Уперше бачив сльози побратима.
Вони стікали стрімко по щоці.
Той біль, що заховався за очима,
Прорізував на волю шлях собі...
З тобою поєднала нас росія,
Коли безжально почала́ війну.
Країна ця - суцільна алергія.
Як досі існувала - не збагну.
А ми - зелені, юні, небувалі
Стояти осторонь не мали як.
Переплелися наші вертикалі -
Пізнали ми професію вояк.
Ти пам'ятаєш перший обстріл зранку?
Тоді стрибали з хлопцями в окоп.
А як удвох зустрілись вперше з танком
І тіло миттю охопив озноб?
Коли спустились разом до підвалу,
Де кільканадцять тіл лежало в ряд?
Заплакали усі від їх фіналу,
Та ти тримався - ти стійкий солдат.
Коли дзвонили мама і дружина,
Коли не знав, чи їх зустрінеш знов,
Коли так набридала ця рутина,
Ти все одно тримався. Далі йшов.
Ти анекдотів знав, здавалось, - море,
Знаходив спільну мову без проблем.
Ти смуток відганяв, печаль і горе,
Хай у само́го в серці - біль і щем.
Декламував завзято ві́рші Стуса,
А за секунду вже ішов у бій.
Глибокі очі, борода і вуса -
Такий усміхнений, такий живий.
Ми поріднились, стали ми сім'єю.
Мене ти братом називав не раз.
Я ж покохав і серцем, і душею
Того́, хто найміцнішим був із нас.
Кохати друга так парадоксально,
Якщо не маєш шансу на любов...
А ворог наступав уже тотально.
Раптовий обстріл. Вибух. Тво́я кров...
Ми напад їх відбили за хвилини.
Побіг до тебе, витяг турнікет.
Але заціпенів, бо із грудини
Стирчав холодний і німий предмет.
Навколішки припав я біля тебе
І обережно ледве припідняв.
По тілу промайнув болючий трепет.
Тебе трясло. Я щось тобі кричав.
- Тримайся, друже. Тільки не здавайся,
Задля дружини й сина ще живи.
А подумки на шмаття розривався:
"Заради мене сили віднайди".
Ти посміхнувся через силу наостанок -
Застигла посмішка навіки на лиці.
Та, попри те, що це останній твій світанок,
То не твоя́ сльоза скотилась по щоці.
Гадав, що бачу сльози побратима.
Насправді ж сльози падали мої́.
Той біль, що заховався за очима,
Прорізував на волю шлях собі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951193
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 24.06.2022
[color="#6200ff"][i][b]Літо в селі -то життя у Едемі...
Чи у садку,біля річки,в теремі...
Дихаєш свіжістю,п"єш аромати,
Можеш за зорями спостерігати...
На гамаку примоститись під вишнею
І милуватися жайвора піснею.
Слухати кумкання жаб у ставку,
А чи пророче зозульки «ку-ку!»
Чи карасів наловити під ранком,,
Зачаруватись красивим світанком.
Пасти корів чи доїти козу,
Рвати черешні в саду,поблизу,
Ягоди їсти ,віночки плести,
Чи на човні на той берег плисти.
Курей годувати ,підпалювать хмиз,
Чи для рідні готувати сюрприз.
Слухати хор гавкотіння собак,
Бачить,куди чимчикує їжак.
З рідними сісти вечерять в дворі,
Ну то і що ,що гризуть комарі…
Виростить все у садку,на городі,
Свято зробити для всіх на природі.
Чи у садку,біля річки,в теремі...
Літо в селі -то життя у Едемі...
26.08.2018р.[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804490
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 26.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2017
[img]http://i.ytimg.com/vi/xQrFjMFpyBg/mqdefault.jpg[/img]
Запахла осінь враз гіркими полинами,
Опалим листям під ногами шурхотить.
Крильми розлуки наче тріпотить між нами,
Вона ніколи у мені не відболить.
В пожухлих травах хай росою засріблиться,
Світанком босим до оселі забреде.
Якась надія ще десь у душі тепли́ться,
І смутком осені на землю упаде.
Хай він зотліє у рудому падолисті
Прогірклим болем невимовного жалю.
Зберу із світлих мрій моїх разок намиста.
З тобою пополам їх любий розділю.
[img]https://static.pexels.com/photos/63614/autumn-tree-leaves-red-63614.jpeg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760032
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Не сплять тумани. Зранку предвіщають
Хорошу днину, сонячну й ясну,
З дитинством я сьогодні попрощаюсь,
Тому мені давно вже не до сну.
П’ятнадцять років маю, перших, повних,
Крило зміцніло, проситься в політ.
З сестрою їдем вчитися обоє.
Прощай, село, на бозна скільки літ.
Село уже сховалося в долині,
Дивились вслід верхівки яворів.
Момент оцей живе в мені й донині,
В життєвих негараздах не згорів.
Ті явори не раз мене стрічали
І проводжали в обране життя,
Стрункі й високі, схожі зі свічками,
Вели тепер нас до нових звитяг.
2.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760100
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Дорогоцінність ти моя!
Кажу тобі це знову щиро.
Ким був би в цьому світі я,
Якби не ця Господня милість?
Минає час, текучі дні
Подіями в життя хлюпочуть.
Ти в кожнім з них стаєш мені
З усіх на світі найдорожча!
А вже коли приходить ніч,
Коли на м’язи ляже втома,
Яка ж то бажана ця мить
Коли ми вдвох, коли ми вдома!
Завершити кохання сном,
Вранці про все погомоніти,
Попити каву, за столом
Навпроти тебе так дивитись,
Ніби ти вперше у житті,
У доленосну мить зустрілась!
Хоч весни наші золоті
В далекий вирій полетіли.
Я, - найбагатший за усіх.
Куди там Крезу проти мене!
Дзвіночком срібним лине сміх,
А серце – золото червлене!
Очей таємна глибина
Мов діамант коштовний сяє!
Так заворожує вона,
Аж дух до Всесвіту злітає!
Дорогоцінність ти моя!
Земної долі ангел світлий
Кажу тобі це щиро я,
Тому що правду ніде діти.
12.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760039
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Осіння непогода нетривка,
Та все минає: раптом блисне сонце.
То знову хмарка пропливе легка,
І дощ забарабанить у віконце.
І настрій тут міняється нараз.
Під серцем десь образа затаїлась.
Та добре серце виручає нас:
Усе проходить, і злоба десь ділась.
І смуток відступає і біда,
Іржа ненависті не точить душу.
Вона з туманом в річку осіда.
Усе проходить, пам"ятати мусим.
Минає темна ніч, минає день
І все мине в життєвій круговерті..
Одне незмінне у житті лишень:
Не можем обминути тільки смерті.]
---------------------------------------------
Хай день почнеться з доброти!
Доброго ранку всім, і хорошого дня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760158
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Ще вчора небо крили густо хмари,
Імла, мов білка, розпускала хвіст.
А нині вітер в руки взяв гітару,
Торкнувся струн - пішли хмарки у твіст.
Звільнилась вись із сірого полону
І вийшло сонце – вічне і святе.
Налилось світлом неба синє гроно,
Лягло на лиця пізніх хризантем.
Ввібрала кожна хата сяйва мірку,
І синім став ще вчора сивий птах.
Так буде з краєм нашим – нині гірко,
А завтра мед покриє його шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760019
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
/ [i]темою оздоровчої ходьби авторка зацікавилась після спілкувань з тренером-міжнародником та після приватних сімейних подій[/i] /
***
Навколо тебе такий цікавий світ!
Перед собою матимеш одміт.
Всі тренування треба полюбити!
Щоб довго жити-примусь себе ХОДИТИ!
Тренуй м'язи тіла і своїх кінцівок!!
Ходи весело,налаштуйся до мандрівок!
Навколо тебе такий цікавий світ!
Перед собою матимеш одміт.
Тренуймо тіло,щоби був здоровий дух!
Долай перешкоди на шляху різних смуг!
Всі тренування треба полюбити!
[b]Щоб довго жити- примусь себе ходити![/b]
*[b]одміт[/b]- синонім до слова "відповідь"
***
***
[b]Ходьба –це[/b] Синергії, що охоплюють всю мускулатуру
і весь руховий апарат зверху до низу»;Покращуй фігуру!
[b]Ходьба — це[/b] автоматизований руховий акт-
Здійснюй координацію рухів,рухайся в такт!
[b]Ходьба-це[/b] вид локомоції тварин і людей
[b]Це[/b] фізична процедура для всього тіла дорослих і дітей!
*[b]локомоція[/b]-Локомо́ція (від лат. locus — місце и motio — рух) — сукупність рухів, за допомогою яких тварини і люди переміщуються у просторі (у повітрі, воді, ґрунті, по твердій поверхні).
*[b]синергія[/b] -Синергія (синергічний ефект) (гр. synergos — той, що діє разом) — поява нової продуктивної сили або якісно нових джерел розвитку, зростання ефективності діяльності в результаті поєднання окремих частин, елементів, факторів в єдину систему за рахунок т.зв. системного ефекту
***
[b]Цікаві факти[/b]
*[b]При ходьбі[/b] стійкість тіла збільшується в кілька разів порівняно зі стійкістю при стоянні. Цей біомеханічний феномен дотепер не вивчений. Існує гіпотеза, що пояснює стійкість тіла при ходьбі коливальними рухами центру гомілковостопного суглоба. Тіло людини представляється з позиції перевернутого маятника з центром в області гомілковостопних суглобів, який набуває стійкість у вертикальному положенні, якщо його центр здійснює коливання вгору-вниз з досить високою частотою (маятник Капіци).
*[b] За 70 років життя[/b] людина робить в середньому 500 мільйонів кроків і долає шлях, приблизно дорівнює відстані від Землі до Місяця (384 тис. км).
*[b]Переможець Кубка світу[/b] в спортивній ходьбі в 1983 р. пройшов 20 км з середньою швидкістю 15,9 км/год.
*[b]Локомоції дітей[/b] віком до 6 років нестійкі, що пов'язано з несформованим руховим стереотипом. За словами Миколи Бернштейна це і не ходьба і не біг, а щось ще не визначене.
*Спортивний лікар Кеннет Купер вважав, що [b]для досягнення задовільної тренованості потрібно[/b] проходити відстань не менше 6,5 км у прискореному темпі.
*Рецепт здоров'я від Миколи Михайловича Амосова (1913–2002): «[b]Ходити потрібно[/b] тільки швидко, завжди швидко, щоб пульс частішав хоча б до 100, покриваючи відстань 4-5 км.».
* Ризик розвитку постменопаузального остеопорозу істотно нижче, якщо жінка проходить більше 12 кілометрів на тиждень.
* [b] Швидка ходьба[/b] (6 км/год.) тривалістю більше 3,5 годин на тиждень вдвічі знижує ризик першого інфаркту міокарда і продовжує життя на 9,5 років./вікіпедія/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759995
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
З тобою добре... Добре. Пам'ятаєш
той літній дощ, що зберігав тепло?
Ти підійшов, і солодко так стало.
Узяв мене ти під своє крило.
Ми під дощем тоді, без парасольки,
йшли по воді... з'єднались два крила.
Я трепет той, твоє тепло, усмішку
назавжди в своїм серці зберегла.
Прошу тебе, мій рідний... Повертайся!
Коли одна - холодний дощ іде.
Ой, як гірчить сьогодні наше щастя.
А хто ж, крім нас, між гіркоти знайде?
Твого сердечка стукіт я відчую.
Не стане більше в нашім світі зла.
Знов ніжний трепет в душах озоветься.
З'єднаються у щасті два крила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760016
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
[b][i][color="#b700ff"]Не заставляйте женщину скучать,
Дарите ей вниманье и заботу...
Не заставляйте женщину страдать,
И делать всю домашнюю работу.
Не заставляйте женщину молчать,
Стирать, готовить, и бежать на рынок...
Не смейте на неё с утра ворчать,
И не вступайте лучше в поединок...
Не заставляйте женщину Вас ждать,
И ночью плакать в глаженые брюки...
Умейте её счастьем наполнять,
Целуйте чаще ласковые руки...
Ведь женщина поистине нежна,
Но иногда бывают исключенья...
Быть может вам, такая не нужна
И ищете Вы только развлеченья...
11 11 2017 г
Виктория Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760008
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5pVnu1lmuRQ[/youtube]
У шибку стукнув жовтий лист.
Чом на вікні моїм спинився?
Літати маєш добрий хист,
Чому до мене ти прибився?
.
І я подумала в цей час:
Гірка, листочку, твоя доля.
Колись ти був тут для прикрас..
Та й вас торкає Божа воля.
Осінній ранок вдавсь похмурим,
Туман укутав у вуаль.
А жовтий лист, всіма забутий..
Ось так проходить все. Так жаль.
Пливе журба, немов примара,
У перемішку із дощем.
Так обважніли сірі хмари,
А на душі і біль, і щем.
Тут дощ змінивсь на мілку мжичку,
І стало легше на душі.
В вікно заглянула синичка
Неспокій влігся у тишІ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759998
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Ні, не дарма пролита кров,
Брехня, відійде і підклади.
Ті хто Майдани два пройшов,
Вже не допустить клоунади.
В жадобі ж лусне заколот,
Не буде місця більше зраді.
Впаде… у пекло Саваот,
Й не буде обраних у владі.
То ж вірю... визріє народ.
Не буде злодіям пощади.
Ще зможем вигнати заброд,
І все, що вкрадене забрати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759929
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Ти - ластівка весняна,
Відрада для душі,
Кохана, незрівнянна –
Мов блискавка вночі.
Собою сліпиш очі,
Дивуєш кожну мить,
А голос твій співочий -
Родзинкою бринить.
Неначе колискова
Поезія твоя
І магія… у слова -
від співу солов’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759781
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Не варто! Що ви? Стримує купе
Ваш звабний хист знайомства, пасажире,
Й медово-розтікаюче, нещире,
Признання заперечує, скупе.
А вам не йметься, максимум старань
Й екзотику вагонів слово й кава
Ласкаво бавлять, аж від них розтала,
На склі лютнева, вицвіла герань -
Окраса зим з ефектом дежав'ю.
У її вбивстві ваша лиш провина,
Вона цвісти на цьому склі повинна,
Та вбила крапля вашого - "люблю!".
Тож, помовчіть... без "сонечок", без "зай",
Відвертих слів й притримувань за плечі.
Зупинка - дві і лиш "аревідерчі"
Вас проведуть із кодовим - "гудбай".
А може, швидше, ваша анонім,
Дощем зустріне зморені вокзали.
Якби ще знали, ах... якби ж ви знали,
Що ви і є той принц із її снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759854
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Привіт, красуне! Добридень, поетко!
Хто ви- печаль чи може стиглий гріх?
Я заглядав і бачив світ в люстерку,
Де ви у нім- русалка й тихий сміх.
А може ви дитя мале у Музі?
Ви- божество в реальності та снах?!
Я бачив вас зажурену на лузі
І слухав гру, де ви були в піснях.
Скажіть- хто ви? Чому такі секрети?
Я розпізнати хочу вас як слід,
Пустіть на мить- співатиму сонети
І разом з вами посмакую плід.
В якому ви- не звершене кохання,
Ви в нім розлука, а за мить- струна,
В руках маестро, витвір зпозарання-
Ранкові грози, райдуга й весна.
Ви не відмовте- зовсім так не личить,
В блаженнім світі Музи та вірша,
Я, разом з вами, вкриюсь падолистом,
У віщих снах із осені коша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759778
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Не забувай, що осінь прийде,
Роки біжать… як та вода.
Життя насправді швидко плине,
Не будеш вічно молода.
Приспів:
Вкраїна моя синьоока,
Надійно підставить плече.
А доля… як пісня висока,
Обох вас нехай береже.
*
Не шовком моститься дорога,
То ж бережи тепло в душі.
Щоби прийти із ним до Бога.
Щоб він від раю дав ключі.
*
Не будь до ненів часом строга,
Не множ їх сум в очах і щем.
Приходь частіше до порога,
Удень приходь і в ніч … дощем.
*
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759741
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Калини кущ в осінньому вогні,
В холодні води заглядають зорі.
Гаптує осінь шатра чарівні,
Бурштин із золотом злились у тім узорі.
Вкорочені на піваршина дні,
Доточені настільки ж темні ночі,
І неба очі сірі і сумні
Ледь проглядають крізь хмарини-клоччя.
4.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759812
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Плакала осінь,плакала,
Свої наряди жмакала.
Крутила листом у танку
І на берізці й на кленку.
Плакала осінь,плакала,
Свої наряди жмакала.
З вітром кружляла до рання
Пороздягала убрання.
Плакала осінь,плакала,
Свої наряди жмакала.
Порозганяла шелест трав
І запалила соло-драйв.
Плакала осінь,плакала,
Свої наряди жмакала.
І розбудила зливу й дощ
Серед степів та інших площ.
Плакала осінь,плакала,
Свої наряди жмакала.
Холодом в місті дунула
Ачи грозою блимнула.
Плакала осінь,плакала...
11.11.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759838
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Біжать роки…не зупиняють,
Багрянцем стежку золотять.
Листками жовтими шпурляють,
Кудись… до вічного біжать.
Як би їх можна повернути,
На мить спинити... потримать!
Негідні дії... зачеркнути…
Чи все спочатку розпочать.
О, роки, роки, загадковість...
Туди б хоч оком заглянуть!
Я написав би нову повість...
Створив в би в Бога нову суть.
Як віск між пальцями стікає...
Жорстоке… болей завдає.
На жаль, помилок не прощає...
Нам шансів грішним… не дає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759604
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Когда со мной придёте попрощаться -
Не слушайте надгробные слова,
О том, что смерть - огромное несчастье...
Душа моя останется - жива...
Она навек останется - влюблённой,
В свою неповторимую весну.
В мужчину... И я, в небо вознесённой,
На время, на какое-то... усну...
Мне жизнь моя дана была - на радость!
Ведь так отрадно время на земле,
Где каждый час - Божественная благость!..
Неважно, то, что путь был чёрно-бел.
Я всё, в своих стихах, о нём пропела,
Не пряча к жизни страсти и любви...
Душе моей, порой такой незрелой
И зрелой, как колосья жёлтых нив,
Судилось этот круг - свободной птицей,
Под солнцем, вдохновлённо, пролететь!..
И сердца мои певчие страницы
Не лягут в гроб. Бессильна в этом Смерть.
Прочтите, над худым остывшим телом,
Стихи мои... о счастье, о любви...
О том, о чём душа моя болела,
На полную свой час земной испив!..
... Когда со мной придёте попрощаться -
Забудьте про надгробные слова!
Прочтите - МНЕ стихи мои о счастье,
В которых столько света, естества!..
В которых я - душой своей жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759596
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Душі народної огранка,
Найкраща мова всіх часів.
Віночок, диво-вишиванка,
Веселка, солов’я заспів,
Тобі вклоняюся низенько,
Що ти жива, що ти в нас є,
Що в ритм – твоє й моє серденько
Й світанки нам Господь дає.
Така нелегка доля в тебе,
Наперекір всім ворогам
Тобі покров дарує небо
І слів божественних бальзам.
Живеш і в казочці маленькій,
І в Славні наших козаків,
З тобою Леся і Костенко,
Ти – моноліт в борні віків.
Тримаєш і в окопах гідність
Для всіх прийдешніх поколінь.
Ти – Кобзаря мого всесвітність,
Ознака величі й молінь.
Стаю, рідненька, на коліна,
Прошу: пробач, за суржик мій.
Моя ти сонячна перлино,
Живи, звучи, співай, радій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759499
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Осінь розкидала жовте листя,
Ніби невідправлені листи.
Тільки сторінки, на диво, чисті.
Що хотіла в них розповісти?
Де знайти таємних адресатів,
Хто чекає, осене, листів?
Чи не можеш адрес пригадати,
Чи запас потрібних слів спустів?
Все писала, рвала, розкидала,
Не могла знайти оті слова,
А коли адресу пригадала,
То вже осінь стала снігова..
Вітер у листах знайшов забаву:
Розкидав, сміючись, на весь світ.
Цим зробив він дуже добру справу:
Адресатам передав привіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759682
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Я люблю тебя, Люб,
что само по себе и не ново!
Я люблю тебя, Люб,
дорогая моя Иванова!
Вот уж окна зажглись,
я сажусь за компютер устало,
Вижу акро твоё
и на сердце так радостно стало!
Так пиши, не скупись,
акро, песни, частушки и гимны!
Я люблю тебя, Люб!
И надеюсь, что это взаимно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724104
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 10.11.2017
Здається, що тягнеться вічність
У смерті- гібридній війні,
О Господи!- Незлічена кількість,
І смуток, і свічка в вікні.
У душу впинається пропасть-
Могили, могили, хрести,
Та що за безбожна злобність-
В ній плач та скорботи мости?
О земле!- Приймаєш хоробрих,
Найкращих із своїх синів,
Засіяний світ геть з недобрих-
Винищують цвіт ясенів.
Таких молодих, карооких-
В граніті життя та слова:
Поліг на війні ти жорстокій,
Ворожої кулі й меча.
За що, розкажіть, бо не знаю,
Панує у світі війна?
Холодна, підступна, огидна,
Жорстока та нагла- брудна.
Я знаю- за гроші криваві,
А що в них? - Нікчемний папір,
Мальований ген не у славі,
Людина у них- тільки звір.
Холодний, та так ненажерний,
Жорстокий- без віри й душі,
О світе!- Проклятий, хиренний,
Живеш лиш одні міражі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759505
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Давно земля батьківська без оков,
Тут небо чуба гріє вільно в житі.
Але чому мої краяни знов
Вчащають до катівень московитів?
Чом сіті триколірні їм плетуть,
На голови безжально накидають,
У спутані тіла вливають ртуть
Та вбивчим болем «каюсь» вибивають?
Допоки владний і підступний «брат»
Не мирне зерня сіятиме – морок,
Ковтати кров невинних буде Град?
Пора в горлянку злу запхати корок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759390
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017
Щось листя вигравало на роялі,
Чи свій сонет, чи осені думки,
А в нім сміялись гучно пекторалі,
Спотворено малюючи зірки.
Плаксивий дощ- смішний та одинокий,
У парку шкандибав, мов дідуган,
Всі арії згрібав- рум'янощокий,
Де музика вдягалася в гердан.
Кафтан із мрій, промов та божества,
З веселок осені, застиглих в пекторалі,
Лунала музика природнього єства-
Відлуння падолисту на роялі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759348
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017
Трояндові пелюстки на постелі -
Рожева ніжність з білизною.
І усміхається ласкаво стеля.
Жаданий, ми удвох з тобою.
Як птах торкаєш крилами-руками
І зігріваєш мерзлу душу.
Губами дотик - спалах до нестями,
І розквітає знову ружа.
Охоплює мереживо нейронне,
Ти - Всесвіт... і політ любові.
І щастя світлі подихи синхронні,
І ніч із зорями казкові.
Трояндові пелюстки на постелі,
Драперії вид феєричний.
Настінні тіні і легкі пастелі
І почуття м*які, ліричні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759333
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017
Я хочу висталити слово,
Щоби міцніш, твердіш було,
Надію сіяло щоб знову,
Щоб зазвучало, загуло.
Я хочу викресати слово,
Щоб запалити ним серця,
Й окроплене святою кров’ю
Жило в людині до кінця.
Я хочу викарбувать слово,
Щоб душі і життя змінить,
Щоб розцвітала наша мова.
Вже досить бездіяльно нить!
26.09.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759298
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017
Не я від раю тут ключі шукаю,
Чужі й рідненькі... вибачте раба.
Не я у долі стежку обираю,
Мене обрала... доленька скупа.
Нема злагод між світлом і пітьмою,
Чесноти різні, погляди й маршрут.
Живе одна повагою... любов'ю,
А інша креше в потойбіччі трут.
Щоби вогонь не вкрали пройдисвіти,
Щоб не ставали в ряд нові хрести.
Слабим служу щоб словом обігріти,
Щоб свічку бідним в сутінках нести.
Чомусь у Бога та була потреба,
Коли була вторована тропа.
Подав на землю цяточкою з неба,
Із злом боротись, то моя судьба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759257
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017
В осінній час у вороху руїни,
Від смутку плаче у роках гобой.
Спалив себе за волю України,
Народу мого істиний герой.
За нас Макух пішов, як гріх на плаху,
Підняв на щит жертовність, як Титан.
Щоби майбуття визріло із праху,
Щоби боги розвіяли туман.
Щоб нас з тобою друже згуртувати,
В часи жорстокі диких перемін.
Щоб душі наші рабські врятувати,
Щоб піднялися врешті ми з колін.
Віддав життя за гідність і свободу,
Печалей наших світле джерело.
Великий син, великого народу,
Величний духом, як в віках, Дніпро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759256
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017
[i][b] - Привіт! Ти як? Екраном чудо-смайли
Своїм єством захоплюють онлайн,
А їй гірчить, мов соком згірклим айви,
Далека відстань з бантиками тайн.
Та пише: "good ". Й соната білих клавіш
Онлайн-листа відносить за межу.
Мільйон сердечок і одне - "скучаєш?",
Летять навзрид в всесвітню мережу,
Слізьми небес, по щічках небокраю,
Ввібравши шквал емоцій досхочу.
Й лише "бувай!", і крапелька "кохаю...",
Лоскочуть її вушко в ритм дощу.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759201
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017
Елітні школи і садочки,
Усьо для обраних навстіж.
Де пахне доляр-голубочки,
І геї...в обществє престіж.
При владі вир.дки-Нерони,
Премєр базарний метадор.
Раби англєйскої корони,
У нас їх вже... собачий хор.
Усі заводи їх ... і дзвони,
У наймах світ весь і хахол.
Нам залишились панталони,
Від репти.оїдів-потвор.
В смотрящих їх синедріони,
Під ними суд... і пракурол.
В церквах і.ди і мас.ни,
Благословенні від Мін.р.
На фронті гинуть батальони,
В броні ж собаки їх-ОМОН.
Р.бе віщають і Г.ндон.
На троні гетьманськім тритон.
Уже не буде вам відстрочки,
Віддати мусимо платіж.
Промиєм очі вам і точки,
Ви перейли "святі" рубіж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759066
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017
И снова семя от "Предтечи",
От Саваотов пар.зит.
И на манеже снова те же,
У безнадоге Раша спит.
На стреме вожжи у хаси.д.
У Президэнты рвутся Ксеньи,
Иудин,Чирик и Гордон.
Потомки Мойши... Бори-Бени,
Решил так их синедрион.
Народ за ними... и ОМОН.
Рабам не надобны финансы,
Зачем им думать головой.
Сегодня имважней романсы,
А там... как голым под луной.
Надежно держит мезозой.
Слова по што... зачем кацапу,
Запас словарный их изьян.
Ему сосать бы было лапу,
А лапа сладкая.. - кальян.
Была бы брага в обезьян.
То кацык трезвый, он буян.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759061
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017
Зібрався день, заліг під хоругвами,
Церковні дзвони, дихали свічки,
А я в молитві линула до мами,
Цвіли в молитві батькові стежки.
Співали хори, три хліби жевріли,
Стояла вкопано осіння пелена,
У Божий лик промінчики летіли,
А я була у світі тім одна.
Не бачила в нім люду- не хотіла,
Лиш білий лист, на ньому імена:
Я б в небо, рідні, птахою летіла,
У ваше небо, бо в моїм зима.
Так холодно без вас і так морозно,
Лиш сльози теплі- ранішні дощі,
Тулились до мого лиця мімозно,
А в них- тепло від кожної душі.
Це все, що є і все, що залишилось:
Та світла пам'ять, спогад, тишина,
Свіча сумна- у ній життя молилось,
Де розділялись біль та чужина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758982
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017
А листопад міняє імідж у дерев,
Стоять мовчазно голими стовпами.
Печальний схлип дощу і вітру сильний рев...
Тримайте, люди, Книгу із Псалмами.
Бо беззаконня вже пройшло давно межу,
Країну роздягають можновладці.
Між ними і людьми незборність рубежу,
Як віл знесилений, народ наш в пастці.
Щоби не втратити надію в листопад,
Читайте, люди, Книгу із Псалмами,
Просіть у Бога дати низку барикад,
Щоб захистити душі від омани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758977
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017
Дарма до вас стукати, тратити силу,
До нашого горя й проблем ви глухі.
Одна в вас задача нам вирить могилу,
Ми ж гої худоба, для вас, ми - лохи.
Гнилі у вас гени, в вас суча природа,
Жовтуха з болота ви, не від Землі.
Ви біс.ва псота, ви ют.босота,
Душевні уроди - рептилії злі.
Дурні прославляємо вашого бога,
Цілуєм ікону, що ви розп’яли.
О, як ми упали душа, як барлога,
Ще зовсім недавно волхвами були.
Та скоро закінчиться наше зазим’є,
Вже ваша погибель зі сходу гуде.
Каструємо ваше «бож.ственне» сім’я,
Богів наших світлих вже ера гряде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758928
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Якось плющем плелася по карнизу
До неба синьоокого, як льон.
Мені кричали щось напутнє знизу,
Дивак-сусід заводив грамофон.
Карниз пручався: «Я тобі не сходи»
Волали хором за любов коти,
Я захмеліла від смаку свободи,
Ясніло небо покликом: «Ходи».
І я повзла, чіплялася безвуссям,
Погруддям гріла грубуватий схил.
Заклався дід, що скоро я стомлюся,
Метелик –зайда влив неждано сил.
Сягнула даху і заквітувала,
Та небо не на той чекало цвіт:
«Довкола стільки різнобарвних кралей,
Чого було втрачати стільки літ?»
Я, безперечно, трохи засмутилась,
Вспокоїло: «Від мене - гарна тінь,
Я можу прихистити від світила,
Та скрасити самотність білих стін».
Сусід якось пригледівся: «Чудово,
Віночок Вакха, справжня дивина!»
Дід взяв на пробу трохи соку-крові,
І вирвалось: «Нарешті! Ось вона!
Усе гадав, чим подолати кашель,
Єство цілюче у твого листа,
Та це від хімій набагато краще,
А головне – надійна простота.»
Я ожила. А тут іще пернатим
Посмакував мій ягідний десерт.
Зітхнув карниз: «Диви, яке лапате.
Художнику, ну де вже твій мольберт?»
* Плющ - декоративна, лікарська рослина. Екстрат листя плюща використовують при кашлі. У греків плющ слугував емблемою веселощів і кохання, вважався рослиною Вакха, на урочистостях і бенкетах поети прикрашали свої голови вінком із плюща.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758811
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Як же вміло привабив до себе,
Драйв очей захопив у полон,
Ілюзорно дивилась у небо,
І морський ухопив Посейдон.
І з обіймів міцних не втікала,
Цей міраж насолоди нектар,
Бо з одного пили ми бокала,
Колоритом любові вкрив шар.
А стосунки, може, приречені...
Бо невічний буває фарфор,
Але магма в тілах розпечена
Малювала кохання узор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758838
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Жорстока підлість і доноси,
Плетуть погибель павуки.
Шматують тіло на полоси,
Погляньте… ті ж большевики.
Вкраїну жалять кровососи,
Епохи вдаль летять роки.
Жуємо соплі… малороси,
Не віддаємо їм… борги.
Злетілись знову наче оси,
Нема доби щоб без біди.
Знов ті ж гієни ті ї ж поци,
Й щодня дарунки від Орди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758814
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Чужинські шайки і ватаги,
Та все з діагнозом шизи.
Шматують тіло андрофаги,
Лунають тічки… Голоси.
Не Рада там ганебна псарня,
Офшорний злодій Суверен.
Нема Кабміну… Буцегарня,
Не Україна в нас… Рашен.
Куди не глянь парх.те рило,
Ледь-ледь прикритий маскарад.
В культурі гої і педрило,
Під церкву кілєр і … Хабад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758754
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Зміїться дорога, клубочаться хмари,
Скупий промінь сонця стриба на крилі.
Дощі листопаду печалі змивають
Десь в іншому місці: вночі тут були.
Уздовж всього шляху великі калюжі,
Де плаває листя рудим каченям.
Зачеплять колеса, - вода брудним вужем
Тікає з асфальту до вибитих ям.
Можливо, що їду до міста востаннє
В поточному році, бо схоже на те,
Що скоро зима небажана нагряне
І в радості зустрічей шлях замете.
Слабе сподівання… це все, що лишилось
Від зустрічей милих з минулих років.
Чи зможу побачити риси ці милі
До кого, колись - як на крилах летів!
На слабе везіння іще сподіваюсь.
А раптом, як було: знайомий ларьок,
Товар на полицях людей закликає
І постать між ними з обличчям ляльок.
Аж надто! – здається, - воно досконале!
Така собі Барбі в середнім віку…
Приїхав і бачу: немає… пропала…
Це рідкість зустріти в житті отаку.
Не скажуть вітри, які дули назустріч
Під час мого руху, де зараз вона.
Затор на дорозі досадою глушить
І блимає гальмів червоний сигнал.
Чадять двигуни перегаром солярки,
А небо кошлатиться вовною хмар.
Чекають на рух дорогі іномарки,
Рахує секунди світлофору ліхтар.
Дорого, дорого, додому стелися!
Прощай, любе місто! Надіє прощай!
Забудь про колишнє! А серцем, – змирися
І нові події в житті зустрічай.
4 листопада 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758742
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Ти сказав мені "Прощавай!
Я не витримаю, не зможу ...
Жити з чистого починай,
Лікар-час повір допоможе. "
За вікном моросять дощі,
Вітер жовкле листя зриває...
Я ж сумую, пишу вірші
Про життя, де тебе немає.
Вже забуті щасливі дні,
Неспокійні ночі осінні
Та невтомно сняться мені
Божевільно-безглузді війни.
І знову ходжу по краю
Серед мороку темних снів,
Невідступно Бога благаю,
Щоб наші шляхи звів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758775
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 05.11.2017
.................."Хотів хотіти, та не зміг."
....Сергій Мельник
Смерть не чекає - косить за порогом,
Життя-стеблинки загрібає в жмут.
Клубок у горло вліз від некрологів.
Вже озираюсь, може десь і тут?
У Ірій линуть і з фронтів, і з буднів,
Хто з автоматом, хто – під семафор,
В терактах перетворюються в студні,
А дехто просто глухне, як мотор.
Немає ради. Терпну мимоволі.
Ця чаша не мине нікого з нас.
Не зміг бажати - відвернулась доля?
Жадаймо, щоб продовжити свій час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758706
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Спливають дні лелеками за обрій-
У когось осінь, а комусь цвіте весна,
Десь мирно сплять, а десь вояк хоробрий
Стоїть на варті- там іде війна.
Дитя родилось- світ увесь радіє,
Дідусь помер- вже свічка в голові,
Стареньку матір ніжно син леліє,
Десь пісня дзвінко лине по землі.
Хтось віддає останню крихту хліба,
А хтось згубив в маєтках навіть лік,
У церкві поминальна богослужба-
Пройшов свій шлях, короткий, чоловік.
Хтось скаже- доля, Господом хрещЕна,
Написана Всевишнім угорі,
Хіба та смерть колись буде прощЕна,
Де гинуть хлопці- рідні й дорогі?
Ні, це не доля- це брудна розправа,
Гидка наруга, згублена душа,
Де лиш слова: - Героям Вічна Слава!
Дубовий хрест, віночок спориша.
Кровавий слід- матусина скорбота,
Батьківський біль у грудях клекотав,
Там куля в серце- кат й брудна робота,
Останній подих десь у вічність звав.
Стоять могили чітко у шерензі,
Де тишину стрічають лиш птахи,
Болючий спомин доторкає сонце-
Війна гібридна- смерть та молитви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758663
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Щоб ти дзябле не виліз із ванни,
Шоб ти хало отримав там снід.
Щоби ночами снилися Канни,
Шоб вмивався, як я інвалід.
Щоб лічильник крутив тобі холод,
Щоб про воду гарячу ти снив.
Щоби нужник шукав доовкола,
Щоб ти з ЦУМа… в вокзальчик ходив.
Шоб ти грівся, як я… у панчохах,
Щоби ночами снилась страна.
Шоб ти к.рво пожив в мені троха,
Шоб ти ж.де дістав мого дна.
Шоби жив ти, як я людожере,
Шоби пенсію ти мою мав.
Щоб так снідав, обідав, вечеряв..
Щоби я тебе… так годував.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758635
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017
Пролетело твое зеро..,
Не тебе удача банкует ?
Эх.., Ноябрь, проиграл добро -
Ветер лист золотой пакует.
И когда последний сорвёт,
Поминай.., поминай, как звали...
Потечёт серых дней отсчет
Вереницей тоски-печали.
Дождь который день моросит...
Жизнь унылая, ёлки-палки!
Но рулетка жизни кружит...
Господа, делайте ставки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758511
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017
У кожного бажання є ціна.
На блюдечку - ніхто не подарує.
Бажаєм, щоб закінчилась війна -
То здаємось, чи ідемо під кулі.
Ми платим завжди - силою, життям,
Комфортом, чи дотриманнями правил,
Хтось власним часом, інший – забуттям,
Грошима, чи відмовою від страви.
У кожного бажання є ціна.
Хтось ладен все віддати за єдине,
Як у примовці - царство за коня,
А інший поруч лиш ковтає слину.
Якщо жадане досі не збулось,
То значить не сплатили ми чогось?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758501
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Жива в моїй душі така надія:
Позбавитись всіляких протиріч.
Шкода, що не навчилася, не вмію
Сумнівне виливати в темну ніч.
Щоб зранку прокидатися - новою.
Щоб впевненим відчувся кожен крок.
Хоч дружній ранок з мутною імлою,
Але - мудрець, Не злий його пророк...
Чому ж оте осяяння приходить
Так рідко?.. Все життя - на терезах.
... Складна людини внутрішня природа,
Частіше шлях до мрій вбиває страх.
А хочеться відкинути сумнівність
Й довіритися мріям... "Гей, агов!.." -
Зовуть мене відлунням... Тільки відстань
Не меншає... Пробач мене, Любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758483
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Нахилилася над річкою калина.
Умиває своє личенько верба.
Тут щораночку по воду йде дівчина.
Ой, яка ж у неї усмішка ясна!
Ой, дівчино! Ти дзвінка,
мов те джерельце.
Ніжна, світла, ясна зіронько моя.
Полонила ти навіки моє серце.
В сині очі закохався я!
А в руках у неї гарні два відерця.
А в очах її завжди цвіте весна.
Наберу я їй водиці із джерельця.
І засяє знову усмішка ясна!
Ой, дівчино! Ти дзвінка,
мов те джерельце.
Ніжна, світла, ясна зіронько моя.
Полонила ти навіки моє серце.
В сині очі закохався я!
Нахилилася над річкою калина.
Умиває своє личенько верба.
Тут щораночку по воду йде дівчина.
Ой, яка ж у неї усмішка ясна!
Ой, дівчино! Ти дзвінка,
мов те джерельце.
Ніжна, світла, ясна зіронько моя.
Полонила ти навіки моє серце.
В сині очі закохався я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758453
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017
З ким би Ви не зустрілись - завжди віддавайте.
Навіть якщо в Вам нічого немає в цей час - попросіть у Бога для неї здоров'я і щастя.
Якщо це Ваша найкраща подруга чи просто знайома-це легко зробити. Якщо це людина, котра не любить Вас - теж попросіть. Тільки навіть трішки більше. Бо для неї потрібно ще заповнити малесеньку пустку в її душі.
Де б Ви не були і скільки б Ви не мали - віддавайте. Ви ніколи не робите це для інших. Ви робите це лише для себе. Закон Всесвіту не відмічається.
Робіть гарні і добрі вчинки. Навіть якщо цього ніколи і ніхто не зрозуміє.
Говоріть гарні слова. Говоріть ніжні слова. З щирою посмішкою. І відкритою душею. Посміхайтесь до людини душею.
Якщо Ви не можете нічого дати - помоліться за когось. Це більше за всі гроші. Це сильніше сили.
Прокинувшись вранці - запитайте в Бога про його сни. Подякуйте за все, що в Вас є. Якщо є філіжанка кави і кімната - це більше, ніж багато.
І посміхніться. Навіть якщо дощ.Навіть якщо не хочеться. Можливо, мозок і розрізняє справжню посмішку і вимушену. Але... Він ще сонний. І кнопка "щастя" натиснута!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758447
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Круки жируть, злодії,
О, де ви, одчайдухи.
Проходять ночі темні, дні,
Живем... В петлі задухи.
Удома чахнете... в гнізді,
У хомуті наруги.
Нема в вас гідності, в узді,
І не видать потуги.
Як тії черви у багні,
У нужнику, як мухи.
Раби ви, служите св.ні,
Не козаки... А слуги.
За страх ваш соромно мені,
Тем'яжать вас бандюги.
Ж.дами втоплені в лайні.
Збудітесь козарлюги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758420
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Білет, літак - і напрямок відомий -
У світ моїх найбільших ностальгій.
Забудеться в зими обіймах втома,
В душі моїй стривоженій такій.
Залишиться позаду Східна спека,
Попереду - дитинства береги -
Волинь моя кохана і далека -
Вітри її, морози і сніги...
Зима для мене знову стане дивом,
Й цвірінькання червоних снігурів.
Заскучила душа моя за співом
Чудних отих малесеньких птахів.
За парком, де усе мені знайоме...
... Від сліз, таки, не втримаюсь, мабуть,
Коли відчую щастя - бути вдома...
А вдома - й стіни щастя бережуть.
Білет, літак... Політ душі - до мрії -
І з долею поновлений двобій.
... Я вистою, я зможу, я зумію
На краще не розтратити надій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758430
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Не дзюркоче вода у ставочку,
Закосичилась смутком верба.
Длупа дятлик шишки у лісочку,
В далеч дробіт розносить луна.
Сум холодний, завія з гайочку,
Гріє ніжки у листі трава.
Посіріла кропива в куточку,
Поховалася жужіль жива.
Їжачок загорнувся в клубочку,
Його в сні колихає журба.
Снить орішками ген у садочку,
Осінь далі все в ліс відступа.
Теплом дише в останнім листочку,
Павутинка злягла в кружева.
Зачепився павук в сповиточку,
Хай діброва... йому поспіва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758421
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Перший день Листопада і подих зими.
Мокрий сніг на траві, коло сходів калюжа.
Передзим’я прийшло… зустрічаємо ми
Цей відрізок життя, цю негоду – недуже.
Всі ознаки цієї тяжкої пори
Є у кожному з нас: тільки глянути в очі.
Вже здається, душа почуттям не горить
І безсоння з болячками мучать щоночі.
Не приносить полегшення прийдешній день,
Тане кригою в серці на краще надія…
Аж не віриться в те, що в садочку пісень
Не цвістиме для мене трояндова мрія.
Чи ж не я ніжно пестив ці дивні квітки,
Поливаючи їх свого серця сльозою?
Чи ж не я цілував ніжні пальці руки
Коли доля давала ще зустріч з тобою?
Чи ж не я присягався у кожній добі,
Що без любих очей існувати не зможу?
Чи ж не я присвятив свою пісню – тобі
Як єдиній, з можливих ще, милості Божій?
І все це, чим я жив, віддавати туди,
В передзим’я глухе де весною не пахне,
Де на чорнім шляху, що веде в нікуди
Час останній Кощієм у затхлості чахне?
Та нізащо такого собі не прощу!
Знаю твердо: ми люди міцної породи.
Ми зустрінемо в травні цілунки дощу
І відчуємо шал у буянні природи.
А в цю пору коли оголились гілки,
Коли в нашім садку перший сніг тихо тане,
Разом п’ємо свій келих з напоєм гірким
І кохаємо так, наче вперше й востаннє!
середа, 1 листопада 2017 р.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758356
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Все частіше хата моя сниться,
Край долини дідова верба.
А за нею батькова криниця,
В моїм серці... птахою журба.
Книга плаче в полі сиротою,
Хилить в ноги шовком мурава.
Не надишусь рідного настою,
Моя юність в пам'яті сплива.
Ой, яка смачна ж її водиця,
Стука в грудях наче там пташа.
Поспішу водиченьки напиться.
Вже кудись спішить моя душа.
Там де свіжість віє теплотою,
По струмочку в'ється Борова.
Тут я душу й серденько загою,
Бо водиця батькова... жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758302
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Збочений світ - не задимлене , БАЧ!
Навпіл розірвані хмари
Вирваним краєм почвари, -
Листя, що впало під жалісний плач.
Не розбивай на хвилини роки, -
В присмерку день збайдужілий.
Витягнуть душу і жили
Ті телефонні короткі гудки.
Збочений світ - не заплачений борг.
Сутінкам в очі не глянуть, -
Виїсть їх змучена пам"ять :
Зашморгом виснуть вмовляння і торг.
Збочений світ - неозначений глум.
Тіні розбіглись в бентезі,
Місяць звисає на лезі,
Шкрябає променем просто по склу
Чи не прокинеться крейзі? -
Збочений світ...
18. 09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758300
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Історія – то є не просто час,
Події й люд там у клубок сплелися,
Коли хотілось плакать і кричать
Від того, що всі мрії не збулися.
А час летів і долю напинав,
Важку, вдовину долю України,
Де хрест і пісня, де народ конав,
Та вижив: знать хотів, що буде після.
У голод у тридцяті врятувавсь,
Лишивсь напівживий… Чи не для суду?
А далі 37-ий влаштував
Віссаріон, із Грузії Іуда.
Це він війну на плечі нам поклав,
Котру проніс народ і раз, і вдруге,*
Та перемогу впевнено кував,
Хоч мав у серці непомірну тугу,
Що вилилась у праведну мету –
Оплакану й омріяну свободу,
Й після стількох в історії потуг,
Таки здобуто волю всім народом!
І хоч, здавалось, воля – ось вона,
Та московити все до рук прибрали,
І ось аж через двадцять літ... війна…
А може, і не м’язи то заграли,
А вміло запланований реванш,
Щоби затиснуть нас тугіш петлею?
Щоб нахилити знаву до параш?
Вони не просто дурнів з себе клеють –
Не можуть нам пробачити Майдан,
Коли народ закинув їхні пута,
Коли не захотів уже ридать…
Це добре зрозумів кривавий Путін.
Та той, хто волі укусив хоч раз,
Недоїдки вже споживать не буде,
Це усвідомити вже й Путіну пора:
Ми – не раби, ми здавна вільні люди!
23.10.2016.
* …проніс народ і раз, і вдруге – Війна пройшла із заходу на схід і назад.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758249
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Літечко проснулось, настрій здарувало,
Зранку смакувало ковдру снігову.
Променем ласкавим в душу заглядало,
Чи то йду в діброві, чи то я пливу.
Щось таке приємне дихало у груди,
Зупиняло подих наче й не живу.
Господи в раю я, чи то ще прибуде,
Чи приснився сон цей, чи то на живу.
Вітерець піднявся, дмухнув у долину,
Загортав у килим ковдру золоту.
Блиснуло намисто, наряджав калину,
Бачу... бачу не дрімаю, літечко в саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758234
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
https://youtu.be/eTm4uVS9gCA
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758363
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Бувають дати у житті,
Ти не забудиш їх ніколи.
І тихо плачеш у тиші,
Яке страшне оце "Ніколи"
І все життя нести цей хрест.
Яка важка для серця ноша...
І скільки пройдеш ти з ним верст?
Вона до скону днів - найдовша.
І будеш думати в цей час,
Яке життя немилосердне,
За що нараз карає нас?
Зробити щось - ми безпорадні.
Життя піде уже не так,
Краса поблідне ця осіння.
І ти заб"єшся, ніби птах.
Душі проситимеш спасіння..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758207
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Спізнілі квіти, скільки ви снаги
У листячко набралися за літо,
Не хочете ні блякнути-сивіти,
Ні кутатись насінням у сніги.
Милуюся і вчуся саме так
В житті сприймати різні лиховії.
Ви – справжній символ віри і надії
І життєлюбства непоборний знак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758197
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Малює осінь казку за вікном:
Закутані у золото діброви,
Лелечі клини, згублені давно
В високім небі, раннім, сіробровім.
Гаптує осінь диво-килими
І літа бабиного ніжні візерунки,
І ліс, нехай не зовсім ще німий,
Припас для нас грибочки-подарунки.
Прядуть дощі осіннє срібло з рос,
Колишуть воду вітряні весельця,
Не скоро закує її мороз,
Тому й радіє ніжне пташки серце.
27.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758231
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Виймала мама квашену капусту,
Дубова бочка пахла пирогами,
В півниці, жила "літом", жовта грушка,
А я дитиною ховалася снігами.
Ренетою всміхались круглі деньця,
На кухні борщ виверджував вулкани,
Сміялись голубці воді в відерцях
І хлібом пахли руки, рідні, мами.
Світився на покутті каганець,
У лику всіх святих була молитва,
Життя вбиралось у чудний вінець-
Зимовий холод й сніг, неначе битва.
І я у нім, у тім, людськім житті-
Мале дівчисько, сховане у скрині,
Була собі в такому почутті,
В якому знов пробути хочу нині.
У світі тім, де мамине тепло,
Де батьків оберіг- моя святиня,
Так скоро все минуло- відцвіло,
Лишень молитва Господу- Богиня.
Лишень вона, зосталась назавжди,
Та вічна, неповторна та єдина,
У пам'ять рідним, з нею буду йти,
У ній лише спасіння для людини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758220
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Намалюю вогонь і зігріюсь об нього надвечір,
Уявлю, що тепло проникає по венах углиб,
А довкола – сім’ю: батька, матір і лепет малечі,
Дідуся, що у брилі - чистісінький піддубень-гриб.
Намалюю їх так, щоб миттєво усі оживали,
Гомоніли по черзі про звичні буденні діла,
Смакували картоплю в мундирах з просоленим салом,
Не спішили вставати, збирати миски зі стола.
Разом з ними і я непомітно присяду скраєчку,
Намистиночки слів із долівки у пам’ять змету,
Мирний тріскіт вогню долинатиме символьно з печі,
Розливатиме щедро в кімнаті просту доброту.
І не чутно тут буде завіїв брехливих з екранів,
Не проникне засилля чужинських агресій, доктрин.
Я посиджу тихенько, мудрішою трішечки стану,
Щоб вернутися знов у безладний стрімкий часоплин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758342
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2017
[u](Українська патріотка-снайпер з чеченським корінням, убита ввечері 30.10.2017. під Києвом пострілом у голову. Їй було 34.)
[/u]
Осінній вечір пострілом лукавим
Розіп’яло і болем обпекло…
Зі скронь Аміни цівкою стікала
Гаряча кров. Забризкане і скло…
Ця жінка-амазонка – справжній воїн,
В очах – небес безмежна глибина…
Чому краса ця створена для воєн?
Яка її в прийдешньому вина?
Може у тім, що жінка вона й мати,
І Україні віддана дочка,
То ж ворогів навчилася вбивати
І мала фах найкращого стрілка?
Чому життя добігло її рано,
Адже краса й любов врятують світ?
На тілі України це є рана,
Бо гине найвірніший її цвіт.
Аміна – то є справжня українка,
Так, Україна – це й її земля.
І тяжко нам, і невимовно гірко:
Свої? Чи то убивці із Кремля?
30.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758054
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Я тішуся чистому ранку
І сонцю осінньому вдень.
І кава - моя забаганка,
Й поезія світла - мішень.
І хочу радіти я словом,
Молитва вже лине увись.
І янгола прошу святого:
Крилом сніжно-білим торкнись.
І мрії плекаю я в серці,
І любий для мене весь світ.
Перлини збираю із денця,
Бо досвід - завжди дивоцвіт.
Любов бачу в кожнім листочку,
Мені навіть милі дощі.
Я словом сплітаю віночок,
Поезія йде із душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758037
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Надривно прощалася з жовтнем.
Снігами услід засльозила.
Він був дивовижно турботним,
Майстерним і золотокрилим.
Я з ним завагітніла щастям.
Здавався таким заповітним.
Шкода, не помітила вчасно,
Що часткою став мого світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758027
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Ти не корилась, йшла до волі,
В бою- життя вогнем горіло,
Та куля вирвала у долі
Жіноче серце, ніжне тіло.
Ти не корилась, не ридала,
Тобі боліло- ти мовчала,
Молила в Господа прощення-
Для Краю рідного благала.
Ти не корилась, божевілля
Приспало в черзі автоматній,
Зіграла смерть гучне весілля,
Де Україна в чорних шатах.
Вдягнула чорний свій вельон,
У крові й болю гірко вмита,
Борні, скінчився марафон...
Голубка миру нині вбита.
Катами й юдами розп'ята-
Як Жанну Д'Арк, вели на плаху.
Продана честь, душа зімята,
Проклята куля- смерть на шляху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757994
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Останні барви осені – скупі,
Так мало в них експресії і блиску…
Вже золотень дистанцію пробіг,
Підвівши за собою жирну риску.
Ні звуків, ні вібрацій, ні тепла,
Лиш де-не-де ще гупають ранети,
Лише густа передзимова мла
І листя обгорілі трафарети.
І сухозлітка вранішніх калюж
З-під подиху осіннього морозу.
О листопаде, увійди й поруш
Цю атмосферу сонну, безголосу!..
Коли душа – розтрощене вікно,
В яке надривно завиває осінь,
Коли слова, як вимерзле зерно,
А ти ще й досі плодоносиш, досі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758048
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Розвелися яничари
з злодіями... дружать,
Як в часи чумні примари.
владі... гади служать.
То зірвуть, а то запалять,
вовки... на підхваті,
Як команда то й завалять.
суки... біснуваті.
Із нечистим поріднились,
ескадрони... смерті.
Суть не вартує нічого,
баблом... у конверті.
Паси рве з нас очманіле,
в похміллі... як з ночі.
Від крові оскаженіле,
плює... ядом в очі.
Пора в писок посіпаку,
тож бо... святе діло.
З хазяями на гілляку,
щоби... й не смерділо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758129
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Печаль у душах, стужа, як зима,
Вампіри ненаситні бродять.
Немає влади й захисту нема,
Мара збирає смерті подать.
Життя колосся топчуть табуни,
Бандити і злодюги верховодять.
Байраки вмиті кров’ю і лани,
Найкращі в інший світ відходять.
За дурнів нас тримає Фарисей,
Москвою все лякає і розводить.
Немає дня без сплаканих очей,
Чужинець Україну мою зводить.
До смерті народного героя
А. Окуєвої
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757991
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wRzKZd1alc[/youtube]
Постаріла осінь... Постаріла..
До зими лишився один крок.
Від туманів дуже посивіла.
Лиш думок залишився пучок..
Треба готувати свої речі,
Скільки їх? Та жменька там одна.
Неважкий тягар на слабкі плечі.
Ось така історія сумна.
Обвела все поглядом уважним...
Не повірю, що тепер все так.
Лиш недавно я була поважна,
А тепер в повазі, як жебрак.
Де краса поділася шикарна?
Змили, мабуть, цю красу дощі.
А тепер вся сіра і безбарвна,
Думки неспокійні уночі.
Пролилась холодними дощами,
Вітер пожаліти лиш зумів.
І якими йти тепер стежками?
Ось і сніг посіятись посмів..
Це зима на п"яти наступає,
І краде осінні іще дні.
Та вона, мубуть, того не знає:
Чим хутчіш - скоріше до весни..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757902
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Так гостро пахне мокрим листопадом,
Сталевим небом, залишками сну.
Пернаті розкричалися надсадно,
Ранкове добираючи меню.
Безлистя. На деревах та у пошті.
Із того сумно трішечки мені.
Минув період легковажних тостів,
Не віднайшлося істин у вині.
Смакую каву з пінкою зі спецій.
Ловлю очима вкрадливу імлу,
Зганяю мух набридливих інерцій,
Що мають часто владу чималу.
У денній стрічці між подій – картини.
Надихаюся фарбами зрання.
І з легкістю, неначебто дитина,
Пущу з-під вій лукаве бісеня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757852
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2017
Про що шепоче листя восени?
Про те минуле незабутнє,
Коли всміхались юні ясени,
І все було яскраве й літнє.
І цілувались зорі уночі,
А місяць шлях стелив любові,
Твоя рука лежала на плечі,
І верби гнулись пурпурові.
На серці - радість, сяйво навкруги,
Тремтіння в грудях, поцілунок
Солодкої нестримної жаги,
Елітний "San Vicente" трунок.
О молодість моя - нестямний шал,
Польотом розганяла хмари.
Суцільна ніжність, щастя інтеграл,
Магічні жмутки, сила чарів.
Шепоче листя восени про те,
Що час пробіг швидкою ланню,
Про "San Vicente" спогад і соте,
Про юність чисту, як світання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757778
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Синьо-жовтий прапор вітер розвіває,
Рідна школа двері радо відчиня.
Завжди гарно вчитись щиро обіцяєм,
Бо квиток в майбутнє нам дають знання.
Пр.:
Рідна школо барвінкова
Квітни у віках.
Завдяки тобі готові
Ми знайти свій шлях.
Як дозріє жито в теплих барвах літа,
Подарує людям кращі колоски.
Так у рідній школі виросте еліта
Що прославить Україну на віки.
Швидко дні за днями пролетять крилато,
До зірок крізь терни будемо іти.
Станем гімназистами! Гідно і завзято
Будемо із честю це звання нести!
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757844
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Багато нас тут, оселедців в банці.
Кудись все тиснемось...
Все тиснемось...
Куди?
А він он плаває.
Ви подивіться. Ви погляньте!
А він он плаває - один!
Ой, скільки ж волі йому...
Скільки ж йому місця!
Ще й нарікає. Каже:"Мені тісно!"
Та ще й на поміч зве.
Чому?..
Бо він в акваріумі живе!
До моря б нам усім. До моря!
Де весело завжди. Де сміх!
Бо воля там.
Бо там щаслива доля.
І місця вистачить для всіх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757631
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Коли душа в синцях на крилах
Поламаних дивилась в небо,
То у віршах шукала сили.
Щасливих... Це було їй треба...
Коли розрізана лежала,
І крові стільки, ніби з тіла, -
Нитки із віршів виривала,
Щоби зашить... Щоб не боліло...
Коли від болю ні кричати
Не було сил... Шукала літер
Таких, щоби слова складати,
Щоб міг читати Янгол й вітер.
Щоб вірш... Найкращим став на світі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757637
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Тільки з тобою раділи троянди.
Тільки з тобою розвиднився світ.
І просинались хореї та ямби,
Пурхали дружно зі мною в політ.
Серце невпинно долає парсеки -
Відстань до тебе у тисячі літ.
Бо не летять в таку далеч лелеки,
Щоб передати тобі мій привіт.
Пам’ять кохання, мов сни, незбагненна.
Розум притих, а керує душа.
Зірка далека, як пісня натхненна,
Світлом чекання мене утіша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756993
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Обра́зи відпускаю вдаль,
У міжсвітів безмірне коло.
О не вертайте мого болю
У сховки зранених проваль
Ілюзії чи божевілля…
Бо я ще день – не надвечір'я,
Розкрилля!
Бо я ще бранка зелен-літа,
Ще образу його тавро.
В мені Адамове ребро
І карма роду заповітна,
Що іменована любов'ю…
Я п'ю її з небес живою
З тобою.
Зі жмутком сонця у волоссі
Несу в щоденнім суголоссі
Крізь час, крізь будні, крізь роки́,
Щоб хтось торкнувся невтямки́
Її змарнілим спраглим серцем,
Щоб виростив нові зеренця
Тої любові…
Боже мій!
У ній затято код віків,
Свобода вічного натхнення,
Хрещатого шляху проще́ння,
Едем зруйнованих гріхів...
Іду в незвідані світи -
Цей світ змілів - мені ж рости…
Прости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757607
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
То не я, то хитра осінь,
Як сміється- плаче просинь,
Десь колише кущ калини,
Вуста має, як в малини.
То не я, то стигла осінь,
Зачаровує й морозить,
Виплітає цвіт- косички,
Падає в тумани й мжички*.
