[b][i]Коли збагнем, що в нас усе гаразд,
що все ж незле ведеться нам на світі,
що затишно ще спиться нашим дітям,
що у печі вогонь ще не погас,
що запах страви хату обволік
і незабаром зладиться вечеря,
і в звичному вітанні скрипнуть двері,
і стане на порозі чоловік,
таки зітхнемо: жаль, не вічні ми,
як зими й весни, як усе на світі…
А зрештою, що є цінніше миті,
в яку себе відчуємо… Л ю д ь м и.
[/i]
[/b]
(Зі першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739251
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017
[b][i]Ми пізнаєм себе на чужині
І почуття на відстані гартуєм.
Розлука з ближніми таки чогось вартує,
Хоч спогади, мов гілля на вогні,
Такі пекучі і шорсткі на дотик,
Такі їдкі й задушливі, як дим,
Що проміняв би все на рідний дім,
Де хтось не спить і все чекає поки
Жаданий лист про тебе возвістить...
[/i]
[/b]
(З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739250
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017