Мандрівник: Коли вам так забаглось погрітись,
Коли вам так хочеться перекинутись хоч словом,
Коли вам так хочеться хоч крихту тепла –
То не йдіть до дерев – там вас не зрозуміють,
Хоч архітектура в них просто космічна
І з комина в’ється прозорий димок..
Не йдіть у ці гори хмарочосів –
з тисячного поверху
На вас можуть висипати жар...
Коли вже вам так не терпиться за теплом,
То йдіть на завіяний снігом город,
Там скраю стоїть самотня хата хрону..
...А ось і вбога хата хрону...
Світиться? – світиться.. він завжди дома –
Стукайте до хати хрону, стукайте до цієї хати...
Стукайте – і вам відчинять...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
5/5 Все невзгоды проходят, а искусство вечно. Будем жить! 
ДушевноЮ романтично! 
будьте здорові!