То не я... повірте... осінь,
Зарегоче та голосить,
Загорнулась в дощ холодний
І обулась в квіт природний.
То вона- жива й красива,
Витворяє різні дива,
Найвродливіша шаманка,
Листя кинула на ганку.
Ворожила під порогом,
Пила мед собі за рогом
І сміялась знову в просинь,
То вона- та хитра осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757601
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Свіча й троянда – два зовсім не схожі
Дарунки для… загиблого бійця:
Свіча в безсмертя шлях знайти поможе,
Троянда – рано зірване життя.
А поряд на портреті в стрічці чорній
Обличчя юне, навіть ще без вус.
Це він м’яча ганяв іще учора,
Пірнав найглибше рибою в ставу.
Вдивляюсь у напівдитячі очі,
Й гірчить сльозою змучена душа:
Це він стеріг для всіх нас мирні ночі,
Тепер у сиву вічність поспіша.
О, скільки ж їх зібралося над нами
Крилатих ангелів, ні, посланців від нас,
Щоби не розповзлося те цунамі,
Котре перевернуло весь Донбас.
Свіча й троянда – символи безсмертя,
Адже вони – то світло і життя,
Це тим, хто йшов до волі метр за метром,
Завдячуймо ж їм всім своїм буттям!
Свіча й троянда – це дарунки Божі,
Утілені в них світло і краса.
Поки ми жити й думати спроможні,
Даруймо тим, хто вже на небесах!
28.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757586
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
[color="#ff0900"][b]А все було неначе вчора...
Де час не біг - повільно брів...
Ну хто сказав, що більш ніж сорок
Років пройде, не світлих днів.
А все було неначе вчора...
Купались вальси в небесах,
Сміялась вранішня Аврора
І щастю прокладала шлях.
А все було неначе вчора...
Весілля, клени золоті...
Кохання є...Воно опора
Одна з найкращих у житті...[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757509
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Хандрите, я знаю... Я тоже хандрю...
В ноябрьскую пору и я увядаю.
Туманное время... Пора дождевая
Как будто бы радость в душе убивает.
Иным и не быть ноябрю.
Тяжёлые мысли взлететь не дают.
В рассветах сырых - и на сердце сыреет.
И мы ощущаем - как крылья седеют.
Как будто усталые крылья болеют.
Такой на душе неуют.
Не надо, прошу вас, не надо грустить.
Земные часы, как известно, - по кругу...
Мне жаль, что согреть мы не можем друг друга,
Но в наших сердцах - лишь печаль, а не вьюга...
И всё же не порвана нить...
Ничто не способно ту нить разорвать,
Ту, нить, что легла между мною и вами:
Строкой, междустрочьем, молчаньем, словами!..
Та нить, что украсила судьбы - стихами -
Оставила в сердце печать...
... Хандрите, я знаю... Я тоже хандрю...
Но серый ноябрь не способен на подлость,
Хоть щедро в сердца он отчаянья подлил.
... Виновен ли он, что весне не подобен,
Что время идёт... к декабрю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757513
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
[i][b]ЕСЛИ СТЫНЕТ СКУПАЯ СЛЕЗА
В ЯМКАХ ЩЁЧЕК, КАК СНЕГА КРУПИЦА.
ЭТО Я... ЭТО Я... ЭТО Я...
ЗАДЕВАЮ СОЗНАНИЯ ГРАНИЦЫ,
СКВОЗЬ РОЗБИТЫЕ КАПЛИ ДОЖДЯ,
НА УСТАЛОМ ОТ ТУЧ НЕБОСКЛОНЕ,
СОЛНЦА ЛУЧ ОБНИМАЮ ЛЮБЯ -
ОДИНОКИМ ЦВЕТКОМ НА БАЛКОНЕ.
КОГДА, ВРЕМЕНИ СТРЕЛКА-СТРУНА,
КАБЛУЧКОМ СЛУХ ТРЕВОЖИТ ПУГАЯ,
ЭТО Я ВСПОМИНАЮ ТЕБЯ,
НА ОКОШКЕ ЦВЕТКОМ УМИРАЯ.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757523
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Хоч восени уже проймає холод,
Ми ціле і єдина суть.
Не розімкнуть нікому міцність кола,
У душах ще сади цвітуть.
Тримаємось і поглядом, й думками,
Очима мовим і без слів.
Тепер в осінньому сплетінні рами,
У нас - сердечний спільний спів.
І знову ділимо і лихо, й щастя,
Всевишній нас зчепив обох,
І молимось в поклонах до причастя.
І дяка Богу, що удвох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757524
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
На дереві гніздечко мостить
Своє високо у дуплі,
Все літо й осінь вона носить
Запаси на зиму собі:
Горіхи, шишки ялинові,
Соснові ще, також гриби,
Щоби в холодні дні зимові
Ситно і тепло було їй.
Кожушок гарний та руденький,
Швидко стрибає по гілках,
На диво спритна і живка
Пухнаста...(Білочка) маленька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757535
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Ніколи не наділяйте людей властивістю вибирати Вам настрій. Це там само, ну... Ніби підсунути Вам якусь сукню, бо вона дешевша. Але чи гарна настільки, щоб підійти Вам?
Заберіть у людей право вирішувати, хто Ви. Назавжди. Скажуть, що Ви бездарні - і Ви в це повірите. Скажуть, що Ви негарні - і Ви в це повірите.
Немає в світі мірок краси і іншого. Окрім Божих заповідей. Інше - це вигадки людей. Це чиїсь окремі виміри власного бачення стандартів.
Будьте мудрими. Це не знання. Мудрість не є обов'язковою навіть в шкільній програмі.
Та мудрість - як ніжність в тактильному голоді.Ніби і можна без неї обійтись. Та чи потрібно?
Її треба відчути і зрозуміти, що вона як поцілунок від коханої людини.
Хто б Вам і що не сказав - знайте :це забере чи підніме Вам настрій. Це може тривати хвилину. Може цілий день.
Це може стати дороговказом на місяць. А потім і далі...
Це не потрібно Вам... Наділяти людей властивістю виміру вашої особистості. Вашого такого прекрасного дня. Вашого життя...
Це їхнє бачення світу. Тільки їхнє.
Пам'ятайте, що Ви найкращі. І в вас все вийде.
Немає в світі повторення Вас.
Станьте мудрими. Слухайте себе. Це Вам потрібно. Це ніби ніжність в тактильному голоді...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757536
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qdU9p3IY7V0[/youtube]
Весна у осінь заблудилась:
Одне цвіте, друге вмира..
Своє тут кожному судилось.
Яка незвична ця пора!
Красива тут пора згасання,
Та очі дивляться на цвіт.
Чому ось так?- є запитання.
Непередбачуваний світ!
Пора осіння нагадає,
Що і в людей буває так.
Здається, сила покидає,
Та раптом все піде у смак.
І ми радієм дням холодним,
Дощам, що ллються, як з відра.
І не буваєм безпорадні,
Не мучить нас тоді хандра...
Так! Осінь можна пережити,
Коли в душі цвіте весна,
Когось всім серцем полюбити,
Тоді і осінь не страшна...
-----------------------------------
Недавно бачила: цвіте вишня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757552
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
КАЛИНА
Любив козак дівчиноньку —
Вже мали побратись,
та пішов він на війноньку
за волю змагатись.
Налетіла чорна хмара
Із кримського півдня,
коли козак із послами
доходив до Відня.
Та й забрали дівчиноньку
у полон татари.
Вернувсь козак додомоньку
застав божі кари.
Залишився соколиком,
довго мавши тужбу,
та й пішов із полковником
на козацьку службу.
ІІри посольствах прислужився
аж чотири роки.
Шукав її й дивився
по усій Європі.
У Стамбулі в день священний,
у неділю рано,
зустрів свою наречену
по-турецьки вбрану.
Кинувсь її обіймати,
а та зупинила:
"Не твоя я, пане-брате,
не твоя я мила.
Я уже не християнка,
я дружина бая,
вже три роки мусульманка
і залишусь нею.
Коли будеш у нас дома,
поклонися батьку –
Хай молиться завше Богу
За свое дитятко."
Засвітила сталь даманська
у руках козацьких,
пролилися крові каплі
на тюрбан ногайський.
Постріл в скроню із мушкета
наповал самого,
І збігала кров з кашкета
кольору одного.
Посадили в головах
їх червону калину,
в ногах—терен, а боками –
колючу шипшину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752971
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 28.10.2017
О, як же гарно Київ наш
ясними світиться вогнями...
Він гріє душу й тішить зір
своїми храмами й церквами.
Який же рідний нам усім,
уміємо його любити.
В його майбутнє вірим ми,
бо є усі ми його діти.
Величний, рідний Київ наш
свою щасливу має долю.
Зробив назавжди вибір свій,
бо виборов свою він волю.
Тепер під небом голубим
міцніє сила й воля наша.
Бо щастям повниться наш дім,
як радості святої чаша.
О, як же гарно Київ наш
ясними світиться вогнями...
Та, відзеркалившись в воді,
говорить з небом куполами.
Є правда в світі... знаєм ми.
Ця світла віра завжди з нами.
Освячує церковний дзвін
дорогу, обрану батьками.
Пишаюсь тим, що тут живу,
що син великого народу.
За велич цю й земну красу
вклоняюся я низько Богу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757357
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017
([i]Наше життя повне неочікувань.
Поняття якості, кількості, міри торкається різних його сфер. Кожен предмет, кожне явище перебуває в незліченних зв'язках і відносинах з іншими предметами і явищами.
Поняття кількість і якість взаємопов*язані.Так,як якість може бути кількісною,так і кількість може бути якісною.Та це все- "Філософія" кількісно-якісних відношень.Все це ми можемо спостерігати у своєму житті.
Дана тема та власні заняття з подругами фізкультурою на стадіоні мотивувала авторку написати жартівливі алегоричні віршики.Життя людей ,або участь їх у якійсь трудовій діяльності вона асоціює зі скачками коней на іподромі ( хтось прибігає першим,хтось сходить з дистанції,хтось спотикається,хтось веде весь табун і т.д.[/i]) )
[youtube]https://youtu.be/Hpl17wpwluI[/youtube]
[b]АЛЕГОРИЧНІ ВІРШИКИ
ПРО «кількість», «якість», «якісну кількість»[/b]
• П'є конячка молочко,
милеє створіннячко.
Мордочку в відерце тиця ,
поруч ще одна лошиця.
Підуть в поле попастися
і травички наїстися.
• Вийшли в поле кобилиці,
попастися на травиці.
Кінь їх швидко наздогнав,
усі плани поламав.
• Кобилиці знають толк,
їх не з'їсть зубастий вовк.
Їх підкови-сталь і міць-
насолода для зіниць.
• Вранці й ввечері стрибати,
лінь свою перемагати!
Дайте сіна скакунам,
щоб вони не впали в страм!
• Добрий коник б'є копитом,
бо кобилка не сердита.
Конюх тицьнув конюшину.
Коням дав ляпас по спині.
Будуть коники стрибати,
[i]«кількість» [/i]у степу шукати.
• Коника милі очиці,
думали про кобилицю.
Що у степу гасалала ,
вчорашню [i]кількість[/i] шукала.
• Вийшла в поле подивиться,
де ж поділась кобилиця.
З коником вона гуляла,
якісно траву жувала.
Ремигала та іржала,
кругом коника стрибала.
Кінь піднявся на дибки,
зрозумів її знаки.
• Все цікаве в кобилиць -
міцні м'язи ніг і лиць.
Ой, робочії конячки ,
бідолашним не до сплячки.
Якість б'є із-під копит.
Все і вся – біжить,стоїть!
• Ми були згуртовані.
Ранок відпрацьовано.
Берем приклад з кобилиць.
Не впадемо горілиць.
• Кінь до кобилки загляне -
[i] Кількість знов якістю[/i] стане,!
І народиться лоша!
Не заважай цьому — шшшша !!!!!!!!!!!!
• Осіннє листя шарудить,
щасливу мить не зупинить.
Ендорфіноване обличчя
кобилці личить,личить,личить.
Пішла стрибать у викрутасах,
бо ростуть крила,мов в Пегаса.
• Коник заіржав : «Фир-р-фек!
Та це ж справжній феєрверк!»
З гриви прямо на сідниці
скотивсь піт у кобилиці.
Кобилиця б'є копитом,
хоче дуже довго жити!
Щоб були пружні сідниці,
бери приклад з кобилиці!
• Кінь Пегас розправив крила,
вони в нього ,як вітрила.
Перешкоди всі здолав,
вразив всіх місцевих ґав.
• Рисаки біжать стрімглав
до води,до водоспаду.
Хтось їх,певно,осідлав.
Прості коні- десь там ззаду.
Хочеш й ти перемогти-
біжи прямо до води!
• Мій Скакун-з великой гривой.
Він-швидкий,міцний,спесивий!
Я люблю свого коня!
З ним тренуюся щодня!
• В мене не один Скакун,
їх цілісінький табун!
Я на першому лиш їжджу,
5 чи 7 разів на тиждень.
Другий кінь- на стадіоні,
третій-іграшковий поні.
П*ятий-в мене на картині,
я її малюю нині.
А четвертий-золотий,
шоколадний,лише мій.
Не покАжу його всім.
Налюбуюсь,потім з*їм!
• Кінь мій дибає і хече,
іскри з-під копита мече.
Грива в нього стала диба
і коли ж це він оклига??
Я пришпорюю коня...
щоб не виросла пеня.
• Як сплять кобилиці,стоячи?
їхнім ніжкам напевненько боляче.
Чекають бідненькі коня.
Та ,Що ж за життя? -це ж х...хтозна що!
• Пані вдома до пів-дня.
Буде тренувать коня.
Бігать на коні,стрибать,
танцювать і керувать...
• Королівський кінь Єдиноріг,
вбраний у блискуче з голови до ніг.
Королівські шати лиш для нього ,
надоригінального такого.
• Ов-ва,не болить в конячки голова.
Бачить-бачить -кінь біжить,
що аж пил стовпом стоїть!
• Стомлена ,бідна кобила...
Стулені губи і крила...
Коника всю ніч шукала,
серед степів заблукала...
• Кобилиця самотня
в чистім полі пасеться.
Не сумуй,бідолашна!
Все пройдЕ,все минеться!
• Листопадневого,теплого дня
молода пані купила коня.
Але сердешний від неї тікав,
ну а куди?- ніхто того не знав.
ЇЇ сімейство схвалило покупку.
Та коник утік...,всі запалюють трубку...
• Груз,що везе гнідий кінь-
занадто важкий.
Всі користуються силою
милого коника.
Ну то і що,що він сильний
і не заслабкий!
Схаменіться,панове,
прошу не робіть...
З коня того -
хіднИка- кочовника!!!!
• Як на ранній на зорі,
коник чує попурі,-
їде пані молодиця
на красивій кобилиці.
Кінь помчав назустріч їм,
буде весело усім!
• Конику чи кобилиці
щось прекрасне мабуть сниться...-
бал принцесок Попелюшок
і 12 смачних плюшок....
• Місяць в вікна загляда,
з ним Добро і Злагода.
Радість руку подає і говорить :
" Щастя Є!"
Спи ,мій КОНЮ, відпочинь!
Нехай сниться Далечінь!
Світло й Зоряне намисто
і озерце чисте-чисте
!Спи та набирайся сили,
щоб міцніли твої жили!
• Кобилиця десь гуляє,
коник суть її шукає.
Чи знайде її чи ні?==
Цікавісінько мені!
• Коник гривою махає,
що робити він не знає...
Кобилицю,як зустрів,
то свідомість загубив...
• Мій Скакун на перегонах
всіх догоне й перегоне!
Дам йому смачну цукерку,
води чистої-цеберко!
Розчешу,погладжу гриву,
Кінь мій-кращий,просто диво!
Не продам його нікому!
Тут поставим просто...кому!
• Осідлаю я Пегаса,
полетим аж до Парнаса.
Музи там нас зустрічають,
надихають,величають.
лірика фонтаном,
розростається таланом.
• КІНЬ ГАРЦЮЄ Й ТАМ ,І СЯМ ...
ПО ДОРОГАХ-СТОВЕРСТЯМ...
ДАЙТЕ КОНЮ ПРУТТЯ В БОКИ
ЩОБ БУЛИ ПРЯМІ ...ПІДСКОКИ!!!
• Коні в конюшні сплять чи жують
,не до вподоби морозна та суть...
Сонце пригріє- коні на луки,
скоро закінчаться зимові муки...
• Грива кобилки-дуже красива,
від того кобилка-прудка і спесива.
•Кінь служить людині,він їй-тяговіз,
пускає на спину, а чи тягне віз.
•Запряжу коней у сани!
І поїду я до .ані!
•Ти скачи ,мій кінь,скачи!
Буду я щаслива-чи...
•Є доляри,є гривня,
куплю в яблуко коня !
•Кінь конячку полюбив,
на самотність він -"забив"!
•Тупоти,мій кінь,гарцюй-
приготую рататуй!
•Кінь-породистий у мене!
Кого хочеш пережене.
Та мабуть переженЕ-
свою радість не мине! •Осідлаю я коня та й
поїду навмання...
Привези мене до нього,
до коханого мойого!
•Їхав вершник по дорозі…
Зупинився на порозі…
Всі впізнали в чому справа-
Кінь у вершника - КРАСАВА!
Цокотять його підкови,
Поводки красиві й нові.
Задивляюсь й я на нього,
На красивого такого...
сяду верхи на коня,
Буду їздити...щодня!
•Це не мій табун у Вас?
Заблудився в ранній час ?
Я за ними побіжу,їх по гриві по-гла-джу....
Де ж пряма до них дорога,до моїх єдинорогів?
Загнуздайте їх усіх....Розумію...........давить сміх.......
Дайте волю табуну! Стрибуни мої, у-ух- ну!
Знаю кожен їхній ріг.....Вийшла вже я на поріг...
Головне,щоб прискакали ....Повернулися....до Валі!!!
•КОНИКУ МІЙ КОНИКУ,ДЕ ТИ ЗАБЛУДИВСЯ?
СКАЧЕШ НА ЧУЖИНІ,ДОВГО ЗАБАРИВСЯ...
НЕВЖЕ МУРАВИЦЯ ТАМ ІЩЕ СМАЧНІША??
ВІТЕРЕЦЬ ТЕПЛІШИЙ І ПОГОДА ТИХША??
А ЧИ ЗАҐНУЗДАВ ТЕБЕ ЗОВСІМ ІНШИЙ ВЕРШНИК?
ХОЧ І НА ЧУЖИНІ== ВСЕ ОДНО,ТИ=ПЕРШИЙ...
ТИ-СКАКУН НАЙКРАЩИЙ= ПО ПОЛЯХ ЧИ ХАЩАХ...
І СКАЧИ ДО МЕНЕ,В МЕНЕ БУДЕ КРАЩЕ...
•Мої рідні скакуни!Ви скачіть до дівчини!
Є у мене їсти й пити,по травиці походити.
Сяду верхи й поскачу!Скільки схочу,ДО-СХО-ЧУ!!!!
(д а л і б у д е)
26.10.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757214
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017
А мого болю вистачить на всіх -
Солодке щастя веснами відміряла,
Що у сльозах і мій потоне сміх
Казали, та не вірила, не вірила...
Здавалося, а, може, то був гріх,
Що молодість повернеться крилатою,
Любов'ю загориться від утіх
І серце знов палатиме, палатиме...
Та тільки-но ступала я у світ,
Закручений тугими перевеслами,
Сміявся наді мною горицвіт...
Я ж плакала за веснами, за веснами...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616657
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 26.10.2017
Поглянь, як осінь жовта пропливає
За журавлиним угорі ключем,
Як смутком тихим землю поливає
І в душах засіває ніжний щем.
Лягали вони золотом червоним
На листяні дерева і кущі,
Я ж опинилась в осені полоні
І душі наші стали не чужі.
Як і усі, я в неї закохалась,
Хоча цього й не мала на меті,
Із вітром на берізках колихалась,
Перебирала коси золоті.
Коли ж діждусь, як ранок заблукає
У марева кудлатій бороді,
У жовтолистім лісовім розмаї
Грибочки я шукатиму тоді.
26.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757289
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Княгине Осене, зодягнена у шати,
В свої покої й храми запросіть
І прохолодою дощів ступіть до хати-
Тепло душі візьміть.
Богине Осене, у світі найсолодша,
Медами стиглими зомлілий виноград,
Захмелена вином, зерном проросша-
У барвах листопад.
Красуне Осене- посипані отави,
У хризантемах- "Дама", "Черви Туз",
Серця у роскоші- дзвінких пісень октави-
Чаклунко поетичних Муз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757240
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9ukuWtyxwcQ
[/youtube]
А думки все просяться у літо.
Це не гріх згадати про тепло,
Де трава в оздобі малахіту...
І куди оце усе втекло?
А воно пробігло, ні, промчалось!
Часто ми шукаєм його слід.
Ось тепер так сильно забажалось,
Осені в думках зробить обхід...
Відголоски ми шукаєм, осінь..
Може, ще знайдемо оті дні:
Милували очі сині роси;
Почуття тоді були в ціні.
Це було учора, а сьогодні,
Перший пролітає ось сніжок,
Ранками міцніє прохолода,
І не видно літа вже стежок.
Все тепер змінилося, неначе:
Вітерець за комір заповза.
Осінь зна свої права, одначе:
Починає хід свій із туза.
Та завжди є виняток із правил:
Вишні можуть восени цвісти.
І під снігом зеленіють трави,
Спалені будуються мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757073
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 26.10.2017
ОЙ ЛИШЕНЬКО! ЗА ЗМІРЯНО-БЕЗДОННИМ
УЛАМКОМ НЕБА СВІТЯЗЬКИХ ОЧЕЙ,
В ПУСТІЙ КВАРТИРІ ЖУРИТЬ ЧАСТО ДОННА,
У ЛІВІМ БОЦІ ЗГАДКОЮ ПЕЧЕ.
КОЛИ В ЇЇ ВІКНО ГУСТА МЕРЕЖА
ЕЛЕКТРОЛІНІЙ, ВПЯВШИСЬ В ХМАРНИЙ ДИМ,
ГЛЯДИТЬ... ЦЕЙ СУМ СИЛЬНІШАЄ... АВЖЕЖ БО,
ТАМ НЕБО! НЕБО! БУ́ЛО НЕ ТАКИМ.
А У М'ЯКІЙ, ЗАХМАРЕНІЙ ГЛАЗУРІ,
НАД ГАМОЮ НЕВИЦВІЛИХ СТЕБЕ́Л,
ШАТРОМ ЛЯГАЛО В ТРЕПЕТНІЙ ЗАЖУРІ,
ДЕ І ЗНАЙШЛА БЕЗЦІННОГО ТЕБЕ.
НЕ ЗНАЮЧИ, ЩО Й СИНЯВА ЗНИКАЄ
І ГОРИЗОНТОМ ВИЗРІВША ГРОЗА...
ПРОЙДЕТЬСЯ..Й ТЕПЛУ ЩІЧКУ ЗАЩИПАЄ
НІКИМ НЕРОЗЦІЛОВАНА СЛЬОЗА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756986
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Розвелися байстрючата,
Як в кожусі молі.
Від чужинця і схизмата,
Як бур'ян у полі.
Чом не любите Вкраїну,
Діти зозулині?
В неї ж доленька чаїна,
Не ятріть пташині.
Пір'я мамі не скубіте,
Не грайте окропом.
Її ж матір... полюбіте,
Бути гріх холопом.
Не ходіте холуями,
Юде.. не служіте.
Не ведіть її до ями,
Ви... прокляті діти.
Схменітеся... доволі,
На краю могили.
Міць і сила не в розколі,
У єднанні сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757156
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=192hwjI0NzQ[/youtube]
День похмурий освятило сонце,
Пролилися промені з-за хмар.
Спалахи знялись на горизонті,
І прийма земля безцінний дар.
Розлилось над грішною землею,
Розбудило від міцного сну,
Пропливло колючою стернею,
І картину стерло всю сумну.
Вже похмурий ранок за спиною,
Посмішка - гарант на цілий день,
А душа в тривозі дивиною,
Від одного погляду лишень.
Прилетіла, ніби хмарка, зграйка,
Ангели спустились із небес?
Сивочубих голубів сімейка...
Я дивлюся: чудо із чудес.
З рук моїх клювали хліб і просо,
Воркотали біля моїх ніг.
Як у них оце в житті все просто:
Разом полетіли на нічліг.
Лиш один замешкавсь на хвилинку,
Погляд кинув на моє вікно.
Як ти схожий на оту хмаринку,
Що розтала в небі вже давно..
( Натисніть на картинку)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756868
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Дивлюсь, як осінь з золота тче казку
І запряга стривожені вітри,
Ліс одягає жовтооку маску,
Грибочками засіяв і бугри.
Як небо нахилилось над землею,
Купає землю росами й дощем,
Вночі чарує жовтою зорею,
І будить в серці дивно-ніжний щем.
І оповита тишею-журбою
Осінню ніч вартує ще й вода,
Під зоряною виспиться габою.
Між очеретом сріблом прогляда.
А коли сонце день новий розбудить
І павутинням гілля заснує,
Такого дива очі не забудуть…
В душі моїй так затишно стає!..
10.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756916
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Намалюй оксамитове поле мені,
Де озимої ранні стебельця,
Найдорожчі для серця принади земні,
Як для пташки, що звила кубельце.
Намалюй мені лісу осінню красу,
І цирконову казку шипшини,
Лазуритного терну краплисту росу,
І у небі хмарки-балерини.
Намалюй мені, доленько, рідне село,
І щасливу мою Україну,
Щоб цієї землі не торкалося зло,
Щоб добро процвітало в країні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756881
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Не вір мені.
Мої слова – це подих,
Який щоранку ходить по воді,
Він губиться в століттях
І народах,
Стоїть стовпом
У Бога на суді.
Не вір мені.
Хіба такі бувають?
Звичайно ні,
Хіба що у книжках,
Таких не кличуть,
Бо таких не знають,
Даремно не тримають
У думках.
Мене кохати –
То себе труїти,
Зі мною світ
Розхитаним стає,
В небесній розчиняючись блакиті…
Не вір мені, а просто знай –
Я є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756769
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
[color="#5900ff"][i]Последние дни улетающей осени
Листву словно платье бесстыдно отбросили.
Я в них безуспешно пытаюсь влететь,
Успеть ощутить всё хотя бы на треть,
А лучше, конечно же, на половину,
Раз всё ощутить всё равно невозможно.
Тревожно смотрю и смотрю тебе в спину,
Пытаясь понять, когда всё стало сложно.
Так хочется крикнуть кому-то люблю.
И вроде смешно, и любить вроде некого.
Тебя? Так ведь ты не подходишь для этого.
Мы снова и снова с тобой на краю
У осени, будней. В заложниках вновь
У графиков, правил, свиданий по плану.
Не стану, подобно плохому роману,
Себя уверять, будто это любовь.
Пойду ворошить вместе с ветром листву,
Чтоб вспомнить, как вместе мы были когда-то.
И осень глядит на меня виновато -
Я вновь не подвластна ее волшебству.[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756960
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Село моє рідне – краса незрівнянна,
Криниць глибина в тобі й шепіт хлібів,
Від тебе стежина вела і від мами.
Несу ці два образи завжди в собі.
Село моє – то сторона веселкова
З травневою свіжістю квіту садів,
Всевишній, повісивши в небі підкову,
Помітив для мене місцини святі.
Село моє – мною не випита казка,
Де гай потонув у піснях солов'їв.
Самотньо коли на душі мені й важко,
Думками лечу до притихлих ставів.
Село моє, ти мій початок для пісні,
Де верби схилились в зажурі своїй,
До тебе вертатиму, доки не пізно –
Хрести там чекають моєї сім'ї.
11.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756754
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
За вклад за вбивство «визначне»,
За... професійний внесок.
Лише Хєрант таке утне…
Здаровує ж бо... писок.
У них колишніх не бува,
А що в них є святого?
Свого в медальки одяга,
Вони ж з гнізда одного.
Убивці Марченка! Мораль:
Хмелевич, Кішин і Михалко.
Вчепив іще... до причандаль,
Де ж совість… вовкулако?
Наруга Боже ця... За що?
В лапищах все в Пілата.
Невже померли ніза що,
На нечисть де... розлата?
Спить тихим сном вже дисидент,
Душа десь там... далеко...
Поштує вбивцю Резид.нт,
І підлість плодить... ехом.
Лиш тридцять три йому було,
І стільки ж відлетіло.
Гріхів ще більше прибуло,
Як носить... підле тіло.
До роковин смерті поета дисидента Валерія Марченка та одночасного нагородження презідєнтом М. Зубця ордєном Ярослава Мудрого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756828
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Недавно, осенью унылой,
Под шорох парковой листвы,
Давно прошедшее …ожило
И виноваты в этом – Вы.
Под грусть душевного вокала,
Вам удалось налить вина,
Чтоб сердце вновь затрепетало
И в этом Ваша лишь вина.
Читал, стихами восхищался,
И наслаждался естеством…
В тиши ночами упивался –
Любви божественным вином.
Красой поэзии чудесной,
Как в юности, был изумлён:
Чертами женщины прелестной,
Умом навечно… покорён!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756783
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Ти чуєш цю мелодію в катренах,
Що самотою рветься на Парнас?..
Пізніше пронесеться знов по венах
Забута казка наша без прикрас.
Та маска залишається в кайданах,
Лунають ноти для пустих гримас.
Заручниками є ми у романах –
І весь вогонь, що в серці вже погас...
Хіба у римах заховати можна
Мою печаль. Твій погляд сніговий,
Мов пектораль, виблискує й тривожно
Він сяє, оселився чарівний
В очах. За нього та напевне кожне
Спасибі та прощай же до весни...
© Володимир Верста
Дата написання: 23.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756794
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Моя чарівна, мов би з казки.
Немов жар-птиця вся у вогні.
Тебе торкнутись- справа марна,
Бо я не Фенікс і поготів.
Не я один не воскресаю
Від жару полум'яних кіс.
Тому одна ти тут.
Благаю.
Не підходи
Бо я згораю!
Повільно.
Боляче мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756785
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Опало листя. Холодно. Стоять
Оголені й обвітрені дерева.
І п'є земля барвисту благодать,
Що вчора золотила обрій неба.
А небо плаче, як горить земля,
Про щось шепоче листя в круговерті.
В цей час печалі в пісні журавля
Знайшла
себе я
в справжності
відвертій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756725
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Жаль тобі? Жаль мене, жаль?
Ще плечу не плачУ і жива.
Сухостій - не зелена трава,
Осені-літа,- скрижаль.
Сходинки... кроки, - почуй,
Зазирає подряпаний ключ?
Повертайся, відкрийся, - не муч!
Віку ночам вкорочу.
Жаль тобі? Сміхом, без слів,
Не спіши загортати Сувій*, -
Скине зерня, - збирати не смій.
На зеро не поставиш - нулі, -
Ті, народжені жалем, жалі.
*Доля
09.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756612
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 23.10.2017
[b][i][color="#0015ff"]Осени забавная картина,
Жёлтых листьев дружный хоровод...
Дождь стучит под звуки пианино,
Замедляя свой привычный ход.
Раскраснелась вдоль аллей рябина,
Пожелтели липы, тополя...
Треплет ветер гроздьями калины,
Влагою питается земля...
Раскричались на сосне сороки,
Весь в листве спешит куда-то ёжик...
Серых туч дождливые потоки,
Не видать с утра еще прохожих...
21 10 2017 г
Виктория Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756449
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Подивись, як купаються хмари
У цій чистій річковій воді.
Ну а вітер дрімає і марить,
Колискову співає собі.
Спочиває верба над водою
І пливуть коло неї качки.
Вони зайняті тільки собою
І купаються теж залюбки.
Каченя доганяє ці хмарки,
Та не може ніяк ухопить.
Лише качка сміється із кладки,
Бо це дійство її веселить.
Скрізь ці хмари: і зверху, і знизу,
Що злилися у довгій стезі,
Простяглися по річці донизу
У величній і пишній красі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744913
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 23.10.2017
У двох світах існую... Задзеркалля
Ввірвалось, наче вітер чудернацький,
В життя моє буденне... Чи зненацька?..
Чи я його чекала?.. Не провалля
Цей світ новий... Бо вiн - неначе казка,
Яку я й в снах своїх не малювала.
Вже чуда того надто, надто мало,
Для серця, переповненого ласки...
Нехай би дотик рук і поцілунки
Опалювали шовк моєї шкіри...
Красиві у кохання подарунки,
Яким я, мов дівча зелене, вірю...
Відчути ті дари небесні хочу:
Торкатись щастя ніжними руками...
... I знову в задзеркалля, ближче ночі,
Лечу, разом із першими зірками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756666
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Я закрию тебе у темницю
Своїх рим і в чорнилі пера
Заховаю, немов таємницю,
Де живуть ці самотні слова
На папері, в рядках заблукавши.
Шлях до тебе шукають щораз.
Не знайшовши, ідуть все віддавши...
І летить знов у прірву Пегас,
Та розбитись не може ніколи,
Вітер ловить його кожен раз,
Окриляє і лине по колу
У листи поміж сотнями фраз.
Він бажає одне лиш писати,
Ці слова віддзеркалюю я
На папері. І хочу сказати:
«Це спасибі – для тебе, моя!..»
© Володимир Верста
Дата написання: 22.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756596
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Яскраве листя,
Похмуре, сіре небо –
Тихий сум душі…
2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756318
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі за селом, де жито золоте.
А біжить вона від хати, де мого дитинства дні.
Де щасливі мама й тато... і такі ще молоді!
Тут, де вишні у садочку й кучерявий клен шумить,
Починає біг свій стежка, від воріт у світ спішить.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі за селом, де жито золоте.
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756410
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Де барвінок синій
Килим постелив,
Тато свого сина
До грудей тулив…
Батькові долоні
Теплі і тверді,
Вогкі, ледь солоні,
Все життя в труді.
[i]Приспів:[/i]
«Не буває в світі
Більшої біди,
Коли гинуть діти
І нема води,
Як земля палає
Й плачуть матері,
Як вогонь над плаєм
Й чорний диск вгорі.»
Батькові в волосся
Впала сивина –
В пізню його осінь
Забрела війна.
Чується молитва
З вуст його й землі:
Не були щоб вбиті
Батько й син в борні.
[i]Приспів.[/i]
«Не буває в світі
Більшої біди,
Коли гинуть діти
І нема води,
Як земля палає
Й плачуть матері,
Як вогонь над плаєм
Й чорний диск вгорі.»
Де барвінок синій
Килими стелив,
Внука вже – не сина
Дід тепер тулив,
І з грудей молитва
Лине мовчазна,
Та її Всевишній,
Вірю, розпізнав:
[i]Приспів. [/i]
«Не буває в світі
Більшої біди,
Коли гинуть діти
І нема води,
Як земля палає
Й плачуть матері,
Як вогонь над плаєм
Й чорний диск вгорі.
Хай земля квітує
В обіймах весни,
Небо сторожує
Лиш спокійні сни.»
10.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756414
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
В твоей судьбе меня так мало -
Как мало зелени в песках...
... Чего душа твоя искала
В моих стихах?
Чего душа твоя хотела,
Когда прибилась к берегам
Моей души осиротелой,
К её мечтам?
К её слезам, садам и рекам,
Такой прозрачной глубины;
К бегущим альфам и омегам
Чужой весны?
Не прогнала... И ты остался,
И стал желанным и родным...
Небесной, чистой, нежной страстью -
Дождём грибным...
И стало очень, очень много,
В твоей душе меня... Пускай!..
Не оборви свою дорогу
В мой тёплый май...
Пускай же чувства льются вечно...
"Люблю" - сказать не побоюсь
Тебе при самой первой встрече...
И пусть... И пусть
Мне говорят, что я украла
Чужое сердце... Мне плевать!
...Меня так много... и так мало...
И это "много" или "мало"
Нельзя предать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756351
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Моя ти мімоза,
Моя пектораль.
Жона жовтокоса,
Укутана в шаль.
Як сонечко ясна,
Як Місяць вгорі.
Моя ти прекрасна,
Роса на зорі.
Осаннна… Жадана
Ти спокій в тиші.
Для тебе кохана,
Я пишу вірші.
В очах твоїх просинь,
Від Боженьки дар.
На вулиці осінь…
А в серденьку жар.
Моя незрівнянна,
Ти спів ручая.
Ні, ти не омана,
Ти юність моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756302
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Тримаю оборону, ще крок – і скочу в безвість?..
Підходиш м’яколапо, а ікла – ладні впитись
У шийку, що тремтяче підставилась в довірі,
Нуртує потаємне в бажанні очманілім.
Твій погляд – гіпнотичний, куди від нього дінусь?
Слухняно йду назустріч, не перепона – стіни.
Запалюєш іскристе, шипуче ллюсь в долоні
Під переможні зблиски в зіницевім бездонні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756246
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Дістали ці обіцянки й брехня,
Тож слухати лукавство не бажаєм.
Воняє хитро… сплетена возня,
У ваших діях, ненависть черпаєм.
Ішли б ви геть… під три чорти,
У печінках реформи ваші ср.ні.
Загнали ви нас вкохані хорти,
Путани кращі вас.. бог.обрані.
Об’їлися… бадилля, як св.ня,
Обгадили під’їзди і могили.
Чужа нам хали ваша метушня,
Бо міру й межі ви переступили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756227
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Знов сам на сам в своєму ложі,
Веду свій монолог душі.
Я вже звільнитися не можу
Від вулканічності віршів.
У підсвідомості, спонтанно,
Враз виникає викид слів.
І так доладно все та гарно,
А як занотувати сів
Та записав… помилуй, Боже!
Аж сором взяв! Оце-то так!
Таж так писати кожний зможе,
Хоч в словотворі не мастак.
Якось невиразно та сіро…
Весь час за втраченим журба…
В коханні кволий та несмілий…
Та психологія раба,
Який без клітки, - у неволі
Свого старого почуття,
Все кличе із нізвідки Долю…
Навіщо кличе?.. для життя?!
Яке життя?! Та схаменися!
Кохання, часом, та ж війна…
Коли ж ще досі не женився,
То в тому лиш твоя вина.
Бо серце жінки – це фортеця,
Яку не візьме боягуз.
Вона того прийме до серця,
Хто по життю – козирний туз.
А ти хто є? Мужик чи баба?
Отож! Дай відповідь на це.
На мур фортець не лізе слабий.
А як Поет? Його слівце
Повинне бути як та зброя:
Дволезогостре та влучне.
Він має бути лев собою,
Забути про всілякі «не».
І брати приступом твердині,
Які б не встали на шляху.
Кохання тема не єдина:
Їх он аж скільки у мішку!
Дістань хоча б оту, - зелену:
Там щось про наспіви дібров,
Про цвіт квітнево-черешневий
В який пірнає серце знов.
І знов все єство молодіє;
І знов п’янке вино душі
На підсвідомість тихо діє,
Щоб в думці визріли вірші.
Ще можеш взяти про дороги.
Згадаймо їх стрімкий потік:
То під колеса, то під ноги,
То наче мрії, звіддалік,
За горизонт незримий кличуть,
Щоб зміг поет не раз пройти
По хвилях золотого жита
А в них негадано знайти
Красу-дівчину у віночку
З волошками в її очах,
Щоб знов летіли дні і ночі
Під гру розкрилля на плечах.
13.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756068
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017
Туман чіплявся німбом за чоло.
-Я не свята, повір, мій любий друже,
Раба по краплі із глибин і зло
Давити пресом неупинно мушу.
Ті гості – вперті, хитрістю беруть,
Висковзують, ховаються під маски,
Отруйні і рухливі, наче ртуть,
Влаштовують майстерно вмілі пастки.
Добро ж – без демонстрацій і реклам,
Та де не ступить – залишає плідне,
Ділами власними будує там,
Де інше із нездатності поблідне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756079
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017
Хоробрі, емоційні і сміливі,
В акцентах зосереджені на ціль.
Проникливі розумні і чутливі,
Не кожен так відчує в інших біль.
А ще вони вродливі й спокусливі,
Водицю пити можна із лиця.
Хоча нелегко з ними, вередливі,
Та їх так часто водять до вінця.
Вогонь палючий, у діях невгасимі,
Як грім наповнені відвагою серця.
Харизматичні ще й несокрушимі,
Доводять все по честі й до кінця.
Затаєні в агресії, зависливі і мстиві,
Не завше розумом керуються також.
Жорстокі є... й депресії властиві,
Теж не святі... у світі потороч.
Стійкі, як сталь, порядні і правдиві,
Попереду найбільших відчайдух.
Як блискавка вони в нестямній зливі,
Незламна сила їх, із сплаву дух.
Гарячі. хитрі, владні, підозрілі,
Бува емоції керуть через край.
Бувають,як томат, частенько перезрілі,
Тоді обходь їх краще, не займай.
Ніколи не лукавлять...не голублять,
Раба в собі не зносять і хлопа.
ФальшІ не терплять і брехню не люблять,
Життя ж бо їх суцільна боротьба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756023
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 19.10.2017
Стоять орли... заковані в броні,
Пташки поліції старенькі і новії.
Забрьохані, як льолі в багвині,
Ще більше, а ні ж ті були, чужії.
Відгородилися...Пацюк і Козопас,
Як за стіною цуцики й повії.
В Маріїнці в них пушки про запас...
І гайвороння... чорне в летаргії.
Лиха покрила сном Покров,
Заснув козак, чи то мо в амнезії.
Невже звелась козацька кров...
Під захистом бандити і злодії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755828
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Постукали слова до мене,
Щоби у вірші їх ввела,
Про жито, стигле і зелене,
Про долю рідного села,
Й про неньку нашу – Україну,
І доленьку її, гірку,
І про красуню Чураївну,
І про Дніпро – святу ріку,
І про замріяну калину,
Що стереже у лузі брід,
І одиноку тополину,
Що український славить рід.
Слова… Ви друзі мої вірні
У горі й радості – завжди,
І це, мабуть, закономірно.
Врятуйте ж край мій від біди!
3.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755787
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Гримить війна і небо розривається
Стрілою вогняною знов навпіл,
А на землі дівчатко надривається,
На ніжки стаючи свої слабі.
Підняти неньку хоче, закривавлену,
Мале дитя не може ще збагнуть,
Чому в його матусі раптом «вава» є,
Що до життя її не повернуть…
Плачем дитячим тиша, приголомшена,
Дивилася згори на чорний дим,
На дерево, що стало, ніби локшина,
І на стіну, розсипану в ряди.
Це тільки штрих того, що відбувається,
А скільки охопив би об’єктив,
І показав, як кров’ю упивається
Земля, в якій міг опинитись ти?!
15.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755701
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Сидять злодії по маєтках,
Як грифи… кляті у кублі.
куди подітись... правда гірка,
Не знайдеш виродків в тюрмі.
Сидять, як черви… у печінці,
Дістались гади до кісток.
В підвалах влади українці,
Петля на Сході від АТО.
Відгородились… паразити,
Гарантом… вкрадене бабло.
За суддів все такі ж бандити,
Із шобла... дз’ябликів г.вно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755691
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
[i] [b] [color="#b52222"]1917 -1918 роки…Становлення УНР…
Безмежна довіра до братньої Росії…
Армія ліквідується… Лиш одиниці,-
за її збереження… Та у далеких
кремлівських мрійників,- зовсім не
братерські замашки… Навпаки!... [/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#1a237d"]Стою під кленом...Біле павутиння
Пливе в блакиті неба, золотить
Розлогу крону сонячне проміння.
Блакитне й жовте...Символічна мить...
Блакитне й жовте...Слово б’є в літаври...
Будь насторожі, милий краю мій...
Блакитне й жовте... Хижі динозаври
З гнилої Лопані* ідуть на бій..
Питання руба,- чи довічно бути
Країні жовто – синьою,чи ні!..
Та сил нема… Лиш цвіт оббили Крути…
Впав Київ… Все в імперському вогні…
Червоним загасили жовто-синє
Червоні душі, пики, прапори...
Брехня та кривда ще живі й понині,
Бо майже вік лились на нас згори.
А зараз осінь. Світлочубі клени
Купають в сині листя золоте,
Та жовте й синє - це ж і є зелене,-
Живе, безсмертне, бо воно - росте.
Десятиліття канули " у лету!
І знов війна,- підступна, "втихаря"...
Інша душа...Із того ж кабінету
На Півдні й Сході безлад витворя...
Та люд не той!.. Піднявся,сіромаха...
Весь Світ підняв... За нас - діла й слова!!.
Не заржавіла в піхвах зла ,,домаха",-
Козацьким корнем нація жива...
*PS. Лопань - річка у Харкові.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755665
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Ворона прилетіла до ставка.
Усілася на гілці. Роздивлялась.
Побачила, як Щука доганяла Судака,
в душі із нього навіть посміялась.
- Ото є як... Та що ж ти за Судак?!
Від Щуки хижої тікаєш? А в нас,
в сусідньому ставку, є Судаки...
Ого які! Та що з тобою говорити?
Ти ж не знаєш... Живеш собі у заводі,
отут, і навіть Щуки хижої боїшся.
А наші Судаки... Ого які!
Як розкажу тобі, таке і не присниться!
У них будинки й дачі для душі,
та ще й зарплата чималенька.
Живуть шикарно, як і Карасі.
Ото кого навчили батько й ненька!
На тебе ж соромно дивитися. Повір!
Оце хоч насміюся... Та що сидіти тут?
Я краще полечу. Можливо, в Судаків
своїх чогось навчуся!
Чого навчилася Ворона в Судаків?
Їй Богу, я не знаю. Але хотілося б мені,
щоб гарно всі жили.
На те надію світлу маю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755662
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Куди, красо оманлива, осіння,
Зникаєш надто швидко повсякдень?
Який мольфар в час свого повеління
Посмів тебе позбавити натхнень?
Куди щедроти ясних днів поділа,
Куди пливеш, сягнувши всіх вершин
Краси своєї ? Тлінна і відцвіла
Летиш зів’ялим листям в часоплин.
Де покровителі краси твоєї ?
На що зрадливці очі відвели?
Як плаче мудрість старості своєї,
Вони вже іншим возвели хвали?
Оплакувать дощем – то марна справа,
Як горювать від зболених образ.
Час не лікує втрат. Твоя відправа –
Зима, що скорить нас усіх не раз.
В лісах оголених красу шукаю,
Мов з вічних зір вичитую знання,
Серед одвічних істин знов блукаю,
Та вічна не краса й не надбання.
У бляклості й понурості вся мудрість,
Із золота вчорашнього - гниття.
Як сенс людського майбуття, як сутність –
Це з «праху в прах» - зі смерті у життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755650
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Відлетіло у вирій вже літо,
День за днем, мов ті води сплива.
Подаруй мені, осене ніжність,
Хай ще тішиться серце й співа.
Приголуб ще теплом мою душу,
Не пусти туди зимних вітрів
І красою своєю зворушуй,
Так не хочеться ще холодів.
Подаруй мені, осене радість
Світлу-світлу, як небо ясне,
Поведи, наче в казку мене
В світ чудовий, що звемо ми щастям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755618
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Наснилась ніч – звичайна біла ніч:
Мости - світанком тільки об'єднає,
Свідомості - під впливом протиріч,
А сумніви, мов комарина зграя,
Висмоктують із вен смаки життя,
Вдягають маски миру й доброчестя.
Сповна ціну сплатила каяттям,
Тепер за мною – зовсім інші жести.
Наснилась ніч - без просвіту і див.
Така буває, як втрачаєм віру,
Коли не здатні стерти негатив
І слабнемо страхами понадміру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755616
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=km5IPEhRaI8[/youtube]
Ще вчора настрій був поганий,
І все валилося із рук.
Один дзвінок, що був бажаний,
Прискорив серця мого стук.
Ти щось казав, а я мовчала,
Щось про осінні довгі дні.
А я всміхалася, бо знала:
Не те сказать хотів мені.
Та раптом стих.. Я відчувала,
Моя тут черга щось сказать...
Я швидко тишу обірвала:
Так хочу я тебе обнять.
За мить усе тепер змінилось:
Яка чутлива ти, душа!
Твої слова ще не спізнились,
Любов все терпить, ще жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755610
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Ах.., оставьте же, мысли лукавые,
(Хоть порой вы чертовски милы),
Хоть вы левые или же правые,
Вы сегодня ничтожно малы.
Не гадайте кофейною гущею
На бубновый души интерес,
Не стращайте тоской вездесущею -
Знаю ваше я "поле чудес".
Да оставьте..! Коль даже вы вещие...
Необъятное время объять -
Мне бы неба дождливую трещину
Лентой радуги перевязать!
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755537
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017
В решеті носила воду я,
Дивувалась – рясно протікає,
Відкидала власні відчуття,
Від верби чекала груш врожаю.
Підбирала жолуді в гаях,
У рядки висаджувала вміло,
Аж допоки власний дикий жах
Горло не здавив - до божевілля.
Проясніло – я себе сама
Радісно уводила в оману,
Думала – до неба підіймав,
Він же ждав опори у тумані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755509
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Світ – це мега-оркестр, що виконує музику сфер.
Власне соло у Божій симфонії грай без афер!
Силься понад усе, головне ти старайся не схибити!
Головне – це звучати, в оркестрі ніяк не фальшивити!
Співай[i] maestoso [/i], [i]legato[/i] і [i]forte[/i], [i]con dolcherezza[/i]
[i]Cantabile[/i] і [i]largo[/i], [i]appassionato[/i] ачи [i]misterioso[/i]
[i]Andante,accelerando, con forza, fortissimo[/i]
[i]Legiero, piano, vivace, moderato, sempre і adagio[/i]
Будуть нотки твої у житті хай помірно скерцовані,
Оперловані та зачаровані і відшліфовані…
А відтак неповторну кантату підхопить оркестр.
І, можливо, запишуть її у небесний реєстр!
Силься понад усе, головне ти старайся не схибити!
Головне – це звучати, в оркестрі ніяк не фальшивити!
Власне соло у Божій симфонії грай без афер!
Світ – це мега-оркестр, що виконує музику сфер.
[b]Терміни, що визначають стиль і жанри музики[/b]
[b]Маестозо (maestoso)[/b] - величаво, урочисто
[b]Легато (legato)[/b] - плавно, спокійно, безтурботно.
[b]Форте (forte)[/b] - голосно, з силою.
[b]Кон дольчерецца (con dolcherezza)[/b] - м'яко, з ніжністю.
[b]Кантабіле (cantabile)[/b] - співучо, распевно, з почуттям.
[b]Лярго (largo) [/b]- широко, привільно, неспішно.
[b]Апасіонат (appassionato)[/b] - живо, з пристрастю.
[b]Містеріозо (misterioso)[/b] - тихо, таємниче.
[b]Анданте (andante) [/b]- розмірено, не поспішаючи, задумливо.
[b]Аччелерандо (accelerando)[/b] - збільшуючи темп, прискорюючись
[b]Кон форца (con forza)[/b] - з силою, напористо.
[b]Фортіссімо (fortissimo)[/b] - дуже сильно і голосно, громоподібно.
[b]Леджіеро (legiero)[/b] - легко, плавно, бездумно.
[b]Піано (piano)[/b] - тихо, неголосно.
[b]Віваче (vivace)[/b] - живо, скоро, безупинно.
[b]Модерато (moderato)[/b] - помірно, з розстановкою, неспішно.
[b]Семпре (sempre)[/b] - постійно, не змінюючись.
[b]Адажіо (adagio)[/b] - спокійно, повільно.
[b]Кантата[/b] - твір для концертного виконання оркестром, солістами або хором.
[b]Скерцо[/b] - музична замальовка легкого, жартівливого характеру. Може входити в велике музичний твір в якості його складової частини. Також може бути самостійним музичним твором.
[b]Скерцовані[/b] – від скерцо
[b]Симфонія[/b] - твір у виконанні оркестру з чотирьох частин. Ґрунтується на принципах сонатної форми.
Джерело: http://faqukr.ru/mistectvo-ta-rozvagi/99871-muzichni-termini-spisok-najvidomishih-muzichnih.html
15.10.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755479
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017
О часе, пригальмуй на хвильку біг,
І блискавично не лети повз мене!..
Вже світлофорить осінь вздовж доріг
Багряним, теракотовим, зеленим.
Ще ніби вчора літо провела,
А нині жовтень перетнув екватор.
Чомусь так мало справжнього тепла,
Зате леткого блиску забагато
У вулику людської суєти,
Де нерви не живі, а синтетичні!..
Цей світ давно з наукою «на ти»,
А що душа? Як нетрі фантастичні ─
Непроходима хаща, глухомань,
Де що не крок – сліпі космічні діри…
Як часто між земних поневірянь
Людині бракне спокою і віри,
Щоб осягнути серцем глибочінь,
Просканувати поглядом висоти
І підібрати кодові ключі,
Й замки небесні позривати всоте…
І духом життєдайної весни
Наповнити кожнісіньку судинку,
Допоки час тебе не розчинив
В галактиці, мов зоряну пилинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755456
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Так жесток этот мир -
Проимперская власть:
Прирождённый вампир,
Ненасытная пасть.
На вершине...тиран
Окрылённый войной,
Возведённый на трон
Раболепной толпой.
Для злодеев - кумир...
Обездоленным - вор!
И чудовищний пир,
Как чума...Приговор!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755438
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Захисника День - Сина України.
Захисника кордонів в мирний час...
День патріота, що боронить стіни,
Щоб тихі сни вколихували нас
Вітаю, сину, друже і солдате!
Покрово, збережи від смерті й бід!
Хай славен буде у віках-століттях
Твій мужній дух і твій козачий рід
Вернися з перемогою, козаче,
Під оплески життя і всіх невдач,
Земля моя від гордощів заплаче,
Лиш ти, козаче, у житті не плач.
Хай слід-у-слід життя іде з тобою,
Вернись в будь-що на батьківський поріг.
Здолаєш ворога у вічний морок
Допоки мати-син. Допоки світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755382
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Росте клен високий побіля хати,
У ній проживає старесенька мати,
Сивими стали колись чорні коси,
Роса посріблила і зелен-покоси.
За сина свого зажурилася мати,
Взяли нещодавно його у солдати,
Пішов рідну землю синок захищати
Від ворога лютого та й супостата.
Вже літо минуло та осінь настала,
А грізна війна все ніяк не стихала.
На клені високім вже листя опало,
Матусине серце біду відчувало.
Якось рано-вранці прийшла похоронка
На рідну кровиночку - її синочка,
Не вірило серце, душа скам"яніла,
Вона покарати убивць тих просила.
Які в її сина життя відібрали,
У Господа миру так ревно благала.
А клен все росте, кучеряві листочки
Нагадують матінці все про синочка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755278
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017
https://www.youtube.com/watch?v=vtqzaOyOKvg
ЛАКРІМОЗА ВІЙНИ
романс
***слова пісні, покладені на музику в співпраці з композитором О. Лісінчуком. Виконує Народна артистка України Світлана Мирвода***
Дощ у вікні
Тобі дзвенить,
Немов по клавішах соната.
Ти відчуваєш мій прихід
З доріг війни
Крізь дощові вологі грати...
І ти одна.
І ти одна,
І разом більше нам не бути...
Ось так,
Під дощову сонату,
Листа
Останнього писати
З країв, яких не повернутись.
Не дивина.
Іде війна,
І дощ стікає, наче смуток...
А дощ іде,
І часу плин
Зіграє музику розлуки.
Під лакрімози перелив
На клавесин
Кладу твої зігріті руки...
І не проси,
І не проси,
Мене недовго зачекати...
Прости
Мене, моє кохання!..
Той бій
Для мене був останній,
Бо я знесиленим солдатом
Прийшов сюди...
Та маю йти
Крізь дощові вологі грати...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117081600768
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755317
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017
На чужину. На заробітки.
Не в змозі діток прокормить.
Пороги плачуть - бідні свідки.
На них спіткнулася. Ще мить.
Дрібно́ту скупо обіймаю.
А ті, мов горобина зграя,
Щебечуть, всім своїм теплом
До мене туляться гуртом.
Та треба йти. Спиняю гомін,
Пронизує дитячий спомин –
Я так прощалася колись
Зі старшим братом. Не збулись
Ні сподівання, ні надії,
На самоті тепер сивіє.
Батьківський кашель. Сльози мами,
Вона практично у нестямі
У сумку пару яблук суне:
«Таких духмяних там нема»,
Хмарніє, мов гірка пітьма.
І де поділись іскри юні?
«Облиште, мамо! Не Сибіри
Мене чекають. Не до Сирій,
В Італію наразі їду,
Щоб доглядать старого діда».
Змовчали. Батько відвернувся.
До ніг пухнастий білий цуцик,
Мов м’ячик, підкотився. Рвучко.
Беру валізу я за ручку.
Зачувся тріск. Душа, чи сумка?
У грудях калатає лунко.
Найменший пискнув: «Ти надовго?..»
Не відказала я нічого.
Бо що повідати? На рік?
Лиш очі одвернула вбік.
Малеча виросте без мене?..
Ой доле-доле.. Нене-нене…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755171
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2017
За твором Д. Павличка "Не бійся сивини моєї"
Не бійся сивини моєї –
Вона тебе не забруднить –
Ця біла, наче цвіт лілеї,
Ця, наче небо, синя нить.
В ній голова моя зігріта,
Неначе в мареві гора.
Це подих не зими, а літа,
Це дим незримного костра.
Там думка палахтить, як рана,
Горить віків броня і бронь.
Благослови, моя кохана,
У скронях схований вогонь.
Прийди до мене – це не сором,
Любити мисль, що опекла.
Схились над полум’ям прозорим
Мого печального чола.
І не питайся, що згоріло,
Бо кров мою вогонь зберіг,
Байдужості смертельне тріло
Не вдерлося до жил моїх.
Навчив мене вогонь терпіти,
Хапливим бути, мов карук,
Але мого чола орбіти
Засвітяться від ніжних рук.
Тож доторкнися до сивизни,
Що очі молоді пече,
Можливо, світло дивовижне
Тобі між пальців потече.
Дмитро Павличко
[youtube]https://youtu.be/vU96fW5Z_VQ[/youtube]
Не обпікай мене словами,
Вони є зайві у цю мить.
Хіба світання поміж нами
Білявий волос затемнить
Й кохання нашого світило,
Нестримні зови тіл і душ?
Чи, може, є таке мірило,
Що розрізнить нас? Аніруш! -
Благатиму його... Мій милий! -
Тебе до серця притулю...
Твого волосся колір білий
На весь наш вік благословлю.
Хай зігріває світло срібне
Замерзле серденько моє...
І місяць сонечку подібний -
Його проміння, як твоє.
Тож не журися, що біліє,
Й густіш сяйливість сивизни,
Цей колір ніжної лілії
Любіший серед білизни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755169
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Нічка, темна, крила в гори
Опустила
І на небо тихі зорі
Запросила.
Поміж них пливуть біленькі
Лебедята,
Діточок несуть маленьких
На крилятах.
Вони сни несуть чарівні
До півночі,
Де дрімота закриває
Діткам очі,
Тож зручненько ляж, дитино,
На крилятко,
Сни корисні для людини.
Спи, малятко!
21.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755160
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Спроба перекласти життєвий твір, який
схвилював мене дуже.
Автор Булат Окуджава
Мой мальчик, нанося обиды,
о чем заботятся враги?
Чтоб ты не выполз недобитый,
на их нарвавшись кулаки.
Мой мальчик, но – верны и строги -
о чем заботятся друзья?
Чтоб не нашел ты к ним дороги,
свои тревоги пронося.
И все-таки, людьми ученый,
на их нарвавшись кулаки.
еще задолго до седин,
рванешь рубаху обреченно,
едва останешься один.
И вот тогда-то, одинокий,
как в зоне вечной мерзлоты,
поймешь, что все, как ты, двуноги,
и все изранены, как ты.
