відчайдухи-привиди де бродять,
Де гірські швидкі співають води,
Вітру подих свіжий і легкий,
Ледь помітні для очей стежки.
Жив орел там, на гірській вершині,
Мав орлицю, віддану дружину,
І було в них четверо діток.
День і ніч дзвенів внизу поток.
Про сімю велику цю, орлину,
Про красу гірської полонини.
Й чарами здавалися тоді
Танці сонця й місяця в воді.
А коли туман заблудить в гори
У сиру осінню диво-пору,
Виростуть орли з малих орлят,
Клекотом в повітрі задзвенять,
Заніміють гори в павутинні,
Скачуть води в дикім шумовинні,
Горде небо дивиться – не спить.
Навкруги життя гірське кипить!..
Ось смерека в зелен-цвіт прибралась,
До гори хатинка теж підкралась.
Там жили матуся і дочка,
Роботяща, мила й замічка
На щоці родимка в неї мила,
То й назвали дівчину Людмила.
Мов тополенька, вона струнка,
Все чекала долю-юнака.
До струмка ходила по водицю.
Ось орел відвідав удовицю,
Мову вів із матір’ю таку:
- Хочу заміж взять твою дочку
Хочу одружити з нею сина,
Буде жити з ним, де гори сині,
Де дощами граються хмарки,
Виглядають ввечері зірки,
Відчайдухи-привиди де бродять,
Де гірські співають диво-води,
Вітру подих, свіжий і легкий,
Ледь помітні для очей стежки.
І блага орла сердешна мати,
Доньку щоб від нього врятувати,
Що й варить не знає як обід,
Що й робить не вміє, так як слід.
Та орел умів думки читати,
Й доньку став зі скелі чатувати.
Ось прийшла набрать вона води,
Мов стріла, упав хижак туди.
І, хоч рано це було ізранку,
До гнізда приніс він полонянку.
Не діждалась матінка дочки,
Обійшла усі вона стежки,
Вже хотіла з горя утопиться,
Та мисливець зупинив вдовицю.
Легінь цей життя її зберіг,
Хати став близьким йому поріг.
Він поклав принаду під смереку,
Заховався в скалах недалеко,
За орлом за кожним полював,
І по черзі кожного вбивав.
Прибула останньою орлиця,
Де сім'я поділась, подивиться,
Та й її мисливець обдурив:
Щоб дочку вдовину ізгори
Принесла вона на сильних крилах,
Каже: - В хаті всіх орлів закрили.
Виходу в орлиці не було –
Посадила Люду на крило.
Тільки дівчина на землю стала –
Битись серце птаха перестало,
Бо мисливець вистрілив у ціль.
Як зраділа матінка дочці!
Згодом мисливець той стане зятем,
Заживуть і дружно і завзято…
Не одна смерека вже росте
Там, де доли, місце не пусте,
А гірське село. І з полонини
Коломийки часто-густо линуть.
Не чіпають і орли людей,
Красивіших хоч нема ніде.
Не такі високі тепер гори,
Заглядає менше тепер горя.
Там дощами граються хмарки,
Споглядають цю красу зірки
Відчайдухи-привиди не бродять,
Та гірські співають диво-води,
Вітру подих свіжий і легкий,
І помітніші тепер стежки.
Там орли живуть на верховині,
Скачуть води в дикім шумовинні.
Горде небо дивиться – не спить.
Навкруги життя гірське кипить.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748473
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
***
Коли розлітаються музи,
коли не складаються вірші,
коли відвертаються друзі,
А ти-вже не той, а інший,
Присядь і побачиш-
сходи!
І, щоб не сказали люди,
Ти глянь на світанок-
сходить!
І, знаєш, завжди так буде!
І вранішні мрії окрилять,
Засяють, зігріють, освітять.
А,знаєш, ти маєш -
крила!
І десь їх чекає-
вітер!
Не стримуй думок розкрилля!
Подякуй красненько Богу.
В тобі стільки світла і сили
І кличе
Твоя дорога!
Тетяна Прозорова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748470
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2017
Ещё не время зимней стужи…
Грядёт осенняя пора…
А мне никто, никто не нужен…
Лишь те - манящие глаза…
А мне приснилось –льдинки в лужах…
И в ртутном инее трава…
И голос бархатный - простужен…
Охрипшим эхом с далека…
Я флиртовала…Ну и что же…
Ничто не значат те слова -
Ведь мне никто,никто не нужен…
Но я не сплю,когда одна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748341
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Подаю ще один із віршів Олександра Моренця.
Що робитимеш ти, якщо завтра – війна?
Ні, не та, що АТО, десь далеко на сході,
а твоя вже війна, як чума нищівна,
коли кулі свистять у ТВОЄМУ горо́ді?
А орда – незчисленна й сильніша стократ.
Утечеш від страху́ чи впадеш на коліна?
Чи як воїн затиснеш в руках автомат
і життя віддаси за свою Україну?
Якщо завтра війна – переможе любов
до родини і ближніх, до рідного краю.
За свободу завжди проливалася кров,
і [i]ніколи рабів не пускали до раю.[/i]
21.06.2017 р.
Автор – Олександр Моренець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738713
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 29.08.2017
Квіти, світлини і вірші – Світлани Моренець
В цьому відеоролику Світлана Моренець читає власні вірші -
"Черлений місяць"
"Хто режисер людської долі"
"Парк втрачених мрій"
та інші.
[youtube]https://youtu.be/W3VYOtmFQkk[/youtube]
Для музичного супроводу кліпу відеопоезії взято фонограму незаспіваної пісні
на слова Світлани Моренець «На війну пішов мій милий».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747995
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Співаю гордо: «Україно,
Ти неповторна і свята.
Моя молитва щиро лине,
У височінь, мов птах зліта.
Слова цвяхами забиваю,
Надійно й влучно щоб було.
Хай Бог спасіння посилає
На землю нашу і зело.
Нехай далеко слава лине,
Розбудить сині небеса,
Хай люди у війні не гинуть,
Вогонь добра хай не згаса.
Не дай же рідну Україну
Нікому й зроду розп’ясти,
І пісню нашу солов’їну
Співати й знати будеш ти!
Хай сонце наше величаве,
Щоденно що обходить світ,
Врожай на все пошле державі
І лад на тисячі століть!»
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748119
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017
У тихім гомоні осіннім
Зринає з вуст ім’я твоє.
Минають дні, але незмінним
Стук серця, що до серця йде.
Збирають ритми ті шаленство,
У душах жадібний порив.
Безмежне вічності блаженство,
Його Господь благословив.
Він перстував любові миті,
В єствах бродив хмільний бальзам.
В тілах тремтів той гріх не спитий,
Вогнем зорів кохання храм.
28.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748150
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017
За обрієм вечірній промінь зник,
Що цілував рожеві роси в травах…
І стеле ніч з перлинами рушник,
У синій смуток кутає заграви.
Сховалися несказані слова
В крилату пісню на твоїм зеніті.
А синій смуток плечі укрива
Найкрасномовнішим мовчанням в світі…
Згасає вечір… Тихне радість… сум.
Та стільки неба, стільки неба з нами!
На струнах вітру сни вечірніх дум
Сплітаються з вечірніми піснями…
Чому ж так сумно в цю щасливу мить?
Чому так синьо-синьо пахнуть трави?
Тому що у серцях наших звучить
Роздолля мрій осінньої уяви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748178
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Ароматом ягод баловало лето,
И морской волною охлаждало.
Пролетело мигом, будто бы кометой,
Солнцем ясным и дождём дышало.
Большеглазые цикады стрекотали,
Крыльями шуршал в траве кузнечик.
Луговой ромашкой, маком звали дали,
И бежали мы с тобой на встречу.
Захотелось лето задержать на время,
Наслаждаться сказкою фруктовой.
Любоваться солнца яркой диадемой,
Зеленью полей, лугов ковровой.
И встречать с тобою нежные рассветы,
И смотреть на тихие закаты...
До чего ж прекрасным было наше лето!
Стали мы его тепла фанаты.
Закрывает лето знойную страницу,
Вот и осень лисья на подходе.
Я беру изысканной любви частицу.
Что же ждёт на новом повороте?
Красками тепла наполнит осень листья,
Рыжая изюминка в природе,
Давних чувств души умелая стилистка.
Вдохновенье наше - в позолоте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748215
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=whUTz6AG4xw[/youtube]
Не сумуй так, вітре, в полі:
Літо догора?
Налітаєшся вдоволі:
Осінь це - пора,
Коли інший цвіт навколо,
І пройде жара.
Сонце гріє, але кволо.
Прийде ще й хандра.
Що тобі? Не піддавайся,
Не складай ти крил.
У польоті залишайся,
Скільки хватить сил.
Тільки людям, їм складніше:
Дай душі тепла.
Одне слово найніжніше,
Цю хандру здола.
І всміхнеться радо серце:
Осінь - не зима.
І думки зігріє сонце:
Скоро все ж весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748279
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Хочеш сказати - скажи!
Друзі, запрошую вас на прогулянку морськими хвилями!
Моя поезія ожила для вас сонячним промінням на водах Балтики!
Завдячую героїні обкладинки моєї першої поетичної збірки Наталії Князь. Вона повернулася до місця, де було створене фото для моєї книги, щоб щиро і душевно озватися словом. Окрема вдячність OlaNeya Project за створення такого незвичайного відеоряду.
Тож приєднуйтеся до зізнань, щоб відірватись на мить від буденності і поринути у звучання поезії в колаборації з мелодією моря.
[youtube]https://youtu.be/YJvs0_Adx5Q[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748285
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Її ім’я на скелях ти писав
Тим наче вузол розрубав Гордіїв.
Свій біль і жаль на камені лишав,
Для себе оставляв одні надії
Минали дні і снилися тобі,
Уста медові мов принади раю.
І ті високі скелі кам’яні,
Й потоки що внизу під ними грають.
Бувало що в годину грозову,
Коли здавалось мить прийшла остання.
Між скелями високими ти звав,
Своє, давно загублене кохання.
А вітер буйний як гірський сурмач,
Хапав твій крик, мішав зі своїм свистом.
Здавалося душі твоєї плач,
Кудись летів поміж гіллям безлистим.
Надії твої гасли день за днем,
Злітали з серця тугою . За краєм
Ще десь далеко дихали вогнем
Ти відчував що з ними теж згораєш.
Минали ночі в тузі і журбі,
А ти вдивлявся у Карпатські склони.
Кудись втекти хотілося тобі,
Куди ж втечеш, коли душа холоне.
Якось ти задивився на гору,
Потім ще вище знесла тебе сила.
Туди, де в смерековому бору,
Повівають смерекові крила.
Вона дивилась зупинивши крок,
А погляд той з тобою диво коїв.
Здавалося що мерехти зірок,
В її очах хтось десять раз подвоїв.
Коли ж вона всміхнулася тобі,
Зір заяснів долаючи безкрає.
Про зустріч ту у лісі на горбі,
Ти вкотре сам для себе повідаєш.
2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748134
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
[i]Всім, хто словом
творить правду і
красу на землі... [/i]
[youtube]https://youtu.be/7UUdJyaci4s[/youtube]
[i][b][color="#3b4202"][color="#1a6b06"]Художнім словом
в своїй масі люд не марить –
живе дивами й повним животом…
Й не йде у голову: еллін ти чи ти - арій,
миліш погратись в канапе з котом.
Можливо, лиш один
із кільканадцять тисяч,
що має хіть до словникових крипт,
завити може враз на зо́рі чи на місяць,
коли у нього слово заболить.
Й нехай хоча б один із
кільканадцять тисяч
віднайде в муках вірне слово те,
його на чільне місце у душі повісьте
як талісман, як символ, як святе…
А що, як ненька
Україна в небезпеці,
й один хоч з сотні тисяч – не в борні?..
Нехай ваш словотвір звершить мажори з терцій –
і той в бою вже, на баскім коні!
Й хоча б одно
велике та заснуле серце,
розчавлене тромбозом сьогодень,
на кардіографі від слова стрепенеться,
йому вкажіть діагноз і мішень…
…Художнім словом
в своїй масі люд не марить,
не клеїть вчинкам і чуттям окрас…
Хоч слово те, буває, пестить… А то – вдарить...
Та так, що... в шкереберть – іконостас![/color][/color][/b]
25.08.2017[/i]
[youtube]https://youtu.be/biql2F92IMY
[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747758
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Літа цвіли вже інеєм у косах,
Коли послав свій погляд ти очей,
Прийшла до нас обох життєва осінь,
Та кликало мене твоє плече.
Хотілося слова тепла почути,
Щоб ніжністю лилися із душі.
Омріяний піймати щастя жмутик
Й кохання пити із твоїх віршів.
Хтось погляд у зневіру заховає,
А хтось засудить перезрілий вік,
Зерно ж любові в серце засіває
Закоханий і мудрий чоловік.
7.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747807
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Для желающих в Нирвану расписание на стене!
Возле пламени оргазма - по натянутой струне…
Возвращение в Нирвану - в чёрно-белом,..наяву,..
Миражами,.. голограммой… Пока счастье на плаву…
Возвращение в Нирвану, когда осень за окном,
Беспристрастным поцелуем и с надломанным крылом…
Возвращение в Нирвану – по велению души…
Расписание до точки в свой блокнотик запиши…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747862
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Плине час могутньою рікою,
Котру ні спинить, ні обігнать –
То Господь всесильною рукою
Спонукає істину пізнать,
Що ніщо в житті земнім не вічне
Й що одне воно лише бува,
Й що горять не довго наші свічі,
Й сила особлива у словах.
Ні, життя легкого не буває,
Бо воно – стезя випробувань,
Тож поки життя у нас триває,
Мусимо про це не забувать.
Вдячні ж будьмо і землі, і Богу:
В світ прийшли ми завдяки творцю,
Поєднались сила в нім з любов’ю –
Пам’ятаймо істину оцю…
2.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747835
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Тікають дні усміхнено-веселі
Й зодягнені у мамину печаль,
Обійняла вона міста і села,
Й стікає воском синова свіча.
Засіяв смуток материнське серце:
Чи вернеться живим синок назад…
Й летять у безвість дні її і ночі,
І кропить зморшку мамина сльоза.
Душі ріка поглибшала від болю,
Стікає вниз краплинками життя…
Чому таку земля ця має долю?
Чи ж допоможе щире каяття?
Допоки біль цей матерям терпіти,
У чім синів і донечок вина?
Допоки будуть гинуть наші діти
Й кому потрібна ось така війна?
Минають дні усміхнено-веселі
Й закутані в тривоги чорні дні…
Думки важкі щомиті каруселять:
Чи довго бути ще оцій війні?
1.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747836
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Їз- за обрію виглядав місяць, ледь- ледь підіймався вище, ховався між дерев, потім знову виринав. Підкрадалася ніч, зоряно, небо чисте, ні хмаринки.
Біля хати Галини зібралися дівчата, її чекали, адже сьогодні в клубі танці. Із сусідньої вулиці вийшла юрба молоді , в когось у руках грав магнітофон. Привітно привіталися, Сергій - однокласник заклав пальці в рот, свистів. Собака ледь не зірвався з ланцюга, гарчав. До них вийшов дядько Іван – батько Галі. Одна із дівчат дзвінким голомом,
-Ну що, Галю на танці пускаєте?
Сергій білявий хлопець, найвищий з юрби, сміливо підійшов, подав руку, привітався, хитро позирнув,
-Що тітка Настя знову Галю не пускає? Адже контрольні роботи вже всі поздавали. Я обіцяю, особисто доставлю в цілості і збереженості.
Вмить з дверей виглянула її мати,
-Гайда, вона нікуди не піде, взяли звичку, треба думати про навчання, а не про гульки.
Сергій махнув рукою.
-Пішли, з нею каші ми не зваримо, шкода дівчини, нічого не бачить окрім книжок.
Іван переступав з ноги на ногу,
-Я що хлопці, я нічого…. Нічого не можу зробити, тож хоче в університет поступати на фізико-математичний факультет.
Галя стояла біля вікна, виключила світло, щоб було видно компанію.
Їй дуже хотілося з ними піти, але мати сказала - » Ні» ,значить «Ні». Сергій їй навіть дружбу пропонував та хоч би раз вийшла, тільки за хвіртку, мати вже тут, як тут. І кожного разу скаже ,
-» Ще встигнеш, все життя попереду».
Галя - височенька дівчина, худорлява, не належала до найкрасивіших, мала на обличчі багато листянок, волосся світло русяве з рудим відтінком. Вона подобалася Сергію, здавалося не помічав інших дівчат. Завжди одна з перших підтримала його в школі.
Батько Сергія військовим, мотався по Союзу, тепер він в районному містечку начальником Військкомату. Це було в п`ятому класі, коли приїхали сюди, чомусь із ним ніхто не хотів сідати за одну парту. Класний керівник посадила його з Галиною, оскільки вона відмінниця, вирішила -хлопцю буде зручніше звикнути в новій школі. Насправді, ніхто не надіявся, що це надовго. Пізніше хлопці пропонували дружбу, щоб не сидів з дівчиною та він про це й не думав. Галя йому не давала списувати самостійні чи контрольні роботи, завжди пояснювала, завдяки їй він краще навчався.
Надворі червень …. Привітно світило ранкове сонце, на небі ні хмаринки. Легенький вітерець загравав з з листям на деревах, вони немов шепотіли між собою. З акацій опадав сухий цвіт, а поряд цвіли кущі сімейних троянд. Різні - рожеві й червоні, висаджені немов під лінійку вздовж алеї, що вела до самої школи. Сьогодні свято - вручення атестатів, прощання зі школою.
На території людно, всі в святковому одязі, хлопці в костюмах, в білих сорочках з краватками, дівчата в легеньких красивих сукнях. Вся увага привернута до виступів вчителів. Уже вручали похвальні листи.
Сергій задоволено дивився на Галю, її всі вітали, адже вона отримала золоту медаль. Він останнім підійшов, привітав, своєю постаттюі заховав від усіх, чмокнув у щоку й відразу відійшов. Вона миттєво почервоніла, заховалася між дівчат. Може хтось і помітив, але не придав значення.
Весела компанія йшла через долину до річки, неподалік, невеликий ліс, молодь вирішила на природі відсвяткувати закінчення школи..
Гучно грав магнітофон, хтось пив « Сітро», а де-хто з хлопців навіть вино й пиво, дівчата ж в основному смакували солодощі. Сергій присів біля Галі, весь час приділяв їй увагу, запросив прогулятися. Та раптом хтось з хлопців запропонував потанцювати. Він відразу взяв її за руку,
-Пішли, перший танець мій, а потім втечемо, дивися, адже вже декого немає, десь розбрелися.
Вони йшли мовчки, один від одного на відстані, любувалися лісом, сміялися, раптово лякалися від пташок, що вилітали з кущів, з трави.
-Галю, ти молодець, добилася того, чого хотіла! Знаю поступиш в університет, я впевнений, а мене батьки відправляють в Полтаву, в вище командне училище зв`язку. Далеченько, але ж думаю будемо мати шанс на зустрічі, хоч не часто та все ж.
Пдійшов ближче до неї ,
-Ти мені не байдужа, я давно сприймаю тебе, як свою дівчину. Я тобі писатиму, адже ми з тобою вже як рідні, стільки років за однією партою. Вивчимося, отримаю направлення заберу тебе, адже ти підеш за мене?
Вона дивилася в небо, немов там щось шукала, зблідніла, вмить почервоніла, опустила голову донизу.
-Те, що ми навчалися разом нічого не означає, адже були дітьми. Час покаже, як в кожного з нас далі складеться життя. Може ти когось зустрінеш, забудеш мене. Я не планую відразу після інституту виходити заміж, батьки хочуть, щоб навчалася в аспірантурі,а згодом залишилася працювати в інституті. Батько знає одного з деканів, вони вирішили так буде краще.
-Чекай, а тобі, як краще? Ти, що до мене зовсім нічого не відчуваєш?
- Знаєш, мені мама говорить, кохання приходить і відходить ,а дітей треба вчити, ставити на ноги . Це велика відповідальність, тож немає чого поспішати.
Ніжно взяв за підборіддя, поцілунком ледь доторкнувся уст.
Відсахнулася,
-Ну, що ти, це ще зарано..
Знервовано тікала, ледве догнав біля берези. Охопивши руками разом з стовбуром дерева, щоб не втекла, припав у гарячому поцілунку.
-Ну ,що ти Сергію, - ледь вирвалося з уст
Та втихомирилася, адже її ніхто ніколи так не цілував. Чому так приємно, розслабилося тіло, щалено билося серце. Вже не пручалася, знову цілував. Немов п`яна зашепотіла,
-Сергійку, цього ж не можна робити, ще зарано…
Сама ж вже хотіла тих поцілунків. Від дотику його рук, обіймів, струмом пронизувало тіло.Тремтіла немов пташка,а він собою пишався, відчував, вона хоче його поцілунків. Як одне ціле, припали тілом, відчула дотик його плоті, злякано зашепотіла,
- Ні - ні, що ти…
Вмить відсахнувся, відійшов на кілька метрів, різко розвернувся.
-Галочко, вибач , я тебе ніколи не візьму силою. Тільки за згодою, тільки, якщо покохаєш..
Сутемніло… По обрію встелилися синьо - червоні хмари, під останніми променями сонця переливалися, виблискували, то фіолетовим, то золотистим кольором. З магнітофона линула весела музика, молодь поверталася додому. Тільки вийшли на центральну дорогу назустріч їхав мотоцикл з коляскою, відразу різко розвернувся й зупинився. Сергій йшов під руку з Галиною, вона миттєво відсахнулася від нього
Почули голос її матері,
-Що це ви так розгулялися? Майже зовсім темно… Сідай дівко, ще нагуляєшся, давно пора бути вдома.
Молоді люди не заздрили дівчині, давно знали її батьків, тому мовчки, лише позирали один на одного, йшли далі. Сергій махнув рукою, коли вона сідала в мотоцикл.
«Що за сім`я?»- дорогою думав хлопець,» Адже всі свої, знають, що її ніхто не образить, чомусь ніколи не дадуть нормально провести час. Пригадав, як на Новорічний вечір у школу прийшла мати, дві години сиділа з технічками, чекала, щоб забрати додому. Тільки розпочалися конкурси та танці, Галя під наглядом матері пішла додому.» Якесь сліпе піклування, вона ж серйозна дівчина, ну просто маячня».
Галя ж приїхала додому, менший брат Максим, якому десять років, дивився телевізор, відразу до неї ,
-Знайшли! Пристали до мене все розпитують з ким ти ходиш? Та куди всі ходять гуляти?
До хати зайшла мати, здавалося, що зараз загримить грім, Гучно й сердито заговорила,
-Ти, що думаєш будеш йому потрібна! В нього батько військовий! А ми прості люди. Якщо хочеш собі хлопця такого рівня, то треба спочатку освіту мати. А нагулятися встигнеш, ще все життя попереду!
- Мамо, ні з ким я не гуляю, це ж всі класом. Я вже ж вирішила освіта на першому місці.
Плинув час … Сергій писав їй листи на домашню адресу та відповіді не отримував. Часто додому не приїдеш, адже навчатися в військовому училищі було важко, до того ж дисципліна, як кажуть - залізна.
Збігло два роки навчання….. Сергій щойно приїхав додому та лише на два дні. Неподалік вокзалу побачив Максима. Він їхав на велосипеді ,з торби виднівся хліб,
-Привіт козаче, як справи?
-Та я це… спішу, бачиш хмара находить, зараз буде дощ.
-Та зачекай! Це ж літо, не замерзнеш, не розтанеш, тож не з цукру, - взявся за кермо велосипеда. Дивлячись прямо в очі, сердито запитав,
-Галя вдома? Не знаєш чому мені на листи не відповідає? Як у неї там в університеті , все добре?
Максим втер носа,
-Мати листи ті спалює, я одного разу бачив, Галка навіть нічого не знає, що ти пишеш. А так нічого гризе науки. Зараз працює, щось допомагає, в них там ремонт, чи щось таке, а живе не в гуртожитку, а в якоїсь тітки.
- То ти мені адресу даси?
-А я що знаю. Та й навіщо вона тобі, мама каже їй про хлопців треба забути, треба вчитися.
-Добре,як приїде, передавай їй привіт. Тільки обов`язково скажи, що мене бачив і про листи скажи, не забудь!
Сергій не йшов, немов летів, як метеор з потяга на трамвай, залишалася година до від`їзду. По сходах в університеті зустрів двох хлопців з фарбами й щітками,
-Ви не скажете, де тут ремонт?
-На другому поверсі, вліво, - відповів один з них.
В аудиторії кілька хлопців фарбували вікна.
Привітався , здивовано запитав,
-А де ж ваші дівчата?
Хлопці переглянулися, один, трохи старший серед них, усміхнувшись,
-А ми своїх дівчат нікому не віддамо, правда хлопці? Та, якщо серйозно , ми їх відправили додому, хіба самі не справимося.
Сергій подякував й вискочив, адже треба швидко до вокзалу.
Потяг на Полтаву вже відправлявся, майже на ходу закинув сумку й вскочив в тамбур. Світленька молода провідниця мило зирнула на нього, уже тримала його сумку в руках,
-Добре, що встигли, а квиток хоч маєте?
Від її погляду почервонів. Чорні оченята з цікавістю дивилися на нього.
-Вибачте є - ось будь ласка!
Він попросив, щоб занесла йому чаю, хоча пити зовсім не хотів. Сам не розумів чому вирвалося. Промелькнула думка-« така гарненька, а може познайомитися…,
Максим передав Галі про приїзд Сергія майже через місяць, вона тільки знизала плечима, подумала –«Хай почекає, ще три роки навчань».
Коли запитала маму про листи, вона усміхнулася, зробила вигляд, що ніяких листів, ні від кого не отримують і не отримували, то все вигадки.
Згодом Сергій перестав писати листи, тож знову зустрів провідницю - Світлану. З нею було комфортно, адже він їздив додому і з дому без квитка. Завдяки дівчині їздив частіше, ловив себе на думці, що з кожною новою зустріччю дівчина йому більше подобалася. До того ж бачив , як відповідально ставиться до роботи, уважна, привітна до пасажирів.
Пройшло два роки…. Був теплий, літній вечір, здалеку гуркотіло, насувалася гроза… Потяг прибув на станцію.. Блискавка раз- у- раз розрізала небо, довкола розносився гуркіт, йшов сильний дощ.
Сергій, без парасолі, поспішив вийти, перебіг до найближчого укриття,зовсім поруч помітив Галю,
-Привіт! Радо дивився в її очі,- Галочко, скільки часу не бачилися?! А чого на мої листи не відповідала?
-Що нагадав, що я є? Як поживаєш? Ти вже закінчив навчання? - засипала запитаннями.
Він дивився на неї, відчував - напевно час зробив свою справу, вона йому стала байдужа. Говорив з нею, а сам раз –у- раз дивився на небо, щоб вже йти. Після дощу він таки провів її додому, майже до воріт. Дорогою розмова не клеїлася, вона все розповідала про навчання, про книги, які читає. Та про свої плани, що навчання, для неї це все. А, як у нього справи навіть не поцікавилася.
Відчиняла хвіртку, кивнула рукою,
-Я вже йду, бувай здоровий!
Хотіла сказати пиши та зрозуміла, що втратила його. Хотілося повернутися, крикнути, щоб почекав , що вона вийде та він усміхнувся і пішов не озираючись.
Відразу відчинилися двері, стояла усміхалася мама,
-Нарешті! Чому так довго? Тож потяг давно прийшов, а тебе все немає , вирішила розважитися. Думала обдуриш батьків, не побачимо! Не сходь з розуму, ще рік інституту, а потім далі, поки не вивчися ніяких побачень.
-Та, що ти завелася, дай дитині переодягтися, що за характер! - перебив її батько.
Приголомшена, сиділа у своїй кімнаті, пригадувала Сергія, його солодкі поцілунки, їх розмови. Але ж в неї більше нікого не було.
В руках червоний диплом. За плечима навчання в інституті, молодь збиралася піти в кафе відмітити випуск. Галя сиділа вдома, як на голках,
- Ти ж мене пустиш мамо? В мене ж є сукня гарна, нова… А зачіску я сама зроблю…
Мати готувала обід, заклопотано позирала у вікно,
-А, що обов`язково йти? Ще все життя попереду. Може когось вже знайшла на свою голову?!
Галя заплакала, побігла в свою кімнату.
Вона таки поїхала у кафе та тільки потім трохи шкодувала. Адже майже всі були парами,, мали знайомих, які з ними прийшли відсвяткувати. Вона сумно дивилася, як кружляли закохані. З групи ні один із хлопців не запросив її на танець, від хвилювання тиснуло в грудях. Із заздрістю дивилася на веселих хлопців і дівчат.
Уже сиділа в електричці їхати додому, в вагоні мало людей, раптом в вагон влетіли два хлопчика , років чотирьох. Один з них прокричав,
-Ага! А я перший , перший!
За ними зайшли жінка й чоловік. Електричка загуділа, зрушила з місця.
Жінка, озираючись, проговорила впевненим голосом,
-Ану тихо! Ви, що вдома? Сидіть тихенько !
Вона почула знайомий голос, здивовано позирнула ,
--Зою, ти? Ох нічого собі! Це твої?
--Добрий вечір! Наші,-- задоволено усміхаючись, проговорив чоловік.
-Знайомтеся! Олег - мій чоловік! Це Галя - моя однокласниця, - мило усміхаючись до чоловіка сказала Зоя.
-Гарні! Кавалери виростуть, це ж треба, відразу двоє.
