Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Запис щоденника


Запис щоденника
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 11

Пошук


Перевірка розміру




 Щоденники Авторів | Щоденник Давид Мрійник | на сторінку автора Давид Мрійник
(03.12.2017 )
Давид Мрійник - Привид (Записки Мрійника)

А ви вірите в привидів? Я, так. Це душі що не знайшли спокою, це люди... <br>
Ви знаєте, я люблю погуляти вечірнім містом, коли дома сумно і самотньо. Саме так їх і можна побачити. Їх легко відрізнити від людей що кудись ідуть, чи спішать, адже вони ідуть нікуди. Вони машинально обминають перешкоди на шляху опустивши очі в землю або просто дивляться перед собою. Але вони не бачать нічого, їх погляд такий же як і їх шлях - нікуди... Прогулюються містом думаючи про щось своє, літаючи в свому світі, який вини будують на ходу. Люди не помічають їх, такі собі люди-невидимки. Їм комфортно, щоб посторонні не лізли у їх світи, не встановлювали норми руйнуючи реальність. <br>
Нещодавно я бачив таку. Йшла непоспішаючи, наче плила в повітрі. Плавно, не міняючи темп. Вираз обличчя теж не змінний, похмурий, задуманий і очі сховані за окулярами визирають щось не в цій реальності. Я довго на неї дивився, аж поки вона цього не помітила. Подивилась на мене таким поглядом, наче вона щось знає. Опустивши погляд пішла собі далі нікуди. <br>
Цих привидів не мало. Хоча напевне вони думають що одні такі, що місто живе без них. Вони частково праві... <br>
Як я опинився вдома, я не пам&apos;ятаю. Я весь шлях думав про неї. Вгадував по що вона думає, і ненароком будував власні світи. В олному з них я навіть до неї заговорив.<br>
 Напевне я теж, привид.



Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
Нові твори