-------------------------------------
Коли тобі несуть образи,
Про що тут мріють вороги?
Якщо не вмер ти просто зразу,
Щоб не нарвавсь на кулаки.
А що тут друзі вірні, чесні?
Про що турбуються в цей час?
Щоб не прийшов до них невчасно,
І вигляд твій їх не потряс.
І все-таки людьми навчений,
(На їх нарвавшись кулаки)
Хоч ще далеко сивина,
Рванеш сорочку нескорений:
Один ти в світі - сирота.
І ось тоді-то ти, самотній,
Як в вічній зоні мерзлоти,
Ти зрозумієш: всі двоногі,
Такі ж нещасні, як і ти..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755120
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Україно моя, хоч страждала від болю,
Не збороти нікому твій вільності дух,
Не вчепити гнітюче ярмо твоїй долі,
Не здолати вкраїнської нації рух.
Бо народ твій одвічний сіяч(хоч стражденний)
Веселкової мови, любові, добра.
Бо народ з пелюшок вже крилатий у генах,
Джерелом його духу є води Дніпра.
Зазіхнула потвора на землю родючу,
На державу, на сина, на матір і рід.
І чекає розплата її неминуча.
Будуть жити - Вкраїна і гідний нарід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755122
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Не сорняк и не батрачка...
Для тебя я - королева!
Но любви своей не прячу,
Как луга не прячут клевер...
Как луга не прячут клевер -
Ты не прячешь восхищенья...
И звучит во мне припевом:
Я - души твоей волненье...
Я - души твоей волненье,
Я, в руках твоих, - гитара...
И мои стихотворенья,
Для души твоей, - подарок...
Для души твоей - подарок
Этих чувств весенних звуки...
Не тая любви пожара,
Я твои целую руки...
Я твои целую руки,
Как река целует берег...
Не убьёт любовь разлука.
В расставание не верю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755098
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Всесвіту потрібна жива людина. Її вчинки і помилки.
Всесвіту потрібні твої помилки.
Не твоя досконалість, не твоя ідеальна зовнішність.
Всесвіту потрібні вчинки.
Коли ти робиш і знаєш, що можеш помилитися. Та все одно робиш.
Всесвіту потрібна твоя душа.
Всесвіту потрібна твоя доброта.
Це так важливо - щоб в світі було багато доброти.
Для цього не потрібні гроші.
Для цього не потрібні причини.
Найкращі ліки - це обійми. Обійми продовжують життя.
Полюби Всесвіт. Полюби дерева, хмари, осінь, дощ, зливу, листя під ногами, людей в натовпі, метелика, квіти.
Любов - це Бог.
Полюби життя. Просто полюби.
Коли ти щасливий. Коли кричиш від болю.
Просто полюби його з різних сторін. В радості, в смутку, в сльозах, в посмішці.
Живи неідеально. Живи з помилками.
Роби вчинки.
Бажай Янголам гарної ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755072
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Десь на червоній
лінії вогню
палають маки приворотним цвітом.
Безпечна – відстань пострілу… в меню –
черства скоринка
бабиного літа.
Навчи прощатись
сонячно, коли
огорне місто темрява суцільна.
Не бійся обпектися! розділи
цю поминальну
трапезу вечірню.
Відвертий танець
відчаю. Тоді
вплети в зелені коси срібні нотки.
… бентежна відстань – кола по воді.
… малина
до опівночі солодка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755061
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk
[/youtube]
Невже здалося? Плаче вітер...
Крильми до вікон припада.
Як зрозуміти його витвір,
Чи щось болить? Чому журба?
А дощ за вікнами хлюпоче,
На склі осіння он сльоза...
А серце вітру вірить хоче,
Що промине і це - гроза.
Осінні грози так лякають,
Ніби, віщують знов про щось.
Нащо тепер все ж натякають?
Та ні, йому це так здалось..
О вітре, вітре, вільний птах,
Нащо зірвав з калини листя?
Чому ти плачеш у дротах,
Нащо на них ти поселився?
Злетиш і падаєш униз.
Чи покидають тебе сили?
Ні-ні! Це зовсім не каприз:
Дощі зросили йому крила.
Ти ждеш моєї допомоги...
Та чим тобі я пособлю?
Відкинь, прошу тебе, тривоги.
Не завдавай мені жалю.
Ти зупинись, спочинь, подумай:
Твої забави так пусті.
У мої вікна ти не стукай:
Поплач, на зірванім листі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755023
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
І настане час,
коли один скаже:
«Слава Україні!»
І мільйони
відповідатимуть:
«Героям слава!»
Степан Бандера
Знов подвигами дихає земля
І Україні добавляє слави,
Сини її в бою проти Кремля
Стоять на смерть. Вони міцніші сталі.
Із діда-прадіда долала вона шлях,
Щоби позбутись рабства і неволі,
І падали найкращі на полях
У боротьбі за України долю.
Історія у пасмах сивини,
Але не відцуралась від свободи,
Кривавими були шляхи війни,
Та не зламати дух мого народу!
Напівзруйнований сьогодні наш Донбас,
Болять землі його смертельні рани,
Та прийде істини великої той час,
Коли здолаєм і цього тирана.
28.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755012
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Запалював вогонь грайливо в тілі,
Іскринками під шкіру гостро проникав.
І восковою свічкою я мліла,
А ти розжареною плазмою торкав.
І пальців ніжних кінчики тремтіли,
Цілунків електричний струм наскрізь проймав.
В десятку влучно попадали стріли,
А ти у полум*я одне нас двох стинав.
І де ж тепер та лава вулканічна?
Що все горіло до нестями на шляху.
І де ж вогонь живий, той титанічний?
Перед собою бачу ...лиш стіну глуху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754985
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Я для янгола свого вірші напишу,
І у тиші вечірній у нього спрошу,
Як радіти життю, коли туга долає?
Як же жити мені, коли серце волає,
Я спитаю його, чи відомо йому?
Чому тяжко мені і солдату тому?
Що у полі без їжі і без тепла…,
Чому «влада байдужа» - людей довела….
До страждання, до відчаю, зневіра в очах,
Крок один і вже прірва - на наших шляхах,
Запитаю у янгола, чи не досить знущань?
Чому світ наш - жорстокий і нема сподівань?
Янгол добрий та любий, чому ти мовчиш?
Невже я не почую - як ти «кричиш»?
Чому, ми всі «німі» і «глухі» - поставали!?
Свої долі, у руки, не чесним віддали…
12.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643975
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 13.10.2017
Я щиро дякую Господь,
За те, що Ти зі мною.
Даруєш ласку та любов,
Світле майбутнє.
Я дякую Тобі за друзів,
Що їх так багато,
Хай будуть здорові,
І живуть багато.
Я дякую за рідних,
Хай живуть щасливо.
Щиро дякую за їжу,
Воду, та одежу.
Що живу в хатині,
В теплій, затишній.
За спокій, на рідній землі,
Щиро дякую Тобі.
03.10.2017р. м. Сєвєродонецьк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754569
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 12.10.2017
Всі люблять весну сонячну й квітучу
І літечка барвистий натюрморт,
Хтось білосніжну зиму бачить хоче,
У неї ж стільки див є і красот.
А я закохана у осінь багрянисту,
Тоді ж бо і з"явилася на світ,
Як журавлі летіли в небі чистім,
На землю кинувши прощальний свій привіт.
Стара верба листочки в воду ронить,
Вони пливуть, мов човники малі.
Пора осіння надиха на творчість,
Вірші народжуються в серденьку моїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754929
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017
Я сумний сьогодні, моя мила.
Вже пробач жовтневу цю хандру.
Зв’язує щось у Пегаса крила,
А от що – ніяк не розберу!
Так хотів полинути за обрій
В ті гаї, де кояться дива;
Де зростають гронами солодкими
Ніжності травневої слова.
Та чомусь гривастий мій бастує:
Не ірже, не змахує крильми.
Може він якусь халепу чує,
Яка бродить, часом, між людьми?
А ще може, я такий незграба,
Що незручно навіть і коню,
Коли спину осідлає слабий,
Щоб летіти з ним назустріч дню.
Що тут вдієш?.. хай вже відпочине,
Набереться сили на лугах,
А вже потім ми удвох полинем
У краї, де зріють на полях
Для поетів пречудові злаки
Із яких творити нам дано
Ласощі душевної подяки
За життя, за Жінку, за вино!
Прилечу на ньому, щоб набрати
Цих дарів хоч трішечки собі,
Аби потім щедро дарувати
Витвори поезії тобі.
У яких, зі щирістю простою,
Оспіваю небо голубе,
Птахів пару в ніжнім ареолі
І як квітку неземну – тебе!
п'ятниця, 6 жовтня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754925
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017
Чеснот своїх і в сні не розміняю,
Сміливість бо і гідність із душі.
Як рівний, я з Богами розмовляю,
Вони ж мені вручили ті ключі.
Відійде скоро нечисть на узбіччя,
Податливість й покора ... від змії.
Ми не приймали дар із потойбіччя,
Ні,байстрюки привнесли нам чужі.
Це ви мечами зайди нас хрестили,
Кували тіло... зломлене в іржі.
Єреї честь в багні занапастили,
Втопили сім мільонів в куражі.
Чекає суд вандалів Саваота,
Терпіли довго надто там вгорі.
Ви ж без душі бо є... мертвота,
Тож підколодним місце у норі.
Тепліє день і промінь пломеніє,
Зникають вже на сході міражі.
Моя велична Скитія прозріє...
Сліпі побачать істину вночі.
Розкриють очі Ангели небесні,
Чекали довго предки... на Межі.
Гріхи свої очистимо тілесні,
На білий одяг змінимо в Коші.
Примітка: Пращури вірили, що наші предки прийшли на Землю із сузіря Коша та про те, що ми є онуки Даждьбога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754883
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017
Як пір*я гарне розпуска павич,
Словами мовиш ти розкішно.
Заплутався у тисячі облич,
(А мій прогноз - тобі невтішний).
Вчепився , ніби скотч. Якийсь реп*ях.
І до цукерок точно ласий.
Блукаєш знов у флірті-відчуттях,
І точиш, точиш баляндраси.
Ти екстроверт, вампір сердець жінок,
І п*явкою сосеш-лоскочеш.
Дістав мене, як глист до печінок!
Ти битою між очі...хочеш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754868
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017
У дібровах далеких рідненьких,
Жовтим листячком вкрита земля...
Я ступаю по ньому легенько -
У думках своїх, ніби маля...
Сиротливі берізки і клени
Огортає мій погляд сумний...
Одиноко на серці і в мене,
У цей день невеселий такий...
Ой, ти доленько, доле пташина,
Падолист, на душі, падолист...
Заблукала в чужих палестинах -
Як в дібровах блукала колись...
Тільки смуток минулий був світлим,
А сьогодні... щемить на душі...
Перепалена сонцем і вітром...
... То чому ж відчуваю дощі?..
І блукаю в осінніх дібровах...
Ніби там мій загублений час...
Ой, душа ти моя паперова,
Ти ж минулих часів не зреклась...
То ж і рвешся туди, наче птаха,
В ті близькі... і далекі краї,
Де колись я в домівку... для праху
Відлечу... як і рідні мої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754765
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
-Ой, полечко-полечко... А хто ж тебе сіє?
Ой скажи нам, полечко, який вітер віє?
-Сіють мене козаки, славетного роду.
Вітри віють буйнії та й несуть негоду.
-Ой, полечко-полечко! А хто ж доглядає?
Чому, скажи, матінка сина виглядає?
-Доглядають нивоньку козацькії діти.
Виглядає матінка сина, щоб радіти!
-Ой пора вже, полечко, урожай збирати.
Вже повіяли вітри теплі навкруг хати.
-Ой збираймо, людоньки, є зерна чимало.
Щоб в достатку жити нам, щоб весело стало!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754720
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Моя надія і омана,
Світанок мій і мій зеніт.
Ти цілий світ моя кохана,
Глибин таємних малахіт.
І що з того, що плинуть роки,
Що осінь кинула руно.
В застіллі нашої толоки,
Не все ще випито вино.
Моя ти доленько бажана,
Солодкий мій і терпкий плід.
Краса душевно - незрівнянна,
Життя мойого моноліт.
Приспів:
Осінь роки обмила дощами,
В злоті... вбрала вербу молоду.
Шепче вітер на вушко віршами,
Ніжить душу обом у саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754653
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Приспів:
Гей посивілі роки глибокі,
Листям падають все невпопад.
Роки… роки мої, сонцеокі,
Поніс вдалеч нічний зорепад.
*
Чи загубив я щось,чи сниться,
Чи може й справді наяву.
Зустріла в розкоші блудниця,
В гаю чекає рандеву.
Приспів:
*
Моя ти осене, кохана,
Мені на радість чи біду.
Доріжка стелеться багряна,
І я... по ній до тебе йду.
Приспів:
*
Зависла в кронах таємниця,
Роса упала на брову.
Прийдеться мабуть порідниться,
У ноги кинула барву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754622
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
[b][i]Живу в краю, вподобаному Богом.
Томлюсь... Він недолюблений людьми.
Благаю Всесвіт, щоб прогнав тривогу,
Молюсь, щоб вийти швидше із пітьми.
Б'юсь об буття, покрите сірим смогом,
Щоразу захлинаючись слізьми.
Втішаюся щоденним монологом
Й ідеями, що топчуть чобітьми.
[/i][/b]
"Мотанка з перцем. Київщина" художник Марта Пітчук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754587
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
[b]("Чуття своєї матері Вітчизни
Живе у її дочках і синах",[/b] - такими словами почав свій коментар до мого твору відомий поет Олекса Удайко. Не могла я не продовжити його думку.)
Чуття своєї матері Вітчизни
Живе завжди у дочках і синах
Від подиху найпершого й до тризни,
Аж поки доля лет років спиня.
Й немає почуттів, дорожчих серцю,
Котрі всотав від мами з молоком.
І коли Гімн виконував в ясельцях,
І коли став дорослим козаком.
Й тоді, коли зустрілася козачка,
Опорою що стала для плеча,
Котра з дитинства ще була смільчачка.
Вкраїну матір'ю вдвох стали величать.
Сьогодні ворог землю навпіл крає,
В Донбасі – зрада, вогняна гроза,
Зі зброєю козачка – не в коралах,
Він – теж. Повернуть ворога назад.
7.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754642
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Щонеділі, вже три роки,
як ви у нірвані.
Та не згасне вона, доки
ми тут... на Майдані.
В дощ і спеку, зимню стужу,
в будь-яку погоду.
Будим безтолоч байдужу,
бережем свободу.
Під покровом злої зради,
за ваші могили.
Бережемо іскру правди,
що ви запалили.
Хочуть вкрасти змії злії,
хочуть одурити.
Доки ж хлопці ми живії...
її не згасити.
Звіра з хати проженемо,
Підросли онуки...
Вже на сході чутно згуки,
Тож лад наведемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754563
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2017
Міцний, як дуб, як скеля богатир,
Славетний син величного народу.
Герой, Руси - України кумир,
Прославив дух козацький і породу.
Народу вічного фундаменту бетон,
Той, що бика убити був спроможний.
Ніс славу нашу світом, як мусон,
В слідах залишив згук непереможний.
Чесноти всі, порядність і мораль,
Черпав Іван із древньої основи.
Роса ранкова наша і грааль...
Батьків не зрадив жодні настанови.
Він нашу честь підняв на пантеон,
Лишив імя у пам’яті народній.
Всіх чемпіонів був він чемпіон,
Бо не програв у битві своїй жодній.
Козацький внук, спортсменів ідеал,
Котрий воли утримував мізинцем.
Борець величний той, що правив бал,
Лишивсь назавжди в світі українцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754417
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Життя – політ у вись, у невідому,
Коли позаду слід – твої роки,
Твої здобутки, помилки і втома,
І берег твій життєвої ріки.
Життя – це є твої у завтра кроки,
Коли крізь біль ступаєш і багно,
Це муки повсякденні і уроки,
Й тоді, як жить, тобі не все одно.
Життя – дорога, долею ведома,
Коли у тілі й мудрості ростеш,
Коли порядок у душі і вдома,
Та не бува воно легке, просте.
Коли ж політ угору не вдається
Й ти втратив сенс, а чи зламав крило,
Чи доля ненароком посміється,
Тримайся, не впади на саме дно.
6.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754389
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 09.10.2017
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQwIts0briTwthj0oalnNUVU-_iaglF-ZCLw1a3Wn-oJa8VjmX3WA[/img]
[i][color="#f09f09"][color="#69150a"]Сховалось літо в небокрай,
Сказавши тихо нам "прощай".
А тут вже й осінь на порозі,
Така звабливо рудокоса.
Їй личить сукня золотиста.
На шиї ще й разок намиста.
Із грон червоних горобини.
Декор міняє свій щоднини.
Гаптує килим кольоровий.
Встеляє парки ним й діброви.
Милує око ця краса.
Готує осінь чудеса.
А ще дбайлива господиня.
Усе для дому, для родини.
Щоб усього було в достатку:
І хліб й до хліба в кожну хатку[/color].[/color][/i]
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754350
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Не причитай, Судьба, молитву:
Бояться поздно... среди волн,
Когда Нептун затеял битву -
Роняя ярость... на твой чёлн;
Когда свободная стихия
Взорвалась бешеным рывком:
Вздымает волны голубые,
Кидает их в плавучий дом.
Швыряет щепкой твою веру
В господство преданных друзей,
И кто измерит эту меру,
Кто друг тебе – среди зверей.
Уже сломлён твой норов гордый,
Вот-вот… и паника придёт!
И ты чутьём…звериной мордой
Ревёшь, но не сдаёшь – живьём
Свой чёлн. Твоё – предназначенье,-
Дойти под флагом до конца.
И только знанием, терпеньем –
Почить под лаврами венца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754464
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Дослухалась в напрузі. Ні звуку.
Хвіртка скрипнула. Мовчки зайшов.
Холод в скроні тривожно постукав:
«Та невже помилилася знов?..»
«Поспішаєш? - хотіла спитати, -
То візьми оберегом від лих
Поцілунок». Він вийшов із хати,
Слів не чув непромовлених тих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754277
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M[/youtube]
Мелодія дощу у сірій млі.
Чомусь думки тоді приходять сірі.
Он зграя прокричала - журавлі!
Я проводжаю поглядом у вирій.
А дощ оцей листає сторінки,
Роки стікають краплями в долоні.
Чомусь стають вразливіші думки,
Частіше я тепер у них в полоні.
Меланхолію створюють роки,
Та як не впустиш ти її у душу.
Оце роки! Даються нам взнаки.
Та так не хочеться, впускати мушу.
Осінній вітер трохи освіжив,
І інша вже мелодія лунає,
Він інші почуття вже розбудив,
Але про це один лиш вітер знає.
Що не пуста й незвірена душа,
І почуття не втрачені з роками.
і думка ця, мене тепер втіша,
Осінніми вривається ночами..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754274
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Підкрадається вже осінь –
Обережний чути крок –
Золоті обнови просить
У завбачливих зірок.
Ще отаву коси косять;
Це – остання сіножать,
Ластівки снують-голосять,
Навівають тихий жаль.
У садочках рум’яніють,
Посміхаються плоди.
Як тумани засивіють,
Осінь зайде і сюди.
Сяде бджілкою на віти,
На дерева чи кущі,
Зацілує ніжно квіти
Й тепло стане на душі…
6.09.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754228
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Настане час… і упаде,
З козла миршавого корона.
Черед для Раші вже гряде,
У прах розсиплеться Горгона.
І в нас пігмеї відійдуть,
Шалави, юде та повії.
У потойбіччя їх позвуть,
Сліди дощами їх розвіє.
Досягне Сонечко Землі,
Заграють промені вогнями.
Старі проснуться і малі,
Разом з Небесними богами.
Одягне брилика онук,
Покотить літо вітер степом.
Засаяє квітом виднокруг,
Й воздасть… мелодії сонетом.
Струмок до річечки біжить,
Травичку слідом напуває.
Боги зіткали срібну нить,
Вкраїна коні запрягає.
Настанет год. России черний год.
Пророчество великого поета Лермонтова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754245
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Тебе без куль вбивають щодень,
Довівши душу до фрустрації,
Ти сам і снайпер і мішень,
Бо власноруч купуєш деградацію,
Мільйони думок ти кидаєш в вогонь,
А творчість обминаєш, - не до часу!
Твоє покликання - встигнути в вагон,
Що довезе тебе нещасного до щастя,
Душі своїй ти ворог, та не суть,
До церкви йдеш, та Бога оминаєш,
Ти лиш поет, а бавишся у суд,
Тому гріха іще одного маєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753942
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Дуб дубку: - Пошелещу.
Рибка рибці: - Поплещу.
Пташка пташці: - Поспівай.
Жито полю: - Дозрівай!
Мишка мишці: - Попищу.
Жук жучисі: - Полечу.
Квітка квітці: - Розцвітай.
Вітерцеві: - Політай!
Річка річечці: - Біжу.
Зайченяточко: - Гризу.
Хмарка хмарці: - Поливай.
Клен берізці: - Підростай!
Ясне сонечко є тут.
Бджілки нам медок несуть.
Гарна пісенька дзвенить.
Ой, як хороше тут жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754217
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Тут справжні дива.
Яскравий літній день…. Небо синьо – голубе, по ньому ні хмаринки. Дорога тягнеться стрічкою попід посадку, перші дерева біля мене, це бачу берізки. Я їх знаю, біля нас неподалік ростуть у сквері. Чую пташки перемовляються між собою, напевно так, це я собі так думаю, то тут біля мене в листві між гілочками, то там, десь далеченько, то знову тут, чую дивний, пташиний звук. Задрала голову догори, бачу верхівки дерев ледь-ледь гойдаються. А тут, здається можна дістати рукою, майже біля мене листочки берізок тріпочуться, вітерець їх так, прикольно колише, а вони виблискують на сонці, неначе граються з променями. І мені хочеться з ними погратися, примружую очі, щурюся і напевно рот на все обличчя, до самих вух…
-Настю! Дивись під ноги, а то носом зариєш, будеш скиглити, - раптом сказала мама.
-Але ж краса мамо, подивися, як гарно навкруги, ось посадка, а там подалі ліс бачу, такий здоровецький, напевно за цілий день його не обійдеш.
Вже пригадала казку »Червона шапочка», як онучка добиралася до бабусі та тут безпечно, розповідала мама, що тільки зайці та їжаки в цих лісах водяться.
Мама мені тільки всміхнулася, але взяла за руку. Це ми від траси йдемо стежкою до села, до бабусі з дідусем. Я колись була вже тут, мама розповідала та нажаль нічого не пам`ятаю. Чому забула, не знаю, може тепер, як підросла, не буду все забувати. Я ж уже перейшла в третій клас, мені тато при розмові кожного разу повторює, вже доросла, доросла, а я подивлюся на них, а потім на старшокласників, яка я доросла?! Нічого не розумію! А не розумію чому, теж гарне запитання, та я собі думаю так, бо мало, ще навчаюся. Правда навчатися не легко, от читаю, читаю, можна сказати зубрю, тато каже, розповідай, а я вже все забула. Не знаю у вас так буває чи ні, а в мене, нажаль буває,
-Ой мамо, що там під березою? Щось темне, але не земля і не схоже на сухе листя, що там?
Вирвалася з маминої руки і прихиляючись, йшла під берізку. Ой, щоб ви бачили, що я знайшла, гриби! Капелюшки в них темно - бурі, а ніжки довгі, біленькі і по них чорненькі цяточки.
-Дивися мамо стільки їх, аж три…
-Не чіпай руками, то напевно мухомори…
-Ні мамо в книжці мухомори не такі, я бачила, добре пам`ятаю.
Мама задоволено подивилася,
-От молодець, уважна, це доню, підберезники. Гриби їстівні, тож давай заберемо їх з собою.
Вона обережно зрізала їх маленьким ножем,
-Бачиш, доню, знадобився ніж, а ти запитувала нащо беремо? Такі речі в дорогу завжди треба брати.
Я швидко, крадучись, тихенько по траві ступала, під кожну берізку заглядала і знову гукала маму. Вона теж знайшла декілька бабок і теж раділа, як я…. Ми поклали гриби обережно в пакет, щоб не зім`яти, усміхнені, продовжили йти далі.
-Тут мамо справжні дива, не думали і не гадали, а знайшли грибочки, таку красу!
Яка я задоволена, що вам сказати, від радості вже не йшла, а неначе підлітала, бо раз-по-раз підскакувала.
Ми прямували в сторону долини, тут невеликий яр з обривами, а далі між деревами виднілися хати.
-О , Настусю вже село, бачиш, потопає між деревами, - кивнула мама рукою.
. –От добре, там напевно вже є ранні яблучка?
-Звичайно є, а ще напевно дідусь мед викачав, ти ласунка, любиш мед.
А хто його не любить, думаю, це тільки дурень від солодкого відмовиться, мед то люблю, а от бджіл боюся. Коли вони дзижчать, аж мороз по тілу. Мене того літа була вкусила якась, напевно дуже зла бджола, на клумбі. Я її, правда, хотіла впіймати скляною баночкою, напевно вона їй не сподобалась, тож крику було на всю вулицю, люди зглядалися і я зовсім не соромилася плакати, бо було дуже боляче. Потім мені мама нотацію читала, що так поводитися не можна. А я так і не зрозуміла, чи то кричати не можна, чи ловити бджолу не можна, гадаю їй би нічого не зробилося, якби посиділа в баночці кілька хвилин, я б просто добре її розгледіла ,а потім би випустила…
По долині трава, ще в росі, здалеку добре виблискує на сонці, промінці по ній скачуть і я задоволено йду і всміхаюся, озираючи все навколо. Де – не - де дзвіночки і ромашки геть похилилися до землі, по них роса, то сріблом, то золотом переливається.
Ми з мамою вже стали на якусь стежку, що вела до чиєїсь хати,
-О! Ми, що вже прийшли?
-Прийшли, донечко, прийшли, ця стежка до сусідів, а он туди, біля ряду вишень, ще одна стежка.
-Ой, подивися вишень стільки багато… О, а там на землі, я бачу яблучка маленькі, але жовтенькі, - я швидко побігла взяла кілька яблук.
Вже принесла, на ходу, простягнула їй яблучко,
-Понюхай,! А пахуче ж яке, понюхай!
-Настю! Дивися сама впадеш і мене кинеш з ніг. Це білий налив, вони ще трохи зеленкуваті, але ті , що вже впали, якщо трішки жовті, то можна їсти, але треба обов`язково помити.
-Гей, а ви до кого? Чого хазяйнуєте в чужому садку? - почули голос якогось хлопчиська, він виглядав з-за дерева.
Я його трішки бачила. Мама поруч, тож немає чого боятися, підняла догори голову, примружила очі, сміливо до нього,
-Чого ховаєшся? І звідки ти взяв, що ми в чужому садку. Тут мої дідусь і бабуся живуть. А ти хто? Вийди, покажися….
Мама поставила сумки, всміхалася, задоволено спостерігала за мною,
-Миколко, це ти? Виходь, не соромся, що не впізнав мене?
Із - за дерева вийшов хлопчик, на зріст майже такий, як і я,
світлий чуб спадав на очі. Одягнений в синю футболку, яка ледь приховувала пупця, широкі шорти діставали до колін. Він стояв босоніж, ноги були мокрі від роси, ледь червоні. Напевно замерз, я так собі вважаю, адже чомусь почервоніли і чому це ходити босому, не розумію, можна ж поранитися колючками, чи камінцями, що потрапляються на доріжці, а тим паче в траві,коли їх не видно….
-А, це ви тітко Надіє, я думав, що хтось чужий, не пізнав Насті, підросла, - не поспішаючи говорив хлопчик, з під лоба дивився на мене.
-Ти йди сюди, я тебе не з`їм, за те, що ти мене не впізнав, а от я тебе, зовсім не пам`ятаю, - випалила хитро я, витріщивши очі.
-А, я що?! Я нічого не боюся! А мене не пам`ятаєш, бо я на цілий рік за тебе старший. Вам може допомогти ? Давайте пакет донесу до хати, бачив і бабцю і діда, обоє вдома.
Хлопчик йшов першим, мама таки дала йому піднести пакет, я йшла за ним і мені так було смішно від його одягу, що я ледве стримувала сміх.
Ми підходили до обійстя, загавкав собака і я від несподіванки витріщила очі, на обійсті стояв кінь.
-Оце сюрприз! Дивися, Настю, який красень стоїть. А нам нічого не говорили, що купили коня, - сказала мама.
-Мамо, це ж треба, дивина справжня, у наших, бабці і діда живий кінь! Класно!
З літньої кухні вийшов дідусь, а за ним і бабуся. Я їх добре знаю, бо вони до нас в містечко приїжджають і завжди, щось смачне привозять.
Ми всі всміхалися, обіймалися і цілувалися. Микола стояв осторонь і теж всміхався.
Дідусь приніс відро води, поставив перед конем,
-Пий, Красавчику, свіженька! А ви близько не підходьте, він не любить коли йому заважають.
А він і справді, красивий та я і не думала до нього підходити, хотілося йому погладити шию, як це робив дідусь, але страх переборював мене. Всі спостерігали за конем, любувалися ним, а він задоволено пив воду і здавалося поглядом попереджав, щоб не підходили до нього.
-Мамо, ми тільки до вечора і їдемо назад, бо в мене в бухгалтерії завал, комісія має бути, - раптом сказала мама бабусі.
-То ти Настю нам залишай, а сама їдь, - запропонувала вона.
-Ні, ні, я їй путівку взяла в табір відпочинку, в наш. Нехай звикає з дітьми, за нею треба добре дивитися, а у вас роботи не початий край.
Бабуся почала умовляти, -
-Як шкода, тут повітря свіже, їсти все своє, домашнє, нехай би побула, хоч кілька днів, вона ж два роки не була в нас.
-Ні мамо, он поснідаємо, нехай з Миколкою побігає, досить одного дня, не виходить в мене, що поробиш..
Я слухала їх і думала, хай би залишила, ото б було добре, свобода!
Відвела б я душу, наганялася б стільки хотіла, тут є де розгулятися, куди не погляну краса, що хочеш те й витворяй, чи в садку, чи на долині, є де гратися в схованки, не те щ о в місті, на площадці….
Та прийдеться змиритися, мамине слово закон, її ніхто не вмовить. Бабуся каже характер діда. Не знаю, чому так говорить, бо дідусь добрий, все мені всміхається і цукерками пригощає.
То насправді був день здивувань… Я ніколи не була в курнику, мене бабуся туди послала за яйцями. Ото ви б бачили, як на мене дивився сірий півень, коли заходила туди, то він слідом йшов за мною і голосно кричав, а потім, ще й кури той крик підхвалили. А здивувалася я тим, що ніколи не бачила де сплять кури і де несуться. По мультику то бачила, а так, насправді, це вперше. Звичайно пахло неприємно, тому побачивши в гнізді яйця, швидко забрала їх ,поклала в глибоку тарілку, яку дала мені бабуся.
Коли вже ж виходила з курника, півень скочив на паркан, заспівав своє любиме - » Ку – ка - рі - ку». Якби була близько то напевно б оглухла, ото голосистий….
За столом всі старші весело розмовляли, а ми з Миколкою смакували яєчню і пили парне молоко з медом. Яке ж воно смачне, ви б тільки знали, а пахуче, не зрівняти з тим, що у пакетах. Я все намагалася привернути до себе увагу Миколи, моргала йому і морщила носа, хотіла, щоб весь час мені всміхався. А він чомусь був занадто серйозним та це мені подобалося.
Нарешті наїлися і Миколка взяв мене за руку,
-Пішли на долину! Там така трава по пояс, а квіток, які хочеш собі нарвеш на віночок.
А потім до мами,
- Ми підемо погуляємо, тут недалеко….. Не бійтеся до річки сходимо та тільки полюбуємося, а в воду не будемо лізти.
Бабуся погладила Миколці чуба і усміхнулася,
-А ну, ну сходіть! Я йому довіряю, хлопчик відповідальний, серйозний, а помічник який, щоб ви тільки знали…
Миколка раптово почервонів, напевно присоромився, бо опустив голову.
Він міцно тримав мене за руку,
-Гайда, сюди по стежці.
Яскраве сонце засліпило очі, примружуючи їх, я дивилася на долину, висока трава трішки гойдалася від вітру, виблискувала. на сонці. А квіти скрізь, неначе килим вишитий. Здалеку побачила криницю, із дерев`яною пташкою,
-Ой, а це, що за пташка біля криниці?
Микола підтер носа рукою і сказав,
- Ха! Ти, що не знаєш? Це ж журавель. Це мій тато недавно нового зробив, у старого крило відламалося, от він змайстрував нового, мені подобається, а тобі?
Я знизала плечима,
-Нічого, гарненько.
Я бігла вперед до криниці, він не поспішаючи, йшов за мною.
-О! А криниця закрита, а я хочу в неї заглянути.
Микола приклав пальця до губ,
-Тихенько, злякаєш хазяйку криниці!
Я засміялася,
- Яку, ще хазяйку, видумаєш таке..
- Та не видумую я! Ось, тихо, бачиш щілинку, подивися, аж туди, вниз, в середину.
Я, аж розхвилювалася, думаю, що там за хазяйка, що за дивина? Заінтригував мене, від здивування роззявила рот, коли у воді побачила маленьку жабку. Сонячні промені крізь щілини потрапляли в воду, мені було добре видно, як жабка вміло плавала, дригала задніми лапками, а передні розчепірила, неначе танцювала в воді, плила то в одну сторону, то в другу, то плила колом.
-Миколко, ото дива, це ж криниця і тут раптом жабка.
-От ,бачиш, мені не вірила, це джерелянка, вона тут живе. А вода тут холодна, як з холодильника. Може не будемо відкривати криницю, нехай там плаває.
-Нехай, нехай, я добре побачила, от мамі розповім про все, здивується….
Озирнувшись довкола, ми з Миколою нарвали квіти, тут - ромашки, васильки, куль - баби. Я все віддала йому в руки сама ж попрямувала до річки. Вона така трішки широченька, через неї кладка лежить, з брусків дерева, по – під берег висока трава і видно пісок з жабуринням, біля нього сиділа здорова жаба ропуха.
- Оце так, а очі які здорові! - від здивування голосно сказала я.
Раптом, -«хлюп, хлюп, хлюп»
-О ти всіх жаб полякала, сказав Миколка і почухав собі вухо.
-Та, я це, не хотіла, це так само вирвалося. Ти б бачив, яка там, на жабуринні здоровецька жаба сиділа.
-Ти всьому так дивуєшся, можна подумати зроду не бачила.
–Звичайно не бачила у нас річки не має і криниці теж, у нас це, вода з крану і будинок у нас має п`ять поверхів.
Ми сіли на горбочку біля річки, я сплела два віночки. Була дуже задоволена прогулянкою, оділа Миколі вінок на голову і сміялася, весело підстрибувала розставивши руки. Він морщився і весь час всміхався до мене. І мені це подобалося, я взагалі люблю коли на мене звертають увагу та, ще й всміхаються, мені в той час здається ,що я пташкою підлітаю і мною всі любуються….
-Нам напевно пора, ми вже давненько гуляємо, бачиш де сонце, гайда додому, - сказав Микола.
Я відкопилила губи, скривилася та все ж не поспішаючи йшла слідом за ним, мені насправді не хотілося повертатися, адже тут так гарно і з ним весело.
Бабуся здалеку побачила нас,
- Ну, що мандрівники, набігалися! Гарні віночки ти, Настю сплела! Молодець! Бачиш, не забула, добре, що я тебе навчила. Гайда, мийте руки і за стіл, поїсте і додому збирайтеся. Дядько Степан на мотоциклі відвезе вас до траси, а там і автобус.
Мама побачивши нас за столом у віночках всміхнулася,
- Ви неначе із якоїсь казки! Так красиво! Вам личить!
Микола почервонів,
- Та я це, не хотів її образити, старалася, сплела віночки, то хай вже потішиться, вона ж молодша…
Всі дорослі переглянулися й засміялися. І ми теж з Миколою сміялися. А потім я все ж не витримала,
- Мамо, мамо, я тобі вдома таке розповім, що я бачила в криниці, дивина та й тільки.
-Добре, будемо вже йти. Вставайте, понаїдалися, тепер в дорогу,
- поквапила мама.
Микола подав мені руку, допоміг залізти в коляску від мотоцикла,
-Ну давай! Щасливої дороги! Приїжджай, ще в гості.
Мама ж сіла позаду дядька Степана. Бабуся і дідусь поцілували нас, поклали в коляску сумки з гостинцями.
Я задоволено помахала всім рукою і подумала, що обов`язково, ще приїду в село, Адже, тут так гарно! Так красиво! І дуже цікаво, тут справжні дива, в місті такого не побачиш…..
Липень 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754131
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Журлива рапсодія осені,
Чуттєва струна скрипаля…
І кучері жовтня, навощені,
Виблискують міддю здаля.
Осріблює паморозь пудрою
Траву перепрілу щораз.
Закладено силою мудрою:
Всьому своє місце і час.
Цвісти, а відтак плодоносити,
Прийняти дочасні дари –
Сусальні коштовності осені,
Барвисті, леткі кольори!
І перш, ніж у сон провалитися,
Ще сонця зробити ковток,
Що, мов поторочена китиця,
Розпалось на жмутки ниток.
І знову чекати пробудження
Крізь холод зимовий і біль,
Допоки гілки перестуджені
Трястиме лиха заметіль.
Нічого, здавалося б, зайвого –
Ні менше, ні більше, як є.
А сад усміхається айвами,
Останнє тепло віддає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753566
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Мовчать розгромлені кіоски,
По черзі зносять гаражі.
Із яру світять ребра й доски,
Вмивають слізьми їх дощі.
«Сільпо, Ашани і Квадрати»,
На тілі нашім, як прищі.
Під себе чистять все парх.ті,
Ми в хаті нашій, як чужі.
Все, що не вкрали замітають,
Об’їлись зайди… анаші.
Все тихо хали забирають,
Жирує… бидло й торгаші.
Шпана у владі і спартсмєни,
Горить у серденьку й душі.
У Раді юде конгресмени,
Ж.ди наверсі… й віражі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754097
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Місто втомилось від денних турбот.
Спати вляглося, позбувшись марнот.
Знову довірилось звично Морфею,
Ніч подала непогану ідею.
Я лиш заплуталась в сітях безсоння,
Може й виною тому – міжсезоння?
Ходять думки караваном верблюжим,
Навіть дрібне стало враз небайдужим.
Крутиться, крутиться спогадів стрічка,
Пазли складає всі зоряна нічка.
Так поспішає, бо скоро світанок,
Знак показав у вікно з-за фіранок.
Я ж намагаюся ніч наздогнати,
Думку свою заколисую: «Спати».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754092
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
[b][i][color="#b700ff"]
Холодна ніч, і схожий ранок
Густий туман ліг на стежки...
Позаду літечка серпанок,
І молоді мої роки...
А час біжить нема зупину,
Думки, як коні без узди...
Купає дощ рясну калину,
На щастя це, чи до біди?..
Немає вітру, якось тихо,
Пожухли всюди спориші...
Приспав, Господь, нещастя й лихо
Та неспокійно на душі...
01 10 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754081
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Терзають Україну, як вовки.
На шию транші вішають месії.
Інструкції... вказівки від руки,
Нав'язують нам голуби святії.
І Ангела і Дональд і Макрон,
Доїти нас привикли й гидувати.
В рулєтку з нами грають, в лохотрон,
Навчені ж бо масони блазнювати.
В Америці й Гейропі голубій,
Говіють дзяблоносики пейс.ті.
Рехворми унедряють ще живій,
За долю України перейняті.
За карк тримають, гоїв у шлеї,
Бабло пакують юде і кастрати.
Їм служать резиденти й холуї,
Крім долярів на все ж.дві начхати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754049
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Пройдеш повз – не зачепиш і доторком,
Лиш вправляєш зазубрини-вивихи?
А я в лялечку кутаюсь коконом,
Не нап’юся словами і видихом.
У зіницях вуглинки-окалини
Так нестримно жадають поглинути?
Краще бути Ікаром і спаленим,
Аніж листям, вітрами покинутим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754120
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Я на тебе чекала одвічно:
«Упізнаєш? У хащах знайдеш?..»
У часи, коли все - прагматичне,
Мала б я помінятися теж.
Ластів'їно зорю у віконце,
Завмираю: «Чи знаєш, де я?»
Закипають вулкани емоцій:
«Іншій спраглі віддав почуття?..»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754014
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
[i]...Чому я не можу бути просто звичайною жінкою?
Мерилін Монро
[youtube]https://youtu.be/3-Ccbx8YhOo[/youtube]
[/i]
[b][i]Я заздрю тій, що некрасива -
невидимій її красі...
Є незбагненна міць та сила
в очах сяйливих, і в усіх
ії принадах... Зриме світло,
де цінним є душа та ум,
а не лише прекрасне тіло,
що змеркне швидко. Щемний сум
пройняв думки: авжеж, - старію...
Насправді, де ж цей еталон,
отой зразок, ота надія
в рятунок світу?
... Моветон?*
[/i][/b]
* недоречно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754025
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Вірші твої глибокі і цілющі,
Як хмарки в небі сині... голубі.
Рядочки ті стривожено-значущі,
Терпкі такі, жагучі і скупі.
Тобі ще Таню посміхнеться доля,
Бо ж не зів'яла ще твоя краса.
А теплий вітер ще повіє з поля,
Насипле в поділ осінь золота.
Отож любові щирої бажаю,
Від всього серця щастя і добра,
Високої... без меж тобі і краю,
Не всохло щоб чорнило для пера.
Щоби рядочки повнились росою,
Любов хай гріє... милі, чарівні.
Насип нам перлів з осінню сестрою,
Хай зачіпають струни потайні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753996
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Осень.., листопадом закружи..,
Коль так быстро лето догорело,
Оталело маками во ржи..,
Лепестком увядшим отлетело...
Чувством напоследок закружи..,
Даже если будет безответным,
Даже если канет в миражи..,
Назову его своим заветным.
Что ж ты, осень, ручку золотишь
Невесомым листиком берёзы..?
Что же ты печально так молчишь..,
Золотые расплетая косы ?
Откупаешься...
Или сулишь..?
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753968
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
В житті є всього одне щастя: любити і бути
любимим.
Жорж Санд
----------------------------------------
Красива жінка та, що любить.
Її впізнаєш серед всіх.
В усмішці завжди в неї губи,
І загадковий, ніжний сміх.
Вона несе в собі загадку.
Хіба, хто може розгадать?
Така проста, але ж солодка.
В полон, захоче,- може взять.
Кохана жінка - справжнє диво,
Що випромінює тепло.
Вона тому й така щаслива:
Добро у серці проросло.
Прохожі всі її помітять,
Хода упевнена, м"яка.
Хіба її хтось звинуватить,
Що серед всіх одна така.
Її відгадка лиш у тому,
Що, як ніхто змогла любить.
Комусь захочеться й самому,
Таку у серці поселить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753967
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Прощать - легко, коль ты того желаешь.
Владеть своими чувствами учись.
Зачем в себе носить дурную залежь,
Ту грязь, что портит душу, портит жизнь...
Зачем твоей душе нужна отрава?
И так наполнен мир её чумой...
Коль что-то не пришлось тебе по нраву -
Попробуй не разбрызгивать слюной...
Попробуй посмотреть на всё иначе.
Не трудно сгладить острые углы.
И Ангел твой на радостях заплачет,
Что гнев в тебе воинственный остыл...
Попробуй улыбнуться раздраженью...
Оно исчезнет... прямо на глазах.
К добру перенаправь свои стремленья -
Делами, а не только на словах...
И сам ты ощутишь такую лёгкость -
Как будто над землёю воспарил!..
Она ведь так глупа - людей жестокость.
Людей таких затягивает ил...
Стань выше зла - никчемного болота,
Пока не засосало и тебя...
Возможно и тебя прощает кто-то,
Твой мир душевный искренне любя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753946
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
[youtube]https://youtu.be/b17QygKtidA[/youtube]
Інколи йдуть не стріляючи в спину.
Просто звикай до самотності вкотре.
Виноси біль наче рідну дитину.
А через вік викинь наче непотріб.
Голод тактильний тримай. І долоні
Ти відкривай перед небом і Богом.
Будь як дитина. Нехай сиві скроні.
Буду молитися вкотре за нього.
Я захворіла тобою навіки.
Я захопилася так, що здуріти!
Та ще немає у світі тих ліків,
Щоб доторкнутись тебе розхотіти.
Буде у вічність кохання боліти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753925
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Вже жовтень у природі хазяйнує,
усе він завжди робить залюбки.
Господар гарний... за усім пильнує,
хоч, правда, ходять про нього й плітки.
Вербиченьки говорять золотисті,
що вчора в горобини гостював.
Сьогодні вона в новому намисті,
то ж, певно, Жовтень їй подарував.
А позавчора був він у калини,
всі бачили, як довго там стояв.
Погляньте, як розчервонілись щічки...
напевно, її ніжно цілував.
З берізкою шептався аж до ночі,
усі листочки їй позолотив.
І задивлявся в сині-сині очі
він нашій річці... як бережком ходив.
А ще дивився довго на ромашку...
в ній крапля літа сяяла ясна.
Жоржинами частенько милувався,
що квітнуть біля нашого вікна.
Ой ви, вербиченьки гнучкі, сестрички!
Та ж Жовтень щедро й вас обдарував!
Як мимо йшов, і плаття дав, і стрічки,
лиш усміхнувсь... пішов, бо поспішав.
І засоромились своїх пліток вербички,
схилили нижче личенька до річки.
Навкруг така краса... Лиш задивлятись
і тішитись, радіти, милуватись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753923
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 06.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2017
Чарівні, скромні, самостійні,
Приємні, милі й чарівні.
Завжди усміхнені, активні,
Як промінь ранній у вікні.
Ранимі, щедрі, чуйні в горі,
Тверді... у справах, пробивні.
Як ті кораблики у морі,
Невтомні, справжні трударі.
М'які бува... не героїчні,
Іти не люблять наперед.
Обачні, мирні й іронічні,
Спинитись можуть посеред.
Як друзі... вірні і постійні,
Не можуть довго в самоті.
В коханні щирі і надійні,
Коли їх люблять... то святі.
Стійкі, обачні і активні,
Все роблять гарно, до ладу.
До самоти бувають схильні,
Й... до алкоголю на біду.
Та завше в центрі, у фаворі,
Як мальви білі в таїні.
Як у гаю вечірні зорі,
Волошки сині в ярині.
Приємні вдачею і скромні,
Здається... часом неземні.
В труді мислителі невтомні,
Як бджілки в вулику земні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753886
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
[i] [b] [color="#000000"] Це було... Рукотворне
страхіття...[/color][/b]
[i][b][color="#120d59"]Ти - живий із АТО!!!.Одні ми в тривожному Світі,-
В своїй ночі,- отій, на яку ми чекали...сто літ...
Все було...Обнялись...Ти,- бур - бур...Руки... Шепіт...І миті,
Ті, яких ми бажали, настроюють душу в політ...
На лиці вже печать відчуття!..Вибух!.. Другий!!. І грім!!!.
Перша думка,- діждались!..Сокира зірвалась...Летить...
Дзенькіт шибок... Салют... Безголів'ю...Роззявам тупим!!!.
На ногах!!. Вже печатка жаху на обличчі!!.За мить
День Помпеї настав...Гул моторів...Удар!!! Крик жіночий
Розтинає розплавлену тьму...Всі біжать хто куди...
Горять хмари вогнем...Роблять пекло із темені ночі...
Летять хвилі стрімкі замітаючи втечі сліди...
Завмерши від бід - дві доби у гарячці й тривозі,
Бо ж сокира і далі висітиме на волоску...
Туга душу гризе на тій чорній зворотній дорозі.-
Безголові й роззяви - спокійно ж лежать на боку...
Діждались...Нарешті одні ми - тривогою вкриті...
Лежимо...Очі в стелю... Не милий КалИновий світ...
Громом стомлені вщент...Чорним щемом життя оповиті,-
В своїй ночі,- отій, на яку ми чекали...сто літ!..
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753292
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 05.10.2017
В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
Перед тим, як писати привітання, захотілося ще раз перечитати
"ВІДСТАНІ... РОКИ... І ПЕРЕЖИТЕ" – збірку поезій Тетяни Луківської, що вийшла з друку минулого року. Чіпляє за живе доля жінки і чиста, щира відвертість, – що нині мало кому притаманна – думок та почуттів, обрамлених в красиві о́брази.
Ніби із сестрами чи подругами ділилася наболілим, таким близьким і зрозумілим для кожної з нас.
Фрази, на які особливо відгукнулась душа, я виписувала на листочок...
і, несподівано для себе, переплела їх своїми словами.
Ось що з цього вийшло. (Рядочки зі збірки подано курсивом).
"[i]Усі щось пишуть – я ж все про любов...
Про відстані... роки... і пережите.[/i]"
Тетяна Луківська
Читаю, вкотре, сагу [i]про любов,[/i]
на [i]відстані[/i] вдивляюсь в [i]пережите[/i],
де крізь [i]роки[/i] сльозами [i]знов і знов
гірчить[/i] твоє [i]кохання недопите[/i].
Яке велике й ніжне [i]почуття,
умите в росах у колисці ранку,[/i]
несе маленька жінка пів життя,
із болем... й чистим сяєвом світанку.
[i]Здебільшого[/i] іде все [i]по стерні
босоніж,[/i] як русалонька [i]прадавня...[/i]
Вже [i]ступні з болю зіткано[/i] й мені, –
взяло за душу відчуття страждання.
[i]Коли бувають вчасними слова?[/i]
Коли "по темі" хочеться сказати:
від болю посріблилась голова –
та саме він і надихнув писати.
І ти писала, мов плела вінки
з волошок, жита... полину й куколю,
окроплюючи рясно сторінки
сльозами незагоєного болю.
Прийшла ти в світ в ось цю осінню мить –
красива, світла, добра, з творчим хистом.
[i]Чому ж так серце, осене, щемить,[/i]
коли [i]грайливо й щедро сиплеш листом?
Ти вибач, осене,[/i] сумний Тетяни щем,
коли [i]твої золо́тяться принади.[/i]
Зі сліз її [i]букет дощу[/i] зберем,
[i]а ти розсип в осінні зорепади.[/i]
Тетянко! Смутку час сказати: "Ні!!!"
Не варто пити лиш гіркі приправи.
Хай вороги ступають по стерні,
тобі ж під ніжки – шовковисті трави!
Ти так ще хочеш [i]вірити в добро,
пройти обабіч сумоти й печалі[/i] –
зерно є в кожнім... лиш знайти б ядро,
відкинувши лушпиння якнайдалі.
[i]Душа моя чомусь за всіх болить
і просить в неба ласки і терпіння[/i] –
то хай цю душу Бог благословить
за співчуття до всіх і розуміння.
Ми ж зичимо, сердечно і з теплом,
любові й щастя гарній молодиці,
а поетесі – Муза, ще й з пером,
та не простим, а із крила жар-птиці,
аби писалися натхненно і з добром
пресвітлі вірші, мов з роси й водиці!
Танюшо, вітаємо тебе!
Любимо щиро і ніжно
– твої друзі-одноклубники.
5.10.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753813
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Коли зашарілось обличчя калини,
А листя бурштином блищало,
Літали удвох у ключі журавлинім,
Кохання у цвіті буяло.
Складали із шалу букет-ікебану,
І вохрою сонце сліпило,
І в юності зорі були талісманом,
А очі навпроти п*янили.
Стелив місяць сяйвом медовим дорогу,
І серце палало багаттям.
І дні, мов свічадо казкове в пролозі,
Лисніли коштовним лататтям.
Роки промайнули, неначе година.
Горить від зірок теплий спогад.
І знову дозріла червона калина,
І погляд осінній твій поряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753815
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Я не знаю такого народу,
Щоби стільки в житті відстраждав,
Мож’ тому йому Бог в нагороду
Незалежність нарешті подав.
Та не хоче ніяк відпускати,
Тягне знов у «союзне багно»
Та, що «старшим» назвалася «братом»,
Без Украйни їй не все одно.
Вона звикла людей таврувати,
Як робила вже цілі віки,
Клин розбрату, мов цвях, забивати,
Щоб народи жили, як вовки.
Та народ мій змужнів, помудрішав,
Крихти правди нарешті зібрав,
Він у світі займе свою нішу,
Все поверне, що ворог украв.
14.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753645
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Не відречусь. Не можу. Не проси.
Не допоможуть окрики суворі.
Колись я чула інші голоси
І ворожбу ту вишила на зорях.
Хай світ увесь волатиме: «Ату!»
Хай гончі пси женуть сліди степами.
Я істину засвоїла просту:
Ти – той, кому завдячую життями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753659
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Коли немає настрою-шукаю.
Усі проблеми бачу у собі.
Наллю з лимоном в нову чашку чаю,
Й шукаю всі слабкі місця свої.
Включу тихенько музику Вівальді
І сяду у роздумах край вікна..
І тихо, у дрімотній насолоді...
Ненастрою, дивлюсь, уже нема.
Хоч за вікном давно журлива осінь,
І дощ дрібненький сіє з решетА.
Думки і настрій тепер інші зовсім.
Вже без проблем тепер мою мета.
А поряд кіт під ніс собі муркоче,
З хитринкою на мене погляда.
А дощ не моросить, а вже хлюпоче...
Жаль, сонце із-за хмар не вигляда...
Допитий чай, а я собі міркую:
Моє життя! Яка це дивина!
Хоч відлетіло літо - не жалкую,
Повернеться у серце ще весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753625
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Вітер чепурився в мене на плечі,
Терся в парасольку, мокру на дощі:
- Ой ти, хитрий легеню, я он мокра вся,
Обіймаєш локони з мойого плеча.
Не цілуй так боляче, прошу- не цілуй,
Осені краплиночки висуши та здуй,
Келихом барвистого, пригощу вина:
- Пий нектар божественний,
Скоро вже зима.
Я ж прийду до хати- кави заварю,
Дров вишневих- пахощів,
У камин вложу,
З вогником воркуючи, вечір проведу:
- Так не хочу зимоньки- літечком живу.
Вітругане- вітрику, в локони весни,
Квітом розтопися- лязь у мої сни,
Де дощі холодні ув відлунні дня,
Осідлають холодом рудого коня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753626
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
За що ж у вогні ви згоріли,
Життя ви за що віддали.
Нас хали дурманом впоїли,
Украйну за горло взяли.
Напали, як шершні на оси,
Побили... як шмаття на міль.
Живцем з нас подерли полоси,
Посіявши в душах кукіль.
О, Господи, Боже небесний,
За віщо ж нам кара така.
У душах надію воскресни,
Невже не простив нам гріха.
За те, що попрали минуле,
Знехаяли світлих богів.
Про лицарську славу забули,
Зробили... із себе... рабів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753573
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Дніпровий мосте! Пам’яте моя!
Тут я приймала радості причастя,
Тут милувалась райдугами я
І завмирала у обіймах щастя.
О мосте любий! Як же сталось так,
Що на тобі вжились мої страждання,
І розчинились у безглузді мряк
Сліди останні зниклого кохання?
Як холодно співала заметіль,
Як чорно застилали небо круки,
Коли тужив розпучливо мій біль
Й у відчаї заламувались руки!
О мосте! Свідку нерозкритих драм!
Моя зоря так тяжко догорала…
Нікому не розказуй, лиш вітрам,
Як по золі чужа любов ступала.
Перехилися ж! Скинь у небуття
Усе, що нести вже немає сили!
Хай кане туга в річку забуття.
Нехай душа свої розправить крила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753524
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Збирала бджілка Бджуня мед
Й знайшла під квіткою конверт,
А в нім запрошення-листівка.
Взялась читати його бджілка:
«На зустріч від лісів, ставків
Запрошуєм представників!»
Збирається лісна громада
На термінову лісну раду.
Сірьоня-мишеня (діджей)
Оголосив про збір уже.
Усіх лісних наук знавець
Прибіг і зайчик-стрибунець,
На пеньочок виліз равлик,
Окуляри взяв журавлик,
Головує в раді крук –
Кандидат лісних наук:
- Лісне панство, всім вітання!
Почнемо голосування!
Пропоную в кандидати,
До роботи хто завзятий,
Гарно хто про ліс розкаже
Й користь всім свою покаже.
Краще Бджуню нам обрати.
Будуть інші кандидати?
Муха Бзинька довго спала.
Враз прокинулась, сказала:
- Хто за мене буде кращий?
Лісу патріот я справжній!
В лісі сплю, у лісі їм,
І відомо вам усім,
Як швиденько я літаю,
Вправно крильцями махаю.
Я біноклі для польоту
Над рівниною й болотом
Маю. А тому зрання
Полечу на зустріч я!
Крук до мухи:
- Сплю і їм?
Що ж корисного в твоїм
Лісовім житті? Смієшся?
Патріоткою ти звешся?
Патріот – це той, хто дбає,
Рідний ліс оберігає,
Патріот не афішує
І себе не рекламує,
Бо за нього вчинки й звички
Все розкажуть до дрібнички!
Той, хто любить рідний дім,
Хто господарем є в нім,
Хто шанує Батьківщину,
Хто плекає її щиро,
Той, чиє ласкаве серце
Допомогою озветься,
Того всі навколо знають,
В нього вірять, поважають!
Била муха себе в груди:
- Хто за мене кращий буде?!
Крук до Бджуні промовля:
- Дорогесенька моя,
Твою користь відмічають
Звірі й люди. Й поважають
І твій розум, і знання,
Працю, вміння, тому я
На твоїй кандидатурі
Зупинитись пропоную.
Той, хто тільки спить і їсть,
Той не патріот, а гість!
Бзинька враз почервоніла.
Стало все їй зрозуміло:
Щоб поваги домогтися,
Не піарся, а трудися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753485
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Розбавлені фарби лягли оксамитом на душу,
Хтось їх обдурив, посміхаючись мило ув слід,
Я приспані очі цілунком осіннім зворушу,
Смаком горобини розбавлю засмучений глід.
Хай світ зажевріє, зіп'є раннє сонце в зеніті,
У бабинім літі намисто зодягнуть зірки,
Ляні волошки ув осінньому стиглому житі,
В розбовтаних фарбах шукають гучні вітряки.
Одіті дощами, зомліло напоєні хмелем,
Зітхають у відчаї- жити б іще одну мить.
Їх вітер минув, доторкаючи скроні ув кленів,
Упав на тополі- приліг, на хвилину, спочить.
Поспи, вітругане- змарніло розоране поле,
Засіяний смак тополиної, десь гіркоти.
О, Осене- панно! Скуштовані холодом- кволі,
У фарбах розбавлених стигнуть ті, літні стежки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753263
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
Вічний двобій душі і віку:
Минуле – закриває дим,
Та знову дано чоловіку
Себе відчути молодим
Отою-самою душею,
Якою володіє біс…
Зустрівся з жінкою-зорею,
Душу і серце склав до ніг.
Та надто пізно і невчасно,
Бо ще пригожа й молода.
Її душа така прекрасна,
Та життєдайна, як вода
У тій оазі, що в пустелі
Тече із диво-джерела…
А сам – вже не такий веселий,
І в пічці не горять дрова,
А майже попіл, шлаковиння…
І зовні – таки літній дід.
Хіба з’єднаються: горіння
І немощі грубезний лід?
Та ні! Таке не поєднати.
Тож з цього висновок роблю:
За щось та кимось я проклятий,
Коли оцей міраж люблю!
Лише міраж… в життя пустелі
Марних надій та мрій туман
В якому по пісках пекельних
Прошкує старий караван.
А як душа? Як бути з нею?
Вона з останніх сил в огні.
Та жити з ніжною зорею
Судилось Небом не мені.
Ну, що ж? Не хмара я осіння
Тож нема змоги до плачу.