- А ми й на дівчинку чекаємо, - поспішив повідомити Олег.
-Так, а що ? Відразу поки молоді вибавимо, стільки того життя?! Хата є , робота є. І ми з Олежиком вдвох гарно справляємося, - всміхнувшись похвалилася Зоя.
- А ти , як Галю? Ще вчися? Може теж народила когось? Розповідай швидше, бо ми через зупинку будемо сходити,.
-У мене все добре. Ось, закінчила інститут, запросили залишитися працювати, я вирішила так краще, буду одночасно працювати й далі гризти науки.
-А діточок, що, ще не маєте? Як Сергій? - запитала Зоя й продовжила,
- Бачу зацікавлено дивися на наших майбутніх козаків.
Зоя помітила, як Галя зблідла й відвела погляд у вікно.
-Та ні ! Ми з Сергієм розбіглися…..
-Ну нічого! Ти ж не спішила заміж, все навчання. Вибач, не хотіла тебе засмутити. Все буде добре !Ще встигнеш! Удачі тобі! А ми вже виходимо, до зустрічі! - поспіхом говорила Зоя, вже бігла слідом за чоловіком й дітьми до виходу.
Надворі осінь…. Майже зовсім темно, як на зло, ще й електричка запізнилася. Галя йшла по дорозі, ледве ноги переставляла, після дощу дуже слизько. А в душі розпач й тривога, хоч би не налякатися когось і вже в думках про своє життя-« Стільки років буду сама сюди їздити, адже знову три роки стекли наче у річку. А, що тепер? Треба готуватися на кандидата наук. І, що із того ? Роки пройшли, сама одна, як билина, в квартирі навіть заговорити немає з ким. Кажуть маю щастя, що отримала від інституту квартиру та хіба в цьому щастя? Пригадала слова батьків» Все життя попереду», А що в ньому - пуста квартира, ніхто не зустрічає, холодна постіль, в якій самій не зігрітись. Напевно все ж треба життя змінити, треба таки когось знайти, скоро стану вовчицею й буду вити. А там, хай ,що хочуть ,те й кажуть.
В дверях, батьки привітно зустріли доньку, позирали, чи немає когось за нею. Батько приклав вказівний палець до губ, сердито дивився на дружину. Вона немов не зрозуміла знаку, защебетала,
-А, що донечко, а ми тебе чекали вже не саму, гадаємо дочекаємось онуків, ти б вже познайомила нас зі своїм другом.
Здавило в грудях, ледь видавила з себе,
- Мамо , все ще попереду життя , куди спішити? Ви ж хотіли, щоб я вивчилася, ось закінчила нарешті, т епер подумаю.
Батько обійняв її, підтримав,
-Тобі видніше доню.
Вечеряли майже мовчки, мати все хотіла, щось запитати та чоловік відразу кидав сердитий погляд. Вона ж все думала –« Про те «видніше»,що сказав батько,-« Чомусь тоді гризли, нікуди не ходи, ні з ким не май справ».
-А, що тут нового в нас ? Як сусіди? Зустріла сьогодні однокласницю Зою Сербіянську, має хлопчиків ,близнюків, чекають на дівчинку, каже щаслива, - завела розмову Галя.
- О! Сусідка Любка теж за другим ходить. Куди вони спішать, хай би одне пішло до школи ,тоді вже й друге можна. Та правда в неї чоловік славний і роботящий, але думаю можна було б і почекати.
Галя знервовано до матері,
-Мамо, почекати чого? Коли вже минуло тридцять два, можна і не думати, а мати дитину. В таких роках навіть і без чоловіка..
-Господь з тобою, дитино, ти не журися в нас будуть онуки, он Максим, не ночує вдома, якусь приблуду знайте, ощасливить нас. А ти після навчання поживи для себе, а там може знайдеться твоя половинка.
-Та годі вже! Теми іншої немає ?- обірвав батько.
Наступного дня Галяповерталася в місто,
-Мамо, я не матиму часу приїжджати часто. То може, як щось треба, нехай тато приїде. І багато їсти хай не везе, бо ж тяжко та й в мене зарплатня непогана.
По дорозі до станції батько все заспокоював доньку, щоб не гнівалася на матір, бо кожна мати хоче, щоб було краще.
Вся в роботі, всі знайомі, всі одружені і немає нагоди, щоб з ким познайомитися. Нарешті її послали в Київ, у відрядження, в один із інститутів на семінар по обміну опитом.
В аудиторії Галя підмітила одного чорнявого, славного чоловіка, років сорока, наважилася, сіла поруч з ним. Вирішила ризикнути , як кажуть - « У вир головою». Познайомилися, його звали Сергієм. «Це ж треба», думала про себе, на душі відразу стало кепсько, пригадала однокласника Сергія та все ж взяла себе в руки, вирішила, іншого випадку не буде.
Після закінчення лекцій, виступів, весело розповідала про навчання, історії про студентів, все намагалася заглянути йому в очі, усміхалася. Він сподобався їй на вигляд, карі очі, чорні брови, симпатичний.
Учасники семінару жили в одному з гуртожитків, недалеко від інституту. Одного разу він запросив її до себе в кімнату, на чашку кави. Був трохи здивувався, коли вона відразу дала згоду, вирішив розважитись, відчував - її гнобить самотність.
Сергій розповідав, що одружений має двоє дітей, задоволений дружиною. Та відчував, що вона хоче близьких стосунків. Коли вже було розпите шампанське, при теплій розмові відкоркували коньяк, він вже ні про, що не думав, cп`янів від її поцілунків.
За вікном сіріло….. вона проснулася щасливою жінкою. Швидко йшла до себе, а він солодко спав, адже вона йому добре напоїла, щоб забувся і зробив те, чого вона бажала.
Його в той день не було в аудиторії. Вона не переймалася.» Справу зроблено, нехай «-,думала,-« Сьогодні я тут, ніхто нічого не взнає, треба якось іще потрапити в його обійми.
Вона тримала на всяк випадок коробку цукерок й коньяк, чекала, що він зайде ввечері, не помилилася.
В кімнаті , з радіо линула музика, спокійно, комфортно, стук в двері неначе її пробудив. Швидко зирнула в дзеркало, відчинила двері, Сергій привітно посміхнувся,
- Можна зайти? –
-Заходь! Я вже встигла понудьгувати. Тебе на лекціях не було.
Ті дні вона згадувала і завмирала від спогадів. Він зрозумів, ніяких обов`язків не буде мати, про це сама сказала йому. Не засуджував її, бо йому, про себе дещо розповіла.
В електричці їхала додому, лише на кілька годин, боялася, щоб мати не помітила, що вагітна. Буде брехати, так вирішила, а що було робити, де те все життя попереду? Вже за місяць тридцять чотири роки, а сама, як билина, то хоч свою любов, ніжність розділить з дитям.
Здивовано батьки дивилися на доньку, коли відчинила двері.
-О! Донечко! - батько ніжно обіймав її.
Мати в цей час сиділа за швейною машинкою, зірвалася немов обпечена, вертіла головою в різні боки, немов когось шукала,
-О, сюрприз! Може не сама?
-Не сама мамо, з новинами всього на пару годин і назад,
-Ой, донечко, ти похудла трохи ,- клопоталася, накривала на стіл.
Галя звернулася до батька,
-Присядь біля мене. Оце думаю, як вам сказати, мене від інституту посилають на БАМ. Я підписала договір на п`ять років. Не хвилюйтеся, їду не одна, нас з інституту десять чоловік. В основному займатимуся організацією робочих, тож не перетруджуся. Писати буду, але ж самі знаєте, що це далеко.
Мати двигала плечима, щось про себе бурмотіла й обурено,
-Не встигла дитина обзавестися сім`єю , придумали послати у відрядження та ще так далеко.
-Нічого мамо, гадаю на краще, можливо там моя доля. Тож завтра їдемо до Москви, потім далі, нас збереться багато, цілий потяг.
Батько поцілував у чоло,
-Хай тобі щастить дитинко, сумку мама зараз збере.
-Та тільки небагато, ми в дорогу пайки отримаємо.
Вона відчувала, як калатає серце, холонуть руки від придуманого, не звично було брехати батькам та іншого виходу просто не знайшла. Як було зробити, щоб не шукали її в інституті, в місті.
Час летів …. У клопотах із сином, малий Сергійко - дуже схожий на неї. Світленький, пухкенький хлопчик, не посидючим, лише чорні оченята - подарунок від батька.
Раз в місяць Галина їхала на вокзал, щоб вкинути листа у поштовий вагон потяга, який прямував на Москву. Вже потім з московським штампом лист повертався до батьків. Вона часто дивилася на малюка, думала, яке-то прекрасне життя мати дитину. Навіщо слухала батьків, хіба б я не вивчилася, адже Сергій мене кохав та втратила його і цьому мабуть сама винна. А тепер буду завивати голодною вовчицею та нічого, заради дитя можна все витримати.
Вона вийшла з декрету на роботу, для сина найняла сусідку по площадці яка була на пенсії . Це тільки на той час, доки дадуть місце в садочку.
Пройшло три роки…. Яскраве літнє сонце світило у вікно електрички. Сергійко крутився, як шило , зацікавлено скрізь роздивлявся. По віконному склі катав маленьку машинку.
-Ну все сонечко, вже зараз будемо сходити, давай витру рученята.
Вона відчинила хвіртку, собака почав гавкати на хлопчика, той тулився до неї. Двері з хати відчинив батько, біля нього стояла вагітна жіночка, з цікавістю запитала,-
-Це хто? Якісь гості чи, що ?
Він на ходу витирав сльози,
-Галю, дитинко ! Яке щастя! Ще й не сама! Заходь, заходь.
Ніжно обійняв поцілував доньку, малого взяв на руки,
-Пішли до хати, а, як тебе звати соколику маленький? А я твій дідусь, ось зараз і бабуся прийде, пішла в магазин. Яка-то радість, яка-то радість. Галю, а це ж дружина Максима - Юля, ми ж тобі писали.
Вона викладала з торби гостинці, в хату зайшла мати. Побачивши Сергійка на руках в чоловіка, неначе перекосилася, дивилася здивовано то на доньку, то на малого, немов впала на стілець,
- Оце так БАМ! Бачиш де свою долю знайшла, це ж треба, бачиш, не дарма я казала, що все життя попереду.
Уже підійшла до неї,
-Ну давай хоч обіймемося.
Вони обійнялися, поцілувались. Мати взяла онука на руки, витирала сльози,
-Не буде боятися нас, тож не знає?
-Та ні, він товариський хлопчик, а ну скажи бабусі, як тебе звати…
Максим машиною заїжджав на обійстя, Галя побачила його,
- Ого, як змінився за п`ять років! Справжній дядько став. Привіт!- й до сина, -Сергійку, ходи до мами, я тебе познайомлю з дядьком.
Максим привітно поцілував її в щоку , подав руку малому,
- Ну ,давай дядькові привіт, давай ручку.
Сергійко заховався за Галю , виглядав із-за неї немов мишенятко.
-Ну добре, звикне потім, хоча звикати немає часу, ми ж завтра назад, до праці .
Поки Юля з свекрухою крутилися в кухні, Сергійко грався машинкою з братом. Під хатою на лавці сиділа Галя з батьком. Вона сьогодні не зізналася, що не їздила на БАМ, вирішила - так буде краще. А згодом може, як і дізнаються,вже не буде мати значення. Сказала батькові, що чоловік залишився там, не захотів сюди їхати. Попросила, щоб матері при нагоді сказав, що можливо буде сама виховувати сина, а зараз краще про це розмови не порушувати.
Вже всі сиділи за столом… Вся увага на Сергійка, а він перелазив з рук на руки і знову повертався до Галі. Мати налила вина, усміхалася,
- Давайте вип`ємо за нашого онучка, бач, а мовчала, не говорила, що одружилася. Галю, то як звати чоловіка?
Мамо в мене син Сергій Сергійович, у нас з ним все життя попереду. Я тепер маю заради кого жити.
Липень 2017 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747837
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Летять літа крізь радощі й тривоги,
І крізь людські невдачі теж летять,
Бо в кожного своя – одна дорога,
Як і одне – одне лише життя.
Летять літа крізь бурі, спеки й грози,
Летять крізь час, наперекір всьому,
В житті відлиги часті і морози…
Будь вдячний, друже, все-таки, йому.
Летять літа крізь сірі будні й свята,
Де чи рушник, чи прапор майорять,
Хтось мало проживе, а хтось – багато,
Допоки очі і серця їхні горять.
Летять, де ще неходжені дороги,
Й стара, як світ, одвічна суєта.
Вбери у себе всі земні тривоги,
І серед доль твоя буде свята!
Летять літа крізь сни посеред ночі,
Летять крізь днів шалену круговерть,
Та хай завжди цвітуть-радіють очі,
І серце щастям повниться ущерть!
Життєвий слід у кожного єдиний –
За інших шлях не можеш ти пройти,
Бо в першу чергу, ти земна людина.
У Всесвіті ж лише піщинка ти! 28.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747801
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017
Сміються, плачуть солов’ї…
О.Олесь
Вже випито печаль до дна,
Лишилось кілька крапелин останніх
П’янкого, життєдайного вина,
Що звалося колись коханням.
Уже грядуть осінні вітровії,
Несуть дощі, холодні і нудні,
Несуть щемливий подих безнадії,
Одноманітні й безпросвітні дні.
І жовтий сум, одвічний жовтий смуток
Скрадається ночами, наче тать,
І все забуто, все давно забуто,
Покрито попелом нічних багать.
А за вікном чиєсь буяє літо,
Комусь сміються й плачуть солов’ї,
Комусь дарують в оберемках квіти
І зазирають в очі – не мої.
…Вже випито усе до дна,
Лишилась крапля споминів – остання.
Давай вп’ємося нею без вина
І келихом об землю – на прощання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739317
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.08.2017
Давно вже здобули ми Незалежність.
Чи вільно дихає грудьми країна?
Чи те збулося щастя, що хотілось?
Чому ще гірко плаче Україна?
Земля родюча, широкії лани...
А серце розривається від болю,
На полі бою загинули сини.
То де ж та правда в світі і де воля?
І ще біда всередині країни.
Зажерлись можновладці вже по вінця.
І не болить їм доля України.
Коли ж відповідатимуть злочинці?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747228
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 24.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yQR88q--Gk8
[/youtube]
Серце, душа і совість.
Ось, що керує нами.
Не допускайте убогість,
Не бийте людей словами.
Душі у нас тендітні,
Хочуть тепла і ласки.
Болі сердець непомітні,
Слово лікує, як в казці.
Швидко розправляться крила,
Буде бажання літати.
Десь знову з"явиться сила,
Слово потрібне б сказати.
Глянь: вже цвітуть орхідеї,
Хочеться плакать, сміятись.
Тільки б триматись ідеї:
Людям частіше всміхатись..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747390
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Твоє кохання - діамант коштовний.
Прозорий " чистої води" карат.
Алмаз душі із сонячної штольні,
Яскрава, світла арія з кантат.
Німію від гарячої любові,
І від обіймів тану, ніби сніг.
Дивлюся в очі рідні волошкові.
Казковий сильний мій єдиноріг.
Палає у моїй душі багаття.
І розумію все із півтонів.
Кохання наше - то земне багатство,
Тепло, що зігріває і без слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747585
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
(До 26-ої річниці НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ!!!!)
Неповторна, нескорима, ,незалежна і єдина
Дивовижна,неподільна,унікальна,самостійна
Суверенна,сонцелика,надзвичайна і гостинна
Славна наша Батьківщина!Батьківщина-Україна!!
Всі збираймося завзято ,гордо,весело на свято
В шароварах,вишиванках,капелюхах і стрічках
І співаймо гімн крилатий, із любов*ю ,заповзято
З вірою в своїх серцях! З почуттями, так,що «Ах!»
Варта гордості і шани українськая земля!
Ми загоїмо всі рани!Для майбутнього ,задля!
Розправляйте,люде,плечі!Ми крокуєм в майбуття!
І дорослі,і малеча!З Батьківщиною в життя!
Геть від нас ,чернеча сила! У віках вкраїнці вміли
Свою землю захистить,не продати,ні на мить!
Геть від нас ,ворожі круки! Забирайте свої руки!
Супостати,крадії,злодії,лиходіЇ!
Вимагаєм ми,не просим!Зарубіть на своїм носі!
ЩО:
Неповторна, нескорима, ,незалежна і єдина
Дивовижна,неподільна,унікальна,самостійна
Суверенна,сонцелика,надзвичайна і гостинна
Славна наша Батьківщина!Батьківщина-Україна!!
24.08.2017р.
(Дивись додатково ще тут, за наступним посиланням
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746673)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747582
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2017
На причілку біля хати
Кішка лиже хвостик.
Вмить примчався, щоб погратись,
Пустотливий Ростик.
Він у бабці кожне літо
Любить газдувати,
Трудиться несамовито:
Хоч тікай із хати.
Киці нашій не до жартів.
Знає добре Мурка:
Ростик зловить і в азарті
Попсує їй шкурку.
“Від айфона вже аж нудить,-
Стиха мовить Ростик,-
От, якби мені смикнути
Кішечку за хвостик.”
На причілку біля хати
Вже немає Мурки,
Мабуть, з Ростиком завзятим
Грається у жмурки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747522
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Води вічності
Хлюпочуть біля ніг...
Як все,що зріє у земному лоні,
Звертає до второваних доріг,
Неначе лінії життєві на долоні...
Безодня кличе...
І скелясті береги
Відсвічують перлин сріблясті тіні...
Вібраціі-як доторки струни...
Як блискавки зигзаги кривих ліній
Удач тобі,
Пірнаючий у далі
Блаженні звуки...флейтою розмиті
Спливають...згустками печалі..
Такі солодкі...щастя миті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745028
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Ти сонце золотаве із промінням,
Що лагідно торкається обличчя.
Я чую твоє тихе шепотіння.
На зустріч радісну кохання кличе.
Твої вуста зливаються з моїми,
Мов річка, що впадає в тепле море.
І ніжно поцілунками п*янкими
Вже нічка розсипає ясні зорі.
І знову пестиш водоспад волосся,
В душі, як Морзе, стукає ``люблю``.
А може, це мені лише здалося?
Вночі наснилось... Сплю я, досі сплю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747157
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HcbMyClVSqY[/youtube]
Бува в житті все шкереберть,
Життя спитає надто строго,
Тебе затягне в круговерть..
Та як знайти оту дорогу,
Що тебе виведе з пітьми,
Зупинить вчасно біля прірви,
Влаштує зустріч із людьми,
Що доброта в серцях безміри?
Я їх не зраджу, не продам,
Не відвернусь в лиху годину.
А те, що маю, все віддам.
Не сумніватимусь й хвилину.
О, Боже Праведний, врятуй,
Не дай в житті цього боятись:
(Мої слова, прошу, почуй,)
Як страшно в друзях помилятись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747166
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Я слухаю власне серце
І долю сама будую
Ціную людську відвертість,
Малюю, коли сумую.
У вірші вкладаю душу,
Тримаю за руку рідних
І сонцю завжди сміюся,
А друзів ціную, вірних,
Фальшивість мене дратує,
Бо звикла без зайвих масок
І часом людей дивує,
У кого така вдалася.
Я часто буваю сильна,
Мене так життя навчило,
Боротися є причини
І йти лиш вперед, щосили,
Буває, ламають крила,
Буває, сама спіткнуся,
Та встану і піду далі
Бо помилок не боюся,
Стираючи всі кордони,
Будуючи власне щастя,
За мрією у майбутнє
Я впевнена, в мене вдасться!
©Марія Скочиліс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747136
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Люблю ж тебе. Люблю... Я закохалась.
Дозволила себе я цілувати.
Пробач, що тобі зразу я зізналась.
Ти... Певно... Не повинен цього знати...
Всі хмари давно випрані дощами.
Всі молитви у рученьках маленьких
Янгелика. Він молить, щоб душАми
Не було в світі більш, ніж ми рідненьких.
Люблю ж тебе... Люблю... Я наліталась
З тобою небом. Я... Знов крила маю!
Пробач, що я так сильно закохалась.
Я вірила... Змогла! Я знов літаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747141
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
…як до сірої-в-яблуках мами – лоша,
тулиться
під опіку берези моя душа
до неба здіймають душу тендітні віти,
колишуть і шепчуться: ти хороша…
а життя на Землі – не надто важка ноша,
якщо любиш і не боїшся жити…
«бути», а не «володіти»
…у беріз, як бані церковні,
округло-видовжені листки,
на корі – білім
березовім тілі –
усуціль символи-знаки,
руни –
з переказами давнини
під пологом тиші і таїни –
закарбовані дати і чиїсь імена,
давно втрачені:
для непосвячених –
відкрито-прихована
інформація…
і збережені
березами письмена
рунічної мови –
мені повністю не відомої –
вільно читає душа моя
читає на кожнім білім
стрункім березовім тілі
21.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747113
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
На сонці мружить очі котик,
Муркоче пісеньку під ніс.
Поклав свій хвостик під животик.
Який же має пісня зміст?
Біленька шерстка, гострі вушка.
На мене хитро погляда.
А сам м"якенький, як подушка.
Дивлюсь - нудьга десь пропада.
Я часто гладжу йому спинку,
Животик, лапки, сірий хвіст.
Він у життя моє краплинку
Своєї радості приніс.
А ось він зараз лиже шерстку,
Наслюнить лапку й миє ніс.
Мені із ним немає смутку,
Життя вже має інший зміст..
Це тільки він хазяїн в домі.
Всі підкоряються йому.
Про це усім давно відомо.
Усі ми знаємо чому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742687
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 21.08.2017
Прихилюся на груди до тебе,
Як ти, милий? Щось сумно мені...
В крузі ти побратимів, далебі?..
Не минають години скрутні.
Огризаються зайди у люті,
Поливають окопи свинцем.
І надії до думки прикуті,
Прийде час, ми у мирі заснем.
Так обіймемось ніжно обоє,
Струмуватиме ласка між нас.
Буду слухати серце твоє я,
Ти моє, той вогонь, що не згас.
Той вогонь, що сильніший за стужу,
Що розхристані душі дійма.
Що відкине навалу ворожу,
Він любов, що єднає серця.
19.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746875
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Я націоналіст, а це не просто слово –
Це той, без кого нація німа,
Саме вона народу є основа,
Без неї і держави теж нема.
Я націоналіст. Для мене це важливо,
Я нації клітиночка мала,
Ціную мову й пісню, ту, тужливу,
Що Роксолана з Турції вела.
Я націоналіст. Когось це слово тішить,
Для декого лише порожній звук,
Буденності не терпить воно й тиші,
І вироком звучить людському злу.
Я націоналіст. Це слово підзабуте,
Та без таких, як я, майбутнього нема,
І лиш з такими Україні – бути,
Бо нації такої не зламать!
Я націоналіст і це архіважливо,
Бо нація тоді лише жива,
Коли збере все історичне жниво
Й заходиться нове вже вишивать.
Я націоналіст і мрії мої світлі,
Адже народ без них не вижива:
Своє він місце відшукає в світі –
Це не мої – пророка це слова!
18.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746901
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Тобі, кохання...
[youtube]https://youtu.be/1DHecFcDhbw[/youtube]
[i][b][color="#066875"][color="#074254"]За синім лісом догорає день,
Майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
Що злинула,
немов орлан хоробрий,
У круговерті пражнього життя,
Коли веселки райдужили мрії
Й не лаштували шлях до забуття –
В зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
Цілуючи усмак вечірні роси…
Здолати б нам ту відстань немалу,
Кінець її
сховавши у покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
Щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам -
За обрій кличе
невгамовна осінь...
Й до чого тут намолені слова?..
Мовчання – красномовніше від ночі:
Вже іншим пахне скошена трава,
Смеркання
застеляє сни пророчі.[/color][/color][/b]
19.08.2017
__________
*Картинка власного виробництва.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746983
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Простелило стежку
Сонце на воді,
Й золота мережка
Зацвіла тоді.
Хвилечки тріпочуть,
Але бережуть,
Як до сонця схочу,
Нею побіжу.
Пролягла до мене
Золота струна,
Хвилька, ледь зелена,
Її напина.
Простягну долоні –
Хочеться заграть,
Опинюсь в полоні
Сонячних багать.
13.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746871
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Пахне рутою-м'ятою
Ще й любистком за хатою
На ромашках настояна
Літня зоряна ніч,
А як ранок туманами
Попливе над лиманами,
Я думками притомлена,
Побреду босоніж.
Зорі в водах купаються,
Ледь мені посміхаються,
Я ж слідами лелечими
Полечу-загублюсь.
З ранком тим привітаюся,
У красу закохаюся,
А зустінуся з вечором –
То роси пригублю.
11.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746899
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
(Байка)
На городі баба Ганна
Бурячки полола.
«Що ти, жінко, добре глянь-но –
Будяки довкола!» -
Дід Пилип сварив на жінку.
Сам їх став рубати,
І трудився без спочинку.
Стало вже й смеркати.
Впрів, знеміг – так наробився,
Мокрий весь від поту.
Ну а завтра? Розізлився
На оту сволоту.
Будяки! Усі ті ж самі
Скрізь повиростали.
Тьху, ж бо їхній вражій мамі! –
Ніби й не сапали.
Бачу сам: оце створіння
Не боїться сапи.
Треба рвати іх з корінням, -
Геть їх корчувати!
Треба весь бур’ян сполоти
Й винести з городу,
Щоб не сіяти осоти
Й інше, того ж роду.
Щоб родилось усе рясно,
Бурячки, пшениця,
Не змовкала мова красна –
Єдності криниця.
Хай Господь нам допоможе, -
Просімо послушно,
І тоді усі ми зможем
Заспівати дружно,
І у всіх кінцях країни,
Щоби пісня ли́́лась,
На городах України
Щоб добро родилось.
Галина Яхневич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620286
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 19.08.2017
[i] Нам 26, і ми – дорослі…
[/i][youtube]https://youtu.be/4e4l63ovG_k[/youtube]
[i][color="#8d0899"][b]Був сон: примарилось мені –
Я гірко плакав…
Неначе то було не в сні…
Дощ капав… капав…
А в краплях тих гіркоти сіль –
Мої то сльози:
Чом нас тусають звідусіль
Усі, хто може?
Чому «пасує» усім нам
Гіркоти трунок?
Чому готуємо синам
Горби і труни?
…А ми з тобою під мостом,
Мій милий друже,
Душею й серцем із постом,
Бо любим дуже
Одну… красиву… молоду
Вкраїну-неньку.
Ще погарцюєм по мосту,
Бо нас – не жменька!
І припасуємо слова:
«Побій, побіда»…
Нехай ідея не нова –
Хай зна сусіда,
Що діждемось параду ми
На Красній площі,
Бо вийде весь народ з пітьми –
Й не буде прощі!
То сон… Наснилося мені…
А сни є віщі...[/b][/color]
27.08.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746691
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Цей літній вечір, синій сум і ми
Вдивляємось у клаптик свого неба...
Не треба слів… у ночі під крильми,
Беру цей клаптик і горнусь до тебе.
В мені твоїх тривог серцебиття,
За обрієм освячуються мрії…
[i]Нема обмежень в справжніх почуттях!
Та є надія навіть в безнадії ![/i]
Бредуть стежки таємні поміж трав,
Навзрид сюркочуть коники у тиші.
А пізній промінь до останніх барв
У наших душах синій сум колише.
Не треба слів… оголеній душі,
В яку на дно сховався літній вечір.
Так зцілюються мовчки… на межі,
Так синій смуток огортає плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746719
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Тендітні вії додолу опускаю,
У подумках з тобою я лечу.
Мені до болю тебе не вистачає,
Я, ніби полум*я свічі, тремчу.
Чекаю, що покличеш знову ти мене.
І без вагань я швидко прибіжу
Кохання , мов іскринка, до душі торкне.
І перейду вже будь-яку межу.
І не страшні в житті мені дев*ятий вал,
Цунамі і торнадо на шляху.
Якою б темінь не була, чи сильний шквал,
Прийду! І полум*ям згорю в гріху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746747
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Прийду на прощу, мовчки примощуся
На край постелі, де дрижить стіна.
Ти знаєш, я, буває, таки злюся,
Коли настане ніч, а я сама.
І серце стисне зойк хотінь нестримний,
Де шепіт вуст гарячих, що твоя.
Заполонить єство інстинкт тваринний
Й не треба слів - говорять почуття.
Спадуть окови сорому безгрішні,
У втіх земних божественна краса.
Дух торжества твого торкнеться спальні
І щезне...На війні ти... Я ж одна...
17.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746561
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Жити навіки.
Бог око дав – дивися,
І вухо дав – почуй.
Ти трішки нахилися –
Нап’єшся досхочу.
Там, онде, під вербою
Дзюркоче джерельце,
Говорить, мов, з тобою:
Обмий своє лице.
І джміль там, над квітками
Все джу та джу, та джу.
Водицю п’ю руками,
Милуюся, сиджу.
Малесенький струмочок,
Побіг із джерельця
Болітцями в гайочок –
І так аж до Дінця.
Єднаймось, українці,
І станьмо, як ріка
Та змиймо у сторінці
Ментальність кріпака,
Що мріє знов про пана,
Нагайку і Гулаг.
У них брехня погана
Засіла у серцях.
Не дайтесь обдурити,
Єднайтесь, як струмки,
Щоб ворога відбити
І жити навіки.
Галина Яхневич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746558
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Простягнуту тобою руку
боюсь затримати й на мить,
ще більшу відчуваю муку
занадто швидко відпустить.
