Наче землетрус, прийшли зміни. Вони були несподіваними і кардинальним.
Різні люди виступили, як вітри, які уномежливоювали бути в ці хвилини під небом. Хотілося ховатися в затишок, і байдуже, що там було б тісно. Просто заховатися і не відчувати нічого ні змін, ні вітрів.
Через землетрус прийшлось залишити всі свої речі та йди далі. Все решта залишилось розкиданим та покинутим. Проте, розуміння, що потрібно жити заставило рухатися швидко і приймати рішення кардинально.
Залишати те, що до чого звик важко. Але поштовхи землі унеможливлювали стояти на рівних ногах.
Впавши на землю перетворюєшся на тварину, яка прагне жити і слухаючи свої інстинкти біжиш за життям.
Прихисток можна було знайти лише біля першоджерела, яке дало життя. З невеликим оберемком речей починаєш жити спочатку. І тримаєш все напоготові бо вже не знаєш, коли стихія знову зрушиться в на тебе.
|
|