Ще трохи й птахом біло пінним
У синє небо відлечу.
неділя, 1 жовтня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753253
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
Я долю свою вишию нитками
На сірому життєвім полотні,
Які б випробування не спіткали,
Шляхи свої пройду, хай і складні.
Узори вишивати ті непросто,
Та старанно стелитиму свій ряд,
Не є в житті високого я зросту,
Людські закони буду підкорять.
На полотна буденно-сірім фоні
Червоних маків вишию я ряд
І голуба біленького в долонях,
Під ним – слова про мир хай зазорять.
Вогнем вони горітимуть любові
До України – отчої землі,
Тож, люди, станьмо всі самі собою,
Адже сам Бог любить її велів.
14.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753247
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
Не забуваю ваші сині, сині очі,
Як небо, що закуталось в льону.
Як мама ви стояли на сторожі,
Нам здарувавши ласку неземну.
Навчили в мрію вірити й любити,
Незабувати батьківський поріг.
Зуміли на добро благословити,
В житті були ви нам, як оберіг.
Були ті очі в вчительки, як божі,
Проміннячко у сяйві образів.
Як дні щасливі в радості погожі,
Довкруги простір навіть голубів.
Приспів:
Ой, очі сині, вицвілі в засинні,
Неначе зорі світять нам донині.
Такі прекрасні сині і погожі,
Як дощ, як злива літом для озер,
Вони на інші зовсім непохожі.
З небес сприяють нам і дотепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753103
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017
З чого починається кохання,
Звідки це приходить і чому,
Чом для інших це - розчарування,
Іншим - щастя квітне на віку,
Що приходить завжди непомітно,
І без стуку селиться в серцях.
Раптом орхідеєю розквітне,
Пелюстки розсипе на вустах.
Посмішка осяює обличчя,
Ти відчуєш інше вже життя.
У чарівний край тебе покличе,
Зникла десь назавжди самота.
І мені кохання дарувала доля.
Знаю його чари непрості.
Віддала йому я свою волю,
Бо відчула щедрості душі.
Солодко мені в твоїх обіймах.
Щастя не приходить просто так.
Хай все ж не таке воно, як в фільмах,
Та багато має тих ознак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753140
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
С надеждой не расстанусь никогда.
Пускай душа хранит тот тайный лучик,
Чтоб сердце согревалось в холода,
Когда мне мир покажется беззвучным...
Кощунство - убивать свои мечты,
Бросая их в объятья безнадежья...
Прошу тебя: храни в душе и ты,
Любви своей нечаянную нежность...
Храни свою красивую мечту,
Которой упиваешься ночами...
Не дай ей окунуться в пустоту
Такого безнадежного молчанья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753125
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
Проміння райдужне
Красою повнить осінь
Теплом погідним ніжно обійма
Коли у лет здійнялось віще слово,
Підняло наді мною Небеса
В поривистих вібраціях доби
У просторі космічноі розлуки
Душею я читатиму той знак,
Коли торкнешся словом як струною
Моїх найпотаємніших ознак
Ця тятива прозора і міцна
Стріли впускає у саменьке серце
Їх щемкий біль дарує вир життя
І відзеркалює як у відрі вода
Незнані досі ...грані пізнання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753100
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017
Як у безодню, дивлячись на смерть,
Все більше відчуваєш погляд смерти
І лише твердь, так, духу твого твердь
Не дозволяє в прах тебе розтерти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753078
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Злетів, як голуб на узвишшя слави,
Із трактора воно піднявся… по стіні.
Знемаг Майдан, заблимали заграви,
На хвилях… несусвітньої брехні.
Спить Україна бідна і похмура,
Лиш схлипи часом чутно… і хрести.
О, де ви Кобзарі… де ж їх бандура?
Зросли… мохами в шпорах мерзлоти.
Десь там… у синЯві небесна сотня,
Замовкли в пісні птахи й цвіркуни.
Горить, як спалах, заповідь Господня,
Знов топчуть Степ ординські табуни.
Ростуть за муром з каменю палаци,
Будують зайди замки … як кроти.
В мошну пакують вкрадені припаси,
Вже від жадоби… репають ск.ти.
Бардак повсюдний, терор і цензура,
Пусті джерела… в хвилях блювоти.
Зловісна тінь, знахабнІла похмура,
Тримає нас… в задвірках темноти.
Пора сказати: - «Досить люд.паси»,
Ви знавіснілі вщент… від наркоти.
Для вас скінчилась опера Паяци…
Тож хали… ваші, знищимо сліди.
Мури розіб’єм, виорем криниці,
Для солов'їв розчистимо гаї.
Не місце слизням погреба, мокриці,
У пеклі вас чекають... шахраї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753026
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Сумне якесь закінчення. Бувай.
І сльози у душі позамерзали.
Ми у цілунках вчора докохали.
Всю сіль до рани ніжно прикладали.
Ну що ж... Іду... Не треба... Не чекай...
Тепер забути якось. Це ж життя.
Сміятися навчитись і літати.
Молитви до душі би прикладати.
Тебе б хоча хвилину не згадати.
І... Не кохати так до забуття!..
Це ж неможливо. Сльози як дощі
Вкривати будуть землю. Тихо. Тихо.
Їх віднесе у небо старий вихор.
Чи захлинусь в сльозах? Маленька, дихай.
Ти звільниш місце краще у душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752919
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017
[b][i][color="#bf00ff"]Я осені онучка,
Вмостилась їй на ручки...
Вітрець прудкий та дужий,
Ступає по калюжі.
Набігли сині хмари,
Грімисько в струни вдарив!
По небі блискавиця,
Чомусь мені не спиться...
Цілує осінь в щічки,
Несе мене до пічки...
Кладе мене в колиску,
Співа про руду лиску.
25 09 2017р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752908
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Розлились по землі
Чорні сльози біди і печалі…
Бандюки, що в Кремлі,
Про війну навіть не прокричали,
Лізуть, і не спинить
Біль гіркий у серцях материнських…
Гинуть кращі сини
Від рук чорних снарядів, чужинських.
В чорній смуті земля,
Адже діти щодня її гинуть…
Кровопивці з Кремля
Їм підступно готують могили.
Та мине полоса –
З болю чорного вирвуться люди,
А святі небеса
Скоро синіми й мирними будуть.
20.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752885
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Три складових життя у кожнім серці.
Це - наші потаємні почуття,
Як оберіг в життєвій круговерті..
Тримають лиш вони серцебиття.
НАДІЯ, ВІРА І ЛЮБОВ - нам допоможуть.
У скрутний час ми молимось до них.
І віримо, надіємось, що зможуть
Підтримать дух, що ніби уже зник.
Хай в кожнім серці не зникають ВІРА І НАДІЯ.
ЛЮБОВ хай окриляє кожну мить.
І вірю,що здійсняться ваші мрії,
Якщо оці жінки у вашім серці будуть жить.
------------------------------------------
Вітаю всіх зі святом ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ.
Будьте щасливими!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752975
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
В ефірах розводи… у душах зневіра,
В руїнах заводи… Вкраїна зчорніла.
Завишені ціни… реформи від Хама,
В законах підміни… трактати Аврама.
На мерсах катали… підручні жи.оти,
За мурами хали… жирують істоти.
При владі пар.аті… у хаті Трохима,
Скрізь хали лукаві де пахне грошима.
Хозари пейсаті… співають хореїв…
Лупаті й дзьобаті, нема в нас євреїв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752903
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Бувають нещасні істоти, у яких є серце, щоб страждати, але немає серця, щоб любити.
Етьєн Рей
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fcG1Qr7LG_w
[/youtube]
Торкнись, не бійся, словом серця.
Відчув, дзвенить його струна?
Бурхливий ритм розбудить скерцо,
Неначе знов прийшла весна.
Яка таїться сила в слові,
Які приховані дива!?
Такі візьми з них за основу,
Щоб в серці рана зажила.
А слів багато: ціла злива,
Відтінки різні, вибирай!
Бринять хай ніжно, не фальшиво.
На струнах серця вправно грай.
Нехай воно відчує радість,
Нехай забуде слово БІЛЬ.
Не покажи у них убогість,
Хай їх почують всі довкіл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752835
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну.
Бо рідна й дорога мені,
для нас у світі цім... єдина.
Тут мама й тато, рідний дім.
Тут соловейко і калина.
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну!
Схиляюсь, Боже, до землі
за сад в цвіту й стрункі тополі.
За легкий клекіт журавлів,
за стежку щастя в моїй долі.
Тут мама й тато, рідний дім.
Тут соловейко і калина.
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну!
Схиляюсь, Боже, до землі,
Як житнє хилиться колосся.
За мальви й мамині пісні,
за все, що збудеться... й збулося.
Тут мама й тато, рідний дім.
Тут соловейко і калина.
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752752
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Мандрувала Правда по землі,
Шлях до душ, до праведних, шукала,
Та якось Нечистий повелів
Кинути, святу її, шакалам.
Розривали Правду на шматки,
Запивали не водою – кров’ю,
І вона воскресла, все таки,
Від тепла синівської любові.
А як заблукала у Донбас,
(Зупинить Брехню вона хотіла),
Вибрала, мабуть, недобрий час:
До Іуд під ноги полетіла.
Затоптали Неньку в бруд вони,
Від людей, здалося, заховали,
Та вона із-під вогню війни
Проросла, щоб вигнати навалу.
Тож її ні вбити, ні скорить,
І втопить не можна, адже вічна,
У вогні вона теж не горить…
Тож дивімось, люди, їй у вічі.
23.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752589
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Вітер віє... повіває... та й по полю.
Україна наша має гарну долю.
Вітер віє... повіває, де кленочки.
В України дуже гарні сини й дочки!
Розгулявсь, де осокори... там, де варти.
Ой ти, вітре-розбишако, це не жарти.
Глянь, стоять тут на сторожі... щоби жити.
Україні вольній, вітре, ще радіти!
Розгулявся вітер вільний в чистім полі.
Жити нашій Україні в щасті-долі.
Зріє жито, дозріває... Будем жати...
Повернуться всі синочки в рідні хати!
Вітер віє... повіває... та й по полю.
Україна наша має гарну долю.
Бо ж нікого не лякає... їй не треба.
Лиш молитва щира лине тут до неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752599
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Только дождь заморосит,
Так печаль воочию
Желтизной зашелестит,
Выйдя на обочину...
Не ко мне ли ты, печаль,
Позолотой выткана..?
Знаешь, мне уже не жаль,
Что тобою выбрана,
Хоть порой ты глубока
До Её Высочества...
Нынче ты, как лист, легка -
Шелест одиночества.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752711
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Як чути трелі солов’я –
То Солов’яненка душа співає.
Так сумно серце завмирає,
Що поруч нас його немає.
Він – символ щирості, добра,
Талант, який буває рідко…
Щемить, бринить гірка сльоза
І пісня кличе, мов лебідка.
«Чом, чом, чом, земле моя», -
Так ніжно нам артист співав,
Любити наш прекрасний край,
Рідну Вітчизну закликав.
Минуть роки, все зміниться навколо,
Підніметься Вкраїна, зацвіте.
Де на калині пісня солов’їна,
Там Солов’яненка душа живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752530
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
А мрії цвіли в золотому світанку.
Відчули долоні сплетіння тепла.
Тихенько виводила пісню вільшанка.
Їм в очі дивились небес купола.
Торкнувся цілунком невинного личка,
І глянцем рум*яним вкрилися щічки.
Котились росинки в зеленій травичці,
Цнотливо схилялись білі порічки.
Те перше кохання, той погляд, зіниці -
Усе берегла в своїм серці вона,-
І ту кришталеву водицю в криниці...
Загинув той хлопець: забрала війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752323
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Розучилася бути слабкою -
Сонце з небом ношу на плечах.
Не за мене до тла спалиш Трою,
Не за мене піднімеш меча.
Хто в упряжці – на того й вантажать,
Інших стріне заслужений бал.
Голос внутрішній глипає стражем
І вбачає у всім кримінал.
Вийду в поле – звільнюся від себе?
Чи на скелю – і світ весь до ніг?
Той, хто рве десь у нутрощах греблі,
Норов стишити так і не зміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752195
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017
«Реве та стогне Дніпр широкий», –
Над Україною звучить,
Там не лише Дніпра неспокій –
Душа народу там кричить.
«Реве та стогне Дніпр широкий» –
То України є портрет,
Яку любив десятки років
Так самовіддано поет.
«Реве та стогне Дніпр широкий» –
В словах цих – туга, велич, біль.
Вкраїну теж люби не збоку,
Бо мати є вона й тобі.
«Реве та стогне Дніпр широкий»…
Ці Кобзаря святі слова
Благословляють нас на кроки –
Добром лиш душі засівать!
23.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752152
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Покуйовджені трави у лісі –
Потоптали якісь грибники.
У руках – схоже щось на валізи,
А на спинах – важкі рюкзаки.
У корзинах – гриби, жирні, білі,
Тож пасеться мій погляд на них:
Ледь засмаглі голівки, згрубілі,
І березовий запах манив.
І стискається серце до болю –
Як же, все-таки, гарно у нас:
І ногам, і думкам тут є воля,
І здається, спиняється час.
Велетенські замислені сосни
Піднялись до самісіньких хмар,
Їх кориця потріскалась, сохне –
Житло знайде під нею комар.
Шепче вітер про щось в верховіттях,
Мох прослався, мов килим, внизу,
Чистотіл не стріляє суцвіттям –
Жде природа останню грозу.
23.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752151
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017
– Ой ти осене,
Злотом вишита,
Сірим дощиком
Вмита-вимита,
Заворожена
Й зачарована,
Де твоя краса
Та й захована?
– А я в лузі. Ой!
В травах росяних,
Листям-золотом
Припорошена,
Стиглим яблучком
Причепурена,
Журавлів ключем
Та й загублена.
– Ой ти осене,
Все ж тебе знайду
І по росяній
Стежці я піду,
Замилуюся
Листям і дощем.
Не забудеться
Той осінній щем…
Ой ти осене!!!
26.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752081
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 26.09.2017
За плином часу не встигаю:
Душа ще в літі, ще в теплі.
Пташині зграї відлітають
За сині обрії землі.
Якась пташина ще вернеться,
А за якоюсь тільки щем…
Луна над лісом відгукнеться,
Хмарина до землі пригнеться
І тугу виплаче дощем…
Дивлюсь подовгу в хмарне небо…
Колись мені прийде пора
Залишити цей світ без себе
Де не нажив собі добра.
Піду за обрій птахом вільним
Вже не шкодуючи за тим,
Що все майно ефірно-мрійне,
Віршами зрощене, чарівне,
Розтане в часі, наче дим.
А може, з днів моїх, минулих
Щось збережеться між людьми
І вірш зі сторінок заснулих
Змахне над душами крильми
Їх світлим сумом розтривожить
Сльозину вичавить з очей,
Тоді і я зродитись зможу,
Аби зігріти душу божу
В колисці зоряних ночей.
п'ятниця, 22 вересня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752153
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 25.09.2017
Цей чоловік, що дихає пряно-ладанно,
Він, як та вісь, що мій обертає світ,
Ніби солодкий гріх, ніби щастя крадене,
Розуму – згуба, а серцю – принадний плід.
Сіль проступає в нього на гострих вилицях,
Ніби на скелях витесаних пісок…
Ну, а коли він спрагло у бік мій дивиться,
Я відчуваю, як затерпає крок.
Я з-поміж сотні звуків найперше вгадую
Поступ його і тембр такий терпкий,
Я відчуваю: кров закипає магмою,
Здавлює ребра тиском, немов гілки.
Я забуваю, що інші важливі речі є
В мить, коли він полює, мов хижий звір…
Погляд його палкий, мов індійські спеції,
Аж до молекул спалює, вір-не-вір.
Тож коли він так пильно у мене цілиться,
Пружно цупку натягує тятиву,
Я відчуваю, як сіпається вилиця,
Як від судоми зводить тонку брову.
Я вже готова здатися у полон його,
Із головою кинутися в імлу –
Так, мов нема нічого довкіл стороннього,
Тільки його присутність на дотик-слух.
Тільки його тепло, ніби щастя крадене,
На перехресті наших земних доріг…
Цей чоловік, що дихає пряно-ладанно,
Мов найсолодший гріх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751983
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lv2NuXbEAk4
[/youtube]
Смуток - дуже м"яке і приємне слово.
Енн Райс.
Котивсь туман клубками річкою.
І сум осінній поряд плив.
Осінь йде вже звичною доріжкою.
Він і мою душу полонив..
Та це не сум, це - ніжний смуток.
Благородний із усіх щедрот.
Почуттів, що в серці цілий жмуток.
Це в житті вже інший поворот.
Іноді бува і в щасті сумно.
Хочеться поплакать просто так...
Довго сумувати нерозумно,
Бо життя прожити треба всмак.
Це не привід, що пройшло кохання,
Що короткі й непогожі дні.
В душу не пустіть розчарування.
Хай оце залишиться на дні.
Смутком треба просто керувати,
І не йти на поводку в душі.
Треба просто всьому міру знати,
Хоч частенько йдуть в душі дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751968
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Мимо мене йшла через полечко
Моя доленька, моя долечка.
Наливалося в полі житечко,
А вона сама, як та квіточка.
Ой поглянь, поглянь, моя долечко.
Це ж для нас цвіте навкруг полечко.
Обніму тебе, моя рідная.
Доле гарная! Доле світлая!
Подивилася навкруг долечка...
Гарно й справді тут квітне полечко.
Зупинилася. Усміхнулася.
Та й до мене ще пригорнулася.
Ой поглянь, поглянь, моя долечко.
Це ж для нас цвіте навкруг полечко.
Обніму тебе, моя рідная.
Доле гарная! Доле світлая!
Ой веселая моя долечка,
Цілуватися любить в полечку.
Аж до раночку серед житечка
Тут була зі мною моя квіточка!
Ой поглянь, поглянь, моя долечко.
Сходить вже для нас ясне сонечко.
Проведу тебе, моя рідная!
Доле гарная! Доле світлая!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751967
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Мов в летаргії спало моє тихе слово,
І дощ сумлінно вибивав стакатто.
Від лету лебедя прокинулось раптово,
Життя заграло барвами строкато.
Вдихнув натхнення, як ковток води в пустелі,
Влилося в душу щастя неймовірне.
І світла спектр пробився крізь пітьму тунелю,
Полинула на крилах у глиб ефірний.
Лебідкою літаю між хмарин з птахами,
І міріади слів-зірок у небі.
Думки палахкотять яскраво світлячками.
Спасибі за натхнення, любий лебідь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751958
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Виткало літечко
Трави до пояса,
Бджілку і квіточку,
Й дощ над покосами,
Й ранки з туманами,
Й небо із грозами,
Понад лиманами
Верби із косами.
Бавилось літечко
Вітром і тишею,
Колосом житечка,
Квітами пишними,
Грушами стиглими
З медом-принадами,
Росами сивими
І зорепадами.
Літечко вислало
Стежку до осені
Вишнями стиглими
І абрикосами,
І огірочками,
Й жовтими осами…
Йде по ній хлопчик мій
Ніжками босими.
6.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751914
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 24.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1FRhZZ4Wq4I[/youtube]
В очах - душа. Уважно придивись.
Лише вони тобі всю скажуть правду.
Нехай вони і мружились колись,
Та в цьому мали ніжності принаду.
Вони бувають різними підчас:
Сумні, веселі, навіть мають владу
Над тими, хто полюбить колись нас,
А іноді висвітлюють й досаду,
Й чекають погляду твоїх очей,
Коли в душі бояться помилитись,
Бояться так недоспаних ночей,
Не хочуть ненавидіти навчитись.
А ось язик не завжди правду скаже.
Не варто довірятись всім словам.
Проте, якщо від серця слово ляже,
То вірте ви розумним головам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751885
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Якісь цуда нині в світі- так сі хлопи мучат,
Так за гроші сі перут*, їздити сі учат.
Стефко мій мені казав, жи за сильні гроші,
Кілометрів дуже їздят- всі такі хороші.
Каже:- Нині по селі, дорогов під лісом,
Будут їхати такі- тре витати "бісом."
Треба плескати шо сили, квіточки кидати,
Би з мо славу заробили, би їх памітати.
Встала м зрані, йду в городец*, рихтую букети,
Би вже скоро так кидати, як туті ракети.
Всьо з мо в хаті спорядили, вижену ше КрАсу,
То теличка молоденька, то наша прекраса.
Вимила м ї чисто вим'є, хвіст їм зачесала,
Би вна тоже роверистів на стежці чекала.
Поки Стефко гнав ї пасти, я сі перебрала:
Вуста трохи малювала, бабету* вкладала.
Чую труби трублєт близько, то вже певно їдут,
Я зизаду доганяю... не дожену бідна.
Та сі дивлю, їдна група трохи відступила-
То за ними сі тріпаю, бо нема вже сили.
Бачу- моя люба КрАса, пасе на горбочку,
Недалеко стоїт Стефко, вдігає сорочку.
Бачу- їдно з тої групи чогось стормозило,
Навіть з ровера не злазит, до КрАси вмостило,
Якусь фляшку приліпило, зачало доїти,
Видно спрагу таку мало- треба напоїти.
Я кричала, аж захрипла- Відпусти корову!
Як ті чипну я з ровера, то кину до рову.
А вно доїт і не чує, чи не розуміє,
Але гроші рахувати певно добре вміє.
Шось мичало, шось бурчало- ніц не розумію,
Та з такими воювати я юш добре вмію.
Таке худе, як глиста- сподні* обтігнули,
Видно довго юш не їло і пити забуло.
Видно гроші не платєт- то тепер нормально,
То всмоктало сі до КрАси, би му було файно.
Я му кажу: - Кинь той ровер, ходи но до хати,
Дам ти їсти, дам ти пити, ляжеш трохи спати.
Як сі пхнеш між пирини моєї прабаби,
Будеш сину, як в раю, як би с ліг на хмари.
Вно як вздріло жи я близько- у руках мотика,
Так втікало, як мій Стефко, у лісі, від дика*.
Перегнало усю групу, приїхало перше:
-То був лемко, бо співало- "Верше ти мій верше".
Коло клубу заложив Голова гостину:
Їли, пили, танцювали- забули годину.
А в кінци кричав мій Стефко- БУДЬМО! хлопці, БУДЬМО!
Шануймосі, хлопаки, тай пішов до студні*.
Я сі злєкла*, бо си випив- би сі не втопити,
А він тєгне оковиту*, би усіх гостити.
Тепер знаю, де мій Стефко горівку ховає:
- Хлоп є хлоп- ну шо поробиш? Най здоров'я має.
Перут- змагаються, городец- квітник, бабета- волосся підвязане до гори і закручене, сподні- штани, дик- лісовий кабан , студня- криниця, злєкла- настрашилася, оковита- горілка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751883
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Ніби днина ясна після ночі настала
Ти, - прийшла! Світ – безмежний! І суму не стало
Тільки зустрічі час як завжди замалий
Буду знову на Долю по-вовчому злий
Бо коли ти підеш, буду в темряві жити
І в захмарене небо, сумуючи, вити.
Прийде осінь, закутана в сірім плащі
І стікатимуть з морди сльозами дощі.
Буду гризти віршів недогризені кості
І чекати тебе – завжди бажану гостю
Аби зморену душу в щоденній журбі
Простягнути із серцем в дарунок тобі
Ця душа ніби кактус пустельний колюча
Від численних розлук, негараздів болючих
Та коли нова зустріч тебе приведе,
Вона знов зацвіте, бо подітись ніде!
субота, 23 вересня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751865
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Які звабливі темні ночі...
Смарагдові у ночі очі.
І довгі-довгі чорні коси.
З нами була, де впали роси.
З нею до раночку гуляли,
де верби біля ставу спали.
Там зорі у воді купались...
ми чули, як вони шептались.
Росою нічка розсипалась.
Заслухались... Вона сміялась!
З молодим кленом жартувала.
Потім навколо всіх приспала.
Нас завела аж у покоси...
Там ми до ранку обнімались.
Світилась зорями у косах,
як в поцілунку ми зливались.
Потім додому проводжала,
аж до калини, що за ганком.
І заспівала солов'ями...
Зустрілася вона тут з ранком!
Краплину щастя залишила
вона в калиновім намисті.
Засяяла... Зрадів їй ранок!
Горять вогнями роси чисті.
Слідів разочки повилися
у гай, у поле і до річки.
Прикрили від людей їх, певно,
густими вітами смерічки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751840
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 24.09.2017
У вільному польоті, мов комети,
Осколки серця сипались з небес.
Збиралися слова в палкі сонети,
І вже не зупинити нам процес.
Блукали містом тіні й силуети,
Тебе шукав я в тисячах принцес.
Розбилися ті наші дві планети,
Скажи мені, у чому був весь сенс?
В гармонії життя? А може, просто
Я так хотів, що б ти була моя.
Залишився тепер лиш тлінний простір,
Примарою літаю в ньому я.
А з неба заглядає знов у гості
Далека наша, сяюча зоря.
© Володимир Верста
Дата написання: 23.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751855
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Переведіть мене через майдан...
(В. Коротич)
Волошки між гіркого полину
Про очі твої сині нагадають.
І спогад, через відстань і війну,
До тебе, в Київ, знову повертає.
Живий ще був Серьожка Нігоян
І беркутня свинцем не заряджала.
- Переведи мене через Майдан, -
Мене ти несміливо попрохала.
Вже дні у них відлічені були
І шини вже палаючі диміли.
Ми площу неспокійну перейшли,
Але розстатись так і не зуміли.
Нам все відтоді ділиться на двох,
І чорні дні відміряні війною.
Ти навіть в непривабливий окоп
Волошкою заглянеш голубою.
Я вже не пригадаю кожен бій,
І кожну перемогу і невдачу,
А тебе, в сірій курточці твоїй,
На фоні диму барикади бачу.
Я згадую несмілий голос там,
Під грізний шум палаючої ночі,
- Переведи мене через Майдан, -
І погляд твій чекаючий, жіночий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751790
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017
[youtube]https://youtu.be/pw69nky9ens[/youtube]
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR7S-uXYsnaLZcpuHQqM0yaG9HUAacrV_QqoD-mUdZX2rYhGcBF5A[/img]
[color="#730808"]Вже грає на полин-сопілці осінь,
І тугою бринить в моїй душі.
А я дивлюсь на сиву неба просинь,
Яка лягає смутком у вірші.
У спогад днів я золотавих лину.
Їх вересень нам щедро дарував.
А час летів крізь нас все мимо й мимо-
Той знає, хто по —справжньому кохав...
Ми слухали мелодію осінню,
Купаючись у барвах кольорів.
Обох нас гріли почуття нестримні,
Коли на зустріч ти мені летів.
Тоді весь світ навиворіт ставав.
Найкращі ми були у нім актори.
Сюжет цей нам Господь намалював
І об'єднав у дві щасливі долі.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751683
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017
Іду- крокую містом я зеленим…
Людей назустріч очі струменять.
Тепер вони близькими є для мене,
Бо в нас одна – Чернігівська земля.
Підставила вона гостинно груди,
Щоб ми любов пили, немов нектар,
Чернігівці – прості і добрі люди.
А скільки ж розлетілось по світах!
Ми почуття синівської любові,
Немов дарунок неба несемо,
Коли в молитві наодинці з Богом,
Коли їмо, працюємо, спимо.
Ідуть назустріч, взявшися за руки,
Онуки наші, повні свіжих сил,
Й частіш у них і в мене серце стука.
Вони є втіленням і міста, і краси.
Радіє око за дітей і волю.
Бо України є вони кістяк,
Це в їх руках землі і міста доля.
Радію, що належу до містян!
7.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751671
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017
- Чувства - это беспредел...
Я, как заживо сгорел,
Утонул без крика "SOS",
(Благо - не подвёл насос) -
Кинуло на амбразуру...
Маня, ты прикрой фигуру -
Чтобы подвиг повторить,
Надобно перекурить...
- Ваня, тю.., ты днём не спал,
Что так быстро подустал ?
Или дров ты нарубил
Иль Бурёнку подоил,
Или выкопал картошку,
После - сделал нам окрошку ?
- Чтобы ночью воевать,
Днём, Маняша, нужно спать.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751648
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017
О краю мій, лечу в думках до тебе,
Де ніг моїх малий несмілий крок,
Це там найвище над землею небо
І особливий погляд у зірок.
Це там лежать заквітчані рівнини
І осокори гострі, мов шпилі,
Стрічають в небі клини журавлині,
Коли весна впаде серед полів.
О краю мій, любове незбагненна,
Ясна палітра витканих полів,
До тебе кличе кров моя у венах,
В край чебреців і сивих полинів.
Туди, де простір – ні кінця, ні краю, –
Де даль сивіє смугами дібров,
Де хвилями жита під сонцем грають,
Де проросла надія на добро!
26.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751562
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 22.09.2017
Є на Лозівщині річечка Бритай,
Там бере початок мій рідненький край,
Де б я не бувала і куди б не йшла,
В серденьку моєму рідна сторона.
Чому Бритай?
Тут козаки селились,
Бо прагнули на волі завжди жить
І брили голови, лиш чуба залишали,
Якого ще і оселедцем звали
(Любили гумор козаки),
Усі бритоголовими були.
І річку Бритаєм,
І хутір так назвали –
Тепер село Бритай,
Відоме в нашім краї.
У різні пори року
Воно таке красиве, що нівроку!
Весною зелень прикраша його,
А влітку пахне медом, ячменями.
Як прийде осінь – пригостить плодами.
Зима біленьким снігом сповиває.
Село Бритай відпочиває.
Це так здається, що дрімає:
Життя у ньому не стихає,
Бо люди щедрі тут живуть.
Вони на хліб і сіль багаті,
Ще гарні діти в них ростуть.
І пісню щиру українську
Не забувають, а несуть
Її майбутнім поколінням,
Які любитимуть село
І запах трав шовкових.
Жили, живуть і житимуть
Завжди у Бритаї
Нащадки козаків бритоголових.
Учитель - професія давня.
Може, хтось скаже: «Ні».
Глибоко той помиляється,
Хто заперечить мені.
Прошу зі мною полинути
В сиву, стару давнину…
Сходить літнєє сонечко,
Прорізує чорну млу.
Тихо ступає з апостолами,
Торкаючись ранніх рос,
Вічний Учитель світу –
Мудрий Ісус Христос.
Кому він відмовив в пораді,
Доброти не навчив кого?
Кожний учитель повинен
Стати учнем його.
Віки промайнули суворі,
Змінилась Дніпрова вода.
Іде до народу Вкраїною
Філософ наш, співець Сковорода.
Учив дітей по – новому, сміливо,
За що не був в пошані ректорів.
Ще за життя він став легендою,
Предтечею майбутніх вчителів.
Ми Кобзареву істину пізнали,
Повчання не забудемо його:
Щоб і чужого завжди научались,
Й ніколи не цуралися свого.
Учитель - не просто людина…
І грізні, криваві дні
Він учня свого підтрима,
Не дасть спіткнутись в пітьмі.
Ось світлий образ Корчака
Лине до нас по війні.
Любити дітей можуть
Тільки такі, як він.
Павлиш. Школа під голубим небом,
Багатий Кіровоградський край.
Там Сухомлинський дітям
Серце своє віддав.
Я - також учитель, і продовжити
Хочеться, звісно, мені
Все те, що принесли у світ цей
Кращі люди землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751692
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2017
Освічена сонцем, осипана зорями,
У квіті осіннім зійдеш на престол
Заступнице світу!- піклуєшся хворими
І дітьми- сирітками- янгольський хор.
В молитві оспівана, в ризи зодягнена,
Святим омофором освітлюєш путь,
О Мати Господня! Гріхами розправлена,
Молюся до Тебе, щоб шлях не минуть.
До Сина Твойого- Небесного Раю,
До серця святого хай впадуть світи,
У квітах сьогодні стежину вкладаю,
В покуті рідненька до Тебе прийти.
Різдво Твоє нині в молитвах оспіване-
Моя матіоло, мій квіте земний.
Де розум людський Тобі вірний та відданий-
Молюся до Тебе за шлях наш, людський
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751516
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Стихи Геннадия Дегтярёва "Стихов ненужный
гений"
(Вчера случайно наткнулась на этот стих Геннадия, правда отредактированный, на нашем сайте, и вспомнила о своей давнишней пародии. Оригинал того времени сохранён. Ничего личного.
Ссылка на отредактированное стихо, на страничке оригинала, где смысл остался тот же)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751181
О, мой стихов ненужный гений,
казалось, к ночи ты затих
и мне не шлёшь своих творений,
и душу твой не мучит стих...
Ты - старый друг моих бессонниц,
сжигавший сны мои в огне,
любимец преданных поклонниц,
лишь одному не нужен мне...
Ты - не дитя любви и света,
и создан маять и терзать,
ты - плеть уставшего поэта
и можешь лишь одно - стегать,
лишить покоя в одночасье
и света разума лишить,
даря взамен душе несчастье
и невозможность жизнь любить...
Ты - тяжкий вихрь моих сомнений,
что недоступен для других...
О, мой стихов ненужный гений,
зачем ты к ночи не затих?...
*************************
Пародия:
"О, мой стихов ненужный гений,"
(Пишу конечно о себе)
В себя влюблённый, без сомнений,
В слащавой, страстной похвальбе.
Конечно лгу я, что ненужный,
(И как себе ненужным быть?)
Порою я с собой не дружен,
Когда мне трудно стих сложить.
В ночах бессонных так страдаю,
Чтоб всех поклонниц удивлять,
Но Муза - девка боевая,
Вот любит же меня стегать!
Я спать хочу - она, как ведьма,
Сидит зловеще на плече
И шепчет: "Милый, пишешь бредни!
Зачем ты маешься, зачем?
Коль сам себе ты, друг, не нужен,
Себя не мучай и других!
А может просто ты простужен,
Поэтому льёшь сопли в стих?
Прими таблетку и расслабься.
Уснёт в тебе крутой твой пыл,
Чтоб с графоманией, мой братец,
Твой "гений" больше не дружил."
31.03.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751337
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2017
Цьомчики ранкові до світання...
Сонячні метелики? П'янкі
осені зізнання? Так, зізнання,
що ніколи не була, ні з ким,
я така щаслива... Лиш з тобою!
Тільки це... секрет, секрет такий,
що слова не в змозі... Лиш жагою
повниться цей ранок, до руки
тягнеться промінням доторкнутись,
до щоки твоєї… Як і я!
Хочу… притулитись, огорнути,
тепло-тепло… Я – твоя. Твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751493
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Все марно, не шукай в юрбі
Завзяття і бажання.
Хіба не чуєш, як в душі
Росте стіна мовчання?
Втомились від даремних смут,
Обіцянок примарних,
Жирує лише владний люд
І множить статки гарно.
Вже брехні звичними стають,
Хабарництво і жертви,
Всім байдуже – куди ведуть,
Що ще живі, не мертві.
Так всі навкруг, ще й в унісон…
Забули про що йдеться?
В патронник хто загнав патрон?
Невже так й обійдеться?
Руйнується в юрбі стіна,
Стіна протистояння.
Втомилася людська душа
Йти на нові діяння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750199
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 21.09.2017
[i]Тринадцять літ… А наче – все життя: Тринадцять літ мольби, сум’яття, болю…
OI Udayko[/i]
[youtube]https://youtu.be/YqmV_qfoDj0[/youtube]
[b][i][color="#60077d"]Були ми разом аж тринадцять літ.
Тепер чужі. Живем самі, нарізно.
Тоді був милим нам весь білий світ!
На чотирнадцятім - сльозам завізно.
Просила я тебе лишити все,
щоб нам удвох плекати нашу долю.
Ти вибрав те, що деколи несе
багатство, визнання й жадану волю.
Гойдав кленове листя зимний дощ,
тремтіла вишня від вітрів, тужила.
А душі наші й досі просять прощ,
І волі так й нема, мов забарилась.
Усі тринадцять наших любих літ
в дитяті нашім - у маленькім сонці.
Кохання щирого - яса, одсвіт
отам сховалися - в малій долоньці.
Тринадцять літ долали шлях удвох,
кому ж тепер нести оту покуту,
що в чотирнадцятому ми не втрьох -
сама колишу сиротину смутку.
[/i][/b][/color]
За твором OI Udayko "Тринадцять літ"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751259
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017
«А на війні, як на війні...»
В.Висоцький
А на війні, як на війні -
Втрачає хтось людське обличчя,
Хтось попри все в атаку кличе,
Хтось домагається чинів.
Внизу – піхота (пішаки) -
Так повелося споконвіку,
Що їм не добирають ліку,
Як шлють до Бога навпрошки.
Не знає сорому земля -
Ховає правду і останки,
Коли гарчать гармати й танки,
То страхом пахне звіддаля.
Та на війні, як на війні -
На кін – життя, надбання – іншим,
Хто звик для себе і спритніший, -
Діла звичайні …і жахні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751066
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 19.09.2017
И мира нет — и нет нигде врагов;
Страшусь — надеюсь, стыну и пылаю;
В пыли влачусь — и в небесах витаю;
Всем в мире чужд — и мир обнять готов.
Себе постыл — и всех других люблю;
Страданьем — жив; со смехом я — рыдаю;
Ф. Петрарка
--------------------------------------------------------------
Коли пішов, дивилась довго вслід.
Душа не знала: плакать, чи радіти.
Була весна, та раптом випав сніг..
Я не могла оце все зрозуміти.
Квітучий сад, обсипаний весь снігом..
Яка тут антитеза* відбулась!
Сумна душа зайшлася раптом сміхом,
Бо каменя з душі вже позбулась.
Природа швидко у той час рішила:
Цей сніговій раптово розвела,
Зробить по-своєму за мене поспішила:
І сонячне проміння пролила.
Покапав сніг тут талою водою,
Проміння обсушило пелюстки..
Пішов, іди.. Не плачу за тобою...
З усміхом витягаю колючки.
Пішов, то йди, не озирайся.
Старанно дощ зітре твої сліди.
Спокійним будь.. дрібниці, постарайся..
В моїм житті ти - прочерк назавжди.
----------------------------------
Антитеза - контраст, різке протиставлення понять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751107
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 19.09.2017
У мене дві сьогодні батьківщини:
Чернігівська (там витоки життя),
Полтавська (гартувала дух і крила,
І готувала до важких звитяг).
І матерів, так сталось, двох я маю:
Та, що зродила, ніжила грудьми,
Співала колискову і благала,
Людиною була щоб між людьми.
А друга матінка – велика Україна,
Її тризуб для мене не тавро,
А гордість за історію країни,
За свій народ, за сивий мій Дніпро!
18.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751193
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017
Безсоння заповнило тишу,
Думки про усе й ні про що.
До ранку тримаєш афішу,
І слова не мовить ніхто.
В глибокому небі сплять зорі,
І місяць рогатий принишк.
Безсоння собі ж у фаворі
Радіє, що ти ще не спиш.
Свої фіолетові тіні
Розкидала ніч по стіні,
У цьому нічнім мерехтінні
Метелик заснув на вікні.
Птахи з колисковою - в сни,
Їм осені сняться тумани,
Не скаже безсоння: «Засни»
Своїми німими устами.
На ранок – здається, що п’яна
І навіть без краплі вина,
Була ніч така неслухняна,
Мов скрипки старої струна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750988
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Маленькая предыстория.
Вышла из салона со стрижкой, маникюром и пр. и думаю - "Ну-ну.., как всегда, "вовремя", завтра маникюру будет хана (в лес собралась). Ладно, зато грибы будут в диком восторге!"
На тропинку выскочил гриб,
Без смущения восклицая -
"Я, похоже, по шляпу влип!
Посмотрите - идёт какая..."
Подмигнула ему - "Привет!
Неужели готов в лукошко
И зажариться на обед..?
Ты подумай о том немножко..."
"Что там думать - мечтал всегда!"
И таким окатил задором...
Что ему бы ответила - "да",
Кабы не был он мухомором.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751047
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Доспівують коники літо,
Дозбирують зорі в траві,
Вже ранки туманом сповиті
Нашіптують думи нові:
Тривожні, як сни світанкові,
Сумні, як чумацькі пісні.
Це літо залишиться в слові,
Яке звіршувалось в мені,
Залишиться в гарних світлинах,
У спогадах добрих друзяк.
Солодке вино із ожини,
Чудовий його післясмак.
Спів коників душу втішає,
Не вірю, що літу кінець,
В кімнаті своїй розкладаю
Мелісу, ромашку, чабрець.
Цілющі терпкі аромати -
Це з літа мій спадок і дар.
Не страшно з таким зустрічати
Володарку вітру і хмар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751021
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Життєві сторінки горта нервово
Укотре невблаганний диво-час,
Багато відбувається нового,
Та найстрашніш, як вибухи звучать.
В журбу закута ненька Україна,
Останні з неї сили п’є війна,
Донбас перетворила у руїну,
Думки і душі людям розпина.
Земля до помсти патріотів кличе,
Народ під булаву одну збира,
І кожна мати чайкою кигиче
Й душа її тихесенько згора.
Думки тривожні сіре небо сіє,
Допоки ще війни повзтиме час.
Ви чуєте, убивці із Росії,
З козацьким духом край мій повінчавсь.
А дух такий нікому не здолати,
Адже це Бога щедрий світлий дар,
Міцніший він від справжнього булата.
Тож буде переможена орда!
Життєві сторінки горта нервово
Тисячоліття третє вже, нове,
І матері кричать, і плачуть вдови.
На подвиг Україна нас зове!
15.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750939
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fRXGLWi2qQI[/youtube]
Уплітає осінь в коси
Кольоровий лист,
і сріблясті сині роси...
Має тонкий хист.
І пісні дзвінкоголосі,
З літа припасла,
Золотистий хліба колос:
Оберіг внесла.
Ще коралове намисто..
Тишу й благодать.
І пішла врочисто містом:
Щоб всіх здивувать.
І притихла вся природа,
Десь злетить лиш лист.
І приємна прохолода.
Все в однім сплелись..
На душі приємний спокій,
Що іще чекать?
У такій журбі високій
Є ще й благодать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750923
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017
В осінній сон заглянув Листопад:
"Тук-тук, ти ще не спиш?
Я поцілую лиш..."
Короткий сон і ніч така скупа.
До Осені, багрянцями бентег,
Летів кленовий лист,
За пазуху скотивсь...
Лоскоче сни похмілля золоте.
Оголеній і заспаній уже,
Перина та м"яка -
Обійми вишняка, -
Хмільною хіттю ночі стереже.
Знічев"я, в сни загляне Листопад,
І помахом серпа,
Як туга проступа,
Розріже смуток спалахом розрад:
Не зрадь, прошу, не зрадь...
16.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750835
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 17.09.2017
[b][i]Світить зіронька над рікою,
Місяченько удалині...
Я сумую, все за тобою,
Ти не снишся чомусь мені?..
Брате, брате, ой любий брате,
Нащо сум лишив по собі?
День при дні плаче батько й мати,
Плачуть й хмари ген голубі...
Вже на згонах червоне літо,
У душі моїй біль, журба...
Підуть в школу твої вже діти,
До комори зібрали хліба...
Брате, брате, ой любий брате,
Чом життя так змінило плин?
Комусь бідне, комусь багате,
А мені, як гіркий полин...
19 08 2017 р
Вікторія Р
Присвята брату Віталію[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750772
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Я від тебе не хочу нічого!
Лиш одно: в цьому світі живи
І даруй оцей усміх чудовий,
Блиск очей та бутон голови,
Який наче коштовна жоржина
Розпустився в людському гаю,
Щоби була вагома причина
На невтолену спрагу мою.
Просто будь! Не зі мною в щоденні,
Так хоч десь, тільки б знати мені,
Що існуєш в розмаї пісеннім,
Не лише як уява вві сні.
Хай ти мрія, нехай недосяжна,
Хай ти болем відчутна в душі,
Та до чого ж, - як жінка, - прекрасна!
Надихаєш мене на вірші.
Вічна зваба, чарівна спокуса,
Диких ревнощів ніжний предмет
Твоє ім’я – молитва під вуса,
Яку шепче ночами поет.
Хай кохання як доторк медузи
Обпекло в передзим’ї життя,
Будь для мене як стимул, як Муза,
Як Богиня мого почуття!
п'ятниця, 15 вересня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750758
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Кажуть: дуракам живеться легше.
В них одне: поїсти і поспать,
З ситуацій вихід знайдуть завше.
Нащо вихід правильний шукать.
У житті обходять легко всі проблеми,
Просто їх не хочуть помічать.
Нащо знать життєві теореми:
Буде хтось по розуму стрічать.
Нащо їм псувати свої нерви,
Жити треба тільки у свій смак.
Швидко у житті знайдуть маневри...
Ось живуть собі тихенько так.
А коли впаде хтось на дорозі,
Руку тут подати б, щоб піднять.
Але серце їхнє не в тривозі.
Дивиться: чи зможе сам він встать..
Думки часто в голову приходять:
Може, й краще в дураках ходить?
Ну і що, що люди там осудять:
Легше ж так на світі буде жить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750635
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Чужа земля ніколи не ставала
Їм матір'ю. Хіба чужим гніздом!
Вони ж екзамен не один здавали:
Уміння, мову і в сім'ї роздор.
«Спасибі», – вимовила чисто,
Здалось, аж надто урочисто,
Сказала, як навчала ненька,
Коли була іще маленька,
Не оглядаючися, сміло,
Так як колись казати вміла.
Таксисту заплатила справно,
Нарешті закінчила справи
І повернулася додому,
Упевнена була в одному:
Нікуди їхати не буде,
А житиме, як і всі люди,
Та й правду нікуди подіти:
Допомогла добряче дітям –
У них є хліб, до хліба, житло,
То ж досить в чужині їй жити,
Де лиш чужі слова-розмови
(Їй довелось теж вивчить мову),
Та не така вона співоча –
Чужа… «Прости мені вже, Отче,»
– З цими думками піднімалась,
А серце все чомусь здригалось:
Чи то від надтяжкої ноші,
Чи від недоспаної ночі…
Ось поверх шостий, заповідний,
Такий близький для неї й рідний.
«Мабуть, сюрприз мене чекає, –
Подумала, – бо не стрічає
Її омріяний Микола.
А як кохалися ще з школи!..»
Вона нарешті подзвонила,
Та двері… жінка їй відкрила,
Яку не бачила ніколи.
Спитала: «Тут живе Микола?»
Подумала, що помилилась,
Злякалась, адже так втомилась.
Хотілось швидше відпочити
І з кочівним життям скінчити.
Та раптом голос чоловіка
Почувся з кухні: «Хто там, Віко?»
Він до дверей прийшов швиденько.
«Це я, – відповіла тихенько, –
Твоя дружина, прилетіла,
Давно ж зустрітися хотіли.
Вже досить роки марнувати
Будемо господарювати,
Тобі ж я слала добрі гроші,
Допоможи ж внести цю ношу,
Тут всім гостинці…» Та Микола:
«Пробачте, вас не знав ніколи…»
Й закрились двері перед носом…
Вони здались їй чомусь… косі.
І пересохло в неї в горлі…
Хіба буває більше горе?!..
Вона посиділа на сходах,
В думках своїх дійшла до згоди:
«Дарма вже правди тут шукати –
Найкращий спосіб – це тікати.
Нове життя почати зможу».
Лишила під дверима ношу…
Знов за кордон вона летіла
Шукать собі нового діла…
09.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750612
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Як розказати тим, свободи хто не відав,
Хто від невільників рабами народився
І пращури чиї від прадіда до діда
Закуті путами невільницьких традицій,
Як розказати їм, що значить слово «воля»,
За що так пристрасно боролися віками,
На кін життя складали власне, долю,
Та не жадали жити у омані?
Як розказать, що значить слово «правда»,
Яку в рукав завбачливо ховали:
Верхівці правда – завжди на заваді,
Тому її лишилося так мало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749183
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 10.09.2017
Зазирнуло сонечко у вікно.
Йшло воно до хати через річку.
І світило весело ... Воно
дуже схоже на мою сестричку!
Зазирнуло сонечко у вікно.
Бо прокинулось сьогодні рано.
І зігріти всіх навкруг змогло.
Дуже схоже сонечко на маму!
Зазирнуло сонечко у вікно.
І, повірте, я не помилюся.
Світить ясне сонечко щодня.
Добре й ніжне, як моя бабуся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749997
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017
Серця зростуться, лишаться рубці
Зі спогадів, що пустять пагінці
У сяєві ласкавого проміння,
Розкішно заквітують із насіння,
Яке в душі лелієм від негоди.
Світ подивується з ясно́ї вроди -
Буятимуть ромашки і волошки,
Лиш треба зачекати зовсім трошки,
Не я́трити підсоленнями біль,
А, віднайшовши власні путь і ціль,
В минулім залишити все розбите,
Новим надалі і живлючим жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749982
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017
Дні злітають тополиним пухом.
І здається, ніби не жила.
А невпинному годинам руху
Не завадить лукова стріла.
Ось вже осінь дихає у двері,
Рахуватиме моїх курчат.
Вірю, що життя це недаремне,
Хоч душа страждала від лещат.
Ніби знищена стара система,
І новий країни в нас каркас.
Незакінченість сприяє темі,
І молюсь, щоб вогник мій не згас.
Хочеться любов плекати, ниву
Засівати зернами добра,
Щоб зібрати потім гідне жниво.
Жити хочу - це моя пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749875
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 09.09.2017
Як соловейко із Амвона шпарить,
І не плює ж дивись через плече.
О боже милий, як воно кумарить,
Як ця брехня… печінку не спече.
Тетеруки токують на узвищі,
Є розуміння в стані журналюг.
Одна ж бо зграя там на Токовищі,
У стані дзяблон.сих волоцюг.
Під дозою Шалави у Борделі,
Цинічність перетнула їх межу.
Зухвало і жорстоко чорнопері,
Бахваляться на хвилі куражу.
При вл.ді душогуби і кастрати,
І з Каг.натом злагода німа.
Немає в нас ні захисту ні вл.ди,
Бо нас там, земляки мої, нема.
Розперезалися, як дома бабуїни,
Розгулює, як в джунглях кримінал.
Вбивають прямо в центрі України,
Блаженствуть… Гієни… і Шакал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749890
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 09.09.2017
Приспів:
Україна рідненька,
Як маківки цвіт.
Моє ти серденько,
Одна на весь світ.
Ти печаль моя, радість,
Ти розрада моя.
Моя сила і слабкість,
Ти в піснях солов'я.
*
Непрочитана повість,
Моє літо, зима.
Та твоя загадковість,
Мене зводить з ума.
*
Я до тебе мій краю,
Повертаюсь з доріг .
За тобою страждаю,
Ти мій біль і мій гріх.
*
Боже дай тобі сили,
Усім серцем добра.
Щоби зорі світили,
На всі боки Дніпра.
*
Щоб калина родила,
Щоб діброва цвіла.
Щоби вільно, щасливо,
Україна жила.
Примітка: * - приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749822
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017
Если дремлет вулкан в груди
Лавой огненной, лавой алой..,
Не губи его.., разбуди -
Этой жизни печально мало!
Искру жаркую подлови,
(Обзавидуются жар-птицы) -
Мощью взрыва своей любви
Временные снеси границы!
Чтобы жизнь, что у нас одна,
Что, увы, зовут быстротечной,
Что теснится в слове "судьба",
Хоть на миг ощутилась вечной.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749868
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 09.09.2017
Людей, нещасних зовсім, не буває,
І щастя їхнє різний час триває:
У когось – вік, чи рік, у когось – мить,
І потім все життя болить, щемить
І ниє серце. Що йому порадиш?
Чужому горю, звісно, не зарадиш,
Й за щастя треба, все-таки, платить,
Адже купатись в нім завжди кортить
Усім. Допоможи їм, милий Боже,
Та й щастя у людей таке несхоже.
Воно завжди у кожного – своє:
Той – церкву, сад чи місто заснує,
Хтось діток цілу дюжину народить
І не чекає манни-нагороди,
Той – рідну землю вірно береже
Й себе не бачить іншим він уже.
Цей – служить людям, чесно, без віддачі,
І сам за це їм навіть дуже вдячний.
Той – хліб вирощує: пшеницю чи овес –
Від сонця скоро вже згорить увесь.
Нещасних повністю ніколи не буває.
Вір, щастя прийде, і життя триває!
14.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749745
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hZtkAx_PgFg
[/youtube]
Я щось сказать тобі хотіла..
Що знову осінь за вікном.
Про це вона прошепотіла,
Опалим, в"ялим вже листом.
Іще сказати я посміла,
Що ночі осені сумні.
І що калина вже поспіла,
А у чеканні довгі дні.
Що будуть ще дощі і зливи,
І посивіє листопад.
Ти, осінь, знаю,вередлива:
Мені все зробиш невпопад.
Зіб"єш з шляху, нагониш хмари.
Вітри ти зможеш зчарувать..
А я в думках слова складала,
Важливе, як тут відшукать?
Його сказати так хотіла...
Куди ж поділися слова?
Та так сказати й не зуміла.
Бувають ось такі дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749744
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017
Вже й не чути солов’я,
Де те суголосся?
Тхне болотом із Кремля,
Сходом пролилося.
Як до нас воно пливло,
Звідкіля взялося?
Що прорвало й потекло,
Гівн.м розлилося.
Висить смуток угорі,
Німе безголосся.
Зайди в нашому шатрі,
І Украйна боса.
Як ти ще терпиш… земля?
Смогом затяглося.
Пора «парити» гілля,
Надто затяглося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749713
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017
[b][i][color="#2c0b75"][color="#8400ff"]В твоїх обіймах думка дзвоном б'є,
Посеред заколисаної тиші...
Одне прохання, ніченько, моє:
А можна я до ранку тут залишусь?
Торкає душу невимовний щем
І смутки опускають сонні очі...
Під твоїм тихим, місячним плащем
Від всіх тривог я заховатись хочу.[/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749420
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 07.09.2017
Весна вже тче небес ясну блакить
І жовтими, і білими нитками,
Засяє сонце й попливуть хмарки,
І я пливу між ними теж думками
Туди, де юності моєї цвіт,
Де перші, десь невдалі мої кроки
У загадковий, неспокійний світ.
Це він припас мені свої уроки.
І затремтить у спогадах душа,
І застукоче серденько частіше –
Літа мої до вирію спішать
Із кожним днем жвавіше і жвавіше,
Щоб відродитись в правнуках і віршах.
7.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749680
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YT71ktbRvDg[/youtube]
Дерева у саду, не в позолоті,
Але чомусь притишені, мовчать.
Невже, вони піддАлися дрімоті:
Зручніше буде осінь так стрічать?
Зітхне в зажурі дуб, такій знайомій.
Лиш де-не-де впаде зів"ялий лист.
Прекрасний ти в мовчанці нерухомій!
Все ж журишся....Навколо подивись.
Он мальви, чорнобривці і жоржини..
Хіба хвилює їх осіння ця журба?
Ти скажеш, що на квітах цих сльозини?
Не думай так, хороший, то - роса...
Невже, у смутку винні хризантеми,
Що білі- білі, як торішній сніг?
Не треба, ти відкинь оці проблеми.
Вони у мене викликають сміх.
Ця квітка, не весняна, а осіння.
Дарує людям радість у ці дні.
В очах її не бачу я тужіння.
Можливо, десь далеко в глибині..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749634
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017
Життя не завжди гладить по голівці,
І влітку холодом проймає серце.
Жбурне обличчям прямо по бруківці,
А інколи буває з гірким перцем.
Зламати може, ніби вітер, гілку.
Чи спалить полум*ям, як дім, дощенту.
І крутить смутком тихо темну плівку,
Переглядаю зі слізьми фрагменти.
І вити вовком хочеться від болю,
І духом майже падаю донизу,
Але зібравши міцно силу волі,
Звільняюся від пут важкої кризи.
Печаль проходить, і усе минає.
Життя прекрасне в смузі чорно-білій,
І душу сонце промінцем торкає.
Як птах, я розправляю знову крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749597
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uySNMYNk5TU[/youtube]
О скільки слів у душах притаїлось!
Хто зможе ті слова порахувать?
А чи багато в серці ворухнулось,
Щоб слово добре це комусь сказать?
А серце переповнене словами,
Та ми їх так старанно бережем.
Тримаємо, буває, і зубами,
І все чогось в житті оцім все ждем.
Слова хороші просяться на волю,
Ні! ми оце не хочем зрозуміть.
(Пишаємось, милуємось собою)
Вони ж в неволі так не хочуть жить.
Та іноді буваєм такі щедрі:
Кидаємо на вітер ці слова,
Немов вони родилися в печері,
Тоді від них іде з-під ніг земля.
І ми не знаєм, де від них подітись.
Яке тут перевтілення у слів!
І як із ними далі в світі жити?
І світ, немов, від слів тих скам"янів.
Нехай слова не квітнуть павутинням,
Їх не тримать від сонця, в темноті.
І хай вони не будуть, як каміння,
А будуть йти від серця, як святі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749456
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Живемо… в Патронаті Візантії,
В нашийниках хозарської орди.
Укоренилося насіннячко Месії,
Угризлися, як в дичину хорти.
Надходять і міняються події,
І тануть на підмостках сивини.
О, де ви боги нашої стихії?
Збудіте нас Дажбожії сини.
Щоб, як один у лавах протидії,
Повстали ми плече в плече.
Петлею ризи зв'яжем золотії,
Як нас вони, хреститимо... мечем.
Наживи ради визрілі події,
Війну в Криму й на сході почали.
І правлять нами... злодії й повії,
Нам залишили сльози й полини.
Бабло в мошну пакують лиходії,
У летаргії дурні й бовдури.
І сняться їм тупим рожеві мрії,
У показушних нетрях мішури.
Ні санкції адже, ні політичні дії,
Не вирішать проблему без війни.
Ілюзія слизька не вихід з безнадії,
Нас обманули дітки сатани.
Прокиньтеся допоки ще живії,
ЗбудІтесь прОшу... щоб вони... ревли.
Туманять розум піфії й фурії,
То зговір є... з сіонської Булли.
Не світять нам... Гейропи ні Росії,
Не допоможе нам Заокеан.
Нас знищити зібралися ці змії,
АТО… для України є капкан!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749521
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
(пам'яті татка Муригіна Олексія Степановича,який прожив 87 повних років,присвячую.9 днів,як його нема)
***
[b]Відбулася Альфа і Омега[/b]
[u]Дав[/u] Всевишній, потім[u] взяв[/u] чиєсь життя.
Мислить про цінніше
в житті треба,
Бо немає часу вороття.
Жив на світі чоловік ,
ім'ям Олекса.
Вдачею він був
прямий,святий.
Близькі називали його Божий.
Правильний був ,чесний,
не земний.
В шахті працював він у забої,
Марганець завзято добував.
А діток було у нього троє.
Із дружиною він все перемагав.
Працював в Північному кар'єрі,
Був спеціалістом вищий клас!
Нині ж він відкрив небесні двері.
І зненацька всіх покинув нас.
З жінкою прожив шістдесят років.
Душа в душу,з гумором дружив.
Сильними були шахтерські кроки.
Рідними й сім'єю дорожив.
Царствіє небесне й світла пам'ять
Чоловіку,татку,дідусю.
Хай тебе в сім'ю небесну приймуть,
Від всіх рідних щиро попрошу…
Відбулася Альфа і Омега
[u]Дав[/u] Всевишній, потім [u]взяв[/u] чиєсь життя.
Мислить про цінніше в житті треба,
Бо немає часу вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749455
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Багряніє осінь золотава,
Смутком впали в серце холоди.
Розбуди прошу мене ласкава,
Від печалі люба розбуди.
Ще на тебе хочу надивитись,
Не скидай убранок до води.
До діброви хочу помолитись,
Дай мені ще трішки теплоти.
І з тобою хочу пожуритись,
Не жени у вирій череди.
Адже зможу часом запізнитись,
Не лишай на пам'ять гіркоти.