І знов таємно з мандрів дальніх
лечу до тебе я чомусь,
боюсь очей твоїх печальних,
але й веселих – теж боюсь.
Боюсь, коли сидиш весь вечір
у самотині ти одна,
боюсь з другим твоєї втечі,
що лопне вірності струна.
Боюсь, не все в мені ти бачиш,
боюсь не скрию я ніщо,
боюсь, що скоро вийдеш заміж
боюсь не вийдеш нізащо.
Боюсь, можливо ти знітишся,
почувши ім’я звіддалік,
і боязко, що залишишся
ти безіменною навік.
17.08.2017
[i]* Переспів твору Расула Гамзатова „Тобой протянутую руку“.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746499
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Вчора дісталась домівки і відчула: відбулося щось хороше.
– Неодмінно хороше!– усіма своїми собачими засобами інформацїі попереджав Рекс, моя вірна охорона.
Давненько не бачила його таким...летить щодуху назустріч, шерсть виґрає на сонці і такі радісні-радісні собачі очі.
– Що?-дивуюсь,ну, розказуй вже, бо кортить
– Хазяїн повернувся!- «розповідав» щирий собачий хвіст.
– Та невже? А...де?
Він вийшов зненацька, з-за дерева...ніяково ховаючи очі...
– Привіт, Блуда, – пожартувала я, заходь чи що...
–Чи що... – два смарагдових океани очей випромінювали провину.
Коли двоє дуже давно разом, слова не потрібні...погляд...жести...душа...розуміємось без слів...
– Скільки ж на цей раз ми без тебе...майже місяць...хоч добре зустрічали тебе?
– Бувало і більше, – єхидно всміхнувся на те, знов-таки очима – зустрічали!
– Ну, що, Рексе, приймаємо заблуду?– вже весело запитую, відпускаючи сум.
– Мамо, та чи не ти за ним рюмсала весь цей час!– стрибав, радіючи, пес, і обіймаючи свого друга, щедро облизуючи йому щоки й ніс..
Ще – пауза. Обійнялися. Ткнувся непомітно носом щоки... Треˊ годувати мандрівника
– Пішли, їсти, Марку! так, ...є плов... – гріти, чи...
– Чи...– продовжували ми жартома «спілкуватись» поглядами, + 35 у затінку, краще холодненьке.
Так повернувся додому (і вкотре вже!) наша світлість Маркіз, або просто – Марк. За своїми нареченими-кішечками іноді він зникає дуже надовго...одного разу навіть на два місяці... ну, а мені нічого не залишається, як чекати додому нашого Маркізика.
– І я, і я чекав!- вистрибує й собі Рекс. Ніколи не бачила ще, щоб він так радів котові. Нуу...це особливий кіт...за десять років стільки всього було...
Згадалось, як маленьким кошеням ще, «не пускав» до магазину... Ти – за двері, а він – в плач!
– Як же тебе взяти з собою...ти ж не собачка, Марк, – лагідно я йому...ну,не ходять люди з котиками до магазину...хоча...стривай...ходи-но сюди! Ану, сідай в кишеню!
Кишеня простора навіть, в неї можна було ще одне таке кошеня посадитити. Що ж, йдемо разом: я – по дорозі, Маркіз – в кишені. Виглядає. Сидить тихо, ніби кенгуреня. Щасливий, в міру своїх котячих емоцій.
Заходимо до магазину:
– А ось і ми! – жартую
– А кота – навіщо? – «на своїй хвилі» перелякалась продавчиня. Нам кота не треба.
Заспокоюю похапцем, що й сама його нікому не віддам, такий кіт потрібен самій. Жінка помітно повеселішала.
Так минало літо, кишеня ставала все меншою і Маркізу ставало все важче її окуповувати. А він все не хотів здавати свої позиції:
– Ні клаптика з кишені не віддам! – читалось в очах.
Наш кіт. Справжнісінький тобі бандерівець! Свій хлопець. І «Як не з'ім – то понадкусюю!» теж в нього є.
Такий він у всьому, починаючи з жовто-синього котячого нашийника і – до кінчика хвоста, десь зламаного ним до нас ще, в котячому своєму дитинстві. Нашийник цей дивом пролежав запакований і незаслужено забутий декілька років в шухляді. Виробництво а ля «МАДЕінЧИН»...за цей час купувалось багато інших, а цей – лежав собі спокійно і їсти, як то кажуть, не просив. Знайшла його ізнову вже цьогоріч, коли наше чорняве щастя загубив свій, новісінький, в самий пік «окупаціі» його шкідниками. Знайшла . Розгорнула...а він – жовто-синій! От тобі й «Чїна»! Вдягли. Щасливий. Хизується. Цей і не «губиться» чомусь. Магічний, мабуть. Наш. Український.
Начувайтесь, миші! «Бандерівець» вдома.
©Тетяна Прозорова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746514
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Дождь по спящему городу долго бродил,
В окна темные лил безнадегу...
За ночь, много напрасно потрачено сил
И истоптано даром порогов.
В водостоках, шипящей и бурной рекой,
Дождь терял и надежду и веру;
Жаль ему, что сегодня он дождь не "слепой"
И не скачет с ним лучик по скверу.
Дождь ненужность и грубость свою ощутил,
Как когда-то в осеннюю стужу...
И без ветра, бросаясь на землю, завыл,
Превращаясь в огромную лужу.
Долго ль, коротко ль, ночь подходила к концу.
Тучи хмурые жалились солнцем...
И на свежесть, как с ласкою, мама, к юнцу,
Отворялось с рассветом оконце.
Лужи высохли, воздух кипел от жары -
Изнуряющий зной на вершине...
И мечтают о капле осенней поры...
О недавно дождливой картине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746543
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Я думала :суп я варила не так.
Не так я тебе цілувала.
Що кава була не такою на смак.
Я вірила. Я так гадала.
Гадала, що сукня не личить мені.
Що ніжності мало дарую.
І що не всміхаюсь тобі уві сні.
Негарна? Тому й розчарую?
Дивилася в дзеркало. Гарна... То що ж
Ти дзеркало, рамочка срібна?!
І тільки тихенько як пальчиком дощ :
-Ти просто... Йому... Не потрібна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746551
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Ми різні з Вами...Небо і земля,
Холодний місяць і гаряче сонце.
Мелодії старого скрипаля
Примарою лягають у долоньці.
Ми різні з Вами...Літо і зима,
Як тиха осінь і весна квітуча.
Ніщо й ніхто нас разом не трима.
Згори дощить, внизу - глибока круча.
Ми різні з Вами - відчуваю я,
Бо в день квітневий срібний сніг щезає.
Мелодії не чути скрипаля...
Чому ж іще сльоза не висихає?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746450
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
[i]Любов є великою прикрасою людського життя. Вона облагороджує людей і є, або, принаймні, повинна бути моральною основою шлюбу. На жаль, це світле почуття нерідко затьмарюється проявом недовіри до улюбленого - ревнощами.
Кажуть, що немає нічого образливішого в любові, ніж безпричинні ревнощі.
Не випадково Вольтер зауважив, що "бурхливі ревнощі роблять більше злочинів, ніж користь і честолюбство "Чудовисько із зеленими очима, глумиться над своєю здобиччю" - так охарактеризував ревнощі Вільям Шекспір. Аналогічних поглядів на ревнощі дотримувався і Д. Бруно, який вважав, що "ревнощі іноді є не тільки руйнуванням люблячого, але часто вбивають саму любов"[/i] ...
http://kayiles.ru/page/revnoshhi-i-yiyi-mozhlivi-prichini-osoblivosti-projavi-reakcij-revnoshhiv-vidi-revnoshhiv-jak-dopomogti-revnivcevi
[youtube]https://youtu.be/NR-mM28JqXw[/youtube]
Не плач, бо сьози не справдешні,
Фальшиву тугу ллєш в свої вірші.
Не повернусь вже я і ми - колишні.
Наш світ для двох іще тоді замшів.*
Не голоси у ніч. Не клич в облуду.
Намарно про любов не говори.
Я вже не вірю і твоя не буду.
Боліло серце...
Що ти натворив?
Ти звинуватив милу в перелюбі.
На посміх світу виставив мене!
Довір'я мало б бути - ми у шлюбі.
Зганьбив мене!
...Образа не мине?
Ні, не минула. Болем відгукнулась.
Затерпло серце. Схлипнула любов.
За хмари сонце долі закотилось.
Шукай тепер чергову жертву знов.
[/b][/i]
* Замшіти - покритися мохом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740252
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 17.08.2017
Свічею тану в пригаслій зорі,
У вечір, той, що нічка не зборола.
Палахкотить душа - не на порі,
Щоб згинути, хоча вчастую квола.
В твої обійми лине без мети,
В любові лиш одна мета - кохання.
Сердець свічадо прагне зберегти,
Чому тоді, те в долі покарання?
Караюсь тілом в погляді очей,
Котрі зовуть відчути ласки злуку.
Схлипами туги в досвітку ночей,
Коли безсоння простягає руку.
Караюсь, збігають у осінь дні,
Рум’яні яблука чекають Спаса.
Свічею тану у гулкій тиші,
Поклич...По шклі піду до тебе - боса.
15.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746267
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 17.08.2017
С утра мне прошептала нежная листва
О том, что любишь лишь одну меня.
И летний дождь чеканил эти же слова,
В рефрене вторя: "Ты ему нужна.
Нужна, как семицветье радуги - дуги,
Как бусинки прозрачные росы,
И как родник средь зарослей биом - тайги..."
...-Тик-так, - стучали в комнате часы.
Ждала тебя, зажгла любви я две свечи.
Стекал тихонько белый стеарин....
Приди, мой милый, и на ушко прошепчи:
" Люблю..." Скажу:" Ты - лучший из мужчин".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746300
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Літній день давно вже
Притомився,
Ненароком вечір
Опустився,
Приголубив верби
Над водою,
М’ятою упився
Молодою.
А як нічка витче
Тихі зорі,
Упадуть ті в річку,
Непрозору,
Зацвіте вода тоді
Зірками,
І ніхто красу ту
Не злякає.
7.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746149
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Спаси мене від пут недолюбові,
Врятуй від сіробуднів самоти;
Мої шляхи-стежиночки тернові
Промінчиком надії освіти!
У темені розпуки і зневіри
Зрони єлейну крапельку тепла,
Щоб залатала серцерани-діри
І щирою сльозиною стекла.
Врятуй мене від пут недолюбові,
Від ланцюгів байдужості спаси -
Нехай розквітнуть котики вербові
Щедротами небесної роси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746239
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Надворі весна…. Одного ранку яскраве сонечко світило мені прямо в кімнату. Його промінці неначе витанцьовували на підлозі і мерехтіли на моєму ліжку.
Лежу, чекаю бабусю, щось не чути… Напевно на подвір`ї дає їсти курям. Тато, як завжди в цю пору на роботі, а мама десь пропала, вже кілька днів вдома немає. Бабуся сказала подарунок привезе, а я боявся - може захворіла, бо така велика ходила, повненька, мене на руки не брала. І я не міг її обійняти, все кричала, - »Обережно».
Ой що, це?! Чую під`їхала автівка, швидко до вікна, бачу бабуся стоїть біля хвіртки. Від здивування, аж рот відкрив, до кого ж вона так усміхається? Тато несе якийсь великий пакунок перев`язаний рожевими стрічками, а у мами великий букет троянд , вона радісно позирає до мого вікна. Хочу швидко до них, але ж у піжамі не побіжу, будуть сваритися, назвуть малим, а я ж уже майже дорослий, мені ж скоро чотири роки. Поки одягнувся, чую скрипнули вхідні двері, отже, всі вже в хаті..
- Ось і я, синку, любий! - сказала мама.
Я з цікавістю дивлюся на маму. О, вона вже не така здорова, побіг до неї, вона присіла на стілець і взяла мене на руки. Цілувала, обіймала, гладила по голові і заглядала в очі. Я радо горнувся, поцілував у щічку, бо ж дуже скучив,
- Мамо! Де ти так довго була? Я так сумував за тобою! Весь час була вдома, а одного ранку встав, чекав, шукав, а тебе все нема й нема.
- Тож бачиш, ходила за подарунком, - показала рукою на ліжко.
Той подарунок лежав, трохи ворушився. Я ж хлопчик вихований запитав маму,
-А можна подивитися? Це тільки мені чи всім подарунок?
Дорослі засміялися .
- Синку це подарунок для всіх, а насамперед для тата, бо він дуже хотів його. А тобі і нам з бабусею він теж сподобається, побачиш ,- шепотіла мені мама на вушко.
Вона відправила мене почистити зуби та обов`язково помити руки з милом, тільки тоді можна розвернути цей подарунок.
Я швидко, підплигуючи вискочив з ванни, стою біля ліжка, тато дивиться до мене з усмішкою, розв`язує стрічки. Ого , бачу маля лежить, кліпає оченятами, почало махати ручками, потім скривилося йрозплакалося.Я від здивування, почухав свого чубчика, втер рукою носа - це в мене звичка така –дивився здивовано на маму.
Вона взяла маля на руки ,
-Ромчику, це твоя сестричка Даринка. І тепер вона, напевно хоче їсти - мама відвернулася і приклала дівчинку до грудей. Вона смоктала із заплющеними очима.
А мама усміхалася до неї. Я чомусь відразу почав ревнувати, дивився з -під лоба, відкопилив губу і відвернувся до вікна. Роздумував собі - оце так подарунок, нічого собі!
А потім бабуся давала команди, мама і тато не заперечували, в усьому її слухалися, що і як треба робити.
Нарешті Даринка лежала у візочку колясці. В моєму візочку, а я ще думав, нащо це бабуся дістала його з горища -тепер все зрозуміло. Зрозумів я і те ,що в нас стала більша сім`я, не тільки є синочок, а від сьогодні , ще є донечка.
Маленька дрімала в колясці, а мама довго стояла поруч, усміхнено дивилася, то на мене, то на неї,
-Ромчику, а ти помітив, що волосся в Даринки чорненьке, як у тебе?
-Помітив, помітив! Ти довго тут будеш? Все любуєшся нею, а я вже їсти хочу, - пробурмотів я.
Раптом з кухні погукала бабуся, - Гайда всі до столу, час снідати!
У відразу пішли до кухні. Бабуся у нас, як командир, не любить, коли, хтось її не слухається, тоді сердита ходить увесь день. То краще слухатися, щоб не було непорозумінь.
-То це в нас свято ! - вигукнув я, сідаючи за стіл.
На столі смакота, ковбаска, сир, мої любимі голубці і торт. Я найбільше люблю ковбасу і торт. У нас таке рідко буває, бабуся готує їсти завжди все смачне, тому мама говорить, що краще їсти домашнє.
Я дивився на всіх, які вони веселі, усміхнені . Тато вікоркував пляшку вина, наливав у фужери, а воно пінило, шипіло, ледь не вискакувало звідти. Потім пили і вітали один одного з поповненням у сім`ї, а бабусю вітали з онучкою. Про мене теж не забули, вітали з сестричкою і бажали всім здоров`я.
Всі мовчки стали їсти, я дуже швидко з` їв ковбасу з голубцями, ви б тільки знали, як смачно! Ще коли дивився на торт, аж слинка текла, майже не помітив ,як уплів все, що поклали мені в тарілку.
Бабуся поглядала на мене і час від часу усміхалася, підморгувала.. Вона загалом добра бабуся, мене любить і казки розповідає й допомагає одягатися, як мене бере лінь. Щоправда, коли буває в мене малий біс вселиться, як вона каже, буваю неслухняним. Тоді вона мене навіть у куток ставить, але ж заслужено - сам знаю.
Після сніданку тато сказав, що підемо на подвір`я, що я йому дуже потрібен, є для мене робота. Мама пішла в кімнату до Даринки, а я подумав, що вона з нею буде робити? Та й відчинив тихенько двері,щоб підгледіти. Насправді вона нічого не робила, лягла в ліжко відпочити – подумав я і вже доганяв тата, а бабуся залишилася хазяйнувати у кухні..
Тато вже за сараєм рубав дрова, я здивовано запитав,
-Що будемо палити пічку? Хіба в хаті холодно? Нащо дрова рубаєш?
- Так, треба пропалити, будемо ввечері купати Даринку. Та і взагалі рубаних дров немає вже, треба заготовляти потроху на зиму.
-Тату, так до зими ж іще далеко. Розповідала бабуся, що має бути літо, обіцяла, що буде навіть спекотно, - продовжив я розмову з татом і носив нарубані дрова, складав під навісом, біля сараю.
Уже заморився, присів на порозі і захоплено дивився на тата, який він у мене сильний. Так багато нарубав дров і не втомився, от би мені бути таким, «міцним горішком! стати, як бабуся його називає.
З городу йшла бабуся, несла зелену цибулю та петрушку,
- Пішли Ромчику, досить, заморився, очі, як у тумані, пішли, сонечко моє, відпочинемо.
Я люблю, коли вона мене так називає, задоволено подав руку, відчуваю, що ноги мов не мої, ледве тягну їх, не слухаються мене.
Бабуся зняла з мене одяг ,
-Йди вмийся, замурзався з тими дровами і захопи гребінця, чубчика свого розчеши, бо як у півня.
Я миттю у ванну, а й справді, чомусь розчервонівся. Вмився, причесався, забіг до мами в кімнату.
Вона знову годувала мою сестричку. От нічого собі, подумав, така ж до їдла, як я, я теж люблю поїсти.
Бабуся принесла мені склянку молока і пиріжок, я з задоволенням їв і запивав його молоком . І думав, я швидше впораюся чи ні. Вже немає пиріжка і немає молока, точно - я першим закінчив їсти, був задоволений, що перегнав її. Поставив склянку на столик біля мами, вже не мав сили, то ліг на диван і чув, як хтось вкривав мене простирадлом, встати не міг, здолав сон.
Проснувся від плачу, Даринка вередувала, мами поруч не було. Я заглянув до неї, вся червона , а поруч лежить соска.
Аж тут зайшла мама,
-О Ромчику! Дай їй сосочку, напевно їсти знову хоче, я зараз прийду.
Я приклав їй соску до губ, вона відразу вхопила її і чмокала, трохи дивно та більше не плакала. Мабуть вона смачна, що замовчала, якось треба буде попробувати, вирішив я.
Надворі почув голоси, до хати зайшла Маринка з мамою.
- Ромчику ,йдіть поганяйте в м`яча на подвір`ї.
Я дуже зрадів своїй подружці, вона жила поруч і всього на пів року була старша за мене. У неї красиві сині очі, бабуся, каже, як квіти – волошки.
А волосся світле, не таке, як в мене, весь час заплетена косичка, а в ній синьо-жовта стрічка. Вона каже, що тепер модно так заплітати. Ми з нею завжди дружно граємося, я , як хлопчик, повинен завжди захищати дівчаток, тому багато в чому їй поступаюся. Так мене тато навчив.
- Мамо ,я покажу Маринці нашу Даринку, можна?
Мама кивнула головою і я задоволено взяв Маринку за руку, підвів до візочка. На жаль Даринка на нас не звернула уваги, натягувала соску, час до часу трохи кривилася.
- Мамо вона зараз буде плакати, бо кривиться, - гукнув я.
- Так ,синку, зараз буде їсти, а ви йдіть грайтися надвір.
Ми з Мариною відразу пішли на кухню, бо бабуся погукала.
Їли смачний зелений борщ зі сметаною. Потім, задоволені гралися на обійсті.
-Ромчику, а ти не покинеш зі мною дружити, як Даринка підросте ? - запитала Марина.
Я підійшов і шепотів їй на вушко, щоб часом ніхто не почув,
-Ти що, я ж тобі присягався. Хіба забула, будемо дружити все життя. Я слова дотримаю.
Ми довго гралися і вже надвечір я проводив Маринку до її хвіртки, вона задоволено махнула рукою, усміхнулася,
- Давай до завтра, друже!
В хаті було тепло, пахла трава і з ванної чути голоси, мама з татом купали Даринку.
Я тихенько притаївся біля тата і дивився на закутану в пелюшки сестричку - вона лежала у воді, обличчя стало рожеве, стулила уста бантиком і кліпала оченятами. Мені було дивно, мабуть їй подобалося, мовчала, не плакала і навіть не кривилася.
Я вперше бачив ,як купають маленьких, було цікаво.
-Синку, стань трохи осторонь, щоб не заважав, - попросила мама.
Задоволено підсунувся, радий, дивився на маленьку сестричку, яку вже звільнили від пелюшок.
Які ж у неї маленькі пальчики! Так і хочеться помацати , але ж знаю, що не можна.
Мене погукала бабуся, вже стояв перед нею,
-Сідай вечеряй і готуйся спати, хай там самі справляються, вже побачив, як купають, тепер не заважай.
Я швидко з`їв солоденьку гречану кашу з молоком і пішов у мамину кімнату.
Мені так хотілося попробувати на смак соску, чому так сподобалася Даринці? Мама колись розповідала, що я молоко довго пив з пляшки, через соску та я ж цього не пам`ятаю.
Озирнувся, причинив тихенько двері і взяв у рот соску. Тю, якась гумка, чи ,що ? І не солодка і не гірка, ще чомусь твердувата. Витягнув і поклав у склянку з водою, бо бачив так мама робила. Що в ній доброго? Навіщо дають сестричці ? Так і не зрозумів.
Уже почув голоси, тато ніс закутану у великий махровий рушник Даринку.
- Ромчику тепер не заважай, на добраніч, бабуся казку прочитає
- мама поцілувала у щічку, підморгнула і розвернула мене за плечі до дверей. Я все зрозумів, їм тепер не до мене, пішов до бабусі. Вона вже чекала.
Я, як завжди, швидко зробив усі вечірні процедури і вже лежав у ліжку. Бабуся, почала читати казку, а я все думав про Даринку.
« Ото бабуся,казала, що мама подарунок зробить… Може й справді сестричка – чудовий подарунок.
Я задивився у вікно, до зірочок, які мерехтіли, немов передавали мені привіт, чи може вітали мене з сестричкою. І мені перед очима вона, така маленька, неначе гойдається серед них.
Засинаю і думаю, все - таке добре, що тепер в мене є сестричка. Може й криклива буде, чи капризуватиме, але все ж чудово, що буде мені кого вчити, як вчать усі мене..…
Червень 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746018
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017
[b][i]«Ой колесцем, сонечко, колесцем,
Ой сій, мамо, донечку овесцем!..»[/b]
(Співанки коровайниць)
[/i]
Окраєць щастя, скибочку-цілушку,
Що милостиво потрапляє в руки,
Відкину гордо – я ж бо не служебка!..
Собі ж залишу солі повну жменю -
Нехай погіркне те солодке щастя,
Нехай печуть, та не черствіють рани –
Бо в істинного щастя присмак терну,
Зате тоді воно вже не окраєць,
Не скибочка, а пишна паляниця –
Її я вистраждала, нею причащуся:
Я не зарібниця, я в Долі – Господиня!
[i]«…А у тії печі
золотії плечі,
а срібнії крила,
щоб нам коровай гнітила»…
[/i]
З раннього.
Увійшло у збірку [b]"Обрані Світлом".[/b] - Львів:Сполом,2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746164
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Пробач мені моя любове,
Що я кохання не зберіг.
Воно було таке казкове,
А у душі вже падав сніг.
Пробач мені, що не дослухав,
Що не повірив у ті дні.
У серце стукала розлука,
Неначе у гіркому сні...
І лиш коли минули роки,
Я зрозумів що наробив.
Був світ в житті такий широкий,
Тебе любове в нім згубив.
То близько, а то так далеко,
Я був з тобою не завжди.
Кохання бережуть лелеки,
Моє ж пронесли поїзди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746192
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Котило літо сонця диск
по колу,
День кінчиться, йде вечір до людей –
Ні відмінить його, ані
прискорить,
І тільки він змінити може день.
А далі – нічка, сни
порозсилає
Землі, воді і темним небесам:
Когось пожурить,
інших звеселяє,
Лиш сонечко до ранку зависа.
А коли небо знову
потурбує
Його несмілий промінь угорі,
Нові господар плани знов
будує
На день, що тільки-тільки загорівсь.
14.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746150
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Чорна горобина – ягоди терпкі,
А у мене ніжки гарні та стрункі.
З стиглої малини п'ють мої вуста
Красу світу білого у мої літа.
Я з чорничок виберу блиск ясних зіниць,
Щоби причаровувать зранку й до зірниць.
З шипшини колючої рум'янець для щік,
Щоби не проходив повз жоден чоловік.
На свою голівоньку висушила й глід,
Маю ще мороку: плента слідом дід.
Маслом обліпиховим рученьки натру
Схожа на Венеру я чи Клеопатру?
Полуницю стиглую їм на повен рот,
Кажуть, помагає то зробить приворот.
Журавлину кислую їм й чекаю зиск -
В півсела кавалерів не спадає тиск.
Дясять жмень смородини на обід нарву,
Ще й підправлю соком тим правую брову.
З винограду, вишеньок - на вечерю сік,
Щоб краси шаленої не втратить повік .
По брусницю дрібную подамся в ліси,
Наберусь, мов Мавка, там дивної краси.
От спокуса! З'їла ще вовчих ягідок,
Діє то, мов магія – знов іде дідок.
Ожину, шовковицю, кизил, ялівець
Боюся вже й ласувать – не згубить сердець.
Спробую калиноньку, що в саду росте,
Щоби люди бачили й серце золоте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746114
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017
[youtube]https://youtu.be/5WxKk3wUZvI
[/youtube]
[i][b][color="#045b75"]Коли рубали лісоруби ліс,
У різні боки розлітався… трусок.
Він, капосний, у лісовоз проліз,
Що той везти до пилорами мусив…
Із брусів, дощок – напівфабрикат –
Вантажник формував крислаті "грузи" ,
Туди ж забрався, мов би напрокат,
Й велично примостився містер трусок.
Везли як лаги й кріплення до шахт –
Усе, що мало вид і цінність бруса…
Й туди залізла й бігла, мов лоша,
Містерія, що хтось назвав «утрусок».
Усе тверде полегле на стовпах –
Хай дерево, бетон – що й не відкусиш…
А трусок вже скотиною пропах:
Лиш на підстилку нам придатний трусок.
Та трусок зараз там, і трусок сям –
На теренах, де «зеленню» спокусять…
Ми ж дулі роздаємо «горобцям»,
То й «маємо, що маємо» – утрусок.
___ • ___
Мораль?..
Одна – як пуп на череві,
Як у Богдана чи Івана... п.ська:
Себе несе як дерево,
А – тріска…[/color][/b]
14.08.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746133
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Чернігове, наш батьку, срібночолий,
Про тебе я складаю ці пісні,
Тепер ти не такий, як був учора.
Хоч вулиці твої і затісні,
У них сліди прапращурів-героїв,
Що втрапили в легенди і казки,
Бо шанували гідність, слово й зброю.
Ні, не прості були то козаки.
Чернігове, літа твої геть сиві
І пам’ять теж і сива, і свята,
Біда війни не раз тебе косила
І біль землі у очі заглядав.
На зло усім живеш в обіймах долі
І звершуєш ту історичну роль,
Що стежку мітить до добра і волі,
Без рабства й позолочених корон.
Чернігове, мій сивоокий граде ,
Тобі мої і дії, і слова,
Покликані землі служити й правді,
Про те як ти за волю уставав.
Освячені дочірньою любов’ю,
Звучатимуть вони ще сотні літ,
Намічений твій шлях великим Богом,
Пройшов крізь товщу змучених століть.
Чернігове, милуюсь я тобою,
Веселим блиском жовтих куполів,
За тебе встать готова я до бою,
Урятувать щоб золото полів.
Розправ же у Десні свої вітрила,
Встань проти зла і підлості, й пітьми,
Вони сьогодні шлях тобі закрили,
Берися до святої боротьби.
Чернігове, твоя і правда сива,
Не раз на неї падала зима,
Не раз твій біль гірка сльоза зросила,
Та ти встаєш, мов фенікс, з усіма.
Мета твоя – здобути віру й волю,
Яку прапращури уміли здобувать,
Повінчані зі славою і болем,
Вмирати вміли, вміли й воювать.
3.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746101
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Як же мені не любити, як же не кохати,
Як ті птахи роки в вирій відлітають з хати.
Відлітають без зупину, не лягають спати,
Погукати б, щоб вернули, їх не упрохати.
Розпорошені блукають десь в листі жовтявім,
Чи у кетязі калини милуються в ставі?
Чи в топольки при дорозі питають про долю,
Чи бачила козаченьків, що гартують волю?
Що спішать до бою стати за честь України,
Бо приніс їй ворог клятий вогонь та руїни.
І роки свої згубили у бою, у криці,
Ой, роки, зозуленята, покритки безлиці.
Тиняєтесь безневинно між людей німими,
Пуповина пов’язала словами палкими.
В тих словах надія плаче в обіймах жагучих,
Що призначено по роду, прийде неминуче.
14.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746105
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017
[i]Антициклон Люцифер... І ми...
Роздуми, навіяні спекою...[/i]
[youtube]https://youtu.be/uOIHHMnI_Ig[/youtube]
[i][color="#87077c"][b]Сонце... Спека... Жар...
Серце – самовар.
Мозок мліє, спить –
Неймовірна мить!
Продих... Небо.... Штиль...
Степ… Жара… Ковил…
Мольби... Клич до зір...
Горячі рекорд –
Шкалить реохорд.
Сонця й моря змаг –
Мозок геть засмаг.
Думки підла лінь –
Птиць сумна квилінь.
Гріх... Відсутність прощ –
Не приходить дощ...