Червоніє обрієм заграва,
Замітає листячком сліди.
Зупинися, я прошу жовтава,
Натягни ще трішки поводи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749380
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017
[u](Присвячую дідусеві Івану Васильовичу Лободі, репресованому у 30-х роках.)[/u]
Шепоче ніч стривожено і тихо,
Стежину стеле стомленим думкам
Про те, яке було в родині лихо.
Той плин думок не раз мене лякав.
Адже земля квітуча і багата
Тоді втрачала багатьох синів,
Безжальний голод заглядав у хати…
І мій дідусь… загинув… Не в війні!
Дідусю, як же боляче за тебе,
За знівечений і короткий вік,
А може, то небес була потреба,
Віддав щоб душу справжній чоловік?
Любив ти землю в золоті пшениці,
Над плугом гнувся низько і потів.
Для тебе Україна – не дрібниця –
Це те, заради чого животів.
У час жорстокий ти долав дорогу,
Що у 30-х Бог тоді відвів,
Недоля чатувала за порогом,
За все сповна життям ти відповів.
Стікає кров’ю знову Україна,
Праправнуки твої тепер в борні.
Колись тебе у таборі згноїли,
Вони ж геройськи гинуть у війні.
І думка думку знов переганяє:
Так, шлях до волі й правди нелегкий,
Та Україна вже себе звільняє
Від тих кайданів, що несла віки.
24.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749231
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Так рідко ми пє'мо тепер чарчину,
Війна на сході сковує... пітьма.
Та скоро, скоро видалим пухлину,
Лише в себе… позбудемось більма.
Творець приймає в осені пологи,
Плоди і фрукти споює дощем.
Приніс проскурку з дальньої дороги,
Щоб відійшли тривоги наші й щем.
Чарівний шал розкинувся ярами,
До лісу біг в долину манівцем.
Чаклун утикав річку вензелями,
Замалював озерця олівцем.
Яскрава осінь дивна, загадкова,
Несла дарунки в повні у меду.
Гаї цвітуть, калина по дібровах,
Вкраїну нашу щедрять молоду.
Хай родить ліс насіннячком, грибами,
Біль відлетить журавлика плачем.
І Ангел руки простягне над нами,
Нам вічно жити подано Творцем.
Робота ж наша важка і цікава,
Вона, як плуг залізний, привілей.
Від Бога, благородна то є справа,
Працюємо, як бджоли для людей.
Із святом вас колеги мої, друзі,
Вам від душі найкращих побажань.
Хай накує зозулька вам у лузі,
На терені надій... і сподівань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749359
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Я приоткрою двери в волшебство,
с грустинкой чуть осенней сказки,
мне на душе становится тепло,
что осени вокруг бушуют краски.
Здесь хризантемы куст ещё так свеж
а георгин кивает мне навстречу,
и одиноко средь пшеничных меж
свой голос подаёт залётный кречет.
И на тропинке след пахучих трав
уж не пьянит чуть терпким ароматом,
луч солнца в небе с тучкой поиграв,
в туман укутает себя с рассветом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749352
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Нікому не кажи, що там між нами:
Вогонь палає чи полоще злива,
Коли нещасна я або щаслива,
Якими серце повниться думками.
Те, що для двох, не виставляй ніколи:
Листів, подій, розмов або мовчання,
Всього, з чого складається кохання,
За що нам варто дякувати долі.
З нудьги чи ні, не обговорюй з кимось,
Не зраджуй нас порожніми словами,
Ніхто чужий не зможе стати нами,
А ми навряд чомусь у них навчімось.
Спитай у себе, говори зі мною.
Кохання, як і щастя, любить тишу.
Ми шлях свій разом знайдемо скоріше
Рука в руці, лишаючись собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749312
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Ти знаєш, люба, дні мого чекання
Неначе ніч в безсонні та журбі…
Не має строку, тягнеться до рання…
Як передати оцю суть тобі?
Ти знаєш все. Для тебе кожна днина,
Немов би ластівка, нестримно промайне
І знов сюди приходити повинна
Задля роботи…
А щодо мене,
То буде так, як склалось поміж нами:
В ласкаві очі поглядом пірну
І вся душа затоплена віршами
Повернеться в заквітчану весну!
Не знаю ще, про що казати буду,
Тому що зустріч буде лиш на мить.
А ти, голубко, ніжним дивом будеш,
Від чого серце грає і щемить.
І так завжди. На кілька літ, на вічність.
Безсилий час супроти почуття!
Бо я хворію на любов і вірність.
Недуга ця – до скону, до кінця!
Нехай у долі склалось безталання
І крім дітей супутника нема,
Та знай, - Єдина! Ти, - комусь, - Кохана
і по життю ідеш ти не сама.
Супроти долі нічого не вдієш…
Маю лиш дружби, приязні плоди…
Ще знай, - Царице: ти, - як Сонце грієш
Мій сивий жовтень, коли йдеш сюди.
На небосхилі хмари чорно-сиві.
Там нові дні загорнуті в плащі.
Бо листопад несе думки плаксиві,
Про ницість мрій нагадують дощі.
Та ти прийдеш і як нічні примари
Сум відійде, затихне старий біль…
Душі твоєї незрівняні чари
І в листопаді будять березіль!
вівторок, 5 вересня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749311
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Я до тебе нестямно- тривожно,
Посекундно, із часом навскіс ,
Ледь торкаючись ніжно, як можна,
Бахромою весняних беріз...
Повертаюcь... стираючи знову,
Борозенки із твого чола,
Крізь безвихідь, знайшовши обнову,
Волошково-небесну села.
Та в хвилини безмежно-скорботні,
Переплакані тисячі раз,
Воскресаю завжди на полотнах
Твого серця, без частки образ.
Проливаючись сонця заливом,
До частинок, судинок, півкуль.
Так життєвий стелю́ я свій килим,
Мам, матусю, мамусю, мамуль!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749289
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Не троянди, не піони... поросло між ними зілля,
Бо мовчали телефони... в двадцять п*ятий день весілля.
Почуття, мабуть, погасли... тому й світ - не кольоровий...
Жаль, не пишеться завчасу доля... мов роман книжковий...
Так, в житті таке буває: десь зникає розуміння
І серця не відчувають... вже ніякого сп*яніння ...
Кажуть: душі не старіють, як кохання ще тріпоче,
Тільки вже воно не гріє... В онімілих днях і ночах...
І з*являються руїни - в місці сонячного храму...
Щось блаженне в душах гине, відлітає... ніби, в яму...
Запитань - ріка бездонна... Є обох у цім провина...
Жаль, що холод не сезонний, як узимку хуртовина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749278
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Нас часто доля ставить на коліна,
Та сліпо їй коритися не слід
Навіть тоді, як у душі руїна
Й чужим і сірим здасться білий світ.
Не дозволяй назватися слугою,
А стань за себе у житті борцем,
Що здатен рани у душі загоїть.
Дарма не кидай камінь чи слівце.
Нам час гартує і тіла, і душі,
У цім і є та справжня суть буття,
До себе і людей не будь байдужим,
Бо лиш одне дароване життя.
30.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749233
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Є голос у вітра, є голос в верби.
Є голос у саду, є голос в води.
У кожного мова рідна, своя.
У мене є мова - моя!
А мова моя дзвінка, голосиста,
Мов райдуга в небі барвиста,
іскриста.
В ній сила і ніжність,
краса в ній і ласка.
На рідній мові звучить
пісня й казка.
У кожного в світі мова своя.
Як сонце ясне -
мова моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749274
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GvDRymbgefY[/youtube]
Скотилось сонечко за гори,
Затих пташиний ніжний спів.
У снах зникає людське горе...
Блаженний рай серед степів.
Десь запізніла пташка писне,
Летить до рідного гнізда.
А вітер так, ніби навмисне,
З дерев вбрання тайком скида.
А он маленька річка-стрічка.
Хлюпочуть хвилечки в імлі.
Все бачить це, хоч й темна, нічка,
Не можуть буть тут сили злі.
Цвіте полин-євшан пахучий,
Відчувши присмак на вустах,
Згадаєш край ти свій, квітучий,
В думках летиш туди, як птах.
Гірка настоянка із зілля:
Полину, м"яти, чебрецю,
І де тут з"явиться знов сила?
Хай вип"є лиш настійку цю.
І знову стелиться дорога
Додому, в рідні ті місця.
Торкнеться серця так тривога:
Заплачеш ти від каяття.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749219
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
П’янка, як квіточка левкою,
Мій промінь сонячний весною.
Діброва осінню багряна,
Красуня ти моя рум’яна.
Моя єдина, незрівнянна.
Як чиста молодість духмяна.
Цілюща, як гірська вода,
Хай обійдуть її літа.
Моє кохання найдивніше,
Пливіте ж роки повільніше.
Це скільки пити ще... до дна,
Моя ж ти молодість чудна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749227
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Є холодна й тепла днина.
Є на все в світі причина.
Рот великий в Бегемота.
В Дятла клопітка робота.
Увесь день Кріт землю риє.
А в Жирафи довга шия.
Є коротка й довга днина.
Пам'ятай, що ти - Людина!
Чи про інших вмієш дбати?
Чи як собі побільше взяти?
Так багато, щоб ... усе!
В душі літо, чи мете?
Якщо холод... Замітає.
Не чекай! Бо хто дрімає,
Тому сумно в світі жити.
Ти ж навчись життю радіти!
Головне - вперед іти.
Можна вбрід, чи... де мости.
Не важливо, скільки можеш.
Мало чи багато хочеш.
Піднімись, якщо впадеш.
Головне, що ти - ідеш!
Є холодна й тепла днина.
Є для радості причина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749058
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Найди меня.
В безумии потерь
На дне сыром хотела я укрыться.
Неверьем заколоченная дверь
От слов твоих – желает приоткрыться.
Ты манишь, и зовёшь издалека.
Как челн внутри бурлящего потока,
Протянута, дрожит твоя рука,
Моей груди коснувшись ненароком…
Прости. Я слишком близко подошла,
Я твой покой нарушить – не хотела.
Зачем возник ты?... Я давно спалА,
Забыв, как, разливая жар по телу,
Потоки праны будит поцелуй,
В глубины тайны змеем проникая,
Как две руки – потоки райских струй –
Тугих шнуровок петли распускают.
Природою проложена стезя
Моим ладоням – «тещина дорожка»…
Молчи… молчи… я знаю, что нельзя…
А вот сейчас – уже наверно можно?
Стоишь в короткой майке у перил,
На животе мой взгляд – узлом завязан…
И, что б ты в трубку ЕЙ ни говорил,
Но мне ты – даже взглядом – не обязан…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749076
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Він говорить так вдумливо,,особливо,коли зве по імені."Віта" з його вуст
завжди звучала серйозно,аж я дослухалась до вібрацій голосу.Я люблю
його слухати такого.Тоді він мудрий,коли зізнається мені вкотре в коханні.
Промовляє до мене серцем,а моє-радісно приймає все,наче дитину сплячу
забирає з рук у руки.Так і носимо свою любов на руках, і ношею цією по-
в'язані,і обов'язком цим пошлюблені.
Заговорить мене до крові у скронях,до болю,до знемагання ,та тільки-но я
заїкнусь:"Я...",-він спинить,лишить мене наповненою і голодною.І відійде,як
наче в скорботі.Зробивши мене щасливою.Він уміє робити мене щасливою.
Просто по телефону.За сотні км.Без квітів.Без нічого.Коли я сердита,нес-
терпна з ним,обзиваюся,не вірю йому!..Але жду,жду його поцілунку і рук на своїй шийці і в агонії згадую,що було між нами.Від таких обіймів не вті-
кають.А я пішла,понуривши душу.Лише сказала йому:"Я йду,щоб повернутись".І він у муці чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749072
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M
[/youtube]
Не бійтеся ворогів, бійтеся друзів.
Зраджують друзі, а не вороги.
Джонні Депп
-------------------------------------
З чого почать, писати про незвичне?
Немало тем торкнулося перо.
Писалося про різне й про величне,
А скільки раз писалось про добро!
І про любов, про ту, що окриляє,
Про ту, що з ніг збива без каяття.
Оту, що тобі крила розправляє,
І ту, що викидають на сміття.
Про все потрохи пишем, нас читають,
Буває, хтось ще зронить і сльозу.
Але чомусь писать ми пропускаєм
Про те, що нас лишає часто сну.
Сміливості отут я наберуся:
І пару слів скажу про ворогів.
У кожного вони, мабуть, знайдуться.
Хто ворогів не мав, той, мабуть, і не жив.
Звертаюсь я до вас, МОЇ НАЙКРАЩІ!
Я вам скажу.. Повірите? Люблю.
Вас ненавидіти повинна??! Та нізащо!
За вас щоденно Богу я молюсь.
Я знаю, що вірніші ви, ніж друзі.
Мене не покидаєте й на мить.
Тому я і щаслива в вашім крузі...
Не можу ваш талант я засудить.
Хто б я була без вас, МОЇ ХОРОШІ?
Ви темами були моїх віршів!
І зараз стоїте ви на сторожі...
Та все ж люблю вас. Інших нема слів!
-----------------------------------------------------
Сумно не мати друзів, а ще сумніше не мати ворогів..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748998
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Без тебе плачу я струною,
І пісня, наче темна хмара
Далеко лине із журбою.
Тебе чекати - мені кара.
Без тебе засихає квітка,
Хоч дощ періщить, як з відра.
Квартира, мов залізна клітка.
Невже це долі підла гра?
Без тебе кам*яніє серце,
Не бачу я земні принади.
Душа, мов висохле озерце.
Чарівний світ не має зваби.
І ось...з*явився, ніби сонце.
Твої цілунки – буйноцвіт.
Всміхнулось щастя у віконце,
Люблю з тобою цілий світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748923
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
О, як важко в цім світі прожити,
Щоб людиною слід залишити.
Пережити потрібно жорстокі жнива,
Щоби пам'ять лишилась жива.
Як водиці живої напитись..?
Коли треба під ноги дивитись.
Коли пашеш щоденно, як кінь,
Під копитом не видно камінь.
Споришами не сіють доріжку,
Де підставлять найближчі підніжку.
Коли рідко в нас штиль, а штормить,
Не розслабишся навіть на мить.
Щоби в мареві вік не тужити,
Варто все це майбуть пережити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748960
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Люблю тебе я, Україно!
Як можу, як вмію любити.
Прийшов час сумний, невеселий...
Тебе, рідна, нам боронити.
Бувають в житті і веселі,
бувають хвилини журливі.
Приймаєм гірке і солодке.
З тобою єдині. Щасливі.
І хоч вітри грізні... та марно
сльозами-дощами вмивають.
Любов - то найвища є сила.
Нізащо її не зламають!
Струнку гнуть тополю, високу,
і кленів малих не жаліли.
І жито стоптали у полі...
Вони ж молоді ще. Безсилі.
Та глянь, Україно! Є в тебе
Відважні сини-соколята.
Міцні і бадьорі, сміливі.
Любов в їх серцях - не здолати!
Люблю тебе я, Україно!
Як можу, як вмію любити.
Та вірю - прийде час веселий.
Ми будемо щастю радіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748954
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Моє щастя красиве, моє щастя грайливе.
Голубі в нього очі і біляве волосся.
Моє щастя - то небо ясне, синє - синє.
Моє щастя - у полі дозріле колосся.
Моє щастя у морі в хвилях тішиться, грає.
І у гаю зеленім солов'ями співає.
Під вікном розцвітає у матусиних квітах.
І в ранковій росі моє щастя на вітах.
Моє щастя у хмарі, що дощем щедро сіє.
Моє щастя, то сонце, що так сонячно гріє.
Глянь лелека високо в синім небі літає.
Знай, то щастя моє у вільнім танку кружляє.
Щастя кожен шукає... ти своє щастя маєш.
І плекаєш його, про своє щастя дбаєш.
А воно таке різне, таке різне... і все ж...
Є у всіх у нас спільне - те, що щастя без меж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747933
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 03.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mFu_iDrGCx0
[/youtube]
Осінній сум...З чим можна порівняти?
Чому душа сумує і болить?
Кому вона все може розказати,
З ким може біль осінній поділить?
За літом ти сумуєш, добре знаю.
Невже у тебе мало так тепла?
Та я тобі тут, душе, нагадаю:
Його ти ще від літа берегла.
Осінній сум... він ніжний і тендітний.
За це тебе не буду я винить.
Душевний смуток осені подібний,
Промінчиком зажури струменить.
Нудьга осіння котить берегами
Тієї річки, що зовуть життя.
І кожен з нас своїми йде шляхами,
Та хай іржею не заб"ються почуття.
Я дякую, душе моя, за те,
Що можеш ти радіти й сумувати.
Ти взнала у житті оте святе,
Що можна просто щастям називати..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748679
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Я ненавиджу язика,
Не розумію, я німого.
Дратує сморід лопуха,
Ну не сприймаю, я чужого.
Чужинська віра, звичаї,
І їхні… нрави дикі.
Несуть роздрагу у мені,
Бліді бо є… безликі.
Холуйська ницість дістає,
Коли харчить собака.
Терпіти гідність не дає,
В душі, я гайдамака.
Я древніх русичів правнук,
Дістала честь зневага.
В мені кипить козацький дух,
До свого в мене спрага.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748905
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Призначили чужинця мені богом,
Веду із потойбіччям діалог.
За віру предків, я борюся словом,
Господь мій Світло є - Дажбог.
У ньому все, Любов земна і Віра,
Тепла і світла сповнена чаша.
У благородстві святість і довіра,
Як, материнська лагідна душа.
Відійте все, як мотлох сірий з хати,
Здригнеться ще заброда душодав.
Змінилися в осі координати,
Повернемо усе, що ви.лядок украв.
І викинемо геть за межі Оріяни,
Багаж чужий, що сирістю просяк.
Що принесли нам юдо-християни,
Єрейські слуги, дітки від собак.
Були ми й є, не знищите паскуди,
Не можна пам'ять знищити й народ.
Запам’ятайте зайди і приблуди,
Що вічність наша вкладена у код.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748879
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Ця пора, здавалося б, журлива,
Ця тягуча матова теплінь!..
Попеляста видублена слива
Гріється під сонцем на гіллі́.
Вже засмаги мелена кориця
Облітає з вилиць і колін,
А в гортані ветхої криниці
Цинкове відро – застиглий дзвін,
Що відбув прощальну літургію,
Коли осінь в сад мій увійшла…
Що це я думки сумні лелію?
Ще ж достатньо світла і тепла.
Ще доволі пахощів і цвіту,
Ще такі медові кольори!
Ще ж у душу, ніби у трембіту,
Дмуть легкі просолені вітри!
Ще у серці теплому гніздиться
Літо, ніби пташка у дуплі!..
Хоч засмаги мелена кориця
Облітає з вилиць і колін…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748877
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Навіяне віршем О. Жежук "Ну ось і здрастуй..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
[youtube]https://youtu.be/N_AeZH_eRiQ[/youtube]
І ось прийшла. Мене чекала в гості?
Отут стою у купелі жоржин.
Ще надарую барв тобі і просинь
Посеред хмарних, прохолодних днин.
Бери палітру! Золото кидаю...
Калинове намисто вже несу.
Взяла б для тебе і частинку раю,
Щоб зберегти осінню цю красу.
Попий води із чистого джерельця,
Вона жива, бо із душі землі,
Вбери цілющий лік у щире серце...
Малюй!.. Бо дні мої такі малі.
Ще постою біля твого порогу,
Жбурну листків багряних із долонь,
Вінок жоржиновий сплету в дорогу...
Кленовий - прикладу тобі до скронь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748865
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
[b][i][color="#8c00ff"]Добігло літечко кінця,
І мені сумно стало нині...
І зникла посмішка з лиця,
Розгонить вітер хмари сині...
Тополі ніби у журбі,
Стоять берези жовтокосі.
Пусті гніздечка на вербі,
Панує всюди краля-осінь!
В золоті шати вбрала ліс,
Скриплять високі осокори...
Я кличу літечко на біс!
Але, ж воно прийде не скоро...
02 09 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748830
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Обійми мене синій туман,
Заплітаючи коси не сосен,
А мої, хоч мене ще нема,
Тільки крапелька стукає: осінь...
Обійми, розливаючи тінь.
Спеленіло бентежно осоння,
Розсипаючи шепіт мигтінь.
Я ж бо поряд, хоча і стороння.
Обійми, не надовго прийду,
Поки серпень зневажний, плаче,
Поки сонце не стишить ходу,
Заблукавши у любощах, наче...
29.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748828
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Обійми́, проведи по ланах насолоди,
Щоб удвох ми спізнали смоковинний дар,
Ти один потаємні лиш знатимеш броди
Так, як відає зоряні карти звіздар.
Обійми, та неспішно, щоб аж задихнулась,
Крок за кроком іди до незнаних глибин,
Я слухняно, залюблено, пристрасно, чуло
Вслід ітиму - до сьомих, найвищих лавин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748833
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
О, скільки бачила земля
І Боже небо звідтіля,
Де Сонце, й зорі, й ясен місяць,
Як чужоземці її місять!
З далеких, сивих тих віків
Випробування ж бо які
Їй пережити довелося!
Сивіло у людей волосся
Від тих важких випробувань.
Але народ не забував,
Хто він і де його начало,
Терпів ті муки незвичайні,
А власну віру вперто ніс.
І з-під історії коліс
Вихоплював знання і досвід,
То ж користуємось ще й досі
Свароговим календарем:
По ньому сієм і орем,
П'ємо ми чудодійні соки,
Короваї печем високі,
Шануємо Великий день,
Коли Весна-красна прийде,
Землі і Неба шлюб освятить –
То для слов'ян – найбільше свято.
А коли птахи до гнізда
Верталися, радів ґазда
Їх першій пісні і роботі,
Хоч жив тоді щодня в турботі:
Садив і сіяв, і моливсь –
Таке життя було колись.
А літнє свято наближалось,
Тоді до купи всі збігались, –
І Бог Купайло у вінку
Благословляв їх на таку
Незвичну ніч, де очищались
Вогнем, водою обмивались,
Шукали папороті цвіт.
Чарують звичаї ці світ
І досі. Як радіють очі
Сварога, що тієї ночі
Закріплював щасливий шлюб,
Щоб кожен у житті був люб,
Щоб всі здорових діток мали,
Богів своїх щоб шанували!
І знову праця допізна,
Щоденна, але кожен знав,
Як сніп останній дожинають,
В червоні стрічки завивають
Й несуть до хати «дідуха».
І радість вже не затуха.
У Спасівські свята багаті
Гостили маком, медом в хаті.
У свято Матінки Землі,
Де на осінньому зелі
Жовтіла ковдрою Покрова.
І змішувались різні крові
Під час весільної пори.
Горіли очі в дітвори,
Біля воріт коли ставали
І наречену продавали.
Біля порога на землі,
У житньому тоді зерні
Монети, повзучи, збирали
Навперебій. І зберігали,
І хвасталися, хто як міг.
А танцювали вже… без ніг…
З сніжком приходило Видіння,
А з ним і різне рукоділля.
Тут видно зразу, хто який.
Як вишивали рушники,
За ниткою теж слідкували,
Чи легко слалась, чи сукалась,
Бо ж доля буде теж така
Нерівна, вся у вузликах.
У всіх вона є невідома,
Тому вшановували й Долю,
А та з-за зірки визирала
Й життєву нитку тихо пряла,
Й хоч долі свято непросте,
Та мова буде не про те.
А хочу повернутись знову
До того, шанувать як слово
В житті людськім і берегти.
Бо розучились я і ти
Ним дорожити. А тримали ж
Ще наші пращури і мали
Від того шану у Богів,
Тому нащадкам і боргів
Ніяких теж не залишали,
Крім заповітів на скрижалях:
Любити й берегти свій край,
Щоби потрапити у рай.
А перепусткою там стане
Свята земля, яка пристане
До тіла білого твого,
Коли на захисті свого
Стоятимеш ти роду. Й пальці
В землиці будуть теж від праці.
Це справді мудрий заповіт –
Якби ж виконував це світ!..
23.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748811
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Ну ось і здрастуй... Моя люба осінь.
Так несміливо стукаєш в вікно.
Яка ж ти юна… зеленоволоса,
З дощем на віях, з вітром заодно.
Зажди… хвилинку… Я тебе змалюю
У світлі щастя, радості й краси.
Барвисті думи, розкіш золотую,
Легку печаль листочком до коси.
Ти літ моїх нестримних позолота,
Любов, утіха, радість і журба…
І спраглої душі найвища нота,
Неспитих дум надія голуба.
В тобі сховаю душу поза часом,
В роздоллі мрій, в блаженстві почуттів.
Тобою вражена... ділитимуся щастям
В картинах, у віршах, а то й без слів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Поезія народжується серцем –
Це не красиво складені слова –
Мелодія, котра звучить мов скерцо
Й любов’ю душі людям засіва.
Саме така в Шостацької Людмили
Висока й ніжна, й справжня водночас –
Її перо писати не втомилось,
Дарує насолоду для всіх нас.
І це не просто жінка – поетеса,
Майстриня слова і творець добра,
На Українку схожа вона Лесю.
Не міг її створить Господь з ребра.
Скоріш із діамантів найдорожчих–
Це ними кожне слово вишива.
У День народження стоять хай на сторожі
Відомі побажань святі слова:
Здоров’я й щастя, й довгі-довгі роки!
01.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748771
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
За роком випуску – я давня.
А от в душі – цвіте розмай.
І на умі – вірші, книгарня,
Весна, а осінь – прощавай!
Візьму весни дві і два літа,
Мені навіщо листопад,
Чи та зима несамовита?
Я ж так люблю квітучий сад!
Як бджілка квітці щось шепоче,
Дає уроки соловей
І сонце вусом залоскоче,
А в квітів є ознаки фей.
Нехай та осінь не рахує,
Що вже було і не було,
Мені весна ще начаклує
Років безхмарних джерело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748785
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Даруйте милим своїм квіти
І не жалійте добрих слів.
Лиш вам дано серця зігріти,
До вас ніхто так не умів.
Шукайте кращі ноти милим,
Пишіть мелодії сердець,
Стеліть до ніг з веселки килим,
Малюйте. Ви – також митець.
Беріть найкращі акварелі,
Полотна щастя з них творіть,
Нехай родинні паралелі
Багатшим зроблять цілий світ.
Нехай розкішні серенади
Летять в відчинене вікно,
Оксанки, Лесі, Ольги й Наді…
Одягнуть мрії в кімоно.
Даруйте своїм милим щастя,
Цілуйте руки і вуста
І пийте, пийте це причастя,
У щастя формула проста.
Цінуйте тих, хто з вами поряд,
Кого за вас завжди болить,
Цінуйте незрадливий погляд,
Любові й щастя світлу мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748787
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Не живі твої вірші, не мають душі,
З потойбіччя вологість присутня.
Тож рядочки холодні у них, як вужі,
Бо в них іскра господня відсутня.
Заглянути Господь тобі глибше не дав,
Не для тебе роса полуднева.
Напоїти росою не мав він підстав,
Тому й тема твоя поверхнева.
Не у римах купається солоду щем,
Суть тонка... не рядочок окремий.
У труді лежить... тяжким бичем,
То… грози… невгасимий феномен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748637
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Хазяйнує осінь скрізь, куди не глянеш,
вбрала пишно золотом сади.
Над ставком притихли верби кучеряві,
низько нахилились до води.
Опустили віти й золоті берізки
і калина, пишна та рясна.
Золотисте листя, кетяги червоні
знову відзеркалює вода.
Та вода, як небо, чиста та прозора,
хвилями хлюпоче, вдаль біжить.
- Ой, осене мила, наша чарівнице,
не забудь кущі позолотить.
Осінь не забула, ще щедріш сипнула
на дерева, трави та кущі.
Нехай золотіє, нехай золотиться,
бо ж обтрусять їх рясні дощі.
Знає про це осінь... Всеодно малює.
Золота прийшла її пора.
Після неї срібним, пензликом чарівним,
малювати буде знов ... зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748659
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
Приспів:
Грай сопілочко кленова,
Плюскотить ген водограй.
Заворожена діброва,
Сипле в серденько розмай.
*
Вийду рано, я до лугу,
Із відерцем у руці.
Туман котиться по кругу,
Вмию личко в озерці.
*
Й побіжу росою боса,
Понад яром моріжком.
Там отаву милий косить,
У покіс кладе рядком.
*
Ой, скоріше б доторкнуться,
Впасти милому в плече.
В лозах коники пасуться,
В доли річечка тече…
*
Задивлюся в сині очі,
Грай сопілочко звелю.
Що нам скрекоти сорочі,
В тих очах себе спалю.
*
Різнотрав’ям пахнуть квіти,
Тут і там лягли мазки.
Осінь в краплях малахіти,
Нанизала на разки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748636
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
1.
у час, коли
ця путінська війна,
серед руїн
сиджу сумний на лаві.
у спогадах блукаю
наче в снах...
- ...запрошую Вас, пані, я до кави... -
і на чолі
вінок Богів із лавру.
чоло схилив
у долю непросту.
заплющив очі.
п"ю неспішно каву... -
явились Ви
самітна у саду.
2.
не літній сад,
вже серпню день останній...
там буде осінь
мерзла і сумна.
і, певно, Вас
я більше не згадаю
у час, коли
ця блазенська війна.
загорне Вас
осінній листопад
і поведе,
утопить Вас в тумані.
у розпачу
хитнеться вітром сад,
обіймуть віти
спогад мій оманний.
3.
...де за столом
сумний сиджу на лаві
серед руїн
у обріях вікна
у час, коли
кривава ця війна
і московит
здобув дурної слави -
убивці,
терориста,
брехуна,
загарбника земель,
ізгоя,
хама...
...в розбомбленому дворі,
вся розламна,
скрипить в завісах
брама
в болях
дня.
31/08 - 2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748713
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
Здіймаються гори Карпати,
Мов перса, на тілі Вкраїни.
Там квітнуть, як ружі, дівчата -
Прості, роботящі, наївні.
Плекає їх мати-природа,
Вітри їм вичісують коси,
Краса перехоплює подих,
Як зранку купаються в росах.
Турботливо кутають сосни
У вітті своєму розлогім,
Джереллям дзвінким стоголосим
Струмки виціловують ноги.
Пейзажів рясна розмаїтість
Дарує крилатість лелеки,
Підносять у висі трембіти,
Ліси вберігають від спеки.
На радість батькам у любові
Бурхливим течуть потічочком -
Рум’яні, стрункі, чорноброві,
Окраса карпатських садочків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748545
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Посаджу калину
В себе під вікном,
Хай же запах лине,
Змішаний з вином.
Виросла калина –
Зчарувала світ,
З нею й я, дівчина,
Ніби маків цвіт.
Калинові губи
Маками цвітуть,
Калинове щастя
Теж зустріла тут.
І хоч гіркувате –
Кращого нема,
Щастя не сховати –
Не зляка й зима.
Калинова гілка,
Кажуть, чарівна.
З неї ж бо сопілка
Незвичайно гра.
А вже як заграє
Для коханих двох,
Сина посилає
З неба їм Сварог.
Хай росте калина,
Гілля не всиха,
Колискова лине –
Сина колиха
Мати молодая
Зачарує світ.
Радо поглядає
Калиновий цвіт.
23.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748478
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 31.08.2017
З нагоди Успіння Пресвятої Богородиці
О, Матір світу, славимо тебе,
В твоєму лоні цілі покоління,
Хто освятився іменем твоїм,
Чекає на твоє благословіння!
Плекає діток,як ти нас лелієш,
І на землі ростиш своє зело,
Аби коріння міцно проросло,
Бо тільки так лани життя засієш!
Даруєш світло і несеш добро,
Вершини працею увік скоряєш,
В дитячім сміху щастя ти черпаєш
І материнське осягаєш ремесло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748493
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Про все разом… і ні про що,
Для чогось мед… якийсь поріз.
Не впитись… Санчо, казна-що,
Кого ж це ти довів до сліз?
Мо, кіт нагадив й в позу став?
Авжеж найкращий захист напад.
Був гарним учнем й перейняв,
А там виною, всьому… Запад.
Друг не шпурляє в друга грязь,
Не кине камінь йому в спину.
У дебрі брате… не залазь…
Знайди… у гідності провину.
На тих хто в позі воду ллють,
З криниці… холод, до обіду.
Вгамуй себе… в зневазі суть,
І будь - здоров… в роботі Діду!
Й не втонеш друже у сльозах,
Не будеш лікуватись від порізу.
Воздасть Бог медом на вустах,
Гординя враз... відійде к бісу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748503
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Я літо довела́ вже до межі,
Ще пару днів, і час обом прощатись.
Воно – назад в крутому віражі,
А я - у осінь, в прохолоду м'яти.
«Вернусь до травня - в юності розмай,
Де сад буяє, птаства ранній щебет».
Кивну йому: «Ну що ж тоді. Бувай!
Не знаю, правда, як тепер без тебе.»
А літо усміхнеться: «Кинь сльоту!
Іще зустріну – прямо на порозі.
Ти душу лиш зимою загартуй,
Щоб не кришилась в подихах морозів…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748384
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Заробітчанко! Хто ти? Чи людина?
Ти там чужа, та й вдома не своя,
Погнала в світ життя тяжка година,
Розлука в душу вп'ялась, мов змія.
Чужинський світ прийняв занадто строго,
Чужа земля та мова в нім чужа,
Вертаєшся чужою на пороги,
Лягла ув смутку болісна межа.
Змінився світ, лиш ти у нім незмінна,
Та вже не так тобі у нім чомусь:
У нім душа болить твоя нетлінна,
Пекучий біль, не сказаний комусь.
Кому він треба? Лиш тобі- єдиній,
Несеш його- до Бога каяття,
Думки, мов птахи в небі синім, синім-
Заробітчанко, як твоє життя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748381
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Плаче скрипка, не змовкає,
То раптово, вже тихіше,
Зі смичком гірко ридає
Як до схлипу, ще гучніше.
Він присів, тут на Майдані,
Як у бурні, колись часи,
Тепер всі, мов у вигнанні,
Як міраж, кличуть голоси.
Побратимів, тих що нема,
Їх убила та бер кутня,
Та мовчить, влада, як німа,
Як щось скаже, то все брехня.
А їм що, на жаль байдужі,
Давно честь, згубили свою,
Розбудовують всі пасажі,
АДержава - над прірвою.
Змовкла скрипка, згадала,
Страшний бій під Іловайськом,
Знов гучніше заридала,
За розстріляними військом.
Перехожі у поклоні,
Плаче скрипка, серце крає,
Скільки ж їх, ще у полоні,
Душу холодом проймає.
30.08.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748372
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Минає іще одне літо,
Іде із життя назавжди.
Летить, без зупину, мов вітер,
За обрій, в незнані світи...
- Куди поспішаєш, утіхо?
А, зрештою, йти тобі час.
Залиш мені - спомином тихим -
Найкраще, що було у нас:
Світанки, де серце натхненно
Про мрії співало пісні,
Про всі почуття сокровенні,
Які народились в мені.
Щоб гріли мене у години,
Де знову відчується щем,
В моїх потаємних глибинах,
Як осінь заплаче дощем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748365
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Чорноока нічка розпустила коси,
Місяць тихим смутком зазирає в душі.
А між нами кілометри, хмарочоси.
Океан бездонний і не видно суші.
Лиш тебе я наче років сто чекала.
Пагони любові протяглись магнітом.
Це кохання, ніби опера з Ла Скали.
Зірка щастя, астероїд Геракліта.
А до зустрічі вже часу небагато.
Навіть світ увесь принишк давно в чеканні.
Перейдемо знову вулканічне плато.
Ніжно стеблами сплетемося в жаданні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748361
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
В добру путь і в добрий час,
Онучок йде в перший клас.
Кришталевий передзвін,
Лине з церкви навздогін.
По гайку луна гуде,
Наш Захарко в школу йде.
У руках його ранець,
Гарний хлопчик, молодець.
В ньому зошити й книжки,
Від бабусі пиріжки.
Баба Галька із села,
Для Захарчика спекла.
Не хворів щоб й не томився,
Щоби в школі гарно вчився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748351
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
У лицемірстві НЕ втопись,
Хоч і мілка та ополонка,
Та лід крихкий, так тонко-тонко,
Що крок, то - хрусь!..впадеш кудись.
У лицемірстві НЕ втопись.
У сни прочинений тунель,
Вогонь в кінці немилосердний
Та крига в серці... Де ті Герди,
Як вийти їм із підземель?
У сни прочинений тунель.
Удосвіта й меди гірчать,
Якщо застукає прозріння,
І день, як ніч, колись і нині, -
Душа згорає, як свіча...
Удосвіта й меди гірчать.
Усі слова, НЕ просто так.
Всі зустрічі - серцям домівка.
І вірші наші - кіноплівка:
За кадром, фрагментарно, - знак!
Надійна почуттям криївка.
Усі слова - НЕ просто так.
У лицемірстві НЕ втопись.
НЕ королева, - покоївка,
Слова - безсилля облямівка, -
У порожнечі власний зиск...
Засліплює всевладдя блиск?
У лицемірстві НЕ втопись.
13.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748339
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017
На осонні калина,
Зірка ясна зорить.
Як убрана дівчина,
Свічечками горить.
На коліна пристану,
У долоньки візьму.
Зіп'ю меду із дзбану,
В очка їй загляну.
Моя Квітко росяна,
Як прозора сльоза.
Ти ні з ким незрівнянна,
України краса.
Душі щем відкоркую,
Дощем щедро зіллю.
Тебе люба ціную,
Усім серцем люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748305
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Споришем комусь падає стежечка в ноги,
Комусь брили пройти не дають.
Але точно таких поціновують Боги,
Які важко в житті самі долю кують.
Не тримається дар, що задарма приходить,
Лінь пуста... не карбує сліди.
Як туман у гаю розтає... і відходить,
Бо заржавіє плуг... як нема борозни.
Саме тим доля успіх і щастя дарує,
Хто підноситься до одчайдух.
Сам підкову приб'є... і як коник працює,
Не шкодуючи духу для цього ні рук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748303
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=whUTz6AG4xw[/youtube]
Не сумуй так, вітре, в полі:
Літо догора?
Налітаєшся вдоволі:
Осінь це - пора,
Коли інший цвіт навколо,
І пройде жара.
Сонце гріє, але кволо.
Прийде ще й хандра.
Що тобі? Не піддавайся,
Не складай ти крил.
У польоті залишайся,
Скільки хватить сил.
Тільки людям, їм складніше:
Дай душі тепла.
Одне слово найніжніше,
Цю хандру здола.
І всміхнеться радо серце:
Осінь - не зима.
І думки зігріє сонце:
Скоро все ж весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748279
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Сум за літом не приховую
Між пелюсточок повік…
Серпень м’якоттю сливовою
Раптом тріснув і потік…
Бризнув краплею цитринною
На долоню і засох.
Вітер бавиться ліщиною,
На камінні пріє мох.
Ця пора умиротворена,
Ця межа, тонка, як нерв!..
Я стою, така впокорена,
Між намолених дерев.
Я не знаю, що чекатиме
На перетині мене…
Літо мідними дукатами
Віддзвенить і промине.
І на згадку лиш зостанеться
Бурштино́ва світлотінь.
При́йде вересня обраниця,
Остудивши цю теплінь.
І на скроні ляже росами,
І вплете у пасма дим…
Зачекай ще трішки, осене,
Жменьку літа не кради!
Ще гаї дзвенять березами,
Ще думки – прудкі пташки,
І листки тонкими лезами
Ріжуть світло на нитки.
І душа така замріяна,
Мов не знає жодних меж!
А тому – не кліпнеш віями,
Як ув осінь забредеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748216
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Стоїть ясен над водою,
Розмовляє із бідою.
Поряд з ним біліє хата,
Кущик мальви волохатий,
І осика, і тополя,
А за хатою ще й доля.
Гуртом біду проганяють.
Зорі тихі поглядають.
Ріс так ясен сім годочків,
Народив ще трьох синочків.
Росли вони, розростались,
Поки в хаті щастя сталось:
Там з'явилися двійнята –
Слід колисочку підняти.
Попрохали у Ярила
Ізрубати ясенину,
Діточок щоб колисати,
Стали ясен той тесати.
Майстрували-чепурили,
До сволока причепили.
Не годилося колиску
Вішать в хаті надто низько.
Ясен діток колисає,
Матір пісню їм співає:
«Ростіть, дітоньки, здорові,
І розумні, й чорноброві,
Міцні, сильні, мов дубочки,
Головне – не теремочки,
А щоб добрі були душі,
Не росли щоб ви байдужі
До людини і до краю,
Де і гори, й водограї,
Де поля й низькі долини,
Журна пісня журавлина,
Й солов’їне щебетання,
Й козаків святе братання.
Ой, ростіть, мої синочки,
Як прекрасні ясеночки,
Міцні, стрункі ще й високі,
Щоб раділи, й люди, й сокіл.
Личком, тілом щоб красиві,
А ще долею щасливі!»
Та й заснули мама й діти.
Місяць з неба ясно світить,
Ясени ті розважає,
Діткам спать не заважає.
Ясени ж три молоденькі
Стережуть сон діток, неньки,
Ведуть мову із бідою:
«Пливи, бідо, за водою,
Не тривож синів-дубочків,
Хай дрімають їхні очки,
Вдень сміються – не ридають,
А виростуть – не стидають,
Не соромлять свого роду,
Батька-неньки і народу.»
Ясени так над водою
Розпрощалися з бідою,
Не пустили її в хату
Дітям доленьку ламати.
20.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748116
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
А, хочешь, отыщем спокойную гавань,
Куда даже Боги не знают маршрут?
Все подступы, в мир наш, взъерошит агава,
А волны за нами следы заметут.
Я верю, что где-то, на краешке света,
Найдётся такое местечко для нас.
Решился бы, милый, отдать за билеты -
Всё царство, которым владеешь сейчас?
Никто этот маленький мир не отыщет,
Никто не нарушит наш райский уют.
Лишь дождь иногда потанцует на крыше,
Как будто на сцене... дурачась, как шут.
А я, как раба, как пушистая кошка,
У ног твоих буду смиренно лежать.
И чувствовать губы твои на ладошках,
И гладить глазами... твою "рукоять"...
А ты, не тая своего нетерпенья,
Меня, как добычу, в объятья возьмёшь
И мною играя, без капли смущенья,
В меня, господин, повелитель... нырнёшь...
... Отыщем такую спокойную гавань,
Куда даже Боги не знают маршрут?
Согласна на всё - на рабыню... забаву!..
Не взвешивай долго... Не то... уведут...
Друзья, стиш настроенческий, поэтому не судите строго. Вы же знаете, что порой я люблю подурачиться:))) этого не искоренить... Просто улыбнитесь:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748044
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 28.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mYlKm_DqxEY[/youtube]
Ну от і все.. Вже осінь на порозі.
Уже пора їй братися до справ.
Зібрати все планує до морозів,
А там дивись: і сніг уже упав.
А літо що? Збирає вже валізи,
Старанно все складає у рядок.
Тривожать лиш думки: чи все улізе?
По спині пробігає холодок.
Зібрало те, що вже не знадобиться:
Пташиний спів поволі затиха,
Тепло й цвітіння може ще вміститься...
Складаючи усе, чомусь зітха...
Чи все змогла, чим, може, невгодила?
Старалась бідолаха, як могла.
Подяку від людей чи заслужила?
Одна була помилка: ця жара.
Мені в долоні кілька крапель впало..
Тобі я вдячна, любе, за тепло.
Слізьми то літо тепле накрапало..
Те, що було, дощем уже стекло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748111
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Біг по лісі Борсучок... Зачепився за сучок.
Розкричався на весь ліс! Чули крик той сто беріз.
Липи, клени і дуби. Налякалися гриби.
Аж під листя поховались. Тепер спробуй їх знайди!
А Борсук той хоч малий, та який же голосний!
Чули крик його в діброві лисенята і зайці.
В лузі... коні та корови, кози, вівці й баранці.
Заховалось вовченятко і маленький їжачок.
Ой зчинивсь перопелох! Винуватий не сучок.
Налякав це своїм криком всіх у лісі Борсучок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748101
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Ти ніби вп*явся в мої очі,
І не відводиш погляд свій.
А серце гулко так стукоче,
Як наче в грудях буревій.
Немає слів. Мовчання. Тихо.
Торкаєшся губами рук.
Не знаю: щастя це чи лихо?
І тягнеш в сітку, мов павук.
В очах твоїх палке бажання,
Не можеш погляд відвести.
Любові почуття, жадання...
Без слів ідеш ти до мети.
Цілуєш губи, плечі, тіло...
В коханні наче екстремал.
Без слів мені вже зрозумілий
Очей твоїх німий запал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748082
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Милі друзі ! Прийміть найсердечніші побажання здоров"я ,світла ,натхнення Щиро вдячна за світло душі,працю розуму і серця,які ви вкладаєту у своі поезіі.Дякую за насолоду,очищення і світлу енергію,яку черпаю у ваших творіннях!Успіхів у Новому році!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709670
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 27.08.2017
В казках завжди - високі гори
І темний ліс навколо них.
А ця – про сонячні простори,
Де жив вихрастий чарівник.
Цей чарівник відомий – Вітер.
Вночі в долині він дрімав,
А вранці плив із трав на віти,
Вітався чемно з усіма.
Ось квіточки торкнув пелюстку,
Листочок ніжно пригорнув,
Перетворився в дивний згусток,
Між гіллям в зелені пірнув.
То підстрибом побіг по луках,
Хотів метелика зловить.
І про важкі життєві муки
Забуде кожен у цю мить.
Потрапив Чарівник до річки,
Щоб воду трішки подражнить.
Цілунком ягідку порічки
Нагородив. Ой, бережись!
То вітер вже набрав розгону
Й верхівку дерева хитав,
Міняв незвичні полігони.
Ось перебрався на жита.
Отам уже він розгулявся:
Стрибав і падав акробат,
А потім в хмари десь подався:
- Чи бачили, як я стрибав?
А ті ж до нього посміхались:
- Звичайно ж, бачили. А як?
І житні хвилі затихали –
Господар - в хмарах, позаяк.
Почуло сонце ту розмову
Про дивного Чарівника:
- Ви повторіть цю казку знову –
Цікава й тепла ж бо яка!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747981
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XvtzhdLTCaw[/youtube]
Тобі бракує слів, що йдуть від серця,
Бо твій запас чомусь враз замалів,
Чи, може, висох, як мілке джерельце,
Чи просто ти казати не хотів?
Та вихід є, прислухайсь до поради:
Маленький в серці посади росток.
Даруй увагу: от і всі принади.
Поглянь тепер: вже скільки пелюсток!
Ти зміг перебороти свою черствість,
Бо дарував ростку своє тепло.
То ж в серці поселилась тепер легкість,
І вітер не злама його стебло.
Тендітне деревце привчить любити.
І серце не болить від пустоти.
А головне: слова, щоб не згубити,
Народжені в тобі від доброти..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747971
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017
Калина біло розцвіла,
Вмивався тихо ранок в росах.
Фату до шлюбу одягла,
Збирала осені на посаг.
Неначе в сні по стежці йду,
Лечу у чарах з небесами.
Чи я у храмі чи в саду…
Чаклун чарує кольорами.
Не сполохніть красу вітри,
Додолу перли не осипте.
Прошу вас Ангели згори,
Іще нам трішечки посипте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747940
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 27.08.2017
Матусею своєю називають,
Від ворогів боронять-захищають,
Шанують, люблять всі та поважають,
Неначе диво-сад її плекають.
На вірність завжди їй ще присягають
Та міцно зброю у руках тримають.
Буває так,що і за неї гинуть,
За найдорожчу в світі...(Батьківщину).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747841
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017
На исходе отрадного лета,
На пороге в туманную осень,
Обостряются чувства поэта -
И минором строка плодоносит...
Меланхолии в осени много
И дождя безутешной кручины...
И в мольбе, улетающей к Богу -
Неизбывная горечь рябины...
Накалённо - щемящие чувства
Обуздать в этот час - невозможно.
И в душе, переполненной грустью,
По особому ночи тревожны...
И в объятиях частых бессонниц,
Под небес грозовые набаты,
Сожалеет душа... не о солнце,
А о чём-то... ушедшем куда-то...
Навсегда, безвозвратно ушедшем.
... И трепещет в стихах откровенье,
Где так хочется чувств сумасшедших,
Этой радости светлой весенней!..
... И пускай говорят... золотая,
Посвящая, божественной, оды!..
... Всё же осень - пора роковая,
Если в ней ощущаются... годы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747849
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Урвававсь терпець!.. по самі вінця, -
Піднявсь зухвало маринад.
На денце кину все підряд
Ще й перцю струк, хай промениться.
Як мантру повторю: "Стояти!"
Окропом піниться мінор,
Бо червоніє той синьйор,
Що вже готується до страти.
Наприндив від образи щічки,
Зухвало виставив бочок,
Вщипнув легенько часничок?
Не побивайся, дам водички
І оцту з сіллю, хай смакує.
У хованку скляну колись
Зима загляне, - усміхнись,
Допоки серпень чимчикує, -
Наш красень чумакує скрізь.
23.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747760
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Твоє кохання - діамант коштовний.
Прозорий " чистої води" карат.
Алмаз душі із сонячної штольні,
Яскрава, світла арія з кантат.
Німію від гарячої любові,
І від обіймів тану, ніби сніг.
Дивлюся в очі рідні волошкові.
Казковий сильний мій єдиноріг.
Палає у моїй душі багаття.
І розумію все із півтонів.
Кохання наше - то земне багатство,
Тепло, що зігріває і без слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747585
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Предвкушение новой страницы -
В завершении старой главы...
Пусть не та уже юная птица,
Только крылья ещё не мертвы.
Я так жду... я опять предвкушаю
Долгожданный душе перелёт..
Наконец-то дорога прямая
Прямо к дому меня приведёт.
Возвращаться всегда так отрадно,
В те места, о которых грустишь.
Хорошо, когда в точке возврата
Остановку даёт тебе жизнь...
И на крепких руинах былого,
Ощутив полноту своих сил,
Попросить осторожно у Бога,
Чтоб надежды меня не лишил...
Чтоб душе, бесконечно мятежной,
/Хоть и грустно, за старым, увы,/
Не болело... о пройденном прежнем,
В написании новой главы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747779
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Немає незалежності, не світить,
Зі сходу шле дарунки вічний брат.
Снарядами нам визначив ліміти…
Гад вирішив нас зменшити у крат.
Чи незалежні ми… я ще не вірю,
При владі «засмальцьовані» ж.ди.
Що над Украйною повісили сокиру,
Нащадки знавіснілої орди.
Та вже гуде в Дніпрових кручах,
Небесна сотня святить шлях з гори.
Моя Украйна вічна і живуча…
Тріпочуть ЖОВТО - СИНІ прапори!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747596
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Літа цвіли вже інеєм у косах,
Коли послав свій погляд ти очей,
Прийшла до нас обох життєва осінь,
Та кликало мене твоє плече.
Хотілося слова тепла почути,
Щоб ніжністю лилися із душі.
Омріяний піймати щастя жмутик
Й кохання пити із твоїх віршів.
Хтось погляд у зневіру заховає,
А хтось засудить перезрілий вік,
Зерно ж любові в серце засіває
Закоханий і мудрий чоловік.
7.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747807
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017
Правдиві, уважні, приємні,
В хоромах ненавидять бруд.
Практичні в думках, потаємні,
Коньок самовідданий труд.
Ревниві, вразливі, капризні,
Зазвичай бувають складні.
Як котики кажуть їх ближні,
В відношеннях милі, чудні.
Як правило тихі мисливці,
Цінителі чистих думок.
Мислителі, часто щасливці,
В коханні, як чистий струмок.
Надійні, сімейні в домівці,
Доводять усе до пуття.
Як бджоли робочі в суспільстві,
Для дів то є стрижень життя.
А ще вони дуже вразливі,
Далекі в фантазії мрій.
У справах нових боязливі,
Скептично підходять до дій.
Прекрасні в житті господині,
Уважні, правдиві, палаючий лід.
В компанії соти бджолині,
Троянди в саду… дивоціт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747802
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2017
Незалежні ми, чи залежні...
Чи ми вільні, чи й досі раби?
Думи маємо геть протилежні -
Позбивали за правду лоби.
Як не є, та сьогодні в нас свято,
Що дорогу відкрило у світ!
Знаєм, по́милок робим багато,
Але ж, вільним нам, мало ще літ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747646
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yQR88q--Gk8
[/youtube]
Серце, душа і совість.
Ось, що керує нами.
Не допускайте убогість,
Не бийте людей словами.
Душі у нас тендітні,
Хочуть тепла і ласки.
Болі сердець непомітні,
Слово лікує, як в казці.
Швидко розправляться крила,
Буде бажання літати.
Десь знову з"явиться сила,
Слово потрібне б сказати.
Глянь: вже цвітуть орхідеї,
Хочеться плакать, сміятись.
Тільки б триматись ідеї:
Людям частіше всміхатись..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747390
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Мне город твой любимый не знаком,
Но в мыслях... иногда... так хаотично,
Душой вторгаюсь в мир его величья...
И мне уже становится привычным
"Бывать" незримо в городе твоём...
Порой мечты ведут меня на пляж -
Безлюдный, тихий, матово-туманный...
Ногам моим приятны и желанны
Накаты волн безудержно-спонтанных...
Волнительна ногам такая блажь...
Люблю пройтись по улицам порой...
Вечерние бульвары так пустынны...
Смотрю на освещённые витрины
И думаю - любовь тому причина,
Что город этот стал моей мечтой...
А, может... ты в мечтах меня ведёшь
К местам своим... куда тебя так тянет,
К любимым, дорогим тебе - как память?..
... Мне ценно, милый, всё, что между нами...
И город твой, в котором ты живёшь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747541
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Своєю розмовляти, я волію,
Не надоль мне с сарая кизяка.
Літаю, я в мелодіях... пянію,
Не слишу, я харчанье до пока.
Я рідною прекрасно володію,
Врагов, я ненавиджу языка.
Бо українською живу, надіюсь,мрію,
Не надо мне похлебки с кабака.
Без мови, я вироджуюсь, змілію,
Я презираю вопли ишака.
Німих тявчань давно не розумію,
Ну, не понять мне, захлебь индюка?
Люблю свою, я українську мову,
Люблю в дібровах пісню солов'я.
Люблю свою Вкраїну калинову,
Й журбу її у тузі журавля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747523
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Матіоли найкращі посію,
Для тебе моя мила в саду.
Й королевою в ранню завію,
Я за руку туди приведу.
А в гаю срібні струни гобоя,
Вдаль розносять катрени палкі.
Зачаровують квіти левкоя,
Ароматом медові, п'янкі.
Твої руки візьму в свої руки,
Зацілую у губи терпкі.
Нехай згинуть печалі й розлуки,
О, які ж вони в долі тяжкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747521
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Крісь життя пронесу диво синіх небес,
Смак жовтявих снопів і хлібів життєдайних,
Стяг моєї землі з попелища воскрес,
У людських молитвах і у дзвонах пасхальних.
Я пройду крізь віки всіх історій ряди:
Рідний Край, рідний герб та знамено.
З ним до бою ішли наші браття й діди-
Ти мій скарб, ти вся пам'ять для мене.
Майориш на весь світ, залишаючи квіт,
Неба тиха блакить, там, де хліба окраєць.
На тобі напишу свій, людський заповіт-
Для народу мого найсвятіший обранець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747537
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Вітрила підняті, вогнем палають ночі.
Каліпсо втратив я та голос чарівний
Тієї німфи спів не чую рятівний,
А тільки Кракен вдалині дощем регоче.
Дев'ятий вал штурмує борт, як шаблю точить.
Надію знищує, дарує сніговій
Холодний в серці, мертвий, але ще живий.
Немов «Голландця» капітан, що йде за злочин,
Морями темними блукаючи один
Серед незвіданих усіх морських глибин,
В вогні народжений, обвінчаний властитель
Прозорих вод та океанської сльози
Сирен чарівних і русалок. Повелитель
Циклічно-вічної, душевної грози.
© Володимир Верста
Дата написання: 23.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747458
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Я – дика птаха, дивна і чужа.
Не приручай – не зможу жить в неволі.
Коли доступні небеса і зорі,
Чи обрію утримає межа?
Не приручай, не сип жита́ до ніг,
Бо їх склюю і полечу за клином -
Зовуть нестримно далі журавлині.
Черкне перо по серцю, як батіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747398
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Я помовчу, послухаю дощі.
Вони такі промовисто-речисті,
Сповзають склом, неначе мед з вощин,
І дріботять морзянкою у листі.
Я так люблю їх плавно-мірний крап,
Лунку говірку - гомінку, невпинну,
Та серпень охолодженням заслаб
І при мокві сумує безпричинно.
Я помовчу. Хай виллється усе,
Що в небесах набралося за літо,
Полегшає, вітрами рознесе
Перисте хмаровиння розмаїте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747399
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
[b]З[/b]а вікном шепоче дощ,
[b]А[/b] про що, не зрозуміло.
[b]В[/b]ін по вулиці біг вздовж
[b]І[/b] швиденько, і сміливо.
[b]К[/b]раплі бісером на склі
[b]Н[/b]авмання зібрались в низку.
"[b]О[/b]сінь, — ти сказав мені, —
[b]М[/b]оже, ще не так і близько.
[b]Ш[/b]елестить зелений лист —
[b]Е[/b]пізод серпнево-літній.
[b]П[/b]одивись на дальній ліс —
[b]О[/b]дяг ще зелено-світлий.
[b]Ч[/b]ом повірила дощу?
[b]Е[/b]й, не треба сумувати.
[b]Д[/b]иким медом пригощу..."
[b]О[/b]світило сонце хати —
[b]Щ[/b]езли хмари волохаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747530
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yQR88q--Gk8
[/youtube]
Серце, душа і совість.
Ось, що керує нами.
Не допускайте убогість,
Не бийте людей словами.
Душі у нас тендітні,
Хочуть тепла і ласки.
Болі сердець непомітні,
Слово лікує, як в казці.
Швидко розправляться крила,
Буде бажання літати.
Десь знову з"явиться сила,
Слово потрібне б сказати.
Глянь: вже цвітуть орхідеї,
Хочеться плакать, сміятись.
Тільки б триматись ідеї:
Людям частіше всміхатись..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747390
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Виморилось сонце
за тисячоліття.
Дивиться із неба:
«Діти, мої діти…
І чого ще треба?
Все-усе в землі є!
Ви ж бо не амеби…
Я не розумію.
Родить на ланах он
жито і пшениця.
А у вас все чвари…
Ні, це не годиться.
Ви вже ладні Всесвіт
вміло зруйнувати,
бо не здатні в мирі
й шані панувати.
Я ж всіх обіймаю,
скрізь проміння сію,
радість уселяю,
віру і надію.
Вже коли нестерпно –
всім лікую душі.
Тьма вже безсердечних! –
вам сказати мушу.
Нищите планету –
дихати вже важко.
Квітку порятуйте,
і слабеньку пташку.
Душі порятуйте,
що вже поніміли.
Ви ж - усе про гроші,
про розваги, тіло.
Ну ж бо до роботи –
землю прикрашати!
Щоб дитя навчилось
сіяти, орати.
Щоби люд натхненний
мав багато сили,
беріг сокровенне
і почув Ярила!
Скніти щоб соромивсь
та ледачкувати,
бо стражда від того
земля наша – мати.
Ну ж бо всі до праці!
Линуть хай співанки,
я ж вам подарую
щедрії світанки!
Кожне обцілую
дерево й травину,
тільки щоб раділа
на землі людина!
Тільки б зрозуміли
ви моє терпіння.
Люди, люди, люди,
зичу вам прозріння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747504
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Ще день один всміхнувся і ..пішов.
Звичайний день. А я за ним сумую.