Певно, знає Бог,
Де, коли… І – ох,
З ким і як були.
Долі як лягли…
То й держіть одвіт
Прісно, збіса літ!
…вітерець дихнув –
Шле вологу ув
Спраглі ним поля
Волохом здаля.
Знають те волхви,
Чим багаті ви –
Златом чи сріблом,
Злом, а чи добром.
Посилають вам
Мудрість з ветхих літ…
Вдячні ми волхвам
За такий привіт
Від своїх дідів,
Що давно пішли,
Лишивши удів,
Хоч були
орли…
Предки знали гріх,
В них й ґедзунок прощ…
Хмари… Краплі… Грім…
Блискавиця… дощ…[/b][/color]
11.08.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745729
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 14.08.2017
Фарисеїв пізнаю душею,
Коли іі олжею
Знавіснілий путає павук...
Чистоти зболілою сльозою
Взивати марно...лиш порожний звук
Слава і гроші-
То наркотик давній...
Піариться і на чужому світлі...
То місяцем моргає в висі,
Орлом ширяє в чистому повітрі
У совісті і честі
Тут інші атрибути...
Навіть коли із ним супроти всього світу..
На мить... можна забути...
Переконання чинні ...провіреного міту...'
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745405
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 14.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2017
Як же мені в світі жити,
Щоби не тужити.
Спраглі губи хочуть пити,
З тобою б ожити.
Із тобою би ожити,
Впустить тепло в груди.
Те бо людям не судити,
Зацілуй до згуби.
Зацілуй, піддамсь охоче,
Хай тіло хміліє.
У серденьку щось лоскоче,
В небі ж місяць мріє.
Мріє в небі місяченько,
Вітер серп колише.
Як же в парі буть любенько,
Душа вогнем дише.
11.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745696
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Обновлённый!
Эти реки сбегают на юг и на север...
Суждено по течению плыть в парусах...
Паруса подбирают под розовый клевер
И разлитый на небе ленивый закат...
Корабли из туманов выходят седыми -
В каплях крохотных сладостного молока.
В сказке реки - молочные,но проходные...
Лишь кисельные в сказках у рек берега...
В моей сказке - век'ами с богами дружили...
В моей сказке - счастливчик нежданный гонец...
И голов никогда никому не рубили...
Были рыжими все (с властелином колец)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745692
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Мій дар для мене – зболене прокляття.
Фальшиві нотки вічності в руках.
Душа згоряє, серце під закляттям
Любові прагне, тонучи в словах.
Мій дар – пусте, лиш тліюче багаття.
Холодний лід, що сковує в думках.
Вже відцвіло божественне латаття,
Та мерехтить по сяючих струмках.
Мій дар – шляхи космічної безодні,
Завжди здавався він мені сумним,
Але приймаю я це до сьогодні,
Хоч бачу по дорозі тлінний дим.
Прокляття? Дар? Виблискує в імлі.
Вирішувати це вже не мені...
© Володимир Верста
Дата написання: 11.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745662
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Під сонцем спекотного літа,
У пекельну жару
Повітря з порохом злилося,
Дерева віття похилили
І висохла життєдайна роса,
Відчайдушні воїни-Герої-
Високодуховні солдати
Від ворога-агресора
Батьківщину боронять
І визволяють український народ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745009
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 11.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oYUlh9Fww2U
[/youtube]
Якщо вас хтось образив ненароком,
Не варто тут трагедію чинить.
Згадайте те, що буде вам уроком:
І вас колись зуміли теж простить.
Усі ми люди, всі ми помилялись.
Натура сильна пробачає гріх.
До помсти тут ніколи не схилялась.
Слабка душа лиш викликає сміх.
Згадали ви, як стало тоді легко,
Як радість знов до серця увійшла,
А всі образи відійшли далеко,
Вже серце не гризе, не дошкуля?
По-новому захочеться знов жити,
Радіти тому, що не помічав.
І радий будеш вогник запалити,
Який з тих пір тихенько погасав.
Хай вашу душу не розточить шашіль,
А сумніви ніколи не гризуть.
Хай болі назавжди покинуть наші,
А з ними й всі проблеми відійдуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744957
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 11.08.2017
ГУМОРЕСКА
Запиває неквапливо
Джон канапку чаєм.
Тут до нього з кухлем пива
Стасьо під’їжджає.
Каже:
- Добрий день вам нині!
Пан йому:
- Good morning!
Пиво тоне в черевині
Стася, а долоні
Танчать польку.
- Що це з вами? –
Джон бере за віжки.
- Так якщо лише між нами,
Перебрав я трішки.
Та й у вас вид не бійцівський,
Хоч і благородний.
- Я прощався по-англійськи
З жінкою сьогодні.
- А це як?
- Сховав обличчя,
Не сказав ні слова.
- Мовив я «бувай» аж тричі,
Та слова – полова.
Лиш тоді покинув друга,
Як пляшки спустіли.
Голова у мене – кругом.
Спирт гуляє тілом.
- То у Вас здоров’я кінське.
Я б так не подужав!
- Та це так по-українськи
Я прощався, друже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745297
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Харизмою заполонив мене
У людній вечорами соцмережі.
Я думала, що швидко це мине,
Бо так далеко від землі до вежі.
Аж раптом прихилив ти башту цю
До ніг мені з трояндовим букетом,
З магічним чаєм диво - чебрецю...
Надовго взяв в полон тугим браслетом.
І винуватець вересень настав,
І пензлем осінь фарбувала листя.
І навіть дощ натхнення мені дав.
Вже музика твоя в моєму місті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745501
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Лиско, лиско, лисонько!
Заспівай нам пісеньку:
Про веселу бджілку,
Рудувату білку,
Про теличку Муську
І собачку Дуську.
Лиска посміхнулась,
На хвості крутнулась,
Узяла гітару
Зайця кличе в пару.
– Гей, сюди,сіренький,
Бубон є новенький,
Барабан- ударник,
Будеш мій напарник?
– Я, – злякавсь зайчисько,
(Бо лисиця близько).
–Я, н-не н-не б-боюся,
З-знаю, н-не з-зіб'юся,
С-слів н-не з-забуваю...
Лис:
– Я підспіваю.
Пісню ждуть малята:
Хлопчики й дівчата!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745264
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Ты на левом стоишь берегу…
Издалёка теперь наблюдаешь...
Как ромашки с букета,в лугу,
В белоснежный веночек сплетаю…
Ты не видишь,как смотрят глаза…
И словами не трогаешь душу…
Укрощённая страсти река
Берега никогда не разрушит!
Не надолго приходишь во сне!..
А уходишь - под стон на рассвете…
И одну оставляешь в огне!..
Обжигая касанием плети...
Прорастаю полынью седой…
Красным маком и розою алой…
Берег правый - остался за мной…
Берег левый – далёкий и малый…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745005
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Ты прости,что не всё забыла…
И не кажется – не люблю…
А прошедшее отпустила
За страдания полосу…
Не печалюсь и не стенаю,
Но караю себя и корю,
Что мечтаю, как обнимаю
Ни в бреду,ни во сне – наяву…
Ты прости меня – не просила
Больше ночи одной у судьбы…
И впервые те звёзды остыли,
Когда вниз улетали одни…
Ты прости меня,что не милые
Ни слова,ни ромашки твои…
Только душу зачем-то пронзили...
Как когда-то, когда-то и ты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745429
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Нічка розсипала зорі
В темній, небесній імлі,
Й думи важкі, непрозорі,
Плинуть, немов журавлі.
А коли ранок настане
Й вишиє сивий туман,
Той попливе понад ставом
Й запеленає лиман.
Ну, а коли ненароком
Сонце завісу прорве,
Бути не треба й пророком:
День воно в гості зове.
25.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744614
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Заболіло у мене серденько
і в душі знову шкрябає щось,
хоч покищо ще літо тепленьке,
та невесело знову чогось.
Через те я сумую, напевне,
що життя вже до обрію йде,
щось важке у цім світі й залежне,,
та й не знаю куди приведе.
Я живу вже давно одиноко,
хоч родина у мене все ж є,
та в душі моїй рани глибокі
і в тривозі серденько моє.
Що багато я втратила рідних,
та й спокою давно вже нема,
відпливли і весна моя, й літо,
та і осінь вже також мина.
В інший світ відійшли найрідніші,
та й в живих теж спокою нема,
з кожним днем ми стаємо бідніші,
а ще важчою буде зима...
За майбутнє дітей і онуків,
знов тривога мене огорта,
а я ж хочу ще мати правнуків,
кожна мрія у мене проста.
Давно зболене в мене серденько,-
Україна моя у біді...
Вимирає вона потихеньку,
Як "Титанік" колись у воді...
Що знедолений люд знов бідує,
ще й на Сході йде клята війна,
а багатий ще більше гарцює,
бо для нього війна дохідна.
Ну коли ж це закінчиться, люди,
коли Правда у нас оживе,
Справедливість пошириться всюди,
Мир і спокій нарешті прийде?!.
26 уже років ми вільні,
якщо можна це волею звать,
ми й Європі не будем потрібні,
доки в владі ненажерлива "знать"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745385
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
[i]
«Отак німота
запалила
Велику хату.І сім’ю,
Сім’ю слов’ян
роз’єдинила
І тихо, тихо упустила
Усобищ лютую змію».[/i]
Тарас Шевченко.
Дурили нас: «Кудись йдемо...»,
Що вже –
«Вельможні і багаті...».
І не узріли, як ярмо
оті погоничі пархаті
вдягли на шиї ваші кляті
й на наші, з вами, заодно!
Наразі ж - «маєм те, що маєм».
Все НАШЕ -
«Прахом поросло»,
в кишенях злодіїв осіло.
А ми - як теє чересло,
куди штовхнуть - то там і сіло.
То ви вже маєте усе,
продавши
нас за ті «доляри»?
Наразі вас те не спасе,
бо вже нависли чорні хмари.
І бачу я
тюремні нари,
що вам історія несе.
О, недолугі і блудливі!
Збагніть – багато нас лежить
по цвинтарях.
А ви ще живі?
То – тимчасово.
Час злетить...
І враз - зупиниться на мить
по ваші душі полохливі.
І вас вже скоро однесуть
без каяття і жалю.
Знаю,
що час спливе, роки пройдуть...
І знову в нашім ріднім краї
людськеє щастє засіяє.
А вас – навіки проклянуть!
За те, панове- «демократи»,
що до вовків –
по вовчі вили,
народ продавши супостатам.
Чужим богам
лоби молили,
і нас цькували
брат на брата.
По вашій милості
і смерть,
і муки,
і всі страждання маєм
доти,
доки новії кармелюки
нас не очистять від підлоти,
узявши в руки
га-а-арні
ДРЮКИ!
1996 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745394
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
[i]Світлій пам’яті В.П.Поліщука,
завідувача кафедри вірусології
КНУ ім.Тараса Шевченка, доктора
біологічних наук професора та
гарної Л Ю Д И Н И... *[/i]
[i][b]Його планида впала у ранкові роси
Квітучих трав в заплавах Ірпеня…
Йому з медунки щастя назбирали оси,
Й не гаяв він життя… Й не відкладав на осінь
Нагальних справ, працюючи щодня…
Пора осінння все ж підкралась непомітно,
З собою прихопивши купу справ…
Й сія́ли дні йому успішні і привітні,
І він пішов уперто, вспак - супроти вітру,
Й свою заплаву глибоко орав.
Йому лягли до ніг терени України
Й отруєна Чорнобилем земля…
Його знання торкнулись кожної родини,
Його турботу відчувала вся країна,
Антарктика вітала з корабля .
Серпневе сонце, чом палило ти жорстоко
Усе, що й так палаючи горить?
Вже не такі й були у нього довгі роки,
Щоб доставляти світові якусь мороку!
Чому ж укоротилась світла мить?
Бо був би крок у космос – в царство бога Феба**,
Якби дочасно в сонці не згорів...
Його взяло до себе неосяжне Небо,
Мабуть, так треба Їй – його зорі́.[/b]
О7.08.2017
_________
*Інформація про кончину професора В.П.Поліщука:
http://virology.com.ua/?p=1716
**Аполло́н, Феб (осяйний) — один із олімпійських богів, покровитель музики, віщування і лікування. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745182
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Я торкаюся до тебе ніжністю,
Серцем чулим своїм, живим.
Відгукнися в мені спорідненістю,
Шлях до того є не простим.
Тужать очі втомою в блиску смертнім,
В здичавілім вої війни.
Сльози ллються з сумом за другом кревним,
Чи ж були вороги людьми?
Не вовчиця ж їх породила, мати,
Цілувала в тім’я малі.
Боже милий! Опір зла, дай, скарати!
Волі, дай, нам, рідній землі!
08.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745263
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Заберіть цю печаль,
що в зіницях затьмарює світ.
Моє зірване сонце
скотилось до ніг в попелище.
Бо програла усе,
а лишився лиш так… пустоцвіт.
Як земля ця пече -
підіймаюсь до трав… і не вище.
Це межа, це рубіж,
це кінець безнадійних вирів...
Та лише б не отямитись
в світі розколотім в друзки.
Мій притулок десь тут,
серед мертвих оцих берегів.
Мені б трішечки неба,
щоб сонцю не буть серед пустки.
Та мій берег горить,
тут я жриця спокути й краси…
Цей світанок без сонця -
і час мій жертовний спливає…
Ніч застигла чи ні ?
Як вогонь, як цю грань загасить!?
Моє зірване сонце
мене у долонях тримає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745345
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
ЛИПНЕВИЙ ВЕЧІР
І знову вечір. Непробивна тиша.
Стіна та вікна в сутінки пірнають.
Весь день дощами та вітрами бита,
Стара береза тихо засинає.
Гілля звисає стомлено донизу,
Неначе хтось розплів жіночі коси.
На ранок сонце полум’яно бризне,
На них заграють блискітками роси.
А зараз тихо. Яблука оббиті,
Ще недозрілі, на траві як докір.
Стихійним силам, які в буйні миті
Наслали на садок лихий неспокій.
Плоди горіха в дощових калюжах,
Зеленими горбочками темніють…
Вони б кричали, як побиті люди,
Про порятунок!.. та цього не вміють.
Липневий сад доношує маляток
Своїх дерев, обтяжених плодами.
Чи буде на стола хоч щось подати,
Чи все обтруситься шаленими вітрами?
Це скаже Осінь. У свої комори
Вона засипле тільки те, що має.
Крізь скло вікна, крізь клапті хмари, - зорі
В моє безсоння тихо заглядають.
І різні думи наче бджоли в’ються,
Не даючи, аби на мить забутись…
Вмикаю світло, беру в пальці ручку
І хай вітрило понесе, напнуте!
неділя, 6 серпня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744954
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 09.08.2017
[i] Не той, що співає, але…
на якому сидять (підказка).[/i]
[youtube]https://youtu.be/6ICc5tTjksg[/youtube]
[i][b][color="#8b0c9e"]Залишилось вам вгадати,
що за пташечка то є…
Кліть – домівка, та не грати,
не співає, та клює!
Раз співати він не може –
слухачем німим стає…
На ньому сидить вельможа –
деспот, “слави” кутюр’є.
Та не бути вже на троні
й не носить царя корон…
Не дістатися Європи –
Тута, бач, не ті канони…
Дзиґлик – трон для чорта… Опа –
жди шикарних похорон![/color][/b]
16.02. 2015
________
* Табуретка, тут - трон диктатора (без спинки).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745403
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Последнее танго любви
Танцует со страстью душа.
С тобой день за днём визави,
Любовь не черствеет, свежа.
Последнее танго любви.
Огонь разжигает опять.
Ты только подольше живи,
Глаза пусть любовью горят.
Последнее танго любви
Нам Богом дано станцевать.
Летим в облаках синевы,
Вдвоём есть о чём вспоминать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745412
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
(Їдучи в тролейбусі, побачила скаліченого атовця)
Йому несила заховать шрами,
Що вкрили і потилицю, і руки,
Й в буденному житті його штормить,
Тривожить з побратимами розлука.
У госпіталі вдруге народивсь,
Коли нарешті знов прийшов у себе…
Очима він по стелі поводив
І зрозумів: не час душі на небо.
Ще мозок закривавлений слабів,
Та змалював картину того бою…
Ніколи б не пробачив він собі.
Коли би друга не прикрив собою.
І хоч ціна висока за життя:
Каліцтво там собі тоді отримав –
В душі не мав ніколи каяття,
Адже живі обидва, незборимі.
А це для всіх сьогодні головне,
І я за вояків обох радію:
Хай лихо у житті їх обмине!
Хіба не подвиг це, лише подія?
15.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744615
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 08.08.2017
[i]Я дякую долі, що звела мене з такими прекрасними, талановитими людьми як Віталій Назарук і Олександр Печора. Ця диво-зустріч, яку вони так вміло організували, назавжди залишить слід в моєму серці. Велика подяка Миколі Серпню. Без його допомоги вона б не відбулася. Радію знайомству з такими чудовими людьми, з якими я мала змогу провести ці три незабутні дні. Всім вам, друзі, мої щирі вітання! [/i]
Волинь, як ти мене заполонила!
Закохано вдивляюсь в цю красу!
Я вперше у житті сюди ступила
Спила ранкову чебреців росу.
Для мене зустріч справді ця казкова.
Про неї спогад я в серці залишу.
Ранковий Луцьк стрічав гостей святково.
Із ним охоче побачитись спішу.
Ось Лесин парк, дуби стоять плечисті,
Крислаті липи й красені каштани.
Такий увесь ошатно-урочистий,
Немов прибравсь до зустрічі із нами.
Он замку Любарта мури мовчазні.
Стоять такі величні й недосяжні.
Часи згадались історії сумні-
Вели бої тут козаки звитяжні.
Колодяжне ось радо всіх вітає.
І перед нами Лесина садиба.
Затишний двір гостей щиро приймає,
Стежками тими я змогла ходити.
Почаївським святиням поклонились.
Там я відчула Божу благодать.
Водою з Анни джерела умилась,
Набралась сил, щоб знову в путь рушать.
А далі- диво-подорож на Світязь.
Милує зір озерна голубінь.
А як п'янить озонове повітря!
Пірнути хочеться в оту глибінь.
Хоч дощ шалений дорогою ряснив
Не зміг картин розмити мальовничих
О Боже, яку ж красу ти тут створив.
Ну як же край цей можна не любити!
Перон...Вокзал...і час нам розлучатись.
Злетіли швидко дні, наче одна мить.
За вами усіма я вже скучаю,
Ваш голос, друзі, в душі моїй бринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744064
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 08.08.2017
[b][i][color="#0900ff"]Я п'ю тебе, життя моє земне, -
Душею, серцем та вустами.
Чому ти миле й водноча́с сумне,
І сяєш різними вогнями?
Я п'ю тебе, як дорогий напій,
Бо кожна крапля, то є доза.
Солодкий смак неприспаних надій,
Для мене, - щастя та загроза.
Я п'ю тебе, життя моє земне, -
Щоразу, начебто як вперше.
Цілюща доза кров мою жене,
І я - лечу, як вправний вершник!
06 08 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745041
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017
Визбирую я усмішки у сонця,
що лагідно торкаються землі.
Ви кажете, в зимовій ополонці
весну полонять, наче у петлі?
А я скажу: не вірте тому слову,
бо вже квітують понад світ сади!
Як білим змалювало он, діброву,
як пелюстками вишило сліди!
Куди не глянь, усюди білим ніжно
цвіт розсипає навкруги весна.
Ну, скажете, що зовсім не маніжно,
а я скажу: така у нас Вона.
Із бруньок випорошує суцвіття,
із зелені гаптує килимки.
Порипує на вітрі сизе пліття…
Іде весна… порою, напрямки!
Й нехай отак, із холодом тривожно
карбує днями свій новий прихід.
Іде до нас назустріч переможно
весняними кульбабками убрід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731719
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 08.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI
[/youtube]
Коли життя закрутить в круговерті,
Не піддавайсь душевній суєті.
Відверті тут поради слухай серця,
Вони не підведуть в передчутті.
Хай хвиля враз накриє з головою,
А ти не смій здаватися, пливи.
Бо цілі досягнеш лиш боротьбою,
Найменшу із надій тримай, лови.
До берега дістатися нелегко,
Бо вітер б"є щосили у лице.
Борися поки день, іще не смеркло,
Хоч руки налились твої свинцем.
Вдихни повітря та на повні груди.
Не треба поспішать, перепочинь.
Нехай ще сили трохи тут прибуде.
Яка краса життя, як моря синь...
Не раз каміння з берега кидали,
Та все-таки, уже ти на землі.
(Хоч збити тебе з курсу так бажали)
Втрачали свою силу сили злі.
------------------------------------------------
( Образ зібраний)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744833
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 08.08.2017
[i]...буває й так... Бо життя – це поле
неозоре, а ми в ньому – засів і жниво. [/i]
[youtube]https://youtu.be/dqN-xPSP_rw[/youtube]
[i][b][color="#076587"][color="#7a07a8"]Як сутінки огорнуть "МІЙ" світанок,
Я пригадаю дощ "ОСІННІЙ" мій
І вийду в сяючий тобою ґанок,
Куди загнав тебе злий буревій.
Й впущу тебе у цю лиху годину,
Тебе – промоклу й зголоднілу вщент…
І прочитаю погляд твій: «Єдиний,
Зігрій мене, ображену дощем
Й життям моїм, сумним та безпорадним,
Де лиш приниження і глум були,
Та на загал – лоскітним і парадним»…
Життя – то дар людині від землі....
Впущу тебе.
Та не з якогось дива –
Не будемо про крила й висоту…
Містерія страстей, богеми мливо…
Впущу земну,
а випущу –
святу…[/color][/color][/b]
04.08.2017[/i]
_________
*Як ремейк твору:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
[i][b]
Ярослав Чорногуз[/b][/i]
[b]"Велесів гай"[/b]
Київ -7521
(2013)
[u]Друкарня «Літера-Друк»[/u]
Все активніше в наш час в навчальному процесі, в мистецькій діяльності, в індустрії розваг, в техніці, в наукових дослідженнях використовується мультимедійний підхід – тобто комбінування різних форм представлення інформації. Подумав про це коли вперше з великим задоволенням переглядав книгу «Велесів гай», люб’язно презентовану мені автором – Ярославом Чорногузом.
Розкішна поліграфія на крейдованому папері. На кожному розвороті зліва кольорове фото, справа вірш – всього 70 віршів і 70 світлин. Книга «Велесів гай» – це своєрідний альбом з пейзажною лірикою і фотопейзажами одного автора-універсала. Ярослав Чорногуз постає перед читачем не лише як поет, а ще й як фотохудожник. Текст і світлина доповнюють і підсилюють враження, візуалізують мистецький матеріал, бо активізують різні сенсорні канали, що забезпечує одночасне сприйняття інформації декількома органами чуття.
На авторських світлинах – Конча Озерна (частина Кончі Заспи) – заповідні місця, які подобаються автору, куточки в яких він відпочиває тілом і душею, природа, яка надихає його. Саме тут йому найкраще пишеться.
[i]Знов за тиждень од міста я хворий,
І набравшись бацил і біди,
Чимскоріш чимчикую сюди,
У природній оцей санаторій.[/i]
«Санаторій людства» (с.25)*
Але і на заповідні території поступово насувається людська жадібність – земля під Києвом коштує дорого, тому є бажаючі на ній урвати куш. Поет проти того, щоб природу нівечили всілякі нувориші. Йому болить те, що ця первозданна розкіш може зникнути, а натомість з’явиться лялькова квазі-краса ландшафтних дизайнерів елітних дач.
[i]Наче вкопані, стали дуби,
Загойдались на вітрові крони,
Мов готуючись до боротьби
За останній рубіж оборони. [/i]
[i]Підмиває коріння вода
І гілля похилилося низько.
Та вода – то іще не біда –
Бензопили ревуть уже близько.[/i]
«Перед стратою» (с.45)
Альбом складається з чотирьох розділів присвячених порам року: «Весна, «Літо», «Осінь» «Зима». В них представлено найрізноманітніші емоції, відчуття і почуття, викликані природою. Зустрінемо і запахи, і роздуми, і пейзажі.
[i]Запах літа в квартирі міській -
Грає вітер щемливі гами,
Залетів пух тополі легкий -
Потягнуло в кватирку лугами.
О до них би полинуть якби!
Вже малює уява картини -
Розвіваються коси верби,
Думка птахом до озера лине...[/i]
«Запах літа» (с.33)
-------------------------
[i]Щось міняється тихо в житті –
Про минуле, прийдешнє подумай…
Павутинка невидима суму
У гіллі затремтіла густім.[/i]
«Осінні роздуми» (с.55)
-----------------
[i]Думок мережку солодко-гірких
Плете зима з-під білої вуалі,
І падає нечутно цукор-сніг,
Бадьорий сніг із присмаком печалі.[/i]
«Зимовий пейзаж» (с.127)
Поезія – це насамперед емоція, втілена в досконалій структурі. Якнайточніше передати словом свою емоцію читачеві (вважай, викликати в нього таку саму емоцію) – це головне завдання, яке має усвідомлювати кожен справжній поет. І Ярослав з цим завданням справляється.
[i]Краю мій обітований,
Ви - пресвітлії гаї,
Я до вас прийшов, кохані,
Рани гоїти свої.[/i]
[i]Тихо голову схилити
Другу-дубу на плече,
Хай мені тієї ж миті
Сила в серце потече.[/i]
«Лікарня природи»(с.35)
Можливо, справді – поезія це мемуаристика душі, слайди емоцій. Буде емоція, буде свій особливий погляд на, здавалось би, буденні речі – буде й поезія. При відсутності емоції чи вміння втілити її словами – поезії не буде. Це наче тіло без душі. А тіло без душі – мертве. Тому й лягають легко на музику просякнуті душевністю вірші, як, наприклад, такий:
[i] Сяє золотом лагідний вечір,
Десь витає зажура легка,
Ляже вітру пестлива рука
На берізки оголені плечі.[/i]
«Танго берези» (с.89)
(Дивись
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425650
)
Не дарма кажуть, що особливий заповідник природи розмістився у поезії. Природа як "словник почуттів" найбільш інтенсивно і винахідливо використовується саме у поетичному слові, яке порівняно з прозою завжди виявляє підвищену схильність до образної думки, іншомовності. Властива поезії емоційна напруга у поєднанні з лаконізмом, вимагає заміни розгорнутих описів тропами**.
[i]Де стихає докучливий галас,
Де усипаний золотом хмиз,
Там поезія десь заховалась
Між оголених ніжних беріз.[/i]
(с.99)
Поезія для Ярослава не просто забавка чи розвага. Вона знаряддя для пізнання світу, спосіб душевного самовиявлення. Поетове бажання усамітнитися на природі, трансформується в поезію, а потім вихлюпується на сторінки поетичних збірок, однією з яких і є «Велесів гай».
-------------------------
Євмен Бардаков
10.06.2016
На фото титулка книги і розворот сторінок 138-139.
* – В дужках номер сторінки з книги «Велесів гай»
** – Троп (грец. τρόπος — «зворот») — слово, вживане в переносному значенні для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень, актуалізації його «внутрішньої форми»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736493
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 04.08.2017
Пройшла. Побачив.
Зашарівся.
І вогник в серці загорівся.
Красива, гарна і
ставна…
Як та жоржина
чарівна.
Моя ти цінносте –
камея.
Із царства божого
Орфея.
В моїй душі
лежить зорею,
Подарував Господь
лілею.
Світанок мій, моя ти доля,
Мій вечір ти, моя
неволя.
Моє ти сонечко… і
сніг,
Моєї стежки оберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718319
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 04.08.2017
Як пахне молодість духмяно,
Які привабливі вуста.
Лягає на плече слухняно
Твоя ще лагідна рука.
Біжать літа, а ти нівроку,
Така ж весела , молода,
Як не крути, з якого боку
Ти - водохрещенська вода.
Грайлива посмішка,а очі ...,
Та це ж не море - океан.
У них втопились дні і ночі,
Здавивши на мені аркан.
Не сперечатимусь я з ними
Піду у пекло, чи у рай,
Не підберу до них я рими,
За це мене ти не картай.
Моє ти щастя - може й більше...
Цілую поглядом твій слід.
Летять літа щораз скоріше,
Та серце молоде, не лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744765
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
[i] Не виглядай, як хмари розійшлись,
Бо не твоя... твоя була колись.
Ліна Ланська[/i]
Мені пора… А ти не маєш крил.
Змітаю сніг / і де в цю пору взявся?/
Заварюю міцний дев'ятисил -
До рани… потерпи, не озивайся.
Я ще прийду у наш холодний сад
В часи дощів, вітрів і сніговіїв.
Допоки розцвіте.., а втім, назад
Не повернуся! Не плекай надії.
Хіба лиш в снах, з очей зелених «блись»,
Незрима Мавка зникне берегами.
Та не твоя… твоя була колись,
Тепер замкнуте небо ланцюгами.
Мені пора… за обрієм жеврить.
Не вий на зорі, сам зализуй рани.
В мені наш сад зів'ялий теж болить...
І під крильми ще кровоточать шрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Солнце разрывает пелену тумана,
Прожигая светом ночи паранджу…
Айсберг убегает в воды океана…
Время испытает не одну судьбу...
На большой виоле прежние сыграют,
Отдавая душу пламени огня!..
Усмирив желание,страстью остывают…
Как большие реки – среди гор песка…
Бархатные звуки – сладкие(когда-то)!