Тонесенький лишив на серці шов,
Як і минулі, що дарма рахую.
Буденний він. Без будь-яких подій:
Ані видовищ,ні розваг чи свята
Немає в ньому. Але він був мій,
Цим днем була по-справжньому багата.
Я бачила, як сонечко пливло,
Цілуючи усі земні рослини,
Як по дорозі з міста у село,
То люди поспішали, то машини.
Землі я відчувала аромат,
Що запах літа щедро віддавала…
Ще чула, як зітхав тихенько сад…
Пора серпнева… Жаль, її так мало.
Прекрасний день. Спокійний, без вагань,
Такий дарує доля нам не часто.
І хай він не здійснив усіх бажань,
То може так і виглядає щастя?
І хай цей день, один із багатьох,
Який вже завтра можна й не згадати,
Але ж його зустріли ми удвох,
Й разом йдемо в минуле проводжати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747372
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
За пругом лісу догорає літо,
Про осінь вже шумлять очерети.
А вербам коси заплітає вітер-
Не мокнуть хай в осінні холоди.
В садах ряхтять красою ще жоржини,
Так пахне вечорами матіола.
В уяві постають живі картини
Мого дитинства рідні видноколи.
[img]http://taurian.com.ua/images/Georgini_mnogoletnie_posadka_i_uhod_foto_4.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747291
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Десь за хмарами далеко
Птаха щастя заблукала.
Попросила я лелеку,
Щоб її там відшукала.
Я вдивлялась в сині далі,
Виглядала весну й літо,
А тумани, мов вуалі
Простелилися над світом.
Вже лелек в далекий вирій
Проводжає сумно осінь,
Їй махають крила сірі,
Їм - дерева жовтокосі.
Я із осінню зосталась
Літо бабине стрічати,
Іншій птаха та дісталась,
Будуть вдвох пісні співати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747332
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Десь за хмарами далеко
Птаха щастя заблукала.
Попросила я лелеку,
Щоб її там відшукала.
Я вдивлялась в сині далі,
Виглядала весну й літо,
А тумани, мов вуалі
Простелилися над світом.
Вже лелек в далекий вирій
Проводжає сумно осінь,
Їй махають крила сірі,
Їм - дерева жовтокосі.
Я із осінню зосталась
Літо бабине стрічати,
Іншій птаха та дісталась,
Будуть вдвох пісні співати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747332
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Чекає ще старенька мати,
Додому мушу, ще прийти.
Йду навпрошки до свої хати,
Десь тут полишив, я сліди.
Зірвалась музика на прузі,
В солодкім мареві дроти.
Озвались дзвоником в ярузі,
Запахли солодом меди.
Звучить мелодії соната,
Понесли птахи на плечі.
В запруді річки потерчата,
Полощуть ряску в молоці.
Іду, біжу, лечу до хати,
Шовковий стелиться миріг.
А там... давно чекає мати,
Свічею стану на поріг.
Дитячим спомином багата,
У сон солодкий загорта.
Найкраща в світі, рідна хата,
Я... звідси вилетів з гнізда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747350
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Це треба так, я з ним дружив,
Тримав за звичку цінувати.
Й в начальстві ворога нажив,
Бо не навчивсь передбачати.
Із друзів викинув своїх,
Дурну мав звичку величати.
Не треба нам тепер чужих,
Нема потреби шанувати.
Він став в начальства на шляху,
ХазяЇв... взявся шельмувати.
Такий - сякий нагнав страху,
Штани прийшлося поміняти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747351
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
А ДОЩ ІДЕ
А дощ іде, неквапний та дрібний,
Пелена хмарна обрій закриває.
Я під дощем іду собі сумний,
Думки веселі в душу не вертають.
Стрибає гномами багно з-під підошов,
Ще й вітер дме пронизливо та вогко.
Чом позавчора у твій дім пішов;
Чому у серці наче коле голка?
Як озирнусь, то бачу ще вікно,
Яке крізь сутінь світиться невтішно.
Не повернути, що було давно,
Як не здійснити наміри колишні.
Ти вже не та, якою знав тебе.
Життя тебе нітрохи не жаліло.
Очей знайомих небо голубе
Від прикрощів життєвих посіріло.
Змарніло осяйне колись лице,
Куточки вуст застигли в миті плачу…
Чи я хотів побачить саме це,
Чи полював хоч на якусь удачу?
Ні. Не хотів. Як не шукав удач.
Пройшли роки, чимало пережито…
Провідати чомусь схотілось вас,
Бо ж нам, колись, прийшлося подружитись.
Знайшов будинок, стукнув у вікно,
Ти глянула, відсунувши фіранку
І не впізнавши, – бачились давно,
З’явилася у дверях свого ґанку…
Відповіла на «здрастуй», а коли
Назвав ім’я, то трохи похитнулась
І так, неначе в плечах щось болить,
Крізь свою неміч тяжко потягнулась
До мене враз!.. Здригалася в плачу
Лице сховавши на плечі в шкірянку.
Зайшли у дім і потім цілу ніч
Проговорили про своє до ранку.
Жила самотньо. Ніби й не вдова,
Та й не заміжня… діти теж далеко…
Під хусткою вже біла голова,
Лиш сорок п’ять… а прожила нелегко
Із Василем, лише десяток літ.
Відтак Василь повіявся по світу
І десь пропав. Від нього в кожнім дні
Чекала звідкись звісточки-привіту.
Не дочекалась! Моде, чи й живий…
Не зчулась, як здорослішали діти
Бо понад сили мусила робить,
Аби дітей зростити і навчити.
Ще доглядала немічних батьків:
Які, - мов свічки, - в слабостях згорали.
Так день за днем, складались з року в рік
І птахами у безвість відлітали.
Одна… Сама. Дочки на відданні.
Онучок трійко привели бабусі.
Хоч і окремо мешкають вони,
Та бавити допомагати мусиш.
І я також розповідав своє.
Неначе б то сестрі, - по крові рідній.
Неначе сповідь: як було і як є.
Самотні двоє, та життям не бідні.
Четвертий день тягнув понад селом
Кошлату ковдру дощової муті.
Вода дзюрчала в діжку за вікном,
Про щось своє вели розмову гуси.
Зібрався я. Ніхто мене не ждав
В моїй господі, та не звик гостити
У когось довго… песик проводжав,
Все намагався танцем догодити.
Стояла ти, згорьована, німа…
Котились сльози із очей на щоки…
Ти так втомилась бути все сама,
Та я не міг зробить назустріч кроки.
Із двору вийшов… горбики слизькі
Вели мене під козирок зупинки
Де на маршрутне рідкісне таксі
Очікували дві огрядні жінки.
Стояли ми годин напевно три
Таксі немає… мабуть і не буде…
Схилялось до вечірньої пори
Пішли додому із сумками люди.
А я пішком, по полю, за селом,
До траси ще годину добирався
Вогонь вікна в передвечірнє тло,
Немов маяк для когось розгорався.
22.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747345
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Вважає хтось що свято не на часі
І що парад — бенкет серед чуми,
До показухи наша влада ласа,
І на Майдан повинні вийти ми...
Я, друзі, сперечатися не буду,
Бо кожен має право на думки.
Дав Бог колись напевно розум людям,
Щоб ним користувалися таки.
Ви гляньте як "кипить" наш ворог нині
І свято наше обзива смішним,
Від злості вже бідака аж посинів,
Хоч має втіху — крадений "нашкрим".
Для нього наш парад — кілок у серце,
А Незалежність наша — цианід,
Не переможе Україну в ґерці
Захланний і ненависний сусід.
То ж кожен крок Хрещатиком у свято
Хай наближає перемоги час.
Хай не хоронить сина жодна мати
Й не посягає ворог більш на нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747279
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Я такая, как все
Я такая, как все, только чётче
Ощущаю я запахи чувств,
Слышу звуки вокруг я чуть звонче,
Ветра знаю изысканный вкус.
Потому и кажусь людям странной,
Если вдруг улыбнусь невпопад,
Без причины могу быть печальной
И с собой я бываю вразлад.
Иногда меня не понимают:
Для чего сочиняю стихи?
Просто главного люди не знают —
В них и боль, в них и радость души.
Я не знаю зачем и откуда
Зазвучит вдруг симфония слов,
Для меня это больше, чем чудо —
Так приходит однажды любовь.
Мир раскрашен совсем по-другому:
Ярче стали и чётче цвета
И подступят комком чувства к горлу —
Объясненья им нет никогда.
Ничего нет во мне необычного,
Я не знаю зачем вновь и вновь
Вдруг симфония слов в мир привычный мой
Так придёт, как приходит любовь.
Я така, як всі
Я така, як всі, лишЕ чіткіше
Відчуваю запах почуттів,
Звуки чую я довкіл дзвінкіше,
Вишуканий знаю смак вітрів.
Недоречно усміхнувшись, часом
Дивною здаюся людям я
І сумую без причини часто,
І розлад в душі моїй бува.
Інколи, дивуючись питають:
Нащо я й кому пишу вірші?
Головного люди і не знають —
В них і біль, і радощі душі.
Я й сама не знаю, як крізь тишу
Знов симфонію я чую слів.
І для мене диво це найбільше,
Так кохання змінює наш світ:
Кольори довкіл стають інакші —
Їх яскравість все чіткіше проступа.
Комом в горлі почуття неначе
І ніколи їм пояснень не бува.
У мені незвичного чогось немає,
Я не знаю, як й навіщо знову й знов
Слів симфонія мій дивосвіт міняє —
Так до нас приходить в серденько любов.
P.S. В одному з коментарів до віршів за мотивами А. Ахматової. мене запитали чи зможу я перекласти свої вірші. Наважилася — подаю на ваш розсуд. Оригінал на російській.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747237
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Як літо засне,
Перекинеться з неба місток
У осінь, зливаючи сяйво.
На мить спалахне,
Запаливши ясне,
І спрагло-безжальне, невтомне єство...
Уславленям - Господи аве! -
Підступне прозріння.
Якщо вже засне,
За хмаринкою сходи знайду,
Гукаючи Єдинорога.
Мине не мене,
Безтілесно- сумне...
Так видно судилось мені на роду,
В любові торкнутися Бога.
І прісно і нині.
18.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747245
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Ти сонце золотаве із промінням,
Що лагідно торкається обличчя.
Я чую твоє тихе шепотіння.
На зустріч радісну кохання кличе.
Твої вуста зливаються з моїми,
Мов річка, що впадає в тепле море.
І ніжно поцілунками п*янкими
Вже нічка розсипає ясні зорі.
І знову пестиш водоспад волосся,
В душі, як Морзе, стукає ``люблю``.
А може, це мені лише здалося?
Вночі наснилось... Сплю я, досі сплю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747157
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Як німфи нам співали серенади,
Вливали в душу встоєний дурман.
Не оглянулись, як вони для влади,
Коли там ще... розсіється туман.
Перевели нас хали в стан Соматі,
Самі ж звели в Печери Ігуан.
Отож придурків зрадили Примати,
Не вперше халам кидати краян.
Лукавії ж бо то рептилії і гади,
По с.нагогах вигріли Орган.
Отож бо міцні в крокодила хвати,
Учитель їх... диявол і шайтан.
Та все частіш, коли лягають спати,
Їм сниться знов, опльований Майдан.
Лякають звуки Сходу… - канонади,
Куди ж втікати думає Поц… ан?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747133
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 22.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-t-t0uLiEKA[/youtube]
Озирнися навколо: літо вже догора...
Відцвіла матіола; жаль, пройшла ця пора.
Непомітно старіє, пролягла сивина,
Та триматись уміє, й ця краса - дивина.
Від роботи втомилось, скільки зроблено справ.
Та тепер ось скорилось: відпочинок настав.
Уже ранки холодні, сонце світить не так.
Що поробиш тепер: збережу літа смак.
Підставляю долоні: припасу ще тепла.
Упущу теплий промінь, зникне хай сіра мла.
Збережу, як зумію, пронесу до весни.
В серці маю надію: будуть дні ще ясні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747041
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Все споминається –
і яблуня, й садок...
Ті дні парним теплом
пройшлися в моїм серці.
Звучить із далеку
десь Мамин голосок
і по долині плин
баяну ніжних терцій...
З тих пір розбіглися
всі друзі по світах –
тополі квилять
під пройдешніми вітрами...
А над хатами
відлітає білий птах
посеред маківок у храму,
в небо прямо...
20.08.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746982
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Ще вчора літо бігло по стерні,
Таке смішне, гаряче, босоноге,
Та чуть сумне- здавалося мені...
Хоч пахло сонцем, та ставало строге.
Хмарки чесало- вовняні такі...
Кудлатим... зовсім, коси виплітало,
Зкуйовджені- м'які, м'які, м'які,
В небесну загородку тихо гнало.
Їм вітерець співав усіх пісень:
Про весни, буйний світ і теплу просинь,
У снах земних наступить новий день:
- А зараз спати, бо настала осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746914
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Чужа дура несусвітня пригріла бацили…
Й хитрі виплодки хозарські її охрестили,
Віру нашу світлу, славну хали полонили,
Бодай її руду с.чку предки… задушили.
Пощо Хельга байстрючатко, погибель пригріла,
Чи не знала ти чужинко, чи й не розуміла.
Прикормили су.і діти, то ж майбуть здуріла,
Щож ти к.рво наробила… дура престаріла.
Плакав Луг… і Степ широкий… і ридала Мати,
Юдо-христа чужа погань привела до хати.
Нав’язав байстрюк хозарський жид.вські догмати,
То не син був Святославу... пора русам знати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746881
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Не мовчи. Як вода у піски,
Плюскотить наша пам"ять.
Світ настільки тісний, -
Безпритульному в сни,
Стежку вкажуть боги, отже, - там я.
Зайвих слів, не тремти, не зроню,
Хіба вкину в криницю,
Вже замерзлому дню
Хоч жарину вогню,
Відірвавши від сонця дещицю.
Не пиши, що слова без імен.
Безіменним востаннє,
Доторкнися рамен.
Розпаливши одвічно-німе,
Не зникай, залишись сподіванням.
17.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746985
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Де, як тобі брате, земляче,
Живеться тепер в чужині?
Нехай Україна козаче,
До тебе приходить у сні.
Тривога заповнила груди,
В колонку не ставиш вірші.
Що трапилось друже, не чути?
Непевно чомусь на душі.
Прохаємо в Бога з’явися,
Летять у листочках роки.
До друзів поетів озвися,
Чекаємо твої дзвінки.
Плече у плече за столами,
Зберемось старі й молоді,
Неначе всі в рідної мами,
Й уп’ємось піснями хмільні.
Без тебе річки і озера,
Тополі в гаю… ясени.
Цілющі Волині джерела,
Стрічали торік восени.
Щедроту Волині в відерцях,
Вкушали настойку… чаї.
Пили за поетове серце,
Пили… за фінанси твої.
Тож д’якуєм спонсоре щиро,
За мед, за горілку… за щем.
Хай Бог береже тебе з миром,
Воздасть нехай щедро дощем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747001
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Пахне рутою-м'ятою
Ще й любистком за хатою
На ромашках настояна
Літня зоряна ніч,
А як ранок туманами
Попливе над лиманами,
Я думками притомлена,
Побреду босоніж.
Зорі в водах купаються,
Ледь мені посміхаються,
Я ж слідами лелечими
Полечу-загублюсь.
З ранком тим привітаюся,
У красу закохаюся,
А зустінуся з вечором –
То роси пригублю.
11.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746899
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Заблукало літечко в полинах,
Солов’ї стомилися й заніміли,
Марева ранкового пелена
Луки застеляла вже, хоч несміло.
Потяглись до сонечка нагідки –
Золотої осені перші квіти,
Мов маленькі сонечка діточки,
Шлють світилу сонячні теж привіти.
Помідори сонечка напились,
Червоніли радістю на городах,
Соняшник зажурено нахиливсь –
Осінь завойовує всю природу.
03.03.2013
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746870
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Вірші́, мов тра́ви, мають запах,
Свій неповторний аромат,
В одних спочи́неш, наче в маках,
Наче забрі́в у Райський сад.
А інші мають гострий тру́нок,
Немов полин чи сон-трава,
І в тих знайде́ш собі притулок,
Коли гнітить тебе журба.
Є вкриті ранньою росою,
Мов ті волошки польові,
А є вірші́, що пахнуть кров`ю,
Мов про́кляті, мов не живі.
В них вли́та заздрощів отрута,
І дар любові в них згаса́,
І кличе рвати че́сті пута
Їх Люциферова краса!
Вони – породження химери,
Над ними чорна благодать,
І ікла хижої пантери
Із них безжа́лісно стирчать.
В них за́клики немилосердні,
Мов крізь долоні ті гвіздки́,
І б`ють, як черги кулеметні,
На площі в натовп їх рядки!
Хоч кожен геній сво́го часу
Зміїний зазнає укус,
Та горе то́му віршома́зу,
Що розпалив вогонь спокус!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746731
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Бандерівець.
Я став бандерівцем ураз,
Коли відчув, я – українець,
Коли сказав лиш кілька фраз,
Що на своїй землі я не чужинець.
Коли я голову підняв –
Я став фашистом,
Що рідну землю захищав –
То став нацистом.
«Укропом» став і «майданутим»,
Бо мову я батьків згадав,
Я знову українцем став –
Пишаюсь словом цим забутим.
Великий мій північний «брат»
З ординського улусу,
Спеціаліст всіляких зрад,
Бреше, - я це признати мушу.
Я – українець! Не «хохол»!
Мій рід з Великої Русі,
А предок твій якийсь монгол,
Хазар, що прокляті усі.
Що ти ніхто – начхать мені,
Без роду ти – твоя печаль…
Я ж Боже дякую Тобі,
Що я хоч не москаль.
18.06.2916 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746766
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Душа людская - не пустыня.
Она похожа - на родник.
Как жаль, что в ней живёт гордыня -
К презренным мыслям проводник.
В презренных мыслях зависть злая
Ведёт сознание в туман.
Добро в душе уничтожая,
Рождает в ней грехов вулкан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746760
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Ранок серпневий яблуками пропах,
Сонце сльозиться м’якоттю абрикоси…
Літо ще хазяйнує в густих садах,
Ходить в махрові трави збивати роси.
Ця ледь відчутна, майже наскрізна грань,
Що розділяє серпень і ранню осінь…
Смолами пахне видублена кора,
Соки сливові смокчуть янтарні оси.
Пряно гірчить обпалений сухостій,
Пе́ра старі скидають додолу сови…
Медом п'янким віддячився Маковій,
Яблучний Спас насипле дарів фруктових…
І попливуть, мов човники, у двори
Кошики закосичені, жовтобокі…
Дзвін молитовно схопиться догори
І розіллє над світом солодкий спокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746752
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Пахла м’ята перцева близько,
Ціпеніла небес висота.
У гніздечко, немов у колиску,
Дика птаха поклала дитя.
І співали йому колискову
Очерет з осокою й вода,
І відкрилося царство казкове,
Де хмариночку хвиля гойда.
Там латаття розпластане листя
І застиглий квіток білий віск
У первісній красі збереглися,
Здивувавши мене й цілий світ.
А як вечір уп’ється любистком,
Захмеліє і зоряна ніч,
Погляд мій привертатимуть блиском
Ті віночки, що з квітів і свіч.
16.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746602
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
( для учнів загальноосвітніх шкіл )
Гомініди* ми й примати* і хребетнії* ссавці*,
Ядерні* еукаріоти*, Animalia* «тварці»*.
Homo sapiens* назвали, Homo erectus *також
Homo ergaster*- не знали?Й Homo habilis*.ОТО Ж!
Ще багато різних Homo . Досліди у часі сам!
Інфопростір – надвеликий!Я лише підказку дам.
А підказка на світлині!Будьте ж всі РОЗУМНІ нині!
*[b]Animalia[/b]- тварини;
*[b]тварці[/b]- від "тварини"
*[b] Homo sapiens[/b]- Людина Розумна
* [b]Homo erectus[/b]-Люди́на прямоходя́ча (лат. Homo erectus, застаріла назва — архантропи) — викопний вид роду Homo, який розглядають як безпосереднього попередника сучасної людини
*[b]Homo ergaster[/b]= Люди́на працю́юча (Homo ergaster) — вид роду Homo, що разом із Людиною прямоходячою (лат. Homo erectus), прийшов на зміну Людині умілій (Homo habilis). Час існування — 1,8-1,4 млн років тому. Основні знахідки — в Кенії, Танзанії, Грузії. Зокрема, відомою знахідкою є «Хлопчик з Туркани» (Turkana Boy): скелет підлітка 9-12 років (за іншими даними, 13-14 років) знайдений в 1984 році в Кенії (озеро Рудольф). Вік знахідки складає приблизно 1,6-1,5 млн років.
*[b](Homo habilis)[/b]†- Люди́на вміла (лат. Homo habilis) — високорозвинений австралопітек або перший представник роду Homo, що з'явився в Східній Африці близько 2,4 млн років тому. Саме Людина уміла чи один із її різновидів вважаються в теперішній час найвірогіднішими предками всіх пізніших представників роду Homo.
( тлумачення кожного іншого слова авторка залишає за власними дослідженнями читачів,якщо вони цього забажають.
Світлина зі сторінок Вікіпедії,скопійована і сформована авторкою в листівку)
18.08.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746598
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Чудесной встречи - дивный миг
Произошедших откровений…
С каким порывом, с упоеньем,
Красу небесную постиг.
Тобой любуясь, наслаждался -
Как божество боготворил…
И, сколько ночью было сил -
Живой природой упивался.
Как ты мила,умна... Красива!
Не дрогнув, бросилась ко мне.
И наяву, как в страстном сне,
Мы чувства вышили курсивом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746596
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
***
Наступного тижня уже відлетять журавлі.
Іще одне літо збиратись почне у дорогу.
Ранковий туман припадатиме знов до землі,
рихтуючи серцю найпершу осінню залогу.
В повітрі уже відчувається інше тепло.
І тіні вечірні влягаються значно раніше.
О, скільки усього за час оцей перебуло,
того, що ніколи уже не повториться більше.
Того, що упало в покоси червневих світань.
Того, що в копиці сховалось на будучну зиму.
А сонце все ближче і ближче до змучених бань,
все далі від буйного шалу свого і нестриму.
Он пробує пташок ще юний на міцність крило,
і неба окрайчик на смак - ще солодкий, медвяний.
А хату по вікна жоржинами знов замело,
ще трошки, і літо між ними розтане...
15.08.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746568
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Де я? Де ти? Нікого вже нема.
І навіть сон не плаче серед ночі.
Та знаю я, що в світі не одна,
Що хтось зі мною бути поряд хоче.
І відстояла службу вже печаль.
І смуток відгуляв свої канкани,
Намає більше слів отих: "На жаль..."
Немає більше сорому й омани.
Омилась від непотребу душа.
Так світло стало, світло і спокійно.
І ніби благодать така зійшла,
І заспівала тихо, мелодійно.
Де я? Де ти? Лиш вітер завива.
Сьогодні він, до речі, не самотній.
Сьогодні припинилася війна.
В цей день серпневий, літній, неспекотний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746472
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Через роки, через віки
Загляну сміло у минуле.
– Яка ж моя земля таки! –
На крилах думка промайнула, –
Ген, товпились рясні гаї
Побіля білих хат з садами,
І повітки були свої,
Й поля, з ворожими слідами,
Й вусаті милі парубки,
В розкішних диво-шароварах,
В сорочках вишитих дівки,
Що зналися на травах-чарах.
А молодиці ж бо які!
Кров з молоком – про них казали,
То все – дружини козаків,
Хоч і жили не в царських залах.
А вже як прийде та пора,
Коли сади радіють цвіту,
Щебече всюди дітвора –
Немає кращої у світі.
Були й такі тоді часи,
Коли хати вогнем палали,
Та нікому було гасить,
Бо у полон людей тих гнали.
Все витримала ця земля
Й як молодиця після родів,
Ще краща стала. Й звеселя
Її природа всі народи.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746465
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Буде це так – я вийду рано вдосвіт,
Торкнусь черлених грон горобини,
Небесна синь стікатиме у просвіт,
Яснітиме: «Немає більш війни…»
Я остовпію, не повірю щастю,
До перехожих: «Чули? Наче – мир?»
Відчую гострий холод на зап’ястях:
«На тій війні лишилися всі ми».
Обійме хтось, вдовиця заголосить,
Наллють по вінця не один стакан,
Прощення я благатиму в колосся
Та у землі за безліч рваних ран.
Бравурно-пафосні лунатимуть промови
І пройде маршем площами парад.
А я ту просинь чисту світанкову
Молитиму, щоб в світ не слала град.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746468
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Ми різні з Вами...Небо і земля,
Холодний місяць і гаряче сонце.
Мелодії старого скрипаля
Примарою лягають у долоньці.
Ми різні з Вами...Літо і зима,
Як тиха осінь і весна квітуча.
Ніщо й ніхто нас разом не трима.
Згори дощить, внизу - глибока круча.
Ми різні з Вами - відчуваю я,
Бо в день квітневий срібний сніг щезає.
Мелодії не чути скрипаля...
Чому ж іще сльоза не висихає?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746450
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Велика, надійна, міцна,
До Господа руки здіймає.
Як вежа, колись вавілонська... стіна,
Лякає нас бідна відчаєм.
Це ж є європейський рубіж,
Лягли тут кістьми батальони.
Чи то не великий нам надто платіж,
Украдені сотні мільонів?
Закопана в землю ціна,
Окроплена нашою кров'ю.
Як мама для хали проклята війна,
Нема тут й не буде контролю.
Схилилася в нарузі на бік,
Обрадена світить дірками.
Прийшлася кожухом, козою для бліх,
Як липка обдерта жид.ми.
Жирують у логові зла...
Хіба устоїш під напором?
Коріння впилося, немов омела,
І жучать нас халики хором.
Борги ж віддавати синам,
Прийдеться моїм... і онукам.
О, як осмерділи Актори і Хам,
Ця гідра, липка і сторука.
Загаджені схили... і ліс,
Пустиня, як пошесть скосила.
Пора діставати заржавілий кріс,
Терпіти вже більше несила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746336
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
(за мотивами роману Е.Джеймс "50 відтінків Сірого")
Пломеніла десь згуба звабою
Безугаву, поїла вином:
"Не торкайся, навіть кульбабою,
Не пручайся, бо я все одно
Не пробачу, якщо не втримаєш
Почуття на міцнім повідку, -
Йдеш назавжди, зникаєш, кидаєш..."
Заклинання, чи мантру гірку
Вчила мовчки, сльозами солена, -
Чаклувати жінкам на віку.
Ще Ліліт, палка й невдоволена,
Віщувала свободу щемку.
Чарувала невпинно Сірого, -
Мимоволі шукала блакить
І богині меткій довірою,
Заплатила прийдешня мить.
Пломеніла не згуба пристрастю,
Відчайдушність - безсиллям бажань.
Блискавиці злітали стрільчасті,
Від жаги іскрила душа.
У відтінках тих переливчастих -
Попелястий, сріблястий шал -
Смерть маленька - осанна Вічності, -
Перламутр і вістря ножа.
22.02.2015.
ред.14.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746344
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Остынь, душа...Уймись, мерзавка!
Жара.., за полночь - отдыхать...
Кто ты сегодня..? Куртизанка!?
Шампанское со льдом в кровать?
Припудрить носик.., (Боже правый...)
Повыше ножку оголить !?
Иной не нахожу управы -
Водой холодной окатить!
Остыла..? Всё - спокойной ночи.
(Был, видно, тепловой удар...)
Но кто исподтишка хохочет -
"Ну что.., взбодрилась?
В будуар !"
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746316
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2017
Нахилилась гілочка,
На ліщині білочка .
Крутиться і грається,
В вітті колихається.
В горішинні скаче,
Горобчик неначе.
Й за щоку горішки,
Ховає потрішки.
Та все так завзято,
Може їй багато?
Ой, смачні ж горішки,
Скинь же білко трішки.
Ярику, Оксані,
Маленькому Вані.
Степанку й Марічці,
Доки десь на річці.
У сливу завбільшки,
Сипались горішки.
Білку нашу дітки,
Вмовили крихітку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746221
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Гине мова солов'їна…
Де-не-де довкола.
Доборолась Україна,
Наче липка гола.
Мами сплакались матусі,
Виплакали очі.
Хали - воші, як в кожусі,
Вже немає мочі.
В Раді виплодки миршаві,
Вгодовані ситі.
Дзяблоносі і картаві,
Як свині в кориті.
Невсипущі, всюдисущі,
Як гієни вночі.
Розтягли все загребущі,
Сущі “дітки божі”.
Вже не чутно соловейка,
Крєпко спить співочий.
Змовкла в лузі зозуленька,
У покровах ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746220
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
На життєвім моїм покосі
Не стрічалось шовкових трав –
Будякове сімейство, оси,
Та ще й долю хтось ніби вкрав.
Я ж зберу всю жіночу силу,
Перетру усі будяки,
Осам меду наллю й осилю
Все, що слав мені Бог роки.
15.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746103
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Еще чуть-чуть … и я тебе поверю ...
И ты возьмеш все то, что так желал.
Я тихо отворю прихожей двери,
А ты, ее минуя,- прямо в зал.
Задвинешь шторы, выключишь компьютер,
Швырнешь с дивана старого кота…
Ты протестант в любви… Ты Мартин Лютер,
А я сама наивность, простота.
И все слова окажутся за дверью.
Глаза красноречивей языка.
Я повинуясь древнему поверью,
Сниму с тебя два черных башмака.
Смущенно, глаз почти не поднимая,
Услышу сердцем твой звериный зов,
Из глубины веков ему внимая,
Рождало племя новых вожаков.
Еще чуть-чуть … и я тебе поддамся …
И рухнут башни оборонных стен …
Без лишних вздохов, всхлипов, реверансов,
Возьмешь меня в свой страстный сладкий плен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746138
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Ми Іловайськ вам звірі не забули,
Як не забули про Батурин ми… і Січ.
Бодай би ви рептилії поснули,
Коли прийшли в цей світ із потойбіч.
В століттях ви нас зайди свіжували,
Паскуди ви… хозарської Орди.
Цапоїди… нас нищили шакали,
Хрестом зарубки ставили…ж.ди.
Підряд три роки вже пекуча рана…
Орди в степу стрікоче автомат.
З нас точить крівцю наволоч незвана,
Потребу має в крові халіфат.
Полинно плаче гірко бідна мати,
Нема просвітку… щоби без біди.
Співають гради і ревуть гармати,
В кровавій буйді тешуться хрести.
І ти… себе зовеш скотино братом…
Ти кровопивця, нелюд ти – кастрат.
Убивця ти, що випоєний ядом,
Не може мені бути братом мені кат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746109
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017
************
Чи примарилось матері, чи наснилось-таки:
Понад світом Рай-дерево розпустило гілки,
Що веселки торкається його крона густа,
А коріння до серця землі пророста.
Срібне листя поблискує й дивоцвіти-квітки,
Поміж вітами пишними - невідомі птахи:
Так сумують невтішно, хоч навколо краса,
Тихо скапують з листя чисті сльози-роса.
Вітер роси визбирує, а птахи гомонять:
- Знов до Дерева- Вирію рідні душі летять,
Що скінчились їх клопоти і тривоги земні,
Полягли наші хлопці на війні, на війні...
І вчувається матері: щось голосить здаля,
Білі птахи спустилися на розлоге гілля,
А до жінки скривавлені тягне крила один,
Пильно в очі їй дивиться - рідний син...
-Я летів сюди, матінко, у тумані-імлі
Із далекої, грішної, дорогої землі,
Що її до останку я у бою захищав
І від міни ворожої в чистім полі упав...
В чистім полі роздольному, у Донецькім краю,
Боронив я від ворога Україну свою.
Наша правда - від Господа: ми на нашій землі,
Тож Всевишнім нам велено - рятувати її.
І жахнулася мати від реальності-сну,
І молилась Всесильному, й проклинала війну...
Рідну хату покинула, коли світ заяснів,
Білим птахом полинула - до синів...
Понад світом Рай-Дерево розпустило гілки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746019
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017
Розсівала нічка зорі в небі.
Місяць виплив дивно-молодий.
Колисала річка сонні верби
Під чарівну музику води.
Приспів:
«Хлюп-«,»хлюп-«, «хлюп-«, –
Біжить вода,хлюпоче.
«Люб-«,«люб-«, «люб-« –
За нею плине в даль.
Добігає нічка до півночі,
Місяць воду, зоряну, гойда.
Зорі нічка під крило сховала,
Коли ранок сонце зустрічав.
Дивним сріблом річка вигравала,
В ній акорд, ранковий, зазвучав.
Приспів:
«Хлюп-,хлюп-, хлюп-«, –
Біжить вода,хлюпоче.
«Люб-«,»люб-«, «люб-« –
За нею плине в даль.
Пташенятко крильцями тріпоче,
З сонечком цілується вода.
«Хлюп-«,»хлюп-» ,»хлюп-«
20.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745971
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017
Смичок втомився від цілунків струн,
Від безлічі цих зустрічей на сценах
І часто заздрив тому, хто мовчун,
Хоч з боку сам здавався в суперменах.
Він ліг в футлярі стомлено на бік
В очах його ще дріботіли ноти,
Півночі зал кричав йому : На біс
І так було з суботи – до суботи.
А скільки в кадрі в нього є облич!
А скільки квітів і аплодисментів!
Одягне фрак і знову, мов павич
Піде він гордо мимо диригентів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745841
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Голодомор - це чорні сторінки,
Історії моєї України,
Коли вмирали діти і жінки,
Й чоловіки, не ставши на коліна.
Часи жахливі пережив наш люд,
Але Всевишньому було таки угодно,
Перемогти непереможну лють,
Живий щоби народ був і сьогодні.
Коли живі в тобі чуття і біль,
Значить міцні й здорові твої корені,
І Україна – не земля рабів,
А тих, хто духом сильні і нескорені.
Коли болить тобі країни біль,
І ти її шануєш більше себе,
Це Бог таку можливість дав тобі,
Ти той, якого Україні треба.
Прозріння теж приходить через біль,
Такою правда є життя земного,
Та рани ці на користь лиш тобі,
Тож кожним нервом доторкнись до нього...
Словами важко передати біль,
Та це не важче, ніж із ним вмирати,
Тож Україну, люди, не згубіть,
А Бог поможе винних покарати.
26.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745837
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017
1
Когда кому-то вашу душу
Вы по наивности открыли -
Скорей заткните ватой уши,
Пока вас сплетни не убили.
2
Говорят, что дети - Счастье!
Дети - Божья Благодать!
Лишь бы Счастье нашу старость
Не спешило погребать.
3
От шабата - до шабата
Жизнь хасидов - в вере к Богу...
От зарплаты - до зарплаты -
Остальных рабов двуногих.
4
Кормят ноги, кормят руки -
Если очень хочешь кушать.
Кто-то в офисе от скуки
Чешет яйца и не тужит.
Дорогие друзья, не судите строго, плиз! Это мои дебютные гарики...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745828
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Вы, русские засранцы, ибо чьи вы?
Вы Нам… - Руси, платили дань.
Вы к нам, как в Африке Мальдивы,
Невымытая вы и пропитая срань.
И нету в вас, и не было морали,
У вас по локти руки у крови.
Вы наше им'я сволочи украли,
Не может быть и речи о любви.
Вы нас собаки голодом морили,
Нам… заливали оловом... язык.
На Соловках в концлагерях гноили,
Расстрельный русам вешали ярлык.
Деянья ваши все… нечеловечьи…
Зело вы тьмы… исчадья сущий плод.
Молитвы не помогут вам и свечи,
Болот моквинских, проклятый урод.
Чужой веками властвовал Хозяин,
Ну как Орде без хана и царей.
Не Катя к.рва...то карлтавый Сталин,
Нельзя Макве без плети и блядей.
За вами след уроет память твари,
Хозяи ваши в преисподнюю сойдут.
Судьбу ж свою вы сами обосрали,
И вас они рабы у ад з собой сведут.
Вы сброд убийц, вы холуи злодея,
Его кобылы сывой вы штиблет.
Рабы - убийцы… халы – иуд.я,
Источник зла, ненавист и и бед!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745801
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Моє обличчя не під мікроскопом,
Дивлюсь у дзеркало я в спальні.
Здається, час промчавсь, як кінь, галопом,
А зміни стались кардинальні.
І зморшками пописане обличчя,
Мов водотоком рік на мапі.
Відкарбувались, мабуть, протиріччя,
На певному з життя етапі.
І вже чотири роки, як бабуня.
На жаль, не стану молодою,
Але онука каже, що красуня,
І добре їй завжди зі мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745760
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017
ПІДРІЗАНА СТРУНА
В романтичній душі, в потаємній її глибині,
Сплеском явиться сум, покличе слова за собою,
Що злетять наче звук на підрізаній в долі струні,
Завмираючи в серці то щастям, то болем!
Граю я, граю я на скрипці душі
Про любов, до якої ще й досі замріяно лину.
Та, на жаль, полиново прогіркли у збірках вірші
Від чекання мого, тополиного.
Далина неозорих степів розтяглась навсібіч,
Та часу на чекання відміряно мало!
Наді мною надії, - птахами! - немов голуби…
Їхню зграю бідою прогнало!
Скільки раз у степу, за відстояні ночі і дні,
Я молив про весну в товаристві зеленім.
Мріяв: гурт деревцят виростає ось тут, при мені,
В передзвонах пташиних щоденно.
Не збулося! Всі мрії осіли на хмарах нічних
Повтікали, без права життя на світанку
Лиш калина стоїть та нагадує мовчки про них
Убралась як дівча в вишиванку.
Калинонько, скажи, чи довго судилося нам
При дорозі чекати омріяну долю?
Чи ще довго цю землю топтати моїм ворогам,
У людей віднімаючи волю?
І калина не знає. Покірно на світі живе.
То цвіте навесні, то ягід дарунки плекає.
А над нами у далеч серпнева задуха пливе
Та в марі надвечір’я зникає.
субота, 12 серпня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745749
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Де мова тішить слух, де Борисфен ревучий,
Лежить в долонях милістю Богів.
Могутні води омивають кручі,
Поміж крутих, високих берегів.
Вже сила звідти струменіє, дужа таємнича,
Під Покровом Святої Булави.
Новий гряде, привабливіший звичай,
Творці почули наші молитви.
Несуть уже волхви, дарунки і порфиру,
Вкраїни — неньки виріс Отаман.
Над злим, старим занесено сокиру,
Зустріне скоро Гетьмана Майдан.
Свою возьме у руки, матір Україну,
Полине з нею в світ на кораблях.
Новий порядок сколихне рутину,
Без зайд й чужинців обираєм шлях.
Ми прокладем новим, початок здвигам,
Нас поведе Наш... обраний Ватаг.
Ярма неволі скинемо кормигу,
Заради честі, гідності і благ.
Нова Вкраїна, сонячна, в віках засяє,
Як Фенікс птиця... святиться зоря.
Стебло ростком могутнім забуяє,
І світ проснеться... в славі Кобзаря!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745686
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Мій дар для мене – зболене прокляття.
Фальшиві нотки вічності в руках.
Душа згоряє, серце під закляттям
Любові прагне, тонучи в словах.
Мій дар – пусте, лиш тліюче багаття.
Холодний лід, що сковує в думках.
Вже відцвіло божественне латаття,
Та мерехтить по сяючих струмках.
Мій дар – шляхи космічної безодні,
Завжди здавався він мені сумним,
Але приймаю я це до сьогодні,
Хоч бачу по дорозі тлінний дим.
Прокляття? Дар? Виблискує в імлі.
Вирішувати це вже не мені...
© Володимир Верста
Дата написання: 11.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745662
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Тихая река
Множит облака
Зеркалом-водицею...
Шалость ветерка
Отдохнет пока
У гнездовья с птицею...
Ивушки рука
В нежности легка
К берегу высокому...
А трава росой,
Как дитя слезой -
К небу синеокому...
Играми стрекоз
У твоих волос,
Утро просыпается...
Там, где клевер взрос,
Там, где запах грёз -
Новый день рождается...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745644
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017
*********************
Павлу Тичині присвячую
Ішов за "плугом" - Долю-шлях верстав
Так сонцеквітно, так глибинно-пружно,
Гучав серед сонетів та октав,
А замовкав так болісно-натужно...
З ним гомоніла українська ніч,
А липа шепотіла про кохання...
Він - молодий: всі думи чорні - пріч:
Вібрує арфи золоте гучання.
Знов перед ним "акордились" світи,
Знов Всесвіт плив музичною рікою,
А в самім серці, Україно, - ти,
Твій гомін золотий понад горою.
Метала стріли горобина тьма,
І всі шляхи кривавились - Вітчизна...
Він був, Тичина, - чи чужа сурма,
Коли змія ужалила залізна?
Ти є, Тичино, - батько твій - Орфей,
Знов арфи забриніли сонцеструнні.
Той голос України - апогей -
Вчуваю у пісень твоїх відлунні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743144
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 12.08.2017
Він співав до власті оди,
На Амвоні одинак.
З ним ми явні антиподи,
Був без власті він ніяк.
Все життя для неї вився,
Заробляв все на боби.
Щиро й віддано молився,
В єлєментах жадоби.
Казав власть уся від бога,
Перейняв же у попів...
Загорнувся, як небога,
В трудах вірних спопелів.
Все віддав, лишилась шкірка,
Вірно й віддано служив.
Та й подох... як та шестіра,
Й на труну не заслужив.
Тож не будьте холуями,
Явний тут речетатив.
Місце гою там... для ями,
Гідність жаль, занапастив.
Душа в пекло полетіла,
Не прийшлася в чужий хлів.
Не сприймає юдо - віра,
Там ліміти… для жи.ів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745562
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 11.08.2017
В ноги падає гілочка,
Грає скрипка й сопілочка.
Щирій пісні співається,
Дві родини єднаються.
Приспів:
Ой, весілля, весіллячко,
Вино п'ють... розливається,
В квітах хата й подвір'ячко.
Щастя в долі купається.
Молода, як та квіточка,
В водах озера пліточка.
В насолоді вмивається.
Як в Раю почувається.
*
Ой, яка ж гарна дівочка,
Наречена... мов зірочка.
Молодому всміхається,
До грудей пригортається.
*
Ну, а сваха, як білочка,
Кріпка ж в свата горілочка.
Файно п'ється й гуляється,
Гармоніст спотикається.
*
Васильок і Яриночка,
Як із гаю росиночка.
Любо в парі кохаються,
Щастя в долі збувається.
*
Дай Біг дочок й синочків,
Як на гілці листочків.
Хай ростуть, нехай граються,
Тато й мама втішаються.
Приспів;
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745567
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Вкотре безжальний вирок:
"Доню, мені пора..."
Знову одна в квартирі, -
Дівчинці - півтора.
Ключ - найлютіший ворог.
Крапелька на щоці
Висохне зовсім скоро...
Зошити й олівці
Втіха отій малечі.
Стіни - її мольберт.
Сонце втече надвечір,
Страхи почнуть концерт.
Книжку в обіймах стисне, -
Рік , як торішній сніг...
"Сонце, я не зумисне,
Просто обставин збіг."
Мамині руки стерпли, -
Душу трима кулак.
Пнеться мала запекло:
"Літеру звати як?
Хай не мовчать, говорять,
Що-небудь лопотять..."
Очі - бурхливе море,
Їй відсьогодні, п"ять.
Книги відтоді, з нею.
Замок - старий диван, -
Шерлок і Дульсінея,
Борджіа, Ватикан.
Що їй той ключ, ті двері,
Як уява уяв
Виллється на папері?
Зло?.. добро? - НІЧИЯ!
10.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745495
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Неурожай на абрикоси,
Чи на суспільну доброту?
Та й у життєвім - перекоси:
Чи не кохають, чи не ту,
А навіть як і стрінуть пару,
То не зуміють вберегти.
Не всіх виносять Болівари
До заповітної мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745467
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Де Ви, Князю України,
Время важке і люте.
Довели юде до згину,
Де Спасителю Ви, де?
Похоронки йдуть щоденно,
Діткам ставимо хрести.
П’ють з нас соки невтоленно,
У пологах дрімоти.
Попи брешуть із амвону,
Сушать мізки ПОЦ.ни.
Тішать старці із Афону,
Із покоїв таїни.
Досить гнуть на халу спину,
У пазурях Сатани.
Досить штопати ряднину,
Скинем скоро кайдани.
Вийме з хвиль Дніпро скрижалі,
Меч дістанем з глибини.
Не помремо у печалі,
Бо ми… Сокола сини.
Бога нашого явлення,
Підросли вже… Гетьмани.
Тож пора до становлення,
Без чужинської шпани.
Сокіл вже вгорі… ширяє,
Його крилець я торкнусь..
Тугі крила розправляє,
Йде… під Князем нова Русь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745422
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Запах надворі сад духм’янно,
Так урочисто… ні шелесь..
Усе поринуло в нірвану,
Батьки і гості, світ увесь.
Приспів:
Ой весілля весіллячко,
Вбране вквітчане гіллячко.
Хай вино розливається,
Щастя в долі купається.
Не чутно шелесту, ні звуку,
Лилось шампанське в келихи.
Вдягла коханому обручку,
На пальчик правої руки.
*
І раптом… Гірко залунало,
Хтось в ноги сипав пелюстки.
Тріумф… весілля загуляло,
Поцілувались голубки.
*
Спивав коханий терпкі губи,
Щеміло серденько в грудях.
Тулив до себе і голубив,
Любов світилася в очах.
*
Шаленно музика заграла,
Цвіркун озвався… у гаю.
Пташки в саду защебетали,
Гостям здалося... ми в Раю.
*
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745419
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Давай поговоримо - просто про те, як живеш,
Як будні ковтаєш, чи знов про старе, наболіле,
Послухаю тихо, а потім зізнаюся теж,
Що часто буває задушливо, холодно, сіро.
Про дещо - помовчу, бо те, що на серці – крихке,
Таке полохливе – чи словом утримати зможу?
Найбільше хотіла, щоб ти не впадав у піке,
І щоб оминали нападки й безволля ворожі.
Давай поговоримо. Скільки сказала б всього!..
Поблажливо трохи ти сприймеш чудне воркотіння.
Я ж знатиму просто, що в грудях не згасне вогонь,
Душі не торкнуться іржа та намул збайдужіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745348
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Заберіть цю печаль,
що в зіницях затьмарює світ.
Моє зірване сонце
скотилось до ніг в попелище.
Бо програла усе,
а лишився лиш так… пустоцвіт.
Як земля ця пече -
підіймаюсь до трав… і не вище.
Це межа, це рубіж,
це кінець безнадійних вирів...
Та лише б не отямитись
в світі розколотім в друзки.
Мій притулок десь тут,
серед мертвих оцих берегів.
Мені б трішечки неба,
щоб сонцю не буть серед пустки.
Та мій берег горить,
тут я жриця спокути й краси…
Цей світанок без сонця -
і час мій жертовний спливає…
Ніч застигла чи ні ?
Як вогонь, як цю грань загасить!?
Моє зірване сонце
мене у долонях тримає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745345
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Сестру прохала: «Йди до нього, йди.
Він пропадає, я без нього гину.
Нас врятувати можеш тільки ти,
Скажи йому, що жду від нього сина».
І та пішла. Довгесенько нема.
З-за груші глип – милуються медово.
Він так її жагуче обіймав,
Вустами пестив, ніжив щедро словом,
Що я й затерпла. «Сестро! Як могла?» -
Не криком - німо в розпачі металась.
«Я се удіяла з любові, не зі зла», -
Ножем встромила, чи отруйним жалом.
Уже й не тямилась: і вила, і ревла,
А місяць вповні сяяв оковито:
«Та не спікай себе і їх до тла.
Поглянь, які щасливі у них діти.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745211
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Розлились по Україні
Всі річки водою…
Душі матерів зомліли –
Стрілися з бідою.
Плачуть люди, плачуть води:
І Дніпро, і Тиса,
Бо ж дітей погасла врода –
Біда горло тисне…
Ой, побігли по Вкраїні
Сльози удовині…
Стоїть народ на колінах –
Стріча домовини.
Кричать душі зо всьой мочки –
Слова в них застрягли:
«За що ж гинете, синочки,
Що воленьки прагли?»
Розбрелися по Вкраїні
Хрести й домовини.
Душі москалів, зміїні,
У гореньку винні.
За що ж діточок караєш,
О Боже, Великий?
Не весілля чом збираєш,
А ділити лихо?!..
Розлились по Україні
Всі річки водою…
Душі матерів зомліли –
Стрілися з бідою.
23.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745091
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Я вже не та... Не та я вже, грайлива...
Як порхала метеликом колись,
Цілунком першим, як була щаслива -
Давно літа ті в пам"ять заплелись...
Не той струмочок, що вужем звивався
В твоїх долонях і палких вустах...
А ти все пив і пив - не відривався,
Як в літню спеку виснажений птах...
Авжеж, не та - літа лягли в покосі,
Не за горами і зими хода...
Та тільки плещиться і омиває осінь
Кохання вічного жива вода.
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745059
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017
Віршує знову ніч війною й болем…
Молю, аби закутала у сни
Із небом, синім, понад житнім полем,
Чи пролісками, першими, весни.
«Чому, – питаю, – нічко-чарівнице,
Ти не даруєш спогадів мені,
Про смак води у батьковій криниці?
Думки чому купаєш у війні?»
Й прислала ніч слова в тремтяче серце:
«Забудь сьогодні про спокійні сни,
Коли сини за землю, рідну, в герці,
Коли над ними дощ із куль, рясний,
І капле кров, жива, а не водиця,
І гаснуть рано молоді життя,
Й востаннє тіло обійма вдовиця
Того, із ким плекала майбуття.»
Я, присоромлена, беру перо у руки…
І… вже з бійцями… на передовій:
В окопах, бліндажах, терплю їх муки…
Молюсь, аби не зник наш родовід.
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713140
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 08.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2017
[b][i][color="#0900ff"]Я п'ю тебе, життя моє земне, -
Душею, серцем та вустами.
Чому ти миле й водноча́с сумне,
І сяєш різними вогнями?
Я п'ю тебе, як дорогий напій,
Бо кожна крапля, то є доза.
Солодкий смак неприспаних надій,
Для мене, - щастя та загроза.
Я п'ю тебе, життя моє земне, -
Щоразу, начебто як вперше.
Цілюща доза кров мою жене,
І я - лечу, як вправний вершник!
06 08 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745041
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oYUlh9Fww2U
[/youtube]
Якщо вас хтось образив ненароком,
Не варто тут трагедію чинить.
Згадайте те, що буде вам уроком:
І вас колись зуміли теж простить.
Усі ми люди, всі ми помилялись.
Натура сильна пробачає гріх.
До помсти тут ніколи не схилялась.
Слабка душа лиш викликає сміх.
Згадали ви, як стало тоді легко,
Як радість знов до серця увійшла,
А всі образи відійшли далеко,
Вже серце не гризе, не дошкуля?
По-новому захочеться знов жити,
Радіти тому, що не помічав.
І радий будеш вогник запалити,
Який з тих пір тихенько погасав.
Хай вашу душу не розточить шашіль,
А сумніви ніколи не гризуть.
Хай болі назавжди покинуть наші,
А з ними й всі проблеми відійдуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744957
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017
Він є лише звичайний добробат,
Не вабили якого слава, подвиг,
Для когось побратим, комусь "дружбан",
А гроші викликали в нього подив.
Війною він закінчував Майдан –
Душа його на битву запросила…
В житті своїм уперше заридав,
Коли на Інститутській вбило сина…
Він розумів, за що мав воювать,
Лишаючи сім’ю свою в столиці,
І ворога навчився убивать,
Шукати правди тільки не стомився.
Він знав, що смерть гуляє поміж куль,
Й синочкову не зможе теж забути,
Але вступивши у війни ріку,
В ній перемогу вирішив здобути.
Він просто був звичайний добробат
І іншого не зна для себе діла,
Покликаний тим голови рубать,
Хто Україну-неньку його ділить.
19.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744946
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017
Наснилась полю сива-сива доля
Багатострадної Вкраїнської землі,
Як азіати, а точніш, монголи
Топтали й мучили віки народ її.
Як матерів гірко-солоні сльози
Текли тоді річками у моря,
Лютневі як пекли її морози, –
То України змучена земля.
Здихнуло поле після цеї ночі,
Бо важко пережити такі сни…
Відкрило сонечко під ранок свої очі,
А вже зима котилась до весни.
І хоч земля іще не парувала –
Не вистачало ще того тепла, –
Та знов синів під стяг один збирала,
Бо запалила знову Схід… війна.
Гвалтують знову дикі азіати
Землі прадавньої закони і нарід:
Горять людські і душі там, і хати…
–Чом, Боже, їх від мук тих не вберіг?
Адже народ тобі так щиро вірив,
Чекав – накажеш зло у світі цім,
Свою давно він горя випив міру,
Пошли ж на землю з неба мудреців,
Щоб війни вони, врешті, зупинили,
Й синівська не кропила кров землі,
Щоб материнські душі так не нили,
Щоб люте панство щезло у Кремлі.
Розпластана, обдерта Україна
Лежить на кращих землях, світових,
Над нею – крик, так схожий на чаїний,
За сином – матері, за мужем – удови.
Полтава, Дублянщина, 12.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744949
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017
Не пишеться, не пишеться і край.
Розлитого до краплі, не зберу.
Не вистачить моїх маленьких рук,
Хоча щодня кажу собі: "Збирай..."
Збирай у літо грози і полин, -
Духмяний смуток подиху залиш.
Маленьке зерня ще народить книш
Серед негоди, заздрощів, хули.
Не пишеться, бо соковитий муст,
Хоч і не гроно, ще ж і не вино.
А Муза крапель сонячних давно
Вже зачекалась, до тремтіння вуст,
Безсиллям душу ріже, як ножем.
Хмільного в спеку скільки не налий,
Однак той дзбан, як не крути, - малий.
А десь же зеленіше, бо чуже.
Колись було, - тоді, як ми були...
Діряве небо дощ не вбереже.
Не пишеться, чи пишеться уже?
01.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744912
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017
Стара вовчиця
У нічному відлунні
Шукає втіхи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744722
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 06.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI
[/youtube]
Коли життя закрутить в круговерті,
Не піддавайсь душевній суєті.
Відверті тут поради слухай серця,
Вони не підведуть в передчутті.
Хай хвиля враз накриє з головою,
А ти не смій здаватися, пливи.
Бо цілі досягнеш лиш боротьбою,
Найменшу із надій тримай, лови.
До берега дістатися нелегко,
Бо вітер б"є щосили у лице.
Борися поки день, іще не смеркло,
Хоч руки налились твої свинцем.
Вдихни повітря та на повні груди.
Не треба поспішать, перепочинь.
Нехай ще сили трохи тут прибуде.
Яка краса життя, як моря синь...
Не раз каміння з берега кидали,
Та все-таки, уже ти на землі.
(Хоч збити тебе з курсу так бажали)
Втрачали свою силу сили злі.
------------------------------------------------
( Образ зібраний)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744833
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
[i]– В запеклому бою проти 50 московських танків у промзоні Авдіївки увечорі 14 квітня поліг смертю Героя син волонтера нашої ГС Олексія Михайловича Кабушка — Мирослав, 38 років. Сиротами залишились троє дітей, написали у соцмережі представники ГС «ЛГО «Громада Полтавщини».
[/i]
У світ прийшов він, щоби славить мир,
І душу мав і світлу, і прекрасну…
Чому ж так рано від життя стомивсь?
Чому в війні свіча його погасла?
Любив боєць і сонце, і дітей,
І серце мав наповнене любов’ю,
Він милувавсь, калина як цвіте,
Хоча вона й повінчана з любов’ю.
Сім’я для нього – то понад усе,
Матусю цінував, немов Богиню,
Усміхнене завжди його й лице…
Чому ж дозволив Бог йому загинуть?
Народжений для щастя і життя,
В Донбас пішов, щоб боронити землю,
Обрав невипадково шлях звитяг,
Усюди доброти посіяв зерна.
21.06 2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744816
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Азартний у справах, сміливий,
Упевнено йде до мети.
Образливий, тонкий, чуттєвий,
Без сумніву палить мости.
Не любить глибоку рутину,
Йому ж бо не личить... ватаг.
До скону цінує родину,
До розкошів схильний і благ.
Бува амбіційний і грубий,
Частенько буває різкий.
Людина з заліза шкарлупи,
В здоров'ї і силі кріпкий.
До себе цінує повагу,
Враховує в справах ходи.
Потребує завше увагу,
Не терпить в житті самоти.
Образливий, трішки ревнивий,
В відвазі рішучий до дій.
Талант йому, леву властивий,
Знак творення... сонмище мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744762
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Как заворожённая
Нынче тишина..,
Полуобнажённая
На небе луна...
Чуть прикрыта облаком,
Что вот-вот слетит...
Шорохом ли, окликом
Не посмей - грустит.
А цикады хорами
До утра - "на бис"..,
И поэты - одами..,
Ей - любой каприз...
А она, холодная -
На круги своя..,
Грустью заклеймённая,
Впрочем.., как и я.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744804
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Така вже доля у цих двох:
Життя й любов йшли різними стежками.
Давно все вкрив зелений мох,
Шляхи земні розмилися дощами.
Країни розділяли їх,
Несказані слова терзали душу,
Запорошив, неначе сніг,
Від холоду сховались, ніби в мушлю.
Здавалось буде завжди так,
Але Всевишньому згори видніше.
Зі смутком прилетів той птах,
Сказав - таки коханій найцінніше.
Чому зі смутком, болем він?
Бо втрачено було немало часу.
І охопив серденько сплін,
І згасли сили раптом передчасно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744790
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Плекала Ніч думку - помститись.
Не вбитись би, - вбити, відбити...
У Дим закохалася, - Світло
Сховала в кишеню, а звідти,
Із кіптяви, - Ружа розквітла.
На денці душі зледеніло,
Чи скельце, чи зерня без діла,
Лежало сто літ і два роки.
Просилось на волю, просило
Удосвіта хвильку, допоки
Жагою опоєна, скаче
Потвора розбещена, наче,
Без клепки і совісті зовсім.
Подумаєш, скельце заплаче! -
В теплі запітніло, не в льосі,
А Дим пустотливо-грайливий,
За вітром майне і немає.
Розлючена Ніч скаженіє,
Шукає, гвалтує, ховає,
Що вхопить, така веремія!
Від ревнощів розум - в тартари, -
Закинула Зорі за хмари.
Сама від безсилля осліпла,
Бо Дим п"є із іншої чари, -
Із кіптяви, - Ружа розквітла.
28.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744735
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Не грубіть, бо грубість дуже ранить.
Не кричіть – розгубляться слова!
Тільки слово гарне світле манить,
Адже лайка – то усе дарма.
Часто забуваємо сказати
Найпростіші й лагідні слова -
Ті, яких в дитинстві вчила мати,
Про які згадає й дітвора.
«Добрий день», «будь ласка», «на здоров,я» _
Хай звучить щодня із наших вуст!
Буде вдалою та світлою дорога,
Бо комусь приємність додадуть!
Вперто вимагаємо поваги,
Хоч її не проявляємо самі
Зате в лайці – стільки нам уваги, -
Риси вмить втрачаємо людські!
Обережні будьмо зі слова́ми,
Адже гостре - ранить наче ніж
Добре слово заживляє ра́ни, -
Відкриває душу нам навстіж!
04.08.2017
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744746
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
На заглаві Классо-Акт,
Від Пейсатиків трактат.
Схід і Захід... Щастя-Клесів...
Пуг... агіточка в єресі.
У наборі... калантай,
Гідність Вкрайни “невзначай”.
Прямо в личі між вужами,
Наш Шевченко із рогами.
Окаянскі Бонзи П'єзи,
Спонсарують дєткам п'єси.
ЦЕ ШО; Вдома; ФІЛМ ІДАС,
Опікає... Під.рас.
За підтримки хали мера,
В Акадєміі прем'єра.
БарРадянскій, Бультакєвіч,
Мінкультури Холуєвич.
Пєтражова, Голупцова,
Тхна Бєрноса, Штильбулькова.
Распєчатані... всьо главні,
Не втопили ж сучих плавні.
Там й своїх не дефіцит,
Сам куратор Ворогбид.
Козадєї, Бандаренки,
Блогі, Гоми і Холенкі.
Крутохлові, Хомячки,
Богхом дані Пальщучки.
А ще Сколоті, Хваменки,
Єякшини й Пугаченки.
Автор Нікол Макартнєй,
Новоявлений Еней.
Травєрс Хейрі із Британі,
Юдо- нечисть у сутані.
Й ще ж каманда... - салав'ї,
Вєри бєсавой вої.
Хтось на сході... і воює,
Йсу гидота пропагує.
Нема влади... вся у змові,
Служить Пастором Єгові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744387
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Чижі замовкли й солов'ї,
Лежить в журі Святошин.
Весь ліс в пазурях шахраїв,
Хапнули дітки божі.
Забудували вщент Кліщі,
Куди ж їй... фауні подітись.
Як звірі... видерли кущі,
Нема кому жалітись.
ТБ мовчить , газети... ЗМІ,
Скупили Єзуїти.
При владі дзяблики німі,
Нагіли Хали діти.
Обнесли скопом, як тюрму,
Залізом вгородили.
Убили пісню голосну,
Природу загубили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744642
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Катам служили і царям,
Разом ви нас давили.
Служили владі тут і там,
Як ті раби служили.
Прийшли, як зайди ви колись,
Із пекла пришлі… хали.
Отож у нас й не прижились,
Жорстокі бо й нахали.
Ідіть… поскорше від біди,
Десь ви ж були віками?
Ми ж ваші витравим сліди,
Колючими тернами.
Ви рвали жили косакам,
Лилась кров ручаями..
Пора під дупу дати вам,
Разом… із холуями.
Й не буде юд.християн,
Відійдуть людолови.
В вітрах розчиниться туман,
Із попелом Єгови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744540
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Гімн Коханню!
О, легкосте життя, така нестерпна!
Мілан Кундера.
О, легкосте життя – така нестерпна,
Коли серця заб’ються в унісон…
В єднанні близькість поки ще не стерпла,
Тіла ще виграють під вальс-бостон…
О, легкосте життя – блаженні муки…
Розсудок вмить відкинуто набік!
І пристрасно палають очі, руки…
І так, здається, буде цілий вік!
О, легкосте життя – любов такенна
Без жодних сумнівів у власній правоті…
Коханню гімн душа моя натхненна
Співає, як останній раз в житті!
03. 08. 2017 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744689
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Ніколи наш народ не жив без війн,
І кожен раз від них він був у шоці…
Вони зустрілись тут – вона і він, –
Де чатувала смерть на кожнім кроці.
Вона і він, неначе два крила
Одної долі, котра поєднала
Її, що медсестрою тут була,
Й його у час, коли весна буяла.
І свідчив про кохання блиск очей,
Не поміщалось серце в теплих грудях.
І вже нема важливіших речей,
Ніж почуття… Й святішого не буде…
Диктує їм задимлена весна
Свої військові і людські закони:
Садів тут незвичайна білизна
І смерть, що ворог слав з-за териконів.
Та почуття сильніше від війни,
Тож під ногами в них рушник весільний,
Все переможуть з гідністю вони,
Під силу їм і Путінська Росія.
5.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744675
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2017
Моєму морю - боляче від люті,
Що люди випромінюють гуртом.
Вони, самі у ланцюги закуті,
Його закути ладні у бетон,
Тому й бунтує, шквальним ураганом
Змітає перепону будь-яку,
А ще недавно ніжно і старанно,
Мов пес, лизало ніжку малюку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744561
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017
[u]Нещодавно я змінила місце проживання, тому не мала можливості спілкуватися з вами, дорогі мої друзі! Рада зустрічі. Скучила за всіма вами.[/u]
Полтавська земле, мачуха і мати
Для мене пів століття ти була,
Навчала світ і долю пізнавати,
Шляхами невідомими вела.
Я йшла і щиро вірила у казку,
Людей стрічала різних у путі,
Але не часто мала божу ласку,
Та впертою завжди була в житті.
Усе було: долала я висоти
І оберемком падала униз,
Старалася і вдома, й на роботі,
Страждала часто навіть без вини.
Ламались плани. Зраджували крила,
Та не зламався внутрішній мій дух.
І гори не одні я підкорила,
Все мріяла, що тут себе знайду.
На горизонті й фініш замаячив,
Десяток не один життєвих ран…
Іду до нього сміло я, не плачу,
Несу на батьківщину тіло й сан,
Щоб там води своєї пригубити,
Вдихнути запах рідної землі
І без утоми все в житті любити,
Всевишній, мабуть, так мені звелів.
8.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744234
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 03.08.2017
Хлопчик Вова - рочків з пять,
Вийшов якось погулять.
Йшов собі, навкруг дивився,
коли ж раптом ...Зупинився ...
Живота скрутило враз!
Ой! Мерщій на унітаз!
Вову кинуло у піт -
так йому живіт болить!
Слід бігом нужду справляти...
"Гвалт! Не добіжу до хати!"
Хлопченя в кущі стрибає
і до діла приступає...
Стало добре на душі!
...Раптом голос із кущів:
"А! Піймали ми тебе!
Не дрімає ФСБ!
Що, хотів замінувати
і майданчик підірвати?!"
Вовчик з дивом :"Піділвати?
Я сюди плийшов ... послати...
Бо так клутить у душі!
Я і стлибнув у кущі".
"Звати як тебе, пацан?
Катувать? Чи скажеш сам?"
Пацаня крізь сльози :"Вова"
"У-у-у-у! Стаття тобі готова!
Наглість ця не має меж!
Президент наш, Путін, теж
Володимир ім'я має!
Це тобі не дозволяє
ТАКЕ ім'я плюндрувати
і в кущі нахабно...слати!"
Хлопчик плаче :"Відпустіть!
Живіт клутить і болить!
Хоч Владимилом і звуся -
та не витлимаю!
В-С-Л-У-С-Я!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744529
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017
Захопили власть бікфути,
Правнуки Кобили.
Нас не видно і не чути,
Вкрайну погубили.
Кругом хали дзяблоносі,
Де ж ви є… курносі
Руси, - руси безголосі?
Мізки парять лосі.
Просинайтесь Божі діти,
Маєм время люте.
Памятайте… Заповіти,
Щоб не овдовіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744391
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 02.08.2017
Як сутінки огорнуть твій світанок,
Дощів завісу вип'є суховій,
Як сірим смутком ляже на твій ґанок
Печаль років … то пригадай Її.
Хоч для любові пізня вже година,
І серце мудрістю наповнилося вщент,
В зіницях тлілих зблисне: «Ти єдина!»
І під грудьми так млосно запече,
Й торкнеться сонця – Її дивосвіту...
Бо сонцесяйності не зупинить рокам.
Напнуті ще вітрила пізньоцвіту,
Дурманом вишня спогад обпіка.
І щоб відпити хмелю того дива,
Відчути щастя, простір, висоту!
П'янкого трунку, божевілля зливу!
Ти в серце впустиш… Осінь золоту.
Ремейк .... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 02.08.2017
Серпневим ранком забавляє літо,
З ожини стиглий одягло вінок,
З дрібних краплин води, як через сито
Тихенько сіє дощовий танок.
Барильник, жнивець, густар, зоряничник,-
Так здавна називали пору жнив.
І сонце шле ще не один промінчик,
Намисто стиглих яблук, перли слив.
Земля в лляній сорочці, у запасці,
А небо в шовку білому із хмар.
І урожай багатий в кожній хатці,
Бо місяць серпень - літа щедрий дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744400
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 02.08.2017
- У мене личин і облич - не злічити,
Мільйони стихій, і у кожній з них – я,
Як альфа й омега, чи центр і орбіти,
Я - безвість, я – безмір, я – Лада твоя.
Ти можеш зректися – не буду картати,
Захочеш піти (чи від себе втечеш?) -
Рясним зорепадом відплачу утрати.
Зумієш кохати?
- Кохаю без меж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744355
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
Ти не чекай мене, я не прийду,
Хоч не забути і не оминути, -
Останні миті гіркої спокути,
Гарячими сльозами -
по льоду.
Я не збираюсь, навіть уночі,
Коли в безсонні знемагає туга,
Зневіри бог та демонів наруга
Давно мені залишили ключі.
Відкриті двері...
ти чекаєш десь,
Спаливши в попіл ноти та бемолі.
Віск скрапує під полум"ям неволі,
Поки озерцем виллється увесь.
Зухвалості я забуваю мить.
Здавалось, заметіль -
цвіт яблуневий,
Січнева ніч, палка, ніби травнева,
Тріпоче серце і жнивами снить.
Не хочу йти, сповита страхом знов.
І не прийду, не клич зболілу душу.
Я так далеко, та сказати мушу,
Кохання те - в темницю...
без розмов!
Не виглядай, як хмари розійшлись, -
Сріблясте лезо ріже шов останній
Моїх надій. Облудні сподівання,
Бо не твоя...
твоя була колись.
11.02.2015.
ред. 29.07.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744223
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
Не дорікай, бо винна лиш у тім,
Що гордість легко скинула під ноги
І поцілунки, від роси вологі,
Всмак дарувала, як привів у дім.
Не дорікай, бо зрадила собі -
У власнім сумнівалася безмежжі,
Вітри впустила злі, необережні,
Що рвали листя і глушили спів.
Тоді здалося, що і я – той лист,
Що загублюся, пропаду ні за що,
Я кинулася страху прямо в пащу,
Мов ящірка, відкинула свій хвіст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744293
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
Повірте, речі нас переживуть.
Вони – не варті пильної уваги.
І не така важлива їхня суть,
За гріш бувають роскоші й посаги.
Буває й так: дрібничка – за святе.
Старий фартух вмостився на гвіздочку.
А, де кишенька – там тепер пусте,
Туди збирала мама огірочки.
Маленькі внуки виглядали див,
Чарівною кишеню називали
І мій синок шукати там любив
Цукерки і горошинок корали.
Нема матусі... Шафа, мов при ній,
Наповнена її святим убранням
І хазяйнує пам’ять в голові:
Як пасувало це їй з вишиванням.
А це – було їй дуже до душі,
А це – колись було на добру згадку.
Біжать думок непрохані дощі
І дні життя складає по порядку.
Повірте, речі нас переживуть.
Нема цінніше рідної людини.
Так Господом влаштовано, мабуть
За «щось» не рвати роду пуповини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744230
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WdB7236qOaY
[/youtube]
Дощ почався якось несподівано,
Краплями ударив по шибках.
Прокотивсь потоками розгнівано,
По, нагрітих сонцем, жолобках.
В поведінці цій він був так певний
Знав, що зачекалися дощу,
Полюбляють стан оцей плачевний.
За любов старанно пригощу.
По землі, порепаній від спраги,
Потекли, радіючи, струмки.
Мріяли так довго про розваги...
Іноді збуваються й думки.
Жебонять струмочки, спотикаючись.
До вподоби їм сьогодні гра.
З камінцями, по дорозі граючись,
Річечка маленька вже текла.
Довго я дивилась на цю зливу,
В голову приходили думки:
Мало треба так, щоб буть щасливим.
Ось, наприклад, так, як ці струмки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744211
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
Ти в мене проріс...Хто дав право,
Нахабно засіяти вихор?
Ну звідки медове те лихо,
Безжально-пекуче і жваве?
Ти в мене проріс, опівночі
Гукаєш, - навіщо, не знаю...
Маленький червінчик шукаю,
Безцінний! - клену, позаочі.
Ти в мене проріс не бажанням,
Не шалом сплетіння і муки.
Безкрилий, німий і безрукий,
Хворобою звешся, насланням?
Ти в мене проріс...Злами - зломи
Дверцята порталів відкрили,
У душу зіпхнувши, впівсили,
Дитинства безхмарного спомин.
29.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744027
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 01.08.2017
Липневий дощ, нежданий і стрімкий,
Грайливо-теплий, зверхній по-юнацьки,
Прийшов надвечір, стукітно: «Відкрий»,
Я, мов билинка, терпла від вібрацій,
І лоскотіло щебетно – який?..
Замружилась і вибігла – іскрить,
А краплі – круглоликі, нетерплячі,
Пришвидшує ходу, збиває ритм,
На радощах від зустрічі - аж плаче,
На дотик – найніжніший оксамит.
І я розм’якла, випустила квіт,
Умить забула про липку задуху,
Чи блискавка сяйнула, чи болід,
Урозтіч сипонули всі щодуху,
Метелики запурхнули в живіт.
Озонним щастям сповнювався світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744190
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oe8l5ShOEb4
[/youtube]
В склянці кришталевій на вікні
Сонце полоска своє проміння,
Зайчиком відбилось на стіні.
Захопило це мене видіння.
У воді хлюпочуться квітки,
По кімнаті пахощі літають.
Айстри одягли свої хустки,
Кольорами всі мене вражають.
Десь я відчувала такий стан.
Мабуть, щастя має такий запах.
І пронісся дивний ураган:
Радості відчула дивний спалах.
Плакала й сміялась: все в однім,
Бо душа радіти ще уміє.
Хай цей привід буде все ж чудним,
То цьому радіти все ж посміє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744036
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 31.07.2017
Обещали года улетая..,
Зареканием клин замыкая,
Что уже не вернутся весною
Ни любовью ко мне, ни тоскою.
Обещать-то они обещали,
Да зарок свой в пути потеряли -
Август звезды желаний роняет
И мечтами долги возвращает...
Скоро осень и клин журавлиный
Соберётся в путь долгий и длинный...
И желать я того - не желаю,
Но всё больше в тебя прорастаю.
фото с инета
© Copyright: Ольга 3, 2017
Свидетельство о публикации №117073005232
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744038
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 31.07.2017
Ти резидент є і брехло,
Від ср.ні мама не обмила.
Бо скунс вон.чий, помело,
Гадюки шкіра омертвіла.
Офшори, підлість, шоколяд,
Буквар… одєсскої шпани.
Усе, що є баблом… підряд,
Пакуєш жадний до мошни.
Ти служиш дяче Сат.ні,
Бо душу халику продав.
Отож бо й мало для свині,
Свинею й вдавишся удав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743998
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zHe21-Uqi8g [/youtube]
У природі все непередбачене:
Навіть влітку випадає сніг.
Те, що у душі було щось втрачене,
З часом викликає просто сміх.
Бо душа мінлива, як погода:
Іноді ллє сльози без причин.
Мабуть, це для неї насолода,
Розвести мокву цю ні за чим.
А коли дощі ідуть стіною,
І тремтить від грому вся земля,
Тут її побачу я другою:
Свої плечі раптом розправля.
І чомусь їй хочеться радіти,
Розуміти, що проходить все,
Що дано один раз лише жити,
А невдачі просто пронесе.
Має у мені права безмежні,
Ось на поводку у неї йду.
Іноді дратує ця залежність.
Вихід тут шукаю... І знайду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743934
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017
Не із глини, я жива,
Роги - це моя краса,
І білява голова.
Шерсть шовковая звиса.
" Ме, ме, ме", - гукаю я.
Сонце в очі зазира.
Літом весело щодня,
Їм травичку задарма.
Дам я діткам молока,
Бо смачна кругом трава.
Вип*ю воду із струмка
І творитиму дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743888
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 29.07.2017
Моя ненько - Україно,
Матінко - княгине.
Твоя доленька чаїна,
Не вмре, не загине.
Будеш з світом гомоніти,
Мово солов'їна.
Ясним променем говіти,
Моя Україна.
Не діждуться воріженьки,
Згинуть лихі люде.
Пробудились козаченьки,
Правдонька прибуде.
В трудах зріла її доля,
В молекулах солі.
Тліла довго ж її воля,
Вже не вмре... ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743874
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 29.07.2017
За твором Крилатої А знаєш...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743663
Хоч ти далеко, як нічна зоря,
Як неба синь – рукою не вхопити,
На трон тебе возношу, мов царя.
А знаєш, я люблю тебе любити.
Години перелилися у дні.
А дні в роки́ – нічого не зробити,
Між нами мур. Прийди хоча б у сні.
А, знаєш, я люблю тебе любити.
На наше завтра дзьоб наставив крук.
Любові панцир час уже розбити.
Та я не можу молот взять до рук.
А знаєш, я люблю тебе любити.
--------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=192hwjI0NzQ[/youtube]
Десь лине музика сумна,
Неначе ніжний витвір серця.
Яка чуттів тут глибина!
Чому ж так серце гучно б"ється?
Невже, весь час ти мною жив,
Хіба не втрачена надія?
Маленький вогник засвітив,
Зумів звільнить від ностальгії.
Чому ж мелодія так крає,
Тривожить душу аж до дна?
А ти все слухаєш й зітхаєш..
Це твого серця таїна!
Повільно все кругом стихає,
До сну іде твоя душа.
І біль повільно вже вщухає,
Бо й в сні ця музика втіша.
-------------------------------------
Любочці від Надії.. Хай у вас все
буде добре...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743847
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 29.07.2017
Яскравим цвітом зацвіла долина,
Лісами лине соколиний спів.
Достигла ваготою грон калина
У барвах нерозгаданих садів.
Укрила землю пелена ранкова,
Серпанок простягнувся до зорі,
І заховалась стежечка тернова,
Що мерехтіла стрічкою вгорі.
Ставок милує легкістю своєю,
Гойдає ніжно хвилю чарівну,
Красою надихаючи всією,
До тебе я закохано стрибну
Та пропливу я до самого краю,
Радіючи спекотній цій порі.
У небесах із легкістю літаю,
Не хочу навіть й тисячі морів.
Краса ця заворожує свідомість,
Фарбуючи позеленілий гай,
І відчуваю я вже невагомість –
Це мій є одурманюючий рай.
Вже вечір опускається усюди,
Лунає десь поодинокий звук,
Та серце цього дому не забуде,
Переживе і тисячі розлук,
Щоб знову повернутися свідомо,
Зробити крок на батьківський поріг.
Тече життя дрейфуюча водойма,
В душі моїй ти – вірний оберіг.
Мій рідний краю, тернами повитий.
Хвилюєш душу, вірно бережеш,
З тобою завжди можна говорити,
На допомогу ти мені прийдеш.
© Володимир Верста
Дата написання: 27-28.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743839
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 29.07.2017
У зіницях - вогненні хрести
То не я і звичайно, не ти,
То безмежного Всесвіту стріли
Нас з тобою і занапастили.
Щоби в засуху зерням зійти,
Може в душу помалу врости?
Боже, дай мені віри і сили,
Щоб за руки узявшись, ступили
Не на кладку хистку, на мости.
Не печалі , - кохання нести,
Хай нам скоряться прірви!.. бриніло
Перехрестя, любові мірило,
У зіницях, - вогненні хрести.
"Не віддам, захисти і прости,
Чи почути мене Ти устиг?.."
Відгриміло і в ніч зазоріло.
19.07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743838
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 29.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2017
Волинь моя люба, чому ти не снишся мені?
І дня не минає, щоб я не згадала про тебе...
Мені б пригорнутись до твого блакитного неба
І полем зеленим пройтися, бодай увi сні...
Сумує душа за красою твоїх квіточок,
Простеньких та лагідних - ніби це мамині руки...
Так болісна серцю моєму з тобою розлука,
Та доля мені на чужи́ну обрала квиток...
Не ваблять мене чужоземні глибокі моря.
Над Стиром рідненьким - вербою схилитися хочу...
Ти - жінка, то ж знаєш, яке воно серце жіноче...
Йому на чужині не мила й на небі зоря.
Волинь синьоока, ні з чим не зрівняна краса -
І в сонячних днях, й в дощового концерту мінорі...
І в щасті своєму, і в радості... в сумі і в горі -
До тебе любов ні на крихту, в душі, не згаса...
Так рветься до рідного міста пісенна душа -
До вуличок древніх, де Леся сліди залишила...
Усе на цих вуличках серцю жадане і миле,
І серце моє, на чужині, у згадках, втіша...
Приснись мені, люба, зроби подарунок такий:
Візьми мою душу, в моїх сновидіннях, - до себе...
... Молюся за спокій... щоб мирним було твоє небо,
Бо й в тебе, кохана, сьогоднішній час - нелегкий...
На щастя - жінки ми... а сила жіноча у тім -
Що стерплять усе, у мінливо-жорстокому світі!..
... Нехай мою пісню зі Сходу несе тобі вітер:
"Довіку для мене ти будеш - промінням моїм..."
На фото - рідне місто
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743639
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017
В-се минає, минуться і муки
І- не ляжуть рубцями на серці.
Д-алечінню притишуться звуки,
Б-ез ознак загубившись між терцій.
О-крім спогадів... Їх же не вбити...
Л-ьодяні, а частіш всього - теплі,
І - навіщо... навіщо любити,
Л-иш згораєш, неначе у пеклі.
О-сь і все...буду вчитись надалі
У-никати тривог своїх хутко,
Ж-аль, зібралось чимало деталей,
Е-пізодів минулого смутку.
В-се минає, як літо чи осінь,
І- безсоння не так вже тривожить.
Д-алебі...Десь у пам"яті й досі
Л-егкий смуток історію множить.
Я- готова забути страждання,
Г-ромовиці хай навіть і грози.
Л-иш чому, як згадаю кохання,
О-бпікають непрохані сльози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743715
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017
Ну, як вам влада зайди люде,
Ну, як життя вам в калачах?
Обрали ж самі дурні Юде.
І вся Україна в хрестах.
За янгеляточко признали,
Трусили ж хали ланцюгом.
Отож , як свого пеленали,
Ж.да, шо світиться гріхом.
Сліпі ви, тел.пні останні,
Кому ж служитиме чужий.
Тож ви по власнім на закланні,
Говіє… випл.док рудий.
Самі пустили на бульдозер,
Прем’єру... витрусив реліз.
Навішав локшини вам Позер,
І вже з бульдозера не зліз.
Схопили злодії все...поци,
В ординців здобич в пазурах.
Зваледве дихаєте...кози,
Бульдозер зайди на плечах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743593
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Ти вбив її...за що її ти вбив?
За що глумився, розпинав і мучив?
Подер у шмаття, як старі онучі, -
Діряве впало щось біля верби.
Лежала, бо зіп"ятись хоч на мить,
Вже не могла, спасінням звала тишу.
За стовбур відчайдушно учепившись,
Вже й не молилась, чула як бринить
Не нота, не мелодії лади, -
Бринить шматочок... ще помалу, дихав
Спіткавши кару, ухопивши лиха
Без сили, без надії, без води.
Гострили леза навчені кати, -
Останні дві хвилини. Вже до страти
Ведуть. Беріть, хоч нічого віддати.
І серед них я бачу...Боже, ти!..
Ти вбив її...за що її ти вбив?
Твоїх страждань мірилом їй не бути.
Вже напилась і меду, і спокути
Вплелась у креп жалобної габи.
Нема пророка у моїм краю.
Хто встиг, той нашу долю і вінчає,
З добром, чи злом, як карта випадає.
Спішить судити...Хто? Кого? Чию
Ламає душу, кривдить, розбиває?
Я не боюсь, давно вже не боюсь,
Молитвою й сльозами поділюсь.
Нема пророка у моєму краї.
23.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743544
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2017
Посеред трощі на “Лісному”,
У перевулочку тісному.
У грязі мафи, речі в сечі,
І очі в дикій порожнечі.
Вцілілі... - плакають “ПП”,
Вночі бульдозєр й їх змете.
Як та холєра в каптурі,
Орда встромила пазурі.
Пригріла мати Хельга звіра,
І славу нашу вбила віра.
А хозарчук убив синів,
Твоїх... і Київ здитинів.
Жирують халики — коти,
І зверху ті ж самі ж.ди.
І не бере їх с.чих втома,
В нас хазяюють, як удома.
Стирчать “ Квадратики,Сільпо”,
Не зазіхне ж на них ніхто.
Не служить влада нам ні мер,
В Печерах злодій шкуродер.
Мечі пора виймати з ножен,
В розрусі Нивки і Святошин...
Лукаве... з церквою — двоглаве,
О де ж ти, Батьку Святославе?
Вставай... й сини піднімуться... усі,
Так важко жити ... на Русі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743462
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017
Прекрасний світ у його барвах.
Не всім дано його відчуть.
Блукаєм часто у зигзагах:
Бажаєм вибрать вірну путь.
В житті не так-то усе просто:
Комусь пробачиш ти за все,
Не пробача життя лиш часто:
І кривдник відповідь несе.
Нехай не зараз буде, потім,
Час не сховає, не зітре.
Те, що топтав колись твій чобіт,
Не буде, ніби вже старе.
Ми ходим в церкву на прощення,
Та знову робим помилки.
Не буде тій душі спасіння,
Хто робить підлість потайки..
Бо Бог все бачить і все чує.
Один Він здатен всіх судить.
Він справедливість гарантує...
Хай не діждемось ми цю мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743278
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017
Как будто меня больше нет...
А может и не было вовсе ?
Исчезли и дух мой, и след,
И плоть до белеющей кости...
И боли уже больше нет -
Дождями печали размылась...
Как будто за тысячи лет
Жизнь вспыхнула и растворилась.
А лето в тенистом саду
Мне яблоки вновь собирает...
Кто беды смакует - в аду,
Кто жизнь, по глотку - воскресает.
иллюстрация с инета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743251
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017
К-уди ведеш мене, стежино,
В- отой пшеничний, справжній рай?
І-шла б я нею без упину,
Т-уди, аж ген за небокрай...
У-збіччя трави гне додолу,
Є- їх доволі й між хлібів.
В-рожайний лан шумить довкола,
П-онад яким пташиний спів.
О-сь там, в галяві волошковій
Л-ягти б у самозабутті.
І- назбирать букет чудовий,
М-оже найкращий у житті...
А- трішки далі червоніють
К-риваві плями на землі.
І- як знамена багряніють,
В-елично, гордо на стеблі.
Ц-е ті вогні, що погляд палять,
В-огнем доповнюють блакить.
І- я внесу собі у пам"ять
Т-авром безцінним кожну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743213
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 23.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2017
[b][i]«Дивись, Русе, к розуму,
бо ж розумові Розум великий,
божеський єсть єдин з нами
і тому творіте й голосіте
з богами воєдине…»[/i][/b]
[i](за дощечками [b]«Велес-книги"[/b])
[/i]
[b]Дорогий український читачу!
[/b]
Зі сторінок «Дощечкової читанки» до тебе промовлятиме крізь літа і століття «Велесова книга».
«Велес- книга» -- випалений на дощечках мореного дуба літопис язичницьких жерців ІХ століття – описує історію боротьби наших предків на життя і смерть за Землю Руську, починаючи приблизно від 650 року перед Різдвом Христовим, а закінчуючи князюванням Аскольда… Таким чином, цей літопис є одним із найстаріших писаних документів слов’яно-руською мовою.
Велес-книга» дає тим, хто здібні почути і зрозуміти голос предків, надзвичайно багату змістом відповідь на питання: « Хто ми? Чиї діти? Яких батьків?»
Тексти «Велес- книги» розшифрувала і переклала рідною мовою українська еміграція: Юрій Миролюбов з Бельгії та Андрій Кирпич з Великобританії, а Микола Скрипник з Голландії вперше надрукував її у невеличкому приватному видавництві під назвою «Млин» (Гаага,1968). Згодом до «Велес- книги» прилучилася і Канада («канадіан фермер Аннуал – 1970»).
Україна прочитала «Велес-книгу» найпізніше ( на шпальтах часопису «Дніпро» у 1990 році), завдяки Олесеві Білодіду та Віктору Киркевичу. І лише у 1995 році окремим виданням «Велесову книгу» упорядкував Борис Яценко (Київ: «Велесич»- Індоєвропа.- 7503 (1995).- Книги 1—4).
«Дощечкова читанка» за сторінками «Велес-книги» принесе тобі радість спілкування з минулим, прощебече тобі пташкою, зігріє промінням святого сонечка, окропить твоє
чолонько чистою водичкою. Зазирни у цю читанку і ти багато
п о б а ч и ш і п о ч у є ш …
То ж світлого тобі читання і б о ж о ї б л а г о д а т і у душі твоїй!
[b]ЗВІДКИ ПОХОДЯТЬ РУСИ
[/b]
[b][i]Дощечка 9 «У той час був Богумир, муж слави, і мав три дочки і два сини. Тії бо повели скуфів до степів, і там живучи у травах, Почті навчалися і Бояні, богам послушні, і розумом бистрі, і так ото. А тут мати їх, що звалася Славуні, і каже якось до Богумира: «Чи то цими днями я маю дочок своїх оддати і внуків побачити?»
-- Так, -- каже Богумир, і воза запрягає, І їде кудись собі. І приїздить до дуба, стоячого в полі, і стає на ніч біля вогнища свого. І бачить увечері мужі три на конях до нього прямуючі.
Сказали тії: «Здоров будь, а й що шукаєш?»
Повернувся Богумир на степи свої і привів три мужі дочкам. Звідси три роди вийшли і славні стали. З того бо походять древляни, кривичі і поляни, бо перва дочка Богумира імено мала Древа, а друга Скріва і третя Полева. Синове ж Богумира мали
свої імена Сіва і молодший Рус. Звідти і походять сіверяни і руси.
Три бо мужі були три вісники: ранку, полудня і вечора.
Утворились роди тії на Семи Ріках, де проживали ми за морем у Краї Зеленім, і де скотину розводили давніш нашого ісходу до Карпатських гір.»[/i][/b]
(За дощечками "Велес-книги")
[b]"Словничок – потайничок"[/b]:
[b]Почта [/b]– «почесть»-пошанування стародавніх вірувань, звичаїв та обрядів.
[b]Боянь[/b] -- пісні та молитви, складені співцем Бояном.
[b]Древляни, кривичі, поляни, сіверяни, руси[/b] – назви давніх слов’янських племен.
[b]"Сторінка – берестинка"[/b]
За мужа слави – [i]Богумира[/i]
богів усі любили щиро,
були розумні і слухняні,
і вчились[i] Почті[/i] і [i]Бояні.[/i]
І час минав, як божа міра –
росли сини у [i]Богумира[/i].
Що перший син – то диво сиве,
тому його назвали [i]Сівом[/i].
Що другий син – то диво русе,
тому його назвали [i]Русом[/i].
І час летів, як буйні коні –
росли у [i]Богумира [/i]доні.
Що першу доню звали [i]Древа[/i],
А інших – [i]Скріва[/i] і [i]Полева[/i].
Прийшла пора на зелен-квіти –
прийшла пора синів женити.
Прийшла пора на злоті шати –
прийшла пора дочок віддати.
І потекли у повні ріки –
слов'янські племена великі.
І поки сонця в небі стане –
Наш рід рости не перестане!
Від [i]Древи[/i] – виросли [i]древляни[/i],
в [i]Полеви [/i]–виросли [i]поляни[/i].
Від [i]Сіва [/i]–вийшли [i]сіверяни[/i],
Від [i]Скріви[/i] – [i]кривичі-слов’яни.[/i]
А від русявого, від [i]Руса[/i] –
пішло [i]слов'янське плем’я русів.[/i]
[i]Сторінка-берестинка - авторські тексти для дітей на тему дощечок "Велес-книги".[/i]
(З "Дощечкової читанки" (у рукописі).Рік написання - 1990. Рік підготовки до видання - 1993. Ілюстрації покійної художниці Зеновії Юськів (50 кольорових оригіналів) були загублені у 2005 з вини одного відомого львівського видавця. Видати на теперішній час "Дощечкову читанку" неможливо, хіба що починати все спочатку).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743137
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 23.07.2017
Два напрямки в поезії присутні,
Два абсолютно різних полюси.
Одні попереду… трибуни,
А інші там, за бантика в кози.
Одні родились в мами сурмачами,
А другі для обслуги козачки.
Доносять перші істину словами,
Вшановують останні квіточки.
Співають озабочено… і щиро,
В політику не лізуть, ні телень.
Обласкані, освяченнії мирром,
Інтєлєгєнтні й віддані їй в пень.
«Нейтралітєт», як максим зберігають,
А во знайдеться… дурень меценат.
Зайдуть у гості й швидко утікають,
Аби не підхопити компромат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743113
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 23.07.2017
Любуюсь, в приятном томленьи,
Багряной поры чудесами...
Целуй меня, дождик осенний,
Играй, ветерок, волосами!
От запахов бабьего лета
Пьянею, их жадно вдыхая...
Отрадно на сердце! Всё это
Блаженством земным называю!
Люблю тебя, Жизнь! - Прокричала...
Люблю тебя, Осень, ты слышишь?!
Но бабьего лета так мало!
Что дразнишь меня так бесстыже?
И любы твои мне закаты
И рада я томным рассветам,
Но полдень, в сиянии злата, -
Как эхо ушедшего лета...
13 октября 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742835
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Трясе рукою, сотрясає...
Здуває щоки, як миньок.
Ну й що, шо ізрєдка бухає,
Він в рєзідєнта... кумоньок.
Осонцесяйний, невгасимий,
Всенощно трудиться в поту.
При всіх вєтрах, незамінимий,
Як в мокрих джунглях какаду.
Тож не до Сотні істерику...
Не нам бо служить жертовник.
Тримає... дулю нам велику,
Богхоопраний жартівник.
Неадеквати в поліцаях,
В ВеРе збіговисько п.твор.
Система суддів у лишаях,
Горлобчик - чирлик прлакурор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742711
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 21.07.2017
На сонці мружить очі котик,
Муркоче пісеньку під ніс.
Поклав свій хвостик під животик.
Який же має пісня зміст?
Біленька шерстка, гострі вушка.
На мене хитро погляда.
А сам м"якенький, як подушка.
Дивлюсь - нудьга десь пропада.
Я часто гладжу йому спинку,
Животик, лапки, сірий хвіст.
Він у життя моє краплинку
Своєї радості приніс.
А ось він зараз лиже шерстку,
Наслюнить лапку й миє ніс.
Мені із ним немає смутку,
Життя вже має інший зміст..
Це тільки він хазяїн в домі.
Всі підкоряються йому.
Про це усім давно відомо.
Усі ми знаємо чому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742687
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Вкусная нынче реклама,
Глядя на фото - картинку,
Рыбка, колбаска и сало -
Вот бы сложить всё в корзинку.
Гривна цены не имеет,
Сыр не купить и сметанку,
А депутаты жиреют,
Лопают, будто с лоханки.
Треснут от долларов банки,
В гроб не возьмут миллионы.
Фото - картинки приманки,
Как депутатов законы.
Пенсии граждан - копейки,
Носят корзинки пустые.
"Гнать олигархов семейки!" -
Люд против них протестует.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742639
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Я зібрав тобі рідна букетик,
В лузі щедрім квіток польових.
Там… у зорях їх вивів генетик,
І насіяв для нас чарівник.
Поцілую терпкі твої губи,
До широких грудей пригорну.
Твої руки візьму в свої руки,
Запозичу у тебе вогню.
Ти, як жар на світанку гарячий,
Зігріваєш мене раз у раз.
Як тебе не любити киплячу,
Ти мойого серденька Оаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742608
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Катится лето с горки,
Кубарем дни летят...
Скворушки - балаболки
Тоже о том трещат...
Катится лето с горки -
Любит время спешить...
Нет на него иголки,
Чтобы к себе пришить...
К сердцу печаль подкралась,
(Чует момент - увы...),
Но не на ту нарвалась...
Скоро пойдут грибы -
Катится лето с горки
Прямо в осенний лес...
Там и найду на зорьке
Снова
страну
чудес!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742899
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Стан гінкий до грудей приголублю,
Солод дивний із губ твоїх п'ю…
Ніжна загадко, я ж тебе люблю,
До серденька свого притулю.
Обїйму твої перси руками,
Всім диханням занурюсь в косу.
Й буду пити тебе, я ковтками,
Як той промінь ранкову росу.
У єдине з'єднаймось тілами,
Накочу твою плоть в мураву.
Диво боже - любов, до нестями,
На пелюстки шовкові порву.
Моє тіло в гріховні тепера…
Та ще глибше в Везувій ступлю.
О..., яка ж ти солодка холєра,
Я в захваті... свій розум гублю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742603
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 18.07.2017
Нападає хандра від безсилля
І не хочеться суму, але,
Ця душа як під вітром бадилля
Коливається рвучко і зле.
Душа прагне у небо злетіти,
Поза хмари, де сонце сія!
Та не крила, а зламані віти,
Піднімаю знесилено я.
Ти десь там, моя мила і ніжна,
Ти десь там, куди я не прийду.
Серед літа нам важко і сніжно
Бо долаємо разом біду.
Ця біда намагається стерти
Радість руху, життя повноту.
Нам ще рано скорятися смерті,
Коли гілка твоя у цвіту.
Нам ще рано весну забувати!
Знаєш ти, як я вірно люблю.
А тому і не смій піддаватись
І як можеш – борися! Молю!
Не дай, Бог! – якщо сили не стане
І засохне чарівне гілля,
То і я, - у ту ж мить, - теж зів’яну,
Бо відторгне коріння земля.
Я тримаюсь одною тобою.
А тому, у липневі ці дні,
Поруч серцем у цьому двобої,
Коли тілом не дано мені.
Знаю, - боляче! Чую, - нестерпно!
Шукай вихід, допоки ще є,
Хоч маленька можливість зіпертися
На той шанс, який доля дає.
І повір, нас недуг не подужає,
Хай не в сотню відсотків, та все ж,
Хризантемою в осінь квітучою,
Ти до мене, кохана, прийдеш!
18.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742539
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 18.07.2017
Зачарую тебе словами,
Дивним поглядом зваблю теж,
Мов крилом, обніму руками,
Бо кохаю тебе без меж.
Відігрію твою я душу,
Що замерзла у самоті.
Я повинна, ти чуєш?Мушу
Все віддати тобі в житті,
Чого ти так чекав всі роки:
Ніжність, ласку,вгамую біль.
І щасливою буду,допоки
Поруч ти,найдорожчий мій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742346
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017
За розбитим коритом не плач,
Може рибка почує й не раз,
Он до ніг твоїх тертий калач
Лине.
Розламалось останнє весло.
В океані бездоннім образ
Тоне човен дірявий?.. - то зло
Гине.
І у свята буває кінець,
А початок у буднів безмеж.
Промінь балощі звів нанівець,
Наче?
Не клени долю, не голоси,
Ефемерних торкаючись веж, -
Вони сяють в краплині роси
Бачиш?
17.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742345
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017
о н у ч е ч ц і
Тебе цілую,моя пташко!
Твої кучерики чешу
Моя трояндочко,ромашко,
Й для тебе казочку пишу.
Чомучко ти моя маленька,
Усе на світі хочеш знать.
А голосочок твій так дзенька
Тобі я хочу передать
Свій досвід,всі свої надбання,
Родзинки творчі,позитив
Для розвитку і виховання
Твоїх життєвих перспектив.
Ти гомониш ніби доросла,
"Індіго" кажуть про таких,
Досліджуєш усе так просто
І любиш друзів гомінких.
Стрибаєш вправно на батуті,
І любиш слухати казки,
Відтак повторюєш почуті,
І про планети й про зірки.
Небавом* підеш вже до школи
Надінеш ранець чи портфель.
І будеш грати на віолі,
Що зветься так: «віолончель».
Люблю без мір тебе,маленька
Гарненька зірочко моя!
Підстав свої маленькі жменьки
Сюрприз тобі дарую я!
Для тебе казочку пишу.
Моя трояндочко,ромашко,
Твої кучерики чешу й
Тебе цілую,моя пташко!
*Небавом- незабаром
17.07.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742349
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017
Гул барабанів над Майданом,
Стрептизу котять алкаші.
Беззубе бидло – наркомани,
Окурки смокче з анаші.
Зібрались виплодки у зграї,
Як у збіговиську для шиз.
Немає влади, - поліцаї…
Монтують с.кам парадиз.
Бабло служиві гн.ди мають,
Не чують Мам вбієнних сліз.
Шабаш дикунський покривають,
Плює нам в лич парх.тий біс.
На троні в нас засів миршавий,
Шо вів на трахторі ... вперед.
В міськраді брат його картавий,
Сховавсь під прізвищем Яфет.
Лежить у смуті Україна,
Зове нас гоями юд.й.
О, наша доленька чаїна,
Чому ще терпимо свиней.
Зажрались свині у Дивані,
Не видять жирні у багні.
Нам груди топчуть на Майдані,
Сектанти й вир.дки німі.
Ми не забули, як стрічали…
Вас люди «божі» й голубі.
В угарі разом ви співали,
Й трубив диявол на горбі.
Лунало бруком алелуя,
Раби кричали храмові.
Були ви обрані в холуя,
Прийшли до влади на крові.
Простіть брати мої полеглі,
Вам уклонюся, як поет.
За кров, що вицвіла на цеглі,
В бруківці змоченій на смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742325
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017
Карпатських гір зелений небозвід,
Зелені віхоли... зелені хмари.
Так п'янко пахне зелен евкаліпт,
Зелені полонини і отари.
В очах у чабана зелений світ
Зеленими смереками сміється.
Зелених гір зелений дивоцвіт
Горну зеленим словом аж до серця.
До зеленілих підіймусь вершин
І упаду в найзеленіші трави.
В зелену пелену зберу з долин
Пісень зеленовиткані октави.
І на зелених струнах вітрових
Найзеленішу музику зіграю –
Зазеленіють в душах й снігових
Зелені бруньки до зеленокраю.
Так зелено і легко на душі
І я цвіту так зеленавоквітно.
Ділюсь зеленим щастям у вірші
Ой, зелен - зелен - зеленопривітно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742481
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017
Стареньку призьбу біля хати,
Слізьми вмиває сива мати.
Змарніла мати і садок,
З АТО не вернеться синок.
А за високими мурами,
Жирують в.плодки і хами.
На непрогляднім тлі полуди,
Лукаві тішаться пр.блуди.
Голосить пташка десь... банджо,
Скажи мій Господи за що?
Для когось розкіш і можливість,
Для когось вижити за милість.
Синочкам нашим смерті шрами,
Ж.дівські дітки за мурами.
Ім насолода... уповні,
А наші гинуть на війні.
Дістала н.волоч чужа,
Цинізм жадоби вже вража.
Мізерна пенсія й зарплата,
Тариф заоблачний в хизмата.
Немає їсти що і жати,
Та доки ж можна мордувати?
Все поділили, вкрали хали,
Мою Україну приспали.
Мєнтами урки й вуркагани,
Чужі отамани й гетьмани.
Та небагато вже... ю.ею...
Воняє лоєм з мавзолею.
Наш Бог відверне від біди,
Піском засипле їх сліди.
Нам ще розвидніє вночі,
Вони ж потонуть... у жовчі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742464
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 17.07.2017
Сідає сонце. Там, на небокраї
Доріжка пролягла сріблястих свіч…
І знов до нас цикадами співає
Та п`яно пахне так південна ніч…
А море хвилі котить і стихає,
Та знову хвильки котить на пісок…
То первозданна тиша наступає…
І вільні ми від будь-яких думок…
Як добре йти тримаючись за руки
І розуміти поглядом тебе,
Коли зливається в одну сполуку
Два сяйва – каре й сіро-голубе!
Коли усмішка промовляє світла,
А тіло пестить ніжний вітерець,
Лиш я і ти. Одні у цілім світі
Як Всесвіт. Як початок і кінець.
-«Дивися, зірка впала! Он, за краєм!
Побігли, може знайдемо, хутчій!
Бо буде щастя тим, хто відшукає!»-
Як променить, коханий, погляд твій…
Так солодко, так млосно і так гірко,
Вдивляючись в небесні вітражі
Півночі на землі шукали зірку,
А що знайшли – нікому не кажи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429483
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 17.07.2017
Цей день крихкий і суєтний без вас,
Такий журливий і осиротілий,
Що й блиск в зіницях потьмянів, пригас,
Немов жаринка в глибині зотліла.
У скло шкребеться кішкою печаль,
Зеленооко мружиться на повню,
Розморений Шевченківський бульвар
Годує голубів на підвіконні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742227
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Волам положено хомут,
Коли у воза запрягають.
Раби ж не родяться для пут,
Самі вони їх одягають.
Різниця тут лише одна,
Воли в запрязі ремигають.
Ті ж все оцінюють сповна,
Себе ж, як бидло зневажають.
Отож віддача тут сповна,
На глум заповнена до краю.
В худоби істина проста…
Раби свободи не бажають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742153
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Неначе небо бризнуло блакиттю,
Зацвів отак барвінок на землі.
Увагу привернув, мов вогник, миттю
На ніжному зеленому стеблі.
Його квітки - дитячі добрі очі,
Дивилися довірливо на світ.
Їх вітерець тихесенько лоскоче,
Яскраве сонечко голубить цвіт.
Барвінок хрещатий вплетемо в вінок,
Як символ батька, матері, дитя.
Цієї трійці він збереже зв*язок,
Кохання, пам*ять, вічності життя.
(За українськими народними уявленнями, барвінок символізує трійцю: дитинство, зрілий вік, старість; батька, матір, дитя, а також вічне нев'януче кохання, нестаріюче життя, пам'ять.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742108
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Стежечка заквітчана ромашками,
Біжить кудись далеко так хлібами,
І перепілочка, оця маленька пташечка
Своє гніздечко у житах сховала.
Високо в небі ще одна пташина
Ранкової пори отак тріпоче,
Над полечком чудова пісня лине,
Це привітати жайвір усіх хоче.
Іду стежиною тією серед поля,
Музику літа слухаю бентежну.
Земля вкраїнська - моє щастя й доля,
Її люблю всім серцем я безмежно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742069
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Добре посеред літа
стрибнути в потяг
і дременути в пошуку
свіжих думок,
взявши в дорогу
лише необхідний одяг,
ложку медового сонця
і вітру ковток.
Вкинути у наплічник
буденні турботи,
щоби, як мотлох,
пожбурити прямо з вікна…
Й переконати себе,
вже напевно всоте:
ти – музикант,
а твій настрій –
це тільки струна.
Тож і тобі задавати
душі ритмічність,
щастю своєму – об’єм,
а думкам – висоту.
Добре, що ця дорога,
завдовжки з вічність,
знає, що ти переслідуєш
певну мету:
Просто втекти,
розвіятись,
захмеліти
від фантастичних вражень
і кольорів!
Всі ми в душі –
наївні мрійливі діти,
спраглі нового віяння
й відкриттів.
Поки ж лисніє ребрами
вздовж дорога,
й потяг ритмічно кашляє
серцю в такт,
подорож ця –
іще одна перемога,
спроба
у буднів випросити
антракт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742137
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 16.07.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Jist7ofHgqs
[/youtube]
В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня…
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто — не знаю я…
Ол. Олесь
------------------------------------------
Живуть на світі радість і журба.
Та разом їм не вжитися ніколи:
Неначе птах, в якого два крила,
Як день і ніч, не зникнуть з виднокола.
Та радість і журба, як дві сестри.
Вони живуть у кожнім людськім серці.
І хоч, не хоч, приймаємо їх ми,
Гостям незваним відкриваєм дверці.
Коли у серці радість б"є ключем,
І кров у жилах, ніби закипає,
Та раптом тут проллється все плачем,
І радість десь зненацька відступає.
Чомусь тут підкрадається журба...
Ми плачем гірко не від того, що болить,
І не тому, що в нас душа слабка,
А лиш тому, що без журби не можна жить.
Радіти може кожен з нас в житті,
Та черстві душі не проллються плачем.
Нема в серцях там місця доброті,
Не можуть жить вони чомусь інакше.
--------------------------------------------
Хай радість морем ллється,
А краплями журба,
А серце хай сміється...
Таке у нас життя....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742211
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Було колись, напевно до пришесть,
Коли ходили ще поміж людей пророки
І совісті ще було чути кроки,
Найвище за усе цінилась честь:
"Поводься гідно, поважай старих,
Шануй батьків, будь захистом для жінки,
Не кинь в біді товариша, краплинку
Май співчуття й до ворога, бо гріх
Чинить інакше". Де ви, ті часи?
Минулися і поросли травою
Стежки до співчуття. Тепер юрбою
Керує страх, продажність. Наче пси
Гарчать на тебе нещодавні друзі.
Вони ще переповнені ілюзій...
Чекай, Ельміро, зміняться часи,
Презирством "лютим друзям" воздаси!
1.08.2015
Валентин Бут
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597121
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 14.07.2017
В душі бентежній все перемішалось,
Минуле і сьогоднішнє сплелось.
Я у собі іще не розібралась…
Це що лиш сон? Чи все мені здалось?
Я знов чекаю дива як колись,
Так хочеться ну просто щастя трішки!
І рвуться мрії у безмежну вись!
Та сумніву в цім заважають кішки…
Тпру! Схаменись! За сорок вже давно
А теж туди! Розмріялась! Наївна!
Вже осінь долі стукає в вікно,
Що за блаженість нині в тебе дивна?
Спустись з небес! Проблем же цілий віз!
Не час для мрій! Дивачко, схаменися!
Я просто так втомилася від сліз!
Ти совісте, від мене відчепися!
Дай мрій рожевих хоч один ковток,
Забути за усе хоч на хвилину.
До щастя нині я візьму квиток
Йому на зустріч пташкою полину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741185
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 14.07.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ub567HGjzN0
[/youtube]
Куди біжиш так швидко, літо?
Мені не вгнатися ніяк.
Краси твоєї недопито,
Не надивилася ще всмак.
Ти добігаєш середини,
Прямуєш в осінь навпростець.
Ти ж знаєш: я - твоя дитина.
Для мене, літо, ти-- творець.
Мене створило в час квітучий,
В час медоносних квітів, трав.
Купали в травах цих пахучих,
Тихенько вітер колихав.
Коли ромашки розцвітали,
Співали ніжно солов"ї,
А вітри коси заплітали,
І пахли квіти степові!
Зі мною йди повільним кроком,
Тобі хвалу я вознесу.
Твою красу окину оком,
В своїй душі я пророщу.
Нехай душа буяє літом,
Думки чистіші, ніж сльоза.
Як медоносні літні квіти,
Нехай цвітуть в вустах слова...
Були в житті і помилки:
Не раз себе за них карала.
Із днів будуються роки:
Щось здобувала, щось втрачала.
Святу Молитву я ціную:
Була підмогою не раз.
І вірних Друзів я шаную...
Слова мої не для прикрас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741798
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 14.07.2017
[b][i][color="#cc00ff"]Крізь сон до тебе йтиму...
В мені горить бажання!
Волію я інтиму,
Набридло вже чекання!
Цілуй мене у губи,
Кордон цей перетни!
Розніж, приборкай, любо...
До себе пригорни!
Відчуй мене цнотливу
І трішки будь зухвальцем.
Пізнай мене...щасливу;
Вгамуй тремтіння пальців!
Вивчай мене, як мапу;
Будь, наче всюдихід...
Мої, зніми, всі лати,
Мій еротичний гід!
10 07 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741763
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Де ви, коні мої, в стиглих яблуках, в піні галопу,
Здичавіли в степах, чи пустили вас люди під ніж?
Заповідні ліси догоріли, розвіявся попіл,
Нові паростки пнуться настирніше в небо, хутчіш.
Я тих коней давно попід лісом густим погубила,
Лиш вуздечка лишилась і пам’ять про сосни стрункі.
Не впізнати тепер поруділі, занедбані схили -
Не знаходжу слідів - ані огирів, ані струмків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741765
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017
[i] [b]про любов,уроки життя,сімейні відносини
(Для онуки і підростаючого покоління)
[color="#9d00ff"]***
Роботи-непочатий край!
Така уже моя натура!
Аби зібрали мій врожай!
Мої думки- то ж як мікстура!
***
Повні долоні для тебе тепла,
Щастя ,любові, добра від бабусі.
Щоб ти розумна й красива була,
І все життя в позитивному дусі!
***
Будуть міцними твої кроки,
якщо будеш зважати на бабусині
життєві уроки
.Для тебе в них багато підказок,
життєвих проблем і задач розв*язок.
***
Прокидайся вранці рано,
Умивайся,йди на ґанок,
Лови промені в долоні,
І даруй їх усім Соням.
***
Бог ВСЕ зробив уже для людства,
Ввійдіть лиш ,люде,в Його радість.
***
Люди гублять ,розтрачують
своє життя
на щось несуттєве==
за власним бажанням ...
***
Хтось каже,що одне життя,
А тому все - усе попробуй,-
Серед УСЬОГО є й сміття,
Розумна будь,сміттям тим гребуй.
***
Майстер вміє все робити,
Учень вчиться гарно жити,
Дурнем легше в житті бути,
Він не відчуває скрути.
***
Любов – чи Є, а чи – нема,
Не силуй ззовні ситуацію,
Не кидай бісеру дарма,
Бо будеш мати профанацію.
***
Хочеш бути ти любима,
То сама усіх люби ,
Щоби мужа поруч втримать,-
Не жалкуй йому хвальби.
***
Подумай і Не плюй в криницю,
Бо прийдеш сам ,щоби напиться.
І "яму не копай" другому,-
Бо буде сутужно й самому.
***
Якщо сім*ю ти не зберіг,
Нічого в вогнище* не кидав.
Ти – носоріг,єдиноріг!
І сам себе пітьмі ти видав...
***
Любов людська - то є печаль,
Хвороба,біль,розчарування,
Хто в почуттях застряг,тих жаль,
То ніби – самоґвалтування.
***
Себе самого не гризи,
В думках мізочків не затримуйсь,
Підтримуй дах* ,вивчай ази,
І ні на чому не зациклюйсь!
***
***
*дбай,щоб все було по розуму,
а не навпаки.
***
Свою родину бережи,
Шануй стареньких,близьких,рідних
Малечі просто – підкажи ,
Поводься скрізь солідно й гідно!
***
Шануй і батька,також й неньку,
І буде скрізь тобі гладенько.
І Бог продовжить твої дні,
На славу вашої рідні!.
***
Ти за дітей своїх молись,
І про життя їх охорону,
Хай не заносять вию ввись,
І не потрібна їм корона.
***
П*яниць і трутнів обминай,
Дружи із сильними чоловіками,
Свого із інших упізнай!
І за порадою ---до МАМИ!
***
На помилках себе лови!
І вчись на них ,- ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!
З веселкою в душі живи!
Виховуй серденько хоробре!
***
Душею ницих ти прощай,
Пропащі люди то й негодні,
На їх слова ти не зважай,
Вони говорять їх з безодні…
***
Якщо почула,що пліткують
Про тебе і твою сім*ю…-
То вони просто відхаркують
Язико -довгую змію…
***
Перемагай усе і всіх!
Й себе,як треба,перестрибни!
Не лізь в спокусливий той гріх,
бо потім далі - усе хибне!
***
Дарунки долі всі приймай
Вони всі як життя уроки,
І Бадьорись ,і не дрімай,
З бажанням все роби,з підскоком.
***
Хоти і мрій,і фантазуй,
І позаписуй свої цілі,
Хвилину кожну не марнуй,
Зважай на досвід батьків…зрілий.
***
***
Ти люби свою натуру,
Дбай про тіло і фігуру,
І книжки також читай,
І IQ свій розвивай!
***
Дам таку іще пораду,
Фрукти й овочі із саду,
Їж сирими і у джемі,
Будеш,як Коко в Едемі.
***
Завжди вихід є в житті,
Не сумуй на розпутті,
Матері своїй довірся,
Щоб той сум та й геть пронісся.
***
Не чекай з моря погоди,
Бери весла і греби!
Щоб доплисти до свободи,
Не будь ніби амеби.
***
Проснувсь,-співай,
Роби зарядку,
Слідуй режиму й розпорядку!
***
А іще запам*ятай,
Лінь-це деградація,
Про свій імідж також дбай,
Про поставу й грацію.
***
І пройде час,і пройдуть роки,
Стануть слабенькі твої кроки,
Та,щоб тебе вони носили,
Ти ЗАРАЗ набирайся сили!
***
Вино глумливе ,горілка буйна ,
Непотріб цей глузує з люду.
Ти до тверезості будь чуйна!
Бо п*яні піддаються суду!
***
Корінь всіх зол- любов до грошей,
Знай міру всьому,будь хороша!
***
Що б не робив, -роби з Любов*ю,
Успіх у справах- то як ловля!
***
***
Сміх- то для здоров*я ліки,
Твої лікує недоліки.
***
Життєва цінність –в спілкуванні,
У милосерді,у навчанні,
Старанні і систематичності,
Змаганні і практичності.
***
Учню треба мовчки слухать,
Хай працюють його вуха.
***
Всяка праця шаноблива,
Не гонорись,не будь спесива!
***
Швидкою будь ,щоб зрозуміти,
Що твої діти- то є квіти.
***
Системні вправи з фізкультури
Покращують твою фігуру.
***
Стадіон завжди люби!
Мотивуй всіх до ходьби!
***
Воду пий ,не забувай!
І здоров*я зберігай!
***
Пам*ятай життя уроки!
Хай сміливі будуть кроки!
***
Їдь на море в літню спеку.
Близько ,може і далеко.
***
***
Рано вранці прокидайся!
Умивайся і не лайся!
Можеш пісню заспівать,
Танцювать чи пострибать!
***
Будь завжди й щодня весела,
В чистоті тримай оселю!
***
Злих й сварливих обминай,
То не друзі,просто знай!
***
Не пускай образи в серце,
Й Лихослов*я- то як перці!
***
Із сусідом не сварись,
З допомогой не барись.
***
Руки мий після подвір*я,
Сам собі включи довір*я.
***
Дім ,дерева,діти – це
Заплануй своє райце.
***
Заздрість- то погана штука,
З*їсть з середини без стука.
***
Брехні –то велика пастка!
Будеш мати дірку з в*язки.
***
Хочеш мати гарну жінку,
Дивись на тещину картинку!
***
***
Сила є – розум у штанях,
У телепки- хлопа Вані.
***
Припни язика ,прояви в тому старання,
Бо мудрість жінки—таки у мовчанні…
***
Не вір чуткам,а вір першоджерелам,
Бо результати будуть невеселі!
***
Роби мазки на полотні,
Чи візерунки на вікні…
Життя своє лише не маж
Бо буде кепсько аж-аж-аж!!!
***
Солодка жінка – то спокуса.
Нехай блондинка ачи руса…
Май голову завжди на плечах,
І розберися у цих речах…
***
Завжди вертайся у свій дім,
бо вдома краще нам усім!
***
Що є Любов—ти досліди
І будь із нею лиш на «ти».
***
Відвертість з близьким – бережи
Усе,як є,- кажи,кажи…
***
Будь досконалою у всьому
І будь господаркою вдома.
Яскравою й собою будь,
Роби усе не як-небуть.
***
Виставляй амбіції та не скрізь!
За перемогою біжи ачи лізь!
***
***
Використовуй ефективні способи рішення проблем,
Якщо забарився- порадься зі своїм учителем.
***
Дотик перший- дорогоцінний крок
То є перший урок,то є свіжості ковток…
***
Не бійся новизни та невідомості,
Слухай підказки підсвідомості.
***
Помилки потрібні у житті, і тобі,і іншим,і мені…
***
Будь сильною, слізки фонтаном не випускай,
Рішення усіх проблем Є---просто пошукай!!!!
***
Тримай синицю у руках,
Бо журавель далеко,АХ!
***
Гризи науку назубок,
Збирай знання Усі В клубок!
***
З мурахи приклади бери,
Дивись на їхні манери.
***
Бджола мала і та працює,
Ніколи в справах не нудьгує.
Все носить з квіточок нектар,
Й Ніхто не плотить гонорар…
***
Не упирайся мов віслюк,
То не розумно, то як-глюк!
***
***
Не будь лисицею ніколи,
То є погана,бачся,школа!