Бархатные звуки - томные слова…
Есть на свете где-то бесконечный кратер…
И одно дыхание - длинная строка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744359
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Мои мелодии с секретом:
К ним теноровые ключи…
Сюжет последнего сонета –
До кромки пропасти во ржи…
Произнесённые обеты
(За все прощённые грехи) –
В глубоком омуте у лета…
В той самой пропасти во ржи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744527
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Яскравим цвітом зацвіла долина,
Лісами лине соколиний спів.
Достигла ваготою грон калина
У барвах нерозгаданих садів.
Укрила землю пелена ранкова,
Серпанок простягнувся до зорі,
І заховалась стежечка тернова,
Що мерехтіла стрічкою вгорі.
Ставок милує легкістю своєю,
Гойдає ніжно хвилю чарівну,
Красою надихаючи всією,
До тебе я закохано стрибну
Та пропливу я до самого краю,
Радіючи спекотній цій порі.
У небесах із легкістю літаю,
Не хочу навіть й тисячі морів.
Краса ця заворожує свідомість,
Фарбуючи позеленілий гай,
І відчуваю я вже невагомість –
Це мій є одурманюючий рай.
Вже вечір опускається усюди,
Лунає десь поодинокий звук,
Та серце цього дому не забуде,
Переживе і тисячі розлук,
Щоб знову повернутися свідомо,
Зробити крок на батьківський поріг.
Тече життя дрейфуюча водойма,
В душі моїй ти – вірний оберіг.
Мій рідний краю, тернами повитий.
Хвилюєш душу, вірно бережеш,
З тобою завжди можна говорити,
На допомогу ти мені прийдеш.
© Володимир Верста
Дата написання: 27-28.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743839
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 03.08.2017
Літо, сонячний день… Вітерець розгойдував гілочки вишень, ягоди виблискували, одна перед одною, наче моргали, шепотіли хлопчикові -» Візьми мене, візьми мене…». А він підіймав руки до гілок, ставав на шпильки, задирав голову. Неначе дідок морщився, крихтів та дістати їх не зміг. Листя з вітром куйовдили русявого чубчика, він відмахувався рукою й знову намагався дістати. Раз - по- раз підтягував тоненькі, коричневого кольору шортики, які сповзали, коли підіймав руки, від вітру надувалися парашутом.
Вже підійшов до стовбура вишні, стукав його ногою, кричав,
-Бабусю! Бабусю! Допоможи дістати! Вони, ото… ті вишні, гойдаються. Напевно сміються з мене, що я невисокий, не можу їх дістати.
-Ой лишенько, не товчи вишеньку, їй же боляче капця порвеш, отого, «макасіна» якогось, воно ж зараз,таке взуття дороге.
Вона зірвала кілька вишень, він швидко запхав їх в рота, ледь скривився та задоволено дивився на бабусю блакитними оченятами, усміхався.
-А баночка з жучками де, куди подів, багато назбирав?
-Оті, твої жуки, в смужку, такі вередливі, я їх в банку, а вони звідти, я знов туди, вони знову назад.
Він розводив руками в різні сторони, одночасно раз – у - раз підтираючи носа, уважно дивився на реакцію бабусі.
Вона, зав`язана в чорну хустинку, скривила носа від задоволення, як розповідав онук. Чмокнула в щічку, обійняла,
-Ох, ти ж золотко моє, бідна моя сирітка, помічничок мій, то де ж ти їх подів? Де та баночка?
Максимко, усміхаючись розвернувся, махнув рукою,
- Пішли покажу!
Прямо в очі світило сонце, скривився, приклав руку до чола,
-Чекай, чекай зараз побачиш, який я молодець! Я їх майже пів банки назбирав...
Старенька йшла слідом, легенько переступала через бадилля картоплі, а малий перескакував, немов м`ячик і весь час обертався назад, зирив,чи вона не відстає.
-Ось тут!
Оченята сяяли, як ліхтарики, від був дуже задоволений, адже збирав жуки, заробляв у бабусі на морозиво. Вона хотіла хлопчика заохотити до роботи і в той же час показати, що люба праця має нагороджуватися.
Майже під самим корчем картоплі горбочком зібрана земля, а зверху дві картопляні квітки.
Бачиш, я їх похоронив, правда, не плакав за ними, як за татом.
Жінка припала на коліна, ледь стримуючи сльози, не могла й слова сказати. Здавило в грудях, холодний піт пронизав тіло, опустилася до землі. Присіла між рядами кртоплі, посадила онука на руки, витираючи кінчиком хустки непрохані сльози, сказала,
-Давай посидимо, радість моя….
А голос глухий, тремтячий, очі немов скляні.
Хлопчик, розставивши ніжки, сів в пелену, зазирав у очі, рученятами поправляв сиві коси, які з під хустки впали на чоло.
-Бабусю! Не плач, бачиш, я вже не плачу. Вихователька в садочку сказала, що я вже дорослий. Маю все розуміти, адже вже восени піду в школу. Повинен знати, що мій тато герой, бо загинув на війні і плакати за ним не треба. Бо йому там, на небі, буде погано. А ти плачеш! Він же бачить нас звідти. Ще розповідала нам всім, що незабаром наші воєнні переможуть тих, російських бандитів і в нас знову буде мир.
Жінка притулилася до грудей хлопчика, обійняла, ховала гіркі сльози, які текли річкою. Не могла стриматися, здригалися плечі.
Онук замовчав, він за цей час, добре зрозумів, як погано без тата. Вже опустивши голову пробурчав,
-І кому потрібна та війна….Хіба, це добре коли вбивають?
-Ось підеш до школи, в книжках будеш читати кому вона потрібна, гадаю напишуть. Будеш дорослим все зрозумієш, -малого погладила по голові.
-О, я нагадав, вихователька говорила, щоб ти і мама чорну хустку зняли, бо вже ж минуло більше року. Все мені говорить, чому до цих пір носите чорні хустки? Запитувала, може, ще хто помер?
Старенька сумно дивилася на онука, тихо запитала,
-А ти, що їй на це відповів?
-Нічого, промовчав. Тільки подумав, ви в мене в любих хустках найкращі.
Вона поцілувала йог в лоб,
-Ну давай, подивимося, що тут твої жуки, де вони?
Максимко рученятами швидко розгріб землю, задоволено дивився на стареньку. Жуки копошилися в півлітровій банці, яка була закрита капроновою кришкою.
Бабця ледь усміхнулася,
-Яка ж ти розумаха, кмітливий хлопчик ростеш! Додумався, закрив кришечкою, молодець! Я гадала, що вже всі повтікали.
-Бабусю, а тато теж був розумахою? - запитав, допитливо дивився на неї, вже напружено заглядав у очі.
-Так сонечко! Ти дуже схожий на тата і я цьому радію. Дивлячись на тебе, наче це він поряд зі мною.
- Ну то й добре! Пообіцяй мені більше не плакати. Давай, не будемо хвилювати його, хай бачить мене розумахою, а тебе веселою.
- Ну досить розмов, годі, пішли вже, забирай баночку, вони задихнуться, тоді будуть небезпечні, згодом їх надворі спалимо.
Піднявшись на ноги, поглянула в небо, перехрестилася.Онук, дивлячись на неї, теж перехрестився,запитав,
-Бабусю, а Бог теж і нас бачить?
-Бачить, хлопчику, бачить…
- Значить він бачить, що я розумаха?
-А як же… і він бачить, і тато. Ну, тепер гайда в магазин по морозиво, заробив, молодець! А потім будемо обід рихтувати, мама ж десь має надійти…..
Вона взяла онука за руку, не поспішаючи, поверталися з городу. Максимко час від часу поглядав, то на бабусю, то на безхмарне, блакитне небо, неначе хотів показати себе, який він чемний, слухняний хлопчик. Озирнувся і вже знову розмахував рукою, про щось розповідав та стара не чула, згадувала сина. Думала, як добре, що є онук, що є розрада. Мріяла, що виросте такий же розумний, добрий, чуйний, сміливий і відважний хлопчик, як її єдиний син.
Червень 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744555
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017
Коли в серці твоїм оселяється сум,
Огортає тривогою збуджену душу.
Тіло раптом пронизує холоду струм,
Не впускай у думки неприкаяну скруту.
Усміхнися до сонця в новім теплім дні,
Вітру навстріч підстав у обійми обличчя.
Прожени геть проблеми, оті, навісні,
Нехай лихо само у куті чистім злиться.
Вийди в степ чи у поле, у гай, що шумить,
Єством злийся із ними, відчуй благодаття.
Віддай морю чи горам, усе що болить
І вогонь запали, як жертовне багаття.
02.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744509
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 02.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WdB7236qOaY
[/youtube]
Дощ почався якось несподівано,
Краплями ударив по шибках.
Прокотивсь потоками розгнівано,
По, нагрітих сонцем, жолобках.
В поведінці цій він був так певний
Знав, що зачекалися дощу,
Полюбляють стан оцей плачевний.
За любов старанно пригощу.
По землі, порепаній від спраги,
Потекли, радіючи, струмки.
Мріяли так довго про розваги...
Іноді збуваються й думки.
Жебонять струмочки, спотикаючись.
До вподоби їм сьогодні гра.
З камінцями, по дорозі граючись,
Річечка маленька вже текла.
Довго я дивилась на цю зливу,
В голову приходили думки:
Мало треба так, щоб буть щасливим.
Ось, наприклад, так, як ці струмки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744211
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
Нескошених полів п’янка отрута,
Настояна на повені тепла.
Спустошеного серця мертві пута
Не розірвати, не спалить дотла.
Незайманих туманів сива тиша,
Їх таїнством насичуйся сповна.
Не сколихни… а дихай глибше, глибше,
Земного щастя меду спий до дна.
На цих лугах до зойку розридайся,
І до хрипот очисть болючий щем,
Облудливим сумлінням не здавайся,
До небокраю йди, ще крок, іще…
Твоїх бажань неперестигле небо,
Моїх щедрот потрійна сила трав.
Хай до світанку сочиться на стеблах
Двох душ заблуклих кришталевий храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744236
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
[i] ...жара літня в унісон душевній мляві...
[youtube]https://youtu.be/EL3FmQkZAUk[/youtube]
[b][color="#55099c"]Відчутна втома… Від кагалу міста,
суєти,
від тарабарщини і хтивих витребеньок влади...
Вдихнути тиші аромат – не мовну канонаду…
Так хочеться втопитися у вирві
самоти!
Пройтися раз по росяній, нескошеній
траві,
зануритись в вечірню млу, в туманах накупатись,
озонового меду із пелюсток наковтатись
і погойдатись на стрункій, як лезо,
тятиві…
Відчути теплоту і смак колиханих
дібров,
на мокрих луках побродити відчайдушно босим,
на відстані душі відчути неминучу осінь,
з пеньків зустрічних тупо наколоти
дров…
А з тих бажань, що докучали ласій плоті
вчора,
побудувати в зруб цнотливу хатку лісника,
бо благодать жадань пустих холодна і хистка –
не манять ілюзорні води Стиру і
Печори…
Світанками ж чекатиму в колибі у гості
мавку,
Що принесе з собою чари й лісу аромат,
Відкине дров у ватру і підстелить з м'яти мат.
Своїм теплом зігріє вже давно схололу
лавку…
Та що це я? Розмріявся й піддався супокою!
Пшениця жде, а ще... удосвіта іти на сою…[/color][/b]
1.08.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744295
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
[b][i]Дощечка 11А
І богу С в і т о в и д у славу речемо,
сей бо став бог П р а в и і Я в и, і тому
співаємо піснями, яко свят єсь…
… і через нього бачимо світ видимий
І Я в і бути, і той нас од Н а в и уберігає…
… і тому хвалу співаємо, …бо ж той
землю, сонце наше і звізди держить,
і світ кріпить.[/i][/b]
[b]Словничок – потайничок
[/b]
[b]Світовид[/b] – бог осіннього рівнодення; бог видимого і невидимого світу, що бачить чотири сторони світу, яруси Неба, Землі і Підземелля, пори року, тому він Мудрий і Старий.
[b]Сторінка – берестинка[/b]
Був [i]світлий дід[/i],
він[i] видів[/i] світ,
його назвали[b] [i]Світовид.[/i][/b]
А скільки років
мав той дід?
Напевно, кілька тисяч літ!
Той дід був дивний чоловік:
[i]північний[/i] бік – сніжком посік,
[i]південний[/i] бік – на сонці спік,
[i]а третій бік [/i]– на Сході зник,
[i]четвертий бік[/i] – на Захід втік…
На цьому ми зупиним лік,
Бо як то можна, щоби дід
[i]чотирибоко
бачив
світ. [/i]
(З [b]"Дощечкової читанки"[/b] для дітей за сторінками
"Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743963
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 29.07.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zHe21-Uqi8g [/youtube]
У природі все непередбачене:
Навіть влітку випадає сніг.
Те, що у душі було щось втрачене,
З часом викликає просто сміх.
Бо душа мінлива, як погода:
Іноді ллє сльози без причин.
Мабуть, це для неї насолода,
Розвести мокву цю ні за чим.
А коли дощі ідуть стіною,
І тремтить від грому вся земля,
Тут її побачу я другою:
Свої плечі раптом розправля.
І чомусь їй хочеться радіти,
Розуміти, що проходить все,
Що дано один раз лише жити,
А невдачі просто пронесе.
Має у мені права безмежні,
Ось на поводку у неї йду.
Іноді дратує ця залежність.
Вихід тут шукаю... І знайду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743934
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 29.07.2017
...музика в унісон ритмам душі
п р и с н и л а с ь...
[youtube]https://youtu.be/ufySzCCBoaA
[/youtube]
[i][b][color="#8906a3"]Тілесну ружу посаджу на підвіконня
і сонце у кватирку я впущу –
нехай несуть тебе до зір небесні коні
наперекір
дощу…
Нехай в тобі бушує неугавний Гелій,
хай сонячну енергію віддасть…
До тебе, добрий, милий, незрівнянний геній,
всім духам чорним –
зась!
Краплини вічності мої усі – для тебе:
тобі віллю свій древній генотип
і прихилю до тебе зорепади неба...
Пий щастя,
зорі сип![/color] [/b]
28.07.2017
© Copyright: свидетельство о
публикации №117072801397
28.07.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743770
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 29.07.2017
За твором Крилатої А знаєш...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743663
Хоч ти далеко, як нічна зоря,
Як неба синь – рукою не вхопити,
На трон тебе возношу, мов царя.
А знаєш, я люблю тебе любити.
Години перелилися у дні.
А дні в роки́ – нічого не зробити,
Між нами мур. Прийди хоча б у сні.
А, знаєш, я люблю тебе любити.
На наше завтра дзьоб наставив крук.
Любові панцир час уже розбити.
Та я не можу молот взять до рук.
А знаєш, я люблю тебе любити.
--------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=192hwjI0NzQ[/youtube]
Десь лине музика сумна,
Неначе ніжний витвір серця.
Яка чуттів тут глибина!
Чому ж так серце гучно б"ється?
Невже, весь час ти мною жив,
Хіба не втрачена надія?
Маленький вогник засвітив,
Зумів звільнить від ностальгії.
Чому ж мелодія так крає,
Тривожить душу аж до дна?
А ти все слухаєш й зітхаєш..
Це твого серця таїна!
Повільно все кругом стихає,
До сну іде твоя душа.
І біль повільно вже вщухає,
Бо й в сні ця музика втіша.
-------------------------------------
Любочці від Надії.. Хай у вас все
буде добре...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743847
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 29.07.2017
Професій на світі багато,
Важливі усі як одна
і треба в житті вибирати,
Тобі довподоби яка.
Пшеницю хтось сіє у полі,
За літо врожай принесе,
Дітей хтось навчає у школі
Теж бачить старання своє.
Хтось виявив вчасно недугу,
Людину на ноги підняв
І завтра похвалиться другу,
Не дурно штани протирав.
Хтось глянув у небо високо,
Долоню приклав до очей,
Побачив літак синьобокий-
Не марно не спав він ночей.
Хтось борщик зварив не спішивши,
Чи кашу якусь запашну
І люди смачненько поївши,
Завдячують щиро йому.
А хтось на торішньому зрубі
У ямку поклав деревце
І думає тихо в зажурі,
А хто ж буде вдячний за це.
Чи повар,що борщик смачненький,
Зварить на сухеньких дровах,
Дідусь в окулярах старенький,
Стиснувши газету в руках.
Людина ,що встала з недуги,
З листочка читаючи лік,
Чи може в кафе дві подруги,
Що вип*ють березовий сік.
Учитель ,що в кріслі зручному
Читає дитячі вірші,
Чи дрова привізши додому,
Ґазда у якомусь селі.
Турист ,що у дощик чи спеку
Облюбує - це деревце,
Поет ,що опише смереку,
Замовить за нього слівце.
Людина будуюча хату,
Складавша на неї життя,
Чи може заможна, багата,
Що долар для неї сміття.
А може конструктор відомий,
Стиснувши в руках олівець,
Накреслить літак невагомий
І скаже що він молодець.
А може і сам десь він вдома
Запалить в задумі сірник
В людини ,що дерево сАдить,
Пофесія горда - ЛІСНИК.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742348
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Люблю коли мовчать гаї,
коли навколо Україна,
коли щебечуть солов'ї,
під стріхою стоїть хатина.
А в тій хатині тепло так,
теплом родинним зігрівають,
а на подвір'ї квітне сад
боцюн над хатою літає.
Люблю річок я тихий шум,
як вітер очерет гойдає
я поринаю у світ дум,
і ген лечу за небокраєм.
Люблю Карпат міцний хребет,
і висоту,що надихає,
щосили вір,іди вперед
краса вершин тебе чекає.
Дивлюся на морську блакить,
що на межі із горизонтом
так хочу за буйки заплить
зустрітися з вечірнім сонцем.
Любіть Вкраїну понад все,
цінуйте все,що дано Богом,
натхнення у душі живе
вдихають груди дух свободи.
БОЦЮ́Н, БОЦЯ́Н, чол., діал. Лелека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742653
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 26.07.2017
[i]…асоціації життя і… смерті, любови і… щастя…
[youtube]https://youtu.be/tqLh6rQqkoA [/youtube]
[b][color="#076fb5"]Корида… Музика… Тореро*… Крок…
Постава горда, стан – немов у Прокла**.
Ні, їхня єдність – зовсім не порок!..
Усі стихії світу
Емпедокла***
Від сліз, від страху, горя і біди:
Хто серцем слаб – такому не туди!
Торкання, жести, рит... Частіше, глибше…
Проникнення. І – о, цілець-удар
У саме серце. Й ледве-ледве дише
Плаща – партнерші
мокрий пеньюар…
Іще удар – і жертва у дорозі.
Протистояти прі вона уже не в змозі…
І пасодобль, як істина тореро,
Б’є точно, наче громова стріла,
Стихають музики… бикові реви:
Плащ переміг –
в нім тога ожила.
Й які б не поставали в танцях пози,
Нема злиттю ніякої загрози…
[youtube]https://youtu.be/psjDHbmvnZc[/youtube]
***
А що ламбада?.. Та в своєму шансі,
І шанс той їй дарує пасодобль…
Вона, як в’юн в розсолі, в еротанці
Жіночих клубів**** –
тіл єднання, доль…
Подвійний крок – і ти в легкому трансі –
На хвилях щастя – в ніжному сеансі…
І скільки не "клубися" – не до втоми:
У ритмах танцю – жодних «неподобств»!
Ні крапки, лише інтервали-коми –
Ламбаду надихає
Па -
со -
до -
бль!
Принадність танцю…
Колоритні ПА…
І музика
прозора,
не сліпа[/color]!
Від автора:
Питання, певно, не тільки в римі
Чи в ритмі тіла – як серця стук…
Красоти танців й так добре зримі,
Та чи вписався слів милозвук?..
То ж, милі друзі, танцюймо разом:
У ритмі й римах – всі як один.
І прийдуть учні – нехай всім класом –
У дні, не дай Бог, тяжких годин…
Сприйміть слова ці як післяслово –
Хай квітне словом вкраїнська мова!
[/b]
25.07.1017
_______
*Шпага матадора.
**Про́кл Діадо́х — давньогрецький філософ-неоплатонік,
засновник вчення про тріадність.
*** Емпедокл — давньогрецький філософ, поет, автор
теорії єдності чотирьох «стихій» (вогонь, землю, повітря
і воду) як «кореня усіх речей» та Любові і Розбрату як
рушійних сил дії цих «коренів».
****Сідниці…
Примітка. Слова - з душі, ілюстрації із інтернету...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743542
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Дрімле згублений час у пожовклім листку,
Що безжально зірвав дужий вітер.
Старий пес примостивсь на твердім килимку,
Час об нього свої ноги витер.
Із незрячих очей покотилась сльоза,
Теплий сум обійняв кволе серце.
Щебетала круг нього мала дітвора,
Те згадалось, і сміху відерце.
Цокотів щось ціпок тротуарній плиті,
Повід ледь у натяжку в долоні.
Хто не бачить, тому треба друг у путі,
Щоб у темнім не бути полоні.
За водою з ріки десь побігли роки
І не стало любові, так, просто.
Вірний пес все чекає на ласку з руки,
Сліпим зрячий стає в житті часто.
26.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743572
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Продавав дідусь ВЕРШКИ -
Молоду сметану,
Розіклав свої горшки
Посеред майдану.
Ось до нього підійшла
Модниця-панянка,
Хоч уродженка села,
Та уже – міщанка.
І така манірна вся,
Вищипані брівки…
Запитала дідуся:
« Пачьом ваші СЛІВКІ?»
Посміхнувся дід Панас,
Відповів культурно:
«Свої ЗЛИВКИ, як для вас,
Я віддам задурно!»
2008 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743344
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017
Не нам розкрили цвіт каштани
Післявоєнної весни.
Без нас травнева ніч настане,
Ми не вернулися з війни.
Вирує море бурунами,
Не спиться в темінь солов'ям.
Подруги наші йдуть не з нами,
Все не для нас і все не нам.
Для нас - тюльпани на граніті
І розцвітає в полі мак,
Нам небеса навстіж відкриті,
Нам все небесне - просто так!
Тоді весною, в рік кривавий,
Коли горів зі Сходу шлях,
Нас прийняли в обійми трави,
Ми залишилися в полях.
І вже знайомими стежками
Росистим лугом не пройти,
І тільки вас під небесами
Безмовно бачим з висоти.
Ми з вами радість розділяли
І ваші болі у свій час;
І поряд з вами пролітали,
Коли сумні ви йшли без нас.
Тепер не нам цвітуть каштани,
Ми залишились у війні;
І лиш пташиними клинами
Летим над вами навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743243
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017
[b][i][color="#ff005e"]
Сонечко стоїть в заграві;
Вклався котик мій на лаві...
Чеше лапкою живіт,
Любо дивиться на світ.
***
Поряд - гусочки гелгочуть,
До водички дуже хочуть...
Хором, всі там: "Га-га-га!"
Без води, для них, - нудьга.
***
А качки й собі кричать,
Аж шибки усі дзвенять...
Дружно, голосно: "Кря-кря!"
Ми зібрались на моря.
***
У дворі, індик, - як пан:
Не пускає на паркан...
Всі індички - наче кралі,
А на шиях в них...коралі!
***
Не шукаю собі друга,
Бо у мене є папуга -
Любить сісти на долоньці
Й гріти дзьобика на сонці...
16 07 2017 р
Вікторія[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743052
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 25.07.2017
Прекрасний світ у його барвах.
Не всім дано його відчуть.
Блукаєм часто у зигзагах:
Бажаєм вибрать вірну путь.
В житті не так-то усе просто:
Комусь пробачиш ти за все,
Не пробача життя лиш часто:
І кривдник відповідь несе.
Нехай не зараз буде, потім,
Час не сховає, не зітре.
Те, що топтав колись твій чобіт,
Не буде, ніби вже старе.
Ми ходим в церкву на прощення,
Та знову робим помилки.
Не буде тій душі спасіння,
Хто робить підлість потайки..
Бо Бог все бачить і все чує.
Один Він здатен всіх судить.
Він справедливість гарантує...
Хай не діждемось ми цю мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743278
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017
..[i].згадую, як нас дурили
тими простими професіями.
І зараз дурять! Та - солодко. [/i]
[youtube]https://youtu.be/1Fn2JfoUVY0[/youtube]
[i][b][color="#068c96"]Cвинарка… доглядає милі свині,
Пасе овець потомствений пастух...
Та чи тварини, в суті, в тім повинні,
Щоб у прогресу вогник не потух?
Бо на конюшні є довічний конюх –
Пасе ж бо Він свинарок й пастухів,
Він не такий, як ті!.. Штукар – не «олух»:
Він знає всмак, що хоче й що хотів.
Тримати у покорі всю конюшню,
Щоб, не дай Бог, не відняли «без віз».
Щоб ні пастух, ані свинарка Нюша
Ані мур-мур, як в душі їхні вліз.
Не вліз, а стрибнув! Як у гурт – бульдозер,
Як той Омелько голий з лопухів...
Не ясно лиш, чия та карта – козир,
Бульдозерист той звідки – поготів.[/color]
[/b]
21.07.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742965
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 23.07.2017
На сонці мружить очі котик,
Муркоче пісеньку під ніс.
Поклав свій хвостик під животик.
Який же має пісня зміст?
Біленька шерстка, гострі вушка.
На мене хитро погляда.
А сам м"якенький, як подушка.
Дивлюсь - нудьга десь пропада.
Я часто гладжу йому спинку,
Животик, лапки, сірий хвіст.
Він у життя моє краплинку
Своєї радості приніс.
А ось він зараз лиже шерстку,
Наслюнить лапку й миє ніс.
Мені із ним немає смутку,
Життя вже має інший зміст..
Це тільки він хазяїн в домі.
Всі підкоряються йому.
Про це усім давно відомо.
Усі ми знаємо чому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742687
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 19.07.2017
Огонь уходящей любви разжигать –
Не стоит…оставить потухшим…
Не нужно горстями угли разгребать…
Не время терзаний – в минувшем…
Окрашен смущением рассвет у любви…
Размыты - гуаши заката…
Не вечно ни что под покровом луны…
Но всё повторится… Когда-то…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742367
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 19.07.2017
[b][i]
[color="#1e00ff"]День рибака, а не рибачки...
Напився Васька мій "до срачки".
Улову майже не було,
Сміялось з нього все село!
Іде в чоботях та без свити,
Веде під руку оковита...
Гойдає з боку в бік, мов хвиля,
Мого пройдисвіта Василя!
А ще казав, що рибка буде!
І страшно бив себе у груди...
Цеберко взяв, дві закидушки...
Не смійся Гапко, буде юшка!
Рибалка, це важка робота:
Сто грам і огірок до рота,
А потім ще півлітра вдома
І можна йти тоді по сома...
01 07 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740281
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 19.07.2017
( просить центральна бібліотека Автобіографію мою ,
коротко не можу, та віршами трішки щось створю :) )
***
Не просто писати,повірте,про себе!
Зустрічі з вами - реальна потреба!
Нотки історій переплелися,
В життєвий струмочок словами влилися.
Батько-з Росії,матуся-місцева,
Виросла дівчинка,так,королева!
Здібна до всього,співає,танцює,
В вільну хвилину- творить і малює.
Вчительський ,справжній вона має хист,
А вчитель,щоб знали,в житті мов артист
Учнів навчає творити,любити,
З мудрістю, волею,миром дружити.
Творчії звіти із педагогіки -
Так,досконалі, обгорнуті в логіку!
Досвід учителя- він методичний,
Характер особи -чуттєвий,ліричний!
Активна позиція геть до усього,
Цікавого,сильного і до нового.
Творчеє кредо:
сій зерно світла і доброти,
лише тоді досягнеш висоти!
Можна багато чого говорити,
Любить дівчина писати,творити
І для онуки,і для родини,
Для друзів своїх і також для країни!
Любить дітей і свою Батьківщину,
На повну силу,не на половину!
Дружить з поетами ,там десь у "Клубі"
На сайті,в інеті,в додзвоні й в ютюбі.
Роками досліджує свій родовід
Сім колін є до сьогодні і від.
І композитори дають пропозиції,
на її позитивні пісенні композиції.
Багато в віршах миру і позитиву,
Крокує вперед ,по прямому курсиву,
І сьогодні,з піснями про долю свою,
З любов*ю знайомим таке говорю:
Сійся й родися ,поетове слово!
Рости й процвітай,українська мово!
Світи нам усім ,зірочко світанкова!
Най буде життя веселкове,чудове!
27.10.2016р.
***
[b]Я просто жінка, жінка українка[/b]
Я просто жінка, жінка українка! Зелені очі,зовнішньо – блондинка,
Люблю я рідне місто і країну, люблю матусю рідну Україну!
Я просто жінка ,щедрістю багата. Люблю театр,пісні і свято.
І вірю в краще,світле,позитивне,У досконале,мудре,креативне.
Я просто жінка, жінка українка. Слабка і сильна,добра, веселинка,
Я зорі не хватаю прямо з неба . Якщо потрібно,то така ,як треба.
Я просто жінка,сповнена любов’ю. Усім бажаю щастя і здоров’я!
Нема образ в душі у мене,Бо християнські в себе маю гени.
Я просто жінка ,друзями багата. Колеги кажуть: «Це ходяче свято!»
А ще говорять – працеголик я,Мабуть,що працю любить вся моя сім’я.
Я просто жінка, жінка українка,Зелені очі,зовнішньо – блондинка,
Люблю я рідне місто і країну,Люблю матусю рідну Україну!
ЖОВТЕНЬ 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696998
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 19.07.2017
о н у ч е ч ц і
Сіли ми на паровозик,він по парку нас везе!