***
Люби і слухай солов*я,
хоч ти й у віці надвечір*я!
***
Любов усе перемага!
Долає все й допомага!
***
Життя- театр, а ми-актери!
Хай будуть поруч режисери!
***
Побач яскравий зорепад,
Зроби з лимона лимонад!
Вперед іди,не тормози!
Важливі скрізь інфо-ази.
***
Життєва втома в житті моментах-
ТО не вистачає мікроелементів!
***
Мрії свої направляй увись!
У себе вір,з негараздами борись!
***
Не так важливий макіяж,
Як з другом несподіваний вояж.
***
Відкривай свою душу для любої нової інформації,
Будь попереду сьогоднішньої цивілізації.
***
Не бийся й здачу не давай,
Собі проблем не завдавай!
***
***
Посади дуба під вікном,
Розкаже,як це,- агроном,
***
Твій кишківник скаже «спасибі!»
Овочам,воді,кефіру й рибі!
***
Старі фотографії – це пам*ять роду,
Це перша в світі нагорода!
***
Перебувай на позитиві,
Щоб відкрились перспективи!
***
М*яч,гантелі і скакалка-
то для тебе виручалка!
***
Милуйся фарбами веселки,
Щоби життя було веселе!
***
Живи у правді,добрі,мирі,
І вибери собі кумирів!
***
Старших себе поважай,
Меншим всім допомагай!
***
Часу в тебе є багато,
Слухай Слово мами й тата!
***
Присвячуй час також собі,
Люби себе Й кажи «спаси-бі!»
Будь вдячна дуже вся і всім ,
Щаслива будеш ти й твій дім!
***
***
Пережовуй гарно їжу,
їж усе лиш свіже-свіже
***
Смаколиками буде нехай Слово,
Книжки цікаві ,методики нові!
***
І ходи в бібліотеку,
там цікався картотекою!
***
Досліджуй все,що можна дослідити,
Щоб потім дітей своїх тому навчити!
***
Хочеш бути ти багатим,
читай книжечок багато!
***
Сумніви гони подалі,
Геть від себе,в темні далі!
***
Надія,Віра І Любов
Хай мотивують твою кров!
***
Коріння роду поважай,
Усе про рід свій вивчи й знай!
***
Умій прощати усім людям,
знаходь у себе на то сили!
***
Свій рідний край люби,люби!
Свою домівку не ганьби!
***
***
Є люди ,які ходять за ліками в аптеку,
а є такі,які хочуть бути здоровими.
Можна бути здоровим без лікарів!
Зроби себе сама!!
***
Живи яскраво й люби життя!
Рухайся постійно,не навмання!
***
Дружи із книгами і словниками,
і за передачею досвіду-да бабусі і мами!
***
Вмій захистити себе від брутальності інших!
***
Плекай в собі надію на все краще!
***
Будь готова до подарунків долі,
які бувають різними.
***
Не загубись у власних почуттях,
вмикай завжди і вчасно розум!
***
Найголовніше у житті = твої сім "Я" !!!
***
Шануй батьків і продовжаться твої дні на Землі!!!
***
Вчись сама і вчи інших!
***
У доброчинстві будь розсудливою!
Не всі потребують допомоги.
Розберись,кому вона дійсно потрібна!
***
Інколи твоє добро може повернутися
для тебе поганим недорозумінням.
Будь готова до всього!Ніколи не розкисай!
***
Все,що стосується твоєї оселі,твоїх справ,
твого здоров*я,
відносин з чоловіками ,матеріальних статків-то є
конфедейційна інформація.
Коли ми довіряєм це іншим- ми тим самим
роздаєм своє життя,або своє щастя!
***
***
Люби і бережи природу,
Подорожуй, як буде нагода!
***
***
Знай ціну праці і
завжди пнися до кращого!
***
Вчись завжди на своїх і чужих помилках!
***
Ненавидь пихатість ,хизування ,зраду.
Але вмій прощати усім людям!
***
Не тримай образ у серці,
вони руйнують саму тебе!
***
Люби оточуючих,як саму себе.
***
Йди за порадою до самих близьких тобі
людей (батька,матері,бабусі,дідуся),
довіряй їм свої проблеми.
***
Май мету,цілі в житті!
Плануй на день,неділю,місяць,рік.
***
Тренуймо тіло,щоби був здоровий дух!
Долай перешкоди на шляху різних смуг!
Всі тренування треба полюбити!
Щоб довго жити- примусь себе ходити!
***
Будьмо всі як ті діти Відверті і щирі!
Треба щось зрозуміти Й жити всім нам у мирі!
***
Цiкавий дуже кожен вiк!
Свого життя ти садiвник!
в яскравий колiр розфарбуй
цiнуй його,завжди цiнуй!!!
***
Будьте коханими й самі любіте!
Своїх діточок задарма не сваріте!
Майте для людей широку душу!
І вмійте включати великодушшя!
***
Почни день у гарному настрої!
Почни день у здоровому глузді!
Почни день із посмішки доброї!
Тримай негативчик весь...в Узді!
***
Смійся... над всіма негараздами!
Смійся...над життєвими кривдами!
Смійся...над лукавими правдами!
Смійся ...з пліток під під'їздами!
***
Борись ...та НЕ з вітряками!
Борись...та НЕ зі словом мами!
Борись...та НЕ із Любов'ю!
Борись та не в збИток Здоров'ю!
***
Прибери всі страхи і всі сумніви!
З перешкодами долі- борись!
І співай лиш веселії приспіви!
Негараздам своїм не корись!
***
Я тобі сказати,друже,мушу!
Годувати треба свою душу:
Словом,ділом,правдою,піснями,
Добротою й різними вченнями.
***
Ти пильнуй,ЩО в тебе на сніданок:
І який духовний є доданок...
Дбай завжди про житіє своє!
Бо ,що людина їсть,тим вона й Є!
***
Обніми свою рідню
По сто сорок раз на дню!
А свиням бісер не кидай!
Не розтрачуй себе,знай!
***
Роздавай добро усім
Самим близьким,дорогим!!!
***
Ти розмалюй свій кожен день у світлі фарби!
І заспівай дзвінких пісень,-то справжні скарби!
Забудь сумне,Очі в сльозах--лиш випий кави,
Життя підніметься уверх,стане яскраве!
***
Люби себе і всіх людей, і все навколо!!!
І якщо гарно на душі,- бери віолу...
Хай ллється музика тонка,летить у гори!
Разом з природой гомони,вмикай інтори*
*інтори (з англ.)- вступ (укр.), вступление (рос.).
( вступай в природу і
зливайся з нею,
або розпочинай,
започатковуй щось хороше...)
***
Виходьте всі і йдіть назустріч Сонцю!
А,хто не може,-то відкрий віконце!!
Підстав долоні,щастя-ось,ло-ви!!
Чарівні звуки музики співай чи ви-мо-ви!!
***
А ЗАВТРА БУДЕ НОВИЙ ДЕНЬ!!!
І СИЛЬНА ЗЛИВА ТУГУ ЗМИЄ!!
ЗАСЯЄ СОНЦЕ У ДУШІ!!!
ТИ СПРАВИШСЯ З УСІМ!ТИ ВМІЄШ!!!
***
Добро й Любов є звідусіль...
Лови-лови в свої кишені...
І ЩАСТЯ ПРИЙДЕ У ТВІЙ ДІМ!
ВІЗЬМИ ЙОГО!ПІДСТАВ ЖЕ ЖМЕНІ!!!
***
Щоб пожинати щастя і надію,
Не загубити радість і Любов,
Щодня хай буде позитивна мрія!
Слова - лиш добрі...знов і знов!
***
Дій,вперед- вперед,вперед!
За діло берись!
Ну ж-бо мрію відпусти
Прямо ввись!!!
У життя багато різних Є доріг.
Вибирай,бери,крокуй,Іди,
ЩОБ ВСЕ встиг!!
***
ПОСМІХАЙСЯ,коли вітер в обличчя!
Посміхайся!- тобі це так личить!
Посміхайся, хай стріли хтось мече...
Посміхайся,хоч доля перечить..
ПОСМІХАЙСЯ!!!
***
Всім навколо посміхнися,
І добром своїм ділися!
Щоб ти завжди не робив,
налаштуйсь на позитив!
***
Користуйся досвідом старших,
прислуховуйся до їхніх порад!
***
Не зупиняйся на досягнутому!
Прямуй у напрямку Правди і Свободи
!Будь енергійною!
***
Дбай про чистоту мови і мовлення!
Будь лаконічною і красномовною!
***
Завжди є декілька варіантів відповідей
і завжди є вихід з усіляких проблем.
***
Слухай своє серце!
Твоя енергія зробить тебе сильнішою!
***
Будь наполегливою у всьому.
Виховуй в собі наполегливість!
З нею подолаєш будь-які перешкоди.
***
Отримуй знання з бажанням і легкістю та
займайся самоосвітою!
***
Займайся саморозвитком постійно,
навіть у похилому віці!
***
Свої думки направляй у позитивне русло!
Оптимізм допомагає у житті!
***
Прогресивне людство настільки про все подбало,
що скрізь можна знайти те,що потрібно тобі
для твого розвитку і виховання.
***
Роботи-непочатий край!
Така уже моя натура!
Аби зібрали мій врожай!
Мої думки- то ж як мікстура!
( далі буде)
12.07.2017р.[/b][/i]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741742
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Стоїть Шевченко гордо, непорушно
У Києві, у Львові, у Парижі.
Вслухається у простір одчайдушно,
Вдивляється у вулиць дивовижі.
Життя змінилось в світі, в Україні.
Краси довкілля у боки набрало.
Та люд, як був, хоч і у мазі нині,
Хоч і забув про свічки та кресало.
Прогрес веде перед у всякім ділі.
Машини розум, руки заміняють.
Та болі гнізда й далі в’ють у тілі,
І злодіяння чорнотою зяють.
Стоїть Шевченко в Лондоні, в Торонто,
У Гадячі стоїть на перехресті.
Вдивляється в обличчя. Де ж той Ґонта,
Що поведе народ до правди й честі?
У Каневі стоїть, в Кривому Розі,
В Баку, у Мінську і в Афінах навіть –
У спеку, дощ, на вітрі і морозі
У квітах завжди, пам’яті і славі.
В Гусятині із книгою й у Ромнах,
У Чорткові з мольбертом як художник.
Застигла кожна жилочка судомна.
Лиш думка камінь тне – її заложник.
І в Моршині Кобзар також присутній.
Сидить собі у центрі так безпечно.
Чоло у складках – у задумі смутній.
Та віра в бронзу вилилась статечно.
Шевченко знає, все народ здолає,
У щасті будуть жити син, і Мати.
Загине той, хто зло їй причиняє,
Вбереться Україна в пишні шати.
У Моршині бронзовий пам'ятник Шевченкові
встановлений у 1997 році.
Автори — скульптори М. Посікіра, Л. Яремчук,
архітектор В. Каменщик.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741626
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017
Заглушу обиды,
Охмелю печали:
Потускнеют виды,
Приумолкнут дали.
Не зовёт, как прежде,
Одинокий голос,
Не взрастёт в надежде –
Пустоцветный колос.
Так, ведь, нужно Богу –
Претерпеть участьем,
Каждому немного –
Искупаться в счастье;
Мне судьба дарила
Наслаждаться пеньем,
Как любовь молилась
В рождестве весеннем.
И казалось счастье –
Вот оно: берите!
Обречёшь проклятье
В окружённом свете!
Да винить, то нечем,
Кто, кого посмеет?
Время – доктор… лечит!
Мук душевных…веер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740052
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 10.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2017
Без помислів сторонніх, без мети
Гірськими закарлючками-стежками
Пульсуючим корабликом пливти,
Ловити вітру дихання руками.
І досхочу впиватися теплом,
Мозаїкою ягід і травою,
Ожину зачепивши рукавом,
А хмаровиння – думкою легкою.
Подалі від мирської суєти –
Де б’ють життям артерії-потоки,
Де за плечима – спалені мости,
А в перспективі – впевненіші кроки.
Де крон густих фісташковий пломбір
У сонячній тягучій карамелі
Стікає по хребтах високих гір,
Де солодко дзвенять пташині трелі.
Цей ліс не твій, і ти йому чужа –
Піщинка непомітна і вразлива…
Та як у нього світиться душа,
Коли ти посміхаєшся, щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741370
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 10.07.2017
Боль твоя вросла в меня корнями,
Душу навсегда заполоня...
Нет, нельзя живописать словами -
Что всё это значит... для меня...
Кто ты... и зачем меня тревожишь
Тайной междустрочья своего?..
... Как же ты красив и многосложен -
В осени печальной дождевой...
Ах, душа - бездонное раздолье...
Сколько чувств скопилось за года!..
Сколько есть в тебе тоски и боли -
Столько и любви ты мог отдать...
Слов, ещё не сказанных тобою...
... Сбрось с души завесу этих тайн!..
- Женской недоласканый рукою,
Ах, отдай печаль свою, отдай...
Той, с которой всё бы разделил ты -
Всё, что смог бы вылить из души...
Сердце ведь твоё не из гранита...
Чувствую... как чувством хочешь жить...
Как в тебе, ранимое созданье,
Пламя уживается... и лёд?..
... Осень - это жизнь - не увяданье!..
Страстная в ней музыка живёт...
Страсть твоя - и к женщине, и к жизни...
Горная река бурлит в строке...
Как же я люблю, мой милый... призрак,
Сердце окунуть в твоей реке...
... Нет, не отрекайся, слишком рано
Чувства умертвлять в себе свои...
Тесен будет чувствам белый саван,
Как ты этот саван ни крои...
Любы мне... печаль твоя и осень...
... Как с души твоей сорвать замок?!
... Если сердце так красиво просит -
Дай ему ещё отпить глоток!..
Дай ему ещё раз насладиться
Радостью весеннего огня...
Дай ему... весной... испепелиться,
Боль с любовью в нём объединя...
Дай любви, красивой и... последней -
Выхода... как свету от свечей...
... Дай весне, живому сновиденью,
Пить любовь... из осени твоей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741364
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 10.07.2017
[youtube]https://youtu.be/rfDvjRVT9ds[/youtube]
[color="#b300ff"][i][b]***
Я від народження відчуваю внутрішню потребу
видозмінювать реальність в кращу сторону,
Я хочу щоби все навколо було гармонійним,
щоби не було у житті негативу і «чорних воронів».
Мені ж бо сьогодні сказали,що я якийсь ,по-науковому
«[b]амбіцеребрал[/b]» чи «[b]двойний амбідекстр[/b]»*,
Я це підозрювала завжди і точно знала ,
і сама себе називала [b]індиго- кришталевий[/b] оркестр.
Аналізуючи,говорю,що Моя [b]турбо-свідомість[/b] :)
дуже часто позитивно спрацьовує і в мені , і у соціумі.
Всі мої знайомі,пересічні,сусіди ,зі мною поспілкувавшись,
говорять, що ніби побували в реланіумі.
Я хочу щоби все навколо було гармонійним ,
щоби не було у житті негативу і «чорних воронів»,
Я від народження відчуваю внутрішню потребу
видозмінювать реальність в кращу сторону!!!
08.11.2016р.[/b]
[/i][/color]
[color="#1100ff"][i](світлина зроблена 07.11.20 мобілкою авторки )
[/i]
*[b]амбіцеребрал чи подвійний амбідекстр[/b] --Амбідекстрія (від лат. ambo - обидва, dexer - правий) - двоправорукість, однакова вправність обох рук.
Людина, яка є амбідекстром, в змозі будь-яке завдання виконати однаково гарно тією, чи іншою рукою. Цей стан зустрічається дуже рідко, але важається, що йому можна навчити людину.
Греки намагалися розвивати амбідекстрію, бо це здавалося природним – однаково володіти обома руками замість однієї у спорті та бійках. Комбінуючи різні системи письма, греки виробили таку, де рядки йшли через одну – спочатку справа наліво, потім зліва направо і так далі. З почергованими напрямами читання назад та вперед, читання було набагато легшим та швидким. Відомий [b]англійський художник Генрі Ландсір[/b] міг малювати двома руками одночасно – однією голову коня, а іншою – голову наїздника. Саме він вчив малюванню [b]королеву Вікторію[/b], що була шульгою, але потім стала амбідекстром. А Джеймс Гарфілд міг однаково гарно писати як лівою, так і правою рукою; крім того, він міг писати правою рукою латиною, а лівою - грецькою одночасно!
Дослідження показують, що амбідекстричні люди більш емоційно незалежні, рішучі, легше адаптуються до нових умов і легше переносять труднощі.
[b]Амбідекстрі́я[/b] — термін, який вказує на відсутність явно вираженої мануальної асиметрії; проявляється тим, що людина в рівній мірі володіє обома руками. Амбідекстрія може бути зумовлена генетично або вироблена у результаті тренування.
[b]Відомі амбідекстри[/b]
• [b]Леонардо да Вінчі[/b]
• [b]Святослав Вакарчук[/b] — «Я пишу обома руками однаково вільно, коли пишу лівою — почерк вправо, коли правою — вліво. Хто думає, що жартую — дайте листок — покажу».
• [b]Джимі Хендрикс[/b] — міг грати на гітарі і як правша (затискаючи струни на грифі лівою рукою), і як лівша. При цьому лівою рукою він міг грати, і просто перевернувши наліво "правобічну" гітару (басовими струнами вниз), і натягнувши струни у зворотному порядку, щоб у лівосторонньому варіанті басова струна була вгорі (дзеркально правобічний).
• [b]Адам Левін
• Марія Шарапова
• Нікола Тесла[/b]
[/color]/ [b]відео створила[/b] колега авторки Рекун Галина Тимофіївна,ПОДЯКА! ,готувалося для телепередачі на СТБ "Про людей з надзвичайними здібностями ".А [b]розмістили [/b]в ютюбі- Центральна міська бібліотека для дорослих....Щира подяка!/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699302
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 10.07.2017
Аж похлинулась: «Друже-враже, стій!
Як ти посмів – зі зброєю до мене?
Хто вклав ідеї і думки шалені,
Що не достойний жити на́рід мій?
Своїх дітей у найми віддала,
Ти зажадав забрати всіх у рабство.
Чи зможу я простити супостатство?»
І знов між нами – прірва чимала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741220
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2017
Вже в котрий раз назавжди не прощаюсь.
Та розлучатись як ніколи важко.
Ти знов за обрій літа відлітаєш
До днів осінніх, моя люба пташко.
Ти відлітаєш… половину літа
Без тебе буду дико нудьгувати!
О! як же мені без твоєї з’яви
Аж стільки діб ось тут переживати?!
Вже в котрий раз… а час життя спливає…
Дорогоцінні неповторні миті.
Стою мов тополь у степу безкраїм
І визираю ще чогось з блакиті.
Не у просторі ти сліди лишаєш,
А десь у часі, що несе майбутнє.
Там моє небо хмари застеляють,
Там сонечко закрите каламуттю.
Вже в котрий раз з молінням гляну в очі
І відпущу - так болісно та важко.
Ти знаєш, знаєш, що душа не хоче,
А розум каже: відпускаю, пташко!
06.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741134
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017
Малявка Муза злостилась чогось,
Перо зламала, запустила вірус,
Хотіла в неї випросить папірус,
Та вмовити дивачку на вдалось.
Їй для забав купила вже й коня -
Отого, що зовуть усі Пегасом,
Вона ж просила зорі на прикраси
І шоколадку в ліжечко зрання.
Я ті бажання здійснюю усі.
Затійниця придумує нові́:
«Поколихай, пройдись на голові».
Тікаю вже від сотень голосів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741126
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017
Яке ж воно гарне, смарагдове літо,
І цей бурштиновий розніжений вечір...
На серденьку любо, натхненно і світло,
Мрійливо і радісно, тихо й безпечно...
В такій ейфорії, вже майже забутій,
Думки - світломовні, мов зіроньки в небі.
І я, наче юнка, смілива й розкута,
Так лину і лину, в обійми, до тебе...
В ці теплі хвилини відчуй... насолоду -
Почуй мою пісню в цей вечір натхненний.
Від серця - до серця, мов птаха, зі Сходу,
Летить моя пісня - душі одкровенням...
Немає чаклунства в такому коханні.
Оголені в ньому - і рими, і мрії...
Я шлю тобі, любий, своє віршування,
Даруючи серця свого ейфорію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741025
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 08.07.2017
Я до тебе прийду, коли буде занадто запізно.
Задихнеться гроза, не проливши ні крапельки сліз,
Твій наляканий птах перерве недоспівану пісню,
Заховається сонце у косах вечірніх беріз.
Я до тебе прийду, не обнявши, присяду скраєчку,
І тихенько помовчу, що мала - сказала раніш,
Недопиту печаль виллю з келиха в квітнучу гречку,
Назбираю зірок, світляками добавлю у Ківш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740939
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 08.07.2017
Реформа кажеш с.чий ж.де,
Скажи: - “А в чому її суть”?
Одні жирують хала... миде,
А другі тихо в хаті мруть.
Полізли ціни на продукти,
З екранів тішить нас Гордон.
Живуть...перевертні, приблуди,
Втікають внуки за кордон.
Земельку хочете продати,
Загнати юде нас в борги?
Чи не пора відповідати,
В матню піддати вам з ноги.
У вас не лишилось святого,
В терпінні завше є межа.
Немає вічного нічого,
Пора виймати палаша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740902
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 07.07.2017
(по мотивах пісні А.Горчинського "Росте черешня в мами на городі" )
Зберу родину нашу за столом,
І розкажу про шанування роду,
Про хату бабці й річку за селом,
І про батьків рідненьких нагороди.
Візьму ромашки я й вінок сплету,
Нарву ще цілий оберемок квітів,
І розкажу історію просту,
Як ми самі були –маленькі діти.
[b]ПРИСПІВ
Мила,рідна вся моя родина,
Ви у мене –кращі і єдині!
Вам бажаю в мирі довго жити,
Хай ростуть щасливі наші діти![/b]
Росте ще й досі вишня у садку,
Червона,солоденька і крупненька,
Піду в садок я й ягідок нарву,
Нехай повеселяться татко й ненька.
Гілки обвисли ,просяться «візьми!»
Налиті соком і блистять на сонці,
-Зірви нас швидше ,з гілочок зніми!
І понеси своїй онуці й донці!
[b]ПРИСПІВ
Мила,рідна вся моя родина,
Ви у мене –кращі і єдині!
Вам бажаю в мирі довго жити,
Хай ростуть щасливі наші діти![/b]
*****************
*****************
[b]ОРИГІНАЛ[/b]
Текст песни А.Горчинський - Росте черешня в мами на городі
Росте черешня в мами на городі,
Стара - стара, а кожен рік цвіте,
Щоліта дітям ягодами годить,
Хоча вони не дякують за те.
Приспів:
Мамо! Мамо! Вічна і кохана,
Ви пробачте, що був неуважний.
Знаю, ви молилися за мене
Дні і ночі, сива моя нене.
Живе старенька мати у господі,
Невтомні руки, серце золоте.
Щодня і дітям, і онукам годить,
Хоч рідко хто з них дякує за те.
Приспів.
Ну що ж, про вдячність забувають люди,
Душа сліпа у щасті, а проте
Вони прозріють, але пізно буде -
Черешня всохне, мати одцвіте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740330
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 07.07.2017
Ну от і червень розлюбив,
Пішов собі, не попрощався,
Стих плюскіт хвильок голубих
У пам’яті, мов шум овацій.
Відгомоніли-відгули
Вітри в гранатовому цвіті,
Відцілував політ бджоли
Пелюстя щастя легколзлітне.
Щемливо. Липень каже: "Жди,
Вінчають справи й квіт - плоди"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740772
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Куди глянь все не прохані свині,
Дзяблодзьоді носи і морди.
Захопили Горби і Святині,
Все в хижацьких руках у Орди.
Наче оси сидять паразити,
Де вощина хасид - фарисей.
Боже, як вас вкраїнці збудити,
Коли вже і в колисці “сенсей”.
Де бабло здрако - око вороже,
На чеку іудєська коса.
Нема ради від зс.чених вошей,
Потойбіччя в ж.да й небеса.
Затуманила розум ск.тина,
Для голодних не лишила дум.
І повітря в руках ж.довина,
На спокуту лишила нам глум.
У ненависті дні потонули,
На Донбасі могили й вогні.
Нашу честь проковтнули акули,
Боже, як ми ж глибоко на дні.
Ні, пора вже брати пробудитись,
Лине з степу Великого згук.
Хряки явно прийшли не любитись,
В наших предків... залежався крюк!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740734
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Життя своє з буденності намрій,
Лови любові блиск з-під льоту вій,
Немов метелика, що випурхнув на луг,
Коли опише перший бальний круг.
Довірливо торкнеться до долонь,
Ти в мить оту не квапся, охолонь.
І лиш як щастям обпече твої вуста,
Ти зрозумієш, що і справді – та.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740690
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017
Трави духмяні стелить Купальська ніч,
Мідну тонку доріжку снує на плесі…
Клич мене в тиху сутінь вологу, клич,
Ген дукачі розсипались в піднебессі.
Ва́три – то каганці між густих смерек,
Зда́леку манять сяйвом своїм дражливим…
Місяць, мов перекинутий жовтий глек,
Медом тече й намащує соснам гриви.
Так невагомо йду по землі, хіба
Хрускотом під п’ятою озветься гілка…
Гнеться понад водою хистка верба,
Тілом свистить на протязі, мов сопілка.
Вабить далека мрія, мов сон, тремка,
Рута вростає в душу своїм корінням…
Трави ледь чутно сіпають за рукав
І шурхотять у ньому дрібним насінням…
Подих твій теплий вловлюю і тремчу,
Ватра жбурляє в темряву іскор бісер…
Тіло моє розгойдуєш, мов свічу,
Збовтуєш напів'яву старого лісу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740725
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017
[color="#b700ff"][b][i]Твоя душа - нежнее шёлка,
В ней соловьи всегда поют.
Я - ниточка, а ты - иголка;
В тебе нашла я свой уют.
Твоя душа - мне дом родной;
И для меня в ней много места.
Я не уйду, ты дверь закрой...
Я лишь в ее стенАх воскресла!
И всё теперь уже не важно;
Твоя душа - мой вечный храм.
С тобою мне уже не страшно:
Душа к душе...и ты...не сам.
01 07 2017 г
Виктория Р
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740483
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 05.07.2017
Задам питання я просте,
Вам треба скільки вовкулаки?
Жерете ж.де, все… їсте,
Коли подавитесь собаки?
Ваш бог вірьовку вам снує,
Злодюги жадні ви і спритні.
Не люди ви, ви звірі є,
І дикі звірі... ненаситні.
До вас погибель уже йде,
Не довго вам в у вашій злобі.
Розплата близько вже гряде,
Рептилії ви дзяблодзьобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740566
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 04.07.2017
Не сполохніть вітри гірського сну,
І не гойдайте тишу в ранніх росах.
Лелію квітку серед бур'яну,
Несу з Карпатських гір у довгих косах.
А наді мною - зоряний намет,
Мовчить у надрах вічність бурштинова.
Смереками торкаюся планет
І дивину небес вплітаю в Слово.
Одна із Мавок, інші де ж? Агов!
Йду до людей, хоч буду там чужою.
Іду на клич утомлений його,
Пливу вінком купальським за водою.
Тікає ніч на місячнім коні,
Упав додолу повід на світанку.
Принишкло тіло Мавчине в тіні,
Та світить в душу квітка-полонянка.
Зірви ту квітку у Купальську ніч,
Цю ружу в серці для тебе ростила,
Пізнай жагу життя межи сторіч,
Безсмертну мить візьми на дужі крила.
Бо я відлунням йшла на поклик твій,
Всі чари, силу, міць біля підніжжя
Тобі кладу в обрамлений сувій
Тернових руж, тенет і бездоріжжя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740577
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 04.07.2017
[i]Любов є великою прикрасою людського життя. Вона облагороджує людей і є, або, принаймні, повинна бути моральною основою шлюбу. На жаль, це світле почуття нерідко затьмарюється проявом недовіри до улюбленого - ревнощами.
Кажуть, що немає нічого образливішого в любові, ніж безпричинні ревнощі.
Не випадково Вольтер зауважив, що "бурхливі ревнощі роблять більше злочинів, ніж користь і честолюбство "Чудовисько із зеленими очима, глумиться над своєю здобиччю" - так охарактеризував ревнощі Вільям Шекспір. Аналогічних поглядів на ревнощі дотримувався і Д. Бруно, який вважав, що "ревнощі іноді є не тільки руйнуванням люблячого, але часто вбивають саму любов"[/i] ...
http://kayiles.ru/page/revnoshhi-i-yiyi-mozhlivi-prichini-osoblivosti-projavi-reakcij-revnoshhiv-vidi-revnoshhiv-jak-dopomogti-revnivcevi
[youtube]https://youtu.be/NR-mM28JqXw[/youtube]
Не плач, бо сьози не справдешні,
Фальшиву тугу ллєш в свої вірші.
Не повернусь вже я і ми - колишні.
Наш світ для двох іще тоді замшів.*
Не голоси у ніч. Не клич в облуду.
Намарно про любов не говори.
Я вже не вірю і твоя не буду.
Боліло серце...
Що ти натворив?
Ти звинуватив милу в перелюбі.
На посміх світу виставив мене!
Довір'я мало б бути - ми у шлюбі.
Зганьбив мене!
...Образа не мине?
Ні, не минула. Болем відгукнулась.
Затерпло серце. Схлипнула любов.
За хмари сонце долі закотилось.
Шукай тепер чергову жертву знов.
[/b][/i]
* Замшіти - покритися мохом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740252
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 02.07.2017
На північних просторах Полісся,
Там де долами Случ і Горинь.
Кожна стежка звитягою дише,
Тут УПА народила Волинь.
Славу їхню дуби колихали,
Оспівала народна туга.
Долю з смертю вони повінчали,
Щоб моя Україна була.
Недаремно вони воювали,
Недаремно життя віддали.
Із руїнни підвали заклали,
Щоби ми із колін піднялись.
Від сьогодні концерт на проспекті,
В честь героя назвали бульвар.
Уже наші герої в респекті,
Не загинув УПА генерал.
Тож схилімо їм голови низько,
Поклонімось достойним до ніг.
Перемога іде… уже близько,
Вже ніщо не зупинить наш біг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740072
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 01.07.2017
В очах світяться промені ясні,
Віє спокоєм тихим з душі.
Ніжні руки дбайливо- прекрасні,
У роботі такі неземні.
Піднімають і створюють диво,
З безнадій дістають нас щораз.
Укладають любов в тіло щиро,
Чистотою гранують алмаз.
Полірую подяку словами,
Лікарі ж благородні в ціні.
Вам схиляюся лікарко й мамо,
За недоспані ночі і дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739883
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Когда любви рассветы смакуешь натощак,
Над каждою строкой корпеть не надо -
Любовь диктует сказку тебе за просто так,
А может быть - сама Шехерезада.
Как вспыхивают звёзды, рождаются стихи -
Броди тропой космического сада.
Пусть чувства будут ярки, как пёрышко, легки..,
Волшебница моя, Шехерезада.
Когда любви закаты сплетают ленты строк
Последней сокровенной серенады..,
Слетит, как лучик света, как розы лепесток,
Прощальный поцелуй Шехерезады.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739942
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Шалена ніч. І місяць – стигле манго.
Колін ковзнула музика… й до п'ят.
Дивись, милуйся – я танцюю танго,
У сяйві світла, в променях розп'ять.
Найкраща з грацій – муза мого тіла.
Одвічна тайна – контур білих пліч.
У сольнім танці магія і сила,
Свобода рухів, серця стук у ніч.
Торкаюсь неба: перше, друге, сьоме…
Вервечка ніг в сакральну тишу зір.
Дванадцять кроків в світ цей невагомий,
Навшпиньки й стрімголов лечу у вир.
Акорд! І стихла місячна соната -
Лягають тихо ноти врізнобіч.
В обіймах місяця – небес відплата,
Й запрошення на вальс в наступну ніч…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Вона мені каже: «Не бійся і перепливи!»
І я з головою в свинцеві простори імли
Стрибаю, ховаючи /в хмиз пересохлі/ губи,
Які ти своїми губами колись голубив.
Вона – зовсім інша… Не та, до якої ти звик:
У неї не море в очах – в болотах материк,
Де серце на друзки розбили вітри байдужі.
Коли запитаєш: «Болить?»
Відповість: «…не дуже…»
Зі спільного в нас – кілометри світлин, та я
І тих не пригадую. /Носить таких земля?/
Одній би віддав до останку все: тіло й душу,
Та інша, мов крига… І ти відпустити мусиш
Обох. Бо інакше твій човен піде на дно,
Коли за тією, що звик, різко в прірву вікно
Зачиниться… Тільки не треба, мовчи, що любиш.
Бо стануть сухими, як хмиз, /колись ніжні/ губи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739866
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017
СТІНОЮ ДОЩ
Стіною дощ! Дві постаті під ним.
Вона і Він. Гуркоче громовиця!
Їх не розлити і ясніють лиця
Первісним щастям – ніжним і простим.
Вона і Він. Прошкують босоніж
В розлив калюж на грунтовій дорозі
Святі везуть на торохтючім возі
Якісь діжки… ті падають униз!
Бах! Тарарах! По небі розляглось
Несуться хмари табуном над степом
Колись і ми, - отак, - в тепер далеке,
Ішли з тобою, мов хмільні чогось…
Чи час змінив нас? Трохи чогось є.
Можливо, менше стали відчайдухи.
Вже не йдемо під дощ в зелені луки,
Ховаємось в гніздечко – вже своє.
От тільки чари давньої пори:
Коли свій плащ розкриє фея ночі,
Я падаю в твої чарівні очі
І у хмелю до ранку все горить!
А може, ризикнемо? Знов під дощ,
Коли літа на вістрі прощ!
29.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739838
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
ВІЧНО ВДЯЧНИЙ
Не гудки паровозні лякали,
А ті дні, що за ними пливли.
Там гули стоголосо вокзали,
Визирали плачі із імли.
Заглядав я не раз у минуле,
Звав у снах найрідніших людей.
Та дарма! Їх вже поряд не було
І в майбутнє ніхто не прийде.
Не вітрами приноситься доля.
Самі ліпимо наче гніздо.
Хоч і кажуть: на все – Божа воля,
Та про неї не знає ніхто.
Так і тут: випадково, буденно
Стрілись ми – дві душі, два тепла.
Її мова здалася пісенною
І сама наче скрипка була.
Я повірив. Ні в чім не вагався!
Як Ромео в Джульєтту свою,
По самісінький дах закохався
У єдину. Чарівну. Мою!
Пізня осінь життя все хмурніша,
Вже дощить в мій щодень листопад.
Тільки поряд ще є найрідніша
І літа повертає назад.
Не дає передчасно старіти,
Будить душу від чорного сну,
Аби міг я ще довго горіти
І стрічати в коханні весну.
Разом з нею тримаюсь, як можу
Геть жену із думок біль і страх.
Трохи вірую в милості Божі,
Їй щодня зізнаюсь у віршах
Як її, - по-юначи, - кохаю,
Хоч не вмію співати пісень
Вічно вдячний – бажаю, стрічаю!
Кожен день, кожен день, кожен день!
29.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739783
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Если всё так плохо,
Если меркнет свет,
Мало полувдоха,
А терпенья нет,
Радость под часами
За углом не ждёт,
Небогат деньгами
И в любви банкрот...
Если смелый ветер
Больше не бодрит
И приблудный вечер
Лишь тоску сулит...
Если нету мочи,
Если спасу нет,
Помни - после ночи
Завсегда рассвет!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739665
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 28.06.2017
Зачем вы, струны, душу рвёте?
Ей плакать хочется навзрыд,
Но вы той боли не поймёте.
(Душа у скрипки не болит)
... Ещё одно проходит лето
Вдали от мест, куда так рвусь
И вновь в стихах душа раздета,
Где глупо лгать себе: и пусть...
... Проснуться бы неторопливо
Мне Там... под музыку дождя,
И прежней - женщиной счастливой
В себе приобрести - себя...
И выйти, подставляя плечи,
Под пьяный ливень летних слёз,
И час стоять, а может вечность,
Вернувшись в мир любви и грёз...
В тебе, сторонка золотая,
Собрать счастливые "вчера",
Где я была совсем другая,
Другие ночи и утра...
Всю радость, что бывала в жизни,
Держала я в своих руках...
Сегодня лишь мечты - репризы
Сумбурно лью и лью... в стихах...
А что-то - мимо, мимо, мимо...
Так много "мимо"... вдалеке.
А время так неумолимо
Плывёт куда-то по реке...
Так много мною не испито
Желаний, страсти и любви
Такой красивой... не забытой,
Меня способной оживить,
Пока ещё не очерствела...
(Хватает в сердце светлых чувств)
Хотя... не ангел белый-белый.
(Я не была им. Ну и пусть)
... На сердце странная усталость,
Ему бы встряски, перемен...
Мечты в стихах ему не в радость
Внутри квартирных белых стен...
Восток - чужой, земля - пустыни.
Не станет мне родной она.
В жаре жестокой сердце стынет.
Душа пустыней не пьяна.
... Не режь, смычок, меня по нервам:
Диез - бемоль... диез - бемоль...
Полёт души ещё не прерван,
Коль так сильна в ней эта боль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739578
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 27.06.2017
МОЇМ ДІТЯМ
У світі цім, де зранку сонце світить,
Ночами мріють зорі осяйні,
У мене є найбільше щастя – діти,
Найбільший скарб, дарований мені.
Колись робили перший крок несміло
І вимовляти вчилися слова –
Я вашим першим посмішкам раділа,
Приносило життя щодень дива.
Які були ви милі і ласкаві,
Удатні до навчання, добрих справ,
До всього небайдужі та цікаві,
Весь світ для вас обійми відкривав.
Отак, як ви, малі, тоді любили,
Ніхто у світі не любив мене –
Це ви мені дали чудесні крила,
Натхнення, що ніколи не мине.
Ви малювали власноруч листівки,
Складали щирих віршиків рядки,
Русяві цілувала я голівки,
В руках тримала ваших дві руки.
Без вас – яким життя було б порожнім,
Некольоровим, сірим був би світ…
Часи бували часом і тривожні,
Коли у вас не все ішло як слід.
На жаль, не все залежало від мене,
Це лиш у пісні: «відведу біду…»
Стискалось серце, билося шалено
В думках про вашу долю молоду.
Як колоски на благодатній ниві,
Ви виросли порядними людьми:
Розумні, чемні, добрі і красиві –
Ну, як же не пишатися дітьми?
Самі тепер вже стали ви батьками,
Ростуть онуки – рід не пропаде…
Немає втіхи більшої для мами,
Немає щастя більшого ніде.
Коли ви вирушаєте у мандри
Небачені відвідати краї,
Мені здається, я мандрую з вами,
Хороші діти дорогі мої.
Тепер від мене стали ви мудріші,
Запитую у вас про все нове…
Мабуть, смішні для вас мої ці вірші,
Та в них моя любов до вас живе.
Я хочу, щоб в житті було багато
Новин хороших, радісних подій,
Щоб вас частіше вдома зустрічати
Здорових, сильних, сповнених надій.
Я вдячна вам, мої дорослі діти,
За щастя, подароване мені,
Допоки зранку сонечко нам світить,
Ночами мріють зорі осяйні.
© Тетяна Лавинюкова червень 2017
Історія написання вірша:
Ніколи не писала вірші, присвячені найближчим людям. А от - захотілося написати... Обоє моїх дітей - червневі. Нещодавно мали дні народження. Тому - цей вірш для обох моїх коханих дітей, мого щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738987
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017
Спроба продовжити твір A.Kar-Te
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=6461
----------------------------------------------
Без тебя пролетают года,
Без тебя научилась я жить...
Для меня ты теперь, как звезда -
Не дойти до неё, не доплыть.
Не дойти, но желаю - сияй,
Рассекая унылость дождей,
Иногда обо мне вспоминай -
Стану лёгкою грустью твоей.
Я прощаюсь с тобой навсегда,
Пусть любви обрывается нить...
А на небе сияет звезда -
Не дойти... Только как не любить?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EY_6Hf7ZoL8[/youtube]
А коли зійде на землю вечір,
І зірки на небі зацвітуть,
Не кажи мені, прошу, про втечу,
Ти зумій на відстані відчуть,
Що для мене ти найкраща зірка
Та, що не погасне у імлі,
Що без тебе серцю дуже гірко.
Ти одна така на всій землі.
Не сумуй, з тобою не прощаюсь.
Прийде час, зустрінемось колись.
Я тобі на відстані всміхаюсь.
Ти мені, кохана, посміхнись.
А коли дощі стіною з неба,
Знай: це за тобою сльози ллю.
Що не разом, це так було треба..
Знай, кохана, я тебе люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738973
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Я не вона, вона - не я, -
Думок розгублених відлуння.
В тобі тремтить, - її ім"я,
Бентежить у свята і в будні,
А долі - плином течія -
Я не вона, вона - не я.
Прокляття з каяттям - вози -
Скарби єдині потерчати.
Хоч навпростець, хоч навскоси,
Ти з рушником не вийдеш з хати, -
Зійшли розлуки гарбузи,
Не зустрічатись, не прощати.
Хоч скільки Небо не проси,
Та з Пеклом Рай не повінчати.
Чия вина тут?..нічия.
Я не вона, вона - не я.
21.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738884
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Без тебя пролетают года,
Без тебя научилась я жить...
Для меня ты теперь, как звезда -
Не дойти до неё, не доплыть.
Не дойти, но желаю - сияй,
Рассекая унылость дождей,
Иногда обо мне вспоминай -
Стану лёгкою грустью твоей.
Я прощаюсь с тобой навсегда,
Пусть любви обрывается нить...
А на небе сияет звезда -
Не дойти... Только как не любить?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738964
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Ти зробиш вигляд, що мене нема,
Та я до цього у буденнім звикла,
Дзеркал вже не лякає кривизна
І можу жити без тепла і світла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738955
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Все те, що назбирала за життя
Й в душі складала, наче у скарбниці,
Не викину, як шмаття, на сміття,
Й не змиє тих скарбів з душі водиця.
Всі рани, і великі, і малі,
Всі радощі, прихоплені в дорогах,
Не згинуть, не розтануть уві млі.
Народжуються вірші не для того.
Печаль гірку і розпач, сльози й сум,
І всю свою любов, яку пізнала,
В поезію лила, неначе струм...
Нічого в ній душа не приховала.
Колись, можливо, рими й прокричать,
Можливо, запалають зірочками,
Коли із вуст чужих вони злетять
Й летітимуть скарби мої - птахами...
Можливо, відійдуть у небуття
Зі мною разом, в чорну темінь ночі,
Скарби мої - як дзеркало життя,
Якими я - до смерті жити хочу.
Напевне не дізнаюся про це,
Бо Там не відчувається нічого,
Та байдуже. Поезія - лице
Душі моєї, іспиту земного...
Подяка щира Світлим Небесам
За цю любов, яка завжди зі мною,
Любов, яку нікому не віддам,
Де я була і є - сама собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738883
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Минає літо сонячним теплом,
Мина журба і радість у обіймах.
Мина любов, торкаючись чолом
Блакиті неба, згублена у римах.
Усе минає… все уже було -
Сади квітучі і солодкі мрії,
Плачі нестримні і забуте зло,
І білий світ дарований під вії…
І я у ньому в профіль і в анфас
Була собою з сяйвом у волоссі.
Пісні вплітала в зореносний час,
Відгукувалась сонцем стоголосим.
Як це здалося…
Усе було… Згорну пісні в сувій,
В осінній сум впишу життєвий спокій,
І перешлю вперед на сотню літ
Акорди серця світлі і високі.
І буде літо, й знову будем ми,
Краса торкне глибин чийогось серця.
Зігріє світ красивими людьми,
І заквітчає душі у безсмертя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738827
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017
[color="#f51313"]Зірву я трояндовий цвіт,
Встелю пелюстками стежину.
В любові безмежної світ
Тебе запрошу на гостину.
Ти легко цей шлях віднайдеш.
Ніхто ж бо його не стоптав.
Якщо заблукаєш — гукнеш,
Назустріч злечу, немов птах.
В обійми затиснеш міцні
І серце моє затріпоче.
А може це сниться мені?
Щось вітер на вухо шепоче.
На травах настояна ніч
П'янитиме ніжністю нас.
З коханням своїм віч-на-віч
Не буде підвладний нам час.
Гойдатиме небо зірки,
Їм місяць співа колискову.
А я пригорнусь й залюбки
Купатимусь в морі любові...[/color]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRKA8XK5MS1l0Q2hDxF3kaHeJW6vPo32ijx4fJA69xCE4zHKhYU[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737488
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 22.06.2017
Втрачати кохання, чи віру у мрію -
Це ніби втрачати частину себе.
Тьмяніє цей сонячний світ в безнадіях,
Хоч в серці ще стільки лунає потреб...
Світанків йому б мальовничих та юних,
Які дарували натхнення душі...
Сьогодні вони - мов далеке відлуння
Часів, у які ти у згадках спішиш...
Так хочеш відчути те щастя минуле -
Відспівану пісню далеку свою...
Душа його пристрастний смак не забула,
В ній стільки за щастям минулим жалю!..
Та душу воно, як колись, не бентежить.
Гіркий в нього присмак, неначе полин.
Все те, що колись малювалось безмежним,
В думках промайнуло... за кілька хвилин.
Ніщо в цьому світі, на жаль, не постійне,
Одна тільки пам'ять тримає в собі
Минулих відтінків яскраве цвітіння...
Вчорашнє кохання - сьогоднішній біль.
Та поки ще серце спроможне на мрії,
Можливо, що завтра повернуться знов
Загублені в часі і віра, й надія,
А з ними й нова пролунає любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738798
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017
Постав мені «лайки» - за те, що я просто живу -
Не вчора, не завтра, а зараз – у вимірі цьому.
Нелегко лишатися добрим, складніше – живому
Не в снах - наяву.
Постав мені «лайки» за те, що зумів я пройти
По краю можливого, честь не віддав на поталу,
У нашім столітті і це, безумовно, - чимало.
Чи зміг би і ти?
Вдивися у інших – у масках усі, як один?
Крізь прорізі очі втрачають усе, що надбали?
Я власну відкинув – по-лицарськи, трохи зухвало –
Углиб, до сивин.
Вдивляйся уважніше, я ж - не останній із тих,
Хто вище від власного ставив громадські засади?
Ти думаєш це - неможливо, бо надто заскладно
У вік золотих?
Усе неважливо. Ти «лайки» знічев’я постав -
За безліч буденно завершених справ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738681
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017
***************
Вечірній сум мій - безсилий сумнів -
жаданий гріх.
І ти, як завше, - і це назавжди, -
у снах моїх.
В обіймах, милий, втоплю, у вирі:
ревнива я.
Чи ж слабосила? - О ні ,- стокрила
любов моя.
В бедламі Світу куди подіти
сердечний шквал?
Зійшли з орбіти - несамовитий
гряде обвал.
Дивлюся в очі, а хтось шепоче:
- Не вір, не твій...
Куди ж, коханий, супроти ночі? -
І серця збій...
Вечірній сум мій - безсилий сумнів -
жаданий ти...
І я, - пора вже, - і це назавше,-
спалю мости.
Не виглядаю, і не питаю,
і не молю -
Уже світає... Я просто знаю:
живу - й люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738585
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017
Перелом. Перехрестя. Межа.
Повний місяць. Розхристані нерви.
У поезії стогне душа,
Бо ж від голоду діти померли.
Протиріччя. Противно. Проте...
Я іду, розправляючи спину.
Натовп грізно і люто гуде...
Боже мій, збережи Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738573
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017
З амвона штундики співають,
Тіітушки нові… нині на порі.
Свою погибель наближають,
Диявола печатка на чолі.
Потрощені машини у канаві,
Когось в реанімацію везуть.
Обкурені сектанти в балаклавах,
«Діялог» із населенням ведуть.
Кідерські новоявленні фашисти,
Хабіру новоспечений ОМОН.
Єгови «богхообрані» хористи,
На Заході відкрили *** фронт.
Не ступиш з резервації ні кроку,
Печінки мастодонти відіб»ють.
Зиск бурштиновий мають збоку,
Масони заробити їм дають.
На схід ідіть собаки воювати,
Адже берете зброю ви до рук.
За те, що ви своїх йдете стріляти.
Раби юдейські… прийде вам каюк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738602
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017
Ніколи не даруй мені гвоздик -
Символіку скорботи і печалю.
Вже й так жалю достатньо за плечами,
Нікуди він із пам'яті не зник.
Коли весна - даруй мені весну!..
Квітки її - мов юності відлуння...
Душа маленьких свят жадає в будні...
В цих примхах не шукай мою вину.
Даруй мені чарівність хризантем,
Яку я так люблю - в яскраву осінь!..
Коли душа краси тієї просить -
Даруй, омиту осені дощем.
І поля чистоту мені неси -
Ромашкову цнотливо - білу ніжність.
...А я тобі віддам любов і вірність,
І душу, й серце... Тільки попроси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738395
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017
«Я вчора палила вірші»,
А з ними розпуку і втому,
І кидала біль, мов солому
У полум 'я диких вужів.
Слова я палила в листах:
Відречені , злі, одержимі,
Неска́зані, тайні, ранимі…
На шерхлих конали вустах.
Кохання палила своє -
Зіжмакане, скомкане, строщене.
В безвір'ї конало непро́щене
На згарищі серце моє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738415
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017
Не говори мені нічого.
Усе в очах я прочитаю.
Бузковий дзвін впаде під ноги.
Тебе я більше не кохаю.
Не обіймай мене, не треба,
В обіймах криється тривога.
Поглянь, як плаче сіре небо,
Не говори мені нічого.
Як тиша пестить юну ніч!
Дощу мелодії стихають.
Прости мене. Забудь. Не клич.
Тебе я більше не кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738236
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Знов одоробло бидло захищає,
Закована у броніки, грудьми.
Таж холуйня, за душу нас хапає,
Що робить влада с.уча із людьми.
Темряви твань, ні племені ні роду,
Тримають за срібляники удар.
Маєтки захищають для «народу»,
Для тих, що приїзджають із Канар.
Єрусалим Небесний комісари,
Будують нам, напевно вже чужим.
Надійно служать зайдам яничари,
Як лев тримають владу і режим.
Потвори роду, жаби жалюгідні,
Ви служите Вкраїни ворогам.
Тож українцем зватися негідні,
За гроші продалися ви жид.м.
В дорозі, скоро у порогах гряне,
Пора зі сходу у дротах гуде.
Іде погибель ваша... невблаганна,
Для хазяїв і вас розплата йде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738247
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Не сплю неначе, я в дозорі,
Дістала темная крилом.
Себе відчув мов у Соборі,
Відкрився пам’яті геном.
І я спинився між світами,
Збудилась пам'ять… у крові.
Хрести стоять поздовж рядами,
Козацька варта.., як живі.
Занила в грудях давня рана,
Проснули пам'ять у мені.
Побиті долею і в шрамах,
Суворі брили камяні.
То роки сплять покриті пилом,
Полином світяться зірки.
Чужинським зранені копитом,
Чекають в цвинтарях віки.
Вставай.
Пора на супостата.
Дістали вихрести Орди.
Буди товариша і брата,
Русь – Оріяну возроди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738089
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Твої руки, Господь, для землі - це надія і сила,
Віра, щастя, любов й повне серце живої води...
Капітан корабля Ти, й водночас - високі вітрила,
Садівник для людей - щоб чекати хороші плоди.
Ти Учитель - щоб ми від Тебе научалися долі,
Щоб жили у Тобі, до Тебе за порадами йшли.
Прости Боже, що ми вже й забули, що Ти - справжня воля,
І з свого незнання не радієм, а просим "пошли"...
Ти не просто помер - Ти Всесильний, що звершив спасіння,
Оправдав і відкрив вузькі двері у звершений рай.
Ти Вода - щоб росло і цвіло в нашім серці безсмертне насіння,
Ти - дорога, ти - світло, путівник у незвіданий край.
Лікар, "зрадник", суддя, "богохульник" і вождь іудеїв,
Бідний тесля, вогонь, що запалює нові серця,
Без науки, та розум не рівняти з знаннями спудеїв,
Вічносущий, Живий, по правиці святого Отця...
Як збагнути усе? Боже мій, а Ти й є це "усе"...
Я люблю тебе! Так, як я можу лише полюбити.
Скоро літо в долонях нам осінні жнива принесе...
Дві дороги. Дві брами. І обоє для світу відкриті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738105
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 17.06.2017
Київ – Вкраїни серце.
Львів – це її душа.
Діти їх – мед із перцем,
Скажуть недолі – шах!
Кинуть і «мат» завзято,
Доля їм дасть квиток.
Буде в країні свято!
Піде в новий виток!
Маком розквітне будень
Під говірки дзвінкі.
Тільки калина буде
Часом пускать гіркі
Сльози за рідним сином –
Тим, що в бою поліг,
Що захищав країну
Від ворогів усіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738033
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lOiCU9nwA8I[/youtube]
Достигає літо, літо кольорове.
Пахощі розлиті теплі, нагідкові.
Ці маленькі сонечка з теплими очима,
Зігрівають літечком.. Осінь за плечима.
Літо ще в розпалі, та думки про осінь.
Чи думки невдалі, чи тепла не досить?
Все ж люблю я осінь. Може, в тім причина?
З фарбами яскравими, терпкий запах диму.
З шелестом казковим опадає листя..
Чом думки про осінь рано розбрелися?
Щось ви неслухняні, стали норовисті.
Запахів духмяних з квітів напилися?
Позбираю вас я з хибної дороги.
Ще милуйтесь літом, геть сумні тривоги.
Так! холодне літечко...Та яка ж краса!
Промайне і осінь.. а за крок й весна..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738028
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Народе мій!
У чому твоя сила?
Розгадую й не можу розгадати,
Яка з чеснот тебе благословила
І змусила у націю зростати?
Народе мій!
Шукаю єдність в тобі,
Шукаю і не можу відшукати,
Що за народ, де кожен сам по собі,
Де син готовий з батьком воювати?!
Ну що ж не так із нами, добрі люди?
Чому ми заздрощі вдягаєм під білизну?
Чому сусідське горе гріє груди?
Чому так легко продаєм Вітчизну?
Ну що не так ? Чому у балагані
один на одного показуємо пальцем?
Чому готові жити у обмані,
Лише б на стіл подали хліб із смальцем?!
Народе мій!
Чому ворожу мову
Ти брамою закону захищаєш?
А рідну солов'їну, колискову
Наче непотріб, до кишень ховаєш?
Народе мій!
Знайди у собі сили
Пробачить, примирити, об'єднати!
Ми незалежність нашу відродили,
Тепер ще треба нацією стати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738010
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Вражають хмари величчю, як храми,
Ця молоком, розбавлена блакить,
А теплий спогад зірвані тюльпани -
Все так і прагнуть знову воскресить.
Мій свіжий смуток, виливши назовні,
Сплакнувши разом з березня дощем,
Під звуки тиші: мертві та безмовні,
Що туго шаллю скутали плече.
Виною пристрасть, та, що ковилою,
Тебе по цьому світу понесла,
Де все мохіто мятної любові,
Вже інша п'є із келиху до дна.
Мене навік зробивши сиротою ,
Пришвидшивши весь темп серцебиття.
Був не відрізок днів моїх з тобою, -
Це, мабуть, було все моє життя.
Хоча, й наздовж мережане обманом,
Однак, коли згадаюсь я тобі,
То буду там, де зірвані тюльпани,
Самотньо-кволі журяться в вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738013
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Гнуть нетесаних… нагинаємось.
Нас опльовують… витираємось.
Нас обманюють… ми не маємось,
Убивають нас… не пручаємось.
Обіцяють нам… вибачаємо,
Нас принижують … ми прощаємо.
Лапшу вішають… всю ковтаємо,
Хто є й звідки ж ми… забуваємо.
Свино-халики й не ховаються,
Як гієни вже, з нас знущаються.
П’яні владою… насміхаються,
На пітушничків покладаються.
Може досить вже побиватися,
Скільки можна з нас насміхатися.
Щоб русинами... знов назватися,
Пора хлопчики, просинатися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736816
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Мені наснилась паперівка,
Коло бабусиної хати,
Хилила яблунька голівку
Мені у руки, би дістати,
Пахуче ябко.Соковите,
собі за пазуху ховала
І бігла з ним на світлий
Ганок, своє дитинство
Там гойдала.
Бабуся ставила гербату
У філіжанці з порцеляни,
А я вдихала матіолу,
Посіяну руками мами.
Жоржина кольором бухтіла,
Як виноград, бродила вітром-
Я цілувати світ хотіла,
Такий солодкий...
Той, за фіртков.
Де достигала паперівка,
Впивались бджоли її смаком,
А я із сонцем говорила,
Та смакувала булку з маком.
Так добре було, так весело,
Ховались в стрісі ластівки:
Ох, не кінчайся моя ноче,
Хай ще повернуся туди.
В рясні дощі мого дитинства,
На рідний ганок, в мамин цвіт,
Де паперівка у корзинці,
Де я не була купу літ.
Тих літ нема, давно у вирій,
З собою взяв старий лелека,
Не залишили мені вибір-
Дитинство моє так далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737982
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Не змінити вам халики долю…
Надто довго п’єте людську кров.
В свого Бога розплату вам молю,
Справедливий і мудрий Даждьбог.
Тож за мандри оплачені кров’ю,
По Мальдівах… в Європі безвіз.
В нього слова за вас не замовлю,
Ви ж самі й написали реліз.
Ваша сутність пришельці зміїна,
Усе бачить… до часу народ.
І за те, що чужа вам Вкраїна,
За гріхи вас п.вісять заброд.
Хіба зайди любили Вкраїну?
Ні, ніколи, себе лише в ній.
Заробили за вік… домовину,
Й воскресіння немає надій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737955
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 15.06.2017
О де ти є , мій Ангеле, озвись,
Згубилася у темряві пропасній.
І не свою душа колише вись,
Життя земного зірка в небі гасне.
О відгукнися, Ангеле, здаля,
За безцінь задарма себе караю.
Ногам пече… це не моя земля,
Спустошену ущент прийми до раю.
Зціли мене, мій Ангеле, зціли,
Бо меркне світ… жага життя холоне.
Струси з плечей жертовний порох мли,
І серце ранене зігрій в долонях.
Сховай мене від болю й пустоти,
Стели у тиші постіль супокою.
Не маю сили.. ось рука, пусти
Без слів, без сповіді - прийми такою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737945
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 15.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2017
Мій чуйний Лелю пізньої весни,
Мій буйний хмелю втомленого літа,
Купайлоньку, сьогодні я – Леліта,
А завтра відійду у сни, у сни.
Я ще цей день і ніч переживу…
Засвічуся, освідчуся, а потім –
Немов бліда Морена у скорботі
Зійду у сон-траву, у сон-траву.
Відпий мене, допоки я жива,
допоки ще зозуля не кувала,
допоки світлі ночі на Купала,
а потім… що ж, нехай і сон-трава.
Хмелій… лелій мене посеред літ,
Серед сльоти осінньої незгоди…
Відпий мене, мої цілющі води,
бо, може, я остання із Леліт.
[i](Зі збірки інтимної лірики "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737880
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 15.06.2017
Знайти собі місце,
допоки рида скрипаль,
Допоки торкаюсь, вливаюсь
у музику ночі.
Хай мовчки, та все ж –
як співзвучно щемить печаль…
О що серцю відстань?
Стеліться шляхи пророчі.
І хто я така
в цей ожиново-смутний час?
Розкреслюю тишу
на грані ридань і зойку.
О грай же до ранку,
щоб вогник в очах не згас.
Болить… розчиняюсь...
І схлипує ангел збоку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737527
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 13.06.2017