І із нами песик Тузик ,паровозик не повзе.
Їде він по всьому парку і повз гірку,і фонтан
І тримає свою марку . Ось дивіться,ресторан…
Сяє він увесь вогнями і дитячий сміх звучить
Він наповнився піснями. Ой,яка чудова мить!.
Сіли в нього Єва,Валя,Інна,Ліля і Степан,
Таня,Льоня,Євген,Люда,Веронічка і Дем'ян.
Я тримаю в руках кульку і жовтенький прапорець,
А у Лілі в руках лялька , а у мами- гаманець.
І по вулиці Центральній швидко їде паровоз.
Вигляд в нього ідеальний!Для дітей- це як гіпноз!
Як принцеси чи царівни ,їдем гордо, сміючись.
Мами наші- королівни,усе бачать,дивлячись.
Перехожим кричимо ми: «Йди до нас» а чи «Привіт!»
І не зіб'ємо оскоми !Це для нас як ДИВОСВІТ!
Їде він по всьому парку і повз гірку,і фонтан
І тримає свою марку .Ось дивіться,ресторан…
І із нами песик Тузик,паровозик не повзе.
Сіли ми на паровозик,він по парку нас везе!
17.07.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742424
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 19.07.2017
Літо… Яскраве сонце пробудило Валентину… Вона в ліжку, проміння падало прямо на обличчя, пригріло. Повернулася на бік, нагадала, що в відпустці, усміхнулася, можна довше поспати.
В кімнаті тихо, лише чути годинник, так чітко б`є неначе крокує, напевно відраховує так і роки, подумала…. Чому так поспішають і хто керує часом і життям?! Здається, щоб не сталося, а час іде і годинники все його супроводжують своїм музичним тактом -»Тік - так. Тік - так. Тік – так».
Потягнулася, труснула головою, пофарбоване в каштановий колір густе волосся розсипалося по подушці, немов розчісувала руками, від задоволення примружувала очі і просто дивилася в вікно. По синь о- блакитному небу немов розсипаний пух, де – не - де виднілися маленькі біленькі хмаринки.
Треба вставати, бабуся напевно вже пішла на базар, а Сашко довго буде спати, його, чи й добудися зранку…
Так час пливе, вона добре відчувала, дивлячись на сина. Та помилка зроблена в молоді роки залишила рану на серці. Та одночасно придавала сили. Дивлячись на Сашка, відчувала, що не все втрачено, треба жити, радіти. Адже хлопчик ріс розумним, винахідливим, ласкавим, ще й не дуже вередливим. Та хто батько його, вона так і не змогла пригадати.
Їй тоді було вісімнадцять, мріяла вчитися на лікаря, хоча батьки говорили, що туди треба гроші, так просто не поступиш, все ж наважилася, хотіла обійтися без опіки.
Здавалося все добре, вирвалася на волю, від батьків, від їхніх нарікань, хотіла самостійного життя. Їм все було не так, то не йди до клубу на танці, то не одягай коротку спідницю, то не фарбуй волосся та не роби макіяж. А воно ж молодість, так хотілося бути примітною. Хоч і славна, очі – волошки, сині – сині, круглолиця, щічки, як рум`яне яблучко. Та хлопці, все чомусь обходили, як кажуть стороною, немов не помічали її.
Так, вона одягала коротеньку спідницю, але ж було що показати, ніжки витончені, красиві. Все крутилась перед дзеркалом і в думках, адже гарна я…
Кожному хлопцеві, кожній дівчині в такому віці хочеться комусь подобатися. Хочеться, щоб хтось звернув увагу, адже це життя…
Хоч село і велике та хлопців замало, десь роз`їхалися, хто на навчання, хто на роботу. Роботи тут вдосталь та працювати біля землі важко. Дівчина роботи не цуралася, вдома завжди без нарікань обходила господарство. Але теж мріяла вирватися з села, побачити світу, як живуть інші люди.
Цілий рік працювала в колгоспі, на різних роботах, з весни на полі, засмагала під сонцем, збираючи полуниці, згодом на току і інколи секретарем в приймальні, вміла друкувати на машинці.
Ось і червень місяць, грошей трохи склала, ще й батьки дали і задоволена поїхала вчитися в обласне місто.
Документи здала в медінститут. Познайомилася з місцевими хлопцями і дівчатами, які теж мріяли навчатися, отримати диплом лікаря. Вони допомогли їй поселитися в гуртожиток. Хлопці занесли завідуючій пляшку коньяку й коробку цукерок, вмовили дати їй дозвіл на проживання до закінчення здачі екзаменів. Вона мала бажання знайти роботу, щоб, ще трохи заробити грошей. В одному з продуктових магазинів влаштувалася на сезонну роботу. З ранку до вечора надворі продавала морозиво.
Ввечері збиралася весела компанія, спілкувалися, гуляли по місту, по набережній, а часом у когось на квартирі. Жарти, танці, келихи пива, коктейлі, морозиво…. молодь уміла веселитися.
Все склалося добре… Прийшов час іспитів і вже позаду перший екзамен.Задоволена компанія вирішила відсвяткувати вдома в однієї з дівчат. Батьки Наді були на дачі. Весела компанія, чоловік десять, несла «Шампанське», горілку, вино…
Дівчата готували «закусон», як сказав Олександр, який все позирав на Валю. Сміливо підійшов Євген, змірявши її поглядом з ніг до голови, лукаво усміхнувся й відразу чмокнув в щічку. Вона непривітно зирнула та він зауважив,
-Розслабся, життя одне, лови миті щастя.
А він гарненький подумала та й Олександр нічого, можна на якийсь час закрутити. Та багато часу не треба…. Вона добре «відірвалася», вже себе не стримувала. Хлопці обіймали її, цілували, коли танцювала, то з одним, то з іншим.
Здавалося, інші десь поховалися, хтось курив на балконі, хтось обіймався в кутку. Вона сиділа на дивані між двома хлопцями. Вони веселі, пропонували випити, обіймали за плечі, привітно заглядали в очі, посміхалися.
Напевно добре вдарило в голову «Шампанське», а може, щось підсипали, вже потім думала дівчина, коли вранці проснулася в чужому ліжку. Сталося, те, що сталося та так і буде заспокоїла себе, що одна така?! Чомусь махнула на себе рукою, колись все рівно мало статися.
Надя зайшла до кімнати,
-Ну, як тобі наші хлопці? Ти молодець, тихенька, а відразу знайшла собі пару.
У відповіть лише зиркнула, здавалося хотіла запитати з ким була та вирішила не варто. Піде слава, судитимуть, що навіть не знаю з ким з них переспала.
Біля інституту людно, один екзамен залишився. Вона вчора вистояла цілий день на сонці, аж в голові паморочилося, журилася, якби це вже здати останній екзамен. Але ж ті здала добре, надія поступити втішала її, все ж я молодець. Ще раз напружитися і все, я вивчуся на терапевта, ото буде класно, багатіла думкою.
Весело грала музика, молодь збиралася » обмити» останній екзамен. На душі тривожно, думки за навчання, може таки поступить, може досить балів? Хвилювалася за останній екзамен, відчувала, що ледве здала, яка буде оцінка, чи все вірно написала?
Сьогодні Олександра не бачила після екзамену, з ними на вечірку не пішов. Зате Євген не не лишав її без уваги. Тут і цукерки і поцілунки, і морозиво одне на двох, кусали по черзі, а потім цілувалися. Євген все просив випити коктейль та їй, чомусь не сподобався його запах. Взагалі вирішила сьогодні нічого не пити. Всі в гарному настрої, досхочу натанцювалися, молодь раділа, адже всі екзамени позаду.Євген запропонував прогулятися містом.
Підкралась ніч... Місяць тарілкою, мерехтів, то яснів, то ставав блідим, зорі переливалися від його мінливості, неначе підморгували, танцювали. Місто потопало в світлі ліхтарів. Погода чудова… тепло і привітно обіймав легенький вітерець, від річки несло прохолодою.
Йшли обійнявшись, неначе знали один одного багато років, розмовляли про все, і про життя, і про навчання, і про погоду. На набережній Євген запросив в нічне кафе, де пили каву, він розповідав про своє дитинство, проте, що дуже любить своє місто і планує тут прожити все життя. Уважно слухала, був приємним співрозмовником, до того ж не поводився нахабно, склав враження вихованого хлопця, не таким, як вона побачила його вперше.
Під ранок поверталася в гуртожиток, старенька вахтер, щось бурчала під ніс, коли відчиняла двері, позираючи на Євгена усміхнулася,
- Прощайтеся вже! Ой, де ж мої літа… О - хо – хо -хо – хо … Коли пробігли, чому так швидко летить час…
Так, час дав про себе знати… У Валі змінилося ставлення до життя, коли відчула не ладне з собою. Зробила помилку, ото дурепа, як так, чому відразу? Ледь матюки не гнула в свою сторону, витворила, досягла, чого? Себе ганьбила, стояла під дверима в поліклініці, на дверях табличка «Гінеколог».
Вийшла вся розчервоніла, в скронях, аж пекло, гуділо в голові і серце здавалося вискочить. Ні аборт, ні- ні, цього робити не можна. Стільки було прочитано медичних книг, краще не йти на такий ризик. А куди йти, що робити? Сонце світило в обличчя, найменший звук дратував, хотілося кричати, плакати і здавалося не йшла, а летіла.
Забрала документи з інституту там тільки знизали плечима, адже шанс є поступити, балів достатньо. Та, що буде комусь розповідати? То напевно так мало бути, сама винна, що кому говорити.
Добре, що гроші мала. Винайняла квартиру, треба працювати, жити, а далі життя покаже. Кілька ночей в ліжку подушка мокра від ридання, від каяття та, що хіба повернеш час і ту подію, що сталася?! Біль у душі намагалася втримати та все ж знову й знову сльози текли річкою. Та ні, треба себе брати в руки, невже така слабка? Вкотре запитувала себе, ні, маю бути сильна, адже в мені є дитя, що воно винне?! Мабуть буде важко. Але вирішила додому не повертатися.
По - перше не хотіла пересудів односельчан, по - друге, старша сестра заміжня, не раз попереджала, щоб не спіткнулася в житті, вчила, інший раз діставала розмовами. А воно мабуть так все навмисне сталося, думала, йдучи по дорозі на роботу. А на п`ять років менший брат, то хлопець - урвитель, з ним батькам достатньо замороки. Завжди знайде з ким побитися, вчився зовсім погано, по зрівнянню з нею, сьомий клас, саме каверзний вік, хоча помилок можна зробити і вже дорослим. Такий собі зробила висновок і думала, все думала, що робити далі?
Вирішила подзвонити до батьків повідомити, що в інститут екзамени провалила, тож залишиться працювати в місті, готуватиметься, щоб спробувати на наступний рік.
Закінчилося літо, до інституту навіть не підходила, не хотіла зустрічатися зі знайомими, не поцікавилася, хто поступив, хто ні.
На роботі справи пішли краще, перевели працювати в магазин, у відділ косметики. Тут було легше, не так діставав токсикоз, запахи здавалися більш приємні та і не на сонці, хоч і вересень місяць та надворі спекотно.
На вихідний день вирішила поїхати до бабусі в невеличке районне містечко. Це мама батька, хоча вона й не любила невістку та до онуків ставилася прихильно. Правда рідко приїжджала, працювала вчителькою початкових класів.
Добре, що електричкою їхати не довго, година пролетіла швидко, тільки трохи нудило. Ремонтні роботи на вокзалі відволікли від думок, які цілу дорогу переслідували її. Поспішаючи пройшла, бо дуже смерділо фарбами.
Вирішила пройтися пішки, дві зупинки від вокзалу, це не так далеко. Цього дня погода трохи зіпсувалася, мабуть вночі пройшов невеликий дощ, сиро й прохолодно. Небо частково затягнуте сірими хмарами.
Катерина Петрівна привітно зустріла онуку, адже не бачилися, ще з Різдва. Обіймалися, цілувалися, бабуся швидко поставила на стіл солодощі й каву. Вже пригощала онучку,
-Бери сонечко, вибачай, що є! Ще обід не готувала, ти ж знаєш, одна, їсти багато не готую. Та вже зараз ми з тобою разом, щось смачненьке приготуємо. Ну розповідай, як ви там ? Що новенького?
-Та ні я кави не п`ю, якщо можна чаю.
-Ти не соромся, он, сама, візьми в серванті, - сьорбаючи гарячу каву, запропонувала бабуся.
Зацікавлено зирнула на дівчину, адже знала, що та дуже любила каву , вразило її і те, що обличчя зовсім без макіяжу.
-У тебе мабуть, щось сталося, помітила по тобі, подорослішала, нарешті стала менше мазюкатися.
Валя випила чашку чаю мовчки. Але потім приподнесла бубусі, як кажуть на тарілочці сюрприз, все розповіла.Знала, що розмова відбудеться без істерики, адже вона вчителька, завжди спілкувалася стримано, навіть тоді, коли були якісь непорозуміння.
Її сімейне життя - теж не подарунок, чоловік прожив з нею двадцять років. Підняв двох хлопців на ноги, дав середньо - технічну освіту І поїхав у обласне місто, працював водієм трамваю, там знайшов собі жінку, залишився з нею.
Дівчина емоційно розповідала, розчервонілася, знову наливала й пила чай, час від часу витирала чоло.Суворий погляд бабусі, уважно слухала, зразу поблідніла,згодом почервоніла, хитала головою. Взяла за руку, важко перевела подих,
-Он воно, які справи…. Значить вирішила батькам не говорити?! Думаєш сама потягнеш?
Вже лагідніше подивилася на онучку, легенька усмішка на обличчі,
- Будеш сина мати.
І встала із-за столу. Валя здивувалася,
-А ви, як знаєте?
- Знаю… І знаю те, що ти б хотіла в мене жити, хіба ні?! Адже думка така, була напевно? Я тобі відразу скажу…
Її немов обухом по голові стукнули, від несподіванки, аж рота роззявила. Адже ж насправді так, вона думала, що це буде найкращий варіант, якщо бабуся запропонує їй залишитися. Знала, що самій важко виховати дитя, тим паче не маючи своєї домівки.
- Підеш у декретну відпустку, приїжджай, мені не буде самотньо, я вирішила йти на пенсію, давно пора, піду на відпочинок.Гадаю досить, добре наробилася, вже пристала, нехай молоді собі пенсії заробляють. І з вами буде веселіше жити, не буду одна в чотирьох стінах. Та й хата в мене добротна, ще й на твій вік стане й непогане місце, недалеко вокзал й до центра рукою подати.
Валя задоволено спішила на електричку. Помітила, що покращилася погода, із - за хмар привітно світило сонце. Підбадьорювало її, ще більше підняло настрій Навіть не мала гадки, що так легко вирішить проблему, як добре, що є бабуся.
Катерина Петрівна відразу сіла написати листа до сина, щоб не хвилювалися. Дала знати, так, як в інститут не поступила донька, то тут в містечку знайшла роботу, в неї буде жити, а там час покаже, як буде далі. В листі все не опишеш, знаючи сина, його запальний характер, вирішила подробиці не писати, гадала, що згодом приїде, про все сам дізнається.
Пройшов час… Надворі весна, Катерина Петрівна, біля паркану, возила в колясці правнука. Він вигинався, не хотів лежати, ручками хапався за поручні, підіймався.
Здалеку побачила сина з невісткою, розхвилювалася, подумавши, що на неї чекає серйозна розмова.
-О! Вікторе, Оксанко, нарешті приїхали. Дивись Сашенько, подивися сонечко, твої бабуся й дідусь приїхали, - говорила і брала малого на руки.
Вони подивилися на неї насторожено, прискіпливо.Мовчали, вже позирали, то один на одного, то на матір з хлопчиком.
Оксана зблідла, впустила сумку, в очах мов блискавиця, вмить почервоніла, розлючено до чоловіка,
- Я відколи тобі говорила, посилала, поїдь, подивися, як донька, провідай маму. Відчувала, щось не так, чому Валентина не приїжджає так довго і ніякої мови за навчання.
Свекруха незадоволено зирнула на неї,
-Так без істерик, он полюбуйтеся, який гарний онучок. Самі, що хороші діти? Що сказати! Коли були в мене останній раз? Що зразу опустили голови?! Йдемо до хати, там поговоримо.
Малий крутив головою в різні сторони, старенька ледь втримувала на руках. Почав плакати…
В кімнаті тихо- тихо… Годинник продовжував вести відлік часу. Хлопчик, розставивши рученята, солодко спав.
Вони сиділи за столом, поглядали один на одного, кожен при своїх роздумах. Катерина Петрівна, зі своїм досвідом вчителя, уміла згладити всі суперечки, роз`яснити немов дітям, чому вирішили приховати про народження правнука. Закінчувала розмову, повідомивши, що в онучки все добре. Вона її влаштувала на роботу, секретарем в інтернат. І задоволена, що живуть у трьох.
-А там життя покаже, звичайно сама вона все життя не буде, хлопчикові треба батька. Вона славна жінка, думаю знайде собі пару, в хаті місця всім вистачить,- завершила розмову жінка.
Валя поверталася додому з хвилюванням, адже бабуся подзвонила, що приїхали батьки. По дорозі зайшла в магазин, вибрала торт, думки крутилися в голові, що ж буде?
Весняний вітерець заспокоював її, розсіваючи каштанове волосся, немов пестив обличчя, шепотів, що все буде добре.
Вони чекали на неї, щоб лише побачитися, бо вже час повертатися додому, адже вдома чекало господарство.
-Син то залишився вдома та з нього користі мало, він звичайно худобі їсти дасть та корову не подоїть ,- клопотався Віктор, позираючи на зажурену дружину.
Валя заскочила в кімнату, обіймала й цілувала батьків.
- Ой ти так змінилася, подорослішала, - з радістю проговорила мати.
Батько тримав на руках онука,усміхався, -
- Гарненький хлопчик! Тільки на нас не схожий. Виросте козак!
Оксана обійняла доньку, позираючи на свекруху,
- Влітку, всі приїжджайте до нас! Сир, молоко, яйця, все домашнє, для маленького краще, чим магазинне. Ми там дещо привезли з продуктів, може б і ти, коли навідалася, хіба немає, що дати.
Розставила руки й продовжила,
-Ну справляйтеся тут! Все добре, ну й слава Богу! Нам вже пора, будемо йти.
Свекруха усміхалася, задоволено дивилася на невістку. Вона раділа, просто по - материнські, що обійшлося без сварок, не буде її гризти сумління, що вона, щось зробила неправильно.
Проводжали гостей до самого вокзалу. В гостинець брату, Валя передала торт, пообіцяла, що влітку обов`язково приїдуть.
Плинув час…. Літо несе тепло і радість, думала Валентина, ось так і в мене в житті, чотири роки не була вдома, нарешті йду рідними стежками. Пахло літом, пахло квітами, яблуками, грушами й медом. Тішилася, за руку тримала сина, а він, то йшов, то підскакував, як м`ячик, часто позирав на неї,
-Нам, ще далеко йти? Де та корова, що ти мені обіцяла показати? О!Дивися стільки гусей багацько! А вони не кусаються?
Катерина Петрівна усміхалася,
-От нам не сумно з ним, правда?! Кмітливий хлопчик зростає. От би йому батька, сім`я має бути повноцінна.
-Ну, що ти бабусю, знову про своє. Я не готова до серйозних стосунків, в мене є ким займатися і врешті прошу, не підганяй.
Валя згадала Романа Павловича, вчителя української мови, який викладав в інтернаті. Він старший за неї на сім років, не одружений, кілька раз її проводив додому, коли затримувалася допізна на роботі. Вона поважала його, як колегу, але більше нічого не відчувала. Кілька разів напрошувався в гості та вона навіть не могла уявити себе поруч з ним. Так, симпатичний, елегантний, уважний чоловік, але не міг пробудити до себе ніяких почуттів.
Ввечері,за столом зібралася вся родина.Валі здалося, що вперше в житті відчула від усіх тепло і не байдужість до себе. То завжди моралі, повчання жити, а це атмосфера поваги, уважності. Сашко бігав, як метеор, зі всіма ознайомився, розповідав про дитсадочок, про своїх друзів. Намагався пригадати їх ім`я і коли бачив, що до нього вся увага, морщив носа, задирав голову догори, вже соромився і ховався в мамину пелену.
Два дні гостили, дід з бабусею не могли натішитися онуком. Той ганяв качок, таляпався в великій балії з теплою водою, що нагрілася на сонці. Пищав від задоволення. Валентина спостерігала за сином, усміхалася, коли до неї підійшла мама,
-Може залишиш? Нехай би ми, ще потішилися онуком, а потім батько привезе. Та й продукти тут свої, свободи більше, ось викачаємо меду.
-Ні, що ти мамо! А ми, як без нього? Нам сумно буде. У вас господарство, от брат, йому більше часу приділяйте. Адже школу закінчив, хай десь поступає, чого вдома сидить?! А Саша ходить в садочок, там дисципліна, ні- ні за це й мови не може бути.
Розмову почула Катерина Петрівна, усміхнувшись, до онучки,
-Молодець, хлопчик має виховуватися біля матері! Вірніше сказати в сім`ї, але про це, треба подумати, хіба не так, Оксано?
-Ой, ну вас, - махнувши рукою, Валя пішла збиратися до від`їзду.
Пройшло майже чотири роки….
Надворі задзявкав Барсик, напевно прийшла вже бабуся, треба вставати.
-Що, ще валяєшся? Доброго ранку! Сьогодні вже вилежалася стільки хотіла, ти ж мала з малим в поліклініку йти, що забула?
-Та ні, бабусю, чому мала забути. Нам з Сашком не тільки треба пройти комісію в школу, а й пройтися по магазинах, купити одяг, взуття та все, що треба для школи.
З кімнати пулею вискочив син, сховався під ковдрою.
-Шило, спокійно! Виспався? Пішли вмивалися та йдемо в поліклініку, а потім за обновками, - весело говорила до малого.
Він обійняв її за шию, стурбовано заглядав в очі, запитав,
-Мамо, там уколи будуть робити?
-Ні, сонечко, хіба, що з пальчика візьмуть кров та ти ж у мене вже дорослий, хлюпати, як дівчинка не будеш.
Малий крутнувся, відкопилив губу, чухав голову,
-Звичайно, це в нас дівчатка в садочку плачуть, я ж не буду, правду кажу, чого маю ганьбитися.
Людей багатенько в поліклініці, майже під кожним кабінетом черга. З хірургічного кабінету вийшла молоденька медсеста,
-Хто на комісію, заходьте!
В кабінеті два лікаря, чи, що? Помітила Валентина. Один сивий, щось писав у журналі, а другий молодий, стояв відвернувшись до вікна.
- Доброго дня, - привіталася.
Молодий лікар різко розвернувся, уважно звернув увагу на неї. Трохи зблід, так принаймні їй здалося, але вона заклопотано дивилася в сторону старого лікаря.
- Роздягніть його, подивимося осанку, тож хлопчик в школу йде.
Сашко, вигинався під руками молодого лікаря, коли той руками торкався тіла, обстежував хребет, плечі.
-О! Це що в тебе на плечі? Родима пляма, помічений….
Її кинуло в жар… впізнала Олександра, який поступав разом з нею в інститут. Того Олександра, що був на вечірці. Трохи зніяковіла, з хвилюванням сказала,
-Так, як народився була маленька червоненька плямка, думали, це так після пологів та згодом потемніло. Родима пляма, принаймні так нам сказав дитячий лікар.
Старший лікар обстежив хребет сина,
-Все добре, одягайтеся!
Олександр, в руки взяв карточку, щось читав, роздивлявся.
- Запишіть Олександре Павловичу, тут все гаразд,
- продовжив розмову старший лікар, дивлячись на малого усміхнувся,
-Удачі, тобі, ковбою! Старайся, гарно вчися, щоб мама й тато тішилися тобою.
- Почекайте за дверима, зараз карточку винесу, - сказала медсестра.
Взявши сина за руку, вийшли з кабінету. Сашко різко відірвав руку, сердито поглянув на неї, опустивши голову надув губи, відійшов в сторону. Вона нахилилася до нього,
-Що таке, чому раптово розсердився?
-Ага, бачиш, лікар теж каже, тато, мама, а ти мені все зачекай, зачекай. Он, Віка Онисько їздила з татом в Київ, в зоопарк, а я теж хочу і тата, і автомобіль, щоб їздити на річку, - шепотів малий.
Вона шарпнула його за руку, посадила на стілець,
-Так, досить цих розмов! Посидь мовчки, зараз картку віддадуть.
А голова, аж гуділа, від несподіванки, здавалося, ще трохи і розірветься від думок.
Тепла хвиля підступила до обличчя Олександра, коли вона вийшла з кабінета. Від несподіванки почервонів зніяковів, роїлися думки, від хвилювання в руці тремтіла картка. У мене є син, адже, все сходиться, рік коли ми поступали, у мене ж така пляма. Він знервовано взяв малий аркуш записати адресу. Старший лікар здивовано зирнув на нього, а потім до медсестри,
-Олечко, сходіть у регістратуру, принесіть аркуш.
Та здивовано глянула, бо на столі, ще його було немало та заперечувати не стала, вийшла.
-Олександре, що відбувається, чому такий схвильований, чого так нервуєшся?
-Дядьку Вадиме, це мій син. Я мабуть колись розповідав, що гарна дівчина поступала з нами в інститут та раптом десь поділася.
-А, я так неначе помітив, що хлопчик дуже схожий на тебе та не міг подумати, що у вас міг бути якийсь зв`язок. А й справді, в тебе теж є родима пляма, як я забув. То це твій гріх молодості. Мабуть твоя доля, що тебе Надя не окрутила, але теж не погана дівчина. Що тепер будеш робити?
Зайшла медсестра, Олександр віддав карточку.
В інших кабінетах Валентина не могла зосередитися. Випадкова зустріч вразила її, може він батько?! Може, але врешті, як навіть так, то що?! Залишивши картку на підпис головному лікарю, поспішила до магазинів. Сашко був задоволений покупками, йдучи додому, від емоцій рот не закривався. А їй хотілося забитися в куток, нікого не чути, нікого не бачити, залишитися на одинці, подумати.
Катерина Петрівна задоволено дивилася на куплені речі,
-Молодці! Я ж теж піду з тобою в школу, чуєш ковбою! Будемо разом вчитися.
Сашко не розуміючи нічого, крутнув головою, від здивування розставив руки, ледь нахилився, запитав,
-Мамо, таких же стареньких не беруть вчитися, правда?! Хіба вона сидітиме за партою? Тож не влізе, дуже здорова!
Поглядом зміряв її з ніг до голови, помітив,
- А! Напевно всіх буде вчити, як колись, ти ж говорила, що бабуся в школі працювала.
Катерина Петрівна від сміху витирала сльози,
-Та ні, я з тобою буду вдома навчатися, бо напевно вже, щось і забула.
Олександр з дядьком Вадимом після робочого дня поспішали додому. Йому пощастило, що дали направлення в це містечко, де жив і працював лікарем батьків брат.
Вадим Степанович час від часу позирав на хлопця, хотілося запитати про хлопчика та не наважувався, чекав. Адже бачив, що племінник поринув в думки, неначе був десь, а не поряд з ним. Вже майже біля дому запитав,
-Ну, ти вже вирішив, як поступиш далі? Чи тобі байдуже, що маєш сина? Бачу зовсім зажурився. Сміливіше хлопче, адже життя без сюрпризів не буває. Ми часом робимо помилки та не завжди їх виправляємо, вже пізніше часто шкодуємо про це.
-Так, дядьку, я до неї щось відчуваю та боюся, може заміжня. Оце вирішив, пройдуся ввечері, ось її адреса й прізвище.
-О, почекай-но, адже це прізвище і адреса нашої вчительки. Її в містечку всі знають, вона вчила моїх дітей і не тільки. Це ж в нашому районі, недалеко звідси. Ну, це справді сенсація, адже я знав її сина, Віктора, разом вчилися в школі, правда не знаю, де він зараз, може це його донька? Чекай - чекай, але якщо прізвище таке саме, значить вона не заміжня. Ну, земля кругла, точно! Це ж треба таке! - емоційно, всміхаючись сказав дядько.
Олександр збентежено, задоволено взяв дядька за плече,
- Слухайте поки, що тітці Марині може не варто говорити, треба все дізнатися..
-А чому ні! Адже малий може ходити в дитячий садочок де вона працює. Хоча вона завідуюча, всіх дітей не знає та все одно і вчительку знає, і може все розізнати, якщо це точно її правнук.
Відразу після вечері Олександр вирішив пройтися за адресою.
Вадим мав гарний настрій, усміхаючись позирав на дружину,
- Маринко… йди, присядь біля мене, є новини, треба поговорити.
Вечір… Сонце вже сховалося за обрій. Червоні й фіолетові полоси виднілися вздовж нього, а скрізь по небу білі невеличкі хмари, здавалося, стояли на місці, наче дрімали.
Ставало тихіше, відчувалося, що містечко готується до сну.
Сашко вже міцно спав, Валентина ж ніяк не могла заснути. Накинула халат, йшла на кухню, там горіло світло, Катерина Петрівна читала книгу,
-О, вам теж не спиться?
Та мені здалося, що біля паркану хтось гомонів, але вийшла надвір нікого.
Бабусю, я сьогодні проходила комісію з Сашком, зустріла Олександра, що був тоді, на вечірці, здається, ще гарнішим став. Він хотів стати хірургом, таки ним і став, молодець. В кабінеті було два хірурги, це ж так виходить, що він тут працює. В кабінеті оглядав сина, звернув увагу на родиму пляму, не знаю пізнав мене чи ні.
- Таке життя, земля кругла, можливо, ще десь зустрінетеся.
- Ви праві, все може бути. Цікаво, чому він тут опинився, в цьому місті? – проговорила й поспішила в свою кімнату.
Наступного дня вона сина завела в садочок, сама ж пішла в магазин за фарбою. Поки відпустка треба ж зробити косметичний ремонт, на веранді та з вулиці освіжити вікна.
Катерина Петрівна здивувалася, щойно вийшла з хати онучка з малим, як під обійстя під`їхала автівка. До кого б це, здивувалася жінка, зацікавлено на вулицю відчинила двері.
- Доброго ранку, Катерино Петрівно!
Вчителька впізнала завідуючу дитсадочком, усміхнулася,
-О, що це ви так зранку, Мариночко, когось шукаєте?
- Їдемо на роботу з чоловіком, вирішили подивитися на хату для племінника, тут кажуть десь продається.
-Зайдіть, Мариночко, я одягнуся, тож не будемо говорити на відстані.
Жінка привітно усміхалася, розпитувала, як поживає, адже від тої пори, як правнука здали в дитсадочок так і не бачилися.
-Та, де бачитися, майже ніде не буваю, онучка з ним водиться. Виріс хлопчик, нічого, розумним зростає, вже в школу йде. Все добре та тільки онучка сама. Так склалося, поступала в медінститут, не вийшло, що поробиш. Але вже кілька років працює секретарем в інтернаті, звиклася, життя продовжується. Мені з ними добре, є заморока, не приходиться нудьгувати. А будинок Осадчуків, тут через три хати. Раніше продавався, зразу покупців трохи було, запитували, не знаю може й продали, але там нікого не видно. На паркані номер телефона є, тож запишіть, передзвоните, все будете знати. А я на жаль більше нічого не можу сказати.
Марина встала з стільця, окинула оком кімнату,
-У вас затишно, я напевно вже й не впізнаю вашого правнука в садочку, час іде, дітки підростають.
Катерина Петрівна трохи здивувалася та відразу дістала з серванту фото,
-Ось подивіться, який парубійко виріс, це Валя недавно сфотографувала.
Марина, взяла до рук,
-О точно б зараз не пізнала. Відразу поклала на стіл, щоб не викликати здивування продовжила,
-Ну то пройдетеся зі мною? Разом подивимося ту хату.
Вже, як їхали на роботу Марина усміхнулася до чоловіка,
-Ну вітаю, звичайно схожий хлопчик, навіть мови немає.
І все можна сказати на краще, на фото бачила їх разом. Дівчину звати Валя, одна виховує сина. Катерина Петрівна напевно все про неї знає, бо розповідала, що поступала в медінститут та не вийшло. Мабуть тому й не вийшло. Гадаю вона нічого не помітила, адже потім тільки й мови про продаж будинків, - усміхаючись закінчила розмову Марина.
Катерина Петрівна не придала значенню зустрічі з Мариною, як тільки принесла Валя фарбу, взялися до роботи.
Два дні поспіль Валя водила сина в садочок, а ввечері забирала. Сама ж займалася косметичним ремонтом, як вона його назвала. Часом навіть не помічала запаху фарби, все думками про Олександра. І розмірковувала; адже не піде й не скаже, давай зробимо ДНК, вважала це буде виглядати принизливо. Вирішила, що буде, те й буде, каже бабуся земля кругла, тож може й насправді так.
Серпень тішив сонячними днями….
Стільки всього було передумано Олександром і вже думав про тітку. От молодець, все розізнала, напевно таки нам доля дає, ще один шанс. Не дарма згадував її часто, чомусь навіть уявляв ,що все ж зустрінуся з нею, а тут, ще такий сюрприз, маю сина….
З шикарним букетом червоних троянд й великим пакунком стояв Олександр біля садочка.
Валя саме забрала сина, йшла, міцно тримала за руку ,бо він весь час вертівся, позираючи навколо, про щось їй розповідав.
Біля воріт вона не могла не помітити ті чарівні троянди й задоволене обличчя Олександра, він йшов назустріч.
Сашко від несподіванки витріщив оченята, збентежено випалив,
-Нічого собі, як кавалер!
-Та ні козаче, я не кавалер, а просто твій тато.
Травень 2017р..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742428
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 19.07.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zyQ8yzyvGAE
[/youtube]
У хмарах високо літаєш,
Срібляться в сонці два крила.
Мене до себе зазиваєш:
До неба ж я не доросла.
Мені туди недолетіти,
Бо вітром зранене крило.
Кидаєш сонця самоцвіти:
Крило, щоб швидше зажило.
А я дивлюсь, дивлюсь на небо,
Шукаю там тебе між хмар.
Та долітає тільки щебет,
Думками створених примар.
Я так благаю тебе... Чуєш?
Згадай ці трави у росі,
Там очі ніжно ти цілуєш...
Не дав скотитися сльозі.
Та сірі хмари все густіші,
У листі дощ зашелестів.
Тривожать думки все частіше:
Чому без тебе світ спустів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742246
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 19.07.2017
Лягли в покоси жовті хвилі жита,
В садах важніють золоті дари...
В моїх піснях стихають нотки літа,
Бо сонце покотилося згори.
Барвисті мальви підняли антени,
Щоб уловити звуки неземні...
Навколо літо - сонячне й зелене,
Але чомусь невесело мені...
Ще ластівки хвилюють небо синє,
І день застиг, мов золотистий мед.
Та щось в душі невидимо-осіннє
Вже заважає рухатись вперед.
Тому стою бездумно на осонні,
Спиняю мить - найкращу у житті!
І відчуваю, як в мої долоні
Спадають зерна часу золоті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742610
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 19.07.2017
[youtube]https://youtu.be/oS3Dnsy5u1g[/youtube]
Відчула тебе я у доторках вітру,
А мо' в шепотінні ласкавому трав.
Ти виринув просто, неначе нізвідки,
Як відстань ти цю неймовірну здолав?
Куди ж мені, милий, тебе садовити?
Хай гріє мене твоє рідне крило.
На тебе мені хоча б всмак надивитись...
Ти ж знаєш, як довго тебе не було!
Нас ніжно огорне так тиша в обійми,
Я пташкою буду тобі щебетать.
Поглянь, вже і вечір стуляє повіки,
Та хочеться все тобі, все розказать...
Прошу, не лишай в самоті мене довго.
Без тебе мені один день-немов вічність.
Тоді на душі моїй так полиново,
В очах твоїх, рідний,— усе ж моє світло!
Сидіти би нам так рука у руці.
Нехай в унісон б'ються наші серця.
Солона скотилась сльоза по щоці.
Коли ти не поряд — то вже не життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742281
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 18.07.2017
[b][i][color="#ff00ff"]Відкрила віконця фіранку,
Впустила промінчик тепла.
Чудово та затишно ранком!
Я, в мрії свої, утекла.
А мрії мої - чисте поле!
І вранішні роси - мов мед!
Стерня мої п'яточки коле,
А я все крокую вперед.
До річки, що вабить вже очі,
Де гарно блищить очерет...
Щось жабка тихенько скрекоче;
Про що? Та не знаю... Секрет!
Он пташечка сіла між віти
І лине її лячний спів.
Сумує...Покинули діти...
Гайнули давно до степів.
Я, мріями, - дуже далеко;
Ніхто не іде навздогін.
Не йду, а лечу, мов лелека...
І чую небес тихий дзвін!
16 07 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742525
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 18.07.2017
[i].....На мотив відомої пісні - [/i]
[youtube]https://youtu.be/6KWQ5cF8j2E[/youtube]
[i][b][color="#097a16"]Ой, хороші очі, хороші
Хорошії очі дівочі,
Хорошії очі, до лиця –
То й хороша дівчина ця.
Ой, найкращі очі – зелені –
Випали на долю Олени.
Хорошії очі, мов смарагд,
Кожен був би кралям тим рад!
Ой, чарівні очі – зелені,
Зеленії очі в Олени.
Зеленії очі хлопців ждуть,
Хорошії хлопці в очі йдуть.
Ой, хороші хлопці, хороші,
А в хороших хлопців є гро̀ші.
Зеленії гроші – не гроші̀,
Тож хороші хлопці й без душі.
Ой, зелені гроші, зелені,
Хорошії хлопці в Олени.
Хорошії хлопці дівку мнуть,
Зеленії гроші дівці йдуть.
Ой, зелені очі, зелені
Заробили грошей Олені.
Зеленії гро̀ші – не гроші̀.
Чи ж хороші хлопці без душі?
...Ой, хороша дівка Олена
Тепер має гроші зелені:
Прибуткове в неї ремесло,
Бо її в "безвіз" занесло.
Ой, чарівні очі – зелені...
Кохайтеся, наші Олени,
Та любов хай буде від душі,
Хорошії душі – не гроші̀![/color]
12.01.1996[/b]
_________
*Уважно читайте, та
на себе не приміряйте,
м о ї х о р о ш і О л е н к и!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742567
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 18.07.2017
Помолчи - на пороге у Осени…
Не зови - возвратиться назад…
Ежевикой,заросшею,просекой
Улетает душа в листопад.
Бесконечно - дыхание свечи…
Вдохновлённый - тоскующий взгляд…
Поцелуем горячим(беспечным)
Обжигают,прощаясь,не раз…
А душа моя - нитью привязана…
И за это - я вечность обязана -
Только Господу… - Откровение…
Только Господу – за прощение…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742371
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017
Карпатських гір зелений небозвід,
Зелені віхоли... зелені хмари.
Так п'янко пахне зелен евкаліпт,
Зелені полонини і отари.
В очах у чабана зелений світ
Зеленими смереками сміється.
Зелених гір зелений дивоцвіт
Горну зеленим словом аж до серця.
До зеленілих підіймусь вершин
І упаду в найзеленіші трави.
В зелену пелену зберу з долин
Пісень зеленовиткані октави.
І на зелених струнах вітрових
Найзеленішу музику зіграю –
Зазеленіють в душах й снігових
Зелені бруньки до зеленокраю.
Так зелено і легко на душі
І я цвіту так зеленавоквітно.
Ділюсь зеленим щастям у вірші
Ой, зелен - зелен - зеленопривітно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742481
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 17.07.2017
[i] ...трохи фантастично і... ризиковано.
[youtube]https://youtu.be/g-uDi5cvgGU[/youtube]
[b][color="#07608c"]Напевно, ти мені упала з неба,
Коли кінчались пристрасті молінь…
То, певно, був дарунок бога Феба*
Як знак краси…
на протяг поколінь.
Він справдив тим свій добрий, мудрий задум,
Щоб у мені той вогник не погас,
Який небіжку-пустку зробить садом,
Аби брикав
по ньому мій Пегас.
Отак йдемо ми вік з тобою поряд,
Долаючи й дощі, і заметіль,
Назустріч нашим дивовижам-зорям,
Черпаючи наснагу
ізвідтіль.
Допевне — ти мені упала з неба,
Така потрібна, мила і прудка,
Немов Гераклові – богиня Геба**…
Така планида,
доля в нас така.
[/color][/b]
12.07.2017
____________
*Феб (Φοϊβος) — одна із іпостасей Аполлона як божества
Красоти і Світла.
**Геба – богиня вічної молодості, дочка Зевса і Гери,
дружина Геракла.
[/i]
Copyright: cвідоцтво №117071201071 (2017)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741638
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 17.07.2017
Не сполохніть вітри гірського сну,
І не гойдайте тишу в ранніх росах.
Лелію квітку серед бур'яну,
Несу з Карпатських гір у довгих косах.
А наді мною - зоряний намет,
Мовчить у надрах вічність бурштинова.
Смереками торкаюся планет
І дивину небес вплітаю в Слово.
Одна із Мавок, інші де ж? Агов!
Йду до людей, хоч буду там чужою.
Іду на клич утомлений його,
Пливу вінком купальським за водою.
Тікає ніч на місячнім коні,
Упав додолу повід на світанку.
Принишкло тіло Мавчине в тіні,
Та світить в душу квітка-полонянка.
Зірви ту квітку у Купальську ніч,
Цю ружу в серці для тебе ростила,
Пізнай жагу життя межи сторіч,
Безсмертну мить візьми на дужі крила.
Бо я відлунням йшла на поклик твій,
Всі чари, силу, міць біля підніжжя
Тобі кладу в обрамлений сувій
Тернових руж, тенет і бездоріжжя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740577
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 17.07.2017
[i]...Ще один спогад з дитинства... Трохи пікантний...[/i]
[youtube]https://youtu.be/PIRJMo53JXE[/youtube]
[i] [b][color="#059916"]1.
Отже, був предголодний повоєнний 1946-й рік!.. Потім,
восени була школа! Для мене цей період життя особливо
не запам'ятався. Я ріс, хоч і неслухняним, пустотливим,
але доскіпливим і кмітливим хлопчиком. Видно, за це
мене любили учителі, особливо, Марія Панасівна –
вчителька другого класу. Свідченням тому було фото
другокласників, де поряд з Марією Панасівною, праворуч
сидів я – щупленьке, непоказне хлопченя з гострими,
як у горобця крильця, плічками і таким же гострим,
проникливим, як у сокола, поглядом карих очей...
Правда були й ексцеси... Пам'ятаю, у третьому класі
чомусь замість любимої Марії Панасівни районо прислало
дочку районного інспектора Мединського Клаву (по-батькові
не пам'ятаю). Клас, за винятком окремих "підлиз", відразу
не полюбив свою "класну пані" чи то через "протекцію", чи
через холодний погляд її булькатих очей. Ми ходили тоді
чомусь у другу зміну і дозволяли собі у вечірні часи зимового
періоду, коли у класі стояла майже повна хамородь від двох
гасових ламп (в той час про електрику в селі було годі й
думати), творити речі (не кримінальні), які далеко виходили
за рамки "Правил для учнів"...
Тут в школі я відчув і своє перше кохання! Об'єктом
ще неясного, але сильного і загадкового почуття була
вчителька першого класу на ім'я Ліда (по-батькові,
звичайно, не пам'ятаю! Та й чи буває «по-батькові»
в улюбленої дівчини, хоча і старшої в два рази свого
обожнювача!). Ліда була пухкенькою та на диво
«ладненькою» за своєю юнацькою фігуркою дівчиною
з чорною тугою косою, що простягалась до найвищих
точок такого ж ладненького "видатного місця", з
розпушеним і пов'язаним " мітелочкою" хвостиком! Вона,
звичайно, не знала про мою любов до неї, як і не знала
того, що майже вся "некраща" (чоловіча) половина
нашого першого класу була закохана до нестями у
свою вчительку. Інакше не дозволяла б, певно, всій
згаданій «половині» класу проводжати її після уроків
майже до Точеного хутора, де вона жила і відстань
до якого від нашого села складала не менш 4-5 км!
Іще одна любов полонила, пам’ятаю, моє юне серце –
любов до пісні. У нас на майдані, куди зиркали вікна
батьківської хати, збирались дівчата – було свято Івана
Купала… Посередині майдану вкопували щойно зрізану
вільху та квітчали її різнобарвними стрічками, а потім
водили хороводи навколо неї, співаючи українські
тужливі та веселі пісні. Коли наступала Купальська ніч,
дівчата сплетені заздалегідь вінки зі свічками пускали в
річку за течією, загадуючи собі свою жіночу долю…
Відтак були сльози радості і… розчарування, коли раптом
вінки «приставали» до прибережних кущів верболозу, а
не продовжували плинути за течією багатоводного Удаю…
Я повинен тут перевести дух, щоб не порушувати «набуту»
у цьому циклі традицію писати в прозі та продовжувати свою
розповідь у римованому, поетичному слові. Так краще!..
2.
Чи сон то був, чи яв – гадать не стану:
Весняний вечір місяць полонив;
Дівчата йдуть із поля до майдану
Й несуть в устах чарівну пісню нив.
Таємними здавались ті хорали,
І ними повнилась душа моя:
Між зір немовби ангели літали,
І там, в небесному ридвані – я.
...Співають дівчата
Пісні про любов,
А я чомусь плачу.
Не з горя!.. Немов
Щось ще несказа́не
В піснях тих було:
Неясне бажання
В душі ожило,
А в серці ще юнім
Бриніла струна.
То муки любові
Будила
Вес-
на.[/color][/b]
1987-2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741075
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 17.07.2017
[b][i][color="#cc00ff"]Крізь сон до тебе йтиму...
В мені горить бажання!
Волію я інтиму,
Набридло вже чекання!
Цілуй мене у губи,
Кордон цей перетни!
Розніж, приборкай, любо...
До себе пригорни!
Відчуй мене цнотливу
І трішки будь зухвальцем.
Пізнай мене...щасливу;
Вгамуй тремтіння пальців!
Вивчай мене, як мапу;
Будь, наче всюдихід...
Мої, зніми, всі лати,
Мій еротичний гід!
10 07 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741763
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 17.07.2017
Надворі ніч…. Чи то здається ранок, подумав Олег, втретє повернувся на бік.
І, що це? Десь сон подівся, чи десь заблудився, якась безпорадність огорнула його. З пересердя витягнув з під подушки телефон, крадькома підглянув одним оком на табло - 2.30. Ого!- Продер очі, потягнувся.
Кімната добре освітлена, в два вікна неначе прожектором світило місячне сяйво, напевно місяць уповні, подумав. Слухав, як розповідає про себе годинник, гучно крокуючи по кімнаті. «Тік-так» і знов «Тік – так», от трасця, чи рахувати, чи, що щоб заснути? - незадоволено шепотів про себе.
Напевно жарко, скинув з себе ковдру, зупинив погляд на котові. Василь, який лежав на кріслі, теж не спав, зирив на нього зеленими очима. Можливо я його розбудив. Кіт зівав, витягнувся на все крісло, раптово наче незадоволено зирнув,відвернувся, струтився калачиком.
Ні мабуть таки жарко, встав потягнувся, зівав, розставивши руки в сторони. Включив світло, відчинив вікно, сперся ліктем, дивився на небо. О! Ти, ще не вповні, немов надгризений з одної сторони і так світиш, не даєш мені спати. Сердито дивився на нього. Що за чортівня, раніше навіть не помічав тебе, а це напевно безсоння так діє, чи ти його посилаєш? Крутилися образливі думки. Вже задивився на кущ, який прямо під вікном, то кущ чорної смородини. Та вже ягоди обірвали, між листків виднівся павук, який завзято плів мереживо. Ха! Бач і йому не спиться, усміхаючись, позирнув на місяць. А той, здавалося лукаво посміхався, переливався і світив все ясніше й ясніше. А зорі, йому неначе відповідали взаємністю, мерехтіли, іскрилися.
Зазирнув у телефон, світився час – 3.00. Прохолода поступово охолодила тіло хлопця, здригнувся, виключив світло, з розгону вскочив в ліжко, заліз під ковдру. Може таки засну, вмовляв себе, крутився, раз – по - раз підіймаючи ковдру. О, що це? Під ногами кіт, лапою торкав пальці ніг, хотів гратися.
-Е, ні, ходи сюди, краще збоку ляж біля мене, - брав кота рукою, а той грайливо махав лапою.
- О! Ти такий гарячий, як я, одинокі мужики, - гладив і пригортав до себе, той, від задоволення, почав муркотіти.
Раптом у вікно почувся спів пташки, Василь пулею вилетів туди. От мисливець, зівнувши подумав Олег, заховав голову під ковдру. Та сон не йшов, прислухався, до щебетання, це мабуть шпак, напевно про любов співає…. А моя любов сьогодні приїжджає та, що я їй скажу? Знову скажу, що скучив, а, от, як матері та батькові сказати, роздумував Олег, вкотре накрив голову ковдрою. Дурненька моя Оля навіщо, було так розгніватися на мене, приревнувати і в поспіх вийти заміж за Вітьку – однокласника.
Не пройшло і дев`ять місяців народила дівчинку, так писала мама, а я навіть не мав часу розібратися, тож після інституту пішов на службу в армію. Хоча Софійка дуже схожа на Олю та, щось все ж щемить серце, здається моя донечка. Хоч би написала, роздумував. Ще й залишила доньку на батьків, сама поїхала на заробітки, вже встигла розійтися з чоловіком,
»Охо-хо-хо-хо… Життя..
Пригадав поле, де гуляли, ту ніч кохання. Як він, старший за неї на п`ять років, спокусив, ще незайману, як умовляв і клявся, що все життя буде тільки її кохати. Ніхто і ніколи не зміг би й подумати, що так станеться. Та випадкова, дурнувата сварка в клубі, коли пішла без мене, а я здуру, взяв, якусь одну кралю в обійми, прийшов на підпитку. Це приїхали до когось дівки з міста, навіть не знаю, як їх звати. Приревнувала, три дні поспіль ходив під хвіртку, викликав, не вийшла.
Світало… За вікном помітив безхмарне небо. Мабуть буде гарний день. Пташки переспівувалися між собою, а з сараю раз - у- раз чути дзвінкий голос півня. Почув голос мами, за мить відчинила до нього двері,
-Я теж не сплю, а чому й сама не знаю. Здається тиск в нормі, а якась тривога бере, не знати й чого. А чого тобі не спиться? Бачу, майже з середини ночі тлумишся, що тебе може турбувати? Часом не холостяцьке життя? Може нарешті знайшов собі дівчину, чи жіночку? Хто вас зараз знає, таке безалаберне життя ведете. В селі ж дівчата непогані є, ти звичайно на дуже молодих не задивляйся, тобі треба таку, щоб вже одружитися. По природі так треба синку, може тому і не спиш….
- Та ні мамо, оце ця ніч така, а так, то я після пасажирів в маршрутці стільки наслухаюся, перевозячи їх цілий день, що сплю гарно.
- То тоді чого не спати? Місяць не вповні, що може тебе турбувати?
Олег сів на ліжку, підібгав під себе ноги, обмотався ковдрою, роздумуючи, дивився на неї. Що взяти викласти все, що на душі? Вагався, холодний піт виступив на чолі,
-А ти не спішиш мамо?
-Та куди спішити, сьогодні вихідний, а ти лягай, ще поспи, здається і в тебе сьогодні вихідний.
Серце колотилося, в собі відчував бажання спитати за дівчину,
-Мамо, а Оля, Петрунів, що давно розійшлася з чоловіком?
- Давно синку, дівчинці і пів року не було, в них з самого початку не ладилося, так люди по селі говорили.
-А куди на заробітки поїхала?
-Та куди ж, куди ? В Польщі, вже днями має приїхати.
-А я чув, люди в маршрутці говорили, що сьогодні приїжджає, тільки не знав де вона була.
-А тобі, що до неї, синку? Вона тобі нащо з дитям? Що дівок мало?
Олег, хвилювався, дивлячись на неї, тремтячим голосом сказав,
-Мамо, я зробив велику помилку, маю великий гріх. Гадаю прийшов час виправити, якщо можна виправити.
-Ой, синку, багато хто в молоді роки робить помилки та все ж, якось живуть.Ти поглянь на себе, гарний, статний, при роботі, все життя попереду, все буде добре, дасть Бог знайдеш собі пару.
-Мамо, я її знайшов, це Оля, я так думаю, що Софійка моя донька.
- Ой лишенько! – гучно сплеснула долонями.
Раптом до кімнати зайшов батько,
-Що за безсоння? Ви сьогодні спати дасте, чи ні?
- То крутилася пів ночі, то тепер теревениш, ще й так гучно. Мовчите… Може щось сталося?
В матері на очах сльози,
-Ти чув таке, каже про Олю Петруків. Каже, що Софійка мабуть його донька. Ой, Боже, що ж це коїться, мовчав до цієї пори. Вона славна жіночка, я тепер пригадую, вона якось з дівчинкою йшла, тримаючи її за ручку, так боком до мене. Мені, ще тоді вздрілося, щось знайоме, хода дуже схожа на твою.
Мати плакала, витирала сльози, які текли беззупинно по обличчі. Батько сів поряд з Олегом,
-Ну нарешті, я давно чув від Дмитра ( її батька), що може пора поріднитися та не міг зрозуміти в чому справа. Всі натяки пропускав повз вуха, бажаючих поріднитися є, хлопців в селі ж менше, чим дівчат.
На якусь мить замовк, пристально подивився на обох, вже веселішим голосом,
- Значить Софійка наша онучка! Ну, то й добре, поїдемо автівкою. З Івано - Франківська потяг приїжджає об одинадцятій годині. Так що сину, зустрінемо, заберемо сюди, все обговоримо. А потім, підемо разом з нею і заберемо онучку.
Олег зірвався з ліжка, натягував спортивні штани, поглядав на батьків,
-Оце так- так! Я боявся зізнатися. Не наважувався вам сказати. Напевно ця безсонна ніч зробила мене щасливим. Я дуже радий, що ви мене зрозуміли.
Він обійняв маму,
-Тільки, без докорів, я тебе прошу! А жити будемо в бабусиній хаті, це ж не далеко, зробимо там ремонт,господарювати будемо самі.
- Я думаю, Оля теж буде щаслива, адже не раз мене запитувала про тебе, що ти і як? І коли приїдеш? Тож я до магазину, за продуктами, а ви тут справляйтеся, готуйтеся зустрічати дівчину - усміхаючись проговорив батько.
06.07.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740770
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 16.07.2017
[color="#3359cc"]В піснях солов'їних скупана,
В поезії щедро оспівана,
Де ж доля твоя та згублена
Ти, земле, красою уквітчана?
Війною і горем убита,
Торуєш до волі кров'ю свій шлях.
Вже крові стільки пролитої,
А скільки синів в землі тій лежать.
Москаль, що колись звався братом,
Скажено і підло з градів плює.
Довіку не хочу їх знати.
Назад, що прибрав, нехай віддає.
Вже стільки біди наробили,
Що пам'ять століть її не зітре.
Мізки так народу промили,
Що ворогом лютим нас визнає.
Вкраїно, лебідонько сиза,
Тобі я підставлю плечі свої.
Зміцніють хай ослаблені крила,
Рясними будуть хай врожаї!
[/color]
[img]http://telegraf.com.ua/files/2016/06/92421.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741828
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 16.07.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rlhpi-WllkQ[/youtube]
*************
Литаври й сурми провістили: час!
Громами гримотіли тулумбаси...
Ця музика, цей "Запорозький марш" -
Оця лавина болю - і екстазу.
І хвиля душу вдарить навідліг -
Глибинні гени Пам'яті й Любові...
Я бачу їх, я відчуваю їх -
Прапредків, предків - клич своєї крові.
Ось лавою, наставивши списи,
Летить кіннота вільного козацтва...
Таки її зуміло захистить,
Вкраїну-матір, - Запорозьке братство.
Ця січа дика, коней ржання, крик:
-Прощайся з світом, розпроклятий враже!..
Веде Сірко - нуртує Чортомлик -
- Вперед, за Волю!- креше військо наше.
Як очі їх горіли, козаків,
Які вогні у душах тих палали...
"За Україну!" - і молитва, й гімн.
Не зрадили, не скурвились, не здали.
Мов чорним плугом, оре пам'ять Час,
Б'ють на майданах вічні тулумбаси...
Ця музика, цей "Запорозький марш"-
Оця лавина болю - і екстазу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742016
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 16.07.2017
[color="#b700ff"][b][i]Твоя душа - нежнее шёлка,
В ней соловьи всегда поют.
Я - ниточка, а ты - иголка;
В тебе нашла я свой уют.
Твоя душа - мне дом родной;
И для меня в ней много места.
Я не уйду, ты дверь закрой...
Я лишь в ее стенАх воскресла!
И всё теперь уже не важно;
Твоя душа - мой вечный храм.
С тобою мне уже не страшно:
Душа к душе...и ты...не сам.
01 07 2017 г
Виктория Р
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740483
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 09.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2017
На межі, де плуги, доля крає скибки,
Відмірює то рівно, то рвано.
Відлітають грудки, що заблудлі роки,
З сивиною у прядках так рано.
Маків цвіт червонить на стражденній землі,
Летять душі на вічний спочинок.
А зозулька спішить, бо змовчить по Петрі,
Живим літ накувати в світанок.
Гасне в небі зоря, сходом сонце яснить,
Понад прірвою місяць зникає.
Збережіть у собі повноти кожну мить
І хай доля серця не карає.
06.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740747
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Світанок веселився різнобарвним промінням,а вище й скрізь на небі - голубіло. Ледь прохолодно, ранкова свіжість забивала подих; пахло літом, суницями і черешнями.
Назар і Оксана йшли трасою, а вздовж тягнулися пишні, старі черешні. Під ними в сріблястій росі купалися буйні трави, по них розсипані ромашки і листатий подорожник, а де - не - де колючки, вирячили голки з листя. Далі, до поля, блакитніли дзвіночки, волошки і вузенькою стрічкою тягнулися суниці.
Уже добрі два кілометри подолали - вчора назбирали в лісі багато суниць, адже цього літа вони добре вродили, оце й несли продати на базар, у містечко.
Вони дружать іще з дитинства, адже живуть поруч і різниця в віці лише один рік. Коли ще були малими, босоногі, лише в трусиках, з друзями все бігали до лісу. То в хованки гралися, а бувало підуть по суниці, блукають до півдня, приходять замурзані, зморені, обличчя червоні, а очі світяться щастям.
Як добре, що село поруч із лісом. Хоча й господарство є вдома та впораються з батьками разом з усім і гайда - знову в ліс. А там майже посеред лісу, при низині джерело, біля нього невеличкий став, він іще молодий, вода завжди холодна купатися можна було, коли серед літа спека, лише тоді прогрівалася, бо сонця мало, адже обступили навкруги високі, крислаті дерева.
А вже, як підросли, пішли до школи, то все юрбою йшли в містечко, далеченько, кілометрів сім. Та за веселими розмовами, спілкуванням, час минав швидко, до траси ж недалеко, навесні та восени, як гарна погода, ходили пішки. А взимку, коли дуже засніжить і мороз добрий прихопить, йшли до траси, а далі вже автобусом до самої школи.
Назар - білявий хлопчисько, а очі немов ліс, зеленкуваті, смарагдовими їх називають. Височенький на зріст, йому через місяць буде п`ятнадцять років. Уже вибирався в люди, як кажуть, з гидкого каченя, виростав легінь.
Хлопцеві часто доводилося бавитися з меншим братом, Максимом - йому минуло лише чотири роки. Та, що подієш, коли малий хворів, до дитсадочка не ходив, а батьки ж на роботі в містечку. Навіть було таке, що у школі пропускав уроки. Оксана частенько забігала погратися з малим, щоб Назар переписав шкільні завдання.
Оксанку він називав волошкою, бо дівчинка мала сині очі. Сама ж русява, коса заплетена колосочком. Ластовиння на носі додавало чарівності її округлому обличчю. Характером наполеглива, завжди вважала своє слово вагомішим за слово Назара. Це, мабуть тому, що одиначка в батьків, хлопець майже завжди з нею погоджувався. Часто задивлявся на неї, крадькома спостерігав, як вона із сопливого дівчиська, виростала красунею. Думки гули; копошилися, «От виросте- одружимося».
Він підстелив простирадло на траву під черешнею,
-Сідай! Відпочинь, я зараз.
Сам швидко заліз на черешню,
-Оксаночко, лови!
У прикриту рушником пелену падали черешні., блискучі, червоні. Дівчина від радості, підняла голову догори, аж запищала,
-Ой, яка краса! А пахучі! Із задоволення почал їх смакувати.
-Назаре, в цих гіркоти немає, смачні!
Він все цілив, щоб черешні падали в пелену, а вони гепали навколо неї. Хлопець зіскочив з дерева, витягнув телефон,
- Поглянь на мене! Яка ж ти красива серед черешень, ти б побачила себе з боку. Як черешнева принцеса ! Зробімо фото!О! А тепер поряд поставлю наші кошики з суницями, Ти – як подарунок літа. Ану, усміхнися до мене, усміхнися!
Оксана весела, усміхнена, кидала зачарований погляд, він ледве відводив від неї очі.
Хлопець смакував черешні й весело похапцем збирав їх у велику сумку;
-Бачиш, буде більше ніж відро, продамо. Як захочеш, можемо морозива собі купити.
-Та ні, я ж вчора з суниць зробила, справжнє, без добавок, поставила в морозильну камеру. Як повернемося додому, посмакуємо з дороги. Бачиш, як сонце зранку пригріває, буде гарний день, напевно спекотний - показувала на схід сонця.
Сонце вже добре гріло, золотило пшеницю, яку ледь-ледь колисав вітер. Як добре влітку, думав хлопець, іще рік і по школі. А далі, що далі?
- Напевно пора, поспішімо, - поспішила дівчина.
-Бачу, ти вже й ноги помила, роса ж мабуть холодна, давай витру серветкою, - ніжно дивлячись в очі запропонував Назар.
Вона відкопилила губу, усміхнено відповіла,
-А, що?! Витри!
І миттєво почервоніла, але все ж присіла на простирадло.
Він тримав серветки в руках, почав витирати ноги від низу до колін,позирав на неї. А вона усміхалася й час від часу відвертала голову в бік,
- Ну все …. Досить! Дякую!
Певний час йшли мовчки, автомобілі частіше порушували тишу, вже підходили до містечка - ще з кілометр і базар.
Люди пересувалися в пошуках ягід, вздрівши молодь забрали все відразу, оптом.
Назар й Оксана радо, взявшись за руки вийшли з базару.
-О, як добре, що ми швидко впоралися.
-А тепер що, додому? Чи хочеш, щоб я тобі, щось купив? .
- Та ні! Повертаймося, будуть ціліші гроші, як каже мама.
У місті людей було, як мурах, хтось весело розмовляв телефоном. Хтось кудись біг, поспішав, штурхався, ледь не збивав з ніг перехожих, було помітно, що це вихідний день.
Не поспішаючи, підходили до траси, Оксана раптом запитала;
- Назаре, які плани надалі? Ти,зовсім мовчиш; будеш дев`ять класів закінчувати, чи йдеш у десятий?
-Та ні, я тебе почекаю… Ти ж після дев`ятого класу плануєш поступати до Львівського техніко - экономічного колледжу, тож я гадаю, що для мене там теж місце знайдеться. Чи ти проти? Може я тобі набрид і тут, удома? - хитро позираючи, запитав.
Оксана почервоніла, бач .який хитрий, все йому так і розкажи, а потім весело запитала,
-А що? Як мама каже, куди голка, туди й нитка? Тільки в нас навпаки?
Він зненацька, взяв за плечі і поцілував у щічку, почервонів і відсахнувся, думав, що вона його вдарить.
Дівчина немов закам`яніла, а потім підвела очі до неба, махнула рукою вверх,
-Дивись! Дивись, Назаре! Пташка за нами підглядає, напевно вважає, що нам іще зарано цілуватися..
Обоє гучно засміялися, вона побігла вперед, не озираючись.
Хлопець напевно відламав шматочок щастя, був дуже задоволений і в цей момент - у момент першого поцілунку.» Яка ж вона гарна, напевно я не помилився, подобаюся їй, адже не вдарила, не прогнала». Радість переповнювала душу, на телефоні включив музику, не поспішаючи йшов, зривав квіти, збирав у букет.
Оксана раптово десь зникла, скрізь шукав її очима, пригнувся, нарешті побачив, що вона загубилася між густих гілок черешні, ледве діставала ягоди.
-Назаре, а підсади мене, може б я залізла, га? - кликала до себе.
-Е ні! Це чоловіче діло, - похитав головою.
Він віддав їй квіти й ривком застрибнув на товсту гілку. Рвав черешні, стріляв ними в неї і сміявся. Вона ж усміхаючись смакувала їх, а кісточки брала в руку, між великим і вказівним пальцями, задоволено притискала й тим же відповідала йому. Гралися немов малі діти, гучний сміх розносився далеко в поле.
Дівчина закінчила плести віночок, наділа на голову,
,-Ну що! Як я тобі?
Ромашки, волошки, дзвіночки придали чарівності, швидко зліз з черешні, знімав її на телефон.
У кошику лежали черешні, Назар сидів зачаровано дивився на дівчину. Потім раптово зблід, відчув, як шалено почало битися серце. Відчув тремтіння тіла і немов ошпарений, зірвався з місця, на ходу схопив кошик,
-Доганяй, рухаймося швидше, бо щось зовсім ми розслабилися….
Оксана здивовано роззявила рот, рукою почухала брову, знизала плечима. Ого, що це з ним?
Назар відчував прилив крові» От халепа, був би зовсім зганьбився, якби помітила, як мене зваблює». На ходу вмивався водою з пляшки, швидко віддалявся.
-А-у, мене загубив! Почекай! – крикнула.
Він відчув, що напруження відійшла, впав на траву під деревом, дивився, як вона доганяла його.
-Боїшся загубитися? Та вже ж село видно!
Вона зняла вінок, уважно подивилася йому в очі, усміхнулась,
-Ні, боюся тебе загубити.
Яскраві вогники світилися в очах. Він не стримався – за мить уже стояв біля неї… Міцно обійняв. Перший у житті невмілий поцілунок в уста, відчуття ніжності, злету в інший світ. Їй здалося, що вона не змогла дихнути, різко відсторонила його руками,
-Ти, що здурів?! Назар!
А потім свій гнів неначе призупинила і вже спокійно,
- Якщо ти хочеш, щоб ми зустрічалися, я скажу «Так» , але ніяких поцілунків, чуєш - зовсім.
Він, стояв перед нею, як першокласник перед вчителькою, чекав покарання, а потім усміхнувся й запитав,
-І навіть на день народження не можна буде поцілувати? Так не чесно, не будь така сувора….
-Ну хіба… Може… На мої шістнадцять…
Він взяв її за руку,
-Оксанко! Я терплячий,заради наших стосунків все витримаю.
Вони вже повернули на свою вулицю, здалеку, біля хвіртки, побачили Максимка. Він уздрівши їх, почав підскакувати, плескати в долоні й кричати,
-О! Наші йдуть, наші! Я перший побачив!
Почувши крик малого, до своєї хвіртки підійшла Валентина Петрівна, мама Оксани. Поставила руки в боки, трохи збуджено заговорила,
-Нарешті! Довго вас не було, - хитро позирнула на Назара. І вже до доньки,
-Гадаю, нічого не загубили! Ну, що доню кавалера запрошуєш на морозиво?! Вчора ж так старалася, повторювала, що це для Назара…
Оксана почервоніла, опустила голову, а хлопець привітно усміхнувся до Валентини Петрівни, а потім присоромившись, відвів погляд на Максимка, який уже стояв поруч й уважно слухав про, що говорили старші. Хлопчик потягнув Оксану за спідницю,
- А про мене що забули? Я теж хочу морозива, я ж родич….
Від цих слів, усі весело засміялися й усміхнені йшли до хати….
18.06.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740332
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 05.07.2017
[i] Свіжі думки з давніх світлин...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/9R2XnpAddEM[/youtube]
[b] 1.[/b]
[i][b][color="#076182"]Хоча на годиннику "перша година ночі" я спробую
відновити втрачений текст! Отже, про утробний період
мого розвитку я вже десь писав! Пам'ятаю про нього
мало! Згадую тільки, що там було тепло, затишно, та
чомусь темно! А на світ білий з'явився я приблизно о
1-ій годині ночі! І відразу стало мені ясно і... радісно!
Хоча чомусь плакав... Видно, занадто гірким виявився
мені перший ковток повітря, що метнулося в кволенькі
легені разом з прохолодою березневої ночі! Але потім
стало помалу теплішати...
Наближався день святого великомученика Олексія!
І тому назвали мене Олексієм! Хоча в метриці значиться
два імена – Алексей і Олексій: перше – як данина мого
невеселого імперського минулого, друге – як легкий, але
невідворотний дарунок не дуже світлого, але все таки
вільного українського майбутнього…
Проте дитинство моє видалося суворим, голодним і
холодним. Якби не було в ранньому дитинстві, майже
обрядової, щоденної купелі, не було б, напевно, чого і
згадати про дитячий період мого нелегкого, не цілком
благополучного життя! Пам'ятаю, я лежу в теплій воді,
заправленій настоєм із ромашки, материнки чи чебрецю,
загорнутий не то у баєву не то в полотняну тряпчину...
А переді мною ни-ч-ч-ч-чо-гісінько! Тільки очі… Очі,
повні і радощів і печалі одночасно – очі матері! Що вона
думала в ті священні для мене хвилини?.. Чи не про те,
яке важке випробування вибрала вона для свого немов-
ляти – випробування тим туманно-безпросвітним життям,
яке нам готувала Доля! Було важко усім! Хоча ми, малі,
і не усвідомлювали і не замислювалися над тим, чому
іноді мама голосила за обідом, приповідаючи: "хлібця
кусай, сину, один раз, а юшку черпай ложкою тричі".
Був голодний повоєнний 1947-й рік!... [/b]
[/i]
[b] 2.[/b]
[i][b]Чомусь неясно я тямую світ,
Коли ще там був, за його порогом…
Держу парі й даю отим одвіт,
Хто вірить, що народжений не Богом.
Бо Бог той був… моя єдина ненька,
Котра під серцем пестила маля,
А з ним ту мрію теплу, хоч маленьку,
Що гріла душу в собі і здаля…
Плекала мрію, що колись озвучу
Ту ніжно-райдужну її любов, –
Велику дяку долі власній всучу,
Хоругву роду знаного немов.
Та пам’ятаю мами лячні очі,
Націлені в ромашкову купі́ль…
Боялась, певно, долю злу наврочить,
Що в душу сину проросте кукіль…
Були ті очі часом й безпорадні,
Коли фашист палив підряд хати.
Коли живі молились, Богу раді,
Що в них самих не скоїлась Катинь*.
Коли малі ми в болотах ховались,
Від «купелей» гарячих – від гармат…
Солдати наші й німці не братались –
Над ними панував відвертий мат…
Коли малих нас болісно душили
Хвороби, голод, бісова зима…
Коли останні витягала жили
Колгоспна праця, хоч платні нема.
…Чомусь не тривко пам’ятаю світ,
Коли ще там був, за його порогом…
Собі ж і тим даю твердий одвіт,
Хто кле́птає: «всі купелі від Бога».[[/color]/b]
01.07.2017
_________
*Тут як символ масових вбивств.
На світлині автор (праворуч) зі старшим братом[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740579
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 04.07.2017
Сьогодні в нас відзначать "свято" конституції
Черговим галасом і пафосом з трибун.
Святкують в першу чергу, чільники корупції,
Лауреати в номінації "Брехун".
Серед держав, де є закон, тримаєм лідерство,
З кінця, щоправда, але скаже президент:
"Святкуй, країно, процвітай, моя... кондитерська,
Та не звертай уваги на отой момент..."
Недосконалою, нажаль, є конституція...
Закону Божого ти виродливий клон...
Святе Письмо з благоговінням візьму в руці я,
Нехай це буде головний для нас закон.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739716
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 04.07.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eVxo8JkW12E[/youtube]
Щербатий місяць кинув промінь
В напіврозчинене вікно.
Стиха повільно людський гомін,
Земля дрімає вже давно.
А я вслухаюсь в нічну тишу,
Рояться бджолами думки.
Я вибираю найніжнішу:
Від всіх сховаю у шовки,
Скупаю їх у спілих росах,
В любистку, м"яті, чебрецю.
Хай пахнуть так, як мої коси.
Тебе введу у казку цю.
І ти вдихаєш це ж повітря,
Хвилюють пахощі цих трав.
Душі мальовану палітру,
Щоб довго- довго ти кохав.
Коли відчуєш слабодухість,
Впади у вирій різнотрав.
Вони лікують й серця глухість.
Щоб радість ти в житті обрав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740498
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 04.07.2017
[img][/img]
Наливається соком літо.
Заквітчастилось різнотрав'я.
Пнеться в рості у полі жито,
Щоб порадувать урожайно.
Достигають рожевощокі,
Недоспілі черешні в саду.
І розхитує на всі боки
Вітер яблуньку молоду.
А під тином красуні мальви-
Червоніють, чаруючи світ.
І милують ірисів барви,
І жасмину духмянить так цвіт.
Ой, ти літечко, красне літо,
Я прошу тебе — не поспішай.
До нестями душу зранену,
Одинокою не залишай.
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRGaCnzXEk_1Y5QxBKNHrieRKFweyX52cefYwCvExiJfdYkACs3Sg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739799
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 04.07.2017
Дивлюсь, як плачуть абрикоси
Пелюстям білим, наче сніг,
Неначе іній білий в роси
Зірками білими приліг...
І білі хмари метушаться —
Жене їх вітру білий сон,
Дрімає на гілках акацій
Весільний завтрашній вельон...
І білий терен огортає
Мої думки у гронах днів...
І лине квітень небокраєм,
Туманом білим посивів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740550
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 04.07.2017
Коли сонце в безхмарній блакиті
Усміхнеться до чистого поля,
У ці щемні, п'янкі серцю миті
Ти відчуєш: де радість, там воля!
Душа-жайвір здійметься високо,
Завібрує в тонах кольорових,
Усотає повітря глибоко,
Розіллється по нотах медових.
Липень ліру свою налаштує
На співучу мелодію літа...
Хай тепло у душі зануртує,
Щоб вона була сонцем зігріта! 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740166
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 02.07.2017
Скіфіє, скули твої суворі пропахлися степом
на роздоріжжях перекотиполя,
твій меч переламано, лук твій уховано прахом,
а ти стоїш, наче горда наречена,
серед мужів норовистих,
все така ж недоступна...
Хто ти? – Жона, відданиця, чи блудлива
коханка...
Що прине́сла в офіру ти скіфам, своїм нареченим?
Твоя шлюбна сорочка – шолом і кольчуга,
а у лоні – дитя,
що народиться теж
у кольчузі –
і не матиме стриму, ні віддиху,
кінні згубивши підкови,
налітаючи з лютим оскалом
на шатра сарматів –
ревучи по-звіриному, свистом дерева пригнувши,
відвороту не знаючи,
кривду, як стяг, перейнявши...
Ти, царице хмільних полинів, розімлілих під сонцем,
гіркоту своїх сліз у чарівне вино заваривши,
із привідцею-князем різдвяного пива відпивши,
навернула його на дорогу, порослу євшаном,
аби вмів тебе муж, наче матір свою, шанувати,
о величная Вершнице, Дика Лошице Гнідая,
що нікому з достойних не далася себе загнуздати,
одягнувши собі на чоло лишень обруч мідяний
та із Місячним Серпиком в серпні навік заручившись,
Заповіт своїм кревним на грудах землі начертала,
у туманах курних, наче пара легка, розчинившись,
у дарунок нащадкам на щастя пославши підкову...
[i]„ – Тримайтеся, браття наші,
плем’я за плем’я, рід за рід,
і бийтеся на землі нашій,
що належить нам і ніколи іншим...
Се ж бо ви є р у с и н и, сини богів наших!
Співи наші і танці, ігрища і видовища
на славу їх!
Се ж бо сідаємо на землю
і беремо пучку землі до рани своєї,
і товчем до неї,
аби по смерті міг стати
перед Матір свою, М а т и р е с л а в у,
і щоб сказала:[/i]
[i]„Не маю винити того, хто є повен землі,
і не можу його відділити од неї,
хай у ній і пребуде!”*
[/i]
*тут вільно поданий фрагмент дощечок "Велес-книги", літопису язичеських жреців VІ ст. до н.е. - ІХ ст. н.е.
(Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740206
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 02.07.2017
Я хочу дощ... І плакати під ним...
Чомусь так важко в грудях...мабуть втома...
Ще видихають хати в небо дим,
Хоч від зими давно у них оскома.
Весна... весна? Невже я дожила?
Невже мороз сховався у барлозі?
Я вірила, я мріяла, змогла...
Ліси синіють в пролісків облозі.
А я дощу так прагну, як тебе...
Та тільки дощ на цілу вічність ближче.
Катую свою душу і себе...
А може, то не втома, а вітрище?
То він мені вдихнути не дає —
Збиває подих і тривожить душу,
І розвіває все життя моє...
А край дороги зацвітає груша...
А там і перший грім, і солов'ї,
І келихи тюльпанів, як граалі...
Ну що ж на груди тисне так мої?..
Напевно, то сніжинки нерозталі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 02.07.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU[/youtube]
Краплі дощу залопотіли,
Упали важко на асфальт.
Його чекали, так хотіли...
Через хвилину знявся шквал.
Зашелестів у спраглім листі,
Потоком лив по стовбурах.
І раптом стих, разки намиста
В рядки повісив на гілках.
Земля потріскана, вся в жилах.
Напитись так і не вдалось.
Дощем обмежена в наділах,
А як хотіла, як ждалось!
Далеко десь загуркотіло,
Відлуння річкою спливло.
Чи раз, чи два замиголіло...
Ось від дощу всього й було..
А на вікні лиш крапель пара,
Сльозою гіркоти пливли.
А вітер ніс кудись знов хмари,
Що зникли десь у сірій млі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739927
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 02.07.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9ZwjIpgVlJs[/youtube]
Знову в золоті ліс, знову птахи знялись,
Вдалину потягнулися з криком.
Облітає з беріз, обсипається лист
І спливає по течії тихо.
Скільки всього було і води протекло -
Не змели тебе хани могучі.
Ти стоїш, Новоград, як століття назад,
Свої башти здіймаєш на кручі.
Ти в собі бережеш пам'ять древніх пожеж,
Відбиваєш їх зорями в плесі.
Ти мій дім, Новоград, ти Полісся фасад
І колиска маленької Лесі.
Тебе ніжать вітри, прикрашають бори
І поля обіймають хлібами.
Від північних рівнин в небі тягнеться клин,
Над твоїми летить куполами.
Все в тобі, Новоград, від початку і в ряд:
Перші кроки і юність, і зрілість.
Ти - кохання і біль, ти - досягнута ціль
І надії, що десь розгубились.
Не сумуй, Новоград, оглянімось назад -
На роки що для нас пролетіли.
Тільки бачиться з круч під фортецею Случ
Від прожитого вже посивілий.
А в осінній порі пестить липи старі,
Забавляється вітер над містом.
І на лапи ялин, біля самих вітрин,
Жовте листя лягає намистом.
******
[b]ЗВЯГЕЛЬ[/b]
(Зміни в тексті через перейменування міста)
Знову в золоті ліс, знову птахи знялись,
Вдалину потягнулися з криком.
Облітає з беріз, обсипається лист
І спливає по течії тихо.
Скільки всього було і води протекло,
Не змели тебе хани могучі.
Ти мій Звягель стоїш, гордо тягнеш увись
Свої мури з гранітної кручі.
Древні контури веж, як на фоні пожеж,
На зорі відбиваються в плесі.
Пахне хлібом п'янким і Вітчизною дим
На казковому березі Лесі.
Тут хмаринки в обід, а вночі оксамит
Покривають квартали на схилі.
Ріже промінь пітьму і горять у йому
Діамантами крапельки білі.
Ти, мій Звягель, за нас бив у дзвони не раз,
Потім знову світився вогнями.
Йде весільний кортеж - і святкуючи теж,
Ти мовчазно блистиш куполами.
У бокали напій, рідний Звягеле мій,
Наливай до країв що судилось;
Ти - кохання і біль, ти - досягнута ціль
І надії, що десь розгубились.
А в осінній порі, пестить липи старі,
Забавляється вітер над містом.
І на лапи ялин, біля самих вітрин
Жовте листя лягає намистом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739090
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 02.07.2017
[i]...Вже кілька днів підряд Україною проноситься страшний буревій - громи і блискавиці такі, яких не чули і не знали люди протягом десятиліть...Є смертельні випадки. Отож, коли на вулиці негода - митці Слова начаровують Сонце словами...Хочу ПОГІДНОГО, не пекучого, СОНЦЯ...Сонця, що дає ЖИТТЯ. І нехай збудеться моє бажання!!![/i]
Принеси мені Сонця
у широких своїх зіницях –
щоб пекуче проміння
розтопило колючий сніг.
Щоб могла я тоді власноруч
того сонця напиться,
щоб позаздрить мені
найщасливіший світу міг.
Принеси мені суму.
Невтішного людського горя,
сиву прірву безсонь,
і надій невловимі рої...
Принеси мені мить,
коли тільки серця говорять –
і не бійся віддать
недодумані думи свої.
Дай мені сили
з тобою помірятись в герці,
щоб за всяку ціну
неодмінно виграти бій –
і знеможено впасти
на твоє переможене серце,
і зігріти його...
Принеси ж мені Сонця мерщій!
[i]З раннього
(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом,2013)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740061
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 01.07.2017
Заглушу обиды,
Охмелю печали:
Потускнеют виды,
Приумолкнут дали.
Не зовёт, как прежде,
Одинокий голос,
Не взрастёт в надежде –
Пустоцветный колос.
Так, ведь, нужно Богу –
Претерпеть участьем,
Каждому немного –
Искупаться в счастье;
Мне судьба дарила
Наслаждаться пеньем,
Как любовь молилась
В рождестве весеннем.
И казалось счастье –
Вот оно: берите!
Обречёшь проклятье
В окружённом свете!
Да винить, то нечем,
Кто, кого посмеет?
Время – доктор… лечит!
Мук душевных…веер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740052
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 01.07.2017
Духмяні у лузі соннім трав’яні покоси,
Призахідне сонце з неба ласка медоноси.
Довгоногий чорногузик чалапає в роси,
Біля річечки вербиця розпустила коси.
Задивилася на воду, що плине потоком,
Де у хвильку чайка б’ється чорно-білим боком.
Скиглить з криком та пірнає, а рибонька скоком,
Гульк у вир, що не дістати, щоб було уроком.
Не все сльози, що так ллються, мають ціну, справжні,
Не добром, а злом вінчають забаганки давні.
І будують пам’ять вічну на брехні по правді,
І руйнують, убивають, думають, - безкарні.
Сіють ненависть війною, виміщують злобу,
Що зібралася у тілі та живить утробу.
А є сльози полинові, не питайте й пробу,
А ще щирі та сердечні, що несуть турботу.
01.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740142
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 01.07.2017
[i][b][color="#06555e"]Пішов я, певно, від корови Лиски,
Яка лизнула лоба… якось… раз…
В урочищі, що зветься просто – Лізки,
В дитинстві я корову Лиску пас.
І так іду, долаючи дорогу,
Яка від Лізок… випала мені,
Та до́теп виростив собі – не роги:
Живу, як в казці, як в чарівнім сні.
Лускун,лускунчик – й сотні нових опцій.
Лискун, лискунчик, овак* – світлячок,
Ласкун, ласкунчик – значить гарний хлопчик…
А мама каже:
пов-ний
ду-ра-чок.
Так дурачку на світі ж ліпше жити,
Бо не страждає тим, що всім пече!..
А щастя тим, хто садить пізні квіти,
І щастя те… нікуди не втече!
Лелію ружі, маки і жоржини,
А інколи і сонях-самосій –
Квітчаю долю… матінки-калини,
Життя своє дарую саме їй[/color].[/b]
15.06.2017
________
*Інакше.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737965
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 25.06.2017
[i]Свіжі думки з пожовклих світлин…[/i]
[i][b][color="#027547"]Мені 22… Я студент – першокурсник
Відомого вузу, що зветься НУБіП*…
Співець-соловей – смілих вчинків спокусник –
Кидає у серце пісень своїх сніп.
Й не йдуть до студента заумні науки,
Черемха духмянить , весною мани́ть -
Любов так настирливо в душу вже стука,
Запрошує в гості до себе на мить.
Та легко давались ази лженауки,
А ще докучав почуттям комсомол!
Не йшли й насолоди самі собі в руки –
Браталися молодість і валідол!
Шуміли гаї, звали в гості діброви,
А юний студент все науку ту гриз,
Хоч поряд дівчат чорні очі і брови,
Корились предмети, як шкіперу – бриз,
І хімія, й фізика, ще й діамат,
Життєва дорога іще не почата,
В душі не було ще омріяних свят…
Та вже докучали і штампи, й печаті.
Тоді ми були ще настільки наївні,
Що вірили свято в швидкий комунізм…
Лиш потім явилось тверезе прозріння,
З роками покинув той хибний реліз...
Мені вже за 30, і я – у Європі –
Дивуюсь, як «зборені» німці живуть,
А ми все крутились, як муха в окропі,
А нам невтямки, в чім життя того суть...
Прийшла "перестройка",
В нас гримнув Чорнобиль –
І протверезів український народ…
Тут облагодіяв Генсека і Нобель,
Та люд все ж отримав... гробки від "господ"…
Ще довга дорога лежала у дюнах…
Уперше її торувала Литва,
Серця спаленіли спочатку у юних:
Вони на граніті, а ми – в молитвах.
І випала нам ненароком свобода,
Та довго в пустелі належало йти,
Бо глибоко в памку засіли народу
Унади раба і неясність мети![/color][/b]
17.06.2017
_________
*Національний університет біоресурсів і
природокористування (в минулому - УСГА)
© Copyright: №117063000288 (2017)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738666
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 25.06.2017
[b]М[/b]олюся у душі і за дітей, і за онуків —
[b]О[/b]двічні материнські маю в серці почуття.
[b]Л[/b]юбов моя величних й голосних не любить звуків,
[b]Ю[/b]доль земну я дарувала їм і майбуття.
[b]С[/b]вітає чи вже пада сонце неминуче в річку —
[b]Я[/b] проводжаю і стрічаю день в думках про них.
[b]У[/b]певнена — від успіхів вагомих й невеличких
[b]Д[/b]істалась радість їм у чімсь і від порад моїх.
[b]У[/b]білена не від років давно я сивиною,
[b]Ш[/b]укала й я колись для себе папороті цвіт
[b]І[/b] сумнівів туман лягав густою пеленою,
[b]І[/b] чорно-білим іноді здавався мені світ.
[b]З[/b]найшла я цвіт той, а у нім — кохання і довіра.
[b]А[/b] що ще треба жінці для щасливих й світлих днів?
[b]Д[/b]ороговказом назавжди були надія й мрія
[b]І[/b] папороті цвіт в моєму серці не одцвів.
[b]Т[/b]ака рясна й яскрава низка днів моїх пройдешніх,
[b]Е[/b]тюди днів майбутніх вже малюють мрії й сни.
[b]Й[/b] так хочеться, щоб я пройшла їх якомога легше,
[b]І[/b] усміхалась листопадам й ніжності весни.
[b]З[/b]асніженим і ранкам, й вечорам знов дивувалась,
[b]А[/b] ще побачила,як літо щедро розквіта.
[b]О[/b]нуками й дітьми без втоми завжди піклувалась,
[b]Н[/b]абуте у житті зберуть у досвід мій літа.
[b]У[/b]клониться могилам рідним низько моя пам’ять,
[b]К[/b]охання і надія, мовби папороті цвіт.
[b]І [/b]сумніви нехай ніколи душу більш не краять,
[b]В[/b] яскравих кольорах нащадкам я дарую світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738854
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 24.06.2017